Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування 0.05% - 100 г: Активна речовина: бетаметазон дипропіонат 64 мг, що відповідає вмісту бетаметазону 50 мг. Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат – 0.2 г, парафін твердий – 9 г, вазелін – 3 г, пропіленгліколь – 5 г, парафін рідкий – 18 г, віск емульсійний – 7 г, динатрію едетат – 0.1 г, натрію сульфіт – 0. - До 100 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування 0,05% білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГКС, має протизапальну, протисвербіжну та судинозвужувальну дію.ФармакодинамікаКортикостероїд бетаметазону дипропіонат гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та прозапальних медіаторів у вогнищі запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Гентаміцин; - Антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів. Чинить бактерицидну дію щодо збудників первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; ;грампозитивних бактерій: ;Streptococcus spp. ;(чутливі штами бета- та альфа-гемолітичного стрептококу групи A); ;Staphytococcus spp. ;(коагулазопозитивні, коагулазонегативні та деякі штами, що продукують пеніциліназ). Неактивний щодо анаеробів, грибів та вірусів. Клотримазол має протигрибкову дію за рахунок порушення синтезу ергостерину, що є складовою клітинної мембрани грибів. Активний щодо: Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Candida albicans, Malassezia furtur (Pityrosporum orbiculare). Саліцилова кислота забезпечує кератолітичну, протимікробну дію, усуває рогові нашарування та сприяє більш глибокому проникненню кортикостероїдів.Клінічна фармакологіяГКС для місцевого застосування.Показання до застосуванняалергічні захворювання шкіри (в т.ч. гострий, підгострий та хронічний контактний дерматит, професійний дерматит, сонячний дерматит, нейродерматит, свербіж шкіри, дисгідротичний дерматит); гострі та хронічні форми неалергічних дерматитів; псоріаз.Протипоказання до застосуваннятуберкульоз шкіри; вірусні інфекції шкіри; вакцинація; періоральний дерматит; рожеві вугри (розацеа); гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що безпека застосування місцевих кортикостероїдів у вагітних жінок не була встановлена, застосування препаратів цього класу в період вагітності виправдане тільки, якщо користь для матері явно перевищує можливу шкоду для плода. Препарати цієї групи не можна застосовувати вагітним жінкам у великих дозах протягом тривалого часу. Оскільки до теперішнього часу не встановлено, чи можуть глюкокортикостеронди при місцевому застосуванні та системній абсорбції проникати у грудне молоко, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про відміну препарату, враховуючи, наскільки необхідне його застосування для матері. Застосування у дітей Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Побічна діяМожливі: печіння, подразнення та сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, гіпопігментація, алергічний контактний дерматит, атрофія шкіри, стрії та пітниця. У разі побічних ефектів необхідно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено клінічно достовірних взаємодій з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиАкридерм слід наносити тонким шаром на уражені ділянки 1-3 рази на добу, злегка втираючи. Тривалість лікування має становити трохи більше 3 тижнів. Застосування препарату Акрідерм у дітей віком до 12 років проводиться під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми: надмірне або тривале застосування місцевих кортикостероїдів може спричинити пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, що може стати причиною розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз та появи симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Кушинга. Лікування: показано відповідне симптоматичне лікування. Гострі симптоми гіперкортицизму зазвичай оборотні. При необхідності показано корекцію електролітного дисбалансу. У разі хронічної токсичної дії рекомендується поступове скасування кортикостероїдів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту від лікування протягом двох тижнів рекомендується звернутися до лікаря з метою можливого уточнення діагнозу. Якщо при застосуванні препарату відмічено подразнення або реакція підвищеної чутливості, лікування слід припинити і звернутися до лікаря. При вторинній грибковій або бактеріальній інфекції необхідно застосовувати відповідні лікарські засоби. У разі відсутності, при цьому, швидкого позитивного ефекту застосування Акрідерму має бути припинено доти, доки не будуть ліквідовані всі ознаки інфекції. Не рекомендується тривале застосування препарату на шкірі. Не слід використовувати Акрідерм у сфері очей, т.к. у цьому випадку можливий розвиток катаракти, глаукоми, грибкової інфекції та загострення герпетичної інфекції. Використання у педіатрії Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування 0.05% - 100 г Активна речовина: бетаметазон дипропіонат 64 мг, що відповідає вмісту бетаметазону 50 мг. допоміжні речовини: пропілпарагідроксибензоат – 0.05 г, парафін рідкий (масло вазелінове) – 4 г, ізопропілміристат – 1 г, вазелін – до 100 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 0.05% від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору, напівпрозора.Фармакотерапевтична групаГКС, має протизапальну, протисвербіжну та судинозвужувальну дію.ФармакодинамікаКортикостероїд бетаметазону дипропіонат гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та прозапальних медіаторів у вогнищі запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Гентаміцин; - Антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів. Чинить бактерицидну дію щодо збудників первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; ;грампозитивних бактерій: ;Streptococcus spp. ;(чутливі штами бета- та альфа-гемолітичного стрептококу групи A); ;Staphytococcus spp. ;(коагулазопозитивні, коагулазонегативні та деякі штами, що продукують пеніциліназ). Неактивний щодо анаеробів, грибів та вірусів. Клотримазол має протигрибкову дію за рахунок порушення синтезу ергостерину, що є складовою клітинної мембрани грибів. Активний щодо: Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Candida albicans, Malassezia furtur (Pityrosporum orbiculare). Саліцилова кислота забезпечує кератолітичну, протимікробну дію, усуває рогові нашарування та сприяє більш глибокому проникненню кортикостероїдів.Клінічна фармакологіяГКС для місцевого застосування.Показання до застосуванняалергічні захворювання шкіри (в т.ч. гострий, підгострий та хронічний контактний дерматит, професійний дерматит, сонячний дерматит, нейродерматит, свербіж шкіри, дисгідротичний дерматит); гострі та хронічні форми неалергічних дерматитів; псоріаз.Протипоказання до застосуваннятуберкульоз шкіри; вірусні інфекції шкіри; вакцинація; періоральний дерматит; рожеві вугри (розацеа); гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що безпека застосування місцевих кортикостероїдів у вагітних жінок не була встановлена, застосування препаратів цього класу в період вагітності виправдане тільки, якщо користь для матері явно перевищує можливу шкоду для плода. Препарати цієї групи не можна застосовувати вагітним жінкам у великих дозах протягом тривалого часу. Оскільки до теперішнього часу не встановлено, чи можуть глюкокортикостеронди при місцевому застосуванні та системній абсорбції проникати у грудне молоко, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про відміну препарату, враховуючи, наскільки необхідне його застосування для матері. Застосування у дітей Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Побічна діяМожливі: печіння, подразнення та сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, гіпопігментація, алергічний контактний дерматит, атрофія шкіри, стрії та пітниця. У разі побічних ефектів необхідно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено клінічно достовірних взаємодій з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиАкридерм слід наносити тонким шаром на уражені ділянки 1-3 рази на добу, злегка втираючи. Тривалість лікування має становити трохи більше 3 тижнів. Застосування препарату Акрідерм у дітей віком до 12 років проводиться під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми: надмірне або тривале застосування місцевих кортикостероїдів може спричинити пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, що може стати причиною розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз та появи симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Кушинга. Лікування: показано відповідне симптоматичне лікування. Гострі симптоми гіперкортицизму зазвичай оборотні. При необхідності показано корекцію електролітного дисбалансу. У разі хронічної токсичної дії рекомендується поступове скасування кортикостероїдів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту від лікування протягом двох тижнів рекомендується звернутися до лікаря з метою можливого уточнення діагнозу. Якщо при застосуванні препарату відмічено подразнення або реакція підвищеної чутливості, лікування слід припинити і звернутися до лікаря. При вторинній грибковій або бактеріальній інфекції необхідно застосовувати відповідні лікарські засоби. У разі відсутності, при цьому, швидкого позитивного ефекту застосування Акрідерму має бути припинено доти, доки не будуть ліквідовані всі ознаки інфекції. Не рекомендується тривале застосування препарату на шкірі. Не слід використовувати Акрідерм у сфері очей, т.к. у цьому випадку можливий розвиток катаракти, глаукоми, грибкової інфекції та загострення герпетичної інфекції. Використання у педіатрії Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування 0.05% - 100 г: Активна речовина: бетаметазон дипропіонат 64 мг, що відповідає вмісту бетаметазону 50 мг. Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат – 0.2 г, парафін твердий – 9 г, вазелін – 3 г, пропіленгліколь – 5 г, парафін рідкий – 18 г, віск емульсійний – 7 г, динатрію едетат – 0.1 г, натрію сульфіт – 0. - До 100 г. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування 0,05% білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГКС, має протизапальну, протисвербіжну та судинозвужувальну дію.ФармакодинамікаКортикостероїд бетаметазону дипропіонат гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та прозапальних медіаторів у вогнищі запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Гентаміцин; - Антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів. Чинить бактерицидну дію щодо збудників первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; ;грампозитивних бактерій: ;Streptococcus spp. ;(чутливі штами бета- та альфа-гемолітичного стрептококу групи A); ;Staphytococcus spp. ;(коагулазопозитивні, коагулазонегативні та деякі штами, що продукують пеніциліназ). Неактивний щодо анаеробів, грибів та вірусів. Клотримазол має протигрибкову дію за рахунок порушення синтезу ергостерину, що є складовою клітинної мембрани грибів. Активний щодо: Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Candida albicans, Malassezia furtur (Pityrosporum orbiculare). Саліцилова кислота забезпечує кератолітичну, протимікробну дію, усуває рогові нашарування та сприяє більш глибокому проникненню кортикостероїдів.Клінічна фармакологіяГКС для місцевого застосування.Показання до застосуванняалергічні захворювання шкіри (в т.ч. гострий, підгострий та хронічний контактний дерматит, професійний дерматит, сонячний дерматит, нейродерматит, свербіж шкіри, дисгідротичний дерматит); гострі та хронічні форми неалергічних дерматитів; псоріаз.Протипоказання до застосуваннятуберкульоз шкіри; вірусні інфекції шкіри; вакцинація; періоральний дерматит; рожеві вугри (розацеа); гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що безпека застосування місцевих кортикостероїдів у вагітних жінок не була встановлена, застосування препаратів цього класу в період вагітності виправдане тільки, якщо користь для матері явно перевищує можливу шкоду для плода. Препарати цієї групи не можна застосовувати вагітним жінкам у великих дозах протягом тривалого часу. Оскільки до теперішнього часу не встановлено, чи можуть глюкокортикостеронди при місцевому застосуванні та системній абсорбції проникати у грудне молоко, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про відміну препарату, враховуючи, наскільки необхідне його застосування для матері. Застосування у дітей Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Побічна діяМожливі: печіння, подразнення та сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, гіпопігментація, алергічний контактний дерматит, атрофія шкіри, стрії та пітниця. У разі побічних ефектів необхідно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено клінічно достовірних взаємодій з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиАкридерм слід наносити тонким шаром на уражені ділянки 1-3 рази на добу, злегка втираючи. Тривалість лікування має становити трохи більше 3 тижнів. Застосування препарату Акрідерм у дітей віком до 12 років проводиться під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми: надмірне або тривале застосування місцевих кортикостероїдів може спричинити пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, що може стати причиною розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз та появи симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Кушинга. Лікування: показано відповідне симптоматичне лікування. Гострі симптоми гіперкортицизму зазвичай оборотні. При необхідності показано корекцію електролітного дисбалансу. У разі хронічної токсичної дії рекомендується поступове скасування кортикостероїдів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту від лікування протягом двох тижнів рекомендується звернутися до лікаря з метою можливого уточнення діагнозу. Якщо при застосуванні препарату відмічено подразнення або реакція підвищеної чутливості, лікування слід припинити і звернутися до лікаря. При вторинній грибковій або бактеріальній інфекції необхідно застосовувати відповідні лікарські засоби. У разі відсутності, при цьому, швидкого позитивного ефекту застосування Акрідерму має бути припинено доти, доки не будуть ліквідовані всі ознаки інфекції. Не рекомендується тривале застосування препарату на шкірі. Не слід використовувати Акрідерм у сфері очей, т.к. у цьому випадку можливий розвиток катаракти, глаукоми, грибкової інфекції та загострення герпетичної інфекції. Використання у педіатрії Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування 0.05% - 100 г Активна речовина: бетаметазон дипропіонат 64 мг, що відповідає вмісту бетаметазону 50 мг. допоміжні речовини: пропілпарагідроксибензоат – 0.05 г, парафін рідкий (масло вазелінове) – 4 г, ізопропілміристат – 1 г, вазелін – до 100 г. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 0.05% від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору, напівпрозора.Фармакотерапевтична групаГКС, має протизапальну, протисвербіжну та судинозвужувальну дію.ФармакодинамікаКортикостероїд бетаметазону дипропіонат гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та прозапальних медіаторів у вогнищі запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Гентаміцин; - Антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів. Чинить бактерицидну дію щодо збудників первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; ;грампозитивних бактерій: ;Streptococcus spp. ;(чутливі штами бета- та альфа-гемолітичного стрептококу групи A); ;Staphytococcus spp. ;(коагулазопозитивні, коагулазонегативні та деякі штами, що продукують пеніциліназ). Неактивний щодо анаеробів, грибів та вірусів. Клотримазол має протигрибкову дію за рахунок порушення синтезу ергостерину, що є складовою клітинної мембрани грибів. Активний щодо: Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Candida albicans, Malassezia furtur (Pityrosporum orbiculare). Саліцилова кислота забезпечує кератолітичну, протимікробну дію, усуває рогові нашарування та сприяє більш глибокому проникненню кортикостероїдів.Клінічна фармакологіяГКС для місцевого застосування.Показання до застосуванняалергічні захворювання шкіри (в т.ч. гострий, підгострий та хронічний контактний дерматит, професійний дерматит, сонячний дерматит, нейродерматит, свербіж шкіри, дисгідротичний дерматит); гострі та хронічні форми неалергічних дерматитів; псоріаз.Протипоказання до застосуваннятуберкульоз шкіри; вірусні інфекції шкіри; вакцинація; періоральний дерматит; рожеві вугри (розацеа); гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що безпека застосування місцевих кортикостероїдів у вагітних жінок не була встановлена, застосування препаратів цього класу в період вагітності виправдане тільки, якщо користь для матері явно перевищує можливу шкоду для плода. Препарати цієї групи не можна застосовувати вагітним жінкам у великих дозах протягом тривалого часу. Оскільки до теперішнього часу не встановлено, чи можуть глюкокортикостеронди при місцевому застосуванні та системній абсорбції проникати у грудне молоко, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про відміну препарату, враховуючи, наскільки необхідне його застосування для матері. Застосування у дітей Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Побічна діяМожливі: печіння, подразнення та сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, гіпопігментація, алергічний контактний дерматит, атрофія шкіри, стрії та пітниця. У разі побічних ефектів необхідно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено клінічно достовірних взаємодій з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиАкридерм слід наносити тонким шаром на уражені ділянки 1-3 рази на добу, злегка втираючи. Тривалість лікування має становити трохи більше 3 тижнів. Застосування препарату Акрідерм у дітей віком до 12 років проводиться під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми: надмірне або тривале застосування місцевих кортикостероїдів може спричинити пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, що може стати причиною розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз та появи симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Кушинга. Лікування: показано відповідне симптоматичне лікування. Гострі симптоми гіперкортицизму зазвичай оборотні. При необхідності показано корекцію електролітного дисбалансу. У разі хронічної токсичної дії рекомендується поступове скасування кортикостероїдів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту від лікування протягом двох тижнів рекомендується звернутися до лікаря з метою можливого уточнення діагнозу. Якщо при застосуванні препарату відмічено подразнення або реакція підвищеної чутливості, лікування слід припинити і звернутися до лікаря. При вторинній грибковій або бактеріальній інфекції необхідно застосовувати відповідні лікарські засоби. У разі відсутності, при цьому, швидкого позитивного ефекту застосування Акрідерму має бути припинено доти, доки не будуть ліквідовані всі ознаки інфекції. Не рекомендується тривале застосування препарату на шкірі. Не слід використовувати Акрідерм у сфері очей, т.к. у цьому випадку можливий розвиток катаракти, глаукоми, грибкової інфекції та загострення герпетичної інфекції. Використання у педіатрії Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування - 100 г: Активні речовини: бетаметазон дипропіонат 0.064 г, що еквівалентно бетаметазону 0.05 г; гентаміцину сульфат у перерахунку на гентаміцин 0.1 г Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат - 0.2 г, пропіленгліколь - 21.7 г, парафін рідкий - 20 г, макрогола цетостеарат - 1.3 г, цетостеариловий спирт [цетиловий спирт 60%, стеариловий спирт 40%] - 5.7 мг, 0. додекагідрат – 0.1 г, калію дигідрофосфат – 0.9 г, вода очищена – до 100 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для зовнішнього застосування, що має протизапальну, протиалергічну та антибактеріальну дію. Бетаметазону дипропіонат - глюкокортикоїд, що має протизапальну, протиалергічну, антиексудативну та протисвербіжну дію. Гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та медіаторів запалення в осередку запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії із групи аміноглікозидів. Чинить бактерицидну дію щодо збудників первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; грампозитивних бактерій: Streptococcus spp. (чутливі штами бета- та альфа-гемолітичного стрептококу групи A), Staphylococcus spp. (коагулаза-позитивні, коагулаза-негативні та деякі штами, що продукують пеніциліназ). Неактивний щодо анаеробів, грибів та вірусів.ФармакодинамікаКортикостероїд бетаметазону дипропіонат гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та прозапальних медіаторів у вогнищі запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Гентаміцин; - Антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів. Чинить бактерицидну дію щодо збудників первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; ;грампозитивних бактерій: ;Streptococcus spp. ;(чутливі штами бета- та альфа-гемолітичного стрептококу групи A); ;Staphytococcus spp. ;(коагулазопозитивні, коагулазонегативні та деякі штами, що продукують пеніциліназ). Неактивний щодо анаеробів, грибів та вірусів. Клотримазол має протигрибкову дію за рахунок порушення синтезу ергостерину, що є складовою клітинної мембрани грибів. Активний щодо: Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Candida albicans, Malassezia furtur (Pityrosporum orbiculare). Саліцилова кислота забезпечує кератолітичну, протимікробну дію, усуває рогові нашарування та сприяє більш глибокому проникненню кортикостероїдів.Клінічна фармакологіяГКС для місцевого застосування.Показання до застосуваннядерматити (простий та алергічний), особливо вдруге інфіковані; екзема (атопічна, дитяча, монетоподібна); атопічний дерматит (нейродерміт дифузний); простий хронічний лишай (нейродерміт обмежений); сонячний дерматит; ексфоліативний дерматит; радіаційний дерматит; попрілості; псоріаз; свербіж.Протипоказання до застосуваннятуберкульоз шкіри; шкірні прояви сифілісу; вітряна віспа; простий герпес; шкірні поствакцинальні реакції; відкриті рани; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 1 року; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що безпека застосування місцевих кортикостероїдів у вагітних жінок не була встановлена, застосування препаратів цього класу в період вагітності виправдане тільки, якщо користь для матері явно перевищує можливу шкоду для плода. Препарати цієї групи не можна застосовувати вагітним жінкам у великих дозах протягом тривалого часу. Оскільки до теперішнього часу не встановлено, чи можуть глюкокортикостеронди при місцевому застосуванні та системній абсорбції проникати у грудне молоко, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про відміну препарату, враховуючи, наскільки необхідне його застосування для матері. Застосування у дітей Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Побічна діяМісцеві реакції: при місцевому застосуванні кортикостероїдів можуть спостерігатися печіння, подразнення, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, акнеподібні висипання, гіпопігментація, періоральний дерматит, алергічний контактний дерматит. При тривалому застосуванні, а також при використанні оклюзійних пов'язок – мацерація шкіри, вторинна інфекція, атрофія шкіри, пітниця, пурпура. Системні реакції: при нанесенні на великі поверхні тіла, переважно у дітей, можливе виникнення системних побічних ефектів кортикостероїдів (гіперглікемія, глюкозурія, оборотне пригнічення функції кори надниркових залоз, прояви синдрому Кушинга) та гентаміцину (нефротоксична та ототоксична дія).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату Акрідерм Гента з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Крем наносять тонким шаром на уражену ділянку шкіри 2 рази на добу (вранці та ввечері). Кратність застосування препарату встановлюється виходячи із тяжкості захворювання. У легких випадках крем достатньо застосовувати 1 раз на добу; при більш тяжких ураженнях можливе частіше застосування. Тривалість лікування залежить від ефективності та переносимості терапії та становить 2-4 тижні. За відсутності клінічного покращення необхідно уточнити діагноз.ПередозуванняГостре передозування малоймовірне, проте при надмірному або тривалому застосуванні препарату можливе хронічне передозування, що супроводжується ознаками гіперкортицизму: гіперглікемія, глюкозурія, оборотне пригнічення функції кори надниркових залоз, прояви синдрому Кушинга. Лікування: показано відповідне симптоматичне лікування. У разі хронічної токсичної дії рекомендується поступове відміна препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо спостерігаються ознаки підвищеної чутливості або подразнення шкіри, пов'язані із застосуванням препарату, слід припинити лікування та підібрати пацієнтові адекватну терапію. При тривалому лікуванні, нанесенні препарату на великі поверхні шкіри, при використанні оклюзійних пов'язок, а також у дітей можлива системна абсорбція кортикостероїдів. На шкірі обличчя частіше, ніж на інших поверхнях тіла, після тривалого лікування кортикостероїдів для місцевого застосування можуть виявлятися атрофічні зміни. Курс лікування у разі не повинен перевищувати 5 днів. Акрідерм Гента не призначений для застосування у офтальмології. Слід уникати влучення препарату в очі. При тривалому використанні препарату його скасування слід проводити поступово. Використання у педіатрії Дітям з 1 року препарат призначають лише за суворими показаннями та під лікарським контролем, т.к. можливий розвиток системних побічних ефектів, пов'язаних з бетаметазоном. При застосуванні препарату на великих поверхнях та/або під оклюзійною по в'язкою можливе пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та розвиток симптомів гіперкортицизму, може спостерігатися зниження екскреції гормону росту, підвищення внутрішньочерепного тиску.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: активні речовини: бетаметазону дипропіонат у перерахунку на 100% речовину 0,064 г, що еквівалентно 0,05 г бетаметазону, гентаміцину сульфат у перерахунку на гентаміцин 0,1 г; допоміжні речовини: пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) 0,05 г, парафін рідкий (вазелінове масло) 5 г, ізопропілпальмітат 1 г, вазелін до 100 г. Мазь для зовнішнього вживання, 0,05% + 0,1%. По 15 та 30 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиНапівпрозора мазь білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування+антибіотик-аміноглікозид.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні препарату в терапевтичних дозах трансдермальне всмоктування речовин, що діють, в кров дуже незначне. Застосування оклюзійних пов'язок підвищує всмоктування бетаметазону та гентаміцину, що може спричинити збільшення ризику розвитку системних побічних ефектів.ФармакодинамікаПротизапальний, протиалергічний, протисвербіжний, антибактеріальний засіб. Бетаметазону дипропіонат - синтетичний глюкокортикостероїд (ГКС), що має протизапальну, протиалергічну, протисвербіжну та судинозвужувальну дію. При місцевому застосуванні звужує судини, знімає свербіж, знижує виділення медіаторів запалення (з еозинофілів та опасистих клітин), інтерлейкінів 1 та 2, гамма-інтерферону (з лімфоцитів та макрофагів), гальмує активність гіалуронідази та знижує проникнення. Взаємодіє зі специфічними рецепторами у цитоплазмі клітини, стимулює синтез мРНК, що індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, блокує вивільнення арахідонової кислоти та біосинтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів (що сприяють розвитку запалення, алергії та інших патологічних процесів). Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії групи аміноглікозидів. Має бактерицидну дію та забезпечує високоефективне місцеве лікування первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; та грампозитивних бактерій: Streptococcus spp. (чутливі штами β- та α-гемолітичного стрептококу групи A), Staphylococcus aureus (коагулазопозитивні, коагулазонегативні штами та деякі штами, що продукують пеніциліназ).Показання до застосуванняДерматити (простий та алергічний), особливо вторинно інфіковані, екзема (атопічна, дитяча, монетоподібна), атопічний дерматит (нейродерміт дифузний), простий хронічний лишай (обмежений нейродерміт), сонячний дерматит, ексфоліативний дермат,Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бетаметазону, гентаміцину або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Туберкульоз шкіри, вакцинія, вірусні інфекції шкіри, періоральний дерматит, розацеа. Шкірні прояви сифілісу, шкірні поствакцинальні реакції, дитячий вік (до 2 років).Вагітність та лактаціяБезпека місцевого застосування глюкокортикостероїдів у вагітних не встановлена; Призначення лікарських препаратів цієї групи в період вагітності виправдане лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Під час вагітності препарати цієї групи не слід застосовувати у високих дозах або тривалий час. Не встановлено, чи проникає препарат у грудне молоко, тому необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяДуже рідко при застосуванні мазі Акрідерм® ГЕНТА відзначаються: відчуття печіння, еритема, ексудація, порушення пігментації та свербіння. Побічні реакції, що зустрічаються при застосуванні місцевих кортикостероїдів: (особливо при застосуванні оклюзійних пов'язок): відчуття печіння, свербіж, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, вугри, гіпопігментація, періоральний дерматит, алергічний контактний дерматит, мацерація шкіри, розвиток вторинної інфекції, стрії, пітниця. Винятково рідко (у випадках значного системного всмоктування гентаміцину) існує небезпека пошкодження слухового нерва та вестибулярного апарату, що супроводжується шумом у вухах та порушенням слуху. Такі побічні явища розвиваються у випадках, коли пацієнти одночасно приймають ототоксичні або нефротоксичні препарати та при порушенні функції нирок. При тривалому лікуванні або нанесенні на велику поверхню - розвиток системних побічних ефектів глюкокортикостероїдів: підвищення маси тіла, остеопороз, підвищення артеріального тиску, набряки, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, загострення прихованих вогнищ інфекції, гіперглікемія, збудження. У дітей - пригнічення системи гіпофіз-гіпоталамус-надниркові залози, синдром Кушинга, затримка росту, відставання в надбавці маси тіла, підвищення внутрішньочерепного тиску (бетаметазон).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиДорослі Мазь наносять тонким шаром на уражену ділянку шкіри та навколишні тканини 2 рази на добу (вранці та ввечері), злегка втираючи круговими рухами. На ділянки шкіри з більш товстим епідермісом та в місцях, з яких препарат легко усувається (долоні та ступні), мазь слід наносити частіше. Тривалість лікування залежить від ефективності та переносимості терапії та становить, як правило, не більше 2-4 тижнів. Діти Дітям допускається призначення препарату з двох років лише за суворими показаннями та під наглядом лікаря. У зв'язку з тим, що у дітей площа шкірних покривів по відношенню до маси тіла більша, а також недостатньо розвинений епідерміс, при зовнішньому застосуванні препарату можливе всмоктування пропорційно до більшої кількості діючих речовин і, отже, існує більший ризик розвитку системних побічних явищ. Застосовувати препарат у дітей слід максимально короткий термін і з дотриманням усіх запобіжних заходів.ПередозуванняСимптоми: при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів у високих дозах можливе пригнічення функції надниркових залоз з розвитком вторинної надниркової недостатності та симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Кушинга. При одноразовому передозуванні гентаміцину появи будь-яких симптомів не очікується. Тривале лікування гентаміцином у підвищених дозах може призвести до зростання нечутливої флори. Лікування: симптоматичне. Гострі симптоми гіперкортицизму зазвичай оборотні. За потреби проводять корекцію електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМазь Акрідерм® ГЕНТА не рекомендується застосовувати на шкірі обличчя та волосистій частині голови. Не рекомендується застосування мазі під оклюзійними пов'язками, за винятком випадків, коли це необхідно. Не можна допускати попадання мазі Акрідерм® ГЕНТА в очі та на періорбітальну ділянку. Акридерм ГЕНТА мазь для зовнішнього застосування не слід використовувати для лікування варикозних трофічних виразок гомілки та відкритих ран. При тривалому застосуванні мазі Акридерм ГЕНТА на великих поверхнях шкіри з порушеною цілісністю існує потенційна можливість всмоктування гентаміцину і, відповідно, розвитку симптомів ототоксичності. Деякі ділянки тіла (пахові складки, пахвові западини та періанальна область), більшою мірою схильні до ризику виникнення стрій. Тому тривалість застосування препарату цих ділянках тіла має бути обмежена. У випадках грибкової суперінфекції потрібне додаткове застосування протигрибкового лікарського засобу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування - 100 г: Активні речовини: бетаметазон дипропіонат 0.064 г, що еквівалентно бетаметазону 0.05 г; гентаміцину сульфат у перерахунку на гентаміцин 0.1 г Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат - 0.2 г, пропіленгліколь - 21.7 г, парафін рідкий - 20 г, макрогола цетостеарат - 1.3 г, цетостеариловий спирт [цетиловий спирт 60%, стеариловий спирт 40%] - 5.7 мг, 0. додекагідрат – 0.1 г, калію дигідрофосфат – 0.9 г, вода очищена – до 100 г. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для зовнішнього застосування, що має протизапальну, протиалергічну та антибактеріальну дію. Бетаметазону дипропіонат - глюкокортикоїд, що має протизапальну, протиалергічну, антиексудативну та протисвербіжну дію. Гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та медіаторів запалення в осередку запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії із групи аміноглікозидів. Чинить бактерицидну дію щодо збудників первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; грампозитивних бактерій: Streptococcus spp. (чутливі штами бета- та альфа-гемолітичного стрептококу групи A), Staphylococcus spp. (коагулаза-позитивні, коагулаза-негативні та деякі штами, що продукують пеніциліназ). Неактивний щодо анаеробів, грибів та вірусів.ФармакодинамікаКортикостероїд бетаметазону дипропіонат гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та прозапальних медіаторів у вогнищі запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Гентаміцин; - Антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів. Чинить бактерицидну дію щодо збудників первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; ;грампозитивних бактерій: ;Streptococcus spp. ;(чутливі штами бета- та альфа-гемолітичного стрептококу групи A); ;Staphytococcus spp. ;(коагулазопозитивні, коагулазонегативні та деякі штами, що продукують пеніциліназ). Неактивний щодо анаеробів, грибів та вірусів. Клотримазол має протигрибкову дію за рахунок порушення синтезу ергостерину, що є складовою клітинної мембрани грибів. Активний щодо: Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Candida albicans, Malassezia furtur (Pityrosporum orbiculare). Саліцилова кислота забезпечує кератолітичну, протимікробну дію, усуває рогові нашарування та сприяє більш глибокому проникненню кортикостероїдів.Клінічна фармакологіяГКС для місцевого застосування.Показання до застосуваннядерматити (простий та алергічний), особливо вдруге інфіковані; екзема (атопічна, дитяча, монетоподібна); атопічний дерматит (нейродерміт дифузний); простий хронічний лишай (нейродерміт обмежений); сонячний дерматит; ексфоліативний дерматит; радіаційний дерматит; попрілості; псоріаз; свербіж.Протипоказання до застосуваннятуберкульоз шкіри; шкірні прояви сифілісу; вітряна віспа; простий герпес; шкірні поствакцинальні реакції; відкриті рани; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 1 року; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що безпека застосування місцевих кортикостероїдів у вагітних жінок не була встановлена, застосування препаратів цього класу в період вагітності виправдане тільки, якщо користь для матері явно перевищує можливу шкоду для плода. Препарати цієї групи не можна застосовувати вагітним жінкам у великих дозах протягом тривалого часу. Оскільки до теперішнього часу не встановлено, чи можуть глюкокортикостеронди при місцевому застосуванні та системній абсорбції проникати у грудне молоко, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про відміну препарату, враховуючи, наскільки необхідне його застосування для матері. Застосування у дітей Діти можуть бути більш сприйнятливими до застосування місцевих кортикостероїдів, що викликають пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГН), ніж пацієнти старшого віку, у зв'язку з підвищеною абсорбцією препарату, пов'язаною з більшою величиною співвідношення у них площі поверхні та маси тіла. У дітей, які приймали місцеві глюкокортикостероїди, відзначалися наступні побічні ефекти: пригнічення функції ГГН системи, синдром Кушинга, лінійна затримка росту, відставання в надбавці ваги, підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми пригнічення функції кори надниркових залоз у дітей включають зниження рівня кортязолу в плазмі і відсутність відповіді на стимуляцію АКТГ. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється вибуханням джерельця, головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва.Побічна діяМісцеві реакції: при місцевому застосуванні кортикостероїдів можуть спостерігатися печіння, подразнення, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, акнеподібні висипання, гіпопігментація, періоральний дерматит, алергічний контактний дерматит. При тривалому застосуванні, а також при використанні оклюзійних пов'язок – мацерація шкіри, вторинна інфекція, атрофія шкіри, пітниця, пурпура. Системні реакції: при нанесенні на великі поверхні тіла, переважно у дітей, можливе виникнення системних побічних ефектів кортикостероїдів (гіперглікемія, глюкозурія, оборотне пригнічення функції кори надниркових залоз, прояви синдрому Кушинга) та гентаміцину (нефротоксична та ототоксична дія).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату Акрідерм Гента з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Крем наносять тонким шаром на уражену ділянку шкіри 2 рази на добу (вранці та ввечері). Кратність застосування препарату встановлюється виходячи із тяжкості захворювання. У легких випадках крем достатньо застосовувати 1 раз на добу; при більш тяжких ураженнях можливе частіше застосування. Тривалість лікування залежить від ефективності та переносимості терапії та становить 2-4 тижні. За відсутності клінічного покращення необхідно уточнити діагноз.ПередозуванняГостре передозування малоймовірне, проте при надмірному або тривалому застосуванні препарату можливе хронічне передозування, що супроводжується ознаками гіперкортицизму: гіперглікемія, глюкозурія, оборотне пригнічення функції кори надниркових залоз, прояви синдрому Кушинга. Лікування: показано відповідне симптоматичне лікування. У разі хронічної токсичної дії рекомендується поступове відміна препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо спостерігаються ознаки підвищеної чутливості або подразнення шкіри, пов'язані із застосуванням препарату, слід припинити лікування та підібрати пацієнтові адекватну терапію. При тривалому лікуванні, нанесенні препарату на великі поверхні шкіри, при використанні оклюзійних пов'язок, а також у дітей можлива системна абсорбція кортикостероїдів. На шкірі обличчя частіше, ніж на інших поверхнях тіла, після тривалого лікування кортикостероїдів для місцевого застосування можуть виявлятися атрофічні зміни. Курс лікування у разі не повинен перевищувати 5 днів. Акрідерм Гента не призначений для застосування у офтальмології. Слід уникати влучення препарату в очі. При тривалому використанні препарату його скасування слід проводити поступово. Використання у педіатрії Дітям з 1 року препарат призначають лише за суворими показаннями та під лікарським контролем, т.к. можливий розвиток системних побічних ефектів, пов'язаних з бетаметазоном. При застосуванні препарату на великих поверхнях та/або під оклюзійною по в'язкою можливе пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та розвиток симптомів гіперкортицизму, може спостерігатися зниження екскреції гормону росту, підвищення внутрішньочерепного тиску.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: активні речовини: бетаметазону дипропіонат у перерахунку на 100% речовину 0,064 г, що еквівалентно 0,05 г бетаметазону, гентаміцину сульфат у перерахунку на гентаміцин 0,1 г; допоміжні речовини: пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) 0,05 г, парафін рідкий (вазелінове масло) 5 г, ізопропілпальмітат 1 г, вазелін до 100 г. Мазь для зовнішнього вживання, 0,05% + 0,1%. По 15 та 30 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиНапівпрозора мазь білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування+антибіотик-аміноглікозид.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні препарату в терапевтичних дозах трансдермальне всмоктування речовин, що діють, в кров дуже незначне. Застосування оклюзійних пов'язок підвищує всмоктування бетаметазону та гентаміцину, що може спричинити збільшення ризику розвитку системних побічних ефектів.ФармакодинамікаПротизапальний, протиалергічний, протисвербіжний, антибактеріальний засіб. Бетаметазону дипропіонат - синтетичний глюкокортикостероїд (ГКС), що має протизапальну, протиалергічну, протисвербіжну та судинозвужувальну дію. При місцевому застосуванні звужує судини, знімає свербіж, знижує виділення медіаторів запалення (з еозинофілів та опасистих клітин), інтерлейкінів 1 та 2, гамма-інтерферону (з лімфоцитів та макрофагів), гальмує активність гіалуронідази та знижує проникнення. Взаємодіє зі специфічними рецепторами у цитоплазмі клітини, стимулює синтез мРНК, що індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, блокує вивільнення арахідонової кислоти та біосинтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів (що сприяють розвитку запалення, алергії та інших патологічних процесів). Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії групи аміноглікозидів. Має бактерицидну дію та забезпечує високоефективне місцеве лікування первинних та вторинних бактеріальних інфекцій шкіри. Активний щодо грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Aerobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; та грампозитивних бактерій: Streptococcus spp. (чутливі штами β- та α-гемолітичного стрептококу групи A), Staphylococcus aureus (коагулазопозитивні, коагулазонегативні штами та деякі штами, що продукують пеніциліназ).Показання до застосуванняДерматити (простий та алергічний), особливо вторинно інфіковані, екзема (атопічна, дитяча, монетоподібна), атопічний дерматит (нейродерміт дифузний), простий хронічний лишай (обмежений нейродерміт), сонячний дерматит, ексфоліативний дермат,Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бетаметазону, гентаміцину або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Туберкульоз шкіри, вакцинія, вірусні інфекції шкіри, періоральний дерматит, розацеа. Шкірні прояви сифілісу, шкірні поствакцинальні реакції, дитячий вік (до 2 років).Вагітність та лактаціяБезпека місцевого застосування глюкокортикостероїдів у вагітних не встановлена; Призначення лікарських препаратів цієї групи в період вагітності виправдане лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Під час вагітності препарати цієї групи не слід застосовувати у високих дозах або тривалий час. Не встановлено, чи проникає препарат у грудне молоко, тому необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяДуже рідко при застосуванні мазі Акрідерм® ГЕНТА відзначаються: відчуття печіння, еритема, ексудація, порушення пігментації та свербіння. Побічні реакції, що зустрічаються при застосуванні місцевих кортикостероїдів: (особливо при застосуванні оклюзійних пов'язок): відчуття печіння, свербіж, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, вугри, гіпопігментація, періоральний дерматит, алергічний контактний дерматит, мацерація шкіри, розвиток вторинної інфекції, стрії, пітниця. Винятково рідко (у випадках значного системного всмоктування гентаміцину) існує небезпека пошкодження слухового нерва та вестибулярного апарату, що супроводжується шумом у вухах та порушенням слуху. Такі побічні явища розвиваються у випадках, коли пацієнти одночасно приймають ототоксичні або нефротоксичні препарати та при порушенні функції нирок. При тривалому лікуванні або нанесенні на велику поверхню - розвиток системних побічних ефектів глюкокортикостероїдів: підвищення маси тіла, остеопороз, підвищення артеріального тиску, набряки, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, загострення прихованих вогнищ інфекції, гіперглікемія, збудження. У дітей - пригнічення системи гіпофіз-гіпоталамус-надниркові залози, синдром Кушинга, затримка росту, відставання в надбавці маси тіла, підвищення внутрішньочерепного тиску (бетаметазон).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиДорослі Мазь наносять тонким шаром на уражену ділянку шкіри та навколишні тканини 2 рази на добу (вранці та ввечері), злегка втираючи круговими рухами. На ділянки шкіри з більш товстим епідермісом та в місцях, з яких препарат легко усувається (долоні та ступні), мазь слід наносити частіше. Тривалість лікування залежить від ефективності та переносимості терапії та становить, як правило, не більше 2-4 тижнів. Діти Дітям допускається призначення препарату з двох років лише за суворими показаннями та під наглядом лікаря. У зв'язку з тим, що у дітей площа шкірних покривів по відношенню до маси тіла більша, а також недостатньо розвинений епідерміс, при зовнішньому застосуванні препарату можливе всмоктування пропорційно до більшої кількості діючих речовин і, отже, існує більший ризик розвитку системних побічних явищ. Застосовувати препарат у дітей слід максимально короткий термін і з дотриманням усіх запобіжних заходів.ПередозуванняСимптоми: при тривалому застосуванні місцевих кортикостероїдів у високих дозах можливе пригнічення функції надниркових залоз з розвитком вторинної надниркової недостатності та симптомів гіперкортицизму, включаючи синдром Кушинга. При одноразовому передозуванні гентаміцину появи будь-яких симптомів не очікується. Тривале лікування гентаміцином у підвищених дозах може призвести до зростання нечутливої флори. Лікування: симптоматичне. Гострі симптоми гіперкортицизму зазвичай оборотні. За потреби проводять корекцію електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМазь Акрідерм® ГЕНТА не рекомендується застосовувати на шкірі обличчя та волосистій частині голови. Не рекомендується застосування мазі під оклюзійними пов'язками, за винятком випадків, коли це необхідно. Не можна допускати попадання мазі Акрідерм® ГЕНТА в очі та на періорбітальну ділянку. Акридерм ГЕНТА мазь для зовнішнього застосування не слід використовувати для лікування варикозних трофічних виразок гомілки та відкритих ран. При тривалому застосуванні мазі Акридерм ГЕНТА на великих поверхнях шкіри з порушеною цілісністю існує потенційна можливість всмоктування гентаміцину і, відповідно, розвитку симптомів ототоксичності. Деякі ділянки тіла (пахові складки, пахвові западини та періанальна область), більшою мірою схильні до ризику виникнення стрій. Тому тривалість застосування препарату цих ділянках тіла має бути обмежена. У випадках грибкової суперінфекції потрібне додаткове застосування протигрибкового лікарського засобу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 100 гр.: активні речовини: бетаметазону дипропіонат у перерахунку на 100% речовину 0,064 г, що еквівалентно 0,05 г бетаметазону, гентаміцину сульфат у перерахунку на гентаміцин 0,100 г, клотримазол у перерахунку на 100% речовин; допоміжні речовини: вазелін 15,000 г, пропіленгліколь 10,000 г, парафін рідкий 6,000 г, цетостеариловий спирт [цетиловий спирт 60%, стеариновий спирт 40%] 7,200 г, макрогола цетостеарат 0,00,0 дигідрофосфат дигідрат 0,260 г, вода очищена до 100 г. Крем для зовнішнього застосування, 0,05%+0,1%+1%. По 15 або 30 г у тубу алюмінієву. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКрем білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування+антибіотик-аміноглікозид+протигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри шкірному застосуванні препарату в терапевтичних дозах трансдермальне всмоктування діючих речовин у кров дуже незначне. При аплікації на шкіру інтенсивність всмоктування бетаметазону залежить від стану епідермального бар'єру (запалення та шкірні захворювання підвищують всмоктування). Застосування оклюзійних пов'язок підвищує трансдермальне всмоктування бетаметазону та гентаміцину, що може спричинити збільшення ризику розвитку системних побічних ефектів.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має протизапальну, протиалергічну, антибактеріальну та протигрибкову (фунгіцидну) дію. Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії із групи аміноглікозидів, діє бактерицидно. Високочутливі грамотні мікроорганізми - Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp., Staphylococcus spp. (Метицилінорезистентні). Чутливі: Enterococcus faecalis, Serratia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Citrobacter spp. Резистентні: Neisseria meningitidis, Treponema pallidum, анаеробні мікроби: Streptococcus spp. (крім Streptococcus pneumoniae), Enterococcus faecalis; Providencia rettgeri. Бетаметазон - глюкокортикостероїд, має місцеву протизапальну, протинабрякову, протиалергічну дію. Клотримазол – протигрибковий засіб із групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо патогенних дерматофітів (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis), дріжджових та цвілевих грибів (Candida spp., Torulopsis glabrata, Rhodotorula spp., Pityrose.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, вітряна віспа, простий герпес, шкірні поствакцинальні реакції, відкриті рани, дитячий вік (до 2 років). З обережністю: Вагітність (особливо І триместр). Дитячий вік від 2 до 18 років.Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо у І триместрі) місцеве застосування крему у вагітних допускається лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі застосування препарату має бути нетривалим і обмежуватися невеликими ділянками шкірних покровів. Невідомо, чи виділяються компоненти препарату із грудним молоком. Тому при призначенні крему Акрідерм® ГК у період лактації рекомендується припинення грудного вигодовування.Побічна діяСверблячка, печіння, подразнення, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, стероїдні вугри, гіпопігментація, алергічні реакції. При застосуванні оклюзійних пов'язок – мацерація, інфікування, атрофія шкіри, стрії, пітниця. При тривалому лікуванні або нанесенні на велику поверхню – розвиток системних побічних ефектів: підвищення маси тіла, остеопороз, підвищення артеріального тиску, набряки, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, загострення прихованих осередків інфекції, гіперглікемія, збудження, безсоння, дисмен.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Крем наносять на уражені ділянки шкіри, злегка втираючи невелику кількість 2 рази на добу. Тривалість лікування визначається індивідуально та залежить від нозологічної форми та тяжкості захворювання. При дерматомікозі стоп середня тривалість лікування – 2-4 тижні. Якщо клінічне покращення найближчим часом не настає, необхідно уточнити діагноз або змінити схему лікування.ПередозуванняСимптоми: явища гіперкортицизму. Лікування: поступове відміна препарату. Симптоматична терапія. За необхідності – корекція електролітних порушень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно уникати влучення в очі. З появою стійкої бактеріальної чи грибкової мікрофлори слід відмінити препарат, призначити відповідну терапію. У зв'язку з тим, що у дітей площа шкірних покровів по відношенню до маси тіла більша, ніж у дорослих, а також недостатньо розвинений епідерміс, при зовнішньому застосуванні препарату можливе всмоктування пропорційно більшої кількості діючих речовин і, отже, існує більший ризик розвитку системних побічних явищ . Застосовувати препарат у дітей слід максимально короткий термін і з дотриманням усіх запобіжних заходів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
680,00 грн
618,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: активні речовини: бетаметазону дипропіонат у перерахунку на 100% речовину 0,064 г, що еквівалентно 0,05 г бетаметазону, гентаміцину сульфат у перерахунку на гентаміцин 0,1 г, клотримазол у перерахунку на 100% речовину допоміжні речовини: пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) – 0,05 г, парафін рідкий (вазелінове масло) – 5 г, ізопропілміристат – 1 г, вазелін – до 100 г. Мазь для зовнішнього застосування 0,05% + 0,1% + 1%. По 15 або 30 г в алюмінієву губу. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиНапівпрозора мазь білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування+антибіотик-аміноглікозид+протигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри шкірному застосуванні препарату в терапевтичних дозах трансдермальне всмоктування діючих речовин у кров є дуже незначним. При аплікації на шкіру інтенсивність всмоктування бетаметазону залежить від стану епідермального бар'єру (запалення та шкірні захворювання підвищують всмоктування). Застосування оклюзійних пов'язок підвищує трансдермальне всмоктування бетаметазону та гентаміцину, що може спричинити збільшення ризику розвитку системних побічних ефектів.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має протизапальну, протиалергічну, антибактеріальну та протигрибкову (фунгіцидну) дію. Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії із групи аміноглікозидів, діє бактерицидно. Високочутливі грамнегативні мікроорганізми: Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp., Staphylococcus spp. (Метицилінорезистентні). Чутливі: Enterococcus faecalis, Scrralia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Citrobacter spp. Резистентні: Neisseria meningitidis, Treponema pallidum, анаеробні мікроби: Streptococcus spp. (крім Streptococcus pneumoniae), Enterococcus faecalis; Providencia rettgeri. Бетаметазон - глюкокортикостероїд, має місцеву протизапальну, протинабрякову, протиалергічну дію. Клотримазол – протигрибковий засіб із групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо патогенних дерматофітів (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis), дріжджових та цвілевих грибів (Candida spp., Torulopsis glabrata, Rhodotorula spp., Pityrose.Показання до застосуванняПростий та алергічний дерматити (особливо ускладнені вторинним інфікуванням), дифузний нейродерміт (в т.ч. атопічний дерматит), обмежений нейродерміт (в т.ч. простий хронічний лишай), екзема, дерматомікози (дерматофітії, кандидоз, різнобарвність локалізації в пахвинній ділянці та великих складках шкіри.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, вітряна віспа, простий герпес, шкірні поствакцинальні реакції, відкриті рани, дитячий вік (до 2 років). З обережністю: Вагітність (особливо І триместр). Дитячий вік від 2 до 18 років.Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо в 1 триместрі) місцеве застосування мазі у вагітних допускається лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі застосування препарату має бути нетривалим і обмежуватися невеликими ділянками шкірних покровів. Невідомо, чи виділяються компоненти препарату із грудним молоком. Тому при призначенні мазі Акрідерм® ГК у період лактації рекомендується припинення грудного вигодовування.Побічна діяСверблячка, печіння, подразнення, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, стероїдні вугри, гіпопігментація, алергічні реакції. При застосуванні оклюзійних пов'язок – мацерація, інфікування, атрофія шкіри, стрії, пітниця. При тривалому лікуванні або нанесенні на велику поверхню – розвиток системних побічних ефектів: підвищення маси тіла, остеопороз, підвищення артеріального тиску, набряки, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, загострення прихованих осередків інфекції, гіперглікемія, збудження, безсоння, дисмен.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Мазь наносять на уражені ділянки шкіри, злегка втираючи невелику кількість 2 рази на добу. Тривалість лікування визначається індивідуально та залежить від нозологічної форми та тяжкості захворювання. При дерматомікозі стоп середня тривалість лікування – 2-4 тижні. Якщо клінічне покращення найближчим часом не настає, необхідно уточнити діагноз або змінити схему лікування.ПередозуванняСимптоми: явища гіперкортицизму. Лікування: поступове відміна препарату. Симптоматична терапія. За необхідності – корекція електролітних порушень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно уникати влучення в очі. З появою стійкої бактеріальної чи грибкової мікрофлори слід відмінити препарат, призначити відповідну терапію. У зв'язку з тим, що у дітей площа шкірних покровів по відношенню до маси тіла більша, ніж у дорослих, а також недостатньо розвинений епідерміс, при зовнішньому застосуванні препарату можливе всмоктування пропорційно більшої кількості діючих речовин і, отже, існує більший ризик розвитку системних побічних явищ . Застосовувати препарат у дітей слід максимально короткий термін і з дотриманням усіх запобіжних заходів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 100 гр.: активні речовини: бетаметазону дипропіонат у перерахунку на 100% речовину 0,064 г, що еквівалентно 0,05 г бетаметазону, гентаміцину сульфат у перерахунку на гентаміцин 0,100 г, клотримазол у перерахунку на 100% речовин; допоміжні речовини: вазелін 15,000 г, пропіленгліколь 10,000 г, парафін рідкий 6,000 г, цетостеариловий спирт [цетиловий спирт 60%, стеариновий спирт 40%] 7,200 г, макрогола цетостеарат 0,00,0 дигідрофосфат дигідрат 0,260 г, вода очищена до 100 г. Крем для зовнішнього застосування, 0,05%+0,1%+1%. По 15 або 30 г у тубу алюмінієву. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКрем білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування+антибіотик-аміноглікозид+протигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри шкірному застосуванні препарату в терапевтичних дозах трансдермальне всмоктування діючих речовин у кров дуже незначне. При аплікації на шкіру інтенсивність всмоктування бетаметазону залежить від стану епідермального бар'єру (запалення та шкірні захворювання підвищують всмоктування). Застосування оклюзійних пов'язок підвищує трансдермальне всмоктування бетаметазону та гентаміцину, що може спричинити збільшення ризику розвитку системних побічних ефектів.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має протизапальну, протиалергічну, антибактеріальну та протигрибкову (фунгіцидну) дію. Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії із групи аміноглікозидів, діє бактерицидно. Високочутливі грамотні мікроорганізми - Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp., Staphylococcus spp. (Метицилінорезистентні). Чутливі: Enterococcus faecalis, Serratia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Citrobacter spp. Резистентні: Neisseria meningitidis, Treponema pallidum, анаеробні мікроби: Streptococcus spp. (крім Streptococcus pneumoniae), Enterococcus faecalis; Providencia rettgeri. Бетаметазон - глюкокортикостероїд, має місцеву протизапальну, протинабрякову, протиалергічну дію. Клотримазол – протигрибковий засіб із групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо патогенних дерматофітів (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis), дріжджових та цвілевих грибів (Candida spp., Torulopsis glabrata, Rhodotorula spp., Pityrose.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, вітряна віспа, простий герпес, шкірні поствакцинальні реакції, відкриті рани, дитячий вік (до 2 років). З обережністю: Вагітність (особливо І триместр). Дитячий вік від 2 до 18 років.Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо у І триместрі) місцеве застосування крему у вагітних допускається лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі застосування препарату має бути нетривалим і обмежуватися невеликими ділянками шкірних покровів. Невідомо, чи виділяються компоненти препарату із грудним молоком. Тому при призначенні крему Акрідерм® ГК у період лактації рекомендується припинення грудного вигодовування.Побічна діяСверблячка, печіння, подразнення, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, стероїдні вугри, гіпопігментація, алергічні реакції. При застосуванні оклюзійних пов'язок – мацерація, інфікування, атрофія шкіри, стрії, пітниця. При тривалому лікуванні або нанесенні на велику поверхню – розвиток системних побічних ефектів: підвищення маси тіла, остеопороз, підвищення артеріального тиску, набряки, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, загострення прихованих осередків інфекції, гіперглікемія, збудження, безсоння, дисмен.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Крем наносять на уражені ділянки шкіри, злегка втираючи невелику кількість 2 рази на добу. Тривалість лікування визначається індивідуально та залежить від нозологічної форми та тяжкості захворювання. При дерматомікозі стоп середня тривалість лікування – 2-4 тижні. Якщо клінічне покращення найближчим часом не настає, необхідно уточнити діагноз або змінити схему лікування.ПередозуванняСимптоми: явища гіперкортицизму. Лікування: поступове відміна препарату. Симптоматична терапія. За необхідності – корекція електролітних порушень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно уникати влучення в очі. З появою стійкої бактеріальної чи грибкової мікрофлори слід відмінити препарат, призначити відповідну терапію. У зв'язку з тим, що у дітей площа шкірних покровів по відношенню до маси тіла більша, ніж у дорослих, а також недостатньо розвинений епідерміс, при зовнішньому застосуванні препарату можливе всмоктування пропорційно більшої кількості діючих речовин і, отже, існує більший ризик розвитку системних побічних явищ . Застосовувати препарат у дітей слід максимально короткий термін і з дотриманням усіх запобіжних заходів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
981,00 грн
892,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: активні речовини: бетаметазону дипропіонат у перерахунку на 100% речовину 0,064 г, що еквівалентно 0,05 г бетаметазону, гентаміцину сульфат у перерахунку на гентаміцин 0,1 г, клотримазол у перерахунку на 100% речовину допоміжні речовини: пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) – 0,05 г, парафін рідкий (вазелінове масло) – 5 г, ізопропілміристат – 1 г, вазелін – до 100 г. Мазь для зовнішнього застосування 0,05% + 0,1% + 1%. По 15 або 30 г в алюмінієву губу. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиНапівпрозора мазь білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування+антибіотик-аміноглікозид+протигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри шкірному застосуванні препарату в терапевтичних дозах трансдермальне всмоктування діючих речовин у кров є дуже незначним. При аплікації на шкіру інтенсивність всмоктування бетаметазону залежить від стану епідермального бар'єру (запалення та шкірні захворювання підвищують всмоктування). Застосування оклюзійних пов'язок підвищує трансдермальне всмоктування бетаметазону та гентаміцину, що може спричинити збільшення ризику розвитку системних побічних ефектів.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має протизапальну, протиалергічну, антибактеріальну та протигрибкову (фунгіцидну) дію. Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії із групи аміноглікозидів, діє бактерицидно. Високочутливі грамнегативні мікроорганізми: Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp., Staphylococcus spp. (Метицилінорезистентні). Чутливі: Enterococcus faecalis, Scrralia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Citrobacter spp. Резистентні: Neisseria meningitidis, Treponema pallidum, анаеробні мікроби: Streptococcus spp. (крім Streptococcus pneumoniae), Enterococcus faecalis; Providencia rettgeri. Бетаметазон - глюкокортикостероїд, має місцеву протизапальну, протинабрякову, протиалергічну дію. Клотримазол – протигрибковий засіб із групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо патогенних дерматофітів (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis), дріжджових та цвілевих грибів (Candida spp., Torulopsis glabrata, Rhodotorula spp., Pityrose.Показання до застосуванняПростий та алергічний дерматити (особливо ускладнені вторинним інфікуванням), дифузний нейродерміт (в т.ч. атопічний дерматит), обмежений нейродерміт (в т.ч. простий хронічний лишай), екзема, дерматомікози (дерматофітії, кандидоз, різнобарвність локалізації в пахвинній ділянці та великих складках шкіри.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, вітряна віспа, простий герпес, шкірні поствакцинальні реакції, відкриті рани, дитячий вік (до 2 років). З обережністю: Вагітність (особливо І триместр). Дитячий вік від 2 до 18 років.Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо в 1 триместрі) місцеве застосування мазі у вагітних допускається лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі застосування препарату має бути нетривалим і обмежуватися невеликими ділянками шкірних покровів. Невідомо, чи виділяються компоненти препарату із грудним молоком. Тому при призначенні мазі Акрідерм® ГК у період лактації рекомендується припинення грудного вигодовування.Побічна діяСверблячка, печіння, подразнення, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, стероїдні вугри, гіпопігментація, алергічні реакції. При застосуванні оклюзійних пов'язок – мацерація, інфікування, атрофія шкіри, стрії, пітниця. При тривалому лікуванні або нанесенні на велику поверхню – розвиток системних побічних ефектів: підвищення маси тіла, остеопороз, підвищення артеріального тиску, набряки, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, загострення прихованих осередків інфекції, гіперглікемія, збудження, безсоння, дисмен.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Мазь наносять на уражені ділянки шкіри, злегка втираючи невелику кількість 2 рази на добу. Тривалість лікування визначається індивідуально та залежить від нозологічної форми та тяжкості захворювання. При дерматомікозі стоп середня тривалість лікування – 2-4 тижні. Якщо клінічне покращення найближчим часом не настає, необхідно уточнити діагноз або змінити схему лікування.ПередозуванняСимптоми: явища гіперкортицизму. Лікування: поступове відміна препарату. Симптоматична терапія. За необхідності – корекція електролітних порушень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно уникати влучення в очі. З появою стійкої бактеріальної чи грибкової мікрофлори слід відмінити препарат, призначити відповідну терапію. У зв'язку з тим, що у дітей площа шкірних покровів по відношенню до маси тіла більша, ніж у дорослих, а також недостатньо розвинений епідерміс, при зовнішньому застосуванні препарату можливе всмоктування пропорційно більшої кількості діючих речовин і, отже, існує більший ризик розвитку системних побічних явищ . Застосовувати препарат у дітей слід максимально короткий термін і з дотриманням усіх запобіжних заходів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: діючі речовини: бетаметазону дипропіонат (бетаметазону дипропіонат мікронізований) у перерахунку на 100% речовина - 0,064 г, що еквівалентно 0,05 г бетаметазону, саліцилова кислота (саліцилова кислота мікронізована) у 0; допоміжні речовини: парафін рідкий (вазелінове масло), вазелін. Мазь для зовнішнього застосування: 0,05%+3%. По 15 або 30 г у тубу алюмінієву. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиНапівпрозора мазь від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору. Допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування + кератолітичний засіб.ФармакодинамікаАкрідерм® СК – комбінований препарат, що містить діючі речовини – бетаметазону дипропіонат та саліцилову кислоту. Бетаметазону дипропіонат - синтетичний фторований глюкокортикостероїд (ГКС) - має протизапальну, протисвербіжну та судинозвужувальну дію. Саліцилова кислота, що має кератолітичну дію, сприяє проникненню бетаметазону в шкіру. Має бактеріостатичну та деяку фунгіцидну дію. Сполучена дія активних компонентів призводить до швидкого зниження вираженості таких симптомів як свербіж, подразнення, еритема та біль.Показання до застосуванняМісцеве лікування дерматозів, що супроводжуються гіперкератозом: псоріаз, обмежений та дифузний нейродерміт, червоний плоский лишай, екзема, дисгідротичний дерматит, іхтіоз та їхтіозоформні зміни.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бетаметазону, саліцилової кислоти, інших компонентів препарату. Рожеві вугри, акне, періоральний дерматит. Бактеріальні, вірусні чи грибкові інфекції шкіри. Трофічні виразки і натомість хронічної венозної недостатності, рани. Пухлини шкіри. Поствакцинальні шкірні реакції. Періанальний та генітальний свербіж. Дитячий вік віком до 2 років. Вагітність (тривале лікування у великих дозах). Період грудного вигодовування. З обережністю: Дитячий вік до 12 років, печінкова недостатність, тривале лікування, застосування на великих ділянках шкіри, застосування оклюзійних пов'язок.Вагітність та лактаціяБезпека місцевого застосування глюкокортикостероїдів у вагітних жінок не встановлена; Призначення лікарських препаратів цієї групи в період вагітності виправдане лише в тому випадку, якщо потенційна користь перевищує можливий ризик. Під час вагітності препарати цієї групи не слід застосовувати у високих дозах або тривалий час. Не встановлено, чи місцеве застосування глюкокортикостероїдів може стати причиною появи їх у молоці матері, тому слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяПорушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - печіння, свербіж, подразнення, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, акнеподібні висипання, вугровий висип, гіпопігментація, телеангіектазії, періоральний дерматит, алергічний контактний дерматит, мацерація, інфекція . З боку органу зору: нечіткість зору. Порушення з боку ендокринної системи: при тривалому застосуванні та нанесенні на великі ділянки шкіри, переважно у дітей, можливе виникнення системних побічних ефектів глюкокортикостероїдів – гіпокаліємія, глюкозурія, оборотне пригнічення функції кори надниркових залоз, прояв синдрому Іценко-Кушинга. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими засобами не виявлено.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Акрідерм® СК наносять тонким шаром на уражену ділянку шкіри 2 рази на день – вранці та ввечері. Інша частота застосування може бути встановлена лікарем, виходячи з тяжкості захворювання. У легких випадках мазь досить застосовувати, зазвичай, раз на день; при більш тяжких ураженнях може знадобитися більш часте застосування.ПередозуванняГостре передозування малоймовірне, проте при надмірному або тривалому застосуванні препарату можливе хронічне передозування, що супроводжується ознаками гіперкортицизму: гіперглікемія, глюкозурія, оборотне пригнічення функції кори надниркових залоз, прояв синдрому Кушинга. Лікування. Показано відповідне симптоматичне лікування. У разі хронічної токсичної дії рекомендується поступове відміна препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо при застосуванні препарату Акрідерм® СК виникло подразнення шкіри або ознаки алергічних реакцій, лікування слід припинити. У разі приєднання грибкової чи бактеріальної інфекції слід призначити відповідну терапію. Слід уникати потрапляння препарату в очі та слизові оболонки, а також застосування в аногенітальній ділянці, на ділянках великого ураження шкіри, особливо з порушенням цілісності шкіри. Застосування у дітей віком до 12 років можливе лише під медичним наглядом. Діти більш ніж дорослі схильні до ризику пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи при застосуванні місцевих кортикостероїдів через більшу величину відношення площі поверхні тіла до його маси і, внаслідок цього, підвищеної абсорбції препарату. Були повідомлення про зниження функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, синдром Іценка-Кушинга, затримку росту, недостатній приріст маси тіла і підвищення внутрішньочерепного тиску у дітей, які отримували кортикостероїд для місцевого застосування. Пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи у дітей визначається низьким рівнем кортизолу в плазмі та відсутністю відповіді на стимуляцію адренокортикотропного гормону. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється випинанням джерельця,головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва. При застосуванні препарату у дітей або для лікування уражень шкіри обличчя тривалість лікування не повинна перевищувати 5 днів. Не рекомендується застосування препарату під оклюзійні пов'язки. При тривалому лікуванні, нанесенні на великі поверхні шкіри або при використанні оклюзійних пов'язок можлива системна абсорбція глюкокортикоїдів та саліцилової кислоти. При тривалому лікуванні його відміну рекомендується проводити поступово.при нанесенні на великі поверхні шкіри або при використанні оклюзійних пов'язок можлива системна абсорбція глюкокортикоїдів та саліцилової кислоти. При тривалому лікуванні його відміну рекомендується проводити поступово.при нанесенні на великі поверхні шкіри або при використанні оклюзійних пов'язок можлива системна абсорбція глюкокортикоїдів та саліцилової кислоти. При тривалому лікуванні його відміну рекомендується проводити поступово. Акрідерм ® СК не призначений для застосування в офтальмології. При зовнішньому застосуванні глюкокортикостероїдів може виникнути порушення зору. Якщо пацієнт має такі симптоми, як нечіткість зору або інші порушення зору, пацієнта слід направити до офтальмолога для оцінки можливих причин порушення зору, серед яких може бути катаракта, глаукома та рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСГ), про які повідомлялося після застосування ГКС системної та зовнішньої дії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: діючі речовини: бетаметазону дипропіонат (бетаметазону дипропіонат мікронізований) у перерахунку на 100% речовина - 0,064 г, що еквівалентно 0,05 г бетаметазону, саліцилова кислота (саліцилова кислота мікронізована) у 0; допоміжні речовини: парафін рідкий (вазелінове масло), вазелін. Мазь для зовнішнього застосування: 0,05%+3%. По 15 або 30 г у тубу алюмінієву. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиНапівпрозора мазь від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору. Допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування + кератолітичний засіб.ФармакодинамікаАкрідерм® СК – комбінований препарат, що містить діючі речовини – бетаметазону дипропіонат та саліцилову кислоту. Бетаметазону дипропіонат - синтетичний фторований глюкокортикостероїд (ГКС) - має протизапальну, протисвербіжну та судинозвужувальну дію. Саліцилова кислота, що має кератолітичну дію, сприяє проникненню бетаметазону в шкіру. Має бактеріостатичну та деяку фунгіцидну дію. Сполучена дія активних компонентів призводить до швидкого зниження вираженості таких симптомів як свербіж, подразнення, еритема та біль.Показання до застосуванняМісцеве лікування дерматозів, що супроводжуються гіперкератозом: псоріаз, обмежений та дифузний нейродерміт, червоний плоский лишай, екзема, дисгідротичний дерматит, іхтіоз та їхтіозоформні зміни.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бетаметазону, саліцилової кислоти, інших компонентів препарату. Рожеві вугри, акне, періоральний дерматит. Бактеріальні, вірусні чи грибкові інфекції шкіри. Трофічні виразки і натомість хронічної венозної недостатності, рани. Пухлини шкіри. Поствакцинальні шкірні реакції. Періанальний та генітальний свербіж. Дитячий вік віком до 2 років. Вагітність (тривале лікування у великих дозах). Період грудного вигодовування. З обережністю: Дитячий вік до 12 років, печінкова недостатність, тривале лікування, застосування на великих ділянках шкіри, застосування оклюзійних пов'язок.Вагітність та лактаціяБезпека місцевого застосування глюкокортикостероїдів у вагітних жінок не встановлена; Призначення лікарських препаратів цієї групи в період вагітності виправдане лише в тому випадку, якщо потенційна користь перевищує можливий ризик. Під час вагітності препарати цієї групи не слід застосовувати у високих дозах або тривалий час. Не встановлено, чи місцеве застосування глюкокортикостероїдів може стати причиною появи їх у молоці матері, тому слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяПорушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - печіння, свербіж, подразнення, сухість шкіри, фолікуліт, гіпертрихоз, акнеподібні висипання, вугровий висип, гіпопігментація, телеангіектазії, періоральний дерматит, алергічний контактний дерматит, мацерація, інфекція . З боку органу зору: нечіткість зору. Порушення з боку ендокринної системи: при тривалому застосуванні та нанесенні на великі ділянки шкіри, переважно у дітей, можливе виникнення системних побічних ефектів глюкокортикостероїдів – гіпокаліємія, глюкозурія, оборотне пригнічення функції кори надниркових залоз, прояв синдрому Іценко-Кушинга. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими засобами не виявлено.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Акрідерм® СК наносять тонким шаром на уражену ділянку шкіри 2 рази на день – вранці та ввечері. Інша частота застосування може бути встановлена лікарем, виходячи з тяжкості захворювання. У легких випадках мазь досить застосовувати, зазвичай, раз на день; при більш тяжких ураженнях може знадобитися більш часте застосування.ПередозуванняГостре передозування малоймовірне, проте при надмірному або тривалому застосуванні препарату можливе хронічне передозування, що супроводжується ознаками гіперкортицизму: гіперглікемія, глюкозурія, оборотне пригнічення функції кори надниркових залоз, прояв синдрому Кушинга. Лікування. Показано відповідне симптоматичне лікування. У разі хронічної токсичної дії рекомендується поступове відміна препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо при застосуванні препарату Акрідерм® СК виникло подразнення шкіри або ознаки алергічних реакцій, лікування слід припинити. У разі приєднання грибкової чи бактеріальної інфекції слід призначити відповідну терапію. Слід уникати потрапляння препарату в очі та слизові оболонки, а також застосування в аногенітальній ділянці, на ділянках великого ураження шкіри, особливо з порушенням цілісності шкіри. Застосування у дітей віком до 12 років можливе лише під медичним наглядом. Діти більш ніж дорослі схильні до ризику пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи при застосуванні місцевих кортикостероїдів через більшу величину відношення площі поверхні тіла до його маси і, внаслідок цього, підвищеної абсорбції препарату. Були повідомлення про зниження функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, синдром Іценка-Кушинга, затримку росту, недостатній приріст маси тіла і підвищення внутрішньочерепного тиску у дітей, які отримували кортикостероїд для місцевого застосування. Пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи у дітей визначається низьким рівнем кортизолу в плазмі та відсутністю відповіді на стимуляцію адренокортикотропного гормону. Підвищення внутрішньочерепного тиску проявляється випинанням джерельця,головним болем, двостороннім набряком диска зорового нерва. При застосуванні препарату у дітей або для лікування уражень шкіри обличчя тривалість лікування не повинна перевищувати 5 днів. Не рекомендується застосування препарату під оклюзійні пов'язки. При тривалому лікуванні, нанесенні на великі поверхні шкіри або при використанні оклюзійних пов'язок можлива системна абсорбція глюкокортикоїдів та саліцилової кислоти. При тривалому лікуванні його відміну рекомендується проводити поступово.при нанесенні на великі поверхні шкіри або при використанні оклюзійних пов'язок можлива системна абсорбція глюкокортикоїдів та саліцилової кислоти. При тривалому лікуванні його відміну рекомендується проводити поступово.при нанесенні на великі поверхні шкіри або при використанні оклюзійних пов'язок можлива системна абсорбція глюкокортикоїдів та саліцилової кислоти. При тривалому лікуванні його відміну рекомендується проводити поступово. Акрідерм ® СК не призначений для застосування в офтальмології. При зовнішньому застосуванні глюкокортикостероїдів може виникнути порушення зору. Якщо пацієнт має такі симптоми, як нечіткість зору або інші порушення зору, пацієнта слід направити до офтальмолога для оцінки можливих причин порушення зору, серед яких може бути катаракта, глаукома та рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСГ), про які повідомлялося після застосування ГКС системної та зовнішньої дії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
718,00 грн
686,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 100г: Активні речовини: лідокаїн – 2.5 г, прилокаїн – 2.5 г; Допоміжні речовини: ПЕГ-54 гідрогенізована рицинова олія - 1.9 г, карбомер - 1 г, натрію гідроксид - 0.52 г, вода очищена - до 100 г. Крем для зовнішнього застосування 2.5% +2.5% в алюмінієвій тубі 100 г, в інд. картонної упаковки.Опис лікарської формиКрем для місцевого та зовнішнього застосування у вигляді однорідної маси білого або майже білого кольору; допускається наявність слабкого специфічного запаху.ФармакокінетикаСистемне всмоктування препарату залежить від дози, тривалості аплікації та товщини шкірного покриву (залежить від області тіла), а також інших особливостей шкіри, таких як захворювання шкіри та гоління. При нанесенні на виразкову поверхню нижніх кінцівок абсорбцію препарату можуть впливати особливості виразок, наприклад, величина (зі збільшенням площі виразки абсорбція збільшується). Інтактна шкіра: У дорослих після нанесення 60 г крему на інтактну шкіру стегна площею 400 см2 (1,5 г на 10 см2) на 3 години системна абсорбція для лідокаїну становила приблизно 3% та для прилокаїну 5%. Всмоктування – повільне. Максимальна концентрація лідокаїну (середнє значення 0,12 мкг/мл) та прилокаїну (середнє значення 0,07 мкг/мл) у плазмі досягалася приблизно через 4 години з моменту нанесення препарату. Ризик виникнення токсичних симптомів існує лише при концентрації діючих речовин у плазмі крові 5-10 мкг/мл. При нанесенні препарату на неушкоджену шкіру через 8-12 годин після гоління, максимальна плазмова концентрація лідокаїну та прилокаїну як у молодих, так і у літніх пацієнтів дуже низька і значно нижча за можливий токсичний рівень. Трофічні виразки нижніх кінцівок: Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну (0,05-0,84 мкг/мл) та прилокаїну (0,02-0,08 мкг/мл) у плазмі крові становить 1 -2,5 години з моменту нанесення препарату на виразкову поверхню (5 -10 г крему на 30 хв). При неодноразовому нанесенні препарату на виразкову поверхню не відзначалося кумуляції у плазмі крові прилокаїну, лідокаїну або їх метаболіту. 2-10 г препарату наносилися на виразкову поверхню площею до 62 см2 на 30-60 хв від 3 до 7 разів на тиждень (15 разів протягом місяця). Слизова оболонка статевих органів: Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну та прилокаїну в плазмі крові (в середньому 0,18 мкг/мл та 0,15 мкг/мл, відповідно) становить приблизно 35 хв з моменту нанесення препарату на слизову оболонку піхви (10 г препарату на 10 хв).ФармакодинамікаАкріол Про - комбінований препарат, до складу якого входять лідокаїн та прилокаїн, місцеві анестетики амідного типу. Анестезія шкіри викликається за рахунок проникнення лідокаїну та прилокаїну в шари епідермісу та дерми. Ступінь анестезії залежить від дози препарату та тривалості аплікації. Інтактна шкіра: Після нанесення препарату на інтактну шкіру на 1-2 години тривалість анестезії після зняття оклюзійної пов'язки становить 2 години. Не виявлено відмінностей у ефективності (включаючи час досягнення знеболювального ефекту) та безпеки при застосуванні препарату на інтактну шкіру у літніх (65-96 років) та молодших пацієнтів. За рахунок дії препарату на поверхневі судини можливе тимчасове збліднення або почервоніння шкіри. Подібні реакції у пацієнтів з поширеним нейродермітом (атопічним дерматитом) можуть виникати швидше вже через 30-60 хвилин після нанесення препарату, що вказує на швидке проникнення крему через шкірні покриви. При пункційній біопсії (діаметром 4 мм) застосування препарату Акріол Про забезпечує адекватну анестезію інтактної шкіри у 90% пацієнтів через 60 хвилин після застосування препарату при введенні голки на глибину 2 мм і через 120 хвилин при введенні голки на глибину 3 мм. Ефективність препарату залежить від кольору чи пігментації шкіри (тип шкіри I-IV). При використанні комбінованих вакцин проти таких інфекцій як кір, краснуха, епідемічний паротит, або внутрішньом'язових комбінованих вакцин проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту та інфекції, викликаної Haemophilius influenzae типу b, а також при вакцинації проти гепатиту В, застосування препарат титр антитіл, швидкість появи або зникнення у сироватці крові специфічних антитіл або кількість пацієнтів, які досягли захисного або позитивного титру антитіл після імунізації. Слизова оболонка статевих органів: Анестезія слизової оболонки статевих органів досягається швидше порівняно з анестезією інтактної шкіри через швидшу абсорбцію препарату. У жінок через 5-10 хвилин після нанесення препарату на слизову оболонку статевих органів досягається анестезія достатня для усунення болю, викликаного використанням аргонового лазера; тривалість анестезії становить 15-20 хвилин (з урахуванням індивідуальних особливостей від 5 до 45 хвилин). Трофічні виразки нижніх кінцівок: Після нанесення препарату для обробки трофічних виразок нижніх кінцівок тривалість знеболювання становить до 4 годин. Не відмічено негативної дії препарату на процес загоєння виразок або щодо бактеріальної флори.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик для поверхневої анестезії.ІнструкціяЗовнішньо, на шкіру або слизову оболонку. Розкрита туба з кремом призначена для одноразового використання, тубу із залишками крему слід викидати після використання в одного пацієнта.Показання до застосуванняУ дорослих: Поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях, включаючи невеликі косметологічні процедури та епіляцію. Поверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок при хірургічній обробці (механічному очищенні), наприклад, для видалення фібрину, гною та некротичних тканин. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів перед проведенням болючих маніпуляцій та для знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків. У дітей: Поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях (в т.ч. при видаленні контагіозного молюска).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до місцевих анестетиків амідного типу або до будь-якого іншого компонента препарату. Недоношені новонароджені, що народилися за терміну вагітності менше 37 тижнів. Новонароджені із масою тіла менше 3 кг.Вагітність та лактаціяПротипоказано для немовлят масою менше 3 кг.Побічна діяПри нанесенні на інтактну шкіру. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; Нечасто – у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найважчих випадках – анафілактичний шок; метгемоглобінемія та/або ціаноз. Реакції в області застосування препарату, такі як геморагічний висип або точкові крововиливи, особливо після тривалої аплікації у дітей з атопічним дерматитом або контагіозним молюском. Роздратування рогівки внаслідок випадкового влучення крему в очі. При нанесенні на трофічні виразки нижніх кінцівок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату); нечасто – подразнення шкіри (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найтяжчих випадках – анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які отримують препарати, що індукують розвиток метгемоглобінемії (наприклад, препарати, що містять сульфогрупу), препарат Акріол може сприяти підвищенню концентрації метгемоглобіну в крові. При лікуванні іншими місцевими анестетиками та структурно подібними до них препаратами (в т.ч. токаїнідом), слід брати до уваги ризик посилення системних ефектів при використанні високих доз препарату. Спеціальних досліджень з оцінки взаємодії лідокаїну/прилокаїну з антиаритмічними препаратами класу III не проводилося, слід бути обережним при спільному застосуванні препаратів.Спосіб застосування та дозиПоверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок: При хірургічній обробці (механічному очищенні) трофічних виразок нижніх кінцівок: разова доза близько 1-2 г/10 см2; нанести крем товстим шаром на виразкову поверхню не більше 10 г крему за процедуру. Накласти оклюзійну пов'язку. Час аплікації: мінімум 30 хв. У разі обробки виразок, у тканині яких проникнення препарату утруднене, тривалість аплікації можна збільшити до 60 хв. Механічне очищення необхідно починати пізніше 10 хв після видалення крему. При маніпуляціях на виразках нижніх кінцівок препарат застосовували до 15 разів протягом 1-2 місяців без зниження ефективності та підвищення частоти розвитку місцевих реакцій. Поверхнева анестезія статевих органів: Знеболення перед ін'єкціями місцевих анестетиків: Чоловіки: 1 г/10 см2. Нанести крем товстим шаром на шкіру. Час аплікації: 15 хв. Жінки: 1-2 г/10 см2. Нанести крем товстим шаром на шкіру. Час аплікації: 60 хв. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів: При видаленні кондилом і знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків: приблизно 5-10 г крему, залежно від площі оброблюваної поверхні. Крем слід наносити на всю поверхню слизової оболонки, включаючи складки слизової оболонки. Оклюзійної пов'язки не потрібно. Час аплікації: 5-10 хв. Проводити процедуру відразу після видалення крему. Діти. Знеболення при введенні голки (в т.ч. при вакцинації), при вишкрібанні контагіозного молюска та інших невеликих поверхневих хірургічних маніпуляціях: Нанести крем товстим шаром на шкіру та покрити оклюзійною пов'язкою. Доза повинна відповідати оброблюваної поверхні та не повинна перевищувати 1 г крему на 10 см2. Смужка препарату Акріол Про довжиною 3,5 см приблизно відповідає дозі 1 г. Збільшення часу аплікації зменшує анестезію. У дітей з атопічним дерматитом час аплікації слід зменшити до 30 хвилин. Нанести крем товстим шаром на шкіру та покрити оклюзійною пов'язкою.ПередозуванняПорушення центральної нервової системи (ЦНС), пригнічення ЦНС та діяльності серця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережним при нанесенні препарату Акріол Про навколо очей, оскільки препарат викликає подразнення очей. Усунення захисних рефлексів може спричинити подразнення або пошкодження рогівки. При попаданні препарату в очі негайно промийте очі водою або 0,9% розчином хлориду натрію, і захистіть очі до відновлення захисних рефлексів. Необхідно бути обережними у разі нанесення препарату на шкіру при атопічному дерматиті; час аплікації має бути зменшеним (15-30 хвилин). У дітей віком до 3 місяців безпека та ефективність застосування препарату визначалася після нанесення разової дози. У таких дітей після застосування препарату часто спостерігалося тимчасове підвищення рівнів метгемоглобіну в крові тривалістю до 13 годин. Однак підвищення вмісту метгемоглобіну в крові, що спостерігається, ймовірно, не має клінічного значення. Пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон), повинні бути під постійним наглядом та ЕКГ-контролем, т.к. можливий вплив на серцеву діяльність. Не слід наносити препарат на пошкоджене барабанне перетинання або в інших випадках можливого проникнення препарату в середнє вухо. Не слід наносити препарат Акріол Про на відкриті рани. Через нестачу даних щодо абсорбції препарату не рекомендується наносити препарат на слизову оболонку статевих органів у дітей. Лідокаїн і прилокаїн у концентрації вище 0,5-2% мають бактерицидні та противірусні властивості. У зв'язку з цим рекомендується виявляти особливу увагу під час застосування препарату перед підшкірним введенням живої вакцини (наприклад, БЦЖ).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
585,00 грн
545,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКрем для місцевого та зовнішнього застосування - 100 г: лідокаїн 2.5 г прилокаїн 2.5 г Допоміжні речовини: ПЕГ-54 гідрогенізована рицинова олія - 1.9 г, карбомер - 1 г, натрію гідроксид - 0.52 г, вода очищена - до 100 г. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для місцевого та зовнішнього застосування у вигляді однорідної маси білого або майже білого кольору; допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаКомбінований місцевоанестезуючий засіб для зовнішнього та місцевого застосування. Містить лідокаїн та прилокаїн, які є місцевими анестетиками амідного типу. Анестезія шкіри викликається за рахунок проникнення лідокаїну та прилокаїну в шари епідермісу та дерми. При нанесенні на слизову оболонку статевих органів анестезія досягається швидше, ніж при нанесенні на інтактну шкіру за рахунок швидкої абсорбції активних речовин. Ступінь анестезії залежить від дози та тривалості аплікації.ФармакокінетикаСистемне всмоктування активних речовин залежить від дози, тривалості аплікації та товщини шкірного покриву (залежить від області тіла), а також інших особливостей шкіри, таких як захворювання шкіри та гоління. При нанесенні на виразкову поверхню нижніх кінцівок абсорбцію активних речовин можуть впливати особливості виразок, наприклад, величина (зі збільшенням площі виразки абсорбція збільшується). Інтактна шкіра. У дорослих після нанесення кількості препарату, що містить цю комбінацію, у разовій дозі на 3 години системна абсорбція лідокаїну становила приблизно 3% та прилокаїну – 5%. Всмоктування – повільне. Cmax лідокаїну (середнє значення 0.12 мкг/мл) та прилокаїну (середнє значення 0.07 мкг/мл) у плазмі крові досягалося приблизно через 4 години з моменту аплікації. Ризик виникнення токсичних симптомів існує лише за концентрації діючих речовин у плазмі крові 5-10 мкг/мл. Трофічні виразки нижніх кінцівок. Час досягнення Cmax лідокаїну (0.05-0.84 мкг/мл) та прилокаїну (0.02-0.08 мкг/мл) у плазмі крові становить 1-2.5 години з моменту нанесення препарату на виразкову поверхню на 30 хв. При неодноразовій аплікації на виразкову поверхню не відзначалося кумуляції у плазмі крові прилокаїну, лідокаїну або їх метаболітів. Слизова оболонка статевих органів. Час досягнення Cmax лідокаїну та прилокаїну в плазмі крові (в середньому 0.18 мкг/мл та 0.15 мкг/мл відповідно) становить приблизно 35 хв з моменту аплікації на слизову оболонку піхви на 10 хв.ФармакодинамікаПрепарат Акріол Про - комбінований препарат, до складу якого входять лідокаїн і прилокаїн, місцеві анестетики амідного типу. Анестезія шкіри викликається за рахунок проникнення лідокаїну та прилокаїну в шари епідермісу та дерми. Ступінь анестезії залежить від дози препарату та тривалості аплікації. Інтактна шкіра Після нанесення препарату на інтактну шкіру на 1-2 години тривалість анестезії після зняття оклюзійної пов'язки становить 2 години. молодших пацієнтів. За рахунок дії препарату на поверхневі судини можливе тимчасове збліднення або почервоніння шкіри. Подібні реакції у пацієнтів з поширеним нейродермітом (атопічний дерматит) можуть виникати швидше, вже через 30-60 хв після нанесення препарату, що вказує на швидке проникнення крему через покриви шкіри. При пункційній біопсії (діаметр 4 мм) застосування препарату Акріол Про забезпечує адекватну анестезію інтактної шкіри у 90% пацієнтів через 60 хв після нанесення препарату при введенні голки на глибину 2 мм та через 120 хв при введенні голки на глибину 3 мм. Ефективність препарату залежить від кольору чи пігментації шкіри (тип шкіри I–IV). При використанні комбінованих вакцин проти таких інфекцій, як кір, краснуха, епідемічний паротит, або в/м комбінованих вакцин проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту та інфекції, викликаної ;Haemophilias influenzae ;типу ;b, а також при вакцинації застосування препарату не впливало на середній титр антитіл, швидкість появи або зникнення у сироватці крові специфічних антитіл або кількість пацієнтів, які досягли захисного або позитивного титру антитіл після імунізації. Слизова оболонка статевих органів Анестезія слизової оболонки статевих органів досягається швидше порівняно з анестезією інтактної шкіри через швидшу абсорбцію препарату. У жінок через 5-10 хв після нанесення препарату на слизову оболонку статевих органів досягається анестезія, достатня для усунення болю, викликаного використанням аргонового лазера; тривалість анестезії становить 15-20 хв (з урахуванням індивідуальних особливостей від 5 до 45 хв). Трофічні виразки нижніх кінцівок Після нанесення препарату при обробці трофічних виразок нижніх кінцівок тривалість знеболювання становить до 4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат для поверхневої анестезії шкіри та слизових статевих органів.Показання до застосуванняУ дорослих поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях, включаючи невеликі косметологічні процедури та епіляцію; поверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок при хірургічній обробці (механічному очищенні), наприклад, для видалення фібрину, гною та некротичних тканин; поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів перед проведенням болючих маніпуляцій та для знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків. У дітей: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях (в т.ч. при видаленні контагіозного молюска).Протипоказання до застосуванняНедоношені новонароджені, що народилися за терміну вагітності менше 37 тижнів; новонароджені із масою тіла менше 3 кг; підвищена чутливість до місцевих анестетиків амідного типу.Вагітність та лактаціяУ ході досліджень у тварин не виявлено прямого або непрямого негативного впливу препарату на вагітність, внутрішньоутробний розвиток плода, процес пологів або постнатальний розвиток. Лідокаїн та прилокаїн проникають через плацентарний бар'єр і можуть абсорбуватися у тканинах плода. Не повідомлялося про будь-які специфічні порушення репродуктивного процесу, такі як збільшення частоти мальформацій або інших прямих або непрямих негативних впливів на плід. Лідокаїн та прилокаїн екскретуються з грудним молоком у кількостях, що не становлять ризику для дитини, при використанні препаратів, що містять цю комбінацію, за показаннями в рекомендованих дозах.Побічна діяМісцеві реакції: в області аплікації можливі місцеві транзиторні реакції, такі як блідість, почервоніння і набряклість; в перший момент після нанесення - легке печіння, свербіж та відчуття тепла. Геморагічний висип або точкові крововиливи, особливо після тривалої аплікації у дітей з атопічним дерматитом або контагіозним молюском. Роздратування рогівки внаслідок випадкового влучення лікарського засобу в очі. Загальні реакції: алергічні реакції, у найважчих випадках – анафілактичний шок. Метгемоглобінемія та/або ціаноз.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які отримують препарати, що індукують розвиток метгемоглобінемії (наприклад, препарати, що містять сульфогрупу), застосування препаратів, що містять цю комбінацію, може сприяти підвищенню концентрації метгемоглобіну в крові. При лікуванні іншими місцевими анестетиками та структурно подібними до них препаратами (в т.ч. токаїнідом), слід брати до уваги ризик посилення системних ефектів при застосуванні цієї комбінації у високих дозах. Спеціальних досліджень з оцінки взаємодії лідокаїну/прилокаїну з антиаритмічними препаратами III класу не проводилося, слід бути обережним при спільному застосуванні препаратів. Препарати, що знижують кліренс лідокаїну (наприклад, циметидин або бета-адреноблокатори), можуть спричинити потенційно токсичні концентрації у плазмі при застосуванні повторних високих доз лідокаїну протягом тривалого періоду часу.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо на шкіру, місцево - на слизову оболонку статевих органів. Доза та час аплікації встановлюються залежно від показань, клінічної ситуації та віку пацієнта.ПередозуванняПри дотриманні рекомендованого режиму дозування препарату є малоймовірним розвиток ознак системної токсичності. Симптоми інтоксикації: ;ймовірно, такі ж, як і при застосуванні інших місцевих анестетиків, наприклад збудження ЦНС, а у тяжких випадках пригнічення ЦНС та діяльності серця. У поодиноких випадках відзначався розвиток клінічно значущої метгемоглобінемії. Прилокаїн у високих дозах може спричинити підвищення вмісту метгемоглобіну. Поверхневе нанесення 125 мг прилокаїну тривалістю 5 годин викликало розвиток помірної метгемоглобінемії у 3-місячної дитини. Поверхневе нанесення лідокаїну в дозі 86-172 мг/кг викликало серйозну інтоксикацію у новонароджених. Лікування: важкі неврологічні симптоми (судоми, пригнічення ЦНС) вимагають симптоматичного лікування, в т.ч. призначення протисудомних препаратів і при необхідності штучної вентиляції легень. У разі розвитку метгемоглобінемії антидотом є метилтіонінія хлорид (метиленовий синій). Через повільну системну абсорбцію препарату слід забезпечити спостереження за пацієнтами протягом декількох годин після початку лікування інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю: недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкова або ідіопатична метгемоглобінемія, поширений нейродерміт (атопічний дерматит), пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон). Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази або спадкової або ідіопатичної метгемоглобінемії більш схильні до лікарсько-залежної метгемоглобінемії. Необхідно бути обережними у разі аплікації лікарського засобу на шкіру при атопічному дерматиті; час аплікації має бути зменшеним (15-30 хв). Пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон), повинні бути під постійним наглядом та ЕКГ контролем, т.к. можливий вплив на серцеву діяльність. Не слід наносити лікарський засіб на пошкоджене барабанне перетинання або в інших випадках можливого проникнення препарату в середнє вухо. Не слід наносити препарат, що містить цю комбінацію, на відкриті рани. Лідокаїн і прилокаїн у концентрації вище 0.5-2% мають бактерицидні та противірусні властивості. У зв'язку з цим рекомендується виявляти особливу увагу при застосуванні лікарського засобу перед підшкірним введенням живої вакцини (наприклад, БЦЖ). Через нестачу даних щодо абсорбції не рекомендується наносити на слизову оболонку статевих органів у дітей.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
270,00 грн
179,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: Активні речовини: лідокаїн, прилокаїн; Допоміжні речовини: ПЕГ-54 гідрогенізована рицинова олія, карбомер, гідроксид натрію, вода очищена. Крем для зовнішнього застосування 2.5% +2.5% в алюмінієвій тубі 5 г, в інд. картонної упаковки.Опис лікарської формиКрем однорідної маси білого чи майже білого кольору. Допускається наявність слабкого специфічного запаху.ФармакокінетикаСистемне всмоктування препарату залежить від дози, тривалості аплікації та товщини шкірного покриву (залежить від області тіла), а також інших особливостей шкіри, таких як захворювання шкіри та гоління. При нанесенні на виразкову поверхню нижніх кінцівок абсорбцію препарату можуть впливати особливості виразок, наприклад, величина (зі збільшенням площі виразки абсорбція збільшується). Інтактна шкіра: У дорослих після нанесення 60 г крему на інтактну шкіру стегна площею 400 см2 (1,5 г на 10 см2) на 3 години системна абсорбція для лідокаїну становила приблизно 3% та для прилокаїну 5%. Всмоктування – повільне. Максимальна концентрація лідокаїну (середнє значення 0,12 мкг/мл) та прилокаїну (середнє значення 0,07 мкг/мл) у плазмі досягалася приблизно через 4 години з моменту нанесення препарату. Ризик виникнення токсичних симптомів існує лише при концентрації діючих речовин у плазмі крові 5-10 мкг/мл. При нанесенні препарату на неушкоджену шкіру через 8-12 годин після гоління, максимальна плазмова концентрація лідокаїну та прилокаїну як у молодих, так і у літніх пацієнтів дуже низька і значно нижча за можливий токсичний рівень. Трофічні виразки нижніх кінцівок: Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну (0,05-0,84 мкг/мл) та прилокаїну (0,02-0,08 мкг/мл) у плазмі крові становить 1 -2,5 години з моменту нанесення препарату на виразкову поверхню (5 -10 г крему на 30 хв). При неодноразовому нанесенні препарату на виразкову поверхню не відзначалося кумуляції у плазмі крові прилокаїну, лідокаїну або їх метаболіту. 2-10 г препарату наносилися на виразкову поверхню площею до 62 см2 на 30-60 хв від 3 до 7 разів на тиждень (15 разів протягом місяця). Слизова оболонка статевих органів: Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну та прилокаїну в плазмі крові (в середньому 0,18 мкг/мл та 0,15 мкг/мл, відповідно) становить приблизно 35 хв з моменту нанесення препарату на слизову оболонку піхви (10 г препарату на 10 хв).ФармакодинамікаАкріол Про - комбінований препарат, до складу якого входять лідокаїн та прилокаїн, місцеві анестетики амідного типу. Анестезія шкіри викликається за рахунок проникнення лідокаїну та прилокаїну в шари епідермісу та дерми. Ступінь анестезії залежить від дози препарату та тривалості аплікації. Інтактна шкіра: Після нанесення препарату на інтактну шкіру на 1-2 години тривалість анестезії після зняття оклюзійної пов'язки становить 2 години. Не виявлено відмінностей у ефективності (включаючи час досягнення знеболювального ефекту) та безпеки при застосуванні препарату на інтактну шкіру у літніх (65-96 років) та молодших пацієнтів. За рахунок дії препарату на поверхневі судини можливе тимчасове збліднення або почервоніння шкіри. Подібні реакції у пацієнтів з поширеним нейродермітом (атопічним дерматитом) можуть виникати швидше вже через 30-60 хвилин після нанесення препарату, що вказує на швидке проникнення крему через шкірні покриви. При пункційній біопсії (діаметром 4 мм) застосування препарату Акріол Про забезпечує адекватну анестезію інтактної шкіри у 90% пацієнтів через 60 хвилин після застосування препарату при введенні голки на глибину 2 мм і через 120 хвилин при введенні голки на глибину 3 мм. Ефективність препарату залежить від кольору чи пігментації шкіри (тип шкіри I-IV). При використанні комбінованих вакцин проти таких інфекцій як кір, краснуха, епідемічний паротит, або внутрішньом'язових комбінованих вакцин проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту та інфекції, викликаної Haemophilius influenzae типу b, а також при вакцинації проти гепатиту В, застосування препарат титр антитіл, швидкість появи або зникнення у сироватці крові специфічних антитіл або кількість пацієнтів, які досягли захисного або позитивного титру антитіл після імунізації. Слизова оболонка статевих органів: Анестезія слизової оболонки статевих органів досягається швидше порівняно з анестезією інтактної шкіри через швидшу абсорбцію препарату. У жінок через 5-10 хвилин після нанесення препарату на слизову оболонку статевих органів досягається анестезія достатня для усунення болю, викликаного використанням аргонового лазера; тривалість анестезії становить 15-20 хвилин (з урахуванням індивідуальних особливостей від 5 до 45 хвилин). Трофічні виразки нижніх кінцівок: Після нанесення препарату для обробки трофічних виразок нижніх кінцівок тривалість знеболювання становить до 4 годин. Не відмічено негативної дії препарату на процес загоєння виразок або щодо бактеріальної флори.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик для поверхневої анестезії.ІнструкціяЗовнішньо, на шкіру або слизову оболонку. Розкрита туба з кремом призначена для одноразового використання, тубу із залишками крему слід викидати після використання в одного пацієнта.Показання до застосуванняУ дорослих: Поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях, включаючи невеликі косметологічні процедури та епіляцію. Поверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок при хірургічній обробці (механічному очищенні), наприклад, для видалення фібрину, гною та некротичних тканин. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів перед проведенням болючих маніпуляцій та для знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків. У дітей: Поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях (в т.ч. при видаленні контагіозного молюска).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до місцевих анестетиків амідного типу або до будь-якого іншого компонента препарату. Недоношені новонароджені, що народилися за терміну вагітності менше 37 тижнів. Новонароджені із масою тіла менше 3 кг.Вагітність та лактаціяПротипоказано для немовлят масою менше 3 кг.Побічна діяПри нанесенні на інтактну шкіру. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; Нечасто – у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найважчих випадках – анафілактичний шок; метгемоглобінемія та/або ціаноз. Реакції в області застосування препарату, такі як геморагічний висип або точкові крововиливи, особливо після тривалої аплікації у дітей з атопічним дерматитом або контагіозним молюском. Роздратування рогівки внаслідок випадкового влучення крему в очі. При нанесенні на трофічні виразки нижніх кінцівок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату); нечасто – подразнення шкіри (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найтяжчих випадках – анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які отримують препарати, що індукують розвиток метгемоглобінемії (наприклад, препарати, що містять сульфогрупу), препарат Акріол може сприяти підвищенню концентрації метгемоглобіну в крові. При лікуванні іншими місцевими анестетиками та структурно подібними до них препаратами (в т.ч. токаїнідом), слід брати до уваги ризик посилення системних ефектів при використанні високих доз препарату. Спеціальних досліджень з оцінки взаємодії лідокаїну/прилокаїну з антиаритмічними препаратами класу III не проводилося, слід бути обережним при спільному застосуванні препаратів.Спосіб застосування та дозиПоверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок: При хірургічній обробці (механічному очищенні) трофічних виразок нижніх кінцівок: разова доза близько 1-2 г/10 см2; нанести крем товстим шаром на виразкову поверхню не більше 10 г крему за процедуру. Накласти оклюзійну пов'язку. Час аплікації: мінімум 30 хв. Розкрита туба з кремом призначена для одноразового використання, тубу із залишками крему слід викидати після використання в одного пацієнта. У разі обробки виразок, у тканині яких проникнення препарату утруднене, тривалість аплікації можна збільшити до 60 хв. Механічне очищення необхідно починати пізніше 10 хв після видалення крему. При маніпуляціях на виразках нижніх кінцівок препарат застосовували до 15 разів протягом 1-2 місяців без зниження ефективності та підвищення частоти розвитку місцевих реакцій. Поверхнева анестезія статевих органів: Знеболення перед ін'єкціями місцевих анестетиків: Чоловіки: 1 г/10 см2. Нанести крем товстим шаром на шкіру. Час аплікації: 15 хв. Жінки: 1-2 г/10 см2. Нанести крем товстим шаром на шкіру. Час аплікації: 60 хв. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів: При видаленні кондилом і знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків: приблизно 5-10 г крему, залежно від площі оброблюваної поверхні. Крем слід наносити на всю поверхню слизової оболонки, включаючи складки слизової оболонки. Оклюзійної пов'язки не потрібно. Час аплікації: 5-10 хв. Проводити процедуру відразу після видалення крему. Діти. Знеболення при введенні голки (в т.ч. при вакцинації), при вишкрібанні контагіозного молюска та інших невеликих поверхневих хірургічних маніпуляціях: Нанести крем товстим шаром на шкіру та покрити оклюзійною пов'язкою. Доза повинна відповідати оброблюваної поверхні та не повинна перевищувати 1 г крему на 10 см2. Смужка препарату Акріол Про довжиною 3,5 см приблизно відповідає дозі 1 г. Збільшення часу аплікації зменшує анестезію. У дітей з атопічним дерматитом час аплікації слід зменшити до 30 хвилин. Нанести крем товстим шаром на шкіру та покрити оклюзійною пов'язкою.ПередозуванняПорушення центральної нервової системи (ЦНС), пригнічення ЦНС та діяльності серця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережним при нанесенні препарату Акріол Про навколо очей, оскільки препарат викликає подразнення очей. Усунення захисних рефлексів може спричинити подразнення або пошкодження рогівки. При попаданні препарату в очі негайно промийте очі водою або 0,9% розчином хлориду натрію, і захистіть очі до відновлення захисних рефлексів. Необхідно бути обережними у разі нанесення препарату на шкіру при атопічному дерматиті; час аплікації має бути зменшеним (15-30 хвилин). У дітей віком до 3 місяців безпека та ефективність застосування препарату визначалася після нанесення разової дози. У таких дітей після застосування препарату часто спостерігалося тимчасове підвищення рівнів метгемоглобіну в крові тривалістю до 13 годин. Однак підвищення вмісту метгемоглобіну в крові, що спостерігається, ймовірно, не має клінічного значення. Пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон), повинні бути під постійним наглядом та ЕКГ-контролем, т.к. можливий вплив на серцеву діяльність. Не слід наносити препарат на пошкоджене барабанне перетинання або в інших випадках можливого проникнення препарату в середнє вухо. Не слід наносити препарат Акріол Про на відкриті рани. Через нестачу даних щодо абсорбції препарату не рекомендується наносити препарат на слизову оболонку статевих органів у дітей. Лідокаїн і прилокаїн у концентрації вище 0,5-2% мають бактерицидні та противірусні властивості. У зв'язку з цим рекомендується виявляти особливу увагу під час застосування препарату перед підшкірним введенням живої вакцини (наприклад, БЦЖ).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: вітамін D3 100 SD/S Ph сухий – 10 мг / 20 мг (відповідає 1000 МО / 2000 МО колекальциферолу) [діюча речовина: колекальциферол (вітамін D3 кристалічний); допоміжні речовини: крохмаль модифікований, сахароза, натрію кристалічний аскорбат, тригліцериди з середньою довжиною ланцюга, кремнію діоксид, d,l-альфа-токоферол]; допоміжні речовини: маннітол, бензоат натрію. По 6, 8 або 10 таблеток у контурне осередкове впакування з фольги алюмінієвої та комбінованого тришарового матеріалу «Оптіформ». 5 контурних осередкових упаковок по 6 таблеток, 4 контурні осередкові упаковки по 8 таблеток, або 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаКальцієво-фосфорний обмін регулятор.ФармакокінетикаВодний розчин вітаміну D3 всмоктується краще, ніж олійний розчин. У недоношених дітей відбувається недостатнє утворення та надходження жовчі в кишечник, що порушує всмоктування вітамінів у вигляді масляних розчинів. Після перорального застосування колекальциферол абсорбується у тонкій кишці. Метаболізується у печінці та нирках. Період напіввиведення колекальциферолу з крові становить кілька днів і може тривати у разі ниркової недостатності. Препарат проникає через плацентарний бар'єр і молоко матері. Виводиться нирками у незначній кількості, більша частина виводиться із жовчю. Вітамін D3 має властивість кумуляції.ФармакодинамікаВітамін D3 є природною формою вітаміну D, що утворюється у людини у шкірі під дією сонячних променів. Порівняно з вітаміном D2 характеризується на 25% вищою активністю. Вітамін D зв'язується зі специфічним рецептором вітаміну D (VDR), який регулює експресію багатьох генів, включаючи гени іонного каналу TRPV6 (забезпечує абсорбцію кальцію в кишечнику), CALB1 (кальбіндин; забезпечує транспорт кальцію в кровоносне русло), BGLAP (остеокальцин; тканини і гомеостаз кальцію), SPP1 (остеопонтин; регулює міграцію остеокластів), REN (ренін; забезпечує регуляцію артеріального тиску, будучи ключовим елементом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи регуляції), IGFBP (зв'язуючий білок інсулінподібного фактора , FGF23 та FGFR23 (фактор росту фібробластів 23; регулюють рівні кальцію, фосфат-аніону, процеси клітинного поділу фібробластів), TGFB1 (трансформуючий фактор росту бета-1;регулює процеси клітинного поділу та диференціювання остеоцитів, хондроцитів, фібробластів та кератиноцитів), LRP2 (ЛПНЩ-рецептор-зв'язаний білок 2; є посередником ендоцитозу ліпопротеїнів низької щільності), INSR (рецептор інсуліну; забезпечує ефекти інсуліну); Вітамін D3 є активним антирахітичним фактором. Найважливішою функцією вітаміну D3 є регулювання метаболізму кальцію та фосфатів, що сприяє правильній мінералізації та зростанню скелета. Колекальциферол грає істотну роль в абсорбції кальцію та фосфатів у кишечнику, у транспорті мінеральних солей та у процесі кальцифікації кісток, регулює також виведення кальцію та фосфатів нирками. Концентрація іонів кальцію в крові зумовлює підтримку тонусу м'язів скелетної мускулатури, функцію міокарда, сприяє проведенню нервового збудження, регулює процес згортання крові. Нестача вітаміну D в їжі, порушення його всмоктування, дефіцит кальцію, а також недостатнє перебування на сонці в період швидкого зростання дитини призводить до рахіту, у дорослих – до остеомаляції, у вагітних можуть виникнути симптоми тетанії, порушення процесів звапніння кісток новонароджених. Підвищена потреба у вітаміні D виникає в жінок у період менопаузи, оскільки вони часто розвивається остеопороз у зв'язку з гормональними порушеннями. Вітамін D має поряд т.з. позаскелетних ефектів. Вітамін D бере участь у функціонуванні імунної системи шляхом модуляції рівнів цитокінів та регулює поділ лімфоцитів Т-хелперів та диференціювання В-лімфоцитів. У низці досліджень відзначено зниження захворюваності на інфекції дихальних шляхів на фоні прийому вітаміну D. Показано, що вітамін D є важливою ланкою гомеостазу імунної системи: запобігає аутоімунним захворюванням (цукровий діабет 1 типу, розсіяний склероз, ревматоїдний артрит, запальні хвороби кишечника та ін.). Вітамін D має антипроліферативні та продиференційні ефекти, які зумовлюють онкопротективну дію вітаміну D. Відзначено, що частота деяких пухлин (рак молочної залози, рак товстого кишечника) підвищується на тлі низького рівня вітаміну D у крові. Вітамін D бере участь у регуляції вуглеводного та жирового метаболізму шляхом впливу на синтез IRS1 (субстрат рецептора інсуліну 1; бере участь у внутрішньоклітинних шляхах проведення сигналу рецептора інсуліну), IGF (інсулінподібний фактор росту; регулює баланс жирової та м'язової тканини), PPAR-δ проліфераторів пероксисом, тип δ; сприяє переробці надлишкового холестерину). За даними епідеміологічних досліджень, дефіцит вітаміну D асоційований з ризиком метаболічних порушень (метаболічний синдром і цукровий діабет 2 типу). Рецептори та метаболізуючі ферменти вітаміну D експресуються в артеріальних судинах, серці та практично всіх клітинах та тканинах, що мають відношення до патогенезу серцево-судинних захворювань. На тваринних моделях показані антиатеросклеротичну дію, супресія реніну та попередження пошкодження міокарда під дією вітаміну D. Низькі рівні вітаміну D у людини пов'язані з несприятливими факторами ризику серцево-судинної патології, такими як цукровий діабет, дисліпідемія, артерія серцево-судинних катастроф, у т.ч. інсультів. У дослідженнях на експериментальних моделях хвороби Альцгеймера показано, що вітамін D3 знижував накопичення амілоїду у мозку та покращував когнітивну функцію. У неітервенційних дослідженнях у людини показано, що частота розвитку деменції та хвороби Альцгеймера збільшується на тлі низького рівня вітаміну D та низького дієтарного споживання вітаміну D. Відзначалося погіршення когнітивної функції та захворюваності на хворобу Альцгеймера при низьких рівнях вітаміну D.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування дефіциту вітаміну D. Профілактика та лікування рахіту. При комплексному лікуванні остеопорозу, зокрема постменопаузального.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Гіпервітаміноз D, підвищена концентрація кальцію в крові (гіперкальціємія), підвищене виділення кальцію з сечею (гіперкальціурія), сечокам'яна хвороба (утворення кальцієвого оксалатного каміння), саркоїдоз, гострі та хронічні захворювання печінки та нирок, ниркова недостатність, активна форма туберкуозу дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Стан іммобілізації, атеросклероз, у період вагітності та грудного вигодовування. У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, а також у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які приймають серцеві глікозиди. У грудних дітей при схильності до раннього заростання тім'ячків (коли від народження встановлені малі розміри переднього темечка).Вагітність та лактаціяУ період вагітності не слід застосовувати вітамін D3 у високих дозах через можливість прояву тератогенної дії у разі передозування. У період вагітності слід уникати перевищення рекомендованих доз вітаміну D3, оскільки можливий розвиток гіперкальціємії, яка може призвести до затримки розумового та фізичного розвитку плода. З обережністю слід призначати вітамін D3 у жінок, які годують дитину груддю – препарат, який приймається у високих дозах матір'ю, може спричинити симптоми передозування у дитини.Побічна діяПідвищена чутливість до компонентів препарату, гіпервітаміноз D (симптоми гіпервітамінозу: втрата апетиту, нудота, блювання; головні, м'язові та суглобові болі; запори; сухість у порожнині рота; поліурія; слабкість; порушення психіки, у тому числі депресія; втрата маси тіла; порушення; сну, підвищення температури, у сечі з'являється білок, лейкоцити, гіалінові циліндри; підвищення рівня кальцію в крові та його виділення із сечею; можливий кальциноз нирок, кровоносних судин, легенів). З появою ознак гіпервітамінозу D необхідно відмінити препарат, обмежити надходження кальцію, призначити вітаміни А, С та В.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні засоби, рифампіцин, колестірамін знижують реабсорбцію вітаміну D3. Застосування одночасно з тіазидними діуретиками підвищує ризик гіперкальціємії. Супутня терапія серцевими глікозидами (наперстянкою) може збільшувати їх токсичний потенціал через гіперкальціємію. У таких пацієнтів необхідно контролювати показники ЕКГ та рівня кальцію у плазмі крові та сечі, коригувати дози серцевих глікозидів. Також необхідно контролювати рівні дигоксину та дигітоксину в плазмі крові за наявності показань. Супутня терапія глюкокортикостероїдами може знижувати ефективність вітаміну D3.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку розчинити у воді кімнатної температури (кількість води не менше 15 мл – 1 столова ложка). Розчин таблетки займає деякий час (близько 1-2 хвилин). Якщо лікар не призначив інакше, препарат використовується у таких дозах: Профілактичні дози: доношені новонароджені з 4-х тижнів життя до 2-3 років при правильному догляді та достатньому перебування на свіжому повітрі: 500 МО (½ таблетки 1000 МО) на добу. недоношені діти з 4-х тижнів життя, близнюки, немовлята, які перебувають у поганих життєвих умовах: 1000-1500 МО (1 таблетка 1000 МО - 1½ таблетки 1000 МО) на добу. У літню пору року можна обмежити дозу до 500 МО (½ таблетки 1000 МО) на добу. у дорослих здорових осіб без порушень всмоктування: 500 МО (½ таблетки 1000 МО) на добу. у дорослих пацієнтів при синдромі мальабсорбції (за винятком пацієнтів з глюкозно-галактозною мальабсорбцією): 3000 (3 таблетки 1000 МО)-5000 МО (5 таблеток 1000 МО) на добу. вагітні жінки: щоденна доза 500 МО (½ таблетки 1000 МО) вітаміну D3 на період періоду вагітності, або прийом 1000 МО (1 таблетка 1000 МО) на добу, починаючи з 28 тижня вагітності. у постменопаузальному періоді 500-1000 МО (½-1 таблетка 1000 МО) на добу. Терапевтичні дози: при рахіті: щодня 1000-5000 МО (1-5 таблеток 1000 МО), залежно від ступеня тяжкості рахіту (I, II, або III) та варіанта перебігу, протягом 4-6 тижнів, під ретельним контролем за клінічним станом та дослідженням біохімічних показників (кальцію, фосфору, лужної фосфатази) крові та сечі. Починати слід із 1000 МО (1 таблетка 1000 МО) протягом 3-5 днів. Потім, при добрій переносимості, дозу підвищують до індивідуальної лікувальної дози (найчастіше 3000 МО (3 таблетки 1000 МО)). Доза 5000 МО (5 таблеток 1000 МО) призначається лише при виражених кісткових змінах. При необхідності після одного тижня перерви можна повторити курс лікування. Лікування проводиться до отримання чіткого лікувального ефекту з наступним переходом на профілактичну дозу 500-1500 МО на добу. при комплексному лікуванні постменопаузального остеопорозу: 500-1000 МО (½ – 1 таблетка 1000 МО) на добу. Для підтримки адекватного рівня концентрації вітаміну D у крові (> 30 нг/мл 25(ОН)D) – 2000 МО (2 таблетки 1000 МО) на добу. Дозування зазвичай призначається з урахуванням кількості вітаміну D, що надходить з їжею.ПередозуванняСимптоми передозування: зниження апетиту, нудота, блювання, запори, неспокій, спрага, поліурія, діарея, кишкова колька. Частими симптомами є головний біль, м'язові та суглобові болі, порушення психіки, у тому числі депресія, ступор, атаксія та прогресуюча втрата маси тіла. Розвивається порушення функції нирок з альбумінурією, еритроцитурією та поліурією, підвищеною втратою калію, гіпостенурією, ніктурією та підвищенням артеріального тиску. У важких випадках може виникнути помутніння рогівки, рідше набряк сосочка зорового нерва, запалення райдужної оболонки до розвитку катаракти. Можуть утворитися каміння у нирках, відбувається процес кальцифікації м'яких тканин, у тому числі кровоносних судин, серця, легень та шкіри. Рідко розвивається холестатична жовтяниця. Лікування Припинити застосування препарату. Звернутися до лікаря. Приймати велику кількість рідини. За потреби може знадобитися госпіталізація.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати передозування. Індивідуальне забезпечення певної потреби має враховувати всі джерела цього вітаміну. Занадто високі дози вітаміну D3, які застосовуються тривало або ударні дози, можуть бути причиною хронічного гіпервітамінозу D3. Визначення добової потреби дитини у вітаміні D та способу її застосування повинні встановлюватися лікарем індивідуально та щоразу піддаватися корекції під час періодичних обстежень, особливо у перші місяці життя. При досягненні адекватного рівня концентрації вітаміну D у крові (> 30 нг/мл 25(ОН)D) у дорослих можливе продовження підтримуючої терапії препаратом Аквадетрім у дозі 1500-2000 МО (1½-2 таблетки 1000 МО або 1 таблетка 2000 МО) на добу . За відсутності води таблетку можна розчинити у роті. Не застосовувати одночасно із вітаміном D3 високих доз кальцію. Під час лікування необхідний періодичний контроль концентрації фосфатів у крові та сечі. При тривалому прийомі колекальциферолу необхідно регулярно визначати рівень кальцію у сироватці крові та сечі, а також оцінювати функцію нирок шляхом вимірювання сироваткового рівня креатиніну. При необхідності слід коригувати дозу колекальциферолу залежно від рівня кальцію в сироватці крові. Через вміст сахарози цей препарат не повинен призначатися пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями, пов'язаними з непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази. Даний препарат містить 16,4 мг і 32,8 мг натрію на 1 таблетку розчинну 1000 МО та 2000 МО відповідно. Необхідно враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженням надходження натрію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
240,00 грн
146,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: діюча речовина: колекальциферол (вітамін D3) – 15 000 ME; допоміжні речовини: макрогол гліцерилрицинолеат, сахароза, натрію гідрофосфату додекагідрат, лимонна кислота моногідрат, ароматизатор анісовий, бензиловий спирт, вода очищена. По 10 мл у флакони темного скла з поліетиленовою пробкою-крапельницею і поліетиленовою кришкою, що загвинчується, з гарантійним кільцем "першого розтину". 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБезбарвна, прозора або злегка опалесцентна рідина з анісовим запахом.Фармакотерапевтична групаКальцієво-фосфорний обмін регулятор.ФармакокінетикаВодний розчин вітаміну D3 всмоктується краще, ніж олійний розчин. У недоношених дітей відбувається недостатнє утворення та надходження жовчі в кишечник, що порушує всмоктування вітамінів у вигляді масляних розчинів. Після перорального застосування колекальциферол абсорбується у тонкій кишці. Метаболізується у печінці та нирках. Період напіввиведення колекальциферолу з крові становить кілька днів і може тривати у разі ниркової недостатності. Препарат проникає через плацентарний бар'єр і молоко матері. Виводиться нирками у незначній кількості, більша частина виводиться із жовчю. Вітамін D3 має властивість кумуляції.ФармакодинамікаВітамін D3 є активним антирахітичним фактором. Найважливішою функцією вітаміну D3 є регулювання метаболізму кальцію та фосфатів, що сприяє правильній мінералізації та зростанню скелета. Вітамін D3 є природною формою вітаміну D, що утворюється у людини у шкірі під дією сонячних променів. Порівняно з вітаміном D2 характеризується на 25% вищою активністю. Колекальциферол грає істотну роль в абсорбції кальцію та фосфатів з кишечника, у транспорті мінеральних солей та у процесі кальцифікації кісток, регулює також виведення кальцію та фосфатів нирками. Концентрація іонів кальцію в крові зумовлює підтримку тонусу м'язів скелетної мускулатури, функцію міокарда, сприяє проведенню нервового збудження, регулює процес згортання крові. Вітамін D необхідний нормальної функції околощитовидных залоз, також бере участь у функціонуванні імунної системи, впливаючи виробництво лімфокінів. Нестача вітаміну D у їжі, порушення його всмоктування, дефіцит кальцію, а також недостатнє перебування на сонячному світлі, у період інтенсивного зростання дитини, призводить до рахіту, у дорослих до остеомаляції, у вагітних жінок можуть виникнути симптоми тетанії, порушення процесів кальцифікації кісткової тканини новонароджених . Підвищена потреба у вітаміні D виникає у жінок під час менопаузи, оскільки вони часто розвивається остеопороз, у зв'язку з гормональними порушеннями.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування дефіциту вітаміну D. Профілактика та лікування рахіту, рахітоподібних захворювань, гіпокальціємічної тетанії, остеомаляції та захворювань кісток на метаболічній основі (таких як, гіпопаратиреоз та псевдогіпопаратиреоз). При комплексному лікуванні остеопорозу, зокрема постменопаузального.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, особливо бензинового спирту. Гіпервітаміноз D, підвищена концентрація кальцію в крові (гіперкальціємія), підвищене виділення кальцію з сечею (гіперкальціурія), сечокам'яна хвороба (утворення кальцієвого оксалатного каміння), саркоїдоз, гострі та хронічні захворювання печінки та нирок, ниркова недостатність, активна форма туберкулю. Дитячий вік до 4 тижнів життя. З обережністю: Стан іммобілізації, прийому тіазидів, серцевих глікозидів (особливо глікозидів наперстянки); у період вагітності та грудного вигодовування. У грудних дітей при схильності до раннього заростання тім'ячків (коли від народження встановлені малі розміри переднього темечка).Вагітність та лактаціяУ період вагітності не слід застосовувати вітамін D3 у високих дозах через можливість прояву тератогенної дії у разі передозування. З обережністю слід призначати вітамін D3 у жінок, які годують дитину груддю – препарат, який приймається у високих дозах матір'ю, може спричинити симптоми передозування у дитини. У період вагітності та грудного вигодовування доза вітаміну D3 не повинна перевищувати 600 ME на добу.Побічна діяПідвищена чутливість до компонентів препарату, гіпервітаміноз D (симптоми гіпервітамінозу: втрата апетиту, нудота, блювання; головні, м'язові та суглобові болі; запори; сухість у порожнині рота; поліурія; слабкість; порушення психіки, у тому числі депресія; втрата маси тіла; порушення; сну, підвищення температури, у сечі з'являється білок, лейкоцити, гіалінові циліндри; підвищення рівня кальцію в крові та його виділення із сечею; можливий кальциноз нирок, кровоносних судин, легенів). З появою ознак гіпервітамінозу D необхідно відмінити препарат, обмежити надходження кальцію, призначити вітаміни А, С та В.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні засоби, рифампіцин, колестірамін знижують реабсорбцію вітаміну D3. Застосування одночасно з тіазидними діуретиками підвищує ризик гіперкальціємії. Одночасне застосування з серцевими глікозидами може посилювати їхню токсичну дію (підвищується ризик прояву порушень ритму серця).Спосіб застосування та дозиПерорально. Препарат приймати у ложці рідини. 1 крапля містить близько 500 МО вітаміну D3. Якщо лікар не призначив інакше, препарат використовується у таких дозах: Профілактичні дози: доношені новонароджені з 4-х тижнів життя, до 2-3 років при правильному догляді та достатньому перебуванні на свіжому повітрі: 500 - 1000 ME (1-2 краплі) на добу; недоношені діти, з 4-х тижнів життя, близнюки, немовлята, що у поганих життєвих умовах: 1000 - 1500 ME (2-3 краплі) на добу. Влітку можна обмежити дозу до 500 ME (1 крапля) на добу; вагітні жінки: щоденна доза 500 ME (1 крапля) вітаміну D3 на весь період вагітності, або прийом 1000 ME (2 краплі) на добу, починаючи з 28 тижня вагітності; у постменопаузальному періоді 500 – 1000 ME (1-2 краплі) на добу. Терапевтичні дози: при рахіті: щодня 2000 - 5000 ME (4-10 крапель), залежно від ступеня тяжкості рахіту (I, II, або III) та варіанта протікання, протягом 4-6 тижнів, під ретельним контролем за клінічним станом та дослідженням біохімічних показників (кальцію, фосфору, лужної фосфатази) крові та сечі. Починати слід із 2000 ME протягом 3-5 днів. Потім, при хорошій переносимості, підвищують дозу до індивідуальної лікувальної дози (найчастіше 3000 ME). Доза 5000 ME призначається лише за виражених кісткових змінах. При необхідності після одного тижня перерви можна повторити курс лікування. Лікування проводиться до отримання чіткого лікувального ефекту з наступним переходом на профілактичну дозу 500 - 1500 ME на добу. при лікуванні рахітоподібних захворювань: 20 000 – 30 000 ME на добу (40 – 60 крапель) залежно від віку, маси та тяжкості захворювання, під контролем біохімічних показників крові та аналізу сечі. Курс лікування 4-6 тижнів. Лікування проводиться під контролем лікаря. при комплексному лікуванні постменопаузального остеопорозу: 500 – 1000 ME (1-2 краплі) на добу. Дозування зазвичай призначається з урахуванням кількості вітаміну D, що надходить з їжею.ПередозуванняСимптоми передозування: зниження апетиту, нудота, блювання, запори, неспокій, спрага, поліурія, пронос, кишкова колька. Частими симптомами є головний біль, м'язові та суглобові болі, порушення психіки, у тому числі депресія, ступор, атаксія та прогресуюча втрата маси тіла. Розвивається порушення функції нирок з альбінурією, еритроцитурією та поліурією, підвищеною втратою калію, гіпостенурією, ніктурією та підвищенням артеріального тиску. У важких випадках може виникнути помутніння рогівки, рідше набряк сосочка зорового нерва, запалення райдужної оболонки до розвитку катаракти. Можуть утворитися каміння у нирках, відбувається процес кальцифікації м'яких тканин, у тому числі кровоносних судин, серця, легень та шкіри. Рідко розвивається холестатична жовтяниця. Лікування Припинити застосування препарату. Звернутися до лікаря. Приймати велику кількість рідини. За потреби може знадобитися госпіталізація.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати передозування. Індивідуальне забезпечення певної потреби має враховувати всі джерела цього вітаміну. Занадто високі дози вітаміну D3, які застосовуються тривало або ударні дози, можуть бути причиною хронічного гіпервітамінозу D3. Визначення добової потреби дитини у вітаміні D та способу її застосування повинні встановлюватися лікарем індивідуально та щоразу піддаватися корекції під час періодичних обстежень, особливо у перші місяці життя. Не застосовувати одночасно із вітаміном D3 високих доз кальцію. Під час лікування необхідний періодичний контроль концентрації кальцію та фосфатів у крові та сечі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: вітамін D3 100SD/S сухий -5 мг (відповідає 500 ME колекальциферолу); допоміжні речовини: d,l-альфа-токоферол, крохмаль модифікований, сахароза, аскорбат натрію кристалічний, тригліцериди з середньою довжиною ланцюга, кремнію діоксид, манітол, натрію бензоат. Пігулки розчинні 500 ME. По 4, 8 або 10 таблеток у контурне осередкове пакування з фольги алюмінієвої та комбінованого тришарового матеріалу "Оптиформ". 3 контурні осередкові упаковки по 4 або 8 таблеток, або 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаКальцієво-фосфорний обмін регулятор.ФармакокінетикаВодний розчин вітаміну D3 всмоктується краще, ніж олійний розчин. У недоношених дітей відбувається недостатнє утворення та надходження жовчі в кишечник, що порушує всмоктування вітамінів у вигляді масляних розчинів. Після перорального застосування колекальциферол абсорбується у тонкій кишці. Метаболізується у печінці та нирках. Період напіввиведення колекальциферолу з крові становить кілька днів і може тривати у разі ниркової недостатності. Препарат проникає через плацентарний бар'єр і молоко матері. Виводиться нирками у незначній кількості, більша частина виводиться із жовчю. Вітамін D3 має властивість кумуляції.ФармакодинамікаВітамін D3 є природною формою вітаміну D, що утворюється у людини у шкірі під дією сонячних променів. Порівняно з вітаміном D2 характеризується на 25% вищою активністю. Вітамін D зв'язується зі специфічним рецептором вітаміну D (VDR), який регулює експресію багатьох генів, включаючи гени іонного каналу TRPV6 (забезпечує абсорбцію кальцію в кишечнику), CALB1 (кальбіндин; забезпечує транспорт кальцію в кровоносне русло), BGLAP (остеокальцин; тканини і гомеостаз кальцію), SPP1 (остеопонтин; регулює міграцію остеокластів), REN (ренін; забезпечує регуляцію артеріального тиску, будучи ключовим елементом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи регуляції), IGFBP (зв'язуючий білок інсулінподібного фактора , FGF23 та FGFR23 (фактор росту фібробластів 23; регулюють рівні кальцію, фосфат-аніону, процеси клітинного поділу фібробластів), TGFB1 (трансформуючий фактор росту бета-1;регулює процеси клітинного поділу та диференціювання остеоцитів, хондроцитів, фібробластів та кератиноцитів), LRP2 (ЛПНЩ-рецептор-зв'язаний білок 2; є посередником ендоцитозу ліпопротеїнів низької щільності), INSR (рецептор інсуліну; забезпечує ефекти інсуліну); Вітамін D3 є активним антирахітичним фактором. Найважливішою функцією вітаміну D3 є регулювання метаболізму кальцію та фосфатів, що сприяє правильній мінералізації та зростанню скелета. Колекальциферол грає істотну роль в абсорбції кальцію та фосфатів у кишечнику, у транспорті мінеральних солей та у процесі кальцифікації кісток, регулює також виведення кальцію та фосфатів нирками. Концентрація іонів кальцію в крові зумовлює підтримку тонусу м'язів скелетної мускулатури, функцію міокарда, сприяє проведенню нервового збудження, регулює процес згортання крові. Нестача вітаміну D в їжі, порушення його всмоктування, дефіцит кальцію, а також недостатнє перебування на сонці в період швидкого зростання дитини призводить до рахіту, у дорослих – до остеомаляції, у вагітних можуть виникнути симптоми тетанії, порушення процесів звапніння кісток новонароджених. Підвищена потреба у вітаміні D виникає в жінок у період менопаузи, оскільки вони часто розвивається остеопороз у зв'язку з гормональними порушеннями. Вітамін D має поряд т.зв. позаскелетних ефектів. Вітамін D бере участь у функціонуванні імунної системи шляхом модуляції рівнів цитокінів та регулює поділ лімфоцитів Т-хелперів та диференціювання В-лімфоцитів. У низці досліджень відзначено зниження захворюваності на інфекції дихальних шляхів на фоні прийому вітаміну D. Показано, що вітамін D є важливою ланкою гомеостазу імунної системи: запобігає аутоімунним захворюванням (цукровий діабет 1 типу, розсіяний склероз, ревматоїдний артрит, запальні хвороби кишечника та ін.). Вітамін D має антипроліферативні та продиференційні ефекти, які зумовлюють онкопротективну дію вітаміну D. Відзначено, що частота деяких пухлин (рак молочної залози, рак товстого кишечника) підвищується на тлі низького рівня вітаміну D у крові. Вітамін D бере участь у регуляції вуглеводного та жирового метаболізму шляхом впливу на синтез IRS1 (субстрат рецептора інсуліну 1; бере участь у внутрішньоклітинних шляхах проведення сигналу рецептора інсуліну), IGF (інсулінподібний фактор росту; регулює баланс жирової та м'язової тканини), PPAR-5 проліфераторів пероксисом, тип 5; сприяє переробці надлишкового холестерину). За даними епідеміологічних досліджень, дефіцит вітаміну D асоційований з ризиком метаболічних порушень (метаболічний синдром і цукровий діабет 2 типу). Рецептори та метаболізуючі ферменти вітаміну D експресуються в артеріальних судинах, серці та практично всіх клітинах та тканинах, що мають відношення до патогенезу серцево-судинних захворювань. На тваринних моделях показані антиатеросклеротичну дію, супресія реніну та попередження пошкодження міокарда та ін. Низькі рівні вітаміну D у людини пов'язані з несприятливими факторами ризику серцево-судинної патології, такими як цукровий діабет, дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, та асоціація , в т.ч. інсультів. У дослідженнях на експериментальних моделях хвороби Альцгеймера показано,що вітамін D3 знижував накопичення амілоїду в мозку та покращував когнітивну функцію. У неітервенційних дослідженнях у людини показано, що частота розвитку деменції та хвороби Альцгеймера збільшується на тлі низького рівня вітаміну D та низького дієтарного споживання вітаміну D. Відзначалося погіршення когнітивної функції та захворюваності на хворобу Альцгеймера при низьких рівнях вітаміну D.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування дефіциту вітаміну D. Профілактика та лікування рахіту. При комплексному лікуванні остеопорозу, зокрема постменопаузального.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Гіпервітаміноз D, підвищена концентрація кальцію в крові (гіперкальціємія), підвищене виділення кальцію з сечею (гіперкальціурія), сечокам'яна хвороба (утворення кальцієвого оксалатного каміння), саркоїдоз, гострі та хронічні захворювання печінки та нирок, ниркова недостатність, активна форма туберкуозу дефіцит сахарози/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: стан іммобілізації, атеросклероз, у період вагітності та грудного вигодовування. У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, а також у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які приймають серцеві глікозиди. У грудних дітей при схильності до раннього заростання тім'ячків (коли від народження встановлені малі розміри переднього темечка).Вагітність та лактаціяУ період вагітності не слід застосовувати вітамін D3 у високих дозах через можливість прояву тератогенної дії у разі передозування. У період вагітності слід уникати перевищення рекомендованих доз вітаміну D3, оскільки можливий розвиток гіперкальціємії, яка може призвести до затримки розумового та фізичного розвитку плода. З обережністю слід призначати вітамін D3 у жінок, які годують дитину груддю – препарат, який приймається у високих дозах матір'ю, може спричинити симптоми передозування у дитини.Побічна діяПідвищена чутливість до компонентів препарату, гіпервітаміноз D (симптоми гіпервітамінозу: втрата апетиту, нудота, блювання; головні, м'язові та суглобові болі; запори; сухість у порожнині рота; поліурія; слабкість; порушення психіки, у тому числі депресія; втрата маси тіла; порушення; сну, підвищення температури, у сечі з'являється білок, лейкоцити, гіалінові циліндри; підвищення рівня кальцію в крові та його виділення із сечею; можливий кальциноз нирок, кровоносних судин, легенів). З появою ознак гіпервітамінозу D необхідно відмінити препарат, обмежити надходження кальцію, призначити вітаміни А, С та В.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні засоби, рифампіцин, колестірамін знижують реабсорбцію вітаміну D3. Застосування одночасно з тіазидними діуретиками підвищує ризик гіперкальціємії. Супутня терапія серцевими глікозидами (наперстянкою) може збільшувати їх токсичний потенціал через гіперкальціємію. У таких пацієнтів необхідно контролювати показники ЕКГ та рівня кальцію у плазмі крові та сечі, коригувати дози серцевих глікозидів. Також необхідно контролювати рівні дигоксину та дигітоксину в плазмі крові за наявності показань. Супутня терапія глюкокортикостероїдами може знижувати ефективність вітаміну D3.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку розчинити у воді кімнатної температури (кількість води не менше 15 мл – 1 столова ложка). Розчин таблетки займає деякий час (близько 1-2 хвилин). Якщо лікар не призначив інакше, препарат використовується у таких дозах: Профілактичні дози: Доношені новонароджені з 4-х тижнів життя до 2-3 років при правильному догляді та достатньому перебуванні на свіжому повітрі: 500 ME (1 таблетка) на добу. Недоношені діти з 4-х тижнів життя, близнюки, немовлята, що у поганих життєвих умовах: 1000-1500 ME (2-3 таблетки) на добу. Влітку можна обмежити дозу до 500 ME (1 таблетка) на добу. у дорослих здорових осіб без порушень всмоктування: 500 ME (1 таблетка) на добу; у дорослих пацієнтів при синдромі мальабсорбції: 3000-5000 ME (6-10 таблеток) на добу (за винятком пацієнтів з глюкозо-галактозною мальабсорбцією). вагітні жінки: щоденна доза 500 ME (1 таблетка) вітаміну D3 на весь період вагітності, або прийом 1000 ME (2 таблетки) на добу, починаючи з 28 тижня вагітності. У постменопаузальному періоді 500-1000 МО (1-2 таблетки) на добу. Терапевтичні дози: При рахіті: щодня 1000-5000 ME (2-10 таблеток), залежно від ступеня тяжкості рахіту (I, II, або III) та варіанта перебігу, протягом 4-6 тижнів, під ретельним контролем за клінічним станом та дослідженням біохімічних показників (кальцію, фосфору, лужної фосфатази) крові та сечі. Починати слід із 1000 ME протягом 3-5 днів. Потім, при хорошій переносимості, підвищують дозу до індивідуальної лікувальної дози (найчастіше 3000 ME). Доза 5000 ME призначається лише за виражених кісткових змінах. При необхідності після одного тижня перерви можна повторити курс лікування. Лікування проводиться до отримання чіткого лікувального ефекту з наступним переходом на профілактичну дозу 500-1500 ME на добу. При комплексному лікуванні постменопаузального остеопорозу: 500-1000 ME (1-2 таблетки) на добу. Для підтримки адекватного рівня концентрації вітаміну D у крові (> 30 нг/мл 25(OH)D) – 2000 ME (4 таблетки) на добу. Дозування зазвичай призначається з урахуванням кількості вітаміну D, що надходить з їжею.ПередозуванняСимптоми передозування: зниження апетиту, нудота, блювання, запори, неспокій, спрага, поліурія, пронос, кишкова колька. Частими симптомами є головний біль, м'язові та суглобові болі, порушення психіки, у тому числі депресія, ступор, атаксія та прогресуюча втрата маси тіла. Розвивається порушення функції нирок з альбумінурією, еритроцитурією та поліурією, підвищеною втратою калію, гіпостенурією, ніктурією та підвищенням артеріального тиску. У важких випадках може виникнути помутніння рогівки, рідше набряк сосочка зорового нерва, запалення райдужної оболонки до розвитку катаракти. Можуть утворитися каміння у нирках, відбувається процес кальцифікації м'яких тканин, у тому числі кровоносних судин, серця, легень та шкіри. Рідко розвивається холестатична жовтяниця. Лікування Припинити застосування препарату. Звернутися до лікаря. Приймати велику кількість рідини. За потреби може знадобитися госпіталізація.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати передозування. Індивідуальне забезпечення певної потреби має враховувати всі джерела цього вітаміну. Занадто високі дози вітаміну D3, які застосовуються тривало або ударні дози, можуть бути причиною хронічного гіпервітамінозу D3. Визначення добової потреби дитини у вітаміні D та способу її застосування повинні встановлюватися лікарем індивідуально та щоразу піддаватися корекції під час періодичних обстежень, особливо у перші місяці життя. При досягненні адекватного рівня концентрації вітаміну D у крові (> 30 нг/мл 25(OH)D) у дорослих можливе продовження підтримуючої терапії препаратом Аквадетрім у дозі 1500-2000 ME (3-4 таблетки) на добу. За відсутності води таблетку можна розчинити у роті. Не застосовувати одночасно із вітаміном D3 високих доз кальцію. Під час лікування необхідний періодичний контроль концентрації фосфатів у крові та сечі. При тривалому прийомі колекальциферолу необхідно регулярно визначати рівень кальцію у сироватці крові та сечі, а також оцінювати функцію нирок шляхом вимірювання сироваткового рівня креатиніну. При необхідності слід коригувати дозу колекальциферолу залежно від рівня кальцію в сироватці крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: вітамін D3 100SD/S сухий -5 мг (відповідає 500 ME колекальциферолу); допоміжні речовини: d,l-альфа-токоферол, крохмаль модифікований, сахароза, аскорбат натрію кристалічний, тригліцериди з середньою довжиною ланцюга, кремнію діоксид, манітол, натрію бензоат. Пігулки розчинні 500 ME. По 4, 8 або 10 таблеток у контурне осередкове пакування з фольги алюмінієвої та комбінованого тришарового матеріалу "Оптиформ". 3 контурні осередкові упаковки по 4 або 8 таблеток, або 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаКальцієво-фосфорний обмін регулятор.ФармакокінетикаВодний розчин вітаміну D3 всмоктується краще, ніж олійний розчин. У недоношених дітей відбувається недостатнє утворення та надходження жовчі в кишечник, що порушує всмоктування вітамінів у вигляді масляних розчинів. Після перорального застосування колекальциферол абсорбується у тонкій кишці. Метаболізується у печінці та нирках. Період напіввиведення колекальциферолу з крові становить кілька днів і може тривати у разі ниркової недостатності. Препарат проникає через плацентарний бар'єр і молоко матері. Виводиться нирками у незначній кількості, більша частина виводиться із жовчю. Вітамін D3 має властивість кумуляції.ФармакодинамікаВітамін D3 є природною формою вітаміну D, що утворюється у людини у шкірі під дією сонячних променів. Порівняно з вітаміном D2 характеризується на 25% вищою активністю. Вітамін D зв'язується зі специфічним рецептором вітаміну D (VDR), який регулює експресію багатьох генів, включаючи гени іонного каналу TRPV6 (забезпечує абсорбцію кальцію в кишечнику), CALB1 (кальбіндин; забезпечує транспорт кальцію в кровоносне русло), BGLAP (остеокальцин; тканини і гомеостаз кальцію), SPP1 (остеопонтин; регулює міграцію остеокластів), REN (ренін; забезпечує регуляцію артеріального тиску, будучи ключовим елементом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи регуляції), IGFBP (зв'язуючий білок інсулінподібного фактора , FGF23 та FGFR23 (фактор росту фібробластів 23; регулюють рівні кальцію, фосфат-аніону, процеси клітинного поділу фібробластів), TGFB1 (трансформуючий фактор росту бета-1;регулює процеси клітинного поділу та диференціювання остеоцитів, хондроцитів, фібробластів та кератиноцитів), LRP2 (ЛПНЩ-рецептор-зв'язаний білок 2; є посередником ендоцитозу ліпопротеїнів низької щільності), INSR (рецептор інсуліну; забезпечує ефекти інсуліну); Вітамін D3 є активним антирахітичним фактором. Найважливішою функцією вітаміну D3 є регулювання метаболізму кальцію та фосфатів, що сприяє правильній мінералізації та зростанню скелета. Колекальциферол грає істотну роль в абсорбції кальцію та фосфатів у кишечнику, у транспорті мінеральних солей та у процесі кальцифікації кісток, регулює також виведення кальцію та фосфатів нирками. Концентрація іонів кальцію в крові зумовлює підтримку тонусу м'язів скелетної мускулатури, функцію міокарда, сприяє проведенню нервового збудження, регулює процес згортання крові. Нестача вітаміну D в їжі, порушення його всмоктування, дефіцит кальцію, а також недостатнє перебування на сонці в період швидкого зростання дитини призводить до рахіту, у дорослих – до остеомаляції, у вагітних можуть виникнути симптоми тетанії, порушення процесів звапніння кісток новонароджених. Підвищена потреба у вітаміні D виникає в жінок у період менопаузи, оскільки вони часто розвивається остеопороз у зв'язку з гормональними порушеннями. Вітамін D має поряд т.зв. позаскелетних ефектів. Вітамін D бере участь у функціонуванні імунної системи шляхом модуляції рівнів цитокінів та регулює поділ лімфоцитів Т-хелперів та диференціювання В-лімфоцитів. У низці досліджень відзначено зниження захворюваності на інфекції дихальних шляхів на фоні прийому вітаміну D. Показано, що вітамін D є важливою ланкою гомеостазу імунної системи: запобігає аутоімунним захворюванням (цукровий діабет 1 типу, розсіяний склероз, ревматоїдний артрит, запальні хвороби кишечника та ін.). Вітамін D має антипроліферативні та продиференційні ефекти, які зумовлюють онкопротективну дію вітаміну D. Відзначено, що частота деяких пухлин (рак молочної залози, рак товстого кишечника) підвищується на тлі низького рівня вітаміну D у крові. Вітамін D бере участь у регуляції вуглеводного та жирового метаболізму шляхом впливу на синтез IRS1 (субстрат рецептора інсуліну 1; бере участь у внутрішньоклітинних шляхах проведення сигналу рецептора інсуліну), IGF (інсулінподібний фактор росту; регулює баланс жирової та м'язової тканини), PPAR-5 проліфераторів пероксисом, тип 5; сприяє переробці надлишкового холестерину). За даними епідеміологічних досліджень, дефіцит вітаміну D асоційований з ризиком метаболічних порушень (метаболічний синдром і цукровий діабет 2 типу). Рецептори та метаболізуючі ферменти вітаміну D експресуються в артеріальних судинах, серці та практично всіх клітинах та тканинах, що мають відношення до патогенезу серцево-судинних захворювань. На тваринних моделях показані антиатеросклеротичну дію, супресія реніну та попередження пошкодження міокарда та ін. Низькі рівні вітаміну D у людини пов'язані з несприятливими факторами ризику серцево-судинної патології, такими як цукровий діабет, дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, та асоціація , в т.ч. інсультів. У дослідженнях на експериментальних моделях хвороби Альцгеймера показано,що вітамін D3 знижував накопичення амілоїду в мозку та покращував когнітивну функцію. У неітервенційних дослідженнях у людини показано, що частота розвитку деменції та хвороби Альцгеймера збільшується на тлі низького рівня вітаміну D та низького дієтарного споживання вітаміну D. Відзначалося погіршення когнітивної функції та захворюваності на хворобу Альцгеймера при низьких рівнях вітаміну D.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування дефіциту вітаміну D. Профілактика та лікування рахіту. При комплексному лікуванні остеопорозу, зокрема постменопаузального.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Гіпервітаміноз D, підвищена концентрація кальцію в крові (гіперкальціємія), підвищене виділення кальцію з сечею (гіперкальціурія), сечокам'яна хвороба (утворення кальцієвого оксалатного каміння), саркоїдоз, гострі та хронічні захворювання печінки та нирок, ниркова недостатність, активна форма туберкуозу дефіцит сахарози/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: стан іммобілізації, атеросклероз, у період вагітності та грудного вигодовування. У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, а також у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які приймають серцеві глікозиди. У грудних дітей при схильності до раннього заростання тім'ячків (коли від народження встановлені малі розміри переднього темечка).Вагітність та лактаціяУ період вагітності не слід застосовувати вітамін D3 у високих дозах через можливість прояву тератогенної дії у разі передозування. У період вагітності слід уникати перевищення рекомендованих доз вітаміну D3, оскільки можливий розвиток гіперкальціємії, яка може призвести до затримки розумового та фізичного розвитку плода. З обережністю слід призначати вітамін D3 у жінок, які годують дитину груддю – препарат, який приймається у високих дозах матір'ю, може спричинити симптоми передозування у дитини.Побічна діяПідвищена чутливість до компонентів препарату, гіпервітаміноз D (симптоми гіпервітамінозу: втрата апетиту, нудота, блювання; головні, м'язові та суглобові болі; запори; сухість у порожнині рота; поліурія; слабкість; порушення психіки, у тому числі депресія; втрата маси тіла; порушення; сну, підвищення температури, у сечі з'являється білок, лейкоцити, гіалінові циліндри; підвищення рівня кальцію в крові та його виділення із сечею; можливий кальциноз нирок, кровоносних судин, легенів). З появою ознак гіпервітамінозу D необхідно відмінити препарат, обмежити надходження кальцію, призначити вітаміни А, С та В.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні засоби, рифампіцин, колестірамін знижують реабсорбцію вітаміну D3. Застосування одночасно з тіазидними діуретиками підвищує ризик гіперкальціємії. Супутня терапія серцевими глікозидами (наперстянкою) може збільшувати їх токсичний потенціал через гіперкальціємію. У таких пацієнтів необхідно контролювати показники ЕКГ та рівня кальцію у плазмі крові та сечі, коригувати дози серцевих глікозидів. Також необхідно контролювати рівні дигоксину та дигітоксину в плазмі крові за наявності показань. Супутня терапія глюкокортикостероїдами може знижувати ефективність вітаміну D3.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку розчинити у воді кімнатної температури (кількість води не менше 15 мл – 1 столова ложка). Розчин таблетки займає деякий час (близько 1-2 хвилин). Якщо лікар не призначив інакше, препарат використовується у таких дозах: Профілактичні дози: Доношені новонароджені з 4-х тижнів життя до 2-3 років при правильному догляді та достатньому перебуванні на свіжому повітрі: 500 ME (1 таблетка) на добу. Недоношені діти з 4-х тижнів життя, близнюки, немовлята, що у поганих життєвих умовах: 1000-1500 ME (2-3 таблетки) на добу. Влітку можна обмежити дозу до 500 ME (1 таблетка) на добу. у дорослих здорових осіб без порушень всмоктування: 500 ME (1 таблетка) на добу; у дорослих пацієнтів при синдромі мальабсорбції: 3000-5000 ME (6-10 таблеток) на добу (за винятком пацієнтів з глюкозо-галактозною мальабсорбцією). вагітні жінки: щоденна доза 500 ME (1 таблетка) вітаміну D3 на весь період вагітності, або прийом 1000 ME (2 таблетки) на добу, починаючи з 28 тижня вагітності. У постменопаузальному періоді 500-1000 МО (1-2 таблетки) на добу. Терапевтичні дози: При рахіті: щодня 1000-5000 ME (2-10 таблеток), залежно від ступеня тяжкості рахіту (I, II, або III) та варіанта перебігу, протягом 4-6 тижнів, під ретельним контролем за клінічним станом та дослідженням біохімічних показників (кальцію, фосфору, лужної фосфатази) крові та сечі. Починати слід із 1000 ME протягом 3-5 днів. Потім, при хорошій переносимості, підвищують дозу до індивідуальної лікувальної дози (найчастіше 3000 ME). Доза 5000 ME призначається лише за виражених кісткових змінах. При необхідності після одного тижня перерви можна повторити курс лікування. Лікування проводиться до отримання чіткого лікувального ефекту з наступним переходом на профілактичну дозу 500-1500 ME на добу. При комплексному лікуванні постменопаузального остеопорозу: 500-1000 ME (1-2 таблетки) на добу. Для підтримки адекватного рівня концентрації вітаміну D у крові (> 30 нг/мл 25(OH)D) – 2000 ME (4 таблетки) на добу. Дозування зазвичай призначається з урахуванням кількості вітаміну D, що надходить з їжею.ПередозуванняСимптоми передозування: зниження апетиту, нудота, блювання, запори, неспокій, спрага, поліурія, пронос, кишкова колька. Частими симптомами є головний біль, м'язові та суглобові болі, порушення психіки, у тому числі депресія, ступор, атаксія та прогресуюча втрата маси тіла. Розвивається порушення функції нирок з альбумінурією, еритроцитурією та поліурією, підвищеною втратою калію, гіпостенурією, ніктурією та підвищенням артеріального тиску. У важких випадках може виникнути помутніння рогівки, рідше набряк сосочка зорового нерва, запалення райдужної оболонки до розвитку катаракти. Можуть утворитися каміння у нирках, відбувається процес кальцифікації м'яких тканин, у тому числі кровоносних судин, серця, легень та шкіри. Рідко розвивається холестатична жовтяниця. Лікування Припинити застосування препарату. Звернутися до лікаря. Приймати велику кількість рідини. За потреби може знадобитися госпіталізація.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати передозування. Індивідуальне забезпечення певної потреби має враховувати всі джерела цього вітаміну. Занадто високі дози вітаміну D3, які застосовуються тривало або ударні дози, можуть бути причиною хронічного гіпервітамінозу D3. Визначення добової потреби дитини у вітаміні D та способу її застосування повинні встановлюватися лікарем індивідуально та щоразу піддаватися корекції під час періодичних обстежень, особливо у перші місяці життя. При досягненні адекватного рівня концентрації вітаміну D у крові (> 30 нг/мл 25(OH)D) у дорослих можливе продовження підтримуючої терапії препаратом Аквадетрім у дозі 1500-2000 ME (3-4 таблетки) на добу. За відсутності води таблетку можна розчинити у роті. Не застосовувати одночасно із вітаміном D3 високих доз кальцію. Під час лікування необхідний періодичний контроль концентрації фосфатів у крові та сечі. При тривалому прийомі колекальциферолу необхідно регулярно визначати рівень кальцію у сироватці крові та сечі, а також оцінювати функцію нирок шляхом вимірювання сироваткового рівня креатиніну. При необхідності слід коригувати дозу колекальциферолу залежно від рівня кальцію в сироватці крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: амброксолу гідрохлорид у перерахунку на 100% речовину – 30,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, кроскармеллозу натрію, магнію стеарат. Пігулки, 30 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 2 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки від білого до білого з жовтуватим або сіруватим відтінком кольору, з фаскою та ризиком. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний муколітичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Для всіх лікарських форм амброксолу негайного вивільнення характерна швидка та повна абсорбція з лінійною залежністю від дози в терапевтичному інтервалі концентрацій. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) при пероральному прийомі досягається через 1-2,5 години. Абсолютна біодоступність амброксолу після прийому таблеток у дозі 30 мг становить 79%. Розподіл Об'єм розподілу становить 552 л. У терапевтичному інтервалі концентрацій зв'язування з білками плазми становить приблизно 90%. Перехід амброксолу з крові до тканин при пероральному застосуванні відбувається швидко. Найвищі концентрації активного компонента препарату спостерігаються у легенях. Метаболізм Приблизно 30% прийнятої пероральної дози зазнає ефекту первинного проходження через печінку. Дослідження на мікросомах печінки людини показали, що ізофермент CYP3A4 є переважаючою ізоформою, яка відповідає за метаболізм амброксолу до дибромантранілової кислоти. Частина амброксолу, що залишилася, метаболізується в печінці, головним чином, шляхом глюкуронідації і шляхом часткового розщеплення до дибромантранілової кислоти (приблизно 10% від введеної дози), а також невеликої кількості додаткових метаболітів. Виведення Період термінального напіввиведення амброксолу становить приблизно 10 годин. Загальний кліренс знаходиться в межах 660 мл/хв, нирковий кліренс становить приблизно 8% від загального кліренсу. Методом радіоактивної мітки було підраховано, що після одноразового прийому препарату протягом наступних 5 днів нирками виділяється близько 83%. Особливі групи пацієнтів Не виявлено клінічно значущого впливу віку та статі на фармакокінетику амброксолу, тому немає підстав для підбору дози за цими ознаками.ФармакодинамікаУ дослідженнях показано, що амброксол збільшує секрецію у дихальних шляхах. Він посилює продукцію легеневого сурфактанту та стимулює циліарну активність. Ці ефекти призводять до посилення струму та транспорту слизу (мукоциліарного кліренсу). Посилення мукоциліарного кліренсу покращує відходження мокротиння та полегшує кашель. У пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легень тривала терапія амброксолом (протягом не менше 2 місяців) призводила до значного зниження кількості загострень. Зазначалося достовірне зменшення тривалості загострень та числа днів антибіотикотерапії.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів з виділенням в'язкого мокротиння: гострий та хронічний бронхіт, пневмонія, хронічна обструктивна хвороба легень, бронхіальна астма із утрудненням відходження мокротиння, бронхоектатична хвороба.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амброксолу або інших компонентів препарату, вагітність (I триместр), період грудного вигодовування, дитячий вік до 6 років, дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: З обережністю застосовувати амброксол у період вагітності (II-III триместр), при нирковій та/або печінковій недостатності, порушенні моторної функції бронхів та збільшенні секреції слизу (наприклад, при рідкому синдромі первинної дискінезії вій), виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої .Вагітність та лактаціяАмброксол проникає крізь плацентарний бар'єр. Доклінічні дослідження не виявили прямого чи непрямого несприятливого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний, постнатальний розвиток та на родову діяльність. Великий клінічний досвід застосування амброксолу після 28 тижня вагітності не виявив свідчень негативного впливу його на плід. Проте необхідно дотримуватися звичайних запобіжних заходів при застосуванні амброксолу під час вагітності. Особливо не рекомендується приймати амброксол у І триместрі вагітності. У ІІ та ІІІ триместрах вагітності застосування амброксолу можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Амброксол може проникати у грудне молоко. Незважаючи на те, що небажані ефекти у дітей, які отримують годування груддю, не спостерігалися, в період вигодовування не рекомендується застосовувати амброксол. Доклінічні дослідження амброксолу не виявили негативного на фертильність.Побічна діяМожливі побічні реакції наведені нижче відповідно до наступної градації частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи Рідко: реакції гіперчутливості, висипання на шкірі, кропив'янка; Частота невідома: анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок), ангіоневротичний набряк, свербіж шкіри. Порушення з боку нервової системи Нерідко: порушення смаку; Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння; Часто: оніміння у горлі; Дуже рідко: ринорея; Частота невідома: задишка (як ознака реакції гіперчутливості). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, оніміння слизової оболонки ротової порожнини; Нечасто: диспепсія, блювання, діарея, біль у животі, відчуття сухості у ротовій порожнині; Рідко: сухість у горлі; Дуже рідко: запор, гіперсалівація (рясна слиновиділення). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Частота невідома: багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), гострий генералізований екзентематозний пустульоз. З боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідко: дизурія. Загальні розлади та порушення у місці введення Нечасто: гарячка.Взаємодія з лікарськими засобамиПро клінічно значущі небажані взаємодії з іншими лікарськими засобами не повідомлялося. При одночасному застосуванні амброксолу з протикашльовими препаратами можливе утруднення відходження мокротиння внаслідок придушення кашльового рефлексу. Збільшує проникнення в бронхіальний секрет амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дітям віком від 6 до 12 років: по 15 мг (1/2 таблетки) 2-3 рази на добу. Дорослим та дітям старше 12 років: по 30 мг (1 таблетка) 3 рази на добу. При необхідності посилення терапевтичного ефекту можна призначати по 60 мг (2 таблетки) 2 десь у добу. Препарат приймають, запиваючи рідиною. Приймати таблетки можна незалежно від їди. У разі збереження симптомів захворювання протягом 4-5 днів від початку прийому рекомендується звернутися до лікаря.ПередозуванняСпецифічних симптомів передозування у людини не зафіксовано. Є повідомлення про випадкове передозування та/або медичну помилку, в результаті яких спостерігалися симптоми відомих побічних ефектів амброксолу: нудота, диспепсія, блювання, абдомінальний біль. При цьому можлива необхідність симптоматичної терапії. Лікування: штучне блювання, промивання шлунка в перші 1-2 години після прийому препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід комбінувати з протикашльовими засобами, що ускладнюють виведення мокротиння. При порушенні моторної функції бронхів (наприклад, при рідкісному синдромі первинної дискінезії вій) амброксол слід застосовувати з обережністю через можливе збільшення секреції. Одна таблетка містить 164,83 мг лактози. Максимальна добова доза (4 таблетки) містить 659,32 мг лактози. У пацієнтів з тяжкими ураженнями шкіри – синдромом Стівенса-Джонсона або токсичним епідермальним некролізом – у ранній фазі можуть з'являтися температура, біль у тілі, риніт, кашель та запалення горла. При симптоматичному лікуванні можливе помилкове призначення муколітичних засобів, таких як амброксол. Є поодинокі повідомлення про виявлення синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу, що збіглися за часом із призначенням препарату. При розвитку перерахованих вище синдромів рекомендується припинити лікування і негайно звернутися за медичною допомогою. При порушенні функції нирок амброксол необхідно застосовувати лише за рекомендацією лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не було виявлено випадків впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не проводилися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки 2,5 мг, 5 мг, 10 мг. По 10 таблеток поміщають у стрип із алюмінієвої фольги. По 3 стрипи разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Фармакотерапевтична групаБлокатори кальцієвих каналів.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується з шлунково-кишкового тракту повільно і майже повністю, Cmax у плазмі крові досягається протягом 6-9 год. Зв'язування з білками становить 95-98%. Зазнає мінімального метаболізму при першому проходженні через печінку та повільному, але значному печінковому метаболізмі з утворенням метаболітів з незначною фармакологічною активністю. T1/2 в середньому становить 35 годин і при артеріальній гіпертензії може збільшуватися в середньому до 48 годин, у літніх пацієнтів – до 65 годин і при порушеннях функції печінки – до 60 годин. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів: 59-62% – нирками. , 20-25% – через кишечник.ФармакодинамікаСелективний блокатор кальцієвих каналів ІІ класу. Антигіпертензивна дія обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Передбачається, що антиангінальна дія амлодипіну пов'язана з його здатністю розширювати периферичні артеріоли; це призводить до зменшення ОПСС, рефлекторна тахікардія у своїй немає. В результаті відбувається зниження потреби міокарда в кисні та споживання енергії серцевим м'язом. З іншого боку, амлодипін, мабуть, викликає розширення коронарних артерій великого калібру та коронарних артеріол як інтактних, так і ішемізованих ділянок міокарда. Це забезпечує надходження кисню до міокарда при спазмах коронарних артерій.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Стабільна стенокардія та вазоспастична стенокардія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (включаючи важкий аортальний стеноз); шок (включаючи кардіогенний шок); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю, ХСН неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, нестабільною стенокардією, аортальним стенозом, мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гострим інфарктом міокарда (і протягом 1 місяця вузла (виражена тахікардія, брадикардія), артеріальною гіпотензією у пацієнтів похилого віку, при одночасному застосуванні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності можливе лише у тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого. За необхідності застосування препарату Амлодипін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто – понад 1/10; часто – від понад 1/100 до 1/10; нечасто – від понад 1/1000 до 1/100; рідко – від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко - від менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома – неможливо оцінити частоту виходячи з наявних даних. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, периферичні набряки (човників та стоп), "припливи" крові до шкіри обличчя; нечасто – надмірне зниження АТ; З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, судоми м'язів, міалгія, біль у спині, артроз; рідко – міастенія. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі; нечасто – блювання, запор або діарея, метеоризм, диспепсія, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага; З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку сечостатевої системи: нечасто – прискорене сечовипускання, хворобливе сечовипускання, ніктурія; дуже рідко – дизурія, поліурія. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – гінекомастія, еректильна дисфункція. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт, носова кровотеча; дуже рідко – кашель. З боку органів чуття: нечасто – диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль в очах, порушення зору. З боку шкірних покривів: рідко – дерматит; дуже рідко – алопеція, ксеродермія, холодний піт, порушення пігментації шкіри. Метаболічні порушення: дуже рідко – гіперглікемія; нечасто – збільшення/зниження маси тіла. Алергічні реакції: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип (в т.ч. еритематозний, макулопапульозний висип, кропив'янка); дуже рідко – ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема. Інші: нечасто – озноб, біль неуточненої локалізації; дуже рідко – паросмія.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії блокаторів повільних кальцієвих каналів при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-а. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі блокатори повільних кальцієвих каналів можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон і хінідин). Одночасне багаторазове застосування амлодипіну у дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводить до збільшення біодоступності симвастатину на 77%. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Противірусні препарати (наприклад, ритонавір) збільшують плазмові концентрації блокаторів повільних кальцієвих каналів, у т.ч. амлодипіну. При одночасному застосуванні симпатоміметиків, естрогенів можливе зменшення антигіпертензивної дії через затримку натрію в організмі. Нейролептики та ізофлуран посилюють антигіпертензивну дію похідних дигідропіридину. При одночасному застосуванні засобів для інгаляційного наркозу можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні аміодарону можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні літію карбонату можливі прояви нейротоксичності (в т.ч. нудота, блювання, діарея, атаксія, тремтіння та/або шум у вухах). При одночасному застосуванні орлістат зменшує антигіпертензивну дію амлодипіну, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску, розвитку гіпертонічного кризу. При одночасному застосуванні індометацину та інших НПЗЗ можливе зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки рідини під впливом НПЗЗ. При одночасному застосуванні хінідину можливе посилення антигіпертензивної дії. Препарати кальцію можуть зменшити ефект блокаторів повільних кальцієвих каналів. При одночасному застосуванні дилтіазему (інгібітор ізоферменту CYP3A4) у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у пацієнтів похилого віку (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення біодоступності амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця не ясно, вони можуть бути яскравіше виражені у літніх пацієнтів. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4. Даних щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід ретельно контролювати АТ при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу запиваючи необхідною кількістю води (100 мл). При артеріальній гіпертензії, стенокардії зазвичай початкова доза становить 5 мг, залежно від терапевтичної відповіді, її можна збільшити до максимальної добової дози – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, нестабільною стенокардією, аортальним стенозом, мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гострим інфарктом міокарда. СССУ (виражена тахікардія, брадикардія), артеріальна гіпотензія, при одночасному застосуванні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (клас III та IV за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись T1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Зміни доз не потрібні, але необхідно більш ретельне спостереження за пацієнтами цієї категорії. Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Незважаючи на відсутність у блокаторів повільних кальцієвих каналів синдрому відміни, припинення лікування амлодипіном бажано проводити поступово. Клінічні дані щодо застосування амлодипіну в педіатрії відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки 2,5 мг, 5 мг, 10 мг. По 10 таблеток поміщають у стрип із алюмінієвої фольги. По 3 стрипи разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Фармакотерапевтична групаБлокатори кальцієвих каналів.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується з шлунково-кишкового тракту повільно і майже повністю, Cmax у плазмі крові досягається протягом 6-9 год. Зв'язування з білками становить 95-98%. Зазнає мінімального метаболізму при першому проходженні через печінку та повільному, але значному печінковому метаболізмі з утворенням метаболітів з незначною фармакологічною активністю. T1/2 в середньому становить 35 годин і при артеріальній гіпертензії може збільшуватися в середньому до 48 годин, у літніх пацієнтів – до 65 годин і при порушеннях функції печінки – до 60 годин. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів: 59-62% – нирками. , 20-25% – через кишечник.ФармакодинамікаСелективний блокатор кальцієвих каналів ІІ класу. Антигіпертензивна дія обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Передбачається, що антиангінальна дія амлодипіну пов'язана з його здатністю розширювати периферичні артеріоли; це призводить до зменшення ОПСС, рефлекторна тахікардія у своїй немає. В результаті відбувається зниження потреби міокарда в кисні та споживання енергії серцевим м'язом. З іншого боку, амлодипін, мабуть, викликає розширення коронарних артерій великого калібру та коронарних артеріол як інтактних, так і ішемізованих ділянок міокарда. Це забезпечує надходження кисню до міокарда при спазмах коронарних артерій.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Стабільна стенокардія та вазоспастична стенокардія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (включаючи важкий аортальний стеноз); шок (включаючи кардіогенний шок); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю, ХСН неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, нестабільною стенокардією, аортальним стенозом, мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гострим інфарктом міокарда (і протягом 1 місяця вузла (виражена тахікардія, брадикардія), артеріальною гіпотензією у пацієнтів похилого віку, при одночасному застосуванні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності можливе лише у тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого. За необхідності застосування препарату Амлодипін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто – понад 1/10; часто – від понад 1/100 до 1/10; нечасто – від понад 1/1000 до 1/100; рідко – від понад 1/10000 до 1/1000; дуже рідко - від менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома – неможливо оцінити частоту виходячи з наявних даних. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, периферичні набряки (човників та стоп), "припливи" крові до шкіри обличчя; нечасто – надмірне зниження АТ; З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, судоми м'язів, міалгія, біль у спині, артроз; рідко – міастенія. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі; нечасто – блювання, запор або діарея, метеоризм, диспепсія, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага; З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку сечостатевої системи: нечасто – прискорене сечовипускання, хворобливе сечовипускання, ніктурія; дуже рідко – дизурія, поліурія. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – гінекомастія, еректильна дисфункція. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт, носова кровотеча; дуже рідко – кашель. З боку органів чуття: нечасто – диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль в очах, порушення зору. З боку шкірних покривів: рідко – дерматит; дуже рідко – алопеція, ксеродермія, холодний піт, порушення пігментації шкіри. Метаболічні порушення: дуже рідко – гіперглікемія; нечасто – збільшення/зниження маси тіла. Алергічні реакції: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип (в т.ч. еритематозний, макулопапульозний висип, кропив'янка); дуже рідко – ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема. Інші: нечасто – озноб, біль неуточненої локалізації; дуже рідко – паросмія.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії блокаторів повільних кальцієвих каналів при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-а. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі блокатори повільних кальцієвих каналів можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон і хінідин). Одночасне багаторазове застосування амлодипіну у дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводить до збільшення біодоступності симвастатину на 77%. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Противірусні препарати (наприклад, ритонавір) збільшують плазмові концентрації блокаторів повільних кальцієвих каналів, у т.ч. амлодипіну. При одночасному застосуванні симпатоміметиків, естрогенів можливе зменшення антигіпертензивної дії через затримку натрію в організмі. Нейролептики та ізофлуран посилюють антигіпертензивну дію похідних дигідропіридину. При одночасному застосуванні засобів для інгаляційного наркозу можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні аміодарону можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні літію карбонату можливі прояви нейротоксичності (в т.ч. нудота, блювання, діарея, атаксія, тремтіння та/або шум у вухах). При одночасному застосуванні орлістат зменшує антигіпертензивну дію амлодипіну, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску, розвитку гіпертонічного кризу. При одночасному застосуванні індометацину та інших НПЗЗ можливе зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки рідини під впливом НПЗЗ. При одночасному застосуванні хінідину можливе посилення антигіпертензивної дії. Препарати кальцію можуть зменшити ефект блокаторів повільних кальцієвих каналів. При одночасному застосуванні дилтіазему (інгібітор ізоферменту CYP3A4) у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у пацієнтів похилого віку (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення біодоступності амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця не ясно, вони можуть бути яскравіше виражені у літніх пацієнтів. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4. Даних щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід ретельно контролювати АТ при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу запиваючи необхідною кількістю води (100 мл). При артеріальній гіпертензії, стенокардії зазвичай початкова доза становить 5 мг, залежно від терапевтичної відповіді, її можна збільшити до максимальної добової дози – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, нестабільною стенокардією, аортальним стенозом, мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гострим інфарктом міокарда. СССУ (виражена тахікардія, брадикардія), артеріальна гіпотензія, при одночасному застосуванні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (клас III та IV за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись T1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Зміни доз не потрібні, але необхідно більш ретельне спостереження за пацієнтами цієї категорії. Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Незважаючи на відсутність у блокаторів повільних кальцієвих каналів синдрому відміни, припинення лікування амлодипіном бажано проводити поступово. Клінічні дані щодо застосування амлодипіну в педіатрії відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацикловір 200 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Має здатність інгібувати in vitro і in vivo вірус Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо вірусу Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: вірус Herpes типу 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус. Інгібуюча дія ацикловіру на ці віруси характеризується високою вибірковістю. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр або цитомегаловірусом, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат — аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. При лікуванні герпесу попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляцію між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі біодоступність становить 15-30%. Широко розподіляється у тканинах та рідких середовищах організму. Зв'язування із білками плазми становить 9-33%. Метаболізується у печінці. T1/2 прийому внутрішньо - 3.3 год, при внутрішньовенному введенні - 2.5 год.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у пацієнтів з імунодефіцитом; лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster - вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Після прийому ацикловіру внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу його концентрація в грудному молоці становить від 60% до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на цей факт, при необхідності системного застосування ацикловіру на час лікування слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Внутрішньо дітям старше 2 років - по 200-400 мг 3-5 разів на добу, при необхідності - по 20 мг/кг (до 800 мг на прийом) 4 рази на добу. У дітей віком до 2 років застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих. Тривалість лікування – 5-10 днів. Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Для прийому всередину З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – психотичні розлади, тремор, атаксія, дизартрія, судоми, енцефалопатія, кома, галюцинації, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості, парестезії. З боку сечовивідної системи: рідко - скороминуще підвищення концентрації сечовини, креатиніну в плазмі; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. З боку дихальної системи: рідко – задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип, у т.ч. фотосенсибілізація, свербіж шкіри; нечасто - кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся (т.к. даний тип випадання волосся пов'язаний з різними захворюваннями та прийомом лікарських засобів, то зв'язок між даною подією та прийомом ацикловіру є невизначеним); рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: часто - лихоманка, стомлюваність; рідко – нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що блокують канальцеву секрецію (наприклад, пробенецид і циметидин) - можливе підвищення концентрації ацикловіру в плазмі, збільшення AUC ацикловіру, зниження його ниркового кліренсу. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. Мікофенолат мофетил – збільшення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не викликає суттєвих порушень абсорбції ацикловіру. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 Рекомендована доза залишає 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Як правило, курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах ацикловір рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у, пацієнтів із нормальним імунним статусом Рекомендована доза становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин); може бути використана схема прийому по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози ацикловіру - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 год) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг 4 рази на добу. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zosler - вітряної віспи та оперізувального герпесу Рекомендована ацикловіра становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше. Діти та віці 3 років і старше Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Ацикловір застосовується у таких дозах, як і для дорослих. Лікування вітряної віспи Дітям віком 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років - 400 мг 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Дозу препарату слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Ацикловір слід призначати обережно. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, не призводить до кумуляції активної речовини до концентрацій, що перевищують встановлений безпечний рівень. Однак у пацієнтів з КК < 10 мл/хв. дозу ацикловіру рекомендується зменшити до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози ацикловіру складають: КК < 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 год); КК 10-25 мл/хв - 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 год).ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок. Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостатності внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому внутрішньовенному введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та недостатнім водним навантаженням. При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Лікування пацієнтів похилого віку слід проводити при достатньому збільшенні водного навантаження та під наглядом лікаря, т.к. у цієї категорії пацієнтів збільшується T1/2 ацикловіру. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацикловір 400 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Має здатність інгібувати in vitro і in vivo вірус Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо вірусу Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: вірус Herpes типу 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус. Інгібуюча дія ацикловіру на ці віруси характеризується високою вибірковістю. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр або цитомегаловірусом, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат — аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. При лікуванні герпесу попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляцію між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі біодоступність становить 15-30%. Широко розподіляється у тканинах та рідких середовищах організму. Зв'язування із білками плазми становить 9-33%. Метаболізується у печінці. T1/2 прийому внутрішньо - 3.3 год, при внутрішньовенному введенні - 2.5 год.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у пацієнтів з імунодефіцитом; лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster - вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Після прийому ацикловіру внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу його концентрація в грудному молоці становить від 60% до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на цей факт, при необхідності системного застосування ацикловіру на час лікування слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Внутрішньо дітям старше 2 років - по 200-400 мг 3-5 разів на добу, при необхідності - по 20 мг/кг (до 800 мг на прийом) 4 рази на добу. У дітей віком до 2 років застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих. Тривалість лікування – 5-10 днів. Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Для прийому всередину З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – психотичні розлади, тремор, атаксія, дизартрія, судоми, енцефалопатія, кома, галюцинації, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості, парестезії. З боку сечовивідної системи: рідко - скороминуще підвищення концентрації сечовини, креатиніну в плазмі; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. З боку дихальної системи: рідко – задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип, у т.ч. фотосенсибілізація, свербіж шкіри; нечасто - кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся (т.к. даний тип випадання волосся пов'язаний з різними захворюваннями та прийомом лікарських засобів, то зв'язок між даною подією та прийомом ацикловіру є невизначеним); рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: часто - лихоманка, стомлюваність; рідко – нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що блокують канальцеву секрецію (наприклад, пробенецид і циметидин) - можливе підвищення концентрації ацикловіру в плазмі, збільшення AUC ацикловіру, зниження його ниркового кліренсу. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. Мікофенолат мофетил – збільшення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не викликає суттєвих порушень абсорбції ацикловіру. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 Рекомендована доза залишає 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Як правило, курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах ацикловір рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у, пацієнтів із нормальним імунним статусом Рекомендована доза становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин); може бути використана схема прийому по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози ацикловіру - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 год) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг 4 рази на добу. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zosler - вітряної віспи та оперізувального герпесу Рекомендована ацикловіра становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше. Діти та віці 3 років і старше Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Ацикловір застосовується у таких дозах, як і для дорослих. Лікування вітряної віспи Дітям віком 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років - 400 мг 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Дозу препарату слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Ацикловір слід призначати обережно. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, не призводить до кумуляції активної речовини до концентрацій, що перевищують встановлений безпечний рівень. Однак у пацієнтів з КК < 10 мл/хв. дозу ацикловіру рекомендується зменшити до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози ацикловіру складають: КК < 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 год); КК 10-25 мл/хв - 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 год).ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок. Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостатності внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому внутрішньовенному введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та недостатнім водним навантаженням. При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Лікування пацієнтів похилого віку слід проводити при достатньому збільшенні водного навантаження та під наглядом лікаря, т.к. у цієї категорії пацієнтів збільшується T1/2 ацикловіру. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: діюча речовина: ацикловір у перерахунку на 100% речовину – 5 г; допоміжні речовини: пропіленгліколь – 40 г, вазелін – 12,5 г, вазелінове масло – 7,5 г, віск емульсійний – 5 г, макрогол (поліетиленоксид 1500) – 1 г, вода очищена – до 100 г. По 2, 3, 5 або 10 г в алюмінієву тубу. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиМазь білого чи майже білого кольору. Допускається характерний запах.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаПри застосуванні на інтактній шкірі: мінімальне всмоктування; не визначається в крові та сечі. На ураженій шкірі: всмоктування; у хворих з нормальною функцією нирок концентрація у сироватці крові становить до 0,28 мкг/мл, у хворих із хронічною нирковою недостатністю (ХНН) – до 0,78 мкг/мл. Виводиться нирками (до 94% добової дози).ФармакодинамікаПротивірусний препарат – синтетичний аналог нуклеозиду тимідину. В інфікованих клітинах, що містять вірусну тимідинкіназу, відбувається фосфорилювання та перетворення на ацикловіру монофосфат. Під впливом гуанілатциклази ацикловіру монофосфат перетворюється на дифосфат і під дією кількох клітинних ферментів - на трифосфат. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Ацикловір трифосфат, "вбудовуючись" у синтезовану вірусом ДНК, блокує розмноження вірусу. Специфічність і висока селективність дії також обумовлені переважним його накопиченням у клітинах, уражених вірусом герпесу. Високоактивний щодо вірусу Herpes simplex 1 та 2 типу; вірусу, що викликає вітряну віспу та оперізувальний лишай (Varicella zoster); вірусу Епштейна Барр. Помірно активний щодо цитомегаловірусів.Показання до застосуванняІнфекції шкіри, спричинені вірусом Herpes simplex типів 1 і 2, генітальний герпес, що оперізує лишай, вітряна віспа.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру та інших компонентів препарату. З обережністю: вагітність, період лактації, дегідратація, ниркова недостатність.Побічна діяГіперемія, сухість, лущення шкіри; печіння, запалення при попаданні на слизові оболонки. Можливий розвиток алергічного дерматиту.Взаємодія з лікарськими засобамиПри зовнішньому застосування не виявлено взаємодії коїться з іншими лікарськими засобами. Посилення ефекту відзначається при одночасному призначенні імуностимуляторів.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Препарат наносять чистими руками або ватним тампоном 5 разів на день (кожні 4 години) тонким шаром на уражені ділянки шкіри, що межують з ними. Терапію слід продовжувати до того часу, поки на бульбашках не утворюється кірка, або вони повністю не заживуть. Тривалість терапії становить середньому 5 днів, максимум - 10 днів. За відсутності ефекту необхідно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно застосовувати препарат якомога раніше (при перших ознаках захворювання: печіння, свербіж, поколювання, відчуття напруженості та почервоніння). Мазь не рекомендується наносити на слизові оболонки порожнини рота та очей, оскільки можливий розвиток вираженого місцевого запалення. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів або використовувати презервативи, оскільки застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 100 г. Діюча речовина: ацикловір 5 г; Допоміжні речовини: пропіленгліколь – 40 г, вазелін – 12.5 г, олія вазелінова – 7.5 г, віск емульсійний – 5 г, макрогол (поліетиленоксид 1500) – 1 г, вода очищена – до 100 г. 5 г у тубі алюмінієвої.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування: 5% білого або майже білого кольору; допускається наявність характерного запаху.Фармакотерапевтична групаПротивірусний препарат – синтетичний аналог нуклеозиду тимідину. В інфікованих клітинах, що містять вірусну тимідинкіназу, відбувається фосфорилювання та перетворення на ацикловіру монофосфат. Під впливом гуанілатциклази ацикловіру монофосфат перетворюється на дифосфат і під дією кількох клітинних ферментів - на трифосфат. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Ацикловір трифосфат, вбудовуючись у синтезовану вірусом ДНК, блокує розмноження вірусу. Специфічність і висока селективність дії також обумовлені переважним його накопиченням у клітинах, уражених вірусом герпесу. Високоактивний щодо вірусу Herpes simplex 1 та 2 типу. вірусу, що викликає вітряну віспу та оперізувальний лишай (Varicella zoster). вірусу Епштейна Барр. Помірно активний щодо цитомегаловірусів.ФармакокінетикаПри застосуванні інтактної шкіри всмоктування мінімальне. не визначається в крові та сечі. На ураженій шкірі – всмоктування помірне. у пвацієнтів з нормальною функцією нирок концентрація у сироватці крові становить до 0.28 мкг/мл, у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю (ХНН) – до 0.78 мкг/мл. Виводиться нирками (до 9,4% добової дози).ІнструкціяЗастосовують зовнішньо. Препарат наносять чистими руками або ватним тампоном тонким шаром на уражені ділянки шкіри, що межують з ними.Показання до застосуванняІнфекції шкіри, спричинені вірусом Herpes simplex типів 1 і 2, генітальний герпес, що оперізує лишай, вітряна віспа.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру та інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при дегідратації та нирковій недостатності.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату показано лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У період лікування необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку шкіри та підшкірних тканин: гіперемія, сухість, лущення шкіри. Інші: печіння, запалення при попаданні на слизові оболонки. Можливий розвиток алергічного дерматиту.Взаємодія з лікарськими засобамиПри зовнішньому застосуванні не виявлено взаємодії коїться з іншими лікарськими засобами. Посилення ефекту відзначається при одночасному призначенні імуностимуляторів.Спосіб застосування та дозиПрепарат наносять 5 разів на добу (кожні 4 год). Терапію слід продовжувати до того часу, поки на бульбашках не утворюється кірка, або вони повністю не заживуть. Тривалість терапії становить середньому 5 днів, максимум - 10 днів. За відсутності ефекту необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняДані про передозування препарату не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно застосовувати препарат якомога раніше (при перших ознаках захворювання: печіння, свербіж, поколювання, відчуття напруженості та почервоніння). Мазь не рекомендується наносити слизові оболонки порожнини рота і очей, т.к. можливий розвиток вираженого місцевого запалення. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель для зовнішнього застосування - 100 г: активна речовина: азелаїнова кислота (у перерахунку на 100% речовину) – 15 г; допоміжні речовини: бензойна кислота – 0,1 г; метилпіролідон - 4 г; сквалан - 1 г; пропіленгліколь - 8 г; динатрію едетат - 0,1 г; натрію гідроксид - 0,25 г; диметикон 100 cst - 1 г; макроголу цетостеариловий ефір - 1,4 г; карбомер інтерполімер (тип А) - 1,4 г; вода очищена – до 100 г. Гель для зовнішнього вживання, 15%. По 5, 15 або 30 г в алюмінієвій тубі. Кожну тубу поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГель білого або майже білого кольору допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаПротивугровий.ФармакокінетикаПісля нанесення на шкіру азелаїнова кислота проникає в епідерміс та дерму, проникнення у пошкоджену шкіру відбувається швидше, ніж у непошкоджену. Після одноразового зовнішнього застосування 5 г гелю 3,6% від загальної дози азелаїнової кислоти надходить у системний кровотік. Частина кислоти, що всмокталася, виводиться нирками в незмінному вигляді, частина - у вигляді дикарбонових кислот (С7, С5), що утворюються в результаті бета-окислення.ФармакодинамікаАзелаїнова кислота при терапії вугрової висипки нормалізує порушені процеси кератинізації у фолікулах сальних залоз, а також зменшує вміст вільних жирних кислот у ліпідах шкіри. Виявляє протимікробну активність щодо Propionibacterium acnes та Staphylococcus epidermidis. Механізм дії азелаїнової кислоти при розацеа невідомий. Можна припустити, що протизапальний ефект обумовлений зменшенням метаболізму нейтрофілів та зниженням вироблення ними вільнорадикальних форм кисню. Азелаїнова кислота надає залежне від дози та часу переважну дію на ріст і життєдіяльність аномальних меланоцитів.Показання до застосуваннявугровий висип легкого та середнього ступеня тяжкості, в т.ч. за наявності папул та пустул; розацеа, зокрема. за наявності папул та пустул.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до азелаїнової кислоти та інших компонентів препарату; дитячий вік до 12 років (для показання вугровий висип), до 18 років (для показання розацеа). Обережно: бронхіальна астма.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та годування груддю можливе лише після погодження з лікарем. Адекватні та строго контрольовані дослідження при зовнішньому застосуванні азелаїнової кислоти у вагітних жінок не проводились. Вивчення на тваринах не виявило несприятливої дії азелаїнової кислоти щодо вагітності, внутрішньоутробного розвитку плода, пологів або постнатального впливу. Потенційний ризик для людини невідомий. При вагітності препарат Азелік застосовують тільки у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Точно невідомо, чи проникає азелаїнова кислота у грудне молоко. Враховуючи низьку системну абсорбцію азелаїнової кислоти при зовнішньому застосуванні, у період грудного вигодовування препарат Азелік® застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. При грудному вигодовуванні необхідно уникати нанесення препарату на область молочних залоз перед годуванням. Слід не допускати контакту дітей зі шкірою, у т.ч. шкірою молочних залоз після нанесення препарату Азелік®.Побічна діяСпостерігалися в клінічних дослідженнях і післяреєстраційний період найчастішими побічними ефектами були: свербіж, печіння та біль у місці нанесення. Наведені нижче побічні ефекти наведені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення (за класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку). З боку імунної системи: частота невідома – реакції підвищеної чутливості (в т.ч. ангіоневротичний набряк, набряк очей, набряк обличчя, задишка), загострення бронхіальної астми. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – контактний дерматит, акне** (вугровий висип). Загальні розлади та порушення у місці застосування: дуже часто – у місці нанесення: свербіж, печіння, біль; часто - у місці нанесення сухість, висипання, парестезія, набряк**; рідко – у місці нанесення еритема (почервоніння), десквамація* (відшарування епідермісу), відчуття тепла*, депігментація (знебарвлення) шкіри, дискомфорт**, кропив'янка**; частота невідома - подразнення на шкірі, кропив'янка. Якщо будь-які побічні ефекти посилюються або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в описі, слід повідомити про це лікаря. *Для показання вугровий висип. **Для показання розацеа.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значимих взаємодій при застосуванні препарату Азелік не виявлено.Спосіб застосування та дозиМісцево. Гель наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на день (вранці та ввечері), злегка втираючи у шкіру (2,5 см гелю достатньо для всієї поверхні обличчя). Перед нанесенням гелю слід ретельно промити шкіру чистою водою і потім висушити або використовувати м'який косметичний засіб, що очищає. Не використовувати оклюзійні пов'язки. Після кожного нанесення гелю на шкіру слід мити руки. У дітей віком від 12 до 18 років препарат Азелік® застосовується при лікуванні вугрової висипки, корекція дози не потрібна. Ефективність та безпека застосування препарату у дітей віком до 12 років при лікуванні вугрової висипки не встановлена. Ефективність та безпека застосування препарату у дітей віком до 18 років при лікуванні розацеа не встановлена. Важливо, щоб препарат Азелік використовувався регулярно протягом усього періоду лікування. Тривалість лікування індивідуальна та залежить від тяжкості захворювання. Поліпшення настає, як правило, через 4 тижні лікування, при необхідності можливе застосування препарату Азелік протягом декількох місяців. Якщо протягом 1 міс при лікуванні вугрової висипки та 2 міс при лікуванні розацеа поліпшення не настало або настало загострення захворювання, слід припинити застосування препарату Азелік і звернутися до лікаря. У разі появи подразнення на шкірі слід зменшити кількість гелю при кожному нанесенні або скоротити частоту гелю до 1 разу на день. Можливе короткочасне відміна препарату з подальшим відновленням після зникнення симптомів подразнення у рекомендованій дозі. Слід застосовувати препарат тільки згідно з тим способом застосування та в тих дозах, які зазначені в описі. У разі потреби слід проконсультуватися з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняЯвлення передозування при зовнішньому застосуванні не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Слід уникати влучення гелю в очі, рота та інші слизові оболонки. При випадковому попаданні препарату на слизові оболонки, у т.ч. очі, рот, необхідно промити їх великою кількістю води. Якщо подразнення очей не минає, слід звернутися до лікаря. Після кожного застосування препарату слід мити руки. Під час лікування препаратом Азелік® за показанням розацеа рекомендується відмовитися від застосування косметичних засобів із вмістом спирту, спиртових розчинів та в'яжучих засобів, абразивних або відлущувальних засобів (для пілінгу). Препарат Азелік® містить бензойну кислоту, яка може спричинити подразнення на шкірі, подразнення очей та інших слизових оболонок та пропіленгліколь, який може спричинити подразнення на шкірі. Під час постреєстраційного спостереження рідко повідомлялося про загострення у хворих на бронхіальну астму при зовнішньому застосуванні азелаїнової кислоти. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
900,00 грн
847,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 мг: Активна речовина: азелаїнова кислота; Допоміжні речовини: бензойна кислота, метил піролідон, пропіленгліколь, динатрію едетат, сквалан, натрію гідроксид, диметикон, карбомер інтерполімер, макрогола цетостеарат та вода очищена. Гель для зовнішнього застосування 15% туби 30 г.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаБактеріостатичне.ФармакокінетикаВсмоктування: Після нанесення на шкіру проникає в епідерміс та дерму, 3.6% загальної дози абсорбується у системний кровотік. Метаболізм та виведення: Частина кислоти, що всмокталася, виводиться нирками в незміненому вигляді, частина - у вигляді дикарбонових кислот (C7, C5), що утворюються в результаті бета-окислення.ФармакодинамікаПрепарат для зовнішнього застосування. Має бактеріостатичну активність щодо Propionibacterium acne і Staphylococcus epidermidis, знижує вироблення жирних кислот, що сприяють виникненню акне. Зменшує утворення комедонів. Впливаючи на процес ороговіння клітин епідермісу, пригнічує ріст та активність аномальних меланоцитів, що спричиняють гіперпігментацію типу мелазми. Чинить противугрову, депігментуючу дію.Клінічна фармакологіяПрепарат з антипроліферативною та антибактеріальною дією для лікування вугрів, гіперпігментації.ІнструкціяВикористовувати зовнішньо. Гель слід наносити на попередньо ретельно вимиту (водою або очищену м'яким косметичним засобом, що очищає) і висушену шкіру обличчя. Гель наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри та злегка втирають.Показання до застосуванняВугровий висип (acne vulgaris). Розацеа.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: на початку лікування можлива місцевоподразнююча дія, гіперемія та лущення шкіри, печіння, еритема, свербіж, які зазвичай припиняються в процесі лікування; можливо – шкірні алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожна застосовувати у поєднанні з іншими лікарськими засобами для терапії вугрової висипки.Спосіб застосування та дози2 рази на добу (вранці та ввечері). Приблизно 2.5 см гелю достатньо для поверхні обличчя. У пацієнтів з звичайними вуграми (acne vulgaris) виражене поліпшення зазвичай спостерігається через 4 тижні. Для отримання найкращих результатів застосування препарату слід продовжувати протягом кількох місяців.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати потрапляння препарату в очі, а також слизові оболонки носа, губ і рота, у разі ненавмисного контакту - негайно промити водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 мг: Активна речовина: азелаїнова кислота; Допоміжні речовини: бензойна кислота, метил піролідон, пропіленгліколь, динатрію едетат, сквалан, натрію гідроксид, диметикон, карбомер інтерполімер, макрогола цетостеарат та вода очищена. Гель для зовнішнього застосування 15% туби 5 г.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаБактеріостатичне.ФармакокінетикаВсмоктування: Після нанесення на шкіру проникає в епідерміс та дерму, 3.6% загальної дози абсорбується у системний кровотік. Метаболізм та виведення: Частина кислоти, що всмокталася, виводиться нирками в незміненому вигляді, частина - у вигляді дикарбонових кислот (C7, C5), що утворюються в результаті бета-окислення.ФармакодинамікаПрепарат для зовнішнього застосування. Має бактеріостатичну активність щодо Propionibacterium acne і Staphylococcus epidermidis, знижує вироблення жирних кислот, що сприяють виникненню акне. Зменшує утворення комедонів. Впливаючи на процес ороговіння клітин епідермісу, пригнічує ріст та активність аномальних меланоцитів, що спричиняють гіперпігментацію типу мелазми. Чинить противугрову, депігментуючу дію.Клінічна фармакологіяПрепарат з антипроліферативною та антибактеріальною дією для лікування вугрів, гіперпігментації.ІнструкціяВикористовувати зовнішньо. Гель слід наносити на попередньо ретельно вимиту (водою або очищену м'яким косметичним засобом, що очищає) і висушену шкіру обличчя. Гель наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри та злегка втирають.Показання до застосуванняВугровий висип (acne vulgaris). Розацеа.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: на початку лікування можлива місцевоподразнююча дія, гіперемія та лущення шкіри, печіння, еритема, свербіж, які зазвичай припиняються в процесі лікування; можливо – шкірні алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожна застосовувати у поєднанні з іншими лікарськими засобами для терапії вугрової висипки.Спосіб застосування та дози2 рази на добу (вранці та ввечері). Приблизно 2.5 см гелю достатньо для поверхні обличчя. У пацієнтів з звичайними вуграми (acne vulgaris) виражене поліпшення зазвичай спостерігається через 4 тижні. Для отримання найкращих результатів застосування препарату слід продовжувати протягом кількох місяців.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати потрапляння препарату в очі, а також слизові оболонки носа, губ і рота, у разі ненавмисного контакту - негайно промити водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
386,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: азитроміцину дигідрат – 262,03 мг, еквівалентно азитроміцину – 250,0 мг; допоміжні речовини: лактоза – 132,3 мг; крохмаль кукурудзяний – 33,0 мг; натрію лаурилсульфат – 2,0 мг; магнію стеарат – 8,0 мг; капсули тверді желатинові № 0, корпус і кришечка: барвник хіноліновий жовтий, барвник сонячний захід жовтий, титану діоксид, желатин, вода очищена, натрію лаурилсульфат, пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен), метилпарагідроксибензоат (метилпарабен) Капсули 250 мг. По 6 капсул в алюм/ПВХ блістер. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0. Корпус та кришечка – жовтувато-білого кольору. Вміст капсул – білий або майже білий порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, кислотостійка, ліпофілен. Біодоступність після одноразового прийому 0.5 г - 37% (ефект "першого проходження" через печінку); максимальна концентрація після перорального прийому 0.5 г - 0.4 мг/л; час досягнення максимальної концентрації - 2.5-2.9 год; у тканинах і клітинах концентрація у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові, об'єм розподілу – 31.1 л/кг. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Добре проникає в дихальні шляхи, сечостатеві органи та тканини, в т.ч. передміхурову залозу, у шкіру та м'які тканини. Проникає через мембрани клітин та створює високі концентрації в них, накопичується у лізосомах (що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників). Транспортується також фагоцитами: поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами. Концентрація в осередках інфекції достовірно вища (на 24-34%), ніж у здорових тканинах, і корелює з вираженістю запального набряку. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. Зв'язок з білками плазми - 7-50% (назад пропорційна концентрації в крові). У печінці деметилюється, утворюються неактивні метаболіти. У метаболізмі беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких він є. Плазмовий кліренс – 630 мл/хв. Період напіввиведення між 8 і 24 год після прийому – 14-20 год, період напіввиведення в інтервалі від 24 до 72 год – 41 год. 50% виводиться з жовчю у незміненому вигляді, 6% – нирками. Прийом їжі значуще змінює фармакокінетику: максимальна концентрація та площа під кривою "концентрація - час" (AUC) знижується на 52% і на 43% відповідно. У чоловіків похилого віку (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується максимальна концентрація (на 30-50%).ФармакодинамікаАнтибактеріальний засіб широкого спектра дії, азалід, діє бактеріостатично. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Азитроміцин діє на поза- та внутрішньоклітинних збудників. Чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae (пеніцилінчутливі), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилінчутливі); аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila, Haemophilus parainfluenzae, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp.; інші - Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Помірно чутливі або нечутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Streptococcus pneumoniae (помірно чутливі або резистентні до пеніциліну). Стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилінстійкі); анаероби – група Bacteroides fragilis. Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичні Streptococcus spp. групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus (включаючи метицилінустойчивые штами), резистентні до еритроміцину та інших макролідів, лінкозамідів, стійкі і до азитроміцину.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у тому числі спричинені атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит); хвороба Лайма (початкова стадія - erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів, або інших компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю); дитячий вік до 12 років із масою тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю Порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, термінальна ниркова недостатність з ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 10 мл/хв, у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоцин у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину, міастенію.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період грудного вигодовування застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. За необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування рекомендується призупинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована у відповідність до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше ніж 1%, але менше ніж 10%; не часто - не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше ніж 0,01%, але менше ніж 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота – може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органів зору: нечасто – порушення зору. З боку органів слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота – порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, «припливи» крові до обличчя; невідома частота – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота – печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі порушення функції печінки тяжкого ступеня); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто - зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові, нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози в крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні препарати Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в крові на 30%, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому цих препаратів та їжі. Цетиризин Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT. Діданозин (дідезоксіінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показань диданозину порівняно з групою плацебо. Дігоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Алколоїди ріжків Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алколоїдів ріжків не рекомендується. Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину та препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Аторвастатин Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у постреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Карбамазепін У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин. Ціметідин У фармакокінетичних дослідженнях вплив разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, який приймали здорові добровольці. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину). Циклоспорин У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин (500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/добу одноразово), було виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Cmax) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. Ефавіренз Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали зниження Cmax азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення. Індинавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (800 мг тричі на добу протягом 5 днів). Метилпреднізолон Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону. Нелфінавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважних концентрацій азитроміцину у сироватці крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Рифабутін Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Сілденафіл При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Терфенадін У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. Теофілін Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном. Тріазолам/мідазолам Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з тріазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено. Триметоприм/сульфаметоксазол Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило суттєвого впливу на Сmax, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину в сироватці відповідали виявленим в інших дослідженнях.Спосіб застосування та дозиВсередину 1 раз на добу принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди. Дорослим (включаючи літніх людей) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин. 500 мг (2 капсули) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 1,5 г). При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) – мігруючої еритеми (erythema migrans). 1 раз на добу протягом 5 днів: 1 день - 1,0 г (4 капсули), потім з 2-го по 5 день - по 500 мг (2 капсули) (курсова доза 3,0 г). При інфекціях сечостатевих шляхів викликані Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит). Неускладнений уретрит/цервіцит – 1,0 г (4 капсули) одноразово. При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна, оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Азітроміцин-Акріхін, у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует». Вугри звичайні середнього ступеня тяжкості: курсова доза становить 6,0 г: 500 мг (2 капсули) 1 раз протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на день протягом 9 тижнів. Першу щотижневу дозу (500 мг) слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної дози (500 мг) (8 день від початку лікування), наступні 8 щотижневих доз – з інтервалом у 7 днів.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія, гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози препарату Азітроміцин-Акріхін – пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами о 24 годині. Препарат Азітроміцин-Акріхін слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Препарат Азітроміцин-Акріхін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Азітроміцин-Акріхін слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із СКФ 10-80 мл/хв корекції дози не потрібне, терапію препаратом Азітроміцин-Акріхін слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії препаратом Азітроміцин-Акріхін слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Азітроміцин-Акріхін не слід застосовувати більш тривалими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий і простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендується. При тривалому прийомі препарату Азітроміцин-Акріхін можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Азітроміцин-Акріхін, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна приймати препарати, що гальмують перистальтику кишечника. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует». Слід бути обережним при застосуванні препарату Азитроміцин-Акріхін у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід) і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин і левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічною серцевої недостатністю. Застосування препарату Азітроміцин-Акріхін може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: баклофен 10 мг або 25 мг; Допоміжні речовини: лактоза, картопляний крохмаль, желатин, тальк, стеарат магнію, етилцелюлоза. По 50 таблеток у поліпропіленову банку, закриту поліетиленовою кришкою без контролю першого розтину. Банку разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачкуОпис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі. Таблетки 10 мг мають ділильну ризик.Фармакотерапевтична групаМ'язові релаксанти центральної дії.ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години після прийому препарату. Зв'язок із білками плазми крові – 30%. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками (переважно у незмінному вигляді).ФармакодинамікаМіорелаксант центральної дії, похідне гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК-стимулятор). Знижуючи збудливість кінцевих відділів аферентних чутливих волокон та пригнічуючи проміжні нейрони, пригнічує моно- та полісинаптичну передачу нервових імпульсів; зменшує попереднє натяг м’язових веретен. Не впливає на нервово-м'язову передачу. При неврологічних захворюваннях, що супроводжуються спастичність скелетних м'язів, послаблює хворобливі спазми та клонічні судоми; збільшує обсяг руху у суглобах, полегшує проведення пасивної та активної кінезотерапії (фізичні вправи, масаж, мануальна терапія).Показання до застосуванняПідвищення м’язового тонусу при розсіяному склерозі, захворюваннях спинного мозку (пухлини, сирингомієлія, моторно-мотонейронна хвороба, травма, мієліт), цереброваскулярних захворюваннях, церебральному паралічі, менінгіті, черепно-мозковій травмі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, судоми (в т. ч. в анамнезі), психози, хвороба Паркінсона, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, вагітність та період. З обережністю: цереброваскулярна недостатність, атеросклероз судин головного мозку, хронічна ниркова недостатність, похилого віку, дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗалежно від частоти виникнення виділяють такі групи побічних ефектів: дуже рідкісні – менше 0,01%, рідкісні – більше 0,01% і менше 0,1%, нечасті – більше 0,1% та менше 1%, часті – більше 1 % і менше 10%, дуже часті – понад 10%. З боку нервової системи: дуже часті – сонливість, седативний ефект; часті – запаморочення, слабкість, втома, сплутаність свідомості, порушення ходи, безсоння, ейфорія, депресія, астенія, атаксія, тремор, галюцинації, нічні кошмари, ністагм, сухість у роті; рідко – парестезії, дизартрія. З боку серцево-судинної системи: часті – зниження серцевого викиду, артеріальна гіпотензія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота; часті – блювання, запор, діарея, диспепсичні явища; рідкісні – абдомінальні болі, дисгевзія, порушення функції печінки. З боку дихальної системи: часті – пригнічення дихання. З боку опорно-рухового апарату: часті – міалгія. З боку органів чуття: часті – парез акомодації, зорові порушення. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часті – гіпергідроз, висипання. З боку нирок та сечовидільної системи: часті - поліурія, енурез, дизурія; рідко – затримка сечі. З боку репродуктивної системи: рідкісні – еректильна дисфункція. Загальні порушення: дуже рідкісні – гіпотермія. У рідкісних випадках спостерігалося посилення спастичності, що розглядається як парадоксальна реакція на ліки.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює дію препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, гіпотензивних і протиподагричних засобів, етанолу. Трициклічні антидепресанти посилюють зниження м'язового тонусу; леводопа, карбідопа в комбінації з леводопою підвищують ризик галюцинацій, сплутаності свідомості, збудження.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. У разі пропуску чергового прийому слід приймати подвійну дозу препарату. Дорослі: Початкова доза – 5 мг (1/2 таблетки по 10 мг) 3 рази на добу, з подальшим збільшенням дози кожні 3 дні на 5 мг до терапевтичного ефекту (зазвичай до 30-75 мг на день). Максимальна добова доза становить 100 мг. Остаточна доза встановлюється таким чином, щоб зниження м'язового тонусу не призводило до надмірної міастенії та не погіршувало рухових функцій. При підвищеній чутливості початкова добова доза становить 5-10 мг, з наступним більш повільним збільшенням. При хронічній нирковій недостатності та під час гемодіалізу - добова доза - 5 мг (1/2 таблетки по 10 мг). У хворих, які вимагають прийому високих доз баклофену (від 75 мг до 100 мг на день), слід застосовувати препарат у таблетках по 25 мг. Пацієнтам старше 65 років дозу препарату слід підвищувати з обережністю, через. з підвищеним ризиком побічних ефектів. Діти: Початкова доза - 5 мг (1,2 таблетки по 10 мг) 3 рази на добу. При необхідності дозу можна обережно збільшувати кожні 3 дні на 5 мг до настання терапевтичного ефекту. Зазвичай рекомендуються такі дози: У дітей від 3 до 6 років - 20-30 мг на добу, від 6 до 10 років - 30-60 мг в день. У дітей старше 10 років, максимальна добова доза становить 2,5 мг / кг маси тіла; початкова доза становить 1,5-2,0 мг / кг маси тіла. Скасування препарату проводиться поступово (протягом 1-2 тижнів).ПередозуванняСимптоми: м'язова гіпотонія, пригнічення дихального центру, сплутаність свідомості, кома; після повернення свідомості м'язова гіпотонія може зберігатися протягом 72 годин. Лікування: рясне вживання рідини, сечогінні засоби; пригнічення дихання - ШВЛ. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПобічні дії часто мають транзиторний характер, їх слід відрізняти від симптомів захворювання, з приводу якого проводиться лікування: при супутній епілепсії лікування проводять без відміни протиепілептичних засобів. У пацієнтів із захворюваннями печінки та цукровим діабетом необхідно періодично контролювати активність "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, концентрацію глюкози крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних із необхідністю підвищеної уваги та швидких психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: баклофен 10 мг або 25 мг; Допоміжні речовини: лактоза, картопляний крохмаль, желатин, тальк, стеарат магнію, етилцелюлоза. По 50 таблеток у поліпропіленову банку, закриту поліетиленовою кришкою без контролю першого розтину. Банку разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачкуОпис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі. Таблетки 10 мг мають ділильну ризик.Фармакотерапевтична групаМіорелаксант центральної дії.ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години після прийому препарату. Зв'язок із білками плазми крові – 30%. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками (переважно у незмінному вигляді).ФармакодинамікаМіорелаксант центральної дії, похідне гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК-стимулятор). Знижуючи збудливість кінцевих відділів аферентних чутливих волокон та пригнічуючи проміжні нейрони, пригнічує моно- та полісинаптичну передачу нервових імпульсів; зменшує попередню напругу м'язових веретен. Не впливає на нервово-м'язову передачу. При неврологічних захворюваннях, що супроводжуються спастичність скелетних м'язів, послаблює хворобливі спазми та клонічні судоми; збільшує обсяг руху у суглобах, полегшує проведення пасивної та активної кінезотерапії (фізичні вправи, масаж, мануальна терапія).Показання до застосуванняПідвищення м'язового тонусу при розсіяному склерозі, захворюваннях спинного мозку (пухлини, сирингомієлія, хвороби рухових мотонейронів, травми, мієліт), цереброваскулярних захворюваннях, церебральному паралічі, менінгіті, черепно-мозковій травмі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, судоми (в т. ч. в анамнезі), психози, хвороба Паркінсона, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, вагітність та період. З обережністю: цереброваскулярна недостатність, атеросклероз судин головного мозку, хронічна ниркова недостатність, похилого віку, дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗалежно від частоти виникнення виділяють такі групи побічних ефектів: дуже рідкісні – менше 0,01%, рідкісні – більше 0,01% і менше 0,1%, нечасті – більше 0,1% та менше 1%, часті – більше 1 % і менше 10%, дуже часті – понад 10%. З боку нервової системи: дуже часті – сонливість, седативний ефект; часті – запаморочення, слабкість, втома, сплутаність свідомості, порушення ходи, безсоння, ейфорія, депресія, астенія, атаксія, тремор, галюцинації, нічні кошмари, ністагм, сухість у роті; рідкісні – парестезії, дизартрія. З боку серцево-судинної системи: часті – зниження серцевого викиду, артеріальна гіпотензія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота; часті – блювання, запор, діарея, диспепсичні явища; рідкісні – абдомінальні болі, дисгевзія, порушення функції печінки. З боку дихальної системи: часті – пригнічення дихання. З боку опорно-рухового апарату: часті – міалгія. З боку органів чуття: часті – парез акомодації, зорові порушення. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часті – гіпергідроз, висип. З боку нирок та сечовидільної системи: часті – поліурія, енурез, дизурія; рідкісні – затримка сечі. З боку репродуктивної системи: рідкісні – еректильна дисфункція. Загальні порушення: дуже рідкісні – гіпотермія. У поодиноких випадках спостерігалося підвищення спастичності, що оцінювалося як парадоксальна реакція на препарат.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює дію препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, гіпотензивних та протиподагричних лікарських засобів, етанолу. Трициклічні антидепресанти посилюють зниження м'язового тонусу; леводопа, карбідопа у поєднанні з леводопою підвищують ризик розвитку галюцинацій, сплутаності свідомості, збудження.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. У разі пропуску чергового прийому слід приймати подвійну дозу препарату. Дорослі: Початкова доза – 5 мг (1/2 таблетки по 10 мг) 3 рази на добу, з подальшим збільшенням дози кожні 3 дні на 5 мг до терапевтичного ефекту (зазвичай до 30-75 мг на день). Максимальна добова доза становить 100 мг. Остаточна доза встановлюється таким чином, щоб зниження м'язового тонусу не призводило до надмірної міастенії та не погіршувало рухових функцій. При підвищеній чутливості початкова добова доза становить 5-10 мг, з подальшим повільним збільшенням. При хронічній нирковій недостатності та при проведенні гемодіалізу – добова доза – 5мг (1/2 таблетки по 10 мг). У хворих, які вимагають прийому високих доз баклофену (від 75 мг до 100 мг на день), слід застосовувати препарат у таблетках по 25 мг. У пацієнтів віком від 65 років дозу препарату слід збільшувати з обережністю, у зв'язку з цим. із підвищенням ризику виникнення побічних ефектів. Діти: Початкова доза – 5 мг (1/2 таблетки по 10 мг) 3 рази на добу. У разі необхідності дозу можна обережно збільшувати кожні 3 дні на 5 мг до настання терапевтичного ефекту. Зазвичай рекомендуються такі дози: У дітей від 3 до 6 років – 20-30 мг на добу, від 6 до 10 років – 30-60 мг на добу. Діти старше 10 років максимальна добова доза становить 2,5 мг/кг маси тіла; початкова доза – 1,5-2,0 мг/кг маси тіла. Скасування препарату проводять поступово (протягом 1-2 тижнів).ПередозуванняСимптоми: м'язова гіпотонія, пригнічення дихального центру, сплутаність свідомості, кома; після повернення свідомості м'язова гіпотонія може зберігатися протягом 72 годин. Лікування: рясне питво, діуретики; при пригніченні дихання – штучна вентиляція легень. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПобічні дії часто мають транзиторний характер, їх слід відрізняти від симптомів захворювання, з приводу якого проводиться лікування: при супутній епілепсії лікування проводять без відміни протиепілептичних засобів. У пацієнтів із захворюваннями печінки та цукровим діабетом необхідно періодично контролювати активність "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, концентрацію глюкози крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних із необхідністю підвищеної уваги та швидких психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
263,00 грн
223,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей - 100 мл: Активні речовини: бензидаміну гідрохлорид – 0.15 г; Допоміжні речовини: гліцерол, етанол 96%, сахарин, гідрокарбонат натрію, метилпарагідроксибензоат, масло листя м'яти перцевої, полісорбат 20, вода очищена. 30 мл (176 доз) - флакони темного скла (1) з дозуючим пристроєм - пачки картонні.Опис лікарської формиСпрей для місцевого застосування дозований безбарвний, прозорий, із характерним запахом м'яти.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ для місцевого застосування в ЛОР-практиці та стоматології.ФармакодинамікаНПЗЗ. Механізм дії пов'язаний з інгібуванням ферменту ЦОГ та порушенням синтезу простагландинів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бензидаміну.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності та в період лактації. Не рекомендується застосовувати для полоскання ротової порожнини у дітей віком до 12 років.Побічна діяМожливо: алергічні реакції, відчуття печіння.Спосіб застосування та дозиМісцево застосовується 1-2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосовувати для полоскання ротової порожнини у дітей віком до 12 років. Застосовують у складі комбінованих препаратів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
250,00 грн
206,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бетагістину дигідрохлорид 8.00 мг/16,00 мг/24.00 мг; допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, поліпладон XL, лимонної кислоти моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, тальк, стеаринова кислота. Таблетки, 8 мг, 16 мг та 24 мг. Пігулки 8 мг По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з ПВХ/Ал фольги. 3 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці. Таблетки 16 мг та 24 мг По 15 таблеток у контурне осередкове впакування з ПВХ/Ал фольги. 2 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГістаміну препарат.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, зв'язок із білками плазми – низький. Максимальна концентрація у плазмі крові через 3 години. Період напіввиведення через 3-4 години. Практично повністю виводиться нирками як метаболіту (2-перидилуксусной кислоти) протягом 24 годин.ФармакодинамікаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та Н3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. Синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. Хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних), вагітність та період лактації (у зв'язку з відсутністю даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка або 12-палої кишки (у тому числі в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату в період вагітності та лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. По 1/2-1 таблетка 3 рази на день. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Бетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
227,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бетагістину дигідрохлорид 8.00 мг/16,00 мг/24.00 мг; допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, поліпладон XL, лимонної кислоти моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, тальк, стеаринова кислота. Таблетки, 8 мг, 16 мг та 24 мг. Пігулки 8 мг По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з ПВХ/Ал фольги. 3 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці. Таблетки 16 мг та 24 мг По 15 таблеток у контурне осередкове впакування з ПВХ/Ал фольги. 2 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГістаміну препарат.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, зв'язок із білками плазми – низький. Максимальна концентрація у плазмі крові через 3 години. Період напіввиведення через 3-4 години. Практично повністю виводиться нирками як метаболіту (2-перидилуксусной кислоти) протягом 24 годин.ФармакодинамікаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та Н3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. Синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. Хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних), вагітність та період лактації (у зв'язку з відсутністю даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка або 12-палої кишки (у тому числі в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату в період вагітності та лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. По 1 таблетці 2 десь у день. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Бетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
226,00 грн
180,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарату – 10 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, мікрокристалічна целюлоза, діоксид кремнію колоїдний, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат; Склад плівкової оболонки: барвник заліза оксид червоний, діоксид титану, тріацетин, гіпромелоза, етилцелюлоза. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 10 мг. По 10 таблеток у стрип із алюмінієвої фольги. По 3 стрипи разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку картонну.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаβ1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол всмоктується на 80-90% із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації "при первинному проходженні" через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні введеній дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 3 години. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується в першу чергу за допомогою ізоферменту СYР3А4 (близько 95%), а ізофермент CYР2D6 грає лише незначну роль. Виведення. Виводиться нирками 98%, менше 2% через кишечник. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15 л/година. Період напіввиведення – 1012 годин.ФармакодинамікаСелективний β1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну в плазмі, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1 адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- і бот міокарда. При збільшенні дози вище терапевтичної має β2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний опір судин на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α адренорецепторів), яке через 1 3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну. систему (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 25 днів, стабільна дія – через 12 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Антиаритмічна дія обумовлена усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярної (AV) провідності. ретроградних напрямках через атріовентрикулярний вузол) і за додатковими шляхами. Бісопролол, на відміну від неселективних β-адреноблокаторів, при застосуванні в середніх терапевтичних дозах має менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів та матки); не викликає затримки іонів натрію у організмі.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бісопрололу або будь-якого з компонентів препарату; гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.); тяжкі форми бронхіальної астми; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування α-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки у даної вікової групи). З обережністю проведення десенсибілізуючої терапії; стенокардія Принцметала; гіпертиреоз; цукровий діабет I типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові; атріовентрикулярна блокада І ступеня; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв); виражені порушення функції печінки; псоріаз; рестриктивна кардіоміопатія; вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями; хронічна серцева недостатність із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців; тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ); сувора дієта.Вагітність та лактаціяПри вагітності препарат Бісопролол-Акріхін слід рекомендувати до застосування лише у випадку, коли користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. Як правило, β-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші 3 дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних щодо виділення бісопрололу з грудним молоком немає. Тому застосування препарату Бісопролол-Акріхін не рекомендується у період годування груддю. При необхідності прийому препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяНаведені нижче небажані ефекти наведені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1%, < 10%); нечасто (≥0,1%, <1%); рідко (≥0,01%, <0,1%); дуже рідко ( Порушення з боку ендокринної системи: гіперглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу), гіпоглікемія (у пацієнтів, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, астенія, підвищена стомлюваність, слабкість, розлади сну, депресія, неспокій; рідко - сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, нічні кошмари, галюцинації, міастенія, парестезія в кінцівках (у пацієнтів з "хроматою і синдромом Рейно, що перемежується"), тремор, судоми м'язів. Порушення органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху, дзвін у вухах, біль у вухах. Порушення серця: дуже часто – синусова брадикардія, відчуття серцебиття; нечасто – порушення провідності міокарда, порушення AV-провідності, аритмії, розвиток (погіршення) хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп; задишка), біль у грудях. Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно); нечасто – ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – ларинго- та бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі, кашель; рідко – алергічний риніт, закладеність носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у животі; дуже рідко – зміна смаку. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, порушення функції печінки (темна сеча, жовтяничність склер або шкіри, холестаз). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції, свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка; дуже рідко – алопеція, загострення перебігу псоріазу. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – біль у спині, артралгія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів, активності печінкових трансаміназ (аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ)), підвищення концентрації білірубіну; дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиНерекомендовані комбінації Лікування хронічної серцевої недостатності Антиаритмічні засоби І класу (хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця. Антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон). Можливе посилення негативного впливу на AV провідність. Усі показання до застосування Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапаміл і, меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симптоматичного тонусу. Різке скасування, особливо до скасування β-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії. Комбінації, що потребують особливої обережності Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії Антиаритмічні засоби І класу (хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця. Усі показання до застосування БМКК похідні дигідропіридину (ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон). Можливе посилення негативного впливу на AV провідність. β-адреноблокатори для місцевого застосування (очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема, тахікардія – можуть маскуватися або пригнічуватися. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. Кошти для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотезії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу і, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) можуть знижувати гіпотензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування з адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на β- та α-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення АТ. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. Антигіпертензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати гіпотензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО В) можуть посилювати гіпотензивний ефект β-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово. 2,5 мг відповідає ½ таблетки 5 мг. Артеріальна гіпертензія та стабільна стенокардія У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. Початкова доза становить 5 мг один раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. Хронічна серцева недостатність Стандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), β-адреноблокаторів, діуретиків та, факультативно, серцевих глікозидів. Початок лікування хронічної серцевої недостатності потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування хронічної серцевої недостатності починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, т. е. дозу можна збільшувати лише тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. 1й тиждень: 1,25 мг 1 раз на день; 2-й тиждень: 2,5 мг 1 раз на день; 3-й тиждень: 3,75 мг 1 раз на день; 4-7 тиждень: 5 мг 1 раз на день; 8-11 тиждень: 7,5 мг 1 раз на день; 12-й тиждень і далі: 10 мг 1 раз на день як підтримуюча терапія. Для забезпечення відповідного процесу титрування можливе застосування лікарських засобів бісопрололу, таблетки з ризиком, 2,5 мг, інших виробників. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна рекомендована доза для лікування хронічної серцевої недостатності становить 10 мг 1 раз на добу. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, слід розглянути можливість поступового зниження дози. Під час або після фази титрування може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. При неефективності цього заходу може знадобитися тимчасове зниження дози препарату Бісопролол-Акріхін або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки Порушення функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня зазвичай не потребують коригування дози. При виражених порушеннях функції нирок (КК 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів має здійснюватися з особливою обережністю. Пацієнти похилого віку Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. На сьогодні недостатньо даних щодо застосування препарату у пацієнтів з ХСН у поєднанні з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, АV блокада, гіпоглікемія, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: перш за все, необхідно припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, прийняти абсорбуючі засоби та провести симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів (епінефрин, допамін, добутамін – для підтримки хроно- та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ). При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування β адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у т.ч. β2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). При шлуночковій екстрасистолії: лідокаїн (препарати класу IA не застосовуються). При судомах: внутрішньовенне введення діазепаму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом Бісопролол-Акріхін пацієнти потребують постійного спостереження. Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках: важкі форми ХОЗЛ та неважкі форми бронхіальної астми; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищена пітливість можуть маскуватися; сувора дієта; проведення десенсибілізуючої терапії; AV блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); псоріаз (в т.ч. в анамнезі). Дихальна система: При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що вимагатиме вищої дози β2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ бісопролол, що призначається в комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Алергічні реакції: β-адреноблокатори, включаючи препарат Бісопролол-Акріхін, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічного компенсаторного регулювання під їх дією. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: При проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади β адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Бісопролол-Акріхін перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про те, що Ви приймаєте препарат Бісопролол-Акріхін. Феохромоцитома: У пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) препарат Бісопролол-Акріхін може бути призначений тільки на фоні застосування α-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: При лікуванні препаратом Бісопролол-Акріхін симптоми гіперфункції (гіпертиреозу) щитовидної залози можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Бісопролол-Акріхін не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 5 мл: Бромгексину гідрохлорид 4 мг. Флакон із темного скла в комплекті з мірною ложкою, 100 мл.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб з дією, що відхаркує. Знижує в'язкість бронхіального секрету за рахунок деполяризації кислих полісахаридів, що містяться в ньому, і стимуляції секреторних клітин слизової оболонки бронхів, що виробляють секрет, що містить нейтральні полісахариди. Вважають, що бромгексин сприяє утворенню сурфактанту.ФармакокінетикаБромгексин швидко всмоктується із ШКТ і піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Біодоступність становить близько 20%. У здорових пацієнтів Cmax у плазмі визначається через 1 год. Широко розподіляється у тканинах організму. Близько 85-90% виводиться із сечею головним чином формі метаболітів. Метаболітом бромгексину є амброксол. Зв'язування бромгексину з білками плазми є високим. T1/2 у термінальній фазі становить близько 12 год. Бромгексин проникає через гематоенцефалічний бар'єр. У невеликих кількостях проникає крізь плацентарний бар'єр. Тільки невеликі кількості виводяться із сечею з T1/2 6.5 год. Кліренс бромгексину або його метаболітів може зменшуватись у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок.Показання до застосуванняЗахворювання дихальних шляхів, що супроводжуються утворенням в'язкого секрету, що важко відокремлюється: трахеобронхіт, хронічний бронхіт з бронхообструктивним компонентом, бронхіальна астма, муковісцидоз, хронічна пневмонія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бромгексину. При виразковій хворобі шлунка, а також при вказівках на шлункову кровотечу в анамнезі бромгексин слід застосовувати під контролем лікаря. З обережністю застосовувати у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму.Вагітність та лактаціяПри вагітності та лактації бромгексин застосовують у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяЗ боку травної системи: диспептичні явища, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення. Дерматологічні реакції: підвищене потовиділення, висипання на шкірі. З боку дихальної системи: кашель, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиБромгексин несумісний із лужними розчинами.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо дорослим та дітям старше 10 років – по 8 мг 3-4 рази на добу. Дітям віком до 2 років – по 2 мг 3 рази на добу; у віці від 2 до 6 років – по 4 мг 3 рази на добу; у віці від 6 до 10 років – по 6-8 мг 3 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена дорослим до 16 мг 4 рази на добу, дітям - до 16 мг 2 рази на добу. У вигляді інгаляцій дорослим – по 8 мг, дітям старше 10 років – по 4 мг, у віці 6-10 років – по 2 мг. У віці до 6 років застосовують у дозах до 2 мг. Інгаляції проводять 2 рази на добу. Терапевтична дія може проявитись на 4-6 день лікування. Парентеральне введення рекомендується для лікування у тяжких випадках, а також у післяопераційному періоді для попередження скупчення густого мокротиння у бронхах. Вводять по 2 мг п/к, внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2-3 рази/сут повільно протягом 2-3 хв.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБромгексин не застосовують одночасно з лікарськими засобами, що містять кодеїн, т.к. це ускладнює відкашлювання розрідженого мокротиння. Застосовують у складі комбінованих препаратів рослинного походження з ефірними оліями (в т.ч. з олією евкаліпта, олією анісу, олією м'яти перцевої, ментолом).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: бромгексину гідрохлорид у перерахунку на 100% речовину – 4 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 77,5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 15 мг, кроскармелоза натрію – 2 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1 мг, кальцію стеарат – 0,5 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 2 контурні осередкові упаковки для таблеток з дозуванням 8 мг або 5 контурних осередкових упаковок для таблеток з дозуванням 4 мг разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки від білого до білого із жовтуватим або сіруватим відтінком кольору, з фаскою. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний муколітичний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо бромгексин практично повністю (99%) всмоктується з шлунково-кишкового тракту протягом 30 хв. Біодоступність – низька (ефект первинного "проходження" через печінку). Бромгексин у плазмі зв'язується з білками, проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, а також у грудне молоко. У печінці бромгексин піддається деметилюванню та окисленню, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу. Період напіввиведення (Т1/2) -15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії із тканин). Виводиться нирками. При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів бромгексину. При багаторазовому застосуванні бромгексин може кумулювати.ФармакодинамікаМуколітичний засіб з дією, що відхаркує. Знижує в'язкість бронхіального секрету за рахунок деполяризації кислих полісахаридів, що містяться в ньому, і стимуляції секреторних клітин слизової оболонки бронхів, що виробляють секрет, що містить нейтральні полісахариди. Вважають, що бромгексин сприяє утворенню сурфактанту.Показання до застосуванняЗахворювання дихальних шляхів, що супроводжуються утворенням в'язкого секрету, що важко відокремлюється: трахеобронхіт, хронічний бронхіт з бронхообструктивним компонентом, бронхіальна астма, муковісцидоз, хронічна пневмонія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бромгексину.Вагітність та лактаціяПри вагітності та лактації бромгексин застосовують у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, загострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки. Алергічні реакції: реакції гіперчутливості (шкірні висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк, риніт), кропив'янка, лихоманка, анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок. З боку шкіри та підшкірних тканин: синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: запаморочення, біль голови, підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиБромгексин не призначають одночасно з лікарськими засобами, що пригнічують кашльовий центр (в т.ч. кодеїн), оскільки це ускладнює відходження розрідженого мокротиння (накопичення бронхіального секрету в дихальних шляхах). Бромгексин сприяє проникненню антибіотиків (амоксицилін, ампіцилін, еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін), сульфаніламідних лікарських засобів у бронхіальний секрет у перші 4-5 днів протимікробної терапії. Спільне застосування бромгексину з деякими нестероїдними протизапальними препаратами (саліцилатами, фенілбутазоном або бутадіоном) може спричинити подразнення слизової оболонки шлунка.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослим та дітям старше 14 років – 8-16 мг 3-4 рази на добу. Дітям 6-14 років – 8 мг 3 рази на добу. Курс лікування – від 4 до 28 днів.ПередозуванняМожливі такі симптоми: нудота, блювання, діарея та інші шлунково-кишкові розлади. Лікування: специфічного антидоту немає. При передозуванні необхідно викликати блювоту, а потім пацієнтові дати рідину (молоко чи воду). Промивання шлунка рекомендується протягом 1-2 годин після прийому препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДуже рідко повідомлялося про виникнення синдромів Стівенса-Джонсона та Лайєлла, що перебувають у тимчасовому зв'язку з прийомом препарату Бромгексин. При виникненні змін на шкірі або слизовій оболонці необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. У процесі лікування рекомендується вживати достатню кількість рідини, що підтримує секретолітичну дію бромгексину. У дітей лікування слід поєднувати з постуральним дренажем або вібраційним масажем грудної клітки, що полегшує евакуацію секрету з бронхів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом рекомендованих терапевтичних доз (16 мг 3 десь у день) не впливає швидкість психомоторних реакцій пацієнта. У разі розвитку побічних ефектів при застосуванні препарату, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: бромгексину гідрохлорид у перерахунку на 100% речовину – 8 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 155 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг, кроскармелоза натрію – 4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2 мг, кальцію стеарат – 1 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 2 контурні осередкові упаковки для таблеток з дозуванням 8 мг або 5 контурних осередкових упаковок для таблеток з дозуванням 4 мг разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки від білого до білого із жовтуватим або сіруватим відтінком кольору, з фаскою. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний муколітичний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо бромгексин практично повністю (99%) всмоктується з шлунково-кишкового тракту протягом 30 хв. Біодоступність – низька (ефект первинного "проходження" через печінку). Бромгексин у плазмі зв'язується з білками, проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, а також у грудне молоко. У печінці бромгексин піддається деметилюванню та окисленню, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу. Період напіввиведення (Т1/2) -15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії із тканин). Виводиться нирками. При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів бромгексину. При багаторазовому застосуванні бромгексин може кумулювати.ФармакодинамікаМуколітичний засіб з дією, що відхаркує. Знижує в'язкість бронхіального секрету за рахунок деполяризації кислих полісахаридів, що містяться в ньому, і стимуляції секреторних клітин слизової оболонки бронхів, що виробляють секрет, що містить нейтральні полісахариди. Вважають, що бромгексин сприяє утворенню сурфактанту.Показання до застосуванняЗахворювання дихальних шляхів, що супроводжуються утворенням в'язкого секрету, що важко відокремлюється: трахеобронхіт, хронічний бронхіт з бронхообструктивним компонентом, бронхіальна астма, муковісцидоз, хронічна пневмонія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бромгексину.Вагітність та лактаціяПри вагітності та лактації бромгексин застосовують у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, загострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки. Алергічні реакції: реакції гіперчутливості (шкірні висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк, риніт), кропив'янка, лихоманка, анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок. З боку шкіри та підшкірних тканин: синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: запаморочення, біль голови, підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиБромгексин не призначають одночасно з лікарськими засобами, що пригнічують кашльовий центр (в т.ч. кодеїн), оскільки це ускладнює відходження розрідженого мокротиння (накопичення бронхіального секрету в дихальних шляхах). Бромгексин сприяє проникненню антибіотиків (амоксицилін, ампіцилін, еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін), сульфаніламідних лікарських засобів у бронхіальний секрет у перші 4-5 днів протимікробної терапії. Спільне застосування бромгексину з деякими нестероїдними протизапальними препаратами (саліцилатами, фенілбутазоном або бутадіоном) може спричинити подразнення слизової оболонки шлунка.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослим та дітям старше 14 років – 8-16 мг 3-4 рази на добу. Дітям 6-14 років – 8 мг 3 рази на добу. Курс лікування – від 4 до 28 днів.ПередозуванняМожливі такі симптоми: нудота, блювання, діарея та інші шлунково-кишкові розлади. Лікування: специфічного антидоту немає. При передозуванні необхідно викликати блювоту, а потім пацієнтові дати рідину (молоко чи воду). Промивання шлунка рекомендується протягом 1-2 годин після прийому препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДуже рідко повідомлялося про виникнення синдромів Стівенса-Джонсона та Лайєлла, що перебувають у тимчасовому зв'язку з прийомом препарату Бромгексин. При виникненні змін на шкірі або слизовій оболонці необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. У процесі лікування рекомендується вживати достатню кількість рідини, що підтримує секретолітичну дію бромгексину. У дітей лікування слід поєднувати з постуральним дренажем або вібраційним масажем грудної клітки, що полегшує евакуацію секрету з бронхів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом рекомендованих терапевтичних доз (16 мг 3 десь у день) не впливає швидкість психомоторних реакцій пацієнта. У разі розвитку побічних ефектів при застосуванні препарату, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 гр. активна речовина: кетопрофен у перерахунку на 100% речовину 2,5 г; допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий ректифікований), карбомер 940 або 980, трометамол, метилпарагідроксибензоат (ніпагін), лаванди олія, апельсина квіток олія (неролієва олія), вода очищена. По 30, 50 або 100 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиБезбарвний, майже прозорий гель із специфічним запахом. Допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні у вигляді гелю всмоктується надзвичайно повільно та практично не кумулює в організмі. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування у дозі 50-150 мг концентрація у плазмі через 5-8 годин – 0,08-0,15 мкг/мл.ФармакодинамікаКетопрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ). Чинить місцеву протизапальну, антиексудативну та аналгетичну дію. Забезпечує місцеве лікування уражень суглобів, сухожилля, зв'язок, м'язів. При суглобовому синдромі викликає ослаблення болів у суглобах у спокої та під час руху, зменшення ранкової скутості та припухлості суглобів. Кетопрофен не має катаболічного впливу на суглобовий хрящ.Показання до застосуванняГострі та хронічні запальні захворювання опорно-рухового апарату (суглобовий синдром при загостренні подагри, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, остеоартроз, остеохондроз з корінковим синдромом, радикуліт, запальне ураження зв'язувань, суц, буржуаз, суц, буржуаз) М'язові болі ревматичного та неревматичного походження. Посттравматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату (пошкодження та розриви зв'язок, забиття).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кетопрофену або інших нестероїдних протизапальних препаратів, ушкодження шкірних покривів (мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани), вагітність ІІІ триместр та період лактації, дитячий вік (до 6 років). З обережністю: ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту, виражені порушення функції нирок та печінки, хронічна серцева недостатність, бронхіальна астма, вагітність І-ІІ триместр, печінкова порфірія.Побічна діяМісцеві реакції: алергічний дерматит, екзема, гіперемія шкіри, фотодерматит, бульозний дерматит, висип, пурпура. Системні реакції: кропив'янка, генералізований шкірний висип, набряки, фотосенсибілізація, стоматит.Взаємодія з лікарськими засобамиПри зовнішньому застосуванні кетопрофену взаємодія з іншими лікарськими засобами не встановлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям з 12 років наносять невелику кількість гелю (3-5 см) 2-3 рази на день тонким шаром, з подальшим тривалим та обережним втиранням у запалені або болючі ділянки тіла. Дітям з 6 до 12 років наносять не більше 1 -2 см препарату не частіше ніж 2 рази на день. Тривалість курсу лікування має перевищувати 14 днів без консультації лікаря. Можна використовувати при фонофорезі.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція активних компонентів препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити тільки на непошкоджені ділянки шкіри, уникаючи попадання на відкриті рани, очі та слизові оболонки. Після аплікації необхідно вимити руки. Не застосовувати з оклюзійними пов'язками. Перед застосуванням гелю пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, бронхіальною астмою, серцевою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем. Гель має величину pH, близьку до величини pH шкіри.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 гр. активна речовина: кетопрофен у перерахунку на 100% речовину 2,5 г; допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий ректифікований), карбомер 940 або 980, трометамол, метилпарагідроксибензоат (ніпагін), лаванди олія, апельсина квіток олія (неролієва олія), вода очищена. По 30, 50 або 100 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиБезбарвний, майже прозорий гель із специфічним запахом. Допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні у вигляді гелю всмоктується надзвичайно повільно та практично не кумулює в організмі. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування у дозі 50-150 мг концентрація у плазмі через 5-8 годин – 0,08-0,15 мкг/мл.ФармакодинамікаКетопрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ). Чинить місцеву протизапальну, антиексудативну та аналгетичну дію. Забезпечує місцеве лікування уражень суглобів, сухожилля, зв'язок, м'язів. При суглобовому синдромі викликає ослаблення болів у суглобах у спокої та під час руху, зменшення ранкової скутості та припухлості суглобів. Кетопрофен не має катаболічного впливу на суглобовий хрящ.Показання до застосуванняГострі та хронічні запальні захворювання опорно-рухового апарату (суглобовий синдром при загостренні подагри, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, остеоартроз, остеохондроз з корінковим синдромом, радикуліт, запальне ураження зв'язувань, суц, буржуаз, суц, буржуаз) М'язові болі ревматичного та неревматичного походження. Посттравматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату (пошкодження та розриви зв'язок, забиття).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кетопрофену або інших нестероїдних протизапальних препаратів, ушкодження шкірних покривів (мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани), вагітність ІІІ триместр та період лактації, дитячий вік (до 6 років). З обережністю: ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту, виражені порушення функції нирок та печінки, хронічна серцева недостатність, бронхіальна астма, вагітність І-ІІ триместр, печінкова порфірія.Побічна діяМісцеві реакції: алергічний дерматит, екзема, гіперемія шкіри, фотодерматит, бульозний дерматит, висип, пурпура. Системні реакції: кропив'янка, генералізований шкірний висип, набряки, фотосенсибілізація, стоматит.Взаємодія з лікарськими засобамиПри зовнішньому застосуванні кетопрофену взаємодія з іншими лікарськими засобами не встановлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям з 12 років наносять невелику кількість гелю (3-5 см) 2-3 рази на день тонким шаром, з подальшим тривалим та обережним втиранням у запалені або болючі ділянки тіла. Дітям з 6 до 12 років наносять не більше 1 -2 см препарату не частіше ніж 2 рази на день. Тривалість курсу лікування має перевищувати 14 днів без консультації лікаря. Можна використовувати при фонофорезі.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція активних компонентів препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити тільки на непошкоджені ділянки шкіри, уникаючи попадання на відкриті рани, очі та слизові оболонки. Після аплікації необхідно вимити руки. Не застосовувати з оклюзійними пов'язками. Перед застосуванням гелю пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, бронхіальною астмою, серцевою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем. Гель має величину pH, близьку до величини pH шкіри.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Состав, форма выпуска и упаковкаГель - 100 гр.: активное вещество: кетопрофен в пересчете на 100% вещество 2,5 г; допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий ректифікований), карбомер 940 або 980, трометамол, метилпарагідроксибензоат (ніпагін), лаванди олія, апельсина квіток олія (неролієва олія), вода очищена. По 30, 50 або 100 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиБезбарвний, майже прозорий гель із специфічним запахом. Допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні у вигляді гелю всмоктується надзвичайно повільно та практично не кумулює в організмі. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування у дозі 50-150 мг концентрація у плазмі через 5-8 годин – 0,08-0,15 мкг/мл.ФармакодинамікаКетопрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ). Чинить місцеву протизапальну, антиексудативну та аналгетичну дію. Забезпечує місцеве лікування уражень суглобів, сухожилля, зв'язок, м'язів. При суглобовому синдромі викликає ослаблення болів у суглобах у спокої та під час руху, зменшення ранкової скутості та припухлості суглобів. Кетопрофен не має катаболічного впливу на суглобовий хрящ.Показання до застосуванняГострі та хронічні запальні захворювання опорно-рухового апарату (суглобовий синдром при загостренні подагри, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, остеоартроз, остеохондроз з корінковим синдромом, радикуліт, запальне ураження зв'язувань, суц, буржуаз, суц, буржуаз) М'язові болі ревматичного та неревматичного походження. Посттравматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату (пошкодження та розриви зв'язок, забиття).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кетопрофену або інших нестероїдних протизапальних препаратів, ушкодження шкірних покривів (мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани), вагітність ІІІ триместр та період лактації, дитячий вік (до 6 років). З обережністю: ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту, виражені порушення функції нирок та печінки, хронічна серцева недостатність, бронхіальна астма, вагітність І-ІІ триместр, печінкова порфірія.Побічна діяМісцеві реакції: алергічний дерматит, екзема, гіперемія шкіри, фотодерматит, бульозний дерматит, висип, пурпура. Системні реакції: кропив'янка, генералізований шкірний висип, набряки, фотосенсибілізація, стоматит.Взаємодія з лікарськими засобамиПри зовнішньому застосуванні кетопрофену взаємодія з іншими лікарськими засобами не встановлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям з 12 років наносять невелику кількість гелю (3-5 см) 2-3 рази на день тонким шаром, з подальшим тривалим та обережним втиранням у запалені або болючі ділянки тіла. Дітям з 6 до 12 років наносять не більше 1 -2 см препарату не частіше ніж 2 рази на день. Тривалість курсу лікування має перевищувати 14 днів без консультації лікаря. Можна використовувати при фонофорезі.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція активних компонентів препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити тільки на непошкоджені ділянки шкіри, уникаючи попадання на відкриті рани, очі та слизові оболонки. Після аплікації необхідно вимити руки. Не застосовувати з оклюзійними пов'язками. Перед застосуванням гелю пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, бронхіальною астмою, серцевою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем. Гель має величину pH, близьку до величини pH шкіри.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: репаглінід – 500 мкг. Допоміжні речовини: полоксамер – 3 мг, меглюмін – 10 мг, лактози моногідрат – 47.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 33.7 мг, полакрилін калію – 4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 500 мкг, магнію стеарат – 5. 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат. Стимулює вивільнення інсуліну з функціонуючих β-клітин підшлункової залози. Блокує АТФ-залежні канали в мембранах β-клітин за допомогою білків-мішеней, що призводить до деполяризації β-клітин та відкриття кальцієвих каналів. Підвищена притока іонів кальцію індукує секрецію інсуліну. У хворих на цукровий діабет 2 типу інсулінотропна відповідь на їжу спостерігається протягом 30 хв після прийому. Це забезпечує зниження концентрації глюкози в крові протягом усього періоду їди. При цьому концентрація репаглініду в плазмі швидко знижується, і через 4 години після прийому препарату в плазмі пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу виявляються низькі концентрації репаглініду. При застосуванні репаглініду в діапазоні доз від 0,5 до 4 мг відзначається дозозалежне зниження концентрації глюкози.ФармакокінетикаВсмоктування: При прийомі внутрішньо абсорбція репаглініду із ШКТ висока. Час досягнення Cmax – 1 год. Середня біодоступність репаглініду становить 63% (коефіцієнт варіабельності дорівнює 11%). Оскільки титрування дози репаглініду проводиться в залежності від відповіді на терапію, міжіндивідуальна варіабельність не впливає на ефективність терапії. Розподіл та метаболізм: Vd – 30 л. Зв'язування з білками плазми – 98%. Повністю метаболізується у печінці під впливом CYP3A4 до неактивних метаболітів. Виведення: Виводиться переважно з жовчю, нирками – 8% у вигляді метаболітів, через кишечник – 1%. T1/2 – 1 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Застосування репаглініду у звичайних дозах у пацієнтів з порушенням функції печінки може призводити до більш високої концентрації репаглініду та його метаболітів, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. У зв'язку з цим застосування репаглініду протипоказане пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки, а у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня репаглінід слід застосовувати з обережністю. Також слід збільшувати інтервали між корекцією дози, щоб більш точно оцінити відповідь на терапію. AUC та Cmax однакові у пацієнтів з нормальною функцією нирок та у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок відзначалося підвищення AUC та Cmax, проте виявлено наявність лише слабкої кореляції між концентрацією репаглініду та кліренсом креатиніну. Звісно ж, пацієнтам з порушеною функцією нирок немає необхідності проводити корекцію початкової дози. Однак подальше збільшення дози у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу у поєднанні з тяжким порушенням функції нирок, при якому потрібне проведення гемодіалізу, слід проводити з обережністю.ФармакодинамікаПероральний гіпоглікемічний засіб, стимулює вивільнення інсуліну з функціонуючих бета-клітин підшлункової залози. Блокує АТФ-залежні канали в мембранах бета-клітин за допомогою білків-мішеней, що призводить до деполяризації бета-клітини відкриття кальцієвих каналів. Підвищений приплив іонів кальцію індукує секрецію інсуліну. У хворих на цукровий діабет 2 типу інсулінотропна відповідь на їжу спостерігається протягом 30 хв після прийому. Це забезпечує зниження концентрації глюкози в крові протягом усього періоду їди. При цьому концентрація репаглініду в плазмі швидко знижується, і через 4 години після прийому препарату в плазмі пацієнтів з діабетом 2 типу виявляються низькі концентрації репаглініду. При застосуванні репаглініду в діапазоні доз від 0,5 до 4 мг відзначається дозозалежне зниження концентрації глюкози.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.ІнструкціяДіаглінід призначається як доповнення до дієти та фізичних навантажень для зниження концентрації глюкози в крові, його введення має бути присвячене прийомам їжі. Препарат приймають внутрішньо перед основними прийомами їжі, зазвичай, за 15 хвилин до початку їжі, але можна також приймати в інтервалі від 30 хвилин перед їдою до безпосереднього моменту прийому їжі. Комбінована терапія. Репаглінід може призначатися у комбінації з метформіном або тіазолідиндіонами у разі неадекватного контролю глюкози в крові на монотерапії метформіном, тіазолідиндіонами або репаглінідом. При цьому використовується така сама початкова доза репаглініду, як і при монотерапії. Потім коригують дози кожного препарату залежно від досягнутої концентрації глюкози в крові.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу (при неефективності дієти, зниження маси тіла та фізичних навантажень) у монотерапії або у комбінації з метформіном або тіазолідиндіонами у випадках, коли не вдається досягти задовільного контролю глікемії за допомогою монотерапії репаглінідом або метформіном або тіазолідиніном.Протипоказання до застосуванняВідома підвищена чутливість до репаглініду або будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; інфекційні захворювання, великі хірургічні втручання та інші стани, які потребують інсулінотерапії; тяжке порушення функції печінки; одночасне призначення гемфіброзилу; дефіцит лактози, непереносимості лактози, глюкозогалактози мальабсорбція. У пацієнтів з виснаженням, а також пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, необхідна обережність при виборі початкової та підтримуючої дози, та її титрації, щоб уникнути гіпоглікемії. Підбір дози у пацієнтів з діабетом 2 типу у поєднанні з тяжким порушенням функції нирок слід проводити з обережністю.Вагітність та лактаціяПротипоказано: вагітність та період годування груддю, вік до 18 років.Побічна діяНайчастішим побічним ефектом є гіпоглікемія, частота якої залежить, як і при застосуванні будь-якого виду терапії цукрового діабету, від індивідуальних факторів, таких як харчові звички, доза препарату, фізичні навантаження та стрес. Нижче наведені побічні ефекти, що спостерігалися при застосуванні репаглініду та інших пероральних гіпоглікемічних засобів. Усі побічні ефекти розподілені за групами згідно з частотою розвитку: часто (>= 1/100 до <1/10); нечасто (>= 1/1000 до <1/100); рідко (>= 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000) та невідомо (неможливо оцінити на основі наявних даних). З боку імунної системи: дуже рідко можуть виявлятися реакції генералізованої гіперчутливості або імунологічні реакції, такі як васкуліти; невідомо - реакції гіперчутливості, такі як свербіж, висипання, кропив'янка. З боку обміну речовин: часто – гіпоглікемія; невідомо – гіпоглікемічна кома, гіпоглікемія зі втратою свідомості. Як і при застосуванні інших гіпоглікемічних засобів, при застосуванні репаглініду може розвиватися гіпоглікемія. Ці реакції найчастіше бувають легкими і можна усунути прийомом вуглеводів. При тяжких реакціях може знадобитися медична допомога, зокрема, внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). Ризик розвитку гіпоглікемії може зростати при взаємодію репаглініду з іншими лікарськими засобами. З боку органу зору: дуже рідко – розлади зору. Зміни концентрації глюкози в крові можуть спричиняти розлади зору, особливо на початковому етапі терапії гіпоглікемічними препаратами. Однак зазвичай ці зміни носять тимчасовий характер. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцево-судинні захворювання. Ризик серцево-судинних захворювань підвищується при цукровому діабеті 2 типи. Було виявлено підвищений ризик гострого коронарного синдрому у пацієнтів, які отримували репаглінід, порівняно з пацієнтами, які отримували похідну сульфонілсечовини, але не порівняно з пацієнтами, які отримували метформін або акарбоз. Проте причинно-наслідковий зв'язок не встановлено. З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея; дуже рідко – блювання, запор; невідомо – нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; у дуже рідкісних випадках, повідомлялося про тяжкі порушення функції печінки (причинний зв'язок з репаглінідом встановлено не був), підвищення активності печінкових ферментів.Взаємодія з лікарськими засобамиНеобхідно брати до уваги можливу взаємодію репаглініду з препаратами, що впливають на метаболізм глюкози. Метаболізм, і, таким чином, кліренс репаглініду можуть змінюватися під впливом препаратів, що впливають, пригнічуючи або активізуючи ферменти з групи цитохрому Р450. Особливої обережності слід дотримуватись при одночасному призначенні з репаглінідом інгібіторів CYP2C8 та CYP3A4. Інгібітори аніонтранспортуючого білка ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) також можуть збільшувати концентрацію репаглініду в плазмі. Наступні лікарські засоби можуть посилювати та/або пролонгувати гіпоглікемічну дію репаглініду: гемфіброзил, триметоприм, рифампіцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол, циклоспорин, інші гіпоглікемічні препарати, інгібітори МАО, неселективні бета, Анаболічні стероїди. Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії. Одночасне призначення циметидину, ніфедипіну або симвастатину (які є субстратами CYP3A4) з репаглінідом не має значного впливу на фармакокінетичні параметри репаглініду. Репаглінід клінічно не впливає на фармакокінетичні властивості дигоксину, теофіліну або варфарину при застосуванні у здорових добровольців. Таким чином, немає необхідності корекції дози цих препаратів при спільному застосуванні з репаглінідом. Наступні лікарські засоби можуть послаблювати гіпоглікемічну дію репаглініду: пероральні контрацептиви, рифампіцин, барбітурати, карбамазепін, тіазиди, глюкокортикостероїди, даназол, гормони щитовидної залози та симпатоміметики. Спільне застосування пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/левоноргестрел) не призводить до клінічно значущої зміни загальної біодоступності репаглініду, хоча максимальна концентрація репаглініду досягається раніше. Репаглінід клінічно значимо не впливає на біодоступність левоноргестрелу, проте не може бути виключено його вплив на біодоступність етинілестрадіолу. У зв'язку з цим, у період призначення або відміни вищезгаданих препаратів, пацієнти, які вже отримують репаглінід, повинні перебувати під ретельним наглядом для своєчасного виявлення порушення глікемічного контролю.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо перед основними прийомами їжі, зазвичай, за 15 хвилин до початку їжі, але можна також приймати в інтервалі від 30 хвилин перед їдою до безпосереднього моменту прийому їжі. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від концентрації глюкози в крові. Початкова доза – 0.5 мг на добу, якщо пацієнт приймав інший пероральний гіпоглікемічний препарат – 1 мг. Корекція дози проводиться 1 раз на тиждень або 1 раз на 2 тижні (при цьому орієнтуються на концентрацію глюкози в крові як показник відповіді на терапію). Середня добова доза – 4 мг 3 рази на добу; максимальна – 16 мг/добу. Переведення пацієнтів з терапії іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами на терапію репаглінідом можна здійснювати одночасно. Водночас не виявлено точного співвідношення між дозою репаглініду та дозою інших гіпоглікемічних препаратів. Рекомендована максимальна початкова доза репаглініду при переведенні з інших гіпоглікемічних препаратів становить 1 мг перед основним прийомом їжі.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Симптоми: почуття голоду, підвищене потовиділення, серцебиття, тремор, тривожність, біль голови, безсоння, дратівливість, депресія, порушення мови та зору. При застосуванні репаглініду у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу в дозі, що збільшується щотижня, від 4 до 20 мг 4 рази на день (з кожним прийомом їжі) протягом 6 тижнів спостерігалося відносне передозування, що виявляється надмірним зниження концентрації глюкози з розвитком симптомів гіпо. Лікування: у разі появи симптомів гіпоглікемії слід вжити відповідних заходів щодо підвищення концентрації глюкози в крові (прийняти всередину декстрозу або продукти, багаті на вуглеводи). При тяжкій гіпоглікемії (втрата свідомості, кома) внутрішньовенно вводять декстрозу. Після відновлення свідомості - прийом легкозасвоюваних вуглеводів (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії).Запобіжні заходи та особливі вказівкиРепаглінід показаний при незадовільному контролі глікемії та збереженні симптомів цукрового діабету на фоні дієтотерапії та фізичних вправ. Оскільки репаглінід є препаратом, що стимулює секрецію інсуліну, він може спричинити гіпоглікемію. При комбінованій терапії ризик гіпоглікемії збільшується. Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та призначення інсуліну. Необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові натще і після їди. Слід попередити пацієнта про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому алкоголю, нестероїдних протизапальних засобів, а також при голодуванні. Необхідна корекція дози при фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму живлення. Призначення звичайних доз репаглініду у пацієнтів з порушенням функції печінки може призводити до більш високої концентрації репаглініду та його метаболітів, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. У зв'язку з цим призначення репаглініду протипоказане пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки, а у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня репаглінід слід застосовувати з обережністю. Також слід збільшувати інтервали між корекцією дози, щоб більш точно оцінити відповідь на терапію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість реакції можуть порушуватися під час гіпоглікемії та гіперглікемії, що може становити небезпеку в тих ситуаціях, коли ця здатність особливо необхідна (наприклад, при керуванні транспортними засобами або роботі з машинами та механізмами). Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для запобігання розвитку гіпоглікемії та гіперглікемії при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії. У таких випадках слід розглянути доцільність виконання подібних робіт.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: репаглінід – 1 мг Допоміжні речовини: полоксамер, меглюмін, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, полакрилін калію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, барвник заліза оксид жовтий. 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат. Стимулює вивільнення інсуліну з функціонуючих β-клітин підшлункової залози. Блокує АТФ-залежні канали в мембранах β-клітин за допомогою білків-мішеней, що призводить до деполяризації β-клітин та відкриття кальцієвих каналів. Підвищена притока іонів кальцію індукує секрецію інсуліну. У хворих на цукровий діабет 2 типу інсулінотропна відповідь на їжу спостерігається протягом 30 хв після прийому. Це забезпечує зниження концентрації глюкози в крові протягом усього періоду їди. При цьому концентрація репаглініду в плазмі швидко знижується, і через 4 години після прийому препарату в плазмі пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу виявляються низькі концентрації репаглініду. При застосуванні репаглініду в діапазоні доз від 0,5 до 4 мг відзначається дозозалежне зниження концентрації глюкози.ФармакокінетикаВсмоктування: При прийомі внутрішньо абсорбція репаглініду із ШКТ висока. Час досягнення Cmax – 1 год. Середня біодоступність репаглініду становить 63% (коефіцієнт варіабельності дорівнює 11%). Оскільки титрування дози репаглініду проводиться в залежності від відповіді на терапію, міжіндивідуальна варіабельність не впливає на ефективність терапії. Розподіл та метаболізм: Vd – 30 л. Зв'язування з білками плазми – 98%. Повністю метаболізується у печінці під впливом CYP3A4 до неактивних метаболітів. Виведення: Виводиться переважно з жовчю, нирками – 8% у вигляді метаболітів, через кишечник – 1%. T1/2 – 1 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Застосування репаглініду у звичайних дозах у пацієнтів з порушенням функції печінки може призводити до більш високої концентрації репаглініду та його метаболітів, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. У зв'язку з цим застосування репаглініду протипоказане пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки, а у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня репаглінід слід застосовувати з обережністю. Також слід збільшувати інтервали між корекцією дози, щоб більш точно оцінити відповідь на терапію. AUC та Cmax однакові у пацієнтів з нормальною функцією нирок та у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок відзначалося підвищення AUC та Cmax, проте виявлено наявність лише слабкої кореляції між концентрацією репаглініду та кліренсом креатиніну. Звісно ж, пацієнтам з порушеною функцією нирок немає необхідності проводити корекцію початкової дози. Однак подальше збільшення дози у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу у поєднанні з тяжким порушенням функції нирок, при якому потрібне проведення гемодіалізу, слід проводити з обережністю.ФармакодинамікаПероральний гіпоглікемічний засіб, стимулює вивільнення інсуліну з функціонуючих бета-клітин підшлункової залози. Блокує АТФ-залежні канали в мембранах бета-клітин за допомогою білків-мішеней, що призводить до деполяризації бета-клітини відкриття кальцієвих каналів. Підвищений приплив іонів кальцію індукує секрецію інсуліну. У хворих на цукровий діабет 2 типу інсулінотропна відповідь на їжу спостерігається протягом 30 хв після прийому. Це забезпечує зниження концентрації глюкози в крові протягом усього періоду їди. При цьому концентрація репаглініду в плазмі швидко знижується, і через 4 години після прийому препарату в плазмі пацієнтів з діабетом 2 типу виявляються низькі концентрації репаглініду. При застосуванні репаглініду в діапазоні доз від 0,5 до 4 мг відзначається дозозалежне зниження концентрації глюкози.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.ІнструкціяДіаглінід призначається як доповнення до дієти та фізичних навантажень для зниження концентрації глюкози в крові, його введення має бути присвячене прийомам їжі. Препарат приймають внутрішньо перед основними прийомами їжі, зазвичай, за 15 хвилин до початку їжі, але можна також приймати в інтервалі від 30 хвилин перед їдою до безпосереднього моменту прийому їжі. Комбінована терапія. Репаглінід може призначатися у комбінації з метформіном або тіазолідиндіонами у разі неадекватного контролю глюкози в крові на монотерапії метформіном, тіазолідиндіонами або репаглінідом. При цьому використовується така сама початкова доза репаглініду, як і при монотерапії. Потім коригують дози кожного препарату залежно від досягнутої концентрації глюкози в крові.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу (при неефективності дієти, зниження маси тіла та фізичних навантажень) у монотерапії або у комбінації з метформіном або тіазолідиндіонами у випадках, коли не вдається досягти задовільного контролю глікемії за допомогою монотерапії репаглінідом або метформіном або тіазолідиніном.Протипоказання до застосуванняВідома підвищена чутливість до репаглініду або будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; інфекційні захворювання, великі хірургічні втручання та інші стани, які потребують інсулінотерапії; тяжке порушення функції печінки; одночасне призначення гемфіброзилу; дефіцит лактози, непереносимості лактози, глюкозогалактози мальабсорбція. У пацієнтів з виснаженням, а також пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, необхідна обережність при виборі початкової та підтримуючої дози, та її титрації, щоб уникнути гіпоглікемії. Підбір дози у пацієнтів з діабетом 2 типу у поєднанні з тяжким порушенням функції нирок слід проводити з обережністю.Вагітність та лактаціяПротипоказано: вагітність та період годування груддю, вік до 18 років.Побічна діяНайчастішим побічним ефектом є гіпоглікемія, частота якої залежить, як і при застосуванні будь-якого виду терапії цукрового діабету, від індивідуальних факторів, таких як харчові звички, доза препарату, фізичні навантаження та стрес. Нижче наведені побічні ефекти, що спостерігалися при застосуванні репаглініду та інших пероральних гіпоглікемічних засобів. Усі побічні ефекти розподілені за групами згідно з частотою розвитку: часто (>= 1/100 до <1/10); нечасто (>= 1/1000 до <1/100); рідко (>= 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000) та невідомо (неможливо оцінити на основі наявних даних). З боку імунної системи: дуже рідко можуть виявлятися реакції генералізованої гіперчутливості або імунологічні реакції, такі як васкуліти; невідомо - реакції гіперчутливості, такі як свербіж, висипання, кропив'янка. З боку обміну речовин: часто – гіпоглікемія; невідомо – гіпоглікемічна кома, гіпоглікемія зі втратою свідомості. Як і при застосуванні інших гіпоглікемічних засобів, при застосуванні репаглініду може розвиватися гіпоглікемія. Ці реакції найчастіше бувають легкими і можна усунути прийомом вуглеводів. При тяжких реакціях може знадобитися медична допомога, зокрема, внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). Ризик розвитку гіпоглікемії може зростати при взаємодію репаглініду з іншими лікарськими засобами. З боку органу зору: дуже рідко – розлади зору. Зміни концентрації глюкози в крові можуть спричиняти розлади зору, особливо на початковому етапі терапії гіпоглікемічними препаратами. Однак зазвичай ці зміни носять тимчасовий характер. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцево-судинні захворювання. Ризик серцево-судинних захворювань підвищується при цукровому діабеті 2 типи. Було виявлено підвищений ризик гострого коронарного синдрому у пацієнтів, які отримували репаглінід, порівняно з пацієнтами, які отримували похідну сульфонілсечовини, але не порівняно з пацієнтами, які отримували метформін або акарбоз. Проте причинно-наслідковий зв'язок не встановлено. З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея; дуже рідко – блювання, запор; невідомо – нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; у дуже рідкісних випадках, повідомлялося про тяжкі порушення функції печінки (причинний зв'язок з репаглінідом встановлено не був), підвищення активності печінкових ферментів.Взаємодія з лікарськими засобамиНеобхідно брати до уваги можливу взаємодію репаглініду з препаратами, що впливають на метаболізм глюкози. Метаболізм, і, таким чином, кліренс репаглініду можуть змінюватися під впливом препаратів, що впливають, пригнічуючи або активізуючи ферменти з групи цитохрому Р450. Особливої обережності слід дотримуватись при одночасному призначенні з репаглінідом інгібіторів CYP2C8 та CYP3A4. Інгібітори аніонтранспортуючого білка ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) також можуть збільшувати концентрацію репаглініду в плазмі. Наступні лікарські засоби можуть посилювати та/або пролонгувати гіпоглікемічну дію репаглініду: гемфіброзил, триметоприм, рифампіцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол, циклоспорин, інші гіпоглікемічні препарати, інгібітори МАО, неселективні бета, Анаболічні стероїди. Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії. Одночасне призначення циметидину, ніфедипіну або симвастатину (які є субстратами CYP3A4) з репаглінідом не має значного впливу на фармакокінетичні параметри репаглініду. Репаглінід клінічно не впливає на фармакокінетичні властивості дигоксину, теофіліну або варфарину при застосуванні у здорових добровольців. Таким чином, немає необхідності корекції дози цих препаратів при спільному застосуванні з репаглінідом. Наступні лікарські засоби можуть послаблювати гіпоглікемічну дію репаглініду: пероральні контрацептиви, рифампіцин, барбітурати, карбамазепін, тіазиди, глюкокортикостероїди, даназол, гормони щитовидної залози та симпатоміметики. Спільне застосування пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/левоноргестрел) не призводить до клінічно значущої зміни загальної біодоступності репаглініду, хоча максимальна концентрація репаглініду досягається раніше. Репаглінід клінічно значимо не впливає на біодоступність левоноргестрелу, проте не може бути виключено його вплив на біодоступність етинілестрадіолу. У зв'язку з цим, у період призначення або відміни вищезгаданих препаратів, пацієнти, які вже отримують репаглінід, повинні перебувати під ретельним наглядом для своєчасного виявлення порушення глікемічного контролю.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо перед основними прийомами їжі, зазвичай, за 15 хвилин до початку їжі, але можна також приймати в інтервалі від 30 хвилин перед їдою до безпосереднього моменту прийому їжі. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від концентрації глюкози в крові. Початкова доза – 0.5 мг на добу, якщо пацієнт приймав інший пероральний гіпоглікемічний препарат – 1 мг. Корекція дози проводиться 1 раз на тиждень або 1 раз на 2 тижні (при цьому орієнтуються на концентрацію глюкози в крові як показник відповіді на терапію). Середня добова доза – 4 мг 3 рази на добу; максимальна – 16 мг/добу. Переведення пацієнтів з терапії іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами на терапію репаглінідом можна здійснювати одночасно. Водночас не виявлено точного співвідношення між дозою репаглініду та дозою інших гіпоглікемічних препаратів. Рекомендована максимальна початкова доза репаглініду при переведенні з інших гіпоглікемічних препаратів становить 1 мг перед основним прийомом їжі.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Симптоми: почуття голоду, підвищене потовиділення, серцебиття, тремор, тривожність, біль голови, безсоння, дратівливість, депресія, порушення мови та зору. При застосуванні репаглініду у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу в дозі, що збільшується щотижня, від 4 до 20 мг 4 рази на день (з кожним прийомом їжі) протягом 6 тижнів спостерігалося відносне передозування, що виявляється надмірним зниження концентрації глюкози з розвитком симптомів гіпо. Лікування: у разі появи симптомів гіпоглікемії слід вжити відповідних заходів щодо підвищення концентрації глюкози в крові (прийняти всередину декстрозу або продукти, багаті на вуглеводи). При тяжкій гіпоглікемії (втрата свідомості, кома) внутрішньовенно вводять декстрозу. Після відновлення свідомості - прийом легкозасвоюваних вуглеводів (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії).Запобіжні заходи та особливі вказівкиРепаглінід показаний при незадовільному контролі глікемії та збереженні симптомів цукрового діабету на фоні дієтотерапії та фізичних вправ. Оскільки репаглінід є препаратом, що стимулює секрецію інсуліну, він може спричинити гіпоглікемію. При комбінованій терапії ризик гіпоглікемії збільшується. Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та призначення інсуліну. Необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові натще і після їди. Слід попередити пацієнта про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому алкоголю, нестероїдних протизапальних засобів, а також при голодуванні. Необхідна корекція дози при фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму живлення. Призначення звичайних доз репаглініду у пацієнтів з порушенням функції печінки може призводити до більш високої концентрації репаглініду та його метаболітів, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. У зв'язку з цим призначення репаглініду протипоказане пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки, а у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня репаглінід слід застосовувати з обережністю. Також слід збільшувати інтервали між корекцією дози, щоб більш точно оцінити відповідь на терапію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість реакції можуть порушуватися під час гіпоглікемії та гіперглікемії, що може становити небезпеку в тих ситуаціях, коли ця здатність особливо необхідна (наприклад, при керуванні транспортними засобами або роботі з машинами та механізмами). Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для запобігання розвитку гіпоглікемії та гіперглікемії при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії. У таких випадках слід розглянути доцільність виконання подібних робіт.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: репаглінід – 2 мг Допоміжні речовини: полоксамер, меглюмін, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, полакрилін калію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, барвник заліза оксид жовтий. 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат. Стимулює вивільнення інсуліну з функціонуючих β-клітин підшлункової залози. Блокує АТФ-залежні канали в мембранах β-клітин за допомогою білків-мішеней, що призводить до деполяризації β-клітин та відкриття кальцієвих каналів. Підвищена притока іонів кальцію індукує секрецію інсуліну. У хворих на цукровий діабет 2 типу інсулінотропна відповідь на їжу спостерігається протягом 30 хв після прийому. Це забезпечує зниження концентрації глюкози в крові протягом усього періоду їди. При цьому концентрація репаглініду в плазмі швидко знижується, і через 4 години після прийому препарату в плазмі пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу виявляються низькі концентрації репаглініду. При застосуванні репаглініду в діапазоні доз від 0,5 до 4 мг відзначається дозозалежне зниження концентрації глюкози.ФармакокінетикаВсмоктування: При прийомі внутрішньо абсорбція репаглініду із ШКТ висока. Час досягнення Cmax – 1 год. Середня біодоступність репаглініду становить 63% (коефіцієнт варіабельності дорівнює 11%). Оскільки титрування дози репаглініду проводиться в залежності від відповіді на терапію, міжіндивідуальна варіабельність не впливає на ефективність терапії. Розподіл та метаболізм: Vd – 30 л. Зв'язування з білками плазми – 98%. Повністю метаболізується у печінці під впливом CYP3A4 до неактивних метаболітів. Виведення: Виводиться переважно з жовчю, нирками – 8% у вигляді метаболітів, через кишечник – 1%. T1/2 – 1 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Застосування репаглініду у звичайних дозах у пацієнтів з порушенням функції печінки може призводити до більш високої концентрації репаглініду та його метаболітів, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. У зв'язку з цим застосування репаглініду протипоказане пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки, а у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня репаглінід слід застосовувати з обережністю. Також слід збільшувати інтервали між корекцією дози, щоб більш точно оцінити відповідь на терапію. AUC та Cmax однакові у пацієнтів з нормальною функцією нирок та у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок відзначалося підвищення AUC та Cmax, проте виявлено наявність лише слабкої кореляції між концентрацією репаглініду та кліренсом креатиніну. Звісно ж, пацієнтам з порушеною функцією нирок немає необхідності проводити корекцію початкової дози. Однак подальше збільшення дози у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу у поєднанні з тяжким порушенням функції нирок, при якому потрібне проведення гемодіалізу, слід проводити з обережністю.ФармакодинамікаПероральний гіпоглікемічний засіб, стимулює вивільнення інсуліну з функціонуючих бета-клітин підшлункової залози. Блокує АТФ-залежні канали в мембранах бета-клітин за допомогою білків-мішеней, що призводить до деполяризації бета-клітини відкриття кальцієвих каналів. Підвищений приплив іонів кальцію індукує секрецію інсуліну. У хворих на цукровий діабет 2 типу інсулінотропна відповідь на їжу спостерігається протягом 30 хв після прийому. Це забезпечує зниження концентрації глюкози в крові протягом усього періоду їди. При цьому концентрація репаглініду в плазмі швидко знижується, і через 4 години після прийому препарату в плазмі пацієнтів з діабетом 2 типу виявляються низькі концентрації репаглініду. При застосуванні репаглініду в діапазоні доз від 0,5 до 4 мг відзначається дозозалежне зниження концентрації глюкози.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.ІнструкціяДіаглінід призначається як доповнення до дієти та фізичних навантажень для зниження концентрації глюкози в крові, його введення має бути присвячене прийомам їжі. Препарат приймають внутрішньо перед основними прийомами їжі, зазвичай, за 15 хвилин до початку їжі, але можна також приймати в інтервалі від 30 хвилин перед їдою до безпосереднього моменту прийому їжі. Комбінована терапія. Репаглінід може призначатися у комбінації з метформіном або тіазолідиндіонами у разі неадекватного контролю глюкози в крові на монотерапії метформіном, тіазолідиндіонами або репаглінідом. При цьому використовується така сама початкова доза репаглініду, як і при монотерапії. Потім коригують дози кожного препарату залежно від досягнутої концентрації глюкози в крові.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу (при неефективності дієти, зниження маси тіла та фізичних навантажень) у монотерапії або у комбінації з метформіном або тіазолідиндіонами у випадках, коли не вдається досягти задовільного контролю глікемії за допомогою монотерапії репаглінідом або метформіном або тіазолідиніном.Протипоказання до застосуванняВідома підвищена чутливість до репаглініду або будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; інфекційні захворювання, великі хірургічні втручання та інші стани, які потребують інсулінотерапії; тяжке порушення функції печінки; одночасне призначення гемфіброзилу; дефіцит лактози, непереносимості лактози, глюкозогалактози мальабсорбція. У пацієнтів з виснаженням, а також пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, необхідна обережність при виборі початкової та підтримуючої дози, та її титрації, щоб уникнути гіпоглікемії. Підбір дози у пацієнтів з діабетом 2 типу у поєднанні з тяжким порушенням функції нирок слід проводити з обережністю.Вагітність та лактаціяПротипоказано: вагітність та період годування груддю, вік до 18 років.Побічна діяНайчастішим побічним ефектом є гіпоглікемія, частота якої залежить, як і при застосуванні будь-якого виду терапії цукрового діабету, від індивідуальних факторів, таких як харчові звички, доза препарату, фізичні навантаження та стрес. Нижче наведені побічні ефекти, що спостерігалися при застосуванні репаглініду та інших пероральних гіпоглікемічних засобів. Усі побічні ефекти розподілені за групами згідно з частотою розвитку: часто (>= 1/100 до <1/10); нечасто (>= 1/1000 до <1/100); рідко (>= 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000) та невідомо (неможливо оцінити на основі наявних даних). З боку імунної системи: дуже рідко можуть виявлятися реакції генералізованої гіперчутливості або імунологічні реакції, такі як васкуліти; невідомо - реакції гіперчутливості, такі як свербіж, висипання, кропив'янка. З боку обміну речовин: часто – гіпоглікемія; невідомо – гіпоглікемічна кома, гіпоглікемія зі втратою свідомості. Як і при застосуванні інших гіпоглікемічних засобів, при застосуванні репаглініду може розвиватися гіпоглікемія. Ці реакції найчастіше бувають легкими і можна усунути прийомом вуглеводів. При тяжких реакціях може знадобитися медична допомога, зокрема, внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). Ризик розвитку гіпоглікемії може зростати при взаємодію репаглініду з іншими лікарськими засобами. З боку органу зору: дуже рідко – розлади зору. Зміни концентрації глюкози в крові можуть спричиняти розлади зору, особливо на початковому етапі терапії гіпоглікемічними препаратами. Однак зазвичай ці зміни носять тимчасовий характер. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцево-судинні захворювання. Ризик серцево-судинних захворювань підвищується при цукровому діабеті 2 типи. Було виявлено підвищений ризик гострого коронарного синдрому у пацієнтів, які отримували репаглінід, порівняно з пацієнтами, які отримували похідну сульфонілсечовини, але не порівняно з пацієнтами, які отримували метформін або акарбоз. Проте причинно-наслідковий зв'язок не встановлено. З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея; дуже рідко – блювання, запор; невідомо – нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; у дуже рідкісних випадках, повідомлялося про тяжкі порушення функції печінки (причинний зв'язок з репаглінідом встановлено не був), підвищення активності печінкових ферментів.Взаємодія з лікарськими засобамиНеобхідно брати до уваги можливу взаємодію репаглініду з препаратами, що впливають на метаболізм глюкози. Метаболізм, і, таким чином, кліренс репаглініду можуть змінюватися під впливом препаратів, що впливають, пригнічуючи або активізуючи ферменти з групи цитохрому Р450. Особливої обережності слід дотримуватись при одночасному призначенні з репаглінідом інгібіторів CYP2C8 та CYP3A4. Інгібітори аніонтранспортуючого білка ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) також можуть збільшувати концентрацію репаглініду в плазмі. Наступні лікарські засоби можуть посилювати та/або пролонгувати гіпоглікемічну дію репаглініду: гемфіброзил, триметоприм, рифампіцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол, циклоспорин, інші гіпоглікемічні препарати, інгібітори МАО, неселективні бета, Анаболічні стероїди. Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії. Одночасне призначення циметидину, ніфедипіну або симвастатину (які є субстратами CYP3A4) з репаглінідом не має значного впливу на фармакокінетичні параметри репаглініду. Репаглінід клінічно не впливає на фармакокінетичні властивості дигоксину, теофіліну або варфарину при застосуванні у здорових добровольців. Таким чином, немає необхідності корекції дози цих препаратів при спільному застосуванні з репаглінідом. Наступні лікарські засоби можуть послаблювати гіпоглікемічну дію репаглініду: пероральні контрацептиви, рифампіцин, барбітурати, карбамазепін, тіазиди, глюкокортикостероїди, даназол, гормони щитовидної залози та симпатоміметики. Спільне застосування пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/левоноргестрел) не призводить до клінічно значущої зміни загальної біодоступності репаглініду, хоча максимальна концентрація репаглініду досягається раніше. Репаглінід клінічно значимо не впливає на біодоступність левоноргестрелу, проте не може бути виключено його вплив на біодоступність етинілестрадіолу. У зв'язку з цим, у період призначення або відміни вищезгаданих препаратів, пацієнти, які вже отримують репаглінід, повинні перебувати під ретельним наглядом для своєчасного виявлення порушення глікемічного контролю.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо перед основними прийомами їжі, зазвичай, за 15 хвилин до початку їжі, але можна також приймати в інтервалі від 30 хвилин перед їдою до безпосереднього моменту прийому їжі. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від концентрації глюкози в крові. Початкова доза – 0.5 мг на добу, якщо пацієнт приймав інший пероральний гіпоглікемічний препарат – 1 мг. Корекція дози проводиться 1 раз на тиждень або 1 раз на 2 тижні (при цьому орієнтуються на концентрацію глюкози в крові як показник відповіді на терапію). Середня добова доза – 4 мг 3 рази на добу; максимальна – 16 мг/добу. Переведення пацієнтів з терапії іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами на терапію репаглінідом можна здійснювати одночасно. Водночас не виявлено точного співвідношення між дозою репаглініду та дозою інших гіпоглікемічних препаратів. Рекомендована максимальна початкова доза репаглініду при переведенні з інших гіпоглікемічних препаратів становить 1 мг перед основним прийомом їжі.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Симптоми: почуття голоду, підвищене потовиділення, серцебиття, тремор, тривожність, біль голови, безсоння, дратівливість, депресія, порушення мови та зору. При застосуванні репаглініду у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу в дозі, що збільшується щотижня, від 4 до 20 мг 4 рази на день (з кожним прийомом їжі) протягом 6 тижнів спостерігалося відносне передозування, що виявляється надмірним зниження концентрації глюкози з розвитком симптомів гіпо. Лікування: у разі появи симптомів гіпоглікемії слід вжити відповідних заходів щодо підвищення концентрації глюкози в крові (прийняти всередину декстрозу або продукти, багаті на вуглеводи). При тяжкій гіпоглікемії (втрата свідомості, кома) внутрішньовенно вводять декстрозу. Після відновлення свідомості - прийом легкозасвоюваних вуглеводів (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії).Запобіжні заходи та особливі вказівкиРепаглінід показаний при незадовільному контролі глікемії та збереженні симптомів цукрового діабету на фоні дієтотерапії та фізичних вправ. Оскільки репаглінід є препаратом, що стимулює секрецію інсуліну, він може спричинити гіпоглікемію. При комбінованій терапії ризик гіпоглікемії збільшується. Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та призначення інсуліну. Необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові натще і після їди. Слід попередити пацієнта про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому алкоголю, нестероїдних протизапальних засобів, а також при голодуванні. Необхідна корекція дози при фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму живлення. Призначення звичайних доз репаглініду у пацієнтів з порушенням функції печінки може призводити до більш високої концентрації репаглініду та його метаболітів, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. У зв'язку з цим призначення репаглініду протипоказане пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки, а у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня репаглінід слід застосовувати з обережністю. Також слід збільшувати інтервали між корекцією дози, щоб більш точно оцінити відповідь на терапію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість реакції можуть порушуватися під час гіпоглікемії та гіперглікемії, що може становити небезпеку в тих ситуаціях, коли ця здатність особливо необхідна (наприклад, при керуванні транспортними засобами або роботі з машинами та механізмами). Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для запобігання розвитку гіпоглікемії та гіперглікемії при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії. У таких випадках слід розглянути доцільність виконання подібних робіт.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетазоламід 250мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 80,76мг, повідон 8,64мг, кремнію діоксид колоїдний 1,80мг, кроскармелози натрієва сіль 7,00мг, магнію стеарат 1,80мг. По 10 таблеток у блістер із фольги Ал/ПВХ. 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаАцетазоламід добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після внутрішнього прийому в дозі 500 мг максимальна концентрація (12-27 мкг/мл) досягається через 1-3 години. У мінімальних концентраціях утримується у крові протягом 24 годин із моменту введення. Ацетазоламід розподіляється в еритроцитах, плазмі крові та в нирках, меншою мірою – у печінці, м'язах, очному яблуку та центральній нервовій системі. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар'єр, у невеликій кількості виділяється із грудним молоком. Не кумулює у тканинах та не метаболізується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Після внутрішнього прийому близько 90% прийнятої дози виділяється нирками протягом 24 годин.ФармакодинамікаАцетазоламід є системним інгібітором карбоангідрази зі слабкою діуретичною активністю. Карбоангідраза (КА) - фермент, що бере участь у процесі гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти. Інгібування карбоангідрази зменшує утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію всередину клітин. Ефекти застосування препарату Діакарб обумовлені точкою застосування молекули: судинні сплетення головного мозку, проксимальний відділ нефрону, війне тіло ока, еритроцити. Ацетазоламід використовується для лікування ліквородинамічних порушень та внутрішньочерепної гіпертензії за рахунок зниження надлишкової продукції ліквору на рівні судинних сплетень головного мозку. Пригнічення карбоангідрази в епендимоцитах судинного сплетення знижує надмірний негативний заряд у клітинах епендими та зменшує градієнтну фільтрацію плазми в порожнину шлуночків мозку. Ацетазоламід використовується в терапії набрякового синдрому за рахунок слабкого діуретичного ефекту. Внаслідок пригнічення активності карбоангідрази у проксимальному відділі нефрону відбувається зменшення утворення вугільної кислоти та зниження реабсорбції бікарбонату та Na+ епітелієм канальців, у зв'язку з чим значно збільшується виділення води. Ацетазоламід збільшує екскрецію гідрокарбонатів, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід спричиняє виведення нирками фосфатів, магнію, кальцію, що також може призвести до метаболічних порушень. Протягом наступних трьох днів терапії компенсаторно активується реабсорбція Na+ у дистальному відділі нефрону, знижуючи сечогінний ефект препарату Діакарб®. Через 3 дні від початку застосування ацетазоламід втрачає свої діуретичні властивості. Після перерви у лікуванні на кілька днів новопризначений ацетазоламід відновлює діуретичну дію через відновлення нормальної активності карбоангідрази проксимального відділу нефрону. Ацетазоламід використовується для лікування глаукоми. В процесі утворення водянистої вологи очі іони бікарбонату активно транспортуються в задню камеру з цитоплазми безпігментних клітин, щоб компенсувати позитивний градієнт іонів, обумовлений активним транспортом іонів Na +. Інгібітори КА блокують утворення вугільної кислоти, таким чином знижуючи продукцію НСО3-. Без достатньої кількості іонів НСО3- збільшується позитивний іонний градієнт, що викликає зниження секреції водянистої вологи. Пригнічення карбоангідрази війчастого тіла знижує секрецію водянистої вологи передньої камери ока, що знижує внутрішньоочний тиск. Толерантність до цього ефекту не розвивається. Офтальмотонус при прийомі ацетазоламіду починає знижуватися через 40-60 хв, максимум дії спостерігають через 3-5 годин, внутрішньоочний тиск залишається нижчим за вихідний рівень протягом 6-12 годин. У середньому внутрішньоочний тиск знижується на 40-60% від вихідного рівня. Препарат застосовується як допоміжний засіб для лікування епілепсії, т.к. інгібування карбоангідрази в нервових клітинах головного мозку гальмує патологічну збудливість.Показання до застосуванняНабряковий синдром (слабкої або помірної виразності, у поєднанні з алкалозом). Купірування гострого нападу глаукоми, передопераційна підготовка хворих, наполегливі випадки перебігу глаукоми (у комплексній терапії). При епілепсії як додаткова терапія до протиепілептичних засобів. Гостра "висотна" хвороба (препарат скорочує час акліматизації). Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, внутрішньочерепна гіпертензія після шунтування шлуночків) у комплексній терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; гостра ниркова недостатність; уремія; печінкова недостатність (ризик розвитку енцефалопатії); гіпокаліємія; гіпонатріємія; метаболічний ацидоз; гіпокортицизм; хвороба Аддісона; цукровий діабет; вагітність (I триместр); період лактації; дитячий вік до 3 років. З обережністю: набряки печінкового та ниркового генезу, одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою (дози понад 300 мг/добу), легенева емболія та емфізема легень (ризик розвитку ацидозу), вагітність (II та III триместр).Вагітність та лактаціяДобре контрольованих клінічних досліджень застосування препарату ДІАКАРБ у вагітних не проводилося. Тому в період вагітності препарат ДІАКАРБ® протипоказаний у І триместрі, а у ІІ та ІІІ триместрах – застосовується з обережністю і лише у тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацетазоламід у невеликій кількості виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату ДІАКАРБ у період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяНебажані ефекти класифіковані відповідно до частоти народження та органів і систем. Ухвалено таке визначення частоти появи небажаних ефектів: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, мієлосупресія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту, порушення смаку, метаболічний ацидоз, метаболічний ацидоз та електролітні порушення (це зазвичай може бути скориговано призначенням бікарбонату); нечасто – спрага; рідко – глюкозурія; частота невідома – гіпокаліємія, гіпонатріємія. Порушення психіки: нечасто – депресія, дратівливість; частота невідома – збудження, сплутаність свідомості, дезорієнтація. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, парестезії, зокрема відчуття "поколювання" у кінцівках; нечасто – "припливи", головний біль; дуже рідко – сонливість, периферичний парез, судоми; частота невідома – атаксія. Порушення з боку органу зору: рідко - транзиторна міопія (це стан повністю зникав при зниженні дози або відміні препарату). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко порушення слуху та дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, блювання, діарея, мелена; частота невідома – сухість у роті, дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчних шляхів: рідко – фульмінантний некроз печінки, порушення функції печінки, гепатит, холестатична жовтяниця; частота невідома – печінкова недостатність, печінкова коліка. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – фотосенсибілізація; частота невідома - свербіж, висипання, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроз, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – утворення конкрементів у нирках, кристалурія, ниркова та сечоводна коліки та ураження нирок, поліурія, гематурія, ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – втома; нечасто – лихоманка, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетазоламід може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та пероральних антикоагулянтів. Одночасне застосування ацетазоламіду та ацетилсаліцилової кислоти може викликати метаболічний ацидоз та посилювати токсичні ефекти на центральну нервову систему. При сумісному застосуванні із серцевими глікозидами або препаратами, що підвищують артеріальний тиск, слід коригувати дозу ацетазоламіду. Ацетазоламід підвищує вміст фенітоїну в сироватці крові. Ацетазоламід посилює прояви остеомаляції, спричиненої прийомом протиепілептичних лікарських засобів. Одночасне застосування ацетазоламіду та амфетаміну, атропіну або хінідину може посилити їхню побічну дію. Потенціювання діуретичного ефекту виникає при сумісному застосуванні з метилксантинами (амінофіліном). Зменшення діуретичного ефекту відбувається при комбінованому застосуванні з хлоридом амонію та іншими кислотоутворюючими діуретиками. Посилення гіпотензивного ефекту щодо внутрішньоочного тиску можливе при одночасному застосуванні з холінергічними препаратами та бета-адреноблокаторами. Ацетазоламід посилює дію ефедрину. Збільшує концентрацію у плазмі крові карбамазепіну, недеполяризуючих міорелаксантів. Збільшує виведення літію.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, строго за призначенням лікаря. У разі пропуску прийому препарату при черговому прийомі не збільшувати дозу. Набряковий синдром На початку лікування приймають по 250 мг уранці. Для досягнення максимального діуретичного ефекту необхідно приймати Діакарб® 1 раз на добу через день або 2 дні поспіль з одноденною перервою. Підвищення дози не підсилює діуретичний ефект. Глаукома Діакарб слід приймати у складі комплексної терапії. Дорослим при відкритокутовій глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг 1-4 рази на добу. Дози, що перевищують 1000 мг, не підвищують терапевтичний ефект. При вторинній глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг кожні 4 години протягом дня. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект проявляється після короткочасного прийому препарату в дозі 250 мг двічі на добу. При гострих нападах глаукоми: 250 мг 4 рази на добу. Дітям старше 3-х років при нападах глаукоми: 10-15 мг/кг маси тіла на добу в 3-4 прийоми. Після 5 днів прийому роблять перерву на 2 дні. При тривалому лікуванні потрібне призначення препаратів калію, калійзберігаючої дієти. При підготовці до операції призначають по 250-500 мг напередодні та вранці на день операції. Епілепсія Дози для дорослих: 250-500 мг/добу на один прийом протягом днів, на 4-й день перерва. При одночасному застосуванні ацетазоламіду з іншими протисудомними препаратами на початку лікування застосовують 250 мг 1 раз на добу, поступово збільшуючи дозу у разі потреби. Дози для дітей старше 3-х років: 8-30 мг/кг на день, розділені на 1-4 прийоми. Максимальна добова доза – 750 мг. Гостра "висотна" хвороба Рекомендується застосування препарату у дозі 500-1000 мг на добу. У разі швидкого сходження – 1000 мг на добу. Препарат слід застосовувати за 24-48 годин до сходження. У разі появи симптомів хвороби лікування продовжують протягом наступних 48 годин або довше, якщо це необхідно. Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія Рекомендується застосування препарату в дозі 250 мг на добу або 125-250 мг кожні 8-12 годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається при дозі 750 мг на добу. Для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися щоденний безінтервальний прийом препарату.ПередозуванняСимптоми передозування не описані. Ймовірними симптомами передозування можуть бути порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз, а також порушення центральної нервової системи. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування має бути симптоматичне та підтримуюче. Слід контролювати вміст електролітів у крові, особливо калію, натрію, а також pH крові. У разі метаболічного ацидозу застосовується гідрокарбонат натрію. Ацетазоламід виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі підвищеної чутливості до препарату можуть виявитися небезпечні для життя побічні ефекти, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, фульмінантний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез. У разі прояву цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату, ДІАКАРБ®, що застосовується у дозах, що перевищують рекомендовані, не підвищує діурезу, а може посилити сонливість та парестезію, а іноді також знизити діурез. Препарат може викликати ацидоз, тому повинен з обережністю застосовуватися у хворих з легеневою емболією та емфіземою легень. Препарат залужує сечу. ДІАКАРБ® слід обережно застосовувати у пацієнтів з цукровим діабетом через підвищений ризик гіперглікемії. У разі призначення протягом 5 днів високий ризик розвитку метаболічного ацидозу. Рекомендується контроль картини крові та тромбоцитів на початку лікування, та у регулярні інтервали часу під час лікування, а також періодичний контроль електролітів у сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами ДІАКАРБ®, особливо у високих дозах, може спричинити сонливість, рідше втому, запаморочення, атаксію та дезорієнтацію, тому під час лікування пацієнти не повинні керувати автотранспортом та працювати з механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: глімепірид у перерахунку на 100% речовину – 1 мг, 2 мг, 3 мг або 4 мг. допоміжні речовини: лактози моногідрат 78,68 мг; 77,67 мг; 156,36 мг або 155,34 мг, повідон 2,5 мг; 2,5 мг; 5 мг або 5 мг, полоксамер 0,5 мг; 0,5 мг; 1 мг або 1 мг, кроскармеллозу натрію 4,7 мг; 4,7 мг; 9,4 мг або 9,4 мг, целюлоза мікрокристалічна 12 мг; 12 мг; 24 мг або 24 мг, стеарат магнію 0,6 мг; 0,6 мг; 1,2 мг або 1,2 мг, барвник заліза оксид червоний 0,02 мг або 0,04 мг (для таблеток з дозуванням 1 мг і 3 мг), барвник заліза оксид жовтий 0,03 мг або 0,06 мг (для таблеток з дозуванням 2 мг та 4 мг) відповідно. 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат – похідне сульфонілсечовини III покоління. Глімепірид діє, головним чином, стимулюючи секрецію та вивільнення інсуліну з β-клітин підшлункової залози (панкреатична дія). Як і в інших похідних сульфонілсечовини, в основі цього ефекту лежить збільшення реакції β-клітин підшлункової залози на фізіологічну стимуляцію глюкозою, при цьому кількість інсуліну, що секретується, значно менше, ніж при дії традиційних препаратів - похідних сульфонілсечовини. Найменший стимулюючий вплив глімепіриду на секрецію інсуліну забезпечує менший ризик розвитку гіпоглікемії. На додаток до цього, глімепірид має позапанкреатичну дію - здатність покращувати чутливість периферичних тканин (м'язової, жирової) до дії власного інсуліну, знижувати поглинання інсуліну печінкою; інгібує продукцію глюкози у печінці. Глімепірид вибірково інгібує ЦОГ і знижує перетворення арахідонової кислоти на тромбоксан А2, який сприяє агрегації тромбоцитів, таким чином чинить антиагрегантну дію. Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує концентрацію малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окиснення ліпідів, це сприяє антиатерогенній дії препарату. Глімепірид підвищує рівень ендогенного α-токоферолу, активність каталази, глутатіон-пероксидази та супероксиддисмутази, що сприяє зниженню вираженості окисного стресу в організмі хворого, який постійно присутній при цукровому діабеті 2 типу.ФармакокінетикаВсмоктування. При багаторазовому прийомі глімепіриду у добовій дозі 4 мг Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 2.5 год та становить 432 нг/мл; існує лінійне співвідношення між дозою та Cmax, а також між дозою та AUC. При внутрішньому прийомі глімепіриду його біодоступність становить близько 100%. Прийом їжі не істотно впливає на всмоктування, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції. Розподіл. Для глімепіриду характерний дуже незначний Vd (близько 8.8 л), приблизно рівний Vd альбуміну, високий рівень зв'язування з білками плазми (більше 99%) та низький кліренс (близько 48 мл/хв). Глімепірид проникає у грудне молоко та через плацентарний бар'єр. Препарат погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виведення. Після одноразового прийому глімепіриду внутрішньо нирками виводиться 58% і через кишечник – 35%. Незмінена речовина у сечі не виявлялося. T1/2 при плазмових концентраціях препарату у сироватці, що відповідають багаторазовому прийому, становить 5-8 годин. Після прийому у високих дозах T1/2 дещо збільшується. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів з порушеннями функції нирок спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено швидшим виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білками плазми. Таким чином, у даної категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.ФармакодинамікаГлімепірид знижує концентрацію глюкози в крові, головним чином за рахунок стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Його ефект переважно пов'язаний із покращенням здатності бета-клітин підшлункової залози реагувати на фізіологічну стимуляцію глюкозою. У порівнянні з глібенкламідом прийом низьких доз глімепіриду викликає вивільнення меншої кількості інсуліну при досягненні приблизно однакового зниження концентрації глюкози в крові. Цей факт свідчить про наявність у глімепіриду екстрапанкреатичних гіпоглікемічних ефектів (підвищення чутливості тканин до інсуліну та інсуліноміметичний ефект). Секреція інсуліну. Як і всі інші похідні сульфонілсечовини, глімепірид регулює секрецію інсуліну за рахунок взаємодії з АТФ-чутливими калієвими каналами на мембранах бета-клітин. На відміну від інших похідних сульфонілсечовини глімепірид вибірково зв'язується з білком з молекулярною масою 65 кілодальтон (kDa), що знаходиться в мембранах бета-клітин підшлункової залози. Це взаємодія глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, регулює відкриття або закриття АТФ-чутливих калієвих каналів. Глімепірид закриває калієві канали. Це викликає деполяризацію бета-клітин і призводить до відкриття вольтаж-чутливих кальцієвих каналів та надходження кальцію всередину клітини. У результаті підвищення внутрішньоклітинної концентрації кальцію активує секрецію інсуліну шляхом екзоцитозу.Глімепірид набагато швидше і відповідно частіше вступає у зв'язок і вивільняється зі зв'язку з білком, що зв'язується з ним, ніж глибенкламід. Передбачається, що ця властивість високої швидкості обміну глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, обумовлює його виражений ефект сенсибілізації бета-клітин до глюкози та їх захист від десенсибілізації та передчасного виснаження. Ефект підвищення чутливості тканин до інсуліну. Глімепірид посилює ефекти інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами. Інсуліноміметичний ефект. Глімепірид має ефекти, подібні до ефектів інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами і вихід глюкози з печінки. Поглинання глюкози периферичними тканинами здійснюється шляхом її транспортування всередину м'язових клітин та адипоцитів. Глімепірид безпосередньо збільшує кількість транспортуючих глюкозу молекул у плазмових мембранах м'язових клітин та адипоцитах. Підвищення надходження всередину клітин глюкози призводить до активації глікозил-фосфатидилінозитол-специфічної фосфоліпази С. Внаслідок цього внутрішньоклітинна концентрація знижується, викликаючи зменшення активності протеїнкінази А, що, у свою чергу, призводить до стимуляції метаболізму глюкози.Глімепірид інгібує вихід глюкози з печінки за рахунок збільшення концентрації фруктозо-2,6-біфосфату, що інгібує глюконеогенез. Вплив на агрегацію тромбоцитів. Глімепірид зменшує агрегацію тромбоцитів in vitro та in vivo. Цей ефект, мабуть, пов'язаний із селективним пригніченням циклооксигенази, яка відповідає за утворення тромбоксану А, важливого ендогенного фактора агрегації тромбоцитів. Антиатерогенна дія препарату. Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує вміст малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окиснення ліпідів. У тварин глімепірид призводить до значного зменшення утворення атеросклеротичних бляшок. Зниження виразності окисного стресу, який постійно присутній у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Глімепірид підвищує вміст ендогенного α-токоферолу, активність каталази, глутатіонпероксидази та супероксиддисмутази. Серцево-судинні ефекти. Через АТФ-чутливі калієві канали похідні сульфонілсечовини також впливають на серцево-судинну систему. У порівнянні з традиційними похідними сульфонілсечовини, глімепірид має достовірно менший ефект на серцево-судинну систему, що може пояснюватися специфічною природою його взаємодії з білком АТФ-чутливих калієвих каналів, що зв'язується з ним. У здорових добровольців мінімально ефективна доза глімепіриду становить 0,6 мг. Ефект глімепіриду є дозозалежним та відтворюваним. Фізіологічна реакція на фізичне навантаження (зниження секреції інсуліну) прийому глімепіриду зберігається. Відсутні достовірні відмінності в ефекті, залежно від того, був прийнятий препарат за 30 хв до їди або безпосередньо перед їдою.У пацієнтів з цукровим діабетом може бути досягнуто достатнього метаболічного контролю протягом 24 годин при одноразовому прийомі препарату. У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 4-79 мл/хв) також може бути досягнутий достатній метаболічний контроль. Комбінована терапія із метформіном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальної дози глімепіриду може бути розпочато комбіновану терапію глімепіридом та метформіном. У двох дослідженнях при проведенні комбінованої терапії було доведено покращення метаболічного контролю порівняно з таким при лікуванні кожним із препаратів окремо. Комбінована терапія з інсуліном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальних доз глімепіриду може бути розпочато одночасну терапію інсуліном. У двох дослідженнях при застосуванні цієї комбінації було досягнуто таке ж поліпшення метаболічного контролю, як і при застосуванні тільки одного інсуліну; однак, при комбінованій терапії потрібна нижча доза інсуліну. Застосування у дітей. Є недостатня кількість даних щодо довгострокової ефективності та безпеки застосування препарату у дітей.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.ІнструкціяПрепарат застосовують внутрішньо. Початкову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на підставі результатів регулярного контролю концентрації глюкози у крові. Час та кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають один прийом безпосередньо перед або під час щільного сніданку, або першого основного прийому їжі. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Діамериду. Лікування препаратом Діамерид тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу, при неефективності раніше призначеної дієти та фізичного навантаження. При неефективності монотерапії глімепіридом можливе його застосування у комбінованій терапії з метформіном або інсуліном.Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та розвитком гіпоглікемії (у тому числі інфекційні захворювання); лейкопенія; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок (у тому числі хворі, що перебувають на гемодіалізі); підвищена чутливість до глімепіриду або до якогось неактивного компонента препарату, до інших похідних сульфонілсечовини або до сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості); непереносимість лактози, лактазна недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяПротипоказано: вагітність та період годування груддю, вік до 18 років.Побічна діяЗ боку обміну речовин: можливий розвиток гіпоглікемічних реакцій. Ці реакції, головним чином, виникають незабаром після прийому препарату, можуть мати важку форму та перебіг і їх не завжди вдається легко усунути. Розвиток цих симптомів залежить від індивідуальних факторів, таких як особливості харчування та дозування. З боку органу зору: під час лікування (особливо на початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, зумовлені зміною концентрації глюкози в крові. З боку травної системи: нудота, блювання, відчуття тяжкості або дискомфорту в епігастрії, біль у животі, діарея, що дуже рідко призводять до припинення лікування; підвищення активності печінкових ферментів, холестаз, жовтяниця, гепатит (до розвитку печінкової недостатності). З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (від помірної до тяжкої), лейкопенія, гемолітична або апластична анемія, еритроцитопенію, гранулоцитопенію, агранулоцитоз та панцитопенію. Алергічні реакції: можлива поява кропив'янки (свербіж, висипання на шкірі). Такі реакції бувають, як правило, помірно вираженими, але можуть прогресувати, супроводжуючись падінням артеріального тиску, задишкою, аж до розвитку анафілактичного шоку. З появою кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами або іншими сульфонамідами, також можливий розвиток алергічного васкуліту. Дерматологічні реакції: в окремих випадках – фотосенсибілізація, пізня шкірна порфірія. Інші: в окремих випадках – головний біль, астенія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування глімепіриду з деякими лікарськими засобами може спричинити як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії препарату. Тому інші лікарські препарати можна приймати лише після погодження з лікарем. Посилення гіпоглікемічної дії та пов'язаний з цим можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з інсуліном, метформіном або іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами АПФ, аллопуринолом, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими омофами, , фибратами, флуоксетином, симпатолитиками (гуанетидином), ингибиторами МАО, миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральном введении в высоких дозах), фенилбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хинолоновыми антибиотиками, салицилатами и аминосалициловой кислотой, сульфинпиразоном, некоторыми сульфаниламидами пролонгированного действия, тетрациклинами, тритокваліном, флуконазолом. Послаблення гіпоглікемічної дії і пов'язане з цим, підвищення концентрації глюкози в крові може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з ацетазоламідом, барбітуратами, глюкокортикостероїдами, діазоксидом, салуретиками, тіазидними діуретиками, епінефрином та іншими симпатоміметичними засобами, глюкам кислотою (у високих дозах) та похідними нікотинової кислоти, естрогенами та прогестагенами, похідними фенотіазину, в т.ч. хлорпромазином, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, солями літію. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, клонідин та резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Під дією бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну, можливе послаблення або відсутність клінічних ознак гіпоглікемії. На тлі прийому глімепіриду може спостерігатись посилення або ослаблення дії похідних кумарину. При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.Спосіб застосування та дозиНа початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз на добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу як підтримуючу. У разі відсутності глікемічного контролю, добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг на добу ефективні лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг.ПередозуванняСимптоми: після внутрішнього застосування глімепіриду у високій дозі можливий розвиток гіпоглікемії, тривалістю від 12 годин до 72 годин, яка може повторитися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. Найчастіше рекомендується спостереження за умов стаціонару. Симптоми гіпоглікемії: посилення потовиділення, відчуття тривоги, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, біль у ділянці серця, аритмія, головний біль, запаморочення, різке підвищення апетиту, нудота, блювання, апатія, сонливість, неспокій, агресивність, порушення концентрації , сплутаність свідомості, тремор, парези, порушення чутливості, судоми центрального генезу Іноді клінічна картина гіпоглікемії може нагадувати інсульт. Можливий розвиток коми. Лікування: індукція блювання, рясне пиття з активованим вугіллям (адсорбентом) та натрію пікосульфатом (проносним). При прийомі великої кількості препарату показано промивання шлунка з наступним прийомом натрію пікосульфату та активованого вугілля. Слід якнайшвидше розпочати введення декстрози, при необхідності - внутрішньовенно струминно 50 мл 40% розчину, з подальшим інфузійним введенням 10% розчину, з ретельним моніторуванням концентрації глюкози в крові. Надалі проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДіамерид слід приймати у рекомендованих дозах та у призначений час. Помилки застосування препарату, наприклад, пропуск прийому, ніколи не можна усувати за допомогою наступного прийому вищої дози. Лікар і хворий повинні заздалегідь обговорити заходи, які слід вживати у разі таких помилок (наприклад, пропуск прийому препарату або їди) або в ситуаціях, коли неможливе застосування чергової дози препарату у встановлений час. Хворий повинен негайно інформувати лікаря у разі прийому надто високої дози препарату. Розвиток гіпоглікемії у пацієнта після прийому Діамеріду у дозі 1 мг на добу означає можливість контролю глікемії виключно за допомогою дієти. При досягненні компенсації цукрового діабету типу 2 підвищується чутливість до інсуліну. У зв'язку з цим у процесі лікування може знизитись потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідно тимчасово зменшити дозу або скасувати Діамерид. Корекцію дози слід проводити також при зміні маси тіла хворого, його способу життя або при появі інших факторів, що сприяють підвищенню ризику розвитку гіпо-або гіперглікемії. Адекватна дієта, регулярні та достатні фізичні вправи та, при необхідності, зниження маси тіла мають таке ж важливе значення для досягнення оптимального контролю вмісту глюкози в крові, як і регулярний прийом глімепіриду. Клінічними симптомами гіперглікемії є: збільшення частоти сечовипускань, сильна спрага, сухість у роті та сухість шкірних покривів. У перші тижні лікування може підвищитись ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо ретельного спостереження за хворим. На фоні лікування Діамерідом при нерегулярному прийомі їжі або пропуску їжі може розвинутися гіпоглікемія. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, відносяться: Небажання або (особливо у похилому віці) недостатня здатність хворого до співпраці з лікарем; неповноцінне, нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування, зміна звичної дієти; дисбаланс між фізичним навантаженням та споживанням вуглеводів; вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропуском їди; порушення функції нирок; тяжке порушення функції печінки; передозування глімепіриду; деякі некомпенсовані захворювання ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін (наприклад, порушення функції щитовидної залози, гіпофізарна недостатність або недостатність кори надниркових залоз); одночасне застосування деяких інших лікарських засобів. Лікар повинен бути поінформований про зазначені вище фактори та епізоди гіпоглікемії, оскільки вони вимагають особливо строгого спостереження за хворим. За наявності таких факторів, що підвищують ризик розвитку гіпоглікемії, слід скоригувати дозу глімепіриду чи всю схему лікування. Це необхідно зробити також у разі інтеркурентного захворювання чи зміни способу життя хворого. Симптоми гіпоглікемії можуть бути згладжені або зовсім відсутні у пацієнтів похилого віку, у хворих з вегетативною нейропатією або отримують одночасне лікування бета-адреноблокаторами, клонідином, резерпіном, гуанетидином. Гіпоглікемія майже завжди може бути швидко купована негайним прийомом вуглеводів (глюкози або цукру, наприклад у вигляді шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю). У зв'язку з цим пацієнт повинен мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру). Цукрозамінники неефективні при лікуванні гіпоглікемії. З досвіду застосування інших препаратів сульфонілсечовини відомо, що незважаючи на початковий успіх усунення гіпоглікемії, можливий її рецидив. У зв'язку з цим, необхідне безперервне та ретельне спостереження за хворим. Тяжка гіпоглікемія вимагає негайного лікування під наглядом лікаря, а за певних обставин та госпіталізації хворого. Якщо хворого на цукровий діабет лікують різні лікарі (наприклад, під час перебування у лікарні після нещасного випадку, при захворюванні у вихідні дні), він повинен обов'язково повідомити їх про своє захворювання та попереднє лікування. Під час лікування препаратом Діамерид потрібне проведення регулярного контролю функції печінки та картини периферичної крові (особливо кількості лейкоцитів та тромбоцитів). У стресових ситуаціях (наприклад, при травмі, хірургічному втручанні, інфекційних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою) може виникнути потреба у тимчасовому переведенні хворого на інсулінотерапію. Відсутня досвід застосування глімепіриду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок та печінки показано переведення на інсулінотерапію. Під час лікування глімепіридом необхідний регулярний контроль концентрації глюкози у крові, а також концентрації глікозильованого гемоглобіну. Окремі побічні реакції (важка гіпоглікемія, серйозні зміни картини крові, важкі алергічні реакції, печінкова недостатність) можуть за певних обставин становити загрозу для життя пацієнта. У разі розвитку небажаних або тяжких реакцій пацієнт повинен відразу ж інформувати про них лікаря і в жодному разі не продовжувати прийом препарату без його рекомендації. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. На початку лікування, при переході з одного лікарського засобу на інше, або при нерегулярному прийомі препарату Діамерид може виникати, обумовлене гіпо-або гіперглікемією, зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій хворого. Це може негативно позначитися на здатності до керування автотранспортом або управління різними машинами і механізмами. Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для попередження розвитку гіпоглікемії та гіперглікемії при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії. У таких випадках слід розглянути доцільність виконання подібних робіт.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: глімепірид у перерахунку на 100% речовину – 1 мг, 2 мг, 3 мг або 4 мг. допоміжні речовини: лактози моногідрат 78,68 мг; 77,67 мг; 156,36 мг або 155,34 мг, повідон 2,5 мг; 2,5 мг; 5 мг або 5 мг, полоксамер 0,5 мг; 0,5 мг; 1 мг або 1 мг, кроскармеллозу натрію 4,7 мг; 4,7 мг; 9,4 мг або 9,4 мг, целюлоза мікрокристалічна 12 мг; 12 мг; 24 мг або 24 мг, стеарат магнію 0,6 мг; 0,6 мг; 1,2 мг або 1,2 мг, барвник заліза оксид червоний 0,02 мг або 0,04 мг (для таблеток з дозуванням 1 мг і 3 мг), барвник заліза оксид жовтий 0,03 мг або 0,06 мг (для таблеток з дозуванням 2 мг та 4 мг) відповідно. 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат – похідне сульфонілсечовини III покоління. Глімепірид діє, головним чином, стимулюючи секрецію та вивільнення інсуліну з β-клітин підшлункової залози (панкреатична дія). Як і в інших похідних сульфонілсечовини, в основі цього ефекту лежить збільшення реакції β-клітин підшлункової залози на фізіологічну стимуляцію глюкозою, при цьому кількість інсуліну, що секретується, значно менше, ніж при дії традиційних препаратів - похідних сульфонілсечовини. Найменший стимулюючий вплив глімепіриду на секрецію інсуліну забезпечує менший ризик розвитку гіпоглікемії. На додаток до цього, глімепірид має позапанкреатичну дію - здатність покращувати чутливість периферичних тканин (м'язової, жирової) до дії власного інсуліну, знижувати поглинання інсуліну печінкою; інгібує продукцію глюкози у печінці. Глімепірид вибірково інгібує ЦОГ і знижує перетворення арахідонової кислоти на тромбоксан А2, який сприяє агрегації тромбоцитів, таким чином чинить антиагрегантну дію. Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує концентрацію малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окиснення ліпідів, це сприяє антиатерогенній дії препарату. Глімепірид підвищує рівень ендогенного α-токоферолу, активність каталази, глутатіон-пероксидази та супероксиддисмутази, що сприяє зниженню вираженості окисного стресу в організмі хворого, який постійно присутній при цукровому діабеті 2 типу.ФармакокінетикаВсмоктування. При багаторазовому прийомі глімепіриду у добовій дозі 4 мг Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 2.5 год та становить 432 нг/мл; існує лінійне співвідношення між дозою та Cmax, а також між дозою та AUC. При внутрішньому прийомі глімепіриду його біодоступність становить близько 100%. Прийом їжі не істотно впливає на всмоктування, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції. Розподіл. Для глімепіриду характерний дуже незначний Vd (близько 8.8 л), приблизно рівний Vd альбуміну, високий рівень зв'язування з білками плазми (більше 99%) та низький кліренс (близько 48 мл/хв). Глімепірид проникає у грудне молоко та через плацентарний бар'єр. Препарат погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виведення. Після одноразового прийому глімепіриду внутрішньо нирками виводиться 58% і через кишечник – 35%. Незмінена речовина у сечі не виявлялося. T1/2 при плазмових концентраціях препарату у сироватці, що відповідають багаторазовому прийому, становить 5-8 годин. Після прийому у високих дозах T1/2 дещо збільшується. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів з порушеннями функції нирок спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено швидшим виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білками плазми. Таким чином, у даної категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.ФармакодинамікаГлімепірид знижує концентрацію глюкози в крові, головним чином за рахунок стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Його ефект переважно пов'язаний із покращенням здатності бета-клітин підшлункової залози реагувати на фізіологічну стимуляцію глюкозою. У порівнянні з глібенкламідом прийом низьких доз глімепіриду викликає вивільнення меншої кількості інсуліну при досягненні приблизно однакового зниження концентрації глюкози в крові. Цей факт свідчить про наявність у глімепіриду екстрапанкреатичних гіпоглікемічних ефектів (підвищення чутливості тканин до інсуліну та інсуліноміметичний ефект). Секреція інсуліну. Як і всі інші похідні сульфонілсечовини, глімепірид регулює секрецію інсуліну за рахунок взаємодії з АТФ-чутливими калієвими каналами на мембранах бета-клітин. На відміну від інших похідних сульфонілсечовини глімепірид вибірково зв'язується з білком з молекулярною масою 65 кілодальтон (kDa), що знаходиться в мембранах бета-клітин підшлункової залози. Це взаємодія глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, регулює відкриття або закриття АТФ-чутливих калієвих каналів. Глімепірид закриває калієві канали. Це викликає деполяризацію бета-клітин і призводить до відкриття вольтаж-чутливих кальцієвих каналів та надходження кальцію всередину клітини. У результаті підвищення внутрішньоклітинної концентрації кальцію активує секрецію інсуліну шляхом екзоцитозу.Глімепірид набагато швидше і відповідно частіше вступає у зв'язок і вивільняється зі зв'язку з білком, що зв'язується з ним, ніж глибенкламід. Передбачається, що ця властивість високої швидкості обміну глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, обумовлює його виражений ефект сенсибілізації бета-клітин до глюкози та їх захист від десенсибілізації та передчасного виснаження. Ефект підвищення чутливості тканин до інсуліну. Глімепірид посилює ефекти інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами. Інсуліноміметичний ефект. Глімепірид має ефекти, подібні до ефектів інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами і вихід глюкози з печінки. Поглинання глюкози периферичними тканинами здійснюється шляхом її транспортування всередину м'язових клітин та адипоцитів. Глімепірид безпосередньо збільшує кількість транспортуючих глюкозу молекул у плазмових мембранах м'язових клітин та адипоцитах. Підвищення надходження всередину клітин глюкози призводить до активації глікозил-фосфатидилінозитол-специфічної фосфоліпази С. Внаслідок цього внутрішньоклітинна концентрація знижується, викликаючи зменшення активності протеїнкінази А, що, у свою чергу, призводить до стимуляції метаболізму глюкози.Глімепірид інгібує вихід глюкози з печінки за рахунок збільшення концентрації фруктозо-2,6-біфосфату, що інгібує глюконеогенез. Вплив на агрегацію тромбоцитів. Глімепірид зменшує агрегацію тромбоцитів in vitro та in vivo. Цей ефект, мабуть, пов'язаний із селективним пригніченням циклооксигенази, яка відповідає за утворення тромбоксану А, важливого ендогенного фактора агрегації тромбоцитів. Антиатерогенна дія препарату. Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує вміст малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окиснення ліпідів. У тварин глімепірид призводить до значного зменшення утворення атеросклеротичних бляшок. Зниження виразності окисного стресу, який постійно присутній у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Глімепірид підвищує вміст ендогенного α-токоферолу, активність каталази, глутатіонпероксидази та супероксиддисмутази. Серцево-судинні ефекти. Через АТФ-чутливі калієві канали похідні сульфонілсечовини також впливають на серцево-судинну систему. У порівнянні з традиційними похідними сульфонілсечовини, глімепірид має достовірно менший ефект на серцево-судинну систему, що може пояснюватися специфічною природою його взаємодії з білком АТФ-чутливих калієвих каналів, що зв'язується з ним. У здорових добровольців мінімально ефективна доза глімепіриду становить 0,6 мг. Ефект глімепіриду є дозозалежним та відтворюваним. Фізіологічна реакція на фізичне навантаження (зниження секреції інсуліну) прийому глімепіриду зберігається. Відсутні достовірні відмінності в ефекті, залежно від того, був прийнятий препарат за 30 хв до їди або безпосередньо перед їдою.У пацієнтів з цукровим діабетом може бути досягнуто достатнього метаболічного контролю протягом 24 годин при одноразовому прийомі препарату. У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 4-79 мл/хв) також може бути досягнутий достатній метаболічний контроль. Комбінована терапія із метформіном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальної дози глімепіриду може бути розпочато комбіновану терапію глімепіридом та метформіном. У двох дослідженнях при проведенні комбінованої терапії було доведено покращення метаболічного контролю порівняно з таким при лікуванні кожним із препаратів окремо. Комбінована терапія з інсуліном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальних доз глімепіриду може бути розпочато одночасну терапію інсуліном. У двох дослідженнях при застосуванні цієї комбінації було досягнуто таке ж поліпшення метаболічного контролю, як і при застосуванні тільки одного інсуліну; однак, при комбінованій терапії потрібна нижча доза інсуліну. Застосування у дітей. Є недостатня кількість даних щодо довгострокової ефективності та безпеки застосування препарату у дітей.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.ІнструкціяПрепарат застосовують внутрішньо. Початкову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на підставі результатів регулярного контролю концентрації глюкози у крові. Час та кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають один прийом безпосередньо перед або під час щільного сніданку, або першого основного прийому їжі. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Діамериду. Лікування препаратом Діамерид тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу, при неефективності раніше призначеної дієти та фізичного навантаження. При неефективності монотерапії глімепіридом можливе його застосування у комбінованій терапії з метформіном або інсуліном.Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та розвитком гіпоглікемії (у тому числі інфекційні захворювання); лейкопенія; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок (у тому числі хворі, що перебувають на гемодіалізі); підвищена чутливість до глімепіриду або до якогось неактивного компонента препарату, до інших похідних сульфонілсечовини або до сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості); непереносимість лактози, лактазна недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяПротипоказано: вагітність та період годування груддю, вік до 18 років.Побічна діяЗ боку обміну речовин: можливий розвиток гіпоглікемічних реакцій. Ці реакції, головним чином, виникають незабаром після прийому препарату, можуть мати важку форму та перебіг і їх не завжди вдається легко усунути. Розвиток цих симптомів залежить від індивідуальних факторів, таких як особливості харчування та дозування. З боку органу зору: під час лікування (особливо на початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, зумовлені зміною концентрації глюкози в крові. З боку травної системи: нудота, блювання, відчуття тяжкості або дискомфорту в епігастрії, біль у животі, діарея, що дуже рідко призводять до припинення лікування; підвищення активності печінкових ферментів, холестаз, жовтяниця, гепатит (до розвитку печінкової недостатності). З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (від помірної до тяжкої), лейкопенія, гемолітична або апластична анемія, еритроцитопенію, гранулоцитопенію, агранулоцитоз та панцитопенію. Алергічні реакції: можлива поява кропив'янки (свербіж, висипання на шкірі). Такі реакції бувають, як правило, помірно вираженими, але можуть прогресувати, супроводжуючись падінням артеріального тиску, задишкою, аж до розвитку анафілактичного шоку. З появою кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами або іншими сульфонамідами, також можливий розвиток алергічного васкуліту. Дерматологічні реакції: в окремих випадках – фотосенсибілізація, пізня шкірна порфірія. Інші: в окремих випадках – головний біль, астенія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування глімепіриду з деякими лікарськими засобами може спричинити як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії препарату. Тому інші лікарські препарати можна приймати лише після погодження з лікарем. Посилення гіпоглікемічної дії та пов'язаний з цим можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з інсуліном, метформіном або іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами АПФ, аллопуринолом, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими омофами, , фибратами, флуоксетином, симпатолитиками (гуанетидином), ингибиторами МАО, миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральном введении в высоких дозах), фенилбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хинолоновыми антибиотиками, салицилатами и аминосалициловой кислотой, сульфинпиразоном, некоторыми сульфаниламидами пролонгированного действия, тетрациклинами, тритокваліном, флуконазолом. Послаблення гіпоглікемічної дії і пов'язане з цим, підвищення концентрації глюкози в крові може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з ацетазоламідом, барбітуратами, глюкокортикостероїдами, діазоксидом, салуретиками, тіазидними діуретиками, епінефрином та іншими симпатоміметичними засобами, глюкам кислотою (у високих дозах) та похідними нікотинової кислоти, естрогенами та прогестагенами, похідними фенотіазину, в т.ч. хлорпромазином, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, солями літію. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, клонідин та резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Під дією бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну, можливе послаблення або відсутність клінічних ознак гіпоглікемії. На тлі прийому глімепіриду може спостерігатись посилення або ослаблення дії похідних кумарину. При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.Спосіб застосування та дозиНа початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз на добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу як підтримуючу. У разі відсутності глікемічного контролю, добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг на добу ефективні лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг.ПередозуванняСимптоми: після внутрішнього застосування глімепіриду у високій дозі можливий розвиток гіпоглікемії, тривалістю від 12 годин до 72 годин, яка може повторитися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. Найчастіше рекомендується спостереження за умов стаціонару. Симптоми гіпоглікемії: посилення потовиділення, відчуття тривоги, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, біль у ділянці серця, аритмія, головний біль, запаморочення, різке підвищення апетиту, нудота, блювання, апатія, сонливість, неспокій, агресивність, порушення концентрації , сплутаність свідомості, тремор, парези, порушення чутливості, судоми центрального генезу Іноді клінічна картина гіпоглікемії може нагадувати інсульт. Можливий розвиток коми. Лікування: індукція блювання, рясне пиття з активованим вугіллям (адсорбентом) та натрію пікосульфатом (проносним). При прийомі великої кількості препарату показано промивання шлунка з наступним прийомом натрію пікосульфату та активованого вугілля. Слід якнайшвидше розпочати введення декстрози, при необхідності - внутрішньовенно струминно 50 мл 40% розчину, з подальшим інфузійним введенням 10% розчину, з ретельним моніторуванням концентрації глюкози в крові. Надалі проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДіамерид слід приймати у рекомендованих дозах та у призначений час. Помилки застосування препарату, наприклад, пропуск прийому, ніколи не можна усувати за допомогою наступного прийому вищої дози. Лікар і хворий повинні заздалегідь обговорити заходи, які слід вживати у разі таких помилок (наприклад, пропуск прийому препарату або їди) або в ситуаціях, коли неможливе застосування чергової дози препарату у встановлений час. Хворий повинен негайно інформувати лікаря у разі прийому надто високої дози препарату. Розвиток гіпоглікемії у пацієнта після прийому Діамеріду у дозі 1 мг на добу означає можливість контролю глікемії виключно за допомогою дієти. При досягненні компенсації цукрового діабету типу 2 підвищується чутливість до інсуліну. У зв'язку з цим у процесі лікування може знизитись потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідно тимчасово зменшити дозу або скасувати Діамерид. Корекцію дози слід проводити також при зміні маси тіла хворого, його способу життя або при появі інших факторів, що сприяють підвищенню ризику розвитку гіпо-або гіперглікемії. Адекватна дієта, регулярні та достатні фізичні вправи та, при необхідності, зниження маси тіла мають таке ж важливе значення для досягнення оптимального контролю вмісту глюкози в крові, як і регулярний прийом глімепіриду. Клінічними симптомами гіперглікемії є: збільшення частоти сечовипускань, сильна спрага, сухість у роті та сухість шкірних покривів. У перші тижні лікування може підвищитись ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо ретельного спостереження за хворим. На фоні лікування Діамерідом при нерегулярному прийомі їжі або пропуску їжі може розвинутися гіпоглікемія. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, відносяться: Небажання або (особливо у похилому віці) недостатня здатність хворого до співпраці з лікарем; неповноцінне, нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування, зміна звичної дієти; дисбаланс між фізичним навантаженням та споживанням вуглеводів; вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропуском їди; порушення функції нирок; тяжке порушення функції печінки; передозування глімепіриду; деякі некомпенсовані захворювання ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін (наприклад, порушення функції щитовидної залози, гіпофізарна недостатність або недостатність кори надниркових залоз); одночасне застосування деяких інших лікарських засобів. Лікар повинен бути поінформований про зазначені вище фактори та епізоди гіпоглікемії, оскільки вони вимагають особливо строгого спостереження за хворим. За наявності таких факторів, що підвищують ризик розвитку гіпоглікемії, слід скоригувати дозу глімепіриду чи всю схему лікування. Це необхідно зробити також у разі інтеркурентного захворювання чи зміни способу життя хворого. Симптоми гіпоглікемії можуть бути згладжені або зовсім відсутні у пацієнтів похилого віку, у хворих з вегетативною нейропатією або отримують одночасне лікування бета-адреноблокаторами, клонідином, резерпіном, гуанетидином. Гіпоглікемія майже завжди може бути швидко купована негайним прийомом вуглеводів (глюкози або цукру, наприклад у вигляді шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю). У зв'язку з цим пацієнт повинен мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру). Цукрозамінники неефективні при лікуванні гіпоглікемії. З досвіду застосування інших препаратів сульфонілсечовини відомо, що незважаючи на початковий успіх усунення гіпоглікемії, можливий її рецидив. У зв'язку з цим, необхідне безперервне та ретельне спостереження за хворим. Тяжка гіпоглікемія вимагає негайного лікування під наглядом лікаря, а за певних обставин та госпіталізації хворого. Якщо хворого на цукровий діабет лікують різні лікарі (наприклад, під час перебування у лікарні після нещасного випадку, при захворюванні у вихідні дні), він повинен обов'язково повідомити їх про своє захворювання та попереднє лікування. Під час лікування препаратом Діамерид потрібне проведення регулярного контролю функції печінки та картини периферичної крові (особливо кількості лейкоцитів та тромбоцитів). У стресових ситуаціях (наприклад, при травмі, хірургічному втручанні, інфекційних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою) може виникнути потреба у тимчасовому переведенні хворого на інсулінотерапію. Відсутня досвід застосування глімепіриду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок та печінки показано переведення на інсулінотерапію. Під час лікування глімепіридом необхідний регулярний контроль концентрації глюкози у крові, а також концентрації глікозильованого гемоглобіну. Окремі побічні реакції (важка гіпоглікемія, серйозні зміни картини крові, важкі алергічні реакції, печінкова недостатність) можуть за певних обставин становити загрозу для життя пацієнта. У разі розвитку небажаних або тяжких реакцій пацієнт повинен відразу ж інформувати про них лікаря і в жодному разі не продовжувати прийом препарату без його рекомендації. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. На початку лікування, при переході з одного лікарського засобу на інше, або при нерегулярному прийомі препарату Діамерид може виникати, обумовлене гіпо-або гіперглікемією, зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій хворого. Це може негативно позначитися на здатності до керування автотранспортом або управління різними машинами і механізмами. Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для попередження розвитку гіпоглікемії та гіперглікемії при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії. У таких випадках слід розглянути доцільність виконання подібних робіт.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: глімепірид у перерахунку на 100% речовину – 1 мг, 2 мг, 3 мг або 4 мг. допоміжні речовини: лактози моногідрат 78,68 мг; 77,67 мг; 156,36 мг або 155,34 мг, повідон 2,5 мг; 2,5 мг; 5 мг або 5 мг, полоксамер 0,5 мг; 0,5 мг; 1 мг або 1 мг, кроскармеллозу натрію 4,7 мг; 4,7 мг; 9,4 мг або 9,4 мг, целюлоза мікрокристалічна 12 мг; 12 мг; 24 мг або 24 мг, стеарат магнію 0,6 мг; 0,6 мг; 1,2 мг або 1,2 мг, барвник заліза оксид червоний 0,02 мг або 0,04 мг (для таблеток з дозуванням 1 мг і 3 мг), барвник заліза оксид жовтий 0,03 мг або 0,06 мг (для таблеток з дозуванням 2 мг та 4 мг) відповідно. 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат – похідне сульфонілсечовини III покоління. Глімепірид діє, головним чином, стимулюючи секрецію та вивільнення інсуліну з β-клітин підшлункової залози (панкреатична дія). Як і в інших похідних сульфонілсечовини, в основі цього ефекту лежить збільшення реакції β-клітин підшлункової залози на фізіологічну стимуляцію глюкозою, при цьому кількість інсуліну, що секретується, значно менше, ніж при дії традиційних препаратів - похідних сульфонілсечовини. Найменший стимулюючий вплив глімепіриду на секрецію інсуліну забезпечує менший ризик розвитку гіпоглікемії. На додаток до цього, глімепірид має позапанкреатичну дію - здатність покращувати чутливість периферичних тканин (м'язової, жирової) до дії власного інсуліну, знижувати поглинання інсуліну печінкою; інгібує продукцію глюкози у печінці. Глімепірид вибірково інгібує ЦОГ і знижує перетворення арахідонової кислоти на тромбоксан А2, який сприяє агрегації тромбоцитів, таким чином чинить антиагрегантну дію. Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує концентрацію малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окиснення ліпідів, це сприяє антиатерогенній дії препарату. Глімепірид підвищує рівень ендогенного α-токоферолу, активність каталази, глутатіон-пероксидази та супероксиддисмутази, що сприяє зниженню вираженості окисного стресу в організмі хворого, який постійно присутній при цукровому діабеті 2 типу.ФармакокінетикаВсмоктування. При багаторазовому прийомі глімепіриду у добовій дозі 4 мг Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 2.5 год та становить 432 нг/мл; існує лінійне співвідношення між дозою та Cmax, а також між дозою та AUC. При внутрішньому прийомі глімепіриду його біодоступність становить близько 100%. Прийом їжі не істотно впливає на всмоктування, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції. Розподіл. Для глімепіриду характерний дуже незначний Vd (близько 8.8 л), приблизно рівний Vd альбуміну, високий рівень зв'язування з білками плазми (більше 99%) та низький кліренс (близько 48 мл/хв). Глімепірид проникає у грудне молоко та через плацентарний бар'єр. Препарат погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виведення. Після одноразового прийому глімепіриду внутрішньо нирками виводиться 58% і через кишечник – 35%. Незмінена речовина у сечі не виявлялося. T1/2 при плазмових концентраціях препарату у сироватці, що відповідають багаторазовому прийому, становить 5-8 годин. Після прийому у високих дозах T1/2 дещо збільшується. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів з порушеннями функції нирок спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено швидшим виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білками плазми. Таким чином, у даної категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.ФармакодинамікаГлімепірид знижує концентрацію глюкози в крові, головним чином за рахунок стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Його ефект переважно пов'язаний із покращенням здатності бета-клітин підшлункової залози реагувати на фізіологічну стимуляцію глюкозою. У порівнянні з глібенкламідом прийом низьких доз глімепіриду викликає вивільнення меншої кількості інсуліну при досягненні приблизно однакового зниження концентрації глюкози в крові. Цей факт свідчить про наявність у глімепіриду екстрапанкреатичних гіпоглікемічних ефектів (підвищення чутливості тканин до інсуліну та інсуліноміметичний ефект). Секреція інсуліну. Як і всі інші похідні сульфонілсечовини, глімепірид регулює секрецію інсуліну за рахунок взаємодії з АТФ-чутливими калієвими каналами на мембранах бета-клітин. На відміну від інших похідних сульфонілсечовини глімепірид вибірково зв'язується з білком з молекулярною масою 65 кілодальтон (kDa), що знаходиться в мембранах бета-клітин підшлункової залози. Це взаємодія глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, регулює відкриття або закриття АТФ-чутливих калієвих каналів. Глімепірид закриває калієві канали. Це викликає деполяризацію бета-клітин і призводить до відкриття вольтаж-чутливих кальцієвих каналів та надходження кальцію всередину клітини. У результаті підвищення внутрішньоклітинної концентрації кальцію активує секрецію інсуліну шляхом екзоцитозу.Глімепірид набагато швидше і відповідно частіше вступає у зв'язок і вивільняється зі зв'язку з білком, що зв'язується з ним, ніж глибенкламід. Передбачається, що ця властивість високої швидкості обміну глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, обумовлює його виражений ефект сенсибілізації бета-клітин до глюкози та їх захист від десенсибілізації та передчасного виснаження. Ефект підвищення чутливості тканин до інсуліну. Глімепірид посилює ефекти інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами. Інсуліноміметичний ефект. Глімепірид має ефекти, подібні до ефектів інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами і вихід глюкози з печінки. Поглинання глюкози периферичними тканинами здійснюється шляхом її транспортування всередину м'язових клітин та адипоцитів. Глімепірид безпосередньо збільшує кількість транспортуючих глюкозу молекул у плазмових мембранах м'язових клітин та адипоцитах. Підвищення надходження всередину клітин глюкози призводить до активації глікозил-фосфатидилінозитол-специфічної фосфоліпази С. Внаслідок цього внутрішньоклітинна концентрація знижується, викликаючи зменшення активності протеїнкінази А, що, у свою чергу, призводить до стимуляції метаболізму глюкози.Глімепірид інгібує вихід глюкози з печінки за рахунок збільшення концентрації фруктозо-2,6-біфосфату, що інгібує глюконеогенез. Вплив на агрегацію тромбоцитів. Глімепірид зменшує агрегацію тромбоцитів in vitro та in vivo. Цей ефект, мабуть, пов'язаний із селективним пригніченням циклооксигенази, яка відповідає за утворення тромбоксану А, важливого ендогенного фактора агрегації тромбоцитів. Антиатерогенна дія препарату. Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує вміст малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окиснення ліпідів. У тварин глімепірид призводить до значного зменшення утворення атеросклеротичних бляшок. Зниження виразності окисного стресу, який постійно присутній у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Глімепірид підвищує вміст ендогенного α-токоферолу, активність каталази, глутатіонпероксидази та супероксиддисмутази. Серцево-судинні ефекти. Через АТФ-чутливі калієві канали похідні сульфонілсечовини також впливають на серцево-судинну систему. У порівнянні з традиційними похідними сульфонілсечовини, глімепірид має достовірно менший ефект на серцево-судинну систему, що може пояснюватися специфічною природою його взаємодії з білком АТФ-чутливих калієвих каналів, що зв'язується з ним. У здорових добровольців мінімально ефективна доза глімепіриду становить 0,6 мг. Ефект глімепіриду є дозозалежним та відтворюваним. Фізіологічна реакція на фізичне навантаження (зниження секреції інсуліну) прийому глімепіриду зберігається. Відсутні достовірні відмінності в ефекті, залежно від того, був прийнятий препарат за 30 хв до їди або безпосередньо перед їдою.У пацієнтів з цукровим діабетом може бути досягнуто достатнього метаболічного контролю протягом 24 годин при одноразовому прийомі препарату. У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 4-79 мл/хв) також може бути досягнутий достатній метаболічний контроль. Комбінована терапія із метформіном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальної дози глімепіриду може бути розпочато комбіновану терапію глімепіридом та метформіном. У двох дослідженнях при проведенні комбінованої терапії було доведено покращення метаболічного контролю порівняно з таким при лікуванні кожним із препаратів окремо. Комбінована терапія з інсуліном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальних доз глімепіриду може бути розпочато одночасну терапію інсуліном. У двох дослідженнях при застосуванні цієї комбінації було досягнуто таке ж поліпшення метаболічного контролю, як і при застосуванні тільки одного інсуліну; однак, при комбінованій терапії потрібна нижча доза інсуліну. Застосування у дітей. Є недостатня кількість даних щодо довгострокової ефективності та безпеки застосування препарату у дітей.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.ІнструкціяПрепарат застосовують внутрішньо. Початкову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на підставі результатів регулярного контролю концентрації глюкози у крові. Час та кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають один прийом безпосередньо перед або під час щільного сніданку, або першого основного прийому їжі. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Діамериду. Лікування препаратом Діамерид тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу, при неефективності раніше призначеної дієти та фізичного навантаження. При неефективності монотерапії глімепіридом можливе його застосування у комбінованій терапії з метформіном або інсуліном.Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та розвитком гіпоглікемії (у тому числі інфекційні захворювання); лейкопенія; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок (у тому числі хворі, що перебувають на гемодіалізі); підвищена чутливість до глімепіриду або до якогось неактивного компонента препарату, до інших похідних сульфонілсечовини або до сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості); непереносимість лактози, лактазна недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяПротипоказано: вагітність та період годування груддю, вік до 18 років.Побічна діяЗ боку обміну речовин: можливий розвиток гіпоглікемічних реакцій. Ці реакції, головним чином, виникають незабаром після прийому препарату, можуть мати важку форму та перебіг і їх не завжди вдається легко усунути. Розвиток цих симптомів залежить від індивідуальних факторів, таких як особливості харчування та дозування. З боку органу зору: під час лікування (особливо на початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, зумовлені зміною концентрації глюкози в крові. З боку травної системи: нудота, блювання, відчуття тяжкості або дискомфорту в епігастрії, біль у животі, діарея, що дуже рідко призводять до припинення лікування; підвищення активності печінкових ферментів, холестаз, жовтяниця, гепатит (до розвитку печінкової недостатності). З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (від помірної до тяжкої), лейкопенія, гемолітична або апластична анемія, еритроцитопенію, гранулоцитопенію, агранулоцитоз та панцитопенію. Алергічні реакції: можлива поява кропив'янки (свербіж, висипання на шкірі). Такі реакції бувають, як правило, помірно вираженими, але можуть прогресувати, супроводжуючись падінням артеріального тиску, задишкою, аж до розвитку анафілактичного шоку. З появою кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами або іншими сульфонамідами, також можливий розвиток алергічного васкуліту. Дерматологічні реакції: в окремих випадках – фотосенсибілізація, пізня шкірна порфірія. Інші: в окремих випадках – головний біль, астенія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування глімепіриду з деякими лікарськими засобами може спричинити як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії препарату. Тому інші лікарські препарати можна приймати лише після погодження з лікарем. Посилення гіпоглікемічної дії та пов'язаний з цим можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з інсуліном, метформіном або іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами АПФ, аллопуринолом, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими омофами, , фибратами, флуоксетином, симпатолитиками (гуанетидином), ингибиторами МАО, миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральном введении в высоких дозах), фенилбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хинолоновыми антибиотиками, салицилатами и аминосалициловой кислотой, сульфинпиразоном, некоторыми сульфаниламидами пролонгированного действия, тетрациклинами, тритокваліном, флуконазолом. Послаблення гіпоглікемічної дії і пов'язане з цим, підвищення концентрації глюкози в крові може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з ацетазоламідом, барбітуратами, глюкокортикостероїдами, діазоксидом, салуретиками, тіазидними діуретиками, епінефрином та іншими симпатоміметичними засобами, глюкам кислотою (у високих дозах) та похідними нікотинової кислоти, естрогенами та прогестагенами, похідними фенотіазину, в т.ч. хлорпромазином, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, солями літію. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, клонідин та резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Під дією бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну, можливе послаблення або відсутність клінічних ознак гіпоглікемії. На тлі прийому глімепіриду може спостерігатись посилення або ослаблення дії похідних кумарину. При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.Спосіб застосування та дозиНа початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз на добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу як підтримуючу. У разі відсутності глікемічного контролю, добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг на добу ефективні лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг.ПередозуванняСимптоми: після внутрішнього застосування глімепіриду у високій дозі можливий розвиток гіпоглікемії, тривалістю від 12 годин до 72 годин, яка може повторитися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. Найчастіше рекомендується спостереження за умов стаціонару. Симптоми гіпоглікемії: посилення потовиділення, відчуття тривоги, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, біль у ділянці серця, аритмія, головний біль, запаморочення, різке підвищення апетиту, нудота, блювання, апатія, сонливість, неспокій, агресивність, порушення концентрації , сплутаність свідомості, тремор, парези, порушення чутливості, судоми центрального генезу Іноді клінічна картина гіпоглікемії може нагадувати інсульт. Можливий розвиток коми. Лікування: індукція блювання, рясне пиття з активованим вугіллям (адсорбентом) та натрію пікосульфатом (проносним). При прийомі великої кількості препарату показано промивання шлунка з наступним прийомом натрію пікосульфату та активованого вугілля. Слід якнайшвидше розпочати введення декстрози, при необхідності - внутрішньовенно струминно 50 мл 40% розчину, з подальшим інфузійним введенням 10% розчину, з ретельним моніторуванням концентрації глюкози в крові. Надалі проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДіамерид слід приймати у рекомендованих дозах та у призначений час. Помилки застосування препарату, наприклад, пропуск прийому, ніколи не можна усувати за допомогою наступного прийому вищої дози. Лікар і хворий повинні заздалегідь обговорити заходи, які слід вживати у разі таких помилок (наприклад, пропуск прийому препарату або їди) або в ситуаціях, коли неможливе застосування чергової дози препарату у встановлений час. Хворий повинен негайно інформувати лікаря у разі прийому надто високої дози препарату. Розвиток гіпоглікемії у пацієнта після прийому Діамеріду у дозі 1 мг на добу означає можливість контролю глікемії виключно за допомогою дієти. При досягненні компенсації цукрового діабету типу 2 підвищується чутливість до інсуліну. У зв'язку з цим у процесі лікування може знизитись потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідно тимчасово зменшити дозу або скасувати Діамерид. Корекцію дози слід проводити також при зміні маси тіла хворого, його способу життя або при появі інших факторів, що сприяють підвищенню ризику розвитку гіпо-або гіперглікемії. Адекватна дієта, регулярні та достатні фізичні вправи та, при необхідності, зниження маси тіла мають таке ж важливе значення для досягнення оптимального контролю вмісту глюкози в крові, як і регулярний прийом глімепіриду. Клінічними симптомами гіперглікемії є: збільшення частоти сечовипускань, сильна спрага, сухість у роті та сухість шкірних покривів. У перші тижні лікування може підвищитись ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо ретельного спостереження за хворим. На фоні лікування Діамерідом при нерегулярному прийомі їжі або пропуску їжі може розвинутися гіпоглікемія. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, відносяться: Небажання або (особливо у похилому віці) недостатня здатність хворого до співпраці з лікарем; неповноцінне, нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування, зміна звичної дієти; дисбаланс між фізичним навантаженням та споживанням вуглеводів; вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропуском їди; порушення функції нирок; тяжке порушення функції печінки; передозування глімепіриду; деякі некомпенсовані захворювання ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін (наприклад, порушення функції щитовидної залози, гіпофізарна недостатність або недостатність кори надниркових залоз); одночасне застосування деяких інших лікарських засобів. Лікар повинен бути поінформований про зазначені вище фактори та епізоди гіпоглікемії, оскільки вони вимагають особливо строгого спостереження за хворим. За наявності таких факторів, що підвищують ризик розвитку гіпоглікемії, слід скоригувати дозу глімепіриду чи всю схему лікування. Це необхідно зробити також у разі інтеркурентного захворювання чи зміни способу життя хворого. Симптоми гіпоглікемії можуть бути згладжені або зовсім відсутні у пацієнтів похилого віку, у хворих з вегетативною нейропатією або отримують одночасне лікування бета-адреноблокаторами, клонідином, резерпіном, гуанетидином. Гіпоглікемія майже завжди може бути швидко купована негайним прийомом вуглеводів (глюкози або цукру, наприклад у вигляді шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю). У зв'язку з цим пацієнт повинен мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру). Цукрозамінники неефективні при лікуванні гіпоглікемії. З досвіду застосування інших препаратів сульфонілсечовини відомо, що незважаючи на початковий успіх усунення гіпоглікемії, можливий її рецидив. У зв'язку з цим, необхідне безперервне та ретельне спостереження за хворим. Тяжка гіпоглікемія вимагає негайного лікування під наглядом лікаря, а за певних обставин та госпіталізації хворого. Якщо хворого на цукровий діабет лікують різні лікарі (наприклад, під час перебування у лікарні після нещасного випадку, при захворюванні у вихідні дні), він повинен обов'язково повідомити їх про своє захворювання та попереднє лікування. Під час лікування препаратом Діамерид потрібне проведення регулярного контролю функції печінки та картини периферичної крові (особливо кількості лейкоцитів та тромбоцитів). У стресових ситуаціях (наприклад, при травмі, хірургічному втручанні, інфекційних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою) може виникнути потреба у тимчасовому переведенні хворого на інсулінотерапію. Відсутня досвід застосування глімепіриду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок та печінки показано переведення на інсулінотерапію. Під час лікування глімепіридом необхідний регулярний контроль концентрації глюкози у крові, а також концентрації глікозильованого гемоглобіну. Окремі побічні реакції (важка гіпоглікемія, серйозні зміни картини крові, важкі алергічні реакції, печінкова недостатність) можуть за певних обставин становити загрозу для життя пацієнта. У разі розвитку небажаних або тяжких реакцій пацієнт повинен відразу ж інформувати про них лікаря і в жодному разі не продовжувати прийом препарату без його рекомендації. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. На початку лікування, при переході з одного лікарського засобу на інше, або при нерегулярному прийомі препарату Діамерид може виникати, обумовлене гіпо-або гіперглікемією, зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій хворого. Це може негативно позначитися на здатності до керування автотранспортом або управління різними машинами і механізмами. Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для попередження розвитку гіпоглікемії та гіперглікемії при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії. У таких випадках слід розглянути доцільність виконання подібних робіт.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: глімепірид у перерахунку на 100% речовину – 1 мг, 2 мг, 3 мг або 4 мг. допоміжні речовини: лактози моногідрат 78,68 мг; 77,67 мг; 156,36 мг або 155,34 мг, повідон 2,5 мг; 2,5 мг; 5 мг або 5 мг, полоксамер 0,5 мг; 0,5 мг; 1 мг або 1 мг, кроскармеллозу натрію 4,7 мг; 4,7 мг; 9,4 мг або 9,4 мг, целюлоза мікрокристалічна 12 мг; 12 мг; 24 мг або 24 мг, стеарат магнію 0,6 мг; 0,6 мг; 1,2 мг або 1,2 мг, барвник заліза оксид червоний 0,02 мг або 0,04 мг (для таблеток з дозуванням 1 мг і 3 мг), барвник заліза оксид жовтий 0,03 мг або 0,06 мг (для таблеток з дозуванням 2 мг та 4 мг) відповідно. 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат – похідне сульфонілсечовини III покоління. Глімепірид діє, головним чином, стимулюючи секрецію та вивільнення інсуліну з β-клітин підшлункової залози (панкреатична дія). Як і в інших похідних сульфонілсечовини, в основі цього ефекту лежить збільшення реакції β-клітин підшлункової залози на фізіологічну стимуляцію глюкозою, при цьому кількість інсуліну, що секретується, значно менше, ніж при дії традиційних препаратів - похідних сульфонілсечовини. Найменший стимулюючий вплив глімепіриду на секрецію інсуліну забезпечує менший ризик розвитку гіпоглікемії. На додаток до цього, глімепірид має позапанкреатичну дію - здатність покращувати чутливість периферичних тканин (м'язової, жирової) до дії власного інсуліну, знижувати поглинання інсуліну печінкою; інгібує продукцію глюкози у печінці. Глімепірид вибірково інгібує ЦОГ і знижує перетворення арахідонової кислоти на тромбоксан А2, який сприяє агрегації тромбоцитів, таким чином чинить антиагрегантну дію. Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує концентрацію малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окиснення ліпідів, це сприяє антиатерогенній дії препарату. Глімепірид підвищує рівень ендогенного α-токоферолу, активність каталази, глутатіон-пероксидази та супероксиддисмутази, що сприяє зниженню вираженості окисного стресу в організмі хворого, який постійно присутній при цукровому діабеті 2 типу.ФармакокінетикаВсмоктування. При багаторазовому прийомі глімепіриду у добовій дозі 4 мг Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 2.5 год та становить 432 нг/мл; існує лінійне співвідношення між дозою та Cmax, а також між дозою та AUC. При внутрішньому прийомі глімепіриду його біодоступність становить близько 100%. Прийом їжі не істотно впливає на всмоктування, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції. Розподіл. Для глімепіриду характерний дуже незначний Vd (близько 8.8 л), приблизно рівний Vd альбуміну, високий рівень зв'язування з білками плазми (більше 99%) та низький кліренс (близько 48 мл/хв). Глімепірид проникає у грудне молоко та через плацентарний бар'єр. Препарат погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виведення. Після одноразового прийому глімепіриду внутрішньо нирками виводиться 58% і через кишечник – 35%. Незмінена речовина у сечі не виявлялося. T1/2 при плазмових концентраціях препарату у сироватці, що відповідають багаторазовому прийому, становить 5-8 годин. Після прийому у високих дозах T1/2 дещо збільшується. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів з порушеннями функції нирок спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено швидшим виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білками плазми. Таким чином, у даної категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.ФармакодинамікаГлімепірид знижує концентрацію глюкози в крові, головним чином за рахунок стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Його ефект переважно пов'язаний із покращенням здатності бета-клітин підшлункової залози реагувати на фізіологічну стимуляцію глюкозою. У порівнянні з глібенкламідом прийом низьких доз глімепіриду викликає вивільнення меншої кількості інсуліну при досягненні приблизно однакового зниження концентрації глюкози в крові. Цей факт свідчить про наявність у глімепіриду екстрапанкреатичних гіпоглікемічних ефектів (підвищення чутливості тканин до інсуліну та інсуліноміметичний ефект). Секреція інсуліну. Як і всі інші похідні сульфонілсечовини, глімепірид регулює секрецію інсуліну за рахунок взаємодії з АТФ-чутливими калієвими каналами на мембранах бета-клітин. На відміну від інших похідних сульфонілсечовини глімепірид вибірково зв'язується з білком з молекулярною масою 65 кілодальтон (kDa), що знаходиться в мембранах бета-клітин підшлункової залози. Це взаємодія глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, регулює відкриття або закриття АТФ-чутливих калієвих каналів. Глімепірид закриває калієві канали. Це викликає деполяризацію бета-клітин і призводить до відкриття вольтаж-чутливих кальцієвих каналів та надходження кальцію всередину клітини. У результаті підвищення внутрішньоклітинної концентрації кальцію активує секрецію інсуліну шляхом екзоцитозу.Глімепірид набагато швидше і відповідно частіше вступає у зв'язок і вивільняється зі зв'язку з білком, що зв'язується з ним, ніж глибенкламід. Передбачається, що ця властивість високої швидкості обміну глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, обумовлює його виражений ефект сенсибілізації бета-клітин до глюкози та їх захист від десенсибілізації та передчасного виснаження. Ефект підвищення чутливості тканин до інсуліну. Глімепірид посилює ефекти інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами. Інсуліноміметичний ефект. Глімепірид має ефекти, подібні до ефектів інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами і вихід глюкози з печінки. Поглинання глюкози периферичними тканинами здійснюється шляхом її транспортування всередину м'язових клітин та адипоцитів. Глімепірид безпосередньо збільшує кількість транспортуючих глюкозу молекул у плазмових мембранах м'язових клітин та адипоцитах. Підвищення надходження всередину клітин глюкози призводить до активації глікозил-фосфатидилінозитол-специфічної фосфоліпази С. Внаслідок цього внутрішньоклітинна концентрація знижується, викликаючи зменшення активності протеїнкінази А, що, у свою чергу, призводить до стимуляції метаболізму глюкози.Глімепірид інгібує вихід глюкози з печінки за рахунок збільшення концентрації фруктозо-2,6-біфосфату, що інгібує глюконеогенез. Вплив на агрегацію тромбоцитів. Глімепірид зменшує агрегацію тромбоцитів in vitro та in vivo. Цей ефект, мабуть, пов'язаний із селективним пригніченням циклооксигенази, яка відповідає за утворення тромбоксану А, важливого ендогенного фактора агрегації тромбоцитів. Антиатерогенна дія препарату. Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує вміст малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окиснення ліпідів. У тварин глімепірид призводить до значного зменшення утворення атеросклеротичних бляшок. Зниження виразності окисного стресу, який постійно присутній у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Глімепірид підвищує вміст ендогенного α-токоферолу, активність каталази, глутатіонпероксидази та супероксиддисмутази. Серцево-судинні ефекти. Через АТФ-чутливі калієві канали похідні сульфонілсечовини також впливають на серцево-судинну систему. У порівнянні з традиційними похідними сульфонілсечовини, глімепірид має достовірно менший ефект на серцево-судинну систему, що може пояснюватися специфічною природою його взаємодії з білком АТФ-чутливих калієвих каналів, що зв'язується з ним. У здорових добровольців мінімально ефективна доза глімепіриду становить 0,6 мг. Ефект глімепіриду є дозозалежним та відтворюваним. Фізіологічна реакція на фізичне навантаження (зниження секреції інсуліну) прийому глімепіриду зберігається. Відсутні достовірні відмінності в ефекті, залежно від того, був прийнятий препарат за 30 хв до їди або безпосередньо перед їдою.У пацієнтів з цукровим діабетом може бути досягнуто достатнього метаболічного контролю протягом 24 годин при одноразовому прийомі препарату. У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 4-79 мл/хв) також може бути досягнутий достатній метаболічний контроль. Комбінована терапія із метформіном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальної дози глімепіриду може бути розпочато комбіновану терапію глімепіридом та метформіном. У двох дослідженнях при проведенні комбінованої терапії було доведено покращення метаболічного контролю порівняно з таким при лікуванні кожним із препаратів окремо. Комбінована терапія з інсуліном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальних доз глімепіриду може бути розпочато одночасну терапію інсуліном. У двох дослідженнях при застосуванні цієї комбінації було досягнуто таке ж поліпшення метаболічного контролю, як і при застосуванні тільки одного інсуліну; однак, при комбінованій терапії потрібна нижча доза інсуліну. Застосування у дітей. Є недостатня кількість даних щодо довгострокової ефективності та безпеки застосування препарату у дітей.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.ІнструкціяПрепарат застосовують внутрішньо. Початкову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на підставі результатів регулярного контролю концентрації глюкози у крові. Час та кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають один прийом безпосередньо перед або під час щільного сніданку, або першого основного прийому їжі. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Діамериду. Лікування препаратом Діамерид тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу, при неефективності раніше призначеної дієти та фізичного навантаження. При неефективності монотерапії глімепіридом можливе його застосування у комбінованій терапії з метформіном або інсуліном.Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та розвитком гіпоглікемії (у тому числі інфекційні захворювання); лейкопенія; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок (у тому числі хворі, що перебувають на гемодіалізі); підвищена чутливість до глімепіриду або до якогось неактивного компонента препарату, до інших похідних сульфонілсечовини або до сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості); непереносимість лактози, лактазна недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяПротипоказано: вагітність та період годування груддю, вік до 18 років.Побічна діяЗ боку обміну речовин: можливий розвиток гіпоглікемічних реакцій. Ці реакції, головним чином, виникають незабаром після прийому препарату, можуть мати важку форму та перебіг і їх не завжди вдається легко усунути. Розвиток цих симптомів залежить від індивідуальних факторів, таких як особливості харчування та дозування. З боку органу зору: під час лікування (особливо на початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, зумовлені зміною концентрації глюкози в крові. З боку травної системи: нудота, блювання, відчуття тяжкості або дискомфорту в епігастрії, біль у животі, діарея, що дуже рідко призводять до припинення лікування; підвищення активності печінкових ферментів, холестаз, жовтяниця, гепатит (до розвитку печінкової недостатності). З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (від помірної до тяжкої), лейкопенія, гемолітична або апластична анемія, еритроцитопенію, гранулоцитопенію, агранулоцитоз та панцитопенію. Алергічні реакції: можлива поява кропив'янки (свербіж, висипання на шкірі). Такі реакції бувають, як правило, помірно вираженими, але можуть прогресувати, супроводжуючись падінням артеріального тиску, задишкою, аж до розвитку анафілактичного шоку. З появою кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами або іншими сульфонамідами, також можливий розвиток алергічного васкуліту. Дерматологічні реакції: в окремих випадках – фотосенсибілізація, пізня шкірна порфірія. Інші: в окремих випадках – головний біль, астенія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування глімепіриду з деякими лікарськими засобами може спричинити як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії препарату. Тому інші лікарські препарати можна приймати лише після погодження з лікарем. Посилення гіпоглікемічної дії та пов'язаний з цим можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з інсуліном, метформіном або іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами АПФ, аллопуринолом, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими омофами, , фибратами, флуоксетином, симпатолитиками (гуанетидином), ингибиторами МАО, миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральном введении в высоких дозах), фенилбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хинолоновыми антибиотиками, салицилатами и аминосалициловой кислотой, сульфинпиразоном, некоторыми сульфаниламидами пролонгированного действия, тетрациклинами, тритокваліном, флуконазолом. Послаблення гіпоглікемічної дії і пов'язане з цим, підвищення концентрації глюкози в крові може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з ацетазоламідом, барбітуратами, глюкокортикостероїдами, діазоксидом, салуретиками, тіазидними діуретиками, епінефрином та іншими симпатоміметичними засобами, глюкам кислотою (у високих дозах) та похідними нікотинової кислоти, естрогенами та прогестагенами, похідними фенотіазину, в т.ч. хлорпромазином, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, солями літію. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, клонідин та резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Під дією бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну, можливе послаблення або відсутність клінічних ознак гіпоглікемії. На тлі прийому глімепіриду може спостерігатись посилення або ослаблення дії похідних кумарину. При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.Спосіб застосування та дозиНа початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз на добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу як підтримуючу. У разі відсутності глікемічного контролю, добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг на добу ефективні лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг.ПередозуванняСимптоми: після внутрішнього застосування глімепіриду у високій дозі можливий розвиток гіпоглікемії, тривалістю від 12 годин до 72 годин, яка може повторитися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. Найчастіше рекомендується спостереження за умов стаціонару. Симптоми гіпоглікемії: посилення потовиділення, відчуття тривоги, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, біль у ділянці серця, аритмія, головний біль, запаморочення, різке підвищення апетиту, нудота, блювання, апатія, сонливість, неспокій, агресивність, порушення концентрації , сплутаність свідомості, тремор, парези, порушення чутливості, судоми центрального генезу Іноді клінічна картина гіпоглікемії може нагадувати інсульт. Можливий розвиток коми. Лікування: індукція блювання, рясне пиття з активованим вугіллям (адсорбентом) та натрію пікосульфатом (проносним). При прийомі великої кількості препарату показано промивання шлунка з наступним прийомом натрію пікосульфату та активованого вугілля. Слід якнайшвидше розпочати введення декстрози, при необхідності - внутрішньовенно струминно 50 мл 40% розчину, з подальшим інфузійним введенням 10% розчину, з ретельним моніторуванням концентрації глюкози в крові. Надалі проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДіамерид слід приймати у рекомендованих дозах та у призначений час. Помилки застосування препарату, наприклад, пропуск прийому, ніколи не можна усувати за допомогою наступного прийому вищої дози. Лікар і хворий повинні заздалегідь обговорити заходи, які слід вживати у разі таких помилок (наприклад, пропуск прийому препарату або їди) або в ситуаціях, коли неможливе застосування чергової дози препарату у встановлений час. Хворий повинен негайно інформувати лікаря у разі прийому надто високої дози препарату. Розвиток гіпоглікемії у пацієнта після прийому Діамеріду у дозі 1 мг на добу означає можливість контролю глікемії виключно за допомогою дієти. При досягненні компенсації цукрового діабету типу 2 підвищується чутливість до інсуліну. У зв'язку з цим у процесі лікування може знизитись потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідно тимчасово зменшити дозу або скасувати Діамерид. Корекцію дози слід проводити також при зміні маси тіла хворого, його способу життя або при появі інших факторів, що сприяють підвищенню ризику розвитку гіпо-або гіперглікемії. Адекватна дієта, регулярні та достатні фізичні вправи та, при необхідності, зниження маси тіла мають таке ж важливе значення для досягнення оптимального контролю вмісту глюкози в крові, як і регулярний прийом глімепіриду. Клінічними симптомами гіперглікемії є: збільшення частоти сечовипускань, сильна спрага, сухість у роті та сухість шкірних покривів. У перші тижні лікування може підвищитись ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо ретельного спостереження за хворим. На фоні лікування Діамерідом при нерегулярному прийомі їжі або пропуску їжі може розвинутися гіпоглікемія. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, відносяться: Небажання або (особливо у похилому віці) недостатня здатність хворого до співпраці з лікарем; неповноцінне, нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування, зміна звичної дієти; дисбаланс між фізичним навантаженням та споживанням вуглеводів; вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропуском їди; порушення функції нирок; тяжке порушення функції печінки; передозування глімепіриду; деякі некомпенсовані захворювання ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін (наприклад, порушення функції щитовидної залози, гіпофізарна недостатність або недостатність кори надниркових залоз); одночасне застосування деяких інших лікарських засобів. Лікар повинен бути поінформований про зазначені вище фактори та епізоди гіпоглікемії, оскільки вони вимагають особливо строгого спостереження за хворим. За наявності таких факторів, що підвищують ризик розвитку гіпоглікемії, слід скоригувати дозу глімепіриду чи всю схему лікування. Це необхідно зробити також у разі інтеркурентного захворювання чи зміни способу життя хворого. Симптоми гіпоглікемії можуть бути згладжені або зовсім відсутні у пацієнтів похилого віку, у хворих з вегетативною нейропатією або отримують одночасне лікування бета-адреноблокаторами, клонідином, резерпіном, гуанетидином. Гіпоглікемія майже завжди може бути швидко купована негайним прийомом вуглеводів (глюкози або цукру, наприклад у вигляді шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю). У зв'язку з цим пацієнт повинен мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру). Цукрозамінники неефективні при лікуванні гіпоглікемії. З досвіду застосування інших препаратів сульфонілсечовини відомо, що незважаючи на початковий успіх усунення гіпоглікемії, можливий її рецидив. У зв'язку з цим, необхідне безперервне та ретельне спостереження за хворим. Тяжка гіпоглікемія вимагає негайного лікування під наглядом лікаря, а за певних обставин та госпіталізації хворого. Якщо хворого на цукровий діабет лікують різні лікарі (наприклад, під час перебування у лікарні після нещасного випадку, при захворюванні у вихідні дні), він повинен обов'язково повідомити їх про своє захворювання та попереднє лікування. Під час лікування препаратом Діамерид потрібне проведення регулярного контролю функції печінки та картини периферичної крові (особливо кількості лейкоцитів та тромбоцитів). У стресових ситуаціях (наприклад, при травмі, хірургічному втручанні, інфекційних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою) може виникнути потреба у тимчасовому переведенні хворого на інсулінотерапію. Відсутня досвід застосування глімепіриду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок та печінки показано переведення на інсулінотерапію. Під час лікування глімепіридом необхідний регулярний контроль концентрації глюкози у крові, а також концентрації глікозильованого гемоглобіну. Окремі побічні реакції (важка гіпоглікемія, серйозні зміни картини крові, важкі алергічні реакції, печінкова недостатність) можуть за певних обставин становити загрозу для життя пацієнта. У разі розвитку небажаних або тяжких реакцій пацієнт повинен відразу ж інформувати про них лікаря і в жодному разі не продовжувати прийом препарату без його рекомендації. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. На початку лікування, при переході з одного лікарського засобу на інше, або при нерегулярному прийомі препарату Діамерид може виникати, обумовлене гіпо-або гіперглікемією, зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій хворого. Це може негативно позначитися на здатності до керування автотранспортом або управління різними машинами і механізмами. Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для попередження розвитку гіпоглікемії та гіперглікемії при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії. У таких випадках слід розглянути доцільність виконання подібних робіт.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
176,00 грн
149,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: натрію диклофенак 100 мг. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат - 94.7-98.3%, повідон - 3-4%), гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний (аеросил 20). Склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь 6000), гліцерол (гліцерин), тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою світло-коричневого або рожево-коричневого кольору, круглі, двоопуклі; допускається наявність шорсткості; на зламі - білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), похідне фенілоцтової кислоти. Чинить протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну та антиагрегантну дію. Невибірково пригнічуючи ЦОГ-1 та ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів у вогнищі запалення, пригнічує ексудативну та проліферативну фази запалення. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія диклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує стан суглоба. При травмах, у післяопераційному періоді диклофенак зменшує больові відчуття та запальний набряк.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція - швидка та повна, їжа уповільнює швидкість абсорбції. Концентрація в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини дози, що вводиться. В результаті уповільненого вивільнення активної речовини C max у плазмі нижче тієї, яка утворюється при введенні препарату короткої дії; однак залишається високою протягом тривалого часу після прийому. C max становить 0.5-1 мкг/мл, час досягнення C max - 5 годин після прийому препарату у формі таблетки пролонгованої дії у дозі 100 мг. Біодоступність – 50%. Розподіл Зв'язування з білками плазми – понад 99% (більшість зв'язується з альбумінами). Проникає у синовіальну рідину; C max у синовіальній рідині спостерігається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Зміни фармакокінетики диклофенаку на тлі багаторазового введення не відзначається. Не кумулює при дотриманні інтервалу, що рекомендується, між прийомами. Метаболізм 50% активної речовини піддається ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболізм відбувається в результаті багаторазового або одноразового гідроксилювання та кон'югування з глюкуроновою кислотою. У метаболізмі диклофенаку також бере участь ізофермент CYP2C9. Фармакологічна активність метаболітів нижча, ніж диклофенаку. Виведення Системний кліренс становить 260 мл/хв. T1/2 з плазми - 1-2 години, з синовіальної рідини - 3-6 годин (концентрації активної речовини в синовіальній рідині через 4-6 годин після введення препарату вище, ніж у плазмі, і залишаються вищими ще протягом 12 годин). 60% введеної дози виводиться у вигляді метаболітів нирками; менше 1% виводиться у незміненому вигляді, решта дози виводиться у вигляді метаболітів із жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок збільшується виведення метаболітів із жовчю, при цьому збільшення їхньої концентрації в крові не спостерігається. У пацієнтів з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки фармакокінетичні параметри такі ж, як у пацієнтів з нормальною функцією печінки.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит; псоріатичний артрит; ювенільний хронічний артрит; анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва); подагричний артрит (при гострому нападі подагри переважають швидкодіючі лікарські форми); ревматичне ураження м'яких тканин; остеоартроз периферичних суглобів та хребта, в т.ч. з радикулярним синдромом; тендовагініт, бурсит. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Больовий синдром слабкої або помірної виразності: люмбаго, ішіас; невралгія; міалгія; посттравматичний больовий синдром, що супроводжується запаленням; післяопераційний біль; головний біль; мігрень; зубний біль; альгодисменорея; аднексит; проктит; У складі комплексної терапії інфекційно-запальних захворювань ЛОР-органів з вираженим больовим синдромом: фарингіт; тонзиліт; отит.Протипоказання до застосуванняПовне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу слизової оболонки носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; порушення кровотворення; порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія); виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); прогресуючі захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; ІІІ триместр вагітності; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази; підвищена чутливість до активної речовини (в т.ч. до інших нестероїдних протизапальних засобів) або допоміжних речовин. З обережністю Анемія, бронхіальна астма, цереброваскулярні захворювання, ІХС, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, захворювання периферичних артерій, набряковий синдром, печінкова та ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, після великих хірургічних втручань, індукована порфірія, дивертикуліт, системні захворювання сполучної тканини, анамнестичні дані про розвиток виразкового захворювання ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале застосування НПЗП, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом ГКС (наприклад, , варфарин), антиагрегантів (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам,флуоксетин, пароксетин, сертралін), куріння, І та ІІ триместри вагітності, літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід призначати препарат у І та ІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: часто – 1-10%; іноді – 0.1-1%; рідко – 0.01-0.1%; дуже рідко – менше 0.001%, включаючи окремі випадки. З боку травної системи: часто – епігастральний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, анорексія, підвищення активності амінотрансфераз; рідко - гастрит, проктит, кровотеча із шлунково-кишкового тракту (блювання з кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунково-кишкового тракту (з або без кровотечі або перфорації), гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – стоматит, глосит, езофагіт, неспецифічний геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, запор, панкреатит, блискавичний гепатит. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; дуже рідко – порушення чутливості (в т.ч. парестезія), розлад пам'яті, тремор, судоми, тривога, цереброваскулярні порушення, асептичний менінгіт, дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння, дратівливість, психічні порушення. З боку органів чуття: часто – вертиго; дуже рідко – порушення зору (нечіткість зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз. З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична та аластична анемія, агранулоцитоз. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – відчуття серцебиття, біль у грудях, підвищення артеріального тиску, васкуліт, серцева недостатність, інфаркт міокарда. З боку дихальної системи: рідко – загострення бронхіальної астми (включаючи задишку); дуже рідко – пневмоніт. З боку шкірних покривів: часто - шкірний висип; дуже рідко – еритема, бульозні висипання, ексфоліативний дерматит, свербіж, випадання волосся, фотосенсибілізація, пурпура, у т.ч. алергічна. Алергічні реакції: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи виражене зниження артеріального тиску та шок; рідко – кропив'янка; дуже рідко – багатоформна еритема та синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, ангіоневротичний набряк (в т.ч. особи).Взаємодія з лікарськими засобамиДиклофенак підвищує концентрацію у плазмі дигоксину, метотрексату, препаратів літію та циклоспорину. Диклофенак знижує ефект діуретиків. На тлі одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків посилюється ризик гіперкаліємії. При одночасному застосуванні антикоагулянтів, тромболітичних засобів (алтеплаза, стрептокіназа, урокіназа) зростає ризик кровотеч (частіше із шлунково-кишкового тракту). Диклофенак зменшує ефекти гіпотензивних та снодійних засобів. Диклофенак збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів інших нестероїдних протизапальних засобів та глюкокортикостероїдів (шлунково-кишкові кровотечі), токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Ацетилсаліцилова кислота знижує концентрацію диклофенаку в крові. Парацетамол збільшує ризик розвитку нефротоксичних ефектів диклофенаку. Диклофенак зменшує ефект гіпоглікемічних лікарських засобів. Цефамандол, цефаперазон, цефотетан, вальпроєва кислота та плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Циклоспорин та препарати золота підвищують вплив диклофенаку на синтез простагландинів у нирках, що підвищує нефротоксичність. Одночасне застосування з етанолом, колхіцином, кортикотропіном, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та препаратами звіробою продірявленого підвищує ризик розвитку кровотеч у ШКТ. Диклофенак посилює дію препаратів, які викликають фотосенсибілізацію. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію в плазмі диклофенаку, тим самим збільшуючи його токсичність. При одночасному застосуванні з диклофенаком антибактеріальні лікарські засоби групи хінолонів підвищують ризик розвитку судом.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, під час або після їди. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим призначають по 100 мг 1 раз на добу. При альгодисменореї та нападах мігрені – до 200 мг на добу протягом не більше 1-2 днів. При прийомі таблеток пролонгованої дії 100 мг, при необхідності збільшення добової дози до 150 мг на добу, можна додатково приймати по 1 звичайній таблетці (50 мг). Максимальна добова доза – 150 мг.ПередозуванняСимптоми: блювання, кровотеча із шлунково-кишкового тракту, епігастральний біль, діарея, запаморочення, шум у вухах, судоми, підвищення артеріального тиску, пригнічення дихання, при значному передозуванні – гостра ниркова недостатність, гепатотоксична дія. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля; проведення симптоматичної терапії, спрямованої на усунення артеріальної гіпертензії, порушення функції нирок, судом, подразнення шлунково-кишкового тракту, пригнічення дихання. Форсований діурез та гемодіаліз малоефективні (у зв'язку зі значним ступенем зв'язування з білками та інтенсивним метаболізмом).Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля швидкого досягнення бажаного терапевтичного ефекту препарат рекомендують приймати за 30 хв до їди. В інших випадках приймають до, під час або після їди, не розжовуючи, заливаючи достатньою кількістю води. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при призначенні пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при терапії осіб похилого віку, які приймають діуретики, та хворих, у яких з якоїсь причини спостерігається зниження ОЦК (наприклад, після великого хірургічного втручання). Якщо в таких випадках призначають диклофенак, рекомендують як запобіжний засіб контролювати функцію нирок. У пацієнтів із печінковою недостатністю (хронічний гепатит, компенсований цироз печінки) кінетика та метаболізм не відрізняються від аналогічних процесів у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Під час проведення тривалої терапії необхідно контролювати функцію печінки, картину периферичної крові, аналіз калу на приховану кров. У зв'язку з негативною дією на фертильність жінкам, які бажають завагітніти, препарат застосовувати не рекомендується. У пацієнток з безпліддям (у т.ч. проходять обстеження) рекомендується відмінити препарат. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід застосовувати препарат у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Пацієнтам, які приймають препарат, необхідно утримуватись від вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 100 г мазі міститься активна речовина: диклофенак натрію 1 г. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування від білого до білого з сіруватим або жовтуватим відтінком кольору зі слабким специфічним запахом допускається наявність перламутрових розлучень.Фармакотерапевтична групаАктивний компонент диклофенак - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що володіє вираженими аналгетичними та протизапальними властивостями. Невибірково пригнічуючи ЦОГ-1 і ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. Диклофенак-Акріхін застосовується для усунення больового синдрому та зменшення набряклості, пов'язаної із запальним процесом. При місцевому застосуванні викликає ослаблення або зникнення болю в суглобах у спокої та при русі. Зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При постопераційних та травматичних ушкодженнях швидко пригнічує біль та явища запалення в області нанесення препарату, сприяє розсмоктуванню посттравматичної гематоми. Препарат у вигляді гелю, завдяки водно-етановій основі, додатково має місцевоанестезуючу дію.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При зовнішньому застосуванні диклофенак добре проникає через шкіру, переважно концентруючись у вогнищі запалення та синовіальної рідини. Кількість диклофенаку, яке всмоктується через шкіру, пропорційно до часу контакту препарату зі шкірою та площі його нанесення, залежить від сумарної дози препарату та від ступеня гідратації шкіри. При способі нанесення препарату, що рекомендується, абсорбується не більше 6% диклофенаку. Застосування оклюзійної пов'язки протягом 10 год призводить до 3-кратного збільшення резорбції диклофенаку. Зв'язування із білками плазми (переважно з альбумінами) становить 99%. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці, головним чином шляхом гідроксилювання, з утворенням декількох похідних, два з яких фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж диклофенак. Виводиться нирками (близько 65%) та з жовчю (близько 35%) у формі неактивних сполук з глюкуроновою та сірчаною кислотами; менше 1% екскретується у незміненому вигляді. Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить в середньому 263 мл/хв, кінцевий Т1/2 - 1 -2 год.Клінічна фармакологіяНПЗЗ для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗапальні захворювання опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондилоартрит); ревматичні захворювання м'яких тканин (тендовагініт, бурсит, ураження періартікулярних тканин); дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату (деформуючий остеоартроз, остеохондроз); посттравматичне запалення м'яких тканин та суглобів, наприклад, в результаті розтягувань, перенапруг та забій; больовий синдром і набряклість, пов'язані із захворюваннями м'язів та суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, радикуліти, люмбаго, ішіас, м'язові болі ревматичного та неревматичного походження).Протипоказання до застосуванняАнамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗЗ; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); ІІІ триместр вагітності; період лактації; дитячий вік до 6 років; порушення цілісності шкірних покривів; підвищена чутливість до диклофенака або інших компонентів препарату, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю слід застосовувати препарат при печінковій порфірії (загострення), ерозивно-виразкових ураженнях ШКТ, тяжких порушеннях функції печінки та нирок, хронічній серцевій недостатності, бронхіальній астмі, у І та ІІ триместрах вагітності, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Застосування препарату в І та ІІ триместрах можливе лише після консультації з лікарем. Досвід застосування препарату під час лактації відсутній. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 6 років.Побічна діяМісцеві реакції: екзема, фотосенсибілізація, контактний дерматит (свербіж, почервоніння, набряклість ділянки шкіри, папули, везикули, лущення). Системні реакції: генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм).Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям старше 12 років препарат наносять тонким шаром над осередком запалення 3-4 рази на добу і злегка втирають. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату становить 2-4 г (за обсягом можна порівняти з розміром великої вишні або волоського горіха). Дітям віком від 6 до 12 років застосовувати не частіше 2 разів на добу, разова доза препарату – до 2 г. Після нанесення препарату необхідно вимити руки, якщо ця область не піддається лікуванню. Тривалість лікування залежить від показань та ефекту, що відзначається. Після 2 тижнів застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція активних компонентів препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Після нанесення не слід накладати оклюзійну пов'язку. Не слід допускати попадання препарату на очі та слизові оболонки. При застосуванні препарату разом з іншими лікарськими формами диклофенаку слід враховувати максимальну добову дозу. При нанесенні великі поверхні шкіри протягом тривалого часу підвищується ризик розвитку системних побічних ефектів, притаманних НПЗП. Перед застосуванням препарату пацієнтам з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальною астмою, ринітом, поліпами слизової оболонки носа, порушеннями функції печінки, нирок або системи кровотворення, а також при одночасному застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів необхідно проконсультуватися з лікарем. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г: Активна речовина: диклофенак 1 г натрію. Допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий ректифікований) - 25 г, пропіленгліколь - 5 г, карбомер 940 (карбопол 980) - 0.9 г, діетаноламін - 1 г, парафін рідкий (масло вазелінове) - 2.5 г, кокоіл цетостеарат (макрогола 20 цетостеариловий ефір) - 2 г, олія лаванди - 0.05 г, олія квіток апельсина (олія неролієва) - 0.05 г, вода очищена - до 100 г. 40 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування від білого до білого із жовтуватим або сіруватим відтінком кольору, зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАктивний компонент диклофенак - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що володіє вираженими аналгетичними та протизапальними властивостями. Невибірково пригнічуючи ЦОГ-1 і ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. Диклофенак-Акріхін застосовується для усунення больового синдрому та зменшення набряклості, пов'язаної із запальним процесом. При місцевому застосуванні викликає ослаблення або зникнення болю в суглобах у спокої та при русі. Зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При постопераційних та травматичних ушкодженнях швидко пригнічує біль та явища запалення в області нанесення препарату, сприяє розсмоктуванню посттравматичної гематоми. Препарат у вигляді гелю, завдяки водно-етановій основі, додатково має місцевоанестезуючу дію.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При зовнішньому застосуванні диклофенак добре проникає через шкіру, переважно концентруючись у вогнищі запалення та синовіальної рідини. Кількість диклофенаку, яке всмоктується через шкіру, пропорційно до часу контакту препарату зі шкірою та площі його нанесення, залежить від сумарної дози препарату та від ступеня гідратації шкіри. При способі нанесення препарату, що рекомендується, абсорбується не більше 6% диклофенаку. Застосування оклюзійної пов'язки протягом 10 год призводить до 3-кратного збільшення резорбції диклофенаку. Зв'язування із білками плазми (переважно з альбумінами) становить 99%. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці, головним чином шляхом гідроксилювання, з утворенням декількох похідних, два з яких фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж диклофенак. Виводиться нирками (близько 65%) та з жовчю (близько 35%) у формі неактивних сполук з глюкуроновою та сірчаною кислотами; менше 1% екскретується у незміненому вигляді. Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить в середньому 263 мл/хв, кінцевий Т1/2 - 1 -2 год.Клінічна фармакологіяНПЗЗ для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗапальні захворювання опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондилоартрит); ревматичні захворювання м'яких тканин (тендовагініт, бурсит, ураження періартікулярних тканин); дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату (деформуючий остеоартроз, остеохондроз); посттравматичне запалення м'яких тканин та суглобів, наприклад, в результаті розтягувань, перенапруг та забій; больовий синдром і набряклість, пов'язані із захворюваннями м'язів та суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, радикуліти, люмбаго, ішіас, м'язові болі ревматичного та неревматичного походження).Протипоказання до застосуванняАнамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗЗ; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); ІІІ триместр вагітності; період лактації; дитячий вік до 6 років; порушення цілісності шкірних покривів; підвищена чутливість до диклофенака або інших компонентів препарату, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю слід застосовувати препарат при печінковій порфірії (загострення), ерозивно-виразкових ураженнях ШКТ, тяжких порушеннях функції печінки та нирок, хронічній серцевій недостатності, бронхіальній астмі, у І та ІІ триместрах вагітності, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Застосування препарату в І та ІІ триместрах можливе лише після консультації з лікарем. Досвід застосування препарату під час лактації відсутній. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 6 років.Побічна діяМісцеві реакції: екзема, фотосенсибілізація, контактний дерматит (свербіж, почервоніння, набряклість ділянки шкіри, папули, везикули, лущення). Системні реакції: генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм).Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям старше 12 років препарат наносять тонким шаром над осередком запалення 3-4 рази на добу і злегка втирають. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату становить 2-4 г (за обсягом можна порівняти з розміром великої вишні або волоського горіха). Дітям віком від 6 до 12 років застосовувати не частіше 2 разів на добу, разова доза препарату – до 2 г. Після нанесення препарату необхідно вимити руки, якщо ця область не піддається лікуванню. Тривалість лікування залежить від показань та ефекту, що відзначається. Після 2 тижнів застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція активних компонентів препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Після нанесення не слід накладати оклюзійну пов'язку. Не слід допускати попадання препарату на очі та слизові оболонки. При застосуванні препарату разом з іншими лікарськими формами диклофенаку слід враховувати максимальну добову дозу. При нанесенні великі поверхні шкіри протягом тривалого часу підвищується ризик розвитку системних побічних ефектів, притаманних НПЗП. Перед застосуванням препарату пацієнтам з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальною астмою, ринітом, поліпами слизової оболонки носа, порушеннями функції печінки, нирок або системи кровотворення, а також при одночасному застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів необхідно проконсультуватися з лікарем. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
457,00 грн
206,00 грн
Дозування: 25 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Производитель: Акрихин ОАО Завод-производитель: Польфарма АО Отдел Медана в Серадзе(Польша) Действующее вещество: Эплеренон.
