Заболевания нервной системы Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина: габапентин – 400 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 67,333 мг, крохмаль кукурудзяний - 40,000 мг, тальк - 26,000 мг, капсульна оболонка (розмір 0) [титану діоксид (Е171) - 1,3333%, барвник заліза оксид , барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,06%, желатин – qs до 100%] – 1 шт. Капсули 100 мг: По 10 капсул у ПВХ/Ал блістері. Два блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. Капсули 300 мг та 400 мг: По 10 капсул у ПВХ/Ал блістері. П'ять або десять блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули, розмір 0. Корпус та кришечка капсули оранжевого кольору. капсули: кристалічний порошок білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Біодоступність габапентину має тенденцію до зниження збільшення дози препарату. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація (Сmах) габапентину в плазмі досягається через 2-3 год. Абсолютна біодоступність прийому капсул дозування 300 мг становить близько 60%. Їжа, у тому числі з великим вмістом жирів, не впливає на клінічно значущий вплив на параметри фармакокінетики габапентину. Фармакокінетика габапентину не змінюється при багаторазовому прийомі препарату. Незважаючи на те, що в рамках клінічних досліджень концентрація габапентину в плазмі зазвичай варіювала в діапазоні 2 мкг/мл - 20 мкг/мл, вона не дозволяла прогнозувати ні ефективність, ні безпеку препарату. Параметри фармакокінетики представлені у таблиці 2. Таблиця 2. Зведені середні (CV, %) параметри фармакокінетики габапентину в рівноважному стані при багаторазовому прийомі з інтервалом дозування тривалістю вісім годин Параметри фармакокінетики 300 мг (n=7) 400 мг (n=14) 800 мг (n=14) середнє (% CV) середнє (% CV) середнє (% CV) Стах (мкг/мл) 4,02 24 5,74 38 8,71 29 tmах (ч) 2,7 18 2,1 54 1,6 76 Т1/2 (год) 5,2 12 10,8 89 10,6 41 AUC(0-8) (мкгч/мл) 24,8 24 34,5 34 51,4 27 Ае% (%) дані відсутні дані відсутні 47,2 25 34,4 37 Максим-максимальна концентрація в плазмі крові в стані стійкої рівноваги tmах - час досягнення Стах. Т1/2 – період напіввиведення. AUC(0-8) - площа під кривою залежності концентрації у плазмі крові від часу у рівноважному стані в період від 0 до 8 годин після прийому препарату. Ае% - частка препарату, що елімінувався із сечею у незміненому вигляді за період від 0 до 8 годин після прийому препарату, у відсотках від прийнятої дози. Розподіл Габапентин не зв'язується з білками плазми та має об'єм розподілу 57,7 л. У пацієнтів з епілепсією концентрація габапентину у спинномозковій рідині становить близько 20% від мінімальної рівноважної концентрації у плазмі крові. Габапентин виділяється у грудне молоко. Метаболізм Дані про метаболізм габапентину в організмі людини відсутні. Габапентин не викликає індукції неспецифічних оксидаз печінки, які відповідають за метаболізм лікарських засобів. Виведення Габапентин виводиться у незміненому вигляді виключно шляхом ниркової екскреції. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові не залежить від прийнятої дози і становить у середньому 5-7 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У людей похилого віку та пацієнтів з порушеною функцією нирок кліренс габапентину з плазми крові знижується. Константа швидкості виведення, плазмовий кліренс та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється з плазми при гемодіалізі. Пацієнтам з порушенням функції нирок або тим, хто перебуває на гемодіалізі, рекомендується корекція дози (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Фармакокінетика габапентину у дітей вивчалася у 50 здорових добровольців віком від 1 місяця до 12 років. В цілому, концентрація габапентину в плазмі крові у дітей старше 5 років аналогічна така у дорослих при застосуванні препарату в еквівалентній дозі при розрахунку на 1 кг маси тіла (мг/кг). В рамках дослідження фармакокінетики у 24 здорових дітей віком від 1 до 48 місяців параметри експозиції препарату (AUC) були приблизно на 30% нижче, Сmах - нижче, а кліренс - вище при розрахунку на одиницю маси тіла порівняно з доступними опублікованими даними по кінетиці препарату у дітей віком від 5 років. Лінійність/нелінійність параметрів фармакокінетики Біодоступність габапентину знижується зі збільшенням прийнятої дози, що спричиняє нелінійність параметрів фармакокінетики, які включають до уваги показник біодоступності (F), наприклад, Ае%, CL/F, Vd/F. Фармакокінетика елімінації (фармакокінетичні параметри, що не включають F, такі як CLr та Т1/2) найкраще описуються лінійною моделлю. Рівноважні концентрації габапентину в плазмі є передбачуваними на підставі даних по кінетиці при одноразовому прийомі.ФармакодинамікаТочний механізм дії габапентину невідомий. Хімічна структура габапентину аналогічна структурі нейромедіатора ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти), проте механізм його дії відрізняється від інших активних речовин, що взаємодіють із синапсами ГАМК, таких як вальпроати, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори ГАМК-трансамінази, інгібітори проліки ГАМК. У дослідженнях in vitro з міченим радіоізотопом габапентином у головному мозку щурів були виявлені нові області зв'язування препарату з білками, у тому числі неокортекс та гіпокамп, що може мати відношення до протисудомної та аналгетичної активності габапентину та його похідних. Було встановлено, що місцем зв'язування габапентину є α-2-δ субодиниця потенціалзалежних кальцієвих каналів. Габапентин у клінічно значущих концентраціях не зв'язується з іншими поширеними рецепторами до лікарських препаратів та нейромедіаторів, присутніми в головному мозку, включаючи ГАМКА, ГАМКв, бензодіазепінові, глутаматні, гліцинові та N-метил-D-аспартатні рецептори. На відміну від фенітоїну та карбамазепіну габапентин в умовах in vitro не взаємодіє з натрієвими каналами. У ряді тест-систем in vitro застосування габапентину призводило до часткового зниження відповіді на агоніст глутаму N-метил-D-аспартат, але тільки концентрації, що перевищує 100мкмоль/л, що недосяжно в умовах in vivo. В умовах in vitro застосування габапентину призводить до незначного зниження вивільнення моноамінових нейромедіаторів. Введення габапентину щурам призводить до збільшення швидкості метаболізму ГАМК у деяких областях головного мозку, аналогічно ефекту вальпроату натрію, проте ефект спостерігається в інших відділах головного мозку. Зв'язок описаних різноманітних ефектів габапентину з його протисудомною активністю ще належить встановити. У тварин габапентин легко проникає у тканину головного мозку та запобігає судомам, спровокованим максимальним електрошоком, хімічними конвульсантами, у тому числі інгібіторами синтезу ГАМК, а також у разі генетичних моделей судомних синдромів. Клінічна ефективність та безпека У рамках клінічного дослідження ад'ювантної терапії парціальних судомних нападів у дітей віком від 3 до 12 років було продемонстровано наявність кількісних, але статистично недостовірних відмінностей щодо частоти зниження кількості нападів на 50% у групі габапентину порівняно з групою плацебо. Додатковий аналіз частоти відповіді на терапію залежно від віку (при розгляді віку як безперервної змінної або при виділенні двох вікових підгруп: 3-5 років та 6-12 років) не виявили статистично достовірного впливу віку на ефективність терапії. Результати цього додаткового аналізу представлені в таблиці 1. Таблиця 1. Відповідь (покращення на ≥ 50%) залежно від лікування та віку, населення MITT* Вікова група Плацебо Габапентін Значення р < 6 років 4/21 (19,0%) 4/17 (23,5%) 0,7362 6-12 років 17/99 (17,2%) 20/96 (20,8%) 0,5144 * Модифікована популяція залежно від призначеного лікування (MITT) визначалася як сукупність всіх пацієнтів, рандомізованих у групу досліджуваної терапії та які мали оцінки щоденники судомних нападів за період тривалістю 28 днів у рамках вихідної та подвійної сліпої фаз дослідження.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих віком 18 років і старше. Ефективність та безпека у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Монотерапія парціальних судом при епілепсії з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 12 років. Ефективність та безпека монотерапії у дітей віком до 12 років не встановлені. Як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом при епілепсії з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 3 років та старших. Безпека та ефективність додаткової терапії габапентином у дітей віком до 3 років не встановлені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до габапентину або допоміжних компонентів препарату. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозно-галактозна мальабсорбція. Епілепсія Застосування як монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї в дітей віком до 12 років. Застосування як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією та без неї у дітей віком до 3 років. Нейропатичний біль Для лікування нейропатичного болю у дітей та підлітків віком до 18 років. З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗагальний ризик, зумовлений епілепсією та протиепілептичними препаратами Ризик народження дітей із вродженими аномаліями у матерів, які проходять лікування протисудомними препаратами, збільшується у 2-3 рази. Найчастіше спостерігається ущелина верхньої губи та піднебіння, вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. При цьому одночасне застосування кількох протисудомних препаратів може бути пов'язане з більшим ризиком вад розвитку, ніж у разі монотерапії. Тому, якщо це можливо, слід застосовувати лише один із протисудомних препаратів. Жінкам дітородного віку, а також усім жінкам, у яких можливий настання вагітності, слід проконсультуватися у кваліфікованого спеціаліста. Якщо жінка планує вагітність, слід ще раз оцінити необхідність протисудомної терапії. При цьому протисудомні препарати не слід скасовувати різко, оскільки це може призвести до відновлення нападів з тяжкими наслідками для матері та дитини. У поодиноких випадках у дітей, матері яких страждають на епілепсію, спостерігалася затримка розвитку. Неможливо встановити, чи пов'язана затримка розвитку дитини з генетичними чи соціальними факторами, хворобою матері чи протисудомною терапією. Ризик, зумовлений габапентином Відсутні дані щодо застосування габапентину у вагітних жінок. Результати випробувань, проведених на тваринах, показали токсичність препарату щодо плода. Щодо можливого ризику, у людей даних немає. Тому габапентин слід застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода. У випадках, про які є повідомлення, не можна дати остаточного висновку про те, супроводжується чи ні застосування габапентину під час вагітності підвищенням ризику пороків розвитку, по-перше, через наявність власне епілепсії, по-друге, через застосування інших протисудомних препаратів. . Грудне годування Габапентин виводиться з грудним молоком, вплив його на дитину, що вигодовується, невідома, тому під час годування груддю препарат слід призначати тільки в тому випадку, якщо користь для матері значно перевищує ризик для немовляти. Фертильність У дослідженнях тварин не відзначали вплив габапентину на фертильність.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються в клінічних дослідженнях у пацієнтів з епілепсією (при застосуванні габапентину як монотерапія або у комбінації з іншими протисудомними препаратами) або невропатичними болями, представлені нижче та розподілені за системами органів та частотою. Категорія частоти визначалася так: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, У кожному розділі по частоті побічні ефекти представлені порядку зменшення серйозності. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – вірусні інфекції; часто – пневмонія, інфекція дихальних шляхів, інфекція сечовивідної системи, інші види інфекції, середній отит. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія; невідомо – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, включаючи кропив'янку; невідомо - гіперчутливість, включаючи системні реакції, такі як лихоманка, висипання, гепатит, лімфаденопатія, еозинофілія та інші. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія, підвищення апетиту. Порушення психіки: часто – ворожість, сплутаність свідомості, депресія, неспокій, нервозність, порушення мислення, емоційна лабільність; нечасто – погіршення психічного стану; невідомо – галюцинації. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення, атаксія; часто - судоми, гіперкінезія, дизартрія, амнезія, тремор, безсоння, біль голови, порушення чутливості (наприклад, парестезії, гіпестезія), порушення координації, ністагм, посилення, ослаблення або відсутність рефлексів; нечасто – гіпокінезія; рідко – втрата свідомості; невідомо – інші порушення руху (наприклад, хореоатетоз, дискінезія, дистонія). Порушення органу зору: часто - порушення зору (такі як амбліопія, диплопія). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; невідомо – шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – симптоми вазодилатації, артеріальна гіпертензія. Порушення з боку дихальної системи. органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, бронхіт, фарингіт, кашель, риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота або глотки, диспепсія, метеоризм, нудота, блювання, біль у животі, захворювання зубів, гінгівіт; нечасто – дисфагія; невідомо – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо – гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - набряк обличчя, пурпура (найчастіше її описували як синці, що виникали при фізичній травмі), шкірні висипання, акне, свербіж шкіри; невідомо - синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, анафілаксія, мультиформна еритема, алопеція, лікарський шкірний висип, включаючи еозинофілію та системні реакції (див. розділ "Особливі вказівки"). Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгії, артралгія, біль у спині, посмикування м'язів; невідомо – рабдоміоліз, міоклонус. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо – нетримання сечі, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто – імпотенція; невідомо – збільшення в обсязі молочних залоз, гінекомастія, статева дисфункція (включаючи зміни лібідо, порушення еякуляції та аноргазмію). Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – стомлюваність, лихоманка; часто – периферичні набряки, порушення ходи, астенія, біль різної локалізації, загальне нездужання, грипоподібний синдром; нечасто – генералізований набряк, падіння; невідомо - синдром відміни (найчастіше відзначалися такі побічні ефекти: занепокоєння, безсоння, нудота, біль різної локалізації та підвищене потовиділення), біль у грудях. Зареєстровані випадки раптової нез'ясовної смерті, проте причинно-наслідковий зв'язок із прийомом габапентину не встановлено Лабораторні та інструментальні дані: часто – зниження концентрації лейкоцитів, підвищення маси тіла; нечасто - підвищення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та концентрації білірубіну в плазмі крові, гіперглікемія; рідко – гіпоглікемія (переважно у пацієнтів із цукровим діабетом); невідомо – гіпонатріємія, підвищення активності креатинфосфокінази. Травми інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто – травми, переломи, садна, пов'язані з падіннями. Є повідомлення про розвиток гострого панкреатиту на тлі терапії габапентином, проте причинно-наслідковий зв'язок із габапентином залишається неясним. Є повідомлення про випадки міопатії з підвищенням активності креатинкінази у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі. Випадки інфекції дихальних шляхів, середнього отиту, бронхіту та судом були відзначені лише у клінічних дослідженнях. Крім того, у клінічних дослідженнях повідомлялося про випадки агресивної поведінки та гіперкінезів у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про спонтанні випадки, а також за інформацією з літературних джерел, можливе пригнічення дихання та/або симптоми седації, пов'язані з прийомом габапентину та опіоїдних анальгетиків. У деяких із цих випадків автори пов'язували дані симптоми з одночасним застосуванням габапентину та опіоїдів, особливо у літніх пацієнтів. При застосуванні 600 мг габапентину через 2 години після прийому морфіну у вигляді капсул з пролонгованим вивільненням по 60 мг відзначається збільшення середнього значення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація - час" (AUC) габапентину на 44% порівняно з монотерапією габапентином, больового порога (холодовий прессорний тест). Клінічне значення цієї зміни не встановлено, фармакокінетичні характеристики морфіну у своїй не змінювалися. Побічні ефекти морфіну при сумісному прийомі з габапентином не відрізнялися від таких при прийомі морфіну спільно з плацебо. Ступінь взаємодії цих препаратів в інших дозах невідомий. Взаємодії між габапентином та фенобарбіталом, фенітоїном, вальпроєвою кислотою та карбамазепіном не відзначено. Фармакокінетика габапентину в рівноважному стані однакова у здорових людей та пацієнтів, які отримують інші протисудомні засоби. Одночасне застосування габапентину з пероральними контрацептивами, що містять норетистерон та/або етинілестрадіол, не супроводжувалося змінами фармакокінетики обох компонентів. Одночасне застосування габапентину з антацидами, що містять алюміній та магній, супроводжується зниженням біодоступності габапентину приблизно на 24%. Габапентин рекомендується приймати приблизно через 2 години після прийому антациду. Пробенецид не впливає на ниркову екскрецію габапентину. Невелике зниження (14%) ниркової екскреції габапентину при одночасному прийомі циметидину, ймовірно, не має клінічного значення. При одночасному застосуванні напроксену (250 мг) та габапентину (125 мг) відзначалося підвищення абсорбції габапентину з 12% до 15%. Габапентин не впливає на фармакокінетичні параметри напроксену. Зазначені дози препаратів менші за мінімальні терапевтичні. Одночасне застосування цих препаратів у великих дозах не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат Катену® призначають внутрішньо, незалежно від їди. Капсулу слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Якщо необхідно зменшити дозу, відмінити препарат або замінити його на альтернативний засіб, це слід робити поступово протягом мінімум одного тижня. Нейропатичний біль у дорослих Початкова доза становить 900 мг на добу на три прийоми рівними дозами; при необхідності, залежно від ефекту, дозу поступово збільшують до максимальної – 3600 мг на добу. Необхідно враховувати, що при застосуванні габапентину в дозі понад 1800 мг на добу додаткова ефективність не спостерігалася. Лікування можна починати відразу з дози 900 мг на добу (по 300 мг 3 рази на добу) або протягом перших 3-х днів дозу можна збільшувати поступово до 900 мг на добу за наступною схемою: 1 день: 300 мг 1 раз на добу; 2-й день: по 300 мг двічі на добу; 3 день: по 300 мг 3 рази на добу. Парціальні судоми При епілепсії зазвичай потрібне тривале лікування. Доза препарату при цьому визначається лікарем, залежно від індивідуальної переносимості та ефективності препарату. Дорослі та діти віком від 12 років: ефективна доза – від 900 до 3600 мг на добу. Терапію можна розпочати з дози 300 мг 3 рази на добу в перший день або поступово збільшувати до 900 мг за схемою, описаною вище (див. підрозділ "Нейропатичний біль у дорослих"). В подальшому доза може бути збільшена до максимальної - 3600 мг на добу на три прийоми рівними дозами. Максимальний інтервал між дозами при триразовому прийомі препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 4800 мг на добу. Діти у віці 3-12 років: початкова доза препарату варіює від 10 до 15 мг/кг/добу, яку призначають рівними дозами 3 рази на добу та підвищують до ефективної приблизно протягом 3 днів. Ефективна доза габапентину у дітей віком 5 років і старше становить 25-35 мг/кг/добу рівними дозами на три прийоми. Ефективна доза габапентину у дітей віком від 3 до 5 років становить 40 мг/кг/добу рівними дозами у три прийоми. Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 50 мг/кг/добу при тривалому застосуванні. Максимальний інтервал між прийомом доз препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Немає необхідності контролювати концентрацію габапентину у плазмі крові. Препарат Катена® може використовуватися у комбінації з іншими протисудомними препаратами без урахування зміни його концентрації у плазмі крові або концентрації інших протисудомних препаратів у сироватці. Пацієнти у тяжкому стані Для лікування пацієнтів у тяжкому стані, наприклад, у разі зниженої маси тіла, після трансплантації органів тощо, дозу слід збільшувати повільніше, або використовуючи менші дози, або роблячи великі інтервали перед підвищенням дози. Літні пацієнти (старше 65 років) Внаслідок вікового зниження функції нирок літнім пацієнтам може бути потрібна корекція дози (детальніша інформація в таблиці 3). Сонливість, периферичні набряки та астенія у пацієнтів похилого віку можуть зустрічатися частіше. Підбір дози при нирковій недостатності Пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується зниження дози габапентину згідно з таблицею 3: Кліренс креатиніну (мл/хв) Добова доза (мг/добу)* >80 900-3600 50-79 600-1800 30-49 300-900 15-29 150**-600 < 15*** 150**-300 * Добову дозу слід призначати у три прийоми. ** Призначають по 300 мг за день. *** У пацієнтів з кліренсом креатиніну Рекомендації для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, які раніше не приймали габапентин, препарат рекомендується призначати в дозі, що насичує, 300-400 мг, а потім застосовувати його по 200-300 мг кожні 4 години гемодіалізу. Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок, що проходять діаліз, підтримуюча доза габапентину повинна підбиратися відповідно до рекомендацій, наведених у таблиці 3. На додаток до підтримуючої терапії рекомендується прийом 200-300 мг габапентину після кожної 4-годинної процедури діалізу.ПередозуванняПри одноразовому прийомі 49 г габапентину спостерігалися наступні симптоми: запаморочення, двоїння в очах, порушення мови, сонливість, втрата свідомості, стан загальмованості та діарея легкого ступеня, що повністю зникали під час проведення симптоматичної терапії. Слід враховувати, що після прийому високих доз габапентину зменшується його всмоктування у кишечнику. При передозуванні габапентином можливий розвиток коми, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС). Незважаючи на те, що габапентин може виводитися при гемодіалізі, досвід показує, що зазвичай подібної необхідності не виникає. Гемодіаліз може бути показаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю. В рамках експериментів на мишах та щурах, яким препарат вводився у дозах до 8000 мг/кг, не вдалося встановити значення летальної дози габапентину при пероральному введенні. Ознаки гострої токсичності тварин включали атаксію, утруднення дихання, птоз, гіпоактивність або збудження.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцидальні думки та поведінка Протиепілептичні препарати, включаючи габапентин, можуть підвищувати ризик виникнення суїцидальних думок або поведінки. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів продемонстрував невелике підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм підвищення зазначеного ризику невідомий, але для габапентину він може бути виключений. Тому пацієнтів, які отримують ці препарати, необхідно ретельно спостерігати щодо виникнення або погіршення депресії, появи суїцидальних думок або поведінки, а також щодо будь-яких змін у поведінці. У разі появи ознак суїцидальних думок або поведінки пацієнтам або їхнім піклувальникам слід звернутися до лікаря. Гострий панкреатит У разі виникнення гострого панкреатиту на фоні застосування габапентину необхідно оцінити можливість відміни препарату. Судоми (синдром "скасування") Хоча синдром "скасування", що супроводжується розвитком судом, при лікуванні габапентином не відзначений, різке припинення терапії протисудомними препаратами у пацієнтів з епілепсією може провокувати розвиток епілептичного статусу. Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, на фоні застосування габапентину можливе збільшення частоти судом або поява іншого типу судом. Так само як і у випадку з іншими антиконвульсантами, спроби відмінити всі супутні протиепілептичні препарати, щоб розпочати монотерапію габапентином у разі рефрактерності до лікування у пацієнтів, які приймають кілька антиконвульсантів, переважно не закінчуються успіхом. Вважається, що габапентин неефективний при первинних генералізованих нападах, наприклад абсансах, і навіть може погіршити клінічну картину у таких пацієнтів. Тому габапентин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із змішаними нападами, включаючи абсанси. Літні пацієнти Систематичні дослідження пацієнтів віком 65 років і старше, які приймають габапентин, не проводилися. У подвійному сліпому дослідженні застосування габапентину при нейропатичному болю у пацієнтів віком 65 років і більше спостерігалася більш висока частота сонливості, периферичних набряків та астенії порівняно з пацієнтами віком до 65 років. За винятком цих результатів при клінічному обстеженні цієї групи пацієнтів було показано, що профіль побічних ефектів у них відрізняється від інших. Діти Вплив тривалої терапії (більше 36 тижнів) габапентином на здатність до навчання, інтелект та розвиток дитини досить не вивчений. Слід оцінити співвідношення можливого ризику та користі при призначенні тривалої терапії. Зловживання та залежність У базі даних післяреєстраційних спостережень є повідомлення про випадки зловживання препаратом та залежність від нього. Як і у разі будь-якого препарату, що впливає на ЦНС, лікарям слід ретельно вивчати анамнез пацієнтів на предмет зловживання препаратами та спостерігати за ними з метою виявлення можливих ознак зловживання габапентином (наприклад, прагнення необґрунтовано отримати препарат, розвиток стійкості до терапії габапентином, необґрунтоване підвищення ). DRESS-синдром На тлі прийому протиепілептичних препаратів, у тому числі габапентину, повідомлялося про випадки розвитку тяжких життєзагрозливих реакцій гіперчутливості, таких як лікарський висип із супутньою еозинофілією та системними симптомами. Необхідно пам'ятати про те, що ранні ознаки реакції гіперчутливості, такі як підвищення температури тіла, лімфаденопатія, можуть розвиватися навіть без шкірного висипу. У разі появи подібних симптомів необхідно негайне обстеження пацієнта. Якщо не знайдено інших причин, крім застосування габапентину, застосування препарату слід відмінити. Анафілаксія Прийом габапентину може призвести до розвитку анафілаксії. Наступні симптоми та ознаки відзначали у випадках розвитку анафілаксії на фоні прийому габапентину: утруднення дихання, набряк губ, горла та язика, також відзначалося виражене зниження артеріального тиску, що потребує термінового медичного втручання. Слід попередити пацієнтів про те, що при розвитку ознак або симптомів розвитку анафілаксії слід припинити прийом препарату та звернутися за медичною допомогою. Лабораторні випробування При сумісному застосуванні габапентину та інших протисудомних засобів були зареєстровані неправдиві результати при визначенні білка в сечі за допомогою тест-смужок Ames N-Multistix SG . Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Вплив на ЦНС Під час лікування габапентином спостерігалися випадки запаморочення та сонливості, які можуть збільшувати можливість отримання випадкової травми (при падінні). У постреєстраційному періоді також повідомлялося про випадки сплутаності свідомості, втрати свідомості та порушення розумової діяльності. Тому пацієнтам слід рекомендувати бути обережними доти, доки їм не стануть відомі можливі ефекти цього лікарського препарату. При одночасному застосуванні з опіоїдними аналгетиками може спостерігатися підвищення концентрації габапентину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнт потребує ретельного спостереження щодо розвитку ознак пригнічення ЦНС, таких як, сонливість, седація і пригнічення функції дихання. Дози габапентину або опіоїдних анальгетиків мають бути знижені відповідним чином. Пригнічення функції дихання Застосування габапентину може бути пов'язане з тяжкою формою пригнічення функції дихання. Найбільш схильні до ризику пацієнти з порушеною дихальною функцією, респіраторними або неврологічними захворюваннями, нирковою недостатністю, при одночасному застосуванні депресантів ЦНС, а також літні пацієнти. Для цих пацієнтів може знадобитися коригування дози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату пацієнтам не рекомендується керувати транспортними засобами або займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, до підтвердження відсутності негативного впливу препарату на виконання цих функцій. Габапентин впливає на ЦНС і може викликати запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, непритомність або інші симптоми з боку ЦНС. Навіть за незначної або помірної виразності ці небажані ефекти можуть бути потенційно небезпечними для пацієнтів, які керують транспортними засобами або іншими механізмами. Особливо великою є така ймовірність на початку лікування або після підвищення дози препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: вінпоцетин – 5 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний – 1,25 мг; магнію стеарат – 2,5 мг; тальк – 5 мг; крохмаль кукурудзяний – 96,25 мг; лактози моногідрат – 140 мг. Пігулки, 5 мг. У блістері із ПВХ/алюмінію по 25 шт. 2 блістери у картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, плоскі, круглі, з фаскою, без запаху, з гравіюванням "CAVINTON" на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксичне, антиагрегаційне, нейропротективне, судинорозширююче, що покращує мозковий кровообіг.ФармакокінетикаВсмоктування Швидко всмоктується, через 1 годину після прийому внутрішньо досягається Cmax у крові. Всмоктування відбувається головним чином проксимальних відділах ШКТ. При проходженні через стінку кишечника не піддається метаболізму. Розподіл Cmax у тканинах відзначається через 2-4 години після прийому внутрішньо. Зв'язування з білками в організмі людини – 66%, біодоступність прийому внутрішньо – 7%. При повторних прийомах внутрішньо 5 мг та 10 мг доз кінетика носить лінійний характер. Виведення Кліренс 66.7 л/год. Перевищує плазмовий об'єм печінки (50 л/год), що свідчить про позапечінковий метаболізм. T1/2 у людини 4.83±1.29 год. Виводиться із сечею та каловими масами у співвідношенні 3:2.ФармакодинамікаПокращує метаболізм головного мозку, збільшуючи споживання глюкози та кисню тканиною головного мозку. Підвищує стійкість нейронів до гіпоксії; посилюючи транспорт глюкози до мозку через гематоенцефалічний бар'єр; переводить процес розпаду глюкози на енергетично економніший, аеробний шлях; селективно блокує Са2+-залежну фосфодіестеразу; підвищує рівні АМФ та цГМФ головного мозку. Підвищує концентрацію АТФ та співвідношення АТФ/АМФ у тканинах головного мозку; посилює обмін норадреналіну та серотоніну головного мозку; стимулює висхідну гілку норадренергічної системи, має антиоксидантну дію. Знижує агрегацію тромбоцитів та підвищену в'язкість крові; збільшує деформуючу здатність еритроцитів та блокує утилізацію еритроцитами аденозину; сприяє підвищенню віддачі кисню еритроцитами. Підсилює нейропротекторну дію аденозину. Збільшує церебральний кровотік; знижує резистентність судин головного мозку без суттєвої зміни показників системного кровообігу (АТ, хвилинний об'єм, ЧСС, загальна периферична резистентність). Не тільки не виявляє ефекту "обкрадання", але й посилює кровопостачання, перш за все, в ішемізованих ділянках мозку з низькою перфузією.Показання до застосуванняНеврологія: зменшення виразності неврологічних та психічних симптомів при різних формах недостатності кровообігу головного мозку (в т.ч. гостра та відновна стадії ішемічного інсульту, відновна стадія геморагічного інсульту, наслідки перенесеного інсульту; транзиторна ішемічна атака; судинна розсада; мозку, посттравматична та гіпертонічна енцефалопатія). Офтальмологія: хронічні судинні захворювання судинної оболонки та сітківки ока. Оториноларингологія: для лікування зниження слуху перцептивного типу, хвороби Меньєра, ідіопатичного шуму у вухах. Щоб уникнути ускладнень застосовувати строго за призначенням лікаря.Протипоказання до застосуваннягостра фаза геморагічного інсульту; важка форма ІХС; тяжкі аритмії; непереносимість лактози; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років (у зв'язку із недостатністю даних); підвищена чутливість до винпоцетину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. вінпоцетин проникає крізь плацентарний бар'єр. При цьому його концентрація у плаценті та в крові плода нижча, ніж у крові вагітної. При великих дозах можлива плацентарна кровотеча та спонтанні аборти, ймовірно, внаслідок посилення плацентарного кровопостачання. Протягом години у грудне молоко проникає 0,25% прийнятої дози препарату. При застосуванні препарату грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяПобічні явища і натомість застосування препарату виявлялися рідко. Серцево-судинна система: зміна ЕКГ (депресія ST, подовження інтервалу QT); тахікардія, екстрасистолія, проте наявність причинного зв'язку не підтверджено, т.к. у природній популяції ці симптоми спостерігаються з такою самою частотою; лабільність артеріального тиску, відчуття припливів. З боку ЦНС: порушення сну (безсоння, підвищена сонливість), запаморочення, біль голови, загальна слабкість (ці симптоми можуть бути проявами основного захворювання). З боку системи травлення: сухість у роті, нудота, печія. Інші: алергічні шкірні реакції; підвищене потовиділення.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія не спостерігається при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами (хлоранолол, піндолол), клопамідом, глібенкламідом, дигоксином, аценокумаролом або гідрохлортіазидом, іміпраміном. Одночасне застосування препарату Кавінтон і альфа-метилдопи іноді викликало деяке посилення гіпотензивного ефекту, тому при такому лікуванні потрібний регулярний контроль артеріального тиску. Незважаючи на відсутність даних, що підтверджують можливість взаємодії, рекомендується виявляти обережність при одночасному призначенні з препаратами, що діють на ЦНС, з антиаритміками та антикоагулянтами.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Зазвичай добова доза по 5-10 мг 3 рази на добу (15-30 мг на добу). Початкова добова доза – 15 мг. Максимальна добова доза – 30 мг. Терапевтичний ефект розвивається приблизно через тиждень початку прийому препарату. Курс лікування 1-3 місяці. При захворюваннях нирок та печінки препарат призначають у звичайній дозі, відсутність кумуляції дозволяє проводити тривалі курси лікування.ПередозуванняВ даний час дані про передозування вінпоцетину обмежені. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаявність синдрому пролонгованого інтервалу QT та прийом препаратів, що викликають подовження інтервалу QT, потребує періодичного контролю ЕКГ. Таблетки Кавінтон містять лактозу. У разі непереносимості лактози слід враховувати, що 1 таб. містить 41.5 мг моногідрату лактози. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Даних про вплив вінпоцетину на здатність до керування автомобілем та робочими механізмами немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: вінпоцетин – 5 мг; допоміжні речовини: аскорбінова кислота – 0,5 мг; натрію дисульфіт – 1 мг; винна кислота - 10 мг; бензиловий спирт - 10 мг; сорбітол – 80 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 5 мг/мл. В ампулах із коричневого скла I гідролітичного класу з точкою для розлому білого кольору по 2, 5 або 10 мл. По 5 амп у пластиковому піддоні. 2 і 5 мл - по 2 пластикові піддони в картонній пачці. 10 мл - по 1 пластиковому піддону в картонній пачці.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій безбарвний або зелений, прозорий.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксичне, антиагрегаційне, нейропротективне, судинорозширююче, що покращує мозковий кровообіг.ФармакокінетикаРозподіл Терапевтична концентрація у плазмі – 10-20 нг/мл. При парентеральному введенні Vd – 5.3 л/кг. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. гематоенцефалічний бар'єр). Виведення T1/2 становить 4.74-5 год. Виводиться з нирками та через ШКТ у співвідношенні 3:2.ФармакодинамікаПрепарат, що покращує мозковий кровообіг та мозковий метаболізм. Покращує метаболізм головного мозку, збільшуючи споживання глюкози та кисню тканиною головного мозку. Підвищує стійкість нейронів до гіпоксії; посилюючи транспорт глюкози до мозку, через гематоенцефалічний бар'єр; переводить процес розпаду глюкози на енергетично економніший, аеробний шлях; селективно блокує Са2+-залежну фосфодіестеразу; підвищує рівні аденозинмонофосфату (АМФ) та циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) головного мозку. Підвищує концентрацію АТФ у тканинах мозку; посилює обмін норадреналіну та серотоніну головного мозку; стимулює висхідну гілку норадренергічної системи, має антиоксидантну дію. Знижує агрегацію тромбоцитів та підвищену в'язкість крові; збільшує деформуючу здатність еритроцитів та блокує утилізацію еритроцитами аденозину; сприяє підвищенню віддачі кисню еритроцитами. Підсилює нейропротекторну дію аденозину. Збільшує церебральний кровотік; знижує резистентність судин головного мозку без суттєвої зміни показників системного кровообігу (АТ, хвилинний об'єм, ЧСС, ОПСС). Не чинить ефекту "обкрадання", посилює кровопостачання, перш за все, в ішемізованих ділянках мозку з низькою перфузією.Показання до застосуванняНеврологія: для зменшення вираженості неврологічних та психічних симптомів при різних формах недостатності кровообігу головного мозку (ішемічний інсульт, відновна стадія геморагічного інсульту, наслідки перенесеного інсульту; транзиторна ішемічна атака; судинна деменція; вертебробазилярна недостатність; Офтальмологія: хронічні судинні захворювання судинної оболонки та сітківки ока (наприклад, тромбоз / оклюзія / центральної артерії або вени сітківки).Протипоказання до застосуваннягостра фаза геморагічного інсульту; важка форма ІХС; тяжкі аритмії; вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (у зв'язку із недостатністю даних); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяПобічні явища і натомість застосування препарату виявлялися рідко. З боку серцево-судинної системи: зміна ЕКГ (депресія ST, подовження інтервалу QT), тахікардія, екстрасистолія (причинний зв'язок із прийомом препарату не доведений, тому що в природній популяції ці симптоми спостерігаються з такою самою частотою); зміна АТ (частіше зниження), почервоніння шкіри, флебіт. З боку ЦНС: порушення сну (безсоння, підвищена сонливість), запаморочення, біль голови, загальна слабкість (ці симптоми можуть бути проявами основного захворювання). З боку травної системи: сухість у роті, нудота, печія. Інші: шкірні алергічні реакції, підвищений потовиділення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні не спостерігається взаємодії з бета-адреноблокаторами (хлоранолол, піндолол), клопамідом, глібенкламідом, дигоксином, аценокумаролом або гідрохлортіазидом. В окремих випадках одночасне застосування з альфа-метилдопою супроводжується деяким посиленням гіпотензивного ефекту, при застосуванні такої комбінації необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Незважаючи на відсутність даних, що підтверджують можливість взаємодії, рекомендується виявляти обережність при одночасному призначенні з препаратами центральної дії та антиаритміками. Фармацевтична взаємодія Кавінтон у формі концентрату для приготування розчину для інфузій та гепарин хімічно несумісні, тому забороняється їх введення в одній інфузійній суміші, проте можна одночасно проводити лікування антикоагулянтами та вінпоцетином. Кавінтон у формі концентрату для приготування розчину для інфузій несумісний з інфузійними розчинами, що містять амінокислоту, тому їх не можна використовувати для розведення препарату Кавінтон.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для внутрішньовенної краплинної інфузії. Вводити повільно, швидкість інфузії не повинна перевищувати 80 крапель/хв. Забороняється вводити внутрішньом'язово і внутрішньовенно без розведення. Для приготування інфузії можна використовувати фізіологічний розчин або розчини, що містять декстрозу (Салсол, Рінгер, Ріндекс, Реомакродекс). Інфузійний розчин з Кавінтон слід використовувати в перші 3 год після приготування. Звичайна початкова добова доза становить 20 мг (2 амп.) 500 мл інфузійного розчину. Залежно від переносимості протягом 2-3 днів дозу можна збільшити не більше ніж до 1 мг/кг/добу. Середня тривалість лікування 10-14 днів. Середня добова доза при масі тіла 70 кг – 50 мг (5 амп.) у 500 мл інфузійного розчину. При захворюваннях печінки та нирок корекції дози не потрібно. Після закінчення курсу внутрішньовенної терапії рекомендується продовжити лікування таблетками Кавінтон® Форте (по 1 таб. 3 рази на добу) або Кавінтон® (по 2 таб. 3 рази на добу).ПередозуванняЛікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаявність синдрому пролонгованого інтервалу QT та прийом препаратів, що викликають подовження інтервалу QT, потребує періодичного контролю ЕКГ. Інфузійний розчин препарату Кавінтон містить сорбітол (160 мг/2 мл), тому за наявності цукрового діабету необхідно періодично контролювати рівень глюкози в крові. У разі непереносимості фруктози або дефіциту 1,6-дифосфатази фруктози слід уникати застосування вінпоцетину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про вплив вінпоцетину на здатність до керування автомобілем та робочими механізмами немає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: вінпоцетин – 5 мг; допоміжні речовини: аскорбінова кислота – 0,5 мг; натрію дисульфіт – 1 мг; винна кислота - 10 мг; бензиловий спирт - 10 мг; сорбітол – 80 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 5 мг/мл. В ампулах із коричневого скла I гідролітичного класу з точкою для розлому білого кольору по 2, 5 або 10 мл. По 5 амп у пластиковому піддоні. 2 і 5 мл - по 2 пластикові піддони в картонній пачці. 10 мл - по 1 пластиковому піддону в картонній пачці.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій безбарвний або зелений, прозорий.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксичне, антиагрегаційне, нейропротективне, судинорозширююче, що покращує мозковий кровообіг.ФармакокінетикаРозподіл Терапевтична концентрація у плазмі – 10-20 нг/мл. При парентеральному введенні Vd – 5.3 л/кг. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. гематоенцефалічний бар'єр). Виведення T1/2 становить 4.74-5 год. Виводиться з нирками та через ШКТ у співвідношенні 3:2.ФармакодинамікаПрепарат, що покращує мозковий кровообіг та мозковий метаболізм. Покращує метаболізм головного мозку, збільшуючи споживання глюкози та кисню тканиною головного мозку. Підвищує стійкість нейронів до гіпоксії; посилюючи транспорт глюкози до мозку, через гематоенцефалічний бар'єр; переводить процес розпаду глюкози на енергетично економніший, аеробний шлях; селективно блокує Са2+-залежну фосфодіестеразу; підвищує рівні аденозинмонофосфату (АМФ) та циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) головного мозку. Підвищує концентрацію АТФ у тканинах мозку; посилює обмін норадреналіну та серотоніну головного мозку; стимулює висхідну гілку норадренергічної системи, має антиоксидантну дію. Знижує агрегацію тромбоцитів та підвищену в'язкість крові; збільшує деформуючу здатність еритроцитів та блокує утилізацію еритроцитами аденозину; сприяє підвищенню віддачі кисню еритроцитами. Підсилює нейропротекторну дію аденозину. Збільшує церебральний кровотік; знижує резистентність судин головного мозку без суттєвої зміни показників системного кровообігу (АТ, хвилинний об'єм, ЧСС, ОПСС). Не чинить ефекту "обкрадання", посилює кровопостачання, перш за все, в ішемізованих ділянках мозку з низькою перфузією.Показання до застосуванняНеврологія: для зменшення вираженості неврологічних та психічних симптомів при різних формах недостатності кровообігу головного мозку (ішемічний інсульт, відновна стадія геморагічного інсульту, наслідки перенесеного інсульту; транзиторна ішемічна атака; судинна деменція; вертебробазилярна недостатність; Офтальмологія: хронічні судинні захворювання судинної оболонки та сітківки ока (наприклад, тромбоз / оклюзія / центральної артерії або вени сітківки).Протипоказання до застосуваннягостра фаза геморагічного інсульту; важка форма ІХС; тяжкі аритмії; вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (у зв'язку із недостатністю даних); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяПобічні явища і натомість застосування препарату виявлялися рідко. З боку серцево-судинної системи: зміна ЕКГ (депресія ST, подовження інтервалу QT), тахікардія, екстрасистолія (причинний зв'язок із прийомом препарату не доведений, тому що в природній популяції ці симптоми спостерігаються з такою самою частотою); зміна АТ (частіше зниження), почервоніння шкіри, флебіт. З боку ЦНС: порушення сну (безсоння, підвищена сонливість), запаморочення, біль голови, загальна слабкість (ці симптоми можуть бути проявами основного захворювання). З боку травної системи: сухість у роті, нудота, печія. Інші: шкірні алергічні реакції, підвищений потовиділення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні не спостерігається взаємодії з бета-адреноблокаторами (хлоранолол, піндолол), клопамідом, глібенкламідом, дигоксином, аценокумаролом або гідрохлортіазидом. В окремих випадках одночасне застосування з альфа-метилдопою супроводжується деяким посиленням гіпотензивного ефекту, при застосуванні такої комбінації необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Незважаючи на відсутність даних, що підтверджують можливість взаємодії, рекомендується виявляти обережність при одночасному призначенні з препаратами центральної дії та антиаритміками. Фармацевтична взаємодія Кавінтон у формі концентрату для приготування розчину для інфузій та гепарин хімічно несумісні, тому забороняється їх введення в одній інфузійній суміші, проте можна одночасно проводити лікування антикоагулянтами та вінпоцетином. Кавінтон у формі концентрату для приготування розчину для інфузій несумісний з інфузійними розчинами, що містять амінокислоту, тому їх не можна використовувати для розведення препарату Кавінтон.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для внутрішньовенної краплинної інфузії. Вводити повільно, швидкість інфузії не повинна перевищувати 80 крапель/хв. Забороняється вводити внутрішньом'язово і внутрішньовенно без розведення. Для приготування інфузії можна використовувати фізіологічний розчин або розчини, що містять декстрозу (Салсол, Рінгер, Ріндекс, Реомакродекс). Інфузійний розчин з Кавінтон слід використовувати в перші 3 год після приготування. Звичайна початкова добова доза становить 20 мг (2 амп.) 500 мл інфузійного розчину. Залежно від переносимості протягом 2-3 днів дозу можна збільшити не більше ніж до 1 мг/кг/добу. Середня тривалість лікування 10-14 днів. Середня добова доза при масі тіла 70 кг – 50 мг (5 амп.) у 500 мл інфузійного розчину. При захворюваннях печінки та нирок корекції дози не потрібно. Після закінчення курсу внутрішньовенної терапії рекомендується продовжити лікування таблетками Кавінтон® Форте (по 1 таб. 3 рази на добу) або Кавінтон® (по 2 таб. 3 рази на добу).ПередозуванняЛікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаявність синдрому пролонгованого інтервалу QT та прийом препаратів, що викликають подовження інтервалу QT, потребує періодичного контролю ЕКГ. Інфузійний розчин препарату Кавінтон містить сорбітол (160 мг/2 мл), тому за наявності цукрового діабету необхідно періодично контролювати рівень глюкози в крові. У разі непереносимості фруктози або дефіциту 1,6-дифосфатази фруктози слід уникати застосування вінпоцетину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про вплив вінпоцетину на здатність до керування автомобілем та робочими механізмами немає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: вінпоцетин – 5 мг; допоміжні речовини: аскорбінова кислота – 0,5 мг; натрію дисульфіт – 1 мг; винна кислота - 10 мг; бензиловий спирт - 10 мг; сорбітол – 80 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 5 мг/мл. В ампулах із коричневого скла I гідролітичного класу з точкою для розлому білого кольору по 2, 5 або 10 мл. По 5 амп у пластиковому піддоні. 2 і 5 мл - по 2 пластикові піддони в картонній пачці. 10 мл - по 1 пластиковому піддону в картонній пачці.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій безбарвний або зелений, прозорий.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксичне, антиагрегаційне, нейропротективне, судинорозширююче, що покращує мозковий кровообіг.ФармакокінетикаРозподіл Терапевтична концентрація у плазмі – 10-20 нг/мл. При парентеральному введенні Vd – 5.3 л/кг. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. гематоенцефалічний бар'єр). Виведення T1/2 становить 4.74-5 год. Виводиться з нирками та через ШКТ у співвідношенні 3:2.ФармакодинамікаПрепарат, що покращує мозковий кровообіг та мозковий метаболізм. Покращує метаболізм головного мозку, збільшуючи споживання глюкози та кисню тканиною головного мозку. Підвищує стійкість нейронів до гіпоксії; посилюючи транспорт глюкози до мозку, через гематоенцефалічний бар'єр; переводить процес розпаду глюкози на енергетично економніший, аеробний шлях; селективно блокує Са2+-залежну фосфодіестеразу; підвищує рівні аденозинмонофосфату (АМФ) та циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) головного мозку. Підвищує концентрацію АТФ у тканинах мозку; посилює обмін норадреналіну та серотоніну головного мозку; стимулює висхідну гілку норадренергічної системи, має антиоксидантну дію. Знижує агрегацію тромбоцитів та підвищену в'язкість крові; збільшує деформуючу здатність еритроцитів та блокує утилізацію еритроцитами аденозину; сприяє підвищенню віддачі кисню еритроцитами. Підсилює нейропротекторну дію аденозину. Збільшує церебральний кровотік; знижує резистентність судин головного мозку без суттєвої зміни показників системного кровообігу (АТ, хвилинний об'єм, ЧСС, ОПСС). Не чинить ефекту "обкрадання", посилює кровопостачання, перш за все, в ішемізованих ділянках мозку з низькою перфузією.Показання до застосуванняНеврологія: для зменшення вираженості неврологічних та психічних симптомів при різних формах недостатності кровообігу головного мозку (ішемічний інсульт, відновна стадія геморагічного інсульту, наслідки перенесеного інсульту; транзиторна ішемічна атака; судинна деменція; вертебробазилярна недостатність; Офтальмологія: хронічні судинні захворювання судинної оболонки та сітківки ока (наприклад, тромбоз / оклюзія / центральної артерії або вени сітківки).Протипоказання до застосуваннягостра фаза геморагічного інсульту; важка форма ІХС; тяжкі аритмії; вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (у зв'язку із недостатністю даних); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяПобічні явища і натомість застосування препарату виявлялися рідко. З боку серцево-судинної системи: зміна ЕКГ (депресія ST, подовження інтервалу QT), тахікардія, екстрасистолія (причинний зв'язок із прийомом препарату не доведений, тому що в природній популяції ці симптоми спостерігаються з такою самою частотою); зміна АТ (частіше зниження), почервоніння шкіри, флебіт. З боку ЦНС: порушення сну (безсоння, підвищена сонливість), запаморочення, біль голови, загальна слабкість (ці симптоми можуть бути проявами основного захворювання). З боку травної системи: сухість у роті, нудота, печія. Інші: шкірні алергічні реакції, підвищений потовиділення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні не спостерігається взаємодії з бета-адреноблокаторами (хлоранолол, піндолол), клопамідом, глібенкламідом, дигоксином, аценокумаролом або гідрохлортіазидом. В окремих випадках одночасне застосування з альфа-метилдопою супроводжується деяким посиленням гіпотензивного ефекту, при застосуванні такої комбінації необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Незважаючи на відсутність даних, що підтверджують можливість взаємодії, рекомендується виявляти обережність при одночасному призначенні з препаратами центральної дії та антиаритміками. Фармацевтична взаємодія Кавінтон у формі концентрату для приготування розчину для інфузій та гепарин хімічно несумісні, тому забороняється їх введення в одній інфузійній суміші, проте можна одночасно проводити лікування антикоагулянтами та вінпоцетином. Кавінтон у формі концентрату для приготування розчину для інфузій несумісний з інфузійними розчинами, що містять амінокислоту, тому їх не можна використовувати для розведення препарату Кавінтон.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для внутрішньовенної краплинної інфузії. Вводити повільно, швидкість інфузії не повинна перевищувати 80 крапель/хв. Забороняється вводити внутрішньом'язово і внутрішньовенно без розведення. Для приготування інфузії можна використовувати фізіологічний розчин або розчини, що містять декстрозу (Салсол, Рінгер, Ріндекс, Реомакродекс). Інфузійний розчин з Кавінтон слід використовувати в перші 3 год після приготування. Звичайна початкова добова доза становить 20 мг (2 амп.) 500 мл інфузійного розчину. Залежно від переносимості протягом 2-3 днів дозу можна збільшити не більше ніж до 1 мг/кг/добу. Середня тривалість лікування 10-14 днів. Середня добова доза при масі тіла 70 кг – 50 мг (5 амп.) у 500 мл інфузійного розчину. При захворюваннях печінки та нирок корекції дози не потрібно. Після закінчення курсу внутрішньовенної терапії рекомендується продовжити лікування таблетками Кавінтон® Форте (по 1 таб. 3 рази на добу) або Кавінтон® (по 2 таб. 3 рази на добу).ПередозуванняЛікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаявність синдрому пролонгованого інтервалу QT та прийом препаратів, що викликають подовження інтервалу QT, потребує періодичного контролю ЕКГ. Інфузійний розчин препарату Кавінтон містить сорбітол (160 мг/2 мл), тому за наявності цукрового діабету необхідно періодично контролювати рівень глюкози в крові. У разі непереносимості фруктози або дефіциту 1,6-дифосфатази фруктози слід уникати застосування вінпоцетину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про вплив вінпоцетину на здатність до керування автомобілем та робочими механізмами немає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: леветирацетам – 100 мг; допоміжні речовини: натрію цитрат 1,05 мг, лимонної кислоти моногідрат 0,06 мг, метилпарагідроксибензоат 2,70 мг, пропілпарагідроксибензоат 0,30 мг, амонію гліцирризат 1,50 мг, гліцерол 80% 0,00 0,00 , ацесульфам калію 4,50 мг, ароматизатор виноградний 501040А 0,30 мг, вода очищена 504,00 мг По 150 мл або 300 мл розчину у флакони темного скла (тип III, Євр. Ф.) з кришкою, що нагвинчується, з білого поліпропілену з "захистом від дітей". По 1 флакону в комплекті з мірним шприцом (поліетилен/полістирол) разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиРозчин: прозорий практично безбарвний розчин із характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаЛеветирацетам має високу розчинність і проникність. Фармакокінетичний профіль лінійний з низькою варіабельністю та порівняний у здорових добровольців та хворих на епілепсію. Після повторного запровадження зміни кліренсу не спостерігалося. Не спостерігалося залежності фармакокінетики від статі, раси та часу доби. Всмоктування відбувається повністю і має лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі може бути передбачена, виходячи з прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. У дорослих та дітей спостерігалася значуща відповідність між концентрацією у слині та концентрацією у плазмі (співвідношення концентрації слина/плазма варіювалося від 1 до 1,7 для таблеток та аналогічно через 4 години після прийому внутрішньо для розчину). Всмоктування Після прийому внутрішньо леветирацетам добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Ступінь всмоктування не залежить від дози та часу прийому їжі. Біодоступність становить приблизно 100%. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається через 1,3 години після перорального прийому леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому прийомі становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Розподіл Зв'язування леветирацетаму та його основного метаболіту з білками плазми не перевищує 10%. Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг. Метаболізм Леветирацетам неактивно метаболізує у людському організмі. Головний шлях метаболізму (24% дози) відбувається шляхом ферментативного гідролізу ацетамідної групи. Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту (ucb L057) відбувається без цитохрому Р450 печінки. Гідроліз ацетамідної групи був мінімальним для великої кількості тканин, включаючи клітини крові. Визначено також два другорядні метаболіти. Перший отриманий шляхом гідроксилювання піролідонового циклу (1,6% від дози) та другий - шляхом відкриття піролідонового циклу (0,9% від дози). Інші знайдені компоненти становлять 0,6% дози. Леветирацетам не впливає ферментативну активність гепатоцитів. В умовах in vitro леветирацетам та його основний метаболіт не інгібували основні ізоферменти цитохрому Р450 (CYP3A4, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 1А2), а також активність глюкуроніл-трансферази (UGT1A1) Леветирацетам також не впливав на глюкуронування вальпроєвої кислоти in vitro. У культурі людських гепатоцитів леветирацетам не впливає або мало впливає на ферментативну активність гепатоцитів CYP1A2, SULT1E1 і UGT1A1. Леветирацетам спричинює незначну індукцію CYP2B6 та CYP3A4. Виведення Більшість препарату (95%) виводиться нирками (близько 93% виводиться протягом 48 годин). На частку загальної екскреції леветирацетаму та його основного метаболіту припадало 66% та 24% від дози відповідно. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 склав 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно. Це свідчить про те, що леветирацетам виводиться шляхом клубочкової фільтрації з подальшою канальцевою реабсорбцією, а також, що первинний метаболіт препарату виводиться шляхом активної канальцевої секреції на додаток до клубочкової фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну. Виведення з фекаліями становить 0,3% дози. Середня величина загального кліренсу становить 0,96 мл/хв/кг. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові дорослої людини становить 7 ± 1 год і не залежить від способу введення та режиму дозування або повторного введення. У пацієнтів похилого віку Т1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано з порушенням ниркової функції у цієї категорії людей. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується добір дози залежно від кліренсу креатиніну та ступеня ниркової недостатності. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3,1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступенів тяжкості значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки при нирковій недостатності супутньої кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%. Діти від 4 до 12 років Т1/2 у дітей віком 4-12 років після одноразового перорального введення препарату у дозі 20 мг/кг маси тіла становить 6 годин. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей 4-12 років приблизно на 30% вищий у порівнянні з дорослими і знаходиться у прямій залежності від маси тіла. Після повторного перорального введення в дозі 20-60 мг/кг маси тіла дітям 4-12 років максимальна плазмова концентрація досягається через 0,5-1,0 години та збільшується лінійно та пропорційно дозі. Середня величина загального кліренсу становить 1,1 мл/хв/кг. Діти від 1 місяця до 4 років Т1/2 у дітей віком від 1 місяця до 4 років після одноразового перорального введення 20 мг/кг маси тіла розчину для внутрішнього прийому в концентрації 100 мг/мл становить 5,3 години. Максимальна плазмова концентрація досягається через 1 годину після прийому препарату. Середня величина загального кліренсу становить 1,5 мл/хв/кг. Фармакокінетичний аналіз населення проводився на пацієнтах віком від 1 місяця до 16 років. Кліренс і спостеріганий обсяг розподілу мали значну залежність до маси тіла (кліренс збільшувався прямо пропорційно зі збільшенням маси тіла). Вік також впливав на обидва параметри. Цей ефект був більш явним для пацієнтів раннього віку і зменшувався зі збільшенням віку, стаючи незначним до 4 років.ФармакодинамікаЛеветирацетам - активна речовина препарату Кеппра® - є похідним піролідої (S-енантіомер α-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії Механізм дії леветирацетаму до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Експерименти in vitro та in vivo показали, що леветирацетам не впливає на основні характеристики клітин та нормальну трансмісію. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N-типу та знижуючи вивільнення кальцію із внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через ГАМК- та гліцин-залежні канали, знижені цинком та β-карболінами. Один із передбачуваних механізмів заснований на доведеному зв'язуванні з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного та спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, виражений у протидії гіперсинхронізації нейронної активності. Також леветирацетам впливає на рецептори ГАМК та гліцинові рецептори, модулюючи дані рецептори через різні ендогенні агенти. Не змінює нормальну нейротрансмісію, проте пригнічує епілептиформні нейрональні спалахи, індуковані ГАМК-агоністом бікукуліном, та порушення глютаматних рецепторів. Фармакодинамічні ефекти Активність препарату підтверджена як як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопарокеїзмальна реакція). Леветирацетам індукує захист від судом у різноманітних моделях тварин. Додаткова терапія парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих, підлітків та дітей з 1 місяця з епілепсією: У дорослих ефективність леветирацетаму була показана в 3-х подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях. Було показано, що співвідношення пацієнтів, які продемонстрували 50% і більше зниження частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня при постійному прийомі леветирацетаму в дозах 1000 мг, 2000 мг або 3000 мг на два прийоми протягом 12-14 тижнів було 27,7% , 31,6% та 41,3% відповідно та 12,6% у пацієнтів, які приймали плацебо. Педіатрична популяція Ефективність леветирацетаму у пацієнтів віком від 4 до 16 років була встановлена ​​під час проведення подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження тривалістю 14 тижнів, що включало 198 пацієнтів. Доза леветирацетаму становила 60 мг/кг/добу на два прийоми. 44,6% пацієнтів, які приймали леветирацетам та 19,6% пацієнтів, які приймали плацебо, продемонстрували 50% і більше зменшення частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня. У період лікування 11,4% пацієнтів не мало припадків протягом 6 місяців, принаймні, та 7,2% – протягом одного року, принаймні. Ефективність леветирацетаму у пацієнтів від одного місяця до 4 років була встановлена ​​при проведенні подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження, що включало 116 пацієнтів, з тривалістю лікування 5 днів. Доза леветирацетаму у вигляді розчину для внутрішнього прийому для немовлят від одного до 6 місяців становила 20 мг/кг/добу в два прийоми з наступним титруванням до 40 мг/кг/добу, для немовлят і дітей від 6 місяців до 4 років - 25 мг/ кг/добу на два прийоми з наступним титруванням до 50 мг/кг/добу. При початковій оцінці ефективності визначався коефіцієнт респондерів (відсоток пацієнтів зі зменшенням частоти парціальних нападів на добу щодо вихідного рівня на 50% і більше) з використанням анонімного зчитувального пристрою під час проведення 48-годинної відео електроенцефалографії. Показник ефективності заснований на аналізі 109 пацієнтів, яким проводилася електроенцефалографія протягом 24 годин принаймні. Респондерами виявились 43,6% пацієнтів, які приймали леветирацетам та 19,6% пацієнтів, які приймали плацебо. Протягом тривалого лікування 8,6% пацієнтів не мали припадків протягом 6 місяців, принаймні, та 7,8% протягом 1 року, принаймні. Монотерапія парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у пацієнтів з 16 років із вперше діагностованою епілепсією Ефективність леветирацетаму у вигляді монотерапії була порівнянна з ефективністю карбамазепіну з регульованим вивільненням у паралельній групі при проведенні подвійного сліпого дослідження на 576 пацієнтів з 16 років з вперше або недавно діагностованою епілепсією з неспровокованими парціальними нападами. Пацієнти були обрані випадковим чином для лікування карбамазепіном з регульованим вивільненням у дозі 400-200 мг/добу або леветирацетамом у дозі 1000-3000 мг/добу. Тривалість лікування становила до 121 тижня, залежно від відповіді. Відсутність нападів протягом 6 місяців відмічено у 73% пацієнтів, які приймають леветирацетам і 72,8% пацієнтів, які приймають карбамазепін з регульованим вивільненням. Узгоджена абсолютна різниця між курсами лікування становила 0,2% (95% довірчий інтервал-7,8 8,2). Більше половини пацієнтів не мали нападів протягом 12 місяців (56,6% пацієнтів на леветирацетамі та 58,5% на карбамазепіні з регульованим вивільненням відповідно). При проведенні дослідження у клінічній практиці супутні протиепілептичні препарати могли бути скасовані для обмеженої кількості пацієнтів, які відповіли на додаткову терапію леветирацетамом (36 дорослих пацієнтів із 69). Додаткова терапія міоклонічних судом у дорослих та підлітків з 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією Ефективність леветирацетаму була встановлена ​​у процесі подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження тривалістю 16 тижнів для пацієнтів з 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією з різними синдромами міоклонічних судом. Більшість пацієнтів мали ювенільну міокломічну епілепсію. Доза леветирацетаму становила 3000 мг/добу на два прийоми. 58,3% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 23,3% пацієнтів, які приймали плацебо, мали принаймні 50% зменшення міоклонічних нападів за тиждень. Протягом безперервного довготривалого лікування 28,6% пацієнтів не мали міоклонічних судом протягом 6 місяців, принаймні та 21% пацієнтів протягом одного року, принаймні. Додаткова терапія первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих та підлітків з 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією Ефективність леветирацитаму була встановлена ​​протягом 24-ієдельного подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження, що включало дорослих, підлітків та обмежену кількість дітей з ідіопатичною генералізованою епілепсією з первинно-генералізованими тоніко-клонічними нападами, з різними синдромами (ювенільна дитяча абсанс-епілепсія або епілепсія з генералізованими тоніко-клонічними судомами при пробудженні). У цьому дослідженні добова доза леветирацетаму становила 3000 мг/добу для дорослих та підлітків або 60 мг/кг/добу для дітей у два прийоми. 72,2% пацієнтів, які приймають леветирацетам, та 45,2% пацієнтів, які приймали плацебо, показали зменшення частоти нападів протягом тижня на 50% і більше у пацієнтів з первинно-генералізованими тоніко-клонічними нападами. Протягом безперервного довготривалого лікування 47,4% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом 6 місяців, принаймні, та 31,5% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом одного року, принаймні.Показання до застосуванняЯк монотерапія при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків з 16 років із вперше діагностованою епілепсією. У складі додаткової терапії при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та дітей з 1 місяця з епілепсією; міоклонічних судом у дорослих та підлітків з 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією; первинно-генералізованих судомних тоніко-клонічних нападів у дорослих та підлітків з 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату; порушення толерантності до фруктози; дитячий вік до 1 місяця (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пацієнти похилого віку (старше 65 років); захворювання печінки на стадії декомпенсації; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність У постмаркетингових даних, отриманих із кількох проспективних регістрів вагітностей, зафіксовано понад 1000 випадків призначення монотерапії леветирацетамом у першому триместрі вагітності. В цілому, ці дані не свідчать про суттєве підвищення ризику серйозних вроджених вад розвитку, хоча тератогенний ризик не може бути повністю виключений. Терапія декількома протиепілептичними засобами пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, внаслідок чого монотерапія у вагітних жінок є доцільною. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування леветирацетаму у вагітних не проводилося, тому препарат не слід призначати під час вагітності та у жінок із збереженою дітородною функцією, за винятком випадків клінічної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, як і інших протиепілептичних препаратів. Під час вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражено у третьому триместрі (до 60% від базової концентрації протягом третього триместру). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що може завдати шкоди здоров'ю як матері, так і плода. Для моніторингу наслідків застосування леветирацетаму у вагітних жінок лікарям рекомендується реєструвати даних пацієнток у Європейському та Міжнародному Регістрі протиепілептичних препаратів (BURAP). Період грудного вигодовування Леветирацетам виділяється із грудним молоком, тому грудне вигодовування при лікуванні препаратом не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період годування, співвідношення ризик/корисність лікування має бути ретельно зважено щодо важливості годівлі. Фертильність У дослідженнях па тварин не виявлено впливу на фертильність. Клінічні дані впливу на фертильність відсутні, потенційний ризик для людини невідомий.Побічна діяПоданий нижче профіль небажаних явищ заснований на аналізі результатів плацебо-контрольованих досліджень, а також на досвіді постмаркетингового застосування леветирацетаму. Найчастіші небажані реакції були назофарингіт, сопливість, біль голови, стомлюваність і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму загалом подібний до різних вікових груп дорослих та дітей. Небажані реакції перераховані нижче за системами та органами та частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, MedDRA Категорія частоти Дуже часті Часті Нечасті Рідкісні Інфекції та інвазії Назофарингіт Інфекції З боку системи крові та лімфатичної системи Тромбоцитопенія, лейкопенія Панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія З боку імунної системи Лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) З боку обміну речовин Анорексія Зниження маси тіла, збільшення маси тіла Гіпонатріємія Психічні розлади Депресія, ворожість/агресивність, тривога, безсоння, нервозність, дратівливість Спроби суїциду, суїцидальні наміри, психотичні розлади, поведінкові розлади, галюцинації, гнівливість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, мінливість настрою, збудження, панічні атаки Суїцид, розлад особистості, порушення мислення Порушення з боку нервової системи Сонливість, головний біль Судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор Амнезія, погіршення пам'яті, порушення координації/атаксія, парестезії, зниження концентрації уваги Хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія З боку органу зору Диплопія, нечіткість зору З боку органу слуху Вертіго З боку дихальної системи Кашель З боку травної системи Біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота Панкреатит З боку печінки та жовчовивідних шляхів Зміни функціональних проб печінки Печінкова недостатність, гепатит З боку шкірних покривів Висип Алопеція, екзема, свербіж Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема З боку кістково-м'язової системи Міалгія, м'язова слабкість Загальні розлади Астенія/втома Травми, ускладнення процедур Випадкові ушкодження Ризик анорексії вище при одночасному застосуванні леветирацетаму і то бенкету. У ряді випадків спостерігалося відновлення волосяного покриву після відміни леветирацетаму. У деяких випадках панцитопенії реєструвалося пригнічення кісткового мозку. Профіль безпеки у дітей у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях можна порівняти з профілем безпеки леветирацетаму у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років частіше реєструвалися такі небажані реакції: блювання (дуже часто, 11,2%), збудження (часто, 3,4%), мінливість настрою (часто, 2,1%), емоційна лабільність (часто, 1,7%), агресивність (часто, 8,2%), поведінкові розлади (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%). У дітей віком від 1 місяця до 4 років частіше реєстрували такі небажані реакції: дратівливість (дуже часто, 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%). У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, метою якого було показати, що препарат без безпеки не поступається плацебо, оцінювали когнітивні та нейропсихологічні ефекти Кеппри® у дітей від 4 до 16 років з парціальними нападами. За результатами дослідження було зроблено висновок, що Кеппра® не відрізнялася від плацебо (не поступалася йому) щодо змін суми балів за розділами "Увага та Пам'ять" та "Комбінований Скринінг Пам'яті" шкали Лейтер-Р (Leiter-R) у пацієнтів, що пройшли дослідження відповідно до протоколу, порівняно з вихідним візитом. В результаті аналізу поведінкового та емоційного статусу за допомогою інструменту, що пройшов валідацію, - опитувальника Аченбаха (Achenbach) - було виявлено агресивну поведінку в групі пацієнтів, які приймають препарат Кеппра®. Однак пацієнти, які приймали Кеппру® в ході довгострокового спостереження у відкритій фазі дослідження, не демонстрували погіршення поведінкового та емоційного статусу, зокрема показники агресивної поведінки не погіршувалися порівняно з вихідним рівнем.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні препарати Леветирацетам не впливає на концентрацію в плазмі протиелептичних препаратів (фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, лам отриджіну, габапентину, топірамату та примідону) і ці протиепілептичні препарати не впливають на концентрацію леветираце. Кліренс леветирацетаму був на 22% вищим у дітей, які приймають протисудомні засоби – індуктори мікросомальних ферментів печінки, порівняно з дітьми, які не приймають їх. Пробенецид Зниження ниркової секреції первинного метаболіту спостерігалося прийому пробенециду в дозі 500 мг 4 десь у день. Ефект леветирацетаму при одночасному прийомі з пробенецидом не вивчався, також він невідомий при прийомі з такими препаратами як нестероїдні протизапальні засоби, сульфаніламіди та метотрексат. Протизаплідні препарати та інші фармакокінетичні взаємодії Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу). Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину. Дігоксин, пероральні протизаплідні засоби та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму. Антациди Немає даних про вплив антацидів на абсорбцію леветирацетаму. Прийом їжі та алкоголь Повнота всмоктування леветирацетаму не змінюється під впливом їжі, у своїй швидкість всмоктування дещо знижується. Даних щодо взаємодії леветирацетаму з алкоголем немає.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Добову дозу препарату ділять на два прийоми однаковою дозою. Монотерапія Дорослим та підліткам з 16 років лікування слід розпочинати з добової дози 500 мг, розділеної на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза становить 3000 мг (по 1500 мг двічі на добу). У складі додаткової терапії Дорослим з 18 років та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла понад 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на день може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Дітям віком від 6 місяців до 23 місяців, дітям віком від 2 років до 11 років та підліткам від 12 років до 17 років з масою тіла менше 50 кг Лікування слід розпочинати з дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла двічі на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до 30 мг/кг двічі на добу. Зміна дози на 20 мг/кг (по 10 мг/кг маси тіла двічі на добу) маси тіла може здійснюватися кожні 2 тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Рекомендовані дозування дітям (від 6 місяців) та підліткам: Маса тіла Початкова доза 10 мг/кг, 2 рази на добу Максимальна доза 30 мг/кг, 2 рази на добу 6 кг(1) 60 мг (0,6 мл) 2 рази на добу 180 мг (1,8 мл) 2 рази на добу 10 кг(1) 100 мг (1 мл) 2 рази на добу 300 мг (3 мл) 2 рази на добу 15 кг(1) 150 мг (1,5 мл) 2 рази на добу 450 мг (4,5 мл) 2 рази на добу 20 кг(1) 200 мг (2 мл) 2 рази на добу 600 мг (6 мл) 2 рази на добу 25 кг 250 мг 2 рази на добу 750 мг 2 рази на добу Від 50 кг(2) 500 мг 2 рази на добу 1500 мг 2 рази на добу (1) Дітям з масою тіла 25 кг або менше бажано починати лікування з прийому розчину Кеппра® 100 мг/мл внутрішньо. (2) Дозування для дітей та підлітків з масою тіла більше 50 кг таке саме, як і у дорослих. Діти віком від 1 місяця до 5 місяців Початкова лікувальна доза дорівнює 7 мг/кг двічі на добу. Залежно від клінічної ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 21 мг/кг двічі на добу. Зміна дози не повинна перевищувати плюс або мінус 7 мг/кг двічі на добу кожні два тижні. Слід призначати найменшу ефективну дозу. Рекомендації щодо дозування для дітей віком до 6 місяців: Маса тіла Початкова доза: 7 мг/кг двічі на добу Максимальна доза: 21 мг/кг двічі на добу. 4 кг 28 мг (0,3 мл) двічі на добу 84 мг (0,85 мл) двічі на добу 5 кг 35 мг (0,35 мл) двічі на добу 105 мг (1,05 мл) двічі на добу 7 кг 49 мг (0,5 мл) двічі на добу 147 мг (1,5 мл) двічі на добу Дозування розчину здійснюють за допомогою мірних шприців, що входять до комплекту постачання препарату. Є шприци номінальною місткістю: 10 мл (відповідає 1000 мг леветирацетаму) та з ціною поділу 0,25 мл (відповідає 25 мг) для дітей віком 4 років і старше, підлітків та дорослих; 3 мл (відповідає 300 мг) з ціною розподілу 0,1 мл (відповідає 10 мг) для дітей віком від 6 місяців до 4 років; 1 мл (відповідає 100 мг) та ціною розподілу 0,05 мл (відповідає 5 мг) для дітей віком від 1 місяця до 6 місяців. Відміряну дозу препарату розводять у склянці води чи дитячій пляшці. Пацієнти з нирковою недостатністю Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку (65 років та старше) дозу слід коригувати залежно від величини кліренсу креатиніну. Кліренс креатиніну (КК) для чоловіків можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за такою формулою: КК (мл/хв) = [140 - вік (роки)] * маса тіла (кг) / 72 х ККсироват (мг/дл) Кліренс креатиніну для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Потім КК коригується з урахуванням площі поверхні тіла (ППТ) за такою формулою: КК (мл/хв/1,73 м2) = КК (мл/хв) х 1,73/ПП'Г об'єкта (м2) Ниркова недостатність КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування Норма >80 від 500 до 1500 мг 2 рази на добу Легка 50-79 від 500 до 1000 мг 2 рази на добу Помірна 30-49 від 250 до 750 мг 2 рази на добу Важка <30 від 250 до 500 мг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на діалізі*) від 500 до 1000 мг 1 раз на добу** *У перший день лікування рекомендується прийом насичувальної дози 750 мг. ** Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг. Дітям з нирковою недостатністю корекцію дози леветирацетаму слід проводити з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) може бути оцінений на підставі визначення сироваткового креатиніну (мг/дл) для підлітків, дітей та новонароджених, використовуючи таку формулу (формула Шварца): КК (мл/хв/1,73 м2) = Зростання (см) х ks / КК сироват (мг/дл) ks=0,45 для дітей віком до 1 року; ks=0,55 для дітей віком до 13 років та підлітків жіночої статі, ks=0,7 для підлітків чоловічої статі. Дозування для новонароджених, дітей та підлітків масою тіла менше 50 кг із порушенням функції нирок Ниркова недостатність КК(мл/хв/1,73 м2) Режим дозування Вік від 1 до 6 місяців Вік від 6 до 23 місяців Норма >80 7-21 мг/кг (0,07-0,21 мл/кг) 2 рази на добу 10-30 мг/кг (0,10-0,30 мл/кг) 2 рази на добу Легка 50-79 7-14 мг/кг (0,07-0,14 мл/кг) 2 рази на добу 10-20 мг/кг (0,10-0,20 мл/кг) 2 рази на добу Помірна 30-49 3,5-10,5 мг/кг (0,035-0,105 мл/кг) 2 рази на добу 5-15 мг/кг (0,05-0,15 мл/кг) 2 рази на добу Важка <30 3,5-7 мг/кг (0,035-0,07 мл/кг) 2 рази на добу 5-10 мг/кг (0,05-0,10 мл/кг) 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на діалізі) 7-14 мг/кг (0,07-0,14 мл/кг) 1 раз на добу (1) (3) 10-20 мг/кг (0,10-0,20 мл/кг) 1 раз на добу& (2) (4) (1) 10,5 мг/кг (0,105 мл/кг) рекомендована доза навантаження в першу добу лікування (2) 15 мг/кг (0,15 мл/кг) рекомендована доза навантаження в першу добу лікування (3) рекомендована підтримуюча доза після діалізу 3,5-7 мг/кг (0,035-0,07 мл/кг) (4) рекомендована підтримуюча доза після діалізу 5-10 мг/кг (0,05-0,10 мл/кг) Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступенів тяжкості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжким декомпенсованим порушенням функції печінки та нирковою недостатністю рівень зниження кліренсу креатиніну може не повною мірою відображати рівень тяжкості ниркової недостатності. У таких випадках при кліренсі креатиніну Інструкція з дозування розчину за допомогою мірного шприца: Відкрийте флакон: натисніть на ковпачок і поверніть його проти годинникової стрілки. Вставте адаптер шприца в шийку флакона, переконайтеся в хорошій фіксації, потім візьміть шприц і помістіть його в адаптер. Переверніть флакон догори дном. Наповніть шприц невеликою кількістю розчину, потягнувши поршень вниз, потім натисніть на поршень вгору, щоб видалити бульбашки повітря. Заповніть шприц розчином, потягнувши поршень до розподілу, що відповідає кількості мілілітрів розчину призначеної лікарем дози. Переверніть ((такою шийкою вгору та витягніть шприц із адаптера). Вміст шприца введіть у склянку з водою або пляшку, натиснувши на поршень до упору. Випийте повністю весь вміст склянки (або дитячої пляшечки). Промийте шприц водою. Закрийте флакон пластиковою кришкою.ПередозуванняСимптоми: сонливість, ажитація, агресивність, гноблення свідомості, гноблення дихання, кома. Лікування: в гострому періоді - штучний виклик блювоти та промивання шлунка з наступним призначенням активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту – 74%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиСкасування терапії Якщо потрібно припинити прийом препарату, то скасування лікування рекомендується здійснювати поступово (у дорослих та підлітків вагою понад 50 кг), зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2-4 тижні. У дітей зниження дози не повинне перевищувати 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні, у дітей менше 6 місяців зменшення дози не повинно перевищувати 7 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні. Супутні протиепілептичні лікарські препарати (під час переведення пацієнтів на прийом леветирацетаму) бажано скасовувати поступово. Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеве дозрівання. Проте віддалені наслідки лікування здатність дітей до навчання, їх інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток і фертильність залишаються невідомими. Захворювання печінки та нирок Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. Суїцидальні наміри У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів. Розчин для внутрішнього застосування містить мальтитол, тому пацієнтам з порушенням толерантності до фруктози прийом препарату Кеппра® у відповідній лікарській формі протипоказаний. Розчин для прийому внутрішньо також містить метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, які можуть бути причиною алергічних реакцій (можливо відстроченої дії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Кеппра® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами спеціально не вивчався. Тим не менш, в силу різної індивідуальної чутливості до препарату з боку центральної нервової системи в період лікування (у деяких пацієнтів може спостерігатися сонливість), необхідно утримуватися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N10 Форма випуску: р-р д/інфузій Упакування: фл. Виробник: ЮСБ Фарма С. А.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: леветирацетам – 250 мг; допоміжні речовини: кроскармеллозу натрію 10,750 мг, макрогол 6000 2,500 мг, кремнію діоксид 5,188 мг, магнію стеарат 0.313 мг; опадрай 85F20694 -8,063 мг [барвник індигокармін (Е132), макрогол 3350, полівініловий спирт частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е171)]. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) [ПВХ/фольга алюмінієва]. По 3 або 6 блістерів разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБлакитні овальної форми таблетки, покриті плівковою оболонкою, з двоопуклими поверхнями, з односторонньою ризиком, по один бік від якого є гравірування "ucb", по інший - "250"; на зламі однорідні, білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаНе спостерігалося залежності фармакокінетики від статі, раси та часу доби. Всмоктування. Леветирацетам добре розчинна речовина з високою проникною здатністю. Після прийому внутрішньо леветирацетам добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Всмоктування відбувається повністю і носить лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі може бути передбачена, виходячи з прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Ступінь всмоктування не залежить від дози та часу прийому їжі. Біодоступність становить приблизно 100%. Максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається через 1,3 години після перорального прийому леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому прийомі становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважний стан досягається через дві доби при дворазовому прийомі препарату. Розподіл. Зв'язування леветирацетаму та його основного метаболіту з білками плазми становить менше 10%. Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг. Метаболізм Леветирацетам неактивно метаболізується у організмі людини. Основним метаболічним шляхом (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Утворення первинного метаболіту ucb L057 відбувається без участі ізоферментів цитохрому Р450 печінки. Метаболіт ucb L057 є фармакологічно неактивним. Крім того, було визначено два другорядні метаболіти. Перший утворюється при гідроксилювання піролідонового кільця (1,6% дози), а другий -при розкритті піролідонового кільця (0,9% дози). На долю інших неідентифікованих компонентів припадає лише 0,6 % дози. Леветирацетам та його основний метаболіт не піддаються взаємному енантіометричному перетворенню in vivo. В умовах in vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічують основних ізоформ цитохрому Р450 печінки людини (CYP3A4, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 1А2), активності глюкуронілтрансфераз (UGT1A1 та U). Крім того, леветирацетам не впливає на глюкуронізацію вальпроєвої кислоти in vitro. У культурі гепатоцитів людини леветирацетам незначно впливав на CYP1A2, SULT1E1 і UGT1A1 або взагалі не змінював їх активності. Леветирацетам викликав легку індукцію CYP2B6 та CYP3A4. На підставі результатів оцінки взаємодій з оральними контрацептивами, дигоксином та варфарином в умовах in vitro та in vivo не очікується значущої індукції ферментів в умовах in vivo. Таким чином, можливість взаємодії препарату Кеппра з іншими препаратами, і навпаки, є малоймовірною. Виведення Період напіввиведення (T1/2) із плазми крові дорослої людини становить 7 ± 1 год і не залежить від дози, способу введення або частоти введення. Середня величина загального кліренсу становить 0,96 мл/хв/кг. Основний шлях виведення нирками в середньому 95% дози (близько 93% від дози виводиться протягом 48 годин). Виведення з фекаліями становить 0,3% дози. Загальний рівень виведення леветирацетаму та його основного метаболіту з сечею у перші 48 годин становить 66% та 24% від дози відповідно. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг, відповідно, свідчуючи про те, що леветирацетам виводиться шляхом клубочкової фільтрації з подальшою канальцевою реабсорбцією, а також що первинний метаболіт препарату також виводиться шляхом активної доповнення до клубочкової фільтрації. Виведення леветирацетаму корелюється з кліренсом креатиніну. У пацієнтів похилого віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано з порушенням ниркової функції у цієї категорії людей. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із нирковою недостатністю рекомендується підбір дози залежно від кліренсу креатиніну. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів T1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3,1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступенів тяжкості значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки при супутній нирковій недостатності кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%. Діти (4-12 років) T1/2 у дітей віком 4-12 років після одноразового перорального введення препарату у дозі 20 мг/кг маси тіла становить 6 годин. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей 4-12 років приблизно на 30% вище і знаходиться у прямій залежності від маси тіла. Після багаторазового перорального застосування (доза від 20 до 60 мг/кг/добу) у дітей з епілепсією (від 4 до 12 років) леветирацетам швидко всмоктувався. Пікова концентрація в плазмі спостерігалася через 0,5-1,0 годин після прийому. Спостерігалося лінійне, пропорційне дозі збільшення пікової концентрації у плазмі та площі під кривою. Період напіввиведення становить близько 5 годин. Здається загальний кліренс дорівнював 1,1 мл/хв/кг.ФармакодинамікаЛеветирацетам – активна речовина препарату Кеппра – є похідним піролідону (S-енантіомер а-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії Механізм дії леветирацетаму остаточно не вивчений. Експерименти in vitro та in vivo показали, що леветирацетам не впливає на основні характеристики клітин та нормальну нейротрансмісію. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2-, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N типу і, знижуючи вивільнення кальцію з внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через ГАМК і гліцин-залежні канали, знижені цинком і (3-карболінами. Також у дослідженнях in vitro було визначено, що леветирацетам пов'язується зі специфічною ділянкою в тканині головного мозку. Місце зв'язування являє собою білок 2А сина Леветирацетам і зв'язані аналоги відрізняються спорідненістю зв'язування з білком 2А синаптичних везикул, яке корелює зі ступенем протиепілептичного захисту в аудіогенній моделі епілепсії у мишей.що взаємодія між леветирацетамом і білком 2А синаптичних везикул очевидно робить внесок у протисудомний механізм дії препарату. Фармакодинамічні ефекти Леветирацетам індукує протиепілептичний захист у різноманітних тваринних моделях парціальних та первинно-генералізованих нападів, не проявляючи при цьому про-конвульсивної дії. Основний метаболіт леветирацетаму не є активним. У людей активність леветирацетаму щодо епілепсії як з парціальними, так і з генералізованими нападами (епілептиформних розрядів/фотопароксизмальної реакції) підтверджує його широкий фармакологічний профіль. Клінічна ефективність та безпека Додаткова терапія при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих, підлітків та дітей з 4-х років з епілепсією Ефективність леветирацетаму у дорослих була підтверджена у трьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях, щодо застосування 1000 мг, 2000 мг та 3000 мг на добу, розділеної на два прийоми, з тривалістю лікування до 18 тижнів. Було показано, що співвідношення пацієнтів, які продемонстрували 50% і більше зниження частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня при прийомі постійної дози (12/14 тижнів), склала 27,7%, 31,6% і 41,3% у пацієнтів, приймали леветирацетам у дозі 1000, 2000 або 3000 мг відповідно, і 12,6% у пацієнтів, які приймали плацебо. Педіатрична популяція Ефективність леветирацетаму у дітей (віком від 4 до 16 років) була встановлена ​​у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю 14 тижнів, що включало 198 пацієнтів. Пацієнти даного дослідження приймали леветирацетам у постійній дозі 60 мг/кг/добу (у два прийоми). 44,6% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 19,6% пацієнтів, які отримували плацебо, продемонстрували 50% і більше зниження частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня. На тлі тривалого лікування 11,4% пацієнтів не мали припадків протягом принаймні 6 місяців і 7,2% - протягом принаймні 1 року. У плацебо контрольованих клінічних дослідженнях брали участь 35 дітей віком до 1 року з парціальними нападами, з яких лише 13 були у віці Монотерапія при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у пацієнтів з 16 років і старше з вперше діагностованою епілепсією Ефективність леветирацетаму в монотерапії була порівнянна з ефективністю карбамазепіну з контрольованим вивільненням у паралельних групах при проведенні подвійного сліпого дослідження на 576 пацієнтів з 16 років та старших із вперше або нещодавно діагностованою епілепсією. У дослідження були включені пацієнти лише з неспровокованими парціальними нападами або генералізованими тоніко-клонічними нападами. Пацієнти були рандомізовані до груп лікування карбамазепіном з контрольованим вивільненням по 400-1200 мг на добу або леветирацетамом по 1000-3000 мг на добу, тривалістю до 121 тижня залежно від відповіді. Відсутність нападів протягом 6 місяців відмічено у 73% пацієнтів, які приймають леветирацетам, та 72,8% пацієнтів, які приймають карбамазепін з контрольованим вивільненням; скоригована абсолютна різниця між курсами лікування становила 0.2% (95% довірчий інтервал: -7,8 8,2). Більше половини пацієнтів не мали нападів протягом 12 місяців (56,6% та 58.5% пацієнтів на леветирацетамі та на карбамазепіні з контрольованим вивільненням відповідно). У дослідженні, яке відображає клінічну практику, супутні протиепілептичні препарати могли бути скасовані у обмеженої кількості пацієнтів, які відповіли на додаткову терапію леветирацетамом (36 дорослих пацієнтів із 69). Додаткова терапія для лікування міоклонічних нападів у дорослих та підлітків з 12 років і старше з ювенільною міоклонічною епілепсією Ефективність леветирацетаму була встановлена ​​у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю 16 тижнів для пацієнтів з 12 років та старше з ідіопатичною генералізованою епілепсією з міоклонічними судомами при різних синдромах. Більшість пацієнтів мали ювенільну міоклонічну епілепсію. У цьому дослідженні доза леветирацетам становила 3000 мг на добу на два прийоми. 58,3% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 23,3% пацієнтів, які приймали плацебо, мали принаймні 50% зменшення кількості днів із міоклонічними нападами за тиждень. Протягом тривалого лікування 28,6% пацієнтів не мали міоклонічних судом протягом принаймні 6 місяців, і 21% пацієнтів протягом принаймні одного року. Додаткова терапія для лікування первинно-генералізованих тоніко-клонічних нападів у дорослих та підлітків з 12 років і старше з ідіопатичною генералізованою епілепсією Ефективність леветирацетаму була встановлена ​​в 24-тижневому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, що включало дорослих, підлітків та обмежену кількість дітей з ідіопатичною генералізованою епілепсією з первинно-генералізованими тоніко-клонічними (ПГТК) нападами, з різними. епілепсія, дитяча абсанс-епілепсія або епілепсія з генералізованими тоніко-клонічними судомами при пробудженні). У цьому дослідженні добова доза леветирацетаму становила 3000 мг на добу для дорослих та підлітків або 60 мг на кг на добу для дітей, розділена на два прийоми. 72,2% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 45,2% пацієнтів, які приймали плацебо, показали зменшення частоти нападів протягом тижня на 50% і більше у пацієнтів із ПГТК припадками. У довгостроковому спостереженні 47,4% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом, принаймні, 6 місяців, і 31,5% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом, принаймні, одного року.Показання до застосуванняЯк монотерапія при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків з 16 років із вперше діагностованою епілепсією. У складі додаткової терапії при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та дітей з 6 років з епілепсією; міоклонічних судом у дорослих та підлітків старше 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією; первинно-генералізованих судомних тоніко-клонічних нападів у дорослих та підлітків старше 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату. З обережністю: пацієнти похилого віку (старше 65 років); захворювання печінки на стадії декомпенсації; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяУ постреєстраційних даних, отриманих із кількох проспективних регістрів вагітностей, зафіксовано понад 1000 випадків призначення монотерапії леветирацетамом у першому триместрі вагітності. В цілому, ці дані не свідчать про суттєве підвищення ризику серйозних вроджених вад розвитку, хоча тератогенний ризик не може бути повністю виключений. Терапія декількома протиепілептичними засобами пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, внаслідок чого монотерапія у вагітних жінок є доцільною. Дослідження у тварин показали токсичність леветирацетаму на репродуктивну функцію. Леветирацетам не слід призначати під час вагітності та у жінок із збереженою дітородною функцією, які не використовують контрацепцію, за винятком випадків клінічної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, як і інших протиепілептичних препаратів. Під час вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражено у третьому триместрі (до 60% від базової концентрації протягом третього триместру). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що може завдати шкоди здоров'ю як матері, так і плода. Період грудного вигодовування Леветирацетам виділяється із грудним молоком, тому грудне вигодовування при лікуванні препаратом не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період грудного вигодовування, співвідношення ризик/користь лікування має бути ретельно зважено щодо важливості годівлі. Фертильність У дослідженнях на тваринах не виявлено впливу на фертильність. Клінічні дані впливу на фертильність відсутні, потенційний ризик для людини невідомий.Побічна діяПоданий нижче профіль небажаних явищ заснований на аналізі результатів плацебо-контрольованих досліджень, а також на досвіді постреєстраційного застосування леветирацетаму. Найчастіші небажані реакції були назофарингіт, сонливість, біль голови, стомлюваність і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму загалом подібний до різних вікових груп дорослих та дітей. Небажані реакції перераховані нижче за системами та органами та частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Інфекційні та паразитарні захворювання - Дуже часто: назофарингіт; Рідко: інфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія; Рідко: панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія. Порушення з боку імунної системи - Рідко: лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синлром), гіперчутливість (включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію). Порушення з боку обміну речовин та харчування - Часто: анорексія; Нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; Рідко: гіпонатріємія. Порушення психіки - Часто: депресія, ворожість/агресивність, тривога, безсоння, нервозність/дратівливість; Нечасто: спроби суїциду, суїцидальні наміри, психотичні розлади, поведінкові розлади, галюцинації, гнівливість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність/мінливість настрою, збудження, панічні атаки; Рідко: суїцид, розлад особистості, порушення мислення Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: сонливість, біль голови; Часто: судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; Нечасто: амнезія, погіршення пам'яті, порушення координації/атаксія, парестезії, зниження концентрації уваги; Рідко: хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Часто: вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота; Рідко: панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: зміна функціональних проб печінки; Рідко: печінкова недостатність, гепатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Рідко: гостра ниркова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання; Нечасто: алопеція, екзема, свербіж; Рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Нечасто: м'язова слабкість, міалгія; Рідко: рабдоміоліз та збільшення рівня креатинфосфокінази у крові. Загальні розлади - Часто: астенія/втома. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій - Нечасто: випадкові ушкодження. Опис окремих небажаних реакцій Ризик анорексії вищий при одночасному застосуванні леветирацетаму та топірамату. У ряді випадків спостерігалося відновлення волосяного покриву після відміни леветирацетаму. У деяких випадках панцигопенії реєструвалося пригнічення кісткового мозку. Поширеність рабдоміолізу та підвищення рівня креатинфосфокінази в крові суттєво вища у пацієнтів з Японії, порівняно з представниками інших національностей. Профіль безпеки у дітей у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях можна порівняти з профілем безпеки леветирацетаму у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років частіше реєструвалися такі небажані реакції: блювання (дуже часто, 11,2%), збудження (часто, 3,4%), мінливість настрою (часто, 2,1%), емоційна лабільність (часто, 1,7%), агресивність (часто, 8,2%), поведінкові розлади (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%). У дітей віком від 1 місяця до 4 років частіше реєстрували такі небажані реакції: дратівливість (дуже часто, 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%). У подвійному сліпому плацебо контрольованому дослідженні, метою якого було показати, що препарат з безпеки не поступається плацебо, оцінювали когнітивні та нейропсихологічні ефекти Кеппри у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. За результатами дослідження було зроблено висновок, що Кеппра не відрізнялася від плацебо (не поступалася йому) щодо змін суми балів за розділами "Увага та Пам'ять" та "Комбінований Скринінг Пам'яті" шкали Лейтер-Р (Leiter-R) у пацієнтів, які пройшли дослідження відповідно до протоколу, порівняно з вихідним візитом. В результаті аналізу поведінкового та емоційного статусу за допомогою інструменту, що пройшов валідацію, - опитувальника Аченбаха (Achenbach) - було виявлено агресивну поведінку в групі пацієнтів, які приймають препарат Кеппра. Однак пацієнти, які приймали Кеппру в ході довгострокового спостереження у відкритій фазі дослідження, не демонстрували погіршення поведінкового та емоційного статусу, зокрема показники агресивної поведінки не погіршувалися порівняно з вихідним рівнем.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні препарати Результати дореєстраційних клінічних досліджень, проведених у дорослих, показали, що леветирацетам не впливає на концентрацію в плазмі відомих протиепілептичних препаратів (фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, ламотриджину, габапентину та примідону) та ці протиепацети Як і у дорослих, дані на користь клінічно значущих лікарських взаємодій у дітей, які отримують леветирацетам у дозі до 60 мг/кг/добу, відсутні. Ретроспективний аналіз фармакокінетичних взаємодій у дітей та підлітків з епілепсією (від 4 до 17 років) підтвердив, що застосування леветирацетаму перорально в режимі додаткової терапії не впливало на рівноважну концентрацію у сироватці карбамазепіну та вальпроату, що приймаються одночасно. Проте, згідно з наявними даними, кліренс леветирацетаму у дітей, які отримують лікування фермент-індукувальними протиепілептичними засобами, на 20% вище. Коригування дози не потрібне. Пробенецид Показано, що пробенецид, блокатор канальцевої секреції (по 500 мг 4 рази/добу), пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту леветирацетаму, але не самого леветирацетаму. Проте концентрація даного метаболіту залишається низькою. Метотрексат При одночасному застосуванні леветирацетаму та метотрексату було зазначено, що знижується кліренс метотрексату, що призводить до підвищення концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів або продовження періоду підтримання такої концентрації. У пацієнтів, які отримують обидва лікарські препарати, слід контролювати рівень метотрексату та леветирацетаму у плазмі крові. Пероральні контрацептиви та інші фармакокінетичні взаємодії Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу); а також не змінює показники ендокринної функції (лютеїнізуючого гормону та прогестерону). Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину; і не змінює прогромбіновий час. Дигоксин, пероральні контрацептиви та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму. Їжа та алкоголь Їжа не впливає на ступінь всмоктування леветирацетаму, але трохи зменшує швидкість всмоктування. Даних щодо взаємодії леветирацетаму з алкоголем немає.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Добову дозу препарату ділять на два прийоми однаковою дозою. Таблетки приймають, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки не призначені для дітей віком до 6 років у зв'язку з неможливістю правильного підбору дози. Монотерапія Дорослим та підліткам з 16 років лікування слід розпочинати з добової дози 500 мг, розділеної на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза становить 3000 мг (по 1500 мг двічі на добу). У складі додаткової терапії Дорослим та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла понад 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на день може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Дітям з 6 років та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Зміна дози на 20 мг/кг маси тіла (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) може здійснюватися кожні 2 тижні до досягнення добової дози, що рекомендується, - 60 мг/кг маси тіла (по 30 мг/кг маси тіла 2 рази в добу). При непереносимості добової дози, що рекомендується, можливе її зниження. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Лікар повинен призначити препарат у найбільш підходящій лікарській формі та дозуванні залежно від віку, маси тіла пацієнта та необхідної терапевтичної дози. У зв'язку з відсутністю потрібного дозування таблетки не призначені для лікування дітей вагою менше 25 кг, призначення дози менше 250 мг, а також для пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні. У цих випадках рекомендується розпочинати лікування з прийому препарату у формі розчину для прийому внутрішньо. Дітям із масою тіла понад 50 кг дозування здійснюють за схемою, наведеною для дорослих. Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку дозу слід коригувати залежно від величини кліренсу креатиніну (КК). Кліренс креатиніну для чоловіків можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за такою формулою: КК (мл/хв) = [140 - вік (роки)] х маса тіла (кг) / 72 х ККсироват (мг/дл) Кліренс креатиніну для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Потім КК коригується з урахуванням площі поверхні тіла (ППТ) за такою формулою: КК (мл/хв/1,73 м2) = КК (мл/хв) / ППТ об'єкта (м2) х 1,73 Коригування дози для дорослих Ниркова недостатність КК (мл/хв) Режим дозування Норма >80 від 500 до 1500 мг 2 рази на добу Легка 50-79 від 500 до 1000 мг 2 рази на добу Помірна 30-49 від 250 до 750 мг 2 рази на добу Важка <30 від 250 до 500 мг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на діалізі*) - від 500 до 1000 мг 1 раз на добу** *У перший день лікування рекомендується прийом насичувальної дози 750 мг. ** Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг. Дітям з нирковою недостатністю корекцію дози леветирацетаму слід проводити з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) може бути оцінений на підставі визначення сироваткового креатиніну (мг/дл) для підлітків та дітей, використовуючи таку формулу (формула Шварца): КК (мл/хв/1,73 м2) = Зростання (см) х ks / ККсироват (мг/дл) ks=0,55 для дітей менше 13 років та підлітків жіночої статі; ks=0,7 для підлітків чоловічої статі. Дозування для дітей та підлітків вагою менше 50 кг із порушенням функції нирок. Ниркова недостатність КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування - Діти старше 4 років та підлітки масою тіла менше 50 кг Норма >80 10-30 мг/кг 2 рази на добу Легка 50-79 10-20 мг/кг 2 рази на добу Помірна 30-49 5-15 мг/кг 2 рази на добу Важка <30 5-10 мг/кг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на діалізі) 10-20 мг/кг 1 раз на добу (1) (2) (1)15 мг/кг рекомендована доза навантаження в перший день лікування (2) рекомендована підтримуюча доза після діалізу 5-10 мг/кг Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступенів тяжкості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з декомпенсованим порушенням функції печінки та нирковою недостатністю рівень зниження кліренсу креатиніну може не повною мірою відображати рівень тяжкості ниркової недостатності. У таких випадках при кліренсі креатиніну Для дітей віком до 6 років рекомендованою лікарською формою є розчин для прийому внутрішньо. Якщо потрібно припинити прийом препарату, то скасування лікування рекомендується здійснювати поступово, зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2-4 тижні (у дорослих та підлітків вагою більше ніж 50 кг). У дітей зниження дози не повинно перевищувати 10 мг/кг маси тіла двічі на добу кожні 2 тижні. Супутні протиепілептичні препарати (під час переведення пацієнтів на терапію леветирацетамом) бажано скасовувати поступово. Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеве дозрівання. Проте віддалені наслідки впливу терапії леветирацетамом на здатність дітей до навчання, їхній інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток та фертильність залишаються невідомими. Пацієнтам із захворюваннями нирок та некомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, ажитація, тривожність, агресивність, гноблення свідомості, гноблення дихання, кома. Лікування: в гострому періоді - штучний виклик блювоти та промивання шлунка з наступним призначенням активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність гемодіалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту – 74%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. Кількість формених елементів крові Випадки зменшення кількості кров'яних тілець (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія та панцитопенія) були описані у зв'язку із застосуванням леветирацитаму. Аналіз крові, з підрахунком кров'яних тілець, рекомендований пацієнтам, у яких виникає сильна слабкість, гіпертермія, рецидивні інфекції або порушення згортання крові. Суїцид При лікуванні протиепілептичними засобами, зокрема леветирацетамом, надходили повідомлення про завершені суїциди, суїцидальні спроби, суїцидальне мислення та поведінку. У метааналізі рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів було виявлено невелике підвищення ризику суїцидального мислення та поведінки. Механізм підвищення ризику не відомий. Таким чином, при лікуванні леветирацетамом слід здійснювати контроль за ознаками депресії та (або) суїцидального мислення та поведінки та за необхідності проводити належне лікування. Пацієнтів (та їх опікунів) необхідно попередити про те, що у разі появи ознак депресії та (або) суїцидального мислення чи поведінки, їм слід звернутися до лікаря. Педіатрична популяція Наявні дані про застосування леветирацетаму у дітей вказують на відсутність впливу даного препарату на ріст та статеве дозрівання. Тим не менш, довгострокові ефекти на здатність до навчання, розумові здібності, зростання, ендокринну функцію, статеве дозрівання та дітородний потенціал дітей залишаються невідомими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Кеппра® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами спеціально не вивчався. Тим не менш, в силу різної індивідуальної чутливості до препарату з боку центральної нервової системи в період лікування (у деяких пацієнтів може спостерігатися сонливість) необхідно утримуватися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: леветирацетам – 500 мг; допоміжні речовини: кроскармеллозу натрію 21,500 мг, макрогол 6000 5,000 мг, кремнію діоксид 10,375 мг, магнію стеарат 0,625 мг; опадрай 85F32004 -16,125 мг [барвник заліза оксид жовтий (Е172), макрогол 3350, полівініловий спирт частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е171)]. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) [ПВХ/фольга алюмінієва]. По 3 або 6 блістерів разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиСвітло-жовті овальної форми таблетки, покриті плівковою оболонкою, з двоопуклими поверхнями, з односторонньою ризиком, по один бік від якого є гравірування "ucb", по інший - "500"; на зламі однорідні, білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаНе спостерігалося залежності фармакокінетики від статі, раси та часу доби. Всмоктування. Леветирацетам добре розчинна речовина з високою проникною здатністю. Після прийому внутрішньо леветирацетам добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Всмоктування відбувається повністю і носить лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі може бути передбачена, виходячи з прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Ступінь всмоктування не залежить від дози та часу прийому їжі. Біодоступність становить приблизно 100%. Максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається через 1,3 години після перорального прийому леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому прийомі становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважний стан досягається через дві доби при дворазовому прийомі препарату. Розподіл. Зв'язування леветирацетаму та його основного метаболіту з білками плазми становить менше 10%. Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг. Метаболізм Леветирацетам неактивно метаболізується у організмі людини. Основним метаболічним шляхом (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Утворення первинного метаболіту ucb L057 відбувається без участі ізоферментів цитохрому Р450 печінки. Метаболіт ucb L057 є фармакологічно неактивним. Крім того, було визначено два другорядні метаболіти. Перший утворюється при гідроксилювання піролідонового кільця (1,6% дози), а другий -при розкритті піролідонового кільця (0,9% дози). На долю інших неідентифікованих компонентів припадає лише 0,6 % дози. Леветирацетам та його основний метаболіт не піддаються взаємному енантіометричному перетворенню in vivo. В умовах in vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічують основних ізоформ цитохрому Р450 печінки людини (CYP3A4, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 1А2), активності глюкуронілтрансфераз (UGT1A1 та U). Крім того, леветирацетам не впливає на глюкуронізацію вальпроєвої кислоти in vitro. У культурі гепатоцитів людини леветирацетам незначно впливав на CYP1A2, SULT1E1 і UGT1A1 або взагалі не змінював їх активності. Леветирацетам викликав легку індукцію CYP2B6 та CYP3A4. На підставі результатів оцінки взаємодій з оральними контрацептивами, дигоксином та варфарином в умовах in vitro та in vivo не очікується значущої індукції ферментів в умовах in vivo. Таким чином, можливість взаємодії препарату Кеппра з іншими препаратами, і навпаки, є малоймовірною. Виведення Період напіввиведення (T1/2) із плазми крові дорослої людини становить 7 ± 1 год і не залежить від дози, способу введення або частоти введення. Середня величина загального кліренсу становить 0,96 мл/хв/кг. Основний шлях виведення нирками в середньому 95% дози (близько 93% від дози виводиться протягом 48 годин). Виведення з фекаліями становить 0,3% дози. Загальний рівень виведення леветирацетаму та його основного метаболіту з сечею у перші 48 годин становить 66% та 24% від дози відповідно. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг, відповідно, свідчуючи про те, що леветирацетам виводиться шляхом клубочкової фільтрації з подальшою канальцевою реабсорбцією, а також що первинний метаболіт препарату також виводиться шляхом активної доповнення до клубочкової фільтрації. Виведення леветирацетаму корелюється з кліренсом креатиніну. У пацієнтів похилого віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано з порушенням ниркової функції у цієї категорії людей. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із нирковою недостатністю рекомендується підбір дози залежно від кліренсу креатиніну. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів T1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3,1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступенів тяжкості значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки при супутній нирковій недостатності кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%. Діти (4-12 років) T1/2 у дітей віком 4-12 років після одноразового перорального введення препарату у дозі 20 мг/кг маси тіла становить 6 годин. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей 4-12 років приблизно на 30% вище і знаходиться у прямій залежності від маси тіла. Після багаторазового перорального застосування (доза від 20 до 60 мг/кг/добу) у дітей з епілепсією (від 4 до 12 років) леветирацетам швидко всмоктувався. Пікова концентрація в плазмі спостерігалася через 0,5-1,0 годин після прийому. Спостерігалося лінійне, пропорційне дозі збільшення пікової концентрації у плазмі та площі під кривою. Період напіввиведення становить близько 5 годин. Здається загальний кліренс дорівнював 1,1 мл/хв/кг.ФармакодинамікаЛеветирацетам – активна речовина препарату Кеппра – є похідним піролідону (S-енантіомер а-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії Механізм дії леветирацетаму остаточно не вивчений. Експерименти in vitro та in vivo показали, що леветирацетам не впливає на основні характеристики клітин та нормальну нейротрансмісію. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2-, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N типу і, знижуючи вивільнення кальцію з внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через ГАМК і гліцин-залежні канали, знижені цинком і (3-карболінами. Також у дослідженнях in vitro було визначено, що леветирацетам пов'язується зі специфічною ділянкою в тканині головного мозку. Місце зв'язування являє собою білок 2А сина Леветирацетам і зв'язані аналоги відрізняються спорідненістю зв'язування з білком 2А синаптичних везикул, яке корелює зі ступенем протиепілептичного захисту в аудіогенній моделі епілепсії у мишей.що взаємодія між леветирацетамом і білком 2А синаптичних везикул очевидно робить внесок у протисудомний механізм дії препарату. Фармакодинамічні ефекти Леветирацетам індукує протиепілептичний захист у різноманітних тваринних моделях парціальних та первинно-генералізованих нападів, не проявляючи при цьому про-конвульсивної дії. Основний метаболіт леветирацетаму не є активним. У людей активність леветирацетаму щодо епілепсії як з парціальними, так і з генералізованими нападами (епілептиформних розрядів/фотопароксизмальної реакції) підтверджує його широкий фармакологічний профіль. Клінічна ефективність та безпека Додаткова терапія при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих, підлітків та дітей з 4-х років з епілепсією Ефективність леветирацетаму у дорослих була підтверджена у трьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях, щодо застосування 1000 мг, 2000 мг та 3000 мг на добу, розділеної на два прийоми, з тривалістю лікування до 18 тижнів. Було показано, що співвідношення пацієнтів, які продемонстрували 50% і більше зниження частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня при прийомі постійної дози (12/14 тижнів), склала 27,7%, 31,6% і 41,3% у пацієнтів, приймали леветирацетам у дозі 1000, 2000 або 3000 мг відповідно, і 12,6% у пацієнтів, які приймали плацебо. Педіатрична популяція Ефективність леветирацетаму у дітей (віком від 4 до 16 років) була встановлена ​​у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю 14 тижнів, що включало 198 пацієнтів. Пацієнти даного дослідження приймали леветирацетам у постійній дозі 60 мг/кг/добу (у два прийоми). 44,6% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 19,6% пацієнтів, які отримували плацебо, продемонстрували 50% і більше зниження частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня. На тлі тривалого лікування 11,4% пацієнтів не мали припадків протягом принаймні 6 місяців і 7,2% - протягом принаймні 1 року. У плацебо контрольованих клінічних дослідженнях брали участь 35 дітей віком до 1 року з парціальними нападами, з яких лише 13 були у віці Монотерапія при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у пацієнтів з 16 років і старше з вперше діагностованою епілепсією Ефективність леветирацетаму в монотерапії була порівнянна з ефективністю карбамазепіну з контрольованим вивільненням у паралельних групах при проведенні подвійного сліпого дослідження на 576 пацієнтів з 16 років та старших із вперше або нещодавно діагностованою епілепсією. У дослідження були включені пацієнти лише з неспровокованими парціальними нападами або генералізованими тоніко-клонічними нападами. Пацієнти були рандомізовані до груп лікування карбамазепіном з контрольованим вивільненням по 400-1200 мг на добу або леветирацетамом по 1000-3000 мг на добу, тривалістю до 121 тижня залежно від відповіді. Відсутність нападів протягом 6 місяців відмічено у 73% пацієнтів, які приймають леветирацетам, та 72,8% пацієнтів, які приймають карбамазепін з контрольованим вивільненням; скоригована абсолютна різниця між курсами лікування становила 0.2% (95% довірчий інтервал: -7,8 8,2). Більше половини пацієнтів не мали нападів протягом 12 місяців (56,6% та 58.5% пацієнтів на леветирацетамі та на карбамазепіні з контрольованим вивільненням відповідно). У дослідженні, яке відображає клінічну практику, супутні протиепілептичні препарати могли бути скасовані у обмеженої кількості пацієнтів, які відповіли на додаткову терапію леветирацетамом (36 дорослих пацієнтів із 69). Додаткова терапія для лікування міоклонічних нападів у дорослих та підлітків з 12 років і старше з ювенільною міоклонічною епілепсією Ефективність леветирацетаму була встановлена ​​у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю 16 тижнів для пацієнтів з 12 років та старше з ідіопатичною генералізованою епілепсією з міоклонічними судомами при різних синдромах. Більшість пацієнтів мали ювенільну міоклонічну епілепсію. У цьому дослідженні доза леветирацетам становила 3000 мг на добу на два прийоми. 58,3% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 23,3% пацієнтів, які приймали плацебо, мали принаймні 50% зменшення кількості днів із міоклонічними нападами за тиждень. Протягом тривалого лікування 28,6% пацієнтів не мали міоклонічних судом протягом принаймні 6 місяців, і 21% пацієнтів протягом принаймні одного року. Додаткова терапія для лікування первинно-генералізованих тоніко-клонічних нападів у дорослих та підлітків з 12 років і старше з ідіопатичною генералізованою епілепсією Ефективність леветирацетаму була встановлена ​​в 24-тижневому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, що включало дорослих, підлітків та обмежену кількість дітей з ідіопатичною генералізованою епілепсією з первинно-генералізованими тоніко-клонічними (ПГТК) нападами, з різними. епілепсія, дитяча абсанс-епілепсія або епілепсія з генералізованими тоніко-клонічними судомами при пробудженні). У цьому дослідженні добова доза леветирацетаму становила 3000 мг на добу для дорослих та підлітків або 60 мг на кг на добу для дітей, розділена на два прийоми. 72,2% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 45,2% пацієнтів, які приймали плацебо, показали зменшення частоти нападів протягом тижня на 50% і більше у пацієнтів із ПГТК припадками. У довгостроковому спостереженні 47,4% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом, принаймні, 6 місяців, і 31,5% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом, принаймні, одного року.Показання до застосуванняЯк монотерапія при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків з 16 років із вперше діагностованою епілепсією. У складі додаткової терапії при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та дітей з 6 років з епілепсією; міоклонічних судом у дорослих та підлітків старше 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією; первинно-генералізованих судомних тоніко-клонічних нападів у дорослих та підлітків старше 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату. З обережністю: пацієнти похилого віку (старше 65 років); захворювання печінки на стадії декомпенсації; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяУ постреєстраційних даних, отриманих із кількох проспективних регістрів вагітностей, зафіксовано понад 1000 випадків призначення монотерапії леветирацетамом у першому триместрі вагітності. В цілому, ці дані не свідчать про суттєве підвищення ризику серйозних вроджених вад розвитку, хоча тератогенний ризик не може бути повністю виключений. Терапія декількома протиепілептичними засобами пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, внаслідок чого монотерапія у вагітних жінок є доцільною. Дослідження у тварин показали токсичність леветирацетаму на репродуктивну функцію. Леветирацетам не слід призначати під час вагітності та у жінок із збереженою дітородною функцією, які не використовують контрацепцію, за винятком випадків клінічної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, як і інших протиепілептичних препаратів. Під час вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражено у третьому триместрі (до 60% від базової концентрації протягом третього триместру). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що може завдати шкоди здоров'ю як матері, так і плода. Період грудного вигодовування Леветирацетам виділяється із грудним молоком, тому грудне вигодовування при лікуванні препаратом не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період грудного вигодовування, співвідношення ризик/користь лікування має бути ретельно зважено щодо важливості годівлі. Фертильність У дослідженнях на тваринах не виявлено впливу на фертильність. Клінічні дані впливу на фертильність відсутні, потенційний ризик для людини невідомий.Побічна діяПоданий нижче профіль небажаних явищ заснований на аналізі результатів плацебо-контрольованих досліджень, а також на досвіді постреєстраційного застосування леветирацетаму. Найчастіші небажані реакції були назофарингіт, сонливість, біль голови, стомлюваність і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму загалом подібний до різних вікових груп дорослих та дітей. Небажані реакції перераховані нижче за системами та органами та частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Інфекційні та паразитарні захворювання - Дуже часто: назофарингіт; Рідко: інфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія; Рідко: панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія. Порушення з боку імунної системи - Рідко: лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синлром), гіперчутливість (включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію). Порушення з боку обміну речовин та харчування - Часто: анорексія; Нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; Рідко: гіпонатріємія. Порушення психіки - Часто: депресія, ворожість/агресивність, тривога, безсоння, нервозність/дратівливість; Нечасто: спроби суїциду, суїцидальні наміри, психотичні розлади, поведінкові розлади, галюцинації, гнівливість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність/мінливість настрою, збудження, панічні атаки; Рідко: суїцид, розлад особистості, порушення мислення Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: сонливість, біль голови; Часто: судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; Нечасто: амнезія, погіршення пам'яті, порушення координації/атаксія, парестезії, зниження концентрації уваги; Рідко: хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Часто: вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота; Рідко: панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: зміна функціональних проб печінки; Рідко: печінкова недостатність, гепатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Рідко: гостра ниркова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання; Нечасто: алопеція, екзема, свербіж; Рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Нечасто: м'язова слабкість, міалгія; Рідко: рабдоміоліз та збільшення рівня креатинфосфокінази у крові. Загальні розлади - Часто: астенія/втома. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій - Нечасто: випадкові ушкодження. Опис окремих небажаних реакцій Ризик анорексії вищий при одночасному застосуванні леветирацетаму та топірамату. У ряді випадків спостерігалося відновлення волосяного покриву після відміни леветирацетаму. У деяких випадках панцигопенії реєструвалося пригнічення кісткового мозку. Поширеність рабдоміолізу та підвищення рівня креатинфосфокінази в крові суттєво вища у пацієнтів з Японії, порівняно з представниками інших національностей. Профіль безпеки у дітей у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях можна порівняти з профілем безпеки леветирацетаму у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років частіше реєструвалися такі небажані реакції: блювання (дуже часто, 11,2%), збудження (часто, 3,4%), мінливість настрою (часто, 2,1%), емоційна лабільність (часто, 1,7%), агресивність (часто, 8,2%), поведінкові розлади (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%). У дітей віком від 1 місяця до 4 років частіше реєстрували такі небажані реакції: дратівливість (дуже часто, 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%). У подвійному сліпому плацебо контрольованому дослідженні, метою якого було показати, що препарат з безпеки не поступається плацебо, оцінювали когнітивні та нейропсихологічні ефекти Кеппри у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. За результатами дослідження було зроблено висновок, що Кеппра не відрізнялася від плацебо (не поступалася йому) щодо змін суми балів за розділами "Увага та Пам'ять" та "Комбінований Скринінг Пам'яті" шкали Лейтер-Р (Leiter-R) у пацієнтів, які пройшли дослідження відповідно до протоколу, порівняно з вихідним візитом. В результаті аналізу поведінкового та емоційного статусу за допомогою інструменту, що пройшов валідацію, - опитувальника Аченбаха (Achenbach) - було виявлено агресивну поведінку в групі пацієнтів, які приймають препарат Кеппра. Однак пацієнти, які приймали Кеппру в ході довгострокового спостереження у відкритій фазі дослідження, не демонстрували погіршення поведінкового та емоційного статусу, зокрема показники агресивної поведінки не погіршувалися порівняно з вихідним рівнем.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні препарати Результати дореєстраційних клінічних досліджень, проведених у дорослих, показали, що леветирацетам не впливає на концентрацію в плазмі відомих протиепілептичних препаратів (фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, ламотриджину, габапентину та примідону) та ці протиепацети Як і у дорослих, дані на користь клінічно значущих лікарських взаємодій у дітей, які отримують леветирацетам у дозі до 60 мг/кг/добу, відсутні. Ретроспективний аналіз фармакокінетичних взаємодій у дітей та підлітків з епілепсією (від 4 до 17 років) підтвердив, що застосування леветирацетаму перорально в режимі додаткової терапії не впливало на рівноважну концентрацію у сироватці карбамазепіну та вальпроату, що приймаються одночасно. Проте, згідно з наявними даними, кліренс леветирацетаму у дітей, які отримують лікування фермент-індукувальними протиепілептичними засобами, на 20% вище. Коригування дози не потрібне. Пробенецид Показано, що пробенецид, блокатор канальцевої секреції (по 500 мг 4 рази/добу), пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту леветирацетаму, але не самого леветирацетаму. Проте концентрація даного метаболіту залишається низькою. Метотрексат При одночасному застосуванні леветирацетаму та метотрексату було зазначено, що знижується кліренс метотрексату, що призводить до підвищення концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів або продовження періоду підтримання такої концентрації. У пацієнтів, які отримують обидва лікарські препарати, слід контролювати рівень метотрексату та леветирацетаму у плазмі крові. Пероральні контрацептиви та інші фармакокінетичні взаємодії Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу); а також не змінює показники ендокринної функції (лютеїнізуючого гормону та прогестерону). Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину; і не змінює прогромбіновий час. Дигоксин, пероральні контрацептиви та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму. Їжа та алкоголь Їжа не впливає на ступінь всмоктування леветирацетаму, але трохи зменшує швидкість всмоктування. Даних щодо взаємодії леветирацетаму з алкоголем немає.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Добову дозу препарату ділять на два прийоми однаковою дозою. Таблетки приймають, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки не призначені для дітей віком до 6 років у зв'язку з неможливістю правильного підбору дози. Монотерапія Дорослим та підліткам з 16 років лікування слід розпочинати з добової дози 500 мг, розділеної на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза становить 3000 мг (по 1500 мг двічі на добу). У складі додаткової терапії Дорослим та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла понад 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на день може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Дітям з 6 років та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Зміна дози на 20 мг/кг маси тіла (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) може здійснюватися кожні 2 тижні до досягнення добової дози, що рекомендується, - 60 мг/кг маси тіла (по 30 мг/кг маси тіла 2 рази в добу). При непереносимості добової дози, що рекомендується, можливе її зниження. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Лікар повинен призначити препарат у найбільш підходящій лікарській формі та дозуванні залежно від віку, маси тіла пацієнта та необхідної терапевтичної дози. У зв'язку з відсутністю потрібного дозування таблетки не призначені для лікування дітей вагою менше 25 кг, призначення дози менше 250 мг, а також для пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні. У цих випадках рекомендується розпочинати лікування з прийому препарату у формі розчину для прийому внутрішньо. Дітям із масою тіла понад 50 кг дозування здійснюють за схемою, наведеною для дорослих. Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку дозу слід коригувати залежно від величини кліренсу креатиніну (КК). Кліренс креатиніну для чоловіків можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за такою формулою: КК (мл/хв) = [140 - вік (роки)] х маса тіла (кг) / 72 х ККсироват (мг/дл) Кліренс креатиніну для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Потім КК коригується з урахуванням площі поверхні тіла (ППТ) за такою формулою: КК (мл/хв/1,73 м2) = КК (мл/хв) / ППТ об'єкта (м2) х 1,73 Коригування дози для дорослих Ниркова недостатність КК (мл/хв) Режим дозування Норма >80 від 500 до 1500 мг 2 рази на добу Легка 50-79 від 500 до 1000 мг 2 рази на добу Помірна 30-49 від 250 до 750 мг 2 рази на добу Важка <30 від 250 до 500 мг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на діалізі*) - від 500 до 1000 мг 1 раз на добу** *У перший день лікування рекомендується прийом насичувальної дози 750 мг. ** Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг. Дітям з нирковою недостатністю корекцію дози леветирацетаму слід проводити з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) може бути оцінений на підставі визначення сироваткового креатиніну (мг/дл) для підлітків та дітей, використовуючи таку формулу (формула Шварца): КК (мл/хв/1,73 м2) = Зростання (см) х ks / ККсироват (мг/дл) ks=0,55 для дітей менше 13 років та підлітків жіночої статі; ks=0,7 для підлітків чоловічої статі. Дозування для дітей та підлітків вагою менше 50 кг із порушенням функції нирок. Ниркова недостатність КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування - Діти старше 4 років та підлітки масою тіла менше 50 кг Норма >80 10-30 мг/кг 2 рази на добу Легка 50-79 10-20 мг/кг 2 рази на добу Помірна 30-49 5-15 мг/кг 2 рази на добу Важка <30 5-10 мг/кг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на діалізі) 10-20 мг/кг 1 раз на добу (1) (2) (1)15 мг/кг рекомендована доза навантаження в перший день лікування (2) рекомендована підтримуюча доза після діалізу 5-10 мг/кг Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступенів тяжкості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з декомпенсованим порушенням функції печінки та нирковою недостатністю рівень зниження кліренсу креатиніну може не повною мірою відображати рівень тяжкості ниркової недостатності. У таких випадках при кліренсі креатиніну Для дітей віком до 6 років рекомендованою лікарською формою є розчин для прийому внутрішньо. Якщо потрібно припинити прийом препарату, то скасування лікування рекомендується здійснювати поступово, зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2-4 тижні (у дорослих та підлітків вагою більше ніж 50 кг). У дітей зниження дози не повинно перевищувати 10 мг/кг маси тіла двічі на добу кожні 2 тижні. Супутні протиепілептичні препарати (під час переведення пацієнтів на терапію леветирацетамом) бажано скасовувати поступово. Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеве дозрівання. Проте віддалені наслідки впливу терапії леветирацетамом на здатність дітей до навчання, їхній інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток та фертильність залишаються невідомими. Пацієнтам із захворюваннями нирок та некомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, ажитація, тривожність, агресивність, гноблення свідомості, гноблення дихання, кома. Лікування: в гострому періоді - штучний виклик блювоти та промивання шлунка з наступним призначенням активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність гемодіалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту – 74%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. Кількість формених елементів крові Випадки зменшення кількості кров'яних тілець (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія та панцитопенія) були описані у зв'язку із застосуванням леветирацитаму. Аналіз крові, з підрахунком кров'яних тілець, рекомендований пацієнтам, у яких виникає сильна слабкість, гіпертермія, рецидивні інфекції або порушення згортання крові. Суїцид При лікуванні протиепілептичними засобами, зокрема леветирацетамом, надходили повідомлення про завершені суїциди, суїцидальні спроби, суїцидальне мислення та поведінку. У метааналізі рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів було виявлено невелике підвищення ризику суїцидального мислення та поведінки. Механізм підвищення ризику не відомий. Таким чином, при лікуванні леветирацетамом слід здійснювати контроль за ознаками депресії та (або) суїцидального мислення та поведінки та за необхідності проводити належне лікування. Пацієнтів (та їх опікунів) необхідно попередити про те, що у разі появи ознак депресії та (або) суїцидального мислення чи поведінки, їм слід звернутися до лікаря. Педіатрична популяція Наявні дані про застосування леветирацетаму у дітей вказують на відсутність впливу даного препарату на ріст та статеве дозрівання. Тим не менш, довгострокові ефекти на здатність до навчання, розумові здібності, зростання, ендокринну функцію, статеве дозрівання та дітородний потенціал дітей залишаються невідомими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Кеппра® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами спеціально не вивчався. Тим не менш, в силу різної індивідуальної чутливості до препарату з боку центральної нервової системи в період лікування (у деяких пацієнтів може спостерігатися сонливість) необхідно утримуватися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: леветирацетам – 500 мг; допоміжні речовини: кроскармеллозу натрію 21,500 мг, макрогол 6000 5,000 мг, кремнію діоксид 10,375 мг, магнію стеарат 0,625 мг; опадрай 85F32004 -16,125 мг [барвник заліза оксид жовтий (Е172), макрогол 3350, полівініловий спирт частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е171)]. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) [ПВХ/фольга алюмінієва]. По 3 або 6 блістерів разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиСвітло-жовті овальної форми таблетки, покриті плівковою оболонкою, з двоопуклими поверхнями, з односторонньою ризиком, по один бік від якого є гравірування "ucb", по інший - "500"; на зламі однорідні, білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаНе спостерігалося залежності фармакокінетики від статі, раси та часу доби. Всмоктування. Леветирацетам добре розчинна речовина з високою проникною здатністю. Після прийому внутрішньо леветирацетам добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Всмоктування відбувається повністю і носить лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі може бути передбачена, виходячи з прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Ступінь всмоктування не залежить від дози та часу прийому їжі. Біодоступність становить приблизно 100%. Максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається через 1,3 години після перорального прийому леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому прийомі становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважний стан досягається через дві доби при дворазовому прийомі препарату. Розподіл. Зв'язування леветирацетаму та його основного метаболіту з білками плазми становить менше 10%. Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг. Метаболізм Леветирацетам неактивно метаболізується у організмі людини. Основним метаболічним шляхом (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Утворення первинного метаболіту ucb L057 відбувається без участі ізоферментів цитохрому Р450 печінки. Метаболіт ucb L057 є фармакологічно неактивним. Крім того, було визначено два другорядні метаболіти. Перший утворюється при гідроксилювання піролідонового кільця (1,6% дози), а другий -при розкритті піролідонового кільця (0,9% дози). На долю інших неідентифікованих компонентів припадає лише 0,6 % дози. Леветирацетам та його основний метаболіт не піддаються взаємному енантіометричному перетворенню in vivo. В умовах in vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічують основних ізоформ цитохрому Р450 печінки людини (CYP3A4, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 1А2), активності глюкуронілтрансфераз (UGT1A1 та U). Крім того, леветирацетам не впливає на глюкуронізацію вальпроєвої кислоти in vitro. У культурі гепатоцитів людини леветирацетам незначно впливав на CYP1A2, SULT1E1 і UGT1A1 або взагалі не змінював їх активності. Леветирацетам викликав легку індукцію CYP2B6 та CYP3A4. На підставі результатів оцінки взаємодій з оральними контрацептивами, дигоксином та варфарином в умовах in vitro та in vivo не очікується значущої індукції ферментів в умовах in vivo. Таким чином, можливість взаємодії препарату Кеппра з іншими препаратами, і навпаки, є малоймовірною. Виведення Період напіввиведення (T1/2) із плазми крові дорослої людини становить 7 ± 1 год і не залежить від дози, способу введення або частоти введення. Середня величина загального кліренсу становить 0,96 мл/хв/кг. Основний шлях виведення нирками в середньому 95% дози (близько 93% від дози виводиться протягом 48 годин). Виведення з фекаліями становить 0,3% дози. Загальний рівень виведення леветирацетаму та його основного метаболіту з сечею у перші 48 годин становить 66% та 24% від дози відповідно. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг, відповідно, свідчуючи про те, що леветирацетам виводиться шляхом клубочкової фільтрації з подальшою канальцевою реабсорбцією, а також що первинний метаболіт препарату також виводиться шляхом активної доповнення до клубочкової фільтрації. Виведення леветирацетаму корелюється з кліренсом креатиніну. У пацієнтів похилого віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано з порушенням ниркової функції у цієї категорії людей. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із нирковою недостатністю рекомендується підбір дози залежно від кліренсу креатиніну. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів T1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3,1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступенів тяжкості значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки при супутній нирковій недостатності кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%. Діти (4-12 років) T1/2 у дітей віком 4-12 років після одноразового перорального введення препарату у дозі 20 мг/кг маси тіла становить 6 годин. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей 4-12 років приблизно на 30% вище і знаходиться у прямій залежності від маси тіла. Після багаторазового перорального застосування (доза від 20 до 60 мг/кг/добу) у дітей з епілепсією (від 4 до 12 років) леветирацетам швидко всмоктувався. Пікова концентрація в плазмі спостерігалася через 0,5-1,0 годин після прийому. Спостерігалося лінійне, пропорційне дозі збільшення пікової концентрації у плазмі та площі під кривою. Період напіввиведення становить близько 5 годин. Здається загальний кліренс дорівнював 1,1 мл/хв/кг.ФармакодинамікаЛеветирацетам – активна речовина препарату Кеппра – є похідним піролідону (S-енантіомер а-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії Механізм дії леветирацетаму остаточно не вивчений. Експерименти in vitro та in vivo показали, що леветирацетам не впливає на основні характеристики клітин та нормальну нейротрансмісію. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2-, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N типу і, знижуючи вивільнення кальцію з внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через ГАМК і гліцин-залежні канали, знижені цинком і (3-карболінами. Також у дослідженнях in vitro було визначено, що леветирацетам пов'язується зі специфічною ділянкою в тканині головного мозку. Місце зв'язування являє собою білок 2А сина Леветирацетам і зв'язані аналоги відрізняються спорідненістю зв'язування з білком 2А синаптичних везикул, яке корелює зі ступенем протиепілептичного захисту в аудіогенній моделі епілепсії у мишей.що взаємодія між леветирацетамом і білком 2А синаптичних везикул очевидно робить внесок у протисудомний механізм дії препарату. Фармакодинамічні ефекти Леветирацетам індукує протиепілептичний захист у різноманітних тваринних моделях парціальних та первинно-генералізованих нападів, не проявляючи при цьому про-конвульсивної дії. Основний метаболіт леветирацетаму не є активним. У людей активність леветирацетаму щодо епілепсії як з парціальними, так і з генералізованими нападами (епілептиформних розрядів/фотопароксизмальної реакції) підтверджує його широкий фармакологічний профіль. Клінічна ефективність та безпека Додаткова терапія при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих, підлітків та дітей з 4-х років з епілепсією Ефективність леветирацетаму у дорослих була підтверджена у трьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях, щодо застосування 1000 мг, 2000 мг та 3000 мг на добу, розділеної на два прийоми, з тривалістю лікування до 18 тижнів. Було показано, що співвідношення пацієнтів, які продемонстрували 50% і більше зниження частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня при прийомі постійної дози (12/14 тижнів), склала 27,7%, 31,6% і 41,3% у пацієнтів, приймали леветирацетам у дозі 1000, 2000 або 3000 мг відповідно, і 12,6% у пацієнтів, які приймали плацебо. Педіатрична популяція Ефективність леветирацетаму у дітей (віком від 4 до 16 років) була встановлена ​​у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю 14 тижнів, що включало 198 пацієнтів. Пацієнти даного дослідження приймали леветирацетам у постійній дозі 60 мг/кг/добу (у два прийоми). 44,6% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 19,6% пацієнтів, які отримували плацебо, продемонстрували 50% і більше зниження частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня. На тлі тривалого лікування 11,4% пацієнтів не мали припадків протягом принаймні 6 місяців і 7,2% - протягом принаймні 1 року. У плацебо контрольованих клінічних дослідженнях брали участь 35 дітей віком до 1 року з парціальними нападами, з яких лише 13 були у віці Монотерапія при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у пацієнтів з 16 років і старше з вперше діагностованою епілепсією Ефективність леветирацетаму в монотерапії була порівнянна з ефективністю карбамазепіну з контрольованим вивільненням у паралельних групах при проведенні подвійного сліпого дослідження на 576 пацієнтів з 16 років та старших із вперше або нещодавно діагностованою епілепсією. У дослідження були включені пацієнти лише з неспровокованими парціальними нападами або генералізованими тоніко-клонічними нападами. Пацієнти були рандомізовані до груп лікування карбамазепіном з контрольованим вивільненням по 400-1200 мг на добу або леветирацетамом по 1000-3000 мг на добу, тривалістю до 121 тижня залежно від відповіді. Відсутність нападів протягом 6 місяців відмічено у 73% пацієнтів, які приймають леветирацетам, та 72,8% пацієнтів, які приймають карбамазепін з контрольованим вивільненням; скоригована абсолютна різниця між курсами лікування становила 0.2% (95% довірчий інтервал: -7,8 8,2). Більше половини пацієнтів не мали нападів протягом 12 місяців (56,6% та 58.5% пацієнтів на леветирацетамі та на карбамазепіні з контрольованим вивільненням відповідно). У дослідженні, яке відображає клінічну практику, супутні протиепілептичні препарати могли бути скасовані у обмеженої кількості пацієнтів, які відповіли на додаткову терапію леветирацетамом (36 дорослих пацієнтів із 69). Додаткова терапія для лікування міоклонічних нападів у дорослих та підлітків з 12 років і старше з ювенільною міоклонічною епілепсією Ефективність леветирацетаму була встановлена ​​у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю 16 тижнів для пацієнтів з 12 років та старше з ідіопатичною генералізованою епілепсією з міоклонічними судомами при різних синдромах. Більшість пацієнтів мали ювенільну міоклонічну епілепсію. У цьому дослідженні доза леветирацетам становила 3000 мг на добу на два прийоми. 58,3% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 23,3% пацієнтів, які приймали плацебо, мали принаймні 50% зменшення кількості днів із міоклонічними нападами за тиждень. Протягом тривалого лікування 28,6% пацієнтів не мали міоклонічних судом протягом принаймні 6 місяців, і 21% пацієнтів протягом принаймні одного року. Додаткова терапія для лікування первинно-генералізованих тоніко-клонічних нападів у дорослих та підлітків з 12 років і старше з ідіопатичною генералізованою епілепсією Ефективність леветирацетаму була встановлена ​​в 24-тижневому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, що включало дорослих, підлітків та обмежену кількість дітей з ідіопатичною генералізованою епілепсією з первинно-генералізованими тоніко-клонічними (ПГТК) нападами, з різними. епілепсія, дитяча абсанс-епілепсія або епілепсія з генералізованими тоніко-клонічними судомами при пробудженні). У цьому дослідженні добова доза леветирацетаму становила 3000 мг на добу для дорослих та підлітків або 60 мг на кг на добу для дітей, розділена на два прийоми. 72,2% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 45,2% пацієнтів, які приймали плацебо, показали зменшення частоти нападів протягом тижня на 50% і більше у пацієнтів із ПГТК припадками. У довгостроковому спостереженні 47,4% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом, принаймні, 6 місяців, і 31,5% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом, принаймні, одного року.Показання до застосуванняЯк монотерапія при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків з 16 років із вперше діагностованою епілепсією. У складі додаткової терапії при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та дітей з 6 років з епілепсією; міоклонічних судом у дорослих та підлітків старше 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією; первинно-генералізованих судомних тоніко-клонічних нападів у дорослих та підлітків старше 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату. З обережністю: пацієнти похилого віку (старше 65 років); захворювання печінки на стадії декомпенсації; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяУ постреєстраційних даних, отриманих із кількох проспективних регістрів вагітностей, зафіксовано понад 1000 випадків призначення монотерапії леветирацетамом у першому триместрі вагітності. В цілому, ці дані не свідчать про суттєве підвищення ризику серйозних вроджених вад розвитку, хоча тератогенний ризик не може бути повністю виключений. Терапія декількома протиепілептичними засобами пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, внаслідок чого монотерапія у вагітних жінок є доцільною. Дослідження у тварин показали токсичність леветирацетаму на репродуктивну функцію. Леветирацетам не слід призначати під час вагітності та у жінок із збереженою дітородною функцією, які не використовують контрацепцію, за винятком випадків клінічної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, як і інших протиепілептичних препаратів. Під час вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражено у третьому триместрі (до 60% від базової концентрації протягом третього триместру). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що може завдати шкоди здоров'ю як матері, так і плода. Період грудного вигодовування Леветирацетам виділяється із грудним молоком, тому грудне вигодовування при лікуванні препаратом не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період грудного вигодовування, співвідношення ризик/користь лікування має бути ретельно зважено щодо важливості годівлі. Фертильність У дослідженнях на тваринах не виявлено впливу на фертильність. Клінічні дані впливу на фертильність відсутні, потенційний ризик для людини невідомий.Побічна діяПоданий нижче профіль небажаних явищ заснований на аналізі результатів плацебо-контрольованих досліджень, а також на досвіді постреєстраційного застосування леветирацетаму. Найчастіші небажані реакції були назофарингіт, сонливість, біль голови, стомлюваність і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму загалом подібний до різних вікових груп дорослих та дітей. Небажані реакції перераховані нижче за системами та органами та частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Інфекційні та паразитарні захворювання - Дуже часто: назофарингіт; Рідко: інфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія; Рідко: панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія. Порушення з боку імунної системи - Рідко: лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синлром), гіперчутливість (включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію). Порушення з боку обміну речовин та харчування - Часто: анорексія; Нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; Рідко: гіпонатріємія. Порушення психіки - Часто: депресія, ворожість/агресивність, тривога, безсоння, нервозність/дратівливість; Нечасто: спроби суїциду, суїцидальні наміри, психотичні розлади, поведінкові розлади, галюцинації, гнівливість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність/мінливість настрою, збудження, панічні атаки; Рідко: суїцид, розлад особистості, порушення мислення Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: сонливість, біль голови; Часто: судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; Нечасто: амнезія, погіршення пам'яті, порушення координації/атаксія, парестезії, зниження концентрації уваги; Рідко: хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Часто: вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота; Рідко: панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: зміна функціональних проб печінки; Рідко: печінкова недостатність, гепатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Рідко: гостра ниркова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання; Нечасто: алопеція, екзема, свербіж; Рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Нечасто: м'язова слабкість, міалгія; Рідко: рабдоміоліз та збільшення рівня креатинфосфокінази у крові. Загальні розлади - Часто: астенія/втома. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій - Нечасто: випадкові ушкодження. Опис окремих небажаних реакцій Ризик анорексії вищий при одночасному застосуванні леветирацетаму та топірамату. У ряді випадків спостерігалося відновлення волосяного покриву після відміни леветирацетаму. У деяких випадках панцигопенії реєструвалося пригнічення кісткового мозку. Поширеність рабдоміолізу та підвищення рівня креатинфосфокінази в крові суттєво вища у пацієнтів з Японії, порівняно з представниками інших національностей. Профіль безпеки у дітей у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях можна порівняти з профілем безпеки леветирацетаму у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років частіше реєструвалися такі небажані реакції: блювання (дуже часто, 11,2%), збудження (часто, 3,4%), мінливість настрою (часто, 2,1%), емоційна лабільність (часто, 1,7%), агресивність (часто, 8,2%), поведінкові розлади (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%). У дітей віком від 1 місяця до 4 років частіше реєстрували такі небажані реакції: дратівливість (дуже часто, 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%). У подвійному сліпому плацебо контрольованому дослідженні, метою якого було показати, що препарат з безпеки не поступається плацебо, оцінювали когнітивні та нейропсихологічні ефекти Кеппри у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. За результатами дослідження було зроблено висновок, що Кеппра не відрізнялася від плацебо (не поступалася йому) щодо змін суми балів за розділами "Увага та Пам'ять" та "Комбінований Скринінг Пам'яті" шкали Лейтер-Р (Leiter-R) у пацієнтів, які пройшли дослідження відповідно до протоколу, порівняно з вихідним візитом. В результаті аналізу поведінкового та емоційного статусу за допомогою інструменту, що пройшов валідацію, - опитувальника Аченбаха (Achenbach) - було виявлено агресивну поведінку в групі пацієнтів, які приймають препарат Кеппра. Однак пацієнти, які приймали Кеппру в ході довгострокового спостереження у відкритій фазі дослідження, не демонстрували погіршення поведінкового та емоційного статусу, зокрема показники агресивної поведінки не погіршувалися порівняно з вихідним рівнем.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні препарати Результати дореєстраційних клінічних досліджень, проведених у дорослих, показали, що леветирацетам не впливає на концентрацію в плазмі відомих протиепілептичних препаратів (фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, ламотриджину, габапентину та примідону) та ці протиепацети Як і у дорослих, дані на користь клінічно значущих лікарських взаємодій у дітей, які отримують леветирацетам у дозі до 60 мг/кг/добу, відсутні. Ретроспективний аналіз фармакокінетичних взаємодій у дітей та підлітків з епілепсією (від 4 до 17 років) підтвердив, що застосування леветирацетаму перорально в режимі додаткової терапії не впливало на рівноважну концентрацію у сироватці карбамазепіну та вальпроату, що приймаються одночасно. Проте, згідно з наявними даними, кліренс леветирацетаму у дітей, які отримують лікування фермент-індукувальними протиепілептичними засобами, на 20% вище. Коригування дози не потрібне. Пробенецид Показано, що пробенецид, блокатор канальцевої секреції (по 500 мг 4 рази/добу), пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту леветирацетаму, але не самого леветирацетаму. Проте концентрація даного метаболіту залишається низькою. Метотрексат При одночасному застосуванні леветирацетаму та метотрексату було зазначено, що знижується кліренс метотрексату, що призводить до підвищення концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів або продовження періоду підтримання такої концентрації. У пацієнтів, які отримують обидва лікарські препарати, слід контролювати рівень метотрексату та леветирацетаму у плазмі крові. Пероральні контрацептиви та інші фармакокінетичні взаємодії Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу); а також не змінює показники ендокринної функції (лютеїнізуючого гормону та прогестерону). Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину; і не змінює прогромбіновий час. Дигоксин, пероральні контрацептиви та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму. Їжа та алкоголь Їжа не впливає на ступінь всмоктування леветирацетаму, але трохи зменшує швидкість всмоктування. Даних щодо взаємодії леветирацетаму з алкоголем немає.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Добову дозу препарату ділять на два прийоми однаковою дозою. Таблетки приймають, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки не призначені для дітей віком до 6 років у зв'язку з неможливістю правильного підбору дози. Монотерапія Дорослим та підліткам з 16 років лікування слід розпочинати з добової дози 500 мг, розділеної на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза становить 3000 мг (по 1500 мг двічі на добу). У складі додаткової терапії Дорослим та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла понад 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на день може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Дітям з 6 років та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Зміна дози на 20 мг/кг маси тіла (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) може здійснюватися кожні 2 тижні до досягнення добової дози, що рекомендується, - 60 мг/кг маси тіла (по 30 мг/кг маси тіла 2 рази в добу). При непереносимості добової дози, що рекомендується, можливе її зниження. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Лікар повинен призначити препарат у найбільш підходящій лікарській формі та дозуванні залежно від віку, маси тіла пацієнта та необхідної терапевтичної дози. У зв'язку з відсутністю потрібного дозування таблетки не призначені для лікування дітей вагою менше 25 кг, призначення дози менше 250 мг, а також для пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні. У цих випадках рекомендується розпочинати лікування з прийому препарату у формі розчину для прийому внутрішньо. Дітям із масою тіла понад 50 кг дозування здійснюють за схемою, наведеною для дорослих. Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку дозу слід коригувати залежно від величини кліренсу креатиніну (КК). Кліренс креатиніну для чоловіків можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за такою формулою: КК (мл/хв) = [140 - вік (роки)] х маса тіла (кг) / 72 х ККсироват (мг/дл) Кліренс креатиніну для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Потім КК коригується з урахуванням площі поверхні тіла (ППТ) за такою формулою: КК (мл/хв/1,73 м2) = КК (мл/хв) / ППТ об'єкта (м2) х 1,73 Коригування дози для дорослих Ниркова недостатність КК (мл/хв) Режим дозування Норма >80 від 500 до 1500 мг 2 рази на добу Легка 50-79 від 500 до 1000 мг 2 рази на добу Помірна 30-49 від 250 до 750 мг 2 рази на добу Важка <30 від 250 до 500 мг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на діалізі*) - від 500 до 1000 мг 1 раз на добу** *У перший день лікування рекомендується прийом насичувальної дози 750 мг. ** Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг. Дітям з нирковою недостатністю корекцію дози леветирацетаму слід проводити з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) може бути оцінений на підставі визначення сироваткового креатиніну (мг/дл) для підлітків та дітей, використовуючи таку формулу (формула Шварца): КК (мл/хв/1,73 м2) = Зростання (см) х ks / ККсироват (мг/дл) ks=0,55 для дітей менше 13 років та підлітків жіночої статі; ks=0,7 для підлітків чоловічої статі. Дозування для дітей та підлітків вагою менше 50 кг із порушенням функції нирок. Ниркова недостатність КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування - Діти старше 4 років та підлітки масою тіла менше 50 кг Норма >80 10-30 мг/кг 2 рази на добу Легка 50-79 10-20 мг/кг 2 рази на добу Помірна 30-49 5-15 мг/кг 2 рази на добу Важка <30 5-10 мг/кг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на діалізі) 10-20 мг/кг 1 раз на добу (1) (2) (1)15 мг/кг рекомендована доза навантаження в перший день лікування (2) рекомендована підтримуюча доза після діалізу 5-10 мг/кг Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступенів тяжкості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з декомпенсованим порушенням функції печінки та нирковою недостатністю рівень зниження кліренсу креатиніну може не повною мірою відображати рівень тяжкості ниркової недостатності. У таких випадках при кліренсі креатиніну Для дітей віком до 6 років рекомендованою лікарською формою є розчин для прийому внутрішньо. Якщо потрібно припинити прийом препарату, то скасування лікування рекомендується здійснювати поступово, зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2-4 тижні (у дорослих та підлітків вагою більше ніж 50 кг). У дітей зниження дози не повинно перевищувати 10 мг/кг маси тіла двічі на добу кожні 2 тижні. Супутні протиепілептичні препарати (під час переведення пацієнтів на терапію леветирацетамом) бажано скасовувати поступово. Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеве дозрівання. Проте віддалені наслідки впливу терапії леветирацетамом на здатність дітей до навчання, їхній інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток та фертильність залишаються невідомими. Пацієнтам із захворюваннями нирок та некомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, ажитація, тривожність, агресивність, гноблення свідомості, гноблення дихання, кома. Лікування: в гострому періоді - штучний виклик блювоти та промивання шлунка з наступним призначенням активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність гемодіалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту – 74%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. Кількість формених елементів крові Випадки зменшення кількості кров'яних тілець (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія та панцитопенія) були описані у зв'язку із застосуванням леветирацитаму. Аналіз крові, з підрахунком кров'яних тілець, рекомендований пацієнтам, у яких виникає сильна слабкість, гіпертермія, рецидивні інфекції або порушення згортання крові. Суїцид При лікуванні протиепілептичними засобами, зокрема леветирацетамом, надходили повідомлення про завершені суїциди, суїцидальні спроби, суїцидальне мислення та поведінку. У метааналізі рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів було виявлено невелике підвищення ризику суїцидального мислення та поведінки. Механізм підвищення ризику не відомий. Таким чином, при лікуванні леветирацетамом слід здійснювати контроль за ознаками депресії та (або) суїцидального мислення та поведінки та за необхідності проводити належне лікування. Пацієнтів (та їх опікунів) необхідно попередити про те, що у разі появи ознак депресії та (або) суїцидального мислення чи поведінки, їм слід звернутися до лікаря. Педіатрична популяція Наявні дані про застосування леветирацетаму у дітей вказують на відсутність впливу даного препарату на ріст та статеве дозрівання. Тим не менш, довгострокові ефекти на здатність до навчання, розумові здібності, зростання, ендокринну функцію, статеве дозрівання та дітородний потенціал дітей залишаються невідомими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Кеппра® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами спеціально не вивчався. Тим не менш, в силу різної індивідуальної чутливості до препарату з боку центральної нервової системи в період лікування (у деяких пацієнтів може спостерігатися сонливість) необхідно утримуватися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кветіапін 25 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг або 300 мг (у вигляді 28,78 мг, 115,13 мг, 172,70 мг, 230,26 мг та 345,40 мг кветіапіну фумарату відповідно); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію карбоксиметилкрохмаль (тип А), повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, безводний; оболонка: гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, макрогол 4000, триацетин (тріацетилгліцерол). Оболонка таблеток 150 мг і 200 мг містить барвник заліза оксид жовтий і барвник заліза оксид червоний. По 30 або 60 таблеток у флакон із коричневого скла з поліетиленовою кришкою з контролем першого розтину та з амортизатором гармошкою. 1 флакон разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. Або по 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/ал.фольга, по 3 або 6 блістерів у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту та активно метаболізується у печінці. Основні метаболіти, що знаходяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності. Їда істотно не впливає на біодоступність кветіапіну. Період напіввиведення становить близько 7 годин. Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну менший приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (стабілізований алкогольний цироз), але індивідуальні показники кліренсу людям. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% із фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незмінному вигляді нирками або з фекаліями. Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну в різній дозуванні при призначенні кветіапіну до прийому кетоконазолу або одночасно з кетоконазолом, призводило до збільшення, в середньому, максимальної концентрації (Сmax) і площі під кривою "концентрація-час" (AUC) кветіапіну на 23 відповідно, а також призводило до зменшення кліренсу кветіапіну в середньому на 84%. Період напіввиведення кветіапіну збільшувався, але середній час досягнення максимальної концентрації (tmax) не змінювалося. Кветіапін і деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність по відношенню до ферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації, в 10-50 разів, що перевищує концентрації, що спостерігаються при звичайно використовується 0 добу. На основі результатів in vitro не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування цитохрому Р450 опосередкованого метаболізму інших лікарських засобів.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який виявляє більш високу спорідненість до рецепторів серотоніну (5НТ2), ніж до рецепторів дофаміну D1 та D2 головного мозку. Кветіапін також має більш високу спорідненість до гістамінових та α1-адренорецепторів і менших по відношенню до α2-адренорецепторів. Не виявлено помітної спорідненості кветіапіну до холінергічних мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Фармакодинамічні ефекти Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозі, що ефективно блокує допамінові D2 рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10-дофамінергічних нейронів у порівнянні з А9-нігростріарними нейронами, залученими до моторної функції. У ході клінічних досліджень (у дозі 75-750 мг на добу) не виявлено відмінностей між застосуванням кветіапіну та плацебо за частотою виникнення випадків екстрапірамідної симптоматики та щодо супутнього використання антихолінергічних препаратів. Кветіапін не викликає тривалого підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. У численних дослідженнях з фіксованою дозою не виявлено відмінностей на рівні пролактину при використанні кветіапіну або плацебо. У клінічних дослідженнях кветіапін показав ефективність при лікуванні та позитивних та негативних симптомів шизофренії. Вплив кветіапіну на рецептори 5НТ2 та D2 триває до 12 годин після прийому препарату.Показання до застосуванняГострі та хронічні психози, включаючи шизофренію. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, дитячий вік (ефективність та безпека не досліджені). З обережністю: у пацієнтів з кардіоваскулярними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, літній вік, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі.Вагітність та лактаціяКатегорія щодо впливу на вагітність: С. Безпека та ефективність застосування кветіапіну під час вагітності не встановлена. Кетилпет не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Період годування груддю. Не відомо, чи виділяється кветіапін у грудне молоко у людини. Тому жінкам, що годують, рекомендується відмовитися від грудного вигодовування під час прийому препарату Кетилепт®.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами кветіапіну є сонливість, запаморочення, сухість у роті, помірна астенія, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія. За сумарними даними клінічних досліджень кількість пацієнтів, які припинили прийом препарату через побічну дію, приблизно однакова у групах, які отримували плацебо та кветіапін. Як і у разі застосування інших антипсихотичних засобів, під час прийому кветіапіну відзначені непритомності, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, нейтропенія та периферичні набряки. Небажані явища, що спостерігаються при введенні кветіапіну та класифіковані за системами організму, нижче перераховані у такому порядку: дуже часті (> 1/10); часті (< 1/10 та > 1/100); нечасті (1/1000); рідкісні ( Система крові та лімфи Часті: лейкопенія 3. Нечасті: еозинофілія. Дуже поодинокі: нейтропенія 3. Порушення імунної системи Нечасті: гіперчутливість. Обмін речовин та харчування Часті: збільшення ваги тіла 4, підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, ACT) 5. Дуже рідкі: гіперглікемія 7, цукровий діабет 7. Порушення функції нервової системи Дуже часті: запаморочення 6, сонливість 2. Часті: біль голови, тривога, психомоторне збудження, тремор, непритомність 6. Нечасті: епілептичні напади. Порушення функції серця Часті тахікардія 6. Судинні порушення Найчастіші: ортостатична гіпотензія 6. Порушення дихання та функцій органів грудної порожнини та середостіння Часті: риніт, фарингіт. Порушення функцій шлунково-кишкового тракту Часті: сухість у роті, запор, діарея, диспепсія, біль у животі. Порушення функцій репродуктивних органів та молочних залоз Рідкісні: пріапізм. Загальні порушення та стан тканин у місці введення Часті: легка астенія, периферичні набряки. Рідкісні: злоякісний нейролептичний синдром. Лабораторні дослідження Нечасті: підвищення рівня гамма-ГТ5, підвищення рівня тригліцеридів після їди, підвищення загального холестерину. Інші Біль у попереку, біль у грудній клітці, субфебрилітет, міалгія, сухість шкіри, зниження гостроти зору. (2) Можлива сонливість, особливо протягом перших двох тижнів курсу лікування, яка зазвичай відбувається при продовженні застосування препарату Кетилепт. (3) У контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну не зазначено випадків стійкої тяжкої нейтропенії або агранулоцитозу. У період спостереження після реєстрації препарату лейкопенія та/або нейтропенія проходили після припинення введення кветіапіну. До можливих факторів ризику лейкопенії та/або нейтропенії відносяться зниження кількості білих кров'яних тілець і наявність лікарської лейкопенії та/або нейтропенії в анамнезі. (4) Збільшення ваги тіла переважно спостерігається перші тижні лікування. (5) У деяких пацієнтів під час введення кветіапіну відмічені безсимптомні підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, ACT) або гамма-ГТ. Ці підвищення зазвичай проходили при продовженні введення кветіапіну. (6) Як і інші антипсихотичні засоби з альфа-1-адреноблокуючою активністю, Кетилепт® може спричинити ортостатичну гіпотензію з запамороченням, тахікардією та (у деяких пацієнтів) непритомністю, особливо у початковому періоді підбору дози. (7) У дуже рідкісних випадках під час прийому кветіапіну відзначено гіперглікемію та погіршення перебігу раніше існуючого діабету. Встановлено зв'язок прийому кветіапіну з викликаним малими дозами зниженням рівнів гормону щитовидної залози (Т4 та вільний Т4). Максимальне зниження наступало протягом перших двох або чотирьох тижнів прийому кветіапіну, але при тривалому курсі лікування подальше зниження не відбувалося. Майже завжди припинення прийому кветіапіну призводило до відновлення рівнів Т4 і вільного Т4незалежно від тривалості курсу лікування. Менш значне зниження Т3 та реверсивного Т3 спостерігалося тільки при більш високих дозах кветіапіну. Рівні ТТГ та ТСГ (тироксин-зв'язуючого глобуліну) залишалися незмінними. Клінічно виражений гіпотиреоз нема. Як і інші антипсихотичні засоби, кветіапін може спричинити подовження інтервалу QTc, але у клінічних випробуваннях цей ефект не був постійним. Описано реакції на раптове скасування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПотрібна особлива обережність при призначенні препарату Кетілепт у поєднанні з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему. Результати дослідження in vitro показали, що кветіапін та 9 його метаболітів in vivo є слабкими інгібіторами метаболічних процесів, опосередкованих ферментами цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та ЗА4). CYP3A4 є головним ферментом, що здійснює опосередкований Р-450 метаболізм кветіапіну. Вплив інших лікарських засобів на Кетілепт® Фенітоїн Поєднання препарату Кетилепт з фенітоїном призводить до підвищення кліренсу кветіапіну в плазмі, т.к. фенітоїн індукує ізофермент 3А4 цитохрому Р450. Поєднання кветіапіну (по 250 мг тричі на день) та фенітоїну (по 100 мг двічі на день) у 5 разів підвищувало середній кліренс кветіапіну після перорального введення. Для корекції симптомів шизофренії у пацієнтів, які отримують одночасно кветіапін та фенітоїн, можуть знадобитися підвищені дози препарату Кетілепт або інших індукторів печінкових ферментів (наприклад, карбамазепіну, барбітуратів, рифампіцину або глюкокортикоїдів). У цих випадках потрібна обережність при відміні фенітоїну та/або переході на вальпроат, який не має фермент-індукуючих властивостей. Карбамазепін Спільне застосування з карбамазепіном значно підвищувало кліренс кветіапіну, що знижувало системну експозицію кветіапіну. Внаслідок такої взаємодії може знадобитися застосування більш високих доз препарату Кетілепт. Інгібітори Р450 3А Спільне застосування з кетоконазолом (по 200 мг на добу протягом 4 днів), сильним інгібітором ферменту цитохрому Р450 ЗА, знижувало кліренс кветіапіну після перорального введення на 84%, внаслідок чого концентрація кветіапіну в плазмі крові 5 зростала в середньому. Тому необхідна обережність при поєднанні препарату Кетилепт з кетоконазолом та іншими інгібіторами цитохрому Р450, азоловими протигрибковими препаратами та макролідними антибіотиками (наприклад, ітраконазолом, флуконазолом та еритроміцином); необхідно відповідне зниження дози кветіапіну. Ціметідин Щоденне регулярне введення циметидину (по 400 мг тричі на день протягом 4 днів), який є неспецифічним інгібітором ферментів, призводило до 20% зниження середнього кліренсу кветіапіну (по 150 мг тричі на день) з плазми після перорального введення. При одночасному застосуванні препарату Кетилепт з циметидином немає необхідності змінювати дозу препарату Кетилепт. Тіорідазін Тіоридазин (по 200 мг 2 рази на день) на 65% підвищував кліренс кветіапіну (по 300 мг 2 рази на день) із плазми після перорального введення. Рисперидон та галоперидол Поєднання кветіапіну (по 300 мг двічі на день) з антипсихотичним засобом галоперидолу (по 7,5 мг двічі на день) або рисперидон (по 3 мг двічі на день) не змінювало рівноважну фармакокінетику кветіапіну. Флуоксетин та іміпрамін Поєднання кветіапіну (по 300 мг двічі на день) з антидепресантом та інгібітором CYP3A4 та CYP2D6 флуоксетином (по 60 мг один раз на день) або відомим інгібітором CYP2D6 іміпраміном (по 75 мг двічі на день). Вплив препарату Кетілепт на інші лікарські засоби. Антипірін Багаторазове щоденне введення кветіапіну (до 750 мг на день при триразовому прийомі) не викликало клінічно значущих змін кліренсу антипірину або його метаболітів. Це свідчить про те, що кветіапін не має істотної гнітючої дії на печінкові ферменти, що беруть участь у метаболізмі антипірину, опосередкованому цитохромом Р450. Літій Поєднання кветіапіну (по 250 мг тричі на день) з літієм не впливало на будь-які фармакокінетичні параметри літію у рівноважному стані. Лоразепам Середній кліренс лоразепаму після внутрішнього прийому (одноразової дози 2 мг) знижувався на 20% під час прийому кветіапіну (по 250 мг 3 рази на день). Куріння не впливало на кліренс кветіапіну із плазми крові. Клінічні дослідження показали, що кветіапін потенціює когнітивні та моторні ефекти алкоголю у хворих на психози. Тому не слід вживати алкоголь під час курсу лікування препаратом Кетілепт.Спосіб застосування та дозиКетилепт слід приймати внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Дорослі Гострі та хронічні психози, включаючи шизофренію Препарат призначають двічі на добу. Сумарна добова доза у перші 4 дні терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) та 300 мг (4-й день). Починаючи з 4-го дня, звичайна ефективна добова доза препарату Кетилепт становить від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та переносимості у кожного пацієнта, дозу можна підбирати (варіювати) у межах від 150 мг до 750 мг на добу. Максимальна добова доза, що рекомендується, 750 мг. Для лікування гострих маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат призначають двічі на добу. Сумарна добова доза в перші 4 дні терапії становить 100 мг (1 день), 200 мг (2 день), 300 мг (3 день) і 400 мг (4 день). Подальший добір дози до 800 мг на добу до 6-го дня можливий з підвищенням трохи більше, ніж по 200 мг на добу. Залежно від клінічної реакції та переносимості у кожного пацієнта дозу можна підібрати в межах від 200 мг до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза в межах від 400 до 800 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг на добу. Для лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Кетилепт призначають 1 раз на добу на ніч. Добова доза в перші 4 дні терапії становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день). Рекомендована доза становить 300 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 600 мг на добу. Літні пацієнти Початкова доза, що рекомендується, 25 мг на день, а потім дозу слід збільшувати по 25-50 мг на день до досягнення ефективної дози, яка, мабуть, буде нижчою, ніж у молодих пацієнтів. Аналогічно, більш обережний підбір дози та знижені дози рекомендуються для ослаблених пацієнтів або схильних до гіпотензивних реакцій. Дітям та підліткам Ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків не встановлена. Ниркова та печінкова недостатність Рекомендується розпочати терапію з 25 мг на добу, потім щодня підвищувати дозу по 25-50 мг до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної реакції пацієнта та індивідуальної переносимості. Підтримуюча терапія Для підтримки ремісії доцільно застосовувати найнижчу дозу. Пацієнтів слід періодично досліджувати з метою визначення необхідності підтримуючої терапії. Відновлення перерваного курсу лікування у пацієнтів, які раніше отримували кветіапін. При відновленні терапії менш ніж через 1 тиждень після відміни препарату Кетилепт® прийом препарату можна продовжувати в дозі, адекватній для підтримуючої терапії. При відновленні терапії у пацієнтів, які не отримували Кетілепт® більше 1 тижня, слід виконувати правила початкового підбору дози та встановити ефективну дозу клінічної реакції пацієнта.ПередозуванняДані про передозування кветіапіну обмежені. Симптоми: зазначені симптоми в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та надмірна седація, тахікардія та зниження артеріального тиску. Вкрай рідко повідомлялося про випадки тяжкого передозування кветіапіну, що призводили до смерті або коми. Лікування: немає специфічних антидотів до кветіапіну. У випадках серйозної інтоксикації необхідно розглянути можливість симптоматичної терапії та рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримання функції дихання, серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Медичне спостереження має бути продовжено до одужання пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання Кетилепт® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з діагностованими серцево-судинними захворюваннями, судинними захворюваннями головного мозку або іншими станами, що призводять до гіпотензії. Кетилепт може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо в початковому періоді уточнення дози; це частіше відбувається у літніх людей, ніж у молодих пацієнтів. Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та збільшенням QTc-інтервалу. Однак, при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTс, необхідно бути обережним, особливо у осіб похилого віку. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймають Кветіапін чи плацебо. Однак, так само як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі. Пізня дискінезія Кетилепт, як і інші антипсихотичні засоби, при тривалому застосуванні може спричинити пізню дискінезію. У разі виникнення ознак та симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання щодо зниження дози або відміни препарату Кетилепт. Злоякісний нейролептичний синдром Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов'язаний з антипсихотичним лікуванням, що проводиться. Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи, збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках Кветіапін має бути скасовано та проведено відповідне лікування. Реакції раптового скасування Симптоми гострої відміни, у тому числі нудота, блювання, і безсоння, описані в дуже рідкісних випадках після різкого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів. Можливі рецидиви симптомів психозу та поява розладів, пов'язаних з мимовільними рухами (акатизія, дистонія та дискінезія). Тому при необхідності припинення прийому препарату рекомендується поступове зниження дози. Непереносимість лактози При складанні дієти для пацієнтів з непереносимістю лактози слід враховувати, що таблетки покриті плівковою оболонкою 25 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг та 300 мг містять лактози відповідно 4,42 мг, 17,05 мг, 25,47 мг, 34, 1 мг та 50,94 мг. Цей препарат не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями толерантності до галактози, спадковим дефіцитом лактози саамі або синдромом невсмоктування глюкози-галактози. Беручи до уваги, що кветіапін, головним чином, впливає на центральну нервову систему, кветіапін повинен бути використаний з обережністю в комбінації з іншими препаратами, що мають пригнічуючу дію на центральну нервову систему, або алкоголем. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Внаслідок впливу на центральну нервову систему Кетілепт може викликати сонливість. Тому на перших етапах лікування протягом індивідуально визначеного періоду часу слід заборонити пацієнтові керування механічними транспортними засобами або небезпечними механізмами. Надалі рівень обмежень слід встановлювати для кожного пацієнта індивідуально.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кветіапін 25 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг або 300 мг (у вигляді 28,78 мг, 115,13 мг, 172,70 мг, 230,26 мг та 345,40 мг кветіапіну фумарату відповідно); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію карбоксиметилкрохмаль (тип А), повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, безводний; оболонка: гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, макрогол 4000, триацетин (тріацетилгліцерол). Оболонка таблеток 150 мг і 200 мг містить барвник заліза оксид жовтий і барвник заліза оксид червоний. По 30 або 60 таблеток у флакон із коричневого скла з поліетиленовою кришкою з контролем першого розтину та з амортизатором гармошкою. 1 флакон разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. Або по 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/ал.фольга, по 3 або 6 блістерів у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту та активно метаболізується у печінці. Основні метаболіти, що знаходяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності. Їда істотно не впливає на біодоступність кветіапіну. Період напіввиведення становить близько 7 годин. Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну менший приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (стабілізований алкогольний цироз), але індивідуальні показники кліренсу людям. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% із фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незмінному вигляді нирками або з фекаліями. Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну в різній дозуванні при призначенні кветіапіну до прийому кетоконазолу або одночасно з кетоконазолом, призводило до збільшення, в середньому, максимальної концентрації (Сmax) і площі під кривою "концентрація-час" (AUC) кветіапіну на 23 відповідно, а також призводило до зменшення кліренсу кветіапіну в середньому на 84%. Період напіввиведення кветіапіну збільшувався, але середній час досягнення максимальної концентрації (tmax) не змінювалося. Кветіапін і деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність по відношенню до ферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації, в 10-50 разів, що перевищує концентрації, що спостерігаються при звичайно використовується 0 добу. На основі результатів in vitro не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування цитохрому Р450 опосередкованого метаболізму інших лікарських засобів.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який виявляє більш високу спорідненість до рецепторів серотоніну (5НТ2), ніж до рецепторів дофаміну D1 та D2 головного мозку. Кветіапін також має більш високу спорідненість до гістамінових та α1-адренорецепторів і менших по відношенню до α2-адренорецепторів. Не виявлено помітної спорідненості кветіапіну до холінергічних мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Фармакодинамічні ефекти Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозі, що ефективно блокує допамінові D2 рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10-дофамінергічних нейронів у порівнянні з А9-нігростріарними нейронами, залученими до моторної функції. У ході клінічних досліджень (у дозі 75-750 мг на добу) не виявлено відмінностей між застосуванням кветіапіну та плацебо за частотою виникнення випадків екстрапірамідної симптоматики та щодо супутнього використання антихолінергічних препаратів. Кветіапін не викликає тривалого підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. У численних дослідженнях з фіксованою дозою не виявлено відмінностей на рівні пролактину при використанні кветіапіну або плацебо. У клінічних дослідженнях кветіапін показав ефективність при лікуванні та позитивних та негативних симптомів шизофренії. Вплив кветіапіну на рецептори 5НТ2 та D2 триває до 12 годин після прийому препарату.Показання до застосуванняГострі та хронічні психози, включаючи шизофренію. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, дитячий вік (ефективність та безпека не досліджені). З обережністю: у пацієнтів з кардіоваскулярними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, літній вік, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі.Вагітність та лактаціяКатегорія щодо впливу на вагітність: С. Безпека та ефективність застосування кветіапіну під час вагітності не встановлена. Кетилпет не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Період годування груддю. Не відомо, чи виділяється кветіапін у грудне молоко у людини. Тому жінкам, що годують, рекомендується відмовитися від грудного вигодовування під час прийому препарату Кетилепт®.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами кветіапіну є сонливість, запаморочення, сухість у роті, помірна астенія, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія. За сумарними даними клінічних досліджень кількість пацієнтів, які припинили прийом препарату через побічну дію, приблизно однакова у групах, які отримували плацебо та кветіапін. Як і у разі застосування інших антипсихотичних засобів, під час прийому кветіапіну відзначені непритомності, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, нейтропенія та периферичні набряки. Небажані явища, що спостерігаються при введенні кветіапіну та класифіковані за системами організму, нижче перераховані у такому порядку: дуже часті (> 1/10); часті (< 1/10 та > 1/100); нечасті (1/1000); рідкісні ( Система крові та лімфи Часті: лейкопенія 3. Нечасті: еозинофілія. Дуже поодинокі: нейтропенія 3. Порушення імунної системи Нечасті: гіперчутливість. Обмін речовин та харчування Часті: збільшення ваги тіла 4, підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, ACT) 5. Дуже рідкі: гіперглікемія 7, цукровий діабет 7. Порушення функції нервової системи Дуже часті: запаморочення 6, сонливість 2. Часті: біль голови, тривога, психомоторне збудження, тремор, непритомність 6. Нечасті: епілептичні напади. Порушення функції серця Часті тахікардія 6. Судинні порушення Найчастіші: ортостатична гіпотензія 6. Порушення дихання та функцій органів грудної порожнини та середостіння Часті: риніт, фарингіт. Порушення функцій шлунково-кишкового тракту Часті: сухість у роті, запор, діарея, диспепсія, біль у животі. Порушення функцій репродуктивних органів та молочних залоз Рідкісні: пріапізм. Загальні порушення та стан тканин у місці введення Часті: легка астенія, периферичні набряки. Рідкісні: злоякісний нейролептичний синдром. Лабораторні дослідження Нечасті: підвищення рівня гамма-ГТ5, підвищення рівня тригліцеридів після їди, підвищення загального холестерину. Інші Біль у попереку, біль у грудній клітці, субфебрилітет, міалгія, сухість шкіри, зниження гостроти зору. (2) Можлива сонливість, особливо протягом перших двох тижнів курсу лікування, яка зазвичай відбувається при продовженні застосування препарату Кетилепт. (3) У контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну не зазначено випадків стійкої тяжкої нейтропенії або агранулоцитозу. У період спостереження після реєстрації препарату лейкопенія та/або нейтропенія проходили після припинення введення кветіапіну. До можливих факторів ризику лейкопенії та/або нейтропенії відносяться зниження кількості білих кров'яних тілець і наявність лікарської лейкопенії та/або нейтропенії в анамнезі. (4) Збільшення ваги тіла переважно спостерігається перші тижні лікування. (5) У деяких пацієнтів під час введення кветіапіну відмічені безсимптомні підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, ACT) або гамма-ГТ. Ці підвищення зазвичай проходили при продовженні введення кветіапіну. (6) Як і інші антипсихотичні засоби з альфа-1-адреноблокуючою активністю, Кетилепт® може спричинити ортостатичну гіпотензію з запамороченням, тахікардією та (у деяких пацієнтів) непритомністю, особливо у початковому періоді підбору дози. (7) У дуже рідкісних випадках під час прийому кветіапіну відзначено гіперглікемію та погіршення перебігу раніше існуючого діабету. Встановлено зв'язок прийому кветіапіну з викликаним малими дозами зниженням рівнів гормону щитовидної залози (Т4 та вільний Т4). Максимальне зниження наступало протягом перших двох або чотирьох тижнів прийому кветіапіну, але при тривалому курсі лікування подальше зниження не відбувалося. Майже завжди припинення прийому кветіапіну призводило до відновлення рівнів Т4 і вільного Т4незалежно від тривалості курсу лікування. Менш значне зниження Т3 та реверсивного Т3 спостерігалося тільки при більш високих дозах кветіапіну. Рівні ТТГ та ТСГ (тироксин-зв'язуючого глобуліну) залишалися незмінними. Клінічно виражений гіпотиреоз нема. Як і інші антипсихотичні засоби, кветіапін може спричинити подовження інтервалу QTc, але у клінічних випробуваннях цей ефект не був постійним. Описано реакції на раптове скасування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПотрібна особлива обережність при призначенні препарату Кетілепт у поєднанні з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему. Результати дослідження in vitro показали, що кветіапін та 9 його метаболітів in vivo є слабкими інгібіторами метаболічних процесів, опосередкованих ферментами цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та ЗА4). CYP3A4 є головним ферментом, що здійснює опосередкований Р-450 метаболізм кветіапіну. Вплив інших лікарських засобів на Кетілепт® Фенітоїн Поєднання препарату Кетилепт з фенітоїном призводить до підвищення кліренсу кветіапіну в плазмі, т.к. фенітоїн індукує ізофермент 3А4 цитохрому Р450. Поєднання кветіапіну (по 250 мг тричі на день) та фенітоїну (по 100 мг двічі на день) у 5 разів підвищувало середній кліренс кветіапіну після перорального введення. Для корекції симптомів шизофренії у пацієнтів, які отримують одночасно кветіапін та фенітоїн, можуть знадобитися підвищені дози препарату Кетілепт або інших індукторів печінкових ферментів (наприклад, карбамазепіну, барбітуратів, рифампіцину або глюкокортикоїдів). У цих випадках потрібна обережність при відміні фенітоїну та/або переході на вальпроат, який не має фермент-індукуючих властивостей. Карбамазепін Спільне застосування з карбамазепіном значно підвищувало кліренс кветіапіну, що знижувало системну експозицію кветіапіну. Внаслідок такої взаємодії може знадобитися застосування більш високих доз препарату Кетілепт. Інгібітори Р450 3А Спільне застосування з кетоконазолом (по 200 мг на добу протягом 4 днів), сильним інгібітором ферменту цитохрому Р450 ЗА, знижувало кліренс кветіапіну після перорального введення на 84%, внаслідок чого концентрація кветіапіну в плазмі крові 5 зростала в середньому. Тому необхідна обережність при поєднанні препарату Кетилепт з кетоконазолом та іншими інгібіторами цитохрому Р450, азоловими протигрибковими препаратами та макролідними антибіотиками (наприклад, ітраконазолом, флуконазолом та еритроміцином); необхідно відповідне зниження дози кветіапіну. Ціметідин Щоденне регулярне введення циметидину (по 400 мг тричі на день протягом 4 днів), який є неспецифічним інгібітором ферментів, призводило до 20% зниження середнього кліренсу кветіапіну (по 150 мг тричі на день) з плазми після перорального введення. При одночасному застосуванні препарату Кетилепт з циметидином немає необхідності змінювати дозу препарату Кетилепт. Тіорідазін Тіоридазин (по 200 мг 2 рази на день) на 65% підвищував кліренс кветіапіну (по 300 мг 2 рази на день) із плазми після перорального введення. Рисперидон та галоперидол Поєднання кветіапіну (по 300 мг двічі на день) з антипсихотичним засобом галоперидолу (по 7,5 мг двічі на день) або рисперидон (по 3 мг двічі на день) не змінювало рівноважну фармакокінетику кветіапіну. Флуоксетин та іміпрамін Поєднання кветіапіну (по 300 мг двічі на день) з антидепресантом та інгібітором CYP3A4 та CYP2D6 флуоксетином (по 60 мг один раз на день) або відомим інгібітором CYP2D6 іміпраміном (по 75 мг двічі на день). Вплив препарату Кетілепт на інші лікарські засоби. Антипірін Багаторазове щоденне введення кветіапіну (до 750 мг на день при триразовому прийомі) не викликало клінічно значущих змін кліренсу антипірину або його метаболітів. Це свідчить про те, що кветіапін не має істотної гнітючої дії на печінкові ферменти, що беруть участь у метаболізмі антипірину, опосередкованому цитохромом Р450. Літій Поєднання кветіапіну (по 250 мг тричі на день) з літієм не впливало на будь-які фармакокінетичні параметри літію у рівноважному стані. Лоразепам Середній кліренс лоразепаму після внутрішнього прийому (одноразової дози 2 мг) знижувався на 20% під час прийому кветіапіну (по 250 мг 3 рази на день). Куріння не впливало на кліренс кветіапіну із плазми крові. Клінічні дослідження показали, що кветіапін потенціює когнітивні та моторні ефекти алкоголю у хворих на психози. Тому не слід вживати алкоголь під час курсу лікування препаратом Кетілепт.Спосіб застосування та дозиКетилепт слід приймати внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Дорослі Гострі та хронічні психози, включаючи шизофренію Препарат призначають двічі на добу. Сумарна добова доза у перші 4 дні терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) та 300 мг (4-й день). Починаючи з 4-го дня, звичайна ефективна добова доза препарату Кетилепт становить від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та переносимості у кожного пацієнта, дозу можна підбирати (варіювати) у межах від 150 мг до 750 мг на добу. Максимальна добова доза, що рекомендується, 750 мг. Для лікування гострих маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат призначають двічі на добу. Сумарна добова доза в перші 4 дні терапії становить 100 мг (1 день), 200 мг (2 день), 300 мг (3 день) і 400 мг (4 день). Подальший добір дози до 800 мг на добу до 6-го дня можливий з підвищенням трохи більше, ніж по 200 мг на добу. Залежно від клінічної реакції та переносимості у кожного пацієнта дозу можна підібрати в межах від 200 мг до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза в межах від 400 до 800 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг на добу. Для лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Кетилепт призначають 1 раз на добу на ніч. Добова доза в перші 4 дні терапії становить 50 мг (1 день), 100 мг (2 день), 200 мг (3 день) і 300 мг (4 день). Рекомендована доза становить 300 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 600 мг на добу. Літні пацієнти Початкова доза, що рекомендується, 25 мг на день, а потім дозу слід збільшувати по 25-50 мг на день до досягнення ефективної дози, яка, мабуть, буде нижчою, ніж у молодих пацієнтів. Аналогічно, більш обережний підбір дози та знижені дози рекомендуються для ослаблених пацієнтів або схильних до гіпотензивних реакцій. Дітям та підліткам Ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків не встановлена. Ниркова та печінкова недостатність Рекомендується розпочати терапію з 25 мг на добу, потім щодня підвищувати дозу по 25-50 мг до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної реакції пацієнта та індивідуальної переносимості. Підтримуюча терапія Для підтримки ремісії доцільно застосовувати найнижчу дозу. Пацієнтів слід періодично досліджувати з метою визначення необхідності підтримуючої терапії. Відновлення перерваного курсу лікування у пацієнтів, які раніше отримували кветіапін. При відновленні терапії менш ніж через 1 тиждень після відміни препарату Кетилепт® прийом препарату можна продовжувати в дозі, адекватній для підтримуючої терапії. При відновленні терапії у пацієнтів, які не отримували Кетілепт® більше 1 тижня, слід виконувати правила початкового підбору дози та встановити ефективну дозу клінічної реакції пацієнта.ПередозуванняДані про передозування кветіапіну обмежені. Симптоми: зазначені симптоми в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та надмірна седація, тахікардія та зниження артеріального тиску. Вкрай рідко повідомлялося про випадки тяжкого передозування кветіапіну, що призводили до смерті або коми. Лікування: немає специфічних антидотів до кветіапіну. У випадках серйозної інтоксикації необхідно розглянути можливість симптоматичної терапії та рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримання функції дихання, серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Медичне спостереження має бути продовжено до одужання пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання Кетилепт® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з діагностованими серцево-судинними захворюваннями, судинними захворюваннями головного мозку або іншими станами, що призводять до гіпотензії. Кетилепт може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо в початковому періоді уточнення дози; це частіше відбувається у літніх людей, ніж у молодих пацієнтів. Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та збільшенням QTc-інтервалу. Однак, при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTс, необхідно бути обережним, особливо у осіб похилого віку. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймають Кветіапін чи плацебо. Однак, так само як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі. Пізня дискінезія Кетилепт, як і інші антипсихотичні засоби, при тривалому застосуванні може спричинити пізню дискінезію. У разі виникнення ознак та симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання щодо зниження дози або відміни препарату Кетилепт. Злоякісний нейролептичний синдром Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов'язаний з антипсихотичним лікуванням, що проводиться. Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи, збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках Кветіапін має бути скасовано та проведено відповідне лікування. Реакції раптового скасування Симптоми гострої відміни, у тому числі нудота, блювання, і безсоння, описані в дуже рідкісних випадках після різкого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів. Можливі рецидиви симптомів психозу та поява розладів, пов'язаних з мимовільними рухами (акатизія, дистонія та дискінезія). Тому при необхідності припинення прийому препарату рекомендується поступове зниження дози. Непереносимість лактози При складанні дієти для пацієнтів з непереносимістю лактози слід враховувати, що таблетки покриті плівковою оболонкою 25 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг та 300 мг містять лактози відповідно 4,42 мг, 17,05 мг, 25,47 мг, 34, 1 мг та 50,94 мг. Цей препарат не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями толерантності до галактози, спадковим дефіцитом лактози саамі або синдромом невсмоктування глюкози-галактози. Беручи до уваги, що кветіапін, головним чином, впливає на центральну нервову систему, кветіапін повинен бути використаний з обережністю в комбінації з іншими препаратами, що мають пригнічуючу дію на центральну нервову систему, або алкоголем. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Внаслідок впливу на центральну нервову систему Кетілепт може викликати сонливість. Тому на перших етапах лікування протягом індивідуально визначеного періоду часу слід заборонити пацієнтові керування механічними транспортними засобами або небезпечними механізмами. Надалі рівень обмежень слід встановлювати для кожного пацієнта індивідуально.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активні речовини: Cimicifugaracemosa (циміцифуга рацемозу) D3 - 20 мг; Cocculus indicus (Кокккулюс індикус) D4 – 20 мг; Cypripedium pubescens (Циприпедіум пубесценс) D4 – 10 мг; Ignatia amara (Ігнація амара) D6 – 40 мг; Lilium tigrinum (Ліліум тигрінум) D6 -20 мг; Passiflora incarnata (Пасифлора інкарнату) D3 – 40 мг; Platinum metallicum (Платинум металікум) D8 – 20 мг; Valeriana officinalis (Валеріана оффіциналіс) D2 – 20 мг; Zinсum valerianiсum (Цинкум валеріанікум) D3 -20 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 40 мг, крохмаль кукурудзяний – 7.5 мг, магнію стеарат – 1 мг. Пігулки для розсмоктування гомеопатичні. По 10 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 4 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія препарату обумовлена ​​активними компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняЯк симптоматичний засіб при невротичних розладах, що супроводжуються дратівливістю, підвищеною збудливістю, тривогою, страхом, безсонням, зниженням працездатності при розумовому та фізичному перенапрузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, у тому числі рослин сімейства орхідні; спадкова непереносимість галактози, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років (ефективність та безпека застосування не встановлена).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом гомеопатичних препаратів не виключає лікування іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПокласти пігулку під язик і тримати до повного розчинення. Приймати препарат слід за 20-30 хвилин до або після їди. Дорослі та діти старше 12 років: По 2 таблетки 3 десь у день, при гострому стані - по 2 таблетки кожні 30 хвилин - 1 годину, але з більше 12 таблеток щодня. Діти віком від 6 до 12 років: По 1 таблетці 3 десь у день, при гострому стані - по 1 таблетці кожні 30 хвилин - 1 годину, але з більше 6 таблеток щодня. Курс лікування – до 4 тижнів. Тривалість курсу лікування за призначенням лікаря.ПередозуванняВипадки передозування до теперішнього часу не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми захворювання (первинне погіршення). У цьому випадку слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. У разі відсутності поліпшення при гострому перебігу захворювання через 3 дні препарат слід відмінити і звернутися до лікаря. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Застосування препарату не впливає на здатність до керування транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: хлорпротиксену гідрохлорид 15 мг. В упаковці 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаХлорпротиксен - антипсихотичний засіб (нейролептик), що має седативну, протиблювотну та антигістамінну дію.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.Показання до застосуванняПсихози, зокрема. шизофренія, депресивні стани в період клімаксу, пароксизми збудження, пов'язані зі страхом та напругою, дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми, алкогольний делірій, порушення сну при тривозі, психосоматичні, невротичні розлади у дітей, премедикація, післяоперація свербінням.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, отруєння засобами, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь), ортостатичний колапс, феохромоцитома, епілепсія, паркінсонізм, схильність до колапсів, виражені порушення функції нирок, печінки, серця та дихання, закритокутова глаукома, міастенія. грудного вигодовування), літній та дитячий (до 6 років) вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності та період лактації. Дітям віком до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: підвищена стомлюваність, омовіння, психомоторна загальмованість, легкий екстрапірамідний гіпокінетико-гіпертонічний синдром, акатизія (протягом перших 6 годин після прийому), дистонічні реакції, персистуюча пізня дискінезія, рідко – злоякісний нейролептичний синдром, З боку ССС: ортостатична гіпотензія, тахікардія, зміна інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів чуття: помутніння рогівки та/або кришталика з можливим порушенням зору, парез акомодації. З боку травної системи: вухість у роті, запори, олестатична жовтяниця (більш ймовірна між 2-4 тиж лікування). З боку органів кровотворення: рідко – агранулоцитоз (більш ймовірний між 4-10 тиж лікування), лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: дисменорея, галакторея, гінекомастія, цукровий діабет, зниження потенції та/або лібідо, підвищення апетиту, зміна вуглеводного обміну, збільшення маси тіла, підвищене потовиділення. З боку сечовивідної системи: затримка сечі. лергічні реакції: висипання на шкірі, дерматит, фотосенсибілізація. Інші: синдром "скасування", "припливи" крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиНе можна застосовувати препарат Хлорпротиксен одночасно з: загальними анестетиками; наркотичними анальгетиками; седативними, снодійними препаратами; алкоголем і спиртовмісними препаратами, оскільки вони підвищують пригнічуючу дію Хлорпротиксену на центральну нервову систему. Антихолінергічна дія Хлорпротиксену посилюється при його одночасному прийомі з протипаркінсонічними та антигістамінними засобами. Препарат може посилювати дію гіпотензивних засобів та знижувати дію леводопи. Одночасний прийом Хлорпротиксену та Епінефрину може спричинити артеріальну гіпотензію та тахікардію.Спосіб застосування та дозиДорослим при неврозах - 10-15 мг перед сном, при необхідності - 30 мг перед сном; при психозах - зазвичай 1 разову дозу перед сном (100-600 мг), при необхідності можливе введення додаткової дози протягом дня, найвищу дозу призначають увечері; при свербіні - 15-100 мг у 4 прийоми. -5-30 мг на день; при психозах-100-200 мг на день або більше. Для літніх та ослаблених хворих початкові дози слід знижувати, за необхідності (з урахуванням переносимості) дозу поступово підвищують.ПередозуванняПри передозуванні препарату у пацієнта спостерігаються такі симптоми: судоми; порушення дихання; сонливість; кома; зниження артеріального тиску; гіпертермія; тахікардія. У разі передозування препарату пацієнту необхідно виконати промивання шлунка, призначити прийом активованого вугілля та сольових проносних, а також симптоматичну та підтримуючу терапію. Проведення діалізу ефекту не дає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: хлорпротиксену гідрохлорид – 15,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 56,28 мг; целюлоза мікрокристалічна – 9,90 мг; крохмаль кукурудзяний – 9,90 мг; коповідон – 4,95 мг; кроскармелоза натрію – 1,98 мг; магнію стеарат – 0,99 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 1,32 мг; макрогол-4000 – 0,36 мг; титану діоксид – 0,72 мг. По 10, 25, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 25, 30, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою "натиснути-повернути", низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі таблеток видно: ядро ​​майже білого або з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 2 години (діапазон 0,5-6 годин). Середня біодоступність хлопротиксену при внутрішньому прийомі становить близько 12% (діапазон 5-32%). Розподіл Здається обсяг розподілу (Vdβ) становить близько 15,5 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить понад 99%. Хлорпротиксен проникає крізь плацентарний бар'єр. Біотрансформація Метаболізм хлорпротиксену здійснюється переважно шляхом сульфоокислення та N-деметилювання бічного ланцюга. У меншій мірі виражено гідроксилювання кільця та N-окислення. Хлорпротиксен визначається у жовчі, що свідчить про наявність кишково-печінкової циркуляції препарату. Метаболіти хлорпротиксену позбавлені нейролептичної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить близько 16 годин (діапазон 4-33 години). Середній системний кліренс (Cls) відповідає приблизно 1,2 л/хв. Екскреція хлорпротиксену здійснюється через кишечник та нирками. У жінок, які годують груддю, хлорпротиксен у незначній кількості виділяється з молоком. Показник співвідношення концентрації препарату в материнському молоці та у плазмі крові варіює від 1,2 до 2,6. Не було виявлено відмінностей концентрацій у плазмі крові або швидкості виведення між контрольною групою та групою пацієнтів, які страждають на алкоголізм, незалежно від того, були останні під час дослідження тверезими або в стані гострої інтоксикації.ФармакодинамікаХлорпротиксен є нейролептиком, похідним тіоксантену. Має антипсихотичну, виражену седативну та помірну антидепресивну дію. Фармакодинаміка Антипсихотичну дію нейролептиків пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також, можливо, блокадою 5-НТ (5-гідрокситриптамінових) рецепторів. In vivo хлорпротиксен має високу спорідненість до дофамінових рецепторів типу D1 та D2. Хлорпротиксен також має високу спорідненість до 5-НТ2-рецепторів, α1-адренорецепторів, гістамінових (H1) та холінергічних мускаринових рецепторів. Профіль рецепторного зв'язування хлорпротиксену дуже схожий з таким у клозапіну, проте він має приблизно в 10 разів більшу спорідненість до дофамінових рецепторів. Хлорпротиксен зменшує вираженість або усуває тривогу, обсесії, психомоторне збудження, занепокоєння, безсоння, а також галюцинації, марення та інші психотичні симптоми. Дуже низька частота розвитку екстрапірамідних ефектів (близько 1%) та пізньої дискінезії (близько 0,05%) свідчать, що хлорпротиксен може успішно використовуватися для підтримуючої терапії пацієнтів з психотичними розладами. Низькі дози хлорпротиксену мають антидепресивний ефект, що робить корисним застосування препарату при психічних розладах, що характеризуються тривогою, депресією та занепокоєнням. Також при терапії хлорпротиксеном зменшується вираженість асоційованих психосоматичних симптомів. Хлорпротиксен не викликає звикання, залежності чи формування толерантності. Крім того, хлорпротиксен потенціює дію аналгетиків, має власний аналгетичний ефект, а також протисвербіжну і протиблювотну дію.Показання до застосуванняШизофренія та інші психози, що протікають із психомоторним збудженням, ажитацією та тривожністю. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади із тривожністю, напругою, занепокоєнням, безсонням, порушеннями сну. Епілепсія та олігофренія, що поєднуються з психічними порушеннями: збудженням, ажитацією, лабільністю настрою та порушеннями поведінки. Болі (у поєднанні з анальгетиками). Геріатрія: гіперактивність, збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, тривожність, порушення поведінки та сну.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до хлорпротиксену або будь-якої з допоміжних речовин. Підвищена чутливість до препаратів групи тіоксантенів. Судинний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (зокрема, викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіатів), кома. Встановлені некориговані гіпокаліємія або гіпомагніємія. Наявність в анамнезі пацієнтів клінічно значущих серцево-судинних захворювань (наприклад, брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів на хвилину), нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, декомпенсованої серцевої недостатності, серцевої гіпертрофії, аритмій, при яких призначають антиаритміки IA та III аритмій або поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует" (Torsade de Pointes). Природжений синдром подовженого інтервалу QT або набутий подовжений інтервал QT (QTc понад 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок). Одночасний прийом із препаратами, що значно подовжують інтервал QT. Непереносимість лактози, дефіцит лактози або глюкозо-галактоза мальабсорбція. Обережно: органічні захворювання головного мозку; розумова відсталість; наявність у сімейному анамнезі родичів, які страждають на серцево-судинні захворювання, а також випадків подовження інтервалу QT; судомні розлади; тяжка печінкова та ниркова недостатність; рідкісний патологічний стан у вигляді дрібної передньої камери ока та вузького її кута (можливий розвиток нападів гострої глаукоми, пов'язаних із розширенням зіниці); тяжка псевдопаралітична міастенія; доброякісна гіпертрофія передміхурової залози; феохромоцитома; пролактин-залежні новоутворення; тяжка артеріальна гіпотензія або ортостатичні порушення; хвороба Паркінсона; захворювання системи кровотворення; гіпертиреоз; хворобливе сечовипускання, затримка сечі; пілоростеноз; кишкова непрохідність; наявність факторів ризику розвитку інсульту;цукровий діабет; зловживання опіатами та алкоголем; вагітність, період грудного вигодовування; вік до 18 років (через недостатність проведення контрольованих клінічних досліджень).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічний досвід застосування хлорпротиксену у вагітних жінок обмежений. Хлорпротиксен не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь пацієнтки перевищує можливий ризик для плода. Новонароджені, що піддаються впливу нейролептиків (у тому числі хлорпротиксену) під час третього триместру вагітності, піддаються ризику розвитку небажаних реакцій, у тому числі екстрапірамідних симптомів та/або синдрому "скасування", які можуть варіювати за ступенем тяжкості та тривалості після пологів. Було зафіксовано випадки збудження, підвищеного та зниженого тонусу, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому, а також порушень харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом неонатолога.Дослідження впливу на репродуктивну функцію у тварин не показали збільшення частоти аномалій плода чи інших шкідливих впливів на репродукцію. Період грудного вигодовування Оскільки хлорпротиксен виявляється у грудному молоці в незначних концентраціях, препарат навряд чи негативно впливатиме на дитину при застосуванні в терапевтичних дозах. Доза, що потрапляє до організму дитини, становить близько 2% від добової материнської дози, скоригованої за масою тіла. Грудне вигодовування може бути продовжено під час лікування хлорпротиксеном, якщо це вважається клінічно необхідним, проте рекомендується проводити спостереження за дитиною, особливо протягом перших 4 тижнів після пологів. Фертильність При застосуванні хлорпротексену було зафіксовано такі небажані явища, як гіперпролактинемія, галакторея, аменорея, порушення еякуляції, а також еректильна дисфункція (див. розділ "Побічна дія"). Ці побічні реакції можуть негативно впливати на сексуальну функцію та фертильність жінок та/або чоловіків. У разі появи клінічно значущих гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або проявів сексуальної дисфункції необхідно розглянути питання щодо зниження дозування (якщо це можливо) або відміни препарату. Зазначені побічні ефекти є оборотними після відміни препарату. Потенційний вплив лікарського засобу на фертильність на тваринах не вивчався.Побічна діяНайбільш поширені побічні реакції, які можуть зустрічатися у понад 10% пацієнтів – сухість у роті, підвищене слиновиділення, сонливість та запаморочення. Більшість побічних ефектів залежить від застосовуваної дози препарату. Частота виникнення побічних ефектів та їх тяжкість найбільш виражені на початку лікування та знижуються у міру продовження терапії. Інформація про частоту виникнення побічних ефектів представлена ​​на основі даних літератури та спонтанних повідомлень. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто – понад 1/10, часто – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасто – від понад 1/1000 до менше 1/100, рідко – від понад 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідко - від менше 1/10000 (включаючи окремі повідомлення), частота невідома - за наявними даними визначити частоту побічної реакції неможливо. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – гіперпролактинемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто – зниження апетиту, зменшення маси тіла; рідко – гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози. Порушення психіки: часто – безсоння, нервозність, ажитація, зниження лібідо. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення; часто – дистонія, головний біль; нечасто – пізня дискінезія, паркінсонізм, судоми, акатизія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку органу зору: часто – порушення акомодації, порушення зору; нечасто – рух очних яблук. Порушення з боку серця: часто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ). Порушення з боку судин: нечасто – артеріальна гіпотензія, “припливи” крові до шкіри обличчя з почуттям жару; дуже рідко – венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті, підвищене слиновиділення; часто – запор, диспепсія, нудота; нечасто – блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри, фотосенсибілізація, дерматит. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; нечасто – м'язова ригідність. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – затримка сечі, хворобливе сечовипускання. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – неонатальний синдром "скасування". Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення еякуляції, еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія, галакторея, аменорея. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, стомлюваність. Можуть виникати екстрапірамідні розлади, особливо ранніх етапах лікування. У більшості випадків ці побічні ефекти успішно контролюються шляхом зниження дози та/або застосуванням антипаркінсонічних препаратів. Однак, рутинне використання антипаркінсонічних засобів для профілактики побічних ефектів не рекомендується. Вони не полегшують проявів пізньої дискінезії та можуть їх погіршити. Рекомендується зниження дози або, якщо це можливо, припинення лікування хлорпротиксеном. При персистуючій акатизії можуть виявитися корисними бензодіазепіни або пропранолол. При прийомі хлорпротиксену, як і при прийомі інших нейролептиків, також були зареєстровані такі рідкісні побічні ефекти: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть та поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "пірет". На фоні застосування антипсихотичних засобів були зафіксовані випадки приапізму – тривалої ерекції, як правило, болючої, яка може призводити до еректильної дисфункції. Частота цього явища невідома. Синдром "скасування" Різке припинення лікування хлорпротиксеном може супроводжуватися синдромом "скасування". Найбільш поширеними симптомами є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгія, парестезії, безсоння, нервозність, тривога та ажитація. У пацієнтів також можуть спостерігатися запаморочення, відчуття тепла і холоду, що змінюються, тремор кінцівок. Симптоми зазвичай виникають протягом 1-4 днів після відміни та зменшуються через 7-14 днів.Взаємодія з лікарськими засобамиХлорпротиксен може посилювати седативну дію етанолу та ефекти барбітуратів та інших речовин, що пригнічують ЦНС. Хлорпротиксен не слід призначати разом з гуанетидином та аналогічно діючими засобами, оскільки нейролептики можуть збільшувати або зменшувати ефект антигіпертензивних препаратів, антигіпертензивний ефект гуанетидину та аналогічно діючих препаратів зменшується. Одночасне застосування нейролептиків та препаратів літію підвищує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Хлорпротиксен може знижувати ефективність леводопи та адренергічних препаратів. Одночасне застосування хлорпротиксену та лікарських препаратів із встановленою антихолінергічною дією посилює їх антихолінергічні ефекти. При одночасному застосуванні метоклопраміду та піперазину збільшується ризик розвитку екстрапірамідних симптомів. Антигістамінний ефект хлорпротиксену може зменшити або елімінувати симптоматику дисульфірам-етанолової реакції. Збільшення інтервалу QT на ЕКГ, пов'язане з лікуванням нейролептиками, може посилюватись при одночасному прийомі інших препаратів, які значно збільшують інтервал QT. Одночасне застосування хлорпротиксену протипоказане з такими препаратами: антиаритмічні засоби IA та III класів (наприклад, хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід); деякі антипсихотичні препарати (наприклад, тіорідазин); деякі антибіотики із групи макролідів (наприклад, еритроміцин); деякі антигістамінні препарати (наприклад, терфенадин, астемізол); деякі антибіотики із групи хінолонів (наприклад, гатифлоксацин, моксифлоксацин); цизаприд та препарати літію. Слід уникати одночасного прийому хлорпротиксену та зазначених вище препаратів. Також слід з обережністю застосовувати хлорпротиксен одночасно з препаратами, що викликають електролітні порушення (тіазидні та тіазидоподібні діуретики), та препаратами, здатними підвищити концентрацію хлорпротиксену в плазмі крові, через можливе збільшення ризику подовження інтервалу QT та виникнення небезпечних для життя аритм. Нейролептики метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450 у печінці. Препарати, які інгібують ізофермент CYP2D6 (наприклад, пароксетин, флуоксетин, хлорамфенікол, дисульфірам, ізоніазид, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пероральні контрацептиви, меншою мірою - буспірон, сертралін або циталопрам), можуть збільшуватися.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. Дозування підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта. Як правило, на початку лікування призначаються невеликі дози, які збільшуються до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, залежно від терапевтичного відгуку. Шизофренія та інші психози. Маніакальні стани Лікування починають з 50-100 мг на добу, поступово збільшуючи дозу до досягнення оптимального ефекту, зазвичай до 300 мг на добу. В окремих випадках доза може бути збільшена до 1200 мг на добу. Підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу. Добову дозу хлорпротиксену зазвичай поділяють на 2-3 прийоми. Враховуючи седативну дію хлорпротиксену, рекомендується призначати меншу частину добової дози у денний час, а більшу частину – увечері. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях Добова доза, розділена на 2-3 прийоми, становить 500 мг на протязі періоду тривалістю до 7 днів. Після зникнення проявів абстиненції доза поступово знижується. Доза, що підтримує 25-75 мг на добу, дозволяє стабілізувати стан, зменшує ризик розвитку чергового запою. Може знадобитися подальше зменшення дози. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади Хлорпротиксен може застосовуватися при депресіях, що особливо поєднуються з тривогою, напругою, як доповнення до терапії антидепресантами або самостійно. Хлорпротиксен може призначатися при неврозах та психосоматичних порушеннях, що супроводжуються тривогою та депресивними розладами у дозі до 75 мг на добу. Добова доза, як правило, цілиться на 2-3 прийоми. Оскільки прийом хлорпротиксену не викликає розвитку звикання або лікарської залежності, він може застосовуватись довго. Максимальна доза становить 150 мг на добу. Епілепсія та олігофренія, що поєднується з психічними порушеннями Добова доза становить 50 мг і зазвичай ділиться на 2-3 прийоми. Добова доза може бути збільшена до 75-100 мг на добу. При епілепсії слід зберігати адекватну дозу протисудомного засобу. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку доза підбирається індивідуально. Діапазон доз становить 25-75 мг на добу. Безсоння По 25 мг за 1 годину до сну одноразово. Болі Здатність хлорпротиксену потенціювати дію аналгетиків може бути використана при лікуванні пацієнтів із болями. У цих випадках хлорпротиксен призначають у дозах від 75 до 300 мг на добу, можливе застосування спільно з анальгетиками. Діти та підлітки (вік до 18 років) Хлорпротиксен не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату в даній віковій групі. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам із порушенням функції нирок дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі.ПередозуванняСимптоми: сонливість, кома, судоми, шок, екстрапірамідні розлади, гіпертермія/гіпотермія. У тяжких випадках – ниркова недостатність. Зміни параметрів ЕКГ, подовження інтервалу QT, "піруетна" шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця та шлуночкові аритмії спостерігалися при одночасному передозуванні з препаратами, що впливають на серцеву діяльність. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Якомога раніше після прийому має бути проведене промивання шлунка, рекомендується застосування активованого вугілля. Повинні бути вжиті заходи, спрямовані на підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної системи. Не слід використовувати адреналін, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні розлади біпериденом. Доза від 2,5 до 4 г може бути летальною (у дітей приблизно 4 мг/кг). Деякі дорослі виживали після прийому 10 г, 3-річна дитина вижила після прийому 1000 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа тлі застосування будь-якого нейролептика існує ймовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, флюктуація свідомості, нестабільність вегетативної нервової системи). Пацієнти з вже наявним психоорганічним синдромом, затримкою психічного розвитку, а також особи, які зловживають опіатами та алкоголем, становлять значну частку серед летальних наслідків. Лікування: відміна нейролептика. Симптоматична терапія та загальні підтримувальні лікувальні заходи. Можуть виявитися ефективними дантролен та бромокриптин. Після прийому нейролептиків внутрішньо симптоми можуть зберігатися протягом більше одного тижня. Гострі напади глаукоми внаслідок розширення зіниці можуть виникати у пацієнтів з рідким синдромом дрібної передньої камери ока та у пацієнтів з вузьким кутом передньої камери. У зв'язку з ризиком виникнення злоякісних аритмій, препарат Хлорпротиксен слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та у пацієнтів з наявністю випадків подовженого інтервалу QT у сімейному анамнезі. До початку лікування необхідно обов'язково провести ЕКГ-дослідження. Застосування препарату Хлорпротиксен протипоказане у випадку, якщо інтервал QTc на вихідному вимірі перевищує 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок (див. розділ "Протипоказання"). Під час лікування, необхідність проведення ЕКГ-моніторингу слід оцінювати в індивідуальному порядку. У період лікування слід зменшити дозу, якщо інтервал QT буде збільшуватися, і слід припинити терапію у випадку, якщо інтервал QTc складе >500 мсек. Рекомендується проводити періодичний моніторинг показників водно-електролітного балансу. Слід уникати одночасного застосування інших антипсихотичних препаратів. Як і інші нейролептики, препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю пацієнтам з психоорганічним синдромом, судомами, захворюваннями печінки, нирок та серцево-судинної системи на пізніх стадіях, а також пацієнтам з тяжкою псевдопаралітичною міастенією та доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з: феохромоцитомою; пролактин-залежними пухлинами; вираженою артеріальною гіпотензією або ортостатичною дисрегуляцією; хворобою Паркінсона; хворобами системи кровотворення; гіпертиреоз; порушенням сечовипускання, затримкою сечі; стенозом воротаря (пілоростенозом), кишковою непрохідністю. Як і інші психотропні засоби, препарат Хлорпротиксен може впливати на показники глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, що може вимагати корекції доз протидіабетичних препаратів (інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування). Пацієнти, які проходять тривале лікування, особливо із застосуванням високих доз, підлягають ретельному контролю у динаміці з періодичною оцінкою необхідності зниження підтримуючої дози. Повідомлялося про випадки розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) на фоні прийому антипсихотичних препаратів. У зв'язку з тим, що пацієнти, які перебувають на лікуванні антипсихотичними препаратами, часто входять до групи ризику розвитку ВТЕ, до початку та під час лікування хлорпротиксеном необхідно визначити фактори ризику розвитку ВТЕ та вжити заходів безпеки. Повідомлялося, що антипсихотичні засоби, що мають а-адреноблокуючу дію, можуть викликати пріапізм; можливо, що і хлорпротиксен також має цю властивість. У разі виникнення важкого приапізму може знадобитися медичне втручання. Пацієнтів слід попередити про необхідність екстреного звернення за медичною допомогою у разі появи об'єктивних та суб'єктивних ознак приапізму. Застосування препарату у дітей та підлітків молодше 18 років Хлорпротиксен не рекомендується для застосування у дітей та підлітків. Достатньої кількості клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ефективності та безпеки застосування хлорпротиксену для лікування дітей та підлітків, не проводилося. Літні пацієнти Цереброваскулярні побічні реакції За даними рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у популяції пацієнтів з деменцією, призначення деяких атипових нейролептиків супроводжувалося приблизно 3-кратним підвищенням ризику цереброваскулярних небажаних реакцій. Механізм підвищення ризику невідомий. Подібне підвищення ризику не можна виключити для інших нейролептиків та інших груп пацієнтів. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю. Літні пацієнти особливо схильні до ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією Дані двох великих спостережних досліджень показали, що у літніх пацієнтів з деменцією, які приймали антипсихотичні препарати, відзначалося незначне підвищення ризику смерті порівняно з пацієнтами, які не приймали нейролептики. Достатніх даних для точної оцінки величини ризику та причин його підвищення немає. Хлорпротиксен не зареєстрований для лікування поведінкових розладів у пацієнтів з деменцією. Щоб уникнути розвитку синдрому "скасування", припиняти лікування препаратом Хлорпротиксен необхідно поступово. Допоміжні речовини Пігулки препарату Хлорпротиксен містять лактози моногідрат. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Хлорпротиксен має седативний ефект. У пацієнтів, які отримують психотропні засоби, можуть відзначатися деякі порушення загальної уваги та концентрації, тому вони повинні бути попереджені про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: хлорпротиксену гідрохлорид – 25,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 93,80 мг; целюлоза мікрокристалічна – 16,50 мг; крохмаль кукурудзяний – 16,50 мг; коповідон – 8,25 мг; кроскармелоза натрію – 3,30 мг; магнію стеарат – 1,65 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 2,20 мг; макрогол-4000 – 0,60 мг; титану діоксид – 1,20 мг. По 10, 25, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 25, 30, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою "натиснути-повернути", низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі таблеток видно: ядро ​​майже білого або з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 2 години (діапазон 0,5-6 годин). Середня біодоступність хлопротиксену при внутрішньому прийомі становить близько 12% (діапазон 5-32%). Розподіл Здається обсяг розподілу (Vdβ) становить близько 15,5 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить понад 99%. Хлорпротиксен проникає крізь плацентарний бар'єр. Біотрансформація Метаболізм хлорпротиксену здійснюється переважно шляхом сульфоокислення та N-деметилювання бічного ланцюга. У меншій мірі виражено гідроксилювання кільця та N-окислення. Хлорпротиксен визначається у жовчі, що свідчить про наявність кишково-печінкової циркуляції препарату. Метаболіти хлорпротиксену позбавлені нейролептичної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить близько 16 годин (діапазон 4-33 години). Середній системний кліренс (Cls) відповідає приблизно 1,2 л/хв. Екскреція хлорпротиксену здійснюється через кишечник та нирками. У жінок, які годують груддю, хлорпротиксен у незначній кількості виділяється з молоком. Показник співвідношення концентрації препарату в материнському молоці та у плазмі крові варіює від 1,2 до 2,6. Не було виявлено відмінностей концентрацій у плазмі крові або швидкості виведення між контрольною групою та групою пацієнтів, які страждають на алкоголізм, незалежно від того, були останні під час дослідження тверезими або в стані гострої інтоксикації.ФармакодинамікаХлорпротиксен є нейролептиком, похідним тіоксантену. Має антипсихотичну, виражену седативну та помірну антидепресивну дію. Фармакодинаміка Антипсихотичну дію нейролептиків пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також, можливо, блокадою 5-НТ (5-гідрокситриптамінових) рецепторів. In vivo хлорпротиксен має високу спорідненість до дофамінових рецепторів типу D1 та D2. Хлорпротиксен також має високу спорідненість до 5-НТ2-рецепторів, α1-адренорецепторів, гістамінових (H1) та холінергічних мускаринових рецепторів. Профіль рецепторного зв'язування хлорпротиксену дуже схожий з таким у клозапіну, проте він має приблизно в 10 разів більшу спорідненість до дофамінових рецепторів. Хлорпротиксен зменшує вираженість або усуває тривогу, обсесії, психомоторне збудження, занепокоєння, безсоння, а також галюцинації, марення та інші психотичні симптоми. Дуже низька частота розвитку екстрапірамідних ефектів (близько 1%) та пізньої дискінезії (близько 0,05%) свідчать, що хлорпротиксен може успішно використовуватися для підтримуючої терапії пацієнтів з психотичними розладами. Низькі дози хлорпротиксену мають антидепресивний ефект, що робить корисним застосування препарату при психічних розладах, що характеризуються тривогою, депресією та занепокоєнням. Також при терапії хлорпротиксеном зменшується вираженість асоційованих психосоматичних симптомів. Хлорпротиксен не викликає звикання, залежності чи формування толерантності. Крім того, хлорпротиксен потенціює дію аналгетиків, має власний аналгетичний ефект, а також протисвербіжну і протиблювотну дію.Показання до застосуванняШизофренія та інші психози, що протікають із психомоторним збудженням, ажитацією та тривожністю. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади із тривожністю, напругою, занепокоєнням, безсонням, порушеннями сну. Епілепсія та олігофренія, що поєднуються з психічними порушеннями: збудженням, ажитацією, лабільністю настрою та порушеннями поведінки. Болі (у поєднанні з анальгетиками). Геріатрія: гіперактивність, збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, тривожність, порушення поведінки та сну.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до хлорпротиксену або будь-якої з допоміжних речовин. Підвищена чутливість до препаратів групи тіоксантенів. Судинний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (зокрема, викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіатів), кома. Встановлені некориговані гіпокаліємія або гіпомагніємія. Наявність в анамнезі пацієнтів клінічно значущих серцево-судинних захворювань (наприклад, брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів на хвилину), нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, декомпенсованої серцевої недостатності, серцевої гіпертрофії, аритмій, при яких призначають антиаритміки IA та III аритмій або поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует" (Torsade de Pointes). Природжений синдром подовженого інтервалу QT або набутий подовжений інтервал QT (QTc понад 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок). Одночасний прийом із препаратами, що значно подовжують інтервал QT. Непереносимість лактози, дефіцит лактози або глюкозогалактоза мальабсорбція. Обережно: органічні захворювання головного мозку; розумова відсталість; наявність у сімейному анамнезі родичів, які страждають на серцево-судинні захворювання, а також випадків подовження інтервалу QT; судомні розлади; тяжка печінкова та ниркова недостатність; рідкісний патологічний стан у вигляді дрібної передньої камери ока та вузького її кута (можливий розвиток нападів гострої глаукоми, пов'язаних із розширенням зіниці); тяжка псевдопаралітична міастенія; доброякісна гіпертрофія передміхурової залози; феохромоцитома; пролактин-залежні новоутворення; тяжка артеріальна гіпотензія або ортостатичні порушення; хвороба Паркінсона; захворювання системи кровотворення; гіпертиреоз; хворобливе сечовипускання, затримка сечі; пілоростеноз; кишкова непрохідність; наявність факторів ризику розвитку інсульту;цукровий діабет; зловживання опіатами та алкоголем; вагітність, період грудного вигодовування; вік до 18 років (через недостатність проведення контрольованих клінічних досліджень).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічний досвід застосування хлорпротиксену у вагітних жінок обмежений. Хлорпротиксен не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь пацієнтки перевищує можливий ризик для плода. Новонароджені, що піддаються впливу нейролептиків (у тому числі хлорпротиксену) під час третього триместру вагітності, піддаються ризику розвитку небажаних реакцій, у тому числі екстрапірамідних симптомів та/або синдрому "скасування", які можуть варіювати за ступенем тяжкості та тривалості після пологів. Було зафіксовано випадки збудження, підвищеного та зниженого тонусу, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому, а також порушень харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом неонатолога.Дослідження впливу на репродуктивну функцію у тварин не показали збільшення частоти аномалій плода чи інших шкідливих впливів на репродукцію. Період грудного вигодовування Оскільки хлорпротиксен виявляється у грудному молоці в незначних концентраціях, препарат навряд чи негативно впливатиме на дитину при застосуванні в терапевтичних дозах. Доза, що потрапляє до організму дитини, становить близько 2% від добової материнської дози, скоригованої за масою тіла. Грудне вигодовування може бути продовжено під час лікування хлорпротиксеном, якщо це вважається клінічно необхідним, проте рекомендується проводити спостереження за дитиною, особливо протягом перших 4 тижнів після пологів. Фертильність При застосуванні хлорпротексену було зафіксовано такі небажані явища, як гіперпролактинемія, галакторея, аменорея, порушення еякуляції, а також еректильна дисфункція (див. розділ "Побічна дія"). Ці побічні реакції можуть негативно впливати на сексуальну функцію та фертильність жінок та/або чоловіків. У разі появи клінічно значущих гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або проявів сексуальної дисфункції необхідно розглянути питання щодо зниження дозування (якщо це можливо) або відміни препарату. Зазначені побічні ефекти є оборотними після відміни препарату. Потенційний вплив лікарського засобу на фертильність на тваринах не вивчався.Побічна діяНайбільш поширені побічні реакції, які можуть зустрічатися у понад 10% пацієнтів – сухість у роті, підвищене слиновиділення, сонливість та запаморочення. Більшість побічних ефектів залежить від застосовуваної дози препарату. Частота виникнення побічних ефектів та їх тяжкість найбільш виражені на початку лікування та знижуються у міру продовження терапії. Інформація про частоту виникнення побічних ефектів представлена ​​на основі даних літератури та спонтанних повідомлень. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто – понад 1/10, часто – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасто – від понад 1/1000 до менше 1/100, рідко – від понад 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідко - від менше 1/10000 (включаючи окремі повідомлення), частота невідома - за наявними даними визначити частоту побічної реакції неможливо. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – гіперпролактинемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто – зниження апетиту, зменшення маси тіла; рідко – гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози. Порушення психіки: часто – безсоння, нервозність, ажитація, зниження лібідо. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення; часто – дистонія, головний біль; нечасто – пізня дискінезія, паркінсонізм, судоми, акатизія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку органу зору: часто – порушення акомодації, порушення зору; нечасто – рух очних яблук. Порушення з боку серця: часто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ). Порушення з боку судин: нечасто – артеріальна гіпотензія, “припливи” крові до шкіри обличчя з почуттям жару; дуже рідко – венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті, підвищене слиновиділення; часто – запор, диспепсія, нудота; нечасто – блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри, фотосенсибілізація, дерматит. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; нечасто – м'язова ригідність. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – затримка сечі, хворобливе сечовипускання. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – неонатальний синдром "скасування". Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення еякуляції, еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія, галакторея, аменорея. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, стомлюваність. Можуть виникати екстрапірамідні розлади, особливо ранніх етапах лікування. У більшості випадків ці побічні ефекти успішно контролюються шляхом зниження дози та/або застосуванням антипаркінсонічних препаратів. Однак, рутинне використання антипаркінсонічних засобів для профілактики побічних ефектів не рекомендується. Вони не полегшують проявів пізньої дискінезії та можуть їх погіршити. Рекомендується зниження дози або, якщо це можливо, припинення лікування хлорпротиксеном. При персистуючій акатизії можуть виявитися корисними бензодіазепіни або пропранолол. При прийомі хлорпротиксену, як і при прийомі інших нейролептиків, також були зареєстровані такі рідкісні побічні ефекти: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть та поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "пірет". На фоні застосування антипсихотичних засобів були зафіксовані випадки приапізму – тривалої ерекції, як правило, болючої, яка може призводити до еректильної дисфункції. Частота цього явища невідома. Синдром "скасування" Різке припинення лікування хлорпротиксеном може супроводжуватися синдромом "скасування". Найбільш поширеними симптомами є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгія, парестезії, безсоння, нервозність, тривога та ажитація. У пацієнтів також можуть спостерігатися запаморочення, відчуття тепла і холоду, що змінюються, тремор кінцівок. Симптоми зазвичай виникають протягом 1-4 днів після відміни та зменшуються через 7-14 днів.Взаємодія з лікарськими засобамиХлорпротиксен може посилювати седативну дію етанолу та ефекти барбітуратів та інших речовин, що пригнічують ЦНС. Хлорпротиксен не слід призначати разом з гуанетидином та аналогічно діючими засобами, оскільки нейролептики можуть збільшувати або зменшувати ефект антигіпертензивних препаратів, антигіпертензивний ефект гуанетидину та аналогічно діючих препаратів зменшується. Одночасне застосування нейролептиків та препаратів літію підвищує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Хлорпротиксен може знижувати ефективність леводопи та адренергічних препаратів. Одночасне застосування хлорпротиксену та лікарських препаратів із встановленою антихолінергічною дією посилює їх антихолінергічні ефекти. При одночасному застосуванні метоклопраміду та піперазину збільшується ризик розвитку екстрапірамідних симптомів. Антигістамінний ефект хлорпротиксену може зменшити або елімінувати симптоматику дисульфірам-етанолової реакції. Збільшення інтервалу QT на ЕКГ, пов'язане з лікуванням нейролептиками, може посилюватись при одночасному прийомі інших препаратів, які значно збільшують інтервал QT. Одночасне застосування хлорпротиксену протипоказане з такими препаратами: антиаритмічні засоби IA та III класів (наприклад, хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід); деякі антипсихотичні препарати (наприклад, тіорідазин); деякі антибіотики із групи макролідів (наприклад, еритроміцин); деякі антигістамінні препарати (наприклад, терфенадин, астемізол); деякі антибіотики із групи хінолонів (наприклад, гатифлоксацин, моксифлоксацин); цизаприд та препарати літію. Слід уникати одночасного прийому хлорпротиксену та зазначених вище препаратів. Також слід з обережністю застосовувати хлорпротиксен одночасно з препаратами, що викликають електролітні порушення (тіазидні та тіазидоподібні діуретики), та препаратами, здатними підвищити концентрацію хлорпротиксену в плазмі крові, через можливе збільшення ризику подовження інтервалу QT та виникнення небезпечних для життя аритм. Нейролептики метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450 у печінці. Препарати, які інгібують ізофермент CYP2D6 (наприклад, пароксетин, флуоксетин, хлорамфенікол, дисульфірам, ізоніазид, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пероральні контрацептиви, меншою мірою - буспірон, сертралін або циталопрам), можуть збільшуватися.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. Дозування підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта. Як правило, на початку лікування призначаються невеликі дози, які збільшуються до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, залежно від терапевтичного відгуку. Шизофренія та інші психози. Маніакальні стани Лікування починають з 50-100 мг на добу, поступово збільшуючи дозу до досягнення оптимального ефекту, зазвичай до 300 мг на добу. В окремих випадках доза може бути збільшена до 1200 мг на добу. Підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу. Добову дозу хлорпротиксену зазвичай поділяють на 2-3 прийоми. Враховуючи седативну дію хлорпротиксену, рекомендується призначати меншу частину добової дози у денний час, а більшу частину – увечері. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях Добова доза, розділена на 2-3 прийоми, становить 500 мг на протязі періоду тривалістю до 7 днів. Після зникнення проявів абстиненції доза поступово знижується. Доза, що підтримує 25-75 мг на добу, дозволяє стабілізувати стан, зменшує ризик розвитку чергового запою. Може знадобитися подальше зменшення дози. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади Хлорпротиксен може застосовуватися при депресіях, що особливо поєднуються з тривогою, напругою, як доповнення до терапії антидепресантами або самостійно. Хлорпротиксен може призначатися при неврозах та психосоматичних порушеннях, що супроводжуються тривогою та депресивними розладами у дозі до 75 мг на добу. Добова доза, як правило, цілиться на 2-3 прийоми. Оскільки прийом хлорпротиксену не викликає розвитку звикання або лікарської залежності, він може застосовуватись довго. Максимальна доза становить 150 мг на добу. Епілепсія та олігофренія, що поєднується з психічними порушеннями Добова доза становить 50 мг і зазвичай ділиться на 2-3 прийоми. Добова доза може бути збільшена до 75-100 мг на добу. При епілепсії слід зберігати адекватну дозу протисудомного засобу. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку доза підбирається індивідуально. Діапазон доз становить 25-75 мг на добу. Безсоння По 25 мг за 1 годину до сну одноразово. Болі Здатність хлорпротиксену потенціювати дію аналгетиків може бути використана при лікуванні пацієнтів із болями. У цих випадках хлорпротиксен призначають у дозах від 75 до 300 мг на добу, можливе застосування спільно з анальгетиками. Діти та підлітки (вік до 18 років) Хлорпротиксен не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату в даній віковій групі. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам із порушенням функції нирок дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі.ПередозуванняСимптоми: сонливість, кома, судоми, шок, екстрапірамідні розлади, гіпертермія/гіпотермія. У тяжких випадках – ниркова недостатність. Зміни параметрів ЕКГ, подовження інтервалу QT, "піруетна" шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця та шлуночкові аритмії спостерігалися при одночасному передозуванні з препаратами, що впливають на серцеву діяльність. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Якомога раніше після прийому має бути проведене промивання шлунка, рекомендується застосування активованого вугілля. Повинні бути вжиті заходи, спрямовані на підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної системи. Не слід використовувати адреналін, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні розлади біпериденом. Доза від 2,5 до 4 г може бути летальною (у дітей приблизно 4 мг/кг). Деякі дорослі виживали після прийому 10 г, 3-річна дитина вижила після прийому 1000 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа тлі застосування будь-якого нейролептика існує ймовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, флюктуація свідомості, нестабільність вегетативної нервової системи). Пацієнти з вже наявним психоорганічним синдромом, затримкою психічного розвитку, а також особи, які зловживають опіатами та алкоголем, становлять значну частку серед летальних наслідків. Лікування: відміна нейролептика. Симптоматична терапія та загальні підтримувальні лікувальні заходи. Можуть виявитися ефективними дантролен та бромокриптин. Після прийому нейролептиків внутрішньо симптоми можуть зберігатися протягом більше одного тижня. Гострі напади глаукоми внаслідок розширення зіниці можуть виникати у пацієнтів з рідким синдромом дрібної передньої камери ока та у пацієнтів з вузьким кутом передньої камери. У зв'язку з ризиком виникнення злоякісних аритмій, препарат Хлорпротиксен слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та у пацієнтів з наявністю випадків подовженого інтервалу QT у сімейному анамнезі. До початку лікування необхідно обов'язково провести ЕКГ-дослідження. Застосування препарату Хлорпротиксен протипоказане у випадку, якщо інтервал QTc на вихідному вимірі перевищує 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок (див. розділ "Протипоказання"). Під час лікування, необхідність проведення ЕКГ-моніторингу слід оцінювати в індивідуальному порядку. У період лікування слід зменшити дозу, якщо інтервал QT буде збільшуватися, і слід припинити терапію у випадку, якщо інтервал QTc складе >500 мсек. Рекомендується проводити періодичний моніторинг показників водно-електролітного балансу. Слід уникати одночасного застосування інших антипсихотичних препаратів. Як і інші нейролептики, препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю пацієнтам з психоорганічним синдромом, судомами, захворюваннями печінки, нирок та серцево-судинної системи на пізніх стадіях, а також пацієнтам з тяжкою псевдопаралітичною міастенією та доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з: феохромоцитомою; пролактин-залежними пухлинами; вираженою артеріальною гіпотензією або ортостатичною дисрегуляцією; хворобою Паркінсона; хворобами системи кровотворення; гіпертиреоз; порушенням сечовипускання, затримкою сечі; стенозом воротаря (пілоростенозом), кишковою непрохідністю. Як і інші психотропні засоби, препарат Хлорпротиксен може впливати на показники глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, що може вимагати корекції доз протидіабетичних препаратів (інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування). Пацієнти, які проходять тривале лікування, особливо із застосуванням високих доз, підлягають ретельному контролю у динаміці з періодичною оцінкою необхідності зниження підтримуючої дози. Повідомлялося про випадки розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) на фоні прийому антипсихотичних препаратів. У зв'язку з тим, що пацієнти, які перебувають на лікуванні антипсихотичними препаратами, часто входять до групи ризику розвитку ВТЕ, до початку та під час лікування хлорпротиксеном необхідно визначити фактори ризику розвитку ВТЕ та вжити заходів безпеки. Повідомлялося, що антипсихотичні засоби, що мають а-адреноблокуючу дію, можуть викликати пріапізм; можливо, що і хлорпротиксен також має цю властивість. У разі виникнення важкого приапізму може знадобитися медичне втручання. Пацієнтів слід попередити про необхідність екстреного звернення за медичною допомогою у разі появи об'єктивних та суб'єктивних ознак приапізму. Застосування препарату у дітей та підлітків молодше 18 років Хлорпротиксен не рекомендується для застосування у дітей та підлітків. Достатньої кількості клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ефективності та безпеки застосування хлорпротиксену для лікування дітей та підлітків, не проводилося. Літні пацієнти Цереброваскулярні побічні реакції За даними рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у популяції пацієнтів з деменцією, призначення деяких атипових нейролептиків супроводжувалося приблизно 3-кратним підвищенням ризику цереброваскулярних небажаних реакцій. Механізм підвищення ризику невідомий. Подібне підвищення ризику не можна виключити для інших нейролептиків та інших груп пацієнтів. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю. Літні пацієнти особливо схильні до ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією Дані двох великих спостережних досліджень показали, що у літніх пацієнтів з деменцією, які приймали антипсихотичні препарати, відзначалося незначне підвищення ризику смерті порівняно з пацієнтами, які не приймали нейролептики. Достатніх даних для точної оцінки величини ризику та причин його підвищення немає. Хлорпротиксен не зареєстрований для лікування поведінкових розладів у пацієнтів з деменцією. Щоб уникнути розвитку синдрому "скасування", припиняти лікування препаратом Хлорпротиксен необхідно поступово. Допоміжні речовини Пігулки препарату Хлорпротиксен містять лактози моногідрат. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Хлорпротиксен має седативний ефект. У пацієнтів, які отримують психотропні засоби, можуть відзначатися деякі порушення загальної уваги та концентрації, тому вони повинні бути попереджені про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: хлорпротиксену гідрохлорид 50 мг. В упаковці 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаХлорпротиксен - антипсихотичний засіб (нейролептик), що має седативну, протиблювотну та антигістамінну дію.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.Показання до застосуванняПсихози, зокрема. шизофренія, депресивні стани в період клімаксу, пароксизми збудження, пов'язані зі страхом та напругою, дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми, алкогольний делірій, порушення сну при тривозі, психосоматичні, невротичні розлади у дітей, премедикація, післяоперація свербінням.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, отруєння засобами, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь), ортостатичний колапс, феохромоцитома, епілепсія, паркінсонізм, схильність до колапсів, виражені порушення функції нирок, печінки, серця та дихання, закритокутова глаукома, міастенія. грудного вигодовування), літній та дитячий (до 6 років) вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності та період лактації. Дітям віком до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: підвищена стомлюваність, омовіння, психомоторна загальмованість, легкий екстрапірамідний гіпокінетико-гіпертонічний синдром, акатизія (протягом перших 6 годин після прийому), дистонічні реакції, персистуюча пізня дискінезія, рідко – злоякісний нейролептичний синдром, З боку ССС: ортостатична гіпотензія, тахікардія, зміна інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів чуття: помутніння рогівки та/або кришталика з можливим порушенням зору, парез акомодації. З боку травної системи: вухість у роті, запори, олестатична жовтяниця (більш ймовірна між 2-4 тиж лікування). З боку органів кровотворення: рідко – агранулоцитоз (більш ймовірний між 4-10 тиж лікування), лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: дисменорея, галакторея, гінекомастія, цукровий діабет, зниження потенції та/або лібідо, підвищення апетиту, зміна вуглеводного обміну, збільшення маси тіла, підвищене потовиділення. З боку сечовивідної системи: затримка сечі. лергічні реакції: висипання на шкірі, дерматит, фотосенсибілізація. Інші: синдром "скасування", "припливи" крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиНе можна застосовувати препарат Хлорпротиксен одночасно з: загальними анестетиками; наркотичними анальгетиками; седативними, снодійними препаратами; алкоголем і спиртовмісними препаратами, оскільки вони підвищують пригнічуючу дію Хлорпротиксену на центральну нервову систему. Антихолінергічна дія Хлорпротиксену посилюється при його одночасному прийомі з протипаркінсонічними та антигістамінними засобами. Препарат може посилювати дію гіпотензивних засобів та знижувати дію леводопи. Одночасний прийом Хлорпротиксену та Епінефрину може спричинити артеріальну гіпотензію та тахікардію.Спосіб застосування та дозиДорослим при неврозах - 10-15 мг перед сном, при необхідності - 30 мг перед сном; при психозах - зазвичай 1 разову дозу перед сном (100-600 мг), при необхідності можливе введення додаткової дози протягом дня, найвищу дозу призначають увечері; при свербіні - 15-100 мг у 4 прийоми. -5-30 мг на день; при психозах-100-200 мг на день або більше. Для літніх та ослаблених хворих початкові дози слід знижувати, за необхідності (з урахуванням переносимості) дозу поступово підвищують.ПередозуванняПри передозуванні препарату у пацієнта спостерігаються такі симптоми: судоми; порушення дихання; сонливість; кома; зниження артеріального тиску; гіпертермія; тахікардія. У разі передозування препарату пацієнту необхідно виконати промивання шлунка, призначити прийом активованого вугілля та сольових проносних, а також симптоматичну та підтримуючу терапію. Проведення діалізу ефекту не дає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: хлорпротиксену гідрохлорид – 50,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 187,60 мг; целюлоза мікрокристалічна – 33,00 мг; крохмаль кукурудзяний – 33,00 мг; коповідон – 16,50 мг; кроскармелоза натрію – 6,60 мг; магнію стеарат – 3,30 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 4,40 мг; макрогол-4000 – 1,20 мг; титану діоксид – 2,40 мг. По 10, 25, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 25, 30, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою "натиснути-повернути", низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі таблеток видно: ядро ​​майже білого або з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 2 години (діапазон 0,5-6 годин). Середня біодоступність хлопротиксену при внутрішньому прийомі становить близько 12% (діапазон 5-32%). Розподіл Здається обсяг розподілу (Vdβ) становить близько 15,5 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить понад 99%. Хлорпротиксен проникає крізь плацентарний бар'єр. Біотрансформація Метаболізм хлорпротиксену здійснюється переважно шляхом сульфоокислення та N-деметилювання бічного ланцюга. У меншій мірі виражено гідроксилювання кільця та N-окислення. Хлорпротиксен визначається у жовчі, що свідчить про наявність кишково-печінкової циркуляції препарату. Метаболіти хлорпротиксену позбавлені нейролептичної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить близько 16 годин (діапазон 4-33 години). Середній системний кліренс (Cls) відповідає приблизно 1,2 л/хв. Екскреція хлорпротиксену здійснюється через кишечник та нирками. У жінок, які годують груддю, хлорпротиксен у незначній кількості виділяється з молоком. Показник співвідношення концентрації препарату в материнському молоці та у плазмі крові варіює від 1,2 до 2,6. Не було виявлено відмінностей концентрацій у плазмі крові або швидкості виведення між контрольною групою та групою пацієнтів, які страждають на алкоголізм, незалежно від того, були останні під час дослідження тверезими або в стані гострої інтоксикації.ФармакодинамікаХлорпротиксен є нейролептиком, похідним тіоксантену. Має антипсихотичну, виражену седативну та помірну антидепресивну дію. Фармакодинаміка Антипсихотичну дію нейролептиків пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також, можливо, блокадою 5-НТ (5-гідрокситриптамінових) рецепторів. In vivo хлорпротиксен має високу спорідненість до дофамінових рецепторів типу D1 та D2. Хлорпротиксен також має високу спорідненість до 5-НТ2-рецепторів, α1-адренорецепторів, гістамінових (H1) та холінергічних мускаринових рецепторів. Профіль рецепторного зв'язування хлорпротиксену дуже схожий з таким у клозапіну, проте він має приблизно в 10 разів більшу спорідненість до дофамінових рецепторів. Хлорпротиксен зменшує вираженість або усуває тривогу, обсесії, психомоторне збудження, занепокоєння, безсоння, а також галюцинації, марення та інші психотичні симптоми. Дуже низька частота розвитку екстрапірамідних ефектів (близько 1%) та пізньої дискінезії (близько 0,05%) свідчать, що хлорпротиксен може успішно використовуватися для підтримуючої терапії пацієнтів з психотичними розладами. Низькі дози хлорпротиксену мають антидепресивний ефект, що робить корисним застосування препарату при психічних розладах, що характеризуються тривогою, депресією та занепокоєнням. Також при терапії хлорпротиксеном зменшується вираженість асоційованих психосоматичних симптомів. Хлорпротиксен не викликає звикання, залежності чи формування толерантності. Крім того, хлорпротиксен потенціює дію аналгетиків, має власний аналгетичний ефект, а також протисвербіжну і протиблювотну дію.Показання до застосуванняШизофренія та інші психози, що протікають із психомоторним збудженням, ажитацією та тривожністю. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади із тривожністю, напругою, занепокоєнням, безсонням, порушеннями сну. Епілепсія та олігофренія, що поєднуються з психічними порушеннями: збудженням, ажитацією, лабільністю настрою та порушеннями поведінки. Болі (у поєднанні з анальгетиками). Геріатрія: гіперактивність, збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, тривожність, порушення поведінки та сну.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до хлорпротиксену або будь-якої з допоміжних речовин. Підвищена чутливість до препаратів групи тіоксантенів. Судинний колапс, пригнічення свідомості будь-якого походження (зокрема, викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіатів), кома. Встановлені некориговані гіпокаліємія або гіпомагніємія. Наявність в анамнезі пацієнтів клінічно значущих серцево-судинних захворювань (наприклад, брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів на хвилину), нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, декомпенсованої серцевої недостатності, серцевої гіпертрофії, аритмій, при яких призначають антиаритміки IA та III аритмій або поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует" (Torsade de Pointes). Природжений синдром подовженого інтервалу QT або набутий подовжений інтервал QT (QTc понад 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок). Одночасний прийом із препаратами, що значно подовжують інтервал QT. Непереносимість лактози, дефіцит лактози або глюкозогалактоза мальабсорбція. Обережно: органічні захворювання головного мозку; розумова відсталість; наявність у сімейному анамнезі родичів, які страждають на серцево-судинні захворювання, а також випадків подовження інтервалу QT; судомні розлади; тяжка печінкова та ниркова недостатність; рідкісний патологічний стан у вигляді дрібної передньої камери ока та вузького її кута (можливий розвиток нападів гострої глаукоми, пов'язаних із розширенням зіниці); тяжка псевдопаралітична міастенія; доброякісна гіпертрофія передміхурової залози; феохромоцитома; пролактин-залежні новоутворення; тяжка артеріальна гіпотензія або ортостатичні порушення; хвороба Паркінсона; захворювання системи кровотворення; гіпертиреоз; хворобливе сечовипускання, затримка сечі; пілоростеноз; кишкова непрохідність; наявність факторів ризику розвитку інсульту;цукровий діабет; зловживання опіатами та алкоголем; вагітність, період грудного вигодовування; вік до 18 років (через недостатність проведення контрольованих клінічних досліджень).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічний досвід застосування хлорпротиксену у вагітних жінок обмежений. Хлорпротиксен не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь пацієнтки перевищує можливий ризик для плода. Новонароджені, що піддаються впливу нейролептиків (у тому числі хлорпротиксену) під час третього триместру вагітності, піддаються ризику розвитку небажаних реакцій, у тому числі екстрапірамідних симптомів та/або синдрому "скасування", які можуть варіювати за ступенем тяжкості та тривалості після пологів. Було зафіксовано випадки збудження, підвищеного та зниженого тонусу, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому, а також порушень харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом неонатолога.Дослідження впливу на репродуктивну функцію у тварин не показали збільшення частоти аномалій плода чи інших шкідливих впливів на репродукцію. Період грудного вигодовування Оскільки хлорпротиксен виявляється у грудному молоці в незначних концентраціях, препарат навряд чи негативно впливатиме на дитину при застосуванні в терапевтичних дозах. Доза, що потрапляє до організму дитини, становить близько 2% від добової материнської дози, скоригованої за масою тіла. Грудне вигодовування може бути продовжено під час лікування хлорпротиксеном, якщо це вважається клінічно необхідним, проте рекомендується проводити спостереження за дитиною, особливо протягом перших 4 тижнів після пологів. Фертильність При застосуванні хлорпротексену було зафіксовано такі небажані явища, як гіперпролактинемія, галакторея, аменорея, порушення еякуляції, а також еректильна дисфункція (див. розділ "Побічна дія"). Ці побічні реакції можуть негативно впливати на сексуальну функцію та фертильність жінок та/або чоловіків. У разі появи клінічно значущих гіперпролактинемії, галактореї, аменореї або проявів сексуальної дисфункції необхідно розглянути питання щодо зниження дозування (якщо це можливо) або відміни препарату. Зазначені побічні ефекти є оборотними після відміни препарату. Потенційний вплив лікарського засобу на фертильність на тваринах не вивчався.Побічна діяНайбільш поширені побічні реакції, які можуть зустрічатися у понад 10% пацієнтів – сухість у роті, підвищене слиновиділення, сонливість та запаморочення. Більшість побічних ефектів залежить від застосовуваної дози препарату. Частота виникнення побічних ефектів та їх тяжкість найбільш виражені на початку лікування та знижуються у міру продовження терапії. Інформація про частоту виникнення побічних ефектів представлена ​​на основі даних літератури та спонтанних повідомлень. Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто – понад 1/10, часто – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасто – від понад 1/1000 до менше 1/100, рідко – від понад 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідко - від менше 1/10000 (включаючи окремі повідомлення), частота невідома - за наявними даними визначити частоту побічної реакції неможливо. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – гіперпролактинемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто – зниження апетиту, зменшення маси тіла; рідко – гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози. Порушення психіки: часто – безсоння, нервозність, ажитація, зниження лібідо. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення; часто – дистонія, головний біль; нечасто – пізня дискінезія, паркінсонізм, судоми, акатизія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку органу зору: часто – порушення акомодації, порушення зору; нечасто – рух очних яблук. Порушення з боку серця: часто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ). Порушення з боку судин: нечасто – артеріальна гіпотензія, “припливи” крові до шкіри обличчя з почуттям жару; дуже рідко – венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті, підвищене слиновиділення; часто – запор, диспепсія, нудота; нечасто – блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри, фотосенсибілізація, дерматит. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; нечасто – м'язова ригідність. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – затримка сечі, хворобливе сечовипускання. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – неонатальний синдром "скасування". Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення еякуляції, еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія, галакторея, аменорея. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, стомлюваність. Можуть виникати екстрапірамідні розлади, особливо ранніх етапах лікування. У більшості випадків ці побічні ефекти успішно контролюються шляхом зниження дози та/або застосуванням антипаркінсонічних препаратів. Однак, рутинне використання антипаркінсонічних засобів для профілактики побічних ефектів не рекомендується. Вони не полегшують проявів пізньої дискінезії та можуть їх погіршити. Рекомендується зниження дози або, якщо це можливо, припинення лікування хлорпротиксеном. При персистуючій акатизії можуть виявитися корисними бензодіазепіни або пропранолол. При прийомі хлорпротиксену, як і при прийомі інших нейролептиків, також були зареєстровані такі рідкісні побічні ефекти: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть та поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "пірет". На фоні застосування антипсихотичних засобів були зафіксовані випадки приапізму – тривалої ерекції, як правило, болючої, яка може призводити до еректильної дисфункції. Частота цього явища невідома. Синдром "скасування" Різке припинення лікування хлорпротиксеном може супроводжуватися синдромом "скасування". Найбільш поширеними симптомами є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгія, парестезії, безсоння, нервозність, тривога та ажитація. У пацієнтів також можуть спостерігатися запаморочення, відчуття тепла і холоду, що змінюються, тремор кінцівок. Симптоми зазвичай виникають протягом 1-4 днів після відміни та зменшуються через 7-14 днів.Взаємодія з лікарськими засобамиХлорпротиксен може посилювати седативну дію етанолу та ефекти барбітуратів та інших речовин, що пригнічують ЦНС. Хлорпротиксен не слід призначати разом з гуанетидином та аналогічно діючими засобами, оскільки нейролептики можуть збільшувати або зменшувати ефект антигіпертензивних препаратів, антигіпертензивний ефект гуанетидину та аналогічно діючих препаратів зменшується. Одночасне застосування нейролептиків та препаратів літію підвищує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Хлорпротиксен може знижувати ефективність леводопи та адренергічних препаратів. Одночасне застосування хлорпротиксену та лікарських препаратів із встановленою антихолінергічною дією посилює їх антихолінергічні ефекти. При одночасному застосуванні метоклопраміду та піперазину збільшується ризик розвитку екстрапірамідних симптомів. Антигістамінний ефект хлорпротиксену може зменшити або елімінувати симптоматику дисульфірам-етанолової реакції. Збільшення інтервалу QT на ЕКГ, пов'язане з лікуванням нейролептиками, може посилюватись при одночасному прийомі інших препаратів, які значно збільшують інтервал QT. Одночасне застосування хлорпротиксену протипоказане з такими препаратами: антиаритмічні засоби IA та III класів (наприклад, хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід); деякі антипсихотичні препарати (наприклад, тіорідазин); деякі антибіотики із групи макролідів (наприклад, еритроміцин); деякі антигістамінні препарати (наприклад, терфенадин, астемізол); деякі антибіотики із групи хінолонів (наприклад, гатифлоксацин, моксифлоксацин); цизаприд та препарати літію. Слід уникати одночасного прийому хлорпротиксену та зазначених вище препаратів. Також слід з обережністю застосовувати хлорпротиксен одночасно з препаратами, що викликають електролітні порушення (тіазидні та тіазидоподібні діуретики), та препаратами, здатними підвищити концентрацію хлорпротиксену в плазмі крові, через можливе збільшення ризику подовження інтервалу QT та виникнення небезпечних для життя аритм. Нейролептики метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450 у печінці. Препарати, які інгібують ізофермент CYP2D6 (наприклад, пароксетин, флуоксетин, хлорамфенікол, дисульфірам, ізоніазид, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пероральні контрацептиви, меншою мірою - буспірон, сертралін або циталопрам), можуть збільшуватися.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. Дозування підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта. Як правило, на початку лікування призначаються невеликі дози, які збільшуються до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, залежно від терапевтичного відгуку. Шизофренія та інші психози. Маніакальні стани Лікування починають з 50-100 мг на добу, поступово збільшуючи дозу до досягнення оптимального ефекту, зазвичай до 300 мг на добу. В окремих випадках доза може бути збільшена до 1200 мг на добу. Підтримуюча доза становить 100-200 мг на добу. Добову дозу хлорпротиксену зазвичай поділяють на 2-3 прийоми. Враховуючи седативну дію хлорпротиксену, рекомендується призначати меншу частину добової дози у денний час, а більшу частину – увечері. Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях Добова доза, розділена на 2-3 прийоми, становить 500 мг на протязі періоду тривалістю до 7 днів. Після зникнення проявів абстиненції доза поступово знижується. Доза, що підтримує 25-75 мг на добу, дозволяє стабілізувати стан, зменшує ризик розвитку чергового запою. Може знадобитися подальше зменшення дози. Депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади Хлорпротиксен може застосовуватися при депресіях, що особливо поєднуються з тривогою, напругою, як доповнення до терапії антидепресантами або самостійно. Хлорпротиксен може призначатися при неврозах та психосоматичних порушеннях, що супроводжуються тривогою та депресивними розладами у дозі до 75 мг на добу. Добова доза, як правило, цілиться на 2-3 прийоми. Оскільки прийом хлорпротиксену не викликає розвитку звикання або лікарської залежності, він може застосовуватись довго. Максимальна доза становить 150 мг на добу. Епілепсія та олігофренія, що поєднується з психічними порушеннями Добова доза становить 50 мг і зазвичай ділиться на 2-3 прийоми. Добова доза може бути збільшена до 75-100 мг на добу. При епілепсії слід зберігати адекватну дозу протисудомного засобу. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку доза підбирається індивідуально. Діапазон доз становить 25-75 мг на добу. Безсоння По 25 мг за 1 годину до сну одноразово. Болі Здатність хлорпротиксену потенціювати дію аналгетиків може бути використана при лікуванні пацієнтів із болями. У цих випадках хлорпротиксен призначають у дозах від 75 до 300 мг на добу, можливе застосування спільно з анальгетиками. Діти та підлітки (вік до 18 років) Хлорпротиксен не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років через недостатність даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату в даній віковій групі. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам із порушенням функції нирок дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки дозування слід підбирати з обережністю, а також по можливості проводити моніторинг концентрації препарату у плазмі.ПередозуванняСимптоми: сонливість, кома, судоми, шок, екстрапірамідні розлади, гіпертермія/гіпотермія. У тяжких випадках – ниркова недостатність. Зміни параметрів ЕКГ, подовження інтервалу QT, "піруетна" шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця та шлуночкові аритмії спостерігалися при одночасному передозуванні з препаратами, що впливають на серцеву діяльність. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Якомога раніше після прийому має бути проведене промивання шлунка, рекомендується застосування активованого вугілля. Повинні бути вжиті заходи, спрямовані на підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної системи. Не слід використовувати адреналін, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні розлади біпериденом. Доза від 2,5 до 4 г може бути летальною (у дітей приблизно 4 мг/кг). Деякі дорослі виживали після прийому 10 г, 3-річна дитина вижила після прийому 1000 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа тлі застосування будь-якого нейролептика існує ймовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, флюктуація свідомості, нестабільність вегетативної нервової системи). Пацієнти з вже наявним психоорганічним синдромом, затримкою психічного розвитку, а також особи, які зловживають опіатами та алкоголем, становлять значну частку серед летальних наслідків. Лікування: відміна нейролептика. Симптоматична терапія та загальні підтримувальні лікувальні заходи. Можуть виявитися ефективними дантролен та бромокриптин. Після прийому нейролептиків внутрішньо симптоми можуть зберігатися протягом більше одного тижня. Гострі напади глаукоми внаслідок розширення зіниці можуть виникати у пацієнтів з рідким синдромом дрібної передньої камери ока та у пацієнтів з вузьким кутом передньої камери. У зв'язку з ризиком виникнення злоякісних аритмій, препарат Хлорпротиксен слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та у пацієнтів з наявністю випадків подовженого інтервалу QT у сімейному анамнезі. До початку лікування необхідно обов'язково провести ЕКГ-дослідження. Застосування препарату Хлорпротиксен протипоказане у випадку, якщо інтервал QTc на вихідному вимірі перевищує 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок (див. розділ "Протипоказання"). Під час лікування, необхідність проведення ЕКГ-моніторингу слід оцінювати в індивідуальному порядку. У період лікування слід зменшити дозу, якщо інтервал QT буде збільшуватися, і слід припинити терапію у випадку, якщо інтервал QTc складе >500 мсек. Рекомендується проводити періодичний моніторинг показників водно-електролітного балансу. Слід уникати одночасного застосування інших антипсихотичних препаратів. Як і інші нейролептики, препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю пацієнтам з психоорганічним синдромом, судомами, захворюваннями печінки, нирок та серцево-судинної системи на пізніх стадіях, а також пацієнтам з тяжкою псевдопаралітичною міастенією та доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з: феохромоцитомою; пролактин-залежними пухлинами; вираженою артеріальною гіпотензією або ортостатичною дисрегуляцією; хворобою Паркінсона; хворобами системи кровотворення; гіпертиреоз; порушенням сечовипускання, затримкою сечі; стенозом воротаря (пілоростенозом), кишковою непрохідністю. Як і інші психотропні засоби, препарат Хлорпротиксен може впливати на показники глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, що може вимагати корекції доз протидіабетичних препаратів (інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування). Пацієнти, які проходять тривале лікування, особливо із застосуванням високих доз, підлягають ретельному контролю у динаміці з періодичною оцінкою необхідності зниження підтримуючої дози. Повідомлялося про випадки розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) на фоні прийому антипсихотичних препаратів. У зв'язку з тим, що пацієнти, які перебувають на лікуванні антипсихотичними препаратами, часто входять до групи ризику розвитку ВТЕ, до початку та під час лікування хлорпротиксеном необхідно визначити фактори ризику розвитку ВТЕ та вжити заходів безпеки. Повідомлялося, що антипсихотичні засоби, що мають а-адреноблокуючу дію, можуть викликати пріапізм; можливо, що і хлорпротиксен також має цю властивість. У разі виникнення важкого приапізму може знадобитися медичне втручання. Пацієнтів слід попередити про необхідність екстреного звернення за медичною допомогою у разі появи об'єктивних та суб'єктивних ознак приапізму. Застосування препарату у дітей та підлітків молодше 18 років Хлорпротиксен не рекомендується для застосування у дітей та підлітків. Достатньої кількості клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ефективності та безпеки застосування хлорпротиксену для лікування дітей та підлітків, не проводилося. Літні пацієнти Цереброваскулярні побічні реакції За даними рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у популяції пацієнтів з деменцією, призначення деяких атипових нейролептиків супроводжувалося приблизно 3-кратним підвищенням ризику цереброваскулярних небажаних реакцій. Механізм підвищення ризику невідомий. Подібне підвищення ризику не можна виключити для інших нейролептиків та інших груп пацієнтів. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту препарат Хлорпротиксен слід застосовувати з обережністю. Літні пацієнти особливо схильні до ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією Дані двох великих спостережних досліджень показали, що у літніх пацієнтів з деменцією, які приймали антипсихотичні препарати, відзначалося незначне підвищення ризику смерті порівняно з пацієнтами, які не приймали нейролептики. Достатніх даних для точної оцінки величини ризику та причин його підвищення немає. Хлорпротиксен не зареєстрований для лікування поведінкових розладів у пацієнтів з деменцією. Щоб уникнути розвитку синдрому "скасування", припиняти лікування препаратом Хлорпротиксен необхідно поступово. Допоміжні речовини Пігулки препарату Хлорпротиксен містять лактози моногідрат. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Хлорпротиксен має седативний ефект. У пацієнтів, які отримують психотропні засоби, можуть відзначатися деякі порушення загальної уваги та концентрації, тому вони повинні бути попереджені про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорпротиксен гідрохлорид 15 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 10 мг, лактози моногідрат – 92 мг, сахароза – 10 мг, кальцію стеарат – 1.5 мг, тальк – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 2.011 мг, макрогол 6000 - 0.069 мг, макрогол 300 - 0.49 мг, тальк - 1.43 мг, алюмінієвий лак на основі барвника сонячного заходу жовтого (E11. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; вид на зламі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняПсихози та психотичні стани, що супроводжуються занепокоєнням, страхом, психомоторним збудженням, агресивністю, у т.ч. при депресивно-параноїдній, циркулярній шизофренії, при простій уповільненій шизофренії з психопатоподібною та неврозоподібною симптоматикою та при інших психічних захворюваннях; дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми (у складі комбінованої терапії); алкогольний делірій; порушення сну при соматичних захворюваннях; необхідність тривалої терапії стану збудження та тривоги, психосоматичні, невротичні та поведінкові розлади у дітей; судомний кашель, спастичні стани у шлунково-кишковому тракті; премедикація; дерматози, що супроводжуються завзятим свербінням; алергічні реакції.Протипоказання до застосуванняПригнічення ЦНС, в т.ч. при інтоксикації алкоголем, барбітуратами та іншими лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, патологічні зміни картини крові, мієлодепресія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до хлорпротиксену.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі психомоторне гальмування, слабко виражений екстрапірамідний синдром, підвищена стомлюваність, запаморочення; у поодиноких випадках можливе парадоксальне посилення занепокоєння, особливо у хворих із манією чи шизофренією. З боку травної системи: можлива холестатична жовтяниця. Серцево-судинна система: можливі тахікардія, зміни на ЕКГ, ортостатична гіпотензія. З боку органу зору: можливе помутніння рогівки та кришталика з порушенням зору. Порушення з боку системи кровотворення: можливі агранулоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: можливі часті припливи, аменорея, галакторея, гінекомастія, ослаблення потенції та лібідо. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, порушення вуглеводного обміну, підвищення апетиту зі збільшенням маси тіла. Дерматологічні реакції: можлива фотосенсибілізація, фотодерматит. Ефекти, зумовлені антихолінергічною дією: сухість у роті, запор, порушення акомодації, дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анестетиками, опіоїдними анальгетиками, седативними, снодійними засобами, антипсихотичними засобами, з етанолом, етанолвмісними препаратами посилюється пригнічуюча дія на ЦНС. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з антихолінергічними, антигістамінними, протипаркінсонічними засобами посилюється антихолінергічна дія. При одночасному застосуванні із засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних реакцій; з леводопою - можливе пригнічення протипаркінсонічної дії леводопи; з літію карбонатом – можливі виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія. При одночасному застосуванні з епінефрином можлива блокада альфа-адренергічних ефектів епінефрину та розвиток внаслідок цього тяжкої гіпотензії та тахікардії. При одночасному застосуванні з фенотіазинами, метоклопрамідом, галоперидолом, резерпіном можливий розвиток екстрапірамідних розладів; з хінідином - можливе посилення гнітючої дії на серці.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо для дорослих добова доза варіює від 10 мг до 600 мг, для дітей – від 5 мг до 200 мг. Частота прийому та тривалість лікування визначаються показаннями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорпротиксен гідрохлорид 15 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 10 мг, лактози моногідрат – 92 мг, сахароза – 10 мг, кальцію стеарат – 1.5 мг, тальк – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 2.011 мг, макрогол 6000 - 0.069 мг, макрогол 300 - 0.49 мг, тальк - 1.43 мг, алюмінієвий лак на основі барвника сонячного заходу жовтого (E11. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; вид на зламі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняПсихози та психотичні стани, що супроводжуються занепокоєнням, страхом, психомоторним збудженням, агресивністю, у т.ч. при депресивно-параноїдній, циркулярній шизофренії, при простій уповільненій шизофренії з психопатоподібною та неврозоподібною симптоматикою та при інших психічних захворюваннях; дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми (у складі комбінованої терапії); алкогольний делірій; порушення сну при соматичних захворюваннях; необхідність тривалої терапії стану збудження та тривоги, психосоматичні, невротичні та поведінкові розлади у дітей; судомний кашель, спастичні стани у шлунково-кишковому тракті; премедикація; дерматози, що супроводжуються завзятим свербінням; алергічні реакції.Протипоказання до застосуванняПригнічення ЦНС, в т.ч. при інтоксикації алкоголем, барбітуратами та іншими лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, патологічні зміни картини крові, мієлодепресія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до хлорпротиксену.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі психомоторне гальмування, слабко виражений екстрапірамідний синдром, підвищена стомлюваність, запаморочення; у поодиноких випадках можливе парадоксальне посилення занепокоєння, особливо у хворих із манією чи шизофренією. З боку травної системи: можлива холестатична жовтяниця. Серцево-судинна система: можливі тахікардія, зміни на ЕКГ, ортостатична гіпотензія. З боку органу зору: можливе помутніння рогівки та кришталика з порушенням зору. Порушення з боку системи кровотворення: можливі агранулоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: можливі часті припливи, аменорея, галакторея, гінекомастія, ослаблення потенції та лібідо. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, порушення вуглеводного обміну, підвищення апетиту зі збільшенням маси тіла. Дерматологічні реакції: можлива фотосенсибілізація, фотодерматит. Ефекти, зумовлені антихолінергічною дією: сухість у роті, запор, порушення акомодації, дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анестетиками, опіоїдними анальгетиками, седативними, снодійними засобами, антипсихотичними засобами, з етанолом, етанолвмісними препаратами посилюється пригнічуюча дія на ЦНС. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з антихолінергічними, антигістамінними, протипаркінсонічними засобами посилюється антихолінергічна дія. При одночасному застосуванні із засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних реакцій; з леводопою - можливе пригнічення протипаркінсонічної дії леводопи; з літію карбонатом – можливі виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія. При одночасному застосуванні з епінефрином можлива блокада альфа-адренергічних ефектів епінефрину та розвиток внаслідок цього тяжкої гіпотензії та тахікардії. При одночасному застосуванні з фенотіазинами, метоклопрамідом, галоперидолом, резерпіном можливий розвиток екстрапірамідних розладів; з хінідином - можливе посилення гнітючої дії на серці.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо для дорослих добова доза варіює від 10 мг до 600 мг, для дітей – від 5 мг до 200 мг. Частота прийому та тривалість лікування визначаються показаннями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорпротиксену гідрохлорид 50 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 37.5 мг, лактози моногідрат – 135 мг, сахароза – 20 мг, кальцію стеарат – 3.75 мг, тальк – 3.75 мг; склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 3.6594 мг, макрогол 6000 - 0.1333 мг, макрогол 300 - 0.9166 мг, тальк - 2.4194 мг, титану діоксид - 0.3423 мг, фарбник заліза 0.0. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/А1. По 3 блістери разом із інструкцією у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-коричневого до світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі; вид на зламі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних дофамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторів тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняПсихози, включаючи шизофренію та маніакальні стани, що протікають з психомоторним збудженням, ажитацією та тривогою; Абстинентний синдром при алкоголізмі та наркоманіях; Гіперактивність, дратівливість, збудження, сплутаність свідомості у пацієнтів похилого віку; Порушення поведінки у дітей; депресивні стани, неврози, психосоматичні розлади; Безсоння; Болі (у комбінації з аналгетиками);Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату (зокрема фенотіазинів). Пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) будь-якого походження (у тому числі викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіатів), коматозні стани, судинний колапс, патологічні зміни крові, пригнічення кісткового мозку, феохромоцитома, такі спадкові захворювання, як непереносимість лактози або лактози або глюкозо-галактозна мальабсорбція, дефіцит сахарази/ізомальтази (у зв'язку з наявністю у складі лактози та сахарози), дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 6 років.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі психомоторне гальмування, слабко виражений екстрапірамідний синдром, підвищена стомлюваність, запаморочення; у поодиноких випадках можливе парадоксальне посилення занепокоєння, особливо у хворих із манією чи шизофренією. З боку травної системи: можлива холестатична жовтяниця. Серцево-судинна система: можливі тахікардія, зміни на ЕКГ, ортостатична гіпотензія. З боку органу зору: можливе помутніння рогівки та кришталика з порушенням зору. Порушення з боку системи кровотворення: можливі агранулоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: можливі часті припливи, аменорея, галакторея, гінекомастія, ослаблення потенції та лібідо. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, порушення вуглеводного обміну, підвищення апетиту зі збільшенням маси тіла. Дерматологічні реакції: можлива фотосенсибілізація, фотодерматит. Ефекти, зумовлені антихолінергічною дією: сухість у роті, запор, порушення акомодації, дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анестетиками, опіоїдними анальгетиками, седативними, снодійними засобами, антипсихотичними засобами, з етанолом, етанол, що містять препарати, посилюється пригнічуюча дія на ЦНС. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з антихолінергічними, антигістамінними, протипаркінсонічними засобами посилюється антихолінергічна дія. При одночасному застосуванні із засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних реакцій; з леводопою - можливе пригнічення протипаркінсонічної дії леводопи; з літію карбонатом – можливі виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія. При одночасному застосуванні з епінефрином можлива блокада альфа-адренергічних ефектів епінефрину та розвиток внаслідок цього тяжкої гіпотензії та тахікардії. При одночасному застосуванні з фенотіазинами, метоклопрамідом, галоперидолом, резерпіном можливий розвиток екстрапірамідних розладів; з хінідином - можливе посилення гнітючої дії на серці.Спосіб застосування та дозиДля дорослих добова доза варіює від 10 мг до 600 мг, для дітей – від 5 мг до 200 мг. Частота прийому та тривалість лікування визначаються показаннями.ПередозуванняСонливість, гіпо-або гіпертермія, екстрапірамідні симптоми, судоми, шок, кома.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: хлорпротиксен гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, моногідрат лактози, сахароза, кальцію стеарат, тальк. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5, макрогол 6000, макрогол 300, тальк, алюмінієвий лак на основі барвника сонячного заходу жовтого (E110). 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; вид на зламі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має антипсихотичну, антидепресивну, седативну, протиблювоту дію, має альфа-адреноблокуючу активність. Вважають, що антипсихотична дія пов'язана з блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у головному мозку. Протиблювота дія пов'язана з блокадою хеморецепторної тригерної зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​непрямим ослабленням активності ретикулярної системи стовбура головного мозку. Пригнічує вивільнення більшості гормонів гіпоталамуса та гіпофізу. Однак в результаті блокади інгібуючого фактора пролактину, який гальмує вивільнення пролактину з гіпофіза, концентрація пролактину підвищується. За хімічною структурою та фармакологічними властивостями тіоксантени подібні до піперазинових похідних фенотіазину.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняПсихози та психотичні стани, що супроводжуються занепокоєнням, страхом, психомоторним збудженням, агресивністю, у т.ч. при депресивно-параноїдній, циркулярній шизофренії, при простій уповільненій шизофренії з психопатоподібною та неврозоподібною симптоматикою та при інших психічних захворюваннях; дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкові травми (у складі комбінованої терапії); алкогольний делірій; порушення сну при соматичних захворюваннях; необхідність тривалої терапії стану збудження та тривоги, психосоматичні, невротичні та поведінкові розлади у дітей; судомний кашель, спастичні стани у шлунково-кишковому тракті; премедикація; дерматози, що супроводжуються завзятим свербінням; алергічні реакції.Протипоказання до застосуванняПригнічення ЦНС, в т.ч. при інтоксикації алкоголем, барбітуратами та іншими лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, патологічні зміни картини крові, мієлодепресія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до хлорпротиксену.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі психомоторне гальмування, слабко виражений екстрапірамідний синдром, підвищена стомлюваність, запаморочення; у поодиноких випадках можливе парадоксальне посилення занепокоєння, особливо у хворих із манією чи шизофренією. З боку травної системи: можлива холестатична жовтяниця. Серцево-судинна система: можливі тахікардія, зміни на ЕКГ, ортостатична гіпотензія. З боку органу зору: можливе помутніння рогівки та кришталика з порушенням зору. Порушення з боку системи кровотворення: можливі агранулоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія. З боку ендокринної системи: можливі часті припливи, аменорея, галакторея, гінекомастія, ослаблення потенції та лібідо. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, порушення вуглеводного обміну, підвищення апетиту зі збільшенням маси тіла. Дерматологічні реакції: можлива фотосенсибілізація, фотодерматит. Ефекти, зумовлені антихолінергічною дією: сухість у роті, запор, порушення акомодації, дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анестетиками, опіоїдними анальгетиками, седативними, снодійними засобами, антипсихотичними засобами, з етанолом, етанолвмісними препаратами посилюється пригнічуюча дія на ЦНС. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з антихолінергічними, антигістамінними, протипаркінсонічними засобами посилюється антихолінергічна дія. При одночасному застосуванні із засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних реакцій; з леводопою - можливе пригнічення протипаркінсонічної дії леводопи; з літію карбонатом – можливі виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія. При одночасному застосуванні з епінефрином можлива блокада альфа-адренергічних ефектів епінефрину та розвиток внаслідок цього тяжкої гіпотензії та тахікардії. При одночасному застосуванні з фенотіазинами, метоклопрамідом, галоперидолом, резерпіном можливий розвиток екстрапірамідних розладів; з хінідином - можливе посилення гнітючої дії на серці.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо для дорослих добова доза варіює від 10 мг до 600 мг, для дітей – від 5 мг до 200 мг. Частота прийому та тривалість лікування визначаються показаннями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати при епілепсії, схильності до колапсів, паркінсонізму, вад серця в стадії декомпенсації, тахікардії, атеросклерозі судин головного мозку, виражених порушеннях функції печінки та нирок, порушеннях кровотворення, кахексії, у літньому віці. При необхідності застосування хлорпротиксену слід зіставити ризик та користь лікування у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, захворюваннями серцево-судинної системи (підвищений ризик розвитку транзиторної артеріальної гіпотензії), синдромі Рейє, а також при глаукомі або схильності до неї, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої. сечі, хвороби Паркінсона, епілептичних нападах, підвищеної чутливості до інших тіоксантенів або фенотіазинів. При застосуванні хлорпротиксену можливі хибнопозитивні результати імунологічного тесту на вагітність з використанням сечі, а також хибнопозитивні результати дослідження сечі на білірубін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: холіну альфосцерат (гліцерилфосфорилхоліну гідрат) 250 мг; допоміжні речовини: вода д/і - до 1 мл. 5 ампул по 4 мл в комірково-контурній упаковці, в картонній пачці.Опис лікарської формиРозчин для інфузій та внутрішньом'язового введення безбарвний або з жовтуватим відтінком, прозорий.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі абсорбується на 88 відсотків і легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. В основному накопичується в мозку, печінці та легенях. На 85 відсотків екскретується легень у діоксид вуглецю, решта 15 відсотків виводяться за допомогою нирок та кишечника.ФармакодинамікаХоліноміметік. Є попередником ацетилхоліну. Чинить вплив переважно на холінергічні рецептори в ЦНС. Гліцерофосфат, що утворюється при розщепленні холіну альфосцерату, є попередником фосфоліпідів (фосфатидилхоліну) мембрани нейрона. Полегшує передачу нервових імпульсів у холінергічних нейронах, покращує пластичність нейрональних мембран та функцію рецепторів.Клінічна фармакологіяНоотропний препарат. Холіноміметик центральної дії.Показання до застосуванняСтареча псевдомеланхолія; хорея Гентінгтона; ішемічний інсульт (ранній та пізній відновлювальний період); синдром деменції різного генезу, зокрема хвороба Альцгеймера; цереброваскулярна недостатність хронічного характеру (дисциркуляторна енцефалопатія); гострий період травми черепа та мозку.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, підвищена чутливість до холіну альфосцерату.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності.Побічна діяМожлива нудота.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо: по 400 мг 3 рази на добу, курс лікування 3-6 міс. В/м або внутрішньовенно: 1 г/добу.ПередозуванняНудота, збудження та головний біль.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі виникнення нудоти дозу слід зменшити. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами і при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему