Фармакотерапевтична групаРепарація тканин стимулятор.ФармакокінетикаВідповідно до даних, отриманих в експериментальних дослідженнях на мишах з використанням радіоміченого 3Н-хондроїтину сульфату, показник всмоктування хондроїтину сульфату становить 14%. Диметилсульфоксид, що входить до складу препарату, сприяє кращому проникненню хондроїтину через клітинні мембрани. Хондроїтину сульфат після нанесення гелю на шкіру швидко і вибірково надходить у суглоб з досягненням максимальної концентрації через 30 хвилин та наступним двофазним виведенням з хрящової тканини. Завершення швидкої фази виведення відбувається через 1 годину після застосування. Час утримання хондроїтину сульфату у суглобі становить 5 годин.ФармакодинамікаХондроїтину сульфат - високомолекулярний мукополісахарид, що уповільнює резорбцію кісткової тканини та знижує втрату іонів кальцію (Са2+). Бере участь у формуванні хрящової тканини. Покращує фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, прискорює процеси її відновлення, гальмує процеси дегенерації хрящової та сполучної тканини. Пригнічує ферменти, що викликають ураження хрящової тканини, стимулює синтез глікозаміногліканів, сприяє регенерації суглобової сумки та хрящових поверхонь суглобів, збільшує продукцію внутрішньосуглобової рідини. Зважаючи на свою структурну близькість до гепарину, перешкоджає утворенню фібринових тромбів у синовіальному та субхондральному мікроциркуляторному руслі. Зменшує болючість і збільшує рухливість уражених суглобів. Уповільнює прогресування остеоартрозу та остеохондрозу.ІнструкціяЗовнішньо. Наносять 2-3 десь у день шкіру над осередком поразки і втирають протягом 2-3 хв до повного вбирання. Курс лікування – від 2-3 тижнів до 2-3 місяців. За необхідності курс лікування повторюють.РекомендуєтьсяДегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта: лікування та профілактика остеохондрозу, остеоартрозу периферичних суглобів та хребта.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; порушення цілісності шкірних покровів у місцях передбачуваного нанесення. З обережністю: вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період грудного вигодовування препарат застосовується лише після консультації лікаря, тривалість лікування визначає лікар. Вагітність У зв'язку з відсутністю даних про безпеку застосування препарату під час вагітності можливе лише, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування Клінічні дані про застосування препарату у жінок, які годують груддю, відсутні.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами не відомі.ПередозуванняПро випадки передозування хондроїтину не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати влучення гелю на слизові оболонки та відкриті рани. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність пацієнта займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж -57.85 %

Л-карнитин капсулы 60 шт

484,00 грн

204,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаL-карнітину тартрат, кальцій гідрофосфат безводний, магнію стеарат, діоксид кремнію. Капсули по 560 мг, тверді желатинові. Опис лікарської формиКапсули жорсткі желатинові.

Топ продаж -49.73 %

Л-карнитин ромфарм 200мг/мл 5мл 5 шт раствор для внутривенного и внутримышечного введения

372,00 грн

187,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діюча речовина: левокарнітин – 200,0 мг; допоміжні речовини: 1 М розчин хлористоводневої кислоти – до pH 6,3-6,5, вода для ін'єкцій – до 1,00 мл. По 5,0 мл препарату в ампули з темного скла гідролітичного класу I з кільцем для зламу. На кожну ампулу наклеюють етикетку. По 5 ампул поміщають у контурні осередкові упаковки. По 1 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБезбарвний прозорий розчин.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення через 3 год зникає з крові. Легко проникає в печінку та міокард, повільніше – у м'язи. Виводиться нирками переважно у вигляді ацильних ефірів (понад 80% за 24 години).ФармакодинамікаЛевокарнітин – засіб для корекції метаболічних процесів; має метаболічну, анаболічну, антигіпоксичну та антитиреоїдну дію, активує жировий обмін, стимулює регенерацію, підвищує апетит. Левокарнітин - природна речовина, споріднена з вітамінами групи В. Є кофактором метаболічних процесів, що забезпечують підтримку активності коферменту А (КоА). Знижує основний обмін, уповільнює розпад білкових та вуглеводних молекул. Сприяє проникненню через мембрани мітохондрій та розщепленню довголанцюгових жирних кислот (пальмітинової та ін.) з утворенням ацетил-КоА (необхідний для забезпечення активності піруваткарбоксилази в процесі глюконеогенезу, утворення кетонових тіл, синтезу холіну та його ефірів, окислювального фосфорилу). . Мобілізує жир (наявність 3 лабільних метальних груп) із жирових депо. Конкурентно витісняючи глюкозу, включає жирнокислотний метаболічний шунт, активність якого не лімітована киснем (на відміну від аеробного гліколізу), у зв'язку з чим препарат ефективний в умовах гострої гіпоксії (в т.ч. мозку) та ін. Викликає незначне пригнічення центральної нервової системи (ЦНС), підвищує секрецію та ферментативну активність травних соків (шлункового та кишкового), покращує засвоєння їжі. Знижує надмірну масу тіла та зменшує вміст жиру в скелетній мускулатурі. Підвищує поріг резистентності до фізичного навантаження, зменшує рівень лактат-ацидозу та відновлює працездатність після тривалих фізичних навантажень. При цьому сприяє економному витрачанню глікогену та збільшенню його запасів у печінці та м'язах. Чинить нейротрофічну дію, гальмує апоптоз, обмежує зону ураження та відновлює структуру нервової тканини. Нормалізує білковий та жировий обмін, підвищений основний обмін при тиреотоксикозі (будучи частковим антагоністом тироксину); відновлює лужний резерв крові.Показання до застосуванняЛ-Карнітін Ромфарм застосовують у складі комплексної терапії при гострих гіпоксичних станах (гостра гіпоксія мозку, ішемічний інсульт, транзиторна ішемічна атака). Препарат призначають у гострому, підгострому та відновлювальному періодах порушень мозкового кровообігу. Застосовують при дисциркуляторній енцефалопатії та різних травматичних та токсичних ураженнях головного мозку, у відновному періоді після хірургічних втручань. Л-Карнітін Ромфарм показаний при первинному та вторинному дефіциті карнітину, у тому числі у хворих на хронічну ниркову недостатність, що перебувають на гемодіалізі; при кардіоміопатії, ішемічній хворобі серця (стенокардія, гострий інфаркт міокарда, постінфарктні стани), гіпоперфузії внаслідок кардіогенного шоку та інших порушеннях метаболізму міокарда.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левокарнітину або до інших компонентів препарату, вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю слід призначати препарат при цукровому діабеті.Вагітність та лактаціяЛ-Карнітін Ромфарм не слід застосовувати під час вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЛегкі симптоми міастенії спостерігалися лише у уремічних пацієнтів, які приймали левокарнітин. Алергічні реакції. При швидкому введенні (80 кап/хв і більше) можливе виникнення болю в процесі вени, що проходять при зниженні швидкості введення.Взаємодія з лікарськими засобамиГлюкокортикоїди сприяють накопиченню левокарнітину в тканинах (крім печінки), інші анаболіки посилюють ефект.Спосіб застосування та дозиЛ-Карнітін Ромфарм вводять внутрішньовенно краплинно повільно або струминно (2-3 хв) або внутрішньом'язово. Перед внутрішньовенним введенням вміст ампули розчиняють у 100-200 мл розчинника (0,9% розчин хлориду натрію або 5% розчин декстрози (глюкози)). При гострих порушеннях мозкового кровообігу призначають 1 г на добу протягом 3 днів, а потім 0,5 г на добу протягом 7 днів. Через 10-12 днів можливі повторні курси протягом 3-5 днів. При призначенні препарату в підгострому та відновлювальному періоді, при дисциркуляторній енцефалопатії та різних ураженнях головного мозку, дефіциті карнітину хворим вводять розчин левокарнітину з розрахунку 0,5-1 г/добу внутрішньовенно (краплинно, струминно) або внутрішньом'язово (2-3 рази на день) без розведення протягом 3-7 днів. За потреби через 12-14 днів призначають повторний курс. Внутрішньовенне введення, повільно (2-3 хв) призначають при вторинному дефіциті карнітину при гемодіалізі - 2 г одноразово (після процедури); при гострому інфаркті міокарда, гострої серцевої недостатності - 3-5 г/добу, розділених на 2-3 прийоми у перші 2-3 доби з подальшим зниженням дози у 2 рази; при кардіогенному шоці – 3-5 г/добу, розділених на 2-3 прийоми до виходу пацієнта із шоку. Далі переходять на пероральний прийом левокарнітину.ПередозуванняВідсутні дані про токсичність у разі передозування левокарнітину. Переносимість препарату слід контролювати протягом першого тижня прийому та після кожного підвищення дози. У разі передозування призначається лікування підтримки життєвих функцій, симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛ-Карнітін Ромфарм не звикає, т.к. Левокарнітин є ендогенною речовиною. Підвищення засвоєння глюкози при введенні препарату Л-Карнітін Ромфарм пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують інсулін або пероральні гіпоглікемічні препарати, може спричинити гіпоглікемію. З цієї причини у цієї категорії пацієнтів під час лікування препаратом Л-Карнітін Ромфарм слід постійно контролювати вміст глюкози в крові для негайної корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. Тривале застосування левокарнітину у високих дозах у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок може спричинити підвищення концентрації потенційно токсичних метаболітів, триметиламіну та триметиламіну-N-оксиду, т.к. дані метаболіти зазвичай виділяються із сечею. У цьому випадку сеча, дихання та потові виділення мають неприємний запах. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування автотранспортом та іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -48.22 %

L-карнитин витамир таблетки покрытые пленочной оболочкой 30 шт

338,00 грн

175,00 грн

Быстрый заказ

Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: Квадрат-С ТОВ Завод-виробник: Квадрат-С(Росія).

Топ продаж -10.09 %

Хондроитин сульфат 100мг 10 шт лиофилизат для приготовления раствора для внутримышечного введения

426,00 грн

383,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат; - 1 амп.: хондроїтину сульфат 100 мг. 100 мг – ампули (10) – пачки картонні. 100 мг – ампули (5) – упаковки контурні пластикові (2) – пачки картонні. 100 мг – ампули (5) – піддони (2) – пачки картонні. 100 мг – ампули (10) – коробки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що впливає на фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, є високомолекулярним мукополісахаридом. Уповільнює резорбцію кісткової тканини та знижує втрати кальцію, прискорює процеси відновлення кісткової тканини, гальмує процес дегенерації хрящової тканини. Перешкоджає стиску сполучної тканини та відіграє роль своєрідного мастила суглобових поверхонь. При зовнішньому застосуванні уповільнює прогресування остеоартрозу. Нормалізує обмін речовин у гіаліновій тканині. Стимулює регенерацію суглобового хряща.ФармакокінетикаПри одноразовому прийомі внутрішньо середньотерапевтичної дози C max у плазмі досягається через 3-4 години, у синовіальній рідині – через 4-5 годин. Біодоступність становить 13%. Виводиться нирками протягом 24 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що регулює обмін речовин у хрящовій тканині.Показання до застосуванняОстеопороз, парадонтопатія, переломи (для прискорення утворення кісткової мозолі), дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до хондроїтину сульфату, схильність до кровоточивості, тромбофлебіти, вагітність, період лактації (грудне вигодовування).Вагітність та лактаціяХондроїтину сульфат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяРідко: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим – по 1.5-1 г 2 рази на добу. Зовнішньо - 2 рази на добу протягом 2-3 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа різних форм парадонтопатії курс лікування слід продовжувати не менше 3 місяців. Є клінічні дані щодо застосування хондроїтину сульфату у літніх пацієнтів з атеросклерозом, при цьому відзначено деяке зниження концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -8.76 %

Кидс формула витамишки мульти+ пастилки жевательные 60 шт

411,00 грн

375,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаЖувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з полуничним, апельсиновим, вишневим та лимонним смаком в упаковці 30 та 60 шт. 1 пастилка містить Холін 10 мкг, Інозит 10 мкг, Вітамін С 10 мг, Вітамін E 8,25 МО, Пантотенова кислота 3 мг, Вітамін A 800 МО, Вітамін B6 400 мкг, Фолієва кислота 130 мкг, B1 мкг, Вітамін D3 40 ME, Цинк 1,2 мг, Йод 20 мкгРекомендуєтьсяРекомендується приймати дітям з 3-х років як додаткове джерело вітамінів та мінералів. Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.

Топ продаж -79.69 %

L-лизина эсцинат 1мг/мл 5мл 10 шт концентрат для приготовления раствора для внутривенного введения

906,00 грн

184,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: активна речовина: L-лізину есцинату, у перерахунку на 100% речовину 1,0 мг; допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий) 96% 200,0 мг, пропіленгліколь 200,0 мг, вода для ін'єкцій до 1 мл. По 5 мл у ампули з кільцем зламу жовтого кольору або з точкою зламу, або без кільця та крапки. По 5 ампул вкладають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки, покриту плівкою поліетилентерфталатної термозварювальної. Дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню та ампульним скарифікатором вкладають у пачку. При використанні ампул із точкою надлому або кільцем зламу скарифікатор у пачку не вкладають.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний або трохи жовтуватого кольору розчин.Фармакотерапевтична групаАнгіопротекторний засіб.ФармакодинамікаL-лізину есцинат знижує активність лізосомальних гідролаз, що попереджає розщеплення мукополісахаридів у стінках капілярів та у сполучній тканині, яка їх оточує, і таким чином нормалізує підвищену судинно-тканинну проникність та виявляє антиексудативну (протинабрякову) та. Препарат підвищує тонус судин, має помірний гіпоглікемічний ефект.Клінічна фармакологіяПрепарат, який застосовують при порушеннях венозного кровообігу. Ангіопротектор.Показання до застосуванняпосттравматичні та післяопераційні набряки м'яких тканин різної локалізації; набряк головного чи спинного мозку травматичного чи післяопераційного походження; порушення периферичного венозного кровообігу, що супроводжуються набряками.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; тяжкі порушення функції печінки; кровотечі; дитячий вік до 18 років; вагітність; період лактації; підвищена чутливість до L-лізину есцинату та/або інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяПри індивідуальній підвищеній чутливості до есцину в окремих хворих можливі: Алергічні реакції: шкірний висип (папульозний, петехіальний, еритематозний), свербіж, гіперемія шкіри обличчя, губ, лихоманка, кропив'янка; у поодиноких випадках – набряк Квінке, анафілактичний шок. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор; у поодиноких випадках – атаксія, короткочасна втрата свідомості. З боку печінки та біліарної системи: підвищення активності трансаміназ та білірубіну. З боку системи травлення: нудота; у поодиноких випадках – блювання, діарея. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, тахікардія, біль за грудиною. З боку дихальної системи: поодинокі випадки – відчуття нестачі повітря, задишка, бронхообструкція, сухий кашель. Місцеві реакції: печіння по ходу вен при введенні, флебіт, біль у руці. Інші: загальна слабкість, озноб, жар.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не слід застосовувати одночасно з аміноглікозидами через можливість підвищення їх нефротоксичності. У разі недавньої, що передує призначенню L-лізину есцинату, тривалої терапії антикоагулянтами або при необхідності одночасного призначення L-лізину есцинату та антикоагулянтів, необхідно проводити корекцію дози останніх під контролем протромбінового індексу. Зв'язування есцину з білками плазми утруднюється при одночасному застосуванні антибіотиків цефалоспоринового ряду, що може збільшувати концентрацію вільного есцину в крові з ризиком розвитку побічних ефектів останнього. До складу препарату входить етиловий спирт 96%. Необхідно враховувати можливу взаємодію спирту з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять строго внутрішньовенно повільно, як правило, краплинно (внутрішньоартеріальне введення не допускається!) у добовій дозі 5-10 мл. Для приготування інфузійного розчину L-лізину есцинат розводять у 50-100 мл 0,9% розчину натрію хлориду. При необхідності препарат можна вводити внутрішньовенно струйно дуже повільно. Для внутрішньовенного струменевого введення L-лізину есцинат розводять у 10-15 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Без попереднього розведення препарат не застосовується. При станах, що загрожують життю хворого (черепно-мозкова травма, післяопераційні набряки головного та спинного мозку з явищами набряку-набухання, набряклість великих розмірів внаслідок великих травм м'яких тканин), добову дозу збільшують до 20 мл, розділивши на 2 прийоми. Тривалість курсу лікування – від 2 до 8 днів, залежно від стану хворого та ефективності терапії.ПередозуванняСимптоми: жар, тахікардія, нудота, печія, біль у епігастрії. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ окремих хворих з гепатохолециститом при призначенні препарату можливе короткочасне підвищення активності трансаміназ та білірубіну (прямої фракції), які не становлять загрози для хворих і не вимагають відміни препарату. Концентрат для приготування розчину для внутрішньовенного введення містить об'ємних 23.8% етанолу, тобто до 2.4 мл етанолу в разовій дозі і максимально до 6.1 мл/добу, що відповідає 122 мл пива або 50.8 мл вина на добу. Препарат слід призначати з обережністю при алкоголізмі, а також пацієнтам із захворюваннями печінки та епілепсією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, але внаслідок тяжкості травм, при яких показано застосування, цей фактор зазвичай не має значення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -18.57 %

Л-оптик рофарм 0,5% 5мл капли глазные

237,00 грн

193,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) 5 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид - 8.75 мг, бензалконію хлорид - 0.05 мг, хлористоводневої кислоти розчин 10% або натрію гідроксиду розчин 1M - до pH 6.5±0.05, вода очищена - до 1 мл. 5 мл - флакон-крапельниця полімерна в картонній пачці.Опис лікарської формиКраплі очні у вигляді прозорого розчину від блідо-жовтого до світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаБактерицидний.ФармакокінетикаПісля інстиляції у око левофлоксацин добре зберігається у слізній плівці. У дослідженнях на здорових добровольцях було показано, що середні концентрації левофлоксацину у слізній плівці, виміряні через 4 та 6 годин після місцевого застосування, склали 17 мкг/мл та 6.6 мкг/мл відповідно. У п'яти із шести добровольців концентрації левофлоксацину становили 2 мкг/мл і вище через 4 години після інстиляції. У чотирьох із шести добровольців ця концентрація збереглася через 6 годин після інстиляції. Середня концентрація левофлоксацину при застосуванні очних крапель у водянистій волозі статистично значуще вище за середню концентрацію офлоксацину (р=0.0008). Фактично вона приблизно вдвічі вища, ніж середня концентрація офлоксацину (1139.9±717.1 нг/мл та 621.7±368.7 нг/мл, відповідно). Середня концентрація левофлоксацину в плазмі крові через 1 годину після застосування - від 0.86 нг/мл на 1 добу до 2.05 нг/мл. Cmax левофлоксацину в плазмі дорівнює 2.25 нг/мл, виявлена на 4 добу після двох днів застосування препарату кожні 2 години до 8 разів на добу. Cmax левофлоксацину, що досягалися на 15-й день, більш ніж у 1000 разів нижчий від тих концентрацій, які відзначаються після прийому внутрішньо стандартних доз левофлоксацину.ФармакодинамікаПротимікробний препарат широкого спектра дії, фторхінолон. Чинить бактерицидну дію. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах бактеріальних клітин.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів для місцевого застосування в офтальмології.ІнструкціяЗастосовують місцево, у уражене око.Показання до застосуванняЛікування інфекцій переднього відділу ока, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 1 року, підвищена чутливість до компонентів препарату, підвищена чутливість до левофлоксацину та інших хінолонів.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 1 року. Призначення препарату при вагітності можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.Побічна діяЗ боку органу зору: часто (1-10%) – короткочасне печіння в очах, почервоніння очей, зниження гостроти зору; нечасто (0.1-1%) – поява слизу у вигляді тяжів у слізній плівці; рідко (0.01-0.1%) - блефарит, хемоз, сосочкові розростання та поява фолікулів на кон'юнктиві, синдром сухого ока, еритема повік, свербіж та біль в очах, світлобоязнь. Інші: рідко (0.01-0.1%) – алергічні реакції, головний біль, риніт.Взаємодія з лікарськими засобамиПісля місцевого застосування Cmax левофлоксацину в плазмі в 1000 разів менше, ніж при пероральному прийомі, тому ефекти взаємодії з іншими лікарськими засобами є малоймовірними.Спосіб застосування та дозиДорослим і дітям старше 1 року закопують по 1-2 краплі в уражене око (а) кожні 2 години до 8 разів на добу в період неспання протягом перших 2 діб, потім 4 рази на добу з 3-го по 7-й день. Тривалість застосування препарату становить 5-7 днів.ПередозуванняПри навмисному або випадковому прийомі внутрішньо можливі нудота, ерозивні ураження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути забруднення розчину, не слід торкатися кінчиком крапельниці до віків і тканин навколо ока. Л-Оптик Ромфарм, краплі очні 5% не можна вводити субкон'юнктивально, слід уникати прямої інстиляції у передню камеру ока. При лікуванні фторхінолонами для системного застосування спостерігалися реакції підвищеної чутливості, навіть після однієї дози. Якщо виникають алергічні реакції під час лікування левофлоксацином, необхідно негайно припинити застосування. Як і при лікуванні іншими антибіотиками, тривале застосування левофлоксацину може призвести до надмірного зростання стійких мікроорганізмів та грибів. Під час лікування, якщо спостерігається погіршення або не відзначається покращення протягом 3-5 днів, лікування слід припинити та призначити альтернативну терапію. Краплі не слід застосовувати при носінні м'яких контактних лінз у зв'язку з наявністю у краплях консерванту бензалконію хлориду, який може абсорбуватися контактними лінзами та надати несприятливу дію на тканині ока та викликати зміну кольору контактних лінз. Не слід носити контактні лінзи будь-якого типу за наявності симптомів бактеріального кон'юнктивіту. При одночасному використанні декількох офтальмологічних препаратів для місцевого застосування необхідно дотримуватися 15-хвилинного інтервалу між інстиляціями. У разі скорочення гостроти зору після закапування крапель Л-Оптик Ромфарм не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з потенційно небезпечними механізмами до його відновлення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -29.91 %

L-тироксин 100 берлин-хеми 100 шт таблетки

224,00 грн

157,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,1 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 100 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «100» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 100 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування протягом такого ж часу зберігається дія левотироксину натрію після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -15.46 %

L-тироксин 100 берлин-хеми 50 шт таблетки

207,00 грн

175,00 грн

Быстрый заказ

Топ продаж -10.8 %

L-тироксин 100мкг 100 шт таблетки

213,00 грн

190,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лівотироксину натрію – 100 мкг. Таблетки по 100 мкг, по 50 таблеток у блістері, 2 блістери у картонній упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, круглі, злегка опуклі, з ризиком з одного боку і тисненням "100" - з іншого.Фармакотерапевтична групаТиреоїдний, що заповнює дефіцит гормонів щитовидної залози.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування левотироксин всмоктується майже виключно з верхнього відділу тонкої кишки. Абсорбується до 80% прийнятої дози. Одночасний прийом їжі знижує абсорбцію левотироксину. Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо. Розподіл. Зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном) більш ніж на 99%. У різних тканинах відбувається монодейодування приблизно 80% левотироксину з утворенням трийодтироніну (T3) та неактивних продуктів. Метаболізм. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновими кислотами (у печінці). Виведення. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю. T1/2 становить 6-7 днів. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. При тиреотоксикозі T1/2 коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.ФармакодинамікаСинтетичний препарат гормону щитовидної залози, що лівообертає ізомер тироксину. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці та нирках) та переходу в клітини організму, впливає на розвиток та ріст тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та ЦНС. У високих дозах пригнічує вироблення ТТРГ гіпоталамуса та ТТГ гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.ІнструкціяТаблетки приймають натще з невеликою кількістю рідини (не розжовуючи), як мінімум за півгодини до їди. Грудничкам та дітям віком до 36 місяців добову дозу слід давати в один прийом, за півгодини до першого годування. Безпосередньо перед прийомом таблетку L-тироксину поміщають у воду і розчиняють до утворення тонкої суспензії.Показання до застосуванняГіпотиреоз; Еутиреоїдний зоб; Як замісну терапію та для профілактики рецидиву зоба після резекції щитовидної залози; Рак щитовидної залози (після оперативного лікування); Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану тиреостатиками (у вигляді комбінованої або монотерапії); Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату; нелікований тиреотоксикоз; гострий інфаркт міокарда; гострий міокардит; нелікована недостатність надниркових залоз. З обережністю слід призначати препарат при ІХС (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальній гіпертензії, аритмії, при цукровому діабеті, тяжкому тривалому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози).Вагітність та лактаціяПри вагітності та під час лактації L-Тироксин слід застосовувати під наглядом лікаря. Застосування у комбінації з тиреостатичними засобами при вагітності протипоказане через підвищення ризику розвитку гіпотиреозу у плода.Побічна діяТахікардія, пальпітація, аритмії, напади стенокардії, головний біль, нервозність, тремор, порушення сну, почуття внутрішнього занепокоєння, м'язова слабкість та судоми, втрата маси тіла, діарея, порушення менструального циклу, блювання.Спосіб застосування та дозиПацієнтам до 55 років зі здоровими серцем та судинами при проведенні замісної терапії показаний прийом препарату у дозі, що дорівнює від 1,6 до 1,8 мкг/кг. Особам, у яких діагностовані ті чи інші хвороби серця/судин, а також пацієнтам старше 55 років, дозу скорочують до 0,9 мкг/кг. На початкових етапах лікування гіпотиреозу режим дозування для різних груп пацієнтів наступний: 75-100 мкг/добу./100-150 мкг/добу. - відповідно, для жінок та чоловіків, за умови, що у них нормально функціонують серце та судинна система; 25 мкг/добу. - особам, вік яких понад 55 років, а також особам, у яких діагностовано серцево-судинні захворювання. Через два місяці дозу збільшують до 50 мкг. Коригувати дозу, підвищуючи її на 25 мкг через кожні наступні 2 місяці, слід доти, доки нормалізуються показники тиреотропіну в крові. У разі виникнення або посилення симптомів із боку серця або судин потрібна зміна схеми лікування захворювання серця/судин. Відповідно до інструкції із застосування левотироксину натрію, пацієнтам із вродженим гіпотиреозом дозу слід розраховувати залежно від віку. Для дітей від народження до півроку добова доза варіюється в межах від 25 до 50 мкг, що відповідає 10-15 мкг/кг/добу. при перерахунку масу тіла. Дітям від півроку до року призначають по 50-75 мкг/добу, дітям від року до п'яти років - від 75 до 100 мкг/добу, дітям старше 6 років - від 100 до 150 мкг/сут. 100 до 200 мкг/добу. Схема прийому L-тироксину для схуднення. Для того, щоб скинути зайві кілограми, препарат починають приймати по 50 мкг/добу, розділяючи вказану дозу на 2 прийоми (обидва прийоми повинні бути в першій половині дня). Терапію доповнюють застосуванням β-адреноблокаторів, дозу яких коригують залежно від частоти пульсу. Надалі дозу левотироксину плавно підвищують до 150-300 мкг/добу, розділяючи її на 3 прийоми до 18:00. Паралельно з цим збільшують добову дозу β-адреноблокатора. Підбирати її рекомендується індивідуально, таким чином, щоб частота пульсу у спокої не перевищувала 70 ударів за хвилину, але водночас була більшою, ніж 60 ударів за хвилину. Тривалість курсу становить від 4 до 7 тижнів. Припиняти прийом ліків слід плавно, знижуючи дозу через кожні 14 днів до повного скасування. Якщо на фоні застосування виникає діарея, курс доповнюють призначенням Лопераміду, який приймають по 1 або 2 капсули на добу. Між курсами прийому препарату слід витримувати інтервали тривалістю щонайменше 3-4 тижнів.ПередозуванняТиреотоксичний криз, іноді відстрочений на кілька днів після прийому.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -13.33 %

L-тироксин 100мкг 50 шт таблетки

210,00 грн

182,00 грн

Топ продаж -13.36 %

L-тироксин 125 берлин-хеми 100 шт таблетки

232,00 грн

201,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,125 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 125 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу з одного боку і тисненням «125» з іншого.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 125 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -4.09 %

Хондроитин усиленная формула капсулы 180 шт

733,00 грн

703,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаГлюкозамін гідрохлорид, Хондроїтин сульфат натрію, Гіалуронат натрію; оболонка капсули (желатин, титану діоксид (барвник)). тверді желатинові капсули масою, мг: нетто-417; брутто-517. Кожна капсула містить глюкозамін гідрохлорид 210±21мг, хондроїтин сульфат натрію 194±19мг, гіалуронат натрію 11±1,1мг, допоміжний компонент: магнію стеарат 2±0,2мг. По 15 капсул у блістері з ПВХ та алюмінієвої фольги. Чотири блістери з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.ХарактеристикаБАД ХОНДРОЇТИН ПОСИЛЕНА ФОРМУЛА стимулює регенерацію хрящової тканини, покращує гідродинаміку. Глюкозамін та Хондроїтин сульфат – природні метаболіти хрящової тканини. Глюкозамін є аміномоносахаридом, в організмі він використовується хондроцитами як вихідний матеріал для синтезу протеогліканів, глікозаміногліканів та гіалуронової кислоти. Введення екзогенного глюкозаміну посилює вироблення хрящового матриксу і забезпечує неспецифічний захист від метаболічного руйнування Хондроїтин сульфат, незалежно від того, чи він всмоктується в інтактній формі або у вигляді гідролізованих фрагментів, служить додатковим субстратом для утворення здорового хрящового матриксу. Хондроїтин сульфат стимулює утворення протеогліканів та колагенів типу II, а також захищає хрящовий матрикс від ферментативного розщеплення (шляхом придушення активності гіалуронідази) та від шкідливої дії вільних радикалів; підтримує в'язкість синовіальної рідини; служить основою для синтезу гіалуронової кислоти. Гіалуронат натрію, велика поліаніонна молекула, зміцнює сполучні структури хряща, сухожилля, зв'язок, підвищує пружність, інгібує медіатори запалення.Гіалуронова кислота при зв'язуванні з мономерами аггрекану у присутності сполучного білка наділяє міжхребцеві диски та інші хрящі стійкістю до навантажень. БАД ХОНДРОЇТИН ПОСИЛЕНА ФОРМУЛА націлений насамперед на гальмування деградаційних процесів хрящової тканини, внаслідок чого можливе зменшення запалення та больових відчуттів як опосередкований ефект. При лікуванні остеоартрозу сприяє полегшенню симптомів захворювання та зменшенню потреби в НПЗП. ХОНДРОЇТИН ПОСИЛЕНА ФОРМУЛА при лікуванні остеоартрозу сприяє полегшенню симптомів захворювання та зменшенню потреби в НПЗП.ІнструкціяДорослим по 1-2 капсули 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому 2 місяці.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж -65.33 %

Кидс формула витамишки пастилки жевательные 60 шт

525,00 грн

182,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаПастилка - 1 паст.: холін 10 мкг, інозит 10 мкг, вітамін С 10 мг, вітамін E 8, 25 МО, пантотенова кислота 3 мг, вітамін A 800 МО, вітамін B6 400 мкг, фолієва кислота 130 мкг, бік вітамін B12 2 мкг, вітамін D3 40 ME, цинк 1, 2 мг, йод 20 мкг. Жувальні мармеладні пастилки у формі фігурок ведмедиків з полуничним, апельсиновим, вишневим та лимонним смаком - 60 шт.Фармакотерапевтична групаВітаМішки Multi+ - збалансований вітамінно-мінеральний комплекс у вигляді смачних мармеладних пастилок ведмедиків з натуральними фруктовими та овочевими екстрактами, для дітей з 3-х років. Відновлює баланс вітамінів і мінералів, надає загальнозміцнюючу дію. Холін та йод, що входять до складу комплексу, сприяють інтелектуальному розвитку дитини, покращують пам'ять та увагу.Показання до застосуванняРекомендується дітям з 3-х років як додаткове джерело вітамінів та мінералів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів комплексу.Вагітність та лактаціяДітям з 3-х років по 1 пастилці на день під час їжі, дітям старше 7 років по 1 пастилці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому: не менше ніж 1 місяць.Спосіб застосування та дозиДітям з 3 років по 1 пастилці на день, дітям старше 7 років по 1 пастилці 2 рази на день. Приймати внутрішньо під час їжі (або відповідно до рекомендацій лікаря).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж -15.91 %

Хондроитина сульфат 100мг 10 шт лиофилизат для приготовления раствора для внутримышечного введения

421,00 грн

354,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат; - 1 амп.: хондроїтину сульфат 100 мг. 100 мг – ампули (10) – пачки картонні. 100 мг – ампули (5) – упаковки контурні пластикові (2) – пачки картонні. 100 мг – ампули (5) – піддони (2) – пачки картонні. 100 мг – ампули (10) – коробки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що впливає на фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, є високомолекулярним мукополісахаридом. Уповільнює резорбцію кісткової тканини та знижує втрати кальцію, прискорює процеси відновлення кісткової тканини, гальмує процес дегенерації хрящової тканини. Перешкоджає стиску сполучної тканини та відіграє роль своєрідного мастила суглобових поверхонь. При зовнішньому застосуванні уповільнює прогресування остеоартрозу. Нормалізує обмін речовин у гіаліновій тканині. Стимулює регенерацію суглобового хряща.ФармакокінетикаПри одноразовому прийомі внутрішньо середньотерапевтичної дози C max у плазмі досягається через 3-4 години, у синовіальній рідині – через 4-5 годин. Біодоступність становить 13%. Виводиться нирками протягом 24 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що регулює обмін речовин у хрящовій тканині.Показання до застосуванняОстеопороз, парадонтопатія, переломи (для прискорення утворення кісткової мозолі), дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до хондроїтину сульфату, схильність до кровоточивості, тромбофлебіти, вагітність, період лактації (грудне вигодовування).Вагітність та лактаціяХондроїтину сульфат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяРідко: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим – по 1.5-1 г 2 рази на добу. Зовнішньо - 2 рази на добу протягом 2-3 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа різних форм парадонтопатії курс лікування слід продовжувати не менше 3 місяців. Є клінічні дані щодо застосування хондроїтину сульфату у літніх пацієнтів з атеросклерозом, при цьому відзначено деяке зниження концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -38.26 %

Кидвит иммунитет пастилки шоколадные с клубникой 20 шт вкусные лекарства

298,00 грн

184,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаШоколад молочний (цукор, масло какао, какао терте, молоко сухе незбиране, молоко сухе знежирене, порошок полуниці, лецитин, ваніль), екстракт сухого листя обліпихи, вітамінно-мінеральний премікс (кальцію глюконат, вітамін С (аскорбінова кислота), вітамін Е, ніацин (вітамін РР), вітамін В2 (рибофлавін), вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид), вітамін В1 (тіаміну гідрохлорид), вітамін А (ретинолу ацетат), фолієва кислота, біотин, вітамін D2, вітамін В12).ХарактеристикаМістить екстракт листя обліпихи – універсальний природний засіб для зміцнення імунітету.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітамінів: С, Е, РР, В1, В2, В6, А, D2, В12, фолієвої кислоти, біотину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів, порушення вуглеводного обміну.Спосіб застосування та дозиДітям від 3 до 7 років по 1 пастилці на день, дітям від 7 до 14 років по 1 пастилці 2 рази на день під час їди. Тривалість прийому – 20 днів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем-педіатром.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж -17.94 %

L-тироксин 150 берлин-хеми 100 шт таблетки

223,00 грн

183,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,15 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 150 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «150» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 150 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців. застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію із зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -9.64 %

L-тироксин 50 берлин-хеми 50 шт таблетки

197,00 грн

178,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,05 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 50 мкг. По 25 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «50» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Час досягнення максимальної концентрації левотироксину натрію (ТСmax) у плазмі після прийому внутрішньо разової дози становить приблизно 5-6 год. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Процес монодейодування в різних тканинах піддається приблизно 80% левотироксину натрію з утворенням Т3 і неактивних метаболітів. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та м'язах. Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 50 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. Були зареєстровані випадки алергічних реакцій як ангіоневротичного набряку.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію у печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва в лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -11.65 %

Хондроксид 5% 30г гель

309,00 грн

273,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. Активна речовина: Хондроїтин сульфат – 5 г; Допоміжні речовини: Диметилсульфоксид, пропіленгліколь, ізопропанол, етанол (етиловий спирт 95%), натрію дисульфіт (натрію метабісульфіт), ніпагін, ніпазол, карбопол, ароматизатор апельсиновий, ідентичний натуральному, вода очищена - до 100 г. Гель для зовнішнього застосування 5% в алюмінієвих тубах по 20, 25, 30, 35, 40 г. Туба разом із інструкцією з медичного застосування препарату у картонній пачці.Опис лікарської формиЖовтий напівпрозорий гель із фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаРегенерація тканин стимулятор.ФармакокінетикаХондроксид® гель добре всмоктується. Відповідно до даних, отриманих в експериментальних дослідженнях на мишах з використанням радіоміченого ЗН-хондроїтину сульфату, показник всмоктування хондроїтину сульфату становить 14 %. Димегілсульфоксид сприяє кращому проникненню хондроїтину сульфату через клітинні мембрани углиб тканин. Хондроїтину сульфат після нанесення препарату Хондроксид® гель на шкіру швидко і вибірково надходить у суглоб з досягненням максимальної концентрації через 30 хвилин та подальшим двофазним виведенням препарату з хрящової тканини. Завершення швидкої фази виведення відбувається через 1 годину після застосування. Час утримання препарату у суглобі становить 5 годин.Показання до застосуванняЛікування та профілактика остеоартрозу периферичних суглобів та остеохондрозу хребта.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. З обережністю Вагітність, період лактації, дитячий вік (ефективність та безпека не встановлені).Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Хондроксид не описана.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Хондроксид® гель наносять 2-3 рази на день на шкіру над осередком ураження і втирають протягом 2-3 хв до повного вбирання. Курс лікування - від 2-3 тижнів до 2-3 місяців. При необхідності курс лікування повторюють.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Хондроксид не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати потрапляння препарату на слизові оболонки та відкриті рани. При попаданні на шкіру чи одяг гель легко змивається водою, не залишаючи слідів. Використання у педіатрії З обережністю та після консультації лікаря слід застосовувати препарат у дітей (ефективність та безпека застосування в педіатрії не встановлені).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж -7.57 %

Кидвит мультивитамин пастилки шоколадные 20 шт вкусные лекарства

304,00 грн

281,00 грн

Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаШоколад молочний (цукор, масло какао, какао терте, молоко сухе незбиране, молоко сухе знежирене, лецитин, ваніль), вітамінно-мінеральний премікс (кальція глюконат, вітамін С (аскорбінова кислота), вітамін Е, ніацин (вітамін РР), вітамін В2 (Рібофлавін), вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид), вітамін В1 (тіаміну гідрохлорид), вітамін А (ретинолу ацетат), фолієва кислота, біотин, вітамін D2, вітамін В12).ХарактеристикаМістить 11 основних вітамінів. Застосовується при: надмірної втоми; зниження апетиту; погане засвоєння вітамінів; під час прийому антибіотиків; у сезон застуд та епідемій; у період інтенсивних навантажень.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітамінів: С, Е, РР, В1, В2, В6, А, D2, В12, фолієвої кислоти, біотину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів, порушення вуглеводного обміну.Спосіб застосування та дозиДітям від 3 до 7 років по 1 пастилці на день, дітям від 7 до 14 років по 1 пастилці 2 рази на день під час їди. Тривалість прийому – 20 днів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем-педіатром.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему