Лекарства и БАД Со скидкой
388,00 грн
246,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, розчинною в кишечнику - 1 табл. активна речовина: рабепразол натрію – 10 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 50 мг; манітол - 17,5 мг; крохмаль кукурудзяний – 2,5 мг; повідон К30 - 1,5 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 16 мг; натрію стеарилфумарат – 2 мг; оболонка, розчинна в кишечнику: целацефат – 11,25 мг; титану діоксид – 1 мг; барвник заліза оксид червоний – 0,1 мг. Для аптек: 10, 14, 15 табл. в Ал/Ал блістері або Ал/Ал стрипі. 1 або 10 стрипів/блістерів по 10 табл., 1 або 2 стрипи/блістери по 14 табл. 1, 2 або 10 стрипів/блістерів по 15 табл. поміщені в картонну пачку. 1 стрип/блістер по 14 або 15 табл. поміщений у пачку картонну з клапаном та перфорацією, захищеною плівкою ПВХ із внутрішньої сторони пачки (7 перфорацій у вигляді кола). Для стаціонарів: 100, 500, 1000 табл. у пакеті з ПЕ. 1 пак. поміщений у банку з ПЕВП. На банку наклеюють етикетку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті оболонкою від світло-рожевого до червонувато-рожевого кольору. На поперечному розрізі — ядро білого чи білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове.ФармакокінетикаАбсорбція – відбувається у тонкому кишечнику (через наявність кислотостійкої кишковорозчинної оболонки) – висока, Tmax – 3,5 год. Значення Cmax та AUC носять лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP2C19 та CYP3A4. Біодоступність – 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі. T1/2 - 0,7-1,5 год, кліренс - (283±98) мл/хв. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкого або середнього ступеня після одноразового прийому AUC збільшується у 2 рази, T1/2 – у 2-3 рази. Після прийому 20 мг рабепразолу протягом 7 днів AUC збільшується у 1,5 рази, T1/2 – у 1,2 рази. У пацієнтів із стабільною термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (Cl креатиніну менше 5 мл/хв/1,73 м2), розподіл рабепразолу натрію близький до такого у здорових осіб. У літніх пацієнтів після прийому рабепразолу протягом 7 днів AUC вдвічі більше, Cmax – на 60% більше, ніж у молодих. Зв'язок із білками плазми - 97%. Виводиться нирками - 90% у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); кишечником – 10%. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб із групи інгібіторів протонного насоса (Н+-К+-АТФази), метаболізується в парієтальних клітинах шлунка до активних сульфонамідних похідних, які інактивують сульфгідрильні групи Н+-К+-АТФази. Блокує заключну стадію секреції хлористоводневої кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію, незалежно від природи подразника. Має високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка і концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію. Антисекреторний ефект після перорального прийому 20 мг настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82%, відповідно; тривалість дії - 48 годин. Після закінчення прийому секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшується і повертається до вихідних рівнів протягом 1-2 тижнів після відміни препарату. Не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або інших допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 12 років). З обережністю: тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяРабепразол не слід призначати вагітним жінкам (даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає). На час лікування слід припинити грудне вигодовування. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися.Побічна діяЗ досвіду клінічних випробувань, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти — загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. У ході постреєстраційного застосування рабепразолу повідомлялося про такі побічні ефекти: підвищення рівня печінкових ферментів, рідко – гепатит та жовтяниця. У пацієнтів із цирозом печінки рідко повідомлялося про розвиток печінкової енцефалопатії. Також у поодиноких випадках відзначалися тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, бульозні висипання, кропив'янка, гострі системні алергічні реакції, міалгія, артралгія, гіпомагніємія. Дуже рідко повідомлялося про розвиток інтерстиціального нефриту, гінекомастії, мультиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона. За даними постмаркетингового спостереження, прийому інгібіторів протонної помпи можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Знижує концентрацію кетоконазолу на 33%, дигоксину – на 22%. Чи не взаємодіє з рідкими антацидами. Сумісний із препаратами, що метаболізуються системою CYP450 (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу: по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення: по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній ГЕРХ (НЕРЛ) без езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становить до одного року. Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням H. pylori, рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів однією з наступних комбінацій препаратів: Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та амоксицилін по 1 г 2 рази на день. Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та метронідазол по 400 мг 2 рази на день. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Хайрабезол пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років та більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу для дорослих дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Пігулки препарату Хайрабезол не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це рекомендується бути обережним при першому призначенні рабепразолу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Хайрабезол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин, або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Переломи. За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи може призвести до зростання ризику, пов'язаного з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя, хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які приймали високі дози інгібіторів протонної помпи протягом року та більше.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, розчинною в кишечнику - 1 табл. активна речовина: рабепразол натрію – 20 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 69 мг; манітол - 40 мг; крохмаль кукурудзяний – 2,5 мг; повідон К30 - 1,5 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 24 мг; натрію стеарилфумарат – 2 мг; оболонка, розчинна в кишечнику: целацефат – 18 мг; титану діоксид – 1,6 мг; барвник заліза оксид жовтий – 0,16 мг. Для аптек: 10, 14, 15 табл. в Ал/Ал блістері або Ал/Ал стрипі. 1 або 10 стрипів/блістерів по 10 табл., 1 або 2 стрипи/блістери по 14 табл. 1, 2 або 10 стрипів/блістерів по 15 табл. поміщені в картонну пачку. 1 стрип/блістер по 14 або 15 табл. поміщений у пачку картонну з клапаном та перфорацією, захищеною плівкою ПВХ із внутрішньої сторони пачки (7 перфорацій у вигляді кола). Для стаціонарів: 100, 500, 1000 табл. у пакеті з ПЕ. 1 пак. поміщений у банку з ПЕВП. На банку наклеюють етикетку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору. На поперечному розрізі — ядро білого чи білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове.ФармакокінетикаАбсорбція – відбувається у тонкому кишечнику (через наявність кислотостійкої кишковорозчинної оболонки) – висока, Tmax – 3,5 год. Значення Cmax та AUC носять лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP2C19 та CYP3A4. Біодоступність – 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі. T1/2 - 0,7-1,5 год, кліренс - (283±98) мл/хв. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкого або середнього ступеня після одноразового прийому AUC збільшується у 2 рази, T1/2 – у 2-3 рази. Після прийому 20 мг рабепразолу протягом 7 днів AUC збільшується у 1,5 рази, T1/2 – у 1,2 рази. У пацієнтів із стабільною термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (Cl креатиніну менше 5 мл/хв/1,73 м2), розподіл рабепразолу натрію близький до такого у здорових осіб. У літніх пацієнтів після прийому рабепразолу протягом 7 днів AUC вдвічі більше, Cmax – на 60% більше, ніж у молодих. Зв'язок із білками плазми - 97%. Виводиться нирками - 90% у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); кишечником – 10%. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб із групи інгібіторів протонного насоса (Н+-К+-АТФази), метаболізується в парієтальних клітинах шлунка до активних сульфонамідних похідних, які інактивують сульфгідрильні групи Н+-К+-АТФази. Блокує заключну стадію секреції хлористоводневої кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію, незалежно від природи подразника. Має високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка і концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію. Антисекреторний ефект після перорального прийому 20 мг настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82%, відповідно; тривалість дії - 48 годин. Після закінчення прийому секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшується і повертається до вихідних рівнів протягом 1-2 тижнів після відміни препарату. Не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або інших допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 12 років). З обережністю: тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяРабепразол не слід призначати вагітним жінкам (даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає). На час лікування слід припинити грудне вигодовування. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися.Побічна діяЗ досвіду клінічних випробувань, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти — загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. У ході постреєстраційного застосування рабепразолу повідомлялося про такі побічні ефекти: підвищення рівня печінкових ферментів, рідко – гепатит та жовтяниця. У пацієнтів із цирозом печінки рідко повідомлялося про розвиток печінкової енцефалопатії. Також у поодиноких випадках відзначалися тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, бульозні висипання, кропив'янка, гострі системні алергічні реакції, міалгія, артралгія, гіпомагніємія. Дуже рідко повідомлялося про розвиток інтерстиціального нефриту, гінекомастії, мультиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона. За даними постмаркетингового спостереження, прийому інгібіторів протонної помпи можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Знижує концентрацію кетоконазолу на 33%, дигоксину – на 22%. Чи не взаємодіє з рідкими антацидами. Сумісний із препаратами, що метаболізуються системою CYP450 (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу: по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення: по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній ГЕРХ (НЕРЛ) без езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становить до одного року. Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням H. pylori, рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів однією з наступних комбінацій препаратів: Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та амоксицилін по 1 г 2 рази на день. Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та метронідазол по 400 мг 2 рази на день. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Хайрабезол пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років та більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу для дорослих дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Пігулки препарату Хайрабезол не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це рекомендується бути обережним при першому призначенні рабепразолу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Хайрабезол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин, або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Переломи. За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи може призвести до зростання ризику, пов'язаного з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя, хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які приймали високі дози інгібіторів протонної помпи протягом року та більше.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, розчинною в кишечнику - 1 табл. активна речовина: рабепразол натрію – 20 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 69 мг; манітол - 40 мг; крохмаль кукурудзяний – 2,5 мг; повідон К30 - 1,5 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 24 мг; натрію стеарилфумарат – 2 мг; оболонка, розчинна в кишечнику: целацефат – 18 мг; титану діоксид – 1,6 мг; барвник заліза оксид жовтий – 0,16 мг. Для аптек: 10, 14, 15 табл. в Ал/Ал блістері або Ал/Ал стрипі. 1 або 10 стрипів/блістерів по 10 табл., 1 або 2 стрипи/блістери по 14 табл. 1, 2 або 10 стрипів/блістерів по 15 табл. поміщені в картонну пачку. 1 стрип/блістер по 14 або 15 табл. поміщений у пачку картонну з клапаном та перфорацією, захищеною плівкою ПВХ із внутрішньої сторони пачки (7 перфорацій у вигляді кола). Для стаціонарів: 100, 500, 1000 табл. у пакеті з ПЕ. 1 пак. поміщений у банку з ПЕВП. На банку наклеюють етикетку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору. На поперечному розрізі — ядро білого чи білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове.ФармакокінетикаАбсорбція – відбувається у тонкому кишечнику (через наявність кислотостійкої кишковорозчинної оболонки) – висока, Tmax – 3,5 год. Значення Cmax та AUC носять лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP2C19 та CYP3A4. Біодоступність – 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі. T1/2 - 0,7-1,5 год, кліренс - (283±98) мл/хв. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкого або середнього ступеня після одноразового прийому AUC збільшується у 2 рази, T1/2 – у 2-3 рази. Після прийому 20 мг рабепразолу протягом 7 днів AUC збільшується у 1,5 рази, T1/2 – у 1,2 рази. У пацієнтів із стабільною термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (Cl креатиніну менше 5 мл/хв/1,73 м2), розподіл рабепразолу натрію близький до такого у здорових осіб. У літніх пацієнтів після прийому рабепразолу протягом 7 днів AUC вдвічі більше, Cmax – на 60% більше, ніж у молодих. Зв'язок із білками плазми - 97%. Виводиться нирками - 90% у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); кишечником – 10%. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб із групи інгібіторів протонного насоса (Н+-К+-АТФази), метаболізується в парієтальних клітинах шлунка до активних сульфонамідних похідних, які інактивують сульфгідрильні групи Н+-К+-АТФази. Блокує заключну стадію секреції хлористоводневої кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію, незалежно від природи подразника. Має високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка і концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію. Антисекреторний ефект після перорального прийому 20 мг настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82%, відповідно; тривалість дії - 48 годин. Після закінчення прийому секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшується і повертається до вихідних рівнів протягом 1-2 тижнів після відміни препарату. Не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або інших допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 12 років). З обережністю: тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяРабепразол не слід призначати вагітним жінкам (даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає). На час лікування слід припинити грудне вигодовування. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися.Побічна діяЗ досвіду клінічних випробувань, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти — загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. У ході постреєстраційного застосування рабепразолу повідомлялося про такі побічні ефекти: підвищення рівня печінкових ферментів, рідко – гепатит та жовтяниця. У пацієнтів із цирозом печінки рідко повідомлялося про розвиток печінкової енцефалопатії. Також у поодиноких випадках відзначалися тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, бульозні висипання, кропив'янка, гострі системні алергічні реакції, міалгія, артралгія, гіпомагніємія. Дуже рідко повідомлялося про розвиток інтерстиціального нефриту, гінекомастії, мультиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона. За даними постмаркетингового спостереження, прийому інгібіторів протонної помпи можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Знижує концентрацію кетоконазолу на 33%, дигоксину – на 22%. Чи не взаємодіє з рідкими антацидами. Сумісний із препаратами, що метаболізуються системою CYP450 (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу: по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення: по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній ГЕРХ (НЕРЛ) без езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становить до одного року. Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням H. pylori, рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів однією з наступних комбінацій препаратів: Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та амоксицилін по 1 г 2 рази на день. Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та метронідазол по 400 мг 2 рази на день. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Хайрабезол пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років та більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу для дорослих дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Пігулки препарату Хайрабезол не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це рекомендується бути обережним при першому призначенні рабепразолу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Хайрабезол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин, або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Переломи. За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи може призвести до зростання ризику, пов'язаного з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя, хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які приймали високі дози інгібіторів протонної помпи протягом року та більше.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Форма випуску: мус Упакування: фл. Виробник: Thornton & Ross Limited Завод-виробник: Thornton & Ross Limited(Велика Британія). .
Опис лікарської формиНеоднорідна суміш квіткових кошиків із залишками квітконосів, трубчастих квіток оранжево-жовтого, жовтого або золотисто-оранжевого кольору, язичкових квіток оранжевого, оранжево-червоного, оранжево-жовтого або жовтого кольору, зрідка шматочків недозрів. Запах слабкий. Смак водного вилучення солонувато-гіркий.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний та протизапальний засіб рослинного походження.Властивості компонентівКвітки нігтів містять каротиноїди, флавоноїди, дубильні речовини, тритерпенові сполуки та інші біологічно активні речовини.ФармакодинамікаНастій квіток нігтик має протизапальну, антисептичну та жовчогінну дію.ІнструкціяБлизько 10 г (5 столових ложок) квіток нігтиків поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) гарячої кип'яченої води, закривають кришкою і настоюють на киплячій водяній бані 15 хвилин, охолоджують при кімнатній температурі 45 хвилин, проціджують, проціджують, проціджують. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Для полоскань порожнини рота та глотки застосовують у теплому вигляді 1/2 – 1 склянку настою 3-5 разів на день. Всередину приймають по 1-2 столові ложки 2-3 рази на день до їди. Перед застосуванням настій рекомендується збовтувати.РекомендуєтьсяМісцевий настій квіток нігтик застосовують для полоскань при запальних захворюваннях порожнини рота (гінгівіт, стоматит, пародонтит) як протизапальний та антисептичний засіб. Внутрішньо застосовують у дорослих як жовчогінний засіб.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, прийому внутрішньо – дитячий вік (до 12 років), гострий гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в період загострення, калькульозний холецистит.Вагітність та лактаціяЗастосування внутрішньо можливе після погодження з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції. При прийомі внутрішньо: гіркота у роті, печія, біль у животі.ПередозуванняМожливе посилення побічних явищ. Лікування: відміна лікарського засобу, за необхідності проводять симптоматичну терапію.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКореневища перстачу прямостоячого (калган) Упаковка: пакет 50 г у карт. упак.ХарактеристикаКалган - це ефективний в'яжучий, бактерицидний і кровоспинний засіб. Корінь має протизапальні та ранозагоювальні властивості.ІнструкціяСпосіб приготування та застосування: 1 ст. ложка сировини на 200 мл води кімнатної температури, кип'ятять на водяній бані 10-15 хв, охолоджують і проціджують. Приймати по 1 ст. ложці 3-4 рази на день за 1-1,5 години до їди. Цей же відвар використовують для обмивання, примочок та компресів. Спринцюють 2 рази на добу теплим розчином, приготованим з відвару шляхом розведення кип'яченою водою у співвідношенні 1:4.Показання до застосуванняПри геморої, виразках, ерозії шийки матки, афтозах (хворобах слизових оболонок). Як полоскання при ангіні та захворюваннях порожнини рота (стоматит, гінгівіт).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продуктуУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма випуску: гель Упакування: фл. Виробник: Thornton & Ross Limited Завод-виробник: Thornton & Ross Limited(Велика Британія). .
Форма випуску: спрей-гель Упакування: фл. Виробник: Thornton & Ross Limited Завод-виробник: Thornton & Ross Limited(Велика Британія). .
437,00 грн
158,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 туб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат – 300,0 мг, у перерахунку на вісмуту оксид – 120,0 мг; Допоміжні речовини: повідон К-17 – 17,7 мг, макрогол – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг, кросповідон – 1,5 мг, крохмаль кукурудзяний – до отримання таблетки без оболонки масою 430,0 мг; Допоміжні речовини плівкової оболонки: суміш для приготування плівкового покриття "VIVACOAT®" (гіпромелоза - 35,0 %, метакрилова кислота - етилакрилату сополімер (1:1) - 30,0 %, тальк - 18,0 %, титану діоксид - 10, 0%, триацетин – 7,0%). По 8, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної або фольги алюмінієвої багатошарової та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 4, 7, 10 або 14 контурних осередкових упаковок по 8 таблеток або по 4, 6, 8, 10 або 12 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або по 4 або 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню із картону для споживчої тари.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро від білого майже до білого з коричневим відтінком кольору. Допускаються вкраплення від сірого до коричневого кольору. Допускається мармуровість та шорстка поверхня таблетки.Фармакотерапевтична групаПротивиразковий засіб, антисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаПрактично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаГастропротекторний та противиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Таким чином, препарат формує захисний шар, який протягом тривалого періоду часу захищає уражені ділянки слизової оболонки від впливу агресивних факторів. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину та пепсиногену.Показання до застосуванняФункціональна диспепсія, яка не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту; хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori; синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї.Протипоказання до застосування- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; прийом препаратів, що містять вісмут; хронічна ниркова недостатність; виражене порушення функції нирок (тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та хронічна ниркова недостатність); дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяХелі-Стоп протипоказаний для застосування у вагітних жінок. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при застосуванні вісмуту трикалію дицитрату, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10 000, З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – фарбування калу в чорний колір; нечасто – нудота, блювання, діарея чи запори. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип, свербіж; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС. Побічні ефекти є оборотними та швидко проходять після відміни препарату. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та півгодини після прийому препарату не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що при одночасному прийомі внутрішньо можуть впливати на ефективність вісмуту трикалію дицитрату. Препарат зменшує всмоктування тетрациклінів. Препарат не застосовують одночасно з іншими лікарськими препаратами, що містять вісмут, оскільки одночасне застосування кількох препаратів вісмуту підвищує ризик розвитку побічних ефектів, зокрема ризик розвитку енцефалопатії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Тривалість курсу лікування та дози препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта, залежно від характеру захворювання. Дорослим та дітям старше 12 років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, обід, вечерю) та на ніч, або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, вечеря) ). Дітям віком від 8 до 12 років призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, вечеря). Дітям віком від 4 до 8 років призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на добу). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди, запиваючи невеликою кількістю води. Таблетку рекомендується ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не рекомендується запивати пігулки молоком. Тривалість курсу лікування становить від 4 до 8 тижнів. Після закінчення прийому препарату не рекомендується приймати лікарські засоби, що містять вісмут (наприклад, Вікалін, Вікаїр) протягом 2 місяців. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування вісмуту трикалію дицитрату в комбінації з антибактеріальними препаратами, які мають антихелікобактерну активність. Якщо протягом лікування поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняПри застосуванні препарату в дозах, що в десятки разів перевищують рекомендовані, або при тривалому застосуванні завищених доз препарату, можливий розвиток отруєння вісмутом. Симптоми: диспепсія, висипання, запалення слизової оболонки порожнини рота, характерне потемніння у вигляді блакитних ліній на яснах; при тривалому застосуванні доз, що перевищують рекомендовані, можливе порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні препарату. Лікування: специфічного антидоту немає. При передозуванні препарату показано промивання шлунка, прийом ентеросорбентів та симптоматична терапія, спрямована на підтримання функції нічок. У разі передозування також показано призначення сольових проносних. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі крові, можна ввести комплексоутворювачі – димеркаптоянтарну та димеркапгопропансульфонову кислоти. При розвитку тяжкого порушення функції нирок показано проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування препаратом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Після закінчення курсового лікування препаратом у рекомендованих дозах концентрація активної діючої речовини в плазмі не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Хелі-Стоп можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Під час терапії не рекомендується вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу препарату вісмуту трикалію дицитрат на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта
355,00 грн
228,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 туб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат – 300,0 мг, у перерахунку на вісмуту оксид – 120,0 мг; Допоміжні речовини: повідон К-17 – 17,7 мг, макрогол – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг, кросповідон – 1,5 мг, крохмаль кукурудзяний – до отримання таблетки без оболонки масою 430,0 мг; Допоміжні речовини плівкової оболонки: суміш для приготування плівкового покриття "VIVACOAT®" (гіпромелоза - 35,0 %, метакрилова кислота - етилакрилату сополімер (1:1) - 30,0 %, тальк - 18,0 %, титану діоксид - 10, 0%, триацетин – 7,0%). По 8, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної або фольги алюмінієвої багатошарової та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 4, 7, 10 або 14 контурних осередкових упаковок по 8 таблеток або по 4, 6, 8, 10 або 12 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або по 4 або 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню із картону для споживчої тари.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро від білого майже до білого з коричневим відтінком кольору. Допускаються вкраплення від сірого до коричневого кольору. Допускається мармуровість та шорстка поверхня таблетки.Фармакотерапевтична групаПротивиразковий засіб, антисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаПрактично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаГастропротекторний та противиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Таким чином, препарат формує захисний шар, який протягом тривалого періоду часу захищає уражені ділянки слизової оболонки від впливу агресивних факторів. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину та пепсиногену.Показання до застосуванняФункціональна диспепсія, яка не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту; хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori; синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї.Протипоказання до застосування- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; прийом препаратів, що містять вісмут; хронічна ниркова недостатність; виражене порушення функції нирок (тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та хронічна ниркова недостатність); дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяХелі-Стоп протипоказаний для застосування у вагітних жінок. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при застосуванні вісмуту трикалію дицитрату, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10 000, З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – фарбування калу в чорний колір; нечасто – нудота, блювання, діарея чи запори. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип, свербіж; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС. Побічні ефекти є оборотними та швидко проходять після відміни препарату. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та півгодини після прийому препарату не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що при одночасному прийомі внутрішньо можуть впливати на ефективність вісмуту трикалію дицитрату. Препарат зменшує всмоктування тетрациклінів. Препарат не застосовують одночасно з іншими лікарськими препаратами, що містять вісмут, оскільки одночасне застосування кількох препаратів вісмуту підвищує ризик розвитку побічних ефектів, зокрема ризик розвитку енцефалопатії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Тривалість курсу лікування та дози препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта, залежно від характеру захворювання. Дорослим та дітям старше 12 років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, обід, вечерю) та на ніч, або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, вечеря) ). Дітям віком від 8 до 12 років призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, вечеря). Дітям віком від 4 до 8 років призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на добу). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди, запиваючи невеликою кількістю води. Таблетку рекомендується ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не рекомендується запивати пігулки молоком. Тривалість курсу лікування становить від 4 до 8 тижнів. Після закінчення прийому препарату не рекомендується приймати лікарські засоби, що містять вісмут (наприклад, Вікалін, Вікаїр) протягом 2 місяців. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування вісмуту трикалію дицитрату в комбінації з антибактеріальними препаратами, які мають антихелікобактерну активність. Якщо протягом лікування поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняПри застосуванні препарату в дозах, що в десятки разів перевищують рекомендовані, або при тривалому застосуванні завищених доз препарату, можливий розвиток отруєння вісмутом. Симптоми: диспепсія, висипання, запалення слизової оболонки порожнини рота, характерне потемніння у вигляді блакитних ліній на яснах; при тривалому застосуванні доз, що перевищують рекомендовані, можливе порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні препарату. Лікування: специфічного антидоту немає. При передозуванні препарату показано промивання шлунка, прийом ентеросорбентів та симптоматична терапія, спрямована на підтримання функції нічок. У разі передозування також показано призначення сольових проносних. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі крові, можна ввести комплексоутворювачі – димеркаптоянтарну та димеркапгопропансульфонову кислоти. При розвитку тяжкого порушення функції нирок показано проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування препаратом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Після закінчення курсового лікування препаратом у рекомендованих дозах концентрація активної діючої речовини в плазмі не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Хелі-Стоп можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Під час терапії не рекомендується вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу препарату вісмуту трикалію дицитрат на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Опис лікарської формиНеоднорідна суміш квіткових кошиків із залишками квітконосів, трубчастих квіток оранжево-жовтого, жовтого або золотисто-оранжевого кольору, язичкових квіток оранжевого, оранжево-червоного, оранжево-жовтого або жовтого кольору, зрідка шматочків недозрів. Запах слабкий. Смак водного вилучення солонувато-гіркий.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний та протизапальний засіб рослинного походження.Властивості компонентівКвітки нігтів містять каротиноїди, флавоноїди, дубильні речовини, тритерпенові сполуки та інші біологічно активні речовини.ФармакодинамікаНастій квіток нігтик має протизапальну, антисептичну та жовчогінну дію.ІнструкціяБлизько 10 г (5 столових ложок) квіток нігтиків поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) гарячої кип'яченої води, закривають кришкою і настоюють на киплячій водяній бані 15 хвилин, охолоджують при кімнатній температурі 45 хвилин, проціджують, проціджують, проціджують. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Для полоскань порожнини рота та глотки застосовують у теплому вигляді 1/2 – 1 склянку настою 3-5 разів на день. Всередину приймають по 1-2 столові ложки 2-3 рази на день до їди. Перед застосуванням настій рекомендується збовтувати.РекомендуєтьсяМісцевий настій квіток нігтик застосовують для полоскань при запальних захворюваннях порожнини рота (гінгівіт, стоматит, пародонтит) як протизапальний та антисептичний засіб. Внутрішньо застосовують у дорослих як жовчогінний засіб.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, прийому внутрішньо – дитячий вік (до 12 років), гострий гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в період загострення, калькульозний холецистит.Вагітність та лактаціяЗастосування внутрішньо можливе після погодження з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції. При прийомі внутрішньо: гіркота у роті, печія, біль у животі.ПередозуванняМожливе посилення побічних явищ. Лікування: відміна лікарського засобу, за необхідності проводять симптоматичну терапію.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад: Кора калини. Форма випуску: розсип (маса нетто 50г). РекомендуєтьсяПри гіпертонії, атеросклерозі, підвищеному рівні холестерину в крові, гастриті, колітах, хворобах печінки, застуді, нежиті, малярії; при неврозах, неврастенії, нервових розладах, істерії, судомах, епілепсії, безсонні (зменшує збудливість центральної нервової системи); при внутрішніх та зовнішніх кровотечах (носових, гемороїдальних, маткових у післяпологовому та клімактеричному періоді), хворобливих та рясних менструаціях, підвищує тонус і силу скорочення матки (не викликає спазм), для попередження вагітності; при туберкульозі легень, бронхіті, трахеїтах, алергії, екземі, діатезі.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Штада Завод-виробник: Крафт ТОВ(Росія). .
Форма выпуска: капс. Упаковка: блистер Производитель: Штада Завод-производитель: Крафт ООО(Россия). .
222,00 грн
183,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка5 мл готової суспензії містить: активної речовини азитроміцину (у формі азитроміцину дигідрату 104,809 мг) 100 мг, допоміжні речовини – камедь ксантанова – 20,846 мг, натрію сахаринат – 4,134 мг, кальцію карбонат – 162,503 мг, 0,00 – 2145,682 мг, ароматизатор яблучний – 3,303 мг, ароматизатор суничний – 8,159 мг, ароматизатор вишневий – 12,096 мг. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 100 мг/5 мл. 11,43 г порошку у флакон темного скла місткістю 60 мл, закупорений нагвинчується, з контролем першого розкриття пластиковою або металевою кришкою. На верхню сторону пластикової кришки нанесено схему відкривання флакона. Флакон разом із мірною ложкою (об'ємом 5 мл, з ризиком для об'єму 2,5 мл) та інструкцією із застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формипорошок для приготування суспензії для прийому внутрішньоХарактеристикаПорошок білого або майже білого кольору із фруктовим запахом. Опис готової суспензії: суспензія майже білого кольору із фруктовим запахом.ФармакокінетикаАзитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що обумовлено його стійкістю в кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5 - 2,96 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс.Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування.де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування.де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування.Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування.Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У азитроміцину дуже тривалий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення із тканин значно більший. Азитроміцин виводиться, переважно, у незміненому вигляді – 50% кишечником, 6% нирками.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину: Мікроорганізми МІК*, мг/л | Чутливі | Стійкі Staphylococcus | ≤1 | більше 2 Streptococcus A, B, C, G | ≤0,25 | більше 0,5 Streptococcus pneumoniae | ≤0,25 | більше 0,5 Haemophilus influenzae | ≤0,12 | більше 4 Moraxella catarrhalis | ≤0,5 | більше 0,5 Neisseria gonorrhoeae | ≤0,25 | більше 0,5 *Мінімальна інгібуюча концентрація в більшості випадків до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінчутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп C, G; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis.Клінічна фармакологіяАнтибіотик – азалідПоказання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: - інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); - інфекції нижніх дихальних шляхів (бактеріальні та атипові пневмонії, гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту); - інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, бешихи, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); - інфекції урогенітального тракту (уретрит та/або цервіцит), спричинені Chlamydia trachomatis; - хвороба Лайма (бореліоз), для лікування початкової стадії (erythema migrans).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до азитроміцину або інших компонентів препарату; - підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; - одночасний прийом з ерготаміном, дигідроерготаміном; - Порушення функції печінки важкого ступеня; - порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв); - період грудного вигодовування (на час лікування зупиняють); - Дитячий вік до 6 місяців.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%, часто – не менше 1%, але менше 10%, нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%, рідко – не менше 0,01%, але менше – 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота – може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто ангоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочений нюх, втрата смакових відчуттів, маячня галюцинації. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота – порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, «припливи» крові до обличчя; невідома частота – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто – метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірна сити, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеортрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення вмісту глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні засоби (алюміній та магніймісткі) не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують його максимальну концентрацію в крові приблизно на 25%, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому зазначених препаратів. Їжа уповільнює та знижує абсорбцію. При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарин) можливе посилення антикоагуляційного ефекту; Пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Дигоксин: можливе підвищення концентрації дигоксину; необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія); спільне застосування не рекомендується. Одночасне застосування терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Необхідно враховувати ці дані при одночасному застосуванні терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні флуконазол зменшує максимальну концентрацію азитроміцину у крові на 18%, що не має клінічного значення. Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причиннонаслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, задовудину та його глюкоронідного метаболіту, проте збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичної крові (клінічне значення даного факту не є). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та іншим макролідам, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів цитохрому P450. У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові карбамазепіну, ефавірензу, диданозину, флуконазолу, індинавіру, цетиризину, мідазолу, теофіліну, триазоламу, нелфінавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу, силденафілу, метил.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 раз на добу. за 1 годину до їди або через 2 години після їди. У флакон поступово додають води (дистильованої або прокип'яченої та охолодженої) до мітки. Вміст флакона ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо рівень приготовленої суспензії знаходиться нижче мітки на етикетці флакона, повторно додають воду до мітки і збовтують. Приготовлена суспензія стабільна за кімнатної температури протягом 5 днів. При інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) Дітям: із розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). Залежно від маси тіла дитини рекомендується наступний режим дозування: Маса тіла хворого Добова доза (суспензія 100 мг/5 мл) більше ніж 8 кг | 2,5 мл (50 мг) – ½ ложечки 8-14 кг 5 мл (100 мг) – 1 ложка 15-24 кг 10 мл (200 мг) – 2 ложечки 25-34 кг | 12,5 мл (250 мг) – 2,5 ложечки 35-45 кг 17,5 мл (350 мг) – 3½ ложечки понад 45 кг призначають дози для дорослих Дорослим: 500 мг (25 мл суспензії 100 мг/5 мл) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 1,5 г). При акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості (дорослим): В 1, 2 та 3 день лікування приймають по 500 мг (25 мл суспензії 100 мг/5 мл) 1 раз на день, потім роблять перерву з четвертого по сьомий день лікування, з восьмого дня лікування приймають по 500 мг (25 мл) раз на тиждень (з інтервалом 7 днів) протягом 9 тижнів. Курсова доза – 6 г. При неускладненому уретриті та/або цервіциті, викликаному Chlamydia trachomatis – препарат призначають дорослим: 1 г (50 мл) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans) – 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-ий день у дозі 20 мг/кг маси тіла, а потім з 2-го до 5-го дня – 10 мг/кг маси тіла. Рекомендується наступний режим дозування суспензії препарату ХЕМОМІЦИН у дітей із erythema migrans: 1-й день Маса тіла Добова доза (суспензія 100 мг/5 мл) 8 кг | 5 мл (100 мг) – 1 ложка 8-14 кг 10 мл (200 мг) – 2 ложечки 15-24 кг 20 мл (400 мг) – 4 ложечки 25-34 кг | 25 мл (500 мг) – 5 ложечок 35-45 кг 35 мл (700 мг) – 7 ложечок З 2-го до 5-го дня Маса тіла Добова доза (суспензія 100 мг/5 мл) 8 кг | 2,5 мл (50 мг) – ½ ложечки 8-14 кг 5 мл (100 мг) – 1 ложка 15-24 кг 10 мл (200 мг) – 2 ложечки 25-34 кг | 12,5 мл (250 мг) – 2,5 ложечки 35-45 кг 17,5 мл (350 мг) – 3½ ложечки Перед вживанням суспензію слід збовтувати. Безпосередньо після прийому суспензії дитині слід дати випити кілька ковтків рідини (вода, чай) для того, щоб змити і проковтнути суспензію, що залишилася в порожнині рота. Якщо доза препарату була пропущена, її необхідно, по можливості, відразу прийняти, а потім наступні дози приймати з інтервалом у 24 години. Пацієнти з порушенням функції нирок При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне; промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіастенія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв), у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід) та III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлокса у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину; вагітність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
231,00 грн
190,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка5 мл готової суспензії містить: азитроміцину (у формі азитроміцину дигідрату 209,6 мг) – 200 мг. Допоміжні речовини – камедь ксантанова – 20 мг, натрію сахаринат – 4 мг, кальцію карбонат – 150 мг, кремнію діоксид колоїдний – 25 мг, натрію фосфат безводний – 17,26 мг, сорбітол – 2054,74 мг, ароматизатор яблучний ароматизатор суничний – 10 мг, ароматизатор вишневий – 15 мг. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 200 мг/5 мл. 10 г порошку у флакон темного скла місткістю 60 мл, закупорений нагвинчується, з контролем першого розкриття пластиковою або металевою кришкою. На верхню сторону пластикової кришки нанесено схему відкривання флакона. Флакон разом із мірною ложкою (об'ємом 5 мл, з ризиком для об'єму 2,5 мл) та інструкцією із застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиПорошок для приготування суспензії для вживання.ХарактеристикаПорошок білого або майже білого кольору із фруктовим запахом. Опис готової суспензії: суспензія майже білого кольору із фруктовим запахом.ФармакокінетикаАзитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що обумовлено його стійкістю в кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5 - 2,96 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу.Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У азитроміцину дуже тривалий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення із тканин значно більший. Азитроміцин виводиться, переважно, у незміненому вигляді – 50% кишечником, 6% нирками.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину: Мікроорганізми МІК*, мг/л | Чутливі | Стійкі Staphylococcus | ≤1 | більше 2 Streptococcus A, B, C, G | ≤0,25 | більше 0,5 Streptococcus pneumoniae | ≤0,25 | більше 0,5 Haemophilus influenzae | ≤0,12 | більше 4 Moraxella catarrhalis | ≤0,5 | більше 0,5 Neisseria gonorrhoeae | ≤0,25 | більше 0,5 *Мінімальна інгібуюча концентрація в більшості випадків до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінчутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп C, G; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis.Клінічна фармакологіяАнтибіотик – азалідПоказання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: - інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); - інфекції нижніх дихальних шляхів (бактеріальні та атипові пневмонії, гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту); - інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, бешихи, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); - хвороба Лайма (бореліоз), для лікування початкової стадії (erythema migrans); - інфекції урогенітального тракту (уретрит та/або цервіцит), спричинені Chlamydia trachomatis.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до азитроміцину або інших компонентів препарату; - підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; - одночасний прийом з ерготаміном, дигідроерготаміном; - Порушення функції печінки важкого ступеня; - порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв); - період грудного вигодовування; - Дитячий вік до 12 місяців.Вагітність та лактаціяПри вагітності може застосовуватися, коли користь від застосування значно перевищує ризик, що існує завжди при використанні будь-якого препарату протягом вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування зупиняють.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%, часто – не менше 1%, але менше 10%, нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%, рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%, дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, «припливи» крові до обличчя; невідома частота – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози в крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі кровіВзаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні засоби (алюміній та магніймісткі) не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують його максимальну концентрацію в крові приблизно на 25%, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому зазначених препаратів. Їжа уповільнює та знижує абсорбцію. При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарин) можливе посилення антикоагуляційного ефекту; Пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Дигоксин: можливе підвищення концентрації дигоксину; необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія); спільне застосування не рекомендується. Одночасне застосування терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Необхідно враховувати ці дані при одночасному застосуванні терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні флуконазол зменшує максимальну концентрацію азитроміцину у крові на 18%, що не має клінічного значення. Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, задовудину та його глюкоронідного метаболіту, проте збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичної крові (клінічне значення даного факту не є). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та іншим макролідам, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів цитохрому P450. У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові карбамазепіну, ефавірензу, диданозину, флуконазолу, індинавіру, цетиризину, мідазолу, теофіліну, триазоламу, нелфінавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу, силденафілу, метил.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 раз на добу за 1 годину до їди або через 2 години після їди. У флакон додають води (дистильованої або прокип'яченої та охолодженої) до мітки. Вміст флакона ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо рівень приготовленої суспензії знаходиться нижче мітки на етикетці флакона, повторно додають воду до мітки і збовтують. Приготовлена суспензія стабільна за кімнатної температури протягом 5 днів. При інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) препарат призначається дітям у дозі 10 мг/кг маси тіла одноразово на добу протягом 3 днів. Суспензія даного дозування рекомендується для застосування у дітей старше 12 місяців. Залежно від маси тіла дитини рекомендується наступний режим дозування: Маса тіла хворого Добова доза (суспензія 200 мг/5 мл) 10-14 кг 2,5 мл (100 мг) – ½ ложечки 15-25 кг 5 мл (200 мг) – 1 ложка 26-35 кг | 7,5 мл (300 мг) – 1½ ложечки 36-45 кг | 10 мл (400 мг) – 2 ложечки понад 45 кг призначають дози для дорослих При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans) – 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-ий день у дозі 20 мг/кг маси тіла, а потім з 2-го до 5-го дня – 10 мг/кг маси тіла. Рекомендується наступний режим дозування суспензії препарату ХЕМОМІЦИН у дітей із erythema migrans: 1-й день Маса тіла Добова доза (суспензія 200 мг/5 мл) 8-14 кг 5 мл (200 мг) – 1 ложечка 15-24 кг 10 мл (400 мг) – 2 ложечки 25-44 кг | 12,5 мл (500 мг) – 2½ ложечки З 2-го до 5-го дня Маса тіла Добова доза (суспензія 100 мг/5 мл) 8-14 кг 5 мл (100 мг) – ½ ложечки 15-24 кг 10 мл (200 мг) – 1 ложка 25-44 кг | 12,5 мл (250 мг) – 1¼ ложечки Перед вживанням збовтати! Безпосередньо після прийому суспензії дитині слід дати випити кілька ковтків рідини (вода, чай) для того, щоб змити і проковтнути суспензію, що залишилася в порожнині рота. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг призначається 500 мг (12,5 мл) 1 раз на день протягом 3-х днів (курсова доза 1,5 г); при інфекціях шкіри та м'яких тканин призначають по 500 мг (12,5 мл) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при хворобі Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans) – 1 г (25 мл суспензії 200 мг/5 мл) на добу першого дня за 1 прийом, далі по 0,5 г (12,5 мл суспензії) добу щоденно з 2 по 5 день (курсова доза – 3 г); при акті вульгаріс середнього ступеня тяжкості: в 1, 2 та 3 день лікування приймають по 500 мг (12,5 мл суспензії 200 мг/5 мл) 1 раз на день, потім роблять перерву з четвертого по сьомий день лікування, з восьмого дня лікування приймають по 500 мг (12,5 мл суспензії) 1 раз на тиждень (з інтервалом 7 днів) протягом 9 тижнів. Курсова доза – 6 г. При неускладненому уретриті та/або цервіциті, викликаному Chlamydia trachomatis – препарат призначають дорослим: 1 г (25 мл суспензії 200 мг/5 мл) одноразово. Якщо доза препарату була пропущена, її необхідно, по можливості, відразу прийняти, а потім наступні дози приймати з інтервалом у 24 години. Пацієнти з порушенням функції нирок При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне; промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіастенія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв), у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід) та III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлокса у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину; вагітність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить активну речовину – азитроміцин (у формі азитроміцину дигідрату – 262,03 мг) – 250 мг. Допоміжні речовини: лактоза безводна – 163,60 мг* (151,57 мг), крохмаль кукурудзяний – 47,00 мг, натрію лаурилсульфат – 0,94 мг, магнію стеарат – 8,46 мг, склад оболонки капсули: титану діоксид E – 1,44 мг, барвник патентований синій VE 131 – 0,0164 мг, желатин – до 96 мг. * кількість лактози безводної залежить від активності діючої речовини. Капсули 250 мг. По 6 капсул у блістер із ПВХ/АЛ. 1 блістер з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКапсулиХарактеристикаТверда желатинова капсула світло-синього кольору №0. Вміст капсул: порошок білого кольоруФармакотерапевтична групаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину: Мікроорганізми Чутливі (МІК *, мг / л) Стійкі (МІК *, мг / л) Staphylococcus ≤1 >2 Streptococcus A, B, C, G ≤0,25 >0,5 Streptococcus pneumoniae ≤0,25 >0,5 Haemophilus influenzae ≤0,12 >4 Moraxella catarrhalis ≤0,5 >0,5 Neisseria gonorrhoeae ≤0,25 >0,5 *Мінімальна інгібуюча концентрація Найчастіше до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий+P179ний), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп C, G; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis.ФармакокінетикаАзитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5 - 2,96 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу.Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) і корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. Виведення азитроміцину з плазми крові проходить у 2 етапи: період напіввиведення становить 14-20 годин в інтервалі від 8 до 24 годин після прийому препарату та 41 годин – в інтервалі від 24 до 72 годин, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу. Виводиться препарат переважно з жовчю у незмінному вигляді, невелика частина – нирками.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину: Мікроорганізми МІК*, мг/л | Чутливі | Стійкі Staphylococcus | ≤1 | більше 2 Streptococcus A, B, C, G | ≤0,25 | більше 0,5 Streptococcus pneumoniae | ≤0,25 | більше 0,5 Haemophilus influenzae | ≤0,12 | більше 4 Moraxella catarrhalis | ≤0,5 | більше 0,5 Neisseria gonorrhoeae | ≤0,25 | більше 0,5 *Мінімальна інгібуюча концентрація в більшості випадків до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінчутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп C, G; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis.Клінічна фармакологіяАнтибіотик – азалідПоказання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, середній отит); скарлатина; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бактеріальні, зокрема викликані атиповими збудниками, пневмонії, бронхіт); інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); інфекції урогенітального тракту (неускладнений уретрит та/або цервіцит); Хвороба Лайма (бореліоз); для лікування початкової стадії (erythema migrans); захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до азитроміцину або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; порушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв); одночасний прийом з ерготаміном, дигідроерготаміном; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років із масою тіла до 45 кг; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу).Вагітність та лактаціяПри вагітності може застосовуватися, коли користь від застосування значно перевищує ризик, що існує завжди при використанні будь-якого препарату протягом вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування зупиняють.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%, часто – не менше 1%, але менше 10%, нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%, рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%, дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, «припливи» крові до обличчя; невідома частота – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози в крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі кровіВзаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні засоби (алюміній та магніймісткі) не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують його максимальну концентрацію в крові приблизно на 25 %, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому зазначених препаратів. Їжа уповільнює та знижує абсорбцію. При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарин) можливе посилення антикоагуляційного ефекту; Пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Дигоксин: можливе підвищення концентрації дигоксину; необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія); спільне застосування не рекомендується. Одночасне застосування терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Необхідно враховувати ці дані при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні флуконазол зменшує максимальну концентрацію азитроміцину у крові на 18%, що не має клінічного значення. Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину та його глюкуронідного метаболіту, проте збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичної крові (клінічне значення даного факту). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів цитохрому P450. У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові карбамазепіну, ефавірензу, диданозину, флуконазолу, індинавіру, цетиризину, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, нелфінавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу, силденафілу, силиденафілу.Спосіб застосування та дозиАзитроміцин слід обов'язково приймати за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Препарат приймають 1 раз на добу. Дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг: при інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів призначають по 500 мг/добу (2 капсули) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г ). При інфекціях шкіри та м'яких тканин призначають по 500 мг (2 капсули) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості: в 1, 2 та 3 день лікування приймають по 500 мг (2 капс. по 250 мг) 1 раз на день, потім роблять перерву з четвертого по сьомий день, з восьмого дня лікування приймають по 500 мг. разів на тиждень (з інтервалом 7 днів) протягом 9 тижнів. Курсова доза – 6 р. При неускладненому уретриті та/або цервіциті, спричинених Chlamydia trachomatis, призначають одноразово 1 г (4 капс. по 250 мг). При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans) призначають по 1 г (4 капс. по 250 мг) в 1-ий день і по 500 мг щодня з 2-го по 5-й день (курсова доза - 3 г). У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервою в 24 год. Пацієнти з порушенням функції нирок При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіастенія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв), у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів ІА (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам) та фторхінолонами електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину; вагітність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКвітки календули лікарської Упаковка: 50 г.ХарактеристикаЗасіб рослинного походження. Містить тритерпенові сапоніни – глікозиди AF; тритерпенові спирти – монооли, діоли, тріоли; флавоноїди, включаючи ізорамнетин та кверцетин глікозиди; гідроксикумарини, включаючи скополетин, умбелліферон, ескулетин; картиноїди – лютеїн, цезаксантин; ефірні олії – альфа-кадинол, T-кадинол, жирні кислоти; водорозчинні полісахариди – рамноарабіногалактани, арабіногалактани. Чинить протизапальну дію, зменшує проникність капілярів. Завдяки наявності терпенових алкалоїдів, лактону та флавонів має протимікробну активність.Фармакотерапевтична групаСприяє підвищенню метаболічної функції печінки (поліпшується склад жовчі, знижується концентрація білірубіну та холестерину), підвищує секреторну та видільну функції, стимулює репаративні процеси у ШКТ.ІнструкціяВсередину, 1 брикет залити 200 мл кип'яченої води, кип'ятити протягом 15хв, отриманий настій навести до 200 мл, охолодити протягом 45 хв.Показання до застосуванняЗовнішньо настій нігтик квіток застосовується для полоскань як протизапальний та антисептичний засіб при запальних захворюваннях порожнини рота (гінгівіт, стоматит, пародонтит). Іноді застосовується внутрішньо як жовчогінний засіб.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до календули.Побічна діяМожливо: алергічні реакції; при прийомі всередину - відчуття гіркоти в роті, відчуття печіння в епігастральній ділянці, біль у животі.Спосіб застосування та дозиЗастосовувати після їди. Курс лікування 3-4 тижні, при необхідності може бути продовжений до 6 тижнів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
206,00 грн
162,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: калію хлорид – 40 мг допоміжні речовини: декстрози моногідрат – 334 мг; хлористоводнева кислота (0,1 М розчин хлористоводневої кислоти) - до рН 3,0-4,0; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Концентрат для виготовлення розчину для інфузій 40 мг/мл. По 10 мл ампули полімерні з поліетилену високого тиску або з поліетилену низького тиску, або з поліетилену для медичних цілей, або з поліетилену або поліпропілену для інфузійних розчинів та ін'єкційних препаратів.
ФармакодинамікаАнтисептичний засіб. При контакті з органічними речовинами виділяє атомарний кисень. Оксид, що утворюється при відновленні калію перманганату марганцю, утворює з білками комплексні сполуки - альбумінати (за рахунок цього калію перманганат у малих концентраціях має в'яжучу, а в концентрованих розчинах - дратівливу, припікаючу та дублячу дію).
Склад, форма випуску та упаковкаМагнію цитрат, мікрокристалічна целюлоза (наповнювач), сухий екстракт соєвих бобів стандартизований, сухий екстракт трави меліси лікарської, вітамін С (L-аскорбінова кислота), картопляний крохмаль (наповнювач), магнію стеарат Е470 (агент антистежуючий), діоксид кремнію ), вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид), вітамін В1 (тіаміну гідрохлорид). Показник Надходження за добу (2 таблетки) Рівні добового споживання, мг % від адекватного рівня споживання на добу Ізофлавони 40,0 мг 50,0** мг 80,0 Флавоноїди (у перерахунку на лютеолін) 4,2 мг 10,0** мг 42,0 Вітамін C 80,0 мг 60,0* мг 133,3*** Вітамін В1 1,1 мг 1,4* мг 78,57 Вітамін В6 1,4 мг 2,0* мг 70,0 Магній 59,6 мг 400,0* мг 15,0 * рекомендовані рівні згідно з ТР ТС 022/2012, додаток 2; ** адекватні рівні добового споживання згідно з «Єдиними санітарно-епідеміологічними та гігієнічними вимогами до товарів, що підлягають санітарно-епідеміологічному нагляду (контролю)» Глава II, розділ 1, додаток № 5; *** не перевищує верхній допустимий рівень споживання ХарактеристикаПровісником менопаузи (припинення менструацій) у жінки є період менопаузального переходу. Період менопаузального переходу починається у жінок у 40-45 років і характеризується збоями циклів на фоні дефіциту естрогену (гормон, який відповідає за можливість зачаття та народження дитини). Поступове зниження вироблення жіночих статевих гормонів призводить до розбудови роботи всього організму. З моменту стійкого припинення менструації (менопауза), обумовленої «вимкненням» гормональної та репродуктивної функції яєчників, настає постменопауза. Найбільш частими симптомами, що супроводжують клімактеричний період (пременопаузу, менопаузу, постменопаузу) є «припливи жару», пітливість, перепади настрою, дратівливість і занепокоєння, порушення концентрації уваги, запаморочення та головні болі, порушення сну, зменшення молочних залоз, їх ін. Лібідо, підвищений ризик інфекцій сечового міхура. Крім того, естрогени впливають на зовнішній вигляд, тому при їх дефіциті погіршується стан шкіри та волосся, з'являються зморшки. Для заповнення нестачі власних естрогенів у жіночому організмі успішно застосовуються фітоестрогени або фітогормони – ізофлавони. Це речовини рослинного походження, які схожі за будовою на естрогени і тому можуть виконувати деякі функції естрогену. Так ізофлавони покращують стан жіночої репродуктивної системи, допомагають уникнути припливів, уповільнюють вікові зміни зовнішності та знижують ризик остеопорозу. Але так фітоестрогени не є гормонами, їх прийом не викликає побічних ефектів, пов'язаних із гормональною замісною терапією.Властивості компонентівХепіклім застосовується для підтримки здоров'я жінки у клімактеричному періоді внаслідок появи дефіциту естрогенів у жіночому організмі. Ізофлавони сої, що входять до складу Хепікліму: Нормалізують та регулюють гормональний баланс у жіночому організмі. Зменшують частоту та тяжкість вегетосудинних проявів (припливи, прискорене серцебиття, пітливість). Сприяють усуненню ознак вагінальної сухості та сухості шкіри. Підвищують якість життя жінки у клімактеричний період. Зміцнюють кісткову тканину. Флавоноїди – потенціюють естрогенну активність ізофлавонів сої. Мають антиоксидантні та протизапальні властивості. Магній та вітаміни групи B сприяють усуненню психоемоційних розладів: плаксивості, дратівливості, тривожності, підвищують життєвий тонус та емоційне тло. Ізофлавони та вітамін С знижують ризик урогенітальних інфекцій. Екстракт меліси лікарської нормалізує психоемоційний стан та відновлює сон.Показання до застосуванняХепіклім рекомендований як джерело ізофлавонів, флавоноїдів та додаткового джерела вітамінів С, В6, В1 та магнію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиЖінкам у клімактеричний період та в період менопаузи 2 таблетки на день незалежно від їди. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
4 093,00 грн
315,00 грн
Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/внутрішньосуглобового введення Упаковка: шприц Виробник: Фідія Фармацеутіці С. П. А.