572,00 грн
187,00 грн
Дозування: 50 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Производитель: Акрихин ОАО Завод-производитель: Польфарма АО Отдел Медана в Серадзе(Польша) Действующее вещество: Эплеренон.
234,00 грн
197,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
257,00 грн
215,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозування: 2. 5 % Фасування: N1 Форма випуску: гель Упаковка: туба Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Medana Pharma (Польща) Діюча речовина: Кетопрофен. .
Дозування: 2. 5 % Фасування: N1 Форма випуску: гель Упаковка: туба Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Medana Pharma (Польща) Діюча речовина: Кетопрофен. .
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
356,00 грн
136,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаСклад: середньоланцюгові тригліцериди, екстракт плодів журавлини великоплідної (Vaccinium macrocarpon) (25:1); оболонка капсули (желатин (свинячий) харчовий, гліцерол (вологоутримуючий агент), вода очищена, титану діоксид (E171) (барвник), заліза оксид червоний (E172) (барвник)), лецитин соєвий (емульгатор), L-аскорбінова кислота, кремнію діоксид колоїдний (E551) (стабілізатор). 12 шт. - блістери (1, 2, 3, 5); - пачки картонні.
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: ксилометазоліну гідрохлорид 0.5 мг. Допоміжні речовини: натрію гідрофосфату додекагідрат - 2.5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 3.68 мг, натрію хлорид - 3.3 мг, динатрію едетат - 0.2 мг, бензалконію хлорид 50% - 0,2 мг, сорб . 10 мл - флакони поліетиленові (1) з вбудованою крапельницею і кришкою, що нагвинчується - пачки картонні. 10 мл - флакони поліетиленові (1) з вбудованою крапельницею і кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розкриття - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі назальні 0.05%; у вигляді безбарвної або майже безбарвної, прозорої рідини.Фармакотерапевтична групаСудинозвужувальний препарат для місцевого застосування у ЛОР-практиці. Альфа-адреноміметик із групи похідних імідазолу. У низьких концентраціях діє на α2-адренорецептори, у високих концентраціях діє на α1-адренорецептори. При місцевому застосуванні викликає звуження кровоносних судин, що призводить до зменшення набряку та гіперемії слизових оболонок носоглотки, зменшує кількість виділень із носа, полегшує носове дихання при ринітах. Дія препарату починається через 5-10 хв і зберігається протягом 5-6 годин при застосуванні у формі крапель назальних і протягом 10 годин при застосуванні у формі гелю назального.ФармакокінетикаПри застосуванні препарату в дозах, що рекомендуються, ксилометазолін практично не піддається системній абсорбції, концентрації в плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.Клінічна фармакологіяСудинозвужувальний препарат для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуванняГострий риніт вірусного чи бактеріального генезу; алергічний риніт; гострий синусит; хронічний синусит у фазі загострення; поліноз; середній отит (з метою зменшення набряку слизової оболонки носоглотки та відновлення прохідності євстахієвої труби).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; атрофічний риніт; закритокутова глаукома; артеріальна гіпертензія; виражений атеросклероз; тахікардія; гіпертиреоз (для крапель назальних); хірургічне втручання на мозкові оболонки (в анамнезі); одночасний прийом інгібіторів МАО та період 14 днів після закінчення їх застосування; одночасний прийом трициклічних антидепресантів; вагітність; дитячий вік до 6 років (для 0.1% крапель назальних) та до 2 років (для 0.05% крапель назальних); дитячий вік до 12 років (для 0.1% гелю назального) та до 3 років (для 0.05% гелю назального). З; обережністю; слід застосовувати препарат у період лактації, при цукровому діабеті, при стенокардії III-IV функціонального класу, гіперплазії передміхурової залози, феохромоцитомі (для крапель назальних), при гіпертиреозі (для гелю назального).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Даних про виділення ксилометазоліну з грудним молоком немає. Необхідно обережно призначати препарат жінкам у період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 6 років (для 0.1% крапель назальних) та до 2 років (для 0.05% крапель назальних); дитячий вік до 12 років (для 0.1% гелю назального) та до 3 років (для 0.05% гелю назального).Побічна діяМісцеві реакції: ;при частому та/або тривалому застосуванні - подразнення та/або сухість слизової оболонки носоглотки, печіння та парестезія слизової оболонки порожнини носа, чхання, гіперсекреція слизової оболонки порожнини носа; рідко – набряк слизової оболонки порожнини носа. Системні реакції: рідко - серцебиття, тахікардія, пальпітація, аритмія, підвищення АТ (особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи), головний біль, нудота, блювання, безсоння, слабкість, втома, сонливість, порушення зору, алергічні реакції (задуха) , вазомоторний набряк); при тривалому застосуванні та/або при застосуванні у високих дозах – депресія, медикаментозний риніт.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з інгібіторами МАО та трициклічними антидепресантами. При одночасному застосуванні ксилометазоліну з іншими симпатоміметиками (наприклад, ефедрином, псевдоефедрином) відбувається потенціювання дії. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю.Спосіб застосування та дозиГалазолін у формі крапель 0.05% призначають дітям віком від 2 до 6 років по 1-2 краплі в кожну ніздрю 1-2 рази на добу.ПередозуванняНе відмічені випадки передозування у дорослих. У разі застосування занадто великої дози або неправильного застосування може наступити заковтування крапель та всмоктування діючої речовини із ШКТ. Це відбувається переважно у дітей. І тут спостерігається виражений седативний ефект. Симптоми: при випадковому проковтуванні препарату (частіше у дітей) відзначається тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання або нерегулярне дихання. Лікування: проводять симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід очистити носові ходи. Галазолін®; як і інші симпатоміметики, з особливою обережністю слід застосовувати у пацієнтів з гіперчутливістю до адреноміметиків, що виявляється безсонням, запамороченням, тремором, порушенням серцевого ритму та підвищенням артеріального тиску. Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з хронічним або вазомоторним ринітом, оскільки вони відзначають тенденцію до застосування препарату довше 5 днів. Тривале застосування лікарського препарату (більше 2 тижнів) може призвести до вторинного розширення кровоносних судин та згодом до вторинного медикаментозного риніту. ;Причиною даного захворювання є пригнічення вивільнення норадреналіну з нервових закінчень через порушення пресинаптичних α2-рецепторів. Не слід перевищувати рекомендовані дози, особливо у дітей та пацієнтів похилого віку. Препарат містить бензалконію хлорид, тому може спричинити подразнення слизової оболонки носа. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів, якщо застосовується у рекомендованій дозі та протягом нетривалого часу. При тривалому застосуванні або застосуванні у високих дозах можлива поява небажаних ефектів із боку серцево-судинної системи та ЦНС. У разі розвитку побічних ефектів препарат може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: ксилометазоліну гідрохлорид 1 мг. Допоміжні речовини: натрію гідрофосфату додекагідрат - 2.5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 3.68 мг, натрію хлорид - 3.3 мг, динатрію едетат - 0.2 мг, бензалконію хлорид 50% - 0,2 мг, сорб . 10 мл - флакони поліетиленові (1) з вбудованою крапельницею і кришкою, що нагвинчується - пачки картонні. 10 мл - флакони поліетиленові (1) з вбудованою крапельницею і кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розкриття - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі назальні 0.1%; у вигляді безбарвної або майже безбарвної, прозорої рідини.Фармакотерапевтична групаСудинозвужувальний препарат для місцевого застосування у ЛОР-практиці. Альфа-адреноміметик із групи похідних імідазолу. У низьких концентраціях діє на α2-адренорецептори, у високих концентраціях діє на α1-адренорецептори. При місцевому застосуванні викликає звуження кровоносних судин, що призводить до зменшення набряку та гіперемії слизових оболонок носоглотки, зменшує кількість виділень із носа, полегшує носове дихання при ринітах. Дія препарату починається через 5-10 хв і зберігається протягом 5-6 годин при застосуванні у формі крапель назальних і протягом 10 годин при застосуванні у формі гелю назального.ФармакокінетикаПри застосуванні препарату в дозах, що рекомендуються, ксилометазолін практично не піддається системній абсорбції, концентрації в плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.Клінічна фармакологіяСудинозвужувальний препарат для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуванняГострий риніт вірусного чи бактеріального генезу; алергічний риніт; гострий синусит; хронічний синусит у фазі загострення; поліноз; середній отит (з метою зменшення набряку слизової оболонки носоглотки та відновлення прохідності євстахієвої труби).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; атрофічний риніт; закритокутова глаукома; артеріальна гіпертензія; виражений атеросклероз; тахікардія; гіпертиреоз (для крапель назальних); хірургічне втручання на мозкові оболонки (в анамнезі); одночасний прийом інгібіторів МАО та період 14 днів після закінчення їх застосування; одночасний прийом трициклічних антидепресантів; вагітність; дитячий вік до 6 років (для 0.1% крапель назальних) та до 2 років (для 0.05% крапель назальних); дитячий вік до 12 років (для 0.1% гелю назального) та до 3 років (для 0.05% гелю назального). З; обережністю; слід застосовувати препарат у період лактації, при цукровому діабеті, при стенокардії III-IV функціонального класу, гіперплазії передміхурової залози, феохромоцитомі (для крапель назальних), при гіпертиреозі (для гелю назального).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Даних про виділення ксилометазоліну з грудним молоком немає. Необхідно обережно призначати препарат жінкам у період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 6 років (для 0.1% крапель назальних) та до 2 років (для 0.05% крапель назальних); дитячий вік до 12 років (для 0.1% гелю назального) та до 3 років (для 0.05% гелю назального).Побічна діяМісцеві реакції: ;при частому та/або тривалому застосуванні - подразнення та/або сухість слизової оболонки носоглотки, печіння та парестезія слизової оболонки порожнини носа, чхання, гіперсекреція слизової оболонки порожнини носа; рідко – набряк слизової оболонки порожнини носа. Системні реакції: рідко - серцебиття, тахікардія, пальпітація, аритмія, підвищення АТ (особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи), головний біль, нудота, блювання, безсоння, слабкість, втома, сонливість, порушення зору, алергічні реакції (задуха) , вазомоторний набряк); при тривалому застосуванні та/або при застосуванні у високих дозах – депресія, медикаментозний риніт.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з інгібіторами МАО та трициклічними антидепресантами. При одночасному застосуванні ксилометазоліну з іншими симпатоміметиками (наприклад, ефедрином, псевдоефедрином) відбувається потенціювання дії. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю.Спосіб застосування та дозиГалазолін® у формі крапель 0.1% призначають дорослим та дітям старше 6 років по 2-3 краплі в кожну ніздрю 2-3 рази на добу.ПередозуванняНе відмічені випадки передозування у дорослих. У разі застосування занадто великої дози або неправильного застосування може наступити заковтування крапель та всмоктування діючої речовини із ШКТ. Це відбувається переважно у дітей. І тут спостерігається виражений седативний ефект. Симптоми: при випадковому проковтуванні препарату (частіше у дітей) відзначається тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання або нерегулярне дихання. Лікування: проводять симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід очистити носові ходи. Галазолін®; як і інші симпатоміметики, з особливою обережністю слід застосовувати у пацієнтів з гіперчутливістю до адреноміметиків, що виявляється безсонням, запамороченням, тремором, порушенням серцевого ритму та підвищенням артеріального тиску. Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з хронічним або вазомоторним ринітом, оскільки вони відзначають тенденцію до застосування препарату довше 5 днів. Тривале застосування лікарського препарату (більше 2 тижнів) може призвести до вторинного розширення кровоносних судин та згодом до вторинного медикаментозного риніту. ;Причиною даного захворювання є пригнічення вивільнення норадреналіну з нервових закінчень через порушення пресинаптичних α2-рецепторів. Не слід перевищувати рекомендовані дози, особливо у дітей та пацієнтів похилого віку. Препарат містить бензалконію хлорид, тому може спричинити подразнення слизової оболонки носа. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів, якщо застосовується у рекомендованій дозі та протягом нетривалого часу. При тривалому застосуванні або застосуванні у високих дозах можлива поява небажаних ефектів із боку серцево-судинної системи та ЦНС. У разі розвитку побічних ефектів препарат може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
252,00 грн
142,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей - 1 фл. Діюча речовина: гесектидин - 0,0577 г; Допоміжні речовини: натрію сахаринат, евкаліпта кулькового листя олія, апельсина квіток олія, м'яти перцевої листя олія, левоментол, метилсаліцилат, гліцерол 85%, етанол 96%. По 30 мл у флакон темного скла, з розпилювальним пристроєм і прозорим ковпачком. 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або злегка жовтувата рідина з характерним запахом етанолу та ефірних олій.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаГекетидин дуже добре адгезується на слизовій оболонці і практично не всмоктується. Після одноразового застосування діючої речовини його сліди виявляють на слизовій оболонці ясен протягом 65 год. У зубному нальоті активні концентрації зберігаються протягом 10-14 год після застосування.ФармакодинамікаПротимікробна дія препарату Гесектидин-Акріхін пов'язана з пригніченням окисних реакцій метаболізму бактерій (антагоніст тіаміну). Препарат має широкий спектр антибактеріальної та протигрибкової дії, зокрема щодо грампозитивних бактерій та грибів роду Candida. Гесектидин надає слабку анестезуючу дію на слизову оболонку. Препарат має противірусну дію щодо вірусів грипу А, респіраторно-синцітіального вірусу (PC-вірус), вірусу простого герпесу 1-го типу, що вражають респіраторний тракт.Показання до застосуванняЯк симптоматичний засіб. Симптоматичне лікування при запально-інфекційних захворюваннях порожнини рота та гортані: тонзиліт, ангіна (у т. ч. ангіна Плаута-Венсана, ангіна бічних валиків), фарингіт, гінгівіт, стоматит, глосит, пародонтоз; грибкові захворювання; профілактика інфекційних ускладнень до та після оперативних втручань на порожнини рота та гортані та при травмах, у т. ч. профілактика інфікування альвеол після екстракції зуба; гігієна ротової порожнини, в т. ч. і для усунення неприємного запаху з рота.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Ерозивно-десквамозні ураження слизової оболонки ротової порожнини. Дитячий вік віком до 8 років. З обережністю: Підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти. Дитячий вік від 8 до 18 років. Захворювання печінки, алкоголізм, травма чи захворювання головного мозку, жінки в період вагітності.Вагітність та лактаціяВідомостей про будь-які небажані ефекти гесектидину при вагітності та в період грудного вигодовування немає. Тим не менш, перед призначенням препарату Гексетидин-Акріхін вагітним або жінкам, що годують, лікар повинен ретельно зважити користь і ризик лікування, враховуючи відсутність достатніх даних про проникнення препарату через плаценту і в грудне молоко.Побічна діяНебажані реакції, виявлені при постреєстраційному застосуванні лікарського препарату, були класифіковані таким чином: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, Порушення з боку імунної системи - дуже рідко: реакції гіперчутливості (у тому числі кропив'янка), ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нервової системи – дуже рідко: агевзія, дисгевзія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – Дуже рідко: кашель, задишка, обумовлена появою реакції гіперчутливості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Дуже рідко: сухість у роті, дисфагія, нудота, збільшення слинних залоз, блювання. Загальні розлади та порушення в місці введення - Дуже рідко: реакції в місці нанесення (у тому числі подразнення слизової оболонки порожнини рота та глотки, відчуття печіння, парестезія ротової порожнини, зміна забарвлення язика, зміна забарвлення зубів, запалення, утворення пухирів та виразки). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються або Ви помітили інші побічні ефекти, рекомендується звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДані відсутні.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослі та діти віком від 8 років обробляють уражені ділянки при затримці дихання по 1-2 розпилення 2 рази на добу. Застосування препарату у дітей з 8 до 18 років можливе після консультації із медичним працівником. Гесектидин адгезується на слизовій оболонці і завдяки цьому дає стійкий ефект. У зв'язку з цим препарат слід застосовувати після їди. Загальні рекомендації щодо введення Препарат розпорошують у ротовій порожнині або глотці. За допомогою спрею можна легко та швидко обробити уражені ділянки. Необхідно виконати такі дії: зняти захисний ковпачок із розпилювального пристрою; направити кінець розпилювача на уражену ділянку ротової порожнини або глотки; під час введення препарату слід утримувати флакон у вертикальному положенні; ввести необхідну кількість препарату, натискаючи на головку розпилювального пристрою 1-2 рази під час розпилення спрею не дихати. Без консультації з лікарем препарат можна застосовувати не більше 5-7 днів.ПередозуванняМалоймовірно, що гесектидин може чинити токсичну дію при застосуванні згідно з інструкцією із застосування лікарського препарату. Попадання великої кількості розчину гесектидину, що містить етанол, може призвести до появи ознак/симптомів алкогольної інтоксикації. У будь-яких випадках передозування негайно проконсультуйтеся з лікарем. Лікування симптоматичне як при алкогольній інтоксикації. Промивання шлунка необхідно протягом 2 годин після ковтання надлишкової дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДіти можуть застосовувати препарат з 8 років, коли немає небезпеки неконтрольованого його проковтування або коли вони не пручаються сторонньому предмету (розпилювальному пристрою) у роті при застосуванні спрею і здатні затримати дихання при впорскуванні препарату. Вміст етанолу в препараті становить близько 75% (про/об) (у перерахунку на абсолютний спирт), що еквівалентно близько 78% (про/про) етанолу 96%. Одна доза (одне розпилення) містить 0,03 г етанолу (у перерахунку на абсолютний спирт). Якщо лікарський засіб прийшов у непридатність або минув термін придатності - не виливайте його в стічні води та не викидайте на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля! Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат слід приймати не пізніше ніж за 30 хвилин до початку керування транспортним засобом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
348,00 грн
190,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г: Активні речовини: гепарин натрію – 100 000 МО (0.83 г). Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат - 0.15 г, карбомер 940 - 1.25 мг, трометамол - 0.85 г, етанол 96% (спирт етиловий ректифікований) - 24 г, олія лаванди - 0.02 г, олія квітів апельсі. - До 100 г. 20, 30, 40 або 50 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування прозорий або майже прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком, зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянт прямої дії – гепарин середньомолекулярний.ФармакокінетикаПісля підшкірного введення Cmax активної речовини в плазмі спостерігається через 3-4 години. Гепарин погано проникає через плаценту внаслідок великої молекулярної ваги. Не виділяється із грудним молоком. T1/2 із плазми становить 30-60 хв.ФармакодинамікаАнтикоагулянт прямої дії відноситься до групи середньомолекулярних гепаринів. У плазмі активує антитромбін III, прискорюючи його протизгортальну дію. Порушує перехід протромбіну в тромбін, пригнічує активність тромбіну та активованого фактора X, певною мірою зменшує агрегацію тромбоцитів. Для нефракціонованого стандартного гепарину співвідношення антиагрегантної активності (антифактору Xa) та антикоагулянтної активності (АЧТВ) становить 1:1. Збільшує нирковий кровообіг; підвищує опір судин мозку, зменшує активність мозкової гіалуронідази, активує ліпопротеїнліпазу та має гіполіпідемічну дію. Знижує активність сурфактанту в легенях, пригнічує надмірний синтез альдостерону в корі надниркових залоз, пов'язує адреналін, модулює реакцію яєчників на гормональні стимули, посилює активність паратгормону. В результаті взаємодії з ферментами може збільшувати активність тирозингідроксилази мозку, пепсиногену, ДНК-полімерази та знижувати активність міозинової АТФази, піруваткінази, РНК-полімерази, пепсину. Є дані про наявність у гепарину імунодепресивної активності. У хворих з ІХС (у комбінації з АСК) знижує ризик розвитку гострих тромбозів коронарних артерій, інфаркту міокарда та раптової смерті. Зменшує частоту повторних інфарктів та летальність хворих, які перенесли інфаркт міокарда. У високих дозах ефективний при тромбоемболії легеневої артерії та венозному тромбозі, у малих – для профілактики венозних тромбоемболій, у т.ч. після хірургічних операцій. При внутрішньовенному введенні згортання крові сповільнюється майже відразу, при внутрішньом'язовому - через 15-30 хв, при підшкірному - через 20-60 хв, після інгаляції максимум ефекту - через добу; тривалість антикоагулянтної дії відповідно - 4-5, 6, 8 год і 1-2 тижні, терапевтичний ефект - запобігання тромбоутворенню - зберігається значно довше. Дефіцит антитромбіну III у плазмі або місці тромбозу може знизити антитромботичний ефект гепарину. При зовнішньому застосуванні має місцеву антитромботичну, антиексудативну, помірну протизапальну дію. Блокує утворення тромбіну, пригнічує активність гіалуронідази, активує фібринолітичні властивості крові. Проникаючий через шкіру гепарин зменшує запальний процес та чинить антитромботичну дію, покращує мікроциркуляцію та активує тканинний обмін, завдяки цьому прискорює процеси розсмоктування гематом та тромбів та зменшення набряклості тканин.Показання до застосуванняПрофілактика та терапія: тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії (в т.ч. при захворюваннях периферичних вен), тромбоз коронарних артерій, тромбофлебіти, нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда, миготлива а. синдром, профілактика та терапія мікротромбоутворення та порушення мікроциркуляції, тромбоз ниркових вен, гемолітикоуремічний синдром, мітральний порок серця (профілактика тромбоутворення), бактеріальний ендокардит, гломерулонефрит, вовчаковий нефрит. Профілактика зсідання крові під час операцій з використанням екстракорпоральних методів кровообігу, при проведенні гемодіалізу, гемосорбції, перитонеального діалізу, цитаферезу, форсованого діурезу, при промиванні венозних катетерів. Приготування зразків крові, що не згортається, для лабораторних цілей і переливання крові.Протипоказання до застосуванняКровотечі, захворювання, що супроводжуються порушенням процесів згортання крові, підозра на внутрішньочерепний крововилив, аневризму судин головного мозку, геморагічний інсульт, розшаровує аневризму аорти, антифосфоліпідний синдром, злоякісна артеріальна гіпертензія, підгострий бактерійний ендоз печінки з варикозним розширенням вен стравоходу, злоякісні новоутворення в печінці, шокові стани, нещодавно проведені хірургічні втручання на очах, мозку, передміхуровій залозі, печінці та жовчних шляхах, стан після пункції спинного мозку, менструація, загрозливий викидень, пологи. нещодавні), підвищена чутливість до гепарину. Не наносять на відкриті рани, слизові оболонки, не застосовують при виразково-некротичних процесах.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише за суворими показаннями під ретельним медичним контролем. Можливе застосування у період лактації (грудного вигодовування) за показаннями.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: можливі кровотечі ШКТ та сечових шляхів, кровотеча в місці введення, в областях, що зазнають тиску, з операційних ран, а також крововиливу в інших органах, гематурія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, блювання, діарея, підвищення активності печінкових трансаміназ. Алергічні реакції: гіперемія шкіри, лікарська лихоманка, кропив'янка, риніт, свербіж шкіри і відчуття жару в підошвах, бронхоспазм, колапс, анафілактичний шок. З боку системи згортання крові: тромбоцитопенія (може бути важкою аж до летального результату) з подальшим розвитком некрозу шкіри, артеріального тромбозу, що супроводжується розвитком гангрени, інфаркту міокарда, інсульту. З боку кістково-м'язової системи: при тривалому застосуванні – остеопороз, спонтанні переломи, кальцифікація м'яких тканин. Місцеві реакції: подразнення, біль, гіперемія, гематома та виразки в місці введення. Інші: минуща алопеція, гіпоальдостеронізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПротизгортальна дія гепарину посилюється при одночасному застосуванні антикоагулянтів, антиагрегантів та НПЗЗ. Алкалоїди ріжків, тироксин, тетрациклін, антигістамінні засоби, а також нікотин зменшують дію гепарину.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від застосовуваної лікарської форми, показань, клінічної ситуації та віку пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів, які страждають на полівалентну алергію (в т.ч. при бронхіальній астмі), при артеріальній гіпертензії, стоматологічних маніпуляціях, цукровому діабеті, ендокардиті, перикардиті, при наявності внутрішньоматкового контрацептиву, при активному туберкульозі, луч ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку (старше 60 років, особливо жінки). Не рекомендується внутрішньом'язове введення гепарину через можливість розвитку гематоми, а також внутрішньом'язове введення інших препаратів на фоні лікування гепарином. З обережністю застосовують зовнішньо при кровотечах та станах підвищеної кровоточивості, тромбоцитопенії. Під час лікування гепарином необхідно контролювати показники згортання крові. Для розведення гепарину використовують лише фізіологічний розчин. При розвитку тяжкої тромбоцитопенії (зниження кількості тромбоцитів у 2 рази від первісного числа або нижче 100 000/мкл) необхідно терміново припинити застосування гепарину. Ризик кровотечі може бути зведений до мінімуму при ретельній оцінці протипоказань, регулярному лабораторному контролі зсідання крові та адекватному дозуванні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г: Активні речовини: гепарин натрію – 100 000 МО (0.83 г). Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат - 0.15 г, карбомер 940 - 1.25 мг, трометамол - 0.85 г, етанол 96% (спирт етиловий ректифікований) - 24 г, олія лаванди - 0.02 г, олія квітів апельсі. - До 100 г. 20, 30, 40 або 50 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування прозорий або майже прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком, зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянт прямої дії – гепарин середньомолекулярний.ФармакокінетикаПісля підшкірного введення Cmax активної речовини в плазмі спостерігається через 3-4 години. Гепарин погано проникає через плаценту внаслідок великої молекулярної ваги. Не виділяється із грудним молоком. T1/2 із плазми становить 30-60 хв.ФармакодинамікаАнтикоагулянт прямої дії відноситься до групи середньомолекулярних гепаринів. У плазмі активує антитромбін III, прискорюючи його протизгортальну дію. Порушує перехід протромбіну в тромбін, пригнічує активність тромбіну та активованого фактора X, певною мірою зменшує агрегацію тромбоцитів. Для нефракціонованого стандартного гепарину співвідношення антиагрегантної активності (антифактору Xa) та антикоагулянтної активності (АЧТВ) становить 1:1. Збільшує нирковий кровообіг; підвищує опір судин мозку, зменшує активність мозкової гіалуронідази, активує ліпопротеїнліпазу та має гіполіпідемічну дію. Знижує активність сурфактанту в легенях, пригнічує надмірний синтез альдостерону в корі надниркових залоз, пов'язує адреналін, модулює реакцію яєчників на гормональні стимули, посилює активність паратгормону. В результаті взаємодії з ферментами може збільшувати активність тирозингідроксилази мозку, пепсиногену, ДНК-полімерази та знижувати активність міозинової АТФази, піруваткінази, РНК-полімерази, пепсину. Є дані про наявність у гепарину імунодепресивної активності. У хворих з ІХС (у комбінації з АСК) знижує ризик розвитку гострих тромбозів коронарних артерій, інфаркту міокарда та раптової смерті. Зменшує частоту повторних інфарктів та летальність хворих, які перенесли інфаркт міокарда. У високих дозах ефективний при тромбоемболії легеневої артерії та венозному тромбозі, у малих – для профілактики венозних тромбоемболій, у т.ч. після хірургічних операцій. При внутрішньовенному введенні згортання крові сповільнюється майже відразу, при внутрішньом'язовому - через 15-30 хв, при підшкірному - через 20-60 хв, після інгаляції максимум ефекту - через добу; тривалість антикоагулянтної дії відповідно - 4-5, 6, 8 год і 1-2 тижні, терапевтичний ефект - запобігання тромбоутворенню - зберігається значно довше. Дефіцит антитромбіну III у плазмі або місці тромбозу може знизити антитромботичний ефект гепарину. При зовнішньому застосуванні має місцеву антитромботичну, антиексудативну, помірну протизапальну дію. Блокує утворення тромбіну, пригнічує активність гіалуронідази, активує фібринолітичні властивості крові. Проникаючий через шкіру гепарин зменшує запальний процес та чинить антитромботичну дію, покращує мікроциркуляцію та активує тканинний обмін, завдяки цьому прискорює процеси розсмоктування гематом та тромбів та зменшення набряклості тканин.Показання до застосуванняПрофілактика та терапія: тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії (в т.ч. при захворюваннях периферичних вен), тромбоз коронарних артерій, тромбофлебіти, нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда, миготлива а. синдром, профілактика та терапія мікротромбоутворення та порушення мікроциркуляції, тромбоз ниркових вен, гемолітикоуремічний синдром, мітральний порок серця (профілактика тромбоутворення), бактеріальний ендокардит, гломерулонефрит, вовчаковий нефрит. Профілактика зсідання крові під час операцій з використанням екстракорпоральних методів кровообігу, при проведенні гемодіалізу, гемосорбції, перитонеального діалізу, цитаферезу, форсованого діурезу, при промиванні венозних катетерів. Приготування зразків крові, що не згортається, для лабораторних цілей і переливання крові.Протипоказання до застосуванняКровотечі, захворювання, що супроводжуються порушенням процесів згортання крові, підозра на внутрішньочерепний крововилив, аневризму судин головного мозку, геморагічний інсульт, розшаровує аневризму аорти, антифосфоліпідний синдром, злоякісна артеріальна гіпертензія, підгострий бактерійний ендоз печінки з варикозним розширенням вен стравоходу, злоякісні новоутворення в печінці, шокові стани, нещодавно проведені хірургічні втручання на очах, мозку, передміхуровій залозі, печінці та жовчних шляхах, стан після пункції спинного мозку, менструація, загрозливий викидень, пологи. нещодавні), підвищена чутливість до гепарину. Не наносять на відкриті рани, слизові оболонки, не застосовують при виразково-некротичних процесах.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише за суворими показаннями під ретельним медичним контролем. Можливе застосування у період лактації (грудного вигодовування) за показаннями.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: можливі кровотечі ШКТ та сечових шляхів, кровотеча в місці введення, в областях, що зазнають тиску, з операційних ран, а також крововиливу в інших органах, гематурія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, блювання, діарея, підвищення активності печінкових трансаміназ. Алергічні реакції: гіперемія шкіри, лікарська лихоманка, кропив'янка, риніт, свербіж шкіри і відчуття жару в підошвах, бронхоспазм, колапс, анафілактичний шок. З боку системи згортання крові: тромбоцитопенія (може бути важкою аж до летального результату) з подальшим розвитком некрозу шкіри, артеріального тромбозу, що супроводжується розвитком гангрени, інфаркту міокарда, інсульту. З боку кістково-м'язової системи: при тривалому застосуванні – остеопороз, спонтанні переломи, кальцифікація м'яких тканин. Місцеві реакції: подразнення, біль, гіперемія, гематома та виразки в місці введення. Інші: минуща алопеція, гіпоальдостеронізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПротизгортальна дія гепарину посилюється при одночасному застосуванні антикоагулянтів, антиагрегантів та НПЗЗ. Алкалоїди ріжків, тироксин, тетрациклін, антигістамінні засоби, а також нікотин зменшують дію гепарину.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від застосовуваної лікарської форми, показань, клінічної ситуації та віку пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів, які страждають на полівалентну алергію (в т.ч. при бронхіальній астмі), при артеріальній гіпертензії, стоматологічних маніпуляціях, цукровому діабеті, ендокардиті, перикардиті, при наявності внутрішньоматкового контрацептиву, при активному туберкульозі, луч ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку (старше 60 років, особливо жінки). Не рекомендується внутрішньом'язове введення гепарину через можливість розвитку гематоми, а також внутрішньом'язове введення інших препаратів на фоні лікування гепарином. З обережністю застосовують зовнішньо при кровотечах та станах підвищеної кровоточивості, тромбоцитопенії. Під час лікування гепарином необхідно контролювати показники згортання крові. Для розведення гепарину використовують лише фізіологічний розчин. При розвитку тяжкої тромбоцитопенії (зниження кількості тромбоцитів у 2 рази від первісного числа або нижче 100 000/мкл) необхідно терміново припинити застосування гепарину. Ризик кровотечі може бути зведений до мінімуму при ретельній оцінці протипоказань, регулярному лабораторному контролі зсідання крові та адекватному дозуванні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
299,00 грн
251,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: лізиноприлу дигідрат 21,8 мг (еквівалентно лізиноприлу 20 мг), гідрохлортіазид 12,5 мг; маннітол 40 мг, кальцію фосфату дигідрат 114 мг, крохмаль кукурудзяний 31 мг, крохмаль прежелатинізований 4 мг, магнію стеарат 1,5 мг. Пігулки, 12,5 мг +20 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 2 блістери в картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Всмоктування та розподіл Гідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 год. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 год після прийому) концентрація гідрохлортіазиду в плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40%. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і грудне молоко, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Гідрохлоротіазид в організмі людини не метаболізується. Виведення Первинний шлях виведення – нирками (фільтрація та секреція) у незміненому вигляді. Приблизно 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною нирковою функцією період напіввиведення становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6,4 години). Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів Порушення функції нирок У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю період напіввиведення гідрохлортіазиду становить у середньому 11,5 год, а у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) менше 30 мл/хв – 20,7 год. Лізіноприл Абсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 год; у пацієнтів з ГІМ ТСmах становить 8-10 год. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого АПФ). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 12,6 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна серцева недостатність У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі крові, відзначається збільшення ТСmах та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла. При легкій та помірній нирковій недостатності (КК від 31 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до 30 мл/хв) спостерігається збільшення середнього значення AUC у 4, 5 разів. Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаГіпотензивний комбінований засіб. Має гіпотензивну та діуретичну дію. Гідрохлоротіазид Механізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) не повністю вивчений. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Таким чином, вони збільшують екскрецію натрію та хлору і, отже, виведення води з організму. Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується об'єм циркулюючої рідини, внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до збільшення екскреції іонів калію із сечею та зниження вмісту калію в крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскрецію іонів кальцію із сечею. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її вміст у крові. Тіазидні діуретики також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату. Але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі. У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидних діуретиків приблизно однаковий. Натріурез і діурез наступають протягом 2 годин і досягають максимуму через 4 год. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12 год. Гідрохлортіазид має антигіпертензивну дію. На нормальний артеріальний тиск (АТ) тіазидні діуретики не впливають. Лізіноприл Лізиноприл - інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинну ренін-ангіотензинову систему. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Початок антигіпертензивної дії - через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, без клінічних проявів серцевої недостатності. Оцінка ефективності та безпеки лізиноприлу (до 10 мг на добу) проводилася у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ГІМ). Лізиноприл, призначений у перші 24 години після ГІМ, протягом 6 тижнів призводив до статистично значущого зниження загальної смертності на 11%. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. Прийом 10-20 мг лізиноприлу 1 раз на добу протягом 12 місяців у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу з початковою стадією нефропатії, що проявляється як мікроальбумінурія, знижував систолічний/діастолічний артеріальний тиск на 13/10 мм рт. ст., а екскрецію альбуміну із сечею на 40%. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду, лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ та/або будь-якої з допоміжних речовин препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); анурія; тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія (ризик розвитку печінкової коми); рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним, або тяжким порушенням функції нирок (СКФ одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. Обережно: артеріальна гіпотензія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; порушення функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості; стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, що прогресують захворювання печінки; цукровий діабет;гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіперкальціємія; збільшення інтервалу QT на ЕКГ;одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія, подагра; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане. Гідрохлоротіазид Вагітність Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі). Доклінічні дані щодо безпеки недостатні. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики. Застосування гідрохлортіазиду під час вагітності протипоказане. Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів ІІ половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), т.к. він збільшує ризик зниження ОЦК та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів. Період грудного вигодовування Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період грудного вигодовування є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування. Лізіноприл Вагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок із збереженим репродуктивним потенціалом, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ,олігурії, гіперкаліємії. Якщо з II триместру вагітності мало місце внутрішньоутробна дія інгібіторів АПФ, рекомендується проведення ультразвукового дослідження (УЗД) нирок та кісток черепа. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – пригнічення кістковомозкового кровотворення, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко – аутоімунні захворювання. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – зміна настрою, порушення сну, галюцинації; рідко – психічний розлад, сплутаність свідомості, сонливість; частота невідома – депресія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – вертиго, парестезія, дизгевзія, порушення нюху; частота невідома - непритомність. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), тахікардія, прискорене серцебиття, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – гостре порушення мозкового кровообігу (внаслідок вираженого зниження АТ у груп пацієнтів підвищеного ризику), синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм, задишка, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – біль у животі, нудота, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк, анорексія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко - кропив'янка, псоріаз, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, вульгарна пухирчатка, псевдолімфома шкіри, підвищене потовиділення (гіпергідроз). Повідомлялося про симптомокомплекс, який може включати один або кілька з наступних симптомів - лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія та я інші зміни з боку шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – м'язові судоми, біль у спині, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – гостра ниркова недостатність, уремія; дуже рідко – анурія, олігурія, протеїнурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія, сексуальна дисфункція. Загальні розлади: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – гіперкаліємія, підвищення концентрації сечовини у крові, підвищення концентрації креатиніну в крові, підвищення активності “печінкових” трансаміназ; рідко – зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, гіпербілірубінемія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрохлоротіазид Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої уваги Препарати, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует" Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон; інші (неантіаритмічні) лікарські засоби, такі як: нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); пімозід, сертиндол; антидепресанти: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам); антибактеріальні засоби: фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин); макроліди (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), ко-тримоксазол; протигрибкові засоби: азоли (воріконазол, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол); протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); протипротозойні засоби (пентамідин при парентеральному введенні); антиангінальні засоби (ранолазин, беприділ); протипухлинні засоби (вандетаніб, миш'яку триоксид, оксаліплатин, такролімус); протиблювотні засоби (домперидон, ондансетрон); засоби, що впливають на моторику ШКТ (цизаприд); антигістамінні засоби (астемізол; терфенадин; мізоластин); інші лікарські засоби (анагрелід, вазопресин, дифеманілу метилсульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терліпресин, теродилін, цилостазол); у зв'язку із збільшенням ризику шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует" (фактор ризику – гіпокаліємія). Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії гідрохлортіазидом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вмісту електролітів плазми крові та показників ЕКГ. У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT Одночасне застосування гідрохлортіазиду з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, має ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливе збільшення ризику розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует"). При застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно реєструвати ЕКГ (для виявлення подовження інтервалу QT), а також контролювати вміст калію в крові. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид (АКТГ), гліциризинова кислота (карбеноксолон, препарати, що містять корінь солодки), проносні засоби, Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом (адитивний ефект). Необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. На тлі терапії гідрохлортіазидом рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія, зумовлені дією тіазидних діуретиків, посилюють токсичність серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та серцевих глікозидів слід регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання лікарських препаратів, які потребують уваги Інші гіпотензивні препарати Потенціювання антигіпертензивної дії гідрохлоротіазиду (адитивний ефект). Може виникнути необхідність корекції дози одночасно застосовуваних гіпотензивних препаратів. Рекомендується припинити прийом гідрохлортіазиду за 2-3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ для запобігання розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії. Якщо це неможливо, слід зменшити початкову дозу інгібіторів АПФ. Етанол, барбітурати, антипсихотичні засоби (нейролептики), антидепресанти, анксіолітики, наркотичні анальгетики та засоби для загальної анестезії Можливе посилення антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду та потенціювання ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин) Можливе посилення ефекту недеполяризуючих міорелаксантів. Адреноміметики (пресорні аміни) Гідрохлоротіазид може знижувати ефект адреноміметиків, таких як епінефрин (адреналін) та норепінефрин (норадреналін). Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗН), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (>3 г/добу) НПЗЗ можуть знижувати діуретичну та антигіпертензивну дії гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації. Гідрохлортіазид може посилювати токсичну дію високих доз саліцилатів на центральну нервову систему. Пероральні гіпоглікемічні засоби та інсулін Тіазидні діуретики впливають на толерантність до глюкози (можливий розвиток гіперглікемії) та знижують ефективність гіпоглікемічних засобів (може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів). Слід з обережністю спільно застосовувати гідрохлортіазид та метформін у зв'язку з ризиком розвитку лактоацидозу на фоні порушення функції нирок, спричиненого гідрохлортіазидом. Бета-адреноблокатори, діазоксид Одночасне застосування тіазидних діуретиків (включаючи гідрохлортіазид), з бета-адреноблокаторами або діазоксидом може збільшити ризик розвитку гіперглікемії. Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол) Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлортіазид збільшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу. Амантадін Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть знижувати кліренс амантадину, призводити до підвищення концентрації амантадину в плазмі та збільшувати ризик його небажаних ефектів. Антихолінергічні препарати (холіноблокатори) Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) збільшують біодоступність тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Цитотоксичні (протипухлинні) препарати Тіазидні діуретики зменшують ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів (наприклад, циклофосфаміду та метотрексату) та потенціюють їхню мієлосупресивну дію. Метилдопа Описано випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи. Карбамазепін Ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та карбамазепіну необхідне спостереження за станом пацієнта та контроль вмісту натрію у плазмі крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри. Пероральні антикоагулянти Тіазидні діуретики можуть зменшувати ефект пероральних антикоагулянтів. Йодмісткі контрастні речовини Зневоднення організму на фоні прийому тіазидних діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати втрату рідини. Препарати кальцію При одночасному застосуванні можливе підвищення вмісту кальцію в крові та розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Якщо необхідне одночасне призначення кальцієвмісних лікарських засобів, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і коригувати дозу препаратів кальцію. Аніонні обмінні смоли (колестирамін та колестипол) Аніонні обмінні смоли зменшують абсорбцію гідрохлортіазиду. Одноразові дози колестираміну та колестиполу зменшують всмоктування гідрохлортіазиду у ШКТ на 85% та 43% відповідно. Лізіноприл Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру по лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи, препарати, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок). Тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Калійнесберігаючі діуретики При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійнезберігаючими діуретиками гіпокаліємія, спричинена їх застосуванням, може бути зменшена. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (> 3 г/добу) Нестероїдні протизапальні засоби (в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота в дозах більше 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення здоров'я. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії/наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу ангігіпертензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанолу посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (ГКС) (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази N типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, по 1 таблетці Гідрохлортіазид+Лізіноприл-Акріхін 1 раз на день, незалежно від їди. Максимальна добова доза – 2 таблетки 1 раз на день (25 мг гідрохлортіазиду/40 мг лізиноприлу). Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі комбінованого препарату (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією), необхідний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. Порушення функції нирок У хворих з кліренсом креатиніну від 30 і менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після підбору дози окремих компонентів препарату. Застосування препарату при КК Порушення функції печінки Корекція дози не потрібна. Літній вік Корекція дози не потрібна.ПередозуванняГідрохлоротіазид Симптоми Найчастішими проявами передозування гідрохлортіазиду є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазиду може виявлятися такими симптомами: з боку серцево-судинної системи: тахікардія; зниження артеріального тиску; шок; з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію); лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у крові (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю). Лікування При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювоти або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити ОЦК запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено. Лізіноприл Симптоми Дані про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримку сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, почастішання дихання. запаморочення, стан тривоги та кашель. Лікування Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів (прийом активованого вугілля), симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% натрію хлориду. Необхідний контроль АТ, показників водноелектролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена внутрішньовенним введенням атропіну. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій).Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідрохлоротіазид Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок гідрохлортіазид може спричинити азотемію. При нирковій недостатності можлива кумуляція гідрохлортіазиду. У пацієнтів із зниженою функцією нирок потрібен періодичний контроль КК. При прогресуванні порушення функції нирок та/або настання олігурії (анурії) гідрохлортіазид слід відмінити. Порушення функції печінки При застосуванні тіазидних діуретиків у пацієнтів з порушенням функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або печінковою енцефалопатією застосування тіазидів протипоказане. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості та/або прогресуючими захворюваннями печінки гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невелика зміна водноелектролітного балансу та накопичення амонію у сироватці крові може спричинити печінкову кому. У разі появи симптомів енцефалопатії прийом діуретиків слід негайно припинити. Водно-електролітний баланс та метаболічні порушення Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть викликати зменшення ОЦК (гіповолемію) та порушення водно-електролітного балансу (в т.ч. гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз). Клінічними симптомами порушень водно-електролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, стомлюваність, сонливість, занепокоєння, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія, аритмія та порушення з боку шлунково-кишкового тракту. та блювання). У пацієнтів, які отримують терапію гідрохлортіазидом (особливо при тривалому курсовому лікуванні), слід виявляти клінічні симптоми порушень водно-електролітного балансу регулярно контролювати вміст електролітів у крові. Натрій Всі діуретичні препарати можуть викликати гіпонатріємію, що іноді призводить до тяжких ускладнень. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження іонів хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота та ступінь виразності цього ефекту незначні. Рекомендується визначити вміст іонів натрію в плазмі крові до початку лікування та регулярно контролювати цей показник на фоні прийому гідрохлортіазиду. Калій При застосуванні тезових та тіазидоподібних діуретиків існує ризик різкого зниження вмісту калію у плазмі крові та розвитку гіпокаліємії (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л). Гіпокаліємія підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму (в т.ч. тяжких аритмій) та посилює токсичну дію серцевих глікозидів. Крім того, гіпоглікемія (так само, як і брадикардія) є станом, що сприяє розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призводити до летального результату. Гіпокаліємія представляє найбільшу небезпеку для наступних груп пацієнтів: особи похилого віку, пацієнти, що одночасно отримують терапію антиаритмічними та неантіаритмічними препаратами, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ, пацієнти з порушеннями хронічної серцевої недостатністю. Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти із збільшеним інтервалом QT. При цьому немає значення, викликане це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів. У всіх описаних вище випадках необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Гіпокаліємію можна коригувати застосуванням калійвмісних препаратів або прийомом харчових продуктів, багатих калієм (сухофрукти, фрукти, овочі). Кальцій Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію в плазмі. У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалися патологічні зміни паращитовидних залоз з гіперкальціємією та гіперфосфатемією, але без типових ускладнень гіперпаратиреозу (нефролітіаз, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, виразкова хвороба). Виражена гіперкальціємія може бути проявом раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть впливати на лабораторні показники функції паращитовидних залоз. Слід припинити прийом тіазидних діуретиків (включно з гідрохлортіазидом) перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Магній Встановлено, що тіазиди збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Клінічне значення гіпомагніємії залишається незрозумілим. Глюкоза Лікування тіазидними діуретиками може порушувати толерантність до глюкози. При застосуванні гідрохлортіазиду у пацієнтів з маніфестним або латентним цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних лікарських засобів. Сечова кислота У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Необхідний ретельний контроль за пацієнтами з подагрою та порушенням метаболізму сечової кислоти (гіперурикемією). Ліпіди При застосуванні гідрохлортіазиду може збільшуватися концентрація холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Гостра міопія/вторинна глаукома. Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої міопії та гострого нападу вторинної глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. З появою симптомів необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику гострої глаукоми є: алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. Порушення з боку імунної системи Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики (в т.ч. гідрохлортіазид) можуть викликати загострення або прогресування системного червоного вовчаку, а також вовчаковоподібні реакції. У пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, реакції підвищеної чутливості можуть спостерігатися навіть за відсутності вказівок на наявність в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Фоточутливість Існує інформація про випадки розвитку реакцій фоточутливості при прийомі тіазидних діуретиків. У разі появи фоточутливості на фоні прийому гідрохлортіазиду слід припинити лікування. Якщо продовження прийому діуретика необхідне, слід захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Інше У пацієнтів з вираженим атеросклерозом церебральних і коронарних артерій слід особливо обережно застосовувати гідрохлортіазид. Тіазидні діуретики можуть знижувати кількість йоду, пов'язаного з білками плазми, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози. Лізіноприл Симптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Воно найчастіше виявляється у пацієнтів з тяжкою стадією ХСН, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких пацієнтів лікування слід розпочати під суворим медичним наглядом (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Ті ж рекомендації стосуються і пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з ХСН, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що, як правило, не є причиною припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід заповнити ОЦК та/або нормалізувати вміст натрію у сироватці крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/іл рідини застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотній навіть після відміни препарату. Артеріальна гіпотензія при ГІМ При ГІМ застосування лізиноприлу протипоказано при кардіогенному шоці та вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.), т.к. у таких пацієнтів застосування вазодилататора може суттєво погіршити показники гемодинаміки. У пацієнтів з низьким систолі АТ (>100 мм рт.ст. і При ГІМ лікування лізиноприлом не слід починати у пацієнтів з ознаками ниркової дисфункції, які визначалися як концентрація креатину у сироватці крові, що перевищує 177 мкмоль/л, та/або протеїнурія, що перевищує 500 мг/24 год. У разі розвитку порушення функції нирок під час терапії лізиноприлом (концентрація креатиніну в сироватці крові, що перевищує 265 мкмоль/л або в 2 рази перевищує відповідне значення до початку лікування), лікар повинен розглянути доцільність відміни лізиноприлу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією тракту лівого шлуночка, що виносить (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, як правило, оборотне при припиненні лікування. Це особливо можливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. У разі супутньої вазоренальної артеріальної гіпертензії існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом з низьких доз та обережно титрувати дозу. Оскільки лікування діуретиками може сприяти розвитку вищезазначених станів, діуретик слід відмінити, при цьому функцію нирок слід контролювати протягом перших тижнів терапії лізиноприлом. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вираженої попередньої вазоренальної гіпертензії відзначалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, зазвичай незначне та транзиторне, особливо у тих випадках, коли лізиноприл застосовувався одночасно з діуретиком. Це особливо можливо у пацієнтів з попередньою нирковою недостатністю. Може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або лізиноприлу. Трансплантація нирки Досвід застосування лізиноприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат, призначити відповідне лікування та забезпечити медичний нагляд до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикоїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, УЗД або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток цих реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Хірургічні втручання/загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід здійснювати її корекцію збільшенням ОЦК. Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий тривалий кашель, який зникає після припинення лікування інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спірно триамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Як правило, одночасне застосування препаратів літію та лізиноприлу не рекомендується. Етанол У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Подвійна блокад аренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Комбінована терапія При гострому інфаркті міокарда показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Літній вік У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утриматися від керування транспортними засобами та механізмами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
288,00 грн
261,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: калію лозартан 50 мг; гідрохлортіазид 12,5 мг; допоміжні речовини: лактоза 111,55 мг, мікрокристалічна целюлоза 37,2 мг, крохмаль прежелатинізований 35 мг, магнію стеарат 3,75 мг; оболонка: опадрай зелений [гіпролоза, гіпромелоза, титану діоксид, барвник хіноліновий жовтий] 7,8 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 12,5 мг + 50 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 2 або 6 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою жовтого або жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (діуретик + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Гідрохлортіазид не піддається метаболізму, але швидко виводиться нирками. При підтримці концентрації гідрохлортіазиду в плазмі крові протягом як мінімум 24 годин період напіввиведення варіював від 5,6 до 14,8 годин. Не менше 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Лозартан Всмоктування При прийомі внутрішньо лозартан добре всмоктується та піддається метаболізму при «первинному проходженні» через печінку з утворенням активного карбоксильованого метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33%. Середні Сmax лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно. При прийомі лозартану в процесі звичайного їди клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану в плазмі виявлено не було. Розподіл Лозартан та його активний метаболіт пов'язуються з білками плазми крові (переважно з альбуміном) не менше ніж на 99%. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Приблизно 14% дози лозартану при внутрішньовенному введенні або прийомі внутрішньо перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення, міченого радіоактивним вуглецем лозартану (14С лозартану) радіоактивність циркулюючої плазми крові, перш за все, обумовлена наявністю в ній лозартану та його активного метаболіту. Низька ефективність перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалася приблизно у 1% пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Крім активного метаболіту утворюються біологічно неактивні метаболіти, у тому числі два основних метаболіти, що утворюються в результаті гідроксилювання бічного бутилового ланцюга, і один другорядний N-2-тетразол-глюкуронід. Виведення Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 мл/хв та 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв та 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо приблизно 4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді та близько 6% дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо лозартану у дозах до 200 мг. Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 та 6-9 годин відповідно. При режимі дозування препарату 100 мг 1 раз на добу немає значного накопичення в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту. Виведення лозартану та його метаболітів здійснюється нирками та через кишечник з жовчю. Після прийому внутрішньо 14С лозартану у чоловіків близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% у калі. Після внутрішньовенного введення 14С лозартану у чоловіків приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% у калі. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Лозартан - гідрохлортіазид Літні пацієнти Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові та швидкість всмоктування гідрохлортіазиду у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією значуще не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Лозартан Підлога Значення концентрації лозартану в плазмі крові у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків з гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися. Ця явна фармакокінетична відмінність, проте, не має клінічного значення. Пацієнти з порушенням функції печінки При прийомі лозартану внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявилися відповідно у 5 та 1,7 рази вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Пацієнти з порушенням функції нирок Концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких у пацієнтів з незміненою функцією нирок. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно в 2 рази більша в порівнянні з AUC лозартану у пацієнтів з нормальною нирковою функцією. Концентрації активного метаболіту в плазмі не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, які перебували на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою процедури гемодіалізу.ФармакодинамікаГідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Тіазиди зазвичай не впливають на нормальний рівень артеріального тиску. Гідрохлортіазид є діуретиком та гіпотензивним засобом. Він впливає на реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок. Гідрохлортіазид приблизно однаково збільшує екскрецію іонів натрію і хлору. Натрійурез може супроводжуватися невеликою втратою іонів калію та бікарбонату. При внутрішньому прийомі діуретичний ефект розвивається протягом 2 годин, досягає максимуму в середньому через 4 години і триває від 6 до 12 годин. Лозартан Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також вирішальною ланкою при розвитку артеріальної гіпертензії (АГ). Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці), і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин. АТ2-рецептори - другий тип рецепторів, з якими зв'язується ангіотензин II, але його роль у регуляції функції серцево-судинної системи невідома. Лозартан селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину II, високоефективний при внутрішньому прийомі. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт (Е-3174) як in vitro, так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II незалежно від його джерела чи шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів ангіотензину II лозартан не має властивостей агоніста. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується, і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназа II), що відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою AT1-рецепторів, такі як посилення брадикінін-опосередкованих ефектів або розвиток набряків (лозартан 1,7%, плацебо 1,9%), не мають відношення до дії лозартану. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін Компоненти препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи рівень артеріального тиску (АТ) більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо. Вважається, що цей ефект зумовлений взаємодоповнювальною дією обох компонентів. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлортіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II та знижує вміст калію у сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок придушення ефектів альдостерону може сприяти зниженню втрати калію, пов'язаного з прийомом діуретика. Лозартан має помірний і минущий урикозуричний ефект. Гідрохлортіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Комбінація лозартану та гідрохлортіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін є комбінованим препаратом лозартану та гідрохлортіазиду. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, у тому числі в комбінації з гідрохлоротіазидом, зменшує ризик серцево-судинної захворюваності та смертності, що було доведено за допомогою оцінки комбінованої частоти розвитку інсульту та інфаркту міокарда, а також показника серцевості. цієї категорії хворих. Гідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Зазвичай, тіазиди не впливають на нормальні значення АТ. Гідрохлортіазид є діуретичним та гіпотензивним засобом. Він впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальних звивистих ниркових канальцях. Гідрохлортіазид збільшує екскрецію натрію та хлориду приблизно в еквівалентних кількостях. Натрійурез може супроводжуватися деякою втратою іонів калію та бікарбонату. Після прийому внутрішньо діурез починається протягом 2 год, досягає максимуму протягом приблизно 4 год і триває приблизно 6-12 год. Лозартан Лозартан пригнічує підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ) при інфузії ангіотензину ІІ. У момент досягнення максимальної концентрації лозартану в плазмі крові (Сmax) після прийому лозартану в дозі 100 мг вищевказаний ефект ангіотензину II пригнічується приблизно на 85%, а через 24 години після одноразового та багаторазового прийому на 26-39%. У період прийому лозартану усунення негативного зворотного зв'язку, що полягає у придушенні ангіотензином II секреції реніну, веде до збільшення АРП. Збільшення АРП призводить до збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. При тривалому (6-тижневому) лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартаном у дозі 100 мг на добу спостерігалося 2-3-кратне збільшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові в момент досягнення Сmax лозартану. У деяких пацієнтів спостерігалося ще більше збільшення концентрації ангіотензину II, особливо при невеликій тривалості лікування (2 тижні). Незважаючи на це, у процесі лікування антигіпертензивний ефект та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ.Після відміни лозартану АРП та концентрації ангіотензину II знижувалися протягом 3 діб до значень, що спостерігалися до початку прийому лозартану. Вплив препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін на АРП та концентрацію ангіотензину II був подібним до спостеріганих ефектів при прийомі лозартану в дозі 50 мг. Оскільки лозартан є специфічним антагоністом AT1-рецепторів ангіотензину II, він не пригнічує АПФ (кініназу II) — фермент, який інактивує брадикінін. Дослідження, в якому порівнювалися ефекти лозартану в дозах 20 мг та 100 мг з ефектами інгібітору АПФ за впливом на ангіотензин I, ангіотензин II та брадикінін, показало, що лозартан блокує ефекти ангіотензину I та ангіотензину II, не впливаючи на ефект. Це зумовлено специфічним механізмом дії лозартану. Інгібітор АПФ блокував реакції на ангіотензин I і підвищував вираженість ефектів, зумовлених дією брадикініну, не впливаючи на вираженість відповіді на ангіотензин II, що демонструє фармакодинамічну різницю між лозартаном та інгібіторами АПФ. Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Оскільки лозартан та його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II), вони обидва роблять внесок у антигіпертензивний ефект. У дослідженні з одноразовим прийомом лозартану в дозі 100 мг, до якого включалися здорові добровольці (чоловіки), прийом препарату внутрішньо в умовах високо- та малосольової дієти не впливав на швидкість клубочкової фільтрації (СКФ), ефективний нирковий плазмоток та фільтраційну фракцію. Лозартан мав натрійуретіческій ефект, який був більш виражений при малосольової дієті і, мабуть, не був пов'язаний з придушенням ранньої реабсорбції натрію в проксимальних ниркових канальцях. Лозартан також викликав минуще збільшення виділення сечової кислоти нирками. У пацієнтів з АГ, протеїнурією (не менше 2 г/24 год), без цукрового діабету та приймаючих лозартан протягом 8 тижнів у дозі 50 мг з поступовим збільшенням до 100 мг, спостерігалося достовірне зниження протеїнурії (на 42%), фракційної екскреції альбуміну. та імуноглобулінів (IgG). У цих пацієнтів лозартан стабілізував ШКФ та зменшував фільтраційну фракцію. У жінок у постменопаузальному періоді з АГ, які приймали лозартан у дозі 50 мг протягом 4 тижнів, не було виявлено впливу терапії на нирковий та системний рівень простагландинів. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо концентрації норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартан у дозах до 150 мг на добу не викликав клінічно значущих змін концентрації тригліцеридів натще, загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів високої щільності. У тих же дозах лозартан не впливав на концентрацію глюкози в крові натще. Загалом лозартан викликав зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (зазвичай менше 0,4 мг/дл), що зберігалося при тривалому лікуванні. У контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією випадків відміни препарату у зв'язку зі збільшенням концентрації креатиніну або вмісту калію в сироватці крові не зареєстровано. У 12-тижневому паралельному дослідженні, яке включали пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), більшість з яких приймали діуретики та/або серцеві глікозиди, порівнювали ефекти лозартану в дозах 2,5, 10, 25 і 5 мг/добу з плацебо. У дозах 25 та 50 мг на добу препарат виявляв позитивні гемодинамічні та нейрогормональні ефекти, які зберігалися протягом усього дослідження. Гемодинамічні ефекти включали збільшення серцевого індексу та зниження тиску заклинювання у легеневих капілярах, а також зниження загального периферичного судинного опору, середнього системного АТ та частоти серцевих скорочень. Частота виникнення гіпотензії у цих пацієнтів залежала від дози препарату.Нейрогормональні ефекти включали зниження концентрації альдостерону та норадреналіну в крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію). Зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, що проявляється сукупним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; Підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду; Анурія; Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); Тяжкі порушення функції печінки; Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу). З обережністю Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; гіперкаліємія; стани після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування); аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність із супутнім тяжким порушенням функції нирок; тяжка серцева недостатність (IV функціонального класу за класифікацією NYHA); хронічна серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; ангіоневротичний набряк в анамнезі; артеріальна гіпотензія; порушення функції печінки; порушення функції нирок; порушення водно-електролітного балансу; пацієнтам зі зниженим обсягом циркулюючої крові (наприклад,які отримують лікування великими дозами діуретиків) у зв'язку з можливістю виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіперкальціємія; одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Гідрохлоротіазид Вагітність Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі). Доклінічні дані щодо безпеки недостатні. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики. Застосування гідрохлортіазиду під час вагітності протипоказане. Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів ІІ половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), т.к. він збільшує ризик зниження обсягу циркулюючої крові та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів. Період грудного вигодовування Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період лактації є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування. Лозартан Вагітність Лозартан протипоказаний під час вагітності. Терапію лозартаном не можна розпочинати під час вагітності. Якщо пацієнткам, які планують вагітність, продовження терапії лозартаном вважається за необхідне, слід замінити лозартан на альтернативні гіпотензивні засоби, які мають встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності. Хоча немає досвіду застосування лозартану у вагітних, доклінічні дослідження на тваринах показали, що прийом лозартану призводить до розвитку серйозних ембріональних та неонатальних ушкоджень та загибелі плода чи потомства. Вважається, що механізм даних явищ обумовлений впливом на РААС. Ниркова перфузія у плода, що залежить від розвитку РААС, з'являється у другому триместрі, тому ризик для плода зростає, якщо лозартан застосовується у другому або третьому триместрі вагітності.Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. Зазначені вище небажані наслідки зазвичай обумовлені застосуванням лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень щодо вивчення розвитку аномалій плода після застосування гіпотензивних лікарських засобів у першому триместрі вагітності не виявили відмінностей між лікарськими засобами, що впливають на РААС,та іншими гіпотензивними засобами. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. Якщо неможливо підібрати альтернативну терапію замість терапії лікарськими засобами, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігогідрамніону необхідно припинити прийом лозартану, якщо він не є життєво необхідним для матері. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Пацієнтки та лікарі повинні знати, що олігогідрамніон може не виявлятися до появи незворотних ушкоджень плода. Необхідно ретельне спостереження за новонародженими,чиї матері приймали лозартан під час вагітності з метою контролю артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Лозартан протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяється лозартан із грудним молоком. Так як багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком і існує ризик розвитку можливих несприятливих ефектів у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або про відміну препарату з урахуванням необхідності його прийому для матері.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та У клінічних дослідженнях з гідрохлортіазидом/лозартаном не спостерігалося небажаних явищ, специфічних для комбінованого препарату. Небажані явища обмежувалися тими, про які повідомлялося раніше при застосуванні гідрохлортіазиду та лозартану у монотерапії. Системно-органний клас Небажана реакція Гідрохло ротіазид+ Лозартан Гідрохлор-ротіазид Лозартан Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія пурпура Шенлейн-Геноха екхімози гемолітична анемія тромбоцитопенія агранулоцитоз апластична анемія лейкопенія пурпура нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома Алергічні реакції анафілактичні реакції ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що викликає обструкцію дихальних шляхів, та/або набряк особи, губ, глотки та/або язика; у деяких пацієнтів ангіоневротичний набряк також відзначався в анамнезі при лікуванні іншими препаратами, включаючи інгібітори АПФ. ангіоневротичний набряк гортані, глотки, язика, обличчя, губ, слизових оболонок (у тому числі з летальним результатом) кропив'янка синдром Стівенса-Джонсона мультиформна еритема еритродермія рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко рідко рідко рідко рідко Порушення з боку метаболізму та харчування втрата апетиту гіперглікемія гіперурикемія порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія) лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози, і латентно протікає цукровий діабет може маніфестувати нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто дуже рідко Порушення з боку центральної нервової системи головний біль запаморочення безсоння занепокоєння парестезія периферична нейропатія тремор мігрень непритомність тривога тривожний розлад (надмірний, неконтрольований і часто ірраціональний занепокоєння про повсякденні події) панічний розлад сплутаність свідомості депресія сонливість порушення сну часто нечасто нечасто часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку органу зору порушення зору відчуття сухості та печіння/почуття поколювання в очах кон'юнктивіт гостра міопія гостра закритокутова глаукома рідко дуже рідко рідко частота невідома частота невідома нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення вертиго шум у вухах нечасто нечасто Порушення з боку дихальної системи закладеність носа кашель інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатія, синусит, фарингіт) фарингіт ларингіт диспное бронхіт риніт носова кровотеча дискомфорт у глотковій області не часто часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку серцево-судинної системи некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт) виражене зниження артеріального тиску при надмірному зниженні АТ) васкуліт не часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку травної системи Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Порушення з боку опорно-рухового апарату Порушення з боку сечостатевої системи Загальні порушення Лабораторні показники нудота діарея блювота запор диспептичні явища біль в животі сухість слизової оболонки порожнини рота » крові до шкіри обличчя шкірний свербіж висип підвищене потовиділення алопеція дерматит судоми в м'язах міалгія біль у спині, в ногах артралгія біль у руках, у плечі,колене артрит фибромиалгия скованность мышечная слабость припухлость суставов скелетно – мышечная боль рабдомиолиз нарушение функции почек почечная недостаточность интерстициальный нефрит глюкозурия никтурия учащенное мочеиспускание инфекции мочевыводящих путей ослабление либидо импотенция повышение температуры тела астения повышенная утомляемость анорексия отек лица отеки лихорадка гриппоподобные симптомы недомогание гиперкалиемия повышение активности «печеночных» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатиніну рідко * рідко * рідко * нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома частота невідома нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто невідома частота невідома часто дуже рідко часто часто нечасто *-небажані явища спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні гідрохлортіазиду/лозартану.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрохлоротіазид Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої уваги Препарати, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон; інші (неантіаритмічні) лікарські засоби, такі як: нейролептики: фенотіазиниСпосіб застосування та дозиПрепарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін приймається внутрішньо незалежно від їди. Препарат можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Артеріальна гіпертензія Зазвичай початкова та підтримуюча доза -1 таблетка препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін 1 раз на добу. У пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 таблетки препарату (містить 50 мг лозартану +12, 5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу протягом 2 – 4 тижнів, доза препарату може бути збільшена до 2 таблеток препарату 1 раз на добу. Максимальна доза – 2 таблетки (50 мг + 12,5 мг) 1 раз на добу. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом трьох тижнів після початку терапії. Зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка Зазвичай початкова доза 50 мг лозартану 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня АТ на фоні прийому лозартану 50 мг на добу, потрібен підбір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг). У разі потреби потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг/кг у поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг/добу, надалі – збільшити дозу до 2 таблеток препарату Гідрохлортіазид + Лозартан – Акріхін (50 мг + 12,5 мг) 1 раз. на добу.ПередозуванняГідрохлоротіазид Симптоми Найчастішими проявами передозування гідрохлортіазидом є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазидом може виявлятися такими симптомами: з боку серцево-судинної системи: тахікардія; зниження артеріального тиску; шок; з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію). лабораторні показники: гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у крові (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю). Лікування При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювоти або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити об'єм циркулюючої крові запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено. Лозартан Симптоми Відомості про передозування лозартану обмежені. Найбільш ймовірне прояв передозування - виражене зниження артеріального тиску та тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції. Лікування Симптоматична терапія. У разі розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії показано підтримуючу терапію. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідрохлоротіазид Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу При застосуванні гіпотензивних засобів у деяких пацієнтів може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні спостерігатися з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвинутись на тлі супутньої діареї або блювання. У таких пацієнтів потрібний регулярний контроль вмісту електролітів сироватки крові. У пацієнтів з набряками може спостерігатися дилюційна гіпонатріємія у спеку. Метаболічні та ендокринні ефекти Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. У ряді випадків може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію нирками та викликати короткочасне та незначне підвищення вмісту кальцію сироватки крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. У зв'язку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз, тому перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазидний діуретик повинен бути скасований. Підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками. У деяких пацієнтів прийом тіазидних діуретиків може призводити до гіперурикемії та/або розвитку подагри. Оскільки лозартан зменшує концентрацію сечової кислоти, його одночасне застосування з гідрохлортіазидом знижує вираженість гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Порушення функції печінки Тіазиди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки це може призвести до розвитку внутрішньопечінкового холестазу, а незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться терапія, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому відміні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику розвитку гострої глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Немеланомний рак шкіри (НМРК) В епідеміологічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик раку шкіри (базальноклітинної карциноми і плоскоклітинної карциноми) у зв'язку зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду. Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та штучних UVA променів. Пацієнти повинні регулярно оглядати свої шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих поразок та негайно повідомляти про них лікаря. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду. Інші ефекти У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть виникати навіть за відсутності в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або посилення тяжкості перебігу системного червоного вовчаку у пацієнтів, які приймали тіазидні діуретики. Особливі групи пацієнтів Раса Аналіз даних всієї популяції пацієнтів, включених у дослідження LIFE щодо вивчення впливу лозартану на зниження частоти розвитку первинної кінцевої точки у пацієнтів з АГ та гіпертрофією лівого шлуночка (n = 9193), показав, що здатність лозартану порівняно з атенололом знижувати на 13,0% ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (р = 0,021) не поширюється на пацієнтів негроїдної раси, хоча обидва режими терапії ефективно знижували рівень АТ у цих пацієнтів. Однак у цьому дослідженні пацієнти негроїдної раси, які отримували атенолол, мали менший ризик розвитку первинної кінцевої точки (серцево-судинна смертність, інсульт та інфаркт міокарда) порівняно з пацієнтами тієї ж раси, які приймали лозартан (р = 0,03). Діти та підлітки Ефективність та безпека застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Якщо у новонароджених, чиї матері приймали препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін під час вагітності, спостерігається розвиток олігурії або артеріальної гіпотензії, необхідно проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання артеріального тиску та ниркової перфузії. Може знадобитися переливання крові або проведення діалізу для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії та/або підтримання функції нирок. Пацієнти похилого віку Клінічні дослідження не виявили жодних особливостей щодо безпеки та ефективності препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). Лозартан Артеріальна гіпотензія та зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) У пацієнтів зі зниженим ОЦК або вмістом натрію в крові, що розвинулися через інтенсивну терапію діуретиками, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювання, може розвиватися симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акрихін. Корекцію таких станів необхідно проводити до призначення препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін. Порушення водно-електролітного балансу Порушення водно-електролітного балансу характерне для пацієнтів з нирковою недостатністю з цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому необхідно ретельне спостереження за даними пацієнтами. Необхідний ретельний контроль вмісту калію в крові або КК, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю та КК 30-50 мл/хв. Під час лікування препаратом Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується приймати калійзберігаючі діуретики, препарати калію або замінники харчової солі, що містять калій. Аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, у пацієнтів з ХСН та з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм Оскільки у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, що діють шляхом інгібування РААС, застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у пацієнтів з цирозом печінки значно збільшується, тому пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки в анамнезі препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін слід призначати з обережністю. Відсутня досвід застосування лозартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тому препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не повинен застосовуватись у цієї групи пацієнтів. Порушення функції нирок Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів спостерігалися зміни функції нирок, включаючи розвиток ниркової недостатності. Ці зміни ниркової функції можуть повертатися до норми після припинення лікування. Деякі лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини у крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Повідомлялося про виникнення подібних ефектів прийому лозартану. Подібні порушення функції нирок можуть бути оборотними після відміни терапії. Лозартан повинен застосовуватися обережно у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Збільшення концентрації калію у сироватці крові Одночасне застосування інших препаратів, які здатні збільшувати вміст калію в сироватці, може призвести до розвитку гіперкаліємії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами). Лозартан-гідрохлортіазид Реакції гіперчутливості У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, глотки/гортані та/або язика) необхідний контроль застосування препарату. Порушення функції нирок та печінки Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та тяжкими порушеннями функції нирок (КК не більше 30 мл/хв). Ембріотоксичність Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін має бути одразу відмінено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами слід бути обережними через можливість розвитку запаморочення, слабкості та інших можливих небажаних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
336,00 грн
293,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: калію лозартан 50 мг; гідрохлортіазид 12,5 мг; допоміжні речовини: лактоза 111,55 мг, мікрокристалічна целюлоза 37,2 мг, крохмаль прежелатинізований 35 мг, магнію стеарат 3,75 мг; оболонка: опадрай зелений [гіпролоза, гіпромелоза, титану діоксид, барвник хіноліновий жовтий] 7,8 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 12,5 мг + 50 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 2 або 6 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою жовтого або жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (діуретик + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Гідрохлортіазид не піддається метаболізму, але швидко виводиться нирками. При підтримці концентрації гідрохлортіазиду в плазмі крові протягом як мінімум 24 годин період напіввиведення варіював від 5,6 до 14,8 годин. Не менше 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Лозартан Всмоктування При прийомі внутрішньо лозартан добре всмоктується та піддається метаболізму при «первинному проходженні» через печінку з утворенням активного карбоксильованого метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33%. Середні Сmax лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно. При прийомі лозартану в процесі звичайного їди клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану в плазмі виявлено не було. Розподіл Лозартан та його активний метаболіт пов'язуються з білками плазми крові (переважно з альбуміном) не менше ніж на 99%. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Приблизно 14% дози лозартану при внутрішньовенному введенні або прийомі внутрішньо перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення, міченого радіоактивним вуглецем лозартану (14С лозартану) радіоактивність циркулюючої плазми крові, перш за все, обумовлена наявністю в ній лозартану та його активного метаболіту. Низька ефективність перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалася приблизно у 1% пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Крім активного метаболіту утворюються біологічно неактивні метаболіти, у тому числі два основних метаболіти, що утворюються в результаті гідроксилювання бічного бутилового ланцюга, і один другорядний N-2-тетразол-глюкуронід. Виведення Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 мл/хв та 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв та 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо приблизно 4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді та близько 6% дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо лозартану у дозах до 200 мг. Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 та 6-9 годин відповідно. При режимі дозування препарату 100 мг 1 раз на добу немає значного накопичення в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту. Виведення лозартану та його метаболітів здійснюється нирками та через кишечник з жовчю. Після прийому внутрішньо 14С лозартану у чоловіків близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% у калі. Після внутрішньовенного введення 14С лозартану у чоловіків приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% у калі. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Лозартан - гідрохлортіазид Літні пацієнти Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові та швидкість всмоктування гідрохлортіазиду у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією значуще не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Лозартан Підлога Значення концентрації лозартану в плазмі крові у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків з гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися. Ця явна фармакокінетична відмінність, проте, не має клінічного значення. Пацієнти з порушенням функції печінки При прийомі лозартану внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявилися відповідно у 5 та 1,7 рази вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Пацієнти з порушенням функції нирок Концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких у пацієнтів з незміненою функцією нирок. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно в 2 рази більша в порівнянні з AUC лозартану у пацієнтів з нормальною нирковою функцією. Концентрації активного метаболіту в плазмі не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, які перебували на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою процедури гемодіалізу.ФармакодинамікаГідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Тіазиди зазвичай не впливають на нормальний рівень артеріального тиску. Гідрохлортіазид є діуретиком та гіпотензивним засобом. Він впливає на реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок. Гідрохлортіазид приблизно однаково збільшує екскрецію іонів натрію і хлору. Натрійурез може супроводжуватися невеликою втратою іонів калію та бікарбонату. При внутрішньому прийомі діуретичний ефект розвивається протягом 2 годин, досягає максимуму в середньому через 4 години і триває від 6 до 12 годин. Лозартан Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також вирішальною ланкою при розвитку артеріальної гіпертензії (АГ). Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці), і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин. АТ2-рецептори - другий тип рецепторів, з якими зв'язується ангіотензин II, але його роль у регуляції функції серцево-судинної системи невідома. Лозартан селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину II, високоефективний при внутрішньому прийомі. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт (Е-3174) як in vitro, так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II незалежно від його джерела чи шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів ангіотензину II лозартан не має властивостей агоніста. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується, і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназа II), що відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою AT1-рецепторів, такі як посилення брадикінін-опосередкованих ефектів або розвиток набряків (лозартан 1,7%, плацебо 1,9%), не мають відношення до дії лозартану. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін Компоненти препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи рівень артеріального тиску (АТ) більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо. Вважається, що цей ефект зумовлений взаємодоповнювальною дією обох компонентів. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлортіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II та знижує вміст калію у сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок придушення ефектів альдостерону може сприяти зниженню втрати калію, пов'язаного з прийомом діуретика. Лозартан має помірний і минущий урикозуричний ефект. Гідрохлортіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Комбінація лозартану та гідрохлортіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін є комбінованим препаратом лозартану та гідрохлортіазиду. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, у тому числі в комбінації з гідрохлоротіазидом, зменшує ризик серцево-судинної захворюваності та смертності, що було доведено за допомогою оцінки комбінованої частоти розвитку інсульту та інфаркту міокарда, а також показника серцевості. цієї категорії хворих. Гідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Зазвичай, тіазиди не впливають на нормальні значення АТ. Гідрохлортіазид є діуретичним та гіпотензивним засобом. Він впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальних звивистих ниркових канальцях. Гідрохлортіазид збільшує екскрецію натрію та хлориду приблизно в еквівалентних кількостях. Натрійурез може супроводжуватися деякою втратою іонів калію та бікарбонату. Після прийому внутрішньо діурез починається протягом 2 год, досягає максимуму протягом приблизно 4 год і триває приблизно 6-12 год. Лозартан Лозартан пригнічує підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ) при інфузії ангіотензину ІІ. У момент досягнення максимальної концентрації лозартану в плазмі крові (Сmax) після прийому лозартану в дозі 100 мг вищевказаний ефект ангіотензину II пригнічується приблизно на 85%, а через 24 години після одноразового та багаторазового прийому на 26-39%. У період прийому лозартану усунення негативного зворотного зв'язку, що полягає у придушенні ангіотензином II секреції реніну, веде до збільшення АРП. Збільшення АРП призводить до збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. При тривалому (6-тижневому) лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартаном у дозі 100 мг на добу спостерігалося 2-3-кратне збільшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові в момент досягнення Сmax лозартану. У деяких пацієнтів спостерігалося ще більше збільшення концентрації ангіотензину II, особливо при невеликій тривалості лікування (2 тижні). Незважаючи на це, у процесі лікування антигіпертензивний ефект та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ.Після відміни лозартану АРП та концентрації ангіотензину II знижувалися протягом 3 діб до значень, що спостерігалися до початку прийому лозартану. Вплив препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін на АРП та концентрацію ангіотензину II був подібним до спостеріганих ефектів при прийомі лозартану в дозі 50 мг. Оскільки лозартан є специфічним антагоністом AT1-рецепторів ангіотензину II, він не пригнічує АПФ (кініназу II) — фермент, який інактивує брадикінін. Дослідження, в якому порівнювалися ефекти лозартану в дозах 20 мг та 100 мг з ефектами інгібітору АПФ за впливом на ангіотензин I, ангіотензин II та брадикінін, показало, що лозартан блокує ефекти ангіотензину I та ангіотензину II, не впливаючи на ефект. Це зумовлено специфічним механізмом дії лозартану. Інгібітор АПФ блокував реакції на ангіотензин I і підвищував вираженість ефектів, зумовлених дією брадикініну, не впливаючи на вираженість відповіді на ангіотензин II, що демонструє фармакодинамічну різницю між лозартаном та інгібіторами АПФ. Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Оскільки лозартан та його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II), вони обидва роблять внесок у антигіпертензивний ефект. У дослідженні з одноразовим прийомом лозартану в дозі 100 мг, до якого включалися здорові добровольці (чоловіки), прийом препарату внутрішньо в умовах високо- та малосольової дієти не впливав на швидкість клубочкової фільтрації (СКФ), ефективний нирковий плазмоток та фільтраційну фракцію. Лозартан мав натрійуретіческій ефект, який був більш виражений при малосольової дієті і, мабуть, не був пов'язаний з придушенням ранньої реабсорбції натрію в проксимальних ниркових канальцях. Лозартан також викликав минуще збільшення виділення сечової кислоти нирками. У пацієнтів з АГ, протеїнурією (не менше 2 г/24 год), без цукрового діабету та приймаючих лозартан протягом 8 тижнів у дозі 50 мг з поступовим збільшенням до 100 мг, спостерігалося достовірне зниження протеїнурії (на 42%), фракційної екскреції альбуміну. та імуноглобулінів (IgG). У цих пацієнтів лозартан стабілізував ШКФ та зменшував фільтраційну фракцію. У жінок у постменопаузальному періоді з АГ, які приймали лозартан у дозі 50 мг протягом 4 тижнів, не було виявлено впливу терапії на нирковий та системний рівень простагландинів. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо концентрації норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартан у дозах до 150 мг на добу не викликав клінічно значущих змін концентрації тригліцеридів натще, загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів високої щільності. У тих же дозах лозартан не впливав на концентрацію глюкози в крові натще. Загалом лозартан викликав зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (зазвичай менше 0,4 мг/дл), що зберігалося при тривалому лікуванні. У контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією випадків відміни препарату у зв'язку зі збільшенням концентрації креатиніну або вмісту калію в сироватці крові не зареєстровано. У 12-тижневому паралельному дослідженні, яке включали пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), більшість з яких приймали діуретики та/або серцеві глікозиди, порівнювали ефекти лозартану в дозах 2,5, 10, 25 і 5 мг/добу з плацебо. У дозах 25 та 50 мг на добу препарат виявляв позитивні гемодинамічні та нейрогормональні ефекти, які зберігалися протягом усього дослідження. Гемодинамічні ефекти включали збільшення серцевого індексу та зниження тиску заклинювання у легеневих капілярах, а також зниження загального периферичного судинного опору, середнього системного АТ та частоти серцевих скорочень. Частота виникнення гіпотензії у цих пацієнтів залежала від дози препарату.Нейрогормональні ефекти включали зниження концентрації альдостерону та норадреналіну в крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію). Зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, що проявляється сукупним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; Підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду; Анурія; Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); Тяжкі порушення функції печінки; Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу). З обережністю Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; гіперкаліємія; стани після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування); аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність із супутнім тяжким порушенням функції нирок; тяжка серцева недостатність (IV функціонального класу за класифікацією NYHA); хронічна серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; ангіоневротичний набряк в анамнезі; артеріальна гіпотензія; порушення функції печінки; порушення функції нирок; порушення водно-електролітного балансу; пацієнтам зі зниженим обсягом циркулюючої крові (наприклад,які отримують лікування великими дозами діуретиків) у зв'язку з можливістю виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіперкальціємія; одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Гідрохлоротіазид Вагітність Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі). Доклінічні дані щодо безпеки недостатні. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики. Застосування гідрохлортіазиду під час вагітності протипоказане. Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів ІІ половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), т.к. він збільшує ризик зниження обсягу циркулюючої крові та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів. Період грудного вигодовування Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період лактації є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування. Лозартан Вагітність Лозартан протипоказаний під час вагітності. Терапію лозартаном не можна розпочинати під час вагітності. Якщо пацієнткам, які планують вагітність, продовження терапії лозартаном вважається за необхідне, слід замінити лозартан на альтернативні гіпотензивні засоби, які мають встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності. Хоча немає досвіду застосування лозартану у вагітних, доклінічні дослідження на тваринах показали, що прийом лозартану призводить до розвитку серйозних ембріональних та неонатальних ушкоджень та загибелі плода чи потомства. Вважається, що механізм даних явищ обумовлений впливом на РААС. Ниркова перфузія у плода, що залежить від розвитку РААС, з'являється у другому триместрі, тому ризик для плода зростає, якщо лозартан застосовується у другому або третьому триместрі вагітності.Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. Зазначені вище небажані наслідки зазвичай обумовлені застосуванням лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень щодо вивчення розвитку аномалій плода після застосування гіпотензивних лікарських засобів у першому триместрі вагітності не виявили відмінностей між лікарськими засобами, що впливають на РААС,та іншими гіпотензивними засобами. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. Якщо неможливо підібрати альтернативну терапію замість терапії лікарськими засобами, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігогідрамніону необхідно припинити прийом лозартану, якщо він не є життєво необхідним для матері. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Пацієнтки та лікарі повинні знати, що олігогідрамніон може не виявлятися до появи незворотних ушкоджень плода. Необхідно ретельне спостереження за новонародженими,чиї матері приймали лозартан під час вагітності з метою контролю артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Лозартан протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяється лозартан із грудним молоком. Так як багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком і існує ризик розвитку можливих несприятливих ефектів у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або про відміну препарату з урахуванням необхідності його прийому для матері.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та У клінічних дослідженнях з гідрохлортіазидом/лозартаном не спостерігалося небажаних явищ, специфічних для комбінованого препарату. Небажані явища обмежувалися тими, про які повідомлялося раніше при застосуванні гідрохлортіазиду та лозартану у монотерапії. Системно-органний клас Небажана реакція Гідрохло ротіазид+ Лозартан Гідрохлор-ротіазид Лозартан Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія пурпура Шенлейн-Геноха екхімози гемолітична анемія тромбоцитопенія агранулоцитоз апластична анемія лейкопенія пурпура нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома Алергічні реакції анафілактичні реакції ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що викликає обструкцію дихальних шляхів, та/або набряк особи, губ, глотки та/або язика; у деяких пацієнтів ангіоневротичний набряк також відзначався в анамнезі при лікуванні іншими препаратами, включаючи інгібітори АПФ. ангіоневротичний набряк гортані, глотки, язика, обличчя, губ, слизових оболонок (у тому числі з летальним результатом) кропив'янка синдром Стівенса-Джонсона мультиформна еритема еритродермія рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко рідко рідко рідко рідко Порушення з боку метаболізму та харчування втрата апетиту гіперглікемія гіперурикемія порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія) лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози, і латентно протікає цукровий діабет може маніфестувати нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто дуже рідко Порушення з боку центральної нервової системи головний біль запаморочення безсоння занепокоєння парестезія периферична нейропатія тремор мігрень непритомність тривога тривожний розлад (надмірний, неконтрольований і часто ірраціональний занепокоєння про повсякденні події) панічний розлад сплутаність свідомості депресія сонливість порушення сну часто нечасто нечасто часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку органу зору порушення зору відчуття сухості та печіння/почуття поколювання в очах кон'юнктивіт гостра міопія гостра закритокутова глаукома рідко дуже рідко рідко частота невідома частота невідома нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення вертиго шум у вухах нечасто нечасто Порушення з боку дихальної системи закладеність носа кашель інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатія, синусит, фарингіт) фарингіт ларингіт диспное бронхіт риніт носова кровотеча дискомфорт у глотковій області не часто часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку серцево-судинної системи некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт) виражене зниження артеріального тиску при надмірному зниженні АТ) васкуліт не часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку травної системи Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Порушення з боку опорно-рухового апарату Порушення з боку сечостатевої системи Загальні порушення Лабораторні показники нудота діарея блювота запор диспептичні явища біль в животі сухість слизової оболонки порожнини рота » крові до шкіри обличчя шкірний свербіж висип підвищене потовиділення алопеція дерматит судоми в м'язах міалгія біль у спині, в ногах артралгія біль у руках, у плечі,колене артрит фибромиалгия скованность мышечная слабость припухлость суставов скелетно – мышечная боль рабдомиолиз нарушение функции почек почечная недостаточность интерстициальный нефрит глюкозурия никтурия учащенное мочеиспускание инфекции мочевыводящих путей ослабление либидо импотенция повышение температуры тела астения повышенная утомляемость анорексия отек лица отеки лихорадка гриппоподобные симптомы недомогание гиперкалиемия повышение активности «печеночных» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатиніну рідко * рідко * рідко * нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома частота невідома нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто невідома частота невідома часто дуже рідко часто часто нечасто *-небажані явища спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні гідрохлортіазиду/лозартану.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрохлоротіазид Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої уваги Препарати, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон; інші (неантіаритмічні) лікарські засоби, такі як: нейролептики: фенотіазиниСпосіб застосування та дозиПрепарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін приймається внутрішньо незалежно від їди. Препарат можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Артеріальна гіпертензія Зазвичай початкова та підтримуюча доза -1 таблетка препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін 1 раз на добу. У пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 таблетки препарату (містить 50 мг лозартану +12, 5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу протягом 2 – 4 тижнів, доза препарату може бути збільшена до 2 таблеток препарату 1 раз на добу. Максимальна доза – 2 таблетки (50 мг + 12,5 мг) 1 раз на добу. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом трьох тижнів після початку терапії. Зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка Зазвичай початкова доза 50 мг лозартану 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня АТ на фоні прийому лозартану 50 мг на добу, потрібен підбір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг). У разі потреби потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг/кг у поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг/добу, надалі – збільшити дозу до 2 таблеток препарату Гідрохлортіазид + Лозартан – Акріхін (50 мг + 12,5 мг) 1 раз. на добу.ПередозуванняГідрохлоротіазид Симптоми Найчастішими проявами передозування гідрохлортіазидом є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазидом може виявлятися такими симптомами: з боку серцево-судинної системи: тахікардія; зниження артеріального тиску; шок; з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію). лабораторні показники: гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у крові (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю). Лікування При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювоти або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити об'єм циркулюючої крові запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено. Лозартан Симптоми Відомості про передозування лозартану обмежені. Найбільш ймовірне прояв передозування - виражене зниження артеріального тиску та тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції. Лікування Симптоматична терапія. У разі розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії показано підтримуючу терапію. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідрохлоротіазид Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу При застосуванні гіпотензивних засобів у деяких пацієнтів може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні спостерігатися з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвинутись на тлі супутньої діареї або блювання. У таких пацієнтів потрібний регулярний контроль вмісту електролітів сироватки крові. У пацієнтів з набряками може спостерігатися дилюційна гіпонатріємія у спеку. Метаболічні та ендокринні ефекти Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. У ряді випадків може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію нирками та викликати короткочасне та незначне підвищення вмісту кальцію сироватки крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. У зв'язку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз, тому перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазидний діуретик повинен бути скасований. Підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками. У деяких пацієнтів прийом тіазидних діуретиків може призводити до гіперурикемії та/або розвитку подагри. Оскільки лозартан зменшує концентрацію сечової кислоти, його одночасне застосування з гідрохлортіазидом знижує вираженість гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Порушення функції печінки Тіазиди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки це може призвести до розвитку внутрішньопечінкового холестазу, а незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться терапія, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому відміні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику розвитку гострої глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Немеланомний рак шкіри (НМРК) В епідеміологічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик раку шкіри (базальноклітинної карциноми і плоскоклітинної карциноми) у зв'язку зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду. Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та штучних UVA променів. Пацієнти повинні регулярно оглядати свої шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих поразок та негайно повідомляти про них лікаря. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду. Інші ефекти У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть виникати навіть за відсутності в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або посилення тяжкості перебігу системного червоного вовчаку у пацієнтів, які приймали тіазидні діуретики. Особливі групи пацієнтів Раса Аналіз даних всієї популяції пацієнтів, включених у дослідження LIFE щодо вивчення впливу лозартану на зниження частоти розвитку первинної кінцевої точки у пацієнтів з АГ та гіпертрофією лівого шлуночка (n = 9193), показав, що здатність лозартану порівняно з атенололом знижувати на 13,0% ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (р = 0,021) не поширюється на пацієнтів негроїдної раси, хоча обидва режими терапії ефективно знижували рівень АТ у цих пацієнтів. Однак у цьому дослідженні пацієнти негроїдної раси, які отримували атенолол, мали менший ризик розвитку первинної кінцевої точки (серцево-судинна смертність, інсульт та інфаркт міокарда) порівняно з пацієнтами тієї ж раси, які приймали лозартан (р = 0,03). Діти та підлітки Ефективність та безпека застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Якщо у новонароджених, чиї матері приймали препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін під час вагітності, спостерігається розвиток олігурії або артеріальної гіпотензії, необхідно проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання артеріального тиску та ниркової перфузії. Може знадобитися переливання крові або проведення діалізу для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії та/або підтримання функції нирок. Пацієнти похилого віку Клінічні дослідження не виявили жодних особливостей щодо безпеки та ефективності препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). Лозартан Артеріальна гіпотензія та зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) У пацієнтів зі зниженим ОЦК або вмістом натрію в крові, що розвинулися через інтенсивну терапію діуретиками, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювання, може розвиватися симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акрихін. Корекцію таких станів необхідно проводити до призначення препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін. Порушення водно-електролітного балансу Порушення водно-електролітного балансу характерне для пацієнтів з нирковою недостатністю з цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому необхідно ретельне спостереження за даними пацієнтами. Необхідний ретельний контроль вмісту калію в крові або КК, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю та КК 30-50 мл/хв. Під час лікування препаратом Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується приймати калійзберігаючі діуретики, препарати калію або замінники харчової солі, що містять калій. Аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, у пацієнтів з ХСН та з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм Оскільки у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, що діють шляхом інгібування РААС, застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у пацієнтів з цирозом печінки значно збільшується, тому пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки в анамнезі препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін слід призначати з обережністю. Відсутня досвід застосування лозартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тому препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не повинен застосовуватись у цієї групи пацієнтів. Порушення функції нирок Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів спостерігалися зміни функції нирок, включаючи розвиток ниркової недостатності. Ці зміни ниркової функції можуть повертатися до норми після припинення лікування. Деякі лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини у крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Повідомлялося про виникнення подібних ефектів прийому лозартану. Подібні порушення функції нирок можуть бути оборотними після відміни терапії. Лозартан повинен застосовуватися обережно у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Збільшення концентрації калію у сироватці крові Одночасне застосування інших препаратів, які здатні збільшувати вміст калію в сироватці, може призвести до розвитку гіперкаліємії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами). Лозартан-гідрохлортіазид Реакції гіперчутливості У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, глотки/гортані та/або язика) необхідний контроль застосування препарату. Порушення функції нирок та печінки Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та тяжкими порушеннями функції нирок (КК не більше 30 мл/хв). Ембріотоксичність Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін має бути одразу відмінено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами слід бути обережними через можливість розвитку запаморочення, слабкості та інших можливих небажаних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 1 г: Активні речовини: окситетрацикліну гідрохлорид 25800 ОД, гідрокортизону ацетат 10 мг. Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат 0.2 мг, парафін рідкий 48 мг, вазелін до 1 г. 10 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, що пригнічує розвиток запальних реакцій шкіри, особливо алергічного походження, ускладнених бактеріальною інфекцією, внаслідок сумарної дії компонентів, що входять до складу препарату. Окситетрациклін-антибіотик із групи тетрациклінів, має бактеріостатичну дію. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, Rickettsia spp., Treponema spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp. Гідрокортизон - глюкокортикостероїд, має протизапальний, протиалергічний, антиексудативний та протисвербіжний ефекти. Гальмує фагоцитоз. Зменшує утворення арахідонової кислоти із фосфоліпідів клітинних оболонок за рахунок пригнічення активності фосфоліпази А2. Пригнічує вивільнення інтерлейкінів та інших цитокінів, які мають протизапальну дію; гальмує вивільнення гістаміну та виникнення місцевих алергічних реакцій. Знижує синтез білків та відкладення колагену в шкірі, перешкоджає розвитку сполучної тканини, послаблює проліферативні процеси.Клінічна фармакологіяПрепарат з антибактеріальною та протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗахворювання шкіри, що піддаються терапії кортикостероїдами та ускладнені вторинною бактеріальною інфекцією, викликаною чутливими до окситетрацикліну мікроорганізмами; дерматит (зокрема алергічний, котактний, себорейний, сонячний, атопічний); екзема; багатоформна ексудативна еритема; поверхневі опіки; укуси комах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; туберкульоз шкіри; пухлини шкіри; передракові стани; мікоз; вірусні захворювання шкіри (герпес, вітряна віспа); вагітність, період лактації (при застосуванні на великих вогнищах ураження); дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та лактації на обмеженій ділянці, наприклад, на лактуючій молочній залозі, можливо, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 12 років.Побічна діяПодразнення шкіри, свербіж, висипання, суперінфекція, алергічні реакції. При застосуванні на шкірі обличчя: телеангіектазії, атрофія підшкірної клітковини в області рота. При тривалому застосуванні та/або нанесенні на великі поверхні системні побічні ефекти глюкокортикостероїдів.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять тонким шаром 0,5-1 г 1-3 рази на добу на уражені ділянки або на стерильну марлю, якою прикривають шкіру, перев'язавши бинтом. Тривалість лікування індивідуальна і залежить від ступеня поразки та локалізації Курс лікування не повинен перевищувати двох тижнів. При застосуванні препарату на шкірі обличчя мазь необхідно наносити 1 раз на добу тонким шаром або точково на елементи, курс лікування не повинен перевищувати 7-10 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування глюкокортикостероїдами не слід проводити вакцинацію через імунодепресивний ефект глюкокортикостероїдів. При необхідності застосування препарату на шкірі обличчя лікування має бути коротким, у зв'язку з підвищеним всмоктуванням та можливістю появи побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 16 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 75-150 спз), гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 1500-3000 спз), макрогол 6000, стеарат магнію. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект. Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі). Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль. Серцева недостатність Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв). З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.Вагітність та лактаціяПрепарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію. Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують. Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ. З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель. З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз. Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну. Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2). Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено. Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий. Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану. Подвійна блокада РААС Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу. Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт. У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній. Хронічна серцева недостатність Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні. Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Супутня терапія Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕтнічні особливості Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції нирок Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові. Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників. Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК. Загальна анестезія/хірургічні втручання При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 32 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 174 мг, крохмаль кукурудзяний - 40 мг; 1500-3000 спз) – 4 мг, макрогол 6000 – 5.2 мг, магнію стеарат – 0.8 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект. Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі). Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль. Серцева недостатність Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв). З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.Вагітність та лактаціяПрепарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію. Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують. Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ. З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель. З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз. Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну. Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2). Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено. Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий. Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану. Подвійна блокада РААС Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу. Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт. У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній. Хронічна серцева недостатність Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні. Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Супутня терапія Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕтнічні особливості Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції нирок Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові. Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників. Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК. Загальна анестезія/хірургічні втручання При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 8 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 75-150 спз), гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 1500-3000 спз), макрогол 6000, стеарат магнію. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект. Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі). Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль. Серцева недостатність Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв). З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.Вагітність та лактаціяПрепарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію. Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують. Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ. З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель. З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз. Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну. Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2). Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено. Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий. Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану. Подвійна блокада РААС Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу. Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт. У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній. Хронічна серцева недостатність Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні. Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Супутня терапія Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕтнічні особливості Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції нирок Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові. Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників. Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК. Загальна анестезія/хірургічні втручання При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гліклазид у перерахунку на 100% речовину – 80 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 23,44 мг, целюлоза мікрокристалічна 32 мг, крохмаль картопляний. 13,43 мг, гіпромелоза 2,33 мг, магнію стеарат 1,6 мг, тальк 0,8 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 6,4 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування групи сульфонілсечовини ІІ покоління.ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Після перорального прийому 80 мг період досягнення максимальної концентрації – 4 години, максимальна концентрація у плазмі крові – 2,2-8 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 85-97 %, об'єм розподілу – 0,35 л/кг. Рівноважна концентрація у плазмі досягається через 2 доби. Період напіввиведення – 8-20 год. Метаболізується в печінці, при цьому утворюється 8 метаболітів. Кількість основного метаболіту, що зустрічається в крові - 2-3% від усієї кількості прийнятого препарату, він не має гіпоглікемічних властивостей, проте має вплив на мікроциркуляцію. Виводиться нирками – 70% у вигляді метаболітів, менше 1% у незміненому вигляді, кишечником – 12% у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаПероральний гіпоглікемічний засіб, похідний сульфонілсечовини II покоління. Стимулює секрецію інсуліну підшлунковою залозою, підвищує інсуліносекреторну дію глюкози та чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів м'язової глікогенсинтази. Скорочує проміжок часу від моменту їди до початку секреції інсуліну. Відновлює ранній пік секреції інсуліну (на відміну від інших похідних сульфонілсечовини, наприклад, глибенкламіду, які впливають головним чином у ході другої стадії секреції). Крім впливу на вуглеводний обмін, впливає на мікроциркуляцію. Знижує постпрандіальну гіперглікемію, зменшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, затримує розвиток пристінкового тромбозу,нормалізує проникність судин та перешкоджає розвитку мікротромбозу та атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінкового фібринолізу, протидіє підвищеній реакції на епінефрин судин при мікроангіопатіях. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, оскільки надає переважну дію на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.протидіє підвищеної реакції на епінефрин судин при мікроангіопатіях. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, оскільки надає переважну дію на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.протидіє підвищеної реакції на епінефрин судин при мікроангіопатіях. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, оскільки надає переважну дію на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.оскільки надає переважний вплив на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.оскільки надає переважний вплив на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у дорослих (при неефективності дієти та фізичних навантажень).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, цукровий діабет 1 типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома, тяжка печінкова та/або ниркова недостатність, супутня терапія міконазолом, вагітність, період лактації, вік до 18 років, дефіцит лактази, непереносимість лактоза, З обережністю: літній вік, нерегулярне та/або незбалансоване харчування, тяжкі захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. ішемічна хвороба серця, атеросклероз), гіпотиреоз, надниркова або гіпофізарна недостатність, гіпопітуїтаризм, ниркова та/або печінкова недостатність глюкокортикостероїдами, алкоголізм, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, супутня терапія фенілбутазоном та даназолом.Побічна діяГіпоглікемія (при порушенні режиму дозування та неадекватній дієті): головний біль, підвищена стомлюваність, відчуття голоду, підвищене потовиділення, різка слабкість, серцебиття, аритмія, підвищення артеріального тиску, сонливість, безсоння, ажитація, агресивність, тривожність, подразнення неможливість зосередитися та уповільнена реакція, депресія, порушення зору, афазія, тремор, парези, сенсорні розлади, запаморочення, почуття безпорадності, втрата самоконтролю, делірій, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, втрата свідомості, кома. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія (нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор) вираженість знижується прийому під час їжі; рідко – порушення функції печінки (гепатит, холестатична жовтяниця); вимагає відміни препарату, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пригнічення кістковомозкового кровотворення (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, кропив'янка, макулопапульозний висип, бульозні реакції (такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), еритема. Порушення з боку органу зору: тимчасові порушення зору, спричинені зміною концентрації глюкози в крові, особливо на початку терапії. Загальні побічні ефекти похідних сульфонілсечовини: еритропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт; життєзагрозлива печінкова недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію антикоагулянтів (варфарин), може знадобитися корекція дози антикоагулянту. Міконазол (при системному введенні та при використанні гелю на слизовій оболонці порожнини рота) посилює гіпоглікемічну дію препарату (можливий розвиток гіпоглікемії аж до стану коми). Фенілбутазон (системне введення) посилює гіпоглікемічний ефект препарату (витісняє із зв'язку з білками плазми та/або уповільнює виведення з організму), необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду, як під час прийому фенілбутазону, так і після його відміни. Етанол і етанолвмісні лікарські засоби, що посилюють гіпоглікемію, інгібуючи компенсаторні реакції, можуть сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. При одночасному прийомі з іншими гіпоглікемічними лікарськими засобами (інсулін, акарбоза, бігуаніди), бета-адреноблокаторами, флуконазолом, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (каптоприл, еналаприл), блокаторами Н2-гістамінових рецепторів, та нестероїдними протизапальними препаратами – посилення гіпоглікемічного ефекту та ризик гіпоглікемії. Даназол – діабетогенний ефект. Необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду як під час прийому даназолу, так і після його відміни. Хлорпромазин у високих дозах (більше 100 мг на добу) збільшує вміст глюкози у крові, знижуючи секрецію інсуліну. Необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду як під час прийому хлорпромазину, так і після його відміни. Глюкокортикостероїди (системне, внутрішньосуглобове, зовнішнє/ректальне застосування) – підвищують вміст глюкози крові з можливим розвитком кетоацидозу (зниження – толерантності до вуглеводів). Необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду як під час прийому глюкокортикостероїдів, так і після їх відміни. Ритодрін, сальбутамол, тербуталін (в/в введення) – підвищують вміст глюкози крові, Рекомендується контроль глюкози крові та за необхідності – переведення пацієнта на терапію інсуліном.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі, початкова добова доза – 80 мг, середня добова доза – 160 – 320 мг (за 2 прийоми – вранці та ввечері). Величина дози залежить від віку, тяжкості перебігу діабету, концентрації глюкози крові натще і через 2 години після їди. Пацієнтам похилого віку або при хронічній нирковій недостатності легкої та середньої виразності (кліренс креатиніну – 15-80 мл/хв) препарат призначають у тих самих дозах.ПередозуванняСимптоми: гіпоглікемія, порушення свідомості, гіпоглікемічна кома. Лікування: якщо пацієнт свідомий, внутрішньо прийняти цукор; при розладі свідомості - внутрішньовенне введення 40% розчину декстрози, потім внутрішньовенно краплинно 5% розчин декстрози до досягнення концентрації глюкози в крові 5,55 моль/л, 1-2 мг глюкагону внутрішньом'язово, контроль концентрації глюкози крові через кожні 15 хв, а також визначення pH, сечовини, креатиніну та електролітів у крові. Після відновлення свідомості необхідно дати хворому їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії). При набряку мозку – манітол та дексаметазон. Діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час прийому препарату необхідне регулярне визначення глюкози крові натще та глікозильованого гемоглобіну. Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та призначення інсуліну. Слід попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому етанолу та етанолвмісних лікарських засобів (в т.ч. можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій: біль у животі, нудота, блювання, головний біль), нестероїдних протизапальних препаратів, при голодуванні. Необхідна корекція дози при фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму живлення. Як правило, симптоми гіпоглікемії проходять після прийому їжі, багатої вуглеводами (наприклад, цукром), прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне початкове усунення. Якщо гіпоглікемічні симптоми мають виражений характер або є тривалими, навіть у разі тимчасового поліпшення стану після прийому їжі, багатої на вуглеводи, необхідно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації. Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних, лікарських засобів особи похилого віку, пацієнти, які не отримують збалансованого харчування, із загальним ослабленим станом, хворі, які страждають на гіпофізарно-наднирникову недостатність. Клінічні прояви гіпоглікемії можуть маскуватися при прийомі бета-адреноблокаторів, клонідину, резерпіну, гуанетидину. Можливий розвиток вторинної лікарської резистентності (необхідно відрізнятись від первинної; при якій лікарський засіб вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
220,00 грн
184,00 грн
Дозування: 30 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. модифікованого вивільнення Упаковка: уп. контурні.
212,00 грн
169,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гліклазид 30 мг Допоміжні речовини: гіпромелоза – 44 мг, целюлоза мікрокристалічна – 123 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1 мг, магнію стеарат – 2 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат, похідне сульфонілсечовини ІІ покоління. Стимулює секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози, посилює інсуліносекреторну дію глюкози, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів – м'язової глікогенсинтетази. Зменшує інтервал від моменту їди до початку секреції інсуліну. Відновлює ранній пік секреції інсуліну (на відміну від інших похідних сульфонілсечовини, які впливають, головним чином, під час другої стадії секреції). Зменшує постпрандіальне підвищення рівня глюкози. Крім впливу на вуглеводний обмін, покращує мікроциркуляцію: зменшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, нормалізує проникність судин, перешкоджає розвитку мікротромбозів та атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінкового фібринолізу. Зменшує чутливість рецепторів судин до адреналіну. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії. При діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування спричиняє достовірне зниження вираженості протеїнурії. Глідіаб® МВ не призводить до збільшення маси тіла, оскільки має переважну дію на ранній пік секреції інсуліну та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у пацієнтів з ожирінням за дотримання відповідної дієти.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо практично повністю всмоктується із ШКТ. Концентрація діючої речовини у плазмі зростає поступово, досягаючи максимуму через 6-12 годин після прийому препарату. Прийом їжі не впливає на всмоктування. Завдяки особливостям лікарської форми щоденний прийом одноразової дози препарату забезпечує ефективну терапевтичну концентрацію гліклазиду в плазмі протягом 24 годин. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 95%. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення T1/2 становить приблизно 16 год. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів і близько 1% препарату виводиться із сечею у незмінному вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку не спостерігається жодних суттєвих клінічних змін фармакокінетики.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у поєднанні з дієтотерапією та помірним фізичним навантаженням при неефективності останніх.Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома, діабетична кома; гіперосмолярна кома; тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; великі хірургічні втручання, великі опіки, травми та інші стани, які вимагають проведення інсулінотерапії; кишкова непрохідність; парез шлунка; стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі, розвитком гіпоглікемії (інфекційні захворювання); лейкопенія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат (необхідність більш ретельного спостереження та підбору дози) у пацієнтів із гарячковим синдромом, захворюваннями щитовидної залози (з порушенням її функції), при алкоголізмі.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: гуноглюкемія (при порушенні режиму дозування та неадекватній дієті) - головний біль, відчуття втоми, почуття голоду, пітливість, різка слабкість, агресивність, тривожність, дратівливість, неуважність, неможливість зосередитися, уповільнення, , тремор, почуття безпорадності, сенсорні розлади, запаморочення, втрата самоконтролю, делірій, судоми, гіперсомнія, непритомність, поверхневе дихання, брадикардія. З боку травної системи: диспепсія (нудота, діарея, почуття тяжкості в епігастрії); анорексія - вираженість знижується прийому під час їжі; порушення функції печінки (холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку системи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпоглікемічна дія препарату Глідіаб® МВ посилюється при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, блокаторами гістамінових Н2-рецепторів (циметидин), протигрибковими препаратами (міконазол, флуконазол), НПЗЗ (фенілбутазон, індометацин, диклофенак), этионамид), салицилатами, непрямыми антикоагулянтами кумаринового ряда, анаболическими стероидами, бета-адреноблокаторами, циклофосфамидом, хлорамфениколом, ингибиторами МАО, сульфаниламидами пролонгированного действия, с фенфлурамином, флуоксетином, пентоксифиллином, гуанетидином, теофиллином, с препаратами, блокирующими канальцевую секрецию, с резерпином, бромокриптином , дизопірамідом, піридоксином, алопуринолом, етанолом та етанолвмісними препаратами, а також інші гіпоглікемічні препарати (акарбоза, бігуаніди,інсулін). Гіпоглікемічна дія препарату Глідіаб® МВ зменшується при одночасному застосуванні з барбітуратами, кортикостероїдами, симпатоміметиками (епінефрин, клонідин, ритодрин, сальбутамол, тербуталін), з фенітоїном, блокаторами повільних кальцієвих каналів, інгібітодіозами, інгібіторідами, , аспарагіназою, баклофеном, даназолом, діазоксидом, ізоніазидом, морфіном, глюкагоном, рифампіцином, з гормонами щитовидної залози, з препаратами літію, з нікотиновою кислотою у високих дозах, з хлорпромазином, естрогенами та вмістом. При взаємодії з етанолом можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції. Гліклазид збільшує ризик появи шлуночкової екстрасистолії на фоні прийому серцевих глікозидів. Бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин здатні маскувати клінічні прояви гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиДозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від клінічних проявів захворювання, рівня глюкози натще та через 2 години після їди. Початкова добова доза (в т.ч. для пацієнтів похилого віку старше 65 років) становить 30 мг (1 таб.). Надалі при необхідності дозу препарату збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів. Максимальна добова доза – 120 мг (4 таб.). Препарат приймають внутрішньо 1 раз на добу вранці під час сніданку. Препаратом Глідіаб® МВ можна замінювати Глідіаб® дозах від 1 до 4 таб./добу. Глідіаб® МВ можна застосовувати у поєднанні з іншими гіпоглікемічними засобами: бігуанідами, інгібіторами альфа-глюкозидаз або інсуліном. Пацієнтам з порушенням функції нирок від слабкого до помірного ступеня (КК від 15 до 80 мл/хв) препарат призначають у тих самих дозах.ПередозуванняСимптоми: можлива гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми. Лікування: якщо пацієнт у свідомості - внутрішньо прийняти легкозасвоювані вуглеводи (цукор), при втраті свідомості - внутрішньовенно ввести 40% розчин декстрози (глюкози), внутрішньом'язово ввести 1-2 мг глюкагону. Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування проводять у поєднанні з низькокалорійною дієтою з малим вмістом вуглеводів. Під час лікування слід регулярно контролювати рівень глікемії натще і після їди. У разі хірургічних втручань або декомпенсації цукрового діабету необхідно враховувати можливість застосування препаратів інсуліну. Необхідно попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у разі прийому етанолу, НПЗЗ та голодування. У разі прийому етанолу можливий також розвиток дисульфірамоподібного синдрому (болі у животі, нудота, блювання, головний біль). Необхідна корекція дози препарату при фізичному чи емоційному перенапрузі, зміні режиму харчування. Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних препаратів особи похилого віку; пацієнти, які не отримують збалансованого харчування; ослаблені хворі; пацієнти, які страждають на гіпофізарно-наднирникову недостатність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На початку лікування, під час добору дози пацієнтам, схильним до розвитку гіпоглікемії, не рекомендується займатися діяльністю, яка потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: гліклазид 40 мг, метформіну гідрохлорид 500 мг. Допоміжні речовини: сорбітол, повідон, кроскармеллоза натрію, стеарат магнію. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком; допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпоглікемічний препарат для перорального застосування. Глімекомб® є фіксованою комбінацією двох пероральних гіпоглікемічних засобів групи бігуанідів та групи похідних сульфонілсечовини. Має панкреатичну та позапанкреатичну дію. Гліклазид - похідне сульфонілсечовини. Стимулює секрецію інсуліну підшлунковою залозою, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів – м'язової глікогенсинтетази. Відновлює ранній пік секреції інсуліну, скорочує проміжок часу від моменту їди до початку секреції інсуліну, знижує постпрандіальну гіперглікемію. Крім впливу на вуглеводний обмін, впливає на мікроциркуляцію, зменшує адгезію і агрегацію тромбоцитів, затримує розвиток пристінкового тромбозу, нормалізує проникність судин і перешкоджає розвитку мікротромбозу і атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінного впливу.Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Чи не призводить до збільшення маси тіла, т.к. надає переважну дію на ранній пік секреції інсуліну і не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Метформін належить до групи бігуанідів. Знижує концентрацію глюкози в крові шляхом пригнічення глюконеогенезу в печінці, зменшення всмоктування глюкози із ШКТ та підвищення її утилізації у тканинах. Знижує концентрацію у сироватці крові тригліцеридів, холестерину та ЛПНГ (визначуваних натще) і не змінює концентрацію ліпопротеїнів іншої щільності. Сприяє стабілізації чи зниженню маси тіла. За відсутності у крові інсуліну терапевтичний ефект не виявляється. Гіпоглікемічних реакцій не викликає. Покращує фібринолітичні властивості крові за рахунок пригнічення інгібітору активатора профібринолізину (плазміногену) тканинного типу.ФармакокінетикаГліклазід Всмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо абсорбція висока. При прийомі в дозі 40 мг C max у плазмі досягається через 2-3 год і становить 2-3 мкг/мл. Зв'язування із білками плазми становить 85-97%. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці. T1/2 – 8-20 год. Виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками – 70%, через кишечник – 12%. У пацієнтів похилого віку клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів немає. Метформін Всмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо абсорбція становить 48-52%. Швидко всмоктується із ШКТ. Абсолютна біодоступність (натще) становить 50-60%. C max в плазмі досягається через 1.81-2.69 год і не перевищує 1 мкг/мл. Прийом з їжею знижує C max у плазмі на 40% та уповільнює її досягнення на 35 хв. Зв'язування із білками плазми незначне. Метформін здатний накопичуватися в еритроцитах. Виведення T1/2 становить 6.2 год. Виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді (клубочкова фільтрація та канальцева секреція) та через кишечник (до 30%).Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу (інсуліннезалежний) при неефективності дієтотерапії, фізичних вправ та попередньої терапії метформіном або гліклазидом; заміщення попередньої терапії двома препаратами (метформіном та гліклазидом) у хворих на цукровий діабет 2 типу (інсуліннезалежним) зі стабільним і добре контрольованим рівнем глюкози крові.Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу (інсулінзалежний); діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома, діабетична кома; гіпоглікемія; тяжкі порушення функції нирок; гострі стани, що можуть призводити до зміни функції нирок: дегідратація, тяжка інфекція, шок; гострі або хронічні захворювання, що супроводжуються гіпоксією тканин: серцева недостатність; дихальна недостатність; недавно перенесений інфаркт міокарда; шок; печінкова недостатність; порфірія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); одночасний прийом міконазолу; стани, що вимагають проведення інсулінотерапії, у т.ч. інфекційні захворювання, великі хірургічні втручання, травми, великі опіки; хронічний алкоголізм; гостра алкогольна інтоксикація; лактацидоз (в т.ч. в анамнезі); застосування протягом не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісної контрастної речовини; дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 кал на добу); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини. Не рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів віком понад 60 років, які виконують важку фізичну роботу, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку лактацидозу. З обережністю слід застосовувати препарат при лихоманковому синдромі, наднирковій недостатності, гіпофункції передньої частки гіпофіза, захворюваннях щитовидної залози з порушенням її функції.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування препарату Глімекомб при вагітності. При плануванні вагітності, а також у разі настання вагітності в період прийому препарату Глімекомб® його слід відмінити та призначити інсулінотерапію. Глімекомб протипоказаний при грудному вигодовуванні, оскільки активні речовини здатні виділятися з грудним молоком. У цьому випадку необхідно перейти на інсулінотерапію або припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: гіпоглікемія (при порушенні режиму дозування та неадекватній дієті) – головний біль, відчуття втоми, почуття голоду, підвищене потовиділення, різка слабкість, серцебиття, запаморочення, порушення координації рухів, тимчасові неврологічні розлади; при прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю, непритомність. З боку обміну речовин: в окремих випадках – лактацидоз (слабкість, міалгія, респіраторні порушення, сонливість, біль у животі, гіпотермія, зниження артеріального тиску, брадіаритмія). З боку травної системи: диспепсія (нудота, діарея, відчуття тяжкості в епігастрії, "металевий" присмак у роті), зниження апетиту (вираження цих реакцій знижується при прийомі препарату під час їжі); рідко – гепатит, холестатична жовтяниця (потрібна відміна препарату), підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ. З боку системи кровотворення: рідко – пригнічення кістковомозкового кровотворення (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія). Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. Інші: порушення зору. У разі виникнення побічних ефектів дозу слід зменшити або тимчасово відмінити. Загальні побічні ефекти похідних сульфонілсечовини: еритропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт, печінкова недостатність, що загрожує життю.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилення гіпоглікемічної дії препарату Глімекомб® спостерігається при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ (каптоприл, еналаприл), блокаторами гістамінових Н2-рецепторів (циметидин), протигрибковими препаратами (міконазол, флуконазол), НПЗЗ (фенілбутазон, фенілбутазон, фенілбутазон, фенілбутазон, безафибрат), противотуберкулезными препаратами (этионамид), салицилатами, антикоагулянтами кумаринового ряда, анаболическими стероидами, бета-адреноблокаторами, ингибиторами МАО, сульфаниламидами длительного действия, с циклофосфамидом, хлорамфениколом, фенфлурамином, флуоксетином, гуанетидином, пентоксифиллином, тетрациклином, теофиллином, блокаторами канальцевой секреции, резерпіном, бромокриптином, дизопірамідом, піридоксином, з іншими гіпоглікемічними препаратами (в т.ч. акарбоза, бігуаніди, інсулін), алопуринолом,окситетрациклін. Зменшення гіпоглікемічної дії препарату Глімекомб® спостерігається при одночасному застосуванні з барбітуратами, кортикостероїдами, адреноміметиками (епінефрин, клонідин), протиепілептичними препаратами (фенітоїн), з блокаторами повільних кальцієвихаду, , з баклофеном, даназолом, діазоксидом, ізоніазидом, з морфіном, ритодрином, сальбутамолом, тербуталіном, з глюкагоном, рифампіцином, з гормонами щитовидної залози, солями літію, з високими дозами нікотинової кислоти, хлорпромазин. Підвищує ризик розвитку шлуночкової екстрасистолії на фоні серцевих глікозидів. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії. Етанол посилює ймовірність розвитку лактацидозу. Фармакокінетична взаємодія Метформін зменшує Cmax у плазмі крові та T1/2 фуросеміду на 31 та 42.3% відповідно. Фуросемід збільшує C max метформіну на 22%. Ніфедипін підвищує абсорбцію, збільшує C max у плазмі, уповільнює виведення метформіну. Катіонні лікарські засоби (амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен і ванкоміцин), що секретуються в канальцях, конкурують за тубулярні транспортні системи і при тривалій терапії здатні збільшувати C max метформіну в плазмі крові на 60.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час або відразу після їди. Доза препарату визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта, залежно від рівня глюкози крові. Початкова доза становить, як правило, 1-3 таб./добу з поступовим підбором дози до досягнення стійкої компенсації захворювання. Максимальна добова доза – 5 таб. Зазвичай препарат приймають 2 рази на добу (вранці та ввечері).ПередозуванняСимптоми: можливі лактацидоз (оскільки до складу препарату входить метформін), гіпоглікемія. Лікування: при появі симптомів лактацидозу слід припинити прийом препарату. Лактацидоз є станом, який потребує невідкладної медичної допомоги; Лікування проводиться у стаціонарі. Найбільш ефективним методом лікування є гемодіаліз. При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості глюкозу (декстрозу) або розчин цукру приймають внутрішньо. У разі тяжкої гіпоглікемії (втрата свідомості) вводять внутрішньовенно 40% розчин декстрози (глюкози) або глюкагон внутрішньовенно, внутрішньом'язово або підшкірно. Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Глімекомб® проводять лише у поєднанні з низькокалорійною дієтою з малим вмістом вуглеводів. Необхідно регулярно контролювати вміст глюкози в крові натще і після їди, особливо в перші дні лікування препаратом. Глімекомб® можна призначати лише пацієнтам, які отримують регулярне харчування, що обов'язково включає сніданок та забезпечує достатнє надходження вуглеводів. При призначенні препарату слід враховувати, що внаслідок прийому похідних сульфонілсечовини може розвиватися гіпоглікемія, причому у деяких випадках у тяжкій та тривалій формі, що потребує госпіталізації та введення глюкози протягом кількох днів. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих чи енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або під час прийому кількох гіпоглікемічних препаратів одночасно. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний та індивідуальний підбір доз, а також подання пацієнту повної інформації про запропоноване лікування. При фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму харчування необхідна корекція дози препарату Глімекомб®. Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних препаратів особи похилого віку; пацієнти, які не отримують збалансованого харчування, із загальним ослабленим станом; пацієнти, які страждають на гіпофізарно-наднирникову недостатність. Бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин здатні маскувати клінічні прояви гіпоглікемії. Слід попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому етанолу, НПЗЗ при голодуванні. При великих хірургічних втручаннях і травмах, великих опіках, інфекційних захворюваннях з гарячковим синдромом може знадобитися скасування пероральних гіпоглікемічних препаратів та призначення інсулінотерапії. Під час лікування необхідний контроль функції нирок. Визначення лактату в плазмі слід проводити не рідше 2 разів на рік, а також при появі міалгії. При розвитку лактацидозу потрібне припинення лікування. За 48 годин до хірургічного втручання або внутрішньовенного введення йодовмісного рентгеноконтрастного засобу прийом препарату Глімекомб слід припинити. Лікування рекомендується відновити через 48 год. На тлі терапії препаратом Глімекомб® пацієнту необхідно відмовитися від вживання алкоголю та/або етанол, що містять, препаратів і харчових продуктів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
429,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія для перорального застосування – 5 мл: Активна речовина: ібупрофен – 100 мг; Допоміжні речовини: кремофор RH-40, натрію карбоксиметилцелюлоза, магнію алюмінію силікат, сахароза, гліцерол, пропіленгліколь, метилгідроксибензоат, пропілгідроксибензоат, лимонна кислота, натрію гідрофосфат, апельсиновий ароматизатор, барвник оранже У флаконах оранжевого скла по 100 г; у коробці 1 флакон (до упаковки додається шприц-дозатор).Опис лікарської формиСуспензія оранжевого кольору з апельсиновим запахом і солодким смаком, з легко відчутним присмаком. Можливо поділ на рідкий шар і осад, які після перемішування становлять однорідну суспензію.Фармакотерапевтична групаПротизапальні засоби – похідні пропіонової кислоти.ФармакокінетикаПісля перорального застосування більше 80% всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається при прийомі натще - через 45 хв, при прийомі після їди через 1,5-2,5 год. Зв'язування з білками - 90%. Повільно проникає в порожнину суглоба, але в синовіальній рідині створює більші, ніж у плазмі концентрації (Cmax в синовіальній рідині досягається через 2-3 год). Метаболізується переважно у печінці. Піддається пре-і постсистемному метаболізму. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Виводиться нирками (60-90% у вигляді метаболітів та продуктів їх сполуки з глюкуроновою кислотою, меншою мірою – з жовчю, у незміненому вигляді – не більше 1%). Має двофазну кінетику елімінації з T1/2 2-2,5 год, після прийому разової дози повністю виводиться протягом 24 год.Жарознижувальний ефект Ібуфен розвивається через 30 хв і триває 6-8 год.ФармакодинамікаЖарознижувальне, болезаспокійливе, протизапальне. Блокує циклооксигеназу арахідонової кислоти та зменшує синтез ПГ. Жарознижувальний ефект обумовлений зменшенням концентрації ПГ у цереброспінальній рідині, зниженням збудження центру терморегуляції, результатом чого є нормалізація температури тіла. Болезаспокійлива дія пов'язана зі зниженням продукції ПГ класів E, F, I, біогенних амінів, зміною чутливості ноцицепторів та попередженням розвитку гіперальгезії. Болезаспокійлива дія найбільш виражена при болях запального характеру. Протизапальний ефект обумовлений зменшенням секреції медіаторів запалення та зниженням активності ексудативної та проліферативної фази запального процесу. Жарознижувальна та болезаспокійлива дія проявляється раніше і при менших дозах, ніж протизапальна дія,настає на 5-7 день лікування.Показання до застосуванняЯк жарознижувальний засіб: при застудних захворюваннях, гострих респіраторних вірусних інфекціях, грипі, ангіні (фарингіті), дитячих інфекціях, що супроводжуються лихоманкою, поствакцинальних реакціях. Як болезаспокійливий засіб: при зубному болі, болючому прорізуванні зубів, головному болі, мігрені, невралгії, болі в м'язах, суглобах, при травмах та опіках.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виражена недостатність функції печінки, нирок, серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, гемофілія, гіпокоагуляція, геморагічний діатез , бронхоспастичні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ («аспіринова астма»), набряк Квінке, поліпи носа, зниження слуху, дитячий вік (до 6 міс, при масі тіла – нижче 7 кг).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення сну, тривожність, сонливість, депресія, збудження, порушення зору (оборотна токсична амбліопія, неясний зір або двоїння). З боку органів кровотворення: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску; анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, зниження апетиту, печія, біль у животі, пронос, запор, метеоризм, порушення функції печінки, пептичні виразки, шлункова кровотеча. З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: свербіж, висипання, бронхоспастичний синдром, алергічний риніт, набряк Квінке, синдром Стівена-Джонсона, синдром Лайєлла.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід поєднувати з іншими НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота знижує протизапальну дію та посилює побічні ефекти). При одночасному прийомі з діуретиками знижується діуретична дія та збільшується ризик розвитку ниркової недостатності. Послаблює дію гіпотензивних засобів у т.ч. інгібіторів АПФ (одночасно знижує їх виділення нирками), бета-адренергічних засобів, тіазидів. Посилює ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (особливо похідних сульфонілсечовини) та інсуліну, непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень), токсична дія метотрексату та препаратів літію, збільшує концентрацію у крові дигоксину. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) підвищують ризик розвитку тяжких гепатотоксичних ускладнень (збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів), інгібітори мікросомального окиснення. Кофеїн посилює болезаспокійливий ефект.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Середня разова доза – 5-10 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу. Дітям віком 6 місяців - 1 рік (7-9 кг) - 2,5 мл (50 мг) 3 рази на добу, максимальна добова доза - 7,5 мл (150 мг). Дітям віком 1–3 роки (10–15 кг) – 2,5 мл (50 мг) 3–4 рази на добу, максимальна добова доза – 7,5–10 мл (150–200 мг). Дітям віком 3-6 років (16-20 кг) – 5 мл (100 мг) 3 рази на добу, максимальна добова доза – 15 мл (300 мг). Дітям віком 6–9 років (21–30 кг) – 5 мл (100 мг) 4 рази на добу, максимальна добова доза – 20 мл (400 мг). Дітям віком 9–12 років (31–41 кг) – 10 мл (200 мг) 3 рази на добу, максимальна добова доза – 30 мл (600 мг). Старше 12 років (більше 41 кг) – 10 мл (200 мг) 4 рази на добу, максимальна добова доза – 40 мл (800 мг). Дозу можна повторювати кожні 6-8 годин. Не перевищувати максимальної добової дози. Дітям від 6 місяців до 1 р. препарат призначають за рекомендацією лікаря.ПередозуванняСимптоми: абдомінальні болі, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, шум у вухах, депресія, сонливість, метаболічний ацидоз, геморагічний діатез, зниження артеріального тиску, гостра ниркова недостатність, порушення функції печінки, тахікардія, брадикардія, фібриляція; судоми, апное та кома (особливо характерні для дітей до 5 років). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, лужного пиття, симптоматична терапія (корекція КЩС, АТ).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід приймати при цирозі печінки з портальною гіпертензією, печінковою та/або нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, нефротичному синдромі, гіпербілірубінемії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), гастриті, ентериті, коліті, захворюваннях крові. , вагітності (II-III триместри), у період годування груддю У хворих з бронхіальною астмою або іншими захворюваннями, що протікають із бронхоспазмом, можливе підвищення ризику розвитку бронхоспазму. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль (проведення эзофагогастродуоденоскопии, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров). За відсутності жарознижувального ефекту протягом 2 днів та болезаспокійливого ефекту протягом 3 днів, необхідно звернутися до лікаря. У разі появи побічних явищ необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Перед вживанням флакон необхідно збовтати до отримання однорідної суспензії. При тривалому застосуванні НПЗЗ можуть спричинити ушкодження слизової оболонки шлунка, пептичні виразки, шлунково-кишкову кровотечу. Хворим на цукровий діабет приймати з обережністю - містить цукор. У разі появи побічних явищ необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецепта
213,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Активна речовина: ібупрофен 2 г; Допоміжні речовини: кармелозу натрію - 0.97 г, макроголу глицерилгидроксистеарат - 1.14 г, сахароза - 34.2 г, гліцерол - 5.7 г, магнію алюмінію силікат (веегум) - 0.57 г, пропіленгліколь - 0,00, 0. натрію фосфату дигідрат - 0.46 г, лимонної кислоти моногідрат - 0.91 г, натрію сахаринат - 0.25 г, кросповідон - 0.14 г, ароматизатор апельсиновий - 0.34 г, барвник сонячний захід жовтий (E110) - 0.00 мл Суспензія у флаконі темного скла у комплекті з ложкою-дозатором у картонній упаковці – 100 мл.Опис лікарської формиСуспензія для вживання (апельсинова) оранжевого кольору з апельсиновим запахом; допускається поділ на рідкий шар та осад, які після перемішування становлять однорідну суспензію.Фармакотерапевтична групаЖарознижувальна дія обумовлена блокуванням ЦОГ-1 та ЦОГ-2 у каскаді арахідонової кислоти ЦНС, що призводить до зменшення синтезу простагландинів, зменшення їх концентрації в цереброспінальній рідині та до зниження збудження центру терморегуляції. Ефект зниження температури при пропасниці починається через 30 хв після прийому препарату, його максимальна дія проявляється через 3 год. Провідним механізмом аналгетичної дії є зниження продукції простагландинів класів Е, F та I, біогенних амінів, що призводить до попередження розвитку гіперальгезії на рівні зміни чутливості ноцицепторів. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Протизапальний ефект обумовлений пригніченням активності ЦОГ та зниженням синтезу простагландинів у запальних вогнищах, що призводить до зменшення секреції медіаторів запалення, зниження активності ексудативної та проліферативної фази запального процесу. Як і інші НПЗЗ, ібупрофен виявляє антиагрегантну активність.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. Після прийому внутрішньо більше 80% ібупрофену абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі крові при прийомі натще - 45 хв, при прийомі після їди - 1.5-2.5 год; у синовіальній рідині – 2-3 год, де створюються більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується на активну S-форму. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) становить 90%; ібупрофен не кумулює в організмі; метаболізм; ібупрофен біотрансформується, головним чином, печінки; піддається пресистемному та постсистемному метаболізму. Виведення. Ібупрофен має двофазну кінетику елімінації з T1/2 2-2.5 год. 60-90% препарату виводиться нирками у вигляді метаболітів та продуктів їх кон'югації з глюкуроновою кислотою, меншою мірою, з жовчю та у незміненому вигляді виділяється не більше 1%. Після прийому разової дози препарат повністю виводиться протягом 24 годин.ФармакодинамікаМає жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.ІнструкціяВикористання дозатора у формі шприца: Відкрутити ковпачок у флакона (натиснути, втискаючи вниз, і провернути проти годинникової стрілки); сильно втиснути дозатор в отвір горловини флакона; вміст флакона енергійно збовтати; щоб наповнити дозатор, флакон необхідно перевернути догори дном, а потім обережно переміщати поршень дозатора вниз, влити вміст до досягнення бажаної позначки на шкалі; перевернути флакон у вихідне положення та обережно витягти з нього дозатор обертовим рухом; наконечник дозатора розташувати в ротовій порожнині дитини, а потім, повільно натискаючи на поршень, ввести вміст дозатора; після застосування флакон слід закрити, загвинчуючи кришку, а дозатор промити питною водою та висушити;Показання до застосуванняПрепарат призначений лише для лікування дітей. Підвищена температура тіла різного генезу при: Простудні захворювання; ОРВІ, в т.ч. грип; ангіні (тонзиліті); дитячі інфекції; поствакцинальних реакціях. Больовий синдром різного походження слабкої та помірної інтенсивності при: Зубний біль, болюче прорізування зубів; вушного болю при запаленні середнього вуха; головного болю, мігрені; невралгії; болях у м'язах, суглобах, внаслідок травм опорно-рухового апарату. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення у період застосування, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ібупрофену або інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти), а також до допоміжних компонентів препарату. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі). Ерозивно-виразкові захворювання органів ШКТ (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, виразковий коліт, виразкова виразка, хвороба Крона – виразковий коліт). Ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок. Тяжка печінкова недостатність, активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Запальні захворювання кишок. Дефіцит сахарази/ізомальтази. Непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Порушення зсідання крові (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез). Дитячий вік – до 3 місяців. З обережністю: цироз печінки з портальною гіпертензією; печінкова та/або ниркова недостатність; артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; нефротичний синдром; гіпербілірубінемія; наявність інфекції Нelicobacter рylori; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі); гастрит; ентерит; коліт; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія); тривале застосування НПЗЗ; тяжкі соматичні захворювання; одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону); антикоагулянтів (зокрема варфарину); антиагрегантів (в т.ч. клопідогрелу). Ібупрофен-Акріхін містить у складі цукор, тому необхідно з обережністю застосовувати його у пацієнтів із цукровим діабетом.Вагітність та лактаціяПризначення препарату Ібупрофен-Акріхін при вагітності можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. При необхідності призначення препарату Ібупрофен-Акріхін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. У дітей від 3 до 6 місяців препарат можна застосовувати тільки після консультації з лікарем. Протипоказане застосування препарату у дітей віком до 3 місяців.Побічна діяЗ боку травної системи: НПЗЗ-гастропатія (нудота, блювання, зниження апетиту, печія, біль у животі, діарея, метеоризм, біль та дискомфорт в епігастральній ділянці); виразки слизової оболонки ясен і слизової оболонки ШКТ (у ряді випадків ускладнюється перфорацією та кровотечею); сухість слизової оболонки ротової порожнини, афтозний стоматит, панкреатит, запор, гепатит. З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, порушення сну, тривожність, сонливість, депресія, психомоторне збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями). З боку органів чуття: зниження слуху, дзвін або шум у вухах, оборотний токсичний неврит зорового нерва, нечіткість зору або диплопія, порушення колірного зору, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік (алергічного генезу), худоба, амбліопія. З боку органів кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія. Серцево-судинна система: розвиток або посилення серцевої недостатності, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: свербіж шкіри, висипання на шкірі (еритематозна або кропив'янка), ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона) еозинофілія, алергічний риніт. Інші: посилення потовиділення. У разі появи будь-яких перелічених побічних ефектів необхідно припинити прийом препарату і проконсультуватися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід застосовувати ібупрофен одночасно з іншими НПЗЗ. Наприклад, ацетилсаліцилова кислота знижує протизапальну дію ібупрофену та посилює побічну дію. Слід, по можливості, уникати одночасного застосування ібупрофену та діуретиків, через ослаблення діуретичного ефекту та ризик розвитку ниркової недостатності. Ібупрофен знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (в т.ч. інгібіторів АПФ). Ібупрофен посилює ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (особливо похідних сульфонілсечовини) та інсуліну. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких гепатотоксичних реакцій. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію ібупрофену. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Засоби з мієлотосичну дію посилюють прояви гематотоксичності препарату. Циклоспорини, препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину та ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів. Препарати, що блокують канальцеву секрецію, зменшують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену. Посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, метотрексату та препаратів літію. Кофеїн посилює аналгетичну ефект ібупрофену.Спосіб застосування та дозиДоза встановлюється залежно від віку та маси тіла дитини. Для точного дозування суспензії до флакона додається дозатор (ложка або шприц). Разова доза становить 5-10 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу. Максимальна добова доза становить 20–30 мг/кг маси тіла. Вік (маса тіла) Разова доза Кратність прийому 6-12 міс (7.7-9 кг) 2.5 мл (50 мг) 3 рази на добу 1-3 роки (10-15 кг) 2.5 мл (50 мг) 3-4 рази на добу 4-6 років (16-20 кг) 5 мл (100 мг) 3 рази на добу 7-9 років (21-29 кг) 5 мл (100 мг) 4 рази на добу 10-12 років (30-41 кг) 10 мл (200 мг) 3 рази на добу Прийом препарату в разовій дозі можна повторювати кожні 6-8 годин. Не слід перевищувати максимальну добову дозу. Грудним дітям від 3 до 6 місяців (5-7.6 кг) при поствакцинальних реакціях: по 2.5 мл препарату, при необхідності повторний прийом 2.5 мл через 6 год. Добова доза для дітей від 3 до 6 місяців не повинна перевищувати 5 мл. У дітей від 3 до 6 місяців препарат можна застосовувати тільки після консультації з лікарем. Ібупрофен-Акріхін можна застосовувати не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Якщо пропасниця зберігається більше 3 днів, слід проконсультуватися з лікарем. Якщо больовий синдром зберігається більше 5 днів, слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, шум у вухах, депресія, сонливість, метаболічний ацидоз, кома, геморагічний діатез, зниження артеріального тиску, судоми, зупинка дихання, гостра ниркова недостатність, порушення функції печінки, тахікардія, , фібриляція передсердь. Діти віком до 5 років особливо схильні до апное, коми та судом. Серйозні наслідки, пов'язані з токсичною дією препарату, виявляються зазвичай після прийому дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У разі передозування необхідно негайно звернутися до лікаря. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому препарату), активоване вугілля, лужне питво, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріальний тиск).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ хворих на бронхіальну астму або інші захворювання, що протікають з бронхоспазмом, ібупрофен може підвищувати ризик розвитку бронхоспазму. Застосування препарату у цих пацієнтів допустиме лише за умови дотримання великої обережності, а у разі ускладнень дихання слід негайно звернутися до лікаря. Під час тривалого лікування НПЗЗ необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. Для запобігання розвитку НПЗЗ-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландину Е (мізопростол). При появі симптомів НПЗЗ-гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом препаратів, які містять етанол. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту Ібупрофен-Акріхін слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. В 1 мл суспензії препарату Ібупрофен-Акріхін міститься близько 0,34 г сахарози, що відповідає приблизно 0,03 ХЕ. Таким чином, у мінімальній разовій дозі препарату, яка дорівнює 2.5 мл, міститься 0.85 г сахарози (відповідає 0.075 ХЕ); у максимальній разовій дозі препарату, що дорівнює 15 мл, міститься 5.13 г сахарози (відповідає 0.45 ХЕ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Враховуючи можливість розвитку значних побічних ефектів, у період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: каптоприл 50 мг, гідрохлортіазід 25 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 118.5 мг, крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний) – 30 мг, стеаринова кислота – 6 мг, магнію стеарат – 0.3 мг, лактоза – 70.2 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, овальні, двоопуклі, з насічкою на одному боці і видавленим словом "SQUIBB" і цифрами "50/25" на іншій стороні, що має скошений край, з сульфідоподібним запахом; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, надає гіпотензивну та діуретичну дію. Каптоприл – інгібітор АПФ. Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І, зменшує виділення альдостерону. Знижує АТ, ОПСС, постнавантаження, переднавантаження. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу; покращує кровопостачання ішемізованого міокарда; знижує агрегацію тромбоцитів. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик середньої сили дії, що знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле. Чи не впливає на кислотно-основний стан. Знижує АТ за рахунок зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу судинозвужувальних речовин (епінефрину, норепінефрину) та посилення депресорного впливу на вегетативні ганглії (меншою мірою, за рахунок зменшення ОЦК). Посилює гіпотензивний ефект каптоприлу. Діуретичний ефект відзначається через 2 години і досягає максимуму через 4 години після прийому внутрішньо. Дія продовжується протягом 6-12 год.ФармакокінетикаКаптоприл При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ, C max у плазмі крові спостерігається приблизно через 1 год після прийому. Біодоступність каптоприлу становить 60-70%. Одночасний прийом їжі сповільнює всмоктування препарату на 30-40%. Зв'язування з білками плазми становить 25-30%. Т1/2 2-3 год. Препарат виводиться з організму переважно нирками, до 50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. Гідрохлоротіазид При прийомі внутрішньо відносно швидко всмоктується. Т1/2 у плазмі становить 2.5 год при прийомі натще здоровими добровольцями. Виводиться нирками, 95% дози – у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк спадковий або ідіопатичний (в анамнезі на фоні прийому інгібіторів АПФ); стеноз гирла аорти; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; хронічна серцева недостатність; кардіогенний шок; артеріальна гіпотензія; печінкова недостатність тяжкого ступеня (прекоматозний стан, печінкова кома); ниркова недостатність тяжкого ступеня (креатинін сироватки >1.8 мг/дл або КК<20-30 мл/хв, анурія); первинний гіперальдостеронізм; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (СКФ <60 мл/хв); вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактазної мальабсорбції; підвищена чутливість до компонентів препарату, інших інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, похідних сульфонаміду (можливі перехресні алергічні реакції). З обережністю: порушення функції печінки; прогресуючі захворювання печінки; ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв); протеїнурія (більше 1 г/добу), гіпокаліємія (не коригується лікарськими засобами); гіпонатріємія; гіповолемія; гіперкальціємія; подагра, гіперурикемія; системні захворювання сполучної тканини та інші аутоімунні захворювання (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт); літній вік (старше 65 років); одночасне застосування лікарських засобів, що пригнічують захисні реакції організму (глюкокортикоїди, цитостатики, імунодепресанти), алопуринол, прокаїнамід; хірургічне втручання/загальна анестезія; застосування у пацієнтів негроїдної раси; гемодіаліз з використанням високоміцних мембран (наприклад, AN69®); одночасне проведення десенсибілізуючої терапії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників; одночасне застосування препаратів літію; гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Капозид протипоказане при вагітності. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативну антигіпертензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування при вагітності. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпер . Якщо пацієнтка отримувала препарат Капозид у II та III триместрах вагітності,рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Застосування гідрохлортіазиду при вагітності не рекомендується, оскільки може погіршити перфузію плаценти та викликати жовтяницю плода/новонародженого, тромбоцитопенію, порушення водно-електролітного балансу та, можливо, інші небажані реакції, що спостерігалися у дорослих. Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може спричинити порушення розвитку та смерть плода. При встановленні факту вагітності застосування препарату Капозид слід припинити якнайшвидше. Каптоприл і гідрохлортіазид після прийому внутрішньо жінкою, що годує, виявляються в грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних реакцій у дитини, що викликаються обома активними речовинами, слід припинити грудне вигодовування або відмінити терапію препаратом Капозид у матері на період грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій класифікується так: часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко ( <1/10000). З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія або тахіаритмія, біль у грудях, стенокардія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда, ортостатична гіпотензія, синкопе, периферичні набряки, надмірне зниження АТ, синдром Рейно, "припливи" крові до; дуже рідко – зупинка серця, кардіогенний шок. З боку дихальної системи: часто – сухий непродуктивний кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, еозинофільний пневмоніт, риніт, набряк легенів. Алергічні реакції: часто - свербіж шкіри, з висипаннями або без них, іноді супроводжується лихоманкою і артралгією, висипання на шкірі; нечасто - судинний набряк шкіри та підшкірної клітковини; рідко – ангіоневротичний набряк кишечника; дуже рідко - кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, фоточутливість, еритродермія, оборотні пемфігоїдні реакції, бульозний пемфігус, ексфоліативний дерматит, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, ангіонев, ангіонев, ангіонев, у т. ч. з летальним кінцем). З боку центральної нервової системи: часто - сонливість, запаморочення; рідко – головний біль, атаксія, парестезія; дуже рідко - сплутаність свідомості, депресія, порушення мозкового кровообігу, включаючи інсульт та синкопе, нечіткість зору. З боку системи кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну форми), підвищення титрів антинуклеарних антитіл, аутоімунні захворювання. З боку травної системи: часто - нудота, блювання, подразнення слизової оболонки шлунка, біль у черевній порожнині, діарея, запор, порушення смаку, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – стоматит, афтозний стоматит, анорексія; дуже рідко – глосит, виразка шлунка, панкреатит, гіперплазія ясен, порушення функції печінки та холестаз (включаючи жовтяницю), підвищення активності ферментів печінки, гепатит (включаючи некроз), гіпербілірубінемію. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – міалгія, артралгія, міастенія. З боку сечовивідної системи: нечасто – порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), поліурію, олігурію, прискорене сечовипускання, нефротичний синдром. З боку статевої системи та молочної залози: дуже рідко – імпотенція, гінекомастія. Інші: часто – алопеція; нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, погіршення самопочуття. Лабораторні показники: часто – еозинофілія; дуже рідко – протеїнурія, гіперкаліємія, гіпонатріємія (в т.ч. симптоматична), підвищений вміст азоту сечовини, білірубіну та креатиніну в крові, зниження гематокриту, зниження гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиКаптоприл У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо на початку терапії, а також у поєднанні зі строгим обмеженням споживання натрію (безсольові дієти) або гемодіалізом, може іноді спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, яке зазвичай відбувається протягом першої години після прийому першої призначеної дози препарату Капозид. Слід забезпечити контроль стану пацієнта протягом 1 години після прийому першої дози препарату. Якщо відзначається надмірне зниження артеріального тиску, слід перевести пацієнта в горизонтальне положення з низьким узголів'ям і за необхідності ввести внутрішньовенно 0.9% розчин хлориду натрію. Минуще надмірне зниження АТ не є протипоказанням до подальшої терапії, яку можна продовжувати після нормалізації АТ за допомогою збільшення ОЦК. Вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин) у поєднанні з препаратом Капозид слід застосовувати в найнижчих ефективних дозах через ризик надмірного зниження АТ. Слід бути обережними при сумісному застосуванні препарату Капозиди і лікарських препаратів, що впливають на симпатичну нервову систему (наприклад, гангліоблокатори, альфа-адреноблокатори). При терапії препаратами, що містять каптоприл, калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, спіронолактон, амілорид), препарати калію, калієві добавки, замінники кухонної солі (містять значні кількості іонів калію) слід призначати лише за доведеної гіпокаліємії, т.к. їх застосування збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Препарат Капозид підвищує концентрацію дигоксину в плазмі на 15-20%, збільшує біодоступність пропранололу. Ризик розвитку імунодепресивної дії підвищується при комбінованому застосуванні з прокаїнамідом, а також препаратами, що блокують канальцеву секрецію (зниження кількості лейкоцитів та гранулоцитів). Підвищує нейротоксичність саліцилатів, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів конкурентного типу дії, етанолу. Зменшує виведення хінідину, знижує дію гіпоглікемічних лікарських засобів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів. Посилює побічні ефекти серцевих глікозидів, особливо при одночасному призначенні з препаратами, які збільшують виведення іонів калію та магнію та/або затримують іони кальцію (наприклад, діуретики, гормони кори надниркових залоз, проносні, амфотерицин В, карбеноксолон, пеніцилін G, саліцилати). Подвійна блокада РААС, спричинена одночасним застосуванням інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену та аліскіренвмісних препаратів, асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи недостатність). Циметидин, уповільнюючи метаболізм каптоприлу у печінці, підвищує його концентрацію у плазмі. Гідрохлоротіазид Індометацин та інші НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, а також кухонна сіль можуть знижувати антигіпертензивну дію препарату, особливо при артеріальній гіпертензії, що супроводжується низькою активністю реніну, а також знижувати всмоктування гідрохлортіазиду. У пацієнтів з факторами ризику (літній вік, гіповолемія, застосування діуретиків, порушенням функції нирок) одночасне застосування НПЗЗ (включаючи інгібітори ЦОГ-2) та інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл) може призводити до погіршення функції нирок, аж до гострої ниркової недостатності. Зазвичай порушення функції нирок у разі бувають оборотними. Слід періодично перевіряти функцію нирок у пацієнтів, які приймають препарат Капозид і НПЗЗ. Гідрохлортіазид може посилювати дію недеполяризуючих міорелаксантів, засобів для загальної анестезії, що застосовуються в хірургії (наприклад, тубокурарину хлориду та гальміну триетіодиду), тому може знадобитися корекція доз цих препаратів. Рекомендуються моніторинг і за можливості корекція водно-електролітного балансу перед хірургічним втручанням. Гідрохлортіазид знижує ефект пресорних амінів, що застосовуються в терапевтичних цілях (наприклад, норепінефрину) щодо артерій, проте повністю не запобігає його. Анестетики та засоби для премедикації слід застосовувати у якомога нижчих дозах. Якщо можливо, гідрохлортіазид слід відмінити за тиждень до хірургічного втручання. Комбінація з нітратами, тіазидними діуретиками, верапамілом, бета-адреноблокаторами та іншими антигіпертензивними препаратами, інгібіторами МАО, гангліоблокаторами, а також трициклічними антидепресантами, снодійними та етанолом посилює вираженість гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може мати місце уповільнення виведення іонів літію, підвищення концентрації літію у сироватці крові та, як наслідок, посилення шкідливої дії на серці та ЦНС. Крім того, гідрохлортіазид також збільшує ризик токсичності літію. При застосуванні подібної комбінованої терапії слід проводити регулярний моніторинг концентрації літію у сироватці крові. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками, посилюють діуретичний ефект. Може знадобитися корекція дози непрямих антикоагулянтів, пробенециду та сульфінпіразону, оскільки гідрохлортіазид може пригнічувати їхню дію. Гідрохлортіазид має гіперурикемічну дію, тому може знадобитися корекція антиурикозуричних препаратів при одночасному застосуванні. Діазоксид посилює гіперглікемічну, гіперурикемічну та антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків, тому слід контролювати концентрацію сечової кислоти та глюкози у сироватці крові. При одночасному застосуванні гіпоглікемічних засобів прийому внутрішньо та інсуліну може знадобитися збільшення їх доз, т.к. гідрохлортіазид підвищує концентрацію глюкози у крові. При одночасному застосуванні метилдопи можливий розвиток гемолізу еритроцитів. Колестирамін і колестиполу гідрохлорид можуть затримувати або знижувати всмоктування гідрохлортіазиду. Солі калію, калійзберігаючі діуретики (тріамтерен, амілорид та спіронолактон) та гепарин сприяють розвитку гіперкаліємії. Метенамін може знижувати дію гідрохлортіазиду через підвищення рН сечі. Карбамазепін підвищує ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. При сумісному застосуванні солей кальцію та тіазидних діуретиків концентрація кальцію в сироватці крові може підвищуватися у зв'язку із уповільненням його виведення. Необхідний контроль концентрації кальцію в сироватці крові та при необхідності корекція його дози.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таб. 1 раз на добу. Таблетки слід приймати за 1 годину до їди.ПередозуванняСимптоми: різке зниження АТ, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, летаргія (яка може прогресувати в кому протягом декількох годин), що не супроводжується порушенням водно-електролітного балансу і викликає лише незначне придушення функцій дихальної та -судинної систем. Можуть відзначатися подразнення слизової оболонки та підвищення скоротливої активності ШКТ. Лікування: заходи для виведення з коми або стану ступору; промивання шлунка, введення адсорбентів і сульфату натрію протягом 30 хв після прийому препарату, введення 0.9% розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів, гемодіаліз. При брадикардії або виражених вагусних реакціях – введення атропіну. Можливо розглянуто застосування штучного водія ритму. Перитонеальний діаліз є неефективним для виведення каптоприлу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку лікування може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, тяжкою формою артеріальної гіпертензії (в т.ч. ниркового генезу) та/або нирковою недостатністю. Перед початком лікування необхідно компенсувати дефіцит іонів натрію і привести в норму ОЦК (зменшити дозу призначених раніше діуретиків або, в окремих випадках, повністю їх скасувати), а також визначити показники функції нирок. Необхідний регулярний контроль концентрації калію та кальцію в сироватці крові (особливо у пацієнтів, які отримують лікування серцевими глікозидами, глюкокортикоїдами, що часто користуються проносними, а також у літніх пацієнтів), глюкози, сечової кислоти, ліпідів (холестерину та тригліцеридів), сечовині печінкових ферментів. Регулярний контроль артеріального тиску та лабораторних показників особливо необхідний у таких випадках: у пацієнтів з нирковою недостатністю; пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого перебігу (в т.ч. ниркового генезу); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років); у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу та декомпенсованою хронічною нирковою недостатністю; а також одержують одночасно алопуринол, солі літію, прокаїнамід та лікарські засоби, що знижують імунітет. При застосуванні інгібіторів АПФ відзначається характерний непродуктивний кашель, який припиняється після відміни терапії інгібіторами АПФ. У деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення концентрацій азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові після зниження артеріального тиску. Це явище зазвичай оборотне, зниження концентрації азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові відзначається після відміни препарату. У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігається підвищення концентрації калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. Крім того, при застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії, тому в таких випадках слід проводити регулярний моніторинг концентрації калію в крові під час терапії. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Анафілактоїдні реакції відзначалися також у пацієнтів, яким проводилася процедура аферезу ЛПНГ за допомогою декстрану сульфату. Слід розглянути питання застосування або антигіпертензивних препаратів іншого класу, або іншого типу діалізних мембран. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та здійснюють ретельне медичне спостереження до повного зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до смерті. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можна призначити антигістамінні препарати); в тому випадку, якщо набряк поширюється на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно (0.3-0.5 мл у розведенні 1:1000). У поодиноких випадках у пацієнтів після прийому інгібіторів АПФ відзначався ангіоневротичний набряк кишечника, який супроводжувався болями у черевній порожнині (зі нудотою та блюванням або без них), іноді – при нормальних значеннях активності С1-естерази та без попереднього набряку обличчя.Набряк кишечника слід включити до спектру диференціальної діагностики у пацієнтів зі скаргами на біль у черевній порожнині при прийомі інгібіторів АПФ. У двох пацієнтів, які проходять процедуру десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих, на фоні прийому каптоприлу відмічені життєзагрозливі анафілактоїдні реакції. При тимчасовому відміні інгібітору АПФ у тих же пацієнтів вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізації у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ.При тимчасовому відміні інгібітору АПФ у тих же пацієнтів вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізації у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ.При тимчасовому відміні інгібітору АПФ у тих же пацієнтів вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізації у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові, особливо протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ. Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси. Під час проведення великих хірургічних втручань або під час терапії анестетиками у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. У таких випадках проводять заходи, створені задля збільшення ОЦК. У поодиноких випадках при прийомі інгібіторів АПФ відзначається синдром, що починається з появи холестатичної жовтяниці, що переходить у блискавичний гепатонекроз, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнта, який отримує терапію інгібіторами АПФ, розвивається жовтяниця або відзначається виражене підвищення активності печінкових ферментів, слід припинити лікування інгібіторами АПФ та встановити спостереження за пацієнтом. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігалися нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та у відсутності інших порушень нейтропенії зустрічається рідко. Препарат Капозид® слід застосовувати дуже обережно у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які приймають імуносупресори, алопуринол та прокаїнамід, особливо за наявності наявного раніше порушення функції нирок. У зв'язку з тим, що більшість летальних випадків нейтропенії на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивалося у таких пацієнтів, слід контролювати у них кількість лейкоцитів перед початком лікування, у перші 3 місяці – кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. У всіх пацієнтів слід щомісяця контролювати кількість лейкоцитів у крові у перші 3 місяці після початку терапії, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано повторне проведення загального аналізу крові, якщо нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють, продовжуючи спостереження за пацієнтом. Зазвичай відновлення кількості нейтрофілів відбувається протягом 2 тижнів після відміни каптоприлу. У 13% випадках нейтропенії відзначали летальний кінець. Практично у всіх випадках летальний результат нейтропенії відзначали у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, нирковою або серцевою недостатністю, на фоні прийому імуносупресорів або при поєднанні зазначених факторів. При застосуванні інгібіторів АПФ може відзначатись протеїнурія, в основному у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також при застосуванні препаратів у високих дозах. У більшості випадків протеїнурія при прийомі каптоприлу зникала або ступінь її вираженості зменшувалась протягом 6 місяців незалежно від того, припинявся прийом препарату чи ні. Показники функції нирок (концентрації азоту сечовини в крові та креатиніну) у пацієнтів із протеїнурією майже завжди були в межах норми. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати концентрацію білка в сечі перед початком лікування та періодично протягом курсу терапії. Похідні сульфонаміду (включаючи гідрохлортіазид) можуть викликати минущу міопію та гостру закритокутову глаукому, факторами ризику є алергія на препарати сульфанілсечовини або пеніцилін в анамнезі. Симптоми (різке зниження гостроти зору, біль у очному яблуці) зазвичай спостерігаються через кілька годин – кілька тижнів після початку лікування. З появою симптомів слід негайно припинити прийом препарату; за необхідності слід призначити препарати для корекції внутрішньоочного тиску. У всіх пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, слід виявляти клінічні ознаки порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпохлоридний алкалоз, гіпокаліємія). Особливо важливо визначати вміст електролітів у сироватці крові та сечі при надмірному тривалому блюванні або при введенні інфузійних розчинів. Ознаками порушень водно-електролітного балансу можуть бути сухість у роті, спрага, слабкість, летаргія, сплутаність свідомості, занепокоєння, болі або судоми у м'язах, м'язова слабкість, надмірне зниження артеріального тиску, олігурія, тахікардія, нудота, блювання. Гіпокаліємія може спровокувати або посилити кардіотоксичну дію серцевих глікозидів. Нестача іонів хлору зазвичай слабко виражена і вимагає корекції. У пацієнтів з набряками за спекотної погоди може спостерігатися гіпонатріємія, спричинена збільшенням ОЦК. Слід обмежити споживання рідини. У випадках життєзагрозливої гіпонатріємії призначають розчин хлориду натрію. Під час терапії тіазидними діуретиками можуть спостерігатися гіперурикемія або напади подагри; може також проявитися цукровий діабет, що латентно протікає. Похідні тіазиду можуть викликати зниження концентрації пов'язаного йоду в сироватці без ознак порушення функції щитовидної залози. На фоні прийому тіазидних діуретиків знижується рівень екскреції кальцію; відзначалися випадки патологічних змін паращитовидних залоз, що супроводжуються гіперкальціємією та гіпофосфатемією. Перед контролем функції паращитовидних залоз слід припинити прийом тіазидного діуретика. На тлі прийому тіазидних діуретиків відзначалося підвищення ступеня екскреції магнію, що може призводити до гіпомагніємії. Препарат Капозид може викликати помилково-позитивну реакцію при аналізі сечі на кетонові тіла і спотворювати результати тесту з бентиромідом. При появі лихоманки, збільшенні лімфатичних вузлів та/або розвитку ознак ларингіту та/або фарингіту необхідно негайно визначити кількість лейкоцитів. Застосування тіазидних діуретиків може спричинити позитивний результат при проведенні допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 12.5 мг. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат – 94.7-98.3%, повідон – 3-4%) – 95.3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 1.1 мг, магнію стеарат – 1.1 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки квадратні з заокругленими кутами, двоопуклі, з хрестоподібною насічкою на одній стороні та гравіюванням "АЛ1" - на іншій, від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: есенціальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, блокаторами повільних кальцієвих каналів або діуретиками); ІХС (в т.ч. у хворих з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда); хронічна серцева недостатність: лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональні класи відповідно до Нью-Йоркської асоціації кардіологів /NYHA/) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами АПФ та діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), за відсутності протипоказань.Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяБета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тератогенного ефекту. Достатнього досвіду застосування препарату Акридилол у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, крім випадків, коли можливі переваги його застосування у матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, годування груддю необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані реакції, що зустрічаються із частотою < 10%, розцінюються як дуже часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 1% до 10%, розцінюються як часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.1% до 1%, розцінюються як нечасто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.01% до 0.1%, розцінюються як рідко. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою < 0.01%, включаючи окремі повідомлення, розцінюються дуже рідко. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії, не залежить від дози препарату. Небажані реакції у хворих із хронічною серцевою недостатністю З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування); астенія (у т.ч. підвищена стомлюваність), депресія. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (в т.ч. генералізовані, периферичні, що залежать від положення тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто – синкопальні стани (включаючи пресинкопальні), AV-блокада та серцева недостатність у період збільшення дози. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у хворих з вже наявним цукровим діабетом - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Інші: часто – порушення зору; рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у хворих з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок. Небажані реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ІХС аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх дещо менша. З боку ЦНС: часто – запаморочення, головний біль та загальна слабкість, зазвичай легкі та виникаючі, зокрема, на початку лікування; нечасто – лабільність настрою, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопальні стани (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, загострення синдрому хромоти, що перемежується, і синдром Рейно), AV-блокада, стенокардія (болі в грудній клітці), розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності та периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм та задишка у схильних хворих; рідко – закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні розлади (в т.ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання. З боку шкірних покривів: нечасто – шкірні реакції (шкірні висипання, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри). Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT та ГГТ) тромбоцитопенії та лейкопенія. Інші: часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення та подразнення очей; нечасто – зниження потенції, порушення зору; рідко - сухість у роті та порушення сечовипускання; дуже рідко – загострення псоріазу, чхання, грипоподібний синдром. Окремі випадки алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрації R та R Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. Дігоксин При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Циклоспорин У двох дослідженнях при призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки і серця та отримували циклоспорин перорально, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. ріфампіцин У дослідженні за участю здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, спричиняючи зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. Аміодарон У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. Флуоксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у пацієнтів із серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з бета-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з бета-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Клонідін Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, призначення карведилолу разом з БМКК типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Антигіпертензивні засоби Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших одночасно прийманих антигіпертензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію як побічну дію. Кошти для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. НПЗП Спільний прийом НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Есенційна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг на 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У хворих, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування препаратом Акридилол. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для хворих з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності чи вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарату Акридилол або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо хворий приймає), а потім, при необхідності - дозу препарату Акридилол®. У такій ситуації дозу препарату Акридилол® не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 1 тиждень, його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 2 тижні, його призначення слід відновлювати в дозі 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп хворих Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Акридилол не потрібно. Акридилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Дані, які б продиктували необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку, відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати такі заходи: укласти хворого на спину (з піднятими ногами); при вираженій брадикардії – атропін по 0.5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії; симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на лікування. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводять норепінефрін (норадреналін); його призначають за умов безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У хворих з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Акридилол® може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Акридилол до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Акридилол або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату Акридилол®. Акридилол® з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату Акридилол® хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. ХОЗЛ Хворим на ХОЗЛ (в т.ч. бронхоспастичний синдром), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Акридилол® призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Акридилол в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Акридилол цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Акридилол може супроводжуватися порушеннями глікемічного контролю. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші бета-адреноблокатори, Акридилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів препарату Акридилол® та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Акридилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходить курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Псоріаз Хворим на анамнестичні вказівки на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Акридилол® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої користі та ризику. Одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК) У хворих, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Акридилол® має як бета-, так і альфа-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих на стенокардію Принцметала. Досліду призначення препарату Акридилол® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром відміни Лікування препаратом Акридилол проводиться довго. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ІХС. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Акридилол. У період лікування виключається вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат – 94.7-98.3%, повідон – 3-4%) – 190.6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2.2 мг, магнію стеарат – 2.2 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки овальні, двоопуклі, з частковою насічкою на обох сторонах та гравіюванням "АЛ2" на одній стороні, від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: есенціальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, блокаторами повільних кальцієвих каналів або діуретиками); ІХС (в т.ч. у хворих з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда); хронічна серцева недостатність: лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональні класи відповідно до Нью-Йоркської асоціації кардіологів /NYHA/) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами АПФ та діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), за відсутності протипоказань.Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяБета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тератогенного ефекту. Достатнього досвіду застосування препарату Акридилол у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, крім випадків, коли можливі переваги його застосування у матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, годування груддю необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані реакції, що зустрічаються із частотою < 10%, розцінюються як дуже часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 1% до 10%, розцінюються як часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.1% до 1%, розцінюються як нечасто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.01% до 0.1%, розцінюються як рідко. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою < 0.01%, включаючи окремі повідомлення, розцінюються дуже рідко. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії, не залежить від дози препарату. Небажані реакції у хворих із хронічною серцевою недостатністю З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування); астенія (у т.ч. підвищена стомлюваність), депресія. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (в т.ч. генералізовані, периферичні, що залежать від положення тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто – синкопальні стани (включаючи пресинкопальні), AV-блокада та серцева недостатність у період збільшення дози. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у хворих з вже наявним цукровим діабетом - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Інші: часто – порушення зору; рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у хворих з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок. Небажані реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ІХС аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх дещо менша. З боку ЦНС: часто – запаморочення, головний біль та загальна слабкість, зазвичай легкі та виникаючі, зокрема, на початку лікування; нечасто – лабільність настрою, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопальні стани (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, загострення синдрому хромоти, що перемежується, і синдром Рейно), AV-блокада, стенокардія (болі в грудній клітці), розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності та периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм та задишка у схильних хворих; рідко – закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні розлади (в т.ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання. З боку шкірних покривів: нечасто – шкірні реакції (шкірні висипання, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри). Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT та ГГТ) тромбоцитопенії та лейкопенія. Інші: часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення та подразнення очей; нечасто – зниження потенції, порушення зору; рідко - сухість у роті та порушення сечовипускання; дуже рідко – загострення псоріазу, чхання, грипоподібний синдром. Окремі випадки алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрації R та R Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. Дігоксин При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Циклоспорин У двох дослідженнях при призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки і серця та отримували циклоспорин перорально, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. ріфампіцин У дослідженні за участю здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, спричиняючи зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. Аміодарон У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. Флуоксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у пацієнтів із серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з бета-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з бета-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Клонідін Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, призначення карведилолу разом з БМКК типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Антигіпертензивні засоби Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших одночасно прийманих антигіпертензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію як побічну дію. Кошти для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. НПЗП Спільний прийом НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Есенційна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг на 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У хворих, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування препаратом Акридилол. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для хворих з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності чи вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарату Акридилол або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо хворий приймає), а потім, при необхідності - дозу препарату Акридилол®. У такій ситуації дозу препарату Акридилол® не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 1 тиждень, його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 2 тижні, його призначення слід відновлювати в дозі 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп хворих Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Акридилол не потрібно. Акридилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Дані, які б продиктували необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку, відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати такі заходи: укласти хворого на спину (з піднятими ногами); при вираженій брадикардії – атропін по 0.5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії; симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на лікування. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводять норепінефрін (норадреналін); його призначають за умов безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У хворих з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Акридилол® може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Акридилол до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Акридилол або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату Акридилол®. Акридилол® з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату Акридилол® хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. ХОЗЛ Хворим на ХОЗЛ (в т.ч. бронхоспастичний синдром), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Акридилол® призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Акридилол в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Акридилол цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Акридилол може супроводжуватися порушеннями глікемічного контролю. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші бета-адреноблокатори, Акридилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів препарату Акридилол® та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Акридилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходить курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Псоріаз Хворим на анамнестичні вказівки на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Акридилол® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої користі та ризику. Одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК) У хворих, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Акридилол® має як бета-, так і альфа-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих на стенокардію Принцметала. Досліду призначення препарату Акридилол® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром відміни Лікування препаратом Акридилол проводиться довго. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ІХС. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Акридилол. У період лікування виключається вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 6.5 мг. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат – 94.7-98.3%, повідон – 3-4%) – 81.95 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 0.9 мг, магнію стеарат – 0.9 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком, від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: есенціальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, блокаторами повільних кальцієвих каналів або діуретиками); ІХС (в т.ч. у хворих з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда); хронічна серцева недостатність: лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональні класи відповідно до Нью-Йоркської асоціації кардіологів /NYHA/) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами АПФ та діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), за відсутності протипоказань.Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяБета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тератогенного ефекту. Достатнього досвіду застосування препарату Акридилол у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, крім випадків, коли можливі переваги його застосування у матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, годування груддю необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані реакції, що зустрічаються із частотою < 10%, розцінюються як дуже часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 1% до 10%, розцінюються як часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.1% до 1%, розцінюються як нечасто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.01% до 0.1%, розцінюються як рідко. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою < 0.01%, включаючи окремі повідомлення, розцінюються дуже рідко. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії, не залежить від дози препарату. Небажані реакції у хворих із хронічною серцевою недостатністю З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування); астенія (у т.ч. підвищена стомлюваність), депресія. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (в т.ч. генералізовані, периферичні, що залежать від положення тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто – синкопальні стани (включаючи пресинкопальні), AV-блокада та серцева недостатність у період збільшення дози. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у хворих з вже наявним цукровим діабетом - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Інші: часто – порушення зору; рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у хворих з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок. Небажані реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ІХС аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх дещо менша. З боку ЦНС: часто – запаморочення, головний біль та загальна слабкість, зазвичай легкі та виникаючі, зокрема, на початку лікування; нечасто – лабільність настрою, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопальні стани (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, загострення синдрому хромоти, що перемежується, і синдром Рейно), AV-блокада, стенокардія (болі в грудній клітці), розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності та периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм та задишка у схильних хворих; рідко – закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні розлади (в т.ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання. З боку шкірних покривів: нечасто – шкірні реакції (шкірні висипання, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри). Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT та ГГТ) тромбоцитопенії та лейкопенія. Інші: часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення та подразнення очей; нечасто – зниження потенції, порушення зору; рідко - сухість у роті та порушення сечовипускання; дуже рідко – загострення псоріазу, чхання, грипоподібний синдром. Окремі випадки алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрації R та R Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. Дігоксин При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Циклоспорин У двох дослідженнях при призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки і серця та отримували циклоспорин перорально, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. ріфампіцин У дослідженні за участю здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, спричиняючи зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. Аміодарон У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. Флуоксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у пацієнтів із серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з бета-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з бета-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Клонідін Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, призначення карведилолу разом з БМКК типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Антигіпертензивні засоби Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших одночасно прийманих антигіпертензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію як побічну дію. Кошти для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. НПЗП Спільний прийом НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Есенційна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг на 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У хворих, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування препаратом Акридилол. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для хворих з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності чи вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарату Акридилол або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо хворий приймає), а потім, при необхідності - дозу препарату Акридилол®. У такій ситуації дозу препарату Акридилол® не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 1 тиждень, його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 2 тижні, його призначення слід відновлювати в дозі 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп хворих Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Акридилол не потрібно. Акридилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Дані, які б продиктували необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку, відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати такі заходи: укласти хворого на спину (з піднятими ногами); при вираженій брадикардії – атропін по 0.5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії; симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на лікування. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводять норепінефрін (норадреналін); його призначають за умов безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У хворих з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Акридилол® може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Акридилол до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Акридилол або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату Акридилол®. Акридилол® з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату Акридилол® хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. ХОЗЛ Хворим на ХОЗЛ (в т.ч. бронхоспастичний синдром), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Акридилол® призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Акридилол в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Акридилол цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Акридилол може супроводжуватися порушеннями глікемічного контролю. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші бета-адреноблокатори, Акридилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів препарату Акридилол® та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Акридилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходить курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Псоріаз Хворим на анамнестичні вказівки на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Акридилол® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої користі та ризику. Одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК) У хворих, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Акридилол® має як бета-, так і альфа-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих на стенокардію Принцметала. Досліду призначення препарату Акридилол® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром відміни Лікування препаратом Акридилол проводиться довго. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ІХС. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Акридилол. У період лікування виключається вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
217,00 грн
210,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: кларитроміцин – 250 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, сорбінова кислота, сорбітан олеат, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк, кроскармелоза натрію, повідон, стеаринова кислота; склад плівкової оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, пропіленгліколь, барвник хіноліновий жовтий, ароматизатор ванільний. Таблетки, 250 мг: По 10 таблеток Al/Al блістер. 1 блістер у картонну пачку з інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаТаблетки Кларитроміцин-Акріхін являють собою напівсинтетичний антибіотик групи макролідів, що пригнічує синтез білків у мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій, діючи бактеріостатично, а також бактерицидно. Діюча речовина Кларитроміцин-Акріхін активно щодо: Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp. грамнегативних бактерій: Helicobacter pylori, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Borrelia burgdorferi. анаеробних бактерій: Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus. внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma pneumoniae. Toxoplasma gondii, Mycobacterium spp. (крім Mycobacterium tuberculosis).ІнструкціяУ дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до діючої речовини таблеток Кларитроміцин-Акріхін збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія). одонтогенні інфекції. інфекції шкіри та м'яких тканин. мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД. ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Кларитроміцин-Акріхін та інших макролідів. в анамнезі - подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія або шлуночкова тахікардія типу "пірует". гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. порфірія. І триместр вагітності. період грудного вигодовування. одночасний прийом Кларитроміцин-Акріхін з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином. з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. з мідазоламом для вживання. з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином. з тикагрелором, ранолазином.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами. У період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти таблеток Кларитроміцин-Акріхін: часто – висип. нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку органів чуття: часто – дисгевзія, збочення смаку. нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах. частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння. нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість. частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто інтенсивне потовиділення. частота невідома – акне, геморагії. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота. нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний. частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні). частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія. частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія. частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі. частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація. нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь. частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку організму в цілому: нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиМіж антибіотиками-макролідами спостерігається перехресна резистентність. Таблетки Кларитроміцин-Акріхін застосовують з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферментів CYP3A (флувастатин). У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Необхідно контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Одночасний прийом таблеток Кларитроміцин-Акріхін з ловастатином або симвастатином протипоказаний (дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії). При одночасному застосуванні таблеток Кларитроміцин-Акріхін з аторвастатином помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. У разі необхідності застосування Кларитроміцину-Акріхіну слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату приймають внутрішньо: для дорослих та дітей старше 12 років разова доза Кларитроміцин-Акріхін становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Тривалість лікування пігулками Кларитроміцин-Акріхін залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози Кларитроміцин-Акріхін: для дорослих – 2 г, для дітей – 1 г.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, що підтримує терапія. Не видаляється при гемо-або перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Необхідно враховувати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена розвитком псевдомембранозного коліту. Необхідний періодичний контроль протромбінового часу у пацієнтів, які отримують лікування таблетками Кларитроміцин-Акріхін одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
261,00 грн
210,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: кларитроміцин – 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, сорбінова кислота, сорбітан олеат, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк, кроскармелоза натрію, повідон, стеаринова кислота; склад плівкової оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, пропіленгліколь, барвник хіноліновий жовтий, ароматизатор ванільний. Таблетки, 500 мг: По 10 таблеток у Al/Al блістер. 1 блістер у картонну пачку з інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаТаблетки Кларитроміцин-Акріхін являють собою напівсинтетичний антибіотик групи макролідів, що пригнічує синтез білків у мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій, діючи бактеріостатично, а також бактерицидно. Діюча речовина Кларитроміцин-Акріхін активно щодо: Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp. грамнегативних бактерій: Helicobacter pylori, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Borrelia burgdorferi. анаеробних бактерій: Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus. внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma pneumoniae. Toxoplasma gondii, Mycobacterium spp. (крім Mycobacterium tuberculosis).ІнструкціяУ дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до діючої речовини таблеток Кларитроміцин-Акріхін збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія). одонтогенні інфекції. інфекції шкіри та м'яких тканин. мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД. ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Кларитроміцин-Акріхін та інших макролідів. в анамнезі - подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія або шлуночкова тахікардія типу "пірует". гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. порфірія. І триместр вагітності. період грудного вигодовування. одночасний прийом Кларитроміцин-Акріхін з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином. з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. з мідазоламом для вживання. з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином. з тикагрелором, ранолазином.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами. У період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти таблеток Кларитроміцин-Акріхін: часто – висип. нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку органів чуття: часто – дисгевзія, збочення смаку. нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах. частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння. нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість. частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто інтенсивне потовиділення. частота невідома – акне, геморагії. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота. нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний. частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні). частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія. частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія. частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі. частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація. нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь. частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку організму в цілому: нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиМіж антибіотиками-макролідами спостерігається перехресна резистентність. Таблетки Кларитроміцин-Акріхін застосовують з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферментів CYP3A (флувастатин). У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Необхідно контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Одночасний прийом таблеток Кларитроміцин-Акріхін з ловастатином або симвастатином протипоказаний (дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії). При одночасному застосуванні таблеток Кларитроміцин-Акріхін з аторвастатином помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. У разі необхідності застосування Кларитроміцину-Акріхіну слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату приймають внутрішньо: для дорослих та дітей старше 12 років разова доза Кларитроміцин-Акріхін становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Тривалість лікування пігулками Кларитроміцин-Акріхін залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози Кларитроміцин-Акріхін: для дорослих – 2 г, для дітей – 1 г.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, що підтримує терапія. Не видаляється при гемо-або перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Необхідно враховувати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена розвитком псевдомембранозного коліту. Необхідний періодичний контроль протромбінового часу у пацієнтів, які отримують лікування таблетками Кларитроміцин-Акріхін одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
299,00 грн
230,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: кларитроміцин – 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, сорбінова кислота, сорбітан олеат, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк, кроскармелоза натрію, повідон, стеаринова кислота; склад плівкової оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, пропіленгліколь, барвник хіноліновий жовтий, ароматизатор ванільний. Таблетки, 500 мг: По 14 таблеток у Al/Al блістер. 1 блістер у картонну пачку з інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаТаблетки Кларитроміцин-Акріхін являють собою напівсинтетичний антибіотик групи макролідів, що пригнічує синтез білків у мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій, діючи бактеріостатично, а також бактерицидно. Діюча речовина Кларитроміцин-Акріхін активно щодо: Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp. грамнегативних бактерій: Helicobacter pylori, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Borrelia burgdorferi. анаеробних бактерій: Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus. внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma pneumoniae. Toxoplasma gondii, Mycobacterium spp. (крім Mycobacterium tuberculosis).ІнструкціяУ дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до діючої речовини таблеток Кларитроміцин-Акріхін збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія). одонтогенні інфекції. інфекції шкіри та м'яких тканин. мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД. ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Кларитроміцин-Акріхін та інших макролідів. в анамнезі - подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія або шлуночкова тахікардія типу "пірует". гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. порфірія. І триместр вагітності. період грудного вигодовування. одночасний прийом Кларитроміцин-Акріхін з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином. з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. з мідазоламом для вживання. з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином. з тикагрелором, ранолазином.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами. У період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти таблеток Кларитроміцин-Акріхін: часто – висип. нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку органів чуття: часто – дисгевзія, збочення смаку. нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах. частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння. нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість. частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто інтенсивне потовиділення. частота невідома – акне, геморагії. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота. нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний. частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні). частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія. частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія. частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі. частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація. нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь. частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку організму в цілому: нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиМіж антибіотиками-макролідами спостерігається перехресна резистентність. Таблетки Кларитроміцин-Акріхін застосовують з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферментів CYP3A (флувастатин). У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Необхідно контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Одночасний прийом таблеток Кларитроміцин-Акріхін з ловастатином або симвастатином протипоказаний (дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії). При одночасному застосуванні таблеток Кларитроміцин-Акріхін з аторвастатином помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. У разі необхідності застосування Кларитроміцину-Акріхіну слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату приймають внутрішньо: для дорослих та дітей старше 12 років разова доза Кларитроміцин-Акріхін становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Тривалість лікування пігулками Кларитроміцин-Акріхін залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози Кларитроміцин-Акріхін: для дорослих – 2 г, для дітей – 1 г.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, що підтримує терапія. Не видаляється при гемо-або перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Необхідно враховувати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена розвитком псевдомембранозного коліту. Необхідний періодичний контроль протромбінового часу у пацієнтів, які отримують лікування таблетками Кларитроміцин-Акріхін одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 100 мг Фасування: N3 Форма випуску: супозиторії вагінальні Упакування: упак. Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Фармаприм СРЛ(Молдова) Діюча речовина: Кліндаміцин. .
Склад, форма випуску та упаковкаКрем вагінальний 2% - 5 г (1 доза): Активні речовини: кліндаміцину фосфат – 100 мг; Допоміжні речовини: натрію бензоат, олія рицинова, 1,2-пропіленгліколь, поліетиленоксид (як емульгатор). 20 г - туби алюмінієві в комплекті з аплікаторами, картонні пачки.Опис лікарської формиВагінальний крем 2% від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, допустимий слабкий специфічний запах.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи лінкозамідів для вагінального застосування. Механізм дії препарату пов'язаний із порушенням внутрішньоклітинного синтезу білка в мікробній клітині на рівні 50S субодиниці рибосом. Кліндаміцин має широкий спектр дії, має бактеріостатичну дію, у більш високих концентраціях щодо деяких мікроорганізмів - бактерицидну. Активний щодо мікроорганізмів, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Mycoplasma hominis, Peptostreptococcus spp. До кліндаміцину не чутливі Trichomonas vaginalis та Candida albicans.ФармакокінетикаПісля одноразового інтравагінального введення 100 мг кліндаміцину, в середньому 4% від введеної дози піддається системній абсорбції. Cmax кліндаміцину в плазмі становить 20 нг/мл.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для місцевого застосування у гінекології.Показання до застосуванняБактеріальний вагіноз, спричинений чутливими до препарату мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кліндаміцину чи лінкоміцину.Вагітність та лактаціяКлінічних досліджень із застосування кліндаміцину у жінок у І триместрі вагітності не проводилося, тому застосування препарату можливе лише у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе, тому що не виявлено будь-якого несприятливого впливу на плід. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин з молоком матері при інтравагінальному застосуванні, тому слід порівняти користь від застосування препарату в період грудного вигодовування та можливий ризик для немовляти. Ефективність та безпека кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні у дітей не встановлена.Побічна діяМожливий розвиток алергічних реакцій, поява подразнення у місці введення, цервіцит, вагініт, вульвовагінальний кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиМіж кліндаміцином та еритроміцином відзначено антагоністичну взаємодію. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином.Спосіб застосування та дозиВводиться інтравагінально за допомогою аплікатора. Разова доза, що рекомендується, становить 100 мг кліндаміцину (один повний аплікатор), переважно перед сном протягом 3-7 днів.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні препарату передозування не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату можливе надмірне зростання нечутливих до нього мікроорганізмів, особливо грибів роду Candida. Враховуючи можливість мінімальної системної абсорбції препарату (приблизно 4%), не можна виключити виникнення на фоні застосування діареї. У цьому випадку препарат слід відмінити. Не рекомендується застосовувати одночасно з іншими інтравагінальними засобами. Ефективність та безпека кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні у дітей не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем вагінальний 2%+2% - 100 г. Активні речовини: бутоконазолу нітрат (у перерахунку на 100% речовину) – 2 г; кліндаміцину фосфат (у перерахунку на 100% речовину) – 2.376 мг (відповідає вмісту кліндаміцину – 2 г); Допоміжні речовини: консервант Euxyl PE 9010 (феноксіетанол 9-10%) спирт (цетиловий спирт 60%, стеариловий спирт 40%) – 6 г, гідроксипропілдикрахмалфосфат – 8 г, натрію гідроксид – 0.26 г, вода очищена – до 100 г. 6/20 г – туби алюмінієві, в комплекті з аплікатором, пачки картонні.Опис лікарської формиКрем вагінальний 2%+2% від майже білого до білого із сіруватим відтінком кольору, зі специфічним запахом.ФармакокінетикаБутоконазол При інтравагінальному введенні абсорбується близько 1,7% від введеної дози бутоконазолу. Cmax у плазмі крові бутоконазолу досягається через 13 год та становить 2-18.6 нг/мл. Бутоконазол піддається інтенсивному метаболізму, частково виводиться нирками та кишечником. Кліндаміцин Всмоктування Після застосування кліндаміцину інтравагінально в дозі 100 мг/добу одноразово (у вигляді 2% крему кліндаміцину фосфату) протягом 7 днів. /мл (4-47 нг/мл), але в 7-й день - 25 нг/мл (6-61 нг/мл), у своїй системна абсорбція становить близько 4% (0.6-11%) від введеної дози. У жінок з бактеріальними вагінозами при аналогічному режимі дозування системної абсорбції піддається близько 4% кліндаміцину (з меншим розкидом 2-8%). (6-34 нг/мл), а на 7-й день – 16 нг/мл (7-26 нг/мл). Системна дія кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні менш виражена, ніж при введенні внутрішньо або внутрішньовенно. Виведення Т1/2 становить 1,5-2,6 год. Після повторного інтравагінального введення кліндаміцин майже не кумулює. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У клінічних дослідженнях кліндаміцину 2% вагінального крему брало участь недостатня кількість пацієнтів у віці 65 років і старше, щоб можна було оцінити різницю в клінічній відповіді на терапію між зазначеною віковою групою і молодшими пацієнтами. У наявних повідомленнях з клінічного досвіду був відзначено різниці у відповіді літніх пацієнтів і молодших.Фармакодинаміка Блокуючи в клітинній мембрані утворення ергостеролу з ланостеролу, збільшує проникність мембрани, що призводить до лізису клітини гриба. Кліндаміцин - бактеріостатичний антибіотик з групи лінкозамідів, має широкий спектр дії, зв'язується з 50S субодиницею рибосомальної мембрани і пригнічує синтез білка в мікробній клітині. Щодо ряду грампозитивних коків можлива бактерицидна дія. В умовах in vitro до кліндаміцину чутливі такі мікроорганізми, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Mycoplasma hominis, Bacteroides spp., Peptostreptococcus spp. Гідрофільна кремова основа забезпечує гелеподібну консистенцію препарату при температурі 35-40°С. При інтравагінальному застосуванні крем не плавиться, завдяки чому активні речовини знаходяться на слизовій оболонці піхви протягом 1-3 днів. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином.Клінічна фармакологіяПрепарат з антибактеріальною та протигрибковою дією для місцевого застосування в гінекології.Показання до застосуванняБактеріальні, грибкові та змішані вагінози, спричинені чутливими до лікарського засобу мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кліндаміцину, лінкоміцину, бутоконазолу або до будь-якого компонента препарату; хвороба Крона; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий, псевдомембранозний та антибіотик-асоційований коліт (в т.ч. в анамнезі)); вік до 18 років. З обережністю: алергічні захворювання, одночасний прийом міорелаксантів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату в період вагітності та лактації можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує ризик для плода чи дитини. Адекватних контрольованих досліджень із застосування препарату в І триместрі вагітності не проводилося, тому Кліндацин Б пролонг можна призначати жінкам в І триместрі вагітності тільки за абсолютними показаннями, тобто. коли потенційна користь терапії препаратом для матері перевершує потенційний ризик для плода. У дослідженнях на тваринах при введенні кліндаміцину підшкірно або внутрішньо будь-яких негативних впливів на плід не виявлено, за винятком випадків прийому препарату в дозах, токсичних для матері. При застосуванні кліндаміцину інтравагінально у ІІ або ІІІ триместрі вагітності збільшення частоти вроджених аномалій плода не відзначалося. Аномальні пологи мали місце у 1.1% жінок порівняно з 0.5% у групі плацебо, якщо кліндаміцин крем вагінальний застосовувався у ІІ триместрі протягом 7 днів.Застосування препарату у ІІ-ІІІ триместрі вагітності можливе, якщо потенційна користь для матері перевершує ризик для плода. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин із грудним молоком після інтравагінального застосування. Кліндаміцин виявлений у грудному молоці після перорального або парентерального введення, тому в період грудного вигодовування слід або відмінити препарат, або припинити грудне вигодовування з огляду на ступінь важливості застосування препарату для матері. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПрепарат зазвичай добре переноситься, проте можливе подразнення в місці введення, печіння, свербіж, болючість та набряк слизової оболонки піхви, болі/спазми в нижній частині живота, розвиток алергічних реакцій. Безпеку вагінального крему кліндаміцину оцінювали як у невагітних пацієнток, так і у пацієнток у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Небажані лікарські реакції, зареєстровані при застосуванні кліндаміцину, вагінального крему. Визначення частоти небажаних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000) до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних). Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – грибкові інфекції, що викликаються грибами роду Candida; нечасто – бактеріальні інфекції; частота невідома – кандидоз шкіри. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість. З боку ендокринної системи: частота невідома – гіпертиреоз. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, дисгевзія. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто – вертиго. З боку дихальної системи: часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, запор, діарея, нудота, блювання; нечасто - здуття живота, метеоризм, неприємний запах із рота; частота невідома - псевдомембранозний коліт, шлунково-кишкові розлади, диспепсія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висипання; нечасто – кропив'янка, еритема; частота невідома - макуло-папульозний висип. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів, глюкозурія, протеїнурія; нечасто – дизурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: часто – аномальні пологи. З боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – вульвовагінальний кандидоз; часто - вульвовагініт, вульвовагінальні розлади, порушення менструального циклу, вульвовагінальний біль, метрорагія, виділення з піхви; нечасто – трихомонадний вульвовагініт, вагінальні інфекції, біль у тазі; частота невідома – ендометріоз. Загальні розлади та реакції у місці ведення: частота невідома – запалення, біль. Дані лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – відхилення результатів мікробіологічних аналізів від норми. * Небажані лікарські реакції, виявлені у постреєстраційному періоді.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. В умовах in vitro продемонстровано анатагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. Встановлено, що кліндаміцин при системному застосуванні порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у хворих, які отримують препарати цієї групи. Спільне застосування з іншими препаратами для інтравагінального введення не рекомендується. Несумісний з розчинами, що містять комплекс вітамінів групи В, аміноглікозидами, ампіциліном, кальцію глюконатом та магнію сульфатом.Спосіб застосування та дозиВводять інтравагінально за допомогою аплікатора, 1 раз на добу, переважно перед сном. Рекомендована доза становить 1 повний аплікатор (5 г крему, що відповідає 100 мг нітрату бутоконазолу і 100 мг кліндаміцину). Курс лікування – щодня протягом 3 днів. Вказівки щодо використання Одноразові аплікатори, що додаються до упаковки, призначені для правильного введення в піхву крему. Зніміть ковпачок тюбика із кремом. Нагвинтіть пластмасовий аплікатор на з різьбленням шийку тюбика. Здавлюючи тюбик із протилежного кінця, м'яко видавіть крем в аплікатор. Поршень аплікатора рухається самостійно в міру заповнення необхідного обсягу. Аплікатор заповнений, коли поршень доходить до упору. Лежачи на спині, візьміть аплікатор горизонтально і введіть його в піхву якнайдалі, але так, щоб не викликати неприємних відчуттів. Повільно натисніть поршень до упору. Обережно вийміть аплікатор із піхви та викиньте його.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні препарату передозування не встановлено. Можлива абсорбція кліндаміцину в кількостях, достатніх у розвиток системних реакцій. Випадкове потрапляння препарату в ШКТ також може викликати системні ефекти, подібні до тих, що виникають після прийому внутрішньо кліндаміцину в терапевтичних дозах. До можливих системних побічних ефектів можна віднести діарею, геморагічну діарею, включаючи псевдомембранозний коліт. Лікування: симптоматичне та підтримуюче.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо призначення препарату за допомогою відповідних лабораторних методів повинні бути виключені Trichomonas vaginalis, Chlamidia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae та Herpes simplex virus, які часто викликають вульвовагініт. Інтравагінальне застосування кліндаміцину може призвести до посиленого зростання нечутливих мікроорганізмів, особливо дріжджоподібних грибів. Застосування кліндаміцину (як і практично всіх антибіотиків) внутрішньо або парентерально пов'язане з розвитком важкої діареї та у ряді випадків псевдомембранозного коліту. При розвитку вираженої або тривалої діареї препарат слід відмінити і за необхідності провести відповідні діагностичні та лікувальні заходи. Пацієнтів слід попередити про те, що під час терапії препаратом не слід вступати у статеві стосунки. Вагінальний крем не рекомендується використовувати одночасно з іншими інтравагінальними лікарськими засобами. Не рекомендується застосування препарату під час менструації. Потрібно відкласти початок терапії до закінчення менструації. Препарат містить компоненти, які можуть зменшити міцність виробів із латексу або каучуку, тому використання презервативів, піхвових протизаплідних діафрагм та інших засобів з латексу для інтравагінального застосування під час терапії препаратом та протягом 72 годин після застосування не рекомендується. Якщо клінічні ознаки інфекції зберігаються після завершення лікування, слід провести повторне мікробіологічне дослідження для виявлення збудника та підтвердження діагнозу. Цетостеариловий спирт, що входить до складу препарату, може викликати місцеві шкірні реакції (висип, контактний дерматит). Поява подразнення слизової оболонки піхви або хворобливих відчуттів є показанням до припинення лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає підстав вважати, що застосування препарату Кліндацин® Б Пролонг крем вагінальний може впливати на здатність до керування автомобілем та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 100 г: Активні речовини: кліндаміцину фосфат – 2 г; допоміжні речовини: натрію бензоат. олія рицинова. 1, 2-пропіленгліколь. емульгатор. поліетиленоксид. По 20 г крему в алюмінієвих тубах, у картонній пачці 1 туба у комплекті з 3 аплікаторами.Опис лікарської формиКрем від білого до білого із жовтуватим або кремуватим відтінком кольору. Допускається слабкий специфічний запах.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр.ФармакокінетикаПісля одноразового вагінального введення 100 мг кліндаміцину системна абсорбція становить середньому 4% від введеної дози. Cmax у плазмі становить 20 нг/мл.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із порушенням внутрішньоклітинного синтезу білка в мікробній клітині на рівні 50S субодиниці рибосом. Має широкий спектр дії, надає бактеріостатичну дію, у більш високих концентраціях щодо деяких мікроорганізмів - бактерицидну. Активний щодо мікроорганізмів, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Mycoplasma hominis, Peptostreptococcus spp. До кліндаміцину не чутливі Trichomonas vaginalis та Candida albicans.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи лінкозамідів у лекформі для вагінального застосування.ІнструкціяІнтравагінально, за допомогою аплікатора.Показання до застосуванняБактеріальний вагіноз, спричинений чутливими до препарату мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кліндаміцину чи лінкоміцину.Вагітність та лактаціяКлінічних досліджень із застосування кліндаміцину у жінок у І триместрі вагітності не проводилося, тому застосування препарату можливе лише у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе, т.к. не виявлено будь-якого несприятливого впливу на плід. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин з молоком матері при інтравагінальному застосуванні, тому слід зіставляти користь від застосування препарату в період грудного вигодовування та можливий ризик для немовляти.Побічна діяМожливий розвиток алергічних реакцій, поява подразнення у місці введення, цервіцит, вагініт, вульвовагінальний кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиВідзначено антагоністичну взаємодію між кліндаміцином та еритроміцином. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином.Спосіб застосування та дозиРазова доза, що рекомендується, становить 100 мг кліндаміцину (один повний аплікатор), переважно перед сном. Курс – 3-7 днів.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні препарату передозування не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату можливе надмірне зростання нечутливих до нього мікроорганізмів, особливо грибів роду Candida. Враховуючи можливість мінімальної системної абсорбції препарату (приблизно 4%), не можна виключити виникнення на фоні застосування діареї. У цьому випадку препарат слід відмінити. Не рекомендується застосовувати одночасно з іншими інтравагінальними засобами. Ефективність та безпека кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні у дітей не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г: Активна речовина: кліндаміцин (у формі фосфату) 1 г Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (ніпагін), алантоїн, динатрію лауриминодипропіонату токоферилу фосфат, пропіленгліколь, макрогол 400 (поліетиленоксид 400), карбомер сополімер, карбомер інтерполімер, натрію гідроксид, вода очищена 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування безбарвний, майже прозорий, із специфічним запахом; допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик із групи лінкозамідів. Активний для всіх штамів Propionibacterium acnes, МПК - 0.4 мкг/мл. Інгібує синтез білка в мікробній клітині за рахунок взаємодії з 50S-субодиницями рибосом. Кліндаміцину фосфат не активний in vitro, але після нанесення на шкіру швидко гідролізується фосфатазами в протоках сальних залоз з утворенням кліндаміцину, що має антибактеріальну активність. Після нанесення на шкіру кількість вільних жирних кислот з поверхні шкіри зменшується приблизно з 14% до 2%.ФармакокінетикаПісля нанесення на шкіру кліндаміцин швидко накопичується в комедонах у хворих на акне, де виявляє антибактеріальну активність. Середня концентрація антибіотика у вмісті комедонів після нанесення гелю значно перевищує показник МПК для всіх штамів Propionibacterium acnes – збудника вугрового висипу. Після нанесення на шкіру 1% гелю кліндаміцину фосфату в сироватці крові та сечі визначаються дуже низькі концентрації кліндаміцину.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи лінкозамідів.Показання до застосуванняЛікування вугрової висипки (acne vulgaris).Протипоказання до застосуванняХвороба Крона; виразковий коліт (в т.ч. в анамнезі); псевдомембранозний коліт (зокрема в анамнезі); підвищена чутливість до кліндаміцину чи лінкоміцину. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів віком до 12 років (дані з безпеки та ефективності відсутні), у період лактації (грудного вигодовування), а також у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних реакцій, та при одночасному прийомі міорелаксантів.Вагітність та лактаціяКліндовіт можна застосовувати зовнішньо при вагітності, якщо передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів віком до 12 років (дані щодо безпеки та ефективності відсутні).Побічна діяПрепарат добре переноситься. Місцеві реакції: можливе подразнення (у місці нанесення), печіння, свербіж, сухість шкіри, еритема, лущення, підвищене виділення шкірного сала, контактний дерматит. Системні реакції: псевдомембранозний ентероколіт (імовірність розвитку при системній абсорбції кліндаміцину).Взаємодія з лікарськими засобамиКліндаміцин та еритроміцин є антагоністами, тому не рекомендується одночасне призначення цих антибіотиків. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. Кліндаміцин може посилювати дію міорелаксантів, порушуючи нервово-м'язову передачу.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Гель наносять тонким шаром на уражену частину попередньо очищеної та висушеної шкіри 2-3 рази на добу. Для отримання терапевтичного ефекту лікування слід продовжувати протягом 6-8 тижнів, а за потреби можна продовжити до 6 місяців.ПередозуванняВідомості про передозування препарату Кліндовіт відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні слід уникати контакту препарату з очима та порожниною рота, а після нанесення гелю необхідно вимити руки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
304,00 грн
273,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрелу гідросульфат еквівалентний клопідогрелу 75,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 75,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 76,0 мг, крохмаль прежелатинізований 46,75 мг, рицинова олія гідрогенізована 6,0 мг, макрогол-6000 2,5 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,0 мг, таль ,0 мг, кросповідон 7,0 мг; склад плівкової оболонки: гіпромелоза-15 5,668 мг, титану діоксид 3,0 мг, пропіленгліколь 1,1 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,132 мг. По 10 таблеток у блістер Алюміній/Алюміній. 3 або 9 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 15 таблеток у блістер Алюміній/Алюміній. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаДіюча речовина таблеток Клопідогрел-Акріхін являє собою проліки, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів, що має антиагрегантну дію.ФармакокінетикаВсмоктування: При курсовому прийомі внутрішньо в дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні максимальні концентрації незмінного клопідогрелу в плазмі (приблизно 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу із сечею його абсорбція становить приблизно 50%. Розподіл: In vitro клопідогрел та його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми (на 98% та 94% відповідно). Метаболізм: Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший через естерази та подальший гідроліз з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85% від циркулюючих метаболітів), а другий шлях – через систему цитохрому Р450. Виведення: Близько 50% виводиться із сечею і приблизно 46% – з каловими масами. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелу становить приблизно 6 годин. Після одноразового прийому та прийому повторних доз період напіввиведення основного неактивного метаболіту, що циркулює в крові, становить 8 годин. Окремі групи пацієнтів: Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. У осіб похилого віку фармакокінетика така ж, як і у осіб 75 років. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Особи дитячого віку: дані відсутні. Порушення функції нирок: після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу інгібування АДФ - індукованої агрегації тромбоцитів у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну від 5 до 15 мл/хв) було нижче (25%) порівняно з таким здоровим. , проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Порушення функції печінки: після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у хворих з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах.ФармакодинамікаОдин із активних метаболітів клопідогрелу є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу вибірково інгібує зв'язування аденозину дифосфату (АДФ) з рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу глікопротеїну IIb/IIIa, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, викликана агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється. Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів.ІнструкціяВсередину, незалежно від їди.Показання до застосуванняЗапобігання атеротромботичним подіям (у комбінації з ацетилсаліцилової кислотою) у пацієнтів з гострим коронарним синдромом: Нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q, включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; гострий інфаркт міокарда при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії. Профілактика атеротромботичних подій у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, ішемічний інсульт або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Клопідогрел-Акріхін; непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; тяжка печінкова недостатність; гостра кровотеча (в т.ч. виразка або внутрішньочерепний крововилив); вагітність; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю: помірна печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність, патологічні стани, що підвищують ризик розвитку кровотечі (в т.ч. травма, операції), схильність до кровотеч, одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти, варфарину, НПЗЗ (у т.ч. селективних інгібіт) -2), гепарину, інгібіторів глікопротеїну Ilb/IIIa, спадкове зниження функції CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю. Дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Клопідогрел-Акріхін: дуже рідко – анафілактичні реакції, сироваткова хвороба; кровотеча; тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропепія, в т.ч. виражена; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, анемія, в т.ч. апластична, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія; біль голови, запаморочення, парестезії, внутрішньочерепна кровотеча, в т.ч. з летальним кінцем; дуже рідко – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення смаку; крововилив у кон'юнктиву, очі, сітківку; рідко – вертиго; гематома; дуже рідко – тяжкі кровотечі, кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску; кровотеча з носа; дуже рідко – бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, легеневе кровотеча, кровохаркання; діарея, біль у животі, диспепсія, кровотеча із ШКТ; нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – заочеревинна кровотеча; дуже рідко – панкреатит, коліт, у т.ч. виразковий або лімфоцитарний, стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, порушення функціональних проб печінки, кровотеча із ШКТ із летальним результатом; підшкірні крововиливи; нечасто - шкірний висип, свербіж, пурпура; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, еритематозний висип, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, екзема, червоний плоский лишай.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Клопідогрел-Акріхін з НПЗЗ може підвищуватися ризик кровотеч, тому слід бути обережним при їх одночасному застосуванні. Призначення інгібіторів глікопротеїну Ilb/IIIa спільно з Клопідогрел-Акріхін підвищує ризик розвитку кровотеч, тому рекомендується бути обережним при їх одночасному застосуванні. Не рекомендується одночасне застосування Клопідогрел-Акріхін та варфарину у зв'язку з підвищеним ризиком кровотеч. Клопідогрел-Акріхін посилює дію ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів. Спільне застосування цих препаратів потребує обережності.Спосіб застосування та дозиДля запобігання атеротромботичних подій при гострому коронарному синдромі з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) - по 75 мг Клопідогрел-Акріхін/добу з початковим одноразовим прийомом навантажувальної дози в комбінації з АСК та тромболітіками ( Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. Для профілактики атеротромботичних подій у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або діагностованою оклюзією периферичних артерій – по 75 мг Клопідогрел-Акріхін 1 раз на добу. У хворих з інфарктом міокарда лікування слід розпочинати з перших днів по 35-й день інфаркту міокарда, а у хворих з ішемічним інсультом – у строки від 7 днів до 6 місяців після ішемічного інсульту. Для запобігання атеротромботичних подій при гострому коронарному синдромі без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q) – починають з одноразового прийому навантажувальної дози – 300 мг Клопідогрел-Акрихін, а потім приймають по 75 мг/добу (у поєднанні дозах 75-325 мг на добу, рекомендована доза - 100 мг на добу). Максимальний сприятливий ефект настає за 3 місяці. Курс лікування – до 1 року.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування Клопідогрел-Акріхін необхідно контролювати показники системи гемостазу (АЧТВ, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів); регулярно досліджувати функціональну активність печінки. Одночасне застосування Клопідогрел-Акрихін та варфарину може посилити інтенсивність кровотечі – спільне застосування з варфарином не рекомендується.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: клотрімазол 100 мг. Допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний), крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, лимонна кислота, стеарат магнію. 6 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вагінальні білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо дерматофітів, цвілевих грибів, грибів роду Candida, Malassezia furfur. Клотримазол активний також у відношенні Corynebacterium minutissimum, Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Trichomonas vaginalis.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні клотримазол добре проникає у різні шари шкіри, досягаючи терапевтичних концентрацій. При місцевому застосуванні незначна кількість клотримазолу всмоктується з крові.Клінічна фармакологіяПрепарат із протигрибковою дією для місцевого застосування у гінекології.Показання до застосуванняГрибкові ураження шкіри та слизових оболонок, спричинені дерматофітами, пліснявими та дріжджоподібними грибами, різнобарвний лишай, еритразму, кандидозний вульвовагініт, трихомоніаз, мікози, ускладнені вторинною піодермією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу, І триместр вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. В експериментальних дослідженнях встановлено, що при застосуванні у високих дозах клотримазол має ембріотоксичну дію. Невідомо, чи виділяється клотримазол із грудним молоком. Хоча клотримазол не протипоказаний до застосування при вагітності та під час лактації, слід враховувати потенційний ризик при виборі протигрибкової терапії.Побічна діяМісцеві реакції: контактний алергічний дерматит, почервоніння, відчуття печіння.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з амфотерицином, ністатином активність клотримазолу знижується.Спосіб застосування та дозиПри зовнішньому застосуванні наносять на уражені ділянки шкіри 2-3 рази на добу протягом 2-4 тижнів. При обробці порожнини рота застосовують 1-2 рази на добу не більше 7 днів. Інтравагінально – по 100-500 мг протягом 1-6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські форми, призначені для інтравагінального застосування, не застосовуються під час менструації. Для запобігання реінфекції потрібне одночасне лікування статевих партнерів. Клотримазол не рекомендується застосовувати у офтальмології.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина: клотримазол 1 г Допоміжні речовини: пропіленгліколь - 12.5 г, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 0.2 г, бурштинова кислота - 0.5 г, натрію бензоат - 6 г, віск емульсійний - 3 г, олія рицинова - 14 г, метилцелюлоза -1 , вода очищена – до 100 г. 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо дерматофітів, цвілевих грибів, грибів роду Candida, Malassezia furfur. Клотримазол активний також у відношенні Corynebacterium minutissimum, Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Trichomonas vaginalis.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні клотримазол добре проникає у різні шари шкіри, досягаючи терапевтичних концентрацій. При місцевому застосуванні незначна кількість клотримазолу всмоктується з крові.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняГрибкові ураження шкіри та слизових оболонок, спричинені дерматофітами, пліснявими та дріжджоподібними грибами, різнобарвний лишай, еритразму, кандидозний вульвовагініт, трихомоніаз, мікози, ускладнені вторинною піодермією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу, І триместр вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. В експериментальних дослідженнях встановлено, що при застосуванні у високих дозах клотримазол має ембріотоксичну дію. Невідомо, чи виділяється клотримазол із грудним молоком. Хоча клотримазол не протипоказаний до застосування при вагітності та під час лактації, слід враховувати потенційний ризик при виборі протигрибкової терапії.Побічна діяМісцеві реакції: контактний алергічний дерматит, почервоніння, відчуття печіння.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з амфотерицином, ністатином активність клотримазолу знижується.Спосіб застосування та дозиПри зовнішньому застосуванні наносять на уражені ділянки шкіри 2-3 рази на добу протягом 2-4 тижнів. При обробці порожнини рота застосовують 1-2 рази на добу не більше 7 днів. Інтравагінально – по 100-500 мг протягом 1-6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські форми, призначені для інтравагінального застосування, не застосовуються під час менструації. Для запобігання реінфекції потрібне одночасне лікування статевих партнерів. Клотримазол не рекомендується застосовувати у офтальмології.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл: клотримазол 10 мг. 15 мл - флакони з крапельницею (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосування.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо дерматофітів, цвілевих грибів, грибів роду Candida, Malassezia furfur. Клотримазол активний також у відношенні Corynebacterium minutissimum, Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Trichomonas vaginalis.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні клотримазол добре проникає у різні шари шкіри, досягаючи терапевтичних концентрацій. При місцевому застосуванні незначна кількість клотримазолу всмоктується з крові.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняГрибкові ураження шкіри та слизових оболонок, спричинені дерматофітами, пліснявими та дріжджоподібними грибами, різнобарвний лишай, еритразму, кандидозний вульвовагініт, трихомоніаз, мікози, ускладнені вторинною піодермією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу, І триместр вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено, що при застосуванні у високих дозах клотримазол має ембріотоксичну дію. Невідомо, чи виділяється клотримазол із грудним молоком. Хоча клотримазол не протипоказаний до застосування при вагітності та під час лактації, слід враховувати потенційний ризик при виборі протигрибкової терапії.Побічна діяМісцеві реакції: контактний алергічний дерматит, почервоніння, відчуття печіння.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з амфотерицином, ністатином активність клотримазолу знижується.Спосіб застосування та дозиПри зовнішньому застосуванні наносять на уражені ділянки шкіри 2-3 рази на добу протягом 2-4 тижнів. При обробці порожнини рота застосовують 1-2 рази на добу не більше 7 днів. Інтравагінально – по 100-500 мг протягом 1-6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські форми, призначені для інтравагінального застосування, не застосовуються під час менструації. Для запобігання реінфекції потрібне одночасне лікування статевих партнерів. Клотримазол не рекомендується застосовувати у офтальмології.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 100 г: Активна речовина: метилпреднізолон ацепонат 0.1 г; Допоміжні речовини: вазелін - 44.7 г, парафін рідкий - 34.1 г, олія насіння рицини звичайної - 3.2 г, віск бджолиний білий - 17.9 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування від білого до білого із сіруватим або жовтуватим відтінком кольору, однорідна, напівпрозора; допускається наявність характерного запаху.Фармакотерапевтична групаАктивний компонент препарату Комфодерм® - метилпреднізолону ацепонат - є негалогізованим стероїдом. При зовнішньому застосуванні метилпреднізолону ацепонат пригнічує запальні та алергічні шкірні реакції, також як і реакції, пов'язані з посиленою проліферацією, що призводить до зменшення об'єктивних симптомів запалення (еритема, набряк, мокнути і т.д.) та суб'єктивних відчуттів (свербіж, подразнення, біль) і т.д.). При застосуванні метилпреднізолону ацепонату зовнішньо в дозі, що рекомендується, системна дія мінімальна як у людини, так і у тварин. Після багаторазового нанесення препарату на великі поверхні (40-60% поверхні шкіри), а також застосування під оклюзійну пов'язку не відзначається порушень функцій надниркових залоз: концентрація кортизолу в плазмі та його циркадний ритм залишаються в межах норми, зниження вмісту кортизолу в сечі не відбувається. Метилпреднізолону ацепонат (особливо його основний метаболіт - 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат) зв'язується з внутрішньоклітинними глюкокортикоїдними рецепторами. Стероїд-рецепторний комплекс пов'язується з певними ділянками ДНК клітин імунної відповіді, таким чином викликаючи серію біологічних ефектів. Зокрема, зв'язування стероїдрецепторного комплексу з ДНК клітинами імунної відповіді призводить до індукції синтезу макрокортину. Макрокортин пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і, тим самим, утворення медіаторів запалення типу простагландинів та лейкотрієнів. Інгібування глюкокортикоїдами синтезу вазодилатирующих простагландинів та потенціювання судинозвужувальної дії адреналіну, призводять до вазоконстрикторного ефекту.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Ступінь черезшкірної абсорбції залежить від стану шкіри, лікарської форми та способу застосування (з використанням або без оклюзійної пов'язки). Після потрапляння в системний кровотік 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат швидко кон'югує з глюкуроновою кислотою і, таким чином, у формі 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат глюкуроніду інактивується. Метилпреднізолону ацепонат та його метаболіти не кумулюють в організмі. Метаболізм та виведення Метилпреднізолону ацепонат гідролізується в епідермісі та дермі. Головним і найбільш активним метаболітом є 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат, що володіє значно більш високою спорідненістю з глюкокортикоїдними рецепторами шкіри, що вказує на наявність його "біоактивації" у шкірі. Метаболіти метилпреднізолону ацепонату елімінуються, головним чином, нирками Т1/2 близько 16 год.Клінічна фармакологіяПрепарат із протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗапальні захворювання шкіри, чутливі до терапії топічними глюкокортикостероїдами: атопічний дерматит, нейродерміт, дитяча екзема; справжня екзема; мікробна екзема; професійна екзема; простий контактний дерматит; алергічний (контактний) дерматит; дисгідротична екзема.Протипоказання до застосуваннятуберкульозний чи сифілітичний процеси в галузі нанесення препарату; вірусні захворювання (наприклад, вітряна віспа, що оперізує лишай) в області нанесення препарату; розацеа, періоральний дерматит у галузі нанесення препарату; ділянки шкіри із проявами реакції на вакцинацію; дитячий вік до 4 місяців; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Комфодерм® під час вагітності та в період грудного вигодовування слід ретельно зважувати потенційний ризик для плода/дитини та очікувану користь лікування для матері. У ці періоди не рекомендується тривале застосування препарату на великих поверхнях шкіри. Матерям-годувальницям не слід наносити препарат на молочні залози. Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 4 місяців.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, менше 10%), нечасто (≥0.1%, менше 1%), рідко (≥0.01%, менше 0.1%) ), дуже рідко (менше 0.01%), частота невідома (оцінити частоту виникнення неможливо). З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – періоральний дерматит, депігментація шкіри, алергічні реакції на компоненти препарату; частота невідома - атрофія шкіри, телеангіектазії, стрії, акнеподібні зміни шкіри (при застосуванні препарату більше 4 тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – фолікуліт, гіпертрихоз; дуже рідко - свербіж, печіння, еритема, утворення везикульозного висипу; частота невідома - системні ефекти, зумовлені абсорбцією кортикостероїдів (при застосуванні препарату більше 4 тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла). Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям з 4-місячного віку препарат наносять 1 раз на добу тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Як правило, тривалість безперервного щоденного лікування препаратом Комфодерм® не повинна перевищувати 12 тижнів для дорослих та 4 тижнів для дітей. Для лікування тривалих хронічних запальних шкірних процесів при сухій шкірі необхідна безводна лікарська форма. Оклюзійний ефект препарату Комфодерм® забезпечує виражену лікувальну дію навіть при значній ліхеніфікації та інфільтрації.ПередозуванняПри вивченні гострої токсичності метилпреднізолону ацепонату не було виявлено жодного ризику гострої інтоксикації при надмірному одноразовому шкірному застосуванні (нанесення препарату на велику площу за умов, сприятливих для абсорбції) або ненавмисному прийомі внутрішньо. Симптоми: при надмірно тривалому та/або інтенсивному застосуванні глюкокортикоїдів для зовнішнього застосування може розвинутися атрофія шкіри (стоншення шкіри, телеангіектазії, стрії). Лікування: при появі атрофії препарат необхідно відмінити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності бактеріальних ускладнень та/або дерматомікозів на додаток до терапії препаратом Комфодерм® необхідно проводити специфічне антибактеріальне та/або антимікотичне лікування. Слід уникати влучення препарату в очі. Як і у разі застосування системних кортикостероїдів, після зовнішнього застосування глюкокортикоїдів може розвинутись глаукома (наприклад, при застосуванні препарату у високих дозах або дуже тривалого застосування оклюзійних пов'язок або нанесення на шкіру навколо очей). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 100 г: Активна речовина: метилпреднізолон ацепонат 0.1 г; Допоміжні речовини: вазелін - 44.7 г, парафін рідкий - 34.1 г, олія насіння рицини звичайної - 3.2 г, віск бджолиний білий - 17.9 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування від білого до білого із сіруватим або жовтуватим відтінком кольору, однорідна, напівпрозора; допускається наявність характерного запаху.Фармакотерапевтична групаАктивний компонент препарату Комфодерм® - метилпреднізолону ацепонат - є негалогізованим стероїдом. При зовнішньому застосуванні метилпреднізолону ацепонат пригнічує запальні та алергічні шкірні реакції, також як і реакції, пов'язані з посиленою проліферацією, що призводить до зменшення об'єктивних симптомів запалення (еритема, набряк, мокнути і т.д.) та суб'єктивних відчуттів (свербіж, подразнення, біль) і т.д.). При застосуванні метилпреднізолону ацепонату зовнішньо в дозі, що рекомендується, системна дія мінімальна як у людини, так і у тварин. Після багаторазового нанесення препарату на великі поверхні (40-60% поверхні шкіри), а також застосування під оклюзійну пов'язку не відзначається порушень функцій надниркових залоз: концентрація кортизолу в плазмі та його циркадний ритм залишаються в межах норми, зниження вмісту кортизолу в сечі не відбувається. Метилпреднізолону ацепонат (особливо його основний метаболіт - 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат) зв'язується з внутрішньоклітинними глюкокортикоїдними рецепторами. Стероїд-рецепторний комплекс пов'язується з певними ділянками ДНК клітин імунної відповіді, таким чином викликаючи серію біологічних ефектів. Зокрема, зв'язування стероїдрецепторного комплексу з ДНК клітинами імунної відповіді призводить до індукції синтезу макрокортину. Макрокортин пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і, тим самим, утворення медіаторів запалення типу простагландинів та лейкотрієнів. Інгібування глюкокортикоїдами синтезу вазодилатирующих простагландинів та потенціювання судинозвужувальної дії адреналіну, призводять до вазоконстрикторного ефекту.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Ступінь черезшкірної абсорбції залежить від стану шкіри, лікарської форми та способу застосування (з використанням або без оклюзійної пов'язки). Після потрапляння в системний кровотік 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат швидко кон'югує з глюкуроновою кислотою і, таким чином, у формі 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат глюкуроніду інактивується. Метилпреднізолону ацепонат та його метаболіти не кумулюють в організмі. Метаболізм та виведення Метилпреднізолону ацепонат гідролізується в епідермісі та дермі. Головним і найбільш активним метаболітом є 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат, що володіє значно більш високою спорідненістю з глюкокортикоїдними рецепторами шкіри, що вказує на наявність його "біоактивації" у шкірі. Метаболіти метилпреднізолону ацепонату елімінуються, головним чином, нирками Т1/2 близько 16 год.Клінічна фармакологіяПрепарат із протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗапальні захворювання шкіри, чутливі до терапії топічними глюкокортикостероїдами: атопічний дерматит, нейродерміт, дитяча екзема; справжня екзема; мікробна екзема; професійна екзема; простий контактний дерматит; алергічний (контактний) дерматит; дисгідротична екзема.Протипоказання до застосуваннятуберкульозний чи сифілітичний процеси в галузі нанесення препарату; вірусні захворювання (наприклад, вітряна віспа, що оперізує лишай) в області нанесення препарату; розацеа, періоральний дерматит у галузі нанесення препарату; ділянки шкіри із проявами реакції на вакцинацію; дитячий вік до 4 місяців; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Комфодерм® під час вагітності та в період грудного вигодовування слід ретельно зважувати потенційний ризик для плода/дитини та очікувану користь лікування для матері. У ці періоди не рекомендується тривале застосування препарату на великих поверхнях шкіри. Матерям-годувальницям не слід наносити препарат на молочні залози. Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 4 місяців.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, менше 10%), нечасто (≥0.1%, менше 1%), рідко (≥0.01%, менше 0.1%) ), дуже рідко (менше 0.01%), частота невідома (оцінити частоту виникнення неможливо). З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – періоральний дерматит, депігментація шкіри, алергічні реакції на компоненти препарату; частота невідома - атрофія шкіри, телеангіектазії, стрії, акнеподібні зміни шкіри (при застосуванні препарату більше 4 тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – фолікуліт, гіпертрихоз; дуже рідко - свербіж, печіння, еритема, утворення везикульозного висипу; частота невідома - системні ефекти, зумовлені абсорбцією кортикостероїдів (при застосуванні препарату більше 4 тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла). Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям з 4-місячного віку препарат наносять 1 раз на добу тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Як правило, тривалість безперервного щоденного лікування препаратом Комфодерм® не повинна перевищувати 12 тижнів для дорослих та 4 тижнів для дітей. Для лікування тривалих хронічних запальних шкірних процесів при сухій шкірі необхідна безводна лікарська форма. Оклюзійний ефект препарату Комфодерм® забезпечує виражену лікувальну дію навіть при значній ліхеніфікації та інфільтрації.ПередозуванняПри вивченні гострої токсичності метилпреднізолону ацепонату не було виявлено жодного ризику гострої інтоксикації при надмірному одноразовому шкірному застосуванні (нанесення препарату на велику площу за умов, сприятливих для абсорбції) або ненавмисному прийомі внутрішньо. Симптоми: при надмірно тривалому та/або інтенсивному застосуванні глюкокортикоїдів для зовнішнього застосування може розвинутися атрофія шкіри (стоншення шкіри, телеангіектазії, стрії). Лікування: при появі атрофії препарат необхідно відмінити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності бактеріальних ускладнень та/або дерматомікозів на додаток до терапії препаратом Комфодерм® необхідно проводити специфічне антибактеріальне та/або антимікотичне лікування. Слід уникати влучення препарату в очі. Як і у разі застосування системних кортикостероїдів, після зовнішнього застосування глюкокортикоїдів може розвинутись глаукома (наприклад, при застосуванні препарату у високих дозах або дуже тривалого застосування оклюзійних пов'язок або нанесення на шкіру навколо очей). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування - 100 г: Активні речовини: метилпреднізолон ацепонат 0.1 г; Допоміжні речовини: кераміди - 0.5 г, консервант Euxyl PE 9010 (феноксиетанол 90%, етилгексилгліцерол 10%) у перерахунку на феноксиетанол - 0.9 мг, ізопропілміристат - 7 г, октилдодеканол -1 г, 7 г, , пропіленгліколь - 7 г, макроголу 40 стеарат - 1.5 г, гліцерил моностеарат - 8.5 г, цетостеариловий спирт (цетиловий спирт 60%, стеариловий спирт 40%) - 2 г, динатрію едетат - 0.1 г, калію дифоф додекагідрат – 0.01 г, вода очищена – до 100 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАктивний компонент препарату Комфодерм® - метилпреднізолону ацепонат - є негалогізованим стероїдом. При зовнішньому застосуванні метилпреднізолону ацепонат пригнічує запальні та алергічні шкірні реакції, також як і реакції, пов'язані з посиленою проліферацією, що призводить до зменшення об'єктивних симптомів запалення (еритема, набряк, мокнути і т.д.) та суб'єктивних відчуттів (свербіж, подразнення, біль) і т.д.). При застосуванні метилпреднізолону ацепонату зовнішньо у рекомендованій дозі системна дія мінімальна як у людини, так і у тварин. Після багаторазового нанесення препарату на великі поверхні (40-60% поверхні шкіри), а також застосування під оклюзійну пов'язку не відзначається порушень функцій надниркових залоз: концентрація кортизолу в плазмі та його циркадний ритм залишаються в межах норми, зниження вмісту кортизолу в сечі не відбувається. Метилпреднізолону ацепонат (особливо його основний метаболіт - 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат) зв'язується з внутрішньоклітинними глюкокортикоїдними рецепторами. Стероїд-рецепторний комплекс пов'язується з певними ділянками ДНК клітин імунної відповіді, таким чином викликаючи серію біологічних ефектів. Зокрема, зв'язування стероїдрецепторного комплексу з ДНК клітинами імунної відповіді призводить до індукції синтезу макрокортину. Макрокортин пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і, тим самим, утворення медіаторів запалення типу простагландинів та лейкотрієнів. Інгібування глюкокортикоїдами синтезу вазодилатирующих простагландинів та потенціювання судинозвужувальної дії адреналіну, призводять до вазоконстрикторного ефекту.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Ступінь черезшкірної абсорбції залежить від стану шкіри, лікарської форми та способу застосування (з використанням або без оклюзійної пов'язки). Після потрапляння в системний кровотік 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат швидко кон'югує з глюкуроновою кислотою і, таким чином, у формі 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат глюкуроніду інактивується. Метилпреднізолону ацепонат та його метаболіти не кумулюють в організмі. Метаболізм та виведення Метилпреднізолону ацепонат гідролізується в епідермісі та дермі. Головним і найбільш активним метаболітом є 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат, що володіє значно більш високою спорідненістю з глюкокортикоїдними рецепторами шкіри, що вказує на наявність його "біоактивації" у шкірі. Метаболіти метилпреднізолону ацепонату елімінуються, головним чином, нирками Т1/2 близько 16 год.Клінічна фармакологіяПрепарат із протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗапальні захворювання шкіри, чутливі до терапії топічними глюкокортикостероїдами: атопічний дерматит, нейродерміт, дитяча екзема; справжня екзема; мікробна екзема; професійна екзема; простий контактний дерматит; алергічний (контактний) дерматит; дисгідротична екзема.Протипоказання до застосуваннятуберкульозний чи сифілітичний процеси в галузі нанесення препарату; вірусні захворювання (наприклад, вітряна віспа, що оперізує лишай) в області нанесення препарату; розацеа, періоральний дерматит у галузі нанесення препарату; ділянки шкіри із проявами реакції на вакцинацію; дитячий вік до 4 місяців; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Комфодерм® під час вагітності та в період грудного вигодовування слід ретельно зважувати потенційний ризик для плода/дитини та очікувану користь лікування для матері. У ці періоди не рекомендується тривале застосування препарату на великих поверхнях шкіри. Матерям-годувальницям не слід наносити препарат на молочні залози. Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 4 місяців.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, менше 10%), нечасто (≥0.1%, менше 1%), рідко (≥0.01%, менше 0.1%) ), дуже рідко (менше 0.01%), частота невідома (оцінити частоту виникнення неможливо). З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – періоральний дерматит, депігментація шкіри, алергічні реакції на компоненти препарату; частота невідома - атрофія шкіри, телеангіектазії, стрії, акнеподібні зміни шкіри (при застосуванні препарату більше 4 тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – фолікуліт, гіпертрихоз; дуже рідко - свербіж, печіння, еритема, утворення везикульозного висипу; частота невідома - системні ефекти, зумовлені абсорбцією кортикостероїдів (при застосуванні препарату більше 4 тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла). Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям з 4-місячного віку препарат наносять 1 раз на добу тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Як правило, тривалість безперервного щоденного лікування препаратом Комфодерм® не повинна перевищувати 12 тижнів для дорослих та 4 тижнів для дітей. Для лікування тривалих хронічних запальних шкірних процесів при сухій шкірі необхідна безводна лікарська форма. Оклюзійний ефект препарату Комфодерм® забезпечує виражену лікувальну дію навіть при значній ліхеніфікації та інфільтрації.ПередозуванняПри вивченні гострої токсичності метилпреднізолону ацепонату не було виявлено жодного ризику гострої інтоксикації при надмірному одноразовому шкірному застосуванні (нанесення препарату на велику площу за умов, сприятливих для абсорбції) або ненавмисному прийомі внутрішньо. Симптоми: при надмірно тривалому та/або інтенсивному застосуванні глюкокортикоїдів для зовнішнього застосування може розвинутися атрофія шкіри (стоншення шкіри, телеангіектазії, стрії). Лікування: при появі атрофії препарат необхідно відмінити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності бактеріальних ускладнень та/або дерматомікозів на додаток до терапії препаратом Комфодерм® необхідно проводити специфічне антибактеріальне та/або антимікотичне лікування. Слід уникати влучення препарату в очі. Як і у разі застосування системних кортикостероїдів, після зовнішнього застосування глюкокортикоїдів може розвинутись глаукома (наприклад, при застосуванні препарату у високих дозах або дуже тривалого застосування оклюзійних пов'язок або нанесення на шкіру навколо очей). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування - 100 г: Активні речовини: метилпреднізолон ацепонат 0.1 г; Допоміжні речовини: кераміди - 0.5 г, консервант Euxyl PE 9010 (феноксиетанол 90%, етилгексилгліцерол 10%) у перерахунку на феноксиетанол - 0.9 мг, ізопропілміристат - 7 г, октилдодеканол -1 г, 7 г, , пропіленгліколь - 7 г, макроголу 40 стеарат - 1.5 г, гліцерил моностеарат - 8.5 г, цетостеариловий спирт (цетиловий спирт 60%, стеариловий спирт 40%) - 2 г, динатрію едетат - 0.1 г, калію дифоф додекагідрат – 0.01 г, вода очищена – до 100 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАктивний компонент препарату Комфодерм® - метилпреднізолону ацепонат - є негалогізованим стероїдом. При зовнішньому застосуванні метилпреднізолону ацепонат пригнічує запальні та алергічні шкірні реакції, також як і реакції, пов'язані з посиленою проліферацією, що призводить до зменшення об'єктивних симптомів запалення (еритема, набряк, мокнути і т.д.) та суб'єктивних відчуттів (свербіж, подразнення, біль) і т.д.). При застосуванні метилпреднізолону ацепонату зовнішньо у рекомендованій дозі системна дія мінімальна як у людини, так і у тварин. Після багаторазового нанесення препарату на великі поверхні (40-60% поверхні шкіри), а також застосування під оклюзійну пов'язку не відзначається порушень функцій надниркових залоз: концентрація кортизолу в плазмі та його циркадний ритм залишаються в межах норми, зниження вмісту кортизолу в сечі не відбувається. Метилпреднізолону ацепонат (особливо його основний метаболіт - 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат) зв'язується з внутрішньоклітинними глюкокортикоїдними рецепторами. Стероїд-рецепторний комплекс пов'язується з певними ділянками ДНК клітин імунної відповіді, таким чином викликаючи серію біологічних ефектів. Зокрема, зв'язування стероїдрецепторного комплексу з ДНК клітинами імунної відповіді призводить до індукції синтезу макрокортину. Макрокортин пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і, тим самим, утворення медіаторів запалення типу простагландинів та лейкотрієнів. Інгібування глюкокортикоїдами синтезу вазодилатирующих простагландинів та потенціювання судинозвужувальної дії адреналіну, призводять до вазоконстрикторного ефекту.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Ступінь черезшкірної абсорбції залежить від стану шкіри, лікарської форми та способу застосування (з використанням або без оклюзійної пов'язки). Після потрапляння в системний кровотік 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат швидко кон'югує з глюкуроновою кислотою і, таким чином, у формі 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат глюкуроніду інактивується. Метилпреднізолону ацепонат та його метаболіти не кумулюють в організмі. Метаболізм та виведення Метилпреднізолону ацепонат гідролізується в епідермісі та дермі. Головним і найбільш активним метаболітом є 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат, що володіє значно більш високою спорідненістю з глюкокортикоїдними рецепторами шкіри, що вказує на наявність його "біоактивації" у шкірі. Метаболіти метилпреднізолону ацепонату елімінуються, головним чином, нирками Т1/2 близько 16 год.Клінічна фармакологіяПрепарат із протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗапальні захворювання шкіри, чутливі до терапії топічними глюкокортикостероїдами: атопічний дерматит, нейродерміт, дитяча екзема; справжня екзема; мікробна екзема; професійна екзема; простий контактний дерматит; алергічний (контактний) дерматит; дисгідротична екзема.Протипоказання до застосуваннятуберкульозний чи сифілітичний процеси в галузі нанесення препарату; вірусні захворювання (наприклад, вітряна віспа, що оперізує лишай) в області нанесення препарату; розацеа, періоральний дерматит у галузі нанесення препарату; ділянки шкіри із проявами реакції на вакцинацію; дитячий вік до 4 місяців; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Комфодерм® під час вагітності та в період грудного вигодовування слід ретельно зважувати потенційний ризик для плода/дитини та очікувану користь лікування для матері. У ці періоди не рекомендується тривале застосування препарату на великих поверхнях шкіри. Матерям-годувальницям не слід наносити препарат на молочні залози. Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 4 місяців.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, менше 10%), нечасто (≥0.1%, менше 1%), рідко (≥0.01%, менше 0.1%) ), дуже рідко (менше 0.01%), частота невідома (оцінити частоту виникнення неможливо). З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – періоральний дерматит, депігментація шкіри, алергічні реакції на компоненти препарату; частота невідома - атрофія шкіри, телеангіектазії, стрії, акнеподібні зміни шкіри (при застосуванні препарату більше 4 тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – фолікуліт, гіпертрихоз; дуже рідко - свербіж, печіння, еритема, утворення везикульозного висипу; частота невідома - системні ефекти, зумовлені абсорбцією кортикостероїдів (при застосуванні препарату більше 4 тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла). Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям з 4-місячного віку препарат наносять 1 раз на добу тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Як правило, тривалість безперервного щоденного лікування препаратом Комфодерм® не повинна перевищувати 12 тижнів для дорослих та 4 тижнів для дітей. Для лікування тривалих хронічних запальних шкірних процесів при сухій шкірі необхідна безводна лікарська форма. Оклюзійний ефект препарату Комфодерм® забезпечує виражену лікувальну дію навіть при значній ліхеніфікації та інфільтрації.ПередозуванняПри вивченні гострої токсичності метилпреднізолону ацепонату не було виявлено жодного ризику гострої інтоксикації при надмірному одноразовому шкірному застосуванні (нанесення препарату на велику площу за умов, сприятливих для абсорбції) або ненавмисному прийомі внутрішньо. Симптоми: при надмірно тривалому та/або інтенсивному застосуванні глюкокортикоїдів для зовнішнього застосування може розвинутися атрофія шкіри (стоншення шкіри, телеангіектазії, стрії). Лікування: при появі атрофії препарат необхідно відмінити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності бактеріальних ускладнень та/або дерматомікозів на додаток до терапії препаратом Комфодерм® необхідно проводити специфічне антибактеріальне та/або антимікотичне лікування. Слід уникати влучення препарату в очі. Як і у разі застосування системних кортикостероїдів, після зовнішнього застосування глюкокортикоїдів може розвинутись глаукома (наприклад, при застосуванні препарату у високих дозах або дуже тривалого застосування оклюзійних пов'язок або нанесення на шкіру навколо очей). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 100 г: Активні речовини: метилпреднізолону ацепонат у перерахунку на 100% речовину – 0,1 г, сечовина у перерахунку на 100 % речовина – 2 г; Допоміжні речовини: парафін рідкий (вазелінове масло) - 15 г, пропіленгліколь - 5 г, полісорбат-80 - 1 г, карбомер інтерполімер (тип А) - 1 г, трометамол - 0.4 г, метиліарагідроксибензоат-0,1 г, вода очищена - до 100 гр. Крем для зовнішнього застосування по 10 г тубу. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКрем білого або майже білого кольору. Допускається наявність слабкого специфічного запаху.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні метилпреднізолону ацепонат гідролізується в епідермісі та дермі. Головним і найбільш активним метаболітом є 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат, що має значно більшу спорідненість до глюкокортикостероїдних рецепторів шкіри, що вказує на наявність його "біоактивації" у шкірі. Ступінь черезшкірної абсорбції залежить від стану шкіри та способу застосування (з використанням або без оклюзійної пов'язки). Черезшкірна абсорбція у пацієнтів з атонічним дерматитом (нейродермітом) і псоріазом становить не більше 2,5 %, що лише трохи вище за таку у здорових добровольців (0,5-1,5 %). Після потрапляння в системний кровотік 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат швидко кон'югує з глюкуроновою кислотою і таким чином інактивується. Метаболіти метилпреднізолону ацепонату елімінуються головним чином нирками з періодом напіввиведення близько 16 годин. Метилпреднізолону ацепонат та його метаболіти не кумулюють в організмі. У зв'язку з низьким всмоктуванням сечовини при місцевому застосуванні ймовірність її системних ефектів невелика.ФармакодинамікаКомфодерм М2 - комбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Метилпреднізолону ацепонат - негалогенізований синтетичний стероїд. При зовнішньому застосуванні метилпреднізолону ацепонат пригнічує запальні та алергічні шкірні реакції, також як і реакції, пов'язані з посиленою проліферацією, що призводить до зменшення об'єктивних симптомів запалення (еритема, набряк, мокнутие) та суб'єктивних відчуттів (свербіж, подразнення, біль тощо). ). При застосуванні метилпреднізолону ацепонату зовнішньо у рекомендованій дозі системна дія мінімальна як у людини, так і у тварин. Після багаторазового нанесення метилпреднізолону ацепонату на великі поверхні (40-60 % поверхні шкіри), а також при застосуванні під оклюзійну пов'язку не відзначається порушень функцій надниркових залоз: рівень кортизолу в плазмі та його циркадний ритм залишаються в межах норми, зниження концентрації кортизолу у добовій відбувається. Метилпреднізолону ацепонат (особливо його основний метаболіт – 6?-метилпреднізолон-17-пропіонат) зв'язується із внутрішньоклітинними глюкокортикоїдними рецепторами. Стероїд-рецепторний комплекс пов'язується з певними ділянками ДНК клітин імунної відповіді, викликаючи таким чином серію біологічних ефектів. Зокрема, зв'язування стероїдрецепторного комплексу з ДНК клітинами імунної відповіді призводить до індукції синтезу макрокортину. Макрокортин пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і, тим самим, утворення медіаторів запалення типу простагландинів та лейкотрієнів. Інгібування глюкокортикостероїдами синтезу вазодилатирующих простагландинів та потенціювання судинозвужувальної дії адреналіну призводять до вазоконстрикторного ефекту. Сечовина - має кератолітичні та зволожуючі ефекти. Сечовина сприяє зв'язуванню води та внаслідок цього розм'якшенню рогового шару шкіри. Крім кератолітичної дії, сечовина має протеолітичну активність.ІнструкціяЗовнішньо.Показання до застосуванняЗапальні захворювання шкіри, чутливі до терапії топічними глюкокортикостероїдами та супроводжуються порушенням кератинізанія: Атопічний дерматит, нейродерміт; справжня екзема; мікробна екзема; простий контактний дерматит; алергічний (контактний) дерматит; дисгідротична екзема.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Комфодерм М2 під час вагітності та лактації слід ретельно зважувати потенційний ризик для плода та очікувану користь лікування для матері. У ці періоди не рекомендується тривале застосування препарату на великих поверхнях шкіри. Матерям-годувальницям не слід наносити препарат на молочні залози. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяДуже рідко (менш ніж у 0,01% випадків) можуть спостерігатися місцеві реакції, такі як свербіж, печіння, еритема, утворення везикульного висипу. Якщо препарат застосовують більше 4-х тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла, можуть виникнути наступні реакції: атрофія шкіри, телеангіектазії, стрії, акнеформні зміни шкіри, системні ефекти, зумовлені абсорбцією кортикостироіду. У поодиноких випадках (0,01% - 0,1%) можуть спостерігатися фолікуліт, гіпертрихоз, періоральний дерматит, депігментація шкіри, алергічні реакції на один із компонентів препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена, однак слід враховувати, що одночасне застосування препарату Комфодерм М2 з іншими мазями або кремами може призвести до посилення резорбції лікарських речовин, що входять до їх складу.Спосіб застосування та дозиПрепарат наносять 1 раз на добу тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Як правило, тривалість безперервного щоденного лікування препаратом Комфодерм М2 не повинна перевищувати 12 тижнів. При лікуванні пацієнтів із ураженням шкіри обличчя курс лікування не повинен перевищувати 5 днів.ПередозуванняПри вивченні гострої токсичності метилпреднізолону ацепонату не було виявлено жодного ризику гострої інтоксикації при надмірному одноразовому шкірному застосуванні (нанесення препарату на велику площу за умов, сприятливих для абсорбції) або при ненавмисному прийомі внутрішньо. При надмірно довгому та/або інтенсивному місцевому застосуванні глюкокортикостероїдів можуть розвинутися атрофія шкіри (стоншення шкіри, телеангіектазії, стрії). З появою ознак атрофії шкіри препарат необхідно відмінити. При місцевому застосуванні сечовини передозування є малоймовірним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності бактеріальних ускладнень та/або дерматомікозів на додаток до терапії препаратом Комфодерм М2 необхідно проводити специфічне антибактеріальне та/або антимікотичне лікування. Препарат не призначений для застосування у офтальмології. Слід уникати попадання в очі та на слизові оболонки. Як і при застосуванні системних глюкокортикостероїдів, після зовнішнього застосування глюкокортикостероїдів може розвинутись глаукома (наприклад, після використання великих доз, внаслідок дуже тривалого застосування оклюзійних пов'язок або після нанесення на шкіру навколо очей). На шкірі обличчя частіше, ніж на інших поверхнях тіла, після тривалого лікування глюкокортикостероїдами місцевої дії можуть виникати атрофічні зміни.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 100 г: Активні речовини: метилпреднізолон ацепонат 0.1 г, сечовина 2 г. допоміжні речовини: парафін рідкий (масло вазелінове) - 15 г, пропіленгліколь - 5 г, полісорбат 80 - 1 г, карбомер інтерполімер (тип А) - 1 г, трометамол - 400 мг, метилпарагідроксибензоат - 100 мг, вода очищена - до 1 . 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаКомфодерм® M2 - комбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Метилпреднізолону ацепонат є негалогенізованим синтетичним стероїдом. При зовнішньому застосуванні метилпреднізолону ацепонат пригнічує запальні та алергічні шкірні реакції, також як і реакції, пов'язані з посиленою проліферацією, що призводить до зменшення об'єктивних симптомів запалення (еритема, набряк, мокнутие) та суб'єктивних відчуттів (свербіж, подразнення, біль тощо). ). При зовнішньому застосуванні метилпреднізолону ацепонату в дозі, що рекомендується, системна дія мінімальна як у людини, так і у тварин. Після багаторазового нанесення метилпреднізолону ацепонату на великі поверхні (40-60% поверхні шкіри), а також при застосуванні під оклюзійну пов'язку не відзначається порушень функцій надниркових залоз: рівень кортизолу в плазмі та його циркадний ритм залишаються в межах норми, зниження концентрації кортизолу на добу. відбувається. Метилпреднізолону ацепонат (особливо його основний метаболіт-6α-метилпреднізолон-17-пропіонат) зв'язується із внутрішньоклітинними глюкокортикоїдними рецепторами. Стероїд-рецепторний комплекс пов'язується з певними ділянками ДНК клітин імунної системи, викликаючи таким чином серію біологічних ефектів. Зокрема, зв'язування стероїд-рецепторного комплексу з ДНК клітин імунної системи призводить до індукції синтезу макрокортину. Макрокортин пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і, тим самим, утворення медіаторів запалення типу простагландинів та лейкотрієнів. Інгібування глюкокортикоїдами синтезу вазодилатирующих простагландинів та потенціювання судинозвужувальної дії адреналіну призводять до вазоконстрикторного ефекту. Сечовина має кератолітичні та зволожуючі ефекти, сприяє зв'язуванню води і, внаслідок цього, розм'якшенню рогового шару шкіри. Крім кератолітичної дії, сечовина має протеолітичну активність.ФармакокінетикаМетилпреднізолону ацепонат Всмоктування та розподіл При місцевому застосуванні метилпреднізолону ацепонат гідролізується в епідермісі та дермі. Ступінь черезшкірної абсорбції залежить від стану шкіри та способу застосування (з використанням або без оклюзійної пов'язки). Черезшкірна абсорбція у пацієнтів з атопічним дерматитом (нейродермітом) і псоріазом становить не більше 2.5%, що лише трохи вище за таку у здорових добровольців (0.5-1.5%). Метилпреднізолону ацепонат та його метаболіти не кумулюють в організмі. Метаболізм та виведення Головним і найбільш активним метаболітом є 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат, що володіє значно більш високою спорідненістю з глюкокортикоїдними рецепторами шкіри, що вказує на наявність його "біоактивації" у шкірі. Після потрапляння в системний кровотік 6α-метилпреднізолон-17-пропіонат швидко кон'югує з глюкуроновою кислотою і таким чином інактивується. Метаболіти метилпреднізолону ацепонату елімінуються головним чином нирками. T1/2 – близько 16 год. Сечовина У зв'язку з низьким всмоктуванням сечовини при місцевому застосуванні ймовірність її системних ефектів невелика.Клінічна фармакологіяПрепарат із протизапальною та зволожуючою дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗапальні захворювання шкіри, чутливі до терапії топічними глюкокортикостероїдами та супроводжуються порушенням кератинізації: атопічний дерматит, нейродерміт; справжня екзема; мікробна екзема; простий контактний дерматит; алергічний (контактний) дерматит; дисгідротична екзема.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; туберкульозний чи сифілітичний процеси в галузі нанесення препарату; вірусні захворювання (наприклад, вітряна віспа, що оперізує лишай); розацеа, періоральний дерматит у галузі нанесення препарату; ділянки шкіри із проявами реакції на вакцинацію; вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Комфодерм® M2 під час вагітності та в період лактації слід ретельно зважувати потенційний ризик для плода та очікувану користь лікування для матері. У ці періоди не рекомендується тривале застосування препарату на великих поверхнях шкіри. Матерям-годувальницям не слід наносити препарат на молочні залози. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяДуже рідко (менш ніж у 0.01% випадків) можуть спостерігатися місцеві реакції, такі як свербіж, печіння, еритема, утворення везикульного висипу. Якщо препарат застосовують більше 4 тижнів та/або на площі 10% і більше поверхні тіла, можуть виникнути наступні реакції: атрофія шкіри, телеангіектазії, стрії, акнеформні зміни шкіри, системні ефекти, зумовлені абсорбцією глюкокортикоїду. В окремих випадках (0.01%-0.1%) можуть спостерігатися фолікуліт, гіпертрихоз, періоральний дерматит, депігментація шкіри, алергічні реакції на один із компонентів препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена, проте слід враховувати, що одночасне застосування препарату Комфодерм® M2 з іншими мазями або кремами може призвести до посилення резорбції лікарських речовин, що входять до їх складу.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Препарат наносять 1 раз на добу тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Як правило, тривалість безперервного щоденного лікування препаратом Комфодерм M2 не повинна перевищувати 12 тижнів. При лікуванні пацієнтів із ураженням шкіри обличчя курс лікування не повинен перевищувати 5 днів.ПередозуванняМетилпреднізолону ацепонат При вивченні гострої токсичності метилпреднізолону ацепонату не було виявлено жодного ризику гострої інтоксикації при надмірному одноразовому шкірному застосуванні (нанесення препарату на велику площу за умов, сприятливих для абсорбції) або при ненавмисному прийомі внутрішньо. Симптоми: при надмірно тривалому та/або інтенсивному місцевому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися атрофія шкіри (стоншення шкіри, телеангіектазії, стрії). Лікування: при появі ознак атрофії шкіри препарат необхідно відмінити. Сечовина При місцевому застосуванні сечовини передозування є малоймовірним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності бактеріальних ускладнень та/або дерматомікозів на додаток до терапії препаратом Комфодерм® М2 необхідно проводити специфічне антибактеріальне та/або антимікотичне лікування. Препарат не призначений для застосування у офтальмології. Слід уникати попадання в очі та на слизові оболонки. Як і при застосуванні системних глюкокортикоїдів, при зовнішньому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися глаукома (наприклад, після використання у великих дозах, внаслідок дуже тривалого застосування, оклюзійних пов'язок або нанесення на шкіру навколо очей). На шкірі обличчя частіше, ніж інших поверхнях тіла, після тривалого лікування кортикостероїдів для зовнішнього застосування можуть розвиватися атрофічні зміни. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кортизон ацетат у перерахунку на 100% - 25 мг; допоміжні речовини: цукроза 34,5 мг, крохмаль картопляний 40 мг, стеаринова кислота 0,5 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 8 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаАбсорбція швидка та практично повна у верхніх відділах худої кишки. Їжа дещо уповільнює швидкість абсорбції, але зменшує її ступінь. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові – 0,5-1,5 год. Піддається спочатку пресистемному метаболізму, при якому відбувається перетворення на активний метаболіт – гідрокортизон. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Швидко метаболізується у печінці, нирках, периферичних тканинах з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться переважно нирками. Період напіввиведення – близько 1,5 год.ФармакодинамікаКортизон - біологічно неактивна сполука, яка в печінці перетворюється на гідрокортизон, що впливає на вуглеводний, ліпідний та білковий обмін. Має мінералокортикоїдну активність (затримка іонів натрію, затримка рідини, виведення іонів калію), але більш слабкою, ніж справжні мінерал окортикоїди. Сприяє накопиченню глікогену в печінці, підвищує концентрацію глюкози в крові, спричиняє збільшення виведення азоту із сечею. Чинить протизапальну, імунодепресивну та протиалергічну дію. Протизапальний ефект обумовлений пригніченням фосфоліпази А2, що призводить до гальмування синтезу простагландинів, зниження виділення макрофагального хемотаксичного фактора, зменшення міграції макрофагів та лімфоцитів у вогнище запалення, стабілізації мембран лізосом та запобігання виділенню лізосом. Імунодепресивна дія пов'язана зі зниженням кількості імунокомпетентних клітин, зменшенням зв'язування імуноглобулінів з клітинними рецепторами, пригніченням бласттрансформації В-лімфоцитів, зниженням кількості інтерлейкінів, цитокінів, циркулюючих імунокомплексів, фракцій комплементу. Збільшує виведення іонів кальцію із сечею, активує резорбцію кісткової тканини, підвищує активність остеокластів, знижує – остеобластів. Стимулюючи ферментні системи печінки, активує глюконеогенез. Маючи катаболічну дію, збільшує розпад білків. Виявляючи ліполітичну дію, підвищує концентрацію жирних кислот у крові. Знижує вироблення адренокортикотропного гормону передньою часткою гіпофіза (принцип негативного зворотного зв'язку), що зумовлює придушення активності та подальшу атрофію кори надниркових залоз. Тривалість дії – 6-8 год.Показання до застосуванняХронічна наднирникова недостатність (хвороба Аддісона, гіпокортицизм після двосторонньої тотальної адреналектомії, гіпопітуїтаризм із вторинним гіпокортицизмом, вроджена дисфункція кори надниркових залоз) – у поєднанні з мінералокортикостероїдами. За іншими показаннями, характерними для глюкокортикостероїдів, нині не застосовується.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за "життєвими" показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість. З обережністю: Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); системний мікоз; активний або латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії. Поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до 2 тижнів після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (в т.ч. синдром набутого імунодефіциту (СНІД) або ВІЛ-інфікування). Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи, зокрема. недавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія.Ендокринні захворювання -цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), ожиріння (III-IV ст.), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга. Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяКортизон проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Під час вагітності (особливо у І триместрі) препарат може бути застосований лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість внутрішньоутробної затримки росту плода. Також існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дис ), затримка статевого розвитку в дітей віком. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та 12-палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація шлунково-кишкового тракту, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм. З боку обміну речовин: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю: затримка рідини та іонів натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, "стероїдна" міопа м'язової маси (атрофія). З боку шкірних покривів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, "стероїдні" вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: генералізовані (шкірні висипання, свербіж, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції. Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром "скасування".Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, вираженість побічних ефектів нестероїдних протизапальних препаратів, серцевих глікозидів, естрогенів, андрогенів, стероїдних анаболіків, амфотерицину, аспарагінази. Знижує ефективність гіпоглікемічних, гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. - Гіпокаліємія, що викликається глюкокортикостероїдами, може збільшувати виразність та тривалість м'язової блокади на фоні міорелаксантів. Терапевтична дія глюкокортикостероїдів знижується під впливом фенітоїну. .барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину* та інших індукторів "печінкових" мікросомальних ферментів (збільшення швидкості метаболізму).Спосіб застосування та дозиКортизон призначають внутрішньо. При хронічній недостатності надниркових залоз звичайна середня підтримуюча доза становить 25-50 мг на добу. Добову дозу препарату призначають у 2 прийоми, відтворюючи добовий ритм секреції кортизону - 2/3 добової дози вранці (6-8 год) і 1/3 добової дози ввечері (17-18 год). При загрозі стресу добову дозу збільшують у 2-3 рази та призначають у 3-4 прийоми (через 6-8 год). При вродженій дисфункції кори надниркових залоз кортизон застосовують у дозі 25 мг на добу у поєднанні з іншими глюкокортикостероїдними препаратами (преднізолоном, дексаметазоном). Максимальні дози для дорослих: разова – 150 мг, добова – 300 мг. Дітям кортизон призначають у менших дозах, залежно від віку. Максимальні дози для дітей: до 5 років: разова – 25 мг, добова – 75 мг; від 5 до 10 років: разова – 50 мг, добова – 150 мг; старше 10 років: разова – 75 мг, добова – 225 мг. При необхідності заміни кортизону іншими препаратами з глюкокортикостероїдною активністю слід пам'ятати, що 25 мг кортизону еквівалентно за дією 20 мг гідрокортизону; 5 мг преднізолону або преднізону; 4 мг метилпреднізолону або тріамцинолону; 0,75 мг дексаметазону.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ ході лікування необхідно контролювати внутрішньоочний тиск та стан рогівки. Скасування здійснюється поступовим зниженням дози (небезпека синдрому "скасування"): чим триваліший курс лікування, тим повільнішим має бути зниження дози. Під час лікування глюкокортикостероїдами не слід проводити вакцинацію через зниження її ефективності (імунної відповіді). У дітей під час тривалого лікування необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які під час лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. У дітей у період зростання глюкокортикостероїди повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю розвитку запаморочення, дезорієнтації, галюцинацій, судом, пошкодження зорового нерва препарат слід з обережністю призначати особам, які керують транспортними засобами та займаються іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5, 10 або 20 мг; допоміжні речовини: лудипрес (лактози моногідрат 93 ± 2%, повідон 3,5 ± 0,5%, кросповідон 3,5 ± 0,5%) 100 мг, целюлоза мікрокристалічна 57 мг/52 мг/42 мг, магнію стеа . Таблетки по 5 мг, 10 мг та 20 мг. По 14 або 15 таблеток у блістері. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілий круглі плоскоциліндричні таблетки.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність – 29%. Розподіл. Майже не зв'язується із білками плазми крові. Максимальна концентрація у плазмі крові (90 нг/мл) досягається через 7 годин. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 12 годин. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі у добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові та збільшення періоду напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії – за 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; Ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Вагітність та період грудного вигодовування; Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія захворювання сполучної тканини, пригнічення кістковомозкового кровотворення, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові, гіповолемічні стани, застосування у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням кухонної солі, літній вік (старше 65 років), одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіренмістіми препаратами II, цукровий діабет, застосування у пацієнтів негроїдної раси,проведення десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих, гемодіалізу, аферезі ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрансульфату, гострий інфаркт міокарда.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату на плід у разі застосування під час І триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, сплутаність свідомості, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл зменшує виведення калію з організму під час лікування діуретиками. Потрібна особлива обережність при одночасному застосуванні препарату з: калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), калієм, заступниками кухонної солі, що містять калій (підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній нирковій функції), тому їх можна спільно призначати тільки на основі лікаря при регулярному контролі рівня калію в сироватці крові та функції нирок. Обережно може бути застосований разом: з діуретиками: при додатковому введенні діуретика хворому, який приймає лізиноприл, як правило, настає адитивний антигіпертензивний ефект – ризик вираженого зниження артеріального тиску; з іншими антигіпертензивними засобами (адитивний ефект); з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенези-2 (ЦОГ-2), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження антигіпертензивної дії лізиноприлу; з літієм (виділення літію може зменшитися, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові); з антацидами та колестираміном - знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті; з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо – ризик розвитку гіпоглікемії. Етанол посилює дію препарату. При одночасному застосуванні інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) та препаратів золота (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інших антигіпертензивних засобів, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе комбінування препарату з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіноприл-Акріхін. Якщо це неможливе, то початкова доза препарату Лізіноприл-Акріхін не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах із підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати також низьку початкову дозу – 2,5-5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виділяється через нирки, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну, потім відповідно до реакції на терапію, що проводиться, слід встановити підтримуючу дозу в умовах регулярного контролю функції нирок, рівня калію, натрію в сироватці крові. . Кліренс креатиніну 30-80 мл/хв. - Початкова доза 5-10 мг/день; Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв. - Початкова доза 2,5-5 мг/день; Кліренс креатиніну менше 10 мл/хв. - Початкова доза 2,5 мг/день (включаючи і пацієнтів, підданих лікуванню гемодіалізом). При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу. Для забезпечення режиму дозування лізиноприлу у дозі 2,5 мг слід застосовувати препарати лізиноприлу у дозах 2,5 мг або 5 мг (таблетки з ризиком) інших виробників. При хронічній серцевій недостатності починають з 2,5 мг 1 раз на добу, з подальшим збільшенням дози на 2,5 мг через 3-5 днів до звичайної підтримуючої добової дози 5-20 мг. Доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. У людей похилого віку часто спостерігається більш виражена тривала гіпотензивна дія, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення лізиноприлу (рекомендується розпочинати лікування з 2,5 мг на добу). Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії при стабільних показниках гемодинаміки, систолічний артеріальний тиск не менше 100 мм рт ст). У першу добу – 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг 1 раз на добу. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування препаратом Лізіноприл-Акріхін треба припинити. Діабетична нефропатія. У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат застосовується у дозі 10 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт. ст. у положенні «сидячи». Пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу препарат приймають у тій же дозі з метою досягнення діастолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст. у положенні «сидячи».ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг та вище): виражене зниження артеріального тиску; сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль АТ, водно-електролітного балансу та нормалізація останнього. Лізиноприл можна видалити з організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні обсягу рідини, викликаної терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Вона найчастіше виявляється у пацієнтів із тяжкою стадією хронічної серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких пацієнтів лікування лізиноприлом треба розпочинати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил слід дотримуватись при призначенні пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату Лізиноприл-Акріхін у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим рівнем артеріального тиску може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування препаратом Лізіноприл-Акріхін, по можливості, слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози лізиноприлу на пацієнта. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза Лізинопріл-Акріхін повинна бути підібрана відповідно до КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі, або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування препарату Лізіноприл-Акріхін може призвести і до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності. , яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, при лікуванні інгібіторами АПФ у деяких випадках спостерігали підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі та сироваткового креатиніну. Ці зміни практично завжди були оборотними та зникали після відміни інгібітора АПФ. Дані ускладнення особливо притаманні пацієнтам із наявними порушеннями функції нирок. Якщо пацієнт має реноваскулярну гіпертензію, то ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. У цій категорії пацієнтів лікування слід розпочинати з менших доз препарату під медичним контролем. Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові та сироваткового креатиніну також відзначали у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без супутнього порушення функції нирок, особливо при одночасному застосуванні лізиноприлу та діуретиків. Зазначені зміни були легким ступенем тяжкості, а показники поверталися до норми після відміни лізиноприлу або діуретика. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Препарат Лізиноприл-Акріхін можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічне втручання/загальна анестезія При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Трансплантація нирки Дані щодо застосування лізиноприлу у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Порушення функції печінки Застосування інгібіторів АПФ може призводити до розвитку холестатичної жовтяниці з прогресуванням аж до фульмінантного некрозу печінки (і в окремих випадках летальному наслідку), тому необхідно припинити прийом препарату при підвищенні активності «печінкових» трансаміназ та появі симптомів холестазу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Анафілактичні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібіторами АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів та летального результату, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та з нормальним вмістом С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати препарат Лізіноприл-Акріхін у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Сухий кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на цю систему. Тому спільне застосування інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв). Цукровий діабет При застосуванні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Гіперкаліємія Під час терапії інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом, може розвинутись гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (наприклад, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, також або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів слід проводити з обережністю. Рекомендовано регулярний моніторинг вмісту калію у сироватці крові. У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Оскільки не можна виключити потенційного ризику виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові. При застосуванні препарату в умовах діалізу з поліакрил-нітрил-мембраною може виникати анафілактичний шок, тому рекомендується інший тип мембрани для діалізу, або призначення інших антигіпертензивних засобів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Немає даних про вплив лізиноприлу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5, 10 або 20 мг; допоміжні речовини: лудипрес (лактози моногідрат 93 ± 2%, повідон 3,5 ± 0,5%, кросповідон 3,5 ± 0,5%) 100 мг, целюлоза мікрокристалічна 57 мг/52 мг/42 мг, магнію стеа . Таблетки по 5 мг, 10 мг та 20 мг. По 14 або 15 таблеток у блістері. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілий круглі плоскоциліндричні таблетки.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність – 29%. Розподіл. Майже не зв'язується із білками плазми крові. Максимальна концентрація у плазмі крові (90 нг/мл) досягається через 7 годин. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 12 годин. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі у добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові та збільшення періоду напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії – за 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; Ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Вагітність та період грудного вигодовування; Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія захворювання сполучної тканини, пригнічення кістковомозкового кровотворення, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові, гіповолемічні стани, застосування у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням кухонної солі, літній вік (старше 65 років), одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіренмістіми препаратами II, цукровий діабет, застосування у пацієнтів негроїдної раси,проведення десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих, гемодіалізу, аферезі ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрансульфату, гострий інфаркт міокарда.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату на плід у разі застосування під час І триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, сплутаність свідомості, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл зменшує виведення калію з організму під час лікування діуретиками. Потрібна особлива обережність при одночасному застосуванні препарату з: калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), калієм, заступниками кухонної солі, що містять калій (підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній нирковій функції), тому їх можна спільно призначати тільки на основі лікаря при регулярному контролі рівня калію в сироватці крові та функції нирок. Обережно може бути застосований разом: з діуретиками: при додатковому введенні діуретика хворому, який приймає лізиноприл, як правило, настає адитивний антигіпертензивний ефект – ризик вираженого зниження артеріального тиску; з іншими антигіпертензивними засобами (адитивний ефект); з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенези-2 (ЦОГ-2), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження антигіпертензивної дії лізиноприлу; з літієм (виділення літію може зменшитися, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові); з антацидами та колестираміном - знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті; з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо – ризик розвитку гіпоглікемії. Етанол посилює дію препарату. При одночасному застосуванні інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) та препаратів золота (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інших антигіпертензивних засобів, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе комбінування препарату з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіноприл-Акріхін. Якщо це неможливе, то початкова доза препарату Лізіноприл-Акріхін не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах із підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати також низьку початкову дозу – 2,5-5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виділяється через нирки, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну, потім відповідно до реакції на терапію, що проводиться, слід встановити підтримуючу дозу в умовах регулярного контролю функції нирок, рівня калію, натрію в сироватці крові. . Кліренс креатиніну 30-80 мл/хв. - Початкова доза 5-10 мг/день; Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв. - Початкова доза 2,5-5 мг/день; Кліренс креатиніну менше 10 мл/хв. - Початкова доза 2,5 мг/день (включаючи і пацієнтів, підданих лікуванню гемодіалізом). При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу. Для забезпечення режиму дозування лізиноприлу у дозі 2,5 мг слід застосовувати препарати лізиноприлу у дозах 2,5 мг або 5 мг (таблетки з ризиком) інших виробників. При хронічній серцевій недостатності починають з 2,5 мг 1 раз на добу, з подальшим збільшенням дози на 2,5 мг через 3-5 днів до звичайної підтримуючої добової дози 5-20 мг. Доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. У людей похилого віку часто спостерігається більш виражена тривала гіпотензивна дія, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення лізиноприлу (рекомендується розпочинати лікування з 2,5 мг на добу). Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії при стабільних показниках гемодинаміки, систолічний артеріальний тиск не менше 100 мм рт ст). У першу добу – 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг 1 раз на добу. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування препаратом Лізіноприл-Акріхін треба припинити. Діабетична нефропатія. У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат застосовується у дозі 10 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт. ст. у положенні «сидячи». Пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу препарат приймають у тій же дозі з метою досягнення діастолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст. у положенні «сидячи».ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг та вище): виражене зниження артеріального тиску; сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль АТ, водно-електролітного балансу та нормалізація останнього. Лізиноприл можна видалити з організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні обсягу рідини, викликаної терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Вона найчастіше виявляється у пацієнтів із тяжкою стадією хронічної серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких пацієнтів лікування лізиноприлом треба розпочинати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил слід дотримуватись при призначенні пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату Лізиноприл-Акріхін у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим рівнем артеріального тиску може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування препаратом Лізіноприл-Акріхін, по можливості, слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози лізиноприлу на пацієнта. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза Лізинопріл-Акріхін повинна бути підібрана відповідно до КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі, або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування препарату Лізіноприл-Акріхін може призвести і до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності. , яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, при лікуванні інгібіторами АПФ у деяких випадках спостерігали підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі та сироваткового креатиніну. Ці зміни практично завжди були оборотними та зникали після відміни інгібітора АПФ. Дані ускладнення особливо притаманні пацієнтам із наявними порушеннями функції нирок. Якщо пацієнт має реноваскулярну гіпертензію, то ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. У цій категорії пацієнтів лікування слід розпочинати з менших доз препарату під медичним контролем. Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові та сироваткового креатиніну також відзначали у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без супутнього порушення функції нирок, особливо при одночасному застосуванні лізиноприлу та діуретиків. Зазначені зміни були легким ступенем тяжкості, а показники поверталися до норми після відміни лізиноприлу або діуретика. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Препарат Лізиноприл-Акріхін можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічне втручання/загальна анестезія При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Трансплантація нирки Дані щодо застосування лізиноприлу у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Порушення функції печінки Застосування інгібіторів АПФ може призводити до розвитку холестатичної жовтяниці з прогресуванням аж до фульмінантного некрозу печінки (і в окремих випадках летальному наслідку), тому необхідно припинити прийом препарату при підвищенні активності «печінкових» трансаміназ та появі симптомів холестазу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Анафілактичні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібіторами АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів та летального результату, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та з нормальним вмістом С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати препарат Лізіноприл-Акріхін у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Сухий кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на цю систему. Тому спільне застосування інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв). Цукровий діабет При застосуванні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Гіперкаліємія Під час терапії інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом, може розвинутись гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (наприклад, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, також або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів слід проводити з обережністю. Рекомендовано регулярний моніторинг вмісту калію у сироватці крові. У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Оскільки не можна виключити потенційного ризику виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові. При застосуванні препарату в умовах діалізу з поліакрил-нітрил-мембраною може виникати анафілактичний шок, тому рекомендується інший тип мембрани для діалізу, або призначення інших антигіпертензивних засобів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Немає даних про вплив лізиноприлу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5, 10 або 20 мг; допоміжні речовини: лудипрес (лактози моногідрат 93 ± 2%, повідон 3,5 ± 0,5%, кросповідон 3,5 ± 0,5%) 100 мг, целюлоза мікрокристалічна 57 мг/52 мг/42 мг, магнію стеа . Таблетки по 5 мг, 10 мг та 20 мг. По 14 або 15 таблеток у блістері. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілий круглі плоскоциліндричні таблетки.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність – 29%. Розподіл. Майже не зв'язується із білками плазми крові. Максимальна концентрація у плазмі крові (90 нг/мл) досягається через 7 годин. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 12 годин. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі у добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові та збільшення періоду напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії – за 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; Ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Вагітність та період грудного вигодовування; Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія захворювання сполучної тканини, пригнічення кістковомозкового кровотворення, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові, гіповолемічні стани, застосування у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням кухонної солі, літній вік (старше 65 років), одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіренмістіми препаратами II, цукровий діабет, застосування у пацієнтів негроїдної раси,проведення десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих, гемодіалізу, аферезі ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрансульфату, гострий інфаркт міокарда.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату на плід у разі застосування під час І триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, сплутаність свідомості, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл зменшує виведення калію з організму під час лікування діуретиками. Потрібна особлива обережність при одночасному застосуванні препарату з: калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), калієм, заступниками кухонної солі, що містять калій (підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній нирковій функції), тому їх можна спільно призначати тільки на основі лікаря при регулярному контролі рівня калію в сироватці крові та функції нирок. Обережно може бути застосований разом: з діуретиками: при додатковому введенні діуретика хворому, який приймає лізиноприл, як правило, настає адитивний антигіпертензивний ефект – ризик вираженого зниження артеріального тиску; з іншими антигіпертензивними засобами (адитивний ефект); з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенези-2 (ЦОГ-2), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження антигіпертензивної дії лізиноприлу; з літієм (виділення літію може зменшитися, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові); з антацидами та колестираміном - знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті; з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо – ризик розвитку гіпоглікемії. Етанол посилює дію препарату. При одночасному застосуванні інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) та препаратів золота (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інших антигіпертензивних засобів, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе комбінування препарату з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіноприл-Акріхін. Якщо це неможливе, то початкова доза препарату Лізіноприл-Акріхін не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах із підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати також низьку початкову дозу – 2,5-5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виділяється через нирки, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну, потім відповідно до реакції на терапію, що проводиться, слід встановити підтримуючу дозу в умовах регулярного контролю функції нирок, рівня калію, натрію в сироватці крові. . Кліренс креатиніну 30-80 мл/хв. - Початкова доза 5-10 мг/день; Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв. - Початкова доза 2,5-5 мг/день; Кліренс креатиніну менше 10 мл/хв. - Початкова доза 2,5 мг/день (включаючи і пацієнтів, підданих лікуванню гемодіалізом). При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу. Для забезпечення режиму дозування лізиноприлу у дозі 2,5 мг слід застосовувати препарати лізиноприлу у дозах 2,5 мг або 5 мг (таблетки з ризиком) інших виробників. При хронічній серцевій недостатності починають з 2,5 мг 1 раз на добу, з подальшим збільшенням дози на 2,5 мг через 3-5 днів до звичайної підтримуючої добової дози 5-20 мг. Доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. У людей похилого віку часто спостерігається більш виражена тривала гіпотензивна дія, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення лізиноприлу (рекомендується розпочинати лікування з 2,5 мг на добу). Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії при стабільних показниках гемодинаміки, систолічний артеріальний тиск не менше 100 мм рт ст). У першу добу – 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг 1 раз на добу. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування препаратом Лізіноприл-Акріхін треба припинити. Діабетична нефропатія. У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат застосовується у дозі 10 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт. ст. у положенні «сидячи». Пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу препарат приймають у тій же дозі з метою досягнення діастолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст. у положенні «сидячи».ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг та вище): виражене зниження артеріального тиску; сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль АТ, водно-електролітного балансу та нормалізація останнього. Лізиноприл можна видалити з організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні обсягу рідини, викликаної терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Вона найчастіше виявляється у пацієнтів із тяжкою стадією хронічної серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких пацієнтів лікування лізиноприлом треба розпочинати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил слід дотримуватись при призначенні пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату Лізиноприл-Акріхін у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим рівнем артеріального тиску може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування препаратом Лізіноприл-Акріхін, по можливості, слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози лізиноприлу на пацієнта. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза Лізинопріл-Акріхін повинна бути підібрана відповідно до КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі, або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування препарату Лізіноприл-Акріхін може призвести і до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності. , яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, при лікуванні інгібіторами АПФ у деяких випадках спостерігали підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі та сироваткового креатиніну. Ці зміни практично завжди були оборотними та зникали після відміни інгібітора АПФ. Дані ускладнення особливо притаманні пацієнтам із наявними порушеннями функції нирок. Якщо пацієнт має реноваскулярну гіпертензію, то ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. У цій категорії пацієнтів лікування слід розпочинати з менших доз препарату під медичним контролем. Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові та сироваткового креатиніну також відзначали у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без супутнього порушення функції нирок, особливо при одночасному застосуванні лізиноприлу та діуретиків. Зазначені зміни були легким ступенем тяжкості, а показники поверталися до норми після відміни лізиноприлу або діуретика. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Препарат Лізиноприл-Акріхін можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічне втручання/загальна анестезія При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Трансплантація нирки Дані щодо застосування лізиноприлу у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Порушення функції печінки Застосування інгібіторів АПФ може призводити до розвитку холестатичної жовтяниці з прогресуванням аж до фульмінантного некрозу печінки (і в окремих випадках летальному наслідку), тому необхідно припинити прийом препарату при підвищенні активності «печінкових» трансаміназ та появі симптомів холестазу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Анафілактичні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібіторами АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів та летального результату, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та з нормальним вмістом С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати препарат Лізіноприл-Акріхін у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Сухий кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на цю систему. Тому спільне застосування інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв). Цукровий діабет При застосуванні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Гіперкаліємія Під час терапії інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом, може розвинутись гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (наприклад, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, також або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів слід проводити з обережністю. Рекомендовано регулярний моніторинг вмісту калію у сироватці крові. У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Оскільки не можна виключити потенційного ризику виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові. При застосуванні препарату в умовах діалізу з поліакрил-нітрил-мембраною може виникати анафілактичний шок, тому рекомендується інший тип мембрани для діалізу, або призначення інших антигіпертензивних засобів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Немає даних про вплив лізиноприлу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: лоперамід гідрохлорид 2 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 104.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 30 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.7 мг, тальк – 1.4 мг, магнію стеарат – 1.4 мг. Склад оболонки капсули: капсула тверда желатинова (титану діоксид – 1.3333%, барвник хіноліновий жовтий – 0.9197%, барвник сонячний захід жовтий – 0.0044%, желатин – до 100%) – 38 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули жовтого кольору, розмір №4; вміст капсул – порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЛоперамід, зв'язуючись з опіоїдними рецепторами кишкової стінки (стимуляція холін-і адренергічних нейронів через гуанін-нуклеотиди), знижує тонус і моторику гладкої мускулатури кишечника, уповільнює пасаж вмісту кишечника, зменшує виділення рідини та електролітів з фекаліями. Підвищує тонус анального сфінктера, сприяє утриманню калових мас та ушкодження позиву до дефекації. Дія настає швидко і продовжується 4-6 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбція становить 40%. C max у плазмі досягається через 2,5 години після прийому капсул. Зв'язок із білками плазми (переважно з альбумінами) – 97 %. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Майже повністю метаболізується печінкою шляхом кон'югації. T1/2 - 9-14 год (у середньому 9.8 год). Виводиться переважно з жовчю, незначна частина виводиться нирками (у вигляді кон'югованих метаболітів).Клінічна фармакологіяПротидіарейний симптоматичний препарат.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування гострої та хронічної діареї різного генезу (алергічного, емоційного, лікарського, променевого: при зміні режиму харчування та якісного складу їжі, при порушенні метаболізму та всмоктування: як допоміжний засіб при діареї інфекційного генезу). Регуляція випорожнень у пацієнтів з ілеостомою.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, кишкова непрохідність, гострий виразковий коліт, дивертикульоз, діарея на тлі гострого псевдомембранозного ентероколіту, дизентерії та інших інфекцій ШКТ. вагітність (1 триместр), період лактації, дитячий вік до 2 років (Лоперамід-Акрі у капсулах не призначають дітям до 6 років). З обережністю: печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у I триместрі вагітності, і в період лактації. Застосування у дітей Лоперамід-Акрі у капсулах не призначають дітям до 6 років. Препарат протипоказаний дітям віком до 2 років.Побічна діяСпостерігається, зазвичай, лише за тривалому прийомі препарату. Можливі алергічні реакції (шкірний висип), сонливість, запаморочення, гіповолемія, електролітні порушення, сухість у роті, кишкова колька, гастралгія, біль або дискомфорт у животі, нудота, блювання, метеоризм. Рідко – затримка сечі; вкрай рідко – кишкова непрохідність.Спосіб застосування та дозиНе розжовуючи, запиваючи водою. Дорослим при гострій діареї спочатку призначають 2 капс. (4 мг) Лоперамід-Акрі®, потім – по 1 капс. (2 мг) після кожного акта дефекації у разі рідкого випорожнення. Вища добова доза – 8 капс. (16 мг). При хронічній діареї дорослим призначають по 4 мг на добу. Максимальна добова доза – 16 мг. При гострій діареї дітям старше 6 років призначають у початковій дозі 2 мг, потім – по 2 мг після кожного акта дефекації у разі рідкого випорожнення. Максимальна добова доза – 4 капс. (8 мг). При хронічній діареї дітям старше 6 років Лоперамід-Акрі® призначають у добовій дозі 2 мг. Максимальна добова доза – 6 мг на 20 кг. Після нормалізації випорожнень або при відсутності випорожнення більше 12 годин прийом препарату слід припинити.ПередозуванняСимптоми: ознаки пригнічення функції ЦНС (ступор, порушення координації рухів, сонливість, звуження зіниць (міоз), підвищений тонус скелетних м'язів, пригнічення дихання), кишкова непрохідність. Лікування: Як специфічний антидот використовують налоксон. Враховуючи, що тривалість дії Лопераміду-Акрі® більша, ніж у налоксону, можливе повторне введення останнього. Симптоматичне лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля (у перші 3 години після прийому препарату), штучна вентиляція легень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту після 2 діб застосування Лоперамід-Акрі® необхідно уточнити діагноз та виключити інфекційний генез діареї. Дітям віком до 6 років не рекомендується призначати препарат у формі капсул. Якщо при лікуванні розвиваються запори або здуття живота, Лоперамід-Акрі слід відмінити. У пацієнтів з порушеннями функції печінки необхідним є ретельний контроль ознак токсичного ураження ЦНС. У період лікування діареї необхідно заповнювати втрату рідини та електролітів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: лоперамід гідрохлорид 2 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 104.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 30 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.7 мг, тальк – 1.4 мг, магнію стеарат – 1.4 мг. Склад оболонки капсули: капсула тверда желатинова (титану діоксид – 1.3333%, барвник хіноліновий жовтий – 0.9197%, барвник сонячний захід жовтий – 0.0044%, желатин – до 100%) – 38 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули жовтого кольору, розмір №4; вміст капсул – порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЛоперамід, зв'язуючись з опіоїдними рецепторами кишкової стінки (стимуляція холін-і адренергічних нейронів через гуанін-нуклеотиди), знижує тонус і моторику гладкої мускулатури кишечника, уповільнює пасаж вмісту кишечника, зменшує виділення рідини та електролітів з фекаліями. Підвищує тонус анального сфінктера, сприяє утриманню калових мас та ушкодження позиву до дефекації. Дія настає швидко і продовжується 4-6 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбція становить 40%. C max у плазмі досягається через 2,5 години після прийому капсул. Зв'язок із білками плазми (переважно з альбумінами) – 97 %. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Майже повністю метаболізується печінкою шляхом кон'югації. T1/2 - 9-14 год (у середньому 9.8 год). Виводиться переважно з жовчю, незначна частина виводиться нирками (у вигляді кон'югованих метаболітів).Клінічна фармакологіяПротидіарейний симптоматичний препарат.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування гострої та хронічної діареї різного генезу (алергічного, емоційного, лікарського, променевого: при зміні режиму харчування та якісного складу їжі, при порушенні метаболізму та всмоктування: як допоміжний засіб при діареї інфекційного генезу). Регуляція випорожнень у пацієнтів з ілеостомою.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, кишкова непрохідність, гострий виразковий коліт, дивертикульоз, діарея на тлі гострого псевдомембранозного ентероколіту, дизентерії та інших інфекцій ШКТ. вагітність (1 триместр), період лактації, дитячий вік до 2 років (Лоперамід-Акрі у капсулах не призначають дітям до 6 років). З обережністю: печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у I триместрі вагітності, і в період лактації. Застосування у дітей Лоперамід-Акрі у капсулах не призначають дітям до 6 років. Препарат протипоказаний дітям віком до 2 років.Побічна діяСпостерігається, зазвичай, лише за тривалому прийомі препарату. Можливі алергічні реакції (шкірний висип), сонливість, запаморочення, гіповолемія, електролітні порушення, сухість у роті, кишкова колька, гастралгія, біль або дискомфорт у животі, нудота, блювання, метеоризм. Рідко – затримка сечі; вкрай рідко – кишкова непрохідність.Спосіб застосування та дозиНе розжовуючи, запиваючи водою. Дорослим при гострій діареї спочатку призначають 2 капс. (4 мг) Лоперамід-Акрі®, потім – по 1 капс. (2 мг) після кожного акта дефекації у разі рідкого випорожнення. Вища добова доза – 8 капс. (16 мг). При хронічній діареї дорослим призначають по 4 мг на добу. Максимальна добова доза – 16 мг. При гострій діареї дітям старше 6 років призначають у початковій дозі 2 мг, потім – по 2 мг після кожного акта дефекації у разі рідкого випорожнення. Максимальна добова доза – 4 капс. (8 мг). При хронічній діареї дітям старше 6 років Лоперамід-Акрі® призначають у добовій дозі 2 мг. Максимальна добова доза – 6 мг на 20 кг. Після нормалізації випорожнень або при відсутності випорожнення більше 12 годин прийом препарату слід припинити.ПередозуванняСимптоми: ознаки пригнічення функції ЦНС (ступор, порушення координації рухів, сонливість, звуження зіниць (міоз), підвищений тонус скелетних м'язів, пригнічення дихання), кишкова непрохідність. Лікування: Як специфічний антидот використовують налоксон. Враховуючи, що тривалість дії Лопераміду-Акрі® більша, ніж у налоксону, можливе повторне введення останнього. Симптоматичне лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля (у перші 3 години після прийому препарату), штучна вентиляція легень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту після 2 діб застосування Лоперамід-Акрі® необхідно уточнити діагноз та виключити інфекційний генез діареї. Дітям віком до 6 років не рекомендується призначати препарат у формі капсул. Якщо при лікуванні розвиваються запори або здуття живота, Лоперамід-Акрі слід відмінити. У пацієнтів з порушеннями функції печінки необхідним є ретельний контроль ознак токсичного ураження ЦНС. У період лікування діареї необхідно заповнювати втрату рідини та електролітів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лоратадін 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 110 мг, целюлоза мікрокристалічна – 75 мг, кальцію стеарат – 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових H1-рецепторів тривалої дії. Має протиалергічну, протисвербіжну, протиексудативну дію. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій. Пригнічує вивільнення гістаміну та лейкотрієну С4 з гладких клітин. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазми гладкої мускулатури. Чи не впливає на ЦНС (т.к. не проникає через гематоенцефалічний бар'єр) і не викликає звикання. Протиалергічний ефект розвивається через 30 хв, досягає максимуму через 8-12 год і триває 24 год.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Швидко і повністю всмоктується їх шлунково-кишковий тракт. Час досягнення Cmax у плазмі крові після прийому препарату – 1.3-2.5 год; прийом їжі уповільнює час досягнення C max на 1 год. Зв'язування з білками плазми – 97%. Css лоратадину та метаболіту в плазмі досягаються на 5 діб введення. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезкарбоетоксілоратадину за участю ізоферментів CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Виводиться нирками та з жовчю. Т1/2 лоратадину – 3-20 год (у середньому 8.4 год), активного метаболіту – 8.8-92 год (у середньому 28 год). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів C max препарату в плазмі у літніх людей зростає на 50%. Т1/2лоратадина та активного метаболіту у літніх пацієнтів відповідно - 6.7-37 год (в середньому 18.2 год) та 11-38 год (17.5 год). При алкогольному ураженні печінки C max та Т1/2 збільшуються пропорційно тяжкості захворювання. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний риніт (в т.ч. поліноз); алергічний кон'юнктивіт; кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); набряк Квінке; псевдоалергічні реакції, спричинені вивільненням гістаміну; сверблячі дерматози; алергічна реакція на укуси комах.Протипоказання до застосуванняПеріод лактації; діти з масою тіла менше 30 кг (для пігулок); дитячий вік до 2 років (для сиропу); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром мальабсорбції глюкози-галактози (для пігулок); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, вагітності.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування (виділяється із грудним молоком). Застосування у дітей Протипоказано застосування у дітей з масою тіла менше 30 кг (таблетки) та у дитячому віці до 2 років (сироп).Побічна діяНебажані явища зустрічалися приблизно з такою самою частотою, як і при застосуванні плацебо. У дорослих: головний біль, підвищена стомлюваність, сухість у роті, сонливість, нудота, гастрит, алергічні реакції (висипання), анафілаксія, алопеція, порушення функції печінки, тахікардія. Діти: головний біль, підвищена нервова збудливість, седативний ефект.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори CYP3A4 (в т.ч. еритроміцин, кетоконазол) інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 (циметидин та інші) при сумісному застосуванні з лоратадином збільшують концентрацію лоратадину в плазмі крові, не викликаючи клінічних проявів та не впливаючи на дані ЕК. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність лоратадину. Лоратадін не посилює дію етанолу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям з масою тіла більше 30 кг призначають по 10 мг (1 таб. або 2 мірні ложки сиропу) 1 раз на добу. Дітям віком від 2 до 12 років з масою тіла менше 30 кг призначають по 5 мг (1 мірна ложка сиропу) 1 раз на добу. При нирковій недостатності початкова доза становить 10 мг за день. При печінковій недостатності початкова доза становить 5 мг на добу або 10 мг через день.ПередозуванняСимптоми: сонливість, тахікардія, біль голови. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Не виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лоратадін 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 110 мг, целюлоза мікрокристалічна – 75 мг, кальцію стеарат – 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових H1-рецепторів тривалої дії. Має протиалергічну, протисвербіжну, протиексудативну дію. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій. Пригнічує вивільнення гістаміну та лейкотрієну С4 з гладких клітин. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазми гладкої мускулатури. Чи не впливає на ЦНС (т.к. не проникає через гематоенцефалічний бар'єр) і не викликає звикання. Протиалергічний ефект розвивається через 30 хв, досягає максимуму через 8-12 год і триває 24 год.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Швидко і повністю всмоктується їх шлунково-кишковий тракт. Час досягнення Cmax у плазмі крові після прийому препарату – 1.3-2.5 год; прийом їжі уповільнює час досягнення C max на 1 год. Зв'язування з білками плазми – 97%. Css лоратадину та метаболіту в плазмі досягаються на 5 діб введення. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезкарбоетоксілоратадину за участю ізоферментів CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Виводиться нирками та з жовчю. Т1/2 лоратадину – 3-20 год (у середньому 8.4 год), активного метаболіту – 8.8-92 год (у середньому 28 год). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів C max препарату в плазмі у літніх людей зростає на 50%. Т1/2лоратадина та активного метаболіту у літніх пацієнтів відповідно - 6.7-37 год (в середньому 18.2 год) та 11-38 год (17.5 год). При алкогольному ураженні печінки C max та Т1/2 збільшуються пропорційно тяжкості захворювання. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний риніт (в т.ч. поліноз); алергічний кон'юнктивіт; кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); набряк Квінке; псевдоалергічні реакції, спричинені вивільненням гістаміну; сверблячі дерматози; алергічна реакція на укуси комах.Протипоказання до застосуванняПеріод лактації; діти з масою тіла менше 30 кг (для пігулок); дитячий вік до 2 років (для сиропу); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром мальабсорбції глюкози-галактози (для пігулок); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, вагітності.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування (виділяється із грудним молоком). Застосування у дітей Протипоказано застосування у дітей з масою тіла менше 30 кг (таблетки) та у дитячому віці до 2 років (сироп).Побічна діяНебажані явища зустрічалися приблизно з такою самою частотою, як і при застосуванні плацебо. У дорослих: головний біль, підвищена стомлюваність, сухість у роті, сонливість, нудота, гастрит, алергічні реакції (висипання), анафілаксія, алопеція, порушення функції печінки, тахікардія. Діти: головний біль, підвищена нервова збудливість, седативний ефект.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори CYP3A4 (в т.ч. еритроміцин, кетоконазол) інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 (циметидин та інші) при сумісному застосуванні з лоратадином збільшують концентрацію лоратадину в плазмі крові, не викликаючи клінічних проявів та не впливаючи на дані ЕК. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність лоратадину. Лоратадін не посилює дію етанолу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям з масою тіла більше 30 кг призначають по 10 мг (1 таб. або 2 мірні ложки сиропу) 1 раз на добу. Дітям віком від 2 до 12 років з масою тіла менше 30 кг призначають по 5 мг (1 мірна ложка сиропу) 1 раз на добу. При нирковій недостатності початкова доза становить 10 мг за день. При печінковій недостатності початкова доза становить 5 мг на добу або 10 мг через день.ПередозуванняСимптоми: сонливість, тахікардія, біль голови. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Не виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лоратадін 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 110 мг, целюлоза мікрокристалічна – 75 мг, кальцію стеарат – 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3 мг. 7 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових H1-рецепторів тривалої дії. Має протиалергічну, протисвербіжну, протиексудативну дію. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій. Пригнічує вивільнення гістаміну та лейкотрієну С4 з гладких клітин. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазми гладкої мускулатури. Чи не впливає на ЦНС (т.к. не проникає через гематоенцефалічний бар'єр) і не викликає звикання. Протиалергічний ефект розвивається через 30 хв, досягає максимуму через 8-12 год і триває 24 год.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Швидко і повністю всмоктується їх шлунково-кишковий тракт. Час досягнення Cmax у плазмі крові після прийому препарату – 1.3-2.5 год; прийом їжі уповільнює час досягнення C max на 1 год. Зв'язування з білками плазми – 97%. Css лоратадину та метаболіту в плазмі досягаються на 5 діб введення. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезкарбоетоксілоратадину за участю ізоферментів CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Виводиться нирками та з жовчю. Т1/2 лоратадину – 3-20 год (у середньому 8.4 год), активного метаболіту – 8.8-92 год (у середньому 28 год). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів C max препарату в плазмі у літніх людей зростає на 50%. Т1/2лоратадина та активного метаболіту у літніх пацієнтів відповідно - 6.7-37 год (в середньому 18.2 год) та 11-38 год (17.5 год). При алкогольному ураженні печінки C max та Т1/2 збільшуються пропорційно тяжкості захворювання. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний риніт (в т.ч. поліноз); алергічний кон'юнктивіт; кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); набряк Квінке; псевдоалергічні реакції, спричинені вивільненням гістаміну; сверблячі дерматози; алергічна реакція на укуси комах.Протипоказання до застосуванняПеріод лактації; діти з масою тіла менше 30 кг (для пігулок); дитячий вік до 2 років (для сиропу); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром мальабсорбції глюкози-галактози (для пігулок); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, вагітності.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування (виділяється із грудним молоком). Застосування у дітей Протипоказано застосування у дітей з масою тіла менше 30 кг (таблетки) та у дитячому віці до 2 років (сироп).Побічна діяНебажані явища зустрічалися приблизно з такою самою частотою, як і при застосуванні плацебо. У дорослих: головний біль, підвищена стомлюваність, сухість у роті, сонливість, нудота, гастрит, алергічні реакції (висипання), анафілаксія, алопеція, порушення функції печінки, тахікардія. Діти: головний біль, підвищена нервова збудливість, седативний ефект.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори CYP3A4 (в т.ч. еритроміцин, кетоконазол) інгібітори CYP3A4 та CYP2D6 (циметидин та інші) при сумісному застосуванні з лоратадином збільшують концентрацію лоратадину в плазмі крові, не викликаючи клінічних проявів та не впливаючи на дані ЕК. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність лоратадину. Лоратадін не посилює дію етанолу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям з масою тіла більше 30 кг призначають по 10 мг (1 таб. або 2 мірні ложки сиропу) 1 раз на добу. Дітям віком від 2 до 12 років з масою тіла менше 30 кг призначають по 5 мг (1 мірна ложка сиропу) 1 раз на добу. При нирковій недостатності початкова доза становить 10 мг за день. При печінковій недостатності початкова доза становить 5 мг на добу або 10 мг через день.ПередозуванняСимптоми: сонливість, тахікардія, біль голови. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Не виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 мл сиропу міститься лоратадин 1 мг. 50 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з дозувальною ложкою або склянкою - пачки картонні. 100 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з дозувальною ложкою або склянкою - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Чинить протиалергічну, протисвербіжну, антиексудативну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, зменшує підвищену скорочувальну активність гладкої мускулатури, зумовлену дією гістаміну.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо в терапевтичній дозі лоратадин швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту і майже повністю метаболізується в організмі. C max лоратадину в плазмі досягається через 1-1.3 год, основного активного метаболіту, дезкарбоетоксілоратадіна, - приблизно через 2.5 год. При одночасному прийомі їжі біодоступність лоратадину і дезкарбоетоксілоратадину збільшується приблизно на 40% і 15% відповідно, час досягнення C max збільшувався приблизно на 1 год, її значення для цих речовин залишалися без змін. Зв'язування з білками плазми лоратадину високе – близько 98%, активного метаболіту – менш виражене. У середньому T1/2 лоратадину становить 8.4 год, дезкарбоетоксілоратадіна - 28 год (8.8-92 год). Близько 80% лоратадину виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях протягом 10 днів, близько 27% – із сечею протягом першої доби.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний риніт, кон'юнктивіт, гостра кропив'янка та набряк Квінке, симптоми гістамінергій, викликані застосуванням гістаміналібератів (псевдоалергічні синдроми), алергічні реакції на укуси комах, комплексне лікування сверблячих дерматозів (так.Вагітність та лактаціяЛоратадин не слід застосовувати при вагітності та в період лактації. В експериментальних дослідженнях на тваринах лоратадин у середніх дозах не впливав негативно на плід, при введенні у високих дозах спостерігалися деякі фетотоксичні ефекти. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 2-х років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – сухість у роті, нудота, блювання, гастрит; в окремих випадках – порушення функції печінки. З боку ЦНС: рідко – підвищена стомлюваність, біль голови, збудливість (у дітей). З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип; у поодиноких випадках – анафілактичні реакції. Дерматологічні реакції: в окремих випадках – алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лоратадину з препаратами, які інгібують ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6 або метаболізуються в печінці за їх участю (в т.ч. циметидин, еритроміцин, кетоконазол, хінідин, флуконазол, флуоксетин). препаратів. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність.Спосіб застосування та дозиВсередину. Шипучу пігулку попередньо розчиняють у склянці води (200 мл). Таблетки не слід ковтати, жувати та смоктати у роті. Для дітей молодшого віку та дорослим із утрудненням проковтування рекомендується застосування сиропу. Дітям віком від 2 до 6 років (з масою тіла менше 30 кг): 5 мг (1 мірна ложка (5 мл) сиропу) 1 раз на добу. Дітям старше 6 років (з масою тіла більше 30 кг) та дорослим: 10 мг (2 мірні ложки (10 мл) сиропу, або 1 таб., або 1 таб. шипуча) 1 раз на добу. У хворих з печінковою та/або нирковою недостатністю (кліренс креатиніну У пацієнтів похилого віку немає потреби у зменшенні дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні лоратадину не можна виключити розвиток судом, особливо у схильних пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки потрібна корекція режиму дозування.Умови відпустки з аптекБез рецепта
279,00 грн
238,00 грн
Дозування: 100 мг Фасування: N1 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Польфарма АТ Відділ Медана в Серадзе(Польща) Діюча речовина: Силденафіл. .
571,00 грн
228,00 грн
Дозування: 100 мг Фасування: N4 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Производитель: Акрихин ОАО Завод-производитель: Польфарма АО Отдел Медана в Серадзе(Польша) Действующее вещество: Силденафил. .
312,00 грн
221,00 грн
Дозування: 50 мг Фасування: N1 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Польфарма АТ Відділ Медана в Серадзе(Польща) Діюча речовина: Силденафіл. .
359,00 грн
230,00 грн
Дозування: 50 мг Фасування: N4 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блистер Производитель: Акрихин ОАО Завод-производитель: Польфарма АО Отдел Медана в Серадзе(Польша) Действующее вещество: Силденафил. .
Дозування: 15 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Акріхін(Росія) Діюча речовина: Мелоксикам.
Дозування: 7. 5 мг Фасовка: N20 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак.
Форма выпуска: капс. Упаковка: упак. Производитель: Акрихин ОАО Завод-производитель: Внешторг Фарма ООО(Россия).
Дозування: 300 мг Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Зовнішторг Фарма ТОВ(Росія).
Дозування: 5 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.
244,00 грн
196,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
233,00 грн
189,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
281,00 грн
242,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
363,00 грн
319,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
272,00 грн
232,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
386,00 грн
341,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозування: 50 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.
Дозування: 50 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.
304,00 грн
256,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
190,00 грн
160,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
252,00 грн
220,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
273,00 грн
224,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозування: 200 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Акріхін(Росія) Діюча речовина: Кетоконазол.
Дозування: 2% Фасування: N1 Форма випуску: мазь Упаковка: туба Виробник: Акріхін ВАТ Завод-производитель: Акрихин(Россия) Действующее вещество: Кетоконазол. . .
224,00 грн
180,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
263,00 грн
248,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
219,00 грн
178,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
283,00 грн
257,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозування: 0. 1% Фасування: N1 Форма випуску: крем для зовнішнього застосування Упаковка: туба вертикальна Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Акріхін(Росія) Діюча речовина: Мометазон. .
Дозування: 0. 1% Фасування: N1 Форма випуску: крем для зовнішнього застосування Упаковка: туба вертикальна Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Акріхін(Росія) Діюча речовина: Мометазон. .
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаКамера А: декстроза, натрію хлорид, регулятор кислотності гідрокарбонат натрію Е500ii, калію хлорид, агент антистежуючий діоксид кремнію аморфний Е551, ароматизатор натуральний «Яблуко» (мальтодекстрин, носій гуміарабік Е414, ароматична композиція натурального походження,1 гуарова камедь Е412. Камера: мальтодекстрин, Lactobacillus rhamnosus GG. Комплекс солей Na та К, пробіотик Lactobacillus rhamnosus GG. Осмолярність готового розчину відповідає рекомендаціям Європейської Асоціації дитячих гастроентерологів, гепатологів та нутриціологів (ESPHGAN). Двокамерні пакетики Дуокам (DUOCAM) масою 2 г та 3,89 г по 8, 16 та 50 штук у картонній коробці. Харчова цінність на двокамерний пакетик Дуокам (DUOCAM) масою 2 г та 3,89 г: вуглеводи – 4,61 г, білки – 0 г, жири – 0 г. Енергетична цінність – 78,61 кДж/18,50 ккал.ХарактеристикаНормобакт Аквабаланс – це комбінація солей для оральної регідратації та пробіотика Lactobacillus rhamnosus GG в унікальному двокамерному пакетику Дуокам (DUOCAM) для дітей з перших днів життя та дорослих. Відновлення водно-електролітного балансу організму та мікрофлори кишечника. Використання при дегідратації (зневодненні) різної етіології (гостра інфекційна діарея; антибіотик асоційована діарея; прийом проносних засобів; блювання; лихоманка, що супроводжується інтенсивним потовиділенням). Використання при отруєнні. Застосування у складі комплексної терапії кишкових інфекцій та ротавірусної інфекції.Властивості компонентівКомплекс солей натрію та калію відновлює водно-електролітний баланс. Допомагає запобігти ацидозу та електролітним порушенням при зневодненні різної етіології. Штам лактобактерій Lactobacillus rhamnosus GG ATCC 53103 має клінічно доведену ефективність при профілактиці та лікуванні антибіотик-асоційованої діареї, ротавірусної інфекції, сприяє пригніченню росту патогенних мікроорганізмів у травному тракті. Декстроза є джерелом енергії, що забезпечує основні потреби організму та сприяє абсорбції електролітів. Мальтодекстрин є пребіотичним компонентом та стимулює зростання нормальної мікрофлори кишечника.ІнструкціяВміст 1 двокамерного пакетика дуокам (DUOCAM) розчинити в 200 мл охолодженої кип'яченої води і ретельно розмішати до повного розчинення. Важливо використовувати не менше зазначеної кількості води, щоб уникнути надходження надлишку солей в організм.РекомендуєтьсяВідновлення водно-електролітного балансу при зневодненні організму, а також для відновлення та підтримки мікрофлори кишечника.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиРегідратація за допомогою Нормобакт Аквабаланс складається з 2-х етапів: Перший етап регідратації становить 4-6 годин. Якщо лікар не призначив інакше, розрахунок необхідного обсягу розчину провадиться у дозуванні 50-100 мл/кг маси тіла. Орієнтовні обсяги: Діти до 1 року – 200-650 мл у перші 4-6 годин. Діти від 1 року до 3 років – 1300-1500 мл у перші 4-6 годин. Діти від 7 років і дорослі – від 1500 мл у перші 4-6 годин. Максимальна доза розчину не повинна перевищувати 2200 мл на добу для дітей та 4400 мл – для дорослих. При блюванні рекомендується використовувати розчин нерідко і невеликими порціями. Для дитини, розраховану на 1 годину, кількість розчину давати по 10-15 мл кожні 5-10 хвилин за допомогою піпетки або чайної ложки. Другий етап регідратації: по 50-100 мл після кожного епізоду рідкого випорожнення, але не менше 50 мл/кг ваги тіла на добу до припинення симптомів (але не більше 3 діб). Якщо симптоми захворювання зберігаються протягом 3 діб або більше, слід звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Дозування: 3 г Фасування: N10 Форма випуску: порошок Упаковка: саші Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Chr. Hansen A/S(Данія). .
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаСклад омепразол пелет: пелети - 235 мг: Активна речовина: омепразол – 8.5%; Допоміжні речовини: маннітол - 17%, сахароза - 27.33%, натрію гідрофосфат (натрію фосфат двозаміщений) - 1.27%, натрію лаурилсульфат - 0.34%, лактози моногідрат - 3.4%, натрію карбонат 3, 8% 5, 5%, натрію карбонат, 3% сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1) - 25%, пропіленгліколь - 0.81%, діетилфталат - 2.5%, цетиловий спирт - 0.75%, натрію гідроксид - 0.15%, полісорбат 80 (твін 80) - 0.3%, - 0.26%, титану діоксид – 0.18%, тальк – 0.06%); Склад корпусу твердої желатинової капсули: титану діоксид – 2%, заліза оксид жовтий – 0.25%, желатин – до 100%; Склад кришечки твердої желатинової капсули: титану діоксид – 0.5%, заліза оксид жовтий – 0.65%, заліза оксид чорний – 0.41%, індиготин – 0.2086%, желатин – до 100%;Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, №1, двоколірні: корпус жовтувато-кремового кольору з кришечкою темно-зеленого кольору; вміст капсул - пелети від майже білого до кремуватого-білого або жовтувато-білого кольору.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 0,5-3,5 год, біодоступність – 30-40 % (при печінковій недостатності зростає практично до 100 %); володіючи високою ліпофільністю, препарат легко проникає в парієтальні клітини шлунка, зв'язок з білками плазми – 90-95 % (альбумін та кислий альфа1-глікопротеїн). Період напіввиведення – 0,5-1 год (при печінковій недостатності – 3 год), кліренс – 500-600 мл/хв. Практично повністю метаболізується у печінці за участю ферментної системи CYP2C19, з утворенням кількох метаболітів (гідроксиомепразол, сульфідні та сульфонові похідні та ін.), фармакологічно неактивних. Інгібітор ізоферменту CYP2C19. Виведення нирками (70-80%) та жовчю (20-30%). При хронічній нирковій недостатності виведення знижується пропорційно до зниження кліренсу креатиніну. У пацієнтів похилого віку виведення зменшується, біодоступність зростає.ФармакодинамікаІнгібітор протонового насоса, знижує кислотопродукцію - гальмує активність Н+/К+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка і тим самим блокує заключну стадію секреції соляної кислоти. Препарат є проліками та активується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин. Знижує базальну та стимульовану секрецію незалежно від природи подразника. Антисекреторний ефект після прийому 20 мг настає протягом першої години, максимум через 2 години. Інгібування 50% максимальної секреції триває 24 години. Одноразовий прийом на добу забезпечує швидке та ефективне пригнічення денної та нічної шлункової секреції, що досягає свого максимуму через 4 дні лікування та зникає до результату 3-4 дні після закінчення прийому. У хворих на виразкову хворобу 12-палої кишки прийом 20 мг омепразолу підтримує внутрішньошлунковий pH на рівні 3,0 протягом 17 годин.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (вт.ч. профілактика рецидивів); рефлюкс-езофагіт; синдром Золлінгера-Еллісона; стресові виразки шлунково-кишкового тракту (ШКТ); поліендокринний аденоматоз; системний мастоцитоз; гастропатія, обумовлена ??прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП-гастропатія); ерадикація Helicobacter pylori у інфікованих хворих з виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; дитячий вік; вагітність; період лактації. З обережністю: ниркова та/або печінкова недостатність.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея чи запори, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм; у поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення смаку; в окремих випадках – сухість у роті, стоматит, у хворих з попереднім тяжким захворюванням печінки – гепатит (в т.ч. з жовтяницею), порушення функції печінки. З боку органів кровотворення: в окремих випадках – лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія. З боку нервової системи: у хворих з тяжкими супутніми соматичними захворюваннями – запаморочення, головний біль, збудження, депресія, у хворих з попереднім тяжким захворюванням печінки – енцефалопатія. З боку опорно-рухового апарату: в окремих випадках – артралгія, міастенія, міалгія. З боку шкірних покривів: рідко – шкірний висип та/або свербіж, в окремих випадках – фотосенсибілізація, мультиформна ексудативна еритема, алопеція. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, пропасниця, бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит та анафілактичний шок. Інші: рідко – гінекомастія, нездужання, порушення зору, периферичні набряки, посилення потовиділення, утворення шлункових гландулярних кіст під час тривалого лікування (наслідок інгібування секреції HCI, має доброякісний, оборотний характер).Взаємодія з лікарськими засобамиМоже знижувати абсорбцію ефірів ампіциліну, солей заліза, ітраконазолу та кетоконазолу (омепразол підвищує pH шлунка). Будучи інгібітором цитохрому Р450, Омепразол-Акріхін може підвищувати концентрацію та знижувати виведення діазепаму, антикоагулянтів непрямої дії, фенітоїну (препаратів, які метаболізуються в печінці за допомогою цитохрому CYP2C19), що в деяких випадках може потребувати зменшень. У той же час тривале застосування Омепразолу-Акріхін в дозі 20 мг 1 раз на добу в комбінації з кофеїном, теофіліном, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, метопрололом, пропранололом, етанолом, циклоспорином, лідокаїном, кеніді плазмі. Не відзначено взаємодії з антацидами, що одночасно приймаються.Спосіб застосування та дозиВсередину не розжовувати. Капсули зазвичай приймають вранці, запиваючи невеликою кількістю води (безпосередньо перед їдою або під час їди). При загостренні виразкової хвороби, рефлюкс-езофагіті та НПЗЗ-гастропатії – 20 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з тяжким перебігом рефлюкс-езофагіту дозу Омепразолу-Акріхін збільшують до 40 мг 1 раз на добу. Курс лікування при виразковій хворобі 12-палої кишки – 2-3 тижні, при необхідності – 4-5 тижнів; при виразковій хворобі шлунка та езофагіт - 4-8 тижнів. Хворим, резистентним до лікування іншими противиразковими препаратами, Омепразол-Акріхін призначають по 40 мг на добу. Курс лікування при виразковій хворобі 12-палої кишки – 4 тижні, при виразковій хворобі шлунка та рефпюкс-езофагіті – 8 тижнів. При синдромі Золлінгера-Еллісона – 60 мг/добу; при необхідності дозу збільшують до 80-120 мг/добу (у разі її призначають у 2-3 прийоми). Для профілактики рецидивів виразкової хвороби – 10 мг 1 раз на добу. Для ерадикації Helicobacter pylori використовують "потрійну" терапію (протягом 1 тижня: Омепразол-Акріхін 20 мг, амоксицилін 1 г, кларитроміцин 500 мг - по 2 рази на добу; або Омепразол-Акрихін 20 мг, кларитроміцин 0 по 2 рази на добу або Омепразол-Акрихін 40 мг 1 раз на добу, амоксицилін 500 мг і метронідазол 400 мг - по 3 рази на добу або "подвійну" терапію (протягом 2 тижнів: Омепразол-Акрихін 20-40 мг і амоксицилін 750 мг - по 2 рази на добу або Омепразол-Акрихін 40 мг-1 раз на добу та кларитроміцин 500 мг-3 рази на добу або амоксицилін 0,75-1,5 г-2 рази на добу).ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, нечіткість зору, сонливість, сухість у роті, біль голови, нудота, тахікардія, аритмія. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу (особливо за виразки шлунка), т.к. лікування, маскуючи симптоматику, може відкласти постановку правильного діагнозу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: орлістат – 120 мг; допоміжні речовини: МКЦ – 59,6 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят) - 38 мг; натрію лаурилсульфат – 10 мг; повідон - 10 мг; тальк – 2,4 мг; капсула (тверда, желатинова): титану діоксид; желатин; барвник синій патентований. Середня маса вмісту капсули – 240 мг. Капсули, 120мг. По 7 чи 21 капс. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 6, 12 контурних осередкових упаковок поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули №1 з корпусом та кришечкою блакитного кольору. Вміст капсули: гранули білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібуюча шлунково-кишкові ліпази.ФармакокінетикаАбсорбція - низька; через 8 годин після прийому внутрішньо незмінений орлістат у плазмі не визначається (концентрація нижче 5 нг/мл). Системна експозиція орлістату мінімальна. Після прийому внутрішньо 360 мг радіоактивно міченого 14C-орлистата пік радіоактивності в плазмі досягався приблизно через 8 годин; концентрація незміненого орлістату була близька до межі визначення (менше 5 нг/мл). У терапевтичних дослідженнях, що включали моніторинг зразків плазми пацієнтів, незмінений орлістат визначався у плазмі спорадично, а його концентрації були низькими (менше 10 нг/мл), без ознак накопичення, що узгоджується з мінімальним всмоктуванням препарату. In vitro орлістат більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми, переважно з ліпопротеїнами та альбуміном. Орлістат мінімально проникає у еритроцити. Метаболізується головним чином у стінці шлунково-кишкового тракту з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів М1 (гідролізоване чотиричленне лактонове кільце) та М3 (М1 з відщепленим N-форміллейциновим залишком). У дослідженні у пацієнтів з ожирінням, які приймали внутрішньо 14С-орлістат, на 2 метаболіти, М1 та М3, припадало близько 42% загальної радіоактивності плазми. М1 та М3 мають відкрите бета-лактонове кільце і виявляють вкрай слабку інгібуючу активність щодо ліпаз (порівняно з орлістатом слабше у 1000 та 2500 разів відповідно).Враховуючи низьку активність та низьку концентрацію метаболітів у плазмі (близько 26 нг/мл та 108 нг/мл для М1 та М3 відповідно через 2–4 години після прийому орлістату в терапевтичних дозах), ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт М1 має короткий T1/2 (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13,5 год). У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт М1 має короткий T1/2 (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13,5 год). У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт М1 має короткий T1/2 (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13,5 год). У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді. Сукупна ниркова екскреція загальної радіоактивності прийому 360 мг 14C-орлистата становила менше 2%. Час повної елімінації з фекаліями та сечею – 3-5 днів. Виведення орлістату виявилося подібним у пацієнтів із нормальною масою тіла та з ожирінням. На підставі обмежених даних, T1/2 абсорбованого орлістату коливається в межах 1-2 год.ФармакодинамікаСпецифічний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз. Утворює ковалентний зв'язок з активною сериновою ділянкою шлункової та панкреатичної ліпаз у просвіті шлунка та тонкого кишечника. Інактивований фермент втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що у формі тригліцеридів (ТГ). Нерозщеплені ТГ не всмоктуються, і зменшення внаслідок цього зменшення надходження калорій в організм призводить до зменшення маси тіла. Збільшує концентрацію жиру в калових масах через 24-48 годин після прийому. Забезпечує ефективний контроль за масою тіла, зменшення депо жиру. Для прояву активності не потрібна системна абсорбція орлістату, у рекомендованій терапевтичній дозі (120 мг 3 рази на добу) він приблизно на 30% інгібує всмоктування жирів, що надходять з їжею.Показання до застосуваннялікування ожиріння, зокрема. зменшення та підтримання маси тіла, у поєднанні з гіпокалорійною дієтою; зменшення ризику повторного збільшення маси тіла після її початкового зниження. Орлістат показаний пацієнтам з ожирінням при індексі маси тіла (ІМТ) ≥30 кг/м2 або ≥28 кг/м2 за наявності інших факторів ризику (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія). (Розрахунок ІМТ: ІМТ = M/P2, де M - маса тіла, кг; P - ріст, м.)Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до орлістату або інших компонентів препарату; синдром мальабсорбції; холестаз; одночасний прийом із циклоспорином; вагітність та годування груддю; вік до 18 років. З обережністю: наявність гіпероксалурії в анамнезі, нефролітіаза (кальцієві оксалатні камені).Вагітність та лактаціяОрлістат протипоказано застосовувати у період вагітності через відсутність достовірних клінічних даних, що підтверджують безпеку його застосування. Не встановлено, чи проникає орлістат у грудне молоко, у зв'язку з чим застосування препарату Ксеналтен у період грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто (>1/10); часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - маслянисті виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю відокремлюваного, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, почастішання дефекації, рідке випорожнення, метеоризм, біль або дискомфорт у животі. Як правило, зазначені побічні реакції є слабовираженими та транзиторними, виникають на ранніх етапах лікування (у перші 3 місяці). Частота цих небажаних реакцій збільшується у разі підвищення вмісту жиру в харчуванні. Хворих слід інформувати про можливість виникнення зазначених побічних реакцій і навчити, як усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що міститься в ній. Часто - м'який стілець, біль або дискомфорт у прямій кишці, нетримання калу, здуття живота, ураження зубів, ураження ясен. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, часто – інфекції нижніх дихальних шляхів. З боку імунної системи: рідко – свербіж, кропив'янка, висипання, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності трансаміназ та ЛФ, гепатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів. Інші: дуже часто – грип; часто – дисменорея, тривога, слабкість. Якщо будь-які зазначені в інструкції побічні дії посилюються або помічені будь-які інші побічні дії, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОрлістат не впливає на фармакокінетику етанолу, дигоксину (призначеного в одноразовій дозі) та фенітоїну (призначеного в одноразовій дозі 300 мг), на біодоступність ніфедипіну (таблетки пролонгованого вивільнення). Етанол не впливає на фармакодинаміку (екскреція жирів з калом) та системну експозицію орлістату. При одночасному застосуванні орлістату та циклоспорину рівень останнього в плазмі знижується (орлістат та циклоспорин не повинні прийматися одночасно; для зменшення ймовірності лікарської взаємодії циклоспорин слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату). При одночасному застосуванні варфарину або інших непрямих антикоагулянтів з орлістатом може знижуватися рівень протромбіну та змінюватись значення показника МНО, тому необхідний контроль МНО. Орлістат зменшує всмоктування бета-каротину, що міститься в харчових добавках, на 30% та інгібує всмоктування вітаміну Е (у формі ацетату токоферолу) приблизно на 60%. Збільшує біодоступність та гіполіпідемічний ефект правастатину, підвищуючи його концентрацію у плазмі на 30%. При одночасному прийомі з орлістатом знижується всмоктування вітамінів А, D, Е та К. Якщо рекомендовані полівітаміни, їх слід приймати не менше ніж через 2 години після прийому препарату Ксеналтен або перед сном. Зниження маси тіла може покращити обмін речовин у хворих на цукровий діабет, внаслідок чого необхідно зменшити дозу пероральних гіпоглікемічних ЛЗ. Не рекомендується одночасне застосування з акарбозою через відсутність даних про фармакокінетичні взаємодії. При одночасному застосуванні з орлістатом відмічено зменшення рівня аміодарону у плазмі після одноразового прийому. Одночасне застосування орлістату та аміодарону можливе лише за рекомендацією лікаря. Орлістат може опосередковано знижувати біодоступність пероральних контрацептивів, що може призвести до розвитку небажаної вагітності. Рекомендується використовувати додаткові види контрацепції у разі розвитку гострої діареї. Клінічно значущі взаємодії з дигоксином, амітриптіліном, фенітоїном, флуоксетином, сибутраміном, аторвастатином, правастатином, лозартаном, глібенкламідом, пероральними контрацептивами, ніфедипіном, фуросемідом, каптоприломом, атен.Спосіб застосування та дозиВсередину, 120 мг (1 капс.) 3 рази на добу під час кожного прийому їжі або не пізніше ніж через 1 годину після їди (якщо їжа не містить жиру, то прийом можна пропустити).ПередозуванняВипадки передозування не описані. Одноразовий прийом 800 мг орлістату або його багаторазовий прийом у дозі до 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів людьми з нормальною масою тіла та з ожирінням не супроводжувався значними побічними явищами. Якщо виявлено значне передозування орлістату, слід спостерігати за станом пацієнта протягом 24 годин. За даними досліджень у тварин і людини, системні ефекти, пов'язані з ліпазоінгібуючі властивості орлістату, повинні бути швидко оборотними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватись збалансованої, низькокалорійної дієти, що містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів і збагачену фруктами та овочами. Перед призначенням орлістату слід виключити органічну причину ожиріння, наприклад, гіпотиреоз. Імовірність розвитку побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту збільшується при високому вмісті в їжі жирів (більше 30% добової калорійності). Добовий прийом жирів, вуглеводів та білків повинен бути розподілений між трьома основними прийомами їжі. Оскільки орлістат зменшує всмоктування деяких жиророзчинних вітамінів, для забезпечення адекватного надходження їх в організм пацієнти повинні приймати полівітамінні препарати, що містять жиророзчинні вітаміни. Крім того, вміст вітаміну D і бета-каротину у пацієнтів з ожирінням може бути нижчим, ніж у людей, які не страждають на ожиріння. Полівітаміни слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату, наприклад перед сном. У пацієнтів, які не отримували профілактично вітамінні добавки,при двох і більше послідовних візитах до лікаря протягом першого та другого років лікування орлістатом було зафіксовано зниження рівня вітамінів у плазмі. Оскільки абсорбція вітаміну К при прийомі орлістату може зменшуватися, у пацієнтів, які отримують орлістат на фоні тривалого постійного прийому варфарину, слід контролювати параметри згортання крові. Прийом орлістату в дозах, що перевищують 120 мг 3 рази на добу, не забезпечує додаткового ефекту. Якщо одночасного прийому орлістату з циклоспорином уникнути неможливо, необхідний постійний моніторинг вмісту циклоспорину в плазмі. У деяких пацієнтів на тлі орлістату може збільшуватися вміст оксалатів у сечі. Як і для інших препаратів для зменшення маси тіла, деякі групи пацієнтів (наприклад з нервовою анорексією або булімією) мають ймовірність зловживання орлістатом. Індукція орлістатом втрати маси тіла може поєднуватися з покращенням метаболічного контролю цукрового діабету, що потребує зменшення доз пероральних гіпоглікемічних засобів (похідних сульфонілсечовини, метформіну) або інсуліну. Якщо після 12 тижнів терапії препаратом Ксеналтен® зниження маси тіла склало менше 5% від початкової, необхідна консультація лікаря для вирішення питання необхідності продовження лікування орлістатом. Лікування не повинно тривати більше 2 років. Ксеналтен® не призначений для застосування у дитячій практиці. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів. Не впливає на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 373,00 грн
2 213,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: орлістат – 120 мг; допоміжні речовини: МКЦ – 59,6 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят) - 38 мг; натрію лаурилсульфат – 10 мг; повідон - 10 мг; тальк – 2,4 мг; капсула (тверда, желатинова): титану діоксид; желатин; барвник синій патентований. Середня маса вмісту капсули – 240 мг. Капсули, 120мг. По 7 чи 21 капс. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 6, 12 контурних осередкових упаковок поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули №1 з корпусом та кришечкою блакитного кольору. Вміст капсули: гранули білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібуюча шлунково-кишкові ліпази.ФармакокінетикаАбсорбція - низька; через 8 годин після прийому внутрішньо незмінений орлістат у плазмі не визначається (концентрація нижче 5 нг/мл). Системна експозиція орлістату мінімальна. Після прийому внутрішньо 360 мг радіоактивно міченого 14C-орлистата пік радіоактивності в плазмі досягався приблизно через 8 годин; концентрація незміненого орлістату була близька до межі визначення (менше 5 нг/мл). У терапевтичних дослідженнях, що включали моніторинг зразків плазми пацієнтів, незмінений орлістат визначався в плазмі спорадично, а його концентрації були низькими (менше 10 нг/мл), без ознак накопичення, що узгоджується з мінімальним всмоктуванням препарату. In vitro орлістат більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми, переважно з ліпопротеїнами та альбуміном. Орлістат мінімально проникає у еритроцити. Метаболізується головним чином у стінці шлунково-кишкового тракту з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів М1 (гідролізоване чотиричленне лактонове кільце) та М3 (М1 з відщепленим N-форміллейциновим залишком). У дослідженні у пацієнтів з ожирінням, які приймали внутрішньо 14С-орлістат, на 2 метаболіти, М1 та М3, припадало близько 42% загальної радіоактивності плазми. М1 та М3 мають відкрите бета-лактонове кільце і виявляють вкрай слабку інгібуючу активність щодо ліпаз (порівняно з орлістатом слабше у 1000 та 2500 разів відповідно).Враховуючи низьку активність та низьку концентрацію метаболітів у плазмі (близько 26 нг/мл та 108 нг/мл для М1 та М3 відповідно через 2–4 години після прийому орлістату в терапевтичних дозах), ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт М1 має короткий T1/2 (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13,5 год). У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт М1 має короткий T1/2 (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13,5 год). У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт М1 має короткий T1/2 (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13,5 год). У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді. Сукупна ниркова екскреція загальної радіоактивності прийому 360 мг 14C-орлистата становила менше 2%. Час повної елімінації з фекаліями та сечею – 3-5 днів. Виведення орлістату виявилося подібним у пацієнтів із нормальною масою тіла та з ожирінням. На підставі обмежених даних, T1/2 абсорбованого орлістату коливається в межах 1-2 год.ФармакодинамікаСпецифічний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз. Утворює ковалентний зв'язок з активною сериновою ділянкою шлункової та панкреатичної ліпаз у просвіті шлунка та тонкого кишечника. Інактивований фермент втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що у формі тригліцеридів (ТГ). Нерозщеплені ТГ не всмоктуються, і зменшення внаслідок цього зменшення надходження калорій в організм призводить до зменшення маси тіла. Збільшує концентрацію жиру в калових масах через 24-48 годин після прийому. Забезпечує ефективний контроль за масою тіла, зменшення депо жиру. Для прояву активності не потрібна системна абсорбція орлістату, у рекомендованій терапевтичній дозі (120 мг 3 рази на добу) він приблизно на 30% інгібує всмоктування жирів, що надходять з їжею.Показання до застосуваннялікування ожиріння, зокрема. зменшення та підтримання маси тіла, у поєднанні з гіпокалорійною дієтою; зменшення ризику повторного збільшення маси тіла після її початкового зниження. Орлістат показаний пацієнтам з ожирінням при індексі маси тіла (ІМТ) ≥30 кг/м2 або ≥28 кг/м2 за наявності інших факторів ризику (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія). (Розрахунок ІМТ: ІМТ = M/P2, де M - маса тіла, кг; P - ріст, м.)Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до орлістату або інших компонентів препарату; синдром мальабсорбції; холестаз; одночасний прийом із циклоспорином; вагітність та годування груддю; вік до 18 років. З обережністю: наявність гіпероксалурії в анамнезі, нефролітіаза (кальцієві оксалатні камені).Вагітність та лактаціяОрлістат протипоказано застосовувати у період вагітності через відсутність достовірних клінічних даних, що підтверджують безпеку його застосування. Не встановлено, чи проникає орлістат у грудне молоко, у зв'язку з чим застосування препарату Ксеналтен у період грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто (>1/10); часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - маслянисті виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю відокремлюваного, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, почастішання дефекації, рідке випорожнення, метеоризм, біль або дискомфорт у животі. Як правило, зазначені побічні реакції є слабовираженими та транзиторними, виникають на ранніх етапах лікування (у перші 3 місяці). Частота цих небажаних реакцій збільшується у разі підвищення вмісту жиру в харчуванні. Хворих слід інформувати про можливість виникнення зазначених побічних реакцій і навчити, як усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що міститься в ній. Часто - м'який стілець, біль або дискомфорт у прямій кишці, нетримання калу, здуття живота, ураження зубів, ураження ясен. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, часто – інфекції нижніх дихальних шляхів. З боку імунної системи: рідко – свербіж, кропив'янка, висипання, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності трансаміназ та ЛФ, гепатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів. Інші: дуже часто – грип; часто – дисменорея, тривога, слабкість. Якщо будь-які зазначені в інструкції побічні дії посилюються або помічені будь-які інші побічні дії, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОрлістат не впливає на фармакокінетику етанолу, дигоксину (призначеного в одноразовій дозі) та фенітоїну (призначеного в одноразовій дозі 300 мг), на біодоступність ніфедипіну (таблетки пролонгованого вивільнення). Етанол не впливає на фармакодинаміку (екскреція жирів з калом) та системну експозицію орлістату. При одночасному застосуванні орлістату та циклоспорину рівень останнього в плазмі знижується (орлістат та циклоспорин не повинні прийматися одночасно; для зменшення ймовірності лікарської взаємодії циклоспорин слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату). При одночасному застосуванні варфарину або інших непрямих антикоагулянтів з орлістатом може знижуватися рівень протромбіну та змінюватись значення показника МНО, тому необхідний контроль МНО. Орлістат зменшує всмоктування бета-каротину, що міститься в харчових добавках, на 30% та інгібує всмоктування вітаміну Е (у формі ацетату токоферолу) приблизно на 60%. Збільшує біодоступність та гіполіпідемічний ефект правастатину, підвищуючи його концентрацію у плазмі на 30%. При одночасному прийомі з орлістатом знижується всмоктування вітамінів А, D, Е та К. Якщо рекомендовані полівітаміни, їх слід приймати не менше ніж через 2 години після прийому препарату Ксеналтен або перед сном. Зниження маси тіла може покращити обмін речовин у хворих на цукровий діабет, внаслідок чого необхідно зменшити дозу пероральних гіпоглікемічних ЛЗ. Не рекомендується одночасне застосування з акарбозою через відсутність даних про фармакокінетичні взаємодії. При одночасному застосуванні з орлістатом відмічено зменшення рівня аміодарону у плазмі після одноразового прийому. Одночасне застосування орлістату та аміодарону можливе лише за рекомендацією лікаря. Орлістат може опосередковано знижувати біодоступність пероральних контрацептивів, що може призвести до розвитку небажаної вагітності. Рекомендується використовувати додаткові види контрацепції у разі розвитку гострої діареї. Клінічно значущі взаємодії з дигоксином, амітриптіліном, фенітоїном, флуоксетином, сибутраміном, аторвастатином, правастатином, лозартаном, глібенкламідом, пероральними контрацептивами, ніфедипіном, фуросемідом, каптоприломом, атен.Спосіб застосування та дозиВсередину, 120 мг (1 капс.) 3 рази на добу під час кожного прийому їжі або не пізніше ніж через 1 годину після їди (якщо їжа не містить жиру, то прийом можна пропустити).ПередозуванняВипадки передозування не описані. Одноразовий прийом 800 мг орлістату або його багаторазовий прийом у дозі до 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів людьми з нормальною масою тіла та з ожирінням не супроводжувався значними побічними явищами. Якщо виявлено значне передозування орлістату, слід спостерігати за станом пацієнта протягом 24 годин. За даними досліджень у тварин і людини, системні ефекти, пов'язані з ліпазоінгібуючі властивості орлістату, повинні бути швидко оборотними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватись збалансованої, низькокалорійної дієти, що містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів і збагачену фруктами та овочами. Перед призначенням орлістату слід виключити органічну причину ожиріння, наприклад, гіпотиреоз. Імовірність розвитку побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту збільшується при високому вмісті в їжі жирів (більше 30% добової калорійності). Добовий прийом жирів, вуглеводів та білків повинен бути розподілений між трьома основними прийомами їжі. Оскільки орлістат зменшує всмоктування деяких жиророзчинних вітамінів, для забезпечення адекватного надходження їх в організм пацієнти повинні приймати полівітамінні препарати, що містять жиророзчинні вітаміни. Крім того, вміст вітаміну D і бета-каротину у пацієнтів з ожирінням може бути нижчим, ніж у людей, які не страждають на ожиріння. Полівітаміни слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату, наприклад перед сном. У пацієнтів, які не отримували профілактично вітамінні добавки,при двох і більше послідовних візитах до лікаря протягом першого та другого років лікування орлістатом було зафіксовано зниження рівня вітамінів у плазмі. Оскільки абсорбція вітаміну К при прийомі орлістату може зменшуватися, у пацієнтів, які отримують орлістат на фоні тривалого постійного прийому варфарину, слід контролювати параметри згортання крові. Прийом орлістату в дозах, що перевищують 120 мг 3 рази на добу, не забезпечує додаткового ефекту. Якщо одночасного прийому орлістату з циклоспорином уникнути неможливо, необхідний постійний моніторинг вмісту циклоспорину в плазмі. У деяких пацієнтів на тлі орлістату може збільшуватися вміст оксалатів у сечі. Як і для інших препаратів для зменшення маси тіла, деякі групи пацієнтів (наприклад з нервовою анорексією або булімією) мають ймовірність зловживання орлістатом. Індукція орлістатом втрати маси тіла може поєднуватися з покращенням метаболічного контролю цукрового діабету, що потребує зменшення доз пероральних гіпоглікемічних засобів (похідних сульфонілсечовини, метформіну) або інсуліну. Якщо після 12 тижнів терапії препаратом Ксеналтен® зниження маси тіла склало менше 5% від початкової, необхідна консультація лікаря для вирішення питання необхідності продовження лікування орлістатом. Лікування не повинно тривати більше 2 років. Ксеналтен® не призначений для застосування у дитячій практиці. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів. Не впливає на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: орлістат – 60,00; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 28,55; карбоксиметилкрохмаль натрію - 20,75; кремнію діоксид колоїдний – 4,55; натрію лаурилсульфат -1,15; оболонка капсули: тверда желатинова капсула № 3 (желатин - 47,01; титану діоксид (Е171) - 0,96; індигокармін (Е132) - 0,03). По 7 чи 21 капс. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 6, 12 контурних осередкових упаковок поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиверді желатинові капсули світло-блакитного кольору. Розмір капсул №3. Вміст капсул – білий порошок або злегка ущільнені агломерати.Фармакотерапевтична групаІнгібуюча шлунково-кишкові ліпази.ФармакокінетикаАбсорбція - низька; через 8 годин після прийому внутрішньо незмінений орлістат у плазмі не визначається (концентрація нижче 5 нг/мл). Системна експозиція орлістату мінімальна. Після прийому внутрішньо 360 мг радіоактивно міченого 14C-орлистата пік радіоактивності в плазмі досягався приблизно через 8 годин; концентрація незміненого орлістату була близька до межі визначення (менше 5 нг/мл). У терапевтичних дослідженнях, що включали моніторинг зразків плазми пацієнтів, незмінений орлістат визначався у плазмі спорадично, а його концентрації були низькими (менше 10 нг/мл), без ознак накопичення, що узгоджується з мінімальним всмоктуванням препарату. In vitro орлістат більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми, переважно з ліпопротеїнами та альбуміном. Орлістат мінімально проникає у еритроцити. Метаболізується головним чином у стінці шлунково-кишкового тракту з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів М1 (гідролізоване чотиричленне лактонове кільце) та М3 (М1 з відщепленим N-форміллейциновим залишком). У дослідженні у пацієнтів з ожирінням, які приймали внутрішньо 14С-орлістат, на 2 метаболіти, М1 та М3, припадало близько 42% загальної радіоактивності плазми. М1 та М3 мають відкрите бета-лактонове кільце і виявляють вкрай слабку інгібуючу активність щодо ліпаз (порівняно з орлістатом слабше у 1000 та 2500 разів відповідно).Враховуючи низьку активність та низьку концентрацію метаболітів у плазмі (близько 26 нг/мл та 108 нг/мл для М1 та М3 відповідно через 2–4 години після прийому орлістату в терапевтичних дозах), ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт М1 має короткий T1/2 (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13,5 год). У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт М1 має короткий T1/2 (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13,5 год). У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт М1 має короткий T1/2 (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13,5 год). У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.У пацієнтів із ожирінням Css метаболіту М1 (але не М3) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14C-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла та страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти М1 та М3 також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді.Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема. 83% - у незміненому вигляді. Сукупна ниркова екскреція загальної радіоактивності прийому 360 мг 14C-орлистата становила менше 2%. Час повної елімінації з фекаліями та сечею – 3-5 днів. Виведення орлістату виявилося подібним у пацієнтів із нормальною масою тіла та з ожирінням. На підставі обмежених даних, T1/2 абсорбованого орлістату коливається в межах 1-2 год.ФармакодинамікаСпецифічний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз. Утворює ковалентний зв'язок з активною сериновою ділянкою шлункової та панкреатичної ліпаз у просвіті шлунка та тонкого кишечника. Інактивований фермент втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що у формі тригліцеридів (ТГ). Нерозщеплені ТГ не всмоктуються, і зменшення внаслідок цього зменшення надходження калорій в організм призводить до зменшення маси тіла. Збільшує концентрацію жиру в калових масах через 24-48 годин після прийому. Забезпечує ефективний контроль за масою тіла, зменшення депо жиру. Для прояву активності не потрібна системна абсорбція орлістату, у рекомендованій терапевтичній дозі (120 мг 3 рази на добу) він приблизно на 30% інгібує всмоктування жирів, що надходять з їжею.Показання до застосуваннялікування ожиріння, зокрема. зменшення та підтримання маси тіла, у поєднанні з гіпокалорійною дієтою; зменшення ризику повторного збільшення маси тіла після її початкового зниження. Орлістат показаний пацієнтам з ожирінням при індексі маси тіла (ІМТ) ≥30 кг/м2 або ≥28 кг/м2 за наявності інших факторів ризику (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія). (Розрахунок ІМТ: ІМТ = M/P2, де M - маса тіла, кг; P - ріст, м.)Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до орлістату або інших компонентів препарату; синдром мальабсорбції; холестаз; одночасний прийом із циклоспорином; вагітність та годування груддю; вік до 18 років. З обережністю: наявність гіпероксалурії в анамнезі, нефролітіаза (кальцієві оксалатні камені).Вагітність та лактаціяОрлістат протипоказано застосовувати у період вагітності через відсутність достовірних клінічних даних, що підтверджують безпеку його застосування. Не встановлено, чи проникає орлістат у грудне молоко, у зв'язку з чим застосування препарату Ксеналтен у період грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто (>1/10); часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - маслянисті виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю відокремлюваного, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, почастішання дефекації, рідке випорожнення, метеоризм, біль або дискомфорт у животі. Як правило, зазначені побічні реакції є слабовираженими та транзиторними, виникають на ранніх етапах лікування (у перші 3 місяці). Частота цих небажаних реакцій збільшується у разі підвищення вмісту жиру в харчуванні. Хворих слід інформувати про можливість виникнення зазначених побічних реакцій і навчити, як усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що міститься в ній. Часто - м'який стілець, біль або дискомфорт у прямій кишці, нетримання калу, здуття живота, ураження зубів, ураження ясен. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, часто – інфекції нижніх дихальних шляхів. З боку імунної системи: рідко – свербіж, кропив'янка, висипання, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності трансаміназ та ЛФ, гепатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів. Інші: дуже часто – грип; часто – дисменорея, тривога, слабкість. Якщо будь-які зазначені в інструкції побічні дії посилюються або помічені будь-які інші побічні дії, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОрлістат не впливає на фармакокінетику етанолу, дигоксину (призначеного в одноразовій дозі) та фенітоїну (призначеного в одноразовій дозі 300 мг), на біодоступність ніфедипіну (таблетки пролонгованого вивільнення). Етанол не впливає на фармакодинаміку (екскреція жирів з калом) та системну експозицію орлістату. При одночасному застосуванні орлістату та циклоспорину рівень останнього в плазмі знижується (орлістат та циклоспорин не повинні прийматися одночасно; для зменшення ймовірності лікарської взаємодії циклоспорин слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату). При одночасному застосуванні варфарину або інших непрямих антикоагулянтів з орлістатом може знижуватися рівень протромбіну та змінюватись значення показника МНО, тому необхідний контроль МНО. Орлістат зменшує всмоктування бета-каротину, що міститься в харчових добавках, на 30% та інгібує всмоктування вітаміну Е (у формі ацетату токоферолу) приблизно на 60%. Збільшує біодоступність та гіполіпідемічний ефект правастатину, підвищуючи його концентрацію у плазмі на 30%. При одночасному прийомі з орлістатом знижується всмоктування вітамінів А, D, Е та К. Якщо рекомендовані полівітаміни, їх слід приймати не менше ніж через 2 години після прийому препарату Ксеналтен або перед сном. Зниження маси тіла може покращити обмін речовин у хворих на цукровий діабет, внаслідок чого необхідно зменшити дозу пероральних гіпоглікемічних ЛЗ. Не рекомендується одночасне застосування з акарбозою через відсутність даних про фармакокінетичні взаємодії. При одночасному застосуванні з орлістатом відмічено зменшення рівня аміодарону у плазмі після одноразового прийому. Одночасне застосування орлістату та аміодарону можливе лише за рекомендацією лікаря. Орлістат може опосередковано знижувати біодоступність пероральних контрацептивів, що може призвести до розвитку небажаної вагітності. Рекомендується використовувати додаткові види контрацепції у разі розвитку гострої діареї. Клінічно значущі взаємодії з дигоксином, амітриптіліном, фенітоїном, флуоксетином, сибутраміном, аторвастатином, правастатином, лозартаном, глібенкламідом, пероральними контрацептивами, ніфедипіном, фуросемідом, каптоприломом, атен.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи водою, у рекомендованій дозі 60 мг перед кожним основним прийомом їжі, разом з їжею або не пізніше, ніж через годину після їди. Якщо прийом їжі пропускають або їжа не містить жиру, прийом орлістату можна пропустити. Протягом 24 годин слід приймати більше 3 капсул по 60 мг. Якщо через 12 тижнів терапії не відбулося зниження маси тіла, прийом орлістату слід припинити. Лікування має перевищувати 6 місяців. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок корекції дози не потрібно. Орлістат не слід застосовувати у дітей та підлітків до 18 років через недостатність даних про безпеку та ефективність.ПередозуванняВипадки передозування не описані. Одноразовий прийом 800 мг орлістату або його багаторазовий прийом у дозі до 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів людьми з нормальною масою тіла та з ожирінням не супроводжувався значними побічними явищами. Якщо виявлено значне передозування орлістату, слід спостерігати за станом пацієнта протягом 24 годин. За даними досліджень у тварин і людини, системні ефекти, пов'язані з ліпазоінгібуючі властивості орлістату, повинні бути швидко оборотними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватись збалансованої, низькокалорійної дієти, що містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів і збагачену фруктами та овочами. Перед призначенням орлістату слід виключити органічну причину ожиріння, наприклад, гіпотиреоз. Імовірність розвитку побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту збільшується при високому вмісті в їжі жирів (більше 30% добової калорійності). Добовий прийом жирів, вуглеводів та білків повинен бути розподілений між трьома основними прийомами їжі. Оскільки орлістат зменшує всмоктування деяких жиророзчинних вітамінів, для забезпечення адекватного надходження їх в організм пацієнти повинні приймати полівітамінні препарати, що містять жиророзчинні вітаміни. Крім того, вміст вітаміну D і бета-каротину у пацієнтів з ожирінням може бути нижчим, ніж у людей, які не страждають на ожиріння. Полівітаміни слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату, наприклад перед сном. У пацієнтів, які не отримували профілактично вітамінні добавки,при двох і більше послідовних візитах до лікаря протягом першого та другого років лікування орлістатом було зафіксовано зниження рівня вітамінів у плазмі. Оскільки абсорбція вітаміну К при прийомі орлістату може зменшуватися, у пацієнтів, які отримують орлістат на фоні тривалого постійного прийому варфарину, слід контролювати параметри згортання крові. Прийом орлістату в дозах, що перевищують 120 мг 3 рази на добу, не забезпечує додаткового ефекту. Якщо одночасного прийому орлістату з циклоспорином уникнути неможливо, необхідний постійний моніторинг вмісту циклоспорину в плазмі. У деяких пацієнтів на тлі орлістату може збільшуватися вміст оксалатів у сечі. Як і для інших препаратів для зменшення маси тіла, деякі групи пацієнтів (наприклад з нервовою анорексією або булімією) мають ймовірність зловживання орлістатом. Індукція орлістатом втрати маси тіла може поєднуватися з покращенням метаболічного контролю цукрового діабету, що потребує зменшення доз пероральних гіпоглікемічних засобів (похідних сульфонілсечовини, метформіну) або інсуліну. Якщо після 12 тижнів терапії препаратом Ксеналтен® зниження маси тіла склало менше 5% від початкової, необхідна консультація лікаря для вирішення питання необхідності продовження лікування орлістатом. Лікування не повинно тривати більше 2 років. Ксеналтен® не призначений для застосування у дитячій практиці. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів. Не впливає на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: осельтамівір фосфат 98,5 мг, у перерахунку на осельтамівір 75 мг. 10 капсул в упаковці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1, кришка жовтого кольору, корпус білого кольору. Вміст капсул – суміш гранул і порошку майже білого кольору або спресована маса майже білого кольору, що розсипається при легкому натисканні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб. Є проліками, активний метаболіт (осельтамівір карбоксилат) якого селективно пригнічує нейрамінідазу вірусу грипу типів А і В. і проникненню в клітини епітелію дихальних шляхів, запобігаючи інактивації вірусу епітеліальним слизом). Осельтамівір карбоксилат діє поза клітинами і конкурентно пригнічує нейрамінідазу вірусу. Гальмує зростання вірусу грипу та пригнічує реплікацію вірусу та його патогенність in vivo. Зменшує виділення вірусів грипу А та В з організму.ІнструкціяВсередину, під час їжі або незалежно від їди. Перенесення препарату можна покращити, якщо приймати його під час їжі. Якщо пацієнтам потрібна доза 75 мг, необхідно слідувати наступним інструкціям: Тримаючи одну капсулу 75 мг препарату Осельтамівір Канон над маленькою ємністю, акуратно розкрити капсулу та висипати порошок у ємність. Додати невелику кількість (не більше 1 чайної ложки) підсолодженого продукту харчування (щоб приховати гіркий смак) і добре перемішати. Ретельно перемішати суміш і випити відразу після приготування. Якщо в ємності залишилося невелика кількість суміші, то слід сполоснути ємність невеликою кількістю води і випити суміш, що залишилася.Показання до застосуванняЛікування грипу у дорослих та дітей віком від 1 року. Профілактика грипу у дорослих та підлітків віком від 12 років, що перебувають у групах підвищеного ризику інфікування вірусом (у військових частинах та великих виробничих колективах, у ослаблених хворих). Профілактика грипу у дітей віком від 1 року.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до осельтамівіру фосфату або до будь-якого компонента препарату. Термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну 10 мл/хв). Дитячий вік до 1 року. Тяжка печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяЗ обережністю при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяУ дослідженнях щодо лікування грипу у дорослих/пацієнтів підліткового віку найчастішими небажаними реакціями (HP) були нудота, блювання та головний біль. Більшість HP виникали в перший або другий день лікування та проходили самостійно протягом 1-2 днів. У дослідженнях з профілактики грипу у дорослих і підлітків найчастішими HP були нудота, блювання, біль голови і біль. У дітей найчастіше зустрічалося блювання. Описані HP в більшості випадків не вимагали відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі лікарські взаємодії малоймовірні за даними фармакологічних та фармакокінетичних досліджень. Осельтамівіру фосфат високою мірою перетворюється на активний метаболіт під дією естераз, в основному розташованих у печінці. Лікарські взаємодії, зумовлені конкуренцією за зв'язування з активними центрами естераз, у літературних джерелах не представлені. Низький рівень зв'язування осельтамівіру та активного метаболіту з білками плазми не дають підстав припускати наявність взаємодій, пов'язаних із витісненням лікарських засобів із зв'язку з білками. Дослідження in vitro показують, що ні осельтамівір фосфат, ні його активний метаболіт не є кращим субстратом для поліфункціональних оксидаз системи цитохрому Р450 або для глюкуронілтрансфераз. Підстав для взаємодії з пероральними контрацептивами немає. Циметидин, неспецифічний інгібітор ізоферментів системи цитохрому Р450 і конкуруючий у процесі канальцевої секреції з препаратами лужного типу та катіонами, не впливає на плазмові концентрації осельтамівіру та його активного метаболіту. Малоймовірні клінічно значущі міжлікарські взаємодії, пов'язані з конкуренцією за канальцеву секрецію, беручи до уваги резерв безпеки для більшості подібних препаратів, шляхи виведення активного метаболіту осельтамівіру (клубочкова фільтрація та аніонна канальцева секреція), а також здатність, що виводить кожного. Пробенецид призводить до збільшення AUC активного метаболіту осельтамівіру приблизно в 2 рази (за рахунок зниження активної канальцевої секреції у нирках). Однак корекція дози при одночасному застосуванні з пробенецидом не потрібна, враховуючи резерв безпеки активного метаболіту. Одночасний прийом з амоксициліном не впливає на плазмові концентрації осельтамівіру та його компонентів, демонструючи слабку конкуренцію за виведення аніонною канальцевою секрецією. Одночасний прийом з парацетамолом не впливає на плазмові концентрації осельтамівіру та його активного метаболіту або парацетамолу. Фармакокінетичних взаємодій між осельтамівіром, його основним метаболітом не виявлено при одночасному прийомі з парацетамолом, ацетилсаліцилової кислотою, циметидином, антацидними засобами (магнію та алюмінію гідроксид, кальцію карбонат), варфарином, рімантадином або амантадином. У клінічних дослідженнях III фази осельтамівір призначали з часто застосовуваними препаратами, такими як інгібітори АПФ (еналаприл, каптоприл), тіазидні діуретики (бендрофлуметіазид), антибіотики (пеніцилін, цефалоспорини, азитроміцин, еритроміцин-етити ), бета-адреноблокатори (пропранолол), ксантини (теофілін), симпатоміметики (псевдоефедрин), опіати (кодеїн), кортикостероїди, інгаляційні бронхолітики та ненаркотичні аналгетики (ацетилсаліцифенова кислота), і Змін характеру чи частоти небажаних явищ у своїй не спостерігалося.Спосіб застосування та дозиПрийом препарату необхідно починати пізніше 2 діб з розвитку симптомів захворювання. Дорослі та підлітки віком понад 12 років: по 75 мг 2 рази на добу внутрішньо протягом 5 днів. Збільшення дози більше 150 мг на добу не призводить до посилення ефекту. Хворим на кліренс креатиніну більше 60 мл/хв корекції дози не потрібно. У хворих з кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв дозу осельтамівіру слід зменшити до 30 мг двічі на добу протягом 5 днів. У хворих з кліренсом креатиніну від 10 до 30 мл/хв дозу осельтамівіру слід зменшити до 30 мг один раз на добу протягом 5 днів. Пацієнтам, які перебувають на постійному гемодіалізі, осельтамівір у початковій дозі 30 мг можна прийняти до початку діалізу, якщо симптоми грипу з'явилися протягом 48 годин між сеансами діалізу. Для підтримки плазмової концентрації на терапевтичному рівні осельтамівір слід приймати по 30 мг після кожного діалізу. Пацієнтам, що знаходяться на перитонеальному діалізі, осельтамівір слід приймати в початковій дозі 30 мг до початку діалізу, потім по 30 мг кожні 5 днів. Фармакокінетика осельтамівіру у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (з кліренсом креатиніну &10 мл/хв), які не перебувають на діалізі, не вивчалася.У зв'язку з цим рекомендації щодо дозування у цієї групи пацієнтів відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів (в основному у дітей та підлітків), які приймали осельтамівір з метою лікування грипу, були зареєстровані судоми та делірій-подібні психоневрологічні порушення. Ці випадки рідко супроводжувалися небезпечними життя діями. Роль осельтамівіру у розвитку цих явищ невідома. Подібні психоневрологічні порушення також відзначені у пацієнтів з грипом, які не отримували осельтамівір. Ризик розвитку психоневрологічних порушень у пацієнтів, які одержують осельтамівір, не перевищує такий у пацієнтів з грипом, які не отримують противірусні препарати. Рекомендується ретельне спостереження за станом та поведінкою пацієнтів, особливо дітей та підлітків, з метою виявлення ознак анормальної поведінки та оцінки ризику продовження прийому препарату при розвитку даних явищ. Даних щодо ефективності осельтамівіру при будь-яких захворюваннях, спричинених іншими збудниками, крім вірусів грипу А та В, немає. Препарат Осельтамівір Канон не є заміною вакцинації. Профілактичний прийом препарату Осельтамівір Канон можливий за епідеміологічними показаннями. Осельтамівір у цій лікарській формі не слід призначати дітям молодше 1 року. Дослідження щодо вивчення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не проводилися. Виходячи з профілю безпеки, вплив осельтамівіру на ці види діяльності малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: алендронату натрію тригідрат – 91.37 мг, що відповідає вмісту алендронової кислоти – 70 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний. 4 шт. - блістери – пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, довгасті, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаІнгібітор кісткової резорбції. Алендронат натрію є бісфосфонатом, синтетичним аналогом пірофосфату, що зв'язує гідроксіапатит кісткової тканини. Як негормональний специфічний інгібітор активності остеокластів, перешкоджає резорбції кісткової тканини. Чи не впливає на процеси формування кісткової тканини. Стимулює остеогенез, відновлює позитивний баланс між резорбцією та відновленням кістки. Прогресивно збільшує мінеральну щільність кісток (регулює фосфорно-кальцієвий обмін), сприяє формуванню кісткової тканини нормального складу та структури.ФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового прийому в дозі 70 мг вранці натщесерце за 2 години до сніданку абсорбція становить 0.64%. При укороченій перерві між прийомом препарату та їжі – 0.46-0.39%. Подібне зниження абсорбції не суттєво впливає на ефективність препарату. Одночасний прийом кави або апельсинового соку знижує біодоступність на 60%. Розподіл Після внутрішнього прийому тимчасово розподіляється в м'яких тканинах, потім швидко розподіляється в кісткову тканину. Зв'язування із білками плазми 78%. Метаболізм Даних, що підтверджують метаболізм алендронату в організмі людини, немає. Виведення Абсорбований алендронат, що не вбудувався в кісткову тканину, швидко виводиться нирками. Незважаючи на відсутність доказів, при захворюваннях нирок можливе зниження виведення алендронату з посиленням накопичення кісткової тканини.Клінічна фармакологіяІнгібітор кісткової резорбції при остеопорозі.Показання до застосуванняЛікування постменопаузного остеопорозу з метою попередження переломів хребта та стегна.Протипоказання до застосуванняаномалії стравоходу та інші фактори, що ускладнюють прохідність стравоходу (в т.ч. ахалазія, стриктура); нездатність хворого залишатися у вертикальному положенні, хоча б сидячи протягом 30 хв; гіпокальціємія; хронічна ниркова недостатність (КК менше 35 мл/хв); вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік; дефіцит вітаміну D; тяжкі порушення мінерального обміну; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при захворюваннях травного тракту у фазі загострення (дисфагія, захворювання стравоходу, гастрит, дуоденіт, виразка, серйозне захворювання ШКТ у попередні 12 місяців, наприклад, виразка, шлунково-кишкова кровотеча, хірургічне втручання воротаря шлунка).Вагітність та лактаціяЗважаючи на відсутність необхідного клінічного досвіду, застосування препарату Остерепар® при вагітності протипоказане. Даних про проникнення алендронату у грудне молоко немає. Прийом препарату Остерепар у період грудного вигодовування протипоказаний. Дитячий вік: через відсутність клінічних даних дітям препарат не призначають.Побічна діяЗ боку травної системи: часто (1/100, менше 1/10) – біль у животі, диспепсія, запор, діарея, метеоризм, виразка стравоходу, дисфагія, здуття живота, печія; нечасто (1/1000, менше 1/1000) – нудота, блювання, гастрит, езофагіт, ерозія стравоходу, мелена; рідко (1/10 000, менше 1/1000) – звуження стравоходу, орофарингеальна виразка, перфорація верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, виразка, кровотеча, проте зв'язок із лікуванням не завжди однозначний. З боку кістково-м'язової системи: часто (1/100, менше 1/10) – залишлгія, артралгія, міалгія. З боку нервової системи: часто (1/100, менше 1/10) – головний біль, дратівливість. З боку шкірних покривів: нечасто (1/1000, менше 1/1000) – свербіж, висипання, гіперемія шкіри; рідко (1/10 000, менше 1/1000) – фотосенсибілізація. Алергічні реакції: рідко (1/10 000, менше 1/1000) – кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; минущі симптоми, що нагадують фазу гострої реакції (міалгія, слабкість, погане самопочуття, рідко – висока температура тіла) найчастіше розвиваються на початку лікування. З боку обміну речовин: рідко (1/10 000, менше 1/1000) – гіпокальціємія (часто у супроводі сприятливих факторів). З боку органів чуття: рідко (1/10 000, менше 1/1000) - увеїт, склерит. Лабораторні показники: рідко (1/10 000, менше 1/1000) – тимчасові, слабо виражені асимптоматичні гіпокальціємія та гіпофосфатемія.Взаємодія з лікарськими засобамиКальцій, антациди, деякі пероральні препарати, їжа, напої, у т.ч. мінеральні води впливають абсорбцію алендронату. Лікарські засоби можна приймати внутрішньо не раніше, ніж через 1 годину після прийому алендронату. Інші види взаємодії, крім зміни абсорбції, малоймовірні. Ранітидин підвищує біодоступність алендронату (клінічне значення невідоме). НПЗЗ посилюють несприятливі ефекти алендронової кислоти. Спеціальних досліджень з лікарської взаємодії не проводили, однак у дослідженнях з алендронатом брали участь хворі, які одночасно приймали інші пероральні лікарські засоби. При цьому вони не мали побічних реакцій, пов'язаних з одночасним прийомом інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Рекомендована доза – 70 мг 1 раз на тиждень. Для забезпечення оптимальної всмоктування препарат слід приймати вранці натще, за 2 години (не менше 30 хв) до першого прийому їжі або рідини, запиваючи простою питною водою. Інші напої, у т.ч. мінеральні води, їжа, ряд лікарських засобів можуть погіршувати всмоктування алендронату. Щоб уникнути місцевого подразнення слизової оболонки ротової порожнини і стравоходу вранці, відразу ж після підйому з ліжка слід випити не менше 200 мл простої води, потім прийняти таблетку, не розжовуючи і не даючи їй розчинитися в роті, протягом наступних 30 хв не можна приймати горизонтальне положення тіла , після закінчення цього терміну слід прийняти сніданок. Не можна приймати пігулку вранці, до підйому з ліжка або ввечері після відходу до сну. Лікування алендронатом слід доповнити прийомом кальцію та вітаміну D. Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. При КК більше 35 мл/хв корекція дози не потрібна. При нирковій недостатності з КК менше 35 мл/хв призначати препарат не слід через відсутність клінічного досвіду.ПередозуванняСимптоми: гіпокальціємія, гіпофосфатемія, побічні реакції з боку верхніх відділів ШКТ (печія, езофагіт, гастрит, виразка). Лікування: специфічного лікування немає. Рекомендується прийом молока, антацидів. Щоб уникнути роздратування стравоходу, не можна викликати блювоту, хворий повинен прийняти вертикальне положення (стоячи або сидячи).Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлендронат може викликати місцеве подразнення слизової оболонки травного тракту. Перебіг захворювань верхніх відділів травного тракту може погіршитись під час лікування алендронатом. Відомі випадки побічних реакцій з боку стравоходу (езофагіт, виразка або ерозія стравоходу), що іноді протікали у тяжкій формі, вимагали стаціонарного лікування, та ускладнювалися формуванням стриктури. Слід особливо звернути увагу хворих на те, що при появі ознак подразнення стравоходу (дисфагія, біль при ковтанні, поява або погіршення перебігу нападів печії), прийом препарату слід припинити і звернутися до лікаря. Ризик ураження стравоходу вищий у хворих, які не дотримуються правил прийому препарату, або продовжують лікування всупереч появі ознак подразнення стравоходу. Надзвичайно важливо своєчасно проінформувати хворих про значення дотримання правил прийому препарату і переконатися в тому, що хворий зрозумів це. Лікування можна розпочати лише після усунення гіпокальціємії, порушень мінерального та вітамінного обмінів (наприклад, недостатності вітаміну D). Прийом алендронату призводить до збільшення вмісту мінеральних солей у кістковій тканині, процес може супроводжуватися безсимптомною зміною рівнів кальцію та фосфору. Забезпечення відповідного прийому кальцію та вітаміну D особливо важливо у разі лікування хворого на ГКС. Лікування слід поєднувати з дієтою, збагаченою солями кальцію. Слід попередити хворих про те, що у разі пропуску чергової дози препарату, пропущену таблетку слід прийняти наступного ранку; ні в якому разі не слід приймати 2 таблетки на один день. Використання у педіатрії Через відсутність клінічних даних дітям препарат не призначають. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та виконувати роботи, пов'язані з високим ризиком травматизму, проте за наявності побічних реакцій з боку органу зору керування транспортом та робочими механізмами протипоказано до моменту повного зникнення побічних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: езетимиб у перерахунку на 100 % речовина – 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, лаурилсульфат натрію, повідон (тип К30), натрію стеарилфумарат. Пігулки 10 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з фольги алюмінієвої та плівки ПВХ/Аклар® або плівки ПВХ. 1, 2, 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор абсорбції холестерину. Езетиміб є представником нового класу гіполіпідемічних засобів, які селективно інгібують абсорбцію холестерину (ХС) та деяких рослинних стеролів у кишечнику.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо езетимиб швидко всмоктується та інтенсивно метаболізується у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації у фармакологічно активний фенольний глюкуронід (езетіміб-глюкуронід). Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) езетимиб-глюкуроніду спостерігається через 1-2 години, езетимиб – через 4-12 годин. Абсолютна біодоступність езетимибу не може бути визначена, оскільки ця речовина практично нерозчинна в жодному з водних розчинників, що використовуються для приготування розчинів для ін'єкцій. Прийом їжі (з низьким або високим вмістом жиру) не впливав на біодоступність езетимибу при вживанні у вигляді таблеток по 10 мг. Препарат Отріо можна приймати незалежно від їди. Розподіл Езетиміб та езетіміб-глюкуронід зв'язуються з білками плазми крові на 99,7 % та 88-92 % відповідно. Метаболізм Метаболізм езетимибу відбувається головним чином у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Езетимиб мінімально піддається окисному метаболізму (реакція І фази). Езетиміб та езетіміб-глюкуронід (основні похідні езетимибу, що визначаються у плазмі крові) становлять 10-20 % та 80-90 % відповідно від загальної концентрації езетимибу у плазмі крові. Езетиміб та езетіміб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення для езетимибу та езетимиб-глюкуроніду становить приблизно 22 години. Виведення Після прийому внутрішньо 20 мг езетимибу, міченого 14С, у плазмі крові було виявлено 93% сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) від загального рівня радіоактивних продуктів. Протягом 10 днів приблизно 78% прийнятих радіоактивних продуктів було виведено через кишечник із жовчю, 11% – через нирки. Через 48 годин радіоактивних продуктів у плазмі крові виявлено не було. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Діти та підлітки Фармакокінетичні показники езетимибу були однакові у дітей старше 6 років та дорослих. Фармакокінетичні дані для дітей віком до 6 років відсутні. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові приблизно в 2 рази вище, ніж у молодших пацієнтів (від 18 до 45 років). Ступінь зниження концентрації ХС ЛПНГ та профіль безпеки були зіставні у літніх та молодших пацієнтів, які приймали езетимиб. Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Пацієнти з печінковою недостатністю Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг середнє значення площі під кривою «концентрація – час» (AUC) сумарного езетимибу було в 1,7 разу більше у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), ніж у здорових добровольців. У 14-денному дослідженні застосування езетимибу в дозі 10 мг на добу за участю пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середнє значення AUC сумарного езетимибу збільшувалося в 4 рази на 1-й та 14-й день. проти здоровими добровольцями. Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності корекція дози препарату не потрібна. Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, езетимиб не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінкової недостатності. Пацієнти з нирковою недостатністю Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (n = 8; кліренс креатиніну (КК) не більше 30 мл/хв/1,73 м2), значення AUC сумарного езетимибу збільшилося приблизно в 1,5 рази порівняно зі здоровими добровольцями (n=9). Цей результат не є клінічно значущим. Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. У пацієнта після трансплантації нирки, що отримував комплексну терапію, включаючи циклоспорин, значення AUC сумарного езетимибу збільшилося у 12 разів. Підлога Концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові трохи вища у жінок (менше 20%), ніж у чоловіків. Ступінь зниження ХС ЛПНГ та профіль безпеки однакові у чоловіків та жінок, які приймають езетимиб, тому для пацієнтів чоловічої чи жіночої статі підбір дози препарату не потрібний.ФармакодинамікаПрепарат Отріо ефективний при прийомі внутрішньо. Механізм дії езетимибу відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів (наприклад, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), секвестрантів жовчних кислот, фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимибу є транспортний білок (Niemann-Pick Cl-Like 1, NPC1L1), відповідальний за всмоктування у кишечнику холестерину та фітостеролів. Езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкого кишечника і перешкоджає всмоктування холестерину, приводячи до зниження надходження холестерину з кишечника в печінку, за рахунок чого знижуються запаси холестерину в печінці і посилюється виведення холестерину з крові. Езетиміб не посилює екскрецію жовчних кислот (на відміну від секвестрантів жовчних кислот) та не інгібує синтез ХС у печінці (на відміну від статинів). У клінічному дослідженні, в яке були включені пацієнти з гіперхолестеринемією, езетимиб знижував абсорбцію холестерину в кишечнику на 54% порівняно з плацебо. Інгібуючи абсорбцію холестерину в кишечнику, езетимиб знижує надходження холестерину в печінку. Статини знижують синтез холестерину в печінці. При одночасному застосуванні препарати цих двох груп забезпечують додаткове зниження концентрації холестерину. Езетиміб, що приймається одночасно зі статинами, знижує концентрацію загального холестерину (ОХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), аполіпопротеїну В (апо-В), холестерину ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС не-ЛПВХ і концентрацією концентрується ХС ЛПВЩ) та тригліцеридів (ТГ),а також підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статин, що приймаються у монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрацію ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В, ТГ та ХС не-ЛПВЩ, а також підвищує концентрацію ХС ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестериненімею. Клінічні дослідження показали, що підвищені концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ та апо-В (головного білкового компонента ЛПНЩ) сприяють розвитку атеросклерозу. Крім того, знижена концентрація холестерину ЛПВЩ також асоціюється з розвитком атеросклерозу. Результати епідеміологічних досліджень показали, що серцево-судинна захворюваність і смертність знаходяться у прямій залежності від концентрацій ОХС та ХС ЛПНЩ та у зворотній залежності від концентрацій ХС ЛПВЩ. Як і ЛПНГ, ліпопроєїни, багаті на ХС та ТГ, включаючи ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППП) та ремананти також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Для визначення селективності езетимибу щодо інгібування всмоктування холестерину була проведена серія доклінічних досліджень. Езетиміб інгібував всмоктування [14C]-холестерину і не впливав на всмоктування ТГ, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу або жиророзчинних вітамінів А та D.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія Препарат Отріо в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами) або монотерапії на додаток до дієти показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В, ТГ і ХС не-ЛПВЩ, а також для підвищення концентрації ХС ЛПВЩ у дорослих та підлітків (10-17 років) з первинною (гетерозиготною сімейною та несімейною) гіперхолестеринемією. Препарат Отріо у комбінації з фенофібратом на додаток до дієти показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В та ХС не-ЛПВЩ у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією. Профілактика серцево-судинних захворювань Препарат Отріо, який приймається в комбінації зі статинами, показаний для зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинна смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, госпіталізації з приводу нестабільної стенокардії або при потребі проведення реваскуляризації). ). Профілактика основних серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із хронічною хворобою нирок Препарат Отріо, який приймається в комбінації з симвастатином, показаний для зниження ризику серйозних серцево-судинних подій (нефатальний інфаркт міокарда або серцева смерть, інсульт або будь-яка процедура реваскуляризації) у пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Препарат Отріо у комбінації зі статином показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС та ХС ЛПНЩ у дорослих та підлітків (10-17 років) з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Пацієнти можуть також отримувати допоміжне лікування (наприклад, ЛПНЩ-аферез).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. При призначенні езетимибу одночасно зі статином або фенофібратом необхідно дотримуватися інструкцій щодо застосування додатково призначених препаратів. Езетиміб не рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким ступенем печінкової недостатності (7-9 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю, див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів; Спосіб застосування та дози). Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Дитячий вік віком до 6 років. З обережністю Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Отріо з фібратами, циклоспорином та непрямими антикоагулянтами (включаючи варфарин та флуїндіон). Пацієнти, які одночасно приймають препарат Отріо та фенофібрат, повинні знати про можливий ризик розвитку захворювань жовчного міхура.Вагітність та лактаціяДослідження на тваринах із введенням езетимибу не виявили прямих та опосередкованих несприятливих ефектів щодо вагітності, розвитку ембріона/плоду, пологів та постнатального розвитку. При введенні вагітним щурам езетимибу у комбінації з ловастатином, симвастатином, правастатином або аторвастатином тератогенних ефектів не спостерігалося. При введенні вагітним кролицям з невеликою частотою спостерігалися дефекти розвитку скелета у плода. Клінічних даних щодо застосування езетимибу при вагітності немає, тому слід бути обережним при призначенні препарату вагітним жінкам. У разі настання вагітності прийом езетимибу має бути припинено. При одночасному застосуванні препарату Отріо та статину необхідно дотримуватися інструкцій щодо застосування даного статину. У дослідженнях на щурах було виявлено, що езетимиб виділяється із молоком. Даних щодо виділення езетимибу з грудним молоком у жінок немає. У зв'язку з цим езетимиб не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування, якщо потенційна користь не перевищує потенційного ризику для дитини. Якщо застосування препарату необхідне, пацієнтка повинна припинити годування груддю.Побічна діяУ клінічних дослідженнях, у яких пацієнти приймали препарат езетимибу у дозі 10 мг на добу в монотерапії, одночасно зі статином або одночасно з фенофібратом, препарат езетимибу показав хорошу переносимість. Небажані реакції зазвичай були легкими та минущими; загальна частота небажаних ефектів та частота випадків відміни лікування у зв'язку з небажаними ефектами при прийомі препарату езетимибу були зіставні з даними показниками прийому плацебо. Наступні часті (> 1/100 та 1/1000 та При прийомі препарату езетимибу у монотерапії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасті – зниження апетиту. Порушення з боку судин: Нечасті – «припливи» крові до шкіри обличчя, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Нечасті – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часті – біль у животі, діарея, метеоризм. Нечасті – диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, нудота. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Нечасті – артралгія, м'язові спазми, біль у шиї. Загальні розлади: Часті – стомлюваність. Нечасті – біль у грудях, біль. Лабораторні та інструментальні дані: Нечасті - підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT), підвищення активності креатинінфосфокінази (КФК) сироватки крові, підвищення активності гамма-глютамілтрансферази, порушення показників функції печінки. При прийомі препарату езетимиб одночасно зі статином. Порушення з боку нервової системи: Часті – головний біль. Нечасті – парестезія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасті – сухість слизової оболонки рота, гастрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасті - свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Часті – міалгія. Нечасті – біль у спині, м'язова слабкість, біль у кінцівці. Загальні розлади: Нечасті – астенія, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні дані: Часті – підвищення активності АЛТ та/або ACT. При прийомі препарату езетимибу одночасно з фенофібратом Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часті – біль у животі. У клінічному дослідженні за участю пацієнтів зі змішаною гіперліпідемією частота послідовних клінічно значущих підвищень (більш ніж у 3 рази вища за верхню межу норми (ВГН)) активності «печінкових» трансаміназ сироватки крові склала 4,5 % у групі пацієнтів, які приймали фенофібрат у монотерапії, та 2,7% у групі пацієнтів, які приймали препарат езетимибу одночасно з фенофібратом. Частота холецистектомії склала 0,6% у групі пацієнтів, які приймали фенофібрат у монотерапії, та 1,7% у групі пацієнтів, які приймали препарат езетимибу одночасно з фенофібратом (див. Особливі вказівки). Не спостерігалося підвищення активності КФК (більш ніж у 10 разів вище за ВГН) в жодній із груп лікування в даному дослідженні. Пацієнти з ішемічною хворобою серця У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг або симвастатин у дозі 40 мг. Профіль безпеки препаратів у двох групах був подібним за період спостереження (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота припинення прийому препарату через небажані явища склала 10,6 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 10,1 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. Частота розвитку міопатії склала 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де міопатія визначалася як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище ВГН або двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН.Частота розвитку рабдоміолізу склала 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, і 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де рабдоміоліз визначався як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище за ВГН з ознаками порушення функції нирок, двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище за ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок. Частота послідовних підвищень активності «печінкових» трансаміназ (не менше ніж у 3 рази вище за ВГН) була 2,5 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 2,3 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. Небажані явища з боку жовчного міхура спостерігалися у 3,1% пацієнтів,які приймали симвастатин + езетимиб і 3,5% пацієнтів, які приймали симвастатин. Частота госпіталізації з холецистектомією була 1,5% в обох групах. Рак (визначався як будь-яке нове злоякісне новоутворення) діагностувався протягом дослідження у 9,4% пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 9,5% пацієнтів, які приймали симвастатин. Пацієнти з хронічною хворобою нирок У клінічному дослідженні кардіо- та нефропротективної дії за участю пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) 1 раз на добу, та пацієнтів, які приймали плацебо, профілі безпеки були порівняні протягом всього періоду спостереження. (Медіана тривалості спостереження склала 4,9 року). У цьому клінічному дослідженні реєструвалися лише серйозні небажані явища та припинення прийому препарату через розвиток небажаних явищ. Частота припинення прийому препарату була порівнянна в обох групах (10,4% у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9.8% у групі пацієнтів, які приймали плацебо). Частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2% у групі пацієнтів,які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 0,1 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Послідовне підвищення активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази вище від ВГН) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та у 0,6 % пацієнтів, які приймали плацебо. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося статистично достовірного збільшення частоти таких небажаних явищ, як злоякісні новоутворення (9,4 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9,5 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо), гепат , холецистектомія або ускладнення жовчнокам'яної хвороби або панкреатиту Діти та підлітки від 6 до 17 років У клінічному дослідженні за участю дітей віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною або не сімейною гіперхолестеринемією профіль безпеки та переносимості езетимибу був порівнянний з профілем у дорослих пацієнтів, які отримували езетимиб. У клінічному дослідженні за участю дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали комбіновану терапію лікарським препаратом езетимибу та симвастатином, профіль безпеки та переносимості був порівнянний з профілем безпеки у дорослих пацієнтів, які отримували комбіноване лікування лікарським препаратом. Лабораторні показники У клінічних дослідженнях частота послідовних клінічно значущих підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові (активність АЛТ та/або ACT у 3 або більше разів перевищує ВГН) була порівнянна при застосуванні езетімібу в монотерапії (0,5 %) та при прийомі плацебо (0 3%). При вивченні безпеки комбінованої терапії частота клінічно значущого підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові склала 1,3% у пацієнтів, які приймали езетимиб одночасно зі статином, та 0,4% у пацієнтів, які приймали статин у монотерапії. Підвищення активності трансаміназ у сироватці крові зазвичай протікало безсимптомно, не супроводжувалося розвитком холестазу та поверталося на вихідний рівень як при продовженні лікування, так і після відміни препарату. Частота виникнення клінічно значущого підвищення активності КФК (у 10 і більше разів вище за ВГН) у пацієнтів, які приймали препарат езетимибу в монотерапії, була схожою з цим показником у пацієнтів, які приймали плацебо або статин у монотерапії. Післяреєстраційні спостереження При застосуванні препарату езетимибу в післяреєстраційному періоді повідомлялося про наступні небажані реакції без зазначення причинно-наслідкового зв'язку. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і кропив'янку. Порушення психіки: депресія. Порушення нервової системи: запаморочення, парестезія. Порушення з боку системи травлення: панкреатит, запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, холелітіаз, холецистит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: мультиформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, міопатія/рабдоміоліз. Загальні розлади: астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиУ доклінічних дослідженнях було показано, що езетимиб не індукує ізоферменти цитохрому Р450, що у метаболізмі лікарських засобів. Між езетимибом та засобами, що метаболізуються під дією ізоферментів 1А2, 2D6, 2С8, 2С9 та ЗА4 цитохрому Р450 або N-ацетилтрансферази, клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не спостерігалося. При одночасному застосуванні езетимиб не впливає на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу), гліпізиду, толбутаміду, мідазоламу. Одночасне застосування циметидину та езетимибу не впливає на біодоступність езетимибу. Антациди: одночасний прийом антацидів знижує швидкість всмоктування езетимибу, але не впливає на його біодоступність. Це зниження швидкості всмоктування не сприймається як клінічно значуще. Колестирамін: одночасний прийом колестираміну зменшує середнє значення AUC сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) приблизно на 55%. Ефект додаткового зниження концентрації ХС ЛПНЩ за рахунок одночасного застосування езетимибу та колестираміну може бути зменшений цією взаємодією. Циклоспорин: у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК понад 50 мл/хв, які приймали циклоспорин у постійній дозі, одноразовий прийом препарату езетимибу у дозі 10 мг призводив до збільшення значення AUC сумарного езетимибу в середньому у 3,4 рази (від 2,3 рази). до 7,9 разів) у порівнянні з цим показником у здорових добровольців. У одного пацієнта після трансплантації нирки та з тяжкою нирковою недостатністю (КК 13,2 мл/хв/1,73м2), який приймав комплексну терапію, включаючи циклоспорин, спостерігалося 12-кратне збільшення концентрації сумарного езетимибу порівняно з контрольною групою. У перехресному дослідженні з двома періодами за участю 12 здорових добровольців, які приймали протягом 8 днів езетимиб у дозі 20 мг 1 раз на добу з прийомом одноразової дози 100 мг циклоспорину на 7 день терапії езетимибом,було виявлено збільшення значення AUC циклоспорину в середньому на 15% (від зниження на 10% до збільшення на 51%) порівняно з цим показником у здорових добровольців, які прийняли циклоспорин одноразово у дозі 100 мг у монотерапії. Фібрати: безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з фенофібратом були оцінені у клінічних дослідженнях (див. Побічна дія). Безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з іншими фібратами не вивчені. Фібрати можуть підвищувати виділення холестерину з жовчю, що може призвести до жовчнокам'яної хвороби. У доклінічному дослідженні на собаках езетимиб підвищував концентрацію ХС у жовчі. Хоча значення цих даних для людини поки що невідоме, одночасне застосування препарату езетимибу з фібратами (за винятком фенофібрату) до отримання додаткових даних за результатами клінічних досліджень не рекомендується. Одночасний прийом препарату езетимибу та фенофібрату або гемфіброзилу підвищує концентрацію сумарного езетимибу приблизно в 1,5 та 1,7 раза відповідно,однак ці підвищення не розглядаються як клінічно значущі. Статини: при одночасному прийомі езетимибу з аторвастатином, ловастатином, правастатином, симвастатином, флувастатином та розувастатином клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не спостерігалося. Непрямі антикоагулянти: одночасне застосування езетимибу в дозі 10 мг 1 раз на добу та варфарину не мало значного впливу на біодоступність варфарину та протромбіновий час у дослідженні за участю 12 здорових добровольців. У післяреєстраційному періоді були отримані повідомлення про збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (MHO) у пацієнтів, які одночасно приймали езетимиб з варфарином або флуїндіоном. Ці пацієнти також приймали інші лікарські засоби.Спосіб застосування та дозиПеред початком лікування пацієнти повинні перейти до відповідної ліпідзнижуючої дієти та продовжувати дотримуватися цієї дієти під час всього періоду терапії препаратом Отріо. Застосування у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією Препарат приймають внутрішньо будь-якої доби незалежно від їди. Доза препарату Отріо при монотерапії або комбінації зі статином або фенофібратом становить 10 мг 1 раз на добу. Доза фенофібрату не повинна перевищувати 160 мг 1 раз на добу при одночасному застосуванні препарату Отріо. Застосування у пацієнтів з ішемічною хворобою серця Комбінована терапія зі статинами Для додаткового зниження серцево-судинних подій у пацієнтів з ІХС Отріо 10 мг може застосовуватися зі статином з доведеним ефектом зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок/хронічною хворобою нирок Монотерапія Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. Комбінована терапія із симвастатином Для пацієнтів з легким ступенем порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) не менше 60 мл/хв/1,73 м2) добір препарату Отріо або симвастатину не потрібний. Пацієнтам з порушенням функції нирок та СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 препарат Отріо призначається у дозі 10 мг та симвастатин у дозі 20 мг 1 раз на добу ввечері. У цих пацієнтів застосування симвастатину у вищій дозі має ретельно контролюватись. Застосування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Застосування препарату у дітей та підлітків Для дітей та підлітків від 6 років корекція дози препарату не потрібна. Застосування препарату Отріо у дітей віком до 6 років не рекомендовано через відсутність даних щодо безпеки та ефективності у цій віковій групі. Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) добір препарату не потрібний. Застосування препарату Отріо не рекомендується пацієнтам з помірним (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та тяжким (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції. При комбінованій терапії із секвестрантами жовчних кислот Препарат Отріо слід приймати у дозі 10 мг 1 раз на добу щонайменше за 2 години або через 4 години після прийому секвестрантів жовчних кислот.ПередозуванняПовідомлялося про кілька випадків передозування, більшість із яких не супроводжувалося виникненням небажаних явищ, а у разі їх виникнення небажані явища не були серйозними. У клінічних дослідженнях, у яких езетимиб призначався 15 здоровим добровольцям у дозі 50 мг на добу протягом 14 днів, 18 пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією у дозі 40 мг на добу протягом 56 днів або 27 пацієнтам з гомозиготною ситостеролемією у дозі. протягом 26 тижнів була продемонстрована хороша переносимість препарату. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування та підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування пацієнти повинні перейти до відповідної ліпідзнижуючої дієти та продовжувати дотримуватися цієї дієти під час всього періоду терапії препаратом езетимибу. Якщо препарат езетимибу призначається у комбінації зі статином або фенофібратом, слід уважно ознайомитися з інструкцією щодо застосування додаткового препарату. Ферменти печінки У клінічних дослідженнях з одночасним застосуванням препарату езетимибу та статину у пацієнтів спостерігалися послідовні підвищення активності «печінкових» трансаміназ (у 3 і більше разів вищі за ВГН). Якщо препарат езетимибу призначається у комбінації зі статином, контроль функції печінки слід проводити на початку лікування і надалі відповідно до рекомендацій для даного статину. У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг щодня або симвастатин у дозі 40 мг щодня (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота послідовних підвищень активності «печінкових» трансаміназ (не менше ніж у 3 рази вище за ВГН) була 2,5 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 2,3 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з хронічною хворобою нирок частота послідовних підвищення активності «печінкових» трансаміназ (у 3 і більше разів вище за ВГН) склала 0,7 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат із фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину. (20 мг) 1 раз на добу та 0,6 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Скелетна мускулатура У клінічних дослідженнях частота виникнення міопатії або рабдоміолізу, пов'язаних із застосуванням препарату езетимибу, не перевищувала таку порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або монотерапії статином), однак міопатія та рабдоміоліз є відомими небажаними реакціями статинів та інших ліпідснижуючих. У клінічних дослідженнях частота підвищення активності КФК (більше ніж у 10 разів перевищує ВГН) склала 0,2 % у групі езетимибу порівняно з 0,1 % у групі плацебо та 0,1 % у групі одночасного застосування езетимибу та статину порівняно з 0 ,4% у групі монотерапії статином. У післяреєстраційному періоді застосування езетимибу були отримані повідомлення про випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу незалежно від причин їх розвитку. Більшість пацієнтів, у яких розвивався рабдоміоліз, приймали статини на початок прийому препарату езетимибу. Тим не менш, дуже рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при застосуванні препарату езетімібу в монотерапії та при одночасному застосуванні препарату езетімібу та лікарських препаратів, застосування яких, як відомо, асоційоване з підвищеним ризиком розвитку рабдоміолізу. Усі пацієнти, яким призначається препарат езетимибу, повинні бути попереджені про ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу та повинні повідомляти лікаря про будь-які незрозумілі м'язові болі, хворобливість або слабкість. Якщо міопатія діагностована або підозрюється, застосування препарату езетимибу та будь-якого статину, який приймається одночасно з препаратом езетимибу, має бути негайно припинено. Наявність даних симптомів та підвищення активності КФК (більш ніж у 10 разів вище за ВГН) вказує на розвиток міопатії. У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг щодня або симвастатин у дозі 40 мг щодня (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота розвитку міопатії склала 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де міопатія визначалася як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище ВГН або двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН. Частота розвитку рабдоміолізу склала 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, і 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де рабдоміоліз визначався як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль,що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів вище ВГН з ознаками порушення функції нирок, двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок . У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з хронічною хворобою нирок частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) щодня, та 0,1 % групі пацієнтів, які брали плацебо. Діти віком від 6 до 17 років Безпека та ефективність езетимибу у дітей віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною або не сімейною гіперхолестеринемією були вивчені у клінічному дослідженні тривалістю 12 тижнів. Профіль побічних явищ у дітей, які отримували препарат езетимибу, можна порівняти з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу. У цьому клінічному дослідженні не спостерігалося явного на зростання чи статевий дозрівання хлопчиків чи дівчаток. Однак впливу езетимибу на зріст та статеве дозрівання не були вивчені при лікуванні тривалістю понад 12 тижнів. Безпека та ефективність препарату езетимибу, що приймається одночасно з симвастатином, у дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією були вивчені у клінічному дослідженні у хлопчиків-підлітків та дівчаток, які були щонайменше один рік після менархе. Профіль побічних явищ у підлітків, які отримували препарат езетимибу та до 40 мг на добу симвастатину, був порівнянний з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу та симвастатин. В даному клінічному дослідженні не спостерігалося явного впливу на ріст або статеве дозрівання у хлопчиків чи дівчат підлітків, або будь-якого впливу на тривалість менструального циклу у дівчаток. Печінкова недостатність Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, препарат езетимибу не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем печінкової недостатності. Фібрати Безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з фібратами (за винятком фенофібрату) не встановлена. Одночасне застосування лікарського препарату езетимибу з фібратами (крім фенофібрату) не рекомендується. Фенофібрат Пацієнти, які приймають фенофібрат одночасно з препаратом езетимибу, повинні бути попереджені про можливий ризик виникнення жовчнокам'яної хвороби та захворювань жовчного міхура. Якщо лікар передбачає можливий розвиток зазначених вище захворювань у пацієнта, необхідно провести дослідження жовчного міхура та призначити альтернативну ліпід-знижувальну терапію. Циклоспорин При призначенні езетимибу пацієнтам, які приймають циклоспорин, слід дотримуватися запобіжних заходів. Необхідний регулярний контроль концентрації циклоспорину в плазмі при одночасному застосуванні препарату езетимибу та циклоспорину. Непрямі антикоагулянти При одночасному застосуванні препарату з непрямими антикоагулянтами, включаючи варфарин або флуїндіон, необхідно контролювати значення показника МНО. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, однак деякі небажані ефекти, що спостерігалися при прийомі препарату езетимибу, можуть впливати на здатність деяких пацієнтів керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
416,00 грн
168,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії вагінальні – 1 супп.: Активна речовина: естріол – 0.5 мг; Допоміжні речовини: напівсинтетичні гліцериди (типу "Суппоцир") - 1999.5 мг. 5 штук. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиСупозиторії вагінальні білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, циліндроконічної форми; на зрізі допускається наявність повітряного або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаПротиклімактеричний естрогенний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При інтравагінальному введенні естріолу забезпечується оптимальна біодоступність у місці дії. Естріол також всмоктується та потрапляє у загальний кровотік, що проявляється швидким збільшенням концентрації незв'язаного естріолу у плазмі. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі спостерігається через 1-2 години після введення. Розподіл У плазмі 90% естріолу зв'язується з альбуміном та на відміну від інших естрогенів практично не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони. Метаболізм Метаболізм естріолу полягає, в основному, у переході в кон'югований та некон'югований стан при кишково-печінковій циркуляції. Виведення Естріол, будучи кінцевим продуктом метаболізму, переважно виводиться нирками у зв'язаному вигляді. Тільки невелика частина (±2%) виводиться через кишечник, переважно у вигляді незв'язаного естріолу. Т1/2 становить приблизно 6-9 год.ФармакодинамікаПрепарат Овіпол Кліо містить естріол - аналог природного жіночого гормону. Він заповнює дефіцит естрогенів у жінок у постменопаузному періоді та послаблює симптоми постменопаузи. Найбільш ефективний естріол у лікуванні сечостатевих розладів. У разі атрофії слизової оболонки нижніх відділів сечостатевого тракту естріол сприяє відновленню епітелію сечостатевого тракту, нормалізує pH піхвового середовища та мікрофлору піхви. В результаті підвищується опір епітелію сечовивідних та статевих шляхів інфекційним та запальним процесам, зменшується сухість слизової оболонки та свербіж у піхві, болючість при статевому акті, ймовірність виникнення вагінальних інфекцій та інфекцій сечового тракту. Сприяє нормалізації сечовипускання та запобігає нетриманню сечі. На відміну від інших естрогенів естріол має короткий період дії, оскільки утримується в ядрах клітин ендометрію протягом короткого проміжку часу. Передбачається, що одноразове введення добової дози не викликає проліферації ендометрію, тому не потрібне циклічне введення прогестагену і не виникає кровотеч "скасування". Крім того, показано, що естріол не збільшує мамографічну густину.Показання до застосуваннязамісна гормональна терапія при атрофії слизової оболонки нижніх відділів урогенітального тракту, що пов'язана з дефіцитом естрогенів; перед-і післяопераційна терапія у жінок у постменопаузі, яким належить або проведена операція вагінального доступу; з діагностичною метою при неясних результатах мазка із піхви на фоні атрофічних змін.Протипоказання до застосуваннявстановлена підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату; встановлений, наявний в анамнезі або підозрюваний рак молочної залози; кровотеча із піхви неясної етіології; нелікована гіперплазія ендометрію; спадкова або набута схильність до артеріальних або венозних тромбозів (резистентність до активованого протеїну С; дефіцит протеїну С, протеїну S, антитромбіну III; гіпергомоцистеїнемія, наявність антитіл до фосфоліпідів); тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт); цереброваскулярні порушення; стани, що передують тромбозу (в т.ч. транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі; захворювання печінки на гострій стадії або захворювання печінки в анамнезі, після якого показники функції печінки не повернулися до норми; порфірія; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: лейоміома або ендометріоз, фактори ризику тромбоемболічних ускладнень, фактори ризику естрогензалежних пухлин, в т.ч. наявність у сімейному анамнезі раку молочної залози у родичів 1-ї лінії спорідненості, артеріальна гіпертензія, доброякісні пухлини печінки (наприклад, аденома печінки), цукровий діабет з діабетичною ангіопатією або без неї, холелітіаз, мігрень або тяжкий головний біль, системний , бронхіальна астма, сімейна гіперліпопротеїнемія, панкреатит, гіперплазія ендометрію в анамнезі, серцева або ниркова недостатністьВагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяСвербіж та роздратування у місці введення, напруга та болючість молочних залоз. У комбінації з гестагенами: доброякісні та злоякісні естрогензалежні пухлини, у т.ч. рак молочної залози та ендометрію, венозна тромбоемболія, в т.ч. глибоких вен гомілки і малого тазу, легеневих вен, інфаркт міокарда, інсульт, захворювання жовчного міхура, хлоазму, багатоформна еритема, вузлувата еритема, геморагічна пурпура, деменція при початку ЗГТ у безперервному прийомі препарату після 65 років, а , підвищення лібідо Якщо у пацієнта спостерігаються побічні ефекти, вказані в інструкції, або вони посилюються, або спостерігаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавіренз) посилюють метаболізм естрогенів; потужні інгібітори (ритонавір, нелфінавір) – значно пригнічують метаболізм. Препарати звіробою продірявленого можуть індукувати метаболізм естрогенів. Естріол посилює дію гіполіпідемічних засобів. Послаблює ефекти чоловічих статевих гормонів, антикоагулянтів, антидепресантів, діуретичних, гіпотензивних, гіпоглікемічних засобів. Якщо пацієнт застосовує перелічені або інші лікарські препарати (в т.ч. безрецептурні), перед застосуванням препарату Овіпол Кліо® слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально, перед сном. При атрофії слизової оболонки нижніх відділів урогенітального тракту призначають по 1 супозиторію (0.5 мг) щодня в перші 2-3 тижні, потім поступово знижують дозу, ґрунтуючись на симптоматиці, 1 супозиторію (0.5 мг) 2 рази на тиждень. Перед- та післяопераційна терапія у жінок у постменопаузі – по 1 супозиторію (0.5 мг) протягом 2 тижнів. до або після операції. Як діагностичний засіб - по 1 супозиторію через день протягом тижня перед взяттям наступного мазка. Якщо чергова доза препарату була пропущена, слід прийняти її негайно. Однак, якщо це виявилося тільки в день прийому наступної дози, слід продовжити прийом препарату за звичайною схемою, не заповнюючи пропущену дозу. Не можна застосовувати дві дози на один день.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні передозування малоймовірне. Симптоми (при випадковому прийомі внутрішньо): нудота, блювання, кровотечі "скасування". Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнт повинен уважно прочитати інструкцію щодо застосування препарату перед тим, як розпочати застосування цього препарату, т.я. вона містить важливу для пацієнта інформацію. Потрібно зберігати інструкцію, вона може знадобитися знову. Якщо у пацієнта виникли питання, слід звернутися до лікаря. Лікарський засіб, який приймає пацієнт, призначений лише для самого пацієнта, його не слід передавати іншим особам, оскільки він може завдати їм шкоди навіть за наявності тих самих симптомів. При тривалому лікуванні естроген показано проведення систематичних медичних обстежень. Перед початком прийому та кожні 6 місяців лікування слід проводити ретельне загальне медичне та гінекологічне обстеження, включаючи обстеження молочних залоз. Замісну гормональну терапію (ЗГТ) при лікуванні клімактеричних симптомів рекомендується починати тільки в тому випадку, якщо вони несприятливо впливають на якість життя пацієнтки. В інших випадках необхідно зіставляти співвідношення користі та ризику. У молодому віці співвідношення користі та ризику сприятливіше, ніж в жінок похилого віку. Під час лікування необхідно інформувати лікаря про випадки вагінальної кровотечі, про зміни у молочних залозах, появу жовтяниці, а також про появу ознак тромбоемболії (наприклад, болісний набряк кінцівок, раптовий біль у грудях, задишка). У всіх випадках пацієнтки потребують ретельного обстеження. Причини для негайного скасування терапії: жовтяниця або порушення функції печінки; підвищення АТ; виникнення головного болю на кшталт мігрені; флебіт. Пухлини При тривалій монотерапії естрогенами підвищується ризик розвитку гіперплазії або раку ендометрію, який прямо пропорційний дозі препарату та тривалості терапії. Ризик розвитку раку молочної залози залежить від тривалості ЗГТ, але через кілька років (найчастіше 5 років) після припинення терапії повертається до норми. На тлі ЗГТ може збільшуватись щільність тканини молочної залози, що ускладнює її радіологічне дослідження. Тривала терапія естрогенами (5-10 років) також пов'язана зі збільшенням ризику розвитку раку яєчників. На тлі застосування статевих гормонів у поодиноких випадках спостерігалися доброякісні або злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до розвитку внутрішньочеревної кровотечі, що становить загрозу для життя. При появі болю у верхній частині живота, збільшенні печінки або ознаках внутрішньочеревної кровотечі при диференціальній діагностиці слід враховувати наявність пухлини печінки. Серцево-судинні захворювання ЗГТ пов'язана зі збільшенням ризику розвитку венозних тромбоемболій (ВТЕ) у 1.3-3 рази і найбільш ймовірна протягом першого року застосування препарату, ніж у більш пізні терміни. Слід враховувати всі фактори ризику ВТЕ, і при призначенні препарату перед проведенням хірургічного втручання необхідно проводити профілактику ВТЕ, а також тимчасово відмінити ЗГТ за 4-6 тижнів до хірургічної операції та відновити лікування тільки після того, як жінка почне ходити. Ризик ішемічного інсульту особливо підвищується у літньому віці. За відсутності ВТЕ в анамнезі, але за наявності тромбозу у молодому віці у найближчих родичів рекомендовано провести скринінгове обстеження на наявність тромбофілічних порушень. При виявленні тромбофілічного дефекту, не ідентичного захворюванню у родичів, або наявності важкого дефекту (наприклад, дефіциту антитромбіну, протеїну S або протеїну С або поєднання цих дефектів), ЗГТ протипоказана. Жінкам, які отримують лікування антикоагулянтами, необхідно зіставляти співвідношення користі та ризику. Естрогени можуть спричиняти затримку рідини. Хворі на ниркову або серцеву недостатність під час прийому ЗГТ повинні перебувати під наглядом лікаря. Інші стани Естрогени збільшують літогенність жовчі, що збільшує схильність до деяких пацієнток до розвитку жовчнокам'яної хвороби при застосуванні естрогенів. Естрогени є слабким антагоністом гонадотропіну і не мають значних впливів на ендокринну систему. Когнітивна функція на тлі ЗГТ не покращується. Отримано дані про підвищений ризик розвитку деменції у жінок, які почали приймати безперервно комбіновану ЗГТ або монотерапію естрогенами після 65 років. У разі виявлення пролактиноми пацієнтка повинна перебувати під ретельним медичним наглядом (включаючи періодичну оцінку концентрації пролактину). У жінок із спадковими факторами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршити симптоми ангіоневротичного набряку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: активна речовина: декспантенол у перерахунку на 100% речовину 5 г; допоміжні речовини: вазелін, парафін рідкий, мигдалю масло, віск бджолиний білий, ланолін, цетостеариловий спирт [цетиловий спирт 60%, стеариновий спирт 40%], ланоліновий спирт, вода очищена. По 30 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиМазь від білого з жовтуватим відтінком до світло-жовтого кольору зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаРепарація тканин стимулятор.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні швидко абсорбується шкірою та перетворюється на пантотенову кислоту, зв'язується з білками плазми (головним чином з бета-глобуліном та альбуміном). Концентрація її в крові – 0,5-1 мг/л, у сироватці крові – 100 мкг/л. Пантотенова кислота не піддається в організмі метаболізму (крім включення до Ко-A), виводиться у незміненому вигляді.ФармакодинамікаВітамін групи В – похідне пантотенової кислоти. Декспантенол переходить в організмі в пантотенову кислоту, яка є складовою коензиму А і бере участь у процесах ацетилювання, вуглеводному та жировому обміні, у синтезі ацетилхоліну, кортикостероїдів, порфіринів; стимулює регенерацію шкіри, слизових оболонок, нормалізує клітинний метаболізм, прискорює мітоз та збільшує міцність колагенових волокон. Має регенеруючу, метаболічну та слабку протизапальну дію.Показання до застосуванняСухість шкіри; лікування пошкодженої шкіри: дрібні пошкодження, опіки (в т.ч. сонячні), садна, бульозний дерматит, абсцес, фурункул, трофічні виразки гомілки, пролежні, тріщини, асептичні післяопераційні рани, шкірні трансплантати, що погано приживаються; лікування та профілактика тріщин та запалень сосків молочної залози в період лактації; лікування та профілактика попрілості у грудних дітей.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат Пантодерм® можна застосовувати при вагітності та в період лактації.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних щодо взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами немає.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Мазь наносять на пошкоджену або запалену ділянку шкіри один або кілька разів на добу. Догляд за молочними залозами матерів-годувальниць: мазь наносять на соски після кожного годування; можна використовувати як компресу. Догляд за грудними дітьми: мазь наносять при кожній зміні підгузки (пелюшки).ПередозуванняВипадки передозування не відмічені.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина: 5 г декспантенол. Допоміжні речовини: вазелін, парафін рідкий, масло мигдальне (масло мигдалю), віск бджолиний білий, ланолін, цетостеариловий спирт (цетиловий спирт 60%, стеариловий спирт 40%), ланоліновий спирт, вода очищена. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 5% від білого із жовтуватим відтінком до світло-жовтого кольору, зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що покращує трофіку та регенерацію тканин, для зовнішнього застосування. Має регенеруючу, метаболічну та слабку протизапальну дію. Декспантенол в організмі утворює активний метаболіт – пантотенову кислоту, що є складовою коферменту А, бере участь у процесах ацетилювання, обміні вуглеводів та жирів, синтезі ацетилхоліну, кортикостероїдів, порфіринів. Стимулює регенерацію шкіри, слизових оболонок, нормалізує клітинний метаболізм, прискорює мітоз та збільшує міцність колагенових волокон.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні швидко абсорбується та перетворюється на пантотенову кислоту. Зв'язується з білками плазми (переважно з бета-глобуліном та альбуміном). Концентрація пантотенової кислоти в крові – 0.5-1 мг/л, у сироватці – 100 мкг/л. В організмі пантотенова кислота не піддається метаболізму (крім включення до КоА), виводиться у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує трофіку та регенерацію тканин, для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняСухість шкіри; дрібні пошкодження шкіри, садна, тріщини, опіки (зокрема сонячні); бульозний дерматит; абсцеси, фурункули; трофічні виразки гомілки, пролежні; асептичні післяопераційні рани, що погано приживаються шкірні трансплантати; лікування та профілактика тріщин та запалення сосків молочної залози в період лактації; лікування та профілактика попрілостей у грудних дітей.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПантодерм® можна застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування у дітей Можливе застосування за показаннями.Побічна діяМожливе виникнення алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних щодо взаємодії препарату Пантодерм з іншими лікарськими препаратами немає.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Мазь наносять на пошкоджену або запалену ділянку шкіри один або кілька разів на добу. При догляді за молочними залозами у матерів-годувальниць мазь наносять на соски після кожного годування; можна використовувати як компресу. При догляді за немовлятами мазь наносять при кожній зміні підгузника (пелюшки).ПередозуванняВипадки передозування не відмічені.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
220,00 грн
191,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина: декспантенол – 5 г, хлоргексидину біглюконат – 0.076 г; Допоміжні речовини: пропіленгліколь – 9 г, скваалн – 3 мг, парафін рідкий – 14 г, парафін м'який білий – 5 г, диметикон – 1 г, цетостеариловий спирт (цетиловий спирт – 60%, стеариловий спирт – 40%) – 6.7 мг, макрогола цетостеарат – 2.3 г, пантолактон – 0.5 г, вода очищена – до 100 г. 30 г у алюмінієвій тубі.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 5% білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований лікарський засіб для зовнішнього застосування. Чинить протимікробну, протизапальну дію: покращує регенерацію тканин. Декспантенол у клітинах шкіри швидко перетворюється на пантотенову кислоту, яка відіграє важливу роль як у формуванні, так і у загоєнні пошкоджених шкірних покривів. Хлоргексидин – антисептик, активний щодо вегетативних форм грамнегативних та грампозитивних бактерій, а також дріжджів, дерматофітів та ліпофільних вірусів. На суперечки бактерій діє лише за підвищеної температурі. Очищає та дезінфікує шкіру, не викликаючи її ушкодження. При нанесенні на поверхню рани захищає від інфекції, сприяючи загоєнню.ІнструкціяЛікування ран може проводитися як відкритим способом, і з використанням пов'язок.Показання до застосуванняНевеликі рани із загрозою інфікування (садна, подряпини, невеликі порізи та розчісування, тріщини, легкі опіки); інфіковані поверхневі ураження шкіри; тріщини сосків у період грудного вигодовування; хронічні рани (наприклад, трофічні виразки гомілки, пролежні); операційні рани.Протипоказання до застосуванняДля обробки чи лікування вушної раковини; у разі тяжких, глибоких та сильно забруднених ран (такі ушкодження потребують лікарського втручання); підвищена чутливість до декспантенолу та/або хлоргексидину.Вагітність та лактаціяМожна використовувати при вагітності та в період грудного вигодовування, проте слід уникати застосування на великих поверхнях шкіри.Побічна діяАлергічні реакції: можливі кропив'янка, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиВ якості запобіжного заходу щодо можливої взаємодії (антагонізм або інактивація), не слід застосовувати цю комбінацію одночасно з іншими антисептиками.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо 1 або кілька разів на добу, наносять на попередньо очищену ранову поверхню або запалені ділянки шкіри.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати потрапляння в очі препарату, які містять декспантенол/хлоргексидин. Не можна приймати внутрішньо. Великі за площею ураження, сильно забруднені та глибокі рани, а також укушені та колоті рани вимагають лікарського втручання (через ризик розвитку правця). Якщо розміри рани протягом деякого часу залишаються незмінно більшими або рана не гоїться протягом 10-14 днів, то потрібна консультація лікаря. Це необхідно і у випадку, якщо краї рани сильно гіперемовані, рана несподівано набрякає, з'являються сильні болі або ушкодження супроводжується лихоманкою (через небезпеку розвитку сепсису).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
228,00 грн
186,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: пантопразолу натрію сесквігідрат - 22,57 мг (у перерахунку на пантопразол - 20 мг); допоміжні речовини: натрію карбонат безводний, манітол, кросповідон, повідон (тип К90), кальцію стеарат; захисна оболонка: готова суміш "ОПАДРАЙ" безбарвна [гіпромелоза-2910, тріацетин, тальк]; кишковорозчинна оболонка: готова суміш "АКРИЛ-ІЗ" жовтого кольору [метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1], тальк, титану діоксид, оксид заліза жовтий, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію гідрокарбонат, натрію лаурилсульфат], Таблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з фольги алюмінієвої та плівки ПВХ/ПВДХ або плівки ПВХ/Аклар®, або комбінованого тришарового матеріалу ОПА/АЛ/ПВХ "Оптиформ". 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро від білого до білого із сіруватим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаПантопразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) при пероральному застосуванні досягається вже після першої дози 20 мг. В середньому, приблизно через 2-2,5 години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці, близько 1,0-1,5 мкг/мл і Сmах і залишається постійною після багаторазового застосування даного препарату. Фармакокінетика пантопразолу після одноразового та багаторазового застосування однакова. У діапазоні доз 10-80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі крові залишається лінійною як при пероральному, так і при внутрішньовенному застосуванні. Абсолютна біодоступність таблеток пантопразолу становить близько 77%. Спільний прийом їжі не впливає на площу під кривою "концентрація-час" (AUC), на максимальну концентрацію в сироватці і, відповідно, біодоступність. При сумісному прийомі з їжею може варіюватися час початку дії препарату. Зв'язування пантопразолу з білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу становить 0,15 л/кг. Метаболізується головним чином печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19 з наступною сульфатною кон'югацією. До інших метаболічних шляхів відноситься окиснення за допомогою CYP3A4. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 1 годину, а кліренс близько 0,1 л/год/кг. Внаслідок специфічного зв'язування пантопразолу з протонними насосами парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з набагато довшою за тривалістю дією (інгібуванням секреції кислоти). Основний шлях виведення – через нирки (близько 80%) у вигляді метаболітів пантопразолу, решта виводиться з калом. Основним метаболітом у плазмі та сечі є десметилпантопразол, що кон'югує з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту становить близько 1,5 год, що перевищує період напіввиведення пантопразолу. При застосуванні пантопразолу у пацієнтів з обмеженим функціонуванням нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зниження дози не потрібне. Як і у здорових добровольців, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Діалізується лише дуже невелика частина препарату. Незважаючи на помірно тривалий період напіввиведення основного метаболіту (2-3 год), його виведення відбувається досить швидко, тому накопичення не відбувається. У пацієнтів з цирозом печінки (класів А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) час періоду напіввиведення збільшується до 3-6 год, значення AUC зростають у 3-5 разів, максимальна концентрація у сироватці підвищується незначно, лише у 1,5 раза порівняно з такою у здорових добровольців при застосуванні пантопразолу в дозі 20 мг. Невелике підвищення показника AUC та Сmах у літніх людей порівняно з відповідними показниками у молодших осіб не є клінічно значущим.ФармакодинамікаІнгібітор протонного насоса (Н+К+АТФ-ази). Блокує останню стадію секреції соляної кислоти незалежно від природи подразника. Пантопразол є заміщеним бензимидазолом, що пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічної блокади протонних насосів парієтальних клітин. Пантопразол трансформується у свою активну форму в умовах кислого середовища в парієтальних клітинах, де він пригнічує активність ферменту Н+К+АТФ-ази, тобто. блокує заключний етап утворення соляної кислоти у шлунку. Пригнічення активності є дозозалежним і в результаті знижується як базальна, так і стимульована секреція кислоти. При лікуванні пантопразолом, як і при використанні інших інгібіторів протонного насоса та блокаторів Н2-рецепторів, знижується кислотність у шлунку і тим самим підвищується рівень гастрину пропорційно зниженню кислотності. Підвищення рівня гастрину оборотне. Оскільки пантопразол зв'язує фермент дистально до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин). Також підвищується вміст хромограніну A (CgA) у сироватці крові внаслідок зниження секреції соляної кислоти. Підвищений вміст CgA може спотворювати результати діагностичних досліджень виявлення нейроэндокринных пухлин. Антисекреторна активність. Після першого перорального прийому 20 мг препарату Пантопразол-Акрихін зниження секреції шлункового соку на 24 % настає через 2,5-3,5 год і на 26% через 24,5-25,5 год. Після перорального прийому пантопразолу одноразово на добу 7 днів його антисекреторна активність, виміряна через 2,5-3,5 години після прийому, зростає до 56%, а через 24,5-25,5 години - до 50%. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, зниження шлункової секреції підвищує чутливість мікроорганізмів до антибіотиків. Не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту. Секреторна активність нормалізується через 3-4 дні після закінчення прийому. У порівнянні з іншими інгібіторами протонного насосу Пантопразол-Акрихін має велику хімічну стабільність при нейтральному pH, і менший потенціал взаємодії з системою оксидазної печінки, що залежить від цитохрому Р450. Тому не спостерігалося клінічно значущої взаємодії між препаратом Пантопразол-Акріхін та багатьма іншими препаратами.Показання до застосуванняЛікування симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби легкого ступеня вираженості (таких, як печія, кисла відрижка) у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, а також до заміщених бензімідазолів; диспепсія невротичного генезу; прийом інгібіторів протеази ВІЛ, таких як атазанавір та нелфінавір, абсорбція яких залежить від кислотності (pH) шлункового соку; вік до 18 років; вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності У зв'язку з відсутністю даних про застосування пантопразолу у вагітних жінок, як запобіжний засіб, необхідно виключити використання препарату Пантопразол-Акріхін під час вагітності. Грудне годування Пантопразол та його метаболіти були виявлені у грудному молоці. Ефект пантопразолу на новонароджених/дітей грудного віку невідомий. Пантопразол-Акріхін не слід застосовувати під час годування груддю. У разі необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Дані щодо впливу препарату Пантопразол-Акріхін на фертильність у людини відсутні. Доклінічні дослідження показали відсутність ефекту на чоловічу чи жіночу фертильність.Побічна діяПри прийомі препарату Пантопразол-Акріхін відповідно до показань та в рекомендованих дозах небажані реакції виникають вкрай рідко. Найбільш частими небажаними реакціями є діарея та головний біль – спостерігаються приблизно у 1% пацієнтів. Нижче наводяться дані про небажані реакції залежно від частоти їх виникнення: Дуже часто ≥ 1/10; Часто ≥ 1/100 та < 1/10; Нечасто ≥ 1/1000 та < 1/100; Рідко≥1/10000 та < 1/1000; Дуже рідко Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи: Рідко – агранулоцитоз; Дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія. Порушення з боку нервової системи: Нечасто – головний біль, запаморочення; Рідко – порушення смаку. Порушення з боку органів зору: Рідко – порушення зору (затуманювання). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – поліпи фундальних залоз шлунка (доброякісні); Нечасто - Діарея, нудота/блювота, здуття живота та метеоризм, запор, сухість у роті, дискомфорт та біль у животі. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Частота невідома – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто - Екзантема/висип, свербіж, дерматит; Рідко – Кропивниця, ангіоневротичний набряк; Частота невідома - Злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексудативна багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, світлочутливість, підгострий шкірний червоний вовчак. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Нечасто – перелом зап'ястя, стегна та хребта; Рідко – Артралгія, міалгія. Порушення з боку обміну речовин: Рідко – гіперліпідемія та підвищена концентрація ліпідів (тригліцеридів, холестерину), зміна маси тіла; Частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія. Загальні розлади: Нечасто - Слабкість, стомлюваність та нездужання; Рідко – підвищення температури тіла, периферичні набряки. Порушення з боку імунної системи: Рідко – гіперчутливість (у тому числі анафілактичні реакції та анафілактичний шок). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Нечасто – підвищення активності печінкових ферментів (трансаміназ, γ-глутамінтрансферази); Рідко – підвищення рівня білірубіну; Частота невідома - Гепатоцелюлярні ушкодження, жовтяниця, печінково-клітинна недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Рідко – Гінекомастія; Нечасто – порушення сну. Порушення з боку психіки: Рідко – депресія (включаючи загострення наявних розладів); Дуже рідко – дезорієнтація (включаючи загострення наявних розладів); Частота невідома - галюцинації, сплутаність свідомості (особливо у схильних до цього пацієнтів), і навіть можливе загострення симптомів за її існуванні на початок терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування інших інгібіторів протонного насоса або блокаторів Н2-гістамінових рецепторів без консультації лікаря. Одночасне застосування препарату Пантопразол-Акріхін може зменшити всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від pH середовища шлунка (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол та інших лікарських засобів, таких як ерлотиніб). Спільне застосування пантопразолу та інгібіторів ВІЛ-протеази, абсорбція яких залежить від кислотності (pH) шлункового соку, таких як атазанавір, нелфінавір, значно знижує їхню біодоступність. Під час досліджень з вивчення лікарської взаємодії не було виявлено клінічно значущих взаємодій при застосуванні препаратів пантопразолу у наступних випадках: у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, які приймають серцеві глікозиди (дигоксин), блокатори повільних кальцієвих каналів (ніфедипін), бета-адреноблокатори (метопролол); у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, які приймають антациди, антибіотики (амоксицилін, кларитроміцин); у пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол; у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, напроксен, піроксикам); у пацієнтів із захворюваннями ендокринної системи, які приймають глібенкламід, лево-тироксин; у пацієнтів з тривожними станами та розладами сну, які приймають діазепам; у пацієнтів з епілепсією, які приймають карбамазепін та фенітоїн; у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти, такі як варфарин та фенпрокумон, під контролем протромбінового часу та МНО на початку та по закінченні лікування, а також під час нерегулярного прийому пантопразолу. Одночасно слід зазначити, що відомі випадки збільшення МНО та протромбінового часу у пацієнтів, які отримували інгібітори протонного насоса разом із варфарином або фенпрокумоном. Збільшення МНО та протромбінового часу може призводити до патологічних кровотеч, небезпечних для життя. У зв'язку з цим такі пацієнти повинні перебувати під наглядом з метою своєчасного виявлення збільшення МНО та протромбінового часу. Також відзначено відсутність клінічно значущої лікарської взаємодії з кофеїном, етанолом, теофіліном. Є повідомлення про підвищення рівня метотрексату в крові у деяких пацієнтів при його сумісному застосуванні у високих дозах (наприклад, 300 мг) з інгібіторами протонного насосу. Тому при використанні високих доз метотрексату, наприклад при раку або псоріазі, може виникнути потреба у розгляді питання про тимчасове скасування пантопразолу.Спосіб застосування та дозиПантопразол-Акріхін приймають внутрішньо, до їди, не розжовуючи та не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини по 20 мг на добу. Для досягнення позитивної динаміки в усуненні симптомів може знадобитися застосування препарату протягом 2-3 днів, однак для повного усунення симптомів може знадобитися застосування препарату протягом 7 днів. При погіршенні стану протягом перших трьох днів лікування рекомендується консультація лікаря. Прийом препарату слід припинити одразу після зникнення симптомів. Прийом препарату без консультації лікаря не повинен перевищувати 4 тижнів. Якщо протягом 2 тижнів безперервного застосування препарату позитивна динаміка відсутня, необхідно проконсультуватися з лікарем. Не слід приймати Пантопразол-Акріхін з метою профілактики. Не потрібна корекція дози у літніх пацієнтів та пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.ПередозуванняДо цього часу явищ передозування внаслідок застосування препаратів пантопразолу не було відзначено. Дози до 240 мг внутрішньовенно вводилися протягом 2 хвилин і переносилися добре. У разі передозування за наявності клінічних проявів інтоксикації проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Пантопразол не виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Пантопразол-Акріхін слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки препарат може маскувати симптоми та відкласти правильну постановку діагнозу. Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо їх чекає проведення ендоскопії або сечовинного дихального тесту. Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо є такі випадки: ненавмисна втрата ваги, анемія, шлунково-кишкова кровотеча, розлад ковтання, постійне блювання або блювання з кров'ю. У цих випадках прийом препарату може частково полегшити симптоми та відстрочити правильну діагностику; раніше перенесене хірургічне втручання на шлунково-кишковому тракті або виразка шлунка; безперервне симптоматичне лікування диспепсії та печії протягом 4 тижнів та більше; захворювання печінки, у тому числі жовтяниця та печінкова недостатність; інші серйозні захворювання, що погіршують загальний стан здоров'я. Пацієнти у віці старше 55 років, за наявності нових або симптомів, що недавно змінилися, повинні проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам слід розраховувати на миттєве усунення симптомів нездужання. Полегшення симптомів можливе після приблизно одного дня прийому пантопразолу, також необхідно враховувати, що для повного усунення печії може знадобитися приблизно 7 днів. При прийомі препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, трохи підвищується ризик шлунково-кишкових інфекцій, збудниками яких є бактерії роду Salmonella spp., Campylobacter spp. або C. difficile. При лікуванні інгібіторами протонного насоса дуже рідко відзначається розвиток підгострого шкірного червоного вовчаку (ПККВ). При виникненні уражень шкіри, особливо на ділянках, що зазнали впливу сонячних променів, а також за наявності супутньої артралгії, пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою, і лікарю слід оцінити необхідність припинення лікування препаратом Пантопразол-Акріхін. Виникнення ПККВ після попереднього лікування інгібітором протонного насоса може підвищити ризик розвитку ПККВ під час лікування іншими інгібіторами протонного насоса. При проведенні лабораторних досліджень необхідно враховувати, що підвищений вміст CgA у сироватці може спотворювати результати діагностичних досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. У зв'язку з цим застосування препарату Пантопразол-Акріхін слід припинити не менше ніж за 5 днів до проведення дослідження вмісту CgA. Якщо вміст CgA і гастрину не повернулося до нормальних значень після першого визначення, дослідження слід повторити через 14 днів після припинення прийому інгібітора протонного насоса. Препарат призначений для короткочасного застосування (до 4 тижнів). При тривалому прийомі препарату можуть виникати додаткові ризики і необхідно звернутися до лікаря для призначення препарату з наступним регулярним медичним наглядом. Наступні додаткові ризики вважаються значними при тривалому прийомі препарату. Вплив на абсорбцію Вітаміну В12 Пантопразол, як і всі інгібітори протонного насоса, може знизити абсорбцію вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженими запасами в організмі або факторами ризику зниження абсорбції вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів. Вплив на переломи кісток Інгібітори протонного насоса, особливо у великих дозах та при тривалій терапії (>1 роки), можуть незначно збільшувати ризик перелому стегна, зап'ястя та хребта, переважно у людей похилого віку або за наявності інших відомих факторів ризику. Спостереження довели, що інгібітори протонного насоса можуть збільшити загальний ризик переломів на 10-40%. Це збільшення частково можливо обумовлено іншими чинниками ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій, і у них має бути відповідне надходження вітаміну D та кальцію до організму. Гіпомагніємія: У пацієнтів, які приймають інгібітори протонного насоса (ІСН), у тому числі пантопразол, протягом як мінімум трьох місяців, і, як правило, протягом року спостерігалася важка гіпомагніємія. При цьому можливий розвиток серйозних проявів гіпомагніємії, таких як стомлюваність, тетанія, марення, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія, вони можуть починатися непомітно і бути пропущені. У більшості пацієнтів з подібними порушеннями гіпомагніємія була скоригована після замісної терапії магнієм та припинення прийому ІСН. У пацієнтів, які мають тривале лікування, або пацієнтам, які приймають ІСН спільно з дигоксином або іншими препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), слід провести дослідження вмісту магнію в сироватці крові перед початком лікування ІСН та періодично здійснювати його контроль під час лікування . Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та іншими механізмами, що вимагають підвищеної уваги, через ймовірність запаморочення та порушення зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
305,00 грн
176,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: пантопразолу натрію сесквігідрат - 45,10 мг (у перерахунку на пантопразол - 40 мг); допоміжні речовини: натрію карбонат безводний, манітол, кросповідон, повідон (тип К90), кальцію стеарат; захисна оболонка: готова суміш "ОПАДРАЙ" безбарвна [гіпромелоза-2910, тріацетин, тальк]; кишковорозчинна оболонка: готова суміш "АКРИЛ-ІЗ" жовтого кольору [метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1], тальк, титану діоксид, оксид заліза жовтий, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію гідрокарбонат, натрію лаурилсульфат], Таблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, 40 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з фольги алюмінієвої та плівки ПВХ/ПВДХ або плівки ПВХ/Аклар®, або комбінованого тришарового матеріалу ОПА/АЛ/ПВХ "Оптиформ. 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро від білого до білого із сіруватим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаПантопразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) при пероральному застосуванні досягається вже після першої дози 20 мг. В середньому, приблизно через 2-2,5 години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці, близько 1,0-1,5 мкг/мл і Сmах і залишається постійною після багаторазового застосування даного препарату. Фармакокінетика пантопразолу після одноразового та багаторазового застосування однакова. У діапазоні доз 10-80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі крові залишається лінійною як при пероральному, так і при внутрішньовенному застосуванні. Абсолютна біодоступність таблеток пантопразолу становить близько 77%. Спільний прийом їжі не впливає на площу під кривою "концентрація-час" (AUC), на максимальну концентрацію в сироватці і, відповідно, біодоступність. При сумісному прийомі з їжею може варіюватися час початку дії препарату. Зв'язування пантопразолу з білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу становить 0,15 л/кг. Метаболізується головним чином печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19 з наступною сульфатною кон'югацією. До інших метаболічних шляхів відноситься окиснення за допомогою CYP3A4. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 1 годину, а кліренс близько 0,1 л/год/кг. Внаслідок специфічного зв'язування пантопразолу з протонними насосами парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з набагато довшою за тривалістю дією (інгібуванням секреції кислоти). Основний шлях виведення – через нирки (близько 80%) у вигляді метаболітів пантопразолу, решта виводиться з калом. Основним метаболітом у плазмі та сечі є десметилпантопразол, що кон'югує з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту становить близько 1,5 год, що перевищує період напіввиведення пантопразолу. При застосуванні пантопразолу у пацієнтів з обмеженим функціонуванням нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зниження дози не потрібне. Як і у здорових добровольців, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Діалізується лише дуже невелика частина препарату. Незважаючи на помірно тривалий період напіввиведення основного метаболіту (2-3 год), його виведення відбувається досить швидко, тому накопичення не відбувається. У пацієнтів з цирозом печінки (класів А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) час періоду напіввиведення збільшується до 3-6 год, значення AUC зростають у 3-5 разів, максимальна концентрація у сироватці підвищується незначно, лише у 1,5 раза порівняно з такою у здорових добровольців при застосуванні пантопразолу в дозі 20 мг. Невелике підвищення показника AUC та Сmах у літніх людей порівняно з відповідними показниками у молодших осіб не є клінічно значущим.ФармакодинамікаІнгібітор протонного насоса (Н+К+АТФ-ази). Блокує останню стадію секреції соляної кислоти незалежно від природи подразника. Пантопразол є заміщеним бензимидазолом, що пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічної блокади протонних насосів парієтальних клітин. Пантопразол трансформується у свою активну форму в умовах кислого середовища в парієтальних клітинах, де він пригнічує активність ферменту Н+К+АТФ-ази, тобто. блокує заключний етап утворення соляної кислоти у шлунку. Пригнічення активності є дозозалежним і в результаті знижується як базальна, так і стимульована секреція кислоти. При лікуванні пантопразолом, як і при використанні інших інгібіторів протонного насоса та блокаторів Н2-рецепторів, знижується кислотність у шлунку і тим самим підвищується рівень гастрину пропорційно зниженню кислотності. Підвищення рівня гастрину оборотне. Оскільки пантопразол зв'язує фермент дистально до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин). Також підвищується вміст хромограніну A (CgA) у сироватці крові внаслідок зниження секреції соляної кислоти. Підвищений вміст CgA може спотворювати результати діагностичних досліджень виявлення нейроэндокринных пухлин. Антисекреторна активність. Після першого перорального прийому 20 мг препарату Пантопразол-Акрихін зниження секреції шлункового соку на 24 % настає через 2,5-3,5 год і на 26% через 24,5-25,5 год. Після перорального прийому пантопразолу одноразово на добу 7 днів його антисекреторна активність, виміряна через 2,5-3,5 години після прийому, зростає до 56%, а через 24,5-25,5 години - до 50%. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, зниження шлункової секреції підвищує чутливість мікроорганізмів до антибіотиків. Не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту. Секреторна активність нормалізується через 3-4 дні після закінчення прийому. У порівнянні з іншими інгібіторами протонного насосу Пантопразол-Акрихін має велику хімічну стабільність при нейтральному pH, і менший потенціал взаємодії з системою оксидазної печінки, що залежить від цитохрому Р450. Тому не спостерігалося клінічно значущої взаємодії між препаратом Пантопразол-Акріхін та багатьма іншими препаратами.Показання до застосуванняЛікування симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби легкого ступеня вираженості (таких, як печія, кисла відрижка) у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, а також до заміщених бензімідазолів; диспепсія невротичного генезу; прийом інгібіторів протеази ВІЛ, таких як атазанавір та нелфінавір, абсорбція яких залежить від кислотності (pH) шлункового соку; вік до 18 років; вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності У зв'язку з відсутністю даних про застосування пантопразолу у вагітних жінок, як запобіжний засіб, необхідно виключити використання препарату Пантопразол-Акріхін під час вагітності. Грудне годування Пантопразол та його метаболіти були виявлені у грудному молоці. Ефект пантопразолу на новонароджених/дітей грудного віку невідомий. Пантопразол-Акріхін не слід застосовувати під час годування груддю. У разі необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Дані щодо впливу препарату Пантопразол-Акріхін на фертильність у людини відсутні. Доклінічні дослідження показали відсутність ефекту на чоловічу чи жіночу фертильність.Побічна діяПри прийомі препарату Пантопразол-Акріхін відповідно до показань та в рекомендованих дозах небажані реакції виникають вкрай рідко. Найбільш частими небажаними реакціями є діарея та головний біль – спостерігаються приблизно у 1% пацієнтів. Нижче наводяться дані про небажані реакції залежно від частоти їх виникнення: Дуже часто ≥ 1/10; Часто ≥ 1/100 та < 1/10; Нечасто ≥ 1/1000 та < 1/100; Рідко≥1/10000 та < 1/1000; Дуже рідко Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи: Рідко – агранулоцитоз; Дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія. Порушення з боку нервової системи: Нечасто – головний біль, запаморочення; Рідко – порушення смаку. Порушення з боку органів зору: Рідко – порушення зору (затуманювання). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – поліпи фундальних залоз шлунка (доброякісні); Нечасто - Діарея, нудота/блювота, здуття живота та метеоризм, запор, сухість у роті, дискомфорт та біль у животі. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Частота невідома – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто - Екзантема/висип, свербіж, дерматит; Рідко – Кропивниця, ангіоневротичний набряк; Частота невідома - Злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексудативна багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, світлочутливість, підгострий шкірний червоний вовчак. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Нечасто – перелом зап'ястя, стегна та хребта; Рідко – Артралгія, міалгія. Порушення з боку обміну речовин: Рідко – гіперліпідемія та підвищена концентрація ліпідів (тригліцеридів, холестерину), зміна маси тіла; Частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія. Загальні розлади: Нечасто - Слабкість, стомлюваність та нездужання; Рідко – підвищення температури тіла, периферичні набряки. Порушення з боку імунної системи: Рідко – гіперчутливість (у тому числі анафілактичні реакції та анафілактичний шок). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Нечасто – підвищення активності печінкових ферментів (трансаміназ, γ-глутамінтрансферази); Рідко – підвищення рівня білірубіну; Частота невідома - Гепатоцелюлярні ушкодження, жовтяниця, печінково-клітинна недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Рідко – Гінекомастія; Нечасто – порушення сну. Порушення з боку психіки: Рідко – депресія (включаючи загострення наявних розладів); Дуже рідко – дезорієнтація (включаючи загострення наявних розладів); Частота невідома - галюцинації, сплутаність свідомості (особливо у схильних до цього пацієнтів), і навіть можливе загострення симптомів за її існуванні на початок терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування інших інгібіторів протонного насоса або блокаторів Н2-гістамінових рецепторів без консультації лікаря. Одночасне застосування препарату Пантопразол-Акріхін може зменшити всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від pH середовища шлунка (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол та інших лікарських засобів, таких як ерлотиніб). Спільне застосування пантопразолу та інгібіторів ВІЛ-протеази, абсорбція яких залежить від кислотності (pH) шлункового соку, таких як атазанавір, нелфінавір, значно знижує їхню біодоступність. Під час досліджень з вивчення лікарської взаємодії не було виявлено клінічно значущих взаємодій при застосуванні препаратів пантопразолу у наступних випадках: у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, які приймають серцеві глікозиди (дигоксин), блокатори повільних кальцієвих каналів (ніфедипін), бета-адреноблокатори (метопролол); у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, які приймають антациди, антибіотики (амоксицилін, кларитроміцин); у пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол; у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, напроксен, піроксикам); у пацієнтів із захворюваннями ендокринної системи, які приймають глібенкламід, лево-тироксин; у пацієнтів з тривожними станами та розладами сну, які приймають діазепам; у пацієнтів з епілепсією, які приймають карбамазепін та фенітоїн; у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти, такі як варфарин та фенпрокумон, під контролем протромбінового часу та МНО на початку та по закінченні лікування, а також під час нерегулярного прийому пантопразолу. Одночасно слід зазначити, що відомі випадки збільшення МНО та протромбінового часу у пацієнтів, які отримували інгібітори протонного насоса разом із варфарином або фенпрокумоном. Збільшення МНО та протромбінового часу може призводити до патологічних кровотеч, небезпечних для життя. У зв'язку з цим такі пацієнти повинні перебувати під наглядом з метою своєчасного виявлення збільшення МНО та протромбінового часу. Також відзначено відсутність клінічно значущої лікарської взаємодії з кофеїном, етанолом, теофіліном. Є повідомлення про підвищення рівня метотрексату в крові у деяких пацієнтів при його сумісному застосуванні у високих дозах (наприклад, 300 мг) з інгібіторами протонного насосу. Тому при використанні високих доз метотрексату, наприклад при раку або псоріазі, може виникнути потреба у розгляді питання про тимчасове скасування пантопразолу.Спосіб застосування та дозиПантопразол-Акріхін приймають внутрішньо, до їди, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний гастрит (у тому числі пов'язані з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів НПЗЗ) По 40-80 мг на добу. Курс лікування - 2 тижні при загостренні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, якщо цього часу недостатньо, то загоєння може бути досягнуто протягом наступних 2-х тижнів терапії. Курс лікування 4-8 тижнів при загостренні виразкової хвороби шлунка та ерозивному гастриті. Ерадикація Helicobacter pylori Рекомендовані наступні комбінації: Пантопразол-Акріхін по 40 мг 2 рази на добу + амоксицилін по 1000 мг 2 рази на добу + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу; Пантопразол-Акріхін по 40 мг 2 рази на добу + метронідазол по 500 мг 2 рази на добу + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу; Пантопразол-Акріхін по 40 мг 2 рази на добу + амоксицилін по 1000 мг 2 рази на добу + метронідазол по 500 мг 2 рази на добу. Курс лікування – 7-14 днів. Синдром Золлінгера-Еллісона Для тривалого лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станів лікування слід розпочинати з добової дози 80 мг (2 таблетки Пантопразол-Акріхін по 40 мг). Потім, за необхідності, дозу можна збільшувати або зменшувати, залежно від показників кислотності шлункового соку. Дози вище 80 мг на день слід розділяти та застосовувати двічі на день. Можливе тимчасове підвищення дози пантопразолу вище 160 мг, але воно не повинно продовжуватись довше, ніж це потрібно для досягнення контролю кислотності. Тривалість лікування при синдромі Золлінгера-Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станах не обмежена, і терміни терапії можуть визначатися в залежності від клінічної необхідності. У пацієнтів з вираженими порушеннями функції печінки добова доза пантопразолу не повинна перевищувати 20 мг на добу (1 таблетка пантопразолу 20 мг). У зв'язку з цим застосування пантопразолу в дозі 40 мг у цієї групи пацієнтів не рекомендується. Слід регулярно контролювати рівень печінкових ферментів під час лікування пантопразолом, особливо при тривалому застосуванні препарату. У разі підвищення рівня печінкових ферментів лікування слід припинити. Не потрібна корекція дози у літніх пацієнтів та пацієнтів з нирковою недостатністю. У зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату Пантопразол-Акріхін у складі комбінованої антимікробної терапії щодо Helicobacter pylori у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності, препарат застосовувати не слід.ПередозуванняДо цього часу явищ передозування внаслідок застосування препаратів пантопразолу не було відзначено. Дози до 240 мг внутрішньовенно вводилися протягом 2 хвилин і переносилися добре. У разі передозування за наявності клінічних проявів інтоксикації проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Пантопразол не виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Пантопразол-Акріхін слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки препарат може маскувати симптоми та відкласти правильну постановку діагнозу. Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо їх чекає проведення ендоскопії або сечовинного дихального тесту. Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо є такі випадки: ненавмисна втрата ваги, анемія, шлунково-кишкова кровотеча, розлад ковтання, постійне блювання або блювання з кров'ю. У цих випадках прийом препарату може частково полегшити симптоми та відстрочити правильну діагностику; раніше перенесене хірургічне втручання на шлунково-кишковому тракті або виразка шлунка; безперервне симптоматичне лікування диспепсії та печії протягом 4 тижнів та більше; захворювання печінки, у тому числі жовтяниця та печінкова недостатність; інші серйозні захворювання, що погіршують загальний стан здоров'я. Пацієнти у віці старше 55 років, за наявності нових або симптомів, що недавно змінилися, повинні проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам слід розраховувати на миттєве усунення симптомів нездужання. Полегшення симптомів можливе після приблизно одного дня прийому пантопразолу, також необхідно враховувати, що для повного усунення печії може знадобитися приблизно 7 днів. При прийомі препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, трохи підвищується ризик шлунково-кишкових інфекцій, збудниками яких є бактерії роду Salmonella spp., Campylobacter spp. або C. difficile. При лікуванні інгібіторами протонного насоса дуже рідко відзначається розвиток підгострого шкірного червоного вовчаку (ПККВ). При виникненні уражень шкіри, особливо на ділянках, що зазнали впливу сонячних променів, а також за наявності супутньої артралгії, пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою, і лікарю слід оцінити необхідність припинення лікування препаратом Пантопразол-Акріхін. Виникнення ПККВ після попереднього лікування інгібітором протонного насоса може підвищити ризик розвитку ПККВ під час лікування іншими інгібіторами протонного насоса. При проведенні лабораторних досліджень необхідно враховувати, що підвищений вміст CgA у сироватці може спотворювати результати діагностичних досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. У зв'язку з цим застосування препарату Пантопразол-Акріхін слід припинити не менше ніж за 5 днів до проведення дослідження вмісту CgA. Якщо вміст CgA і гастрину не повернулося до нормальних значень після першого визначення, дослідження слід повторити через 14 днів після припинення прийому інгібітора протонного насоса. Препарат призначений для короткочасного застосування (до 4 тижнів). При тривалому прийомі препарату можуть виникати додаткові ризики і необхідно звернутися до лікаря для призначення препарату з наступним регулярним медичним наглядом. Наступні додаткові ризики вважаються значними при тривалому прийомі препарату. Вплив на абсорбцію Вітаміну В12 Пантопразол, як і всі інгібітори протонного насоса, може знизити абсорбцію вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженими запасами в організмі або факторами ризику зниження абсорбції вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів. Вплив на переломи кісток Інгібітори протонного насоса, особливо у великих дозах та при тривалій терапії (>1 роки), можуть незначно збільшувати ризик перелому стегна, зап'ястя та хребта, переважно у людей похилого віку або за наявності інших відомих факторів ризику. Спостереження довели, що інгібітори протонного насоса можуть збільшити загальний ризик переломів на 10-40%. Це збільшення частково можливо обумовлено іншими чинниками ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій, і у них має бути відповідне надходження вітаміну D та кальцію до організму. Гіпомагніємія: У пацієнтів, які приймають інгібітори протонного насоса (ІСН), у тому числі пантопразол, протягом як мінімум трьох місяців, і, як правило, протягом року спостерігалася важка гіпомагніємія. При цьому можливий розвиток серйозних проявів гіпомагніємії, таких як стомлюваність, тетанія, марення, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія, вони можуть починатися непомітно і бути пропущені. У більшості пацієнтів з подібними порушеннями гіпомагніємія була скоригована після замісної терапії магнієм та припинення прийому ІСН. У пацієнтів, які мають тривале лікування, або пацієнтам, які приймають ІСН спільно з дигоксином або іншими препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), слід провести дослідження вмісту магнію в сироватці крові перед початком лікування ІСН та періодично здійснювати його контроль під час лікування . Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та іншими механізмами, що вимагають підвищеної уваги, через ймовірність запаморочення та порушення зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина – натрію аміносаліцилату дигідрат – 1 г; Допоміжні речовини: сорбітол, повідон (Коллідон 90 Ф), стеарат кальцію, тальк, лимонна кислота; Склад оболонки: готова суміш "АКРИЛ-ІЗ" (сополімер метакрилової кислоти з етилакрилатом 1:1, титану діоксид, тальк, триетилцитрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію гідрокарбонат, натрію лаурилсульфат), барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид емульсія 30%. Таблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою, 1 г. По 50 або 100 таблеток у банку із поліпропілену (поліетилену). Кожна банка разом із інструкцією із застосування у пачці з картону. По 500 таблеток у пакеті з поліетиленової плівки. Поліетиленовий пакет разом з інструкцією із застосування у контейнері з поліпропілену (поліетилену) (для стаціонару).Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою кишковорозчинною оболонкою, рожевого з коричневим відтінком кольору, овальної форми, двоопуклі. На зламі пігулки білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротитуберкульозний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція висока. Максимальна концентрація в плазмі після прийому дози 4 г становить 75 мкг/мл. Метаболізується у печінці. Легко проникає через гістогематичні бар'єри та розподіляється у тканинах. Високі концентрації препарату виявляються у легенях, нирках та печінці. Помірно проникає у спинномозкову рідину тільки при запаленні оболонок, у цьому випадку концентрація аміносаліцилової кислоти у спинномозковій рідині становить 10 – 50 % концентрації препарату у плазмі крові. Виводиться переважно із сечею (80% препарату виводиться протягом 10год), причому 50% у вигляді ацетильованого похідного. Період напіввиведення становить 0,5 години. Екскреція знижена у пацієнтів з порушенням функції печінки.ФармакодинамікаЧинить бактеріостатичну дію на Mycobacterium tuberculosis. Аміносаліцилова кислота конкурує з параамінобензойною кислотою та пригнічує синтез фолату в мікобактеріях туберкульозу. Препарат активний щодо мікобактерій, що розмножуються, практично не діє на бактерії, що знаходяться в стадії спокою або розташовані внутрішньоклітинно. Зменшує ймовірність розвитку стійкості мікобактерій до стрептоміцину та ізоніазиду.Показання до застосуванняТуберкульоз (різні форми та локалізації) у комплексній терапії.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, ниркова недостатність, печінкова недостатність, гепатит, цироз печінки; амілоїдоз внутрішніх органів, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, ентероколіт (загострення), мікседема (некомпенсована), нефрит, декомпенсована ХСН (в т.ч. на тлі пороку серця), тромбофлебіт, гіпокоагуляція, вагітність, лакт 3 роки. З обережністю: епілепсія.Побічна діяЗниження апетиту, нудота, блювання, метеоризм, біль у животі, діарея або запори, гепатомегалія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія; протеїнурія, гематурія, кристалурія. Рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія (аж до агранулоцитозу), лікарський гепатит, 12-дефіцитна мегалобластна анемія. Алергічні реакції – лихоманка, дерматит (кропив'янка, пурпура, енантема), еозинофілія, артралгія, бронхоспазм. При тривалому застосуванні у високих дозах – гіпотиреоз, зоб, мікседема.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з іншими протитуберкульозними лікарськими засобами. При сумісному використанні з ізоніазидом підвищує його концентрацію у крові. Порушує всмоктування рифампіцину, еритроміцину та лінкоміцину. Порушує засвоєння вітаміну В12 (підвищується ризик анемії).Спосіб застосування та дозиВсередину, через 0,5-1 годину після їжі, запиваючи кип'яченою водою. Дорослим - по 9-12 г/сут (3-4 г 3 десь у день), для виснажених хворих із масою тіла менше 50 кг - 6 г/сут. Дітям призначають із розрахунку 0,2 г/кг/сут на 3-4 прийоми, максимальна доза - 10 г/сут. У разі амбулаторного лікування можна призначати всю добову дозу в один прийом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосовують у комбінації із протитуберкульозними лікарськими засобами. При лікуванні рекомендується контролювати активність печінкових трансаміназ. Зниження функції нирок на тлі туберкульозної інтоксикації або специфічного ураження не є протипоказанням до призначення. Розвиток протеїнурії та гематурії вимагають тимчасової відміни препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб.: пірантел (у формі ембонату) 250 мг. 3 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротигельмінтний засіб. Викликає нейром'язову блокаду чутливих гельмінтів. Активний щодо Enterobius vermicularis, Ancylostoma duodenale, Necator americanus і, меншою мірою, Trichocephalus trichiurus. Діє як на статевозрілих, так і на статевозрілих особин обох статей.ФармакокінетикаПрактично не абсорбується із ШКТ. Після прийому разової дози 10 мг/кг концентрація в плазмі становить 0,005-0,13 мкг/мл і досягається протягом 1-3 годин. Метаболізується частково в печінці до N-метил-1,3-пропандіаміну. Виводиться у незміненому вигляді через кишечник (близько 93%), 7% виводиться нирками у незміненому вигляді або у вигляді метаболіту.Клінічна фармакологіяПротигельмінтний препарат.Показання до застосуванняАскаридоз, анкілостомідоз, некатороз, трихоцефальоз.Протипоказання до застосуванняВагітність, підвищена чутливість до пірантелу, міастенія (період лікування).Вагітність та лактаціяПірантел протипоказаний для застосування при вагітності. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей З обережністю призначають дітям до 6 місяців.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, анорексія, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, галюцинації, сплутаність свідомості, парестезії, запаморочення, сонливість або безсоння. Дерматологічні реакції: ; шкірний висип, кропив'янка. Інші: порушення слуху, гіпертермія.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід призначати одночасно з піперазином (послаблення дії). При одночасному застосуванні пірантел підвищує концентрацію теофіліну у плазмі.Спосіб застосування та дозиПри аскаридозі та ентеробіозі застосовують одноразово в дозі 10 мг/кг. При поєднанні деякого з аскаридозом або інших поєднаних гельмінтних ураженнях застосовують протягом 3 днів поспіль у дозі 10 мг/кг/добу або протягом 2 днів - у дозі 20 мг/кг/сут.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при печінковій недостатності. Після прийому пірантелу проносні засоби не призначають. При ентеробіоз слід провести одночасне лікування всіх спільно проживаючих осіб. Після завершення лікування необхідно провести контрольне дослідження калу на наявність яєць паразитів. З обережністю призначають дітям до 6 місяців.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
408,00 грн
381,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
526,00 грн
490,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: раміприл – 2,5 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування (3) - 30 шт. 3 контурні коміркові упаковки, разом з інструкцією із застосування, поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.Дія на організмЗначно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком унаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроарбумінур). підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяПриймають усередину.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, вагітність, лактація (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років. Раміприл протипоказаний при вагітності, оскільки він може надавати несприятливий вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібіторами АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом раміприл, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Якщо лікування препаратом раміприл необхідне в період годування груддю, то грудне вигодовування має бути припинено.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з петлевими або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з імунодепресантами, цистостатиками, алопуринолом, прокаїнамідом можливе посилення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе посилення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування.ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку, брадикардія, водно-електролітні порушення, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів, сульфату натрію (по можливості, протягом перших 30 хвилин). У разі вираженого зниження АТ тиску до терапії з поповнення обсягу циркулюючої крові та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів. У разі рефрактерності до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового штучного водія ритму. При передозуванні необхідно моніторити сироваткові концентрації креатиніну та електролітів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: раміприл – 2,5 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування (3) - 30 шт. 3 контурні коміркові упаковки, разом з інструкцією із застосування, поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.Дія на організмЗначно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком унаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроарбумінур). підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяПриймають усередину.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, вагітність, лактація (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років. Раміприл протипоказаний при вагітності, оскільки він може надавати несприятливий вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібіторами АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом раміприл, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Якщо лікування препаратом раміприл необхідне в період годування груддю, то грудне вигодовування має бути припинено.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з петлевими або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з імунодепресантами, цистостатиками, алопуринолом, прокаїнамідом можливе посилення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе посилення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування.ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку, брадикардія, водно-електролітні порушення, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів, сульфату натрію (по можливості, протягом перших 30 хвилин). У разі вираженого зниження АТ тиску до терапії з поповнення обсягу циркулюючої крові та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів. У разі рефрактерності до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового штучного водія ритму. При передозуванні необхідно моніторити сироваткові концентрації креатиніну та електролітів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: раміприл – 5 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування (3) - 30 шт. 3 контурні коміркові упаковки, разом з інструкцією із застосування, поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.Дія на організмЗначно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком унаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроарбумінур). підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяПриймають усередину.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, вагітність, лактація (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років. Раміприл протипоказаний при вагітності, оскільки він може надавати несприятливий вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібіторами АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом раміприл, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Якщо лікування препаратом раміприл необхідне в період годування груддю, то грудне вигодовування має бути припинено.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з петлевими або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з імунодепресантами, цистостатиками, алопуринолом, прокаїнамідом можливе посилення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе посилення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування.ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку, брадикардія, водно-електролітні порушення, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів, сульфату натрію (по можливості, протягом перших 30 хвилин). У разі вираженого зниження АТ тиску до терапії з поповнення обсягу циркулюючої крові та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів. У разі рефрактерності до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового штучного водія ритму. При передозуванні необхідно моніторити сироваткові концентрації креатиніну та електролітів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 1 г: Активна речовина: флуоцинолон ацетонід 250 мкг. Допоміжні речовини: пропіленгліколь, вазелін, безводний ланолін, церезин (до 100 г). 10 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні. 10 г – туби поліетиленові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього вживання 0.025%.Фармакотерапевтична групаГКС для зовнішнього застосування. Чинить протизапальну, протиалергічну, антиексудативну та протисвербіжну дію. Зменшує прояви або усуває запальну реакцію шкіри.Клінічна фармакологіяГКС для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняПсоріаз, червоний плоский лишай, себорейний дерматит, екзема різного генезу та локалізації (включаючи екзему у дітей), нейродерміт, свербіж шкіри різного генезу, алергічні захворювання шкіри, дискоїдний червоний вовчак, опіки I ступеня, сонячні опіки, укуси на.Протипоказання до застосуванняБактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, великі псоріатичні бляшки, аногенітальний свербіж, трофічні виразки гомілки, пов'язані з варикозним розширенням вен, пухлини шкіри, вагітність.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Застосування у дітей З обережністю застосовують у дітей грудного віку та у дівчат у період статевого дозрівання.Побічна діяМожливо: телеангіектазії, постстероїдна судинна пурпура, атрофія шкіри, розтягнення шкіри, гірсутизм, гіпертрихоз, періоральний дерматит, вторинні інфекційні ураження шкіри; при тривалому застосуванні та/або нанесенні на великі поверхні можливі системні побічні ефекти.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо 1-3 рази/сут, залежно від використовуваної лікарської форми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення перебігу захворювання. З обережністю застосовують у дітей грудного віку та у дівчат у період статевого дозрівання. Флуоцинолон ацетонід сумісний з протимікробними засобами.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 1 г: флуоцинолону ацетонід 250 мкг. 15 г – туби (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього вживання 0.025%.Фармакотерапевтична групаГКС для зовнішнього застосування. Чинить протизапальну, протиалергічну, антиексудативну та протисвербіжну дію. Зменшує прояви або усуває запальну реакцію шкіри.Клінічна фармакологіяГКС для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняПсоріаз, червоний плоский лишай, себорейний дерматит, екзема різного генезу та локалізації (включаючи екзему у дітей), нейродерміт, свербіж шкіри різного генезу, алергічні захворювання шкіри, дискоїдний червоний вовчак, опіки I ступеня, сонячні опіки, укуси на.Протипоказання до застосуванняБактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, великі псоріатичні бляшки, аногенітальний свербіж, трофічні виразки гомілки, пов'язані з варикозним розширенням вен, пухлини шкіри, вагітність.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Застосування у дітей З обережністю застосовують у дітей грудного віку та у дівчат у період статевого дозрівання.Побічна діяМожливо: телеангіектазії, постстероїдна судинна пурпура, атрофія шкіри, розтягнення шкіри, гірсутизм, гіпертрихоз, періоральний дерматит, вторинні інфекційні ураження шкіри; при тривалому застосуванні та/або нанесенні на великі поверхні можливі системні побічні ефекти.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо 1-3 рази/сут, залежно від використовуваної лікарської форми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення перебігу захворювання. З обережністю застосовують у дітей грудного віку та у дівчат у період статевого дозрівання. Флуоцинолон ацетонід сумісний з протимікробними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
367,00 грн
337,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: суматриптан сукцинат (еквівалентно суматриптану) 70,00 (50,00) мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 100,00 мг, лактози моногідрат - 123,50 мг, кроскармелоза натрію - 1,50 мг, магнію стеарат - 3,00 мг, тальк - 1,50 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0 ; Оболонка: гіпромелоза- 3,07 мг, макрогол 6000 - 1,20 мг, тальк - 1,31 мг, титану діоксид - 0,90 мг, триетилцитрат - 0,98 мг, барвник червоний [Понсо 4 R] - 0,040 мг. По 2 або 6 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої твердої, покритої лаком, та ламінату для холодного формування. 1 блістер по 2 або 6 таблеток або 2 блістери по 6 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, з ділильною ризиком з одного боку, на зламі білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимігренозний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо суматриптан швидко всмоктується, 70% від максимальної концентрації у плазмі (Сmах) досягається через 45 хв. Після прийому 100 мг Сmах у плазмі крові становить у середньому 54 нг/мл. Біодоступність становить 14% внаслідок інтенсивного пресистемного метаболізму та неповної абсорбції. Зв'язування з білками плазми невелике і становить 14-21%. Суматриптан метаболізується за участю моноаміноксидази (МАО) типу А. Основний метаболіт-індолоцтовий аналог суматриптану, який виводиться переважно нирками, у вигляді вільної кислоти та кон'югату з глюкуроновою кислотою. Цей метаболіт не має активності по відношенню до 5HT1- та 5НТ2-серотонінових рецепторів. Приступи мігрені, мабуть, не мають істотного впливу на фармакокінетику суматриптана, що приймається внутрішньо.ФармакодинамікаСуматриптан - специфічний селективний агоніст судинних 5-гідрокситриптамін-1-рецепторів (5НТ1D), не впливає на інші підтипи 5НТ-серотонінових рецепторів (5НТ2-5НТ7). Рецептори 5НТ1D розташовані головним чином у кровоносних судинах головного мозку, і їх стимуляція призводить до звуження цих судин. Знижує чутливість трійчастого нерва. Обидва ці ефекти можуть лежати в основі протимігренозної дії суматриптану. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 30 хв після прийому препарату внутрішньо.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з аурою або без неї.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна форми мігрені; ішемічна хвороба серця (ІХС) (в т.ч. інфаркт міокарда, постінфарктний кардіосклероз, стенокардія Принцметалу), а також наявність симптомів, що дозволяють припустити наявність ІХС; оклюзійні захворювання периферичних судин; інсульт або транзиторна ішемічна атака (в т.ч. в анамнезі); артеріальна гіпертензія ІІ-ІІІ ступеня тяжкості; неконтрольована артеріальна гіпертензія; одночасний прийом з ерготаміном або його похідними (включаючи метизергід); одночасний прийом з іншими триптанами/агоністами рецептора 5-НТ1; застосування на фоні прийому інгібіторів моноаміноксидази (МАО) або раніше, ніж через 2 тижні після їх відміни; виражені порушення функції печінки та/або нирок; вік до 18 років та старше 65 років (безпека та ефективність не встановлена); вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування суматриптану протипоказане при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування. У разі прийому препарату грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години.Побічна діяЗалежно від частоти виникнення виділяють такі групи побічних ефектів: дуже часто: ≥1/10; часто: ≥1/100, З боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парестезії та гіпестезії; частота невідома - судомні напади (у ряді випадків вони спостерігалися у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що призводять до виникнення судом; у частини пацієнтів, що спричиняють фактори, виявлено не було), тремор, дистонія, ністагм, скотома; тривога. З боку органу зору: частота невідома – диплопія, миготіння перед очима, зниження гостроти зору, часткова минуща або стійка втрата зору. Проте слід пам'ятати, що порушення зору може бути пов'язані з самим нападом мігрені. З боку серцево-судинної системи: часто - минуще підвищення артеріального тиску (що спостерігається незабаром після прийому суматриптану), "припливи"; частота невідома – брадикардія, тахікардія, зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму, минущі зміни ЕКГ за ішемічним типом, інфаркт міокарда, спазм коронарних артерій, стенокардія, синдром Рейно; відчуття серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання; дуже рідко – дисфагія, відчуття дискомфорту у ділянці живота; частота невідома – ішемічний коліт, діарея. З боку опорно-рухового апарату: часто - почуття тяжкості (зазвичай минуще, може бути інтенсивним і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло), міалгія; нечасто – біль у суглобах; частота невідома – ригідність потиличних м'язів, артралгія. З боку дихальної системи та органів грудної клітки: часто – задишка; легке, минуще подразнення слизової оболонки або відчуття печіння в носовій порожнині або горлі, носова кровотеча. Лабораторні показники: дуже рідко – незначні зміни активності "печінкових" трансаміназ. Алергічні реакції: дуже рідко – реакції гіперчутливості варіюють від шкірних проявів (висип, кропив'янка, свербіж, еритема) до випадків анафілаксії. З боку шкіри та підшкірної клітковини: частота невідома – гіпергідроз. Інші: часто - відчуття жару або холоду, біль, почуття здавлення або тяжкості (є тимчасовими і здатні виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину і горло), відчуття слабкості, почуття втоми, зазвичай виражені слабо або помірно і так само носять тимчасовий характер . Можуть виникати минущі інтенсивні болі і сором у грудях, що поширюється на область шиї.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено взаємодію суматриптану з пропранололом, флунаризином, пізотифеном та етиловим спиртом. При одночасному прийомі з ерготаміном або іншими триптанами/агоністами рецептора 5-HT1, відзначався тривалий спазм судин. Суматриптан можна призначати не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів, що містять ерготамін або інші триптани/агоністи рецептора 5-НТ1, навпаки, препарати, що містять ерготамін, можна призначати не раніше, ніж через 6 годин після прийому суматриптану, а триптани/агон рецептора 5-НТ1 - не раніше, ніж через 24 години після прийому суматриптану. Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами МАО, їх одночасне застосування протипоказане. Є дуже рідкісні повідомлення, отримані в результаті постмаркетингового спостереження, про розвиток серотонінового синдрому (включаючи розлади психіки, вегетативну лабільність та нервово-м'язові порушення) внаслідок супутнього застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та сума. Також повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому на тлі одночасного призначення триптанів із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН).Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їди або натще, препарат слід ковтати повністю, запиваючи водою. Рекомендована доза становить 50 мг. Деяким пацієнтам може знадобитися більш висока доза – 100 мг. Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то для усунення цього ж нападу повторно приймати препарат не слід. У цьому випадку лікування можна здійснювати за допомогою парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти, нестероїдних протизапальних препаратів. Однак препарат можна застосовувати для усунення наступних нападів мігрені. Якщо пацієнт відчув покращення після першої дози, а потім симптоми відновилися, можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 годин, за умови, що інтервал між прийомом становить не менше 2 годин. Максимальна добова доза суматриптану не повинна перевищувати 300 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Рекомендована доза – 50 мг. Діти та підлітки (віком до 18 років) Суматриптан не рекомендується для застосування у дітей та підлітків через брак даних про безпеку та ефективність. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Досвід застосування суматриптану у пацієнтів віком від 65 років обмежений. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої у молодших пацієнтів, однак, до отримання додаткових клінічних даних, застосування суматриптану у пацієнтів віком від 65 років не рекомендується.ПередозуванняСимптоми: Прийом суматриптану в дозі більше 400 мг не викликав жодних побічних ефектів, крім перерахованих вище. Лікування: у разі передозування слід спостерігати за станом пацієнтів не менше 10 годин та за необхідності проводити симптоматичну терапію. Немає даних про вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на концентрацію суматриптану у плазмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуматриптан слід призначати тільки в тому випадку, якщо діагноз мігрені не викликає сумніву, при цьому застосовувати його слід якомога раніше після початку нападу мігрені, хоча він однаково ефективний при використанні будь-якої стадії нападу. Препарат не можна використовувати з профілактичною метою. Суматриптан слід приймати з обережністю при контрольованій артеріальній гіпертензії І ступеня тяжкості, тому що в окремих випадках на фоні прийому спостерігалося транзиторне підвищення артеріального тиску та периферичного опору судин; захворюваннях, при яких можуть змінюватися всмоктування, метаболізм або виведення препарату (наприклад, порушення нирок або печінки). Є дуже рідкісні повідомлення, отримані в результаті постмаркетингового спостереження, про розвиток серотонінового синдрому (включаючи розлади психіки, вегетативну лабільність та нервово-м'язові порушення) внаслідок супутнього застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та сума. Також повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому на фоні одночасного призначення триптанів із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН). У разі одночасного призначення з препаратами групи СІОЗС/СІОЗСН слід ретельно контролювати стан пацієнта. Суматриптан слід приймати з обережністю при епілепсії та наявності інших факторів ризику в анамнезі, що супроводжуються зниженням порога судомної готовності, оскільки у таких пацієнтів можливий розвиток судом на фоні прийому суматриптану. Супутнє застосування інших триптанів/агоністів рецептора 5НТ1 із суматриптаном не рекомендується. У пацієнтів із гіперчутливістю до сульфаніламідів застосування суматриптану може спричинити алергічні реакції, вираженість яких варіює від шкірних проявів до анафілаксії. Дані про перехресну чутливість обмежені, проте слід бути обережними при призначенні суматриптану таким пацієнтам. Як і при застосуванні інших протимігренозних засобів, при призначенні суматриптану у пацієнтів з раніше недіагностованою мігренню або у пацієнтів з атиповою мігренню необхідно виключити інші потенційно серйозні неврологічні стани. Слід зазначити, що у пацієнтів з мігренню підвищений ризик розвитку певних цереброваскулярних ускладнень (інсульту або транзиторної ішемічної атаки). Суматриптан не слід призначати пацієнтам групи ризику серцево-судинних захворювань без попереднього обстеження з метою виключення серцево-судинної патології. До таких пацієнтів відносяться жінки в постменопаузальному періоді, чоловіки віком старше 40 років, пацієнти з факторами ризику розвитку ІХС, а також ті, хто курить і використовують нікотинзамісну терапію. Хоча проведене обстеження не завжди дозволяє виявити захворювання серця у деяких пацієнтів, у дуже поодиноких випадках у них розвиваються побічні ефекти з боку серцево-судинної системи. Після прийому суматриптана можуть виникати минущі інтенсивні болі і сором у грудях, що поширюється на область шиї. Якщо є підстави вважати, що ці симптоми є проявом ІХС, слід призупинити прийом препарату та провести відповідне діагностичне обстеження. Зловживання лікарськими препаратами, призначеними для усунення нападів мігрені, асоційовано з посиленням головного болю у чутливих пацієнтів (головний біль, пов'язаний зі зловживанням лікарськими препаратами). У разі розвитку або підозри на головний біль, пов'язаний зі зловживанням лікарськими засобами, необхідно звернутися до лікаря. При цьому слід розглянути можливість відміни препарату. Небажані ефекти можуть частіше спостерігатися під час застосування триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Не можна перевищувати рекомендовану дозу суматриптану. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів з мігренню може виникати сонливість, пов'язана, як із самим захворюванням, так і з прийомом суматриптану, тому вони повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
520,00 грн
215,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: суматриптан сукцинат (еквівалентно суматриптану) 70,00 (50,00) мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 100,00 мг, лактози моногідрат - 123,50 мг, кроскармелоза натрію - 1,50 мг, магнію стеарат - 3,00 мг, тальк - 1,50 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0 ; Оболонка: гіпромелоза- 3,07 мг, макрогол 6000 - 1,20 мг, тальк - 1,31 мг, титану діоксид - 0,90 мг, триетилцитрат - 0,98 мг, барвник червоний [Понсо 4 R] - 0,040 мг. По 2 або 6 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої твердої, покритої лаком, та ламінату для холодного формування. 1 блістер по 2 або 6 таблеток або 2 блістери по 6 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, з ділильною ризиком з одного боку, на зламі білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимігренозний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо суматриптан швидко всмоктується, 70% від максимальної концентрації у плазмі (Сmах) досягається через 45 хв. Після прийому 100 мг Сmах у плазмі крові становить у середньому 54 нг/мл. Біодоступність становить 14% внаслідок інтенсивного пресистемного метаболізму та неповної абсорбції. Зв'язування з білками плазми невелике і становить 14-21%. Суматриптан метаболізується за участю моноаміноксидази (МАО) типу А. Основний метаболіт-індолоцтовий аналог суматриптану, який виводиться переважно нирками, у вигляді вільної кислоти та кон'югату з глюкуроновою кислотою. Цей метаболіт не має активності по відношенню до 5HT1- та 5НТ2-серотонінових рецепторів. Приступи мігрені, мабуть, не мають істотного впливу на фармакокінетику суматриптана, що приймається внутрішньо.ФармакодинамікаСуматриптан - специфічний селективний агоніст судинних 5-гідрокситриптамін-1-рецепторів (5НТ1D), не впливає на інші підтипи 5НТ-серотонінових рецепторів (5НТ2-5НТ7). Рецептори 5НТ1D розташовані головним чином у кровоносних судинах головного мозку, і їх стимуляція призводить до звуження цих судин. Знижує чутливість трійчастого нерва. Обидва ці ефекти можуть лежати в основі протимігренозної дії суматриптану. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 30 хв після прийому препарату внутрішньо.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з аурою або без неї.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна форми мігрені; ішемічна хвороба серця (ІХС) (в т.ч. інфаркт міокарда, постінфарктний кардіосклероз, стенокардія Принцметалу), а також наявність симптомів, що дозволяють припустити наявність ІХС; оклюзійні захворювання периферичних судин; інсульт або транзиторна ішемічна атака (в т.ч. в анамнезі); артеріальна гіпертензія ІІ-ІІІ ступеня тяжкості; неконтрольована артеріальна гіпертензія; одночасний прийом з ерготаміном або його похідними (включаючи метизергід); одночасний прийом з іншими триптанами/агоністами рецептора 5-НТ1; застосування на фоні прийому інгібіторів моноаміноксидази (МАО) або раніше, ніж через 2 тижні після їх відміни; виражені порушення функції печінки та/або нирок; вік до 18 років та старше 65 років (безпека та ефективність не встановлена); вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування суматриптану протипоказане при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування. У разі прийому препарату грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години.Побічна діяЗалежно від частоти виникнення виділяють такі групи побічних ефектів: дуже часто: ≥1/10; часто: ≥1/100, З боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парестезії та гіпестезії; частота невідома - судомні напади (у ряді випадків вони спостерігалися у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що призводять до виникнення судом; у частини пацієнтів, що спричиняють фактори, виявлено не було), тремор, дистонія, ністагм, скотома; тривога. З боку органу зору: частота невідома – диплопія, миготіння перед очима, зниження гостроти зору, часткова минуща або стійка втрата зору. Проте слід пам'ятати, що порушення зору може бути пов'язані з самим нападом мігрені. З боку серцево-судинної системи: часто - минуще підвищення артеріального тиску (що спостерігається незабаром після прийому суматриптану), "припливи"; частота невідома – брадикардія, тахікардія, зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму, минущі зміни ЕКГ за ішемічним типом, інфаркт міокарда, спазм коронарних артерій, стенокардія, синдром Рейно; відчуття серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання; дуже рідко – дисфагія, відчуття дискомфорту у ділянці живота; частота невідома – ішемічний коліт, діарея. З боку опорно-рухового апарату: часто - почуття тяжкості (зазвичай минуще, може бути інтенсивним і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло), міалгія; нечасто – біль у суглобах; частота невідома – ригідність потиличних м'язів, артралгія. З боку дихальної системи та органів грудної клітки: часто – задишка; легке, минуще подразнення слизової оболонки або відчуття печіння в носовій порожнині або горлі, носова кровотеча. Лабораторні показники: дуже рідко – незначні зміни активності "печінкових" трансаміназ. Алергічні реакції: дуже рідко – реакції гіперчутливості варіюють від шкірних проявів (висип, кропив'янка, свербіж, еритема) до випадків анафілаксії. З боку шкіри та підшкірної клітковини: частота невідома – гіпергідроз. Інші: часто - відчуття жару або холоду, біль, почуття здавлення або тяжкості (є тимчасовими і здатні виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину і горло), відчуття слабкості, почуття втоми, зазвичай виражені слабо або помірно і так само носять тимчасовий характер . Можуть виникати минущі інтенсивні болі і сором у грудях, що поширюється на область шиї.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено взаємодію суматриптану з пропранололом, флунаризином, пізотифеном та етиловим спиртом. При одночасному прийомі з ерготаміном або іншими триптанами/агоністами рецептора 5-HT1, відзначався тривалий спазм судин. Суматриптан можна призначати не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів, що містять ерготамін або інші триптани/агоністи рецептора 5-НТ1, навпаки, препарати, що містять ерготамін, можна призначати не раніше, ніж через 6 годин після прийому суматриптану, а триптани/агон рецептора 5-НТ1 - не раніше, ніж через 24 години після прийому суматриптану. Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами МАО, їх одночасне застосування протипоказане. Є дуже рідкісні повідомлення, отримані в результаті постмаркетингового спостереження, про розвиток серотонінового синдрому (включаючи розлади психіки, вегетативну лабільність та нервово-м'язові порушення) внаслідок супутнього застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та сума. Також повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому на тлі одночасного призначення триптанів із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН).Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їди або натще, препарат слід ковтати повністю, запиваючи водою. Рекомендована доза становить 50 мг. Деяким пацієнтам може знадобитися більш висока доза – 100 мг. Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то для усунення цього ж нападу повторно приймати препарат не слід. У цьому випадку лікування можна здійснювати за допомогою парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти, нестероїдних протизапальних препаратів. Однак препарат можна застосовувати для усунення наступних нападів мігрені. Якщо пацієнт відчув покращення після першої дози, а потім симптоми відновилися, можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 годин, за умови, що інтервал між прийомом становить не менше 2 годин. Максимальна добова доза суматриптану не повинна перевищувати 300 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Рекомендована доза – 50 мг. Діти та підлітки (віком до 18 років) Суматриптан не рекомендується для застосування у дітей та підлітків через брак даних про безпеку та ефективність. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Досвід застосування суматриптану у пацієнтів віком від 65 років обмежений. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої у молодших пацієнтів, однак, до отримання додаткових клінічних даних, застосування суматриптану у пацієнтів віком від 65 років не рекомендується.ПередозуванняСимптоми: Прийом суматриптану в дозі більше 400 мг не викликав жодних побічних ефектів, крім перерахованих вище. Лікування: у разі передозування слід спостерігати за станом пацієнтів не менше 10 годин та за необхідності проводити симптоматичну терапію. Немає даних про вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на концентрацію суматриптану у плазмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуматриптан слід призначати тільки в тому випадку, якщо діагноз мігрені не викликає сумніву, при цьому застосовувати його слід якомога раніше після початку нападу мігрені, хоча він однаково ефективний при використанні будь-якої стадії нападу. Препарат не можна використовувати з профілактичною метою. Суматриптан слід приймати з обережністю при контрольованій артеріальній гіпертензії І ступеня тяжкості, тому що в окремих випадках на фоні прийому спостерігалося транзиторне підвищення артеріального тиску та периферичного опору судин; захворюваннях, при яких можуть змінюватися всмоктування, метаболізм або виведення препарату (наприклад, порушення нирок або печінки). Є дуже рідкісні повідомлення, отримані в результаті постмаркетингового спостереження, про розвиток серотонінового синдрому (включаючи розлади психіки, вегетативну лабільність та нервово-м'язові порушення) внаслідок супутнього застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та сума. Також повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому на фоні одночасного призначення триптанів із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН). У разі одночасного призначення з препаратами групи СІОЗС/СІОЗСН слід ретельно контролювати стан пацієнта. Суматриптан слід приймати з обережністю при епілепсії та наявності інших факторів ризику в анамнезі, що супроводжуються зниженням порога судомної готовності, оскільки у таких пацієнтів можливий розвиток судом на фоні прийому суматриптану. Супутнє застосування інших триптанів/агоністів рецептора 5НТ1 із суматриптаном не рекомендується. У пацієнтів із гіперчутливістю до сульфаніламідів застосування суматриптану може спричинити алергічні реакції, вираженість яких варіює від шкірних проявів до анафілаксії. Дані про перехресну чутливість обмежені, проте слід бути обережними при призначенні суматриптану таким пацієнтам. Як і при застосуванні інших протимігренозних засобів, при призначенні суматриптану у пацієнтів з раніше недіагностованою мігренню або у пацієнтів з атиповою мігренню необхідно виключити інші потенційно серйозні неврологічні стани. Слід зазначити, що у пацієнтів з мігренню підвищений ризик розвитку певних цереброваскулярних ускладнень (інсульту або транзиторної ішемічної атаки). Суматриптан не слід призначати пацієнтам групи ризику серцево-судинних захворювань без попереднього обстеження з метою виключення серцево-судинної патології. До таких пацієнтів відносяться жінки в постменопаузальному періоді, чоловіки віком старше 40 років, пацієнти з факторами ризику розвитку ІХС, а також ті, хто курить і використовують нікотинзамісну терапію. Хоча проведене обстеження не завжди дозволяє виявити захворювання серця у деяких пацієнтів, у дуже поодиноких випадках у них розвиваються побічні ефекти з боку серцево-судинної системи. Після прийому суматриптана можуть виникати минущі інтенсивні болі і сором у грудях, що поширюється на область шиї. Якщо є підстави вважати, що ці симптоми є проявом ІХС, слід призупинити прийом препарату та провести відповідне діагностичне обстеження. Зловживання лікарськими препаратами, призначеними для усунення нападів мігрені, асоційовано з посиленням головного болю у чутливих пацієнтів (головний біль, пов'язаний зі зловживанням лікарськими препаратами). У разі розвитку або підозри на головний біль, пов'язаний зі зловживанням лікарськими засобами, необхідно звернутися до лікаря. При цьому слід розглянути можливість відміни препарату. Небажані ефекти можуть частіше спостерігатися під час застосування триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Не можна перевищувати рекомендовану дозу суматриптану. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів з мігренню може виникати сонливість, пов'язана, як із самим захворюванням, так і з прийомом суматриптану, тому вони повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
282,00 грн
215,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: суматриптану сукцинат (еквівалентно суматриптану) – 140,00 (100,00) мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 200,00 мг, лактози моногідрат - 247,00 мг, кроскармелоза натрію - 3,00 мг, магнію стеарат - 6,00 мг, тальк - 3,00 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1 ; Оболонка: гіпромелоза – 4,10 мг, макрогол 6000 – 1,60 мг, тальк – 1,80 мг, титану діоксид – 1,20 мг, триетилцитрат – 1,30 мг. По 2 або 6 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої твердої, покритої лаком, та ламінату для холодного формування. 1 блістер по 2 або 6 таблеток або 2 блістери по 6 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, на зламі білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимігренозний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо суматриптан швидко всмоктується, 70% від максимальної концентрації у плазмі (Сmах) досягається через 45 хв. Після прийому 100 мг Сmах у плазмі крові становить у середньому 54 нг/мл. Біодоступність становить 14% внаслідок інтенсивного пресистемного метаболізму та неповної абсорбції. Зв'язування з білками плазми невелике і становить 14-21%. Суматриптан метаболізується за участю моноаміноксидази (МАО) типу А. Основний метаболіт-індолоцтовий аналог суматриптану, який виводиться переважно нирками, у вигляді вільної кислоти та кон'югату з глюкуроновою кислотою. Цей метаболіт не має активності по відношенню до 5HT1- та 5НТ2-серотонінових рецепторів. Приступи мігрені, мабуть, не мають істотного впливу на фармакокінетику суматриптана, що приймається внутрішньо.ФармакодинамікаСуматриптан - специфічний селективний агоніст судинних 5-гідрокситриптамін-1-рецепторів (5НТ1D), не впливає на інші підтипи 5НТ-серотонінових рецепторів (5НТ2-5НТ7). Рецептори 5НТ1D розташовані головним чином у кровоносних судинах головного мозку, і їх стимуляція призводить до звуження цих судин. Знижує чутливість трійчастого нерва. Обидва ці ефекти можуть лежати в основі протимігренозної дії суматриптану. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 30 хв після прийому препарату внутрішньо.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з аурою або без неї.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна форми мігрені; ішемічна хвороба серця (ІХС) (в т.ч. інфаркт міокарда, постінфарктний кардіосклероз, стенокардія Принцметалу), а також наявність симптомів, що дозволяють припустити наявність ІХС; оклюзійні захворювання периферичних судин; інсульт або транзиторна ішемічна атака (в т.ч. в анамнезі); артеріальна гіпертензія ІІ-ІІІ ступеня тяжкості; неконтрольована артеріальна гіпертензія; одночасний прийом з ерготаміном або його похідними (включаючи метизергід); одночасний прийом з іншими триптанами/агоністами рецептора 5-НТ1; застосування на фоні прийому інгібіторів моноаміноксидази (МАО) або раніше, ніж через 2 тижні після їх відміни; виражені порушення функції печінки та/або нирок; вік до 18 років та старше 65 років (безпека та ефективність не встановлена); вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування суматриптану протипоказане при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування. У разі прийому препарату грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години.Побічна діяЗалежно від частоти виникнення виділяють такі групи побічних ефектів: дуже часто: ≥1/10; часто: ≥1/100, З боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парестезії та гіпестезії; частота невідома - судомні напади (у ряді випадків вони спостерігалися у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що призводять до виникнення судом; у частини пацієнтів, що спричиняють фактори, виявлено не було), тремор, дистонія, ністагм, скотома; тривога. З боку органу зору: частота невідома – диплопія, миготіння перед очима, зниження гостроти зору, часткова минуща або стійка втрата зору. Проте слід пам'ятати, що порушення зору може бути пов'язані з самим нападом мігрені. З боку серцево-судинної системи: часто - минуще підвищення артеріального тиску (що спостерігається незабаром після прийому суматриптану), "припливи"; частота невідома – брадикардія, тахікардія, зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму, минущі зміни ЕКГ за ішемічним типом, інфаркт міокарда, спазм коронарних артерій, стенокардія, синдром Рейно; відчуття серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання; дуже рідко – дисфагія, відчуття дискомфорту у ділянці живота; частота невідома – ішемічний коліт, діарея. З боку опорно-рухового апарату: часто - почуття тяжкості (зазвичай минуще, може бути інтенсивним і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло), міалгія; нечасто – біль у суглобах; частота невідома – ригідність потиличних м'язів, артралгія. З боку дихальної системи та органів грудної клітки: часто – задишка; легке, минуще подразнення слизової оболонки або відчуття печіння в носовій порожнині або горлі, носова кровотеча. Лабораторні показники: дуже рідко – незначні зміни активності "печінкових" трансаміназ. Алергічні реакції: дуже рідко – реакції гіперчутливості варіюють від шкірних проявів (висип, кропив'янка, свербіж, еритема) до випадків анафілаксії. З боку шкіри та підшкірної клітковини: частота невідома – гіпергідроз. Інші: часто - відчуття жару або холоду, біль, почуття здавлення або тяжкості (є тимчасовими і здатні виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину і горло), відчуття слабкості, почуття втоми, зазвичай виражені слабо або помірно і так само носять тимчасовий характер . Можуть виникати минущі інтенсивні болі і сором у грудях, що поширюється на область шиї.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено взаємодію суматриптану з пропранололом, флунаризином, пізотифеном та етиловим спиртом. При одночасному прийомі з ерготаміном або іншими триптанами/агоністами рецептора 5-HT1, відзначався тривалий спазм судин. Суматриптан можна призначати не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів, що містять ерготамін або інші триптани/агоністи рецептора 5-НТ1, навпаки, препарати, що містять ерготамін, можна призначати не раніше, ніж через 6 годин після прийому суматриптану, а триптани/агон рецептора 5-НТ1 - не раніше, ніж через 24 години після прийому суматриптану. Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами МАО, їх одночасне застосування протипоказане. Є дуже рідкісні повідомлення, отримані в результаті постмаркетингового спостереження, про розвиток серотонінового синдрому (включаючи розлади психіки, вегетативну лабільність та нервово-м'язові порушення) внаслідок супутнього застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та сума. Також повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому на тлі одночасного призначення триптанів із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН).Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їди або натще, препарат слід ковтати повністю, запиваючи водою. Рекомендована доза становить 50 мг. Деяким пацієнтам може знадобитися більш висока доза – 100 мг. Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то для усунення цього ж нападу повторно приймати препарат не слід. У цьому випадку лікування можна здійснювати за допомогою парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти, нестероїдних протизапальних препаратів. Однак препарат можна застосовувати для усунення наступних нападів мігрені. Якщо пацієнт відчув покращення після першої дози, а потім симптоми відновилися, можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 годин, за умови, що інтервал між прийомом становить не менше 2 годин. Максимальна добова доза суматриптану не повинна перевищувати 300 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Рекомендована доза – 50 мг. Діти та підлітки (віком до 18 років) Суматриптан не рекомендується для застосування у дітей та підлітків через брак даних про безпеку та ефективність. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Досвід застосування суматриптану у пацієнтів віком від 65 років обмежений. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої у молодших пацієнтів, однак, до отримання додаткових клінічних даних, застосування суматриптану у пацієнтів віком від 65 років не рекомендується.ПередозуванняСимптоми: Прийом суматриптану в дозі більше 400 мг не викликав жодних побічних ефектів, крім перерахованих вище. Лікування: у разі передозування слід спостерігати за станом пацієнтів не менше 10 годин та за необхідності проводити симптоматичну терапію. Немає даних про вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на концентрацію суматриптану у плазмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуматриптан слід призначати тільки в тому випадку, якщо діагноз мігрені не викликає сумніву, при цьому застосовувати його слід якомога раніше після початку нападу мігрені, хоча він однаково ефективний при використанні будь-якої стадії нападу. Препарат не можна використовувати з профілактичною метою. Суматриптан слід приймати з обережністю при контрольованій артеріальній гіпертензії І ступеня тяжкості, тому що в окремих випадках на фоні прийому спостерігалося транзиторне підвищення артеріального тиску та периферичного опору судин; захворюваннях, при яких можуть змінюватися всмоктування, метаболізм або виведення препарату (наприклад, порушення нирок або печінки). Є дуже рідкісні повідомлення, отримані в результаті постмаркетингового спостереження, про розвиток серотонінового синдрому (включаючи розлади психіки, вегетативну лабільність та нервово-м'язові порушення) внаслідок супутнього застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та сума. Також повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому на фоні одночасного призначення триптанів із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН). У разі одночасного призначення з препаратами групи СІОЗС/СІОЗСН слід ретельно контролювати стан пацієнта. Суматриптан слід приймати з обережністю при епілепсії та наявності інших факторів ризику в анамнезі, що супроводжуються зниженням порога судомної готовності, оскільки у таких пацієнтів можливий розвиток судом на фоні прийому суматриптану. Супутнє застосування інших триптанів/агоністів рецептора 5НТ1 із суматриптаном не рекомендується. У пацієнтів із гіперчутливістю до сульфаніламідів застосування суматриптану може спричинити алергічні реакції, вираженість яких варіює від шкірних проявів до анафілаксії. Дані про перехресну чутливість обмежені, проте слід бути обережними при призначенні суматриптану таким пацієнтам. Як і при застосуванні інших протимігренозних засобів, при призначенні суматриптану у пацієнтів з раніше недіагностованою мігренню або у пацієнтів з атиповою мігренню необхідно виключити інші потенційно серйозні неврологічні стани. Слід зазначити, що у пацієнтів з мігренню підвищений ризик розвитку певних цереброваскулярних ускладнень (інсульту або транзиторної ішемічної атаки). Суматриптан не слід призначати пацієнтам групи ризику серцево-судинних захворювань без попереднього обстеження з метою виключення серцево-судинної патології. До таких пацієнтів відносяться жінки в постменопаузальному періоді, чоловіки віком старше 40 років, пацієнти з факторами ризику розвитку ІХС, а також ті, хто курить і використовують нікотинзамісну терапію. Хоча проведене обстеження не завжди дозволяє виявити захворювання серця у деяких пацієнтів, у дуже поодиноких випадках у них розвиваються побічні ефекти з боку серцево-судинної системи. Після прийому суматриптана можуть виникати минущі інтенсивні болі і сором у грудях, що поширюється на область шиї. Якщо є підстави вважати, що ці симптоми є проявом ІХС, слід призупинити прийом препарату та провести відповідне діагностичне обстеження. Зловживання лікарськими препаратами, призначеними для усунення нападів мігрені, асоційовано з посиленням головного болю у чутливих пацієнтів (головний біль, пов'язаний зі зловживанням лікарськими препаратами). У разі розвитку або підозри на головний біль, пов'язаний зі зловживанням лікарськими засобами, необхідно звернутися до лікаря. При цьому слід розглянути можливість відміни препарату. Небажані ефекти можуть частіше спостерігатися під час застосування триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Не можна перевищувати рекомендовану дозу суматриптану. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів з мігренню може виникати сонливість, пов'язана, як із самим захворюванням, так і з прийомом суматриптану, тому вони повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
383,00 грн
215,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: суматриптану сукцинат (еквівалентно суматриптану) – 140,00 (100,00) мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 200,00 мг, лактози моногідрат - 247,00 мг, кроскармелоза натрію - 3,00 мг, магнію стеарат - 6,00 мг, тальк - 3,00 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1 ; Оболонка: гіпромелоза – 4,10 мг, макрогол 6000 – 1,60 мг, тальк – 1,80 мг, титану діоксид – 1,20 мг, триетилцитрат – 1,30 мг. По 2 або 6 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої твердої, покритої лаком, та ламінату для холодного формування. 1 блістер по 2 або 6 таблеток або 2 блістери по 6 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, на зламі білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимігренозний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо суматриптан швидко всмоктується, 70% від максимальної концентрації у плазмі (Сmах) досягається через 45 хв. Після прийому 100 мг Сmах у плазмі крові становить у середньому 54 нг/мл. Біодоступність становить 14% внаслідок інтенсивного пресистемного метаболізму та неповної абсорбції. Зв'язування з білками плазми невелике і становить 14-21%. Суматриптан метаболізується за участю моноаміноксидази (МАО) типу А. Основний метаболіт-індолоцтовий аналог суматриптану, який виводиться переважно нирками, у вигляді вільної кислоти та кон'югату з глюкуроновою кислотою. Цей метаболіт не має активності по відношенню до 5HT1- та 5НТ2-серотонінових рецепторів. Приступи мігрені, мабуть, не мають істотного впливу на фармакокінетику суматриптана, що приймається внутрішньо.ФармакодинамікаСуматриптан - специфічний селективний агоніст судинних 5-гідрокситриптамін-1-рецепторів (5НТ1D), не впливає на інші підтипи 5НТ-серотонінових рецепторів (5НТ2-5НТ7). Рецептори 5НТ1D розташовані головним чином у кровоносних судинах головного мозку, і їх стимуляція призводить до звуження цих судин. Знижує чутливість трійчастого нерва. Обидва ці ефекти можуть лежати в основі протимігренозної дії суматриптану. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 30 хв після прийому препарату внутрішньо.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з аурою або без неї.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна форми мігрені; ішемічна хвороба серця (ІХС) (в т.ч. інфаркт міокарда, постінфарктний кардіосклероз, стенокардія Принцметалу), а також наявність симптомів, що дозволяють припустити наявність ІХС; оклюзійні захворювання периферичних судин; інсульт або транзиторна ішемічна атака (в т.ч. в анамнезі); артеріальна гіпертензія ІІ-ІІІ ступеня тяжкості; неконтрольована артеріальна гіпертензія; одночасний прийом з ерготаміном або його похідними (включаючи метизергід); одночасний прийом з іншими триптанами/агоністами рецептора 5-НТ1; застосування на фоні прийому інгібіторів моноаміноксидази (МАО) або раніше, ніж через 2 тижні після їх відміни; виражені порушення функції печінки та/або нирок; вік до 18 років та старше 65 років (безпека та ефективність не встановлена); вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування суматриптану протипоказане при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування. У разі прийому препарату грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години.Побічна діяЗалежно від частоти виникнення виділяють такі групи побічних ефектів: дуже часто: ≥1/10; часто: ≥1/100, З боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парестезії та гіпестезії; частота невідома - судомні напади (у ряді випадків вони спостерігалися у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що призводять до виникнення судом; у частини пацієнтів, що спричиняють фактори, виявлено не було), тремор, дистонія, ністагм, скотома; тривога. З боку органу зору: частота невідома – диплопія, миготіння перед очима, зниження гостроти зору, часткова минуща або стійка втрата зору. Проте слід пам'ятати, що порушення зору може бути пов'язані з самим нападом мігрені. З боку серцево-судинної системи: часто - минуще підвищення артеріального тиску (що спостерігається незабаром після прийому суматриптану), "припливи"; частота невідома – брадикардія, тахікардія, зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму, минущі зміни ЕКГ за ішемічним типом, інфаркт міокарда, спазм коронарних артерій, стенокардія, синдром Рейно; відчуття серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання; дуже рідко – дисфагія, відчуття дискомфорту у ділянці живота; частота невідома – ішемічний коліт, діарея. З боку опорно-рухового апарату: часто - почуття тяжкості (зазвичай минуще, може бути інтенсивним і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло), міалгія; нечасто – біль у суглобах; частота невідома – ригідність потиличних м'язів, артралгія. З боку дихальної системи та органів грудної клітки: часто – задишка; легке, минуще подразнення слизової оболонки або відчуття печіння в носовій порожнині або горлі, носова кровотеча. Лабораторні показники: дуже рідко – незначні зміни активності "печінкових" трансаміназ. Алергічні реакції: дуже рідко – реакції гіперчутливості варіюють від шкірних проявів (висип, кропив'янка, свербіж, еритема) до випадків анафілаксії. З боку шкіри та підшкірної клітковини: частота невідома – гіпергідроз. Інші: часто - відчуття жару або холоду, біль, почуття здавлення або тяжкості (є тимчасовими і здатні виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину і горло), відчуття слабкості, почуття втоми, зазвичай виражені слабо або помірно і так само носять тимчасовий характер . Можуть виникати минущі інтенсивні болі і сором у грудях, що поширюється на область шиї.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено взаємодію суматриптану з пропранололом, флунаризином, пізотифеном та етиловим спиртом. При одночасному прийомі з ерготаміном або іншими триптанами/агоністами рецептора 5-HT1, відзначався тривалий спазм судин. Суматриптан можна призначати не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів, що містять ерготамін або інші триптани/агоністи рецептора 5-НТ1, навпаки, препарати, що містять ерготамін, можна призначати не раніше, ніж через 6 годин після прийому суматриптану, а триптани/агон рецептора 5-НТ1 - не раніше, ніж через 24 години після прийому суматриптану. Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами МАО, їх одночасне застосування протипоказане. Є дуже рідкісні повідомлення, отримані в результаті постмаркетингового спостереження, про розвиток серотонінового синдрому (включаючи розлади психіки, вегетативну лабільність та нервово-м'язові порушення) внаслідок супутнього застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та сума. Також повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому на тлі одночасного призначення триптанів із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН).Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їди або натще, препарат слід ковтати повністю, запиваючи водою. Рекомендована доза становить 50 мг. Деяким пацієнтам може знадобитися більш висока доза – 100 мг. Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то для усунення цього ж нападу повторно приймати препарат не слід. У цьому випадку лікування можна здійснювати за допомогою парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти, нестероїдних протизапальних препаратів. Однак препарат можна застосовувати для усунення наступних нападів мігрені. Якщо пацієнт відчув покращення після першої дози, а потім симптоми відновилися, можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 годин, за умови, що інтервал між прийомом становить не менше 2 годин. Максимальна добова доза суматриптану не повинна перевищувати 300 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Рекомендована доза – 50 мг. Діти та підлітки (віком до 18 років) Суматриптан не рекомендується для застосування у дітей та підлітків через брак даних про безпеку та ефективність. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Досвід застосування суматриптану у пацієнтів віком від 65 років обмежений. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої у молодших пацієнтів, однак, до отримання додаткових клінічних даних, застосування суматриптану у пацієнтів віком від 65 років не рекомендується.ПередозуванняСимптоми: Прийом суматриптану в дозі більше 400 мг не викликав жодних побічних ефектів, крім перерахованих вище. Лікування: у разі передозування слід спостерігати за станом пацієнтів не менше 10 годин та за необхідності проводити симптоматичну терапію. Немає даних про вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на концентрацію суматриптану у плазмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуматриптан слід призначати тільки в тому випадку, якщо діагноз мігрені не викликає сумніву, при цьому застосовувати його слід якомога раніше після початку нападу мігрені, хоча він однаково ефективний при використанні будь-якої стадії нападу. Препарат не можна використовувати з профілактичною метою. Суматриптан слід приймати з обережністю при контрольованій артеріальній гіпертензії І ступеня тяжкості, тому що в окремих випадках на фоні прийому спостерігалося транзиторне підвищення артеріального тиску та периферичного опору судин; захворюваннях, при яких можуть змінюватися всмоктування, метаболізм або виведення препарату (наприклад, порушення нирок або печінки). Є дуже рідкісні повідомлення, отримані в результаті постмаркетингового спостереження, про розвиток серотонінового синдрому (включаючи розлади психіки, вегетативну лабільність та нервово-м'язові порушення) внаслідок супутнього застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та сума. Також повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому на фоні одночасного призначення триптанів із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН). У разі одночасного призначення з препаратами групи СІОЗС/СІОЗСН слід ретельно контролювати стан пацієнта. Суматриптан слід приймати з обережністю при епілепсії та наявності інших факторів ризику в анамнезі, що супроводжуються зниженням порога судомної готовності, оскільки у таких пацієнтів можливий розвиток судом на фоні прийому суматриптану. Супутнє застосування інших триптанів/агоністів рецептора 5НТ1 із суматриптаном не рекомендується. У пацієнтів із гіперчутливістю до сульфаніламідів застосування суматриптану може спричинити алергічні реакції, вираженість яких варіює від шкірних проявів до анафілаксії. Дані про перехресну чутливість обмежені, проте слід бути обережними при призначенні суматриптану таким пацієнтам. Як і при застосуванні інших протимігренозних засобів, при призначенні суматриптану у пацієнтів з раніше недіагностованою мігренню або у пацієнтів з атиповою мігренню необхідно виключити інші потенційно серйозні неврологічні стани. Слід зазначити, що у пацієнтів з мігренню підвищений ризик розвитку певних цереброваскулярних ускладнень (інсульту або транзиторної ішемічної атаки). Суматриптан не слід призначати пацієнтам групи ризику серцево-судинних захворювань без попереднього обстеження з метою виключення серцево-судинної патології. До таких пацієнтів відносяться жінки в постменопаузальному періоді, чоловіки віком старше 40 років, пацієнти з факторами ризику розвитку ІХС, а також ті, хто курить і використовують нікотинзамісну терапію. Хоча проведене обстеження не завжди дозволяє виявити захворювання серця у деяких пацієнтів, у дуже поодиноких випадках у них розвиваються побічні ефекти з боку серцево-судинної системи. Після прийому суматриптана можуть виникати минущі інтенсивні болі і сором у грудях, що поширюється на область шиї. Якщо є підстави вважати, що ці симптоми є проявом ІХС, слід призупинити прийом препарату та провести відповідне діагностичне обстеження. Зловживання лікарськими препаратами, призначеними для усунення нападів мігрені, асоційовано з посиленням головного болю у чутливих пацієнтів (головний біль, пов'язаний зі зловживанням лікарськими препаратами). У разі розвитку або підозри на головний біль, пов'язаний зі зловживанням лікарськими засобами, необхідно звернутися до лікаря. При цьому слід розглянути можливість відміни препарату. Небажані ефекти можуть частіше спостерігатися під час застосування триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Не можна перевищувати рекомендовану дозу суматриптану. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів з мігренню може виникати сонливість, пов'язана, як із самим захворюванням, так і з прийомом суматриптану, тому вони повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина такролімус 30 мг. Допоміжні речовини: макрогол 400 - 10 г, парафін рідкий - 20 г, вазелін білий м'який - 5 г, віск емульсійний - 10 г, динатрію едетат - 0.05 г, консервант Euxyl PE 9010 (феноксиэтанол 90% феноксиетанол – 0.45 мг, вода очищена – до 100 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 0,03% від білого до майже білого кольору, однорідна; допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаТакролімус відноситься до групи інгібіторів кальциневрину. Він зв'язується із специфічним цитоплазматичним білком імунофіліном (FKBP12), який є цитозольним рецептором для кальциневрину (FK506). В результаті цього формується комплекс, що включає такролімус, FKBPI2, кальцій, кальмодулін та кальциневрин, що призводить до інгібування фосфатазної активності кальциневрину. Це унеможливлює дефосфорилювання та транслокацію ядерного фактора активованих Т-клітин (NFAT), необхідного для ініціації транскрипції генів, що кодують продукцію ключових для Т-клітинної імунної відповіді цитокінів (ІЛ-2 та інтерферон-гамма). Крім того, такролімус інгібує транскрипцію генів, що кодують продукцію таких цитокінів, як ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор (ГМКСФ) та фактор некрозу пухлини (ФНОα),які беруть участь у початкових етапах активації Т-лімфоцитів. Крім цього, під впливом такролімусу відбувається інгібування вивільнення медіаторів запалення з опасистих клітин, базофілів та еозинофілів, а також зниження експресії FcεRI (високоаффінний поверхневий рецептор для імуноглобуліну Е) на клітинах Лангерганса, що веде до зниження антицитів. Мазь такролімусу не впливає на синтез колагену і, таким чином, не викликає атрофії шкіри.ФармакокінетикаВсмоктування Всмоктування такролімусу в системний кровотік при місцевому застосуванні є мінімальним. У більшості пацієнтів з атопічним дерматитом (у дорослих та дітей) як при одноразовому нанесенні, так і при багаторазовому застосуванні 0.03% та 0.1% мазі такролімусу концентрація його у плазмі крові становила < 1.0 нг/мл. Системна абсорбція залежить від площі ураження та зменшується у міру зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Кумуляції препарату при тривалому застосуванні (до 1 року) у дітей та дорослих не відзначалося. Розподіл У зв'язку з тим, що системна абсорбція мазі такролімусу низька, висока здатність зв'язуватися з білками плазми (більше 98.8%) сприймається як клінічно не значуща. Метаболізм Такролімус не метаболізується у шкірі. При попаданні в системний кровоток такролімус значною мірою метаболізується у печінці за допомогою ізоферменту CYP3A4. Виведення При багаторазовому місцевому застосуванні мазі такролімусу T 1/2 становить 75 годин у дорослих та 65 годин у дітей.Клінічна фармакологіяПротизапальний препарат для зовнішнього застосування. Селективний інгібітор синтезу та вивільнення медіаторів запалення.Показання до застосуванняЛікування атопічного дерматиту (середнього ступеня тяжкості та важких форм) у разі його резистентності до інших засобів зовнішньої терапії чи наявності протипоказань до таких. У дорослих та підлітків старше 16 років препарат Такропік® застосовується у вигляді 0.03% мазі та 0.1% мазі; у дітей віком від 2 до 16 років лише у вигляді 0.03% мазі.Протипоказання до застосуванняСерйозні порушення епідермального бар'єру, зокрема синдром Нетертона, ламеллярний іхтіоз, шкірні прояви реакції "трансплантат проти господаря", а також генералізована еритродермія (у зв'язку із ризиком збільшення системної абсорбції такролімусу); дитячий вік до 2 років (для 0,03% мазі); дитячий та підлітковий вік до 16 років (для 0.1% мазі); вагітність; період грудного вигодовування; підвищена чутливість до такролімусу, допоміжних компонентів препарату, макролідів. З обережністю Такролімус значною мірою метаболізується в печінці, і хоча його концентрація в крові при зовнішньому застосуванні дуже низька, у пацієнтів з декомпенсованою печінковою недостатністю мазь слід використовувати з обережністю. Необхідно бути обережними при використанні мазі Такропік® у пацієнтів з великим ураженням шкіри, тривалими курсами, особливо у дітей.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування препарату при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей віком до 2 років. Діти віком від 2 до 16 років використовують 0.03% мазь Такропік®.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями є симптоми подразнення шкіри (відчуття печіння та сверблячки, почервоніння, біль, парестезії та висип) у місці нанесення. Як правило, вони виражені помірно та проходять протягом першого тижня після початку лікування. Часто трапляється непереносимість алкоголю (почервоніння обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). У пацієнтів, які застосовують препарат Такропік, відзначається підвищений ризик розвитку фолікуліту, акне та герпетичної інфекції. По частоті небажані реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку). У межах кожної групи небажані реакції представлені порядку зменшення значимості. Інфекційні захворювання: часто - місцеві шкірні інфекції незалежно від етіології (зокрема, але не обмежуючись перерахованими, герпетична екзема Капоші, фолікуліт, інфекція, спричинена вірусом Herpes simplex, інші інфекції, спричинені вірусами сімейства Herpes viridae). З боку обміну речовин та харчування: часто – непереносимість алкоголю (гіперемія обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). З боку нервової системи: часто – парестезія, гіперестезія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – фолікуліт, свербіж; нечасто – акне. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – печіння та свербіж у сфері застосування; часто – відчуття тепла, почервоніння, біль, роздратування, висип у сфері застосування; частота невідома - набряк у сфері застосування. За весь період спостереження препарату були зареєстровані поодинокі випадки розацеа, малігнізації (шкірні та інші види лімфом, рак шкіри).Взаємодія з лікарськими засобамиТакролімус не метаболізується у шкірі, що виключає ризик лікарської взаємодії у шкірі, що може вплинути на його метаболізм. Т.к. системна абсорбція такролімусу при використанні у формі мазі мінімальна, взаємодія з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, дилтіазем) при одночасному застосуванні з препаратом Такропік® малоймовірна, проте не може бути повністю виключена у пацієнтів з та/або еритродермією. Вплив препарату Такропік на ефективність вакцинації не вивчався. Однак через потенційний ризик зниження ефективності вакцинацію необхідно провести до початку застосування мазі або через 14 днів після останнього використання препарату Такропік®. У разі застосування живої атенуйованої вакцини цей період повинен бути збільшений до 28 днів, інакше слід розглянути можливість використання альтернативних вакцин. Одночасне застосування такролімусу з кон'югованою вакциною проти Neisseria meningitidis серотипу C у дітей віком від 2 до 11 років не впливає на первинну відповідь на вакцинацію, формування імунної пам'яті, а також гуморальну та клітинну імунну відповідь. Можливість спільного застосування препарату Такропік з іншими зовнішніми препаратами, системними кортикостероїдами та імунодепресантами не вивчалася.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 2 років препарат Такропік® наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Препарат можна застосовувати на будь-яких ділянках тіла, включаючи обличчя та шию, в області шкірних складок. Не слід наносити препарат на слизові оболонки та під оклюзійні пов'язки. Застосування у дітей (2 роки і старше) та підлітків до 16 років Лікування необхідно починати з нанесення 0.03% мазі Такропік® 2 рази на добу. Тривалість лікування за цією схемою має перевищувати 3 тижнів. Надалі частота застосування зменшується до 1 разу на добу, лікування продовжується до повного очищення вогнищ ураження. Застосування у дорослих та підлітків 16 років та старше Лікування необхідно розпочинати з застосування 0.1% мазі Такропік® 2 рази на добу та продовжувати до повного очищення вогнищ ураження. У міру поліпшення можна зменшувати частоту нанесення 0,1% мазі або переходити на використання 0,03% мазі Такропік®. У разі повторного виникнення симптомів захворювання слід відновити лікування 0.1% маззю Такропік® 2 рази на добу. Якщо дозволяє клінічна картина, слід спробувати знизити частоту застосування препарату, або використовувати меншу дозу – 0.03% мазь Такропік®. Застосування у людей похилого віку (65 років та старше) Особливості застосування у людей похилого віку відсутні. Зазвичай поліпшення спостерігається протягом 1 тижня з початку терапії. Якщо ознаки поліпшення і натомість терапії відсутні протягом 2 тижнів, слід розглянути питання про зміну терапевтичної тактики. Лікування загострень Препарат Такропік® може використовуватися короткочасно або тривало у вигляді періодів, що періодично повторюються, терапії. Лікування уражених ділянок шкіри проводиться до зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Як правило, покращення спостерігається протягом першого тижня лікування. Якщо ознаки поліпшення не спостерігаються протягом двох тижнів з початку використання мазі, необхідно розглянути інші варіанти подальшого лікування. Лікування слід відновити з появою перших ознак загострення атопічного дерматиту. Профілактика загострень Для попередження загострень та збільшення тривалості ремісії у пацієнтів з частими (більше 4 разів на рік) загостреннями захворювання в анамнезі рекомендується підтримуюча терапія препаратом Такропік®. Доцільність призначення підтримуючої терапії визначається ефективністю попереднього лікування за стандартною схемою (2 рази на добу) протягом не більше 6 тижнів. При підтримуючій терапії мазь Такропік® слід наносити 2 рази на тиждень (наприклад, у понеділок та четвер) на ділянки шкіри, які зазвичай уражуються при загостреннях. Проміжок часу між нанесенням препарату має становити щонайменше 2-3 днів. У дорослих та підлітків 16 років і старше використовується 0.1% мазь Такропік®, у дітей (2 роки і старше) – 0.03% мазь Такропік®. При прояві ознак загострення слід перейти до звичайного режиму терапії маззю Такропік®. Через 12 місяців підтримуючої терапії необхідно оцінити клінічну динаміку та вирішити питання щодо доцільності продовження профілактичного використання препарату Такропік®. У дітей для оцінки клінічної динаміки слід тимчасово відмінити препарат і потім розглянути питання необхідності продовження підтримуючої терапії.ПередозуванняПри місцевому застосуванні випадків передозування не спостерігалося. При потраплянні всередину необхідно вжити загальноприйнятих заходів, які включають контроль життєво важливих функцій організму та спостереження за загальним станом. Стимуляція блювоти чи промивання шлунка не рекомендуються.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Такропік® не можна використовувати у пацієнтів з вродженими або набутими імунодефіцитами або у пацієнтів, які приймають імуносупресивні препарати. Під час застосування мазі Такропік® необхідно уникати потрапляння на шкіру сонячних променів, відвідування солярію, терапію ультрафіолетовими променями В або А у комбінації з псораленом (PUVA-терапія). Препарат Такропік® не повинен застосовуватися для лікування ділянок ураження, які розглядаються як потенційно злоякісні або передзлоякісні. Протягом 2 годин на ділянках шкіри, на які наносився препарат Такропік, не можна використовувати пом'якшувальні засоби. Ефективність та безпека застосування препарату Такропік у лікуванні інфікованого атопічного дерматиту не оцінювалася. За наявності ознак інфікування до призначення препарату Такропік необхідно проведення відповідної терапії. Застосування препарату Такропік може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку герпетичної інфекції. За наявності ознак герпетичної інфекції слід індивідуально оцінити співвідношення користі та ризику застосування препарату Такропік®. За наявності лімфоаденопатії необхідно обстежити пацієнта до початку терапії та спостерігати за ним у період застосування препарату. За відсутності очевидної причини лімфаденопатії або за наявності симптомів гострого інфекційного мононуклеозу необхідно припинити застосування препарату Такропік. Необхідно уникати потрапляння препарату в очі та слизові оболонки (при випадковому попаданні мазі необхідно ретельно видалити та/або промити водою). Не рекомендується наносити мазь Такропік® під оклюзійні пов'язки та носити щільний повітронепроникний одяг. Також, як при використанні будь-якого іншого місцевого лікарського засобу, пацієнти повинні мити руки після нанесення мазі, крім випадків, коли мазь наноситься на область рук з лікувальною метою. Показано, що у дітей віком від 2 до 11 років лікування маззю такролімусу 0.03% на фоні вакцинації кон'югованої вакциною проти Neisseria meningitidis серотипу С не впливає на первинну відповідь на вакцинацію, індукцію Т-клітинної імунної відповіді та формування імунної пам'яті. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та швидкість реакції при роботі зі складною технікою, що потребує підвищеної уваги, не проводилися. Препарат Такропік® застосовується зовнішньо і немає підстав вважати, що він може впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина такролімус 100 мг. Допоміжні речовини: макрогол 400, парафін рідкий, вазелін білий м'який, віск емульсійний, динатрію едетат, консервант Euxyl PE 9010 (феноксиетанол 90%, етілгексілгліцерол 10%) у перерахунку на феноксиетанол, вода очищена. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 0,03% від білого до майже білого кольору, однорідна; допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаТакролімус відноситься до групи інгібіторів кальциневрину. Він зв'язується із специфічним цитоплазматичним білком імунофіліном (FKBP12), який є цитозольним рецептором для кальциневрину (FK506). В результаті цього формується комплекс, що включає такролімус, FKBPI2, кальцій, кальмодулін та кальциневрин, що призводить до інгібування фосфатазної активності кальциневрину. Це унеможливлює дефосфорилювання та транслокацію ядерного фактора активованих Т-клітин (NFAT), необхідного для ініціації транскрипції генів, що кодують продукцію ключових для Т-клітинної імунної відповіді цитокінів (ІЛ-2 та інтерферон-гамма). Крім того, такролімус інгібує транскрипцію генів, що кодують продукцію таких цитокінів, як ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор (ГМКСФ) та фактор некрозу пухлини (ФНОα),які беруть участь у початкових етапах активації Т-лімфоцитів. Крім цього, під впливом такролімусу відбувається інгібування вивільнення медіаторів запалення з опасистих клітин, базофілів та еозинофілів, а також зниження експресії FcεRI (високоаффінний поверхневий рецептор для імуноглобуліну Е) на клітинах Лангерганса, що веде до зниження антицитів. Мазь такролімусу не впливає на синтез колагену і, таким чином, не викликає атрофії шкіри.ФармакокінетикаВсмоктування Всмоктування такролімусу в системний кровотік при місцевому застосуванні є мінімальним. У більшості пацієнтів з атопічним дерматитом (у дорослих та дітей) як при одноразовому нанесенні, так і при багаторазовому застосуванні 0.03% та 0.1% мазі такролімусу концентрація його у плазмі крові становила < 1.0 нг/мл. Системна абсорбція залежить від площі ураження та зменшується у міру зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Кумуляції препарату при тривалому застосуванні (до 1 року) у дітей та дорослих не відзначалося. Розподіл У зв'язку з тим, що системна абсорбція мазі такролімусу низька, висока здатність зв'язуватися з білками плазми (більше 98.8%) сприймається як клінічно не значуща. Метаболізм Такролімус не метаболізується у шкірі. При попаданні в системний кровоток такролімус значною мірою метаболізується у печінці за допомогою ізоферменту CYP3A4. Виведення При багаторазовому місцевому застосуванні мазі такролімусу T 1/2 становить 75 годин у дорослих та 65 годин у дітей.Клінічна фармакологіяПротизапальний препарат для зовнішнього застосування. Селективний інгібітор синтезу та вивільнення медіаторів запалення.Показання до застосуванняЛікування атопічного дерматиту (середнього ступеня тяжкості та важких форм) у разі його резистентності до інших засобів зовнішньої терапії чи наявності протипоказань до таких. У дорослих та підлітків старше 16 років препарат Такропік® застосовується у вигляді 0.03% мазі та 0.1% мазі; у дітей віком від 2 до 16 років лише у вигляді 0.03% мазі.Протипоказання до застосуванняСерйозні порушення епідермального бар'єру, зокрема синдром Нетертона, ламеллярний іхтіоз, шкірні прояви реакції "трансплантат проти господаря", а також генералізована еритродермія (у зв'язку із ризиком збільшення системної абсорбції такролімусу); дитячий вік до 2 років (для 0,03% мазі); дитячий та підлітковий вік до 16 років (для 0.1% мазі); вагітність; період грудного вигодовування; підвищена чутливість до такролімусу, допоміжних компонентів препарату, макролідів. З обережністю Такролімус значною мірою метаболізується в печінці, і хоча його концентрація в крові при зовнішньому застосуванні дуже низька, у пацієнтів з декомпенсованою печінковою недостатністю мазь слід використовувати з обережністю. Необхідно бути обережними при використанні мазі Такропік® у пацієнтів з великим ураженням шкіри, тривалими курсами, особливо у дітей.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування препарату при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей віком до 2 років. Діти віком від 2 до 16 років використовують 0.03% мазь Такропік®.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями є симптоми подразнення шкіри (відчуття печіння та сверблячки, почервоніння, біль, парестезії та висип) у місці нанесення. Як правило, вони виражені помірно та проходять протягом першого тижня після початку лікування. Часто трапляється непереносимість алкоголю (почервоніння обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). У пацієнтів, які застосовують препарат Такропік, відзначається підвищений ризик розвитку фолікуліту, акне та герпетичної інфекції. По частоті небажані реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку). У межах кожної групи небажані реакції представлені порядку зменшення значимості. Інфекційні захворювання: часто - місцеві шкірні інфекції незалежно від етіології (зокрема, але не обмежуючись перерахованими, герпетична екзема Капоші, фолікуліт, інфекція, спричинена вірусом Herpes simplex, інші інфекції, спричинені вірусами сімейства Herpes viridae). З боку обміну речовин та харчування: часто – непереносимість алкоголю (гіперемія обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). З боку нервової системи: часто – парестезія, гіперестезія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – фолікуліт, свербіж; нечасто – акне. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – печіння та свербіж у сфері застосування; часто – відчуття тепла, почервоніння, біль, роздратування, висип у сфері застосування; частота невідома - набряк у сфері застосування. За весь період спостереження препарату були зареєстровані поодинокі випадки розацеа, малігнізації (шкірні та інші види лімфом, рак шкіри).Взаємодія з лікарськими засобамиТакролімус не метаболізується у шкірі, що виключає ризик лікарської взаємодії у шкірі, що може вплинути на його метаболізм. Т.к. системна абсорбція такролімусу при використанні у формі мазі мінімальна, взаємодія з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, дилтіазем) при одночасному застосуванні з препаратом Такропік® малоймовірна, проте не може бути повністю виключена у пацієнтів з та/або еритродермією. Вплив препарату Такропік на ефективність вакцинації не вивчався. Однак через потенційний ризик зниження ефективності вакцинацію необхідно провести до початку застосування мазі або через 14 днів після останнього використання препарату Такропік®. У разі застосування живої атенуйованої вакцини цей період повинен бути збільшений до 28 днів, інакше слід розглянути можливість використання альтернативних вакцин. Одночасне застосування такролімусу з кон'югованою вакциною проти Neisseria meningitidis серотипу C у дітей віком від 2 до 11 років не впливає на первинну відповідь на вакцинацію, формування імунної пам'яті, а також гуморальну та клітинну імунну відповідь. Можливість спільного застосування препарату Такропік з іншими зовнішніми препаратами, системними кортикостероїдами та імунодепресантами не вивчалася.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 2 років препарат Такропік® наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Препарат можна застосовувати на будь-яких ділянках тіла, включаючи обличчя та шию, в області шкірних складок. Не слід наносити препарат на слизові оболонки та під оклюзійні пов'язки. Застосування у дітей (2 роки і старше) та підлітків до 16 років Лікування необхідно починати з нанесення 0.03% мазі Такропік® 2 рази на добу. Тривалість лікування за цією схемою має перевищувати 3 тижнів. Надалі частота застосування зменшується до 1 разу на добу, лікування продовжується до повного очищення вогнищ ураження. Застосування у дорослих та підлітків 16 років та старше Лікування необхідно розпочинати з застосування 0.1% мазі Такропік® 2 рази на добу та продовжувати до повного очищення вогнищ ураження. У міру поліпшення можна зменшувати частоту нанесення 0,1% мазі або переходити на використання 0,03% мазі Такропік®. У разі повторного виникнення симптомів захворювання слід відновити лікування 0.1% маззю Такропік® 2 рази на добу. Якщо дозволяє клінічна картина, слід спробувати знизити частоту застосування препарату, або використовувати меншу дозу – 0.03% мазь Такропік®. Застосування у людей похилого віку (65 років та старше) Особливості застосування у людей похилого віку відсутні. Зазвичай поліпшення спостерігається протягом 1 тижня з початку терапії. Якщо ознаки поліпшення і натомість терапії відсутні протягом 2 тижнів, слід розглянути питання про зміну терапевтичної тактики. Лікування загострень Препарат Такропік® може використовуватися короткочасно або тривало у вигляді періодів, що періодично повторюються, терапії. Лікування уражених ділянок шкіри проводиться до зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Як правило, покращення спостерігається протягом першого тижня лікування. Якщо ознаки поліпшення не спостерігаються протягом двох тижнів з початку використання мазі, необхідно розглянути інші варіанти подальшого лікування. Лікування слід відновити з появою перших ознак загострення атопічного дерматиту. Профілактика загострень Для попередження загострень та збільшення тривалості ремісії у пацієнтів з частими (більше 4 разів на рік) загостреннями захворювання в анамнезі рекомендується підтримуюча терапія препаратом Такропік®. Доцільність призначення підтримуючої терапії визначається ефективністю попереднього лікування за стандартною схемою (2 рази на добу) протягом не більше 6 тижнів. При підтримуючій терапії мазь Такропік® слід наносити 2 рази на тиждень (наприклад, у понеділок та четвер) на ділянки шкіри, які зазвичай уражуються при загостреннях. Проміжок часу між нанесенням препарату має становити щонайменше 2-3 днів. У дорослих та підлітків 16 років і старше використовується 0.1% мазь Такропік®, у дітей (2 роки і старше) – 0.03% мазь Такропік®. При прояві ознак загострення слід перейти до звичайного режиму терапії маззю Такропік®. Через 12 місяців підтримуючої терапії необхідно оцінити клінічну динаміку та вирішити питання щодо доцільності продовження профілактичного використання препарату Такропік®. У дітей для оцінки клінічної динаміки слід тимчасово відмінити препарат і потім розглянути питання необхідності продовження підтримуючої терапії.ПередозуванняПри місцевому застосуванні випадків передозування не спостерігалося. При потраплянні всередину необхідно вжити загальноприйнятих заходів, які включають контроль життєво важливих функцій організму та спостереження за загальним станом. Стимуляція блювоти чи промивання шлунка не рекомендуються.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Такропік® не можна використовувати у пацієнтів з вродженими або набутими імунодефіцитами або у пацієнтів, які приймають імуносупресивні препарати. Під час застосування мазі Такропік® необхідно уникати потрапляння на шкіру сонячних променів, відвідування солярію, терапію ультрафіолетовими променями В або А у комбінації з псораленом (PUVA-терапія). Препарат Такропік® не повинен застосовуватися для лікування ділянок ураження, які розглядаються як потенційно злоякісні або передзлоякісні. Протягом 2 годин на ділянках шкіри, на які наносився препарат Такропік, не можна використовувати пом'якшувальні засоби. Ефективність та безпека застосування препарату Такропік у лікуванні інфікованого атопічного дерматиту не оцінювалася. За наявності ознак інфікування до призначення препарату Такропік необхідно проведення відповідної терапії. Застосування препарату Такропік може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку герпетичної інфекції. За наявності ознак герпетичної інфекції слід індивідуально оцінити співвідношення користі та ризику застосування препарату Такропік®. За наявності лімфоаденопатії необхідно обстежити пацієнта до початку терапії та спостерігати за ним у період застосування препарату. За відсутності очевидної причини лімфаденопатії або за наявності симптомів гострого інфекційного мононуклеозу необхідно припинити застосування препарату Такропік. Необхідно уникати потрапляння препарату в очі та слизові оболонки (при випадковому попаданні мазі необхідно ретельно видалити та/або промити водою). Не рекомендується наносити мазь Такропік® під оклюзійні пов'язки та носити щільний повітронепроникний одяг. Також, як при використанні будь-якого іншого місцевого лікарського засобу, пацієнти повинні мити руки після нанесення мазі, крім випадків, коли мазь наноситься на область рук з лікувальною метою. Показано, що у дітей віком від 2 до 11 років лікування маззю такролімусу 0.03% на фоні вакцинації кон'югованої вакциною проти Neisseria meningitidis серотипу С не впливає на первинну відповідь на вакцинацію, індукцію Т-клітинної імунної відповіді та формування імунної пам'яті. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та швидкість реакції при роботі зі складною технікою, що потребує підвищеної уваги, не проводилися. Препарат Такропік® застосовується зовнішньо і немає підстав вважати, що він може впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
187,00 грн
156,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тинідазол 500 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, сорбітол, крохмаль картопляний, тальк, стеаринова кислота, оксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 6000, гліцерол, титану діоксид. 4 шт. - Упаковки коміркові контурні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або білого з кремуватим або сіруватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПротипротозойний засіб з антибактеріальною дією. Механізм дії обумовлений пригніченням синтезу та пошкодженням структури ДНК збудників. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Lamblia intestinalis. Чинить бактерицидну дію щодо наступних анаеробних бактерій: Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides melaninogenicus), Clostridium spp., Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Veillonella spp.ФармакокінетикаТінідазол має високий рівень абсорбції, біодоступність становить близько 100%. Зв'язування з білками плазми – 12%. C max після вживання 2 г досягається через 2 год і дорівнює 40-51 мкг/мл, через 24 год вона становить 11-19 мкг/мл, через 72 год - 1 мкг/мл. Vd – 50 л. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Виділяється із грудним молоком протягом 72 годин після прийому. Метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно активних гідроксильованих похідних, які пригнічують ріст анаеробних мікроорганізмів та можуть посилювати дію тинідазолу. T1/2 - 12-14 год. 50% виводиться з жовчю, нирками виводиться 25% (у незміненому вигляді) та 12% (у вигляді метаболітів) за рахунок зворотного всмоктування у ниркових канальцях.Клінічна фармакологіяПротипротозойний препарат із антибактеріальною активністю.Показання до застосуванняТрихомоніаз, лямбліоз, амебіаз (в т.ч. печінкова форма), інфекції, спричинені анаеробними бактеріями, змішані аеробно-анаеробні інфекції (у комбінації з антибіотиками), ерадикація Helicobacter pylori (у комбінації з препаратами вісмуту). Профілактика післяопераційних анаеробних інфекцій.Протипоказання до застосуванняОрганічні захворювання ЦНС, порушення кровотворення, І триместр вагітності, лактація (грудне вигодовування), підвищена чутливість до тинідазолу або інших похідних 5-нітроімідазолу.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах можливе лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Тінідазол визначається у грудному молоці протягом 72 годин після прийому. Застосування у дітей Для профілактики післяопераційних анаеробних інфекцій дози для дітей віком до 12 років не встановлені.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, сухість слизової оболонки ротової порожнини, металевий присмак у роті, нудота, блювання, діарея. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, стомлюваність, порушення координації рухів (в т.ч. локомоторна атаксія), дизартрія, периферична нейропатія; рідко – судоми, слабкість. Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк. Інші: транзиторна лейкопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з етанолом не можна виключити розвиток дисульфірамоподібного ефекту.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Дорослим – 1.5-2 г 1 раз на добу; дітям (за винятком профілактики післяопераційних анаеробних інфекцій) – 50-75 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість лікування визначається клінічною ситуацією та може становити 1-10 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні трихомоніазу слід проводити одночасне лікування обох партнерів. З появою побічних реакцій з боку ЦНС тинідазол слід відмінити. У процесі лікування слід утримуватись від вживання алкоголю. При застосуванні тинідазолу спостерігається темне забарвлення сечі. Якщо лікування продовжується більше 6 днів, слід проводити регулярний контроль картини периферичної крові. Для профілактики післяопераційних анаеробних інфекцій дози для дітей віком до 12 років не встановлені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
418,00 грн
374,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активна речовина: топірамат – 100 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь 6000), гліцерол (гліцерин), тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, лактоза (цукор молочний); плівкова оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь 6000), гліцерол (гліцерин), тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, лактоза (цукор молочний). 3 блістери по 10 таблеток у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, від світло-рожевого до рожевого з кремуватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі. На зламі пігулки від білого до білого з кремуватим або сіруватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб відноситься до класу сульфат-заміщених моносахаридів. Топірамат зменшує частоту виникнення потенціалів дії, характерних для нейрона у стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежність блокуючої дії препарату на натрієві канали стану нейрона. Топірамат потенціює активність GABA щодо деяких підтипів GABA-рецепторів (в т.ч. GABAA-рецепторів), а також модулює активність самих GABAA-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чутливості каїнат/АМПК-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил -D-аспартату щодо NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозозалежними при концентрації топірамату в плазмі від 1 до 200 мкМ, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкМ. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази, проте цей ефект у топірамату слабший, ніж у ацетазоламіду і, мабуть, не є головним у протиепілептичній активності топірамату.ФармакокінетикаПорівняно з іншими протисудомними засобами топірамату притаманні довгий період напіввиведення, лінійна кінетика, переважний нирковий кліренс, низький зв'язок із білками плазми та відсутність клінічно значущих метаболітів. Топірамату не властивий потужний індукувальний вплив на мікросомальні ферменти печінки. Топірамат допускається приймати незалежно від їди. Моніторинг концентрації топірамату не потрібний. За результатами клінічних досліджень взаємозв'язок між плазмовою концентрацією топірамату та його ефективністю та небажаними реакціями не встановлено. Всмоктування. Топірамат всмоктується швидко та ефективно. Після прийому внутрішньо 100 мг топірамату середня максимальна концентрація у плазмі (Сmax) у здорових добровольців становить 1,5 мг/мл і досягається протягом 2-3 годин (tmax). Після прийому 100 мг 14С-мечного топірамату 81% радіоактивності виявляється у сечі. Їда не надає клінічно значущого впливу на біодоступність топірамату. Розподіл. З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Місця зв'язування топірамату на еритроцитах насичуються при його концентрації у плазмі понад 4 мг/мл. Обсяг розподілу обернено пропорційний дозі. Обсяг розподілу (після одноразового перорального прийому 100-1200 мг) становить 0.55 - 0,8 л/кг, залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок; зазначена обставина не має клінічного значення. Метаболізм. Після внутрішнього прийому у здорових добровольців метаболізується близько 20% від прийнятої дози. Однак у пацієнтів, які приймають супутню терапію протисудомними засобами – індукторами мікросомальних ферментів печінки, метаболізм топірамату збільшується до 50%. З плазми, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано шість метаболітів, що утворюються шляхом гідроксилювання, гідролізу та глюкуронування. Кількість кожного метаболіту не перевищує 3% загальної радіоактивності, що виявляється після введення 14С-топірамату. Два метаболіти, що володіють найбільшою структурною схожістю з топіраматом, практично не мають протисудомної активності. Виведення. Незмінений топірамат та його метаболіти виводяться нирками (не менше 81% від прийнятої дози). Протягом 4 днів із сечею виводиться близько 66% незміненого 14С-топірамату. Після прийому 50 та 100 мг топірамату двічі на добу середній нирковий кліренс становить 18 та 17 мл/хв відповідно. Топірамат піддається канальцевій реабсорбції, що підтверджується результатами дослідження на щурах при одночасному введенні пробенециду: спостерігалося значне збільшення ниркового кліренсу топірамату. Після прийому внутрішньо плазмовий кліренс топірамату становить приблизно 20-30 мл/хв. Топірамат має низьку міжіндивідуальну варіацію плазмових концентрацій, тобто. має передбачувану фармакокінетику. При одноразовому прийомі здоровими добровольцями в дозах 100-400 мг фармакокінетика топірамату лінійна, плазмовий кліренс залишається постійним, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшується пропорційно дозі. Час досягнення рівноважної концентрації у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить 4-8 днів. Середня Сmax після багаторазового вживання 100 мг у здорових добровольців становить 6,76 мкг/мл. Середній плазмовий період напіввиведення після багаторазового прийому 50 та 100 мг топірамату двічі на день становить 21 год. При одночасному застосуванні топірамату в дозах 100-400 мг двічі на день з фенітоїном або карбамазепіном концентрація першого у плазмі збільшувалася пропорційно дозі. У пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня (кліренс креатинії (КК) < 70 мл/хв) плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується. У зв'язку з цим у таких пацієнтів можливе підвищення рівноважної концентрації топірамату в плазмі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Крім того, пацієнтам з порушеннями функції нирок для досягнення рівноважної концентрації топірамату в плазмі потрібно більше часу. Пацієнтам з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня рекомендується приймати половину рекомендованої початкової та підтримуючої дози. Топірамат добре виводиться із плазми за допомогою гемодіалізу. Тривалий гемодіаліз може призвести до зниження концентрації топірамату в крові нижче, ніж необхідно для підтримки протисудомної активності.Щоб уникнути швидкого зниження концентрації топірамату в плазмі під час гемодіалізу, може знадобитися прийом додаткової дози препарату топірамату. При корекції дози слід брати до уваги: тривалість гемодіалізу, кліренс гемодіалізу, ефективний нирковий кліренс топірамату у пацієнта, що знаходиться на діалізі. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня плазмовий кліренс топірамату знижується в середньому на 26%. Тому пацієнтам із печінковою недостатністю слід застосовувати топірамат з обережністю. У пацієнтів похилого віку без захворювань нирок, плазмовий кліренс топірамату не змінюється. Фармакокінетика топірамату у дітей віком до 12 років. Фармакокінетика топірамату у дітей, так само, як у дорослих, які приймають його у складі комбінованої терапії, лінійна, при цьому кліренс топірамату не залежить від дози, а рівноважні концентрації у плазмі зростають пропорційно до збільшення дози. Однак у дітей кліренс топірамату підвищений, а період напіввиведення коротший. У зв'язку з цим, при одній і тій же дозі, у розрахунку на 1 кг маси тіла, концентрації топірамату у плазмі у дітей можуть бути нижчими, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протисудомні засоби, що індукують мікросомальні ферменти печінки, спричиняють зниження концентрацій топірамату у плазмі.Показання до застосуванняЕпілепсія: як засіб монотерапії для початкового лікування у пацієнтів віком від 2 років - парціальні або первинні генералізовані тоніко-клонічні напади; у складі комплексної терапії у пацієнтів віком від 2 років – парціальні або генералізовані тоніко-клонічні напади, а також напади на фоні синдрому Леннокса-Гасто. Мігрень: профілактика нападів мігрені у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до топірамату. З обережністю слід застосовувати при нирковій та печінковій недостатності, нефроуролітіазі (в т.ч. в особистому та сімейному анамнезі), гіперкальціурії.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування топірамату при вагітності не проводилося. Застосування топірамату при вагітності може спричинити пошкодження плода. Дані регістру вагітних показують, що при внутрішньоутробному впливі топірамату на плід підвищується ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьових дефектів, таких як "заяча губа"/"вовча паща", гіпоспадії та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і за його застосування в рамках комбінованої терапії. У порівнянні з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані регістру вагітних при монотерапії топіраматом свідчать про збільшення частоти народження дітей із низькою масою тіла (менше 2500 г). Причинно-наслідковий зв'язок не встановлено. При лікуванні жінок дітородного віку слід зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо топірамат застосовується при вагітності або якщо вагітність настала під час лікування, пацієнтку слід попередити про потенційний ризик для плода. Обмежена кількість спостережень дозволяє припустити, що топірамат виділяється із грудним молоком. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Не застосовувати у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: парестезії, сонливість, запаморочення, порушення уваги, порушення пам'яті, амнезія, психомоторні порушення, судоми, неправильна координація, тремор, летаргія, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення рівноваги, розлад артикуляції, інтенційне ефект, пригнічення свідомості, судоми на кшталт великих судомних нападів, дефект поля зору, складні парціальні напади, розлад мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, афазія, повторювані мова, гіпокінезія, дискінезія, постуральне запаморочення, погане печіння, втрата чутливості, паросмія, мозочковий синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор, незграбність, аура, агевзія, дисграфія, дисфазія, периферична невропатія, переднепритомні стани, дистонія,апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакції на стимули, утруднення під час навчання. Порушення психіки: депресія, уповільнене мислення, когнітивні розлади, безсоння, виражені порушення мови, занепокоєння, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресія, лабільність настрою, тривожне збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, зорові галюцинації, психотичний розлад, апатія, відсутність спонтанної мови, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, занепокоєння, плаксивість, дисфемія, ейфорія, параноїдальні стани, персеверація мислення, панічна атака, сльозливість, порушення навичок патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, патологічно підвищена відволіканість, ранні пробудження вранці, панічна реакція,манія, панічне розлад, відчуття розпачу, гіпоманіакальний стан. З боку органу зору: нечіткість зору, диплопія, порушення зору, зменшення гостроти зору, худоби, міопія, патологічні відчуття в очах, сухість очей, фотофобія, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія, одностороння сліпота, минущая сліпота порушення акомодації, порушення зорового сприйняття глибини, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія, закритокутова глаукома, макулопатія, окорухові порушення. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, нейтропенія. Порушення з боку імунної системи: підвищена чутливість, алергічний набряк, набряк кон'юнктиви. З боку обміну речовин: анорексія, зниження апетиту, метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія, гіперхлоремічний ацидоз. З боку органу слуху та рівноваги: вертиго, дзвін у вухах, біль у вусі, глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вухах, порушення слуху. Серцево-судинна система: брадикардія, синусова брадикардія, прискорене серцебиття, ортостатична гіпотензія, припливи крові, гіперемія, феномен Рейно. З боку дихальної системи: назофарингіт, диспное, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель, задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у приносових пазухах, дисфонія. З боку травної системи: нудота, діарея, блювота, запор, біль у верхній частині живота, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, оральна парестезія, гастрит, неприємні відчуття у животі, панкреатит, метеоризм, гастроезофа , біль у нижній частині живота, оральна гіпестезія, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, болючість по всьому животу, гіперсекреція слинних залоз, біль у ротовій порожнині, неприємний запах з рота, глосодинія, гепатит, печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, свербіж, висип, ангідроз, гіпестезія обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макульозний висип, зміна кольору шкіри, алергічний дерматит, набряк обличчя, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформний ер періорбітальний набряк, кропив'янка локалізована, токсичний епідермальний некроліз. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, м'язові болі в грудях, набряклість суглобів, скутість м'язів, біль у боці, м'язова втома, дискомфорт у кінцівках. З боку сечовидільної системи: нефролітіаз, поллакіурія, дизурія, сечові конкременти, нетримання сечі при напрузі, гематурія, невідкладний болісний позивок до сечовипускання, ниркова колька, болі в ділянці нирок, конкременти сечоводу, нирковий канальцевий ацид. Репродуктивна система: еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція. Загальні реакції: втома, пірексія, астенія, дратівливість, порушення ходи, незвичайні відчуття, нездужання, гіпертермія, спрага, грипоподібний стан, інерційність, похолодання кінцівок, відчуття сп'яніння, відчуття тривоги, набряк обличчя, кальциноз. З боку лабораторних показників: зменшення маси тіла, збільшення маси тіла, кристалурія, аномальний тест тандем-хода, лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів, гіпокаліємія, зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з топіраматом фенітоїн та карбамазепін знижують його концентрацію у плазмі крові. Це пов'язано з індукцією під впливом фенітоїну та карбамазепіну ферментів, за участю яких здійснюється метаболізм топірамату. В окремих випадках при застосуванні топірамату спостерігалося підвищення концентрації фенітоїну у плазмі. При одночасному застосуванні одноразової дози топірамату та дигоксину можливе зменшення AUC дигоксину. При одночасному застосуванні перорального контрацептиву, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, топірамат не суттєво впливав на кліренс норетиндрону, проте плазмовий кліренс етинілестрадіолу значно зростав. Таким чином, при одночасному прийомі топірамату з пероральними контрацептивами, їх ефективність може бути знижена. У пацієнтів, які приймають метформін, піоглітазон, глібенкламід при одночасному застосуванні або відміні топірамату, можливі коливання рівня глюкози в плазмі. При цих комбінаціях слід контролювати рівень глюкози у плазмі. При одночасному застосуванні топірамату з препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу, можливе підвищення ризику утворення каменів у нирках.Спосіб застосування та дозиІндивідуальна, залежно від показань, віку пацієнта, функції нирок та ефективності терапії.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних процесів. Лікування: промивання шлунка або індукція блювання, що підтримує терапія. У тяжких випадках можливе проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування топірамату на лікування гострих нападів мігрені не вивчено. Пацієнтам з порушеннями функції нирок та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, потрібна корекція режиму дозування топірамату. Скасувати топірамат слід поступово, щоб мінімізувати можливість підвищення частоти судомних нападів. У клінічних дослідженнях у дорослих під час лікування епілепсії дози зменшували на 50-100 мг з інтервалом 1 тиж. і на 25-50 мг у дорослих, які отримують топірамат у дозі 100 мг на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке скасування топірамату, рекомендується контролювати стан пацієнта. Для зменшення ризику розвитку нефролітіазу під час лікування слід збільшити обсяг споживаної рідини. На фоні застосування топірамату можливі зменшення потовиділення та гіпертермія, особливо у дітей молодшого віку, в умовах підвищеної температури навколишнього середовища. Достатнє поповнення втрати рідини до та під час такої діяльності, як фізичні вправи або перебування в умовах високих температур, може скоротити ризик обумовлених перегріванням ускладнень. У період лікування необхідно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак суїцидальної ідеалізації та призначати відповідне лікування. Необхідно рекомендувати пацієнтам (і при необхідності особам, які доглядають пацієнтів) відразу ж звертатися за медичною допомогою у разі появи ознак суїцидальної ідеалізації або суїцидальної поведінки. У разі виникнення порушень з боку органу зору, в т.ч. синдрому, що включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, слід відмінити топірамат, як тільки лікар вважає це можливим. При необхідності слід вжити заходів, спрямованих на зниження внутрішньоочного тиску. Щоб уникнути метаболічного ацидозу, у період лікування топіраматом рекомендується проводити необхідні дослідження, включаючи визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або припинити прийом топірамату. У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призводити до уповільнення зростання. Ефект топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та у дорослих. Якщо і натомість лікування зменшується маса тіла, слід скоригувати режим харчування. Не рекомендується одночасне застосування інших препаратів, що мають пригнічуючу дію на ЦНС. У період лікування пацієнт повинен уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. топірамат може спричинити сонливість, запаморочення, порушення зору.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
253,00 грн
213,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активна речовина: топірамат – 25 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь 6000), гліцерол (гліцерин), тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, лактоза (цукор молочний); плівкова оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь 6000), гліцерол (гліцерин), тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, лактоза (цукор молочний). 3 блістери по 10 таблеток у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, від світло-рожевого до рожевого з кремуватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі. На зламі пігулки від білого до білого з кремуватим або сіруватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб відноситься до класу сульфат-заміщених моносахаридів. Топірамат зменшує частоту виникнення потенціалів дії, характерних для нейрона у стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежність блокуючої дії препарату на натрієві канали стану нейрона. Топірамат потенціює активність GABA щодо деяких підтипів GABA-рецепторів (в т.ч. GABAA-рецепторів), а також модулює активність самих GABAA-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чутливості каїнат/АМПК-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил -D-аспартату щодо NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозозалежними при концентрації топірамату в плазмі від 1 до 200 мкМ, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкМ. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази, проте цей ефект у топірамату слабший, ніж у ацетазоламіду і, мабуть, не є головним у протиепілептичній активності топірамату.ФармакокінетикаПорівняно з іншими протисудомними засобами топірамату притаманні довгий період напіввиведення, лінійна кінетика, переважний нирковий кліренс, низький зв'язок із білками плазми та відсутність клінічно значущих метаболітів. Топірамату не властивий потужний індукувальний вплив на мікросомальні ферменти печінки. Топірамат допускається приймати незалежно від їди. Моніторинг концентрації топірамату не потрібний. За результатами клінічних досліджень взаємозв'язок між плазмовою концентрацією топірамату та його ефективністю та небажаними реакціями не встановлено. Всмоктування. Топірамат всмоктується швидко та ефективно. Після прийому внутрішньо 100 мг топірамату середня максимальна концентрація у плазмі (Сmax) у здорових добровольців становить 1,5 мг/мл і досягається протягом 2-3 годин (tmax). Після прийому 100 мг 14С-мечного топірамату 81% радіоактивності виявляється у сечі. Їда не надає клінічно значущого впливу на біодоступність топірамату. Розподіл. З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Місця зв'язування топірамату на еритроцитах насичуються при його концентрації у плазмі понад 4 мг/мл. Обсяг розподілу обернено пропорційний дозі. Обсяг розподілу (після одноразового перорального прийому 100-1200 мг) становить 0.55 - 0,8 л/кг, залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок; зазначена обставина не має клінічного значення. Метаболізм. Після внутрішнього прийому у здорових добровольців метаболізується близько 20% від прийнятої дози. Однак у пацієнтів, які приймають супутню терапію протисудомними засобами – індукторами мікросомальних ферментів печінки, метаболізм топірамату збільшується до 50%. З плазми, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано шість метаболітів, що утворюються шляхом гідроксилювання, гідролізу та глюкуронування. Кількість кожного метаболіту не перевищує 3% загальної радіоактивності, що виявляється після введення 14С-топірамату. Два метаболіти, що володіють найбільшою структурною схожістю з топіраматом, практично не мають протисудомної активності. Виведення. Незмінений топірамат та його метаболіти виводяться нирками (не менше 81% від прийнятої дози). Протягом 4 днів із сечею виводиться близько 66% незміненого 14С-топірамату. Після прийому 50 та 100 мг топірамату двічі на добу середній нирковий кліренс становить 18 та 17 мл/хв відповідно. Топірамат піддається канальцевій реабсорбції, що підтверджується результатами дослідження на щурах при одночасному введенні пробенециду: спостерігалося значне збільшення ниркового кліренсу топірамату. Після прийому внутрішньо плазмовий кліренс топірамату становить приблизно 20-30 мл/хв. Топірамат має низьку міжіндивідуальну варіацію плазмових концентрацій, тобто. має передбачувану фармакокінетику. При одноразовому прийомі здоровими добровольцями в дозах 100-400 мг фармакокінетика топірамату лінійна, плазмовий кліренс залишається постійним, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшується пропорційно дозі. Час досягнення рівноважної концентрації у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить 4-8 днів. Середня Сmax після багаторазового вживання 100 мг у здорових добровольців становить 6,76 мкг/мл. Середній плазмовий період напіввиведення після багаторазового прийому 50 та 100 мг топірамату двічі на день становить 21 год. При одночасному застосуванні топірамату в дозах 100-400 мг двічі на день з фенітоїном або карбамазепіном концентрація першого у плазмі збільшувалася пропорційно дозі. У пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня (кліренс креатинії (КК) < 70 мл/хв) плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується. У зв'язку з цим у таких пацієнтів можливе підвищення рівноважної концентрації топірамату в плазмі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Крім того, пацієнтам з порушеннями функції нирок для досягнення рівноважної концентрації топірамату в плазмі потрібно більше часу. Пацієнтам з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня рекомендується приймати половину рекомендованої початкової та підтримуючої дози. Топірамат добре виводиться із плазми за допомогою гемодіалізу. Тривалий гемодіаліз може призвести до зниження концентрації топірамату в крові нижче, ніж необхідно для підтримки протисудомної активності.Щоб уникнути швидкого зниження концентрації топірамату в плазмі під час гемодіалізу, може знадобитися прийом додаткової дози препарату топірамату. При корекції дози слід брати до уваги: тривалість гемодіалізу, кліренс гемодіалізу, ефективний нирковий кліренс топірамату у пацієнта, що знаходиться на діалізі. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня плазмовий кліренс топірамату знижується в середньому на 26%. Тому пацієнтам із печінковою недостатністю слід застосовувати топірамат з обережністю. У пацієнтів похилого віку без захворювань нирок, плазмовий кліренс топірамату не змінюється. Фармакокінетика топірамату у дітей віком до 12 років. Фармакокінетика топірамату у дітей, так само, як у дорослих, які приймають його у складі комбінованої терапії, лінійна, при цьому кліренс топірамату не залежить від дози, а рівноважні концентрації у плазмі зростають пропорційно до збільшення дози. Однак у дітей кліренс топірамату підвищений, а період напіввиведення коротший. У зв'язку з цим, при одній і тій же дозі, у розрахунку на 1 кг маси тіла, концентрації топірамату у плазмі у дітей можуть бути нижчими, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протисудомні засоби, що індукують мікросомальні ферменти печінки, спричиняють зниження концентрацій топірамату у плазмі.Показання до застосуванняЕпілепсія: як засіб монотерапії для початкового лікування у пацієнтів віком від 2 років - парціальні або первинні генералізовані тоніко-клонічні напади; у складі комплексної терапії у пацієнтів віком від 2 років – парціальні або генералізовані тоніко-клонічні напади, а також напади на фоні синдрому Леннокса-Гасто. Мігрень: профілактика нападів мігрені у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до топірамату. З обережністю слід застосовувати при нирковій та печінковій недостатності, нефроуролітіазі (в т.ч. в особистому та сімейному анамнезі), гіперкальціурії.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування топірамату при вагітності не проводилося. Застосування топірамату при вагітності може спричинити пошкодження плода. Дані регістру вагітних показують, що при внутрішньоутробному впливі топірамату на плід підвищується ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьових дефектів, таких як "заяча губа"/"вовча паща", гіпоспадії та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і за його застосування в рамках комбінованої терапії. У порівнянні з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані регістру вагітних при монотерапії топіраматом свідчать про збільшення частоти народження дітей із низькою масою тіла (менше 2500 г). Причинно-наслідковий зв'язок не встановлено. При лікуванні жінок дітородного віку слід зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо топірамат застосовується при вагітності або якщо вагітність настала під час лікування, пацієнтку слід попередити про потенційний ризик для плода. Обмежена кількість спостережень дозволяє припустити, що топірамат виділяється із грудним молоком. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Не застосовувати у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: парестезії, сонливість, запаморочення, порушення уваги, порушення пам'яті, амнезія, психомоторні порушення, судоми, неправильна координація, тремор, летаргія, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення рівноваги, розлад артикуляції, інтенційне ефект, пригнічення свідомості, судоми на кшталт великих судомних нападів, дефект поля зору, складні парціальні напади, розлад мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, афазія, повторювані мова, гіпокінезія, дискінезія, постуральне запаморочення, погане печіння, втрата чутливості, паросмія, мозочковий синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор, незграбність, аура, агевзія, дисграфія, дисфазія, периферична невропатія, переднепритомні стани, дистонія,апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакції на стимули, утруднення під час навчання. Порушення психіки: депресія, уповільнене мислення, когнітивні розлади, безсоння, виражені порушення мови, занепокоєння, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресія, лабільність настрою, тривожне збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, зорові галюцинації, психотичний розлад, апатія, відсутність спонтанної мови, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, занепокоєння, плаксивість, дисфемія, ейфорія, параноїдальні стани, персеверація мислення, панічна атака, сльозливість, порушення навичок патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, патологічно підвищена відволіканість, ранні пробудження вранці, панічна реакція,манія, панічне розлад, відчуття розпачу, гіпоманіакальний стан. З боку органу зору: нечіткість зору, диплопія, порушення зору, зменшення гостроти зору, худоби, міопія, патологічні відчуття в очах, сухість очей, фотофобія, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія, одностороння сліпота, минущая сліпота порушення акомодації, порушення зорового сприйняття глибини, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія, закритокутова глаукома, макулопатія, окорухові порушення. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, нейтропенія. Порушення з боку імунної системи: підвищена чутливість, алергічний набряк, набряк кон'юнктиви. З боку обміну речовин: анорексія, зниження апетиту, метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія, гіперхлоремічний ацидоз. З боку органу слуху та рівноваги: вертиго, дзвін у вухах, біль у вусі, глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вухах, порушення слуху. Серцево-судинна система: брадикардія, синусова брадикардія, прискорене серцебиття, ортостатична гіпотензія, припливи крові, гіперемія, феномен Рейно. З боку дихальної системи: назофарингіт, диспное, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель, задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у приносових пазухах, дисфонія. З боку травної системи: нудота, діарея, блювота, запор, біль у верхній частині живота, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, оральна парестезія, гастрит, неприємні відчуття у животі, панкреатит, метеоризм, гастроезофа , біль у нижній частині живота, оральна гіпестезія, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, болючість по всьому животу, гіперсекреція слинних залоз, біль у ротовій порожнині, неприємний запах з рота, глосодинія, гепатит, печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, свербіж, висип, ангідроз, гіпестезія обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макульозний висип, зміна кольору шкіри, алергічний дерматит, набряк обличчя, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформний ер періорбітальний набряк, кропив'янка локалізована, токсичний епідермальний некроліз. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, м'язові болі в грудях, набряклість суглобів, скутість м'язів, біль у боці, м'язова втома, дискомфорт у кінцівках. З боку сечовидільної системи: нефролітіаз, поллакіурія, дизурія, сечові конкременти, нетримання сечі при напрузі, гематурія, невідкладний болісний позивок до сечовипускання, ниркова колька, болі в ділянці нирок, конкременти сечоводу, нирковий канальцевий ацид. Репродуктивна система: еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція. Загальні реакції: втома, пірексія, астенія, дратівливість, порушення ходи, незвичайні відчуття, нездужання, гіпертермія, спрага, грипоподібний стан, інерційність, похолодання кінцівок, відчуття сп'яніння, відчуття тривоги, набряк обличчя, кальциноз. З боку лабораторних показників: зменшення маси тіла, збільшення маси тіла, кристалурія, аномальний тест тандем-хода, лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів, гіпокаліємія, зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з топіраматом фенітоїн та карбамазепін знижують його концентрацію у плазмі крові. Це пов'язано з індукцією під впливом фенітоїну та карбамазепіну ферментів, за участю яких здійснюється метаболізм топірамату. В окремих випадках при застосуванні топірамату спостерігалося підвищення концентрації фенітоїну у плазмі. При одночасному застосуванні одноразової дози топірамату та дигоксину можливе зменшення AUC дигоксину. При одночасному застосуванні перорального контрацептиву, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, топірамат не суттєво впливав на кліренс норетиндрону, проте плазмовий кліренс етинілестрадіолу значно зростав. Таким чином, при одночасному прийомі топірамату з пероральними контрацептивами, їх ефективність може бути знижена. У пацієнтів, які приймають метформін, піоглітазон, глібенкламід при одночасному застосуванні або відміні топірамату, можливі коливання рівня глюкози в плазмі. При цих комбінаціях слід контролювати рівень глюкози у плазмі. При одночасному застосуванні топірамату з препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу, можливе підвищення ризику утворення каменів у нирках.Спосіб застосування та дозиІндивідуальна, залежно від показань, віку пацієнта, функції нирок та ефективності терапії.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних процесів. Лікування: промивання шлунка або індукція блювання, що підтримує терапія. У тяжких випадках можливе проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування топірамату на лікування гострих нападів мігрені не вивчено. Пацієнтам з порушеннями функції нирок та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, потрібна корекція режиму дозування топірамату. Скасувати топірамат слід поступово, щоб мінімізувати можливість підвищення частоти судомних нападів. У клінічних дослідженнях у дорослих під час лікування епілепсії дози зменшували на 50-100 мг з інтервалом 1 тиж. і на 25-50 мг у дорослих, які отримують топірамат у дозі 100 мг на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке скасування топірамату, рекомендується контролювати стан пацієнта. Для зменшення ризику розвитку нефролітіазу під час лікування слід збільшити обсяг споживаної рідини. На фоні застосування топірамату можливі зменшення потовиділення та гіпертермія, особливо у дітей молодшого віку, в умовах підвищеної температури навколишнього середовища. Достатнє поповнення втрати рідини до та під час такої діяльності, як фізичні вправи або перебування в умовах високих температур, може скоротити ризик обумовлених перегріванням ускладнень. У період лікування необхідно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак суїцидальної ідеалізації та призначати відповідне лікування. Необхідно рекомендувати пацієнтам (і при необхідності особам, які доглядають пацієнтів) відразу ж звертатися за медичною допомогою у разі появи ознак суїцидальної ідеалізації або суїцидальної поведінки. У разі виникнення порушень з боку органу зору, в т.ч. синдрому, що включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, слід відмінити топірамат, як тільки лікар вважає це можливим. При необхідності слід вжити заходів, спрямованих на зниження внутрішньоочного тиску. Щоб уникнути метаболічного ацидозу, у період лікування топіраматом рекомендується проводити необхідні дослідження, включаючи визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або припинити прийом топірамату. У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призводити до уповільнення зростання. Ефект топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та у дорослих. Якщо і натомість лікування зменшується маса тіла, слід скоригувати режим харчування. Не рекомендується одночасне застосування інших препаратів, що мають пригнічуючу дію на ЦНС. У період лікування пацієнт повинен уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. топірамат може спричинити сонливість, запаморочення, порушення зору.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
288,00 грн
261,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активна речовина: топірамат – 50 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь 6000), гліцерол (гліцерин), тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, лактоза (цукор молочний); плівкова оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь 6000), гліцерол (гліцерин), тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, лактоза (цукор молочний). 3 блістери по 10 таблеток у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, від світло-рожевого до рожевого з кремуватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі. На зламі пігулки від білого до білого з кремуватим або сіруватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб відноситься до класу сульфат-заміщених моносахаридів. Топірамат зменшує частоту виникнення потенціалів дії, характерних для нейрона у стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежність блокуючої дії препарату на натрієві канали стану нейрона. Топірамат потенціює активність GABA щодо деяких підтипів GABA-рецепторів (в т.ч. GABAA-рецепторів), а також модулює активність самих GABAA-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чутливості каїнат/АМПК-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил -D-аспартату щодо NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозозалежними при концентрації топірамату в плазмі від 1 до 200 мкМ, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкМ. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази, проте цей ефект у топірамату слабший, ніж у ацетазоламіду і, мабуть, не є головним у протиепілептичній активності топірамату.ФармакокінетикаПорівняно з іншими протисудомними засобами топірамату притаманні довгий період напіввиведення, лінійна кінетика, переважний нирковий кліренс, низький зв'язок із білками плазми та відсутність клінічно значущих метаболітів. Топірамату не властивий потужний індукувальний вплив на мікросомальні ферменти печінки. Топірамат допускається приймати незалежно від їди. Моніторинг концентрації топірамату не потрібний. За результатами клінічних досліджень взаємозв'язок між плазмовою концентрацією топірамату та його ефективністю та небажаними реакціями не встановлено. Всмоктування. Топірамат всмоктується швидко та ефективно. Після прийому внутрішньо 100 мг топірамату середня максимальна концентрація у плазмі (Сmax) у здорових добровольців становить 1,5 мг/мл і досягається протягом 2-3 годин (tmax). Після прийому 100 мг 14С-мечного топірамату 81% радіоактивності виявляється у сечі. Їда не надає клінічно значущого впливу на біодоступність топірамату. Розподіл. З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Місця зв'язування топірамату на еритроцитах насичуються при його концентрації у плазмі понад 4 мг/мл. Обсяг розподілу обернено пропорційний дозі. Обсяг розподілу (після одноразового перорального прийому 100-1200 мг) становить 0.55 - 0,8 л/кг, залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок; зазначена обставина не має клінічного значення. Метаболізм. Після внутрішнього прийому у здорових добровольців метаболізується близько 20% від прийнятої дози. Однак у пацієнтів, які приймають супутню терапію протисудомними засобами – індукторами мікросомальних ферментів печінки, метаболізм топірамату збільшується до 50%. З плазми, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано шість метаболітів, що утворюються шляхом гідроксилювання, гідролізу та глюкуронування. Кількість кожного метаболіту не перевищує 3% загальної радіоактивності, що виявляється після введення 14С-топірамату. Два метаболіти, що володіють найбільшою структурною схожістю з топіраматом, практично не мають протисудомної активності. Виведення. Незмінений топірамат та його метаболіти виводяться нирками (не менше 81% від прийнятої дози). Протягом 4 днів із сечею виводиться близько 66% незміненого 14С-топірамату. Після прийому 50 та 100 мг топірамату двічі на добу середній нирковий кліренс становить 18 та 17 мл/хв відповідно. Топірамат піддається канальцевій реабсорбції, що підтверджується результатами дослідження на щурах при одночасному введенні пробенециду: спостерігалося значне збільшення ниркового кліренсу топірамату. Після прийому внутрішньо плазмовий кліренс топірамату становить приблизно 20-30 мл/хв. Топірамат має низьку міжіндивідуальну варіацію плазмових концентрацій, тобто. має передбачувану фармакокінетику. При одноразовому прийомі здоровими добровольцями в дозах 100-400 мг фармакокінетика топірамату лінійна, плазмовий кліренс залишається постійним, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшується пропорційно дозі. Час досягнення рівноважної концентрації у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить 4-8 днів. Середня Сmax після багаторазового вживання 100 мг у здорових добровольців становить 6,76 мкг/мл. Середній плазмовий період напіввиведення після багаторазового прийому 50 та 100 мг топірамату двічі на день становить 21 год. При одночасному застосуванні топірамату в дозах 100-400 мг двічі на день з фенітоїном або карбамазепіном концентрація першого у плазмі збільшувалася пропорційно дозі. У пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня (кліренс креатинії (КК) < 70 мл/хв) плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується. У зв'язку з цим у таких пацієнтів можливе підвищення рівноважної концентрації топірамату в плазмі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Крім того, пацієнтам з порушеннями функції нирок для досягнення рівноважної концентрації топірамату в плазмі потрібно більше часу. Пацієнтам з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня рекомендується приймати половину рекомендованої початкової та підтримуючої дози. Топірамат добре виводиться із плазми за допомогою гемодіалізу. Тривалий гемодіаліз може призвести до зниження концентрації топірамату в крові нижче, ніж необхідно для підтримки протисудомної активності.Щоб уникнути швидкого зниження концентрації топірамату в плазмі під час гемодіалізу, може знадобитися прийом додаткової дози препарату топірамату. При корекції дози слід брати до уваги: тривалість гемодіалізу, кліренс гемодіалізу, ефективний нирковий кліренс топірамату у пацієнта, що знаходиться на діалізі. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня плазмовий кліренс топірамату знижується в середньому на 26%. Тому пацієнтам із печінковою недостатністю слід застосовувати топірамат з обережністю. У пацієнтів похилого віку без захворювань нирок, плазмовий кліренс топірамату не змінюється. Фармакокінетика топірамату у дітей віком до 12 років. Фармакокінетика топірамату у дітей, так само, як у дорослих, які приймають його у складі комбінованої терапії, лінійна, при цьому кліренс топірамату не залежить від дози, а рівноважні концентрації у плазмі зростають пропорційно до збільшення дози. Однак у дітей кліренс топірамату підвищений, а період напіввиведення коротший. У зв'язку з цим, при одній і тій же дозі, у розрахунку на 1 кг маси тіла, концентрації топірамату у плазмі у дітей можуть бути нижчими, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протисудомні засоби, що індукують мікросомальні ферменти печінки, спричиняють зниження концентрацій топірамату у плазмі.Показання до застосуванняЕпілепсія: як засіб монотерапії для початкового лікування у пацієнтів віком від 2 років - парціальні або первинні генералізовані тоніко-клонічні напади; у складі комплексної терапії у пацієнтів віком від 2 років – парціальні або генералізовані тоніко-клонічні напади, а також напади на фоні синдрому Леннокса-Гасто. Мігрень: профілактика нападів мігрені у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до топірамату. З обережністю слід застосовувати при нирковій та печінковій недостатності, нефроуролітіазі (в т.ч. в особистому та сімейному анамнезі), гіперкальціурії.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування топірамату при вагітності не проводилося. Застосування топірамату при вагітності може спричинити пошкодження плода. Дані регістру вагітних показують, що при внутрішньоутробному впливі топірамату на плід підвищується ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьових дефектів, таких як "заяча губа"/"вовча паща", гіпоспадії та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і за його застосування в рамках комбінованої терапії. У порівнянні з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані регістру вагітних при монотерапії топіраматом свідчать про збільшення частоти народження дітей із низькою масою тіла (менше 2500 г). Причинно-наслідковий зв'язок не встановлено. При лікуванні жінок дітородного віку слід зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо топірамат застосовується при вагітності або якщо вагітність настала під час лікування, пацієнтку слід попередити про потенційний ризик для плода. Обмежена кількість спостережень дозволяє припустити, що топірамат виділяється із грудним молоком. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Не застосовувати у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: парестезії, сонливість, запаморочення, порушення уваги, порушення пам'яті, амнезія, психомоторні порушення, судоми, неправильна координація, тремор, летаргія, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення рівноваги, розлад артикуляції, інтенційне ефект, пригнічення свідомості, судоми на кшталт великих судомних нападів, дефект поля зору, складні парціальні напади, розлад мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, афазія, повторювані мова, гіпокінезія, дискінезія, постуральне запаморочення, погане печіння, втрата чутливості, паросмія, мозочковий синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор, незграбність, аура, агевзія, дисграфія, дисфазія, периферична невропатія, переднепритомні стани, дистонія,апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакції на стимули, утруднення під час навчання. Порушення психіки: депресія, уповільнене мислення, когнітивні розлади, безсоння, виражені порушення мови, занепокоєння, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресія, лабільність настрою, тривожне збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, зорові галюцинації, психотичний розлад, апатія, відсутність спонтанної мови, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, занепокоєння, плаксивість, дисфемія, ейфорія, параноїдальні стани, персеверація мислення, панічна атака, сльозливість, порушення навичок патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, патологічно підвищена відволіканість, ранні пробудження вранці, панічна реакція,манія, панічне розлад, відчуття розпачу, гіпоманіакальний стан. З боку органу зору: нечіткість зору, диплопія, порушення зору, зменшення гостроти зору, худоби, міопія, патологічні відчуття в очах, сухість очей, фотофобія, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія, одностороння сліпота, минущая сліпота порушення акомодації, порушення зорового сприйняття глибини, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія, закритокутова глаукома, макулопатія, окорухові порушення. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, нейтропенія. Порушення з боку імунної системи: підвищена чутливість, алергічний набряк, набряк кон'юнктиви. З боку обміну речовин: анорексія, зниження апетиту, метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія, гіперхлоремічний ацидоз. З боку органу слуху та рівноваги: вертиго, дзвін у вухах, біль у вусі, глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вухах, порушення слуху. Серцево-судинна система: брадикардія, синусова брадикардія, прискорене серцебиття, ортостатична гіпотензія, припливи крові, гіперемія, феномен Рейно. З боку дихальної системи: назофарингіт, диспное, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель, задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у приносових пазухах, дисфонія. З боку травної системи: нудота, діарея, блювота, запор, біль у верхній частині живота, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, оральна парестезія, гастрит, неприємні відчуття у животі, панкреатит, метеоризм, гастроезофа , біль у нижній частині живота, оральна гіпестезія, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, болючість по всьому животу, гіперсекреція слинних залоз, біль у ротовій порожнині, неприємний запах з рота, глосодинія, гепатит, печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, свербіж, висип, ангідроз, гіпестезія обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макульозний висип, зміна кольору шкіри, алергічний дерматит, набряк обличчя, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформний ер періорбітальний набряк, кропив'янка локалізована, токсичний епідермальний некроліз. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, м'язові болі в грудях, набряклість суглобів, скутість м'язів, біль у боці, м'язова втома, дискомфорт у кінцівках. З боку сечовидільної системи: нефролітіаз, поллакіурія, дизурія, сечові конкременти, нетримання сечі при напрузі, гематурія, невідкладний болісний позивок до сечовипускання, ниркова колька, болі в ділянці нирок, конкременти сечоводу, нирковий канальцевий ацид. Репродуктивна система: еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція. Загальні реакції: втома, пірексія, астенія, дратівливість, порушення ходи, незвичайні відчуття, нездужання, гіпертермія, спрага, грипоподібний стан, інерційність, похолодання кінцівок, відчуття сп'яніння, відчуття тривоги, набряк обличчя, кальциноз. З боку лабораторних показників: зменшення маси тіла, збільшення маси тіла, кристалурія, аномальний тест тандем-хода, лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів, гіпокаліємія, зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з топіраматом фенітоїн та карбамазепін знижують його концентрацію у плазмі крові. Це пов'язано з індукцією під впливом фенітоїну та карбамазепіну ферментів, за участю яких здійснюється метаболізм топірамату. В окремих випадках при застосуванні топірамату спостерігалося підвищення концентрації фенітоїну у плазмі. При одночасному застосуванні одноразової дози топірамату та дигоксину можливе зменшення AUC дигоксину. При одночасному застосуванні перорального контрацептиву, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, топірамат не суттєво впливав на кліренс норетиндрону, проте плазмовий кліренс етинілестрадіолу значно зростав. Таким чином, при одночасному прийомі топірамату з пероральними контрацептивами, їх ефективність може бути знижена. У пацієнтів, які приймають метформін, піоглітазон, глібенкламід при одночасному застосуванні або відміні топірамату, можливі коливання рівня глюкози в плазмі. При цих комбінаціях слід контролювати рівень глюкози у плазмі. При одночасному застосуванні топірамату з препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу, можливе підвищення ризику утворення каменів у нирках.Спосіб застосування та дозиІндивідуальна, залежно від показань, віку пацієнта, функції нирок та ефективності терапії.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних процесів. Лікування: промивання шлунка або індукція блювання, що підтримує терапія. У тяжких випадках можливе проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування топірамату на лікування гострих нападів мігрені не вивчено. Пацієнтам з порушеннями функції нирок та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, потрібна корекція режиму дозування топірамату. Скасувати топірамат слід поступово, щоб мінімізувати можливість підвищення частоти судомних нападів. У клінічних дослідженнях у дорослих під час лікування епілепсії дози зменшували на 50-100 мг з інтервалом 1 тиж. і на 25-50 мг у дорослих, які отримують топірамат у дозі 100 мг на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке скасування топірамату, рекомендується контролювати стан пацієнта. Для зменшення ризику розвитку нефролітіазу під час лікування слід збільшити обсяг споживаної рідини. На фоні застосування топірамату можливі зменшення потовиділення та гіпертермія, особливо у дітей молодшого віку, в умовах підвищеної температури навколишнього середовища. Достатнє поповнення втрати рідини до та під час такої діяльності, як фізичні вправи або перебування в умовах високих температур, може скоротити ризик обумовлених перегріванням ускладнень. У період лікування необхідно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак суїцидальної ідеалізації та призначати відповідне лікування. Необхідно рекомендувати пацієнтам (і при необхідності особам, які доглядають пацієнтів) відразу ж звертатися за медичною допомогою у разі появи ознак суїцидальної ідеалізації або суїцидальної поведінки. У разі виникнення порушень з боку органу зору, в т.ч. синдрому, що включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, слід відмінити топірамат, як тільки лікар вважає це можливим. При необхідності слід вжити заходів, спрямованих на зниження внутрішньоочного тиску. Щоб уникнути метаболічного ацидозу, у період лікування топіраматом рекомендується проводити необхідні дослідження, включаючи визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або припинити прийом топірамату. У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призводити до уповільнення зростання. Ефект топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та у дорослих. Якщо і натомість лікування зменшується маса тіла, слід скоригувати режим харчування. Не рекомендується одночасне застосування інших препаратів, що мають пригнічуючу дію на ЦНС. У період лікування пацієнт повинен уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. топірамат може спричинити сонливість, запаморочення, порушення зору.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 р.: активна речовина: тріамцинолону ацетонід у перерахунку на 100 % речовину – 0,1 г; допоміжні речовини: - гліцерол (гліцерин) 5 г, пропіленгліколь 8 г, диметилсульфоксид 3 г, вазелін 21 г, стеаринова кислота 3 г, віск емульсійний 8 г, вода очищена до 100 г. По 10 або 25 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиМазь від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакодинамікаФторований глюкокортикостероїдний препарат має виражену протизапальну, протиалергічну та антиексудативну дію. Взаємодіючи зі специфічним білковим рецептором у тканинах-мішенях, регулює експресію кортикоїдзалежних генів та впливає, таким чином, на синтез білка. Зменшує утворення, вивільнення та активність медіаторів запалення (гістаміну, кініну, простагландинів, лізосомальних ферментів). Пригнічує міграцію клітин до місця запалення; зменшує вазодилатацію та підвищену проникність судин у вогнищі запалення. Стабілізує лізосомальні ферменти мембран лейкоцитів; пригнічує .синтез антитіл і порушує розпізнавання антигену. Гальмує вивільнення інтерлейкіну 1, інтерлейкіну 2, гамма-інтерферону з лімфоцитів та макрофагів. Індукує утворення ліпокортину, пригнічує вивільнення еозинофілами медіаторів запалення та стабілізує мембрани опасистих клітин.Всі ці ефекти беруть участь у придушенні запальної реакції у тканинах у відповідь на механічне, хімічне або імунне ушкодження.Показання до застосуванняПрості та алергічні дерматити, екзема, атопічний дерматит, дифузний нейродерміт, псоріаз, гранульома кільцеподібна, червоний плоский лишай, простий хронічний лишай (обмежений нейродерміт), токсидермія, келоїдні рубці, гніздна алопеція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тріамцинолону та інших компонентів препарату, бактеріальні, вірусні та грибкові захворювання шкіри, вагітність, період лактації.Побічна діяСверблячка, подразнення шкіри, контактна екзема, стероїдні вугри, пурпура. При тривалому застосуванні – розвиток вторинних інфекційних уражень та трофічних змін шкіри.Взаємодія з лікарськими засобамиГлюкокортикостероїдні препарати для перорального застосування посилюють ефект.Спосіб застосування та дозиМазь наносять рівномірно тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1-3 десь у день. Можна застосовувати з оклюзійною пов'язкою при ліхеніфікованих проявах. Тривалість лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії, становлячи зазвичай 5-10 днів. При наполегливому перебігу хвороби курс лікування може бути продовжений до 25 днів. Не рекомендується застосування понад 4 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується наносити великі поверхні; уникати тривалого застосування у дітей незалежно від віку. Для профілактики місцевих інфекційних ускладнень можливе застосування у поєднанні із протимікробними лікарськими засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки вагінальні - 1 таб. Активні речовини: метронідазол – 500 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, стеаринова кислота. 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вагінальні білого кольору з жовтуватим відтінком, довгасті, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПрепарат із протипротозойною та антибактеріальною дією для місцевого застосування в гінекології.ФармакокінетикаМетронідазол добре абсорбується при інтравагінальному застосуванні. Біотрансформується у печінці. Виділяється на 40-70% (близько 20% у незміненій формі) нирками.ФармакодинамікаПротипротозойний препарат з антибактеріальною активністю для місцевого застосування у гінекології. Належить до нітро-5-імідазолів. Механізм дії метронідазолу полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена 5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК клітин мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі мікроорганізмів. Метронідазол є ефективним протимікробним та протипротозойним засобом широкого спектру дії. Виявляє високу активність щодо Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia intestinalis, Entamoeba histolytica, Lamblia spp., а також щодо облігатних анаеробів – Bacteroides spp. (Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides distasonis, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Veillonella spp., Prevotella spp. (Prevotella bivia, Prevotella buccae, Prevotella disiens) та деяких грампозитивних мікроорганізмів (Clostridium spp., Peptostreptococcus spp., Peptococcuc spp, Eubacterium spp., Mobiluncus spp.).Показання до застосуванняДля місцевого лікування: неспецифічного вагініту; бактеріального вагінозу; трихомонадного вагініту.Протипоказання до застосуваннязахворювання крові; лейкопенія (в т.ч. в анамнезі); порушення координації рухів; органічні ураження ЦНС (в т.ч. епілепсія); печінкова недостатність (для призначення у високих дозах); вагітність (I триместр); лактація (грудне вигодовування); підвищена чутливість до метронідазолу або інших похідних нітроімідазолу.Вагітність та лактаціяМетронідазол проходить через плаценту, тому не слід призначати препарат у I триместрі вагітності. Надалі слід застосовувати препарат лише у тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Метронідазол виділяється із грудним молоком. Грудне вигодовування у період застосування препарату має бути скасовано. Відновлювати грудне вигодовування слід не раніше ніж через 48 годин після закінчення прийому препарату.Побічна діяМісцеві реакції: свербіж, печіння, біль та подразнення у піхві; густі, білі, слизові оболонки з піхви (без запаху або зі слабким запахом), прискорене сечовипускання; після відміни препарату – розвиток кандидозу піхви. З боку травної системи: нудота, зміна смакових відчуттів, металевий присмак у роті, сухість у роті, зниження апетиту, спастичні болі у черевній порожнині, нудота, блювання, запор або діарея. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення. З боку системи кровотворення: лейкопенія чи лейкоцитоз. Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, висип. Інші: рідко – фарбування сечі в червоно-коричневий колір унаслідок присутності водорозчинного пігменту, що утворюється внаслідок метаболізму метронідазолу; відчуття печіння чи подразнення статевого члена у статевого партнера.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат сумісний із сульфаніламідами та антибіотиками. Метронідазол спричиняє непереносимість етанолу, тому під час лікування слід уникати вживання алкоголю. Не слід комбінувати метронідазол із дисульфірамом, оскільки при взаємодії цих препаратів можливе пригнічення свідомості, розвиток психічних розладів. При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами (в т.ч. з варфарином) метронідазол посилює їхню дію, що призводить до збільшення протромбінового часу. Не рекомендується застосовувати метронідазол у поєднанні з недеполяризуючими міорелаксантами (векуронія бромід). Під впливом барбітуратів можливе зниження ефективності метронідазолу через прискорення його метаболізму в печінці. Циметидин пригнічує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації у плазмі та збільшення ризику розвитку побічних реакцій. При одночасному прийомі з препаратами літію можливе підвищення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПри трихомонадному вагініті препарат призначають по 1 вагінальній таблетці на добу протягом 7-10 днів у поєднанні з прийомом метронідазолу в таблетках. При неспецифічному вагініті, бактеріальному вагінозі препарат призначають по 1 вагінальній таблетці на добу протягом 7 днів, при необхідності у поєднанні з прийомом метронідазолу в таблетках. Лікування метронідазолом не повинно тривати більше 10 днів і повторюватися частіше ніж 2-3 рази на рік. Вагінальну таблетку слід витягти з контурної упаковки, змочити кип'яченою охолодженою водою і ввести глибоко в піхву.ПередозуванняДані про передозування препарату Трихопол не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується одночасне лікування метронідазолом статевого партнера, незалежно від того, чи є у нього прояви захворювання. У період лікування препаратом рекомендується утримуватись від статевих контактів. При вказівках в анамнезі на зміни у складі периферичної крові, а також при застосуванні препарату у високих дозах та/або тривалому лікуванні необхідний контроль загального аналізу крові. Метронідазол може викликати іммобілізацію трепонем, що призводить до хибнопозитивних результатів тесту Нельсона (TPI). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід зважати на можливість розвитку запаморочення при призначенні препарату пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності (особливо водіям транспортних засобів). Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 75 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію. Склад оболонки: ;гіпромелоза, Акрил-Айз (суміш для покриття таблеток): метакрилової кислоти сополімер тип С, тальк, титану діоксид, триетилцитрат, барвник червоний (Понсо 4R), кремнію діоксид колоїдний, натрію гідрокарбонат, натрію лаурилсульфат. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою; рожевого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, антиагрегант. В основі механізму дії ацетилсаліцилової кислоти лежить незворотне інгібування ЦОГ-1, в результаті цього настає блокада синтезу тромбоксану А2 і пригнічення агрегації тромбоцитів. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування препарату в малих дозах та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому. Завдяки цим властивостям ацетилсаліцилова кислота застосовується для профілактики та лікування інфаркту міокарда, ІХС, ускладнень варикозної хвороби. Ацетилсаліцилова кислота має також протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну дію. Таблетки Тромбопол® мають кишковорозчинну оболонку, завдяки якій розчиняються і виділяють активну речовину в більш лужному середовищі дванадцятипалої кишки, зменшуючи подразнюючу дію ацетилсаліцилової кислоти на слизову оболонку шлунка.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти з таблеток, покритих кишковорозчинною оболонкою, починається через 3-4 години від моменту прийому препарату, підтверджуючи, що оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку. C max ;в плазмі досягається приблизно через 2-3 год і становить у середньому 12.7 мкг/мл для таблеток 150 мг та 6.72 мкг/мл для таблеток 75 мг. Наявність їжі у шлунково-кишковому тракті уповільнює абсорбцію препарату. AUC становить 56.42 мкг×год/мл для таблеток 75 мг та 108.08 мкг×год/мл для таблеток 150 мг. Розподіл Ацетилсаліцилова кислота швидко і значною мірою проникає у більшість тканин та біологічні рідини організму. Ступінь зв'язування препарату з білками плазми залежить від концентрації; у здорових осіб зменшується одночасно із зменшенням цієї концентрації. Відносний розподіл становить близько 0,15-0,2 л/кг і збільшується одночасно з підвищенням концентрації препарату в сироватці крові. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому прийомі препарату негідролізована ацетилсаліцилова кислота не накопичується у сироватці крові. Метаболізм Ацетилсаліцилова кислота частково метаболізується під час абсорбції. Цей процес відбувається під впливом ферментів, головним чином, у печінці з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуроніду саліцилат та саліцилурової кислоти, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виведення T1/2; ацетилсаліцилової кислоти з плазми крові становить близько 15-20 хв. Тільки 1% прийнятої внутрішньо дози ацетилсаліцилової кислоти виводиться нирками у вигляді негідролізованої ацетилсаліцилової кислоти, решта виводиться у вигляді саліцилатів та їх метаболітів. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При нирковій недостатності, при вагітності та у новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці).Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія; профілактика інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу); профілактика минущого порушення мозкового кровообігу; профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозна шунтування, ангіопластика сонних артерій); профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; шлунково-кишкова кровотеча; геморагічний діатез; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; І та ІІІ триместри вагітності; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших НПЗЗ. З обережністю; слід застосовувати препарат при подагрі, гіперурикемії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкових кровотечах (в анамнезі), нирковій/печінковій недостатності, бронхіальній астмі, хронічних захворюваннях органів дихання, сінної ліхорадці, при одночасному прийомі метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж., супутньої терапії антикоагулянтами, у ІІ триместрі вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату Тромбопол® у I та III триместрах вагітності та в період лактації. Застосування саліцилатів у І триместрі вагітності призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, вад серця; у III триместрі викликає гальмування родової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише після суворої оцінки очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для плода. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі грудне вигодовування слід негайно припинити. Застосування у дітей Протипоказання: вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: ; нудота, печія, блювання, больові відчуття в області живота, діарея, виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, в т.ч. перфоративні, шлунково-кишкові кровотечі; підвищення активності печінкових ферментів. З боку дихальної системи: ; бронхоспазм. З боку ЦНС: запаморочення, шум у вухах. З боку системи кровотворення: підвищена кровоточивість; рідко – анемія. Алергічні реакції: ; кропив'янка, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ацетилсаліцилова кислота посилює дію метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних препаратів та інгібіторів агрегації тромбоцитів (тиклопідину); дигоксину, внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її зв'язку з білками; НПЗЗ; сульфаніламідів (в т.ч. ко-тримоксазолу); барбітуратів; солей літію. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти з алкоголем. Ацетилсаліцилова кислота зменшує дію протиподагричних препаратів, що підвищують виведення сечової кислоти (пробенецид, сульфінпіразон, бензбромарон) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти; антигіпертензивних засобів, включаючи інгібітори АПФ; антагоністів альдостерону (наприклад, спіронолактону); "петлевих" діуретиків (наприклад, фуросеміду). Підсилюючи елімінацію саліцилатів, кортикостероїди для системного застосування послаблюють їхню дію.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. Таблетки приймають внутрішньо, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. З метою профілактики при підозрі на гострий інфаркт міокарда призначають 75 мг на добу або 150 мг на добу. З метою профілактики вперше виниклого гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику призначають 75 мг на добу або 150 мг на добу. З метою; профілактики повторного інфаркту міокарда, при нестабільній стенокардії, з метою профілактики інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу, профілактики тромбоемболічних ускладнень після хірургічних операцій або інвазивних досліджень; призначають 75 мг на добу або 150 мг/. З метою профілактики тромбозу глибоких вен і тромбоемболії легеневої артерії та її гілок призначають 75 мг на добу або 150 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: перші симптоми - нудота, блювання, шум у вухах і прискорене дихання. Можливі також втрата слуху, розлад зору, головний біль, рухове збудження, сонливість, судоми, гіпертермія. При тяжкій інтоксикації можливий розвиток порушення кислотно-лужного та водно-електролітного балансу (метаболічний ацидоз та зневоднення). Симптоми інтоксикації легкої та середньої тяжкості розвиваються після застосування ацетилсаліцилової кислоти у дозі 150-300 мг/кг. Симптоми тяжкого передозування розвиваються при дозі 300-500 мг/кг. Потенційно смертельна доза ацетилсаліцилової кислоти становить понад 500 мг/кг. Лікування: викликати блювання і промити шлунок (з метою зменшення абсорбції препарату). Такі дії дають ефект протягом 3-4 годин після прийому препарату, а у разі прийому у надмірній дозі – до 10 год. Для зменшення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти необхідно прийняти активоване вугілля у вигляді водної суспензії (доза для дорослих – 50-100 г, для дітей – 30-60 г); необхідно уважно спостерігати за порушенням водно-електролітного балансу та заповнювати його. З метою прискорення виведення ацетилсаліцилової кислоти нирками та при лікуванні ацидозу необхідно внутрішньовенно ввести натрію бікарбонат. Необхідно підтримувати рН у межах 7.0-7.5. При дуже тяжкій інтоксикації необхідно провести гемодіаліз або перитонеальний діаліз. У зв'язку з можливістю розвитку дихального ацидозу забороняється приймати препарати, що пригнічують ЦНС, наприклад, барбітурати. Пацієнтам з порушенням дихання необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та доступ кисню. У разі потреби виконати інтратрахеальну інтубацію та забезпечити проведення ШВЛ. Специфічний антидот відсутній.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАцетилсаліцилова кислота може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Ацетилсаліцилова кислота може викликати кровотечі різного ступеня тяжкості під час та після хірургічних втручань. Прийом препарату необхідно припинити за 5-7 днів до передбачуваної операції. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антикоагулянтами, тромболітичними препаратами та інгібіторами агрегації тромбоцитів супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. Ацетилсаліцилова кислота в низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби. Слід мати на увазі, що при поєднаному призначенні глюкокортикоїдів і саліцилатів відбувається зменшення концентрації саліцилатів у крові, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання препарату Тромбопол® з ібупрофеном, т.к. останній зменшує ефективність ацетилсаліцилової кислоти. Перевищення дози ацетилсаліцилової кислоти пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При поєднанні ацетилсаліцилової кислоти з етанолом підвищений ризик пошкодження слизової оболонки ШКТ та подовження часу кровотечі. Передозування особливо небезпечне у людей похилого віку. Пацієнтам у віці старше 65 років через погіршення функції нирок та частішого виникнення побічних реакцій з боку травної системи Тромбопол® слід призначати в менших дозах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про негативний вплив препарату Тромбопол® на здатність до керування автотранспортом або до роботи з механізмами немає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Цетиризин-акрихин 10мг 20 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой warsaw pharmaceutical works polfa
232,00 грн
183,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цетиризину дигідрохлорид 10 мг. Допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію - 2 мг, крохмаль кукурудзяний - 20 мг, кремнію діоксид - 1.2 мг, лактози моногідрат - 31 мг, магнію стеарат - 2.5 мг, натрію лаурилсульфат - 0.3 мг, повідон - 4 мг, 9 мг. Склад оболонки: гіпромелоза – 3.4 мг, макрогол 6000 – 0.6 мг. 20 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до кремового кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаБлокатори периферичних гістамінових H1-рецепторів. Чинить протиалергічну дію. Впливає на ранню гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, зменшує міграцію еозинофілів, обмежує вивільнення медіаторів запалення на пізній, клітинній стадії алергічних реакцій. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, надає протисвербіжну дію. Практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах немає седативного ефекту. Дія препарату проявляється через 20 хв (50% пацієнтів), через 60 хв (95% пацієнтів) після прийому препарату і триває до 24 год.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цетиризин швидко і добре всмоктується із ШКТ. C max у плазмі досягається через 30-60 хв. Прийом їжі не істотно впливає на величину абсорбції, проте в цьому випадку швидкість всмоктування незначно знижується. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 93%. Vd становить близько 0,5 л/кг. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр і всередину клітини. При застосуванні препарату у дозі 10 мг протягом 10 днів накопичення препарату не спостерігається. Метаболізм Цетиризин слабо метаболізується у печінці з утворенням неактивного метаболіту. Виведення Близько 70% прийнятої дози цетиризину виводиться нирками переважно у незміненому вигляді. Після одноразового прийому разової дози T1/2 становить близько 10 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Діти віком від 2 до 12 років T1/2 становить 5-6 год. При порушенні функції нирок (КК менше 11-31 мл/хв) та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК менше 7 мл/хв), T1/2 збільшується в 3 рази, кліренс зменшується на 70%. При хронічних захворюваннях та у пацієнтів похилого віку відзначається збільшення T1/2 на 50% та зменшення кліренсу на 40%.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний риніт; алергічний кон'юнктивіт; поліноз (сінна лихоманка); кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); сверблячі алергічні дерматози (в т.ч. атопічний дерматит, нейродерміт); набряк Квінке.Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 6 років; вагітність; період лактації (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при хронічній нирковій недостатності середнього та тяжкого ступеня (потрібна корекція режиму дозування), а також хворим похилого віку (можливе зниження клубочкової фільтрації).Вагітність та лактаціяЦетиризин-Акріхін не рекомендують застосовувати при вагітності. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано: дитячий вік до 6 років.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті; в окремих випадках – диспепсія, біль у животі, метеоризм. З боку центральної нервової системи: в окремих випадках – головний біль, сонливість, запаморочення, збудження. Алергічні реакції: у поодиноких випадках – кропив'янка, ангіоневротичний набряк, задишка (пацієнт має бути попереджений про необхідність негайного припинення прийому препарату). Препарат загалом добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Цетиризин-Акріхін з теофіліном можливе збільшення частоти побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років призначають 10 мг (1 таб.)/добу. Дітям віком від 6 до 12 років препарат призначають по 5 мг (1/2 таб.) 2 рази на добу вранці та ввечері або по 10 мг (1 таб.) 1 раз на добу. При нирковій недостатності дозу слід зменшити у 2 рази. При порушеннях функції печінки дозу підбирають індивідуально, особливо за одночасної ниркової недостатності. Пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна. Препарат можна приймати незалежно від їди, переважно ввечері. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води.ПередозуванняСимптоми: сонливість (при одноразовому прийомі препарату у дозі понад 50 мг); у дітей – занепокоєння, підвищена дратівливість; можливий антихолінергічний ефект (затримка сечовипускання, сухість у роті, запор). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають препарат особам похилого віку та пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок. Пацієнта слід попередити про необхідність повідомляти лікаря про будь-які побічні ефекти на фоні прийому препарату. Пацієнта слід попередити про необхідність уникати одночасного застосування Аллертеку з іншими лікарськими засобами без призначення лікаря. Даних щодо взаємодії цетиризину з етанолом дотепер не отримано, незважаючи на це вживання алкоголю на тлі застосування препарату Цетиризин-Акріхін не рекомендується. Використання у педіатрії Препарат не призначають дітям віком до 6 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю призначають препарат пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
194,00 грн
163,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цетиризину дигідрохлорид 10 мг. Допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію - 2 мг, крохмаль кукурудзяний - 20 мг, кремнію діоксид - 1.2 мг, лактози моногідрат - 31 мг, магнію стеарат - 2.5 мг, натрію лаурилсульфат - 0.3 мг, повідон - 4 мг, 9 мг. Склад оболонки: гіпромелоза – 3.4 мг, макрогол 6000 – 0.6 мг. 7 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до кремового кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаБлокатори периферичних гістамінових H1-рецепторів. Чинить протиалергічну дію. Впливає на ранню гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, зменшує міграцію еозинофілів, обмежує вивільнення медіаторів запалення на пізній, клітинній стадії алергічних реакцій. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, надає протисвербіжну дію. Практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах немає седативного ефекту. Дія препарату проявляється через 20 хв (50% пацієнтів), через 60 хв (95% пацієнтів) після прийому препарату і триває до 24 год.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цетиризин швидко і добре всмоктується із ШКТ. C max у плазмі досягається через 30-60 хв. Прийом їжі не істотно впливає на величину абсорбції, проте в цьому випадку швидкість всмоктування незначно знижується. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 93%. Vd становить близько 0,5 л/кг. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр і всередину клітини. При застосуванні препарату у дозі 10 мг протягом 10 днів накопичення препарату не спостерігається. Метаболізм Цетиризин слабо метаболізується у печінці з утворенням неактивного метаболіту. Виведення Близько 70% прийнятої дози цетиризину виводиться нирками переважно у незміненому вигляді. Після одноразового прийому разової дози T1/2 становить близько 10 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Діти віком від 2 до 12 років T1/2 становить 5-6 год. При порушенні функції нирок (КК менше 11-31 мл/хв) та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК менше 7 мл/хв), T1/2 збільшується в 3 рази, кліренс зменшується на 70%. При хронічних захворюваннях та у пацієнтів похилого віку відзначається збільшення T1/2 на 50% та зменшення кліренсу на 40%.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний риніт; алергічний кон'юнктивіт; поліноз (сінна лихоманка); кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); сверблячі алергічні дерматози (в т.ч. атопічний дерматит, нейродерміт); набряк Квінке.Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 6 років; вагітність; період лактації (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при хронічній нирковій недостатності середнього та тяжкого ступеня (потрібна корекція режиму дозування), а також хворим похилого віку (можливе зниження клубочкової фільтрації).Вагітність та лактаціяЦетиризин-Акріхін не рекомендують застосовувати при вагітності. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано: дитячий вік до 6 років.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті; в окремих випадках – диспепсія, біль у животі, метеоризм. З боку центральної нервової системи: в окремих випадках – головний біль, сонливість, запаморочення, збудження. Алергічні реакції: у поодиноких випадках – кропив'янка, ангіоневротичний набряк, задишка (пацієнт має бути попереджений про необхідність негайного припинення прийому препарату). Препарат загалом добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Цетиризин-Акріхін з теофіліном можливе збільшення частоти побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років призначають 10 мг (1 таб.)/добу. Дітям віком від 6 до 12 років препарат призначають по 5 мг (1/2 таб.) 2 рази на добу вранці та ввечері або по 10 мг (1 таб.) 1 раз на добу. При нирковій недостатності дозу слід зменшити у 2 рази. При порушеннях функції печінки дозу підбирають індивідуально, особливо за одночасної ниркової недостатності. Пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна. Препарат можна приймати незалежно від їди, переважно ввечері. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води.ПередозуванняСимптоми: сонливість (при одноразовому прийомі препарату у дозі понад 50 мг); у дітей – занепокоєння, підвищена дратівливість; можливий антихолінергічний ефект (затримка сечовипускання, сухість у роті, запор). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають препарат особам похилого віку та пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок. Пацієнта слід попередити про необхідність повідомляти лікаря про будь-які побічні ефекти на фоні прийому препарату. Пацієнта слід попередити про необхідність уникати одночасного застосування Аллертеку з іншими лікарськими засобами без призначення лікаря. Даних щодо взаємодії цетиризину з етанолом дотепер не отримано, незважаючи на це вживання алкоголю на тлі застосування препарату Цетиризин-Акріхін не рекомендується. Використання у педіатрії Препарат не призначають дітям віком до 6 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю призначають препарат пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. активні речовини: троксерутин у перерахунку на 100 % речовина – 2 г, гепарин натрію у перерахунку на суху речовину – 0,25 г (30000 МЕ), декспантенол у перерахунку на 100 % речовина – 5 г; допоміжні речовини: фенілетанол 1 г, пропіленгліколь 10 г, карбомер 940 або 980 0,8 г, трометамол 0,4 г, вода очищена до 100 г. По 40 або 100 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозорий або майже прозорий гель світло-жовтого кольору із специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії для місцевого застосування + інші препарати.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні активні речовини швидко всмоктуються шкірою. Гепарин накопичується у верхніх шарах і активно зв'язується з протеїнами шкіри, декспантенол проникає у всі шари шкіри та перетворюється на пантотенову кислоту, троксерутин через 30 хвилин виявляється в дермі, а через 2-5 годин у підшкірній жировій клітковині.ФармакодинамікаВенолайф® гель - комбінований препарат для зовнішнього застосування, фармакологічні властивості якого зумовлені дією речовин, що входять до його складу. Гепарин – антикоагулянт прямої дії, природний протизгортаючий фактор організму – має протизапальну дію, сприяє регенерації сполучної тканини за рахунок пригнічення активності гіалуронідази; перешкоджає тромбоутворенню, активує фібринолітичні властивості крові; покращує місцевий кровообіг. Декспантенол – провітамін В5 – у шкірі перетворюється на пантотенову кислоту, що входить до складу коензиму А, який відіграє важливу роль у процесах ацетилювання та окислення; покращуючи обмінні процеси, декспантенол сприяє регенерації пошкоджених тканин; покращує всмоктування гепарину. Троксерутин – ангіопротекторний засіб; має Р-вітамінну активність (знижує судинно-тканинну проникність і ламкість капілярів), сприяє нормалізації мікроциркуляції та трофіки тканин, зменшує застійні явища у венах та паравенозних тканинах, має антиексудативну та протизапальну дію.Показання до застосуванняНабряково-больовий синдром та мікроциркуляторно-трофічні порушення, зумовлені венозною недостатністю нижніх кінцівок (варикозне розширення вен, гострий та хронічний тромбофлебіт, посттромбофлебітичний синдром, хронічний лімфостаз). Травми м'яких тканин (гематоми, вивихи, розтягнення). Для прискорення грануляції та епітелізації трофічних виразок у фазі регенерації (за відсутності вираженої ексудації).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, відкриті інфіковані рани або рани із рясним ексудуванням у місці нанесення, дитячий вік до 1 року.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату Венолайф при вагітності та в період лактації.Побічна діяМожливі місцеві прояви алергічних реакцій (шкірний висип, свербіж).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять тонким шаром на уражену область 2-3 рази на добу, рівномірно розподіляючи по поверхні шкіри легкими рухами, що втирають, до повного вбирання. Курс лікування становить 2-3 тижні. Необхідність подальшого лікування визначає лікар, виходячи з тяжкості патологічного процесу та результатів клінічних аналізів. При рецидиві захворювання курс лікування можна проводити 2-3 рази на рік. При трофічних виразках зі слабкою ексудацією перед застосуванням препарату ранову поверхню очищають від ексудату та некротичних тканин, при необхідності промивають розчином перекису водню 3%, нітрофуралу 1:5000 або хлоргексидійну біглюконату 0,05% і просушують. Гель наносять рівномірним тонким шаром таким чином, щоб вся уражена поверхня була покрита препаратом і накладають стерильну марлеву пов'язку. Зміну пов'язок проводять 1 раз на добу. При відкритому способі лікування препарат наносять 1-2 рази на день. Тривалість лікування визначається динамікою епітелізації.ПередозуванняПередозування малоймовірне у зв'язку з малою системною абсорбцією компонентів гелю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВенолайф® не призначений для застосування в офтальмології, для інтравагінального та ректального введення.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. активні речовини: троксерутин у перерахунку на 100 % речовина – 2 г, гепарин натрію у перерахунку на суху речовину – 0,25 г (30000 МЕ), декспантенол у перерахунку на 100 % речовина – 5 г; допоміжні речовини: фенілетанол 1 г, пропіленгліколь 10 г, карбомер 940 або 980 0,8 г, трометамол 0,4 г, вода очищена до 100 г. По 40 або 100 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозорий або майже прозорий гель світло-жовтого кольору із специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії для місцевого застосування + інші препарати.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні активні речовини швидко всмоктуються шкірою. Гепарин накопичується у верхніх шарах і активно зв'язується з протеїнами шкіри, декспантенол проникає у всі шари шкіри та перетворюється на пантотенову кислоту, троксерутин через 30 хвилин виявляється в дермі, а через 2-5 годин у підшкірній жировій клітковині.ФармакодинамікаВенолайф® гель - комбінований препарат для зовнішнього застосування, фармакологічні властивості якого зумовлені дією речовин, що входять до його складу. Гепарин – антикоагулянт прямої дії, природний протизгортаючий фактор організму – має протизапальну дію, сприяє регенерації сполучної тканини за рахунок пригнічення активності гіалуронідази; перешкоджає тромбоутворенню, активує фібринолітичні властивості крові; покращує місцевий кровообіг. Декспантенол – провітамін В5 – у шкірі перетворюється на пантотенову кислоту, що входить до складу коензиму А, який відіграє важливу роль у процесах ацетилювання та окислення; покращуючи обмінні процеси, декспантенол сприяє регенерації пошкоджених тканин; покращує всмоктування гепарину. Троксерутин – ангіопротекторний засіб; має Р-вітамінну активність (знижує судинно-тканинну проникність і ламкість капілярів), сприяє нормалізації мікроциркуляції та трофіки тканин, зменшує застійні явища у венах та паравенозних тканинах, має антиексудативну та протизапальну дію.Показання до застосуванняНабряково-больовий синдром та мікроциркуляторно-трофічні порушення, зумовлені венозною недостатністю нижніх кінцівок (варикозне розширення вен, гострий та хронічний тромбофлебіт, посттромбофлебітичний синдром, хронічний лімфостаз). Травми м'яких тканин (гематоми, вивихи, розтягнення). Для прискорення грануляції та епітелізації трофічних виразок у фазі регенерації (за відсутності вираженої ексудації).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, відкриті інфіковані рани або рани із рясним ексудуванням у місці нанесення, дитячий вік до 1 року.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату Венолайф при вагітності та в період лактації.Побічна діяМожливі місцеві прояви алергічних реакцій (шкірний висип, свербіж).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять тонким шаром на уражену область 2-3 рази на добу, рівномірно розподіляючи по поверхні шкіри легкими рухами, що втирають, до повного вбирання. Курс лікування становить 2-3 тижні. Необхідність подальшого лікування визначає лікар, виходячи з тяжкості патологічного процесу та результатів клінічних аналізів. При рецидиві захворювання курс лікування можна проводити 2-3 рази на рік. При трофічних виразках зі слабкою ексудацією перед застосуванням препарату ранову поверхню очищають від ексудату та некротичних тканин, при необхідності промивають розчином перекису водню 3%, нітрофуралу 1:5000 або хлоргексидійну біглюконату 0,05% і просушують. Гель наносять рівномірним тонким шаром таким чином, щоб вся уражена поверхня була покрита препаратом і накладають стерильну марлеву пов'язку. Зміну пов'язок проводять 1 раз на добу. При відкритому способі лікування препарат наносять 1-2 рази на день. Тривалість лікування визначається динамікою епітелізації.ПередозуванняПередозування малоймовірне у зв'язку з малою системною абсорбцією компонентів гелю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВенолайф® не призначений для застосування в офтальмології, для інтравагінального та ректального введення.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Очищена мікронізована флавоноїдна фракція (у перерахунку на безводну речовину), що містить діосмін (90%) та інші флавоноїди (10%) – 500 мг або 1000 мг; допоміжні речовини: желатин, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, тальк; Плівкова оболонка: готова суміш "Вівакаут" [макрогол 6000, титану діоксид, гліцерол, магнію стеарат, гіпромелоза, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий], натрію лаурилсульфат. Пігулки 500 мг або 1000 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 3 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиДозування 500 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-рожевого кольору. На зламі пігулка від світло-жовтого до сіро-жовтого кольору, неоднорідної структури. Допускається наявність мармуру. Дозування 1000 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-рожевого кольору з ризиком з двох сторін. На зламі пігулка від світло-жовтого до сіро-жовтого кольору, неоднорідної структури. Допускається наявність мармуру.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаОсновне виділення препарату відбувається з фекаліями. З сечею, у середньому, виводиться близько 14% прийнятої кількості препарату. Період напіввиведення становить 11 годин. Препарат піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаКомбінація діосмін+гесперидин має венотонізуючі та ангіопротективні властивості. Препарат зменшує розтяжність вен та венозний застій, знижує проникність капілярів та підвищує їх резистентність. Результати клінічних досліджень підтверджують фармакологічну активність препарату щодо показників венозної гемодинаміки. Статистично достовірний дозозалежний ефект препарату був продемонстрований для наступних венозних плетизмографічних параметрів: венозної ємності, венозної розтяжності, часу венозного спорожнення. Оптимальне співвідношення "доза-ефект" спостерігається прийому 1000 мг на день. Комбінація діосмін+гесперидин підвищує венозний тонус: за допомогою венозної оклюзійної плетизмографії було показано зменшення часу венозного спорожнення. У пацієнтів з ознаками вираженого порушення мікроциркуляції після терапії препаратом відзначалося (статистично достовірне порівняно з плацебо) підвищення капілярної резистентності, оціненої методом ангіостереометрії. Доведено терапевтичну ефективність комбінації діосмін+гесперидин при лікуванні хронічних захворювань вен нижніх кінцівок, а також при лікуванні геморою.Показання до застосуванняВенолайф Дуо показаний для терапії симптомів хронічних захворювань вен (усунення та полегшення симптомів). Терапія симптомів венозно-лімфатичної недостатності: біль; судоми нижніх кінцівок; відчуття тяжкості та розпирання в ногах; "втома" ніг. Терапія проявів венозно-лімфатичної недостатності: набряки нижніх кінцівок; трофічні зміни шкіри та підшкірної клітковини; венозні трофічні виразки. Симптоматична терапія гострого та хронічного геморою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Не рекомендується прийом препарату жінкам, що годують.Вагітність та лактаціяВагітність Експерименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про небажані ефекти під час застосування препарату вагітними жінками. Годування грудьми Через відсутність даних щодо виведення препарату з грудним молоком, які годують жінкам, не рекомендується прийом препарату. Вплив на репродуктивну функцію Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПобічні ефекти комбінації діосмін + гесперидин, що спостерігалися в ході клінічних досліджень, були легким ступенем виразності. Переважно відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (діарея, диспепсія, нудота, блювання). Під час прийому комбінації діосмін+гесперидин повідомлялося про наступні побічні ефекти у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку центральної нервової системи: Рідко: запаморочення, біль голови, загальне нездужання. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто: діарея, диспепсія, нудота, блювання. Нечасто: коліт. Неуточнена частота: біль у животі. З боку шкірних покривів: Рідко: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка. Неуточненої частоти: ізольований набряк обличчя, губ, повік. У виняткових випадках ангіоневротичний набряк. Інформуйте лікаря про появу у Вас будь-яких, у тому числі не згаданих у даній інструкції небажаних реакцій, а також про зміну лабораторних показників на фоні терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічних досліджень щодо вивчення взаємодій комбінації діосмін+гесперидин з іншими лікарськими засобами не проводилося. До цього часу не повідомлялося про виявлені випадки лікарської взаємодії.ПередозуванняВипадків передозування не описано. При передозуванні препарату негайно зверніться за медичною допомогою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим, як почати приймати препарат Венолайф Дуо, рекомендується проконсультуватися з лікарем. При загостренні геморою призначення Венолайф Дуо не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі "Спосіб застосування та дози". У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід пройти огляд у проктолога, який підбере подальшу терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також рекомендується зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки і, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох сприяють покращенню циркуляції крові. Негайно зверніться до лікаря, якщо в процесі лікування ваш стан погіршився або поліпшення не настало. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Клінічних досліджень щодо вивчення впливу комбінації діосмін+гесперидин на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, що вимагають високої швидкості психічних та фізичних реакцій, не проводилося. Однак на підставі доступних даних з безпеки можна зробити висновок, що діосмін + гесперидин не впливають (не мають значного впливу) на ці процеси.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Очищена мікронізована флавоноїдна фракція (у перерахунку на безводну речовину), що містить діосмін (90%) та інші флавоноїди (10%) – 500 мг або 1000 мг; допоміжні речовини: желатин, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, тальк; Плівкова оболонка: готова суміш "Вівакаут" [макрогол 6000, титану діоксид, гліцерол, магнію стеарат, гіпромелоза, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий], натрію лаурилсульфат. Пігулки 500 мг або 1000 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 3 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиДозування 500 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-рожевого кольору. На зламі пігулка від світло-жовтого до сіро-жовтого кольору, неоднорідної структури. Допускається наявність мармуру. Дозування 1000 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-рожевого кольору з ризиком з двох сторін. На зламі пігулка від світло-жовтого до сіро-жовтого кольору, неоднорідної структури. Допускається наявність мармуру.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаОсновне виділення препарату відбувається з фекаліями. З сечею, у середньому, виводиться близько 14% прийнятої кількості препарату. Період напіввиведення становить 11 годин. Препарат піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаКомбінація діосмін+гесперидин має венотонізуючі та ангіопротективні властивості. Препарат зменшує розтяжність вен та венозний застій, знижує проникність капілярів та підвищує їх резистентність. Результати клінічних досліджень підтверджують фармакологічну активність препарату щодо показників венозної гемодинаміки. Статистично достовірний дозозалежний ефект препарату був продемонстрований для наступних венозних плетизмографічних параметрів: венозної ємності, венозної розтяжності, часу венозного спорожнення. Оптимальне співвідношення "доза-ефект" спостерігається прийому 1000 мг на день. Комбінація діосмін+гесперидин підвищує венозний тонус: за допомогою венозної оклюзійної плетизмографії було показано зменшення часу венозного спорожнення. У пацієнтів з ознаками вираженого порушення мікроциркуляції після терапії препаратом відзначалося (статистично достовірне порівняно з плацебо) підвищення капілярної резистентності, оціненої методом ангіостереометрії. Доведено терапевтичну ефективність комбінації діосмін+гесперидин при лікуванні хронічних захворювань вен нижніх кінцівок, а також при лікуванні геморою.Показання до застосуванняВенолайф Дуо показаний для терапії симптомів хронічних захворювань вен (усунення та полегшення симптомів). Терапія симптомів венозно-лімфатичної недостатності: біль; судоми нижніх кінцівок; відчуття тяжкості та розпирання в ногах; "втома" ніг. Терапія проявів венозно-лімфатичної недостатності: набряки нижніх кінцівок; трофічні зміни шкіри та підшкірної клітковини; венозні трофічні виразки. Симптоматична терапія гострого та хронічного геморою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Не рекомендується прийом препарату жінкам, що годують.Вагітність та лактаціяВагітність Експерименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про небажані ефекти під час застосування препарату вагітними жінками. Годування грудьми Через відсутність даних щодо виведення препарату з грудним молоком, які годують жінкам, не рекомендується прийом препарату. Вплив на репродуктивну функцію Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПобічні ефекти комбінації діосмін + гесперидин, що спостерігалися в ході клінічних досліджень, були легким ступенем виразності. Переважно відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (діарея, диспепсія, нудота, блювання). Під час прийому комбінації діосмін+гесперидин повідомлялося про наступні побічні ефекти у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку центральної нервової системи: Рідко: запаморочення, біль голови, загальне нездужання. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто: діарея, диспепсія, нудота, блювання. Нечасто: коліт. Неуточнена частота: біль у животі. З боку шкірних покривів: Рідко: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка. Неуточненої частоти: ізольований набряк обличчя, губ, повік. У виняткових випадках ангіоневротичний набряк. Інформуйте лікаря про появу у Вас будь-яких, у тому числі не згаданих у даній інструкції небажаних реакцій, а також про зміну лабораторних показників на фоні терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічних досліджень щодо вивчення взаємодій комбінації діосмін+гесперидин з іншими лікарськими засобами не проводилося. До цього часу не повідомлялося про виявлені випадки лікарської взаємодії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза при венозно-лімфатичній недостатності – 1000 мг на добу, переважно вранці, під час їди. Таблетки слід ковтати, запиваючи водою. Ризик на таблетці призначений виключно для поділу з метою полегшення проковтування. Тривалість курсу лікування може становити кілька місяців (до 12 місяців). У разі повторного виникнення симптомів за рекомендацією лікаря курс лікування може бути повторений. Рекомендована доза при гострому геморої – 3000 мг на добу (по 1000 мг уранці, вдень та ввечері) протягом 4 днів, потім по 2000 мг на добу (по 1000 мг уранці та ввечері) протягом наступних 3 днів. Рекомендована доза при хронічному геморої – 1000 мг на добу.ПередозуванняВипадків передозування не описано. При передозуванні препарату негайно зверніться за медичною допомогою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим, як почати приймати препарат Венолайф Дуо, рекомендується проконсультуватися з лікарем. При загостренні геморою призначення Венолайф Дуо не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі "Спосіб застосування та дози". У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід пройти огляд у проктолога, який підбере подальшу терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також рекомендується зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки і, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох сприяють покращенню циркуляції крові. Негайно зверніться до лікаря, якщо в процесі лікування ваш стан погіршився або поліпшення не настало. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Клінічних досліджень щодо вивчення впливу комбінації діосмін+гесперидин на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, що вимагають високої швидкості психічних та фізичних реакцій, не проводилося. Однак на підставі доступних даних з безпеки можна зробити висновок, що діосмін + гесперидин не впливають (не мають значного впливу) на ці процеси.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему