Лекарства и БАД Со скидкой
10 469,00 грн
746,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: омалізумаб – 150 мг; допоміжні речовини: сахароза – 108.0 мг, L-гістидин – 1,3 мг, L-гістидину гідрохлориду моногідрат – 2,1 мг, полісорбат 20 – 0,4 мг; розчинник: вода для ін'єкцій – 2,0 мл. Ліофілізат для приготування розчину для підшкірного введення, 150 мг, у флаконі місткістю 6 мл з безбарвного скла, закупореному гумовою пробкою і алюмінієвою кришкою з пластиковим верхом. Розчинник – вода для ін'єкцій 2 мл у ампулі безбарвного скла гідролітичного класу I. Один флакон з ліофілізатом у комплекті з однією ампулою з розчинником та з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиЛіофілізат: білого або майже білого кольору. Розчинник: безбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаІнші засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення у пацієнтів з астмою абсолютна біодоступність омалізумабу становить у середньому 62%. При застосуванні у дозах понад 0,5 мг/кг фармакокінетика омалізумабу має лінійний характер. Пацієнти з атопічною БА Після одноразового підшкірного введення у дорослих і підлітків з бронхіальної астми всмоктування омалізумабу відбувається повільно, пік концентрації в сироватці крові досягається в середньому через 7-8 днів. Після багаторазового введення омалізумабу площа під кривою "концентрація-час" (AUC) протягом періоду від 0 до 14 діб у рівноважному стані була у 6 разів вищою, ніж після введення одноразової дози. Пацієнти з ГІК Після одноразового підшкірного введення у дорослих та підлітків з ХІК всмоктування омалізумабу відбувається повільно, пік концентрації у сироватці крові досягається в середньому через 6-8 днів. При застосуванні омалізумабу у пацієнтів з ХІК у діапазоні доз від 75 мг до 600 мг у вигляді одноразової підшкірної ін'єкції фармакокінетика має лінійний характер. Мінімальна концентрація омалізумабу у сироватці крові збільшується пропорційно підвищенню дози при введенні 75 мг, 150 мг або 300 мг кожні 4 тижні. Розподіл In vitro омалізумаб з IgE утворює комплекс певного розміру. In vitro чи in vivo не спостерігалося утворення преципітуючих комплексів та комплексів, молекулярна вага яких перевищувала 1 млн. дальтон. У клінічних дослідженнях не виявлено специфічного накопичення омалізумабу у будь-яких органах та тканинах. Пацієнти з атопічною БА У пацієнтів з атопічною БА після підшкірного введення обсяг розподілу омалізумабу, що здається, становив 78±32 мл/кг. Пацієнти з ГІК На підставі популяційної фармакокінетичної моделі було показано, що розподіл омалізумабу у пацієнтів з ГІК був подібним до таких у пацієнтів з атопічною БА. Виведення Кліренс омалізумабу включає як власне кліренс IgG, так і кліренс шляхом специфічного зв'язування та утворення комплексів з лігандом-мішенню – вільним IgE сироватки крові. Печінкова елімінація IgG включає деградацію в ретикулоендотеліальній системі печінки та ендотеліальних клітинах печінки. Інтактний IgG також виводиться із жовчю. Пацієнти з атопічною БА У пацієнтів з бронхіальною астмою період напіввиведення омалізумабу з сироватки становив у середньому 26 днів, кліренс в середньому становив 2,4 ± 1,1 мл/кг/добу. Крім того, при збільшенні маси тіла вдвічі відзначалося приблизно дворазове збільшення кліренсу, що здається. Пацієнти з ГІК На підставі популяційної фармакокінетичної моделі у пацієнтів з ХІК період напіввиведення омалізумабу з сироватки крові при рівноважній концентрації становив у середньому 24 дні, кліренс при рівноважній концентрації в середньому становив 240 мл/добу (що відповідає 3,0 мл/кг/добу для пацієнта масою тіла 80 кг. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Вік, расова/етнічна приналежність, стать, маса тіла, індекс маси тіла, вихідна концентрація IgE, аутоімунні антитіла до FceRI-рецептора, одночасне застосування лікарських засобів. Пацієнти з атопічною БА У пацієнтів з бронхіальною астмою не потрібно корекції дози омалізумабу залежно від віку (6-76 років), расової або етнічної приналежності, статі та індексу маси тіла. Пацієнти з ГІК У пацієнтів з ХІК не потрібна корекція дози омалізумабу залежно від віку (12-75 років), расової або етнічної приналежності, статі пацієнта, маси тіла, індексу маси тіла, вихідної концентрації IgE, аутоімунних антитіл до FceRI-рецептора або одночасного застосування блокаторів Н2 -гістамінових рецепторів та антагоністів лейкотрієнових рецепторів Порушення функції нирок та печінки Фармакокінетичні та фармакодинамічні параметри омалізумабу у пацієнтів з атопічною астмою або ХІК та порушеннями функції нирок або печінки не вивчалися. Оскільки метаболізм препарату здійснюється переважно ретикулоендотеліальною системою, порушення функції печінки та нирок не впливають на нього. Незважаючи на те, що корекція дози омалізумабу не потрібна, препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів цієї категорії.ФармакодинамікаОмалізумаб є гуманізованим моноклональним антитілом, отриманим на основі рекомбінантної ДНК, що селективно зв'язується з імуноглобуліном (IgE). Омалізумаб являє собою антитіло IgG1 каппа, що містить людську структурну основу з визначальними комплементарність ділянками мишачого антитіла, що зв'язують IgE. Пацієнти з атопічною бронхіальною астмою Омалізумаб зв'язується з IgE і запобігає його взаємодії з високоафінним FcɛRI-рецептором. Таким чином відбувається зниження кількості вільного IgE, який є пусковим фактором для каскаду алергічних реакцій. При застосуванні препарату у пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою (БА) відзначається помітне зменшення кількості FcRRI-рецепторів на поверхні базофілів. У клінічних дослідженнях у пацієнтів з бронхіальною астмою концентрація вільного IgE у сироватці крові дозозалежно зменшувалася протягом 1 години після введення першої дози препарату Ксолар і зберігалася на досягнутому рівні в період між введенням наступних доз. При застосуванні в дозах, що рекомендуються, середнє зменшення концентрації вільного IgE в сироватці крові становило більше 96%. Загальна концентрація IgE (пов'язаного та незв'язаного) у сироватці крові збільшувалася після застосування першої дози внаслідок утворення комплексу омалізумаб-IgE, що характеризується більш повільною швидкістю виведення порівняно з вільним IgE. На 16 тижні після введення першої дози препарату середня концентрація загального IgE у сироватці крові була в 5 разів вищою порівняно з такою до лікування.Після відміни лікування препаратом обумовлене його дією збільшення концентрації загального IgE та зменшення концентрації вільного IgE були оборотними. Після повного виведення омалізумабу з організму не спостерігалося збільшення концентрації IgE у сироватці крові. Концентрація загального IgE залишалася підвищеною протягом 1 року після відміни препарату Ксолар. При застосуванні препарату Ксолар у пацієнтів з середньотяжкою та тяжкою атопічною бронхіальною астмою відзначалося достовірне зменшення частоти загострень бронхіальної астми (визначених як погіршення перебігу астми, що потребує застосування системних глюкокортикостероїдів (ГКС) або подвоєння вихідної дози інгаляційних глюкокортикостероїдів) та зниження потреб. При застосуванні препарату Ксолар протягом 16 тижнів на тлі поступового зменшення дози інгаляційних або пероральних кортикостероїдів також спостерігалося достовірне зменшення частоти загострень бронхіальної астми та зниження потреби в інгаляційних кортикостероїдах порівняно з плацебо. У пацієнтів з бронхіальною астмою та цілорічним алергічним ринітом, які отримували терапію кортикостероїдами, при застосуванні омалізумабу протягом 28 тижнів відзначалося зниження вираженості симптомів бронхіальної астми та цілорічного алергічного риніту, а також поліпшення параметрів легеневої функції. Зменшення частоти загострень бронхіальної астми та поліпшення якості життя пацієнтів (за сертифікованим опитувальником якості життя) на фоні терапії препаратом Ксолар зберігалося протягом тривалого часу порівняно з плацебо. При застосуванні препарату Ксолар у дітей віком від 6 до 12 років протягом 52 тижнів було відмічено зниження частоти загострень бронхіальної астми в порівнянні з групою пацієнтів, які отримували плацебо. В іншому дослідженні на фоні застосування препарату Ксолар протягом 28 тижнів у дітей віком 6-12 років було відзначено зменшення частоти та вираженості загострень бронхіальної астми,а також зниження дози інгаляційних кортикостероїдів до кінця 28 тижня терапії в порівнянні з групою застосування плацебо. Пацієнти з хронічною ідіопатичною кропивницею У деяких пацієнтів із хронічною ідіопатичною кропив'янкою (ГІК) із сироватки крові були виділені аутоімунні антитіла до IgE та FceRI-рецептора. Дані антитіла здатні до активації базофілів або опасистих клітин, що призводить до вивільнення гістаміну. Одна з гіпотез механізму дії омалізумабу у пацієнтів з ГІК полягає у зниженні концентрації вільного IgE у крові, а потім і у шкірі. В результаті зменшується передача сигналу за допомогою FcsRI-рецепторів і, отже, пригнічується активація клітин, що беруть участь у запальній реакції. Таким чином, частота виникнення та вираженість симптомів ГІК знижується. Крім того, вважається, що зниження концентрації циркулюючого IgE призводить до швидкої неспецифічної десенсибілізації опасистих клітин у шкірі, а FcsRI-рецептори за допомогою зворотного негативного зв'язку підтримують цю реакцію. У клінічних дослідженнях у пацієнтів з ГІК, так само як і у пацієнтів з атопічною астмою, застосування омалізумабу призводило до дозозалежного зниження концентрації вільного IgE та підвищення концентрації загального IgE. Максимальне зниження концентрації вільного IgE спостерігалося через 3 дні після підшкірного введення першої дози препарату Ксолар. Після повторного введення препарату 1 раз кожні 4 тижні концентрація вільного IgE у сироватці крові перед введенням чергової дози зберігалася на досягнутому рівні в період між 12 та 24 тижнями лікування. Концентрація загального IgE у сироватці крові підвищувалася після введення першої дози внаслідок утворення комплексу омалізумаб-IgE, що характеризується більш повільною швидкістю виведення порівняно з вільним IgE. Після повторного введення препарату 1 раз кожні 4 тижні у дозі від 75 мг до 300 мг, концентрація загального IgE у сироватці крові на 12 тижні від початку лікування була в 2-3 рази вищою порівняно з таким до лікування та зберігалася на досягнутому рівні в період між 12 та 24 тижнями лікування. Після відміни препарату Ксолар протягом 16 тижнів наступного спостереження концентрація загального IgE зменшувалася,а концентрація вільного IgE збільшувалася, наближаючись до вихідних значень. При застосуванні препарату Ксолар у дозах 150 та 300 мг кожні 4 тижні у пацієнтів з ГІК спостерігалися відтворювані та статистично значущі терапевтичні ефекти щодо зменшення тяжкості свербежу. Ефект досягав максимуму до 12 тижня лікування та зберігався протягом усього періоду спостереження. Крім того, препарат Ксолар у дозі 300 мг надавав відтворюваний і статистично значущий ефект щодо індексу активності кропив'янки (UAS), частки днів без ангіоневротичного набряку, тижневого індексу порушень сну та якості життя пацієнтів, що оцінюється за опитувальником Cu-Q2oL (опитувач для вивчення якості життя у пацієнтів із ХІК), а також індексом DLQI (Дерматологічний індекс якості життя).Показання до застосуванняЛікування персистуючої атопічної бронхіальної астми середньотяжкої та тяжкої течії, симптоми якої недостатньо контролюються застосуванням інгаляційних глюкокортикостероїдів у пацієнтів 6 років та старше. Препарат Ксолар слід застосовувати у пацієнтів з початковою концентрацією IgE та масою тіла, які відповідають наведеним у таблиці з підбору режиму дозування. Лікування хронічної ідіопатичної кропив'янки, резистентної до терапії блокаторами Н1-гістамінових рецепторів, у пацієнтів 12 років та старше.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до омалізумабу або до іншого компонента препарату. Дитячий вік до 6 років у пацієнтів з атопічною БА та до 12 років у пацієнтів з ГІК у зв'язку з відсутністю відповідних даних щодо ефективності та безпеки. З обережністю: Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з аутоімунними захворюваннями або захворюваннями, пов'язаними з накопиченням імунних комплексів. При застосуванні препарату Ксолар, як і при застосуванні будь-яких інших препаратів, що містять протеїн, можуть виникати місцеві або системні алергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції. Перед введенням препарату Ксолар необхідно заздалегідь приготувати відповідне реанімаційне обладнання та лікарські засоби, необхідні для усунення реакцій гіперчутливості. Необхідно обережно застосовувати препарат у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку гельмінтних інвазій (особливо в ендемічних районах).Вагітність та лактаціяСпеціальних досліджень із застосування омалізумабу у вагітних жінок не проводилося. В експериментальних дослідженнях не було виявлено прямого або непрямого негативного впливу препарату протягом вагітності, розвиток ембріона та плода, перебіг пологів та розвиток новонароджених. Відомо, що молекули IgG проникають через гематоплацентарний бар'єр. Застосування препарату під час вагітності можливе лише у випадку, якщо користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Людський IgG виділяється із грудним молоком. Невідомо, чи виділяється омалізумаб із грудним молоком у людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, тому омалізумаб не слід застосовувати під час грудного вигодовування. У разі необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити. Вплив на фертильність Відсутні дані про вплив омалізумабу на фертильність у людини. Дослідження продемонстрували відсутність порушення чоловічої та жіночої фертильності у тварин при застосуванні багаторазових доз, що перевищують 75 мг/кг.Побічна діяАтопічна БА Найчастішими небажаними явищами (НЯ) при застосуванні препарату Ксолар є головний біль, реакції в місці ін'єкції, включаючи біль, набряк, еритему та свербіж у місці введення препарату. Більшість НЯ були легким або помірним ступенем тяжкості. Для визначення частоти розвитку небажаних реакцій, виявлених у ході клінічних досліджень, були використані такі критерії: дуже часто (≥1/10), часто (>1/100, 1/1000, Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – фарингіт; рідко – паразитарні інвазії. Порушення з боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції та інші алергічні стани, включаючи ангіоневротичний набряк, виникнення антитіл до омалізумабу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість, парестезії, синкопальні стани. Порушення з боку судин: нечасто – постуральна гіпотензія, "припливи". Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, алергічний бронхоспазм; рідко – набряк гортані. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, діарея, диспепсичні явища. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання, свербіж, фотосенсибілізація; рідко – ангіоневротичний набряк. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – реакції у місці ін'єкції, такі як біль, еритема, свербіж, набряклість; нечасто – збільшення маси тіла, почуття втоми, набряклість рук, грипоподібний стан. На тлі терапії препаратом Ксолар у постреєстраційному періоді у клінічній практиці відзначалися такі НЯ, частота яких невідома, у зв'язку з тим, що спонтанні повідомлення про НЯ надходять у добровільному порядку з популяції невизначеного розміру. Порушення з боку імунної системи: анафілаксія та анафілактоїдні реакції (відзначалися як при першому, так і при повторному застосуванні препарату в більшості випадків протягом 2-х годин після підшкірної ін'єкції, у деяких пацієнтів через 2 години після введення препарату Ксолар), сироваткова хвороба може включати підвищення температури тіла, лімфаденопатію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тяжка ідіопатична тромбоцитопенія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: алергічний гранулематозний васкуліт (синдром Чарга-Строс). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: артралгія, міалгія, припухлість суглобів. У типових дослідженнях у дітей 6-12 років було відзначено такі НЯ: Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у верхньому відділі живота. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – підвищення температури тіла. ХІК Найчастішими НЯ при застосуванні препарату Ксолар у пацієнтів 12 років і старших є головний біль та назофарингіт. Наведені нижче НЯ відзначалися у >1% пацієнтів у всіх групах лікування та не менше ніж на 2% частіше у пацієнтів, які отримували препарат Ксолар у рекомендованих дозах (150 мг та 300 мг), порівняно з групою застосування плацебо. НЯ згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA, у межах кожної групи перераховані у порядку зменшення частоти народження. Для визначення частоти народження використані наступні критерії: дуже часто (≥1/10), часто (>1/100, 1/1000, Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, включаючи вірусну етіологію, інфекції сечовивідних шляхів. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто - головний біль у ділянці придаткових пазух носа. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія, біль у кінцівках, кістково-м'язовий біль. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищення температури тіла, реакції у місці ін'єкції, такі як набряклість, еритема, біль, гематома, свербіж, кровотеча, кропив'янка. Анафілаксія У післяреєстраційному періоді частота анафілактичних реакцій при застосуванні препарату Ксолар склала приблизно 0,2% (з усіх випадків анафілактичних реакцій на 500000 пацієнто-років). Анафілактичні реакції в анамнезі, не пов'язані із застосуванням омалізумабу, можуть бути фактором ризику розвитку анафілактичної реакції на введення препарату Ксолар. Малігнізація Загальна частота розвитку новоутворень при застосуванні препарату Ксолар у клінічних дослідженнях була подібною до такої в загальній популяції. Частота розвитку злоякісних новоутворень у групі пацієнтів, які отримували препарат Ксолар, та у контрольній групі оцінювалася У дітей 6-12 років випадків розвитку злоякісних новоутворень у групі пацієнтів, які отримували Ксолар, зареєстровано не було. Тромбоемболічні ускладнення У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Ксолар, відмічався розвиток тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, транзиторні ішемічні атаки, інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, смерть від серцево-судинних причин (у тому числі летальний результат з невстановлених причин). При аналізі основних факторів серцево-судинного ризику співвідношення ризиків склало 1,32. Гельмінтні інвазії Можлива участь IgE у імунній відповіді при розвитку гельмінтних інвазій. У плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з алергічними захворюваннями та ризиком розвитку гельмінтних інвазій при застосуванні препарату Ксолар відзначалося невелике підвищення частоти виникнення гельмінтозів (проте перебіг, тяжкість захворювання та відповідь на терапію не змінювалися). Загальна частота розвитку гельмінтних інвазій у всіх клінічних дослідженнях була меншою за 1 з 1000 (дизайн досліджень не включав спеціальне вивчення частоти розвитку гельмінтних захворювань). Зміна кількості тромбоцитів крові При застосуванні препарату Ксолар у ході клінічних досліджень у декількох пацієнтів спостерігалося зниження кількості тромбоцитів нижче за норму, що не супроводжувалося кровотечею або зменшенням концентрації гемоглобіну. У ході клінічних досліджень не було виявлено постійне зменшення кількості тромбоцитів. Дані інших лабораторних досліджень Значних змін лабораторних показників у ході клінічних досліджень не виявлено.Взаємодія з лікарськими засобамиОскільки IgE може брати участь у формуванні імунної відповіді на деякі гельмінтні інвазії, препарат Ксолар може опосередковано знижувати ефективність лікарських засобів для лікування гельмінтних та інших паразитарних інвазій. Оскільки ферменти цитохрому Р450, механізми системи енергетичного викиду (ефлюксні насоси) та зв'язування з білками не відіграють ролі в кліренсі омалізумабу, ймовірність виникнення лікарської взаємодії з іншими препаратами мала. Спеціальних досліджень щодо взаємодії препарату Ксолар із лікарськими препаратами, включаючи вакцини, не проводилося. Взаємодія омалізумабу з лікарськими препаратами, що використовуються для лікування ХА або ХІК, є малоймовірною. Атопічна БА У клінічних дослідженнях препарат Ксолар широко застосовували в комбінації з інгаляційними та пероральними глюкокортикостероїдами, інгаляційними бета2-адреноміметиками короткої та тривалої дії, антагоністами лейкотрієнів, теофіліном та пероральними антигістамінними засобами. Вказані вище препарати не впливають на безпеку препарату Ксолар. В даний час дані щодо застосування препарату Ксолар у комбінації зі специфічною імунотерапією (гіпосенсибілізуючою терапією) обмежені. ХІК У клінічних дослідженнях препарат Ксолар застосовували у комбінації з антигістамінними засобами (блокаторами Н1- та Н2-гістамінових рецепторів), антагоністами лейкотрієнових рецепторів. Не виявлено впливу вищезгаданих препаратів на профіль безпеки препарату Ксолар. Внаслідок популяційного фармакокінетичного аналізу також не виявлено впливу блокаторів Н2-гістамінових рецепторів та антагоністів лейкотрієнових рецепторів на фармакокінетику омалізумабу. Застосування препарату Ксолар у комбінації з імунодепресивними засобами не вивчалось. Препарат Ксолар не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами або розчинами, крім води для ін'єкцій.Спосіб застосування та дозиТільки для підшкірного введення! Препарат не можна вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Атопічна БА Дозу препарату Ксолар і періодичність введення визначають на підставі вихідної концентрації IgE (МО/мл), виміряної на початок лікування, а також маси тіла (кг). Залежно від початкової концентрації IgE (МО/мл) та маси тіла (кг), рекомендована доза препарату становить від 75 до 600 мг 1 раз на 2 або 4 тижні (див. табл. 3 та 4). Препарат Ксолар не слід застосовувати у пацієнтів з початковою концентрацією IgE та масою тіла, які не відповідають наведеним у таблиці щодо підбору режиму дозування. Визначення кількості флаконів, ін'єкцій та загальний обсяг розчину препарату Ксолар залежно від дози див. у таблиці 1. Таблиця 1. Кількість флаконів, кількість ін'єкцій та загальний обсяг розчину препарату залежно від дози Доза (мг) Кількість флаконів Кількість ін'єкцій Загальний об'єм розчину (мл) 75 1 1 0,6 150 1 1 1,2 225 2 2 1,8 300 2 2 2,4 375 3 3 3,0 450 3 3 3,6 525 3 4 4,2 600 4 4 4.8 Розрахунок обсягу препарату для кожної дози При розведенні одного флакона препарату Ксолар виходить 1,2 мл розчину для підшкірного введення. Алгоритм розрахунку дози однією ін'єкцію представлений нижче у таблиці 2. Таблиця 2. Алгоритм розрахунку обсягу розчину на одну підшкірну ін'єкцію в залежності від дози Доза (мг) Кількість ін'єкцій Об'єм розчину (мл) 75 одна ін'єкція 0,6 м 150 одна ін'єкція 1,2 225 перша ін'єкція 1,2 друга ін'єкція 0,6 300 перша ін'єкція 1,2 друга ін'єкція 1,2 375 перша ін'єкція 1,2 друга ін'єкція 1,2 третя ін'єкція 0,6 450 перша ін'єкція 1,2 друга ін'єкція 1,2 третя ін'єкція 1,2 525 перша ін'єкція 1,2 друга ін'єкція 1,2 третя ін'єкція 1,2 четверта ін'єкція 0,6 600 перша ін'єкція 1,2 друга ін'єкція 1,2 третя ін'єкція 1,2 четверта ін'єкція 1,2 Тривалість лікування, моніторинг та корекція дози Дози препарату Ксолар слід коригувати за значних змін маси тіла (див. Таблиці 3, 4). Схеми визначення дози див. у таблицях 3 та 4. Таблиця 3. Розрахунок дози препарату Ксолар (мг) для підшкірного введення кожні 4 тижні. Маса тіла (кг) Початкова концентрація IgE (МЕ/мл) >20-25 >25-30 >30-40 >40-50 >50-60 >60-70 >70-80 >80-90 >90-125 >125-150 >30-100 75 75 75 150 150 150 150 150 300 300 >100-200 150 150 150 300 300 300 300 300 450 600 >200-300 150 150 225 300 300 450 450 450 600 >300-400 225 225 300 450 450 450 600 600 >400-500 225 300 450 450 600 600 Застосовується 1 раз на 2 тижні >500-600 300 300 450 600 600 таблицю 4 >600-700 300 450 600 Таблиця 4 . Розрахунок дози препарату Ксолар (мг) для підшкірного введення кожні 2 тижні. Маса тіла (кг) Вихідна >20- >25- >30- >40- >50- >60- >70- >80- >90- >125- >150- концентрація 25 30 40 50 60 70 80 90 125 150 200 IgE (МЕ/мл) >30-100 Застосовується раз на 4 тижні 225 >100-200 таблицю 3 375 >200-300 375 525 >300-400 450 525 >400-500 375 375 525 600 >500-600 375 450 450 600 >600-700 225 375 450 450 525 >700-800 225 225 300 375 450 450 525 600 >800-900 225 225 300 375 450 525 600 >900-1000 225 300 375 450 525 600 >1000-1100 225 300 375 450 600 >1100-1200 300 300 450 525 600 Не застосовується >1200-1300 300 375 450 525 >1300-1500 300 375 525 600 При застосуванні препарату Ксолар протягом перших 16 тижнів у ході клінічних досліджень спостерігалося зменшення частоти розвитку загострень бронхіальної астми, зниження кількості випадків застосування невідкладної терапії, а також поліпшення симптомів захворювання. Оцінку ефективності терапії препаратом Ксолар слід проводити як мінімум 12 тижнів лікування препаратом. Препарат Ксолар призначений для тривалої терапії. Відміна препарату, як правило, призводить до відновлення підвищеної концентрації вільного IgE та розвитку відповідних симптомів. Концентрація загального IgE зростає під час лікування та залишається підвищеною протягом одного року після припинення терапії. Таким чином, концентрація IgE при повторному визначенні на фоні терапії препаратом Ксолар не може бути орієнтиром для добору дози препарату. Для підбору дози препарату після зупинення лікування на період менше 1 року слід орієнтуватися на концентрацію IgE у сироватці крові, встановлену до введення початкової дози препарату. Якщо лікування препаратом Ксолар було зупинено на 1 рік або більше для підбору дози препарату Ксолар, слід повторно визначити концентрацію IgE у сироватці крові. Хронічна ідіопатична кропив'янка Рекомендована доза препарату Ксолар становить 300 мг кожні 4 тижні як п/к ін'єкції. Лікарю слід періодично повторно оцінювати необхідність продовження терапії препаратом. Досвід тривалого застосування омалізумабу у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ГІК обмежений. Застосування у дітей та підлітків Препарат Ксолар не рекомендований для застосування у пацієнтів з атопічною бронхіальної астмою у віці до 6 років та у пацієнтів з ГІК у віці до 12 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Застосування у пацієнтів похилого віку Є обмежений досвід застосування препарату Ксолар у пацієнтів віком від 65 років. Однак даних, що свідчать про корекцію дози препарату у пацієнтів цього віку, немає. Правила приготування та введення розчину При приготуванні розчину для підшкірного введення препарату Ксолар слідуйте наведеним нижче інструкціям. За допомогою шприца з голкою 18 калібру з ампули набирають 1,4 мл води для ін'єкцій для приготування розчину. Встановивши флакон із препаратом вертикально, його проколюють голкою відповідно до правил асептики та вводять воду для ін'єкцій безпосередньо в суху речовину препарату. Зберігаючи флакон у вертикальному положенні для рівномірного просочування сухої речовини водою для ін'єкцій флакон обережно обертають (не струшуючи) протягом 1 хвилини. Для полегшення розчинення флакон обертають протягом 5-10 секунд приблизно кожні 5 хвилин до повного розчинення всіх твердих частинок. У деяких випадках для повного розчинення сухої речовини може знадобитися більше 20 хвилин. У такому разі повторюють вищезгадані дії до розчинення видимих гелеподібних частинок. Після повного розчинення сухої речовини в розчині повинно бути видимих гелеподібних частинок. Допустимо наявність невеликих бульбашок або піни по стінках флакона. Отриманий розчин повинен бути прозорим або злегка опалесцентним, безбарвним або світло-жовтим кольором. Не можна використовувати розчин при виявленні у ньому сторонніх частинок. Після вилучення голки переверніть флакон на 15 секунд для того, щоб дати можливість перетекти розчину у напрямку до пробки. Використовуючи новий шприц об'ємом 3 см, оснащений голкою 18 калібру з широким просвітом, введіть голку в флакон. Помістіть кінець голки в найнижчу точку розчину, що скупчився в пробці флакона, і наберіть розчин у шприц. Перед видаленням голки витягніть поршень повністю назад до кінця циліндра шприца, щоб видалити весь розчин з перевернутого флакона. Замініть голку 18 калібру на голку 25 калібру для підшкірного введення. - Випустіть зайве повітря, великі бульбашки та надлишок розчину, щоб отримати необхідну дозу (об'ємом 1,2 мл). Тонкий шар невеликих пухирців може залишатися зверху розчину у шприці. Оскільки розчин має певну в'язкість, тривалість ін'єкції може становити 5-10 секунд. Розчин препарату вводять підшкірно в ділянку дельтовидного м'яза або в передньолатеральну ділянку стегна, уникаючи ділянки висипань при кропив'янці. Препарат Ксолар не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами або розчинами, крім води для ін'єкцій. Розчин слід використовувати одразу після приготування, оскільки препарат не містить антибактеріальних консервантів. У разі потреби допускається зберігання розчину протягом 8 годин при температурі від 2 до 8 °С та протягом 4 годин при 30 °С. Невикористані залишки препарату та відходи упаковки утилізують відповідно до місцевих вимог.ПередозуванняПро випадки передозування омалізумабом дотепер не повідомлялося. Максимальна доза препарату Ксолар, що переноситься, дотепер не визначена. При одноразовому внутрішньовенному введенні у дозі до 4000 мг не відмічено ознак дозолімітуючої токсичності. При введенні найвищої кумулятивної дози препарату – 44 000 мг протягом 20 тижнів не відзначалося розвитку будь-яких тяжких гострих НЯ.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлергічні реакції При застосуванні препарату Ксолар, як і при застосуванні будь-яких інших препаратів, що містять протеїн, можуть виникати місцеві або системні алергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції. Перед введенням препарату Ксолар необхідно заздалегідь приготувати відповідне реанімаційне обладнання та лікарські засоби, необхідні для усунення реакцій гіперчутливості. Слід поінформувати пацієнтів про можливість розвитку анафілактичних реакцій та забезпечити відповідне медичне спостереження. У клінічних дослідженнях розвиток анафілаксії та анафілактоїдних реакцій відзначався при застосуванні як першої, так і повторних доз препарату Ксолар. Найчастіше виникнення таких реакцій відзначалося протягом 2 годин після введення препарату. Так само як при застосуванні інших гуманізованих моноклональних антитіл - похідних рекомбінантної ДНК, в окремих випадках можливе утворення антитіл до омалізумабу. Сироваткова хвороба У пацієнтів, які отримували терапію гуманізованими моноклональними антитілами, у тому числі омалізумабом, у поодиноких випадках спостерігався розвиток сироваткової хвороби та подібних до неї станів, що є проявом відстрочених алергічних реакцій 3 типу. Початок розвитку таких станів зазвичай спостерігався на 1-5 день після першої або наступних ін'єкцій, а також при тривалій терапії. Симптоми, що дозволяють запідозрити розвиток сироваткової хвороби, включають: артрит/артралгію, висип (кропив'янка або інші форми), лихоманку та лімфаденопатію. Як профілактика та лікування даної патології можливе застосування антигістамінних препаратів та глюкокортикостероїдів. Слід поінформувати пацієнта про можливість розвитку цього стану та попередити про необхідність звернення до лікаря у разі можливих симптомів. Синдром Чарга-Стросс та гіпереозинофіл'ний синдром У пацієнтів з бронхіальною астмою тяжкого ступеня в окремих випадках може розвиватися системний гіпереозинофільний синдром або алергічний еозинофільний гранулематозний васкуліт (синдром Чарга-Строс), для лікування яких зазвичай застосовують терапію системними глюкокортикостероїдами (ГКС). У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні лікарські препарати, у тому числі омалізумаб, може проявитися або розвинутись системна еозинофілія або васкуліт. Ці випадки зазвичай пов'язані зі зниженням дози пероральних кортикостероїдів. Лікарю слід виявляти настороженість до розвитку вираженої еозинофілії, васкулітного висипу, погіршення перебігу легеневих симптомів, патології придаткових пазух носа, ускладнень з боку серця та/або нефропатії у таких пацієнтів. У разі розвитку вищезазначених порушень тяжкого ступеня з боку імунної системи слід розглянути можливість відміни омалізумабу. загальні вказівки Препарат не слід застосовувати для лікування гострих нападів бронхіальної астми, гострого бронхоспазму або астматичного статусу. Не вивчалося застосування препарату Ксолар у пацієнтів із синдромом підвищеної концентрації IgE, з алергічним бронхолегеневим аспергільозом, для профілактики анафілактичних реакцій, при атопічному дерматиті, алергічному риніті або при харчовій алергії. Не вивчалося застосування препарату Ксолар у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, аутоімунними захворюваннями або захворюваннями, пов'язаними з накопиченням імунних комплексів. Слід бути обережними при застосуванні препарату у таких пацієнтів. Не слід різко скасовувати терапію системними або інгаляційними глюкокортикостероїдами після початку лікування препаратом Ксолар. Дозу зазначених препаратів, що застосовуються одночасно з препаратом Ксолар, поступово знижують під наглядом лікаря. Вміст сахарози в препараті не має клінічно значущого впливу на концентрацію глюкози у сироватці крові у пацієнтів з цукровим діабетом, тому корекція дози препарату Ксолар та гіпоглікемічних препаратів не потрібна. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату Ксолар виникає запаморочення, підвищена стомлюваність, синкопальні стани або сонливість слід утриматися від керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
375,00 грн
327,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: холіну альфосцерат (гліцерилфосфорилхоліну гідрат) 250 мг; допоміжні речовини: вода д/і - до 1 мл. 5 ампул по 4 мл в комірково-контурній упаковці, в картонній пачці.Опис лікарської формиРозчин для інфузій та внутрішньом'язового введення безбарвний або з жовтуватим відтінком, прозорий.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі абсорбується на 88 відсотків і легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. В основному накопичується в мозку, печінці та легенях. На 85 відсотків екскретується легень у діоксид вуглецю, решта 15 відсотків виводяться за допомогою нирок та кишечника.ФармакодинамікаХоліноміметік. Є попередником ацетилхоліну. Чинить вплив переважно на холінергічні рецептори в ЦНС. Гліцерофосфат, що утворюється при розщепленні холіну альфосцерату, є попередником фосфоліпідів (фосфатидилхоліну) мембрани нейрона. Полегшує передачу нервових імпульсів у холінергічних нейронах, покращує пластичність нейрональних мембран та функцію рецепторів.Клінічна фармакологіяНоотропний препарат. Холіноміметик центральної дії.Показання до застосуванняСтареча псевдомеланхолія; хорея Гентінгтона; ішемічний інсульт (ранній та пізній відновлювальний період); синдром деменції різного генезу, зокрема хвороба Альцгеймера; цереброваскулярна недостатність хронічного характеру (дисциркуляторна енцефалопатія); гострий період травми черепа та мозку.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, підвищена чутливість до холіну альфосцерату.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності.Побічна діяМожлива нудота.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо: по 400 мг 3 рази на добу, курс лікування 3-6 міс. В/м або внутрішньовенно: 1 г/добу.ПередозуванняНудота, збудження та головний біль.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі виникнення нудоти дозу слід зменшити. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами і при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦукровий сироп, цукор, желатин (стабілізатор), лимонна кислота (консервант), молочна кислота (регулятор кислотності), натуральні ароматизатори (апельсин, або персик, або виноград, або лимон), натуральні барвники (аннато, або концентрат соку чорної моркви, або турмерик), фракційне кокосове масло, бджолиний віск (загусник), екстракт плодів та листя обліпихи, аскорбінова кислота (вітамін C), мальтодекстрин (стабілізатор), d-альфа токоферолу ацетат (вітамін Е), цинку цитрат, натрію селенат.ХарактеристикаЛінія біокомплексів ВітаМішки® - смачні дитячі вітаміни №1 в Росії - жувальні мармеладні ведмедики на основі натуральних соків. ВітаМішки Immuno+ - збалансований вітамінно-мінеральний комплекс у вигляді смачних мармеладних пастилок ведмедиків з натуральними фруктовими та овочевими екстрактами, для дітей з 3-х років. Збагачує дитячий організм необхідними вітамінами та мінералами. Зміцнює імунітет. Знижує ризик розвитку простудних захворювань.РекомендуєтьсяВітаМішки® Immuno + рекомендуються дітям з 3-х років як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела вітамінів С, Е, цинку та селену для дітей.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів комплексу.Спосіб застосування та дозиДітям 3-7 років по 1 жувальній пастилці на день, дітям старше 7 років по 1 жувальній пастилці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому: 1-2 місяці.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
266,00 грн
237,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: холіну альфосцерат (гліцерилфосфорилхоліну гідрат) 250 мг; допоміжні речовини: вода д/і - до 1 мл. 3 ампули по 4 мл в комірково-контурній упаковці, в картонній пачці.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний або трохи жовтуватий розчин.ФармакокінетикаФармакокінетичні характеристики радіоактивно міченого препарату були подібні до різних видів тварин (щури, собаки, мавпи) і полягали в наступному: всмоктування зі шлунково-кишкового тракту повністю і швидко; швидко накопичується і розподіляється в різних органах та тканинах, включаючи головний мозок; ниркова екскреція становить близько 10% введеної дози за 96 годин; концентрація препарату вища у головному мозку порівняно з холіном, міченим тритієм.ФармакодинамікаХоліна альфосцерат як носій холіну і попередник фосфатидилхоліну має потенційну здатність запобігати та коригувати біохімічні пошкодження, які мають особливе значення серед патогенетичних факторів психоорганічного інволюційного синдрому, тобто може впливати на зниження холінергічної передачі та пошкоджений фосфоліпідний склад оболон. Хімічна структура холіну альфосцерат (що містить 40,5% холіну) має властивість метаболічного захисту та забезпечує вивільнення активної речовини – холіну в тканинах головного мозку. Холіна альфосцерат позитивно впливає на функції пам'яті та пізнавальні здібності, а також на показники емоційного стану та поведінки, погіршення яких було викликано розвитком інволюційної патології мозку.Клінічна фармакологіяНоотропний препарат. Холіноміметик центральної дії.Показання до застосуванняСтареча псевдомеланхолія; хорея Гентінгтона; ішемічний інсульт (ранній та пізній відновлювальний період); синдром деменції різного генезу, зокрема хвороба Альцгеймера; цереброваскулярна недостатність хронічного характеру (дисциркуляторна енцефалопатія); гострий період травми черепа та мозку.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, підвищена чутливість до холіну альфосцерату.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяМожлива поява нудоти (головним чином як наслідок дофамінергічної активації), біль у животі та короткочасна сплутаність свідомості.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (крапельно, повільно) у дозі 1000 мг (1 ампула) на добу протягом 10 днів.ПередозуванняНудота, збудження та головний біль.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі виникнення нудоти дозу слід зменшити. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами і при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
982,00 грн
893,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: убідекаренон – 30 мг; Допоміжні речовини: альфа-токоферолу ацетат 4,5 мг, аскорбіл пальмітат 1,0 мг, макрогол гліцерилгідроксистеарат (Кремофор RH-40) 105,0 мг, натрію бензоат 2,0 мг, лимонна кислота (харчова) 1,6 мг очищена до 1 мл. Краплі прийому внутрішньо 3%. По 15, 20, 25, 50, 60, 100 мл у флакони світлозахисного (помаранчевого) скла, забезпеченими поліетиленовими пробками-крапельницями і кришками, що нагвинчуються. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачки з картону.Опис лікарської формиПрозора рідина жовтувато-жовтогарячого кольору з легкою опалесценцією.Фармакотерапевтична групаКардіотонічне засіб неглікозидної структури.ФармакодинамікаУбідекаренон (коензим Q10, убихинон) - природна речовина, що є вітаміноподібним коферментом. Убідекаренон є ендогенним субстратом, бере участь у переносі електронів у транспортному ланцюжку окиснювально-відновлювальних процесів, у процесі обміну енергії, у реакції окисного фосфорилювання в дихальному ланцюзі мітохондрій клітин. Бере участь у процесах клітинного дихання, збільшуючи синтез аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Чинить клінічно значущу антиоксидантну дію. Захищає ліпіди клітинних мембран від перекисного окиснення. Зменшує зону пошкодження міокарда в умовах ішемії та реперфузії. Убідекаренон перешкоджає подовженню QT інтервалу, покращує переносимість фізичного навантаження.За рахунок ендогенного синтезу 100% задоволення потреб організму в коензимі Q10 відбувається лише до 20-річного віку. Концентрація коензиму Q10 знижується у пацієнтів похилого віку, а також за різних захворювань як у дорослих, так і у дітей.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: У дорослих: хронічна серцева недостатність, дилатаційна кардіоміопатія, ішемічна хвороба серця, у тому числі інфаркт міокарда (під час відновної терапії), аритмії, артеріальна гіпертензія. У дітей з 1 року: хронічна серцева недостатність, дилатаційна кардіоміопатія, аритмії, хронічний гастродуоденіт, хронічний пієлонефрит, метаболічна нефропатія, мігрень, нейро-циркуляторна дистонія, спадкові нейродегенеративні захворювання (мітохондріальний синдром, міопатії, м'язові дистрофії, захворювання, пов'язані з порушенням обмінних процесів (астенічний синдром, відновлювальний період після тяжких захворювань та хірургічних втручань). Період підготовки до проведення операцій на серці (аорто-коронарне шунтування, вроджені та набуті вади) у дорослих та дітей з 1 року за рекомендацією лікаря. Для покращення адаптації до підвищених фізичних навантажень у дорослих та дітей з 1 року. Для профілактики та поповнення недостатності коензиму Q10 у дорослих та дітей з 1 року.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Дитячий вік до 1 року. З обережністю: При артеріальній гіпотензії.Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується призначати вагітним і жінкам, що годують, у зв'язку з відсутністю достатнього досвіду клінічного застосування.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Дуже рідко: нудота, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування гіполіпідемічних засобів (статини, фібрати), бета-адреноблокаторів (атенолол, метопролол, пропранолол), трициклічних антидепресантів може призводити до зниження концентрації убідекаренону в плазмі крові. Убідекаренон може знижувати дію варфарину. Убідекаренон може потенціювати дію дилтіазему, метопрололу, еналаприлу та нітратів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Кудесан® слід приймати внутрішньо 1 раз на добу під час їди в першій половині дня, попередньо розчинивши в невеликій кількості кип'яченої води або іншому напої кімнатної температури. З метою профілактики та поповнення недостатності коензиму Q10 приймати: Діти 1-3 роки – по 2-4 краплі на день (3-6 мг). Діти 3-7 років – по 4-8 крапель на день (6-12 мг). Діти 7-12 років – по 8-12 крапель на день (12-18 мг). Діти старше 12 років та дорослі – по 12-24 крапель на день (18-30 мг). У комплексній терапії різних захворювань Кудесан® приймати в залежності від віку за всіма заявленими показаннями: Діти 1-3 роки – по 4-10 крапель на день (6-15 мг). Діти 3-7 років – по 10-16 крапель на день (15-24 мг). Діти 7-12 років – по 16-20 крапель на день (24-30 мг). Діти старше 12 років та дорослі – по 20-60 крапель на день (30-90 мг). Тривалість курсу застосування препарату Кудесан становить 2-3 місяці. Повторні курси – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняНемає даних.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 961,00 грн
793,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активні речовини: дипіридамол – 250 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; кукурудзяний крохмаль; желатин; крохмалю карбоксиметилового натрієвої солі (типу А); кремнію двоокис високодисперсний; магнію стеарат склад оболонки: гіпромелоза; тальк; макрогол 6000; титану двоокис; барвник хіноліновий жовтий (барвник Е104); симетикону емульсія у флаконах скляних по 100 шт.; у коробці 1 флакон.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою: плоскоциліндричні, жовті кольори.ХарактеристикаПохідне піримідину.Фармакотерапевтична групаКонкурентно інгібує аденозиндезаміназу, сприяючи накопиченню аденозину, що бере участь у регуляції коронарного кровотоку, а також здатності тромбоцитів до агрегації та адгезії. Блокує фосфодіестеразу та збільшує вміст у клітинах цАМФ. Як похідне піримідину, Курантил є індуктором інтерферону і має модулюючий вплив на функціональну активність системи інтерферону; підвищує неспецифічну противірусну резистентність до вірусних інфекцій.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із шлунка (більша частина) та тонкого кишечника (незначна кількість). Майже повністю зв'язується із білками плазми. Cmax - протягом 1 години після прийому. Накопичується, насамперед, у серці та еритроцитах. Метаболізується печінкою шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою, виводиться із жовчю у вигляді моноглюкуроніду. Для пігулок T1/2 становить 10 год ± 2,2 год.ФармакодинамікаЗнижує опір коронарних артерій на рівні дрібних гілок та артеріол, збільшує кількість колатералей та колатеральний кровотік; підвищує концентрацію аденозину та синтез АТФ у міокарді, покращує його скоротливість, зменшує ОПСС, знижує АТ, гальмує агрегацію тромбоцитів (покращує мікроциркуляцію, попереджає артеріальний тромбоз), нормалізує венозний відтік; зменшує опір мозкових судин, коригує плацентарний кровотік; при загрозі прееклампсії попереджає дистрофічні зміни у плаценті, усуває гіпоксію тканин плода, сприяє накопиченню в них глікогену; має модулюючий вплив на функціональну активність системи інтерферону, підвищує неспецифічну противірусну резистентність до вірусних інфекцій.Показання до застосуванняпорушення мозкового кровообігу; профілактика та лікування тромбозів; профілактика тромбоемболії (закупорювання судини тромбом) після операції протезування клапанів серця; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуваннягострий інфаркт міокарда; поширений атеросклероз; тяжка серцева недостатність; виражене зниження артеріального тиску; тяжкі порушення серцевого ритму; схильність до кровотеч; ниркова недостатність; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПри вагітності слід суворо визначити необхідність застосування препарату, особливо у ІІ та ІІІ третинах. Препарат протипоказаний для дітей і дітей до 12 років.Побічна діяголовний біль, серцебиття, почервоніння обличчя; неприємні відчуття у шлунку; алергічні шкірні реакції; зниження артеріального тиску при швидкому внутрішньовенному введенні.Взаємодія з лікарськими засобамиПослаблюють ефект похідні ксантину (наприклад, кава, чай); посилюють пероральні непрямі антикоагулянти (гепарин, тромболітики) або ацетилсаліцилова кислота (підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень). Підвищує гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів, послаблює холінергічні властивості інгібіторів холінестерази. Посилюється антиагрегаційна дія при прийомі антибіотиків-цефалоспоринів (цефамандол, цефоперазон, цефотетан). Антациди зменшують максимальну концентрацію через зниження абсорбції.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають за 1 годину до їди. Для профілактики та лікування тромбозів призначається самостійно або у поєднанні з протизгортаючими засобами внутрішньо по 75 мг 3-6 разів на добу; добова доза становить 300-450 мг, за необхідності – до 600 мг. При серцевій недостатності призначають внутрішньо по 25-50 мг 3 рази на добу; при необхідності у тяжких випадках на початку лікування призначають по 75 мг 3 рази на добу, потім зменшують дозу; добова доза – 150-225 мг. Дітям добова доза становить 5-10 мг/кг/сут.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати вживання натуральної кави та чаю (можливе ослаблення ефекту).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта. . .
Склад, форма випуску та упаковкаСклад: Суміш глікоалколоїдів - соласонін (solasonine) та соламаргін (solamargine). Діючі речовини: ; глікозиди соласодину 0,001гр. Допоміжні речовини: саліцилова кислота 2,0гр; сечовина 1,0 гр.
327,00 грн
290,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: холіну альфосцерат (гліцерилфосфорилхоліну гідрат) 250 мг; допоміжні речовини: вода д/і - до 1 мл. 5 ампул по 4 мл в комірково-контурній упаковці, в картонній пачці.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний або трохи жовтуватий розчин.ФармакокінетикаФармакокінетичні характеристики радіоактивно міченого препарату були подібні до різних видів тварин (щури, собаки, мавпи) і полягали в наступному: всмоктування зі шлунково-кишкового тракту повністю і швидко; швидко накопичується і розподіляється в різних органах та тканинах, включаючи головний мозок; ниркова екскреція становить близько 10% введеної дози за 96 годин; концентрація препарату вища у головному мозку порівняно з холіном, міченим тритієм.ФармакодинамікаХоліна альфосцерат як носій холіну і попередник фосфатидилхоліну має потенційну здатність запобігати та коригувати біохімічні пошкодження, які мають особливе значення серед патогенетичних факторів психоорганічного інволюційного синдрому, тобто може впливати на зниження холінергічної передачі та пошкоджений фосфоліпідний склад оболон. Хімічна структура холіну альфосцерат (що містить 40,5% холіну) має властивість метаболічного захисту та забезпечує вивільнення активної речовини – холіну в тканинах головного мозку. Холіна альфосцерат позитивно впливає на функції пам'яті та пізнавальні здібності, а також на показники емоційного стану та поведінки, погіршення яких було викликано розвитком інволюційної патології мозку.Клінічна фармакологіяНоотропний препарат. Холіноміметик центральної дії.Показання до застосуванняСтареча псевдомеланхолія; хорея Гентінгтона; ішемічний інсульт (ранній та пізній відновлювальний період); синдром деменції різного генезу, зокрема хвороба Альцгеймера; цереброваскулярна недостатність хронічного характеру (дисциркуляторна енцефалопатія); гострий період травми черепа та мозку.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, підвищена чутливість до холіну альфосцерату.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяМожлива поява нудоти (головним чином як наслідок дофамінергічної активації), біль у животі та короткочасна сплутаність свідомості.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (крапельно, повільно) у дозі 1000 мг (1 ампула) на добу протягом 10 днів.ПередозуванняНудота, збудження та головний біль.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі виникнення нудоти дозу слід зменшити. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами і при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дипіридамол – 25,00 мг; крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; Плівкова оболонка: гіпромелоза, тальк, макрогол 6000, діоксид титану, Е 171, барвник хіноліновий жовтий, Е 104, симетикона емульсія. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг. По 120 таблеток, покритих плівковою оболонкою у флакони безбарвного скла з номінальною ємністю 30 мл, що закриваються поліетиленовою штепсельною пробкою-амортизатором. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору з майже плоскопаралельними поверхнями.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо дипіридамол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (в основному – у шлунку та частково – у тонкому кишечнику). Після прийому внутрішньо максимальна концентрація дипіридамолу (Сmax) у плазмі досягається через 1 год. Дипіридамол майже повністю зв'язується з білками плазми крові та накопичується в серці та еритроцитах. Дипіридамол метаболізується у печінці шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою. Період напіввиведення становить 20-30 хвилин. Дипіридамол виводиться із жовчю у вигляді моноглюкуроніду.ФармакодинамікаДипіридамол пригнічує агрегацію тромбоцитів, покращує мікроциркуляцію, має м'який судинорозширювальний ефект. Механізм, за допомогою якого дипіридамол надає інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів, може бути пов'язаний з пригніченням поглинання аденозину (інгібітора реактивності тромбоцитів), інгібуванням фосфодіестераз тромбоцитів або стимуляцією вивільнення простацикліну (PGI2). Дипіридамол гальмує поглинання аденозину ендотеліальними клітинами, еритроцитами та тромбоцитами. При застосуванні дипіридамолу відзначається підвищення концентрації аденозину у плазмі крові, знижується агрегація тромбоцитів та тромбоутворення. Крім того, відзначається судинорозширювальну дію, що викликається аденозином. Фосфодіестераза руйнує переважний агрегацію циклічний аденозинмонофосфат (ц-АМФ) у тромбоцитах.Дипіридамол пригнічує фосфодіестеразу тромбоцитів, призводячи до накопичення в них ц-АМФ.Показання до застосуваннявторинна профілактика ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою). профілактика тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; гострий інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; поширений стенозуючий атеросклероз коронарних артерій; субаортальний стеноз; декомпенсована серцева недостатність; виражена артеріальна гіпотензія; колапс; тяжка артеріальна гіпертензія; тяжкі порушення серцевого ритму; геморагічні діатези; захворювання зі схильністю до кровотеч (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та ін.); дитячий вік (немає даних).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Курантил N 25 під час вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише після ретельної оцінки лікарем співвідношення передбачуваної користі та можливого ризику.Побічна діяПри застосуванні препарату в терапевтичних дозах побічні ефекти зазвичай не виражені і мають тимчасовий характер. Можливі побічні ефекти при застосуванні препарату Курантил N 25 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (≥1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту, виходячи з наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома: тромбоцитопенія. Порушення з боку серця Нечасто: тахікардія; зниження артеріального тиску (особливо при одночасному застосуванні з іншими вазодилататорами); Частота невідома: посилення проявів ішемічну хворобу серця, стенокардію, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин Нечасто: відчуття жару (особливо у пацієнтів, які приймають інші судинно-розширювальні засоби), головний біль, у тому числі головний біль судинного походження (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 25); Частота невідома: підвищення схильності до кровотечі під час або після хірургічних втручань. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: блювання, діарея, нудота (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 25) Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: дипіридамол може входити до складу каменів жовчного міхура. Порушення з боку імунної системи: Рідко: алергічні реакції, такі як минущий шкірний висип, кропив'янка; Частота невідома: бронхоспазму. Порушення з боку нервової системи: Нечасто: запаморочення (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 25). Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Нечасто: біль у м'язах (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантил N 25). Для спостереження за співвідношенням користі та ризику при застосуванні лікарського препарату необхідно повідомляти про побічні ефекти. Якщо спостерігалися побічні ефекти, описані вище, або вони спостерігаються більш вираженою мірою, або якщо ви відзначили будь-які інші побічні ефекти, то, будь ласка, негайно повідомте про це вашого лікаря. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про випадки побічних ефектів через національну систему фармаконагляду.Взаємодія з лікарськими засобамиКсантинові похідні (кава, чай, препарати кофеїну) можуть послаблювати судинорозширювальну дію дипіридамолу. Необхідно враховувати, що при одночасному застосуванні антитромботична дія дипіридамолу, антикоагулянтів та інших антиагрегантних препаратів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелю може потенціюватися. Якщо дипіридамол застосовується в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелем або антикоагулянтами, необхідно враховувати інформацію про ризик та можливий розвиток несумісності цих лікарських засобів. Дипіридамол може посилювати дію гіпотензивних препаратів. Дипіридамол може послаблювати властивості інгібіторів холінестерази. Застосування антацидів може знижувати ефективність дипіридамолу. Дипіридамол підвищує рівень аденозину в плазмі та посилює його вплив на серцево-судинну систему. Якщо застосування аденозину одночасно з дипіридамолом необхідне, слід розглянути можливість корекції дози аденозину. Дипіридамол також може пригнічувати всмоктування флударабіну та знижувати його ефективність. Дипіридамол може спричинити незначне підвищення всмоктування дигоксину.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, натще, запиваючи невеликою кількістю води, не розламуючи і не розкушуючи. Доза препарату підбирається залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Тривалий курс лікування визначається лікарем. Для вторинної профілактики ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою) доза препарату Курантіл N 25 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, поділена на нексолько прийомів (по 4 таблетки препарату Курантіл N 25 3-6 разів на добу). Для профілактики тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів) доза препарату Курантіл N 25 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, розділена на кілька прийомів (по 4 таблетки препарату Курантіл N 25 3-6 разів на добу). Препарат Курантіл N 25 підходить для проведення тривалого курсу лікування.ПередозуванняСимптоми: генералізоване розширення судин, що супроводжується зниженням артеріального тиску, скарги, характерні для нападу стенокардії, тахікардія, відчуття жару, відчуття "припливів", слабкість, занепокоєння та запаморочення. Лікування: симптоматична терапія, що застосовується при пероральному отруєнні: викликання блювання, промивання шлунка, заходи зменшення всмоктування. Небажану вазодилатуючу дію препарату можна усунути повільним (50-100 мг/хв) внутрішньовенним введенням амінофіліну. Якщо скарги, характерні для стенокардії, зберігаються, можливе застосування нітрогліцерину сублінгвально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При застосуванні препарату Курантил N 25 зниження артеріального тиску може призводити до зміни психомоторної реакції та порушення здатності до керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дипіридамол – 75,00 мг; крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; Плівкова оболонка: гіпромелоза, тальк, макрогол 6000, діоксид титану, Е 171, барвник хіноліновий жовтий, Е 104, симетикона емульсія. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 20 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [непрозора ПВХ-плівка/фольга алюмінієва]. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору з майже плоскопаралельними поверхнями. Вид на поперечному резрезі: нерівна, однорідна поверхня жовтогоФармакокінетикаПри прийомі дипіридамолу внутрішньо біодоступність варіює залежно від індивідуальних особливостей організму, на всмоктування впливає стан шлунково-кишкового тракту. При дворазовому прийомі дипіридамолу внутрішньо у разовій дозі 75 мг середня концентрація у плазмі становить 2,66 мкг/л. До 99% дипіридамолу зв'язується з білками плазми та глюкуроновою кислотою в печінці. Дипіридамол виводиться переважно із жовчю. Близько 20% моноглюкуроніду схильне до ентерогепатичної циркуляції.ФармакодинамікаДипіридамол пригнічує агрегацію тромбоцитів, покращує мікроциркуляцію, має м'який судинорозширювальний ефект. Механізм, за допомогою якого дипіридамол надає інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів, може бути пов'язаний з придушенням захоплення аденозину (інгібітора реактивності тромбоцитів), інгібуванням фосфодіестераз тромбоцитів або стимуляцією вивільнення простацикліну (PGI2). Дипіридамол гальмує поглинання аденозину ендотеліальними клітинами, еритроцитами та тромбоцитами. При застосуванні дипіридамолу відзначається підвищення концентрації аденозину у плазмі крові, знижується агрегація тромбоцитів та тромбоутворення. Крім того, відзначається судинорозширювальну дію, що викликається аденозином. Фосфодіестераза руйнує переважний агрегацію циклічний аденозинмонофосфат (ц-АМФ) у тромбоцитах.Дипіридамол пригнічує фосфодіестеразу тромбоцитів, призводячи до накопичення в них ц-АМФ.Показання до застосуваннявторинна профілактика ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою). профілактика тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вроджена непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; гострий інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; поширений стенозуючий атероскліроз коронарних артерій; субаортальний стеноз; декомпенсована серцева недостатність; виражена артеріальна гіпотензія; колапс; тяжка артеріальна гіпертензія; тяжкі порушення серцевого ритму; геморагічні діатези; захворювання зі схильністю до кровотеч (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та ін.); дитячий вік (немає даних).Побічна діяПри застосуванні препарату в терапевтичних дозах побічні ефекти зазвичай не виражені і мають тимчасовий характер. Можливі побічні ефекти при застосуванні препарату Курантил N 75 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (≥1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту, виходячи з наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома: тромбоцитопенія. Порушення з боку серця Нечасто: тахікардія; зниження артеріального тиску (особливо при одночасному застосуванні з іншими вазодилататорами); Частота невідома: посилення проявів ішемічну хворобу серця, стенокардію, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин Нечасто: відчуття жару (особливо у пацієнтів, які приймають інші судинно-розширювальні засоби), головний біль, у тому числі головний біль судинного походження (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 75); Частота невідома: підвищення схильності до кровотечі під час або після хірургічних втручань. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: блювання, діарея, нудота (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 75). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: дипіридамол може входити до складу каменів жовчного міхура. Порушення з боку імунної системи Рідко: алергічні реакції, такі як минущий шкірний висип, кропив'янка; Частота невідома: бронхоспазму. Порушення з боку нервової системи Нечасто: запаморочення (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 75). Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Нечасто: біль у м'язах (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантил N 75). Для спостереження за співвідношенням користі та ризику при застосуванні лікарського препарату необхідно повідомляти про побічні ефекти. Якщо спостерігалися побічні ефекти, описані вище, або вони спостерігаються більш вираженою мірою, або якщо ви відзначили будь-які інші побічні ефекти, то, будь ласка, негайно повідомте про це вашого лікаря. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про випадки побічних ефектів через національну систему фармаконагляду.Взаємодія з лікарськими засобамиКсантинові похідні (кава, чай, препарати кофеїну) можуть послаблювати судинорозширювальну дію дипіридамолу. Необхідно враховувати, що при одночасному застосуванні антитромботична дія дипіридамолу, антикоагулянтів та інших антиагрегантних препаратів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелю може потенціюватися. Якщо препарат Курантіл N 75 застосовується в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелем або антикоагулянтами, необхідно враховувати інформацію про ризик та можливий розвиток несумісності даних лікарських засобів. Дипіридамол може посилювати дію гіпотензивних препаратів. Дипіридамол може послаблювати властивості інгібіторів холінестерази. Застосування антацидів може знижувати ефективність дипіридамолу. Дипіридамол підвищує рівень аденозину в плазмі та посилює його вплив на серцево-судинну систему. Якщо застосування аденозину одночасно з дипіридамолом необхідне, слід розглянути можливість корекції дози аденозину. Дипіридамол також може пригнічувати всмоктування флударабіну та знижувати його ефективність. Дипіридамол може спричинити незначне підвищення всмоктування дигоксину.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, натще, запиваючи невеликою кількістю води, не розламуючи і не розкушуючи. Доза препарату підбирається залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Тривалий курс лікування визначається лікарем. Для вторинної профілактики ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою) доза препарату Курантіл N 75 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, розділена на кілька прийомів (1 таблетка препарату Курантіл N 75 4-8 разів на добу). Для профілактики тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів) доза препарату Курантіл N 75 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, розділена на кілька прийомів (1 таблетка препарату Курантіл N 75 4-8 разів на добу). Препарат Курантіл N 75 підходить для проведення тривалого курсу лікування.ПередозуванняСимптоми: генералізоване розширення судин, що супроводжується зниженням артеріального тиску, скарги, характерні для нападу стенокардії, тахікардія, відчуття жару, відчуття "припливів", слабкість, занепокоєння та запаморочення. Лікування: симптоматична терапія, що застосовується при пероральному отруєнні; викликання блювання, промивання шлунка, заходи щодо зниження всмоктування. Небажану вазодилатуючу дію препарату можна усунути повільним (50-100 мг/хв) внутрішньовенним введенням амінофіліну. Якщо скарги, характерні для стенокардії, зберігаються, можливе застосування нітрогліцерину сублінгвально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При застосуванні препарату Курантил N 75 зниження артеріального тиску може призводити до зміни психомоторної реакції та порушення здатності до керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
404,00 грн
171,00 грн
Форма випуску: гель Упаковка: туба Производитель: Курасепт С. п. А Завод-производитель: Curasept S.
431,00 грн
172,00 грн
Фасування: N1 Форма випуску: гель Упаковка: туба Виробник: Курасепт С. П. А Завод-виробник: Curasept SpA(Італія).
574,00 грн
177,00 грн
Форма випуску: гель Упаковка: туба Виробник: Курасепт С. П. А Завод-виробник: Curasept SpA(Італія).
Склад, форма випуску та упаковкаГель стоматологічний - 1 г: Активні речовини: холіну саліцилат безводний – 87,1 мг; цеталконію хлорид - 0,1 мг; допоміжні речовини: гідроксиетилцелюлоза; гліцерин; метилоксибензоат; пропілоксибензоат; олія анісова; спирт етиловий; вода очищена. У тубах по 10 та 15 г; у пачці картонної 1 туба.Опис лікарської формиБезбарвна, прозора, желеподібна маса із запахом анісової олії.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри нанесенні на слизові оболонки добре всмоктується.ФармакодинамікаПри місцевому застосуванні головна діюча речовина холіну саліцилат швидко всмоктується через слизову оболонку порожнини рота, надаючи місцевоаналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Гальмує активність циклооксигенази, функції макрофагів та нейтрофілів, продукцію інтерлейкіну-1 та пригнічує синтез простагландинів. Має також протимікробну та протигрибкову дію (у кислому та лужному середовищі). Цеталконію хлорид -антисептик, діє на бактерії, а також гриби та віруси. Гелева етанолмістка адгезивна основа забезпечує швидкий розвиток ефекту і довго утримує на слизовій оболонці діючі речовини. Аналгезуюча дія настає через 2-3 хвилини, при цьому його тривалість становить 2-8 годин.Показання до застосуванняЗапальні, виразково-некротичні, інфекційні та трофічні ураження слизової оболонки порожнини рота: при хворобах пародонту; при герпетичному стоматиті; при афтозному стоматиті; при кандидозі ротової порожнини; при ерозивній формі червоного плоского лишаю; при Хейліт; при екссудативної мультиформної еритеми; при алергічних реакціях; при синдромі Стівенса-Джонсона (у складі комбінованої терапії); при ураженнях слизової оболонки ротової порожнини після радіотерапії новоутворень; при носінні зубних протезів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, а також саліцилатів. При місцевому застосуванні Холісалу в рекомендованих дозах клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не встановлено. При застосуванні Холісалу в дозах, що значно перевищують рекомендовані, можливе посилення дії інших протизапальних, жарознижувальних та болезаспокійливих засобів, що одночасно застосовуються.Вагітність та лактаціяМожливе застосування Холісалу при вагітності та в період лактації за показаннями.Побічна діяКороткочасне легке печіння у місцях нанесення препарату, що проходить самостійно. Алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиТільки у разі значного передозування Холісалу за рахунок загального впливу холінсаліцилату можливе посилення дії інших протизапальних, жарознижувальних та болезаспокійливих засобів.Спосіб застосування та дозиХолісал застосовують 2-3 рази на добу. Стовпчик гелю довжиною 1 см для дорослих та 0.5 см для дітей віком від 1 року видавлюють на чистий палець і обережно втирають у уражену ділянку слизової оболонки. При лікуванні хвороб пародонту гель слід 1-2 рази на добу закладати у ясенні кишені, а також застосовувати у вигляді компресів або обережно втирати. Тривалість лікування визначається залежно від клінічної ситуації.ПередозуванняВипадки передозування препарату Холісал не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри появі перших ознак побічної дії препарату необхідно відразу повідомити про це лікаря. Використовувати препарат лише для зовнішнього застосування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 фл. (10 мл): Діюча речовина: цинку гіалуронат 20,5 мг (отриманий за прописом: натрію гіалуронат 20,0 мг та цинку хлорид 10,5 мг); Допоміжні речовини: калій сорбат, сорбітол, вода для ін'єкцій. По 10 мл розчину в білому поліетиленовому флаконі з крапельницею з безбарвного поліетилену і з білим поліетиленовим ковпачком з контролем першого розтину. Один флакон у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБезбарвна або слабо забарвлена прозора в'язка рідина.Фармакотерапевтична групаСтимулятор репарації тканин.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не всмоктується, у плазмі визначається незначна кількість гіалуронової кислоти.ФармакодинамікаЦинку гіалуронат поєднує ранозагоювальну та стимулюючу дії цинку та гіалуронової кислоти. Основний компонент препарату Куріозин®, гіалуронова кислота, є найважливішим компонентом шкіри та сполучної тканини, що забезпечує цілісність її структури, еластичність та регенерацію після пошкоджень. Гіалуронова кислота є одним з найбільш біологічно сумісних матеріалів для обробки ран. Цинка гіалуронат формує позаклітинний матрикс, який прискорює грануляцію, ангіогенез та епітелізацію, внаслідок чого збільшується синтез та накопичення колагенових волокон. Завдяки антимікробним властивостям цинк перешкоджає розвитку інфекції. Як антиоксидант, він також перешкоджає пошкодженню клітинного і позаклітинного матриксу вільними радикалами, зменшуючи їх негативну дію на регенерацію тканин. Цинка гіалуронат прискорює загоєння пошкодженої шкіри первинним або вторинним натягом, створюючи особливе мікросередовище в пошкодженій області внаслідок утримання та доставки води, діючи як механічний та протимікробний бар'єр та формуючи біосумісний молекулярний захисний шар, що призводить до ослаблення болю в області ран. . Гідратований шар з гіалуронату цинку формує щільну молекулярну мережу, що діє як в'язкоеластичний молекулярний фільтр і запобігає проникненню мікроорганізмів із зовнішнього середовища (повітряно-краплинним та контактним шляхом). Таким чином, препарат служить свого роду гідратованою пов'язкою протимікробної, що зберігає пошкоджену шкіру у зволоженому стані, що є основною метою ведення пошкоджень шкіри. Загоєння може супроводжуватися ослабленням рубцювання (ембріональні рани гояться без рубцювання внаслідок надзвичайно високого вмісту гіалуронової кислоти) з відновленням пошкодженої шкіри до практично здорового стану та виду.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії для місцевого лікування погано гояться, інфікованих ран, виразок гомілки, пролежнів, нориць, а також для прискорення нормального загоєння ран.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, непереносимість білка м'яса птиці, вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяНемає даних про застосування препарату при вагітності або під час лактації.Побічна діяНаведені нижче побічні реакції наведені згідно з MedDRA відповідно до частоти виникнення: нечасто (≥0,1%, Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: почервоніння, поколювання в місці нанесення, відчуття печіння, місцевий біль. Дуже рідко: надмірний розвиток грануляційної тканини, некроз у рані. * - Побічні реакції розвиваються на початку лікування, зазвичай легкі, минущі. ** - зв'язок із препаратом Куріозин® розчин не встановлений. Можливий розвиток алергічних реакцій. При нанесенні на суху шкіру може бути відчуття "стягування". Якщо будь-які з вказаних в інструкції побічних ефектів посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних щодо взаємодії з іншими лікарськими препаратами немає.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносити розчин 1 раз на день на пошкоджені ділянки шкіри в максимальній дозі 1 крапля/см2. Після попереднього промивання поверхні рани фізіологічним розчином або, при необхідності, 3% розчином перекису водню, нанести кілька крапель розчину Куріозин на марлеву серветку в кількості, необхідної для рівномірного зволоження всієї ранової поверхні в максимальній дозі 1 крапля/см2. Покрити рану стерильною марлевою серветкою або бинтом, що не липне до ранової поверхні. На рани, що сильно мокнуть, розчин можна наносити 2 рази на добу. Тривалість терапії індивідуальна і залежить від форми та тяжкості захворювання.ПередозуванняВипадків передозування препарату Куріозин розчин не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред першим застосуванням при лікуванні погано гояться, інфікованих ран, виразок гомілки, пролежнів, свищів рекомендується проконсультуватися з лікарем, який дасть рекомендації щодо комплексної терапії основного захворювання (застосування пов'язок, декомпресія в області пролежнів, контроль концентрації глюкози в сироватці крові, бор) . Не викликає фотосенсибілізації, не забарвлює шкіру та білизну. Наконечник флакона не повинен торкатися поверхні рани або будь-якої іншої поверхні. При нанесенні слід вживати заходів для запобігання мікробного забруднення або псування препарату. Один флакон повинен використовуватися лише одним пацієнтом. Після кожного використання ретельно закривайте флакон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
10 709,00 грн
174,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 фл.: (1,5 мл): активний компонент: Порактант Альфа – 120 мг; допоміжні речовини: хлорид натрію 13,5 мг, вода для ін'єкцій до 1,5 мл. По 1,5 мл або 3 мл препарату у флакон із безбарвного скла, закритий пробкою із хлорбутилу, обжатий алюмінієвим ковпачком та закритий пластиковою кришкою. Один або два флакони у футлярі з пінопласту разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до жовтого кольору суспензія.Фармакотерапевтична групаСурфактант.ФармакокінетикаВ експериментальних дослідженнях період напіввиведення становить 67 год. Проте поза легенями (у сироватці крові та інших органах) через 48 год після введення виявляються лише слідові кількості ліпідів сурфактанту.ФармакодинамікаПорактант Альфа є природним сурфактантом, виділеним з легких свині, який містить майже виключно полярні ліпіди, насамперед фосфатидилхолін (близько 70% від загального вмісту фосфоліпідів) і близько 1% специфічних гідрофобних низькомолекулярних протеїнів SP-B та SP-C. Відновлює нестачу ендогенного легеневого сурфактанту. Покриває внутрішню поверхню альвеол, знижує поверхневе натяг у легенях, стабілізує альвеоли, запобігаючи їх злипанню в кінці експіраторної фази, сприяє адекватному газообміну, що підтримується протягом усього дихального циклу. Поступово розподіляється в легенях та поширюється на поверхні альвеол. У недоношених новонароджених дітей відновлює рівень оксигенації, що вимагає зниження концентрації кисню, що вдихається, в газовій суміші. Знижує рівень смертності та ускладнень від респіраторних захворювань. Застосування сурфактанту значно знижує тяжкість перебігу респіраторного дистрес-синдрому (РДС).Показання до застосуванняЛікування РДС у недоношених дітей із масою тіла понад 700 г; профілактика РДС у недоношених новонароджених за підозри на можливий розвиток синдрому.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяНе застосовується.Побічна діяЛегенева кровотеча; алергічні реакції. Рідко спостерігаються: брадикардія; артеріальна гіпотензія; зниження насиченості крові киснем; закупорка ендотрахеальної трубки внаслідок накопичення слизу; тимчасове (2-10 хв) зниження електричної активності мозку.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено.Спосіб застосування та дозиЕндотрахеальне введення в інтубованих дітей, що знаходяться на штучній вентиляції легень (ШВЛ), з постійним моніторуванням частоти серцевих скорочень (ЧСС), концентрації кисню в артеріальному руслі або насиченості крові киснем. Препарат повинен застосовуватися лише за умов стаціонару лікарями, які мають досвід лікування та реанімації недоношених дітей. Лікування починають якомога раніше після діагностики РДС. Методика застосування препарату Перед вживанням флакон нагрівають до 37 ° С, обережно перевертають догори дном, уникаючи струшування. Суспензія набирається з флакона з використанням стерильних голок та шприців та вводиться через інтубаційну трубку в нижній відділ трахеї. Після введення проводиться ручна вентиляція протягом 1-2 хв з концентрацією вдихуваного кисню, що дорівнює вихідному показнику на апараті ШВЛ, для рівномірного розподілу препарату. Препарат може вводитися або з від'єднанням дитини від апарату ШВЛ або без від'єднання (з використанням катетера). Кінець катетера, через який вводиться препарат, повинен бути відрізаний на 0,5 см вище від нижнього кінця інтубаційної трубки. Дозування Екстрена терапія Початкова разова доза 100-200 мг/кг (1,25-2,5 мл/кг). При необхідності застосовують одну або дві додаткові дози 100 мг/кг з інтервалом 12 год. Максимальна загальна доза 300-400 мг/кг. Профілактика Препарат у разовій дозі 100-200 мг/кг (1,25-2,5 мл/кг) необхідно ввести протягом перших 15 хвилин після народження дитини з підозрою на можливий розвиток РДС. Повторну дозу препарату 100 мг/кг вводять через 6-12 годин. У разі встановлення діагнозу РДС та необхідності проведення ШВЛ введення препарату (по 100 мг/кг) продовжують з 12-годинним інтервалом. Максимальна загальна доза становить 300-400 мг/кг.ПередозуванняДо цього часу явищ передозування при застосуванні препарату Куросурф не було відзначено. Тим не менш, у разі передозування і тільки за наявності чітких клінічних проявів (з боку дихання, вентиляції або оксигенації) повинна бути проведена максимально можлива аспірація зваженого вмісту з легенів та терапія, спрямована на підтримання водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом необхідно провести корекцію ацидозу, артеріальної гіпотензії, анемії, гіпоглікемії та гіпотермії. У разі рефлюксу препарату введення необхідно призупинити і, при необхідності, збільшити піковий інспіраторний тиск на апараті ШВЛ до рівня, необхідного для очищення ендотрахеальної трубки. У разі закупорки ендотрахеальної трубки внаслідок накопичення слизу у дітей може помітно погіршитись вентиляція при введенні препарату або одразу після його введення, що трапляється за наявності легеневої секреції у дитини до введення препарату. Відсмоктування слизу перед введенням препарату може знизити можливість обструкції ендотрахеальної трубки. У разі неможливості видалення обструкції ендотрахеальну трубку необхідно негайно замінити. Не рекомендується проводити аспірацію трахеобронхіального секрету протягом принаймні 6 годин після введення препарату, за винятком умов, що загрожують життю. У разі виникнення брадикардії, артеріальної гіпотензії та зниження насиченості крові киснем введення препарату необхідно призупинити та вжити необхідних заходів щодо нормалізації ЧСС, після чого лікування може бути продовжено. Діти, народжені після тривалого безводного періоду (більше 3 тижнів) можуть погано реагувати на замісну терапію препаратом, що може бути пов'язане з гіпоплазією легень. Очікується, що введення препарату знизить тяжкість РДС або ризик його виникнення, однак не можна припускати, що терапія повністю усуне смертність і захворюваність, пов'язані з передчасними пологами, оскільки передчасно народжені діти можуть зазнавати інших ускладнень внаслідок їх незрілості. Застосування препарату з метою профілактики необхідно проводити відповідно до таких рекомендацій: недоношені новонароджені із гестаційним віком від 24 до 25 тижнів: профілактика рекомендується; недоношені новонароджені із гестаційним віком від 26 до 28 тижнів: рекомендується профілактика у разі відсутності антенатального застосування кортикостероїдних препаратів. Зважаючи на фактори ризику у недоношених новонароджених з гестаційним віком менше 28 тижнів, профілактика також рекомендується за наявності наступних факторів ризику розвитку РДС: перинатальна асфіксія, необхідність інтубації при народженні, наявність цукрового діабету у матері, чоловіча стать дитини, сімейна схильність до РД, перетин. Недоношені новонароджені з гестаційним віком від 29 тижнів і більше: препарат повинен вводитись лише у разі розвитку РДС. Відновлення газообміну в альвеолах може призвести до швидкого збільшення концентрації кисню в артеріальному руслі, що вимагатиме негайної перебудови показників ШВЛ для того, щоб уникнути гіпероксії. У зв'язку з цим рекомендується проводити тривалий моніторинг газового складу артеріальної крові та тканинного вмісту кисню. Підігріті перед вживанням флакони не слід поміщати назад у холодильник. Не використовуйте препарат, що залишився у флаконі, вдруге.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
625,00 грн
268,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: речовина, що діє: еноксапарин натрію 2000 анти-Ха ME (20 мг); допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 0,2 мл. По 0,2 мл (2000 анти-Ха ME), 0,3 мл (3000 анти-Ха ME), 0,4 мл (4000 анти-Ха ME), 0,5 мл (5000 анти-Ха ME), 0 ,6 мл (6000 анти-Ха ME), 0,7 мл (7000 анти-Ха ME), 0,8 мл (8000 анти-Ха ME) або 1,0 мл (10000 анти-Ха ME) в ампули з безбарвного або темного скла. По 5 або 10 ампул зі скла в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або поліетилентерефталатної з плівкою полімерною або фольгою алюмінієвою лакованою, або без плівки полімерної та фольги алюмінієвої лакованої, або у форму з картону. По 1, 2, 3 або 4 контурні коміркові упаковки або форми з картону з 5 ампулами або по 1 або 2 контурні коміркові упаковки або форми з картону з 10 ампулами разом з інструкцією із застосування і ампуним скарифікатором або без нього в пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або жовта, або коричнево-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність плазми спостерігається через 3-5 годин після підшкірного введення препарату і становить приблизно 0,2; 0,4; 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після підшкірного введення 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до другого дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 1 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-IIа активність у плазмі приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-IIа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/годину. Виведення препарату носить монофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, і загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти- Ха активності було пов'язане зі збільшенням ступеня тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою по шкалою Чайлд-Пью). Це зниження, головним чином, було зумовлене зниженням рівня АТ-III, вторинним по відношенню до зниження синтезу АТ-III у пацієнтів із порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0,50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1.5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаЕноксапарин натрію – низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон: менше 2000 дальтон – 68 %, понад 8000 дальтон – В очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-IIа або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у людини, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III залежне пригнічення інших факторів згортання, таких як фактор VIIa, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. Застосування препарату у профілактичних дозах незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяІнструкція з самостійного виконання ін'єкції еноксапарину натрію Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. Висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. Переконайтеся, що добре бачите місце, в яке збираєтеся вводити препарат. Оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. Це місце має знаходитися на відстані як мінімум 5 см від пупка або навколо рубців і синців. Чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца з препаратом. Відкладіть ковпачок. Шприц попередньо заповнений та готовий до використання. Не натискайте на поршень, щоб витіснити бульбашки повітря до введення голки в місце ін'єкції. Це може призвести до втрати препарату. Після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. Це необхідно для збереження стерильності голки. Увага: при наявності захисної етикетки для голки - дотримуйтесь інструкцій щодо використання захисної етикетки для голки, наведеної нижче. Утримуйте шприц в одній руці так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). Введіть голку на всю довжину в складку шкіри. Натисніть пальцем на поршень. Це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. Тепер можна припинити утримання шкірної складки. Увага: за наявності запобіжного пристрою - виконуйте інструкції з використання запобіжного пристрою, наведені нижче. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Утилізуйте використаний одноразовий шприц у контейнер для сміття. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору. Інструкція щодо використання захисної етикетки для голки (за її наявності) Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: не знімайте захисний ковпачок до вигину захисної етикетки! Зігніть захисну етикетку для голки приблизно на 90°. Зніміть захисний ковпачок. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Увага: не закріплюйте голку у захисну етикетку пальцями! Однією рукою закріпіть голку шляхом розміщення захисної етикетки на твердій стійкій поверхні. Потім натисніть на захисну етикетку. Зігніть захисну етикетку приблизно на 90°, доки голка з чутним клацанням не опиниться в пластиковій частині захисної етикетки. Утилізуйте одноразовий шприц з голкою у контейнер для сміття. Інструкція з використання запобіжного пристрою Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: Виймаючи шприц із упаковки, не тягніть шприц за плунжер або ковпачок для голки. Вийміть шприц із упаковки, як показано на малюнку. Увага: не знімайте ковпачок голки, тримаючись за плунжер або основу голки. Зніміть ковпачок голки, як показано на малюнку, тримаючись за захисну систему, щоб уникнути травмування або вигину голки. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Затиснувши корпус шприца між вказівним та середнім пальцями, натисніть на плунжер донизу, щоб ввести весь розчин. Увага: розчин повинен бути повністю введений для спрацьовування захисної системи. Після завершення ін'єкції скористайтесь одним із запропонованих варіантів: Вийміть голку з місця ін'єкції та відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Не виймаючи голку із місця ін'єкції, відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Увага: якщо захисна система не активувалася або активувалася частково - викиньте шприц із незахищеною голкою. Т.к. Голка не захищена, зверніть особливу увагу на те, щоб уникнути травмування. Викиньте шприц із захищеною голкою у контейнер для сміття.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях; . Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромбоемболічної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром. * лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. * Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спинальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування протягом попередніх 24 годин. Імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у 1169 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год. Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" та "Особливі вказівки" ). При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією або без неї. Часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Рідко – заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Дуже часто – тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400×109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто – тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко – аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто – кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. Рідко – випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи Часто – алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже часто - підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто - кропив'янка, свербіж шкіри, еритема. Нечасто – бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто – гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто – подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані у післяреєстраційний період Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи Рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи Часто – головний біль. Порушення з боку судин Рідко - при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові чи лімфатичної системи Часто – геморагічна анемія. Рідко – еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Рідко – алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкції препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто – гепатоцелюлярне ураження печінки. Рідко – холестатичне ураження печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Рідко – остеопороз при тривалій терапії (більше трьох місяців). Лабораторні та інструментальні дані Рідко – гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЕноксапарин натрію не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенекупару). При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїну IIb/IIIа рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу" та "Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, як мінімум, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Доза препарату, що рекомендується, становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі еноксапарин натрію слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і триває до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай, введення препарату триває від 2 до 8 днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Тривалість лікування препаратом становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хвилин після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Особливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно вводити на всю довжину вертикально (не збоку) у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення енокс. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0,9% розчином хлориду натрію і 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців більшого об'єму видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 30 мг, 40 мг, 50 мг, 60 мг, 70 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 30 мг, 40 мг, 50 мг і 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для отримання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином дектрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) × 0,1, або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта (кг) Необхідна доза (0,3 мг/кг) [мг] Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл [мл] 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами Переключення між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк) Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак) Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідно проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Передопераційне введення еноксапарину натрію за 2 години до втручання у дозуванні 20 мг несумісне з проведенням нейроаксіальної анестезії. Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум через 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). в ці тимчасові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів молодше 75 років одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 1 раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком 75 років та старше 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно 2 рази на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування, подана у таблиці нижче: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 40 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень, препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняВипадкове передозування препаратом при внутрішньовенному, екстракорпоральному або підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При внутрішньому прийомі навіть у великих дозах всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) сульфату протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 годин і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз сульфату протаміну, анти-Ха активність препарату повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа) еноксапарином натрію за винятком випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показані комбінації еноксапарину натрію з цими препаратами, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує ризик розвитку кровотечі внаслідок збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м²) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Цих пацієнтів слід уважно спостерігати на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування препаратом та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні препарату при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз препарату, а також при використанні постійних катетерів після операції або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні препарати. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано. Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для того, щоб досягти гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше,ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії. Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок із механічними штучними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, що призвели до блокування клапанів серця і до смерті матері та плоду. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця мають високий ризик розвитку тромбозу та емболій. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. Якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат суттєво не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх із фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Еноксапарин натрію не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель стоматологічний - 1 г: Активні речовини: холіну саліцилат безводний – 87,1 мг; цеталконію хлорид - 0,1 мг; допоміжні речовини: гідроксиетилцелюлоза; гліцерин; метилоксибензоат; пропілоксибензоат; олія анісова; спирт етиловий; вода очищена. У тубах по 10 та 15 г; у пачці картонної 1 туба.Опис лікарської формиБезбарвна, прозора, желеподібна маса із запахом анісової олії.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри нанесенні на слизові оболонки добре всмоктується.ФармакодинамікаПри місцевому застосуванні головна діюча речовина холіну саліцилат швидко всмоктується через слизову оболонку порожнини рота, надаючи місцевоаналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Гальмує активність циклооксигенази, функції макрофагів та нейтрофілів, продукцію інтерлейкіну-1 та пригнічує синтез простагландинів. Має також протимікробну та протигрибкову дію (у кислому та лужному середовищі). Цеталконію хлорид -антисептик, діє на бактерії, а також гриби та віруси. Гелева етанолмістка адгезивна основа забезпечує швидкий розвиток ефекту і довго утримує на слизовій оболонці діючі речовини. Аналгезуюча дія настає через 2-3 хвилини, при цьому його тривалість становить 2-8 годин.Показання до застосуванняЗапальні, виразково-некротичні, інфекційні та трофічні ураження слизової оболонки порожнини рота: при хворобах пародонту; при герпетичному стоматиті; при афтозному стоматиті; при кандидозі ротової порожнини; при ерозивній формі червоного плоского лишаю; при Хейліт; при екссудативної мультиформної еритеми; при алергічних реакціях; при синдромі Стівенса-Джонсона (у складі комбінованої терапії); при ураженнях слизової оболонки ротової порожнини після радіотерапії новоутворень; при носінні зубних протезів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, а також саліцилатів. При місцевому застосуванні Холісалу в рекомендованих дозах клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не встановлено. При застосуванні Холісалу в дозах, що значно перевищують рекомендовані, можливе посилення дії інших протизапальних, жарознижувальних та болезаспокійливих засобів, що одночасно застосовуються.Вагітність та лактаціяМожливе застосування Холісалу при вагітності та в період лактації за показаннями.Побічна діяКороткочасне легке печіння у місцях нанесення препарату, що проходить самостійно. Алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиТільки у разі значного передозування Холісалу за рахунок загального впливу холінсаліцилату можливе посилення дії інших протизапальних, жарознижувальних та болезаспокійливих засобів.Спосіб застосування та дозиХолісал застосовують 2-3 рази на добу. Стовпчик гелю довжиною 1 см для дорослих та 0.5 см для дітей віком від 1 року видавлюють на чистий палець і обережно втирають у уражену ділянку слизової оболонки. При лікуванні хвороб пародонту гель слід 1-2 рази на добу закладати у ясенні кишені, а також застосовувати у вигляді компресів або обережно втирати. Тривалість лікування визначається залежно від клінічної ситуації.ПередозуванняВипадки передозування препарату Холісал не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри появі перших ознак побічної дії препарату необхідно відразу повідомити про це лікаря. Використовувати препарат лише для зовнішнього застосування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
942,00 грн
271,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 132,00 грн
260,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: речовина, що діє: еноксапарин натрію 4000 анти-Ха ME (40 мг); допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 0,4 мл. По 0,4 мл (4000 анти-Ха ME) в шприци скляні стерильні, укомплектовані запобіжними пристроями або захисними етикетками для голок, або без пристроїв запобіжних або захисних етикеток для голок. По 2 шприци в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або поліетилентерефталатної з плівкою полімерною або фольгою алюмінієвою лакованою, або без плівки полімерної та фольги алюмінієвої лакованої. По 1, 2, 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або жовта, або коричнево-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність плазми спостерігається через 3-5 годин після підшкірного введення препарату і становить приблизно 0,2; 0,4; 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після підшкірного введення 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до другого дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 1 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-IIа активність у плазмі приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-IIа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/годину. Виведення препарату носить монофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, і загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти- Ха активності було пов'язане зі збільшенням ступеня тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою по шкалою Чайлд-Пью). Це зниження, головним чином, було зумовлене зниженням рівня АТ-III, вторинним по відношенню до зниження синтезу АТ-III у пацієнтів із порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0,50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1.5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаЕноксапарин натрію – низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон: менше 2000 дальтон – 68 %, понад 8000 дальтон – В очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-IIа або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у людини, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III залежне пригнічення інших факторів згортання, таких як фактор VIIa, активацію вивільнення інгібітора шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. Застосування препарату у профілактичних дозах незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяІнструкція з самостійного виконання ін'єкції еноксапарину натрію Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. Висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. Переконайтеся, що добре бачите місце, в яке збираєтеся вводити препарат. Оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. Це місце має знаходитися на відстані як мінімум 5 см від пупка або навколо рубців і синців. Чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца з препаратом. Відкладіть ковпачок. Шприц попередньо заповнений та готовий до використання. Не натискайте на поршень, щоб витіснити бульбашки повітря до введення голки в місце ін'єкції. Це може призвести до втрати препарату. Після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. Це необхідно для збереження стерильності голки. Увага: при наявності захисної етикетки для голки - дотримуйтесь інструкцій щодо використання захисної етикетки для голки, наведеної нижче. Утримуйте шприц в одній руці так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). Введіть голку на всю довжину в складку шкіри. Натисніть пальцем на поршень. Це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. Утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. Тепер можна припинити утримання шкірної складки. Увага: за наявності запобіжного пристрою - виконуйте інструкції з використання запобіжного пристрою, наведені нижче. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Утилізуйте використаний одноразовий шприц у контейнер для сміття. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору. Інструкція щодо використання захисної етикетки для голки (за її наявності) Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: не знімайте захисний ковпачок до вигину захисної етикетки! Зігніть захисну етикетку для голки приблизно на 90°. Зніміть захисний ковпачок. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Увага: не закріплюйте голку у захисну етикетку пальцями! Однією рукою закріпіть голку шляхом розміщення захисної етикетки на твердій стійкій поверхні. Потім натисніть на захисну етикетку. Зігніть захисну етикетку приблизно на 90°, доки голка з чутним клацанням не опиниться в пластиковій частині захисної етикетки. Утилізуйте одноразовий шприц з голкою у контейнер для сміття. Інструкція з використання запобіжного пристрою Не розкриваючи упаковку, перевірте цілісність шприца, а також відсутність рідини в контурній комірковій упаковці. Якщо ви сумніваєтеся в цілісності шприца або його герметичності, візьміть іншу упаковку. Відкрийте контурну коміркову упаковку. Перевірте вміст препарату у шприці. Увага: Виймаючи шприц із упаковки, не тягніть шприц за плунжер або ковпачок для голки. Вийміть шприц із упаковки, як показано на малюнку. Увага: не знімайте ковпачок голки, тримаючись за плунжер або основу голки. Зніміть ковпачок голки, як показано на малюнку, тримаючись за захисну систему, щоб уникнути травмування або вигину голки. Зробіть ін'єкцію, як завжди. Затиснувши корпус шприца між вказівним та середнім пальцями, натисніть на плунжер донизу, щоб ввести весь розчин. Увага: розчин повинен бути повністю введений для спрацьовування захисної системи. Після завершення ін'єкції скористайтесь одним із запропонованих варіантів: Вийміть голку з місця ін'єкції та відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Не виймаючи голку із місця ін'єкції, відпустіть плунжер. Дочекайтеся, поки захисна система повністю закриє голку. Увага: якщо захисна система не активувалася або активувалася частково - викиньте шприц із незахищеною голкою. Т.к. Голка не захищена, зверніть особливу увагу на те, щоб уникнути травмування. Викиньте шприц із захищеною голкою у контейнер для сміття.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях; . Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромбоемболічної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром. * лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. * Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спинальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування протягом попередніх 24 годин. Імуноопосередкована гепарин-індукована тромбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). Відсутні дані щодо клінічного застосування еноксапарину натрію при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у 1169 пацієнтів – при профілактиці венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год. Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" та "Особливі вказівки" ). При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією або без неї. Часто – кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Рідко – заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Дуже часто – тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400×109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен із тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто – тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї, а також при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто – тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко – аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто – кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. Рідко – випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи Часто – алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже часто - підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто - кропив'янка, свербіж шкіри, еритема. Нечасто – бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто – гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто – подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані у післяреєстраційний період Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи Рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи Часто – головний біль. Порушення з боку судин Рідко - при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції відзначалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові чи лімфатичної системи Часто – геморагічна анемія. Рідко – еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Рідко – алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкції препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто – гепатоцелюлярне ураження печінки. Рідко – холестатичне ураження печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Рідко – остеопороз при тривалій терапії (більше трьох місяців). Лабораторні та інструментальні дані Рідко – гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЕноксапарин натрію не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенекупару). При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїну IIb/IIIа рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу" та "Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату в дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, як мінімум, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно з розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Доза препарату, що рекомендується, становить в середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі еноксапарин натрію слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і триває до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай, введення препарату триває від 2 до 8 днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат призначають підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Тривалість лікування препаратом становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хвилин після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Особливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно вводити на всю довжину вертикально (не збоку) у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення енокс. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0,9% розчином хлориду натрію і 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців більшого об'єму видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 30 мг, 40 мг, 50 мг, 60 мг, 70 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 30 мг, 40 мг, 50 мг і 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для отримання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином дектрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) × 0,1, або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта (кг) Необхідна доза (0,3 мг/кг) [мг] Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл [мл] 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами Переключення між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк) Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак) Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідно проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Передопераційне введення еноксапарину натрію за 2 години до втручання у дозуванні 20 мг несумісне з проведенням нейроаксіальної анестезії. Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум через 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). в ці тимчасові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів молодше 75 років одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла 1 раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком 75 років та старше 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно 2 рази на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій) 1 мг/кг маси тіла підшкірно 1 раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції) При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування, подана у таблиці нижче: звичайний режим дозування режим дозування при тяжкій нирковій недостатності 40 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу 20 мг підшкірно 1 раз на добу Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кліренс креатиніну ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень, препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняВипадкове передозування препаратом при внутрішньовенному, екстракорпоральному або підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При внутрішньому прийомі навіть у великих дозах всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) сульфату протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату, якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 годин і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз сульфату протаміну, анти-Ха активність препарату повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати, включаючи кеторолак, інші тромболітики (альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа) еноксапарином натрію за винятком випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показані комбінації еноксапарину натрію з цими препаратами, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує ризик розвитку кровотечі внаслідок збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥15 та Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (кліренс креатиніну). Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м²) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Цих пацієнтів слід уважно спостерігати на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування препаратом та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні препарату при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз препарату, а також при використанні постійних катетерів після операції або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні препарати. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано. Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для того, щоб досягти гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше,ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії. Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування препарату для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок із механічними штучними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, що призвели до блокування клапанів серця і до смерті матері та плоду. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця мають високий ризик розвитку тромбозу та емболій. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. Якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат суттєво не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх із фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Еноксапарин натрію не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракти листя ниркового чаю - 96,8 мг, листя осота городнього - 96,8 мг, листя шовковочашечника кучерявого - 88 мг, трави філлантуса нірурі - 88 мг, кореневищ імперати циліндричної - 44 мг, плодів перцю кубеби - 1 папайї (дінного дерева) – 13,2 мг. Допоміжні речовини: лактоза – 66 мг, крохмаль – 40,7 мг, стеарат магнію – 2,2 мг, аеросил – 1,1 мг. Капсули 60 шт.ХарактеристикаСприяє розпушенню та м'якому виведенню каменів з жовчного міхура та жовчних проток, надає жовчогінну, протизапальну, спазмолітичну дію та перешкоджає повторному кам'яноутворенню.Властивості компонентівПапайя (Дінне дерево). Містить комплекс протеолітичних ферментів - папаїн та ліпазу, які перешкоджають утворенню жовчного каміння, сприяють полегшенню перетравлення тваринної їжі, зниженню травного навантаження на печінку та підшлункову залозу. Динне дерево має також яскраво виражену гепатопротекторну та антиоксидантну дію. Філантус нірурі. Сприяє розчиненню конкрементів у жовчному міхурі, має сильну антимікробну, спазмолітичну та гепатозахисну дію. Нирковий чай (Ортосифон тичинковий). Чинить спазмолітичну дію, посилює жовчовиділення, підвищує секрецію шлункового соку. У хворих з хронічними та гострими холециститами та жовчнокам'яною хворобою сприяє зменшенню слизу та числа лейкоцитів у жовчі. Імперата циліндрична. Застосовується при запальних захворюваннях гепатобіліарної системи, холециститі, холангіті, а також дискінезії жовчовивідних шляхів та хронічному гепатиті. Осот городній. Має протизапальну, жовчогінну та тонізуючу дію. Ефективний при запальних процесах органів шлунково-кишкового тракту. Перець кубеба (яванський перець). Має бактерицидну дію, стимулює роботу органів травної та гепатобіліарної системи, знижує виділення газів. Шовковочашечник кучерявий (Стробілант кучерявий). Має протизапальну, спазмолітичну та імуностимулюючу дію, є сильним антиоксидантом. Його застосовують для профілактики виникнення та виведення конкрементів із сечових та жовчних шляхів.РекомендуєтьсяРекомендований як БАД до їжі - джерела дубильних речовин, органічних кислот та флавоноїдів (лютеолін, рутин, кверцетин). Сприяє покращенню функціонального стану печінки та жовчовивідних шляхів, покращенню ліпідного обміну, у тому числі обміну холестерину та жовчних кислот.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час вагітності.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 капсули 3 десь у день. Приймати під час їжі. Тривалість прийому 3-4 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУвага! У флаконі поряд з капсулами знаходиться пакетик з речовиною, що поглинає вологу. Вміст пакетика вживанню не підлягає. Перед застосуванням слід проконсультуватися з фахівцем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 500,00 грн
268,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.