Противоопухолевые Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: паклітаксел – 6 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилрицинилолеат - 527 мг; лимонна кислота безводна – 2 мг; етанол абсолютний – 396 мг (до 0,933 г, що еквівалентно 1 мл). Комплект №2 (ТОВ МЦ «Еллара» або ТОВ «Еллара») Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 6 мг/мл. У скляних флаконах із пробками із гуми бромбутилової, алюмінієвими ковпачками та захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену, 16,7 та 50 мл. Флакони вкриті прозорою плівкою із ПЕ. 1 фл. у картонній пачці. 1 картонна пачка, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів «Тевадаптор» (адаптер до флакона; адаптер до шприца; адаптер для введення шприца); інструкція із застосування пристрою у картонній коробці з ущільнювачем з гофрованого картону коробкового або без нього. Контроль першого розкриття картонної коробки – прозора наклейка овальної форми із зображенням логотипу TEVA.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчину.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) і CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел і 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює. T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.ФармакодинамікаПротипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.ІнструкціяРозчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0,3 до 1,2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел-Тева слід використовувати обладнання, яке не містить деталей із ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ/DEHP), що міститься в пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілелеату, який є допоміжним компонентом препарату. Препарат Паклітаксел-Тева слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0,22 мкн). Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або наголошується на наявності нерозчинного осаду, флакон слід знищити.Показання до застосуванняРак яєчників терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (більше 1 см) після хірургічного втручання; терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною. Рак молочної залози ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ; терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування; терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів; терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування. Недрібноклітинний рак легені терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу глицерилрицинилолеат); вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші; супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші; тяжке порушення функції печінки; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).Побічна діяЧастота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів. Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) , але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%). Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про смерть; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія. З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному шкірний висип); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко - анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль. З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива скотома"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження АТ, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт. З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки порожнини рота; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто - оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак. Місцеві реакції: часто – реакції у місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри). Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну. Інші: рідко – пропасниця, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок. При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів. Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози. Інші дані про потенційну лікарську взаємодію між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3П4A4 (наприклад, ефі, Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми. Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази. Поліоксиетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ із пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.Спосіб застосування та дозиВ/в, інфузійно. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам необхідно провести премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів. Рак яєчників Терапія першої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Терапія другої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози: ад'ювантна терапія Після стандартного комбінованого лікування проводяться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел-Тева у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Терапія першої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину – у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу – у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні, при хорошій переносимості трастузумабу – відразу ж після введення наступних доз трастузумабу. Терапія другої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Недрібноклітинний рак легені У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом Терапія другої лінії Рекомендована доза 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел-Тева лише у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) не менше 1000/мкл крові та кількість тромбоцитів не менше 75000/мкл крові. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної поліневропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до 75 мг/м2. Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин крові запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легенів. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл крові, а кількість тромбоцитів – 100000/мкл крові. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалий час) або тяжка форма периферичної нейропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел-Тева слід знизити на 20%. (при терапії недрібноклітинного раку легені та терапії першої лінії раку яєчників) або на 25% (при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників). У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам із печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема мієлосупресія ІІІ–ІV ступеня) рекомендується корекція дози. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з порушенням функції нирок Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел-Тева у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: пеметрекседу динатрію геміпентагідрат 121.4 мг, що відповідає вмісту пеметрекседу 100 мг. Допоміжні речовини: манітол - 106.4 мг, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид (10% розчин, для підтримки рівня pH) - до pH 7.0. 100 мг – Флакони безбарвного скла (тип I) (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для інфузії у вигляді пористої маси від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, антиметаболіт. Є антифолатом, інгібує тимідилат-синтетазу (TC), дигідрофолат-редуктазу (ДГФР), гліцинамід-рибонуклеотид-формілтрансферазу (ГАРФТ) – ключові фолат-залежні ферменти при біосинтезі тимідинових та пуринових нуклеотів. Пеметрексед надходить у клітини за допомогою переносника відновлених фолатів та білкових фолат-зв'язувальних транспортних систем. Вступаючи в клітину, пеметрексед швидко і ефективно перетворюється на поліглутаматні форми за допомогою ферменту фоліл-поліглутамат-синтетази. Поліглутаматні форми затримуються в клітинах і є потужнішими інгібіторами ТС, ГАРФТ. Поліглутамація - це процес, залежний від часу та концентрації, який зустрічається в пухлинних клітинах і, меншою мірою, у нормальних тканинах. У поліглутамованих метаболітів збільшений T1/2,внаслідок цього збільшується тривалість дії препарату на пухлинні клітини. При комбінованому застосуванні пеметрекседу та цисплатину у дослідженнях in vitro спостерігався синергізм протипухлинної дії.ФармакокінетикаУ рівноважному стані Vd пеметрекседу складає 16.1 л. Зв'язування із білками плазми – близько 81%. Пеметрексед обмежено піддається метаболізму печінки. У перші 24 години після введення 70-90% виводиться нирками в незміненому вигляді. Загальний плазмовий кліренс пеметрекседу становить 92 мл/хв, T1/2 із плазми становить 3.5 год у пацієнтів з нормальною функцією нирок. При нирковій недостатності тяжкого ступеня зв'язування з білками плазми не змінюється.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат. Антиметаболіт.Показання до застосуванняМісцево-поширений або метастатичний неклітинний (несквамозний), недрібноклітинний рак легені - у комбінації з цисплатином як перша лінія терапії. Місцево-поширений або метастатичний неклітинний (несквамозний), недрібноклітинний рак легені без прогресування захворювання після чотирьох циклів першої лінії хіміотерапії на основі препаратів платини - для підтримуючої терапії. Місцево-поширений або метастатичний, неплоскоклітинний, недрібноклітинний рак легені - як монотерапія для терапії другої лінії. Лікування злоякісної мезотеліоми плеври у пацієнтів, які раніше не отримували хіміотерапію, з неоперабельною пухлиною або за наявності протипоказань до хірургічної операції.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, підвищена чутливість до пеметрекседу. Пеметрексед не призначений для терапії пацієнтів з плоскоклітинним недрібноклітинним раком легені.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Пеметрексед не рекомендується використовувати у педіатрії, т.к. безпека та ефективність застосування у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія, анемія; часто – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, анорексія, стоматит/фарингіт, діарея, підвищення рівня АЛТ та АСТ; часто – запори, біль у животі. Дерматологічні реакції: дуже часто - висипання/лущення; часто - свербіж шкіри, алопеція; рідко – багатоформна еритема. З боку периферичної нервової системи: часто – сенсорна чи моторна невропатія. З боку сечовидільної системи: часто – підвищення рівня креатиніну. З боку серцево-судинної системи: рідко – суправентрикулярна тахікардія. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - гарячка, фебрильна нейтропенія, алергічні реакції та приєднання вторинних інфекцій без нейтропенії.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування з нефротоксичними препаратами та/або нирковими речовинами може знизити кліренс пеметрекседу. Результати досліджень in vitro свідчать, що пеметрексед мінімально взаємодіє з препаратами, які метаболізуються CYP3A, CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2. Фармакокінетика пеметрекседу не змінюється при застосуванні фолієвої кислоти внутрішньо, вітаміну В12 в/м та при комбінованому застосуванні з цисплатином. Загальний кліренс платини не порушується під час застосування пеметрекседу. Пеметрексед можна застосовувати разом з ібупрофеном (по 400 мг 4 рази на добу) у хворих з нормальною функцією нирок (КК 80 мл/хв). При призначенні ібупрофену разом з пеметрекседом у хворих з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (КК 45-79 мл/хв) необхідно бути обережним. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не рекомендується застосування НПЗЗ з коротким T1/2 протягом 2 днів перед застосуванням пеметрекседу, в день застосування та протягом 2 днів після застосування. Зважаючи на відсутність даних про можливу взаємодію між пеметрекседом і НПЗЗ з великим T1/2, усі пацієнти, які отримують НПЗЗ, повинні перервати їх застосування мінімум за 5 днів до прийому пеметрекседу, в день прийому та протягом 2 днів після прийому. Якщо потрібне спільне призначення НПЗЗ, пацієнтам потрібен суворий моніторинг токсичності, особливо мієлосупресії та токсичності з боку шлунково-кишкового тракту. Пеметрексед несумісний із розчином Рінгера лактату та розчином Рінгера. Спільне застосування пеметрекседу з іншими препаратами та розчинами не досліджено і тому не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно у вигляді інфузії. Режим дозування індивідуальний, залежно від показань, схеми лікування, функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред кожним введенням пеметрекседу необхідно проводити загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів. Для оцінки функції нирок та печінки необхідно періодично проводити біохімічний аналіз крові. Перед початком застосування абсолютна кількість нейтрофілів становитиме ≥1500/мкл, тромбоцитів ≥100 000/мкл. Призначення фолієвої кислоти та вітаміну В12 знижує токсичність пеметрекседу та необхідність зменшення дози при гематологічній та негематологічній токсичності 3-4 ступеня, в т.ч. нейтропенії, фебрильної нейтропенії та інфекції з нейтропенією 3-4 ступеня. Хворим з клінічними проявами асциту та плевриту необхідно дренування випоту перед початком застосування пеметрекседу, тому що вплив цих станів на дію пеметрекседу не відомий. Пеметрексед не рекомендується використовувати у педіатрії, т.к. безпека та ефективність застосування у дітей не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: пеметрекседу динатрію геміпентагідрат 121.4 мг, що відповідає вмісту пеметрекседу 100 мг. Допоміжні речовини: манітол - 106.4 мг, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид (10% розчин, для підтримки рівня pH) - до pH 7.0. 500 мг - Флакони безбарвного скла (тип I) (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для інфузії у вигляді пористої маси від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, антиметаболіт. Є антифолатом, інгібує тимідилат-синтетазу (TC), дигідрофолат-редуктазу (ДГФР), гліцинамід-рибонуклеотид-формілтрансферазу (ГАРФТ) – ключові фолат-залежні ферменти при біосинтезі тимідинових та пуринових нуклеотів. Пеметрексед надходить у клітини за допомогою переносника відновлених фолатів та білкових фолат-зв'язувальних транспортних систем. Вступаючи в клітину, пеметрексед швидко і ефективно перетворюється на поліглутаматні форми за допомогою ферменту фоліл-поліглутамат-синтетази. Поліглутаматні форми затримуються в клітинах і є потужнішими інгібіторами ТС, ГАРФТ. Поліглутамація - це процес, залежний від часу та концентрації, який зустрічається в пухлинних клітинах і, меншою мірою, у нормальних тканинах. У поліглутамованих метаболітів збільшений T1/2,внаслідок цього збільшується тривалість дії препарату на пухлинні клітини. При комбінованому застосуванні пеметрекседу та цисплатину у дослідженнях in vitro спостерігався синергізм протипухлинної дії.ФармакокінетикаУ рівноважному стані Vd пеметрекседу складає 16.1 л. Зв'язування із білками плазми – близько 81%. Пеметрексед обмежено піддається метаболізму печінки. У перші 24 години після введення 70-90% виводиться нирками в незміненому вигляді. Загальний плазмовий кліренс пеметрекседу становить 92 мл/хв, T1/2 із плазми становить 3.5 год у пацієнтів з нормальною функцією нирок. При нирковій недостатності тяжкого ступеня зв'язування з білками плазми не змінюється.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат. Антиметаболіт.Показання до застосуванняМісцево-поширений або метастатичний неклітинний (несквамозний), недрібноклітинний рак легені - у комбінації з цисплатином як перша лінія терапії. Місцево-поширений або метастатичний неклітинний (несквамозний), недрібноклітинний рак легені без прогресування захворювання після чотирьох циклів першої лінії хіміотерапії на основі препаратів платини - для підтримуючої терапії. Місцево-поширений або метастатичний, неплоскоклітинний, недрібноклітинний рак легені - як монотерапія для терапії другої лінії. Лікування злоякісної мезотеліоми плеври у пацієнтів, які раніше не отримували хіміотерапію, з неоперабельною пухлиною або за наявності протипоказань до хірургічної операції.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, підвищена чутливість до пеметрекседу. Пеметрексед не призначений для терапії пацієнтів з плоскоклітинним недрібноклітинним раком легені.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Пеметрексед не рекомендується використовувати у педіатрії, т.к. безпека та ефективність застосування у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія, анемія; часто – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, анорексія, стоматит/фарингіт, діарея, підвищення рівня АЛТ та АСТ; часто – запори, біль у животі. Дерматологічні реакції: дуже часто - висипання/лущення; часто - свербіж шкіри, алопеція; рідко – багатоформна еритема. З боку периферичної нервової системи: часто – сенсорна чи моторна невропатія. З боку сечовидільної системи: часто – підвищення рівня креатиніну. З боку серцево-судинної системи: рідко – суправентрикулярна тахікардія. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - гарячка, фебрильна нейтропенія, алергічні реакції та приєднання вторинних інфекцій без нейтропенії.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування з нефротоксичними препаратами та/або нирковими речовинами може знизити кліренс пеметрекседу. Результати досліджень in vitro свідчать, що пеметрексед мінімально взаємодіє з препаратами, які метаболізуються CYP3A, CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2. Фармакокінетика пеметрекседу не змінюється при застосуванні фолієвої кислоти внутрішньо, вітаміну В12 в/м та при комбінованому застосуванні з цисплатином. Загальний кліренс платини не порушується під час застосування пеметрекседу. Пеметрексед можна застосовувати разом з ібупрофеном (по 400 мг 4 рази на добу) у хворих з нормальною функцією нирок (КК 80 мл/хв). При призначенні ібупрофену разом з пеметрекседом у хворих з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (КК 45-79 мл/хв) необхідно бути обережним. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не рекомендується застосування НПЗЗ з коротким T1/2 протягом 2 днів перед застосуванням пеметрекседу, в день застосування та протягом 2 днів після застосування. Зважаючи на відсутність даних про можливу взаємодію між пеметрекседом і НПЗЗ з великим T1/2, усі пацієнти, які отримують НПЗЗ, повинні перервати їх застосування мінімум за 5 днів до прийому пеметрекседу, в день прийому та протягом 2 днів після прийому. Якщо потрібне спільне призначення НПЗЗ, пацієнтам потрібен суворий моніторинг токсичності, особливо мієлосупресії та токсичності з боку шлунково-кишкового тракту. Пеметрексед несумісний із розчином Рінгера лактату та розчином Рінгера. Спільне застосування пеметрекседу з іншими препаратами та розчинами не досліджено і тому не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно у вигляді інфузії. Режим дозування індивідуальний, залежно від показань, схеми лікування, функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред кожним введенням пеметрекседу необхідно проводити загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів. Для оцінки функції нирок та печінки необхідно періодично проводити біохімічний аналіз крові. Перед початком застосування абсолютна кількість нейтрофілів становитиме ≥1500/мкл, тромбоцитів ≥100 000/мкл. Призначення фолієвої кислоти та вітаміну В12 знижує токсичність пеметрекседу та необхідність зменшення дози при гематологічній та негематологічній токсичності 3-4 ступеня, в т.ч. нейтропенії, фебрильної нейтропенії та інфекції з нейтропенією 3-4 ступеня. Хворим з клінічними проявами асциту та плевриту необхідно дренування випоту перед початком застосування пеметрекседу, тому що вплив цих станів на дію пеметрекседу не відомий. Пеметрексед не рекомендується використовувати у педіатрії, т.к. безпека та ефективність застосування у дітей не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: оксаліплатин 100мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 900 мг. Флакони скляні (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для інфузій; білого або майже білого кольору спресована або пориста маса, або шматочки.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат, що відноситься до групи алкілуючих засобів, є похідним платини, в якому атом платини утворює комплекс з оксалатом та 1,2-діаміноциклогeксаном. Плаксат має широкий спектр цитотоксичної дії. Виявляє активність in vitro та in vivo на різних моделях пухлин, стійких до цисплатину. У комбінації з 5-фторурацилом спостерігається синергізм цитотоксичної дії. Вивчення механізму дії оксаліплатину підтверджує гіпотезу про те, що похідні оксаліплатину, взаємодіючи з ДНК шляхом утворення між- та внутрішньотяжових містків пригнічують синтез ДНК, що призводить до цитотоксичності та визначає протипухлинний ефект.ФармакокінетикаРозподіл та метаболізм In vivo оксаліплатин піддається активній біотрансформації і не визначається в плазмі вже до кінця 2-годинного введення препарату в дозі 85 мг/м2, при цьому 5% введеної платини знаходиться в крові, а решта 85% швидко розподіляється по тканинах або виводиться із сечею. Платина зв'язується з альбуміном плазми та виводиться із сечею протягом перших 48 год. Виведення До 5 дня близько 54% ​​усієї дози виявляється в сечі і менше 3% - у калі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При нирковій недостатності спостерігається значне зниження кліренсу оксаліплатину з 17,6±2,18 л/год до 9,95±1,91 л/год. Вплив тяжкої ниркової недостатності на кліренс платини не вивчений.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат.Показання до застосуванняДисемінований колоректальний рак (як монотерапія або у складі комбінованої терапії у поєднанні з фторпіримідинами).Протипоказання до застосуванняМієлосупресія (число нейтрофілів <2000/мкл та/або тромбоцитів <100 000/мкл) до початку першого курсу лікування; периферична сенсорна невропатія з функціональними порушеннями на початок першого курсу лікування; виражене порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); вагітність; період лактації (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Жінки та чоловіки дітородного віку на фоні застосування препарату мають використовувати надійні методи контрацепції.Побічна діяЧастота побічних реакцій представлена ​​відповідно до наступної градації: дуже часто (>10%), часто (>1%, ≤ 10%); іноді (>0.1%, ≤ 1%); рідко (>0.01%, ≤ 0.1%); дуже рідко (≤ 0.01%), включаючи окремі повідомлення. З боку системи кровотворення: дуже часто - анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфопенія; часто – фебрильна нейтропенія (включаючи 3-4 ступінь), сепсис на фоні нейтропенії; рідко – гемолітична анемія, імунна тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, діарея, стоматит, мукозит, болі в області шлунка, запор, втрата апетиту; часто - диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, гикавка; іноді – кишкова непрохідність; рідко – коліт, включаючи випадки псевдомембранозного коліту. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: дуже часто - периферична нейросенсорна невропатія, порушення чутливості, головний біль, астенія; часто – запаморочення, менінгізм, депресія, безсоння; іноді – підвищена нервозність; рідко – дизартрія. Нейротоксичність є побічним ефектом, що обмежує дозу. Часто симптоми сенсорної невропатії провокуються холодом. Тривалість цих симптомів, які зазвичай купіруються у проміжку між курсами, збільшується залежно від сумарної дози оксаліплатину. Функціональні порушення, які виражаються складністю виконання точних рухів, є можливими наслідками сенсорного ушкодження. Ризик функціональних порушень для сумарної дози близько 850 мг/м2; (10 циклів) становить близько 10%, досягаючи 20% у разі сумарної дози 1020 мг/м2; (12 циклів). У більшості випадків неврологічні симптоми покращуються або зовсім минають після припинення лікування. Однак у 3% хворих через 3 роки після закінчення лікування спостерігалися або стійкі локалізовані парестезії помірної інтенсивності (2.3%) або парестезії,що впливають функціональну активність (0.5%). На фоні лікування оксаліплатином відмічені гострі нейросенсорні прояви, які зазвичай виникали протягом кількох годин після введення препарату та найчастіше провокувалися холодом. Вони характеризувались минущою парестезією, дизестезією або гіпестезією, рідко (1-2%) гострим синдромом гортанно-глоточної дизестезії. Останній виявлявся суб'єктивним почуттям дисфагії та задишки без об'єктивних ознак респіраторного дистрес-синдрому (ціаноза чи гіпоксії), або ж спазмом гортані чи бронхоспазмом (без стридору чи свистячого дихання). Також спостерігалися такі явища, як спазм щелепи, дизестезія язика, дизартрія та відчуття тиску у грудній клітці. Зазвичай ці симптоми швидко купувалися як без застосування медикаментозної терапії, так і при введенні антигістамінних та бронхорозширювальних засобів.Збільшення часу інфузії при наступних циклах терапії оксаліплатином дозволяють зменшити частоту цього синдрому. З боку кістково-м'язової. системи: дуже часто - болі в спині; часто – артралгія, біль у кістках. З боку дихальної системи: дуже часто - кашель, задишка; часто – риніт, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – фіброз легень. З боку серцево-судинної системи: часто - болі за грудиною, тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболія легеневих артерій. З боку сечовидільної системи: часто - гематурія, дизурія. Дерматологічні реакції: дуже часто - алопеція, шкірні висипання; часто – лущення шкіри долонь та стоп, еритематозні висипання, підвищена пітливість, порушення з боку нігтів. З боку органів чуття: часто - кон'юнктивіт, порушення зору; рідко – транзиторне зниження гостроти зору, випадання полів зору, зниження слуху, неврит слухового нерва. Алергічні реакції:; часто; -; висип (особливо кропив'янка), кон'юнктивіт або риніт; рідко (при застосуванні як монотерапія) або часто (у комбінації з 5-фторурацилом +/- кальцію фолінат) – бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія та анафілактичний шок. Місцеві реакції: ;при екстравазації препарату - біль та запальні реакції у місці введення. З боку лабораторних показників: дуже часто - підвищення рівня ЛФ, підвищення активності печінкових ферментів, вмісту білірубіну, ЛДГ, гіпокаліємія, порушення вмісту натрію і глюкози в сироватці крові; Часто – підвищення рівня креатиніну. Інші: дуже часто - підвищення температури тіла, підвищена втома, підвищення маси тіла, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиСуттєвої зміни зв'язування оксаліплатину з білками плазми при одночасному застосуванні з еритроміцином, саліцилатами, гранісетроном, паклітакселом, натрію вальпроатом не спостерігалося. Фармацевтична взаємодія Препарат несумісний з 0.9% розчином хлориду натрію та іншими сольовими (лужними) розчинами або розчинами, що містять хлориди. При взаємодії з алюмінієм можливе утворення осаду та зниження активності оксаліплатину.Спосіб застосування та дозиПлаксат застосовуються тільки у дорослих. Препарат вводять внутрішньовенно краплинно у вигляді 2-6 інфузій тривалістю 1 год. Гіпергідратації при застосуванні Плаксату не потрібно. Якщо препарат застосовують у комбінації з 5-фторурацилом, то вливання Плаксату має передувати введенню 5-фторурацилу. Рекомендована доза Плаксату становить 85 мг/м2; 1 раз на 2 тижні як монотерапія або в комбінації з 5-фторурацилом. Повторне введення Плаксату проводять тільки при кількості нейтрофілів > 1500/мкл та тромбоцитів > 50 000/мкл. Рекомендації щодо корекції дози режиму введення Плаксата У разі гематологічних порушень (кількість нейтрофілів < 1500/мкл та/або тромбоцитів < 50 000/мкл) призначення наступного курсу відкладають до відновлення лабораторних показників. При розвитку діареї 4 ступеня токсичності (за шкалою ВООЗ), нейтропенії 3-4 ступеня (кількість нейтрофілів <1000/мкл), тромбоцитопенії 3-4 ступеня (кількість тромбоцитів < 50 000/мкл) дозу Плаксату при наступних введеннях 5 мг /м2 ;до 65 мг/м2 ;на додаток до звичайного зниження дози 5-фторурацилу у разі комбінованої терапії. Пацієнтам, у яких протягом інфузії або протягом декількох годин після 2-годинної інфузії розвивається гостра гортанно-глоточна парестезія, наступну інфузію Плаксата слід проводити протягом 6 год. Рекомендації щодо корекції дози Плаксату при розвитку нейротоксичності: при симптомах нейротоксичності, що супроводжуються болем тривалістю більш ніж 7 днів, або при парестезії без функціональних порушень, що зберігається до наступного циклу, подальшу дозу Плаксату слід зменшити на 25%; при парестезії з функціональними порушеннями, що зберігається до наступного циклу, Плаксат слід відмінити; при зменшенні симптомів нейротоксичності після відміни Плаксату можна розглянути питання про відновлення лікування. При розвитку стоматиту та/або мукозитів 2 і більше ступенів токсичності лікування Плаксатом слід призупинити до їх усунення або зниження проявів токсичності до 1 ступеня. Даних щодо застосування препарату у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок немає. У зв'язку з обмеженістю даних щодо безпеки та переносимості препарату у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок перед застосуванням Плаксату слід визначити співвідношення користь/ризик для пацієнта. Терапія цієї категорії хворих може бути розпочата з рекомендованої дози під ретельним контролем функції нирок. При легкому ступені порушення функції нирок корекція дози Плаксату не потрібна. У пацієнтів зі слабким або помірним ступенем печінкової недостатності корекції дози не потрібно. Даних щодо застосування Плаксату у хворих на важкі порушення функції печінки немає. Профіль безпеки Плаксата як засоби монотерапії або при комбінації з 5-фторурацилом у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) аналогічний тому, що спостерігається у пацієнтів до 65 років. Правила приготування інфузійного розчину Під час приготування та введення Плаксату не можна використовувати голки та інше обладнання, що містять алюміній. Не розчиняти і не розбавляти препарат 0.9% розчином хлориду натрію і не змішувати з іншими сольовими (лужними) розчинами або розчинами, що містять хлориди. Для розчинення ліофілізату слід використовувати воду для ін'єкцій або 5% розчин декстрози. При цьому флакон, що містить 50 мг препарату Плаксат додають 10 мл розчинника, а у флакон, що містить 100 мг - 20 мл для отримання розчину в концентрації 5 мг/мл. Безпосередньо після розчинення ліофілізату слід розпочати приготування розчину для інфузій. Для приготування інфузійного розчину розчинений препарат Плаксат розбавляють 250-500 мл 5% розчину декстрози для отримання концентрації не менше 0.2 мг/мл. Інфузійний розчин для інфузій рекомендується використовувати одразу після приготування; його стабільність зберігається протягом 24 год при температурі від 2° до 8°C; Розчин із ознаками випадання осаду підлягає знищенню. Використовувати можна лише прозорий розчин. Розчин оксаліплатину не слід змішувати в одній і тій же інфузійній системі з іншими препаратами, особливо з 5-фторурацилом та кальцієм фолінатом. Препарат не можна вводити нерозбавленим.ПередозуванняСимптоми: очікується більш вираженого прояви побічних ефектів. Лікування: рекомендується ретельне спостереження за гематологічними показниками, проведення симптоматичної терапії. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПлаксат слід застосовувати лише у спеціалізованих відділеннях онкології та під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога. Постійний контроль токсичних ефектів при лікуванні Плаксатом є обов'язковим. Регулярно (1 раз/тиж.), а також перед кожним введенням Плаксату слід проводити аналіз формених елементів периферичної крові та контроль показників функції нирок та печінки. Перед початком кожного циклу лікування препаратом Плаксат слід проводити неврологічне обстеження з метою виявлення ознак нейротоксичності. Хворих слід проінформувати про можливість стійких симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінчення курсу лікування. Локалізовані помірні парестезії з функціональними порушеннями можуть тривати до 3 років після закінчення лікування за схемою ад'ювантної терапії. При появі респіраторних симптомів (сухий кашель, диспное, хрипи або виявлення легеневих інфільтратів при рентгенологічному дослідженні) лікування Плаксатом слід призупинити до виключення інтерстиціального пневмоніту. Такі симптоми як дегідратація, паралітичний ілеус, непрохідність кишечника, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз та ниркова недостатність можуть бути обумовлені вираженою діареєю або блюванням, особливо при застосуванні Плаксату у комбінації з 5-фторурацилом. Хворих з алергічними реакціями на інші сполуки платини в анамнезі слід контролювати наявність алергічних симптомів. У разі реакції на Плаксат, подібної до анафілактичної, інфузію слід негайно перервати та призначити відповідне симптоматичне лікування. Подальше застосування Плаксату у разі розвитку алергічних реакцій протипоказане. У разі екстравазації інфузію слід негайно припинити та розпочати місцеве симптоматичне лікування. Дозу препарату, що залишилася, слід ввести в іншу вену. При використанні Плаксату слід дотримуватися запобіжних заходів, прийнятих для застосування цитотоксичних препаратів. При попаданні ліофілізату або розчину препарату Плаксат на шкіру або слизові оболонки їх слід негайно і ретельно промити водою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. речовина, що діє: оксаліплатин 50,0 мг; лактози моногідрат 450,00 мг. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій, 50 мг та 100 мг. По 50 мг і 100 мг скляний флакон, герметично закупорений бромбутилової гумовою пробкою з силікатним наповнювачем і обкатаний алюмінієвим ковпачком з поліпропіленовим диском. Флакони можуть бути покриті прозорим захисним шаром з термозбіжної плівки. По 1 флакону разом з інструкцією по застосуванню картонну пачку, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.Опис лікарської формиБіла або майже біла, спресована чи пориста маса чи шматочки.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - алкілююча сполука.ФармакокінетикаВсмоктування Фармакокінетика окремих активних похідних не визначена. Нижче наведені фармакокінетичні показники для ультрафільтрованої платини, що є сумішшю всіх незв'язаних, активних і неактивних сполук платини після двогодинної інфузії оксаліплатину в дозі 130 мг/м поверхні тіла кожні 3 тижні протягом 1-5 циклів або в дозі 85 мг/м2 поверхні тіла 2 тижні протягом 1-3 циклів. Узагальнені результати фармакокінетичних параметрів платини в ультрафільтраті після кількох введень оксаліплатину у дозі 85 мг/м2 поверхні тіла кожні два тижні або у дозі 130 мг/м2 поверхні тіла кожні три тижні. Доза Максимальна концентрація у плазмі (Сmax), мкг/мл Площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC0-48), мкг * год / мл AUC, мкг*год/мл α-період напіввиведення (t1/2α), год β-період напіввиведення (t1/2β), год γ-період напіввиведення (t1/2γ), год Об'єм розподілу (Vss), л Кліренс (CL), л/год 85 мг/м2 Середні показники 0,814 4,190 4,68 0,43 16,80 391 440 17,40 Стандартне відхилення 0,1936 0,647 1,40 0,35 5,74 406 199 6,35 130 мг/м2 Середні показники 1,210 8,200 11,90 0,28 16,30 273 582 10,10 Стандартне відхилення 0,100 2,400 4,60 0,06 2,90 19 261 3,07 Середні значення AUC0-48 та Cmax були визначені на 3-му циклі (85 мг/м2) або на 5-му циклі (130 мг/м2). Середні значення AUC, Vss, CL були визначені на 1-му циклі. Визначення показників кінцевої концентрації Сmах, AUC, AUC0-48, Vss та CL виконано некомпартментним аналізом. Визначення показників t1/2α, t1/2β, t1/2γ виконано компартментним аналізом (комбінація циклів 1-3). Розподіл Наприкінці 2-годинного введення оксаліплатину 15% платини перебувають у системному кровотоку, інші 85% швидко розподіляються по тканинам чи виводяться через нирки. Внаслідок необоротного зв'язування з еритроцитами та альбуміном плазми крові періоди напіввиведення платини у цих сполуках близькі до часу природного оновлення еритроцитів та альбуміну плазми крові. При введенні оксаліплатину кожні 2 тижні у дозі 85 мг/м2 поверхні тіла та кожні 3 тижні у дозі 130 мг/м2 поверхні тіла кумуляції платини в ультрафільтраті плазми крові (УФП) не спостерігається, а рівноважний стан досягається вже після першого курсу терапії. Індивідуальна та міжіндивідуальна варіабельність фармакокінетичних показників зазвичай невелика. Метаболізм Біотрансформація in vitro є результатом безферментної деградації. Не виявлено ознак цитохрому Р450-опосередкованого метаболізму ДАЦГ кільця. В організмі людини оксаліплатин інтенсивно біотрансформується, і після закінчення 2-годинної інфузії препарату постійний оксаліплатин не визначається в УФП. У системному кровообігу було ідентифіковано кілька цитотоксичних продуктів біотрансформації оксаліплатину, зокрема монохлор-, дихлор- і диакво-ДАЦГ сполуки платини. Виведення Похідні платини виводяться переважно через нирки, переважно протягом перших 48 годин після введення препарату. До 5-го дня близько 54% ​​всієї дози виявляється у сечі та Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Вплив порушення функції нирок на розподіл оксаліплатину був вивчений у пацієнтів з різними ступенями ниркової недостатності. Оксаліплатин вводили у дозі 85 мг/м2 у контрольній групі пацієнтам з нормальною функцією нирок (CLcr (кліренс креатиніну) > 80 мл/хв, n=12) та пацієнтам з легкою (CLcr = від 50 до 80 мл/хв, n=13 ) та середньої (CLcr = від 30 до 49 мл/хв, n=l 1) ступенями порушення функції нирок, а також у дозі 65 мг/м2 у пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок (CLcr Було відзначено збільшення AUC платини, AUC/доза в УФП та зниження загального та ниркового CL та Vss зі збільшенням ступеня вираженості порушення функції нирок, особливо у невеликій групі пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок: точкова оцінка (90% ДІ (довірчий інтервал) ) оцінених середніх відносин залежно від стану функції нирок порівняно з нормальною функцією нирок для AUC/доза склала: 1,36 (1,08; 1,71), 2,34 (1,82; 3,01) та 4, 81 (3,49; 6,64) для пацієнтів з легким, помірним і тяжким ступенем порушення функції нирок, відповідно. Виведення оксаліплатину значно корелювало з кліренсом креатиніну. Загальний кліренс платини в УФП склав 0,74 (0,59; 0,92), 0,43 (0,33; 0,55) та 0,21 (0,15; 0,29), a Vss 0,52 (0,41; 0,65), 0,73 (0,59; 0,91) та 0,27 (0,20; 0,36) для пацієнтів з легким, середнім і тяжким ступенями ниркової недостатності, відповідно. Загальний кліренс платини в УФП був, таким чином, знижений на 26% у разі легкої, на 57% у разі помірної та на 79% у разі тяжкого ступеня порушення функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією відповідно. Нирковий кліренс платини в УФП був знижений у пацієнтів з нирковою недостатністю на 30% у разі легкої, на 65% у разі середньої та на 84% у разі тяжкого ступеня порушення функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією. Спостерігалося збільшення t1/2β, платини в УФП при наростанні ступеня порушення функції нирок, переважно у групі тяжкого ступеня ниркової недостатності. Незважаючи на невелику кількість пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, ці дані цікаві, їх необхідно враховувати при призначенні оксаліплатину даній групі пацієнтів.ФармакодинамікаОксаліплатин є протипухлинним препаратом, що відноситься до нового класу похідних платини, в якому атом платини утворює комплекс з оксалатом та 1,2-діаміноциклогексаном (ДАЦГ). Оксаліплатин представлений єдиним енантіомером - цис-[оксалато(транс-1-1,2-ДАЦГ)платина].Оксаліплатин виявляє широкий спектр як цитотоксичної дії in vitro, так і протипухлинної активності in vivo на різних моделях пухлин, включаючи модель колоректального раку людини. Він також виявляє активність in vitro та in vivo на різних стійких до цисплатину культурах клітин. У комбінації з фторурацилом спостерігається синергічна цитотоксична дія in vitro та in vivo. Механізм дії Вивчення механізму дії оксаліплатину підтверджує гіпотезу про те, що біотрансформовані водні похідні оксаліплатину, взаємодіючи з дезоксирибонуклеїновою кислотою (ДНК) шляхом утворення між- та внутрішньотяжових містків, пригнічують синтез ДНК, що обумовлює цитотоксичність та протипухлинний ефект.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раку ободової кишки III стадії (стадія С за класифікацією Дюка) після радикальної резекції первинної пухлини у комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом; метастатичний колоректальний рак (у комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом); метастатичний колоректальний рак (як терапія першої лінії в комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом і бевацизумабом); рак яєчників (як терапія 2-ї лінії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до оксаліплатину або інших компонентів препарату, а також до інших похідних платини; мієлосупресія (число нейтрофілів периферична сенсорна нейропатія з функціональними порушеннями на початок першого курсу лікування; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатинінуВагітність та лактаціяВагітність На даний момент немає доступної інформації щодо безпеки застосування оксаліплатину у вагітних жінок. У дослідженнях на тваринах спостерігали репродуктивну токсичність. Застосування препарату Плаксат протипоказане у жінок під час вагітності. Необхідно застосовувати надійні заходи контрацепції під час лікування та після його припинення протягом 4 місяців для жінок та протягом 6 місяців для чоловіків. Період грудного вигодовування Виділення у грудне молоко жінок не було вивчене. Під час лікування препаратом Плаксат годування груддю протипоказане. Фертильність Препарат Плаксат має властивість пригнічувати фертильність.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів, перерахованих нижче, визначалася відповідно до наступної градації: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Комбінована терапія оксаліплатином та фторурацилом/кальцію фолінатом Лабораторні та інструментальні дані Дуже часто - підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, гіпербілірубінемії, підвищення активності лактатдегідрогенази, підвищення маси тіла. Часто – гіперкреатинінемія, зниження маси тіла. Інфекційні та паразитарні захворювання Дуже часто – інфекції; Часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, нейтропенічний сепсис (включаючи летальні наслідки). Нечасто – Сепсис (включаючи летальні наслідки). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто – анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфопенія. Частота виникнення цих побічних ефектів збільшується при лікуванні оксаліплатином (85 мг/м2 кожні 2 тижні) у комбінації з фторурацил +/- кальцію фолінат у порівнянні з монотерапією оксаліплатином у дозі 130 мг/м2 кожні 3 тижні, наприклад, частота анемії (80 порівняно з 60%), частота нейтропенії (70% порівняно з 15%), частота тромбоцитопенії (80% порівняно з 40%). Тяжка анемія (гемоглобін Тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів < 1000/мкл) виникала з більшою частотою при застосуванні оксаліплатину в комбінації з фторурацилом порівняно з монотерапією оксаліплатином (40% порівняно з Часто - фебрильна нейтропенія (включаючи 3-4 ступінь). Рідко – імуно-алергічні тромбоцитопенії та гемолітична анемія; Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, включаючи летальні наслідки. Порушення з боку травної системи Дуже часто – Нудота, діарея, блювання, запор; Стоматит або мукозит (запалення слизових оболонок); Болі в животі; Часто – диспепсія; Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Шлунково-кишкова кровотеча; Кровотеча із прямої кишки; Рідко Коліт, включаючи псевдомембранозний коліт, що викликається Clostridium difficile; панкреатит. З важкими діареєю та/або блюванням може бути пов'язаний розвиток дегідратації, гіпокаліємії, метаболічного ацидозу, паралітичної кишкової непрохідності, обструкції тонкого кишечника, порушень функції нирок, особливо при застосуванні комбінації оксаліплатину та фторурацилу. Порушення з боку печінки жовчовивідних шляхів Дуже рідко - Синдром печінкової синусоїдальної обструкції, також відомий як венооклюзійна хвороба печінки або патологічні прояви, пов'язані з цим захворюванням печінки, включаючи пеліозний гепатит, вузлову регенеративну гіперплазію, перисинусоїдальний фіброз, клінічні прояви. трансаміназ у сироватці крові. Порушення з боку нервової системи Дуже часто – гострі нейросенсорні прояви; Дизестезія або парестезія кінцівок та периферична сенсорна нейропатія; Дисгевзія (порушення смакових відчуттів); Головний біль; Часто – запаморочення; Менінгізм; Рідко – Дизартрія; Зникнення глибоких сухожильних рефлексів; Симптом Лермітта; Синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії. Ці симптоми зазвичай виникають наприкінці 2-годинної інфузії оксаліплатину або протягом декількох годин після введення препарату та самостійно зменшуються протягом кількох наступних годин або днів і часто знову виникають у наступних циклах. Вони можуть виникати або посилюватися при дії низьких температур чи холодних предметів. Зазвичай вони виражаються у появі минущої парестезії, дизестезії та гіпестезії. Гострий синдром гортанно-глоточної дизестезії виникає у 1-2% пацієнтів і характеризується суб'єктивними відчуттями дисфагії або задишки/відчуття задухи без будь-яких об'єктивних дихальних розладів (відсутність ціанозу або гіпоксії), або ларингоспазму або бронхоспазму (без стри. Інші симптоми, що іноді зустрічаються, зокрема, порушення функції черепних нервів, як асоціюються з вищепереліченими небажаними явищами, так і зустрічаються ізольовано: птоз; диплопія (двоєння в очах); афонія, дисфонія, захриплість голосу, що іноді описуються як параліч голосових зв'язок; порушення чутливості мови або дизартрію, що іноді описується як афазія; невралгія трійчастого нерва, лицьові болі, біль в очах, зниження гостроти зору, звуження полів зору. Крім цього, спостерігалися такі симптоми: спазм жувальних м'язів, м'язові спазми, мимовільні м'язові скорочення, м'язові посмикування, міоклонус; порушення координації, порушення ходи, атаксія, порушення рівноваги; відчуття здавлення/відчуття тиску/дискомфорт/біль у глотці або грудній клітці. Лімітує токсичністю оксаліплатину є неврологічна токсичність. Вона проявляється у вигляді периферичної сенсорної нейропатії, що характеризується периферичною дизестезією та/або парестезією з розвитком або без розвитку судомних м'язових скорочень, які часто провокуються холодом (85%-95% пацієнтів). Тривалість цих симптомів (вираженість яких зазвичай зменшується між циклами лікування) зростає із збільшенням кількості проведених циклів терапії. Виникнення болю або функціональних порушень, а також їх тривалість є показаннями для корекції дозування або навіть відміни лікування. Ці функціональні порушення, включаючи труднощі під час виконання точних рухів, є наслідками сенсорних порушень. Ризик виникнення функціональних порушень для кумулятивної дози становить приблизно 800 мг/м2 (наприклад, 10 циклів) ≤ 15%. У більшості випадків неврологічні прояви та симптоми зменшуються після припинення лікування. Порушення психіки Часто – депресія; Безсоння; Нечасто – Нервозність. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто – біль у спині; Часто – Артралгія; Біль у кістках. У разі появи такої небажаної реакції слід обстежити пацієнта для виключення гемолізу, оскільки були рідкісні повідомлення щодо його розвитку. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто – Задишка; Кашель; Часто – Ікота; Легенева емболія; Рідко - гостре інтерстиціальне ураження легень, іноді з летальним результатом; легеневий фіброз. Порушення з боку судин Дуже часто - Носова кровотеча; Часто – "Припливи"; Тромбоз глибоких вен; Тромбоемболія; Підвищення артеріального тиску. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто – Гематурія; Дизурія; Дуже рідко – гострий канальцевий некроз, гострий інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже часто – ураження шкіри; Часто – алопеція (менше ніж у 5% пацієнтів при монотерапії); Еритематозний висип; Долонно-підошовна еритродизестезія; Підвищена пітливість; Зміни нігтів. Порушення з боку органу зору Рідко - минуще зниження гостроти зору; звуження полів зору, неврит зорового нерва; Минуща втрата зору, оборотна після припинення лікування. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто – ототоксичність; Рідко – Глухота. Порушення з боку імунної системи Дуже часто - Алергічні реакції, такі як шкірні висипи (зокрема, кропив'янка), кон'юнктивіт, риніт; Часто – анафілактичні реакції, включаючи бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, зниження артеріального тиску, відчуття болю у грудній клітині та анафілактичний шок. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто - підвищена стомлюваність; Лихоманка, озноб (тремтіння) або через розвиток інфекції (з фебрильною нейтропенією або без неї), або, можливо, внаслідок імунологічних механізмів; Астенія; Реакції у місці введення. Повідомлялося про розвиток реакцій у місці введення, включаючи біль, гіпертермію, набряк та тромбоз. Екстравазація (попадання інфузійного розчину з препаратом у навколишні вену тканини) може також призводити до виникнення локальних болів та запалення, які можуть бути різко вираженими та призводити до ускладнень, включаючи некроз, особливо коли оксаліплатин вводиться через периферичну вену. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто – анорексія, гіперглікемія, гіпернатріємія. Постмаркетинговий досвід Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома - септичний шок (включаючи летальні наслідки). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома – Гемолітико-уремічний синдром. Порушення з боку нервової системи Частота невідома – Судоми. Порушення з боку серця Частота невідома - Подовження інтервалу QT, яке може призвести до розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует", можливе з летальним кінцем. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома – Ларингоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Частота невідома - ішемія кишечника (включаючи летальні наслідки); Виразка дванадцятипалої кишки та її потенційні ускладнення, такі як виразкова кровотеча та перфорація виразки (включаючи летальні наслідки). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома - Рабдоміоліз (включаючи летальні наслідки). Комбінована терапія оксаліплатину з фторурацилом/кальцію фолінатом (FOLFOX) та бевацизумабом Безпека застосування комбінації оксаліплатину з фторурацилом/кальцію фолінатом (FOLFOX) та бевацизумабом як терапія першої лінії була оцінена у 71 пацієнта з метастатичним колоректальним раком (дослідження TREE). На додаток до небажаних реакцій, очікуваних внаслідок застосування режиму FOLFOX, небажані реакції при комбінації FOLFOX з бевацизумабом включали кровотечі, протеїнурію, погіршення загоєння ран, шлунково-кишкові перфорації, артеріальну гіпертензію. Для більш докладної інформації щодо безпеки застосування бевацизумабу.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які отримували одноразово дозу 85 мг/м2 оксаліплатину безпосередньо до застосування фторурацилу, не було виявлено змін експозиції фторурацилу. In vitro не спостерігалося значного витіснення оксаліплатину через білки плазми при одночасному застосуванні з еритроміцином, саліцилатами, гранісетроном, паклітакселом і вальпроатом натрію. Фармацевтична несумісність Не слід змішувати розчин препарату з іншими лікарськими засобами в одній ємності, крапельниці чи інфузійній системі. Не змішувати розчин препарату з лужними препаратами або розчинами, зокрема фторурацилом, препаратами кальцію фолінату, що містять трометамол як допоміжну речовину, та іншими активними речовинами у вигляді солей трометамолу. Лужні препарати та розчини негативно впливають на стабільність оксаліплатину. Не розводити оксаліплатин 0,9 % розчином натрію хлориду або іншими розчинами, що містять хлорид-іон (у тому числі хлориди кальцію, калію та натрію). Не використовувати ін'єкційне обладнання, що містить алюміній.Спосіб застосування та дозиПрепарат Плаксат застосовується лише у дорослих. Режим дозування Ад'ювантна терапія раку ободової кишки III стадії (стадія С за класифікацією Дюка) після радикальної резекції первинної пухлини у комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом: внутрішньовенно по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні у комбінації з фторурацилом та кальцію фо2 6 місяців). Лікування метастатичного колоректального раку (у комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом): внутрішньовенно по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні у комбінації з фторурацилом та кальцію фолінатом (до прогресування захворювання або розвитку явищ неприйнятної токсичності). Лікування метастатичного колоректального раку (в якості терапії першої лінії в комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом і бевацизумабом): внутрішньовенно по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні в комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом і бевацизумабом (до прогресування захворювання або розвитку ). Режими дозування фторурацилу, кальцію фолінату та бевацизумабу при їх комбінації з оксаліплатином див. в інструкціях із застосування цих препаратів. При застосуванні цієї комбінації інфузія оксаліплатину завжди повинна проводитися після введення бевацизумабу, але передувати введенню фторурацилу. Лікування раку яєчників (як терапія 2-ї лінії): внутрішньовенно по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні в монотерапії або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами. Режими дозування інших препаратів при їх комбінації з оксаліплатином див. в інструкціях із застосування цих препаратів. Спосіб застосування Інфузія оксаліплатину завжди повинна передувати введенню фторурацилу. Внутрішньовенна інфузія препарату Плаксат проводиться через інфузійну систему в периферичні вени або через центральний венозний катетер одночасно з внутрішньовенною інфузією кальцію фолінату в 5% розчині декстрози протягом 2-6 годин за допомогою Y-подібної системи для внутрішньовенного введення, підключеної безпосередньо перед місцем. Ці два препарати не можна змішувати в одній інфузійній ємності. Кальція фолінат не повинен містити у своєму складі трометамол як допоміжну речовину і повинен розводитися тільки 5% розчином декстрози і ніколи не повинен розлучатися лужними розчинами або розчинами натрію хлориду і розчинами хлориду. Розчин оксаліплатину не слід змішувати в одній і тій же інфузійній ємності з іншими препаратами. У разі екстравазації (попадання інфузійного розчину з препаратом у навколишні вену тканини) введення його має бути негайно припинено та розпочато звичайне місцеве симптоматичне лікування. При застосуванні оксаліплатину не потрібна гіпергідратація. Повторне введення оксаліплатину проводять лише при кількості нейтрофілів ≥ 1500/мкл та тромбоцитів ≥ 75000/мкл. Рекомендації щодо корекції режиму введення оксаліплатину Доза, що вводиться, повинна коригуватися залежно від переносимості. У разі гематологічних порушень (кількість нейтрофілів 75000/мкл). До початку лікування та перед кожним наступним циклом повинен проводитися загальний аналіз крові з визначенням кількості лейкоцитів, лейкоцитарної формули та тромбоцитів. При розвитку тяжкого/загрозливого життя діареї, тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів 38,3 °С або стійким підвищенням температури тіла > 38 °С протягом більш ніж 1 години), тяжкої тромбоцитопенії (кількість тромбоцитів При виникненні неврологічних симптомів (парестезії, дизестезії – проявів периферичної сенсорної нейропатії) рекомендуються наступні зміни режиму дозування, виходячи з їхньої тривалості виразності: при неврологічних симптомах, що спостерігаються у пацієнта протягом більш ніж 7 днів або за збереження до наступного циклу лікування парестезії без функціональних порушень, подальша доза оксаліплатину повинна бути знижена на 25%; при парестезії з функціональними порушеннями, що зберігається до наступного циклу, введення оксаліплатину має бути припинено; при зменшенні виразності неврологічних симптомів після відміни оксаліплатину можна розглянути питання щодо відновлення лікування. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нормальною функцією нирок або з порушенням функції нирок легким та середнім ступенем тяжкості рекомендована доза препарату Плаксат становить 85 мг/м2. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок потрібне зниження початкової дози оксаліплатину до 65 мг/м2. Пацієнти з порушенням функції печінки Зміни дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки не потрібні. Даних щодо застосування оксаліплатину у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки немає. Пацієнти похилого віку Профіль безпеки оксаліплатину при комбінації з фторурацилом у пацієнтів віком від 65 років аналогічний тому, що спостерігається у пацієнтів до 65 років. Корекції режиму дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні. Інструкція з приготування розчину При приготуванні та введенні препарату Плаксат не можна використовувати голки та інше обладнання, що містять алюміній. Для розведення препарату слід використовувати лише рекомендовані розчинники. Не розводити 0,9% розчином натрію хлориду і не змішувати з іншими лужними розчинами або розчинами натрію хлориду і хлоридсодержащими розчинами. Відновлений розчин Для відновлення розчину використовують виключно воду для ін'єкцій або 5% розчин декстрози: Дозування оксаліплатину – 50 мг. Кількість розчинника – 10 мл. Концентрація отриманого розчину – 5 мг/мл. Відновлений розчин повинен бути одразу розведений 5% розчином декстрози. Готовий розчин для інфузій Необхідну кількість відновленого розчину розводять у 250-500 мл 5% розчину декстрози для отримання концентрації оксаліплатину не менше ніж 0,2 мг/мл. Плаксат у вигляді розчину для інфузій рекомендується ввести відразу після приготування. Якщо розчин не був введений відразу після приготування, його можна зберігати протягом 24 годин при температурі від +2 °С до +8 °С. Розчин із ознаками випадання осаду підлягає знищенню. Вводити пацієнту можна лише прозорий розчин. Не можна вводити відновлений розчин без подальшого розведення.ПередозуванняСимптоми При передозуванні посилюються дозозалежні побічні ефекти. Алергічні реакції, описані в розділі Побічна дія, не залежать від дози Плаксату. Лікування Антидот до оксаліплатину невідомий. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом та суворий контроль гематологічних показників. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОксаліплатин слід застосовувати лише у спеціалізованих онкологічних відділеннях, введення препарату Плаксат слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування цитотоксичних препаратів. Препарат Плаксат не можна вводити внутрішньочеревно, тому що при такому введенні може розвинутись кровотеча в черевну порожнину. При застосуванні оксаліплатину повідомлялося про випадки розвитку ішемії кишечника, включаючи летальні наслідки, сепсису, нейтропенічного сепсису, септичного шоку, дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, виразки дванадцятипалої кишки та її потенційних ускладнень (виразкова кровотеча, перфорація). У цьому випадку слід припинити застосування препарату Плаксат та провести відповідні лікувальні заходи. Гемолітико-уремічний синдром Гемолітико-уремічний синдром є життєзагрозною побічною дією. Застосування препарату Плаксат має бути припинено з появою перших симптомів мікроангіопатичної гемолітичної анемії (швидке зниження гемоглобіну з супутньою тромбоцитопенією, підвищення концентрації білірубіну, креатиніну, азоту, сечовини, активності лактатдегідрогенази у сироватці). Ниркова недостатність, що при цьому розвивається, може бути незворотною після припинення терапії і може вимагати застосування діалізу. Подовження інтервалу QT При застосуванні оксаліплатину можливий розвиток подовження інтервалу QT, який може призвести до виникнення тяжких шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует", можливо з летальним кінцем. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначалося подовження інтервалу QT або пацієнтів з факторами, що спричиняють подовження інтервалу QT (наприклад, при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT, при електролітних порушеннях, таких як гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія) препарат Плакс . При розвитку подовження інтервалу QT лікування препаратом Плаксат слід припинити. Рабдоміоліз При застосуванні оксаліплатину відзначався розвиток рабдоміолізу, включаючи летальні наслідки. У разі появи болю в м'язах та набряку в поєднанні зі слабкістю, лихоманкою або потемнінням сечі лікування препаратом має бути припинено. Якщо діагноз рабдоміоліз підтвердився, повинні бути проведені відповідні лікувальні заходи. При цьому, рекомендується бути обережними при одночасному призначенні з препаратом Плаксат лікарських препаратів, які можуть викликати розвиток рабдоміолізу. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно проводити ретельний контроль на предмет виникнення небажаних реакцій та коригувати дозу відповідно до токсичності та ступеня порушення (див. розділ Спосіб застосування та дози). Реакції підвищеної чутливості У разі розвитку реакції анафілактичного типу на оксаліплатин, інфузію слід негайно припинити та розпочати відповідну симптоматичну терапію. Повторне запровадження оксаліплатину для таких пацієнтів протипоказане. Повідомлення про перехресні реакції, іноді смертельні, надходили при застосуванні всіх сполук платини. При екстравазації оксаліплатину введення має бути негайно припинено та призначено стандартне місцеве симптоматичне лікування. Неврологічна токсичність Неврологічна токсичність оксаліплатину повинна ретельно відстежуватися, особливо якщо він вводиться з іншими препаратами, що мають специфічну неврологічну токсичність. Неврологічне обстеження слід проводити перед кожним введенням та через певні проміжки часу надалі. Ларингофарингеальна дизестезія Якщо у пацієнта виникла гостра ларингофарингеальна дизестезія під час 2-годинної або протягом декількох годин після неї, тривалість наступної інфузії оксаліплатину повинна становити 6 годин. Неврологічні симптоми (парестезія, дизестезія) У разі прояву неврологічних симптомів (парестезія, дизестезія) залежно від тривалості та тяжкості цих симптомів рекомендується наступна корекція дози: Якщо симптоми тривають більше 7 днів і завдають занепокоєння, наступна доза оксаліплатину повинна бути знижена з 85 мг до 65 мг/м2 (при лікуванні метастатичного раку) або до 75 мг/м2 (при застосуванні у вигляді ад'ювантної терапії). Якщо парестезія без функціональних порушень зберігається до наступного циклу, подальша доза оксаліплатину повинна бути знижена з 85 мг до 65 мг/м2 (при лікуванні метастатичного раку) або до 75 мг/м2 (при застосуванні у вигляді ад'ювантної терапії). Якщо парестезія з функціональними порушеннями зберігається до наступного циклу, оксаліплатин слід скасувати. Якщо ці симптоми нормалізуються після припинення лікування оксапіплатином, може бути розглянуто поновлення лікування. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість розвитку стійких симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінчення лікування. Помірні локалізовані парестезії або парестезії, що ускладнюють функціональну активність, можуть зберігатися до 3 років після припинення ад'ювантного лікування. Синдром задньої оборотної лейкоенцефапопатії (СЗОЛ) Були описані випадки виникнення синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії (СЗОЛ, також відомий як синдром задньої оборотної енцефалопатії (СЗОЕ)) у пацієнтів, які отримують оксаліплатин під час проведення комбінованої хіміотерапії. СЗОЛ є рідкісним, оборотним, швидко розвивається неврологічним станом, який може включати судоми, підвищення артеріального тиску, головний біль, сплутаність свідомості, сліпоту та інші зорові та неврологічні порушення. Діагноз СЗОЛ заснований на візуалізаційних дослідженнях головного мозку, переважно МРТ (магнітно-резонансна томографія). Нудота, блювання, діарея, зневоднення, гематологічні зміни Шлунково-кишкова непрохідність, що виявляється у вигляді нудоти та блювання, потребує профілактичної та/або протиблювотної терапії з метою лікування небажаних явищ. Дегідратація, кишкова непрохідність, у тому числі паралітична, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз та ниркова недостатність можуть бути обумовлені вираженою діареєю або блюванням, особливо при застосуванні оксаліплатину у комбінації з фторурацилом. При виникненні гематологічної токсичності (число нейтрофілів Пацієнти повинні бути детально проінформовані про ризик виникнення діареї та/або блювоти, мукозиту та/або стоматиту та нейтропенії після застосування оксаліплатину та фторурацилу, таким чином, вони можуть негайно зв'язатися з лікарем для початку відповідного лікування. При появі мукозиту та/або стоматиту з нейтропенією або без неї, наступний курс лікування необхідно відкласти до відновлення мукозиту та/або стоматиту до 1 стадії або менше та/або до досягнення числа нейтрофілів > 1,5 х 109/л. При комбінації оксаліплатину з фторурацилом (і кальцію фолінат або без нього) необхідно використовувати звичайні схеми корекції дози для токсичності, асоційованої із застосуванням фторурацилу. При діареї 4 ступеня, нейтропенії 3-4 ступеня (число нейтрофілів Порушення з боку дихальної системи При появі респіраторних симптомів невідомої етіології, таких як непродуктивний кашель, диспное, хрипи або видимі на рентгенограмі легеневі інфільтрати, слід припинити лікування оксаліплатином до виключення інтерстиціального пневмоніту. Гепатит У разі змінених результатів функціональних проб печінки або портальної гіпертензії, не пов'язаної очевидно з печінковими метастазами, слід враховувати ймовірність дуже рідкісних випадків судинних розладів печінки, викликаних оксаліплатином. Вплив на фертильність У доклінічних дослідженнях оксаліплатину спостерігалися генотоксичні ефекти. Тому пацієнтам чоловічої статі, які отримували оксаліплатин, рекомендується застосовувати надійні методи контрацепції під час і не менше 6 місяців після лікування, а також рекомендовано отримати консультацію з консервації сперми до початку лікування, оскільки оксаліплатин може мати пригнічуючий, іноді необоротний вплив на гонади. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні методи контрацепції під час лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не вивчалася. Однак застосування оксаліплатину збільшує ризик виникнення запаморочення, нудоти і блювання, а також інших неврологічних симптомів, що впливають на ходу та рівновагу, що впливає на здатність керувати автомобілем або механізмами, що рухаються. Зорові порушення, зокрема, короткочасна втрата зору (зворотна після припинення лікування) можуть вплинути на здатність пацієнта керувати автомобілем і використовувати механізми. Тому пацієнти повинні бути попереджені про потенційний вплив цих ускладнень на здатність керувати автомобілем або механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: Фактор некрозу пухлин-тимозин альфа 1 рекомбінантний – 100 000 ОД; Допоміжні речовини: маніт (манітол), натрію хлорид, натрію фосфат дигідрат (натрію фосфат однозаміщений 2-водний), натрію фосфат додекагідрат (натрію фосфат двозаміщений 12-водний). По 100000 ОД активної речовини на 1 флакон. По 1, 5, 10 або 20 флаконів препарату з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону або по 1, 5, 10 або 20 флаконів препарату в контурній комірковій упаковці або в касетній контурній упаковці з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрепарат є пухкою або пористою масою білого кольору, гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб.ФармакодинамікаРЕФНОТ® має пряму протипухлинну дію in vitro та in vivo на різних лініях пухлинних клітин. За спектром цитотоксичної та цитостатичної дії на пухлинні клітини препарат відповідає фактору некрозу пухлин α (ФНП) людини, проте РЕФНОТ® має більш ніж у 100 разів меншу загальну токсичність, ніж ФНП. Механізм протипухлинної дії РЕФНОТ® in vivo включає кілька шляхів, якими препарат знищує пухлину або зупиняє її ріст: безпосередній вплив білка фактор некрозу пухлин-тимозин альфа 1 (ФНП-Т) на пухлинну клітину-мішень через відповідні рецептори на її поверхні, внаслідок чого відбувається апоптоз клітини (цитотоксична дія) або арешт клітинного циклу (цитостатична дія). У разі останньої події клітина стає більш диференційованою та експресує ряд антигенів; каскад хімічних реакцій, що включає активацію коагуляційної системи крові та місцевих запальних реакцій, зумовлених РЕФНОТ®-активованими клітинами ендотелію та лімфоцитами і що веде до "геморагічного" некрозу пухлин; блокування ангіогенезу, що призводить до зменшення проростання новими судинами швидкої пухлини і, як наслідок, до зниження кровопостачання аж до некрозу центру пухлини; вплив клітин імунної системи, цитотоксичність яких виявилася тісно пов'язана з наявністю молекул ФНП-Т на їх поверхні або процес дозрівання/активації цих клітин пов'язаний з відповіддю на ФНП-Т. Комбінації РЕФНОТу® з α2- або γ-інтерферонами мають синергічний цитотоксичний ефект. РЕФНОТ® посилює противірусну активність рекомбінантного інтерферону гама у 100-1000 разів (проти вірусу везикулярного стоматиту). РЕФНОТ® збільшує ефективність хіміопрепаратів: актиноміцину Д, цитозару, доксорубіцину проти пухлинних клітин слабо чутливих до них, ліквідуючи цю резистентність. Це дозволяє розглядати Рефнот як модифікатор протипухлинної дії хімічних цитостатиків у випадках множинної лікарської стійкості пухлинних клітин. РЕФНОТ не надає цитотоксичної дії на нормальні клітини, і у високих концентраціях in vitro стимулює проліферацію клітин селезінки та лімфатичних вузлів. Підсилює продукцію антитіл на Т-залежні антигени, надає стимулюючий вплив на цитотоксичну дію природних кілерних клітин протипухлинних клітин, надає стимулюючий вплив на фагоцитоз, посилює експресію антигенів ГКГС І класу Н-2К, CD-4 та CD-8, будучи фактором диференціювання хелперів та Т-кілерів.Показання до застосуванняРак молочної залози у комплексній терапії з хіміопрепаратами. Як імуномодулятор при меланомі в дисемінованій стадії захворювання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фактору некрозу пухлин-тимозин альфа 1 рекомбінантний або до будь-якого іншого складового компонента препарату. Вагітність та період годування груддю.Побічна діяЗазначається індивідуальна чутливість до препарату. У деяких пацієнтів РЕФНОТ викликає короткочасне (до декількох годин) підвищення температури на 1-2 °С, озноб. Побічні ефекти знімаються додатковим прийомом індометацину або ібупрофену, які не впливають на цитотоксичну дію препарату.Спосіб застосування та дозиДля лікування раку молочної залози у комбінації із хіміотерапією середня добова доза препарату становить 200 000 ОД. Вводять препарат підшкірно у день хіміотерапії (за 30 хвилин) та протягом 4-х днів після хіміотерапії 1 раз на добу. Як імуномодулятор при меланомі в дисемінованій стадії захворювання препарат Рефнот® вводиться підшкірно в дозі 100 000 ОД 1 раз на день, п'ять разів на тиждень (потім 2 дні перерва) або в дозі 400 000 ОД 1 раз на добу, 3 рази на тиждень ( через день) протягом 2-4 тижнів до хіміотерапії. Можливе введення препарату підшкірно у дозі 400 000 ОД в одне або кілька місць, місця проведення ін'єкцій рекомендується чергувати. При застосуванні без подальшої хіміотерапії препарат Рефнот вводиться підшкірно в дозі 100 000 ОД 1 раз на день, п'ять разів на тиждень (потім 2 дні перерва) протягом 4 тижнів. За відсутності прогресування хвороби введення препарату може бути продовжено. Безпосередньо перед застосуванням вміст флакона розчиняють у 1 мл води для ін'єкцій.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: бендамустину гідрохлорид 100 мг. допоміжні речовини: маннітол – 120 мг. 220 мг – флакони з коричневого скла об'ємом 60 мл (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій; білого кольору, ліофілізований, мікрокристалічний.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб з біфункціональною алкілуючої активністю. Механізм дії переважно пов'язаний з утворенням перехресних зшивок молекул одноланцюгової та дволанцюжкової ДНК внаслідок алкілування. Внаслідок цього порушується матрична функція ДНК та її синтез. Існують також дані про те, що бендамустин має додаткові антиметаболічні властивості (ефект пуринового аналога). Антинеопластичний ефект бендамустину був підтверджений у численних дослідженнях in vitro на різних пухлинних клітинних лініях (рак молочної залози, недрібноклітинний і дрібноклітинний рак легені, рак яєчників і різні види лейкозу, а також рак товстої кишки, меланома, нирковоклітинна. мозку) та in vivo – на різних експериментальних моделях пухлин (меланома, рак молочної залози, саркома, лімфома, лейкоз та дрібноклітинний рак легені). Показано відсутність або присутність лише в незначній мірі перехресної резистентності у пухлинних клітинних лініях з різними механізмами стійкості. Це частково пояснюється взаємодією з ДНК, яка, порівняно з іншими алкілуючі засоби, триває довше (наприклад, була виявлена ​​тільки часткова перехресна резистентність з іншими алкілуючі засоби, такими як циклофосфамід, кармустин або цисплатин). Крім того, у клінічних дослідженнях було виявлено, що не існує повної перехресної резистентності між бендамустином та антрациклінами або алкілатами.ФармакокінетикаПісля одноразової 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії бендамустину в дозі 120 мг/м2 поверхні тіла T1/2; в бета-фазі становить 28.3 хв. Vd ;при 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії становить 19.3 л, при подальшому систематичному введенні та досягненні рівноважної концентрації Vd ;становить від 15.8 до 20.5 л. У системному кровотоку бендамустин активно зв'язується з білками плазми (> 95%), головним чином з альбуміном. Здатність бендамустину до зв'язування з білками плазми не порушується при низьких концентраціях альбуміну в плазмі крові, у пацієнтів старше 70 років і при пізніх стадіях пухлин. Бендамустин метаболізується переважно в печінці головним чином шляхом гідролізу з утворенням моногідрокси- та дигідроксибендамустину. В утворенні гамма-гідроксибендамустину (М3) та N-десметилбендамустину (М4) у печінці задіяний ізофермент СYР1А2 цитохрому Р450. In vitro бендамустин не інгібує СУР1А4, СУР2С9/10, СУР2D6, СУР2Е1 і СУР3А4. Середнє значення загального кліренсу після 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії препарату 12 суб'єктам у дозі 120 мг/м2; поверхні тіла склало 639.4 мл/хв. Близько 20% дози препарату екскретувалося нирками протягом 24 год. Кількість екскретованого з нирками незміненого бендамустину та його метаболітів розташовується в порядку зменшення наступним чином: моногідроксибендамустин > бендамустин > дигідроксибендамустин > окислений метаболіт > N-десметилбендамустин. З жовчю виводяться переважно полярні метаболіти. При 30-70% пухлинному ураженні печінки та незначно зниженій функції печінки (сироватковий білірубін <1.2 мг/дл), фармакокінетика не мала значних відмінностей від такої у пацієнтів з нормальною функцією печінки та нирок щодо Cmax , Tmax, AUC, T1/2 , Vd; і виведення. Фармакокінетичні параметри у пацієнтів із КК > 10 мл/хв, зокрема. які перебувають на діалізі, не відрізнялися істотно від таких у пацієнтів з нормальною функцією нирок щодо C max , Tmax, AUC, T1/2β, Vd ;і виведення. У осіб старше 18 і молодших 84 років фармакокінетичні параметри суттєво не відрізнялися.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат. Алкілююча сполука.Показання до застосуванняХронічний лімфоцитарний лейкоз (ефективність застосування в терапії першої лінії порівняно з іншими хіміопрепаратами, крім хлорамбуцилу, не була встановлена). Індолентні неходжкінські лімфоми в монотерапії у пацієнтів, у яких спостерігалося прогресування на фоні або протягом 6 місяців після закінчення терапії з включенням ритуксимабу та в комбінованій терапії як терапія 1-ї лінії.Протипоказання до застосуванняПомірна та виражена печінкова недостатність, жовтяниця, кількість нейтрофілів менше 1500/мкл та/або тромбоцитів менше 75 000/мкл, хірургічні втручання менш ніж за 30 днів до початку терапії, інфекції, що особливо супроводжуються лейкоцитопенією, дитячий вік, вагітність вигодовування), підвищена чутливість до бендамустину.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Бендамустин має тератогенну та мутагенну дію. Пацієнтам на фоні терапії та як мінімум протягом 6 місяців після його закінчення слід використовувати надійні методи контрацепції. Чоловікам рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку лікування через ризик безпліддя, зумовлений застосуванням бендамустину. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: дуже часто - лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія; часто – кровотечі; дуже рідко – гемоліз. З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, анорексія, запалення слизових оболонок ШКТ, біль у животі, диспепсія; часто – діарея, запор, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті, підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ, концентрації білірубіну; дуже рідко – геморагічний езофагіт, шлунково-кишкова кровотеча. З боку серцево-судинної системи: часто - аритмія, тахікардія, зниження АТ; нечасто – випіт у порожнині перикарда; рідко – гостра судинна недостатність; дуже рідко – інфаркт міокарда, серцево-легенева недостатність, флебіт. З боку дихальної системи: часто - порушення функції дихання, кашель, задишка, свистяче дихання, назофарингіт; дуже рідко – фіброз легень, первинна атипова пневмонія. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення, безсоння; часто – порушення смаку, тривожність, депресія; рідко – підвищена сонливість, афонія; дуже рідко – парестезії, периферична сенсорна невропатія, антихолінергічний синдром, атаксія, енцефаліт. Дерматологічні реакції: дуже часто - алопеція; часто – шкірний висип, свербіж шкіри, сухість шкіри, підвищена нічна пітливість, гіпергідроз; дуже рідко – еритема, дерматит, свербіж, макуло-папульозний висип. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – біль у спині; часто – артралгія, біль у кінцівках, біль у кістках. Алергічні реакції: часто - реакції гіперчутливості (алергічний дерматит, кропив'янка); рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку статевої системи: часто - аменорея; дуже рідко – безпліддя. Місцеві реакції: часто - біль у місці ін'єкції, еритема; рідко – некроз оточуючих тканин. Інші: дуже часто – підвищення температури тіла, озноб, посилення болю, слабкість, підвищена втома, зниження маси тіла, дегідратація, приєднання вторинних інфекцій, гіперурикемія; часто – периферичні набряки, гіпокаліємія; рідко – сепсис; дуже рідко – синдром лізису пухлини. При аналізі даних безпеки залежно від статі чи раси був виявлено клінічно значимих відмінностей.Взаємодія з лікарськими засобамиАктивні метаболіти бендамустину, гамма-гідроксибендамустин (М3) та N-десметил-бендамустин (М4) утворюються під дією CYP1A2. Інгібітори CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин) потенційно можуть збільшити концентрацію бендамустину та зменшити концентрацію активних метаболітів у плазмі крові. Індуктори CYP1A2 (наприклад, омепразол, куріння) потенційно можуть зменшити плазмові концентрації бендамустину та збільшити концентрацію його активних метаболітів у плазмі крові. Потрібна обережність при одночасному застосуванні інгібіторів або індукторів CYP1A2 або розглянути можливість альтернативного лікування. Бендамустин у комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами посилює ефект пригнічення кісткового мозку та токсичні властивості. Як і інші цитостатики, бендамустин пригнічує вироблення антитіл, посилюючи ризик інфекції при вакцинації.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від показань.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з легкою печінковою недостатністю при порушеннях функції нирок. Пацієнти з наявністю в анамнезі серйозних кардіологічних захворювань (інфаркт міокарда, епізоди ішемії, аритмія) потребують ретельного моніторингу водно-електролітного балансу, особливо калію, та контролю ЕКГ у процесі терапії бендамустином. Лікування бендамустином слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. На тлі терапії слід регулярно, як мінімум 1 раз на тиждень контролювати показники периферичної крові та показники активності печінкових ферментів. Зниження лейкоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів, як правило, спостерігається на 14-20 день, відновлення - через 3-5 тижнів. При використанні бендамустину відмічено зміну функції нирок, тому під час лікування необхідно забезпечити ретельний моніторинг функції нирок. При попаданні на шкіру та слизові оболонки необхідно промити їх водою з милом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: бендамустину гідрохлорид 25 мг. допоміжні речовини: маннітол – 30 мг. 25 мг – флакони з коричневого скла об'ємом (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій; білого кольору, ліофілізований, мікрокристалічний.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб з біфункціональною алкілуючої активністю. Механізм дії переважно пов'язаний з утворенням перехресних зшивок молекул одноланцюгової та дволанцюжкової ДНК внаслідок алкілування. Внаслідок цього порушується матрична функція ДНК та її синтез. Існують також дані про те, що бендамустин має додаткові антиметаболічні властивості (ефект пуринового аналога). Антинеопластичний ефект бендамустину був підтверджений у численних дослідженнях in vitro на різних пухлинних клітинних лініях (рак молочної залози, недрібноклітинний і дрібноклітинний рак легені, рак яєчників і різні види лейкозу, а також рак товстої кишки, меланома, нирковоклітинна. мозку) та in vivo – на різних експериментальних моделях пухлин (меланома, рак молочної залози, саркома, лімфома, лейкоз та дрібноклітинний рак легені). Показано відсутність або присутність лише в незначній мірі перехресної резистентності у пухлинних клітинних лініях з різними механізмами стійкості. Це частково пояснюється взаємодією з ДНК, яка, порівняно з іншими алкілуючі засоби, триває довше (наприклад, була виявлена ​​тільки часткова перехресна резистентність з іншими алкілуючі засоби, такими як циклофосфамід, кармустин або цисплатин). Крім того, у клінічних дослідженнях було виявлено, що не існує повної перехресної резистентності між бендамустином та антрациклінами або алкілатами.ФармакокінетикаПісля одноразової 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії бендамустину в дозі 120 мг/м2 поверхні тіла T1/2; в бета-фазі становить 28.3 хв. Vd ;при 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії становить 19.3 л, при подальшому систематичному введенні та досягненні рівноважної концентрації Vd ;становить від 15.8 до 20.5 л. У системному кровотоку бендамустин активно зв'язується з білками плазми (> 95%), головним чином з альбуміном. Здатність бендамустину до зв'язування з білками плазми не порушується при низьких концентраціях альбуміну в плазмі крові, у пацієнтів старше 70 років і при пізніх стадіях пухлин. Бендамустин метаболізується переважно в печінці головним чином шляхом гідролізу з утворенням моногідрокси- та дигідроксибендамустину. В утворенні гамма-гідроксибендамустину (М3) та N-десметилбендамустину (М4) у печінці задіяний ізофермент СYР1А2 цитохрому Р450. In vitro бендамустин не інгібує СУР1А4, СУР2С9/10, СУР2D6, СУР2Е1 і СУР3А4. Середнє значення загального кліренсу після 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії препарату 12 суб'єктам у дозі 120 мг/м2; поверхні тіла склало 639.4 мл/хв. Близько 20% дози препарату екскретувалося нирками протягом 24 год. Кількість екскретованого з нирками незміненого бендамустину та його метаболітів розташовується в порядку зменшення наступним чином: моногідроксибендамустин > бендамустин > дигідроксибендамустин > окислений метаболіт > N-десметилбендамустин. З жовчю виводяться переважно полярні метаболіти. При 30-70% пухлинному ураженні печінки та незначно зниженій функції печінки (сироватковий білірубін <1.2 мг/дл), фармакокінетика не мала значних відмінностей від такої у пацієнтів з нормальною функцією печінки та нирок щодо Cmax , Tmax, AUC, T1/2 , Vd; і виведення. Фармакокінетичні параметри у пацієнтів із КК > 10 мл/хв, зокрема. які перебувають на діалізі, не відрізнялися істотно від таких у пацієнтів з нормальною функцією нирок щодо C max , Tmax, AUC, T1/2β, Vd ;і виведення. У осіб старше 18 і молодших 84 років фармакокінетичні параметри суттєво не відрізнялися.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат. Алкілююча сполука.Показання до застосуванняХронічний лімфоцитарний лейкоз (ефективність застосування в терапії першої лінії порівняно з іншими хіміопрепаратами, крім хлорамбуцилу, не була встановлена). Індолентні неходжкінські лімфоми в монотерапії у пацієнтів, у яких спостерігалося прогресування на фоні або протягом 6 місяців після закінчення терапії з включенням ритуксимабу та в комбінованій терапії як терапія 1-ї лінії.Протипоказання до застосуванняПомірна та виражена печінкова недостатність, жовтяниця, кількість нейтрофілів менше 1500/мкл та/або тромбоцитів менше 75 000/мкл, хірургічні втручання менш ніж за 30 днів до початку терапії, інфекції, що особливо супроводжуються лейкоцитопенією, дитячий вік, вагітність вигодовування), підвищена чутливість до бендамустину.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Бендамустин має тератогенну та мутагенну дію. Пацієнтам на фоні терапії та як мінімум протягом 6 місяців після його закінчення слід використовувати надійні методи контрацепції. Чоловікам рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку лікування через ризик безпліддя, зумовлений застосуванням бендамустину. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: дуже часто - лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія; часто – кровотечі; дуже рідко – гемоліз. З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, анорексія, запалення слизових оболонок ШКТ, біль у животі, диспепсія; часто – діарея, запор, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті, підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ, концентрації білірубіну; дуже рідко – геморагічний езофагіт, шлунково-кишкова кровотеча. З боку серцево-судинної системи: часто - аритмія, тахікардія, зниження АТ; нечасто – випіт у порожнині перикарда; рідко – гостра судинна недостатність; дуже рідко – інфаркт міокарда, серцево-легенева недостатність, флебіт. З боку дихальної системи: часто - порушення функції дихання, кашель, задишка, свистяче дихання, назофарингіт; дуже рідко – фіброз легень, первинна атипова пневмонія. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення, безсоння; часто – порушення смаку, тривожність, депресія; рідко – підвищена сонливість, афонія; дуже рідко – парестезії, периферична сенсорна невропатія, антихолінергічний синдром, атаксія, енцефаліт. Дерматологічні реакції: дуже часто - алопеція; часто – шкірний висип, свербіж шкіри, сухість шкіри, підвищена нічна пітливість, гіпергідроз; дуже рідко – еритема, дерматит, свербіж, макуло-папульозний висип. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – біль у спині; часто – артралгія, біль у кінцівках, біль у кістках. Алергічні реакції: часто - реакції гіперчутливості (алергічний дерматит, кропив'янка); рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку статевої системи: часто - аменорея; дуже рідко – безпліддя. Місцеві реакції: часто - біль у місці ін'єкції, еритема; рідко – некроз оточуючих тканин. Інші: дуже часто – підвищення температури тіла, озноб, посилення болю, слабкість, підвищена втома, зниження маси тіла, дегідратація, приєднання вторинних інфекцій, гіперурикемія; часто – периферичні набряки, гіпокаліємія; рідко – сепсис; дуже рідко – синдром лізису пухлини. При аналізі даних безпеки залежно від статі чи раси був виявлено клінічно значимих відмінностей.Взаємодія з лікарськими засобамиАктивні метаболіти бендамустину, гамма-гідроксибендамустин (М3) та N-десметил-бендамустин (М4) утворюються під дією CYP1A2. Інгібітори CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин) потенційно можуть збільшити концентрацію бендамустину та зменшити концентрацію активних метаболітів у плазмі крові. Індуктори CYP1A2 (наприклад, омепразол, куріння) потенційно можуть зменшити плазмові концентрації бендамустину та збільшити концентрацію його активних метаболітів у плазмі крові. Потрібна обережність при одночасному застосуванні інгібіторів або індукторів CYP1A2 або розглянути можливість альтернативного лікування. Бендамустин у комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами посилює ефект пригнічення кісткового мозку та токсичні властивості. Як і інші цитостатики, бендамустин пригнічує вироблення антитіл, посилюючи ризик інфекції при вакцинації.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від показань.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з легкою печінковою недостатністю при порушеннях функції нирок. Пацієнти з наявністю в анамнезі серйозних кардіологічних захворювань (інфаркт міокарда, епізоди ішемії, аритмія) потребують ретельного моніторингу водно-електролітного балансу, особливо калію, та контролю ЕКГ у процесі терапії бендамустином. Лікування бендамустином слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. На тлі терапії слід регулярно, як мінімум 1 раз на тиждень контролювати показники периферичної крові та показники активності печінкових ферментів. Зниження лейкоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів, як правило, спостерігається на 14-20 день, відновлення - через 3-5 тижнів. При використанні бендамустину відмічено зміну функції нирок, тому під час лікування необхідно забезпечити ретельний моніторинг функції нирок. При попаданні на шкіру та слизові оболонки необхідно промити їх водою з милом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: гідразину сульфат (Сегідрин®) – 60 мг; Допоміжні речовини ядра: кальцію гідрофосфат – 304 мг, повідон К-17 – 24 мг, магнію стеарат – 4 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 8 мг; Допоміжні речовини: Опадрай - 6,0 мг (гіпромелоза - 84,1%, тріацетин - 8,4%, тальк - 7,5%); Допоміжні речовини оболонки: Акриліз - 12,7 мг (сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату 1:1 - 66,0%, тальк - 16,5%, барвник заліза оксид червоний (заліза [III] оксид) (Е172) - 10,7 %, алюмінієвий лак на основі барвника алюру червоний (Е129) – 2,3%, титану діоксид – 1,3%, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,0%, натрію гідрокарбонат – 1,0%, алюмінієвий лак на основі барвника індиго кармін (Е132) – 0,7%, лаурилсульфат – 0,5%), тріацетин – 1,3 мг. По 10 таблеток у контурній осередковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої; По 50 таблеток у полімерних банках з амортизатором або без кришки. По 5 блістерів або 1 баночка разом з інструкцією для медичного застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою червоно-коричневого кольору, круглі, двоопуклі. На зламі білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб.ФармакокінетикаВміст препарату Сегідрин у крові пацієнтів досягає максимуму через 2 години після прийому 60 мг (1 таблетка); через добу в сироватці крові все ще визначаються невеликі його кількості. При заборі крові через 9 годин після закінчення 30-денного курсу лікування у різних пацієнтів виявляється від 0 до 89 нг/мл Сегідрину®. Вивчення фармакокінетики Сегідрину було виконано також на безпородних інтактних щурах і тварин з саркомою 45. Препарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту; очищення від нього крові закінчується до 25-28-ї години після внутрішньошлункового введення в дозі 100 мг/кг. Максимальна концентрація препарату в крові інтактних тварин настає приблизно через 50 хвилин після введення, у пухлини (саркома 45) – через 3 години. Зареєстровано підвищене у 3-5 разів накопичення препарату у печінці, нирках та легенях у порівнянні з кров'ю, але не у пухлини; очищення інтактних органів здорових тварин та пухлини закінчується до кінця 4-х діб. Виведення препарату із сечею у здорових тварин триває до 3 діб та становить приблизно 50% від введеної кількості; у пухлини виведення препарату закінчується між першою та другою добою, причому виводиться лише 25% препарату. Об'єм розподілу препарату у інтактних щурів становить 14 мл, за наявності пухлини – 29,4 мл. Пухлини схильні до кумуляції препарату Сегідрин. Препарат Сегідрин в організмі окислюється, а його неруйнована частина виділяється із сечею, частково в ацетильованій формі (у щурів та кролів).ФармакодинамікаПрепарат Сегідрин пригнічує ріст пухлин, впливає на ряд біохімічних показників: інгібує моноамінооксидазну активність, знижує проникність мембран клітин та біомембран субклітинних структур, є інгібітором метаболізму ксенобіотиків. Препарат Сегідрин® має симптоматичну лікувальну дію при злоякісних новоутвореннях у стадіях, що далеко зайшли. Препарат Сегідрин не володіє мієлодепресивними та іншими побічними діями, характерними для багатьох інших протипухлинних препаратів.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування місцевопоширених та дисемінованих форм злоякісних новоутворень. При цьому препарат Сегідрин надає виражену симптоматичну дію: зниження або усунення больового синдрому (аж до відмови від наркотиків), відчуття слабкості, явищ дихальної недостатності (задишки), кашлю, гарячки, поліпшення апетиту, підвищення рухової активності. Препарат Сегідрин® призначають хворим на злоякісні новоутворення в далеко зайшлих стадіях (в т.ч. у претермінальній фазі процесу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гідразину сульфату та інших допоміжних речовин препарату. Одночасне застосування препарату з усіма видами алкоголю та барбітуратами. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік (у зв'язку із відсутністю досвіду застосування). З обережністю: При виражених порушеннях функції печінки та нирок препарат призначають пацієнтам з обережністю. Застосування препарату при жовтяниці, викликаної метастазами в печінку (особливо обтураційної), не протипоказане.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату Сегідрин при вагітності та в період грудного вигодовування не вивчена, тому препарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі диспептичні явища (нудота, блювання, відрижка), що швидко проходять при зниженні дози або короткочасній (дво-, триденній) перерві в лікуванні. Рідкісні ускладнення - безсоння, загальне збудження, не різко виражені і минущі явища поліневриту. При диспептичних явищах призначають внутрішньо в'яжучі та протизапальні засоби (настій ромашки, ромазулан, вікаліну), спазмолітики та антиеметики. При нейротоксичних ефектах доцільно застосування піридоксину гідрохлориду (5% розчин вітаміну В6 по 1 мл внутрішньом'язово 1-2 рази на день), тіаміну хлориду (вітаміну В1), полівітамінних препаратів внутрішньо та внутрішньовенного введення 20-40% розчину декстрози (глюкози).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом препарату Сегідрин з барбітуратами, етанолом, транквілізаторами, антипсихотичними лікарськими препаратами (нейролептиками) може призвести до різкого посилення токсичності препарату Сегідрин. В експериментах на лабораторних тваринах, у разі попереднього прийому препарату Сегідрин®, ефективність лікування багатьма протипухлинними препаратами збільшується (виняток - циклофосфамід).Спосіб застосування та дозиПрепарат Сегідрин призначають внутрішньо за 1-2 години до або через 1-2 години після їди або прийому інших препаратів. Дорослі приймають препарат по 1 таблетці 3 десь у день. Курсова доза – 100 таблеток. При незадовільній переносимості добову дозу знижують до 2 таблеток на день. Доза препарату на курс лікування може не змінюватися. Повторний курс лікування препаратом Сегідрин проводиться з інтервалом не менше 14 днів. Кількість курсів не обмежується, при цьому інтервали між курсами збільшуються на 1-2 тижні.ПередозуванняВипадків передозування препарату Сегідрин не описано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Сегідрин слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Необхідно виключити спільне вживання з препаратом Сегідрин® напоїв, що містять етанол, а також продуктів, багатих тираміном: сир, родзинки, консервовані продукти, ковбаси, йогурти. З огляду на відсутність мієлотоксичності, препарат Сегідрин застосовують хворим з цитопенією, що виникла в результаті променевої терапії та хіміотерапії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутня інформація щодо впливу препарату Сегідрин на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: Активна речовина: Паклітаксел 6 мг. Допоміжні речовини: безводна лимонна кислота - 2 мг, макроголгліцерол рицинолеат (Cremophor® EL) - 527 мг, етанол абсолютний - до 920 мг (екв. 1 мл). 5 мл - флакони скляні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій трохи в'язкий, прозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м2 C max  становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл відповідно. C max  і AUC дозозалежні: при 3 годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, відповідно, при 24 годинному – на 87% та 26% відповідно. При повторних інфузіях не кумулює. Зв'язок із білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та адсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) та CYP3CA4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел та 6-альфа, 3-пара-ди). T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2, відповідно. 90% препарату виводиться із жовчю у вигляді метаболітів. У невеликій кількості (від 1.3 до 12.6%, залежно від рівня введеної дози) виводиться у незміненому вигляді із сечею.ФармакодинамікаСиндаксел (паклітаксел) є протипухлинним препаратом природного походження, що отримується напівсинтетичним шляхом з рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини. Викликає дозозалежне пригнічення кістковомозкового кровотворення. Але експериментальним даним має мутагенні та ембріотоксичні властивості, викликає зниження репродуктивної функції.Показання до застосуванняРак яєчників (терапія першої лінії хворих з поширеною формою захворювання або залишковою пухлиною (більше 1 см) після лапаротомії (у комбінації з цисплатином) та терапія другої лінії при метастазах після стандартної терапії, що не дала позитивного результату); рак молочної залози (наявність уражених лімфатичних вузлів після стандартної комбінованої терапії (ад'ювантне лікування); після рецидиву захворювання, протягом б місяців після початку ад'ювантної терапії – терапія першої лінії; метастатичний рак молочної залози після неефективної стандартної терапії – терапія другої лінії); недрібноклітинний рак легень (терапія першої лінії хворих, яким не планується проведення хірургічного лікування та/або променевої терапії (у комбінації з цисплатином). саркома Капоші у хворих на СНІД (терапія другої лінії, після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами)Протипоказання до застосуванняВагітність та період годування груддю; вихідний вміст нейтрофілів менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) вміст нейтрофілів менше 1000/мкл у пацієнтів з саркомою Капоші у хворих на СНІД; підвищена чутливість до препарату, а також інших препаратів, лікарська форма яких включає поліоксіетильовану касторову олію. З обережністю: тромбоцитопенія (менше 100000/мкл), печінкова недостатність, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця, інфаркт міокарда (в анамнезі),Вагітність та лактаціяЗастосування у педіатрії. Безпека та ефективність препарату Синдаксел у дітей не встановлена.Побічна діяЧастота та виразність побічних ефектів носять дозозалежний характер. З боку органів кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження рівня нейтрофілів зазвичай спостерігається на 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. Алергічні реакції: у перші години після введення Синдаксела можуть спостерігатися реакції підвищеної чутливості, що виявляються бронхоспазмом, зниженням артеріального тиску, болями за грудиною, припливами крові до обличчя, шкірними висипаннями, генералізованою кропив'янкою, ангіоневротичним набряком. Описані поодинокі випадки ознобу та болю у спині. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, рідше підвищення артеріального тиску, брадикардія, можливі тахікардія, атріовентрикулярна блокада, зміни на ЕКГ, тромбоз судин та тромбофлебіт. З боку дихальної системи: інтерстиціальна пневмонія, фіброз легень, емболія легеневої артерії, а також частіший розвиток променевого пневмоніту у хворих, що одночасно проходять курс променевої терапії. З боку нервової системи: головним чином парестезії. Рідко – судомні напади типу grand mal, порушення зору, атаксія, енцефалопатія, вегетативна нейропатія, що проявляється паралітичною непрохідністю кишечника та ортостатичною гіпотонією. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, мукозити, анорексія, запор. Поодинокі повідомлення про гостру кишкову непрохідність, перфорацію кишечника, тромбоз брижової артерії, ішемічний коліт. З боку функції печінки: збільшення активності "печінкових" трансаміназ (частіше ACT), лужної фосфатази та білірубіну у сироватці крові. Описано випадки розвитку гепатонекрозу та печінкової енцефалопатії. З боку шкіри та шкірних придатків: алопеція, рідко порушення пігментації або знебарвлення нігтьового ложа. Місцеві реакції: больові відчуття, набряк, еритема, індурація та пігментація шкіри у місці ін'єкції; екстравазація може викликати запалення та некроз підшкірної клітковини. Інші: астенія та загальне нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиЦисплатин знижує загальний кліренс Сіндаксела на 20% (при цьому більш виражена мієлосупресія спостерігається у разі коли Синдаксел вводять після цисплатину). Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або димедролом не впливає на зв'язування Сіндакселу з білками плазми. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. кетоконазол, верапаміл, діазепам, хінідин, циклоспорин та ін) пригнічують метаболізм Сіндаксела. Поліоксіетильована рицинова олія, що входить до складу препарату Синдаксел, може викликати екстракцію ДЕГП [ді-(2-гексил)фталату] з пластифікованих ПВХ контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГП збільшується при збільшенні концентрації розчину і з часом.Спосіб застосування та дозиДля попередження тяжких реакцій підвищеної чутливості всім хворим повинна проводитися премедикація з використанням глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів і антагоністів Н2-гістамінових рецепторів: 20 мг дексаметазону (або його еквівалент) всередину приблизно за 12 і 6 годин. ) внутрішньовенно та 300 мг циметидину або 50 мг ранитидину внутрішньовенно за 30-60 хв до введення Сіндакселу. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціалізованої літератури. Синдаксел вводиться внутрішньовенно у вигляді 3-х годинної або 24-х годинної інфузії в дозі 135-175 мг/м2 з інтервалом між курсами 3 тижні. Препарат застосовується у вигляді монотерапії або у комбінації з цисплатином (рак яєчників та недрібноклітинний рак легень) або доксорубіцином (рак молочної залози). Рекомендована доза Синдакселу для лікування Саркоми Капоші у хворих зі СНІДом становить 100 мг/м2 у вигляді 3-х годинної інфузії кожні 2 тижні. Введення препарату Синдаксел не слід повторювати доти, доки вміст нейтрофілів не становитиме принаймні 1500/мкл крові, а вміст тромбоцитів – принаймні 100000/мкл крові. Хворим, у яких після введення Синдаксела спостерігалася виражена нейтропенія (зміст нейтрофілів <500/мкл крові протягом 7 днів або більше тривалого часу) або важка форма периферичної нейропатії під час подальших курсів лікування дозу Сіндаксела слід знизити на 20%. Розчин препарату готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0.9% розчином хлориду натрію, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0.9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій,або 5% розчином декстрози у розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0.3 до 1.2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату паклітаксел слід користуватись обладнанням, яке не містить деталей із ПВХ. Паклітаксел слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0.22 мікрон).ПередозуванняСимптоми: аплазія кісткового мозку, периферична пейропатія, мукозити. Лікування: симптоматичне. Антидот до паклітакселу не відомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування Синдаксела має здійснюватися під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними хіміотерапевтичними препаратами. Якщо Синдаксел використовується в комбінації з цисплатином, слід вводити Синдаксел, а потім цисплатин. Під час лікування необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, АТ, ЧСС та кількість дихань (особливо протягом першої години інфузії), ЕКГ-контроль (до початку та в процесі лікування). У разі розвитку тяжких реакцій гіперчутливості вливання Синдакселу слід негайно припинити і почати симптоматичне лікування, причому вводити препарат повторно не слід. У разі розвитку порушень атріовентрикулярної провідності при повторних введеннях необхідно проводити безперервний кардіомоніторинг. Пацієнтам під час лікування Синдакселом та принаймні протягом 3-х місяців після закінчення терапії слід використовувати надійні методи контрацепції. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Синдаксел є цитотоксичною речовиною, при роботі з якою необхідно бути обережними, користуватися рукавичками і уникати його попадання на шкіру або слизові оболонки, які у разі контакту з препаратом необхідно ретельно промити милом і водою або (очі) великою кількістю води.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Анастрозол 1 мг. Допоміжні речовини: алюмометасилікат магнію 9 мг, кроскармеллозу натрію 3 мг, кремнію діоксид колоїдний 3 мг, магнію стеарат 0.5 мг, лудипрес 83.5 мг. Склад плівкової оболонки: Опадрай II білий 85F48105 (спирт полівініловий від 35 до 49%, тальк від 9.8 до 25%, макрогол 3350 від 7.35 до 35.2%, діоксид титану від 15.15 до 30%). 30 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Селективний нестероїдний інгібітор ароматази. У постменопаузі естрадіол здебільшого утворюється з естрону, який продукується в периферичних тканинах шляхом перетворення з андростендіону (за участю ферменту ароматази). Зниження рівня циркулюючого естрадіолу має терапевтичний ефект у жінок із раком молочної залози. У постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг спричиняє зниження рівня естрадіолу на 80%. Анастрозол не має прогестагенної, андрогенної та естрогенної активності; у терапевтичних дозах не впливає на секрецію кортизолу та альдостерону.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо анастрозол швидко абсорбується із ШКТ. C max  у плазмі досягається протягом 2 год (натще). Їжа дещо зменшує швидкість, але не ступінь всмоктування. Зв'язування із білками плазми становить 40%. Відомостей про кумуляцію немає. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронізацією. Триазол, основний метаболіт, що визначається у плазмі та сечі, не інгібує ароматазу. Анастрозол та його метаболіти виводяться, переважно, із сечею, (менше 10% – у незміненому вигляді), протягом 72 годин після введення одноразової дози. T1/2 із плазми - 40-50 год. Кліренс анастрозолу після прийому внутрішньо у добровольців зі стабілізованим цирозом печінки або порушенням функції нирок не відрізняється від кліренсу, який визначається у здорових добровольців. Фармакокінетика анастрозолу у жінок у постменопаузі не змінюється.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат. Інгібітор ароматази.Показання до застосуванняРак молочної залози у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПеріод пременопаузи, виражена ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), помірна та виражена печінкова недостатність, вагітність, лактація, дитячий вік, підвищена чутливість до анастрозолу.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: "припливи", сухість піхви та витончення волосся. З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, діарея. У пацієнток з поширеним раком молочної залози здебільшого з метастазами в печінку відзначалися підвищення рівня ГГТ, рідше – ЛФ. З боку центральної нервової системи: астенія, сонливість, головний біль. З боку обміну речовин: невелике зростання рівня загального холестерину. Алергічні реакції: шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиАнастрозол знижує ефективність естрогену. Клінічні дослідження показали, що при одночасному застосуванні анастрозолу з антипірином та циметидином лікарська взаємодія, зумовлена ​​індукцією мікросомальних ферментів печінки, є малоймовірною.Спосіб застосування та дозиВсередину – по 1 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі невизначеності гормонального статусу пацієнтки, стан менопаузи необхідно підтвердити додатковими біохімічними дослідженнями. Безпека застосування анастрозолу у пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки не встановлена. Анастрозол не слід застосовувати одночасно з естрогенами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування не слід виконувати роботу, яка потребує високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: Активна речовина: Паклітаксел 6 мг. Допоміжні речовини: лимонна кислота безводна – 2 мг, макроголгліцерол рицинолеат (Cremophor®; EL) – 527 мг, етанол абсолютний – до 920 мг (екв. 1 мл). 5 мл - флакони скляні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій; злегка в'язкий, прозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСиндаксел (паклітаксел) є протипухлинним препаратом природного походження, що отримується напівсинтетичним шляхом з рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини. Викликає дозозалежне пригнічення кістковомозкового кровотворення. Але експериментальним даним має мутагенні та ембріотоксичні властивості, викликає зниження репродуктивної функції.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м2; C max ; становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл відповідно. C max ;і AUC дозозалежні: при 3 годинної інфузії збільшення дози до 175 мг/м2 ;приводить до підвищення цих параметрів на 68% і 89%, відповідно, при 24 годинному - на 87% і 26%, відповідно. При повторних інфузіях не кумулює. Зв'язок із білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та адсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) та CYP3CA4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел та 6-альфа, 3-пара-ди). T1/2 ;і загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2, відповідно. 90% препарату виводиться із жовчю у вигляді метаболітів. У невеликій кількості (від 1.3 до 12.6%, залежно від рівня введеної дози) виводиться у незміненому вигляді із сечею.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат.Показання до застосуванняРак яєчників (терапія першої лінії хворих з поширеною формою захворювання або залишковою пухлиною (більше 1 см) після лапаротомії (у комбінації з цисплатином) та терапія другої лінії при метастазах після стандартної терапії, що не дала позитивного результату); рак молочної залози (наявність уражених лімфатичних вузлів після стандартної комбінованої терапії (ад'ювантне лікування); після рецидиву захворювання, протягом б місяців після початку ад'ювантної терапії – терапія першої лінії; метастатичний рак молочної залози після неефективної стандартної терапії – терапія другої лінії); недрібноклітинний рак легень (терапія першої лінії хворих, яким не планується проведення хірургічного лікування та/або променевої терапії (у комбінації з цисплатином). саркома Капоші у хворих на СНІД (терапія другої лінії, після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами)Протипоказання до застосуванняВагітність та період годування груддю; вихідний вміст нейтрофілів менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) вміст нейтрофілів менше 1000/мкл у пацієнтів з саркомою Капоші у хворих на СНІД; підвищена чутливість до препарату, а також інших препаратів, лікарська форма яких включає поліоксіетильовану касторову олію. З обережністю: ;тромбоцитопенія (менше 100000/мкл), печінкова недостатність, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізуючий лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця, інфаркт міокарда (в анамнезі).Вагітність та лактаціяЗастосування у педіатрії. Безпека та ефективність препарату Синдаксел у дітей не встановлена.Побічна діяЧастота та виразність побічних ефектів носять дозозалежний характер. З боку органів кровотворення: ; нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження рівня нейтрофілів зазвичай спостерігається на 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. Алергічні реакції: у перші години після введення Синдаксела можуть спостерігатися реакції підвищеної чутливості, що виявляються бронхоспазмом, зниженням артеріального тиску, болями за грудиною, припливами крові до обличчя, шкірними висипаннями, генералізованою кропив'янкою, ангіоневротичним набряком. Описані поодинокі випадки ознобу та болю у спині. З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, рідше підвищення АТ, брадикардія, можливі тахікардія, атріовентрикулярна блокада, зміни на ЕКГ, тромбоз судин і тромбофлебіт. З боку дихальної системи: інтерстиціальна пневмонія, фіброз легень, емболія легеневої артерії, а також частіший розвиток променевого пневмоніту у хворих, що одночасно проходять курс променевої терапії. З боку нервової системи: головним чином парестезії. Рідко – судомні напади типу grand mal, порушення зору, атаксія, енцефалопатія, вегетативна нейропатія, що проявляється паралітичною непрохідністю кишечника та ортостатичною гіпотонією. З боку кістково-м'язової системи: ; артралгія, міалгія. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, мукозити, анорексія, запор. Поодинокі повідомлення про гостру кишкову непрохідність, перфорацію кишечника, тромбоз брижової артерії, ішемічний коліт. З боку функції печінки: збільшення активності "печінкових" трансаміназ (частіше ACT), лужної фосфатази і білірубіну в сироватці крові. Описано випадки розвитку гепатонекрозу та печінкової енцефалопатії. З боку шкіри та шкірних придатків: алопеція, рідко порушення пігментації або знебарвлення нігтьового ложа. Місцеві реакції: больові відчуття, набряк, еритема, індурація та пігментація шкіри в місці ін'єкції; екстравазація може викликати запалення та некроз підшкірної клітковини. Інші: ; астенія та загальне нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиЦисплатин знижує загальний кліренс Сіндаксела на 20% (при цьому більш виражена мієлосупресія спостерігається у разі коли Синдаксел вводять після цисплатину). Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або димедролом не впливає на зв'язування Сіндакселу з білками плазми. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. кетоконазол, верапаміл, діазепам, хінідин, циклоспорин та ін) пригнічують метаболізм Сіндаксела. Поліоксіетильована рицинова олія, що входить до складу препарату Синдаксел, може викликати екстракцію ДЕГП [ді-(2-гексил)фталату] з пластифікованих ПВХ контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГП збільшується при збільшенні концентрації розчину і з часом.Спосіб застосування та дозиДля попередження тяжких реакцій підвищеної чутливості всім хворим повинна проводитися премедикація з використанням глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів і антагоністів Н2-гістамінових рецепторів: 20 мг дексаметазону (або його еквівалент) всередину приблизно за 12 і 6 годин. ) внутрішньовенно та 300 мг циметидину або 50 мг ранитидину внутрішньовенно за 30-60 хв до введення Сіндакселу. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціалізованої літератури. Синдаксел вводиться внутрішньовенно у вигляді 3-х годинної або 24-х годинної інфузії в дозі 135-175 мг/м2 з інтервалом між курсами 3 тижні. Препарат застосовується у вигляді монотерапії або у комбінації з цисплатином (рак яєчників та недрібноклітинний рак легень) або доксорубіцином (рак молочної залози). Рекомендована доза препарату Синдаксел для лікування Саркоми Капоші у хворих зі СНІДом становить 100 мг/м2 у вигляді 3-х годинної інфузії кожні 2 тижні. Введення препарату Синдаксел не слід повторювати доти, доки вміст нейтрофілів не становитиме принаймні 1500/мкл крові, а вміст тромбоцитів – принаймні 100000/мкл крові. Хворим, у яких після введення Синдаксела спостерігалася виражена нейтропенія (зміст нейтрофілів <500/мкл крові протягом 7 днів або більше тривалого часу) або важка форма периферичної нейропатії під час подальших курсів лікування дозу Сіндаксела слід знизити на 20%. Розчин препарату готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0.9% розчином хлориду натрію, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0.9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій,або 5% розчином декстрози у розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0.3 до 1.2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату паклітаксел слід користуватись обладнанням, яке не містить деталей із ПВХ. Паклітаксел слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0.22 мікрон).ПередозуванняСимптоми: аплазія кісткового мозку, периферична пейропатія, мукозити. Лікування: симптоматичне. Антидот до паклітакселу не відомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування Синдаксела має здійснюватися під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними хіміотерапевтичними препаратами. Якщо Синдаксел використовується в комбінації з цисплатином, слід вводити Синдаксел, а потім цисплатин. Під час лікування необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, АТ, ЧСС та кількість дихань (особливо протягом першої години інфузії), ЕКГ-контроль (до початку та в процесі лікування). У разі розвитку тяжких реакцій гіперчутливості вливання Синдакселу слід негайно припинити і почати симптоматичне лікування, причому вводити препарат повторно не слід. У разі розвитку порушень атріовентрикулярної провідності при повторних введеннях необхідно проводити безперервний кардіомоніторинг. Пацієнтам під час лікування Синдакселом та принаймні протягом 3-х місяців після закінчення терапії слід використовувати надійні методи контрацепції. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Синдаксел є цитотоксичною речовиною, при роботі з якою необхідно бути обережними, користуватися рукавичками і уникати його попадання на шкіру або слизові оболонки, які у разі контакту з препаратом необхідно ретельно промити милом і водою або (очі) великою кількістю води.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: регорафеніб – 40 мг; допоміжні речовини: МКЦ – 100 мг; кроскармелоза натрію – 154 мг; магнію стеарат – 3,6 мг; повідон 25 - 160 мг; кремнію діоксид колоїдний – 2,4 мг; оболонка плівкова: Opadry II™ 85G35294 рожевий (заліза оксид червоний Е172 - 0,0648 мг, заліза оксид жовтий Е172 - 0,0732 мг, лецитин - 2,28 мг, полівініловий спирт, частково гідролізований -5,28 мг, ,4 мг, титану діоксид Е171 - - 2,28 мг) - 12 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 40 мг. За 28 табл. з вологопоглиначем у непрозорому флаконі білого кольору з ПЕВП з кришкою, що загвинчується, з герметизуючою вставкою і пристроєм проти розкриття флакона дітьми. 1 або 3 фл. поміщені у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні пігулки, покриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору, на одному боці методом видавлювання нанесено «40», з іншого боку — «BAYER».Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому таблеток регорафенібу його середня відносна біодоступність у порівнянні з розчином для внутрішнього прийому становить 69-83%. Середнє значення Cmax регорафенібу в плазмі становить близько 2,5 мг/л приблизно через 3-4 години після одноразової пероральної дози регорафенібу 160 мг (4 табл. по 40 мг). Найбільша концентрація регорафенібу та його основних фармакологічно активних метаболітів М-2 (N-оксид) та М-5 (N-оксид та N-дезметил) досягається після прийому сніданку з низьким вмістом жирів у порівнянні з прийомом після сніданку з високим вмістом жирів або прийомом натще. У порівнянні з прийомом натще експозиція регорафенібу збільшується на 48% - при прийомі після сніданку з високим вмістом жирів і на 36% - при прийомі після сніданку з низьким вмістом жирів. У порівнянні з прийомом натще експозиція метаболітів М-2 і М-5 вище при прийомі регорафенібу після сніданку з низьким вмістом жирів і нижче при прийомі після сніданку з високим вмістом жирів. Розподіл. AUC демонструє кілька піків як для регорафенібу, так і для його основних циркулюючих метаболітів протягом 24 годин після прийому дози, що пов'язано з печінково-кишковою рециркуляцією препарату. Зв'язок регорафенібу з білками плазми in vitro високий і становить 99,5%. Метаболізм. Метаболізм регорафенібу здійснюється головним чином у печінці шляхом окислення, опосередкованого ізоферментом CYP3A4, а також шляхом глюкуронування, опосередкованого UGT1A9. У плазмі виявляються два основних та шість другорядних метаболітів регорафенібу. Основні циркулюючі в плазмі крові метаболіти регорафенібу М-2 (N-оксид) і М-5 (N-оксид і N-дезметил) мають фармакологічну активність і їх Css, подібні до Css регорафенібу. In vitro зв'язок М-2 та М-5 з білками крові вищий, ніж у регорафенібу і становить 99,8 та 99,95% відповідно. Метаболіти можуть бути відновлені та гідролізовані мікрофлорою ШКТ, при цьому можливе повторне всмоктування некон'югованого препарату та його метаболітів (печінково-кишкова рециркуляція). Виведення. T1/2 регорафенібу та його метаболіту М-2 з плазми становить від 20 до 30 годин після прийому внутрішньо. Середній T1/2 метаболіту М-5 становить близько 60 годин (40-100 годин). Приблизно 90% дози радіоактивного препарату виводяться протягом 12 днів після його прийому, при цьому 71% виводиться через кишечник (47% у вигляді вихідної сполуки і 24% у вигляді метаболітів) і близько 19% нирками у вигляді глюкуронідів. У рівноважному стані виведення глюкуронідів нирками зменшується та становить менше 10%. Вихідна сполука, виявлена ​​в калових масах, може бути продуктом шлунково-кишкового розщеплення глюкуронідів або продуктом відновлення метаболіту М-2 (N-оксиду), або залишком неабсорбованого препарату. Лінійність/нелінійність. Системна дія регорафенібу при Css зростає пропорційно дозі при дозі до 60 мг і менш пропорційно при дозах понад 60 мг. Накопичення препарату при Css приблизно в 2 рази перевищує концентрацію у плазмі, яка відповідає T1/2 та частоті прийому ЛЗ. Після перорального прийому регорафенібу у дозі 160 мг його середня Css у плазмі досягає 3,9 мг/л (8,1 мкмоль). Співвідношення Cmax і Cmin регорафенібу у плазмі становить менше 2. Для обох метаболітів М-2 та М-5 властиве нелінійне накопичення у плазмі крові. Після одноразового прийому регорафенібу концентрації метаболітів М-2 та М-5 набагато нижчі, ніж у вихідної сполуки. Css М-2 і М-5 можна порівняти з Css регорафенібу. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким (клас А за класифікацією Чайлд-Пью) або помірним (клас В за класифікацією Чайлд-Пью) ступенем печінкової недостатності, фармакокінетичні параметри регорафенібу були такими ж, як у пацієнтів з нормальною функцією печінки. У пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю) фармакокінетика регорафенібу не вивчена. Оскільки печінка має велике значення у виведенні регорафенібу, у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки можливе посилення дії препарату. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким та середнім ступенем ниркової недостатності експозиція регорафенібу та його метаболітів М-2 та М-5 у рівноважному стані є такою самою, як у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності або термінальною стадією ниркової недостатності фармакокінетика регорафенібу не вивчена. Літній вік. Вплив віку на фармакокінетику регорафенібу у пацієнтів віком від 29 до 85 років не виявлено. Підлога. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці регорафенібу залежно від статі. Етнічна приналежність. Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних параметрах регорафенібу залежно від приналежності до етнічної групи. Електрофізіологія серця/подовження QT. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями не було виявлено подовження інтервалу QT у рівноважному стані при прийомі регорафенібу у дозі 160 мг.ФармакодинамікаМеханізм дії. Регорафеніб є інгібітором численних протеїнкіназ, включаючи кінази, що беруть участь в ангіогенезі пухлини (VEGFR -1,-2,-3, TIE2), онкогенезі (KIT, RET, RAF-1, BRAF, BRAFF600E), а також входять до складу мікро PDGFR, FGFR). Зокрема, регорафеніб інгібує мутантну кіназу KIT, ключовий онкогенний фактор у розвитку стромальних пухлин ШКТ. Завдяки цьому регорафеніб блокує проліферацію пухлинних клітин. У доклінічних дослідженнях було показано, що регорафеніб має виражену протипухлинну дію на широкому спектрі пухлинних моделей, включаючи колоректальний рак та гастроінтестинальні стромальні пухлини. Ефект препарату пов'язаний з його антиангіогенним та антипроліферативним впливом. Крім того, регорафеніб показує антиметастатичну дію in vivo. Основні метаболіти препарату в організмі людини (М-2 та М-5) за своєю ефективністю на моделях in vitro та in vivo можна порівняти з регорафенібом.Показання до застосуванняметастатичний колоректальний рак у пацієнтів, яким уже проводилася або не показана хіміотерапія фторпіримідиновими препаратами, терапія, спрямована проти судинного ендотеліального фактора росту (VEGF) та терапія, спрямована проти рецепторів епідермального фактора росту (EGFR) при дикому типі KRAS; неоперабельні або метастатичні гастроінтестинальні стромальні пухлини у пацієнтів при прогресуванні на терапії іматинібом та сунітінібом або непереносимості даного виду лікування.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до регорафенібу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; тяжкий ступінь печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю); тяжкий ступінь ниркової недостатності (досвід клінічного застосування відсутній); вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З ОБЕРЕЖНІСТЮ Необхідно дотримуватись додаткової обережності при призначенні препарату в наступних ситуаціях: при порушеннях функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; за наявності мутації KRAS у пухлини; за наявності факторів ризику кровотечі, а також при сумісному застосуванні з антикоагулянтами та іншими препаратами, що підвищують ризик кровотеч; при ішемічній хворобі серця.Вагітність та лактаціяЖінок репродуктивного віку необхідно поінформувати про небезпеку препарату Стіварга для плода. Під час лікування та протягом 8 тижнів після терапії препаратом Стіварга® жінки та чоловіки репродуктивного віку повинні застосовувати надійні методи контрацепції. Дані щодо застосування препарату Стіварга® у вагітних жінок відсутні. Враховуючи механізм дії регорафенібу, можливий негативний вплив препарату Стіварга на плід. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність регорафенібу. Не встановлено, чи виділяються регорафеніб та його метаболіти з жіночим молоком. Дослідження на тваринах показали, що регорафеніб та його метаболіти виділяються з грудним молоком. Оскільки не можна виключити можливість негативного впливу регорафенібу на ріст та розвиток дітей раннього віку, слід припинити грудне вигодовування у період лікування препаратом Стіварга®. Фертильність. Не проводилося спеціальних досліджень застосування регорафенібу з метою оцінки його впливу на фертильність людини. У дослідженнях на тваринах спостерігалося зниження чоловічої та жіночої фертильності.Побічна діяЗагальний профіль безпеки препарату Стіварга® оцінюється на даних клінічних досліджень за участю понад 1200 пацієнтів, які отримували терапію у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях ІІІ фази. Ця група включала 500 пацієнтів з метастатичним колоректальним раком та 132 пацієнти з гастроінтестинальними стромальними пухлинами. У клінічних дослідженнях найчастішими небажаними реакціями (≥30% пацієнтів) були астенія/втома, долонно-підошовна еритродизестезія, діарея, зниження апетиту та споживання їжі, підвищення артеріального тиску, дисфонія, інфекції. Найбільш серйозними небажаними реакціями при прийомі препарату Стіварга були ураження печінки, кровотечі, проходження ШКТ. Наведені нижче небажані явища, зазначені при застосуванні препарату Стіварга® під час клінічних досліджень, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Для класифікації та опису конкретної реакції, її синонімів та пов'язаних з нею станів, використовується найбільш відповідний термін із MedDRA. У кожній частотній групі небажані явища представлені порядку зменшення їх значимості. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – тромбоцитопенія, анемія; часто – лейкопенія. З боку серця та судин: дуже часто – кровотечі1, підвищення артеріального тиску; нечасто інфаркт міокарда, ішемія міокарда, гіпертонічний криз. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – дисфонія. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – долонно-підошовна еритродизестезія, висипання на шкірі, алопеція; часто – сухість шкіри, ексфоліативний дерматит; нечасто – ураження нігтів, мультиформна еритема; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, стоматит, блювання, нудота; часто - порушення смаку, сухість слизової оболонки порожнини рота, гастроезофагеальний рефлюкс, гастроентерит; нечасто - прорив ШКТ1, нориць ШКТ. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто – гіпербілірубіємія; часто – підвищення активності трансаміназ; нечасто - тяжке порушення функції печінки ^ 1,2. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто - тремор; рідко – синдром задньої оборотної енцефалопатії. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язово-скелетна ригідність. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – протеїнурія. З боку ендокринної системи: часто – гіпотиреоз. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження апетиту та споживання їжі; часто - гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – зниження маси тіла; часто – збільшення активності амілази та ліпази, відхилення від нормального значення MHO. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): рідко – кератоакантома/плоскоклітинний рак шкіри. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – інфекції. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – астенія/загальна слабкість, біль різної локалізації, підвищення температури тіла, запалення слизових оболонок. 1 Повідомлялося про смерть в результаті несприятливої ​​реакції. 2 Відповідно до критеріїв Міжнародної робочої групи експертів з лікарського ураження печінки. Ураження печінки. Тяжке лікарське ураження печінки зі смертельним наслідком спостерігалося у трьох пацієнтів з більш ніж 1200 пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях та отримували терапію препаратом Стіварга (0,25%). У двох із цих пацієнтів відзначалися метастази у печінці. Дисфункція печінки у цих пацієнтів почалася протягом перших двох місяців терапії та характеризувалася пошкодженням гепатоцитів з підвищенням активності трансаміназ >20×ВГН, що супроводжується збільшенням концентрації білірубіну. В результаті біопсії печінки у двох пацієнтів було виявлено некроз клітин печінки із запальним інфільтратом. Кровотечі. У двох плацебо-контрольованих дослідженнях III фази загальна частота кровотеч у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга, склала 19,3%. Більшість випадків кровотечі мали легкий або помірний ступінь тяжкості (1-ий та 2-й ступінь: 16,9%). Найчастіше відзначалася носова кровотеча (7,6%). Літальні наслідки у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга, відзначалися рідко (0,6%) і частіше були пов'язані з ураженням дихальної, травної та сечостатевої систем. інфекції. У двох плацебо-контрольованих дослідженнях ІІІ фази інфекційні захворювання найчастіше відзначалися у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Стіварга®, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (все ступеня: 31% порівняно з 14,4%). Найчастіше інфекції у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга®, мали легкий або помірний ступінь виразності (1-й та 2-й ступінь: 22,9%) та включали інфекції сечовивідних шляхів (6,8%), назофарингіт (4,2%). , а також кандидоз шкіри та слизових та системний мікоз (2,4%). Не спостерігалися відмінності щодо частоти летальних випадків у зв'язку з розвитком інфекції у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга® (0,6%) та у пацієнтів, які отримували плацебо (0,6%). Долонно-підошовна еритродизестезія. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази загальна частота виникнення долонно-підошовної еритродизестезії у пацієнтів з метастатичним колоректальним раком, які приймали препарат Стіварга, склала 45,2% і у пацієнтів, які отримують плацебо – 7,1%. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами загальна частота виникнення долонно-підошовної еритродизестезії склала 66,7% – у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, та 15,2% – у пацієнтів, які одержували. В обох дослідженнях більшість випадків долонно-підошовної еритродизестезії у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга® відзначалося під час першого циклу лікування та мало легкий або середній ступінь тяжкості (1-ий та 2-й ступеня: 28,6% у пацієнтів – з метастатичним колоректальним раком та 44,7% – у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами). Частота виникнення долонно-підошовної еритродизестезії 3-го ступеня склала 16,6% у пацієнтів з метастатичним колоректальним раком та 22% у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами. Підвищення артеріального тиску. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази у пацієнтів з метастатичним колоректальним раком загальна частота випадків підвищення АТ становила 30,4% у пацієнтів, які приймали препарат Стіварга®, та 7,9% у пацієнтів, які приймали плацебо. У плацебо-контрольованому дослідженні Ш фази у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами загальна частота випадків підвищення АТ становила 59,1% – у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга®, та 27,3% – у пацієнтів, які отримували плацебо. В обох дослідженнях більшість випадків підвищення артеріального тиску у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга®, були зареєстровані протягом першого циклу лікування. При цьому випадки підвищення АТ мали легкий та помірний ступінь тяжкості (1-й та 2-й ступінь: 22,8% - у пацієнтів з метастатичним колоректальним раком та 31,1% – у пацієнтів із гастроінтестинальними стромальними пухлинами). Частота випадків підвищення АТ 2-го ступеня склала 7,6% (у пацієнтів з колоректальним раком) та 27,3% (у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами). Було зареєстровано один випадок підвищення АТ 4-го ступеня у пацієнта з гастроінтестинальною стромальною пухлиною. Протеїнурія. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази серед пацієнтів з метастатичним колоректальним раком частота випадків протеїнурії, пов'язаної з лікуванням, склала 7,4% у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, порівняно з 2,4% у пацієнтів, які приймали плацебо. Після розвитку протеїнурії у 40,5% пацієнтів із групи препарату Стіварга® та 66,7% пацієнтів із групи плацебо стан не повернувся до вихідного значення. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази серед пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами загальна частота випадків протеїнурії склала 6,8% у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Стіварга®, порівняно з 1,5% у пацієнтів, які приймали плацебо. З боку серця та судин. У всіх клінічних дослідженнях, що проводилися, небажані явища у вигляді порушень з боку серця (все ступеня) частіше реєструвалися (20,5 щодо 10,4%) у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, у віці 75 років або старше (N=78), ніж у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, віком до 75 років (N=995). Лабораторні та інструментальні дані. У двох плацебо-контрольованих дослідженнях III фази у 26,1% пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, і у 15,1% пацієнтів, які отримували плацебо, концентрація ТТГ була вищою за ВГН. Значення ТТГ, що в 4 рази перевищують ВГН, були зареєстровані у 6,9% пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, та у 0,7% пацієнтів, які приймали плацебо. Концентрація вільного трийодтироніну (Т3 вільний) менша від нижньої межі норми відзначалася у 25,6% пацієнтів, які отримують терапію Стіварга®, та у 20,9% пацієнтів, які отримують плацебо. Концентрація вільного тироксину (Т4 вільний) менша від нижньої межі норми відзначалася у 8% пацієнтів у групі терапії препаратом Стіварга® та у 6,6% пацієнтів із групи плацебо. Загалом, приблизно у 7% пацієнтів, які отримують терапію препаратом Стіварга®, розвинувся гіпотиреоз,що вимагає застосування замісної гормонотерапії.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні взаємодії Індуктори СУР3А4/інгібітори CYP3A4 та UGT1А9. In vitro було показано, що регорафеніб метаболізується цитохромом CYP3A4 та УДФ-ГТ (UGT1A9). Застосування кетоконазолу (400 мг протягом 18 днів) — сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 — у поєднанні з однократним прийомом регорафенібу (160 мг на 5-й день) призводило до збільшення середньої дії (AUC) регорафенібу приблизно на 33% і зниження метаболітів, М-2 (N-оксид) та М-5 (N-оксид та N-дезметил) приблизно на 90%. Не рекомендується застосовувати препарат Стиварга® разом з сильними інгібіторами CYP3A4 (наприклад кларитроміцин, грейпфрутовий сік, ітраконазол, кетоконазол, позаконазол, телитроміцин та вориконазол), оскільки їх вплив на вплив регорафенібу в стабільному стані. не вивчалося. Не рекомендується застосовувати сильні інгібітори UGT1A9 (наприклад, мефенамінова кислота, дифлунізал та ніфлумова кислота) під час терапії регорафенібом, оскільки їх вплив на експозицію регорафенібу та його метаболітів у рівноважному стані не вивчався. Застосування рифампіну (600 мг протягом 9 днів) – сильного індуктора CYP3A4 – у поєднанні з одноразовим прийомом регорафенібу (160 мг на 7-й день) призводило до зниження середньої дії (AUC) регорафенібу приблизно на 50%, збільшення середнього впливу активного мета. -5 у 3-4 рази, при цьому не відзначалося зміни експозиції активного метаболіту М-2. Інші сильні індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал) можуть збільшувати метаболізм регорафенібу. Не рекомендується застосовувати препарат Стіварга разом з сильними індукторами CYP3A4 або підбирати ЛЗ, які не впливають на CYP3A4 або індукують його мінімальною мірою. Субстрати UGT1A1 та UGT1A9. In vitro було показано, що регорафеніб, як і його активний метаболіт М-2, пригнічує глюкуронізацію під дією UGT1А1 і UGT1A9, тоді як метаболіт М-5 пригнічує UGT1A1 тільки в концентраціях, які досягаються в рівноважному стані in vivo. Застосування регорафенібу з подальшою 5-денною перервою перед призначенням іринотекану призводило до збільшення середньої дії (AUC) SN-38-субстрату UGT1A1 та активного метаболіту іринотекану приблизно на 44%. Також відзначалося збільшення AUC іринотекану приблизно на 28%. Ці дані показують, що комбіноване застосування регорафенібу може збільшувати системну експозицію субстратів UGT1A1 та UGT1A9. Субстрати білка резистентності раку молочної залози (BCRP) та Р-глікопротеїну. In vitro було показано, що регорафеніб (IC50 близько 40-70 нмоль) та його метаболіти М-2 (IC50 390 нмоль) та М-5 (IC50 150 нмоль) є інгібіторами білка резистентності раку молочної залози BCRP (breast cancer). Регорафеніб (IC50 близько 2 мкмоль) та його метаболіт М-2 (IC50 1,5 мкмоль) пригнічують Р-глікопротеїн. Комбіноване застосування з регорафенібом може підвищувати концентрацію у плазмі супутніх субстратів BCRP (наприклад, метотрексат) або субстратів Р-глікопротеїну (наприклад, дигоксин). Інгібітори Р-глікопротеїну та BCRP/стимулятори Р-глікопротеїну та BCRP. Дослідження in vitro показують, що метаболіти регорафенібу М-2 та М-5 є субстратами Р-глікопротеїну та BCRP. Інгібітори та стимулятори BCRP та Р-глікопротеїну можуть перешкоджати експозиції М-2 та М-5. Клінічна значимість даних результатів досліджень невідома. Селективні субстрати ізоформи CYP. In vitro було показано, що регорафеніб є конкурентоспроможним інгібітором цитохромів CYP2C8, CYP2C9, CYP2B6 у концентраціях, які досягаються in vivo у стабільному стані (Cmax у плазмі 8,1 мкмоль). In vitro інгібуюча дія щодо CYP3A4 та CYP2C19 менш виражена. Було проведено дослідження з метою оцінки впливу прийому регорафенібу у дозі 160 мг протягом 14 днів на фармакокінетику маркерних субстратів CYP2C8 (розиглітазон), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) та CYP3A4 (мідазолам). Фармакокінетичні дані показують, що регорафеніб можна застосовувати спільно з субстратами CYP2C8, CYP2C9, CYP3A4 та CYP2C19. При цьому не наголошується на клінічно значущій взаємодії між лікарськими препаратами. Антибіотики. Профіль концентрація-час показує, що регорафеніб та його метаболіти можуть піддаватися печінково-кишковій циркуляції. Комбіноване застосування антибіотиків, що впливають на флору ШКТ, може порушити печінково-кишкову циркуляцію регорафенібу та призвести до зменшення його експозиції. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома, але може бути причиною зниження ефективності регорафенібу. Комплексоутворюючі сполуки солей жовчних кислот. Існує ймовірність, що регорафеніб та його метаболіти М-2 та М-5 можуть піддаватися печінково-кишковій циркуляції (див. «Фармакокінетика). Комплексоутворюючі сполуки солей жовчних кислот, такі як холестирамін та холестагель можуть взаємодіяти з регорафенібом, утворюючи нерозчинні комплекси, що впливають на абсорбцію (або реабсорбцію), що потенційно може призвести до зниження експозиції. Клінічне значення даних потенційних взаємодій невідоме, але може призвести до зниження ефективності регорафенібу.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетки слід ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат Стіварга повинен призначатися тільки лікарем, який має досвід протипухлинної терапії. Рекомендована добова доза препарату Стіварга становить 160 мг (4 табл. по 40 мг). Препарат призначається 1 раз на день протягом 3 тижнів. Наступного тижня (4-й тиждень від початку лікування) слідує перерва в прийомі препарату. Період, тривалістю 4 тижні від початку прийому, є одним курсом лікування препаратом Стіварга®. Таблетки приймають щодня (1 раз на добу) в один і той же час після їди, що містить низьке ( Якщо черговий прийом препарату пропущений, пацієнт повинен прийняти таблетку того ж дня, щойно про це згадає. Не слід приймати подвійну дозу препарату протягом одного дня, щоб компенсувати пропущений прийом. У разі блювання після прийому препарату Стіварга додаткову таблетку приймати не слід. Лікування продовжують доти, доки зберігається клінічна ефективність препарату або до появи його неприйнятної токсичної дії. Корекція дози Індивідуальна переносимість та безпека лікування може вимагати тимчасового припинення терапії та/або зменшення дози препарату Стіварга®. Коригування дози на кожному етапі зниження дози становить 40 мг (1 табл.). Найменша рекомендована доза препарату Стіварга становить 80 мг на добу. Максимальна добова доза становить 160 мг. Рекомендації щодо корекції дози препарату Стіварга® при розвитку долонно-підошовної еритродизестезії Ступінь шкірної токсичності Епізоди шкірної токсичності Рекомендації щодо корекції дози препарату Стіварга ® 1-й ступінь Будь-хто Лікування препаратом Стіварга ® продовжити в тій же дозі та негайно розпочати підтримуючу симптоматичну терапію 2-й ступінь 1-й епізод Зменшити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) і негайно розпочати підтримуючу терапію У разі відсутності покращення протягом 7 днів, призупинити терапію препаратом Стіварга® доти , доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0–1 Повторне підвищення дози препарату проводять за рекомендацією лікаря Відсутність зменшення інтенсивності шкірної симптоматики протягом 7 днів або 2-й епізод Зупинити терапію препаратом Стіварга ® доти, доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0-1 При відновленні терапії знизити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) Повторне підвищення дози препарату проводять за рекомендацією лікаря 3-й епізод Зупинити терапію препаратом Стіварга ® доти, доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0-1 При відновленні терапії знизити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) Повторне підвищення дози препарату проводять за рекомендацією лікаря 4-й епізод Терапію препаратом Стіварга слід припинити 3-й ступінь 1-й епізод Негайно розпочати підтримуючу терапію. Зупинити терапію препаратом Стіварга® мінімум на 7 днів і доти, доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0–1 При відновленні терапії знизити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) Повторне підвищення дози препарату проводять за рекомендацією лікаря 2-й епізод Негайно розпочати підтримуючу терапію. Зупинити терапію препаратом Стіварга® мінімум на 7 днів і доти, доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0–1 При відновленні терапії знизити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) 3-й епізод Терапію препаратом Стіварга слід припинити Рекомендації щодо корекції дози препарату Стіварга® при погіршенні біохімічних показників функції печінки Ступінь підвищення активності АЛТ та/або АСТ Епізоди Рекомендації щодо корекції дози препарату Стіварга ® ≤5 перевищень ВГН (максимально 2-й ступінь) Будь-хто Лікування препаратом Стіварга ® продовжують Проводити щотижневий моніторинг функції печінки доти, доки ступінь підвищення активності трансаміназ не повернеться до вихідного рівня або не становитиме <3 перевищення ВГН (1-ий ступінь). від >5 до ≤20 перевищень ВГН (третій ступінь) 1-й епізод Зупинити терапію препаратом Стіварга® . Проводити щотижневий моніторинг функції печінки доти, доки ступінь підвищення активності трансаміназ не повернеться до вихідного рівня або не становитиме <3 перевищення ВГН. Терапію відновити, якщо очікувана користь пацієнта перевищує ризик розвитку гепатотоксичності. Зменшити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) Проводити щотижневий моніторинг функції печінки протягом мінімум 4 тижнів. Повторний епізод Терапію препаратом Стіварга слід припинити >20 перевищень ВГН (4-й ступінь) Будь-хто Терапію препаратом Стіварга слід припинити >3 перевищень ВГН (2-й ступінь або вище) з перевищенням рівня білірубіну >2 Будь-хто Терапію препаратом Стіварга слід припинити Проводити щотижневий моніторинг функції печінки до стану дозволу або доти, доки показники функції печінки не повернуться до початкового рівня Виняток: пацієнти з синдромом Жільбера, у яких відмічено підвищення активності трансаміназ, повинні отримувати терапію відповідно до рекомендацій, наведених вище та що стосуються підвищення активності АЛТ та/або ACT Особливі групи пацієнтів Пацієнти із порушенням функції печінки. Печінка має велике значення у виведенні регорафенібу. Не було виявлено клінічно значимих відмінностей у впливі препарату Стіварга® у пацієнтів із середнім (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) та помірним (клас В за класифікацією Чайлд-Пью) порушенням функції печінки порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Пацієнтам із середнім та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Рекомендується проводити моніторинг функції печінки на фоні терапії препаратом Стіварга у даної категорії пацієнтів. Не рекомендується лікування препаратом Стіварга® пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С класифікації Чайлд-П'ю), оскільки застосування препарату у даної категорії пацієнтів не вивчене. Пацієнти із порушенням функції нирок. У клінічних дослідженнях не було значних відмінностей безпеки та ефективності препарату Стіварга® у пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності показник швидкості клубочкової фільтрації (рСКФ) — 60–89 мл/хв/1,73 м2 у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Обмежені дані з фармакокінетики не виявили відмінностей в експозиції у пацієнтів із середнім ступенем ниркової недостатності (РСКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2). Пацієнтам з легким та середнім ступенем ниркової недостатності зниження дози препарату не потрібне. Застосування препарату Стіварга® у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (РСКФ Діти. Безпека та ефективність призначення препарату Стіварга® у дітей та підлітків до 18 років не встановлена. Пацієнти похилого віку. У клінічних дослідженнях не було значних відмінностей безпеки та ефективності препарату Стіварга® у літніх (65 років і старше) пацієнтів у порівнянні з молодшими пацієнтами. Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Підлога. У клінічних дослідженнях не відзначалося значних відмінностей безпеки та ефективності препарату Стіварга між пацієнтами чоловічої та жіночої статі. Корекція дози препарату в залежності від статі пацієнта не потрібна. Етнічна приналежність. У клінічних дослідженнях не було значних відмінностей безпеки та ефективності препарату Стіварга® у пацієнтів різних етнічних груп. Коригування дози препарату в залежності від етнічної приналежності пацієнта не потрібне.ПередозуванняСимптоми: у клінічних дослідженнях максимальна добова доза препарату Стіварга складала 220 мг. Найчастішими небажаними реакціями при даній дозі були небажані реакції з боку шкіри, дисфонія, діарея, запалення слизових оболонок, сухість слизової оболонки порожнини рота, зниження апетиту, підвищення АТ, загальна слабкість. Лікування: специфічний антидот не відомий. У разі передозування прийом препарату Стіварга слід припинити та застосовувати стандартну симптоматичну терапію. Пацієнт повинен бути під наглядом лікаря до стабілізації стану.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДія на печінку У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Стіварга, часто реєструвалися відхилення значень біохімічних показників функції печінки (АЛТ, ACT та білірубін). У невеликій частині пацієнтів відзначалися тяжкі порушення показників функції печінки (3-4-го ступеня тяжкості) та клінічно виражені порушення функції печінки (в т.ч. з летальним результатом). До початку лікування препаратом Стіварга рекомендується визначити показники функції печінки (ACT, АЛТ, білірубін). Протягом перших двох місяців терапії слід проводити контроль функції печінки щонайменше кожні 2 тижні, потім не рідше 1 разу на місяць, а також згідно з клінічними показниками. Оскільки регорафеніб є інгібітором УДФ-ГТ (UGTEA1), у пацієнтів із синдромом Жильбера можлива поява слабкої непрямої (некон'югованої) гіпербілірубінемії. Якщо у хворих, які отримують лікування препаратом Стіварга®, відзначається погіршення показників функції печінки, пов'язане з терапією (без явної альтернативної причини, наприклад механічної жовтяниці або прогресування основного захворювання), лікарю слід змінити дозу препарату та спостерігати за станом пацієнта. Печінка має велике значення у виведенні регорафенібу. При застосуванні препарату Стіварга® у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки слід проводити ретельний контроль за станом пацієнта. Не рекомендується застосування препарату Стіварга у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки він не вивчений у даної категорії пацієнтів (можливе збільшення експозиції препарату). Пацієнти з пухлинами та мутаціями в гені KRAS У пацієнтів з мутаціями в гені KRAS спостерігалося значне поліпшення показників виживання без прогресування (ВБП) і було зареєстровано чисельно слабший вплив на загальне виживання (ВВ). Зважаючи на значну токсичність, пов'язану з терапією, лікарям рекомендують уважно оцінювати користь та ризик при призначенні регорафенібу пацієнтам з пухлинами, що мають мутації у гені KRAS. Кровотечі У хворих, які отримували препарат Стіварга, було зареєстровано підвищення частоти епізодів кровотеч, у деяких випадках з летальним результатом. За наявності факторів ризику кровотечі, а також при сумісному призначенні з антикоагулянтами (наприклад, варфарин, фенпрокумон) або іншими лікарськими засобами, що підвищують ризик кровотечі, слід контролювати показники коагулограми та загального аналізу крові. При появі тяжкої кровотечі, яка потребує екстреного медичного втручання, слід розглянути питання про припинення лікування препаратом Стіварга®. Ішемія міокарда та інфаркт міокарда При прийомі препарату Стіварга відзначалося збільшення частоти випадків ішемії міокарда та інфаркту міокарда. Пацієнти з нестабільною стенокардією або появою стенокардії (протягом 3 місяців до початку терапії препаратом Стіварга®), недавнім інфарктом міокарда (у період 6 місяців до початку терапії препаратом Стіварга®) та пацієнти з серцевою недостатністю 2 класу та вище за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації були виключені з клінічних досліджень. У пацієнтів з ІХС необхідно відстежувати клінічні ознаки та симптоми ішемії міокарда. При виникненні ішемії та/або інфаркту міокарда слід припинити терапію препаратом Стіварга до нормалізації стану. При прийнятті рішення щодо відновлення терапії лікар повинен оцінювати співвідношення користі від прийому препарату з потенційним ризиком у кожного окремого пацієнта. Якщо клінічні прояви ішемії зберігаються, відновлювати терапію годі було. Синдром оборотної задньої енцефалопатії У пацієнтів, які отримували препарат Стіварга, були зареєстровані випадки розвитку оборотної задньої енцефалопатії. Зворотна задня енцефалопатія виявлялася у вигляді судом, головного болю, зміни свідомості, порушення зору або кіркової сліпоти, іноді у поєднанні з артеріальною гіпертензією. Для підтвердження діагнозу пацієнтам слід провести томографію мозку. У разі розвитку оборотної задньої енцефалопатії слід припинити лікування препаратом Стіварга, проводити контроль АТ та підтримуючу терапію. Проведення і свищ ШКТ У пацієнтів, які отримували препарат Стіварга®, були зареєстровані випадки прокидання ШКТ та утворення свища ШКТ. Ці події були пов'язані з пухлинами у черевній порожнині. У разі прободіння ШКТ або утворення нориці терапію препаратом Стіварга слід припинити. Підвищення АТ На фоні терапії препаратом Стіварга було зареєстровано збільшення частоти підвищення АТ. Перед початком та під час лікування препаратом Стіварга® слід регулярно контролювати АТ та коригувати його підвищення відповідно до прийнятих стандартів лікування. У разі розвитку тяжкої або стійкої артеріальної гіпертензії, стійкої до адекватної антигіпертензивної терапії, лікар повинен тимчасово перервати терапію та/або знизити дозу препарату. У разі розвитку гіпертонічного кризу лікування препаратом Стіварга слід відмінити. Порушення загоєння ран У разі проведення великих хірургічних втручань рекомендується тимчасове припинення терапії препаратом Стіварга®, оскільки лікарські препарати, що мають антиангіогенні властивості, можуть пригнічувати або погіршувати загоєння ран. Рішення про відновлення терапії після хірургічних втручань має ґрунтуватися на клінічній оцінці адекватності загоєння рани. Шкірна токсичність Найчастішими небажаними реакціями при прийомі препарату Стіварга® були долонно-підошовна еритродизестезія та висипання. З метою профілактики розвитку долонно-підошовної еритродизестезії слід контролювати утворення мозолів та використовувати спеціальні вкладиші для взуття та рукавички для запобігання тиску на підошви та долоні. Для лікування долонно-підошовної еритродизестезії можна використовувати кератолітичні креми (наприклад, креми на основі сечовини, саліцилової кислоти або альфа-гідроксильної кислоти, які слід наносити тільки на уражені ділянки шкіри) та зволожуючі креми у великій кількості для полегшення симптомів. При необхідності тимчасово припиняють лікування та/або знижують дозу препарату Стіварга® або у тяжких або повторюваних випадках шкірних реакцій, терапію препаратом Стіварга® припиняють. Відхилення значень лабораторних показників При застосуванні препарату Стіварга було зареєстровано підвищення частоти електролітних порушень (включаючи гіпофосфатемію, гіпокальціємію, гіпонатріємію та гіпокаліємію) та порушень метаболізму (включаючи збільшення концентрації ТТГ, збільшення активності амілази). Відхилення від норми зазвичай мали легкий або помірний характер і не супроводжувалися клінічними проявами. У разі виникнення електролітних порушень або порушень метаболізму корекція дози або припинення терапії не потрібна. Під час терапії препаратом Стіварга® рекомендується контролювати біохімічні та метаболічні показники. При необхідності призначають замісну терапію відповідно до прийнятих стандартів лікування. У випадках стійких або рецидивуючих порушень слід розглянути можливість тимчасового припинення лікування або зниження дози.або повного припинення терапії препаратом Стіварга®. Інформація про деякі інгредієнти Добова доза регорафенібу 160 г містить 2427 ммоль (або 558 мг) натрію. На це слід звернути увагу пацієнтів, які дотримуються дієти, що контролює споживання натрію. Добова доза регорафенібу 160 г містить 1,68 мг лецитину (отриманий із сої). Системна токсичність Після повторного введення дози у мишей, щурів та собак спостерігалися небажані реакції з боку низки органів, насамперед нирок, печінки, травного тракту, щитовидної залози, лімфатичної/кровотворної системи, ендокринної системи, репродуктивної системи та шкіри. У 26-тижневому дослідженні токсичності при введенні повторних доз щурів спостерігалося невелике збільшення частоти випадків потовщення AV клапанів серця. Причиною цього явища може бути прискорення вікового фізіологічного процесу. Дані реакції спостерігалися при системних експозиціях, що знаходяться в діапазоні або нижче діапазону передбачуваної експозиції у людини (основано на порівнянні AUC). Зміни зубів і кісток, а також небажані явища в репродуктивній системі були найбільш виражені у молодих тварин, а також у молодих щурів, що вказує на потенційний ризик для дітей і підлітків. Тератогенність та ембріотоксичність Спеціальних досліджень впливу регорафенібу на фертильність не проводилися. Слід враховувати здатність регорафенібу надавати несприятливий вплив на репродуктивну систему чоловіків та жінок. У дослідженні на щурах і собаках після багаторазового застосування регорафенібу при експозиціях нижче за передбачувану експозицію у людини (при порівнянні AUC) спостерігалися морфологічні зміни в яєчках, яєчниках та матці. Спостережені зміни були оборотні лише частково. У дослідженні на кроликах при експозиції нижче за передбачувану експозицію у людини спостерігалася ембріотоксичність (при порівнянні AUC). В основному були виявлені порушення формування сечовидільної системи, серця та великих судин, кісток. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Спеціальні дослідження не проводилися, проте при виникненні небажаних явищ, які можуть впливати на зазначені здібності, рекомендується уникати керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (до зникнення цих симптомів).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 фл. активна речовина: доцетаксел, тригідрат (кількість, еквівалентно безводному доцетакселу) 20 мг; допоміжна речовина: полісорбат від 80 до 0,5 мл; розчинник (13% розчин етанолу у воді для ін'єкцій): етанол 95% (V/V) 191,1 мг, вода для ін'єкцій до 1,5 мл. Концентрат для приготування розчину для інфузій: по 0,61 мл концентрату у флакон безбарвного скла, закупорений гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришечкою типу "flip-off" зеленого кольору. Розчинник (13% розчин етанолу у воді для ін'єкцій): по 1,98 мл розчинника у флакон безбарвного скла, закупорений гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришечкою типу "flip-off". Флакон з концентратом разом з флаконом з розчинником у контурне осередкове пакування з ПВХ, запаяну поліетиленовою плівкою. Контурне осередкове впакування разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій: прозорий, маслянистий розчин від жовтого до коричнево-жовтого кольору. Розчинник: прозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - алкалоїд.ФармакокінетикаФармакокінетика у дорослих Фармакокінетика доцетакселу не залежить від дози і відповідає трифазній фармакокінетичній моделі з періодами напіввиведення для α, β та γ фаз - 4 хв, 36 хв та 11,1 год відповідно. Після одногодинної інфузії доцетакселу в дозі 100 мг/м2 середні значення максимальної концентрації (Сmах) доцетакселу в плазмі крові становили 3,7 мкг/мл із відповідною площею під кривою "концентрація-час" (AUC) 4,6 мкг.ч/мл. Середні значення для загального кліренсу та обсягу розподілу у рівноважному стані становили 21 л/год/м2 та 113 л відповідно. Значення загального кліренсу доцетакселу у різних пацієнтів відрізнялися приблизно на 50%. Доцетаксел більш ніж на 95% зв'язується із білками плазми крові. Доцетаксел після окислення терт-бутилової ефірної групи за допомогою ізоферментів цитохрому Р450 протягом 7 днів виводиться через нирки із сечею (6% введеної дози) та через шлунково-кишковий тракт із калом (75% введеної дози). Близько 80% від введеної дози доцетакселу протягом 48 годин виводиться з калом у вигляді метаболітів (основного неактивного метаболіту та трьох менш значущих неактивних метаболітів) та у дуже незначній кількості – у незміненому вигляді. Фармакокінетика доцетакселу не залежить від віку та статі пацієнта. При слабко та помірно виражених порушеннях функції печінки (активність аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT) ≥ 1,5 їх верхніх меж норми (ВГН) у поєднанні з активністю лужної фосфатази ≥ 2,5 ВГН) загальний кліренс доцетакселу %. При слабкій чи помірній затримці рідини кліренс доцетакселу не змінюється; відомостей про його кліренс при вираженій затримці рідини немає. При комбінованому застосуванні доцетаксел не впливає на кліренс доксорубіцину та концентрацію доксорубіцинолу (метаболіту доксорубіцину) у плазмі крові. Фармакокінетичні показники доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалися при їх одночасному застосуванні. Капецитабін не впливає на фармакокінетику доцетакселу (Cmax, AUC), а доцетаксел, у свою чергу, не впливає на фармакокінетику капецитабіну та найважливішого метаболіту капецитабіну (5'-DFUR). Кліренс доцетакселу при комбінованій терапії з цисплатином не змінюється проти його кліренсом при монотерапії. Фармакокінетичний профіль цисплатину, що вводиться незабаром після інфузії доцетакселу, не відрізнявся від такого при введенні одного цисплатину. Преднізон не впливає на фармакокінетику доцетакселу, що вводиться після стандартної премедикації дексаметазоном.Комбінована терапія доцетакселом, цисплатином та фторурацилом не змінює їх фармакокінетичних показників. Фармакокінетика у дітей У дітей фармакокінетичні показники при монотерапії доцетакселом та терапії доцетакселом у комбінації з цисплатином та фторурацилом були аналогічними таким у дорослих.ФармакодинамікаДоцетаксел – протипухлинний препарат рослинного походження (з групи таксоїдів). Накопичує тубулін у мікротрубочках, перешкоджає їх розпаду, що порушує процес розподілу пухлинних клітин. Доцетаксел тривалий час зберігається у клітинах, де концентрація його досягає високих значень. Крім того, доцетаксел проявляє активність щодо деяких, хоча і не всіх, клітин, що продукують у надмірній кількості Р-глікопротеїн (P-gP), що кодується геном множинної резистентності до хіміотерапевтичних препаратів. In vivo доцетаксел має широкий спектр активності щодо пухлин мишей і пухлинних клітин людини, що перевиваються. Ефективність доцетакселу була доведена при раку молочної залози, недрібноклітинному раку легені, раку яєчників, гормонорезистентному раку передміхурової залози, раку шлунка, раку голови та шиї.Показання до застосуванняРак молочної залози (РМЗ) Ад'ювантна та неоад'ювантна терапія Ад'ювантна терапія Операбельний РМЗ (препарат Таксотер® у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом, ад'ювантна хіміотерапія): операбельний РМЗ із поразкою регіонарних лімфовузлів; операбельний РМЗ без ураження регіонарних лімфовузлів у пацієнток, яким показано проведення хіміотерапії згідно з встановленими міжнародними критеріями відбору для первинної хіміотерапії ранніх стадій РМЗ (за наявності одного або більше факторів високого ризику розвитку рецидиву: розмір пухлини більше 2 см, негативний статус естроген гістологічний/нуклеарний рівень злоякісності пухлини (ступінь 2-3), вік менше 35 років). Операбельний РМЗ з пухлинною гіперекспресією HER2 (доксорубіцин та циклофосфамід з подальшим застосуванням препарату Таксотер у комбінації з трастузумабом (схема АС ТН)). Неоад'ювантна терапія Операбельний та місцево-поширений РМЗ (доксорубіцин та циклофосфамід з подальшим застосуванням препарату Таксотер®). Метастатичний та/або місцево-поширений РМЗ Місцево-поширений або метастатичний РМЗ (Таксотер у комбінації з доксорубіцином, терапія 1-ої лінії). Метастатичний РМЗ з пухлинною гіперекспресією HER2 (препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом, терапія 1-ої лінії). Місцево-поширений або метастатичний РМЗ при неефективності попередньої хіміотерапії, що включала антрацикліни або алкілуючі засоби (препарат Таксотер у монотерапії). Місцево-поширений або метастатичний РМЗ при неефективності попередньої хіміотерапії, що включала антрацикліни (препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном). Недрібноклітинний рак легені Місцево-поширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені при неефективності попередньої хіміотерапії (препарат Таксотер у монотерапії). Нерезектабельний місцевопоширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені (препарат Таксотер у комбінації з цисплатином, препарат Таксотер у комбінації з карбоплатином представляє альтернативний варіант лікування для заснованої на цисплатині терапії, терапія 1-ої лінії). Рак яєчників Метастатичний рак яєчників при неефективності попередньої терапії 1-ої лінії (препарат Таксотер у монотерапії, терапія 2-ої лінії). Рак передміхурової залози Метастатичний гормонорезистентний (андроген-незалежний) рак передміхурової залози (препарат Таксотер у комбінації з преднізоном або преднізолоном). Рак шлунку Метастатичний рак шлунка, включаючи рак зони стравохідно-шлункового переходу (препарат Таксотер у комбінації з цисплатином і фторурацилом, терапія 1-ої лінії). Рак голови та шиї Місцево-поширений плоскоклітинний рак голови та шиї (препарат Таксотер® у комбінації з цисплатином та фторурацилом, індукційна терапія).Протипоказання до застосуванняВиражені реакції підвищеної чутливості до доцетакселу або полісорбату 80. Початкова кількість нейтрофілів у периферичній крові Виражені порушення функції печінки. Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік віком до 18 років. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами слід також враховувати протипоказання до їх застосування. З обережністю: При одночасному застосуванні з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, кларитроміцином, індинавіром, нефазодоном, нелфінавіром, ритонавіром, саквінавіром, телитроміцином, вориконазолом). При одночасному застосуванні препаратів, що індукують або інгібують ізоферменти CYP3A, або метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP3A, таких як циклоспорин, терфенадин, еритроміцин та тролеандоміцин.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних побічних реакцій (НПР) використовується класифікація НПР Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто ≥ 10%; часто ≥ 1% та < 10%; нечасто ≥ 0,1% та < 1%; рідко ≥ 0,01% та Монотерапія препаратом Таксотер® (75 мг/м2 та 100 мг/м2) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто Оборотна і некумулятивна (не посилюється при повторних введеннях) нейтропенія, що спостерігалася у 96,6% пацієнтів, які не отримували ГКСФ. Кількість нейтрофілів знижується до мінімальних значень у середньому через 7 днів (у пацієнтів з інтенсивною попередньою хіміотерапією цей період може бути коротшим), середня тривалість вираженої нейтропенії ( Фебрильна нейтропенія, інфекції. Часто Тяжкі інфекції, що поєднуються зі зниженням кількості нейтрофілів у периферичній крові Не часто Тяжка тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи Дуже часто Алергічні реакції, які зазвичай виникають протягом декількох хвилин після початку внутрішньовенної інфузії препарату Таксотер® і бувають легко або помірно вираженими ("припливи" крові до шкірних покривів; висипання у поєднанні із свербінням і без нього; почуття сорому в грудях; біль у спині; задишка, лікарська лихоманка або озноб). Часто Тяжкі алергічні реакції, що характеризуються зниженням артеріального тиску та/або бронхоспазмом або генералізованим висипом/еритемою, що зникали після припинення внутрішньовенної інфузії та проведення відповідної терапії. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин У деяких випадках додатковий вплив на виникнення цих реакцій чинило поєднання кількох факторів, таких як супутні інфекції, супутня терапія та основне захворювання. Дуже часто Оборотні шкірні реакції, зазвичай слабкі або помірно виражені: локалізовані висипання, головним чином, на руках і ногах, а також на обличчі та грудній клітці, які часто супроводжуються свербінням. Висипання зазвичай виникали протягом одного тижня після внутрішньовенної інфузії доцетакселу. Порушення з боку нігтів характеризуються гіпо- та гіперпігментацією, болем та оніхолізом (втратою нігтів з боку вільного краю нігтя). Алопеція. Часто Тяжкі шкірні реакції, такі як висипання з подальшою десквамацією, включаючи важкий долоново-підошовний синдром, які можуть вимагати переривання або припинення лікування доцетакселом. Не часто Тяжка алопеція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто Нудота, блювання, діарея, анорексія, стоматит. Часто Тяжка нудота; важке блювання; важка діарея; запор; тяжкий стоматит; езофагіт; біль у животі, включаючи сильні; шлунково-кишкові кровотечі. Не часто Тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, важкі запори, важкий езофагіт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Підвищення активності ACT, АЛТ, лужної фосфатази та концентрації білірубіну в сироватці крові, що більш ніж у 2,5 рази перевищує ВГН. Порушення з боку нервової системи Дуже часто Легкі або помірно виражені нейросенсорні реакції (парестезія, дизестезія, болі, включаючи відчуття печіння) і нейромоторні реакції, що головним чином проявляються м'язовою слабкістю; порушення смакових відчуттів. Часто Тяжкі нейросенсорні та нейромоторні реакції (3-4 ступеня тяжкості). Не часто Тяжке порушення смакових відчуттів. У разі виникнення цих неврологічних симптомів слід провести корекцію режиму дозування. Якщо симптоми нейропатії вперто зберігаються, лікування слід припинити. Середній час до спонтанного дозволу нейротоксичних реакцій становило 81 день від початку (від 1 до 741 дня). Порушення з боку серця Часто Порушення серцевого ритму. Не часто Серцева недостатність. Порушення з боку судин Часто Підвищення чи зниження артеріального тиску, кровотеча. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто Задишка. Часто Тяжка задишка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто Міалгія. Часто Артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто Астенія, включаючи тяжку астенію; генералізований та локалізований больовий синдром, включаючи біль у грудній клітці некардіального генезу. Затримка рідини: повідомлялося про розвиток периферичних набряків та збільшення маси тіла і менш часто про появу випоту в плевральну та перикардіальну порожнину, асциту та збільшення маси тіла. Периферичні набряки зазвичай починалися з нижніх кінцівок і могли переходити до генералізованих зі збільшенням маси тіла на 3 кг і більше. Затримка рідини є кумулятивною (збільшується при повторному введенні препарату). Затримка рідини не супроводжувалася гострими епізодами олігурії чи зниження артеріального тиску. Часто Реакції в місці введення препарату, зазвичай слабко виражені, і виявляються у вигляді гіперпігментації, запалення, почервоніння або сухості шкіри, флебітів, крововиливів з пунктованої вени або набряку вени. Різко виражений генералізований та локалізований больовий синдром; включаючи біль у грудній клітці некардіального генезу. Тяжкі форми затримки рідини. У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом у монотерапії в дозі 100 мг/м2, медіана сумарної дози до закінчення лікування через затримку рідини становила більше 1000 мг/м2, а медіана часу до зворотного розвитку затримки рідини – 16,4 тижня (від 0 до 42). тижнів). У пацієнтів, яким проводилася премедикація, спостерігалося відстрочення початку помірної або вираженої затримки рідини (середні сумарні дози доцетакселу, при яких спостерігалася затримка рідини, становили при проведенні премедикації 818,9 мг/м2 та без проведення премедикації – 489,7 мг/м2), однак у деяких випадках затримка рідини розвивалася вже під час перших курсів терапії. Препарат Таксотер у комбінації з іншими препаратами Препарат Таксотера® комбінації з доксорубіцином При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з доксорубіцином у порівнянні з монотерапією препаратом Таксотер спостерігалася велика частота нейтропенії, включаючи важку нейтропенію; фебрильної нейтропенії; тромбоцитопенії, включаючи тяжку тромбоцитопенію; анемії; інфекцій, включаючи тяжкі інфекції; нудоти; блювання; діареї, включаючи тяжку діарею; запору; стоматиту, включаючи тяжкий стоматит; серцевої недостатності; алопеції; та менша частота алергічних реакцій; шкірних реакцій, зокрема і тяжких; ураження нігтів, у тому числі і тяжкого; затримки рідини, зокрема і важкої; анорексії; нейросенсорних та нейромоторних реакцій, включаючи важкі форми; гіпотензії; порушень ритму; підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази; підвищення концентрації білірубіну в крові; міалгії; астенії. Препарат Таксотер® у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (схема ТАС) При застосуванні цієї хіміотерапевтичної схеми в порівнянні з монотерапією препаратом Таксотер® спостерігалася менша частота розвитку нейтропенії, тяжкої анемії, фебрильної нейтропенії, інфекцій, алергічних реакцій, периферичних набряків, нейросенсорних та нейромоторних реакцій, ураження нігтів, діареї анемії, тромбоцитопенії, нудоти, блювання, стоматиту, порушень смаку, запору, астенії, артралгії, алопеції. Додатково спостерігалися: коліт, ентероколіт, перфорація товстого кишечника без летальних наслідків (у 2-х з 4-х пацієнтів знадобилося припинення лікування), гострий мієлоїдний лейкоз/мієлодіспластичний синдром. При довгостроковому періоді спостереження (10 років та 5 місяців) було відзначено: 3 випадки розвитку застійної серцевої недостатності; 1 випадок дилатаційної кардіоміопатії з летальним кінцем; алопеція, аменорея, астенія, які зберігалися до кінця періоду спостереження. Профілактичне застосування Г-КСФ зменшувало частоту виникнення нейтропенії (на 60%) та нейтропенічних інфекцій 2-4 ступеня тяжкості. Препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з капецитабіном спостерігався частіший розвиток небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (стоматит, діарея, блювання, запор, біль у животі, порушення смакового сприйняття); артралгії; тяжкої тромбоцитопенії та анемії; гіпербілірубінемії; долонно-підошовного синдрому (гіперемія шкіри кінцівок (долонь і стоп) з наступним набряком та десквамацією); але більш рідкісний розвиток тяжкої нейтропенії; алопеції; порушень з боку нігтів, включаючи оніхоліз; астенії; міалгії; зниження апетиту та анорексії. Додатково спостерігалися: диспепсія, сухість у роті, біль у горлі, кандидоз порожнини рота, дерматит, еритематозний висип, зміна кольору нігтів, пірексія, біль у кінцівках, біль, біль у спині, летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння) , носова кровотеча, парестезія, запаморочення, біль голови, периферична нейропатія, дегідратація, сльозотеча, зниження маси тіла. У порівнянні з пацієнтами молодшого віку у пацієнтів 60 років і старше, які отримували комбінацію препарату Таксотер з капецитабіном, частіше відзначався розвиток токсичності 3-4 ступеня тяжкості. Препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом У пацієнтів, які отримували комбінацію препарату Таксотер® з трастузумабом (порівняно з монотерапією препаратом Таксотер®), частіше виявлялися нудота, діарея, запор, біль у животі, порушення смаку, фебрильна нейтропенія, артралгія, анорексія, токсичні явища 4 ступеня тяжкості серцевої недостатності, особливо у пацієнтів, які попередньо отримували антрацикліни як ад'ювантну терапію, проте рідше спостерігалися нейтропенія 3-4 ступеня тяжкості, астенія, слабкість, алопеція, ураження нігтів, шкірні висипання, блювання, стоматит та міалгія. Додатково спостерігалися: сльозотеча, кон'юнктивіт, запалення слизових оболонок, назофарингіт, біль у горлянці та гортані, носова кровотеча, ринорея, грипоподібні захворювання, кашель, пірексія, озноб, біль, біль у грудній клітці, біль у кінцівках, біль у спині кістках, летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння), безсоння, задишка, еритема, диспепсія, парестезія, біль голови, гіпестезія. У порівнянні з монотерапією доцетакселом спостерігалося збільшення частоти виникнення тяжких побічних реакцій. Препарат Таксатер у схемі АС-ТН Застосування цих схем порівняно з монотерапією препаратом Таксотер® супроводжувалося збільшенням частоти виникнення багатьох побічних ефектів: частіше спостерігалися алопеція, анемія, включаючи анемію 3-4 ступеня тяжкості, тромбоцитопенія, включаючи тромбоцитопенію 3-4 ступеня тяжкості, нудота, включаючи нудоту тяжкості, стоматит, блювання, діарея, запор, анорексія, біль у животі, підвищення активності ACT, АЛТ та лужної фосфатази, міалгія, ураження нігтів, артралгія, інфекції 3-4 ступеня тяжкості, серцева недостатність. Не спостерігалося збільшення фебрильної нейтропенії. Рідше відзначалися нейтропенія 3-4 ступеня тяжкості, затримка рідини, нейросенсорні та нейромоторні реакції, висип та десквамація, алергічні реакції. Додатково спостерігалися безсоння, підвищення концентрації креатиніну в крові. Комбінація препарату Таксотер з цисплатином або карбоплатином При застосуванні цієї схеми хіміотерапії порівняно з монотерапією препаратом Таксотер частіше виникали тромбоцитопенія, включаючи тромбоцитопенію 3-4 ступеня тяжкості (переважно при застосуванні карбоплатину); анемія, включаючи анемію 3-4 ступеня тяжкості; нудота, включаючи нудоту 3-4 ступеня тяжкості; діарея 3-4 ступеня тяжкості; анорексія (переважно при застосуванні цисплатину), включаючи анорексію 3-4 ступеня тяжкості; реакції у місці введення. Однак рідше спостерігалися нейтропенія, включаючи нейтропенію 3-4 ступеня тяжкості; анемія, включаючи анемію 3-4 ступенів тяжкості, інфекції; фебрильна нейтропенія; алергічні реакції; шкірні реакції; ураження нігтів; затримка рідини; включаючи затримку рідини 3-4 ступеня тяжкості (переважно при застосуванні карбоплатину); стоматит, нейросенсорна та, меншою мірою, нейромоторна нейропатія;алопеція; астенія та міалгія. Додатково спостерігалися: лихоманка за відсутності інфекції, зокрема 3-4 ступеня тяжкості; біль. Комбінація препарату Таксотер з преднізолоном або преднізоном При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з преднізолоном або преднізоном порівняно з монотерапією препаратом Таксотер значно зменшувалась частота виникнення побічних ефектів, таких як: анемія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; інфекції; нейтропенія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; тромбоцитопенія; фебрильна нейтропенія; слабкість; алергічні реакції; нейросенсорні та нейромоторні реакції; алопеція; висип; десквамація; нудота; діарея; стоматит; блювання; анорексія; міалгія; артралгія; затримка рідини; але частіше спостерігалися порушення смаку та серцева недостатність. Додатково спостерігалися носова кровотеча, кашель, задишка, слабкість, сльозотеча. Комбінація препарату Таксотер® з цисплатином та фторурацилом При застосуванні цієї комбінації порівняно з монотерапією препаратом Таксотер® частіше спостерігалася анемія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; тромбоцитопенія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; фебрильна нейтропенія; нейтропенічні інфекції (навіть у разі застосування Г-КСФ); нудота; блювання; анорексія; стоматит; діарея; езофагіт/дисфагія/болі при ковтанні; та рідше спостерігалися інфекції; алергічні реакції; затримка рідини; нейросенсорні та нейромоторні реакції; міалгія; алопеція; висип; свербіння; ураження нігтів; шкірна десквамація; порушення ритму серця. Додатково спостерігалися: лихоманка за відсутності інфекції; летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння); зміни слуху; запаморочення; сльозотеча; сухість шкіри; печія; ішемія міокарда; венозні порушення; болі, зумовлені пухлиною; кон'юнктивіт; зниження маси тіла. Профілактичне застосування Г-КСФ знижує частоту розвитку фебрильної нейтропенії та/або нейтропенічних інфекційних ускладнень. Дані, отримані при застосуванні препарату після його реєстрації Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Дуже рідко Гострий мієлоїдний лейкоз та мієлодиспластичний синдром, пов'язані з доцетакселом, при його застосуванні у поєднанні з іншими хіміотерапевтичним та засобами та та/або опроміненням. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Повідомлялося про пригнічення кістковомозкового кровотворення та інші гематологічні побічні реакції. Повідомлялося про розвиток синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВС-синдрому), часто у поєднанні із сепсисом або мультиорганною недостатністю. Порушення з боку імунної системи Рідко Анафілактичний шок, іноді зі смертельним наслідком, У пацієнтів, які отримували премедикацію, ці випадки закінчувалися летальним кінцем дуже рідко. Порушення з боку нервової системи Рідко Судоми або минущі втрати свідомості, що іноді розвилися під час внутрішньовенного інфузійного введення препарату. Порушення з боку органу зору Рідко Сльозотеча у поєднанні з кон'юнктивітом або без нього і дуже рідко – випадки обструкції слізного каналу, що призводять до надмірної сльозотечі. Минущі візуальні розлади (спалахи світла в очах, поява худобою) зазвичай виникають під час внутрішньовенного інфузійного введення препарату і поєднуються з розвитком реакцій гіперчутливості, які зазвичай зникали після припинення внутрішньовенної інфузії. У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом, а також іншими таксанами, повідомлялося про випадки розвитку кістозного набряку макули. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Рідко Ототоксична дія препарату, порушення слуху та/або втрата слуху, включаючи випадки, що асоціюються з іншими ототоксичними препаратами. Порушення з боку серця та судин Рідко Випадки венозних тромбоемболічних ускладнень та інфаркту міокарда. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Рідко Гострий респіраторний дистрес-синдром, інтерстиціальна пневмонія/пневмоніт, інтерстиціальна хвороба легень, легеневий фіброз, дихальна недостатність, які могли призводити до летального результату. При одночасному проведенні опромінення поодинокі випадки радіаційного пневмоніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко Дегідратація як наслідок розвитку реакцій з боку шлунково-кишкового тракту; перфорація шлунка чи кишечника; коліт, включаючи ішемічний; нейтропенічний ентероколіт; випадки ілеуса (кишкової непрохідності) та кишкової обструкції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко Випадки гепатиту, іноді зі смертельним наслідком, переважно у пацієнтів із супутніми захворюваннями печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко Випадки шкірного червоного вовчаку, бульозного висипу, такий як багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Повідомлялося про розвиток змін, подібних до склеродермії, яким зазвичай передував периферичний лімфангіектатичний набряк. У деяких випадках у розвиток цих станів вносили свій внесок кілька факторів, такі як супутні інфекції, одночасно прийняті інші лікарські засоби та супутні захворювання. Загальні розлади та порушення у місці введення Рідко Феномен повернення місцевої променевої реакції в раніше опроміненій ділянці, дегідратація, набряк легенів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Повідомлялося про погіршення функції нирок та розвиток ниркової недостатності, що у більшості випадків асоціюються з одночасним застосуванням нефротоксичних препаратів. Порушення з боку обміну речовин та харчування Повідомлялося про розвиток випадків гіпонатріємії, головним чином, у поєднанні з дегідратацією, блюванням та пневмонією.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro показали, що біотрансформація препарату може змінюватися при одночасному застосуванні речовин, що індукують або інгібують ізоферменти цитохрому CYP3A, або метаболізуються (конкурентне інгібування) за допомогою ізоферментів цитохрому CYP3A, таких як циклоспорин, теріне У зв'язку з цим необхідно бути обережними при одночасному призначенні подібних препаратів, враховуючи можливість вираженої взаємодії. При одночасному застосуванні з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 частота розвитку побічних ефектів препарату Таксотер може збільшуватися внаслідок зниження його метаболізму. У фармакокінетичному дослідженні за участю 7 пацієнтів, спільне застосування доцетакселу та сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 кетоконазолу призводило до значного зменшення (на 49%) кліренсу доцетакселу. Якщо неможливо уникнути спільного застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, індинавір, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір, телитроміцин і вориконазол), то дану комбінацію слід означати. при цьому потрібне ретельне клінічне спостереження та можливість корекції дози препарату Таксотер. Фармакокінетика доцетакселу в присутності преднізолону була вивчена у хворих на метастатичний рак передміхурової залози. Незважаючи на те, що доцетаксел метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, а преднізолон є індуктором ізоферменту CYP3A4, не спостерігалося статистично достовірного впливу преднізолону на фармакокінетику доцетакселу. Доцетаксел має високий зв'язок з білками плазми (>95%). In vitro лікарські препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми крові, такі як еритроміцин, дифенгідрамін, пропранолол, пропафенон, фенітоїн, саліцилати, сульфаметоксазол та натрію вальпроат, не порушують зв'язування доцетакселу білками плазми крові. Дексаметазон також не впливає на рівень зв'язування доцетакселу з білками плазми. Доцетаксел не впливає на зв'язування дигітоксину з білками плазми. Фармакокінетика доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалася при їх спільному застосуванні. Є відомості про взаємодію доцетакселу та карбоплатину. При застосуванні комбінації карбоплатину та доцетакселу кліренс карбоплатину збільшується на 50% порівняно з монотерапією карбоплатином.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом Таксотер слід проводити тільки під наглядом лікаря, який має досвід проведення протипухлинної хіміотерапії в умовах спеціалізованого стаціонару. Для попередження реакцій підвищеної чутливості, а також з метою зменшення затримки рідини всім пацієнтам, які отримують препарат Таксотер® (крім пацієнтів з раком передміхурової залози, рекомендації щодо премедикації у яких див. нижче), у разі відсутності протипоказань до його введення проводиться премедикація глюкокортикостероїдом, наприклад , дексаметазоном внутрішньо у дозі 16 мг/добу (по 8 мг двічі на добу) протягом 3 днів, починаючи за 1 день до введення препарату Таксотер. У пацієнтів з раком передміхурової залози, які отримують супутнє лікування переднізоном або преднізолоном, проводиться премедикація дексаметазоном у дозі 8 мг за 12, 3 та 1 годину до початку введення препарату Таксотер Для зниження ризику розвитку гематологічних ускладнень рекомендується профілактичне введення гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ). Препарат Таксотер® вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 1 години 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози (РМЗ) Ад'ювантна терапія При ад'ювантній терапії операбельного РМЗ з ураженням регіонарних лімфовузлів та операбельного РМЗ без ураження регіонарних лімфовузлів, рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 через 1 годину після введення доксорубіцину (50 мг/м2) та циклофосфами (схема ТАС). Усього 6 циклів (див. також далі "Корекція доз при хіміотерапії"). При ад'ювантній терапії пацієнтів з операбельним раком молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 рекомендуються наведені нижче дози препарату Таксотер. Хіміотерапія за схемою АС ТН АС (цикли 1-4): доксорубіцин (А) 60 мг/м2 з наступним введенням циклофосфаміду (С) 600 мг/м2 кожні 3 тижні, 4 цикли. ТН (цикли 5-8): доцетаксел (Т) 100 мг/м2 1 раз на 3 тижні, 4 цикли та трастузумаб (Н), що вводиться щотижня відповідно до наступної схеми: Цикл 5 (починається через 3 тижні після останнього циклу АС): день 1 – трастузумаб 4 мг/кг (навантажувальна доза), день 2 - доцетаксел 100 мг/м2 день 8 та 15: трастузумаб 2 мг/кг. Цикли 6-8: день 1: доцетаксел 100 мг/м2 та трастузумаб 2 мг/кг, день 8 та 15: трастузумаб 2 мг/кг. Через три тижні після дня 1 циклу 8: трастузумаб 6 мг/кг кожні 3 тижні. Трастузумаб вводиться загалом протягом 1 року. Неоад'ювантна терапія Для проведення неоад'ювантної терапії пацієнтів з операбельним та місцево-поширеним раком молочної залози рекомендуються наведені нижче дози препарату Таксотер®: АС (цикли 1-4): доксорубіцин (А) 60 мг/м2 - з наступним введенням циклофосфаміду (С) 600 мг/м2 кожні 3 тижні, 4 цикли. Т (цикли 5-8): доцетаксел (Т) 100 мг/м2 1 раз на 3 тижні, 4 цикли. Місцево-поширений або метастатичний РМЗ При місцево-поширеному або метастатичному РМЗ як терапія першої лінії доцетаксел 75 мг/м2-вводиться в комбінації з доксорубіцином 50 мг/м2; як терапія 2 лінії рекомендована доза доцетакселу в монотерапії становить 100 мг/м2. Для комбінації препарат Таксотер плюс трастузумаб рекомендована доза препарату Таксотер становить 100 мг/м2 кожні 3 тижні з щотижневим введенням трастузумабу. Початкова внутрішньовенна інфузія доцетакселу проводиться наступного дня після введення першої дози трастузумабу. Наступні дози доцетакселу вводяться безпосередньо після закінчення внутрішньовенної інфузії трастузумабу (при хорошій переносимості попередньої дози трастузумабу). Для отримання інформації про дози та спосіб введення трастузумабу див. інструкцію з медичного застосування трастузумабу. При комбінації з капецитабіном рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2 кожні 3 тижні, а капецитабіну – 1250 мг/м2 внутрішньо двічі на добу (протягом 30 хв після їди) протягом 2-х тижнів з наступним однотижневим періодом відпочинку. Для розрахунку дози капецитабіну відповідно до площі поверхні тіла див. інструкцію щодо застосування капецитабіну. Недрібноклітинний рак легені У пацієнтів, які не отримували раніше хіміотерапію, рекомендується наступна схема лікування: доцетаксел 75 мг/м2, відразу після нього введення цисплатину 75 мг/м2 протягом 30-60 хв або карбоплатину (AUC 6 мг/мл/хв) протягом 30- 60 хв. Для лікування після неефективності хіміотерапії на основі препаратів платини рекомендується монотерапія доцетакселом у дозі 75 мг/м2. Метастатичний рак яєчників Для терапії 2-ої лінії раку яєчників рекомендується доза доцетакселу 100 мг/м2 кожні 3 тижні у монотерапії. Рак передміхурової залози Для лікування пацієнтів з раком передміхурової залози рекомендована доза препарату Таксотер становить 75 мг/м2 раз на три тижні. Преднізон або преднізолон застосовують тривало по 5 мг внутрішньо 2 рази на добу. Рак шлунку Для лікування раку шлунка рекомендована доза препарату Таксотер становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з наступною внутрішньовенною інфузією цисплатину 75 мг/м2 протягом 1-3 годин (обидва препарати лише в перший день кожного циклу хіміотерапії). Після завершення введення цисплатину проводять 24-годинну внутрішньовенну інфузію фторурацилу 750 мг/м2/добу протягом 5 діб. Лікування повторюється кожні 3 тижні. Пацієнти повинні отримувати премедикацію протиблювотними препаратами та відповідне додаткове введення рідини (гідратацію) для введення цисплатину. Для зменшення ризику гематологічної токсичності (див. "Корекція доз при хіміотерапії") з ​​профілактичною метою показано введення Г-КСФ. Рак голови та шиї Пацієнти повинні отримувати премедикацію протиблювотними засобами, їм повинна проводитися відповідна гідратація (до та після введення цисплатину). Слід проводити профілактику розвитку нейтропенічних інфекцій. Усі пацієнти, у яких застосовувалися схеми лікування Таксотер®, профілактично отримували антибіотики. Індукційна хіміотерапія з наступною променевою терапією Для індукційної терапії при місцево-поширеному неоперабельному плоскоклітинному раку голови та шиї рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з подальшим введенням цисплатину в дозі 75 мг/м2 протягом 1 години. кожного циклу хіміотерапії). Після цього проводиться безперервна внутрішньовенна інфузія фторурацилу в дозі 750 мг/м2 на добу протягом 5 діб. Ця схема повторюється кожні 3 тижні протягом 4 циклів. Після хіміотерапії пацієнтам має бути проведена променева терапія. Індукційна хіміотерапія з подальшою хіміопроменевою терапією Для індукційної терапії місцево-поширеного плоскоклітинного раку голови та шиї (технічно нерезектабельного, з низькою ймовірністю хірургічного лікування або при вирішенні збереження органу) рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з подальшою годинної внутрішньовенної інфузією цисплатину 100 мг/м2 (обидва препарати вводяться тільки в перший день кожного циклу хіміотерапії) та з наступною безперервною внутрішньовенною інфузією фторурацилу в дозі 1000 мг/м2/добу з 1 по 4 день. Ця схема лікування повторюється кожні 3 тижні, лише 3 цикли. Після хіміотерапії пацієнтам має бути проведена хіміопроменева терапія. Для отримання відомостей про корекцію доз цисплатину та фторурацилу див. інструкції щодо застосування цих препаратів. Корекція доз при хіміотерапії Загальні принципи Препарат Таксотер® повинен вводитись при кількості нейтрофілів у периферичній крові ≥ 1500/мкл. У разі розвитку фебрильної нейтропенії, зниження кількості нейтрофілів Комбінована терапія, що включає препарат Таксотер для лікування РМЗ Ад'ювантна терапія раку молочної залози Пацієнткам з раком молочної залози, які отримують ад'ювантну терапію препаратом Таксотер у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (схема ТАС), з метою первинної профілактики рекомендується введення Г-КСФ. Пацієнткам, які перенесли фебрильну нейтропенію або нейтропенічну інфекцію, у всіх наступних циклах необхідно зменшити дозу препарату Таксотер до 60 мг/м2. У пацієнток, у яких розвинувся стоматит 3 або 4 ступеня тяжкості, потрібне зниження дози доцетакселу до 60 мг/м2. Препарат Таксотер® у хіміотерапевтичній схемі АСТ При операбельному та місцевопоширеному раку молочної залози після епізоду фебрильної нейтропенії або інфекції на фоні неоад'ювантної терапії за схемою АСТ необхідно з профілактичною метою застосовувати Г-КСФ на всіх наступних циклах, а доза препарату Таксотер у схемі АСТ повинна бути знижена з 1 75 мг/м2. Препарат Таксотер® у хіміотерапевтичній схемі АС ТН При операбельному раку молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 після епізоду фебрильної нейтропенії або інфекції на тлі ад'ювантної терапії за схемою АС ТН необхідно з профілактичною метою застосовувати Г-КСФ на всіх наступних циклах, а доза доцетакселу у схемі АС ТН0 м2 до 75 мг/м2. Так як у клінічній практиці спостерігався розвиток нейтропенії на першому ж циклі хіміотерапії, слід враховувати нейтропенічний ризик та загальноприйняті в даний час рекомендації та при необхідності застосовувати Г-КСФ. У разі розвитку стоматиту 3 або 4 ступеня тяжкості, залежно від схеми хіміотерапії, дозу доцетакселу у схемі АС ТН слід зменшити зі 100 мг/м2 до 75 мг/м2. Для корекції дози трастузумабу див. інструкції із застосування трастузумабу. Препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном. Для корекції дози капецитабіну при його комбінації з препаратом Таксотер див. інструкцію з медичного застосування капецитабіну. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з капецитабіном при першій появі токсичності 2 ступеня тяжкості, яка зберігається на початок наступного циклу, наступний цикл лікування може бути відкладений до зниження токсичності до 0-1 ступеня тяжкості, при цьому під час наступного циклу лікування вводиться 100% початкової дози. У пацієнтів з повторним розвитком токсичності 2 ступеня тяжкості або першим розвитком токсичності 3 ступеня тяжкості в будь-який час циклу лікування відкладається до зниження токсичності до 0-1 ступеня тяжкості, потім лікування препаратом Таксотер відновлюється в дозі 55 мг/м2. При будь-якій подальшій появі токсичності або появі будь-якої токсичності 4 ступеня тяжкості введення препарату Таксотер® має бути припинено. Комбінована терапія, що включає препарат Таксотер®, при недрібноклітинному раку легені Препарат Таксотер у комбінації з цисплатином або карбоплатином У пацієнтів, які спочатку отримували доцетаксел у дозі 75 мг/м2 у комбінації з цисплатином або карбоплатином і у яких кількість тромбоцитів у попередньому циклі знижувалася до 25000/мкл, або у пацієнтів, у яких розвинулася фебрильна нейтропенія, або у пацієнтів з тяжкою Доза доцетакселу в наступних циклах повинна бути знижена до 65 мг/м2. Для корекції дози цисплатину див. інструкцію із застосування цисплатину. Препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом при раку шлунка або раку голови та шиї. Пацієнти, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином і фторурацилом, відповідно до існуючих загальноприйнятих рекомендацій повинні отримувати протиблювотні препарати та достатню гідратацію. Для зменшення ризику ускладненої нейтропенії слід застосовувати ГКСФ. Якщо незважаючи на застосування Г-КСФ, виникає фебрильна нейтропенія, тривала нейтропенія або нейтропенічна інфекція, дозу препарату Таксотер слід зменшити з 75 до 60 мг/м2. При подальшому розвитку епізодів ускладненої нейтропенії рекомендовано зменшити дозу препарату Таксотер з 60 мг/м2 до 45 мг/м2. При розвитку тромбоцитопенії 4-го ступеня тяжкості дозу препарату Таксотер® рекомендується зменшити з 75 мг/м2 до 60 мг/м2. Наступні цикли із застосуванням доцетакселу можливі за кількості нейтрофілів > 1500/мкл та тромбоцитів > 100000/мкл. При завзятому збереженні даних токсичних проявів лікування слід припинити. Рекомендована корекція доз при розвитку токсичності у пацієнтів, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом (ФУ): Діарея 3 ступеня тяжкості. Перший епізод – зменшити дозу ФУ на 20%. Повторний епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20%. Діарея 4 ступеня тяжкості. Перший епізод: зменшити дози препарату Таксотер та ФУ на 20%. Повторний епізод: припинити лікування. Стоматит/мукозит 3 ступеня тяжкості. Перший епізод – зменшити дозу ФУ на 20%. Повторний епізод: припинити прийом ФУ у всіх наступних циклах. Третій епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20% Стоматит/мукозит 4 ступеня тяжкості. Перший епізод: припинити прийом ФУ у всіх наступних циклах. Повторний епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20%. Для отримання рекомендацій щодо корекції доз цисплатину та фторурацилу див. інструкції щодо їх застосування. У пацієнтів із плоскоклітинним раком голови та шиї, у яких розвинулася ускладнена нейтропенія (включаючи пролонговану нейтропенію, фебрильну нейтропенію або інфекцію), у всіх наступних циклах з профілактичною метою рекомендується застосування Г-КСФ (наприклад, з 1 по 15 день циклу). Особливі групи пацієнтів Діти Безпека та ефективність препарату Таксотер у дітей не вивчена. Є обмежений досвід застосування препарату Таксотер у дітей. Поки не встановлена ​​ефективність та безпека застосування препарату Таксотер при раку носоглотки у дітей та підлітків від 1 міс до 18 років. Препарат Таксотер® не застосовувався у дітей за показаннями: рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені, рак передміхурової залози, рак шлунка та рак голови та шиї, за винятком малодиференційованого раку носоглотки (тип I та II). Пацієнти похилого віку Виходячи з даних популяційного фармакокінетичного аналізу, відсутні спеціальні вказівки щодо застосування препарату Таксотер у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів 60 років і старше при комбінації препарату Таксотер з капецитабіном рекомендується зниження дози капецитабіну на 25% (див. інструкцію щодо застосування капецитабіну). Пацієнти з печінковою недостатністю Виходячи з фармакокінетичних даних, отриманих для препарату Таксотер® у монотерапії в дозі 100 мг/м2, у пацієнтів з активністю АЛТ та/або ACT > 1,5 ВГН або активністю лужної фосфатази >2,5 ВГН, рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2. У пацієнтів з підвищенням концентрації білірубіну в крові (> 1 ВГН) та/або з підвищенням активності АЛТ та ACT (> 3,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази (> 6 ВГН), не може бути рекомендовано зниження дози та не слід без суворих показань застосовувати доцетаксел. Комбінація препарату Таксотер® з цисплатином і фторурацилом при лікуванні раку шлунка не застосовувалася у пацієнтів з підвищенням активності АЛТ та/або ACT (> 1,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази (> 2,5 ВГН) та підвищеною концентрацією білірубіну в крові (> 1 ВГН). У таких пацієнтів не може бути рекомендовано зниження дози і не слід без суворих показань застосовувати доцетаксел. На даний момент відсутні дані щодо застосування препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок Відсутні дані щодо застосування доцетакселу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. Приготування інфузійного розчину Концентрат для приготування розчину для інфузії 20 мг/0,5 мл: реальний вміст у флаконі 24,4 мг/0,61 мл, що дозволяє компенсувати втрати рідини при приготуванні попередньо змішаного розчину, зумовлені спінюванням, адгезією до стінок флакона та наявністю "мертвого" простору". Таким чином, надлишок препарату у флаконі гарантує, що після розведення його вмісту розчинником, що додається, мінімальний обсяг набраного попередньо змішаного розчину складе 2 мл, що містять 10 мг/мл донетакселу, що відповідає 20 мг (доза, зазначена на етикетці флакона). Концентрат для приготування розчину для інфузій 80 мг/2 мл: реальний вміст у флаконі 94,4 мг/2,36 мл, що дозволяє компенсувати втрати рідини при приготуванні попередньо змішаного розчину, зумовлені спінюванням, адгезією до стінок флакона та наявністю "мертвого простору" . Таким чином, надлишок препарату у флаконі гарантує, що після розведення його вмісту розчинником, що додається, мінімальний обсяг набраного попередньо змішаного розчину складе 8 мл, що містять 10 мг/мл доцетакселу, що відповідає 80 мг (доза, зазначена на етикетці флакона). При проведенні однієї внутрішньовенної інфузії НЕ МОЖНА використовувати препарат Таксотер®, концентрат для приготування інфузійного розчину (20 мг/0,5 мл та 80 мг/2 мл), у формах випуску у двох флаконах (концентрат та розчинник), разом з формами випуску препарату Таксотер ® в одному флаконі (20 мг/1 мл, 80 мг/4 мл або 160 мг/8 мл). а) Приготування попередньо змішаного розчину препарату Таксотер (з концентрацією доцетакселу 10 мг/мл) Концентрат для приготування розчину для інфузій препарату Таксотер® необхідно попередньо розвести в розчиннику, що додається. Якщо флакони з препаратом і розчинником зберігалися в холодильнику, перед розведенням їх необхідно протягом 5 хв витримати при кімнатній температурі (нижче 25 °С). Весь вміст флакона з розчинником в асептичних умовах набирається за допомогою голки в шприц (флакон розміщується трохи під кутом) і вводиться у флакон з препаратом Таксотер®. Після вилучення голки вміст флакона з отриманою сумішшю перемішують шляхом перевертання флакона вгору і вниз протягом 45 с (не струшувати!) і залишають на 5 хв при кімнатній температурі, після чого розчин перевіряється на гомогенність та прозорість (наявність піни навіть через 5 хв є нормою через вміст полісорбату 80 у складі препарату). Попередньо змішаний розчин містить доцетаксел у концентрації 10 мг/мл і має бути негайно використаний для приготування розчину для інфузій. б) Приготування розчину для інфузії Необхідний об'єм попередньо змішаного розчину відповідно до необхідної дози вводиться в мішок для інфузій або флакон, що містить 250 мл 5% розчину декстрози або 0,9% натрію розчину хлориду. Якщо необхідна доза доцетакселу перевищує 200 мг, її слід розводити у більшому обсязі розчину для інфузії, щоб концентрація доцетакселу не була вищою 0,74 мг/мл. Вміст мішка для інфузій або флакона слід перемішати за допомогою обертальних рухів. Інфузія отриманого розчину повинна бути проведена не пізніше 4 годин після приготування (включаючи 1 год введення) при зберіганні при кімнатній температурі (нижче 25 ° С) та звичайних умовах освітленості. Попередньо змішаний розчин препарату Таксотер і розчин для інфузії, як і будь-які інші препарати для парентерального застосування, необхідно оглядати перед введенням; за наявності осаду розчин слід знищити. Залишки препарату та всі матеріали, використані для його розведення та введення, слід утилізувати відповідно до стандартних приписів.ПередозуванняСимптоми Є незначна кількість повідомлень про передозування. Основними проявами передозування були пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейротоксичність та мукозит (запалення слизових оболонок). Лікування Нині антидот до доцетакселу не відомий. У разі передозування хворого слід госпіталізувати до спеціалізованого відділення та ретельно контролювати функцію життєво важливих органів. Хворим слід, якнайшвидше, призначити Г-КСФ. При необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНейтропенія Слід проводити частий контроль клінічного аналізу крові у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Таксотер. Максимальне зниження нейтрофілів настає до 7 дня, але у пацієнтів, які раніше проходили інтенсивний курс хіміотерапії, цей інтервал може бути коротшим. При розвитку вираженої нейтропенії ( У разі введення Г-КСФ пацієнтам, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом, фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічні інфекції розвиваються рідше. Тому при застосуванні цієї комбінації необхідно з профілактичною метою введення ГКСФ для зменшення ризику розвитку ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії, нейтропенічної інфекції). Слід ретельно стежити за станом та лабораторними показниками пацієнтів, які отримують цю хіміотерапевтичну схему. Якщо пацієнти отримують первинну профілактику Г-КСФ (з першого циклу) при застосуванні препарату Таксотер у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (режим хіміотерапії ТАС) фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічна інфекція розвиваються рідше. Тому при ад'ювантній хіміотерапії раку молочної залози за схемою ТАС для зменшення ризику ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії, нейтропенічної інфекції) слід розглядати питання про профілактичне введення Г-КСФ з першого циклу. Слід ретельно стежити за станом пацієнтів, які отримують хіміотерапевтичну схему ТАС. Реакції гіперчутливості З метою виявлення реакцій підвищеної чутливості пацієнтів слід ретельно спостерігати, особливо під час першої та другої інфузій. Розвиток реакцій гіперчутливості можливий на перших хвилинах інфузії препарату Таксотер, тому при його введенні необхідно мати лікарські засоби та обладнання для лікування артеріальної гіпотонії та бронхоспазму. Легкі прояви гіперчутливості (почервоніння обличчя або локалізовані шкірні реакції) не вимагають переривання препарату. Незважаючи на премедикацію, у пацієнтів спостерігалися тяжкі реакції гіперчутливості, такі як виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм або генералізований висип/еритема та дуже рідко летальні анафілактичні реакції. Поява реакцій гіперчутливості вимагає негайного припинення введення препарату Таксотер і проведення відповідної терапії. Пацієнтам, які перенесли тяжкі реакції гіперчутливості, не слід відновлювати лікування препаратом Таксотер. Шкірні реакції При застосуванні доцетакселу спостерігалася локалізована еритема кінцівок (долонь та ступнів) з набряком та подальшим лущенням (долонно-підошовний синдром). Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів, які отримують монотерапію доцетакселом у дозі 100 мг/м2 та мають підвищену активність "печінкових" трансаміназ (АЛТ та/або ACT), що більш ніж у 1,5 рази перевищує ВГН, у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази, більш ніж у 2 ,5 рази вище ВГН, дуже високий ризик розвитку тяжких побічних ефектів, таких як сепсис, шлунково-кишкові кровотечі, фебрильна нейтропенія, інфекції, тромбоцитопенія, тяжкі токсичні ураження шкіри аж до летального результату, а також стоматиту та астенії. У зв'язку з цим у таких пацієнтів з підвищеними показниками функціональних проб печінки рекомендована доза препарату Tacoter® становить 75 мг/м2. Функціональні проби печінки повинні проводитися до початку лікування та перед кожним наступним циклом терапії препаратом Таксотер. У пацієнтів з підвищеними концентраціями білірубіну та/або підвищеною активністю АЛТ та ACT (> 3,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази > 6 ВГН препарат Таксотер® застосовувати не рекомендується. На даний момент відсутні дані щодо застосування препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Затримка рідини Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з вираженою затримкою рідини: з випотом у плевральну порожнину, перикард або асцитом. При появі набряків показано обмеження сольового та питного режиму та застосування діуретиків. Лейкоз При застосуванні комбінації препарату Таксотер з доксорубіцином та циклофосфамідом з приводу операбельного РМЗ у зв'язку з ризиком розвитку відстрочених мієлодисплазії та/або мієлоїдного лейкозу потрібен гематологічний контроль. Серцева недостатність У пацієнтів, які отримували препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом з приводу метастатичного РМЗ з пухлинною гіперекспресією НER2, особливо після хіміотерапії, що містить антрацикліни (доксорубіцин або епірубіцин), можливий розвиток серцевої недостатності, яка може бути середньої тяжкості або тяжкої і може призвести до смерті. Коли пацієнтці показано лікування препаратом Таксотер у комбінації з трастузумабом, вона повинна пройти кардіологічне обстеження до початку терапії. Кожні три місяці слід контролювати серцеву функцію, що дозволяє виявити пацієнток, у яких може розвинутись серцева недостатність. Докладніше див. Інструкцію із застосування трастузумабу. Порушення з боку органу зору У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом, а також іншими таксанами, повідомлялося про розвиток кістозного набряку макули. Пацієнти, які мають порушення зору, терміново мають пройти повне офтальмологічне обстеження. У разі діагностування кістозного набряку макули лікування доцетакселом слід припинити, і пацієнту має бути розпочато відповідне лікування. Пацієнти похилого віку У порівнянні з пацієнтами молодше 60 років у пацієнтів віком 60 років і старших, які отримують комбіновану хіміотерапію Таксотер+капецитабін, спостерігалося збільшення частоти пов'язаних з лікуванням несприятливих явищ 3 та 4 ступеня тяжкості, пов'язаних з лікуванням серйозних НПР та ранньої відміни лікування внаслідок розвитку НПР . Є обмежені дані про застосування комбінації доцетакселу з доксорубіцином та циклофосфамідом у пацієнток віком від 70 років. У пацієнтів 65 років і старше, які отримували лікування препаратом Таксотер кожні 3 тижні з приводу раку передміхурової залози, частота змін нігтів, розвитку анемії, інфекцій, анорексії, зниження маси тіла була на ≥ 10% більше, ніж у пацієнтів молодшого віку, а у пацієнтів 75 років і старше частота лихоманки, діареї, анорексії та периферичних набряків була на ≥ 10% більше, ніж у пацієнтів молодшого віку. Однак відмінностей щодо ефективності терапії при порівнянні літніх та молодших пацієнтів виявлено не було. При застосуванні комбінації доцетакселу з цисплатином і фторурацилом наступні побічні реакції (всіх ступенів тяжкості): летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння), стоматит, фебрильна нейтропенія/нейтропенічна інфекція, діарея у пацієнтів старше 65 років. молодшого віку. Тому пацієнти старше 65 років, які отримують цю комбінацію, потребують ретельного спостереження. Необхідність контрацепції Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування препаратом Таксотер необхідно застосовувати надійні методи контрацепції. Так як у доклінічних дослідженнях було показано, що доцетаксел має генотоксичну дію і може порушити чоловічу фертильність (здатність до зачаття), чоловікам, які отримують лікування доцетакселом, рекомендується утримуватися від зачаття дитини під час лікування доцетакселом та протягом не менше 6 місяців після закінчення хіміотерапії та порадити до лікування зробити консервацію сперми. Жінкам у разі настання у них вагітності під час лікування слід терміново повідомити про це свого лікаря. Нейротоксичність Розвиток тяжкої сенсорної нейропатії потребує зниження дози препарату Таксотер. Зміст етанолу У препараті Таксотер міститься етанол у концентрації 50 об'ємних відсотків (тобто до 0,385 г (0,5 мл) безводного етанолу у флаконі 20 мг/1 мл, до 1,58 г (2 мл) безводного етанолу у флаконі 80 мг/4 мл). Це слід брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів Це слід брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів з алкоголізмом та пацієнтів із групи ризику (пацієнтів із захворюваннями печінки, печінковою недостатністю та епілепсією). Також слід брати до уваги можливий вплив етанолу на центральну нервову систему. Етанол, що міститься у даній лікарській формі, може змінювати дію інших лікарських засобів. Звернення та запобіжні заходи при поводженні з препаратом Таксотер® Препарат Таксотер є протипухлинним препаратом; як і у випадку інших потенційно токсичних речовин, необхідно дотримуватися обережності при його застосуванні та приготуванні розчинів. Рекомендується користуватися рукавичками. Якщо розчин препарату Таксотер або інфузійний розчин препарату Таксотер потрапляє на шкіру, то її слід негайно ретельно вимити водою з милом. При попаданні концентрату або інфузійного розчину препарату Таксотер на слизові оболонки їх слід негайно ретельно промити водою. Неоад'ювантна хіміотерапія раку молочної залози При досягненні повного або часткового морфологічного регресу пухлини на неоад'ювантній хіміотерапії проводиться хірургічне видалення пухлини та при можливості пахвова лімфодисекція. Проведення додаткової ад'ювантної хіміотерапії після досягнення повного або часткового морфологічного регресу не покращує виживання пацієнтів. Тому проведення ад'ювантної хіміотерапії не обґрунтовано для хворих, які досягли повного або часткового морфологічного регресу пухлини після неоад'ювантної хіміотерапії. Якщо відповідь є мінімальною після кількох циклів неоад'ювантної хіміотерапії, або хвороба прогресує у будь-який момент, необхідно розглянути альтернативний режим хіміотерапії та/або передопераційної променевої терапії з подальшим хірургічним втручанням у вигляді мастектомії з пахвою лімфодисекцією. Післяопераційна ад'ювантна терапія для цих пацієнтів складається із завершення запланованої хіміотерапії, якщо вона не була завершена до хірургічного втручання, з подальшою гормональною терапією у жінок з позитивним статусом естрогенових та/або прогестеронових рецепторів. Хворим на рак молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 призначається трастузумаб до одного року. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень не проводилось. Однак розвиток побічних реакцій з боку нервової системи, органу зору, шлунково-кишкового тракту та ін., а також наявність у складі препарату етанолу можуть призвести до зниження швидкості психомоторної реакції та уваги. У зв'язку з цим не рекомендується під час лікування препаратом Таксотер® керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 фл. активна речовина: доцетаксел, тригідрат (кількість еквівалентна безводному доцетакселу) 80 мг; допоміжна речовина: полісорбат від 80 до 2,0 мл; розчинник (13% розчин етанолу у воді для ін'єкцій): етанол 95% (V/V) 764,4 мг, вода для ін'єкцій до 6,0 мл. Концентрат для приготування розчину для інфузій: по 2,36 мл концентрату у флакон безбарвного скла, закупорений гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришечкою типу "flip-off" червоного кольору. Розчинник (13% розчин етанолу у воді для ін'єкцій): по 7,33 мл розчинника у флакон безбарвного скла, закупорений гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришечкою типу "flip-off". Флакон з концентратом разом з флаконом з розчинником у контурне осередкове пакування з ПВХ, запаяну поліетиленовою плівкою. Контурне осередкове впакування разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій: прозорий, маслянистий розчин від жовтого до коричнево-жовтого кольору. Розчинник: прозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - алкалоїд.ФармакокінетикаФармакокінетика у дорослих Фармакокінетика доцетакселу не залежить від дози і відповідає трифазній фармакокінетичній моделі з періодами напіввиведення для α, β та γ фаз - 4 хв, 36 хв та 11,1 год відповідно. Після одногодинної інфузії доцетакселу в дозі 100 мг/м2 середні значення максимальної концентрації (Сmах) доцетакселу в плазмі крові становили 3,7 мкг/мл із відповідною площею під кривою "концентрація-час" (AUC) 4,6 мкг.ч/мл. Середні значення для загального кліренсу та обсягу розподілу у рівноважному стані становили 21 л/год/м2 та 113 л відповідно. Значення загального кліренсу доцетакселу у різних пацієнтів відрізнялися приблизно на 50%. Доцетаксел більш ніж на 95% зв'язується із білками плазми крові. Доцетаксел після окислення терт-бутилової ефірної групи за допомогою ізоферментів цитохрому Р450 протягом 7 днів виводиться через нирки із сечею (6% введеної дози) та через шлунково-кишковий тракт із калом (75% введеної дози). Близько 80% від введеної дози доцетакселу протягом 48 годин виводиться з калом у вигляді метаболітів (основного неактивного метаболіту та трьох менш значущих неактивних метаболітів) та у дуже незначній кількості – у незміненому вигляді. Фармакокінетика доцетакселу не залежить від віку та статі пацієнта. При слабко та помірно виражених порушеннях функції печінки (активність аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT) ≥ 1,5 їх верхніх меж норми (ВГН) у поєднанні з активністю лужної фосфатази ≥ 2,5 ВГН) загальний кліренс доцетакселу %. При слабкій чи помірній затримці рідини кліренс доцетакселу не змінюється; відомостей про його кліренс при вираженій затримці рідини немає. При комбінованому застосуванні доцетаксел не впливає на кліренс доксорубіцину та концентрацію доксорубіцинолу (метаболіту доксорубіцину) у плазмі крові. Фармакокінетичні показники доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалися при їх одночасному застосуванні. Капецитабін не впливає на фармакокінетику доцетакселу (Cmax, AUC), а доцетаксел, у свою чергу, не впливає на фармакокінетику капецитабіну та найважливішого метаболіту капецитабіну (5'-DFUR). Кліренс доцетакселу при комбінованій терапії з цисплатином не змінюється проти його кліренсом при монотерапії. Фармакокінетичний профіль цисплатину, що вводиться незабаром після інфузії доцетакселу, не відрізнявся від такого при введенні одного цисплатину. Преднізон не впливає на фармакокінетику доцетакселу, що вводиться після стандартної премедикації дексаметазоном.Комбінована терапія доцетакселом, цисплатином та фторурацилом не змінює їх фармакокінетичних показників. Фармакокінетика у дітей У дітей фармакокінетичні показники при монотерапії доцетакселом та терапії доцетакселом у комбінації з цисплатином та фторурацилом були аналогічними таким у дорослих.ФармакодинамікаДоцетаксел – протипухлинний препарат рослинного походження (з групи таксоїдів). Накопичує тубулін у мікротрубочках, перешкоджає їх розпаду, що порушує процес розподілу пухлинних клітин. Доцетаксел тривалий час зберігається у клітинах, де концентрація його досягає високих значень. Крім того, доцетаксел проявляє активність щодо деяких, хоча і не всіх, клітин, що продукують у надмірній кількості Р-глікопротеїн (P-gP), що кодується геном множинної резистентності до хіміотерапевтичних препаратів. In vivo доцетаксел має широкий спектр активності щодо пухлин мишей і пухлинних клітин людини, що перевиваються. Ефективність доцетакселу була доведена при раку молочної залози, недрібноклітинному раку легені, раку яєчників, гормонорезистентному раку передміхурової залози, раку шлунка, раку голови та шиї.Показання до застосуванняРак молочної залози (РМЗ) Ад'ювантна та неоад'ювантна терапія Ад'ювантна терапія Операбельний РМЗ (препарат Таксотер® у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом, ад'ювантна хіміотерапія): операбельний РМЗ із поразкою регіонарних лімфовузлів; операбельний РМЗ без ураження регіонарних лімфовузлів у пацієнток, яким показано проведення хіміотерапії згідно з встановленими міжнародними критеріями відбору для первинної хіміотерапії ранніх стадій РМЗ (за наявності одного або більше факторів високого ризику розвитку рецидиву: розмір пухлини більше 2 см, негативний статус естроген гістологічний/нуклеарний рівень злоякісності пухлини (ступінь 2-3), вік менше 35 років). Операбельний РМЗ з пухлинною гіперекспресією HER2 (доксорубіцин та циклофосфамід з подальшим застосуванням препарату Таксотер у комбінації з трастузумабом (схема АС ТН)). Неоад'ювантна терапія Операбельний та місцево-поширений РМЗ (доксорубіцин та циклофосфамід з подальшим застосуванням препарату Таксотер®). Метастатичний та/або місцево-поширений РМЗ Місцево-поширений або метастатичний РМЗ (Таксотер у комбінації з доксорубіцином, терапія 1-ої лінії). Метастатичний РМЗ з пухлинною гіперекспресією HER2 (препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом, терапія 1-ої лінії). Місцево-поширений або метастатичний РМЗ при неефективності попередньої хіміотерапії, що включала антрацикліни або алкілуючі засоби (препарат Таксотер у монотерапії). Місцево-поширений або метастатичний РМЗ при неефективності попередньої хіміотерапії, що включала антрацикліни (препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном). Недрібноклітинний рак легені Місцево-поширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені при неефективності попередньої хіміотерапії (препарат Таксотер у монотерапії). Нерезектабельний місцевопоширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені (препарат Таксотер у комбінації з цисплатином, препарат Таксотер у комбінації з карбоплатином представляє альтернативний варіант лікування для заснованої на цисплатині терапії, терапія 1-ої лінії). Рак яєчників Метастатичний рак яєчників при неефективності попередньої терапії 1-ої лінії (препарат Таксотер у монотерапії, терапія 2-ої лінії). Рак передміхурової залози Метастатичний гормонорезистентний (андроген-незалежний) рак передміхурової залози (препарат Таксотер у комбінації з преднізоном або преднізолоном). Рак шлунку Метастатичний рак шлунка, включаючи рак зони стравохідно-шлункового переходу (препарат Таксотер у комбінації з цисплатином і фторурацилом, терапія 1-ої лінії). Рак голови та шиї Місцево-поширений плоскоклітинний рак голови та шиї (препарат Таксотер® у комбінації з цисплатином та фторурацилом, індукційна терапія).Протипоказання до застосуванняВиражені реакції підвищеної чутливості до доцетакселу або полісорбату 80. Початкова кількість нейтрофілів у периферичній крові Виражені порушення функції печінки. Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік віком до 18 років. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами слід також враховувати протипоказання до їх застосування. З обережністю: При одночасному застосуванні з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, кларитроміцином, індинавіром, нефазодоном, нелфінавіром, ритонавіром, саквінавіром, телитроміцином, вориконазолом). При одночасному застосуванні препаратів, що індукують або інгібують ізоферменти CYP3A, або метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP3A, таких як циклоспорин, терфенадин, еритроміцин та тролеандоміцин.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних побічних реакцій (НПР) використовується класифікація НПР Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто ≥ 10%; часто ≥ 1% та < 10%; нечасто ≥ 0,1% та < 1%; рідко ≥ 0,01% та Монотерапія препаратом Таксотер® (75 мг/м2 та 100 мг/м2) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто Оборотна і некумулятивна (не посилюється при повторних введеннях) нейтропенія, що спостерігалася у 96,6% пацієнтів, які не отримували ГКСФ. Кількість нейтрофілів знижується до мінімальних значень у середньому через 7 днів (у пацієнтів з інтенсивною попередньою хіміотерапією цей період може бути коротшим), середня тривалість вираженої нейтропенії ( Фебрильна нейтропенія, інфекції. Часто Тяжкі інфекції, що поєднуються зі зниженням кількості нейтрофілів у периферичній крові Не часто Тяжка тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи Дуже часто Алергічні реакції, які зазвичай виникають протягом декількох хвилин після початку внутрішньовенної інфузії препарату Таксотер® і бувають легко або помірно вираженими ("припливи" крові до шкірних покривів; висипання у поєднанні із свербінням і без нього; почуття сорому в грудях; біль у спині; задишка, лікарська лихоманка або озноб). Часто Тяжкі алергічні реакції, що характеризуються зниженням артеріального тиску та/або бронхоспазмом або генералізованим висипом/еритемою, що зникали після припинення внутрішньовенної інфузії та проведення відповідної терапії. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин У деяких випадках додатковий вплив на виникнення цих реакцій чинило поєднання кількох факторів, таких як супутні інфекції, супутня терапія та основне захворювання. Дуже часто Оборотні шкірні реакції, зазвичай слабкі або помірно виражені: локалізовані висипання, головним чином, на руках і ногах, а також на обличчі та грудній клітці, які часто супроводжуються свербінням. Висипання зазвичай виникали протягом одного тижня після внутрішньовенної інфузії доцетакселу. Порушення з боку нігтів характеризуються гіпо- та гіперпігментацією, болем та оніхолізом (втратою нігтів з боку вільного краю нігтя). Алопеція. Часто Тяжкі шкірні реакції, такі як висипання з подальшою десквамацією, включаючи важкий долоново-підошовний синдром, які можуть вимагати переривання або припинення лікування доцетакселом. Не часто Тяжка алопеція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто Нудота, блювання, діарея, анорексія, стоматит. Часто Тяжка нудота; важке блювання; важка діарея; запор; тяжкий стоматит; езофагіт; біль у животі, включаючи сильні; шлунково-кишкові кровотечі. Не часто Тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, важкі запори, важкий езофагіт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Підвищення активності ACT, АЛТ, лужної фосфатази та концентрації білірубіну в сироватці крові, що більш ніж у 2,5 рази перевищує ВГН. Порушення з боку нервової системи Дуже часто Легкі або помірно виражені нейросенсорні реакції (парестезія, дизестезія, болі, включаючи відчуття печіння) і нейромоторні реакції, що головним чином проявляються м'язовою слабкістю; порушення смакових відчуттів. Часто Тяжкі нейросенсорні та нейромоторні реакції (3-4 ступеня тяжкості). Не часто Тяжке порушення смакових відчуттів. У разі виникнення цих неврологічних симптомів слід провести корекцію режиму дозування. Якщо симптоми нейропатії вперто зберігаються, лікування слід припинити. Середній час до спонтанного дозволу нейротоксичних реакцій становило 81 день від початку (від 1 до 741 дня). Порушення з боку серця Часто Порушення серцевого ритму. Не часто Серцева недостатність. Порушення з боку судин Часто Підвищення чи зниження артеріального тиску, кровотеча. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто Задишка. Часто Тяжка задишка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто Міалгія. Часто Артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто Астенія, включаючи тяжку астенію; генералізований та локалізований больовий синдром, включаючи біль у грудній клітці некардіального генезу. Затримка рідини: повідомлялося про розвиток периферичних набряків та збільшення маси тіла і менш часто про появу випоту в плевральну та перикардіальну порожнину, асциту та збільшення маси тіла. Периферичні набряки зазвичай починалися з нижніх кінцівок і могли переходити до генералізованих зі збільшенням маси тіла на 3 кг і більше. Затримка рідини є кумулятивною (збільшується при повторному введенні препарату). Затримка рідини не супроводжувалася гострими епізодами олігурії чи зниження артеріального тиску. Часто Реакції в місці введення препарату, зазвичай слабко виражені, і виявляються у вигляді гіперпігментації, запалення, почервоніння або сухості шкіри, флебітів, крововиливів з пунктованої вени або набряку вени. Різко виражений генералізований та локалізований больовий синдром; включаючи біль у грудній клітці некардіального генезу. Тяжкі форми затримки рідини. У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом у монотерапії в дозі 100 мг/м2, медіана сумарної дози до закінчення лікування через затримку рідини становила більше 1000 мг/м2, а медіана часу до зворотного розвитку затримки рідини – 16,4 тижня (від 0 до 42). тижнів). У пацієнтів, яким проводилася премедикація, спостерігалося відстрочення початку помірної або вираженої затримки рідини (середні сумарні дози доцетакселу, при яких спостерігалася затримка рідини, становили при проведенні премедикації 818,9 мг/м2 та без проведення премедикації – 489,7 мг/м2), однак у деяких випадках затримка рідини розвивалася вже під час перших курсів терапії. Препарат Таксотер у комбінації з іншими препаратами Препарат Таксотера® комбінації з доксорубіцином При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з доксорубіцином у порівнянні з монотерапією препаратом Таксотер спостерігалася велика частота нейтропенії, включаючи важку нейтропенію; фебрильної нейтропенії; тромбоцитопенії, включаючи тяжку тромбоцитопенію; анемії; інфекцій, включаючи тяжкі інфекції; нудоти; блювання; діареї, включаючи тяжку діарею; запору; стоматиту, включаючи тяжкий стоматит; серцевої недостатності; алопеції; та менша частота алергічних реакцій; шкірних реакцій, зокрема і тяжких; ураження нігтів, у тому числі і тяжкого; затримки рідини, зокрема і важкої; анорексії; нейросенсорних та нейромоторних реакцій, включаючи важкі форми; гіпотензії; порушень ритму; підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази; підвищення концентрації білірубіну в крові; міалгії; астенії. Препарат Таксотер® у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (схема ТАС) При застосуванні цієї хіміотерапевтичної схеми в порівнянні з монотерапією препаратом Таксотер® спостерігалася менша частота розвитку нейтропенії, тяжкої анемії, фебрильної нейтропенії, інфекцій, алергічних реакцій, периферичних набряків, нейросенсорних та нейромоторних реакцій, ураження нігтів, діареї анемії, тромбоцитопенії, нудоти, блювання, стоматиту, порушень смаку, запору, астенії, артралгії, алопеції. Додатково спостерігалися: коліт, ентероколіт, перфорація товстого кишечника без летальних наслідків (у 2-х з 4-х пацієнтів знадобилося припинення лікування), гострий мієлоїдний лейкоз/мієлодіспластичний синдром. При довгостроковому періоді спостереження (10 років та 5 місяців) було відзначено: 3 випадки розвитку застійної серцевої недостатності; 1 випадок дилатаційної кардіоміопатії з летальним кінцем; алопеція, аменорея, астенія, які зберігалися до кінця періоду спостереження. Профілактичне застосування Г-КСФ зменшувало частоту виникнення нейтропенії (на 60%) та нейтропенічних інфекцій 2-4 ступеня тяжкості. Препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з капецитабіном спостерігався частіший розвиток небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (стоматит, діарея, блювання, запор, біль у животі, порушення смакового сприйняття); артралгії; тяжкої тромбоцитопенії та анемії; гіпербілірубінемії; долонно-підошовного синдрому (гіперемія шкіри кінцівок (долонь і стоп) з наступним набряком та десквамацією); але більш рідкісний розвиток тяжкої нейтропенії; алопеції; порушень з боку нігтів, включаючи оніхоліз; астенії; міалгії; зниження апетиту та анорексії. Додатково спостерігалися: диспепсія, сухість у роті, біль у горлі, кандидоз порожнини рота, дерматит, еритематозний висип, зміна кольору нігтів, пірексія, біль у кінцівках, біль, біль у спині, летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння) , носова кровотеча, парестезія, запаморочення, біль голови, периферична нейропатія, дегідратація, сльозотеча, зниження маси тіла. У порівнянні з пацієнтами молодшого віку у пацієнтів 60 років і старше, які отримували комбінацію препарату Таксотер з капецитабіном, частіше відзначався розвиток токсичності 3-4 ступеня тяжкості. Препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом У пацієнтів, які отримували комбінацію препарату Таксотер® з трастузумабом (порівняно з монотерапією препаратом Таксотер®), частіше виявлялися нудота, діарея, запор, біль у животі, порушення смаку, фебрильна нейтропенія, артралгія, анорексія, токсичні явища 4 ступеня тяжкості серцевої недостатності, особливо у пацієнтів, які попередньо отримували антрацикліни як ад'ювантну терапію, проте рідше спостерігалися нейтропенія 3-4 ступеня тяжкості, астенія, слабкість, алопеція, ураження нігтів, шкірні висипання, блювання, стоматит та міалгія. Додатково спостерігалися: сльозотеча, кон'юнктивіт, запалення слизових оболонок, назофарингіт, біль у горлянці та гортані, носова кровотеча, ринорея, грипоподібні захворювання, кашель, пірексія, озноб, біль, біль у грудній клітці, біль у кінцівках, біль у спині кістках, летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння), безсоння, задишка, еритема, диспепсія, парестезія, біль голови, гіпестезія. У порівнянні з монотерапією доцетакселом спостерігалося збільшення частоти виникнення тяжких побічних реакцій. Препарат Таксатер у схемі АС-ТН Застосування цих схем порівняно з монотерапією препаратом Таксотер® супроводжувалося збільшенням частоти виникнення багатьох побічних ефектів: частіше спостерігалися алопеція, анемія, включаючи анемію 3-4 ступеня тяжкості, тромбоцитопенія, включаючи тромбоцитопенію 3-4 ступеня тяжкості, нудота, включаючи нудоту тяжкості, стоматит, блювання, діарея, запор, анорексія, біль у животі, підвищення активності ACT, АЛТ та лужної фосфатази, міалгія, ураження нігтів, артралгія, інфекції 3-4 ступеня тяжкості, серцева недостатність. Не спостерігалося збільшення фебрильної нейтропенії. Рідше відзначалися нейтропенія 3-4 ступеня тяжкості, затримка рідини, нейросенсорні та нейромоторні реакції, висип та десквамація, алергічні реакції. Додатково спостерігалися безсоння, підвищення концентрації креатиніну в крові. Комбінація препарату Таксотер з цисплатином або карбоплатином При застосуванні цієї схеми хіміотерапії порівняно з монотерапією препаратом Таксотер частіше виникали тромбоцитопенія, включаючи тромбоцитопенію 3-4 ступеня тяжкості (переважно при застосуванні карбоплатину); анемія, включаючи анемію 3-4 ступеня тяжкості; нудота, включаючи нудоту 3-4 ступеня тяжкості; діарея 3-4 ступеня тяжкості; анорексія (переважно при застосуванні цисплатину), включаючи анорексію 3-4 ступеня тяжкості; реакції у місці введення. Однак рідше спостерігалися нейтропенія, включаючи нейтропенію 3-4 ступеня тяжкості; анемія, включаючи анемію 3-4 ступенів тяжкості, інфекції; фебрильна нейтропенія; алергічні реакції; шкірні реакції; ураження нігтів; затримка рідини; включаючи затримку рідини 3-4 ступеня тяжкості (переважно при застосуванні карбоплатину); стоматит, нейросенсорна та, меншою мірою, нейромоторна нейропатія;алопеція; астенія та міалгія. Додатково спостерігалися: лихоманка за відсутності інфекції, зокрема 3-4 ступеня тяжкості; біль. Комбінація препарату Таксотер з преднізолоном або преднізоном При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з преднізолоном або преднізоном порівняно з монотерапією препаратом Таксотер значно зменшувалась частота виникнення побічних ефектів, таких як: анемія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; інфекції; нейтропенія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; тромбоцитопенія; фебрильна нейтропенія; слабкість; алергічні реакції; нейросенсорні та нейромоторні реакції; алопеція; висип; десквамація; нудота; діарея; стоматит; блювання; анорексія; міалгія; артралгія; затримка рідини; але частіше спостерігалися порушення смаку та серцева недостатність. Додатково спостерігалися носова кровотеча, кашель, задишка, слабкість, сльозотеча. Комбінація препарату Таксотер® з цисплатином та фторурацилом При застосуванні цієї комбінації порівняно з монотерапією препаратом Таксотер® частіше спостерігалася анемія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; тромбоцитопенія, у тому числі 3-4 ступеня тяжкості; фебрильна нейтропенія; нейтропенічні інфекції (навіть у разі застосування Г-КСФ); нудота; блювання; анорексія; стоматит; діарея; езофагіт/дисфагія/болі при ковтанні; та рідше спостерігалися інфекції; алергічні реакції; затримка рідини; нейросенсорні та нейромоторні реакції; міалгія; алопеція; висип; свербіння; ураження нігтів; шкірна десквамація; порушення ритму серця. Додатково спостерігалися: лихоманка за відсутності інфекції; летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння); зміни слуху; запаморочення; сльозотеча; сухість шкіри; печія; ішемія міокарда; венозні порушення; болі, зумовлені пухлиною; кон'юнктивіт; зниження маси тіла. Профілактичне застосування Г-КСФ знижує частоту розвитку фебрильної нейтропенії та/або нейтропенічних інфекційних ускладнень. Дані, отримані при застосуванні препарату після його реєстрації Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Дуже рідко Гострий мієлоїдний лейкоз та мієлодиспластичний синдром, пов'язані з доцетакселом, при його застосуванні у поєднанні з іншими хіміотерапевтичним та засобами та та/або опроміненням. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Повідомлялося про пригнічення кістковомозкового кровотворення та інші гематологічні побічні реакції. Повідомлялося про розвиток синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВС-синдрому), часто у поєднанні із сепсисом або мультиорганною недостатністю. Порушення з боку імунної системи Рідко Анафілактичний шок, іноді зі смертельним наслідком, У пацієнтів, які отримували премедикацію, ці випадки закінчувалися летальним кінцем дуже рідко. Порушення з боку нервової системи Рідко Судоми або минущі втрати свідомості, що іноді розвилися під час внутрішньовенного інфузійного введення препарату. Порушення з боку органу зору Рідко Сльозотеча у поєднанні з кон'юнктивітом або без нього і дуже рідко – випадки обструкції слізного каналу, що призводять до надмірної сльозотечі. Минущі візуальні розлади (спалахи світла в очах, поява худобою) зазвичай виникають під час внутрішньовенного інфузійного введення препарату і поєднуються з розвитком реакцій гіперчутливості, які зазвичай зникали після припинення внутрішньовенної інфузії. У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом, а також іншими таксанами, повідомлялося про випадки розвитку кістозного набряку макули. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Рідко Ототоксична дія препарату, порушення слуху та/або втрата слуху, включаючи випадки, що асоціюються з іншими ототоксичними препаратами. Порушення з боку серця та судин Рідко Випадки венозних тромбоемболічних ускладнень та інфаркту міокарда. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Рідко Гострий респіраторний дистрес-синдром, інтерстиціальна пневмонія/пневмоніт, інтерстиціальна хвороба легень, легеневий фіброз, дихальна недостатність, які могли призводити до летального результату. При одночасному проведенні опромінення поодинокі випадки радіаційного пневмоніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко Дегідратація як наслідок розвитку реакцій з боку шлунково-кишкового тракту; перфорація шлунка чи кишечника; коліт, включаючи ішемічний; нейтропенічний ентероколіт; випадки ілеуса (кишкової непрохідності) та кишкової обструкції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко Випадки гепатиту, іноді зі смертельним наслідком, переважно у пацієнтів із супутніми захворюваннями печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко Випадки шкірного червоного вовчаку, бульозного висипу, такий як багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Повідомлялося про розвиток змін, подібних до склеродермії, яким зазвичай передував периферичний лімфангіектатичний набряк. У деяких випадках у розвиток цих станів вносили свій внесок кілька факторів, такі як супутні інфекції, одночасно прийняті інші лікарські засоби та супутні захворювання. Загальні розлади та порушення у місці введення Рідко Феномен повернення місцевої променевої реакції в раніше опроміненій ділянці, дегідратація, набряк легенів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Повідомлялося про погіршення функції нирок та розвиток ниркової недостатності, що у більшості випадків асоціюються з одночасним застосуванням нефротоксичних препаратів. Порушення з боку обміну речовин та харчування Повідомлялося про розвиток випадків гіпонатріємії, головним чином, у поєднанні з дегідратацією, блюванням та пневмонією.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro показали, що біотрансформація препарату може змінюватися при одночасному застосуванні речовин, що індукують або інгібують ізоферменти цитохрому CYP3A, або метаболізуються (конкурентне інгібування) за допомогою ізоферментів цитохрому CYP3A, таких як циклоспорин, теріне У зв'язку з цим необхідно бути обережними при одночасному призначенні подібних препаратів, враховуючи можливість вираженої взаємодії. При одночасному застосуванні з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 частота розвитку побічних ефектів препарату Таксотер може збільшуватися внаслідок зниження його метаболізму. У фармакокінетичному дослідженні за участю 7 пацієнтів, спільне застосування доцетакселу та сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 кетоконазолу призводило до значного зменшення (на 49%) кліренсу доцетакселу. Якщо неможливо уникнути спільного застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, індинавір, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір, телитроміцин і вориконазол), то дану комбінацію слід означати. при цьому потрібне ретельне клінічне спостереження та можливість корекції дози препарату Таксотер. Фармакокінетика доцетакселу в присутності преднізолону була вивчена у хворих на метастатичний рак передміхурової залози. Незважаючи на те, що доцетаксел метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, а преднізолон є індуктором ізоферменту CYP3A4, не спостерігалося статистично достовірного впливу преднізолону на фармакокінетику доцетакселу. Доцетаксел має високий зв'язок з білками плазми (>95%). In vitro лікарські препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми крові, такі як еритроміцин, дифенгідрамін, пропранолол, пропафенон, фенітоїн, саліцилати, сульфаметоксазол та натрію вальпроат, не порушують зв'язування доцетакселу білками плазми крові. Дексаметазон також не впливає на рівень зв'язування доцетакселу з білками плазми. Доцетаксел не впливає на зв'язування дигітоксину з білками плазми. Фармакокінетика доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалася при їх спільному застосуванні. Є відомості про взаємодію доцетакселу та карбоплатину. При застосуванні комбінації карбоплатину та доцетакселу кліренс карбоплатину збільшується на 50% порівняно з монотерапією карбоплатином.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом Таксотер слід проводити тільки під наглядом лікаря, який має досвід проведення протипухлинної хіміотерапії в умовах спеціалізованого стаціонару. Для попередження реакцій підвищеної чутливості, а також з метою зменшення затримки рідини всім пацієнтам, які отримують препарат Таксотер® (крім пацієнтів з раком передміхурової залози, рекомендації щодо премедикації у яких див. нижче), у разі відсутності протипоказань до його введення проводиться премедикація глюкокортикостероїдом, наприклад , дексаметазоном внутрішньо у дозі 16 мг/добу (по 8 мг двічі на добу) протягом 3 днів, починаючи за 1 день до введення препарату Таксотер. У пацієнтів з раком передміхурової залози, які отримують супутнє лікування переднізоном або преднізолоном, проводиться премедикація дексаметазоном у дозі 8 мг за 12, 3 та 1 годину до початку введення препарату Таксотер Для зниження ризику розвитку гематологічних ускладнень рекомендується профілактичне введення гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ). Препарат Таксотер® вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 1 години 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози (РМЗ) Ад'ювантна терапія При ад'ювантній терапії операбельного РМЗ з ураженням регіонарних лімфовузлів та операбельного РМЗ без ураження регіонарних лімфовузлів, рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 через 1 годину після введення доксорубіцину (50 мг/м2) та циклофосфами (схема ТАС). Усього 6 циклів (див. також далі "Корекція доз при хіміотерапії"). При ад'ювантній терапії пацієнтів з операбельним раком молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 рекомендуються наведені нижче дози препарату Таксотер. Хіміотерапія за схемою АС ТН АС (цикли 1-4): доксорубіцин (А) 60 мг/м2 з наступним введенням циклофосфаміду (С) 600 мг/м2 кожні 3 тижні, 4 цикли. ТН (цикли 5-8): доцетаксел (Т) 100 мг/м2 1 раз на 3 тижні, 4 цикли та трастузумаб (Н), що вводиться щотижня відповідно до наступної схеми: Цикл 5 (починається через 3 тижні після останнього циклу АС): день 1 – трастузумаб 4 мг/кг (навантажувальна доза), день 2 - доцетаксел 100 мг/м2 день 8 та 15: трастузумаб 2 мг/кг. Цикли 6-8: день 1: доцетаксел 100 мг/м2 та трастузумаб 2 мг/кг, день 8 та 15: трастузумаб 2 мг/кг. Через три тижні після дня 1 циклу 8: трастузумаб 6 мг/кг кожні 3 тижні. Трастузумаб вводиться загалом протягом 1 року. Неоад'ювантна терапія Для проведення неоад'ювантної терапії пацієнтів з операбельним та місцево-поширеним раком молочної залози рекомендуються наведені нижче дози препарату Таксотер®: АС (цикли 1-4): доксорубіцин (А) 60 мг/м2 - з наступним введенням циклофосфаміду (С) 600 мг/м2 кожні 3 тижні, 4 цикли. Т (цикли 5-8): доцетаксел (Т) 100 мг/м2 1 раз на 3 тижні, 4 цикли. Місцево-поширений або метастатичний РМЗ При місцево-поширеному або метастатичному РМЗ як терапія першої лінії доцетаксел 75 мг/м2-вводиться в комбінації з доксорубіцином 50 мг/м2; як терапія 2 лінії рекомендована доза доцетакселу в монотерапії становить 100 мг/м2. Для комбінації препарат Таксотер плюс трастузумаб рекомендована доза препарату Таксотер становить 100 мг/м2 кожні 3 тижні з щотижневим введенням трастузумабу. Початкова внутрішньовенна інфузія доцетакселу проводиться наступного дня після введення першої дози трастузумабу. Наступні дози доцетакселу вводяться безпосередньо після закінчення внутрішньовенної інфузії трастузумабу (при хорошій переносимості попередньої дози трастузумабу). Для отримання інформації про дози та спосіб введення трастузумабу див. інструкцію з медичного застосування трастузумабу. При комбінації з капецитабіном рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2 кожні 3 тижні, а капецитабіну – 1250 мг/м2 внутрішньо двічі на добу (протягом 30 хв після їди) протягом 2-х тижнів з наступним однотижневим періодом відпочинку. Для розрахунку дози капецитабіну відповідно до площі поверхні тіла див. інструкцію щодо застосування капецитабіну. Недрібноклітинний рак легені У пацієнтів, які не отримували раніше хіміотерапію, рекомендується наступна схема лікування: доцетаксел 75 мг/м2, відразу після нього введення цисплатину 75 мг/м2 протягом 30-60 хв або карбоплатину (AUC 6 мг/мл/хв) протягом 30- 60 хв. Для лікування після неефективності хіміотерапії на основі препаратів платини рекомендується монотерапія доцетакселом у дозі 75 мг/м2. Метастатичний рак яєчників Для терапії 2-ої лінії раку яєчників рекомендується доза доцетакселу 100 мг/м2 кожні 3 тижні у монотерапії. Рак передміхурової залози Для лікування пацієнтів з раком передміхурової залози рекомендована доза препарату Таксотер становить 75 мг/м2 раз на три тижні. Преднізон або преднізолон застосовують тривало по 5 мг внутрішньо 2 рази на добу. Рак шлунку Для лікування раку шлунка рекомендована доза препарату Таксотер становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з наступною внутрішньовенною інфузією цисплатину 75 мг/м2 протягом 1-3 годин (обидва препарати лише в перший день кожного циклу хіміотерапії). Після завершення введення цисплатину проводять 24-годинну внутрішньовенну інфузію фторурацилу 750 мг/м2/добу протягом 5 діб. Лікування повторюється кожні 3 тижні. Пацієнти повинні отримувати премедикацію протиблювотними препаратами та відповідне додаткове введення рідини (гідратацію) для введення цисплатину. Для зменшення ризику гематологічної токсичності (див. "Корекція доз при хіміотерапії") з ​​профілактичною метою показано введення Г-КСФ. Рак голови та шиї Пацієнти повинні отримувати премедикацію протиблювотними засобами, їм повинна проводитися відповідна гідратація (до та після введення цисплатину). Слід проводити профілактику розвитку нейтропенічних інфекцій. Усі пацієнти, у яких застосовувалися схеми лікування Таксотер®, профілактично отримували антибіотики. Індукційна хіміотерапія з наступною променевою терапією Для індукційної терапії при місцево-поширеному неоперабельному плоскоклітинному раку голови та шиї рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з подальшим введенням цисплатину в дозі 75 мг/м2 протягом 1 години. кожного циклу хіміотерапії). Після цього проводиться безперервна внутрішньовенна інфузія фторурацилу в дозі 750 мг/м2 на добу протягом 5 діб. Ця схема повторюється кожні 3 тижні протягом 4 циклів. Після хіміотерапії пацієнтам має бути проведена променева терапія. Індукційна хіміотерапія з подальшою хіміопроменевою терапією Для індукційної терапії місцево-поширеного плоскоклітинного раку голови та шиї (технічно нерезектабельного, з низькою ймовірністю хірургічного лікування або при вирішенні збереження органу) рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2 у вигляді одногодинної внутрішньовенної інфузії з подальшою годинної внутрішньовенної інфузією цисплатину 100 мг/м2 (обидва препарати вводяться тільки в перший день кожного циклу хіміотерапії) та з наступною безперервною внутрішньовенною інфузією фторурацилу в дозі 1000 мг/м2/добу з 1 по 4 день. Ця схема лікування повторюється кожні 3 тижні, лише 3 цикли. Після хіміотерапії пацієнтам має бути проведена хіміопроменева терапія. Для отримання відомостей про корекцію доз цисплатину та фторурацилу див. інструкції щодо застосування цих препаратів. Корекція доз при хіміотерапії Загальні принципи Препарат Таксотер® повинен вводитись при кількості нейтрофілів у периферичній крові ≥ 1500/мкл. У разі розвитку фебрильної нейтропенії, зниження кількості нейтрофілів Комбінована терапія, що включає препарат Таксотер для лікування РМЗ Ад'ювантна терапія раку молочної залози Пацієнткам з раком молочної залози, які отримують ад'ювантну терапію препаратом Таксотер у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (схема ТАС), з метою первинної профілактики рекомендується введення Г-КСФ. Пацієнткам, які перенесли фебрильну нейтропенію або нейтропенічну інфекцію, у всіх наступних циклах необхідно зменшити дозу препарату Таксотер до 60 мг/м2. У пацієнток, у яких розвинувся стоматит 3 або 4 ступеня тяжкості, потрібне зниження дози доцетакселу до 60 мг/м2. Препарат Таксотер® у хіміотерапевтичній схемі АСТ При операбельному та місцевопоширеному раку молочної залози після епізоду фебрильної нейтропенії або інфекції на фоні неоад'ювантної терапії за схемою АСТ необхідно з профілактичною метою застосовувати Г-КСФ на всіх наступних циклах, а доза препарату Таксотер у схемі АСТ повинна бути знижена з 1 75 мг/м2. Препарат Таксотер® у хіміотерапевтичній схемі АС ТН При операбельному раку молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 після епізоду фебрильної нейтропенії або інфекції на тлі ад'ювантної терапії за схемою АС ТН необхідно з профілактичною метою застосовувати Г-КСФ на всіх наступних циклах, а доза доцетакселу у схемі АС ТН0 м2 до 75 мг/м2. Так як у клінічній практиці спостерігався розвиток нейтропенії на першому ж циклі хіміотерапії, слід враховувати нейтропенічний ризик та загальноприйняті в даний час рекомендації та при необхідності застосовувати Г-КСФ. У разі розвитку стоматиту 3 або 4 ступеня тяжкості, залежно від схеми хіміотерапії, дозу доцетакселу у схемі АС ТН слід зменшити зі 100 мг/м2 до 75 мг/м2. Для корекції дози трастузумабу див. інструкції із застосування трастузумабу. Препарат Таксотер у комбінації з капецитабіном. Для корекції дози капецитабіну при його комбінації з препаратом Таксотер див. інструкцію з медичного застосування капецитабіну. При застосуванні препарату Таксотер у комбінації з капецитабіном при першій появі токсичності 2 ступеня тяжкості, яка зберігається на початок наступного циклу, наступний цикл лікування може бути відкладений до зниження токсичності до 0-1 ступеня тяжкості, при цьому під час наступного циклу лікування вводиться 100% початкової дози. У пацієнтів з повторним розвитком токсичності 2 ступеня тяжкості або першим розвитком токсичності 3 ступеня тяжкості в будь-який час циклу лікування відкладається до зниження токсичності до 0-1 ступеня тяжкості, потім лікування препаратом Таксотер відновлюється в дозі 55 мг/м2. При будь-якій подальшій появі токсичності або появі будь-якої токсичності 4 ступеня тяжкості введення препарату Таксотер® має бути припинено. Комбінована терапія, що включає препарат Таксотер®, при недрібноклітинному раку легені Препарат Таксотер у комбінації з цисплатином або карбоплатином У пацієнтів, які спочатку отримували доцетаксел у дозі 75 мг/м2 у комбінації з цисплатином або карбоплатином і у яких кількість тромбоцитів у попередньому циклі знижувалася до 25000/мкл, або у пацієнтів, у яких розвинулася фебрильна нейтропенія, або у пацієнтів з тяжкою Доза доцетакселу в наступних циклах повинна бути знижена до 65 мг/м2. Для корекції дози цисплатину див. інструкцію із застосування цисплатину. Препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом при раку шлунка або раку голови та шиї. Пацієнти, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином і фторурацилом, відповідно до існуючих загальноприйнятих рекомендацій повинні отримувати протиблювотні препарати та достатню гідратацію. Для зменшення ризику ускладненої нейтропенії слід застосовувати ГКСФ. Якщо незважаючи на застосування Г-КСФ, виникає фебрильна нейтропенія, тривала нейтропенія або нейтропенічна інфекція, дозу препарату Таксотер слід зменшити з 75 до 60 мг/м2. При подальшому розвитку епізодів ускладненої нейтропенії рекомендовано зменшити дозу препарату Таксотер з 60 мг/м2 до 45 мг/м2. При розвитку тромбоцитопенії 4-го ступеня тяжкості дозу препарату Таксотер® рекомендується зменшити з 75 мг/м2 до 60 мг/м2. Наступні цикли із застосуванням доцетакселу можливі за кількості нейтрофілів > 1500/мкл та тромбоцитів > 100000/мкл. При завзятому збереженні даних токсичних проявів лікування слід припинити. Рекомендована корекція доз при розвитку токсичності у пацієнтів, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом (ФУ): Діарея 3 ступеня тяжкості. Перший епізод – зменшити дозу ФУ на 20%. Повторний епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20%. Діарея 4 ступеня тяжкості. Перший епізод: зменшити дози препарату Таксотер та ФУ на 20%. Повторний епізод: припинити лікування. Стоматит/мукозит 3 ступеня тяжкості. Перший епізод – зменшити дозу ФУ на 20%. Повторний епізод: припинити прийом ФУ у всіх наступних циклах. Третій епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20% Стоматит/мукозит 4 ступеня тяжкості. Перший епізод: припинити прийом ФУ у всіх наступних циклах. Повторний епізод: зменшити дозу препарату Таксотер на 20%. Для отримання рекомендацій щодо корекції доз цисплатину та фторурацилу див. інструкції щодо їх застосування. У пацієнтів із плоскоклітинним раком голови та шиї, у яких розвинулася ускладнена нейтропенія (включаючи пролонговану нейтропенію, фебрильну нейтропенію або інфекцію), у всіх наступних циклах з профілактичною метою рекомендується застосування Г-КСФ (наприклад, з 1 по 15 день циклу). Особливі групи пацієнтів Діти Безпека та ефективність препарату Таксотер у дітей не вивчена. Є обмежений досвід застосування препарату Таксотер у дітей. Поки не встановлена ​​ефективність та безпека застосування препарату Таксотер при раку носоглотки у дітей та підлітків від 1 міс до 18 років. Препарат Таксотер® не застосовувався у дітей за показаннями: рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені, рак передміхурової залози, рак шлунка та рак голови та шиї, за винятком малодиференційованого раку носоглотки (тип I та II). Пацієнти похилого віку Виходячи з даних популяційного фармакокінетичного аналізу, відсутні спеціальні вказівки щодо застосування препарату Таксотер у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів 60 років і старше при комбінації препарату Таксотер з капецитабіном рекомендується зниження дози капецитабіну на 25% (див. інструкцію щодо застосування капецитабіну). Пацієнти з печінковою недостатністю Виходячи з фармакокінетичних даних, отриманих для препарату Таксотер® у монотерапії в дозі 100 мг/м2, у пацієнтів з активністю АЛТ та/або ACT > 1,5 ВГН або активністю лужної фосфатази >2,5 ВГН, рекомендована доза препарату Таксотер® становить 75 мг/м2. У пацієнтів з підвищенням концентрації білірубіну в крові (> 1 ВГН) та/або з підвищенням активності АЛТ та ACT (> 3,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази (> 6 ВГН), не може бути рекомендовано зниження дози та не слід без суворих показань застосовувати доцетаксел. Комбінація препарату Таксотер® з цисплатином і фторурацилом при лікуванні раку шлунка не застосовувалася у пацієнтів з підвищенням активності АЛТ та/або ACT (> 1,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази (> 2,5 ВГН) та підвищеною концентрацією білірубіну в крові (> 1 ВГН). У таких пацієнтів не може бути рекомендовано зниження дози і не слід без суворих показань застосовувати доцетаксел. На даний момент відсутні дані щодо застосування препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок Відсутні дані щодо застосування доцетакселу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. Приготування інфузійного розчину Концентрат для приготування розчину для інфузії 20 мг/0,5 мл: реальний вміст у флаконі 24,4 мг/0,61 мл, що дозволяє компенсувати втрати рідини при приготуванні попередньо змішаного розчину, зумовлені спінюванням, адгезією до стінок флакона та наявністю "мертвого" простору". Таким чином, надлишок препарату у флаконі гарантує, що після розведення його вмісту розчинником, що додається, мінімальний обсяг набраного попередньо змішаного розчину складе 2 мл, що містять 10 мг/мл донетакселу, що відповідає 20 мг (доза, зазначена на етикетці флакона). Концентрат для приготування розчину для інфузій 80 мг/2 мл: реальний вміст у флаконі 94,4 мг/2,36 мл, що дозволяє компенсувати втрати рідини при приготуванні попередньо змішаного розчину, зумовлені спінюванням, адгезією до стінок флакона та наявністю "мертвого простору" . Таким чином, надлишок препарату у флаконі гарантує, що після розведення його вмісту розчинником, що додається, мінімальний обсяг набраного попередньо змішаного розчину складе 8 мл, що містять 10 мг/мл доцетакселу, що відповідає 80 мг (доза, зазначена на етикетці флакона). При проведенні однієї внутрішньовенної інфузії НЕ МОЖНА використовувати препарат Таксотер®, концентрат для приготування інфузійного розчину (20 мг/0,5 мл та 80 мг/2 мл), у формах випуску у двох флаконах (концентрат та розчинник), разом з формами випуску препарату Таксотер ® в одному флаконі (20 мг/1 мл, 80 мг/4 мл або 160 мг/8 мл). а) Приготування попередньо змішаного розчину препарату Таксотер (з концентрацією доцетакселу 10 мг/мл) Концентрат для приготування розчину для інфузій препарату Таксотер® необхідно попередньо розвести в розчиннику, що додається. Якщо флакони з препаратом і розчинником зберігалися в холодильнику, перед розведенням їх необхідно протягом 5 хв витримати при кімнатній температурі (нижче 25 °С). Весь вміст флакона з розчинником в асептичних умовах набирається за допомогою голки в шприц (флакон розміщується трохи під кутом) і вводиться у флакон з препаратом Таксотер®. Після вилучення голки вміст флакона з отриманою сумішшю перемішують шляхом перевертання флакона вгору і вниз протягом 45 с (не струшувати!) і залишають на 5 хв при кімнатній температурі, після чого розчин перевіряється на гомогенність та прозорість (наявність піни навіть через 5 хв є нормою через вміст полісорбату 80 у складі препарату). Попередньо змішаний розчин містить доцетаксел у концентрації 10 мг/мл і має бути негайно використаний для приготування розчину для інфузій. б) Приготування розчину для інфузії Необхідний об'єм попередньо змішаного розчину відповідно до необхідної дози вводиться в мішок для інфузій або флакон, що містить 250 мл 5% розчину декстрози або 0,9% натрію розчину хлориду. Якщо необхідна доза доцетакселу перевищує 200 мг, її слід розводити у більшому обсязі розчину для інфузії, щоб концентрація доцетакселу не була вищою 0,74 мг/мл. Вміст мішка для інфузій або флакона слід перемішати за допомогою обертальних рухів. Інфузія отриманого розчину повинна бути проведена не пізніше 4 годин після приготування (включаючи 1 год введення) при зберіганні при кімнатній температурі (нижче 25 ° С) та звичайних умовах освітленості. Попередньо змішаний розчин препарату Таксотер і розчин для інфузії, як і будь-які інші препарати для парентерального застосування, необхідно оглядати перед введенням; за наявності осаду розчин слід знищити. Залишки препарату та всі матеріали, використані для його розведення та введення, слід утилізувати відповідно до стандартних приписів.ПередозуванняСимптоми Є незначна кількість повідомлень про передозування. Основними проявами передозування були пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейротоксичність та мукозит (запалення слизових оболонок). Лікування Нині антидот до доцетакселу не відомий. У разі передозування хворого слід госпіталізувати до спеціалізованого відділення та ретельно контролювати функцію життєво важливих органів. Хворим слід, якнайшвидше, призначити Г-КСФ. При необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНейтропенія Слід проводити частий контроль клінічного аналізу крові у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Таксотер. Максимальне зниження нейтрофілів настає до 7 дня, але у пацієнтів, які раніше проходили інтенсивний курс хіміотерапії, цей інтервал може бути коротшим. При розвитку вираженої нейтропенії ( У разі введення Г-КСФ пацієнтам, які отримують препарат Таксотер у комбінації з цисплатином та фторурацилом, фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічні інфекції розвиваються рідше. Тому при застосуванні цієї комбінації необхідно з профілактичною метою введення ГКСФ для зменшення ризику розвитку ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії, нейтропенічної інфекції). Слід ретельно стежити за станом та лабораторними показниками пацієнтів, які отримують цю хіміотерапевтичну схему. Якщо пацієнти отримують первинну профілактику Г-КСФ (з першого циклу) при застосуванні препарату Таксотер у комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом (режим хіміотерапії ТАС) фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічна інфекція розвиваються рідше. Тому при ад'ювантній хіміотерапії раку молочної залози за схемою ТАС для зменшення ризику ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії, нейтропенічної інфекції) слід розглядати питання про профілактичне введення Г-КСФ з першого циклу. Слід ретельно стежити за станом пацієнтів, які отримують хіміотерапевтичну схему ТАС. Реакції гіперчутливості З метою виявлення реакцій підвищеної чутливості пацієнтів слід ретельно спостерігати, особливо під час першої та другої інфузій. Розвиток реакцій гіперчутливості можливий на перших хвилинах інфузії препарату Таксотер, тому при його введенні необхідно мати лікарські засоби та обладнання для лікування артеріальної гіпотонії та бронхоспазму. Легкі прояви гіперчутливості (почервоніння обличчя або локалізовані шкірні реакції) не вимагають переривання препарату. Незважаючи на премедикацію, у пацієнтів спостерігалися тяжкі реакції гіперчутливості, такі як виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм або генералізований висип/еритема та дуже рідко летальні анафілактичні реакції. Поява реакцій гіперчутливості вимагає негайного припинення введення препарату Таксотер і проведення відповідної терапії. Пацієнтам, які перенесли тяжкі реакції гіперчутливості, не слід відновлювати лікування препаратом Таксотер. Шкірні реакції При застосуванні доцетакселу спостерігалася локалізована еритема кінцівок (долонь та ступнів) з набряком та подальшим лущенням (долонно-підошовний синдром). Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів, які отримують монотерапію доцетакселом у дозі 100 мг/м2 та мають підвищену активність "печінкових" трансаміназ (АЛТ та/або ACT), що більш ніж у 1,5 рази перевищує ВГН, у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази, більш ніж у 2 ,5 рази вище ВГН, дуже високий ризик розвитку тяжких побічних ефектів, таких як сепсис, шлунково-кишкові кровотечі, фебрильна нейтропенія, інфекції, тромбоцитопенія, тяжкі токсичні ураження шкіри аж до летального результату, а також стоматиту та астенії. У зв'язку з цим у таких пацієнтів з підвищеними показниками функціональних проб печінки рекомендована доза препарату Tacoter® становить 75 мг/м2. Функціональні проби печінки повинні проводитися до початку лікування та перед кожним наступним циклом терапії препаратом Таксотер. У пацієнтів з підвищеними концентраціями білірубіну та/або підвищеною активністю АЛТ та ACT (> 3,5 ВГН) у поєднанні з підвищенням активності лужної фосфатази > 6 ВГН препарат Таксотер® застосовувати не рекомендується. На даний момент відсутні дані щодо застосування препарату Таксотер у комбінації з іншими препаратами у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Затримка рідини Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з вираженою затримкою рідини: з випотом у плевральну порожнину, перикард або асцитом. При появі набряків показано обмеження сольового та питного режиму та застосування діуретиків. Лейкоз При застосуванні комбінації препарату Таксотер з доксорубіцином та циклофосфамідом з приводу операбельного РМЗ у зв'язку з ризиком розвитку відстрочених мієлодисплазії та/або мієлоїдного лейкозу потрібен гематологічний контроль. Серцева недостатність У пацієнтів, які отримували препарат Таксотер у комбінації з трастузумабом з приводу метастатичного РМЗ з пухлинною гіперекспресією НER2, особливо після хіміотерапії, що містить антрацикліни (доксорубіцин або епірубіцин), можливий розвиток серцевої недостатності, яка може бути середньої тяжкості або тяжкої і може призвести до смерті. Коли пацієнтці показано лікування препаратом Таксотер у комбінації з трастузумабом, вона повинна пройти кардіологічне обстеження до початку терапії. Кожні три місяці слід контролювати серцеву функцію, що дозволяє виявити пацієнток, у яких може розвинутись серцева недостатність. Докладніше див. Інструкцію із застосування трастузумабу. Порушення з боку органу зору У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом, а також іншими таксанами, повідомлялося про розвиток кістозного набряку макули. Пацієнти, які мають порушення зору, терміново мають пройти повне офтальмологічне обстеження. У разі діагностування кістозного набряку макули лікування доцетакселом слід припинити, і пацієнту має бути розпочато відповідне лікування. Пацієнти похилого віку У порівнянні з пацієнтами молодше 60 років у пацієнтів віком 60 років і старших, які отримують комбіновану хіміотерапію Таксотер+капецитабін, спостерігалося збільшення частоти пов'язаних з лікуванням несприятливих явищ 3 та 4 ступеня тяжкості, пов'язаних з лікуванням серйозних НПР та ранньої відміни лікування внаслідок розвитку НПР . Є обмежені дані про застосування комбінації доцетакселу з доксорубіцином та циклофосфамідом у пацієнток віком від 70 років. У пацієнтів 65 років і старше, які отримували лікування препаратом Таксотер кожні 3 тижні з приводу раку передміхурової залози, частота змін нігтів, розвитку анемії, інфекцій, анорексії, зниження маси тіла була на ≥ 10% більше, ніж у пацієнтів молодшого віку, а у пацієнтів 75 років і старше частота лихоманки, діареї, анорексії та периферичних набряків була на ≥ 10% більше, ніж у пацієнтів молодшого віку. Однак відмінностей щодо ефективності терапії при порівнянні літніх та молодших пацієнтів виявлено не було. При застосуванні комбінації доцетакселу з цисплатином і фторурацилом наступні побічні реакції (всіх ступенів тяжкості): летаргія (сонливість, загальмованість, заціпеніння), стоматит, фебрильна нейтропенія/нейтропенічна інфекція, діарея у пацієнтів старше 65 років. молодшого віку. Тому пацієнти старше 65 років, які отримують цю комбінацію, потребують ретельного спостереження. Необхідність контрацепції Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування препаратом Таксотер необхідно застосовувати надійні методи контрацепції. Так як у доклінічних дослідженнях було показано, що доцетаксел має генотоксичну дію і може порушити чоловічу фертильність (здатність до зачаття), чоловікам, які отримують лікування доцетакселом, рекомендується утримуватися від зачаття дитини під час лікування доцетакселом та протягом не менше 6 місяців після закінчення хіміотерапії та порадити до лікування зробити консервацію сперми. Жінкам у разі настання у них вагітності під час лікування слід терміново повідомити про це свого лікаря. Нейротоксичність Розвиток тяжкої сенсорної нейропатії потребує зниження дози препарату Таксотер. Зміст етанолу У препараті Таксотер міститься етанол у концентрації 50 об'ємних відсотків (тобто до 0,385 г (0,5 мл) безводного етанолу у флаконі 20 мг/1 мл, до 1,58 г (2 мл) безводного етанолу у флаконі 80 мг/4 мл). Це слід брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів Це слід брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів з алкоголізмом та пацієнтів із групи ризику (пацієнтів із захворюваннями печінки, печінковою недостатністю та епілепсією). Також слід брати до уваги можливий вплив етанолу на центральну нервову систему. Етанол, що міститься у даній лікарській формі, може змінювати дію інших лікарських засобів. Звернення та запобіжні заходи при поводженні з препаратом Таксотер® Препарат Таксотер є протипухлинним препаратом; як і у випадку інших потенційно токсичних речовин, необхідно дотримуватися обережності при його застосуванні та приготуванні розчинів. Рекомендується користуватися рукавичками. Якщо розчин препарату Таксотер або інфузійний розчин препарату Таксотер потрапляє на шкіру, то її слід негайно ретельно вимити водою з милом. При попаданні концентрату або інфузійного розчину препарату Таксотер на слизові оболонки їх слід негайно ретельно промити водою. Неоад'ювантна хіміотерапія раку молочної залози При досягненні повного або часткового морфологічного регресу пухлини на неоад'ювантній хіміотерапії проводиться хірургічне видалення пухлини та при можливості пахвова лімфодисекція. Проведення додаткової ад'ювантної хіміотерапії після досягнення повного або часткового морфологічного регресу не покращує виживання пацієнтів. Тому проведення ад'ювантної хіміотерапії не обґрунтовано для хворих, які досягли повного або часткового морфологічного регресу пухлини після неоад'ювантної хіміотерапії. Якщо відповідь є мінімальною після кількох циклів неоад'ювантної хіміотерапії, або хвороба прогресує у будь-який момент, необхідно розглянути альтернативний режим хіміотерапії та/або передопераційної променевої терапії з подальшим хірургічним втручанням у вигляді мастектомії з пахвою лімфодисекцією. Післяопераційна ад'ювантна терапія для цих пацієнтів складається із завершення запланованої хіміотерапії, якщо вона не була завершена до хірургічного втручання, з подальшою гормональною терапією у жінок з позитивним статусом естрогенових та/або прогестеронових рецепторів. Хворим на рак молочної залози з пухлинною гіперекспресією HER2 призначається трастузумаб до одного року. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень не проводилось. Однак розвиток побічних реакцій з боку нервової системи, органу зору, шлунково-кишкового тракту та ін., а також наявність у складі препарату етанолу можуть призвести до зниження швидкості психомоторної реакції та уваги. У зв'язку з цим не рекомендується під час лікування препаратом Таксотер® керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом