Лекарства и БАД Хиты продаж
294,00 грн
250,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: зофеноприл кальцію – 7,5 мг (еквівалент зофеноприлу – 7,2 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), лактози моногідрат кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; Плівкова оболонка: Опадрай® Y-1-7000, що складається з гіпромелозу, титану діоксиду, макроголу, макроголу 6000. По 7 або 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) з ПВХ/ПВДХ/фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту.ФармакокінетикаАбсорбція. Після прийому внутрішньо зофеноприл швидко і повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). В організмі зофеноприл піддається майже повному перетворенню на зофеноприлат, який має виражену фармакологічну активність. Максимальна концентрація (Cmax) зофеноприлату в плазмі досягається через 1,5 години після прийому внутрішньо одноразової дози. Фармакокінетика одноразово прийнятої дози зофеноприлу є лінійною в інтервалі 10-80 мг. Після прийому зофеноприлу у добовій дозі 15-60 мг протягом 3-х тижнів кумуляції не відбувається. Одночасний прийом їжі знижує швидкість, але не повноту всмоктування зофеноприлу. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зофеноприлату до і після їди майже ідентичні. Розподіл. Приблизно 88% зофеноприлу пов'язують із білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) у стадії насичення становить 96 л. Метаболізм. Основним метаболітом є зофеноприлат (22%), що метаболізується різними шляхами, включаючи кон'югацію з глюкуроновою кислотою (17%), циклізацію та кон'югацію з глюкуроновою кислотою (13%), кон'югацію з цистеїном (9%) та S-метилювання тиол. ). Виведення. Зофеноприл після прийому внутрішньо виводиться нирками (69%) та через кишечник (26%). Після прийому внутрішньо зофеноприлу період напіввиведення (Т1/2) зофеноприлату становить 5,5 год, а його загальний кліренс – 1300 мл/хв. Фармакокінетика при нирковій недостатності У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну >45 мл/хв та <90 мл/хв) зофеноприл виводиться з організму з тією ж швидкістю, що й у здорових добровольців (кліренс креатиніну >90 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 7-44 мл/хв) швидкість виведення знижена приблизно до 50% порівняно з показниками у здорових добровольців. Тому пацієнтам цієї групи слід призначати половину від початкової дози зофеноприлу, що рекомендується. У пацієнтів з нирковою недостатністю термінальної стадії, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, швидкість виведення знижена до 25% від показників у здорових добровольців. Пацієнтам цієї групи слід призначати одну четверту від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Фармакокінетика при печінковій недостатності У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) при прийомі одноразової дози зофеноприлу з радіоактивною міткою значення Cmax та час досягнення максимальної концентрації (TCmax) для зофеноприлату були подібними до значень, отриманих у здорових добровольців. . Однак значення AUC у пацієнтів з цирозом печінки були вдвічі вищими, ніж у здорових добровольців. Таким чином, пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості слід призначати половину від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Щодо пацієнтів з печінковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) дані щодо фармакокінетики зофеноприлу та зофеноприлату відсутні, тому застосування зофеноприлу у пацієнтів цієї групи протипоказане.ФармакодинамікаЗофеноприл - гіпотензивний засіб із групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зофеноприл є проліками; в результаті гідролізу тіоефірного зв'язку утворюється активна сполука, що містить вільну сульфгідрильну групу - зофеноприлат. Механізм дії зофеноприлату при артеріальній гіпертензії та гострому інфаркті міокарда пов'язаний, головним чином, з супресією циркулюючої ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також з підвищенням активності калікреїн-кінінової системи. Пригнічення негативного зворотного зв'язку ангіотензину II щодо секреції реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Активність АПФ у плазмі крові протягом 24 годин після одноразового прийому внутрішньо зофеноприлу у дозі 30 мг та 60 мг пригнічується на 53,4% та 74,4% відповідно. Результатом інгібування АПФ є зниження утворення ангіотензину II з ангіотензину I у плазмі крові, яке призводить до зменшення прямої судинозвужувальної дії ангіотензину II та зниження секреції альдостерону. Внаслідок інгібування АПФ також підвищується активність циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи, яка сприяє периферичній вазодилатації шляхом активації простагландинової системи. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування зофеноприлу призводить до зниження артеріального тиску (АТ) у положенні «лежачи» та «стоячи» приблизно однаковою мірою, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень. Антигіпертензивний ефект зофеноприлату більш виражений при високій активності реніну плазми, ніж при нормальній або зниженій. Стабільний антигіпертензивний ефект досягається при тривалій терапії зофеноприлом. Так, для деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску потрібно кілька тижнів безперервної терапії. Різка відміна терапії у пацієнтів не призводила до швидкого підвищення артеріального тиску. В даний час дані щодо впливу препарату Зокардіс 7,5 на захворюваність та смертність у пацієнтів з артеріальною гіпертензією відсутні. Клінічний ефект застосування зофеноприлу в ранній період гострого інфаркту міокарда може бути асоційований з багатьма факторами, такими як зниження рівня ангіотензину II у плазмі крові (що обмежує процес ремоделювання шлуночків, що негативно впливає на прогноз у пацієнтів з гострим інфарктом міокарду) -кінінової системи в плазмі крові та тканинах Було проведено рандомізоване плацебо-контрольоване клінічне дослідження зофеноприлу за участю 1556 пацієнтів, які перенесли гострий передній інфаркт міокарда та не отримували тромболітичну терапію. Застосування зофеноприлу розпочиналося протягом 24 годин від розвитку гострого інфаркту міокарда та тривало протягом 6 тижнів.Частота первинної комбінованої кінцевої точки (розвиток тяжкої серцевої недостатності та/або смерті протягом 6 тижнів) була нижчою у групі зофеноприлу (зофеноприл 7,1%, плацебо 10,6%). Протягом одного року виживання у групі зофеноприлу було вищим, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та середнього (1-2) ступеня тяжкості. Гострий інфаркт міокарда (починаючи з перших 24 годин) у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки та не отримували тромболітичну терапію, у т.ч. у пацієнтів з ознаками та симптомами серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до зофеноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; печінкова недостатність важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирки (ризик розвитку ниркової недостатності); стан після трансплантації нирки (досвід застосування препарату відсутній); первинний гіперальдостеронізм; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, що не застосовують ефективну контрацепцію; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (напр., AN69®) або плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ-аферез); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). З обережністю: артеріальна гіпотензія; реноваскулярна гіпертензія; однобічний стеноз ниркової артерії; ангіоневротичний набряк в анамнезі; хронічна ниркова недостатність; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA; цереброваскулярні захворювання; аортальний стеноз, мітральний стеноз, порушення відтоку крові з лівого шлуночка, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; цукровий діабет; псоріаз; системні захворювання сполучної тканини (в т.ч., системний червоний вовчак, склеродермія); гіперкаліємія; літній вік; одночасне проведення десенсибілізуючої терапії; при хірургічних втручаннях/загальній анестезії; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні); при одночасному застосуванні з антагоністами рецепторів ангіотензину II або з аліскіренсодержащими препаратами; застосування у пацієнтів негроїдної раси; обтяжений алергологічний анамнез; ішемічна хвороба серця; пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (розпад розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Зокардіс® 7,5 під час вагітності протипоказане. При плануванні або діагностуванні вагітності терапію препаратом Зокардіс® 7,5 слід відмінити та призначити гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може бути пов'язане з проявом фетотоксичності (погіршення функції нирок плода, маловоддя, уповільнення осифікації кісток черепа плода), а у новонароджених – ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та гіперкаліємії. Тому за новонародженими, чиї матері приймали препарат Зокардіс® 7,5 під час вагітності, необхідне ретельне спостереження щодо можливого розвитку зазначених симптомів. У разі застосування інгібіторів АПФ під час вагітності потрібне ретельне спостереження за станом функції нирок плода, а також кісток черепа за допомогою ультразвукового дослідження. Інформація про застосування препарату Зокардіс® 7,5 під час грудного вигодовування відсутня, тому його застосування у жінок у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення випадку: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ l/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота не встановлена (за наявними даними оцінка неможлива). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота не встановлена: агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки Рідко: депресія, лабільність настрою, розлади сну, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови; Частота не встановлена: парестезія, дисгевзія (порушення смакового сприйняття), порушення рівноваги. Порушення з боку органу зору Рідко: нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та вестибулярного апарату Рідко: відчуття дзвону у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи Рідко: "припливи" крові до обличчя; Частота не встановлена: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення ритму серця, стенокардія, гострий інфаркт міокарда, виражене зниження АТ на початковій стадії терапії та при збільшенні дози (одночасно з артеріальною гіпотензією можуть спостерігатися такі симптоми як запаморочення, слабкість, порушення зору, зрідка. свідомості (непритомність)). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто кашель; Рідко: задишка, синусит, риніт, глосит, бронхіт, бронхоспазм; Частота не встановлена: ангіоневротичний набряк із залученням особи та орофарингеальної зони, в т.ч., з фатальною обструкцією дихальних шляхів. Порушення з боку травної системи Часто: нудота, блювання; Дуже рідко: інтестинальний ангіоневротичний набряк; Частота не встановлена: біль у животі, діарея, запор, сухість у роті, панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота не встановлена: холестатична жовтяниця, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип; Рідко: ангіоневротичний набряк, гіпергідроз. Частота не встановлена: алергічні реакції та реакції гіперчутливості, такі як свербіж шкіри, кропив'янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, псоріазоподібні висипання, алопеція (реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, болем у м'язах, болем титру антинуклеарних антитіл). Порушення з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини Нечасто: м'язові судоми; Частота не встановлена: міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: порушення сечовипускання; Частота не встановлена: - порушення функції нирок, прогресування ниркової недостатності; гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз Рідко: еректильна дисфункція. Інші Часто: підвищена стомлюваність; Нечасто: астенія; Дуже рідко: периферичні набряки, біль у грудній клітці. Лабораторні показники Частота не встановлена: зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів, збільшення концентрації білірубіну в плазмі крові. Збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією), оборотні після відміни препарату. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори нейтральної ендопептидази Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з інгібіторами нейтральної ендопептидази, такими як сакубітрил та рацекадотрил (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 після відміни інгібіторів АПФ. Не рекомендується одночасне застосування Калійзберігаючі діуретики та каліймісткі препарати Не рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратами, що містять калій або харчовими добавками через ризик розвитку гіперкаліємії. Якщо внаслідок встановленої гіпокаліємії показано одночасне застосування перерахованих вище препаратів із зофеноприлом, їх слід застосовувати з обережністю під контролем електрокардіограми (ЕКГ) та вмісту калію в плазмі крові. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену дією діуретиків (не калійзберігаючих). Інгібітори АПФ, АРА II або аліскірен Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. розвиток гострої ниркової недостатності). ), ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та АРА II протипоказне у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Одночасне застосування з обережністю Діуретики (тіазидні або петлеві) Потрібна обережність при одночасному застосуванні з тіазидними та «петльовими» діуретиками. Попереднє лікування діуретиками може призвести до зниження ОЦК та сприяти розвитку зневоднення та артеріальної гіпотензії на початковій стадії застосування препарату Зокардіс® 7,5. Антигіпертнзивні ефекти препарату можна зменшити шляхом відміни застосування діуретиків, збільшення споживання рідини або кухонної солі або розпочати лікування зофеноприлом із застосуванням нижчих доз. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти на спину. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію для заповнення ОЦК. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози не виключає можливості подальшого застосування препарату за умови обережного титрування дози. Анестетики Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект деяких загальних анестетиків. Наркотичні аналгетики/трициклічні антидепресанти/нейролептики/антипсихотичні засоби/барбітурати При одночасному застосуванні з наркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, нейролептиками, антипсихотичними засобами та барбітуратами може розвинутись ортостатична гіпотензія. Інші гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, блокаторами кальцієвих каналів) При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами (альфа- та бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів) антигіпертензивний ефект може потенціюватися. Потрібна обережність при одночасному застосуванні з нітрогліцерином або іншими нітратами та/або іншими вазодилататорами. Циклоспорин Одночасне застосування циклоспорину з інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку порушення нирок. Алопуринол, цитостатики, імуносупресивні засоби, системні глюкокортикостероїди або прокаїномід При одночасному застосуванні алопуринолу, прокаїнаміду, цитостатиків, імунодепресантів з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій гіперчутливості та лейкопенії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами збільшується ризик розвитку лейкопенії. Гіпоглікемічні засоби У поодиноких випадках інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідних сульфонілсечовини) у пацієнтів з цукровим діабетом. У цих випадках може знадобитися зменшення дози гіпоглікемічного засобу прийому внутрішньо та/або інсуліну. Препарати літію Одночасне застосування препарату Зокардіс® 7,5 та препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. У разі застосування цієї комбінації необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі крові. Препарати золота При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер). Ціметідин Циметидин може посилювати антигіпертензивний ефект препарату Зокардіс® 7,5. Ко-тримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Слід враховувати при одночасному застосуванні Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥3 г/добу) При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі ≥ 3 г/добу, можливе зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, у т.ч. зофеноприлу. Також при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів АПФ можливе підвищення вмісту калію в плазмі крові на тлі зниження функції нирок. Ці зміни зазвичай мають оборотний характер і зустрічаються переважно у пацієнтів із порушеною функцією нирок. У поодиноких випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, наприклад, у літніх або зневоднених пацієнтів. Симпатоміметики Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Антациди При одночасному застосуванні з антацидами можливе зменшення біодоступності інгібіторів АПФ. Збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні АПФ з такими лікарськими засобами: з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус; з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптіном, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптіном; з рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діарії); з естрамустином; з тканинними активаторами плазміногену (в обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту). додаткова інформація Клінічних даних про пряму взаємодію зофеноприлу з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються ферментами мікросомального окислення печінки, відсутні. Проте дослідження in vitro продемонстрували відсутність потенційно можливої взаємодії з лікарськими препаратами, що метаболізуються за участю ферментів мікросомального окиснення печінки.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки приймають незалежно від часу їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза має бути підібрана індивідуально. Для підбору оптимального режиму дозування доцільно застосовувати найбільш підходящу форму випуску препарату - препарат Зокардіс® 7,5 або Зокардис®, що містять 7,5 мг або 30 мг зофеноприлу кальцію, відповідно. Артеріальна гіпертензія Препарат застосовують як у монотерапії, так і у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Початкова доза становить 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 7,5) 1 раз на добу. Необхідність збільшення дози препарату визначається шляхом вимірювання артеріального тиску безпосередньо перед прийомом наступної дози. Антигіпертензивний ефект розвивається протягом декількох тижнів, тому рекомендується збільшувати дозу з інтервалом у чотири тижні. Звичайна підтримуюча доза становить 30 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка Зокардіс® 30) 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 60 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 30) на добу, що приймаються одноразово або розділені на два прийоми. Пацієнти, які приймають діуретики На початку терапії зофеноприлом у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, може виникати артеріальна гіпотензія. За 2-3 дні до початку застосування препарату Зокардіс® 7,5 необхідно тимчасово відмінити застосування діуретиків. Застосування препарату Зокардіс® 7,5 слід розпочинати з 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 7,5) 1 раз на добу. Якщо застосування діуретиків відмінити неможливо, терапію слід розпочинати з 7,5 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка препарату Зокардіс® 7,5) на добу. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів з кліренсом креатиніну > 45 мл/хв корекції дози не потрібно. У пацієнтів з кліренсом креатиніну < 45 мл/хв рекомендується застосування половини від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв) = (140 - вік х маса тіла (кг)/конц. креатиніну в плазмі (мг/дл) х 72 Наведена вище формула дозволяє розрахувати кліренс креатиніну у чоловіків. Для жінок набуте значення слід помножити на 0,85. Пацієнти з нирковою недостатністю або які знаходяться на гемодіалізі У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 45 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 45 мл/хв) слід застосовувати половину від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Доза препарату для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить одну четверту дозу, рекомендовану пацієнтам без ниркової недостатності. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) початкова доза препарату Зокардіс® 7,5 становить половину від дози, рекомендованої пацієнтам без печінкової недостатності. У пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) застосування препарату Зокардіс® 7,5 протипоказане. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії) Лікування препаратом Зокардіс® 7,5 слід розпочинати протягом перших 24 годин після появи перших симптомів гострого інфаркту міокарда та продовжувати протягом 6 тижнів. Рекомендується наступна схема застосування: 1-й та 2-й день: 7,5 мг зофеноприлу кальцію (l таблетка препарату Зокардіс® 7,5) кожні 12 год; 3-й та 4-й день: 15мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки препарату Зокардіс® 7,5 або 1/2 таб. препарату Зокардіс® 30) кожні 12год; з 5-го дня і далі: 30 мг зофеноприлу кальцію (4 таблетки препарату Зокардіс® 7,5 або 1 таб. препарату Зокардіс® 30) кожні 12год. При низькому систолічному артеріальному тиску (САД) (≤ 120 мм рт. ст.) протягом перших трьох діб після гострого інфаркту міокарда, добову дозу Зокардіс® 7,5 збільшувати не слід. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (САД ≤ 100 мм рт. ст.) лікування може бути продовжено у дозі, яка раніше добре переносилася. У разі розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії (САД < 90 мм рт.ст. при двох послідовних вимірах з проміжком не менше однієї години) застосування препарату Зокардіс® 7,5 слід припинити. У разі збереження ознак дисфункції міокарда лівого шлуночка або симптомів серцевої недостатності через 6 тижнів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, а також при супутній артеріальній гіпертензії, застосування препарату Зокардіс® 7,5 може бути продовжено протягом тривалого часу. Одночасно має застосовуватися стандартне лікування, рекомендоване при гострому інфаркті міокарда (включаючи нітрати, ацетилсаліцилову кислоту як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Пацієнти старші 75 років Препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів віком 75 років та старших із гострим інфарктом міокарда. Пацієнти з нирковою недостатністю або перебувають на діалізі Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та нирковою недостатністю (при концентрації сироваткового креатиніну ≥ 2, 1 мг/дл та значенні протеїнурії ≥500 мг/день) або які знаходяться на діалізі, не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 7,5 не слід застосовувати. Пацієнти з печінковою недостатністю Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та печінковою недостатністю не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 7,5 не слід застосовувати.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: У разі передозування пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря, переважно у відділенні інтенсивної терапії. Показаний постійний моніторинг вмісту електролітів та креатиніну у плазмі крові. Тактика терапії, що проводиться, залежить від вираженості переважаючих симптомів і ступеня їх тяжкості. У разі відносно недавнього прийому препарату показані: промивання шлунка, призначення адсорбентів та прийом внутрішньо розчину натрію сульфату; у більш тяжких випадках пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям і проводять заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду або плазмозамінників, при необхідності - проведення гемодіалізу (слід уникати використання поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю). При розвитку стійкої брадикардії або виражених вагусних реакцій показано застосування атропіну. При неефективності терапії слід розглянути питання постановки електрокардіостимулятора.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Так само, як і у разі застосування інших інгібіторів АПФ, слід мати на увазі ймовірність розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (вже через кілька годин після прийому першої дози препарату), особливо у пацієнтів з ХСН тяжкого ступеня тяжкості з порушенням функції нирок та без, а також у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, зумовленими попередньою терапією діуретиками, дієтою з обмеженням кухонної солі, діареєю, блюванням, що знаходяться на гемодіалізі та при тяжкій ренінзалежній артеріальній гіпертензії. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), цереброваскулярними захворюваннями значне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку гострого інфаркту міокарда та/або інсульту. У пацієнтів з ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, переважно в умовах стаціонару, починаючи з нижчих доз та подальшою обережною титрацією дози. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском застосування препарату Зокардіс® 7,5 може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і зазвичай не спричиняє скасування лікування. Якщо виражена артеріальна гіпотензія зберігається, може знадобитися зменшення дози або відміна застосування препарату Зокардіс® 7,5. Артеріальна гіпотензія у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда за наявності ризику виникнення тяжких гемодинамічних порушень внаслідок застосування вазодилатувальних засобів (пацієнти із систолічним АТ< 100 мм рт. ст., кардіогенним шоком) терапію препаратом Зокардіс® 7,5 починати не слід, тому що. це може призвести до розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії. У разі персистуючої артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст. протягом більше однієї години), застосування препарату Зокардіс® 7,5 слід припинити. При розвитку тяжкої серцевої недостатності після гострого інфаркту міокарда препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати лише у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки. Інфаркт міокарда у пацієнтів із печінковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з інфарктом міокарда та порушеннями функції печінки не вивчалися. Таким чином, препарат Зокардіс 7,5 застосовувати у даної категорії пацієнтів. Інфаркт міокарда у пацієнтів із нирковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з інфарктом міокарда та нирковою недостатністю, у т.ч. що знаходяться на гемодіалізі, не вивчалися. Таким чином, препарат Зокардіс® 7,5 не слід застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (концентрація креатиніну у сироватці крові >2,1 мг/дл та протеїнурія >500 мг/день) та інфарктом міокарда. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та/або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Застосування діуретиків у таких пацієнтів може бути тяжким фактором. У пацієнтів цієї групи застосування препарату Зокардіс 7,5 протипоказане. У пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії ниркова недостатність може супроводжуватися лише невеликими змінами концентрації креатиніну у плазмі. За життєвими показаннями терапію препаратом Зокардіс® 7,5 у пацієнтів цієї групи слід починати з малих доз в умовах стаціонару під ретельним медичним наглядом. Подальше збільшення дози слід проводити з обережністю під контролем концентрації креатиніну в плазмі крові. Перед початком терапії препаратом Зокардіс® 7,5 слід тимчасово відмінити лікування діуретиками та ретельно моніторувати функцію нирок протягом перших кількох тижнів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю, терапію слід розпочинати з менших доз. Під час терапії слід проводити ретельний контроль функції нирок. Повідомлялося про розвиток ниркової недостатності при призначенні інгібіторів АПФ, головним чином, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або нирковими захворюваннями, включаючи стеноз ниркової артерії. У деяких пацієнтів без ознак патології з боку нирок було відмічено підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі, особливо при одночасному застосуванні діуретиків. Може знадобитися зменшення дози інгібітору АПФ та/або припинення застосування діуретика. Протягом кількох тижнів терапії рекомендується регулярний контроль функції нирок. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів після нещодавньої трансплантації нирки відсутній. Анафілактоїдні реакції при проведенні ЛПНГ-аферезу Клінічні дослідження показали високу частоту анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, при проведенні ЛПНГ-аферезу (плазмаферез ліпопротеїнів низької щільності), подібних до тих, що зустрічаються при гемодіалізі. При проведенні ЛПНГ-аферезу інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на гіпотензивні препарати з іншої групи. Пацієнти, що знаходяться на діалізі У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран високої пропускної здатності (напр., AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції, такі як набряк обличчя, «припливи» крові до обличчя, артеріальна гіпотензія та задишка протягом перших хвилин гемодіалізу. Тому для таких пацієнтів рекомендується використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів іншої групи. Анафілактичні реакції при проведенні десенсибілізації з отрути перетинчастокрилих та після укусу комах Є повідомлення про розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ одночасно з проведенням процедури десенсибілізації (наприклад, отрутою перетинчастокрилих (геміноптера)) або після укусів комах. Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібіторів АПФ. Однак вони можуть розвинутись знову при повторному прийомі препарату. Слід з обережністю застосовувати інгібітори АПФ у пацієнтів, яким проводиться така десенсибілізація та у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Кашель Повідомляється про появу кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель внаслідок лікування інгібіторами АПФ повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Печінкова недостатність Рідко при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, який прогресує до фульмінантного некрозу і, в окремих випадках, призводить до летального результату. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, у яких при лікуванні інгібіторами АПФ з'являється жовтяниця та/або виражене підвищення активності «печінкових» ферментів, слід припинити терапію інгібіторами АПФ та забезпечити медичне спостереження. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у т.ч. препарат Зокардіс® 7,5, спостерігається підвищення вмісту калію в плазмі. До групи ризику розвитку гіперкаліємії відносяться пацієнти, які страждають на ниркову недостатність або цукровий діабет, приймають калійзберігаючі діуретики або калійвмісні замінники харчової солі, інші лікарські засоби, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Якщо застосування перелічених вище лікарських засобів на фоні застосування препарату Зокардіс® 7,5 є необхідним, рекомендується регулярний контроль вмісту калію у плазмі. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Є докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та знижує функцію нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Хірургічне втручання/загальна анастезія При широких хірургічних втручаннях з проведенням загальної анестезії інгібітори АПФ можуть спричинити артеріальну гіпотензію, аж до розвитку шоку, оскільки може блокуватися утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо неможливо відмінити препарат Зокардіс® 7,5, при виконанні перерахованих вище заходів слід ретельно контролювати ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування у пацієнта Зокардіс 7,5. Нейтропенія/агранулоцитоз Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. При нормальній функції нирок та відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Цей стан може розвинутись у пацієнтів з порушенням функції нирок, особливо за наявності у пацієнта системних захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчаку, склеродермії), під час проведення імуносупресивної терапії, у випадках одночасного застосування алопуринолу або прокаїнаміду, а також при поєднанні всіх перерахованих вище факторів. У деяких із таких пацієнтів спостерігався розвиток тяжких інфекцій, у ряді випадків резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. Якщо препарат Зокардіс® 7,5 застосовується у таких пацієнтів, рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові (перед застосуванням препарату,у перші 3 місяці лікування - кожні 2 тижні, і надалі - регулярний контроль). Під час лікування всі пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки розвитку можливої інфекції (наприклад, біль у горлі, лихоманка), за яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 7,5 та інші препарати, що застосовуються одночасно, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 7,5 та інші препарати, що застосовуються одночасно, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 7,5 та інші препарати, що застосовуються одночасно, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові протягом першого місяця лікування препаратом Зокардіс® 7,5. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ у різні періоди лікування. В окремих випадках може виникати важкий ангіоневротичний набряк на тлі тривалого застосування інгібіторів АПФ. У таких випадках лікування препаратом Зокардіс® 7,5 слід негайно припинити, призначити гіпотензивний препарат з іншої групи та встановити відповідне медичне спостереження за пацієнтом до повного зникнення симптомів. Пацієнта слід помістити в стаціонар під лікарське спостереження на термін не менше 12-24 годин і не виписувати зі стаціонару до повного зникнення симптомів, що розвинулися. Навіть у тих випадках, коли турбує лише утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може виявитися недостатньою. Ангіоневротичний набряк гортані чи мови може бути фатальним. Набряк мови, голосових складок або гортані можуть призвести до обструкції дихальних шляхів; відповідна терапія повинна бути проведена в найкоротші терміни і включати негайне підшкірне введення 0,1 % розчину адреналіну (0,3-0,5 мл) або повільне внутрішньовенне введення розчину адреналіну 1 мг/мл, розведеного згідно з інструкцією із застосування, під контролем ЕКГ та АТ, а також заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас. Пацієнти з ангіоневротичним набряком іншої етіології в анамнезі при прийомі інгібіторів АПФ перебувають у групі підвищеного ризику розвитку цієї патології. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який проявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них), іноді без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Протеїнурія Протеїнурія може траплятися, зокрема, у пацієнтів з порушенням функції нирок або тих, хто приймає відносно високі дози інгібіторів АПФ. У пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі необхідно визначати вміст білка в сечі (використання тест-смужок для дослідження першої ранкової порції сечі) до лікування та періодично після його початку. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається терапевтичної відповіді на гіпотензивні препарати, що інгібують РААС. Таким чином, застосування препарату Зокардіс 7,5 у даної категорії пацієнтів не рекомендується. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі стенозом аортального або мітрального клапанів та обструкцією виходу лівого шлуночка, а також у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Псоріаз Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з псоріазом. Етнічні відмінності Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 7,5 може бути менш ефективним щодо зниження АТ у представників негроїдної раси порівняно з особами інших рас, можливо, через низький рівень реніну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у цій популяції. Ця відмінність може бути усунена шляхом додаткового призначення діуретиків. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози Препарат Зокардіс® 7,5 містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Алкоголь У період застосування препарату Зокардіс® 7,5 не рекомендується вживати алкогольних напоїв, т.к. алкоголь посилює антигіпертензивну дію препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Зокардіс® 7,5 необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливий розвиток сонливості, підвищеної стомлюваності та запаморочення. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
5 871,00 грн
5 842,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: гозереліну ацетат 10,8 мг (у перерахунку на гозереліну-основу); допоміжні речовини: низькомолекулярний сополімер молочної та гліколевої кислот (95:5) та високомолекулярний сополімер молочної та гліколевої кислот (95:5) – до загальної маси 36 мг (співвідношення між низькомолекулярним та високомолекулярним сополімером – 3:1, за масою). По 3,6 мг або 10, 8 мг у шприці-аплікаторі із захисним механізмом (Система безпечного введення Safety Glide). Один шприц-аплікатор міститься в ламінований алюмінієвий конверт. Конверт із рухомо прикріпленим прапорцем-анотацією поміщається в картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБілі або кремові циліндричні шматочки полімерного твердого матеріалу, вільного або практично вільного від видимих включень.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - гонадотропін-рилізинг гормону аналог.ФармакокінетикаВведення препарату Золадекс® 3,6 мг кожні чотири тижні або препарату Золадекс® 10,8 мг кожні 12 тижнів забезпечує підтримання ефективних концентрацій. Кумуляції у тканинах у своїй немає. Препарат Золадекс погано зв'язується з білком, і період напіввиведення його із сироватки крові становить 2-4 години у хворих з нормальною функцією нирок. Період напіввиведення збільшується у хворих із порушеннями ниркової функції. При щомісячному введенні препарату Золадекс 3,6 мг або препарату Золадекс 10,8 мг дана зміна не матиме значних наслідків, тому змінювати дозу для цих пацієнтів не потрібно. У хворих із печінковою недостатністю значних змін у фармакокінетиці не спостерігається.ФармакодинамікаЗоладекс® є синтетичним аналогом природного гонадотропін-рилізингу гормону (ГнРГ). При постійному застосуванні препарат Золадекс інгібує виділення гіпофізом лютеїнізуючого гормону (ЛГ), що веде до зниження концентрації тестостерону в сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу в сироватці крові у жінок. Цей ефект оборотний після відміни терапії. На початковій стадії препарат Золадекс®, подібно до інших агоністів ГнРГ, може викликати тимчасове збільшення концентрації тестостерону у сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу у сироватці крові у жінок. На ранніх стадіях терапії препаратом Золадекс у деяких жінок можуть відзначатися вагінальні кровотечі різної тривалості та інтенсивності. У чоловіків приблизно до 21 дня після введення першої капсули концентрація тестостерону знижується до кастраційних рівнів і продовжує залишатися зниженою при постійному лікуванні, яке проводиться кожні 28 днів у разі препарату Золадекс® 3,6 мг або кожні 3 місяці у разі препарату Золадекс® 10,8 мг. . Таке зниження концентрації тестостерону на фоні застосування препарату Золадекс® 3,6 мг у більшості хворих призводить до регресії пухлини передміхурової залози та до симптоматичного поліпшення. У жінок концентрація естрадіолу в сироватці також знижується приблизно до 21 дня після введення першої капсули препарату Золадекс® 3,6 мг і, при регулярному введенні препарату кожні 28 днів, залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. Дане зниження призводить до позитивного ефекту при гормонально-залежних формах раку молочної залози, ендометріозі, фібромах матки та придушенні розвитку фолікулів у яєчниках. Це також викликає стоншення ендометрію і є причиною виникнення аменореї у більшості пацієнток. Після введення препарату Золадекс® 10,8 мг концентрація естрадіолу у сироватці у жінок знижується протягом 4 тижнів після введення першої капсули та залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. При початковому застосуванні інших аналогів ГнРГ та переході на препарат Золадекс® 10,8 мг пригнічення рівня естрадіолу зберігається. Пригнічення рівня естрадіолу призводить до лікувального ефекту при ендометріозі та фібромах матки. Показано, що препарат Золадекс® 3,6 мг у комбінації з препаратами заліза викликає аменорею та підвищення рівня гемоглобіну та відповідних гематологічних параметрів у жінок з фібромами матки та супутньою анемією. На тлі прийому агоністів ГнРГ у жінок може мати місце настання менопаузи. Рідко у деяких жінок немає відновлення менструацій після закінчення терапії.Показання до застосуванняРак передміхурової залози; ендометріоз; Фіброми матки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гозереліну чи інших аналогів ГнРГ; вагітність та лактація; дитячий вік. З обережністю: Особи чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. При екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників.Побічна діяЧастота виникнення небажаних ефектів представлена так: Часто (> 1/100, < 1/10); Нечасто (>1/1000, <1/100); Рідко (>1/10000, <1/1000); Дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення. - дуже рідко: пухлина гіпофіза; Неуточненої частоти: дегенерація фіброматозних вузлів у жінок із фібромою матки. З боку імунної системи: - Нечасто: реакції гіперчутливості; Рідко: анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи – дуже рідко: крововилив у гіпофіз. Метаболічні порушення: Часто: порушення толерантності до глюкози. У чоловіків, які отримували агоністи ГнРГ, спостерігалося зниження толерантності до глюкози. Зниження толерантності до глюкози виявлялося розвитком цукрового діабету або погіршенням контролю за концентрацією глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом в анамнезі; Нечасто: гіперкальціємія (у жінок). З боку нервової системи та психічної сфери - Дуже часто: зниження лібідо, пов'язане з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводило до його відміни; Часто: зміна настрою (у жінок), депресія (у жінок), перепади настрою (у чоловіків), парестезія, здавлення спинного мозку (у чоловіків), біль голови (у жінок); Дуже рідко: психотичний розлад. З боку серцево-судинної системи - дуже часто: "припливи", пов'язані з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводили до його відміни; Часто інфаркт міокарда (у чоловіків); серцева недостатність (у чоловіків), ризик якої підвищується при одночасному застосуванні антиандрогенних препаратів. Зміни артеріального тиску, що виявляються зниженням артеріального тиску або підвищенням артеріального тиску. Ці зміни зазвичай транзиторні і дозволяються або в процесі терапії препаратом Золадекс, або після її припинення. В окремих випадках ці зміни вимагали медичного втручання, включаючи скасування препарату Золадекс®. З боку шкіри та підшкірної клітковини - Дуже часто: підвищена пітливість, пов'язана з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводила до його відміни; акне (у жінок), у більшості випадків, виникає протягом 1 місяця після початку терапії препаратом Золадекс®; Часто: алопеція (у жінок), як правило, незначна, у тому числі, у молодих пацієнток з доброякісними новоутвореннями; висип, в основному, незначно виражений, який часто дозволявся на тлі продовження терапії; Неуточнена частота: алопеція (у чоловіків), яка виявлялася як випадання волосся по всьому тілу внаслідок зниження концентрації андрогенів. З боку опорно-рухового апарату – часто: артралгія (у жінок), біль у кістках (у чоловіків). На початку лікування хворі на рак передміхурової залози часто можуть відчувати тимчасове посилення болю в кістках, що лікується симптоматично; Нечасто: Артралгія (у чоловіків). З боку сечостатевої системи - дуже часто: еректильна дисфункція (у чоловіків), сухість слизової оболонки піхви та збільшення розміру молочних залоз (у жінок); Часто: гінекомастія (у чоловіків); Нечасто: болючість грудних залоз (у чоловіків), обструкція сечоводів (у чоловіків); Рідко: кіста яєчника (у жінок), синдром гіперстимуляції яєчників (у жінок при спільному застосуванні з гонадотропінами); Неуточнена частота: вагінальна кровотеча (у жінок). Інші - Дуже часто: реакція у місці введення препарату (у жінок); Часто: реакція у місці введення препарату (у чоловіків); тимчасове посилення симптомів захворювання у пацієнток із раком молочної залози на початку терапії. Лабораторні дослідження – часто: зниження мінеральної щільності кісткової тканини, збільшення маси тіла. Постмаркетингове застосування На фоні застосування препарату Золадекс відмічені поодинокі випадки змін показників аналізу крові, порушення функції печінки, тромбоемболії легеневої артерії та інтерстиціальної пневмонії.Взаємодія з лікарськими засобамиНевідомо.Спосіб застосування та дозиДорослі чоловіки Препарат Золадекс® 10,8 мг підшкірно вводять у передню черевну стінку кожні 3 місяці. Дорослі жінки Препарат Золадекс® 10,8 мг підшкірно вводять у передню черевну стінку кожні 12 тижнів. Пацієнти похилого віку, пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю: корекція дози не потрібна.ПередозуванняДосвід передозування у людей обмежений. У разі ненавмисного введення препарату Золадекс перед терміном або у вищій дозі не відзначалося клінічно значущих небажаних явищ. Даних щодо передозування у людей немає. При передозуванні хворому слід призначити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід з обережністю призначати препарат Золадекс® особам чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. У цих пацієнтів слід ретельний моніторинг протягом першого місяця терапії. У тому випадку, якщо здавлення спинного мозку або ниркова недостатність, зумовлена непрохідністю сечоводу, мають місце або розвиваються, слід призначати стандартне для даних ускладнень лікування. У жінок препарат Золадекс® 10,8 мг показаний тільки для лікування ендометріозу та фібром матки. Для жінок, які потребують лікування гозереліном за іншими показаннями, застосовують препарат Золадекс 3,6 мг. При використанні препарату Золадекс у жінок до відновлення менструацій повинні застосовуватись негормональні методи контрацепції. Як і при використанні інших аналогів ГнРГ, при застосуванні препарату Золадекс 3,6 мг у комбінації з гонадотропіном повідомлялося про рідкісні випадки розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників (СГСЯ). Передбачається, що десенсибілізація, спричинена застосуванням препарату Золадекс® 3,6 мг, може призводити до деяких випадків до збільшення необхідної дози гонадотропіну. Необхідно ретельно моніторувати стимуляцію циклу, щоб виявити пацієнток із ризиком розвитку СГСЯ, оскільки вираженість та частота проявів синдрому може залежати від дозового режиму гонадотропіну. Введення хоріонічного гонадотропіну людини необхідно припинити, якщо це потрібно. Застосування агоністів ГнРГ у жінок може спричинити зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Після закінчення лікування більшість жінок відбувається відновлення мінеральної щільності кісткової тканини. У пацієнток, які отримували препарат Золадекс® 3,6 мг для лікування ендометріозу, додавання гормонозамісної терапії (естрогенний та прогестагенний препарати щодня) знижувало втрату мінеральної щільності кісток та вазомоторні симптоми. В даний час немає досвіду застосування гормонозамісної терапії при лікуванні препаратом Золадекс 10,8 мг. Відновлення менструацій після закінчення лікування препаратом Золадекс у деяких хворих може відбуватися із затримкою. У поодиноких випадках у деяких жінок під час лікування аналогами ГнРГ може мати місце настання менопаузи без відновлення менструацій після закінчення терапії. Застосування препарату Золадекс може призводити до збільшення цервікальної резистентності, необхідно дотримуватися обережності при дилатації шийки матки. Немає даних про ефективність та безпеку терапії препаратом Золадекс® доброякісних гінекологічних захворювань тривалістю понад 6 місяців. Препарат Золадекс® 3,6 мг повинен застосовуватися при екстракорпоральному заплідненні лише під наглядом фахівця, який має досвід роботи у цій галузі. Рекомендується з обережністю застосовувати препарат Золадекс 3,6 мг при екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників, оскільки можлива стимуляція великої кількості фолікулів. За попередніми даними, застосування бісфосфонату в комбінації з агоністами ГнРГ у чоловіків сприяє зменшенню втрати мінеральної щільності кісткової тканини. У зв'язку з можливістю розвитку зниження толерантності до глюкози на фоні прийому агоністів ГнРГ у чоловіків рекомендується періодично контролювати вміст глюкози у крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає відомостей про те, що препарат Золадекс призводить до погіршення цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 970,00 грн
1 925,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: гозереліну ацетат 3,6 мг (у перерахунку на гозереліну-основу); допоміжні речовини: молочної та гліколевої кислот сополімер (50:50) – до загальної маси 18 мг. По 3,6 мг або 10, 8 мг у шприці-аплікаторі із захисним механізмом (Система безпечного введення Safety Glide). Один шприц-аплікатор міститься в ламінований алюмінієвий конверт. Конверт із рухомо прикріпленим прапорцем-анотацією поміщається в картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБілі або кремові циліндричні шматочки полімерного твердого матеріалу, вільного або практично вільного від видимих включень.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - гонадотропін-рилізинг гормону аналог.ФармакокінетикаВведення препарату Золадекс® 3,6 мг кожні чотири тижні або препарату Золадекс® 10,8 мг кожні 12 тижнів забезпечує підтримання ефективних концентрацій. Кумуляції у тканинах у своїй немає. Препарат Золадекс погано зв'язується з білком, і період напіввиведення його із сироватки крові становить 2-4 години у хворих з нормальною функцією нирок. Період напіввиведення збільшується у хворих із порушеннями ниркової функції. При щомісячному введенні препарату Золадекс 3,6 мг або препарату Золадекс 10,8 мг дана зміна не матиме значних наслідків, тому змінювати дозу для цих пацієнтів не потрібно. У хворих із печінковою недостатністю значних змін у фармакокінетиці не спостерігається.ФармакодинамікаЗоладекс® є синтетичним аналогом природного гонадотропін-рилізингу гормону (ГнРГ). При постійному застосуванні препарат Золадекс інгібує виділення гіпофізом лютеїнізуючого гормону (ЛГ), що веде до зниження концентрації тестостерону в сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу в сироватці крові у жінок. Цей ефект оборотний після відміни терапії. На початковій стадії препарат Золадекс®, подібно до інших агоністів ГнРГ, може викликати тимчасове збільшення концентрації тестостерону у сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу у сироватці крові у жінок. На ранніх стадіях терапії препаратом Золадекс у деяких жінок можуть відзначатися вагінальні кровотечі різної тривалості та інтенсивності. У чоловіків приблизно до 21 дня після введення першої капсули концентрація тестостерону знижується до кастраційних рівнів і продовжує залишатися зниженою при постійному лікуванні, яке проводиться кожні 28 днів у разі препарату Золадекс® 3,6 мг або кожні 3 місяці у разі препарату Золадекс® 10,8 мг. . Таке зниження концентрації тестостерону на фоні застосування препарату Золадекс® 3,6 мг у більшості хворих призводить до регресії пухлини передміхурової залози та до симптоматичного поліпшення. У жінок концентрація естрадіолу в сироватці також знижується приблизно до 21 дня після введення першої капсули препарату Золадекс® 3,6 мг і, при регулярному введенні препарату кожні 28 днів, залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. Дане зниження призводить до позитивного ефекту при гормонально-залежних формах раку молочної залози, ендометріозі, фібромах матки та придушенні розвитку фолікулів у яєчниках. Це також викликає стоншення ендометрію і є причиною виникнення аменореї у більшості пацієнток. Після введення препарату Золадекс® 10,8 мг концентрація естрадіолу у сироватці у жінок знижується протягом 4 тижнів після введення першої капсули та залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. При початковому застосуванні інших аналогів ГнРГ та переході на препарат Золадекс® 10,8 мг пригнічення рівня естрадіолу зберігається. Пригнічення рівня естрадіолу призводить до лікувального ефекту при ендометріозі та фібромах матки. Показано, що препарат Золадекс® 3,6 мг у комбінації з препаратами заліза викликає аменорею та підвищення рівня гемоглобіну та відповідних гематологічних параметрів у жінок з фібромами матки та супутньою анемією. На тлі прийому агоністів ГнРГ у жінок може мати місце настання менопаузи. Рідко у деяких жінок немає відновлення менструацій після закінчення терапії.Показання до застосуванняРак передміхурової залози; рак молочної залози; ендометріоз; фіброми матки; для витончення ендометрію при планованих операціях на ендометрії; при екстракорпоральному заплідненні.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гозереліну чи інших аналогів ГнРГ; вагітність та лактація; дитячий вік. З обережністю: Особи чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. При екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників.Побічна діяЧастота виникнення небажаних ефектів представлена так: Часто (> 1/100, < 1/10); Нечасто (>1/1000, <1/100); Рідко (>1/10000, <1/1000); Дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення. - дуже рідко: пухлина гіпофіза; Неуточненої частоти: дегенерація фіброматозних вузлів у жінок із фібромою матки. З боку імунної системи: - Нечасто: реакції гіперчутливості; Рідко: анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи – дуже рідко: крововилив у гіпофіз. Метаболічні порушення: Часто: порушення толерантності до глюкози. У чоловіків, які отримували агоністи ГнРГ, спостерігалося зниження толерантності до глюкози. Зниження толерантності до глюкози виявлялося розвитком цукрового діабету або погіршенням контролю за концентрацією глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом в анамнезі; Нечасто: гіперкальціємія (у жінок). З боку нервової системи та психічної сфери - Дуже часто: зниження лібідо, пов'язане з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводило до його відміни; Часто: зміна настрою (у жінок), депресія (у жінок), перепади настрою (у чоловіків), парестезія, здавлення спинного мозку (у чоловіків), біль голови (у жінок); Дуже рідко: психотичний розлад. З боку серцево-судинної системи - дуже часто: "припливи", пов'язані з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводили до його відміни; Часто інфаркт міокарда (у чоловіків); серцева недостатність (у чоловіків), ризик якої підвищується при одночасному застосуванні антиандрогенних препаратів. Зміни артеріального тиску, що виявляються зниженням артеріального тиску або підвищенням артеріального тиску. Ці зміни зазвичай транзиторні і дозволяються або в процесі терапії препаратом Золадекс, або після її припинення. В окремих випадках ці зміни вимагали медичного втручання, включаючи скасування препарату Золадекс®. З боку шкіри та підшкірної клітковини - Дуже часто: підвищена пітливість, пов'язана з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводила до його відміни; акне (у жінок), у більшості випадків, виникає протягом 1 місяця після початку терапії препаратом Золадекс®; Часто: алопеція (у жінок), як правило, незначна, у тому числі, у молодих пацієнток з доброякісними новоутвореннями; висип, в основному, незначно виражений, який часто дозволявся на тлі продовження терапії; Неуточнена частота: алопеція (у чоловіків), яка виявлялася як випадання волосся по всьому тілу внаслідок зниження концентрації андрогенів. З боку опорно-рухового апарату – часто: артралгія (у жінок), біль у кістках (у чоловіків). На початку лікування хворі на рак передміхурової залози часто можуть відчувати тимчасове посилення болю в кістках, що лікується симптоматично; Нечасто: Артралгія (у чоловіків). З боку сечостатевої системи - дуже часто: еректильна дисфункція (у чоловіків), сухість слизової оболонки піхви та збільшення розміру молочних залоз (у жінок); Часто: гінекомастія (у чоловіків); Нечасто: болючість грудних залоз (у чоловіків), обструкція сечоводів (у чоловіків); Рідко: кіста яєчника (у жінок), синдром гіперстимуляції яєчників (у жінок при спільному застосуванні з гонадотропінами); Неуточнена частота: вагінальна кровотеча (у жінок). Інші - Дуже часто: реакція у місці введення препарату (у жінок); Часто: реакція у місці введення препарату (у чоловіків); тимчасове посилення симптомів захворювання у пацієнток із раком молочної залози на початку терапії. Лабораторні дослідження – часто: зниження мінеральної щільності кісткової тканини, збільшення маси тіла. Постмаркетингове застосування На фоні застосування препарату Золадекс відмічені поодинокі випадки змін показників аналізу крові, порушення функції печінки, тромбоемболії легеневої артерії та інтерстиціальної пневмонії.Взаємодія з лікарськими засобамиНевідомо.Спосіб застосування та дозиДорослі Препарат Золадекс® 3,6 мг підшкірно вводять у передню черевну стінку кожні 28 днів: при злоякісних новоутвореннях тривалий час; при доброякісних гінекологічних захворюваннях трохи більше 6 місяців; Для стоншення ендометрію роблять дві ін'єкції з інтервалом в 4 тижні, при цьому абляцію матки рекомендується проводити в перші два тижні після введення другої дози. Екстракорпоральне запліднення Препарат Золадекс 3,6 мг застосовується для десенсибілізації гіпофізу. Десенсибілізація визначається концентрацією естрадіолу в сироватці крові. Як правило, необхідний рівень естрадіолу, який відповідає такому ранню фолікулярну фазу циклу (приблизно 150 пмоль/л), досягається між 7 і 21 днем. При настанні десенсибілізації починають стимуляцію суперовуляції (контрольована стимуляція яєчників) за допомогою гонадотропіну. Десенсибілізація гіпофізу, що викликається, при застосуванні депо агоніста ГнРГ може бути більш стійкою, що може призвести до підвищеної потреби в гонадотропіні. На відповідній стадії розвитку фолікула запровадження гонадотропіну припиняється і далі для індукції овуляції вводиться людський хоріонічний гонадотропін. Контроль за лікуванням,процедури вилучення ооциту та запліднення проводяться відповідно до встановленої практики даного лікувального закладу.ПередозуванняДосвід передозування у людей обмежений. У разі ненавмисного введення препарату Золадекс перед терміном або у вищій дозі не відзначалося клінічно значущих небажаних явищ. Даних щодо передозування у людей немає. При передозуванні хворому слід призначити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід з обережністю призначати препарат Золадекс® особам чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. У цих пацієнтів слід ретельний моніторинг протягом першого місяця терапії. У тому випадку, якщо здавлення спинного мозку або ниркова недостатність, зумовлена непрохідністю сечоводу, мають місце або розвиваються, слід призначати стандартне для даних ускладнень лікування. У жінок препарат Золадекс® 10,8 мг показаний тільки для лікування ендометріозу та фібром матки. Для жінок, які потребують лікування гозереліном за іншими показаннями, застосовують препарат Золадекс 3,6 мг. При використанні препарату Золадекс у жінок до відновлення менструацій повинні застосовуватись негормональні методи контрацепції. Як і при використанні інших аналогів ГнРГ, при застосуванні препарату Золадекс 3,6 мг у комбінації з гонадотропіном повідомлялося про рідкісні випадки розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників (СГСЯ). Передбачається, що десенсибілізація, спричинена застосуванням препарату Золадекс® 3,6 мг, може призводити до деяких випадків до збільшення необхідної дози гонадотропіну. Необхідно ретельно моніторувати стимуляцію циклу, щоб виявити пацієнток із ризиком розвитку СГСЯ, оскільки вираженість та частота проявів синдрому може залежати від дозового режиму гонадотропіну. Введення хоріонічного гонадотропіну людини необхідно припинити, якщо це потрібно. Застосування агоністів ГнРГ у жінок може спричинити зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Після закінчення лікування більшість жінок відбувається відновлення мінеральної щільності кісткової тканини. У пацієнток, які отримували препарат Золадекс® 3,6 мг для лікування ендометріозу, додавання гормонозамісної терапії (естрогенний та прогестагенний препарати щодня) знижувало втрату мінеральної щільності кісток та вазомоторні симптоми. В даний час немає досвіду застосування гормонозамісної терапії при лікуванні препаратом Золадекс 10,8 мг. Відновлення менструацій після закінчення лікування препаратом Золадекс у деяких хворих може відбуватися із затримкою. У поодиноких випадках у деяких жінок під час лікування аналогами ГнРГ може мати місце настання менопаузи без відновлення менструацій після закінчення терапії. Застосування препарату Золадекс може призводити до збільшення цервікальної резистентності, необхідно дотримуватися обережності при дилатації шийки матки. Немає даних про ефективність та безпеку терапії препаратом Золадекс® доброякісних гінекологічних захворювань тривалістю понад 6 місяців. Препарат Золадекс® 3,6 мг повинен застосовуватися при екстракорпоральному заплідненні лише під наглядом фахівця, який має досвід роботи у цій галузі. Рекомендується з обережністю застосовувати препарат Золадекс 3,6 мг при екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників, оскільки можлива стимуляція великої кількості фолікулів. За попередніми даними, застосування бісфосфонату в комбінації з агоністами ГнРГ у чоловіків сприяє зменшенню втрати мінеральної щільності кісткової тканини. У зв'язку з можливістю розвитку зниження толерантності до глюкози на фоні прийому агоністів ГнРГ у чоловіків рекомендується періодично контролювати вміст глюкози у крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає відомостей про те, що препарат Золадекс призводить до погіршення цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
762,00 грн
728,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 фл.: золедронова кислота 4 мг. 5 мл - флакони (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаЗоледронова кислота відноситься до бісфосфонатів, що мають вибіркову дію на кісткову тканину. Пригнічує надмірну резорбцію кісткової тканини, впливаючи на остеокласти. Точний механізм, який забезпечує інгібування активності остеокластів, досі не з'ясований. Золедронова кислота не надає небажаного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кістки. У пацієнтів з гіперкальціємією, індукованою злоякісними пухлинами, одноразова інфузія золедронової кислоти супроводжується зниженням концентрації кальцію та фосфору у сироватці крові та підвищенням екскреції кальцію та фосфору із сечею. Основним патофізіологічним механізмом розвитку гіперкальціємії при злоякісних новоутвореннях та кісткових метастазах є гіперактивність остеокластів, що призводить до підвищення резорбції кісткової тканини. Надмірне вивільнення кальцію в кров внаслідок резорбції кісток призводить до поліурії та порушень з боку шлунково-кишкового тракту, що супроводжується прогресуючою дегідратацією та зниженням швидкості клубочкової фільтрації, що у свою чергу призводить до збільшення зворотного всмоктування кальцію в нирках, ще більше посилює системну гіперкальціємію і створює « ». Пригнічення надмірної резорбції кісткової тканини та забезпечення адекватного надходження рідини є необхідними умовами у лікуванні гіперкальціємії, спричиненої злоякісним новоутворенням. За патофізіологічним механізмом розвитку гіперкальціємії пацієнти з гіперкальціємією, спричиненою злоякісним новоутворенням, можуть бути поділені на дві групи: пацієнти з гуморальною гіперкальціємією та пацієнти з гіперкальціємією внаслідок інвазії пухлини у кісткову тканину. При гуморальній гіперкальціємії активація остеокластів та стимуляція кісткової резорбції здійснюється такими факторами, як паратиреоїдний гормон-пов'язаний протеїн, що виробляється пухлинними клітинами та потрапляє у системний кровотік. Гуморальна гіперкальціємія, як правило, розвивається при сквамозно-клітинних злоякісних новоутвореннях легень, голови та шиї або пухлинах сечостатевої системи, таких як нирково-клітинна карцинома або рак яєчників. У цих пацієнтів кісткові метастази можуть бути відсутніми або бути мінімальними. При поширеній інвазії пухлинних клітин у кісткову тканину ними виробляються локально діючі речовини, що активують остеокластичну резорбцію кісток, що також призводить до розвитку гіперкальціємії. До новоутворень, що супроводжуються локально-опосередкованою гіперкальціємією, як правило, відносяться рак грудей та множинна мієлома. Загальний показник концентрації кальцію в сироватці пацієнтів з гіперкальціємією, спричиненою злоякісним новоутворенням, може не відображати тяжкість гіперкальціємії внаслідок супутньої гіпоальбумінемії. В ідеалі для діагностики та лікування гіперкальціємічних станів необхідно визначати концентрацію іонізованого кальцію, однак у багатьох клінічних ситуаціях це дослідження недоступне або виконується недостатньо швидко. У зв'язку з цим замість визначення іонізованого кальцію часто використовується загальний показник концентрації кальцію в сироватці з поправкою на рівень альбуміну (скоригований сироватковий кальцій (КСК)). Для цих розрахунків є кілька номограмм.ФармакокінетикаФармакокінетичні характеристики не залежать від дози. Після початку інфузії концентрація в плазмі крові швидко збільшується, досягаючи C max в кінці інфузії, далі слід швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менш ніж 1% від C max через 24 год з подальшим тривалим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0.1 % від C max до повторної інфузії на 28 день. Зв'язок із білками плазми – 56%. Чи не піддається метаболізму. Виводиться нирками у незміненому вигляді у 3 етапи: 1 та 2 фази – швидке виведення золедронової кислоти із системного кровотоку з T1/2 0,24 год та 1,87 год відповідно та 3 фаза – тривале виведення з T1/2 146 год. кумуляції препарату при повторних введеннях кожні 28 днів. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 23-55%. Решта кількості золедронової кислоти зв'язується з кістковою тканиною, після чого відбувається його повільне зворотне вивільнення у системний кровотік та виведення нирками; з калом виводиться менш як 3%. Загальний плазмовий кліренс – 2.54-7.54 л/год, не залежить від дози золедронової кислоти, статі, віку, расової приналежності та маси тіла пацієнта. Збільшення тривалості інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% в кінці інфузії,але не впливає на площу під кривою «конценрація-час» (AUC). Нирковий кліренс позитивно корелює з КК і становить 42-108% від КК, що становить у середньому 55-113%. У пацієнтів з тяжкою (КК менше 20 мл/хв) та помірною нирковою недостатністю (КК від 20 до 50 мл/хв) кліренс золедронової кислоти становить 37 та 72% відповідно від значень кліренсу золедронової кислоти у пацієнтів з КК 84 мл/хв.Клінічна фармакологіяІнгібітор кісткової резорбції при метастазах кістки.Показання до застосуванняГіперкальціємія (концентрація КСК не менше 12 мг/дл або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами; метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба (для зниження ризику патологічних переломів, компресії спинного мозку, гіперкальціємії, обумовленої пухлиною, та зниження потреби у проведенні променевої терапії).Протипоказання до застосуванняТяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мг/хв); ниркова недостатність (концентрація креатиніну більше 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) у пацієнтів з метастатичним ураженням кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі; ниркова недостатність (концентрація креатиніну більше 4.5 мг/дл або 400 мкмоль/л); печінкова недостатність у пацієнтів із гіперкальціємією, індукованою злоякісними пухлинами; аспіринчутлива астма; захворювання серця, що супроводжуються серцевою недостатністю; гіпокальціємія; дитячий вік до 18 років (немає даних щодо ефективності та безпеки); вагітність; період лактації; підвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів та інших компонентів препарату. З обережністю: при застосуванні золедронової кислоти у пацієнтів з бронхіальною астмою, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти (при застосуванні інших бісфосфонатів спостерігалися випадки бронхоспазму, див. розділ «Спосіб застосування та дози»).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти золедронової кислоти зазвичай незначні і минущі, схожі з побічними явищами, що відмічені при застосуванні інших бісфосфонатів. В/в інфузії найчастіше супроводжуються лихоманкою. Часто у пацієнтів розвивається грипоподібний синдром, що включає лихоманку, озноб, жар, біль у кістках та/або артралгію, міалгію. Після внутрішньовенного введення відмічені реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та блювання. Локальні реакції в місці введення, такі як почервоніння або припухлість, спостерігаються менше ніж у 1% пацієнтів. Найчастіше симптоми зникають протягом 24-48 год без специфічного лікування. Повідомлялося про рідкісні випадки шкірного висипу, свербежу і болю в грудях після введення золедронової кислоти. Також як при застосуванні інших бісфосфонатів, повідомлялося про випадки кон'юнктивіту та гіпомашіємії. Частота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01% (включаючи поодинокі випадки або за не встановленої частоти). З боку органів шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання; нечасто – біль у животі, запор, діарея; частота не встановлена – стоматит, сухість слизової порожнини рота, диспепсія, запалення слизової оболонки ШКТ. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто – тромбоцитопенія; рідко – панцитопенія; частота не встановлена – гранулоцитопенія, нейтропенія. З боку лабораторних показників: дуже часто – гіпофосфатемія; часто-гіпокальціємія; нечасто – гіпокаліємія, гіпомагніємія. З боку обміну речовин: зневоднення, анорексія, підвищений потовиділення. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, м'язові судоми, астенія, біль у кістках, біль у м'язах, біль у спині, біль у кінцівках. З боку нервової системи: часто – головний біль, сплутаність свідомості; нечасто-запаморочення, гіпестезії, гіперестезії, парестезії; частота не встановлена - тривога, нервозність, занепокоєння, дратівливість, порушення сну, депресія, галюцинації, сонливість, запаморочення, спотворення смаку, безсоння, тремор, неспокій. З боку серцево-судинної системи: нечасто – артеріальна гіпотензія; рідко – брадикардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, кашель; частота не встановлена – плевральний випіт, біль у грудній клітці. З боку шкірних покривів: частота не встановлена – алопеція. Алергічні реакції: нечасто – свербіж шкіри; частота не встановлена – дерматит, ангіоневротичний набряк. З боку сечостатевої системи: часто – порушення функції нирок; нечасто -гематурія, протеїнурія. З боку опорно-рухового апарату: часто - біль у суглобах, біль у кістках міалгія; частота не встановлена - біль у ділянці спини, біль у ділянці грудей. З боку органів зору: часто – кон'юнктивіт; нечасто – нечіткість зору; дуже рідко - епісклер, увеїт. Доброякісні, злоякісні та невтончені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): частота не встановлена – ускладнення течії та прогресування злоякісної освіти. Інфекційні захворювання: частота не встановлена – кандидоз, інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів, інфекційні захворювання сечовивідних шляхів. Інші: часто – грипоподібний синдром; нечасто – астенія; частота не встановлена – периферичні набряки, гіпертермія, швидка стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із золедроновою кислотою інших часто застосовуваних лікарських засобів (протипухлинні засоби, антибіотики, анальгетики) будь-яких клінічно значущих взаємодій не відзначено. За даними, отриманими в дослідженнях in vitro, золедронова кислота не має суттєвого зв'язування з білками плазми та не інгібує ізоферменти системи цитохрому Р450. Спеціальних клінічних досліджень з вивчення лікарської взаємодії не проводилося. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні бісфосфонатів та аміноглікозидів, оскільки одночасна дія цих препаратів проявляється збільшенням тривалості зниження концентрації кальцію в плазмі крові. З обережністю застосовують препарат із петльовими діуретиками у зв'язку з підвищеним ризиком гіперкальціємії. Обережність також необхідна при одночасному застосуванні золедронової кислоти з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію. Слід також пам'ятати ймовірність розвитку гипомагниемиии. У пацієнтів з множинною мієломою можливе підвищення ризику порушень функції нирок при внутрішньовенній інфузії бісфосфонатів, у тому числі золедронової кислоти, у комбінації з талідомідом. Фармацевтична взаємодія Розведений розчин золедронової кислоти не можна змішувати з інфузійними розчинами, що містять іони кальцію (наприклад, розчин Рінгера-лактату). При використанні скляних флаконів, інфузійних систем та мішків різних типів, виготовлених з полівінілхлориду, поліетилену та поліпропілену (попередньо заповнених 0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином декстрози), будь-яких ознак несумісності із золедроновою кислотою.Спосіб застосування та дозиУ вигляді внутрішньовенної (в/в) інфузії протягом щонайменше 15 хв. Гіперкальціємія (концентрація КСК не менше 12 мг/дп або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами Доцільність застосування золедронової кислоти повинна визначатися з урахуванням ступеня тяжкості, так і проявів гіперкальціємії, пов'язаної зі злоякісними пухлинами. Для лікування м'яких безсимптомних форм гіперкальціємії може бути достатньо посиленої гідратації шляхом введення сольових розчинів (із застосуванням або без застосування петлевих діуретиків). Максимальна рекомендована доза: 4 мг у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом не менше 15 хв. Введення повторної дози можливе, якщо концентрація кальцію не нормалізується або настає погіршення після чіткого клінічного ефекту. Для реалізації повного клінічного ефекту початкової дози інтервал перед повторним введенням має становити щонайменше 7 діб. Протягом усього курсу лікування необхідно забезпечити адекватну гідратацію (сольові розчини), проте слід уникати надмірної гідратації, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю. Рекомендується підтримувати діурез близько 2 л на добу протягом усього лікування. Діуретики можуть застосовуватись лише після корекції гіповолемії. Метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба Рекомендована доза у поєднанні зі стандартною протипухлинною терапією: 4 мг у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом не менше 15 хв кожні 3-4 тижні. Для попередження гіпокальціємії та збереження гомеостазу пацієнти також повинні приймати внутрішньо препарати кальцію в дозі 500 мг на добу та полівітаміни, що містять вітамін D, з розрахунку 400 МО на добу у поєднанні зі стандартною протипухлинною терапією. Пацієнти з нирковою недостатністю Введення золедронової кислоти призводить до підвищення ризику нефротоксичного синдрому. У пацієнтів з гіперкальціємією з помірним порушенням функції нирок (концентрація креатиніну не більше 4,5 мг/дл) корекція дози не потрібна. З появою ознак погіршення функції нирок необхідно провести відповідне обстеження для визначення співвідношення потенційної користі подальшого лікування та можливого ризику. У пацієнтів з концентрацією креатиніну більше 4,5 мг/дл (400 мкмоль/л) золедронова кислота застосовується лише у разі переважання очікуваної користі над можливим ризиком ниркової недостатності. У пацієнтів з нирковою недостатністю при лікуванні метастатичного ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі коригують дозу відповідно до показників порушення функції нирок: • не рекомендується введення золедронової кислоти пацієнтам, які мають концентрацію креатиніну більше 3 мг/дл: • при КК понад 60 мл/хв рекомендована доза препарату 4,0 мг (5,0 мл концентрату); • при КК від 50 до 60 мл/хв рекомендована доза препарату 3,5 мг (4,4 мл концентрату); • при КК від 40 до 49 мл/хв рекомендована доза препарату 3,3 мг (4,1 мл концентрату); • при КК від 30 до 39 мл/хв рекомендована доза препарату 3,0 мг (3,8 мл концентрату); • при КК менше 30 мл/хв золедронову кислоту не застосовують. Пацієнтам, у яких під час лікування засвідчили прогресуюче порушення функції нирок, лікування відновлюється після зниження концентрації креатиніну у сироватці крові до показників у межах 10% від вихідного. Пацієнти з печінковою недостатністю Досвід застосування золедронової кислоти у терапії гіперкальціємії. індукованої злоякісними пухлинами у пацієнтів з печінковою недостатністю обмежений, а отримані дані не дозволяють рекомендувати певний режим дозування або тактику безпечного застосування у таких пацієнтів. Застосування при астмі У пацієнтів з аспіринчутливою астмою спостерігалися випадки бронхіальної обструкції при застосуванні інших бісфосфонатів. Незважаючи на відсутність даних про подібні прояви на фоні лікування золедроновою кислотою, необхідно бути обережним при призначенні пацієнтам з аспірин-чутливою астмою. Приготування розчину для інфузії Перед введенням препарату концентрат (вміст одного флакона або менший об'єм) розводять у 100 мл розчину для інфузії, що не містить кальцій (0,9% розчин хлориду натрію або 5% розчин декстрози). Не можна змішувати препарат Золедронат-Тева з іншими лікарськими засобами, розчинами, що містять кальцій або інші двовалентні катіони, у тому числі розчином Рінгера-лактату. Приготовлений розчин золедронової кислоти необхідно вводити з використанням окремої системи для внутрішньовенної інфузії безпосередньо після приготування.ПередозуванняСимптоми: при гострому передозуванні препарату (обмежені дані) відзначалися порушення функції нирок (в т.ч. ниркова недостатність), зміна електролітного складу (в т.ч. концентрацій кальцію, фосфатів та магнію у плазмі крові). Пацієнт, який одержав препарат у дозі, що перевищує рекомендовану, повинен перебувати під постійним наглядом. Лікування: у разі виникнення гіпокальціємії, гіпофосфатемії або гіпомагніємії з клінічно значущими проявами показано проведення інфузії глюконату кальцію, фосфату натрію або калію, сульфату магнію відповідно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування та протягом усього курсу лікування необхідно проводити корекцію симптомів дегідратації та гіповолемії. Рекомендується підтримувати діурез близько 2 л на добу протягом усього курсу лікування. Після початку терапії необхідний ретельний моніторинг концентрації кальцію, фосфору та магнію у сироватці крові. Золедронова кислота не застосовується у пацієнтів із вихідною гіпокальціємією. Порушення електролітного балансу (гіпокальціємія, гіпомагніємія або гіпофосфатемія) вимагає проведення короткочасної терапії, що заповнює. Перед введенням кожної дози необхідно визначити концентрацію креатиніну для визначення функції нирок. Стан пацієнтів, які отримують золедронову кислоту для лікування гіперкальціємії при злоякісних новоутвореннях з підтвердженим прогресуючим порушенням функції нирок, повинен бути відповідним чином оцінений для визначення переваги очікуваної користі безперервного лікування над можливим ризиком. У зв'язку з можливістю клінічно значущого погіршення функції нирок до ниркової недостатності разова доза не повинна перевищувати 4 мг і тривалість інфузії повинна становити не менше 15 хв. Слід уникати надмірної гідратації у пацієнтів із серцевою недостатністю. Є повідомлення про випадки остеонекрозу щелепи у пацієнтів з раковою пухлиною, у схему лікування яких були включені бісфосфонати. Багато з цих пацієнтів отримували також хіміотерапію та кортикостероїди. Більшість повідомлень стосувалися пацієнтів, які мали стоматологічні процедури, такі як видалення зубів, при цьому були ознаки місцевої інфекції, включаючи остеомієліти. Пацієнтам, які мають в анамнезі такі фактори ризику, як ракові пухлини, хіміотерапія, прийом кортикостероїдів, проблеми гігієни ротової порожнини, рекомендується до початку лікування бісфосфонатами проводити огляд та санацію зубів. Під час лікування бісфосфонатами ці пацієнти, наскільки можна, повинні уникати травматичних стоматологічних процедур, т.к. бісфосфонати імовірно створюють умови для виникнення остеонекрозу щелепи. Відсутні повідомлення про зниження ризику розвитку остеонекрозу щелепи при зменшенні дози бісфосфонатів або припинення терапії бісфосфонатами у пацієнтів, яким необхідно провести стоматологічні процедури. Клінічна схема лікування пацієнта в даній ситуації визначається лікарем і ґрунтується на індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вивчення впливу золедронової кислоти на здатність керувати автотранспортом та працюючими механізмами не проводилося. Однак слід дотримуватися обережності при розвитку побічних дій з боку нервової системи (запаморочення, сонливість), здатних викликати зниження концентрації уваги та психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
1 296,00 грн
1 249,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для розчину - 5 мл: Активна речовина: золедронова кислота моногідрат 4.264 мг; Допоміжні речовини: маннітол – 220 мг, натрію цитрату дигідрат – 24 мг, вода д/і – до 5 мл. Концентрат для приготування розчину для інфузій у пластиковому безбарвному флаконі у картонній упаковці – 5 мл.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії безбарвний або злегка жовтуватий, прозорий.Фармакотерапевтична групаІнгібітор резорбції кісткової тканини, бісфосфонат. Має вибіркову дію на кістку. Чинить інгібуючу дію на резорбцію кісткової тканини, опосередковану остеокластами. Селективна дія бісфосфонатів на кісткову тканину заснована на високій спорідненості з мінералізованою кістковою тканиною, але точний молекулярний механізм, що забезпечує інгібування активності остеокластів, досі залишається нез'ясованим. Крім інгібуючої дії на резорбцію кісткової тканини, золендронова кислота має інші протипухлинні властивості, що забезпечують терапевтичну ефективність при кісткових метастазах. In vivo: інгібування остеокластичної резорбції кісткової тканини, що змінює мікросередовище кісткового мозку, що призводить до зниження росту пухлинних клітин; Антиангіогенна активність. Пригнічення кісткової резорбції клінічно супроводжується також вираженим зниженням болючих відчуттів. In vitro: інгібування проліферації остеобластів, пряма цитотоксична та проапоптична активність, синергічний цитостатичний ефект із протипухлинними препаратами; антиадгезивна/інвазивна активність. Золедронова кислота, пригнічуючи проліферацію та індукуючи апоптоз, має безпосередню протипухлинну дію щодо клітин мієломи людини та ракової пухлини молочної залози, а також зменшує проникнення клітин ракової пухлини молочної залози через екстрацелюлярний матрикс, що свідчить про наявність у неї анти. Крім того, золедронова кислота пригнічує проліферацію клітин ендотелію людини і у тварин викликає антиангіогенну дію. У пацієнтів з гіперкальціємією, спричиненою пухлиною, було показано, що дія золедронової кислоти характеризується зниженням концентрації кальцію у сироватці та зменшенням його виведення із сечею.ФармакокінетикаПісля початку інфузії концентрація золедронової кислоти в плазмі швидко збільшується, досягаючи Cmax в кінці інфузії, далі слідує швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менш ніж 1% - після 24 год з послідовно пролонгованим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0.1% від Cmax до повторної інфузії на 28 день. Золедронова кислота, введена внутрішньовенно, виводиться нирками в 3 етапи: швидке двофазне виведення із системної циркуляції з T1/2 0.24 год і 1.87 год і тривала фаза з кінцевим T1/2, що становить 146 год. днів. Золедронова кислота не піддається системному метаболізму та виводиться нирками у незміненому вигляді. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 39±16% введеної дози. Решта в основному пов'язується з кістковою тканиною. Потім повільно відбувається зворотне вивільнення золедронової кислоти з кісткової тканини у системний кровотік та її виведення нирками. Загальний плазмовий кліренс становить 5,04±2,5 л/год. Збільшення часу інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% наприкінці інфузії, але не впливає на AUC. З калом виводиться менш як 3%. Нирковий кліренс золедронової кислоти позитивно корелює з КК. Показано низьку спорідненість золедронової кислоти до компонентів крові. Зв'язування з білками плазми є низьким (близько 50%) і не залежить від концентрації золедронової кислоти.Клінічна фармакологіяІнгібітор кісткової резорбції при метастазах кістки.ІнструкціяВводять внутрішньовенно краплинно протягом 15 хв.Показання до застосуванняОстеолітичні, остеобластичні та змішані кісткові метастази солідних пухлин та остеолітичні вогнища при множинні мієломи, у складі комбінованої терапії; гіперкальціємія, спричинена злоякісною пухлиною.Протипоказання до застосуванняВагітність; лактація (грудне вигодовування); підвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів.Вагітність та лактаціяЕфективність та безпека застосування золедронової кислоти у педіатричній практиці не встановлені. Протипоказаний при вагітності та лактації.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія; рідко – панцитопенія. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – слабкість, парестезії, порушення смакових відчуттів, гіпестезія, гіперестезія, тремор, тривога, розлади сну; рідко – сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто – кон'юнктивіт; нечасто – затуманювання зору. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, анорексія; нечасто – діарея, запор, абдомінальні болі, диспепсія, стоматит, сухість у роті. З боку дихальної системи: нечасто – диспное, кашель. Дерматологічні реакції: нечасто – свербіж, висип (включаючи еритематозну та макулярну), підвищена пітливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у кістках, міалгія, артралгія; нечасто – судоми м'язів. З боку серцево-судинної системи: рідко – брадикардія. З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок; нечасто – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія. Алергічні реакції: нечасто – реакції підвищеної чутливості; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку обміну речовин: дуже часто – гіпофосфатемія; часто – підвищення рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові, гіпокальціємія; нечасто – гіпомагніємія, збільшення маси тіла; рідко – гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпернатріємія. З боку організму в цілому: часто - жар, грипоподібний синдром, що проявляється лихоманкою, ознобом, болями у кістках та/або м'язах; нечасто – астенія, периферичні набряки, біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні бісфосфонатів та аміноглікозидів рівень кальцію в сироватці може залишатися зниженим більш тривало, ніж це потрібно, оскільки можливий адитивний вплив на концентрацію кальцію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію, підвищується ризик погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиВводять протягом 15 хв. Рекомендована доза становить 4-8 мг. Частота введення залежить від показань застосовуваної схеми лікування, терапевтичної ефективності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри повторному застосуванні перед кожним введенням слід визначати концентрацію креатиніну у сироватці крові. Якщо отримані дані свідчать про погіршення функції нирок, необхідно оцінити ризик та користь терапії. Не рекомендується застосовувати у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (концентрація сироваткового креатиніну ≥400 мкмоль/л або ≥4.5 мг/дл), за винятком випадків, коли очікувана користь терапії переважає потенційний ризик. Перед інфузією слід виключити дегідратацію у пацієнта. Для забезпечення адекватної гідратації рекомендується введення фізіологічного розчину до, під час або після інфузії золедронової кислоти. Слід уникати гіпергідратації пацієнта через ризик виникнення ускладнень із боку серцево-судинної системи. Після введення золедронової необхідний постійний контроль за концентрацією кальцію, фосфору, магнію та креатиніну у сироватці крові. Якщо розвивається гіпокальціємія, гіпофосфатемія або гіпомагніємія, потрібна короткострокова підтримуюча терапія. Є окремі повідомлення про порушення функції нирок і натомість застосування бісфосфонатів. До факторів ризику таких ускладнень відносяться попередня ниркова недостатність і тривале застосування золедронової кислоти у високих дозах (8 мг), скорочення часу інфузії. Ефективність та безпека застосування золедронової кислоти у педіатричній практиці не встановлені.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 063,00 грн
1 033,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 821,00 грн
1 791,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для розчину - 1 фл. Активна речовина: золедронова кислота 4 мг; Допоміжні речовини: маннітол 220 мг, натрію цитрат 24 мг. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій у флаконі безбарвного нейтрального скла типу I, закупореного бромбутилової пробкою сірого кольору і закритого алюмінієвим ковпачком з поліпропіленовою кришкою синього кольору в картонній упаковці.Опис лікарської формиЛіофілізована маса чи порошок від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗоледронова кислота відноситься до високоефективних бісфосфонатів, що мають вибіркову дію на кісткову тканину. Препарат пригнічує резорбцію кісткової тканини, впливаючи на остеокласти. Виборча дія бісфосфонатів на кістку обумовлена їхньою високою спорідненістю до мінералізованої кістки, проте їх точний молекулярний механізм дії досі залишається нез'ясованим. Золедронова кислота пригнічує активність остеокластів, не надаючи небажаного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кісткової тканини. Крім інгібуючої дії на резорбцію кістки золедронова кислота має різні протипухлинні властивості, які можуть сприяти досягненню загального ефекту при терапії метастатичного процесу в кістках. У доклінічних дослідженнях показано, що золедронова кислота: In vivo: інгібує резорбцію кісткової тканини остеокластами, змінює мікросередовище кісткового мозку, призводить до зниження росту пухлинних клітин; виявляє анти-ангіогенну активність. Пригнічення кісткової резорбції клінічно супроводжується зокрема вираженим зниженням больових відчуттів. In vitro: інгібує проліферацію остеобластів, виявляє пряму цитостатичну та проапоптотичну активність, синергічний цитостатичний ефект із протипухлинними препаратами; анти-адгезивну та анти-інвазивну активність. У хворих на рак передміхурової залози та інші солідні пухлини з метастатичним ураженням кісток золедронова кислота запобігає розвитку патологічних переломів, компресії спинного мозку, знижує потребу у проведенні променевої терапії та оперативних втручань, зменшує пухлинну гіперкальціємію. Препарат здатний стримувати прогресування болючого синдрому. Лікувальний ефект менш виражений у пацієнтів із остеобластичними вогнищами, ніж з остеолітичними. У хворих з пухлинною гіперкальціємією дія золедронової кислоти характеризується зниженням концентрації кальцію у сироватці крові та виведення кальцію нирками. Середній час до нормалізації концентрації кальцію становить близько 4 днів. До 10-го дня концентрація кальцію нормалізується у 87-88% хворих. Середній час до рецидиву (скоригована за альбуміном концентрація кальцію сироватки не менше 2,9 ммоль/л) становить 30-40 днів. Значних відмінностей між ефективністю золедронової кислоти у дозах 4 та 8 мг при лікуванні гіперкальціємії не спостерігається.ФармакокінетикаПісля початку інфузії концентрація золедронової кислоти в плазмі швидко збільшується, досягаючи Cmax в кінці інфузії, далі слідує швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менш ніж 1% - після 24 год з послідовно пролонгованим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0.1% від Cmax до повторної інфузії на 28 день. Золедронова кислота, введена внутрішньовенно, виводиться нирками в 3 етапи: швидке двофазне виведення із системної циркуляції з T1/2 0.24 год і 1.87 год і тривала фаза з кінцевим T1/2, що становить 146 год. днів. Золедронова кислота не піддається системному метаболізму та виводиться нирками у незміненому вигляді. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 39±16% введеної дози. Решта в основному пов'язується з кістковою тканиною. Потім повільно відбувається зворотне вивільнення золедронової кислоти з кісткової тканини у системний кровотік та її виведення нирками. Загальний плазмовий кліренс становить 5,04±2,5 л/год. Збільшення часу інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% наприкінці інфузії, але не впливає на AUC. З калом виводиться менш як 3%. Нирковий кліренс золедронової кислоти позитивно корелює з КК. Показано низьку спорідненість золедронової кислоти до компонентів крові. Зв'язування з білками плазми є низьким (близько 50%) і не залежить від концентрації золедронової кислоти.Клінічна фармакологіяІнгібітор кісткової резорбції при метастазах кістки.ІнструкціяВводять внутрішньовенно краплинно протягом 15 хв.Показання до застосуванняГіперкальціємія (концентрація скоригованого за альбуміном сироваткового кальцію ≥12 мг/дл або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами. Метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба (для зниження ризику патологічних переломів, компресії спинного мозку, гіперкальціємії, обумовленої пухлиною, та зниження потреби у проведенні променевої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів або будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату; вихідне тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мп/хв); вагітність та період годування груддю; дитячий та підлітковий вік (безпека та ефективність застосування не вивчалися).Вагітність та лактаціяЕфективність та безпека застосування золедронової кислоти у педіатричній практиці не встановлені. Протипоказаний при вагітності та лактації.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія; рідко – панцитопенія. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – слабкість, парестезії, порушення смакових відчуттів, гіпестезія, гіперестезія, тремор, тривога, розлади сну; рідко – сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто – кон'юнктивіт; нечасто – затуманювання зору. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, анорексія; нечасто – діарея, запор, абдомінальні болі, диспепсія, стоматит, сухість у роті. З боку дихальної системи: нечасто – диспное, кашель. Дерматологічні реакції: нечасто – свербіж, висип (включаючи еритематозну та макулярну), підвищена пітливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у кістках, міалгія, артралгія; нечасто – судоми м'язів. З боку серцево-судинної системи: рідко – брадикардія. З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок; нечасто – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія. Алергічні реакції: нечасто – реакції підвищеної чутливості; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку обміну речовин: дуже часто – гіпофосфатемія; часто – підвищення рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові, гіпокальціємія; нечасто – гіпомагніємія, збільшення маси тіла; рідко – гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпернатріємія. З боку організму в цілому: часто - жар, грипоподібний синдром, що проявляється лихоманкою, ознобом, болями у кістках та/або м'язах; нечасто – астенія, периферичні набряки, біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні бісфосфонатів та аміноглікозидів рівень кальцію в сироватці може залишатися зниженим більш тривало, ніж це потрібно, оскільки можливий адитивний вплив на концентрацію кальцію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію, підвищується ризик погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиВводять протягом 15 хв. Рекомендована доза становить 4-8 мг. Частота введення залежить від показань застосовуваної схеми лікування, терапевтичної ефективності.ПередозуванняСимптоми: при гострому передозуванні золедронової кислоти (обмежені дані) відзначалися порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, зміни електролітного складу, включаючи концентрацію кальцію, фосфатів та магнію у плазмі крові. Лікування: Пацієнт, який одержав дозу препарату, що перевищує рекомендовану, повинен перебувати під постійним наглядом. У разі виникнення гіпокальціємії, що супроводжується клінічними проявами, показано проведення інфузії кальцію глюконату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри повторному застосуванні перед кожним введенням слід визначати концентрацію креатиніну у сироватці крові. Якщо отримані дані свідчать про погіршення функції нирок, необхідно оцінити ризик та користь терапії. Не рекомендується застосовувати у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (концентрація сироваткового креатиніну ≥400 мкмоль/л або ≥4.5 мг/дл), за винятком випадків, коли очікувана користь терапії переважає потенційний ризик. Перед інфузією слід виключити дегідратацію у пацієнта. Для забезпечення адекватної гідратації рекомендується введення фізіологічного розчину до, під час або після інфузії золедронової кислоти. Слід уникати гіпергідратації пацієнта через ризик виникнення ускладнень із боку серцево-судинної системи. Після введення золедронової необхідний постійний контроль за концентрацією кальцію, фосфору, магнію та креатиніну у сироватці крові. Якщо розвивається гіпокальціємія, гіпофосфатемія або гіпомагніємія, потрібна короткострокова підтримуюча терапія. Є окремі повідомлення про порушення функції нирок і натомість застосування бісфосфонатів. До факторів ризику таких ускладнень відносяться попередня ниркова недостатність і тривале застосування золедронової кислоти у високих дозах (8 мг), скорочення часу інфузії. Ефективність та безпека застосування золедронової кислоти у педіатричній практиці не встановлені.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
315,00 грн
201,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: золмітриптан – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактоза безводна (цукор молочний безводний) – 98,3 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 102) – 15,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3,0 мг, магнію стеарат – 1,2 мг; склад оболонки: гіпромелоза - 2,15 мг, полісорбат-80 (твін-80) - 0,60 мг, тальк - 0,60 мг, титану діоксид Е 171 - 0,45 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 - 0, 20 мг. По 2, 4, 6, 8 або 10 таблеток в упаковки коміркові контурні. По 20 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 1 упаковку осередкову контурну по 2, 4, 6, 8, 10 таблеток або 2 упаковки осередкові контурні по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого з коричневим відтінком кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро - таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимігренозний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо золмітриптан швидко та повно абсорбується (мінімум 64%). Абсорбція золмітриптану не залежить від їди. Середня абсолютна біодоступність приблизно 40%. Середній обсяг розподілу становить 7,0 л/кг. Зв'язок із білками плазми низький (приблизно 25 %). Активний метаболіт золмітриптану (N-дезметилметаболіт) також є агоністом серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, у 2-6 разів сильнішим, ніж золмітриптан. При прийомі здоровими добровольцями разової дози в діапазоні від 2,5 до 50 мг золмітриптан та його активний метаболіт мають дозозалежну площу під кривою "концентрація-час" (AUC) та максимальну концентрацію (Сmах). Стах досягається протягом 1,5 годин (75% Стах - протягом 1 години); максимальна концентрація препарату у плазмі підтримується протягом наступних 4-6 годин.При прийомі кількох доз кумуляції не спостерігалося. Протягом 4 годин після прийому препарату внутрішньо під час нападу мігрені концентрація золмітриптану та його метаболітів у плазмі крові була нижчою, ніж у разі прийому препарату у міжприступний період. Ймовірно, це пояснюється уповільненням абсорбції золмітриптану, пов'язаним із уповільненням випорожнення шлунка під час нападу мігрені. Золмітриптан елімінується переважно шляхом печінкової біотрансформації з подальшим виведенням метаболітів із сечею. Встановлено три основні метаболіти: індолоцтова кислота (основний метаболіт, що виявляється в плазмі та сечі), N-оксид- та N-дезметил-похідні. N-дезметилірованний метаболіт є активним, а два інші метаболіти не виявляють фармакологічної активності.Концентрація N-дезметилметаболіту в плазмі приблизно в 2 рази менша від концентрації золмітриптану. Отже, можна припустити, що цей метаболіт робить свій внесок у терапевтичну дію золмітриптану. Більше 60% золмітриптану, введеного у вигляді разової пероральної дози, виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30% виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції. Середній період напіввиведення золмітриптану та N-дезметильованого метаболіту становить 4,7 год та 5,7 год у здорових добровольців, 7,3 год та 7,5 год у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки та 12 год та 7,8 год у пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки, відповідно. Нирковий кліренс золмітриптану та його метаболітів у 7-8 разів нижчий у пацієнтів з помірною та вираженою нирковою недостатністю у порівнянні зі здоровими особами, хоча AUC золмітриптану та активного метаболіту збільшується незначно (на 16 % та 35 %, відповідно) із збільшенням періоду напіввиведення на 1 годину (до 3-3,5 годин). Значення цих фармакокінетичних параметрів не виходили межі значень, зазначених у здорових добровольців. У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначалося уповільнення метаболізму золмітриптану, пропорційне до тяжкості порушення функції печінки. У пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями було показано збільшення AUC на 226%, Сmах – на 47%, періоду напіввиведення – до 12 годин. При цьому відзначалося зниження концентрації метаболітів золмітриптану, зокрема активного метаболіту. Фармакокінетичні параметри у здорових осіб похилого віку аналогічні таким у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаЗолмітриптан є селективним агоністом 5НТ1B/1D-рецепторів, стимуляція яких призводить до вазоконстрикції. Має високу спорідненість до рекомбінантних 5НТ1B/1D-рецепторів людини і помірну спорідненість до 5НТ1A-рецепторів. Золмітриптан не має спорідненості і не виявляє суттєвої фармакологічної активності по відношенню до 5HT2, 5НТ3, 5НТ4, адренергічних, гістамінових, мускаринових та дофамінергічних рецепторів. Введення золмітриптану лабораторним тваринам призводило до вазоконстрикції у басейні сонної артерії. Крім того, результати досліджень на лабораторних тваринах свідчать про те, що золмітриптан блокує центральну та периферичну активність трійчастого нерва за рахунок інгібування вивільнення пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну, вазоактивного інтестинального пептиду та субстанції Р. У клінічних дослідженнях ефект золмітриптану щодо головного болю та інших симптомів мігрені (таких як нудота, фотофобія, фонофобія) відмічався через 1 годину та наростав у період від 2 до 4 годин після прийому препарату. Золмітриптан однаково ефективний щодо мігрені з аурою, мігрені без аури та мігрені, асоційованої з менструацією. Прийом золмітриптану під час аури не запобігав мігренозній голові болю, тому препарат слід приймати після початку больового нападу.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з аурою або без аури.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-яких компонентів препарату. Дитячий вік – до 18-ти років. Літній вік - старше 65 років (ефективність та безпека застосування не вивчена). Період вагітності (безпека застосування не вивчена). Геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна мігрень. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця. Коронарний вазоспазм / стенокардія Прінцметала. Захворювання периферичних артерій. Порушення мозкового кровообігу (у тому числі інсульт або транзиторна ішемічна атака) в анамнезі. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта чи аритмії, асоційовані з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Спільне застосування з іншими агоністами серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів (наприклад, суматриптаном, наратриптаном), ерготаміном або його похідними (у тому числі метизергідом), а також протягом 24 годин після їх відміни. Спільне застосування з інгібіторами МАО-А та протягом 14 днів після їх відміни. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: тяжке порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування золмітриптану під час вагітності не вивчалась. Результати досліджень на тваринах не виявили прямих тератогенних ефектів. Однак деякі дані досліджень ембріотоксичності свідчать про можливе зниження життєздатності ембріонів. Застосування препарату протипоказане під час вагітності. Період грудного вигодовування Золмітриптан проникає у молоко лактуючих тварин. Невідомо, чи проникає золмітриптан у грудне молоко жінок у період грудного вигодовування. Тому необхідно з обережністю підходити до призначення препарату жінкам у період грудного вигодовування. Припинення грудного вигодовування на 24 години дозволяє мінімізувати вплив золмітриптану на немовля.Побічна діяНебажані реакції при застосуванні золмітриптану, як правило, виникають протягом 4 годин після прийому препарату, мають транзиторний характер та вирішуються спонтанно без лікування. Частота небажаних реакцій не збільшується прийому повторних доз. Частота розвитку небажаних реакцій представлена згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10 випадків); часто (≥1/100 та З боку центральної нервової системи: часто - порушення чутливості, запаморочення, гіперестезія, парестезія, сонливість, відчуття "тепла" або "холоду", вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття; нечасто – тахікардія, незначне підвищення артеріального тиску, транзиторне підвищення артеріального тиску; дуже рідко – інфаркт міокарда, стенокардія, коронарний ангіоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі; нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія, дисфагія; дуже рідко - ішемія або інфаркт (наприклад, ішемія або інфаркт кишки, інфаркт селезінки), симптомами яких можуть бути діарея з домішкою крові та біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: часто – м'язова слабкість, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – поліурія, часте сечовипускання; дуже рідко - імперативні позиви до сечовипускання. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, у тому числі кропив'янка, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції. Загальні розлади: часто - астенія, інертність, відчуття стиснення дихання, біль або відчуття стиснення в глотці, ділянці шиї, грудній клітці або кінцівках, підвищене потовиділення. Деякі з цих симптомів можуть бути симптомами мігрені. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях з вивчення взаємодії золмітриптану з кофеїном, ерготаміном, дигідроерготаміном, парацетамолом, метоклопрамідом, пізотифеном, флуоксетином, рифампіцином та пропранололом клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів золмітриптану Результати досліджень за участю здорових добровольців свідчать про відсутність фармакокінетичної та клінічно значущої взаємодії золмітриптану та ерготаміну. Однак через теоретичний ризик коронарного ангіоспазму спільне застосування цих препаратів протипоказане. Рекомендується застосовувати золмітриптан не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів ерготаміну або його похідних. Після застосування моклобеміду (інгібітор МАО-А) відзначалося невелике збільшення (на 26%) AUC золмітриптану та триразове збільшення AUC його активного метаболіту. Після прийому циметидину, інгібітору цитохрому Р450, відзначалося збільшення періоду напіввиведення золмітриптану на 44% та збільшення AUC на 48%. Період напіввиведення та AUC активного N-дезметильованого метаболіту збільшувалися вдвічі. Тому для пацієнтів, які приймають циметидин, сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. На основі загального профілю взаємодії золмітриптану, не можна виключити можливість його взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 цитохрому Р450. Тому для пацієнтів, які приймають селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони), сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Фармакокінетична взаємодія золмітриптану з селегіліном (інгібітор МАО-В) та флуоксетином (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) не була підтверджена. Однак при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСИНОНУ (Див. розділ "Особливі вказівки"). Як і інші агоністи серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, золмітриптан може уповільнювати абсорбцію інших лікарських засобів. Побічні ефекти можуть бути більш частими при сумісному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо, запиваючи водою. Рекомендована доза препарату для зняття нападу мігрені – 2,5 мг (1 таблетка). Рекомендується приймати препарат якомога раніше з початку головного болю, проте препарат ефективний і при прийомі в пізніші терміни після початку нападу. Якщо симптоми мігрені виникають знову протягом 24 годин, можна прийняти повторну дозу Золмітриптан-СЗ. Не слід приймати повторну дозу раніше, ніж через 2 години після прийому першої дози. Якщо після прийому першої дози не спостерігається клінічного ефекту, малоймовірна користь від повторного прийому препарату під час того ж нападу. Якщо у пацієнта не було досягнуто терапевтичного ефекту після прийому дози 2,5 мг, для зняття наступних нападів мігрені можна застосовувати препарат Золмітриптан-СЗ у дозі 5 мг (2 таблетки). Не слід приймати більше 2 доз Золмітриптан-СЗ на добу. Сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 10 мг (4 таблетки). Препарат Золмітриптан-СЗ не показаний для профілактики мігрені. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Дитячий та підлітковий вік Ефективність та безпека застосування золмітриптану у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність застосування золмітриптану у плацебоконтрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів віком від 12 до 17 років не встановлена. Застосування препарату Золмітріптан-СЗ у дітей та підлітків не рекомендується. Літній вік Ефективність та безпека золмітриптану у пацієнтів віком від 65 років не встановлена. Тому застосування препарату Золмітриптан-СЗ у пацієнтів похилого віку не рекомендується. Порушення функції печінки Корекція дози при легкому та помірному порушенні функції печінки не потрібна. Для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Ниркова недостатність Корекція дози не потрібна, якщо кліренс креатиніну вище 15 мл/хв. Препарат протипоказаний при нирковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Взаємодія з іншими лікарськими засобами, що потребує корекції дози Для пацієнтів, які приймають циметидин або селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони) сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг.ПередозуванняСимптоми При одноразовому прийомі внутрішньо золмітриптану в дозі 50 мг здоровими добровольцями зазвичай спостерігався седативний ефект. Період напіввиведення золмітриптану становить 2,5 - 3 години, тому при передозуванні спостереження за пацієнтом має продовжуватися, як мінімум, протягом 15 годин або поки є симптоми передозування. Лікування Для золмітриптану немає специфічного антидоту. У разі вираженої інтоксикації рекомендуються заходи інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, а також спостереження та підтримку функції серцево-судинної системи. Ефект гемодіалізу та перитонеального діалізу щодо концентрації золмітриптану у сироватці не встановлений.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Золмітриптан-СЗ може застосовуватись лише у випадках чітко діагностованої мігрені. До призначення золмітриптану, як і інших засобів для усунення мігрені, необхідно виключити інші можливі серйозні неврологічні захворювання у пацієнтів з раніше не діагностованою мігренню, а також у пацієнтів із встановленим діагнозом мігрені за наявності атипових симптомів. Золмітриптан не показаний для лікування геміплегічної, базилярної та офтальмоплегічної мігрені. У пацієнтів, які приймають агоністи серотонінових 5НТш/т-рецепторів, спостерігалися порушення мозкового кровообігу, у тому числі інсульти. Пацієнти з мігренню можуть бути схильні до ризику певних порушень мозкового кровообігу. Не слід застосовувати золмітриптан у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта або аритміями, що асоціюються з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Дуже рідко при застосуванні даного класу препаратів (агоністи серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів) відзначалися коронарний ангіоспазм, стенокардія та інфаркт міокарда. Перед призначенням золмітриптану пацієнтам з факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (наприклад, куріння, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, обтяжений сімейний анамнез щодо ІХС) рекомендується провести обстеження серцево-судинної системи, необхідно контролювати артеріальний тиск. Особливу увагу слід приділяти жінкам у постменопаузальному періоді та чоловікам старше 40 років за наявності зазначених факторів ризику. Тим не менш, не у всіх пацієнтів при обстеженні вдається виявити серцево-судинні захворювання, і в окремих випадках серйозні серцево-судинні ускладнення можуть розвинутися у пацієнтів, які не мали вказівок на серцево-судинні захворювання в анамнезі. Як і у разі застосування інших агоністів серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів, при застосуванні золмітриптану повідомлялося про відчуття тяжкості, тиску або стиснення в області серця. У разі виникнення болю в області грудної клітки або симптомів ішемічної хвороби серця слід припинити прийом золмітриптану до проведення відповідного медичного обстеження. Як і у випадку інших агоністів серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів, транзиторне підвищення артеріального тиску відзначалося у пацієнтів незалежно від наявності артеріальної гіпертензії в анамнезі (дуже рідко таке підвищення артеріального тиску було клінічно вираженим). Не слід перевищувати рекомендовані дози золмітриптану. Побічні ефекти можуть бути більш частими при одночасному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Відзначався розвиток серотонінового синдрому при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСіН. Серотоніновий синдром може включати такі ознаки та симптоми: зміни психічного стану, вегетативні та нервово-м'язові симптоми. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при супутньому призначенні препарату Золмітриптан-СЗ та СІОЗС або СІОЗСіН, особливо в період початку терапії, збільшення дози або додавання до терапії іншого препарату, що впливає на обмін серотоніну. Надмірне застосування протимігренозних препаратів може призводити до збільшення частоти виникнення головного болю, що потенційно потребує відміни лікування. Якщо у пацієнта відзначаються часті або щоденні головні болі, незважаючи на регулярний прийом препаратів для лікування цього стану, слід пам'ятати про можливість розвитку головного болю при надмірному вживанні лікарських препаратів для лікування головного болю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не спостерігалося значного погіршення у виконанні психомоторних тестів прийому золмітриптану в дозі до 20 мг. Пацієнтам, діяльність яких потребує високої швидкості психомоторних реакцій (наприклад, керування транспортним засобом або механізмами), рекомендується дотримуватися обережності через можливий розвиток сонливості та інших симптомів мігрені.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
229,00 грн
198,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: золмітриптан – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактоза безводна (цукор молочний безводний) – 98,3 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 102) – 15,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3,0 мг, магнію стеарат – 1,2 мг; склад оболонки: гіпромелоза - 2,15 мг, полісорбат-80 (твін-80) - 0,60 мг, тальк - 0,60 мг, титану діоксид Е 171 - 0,45 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 - 0, 20 мг. По 2, 4, 6, 8 або 10 таблеток в упаковки коміркові контурні. По 20 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 1 упаковку осередкову контурну по 2, 4, 6, 8, 10 таблеток або 2 упаковки осередкові контурні по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого з коричневим відтінком кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро - таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимігренозний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо золмітриптан швидко та повно абсорбується (мінімум 64%). Абсорбція золмітриптану не залежить від їди. Середня абсолютна біодоступність приблизно 40%. Середній обсяг розподілу становить 7,0 л/кг. Зв'язок із білками плазми низький (приблизно 25 %). Активний метаболіт золмітриптану (N-дезметилметаболіт) також є агоністом серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, у 2-6 разів сильнішим, ніж золмітриптан. При прийомі здоровими добровольцями разової дози в діапазоні від 2,5 до 50 мг золмітриптан та його активний метаболіт мають дозозалежну площу під кривою "концентрація-час" (AUC) та максимальну концентрацію (Сmах). Стах досягається протягом 1,5 годин (75% Стах - протягом 1 години); максимальна концентрація препарату у плазмі підтримується протягом наступних 4-6 годин.При прийомі кількох доз кумуляції не спостерігалося. Протягом 4 годин після прийому препарату внутрішньо під час нападу мігрені концентрація золмітриптану та його метаболітів у плазмі крові була нижчою, ніж у разі прийому препарату у міжприступний період. Ймовірно, це пояснюється уповільненням абсорбції золмітриптану, пов'язаним із уповільненням випорожнення шлунка під час нападу мігрені. Золмітриптан елімінується переважно шляхом печінкової біотрансформації з подальшим виведенням метаболітів із сечею. Встановлено три основні метаболіти: індолоцтова кислота (основний метаболіт, що виявляється в плазмі та сечі), N-оксид- та N-дезметил-похідні. N-дезметилірованний метаболіт є активним, а два інші метаболіти не виявляють фармакологічної активності.Концентрація N-дезметилметаболіту в плазмі приблизно в 2 рази менша від концентрації золмітриптану. Отже, можна припустити, що цей метаболіт робить свій внесок у терапевтичну дію золмітриптану. Більше 60% золмітриптану, введеного у вигляді разової пероральної дози, виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30% виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції. Середній період напіввиведення золмітриптану та N-дезметильованого метаболіту становить 4,7 год та 5,7 год у здорових добровольців, 7,3 год та 7,5 год у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки та 12 год та 7,8 год у пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки, відповідно. Нирковий кліренс золмітриптану та його метаболітів у 7-8 разів нижчий у пацієнтів з помірною та вираженою нирковою недостатністю у порівнянні зі здоровими особами, хоча AUC золмітриптану та активного метаболіту збільшується незначно (на 16 % та 35 %, відповідно) із збільшенням періоду напіввиведення на 1 годину (до 3-3,5 годин). Значення цих фармакокінетичних параметрів не виходили межі значень, зазначених у здорових добровольців. У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначалося уповільнення метаболізму золмітриптану, пропорційне до тяжкості порушення функції печінки. У пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями було показано збільшення AUC на 226%, Сmах – на 47%, періоду напіввиведення – до 12 годин. При цьому відзначалося зниження концентрації метаболітів золмітриптану, зокрема активного метаболіту. Фармакокінетичні параметри у здорових осіб похилого віку аналогічні таким у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаЗолмітриптан є селективним агоністом 5НТ1B/1D-рецепторів, стимуляція яких призводить до вазоконстрикції. Має високу спорідненість до рекомбінантних 5НТ1B/1D-рецепторів людини і помірну спорідненість до 5НТ1A-рецепторів. Золмітриптан не має спорідненості і не виявляє суттєвої фармакологічної активності по відношенню до 5HT2, 5НТ3, 5НТ4, адренергічних, гістамінових, мускаринових та дофамінергічних рецепторів. Введення золмітриптану лабораторним тваринам призводило до вазоконстрикції у басейні сонної артерії. Крім того, результати досліджень на лабораторних тваринах свідчать про те, що золмітриптан блокує центральну та периферичну активність трійчастого нерва за рахунок інгібування вивільнення пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну, вазоактивного інтестинального пептиду та субстанції Р. У клінічних дослідженнях ефект золмітриптану щодо головного болю та інших симптомів мігрені (таких як нудота, фотофобія, фонофобія) відмічався через 1 годину та наростав у період від 2 до 4 годин після прийому препарату. Золмітриптан однаково ефективний щодо мігрені з аурою, мігрені без аури та мігрені, асоційованої з менструацією. Прийом золмітриптану під час аури не запобігав мігренозній голові болю, тому препарат слід приймати після початку больового нападу.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з аурою або без аури.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-яких компонентів препарату. Дитячий вік – до 18-ти років. Літній вік - старше 65 років (ефективність та безпека застосування не вивчена). Період вагітності (безпека застосування не вивчена). Геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна мігрень. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця. Коронарний вазоспазм / стенокардія Прінцметала. Захворювання периферичних артерій. Порушення мозкового кровообігу (у тому числі інсульт або транзиторна ішемічна атака) в анамнезі. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта чи аритмії, асоційовані з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Спільне застосування з іншими агоністами серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів (наприклад, суматриптаном, наратриптаном), ерготаміном або його похідними (у тому числі метизергідом), а також протягом 24 годин після їх відміни. Спільне застосування з інгібіторами МАО-А та протягом 14 днів після їх відміни. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: тяжке порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування золмітриптану під час вагітності не вивчалась. Результати досліджень на тваринах не виявили прямих тератогенних ефектів. Однак деякі дані досліджень ембріотоксичності свідчать про можливе зниження життєздатності ембріонів. Застосування препарату протипоказане під час вагітності. Період грудного вигодовування Золмітриптан проникає у молоко лактуючих тварин. Невідомо, чи проникає золмітриптан у грудне молоко жінок у період грудного вигодовування. Тому необхідно з обережністю підходити до призначення препарату жінкам у період грудного вигодовування. Припинення грудного вигодовування на 24 години дозволяє мінімізувати вплив золмітриптану на немовля.Побічна діяНебажані реакції при застосуванні золмітриптану, як правило, виникають протягом 4 годин після прийому препарату, мають транзиторний характер та вирішуються спонтанно без лікування. Частота небажаних реакцій не збільшується прийому повторних доз. Частота розвитку небажаних реакцій представлена згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10 випадків); часто (≥1/100 та З боку центральної нервової системи: часто - порушення чутливості, запаморочення, гіперестезія, парестезія, сонливість, відчуття "тепла" або "холоду", вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття; нечасто – тахікардія, незначне підвищення артеріального тиску, транзиторне підвищення артеріального тиску; дуже рідко – інфаркт міокарда, стенокардія, коронарний ангіоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі; нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія, дисфагія; дуже рідко - ішемія або інфаркт (наприклад, ішемія або інфаркт кишки, інфаркт селезінки), симптомами яких можуть бути діарея з домішкою крові та біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: часто – м'язова слабкість, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – поліурія, часте сечовипускання; дуже рідко - імперативні позиви до сечовипускання. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, у тому числі кропив'янка, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції. Загальні розлади: часто - астенія, інертність, відчуття стиснення дихання, біль або відчуття стиснення в глотці, ділянці шиї, грудній клітці або кінцівках, підвищене потовиділення. Деякі з цих симптомів можуть бути симптомами мігрені. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях з вивчення взаємодії золмітриптану з кофеїном, ерготаміном, дигідроерготаміном, парацетамолом, метоклопрамідом, пізотифеном, флуоксетином, рифампіцином та пропранололом клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів золмітриптану Результати досліджень за участю здорових добровольців свідчать про відсутність фармакокінетичної та клінічно значущої взаємодії золмітриптану та ерготаміну. Однак через теоретичний ризик коронарного ангіоспазму спільне застосування цих препаратів протипоказане. Рекомендується застосовувати золмітриптан не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів ерготаміну або його похідних. Після застосування моклобеміду (інгібітор МАО-А) відзначалося невелике збільшення (на 26%) AUC золмітриптану та триразове збільшення AUC його активного метаболіту. Після прийому циметидину, інгібітору цитохрому Р450, відзначалося збільшення періоду напіввиведення золмітриптану на 44% та збільшення AUC на 48%. Період напіввиведення та AUC активного N-дезметильованого метаболіту збільшувалися вдвічі. Тому для пацієнтів, які приймають циметидин, сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. На основі загального профілю взаємодії золмітриптану, не можна виключити можливість його взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 цитохрому Р450. Тому для пацієнтів, які приймають селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони), сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Фармакокінетична взаємодія золмітриптану з селегіліном (інгібітор МАО-В) та флуоксетином (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) не була підтверджена. Однак при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСИНОНУ (Див. розділ "Особливі вказівки"). Як і інші агоністи серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, золмітриптан може уповільнювати абсорбцію інших лікарських засобів. Побічні ефекти можуть бути більш частими при сумісному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо, запиваючи водою. Рекомендована доза препарату для зняття нападу мігрені – 2,5 мг (1 таблетка). Рекомендується приймати препарат якомога раніше з початку головного болю, проте препарат ефективний і при прийомі в пізніші терміни після початку нападу. Якщо симптоми мігрені виникають знову протягом 24 годин, можна прийняти повторну дозу Золмітриптан-СЗ. Не слід приймати повторну дозу раніше, ніж через 2 години після прийому першої дози. Якщо після прийому першої дози не спостерігається клінічного ефекту, малоймовірна користь від повторного прийому препарату під час того ж нападу. Якщо у пацієнта не було досягнуто терапевтичного ефекту після прийому дози 2,5 мг, для зняття наступних нападів мігрені можна застосовувати препарат Золмітриптан-СЗ у дозі 5 мг (2 таблетки). Не слід приймати більше 2 доз Золмітриптан-СЗ на добу. Сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 10 мг (4 таблетки). Препарат Золмітриптан-СЗ не показаний для профілактики мігрені. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Дитячий та підлітковий вік Ефективність та безпека застосування золмітриптану у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність застосування золмітриптану у плацебоконтрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів віком від 12 до 17 років не встановлена. Застосування препарату Золмітріптан-СЗ у дітей та підлітків не рекомендується. Літній вік Ефективність та безпека золмітриптану у пацієнтів віком від 65 років не встановлена. Тому застосування препарату Золмітриптан-СЗ у пацієнтів похилого віку не рекомендується. Порушення функції печінки Корекція дози при легкому та помірному порушенні функції печінки не потрібна. Для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Ниркова недостатність Корекція дози не потрібна, якщо кліренс креатиніну вище 15 мл/хв. Препарат протипоказаний при нирковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Взаємодія з іншими лікарськими засобами, що потребує корекції дози Для пацієнтів, які приймають циметидин або селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони) сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг.ПередозуванняСимптоми При одноразовому прийомі внутрішньо золмітриптану в дозі 50 мг здоровими добровольцями зазвичай спостерігався седативний ефект. Період напіввиведення золмітриптану становить 2,5 - 3 години, тому при передозуванні спостереження за пацієнтом має продовжуватися, як мінімум, протягом 15 годин або поки є симптоми передозування. Лікування Для золмітриптану немає специфічного антидоту. У разі вираженої інтоксикації рекомендуються заходи інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, а також спостереження та підтримку функції серцево-судинної системи. Ефект гемодіалізу та перитонеального діалізу щодо концентрації золмітриптану у сироватці не встановлений.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Золмітриптан-СЗ може застосовуватись лише у випадках чітко діагностованої мігрені. До призначення золмітриптану, як і інших засобів для усунення мігрені, необхідно виключити інші можливі серйозні неврологічні захворювання у пацієнтів з раніше не діагностованою мігренню, а також у пацієнтів із встановленим діагнозом мігрені за наявності атипових симптомів. Золмітриптан не показаний для лікування геміплегічної, базилярної та офтальмоплегічної мігрені. У пацієнтів, які приймають агоністи серотонінових 5НТш/т-рецепторів, спостерігалися порушення мозкового кровообігу, у тому числі інсульти. Пацієнти з мігренню можуть бути схильні до ризику певних порушень мозкового кровообігу. Не слід застосовувати золмітриптан у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта або аритміями, що асоціюються з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Дуже рідко при застосуванні даного класу препаратів (агоністи серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів) відзначалися коронарний ангіоспазм, стенокардія та інфаркт міокарда. Перед призначенням золмітриптану пацієнтам з факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (наприклад, куріння, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, обтяжений сімейний анамнез щодо ІХС) рекомендується провести обстеження серцево-судинної системи, необхідно контролювати артеріальний тиск. Особливу увагу слід приділяти жінкам у постменопаузальному періоді та чоловікам старше 40 років за наявності зазначених факторів ризику. Тим не менш, не у всіх пацієнтів при обстеженні вдається виявити серцево-судинні захворювання, і в окремих випадках серйозні серцево-судинні ускладнення можуть розвинутися у пацієнтів, які не мали вказівок на серцево-судинні захворювання в анамнезі. Як і у разі застосування інших агоністів серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів, при застосуванні золмітриптану повідомлялося про відчуття тяжкості, тиску або стиснення в області серця. У разі виникнення болю в області грудної клітки або симптомів ішемічної хвороби серця слід припинити прийом золмітриптану до проведення відповідного медичного обстеження. Як і у випадку інших агоністів серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів, транзиторне підвищення артеріального тиску відзначалося у пацієнтів незалежно від наявності артеріальної гіпертензії в анамнезі (дуже рідко таке підвищення артеріального тиску було клінічно вираженим). Не слід перевищувати рекомендовані дози золмітриптану. Побічні ефекти можуть бути більш частими при одночасному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Відзначався розвиток серотонінового синдрому при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСіН. Серотоніновий синдром може включати такі ознаки та симптоми: зміни психічного стану, вегетативні та нервово-м'язові симптоми. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при супутньому призначенні препарату Золмітриптан-СЗ та СІОЗС або СІОЗСіН, особливо в період початку терапії, збільшення дози або додавання до терапії іншого препарату, що впливає на обмін серотоніну. Надмірне застосування протимігренозних препаратів може призводити до збільшення частоти виникнення головного болю, що потенційно потребує відміни лікування. Якщо у пацієнта відзначаються часті або щоденні головні болі, незважаючи на регулярний прийом препаратів для лікування цього стану, слід пам'ятати про можливість розвитку головного болю при надмірному вживанні лікарських препаратів для лікування головного болю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не спостерігалося значного погіршення у виконанні психомоторних тестів прийому золмітриптану в дозі до 20 мг. Пацієнтам, діяльність яких потребує високої швидкості психомоторних реакцій (наприклад, керування транспортним засобом або механізмами), рекомендується дотримуватися обережності через можливий розвиток сонливості та інших симптомів мігрені.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" на одній стороні та "ZI/Г-100" на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" з одного боку і "ZLT-50", розділені ризиком, з іншого.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" з одного боку і "ZLT-50", розділені ризиком, з іншого.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
233,00 грн
183,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТростинний цукор, екстракт плодів жимолості блакитний (Lonicera caerulea L.), олія м'яти перцевої (Menthae piperitae), олія евкаліптова (Eucalýptus), екстракт плодів момордики (Momordica grosvenori), екстракт червоної шкірки мандарина (C ). Упаковка таблетки 12шт.Опис лікарської формиПастилка кольору від жовто-коричневого до коричневого, зі специфічним ароматом, прохолодним та солодким смаком.Характеристика«Золота пастилка» діє горло на молекулярному рівні, нейтралізує вільні радикали, захищає клітинну тканину, підвищуючи імунітет всього організму. Вона підтримує у здоровому стані порожнину рота та горла, відновлює уражену частину слизової оболонки, знімає біль, інтоксикацію та запалення горла та гортані, зупиняє кашель, усуває осиплість, повертає втрачений голос, освіжає дихання. Завдяки спеціальній технології виготовлення «Золотої пастилки» її вплив на організм здійснюється рівномірно і досить тривалий час (20 — 30 хв.).Рекомендується«Золоту пастилку» можна застосовувати для профілактики та зниження ризику простудних захворювань (гострий та хронічний фарингіт, ларингіт, ангіна), у моменти нападів для полегшення відчуттів верхніх дихальних шляхів, має загальнозміцнюючу властивість. Пастилки можна використовувати у випадках: Біль та запалення горла та гортані, Першіння в горлі, кашель, Осиплість і втрата голосу, у тому числі після тривалого спілкування, викликаного професійною необхідністю (ведучі, журналісти, вчителі, продавці, оператори на телефоні, співаки тощо), Неприємні відчуття у горлі після вживання гострої їжі, Неприємний запах із рота.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, порушення вуглеводного обміну. Перед застосуванням БАД рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 пастилці від 3 до 6 разів на день, розсмоктуючи. Тривалість прийому: 2 – 3 тижні. За потреби прийом можна повторити. Можливі повторні прийоми протягом року. Рекомендації щодо застосування: дорослим по 1 пастилці від 3 до 6 разів на день, розсмоктуючи. Тривалість прийому: 2 – 3 тижні. За потреби прийом можна повторити. Можливі повторні прийоми протягом року.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаОлівець - 1 шт.: олія гвоздична 5 мг, камфора 124 мг, олія кори коричника ароматного 6 мг, лівоментол 658 мг, олія м'яти перцевої 258 мг, олія евкаліптова 65 мг. Тюбики пластикові (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиОлівець для інгаляції.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, до складу якого входять: Гвоздики квіток масло, камфора, Коричника китайського масло, М'яти перцевої листя масло, Евкаліпта прутовидного листя масло, рацементол. Має місцевоподразнювальну, відволікаючу та антисептичну дію.Клінічна фармакологіяПрепарат з місцевоподразнювальною дією, що застосовується для полегшення носового дихання при ГРЗ.Показання до застосуванняРиніт (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; дитячий вік (до 2 років).Вагітність та лактаціяОлівець для інгаляцій заборонено застосовувати у дітей віком до 2 років.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиДля олівця для інгаляцій: інгаляційно, в кожну ніздрю по 10-15 разів на добу, по 1-2 вдихи за 1 інгаляцію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі виникнення алергічних реакцій при застосуванні бальзаму препарат необхідно відмінити, а залишки змити зі шкіри теплою водою. Уникати попадання на слизові оболонки очей та носа.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаБальзам - 1 банка:, олія гвоздична 0.228 мл, камфора рацемічна 910 мг, олія кори коричника ароматного 0.053 мл. ментол рацемічний 455 мг, олія м'яти перцевої 0.59 мл, олія евкаліптова 0.14 мл. 4 г - бляшанки (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, до складу якого входять: Гвоздики квіток масло, камфора, Коричника китайського масло, М'яти перцевої листя масло, Евкаліпта прутовидного листя масло, рацементол. Має місцевоподразнювальну, відволікаючу та антисептичну дію.Клінічна фармакологіяПрепарат з відволікаючою дією, що застосовується зовнішньо при застудних захворюваннях, головному болі, укусах комах.Показання до застосуванняГрип; застудні захворювання; головний біль; риніт; укуси комах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; захворювання шкіри або порушення цілісності шкірних покривів у місці передбачуваного нанесення препарату.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо наносять тонким шаром і злегка втирають. При головному болі – на область скроні або потилиці, при грипі та застудних захворюваннях – на область грудей та спини, при риніті – на крила носа, при укусах комах – на місце укусу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі виникнення алергічних реакцій при застосуванні бальзаму препарат необхідно відмінити, а залишки змити зі шкіри теплою водою. Уникати попадання на слизові оболонки очей та носа.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаБальзам - 100 мл:, олія гвоздична 460 мг, камфора рацемічна 8.88 г, олія кори коричника ароматного 380 мг, левоментол 28 г, олія м'яти перцевої 22.9 г, олія евкаліптова 100 мг. 5 мл - флакони (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиБальзам рідкий.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, до складу якого входять: Гвоздики квіток масло, камфора, Коричника китайського масло, М'яти перцевої листя масло, Евкаліпта прутовидного листя масло, рацементол. Має місцевоподразнювальну, відволікаючу та антисептичну дію.Клінічна фармакологіяПрепарат з відволікаючою дією, що застосовується зовнішньо при застудних захворюваннях, головному болі, укусах комах.Показання до застосуванняГрип; застудні захворювання; головний біль; риніт; укуси комах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; захворювання шкіри або порушення цілісності шкірних покривів у місці передбачуваного нанесення препарату.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо наносять тонким шаром і злегка втирають. При головному болі – на область скроні або потилиці, при грипі та застудних захворюваннях – на область грудей та спини, при риніті – на крила носа, при укусах комах – на місце укусу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі виникнення алергічних реакцій при застосуванні бальзаму препарат необхідно відмінити, а залишки змити зі шкіри теплою водою. Уникати попадання на слизові оболонки очей та носа.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад: Золототисячник трава. По 1,5 г порошку у фільтр-пакетах; по 20 фільтр-пакетів у картонній пачці. Повний текст інструкції наноситься на пачку.Опис лікарської формиШматочки стебел, листя та квіток різної форми. Колір світлий від жовтувато-зеленого до сірувато-зеленого з жовтими, світло-коричневими, жовтувато-рожевими, рожево-фіолетовими та білими вкрапленнями. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркий.ХарактеристикаТрава золототисячника містить гіркі глікозиди, алкалоїди, флавоноїди та інші біологічно активні речовини.Фармакотерапевтична групаАпетиту стимулятор рослинного походження (гіркота).ФармакодинамікаНастій золототисячника трави підвищує апетит, стимулює секрецію травних залоз та кишечника, має жовчогінну дію.Показання до застосуванняЗастосовують як гіркоту для підвищення апетиту та поліпшення травлення при зниженій секреторній функції шлунково-кишкового тракту у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, підвищена шлункова секреція, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіт, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 18 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дози3 фільтр-пакети (4,5 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) окропу, накривають кришкою і настоюють 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім їх віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Застосовують внутрішньо у теплому вигляді по 1/2 - 1/3 склянки 2-3 десь у день 30 хвилин до їжі. Перед вживанням настій необхідно збовтувати.ПередозуванняПри передозуванні можливі диспепсичні розлади (нудота, діарея).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад: Золототисячник трава. Трава подрібнена по 35 г, 50 г у пачці картонної з внутрішнім пакетом або фільтр-пакети по 1,5 г. Текст інструкції із застосування повністю наноситься на пачку.Опис лікарської формиШматочки стебел, листя і квіток різної форми жовтувато-зеленого, рожево-фіолетового, жовтувато-рожевого та жовтого кольору. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркий.ХарактеристикаТрава золототисячника містить гіркоти, флавоноїди, ксантони, аскорбінову кислоту та інші.Фармакотерапевтична групаАпетиту стимулятор рослинного походження (гіркота).Дія на організмСтимулює апетит.ФармакодинамікаНастій із трави золототисячника стимулює секрецію травних залоз, посилює перистальтику кишечника, надаючи деяку проносну дію.Показання до застосуванняЯк гіркота для збудження апетиту та поліпшення травлення при гастриті зі зниженою секрецією, захворюваннях печінки, жовчного міхура.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препаратів золототисячника. Підвищена шлункова секреція, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіт. Вагітність, дитячий вік до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції. У великих дозах препарати золототисячника можуть спричинити розлад травлення.Спосіб застосування та дозиБлизько 10 г (2 столові ложки) трави поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянку) гарячої кип'яченої води, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані 15 хвилин, охолоджують при кімнатній температурі 45 хвилин, проціджують сир, що залишився. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приймають внутрішньо у теплому вигляді по 1/4 склянки 2-3 десь у день 30 хвилин до їжі. Перед вживанням настій рекомендується збовтувати.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад: Золототисячник трава. Трава подрібнена по 35 г, 50 г у пачці картонної із внутрішнім пакетом. Текст інструкції із застосування повністю наноситься на пачку.Опис лікарської формиШматочки стебел, листя і квіток різної форми жовтувато-зеленого, рожево-фіолетового, жовтувато-рожевого та жовтого кольору. Запах слабкий. Смак водного вилучення гіркий.ХарактеристикаТрава золототисячника містить гіркоти, флавоноїди, ксантони, аскорбінову кислоту та інші.Фармакотерапевтична групаАпетиту стимулятор рослинного походження (гіркота).Дія на організмСтимулює апетит.ФармакодинамікаНастій із трави золототисячника стимулює секрецію травних залоз, посилює перистальтику кишечника, надаючи деяку проносну дію.Показання до застосуванняЯк гіркота для збудження апетиту та поліпшення травлення при гастриті зі зниженою секрецією, захворюваннях печінки, жовчного міхура.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препаратів золототисячника. Підвищена шлункова секреція, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіт. Вагітність, дитячий вік до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції. У великих дозах препарати золототисячника можуть спричинити розлад травлення.Спосіб застосування та дозиБлизько 10 г (2 столові ложки) трави поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянку) гарячої кип'яченої води, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані 15 хвилин, охолоджують при кімнатній температурі 45 хвилин, проціджують сир, що залишився. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приймають внутрішньо у теплому вигляді по 1/4 склянки 2-3 десь у день 30 хвилин до їжі. Перед вживанням настій рекомендується збовтувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛист брусниці, чай китайський, насіння касії, цзяогулань, глід перистонадрізаний, пахіма кокос Упаковка: 30 шт. фільтр-пакетівХарактеристикаЧАЙ "ЗОЛОТИЙ ДРАКОН" - унікальний продукт, розроблений на основі рецептів традиційної китайської медицини. Він допоможе Вам скинути зайві кілограми, зменшити обсяг талії та стегон та набути бажаної легкості та здоров'я.Фармакотерапевтична групаФіточай «Золотий дракон» сприяє зменшенню рівня тригрицеридів у крові, які є однією з причин хвороб серця та судин, та нормалізації обміну ліпідів. Клінічні випробування довели, що вживання фіточая «Золотий дракон» на тлі гіпокалорійної дієти призводить до значного зниження маси тіла у людей, які страждають на повноту та ожиріння. Разом із зайвою вагою зменшується обсяг стегон, талії та плечей. Поліпшується травлення, нормалізується випорожнення.Показання до застосуванняДля осіб, які контролюють свою вагуПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентівУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні компоненти: екстракти морського коника, кореня женьшеню сьогодення, трави осота короткоушкового, ниркового чаю, листя шовковочашечника кучерявого. Пігулки 700 мг, 100 шт.Фармакотерапевтична групаЗолотий коник - загальнозміцнююче, м'яке тонізуюче.Властивості компонентівБіологічно активні речовини морського коника (низкомолекулярні пептиди, органічні ціаніди та ізоціаніди, морські тіоціанати, ізотіоціанати та дихлоріміни, ехінохром 2 та ін.) стимулюють статеву функцію, усувають статеву слабкість у чоловіків та фригідність у жінок, покращують. Тритерпенові глікозиди (панаксозиди) з женьшеню звичайно надають стимулюючу дію на ЦНС, серцево-судинну, ендокринну, імунну та кровотворну систему, покращують клітинний метаболізм, обмін ліпідів та статеву функцію. Глікозиди, алкалоїди та інші активні речовини з шовковочашечника кучерявого мають уролітичну та сечогінну дію, з котячого вуса – антиспастичну, діуретичну та жовчогінну дію, з вісота короткоушкового – антибактеріальним ефектом.РекомендуєтьсяРекомендований для підвищення потенції, статевого потягу та сексуальної витривалості, посилення повноти та яскравості оргастичних відчуттів при сексуальних дисфункціях, статевої слабкості, фригідності; для профілактики та допоміжної терапії сечокам'яної хвороби; для підтримки фізичної та розумової активності, подолання втоми, депресії як загальнозміцнюючий засіб.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; гіпертензія, порушення функцій серця, виражений атеросклероз; підвищена нервова збудливість, безсоння; вагітність; грудне годування; дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. На час прийому слід припинити грудне вигодовування.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі, запиваючи теплою водою, по 2 таблетки 2 рази на добу вранці та ввечері. Приймати протягом 10-25 днів або за 1-4 години до передбачуваної сексуальної активності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля застосування сеча може набувати блакитного або зеленого відтінку. У флаконі разом з таблетками знаходиться пакетик з речовиною, що поглинає вологу, вміст якого вживанню не підлягає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні компоненти: екстракти морського коника, кореня женьшеню сьогодення, трави осота короткоушкового, ниркового чаю, листя шовковочашечника кучерявого. Пігулки 700 мг, 20 шт.Фармакотерапевтична групаЗолотий коник - загальнозміцнююче, м'яке тонізуюче.Властивості компонентівБіологічно активні речовини морського коника (низкомолекулярні пептиди, органічні ціаніди та ізоціаніди, морські тіоціанати, ізотіоціанати та дихлоріміни, ехінохром 2 та ін.) стимулюють статеву функцію, усувають статеву слабкість у чоловіків та фригідність у жінок, покращують. Тритерпенові глікозиди (панаксозиди) з женьшеню звичайно надають стимулюючу дію на ЦНС, серцево-судинну, ендокринну, імунну та кровотворну систему, покращують клітинний метаболізм, обмін ліпідів та статеву функцію. Глікозиди, алкалоїди та інші активні речовини з шовковочашечника кучерявого мають уролітичну та сечогінну дію, з котячого вуса – антиспастичну, діуретичну та жовчогінну дію, з вісота короткоушкового – антибактеріальним ефектом.РекомендуєтьсяРекомендований для підвищення потенції, статевого потягу та сексуальної витривалості, посилення повноти та яскравості оргастичних відчуттів при сексуальних дисфункціях, статевої слабкості, фригідності; для профілактики та допоміжної терапії сечокам'яної хвороби; для підтримки фізичної та розумової активності, подолання втоми, депресії як загальнозміцнюючий засіб.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; гіпертензія, порушення функцій серця, виражений атеросклероз; підвищена нервова збудливість, безсоння; вагітність; грудне годування; дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. На час прийому слід припинити грудне вигодовування.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі, запиваючи теплою водою, по 2 таблетки 2 рази на добу вранці та ввечері. Приймати протягом 10-25 днів або за 1-4 години до передбачуваної сексуальної активності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля застосування сеча може набувати блакитного або зеленого відтінку. У флаконі разом з таблетками знаходиться пакетик з речовиною, що поглинає вологу, вміст якого вживанню не підлягає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаБальзам - 1мл. Активні компоненти: екстракти золотого вуса, чаги, шоломника байкальського, звіробою, оману, лопуха, перцю червоного; вода, збагачена іонами срібла; мурашиний спирт, віск бджолиний, олія ялівцю, ведмежа жовч, гідролізат колагену, гліцерин, кемабен, катон та ін. Бальзам туба 125 мл.ХарактеристикаЗменшує м'язові болі після тяжких фізичних навантажень; розігріває навколосуглобові тканини та активізує кровообіг; заспокоює болі при артриті, ревматизмі, радикуліті та остеохондрозі; сприяє виведенню солей і попереджає їхнє відкладення.Фармакотерапевтична групаЗолотий вус бальзам для суглобів з мурашиним спиртом зменшує м'язові болі після тяжких фізичних навантажень і при захворюваннях суглобів, відновлює мікроциркуляцію крові, має зігрівальну та протизапальну дію.Властивості компонентівГоловні компоненти - натуральний екстракт рослини "золотий вус" та мурашиний спирт, який здавна рекомендується народною медициною як ефективний засіб від болів у суглобах та м'язах, застуди та ревматизму. Він має місцеву анестезуючу дію, викликає розширення судин і зменшує запальний процес. Додавання додаткового комплексу натуральних екстрактів та олій лікарських рослин посилює дію бальзаму. Червоний перець розігріває навколосуглобові тканини, чага, лопух і звіробій знімають запалення, шоломник заспокоює біль, а чебрець і ялівець сприяють виведенню солей.ІнструкціяНаносити легкими рухами, що масажують, до повного вбирання 2-3 рази на день. Для отримання кращого ефекту бажано укутати хворе місце вовняною тканиною. Курс застосування – 2-6 тижнів.РекомендуєтьсяРекомендований для зменшення м'язових болів після тяжких фізичних навантажень, при захворюваннях суглобів, для відновлення мікроциркуляції крові та протизапальної дії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та годуванні груддю протипоказане.Побічна діяАлергічні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему