Лекарства и БАД Со скидкой
1 473,00 грн
268,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: речовина, що діє: еноксапарин натрію 6000 анти-Ха ME (60 мг); допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 0,6 мл. По 0,6 мл (6000 анти-Ха ME) в шприци скляні стерильні, укомплектовані запобіжними пристроями або захисними етикетками для голок, або без пристроїв запобіжних або захисних етикеток для голок. По 2 шприци в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або поліетилентерефталатної з плівкою полімерною або фольгою алюмінієвою лакованою, або без плівки полімерної та фольги алюмінієвої лакованої. По 1, 2, 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або жовта, або коричнево-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність плазми спостерігається через 3-5 годин після підшкірного введення препарату і становить приблизно 0,2; 0,4; 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після підшкірного введення 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до другого дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 1 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-IIа активність у плазмі приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-IIа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/годину. Виведення препарату носить монофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, і загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти- Ха активності було пов'язане зі збільшенням ступеня тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою по шкалою Чайлд-Пью). Це зниження, головним чином, було зумовлене зниженням рівня АТ-III, вторинним по відношенню до зниження синтезу АТ-III у пацієнтів із порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0,50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1.5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаЕноксапарин натрію – низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон: менше 2000 дальтон – 68 %, понад 8000 дальтон – В очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-IIа або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у людини, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III залежне пригнічення інших факторів згортання, таких як фактор VIIa, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. Застосування препарату у профілактичних дозах незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяІнструкція з самостійного виконання ін'єкції еноксапарину натрію Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. Висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. Переконайтеся, що добре бачите місце, в яке збираєтеся вводити препарат. Оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. Це місце має знаходитися на відстані як мінімум 5 см від пупка або навколо рубців і синців. Чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца з препаратом. Відкладіть ковпачок. Шприц попередньо заповнений та готовий до використання. Не натискайте на поршень, щоб витіснити бульбашки повітря до введення голки в місце ін'єкції. Це може призвести до втрати препарату. Після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. Це необхідно для збереження стерильності голки. Увага: при наявності захисної етикетки для голки - дотримуйтесь інструкцій щодо використання захисної етикетки для голки, наведеної нижче. Утримуйте шприц в одній руці так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). Введіть голку на всю довжину в складку шкіри. Натисніть пальцем на поршень. Це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. Тепер можна припинити утримання шкірної складки. Увага: за наявності запобіжного пристрою - виконуйте інструкції з використання запобіжного пристрою, наведені нижче. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Утилізуйте використаний одноразовий шприц у контейнер для сміття. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору. Інструкція щодо використання захисної етикетки для голки (за її наявності) Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: не знімайте захисний ковпачок до вигину захисної етикетки! Зігніть захисну етикетку для голки приблизно на 90°. Зніміть захисний ковпачок. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Увага: не закріплюйте голку у захисну етикетку пальцями! Однією рукою закріпіть голку шляхом розміщення захисної етикетки на твердій стійкій поверхні. Потім натисніть на захисну етикетку. Зігніть захисну етикетку приблизно на 90°, доки голка з чутним клацанням не опиниться в пластиковій частині захисної етикетки. Утилізуйте одноразовий шприц з голкою у контейнер для сміття. Інструкція з використання запобіжного пристрою Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: Виймаючи шприц із упаковки, не тягніть шприц за плунжер або ковпачок для голки. Вийміть шприц із упаковки, як показано на малюнку. Увага: не знімайте ковпачок голки, тримаючись за плунжер або основу голки. Зніміть ковпачок голки, як показано на малюнку, тримаючись за захисну систему, щоб уникнути травмування або вигину голки. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Затиснувши корпус шприца між вказівним та середнім пальцями, натисніть на плунжер донизу, щоб ввести весь розчин. Увага: розчин повинен бути повністю введений для спрацьовування захисної системи. Після завершення ін'єкції скористайтесь одним із запропонованих варіантів: Вийміть голку з місця ін'єкції та відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Не виймаючи голку із місця ін'єкції, відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Увага: якщо захисна система не активувалася або активувалася частково - викиньте шприц із незахищеною голкою. Т.к. Голка не захищена, зверніть особливу увагу на те, щоб уникнути травмування. Викиньте шприц із захищеною голкою у контейнер для сміття.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях; . Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромбоемболічної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром. * лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. * Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спинальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування протягом попередніх 24 годин. Імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у 1169 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год. Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" та "Особливі вказівки" ). При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією або без неї. Часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Рідко – заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Дуже часто – тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400×109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто – тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко – аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто – кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. Рідко – випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи Часто – алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже часто - підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто - кропив'янка, свербіж шкіри, еритема. Нечасто – бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто – гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто – подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані у післяреєстраційний період Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи Рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи Часто – головний біль. Порушення з боку судин Рідко - при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові чи лімфатичної системи Часто – геморагічна анемія. Рідко – еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Рідко – алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкції препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто – гепатоцелюлярне ураження печінки. Рідко – холестатичне ураження печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Рідко – остеопороз при тривалій терапії (більше трьох місяців). Лабораторні та інструментальні дані Рідко – гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЕноксапарин натрію не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенекупару). При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїну IIb/IIIа рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу" та "Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, як мінімум, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Доза препарату, що рекомендується, становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі еноксапарин натрію слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і триває до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай, введення препарату триває від 2 до 8 днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Тривалість лікування препаратом становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хвилин після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Особливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно вводити на всю довжину вертикально (не збоку) у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення енокс. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0,9% розчином хлориду натрію і 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців більшого об'єму видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 30 мг, 40 мг, 50 мг, 60 мг, 70 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 30 мг, 40 мг, 50 мг і 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для отримання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином дектрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) × 0,1, або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта (кг) Необхідна доза (0,3 мг/кг) [мг] Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл [мл] 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами Переключення між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк) Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак) Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідно проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Передопераційне введення еноксапарину натрію за 2 години до втручання у дозуванні 20 мг несумісне з проведенням нейроаксіальної анестезії. Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум через 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). в ці тимчасові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів молодше 75 років одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 1 раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком 75 років та старше 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно 2 рази на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування, подана у таблиці нижче: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 40 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень, препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняВипадкове передозування препаратом при внутрішньовенному, екстракорпоральному або підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При внутрішньому прийомі навіть у великих дозах всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) сульфату протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 годин і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз сульфату протаміну, анти-Ха активність препарату повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа) еноксапарином натрію за винятком випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показані комбінації еноксапарину натрію з цими препаратами, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує ризик розвитку кровотечі внаслідок збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м²) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Цих пацієнтів слід уважно спостерігати на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування препаратом та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні препарату при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз препарату, а також при використанні постійних катетерів після операції або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні препарати. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано. Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для того, щоб досягти гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше,ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії. Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок із механічними штучними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, що призвели до блокування клапанів серця і до смерті матері та плоду. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця мають високий ризик розвитку тромбозу та емболій. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. Якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат суттєво не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх із фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Еноксапарин натрію не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 771,00 грн
162,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: речовина, що діє: еноксапарин натрію 8000 анти-Ха ME (80 мг); допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 0,8 мл. По 0,8 мл (8000 анти-Ха ME) в шприци скляні стерильні, укомплектовані запобіжними пристроями або захисними етикетками для голок, або без пристроїв запобіжних або захисних етикеток для голок. По 2 шприци в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або поліетилентерефталатної з плівкою полімерною або фольгою алюмінієвою лакованою, або без плівки полімерної та фольги алюмінієвої лакованої. По 1, 2, 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або жовта, або коричнево-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність плазми спостерігається через 3-5 годин після підшкірного введення препарату і становить приблизно 0,2; 0,4; 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після підшкірного введення 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до другого дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 1 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-IIа активність у плазмі приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-IIа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/годину. Виведення препарату носить монофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, і загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти- Ха активності було пов'язане зі збільшенням ступеня тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою по шкалою Чайлд-Пью). Це зниження, головним чином, було зумовлене зниженням рівня АТ-III, вторинним по відношенню до зниження синтезу АТ-III у пацієнтів із порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0,50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1.5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаЕноксапарин натрію – низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон: менше 2000 дальтон – 68 %, понад 8000 дальтон – В очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-IIа або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у людини, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III залежне пригнічення інших факторів згортання, таких як фактор VIIa, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. Застосування препарату у профілактичних дозах незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяІнструкція з самостійного виконання ін'єкції еноксапарину натрію Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. Висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. Переконайтеся, що добре бачите місце, в яке збираєтеся вводити препарат. Оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. Це місце має знаходитися на відстані як мінімум 5 см від пупка або навколо рубців і синців. Чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца з препаратом. Відкладіть ковпачок. Шприц попередньо заповнений та готовий до використання. Не натискайте на поршень, щоб витіснити бульбашки повітря до введення голки в місце ін'єкції. Це може призвести до втрати препарату. Після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. Це необхідно для збереження стерильності голки. Увага: при наявності захисної етикетки для голки - дотримуйтесь інструкцій щодо використання захисної етикетки для голки, наведеної нижче. Утримуйте шприц в одній руці так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). Введіть голку на всю довжину в складку шкіри. Натисніть пальцем на поршень. Це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. Тепер можна припинити утримання шкірної складки. Увага: за наявності запобіжного пристрою - виконуйте інструкції з використання запобіжного пристрою, наведені нижче. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Утилізуйте використаний одноразовий шприц у контейнер для сміття. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору. Інструкція щодо використання захисної етикетки для голки (за її наявності) Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: не знімайте захисний ковпачок до вигину захисної етикетки! Зігніть захисну етикетку для голки приблизно на 90°. Зніміть захисний ковпачок. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Увага: не закріплюйте голку у захисну етикетку пальцями! Однією рукою закріпіть голку шляхом розміщення захисної етикетки на твердій стійкій поверхні. Потім натисніть на захисну етикетку. Зігніть захисну етикетку приблизно на 90°, доки голка з чутним клацанням не опиниться в пластиковій частині захисної етикетки. Утилізуйте одноразовий шприц з голкою у контейнер для сміття. Інструкція з використання запобіжного пристрою Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: Виймаючи шприц із упаковки, не тягніть шприц за плунжер або ковпачок для голки. Вийміть шприц із упаковки, як показано на малюнку. Увага: не знімайте ковпачок голки, тримаючись за плунжер або основу голки. Зніміть ковпачок голки, як показано на малюнку, тримаючись за захисну систему, щоб уникнути травмування або вигину голки. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Затиснувши корпус шприца між вказівним та середнім пальцями, натисніть на плунжер донизу, щоб ввести весь розчин. Увага: розчин повинен бути повністю введений для спрацьовування захисної системи. Після завершення ін'єкції скористайтесь одним із запропонованих варіантів: Вийміть голку з місця ін'єкції та відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Не виймаючи голку із місця ін'єкції, відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Увага: якщо захисна система не активувалася або активувалася частково - викиньте шприц із незахищеною голкою. Т.к. Голка не захищена, зверніть особливу увагу на те, щоб уникнути травмування. Викиньте шприц із захищеною голкою у контейнер для сміття.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях; . Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромбоемболічної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром. * лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. * Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спинальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування протягом попередніх 24 годин. Імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у 1169 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год. Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" та "Особливі вказівки" ). При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією або без неї. Часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Рідко – заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Дуже часто – тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400×109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто – тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко – аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто – кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. Рідко – випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи Часто – алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже часто - підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто - кропив'янка, свербіж шкіри, еритема. Нечасто – бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто – гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто – подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані у післяреєстраційний період Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи Рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи Часто – головний біль. Порушення з боку судин Рідко - при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові чи лімфатичної системи Часто – геморагічна анемія. Рідко – еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Рідко – алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкції препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто – гепатоцелюлярне ураження печінки. Рідко – холестатичне ураження печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Рідко – остеопороз при тривалій терапії (більше трьох місяців). Лабораторні та інструментальні дані Рідко – гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЕноксапарин натрію не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенекупару). При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїну IIb/IIIа рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу" та "Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, як мінімум, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Доза препарату, що рекомендується, становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі еноксапарин натрію слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і триває до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай, введення препарату триває від 2 до 8 днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Тривалість лікування препаратом становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хвилин після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Особливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно вводити на всю довжину вертикально (не збоку) у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення енокс. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0,9% розчином хлориду натрію і 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців більшого об'єму видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 30 мг, 40 мг, 50 мг, 60 мг, 70 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 30 мг, 40 мг, 50 мг і 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для отримання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином дектрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) × 0,1, або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта (кг) Необхідна доза (0,3 мг/кг) [мг] Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл [мл] 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами Переключення між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк) Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак) Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідно проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Передопераційне введення еноксапарину натрію за 2 години до втручання у дозуванні 20 мг несумісне з проведенням нейроаксіальної анестезії. Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум через 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). в ці тимчасові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів молодше 75 років одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 1 раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком 75 років та старше 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно 2 рази на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування, подана у таблиці нижче: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 40 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень, препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняВипадкове передозування препаратом при внутрішньовенному, екстракорпоральному або підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При внутрішньому прийомі навіть у великих дозах всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) сульфату протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 годин і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз сульфату протаміну, анти-Ха активність препарату повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа) еноксапарином натрію за винятком випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показані комбінації еноксапарину натрію з цими препаратами, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує ризик розвитку кровотечі внаслідок збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м²) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Цих пацієнтів слід уважно спостерігати на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування препаратом та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні препарату при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз препарату, а також при використанні постійних катетерів після операції або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні препарати. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано. Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для того, щоб досягти гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше,ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії. Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок із механічними штучними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, що призвели до блокування клапанів серця і до смерті матері та плоду. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця мають високий ризик розвитку тромбозу та емболій. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. Якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат суттєво не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх із фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Еноксапарин натрію не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: фамотидин 20мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 1 мг, магнію стеарат – 2 мг, повідон К90 – 4 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 6 мг, тальк – 6 мг, крохмаль кукурудзяний – 56 мг, лактози моногідрат – 105 мг. Склад плівкової оболонки: ;заліза оксид червоний - 0.012 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.088 мг, титану діоксид - 0.288 мг, макрогол 6000 - 0.499 мг, сепіфільм 003 - 6.613 мг (макрогол-4 , целюлоза мікрокристалічна - 35-45%, гіпромелоза - 45-55%). 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, опуклі, з гравіюванням "F20" на одній стороні; на зламі білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових H2-рецепторів. Пригнічує секрецію соляної кислоти, базальну та стимульовану гастрином, гістаміном та ацетилхоліном, при цьому зростає рН вмісту шлунка та знижується активність пепсину. Фамотидин слабко впливає мікросомальні ферменти печінки. Після прийому препарату внутрішньо дія настає через 1 годину, максимум дії – протягом 3 годин після прийому, тривалість ефекту коливається в межах 12-24 годин, залежно від дози.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція неповна. C max досягається через 1-3 год і становить 0.07-0.1 мг/л. Біодоступність - 40-45%, збільшується при одночасному прийомі їжі та знижується при одночасному прийомі антацидів. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 10-20%. Проникає через плацентарний бар'єр та через гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється із грудним молоком. Метаболізм 30-35% препарату метаболізується у печінці з утворенням S-оксиду. Виведення T1/2; з плазми становить 2.3-3.5 год. Після прийому внутрішньо 30-35% фамотидину виводиться нирками в незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При КК <10 мл/хв T1/2 може досягати 20 год (потрібна корекція дози).Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н2-рецепторів. Противиразковий препарат.Показання до застосуванняВиразкова хвороба дванадцятипалої кишки та шлунка у фазі загострення, профілактика рецидивів; лікування та профілактика симптоматичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (пов'язаних з прийомом НПЗЗ, стресових, післяопераційних виразок); ерозивний гастродуоденіт; функціональна диспепсія, що асоціюється з підвищеною секреторною функцією шлунка; рефлюкс-езофагіт; синдром Золлінгера-Еллісона; профілактика рецидивів кровотечі із верхніх відділів ШКТ; попередження аспірації шлункового соку за загальної анестезії (синдром Мендельсона).Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік; підвищена чутливість до фамотидину та інших блокаторів гістамінових H2-рецепторів. З обережністю: ниркова або печінкова недостатність, цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: ; сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі, зниження апетиту; підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатоцелюлярний, холестатичний або змішаний гепатит, гострий панкреатит. З боку системи кровотворення: дуже рідко - агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпо-або аплазія кісткового мозку. Алергічні реакції: кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. З боку серцево-судинної системи: аритмія, брадикардія, AV-блокада, зниження АТ. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, підвищена стомлюваність, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: зниження гостроти зору, шум у вухах. З боку статевої системи: при тривалому застосуванні у високих дозах - аменорея, зниження лібідо, гіперпролактинемія, гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: ; міалгія, артралгія. Дерматологічні реакції: алопеція, звичайні вугри, сухість шкіри. Інші: ;лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиВнаслідок підвищення рН вмісту шлунка фамотидин при одночасному застосуванні зменшує всмоктування кетоконазолу та ітраконазолу. Антациди та сукральфат уповільнюють абсорбцію фамотидину. Слід дотримуватися 1-2-годинної перерви між прийомами цих препаратів. При одночасному прийомі фамотидину та лікарських засобів, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик розвитку нейтропенії. Фамотидин збільшує всмоктування амоксициліну та клавуланової кислоти.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення Квамател® призначають у дозі 40 мг 1 раз на добу перед сном або по 20 мг 2 рази на добу. За потреби добову дозу можна збільшити до 80-160 мг. Тривалість лікування становить 4-8 тижнів. З метою; профілактики загострень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; Квамател®; призначають у дозі 20 мг 1 раз на добу перед сном. При; рефлюкс-езофагіт; початкова доза становить 20 мг 2 рази на добу; при необхідності препарат можна застосовувати по 40 мг 2 рази на добу. При; синдром Золлінгера-Еллісона; початкова доза становить 20-40 мг кожні 6 год; за потреби добову дозу можна збільшити до 240-480 мг. Для профілактики аспірації шлункового соку під час загальної анестезії Квамател® призначають у дозі 40 мг напередодні операції або вранці в день операції. При нирковій недостатності, якщо КК <30 мл/хв; або; вміст креатиніну сироватки >3 мг/дл, добову дозу слід зменшити до 20 мг або збільшити інтервал між прийомами до 36-48 год.ПередозуванняСимптоми: блювання, рухове збудження, тремор, зниження АТ, тахікардія, колапс. Лікування: ; промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія; гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування фамотидину може маскувати симптоми раку шлунка, тому, перш ніж приступити до лікування фамотидином, необхідно виключити наявність злоякісного новоутворення. Подібно до всіх блокаторів гістамінових H2-рецепторів, при різкому припиненні лікування фамотидин може викликати синдром відміни, тому лікування припиняють, поступово знижуючи його дозу. Пацієнтам з порушеннями функції печінки Квамател® слід призначати з обережністю і в нижчих дозах. При тривалому лікуванні ослаблених хворих або пацієнтів в умовах стресу можливі бактеріальні ураження шлунка з подальшим розповсюдженням інфекції. Квамател® слід приймати через 2 години після прийому ітраконазолу або кетоконазолу, щоб уникнути значного зменшення їх всмоктування. Блокатори гістамінових H2-рецепторів можуть інгібувати кислотостимулюючу дію пентагастрину та гістаміну, тому за 24 години до проведення тесту слід відмовитися від призначення фамотидину. Блокатори гістамінових H2-рецепторів можуть пригнічувати шкірну реакцію на гістамін, приводячи до помилково-негативних результатів шкірних проб. Тому перед проведенням діагностичних шкірних проб виявлення алергічної шкірної реакції негайного типу фамотидин слід скасувати. Під час лікування слід уникати вживання продуктів харчування, напоїв та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подразнення слизової оболонки шлунка. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування фамотидином пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
295,00 грн
221,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат – 1 фл. (72.8 мг ліофілізату): Активна речовина: фамотидин 20мг. Допоміжні речовини: аспарагінова кислота – 8.8 мг, манітол – 44 мг. Розчинник (0.9% розчин натрію хлориду): натрію хлорид - 45 мг, вода д/і - 5 мл. 72.8 мг – флакони безбарвного скла (5) у комплекті з розчинником (амп. 5 шт.) – упаковки контурні пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення; білого або майже білого кольору; прикладений розчинник прозорий, безбарвний, без запаху.Фармакотерапевтична групаФамотидин є потужним конкурентним інгібітором Н2-гістамінових рецепторів. Основною клінічно значущою фармакологічною дією фамотидину є інгібування шлункової секреції. Фамотидин знижує як концентрацію соляної кислоти, так і обсяг шлункової секреції, в той час як зміни секреції пепсину пропорційні об'єму, що секретується. У здорових добровольців та пацієнтів з гіперсекрецією фамотидин інгібує базальну та нічну секрецію соляної кислоти та пепсиногену, а також секрецію, що стимулюється введенням пентагастрину, бетазолу, кофеїну, інсуліну та фізіологічним рефлексом блукаючого нерва. Тривалість пригнічення секреції при використанні доз 20 мг і 40 мг становить від 10 до 12 год. Фамотидин практично не впливає на концентрацію гастрину в сироватці натще або після їди. Фамотидин не впливає на спорожнення шлунка, екзокринну функцію підшлункової залози, кровотік у печінці та портальній системі. Фамотидин не впливає на ферментну систему цитохрому Р450 у печінці. Антиандрогенного впливу препарату не відмічено.ФармакокінетикаФармакокінетика фамотідіна носить лінійний характер. Всмоктування та розподіл Квамател® ;призначений тільки для внутрішньовенного введення. Зв'язування з білками плазми виражене відносно слабенько (15-20%). Метаболізм та виведення Метаболізм фамотидину відбувається у печінці. Єдиним метаболітом, знайденим у людини, є сульфоксид. Фамотидин виводиться нирками (65-70%) та метаболізмом (30-35%). Нирковий кліренс становить 250-450 мл/хв, що вказує на деякий рівень канальцевої екскреції. 65-70% внутрішньовенної введеної дози виявляється в сечі в незміненому вигляді. Невелика частина введеної дози може бути екскретована у формі сульфоксиду. Т1/2; становить 2.3-3.5 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю Т1/2; фамотидину може перевищувати 20 год.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н2-рецепторів. Противиразковий препарат.Показання до застосуванняВиразкова хвороба дванадцятипалої кишки; виразкова хвороба шлунка без малігнізації; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; інші стани, що супроводжуються гіперсекрецією (наприклад, синдром Золлінгера-Еллісона); запобігання аспірації кислого шлункового вмісту (синдрому Мендельсона) при проведенні загальної анестезії.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік; гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин. З обережністю: печінкова та/або ниркова недостатність, цироз печінки з портосистемною енцефалопатією (в анамнезі), імунодефіцит.Вагітність та лактаціяФамотидин проникає крізь плацентарний бар'єр. Контрольованих досліджень у людини не проводилося. Квамател® не рекомендується використовувати під час вагітності. Фамотидин секретується із грудним молоком у людини; у зв'язку з цим грудне вигодовування під час застосування Кваматела® слід припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому віці.Побічна діяНаступні небажані явища були описані в рідкісних або рідкісних випадках. Однак у багатьох випадках причинний взаємозв'язок з терапією фамотидином не встановлено. Визначення частоти небажаних явищ: рідко (≥1/10 000-<1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (немає можливості встановити на основі наявних даних). З боку системи кровотворення: дуже рідко - агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко - анафілаксія. З боку обміну речовин і харчування: дуже рідко - анорексія. Психічні розлади: дуже рідко - депресія, галюцинації, збудження, тривога, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: рідко - головний біль, запаморочення. З боку органу слуху та рівноваги: частота невідома - дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - аритмія, атріовентрикулярна блокада. З боку дихальної системи: дуже рідко - бронхоспазм. З боку травної системи: рідко - діарея, запор; дуже рідко – відчуття дискомфорту в животі, нудота, блювання, сухість у роті. Гепатобіліарні порушення: дуже рідко - холестатична жовтяниця, відхилення активності печінкових ферментів. З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко - вугровий висип, алопеція, ангіоневротичний набряк, сухість шкіри, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - артралгія, м'язові спазми. З боку статевих органів і молочної залози: дуже рідко - гінекомастія *. Інші: дуже рідко - підвищена стомлюваність, лихоманка. * Гінекомастія зустрічається дуже рідко і при припиненні лікування носить оборотний характер.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з 0.18% та 0.9% розчином натрію хлориду, 4% та 5% розчином декстрози, 4.2% розчином натрію гідрокарбонату. Збільшує всмоктування амоксициліну та клавуланової кислоти. Антациди та сукральфат уповільнюють абсорбцію фамотидину. Зменшує всмоктування ітраконазолу та кетоконазолу. Лікарські засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку, збільшують ризик розвитку нейтропенії.Спосіб застосування та дозиКвамател® ;призначений тільки для внутрішньовенного введення. Квамател® рекомендований для використання у госпіталізованих пацієнтів, які не мають можливості приймати препарат внутрішньо. Квамател® може використовуватися доти, поки проведення пероральної терапії не стане можливим. Рекомендована доза становить 20 мг внутрішньовенно 2 рази на добу (кожні 12 год). При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення, гіперсекреторних станах; - внутрішньовенно повільно, протягом 2 хв по 20 мг 2 рази на добу в розведеному вигляді; внутрішньовенна інфузія - повільно, протягом 15-30 хв по 20 мг 2 рази на добу. При; рефлюкс-езофагіт; початкова доза становить 20 мг 2 рази на добу внутрішньовенно повільно. При синдромі Золлінгера-Еллісона початкова доза становить 20 мг внутрішньовенно кожні 6 годин, далі - доза препарату залежить від обсягу секреції та клінічного стану пацієнта. При загальної анестезії для запобігання аспірації кислого шлункового вмісту; Початкова доза для внутрішньовенного введення не може перевищувати 20 мг. Для проведення внутрішньовенної ін'єкції вміст флакона слід розчинити в 5-10 мл 0.9% розчину натрію хлориду (ампула розчинника), а потім повільно ввести (протягом не менше 2 хв). При інфузії препарату слід вводити розчин протягом 15-30 хв. Розчини слід готувати перед введенням. Можна використовувати лише прозорі безбарвні розчини. Оскільки фамотидин екскретується переважно нирками, у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Якщо КК становить менше 30 мл/хв, а сироваткова концентрація креатиніну перевищує 3 мг/100 мл, добову дозу необхідно зменшити до 20 мг або збільшити інтервали між введеннями до 36-48 год. Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлені. Корекція дози у пацієнтів похилого віку не потрібна.ПередозуванняУ пацієнтів із синдромом патологічної гіперсекреції використовувалися дози до 800 мг на добу протягом періоду понад один рік, що не супроводжувалося виникненням серйозних небажаних явищ. Лікування: ; симптоматична та підтримуюча терапія; моніторинг стану пацієнтаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії фамотидином або, якщо такої можливості немає, перед переходом на пероральне лікування необхідно унеможливити наявність злоякісного новоутворення шлунка. При печінковій недостатності Квамател® слід використовувати з обережністю в зниженій дозі. Оскільки у разі використання блокаторів гістамінових Н2-рецепторів була описана перехресна реактивність, застосування Кваматела® у пацієнтів, які мають в анамнезі гіперчутливість до інших блокаторів гістамінових Н2-рецепторів, потребує обережності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом і роботі з технікою, оскільки під час лікування може виникати запаморочення і спостерігатися підвищена стомлюваність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: холіну альфосцерат гідрат 400мг; допоміжні речовини: вода очищена – 109 мг; повідон (пласдон С15 або колідон 17PF) - 1 мг; макрогол (поліетиленгліколь 400) - до одержання маси вмісту капсули 640 мг; капсула м'яка желатинова: (желатин - 164,313 мг, гліцерол (гліцерин) - 41,09 мг, метилпарагідроксибензоат - 1,166 мг, пропілпарагідроксибензоат - 0,164 мг, сорбітол - 41,5 мг, титану діоксид - 0,6 77 мг, барвник заліза оксид червоний – 0,154 мг, барвник заліза оксид чорний – 0,169 г, вода очищена (відсутня у готовому препараті) – 250 мг. Капсули 14 штук у блістері та інд/упаковці.Опис лікарської формиКапсули м'які желатинові, овальної форми, від світло-коричневого до коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаНоотропне.ФармакокінетикаАбсорбція – 88%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр (при пероральному прийомі концентрація в мозку – 45% від такої у плазмі). Виводиться переважно легкими, у вигляді діоксиду вуглецю (85%), а також нирками та через кишечник (15%).ФармакодинамікаЗабезпечує синтез ацетилхоліну та фосфатидилхоліну в нейрональних мембранах, покращує кровотік та посилює метаболічні процеси у ЦНС, активує ретикулярну формацію. Збільшує лінійну швидкість кровотоку, сприяє нормалізації просторово-часових характеристик спонтанної біоелектричної активності мозку, регресові осередкових неврологічних симптомів та відновлення свідомості; надає позитивний вплив на пізнавальні та поведінкові реакції хворих із судинними захворюваннями головного мозку (дисциркуляторною енцефалопатією та залишковими явищами порушення мозкового кровообігу). Чинить профілактичну та коригуючу дію на патогенетичні фактори інволюційного психоорганічного синдрому, знижує холінергічну активність. Стимулює дозозалежне виділення ацетилхоліну у фізіологічних умовах;беручи участь у синтезі фосфатидилхоліну (мембранного фосфоліпіду), покращує синаптичну передачу, пластичність нейрональних мембран. Не впливає на репродуктивний цикл і не має тератогенної, мутагенної дії.Показання до застосуванняЧерепно-мозкову травму з переважно стовбуровим рівнем ураження (гострий період); цереброваскулярної недостатності; психоорганічний синдром на фоні дегенеративних захворювань та інволюційних процесів головного мозку; мультиінфарктної деменції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; геморагічний інсульт (гостра стадія); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяЗ боку травної системи: запор, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, фарингіт. З боку нервової системи: біль голови, сонливість, безсоння, агресивність, тривога, нервозність, запаморочення. З боку шкірних покровів: висипання, кропив'янка. Інші: біль у місці введення, почастішання сечовипускання.Спосіб застосування та дозиВсередину по 0,4 г 3 рази на добу протягом 3-6 міс. У підгострому періоді ЧМТ по 0,8 г вранці та 0,4 г вдень протягом 6 міс.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Ксилометазоліну гідрохлорид – 0,50 мг та 1,00 мг; допоміжні речовини: морська вода – 400,00 мг; калію дигідрофосфат (калію фосфат однозаміщений) – 0,45 мг; вода очищена – до 1 мл Краплі назальні, 0,05% та 0,1%. По 10 мл, 15 мл, 20 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною (для концентрації 0,05 % та 0,1 %) або по 10 мл, 15 мл, 20 мл у ампули полімерні (для концентрації 0,1 %) . Тюбик-крапельниці укупорюють кришками, що нагвинчуються з полімерних матеріалів. 1 тюбик-крапельницю по 10 мл, 15 мл, 20 мл (для концентрації 0,05% і 0,1%) з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. 1 ампулу полімерну по 10 мл, 15 мл, 20 мл (для концентрації 0,1 %) у комплекті з флаконом з темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 10 мл, 15 мл, 20 мл або 2 ампули полімерні по 10 мл (для концентрації 0 ,1 %) у комплекті з флаконом з темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 20 мл укупореного насадкою-розпилювачем з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.ФармакодинамікаКсилометазолін відноситься до групи місцевих судинозвужувальних засобів (деконгестантів) з альфа-адреноміметичною дією, викликає звуження кровоносних судин слизової оболонки порожнини носа, усуваючи набряк та гіперемію. Полегшує носове дихання при ринітах. Дія препарату настає через кілька хвилин після його застосування та триває протягом 12 годин. Морська вода, що входить до складу препарату як допоміжний компонент, сприяє підтримці нормального фізіологічного стану слизової оболонки порожнини носа, що дозволяє зменшити симптоми подразнення та сухості, що виникають при тривалому використанні ксилометазоліну.Показання до застосуванняГострі респіраторні захворювання (ГРЗ) з явищами риніту (нежить); Гострий алергічний риніт; Синусит; Поліноз; Середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки носоглотки); Підготовка хворого до діагностичних маніпуляцій у носових ходах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, артеріальна гіпертензія, тахікардія, виражений атеросклероз, глаукома, атрофічний риніт, стан після транссфеноїдальної гіпофізектомії, запальні захворювання шкіри або слизової оболонки напередодні носа, тиреотоксикоз, вагітність, хірургічні втручання на для крапель назальних 0,05%, до 6 років – для крапель назальних 0,1%). Не застосовувати при терапії інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, іншими місцевими судинозвужувальними засобами (деконгестантами), а також з іншими препаратами, що підвищують артеріальний тиск. З обережністю: При підвищеній чутливості до адренергічних препаратів, що супроводжується безсонням, запамороченням, аритмією, тремором, підвищенням артеріального тиску, порфірія, гіпертиреоз, феохромоцитома, ішемічна хвороба серця (стенокардія), гіперплазія передміхурової залози, цукровий діабет, період грудного. Перед застосуванням слід очистити носові ходи. Не слід перевищувати рекомендовані дози, особливо у дітей та людей похилого віку. Не слід застосовувати більше 7 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Якщо після закінчення цього часу симптоми зберігаються, необхідно звернутися до лікаря.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування При необхідності застосування препарату в період вагітності та лактації слід проконсультуватися з лікарем з метою оцінки співвідношення користі для матері та потенційного ризику для плода/грудної дитини.Побічна діяПри частому та/або тривалому застосуванні – подразнення та/або сухість слизової оболонки носоглотки, печіння, поколювання, чхання, гіперсекреція. Рідко – набряк слизової оболонки порожнини носа, серцебиття, тахікардія, аритмії, підвищення артеріального тиску, біль голови, блювання, безсоння, порушення зору; депресія (при тривалому застосуванні високих доз).Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Краплі назальні 0,05% Діти віком від 2 до 6 років – по 1-2 краплі в кожну ніздрю до 3 разів на добу. Краплі назальні 0,1% Дорослі та діти старше 6 років – по 1-2 краплі у кожний носовий хід до 3 разів на добу. Не рекомендується застосування препарату більше 5-7 днів. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. Щодо тривалості застосування у дітей слід проконсультуватися з лікарем. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
581,00 грн
191,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 25 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 28,78 мг (еквівалентно кветіапіну 25 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 100 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 115,13 мг (еквівалентно кветіапіну 100 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 230,26 мг (еквівалентно кветіапіну 200 мг)/Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 345,39 мг (еквівалентно кветіапіну 300 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000Опис лікарської формиПігулки 25 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору. Пігулки 100 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Таблетки 200 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору. Пігулки 300 мг Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда істотно не впливає на біодоступність. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапін має лінійний характер. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється та виводиться за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін та норкветіапін не виявляють помітної спорідненості до бензодіазепінових рецепторів, але мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як норкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що пояснює антихолінергічні (мускаринові) ефекти препарату.Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть зумовлювати антидепресивну дію препарату. Фармакодинамічні ефекти Кветіапін виявляє активність у випробуваннях на антипсихотичну діяльність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Також блокує дію агоністів дофаміну, що оцінюється або у поведінкових або електрофізіологічних дослідженнях, і підвищує концентрації метаболіту дофаміну, нейрохімічного показника блокади D(2)-рецепторів. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях показали, що кветіапін відрізняється від стандартних антипсихотичних засобів та має атиповий профіль. Кветіапін не викликає підвищеної чутливості дофамінових D(2)-рецепторів при тривалому застосуванні. Кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, які ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін вибірково діє на лімбічну систему, викликаючи деполяризаційну блокаду мезолімбічних,але не нігростріатних дофамінергічних нейронів. При короткому і тривалому введенні кветіапін мав мінімальну здатність викликати дистонію у мавп-капуцинів, сенсибілізованих галоперидолом або не отримували медикаментозного лікування. Клінічна ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінару або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те,що період напіввиведення кветіапіну становить близько 7 годин. Вплив кветіапіну на 5НТ(2)- та D(2)-рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг/добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування м-холіноблокаторів не збільшувалися. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінатрію, частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була при порівнянні плацебо.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії. Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Період грудного вигодовування Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. У зв'язку з цим під час вагітності кветіапін можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Внаслідок відсутності достовірних даних необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування або скасування препарату Квентіакс®. Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ)) 11,30 , зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ) 8 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено НЛР, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають інші антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів. Ізофермент системи цитохрому Р450 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4 призводило до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC, в середньому, на 13%, порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Ретроспективне дослідження за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію та кветіапін окремо або обидва препарати одночасно, виявило вищу частоту лейкопенії та нейтропенії у групі комбінованої терапії порівняно з групою монотерапії. Фармакокінетичні дослідження з вивчення взаємодії препарату Квентіакс з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QT(c). У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2 рази на добу незалежно від часу їди. Дорослі Лікування шизофренії Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4 діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах 300-450 мг/добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 150 мг/добу до 750 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® рекомендується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 200 мг/добу до 800 мг/добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг/добу до 800 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс призначається 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Максимальна рекомендована добова доза препарату Квентіакс становить 600 мг. Антидепресивний ефект кветіапіну був підтверджений при застосуванні у дозі 300 та 600 мг/добу. Прийом доз, що перевищують 300 мг, має бути розпочато під контролем лікаря, який має досвід у терапії біполярних розладів. У окремих пацієнтів, при підозрі на погану переносимість препарату, за результатами клінічних досліджень, можливе зниження дози до мінімальної – 200 мг/добу. Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Передозування може призводити до подовження інтервалу QT, судомних нападів, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, делірію та/або ажитації, комі та смерті. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ.Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат Квентіакс має кілька показань до застосування, профіль його безпеки визначається залежно від діагнозу пацієнта та дози препарату. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія при біполярному розладі пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Слід попереджати пацієнтів (особливо що належать до групи підвищеного ризику суїциду) та їхніх піклувальників про необхідність контролю клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, незвичайної зміни у поведінці та необхідності негайно звернутися до лікаря у разі їх появи. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. підрозділ «Фармакодинаміка»). За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки. 8% (13/1663) для кветіапіну та 1,1% (5/463) для плацебо у пацієнтів старше 25 років, 1,4% (2/147) для кветіапіну та 1,3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0 % (0/60) для кветіапіну та 0 % (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2 % (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. Метаболічні порушення З огляду на ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни маси тіла, концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові, що відзначалися під час клінічних досліджень, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на початку терапії та необхідно регулярно контролювати під час терапії. При погіршенні даних показників слід здійснити відповідне лікування. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним занепокоєнням чи тривожністю, і нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Такі явища найчастіше спостерігаються у перші кілька тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може мати негативний вплив. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. У пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що пригнічують ЦНС, або які мали випадки апное уві сні в анамнезі (наприклад, у пацієнтів із надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтів чоловічої статі), кветіапін слід застосовувати з обережністю. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість випадків важкої нейтропенії виникало протягом 2 місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Пацієнти повинні бути поінформовані і негайно повідомляти про появу ознак/симптомів агранулоцитозу або інфекції (наприклад, гарячка, слабкість, млявість, біль у горлі) протягом терапії препаратом Квентіакс®. Антихолінергічні (мускаринові) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, виявляє помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів, що пояснює розвиток НЛР внаслідок антихолінергічної дії при застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні інших антихолінергічних препаратів, а також при передозі. Слід бути обережним при застосуванні кветіапіну у пацієнтів, які приймають антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також у пацієнтів із затримкою сечі, в т. ч. в анамнезі, клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або пов'язаних з нею стану тиску або закритокутовій глаукомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс®. Застосування препарату Квентіакс у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується розвитком кетоацидозу або коми, в т. ч. з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT(c), іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. додаткова інформація Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Неправильне застосування та зловживання Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотиками в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс містить лактозу, тому не слід застосовувати при наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керування транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
880,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 25 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 28,78 мг (еквівалентно кветіапіну 25 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 100 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 115,13 мг (еквівалентно кветіапіну 100 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 230,26 мг (еквівалентно кветіапіну 200 мг)/Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 345,39 мг (еквівалентно кветіапіну 300 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000Опис лікарської формиПігулки 25 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору. Пігулки 100 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Таблетки 200 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору. Пігулки 300 мг Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда істотно не впливає на біодоступність. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапін має лінійний характер. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється та виводиться за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін та норкветіапін не виявляють помітної спорідненості до бензодіазепінових рецепторів, але мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як норкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що пояснює антихолінергічні (мускаринові) ефекти препарату.Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть зумовлювати антидепресивну дію препарату. Фармакодинамічні ефекти Кветіапін виявляє активність у випробуваннях на антипсихотичну діяльність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Також блокує дію агоністів дофаміну, що оцінюється або у поведінкових або електрофізіологічних дослідженнях, і підвищує концентрації метаболіту дофаміну, нейрохімічного показника блокади D(2)-рецепторів. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях показали, що кветіапін відрізняється від стандартних антипсихотичних засобів та має атиповий профіль. Кветіапін не викликає підвищеної чутливості дофамінових D(2)-рецепторів при тривалому застосуванні. Кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, які ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін вибірково діє на лімбічну систему, викликаючи деполяризаційну блокаду мезолімбічних,але не нігростріатних дофамінергічних нейронів. При короткому і тривалому введенні кветіапін мав мінімальну здатність викликати дистонію у мавп-капуцинів, сенсибілізованих галоперидолом або не отримували медикаментозного лікування. Клінічна ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінару або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те,що період напіввиведення кветіапіну становить близько 7 годин. Вплив кветіапіну на 5НТ(2)- та D(2)-рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг/добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування м-холіноблокаторів не збільшувалися. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінатрію, частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була при порівнянні плацебо.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії. Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Період грудного вигодовування Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. У зв'язку з цим під час вагітності кветіапін можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Внаслідок відсутності достовірних даних необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування або скасування препарату Квентіакс®. Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ)) 11,30 , зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ) 8 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено НЛР, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають інші антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів. Ізофермент системи цитохрому Р450 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4 призводило до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC, в середньому, на 13%, порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Ретроспективне дослідження за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію та кветіапін окремо або обидва препарати одночасно, виявило вищу частоту лейкопенії та нейтропенії у групі комбінованої терапії порівняно з групою монотерапії. Фармакокінетичні дослідження з вивчення взаємодії препарату Квентіакс з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QT(c). У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2 рази на добу незалежно від часу їди. Дорослі Лікування шизофренії Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4 діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах 300-450 мг/добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 150 мг/добу до 750 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® рекомендується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 200 мг/добу до 800 мг/добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг/добу до 800 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс призначається 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Максимальна рекомендована добова доза препарату Квентіакс становить 600 мг. Антидепресивний ефект кветіапіну був підтверджений при застосуванні у дозі 300 та 600 мг/добу. Прийом доз, що перевищують 300 мг, має бути розпочато під контролем лікаря, який має досвід у терапії біполярних розладів. У окремих пацієнтів, при підозрі на погану переносимість препарату, за результатами клінічних досліджень, можливе зниження дози до мінімальної – 200 мг/добу. Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Передозування може призводити до подовження інтервалу QT, судомних нападів, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, делірію та/або ажитації, комі та смерті. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ.Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат Квентіакс має кілька показань до застосування, профіль його безпеки визначається залежно від діагнозу пацієнта та дози препарату. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія при біполярному розладі пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Слід попереджати пацієнтів (особливо що належать до групи підвищеного ризику суїциду) та їхніх піклувальників про необхідність контролю клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, незвичайної зміни у поведінці та необхідності негайно звернутися до лікаря у разі їх появи. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. підрозділ «Фармакодинаміка»). За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки. 8% (13/1663) для кветіапіну та 1,1% (5/463) для плацебо у пацієнтів старше 25 років, 1,4% (2/147) для кветіапіну та 1,3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0 % (0/60) для кветіапіну та 0 % (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2 % (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. Метаболічні порушення З огляду на ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни маси тіла, концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові, що відзначалися під час клінічних досліджень, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на початку терапії та необхідно регулярно контролювати під час терапії. При погіршенні даних показників слід здійснити відповідне лікування. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним занепокоєнням чи тривожністю, і нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Такі явища найчастіше спостерігаються у перші кілька тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може мати негативний вплив. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. У пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що пригнічують ЦНС, або які мали випадки апное уві сні в анамнезі (наприклад, у пацієнтів із надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтів чоловічої статі), кветіапін слід застосовувати з обережністю. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість випадків важкої нейтропенії виникало протягом 2 місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Пацієнти повинні бути поінформовані і негайно повідомляти про появу ознак/симптомів агранулоцитозу або інфекції (наприклад, гарячка, слабкість, млявість, біль у горлі) протягом терапії препаратом Квентіакс®. Антихолінергічні (мускаринові) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, виявляє помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів, що пояснює розвиток НЛР внаслідок антихолінергічної дії при застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні інших антихолінергічних препаратів, а також при передозі. Слід бути обережним при застосуванні кветіапіну у пацієнтів, які приймають антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також у пацієнтів із затримкою сечі, в т. ч. в анамнезі, клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або пов'язаних з нею стану тиску або закритокутовій глаукомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс®. Застосування препарату Квентіакс у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується розвитком кетоацидозу або коми, в т. ч. з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT(c), іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. додаткова інформація Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Неправильне застосування та зловживання Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотиками в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс містить лактозу, тому не слід застосовувати при наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керування транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
363,00 грн
201,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 25 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 28,78 мг (еквівалентно кветіапіну 25 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 100 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 115,13 мг (еквівалентно кветіапіну 100 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 230,26 мг (еквівалентно кветіапіну 200 мг)/Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 345,39 мг (еквівалентно кветіапіну 300 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000Опис лікарської формиПігулки 25 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору. Пігулки 100 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Таблетки 200 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору. Пігулки 300 мг Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда істотно не впливає на біодоступність. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапін має лінійний характер. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється та виводиться за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін та норкветіапін не виявляють помітної спорідненості до бензодіазепінових рецепторів, але мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як норкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що пояснює антихолінергічні (мускаринові) ефекти препарату.Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть зумовлювати антидепресивну дію препарату. Фармакодинамічні ефекти Кветіапін виявляє активність у випробуваннях на антипсихотичну діяльність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Також блокує дію агоністів дофаміну, що оцінюється або у поведінкових або електрофізіологічних дослідженнях, і підвищує концентрації метаболіту дофаміну, нейрохімічного показника блокади D(2)-рецепторів. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях показали, що кветіапін відрізняється від стандартних антипсихотичних засобів та має атиповий профіль. Кветіапін не викликає підвищеної чутливості дофамінових D(2)-рецепторів при тривалому застосуванні. Кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, які ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін вибірково діє на лімбічну систему, викликаючи деполяризаційну блокаду мезолімбічних,але не нігростріатних дофамінергічних нейронів. При короткому і тривалому введенні кветіапін мав мінімальну здатність викликати дистонію у мавп-капуцинів, сенсибілізованих галоперидолом або не отримували медикаментозного лікування. Клінічна ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінару або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те,що період напіввиведення кветіапіну становить близько 7 годин. Вплив кветіапіну на 5НТ(2)- та D(2)-рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг/добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування м-холіноблокаторів не збільшувалися. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінатрію, частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була при порівнянні плацебо.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії. Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Період грудного вигодовування Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. У зв'язку з цим під час вагітності кветіапін можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Внаслідок відсутності достовірних даних необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування або скасування препарату Квентіакс®. Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ)) 11,30 , зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ) 8 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено НЛР, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають інші антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів. Ізофермент системи цитохрому Р450 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4 призводило до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC, в середньому, на 13%, порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Ретроспективне дослідження за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію та кветіапін окремо або обидва препарати одночасно, виявило вищу частоту лейкопенії та нейтропенії у групі комбінованої терапії порівняно з групою монотерапії. Фармакокінетичні дослідження з вивчення взаємодії препарату Квентіакс з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QT(c). У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2 рази на добу незалежно від часу їди. Дорослі Лікування шизофренії Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4 діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах 300-450 мг/добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 150 мг/добу до 750 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® рекомендується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 200 мг/добу до 800 мг/добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг/добу до 800 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс призначається 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Максимальна рекомендована добова доза препарату Квентіакс становить 600 мг. Антидепресивний ефект кветіапіну був підтверджений при застосуванні у дозі 300 та 600 мг/добу. Прийом доз, що перевищують 300 мг, має бути розпочато під контролем лікаря, який має досвід у терапії біполярних розладів. У окремих пацієнтів, при підозрі на погану переносимість препарату, за результатами клінічних досліджень, можливе зниження дози до мінімальної – 200 мг/добу. Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Передозування може призводити до подовження інтервалу QT, судомних нападів, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, делірію та/або ажитації, комі та смерті. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ.Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат Квентіакс має кілька показань до застосування, профіль його безпеки визначається залежно від діагнозу пацієнта та дози препарату. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія при біполярному розладі пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Слід попереджати пацієнтів (особливо що належать до групи підвищеного ризику суїциду) та їхніх піклувальників про необхідність контролю клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, незвичайної зміни у поведінці та необхідності негайно звернутися до лікаря у разі їх появи. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. підрозділ «Фармакодинаміка»). За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки. 8% (13/1663) для кветіапіну та 1,1% (5/463) для плацебо у пацієнтів старше 25 років, 1,4% (2/147) для кветіапіну та 1,3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0 % (0/60) для кветіапіну та 0 % (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2 % (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. Метаболічні порушення З огляду на ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни маси тіла, концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові, що відзначалися під час клінічних досліджень, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на початку терапії та необхідно регулярно контролювати під час терапії. При погіршенні даних показників слід здійснити відповідне лікування. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним занепокоєнням чи тривожністю, і нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Такі явища найчастіше спостерігаються у перші кілька тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може мати негативний вплив. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. У пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що пригнічують ЦНС, або які мали випадки апное уві сні в анамнезі (наприклад, у пацієнтів із надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтів чоловічої статі), кветіапін слід застосовувати з обережністю. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість випадків важкої нейтропенії виникало протягом 2 місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Пацієнти повинні бути поінформовані і негайно повідомляти про появу ознак/симптомів агранулоцитозу або інфекції (наприклад, гарячка, слабкість, млявість, біль у горлі) протягом терапії препаратом Квентіакс®. Антихолінергічні (мускаринові) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, виявляє помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів, що пояснює розвиток НЛР внаслідок антихолінергічної дії при застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні інших антихолінергічних препаратів, а також при передозі. Слід бути обережним при застосуванні кветіапіну у пацієнтів, які приймають антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також у пацієнтів із затримкою сечі, в т. ч. в анамнезі, клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або пов'язаних з нею стану тиску або закритокутовій глаукомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс®. Застосування препарату Квентіакс у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується розвитком кетоацидозу або коми, в т. ч. з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT(c), іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. додаткова інформація Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Неправильне застосування та зловживання Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотиками в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс містить лактозу, тому не слід застосовувати при наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керування транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 425,00 грн
224,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 25 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 28,78 мг (еквівалентно кветіапіну 25 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 100 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 115,13 мг (еквівалентно кветіапіну 100 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 230,26 мг (еквівалентно кветіапіну 200 мг)/Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 345,39 мг (еквівалентно кветіапіну 300 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000Опис лікарської формиПігулки 25 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору. Пігулки 100 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Таблетки 200 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору. Пігулки 300 мг Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда істотно не впливає на біодоступність. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапін має лінійний характер. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється та виводиться за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін та норкветіапін не виявляють помітної спорідненості до бензодіазепінових рецепторів, але мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як норкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що пояснює антихолінергічні (мускаринові) ефекти препарату.Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть зумовлювати антидепресивну дію препарату. Фармакодинамічні ефекти Кветіапін виявляє активність у випробуваннях на антипсихотичну діяльність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Також блокує дію агоністів дофаміну, що оцінюється або у поведінкових або електрофізіологічних дослідженнях, і підвищує концентрації метаболіту дофаміну, нейрохімічного показника блокади D(2)-рецепторів. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях показали, що кветіапін відрізняється від стандартних антипсихотичних засобів та має атиповий профіль. Кветіапін не викликає підвищеної чутливості дофамінових D(2)-рецепторів при тривалому застосуванні. Кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, які ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін вибірково діє на лімбічну систему, викликаючи деполяризаційну блокаду мезолімбічних,але не нігростріатних дофамінергічних нейронів. При короткому і тривалому введенні кветіапін мав мінімальну здатність викликати дистонію у мавп-капуцинів, сенсибілізованих галоперидолом або не отримували медикаментозного лікування. Клінічна ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінару або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те,що період напіввиведення кветіапіну становить близько 7 годин. Вплив кветіапіну на 5НТ(2)- та D(2)-рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг/добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування м-холіноблокаторів не збільшувалися. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінатрію, частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була при порівнянні плацебо.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії. Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Період грудного вигодовування Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. У зв'язку з цим під час вагітності кветіапін можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Внаслідок відсутності достовірних даних необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування або скасування препарату Квентіакс®. Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ)) 11,30 , зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ) 8 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено НЛР, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають інші антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів. Ізофермент системи цитохрому Р450 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4 призводило до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC, в середньому, на 13%, порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Ретроспективне дослідження за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію та кветіапін окремо або обидва препарати одночасно, виявило вищу частоту лейкопенії та нейтропенії у групі комбінованої терапії порівняно з групою монотерапії. Фармакокінетичні дослідження з вивчення взаємодії препарату Квентіакс з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QT(c). У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2 рази на добу незалежно від часу їди. Дорослі Лікування шизофренії Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4 діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах 300-450 мг/добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 150 мг/добу до 750 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® рекомендується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 200 мг/добу до 800 мг/добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг/добу до 800 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс призначається 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Максимальна рекомендована добова доза препарату Квентіакс становить 600 мг. Антидепресивний ефект кветіапіну був підтверджений при застосуванні у дозі 300 та 600 мг/добу. Прийом доз, що перевищують 300 мг, має бути розпочато під контролем лікаря, який має досвід у терапії біполярних розладів. У окремих пацієнтів, при підозрі на погану переносимість препарату, за результатами клінічних досліджень, можливе зниження дози до мінімальної – 200 мг/добу. Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Передозування може призводити до подовження інтервалу QT, судомних нападів, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, делірію та/або ажитації, комі та смерті. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ.Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат Квентіакс має кілька показань до застосування, профіль його безпеки визначається залежно від діагнозу пацієнта та дози препарату. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія при біполярному розладі пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Слід попереджати пацієнтів (особливо що належать до групи підвищеного ризику суїциду) та їхніх піклувальників про необхідність контролю клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, незвичайної зміни у поведінці та необхідності негайно звернутися до лікаря у разі їх появи. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. підрозділ «Фармакодинаміка»). За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки. 8% (13/1663) для кветіапіну та 1,1% (5/463) для плацебо у пацієнтів старше 25 років, 1,4% (2/147) для кветіапіну та 1,3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0 % (0/60) для кветіапіну та 0 % (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2 % (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. Метаболічні порушення З огляду на ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни маси тіла, концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові, що відзначалися під час клінічних досліджень, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на початку терапії та необхідно регулярно контролювати під час терапії. При погіршенні даних показників слід здійснити відповідне лікування. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним занепокоєнням чи тривожністю, і нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Такі явища найчастіше спостерігаються у перші кілька тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може мати негативний вплив. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. У пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що пригнічують ЦНС, або які мали випадки апное уві сні в анамнезі (наприклад, у пацієнтів із надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтів чоловічої статі), кветіапін слід застосовувати з обережністю. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість випадків важкої нейтропенії виникало протягом 2 місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Пацієнти повинні бути поінформовані і негайно повідомляти про появу ознак/симптомів агранулоцитозу або інфекції (наприклад, гарячка, слабкість, млявість, біль у горлі) протягом терапії препаратом Квентіакс®. Антихолінергічні (мускаринові) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, виявляє помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів, що пояснює розвиток НЛР внаслідок антихолінергічної дії при застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні інших антихолінергічних препаратів, а також при передозі. Слід бути обережним при застосуванні кветіапіну у пацієнтів, які приймають антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також у пацієнтів із затримкою сечі, в т. ч. в анамнезі, клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або пов'язаних з нею стану тиску або закритокутовій глаукомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс®. Застосування препарату Квентіакс у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується розвитком кетоацидозу або коми, в т. ч. з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На фоні прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT(c), іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. додаткова інформація Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Неправильне застосування та зловживання Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотиками в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс містить лактозу, тому не слід застосовувати при наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керування транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: холіну альфосцерат гідрат 400мг; допоміжні речовини: вода очищена – 109 мг; повідон (пласдон С15 або колідон 17PF) - 1 мг; макрогол (поліетиленгліколь 400) - до одержання маси вмісту капсули 640 мг; капсула м'яка желатинова: (желатин - 164,313 мг, гліцерол (гліцерин) - 41,09 мг, метилпарагідроксибензоат - 1,166 мг, пропілпарагідроксибензоат - 0,164 мг, сорбітол - 41,5 мг, титану діоксид - 0,6 77 мг, барвник заліза оксид червоний – 0,154 мг, барвник заліза оксид чорний – 0,169 г, вода очищена (відсутня у готовому препараті) – 250 мг. Капсули 28 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиКапсули м'які желатинові, овальної форми, від світло-коричневого до коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаНоотропне.ФармакокінетикаАбсорбція – 88%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр (при пероральному прийомі концентрація в мозку – 45% від такої у плазмі). Виводиться переважно легкими, у вигляді діоксиду вуглецю (85%), а також нирками та через кишечник (15%).ФармакодинамікаЗабезпечує синтез ацетилхоліну та фосфатидилхоліну в нейрональних мембранах, покращує кровотік та посилює метаболічні процеси у ЦНС, активує ретикулярну формацію. Збільшує лінійну швидкість кровотоку, сприяє нормалізації просторово-часових характеристик спонтанної біоелектричної активності мозку, регресові осередкових неврологічних симптомів та відновлення свідомості; надає позитивний вплив на пізнавальні та поведінкові реакції хворих із судинними захворюваннями головного мозку (дисциркуляторною енцефалопатією та залишковими явищами порушення мозкового кровообігу). Чинить профілактичну та коригуючу дію на патогенетичні фактори інволюційного психоорганічного синдрому, знижує холінергічну активність. Стимулює дозозалежне виділення ацетилхоліну у фізіологічних умовах;беручи участь у синтезі фосфатидилхоліну (мембранного фосфоліпіду), покращує синаптичну передачу, пластичність нейрональних мембран. Не впливає на репродуктивний цикл і не має тератогенної, мутагенної дії.Показання до застосуванняЧерепно-мозкову травму з переважно стовбуровим рівнем ураження (гострий період); цереброваскулярної недостатності; психоорганічний синдром на фоні дегенеративних захворювань та інволюційних процесів головного мозку; мультиінфарктної деменції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; геморагічний інсульт (гостра стадія); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяЗ боку травної системи: запор, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, фарингіт. З боку нервової системи: біль голови, сонливість, безсоння, агресивність, тривога, нервозність, запаморочення. З боку шкірних покровів: висипання, кропив'янка. Інші: біль у місці введення, почастішання сечовипускання.Спосіб застосування та дозиВсередину по 0,4 г 3 рази на добу протягом 3-6 міс. У підгострому періоді ЧМТ по 0,8 г вранці та 0,4 г вдень протягом 6 міс.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
749,00 грн
224,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 1 таблетка з пролонгованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою, містить 150 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапін геміфумарат 172,70 мг, еквівалентно кветіапіну 150,00 мг Допоміжні речовини: гіпромелоза 4000 mPas, гіпромелоза 100 mPas, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію гідрофосфату дигідрат, магнію стеарат Оболонка плівкова Опадрай II НР білий, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172) Опадрай II НР білий містить: полівініловий спирт частково гідролізований, діоксид титану (Е171), макрогол/ПЕГ 3000, тальк 1 таблетка з пролонгованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапін геміфумарат 230,27 мг/345,40 мг, еквівалентно кветіапіну 200,00 мг/300,00 мг Допоміжні речовини: гіпромелоза 4000 mPas, гіпромелоза 100 mPas, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію гідрофосфату дигідрат, магнію стеарат Оболонка плівкова Опадрай II НР білий, барвник заліза оксид жовтий (Е172) Опадрай II НР білий містить: полівініловий спирт частково гідролізований, діоксид титану (Е171), макрогол/ПЕГ 3000, талькОпис лікарської формиПігулки 150 мг Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору. Таблетки 200 мг Овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору. Пігулки 300 мг Капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація (C(max)) кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну в плазмі крові досягається приблизно через 6 годин після прийому кветіапіну з пролонгованим вивільненням. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну лінійна та носить дозозалежний характер при прийомі кветіапіну з пролонгованим вивільненням у дозі до 800 мг 1 раз на добу. При прийомі кветіапіну з пролонгованим вивільненням 1 раз на добу в дозі, еквівалентної добової дози кветіапіну з швидким вивільненням, що приймається за 2 прийоми, спостерігали подібні площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC), але C(max) була на 13% менше. Величина AUC метаболіту N-дезалкілкветіапіну була на 18% меншою. Дослідження впливу прийому їжі на біодоступність кветіапіну показали, що прийом їжі з високим вмістом жирів призводить до статистично значущого збільшення C(max) та AUC для кветіапіну з пролонгованим вивільненням – приблизно на 50 % та 20 % відповідно. Прийом їжі з низьким вмістом жирів не надавав значного впливу на C(max) та AUC кветіапіну. Рекомендується приймати препарат Квентіакс® СР 1 раз на добу окремо від їди. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Встановлено, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. В середньому менше 5% молярної дози фракції вільного кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну плазми виводяться нирками. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін не має спорідненості до переносника норадреналіну і має низьку спорідненість до 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, у той час як N-дезалкілкветіапін виявляє до них високу спорідненість. Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть обумовлювати антидепресивну дію препарату Квентіакс® СР.Кветіапін і N-дезалкілкветіапін мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як N-дезалкілкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, з якими можуть бути пов'язані антихолінергічні (мускариноподібні) ефекти. У стандартних тестах у тварин кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Питомий внесок метаболіту N-дезалкілкветіапіну у фармакологічну активність кветіапіну не встановлено. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, що ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних A10-дофамінергічних нейронів у порівнянні з А9-нігростріатними нейронами, залученими до моторної функції. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років (19% пацієнтів були старші 75 років) з великим депресивним розладом прийом кветіапіну з пролонгованим вивільненням у дозах від 50 мг до 300 мг на добу (дозу під дозу з урахуванням переносимості та клінічної відповіді, середня добова доза препарату склала 160 мг) зменшував вираженість симптомів депресії за шкалою MADRS (Montgomery-Asberg Depression Rating Scale, шкала оцінки депресії Монтгомері-Асберга) (середньоквадратична зміна – з 7,54 бал . За винятком частоти ЕПС, переносимість кветіапіну з пролонгованим вивільненням при прийомі 1 раз на добу у пацієнтів похилого віку була порівнянна з переносимістю у пацієнтів віком 18-65 років. Частота ЕПС та збільшення маси тіла у стабільних пацієнтів із шизофренією не зростає при тривалій терапії кветіапіном із пролонгованим вивільненням. У дослідженнях великого депресивного розладу за критеріями DSM-IV (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (4th ed.) – Довідник з діагностики та статистики психічних розладів, 4-те видання) не спостерігали підвищення ризику суїцидальної поведінки та суїцидального мислення при прийомі квітів. пролонгованим вивільненням у порівнянні з плацебо. У двох короткострокових (6-ти тижневих) дослідженнях комбінованої терапії депресивного епізоду кветіапіном з пролонгованим вивільненням у дозі 150 мг/добу та 300 мг/добу з амітриптиліном, бупропіоном, циталопрамом, дулоксетином, есцитом. субоптимальною відповіддю на монотерапію антидепресантом показано покращення симптомів депресії за шкалою MADRS (середньоквадратична зміна 2-3,3 бали) порівняно з монотерапією антидепресантом.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® СР у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. Внаслідок цього під час вагітності препарат Квентіакс® СР можна застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Жінкам необхідно рекомендувати уникати годування груддю під час прийому кветіапіну. Препарат Квентіакс® СР не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі.Побічна діяЗастосування кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, може супроводжуватися збільшенням маси тіла, непритомністю, розвитком злоякісного нейролептичного синдрому, лейкопенії, нейтропенії та периферичних набряків. Найчастіші небажані реакції кветіапіну (≥ 10 %) – сонливість, запаморочення, головний біль, сухість слизової оболонки порожнини рота, синдром «скасування», підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ), підвищення концентрації загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів )), зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПЗЩ), збільшення маси тіла, зниження гемоглобіну та ЕПС. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ЛПНЩ) 11,30 , зниження концентрації холестерину ЛПВЩ 17,30 , збільшення маси тіла 8,30 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено небажані реакції, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3,4 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс® СР з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему, а також з алкоголем. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну з іншими препаратами, що мають антихолінергічні (мускариноподібні) ефекти (див. розділ «Особливі вказівки»). Ізофермент системи цитохрому Р450 (CYP) 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4, призводило до збільшення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC в середньому на 13% порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі і може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Фармакокінетичні дослідження щодо вивчення взаємодії препарату Квентіакс® СР з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводились. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QTc. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону. У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, натще (не менше ніж за 1 годину до їди). Таблетки необхідно ковтати повністю, не ділити, не розжовувати і не розламувати. Дорослі Лікування шизофренії, помірних та важких маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® СР слід приймати не менше ніж за 1 годину до їди. Добова доза для першої 2-ї доби терапії становить: 1 добу – 300 мг, 2 доба – 600 мг. Рекомендована добова доза становить 600 мг, проте при необхідності може бути збільшена до 800 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом доза може змінюватись в межах від 400 до 800 мг/добу. Для підтримуючої терапії при шизофренії не потрібна корекція дози після усунення загострення. Лікування епізодів депресії у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® СР слід приймати перед сном. Добова доза для перших 4-х діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом доза може бути збільшена до 600 мг. Переваги застосування препарату Квентіакс® СР у добовій дозі 600 мг порівняно з 300 мг не виявлено. Препарат Квентіакс СР у дозі, що перевищує 300 мг, повинен призначатися лікарем, який має досвід терапії біполярних розладів. Профілактика рецидивів біполярних розладів у пацієнтів із попередньою ефективною терапією кветіапіном маніакальних або депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Для профілактики рецидивів маніакальних, депресивних та змішаних епізодів при біполярних розладах пацієнтам з позитивною відповіддю на лікування препаратом Квентіакс® СР слід продовжувати терапію у такій же добовій дозі, як і на початку терапії. Препарат Квентіакс® СР слід приймати перед сном. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом доза може змінюватись в межах від 300 до 800 мг/добу. Для підтримуючої терапії рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату Квентіакс СР. Комбінована терапія депресивного епізоду при субоптимальній відповіді на монотерапію антидепресантом Препарат Квентіакс® СР слід приймати перед сном. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу, починаючи з 50 мг/добу. Добова доза становить: 1-а та 2-а доба – 50 мг, 3-я та 4-а доба – 150 мг. Збільшення дози з 150 мг/добу до 300 мг/добу має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці стану пацієнта. При застосуванні високих доз препарату збільшується ризик виникнення побічних явищ. Переведення з прийому кветіапіну у формі таблеток зі швидким вивільненням на прийом препарату Квентіакс® СР Для зручності прийому пацієнти, які зараз отримують дробову терапію кветіапіном у формі таблеток швидкого вивільнення, можуть бути переведені на прийом препарату Квентіакс® СР 1 раз на добу в дозі, еквівалентній дозі загальної добової кветіапіну у формі таблеток швидкого вивільнення. В окремих випадках може знадобитися корекція дози. Пацієнти похилого віку Як і інші нейролептичні засоби, препарат Квентіакс® СР слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Підбір ефективної дози препарату Квентіакс® СР у пацієнтів похилого віку може бути повільнішим, а добова терапевтична доза нижча, ніж у пацієнтів молодого віку. Середній плазмовий кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% нижчий, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів похилого віку початкова доза препарату Квентіакс ® становить 50 мг на добу. Дозу можна збільшувати на 50 мг/добу до досягнення ефективної дози, яка залежить від клінічної відповіді та переносимості препарату окремим пацієнтом. У пацієнтів похилого віку з депресивним епізодом добова доза для першої 3-ї доби терапії становить 50 мг/добу зі збільшенням до 100 мг/добу на 4 добу та до 150 мг/добу на 8 добу. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату, починаючи з 50 мг/добу. У разі потреби дозу препарату можна збільшити до 300 мг на добу, але не раніше 22 днів терапії. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Порушення функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Внаслідок цього слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® СР у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується розпочинати терапію препаратом Квентіакс® СР з дози 50 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Повідомлялося про смерть при прийомі 13,6 г кветіапіну у пацієнта, який брав участь у клінічному дослідженні, а також про смерть після прийому 6 г кветіапіну при постреєстраційному вивченні препарату. У той же час описаний випадок прийому кветіапіну в дозі, що перевищує 30 г без летального результату. Є повідомлення про вкрай поодинокі випадки передозування кветіапіну, що призводили до подовження інтервалу QTc, смерті або коми. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Також є повідомлення про поодинокі випадки передозування кветіапіну, що призводили до рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, марення та ажитації. Передозування кветіапіном з пролонгованим вивільненням викликає відстрочені максимальний седативний ефект та досягнення пікового значення пульсу та більш тривале відновлення порівняно з передозуванням кветіапіном із швидким вивільненням. Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ. Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДіти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® СР не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитися на ранніх стадіях настання ремісії. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком ≥ 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які чітко висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0% (0/60) для кветіапіну та 0% (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2% (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком ≥ 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів у віці до 18 років. У пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 0,8 % ( 13/1663) для кветіапіну та 1,1 % (5/463) для плацебо у пацієнтів віком ≥ 25 років, 1,4 % (2/147) для кветіапіну та 1,3 % (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з депресивним епізодом ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 2,1 % (3/144) для кветіапіну та 1,3 % (1/75) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 0,6 % (11/1798) для кветіапіну та 0,7 % (7/1054) для плацебо у пацієнтів віком ≥ 25 років. Пацієнти у віці до 18 років у дослідженнях за цим показанням не брали участі. Загалом, за даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. розділ «Фармакодинаміка»). Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Однак при терапії кветіапіном у пацієнтів із шизофренією та манією у структурі біполярного розладу не виявлено збільшення частоти виникнення ЕПС порівняно з плацебо. Пізня дискінезія На тлі прийому нейролептиків, у тому числі кветіапіну, може виникати пізня дискінезія, яка проявляється насильницькими мимовільними рухами та може мати необоротний характер. У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). На фоні прийому кветіапіну може виникати акатизія, яка характеризується неприємним почуттям рухового занепокоєння та потребою рухатися та проявляється нездатністю пацієнта сидіти або стояти без руху. У разі подібних симптомів не слід збільшувати дозу кветіапіну. Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. Слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам, які отримують препарати, що мають пригнічуючу дію на ЦНС, а також пацієнтам з факторами ризику апное уві сні (наприклад, надмірна маса тіла/ожиріння, чоловіча стать) або з апное уві сні в анамнезі. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак, як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість цих випадків тяжкої нейтропенії виникало через кілька місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Антихолінергічні (мускариноподібні) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має спорідненість (від помірного ступеня до вираженої) до кількох підтипів мускаринових рецепторів. З цим пов'язані НЛР, зумовлені антихолінергічною дією кветіапіну при його застосуванні у рекомендованих дозах або при одночасному застосуванні з іншими препаратами, які мають антихолінергічні ефекти, а також при передозуванні. Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з лікарськими засобами, що надають антихолінергічні (мускариноподібні) ефекти. Слід бути обережними при призначенні пацієнтам із затримкою сечі або із затримкою сечі в анамнезі, клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або спорідненими станами, при підвищенні внутрішньоочного тиску або закритокутовій глаукомі (див.розділи «Фармакодинаміка», «Побічна дія», «Передозування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс® СР. Застосування препарату Квентіакс® СР у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом Квентіакс® СР перевищує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується кетоацидозом або комою. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Метаболічні порушення Збільшення маси тіла, підвищення концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові у деяких пацієнтів може призвести до погіршення метаболічного профілю, що потребує відповідного спостереження. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTc, іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. іншими лікарськими засобами»). Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® СР рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Неправильне застосування та зловживання Були відмічені випадки неправильного застосування та зловживання препаратом. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам за наявності в анамнезі зловживання алкоголем або лікарськими препаратами. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс СР не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® СР повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® СР у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. додаткова інформація Довгострокова безпека та ефективність препарату Квентіакс® СР як додаткова терапія при лікуванні великого депресивного розладу не вивчалась, проте профіль безпеки та ефективності вивчений при монотерапії. Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс® СР містить лактозу, тому не слід застосовувати при таких станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Як і інші нейролептичні засоби, препарат Квентіакс® СР слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Підбір ефективної дози препарату Квентіакс® СР у пацієнтів похилого віку може бути повільнішим, а добова терапевтична доза нижча, ніж у пацієнтів молодого віку. Середній плазмовий кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% нижчий, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів похилого віку початкова доза препарату Квентіакс ® становить 50 мг на добу. Дозу можна збільшувати на 50 мг/добу до досягнення ефективної дози, яка залежить від клінічної відповіді та переносимості препарату окремим пацієнтом. У пацієнтів похилого віку з депресивним епізодом добова доза для першої 3-ї доби терапії становить 50 мг/добу зі збільшенням до 100 мг/добу на 4 добу та до 150 мг/добу на 8 добу. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату, починаючи з 50 мг/добу. У разі потреби дозу препарату можна збільшити до 300 мг на добу, але не раніше 22 днів терапії. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Порушення функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Внаслідок цього слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® СР у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується розпочинати терапію препаратом Квентіакс® СР з дози 50 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс® СР може спричиняти сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керувати транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
968,00 грн
163,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 1 таблетка з пролонгованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою, містить 150 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапін геміфумарат 172,70 мг, еквівалентно кветіапіну 150,00 мг Допоміжні речовини: гіпромелоза 4000 mPas, гіпромелоза 100 mPas, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію гідрофосфату дигідрат, магнію стеарат Оболонка плівкова Опадрай II НР білий, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172) Опадрай II НР білий містить: полівініловий спирт частково гідролізований, діоксид титану (Е171), макрогол/ПЕГ 3000, тальк 1 таблетка з пролонгованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапін геміфумарат 230,27 мг/345,40 мг, еквівалентно кветіапіну 200,00 мг/300,00 мг Допоміжні речовини: гіпромелоза 4000 mPas, гіпромелоза 100 mPas, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію гідрофосфату дигідрат, магнію стеарат Оболонка плівкова Опадрай II НР білий, барвник заліза оксид жовтий (Е172) Опадрай II НР білий містить: полівініловий спирт частково гідролізований, діоксид титану (Е171), макрогол/ПЕГ 3000, талькОпис лікарської формиПігулки 150 мг Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору. Таблетки 200 мг Овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору. Пігулки 300 мг Капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація (C(max)) кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну в плазмі крові досягається приблизно через 6 годин після прийому кветіапіну з пролонгованим вивільненням. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну лінійна та носить дозозалежний характер при прийомі кветіапіну з пролонгованим вивільненням у дозі до 800 мг 1 раз на добу. При прийомі кветіапіну з пролонгованим вивільненням 1 раз на добу в дозі, еквівалентної добової дози кветіапіну з швидким вивільненням, що приймається за 2 прийоми, спостерігали подібні площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC), але C(max) була на 13% менше. Величина AUC метаболіту N-дезалкілкветіапіну була на 18% меншою. Дослідження впливу прийому їжі на біодоступність кветіапіну показали, що прийом їжі з високим вмістом жирів призводить до статистично значущого збільшення C(max) та AUC для кветіапіну з пролонгованим вивільненням – приблизно на 50 % та 20 % відповідно. Прийом їжі з низьким вмістом жирів не надавав значного впливу на C(max) та AUC кветіапіну. Рекомендується приймати препарат Квентіакс® СР 1 раз на добу окремо від їди. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Встановлено, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. В середньому менше 5% молярної дози фракції вільного кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну плазми виводяться нирками. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін не має спорідненості до переносника норадреналіну і має низьку спорідненість до 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, у той час як N-дезалкілкветіапін виявляє до них високу спорідненість. Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть обумовлювати антидепресивну дію препарату Квентіакс® СР.Кветіапін і N-дезалкілкветіапін мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як N-дезалкілкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, з якими можуть бути пов'язані антихолінергічні (мускариноподібні) ефекти. У стандартних тестах у тварин кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Питомий внесок метаболіту N-дезалкілкветіапіну у фармакологічну активність кветіапіну не встановлено. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, що ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних A10-дофамінергічних нейронів у порівнянні з А9-нігростріатними нейронами, залученими до моторної функції. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років (19% пацієнтів були старші 75 років) з великим депресивним розладом прийом кветіапіну з пролонгованим вивільненням у дозах від 50 мг до 300 мг на добу (дозу під дозу з урахуванням переносимості та клінічної відповіді, середня добова доза препарату склала 160 мг) зменшував вираженість симптомів депресії за шкалою MADRS (Montgomery-Asberg Depression Rating Scale, шкала оцінки депресії Монтгомері-Асберга) (середньоквадратична зміна – з 7,54 бал . За винятком частоти ЕПС, переносимість кветіапіну з пролонгованим вивільненням при прийомі 1 раз на добу у пацієнтів похилого віку була порівнянна з переносимістю у пацієнтів віком 18-65 років. Частота ЕПС та збільшення маси тіла у стабільних пацієнтів із шизофренією не зростає при тривалій терапії кветіапіном із пролонгованим вивільненням. У дослідженнях великого депресивного розладу за критеріями DSM-IV (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (4th ed.) – Довідник з діагностики та статистики психічних розладів, 4-те видання) не спостерігали підвищення ризику суїцидальної поведінки та суїцидального мислення при прийомі квітів. пролонгованим вивільненням у порівнянні з плацебо. У двох короткострокових (6-ти тижневих) дослідженнях комбінованої терапії депресивного епізоду кветіапіном з пролонгованим вивільненням у дозі 150 мг/добу та 300 мг/добу з амітриптиліном, бупропіоном, циталопрамом, дулоксетином, есцитом. субоптимальною відповіддю на монотерапію антидепресантом показано покращення симптомів депресії за шкалою MADRS (середньоквадратична зміна 2-3,3 бали) порівняно з монотерапією антидепресантом.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® СР у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. Внаслідок цього під час вагітності препарат Квентіакс® СР можна застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Жінкам необхідно рекомендувати уникати годування груддю під час прийому кветіапіну. Препарат Квентіакс® СР не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі.Побічна діяЗастосування кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, може супроводжуватися збільшенням маси тіла, непритомністю, розвитком злоякісного нейролептичного синдрому, лейкопенії, нейтропенії та периферичних набряків. Найчастіші небажані реакції кветіапіну (≥ 10 %) – сонливість, запаморочення, головний біль, сухість слизової оболонки порожнини рота, синдром «скасування», підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ), підвищення концентрації загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів )), зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПЗЩ), збільшення маси тіла, зниження гемоглобіну та ЕПС. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ЛПНЩ) 11,30 , зниження концентрації холестерину ЛПВЩ 17,30 , збільшення маси тіла 8,30 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено небажані реакції, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3,4 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс® СР з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему, а також з алкоголем. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну з іншими препаратами, що мають антихолінергічні (мускариноподібні) ефекти (див. розділ «Особливі вказівки»). Ізофермент системи цитохрому Р450 (CYP) 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4, призводило до збільшення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC в середньому на 13% порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі і може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Фармакокінетичні дослідження щодо вивчення взаємодії препарату Квентіакс® СР з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводились. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QTc. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону. У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, натще (не менше ніж за 1 годину до їди). Таблетки необхідно ковтати повністю, не ділити, не розжовувати і не розламувати. Дорослі Лікування шизофренії, помірних та важких маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® СР слід приймати не менше ніж за 1 годину до їди. Добова доза для першої 2-ї доби терапії становить: 1 добу – 300 мг, 2 доба – 600 мг. Рекомендована добова доза становить 600 мг, проте при необхідності може бути збільшена до 800 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом доза може змінюватись в межах від 400 до 800 мг/добу. Для підтримуючої терапії при шизофренії не потрібна корекція дози після усунення загострення. Лікування епізодів депресії у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® СР слід приймати перед сном. Добова доза для перших 4-х діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом доза може бути збільшена до 600 мг. Переваги застосування препарату Квентіакс® СР у добовій дозі 600 мг порівняно з 300 мг не виявлено. Препарат Квентіакс СР у дозі, що перевищує 300 мг, повинен призначатися лікарем, який має досвід терапії біполярних розладів. Профілактика рецидивів біполярних розладів у пацієнтів із попередньою ефективною терапією кветіапіном маніакальних або депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Для профілактики рецидивів маніакальних, депресивних та змішаних епізодів при біполярних розладах пацієнтам з позитивною відповіддю на лікування препаратом Квентіакс® СР слід продовжувати терапію у такій же добовій дозі, як і на початку терапії. Препарат Квентіакс® СР слід приймати перед сном. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом доза може змінюватись в межах від 300 до 800 мг/добу. Для підтримуючої терапії рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату Квентіакс СР. Комбінована терапія депресивного епізоду при субоптимальній відповіді на монотерапію антидепресантом Препарат Квентіакс® СР слід приймати перед сном. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу, починаючи з 50 мг/добу. Добова доза становить: 1-а та 2-а доба – 50 мг, 3-я та 4-а доба – 150 мг. Збільшення дози з 150 мг/добу до 300 мг/добу має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці стану пацієнта. При застосуванні високих доз препарату збільшується ризик виникнення побічних явищ. Переведення з прийому кветіапіну у формі таблеток зі швидким вивільненням на прийом препарату Квентіакс® СР Для зручності прийому пацієнти, які зараз отримують дробову терапію кветіапіном у формі таблеток швидкого вивільнення, можуть бути переведені на прийом препарату Квентіакс® СР 1 раз на добу в дозі, еквівалентній дозі загальної добової кветіапіну у формі таблеток швидкого вивільнення. В окремих випадках може знадобитися корекція дози. Пацієнти похилого віку Як і інші нейролептичні засоби, препарат Квентіакс® СР слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Підбір ефективної дози препарату Квентіакс® СР у пацієнтів похилого віку може бути повільнішим, а добова терапевтична доза нижча, ніж у пацієнтів молодого віку. Середній плазмовий кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% нижчий, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів похилого віку початкова доза препарату Квентіакс ® становить 50 мг на добу. Дозу можна збільшувати на 50 мг/добу до досягнення ефективної дози, яка залежить від клінічної відповіді та переносимості препарату окремим пацієнтом. У пацієнтів похилого віку з депресивним епізодом добова доза для першої 3-ї доби терапії становить 50 мг/добу зі збільшенням до 100 мг/добу на 4 добу та до 150 мг/добу на 8 добу. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату, починаючи з 50 мг/добу. У разі потреби дозу препарату можна збільшити до 300 мг на добу, але не раніше 22 днів терапії. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Порушення функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Внаслідок цього слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® СР у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується розпочинати терапію препаратом Квентіакс® СР з дози 50 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Повідомлялося про смерть при прийомі 13,6 г кветіапіну у пацієнта, який брав участь у клінічному дослідженні, а також про смерть після прийому 6 г кветіапіну при постреєстраційному вивченні препарату. У той же час описаний випадок прийому кветіапіну в дозі, що перевищує 30 г без летального результату. Є повідомлення про вкрай поодинокі випадки передозування кветіапіну, що призводили до подовження інтервалу QTc, смерті або коми. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Також є повідомлення про поодинокі випадки передозування кветіапіну, що призводили до рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, марення та ажитації. Передозування кветіапіном з пролонгованим вивільненням викликає відстрочені максимальний седативний ефект та досягнення пікового значення пульсу та більш тривале відновлення порівняно з передозуванням кветіапіном із швидким вивільненням. Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ. Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДіти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® СР не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитися на ранніх стадіях настання ремісії. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком ≥ 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які чітко висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0% (0/60) для кветіапіну та 0% (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2% (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком ≥ 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів у віці до 18 років. У пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 0,8 % ( 13/1663) для кветіапіну та 1,1 % (5/463) для плацебо у пацієнтів віком ≥ 25 років, 1,4 % (2/147) для кветіапіну та 1,3 % (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з депресивним епізодом ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 2,1 % (3/144) для кветіапіну та 1,3 % (1/75) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 0,6 % (11/1798) для кветіапіну та 0,7 % (7/1054) для плацебо у пацієнтів віком ≥ 25 років. Пацієнти у віці до 18 років у дослідженнях за цим показанням не брали участі. Загалом, за даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. розділ «Фармакодинаміка»). Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Однак при терапії кветіапіном у пацієнтів із шизофренією та манією у структурі біполярного розладу не виявлено збільшення частоти виникнення ЕПС порівняно з плацебо. Пізня дискінезія На тлі прийому нейролептиків, у тому числі кветіапіну, може виникати пізня дискінезія, яка проявляється насильницькими мимовільними рухами та може мати необоротний характер. У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). На фоні прийому кветіапіну може виникати акатизія, яка характеризується неприємним почуттям рухового занепокоєння та потребою рухатися та проявляється нездатністю пацієнта сидіти або стояти без руху. У разі подібних симптомів не слід збільшувати дозу кветіапіну. Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. Слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам, які отримують препарати, що мають пригнічуючу дію на ЦНС, а також пацієнтам з факторами ризику апное уві сні (наприклад, надмірна маса тіла/ожиріння, чоловіча стать) або з апное уві сні в анамнезі. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак, як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість цих випадків тяжкої нейтропенії виникало через кілька місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Антихолінергічні (мускариноподібні) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має спорідненість (від помірного ступеня до вираженої) до кількох підтипів мускаринових рецепторів. З цим пов'язані НЛР, зумовлені антихолінергічною дією кветіапіну при його застосуванні у рекомендованих дозах або при одночасному застосуванні з іншими препаратами, які мають антихолінергічні ефекти, а також при передозуванні. Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з лікарськими засобами, що надають антихолінергічні (мускариноподібні) ефекти. Слід бути обережними при призначенні пацієнтам із затримкою сечі або із затримкою сечі в анамнезі, клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або спорідненими станами, при підвищенні внутрішньоочного тиску або закритокутовій глаукомі (див.розділи «Фармакодинаміка», «Побічна дія», «Передозування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс® СР. Застосування препарату Квентіакс® СР у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом Квентіакс® СР перевищує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується кетоацидозом або комою. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Метаболічні порушення Збільшення маси тіла, підвищення концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові у деяких пацієнтів може призвести до погіршення метаболічного профілю, що потребує відповідного спостереження. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTc, іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. іншими лікарськими засобами»). Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® СР рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Неправильне застосування та зловживання Були відмічені випадки неправильного застосування та зловживання препаратом. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам за наявності в анамнезі зловживання алкоголем або лікарськими препаратами. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс СР не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® СР повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® СР у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. додаткова інформація Довгострокова безпека та ефективність препарату Квентіакс® СР як додаткова терапія при лікуванні великого депресивного розладу не вивчалась, проте профіль безпеки та ефективності вивчений при монотерапії. Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс® СР містить лактозу, тому не слід застосовувати при таких станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Як і інші нейролептичні засоби, препарат Квентіакс® СР слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Підбір ефективної дози препарату Квентіакс® СР у пацієнтів похилого віку може бути повільнішим, а добова терапевтична доза нижча, ніж у пацієнтів молодого віку. Середній плазмовий кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% нижчий, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів похилого віку початкова доза препарату Квентіакс ® становить 50 мг на добу. Дозу можна збільшувати на 50 мг/добу до досягнення ефективної дози, яка залежить від клінічної відповіді та переносимості препарату окремим пацієнтом. У пацієнтів похилого віку з депресивним епізодом добова доза для першої 3-ї доби терапії становить 50 мг/добу зі збільшенням до 100 мг/добу на 4 добу та до 150 мг/добу на 8 добу. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату, починаючи з 50 мг/добу. У разі потреби дозу препарату можна збільшити до 300 мг на добу, але не раніше 22 днів терапії. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Порушення функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Внаслідок цього слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® СР у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується розпочинати терапію препаратом Квентіакс® СР з дози 50 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс® СР може спричиняти сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керувати транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 187,00 грн
261,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаВітамін В2, вітамін С, гіалуронова кислота, глюкозаміну гідрохлорид, метилсульфонілметан, пептидний гідролізат колагену, хондроїтин сульфат.Характеристика«Хонда drink» – це смачний напій для посиленого харчування суглобів та хребта! З ним ви вперше отримаєте цілий комплекс компонентів, необхідних для здоров'я суглобів, у максимальному дозуванні! Що таке колаген і чому він такий важливий для здоров'я суглобів? Колаген – це «будівельний матеріал» наших суглобів – білок, який надає їм пружності, міцності та стійкості до навантажень. Але після 25 років вироблення власного колагену скорочується, і його вже не вистачає для того, щоби наші суглоби залишалися здоровими. Тому необхідний додатковий прийом колагену. Однак для того, щоб він засвоїв організм, потрібно чимало умов. По-перше, необхідно, щоб вона вже була максимально «підготовлена». Колаген у чистому вигляді практично не засвоюється організмом – лише попередньо розщеплені молекули цього білка можуть проникнути у тканини. По-друге, для швидшого і глибше проникнення колаген необхідний у вигляді напою. І, нарешті, дія колагену має бути додатково посилена комплексом поживних речовин. Колагеновий напій "Хонда drink" від компанії Евалар повністю відповідає всім цим умовам! У чому полягає секрет колагенового напою «Хонда drink»? Колаген у «Хонді drink» представлений в особливій формі — пептидного гідролізату. Він має унікальну структуру: дрібні частинки колагену, отримання яких стало можливим лише завдяки високим технологіям гідролізу, максимально засвоюються організмом та надходять у хрящові тканини суглобів. Спеціальна формула питного колагену та унікальна технологія виробництва цього продукту також забезпечує швидке та глибоке проникнення активних інгредієнтів у тканини. Крім того, напій «Хонда drink» має комбінований склад з максимальним дозуванням інгредієнтів. Дія колагену посилена гіалуроновою кислотою – головним компонентом суглобової рідини, яка сприяє покращенню рухливості суглобів. Глюкозамін гідрохлорид та хондроїтин сульфат у складі «Хонда drink» сприяють природному оновленню хрящової тканини суглобів та хребта. А метилсульфонілметан (MSM) значно підвищує провідність поживних речовин у хрящову тканину суглобів та хребта, забезпечуючи їхнє посилене харчування. Колагеновий напій «Хонда drink» для посиленого харчування суглобів та хребта сприяє: природному оновленню хрящової тканини, покращенню рухливості суглобів.Показання до застосуванняДля посиленого живлення суглобів та хребта.Протипоказання до застосуванняПри індивідуальній непереносимості компонентів Хонда drink, вагітності та годуванні груддю.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиВміст пакету-саші розчинити в 1 склянці (200 мл) води кімнатної температури, приймати дорослим по 1 склянці щодня під час їжі. Тривалість прийому – 20 днів. Після 10-денної перерви повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
526,00 грн
221,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Кветіапін (у формі фумарату) 100 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 40 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 32 мг, повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний) – 12 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) – 14 мг, магнію стеарат – 2 мг. Склад оболонки: ; Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.4 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 1.212 мг, тальк - 0.888 мг, титану діоксид (E171) - 1.3122 мг, алюмінієвий оксид (II) жовтий (E172) – 0.0018 мг, алюмінієвий лак на основі жовтого хінолінового – 0.1806 мг, алюмінієвий лак на основі жовтого сонячний захід – 0.0042 мг). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. 60 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні. 60 шт. - флакони полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкіл кветіапін взаємодіють із нейтротрансмітерними рецепторами головного мозку. Кветіапін і N-дезалкіл кветіапін виявляють високу спорідненість до серотонінових рецепторів типу 5НТ2 і допамінових рецепторів типів D1 і D2 головного мозку. Більш висока селективність до серотонінових 5НТ2-рецепторів, ніж до допамінових D2-рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних побічних ефектів. Крім того, N-дезалкіл кветіапін виявляє високу спорідненість до переносника норадреналіну. Кветіапін та N-дезалкіл кветіапін мають високу спорідненість до гістамінових та α1-адренорецепторів і меншу спорідненість по відношенню до α2-адренорецепторів та серотонінових 5НТ1-рецепторів.Кветіапін не виявляє помітної спорідненості до холінергічних мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Питомий внесок метаболіту N-дезалкіл кветіапіну у фармакологічну активність кветіапіну не встановлено. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, що ефективно блокують допамінові D2-рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10 допамінергічних нейронів у порівнянні з А9 нігростріатними нейронами, залученими до моторної функції. Ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінарієм або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у хворих з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази/добу, незважаючи на те, що T1/2; кветіапін становить близько 7 год. Кветіапін не викликає тривалого підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. У дослідженнях з різними фіксованими дозами препарату не виявлено відмінностей на рівні пролактину при використанні кветіапіну або плацебо. Рівень пролактину при використанні різних фіксованих доз кветіапіну не відрізнявся від рівня пролактину при прийомі плацебо. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування антихолінергічних препаратів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг на добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування антихолінергічних препаратів не збільшувалися. При використанні кветіапіну в дозах до 800 мг на добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінарітрієм, частота ЕПС і супутнього застосування антихолінергічних препаратів була при порівнянні з .ФармакокінетикаВсмоктування При пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із ШКТ та активно метаболізується у печінці. Прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність кветіапіну. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкіл кветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкіл кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Метаболізм Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. N-дезалкіл кветіапін утворюється за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкіл кветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів CYP1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації, що в 5-50 разів перевищує зазвичай0 -800 мг на добу. Виведення T1/2 ;кветіапіну та N-дезалкіл кветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. В середньому менше 5% молярної дози фракції вільного кветіапіну та N-дезалкіл кветіапіну плазми виводиться із сечею. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% з фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або з фекаліями. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КМ менше 30 мл/хв/1,73 м2), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує коригування дози. На основі результатів in vitro не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого цитохромом Р450.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії; лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу; лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; лактазна недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція та непереносимість галактози; спільне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також інгібітори протеаз; незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування кветіапіну у пацієнтів віком до 18 років не показано. З обережністю. У пацієнтів з кардіоваскулярними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, літній вік, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі.Вагітність та лактаціяБезпека та ефективність кветіапіну у вагітних жінок не встановлені. Тому, під час вагітності Кветіапін-СЗ можна застосовувати тільки якщо очікувана користь для жінки виправдовує потенційний ризик для плода. Ступінь екскреції кветіапіну з жіночим молоком не відомий. Жінкам необхідно рекомендувати уникати грудного годування під час прийому Кветіапіну-СЗ.Побічна діяНайчастіше; - сонливість, запаморочення, сухість у роті, незначно виражена астенія, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія. Прийом Кветіапіну-СЗ, як і інших антипсихотичних препаратів, може супроводжуватися збільшенням маси тіла, непритомністю, розвитком злоякісного нейролептичного синдрому, лейкопенії, нейтропенії та периферичних набряків. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, < 1/10); нечасто (≥1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000), неуточненої частоти. Дуже часто (≥1/10) З боку нервової системи: запаморочення 4 ;, сонливість 4 , головний біль З боку шлунково-кишкового тракту: сухість в роті Загальні розлади: синдром відміни 1,10 З боку лабораторних показників: підвищення концентрації тригліцеридів 11 загального холестерину (головним чином холестерину ЛПНЩ)12 Часто (≥1/100, < 1/10) З боку системи кровотворення: лейкопенія 1 З боку нервової системи: дизартрія, незвичайні та кошмарні сновидіння, непритомність 4 , екстрапірамідні симптоми 1,13 З боку серцево-судинної системи: тахікардія 4 , ортостатична гіпотензія 4 З боку органу зору: нечіткість зору З боку дихальної системи: риніт З боку шлунково-кишкового тракту: запор, диспепсія Загальні розлади: незначно виражена астенія, периферичні набряки З боку лабораторних показників: збільшення маси тіла 9 підвищення активності печінкових трансаміназ (ACT, АЛТ) 3 зниження кількості нейтрофілів гіперглікемія 7 Нечасто (≥1/1000, < 1/100) З боку системи кровотворення: еозинофілія, тромбоцитопенія 14 З боку імунної системи: реакції гіперчутливості З боку нервової системи: судоми 1 , синдром неспокійних ніг З боку шлунково-кишкового тракту: дисфагія 8 З боку лабораторних показників: підвищення активності КФК, не пов'язане із злоякісним нейролептичним синдромом Рідко (≥1/10 000, < 1/1000) З боку шлунково-кишкового тракту: жовтяниця 6 З боку репродуктивної системи: приапізм З боку нервової системи: злоякісний нейролептичний синдром З боку лабораторних показників: підвищення активності КФК Дуже рідко (<1/10 000) З боку імунної системи: анафілактичні реакції 6 З боку обміну речовин: цукровий діабет 1,5,6 З боку нервової системи: пізня дискінезія 6 З боку шлунково-кишкового тракту: гепатит 6 З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк 6 , синдром Стівенса-Джонсона 6 Неуточненої частоти З боку системи кровотворення: нейтропенія 1 1. Див. розділ "Особливі вказівки" 2. Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2 тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому Кветіапіну-СЗ. 3. Можливе безсимптомне підвищення активності ACT, АЛТ і ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому Кветіапіну-СЗ. 4. Як і інші антипсихотичні препарати та α 1 -адреноблокатори, Кветіапін-СЗ часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ "Особливі вказівки"). 5. Відзначено дуже рідкісні випадки декомпенсації цукрового діабету. 6. Оцінка частоти даного побічного ефекту проводилася виходячи з результатів постмаркетингового спостереження. 7. Підвищення концентрації глюкози крові натще ≥126 мг/дл (≥7.0 ммоль/л) або глюкози крові після їди ≥200 мг/дл (≥11.1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. 8. Більш висока частота дисфагії на фоні Кветіапіну-СЗ порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу. 9. В основному виникає на початку терапії. 10. При вивченні синдрому "скасування" у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях Кветіапіна-СЗ в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому "скасування" суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому препарату. 11. Підвищення концентрації тригліцеридів ≥200 мг/дл (≥2.258 ммоль/л) у пацієнтів ≥18 років або ≥150 мг/дл (≥1.694 ммоль/л) у пацієнтів <18 років, хоча б при одноразовому визначенні. 12. Підвищення концентрації загального холестерину ≥240 мг/дл (≥6.2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥18 років або ≥200 мг/дл (≥5.172 ммоль/л) у пацієнтів <18 років, хоча б за одноразового визначення. 13. Див. далі за текстом. 14. Зниження кількості тромбоцитів ≤100× 109 /л, хоча б при одноразовому визначенні. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються побічними ефектами, властивими нейролептикам. Частота ЕПС у короткострокових клінічних дослідженнях при шизофренії та манії у структурі біполярного розладу була співставна у групі кветіапіну та плацебо (пацієнти з шизофренією: 7.8% у групі кветіапіну та 8% у групі плацебо; манія у структурі СЗ та 11.4% у групі плацебо). Частота ЕПС у короткострокових клінічних дослідженнях при депресії у структурі біполярного розладу у групі кветіапіну склала 8.9%, у групі плацебо – 3.8%. При цьому частота окремих симптомів ЕПС (таких як акатізія, екстрапірамідні розлади, тремор, дискінезія, дистонія, неспокій, мимовільні скорочення м'язів, психомоторне збудження та м'язова ригідність), як правило, була низькою і не перевищувала 4% у кожній з терапевтичних груп. У довгострокових клінічних дослідженнях кветіапіну при шизофренії та біполярному розладі частота ЕПС була порівнянна в групах кветіапіну та плацебо. На тлі терапії кветіапіном може спостерігатися невелике дозозалежне зниження рівня гормонів щитовидної залози, зокрема загального тироксину (Т4) та вільного Т4. Максимальне зниження загального та вільного Т4 зареєстровано на 2-му та 4-му тижні терапії кветіапіном, без подальшого зниження концентрації гормонів при тривалому лікуванні. Практично у всіх випадках концентрація загального та вільного Т4 поверталася до вихідного рівня після припинення терапії кветіапіном, незалежно від тривалості лікування. Незначне зниження загального трийодтироніну (Т3) та зворотного Т3 відзначалося лише при використанні високих доз. Рівень тироксинзв'язуючого глобуліну (ТСГ) залишався незмінним, підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) не відзначалося.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при комбінованому застосуванні кветіапіну з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Ізофермент цитохрому CYP3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. При вивченні спільного застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором CYP3A4 у здорових добровольців призводило до збільшення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Тому спільне призначення кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. Також не рекомендовано приймати кветіапін разом із грейпфрутовим соком. У фармакокінетичному дослідженні призначення кветіапіну в різних дозах до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC в середньому на 13% порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Спільне призначення кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальної системи печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Призначення препарату Кветіапін-СЗ пацієнтам, які отримують індуктори ферментної системи печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії Кветіапіном-СЗ перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора печінкових ферментів. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, що не індукують мікросомальні ферменти (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному призначенні антидепресанту іміпраміну (інгібітор CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному призначенні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом Кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну в дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20%. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному призначенні кветіапіну. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при сумісному призначенні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Фармакокінетичні дослідження щодо вивчення взаємодії кветіапіну з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при комбінованому застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QTc. Кветіапін не викликав індукції печінкових ферментних систем, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиКветіапін-СЗ можна приймати незалежно від їди. Дорослі Лікування шизофренії Кветіапін-СЗ призначають двічі на добу. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4-х діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом доза може варіювати в межах від 150 до 750 мг на добу. Максимальна добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Кветіапін-СЗ застосовується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Кветіапін-СЗ призначають 2 рази на добу. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості доза може варіювати в межах від 200 до 800 мг на добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг до 800 мг на добу. Максимальна добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Кветіапін-СЗ призначають 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4-х діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована доза становить 300 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза Кветіапіну становить 600 мг. Антидепресивний ефект Кветіапіну-СЗ був підтверджений при використанні його у дозі 300 та 600 мг на добу. При короткостроковій терапії ефективність Кветіапіну-СЗ у дозах 300 та 600 мг на добу була порівнянною. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку початкова доза препарату Кветіапін становить 25 мг на добу. Дозу слід збільшувати щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде меншою, ніж у молодих пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату Кветіапін-СЗ у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується розпочинати терапію препаратом Кветіапін-СЗ з дози 25 мг на добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняПовідомлялося про смерть при прийомі 13,6 г кветіапіну у пацієнта, який брав участь у клінічному дослідженні, а також про смерть після прийому 6 г кветіапіну при постмаркетинговому вивченні препарату. У той же час описаний випадок прийому кветіапіну в дозі, що перевищує 30 г, без летального результату. Є повідомлення про вкрай поодинокі випадки передозування кветіапіну, що призводили до збільшення QTс інтервалу, смерті або коми. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів у разі передозування може збільшуватися. Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седативний ефект, тахікардія та зниження артеріального тиску. Лікування: специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках серйозної інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількох лікарських засобів. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСонливість Під час терапії кветіапіном може відзначатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седативний ефект. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цього побічного ефекту, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2 тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може знадобитися припинення терапії кветіапіном. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями, та іншими станами, що схильні до гіпотензії. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час титрування дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або повільніше її титрування. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак, як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС у дорослих пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу при прийомі кветіапіну з приводу депресивних епізодів у порівнянні з плацебо. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Злоякісний нейролептичний синдром З огляду на прийому антипсихотичних препаратів, зокрема. Кветіапін, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром. Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності КФК. У таких випадках необхідно відмінити кветіапін та провести відповідне лікування. Виражена нейтропенія У клінічних дослідженнях кветіапіну нечасто відзначалися випадки вираженої нейтропенії (кількість нейтрофілів <0.5×109;/л), більшість випадків вираженої нейтропенії виникало через кілька місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів <1.0×109;/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати рівень нейтрофілів (до перевищення рівня 1.5×109;/л). Взаємодія з іншими лікарськими засобами Застосування кветіапіну в комбінації з сильними індукторами ферментної системи печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі та може зменшувати ефективність терапії кветіапіном. Призначення кветіапіну пацієнтам, які отримують індуктори ферментної системи печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора печінкових ферментів. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів має бути поступовим. За необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії або загострення цукрового діабету у пацієнтів з цукровим діабетом в анамнезі. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом та пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету. Рівень ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів та холестерину. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT спостерігалося при передозуванні препарату. Слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями і подовженням інтервалу QT, що раніше відзначалося. Також необхідно бути обережними при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTc, іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагніємією. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром "скасування") - нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату рекомендується проводити поступово протягом щонайменше 1 або 2 тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Кветіапін не показаний для лікування психозів, пов'язаних із деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Кветіапін-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз використання атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності в групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи, в порівнянні з групою плацебо. Крім того, два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710; середній вік: 83 роки; віковий діапазон: 56-99 років) показало, що рівень смертності в групі пацієнтів, які приймали кветіапін, становив 5.5% , та 3.2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у літніх пацієнтів із деменцією. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Інші психічні розлади, для лікування яких призначається кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів у порівнянні з плацебо у дітей, підлітків та дорослих пацієнтів. Цей метааналіз не включає дослідження, де використовувався кветіапін. За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0.9% як для кветіапіну (61/6270), так і для плацебо (27/3047). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1.4% (3/212) для кветіапіну та 1.6% (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки; 0.8% (13/1663) для кветіапіну та 1.1% (5/463) для плацебо для пацієнтів старше 25 років; 1.4% (2/147) для кветіапіну та 1.3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 0% (0/67) для кветіапіну та 0% (1/57) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки; 1.2% (6/496) для кветіапіну та 1.2% (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років; 1,0% (2/193) для кветіапіну та 0% (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 3.0% (7/233) для кветіапіну та 0% (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки; 1.8% (19/1616) для кветіапіну та 1.8% (11/622) для плацебо для пацієнтів старше 25 років. Дослідження за участю пацієнтів з депресією при біполярному розладі до 18 років не проводилися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Кветіапін може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що становлять небезпеку, у т.ч. не рекомендується керувати транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
303,00 грн
169,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Кветіапін (у формі фумарату) 25 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат (цукор молочний), повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний), кроскармелоза натрію (примелоза), магнію стеарат. Склад оболонки: ;Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований, макрогол (поліетиленгліколь) 3350, тальк, титану діоксид (E171), алюмінієвий лак на основі індигокарміну, барвник заліза оксид (II) жовтий (E172) , алюмінієвий лак на основі жовтий сонячний захід сонця). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. 60 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні. 60 шт. - флакони полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкіл кветіапін взаємодіють із нейтротрансмітерними рецепторами головного мозку. Кветіапін і N-дезалкіл кветіапін виявляють високу спорідненість до серотонінових рецепторів типу 5НТ2 і допамінових рецепторів типів D1 і D2 головного мозку. Більш висока селективність до серотонінових 5НТ2-рецепторів, ніж до допамінових D2-рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних побічних ефектів. Крім того, N-дезалкіл кветіапін виявляє високу спорідненість до переносника норадреналіну. Кветіапін та N-дезалкіл кветіапін мають високу спорідненість до гістамінових та α1-адренорецепторів і меншу спорідненість по відношенню до α2-адренорецепторів та серотонінових 5НТ1-рецепторів.Кветіапін не виявляє помітної спорідненості до холінергічних мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Питомий внесок метаболіту N-дезалкіл кветіапіну у фармакологічну активність кветіапіну не встановлено. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, що ефективно блокують допамінові D2-рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10 допамінергічних нейронів у порівнянні з А9 нігростріатними нейронами, залученими до моторної функції. Ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінарієм або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у хворих з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази/добу, незважаючи на те, що T1/2; кветіапін становить близько 7 год. Кветіапін не викликає тривалого підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. У дослідженнях з різними фіксованими дозами препарату не виявлено відмінностей на рівні пролактину при використанні кветіапіну або плацебо. Рівень пролактину при використанні різних фіксованих доз кветіапіну не відрізнявся від рівня пролактину при прийомі плацебо. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування антихолінергічних препаратів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг на добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування антихолінергічних препаратів не збільшувалися. При використанні кветіапіну в дозах до 800 мг на добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінарітрієм, частота ЕПС і супутнього застосування антихолінергічних препаратів була при порівнянні з .ФармакокінетикаВсмоктування При пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із ШКТ та активно метаболізується у печінці. Прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність кветіапіну. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкіл кветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкіл кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Метаболізм Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. N-дезалкіл кветіапін утворюється за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкіл кветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів CYP1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації, що в 5-50 разів перевищує зазвичай0 -800 мг на добу. Виведення T1/2 ;кветіапіну та N-дезалкіл кветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. В середньому менше 5% молярної дози фракції вільного кветіапіну та N-дезалкіл кветіапіну плазми виводиться із сечею. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% з фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або з фекаліями. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КМ менше 30 мл/хв/1,73 м2), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує коригування дози. На основі результатів in vitro не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого цитохромом Р450.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії; лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу; лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; лактазна недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція та непереносимість галактози; спільне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також інгібітори протеаз; незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування кветіапіну у пацієнтів віком до 18 років не показано. З обережністю. У пацієнтів з кардіоваскулярними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, літній вік, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі.Вагітність та лактаціяБезпека та ефективність кветіапіну у вагітних жінок не встановлені. Тому, під час вагітності Кветіапін-СЗ можна застосовувати тільки якщо очікувана користь для жінки виправдовує потенційний ризик для плода. Ступінь екскреції кветіапіну з жіночим молоком не відомий. Жінкам необхідно рекомендувати уникати грудного годування під час прийому Кветіапіну-СЗ.Побічна діяНайчастіше; - сонливість, запаморочення, сухість у роті, незначно виражена астенія, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія. Прийом Кветіапіну-СЗ, як і інших антипсихотичних препаратів, може супроводжуватися збільшенням маси тіла, непритомністю, розвитком злоякісного нейролептичного синдрому, лейкопенії, нейтропенії та периферичних набряків. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, < 1/10); нечасто (≥1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000), неуточненої частоти. Дуже часто (≥1/10) З боку нервової системи: запаморочення 4 ;, сонливість 4 , головний біль З боку шлунково-кишкового тракту: сухість в роті Загальні розлади: синдром відміни 1,10 З боку лабораторних показників: підвищення концентрації тригліцеридів 11 загального холестерину (головним чином холестерину ЛПНЩ)12 Часто (≥1/100, < 1/10) З боку системи кровотворення: лейкопенія 1 З боку нервової системи: дизартрія, незвичайні та кошмарні сновидіння, непритомність 4 , екстрапірамідні симптоми 1,13 З боку серцево-судинної системи: тахікардія 4 , ортостатична гіпотензія 4 З боку органу зору: нечіткість зору З боку дихальної системи: риніт З боку шлунково-кишкового тракту: запор, диспепсія Загальні розлади: незначно виражена астенія, периферичні набряки З боку лабораторних показників: збільшення маси тіла 9 підвищення активності печінкових трансаміназ (ACT, АЛТ) 3 зниження кількості нейтрофілів гіперглікемія 7 Нечасто (≥1/1000, < 1/100) З боку системи кровотворення: еозинофілія, тромбоцитопенія 14 З боку імунної системи: реакції гіперчутливості З боку нервової системи: судоми 1 , синдром неспокійних ніг З боку шлунково-кишкового тракту: дисфагія 8 З боку лабораторних показників: підвищення активності КФК, не пов'язане із злоякісним нейролептичним синдромом Рідко (≥1/10 000, < 1/1000) З боку шлунково-кишкового тракту: жовтяниця 6 З боку репродуктивної системи: приапізм З боку нервової системи: злоякісний нейролептичний синдром З боку лабораторних показників: підвищення активності КФК Дуже рідко (<1/10 000) З боку імунної системи: анафілактичні реакції 6 З боку обміну речовин: цукровий діабет 1,5,6 З боку нервової системи: пізня дискінезія 6 З боку шлунково-кишкового тракту: гепатит 6 З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк 6 , синдром Стівенса-Джонсона 6 Неуточненої частоти З боку системи кровотворення: нейтропенія 1 1. Див. розділ "Особливі вказівки" 2. Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2 тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому Кветіапіну-СЗ. 3. Можливе безсимптомне підвищення активності ACT, АЛТ і ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому Кветіапіну-СЗ. 4. Як і інші антипсихотичні препарати та α 1 -адреноблокатори, Кветіапін-СЗ часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ "Особливі вказівки"). 5. Відзначено дуже рідкісні випадки декомпенсації цукрового діабету. 6. Оцінка частоти даного побічного ефекту проводилася виходячи з результатів постмаркетингового спостереження. 7. Підвищення концентрації глюкози крові натще ≥126 мг/дл (≥7.0 ммоль/л) або глюкози крові після їди ≥200 мг/дл (≥11.1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. 8. Більш висока частота дисфагії на фоні Кветіапіну-СЗ порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу. 9. В основному виникає на початку терапії. 10. При вивченні синдрому "скасування" у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях Кветіапіна-СЗ в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому "скасування" суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому препарату. 11. Підвищення концентрації тригліцеридів ≥200 мг/дл (≥2.258 ммоль/л) у пацієнтів ≥18 років або ≥150 мг/дл (≥1.694 ммоль/л) у пацієнтів <18 років, хоча б при одноразовому визначенні. 12. Підвищення концентрації загального холестерину ≥240 мг/дл (≥6.2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥18 років або ≥200 мг/дл (≥5.172 ммоль/л) у пацієнтів <18 років, хоча б за одноразового визначення. 13. Див. далі за текстом. 14. Зниження кількості тромбоцитів ≤100× 109 /л, хоча б при одноразовому визначенні. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються побічними ефектами, властивими нейролептикам. Частота ЕПС у короткострокових клінічних дослідженнях при шизофренії та манії у структурі біполярного розладу була співставна у групі кветіапіну та плацебо (пацієнти з шизофренією: 7.8% у групі кветіапіну та 8% у групі плацебо; манія у структурі СЗ та 11.4% у групі плацебо). Частота ЕПС у короткострокових клінічних дослідженнях при депресії у структурі біполярного розладу у групі кветіапіну склала 8.9%, у групі плацебо – 3.8%. При цьому частота окремих симптомів ЕПС (таких як акатізія, екстрапірамідні розлади, тремор, дискінезія, дистонія, неспокій, мимовільні скорочення м'язів, психомоторне збудження та м'язова ригідність), як правило, була низькою і не перевищувала 4% у кожній з терапевтичних груп. У довгострокових клінічних дослідженнях кветіапіну при шизофренії та біполярному розладі частота ЕПС була порівнянна в групах кветіапіну та плацебо. На тлі терапії кветіапіном може спостерігатися невелике дозозалежне зниження рівня гормонів щитовидної залози, зокрема загального тироксину (Т4) та вільного Т4. Максимальне зниження загального та вільного Т4 зареєстровано на 2-му та 4-му тижні терапії кветіапіном, без подальшого зниження концентрації гормонів при тривалому лікуванні. Практично у всіх випадках концентрація загального та вільного Т4 поверталася до вихідного рівня після припинення терапії кветіапіном, незалежно від тривалості лікування. Незначне зниження загального трийодтироніну (Т3) та зворотного Т3 відзначалося лише при використанні високих доз. Рівень тироксинзв'язуючого глобуліну (ТСГ) залишався незмінним, підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) не відзначалося.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при комбінованому застосуванні кветіапіну з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Ізофермент цитохрому CYP3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. При вивченні спільного застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором CYP3A4 у здорових добровольців призводило до збільшення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Тому спільне призначення кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. Також не рекомендовано приймати кветіапін разом із грейпфрутовим соком. У фармакокінетичному дослідженні призначення кветіапіну в різних дозах до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC в середньому на 13% порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Спільне призначення кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальної системи печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Призначення препарату Кветіапін-СЗ пацієнтам, які отримують індуктори ферментної системи печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії Кветіапіном-СЗ перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора печінкових ферментів. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, що не індукують мікросомальні ферменти (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному призначенні антидепресанту іміпраміну (інгібітор CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному призначенні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом Кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну в дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20%. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному призначенні кветіапіну. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при сумісному призначенні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Фармакокінетичні дослідження щодо вивчення взаємодії кветіапіну з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при комбінованому застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QTc. Кветіапін не викликав індукції печінкових ферментних систем, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиКветіапін-СЗ можна приймати незалежно від їди. Дорослі Лікування шизофренії Кветіапін-СЗ призначають двічі на добу. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4-х діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом доза може варіювати в межах від 150 до 750 мг на добу. Максимальна добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Кветіапін-СЗ застосовується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Кветіапін-СЗ призначають 2 рази на добу. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості доза може варіювати в межах від 200 до 800 мг на добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг до 800 мг на добу. Максимальна добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Кветіапін-СЗ призначають 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4-х діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована доза становить 300 мг на добу. Максимальна рекомендована добова доза Кветіапіну становить 600 мг. Антидепресивний ефект Кветіапіну-СЗ був підтверджений при використанні його у дозі 300 та 600 мг на добу. При короткостроковій терапії ефективність Кветіапіну-СЗ у дозах 300 та 600 мг на добу була порівнянною. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку початкова доза препарату Кветіапін становить 25 мг на добу. Дозу слід збільшувати щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде меншою, ніж у молодих пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату Кветіапін-СЗ у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується розпочинати терапію препаратом Кветіапін-СЗ з дози 25 мг на добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняПовідомлялося про смерть при прийомі 13,6 г кветіапіну у пацієнта, який брав участь у клінічному дослідженні, а також про смерть після прийому 6 г кветіапіну при постмаркетинговому вивченні препарату. У той же час описаний випадок прийому кветіапіну в дозі, що перевищує 30 г, без летального результату. Є повідомлення про вкрай поодинокі випадки передозування кветіапіну, що призводили до збільшення QTс інтервалу, смерті або коми. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів у разі передозування може збільшуватися. Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седативний ефект, тахікардія та зниження артеріального тиску. Лікування: специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках серйозної інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількох лікарських засобів. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСонливість Під час терапії кветіапіном може відзначатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седативний ефект. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цього побічного ефекту, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2 тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може знадобитися припинення терапії кветіапіном. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями, та іншими станами, що схильні до гіпотензії. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час титрування дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або повільніше її титрування. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак, як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС у дорослих пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу при прийомі кветіапіну з приводу депресивних епізодів у порівнянні з плацебо. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Злоякісний нейролептичний синдром З огляду на прийому антипсихотичних препаратів, зокрема. Кветіапін, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром. Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності КФК. У таких випадках необхідно відмінити кветіапін та провести відповідне лікування. Виражена нейтропенія У клінічних дослідженнях кветіапіну нечасто відзначалися випадки вираженої нейтропенії (кількість нейтрофілів <0.5×109;/л), більшість випадків вираженої нейтропенії виникало через кілька місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів <1.0×109;/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати рівень нейтрофілів (до перевищення рівня 1.5×109;/л). Взаємодія з іншими лікарськими засобами Застосування кветіапіну в комбінації з сильними індукторами ферментної системи печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі та може зменшувати ефективність терапії кветіапіном. Призначення кветіапіну пацієнтам, які отримують індуктори ферментної системи печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора печінкових ферментів. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів має бути поступовим. За необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії або загострення цукрового діабету у пацієнтів з цукровим діабетом в анамнезі. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом та пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету. Рівень ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів та холестерину. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT спостерігалося при передозуванні препарату. Слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями і подовженням інтервалу QT, що раніше відзначалося. Також необхідно бути обережними при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTc, іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагніємією. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром "скасування") - нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату рекомендується проводити поступово протягом щонайменше 1 або 2 тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Кветіапін не показаний для лікування психозів, пов'язаних із деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Кветіапін-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз використання атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності в групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи, в порівнянні з групою плацебо. Крім того, два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710; середній вік: 83 роки; віковий діапазон: 56-99 років) показало, що рівень смертності в групі пацієнтів, які приймали кветіапін, становив 5.5% , та 3.2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у літніх пацієнтів із деменцією. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Інші психічні розлади, для лікування яких призначається кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів у порівнянні з плацебо у дітей, підлітків та дорослих пацієнтів. Цей метааналіз не включає дослідження, де використовувався кветіапін. За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0.9% як для кветіапіну (61/6270), так і для плацебо (27/3047). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1.4% (3/212) для кветіапіну та 1.6% (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки; 0.8% (13/1663) для кветіапіну та 1.1% (5/463) для плацебо для пацієнтів старше 25 років; 1.4% (2/147) для кветіапіну та 1.3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 0% (0/67) для кветіапіну та 0% (1/57) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки; 1.2% (6/496) для кветіапіну та 1.2% (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років; 1,0% (2/193) для кветіапіну та 0% (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 3.0% (7/233) для кветіапіну та 0% (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки; 1.8% (19/1616) для кветіапіну та 1.8% (11/622) для плацебо для пацієнтів старше 25 років. Дослідження за участю пацієнтів з депресією при біполярному розладі до 18 років не проводилися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Кветіапін може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що становлять небезпеку, у т.ч. не рекомендується керувати транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
312,00 грн
179,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
559,00 грн
518,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кветіапін фумарат – 115,130 мг, у перерахунку на кветіапін – 100,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 27,100 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) - 10,720 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 19,000 мг, повідон-К25 - 8,550 мг, карбоксиметилкрахмаль на00,00,00 Склад оболонки: гіпромелоза – 2,750 мг, макрогол-4000 – 0,750 мг, титану діоксид – 1,500 мг. По 10, 20, 25, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину або кришками поліпропілену або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки з ризиком з одного боку, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із ШКТ та активно метаболізується у печінці. Основні метаболіти, що знаходяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності. Прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність кветіапіну. Т1/2 становить близько 7 год. Приблизно 83% кветіапіну зв'язується з білками плазми. Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну менший приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки, але міжіндивідуальні показники кліренсу перебувають у межах, що відповідають здоровим. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% з фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або з фекаліями. Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну в різній дозі застосування кветіапіну до прийому кетоконазолу або одночасно з кетоконазолом, призводило до збільшення, в середньому, Сmах і площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну на 235% і 522% відповідно, кліренсу кветіапіну в середньому на 84%. Т1/2 кветіапіну збільшувався, але Тmax не змінювалося. Кветіапін і деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність по відношенню до ізоферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації в 10-50 разів перевищує концентрації, що спостерігаються при 0 до 0 мг/год. Грунтуючись на результатах in vitro, не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування цитохрому Р450-опосередкованого метаболізму інших лікарських засобів.ФармакодинамікаКветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який виявляє більш високу спорідненість до серотонінових (гідрокситриптамінових) рецепторів (5НТ2), ніж до дофамінових рецепторів D1 та D2 головного мозку. Кветіапін також має більш виражену спорідненість до гістамінових та альфа1-адренорецепторів і менших по відношенню до альфа2-адренорецепторів. Не виявлено помітної спорідненості кветіапіну до мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність.Показання до застосуваннягострі та хронічні психози, включаючи шизофренію; маніакальні епізоди у структурі біполярного розладу.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; одночасний прийом з інгібіторами CYP3A4, такими як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові лікарські засоби, еритроміцин, кларитроміцин, нефазодон; дитячий вік до 18 років; період лактації. З обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії; у літньому віці; при печінковій недостатності; судомних нападах в анамнезі; вагітності.Вагітність та лактаціяБезпека та ефективність кветіапіну у вагітних жінок не встановлені. На підставі наявних даних неможливо зробити однозначний висновок про токсичність кветіапіну в першому триместрі вагітності, дослідження на тваринах показали наявність у кветіапіну репродуктивної токсичності. Внаслідок цього під час вагітності препарат можна застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь для жінки виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку побічних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром "скасування". Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення при годівлі. У зв'язку з цим необхідне ретельне спостереження за станом новонароджених, чиї матері застосовували кветіапін у період вагітності. Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції кветіапіну з жіночим молоком не відомий. Необхідно припинити годування груддю під час прийому препарату. В експериментальних дослідженнях на тваринах не було виявлено мутагенної та кластогенної дії кветіапіну. Для кветіапіну в дозах менше 1/4 від максимальної рекомендованої дози для людини (800 мг) ембріо- та фетотоксичні ефекти не встановлені. Є дані про ембріотоксичність кветіапіну, яка виявлялася при застосуванні у щурів та кроликів у дозах, еквівалентних одній-двох максимальним рекомендованим дозам для людини, відмічено токсичний вплив кветіапіну на організм вагітних тварин, яке виявлялося у вигляді зниження маси тіла самок та/або підвищення смертності них. При введенні кветіапіну вагітним самкам щурів у дозах, еквівалентних трьом максимальним рекомендованим дозам для людини, відмічено підвищення смертності потомства у пре- та постнатальні періоди.Виявлено негативний вплив кветіапіну на фертильність щурів (зниження чоловічої фертильності, псевдобеременність, збільшення періоду між двома течками, збільшення прекоітального інтервалу та зменшення частоти наступу вагітності). Однак отримані дані не можуть бути повністю перенесені на людину у зв'язку з існуючими специфічними відмінностями в гормональному контролі репродукції.Побічна діяНайчастіші несприятливі реакції, пов'язані з прийомом препарату: сонливість (17.5%), запаморочення (10%), запор (9%), диспепсія (6%), ортостатична гіпотензія та тахікардія (7%), сухість у роті (7%) ), підвищення активності «печінкових» ферментів у сироватці крові (6%), підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Прийом кветіапіну може супроводжуватися розвитком помірної астенії, риніту та диспепсії, збільшенням маси тіла (переважно у перші тижні лікування). Кветіапін може спричинити ортостатичну гіпотензію (що супроводжується запамороченням), тахікардію та у деяких пацієнтів - непритомність; ці побічні реакції здебільшого зустрічаються у початковий період підбору дози (див. розділ «Особливі вказівки»). Терапія кветіапіном пов'язана з невеликим дозозалежним зниженням концентрації гормонів щитовидної залози, зокрема загального T4 та вільного Т4. Максимальне зниження загального та вільного T4 зареєстровано на 2-му та 4-му тижні терапії кветіапіном, без подальшого зниження концентрації гормонів при тривалому лікуванні. Надалі був ознак клінічно значущих змін у концентрації тиреотропного гормону. При тривалому застосуванні кветіапін існує потенційна можливість розвитку пізньої дискінезії. У разі виникнення симптомів пізньої дискінезії необхідно зменшити дозу або припинити подальше лікування кветіапіном. При різкій відміні високих доз антипсихотичних препаратів можуть спостерігатися такі гострі реакції (синдром «скасування»): нудота, блювання, рідко – безсоння. Можливі випадки загострення психотичних симптомів та появи мимовільних рухових розладів (акатизія, дистонія, дискінезія). У зв'язку з чим скасування препарату рекомендується проводити поступово. Нижче перераховані побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні кветіапіну та розподілені по органах та системах: З боку нервової системи: сонливість, запаморочення, головний біль, тривожність, астенія, ворожість, збудження, безсоння, акатизія, тремор, судоми, депресія, парестезії, злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, м'язова ригідність, зміни ментального статусу, підвищення активності креатинфосфокінази); синдром «неспокійних ніг». Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, біль у животі, діарея або запор, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, жовтяниця, гепатит. З боку дихальної системи: фарингіт, риніт. Алергічні реакції: шкірний висип, еозинофілія, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичні реакції. Лабораторні показники: лейкопенія, нейтропенія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження концентрації Т4 (перші 4 тижні), гіперглікемія. Інші: біль у попереку, біль у грудній клітці, субфебрилітет, підвищення маси тіла (переважно у перші тижні лікування), міалгія, сухість шкіри, порушення зору, у т.ч. нечіткість зорового сприйняття, декомпенсація існуючого цукрового діабету, пріапізм, галакторея.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препаратів, що мають потужну інгібуючу дію на ізофермент CYP3A4 (таких як протигрибкові засоби групи азолів та еритроміцин, кларитроміцин, нефазодон) концентрація кветіапіну в плазмі підвищується, тому одночасний прийом їх з кветіапіном. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами, що індукують ферментну систему печінки, такими як карбамазепін, можливе зниження концентрації препарату в плазмі, що може вимагати збільшення дози кветіапіну, залежно від клінічного ефекту. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну у різних дозах, при застосуванні його до або одночасно з карбамазепіном (індуктором печінкових ферментів) призводило до значного збільшення кліренсу кветіапіну.Таке збільшення кліренсу кветіапіну зменшувало AUC в середньому на 13% порівняно із застосуванням кветіапіну без карбамазепіну. Одночасне застосування кветіапіну з іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки - фенітоїном також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту). Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. Кветіапін не викликав індукції печінкових ферментних систем, що беруть участь у метаболізмі антипірину. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними препаратами – рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну. CYP3A4 є ключовим ферментом, що бере участь у цитохром Р450-опосередкованому метаболізмі кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні циметидину, що є інгібітором Р450. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні іміпраміну (CYP2D6 інгібітор) або флуоксетину (CYP3A4 та CYP2D6 інгібітор). Лікарські засоби, що пригнічують ЦНС, та етанол підвищують ризик розвитку побічних ефектів кветіапіну.Спосіб застосування та дозиДорослі: Гострі та хронічні психози, включаючи шизофренію Добова доза для перших 4-х днів терапії становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з 4-го дня доза повинна підбиратися до клінічно ефективної дози, яка зазвичай знаходиться в межах від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості, доза може варіювати в межах від 150 до 750 мг на добу. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Кветіапін застосовується як монотерапія або як адьювантна терапія для стабілізації настрою. Добова доза для перших 4-х днів терапії становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості доза може варіювати в межах від 200 до 800 мг на добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг до 800 мг на добу. Для лікування шизофренії максимальна добова рекомендована доза кветіапіну становить 750 мг, для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу максимальна рекомендована добова доза кветіапіну становить 800 мг на добу. У літніх пацієнтів початкова доза кветіапіну становить 25 мг на добу. Дозу слід збільшувати щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде меншою, ніж у молодих пацієнтів. У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю рекомендується розпочинати терапію кветіапіном з 25 мг на добу. Рекомендується збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняДані про передозування кветіапіну обмежені. Описані випадки прийому кветіапіну в дозі, що перевищує 20 г, без фатальних наслідків та з повним відновленням, однак є повідомлення про вкрай поодинокі випадки передозування кветіапіном, що призводили до смерті або коми. Симптоми можуть бути наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та надмірна седація, тахікардія та зниження артеріального тиску. Лікування: немає специфічних антидотів до кветіапіну. У випадках передозування можливе промивання шлунка (після інтубації, у випадку, якщо пацієнт непритомний), прийом активованого вугілля та проносних засобів для виведення неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Показана симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримку функції дихання, серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Медичний контроль та спостереження має бути продовжено до повного одужання пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність кветіапіну у вагітних жінок не встановлені. На підставі наявних даних неможливо зробити однозначний висновок про токсичність кветіапіну в першому триместрі вагітності, дослідження на тваринах показали наявність у кветіапіну репродуктивної токсичності. Внаслідок цього під час вагітності препарат можна застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь для жінки виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку побічних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром "скасування". Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення при годівлі. У зв'язку з цим необхідне ретельне спостереження за станом новонароджених, чиї матері застосовували кветіапін у період вагітності. Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції кветіапіну з жіночим молоком не відомий. Необхідно припинити годування груддю під час прийому препарату. В експериментальних дослідженнях на тваринах не було виявлено мутагенної та кластогенної дії кветіапіну. Для кветіапіну в дозах менше 1/4 від максимальної рекомендованої дози для людини (800 мг) ембріо- та фетотоксичні ефекти не встановлені. Є дані про ембріотоксичність кветіапіну, яка виявлялася при застосуванні у щурів та кроликів у дозах, еквівалентних одній-двох максимальним рекомендованим дозам для людини, відмічено токсичний вплив кветіапіну на організм вагітних тварин, яке виявлялося у вигляді зниження маси тіла самок та/або підвищення смертності них. При введенні кветіапіну вагітним самкам щурів у дозах, еквівалентних трьом максимальним рекомендованим дозам для людини, відмічено підвищення смертності потомства у пре- та постнатальні періоди.Виявлено негативний вплив кветіапіну на фертильність щурів (зниження чоловічої фертильності, псевдобеременність, збільшення періоду між двома течками, збільшення прекоітального інтервалу та зменшення частоти наступу вагітності). Однак отримані дані не можуть бути повністю перенесені на людину у зв'язку з існуючими специфічними відмінностями в гормональному контролі репродукції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
626,00 грн
197,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаХондроїтинсульфат натрію, глюкозаміну гідрохлорид, целюлоза мікрокристалічна та мальтодекстрин (носії), компоненти плівкового покриття (харчові добавки); гідроксипропілметилцелюлоза (загусник), діоксид титану (барвник), твін 80 (емульгатор), поліетиленгліколь (глазувач), тальк (агент антистежуючий); діоксид кремнію аморфний (агент антистежуючий), екстракт кори верби білої, екстракт коріння лопуха, стеарат кальцію рослинного походження (агент антистежувальний), крохмаль кукурудзяний, кроскарамеллоза (носій).ХарактеристикаПісля 30-ти років багато речовин, важливих для суглобів, виробляються в організмі значно менше, і ми відразу відчуваємо їх нестачу: характерні скрип і хрускіт, дискомфорт і почуття скутості. А якщо врахувати сучасний спосіб життя: нераціональне харчування та зайву вагу, малорухлива робота або, навпаки, регулярні інтенсивні тренування у спортзалі – за такого щоденного навантаження на суглоби без додаткової допомоги не обійтися. Тому сьогодні одним із найсучасніших напрямків у підтримці здоров'я суглобів є використання хондропротекторів. Вони природні для нашого організму і є будівельним матеріалом для суглобів.Властивості компонентівХондроїтин і глюкозамін - це, мабуть, одні з найбільш затребуваних комплексних хондропротекторів для здорового стану хрящової тканини. Вони є структурні елементи самого хряща, необхідних побудови клітин хрящової тканини та її природного оновлення. Хондроїтинсульфат натрію підтримує функціональну здатність суглобів та знижує дискомфорт рухів. Він захищає хрящ і має здатність підтримувати природне оновлення клітин хрящової тканини. Глюкозаміну гідрохлорид є тим природним компонентом, який забезпечує захист клітин хрящової тканини, стимулює вироблення колагену, є структурним компонентом сухожилля, суглобової рідини, сполучної тканини, шкіри та кісток. Додавання до складу Хонда форте екстракту кори верби білої та екстракту кореня лопуха додатково сприяє підтримці функціонального стану хрящової тканини та водно-сольового обміну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 таблетки на день під час їжі. Тривалість прийому – не менше ніж 1 місяць. Рекомендований курс – 3-6 місяців.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
354,00 грн
317,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЖувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з полуничним, апельсиновим, вишневим та лимонним смаком в упаковці 30 та 60 шт. 1 пастилка містить вітамін D 200 МО, кальцій 200 мг, фосфор 100 мг. РекомендуєтьсяРекомендується приймати ВітаМішки Кальцій Плюс дітям з 3-х років як додаткове джерело кальцію, фосфору, вітаміну DПротипоказання до застосуванняГіперчутливість.
897,00 грн
194,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кветіапін – 200 мг. 60 штук в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який виявляє більш високу спорідненість до серотонінових (гідрокситриптамінових) рецепторів (5НТ2), ніж до дофамінових рецепторів D1 та D2 головного мозку. Кветіапін також має більш виражену спорідненість до гістамінових та альфа1-адренорецепторів і менших по відношенню до альфа2-адренорецепторів. Не виявлено помітної спорідненості кветіапіну до мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із ШКТ та активно метаболізується у печінці. Основні метаболіти, що знаходяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності. Прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність кветіапіну. Т1/2 становить близько 7 год. Приблизно 83% кветіапіну зв'язується з білками плазми. Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну менший приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки, але міжіндивідуальні показники кліренсу перебувають у межах, що відповідають здоровим. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% з фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або з фекаліями. Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну в різній дозі застосування кветіапіну до прийому кетоконазолу або одночасно з кетоконазолом, призводило до збільшення, в середньому, Сmах і площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну на 235% і 522% відповідно, кліренсу кветіапіну в середньому на 84%. Т1/2 кветіапіну збільшувався, але Тmax не змінювалося. Кветіапін і деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність по відношенню до ізоферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації в 10-50 разів перевищує концентрації, що спостерігаються при 0 до 0 мг/год. Грунтуючись на результатах in vitro, не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування цитохрому Р450-опосередкованого метаболізму інших лікарських засобів.ФармакодинамікаКветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіє з широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу властивість до 5НТ2 – серотонінових рецепторів та D1 та D2 – дофамінових рецепторів, що обумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості препарату та низьку частоту розвитку екствапірамідних побічних ефектів. Кветіапін не має спорідненості до переносника норадреналіну і має низьку спорідненість до 5НТ1А, в той час як N-дезалкілкветіапін виявляє високу спорідненість до обох. Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ1А – серотонінових рецепторів, що проявляється метаболітом, можуть обумовлювати антидепресивну дію препарату. Кветіапін і N-дезалкілкветіапін мають високу спорідненість до гістамінових і α1-адренорецепторів і помірну спорідненість по відношенню і α2-адренорецепторів. Кветіапін не виявляє помітної спорідненості до мускаринових рецепторів, у той час як його метаболіт N-дезалкілкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів. У стандартних тестах у тварин кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Питомий внесок метаболіту N-дезалкілкветіапіну у фармакологічну активність кветіапіну не встановлено. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозі,ефективно блокують D2 – дофамінові рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10-дофамінергічних нейронів у порівнянні з А9-нігростріарними нейронами, залученими до моторної функції. При прийомі препарату кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування М-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. Препарат добре переноситься при прийомі у рекомендованих дозах, у тому числі пацієнтами похилого віку. У плацебо – контрольованих дослідженнях у літніх пацієнтів з деменцією при застосуванні кветіапіну частота цереброваскулярних ускладнень не перевищувала таких у групі плацебо. Препарат ефективний щодо як позитивних, і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін проявляє ефективність як монотерапію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування препарату для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатами або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня обмежені, проте комбінація в цілому добре переносилася,частота ЕПС та супутнього застосування М-холіноблокаторів порівнянна з такою при застосуванні плацебо Кветіапін ефективний у дозах 300 мг та 600 мг у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність препарату в дозі 300 мг та 600 мг можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те, що період напіввиведення дорівнює приблизно 7 годин. Дія кветіапіну на 5НТ2 та D2 – рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. У клінічному дослідженні у пацієнтів з депресивними епізодами у структурі біполярного розладу І та ІІ типу застосування кветіапіну в дозі 300 мг на добу з більшою ефективністю порівняно з плацебо зменшував загальний бал за шкалою депресії MADRS (Montgomery-Asberg Depression Rating Scale). -Асберга).У 4 додаткових клінічних дослідженнях кветіапіну тривалістю 8 тижнів у пацієнтів з помірними та тяжкими депресивними епізодами в структурі біполярного розладу, кветіапін у дозах 300 мг та 600 мг показав велику ефективність порівняно з плацебо: середнє поліпшення балів шкали MAD (щонайменше 50%) проти початковими значеннями. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.кветіапін у дозах 300 мг та 600 мг показав велику ефективність порівняно з плацебо: середнє поліпшення балів шкали MADRS та покращення стану за загальним балами MADRS (не менше 50%) у порівнянні з початковими значеннями. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.кветіапін у дозах 300 мг та 600 мг показав велику ефективність порівняно з плацебо: середнє поліпшення балів шкали MADRS та покращення стану за загальним балами MADRS (не менше 50%) у порівнянні з початковими значеннями. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо. Частота ЕПС та збільшення маси тіла у стабільних пацієнтів із шизофренією не зростає при тривалій терапії препаратом. У дослідженнях великого депресивного розладу за критеріями DSM-IV (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (4th ed.)) не спостерігали підвищення ризику суїцидальної поведінки та суїцидального мислення при прийомі препарату порівняно з плацебо. При застосуванні кветіапіну в дозі 75-750 мг на добу порівняно з плацебо не виявлено відмінностей щодо частоти виникнення випадків екстрапірамідної симптоматики та супутнього використання антихолінергічних препаратів. Кветіапін не викликає тривалого підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. Не виявлено відмінностей у концентрації пролактину при використанні кветіапіну або плацебо у фіксованій дозі. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як в монотерапії, так і в комбінації з препаратом літію або вальпроатом семінару частота ЕПС і супутнього застосування М-холіноблокаторів була при порівнянні з У двох короткострокових (6-тижневих) дослідженнях комбінованої терапії депресивного епізоду кветіапіном у дозі 150 мг/добу та 300 мг/добу з амітриптиліном, бупропіоном, цитапопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, срокомтином, слуоксетином антидепресантом, показало поліпшення симптомів депресії за шкалою MADRS (Montgomery-Asberg Depression Rating Scale. Шкала оцінки депресії Монтгомері-Асберга) (середньоквадратична зміна 2-3).3 бали) порівняно з монотерапією антидепресантом.Показання до застосуваннягострі та хронічні психози, включаючи шизофренію; маніакальні епізоди у структурі біполярного розладу.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; одночасний прийом з інгібіторами CYP3A4, такими як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові лікарські засоби, еритроміцин, кларитроміцин, нефазодон; дитячий вік до 18 років; період лактації. З обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії; у літньому віці; при печінковій недостатності; судомних нападах в анамнезі; вагітності.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності. Протипоказаний у період лактації. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяНайчастіші несприятливі реакції, пов'язані з прийомом препарату: сонливість (17.5%), запаморочення (10%), запор (9%), диспепсія (6%), ортостатична гіпотензія та тахікардія (7%), сухість у роті (7%) ), підвищення активності «печінкових» ферментів у сироватці крові (6%), підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Прийом кветіапіну може супроводжуватися розвитком помірної астенії, риніту та диспепсії, збільшенням маси тіла (переважно у перші тижні лікування). Кветіапін може спричинити ортостатичну гіпотензію (що супроводжується запамороченням), тахікардію та у деяких пацієнтів - непритомність; ці побічні реакції здебільшого зустрічаються у початковий період підбору дози (див. розділ «Особливі вказівки»). Терапія кветіапіном пов'язана з невеликим дозозалежним зниженням концентрації гормонів щитовидної залози, зокрема загального T4 та вільного Т4. Максимальне зниження загального та вільного T4 зареєстровано на 2-му та 4-му тижні терапії кветіапіном, без подальшого зниження концентрації гормонів при тривалому лікуванні. Надалі був ознак клінічно значущих змін у концентрації тиреотропного гормону. При тривалому застосуванні кветіапін існує потенційна можливість розвитку пізньої дискінезії. У разі виникнення симптомів пізньої дискінезії необхідно зменшити дозу або припинити подальше лікування кветіапіном. При різкій відміні високих доз антипсихотичних препаратів можуть спостерігатися такі гострі реакції (синдром «скасування»): нудота, блювання, рідко – безсоння. Можливі випадки загострення психотичних симптомів та появи мимовільних рухових розладів (акатизія, дистонія, дискінезія). У зв'язку з чим скасування препарату рекомендується проводити поступово. Нижче перераховані побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні кветіапіну та розподілені по органах та системах: З боку нервової системи: сонливість, запаморочення, головний біль, тривожність, астенія, ворожість, збудження, безсоння, акатизія, тремор, судоми, депресія, парестезії, злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, м'язова ригідність, зміни ментального статусу, підвищення активності креатинфосфокінази); синдром «неспокійних ніг». Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, біль у животі, діарея або запор, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, жовтяниця, гепатит. З боку дихальної системи: фарингіт, риніт. Алергічні реакції: шкірний висип, еозинофілія, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичні реакції. Лабораторні показники: лейкопенія, нейтропенія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження концентрації Т4 (перші 4 тижні), гіперглікемія. Інші: біль у попереку, біль у грудній клітці, субфебрилітет, підвищення маси тіла (переважно у перші тижні лікування), міалгія, сухість шкіри, порушення зору, у т.ч. нечіткість зорового сприйняття, декомпенсація існуючого цукрового діабету, пріапізм, галакторея.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препаратів, що мають потужну інгібуючу дію на ізофермент CYP3A4 (таких як протигрибкові засоби групи азолів та еритроміцин, кларитроміцин, нефазодон) концентрація кветіапіну в плазмі підвищується, тому одночасний прийом їх з кветіапіном. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами, що індукують ферментну систему печінки, такими як карбамазепін, можливе зниження концентрації препарату в плазмі, що може вимагати збільшення дози кветіапіну, залежно від клінічного ефекту. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну у різних дозах, при застосуванні його до або одночасно з карбамазепіном (індуктором печінкових ферментів) призводило до значного збільшення кліренсу кветіапіну.Таке збільшення кліренсу кветіапіну зменшувало AUC в середньому на 13% порівняно із застосуванням кветіапіну без карбамазепіну. Одночасне застосування кветіапіну з іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки - фенітоїном також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту). Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. Кветіапін не викликав індукції печінкових ферментних систем, що беруть участь у метаболізмі антипірину. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними препаратами – рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну. CYP3A4 є ключовим ферментом, що бере участь у цитохром Р450-опосередкованому метаболізмі кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні циметидину, що є інгібітором Р450. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні іміпраміну (CYP2D6 інгібітор) або флуоксетину (CYP3A4 та CYP2D6 інгібітор). Лікарські засоби, що пригнічують ЦНС, та етанол підвищують ризик розвитку побічних ефектів кветіапіну.Спосіб застосування та дозиДорослі: Гострі та хронічні психози, включаючи шизофренію Добова доза для перших 4-х днів терапії становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з 4-го дня доза повинна підбиратися до клінічно ефективної дози, яка зазвичай знаходиться в межах від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості, доза може варіювати в межах від 150 до 750 мг на добу. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Кветіапін застосовується як монотерапія або як адьювантна терапія для стабілізації настрою. Добова доза для перших 4-х днів терапії становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості доза може варіювати в межах від 200 до 800 мг на добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг до 800 мг на добу. Для лікування шизофренії максимальна добова рекомендована доза кветіапіну становить 750 мг, для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу максимальна рекомендована добова доза кветіапіну становить 800 мг на добу. У літніх пацієнтів початкова доза кветіапіну становить 25 мг на добу. Дозу слід збільшувати щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде меншою, ніж у молодих пацієнтів. У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю рекомендується розпочинати терапію кветіапіном з 25 мг на добу. Рекомендується збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняДані про передозування кветіапіну обмежені. Описані випадки прийому кветіапіну в дозі, що перевищує 20 г, без фатальних наслідків та з повним відновленням, однак є повідомлення про вкрай поодинокі випадки передозування кветіапіном, що призводили до смерті або коми. Симптоми можуть бути наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та надмірна седація, тахікардія та зниження артеріального тиску. Лікування: немає специфічних антидотів до кветіапіну. У випадках передозування можливе промивання шлунка (після інтубації, у випадку, якщо пацієнт непритомний), прийом активованого вугілля та проносних засобів для виведення неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Показана симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримку функції дихання, серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Медичний контроль та спостереження має бути продовжено до повного одужання пацієнта.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кветіапін – 200 мг. 60 штук в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який виявляє більш високу спорідненість до серотонінових (гідрокситриптамінових) рецепторів (5НТ2), ніж до дофамінових рецепторів D1 та D2 головного мозку. Кветіапін також має більш виражену спорідненість до гістамінових та альфа1-адренорецепторів і менших по відношенню до альфа2-адренорецепторів. Не виявлено помітної спорідненості кветіапіну до мускаринових та бензодіазепінових рецепторів. У стандартних тестах кветіапін виявляє антипсихотичну активність.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується із ШКТ та активно метаболізується у печінці. Основні метаболіти, що знаходяться в плазмі, не мають вираженої фармакологічної активності. Прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність кветіапіну. Т1/2 становить близько 7 год. Приблизно 83% кветіапіну зв'язується з білками плазми. Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну менший приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки, але міжіндивідуальні показники кліренсу перебувають у межах, що відповідають здоровим. Приблизно 73% кветіапіну виводиться із сечею та 21% з фекаліями. Менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або з фекаліями. Встановлено, що CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом Р450. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну в різній дозі застосування кветіапіну до прийому кетоконазолу або одночасно з кетоконазолом, призводило до збільшення, в середньому, Сmах і площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну на 235% і 522% відповідно, кліренсу кветіапіну в середньому на 84%. Т1/2 кветіапіну збільшувався, але Тmax не змінювалося. Кветіапін і деякі його метаболіти мають слабку інгібуючу активність по відношенню до ізоферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4, але тільки при концентрації в 10-50 разів перевищує концентрації, що спостерігаються при 0 до 0 мг/год. Грунтуючись на результатах in vitro, не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування цитохрому Р450-опосередкованого метаболізму інших лікарських засобів.ФармакодинамікаКветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіє з широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу властивість до 5НТ2 – серотонінових рецепторів та D1 та D2 – дофамінових рецепторів, що обумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості препарату та низьку частоту розвитку екствапірамідних побічних ефектів. Кветіапін не має спорідненості до переносника норадреналіну і має низьку спорідненість до 5НТ1А, в той час як N-дезалкілкветіапін виявляє високу спорідненість до обох. Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ1А – серотонінових рецепторів, що проявляється метаболітом, можуть обумовлювати антидепресивну дію препарату. Кветіапін і N-дезалкілкветіапін мають високу спорідненість до гістамінових і α1-адренорецепторів і помірну спорідненість по відношенню і α2-адренорецепторів. Кветіапін не виявляє помітної спорідненості до мускаринових рецепторів, у той час як його метаболіт N-дезалкілкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів. У стандартних тестах у тварин кветіапін виявляє антипсихотичну активність. Питомий внесок метаболіту N-дезалкілкветіапіну у фармакологічну активність кветіапіну не встановлено. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у тварин виявили, що кветіапін викликає слабку каталепсію в дозі,ефективно блокують D2 - дофамінові рецептори. Кветіапін викликає селективне зменшення активності мезолімбічних А10-дофамінергічних нейронів у порівнянні з А9-нігростріарними нейронами, залученими до моторної функції. При прийомі препарату кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування М-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. Препарат добре переноситься при прийомі у рекомендованих дозах, у тому числі пацієнтами похилого віку. У плацебо – контрольованих дослідженнях у літніх пацієнтів з деменцією при застосуванні кветіапіну частота цереброваскулярних ускладнень не перевищувала таких у групі плацебо. Препарат ефективний щодо як позитивних, і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін проявляє ефективність як монотерапію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування препарату для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатами або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня обмежені, проте комбінація в цілому добре переносилася,частота ЕПС та супутнього застосування М-холіноблокаторів порівнянна з такою при застосуванні плацебо Кветіапін ефективний у дозах 300 мг та 600 мг у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність препарату в дозі 300 мг та 600 мг можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те, що період напіввиведення дорівнює приблизно 7 годин. Дія кветіапіну на 5НТ2 та D2 – рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. У клінічному дослідженні у пацієнтів з депресивними епізодами у структурі біполярного розладу І та ІІ типу застосування кветіапіну в дозі 300 мг на добу з більшою ефективністю порівняно з плацебо зменшував загальний бал за шкалою депресії MADRS (Montgomery-Asberg Depression Rating Scale). -Асберга).У 4 додаткових клінічних дослідженнях кветіапіну тривалістю 8 тижнів у пацієнтів з помірними та тяжкими депресивними епізодами в структурі біполярного розладу, кветіапін у дозах 300 мг та 600 мг показав велику ефективність порівняно з плацебо: середнє поліпшення балів шкали MAD (щонайменше 50%) проти початковими значеннями. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.кветіапін у дозах 300 мг та 600 мг показав велику ефективність порівняно з плацебо: середнє поліпшення балів шкали MADRS та покращення стану за загальним балами MADRS (не менше 50%) у порівнянні з початковими значеннями. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.кветіапін у дозах 300 мг та 600 мг показав велику ефективність порівняно з плацебо: середнє поліпшення балів шкали MADRS та покращення стану за загальним балами MADRS (не менше 50%) у порівнянні з початковими значеннями. У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо.У короткостроковому (9-тижневому) дослідженні у пацієнтів без деменції у віці від 66 до 89 років з великим депресивним розладом кветіапін у дозах від 50 мг до 300 мг (дозу підбирали з урахуванням клінічної відповіді, середньодобова доза склала 160 мг). порівняно із плацебо. Частота ЕПС та збільшення маси тіла у стабільних пацієнтів із шизофренією не зростає при тривалій терапії препаратом. У дослідженнях великого депресивного розладу за критеріями DSM-IV (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (4th ed.)) не спостерігали підвищення ризику суїцидальної поведінки та суїцидального мислення при прийомі препарату порівняно з плацебо. При застосуванні кветіапіну в дозі 75-750 мг на добу порівняно з плацебо не виявлено відмінностей щодо частоти виникнення випадків екстрапірамідної симптоматики та супутнього використання антихолінергічних препаратів. Кветіапін не викликає тривалого підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. Не виявлено відмінностей у концентрації пролактину при використанні кветіапіну або плацебо у фіксованій дозі. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як в монотерапії, так і в комбінації з препаратом літію або вальпроатом семінару частота ЕПС і супутнього застосування М-холіноблокаторів була при порівнянні з У двох короткострокових (6-тижневих) дослідженнях комбінованої терапії депресивного епізоду кветіапіном у дозі 150 мг/добу та 300 мг/добу з амітриптиліном, бупропіоном, цитапопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, срокомтином, слуоксетином антидепресантом, показало поліпшення симптомів депресії за шкалою MADRS (Montgomery-Asberg Depression Rating Scale. Шкала оцінки депресії Монтгомері-Асберга) (середньоквадратична зміна 2-3).3 бали) порівняно з монотерапією антидепресантом.Показання до застосуваннягострі та хронічні психози, включаючи шизофренію; маніакальні епізоди у структурі біполярного розладу.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; одночасний прийом з інгібіторами CYP3A4, такими як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові лікарські засоби, еритроміцин, кларитроміцин, нефазодон; дитячий вік до 18 років; період лактації. З обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії; у літньому віці; при печінковій недостатності; судомних нападах в анамнезі; вагітності.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності. Протипоказаний у період лактації. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяНайчастіші несприятливі реакції, пов'язані з прийомом препарату: сонливість (17.5%), запаморочення (10%), запор (9%), диспепсія (6%), ортостатична гіпотензія та тахікардія (7%), сухість у роті (7%) ), підвищення активності «печінкових» ферментів у сироватці крові (6%), підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Прийом кветіапіну може супроводжуватися розвитком помірної астенії, риніту та диспепсії, збільшенням маси тіла (переважно у перші тижні лікування). Кветіапін може спричинити ортостатичну гіпотензію (що супроводжується запамороченням), тахікардію та у деяких пацієнтів - непритомність; ці побічні реакції здебільшого зустрічаються у початковий період підбору дози (див. розділ «Особливі вказівки»). Терапія кветіапіном пов'язана з невеликим дозозалежним зниженням концентрації гормонів щитовидної залози, зокрема загального T4 та вільного Т4. Максимальне зниження загального та вільного T4 зареєстровано на 2-му та 4-му тижні терапії кветіапіном, без подальшого зниження концентрації гормонів при тривалому лікуванні. Надалі був ознак клінічно значущих змін у концентрації тиреотропного гормону. При тривалому застосуванні кветіапін існує потенційна можливість розвитку пізньої дискінезії. У разі виникнення симптомів пізньої дискінезії необхідно зменшити дозу або припинити подальше лікування кветіапіном. При різкій відміні високих доз антипсихотичних препаратів можуть спостерігатися такі гострі реакції (синдром «скасування»): нудота, блювання, рідко – безсоння. Можливі випадки загострення психотичних симптомів та появи мимовільних рухових розладів (акатизія, дистонія, дискінезія). У зв'язку з чим скасування препарату рекомендується проводити поступово. Нижче перераховані побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні кветіапіну та розподілені по органах та системах: З боку нервової системи: сонливість, запаморочення, головний біль, тривожність, астенія, ворожість, збудження, безсоння, акатизія, тремор, судоми, депресія, парестезії, злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, м'язова ригідність, зміни ментального статусу, підвищення активності креатинфосфокінази); синдром «неспокійних ніг». Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, біль у животі, діарея або запор, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, жовтяниця, гепатит. З боку дихальної системи: фарингіт, риніт. Алергічні реакції: шкірний висип, еозинофілія, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичні реакції. Лабораторні показники: лейкопенія, нейтропенія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження концентрації Т4 (перші 4 тижні), гіперглікемія. Інші: біль у попереку, біль у грудній клітці, субфебрилітет, підвищення маси тіла (переважно у перші тижні лікування), міалгія, сухість шкіри, порушення зору, у т.ч. нечіткість зорового сприйняття, декомпенсація існуючого цукрового діабету, пріапізм, галакторея.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препаратів, що мають потужну інгібуючу дію на ізофермент CYP3A4 (таких як протигрибкові засоби групи азолів та еритроміцин, кларитроміцин, нефазодон) концентрація кветіапіну в плазмі підвищується, тому одночасний прийом їх з кветіапіном. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами, що індукують ферментну систему печінки, такими як карбамазепін, можливе зниження концентрації препарату в плазмі, що може вимагати збільшення дози кветіапіну, залежно від клінічного ефекту. У дослідженні фармакокінетики кветіапіну у різних дозах, при застосуванні його до або одночасно з карбамазепіном (індуктором печінкових ферментів) призводило до значного збільшення кліренсу кветіапіну.Таке збільшення кліренсу кветіапіну зменшувало AUC в середньому на 13% порівняно із застосуванням кветіапіну без карбамазепіну. Одночасне застосування кветіапіну з іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки - фенітоїном також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).також призводило до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну та фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як барбітурати, рифампіцин) може знадобитися збільшення дози кветіапіну. Також може знадобитися зниження дози кветіапіну при відміні фенітоїну або карбамазепіну або іншого індуктора ферментної системи печінки або заміні препарату, що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту).що не індукує мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроєву кислоту). Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. Кветіапін не викликав індукції печінкових ферментних систем, що беруть участь у метаболізмі антипірину. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними препаратами – рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну. CYP3A4 є ключовим ферментом, що бере участь у цитохром Р450-опосередкованому метаболізмі кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні циметидину, що є інгібітором Р450. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні іміпраміну (CYP2D6 інгібітор) або флуоксетину (CYP3A4 та CYP2D6 інгібітор). Лікарські засоби, що пригнічують ЦНС, та етанол підвищують ризик розвитку побічних ефектів кветіапіну.Спосіб застосування та дозиДорослі: Гострі та хронічні психози, включаючи шизофренію Добова доза для перших 4-х днів терапії становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з 4-го дня доза повинна підбиратися до клінічно ефективної дози, яка зазвичай знаходиться в межах від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості, доза може варіювати в межах від 150 до 750 мг на добу. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Кветіапін застосовується як монотерапія або як адьювантна терапія для стабілізації настрою. Добова доза для перших 4-х днів терапії становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості доза може варіювати в межах від 200 до 800 мг на добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг до 800 мг на добу. Для лікування шизофренії максимальна добова рекомендована доза кветіапіну становить 750 мг, для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу максимальна рекомендована добова доза кветіапіну становить 800 мг на добу. У літніх пацієнтів початкова доза кветіапіну становить 25 мг на добу. Дозу слід збільшувати щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде меншою, ніж у молодих пацієнтів. У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю рекомендується розпочинати терапію кветіапіном з 25 мг на добу. Рекомендується збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняДані про передозування кветіапіну обмежені. Описані випадки прийому кветіапіну в дозі, що перевищує 20 г, без фатальних наслідків та з повним відновленням, однак є повідомлення про вкрай поодинокі випадки передозування кветіапіном, що призводили до смерті або коми. Симптоми можуть бути наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та надмірна седація, тахікардія та зниження артеріального тиску. Лікування: немає специфічних антидотів до кветіапіну. У випадках передозування можливе промивання шлунка (після інтубації, у випадку, якщо пацієнт непритомний), прийом активованого вугілля та проносних засобів для виведення неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Показана симптоматична терапія та заходи, спрямовані на підтримку функції дихання, серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Медичний контроль та спостереження має бути продовжено до повного одужання пацієнта.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему