Лекарства и БАД Со скидкой
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії ректальні - 1 супп.: олія насіння гарбуза - 500 мг, олія какао. Упаковки осередкові контурні 5 шт, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули м'які, желатинові, овальної форми, з поздовжнім швом. Масло для прийому внутрішньо у вигляді маслянистої рідини від зеленувато-коричневого до червоно-коричневого кольору з характерним запахом; допускається наявність осаду. Супозиторії ректальні від світло-зеленого до темно-зеленого кольору, циліндричні, із загостреним або закругленим кінцем.Фармакотерапевтична групаФітопрепарат з гепатопротекторною, жовчогінною, антиоксидантною та протизапальною дією.ФармакокінетикаДія препарату Тиквеол є сукупною дією його компонентів, тому проведення кінетичних спостережень неможливо; всі разом компоненти не можуть бути простежені за допомогою маркерів або біодосліджень. З цієї причини неможливо виявити і метаболіти препарату.ФармакодинамікаКомплексний препарат, що містить біологічно активні речовини, які одержують з насіння гарбуза. Високий вміст токоферолів (альфа-, бета-, гамма-, сигма-ізомери) і каротиноїдів має виражену антиоксидантну дію, що пригнічує процеси перекисного окиснення ліпідів у біологічних мембранах. Есенціальні фосфоліпіди мають гепатопротекторну дію, сприяють відновленню клітинної мембрани гепатоцитів, її структури та функції. Есенціальні жирні кислоти беруть участь у ліпідному обміні, у регуляції обміну холестерину та тригліцеридів, у метаболізмі арахідонової кислоти (як біохімічного попередника простагландинів). Сумарна сукупність фармакологічних властивостей біологічно активних речовин у препараті Тиквеол визначає його протизапальну та цитопротекторну дію при місцевому застосуванні. Тиквеол покращує функціональний стан жовчовивідних шляхів, змінюючи хімічний склад жовчі, має легку жовчогінну дію, зменшує запальні явища в епітелії жовчовивідної системи. Тиквеол, володіючи антиандрогенними властивостями, знижує проліферацію клітин передміхурової залози, нормалізує її функцію за рахунок покращення мікроциркуляції та протизапальної дії.Показання до застосуванняДля прийому всередину: цироз печінки; хронічний гепатит; жирова дегенерація печінки; інфекційний гепатит; токсичні ураження печінки (лікарськими засобами, промисловими отрутами, алкоголем); холецистит (некалькульозний); холестаз; дискінезія жовчовивідних шляхів; гастрит; коліт, ентероколіт (неінфекційний генез); геморой; атеросклероз; простатит; доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Для ректального застосування: хронічний простатит; доброякісна гіперплазія передміхурової залози І-ІІ стадії з супутнім простатитом. Для зовнішнього та місцевого застосування: герпес; дерматит; псоріаз; екзема; опіки та опікова хвороба; ерозія шийки матки; кольпіт, ендоцервіцит; захворювання пародонту.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяКлінічні дані про ефективність та безпеку застосування Тиквеолу при вагітності та в період лактації відсутні.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – диспепсія, діарея. Інші: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено клінічно значущої взаємодії препарату Тиквеол з іншими лікарськими засобами. Антациди знижують всмоктування препарату, тому їх одночасний прийом не рекомендується.Спосіб застосування та дозиСупозиторій звільняють від упаковки і вводять у пряму кишку після дефекації або клізми по 1 супозиторію 1-2 рази на добу. Курс лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози - від 1 до 3 місяців, або короткі курси по 10 - 15 днів протягом 6 місяців. При лікуванні геморою по 1 супозиторію 1-2 рази на день від 10 днів до 1 місяця.ПередозуванняСимптоми: діарея. Лікування: необхідно зменшити дозу препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі розвитку побічних ефектів необхідно зменшити дозу препарату. Тиквеол застосовують як у вигляді монотерапії, так і у складі комплексної терапії. Препарат сумісний із будь-якими харчовими продуктами. При запальних та дегенеративних процесах слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту рекомендують приймати тиквеол у формі олії, слід уникати прийому препарату у формі капсул. Використання у педіатрії Клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей відсутні. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем, механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс.: олія насіння гарбуза - 450 мг. У полімерних банках 50/84 шт., пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули м'які, желатинові, овальної форми, з поздовжнім швом. Масло для прийому внутрішньо у вигляді маслянистої рідини від зеленувато-коричневого до червоно-коричневого кольору з характерним запахом; допускається наявність осаду. Супозиторії ректальні від світло-зеленого до темно-зеленого кольору, циліндричні, із загостреним або закругленим кінцем.Фармакотерапевтична групаФітопрепарат з гепатопротекторною, жовчогінною, антиоксидантною та протизапальною дією.ФармакокінетикаДія препарату Тиквеол є сукупною дією його компонентів, тому проведення кінетичних спостережень неможливо; всі разом компоненти не можуть бути простежені за допомогою маркерів або біодосліджень. З цієї причини неможливо виявити і метаболіти препарату.ФармакодинамікаКомплексний препарат, що містить біологічно активні речовини, які одержують з насіння гарбуза. Високий вміст токоферолів (альфа-, бета-, гамма-, сигма-ізомери) і каротиноїдів має виражену антиоксидантну дію, що пригнічує процеси перекисного окиснення ліпідів у біологічних мембранах. Есенціальні фосфоліпіди мають гепатопротекторну дію, сприяють відновленню клітинної мембрани гепатоцитів, її структури та функції. Есенціальні жирні кислоти беруть участь у ліпідному обміні, у регуляції обміну холестерину та тригліцеридів, у метаболізмі арахідонової кислоти (як біохімічного попередника простагландинів). Сумарна сукупність фармакологічних властивостей біологічно активних речовин у препараті Тиквеол визначає його протизапальну та цитопротекторну дію при місцевому застосуванні. Тиквеол покращує функціональний стан жовчовивідних шляхів, змінюючи хімічний склад жовчі, має легку жовчогінну дію, зменшує запальні явища в епітелії жовчовивідної системи. Тиквеол, володіючи антиандрогенними властивостями, знижує проліферацію клітин передміхурової залози, нормалізує її функцію за рахунок покращення мікроциркуляції та протизапальної дії.Показання до застосуванняДля прийому всередину: цироз печінки; хронічний гепатит; жирова дегенерація печінки; інфекційний гепатит; токсичні ураження печінки (лікарськими засобами, промисловими отрутами, алкоголем); холецистит (некалькульозний); холестаз; дискінезія жовчовивідних шляхів; гастрит; коліт, ентероколіт (неінфекційний генез); геморой; атеросклероз; простатит; доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Для ректального застосування: хронічний простатит; доброякісна гіперплазія передміхурової залози І-ІІ стадії з супутнім простатитом. Для зовнішнього та місцевого застосування: герпес; дерматит; псоріаз; екзема; опіки та опікова хвороба; ерозія шийки матки; кольпіт, ендоцервіцит; захворювання пародонту.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяКлінічні дані про ефективність та безпеку застосування Тиквеолу при вагітності та в період лактації відсутні.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – диспепсія, діарея. Інші: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено клінічно значущої взаємодії препарату Тиквеол з іншими лікарськими засобами. Антациди знижують всмоктування препарату, тому їх одночасний прийом не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину. При гіперплазії передміхурової залози по 1-2 капсули 3 рази на добу протягом 3-4 місяців; при хронічному простатиті по 1-2 капсулі 3 рази на добу протягом від 10 днів до 3 місяців; при гіперліпідемії – по 1-2 капсули 3 рази на добу протягом 3-4 місяців; для профілактики атеросклерозу – по 1-2 капсули на добу протягом тривалого часу; при дифузних ураженнях печінки, хронічному холециститі, дискінезії жовчовивідних шляхів – внутрішньо по 3-4 капсули, 3 рази на день після їди, тривалість лікування не менше 3-4 тижнів.ПередозуванняСимптоми: діарея. Лікування: необхідно зменшити дозу препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі розвитку побічних ефектів необхідно зменшити дозу препарату. Тиквеол застосовують як у вигляді монотерапії, так і у складі комплексної терапії. Препарат сумісний із будь-якими харчовими продуктами. При запальних та дегенеративних процесах слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту рекомендують приймати тиквеол у формі олії, слід уникати прийому препарату у формі капсул. Використання у педіатрії Клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей відсутні. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем, механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс.: олія насіння гарбуза - 450 мг. У полімерних банках 50/84 шт., пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули м'які, желатинові, овальної форми, з поздовжнім швом. Масло для прийому внутрішньо у вигляді маслянистої рідини від зеленувато-коричневого до червоно-коричневого кольору з характерним запахом; допускається наявність осаду. Супозиторії ректальні від світло-зеленого до темно-зеленого кольору, циліндричні, із загостреним або закругленим кінцем.Фармакотерапевтична групаФітопрепарат з гепатопротекторною, жовчогінною, антиоксидантною та протизапальною дією.ФармакокінетикаДія препарату Тиквеол є сукупною дією його компонентів, тому проведення кінетичних спостережень неможливо; всі разом компоненти не можуть бути простежені за допомогою маркерів або біодосліджень. З цієї причини неможливо виявити і метаболіти препарату.ФармакодинамікаКомплексний препарат, що містить біологічно активні речовини, які одержують з насіння гарбуза. Високий вміст токоферолів (альфа-, бета-, гамма-, сигма-ізомери) і каротиноїдів має виражену антиоксидантну дію, що пригнічує процеси перекисного окиснення ліпідів у біологічних мембранах. Есенціальні фосфоліпіди мають гепатопротекторну дію, сприяють відновленню клітинної мембрани гепатоцитів, її структури та функції. Есенціальні жирні кислоти беруть участь у ліпідному обміні, у регуляції обміну холестерину та тригліцеридів, у метаболізмі арахідонової кислоти (як біохімічного попередника простагландинів). Сумарна сукупність фармакологічних властивостей біологічно активних речовин у препараті Тиквеол визначає його протизапальну та цитопротекторну дію при місцевому застосуванні. Тиквеол покращує функціональний стан жовчовивідних шляхів, змінюючи хімічний склад жовчі, має легку жовчогінну дію, зменшує запальні явища в епітелії жовчовивідної системи. Тиквеол, володіючи антиандрогенними властивостями, знижує проліферацію клітин передміхурової залози, нормалізує її функцію за рахунок покращення мікроциркуляції та протизапальної дії.Показання до застосуванняДля прийому всередину: цироз печінки; хронічний гепатит; жирова дегенерація печінки; інфекційний гепатит; токсичні ураження печінки (лікарськими засобами, промисловими отрутами, алкоголем); холецистит (некалькульозний); холестаз; дискінезія жовчовивідних шляхів; гастрит; коліт, ентероколіт (неінфекційний генез); геморой; атеросклероз; простатит; доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Для ректального застосування: хронічний простатит; доброякісна гіперплазія передміхурової залози І-ІІ стадії з супутнім простатитом. Для зовнішнього та місцевого застосування: герпес; дерматит; псоріаз; екзема; опіки та опікова хвороба; ерозія шийки матки; кольпіт, ендоцервіцит; захворювання пародонту.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяКлінічні дані про ефективність та безпеку застосування Тиквеолу при вагітності та в період лактації відсутні.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – диспепсія, діарея. Інші: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено клінічно значущої взаємодії препарату Тиквеол з іншими лікарськими засобами. Антациди знижують всмоктування препарату, тому їх одночасний прийом не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину. При гіперплазії передміхурової залози по 1-2 капсули 3 рази на добу протягом 3-4 місяців; при хронічному простатиті по 1-2 капсулі 3 рази на добу протягом від 10 днів до 3 місяців; при гіперліпідемії – по 1-2 капсули 3 рази на добу протягом 3-4 місяців; для профілактики атеросклерозу – по 1-2 капсули на добу протягом тривалого часу; при дифузних ураженнях печінки, хронічному холециститі, дискінезії жовчовивідних шляхів – внутрішньо по 3-4 капсули, 3 рази на день після їди, тривалість лікування не менше 3-4 тижнів.ПередозуванняСимптоми: діарея. Лікування: необхідно зменшити дозу препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі розвитку побічних ефектів необхідно зменшити дозу препарату. Тиквеол застосовують як у вигляді монотерапії, так і у складі комплексної терапії. Препарат сумісний із будь-якими харчовими продуктами. При запальних та дегенеративних процесах слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту рекомендують приймати тиквеол у формі олії, слід уникати прийому препарату у формі капсул. Використання у педіатрії Клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей відсутні. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем, механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
11 448,00 грн
11 352,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка(на 1 ампулу 2,2 мл (= 2,2 г)) Активні компоненти: Ubichinonum (Убіхінонум) D10 22 мкл, Acidum ascorbicum (Ацидум аскорбікум) D6 22 мкл, Thiaminum hydrochloricum (Тіамінум гідрохлорикум) (Натріум рибофлавінум фосфорикум) D6 22 мкл, autumnale (Colchicum) (Колхікум отумнале (Колхікум)) D4 22 мкл, Podophyllum peltatum (Podophyllum) (Подофіллюм пельтатум (Подофіллюм)) D4 22 мкл, Conium maculatum (Conium) (Коніум ма2 Hydrastis) (Гідрастіс канаденсіс (Гідрастіс)) D4 22 мкл,Acidum sarcolacticum (Ацидум сарколяктикум) D6 22 мкл, Hydrochinonum (Гідрохінонум) D8 22 мкл, Acidum DL-alpha-liponicum (Acidum alpha-liponicum) (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум (А8 дум2 Сульфур) D8 22 мкл, Manganum phosphoricum (Манганум фосфорикум) D8 22 мкл, Natrium diethyloxalaceticum (Natriumdiethyloxalacetat) (Натриум диэтилоксалацетикум (Натриумдиэтилоксалацетат)) D8 22 мкл, Trichinoylum (Трихиноилюм) D10 22 мкл, Anthrachinonum (Антрахинонум) D10 22 мкл, Naphthochinonum ( Нафтохінонум) D10 22 мкл, para-Benzoicum (пара-Бензоікум) D10 22 мкл, Adenosinum triphosphoricum (Аденозинум трифосфорикум) D10 22 мкл, Coenzym A (Коензим A) D10 22 мкл, Galium 2 (Ацидум ацетилосаліцилікум) D10 22 мкл, Histamine (Histaminum) (Гістамін (Гістамінум)) D10 22 мкл,Nadidum (Надидум) D10 22 мкл, Magnesium gluconicum (Магнезіум глюконікум) D10 22 мкл. допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1584 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ комплексній терапії хронічних дегенеративних захворювань внутрішніх органів і систем організму; інтоксикаційного синдрому (у тому числі кахексія; інфекційні захворювання, що супроводжуються гарячковим станом), порушень обміну речовин (у тому числі атеросклероз, нирково- та жовчнокам'яна хвороба, подагра), абсолютного або відносного дефіциту ферментів, вітамінів; гіпоксичних станів внаслідок захворювань, фізичного та психічного стресу; наслідків хіміо- та променевої терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність, період лактації, вік (до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних).Побічна діяМожливі алергічні реакції. У цих випадках застосування препарату слід припинити та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначається дорослим внутрішньом'язово по 1 ампулі 1-3 рази на тиждень. Курс лікування 2-8 тижнів. Збільшення тривалості курсу лікування можливе за призначенням лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. При відсутності терапевтичного ефекту, а також появі побічних ефектів, не описаних в інструкції, слід звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
918,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка(на 1 ампулу 2,2 мл (= 2,2 г)) Активні компоненти: Ubichinonum (Убіхінонум) D10 22 мкл, Acidum ascorbicum (Ацидум аскорбікум) D6 22 мкл, Thiaminum hydrochloricum (Тіамінум гідрохлорикум) (Натріум рибофлавінум фосфорикум) D6 22 мкл, autumnale (Colchicum) (Колхікум отумнале (Колхікум)) D4 22 мкл, Podophyllum peltatum (Podophyllum) (Подофіллюм пельтатум (Подофіллюм)) D4 22 мкл, Conium maculatum (Conium) (Коніум ма2 Hydrastis) (Гідрастіс канаденсіс (Гідрастіс)) D4 22 мкл,Acidum sarcolacticum (Ацидум сарколяктикум) D6 22 мкл, Hydrochinonum (Гідрохінонум) D8 22 мкл, Acidum DL-alpha-liponicum (Acidum alpha-liponicum) (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум (А8 дум2 Сульфур) D8 22 мкл, Manganum phosphoricum (Манганум фосфорикум) D8 22 мкл, Natrium diethyloxalaceticum (Natriumdiethyloxalacetat) (Натриум диэтилоксалацетикум (Натриумдиэтилоксалацетат)) D8 22 мкл, Trichinoylum (Трихиноилюм) D10 22 мкл, Anthrachinonum (Антрахинонум) D10 22 мкл, Naphthochinonum ( Нафтохінонум) D10 22 мкл, para-Benzoicum (пара-Бензоікум) D10 22 мкл, Adenosinum triphosphoricum (Аденозинум трифосфорикум) D10 22 мкл, Coenzym A (Коензим A) D10 22 мкл, Galium 2 (Ацидум ацетилосаліцилікум) D10 22 мкл, Histamine (Histaminum) (Гістамін (Гістамінум)) D10 22 мкл,Nadidum (Надидум) D10 22 мкл, Magnesium gluconicum (Магнезіум глюконікум) D10 22 мкл. допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1584 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ комплексній терапії хронічних дегенеративних захворювань внутрішніх органів і систем організму; інтоксикаційного синдрому (у тому числі кахексія; інфекційні захворювання, що супроводжуються гарячковим станом), порушень обміну речовин (у тому числі атеросклероз, нирково- та жовчнокам'яна хвороба, подагра), абсолютного або відносного дефіциту ферментів, вітамінів; гіпоксичних станів внаслідок захворювань, фізичного та психічного стресу; наслідків хіміо- та променевої терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність, період лактації, вік (до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних).Побічна діяМожливі алергічні реакції. У цих випадках застосування препарату слід припинити та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначається дорослим внутрішньом'язово по 1 ампулі 1-3 рази на тиждень. Курс лікування 2-8 тижнів. Збільшення тривалості курсу лікування можливе за призначенням лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. При відсутності терапевтичного ефекту, а також появі побічних ефектів, не описаних в інструкції, слід звернутися до лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: активоване вугілля – 250 мг. 10 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиПігулки чорного кольору плоскоциліндричні з фаскою, трохи шорсткі.Фармакотерапевтична групаАдсорбуючий засіб. Має велику поверхневу активність і високу сорбційну здатність. Зменшує всмоктування із ШКТ токсичних речовин, солей важких металів, алкалоїдів та глікозидів, лікарських речовин, сприяючи їх виведенню з організму. Адсорбує на поверхні гази.ФармакокінетикаЧи не всмоктується, не розщеплюється, виділяється повністю через шлунково-кишковий тракт протягом 24 годин.Показання до застосуванняЗастосовують як детоксикувальний засіб при екзогенних та ендогенних інтоксикаціях різного походження. При комплексному лікуванні харчової токсикоінфекції, сальмонельозу, дизентерії. При отруєнні лікарськими препаратами (психотропними, снодійними, наркотичними засобами та ін.), алкалоїдами, солями важких металів та іншими отрутами. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються диспепсією, метеоризмом. При харчовій та лікарській алергії. При гіпербілірубінемії (вірусний гепатит та інші жовтяниці) та гіперазотемії (ниркова недостатність). Для зменшення газоутворення в кишечнику перед ультразвуковим та рентгенологічним дослідженням.Протипоказання до застосуванняЗагострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, неспецифічний виразковий коліт, кровотечі із шлунково-кишкового тракту, атонія кишечника, індивідуальна непереносимість препарату, одночасне призначення антитоксичних лікарських засобів, ефект яких розвивається після всмоктування (метіонін та ін.).Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату під час вагітності та в період грудного вигодовування, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяЗапор, діарея. При тривалому застосуванні (більше 14 днів) можливе зниження всмоктування кальцію, вітамінів, поживних речовин. Фарбування калу у темний колір.Взаємодія з лікарськими засобамиАктивоване вугілля знижують ефективність лікарських препаратів, які застосовують внутрішньо одночасно з ним.Спосіб застосування та дозиРежим дозування дорослим загалом по 1,0-2,0 г (4-8 таблеток) 3-4 десь у добу, максимальна разова доза для дорослих до 8,0 р. Дітям препарат призначають у середньому із розрахунку 0,05 г/кг маси тіла 3 рази на добу, максимальна разова доза до 0,2 г/кг маси тіла. Курс лікування при гострих захворюваннях 3-5 днів. При алергії та хронічних захворюваннях-до 14 днів. Повторний курс – через 2 тижні за рекомендацією лікаря. При гострих отруєннях лікування починають із промивання шлунка з використанням суспензії активованого вугілля, потім дають внутрішньо 20-30 г препарату. При метеоризмі призначають внутрішньо по 1,0-2,0 г (4-8 таблеток) препарату 3-4 десь у день. Курс лікування 3-7 днів. Всередину в таблетках або після попереднього подрібнення у вигляді водної суспензії, за годину до їжі та прийому інших лікарських засобів. Необхідну кількість препарату розмішують у 1/2 склянки води.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні інтоксикації необхідно створити надлишок вугілля активованого в шлунку (до його промивання) та кишечнику (після промивання шлунка). Зменшення концентрації вугілля активованого в середовищі сприяє десорбції зв'язаної речовини у просвіт кишечника та його всмоктування у кров; для попередження резорбції рекомендується повторне промивання шлунка з активованим вугіллям і призначення вугілля активованого всередину. Якщо отруєння викликане речовинами, що беруть участь в ентерогепатичній циркуляції (серцеві глікозиди, індометацин, морфін та ін. Опіати), необхідно застосовувати активоване вугілля протягом декількох днів. При використанні препаратів більше 10-14 днів необхідне профілактичне призначення вітамінів та препаратів кальцію. Рекомендується зберігати в сухому місці окремо від речовин, що виділяють в атмосферу гази або пари.Зберігання повітря (особливо вологому) знижує сорбционную здатність.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: активоване вугілля – 250 мг; допоміжна речовина: крохмаль картопляний 47 мг.Опис лікарської формиПігулки чорного кольору, плоскоциліндричні, злегка шорсткі, з ризиком та фаскою.ХарактеристикаВугілля активоване - ентеросорбуючий засіб. Препарат має адсорбуючу та неспецифічну детоксикаційну дію. Зв'язує та виводить з організму ендогенні та екзогенні токсичні речовини різної природи, у тому числі мікроби та мікробні токсини, харчові алергени, лікарські препарати, отрути, алкалоїди, солі важких металів, гази. Застосовується як детоксикувальний засіб при екзогенних та ендогенних токсикозах різної природи, у тому числі, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при харчовій та лікарській алергії, при гіпербілірубінемії та гіперазотемії (ниркова недостатність), при отруєнні лікарськими препаратами, для зменшення газоутворення в кишечнику ультразвуковим та рентгенологічним дослідженням. Випускається у таблетках (250мг). Препарат приймають внутрішньо у таблетках або, після попереднього подрібнення, у вигляді водної суспензії, за годину до їжі та прийому інших лікарських засобів. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групаЕнтеросортуючий засібФармакодинамікаПрепарат має адсорбуючу та неспецифічну детоксикаційну дію. У просвіті шлунково-кишкового тракту вугілля активоване пов'язує та виводить з організму ендогенні та екзогенні токсичні речовини різної природи, у тому числі мікроби та мікробні токсини, харчові алергени, лікарські препарати, отрути, алкалоїди, солі важких металів, гази.Показання до застосуванняЗастосовується як детоксикувальний засіб при екзогенних та ендогенних токсикозах різної природи; у комплексному лікуванні харчової токсикоінфекції, сальмонельозу, дизентерії; при отруєнні лікарськими препаратами (психотропними, снодійними, наркотичними засобами та ін.), алкалоїдами, солями важких металів та іншими отрутами; при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються диспепсією, метеоризмом; при харчовій та лікарській алергії; при гіпербілірубінемії (вірусний гепатит та інші жовтяниці) та гіперазотемії (ниркова недостатність); для зменшення газоутворення в кишечнику перед ультразвуковим та рентгенологічним дослідженням.Протипоказання до застосуванняЗагострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, неспецифічний виразковий коліт, кровотеча із шлунково-кишкового тракту, атонія кишечника, індивідуальна непереносимість препарату.Побічна діяЗапор, діарея, фарбування калу у темний колір. При тривалому прийомі (більше 14 днів) можливе порушення всмоктування кальцію, вітамінів.Взаємодія з лікарськими засобамиВугілля активоване знижує ефективність лікарських препаратів, що приймаються внутрішньо одночасно з ним.Спосіб застосування та дозиВугілля активоване застосовують внутрішньо у таблетках або, після попереднього подрібнення, у вигляді водної суспензії, за годину до їжі та прийому інших лікарських засобів. Режим дозування дорослим у середньому 1-2 г 3-4 рази на добу, максимальна разова доза - до 8 г. Дітям препарат призначається в середньому з розрахунку 0,05 г/кг 3 рази на добу залежно від маси тіла - До 0,2 г/кг маси тіла. Курс лікування при гострих захворюваннях – 3-5 днів, при алергії та хронічних захворюваннях – до 14 днів. Повторний курс через 2 тижні за рекомендацією лікаря. При гострому отруєнні лікування призначають з промивання шлунка з використанням суспензії активованого вугілля, потім дають всередину 20-30 г препарату. При метеоризмі призначають внутрішньо по 1-2 г препарату 3-4 рази на добу. Курс лікування 3-7 днів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: активоване вугілля – 250 мг. 50 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиПігулки чорного кольору плоскоциліндричні з фаскою, трохи шорсткі.ФармакокінетикаЧи не всмоктується, не розщеплюється, виділяється повністю через шлунково-кишковий тракт протягом 24 годин.ФармакодинамікаМає ентеросорбуючу, дезінтоксикаційну та протидіарейну дію. Належить до групи полівалентних фізико-хімічних антидотів, має велику поверхневу активність. Адсорбує отрути та токсини із шлунково-кишкового тракту до їх всмоктування, у тому числі алкалоїди, глікозиди, барбітурати та інші снодійні та наркотичні засоби, солі важких металів, токсини бактеріального, рослинного, тваринного походження, похідні фенолу, синільної кислоти, сульфіди. Препарат адсорбує надлишок деяких продуктів обміну речовин - білірубіну, сечовини, холестерину, а також ендогенні метаболіти, відповідальні за розвиток ендогенного токсикозу. Слабо адсорбує кислоти та луги (у тому числі солі заліза, ціаніди, малатіон, метанол, етиленгліколь). Активний як сорбент при гемоперфузії.Чи не дратує слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняЗастосовують як детоксикувальний засіб при екзогенних та ендогенних інтоксикаціях різного походження. При комплексному лікуванні харчової токсикоінфекції, сальмонельозу, дизентерії. При отруєнні лікарськими препаратами (психотропними, снодійними, наркотичними засобами та ін.), алкалоїдами, солями важких металів та іншими отрутами. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються диспепсією, метеоризмом. При харчовій та лікарській алергії. При гіпербілірубінемії (вірусний гепатит та інші жовтяниці) та гіперазотемії (ниркова недостатність). Для зменшення газоутворення в кишечнику перед ультразвуковим та рентгенологічним дослідженням.Протипоказання до застосуванняЗагострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, неспецифічний виразковий коліт, кровотечі із шлунково-кишкового тракту, атонія кишечника, індивідуальна непереносимість препарату, одночасне призначення антитоксичних лікарських засобів, ефект яких розвивається після всмоктування (метіонін та ін.).Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату під час вагітності та в період грудного вигодовування, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяЗапор, діарея. При тривалому застосуванні (більше 14 днів) можливе зниження всмоктування кальцію, вітамінів, поживних речовин. Фарбування калу у темний колір.Взаємодія з лікарськими засобамиАктивоване вугілля знижують ефективність лікарських препаратів, які застосовують внутрішньо одночасно з ним.Спосіб застосування та дозиРежим дозування дорослим загалом по 1,0-2,0 г (4-8 таблеток) 3-4 десь у добу, максимальна разова доза для дорослих до 8,0 р. Дітям препарат призначають у середньому із розрахунку 0,05 г/кг маси тіла 3 рази на добу, максимальна разова доза до 0,2 г/кг маси тіла. Курс лікування при гострих захворюваннях 3-5 днів. При алергії та хронічних захворюваннях-до 14 днів. Повторний курс – через 2 тижні за рекомендацією лікаря. При гострих отруєннях лікування починають із промивання шлунка з використанням суспензії активованого вугілля, потім дають внутрішньо 20-30 г препарату. При метеоризмі призначають внутрішньо по 1,0-2,0 г (4-8 таблеток) препарату 3-4 десь у день. Курс лікування 3-7 днів. Всередину в таблетках або після попереднього подрібнення у вигляді водної суспензії, за годину до їжі та прийому інших лікарських засобів. Необхідну кількість препарату розмішують у 1/2 склянки води.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні інтоксикації необхідно створити надлишок вугілля активованого в шлунку (до його промивання) та кишечнику (після промивання шлунка). Зменшення концентрації вугілля активованого в середовищі сприяє десорбції зв'язаної речовини у просвіт кишечника та його всмоктування у кров; для попередження резорбції рекомендується повторне промивання шлунка з активованим вугіллям і призначення вугілля активованого всередину. Якщо отруєння викликане речовинами, що беруть участь в ентерогепатичній циркуляції (серцеві глікозиди, індометацин, морфін та ін. Опіати), необхідно застосовувати активоване вугілля протягом декількох днів. При використанні препаратів більше 10-14 днів необхідне профілактичне призначення вітамінів та препаратів кальцію. Рекомендується зберігати в сухому місці окремо від речовин, що виділяють в атмосферу гази або пари.Зберігання повітря (особливо вологому) знижує сорбционную здатність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
504,00 грн
354,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: вісмуту трикалію дицитрат – 303,03 мг (еквівалентно оксиду вісмуту 120 мг); допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 72,17 мг; повідон К30 - 18 мг; полікрилін калію – 23,8 мг; макрогол 6000 - 6 мг; магнію стеарат – 2 мг; оболонка плівкова: Opadry II прозорий (полівініловий спирт – 4,505 мг, макрогол 4000 – 2,295 мг; тальк – 1,7 мг) – 8,5 мг; титану діоксид (Е171) - 1,5 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 120 мг. За 14 табл. у блістері з комбінованого матеріалу (ОПА/Ал/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 2, 4 та 8 бл. (бл. по 14 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з оболонкою білого або майже білого кольоруФармакотерапевтична групаФармакологічна дія – противиразкова, гастропротективна, антихелікобактерна.ФармакокінетикаВісмута субцитрат практично не всмоктується із ШКТ. Виводиться переважно через кишечник із калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Збільшуючи синтез ПГЕ, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки ШКТ до впливу пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, в т.ч. асоційована з Helicobacter pylori; хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, в т.ч. асоційований з Helicobacter pylori; синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї; функціональна диспепсія, не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна непереносимість препарату; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Улькавіс при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: можлива поява нудоти, блювання, частішого випорожнення, запорів. Ці явища не є небезпечними для здоров'я і носять тимчасовий характер. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри. При тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток енцефалопатії, пов'язаної з накопиченням вісмуту у ЦНС.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та після прийому препарату Улькавіс не рекомендується застосування внутрішньо інших ЛЗ, а також прийом їжі та рідини, зокрема, антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що при одночасному прийомі внутрішньо можуть впливати на ефективність препарату Улькавіс. Одночасне застосування препарату Улькавіс із тетрацикліном зменшує всмоктування останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 30 хв до їди, з невеликою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років препарат Улькавіс призначають по 1 табл. 4 рази на добу за 30 хв до їди і на ніч або по 2 табл. 2 рази на день. Дітям віком від 8 до 12 років препарат Улькавіс призначають по 1 табл. 2 рази на день; від 4 до 8 років призначають у дозі 8 мг/кг/добу, залежно від маси тіла дитини, по 1–2 табл./добу (відповідно, у 1–2 прийоми на добу). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Тривалість курсу лікування 4-8 тижнів. Протягом наступних 8 тижнів. не слід застосовувати лікарські препарати, що містять вісмут. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування препарату Улькавіс у комбінації з іншими антибактеріальними засобами, які мають антихелікобактерну активність (за рекомендацією лікаря).ПередозуванняСимптоми: диспепсія, висипання на шкірі, запалення слизової оболонки порожнини рота, характерне потемніння у вигляді блакитних ліній на яснах. Передозування препарату Улькавіс, спричинене тривалим прийомом доз, що перевищують рекомендовані, може призвести до порушення функції нирок. Ці симптоми є повністю оборотними при відміні препарату Улькавіс. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля та сольових проносних. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, яке супроводжується високою концентрацією вісмуту в плазмі, можна призначити хелатоутворювачі (пеніциламін, димеркаптопропансульфонат натрію). У разі вираженого порушення функції нирок показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Улькавіс не слід застосовувати більше 8 тижнів. Також не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування препаратом Улькавіс не слід застосовувати інші лікарські препарати, що містять вісмут. Після закінчення курсового лікування препаратом Улькавіс у рекомендованих дозах концентрація діючої речовини у плазмі крові не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації у плазмі крові вище 100 мкг/л. При застосуванні препарату Улькавіс® можливе забарвлення калу у темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу препарату Улькавіс® на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
656,00 грн
356,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: вісмуту трикалію дицитрат – 303,03 мг (еквівалентно оксиду вісмуту 120 мг); допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 72,17 мг; повідон К30 - 18 мг; полікрилін калію – 23,8 мг; макрогол 6000 - 6 мг; магнію стеарат – 2 мг; оболонка плівкова: Opadry II прозорий (полівініловий спирт – 4,505 мг, макрогол 4000 – 2,295 мг; тальк – 1,7 мг) – 8,5 мг; титану діоксид (Е171) - 1,5 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 120 мг. За 14 табл. у блістері з комбінованого матеріалу (ОПА/Ал/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 2, 4 та 8 бл. (бл. по 14 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з оболонкою білого або майже білого кольоруФармакотерапевтична групаФармакологічна дія – противиразкова, гастропротективна, антихелікобактерна.ФармакокінетикаВісмута субцитрат практично не всмоктується із ШКТ. Виводиться переважно через кишечник із калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Збільшуючи синтез ПГЕ, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки ШКТ до впливу пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, в т.ч. асоційована з Helicobacter pylori; хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, в т.ч. асоційований з Helicobacter pylori; синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї; функціональна диспепсія, не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна непереносимість препарату; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Улькавіс при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: можлива поява нудоти, блювання, частішого випорожнення, запорів. Ці явища не є небезпечними для здоров'я і носять тимчасовий характер. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри. При тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток енцефалопатії, пов'язаної з накопиченням вісмуту у ЦНС.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та після прийому препарату Улькавіс не рекомендується застосування внутрішньо інших ЛЗ, а також прийом їжі та рідини, зокрема, антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що при одночасному прийомі внутрішньо можуть впливати на ефективність препарату Улькавіс. Одночасне застосування препарату Улькавіс із тетрацикліном зменшує всмоктування останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 30 хв до їди, з невеликою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років препарат Улькавіс призначають по 1 табл. 4 рази на добу за 30 хв до їди і на ніч або по 2 табл. 2 рази на день. Дітям віком від 8 до 12 років препарат Улькавіс призначають по 1 табл. 2 рази на день; від 4 до 8 років призначають у дозі 8 мг/кг/добу, залежно від маси тіла дитини, по 1–2 табл./добу (відповідно, у 1–2 прийоми на добу). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Тривалість курсу лікування 4-8 тижнів. Протягом наступних 8 тижнів. не слід застосовувати лікарські препарати, що містять вісмут. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування препарату Улькавіс у комбінації з іншими антибактеріальними засобами, які мають антихелікобактерну активність (за рекомендацією лікаря).ПередозуванняСимптоми: диспепсія, висипання на шкірі, запалення слизової оболонки порожнини рота, характерне потемніння у вигляді блакитних ліній на яснах. Передозування препарату Улькавіс, спричинене тривалим прийомом доз, що перевищують рекомендовані, може призвести до порушення функції нирок. Ці симптоми є повністю оборотними при відміні препарату Улькавіс. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля та сольових проносних. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, яке супроводжується високою концентрацією вісмуту в плазмі, можна призначити хелатоутворювачі (пеніциламін, димеркаптопропансульфонат натрію). У разі вираженого порушення функції нирок показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Улькавіс не слід застосовувати більше 8 тижнів. Також не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування препаратом Улькавіс не слід застосовувати інші лікарські препарати, що містять вісмут. Після закінчення курсового лікування препаратом Улькавіс у рекомендованих дозах концентрація діючої речовини у плазмі крові не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації у плазмі крові вище 100 мкг/л. При застосуванні препарату Улькавіс® можливе забарвлення калу у темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу препарату Улькавіс® на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
2 954,00 грн
266,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з порошком для інгаляцій - 1 капс: активні речовини: глікопіронія основа - 0,05 мг (відповідає глікопіронію броміду 0,063 мг); індакатеролу основа – 0,11 мг (відповідає індакатеролу малеату 0,143 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат – 24,757 мг; магнію стеарат – 0,037 мг; оболонка: гіпромелоза – 45,7 мг; вода - 2,7 мг; карагінан - 0,42 мг; калію хлорид – 0,18 мг; чорнило чорне: шеллак; барвник заліза оксид чорний (Е172); пропіленгліколь; калію гідроксид; вода; чорнило синє: шеллак; індигокармін (Е132); пропіленгліколь; титану діоксид. Капсули із порошком для інгаляцій, 50 мкг + 110 мкг. 6 капс. у блістері з ПА/алюмінію/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 чи 5 бл. разом із пристроєм для інгаляцій (бризхалер) поміщають у картонну пачку. Мультіпакування: 3 пачки по 5 бл. або 4 пачки по 2 бл., або 25 пачок по 1 бл. разом із пристроєм для інгаляцій (бризхалер) поміщають у коробку.Опис лікарської формиТверді прозорі безбарвні капсули №3 з маркуванням ? чорного кольору на кришечці та написом «IGP110.50» синім чорнилом під подвійною синьою смугою на корпусі. Вміст капсули: порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМ-холінолітичний, бета2-адреноміметичний.ФармакокінетикаВсмоктування Після інгаляції препарату Tmax глікопірронію та індакатеролу у плазмі крові становили 15 та 5 хв відповідно. Експозиція глікопірронію в рівноважному стані при застосуванні у складі препарату Ультибро Бризхалер відповідає такій при інгаляції глікопіронію в монотерапії. За даними дослідження in vitro, доза індакатеролу, що доставляється в легені при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер, відповідає такій після застосування індакатеролу в монотерапії в дозі 150 мкг. Експозиція індакатеролу в рівноважному стані при застосуванні препарату Ультибро® Бризхалер® відповідає або може бути трохи нижче за таку при інгаляції індакатеролу в монотерапії в дозі 150 мкг. Абсолютна біодоступність індакатеролу при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер становить від 47 до 66%, глікопірронію – близько 40%. Глікопіроній. Після інгаляції глікопіроній швидко всмоктується та досягає Cmax у плазмі через 5 хв. Близько 90% системної експозиції глікопіронію припадає на всмоктування у легенях та 10% — на всмоктування у ШКТ. Абсолютна біодоступність глікопіронію після інгаляції оцінюється в 40% від дози. На тлі регулярних інгаляцій (1 раз на добу) Css глікопіронію досягається протягом 1 тиж. Експозиція глікопірронію у рівноважному стані була в 1,4–1,7 рази вищою, ніж після першої інгаляції. Cmax глікопірронію у рівноважному стані (при інгаляції рекомендованої дози 1 раз на день) та концентрація глікопапіронію у плазмі крові безпосередньо перед прийомом чергової дози дорівнюють 166 та 8 пг/мл відповідно. Індакатерол. Tmax індакатеролу в сироватці крові становить близько 15 хв після одноразової або повторної інгаляції. Концентрація індакатеролу у сироватці крові підвищується при повторному застосуванні препарату 1 раз на добу. Css речовини у крові досягається протягом 12-15 днів застосування препарату. При інгаляції в дозі від 60 до 480 мкг (доза, що доставляється в легені) з частотою 1 раз на добу протягом 14 днів коефіцієнт кумуляції індакатеролу, оцінений за значенням AUC на 1, 14 або 15 день, становить від 2,9 до 3,8. Розподіл Глікопіроній. Після внутрішньовенного введення Vss глікопіронію становив 83 л, і Vd у термінальній фазі (Vz) - 376 л. Здається, після інгаляції (Vz/F) склав 7310 л, що відображає повільніше виведення його після інгаляції. In vitro зв'язок глікопіронію з білками плазми крові людини склав 38-41% при концентрації 1-10 нг/мл. Зазначені концентрації як мінімум у 6 разів перевищують Cmax у рівноважному стані при застосуванні у дозі 50 мкг/добу. Індакатерол. Після внутрішньовенного введення Vz індакатеролу становив 2361-2557 л, що вказує на значний розподіл препарату. Зв'язок із білками сироватки та плазми крові людини in vitro становить приблизно 95%. Метаболізм Глікопіроній. In vitro зазначено, що гідроксилювання глікопіронію призводить до утворення різних моно- та біс-гідроксильованих метаболітів, а прямий гідроліз призводить до утворення похідних карбонової кислоти (M9). Дослідження in vitro показали, що ізоферменти CYP роблять свій внесок в окислювальну біотрансформацію глікопіронію. Гідроліз до M9, мабуть, каталізується ферментами сімейства холінестераз. Оскільки дослідження in vitro не виявили метаболізму діючої речовини в легенях, а внесок M9 у циркуляцію був мінімальним (4% від Cmax та AUC глікопірронію) після внутрішньовенного введення, передбачається, що М9 утворюється з фракції діючої речовини, що надійшла через ШКТ після інгаляції. шляхом пресистемного гідролізу та/або при першому проходженні через печінку.Після інгаляції або внутрішньовенного введення тільки мінімальна кількість М9 була виявлена в сечі (≤0,5% введеної дози). Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.5% введеної дози. Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.5% введеної дози. Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.Глюкуронові та/або сульфатні кон'югати глікопіронію були виявлені в сечі людини після повторних інгаляцій у кількості приблизно 3% від дози. Дослідження інгібування in vitro показали, що глікопіроній не володіє значущою здатністю пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, MX білків-переносників OATP1B1, OATP1B3, OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.що глікопіроній не має значної здатності пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, транспортних білків MDR1, MRP1 або MRP1 , OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.що глікопіроній не має значної здатності пригнічувати активність ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5, транспортних білків MDR1, MRP1 або MRP1 , OAT1, OAT3, OCT1 або OCT2. Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2.Дослідження індукції ферментів in vitro не виявили у глікопіронію клінічно значущої здатності індукувати ізоферменти цитохрому P450, фермент UGT1A1 та білки-переносники MDR1 та MRP2. Індакатерол. При прийомі внутрішньо міченого радіоактивним ізотопом індакатерол незмінений індакатерол є основним компонентом сироватки крові і становить приблизно 1/3 від добової AUC. З метаболітів індакатеролу в сироватці крові найбільшою мірою визначається гідрокисловане похідне індакатеролу. У меншій кількості виявляються фенольний О-глюкуронід індакатеролу та гідроксильований індакатерол. Крім того, виявляються діастереомери гідроксильованого похідного, N-глюкуронід індакатеролу та продукти С- та N-дезалкілювання. Ізофермент UGT1А1 є єдиним ізоферментом, що метаболізує індакатерол до фенольного О-глюкуроніду. Гідроксилювання індакатеролу переважно відбувається за допомогою ізоферменту CYP3A4. Також встановлено,що індакатерол є низькоафінним субстратом мембранного переносника молекул P-gp. Виведення Глікопіроній. Виведення глікопіронію нирками досягає 60-70% від загального плазмового кліренсу, 30-40% виводиться іншими шляхами - з жовчю або за рахунок метаболізму. У здорових добровольців і пацієнтів з ХОЗЛ, які отримували глікопіроній у дозах від 50 до 200 мкг 1 раз на добу та одноразово та багаторазово, середній нирковий кліренс глікопаренію становив від 17,4 до 24,4 л/год. Виведення глікопіронію нирками обумовлено активною канальцевою секрецією. До 23% від дози виявляється у сечі у незміненому вигляді. Концентрація глікопірронію у плазмі крові знижується багатофазно. Середній кінцевий T1/2 більш тривалий після інгаляції (33-57 год), ніж після внутрішньовенного (6,2 год) або перорального введення (2,8 год).Характер виведення дозволяє припустити тривале всмоктування у легенях та/або проникнення глікопірронію в системний кровотік під час та після 24 годин після інгаляції. Індакатерол. Кількість незміненого індакатеролу, що виділяється нирками, становить менше 2,5% від дози. Нирковий кліренс індакатеролу становив у середньому 0,46-1,2 л/год. Враховуючи, що сироватковий кліренс індакатеролу становить 18,8–23,3 л/год, очевидно, що виведення препарату нирками є незначним (приблизно 2–5% системного кліренсу). При прийомі внутрішньо індакатерол виводився в основному через кишечник: у незміненому вигляді (54% від дози) та у вигляді гідроксильованих метаболітів (23% від дози). Концентрація індакатеролу в сироватці крові знижується багатофазно з середнім значенням кінцевого T1/2 в діапазоні від 45,5 до 126 год. досягнення рівноважного стану (12-15 днів). AUC індакатеролу в рівноважному стані підвищувалася дозі, що пропорційно доставляється в діапазоні від 120 до 480 мкг. Лінійність/нелінійність Глікопіроній. У пацієнтів з ХОЗЛ системна експозиція, а також виведення нирками глікопірронію у рівноважному стані підвищувалися пропорційно дозі в діапазоні від 50 до 200 мкг. Індакатерол. Системна експозиція індакатеролу збільшується пропорційно до підвищення дози (від 150 до 600 мкг). Системна експозиція препарату обумовлена його всмоктуванням як у легенях, так і в шлунково-кишковому тракті. Особливі групи пацієнтів Препарат Ультібро Бризхалер. Вік, стать та маса тіла не істотно впливають на фармакокінетику препарату Ультибро® Бризхалер® у пацієнтів з ХОЗЛ. Виявлено негативну кореляцію між експозицією та сухою масою тіла (або масою тіла), однак оскільки експозиція змінювалася незначно, а прогностична цінність сухої маси тіла невелика, не рекомендується коригувати дозу залежно від цього параметра. Куріння та вихідні показники ОФВ1 не впливають на експозицію препарату Ультибро® Бризхалер®. Глікопіроній. Вік та маса тіла є факторами, що впливають на міжіндивідуальні відмінності у фармакокінетиці препарату. У рекомендованій дозі глікопіроній може безпечно застосовуватися у будь-якій віковій групі та за будь-якої маси тіла. Підлога, куріння та вихідні показники ОФВ1 не мають видимого впливу на AUC глікопірронію. Індакатерол. Вік (дорослі пацієнти до 88 років), стать та маса тіла (32-168 кг) не впливають на фармакокінетику індакатеролу у пацієнтів з ХОЗЛ. Порушення функції печінки Препарат Ультібро Бризхалер. Виходячи з фармакокінетичних властивостей кожного з компонентів, що застосовуються окремо, препарат Ультибро Бризхалер можна застосовувати в рекомендованій дозі у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня. Дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки відсутні. Глікопіроній. Клінічні дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. Виведення глікопіронію відбувається головним чином через нирки. Передбачається, що погіршення метаболізму глікопіронію в печінці не призведе до клінічно значущого підвищення експозиції. Індакатерол. Фармакокінетика індакатеролу суттєво не змінювалася у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня. Застосування препарату у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалось. Порушення функції нирок Препарат Ультібро Бризхалер. Виходячи з фармакокінетичних властивостей кожного з компонентів, що застосовуються окремо, препарат Ультибро® Бризхалер® можна застосовувати у дозі, що рекомендується, у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією хронічної хвороби нирок (ХХН), що потребує гемодіалізу, препарат Ультибро® Бризхалер® слід застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує можливий ризик. Глікопіроній. Порушення функції нирок впливає на експозицію глікопіронію. Помірне підвищення повної системної експозиції до 1,4 разу спостерігалося у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості та до 2,2 разів у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня та термінальною стадією ХХН. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, у пацієнтів з ХОЗЛ із супутнім порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (оцінюється за СКФ ≥30 мл/хв/1,73 м2) глікопіроній може застосовуватися у дозах, що рекомендуються. Індакатерол. Оскільки індакатерол виводиться нирками незначною мірою, фармакокінетика препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок не вивчалась. Раса та етнічна приналежність Препарат Ультібро Бризхалер. Статистично значущого ефекту етнічної приналежності на експозицію обох компонентів не виявлено після корекції сухої маси тіла. Глікопіроній. Будь-яких значних відмінностей між етнічними підгрупами не виявлено. Індакатерол. Жодних відмінностей між етнічними підгрупами не виявлено. Досвід застосування препарату в осіб негроїдної раси обмежений.ФармакодинамікаПрепарат Ультибро Бризхалер - інгаляційний комбінований препарат, що володіє тривалою дією. Глікопіроній і індакатерол, що входять до його складу, викликають розслаблення гладкої мускулатури бронхів, взаємно посилюючи бронходилатируючий ефект один одного за рахунок різного механізму дії, спрямованого на різні види рецепторів. Оскільки щільність розташування м-холінорецепторів і бета2-адренорецепторів у центральних та периферичних дихальних шляхах різниться, бета2-адреноміметики більш ефективні для бронхорелаксації периферичних дихальних шляхів, у той час як м-холіноблокатори мають більш виражений ефект щодо центральних. Таким чином, комбінація м-холіноблокатора та бета2-адреноміметика сприяє оптимальній бронходилатації на всьому протязі нижніх дихальних шляхів людини. Глікопіроній – це інгаляційний м-холіноблокатор тривалої дії, призначений для підтримуючої терапії порушень бронхіальної прохідності у пацієнтів з ХОЗЛ. Нервова регуляція бронхоконстрикції забезпечується парасимпатичною нервовою системою, таким чином, холінергічна стимуляція є ключовим компонентом оборотного порушення бронхіальної прохідності при ХОЗЛ. Механізм дії глікопіронію заснований на блокуванні бронхоконстрикторної дії ацетилхоліну на гладком'язові клітини дихальних шляхів, що призводить до бронходилатуючого ефекту. В організмі людини виявлено 5 підтипів мускаринових рецепторів (М1-5). Відомо, що тільки підтипи М1-3 задіяні у фізіологічній функції дихальної системи. Глікопіроній має виражений афінітет до цих типів рецепторів,причому він має в 4-5 разів більшу селективність щодо М1- і М3-рецепторів у порівнянні з М2-рецепторами. Це призводить до швидкого розвитку терапевтичного ефекту після інгаляції, що підтверджено клінічними дослідженнями. Бронходилатируючий ефект глікопіронію після інгаляції зберігається більше 24 год. Тривалість його дії після інгаляції обумовлена тривалою підтримкою терапевтичної концентрації препарату в легенях, що підтверджується більш тривалим T1/2 глікопіронію після інгаляційного застосування порівняно з внутрішньовенним введенням.Тривалість його дії після інгаляції обумовлена тривалою підтримкою терапевтичної концентрації препарату в легенях, що підтверджується більш тривалим глікопіронією T1/2 після інгаляційного застосування порівняно з внутрішньовенним введенням.Тривалість його дії після інгаляції обумовлена тривалою підтримкою терапевтичної концентрації препарату в легенях, що підтверджується більш тривалим глікопіронією T1/2 після інгаляційного застосування порівняно з внутрішньовенним введенням. Індакатерол є селективним бета2-адреноміметиком ультратривалої дії (протягом 24 годин при одноразовому застосуванні). Фармакологічна дія бета2-адреноміметиків, включаючи індакатерол, пов'язана зі стимуляцією внутрішньоклітинної аденілатциклази – ферменту, який каталізує перетворення АТФ на циклічний 3',5'-АМФ (цАМФ). Підвищення вмісту цАМФ призводить до розслаблення гладкої мускулатури бронхів. Індакатерол є майже повним агоністом бета2-адренорецепторів; стимулююча дія препарату на бета2-адренорецептори в 24 рази сильніша, ніж на бета1-адренорецептори, і в 20 разів сильніша, ніж на бета3-адренорецептори. Після інгаляції індакатерол чинить швидку і тривалу бронходилатируючу дію. Селективність індакатеролу подібна до селективності формотеролу.Після інгаляції індакатерол має місцеву бронходилатируючу дію. В ізольованих бронхах людини індакатерол має швидку та тривалу дію. Ефект препарату Ультибро Бризхалер настає вже через 5 хв після інгаляції і залишається незмінним протягом 24 год, забезпечуючи стійке значуще поліпшення функції легень: на 26-й тиждень терапії підвищення ОФВ за першу секунду (ОФВ1) в середньому на 320 мл порівняно з цим показником у пацієнтів, які отримували плацебо, і на 110 мл - порівняно з глікопапіронієм, індакатеролом або тіотропієм, що отримували монотерпію. Також відзначалося зниження функціональної залишкової ємності легень та залишкового обсягу легень на 350 та 380 мл (р Не отримано даних, що свідчать про розвиток тахіфілаксії до препарату при тривалому застосуванні порівняно з плацебо або застосування кожного з діючих компонентів у монотерапії. На підставі проведених клінічних досліджень показано, що препарат Ультибро Бризхалер у терапевтичних та супратерапевтичних дозах не має клінічно значущого впливу на ЧСС, тривалість інтервалу QT, вміст калію та концентрацію глюкози у сироватці крові.Показання до застосуванняТривала підтримуюча терапія порушень бронхіальної прохідності у пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легень, що полегшує симптоми та знижує кількість загострень.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до глікопіронію, індакатеролу або будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату; непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Не рекомендується одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять інші бета2-адреноміметики тривалої дії або м-холіноблокатори тривалої дії. З обережністю: супутні захворювання ССС (ішемічна хвороба серця (в т.ч. нестабільна стенокардія), гострий інфаркт міокарда (в т.ч. в анамнезі), артеріальна гіпертензія, порушення серцевого ритму, подовження інтервалу QTc (QT скоригований >0,44) с), судомні розлади, тиреотоксикоз, цукровий діабет; в тому числі астемізол, терфенадин, ебастин), препарати для загальної анестезії з групи барбітуратів, гіперреактивність на дію бета2-адреноміметиків, глаукома;що супроводжуються затримкою сечі; порушення функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ нижче 30 мл/хв/1,73 м2), включаючи термінальну стадію ниркової недостатності, що вимагає проведення гемодіалізу (застосування препарату можливе лише у випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик).Вагітність та лактаціяДаних про застосування препарату Ультибро Бризхалер у вагітних жінок немає. Дані щодо застосування глікопіронію або індакатеролу у вагітних також відсутні. У дослідженні раннього та пізнього ембріогенезу у тварин будь-яких ефектів препарату Ультибро® Бризхалер®, що застосовують у різних дозах, на ембріон або плід не виявлено. У тварин також не відзначено будь-якої тератогенної дії. Відмічалася низька концентрація глікопіронію в плазмі пуповинної крові через 86 хв після одноразової внутрішньом'язової ін'єкції глікопану в дозі 0,006 мг/кг пацієнткам після кесаревого розтину. Однак індакатерол надавав токсичну дію на репродуктивну систему, що виявлялося у збільшенні частоти змін скелета у тварин. У зв'язку з відсутністю клінічних даних щодо застосування препарату Ультибро Бризхалер у вагітних жінок застосування препарату під час вагітності можливе, тільки якщо передбачувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Індакатерол може уповільнювати процес пологів унаслідок релаксуючої дії на гладку м'язи матки. Невідомо, чи проникають глікопіроній та/або індакатерол у грудне молоко у людини. Однак і індакатерол, і глікопіроній (включаючи його метаболіти) були виявлені в молоці тварин, що лактують. Враховуючи цю обставину, застосування препарату Ультибро® Бризхалер® у жінок, що годують груддю, допустиме, тільки якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини. Дослідження репродуктивної токсичності та інші дослідження у тварин не дають підстав вважати, що препарат може впливати на фертильність у чоловіків чи жінок.Побічна діяНебажані явища (НЯ) при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер характеризуються симптомами, типовими для м-холіноблокаторів та бета2-адреноміметиків, що застосовуються в монотерапії. До інших найчастіших НЯ, пов'язаних з цим лікарським препаратом (які відзначалися як мінімум у 3% пацієнтів і частіше, ніж у групі плацебо), відносяться кашель і назофарингіт. У пацієнтів з ХОЗЛ при інгаляції в рекомендованих дозах препарат не має клінічно значущої системної бета2-адреноміметичної дії. ЧСС у середньому змінювалася лише на 1 уд./хв, а тахікардія розвивалася рідко і з меншою частотою, ніж у групі плацебо. Частота розвитку значного подовження інтервалу QTc (>450 мс) і гіпокаліємії була подібною до такої групи плацебо. Нижче наведено НЯ, які відзначалися при застосуванні препарату під час клінічних досліджень (тривалість 6 та 12 місяців), препарат застосовувався 1 раз на добу у пацієнтів з ХОЗЛ. НЯ згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA. У межах кожної групи органів та систем органів НЯ перераховані у порядку зменшення частоти народження. Для оцінки частоти народження використані наступні критерії: дуже часто ≥1/10); часто (≥1/100, Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – інфекція верхніх дихальних шляхів; часто – назофарингіт, інфекція сечовивідних шляхів, синусит, риніт. З боку імунної системи: часто гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: часто гіперглікемія та цукровий діабет. Порушення психіки: нечасто безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; рідко – парестезія. З боку органу зору: нечасто глаукома. З боку серця: нечасто – ІХС, миготлива аритмія, тахікардія, відчуття серцебиття. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, біль у ротоглотці, першіння у горлі; нечасто – носова кровотеча, парадоксальний бронхоспазм. З боку травної системи: часто – диспепсія, карієс зубів; нечасто - сухість слизової оболонки порожнини рота, гастроентерит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип/свербіж. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – скелетно-м'язовий біль, м'язовий спазм, біль у кінцівках, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – обструкція сечового міхура, затримка сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – лихоманка, біль у грудній клітці; нечасто – периферичний набряк, втома. Під час проведення постреєстраційних досліджень були виявлені наступні побічні реакції (оскільки повідомлення отримані в добровільному порядку від популяції невизначеного розміру, достовірно визначити частоту розвитку даних НЯ неможливо, у зв'язку з чим вони класифіковані як частота невідома). НЯ згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA. У межах кожної групи НЯ вказано у порядку зменшення їхньої тяжкості. З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дисфонія. Опис окремих несприятливих побічних реакцій З НЯ, типових для м-холіноблокаторів, найчастіше відзначалася сухість у роті (0,64 проти 0,45% у групі плацебо); водночас на фоні застосування препарату Ультибро® Бризхалер® це НЯ відзначалося рідше, ніж на фоні застосування глікопіронію у монотерапії. Найчастіше сухість у роті була слабко виражена пов'язана із застосуванням препарату, важких випадків зазначено був. Кашель відзначався часто, але, як правило, був слабко виражений. Деякі серйозні НЯ, включаючи реакції гіперчутливості та ІХС, були відзначені як НЯ на фоні застосування індакатеролу в монотерапії. У пацієнтів у групі застосування препарату Ультибро® Бризхалер® реакції гіперчутливості та ІХС відзначалися з частотою 2,06% (0% у групі плацебо) та 0,67% (0,78% у групі плацебо) відповідно. Якщо будь-які з побічних ефектів посилюються або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в описі, необхідно повідомити про це лікаря.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Препарат є капсулами з порошком для інгаляцій, які слід застосовувати тільки для інгаляцій через рот за допомогою спеціального пристрою для інгаляцій (бризхалер), що входить до комплекту. Капсули не можна приймати внутрішньо. Капсули з порошком для інгаляцій слід зберігати у блістері та витягувати з нього безпосередньо перед застосуванням. Рекомендована доза препарату Ультибро Бризхалер становить 50 мкг + 110 мкг (вміст 1 капс.) 1 раз на добу. Інгаляцію препарату проводять щодня 1 раз на добу одночасно. У разі пропуску дози її необхідно інгалювати якомога раніше. Слід поінформувати пацієнта про неприпустимість застосування більш ніж 1 дози препарату на добу. Перед початком застосування препарату пацієнта слід навчити правильній техніці використання інгаляцій. За відсутності поліпшення функції дихання слід переконатися, чи пацієнт застосовує препарат. Препарат слід вдихати, а не ковтати. Особливі групи пацієнтів Вік старше 75 років. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів віком від 75 років. Порушення функції нирок. Не потрібна корекція дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня. У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ХХН, що потребує проведення гемодіалізу, препарат Ультибро® Бризхалер® слід застосовувати лише у випадку, якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик. Порушення функції печінки. Не потрібна корекція дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Застосування препарату у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Кожна упаковка препарату Ультібро Бризхалер містить: 1 пристрій для інгаляцій - бризхалер; блістери із капсулами з порошком для інгаляцій. Капсули з порошком для інгаляцій не можна приймати внутрішньо. Пристрій для інгаляцій, що міститься в упаковці, призначений для використання тільки разом із капсулами препарату Ультибро Бризхалер. Для інгаляції капсул, що знаходяться в упаковці, використовується тільки бризгалер. Не слід використовувати капсули препарату Ультибро Бризхалер з будь-яким іншим пристроєм для інгаляцій і, у свою чергу, не використовувати бризхалер для інгаляції інших препаратів. Через 30 днів використання бризхалера слід утилізувати. Як використовувати пристрій для інгаляцій 1. Зніміть кришку. 2. Відкрити пристрій для інгаляції. Щоб відкрити бризхалер, слід міцно взяти його за основу та нахилити мундштук. 3. Приготувати капсулу: відокремити 1 бл. від блістер-упаковки, відірвавши його за перфорацією; взяти 1 бл. та зняти з нього захисну плівку, щоб вивільнити капсулу. 4. Вийняти капсулу: капсули слід зберігати у блістері та виймати тільки безпосередньо перед застосуванням; витерти руки досуха і витягнути капсулу з блістера. Чи не ковтати капсулу. 5. Вставити капсулу у бризхалер: покласти капсулу в камеру для капсул; ніколи не класти капсулу безпосередньо в мундштук. 6. Закрити пристрій для інгаляцій: щільно закрити бризхалер, при закритті повинен лунати клацання. 7. Проколоти капсулу: утримувати бризхалер у вертикальному положенні так, щоб мундштук був спрямований нагору; одночасно натиснути до кінця на обидві кнопки, при проколюванні капсули повинен лунати клацання. Не натискати на кнопки для проколювання капсули більше ніж один раз. 8. Повністю відпустити кнопки бризхолера з обох боків. 9. Зробити видих: перед тим як вставити мундштук у рот, зробити повний видих; ніколи не дмуть у мундштук. 10. Вдихнути лікарський препарат: вкласти мундштук бризхалера в рот і стиснути губи навколо нього; тримаючи рукою бризхалер, зробити швидкий рівномірний максимально глибокий вдих. Не натискати на кнопки пристрою, що проколюють. 11. Звернути увагу. Коли пацієнт вдихає через пристрій для інгаляцій, він повинен почути характерний брязкітний звук, створюваний обертанням капсули в камері і розпиленням порошку. Він може відчути солодкуватий присмак препарату у роті. Якщо пацієнт не чує брязкітного звуку, це може означати, що капсула застрягла в камері бризхалера. У цьому випадку слід відкрити бризхалер і акуратно звільнити капсулу, постукаючи з основи пристрою. Щоб звільнити капсулу, не слід натискати на кнопки для проколювання капсули. При необхідності повторити етапи 9 та 10. 12. Затримати подих: якщо при вдиханні пацієнт почув характерний звук, затримати подих якомога довше (щоб не відчувати неприємних відчуттів) і вийняти мундштук з рота, після цього зробити видих; відкрити бризхалер і подивитися, чи залишився в капсулі порошок. Якщо в капсулі залишився порошок, закрити бризхалер і повторити етапи 9-12. Більшість людей можуть випорожнити капсулу за 1 або 2 інгаляції. У деяких людей протягом невеликого часу після інгаляції лікарського засобу відзначається кашель. Якщо пацієнт кашляє, він повинен хвилюватися. Якщо порошку в капсулі не залишилося, то пацієнт отримав повну дозу препарату. 13. Вийняти капсулу: після прийняття добової дози препарату Ультибро® Бризхалер®, відхиливши мундштук, вийняти порожню капсулу, постукавши по інгаляційному пристрої, та утилізувати її; закрити мундштук бризхалера та закрити його кришкою. Не зберігати капсули у бризхалері. Важлива інформація Чи не ковтати капсули з порошком для інгаляцій. Використовувати лише бризхалер, що знаходиться в упаковці. Капсули повинні зберігатися у блістері та витягуватися безпосередньо перед використанням. Ніколи не вкладати капсулу в мундштук брізхалера. Не натискати на пристрій, що проколює, більше 1 разу. Ніколи не дмухати в мундштук бризхалера. Завжди проколювати капсулу до інгаляції. Чи не мити бризхалер. Зберігати його сухим (див. Як чистити бризхалер). Чи не розбирати бризхалер. Починаючи нову упаковку препарату, для інгаляції капсул завжди використовувати новий бризхалер, що міститься в упаковці. Не зберігати капсули у бризхалері. Завжди зберігати блістери з капсулами та бризхалер у сухому місці. додаткова інформація У дуже поодиноких випадках маленькі шматочки капсул можуть потрапити до рота. Не слід хвилюватися, якщо пацієнт вдихнув їх або проковтнув, це не є небезпечним. Щоб звести дане явище до мінімуму, не слід проколювати капсулу більше 1 разу. Як чистити бризхалер Чистити бризхалер необхідно 1 раз на тиждень. Протерти мундштук зовні та всередині чистою сухою тканиною. Ніколи не використовувати воду для чищення бризхалера. Зберігати його сухим.ПередозуванняСимтоми: у пацієнтів з ХОЗЛ після 14 днів застосування препарату Ультибро Бризхалер у дозах, що у кілька разів перевищують терапевтичні, було відмічено збільшення частоти виникнення шлуночкової екстрасистолії. В цілому, нестійка шлуночкова тахікардія була відзначена у чотирьох пацієнтів, при цьому тривалість найбільш тривалого епізоду становила 4 с (9 скорочень). Передбачається, що передозування препарату Ультибро® Бризхалер® характеризується симптомами, типовими для передозування бета2-адреноміметиків, такими як тахікардія, тремор, відчуття серцебиття, головний біль, нудота, блювання, сонливість, шлуночкова аритмія, метакалічний типовими для передозування м-холіноблокаторів, такими як підвищення ВГД (що супроводжується болем в очах, порушенням зору або почервонінням очей), запор або утруднення сечовипускання. Інформація про передозування глікопіронію. У пацієнтів з ХОЗЛ регулярне інгаляційне введення глікопіронію в загальній дозі 100 та 200 мкг 1 раз на день протягом 4 тижнів переносилося добре. Гостра інтоксикація при випадковому проковтуванні капсули глікопіронію броміду малоймовірна внаслідок низької біодоступності глікопану при прийомі внутрішньо (близько 5%). Cmax та AUC після внутрішньовенного введення 150 мкг глікопіронію у здорових добровольців були приблизно в 50 і 6 разів вище відповідно, ніж Css та AUC у рівноважному стані, що досягаються при застосуванні глікопіронію інгаляційно у рекомендованих дозах. Ознак передозування у своїй не виявлено. Інформація про передозування індакатерол. Після одноразового застосування індакатеролу у пацієнтів з ХОЗЛ у дозі, що перевищує максимальну терапевтичну в 10 разів, відзначалося помірне збільшення ЧСС, підвищення артеріального тиску та подовження інтервалу QTc. Лікування: показана підтримуюча та симптоматична терапія. У важких випадках може бути потрібна госпіталізація. У разі потреби можливе застосування селективних бета-адреноблокаторів. Застосовувати селективні бета-адреноблокатори слід з обережністю лише під суворим медичним наглядом, оскільки їх застосування може провокувати розвиток бронхоспазму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Ультибро® Бризхалер® не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, що містять бета-адреноміметики тривалої дії або м-холіноблокатори тривалої дії. Препарат Ультибро Бризхалер не рекомендований для усунення гострих епізодів бронхоспазму. Препарат Ультибро® Бризхалер® призначений для лікування пацієнтів з ХОЗЛ. У зв'язку з тим, що у загальній популяції ХОЗЛ суттєво переважають пацієнти віком від 40 років, перед початком терапії препаратом у пацієнтів до 40 років потрібне спірометрічне підтвердження діагнозу ХОЗЛ. Реакція гіперчутливості. На фоні застосування глікопірронію або індакатеролу, компонентів препарату Ультибро Бризхалер, були зареєстровані випадки розвитку реакцій гіперчутливості негайного типу. При появі ознак, що свідчать про розвиток алергічної реакції, зокрема ангіоневротичного набряку (включаючи утруднене дихання або ковтання, набряк язика, губ та обличчя, кропив'янку, висипання на шкірі), препарат необхідно відмінити і підібрати альтернативну терапію. Бронхіальна астма. У зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату Ультибро Бризхалер у пацієнтів з бронхіальною астмою препарат не слід застосовувати для лікування бронхіальної астми. При застосуванні бета2-адреноміметиків тривалої дії на лікування бронхіальної астми зростає ризик виникнення серйозних НЯ, пов'язаних із бронхіальною астмою, у т.ч. летального результату. Пародоксальний бронхоспазм. У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер не відзначалося випадків парадоксального бронхоспазму. Однак при застосуванні інших інгаляційних препаратів відзначалися випадки парадоксального бронхоспазму, які потенційно становлять загрозу для життя. У разі виникнення парадоксального бронхоспазму застосування препарату Ультибро® Бризхалер® має бути негайно припинено та проведено підбір альтернативної терапії. м-холіноблокуючий ефект. У зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату Ультибро® Бризхалер® у пацієнтів із закритокутовою глаукомою, слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів цієї групи. Слід проінформувати пацієнта про ознаки та симптоми гострого нападу закритокутової глаукоми та про необхідність припинити застосування препарату Ультибро Бризхалер, а також негайно звернутися до лікаря при виникненні будь-якої з цих ознак або симптомів. Вплив бета2-адреноміметиків на ССС. Бета2-адренорецептори представлені головним чином у гладкій мускулатурі бронхів, тоді як міокард людини містить переважно бета1-адренорецептори. Однак на долю бета2-адренорецепторів у міокарді людини припадає від 10 до 50% усіх адренорецепторів. Точно не встановлено, яку функцію виконують бета2-адренорецептори міокарда, проте їхня присутність дозволяє припустити, що навіть високоселективні бета2-адреноміметики можуть впливати на серцеву функцію. Бета2-адреноміметики можуть надавати клінічно значущий вплив на ССС (в т.ч. збільшення ЧСС, підвищення артеріального тиску). У разі виникнення вказаних НЯ при застосуванні препарату Ультибро Бризхалер може знадобитися припинення терапії препаратом. Крім того, при застосуванні бета2-адреноміметиків можуть відзначатися такі ЕКГ-зміни:сплощення зубця Т, подовження інтервалу QT та депресія сегмента ST (проте клінічна значимість цих змін не встановлена). У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату в рекомендованих терапевтичних дозах значне подовження інтервалу QT порівняно з плацебо не відзначалося. Гіпокаліємія. У деяких пацієнтів при застосуванні бета2-адреноміметиків може спостерігатися значна гіпокаліємія, що призводить до розвитку НЯ з боку ССС. Зниження вмісту калію в сироватці крові зазвичай буває минущим і вимагає корекції. У пацієнтів з ХОЗЛ тяжкого ступеня гіпокаліємія може бути викликана гіпоксією та супутньою терапією, що, у свою чергу, може підвищувати ймовірність розвитку аритмій. У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату у рекомендованих терапевтичних дозах не спостерігалися клінічно значущі ефекти гіпокаліємії. Гіперглікемія. При інгаляції високих доз бета2-адреноміметиків можливе підвищення концентрації глюкози у плазмі. При застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у плазмі крові. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які отримували препарат (у рекомендованих дозах), спостерігалося підвищення частоти клінічно значущих коливань концентрації глюкози в крові (4,9%) порівняно з групою плацебо (2,7%). Ефективність та безпека застосування препарату у пацієнтів з некомпенсованим цукровим діабетом не вивчали. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Препарат Ультибро® Бризхалер® не має або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та виконувати потенційно небезпечні види діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак препарат може викликати запаморочення. У разі виникнення запаморочення слід відмовитися від керування транспортними засобами та виконання потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 150,00 грн
308,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Холекальциферол (вітамін Д3) – 25 мкг (1000 МО); Допоміжні інгредієнти: підсолоджувач ксиліт (Е967), підсолоджувач сорбіт (Е420), загусник гідроксипропілцелюлоза (Е463), агент антистежуючий солі жирних кислот магнію, антиокислювач альфа-токоферол (Е307), мама 5, натрію (Е301), агент антистежуючий аморфний діоксид кремнію (Е551), малиновий ароматизатор, персиковий ароматизатор. Ультра-Д Вітамін Д3 25 мкг (1000 МО) випускається у формі жувальних пігулок масою 425 мг.
3 490,00 грн
386,00 грн
Дозування: 25 мкг Фасування: N720 Форма випуску таб. жувальні Упаковка: банку Виробник: Оріон Корпорейшн Завод-виробник: Оріон Фарма/Оріон Корпорейшн (Фінляндія). .
Інформація від виробникаL-карнітин необхідний метаболізму жирних кислот. Утворюється в організмі та забезпечує енергетичним субстратом клітини, що продукують сперматозоїди. Покращує рухливість та якість сперматозоїда.
6 634,00 грн
266,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активні речовини: артикаїну гідрохлорид 40 мг, епінефрину гідрохлорид 6 мкг, еквівалентно вмісту основи епінефрину 5 мкг, що відповідає вмісту епінефрину в розчині 1:200 000. допоміжні речовини: натрію дисульфіт (натрію метабісульфіт), натрію хлорид, вода д/і. 1.7 мл – картриджі безбарвного скла (10) – блоки з гофрованого картону (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаКомбінований місцевоанестезуючий препарат, до складу якого входить артикаїн (місцевоанестезуючий засіб амідного типу) та епінефрін (судинозвужувальний засіб), який додається до складу препарату для пролонгування тривалості анестезії. Амідна структура артикаїну подібна до структури інших місцевоанестезуючих засобів, але в його молекулі міститься одна додаткова ефірна група, яка в організмі людини швидко гідролізується естеразами. Зі швидким руйнуванням артикаїну до його неактивного метаболіту (артикаїнової кислоти) пов'язана дуже низька системна токсичність препарату, що дозволяє проводити повторні ін'єкції препарату. Місцевоанестезуючі засоби викликають оборотну втрату чутливості внаслідок припинення або зменшення провідності сенсорних нервових імпульсів безпосередньо у місці ін'єкції та навколо нього. Вони мають мембраностабілізуючий ефект за рахунок зниження проникності мембран нервових клітин для іонів натрію. Препарат має швидку (латентний період - від 1 до 3 хв) та сильну анестезуючу дію та має гарну тканинну переносимість. Тривалість анестезії становить щонайменше 45 хв. Внаслідок дуже низького вмісту в препараті епінефрину вплив останнього на серцево-судинну систему виражений незначно: майже не відзначається підвищення артеріального тиску та збільшення ЧСС.ФармакокінетикаВсмоктування Після підслизового введення 2 мл препарату Тmах артикаїну в плазмі крові становить 10-15 хв, а середнє значення в плазмі крові Сmаx артикаїну становить приблизно 400 мкг/л, Тmах артикаїнової кислоти становить 45 хв, а середнє значення Сmах артикаїнової кислоти . У дітей було отримано порівняні фармакокінетичні дані. Відмінності між плазмовими концентраціями артикаїну та артикаїнової кислоти відображають швидкий гідроліз артикаїну в тканинах і крові, тому введений артикаїн надходить у системний кровотік в основному у вигляді неактивного метаболіту. Розподіл Після підслизового введення концентрації артикаїну в крові в області зубних альвеол у тисячі разів перевищує концентрацію артикаїну в системному кровотоку. Виявлено зворотний зв'язок між часом після ін'єкції та концентрацією артикаїну в альвеолі зуба. Зв'язування артикаїну із білками плазми становить 95%. Метаболізм Усі місцевоанестезуючі засоби амідного типу метаболізуються у мікросомах печінки. Крім цього артикаїн у тканинах та крові ще інактивується неспецифічними плазмовими естеразами шляхом гідролізу в карбоксильній групі. Т.к. гідроліз відбувається дуже швидко і починається відразу після введення, близько 90% артикаїну інактивується цим способом. Головний метаболіт артикаїну - артикаїнова кислота, що утворюється в результаті - не має місцевоанестезуючої активності, і у нього не виявлено системної токсичності. Виведення Після підслизового введення виведення артикаїну відбувається експонентно з T1/2 приблизно 25 хв. Артикаїн виводиться головним чином нирками у вигляді артикаїнової кислоти (64.2±14.4%), глюкуроніду артикаїнової кислоти (13.4±5%) та незміненого артикаїну (1.45±0.77%). Після ін'єкцій препарату в слизову оболонку порожнини рота загальний кліренс артикаїну становить 235±27 л/год.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик із судинозвужувальним компонентом для застосування у стоматології.Показання до застосуванняІнфільтраційна та провідникова анестезія при стоматологічних операціях: неускладнені видалення одного або кількох зубів; обробка каріозних порожнин зуба; обточування зубів перед протезуванням.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до артикаїну або інших місцевоанестезуючих засобів амідного типу, за винятком випадків, коли при гіперчутливості до цих засобів алергія до артикаїну була виключена за допомогою відповідних досліджень, проведених з дотриманням усіх необхідних правил і вимог; підвищена чутливість до епінефрину; підвищена чутливість до допоміжних компонентів препарату, зокрема. до сульфітів (включаючи проявляється у вигляді бронхіальної астми). Протипоказання, що стосуються артикаїну тяжкі порушення функції синусового вузла або тяжкі порушення провідності (такі як виражена брадикардія, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня); гостра декомпенсована серцева недостатність; різко виражена артеріальна гіпотензія; анемія (в т.ч. В12-дефіцитна анемія); метгемоглобінемія; гіпоксія; дитячий вік до 4 років (відсутність клінічного досвіду); Протипоказання, що стосуються епінефрину пароксизмальна тахікардія, тахіаритмія; закритокутова глаукома; прийом некардіоселективних бета-адреноблокаторів, наприклад, пропранололу (ризик розвитку гіпертонічного кризу та тяжкої брадикардії); гіпертиреоз; феохромоцитома; тяжка артеріальна гіпертензія. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів зі стенокардією, атеросклерозом, постінфарктним кардіосклерозом, порушеннями мозкового кровообігу, інсультом в анамнезі, хронічним бронхітом, емфіземою легенів, цукровим діабетом, недостатністю холінестерази (застосування можливе тільки у разі крайньої необхідності). надмірно сильна дія препарату), порушеннями згортання крові, тяжкими порушеннями функції печінки та нирок, вираженим збудженням.Вагітність та лактаціяАртикаїн проникає крізь плацентарний бар'єр. Зважаючи на недостатність клінічних даних, рішення про призначення препарату стоматологом може бути прийняте лише в тому випадку, якщо потенційна користь від його застосування виправдовує потенційний ризик для плода. У разі необхідності застосування артикаїну при вагітності переважно використовувати Ультракаїн Д-С з меншою концентрацією епінефрину в порівнянні з препарпатом Ультракаїн Д-С форте або препарат, що не містить його (Ультракаїн Д). У період лактації не потрібно переривати грудне вигодовування, т.к. у грудному молоці не виявляється клінічно значимих концентрацій артикаїну. Застосування у дітей Протипоказане застосування у дітей віком до 4 років (відсутність клінічного досвіду).Побічна діяЗ боку ЦНС: дозозалежні реакції - ступор, що іноді прогресує до втрати свідомості, дихальні розлади, іноді прогресують до зупинки дихання, м'язовий тремор, м'язові посмикування іноді прогресують до генералізованих судом; можливі - запаморочення, парестезія, гіпестезія, минущі зорові розлади (нечіткість зорового сприйняття, сліпота, двоїння в очах), що виникають під час або через короткий час після ін'єкції місцевоанестезуючого засобу. Іноді при порушенні правильної техніки ін'єкції при введенні місцевоанестезуючого засобу у стоматологічній практиці можливе пошкодження нерва, зокрема, у таких випадках можливе пошкодження лицьового нерва, що може призвести до розвитку паралічу лицьового нерва. Часто – головний біль, головним чином, унаслідок наявності у складі препарату епінефрину. З боку травної системи: нудота, блювання. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, шок. Дуже рідко через вміст у складі препарату епінефрину можливий розвиток тахікардії, порушень серцевого ритму, підвищення артеріального тиску. Алергічні реакції: можливі – гіперемія шкірних покривів, кон'юнктивіт, риніт та ангіоневротичний набряк. Ангіоневротичний набряк може виявлятися набряком верхньої та/або нижньої губ, щік, набряком голосових зв'язок з відчуттям "грудка в горлі" і утрудненнями ковтання, кропив'янка, утруднення дихання. Будь-які з цих проявів можуть прогресувати до анафілактичного шоку. Місцеві реакції: набряклість або запалення слизової оболонки у місці ін'єкції. В окремих випадках при випадковому внутрішньосудинному введенні можлива поява зон ішемії у місці введення, аж до некрозу тканин.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Протипоказана комбінація з кардіонеселективними бета-адреноблокаторами, наприклад, пропранололом, т.к. є ризик розвитку гіпертонічного кризу та вираженої брадикардії. Взаємодії, які слід брати до уваги Можливе посилення дії вазоконстрикторів, що підвищують артеріальний тиск, таких як епінефрин, при одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів або інгібіторів МАО. Подібні спостереження були описані для концентрацій норепінефрину 1:25 000 та епінефрину 1:80 000 при їх застосуванні як вазоконстриктори. Концентрація епінефрину в препараті Ультракаїн Д-С нижче - 1:200 000. Проте враховувати можливості такого посилення дії необхідно. Місцевоанестезуючі засоби посилюють дію лікарських засобів, що пригнічують ЦНС. Опіоїдні аналгетики посилюють дію місцевоанестезуючих засобів, проте підвищують ризик пригнічення дихання. При проведенні ін'єкцій препарату Ультракаїн Д-С пацієнтам, які отримують гепарин або ацетилсаліцилову кислоту, можливий розвиток кровотеч у місці ін'єкції. Ультракаїн Д-С збільшує інтенсивність і тривалість дії міорелаксантів. Ультракаїн Д-С виявляє антагонізм щодо впливу на склелетну мускулатруру з препаратами для лікування міастенії, тому при його застосуванні, особливо у високих дозах, потрібна додаткова корекція лікування міастенії. Ультракаїн Д-С викликає уповільнення метаболізму місцевоанестезуючих лікарських засобів. При одночасному застосуванні з інгібіторами холінестерази відбувається уповільнення метаболізму місцевоанестезуючих лікарських засобів. Епінефрін здатний інгібувати вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози та зменшувати ефекти гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Галотан може підвищувати чутливість серця до катехоламінів і тому підвищувати ризик розвитку порушень серцевого ритму після ін'єкцій Ультракаїну Д-С. При обробці місця ін'єкції місцевого анестетика дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевих реакцій – набряку, хворобливості.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для застосування в ротовій порожнині та може вводитися тільки у тканині, де відсутнє запалення. Не можна проводити ін'єкцію у запалені тканини. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. Для анестезії при неускладненому видаленні зубів верхньої щелепи за відсутності запалення зазвичай достатньо створення депо препарату Ультракаїн Д-С (Ультракаїн Д-С форте) в області перехідної складки шляхом його введення в підслизову з вестибулярного боку - по 1.7 мл препарату на зуб. В окремих випадках для досягнення повної анестезії може знадобитися додаткове введення від 1 мл до 1.7 мл. У більшості випадків це дозволяє не проводити хворобливу піднебінну ін'єкцію. При видаленні декількох розташованих зубів кількість ін'єкцій зазвичай вдається обмежити. Для анестезії при розрізах та накладення швів в області піднебіння з метою створення піднебінного депо необхідно близько 0.1 мл препарату на кожну ін'єкцію. Що стосується видалення премолярів нижньої щелепи за відсутності запалення можна уникнути мандибулярної анестезії, т.к. зазвичай достатньою є інфільтраційна анестезія, що забезпечується ін'єкцією 1.7 мл препарату на зуб. Якщо таким чином не вдалося досягти бажаного ефекту, слід виконати додаткову ін'єкцію 1-1.7 мл препарату в підслизову в області перехідної складки нижньої щелепи з вестибулярного боку. Якщо ж і в цьому випадку не вдалося досягти повної анестезії, необхідно провести провідникову блокаду нижньощелепного нерва. При обробці порожнин та обточуванні зубів під коронки, за винятком нижніх корінних зубів, залежно від обсягу та тривалості лікування показано введення препарату Ультракаїн Д-С з меншим вмістом епінефрину в область перехідної складки з вестибулярної сторони в дозі 0.5-1.7 мл на зуб. За виконання однієї лікувальної процедури дорослим можна вводити артикаїн у дозі до 7 мг на 1 кг маси тіла. Зазначено, що пацієнти добре переносили дози до 500 мг (відповідають 12.5 мл розчину для ін'єкцій). У дітей старше 4 років дозу препарату підбирають залежно від віку та маси тіла дитини; доза повинна перевищувати 5 мг артикаїну на 1 кг маси тіла. У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою недостатністю можливе створення підвищених плазмових концентрацій артикаїну. У цих пацієнтів препарат слід застосовувати у мінімальній дозі, необхідної для досягнення достатньої глибини анестезії. Щоб уникнути випадкового внутрішньосудинного введення препарату, завжди перед його введенням слід проводити аспіраційну пробу. Тиск ін'єкції має відповідати чутливості тканин.ПередозуванняСимптоми: перші прояви токсичної дії – запаморочення, моторне збудження або ступор; можливі брадикардія, різке зниження артеріального тиску, порушення дихання, м'язові посмикування, генералізовані судоми, тяжкі порушення кровообігу, шок. Лікування: при перших проявах симптомів токсичної дії під час введення препарату слід припинити його введення та перевести пацієнта в горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів та моніторувати показники гемодинаміки (ЧСС та АТ). Рекомендується завжди, навіть якщо симптоми інтоксикації здаються нетяжкими, ставити внутрішньовенний катетер для того, щоб у разі необхідності мати можливість негайно провести внутрішньовенне введення необхідних лікарських засобів. При порушеннях дихання, залежно від їхньої тяжкості, рекомендується подача кисню, а при виникненні показань до проведення штучного дихання – проведення ендотрахеальної інтубації та ШВЛ. Введення аналептиків центральної дії протипоказане. М'язові посмикування та генералізовані судоми можуть бути куповані внутрішньовенним введенням барбітуратів короткої або ультракороткої дії. Рекомендовано вводити ці препарати повільно, під постійним лікарським контролем (ризик гемодинамічних розладів та пригнічення дихання) та з одночасною подачею кисню та моніторуванням гемодинамічних показників. Часто брадикардія або різке зниження артеріального тиску можуть бути усунені при простому переведенні пацієнта в горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. При тяжких порушеннях кровообігу та шоці, незалежно від їх причини, введення препарату слід припинити і пацієнт повинен бути переведений у горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. Необхідно забезпечити подачу кисню, внутрішньовенне введення розчинів електролітів, глюкокортикоїдів (250-1000 мг метилпреднізолону), при необхідності, плазмозамінників, в т.ч. альбуміну. При розвитку колапсу та посиленні брадикардії показано повільне внутрішньовенне введення розчину епінефрину (0.0025-0.1 мг) під контролем серцевого ритму та АТ. При необхідності введення в дозах, що перевищують 0,1 мг, епінефрін слід вводити інфузійно, відрегулювавши швидкість введення під контролем ЧСС та АТ. Тяжкі тахікардії та тахіаритмії можна усунути введенням антиаритмічних препаратів, за винятком кардіонеселективних бета-адреноблокаторів. Підвищення артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією при необхідності слід знижуватися за допомогою вазодилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не можна вводити внутрішньовенно. Не можна проводити ін'єкцію у запалену ділянку. Щоб уникнути внутрішньосудинного введення, необхідно завжди проводити аспіраційний тест. Ін'єкційний тиск має відповідати чутливості тканини. Для запобігання занесенню інфекцій (в т.ч. вірусного гепатиту) необхідно стежити за тим, щоб при заборі розчину з ампул завжди використовувалися нові стерильні шприци та голки. Відкриті картриджі знову не можна використовувати для інших пацієнтів. Не використовуйте пошкоджений картридж для ін'єкцій. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, патологія коронарних судин, стенокардія, порушення ритму серця, інфаркт міокарда в анамнезі, артеріальна гіпертензія), цереброваскулярними розладами, наявністю інсульту в анамнезі, хронічним бронхітом, хронічним бронхітом, а також за наявності вираженого занепокоєння доцільно використання препарату Ультракаїн Д, що не містить епінефрину. Приймати їжу можна лише після припинення дії місцевої анестезії (відновлення чутливості). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Місцева анестезія препаратом Ультракаїн Д-С, як показали випробування, не викликає жодного помітного відхилення від звичайної здатності до керування автомобілем та участі у вуличному русі. Однак рішення про те, коли пацієнт після стоматологічного втручання зможе повернутися до керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, повинен приймати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активні речовини: артикаїну гідрохлорид 40 мг, епінефрину гідрохлорид 6 мкг, еквівалентно вмісту основи епінефрину 5 мкг, що відповідає вмісту епінефрину в розчині 1:200 000. допоміжні речовини: натрію дисульфіт (натрію метабісульфіт), натрію хлорид, вода д/і. 2 мл – картриджі безбарвного скла (10) – блоки з гофрованого картону, пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаКомбінований місцевоанестезуючий препарат, до складу якого входить артикаїн (місцевоанестезуючий засіб амідного типу) та епінефрін (судинозвужувальний засіб), який додається до складу препарату для пролонгування тривалості анестезії. Амідна структура артикаїну подібна до структури інших місцевоанестезуючих засобів, але в його молекулі міститься одна додаткова ефірна група, яка в організмі людини швидко гідролізується естеразами. Зі швидким руйнуванням артикаїну до його неактивного метаболіту (артикаїнової кислоти) пов'язана дуже низька системна токсичність препарату, що дозволяє проводити повторні ін'єкції препарату. Місцевоанестезуючі засоби викликають оборотну втрату чутливості внаслідок припинення або зменшення провідності сенсорних нервових імпульсів безпосередньо у місці ін'єкції та навколо нього. Вони мають мембраностабілізуючий ефект за рахунок зниження проникності мембран нервових клітин для іонів натрію. Препарат має швидку (латентний період - від 1 до 3 хв) та сильну анестезуючу дію та має гарну тканинну переносимість. Тривалість анестезії становить щонайменше 45 хв. Внаслідок дуже низького вмісту в препараті епінефрину вплив останнього на серцево-судинну систему виражений незначно: майже не відзначається підвищення артеріального тиску та збільшення ЧСС.ФармакокінетикаВсмоктування Після підслизового введення 2 мл препарату Тmах артикаїну в плазмі крові становить 10-15 хв, а середнє значення в плазмі крові Сmаx артикаїну становить приблизно 400 мкг/л, Тmах артикаїнової кислоти становить 45 хв, а середнє значення Сmах артикаїнової кислоти . У дітей було отримано порівняні фармакокінетичні дані. Відмінності між плазмовими концентраціями артикаїну та артикаїнової кислоти відображають швидкий гідроліз артикаїну в тканинах і крові, тому введений артикаїн надходить у системний кровотік в основному у вигляді неактивного метаболіту. Розподіл Після підслизового введення концентрації артикаїну в крові в області зубних альвеол у тисячі разів перевищує концентрацію артикаїну в системному кровотоку. Виявлено зворотний зв'язок між часом після ін'єкції та концентрацією артикаїну в альвеолі зуба. Зв'язування артикаїну із білками плазми становить 95%. Метаболізм Усі місцевоанестезуючі засоби амідного типу метаболізуються у мікросомах печінки. Крім цього артикаїн у тканинах та крові ще інактивується неспецифічними плазмовими естеразами шляхом гідролізу в карбоксильній групі. Т.к. гідроліз відбувається дуже швидко і починається відразу після введення, близько 90% артикаїну інактивується цим способом. Головний метаболіт артикаїну - артикаїнова кислота, що утворюється в результаті - не має місцевоанестезуючої активності, і у нього не виявлено системної токсичності. Виведення Після підслизового введення виведення артикаїну відбувається експонентно з T1/2 приблизно 25 хв. Артикаїн виводиться головним чином нирками у вигляді артикаїнової кислоти (64.2±14.4%), глюкуроніду артикаїнової кислоти (13.4±5%) та незміненого артикаїну (1.45±0.77%). Після ін'єкцій препарату в слизову оболонку порожнини рота загальний кліренс артикаїну становить 235±27 л/год.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик із судинозвужувальним компонентом для застосування у стоматології.Показання до застосуванняІнфільтраційна та провідникова анестезія при стоматологічних операціях: неускладнені видалення одного або кількох зубів; обробка каріозних порожнин зуба; обточування зубів перед протезуванням.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до артикаїну або інших місцевоанестезуючих засобів амідного типу, за винятком випадків, коли при гіперчутливості до цих засобів алергія до артикаїну була виключена за допомогою відповідних досліджень, проведених з дотриманням усіх необхідних правил і вимог; підвищена чутливість до епінефрину; підвищена чутливість до допоміжних компонентів препарату, зокрема. до сульфітів (включаючи проявляється у вигляді бронхіальної астми). Протипоказання, що стосуються артикаїну тяжкі порушення функції синусового вузла або тяжкі порушення провідності (такі як виражена брадикардія, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня); гостра декомпенсована серцева недостатність; різко виражена артеріальна гіпотензія; анемія (в т.ч. В12-дефіцитна анемія); метгемоглобінемія; гіпоксія; дитячий вік до 4 років (відсутність клінічного досвіду); Протипоказання, що стосуються епінефрину пароксизмальна тахікардія, тахіаритмія; закритокутова глаукома; прийом некардіоселективних бета-адреноблокаторів, наприклад, пропранололу (ризик розвитку гіпертонічного кризу та тяжкої брадикардії); гіпертиреоз; феохромоцитома; тяжка артеріальна гіпертензія. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів зі стенокардією, атеросклерозом, постінфарктним кардіосклерозом, порушеннями мозкового кровообігу, інсультом в анамнезі, хронічним бронхітом, емфіземою легенів, цукровим діабетом, недостатністю холінестерази (застосування можливе тільки у разі крайньої необхідності). надмірно сильна дія препарату), порушеннями згортання крові, тяжкими порушеннями функції печінки та нирок, вираженим збудженням.Вагітність та лактаціяАртикаїн проникає крізь плацентарний бар'єр. Зважаючи на недостатність клінічних даних, рішення про призначення препарату стоматологом може бути прийняте лише в тому випадку, якщо потенційна користь від його застосування виправдовує потенційний ризик для плода. У разі необхідності застосування артикаїну при вагітності переважно використовувати Ультракаїн Д-С з меншою концентрацією епінефрину в порівнянні з препарпатом Ультракаїн Д-С форте або препарат, що не містить його (Ультракаїн Д). У період лактації не потрібно переривати грудне вигодовування, т.к. у грудному молоці не виявляється клінічно значимих концентрацій артикаїну. Застосування у дітей Протипоказане застосування у дітей віком до 4 років (відсутність клінічного досвіду).Побічна діяЗ боку ЦНС: дозозалежні реакції - ступор, що іноді прогресує до втрати свідомості, дихальні розлади, іноді прогресують до зупинки дихання, м'язовий тремор, м'язові посмикування іноді прогресують до генералізованих судом; можливі - запаморочення, парестезія, гіпестезія, минущі зорові розлади (нечіткість зорового сприйняття, сліпота, двоїння в очах), що виникають під час або через короткий час після ін'єкції місцевоанестезуючого засобу. Іноді при порушенні правильної техніки ін'єкції при введенні місцевоанестезуючого засобу у стоматологічній практиці можливе пошкодження нерва, зокрема, у таких випадках можливе пошкодження лицьового нерва, що може призвести до розвитку паралічу лицьового нерва. Часто – головний біль, головним чином, унаслідок наявності у складі препарату епінефрину. З боку травної системи: нудота, блювання. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, шок. Дуже рідко через вміст у складі препарату епінефрину можливий розвиток тахікардії, порушень серцевого ритму, підвищення артеріального тиску. Алергічні реакції: можливі – гіперемія шкірних покривів, кон'юнктивіт, риніт та ангіоневротичний набряк. Ангіоневротичний набряк може виявлятися набряком верхньої та/або нижньої губ, щік, набряком голосових зв'язок з відчуттям "грудка в горлі" і утрудненнями ковтання, кропив'янка, утруднення дихання. Будь-які з цих проявів можуть прогресувати до анафілактичного шоку. Місцеві реакції: набряклість або запалення слизової оболонки у місці ін'єкції. В окремих випадках при випадковому внутрішньосудинному введенні можлива поява зон ішемії у місці введення, аж до некрозу тканин.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Протипоказана комбінація з кардіонеселективними бета-адреноблокаторами, наприклад, пропранололом, т.к. є ризик розвитку гіпертонічного кризу та вираженої брадикардії. Взаємодії, які слід брати до уваги Можливе посилення дії вазоконстрикторів, що підвищують артеріальний тиск, таких як епінефрин, при одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів або інгібіторів МАО. Подібні спостереження були описані для концентрацій норепінефрину 1:25 000 та епінефрину 1:80 000 при їх застосуванні як вазоконстриктори. Концентрація епінефрину в препараті Ультракаїн Д-С нижче - 1:200 000. Проте враховувати можливості такого посилення дії необхідно. Місцевоанестезуючі засоби посилюють дію лікарських засобів, що пригнічують ЦНС. Опіоїдні аналгетики посилюють дію місцевоанестезуючих засобів, проте підвищують ризик пригнічення дихання. При проведенні ін'єкцій препарату Ультракаїн Д-С пацієнтам, які отримують гепарин або ацетилсаліцилову кислоту, можливий розвиток кровотеч у місці ін'єкції. Ультракаїн Д-С збільшує інтенсивність і тривалість дії міорелаксантів. Ультракаїн Д-С виявляє антагонізм щодо впливу на склелетну мускулатруру з препаратами для лікування міастенії, тому при його застосуванні, особливо у високих дозах, потрібна додаткова корекція лікування міастенії. Ультракаїн Д-С викликає уповільнення метаболізму місцевоанестезуючих лікарських засобів. При одночасному застосуванні з інгібіторами холінестерази відбувається уповільнення метаболізму місцевоанестезуючих лікарських засобів. Епінефрін здатний інгібувати вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози та зменшувати ефекти гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Галотан може підвищувати чутливість серця до катехоламінів і тому підвищувати ризик розвитку порушень серцевого ритму після ін'єкцій Ультракаїну Д-С. При обробці місця ін'єкції місцевого анестетика дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевих реакцій – набряку, хворобливості.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для застосування в ротовій порожнині та може вводитися тільки у тканині, де відсутнє запалення. Не можна проводити ін'єкцію у запалені тканини. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. Для анестезії при неускладненому видаленні зубів верхньої щелепи за відсутності запалення зазвичай достатньо створення депо препарату Ультракаїн Д-С (Ультракаїн Д-С форте) в області перехідної складки шляхом його введення в підслизову з вестибулярного боку - по 1.7 мл препарату на зуб. В окремих випадках для досягнення повної анестезії може знадобитися додаткове введення від 1 мл до 1.7 мл. У більшості випадків це дозволяє не проводити хворобливу піднебінну ін'єкцію. При видаленні декількох розташованих зубів кількість ін'єкцій зазвичай вдається обмежити. Для анестезії при розрізах та накладення швів в області піднебіння з метою створення піднебінного депо необхідно близько 0.1 мл препарату на кожну ін'єкцію. Що стосується видалення премолярів нижньої щелепи за відсутності запалення можна уникнути мандибулярної анестезії, т.к. зазвичай достатньою є інфільтраційна анестезія, що забезпечується ін'єкцією 1.7 мл препарату на зуб. Якщо таким чином не вдалося досягти бажаного ефекту, слід виконати додаткову ін'єкцію 1-1.7 мл препарату в підслизову в області перехідної складки нижньої щелепи з вестибулярного боку. Якщо ж і в цьому випадку не вдалося досягти повної анестезії, необхідно провести провідникову блокаду нижньощелепного нерва. При обробці порожнин та обточуванні зубів під коронки, за винятком нижніх корінних зубів, залежно від обсягу та тривалості лікування показано введення препарату Ультракаїн Д-С з меншим вмістом епінефрину в область перехідної складки з вестибулярної сторони в дозі 0.5-1.7 мл на зуб. За виконання однієї лікувальної процедури дорослим можна вводити артикаїн у дозі до 7 мг на 1 кг маси тіла. Зазначено, що пацієнти добре переносили дози до 500 мг (відповідають 12.5 мл розчину для ін'єкцій). У дітей старше 4 років дозу препарату підбирають залежно від віку та маси тіла дитини; доза повинна перевищувати 5 мг артикаїну на 1 кг маси тіла. У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою недостатністю можливе створення підвищених плазмових концентрацій артикаїну. У цих пацієнтів препарат слід застосовувати у мінімальній дозі, необхідної для досягнення достатньої глибини анестезії. Щоб уникнути випадкового внутрішньосудинного введення препарату, завжди перед його введенням слід проводити аспіраційну пробу. Тиск ін'єкції має відповідати чутливості тканин.ПередозуванняСимптоми: перші прояви токсичної дії – запаморочення, моторне збудження або ступор; можливі брадикардія, різке зниження артеріального тиску, порушення дихання, м'язові посмикування, генералізовані судоми, тяжкі порушення кровообігу, шок. Лікування: при перших проявах симптомів токсичної дії під час введення препарату слід припинити його введення та перевести пацієнта в горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів та моніторувати показники гемодинаміки (ЧСС та АТ). Рекомендується завжди, навіть якщо симптоми інтоксикації здаються нетяжкими, ставити внутрішньовенний катетер для того, щоб у разі необхідності мати можливість негайно провести внутрішньовенне введення необхідних лікарських засобів. При порушеннях дихання, залежно від їхньої тяжкості, рекомендується подача кисню, а при виникненні показань до проведення штучного дихання – проведення ендотрахеальної інтубації та ШВЛ. Введення аналептиків центральної дії протипоказане. М'язові посмикування та генералізовані судоми можуть бути куповані внутрішньовенним введенням барбітуратів короткої або ультракороткої дії. Рекомендовано вводити ці препарати повільно, під постійним лікарським контролем (ризик гемодинамічних розладів та пригнічення дихання) та з одночасною подачею кисню та моніторуванням гемодинамічних показників. Часто брадикардія або різке зниження артеріального тиску можуть бути усунені при простому переведенні пацієнта в горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. При тяжких порушеннях кровообігу та шоці, незалежно від їх причини, введення препарату слід припинити і пацієнт повинен бути переведений у горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. Необхідно забезпечити подачу кисню, внутрішньовенне введення розчинів електролітів, глюкокортикоїдів (250-1000 мг метилпреднізолону), при необхідності, плазмозамінників, в т.ч. альбуміну. При розвитку колапсу та посиленні брадикардії показано повільне внутрішньовенне введення розчину епінефрину (0.0025-0.1 мг) під контролем серцевого ритму та АТ. При необхідності введення в дозах, що перевищують 0,1 мг, епінефрін слід вводити інфузійно, відрегулювавши швидкість введення під контролем ЧСС та АТ. Тяжкі тахікардії та тахіаритмії можна усунути введенням антиаритмічних препаратів, за винятком кардіонеселективних бета-адреноблокаторів. Підвищення артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією при необхідності слід знижуватися за допомогою вазодилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не можна вводити внутрішньовенно. Не можна проводити ін'єкцію у запалену ділянку. Щоб уникнути внутрішньосудинного введення, необхідно завжди проводити аспіраційний тест. Ін'єкційний тиск має відповідати чутливості тканини. Для запобігання занесенню інфекцій (в т.ч. вірусного гепатиту) необхідно стежити за тим, щоб при заборі розчину з ампул завжди використовувалися нові стерильні шприци та голки. Відкриті картриджі знову не можна використовувати для інших пацієнтів. Не використовуйте пошкоджений картридж для ін'єкцій. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, патологія коронарних судин, стенокардія, порушення ритму серця, інфаркт міокарда в анамнезі, артеріальна гіпертензія), цереброваскулярними розладами, наявністю інсульту в анамнезі, хронічним бронхітом, хронічним бронхітом, а також за наявності вираженого занепокоєння доцільно використання препарату Ультракаїн Д, що не містить епінефрину. Приймати їжу можна лише після припинення дії місцевої анестезії (відновлення чутливості). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Місцева анестезія препаратом Ультракаїн Д-С, як показали випробування, не викликає жодного помітного відхилення від звичайної здатності до керування автомобілем та участі у вуличному русі. Однак рішення про те, коли пацієнт після стоматологічного втручання зможе повернутися до керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, повинен приймати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 556,00 грн
522,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активні речовини: артикаїну гідрохлорид 40 мг, епінефрину гідрохлорид 12 мкг, еквівалентно вмісту основи епінефрину 10 мкг, що відповідає вмісту епінефрину в розчині 1:100 000. допоміжні речовини: натрію дисульфіт (натрію метабісульфіт), натрію хлорид, вода д/і. 2 мл – ампули безбарвного скла (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаКомбінований місцевоанестезуючий препарат, до складу якого входить артикаїн (місцевоанестезуючий засіб амідного типу) та епінефрін (судинозвужувальний засіб), який додається до складу препарату для пролонгування тривалості анестезії. Амідна структура артикаїну подібна до структури інших місцевоанестезуючих засобів, але в його молекулі міститься одна додаткова ефірна група, яка в організмі людини швидко гідролізується естеразами. Зі швидким руйнуванням артикаїну до його неактивного метаболіту (артикаїнової кислоти) пов'язана дуже низька системна токсичність препарату, що дозволяє проводити повторні ін'єкції препарату. Місцевоанестезуючі засоби викликають оборотну втрату чутливості внаслідок припинення або зменшення провідності сенсорних нервових імпульсів безпосередньо у місці ін'єкції та навколо нього. Вони мають мембраностабілізуючий ефект за рахунок зниження проникності мембран нервових клітин для іонів натрію. Препарат має швидку (латентний період - від 1 до 3 хв) та сильну анестезуючу дію та має гарну тканинну переносимість. Тривалість анестезії становить щонайменше 45 хв. Внаслідок дуже низького вмісту в препараті епінефрину вплив останнього на серцево-судинну систему виражений незначно: майже не відзначається підвищення артеріального тиску та збільшення ЧСС.ФармакокінетикаВсмоктування Після підслизового введення 2 мл препарату Тmах артикаїну в плазмі крові становить 10-15 хв, а середнє значення в плазмі крові Сmаx артикаїну становить приблизно 400 мкг/л, Тmах артикаїнової кислоти становить 45 хв, а середнє значення Сmах артикаїнової кислоти . У дітей було отримано порівняні фармакокінетичні дані. Відмінності між плазмовими концентраціями артикаїну та артикаїнової кислоти відображають швидкий гідроліз артикаїну в тканинах і крові, тому введений артикаїн надходить у системний кровотік в основному у вигляді неактивного метаболіту. Розподіл Після підслизового введення концентрації артикаїну в крові в області зубних альвеол у тисячі разів перевищує концентрацію артикаїну в системному кровотоку. Виявлено зворотний зв'язок між часом після ін'єкції та концентрацією артикаїну в альвеолі зуба. Зв'язування артикаїну із білками плазми становить 95%. Метаболізм Усі місцевоанестезуючі засоби амідного типу метаболізуються у мікросомах печінки. Крім цього артикаїн у тканинах та крові ще інактивується неспецифічними плазмовими естеразами шляхом гідролізу в карбоксильній групі. Т.к. гідроліз відбувається дуже швидко і починається відразу після введення, близько 90% артикаїну інактивується цим способом. Головний метаболіт артикаїну - артикаїнова кислота, що утворюється в результаті - не має місцевоанестезуючої активності, і у нього не виявлено системної токсичності. Виведення Після підслизового введення виведення артикаїну відбувається експонентно з T1/2 приблизно 25 хв. Артикаїн виводиться головним чином нирками у вигляді артикаїнової кислоти (64.2±14.4%), глюкуроніду артикаїнової кислоти (13.4±5%) та незміненого артикаїну (1.45±0.77%). Після ін'єкцій препарату в слизову оболонку порожнини рота загальний кліренс артикаїну становить 235±27 л/год.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик із судинозвужувальним компонентом для застосування у стоматології.Показання до застосуванняІнфільтраційна та провідникова анестезія при стоматологічних операціях на слизовій оболонці або кістках, коли потрібне створення умов більш вираженої ішемії: операції на пульпі зуба (ампутація чи екстирпація); видалення зламаного зуба (остеотомія); видалення зуба, ураженого апікальним пародонтитом; тривалі хірургічні втручання (наприклад, операція з Колдуелл-Люка); черезшкірний остеосинтез; ексцизія кіст; втручання на слизовій оболонці ясна; резекція верхівки кореня зуба; обробка порожнин та обточування перед протезуванням високочутливих зубів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до артикаїну або інших місцевоанестезуючих засобів амідного типу, за винятком випадків, коли при гіперчутливості до цих засобів алергія до артикаїну була виключена за допомогою відповідних досліджень, проведених з дотриманням усіх необхідних правил і вимог; підвищена чутливість до епінефрину; підвищена чутливість до допоміжних компонентів препарату, зокрема. до сульфітів (включаючи проявляється у вигляді бронхіальної астми). Протипоказання, що стосуються артикаїну тяжкі порушення функції синусового вузла або тяжкі порушення провідності (такі як виражена брадикардія, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня); гостра декомпенсована серцева недостатність; різко виражена артеріальна гіпотензія; анемія (в т.ч. В12-дефіцитна анемія); метгемоглобінемія; гіпоксія; дитячий вік до 4 років (відсутність клінічного досвіду); Протипоказання, що стосуються епінефрину пароксизмальна тахікардія, тахіаритмія; закритокутова глаукома; прийом некардіоселективних бета-адреноблокаторів, наприклад, пропранололу (ризик розвитку гіпертонічного кризу та тяжкої брадикардії); гіпертиреоз; феохромоцитома; тяжка артеріальна гіпертензія. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів зі стенокардією, атеросклерозом, постінфарктним кардіосклерозом, порушеннями мозкового кровообігу, інсультом в анамнезі, хронічним бронхітом, емфіземою легенів, цукровим діабетом, недостатністю холінестерази (застосування можливе тільки у разі крайньої необхідності). надмірно сильна дія препарату), порушеннями згортання крові, тяжкими порушеннями функції печінки та нирок, вираженим збудженням.Вагітність та лактаціяАртикаїн проникає крізь плацентарний бар'єр. Зважаючи на недостатність клінічних даних, рішення про призначення препарату стоматологом може бути прийняте лише в тому випадку, якщо потенційна користь від його застосування виправдовує потенційний ризик для плода. У разі необхідності застосування артикаїну при вагітності переважно використовувати Ультракаїн Д-С з меншою концентрацією епінефрину в порівнянні з препарпатом Ультракаїн Д-С форте або препарат, що не містить його (Ультракаїн Д). У період лактації не потрібно переривати грудне вигодовування, т.к. у грудному молоці не виявляється клінічно значимих концентрацій артикаїну. Застосування у дітей Протипоказане застосування у дітей віком до 4 років (відсутність клінічного досвіду).Побічна діяЗ боку ЦНС: дозозалежні реакції - ступор, що іноді прогресує до втрати свідомості, дихальні розлади, іноді прогресують до зупинки дихання, м'язовий тремор, м'язові посмикування іноді прогресують до генералізованих судом; можливі - запаморочення, парестезія, гіпестезія, минущі зорові розлади (нечіткість зорового сприйняття, сліпота, двоїння в очах), що виникають під час або через короткий час після ін'єкції місцевоанестезуючого засобу. Іноді при порушенні правильної техніки ін'єкції при введенні місцевоанестезуючого засобу у стоматологічній практиці можливе пошкодження нерва, зокрема, у таких випадках можливе пошкодження лицьового нерва, що може призвести до розвитку паралічу лицьового нерва. Часто – головний біль, головним чином, унаслідок наявності у складі препарату епінефрину. З боку травної системи: нудота, блювання. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, шок. Дуже рідко через вміст у складі препарату епінефрину можливий розвиток тахікардії, порушень серцевого ритму, підвищення артеріального тиску. Алергічні реакції: можливі – гіперемія шкірних покривів, кон'юнктивіт, риніт та ангіоневротичний набряк. Ангіоневротичний набряк може виявлятися набряком верхньої та/або нижньої губ, щік, набряком голосових зв'язок з відчуттям "грудка в горлі" і утрудненнями ковтання, кропив'янка, утруднення дихання. Будь-які з цих проявів можуть прогресувати до анафілактичного шоку. Місцеві реакції: набряклість або запалення слизової оболонки у місці ін'єкції. В окремих випадках при випадковому внутрішньосудинному введенні можлива поява зон ішемії у місці введення, аж до некрозу тканин.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Протипоказана комбінація з кардіонеселективними бета-адреноблокаторами, наприклад, пропранололом, т.к. є ризик розвитку гіпертонічного кризу та вираженої брадикардії. Взаємодії, які слід брати до уваги Можливе посилення дії вазоконстрикторів, що підвищують артеріальний тиск, таких як епінефрин, при одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів або інгібіторів МАО. Подібні спостереження були описані для концентрацій норепінефрину 1:25 000 та епінефрину 1:80 000 при їх застосуванні як вазоконстриктори. Концентрація епінефрину в препараті Ультракаїн Д-С нижче - 1:200 000. Проте враховувати можливості такого посилення дії необхідно. Місцевоанестезуючі засоби посилюють дію лікарських засобів, що пригнічують ЦНС. Опіоїдні аналгетики посилюють дію місцевоанестезуючих засобів, проте підвищують ризик пригнічення дихання. При проведенні ін'єкцій препарату Ультракаїн Д-С пацієнтам, які отримують гепарин або ацетилсаліцилову кислоту, можливий розвиток кровотеч у місці ін'єкції. Ультракаїн Д-С збільшує інтенсивність і тривалість дії міорелаксантів. Ультракаїн Д-С виявляє антагонізм щодо впливу на склелетну мускулатруру з препаратами для лікування міастенії, тому при його застосуванні, особливо у високих дозах, потрібна додаткова корекція лікування міастенії. Ультракаїн Д-С викликає уповільнення метаболізму місцевоанестезуючих лікарських засобів. При одночасному застосуванні з інгібіторами холінестерази відбувається уповільнення метаболізму місцевоанестезуючих лікарських засобів. Епінефрін здатний інгібувати вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози та зменшувати ефекти гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Галотан може підвищувати чутливість серця до катехоламінів і тому підвищувати ризик розвитку порушень серцевого ритму після ін'єкцій Ультракаїну Д-С. При обробці місця ін'єкції місцевого анестетика дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевих реакцій – набряку, хворобливості.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для застосування в ротовій порожнині та може вводитися тільки у тканині, де відсутнє запалення. Не можна проводити ін'єкцію у запалені тканини. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. Для анестезії при неускладненому видаленні зубів верхньої щелепи за відсутності запалення зазвичай достатньо створення депо препарату Ультракаїн Д-С (Ультракаїн Д-С форте) в області перехідної складки шляхом його введення в підслизову з вестибулярного боку - по 1.7 мл препарату на зуб. В окремих випадках для досягнення повної анестезії може знадобитися додаткове введення від 1 мл до 1.7 мл. У більшості випадків це дозволяє не проводити хворобливу піднебінну ін'єкцію. При видаленні декількох розташованих зубів кількість ін'єкцій зазвичай вдається обмежити. Для анестезії при розрізах та накладення швів в області піднебіння з метою створення піднебінного депо необхідно близько 0.1 мл препарату на кожну ін'єкцію. Що стосується видалення премолярів нижньої щелепи за відсутності запалення можна уникнути мандибулярної анестезії, т.к. зазвичай достатньою є інфільтраційна анестезія, що забезпечується ін'єкцією 1.7 мл препарату на зуб. Якщо таким чином не вдалося досягти бажаного ефекту, слід виконати додаткову ін'єкцію 1-1.7 мл препарату в підслизову в області перехідної складки нижньої щелепи з вестибулярного боку. Якщо ж і в цьому випадку не вдалося досягти повної анестезії, необхідно провести провідникову блокаду нижньощелепного нерва. При обробці порожнин та обточуванні зубів під коронки, за винятком нижніх корінних зубів, залежно від обсягу та тривалості лікування показано введення препарату Ультракаїн Д-С з меншим вмістом епінефрину в область перехідної складки з вестибулярної сторони в дозі 0.5-1.7 мл на зуб. За виконання однієї лікувальної процедури дорослим можна вводити артикаїн у дозі до 7 мг на 1 кг маси тіла. Зазначено, що пацієнти добре переносили дози до 500 мг (відповідають 12.5 мл розчину для ін'єкцій). У дітей старше 4 років дозу препарату підбирають залежно від віку та маси тіла дитини; доза повинна перевищувати 5 мг артикаїну на 1 кг маси тіла. У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою недостатністю можливе створення підвищених плазмових концентрацій артикаїну. У цих пацієнтів препарат слід застосовувати у мінімальній дозі, необхідної для досягнення достатньої глибини анестезії. Щоб уникнути випадкового внутрішньосудинного введення препарату, завжди перед його введенням слід проводити аспіраційну пробу. Тиск ін'єкції має відповідати чутливості тканин.ПередозуванняСимптоми: перші прояви токсичної дії – запаморочення, моторне збудження або ступор; можливі брадикардія, різке зниження артеріального тиску, порушення дихання, м'язові посмикування, генералізовані судоми, тяжкі порушення кровообігу, шок. Лікування: при перших проявах симптомів токсичної дії під час введення препарату слід припинити його введення та перевести пацієнта в горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів та моніторувати показники гемодинаміки (ЧСС та АТ). Рекомендується завжди, навіть якщо симптоми інтоксикації здаються нетяжкими, ставити внутрішньовенний катетер для того, щоб у разі необхідності мати можливість негайно провести внутрішньовенне введення необхідних лікарських засобів. При порушеннях дихання, залежно від їхньої тяжкості, рекомендується подача кисню, а при виникненні показань до проведення штучного дихання – проведення ендотрахеальної інтубації та ШВЛ. Введення аналептиків центральної дії протипоказане. М'язові посмикування та генералізовані судоми можуть бути куповані внутрішньовенним введенням барбітуратів короткої або ультракороткої дії. Рекомендовано вводити ці препарати повільно, під постійним лікарським контролем (ризик гемодинамічних розладів та пригнічення дихання) та з одночасною подачею кисню та моніторуванням гемодинамічних показників. Часто брадикардія або різке зниження артеріального тиску можуть бути усунені при простому переведенні пацієнта в горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. При тяжких порушеннях кровообігу та шоці, незалежно від їх причини, введення препарату слід припинити і пацієнт повинен бути переведений у горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. Необхідно забезпечити подачу кисню, внутрішньовенне введення розчинів електролітів, глюкокортикоїдів (250-1000 мг метилпреднізолону), при необхідності, плазмозамінників, в т.ч. альбуміну. При розвитку колапсу та посиленні брадикардії показано повільне внутрішньовенне введення розчину епінефрину (0.0025-0.1 мг) під контролем серцевого ритму та АТ. При необхідності введення в дозах, що перевищують 0,1 мг, епінефрін слід вводити інфузійно, відрегулювавши швидкість введення під контролем ЧСС та АТ. Тяжкі тахікардії та тахіаритмії можна усунути введенням антиаритмічних препаратів, за винятком кардіонеселективних бета-адреноблокаторів. Підвищення артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією при необхідності слід знижуватися за допомогою вазодилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не можна вводити внутрішньовенно. Не можна проводити ін'єкцію у запалену ділянку. Щоб уникнути внутрішньосудинного введення, необхідно завжди проводити аспіраційний тест. Ін'єкційний тиск має відповідати чутливості тканини. Для запобігання занесенню інфекцій (в т.ч. вірусного гепатиту) необхідно стежити за тим, щоб при заборі розчину з ампул завжди використовувалися нові стерильні шприци та голки. Відкриті картриджі знову не можна використовувати для інших пацієнтів. Не використовуйте пошкоджений картридж для ін'єкцій. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, патологія коронарних судин, стенокардія, порушення ритму серця, інфаркт міокарда в анамнезі, артеріальна гіпертензія), цереброваскулярними розладами, наявністю інсульту в анамнезі, хронічним бронхітом, хронічним бронхітом, а також за наявності вираженого занепокоєння доцільно використання препарату Ультракаїн Д, що не містить епінефрину. Приймати їжу можна лише після припинення дії місцевої анестезії (відновлення чутливості). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Місцева анестезія препаратом Ультракаїн Д-С, як показали випробування, не викликає жодного помітного відхилення від звичайної здатності до керування автомобілем та участі у вуличному русі. Однак рішення про те, коли пацієнт після стоматологічного втручання зможе повернутися до керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, повинен приймати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активні речовини: артикаїну гідрохлорид - 40 мг та епінефрину гідрохлорид -0,012 мг (еквівалентно вмісту основи епінефрину - 0,010 мг, що відповідає вмісту епінефрину в розчині 1:100 000); допоміжні речовини: натрію дисульфіт (натрію метабісульфіт), натрію хлорид, вода для ін'єкцій. Розчин для ін'єкцій 40 мг/мл+0,010 мг/1 мл, в ампулах по 2 мл та картриджах по 1,7 мл. Ампули: по 2 мл у ампулу прозорого безбарвного скла (тип I). По 10 ампул поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування. Картриджі: по 1,7 мл у картридж прозорого, безбарвного скла (тип I). По 10 картриджів поміщають у блок із гофрованого картону. По 10 блоків з гофрованого картону поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб + α- та β-адреноміметик.ФармакокінетикаАртикаїн швидко та практично відразу після введення метаболізується (шляхом гідролізу) неспецифічними плазмовими естеразами у тканинах та крові (90 %); решта 10% дози артикаїну метаболізуються мікросомальними ферментами печінки. Головний метаболіт артикаїну - артикаїнова кислота, що утворюється при цьому, - не має місцевоанестезуючої активності і системної токсичності, що дозволяє проводити повторні введення препарату. Концентрації артикаїну в крові в ділянці альвеол зуба після підслизового введення в сотні разів перевищують концентрації артикаїну в системному кровотоку. Зв'язування артикаїну з білками плазми становить приблизно 95%. Артикаїн виводиться через нирки, головним чином, як артикаїнової кислоти. Після підслизового введення період 1 ві лу виведення становить приблизно 25 хв. Артикаїн проникає через плацентарний бар'єр, що практично не виділяється з грудним молоком.ФармакодинамікаПрепарат Ультракаїн Д-С форте, що застосовується для місцевої інфільтраційної та провідникової анестезії в стоматології, є комбінованим препаратом, до складу якого входить артикаїн (місцевоанестезуючий засіб амідного типу) та епінефрин (адреналін) (судинозвужувальний засіб). Епінефрін додається до складу препарату для пролонгування дії анестезії. Артикаїн має місцевоанестезуючу дію за рахунок блокади потенціал-залежних натрієвих каналів у клітинній мембрані нейронів, що призводить до оборотного пригнічення провідності імпульсів по нервовому волокну та оборотної втрати чутливості. Препарат Ультракаїн Д-С форте має швидку (латентний період - від 1 до 3 хв) і сильну анестезуючу дію і має хорошу тканинну переносимість. Тривалість анестезії становить щонайменше 75 хв. Діти У клінічному дослідженні за участю 210 дітей віком від 3,5 до 16 років застосування препарату Ультракаїн Д-С форте в дозі 7 мг/кг маси тіла забезпечувало достатню місцевоанестезуючу дію при проведенні нижньощелепної інфільтраційної або верхньощелепної провідникової анестезії. Тривалість анестезії була порівнянна у всіх вікових групах та залежала від введеного обсягу препарату.Показання до застосуванняПоказаний для місцевої анестезії (інфільтраційна та провідникова анестезія) у стоматології при травматичних втручаннях та при необхідності вираженого гемостазу або покращення візуалізації операційного поля: стоматологічні операції на слизовій оболонці або кістках, що вимагають створення умов більш вираженої ішемії; операції на пульпі зуба (ампутація або екстирпація); видалення зламаного зуба (остеотомія) чи зуба, ураженого апікальним пародонтитом; тривалі хірургічні втручання; надшкірний остеосинтез; ексцизія кіст; втручання на слизовій оболонці ясна; резекція верхівки кореня зуба.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до артикаїну або інших місцевоанестезуючих засобів амідного типу, за винятком випадків, коли при гіперчутливості до місцевоанестезуючих засобів амідного типу алергія до артикаїну була виключена за допомогою відповідних досліджень, проведених з дотриманням усіх необхідних правил і вимог. Підвищена чутливість до епінефрину. Підвищена чутливість до сульфітів (зокрема, у пацієнтів з бронхіальною астмою та підвищеною чутливістю до сульфітів, оскільки можливий розвиток гострих алергічних реакцій, таких як бронхоспазм) та інших допоміжних компонентів препарату. Протипоказання, що стосуються артикаїну Тяжкі порушення функції синусового вузла або тяжкі порушення провідності (такі як виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада 2-го або 3-го ступеня). Гостра декомпенсована серцева недостатність. Тяжка артеріальна гіпотензія. Дитячий вік до 4 років (відсутність достатнього клінічного досвіду). Протипоказання, що стосуються епінефрину. Пароксизмальна тахікардія, тахіаритмія. Нещодавно перенесений (3-6 місяців тому) інфаркт міокарда. Нещодавно проведене (3 місяці тому) аортокоронарне шунтування. Одночасний прийом некардіоселективних бета-адреноблокаторів, наприклад, пропранололу (ризик розвитку гіпертонічного кризу та тяжкої брадикардії). Закритокутова глаукома. Гіпертиреоз. Феохромоцитома. Тяжка артеріальна гіпертензія. З обережністю: У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, стенокардією, атеросклерозом, інфарктом міокарда в анамнезі, порушеннями ритму серця, артеріальною гіпертензією. У пацієнтів із цереброваскулярними порушеннями, інсультом в анамнезі. У пацієнтів із хронічним бронхітом, емфіземою легень. У пацієнтів із цукровим діабетом (потенційний ризик зміни концентрації глюкози у крові). У пацієнтів з недостатністю холінестерази (застосування можливе лише у разі крайньої необхідності, оскільки можливе пролонгування та виражене посилення дії препарату). У пацієнтів із порушеннями згортання крові. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок. У пацієнтів із вираженим збудженням. У пацієнтів із епілепсією в анамнезі. При сумісному застосуванні з галогенсодержащими засобами при проведенні інгаляційної анестезії.Вагітність та лактаціяВагітність Артикаїн та епінефрін проникають через плацентарний бар'єр. Концентрація артикаїну у сироватці крові у новонароджених (після введення препарату матері) становить приблизно 30% від концентрації артикаїну у сироватці крові матері. Зважаючи на недостатність клінічних даних, рішення про застосування препарату лікарем стоматологом може бути прийняте лише в тому випадку, якщо потенційна користь від його застосування для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування артикаїну під час вагітності краще застосовувати препарати, що не містять епінефрину або з меншою концентрацією епінефрину (тобто препарати Ультракаїн Д і Ультракаїн Д-С). При випадковому внутрішньосудинному введенні епінефрін може зменшувати кровопостачання матки. Період грудного вигодовування При короткостроковому застосуванні препарату в період грудного вигодовування, як правило, не потрібно переривати годування груддю, тому що в грудному молоці не виявляється клінічно значимих концентрацій артикаїну та епінефрину. Фертильність Дослідження на тваринах із застосуванням артикаїну 40 мг/мл та епінефрину 0,01 мг/мл не відзначено впливу на фертильність у особин чоловічої та жіночої статі. Не очікується впливу на фертильність у людини при застосуванні артикаїну та епінефрину у терапевтичних дозах.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів, перерахованих нижче, визначалася відповідно до наступної градації: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку нервової системи: Часто – Парестезія, гіпестезія; головний біль, головним чином, через наявність у складі препарату епінефрину; Нечасто - Запаморочення; Частота невідома - Дозозалежні реакції з боку центральної нервової системи: ажитація, нервозність, ступор, що іноді прогресує до втрати свідомості, кома, дихальні розлади, іноді прогресують до зупинки дихання, м'язовий тремор, м'язові посмикування, іноді прогресують до генералізованих судом. Іноді при порушенні правильної техніки ін'єкції при введенні місцевоанестезуючого засобу в стоматологічній практиці можливе пошкодження лицьового нерва, що може призвести до розвитку паралічу лицьового нерва. Порушення з боку органу зору: Частота невідома - Зорові розлади (нечіткість зорового сприйняття, мідріаз, сліпота, двоїння в очах), які зазвичай оборотні і виникають під час або через короткий час після ін'єкції місцевоанестезуючого засобу. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – нудота, блювання. Порушення з боку серця та судин: Нечасто – внаслідок вмісту у складі препарату епінефрину дуже рідко можливий розвиток тахікардії, порушень серцевого ритму, підвищення артеріального тиску; Частота невідома – зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність та шок. Порушення з боку імунної системи: Частота невідома - Можуть розвиватися алергічні та алергоподібні реакції. У місці ін'єкції вони можуть виявлятися як набряклість або запалення слизової оболонки. Проявами, не пов'язаними з місцем введення, можуть бути гіперемія шкірних покривів, свербіж, кон'юнктивіт, риніт та ангіоневротичний набряк. Ангіоневротичний набряк може проявлятися набряком верхньої та/або нижньої губи, щік, набряком голосових зв'язок з відчуттям "комка в горлі" та утрудненням ковтання, кропив'янкою та утрудненням дихання. Будь-які з цих проявів можуть прогресувати до анафілактичного шоку. Загальні розлади та порушення у місці введення: Частота невідома - В окремих випадках при випадковому внутрішньосудинному введенні можлива поява зон ішемії у місці введення, аж до некрозу тканин. У дітей У проведених дослідженнях профіль безпеки у дітей та підлітків віком від 4 до 18 років був порівнянний з таким у дорослих пацієнтів. Однак унаслідок пролонгованої анестезії м'яких тканин ротової порожнини у дітей частіше відзначалося пошкодження м'яких тканин (у 16% дітей), особливо у віці від 3 до 7 ліг. У ретроспективному дослідженні у 211 дітей віком від 1 року до 4 років стоматологічні втручання, що проводяться із застосуванням 4,2 мл 4% артикаїну та 0,01 мг/мл епінефрину, не викликали побічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З некардіоселективними бета-адреноблокаторами, наприклад, пропранололом Ризик розвитку гіпертонічного кризу та вираженої брадикардії. Взаємодія, яку слід брати до уваги З трициклічними антидепресантами або інгібіторами моноаміноксидази (МАО) Дія вазоконстрикторів (адреноміметиків), що підвищують артеріальний тиск, наприклад епінефрину, може посилюватися трициклічними антидепресантами або інгібіторами МАО. Подібні спостереження були описані для концентрацій норепінефрину 1:25000 та епінефрину 1:80000 при їх застосуванні як вазоконстриктори. Хоча концентрація епінефрину в препараті Ультракаїн Д-С форте значно нижча (1:100000), проте слід враховувати можливість посилення гіпертензивної дії епінефрину. З лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС) Місцевоанестезуючі засоби посилюють дію лікарських засобів, що пригнічують ЦНС. Наркотичні аналгетики посилюють дію місцевоанестезуючих засобів, проте підвищують ризик пригнічення дихання. З гепарином, ацетилсаліциловою кислотою При проведенні ін'єкцій препарату Ультракаїн Д-С форте пацієнтам, які отримують гепарин або ацетилсаліцилову кислоту, можливий розвиток кровотеч у місці ін'єкції. З інгібіторами холінестерази Уповільнення метаболізму місцевоанестезуючих лікарських засобів, внаслідок чого можливе пролонгування та виражене посилення дії артикаїну. З гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо Епінефрін може інгібувати вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози та зменшувати ефекти гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. З деякими засобами для інгаляційної анестезії (галотан) Галотан може підвищувати чутливість міокарда до катехоламінів та збільшувати ризик розвитку порушень серцевого ритму після ін'єкцій Ультракаїну Д-С форте. З дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали При обробці місця ін'єкції місцевого анестетика дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевих реакцій – набряку, хворобливості.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для застосування в ротовій порожнині та може вводитися тільки у тканині, де відсутнє запалення. Проводити ін'єкцію у запалені тканини не можна. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. Щоб уникнути випадкового попадання препарату в кровоносні судини, перед його введенням завжди слід проводити аспіраційну пробу (в два етапи). Основних системних реакцій, які можуть розвинутись в результаті випадкового внутрішньосудинного введення препарату, можна уникнути, дотримуючись техніки ін'єкції: після проведення аспіраційної проби повільно вводять 0,1-0,2 мл препарату, потім не раніше ніж через 20-30 секунд повільно вводять решту дози препарату. Тиск ін'єкції має відповідати чутливості тканин. Для анестезії при неускладненому видаленні зубів верхньої щелепи за відсутності запалення зазвичай достатньо створення депо препарату Ультракаїн Д-С форте в області перехідної складки шляхом його введення в підслизову з вестибулярної сторони (по 1,7 мл препарату на зуб). У поодиноких випадках для досягнення повної анестезії може знадобитися додаткове введення від 1 мл до 1,7 мл. У більшості випадків це дозволяє не проводити хворобливої піднебінної ін'єкції. При видаленні декількох розташованих зубів кількість ін'єкцій зазвичай вдається обмежити. Для анестезії при розрізах та накладення швів в області піднебіння з метою створення піднебінного депо необхідно близько 0,1 мл препарату на кожну ін'єкцію. У разі видалення премолярів нижньої щелепи за відсутності запалення можна обійтися без мандібулярної анестезії, оскільки зазвичай достатньою є інфільтраційна анестезія, що забезпечується ін'єкцією 1,7 мл на зуб. Якщо таким чином не вдалося досягти бажаного ефекту, слід виконати додаткову ін'єкцію 1-1,7 мл анестетика в підслизову в області перехідної складки нижньої щелепи з вестибулярної сторони. Якщо ж і в цьому випадку не вдалося досягти повної анестезії, необхідно провести провідникову блокаду нижньощелепного нерва. При хірургічних втручаннях препарат Ультракаїн Д-С форте в залежності від тяжкості та тривалості втручання дозується індивідуально. За виконання однієї лікувальної процедури дорослим можна вводити артикаїн у дозі до 7 мг на 1 кг маси тіла. Зазначено, що пацієнти добре переносили дози до 500 мг (відповідають 12,5 мл розчину для ін'єкцій). Для пацієнтів дитячого віку (старше 4 років) слід застосовувати мінімальні дози, необхідні для досягнення адекватної анестезії. Доза препарату Ультракаїнк Д-С форте підбирається залежно від віку та маси тіла дитини, але вона не повинна перевищувати 7 мг артикаїну на 1 кг маси тіла (0,175 мл/кг). Застосування препарату у дітей віком до 1 року не вивчалося. Для пацієнтів похилого віку та всіх пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою недостатністю можливе створення підвищених плазмових концентрацій артикаїну. Для цих пацієнтів слід застосовувати мінімальні дози, потрібні для досягнення достатньої глибини анестезії.ПередозуванняПри перших проявах токсичної дії, таких як запаморочення, моторне збудження або ступор під час введення препарату, слід припинити його введення та перевести пацієнта у горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів та моніторувати показники гемодинаміки (число серцевих скорочень та артеріальний тиск). Рекомендується завжди, навіть якщо симптоми інтоксикації здаються неважкими, поставити внутрішньовенний катетер для того, щоб у разі потреби мати можливість негайно проводити внутрішньовенне введення необхідних лікарських засобів. При порушеннях дихання залежно від їхньої тяжкості рекомендується подача кисню, а при виникненні показань до проведення штучного дихання - проведення ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легень. Введення аналептиків центральної дії протипоказане. М'язові посмикування та генералізовані судоми можуть бути куповані внутрішньовенним введенням барбітуратів короткої або ультракороткої дії. Рекомендовано вводити ці препарати повільно під постійним контролем лікаря (ризик гемодинамічних розладів та пригнічення дихання) та з одночасною подачею кисню та моніторуванням гемодинамічних показників. Часто брадикардія або різке зниження артеріального тиску можуть усуватися при простому переведенні пацієнта в горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. При тяжких порушеннях кровообігу та шоці – незалежно від їх причини – введення препарату має бути припинено і пацієнт повинен бути переведений у горизонтальне положення з піднятими нижніми кінцівками. Повинні проводитися подача кисню, внутрішньовенне введення електролітних розчинів, глюкокортикостероїдів (250-1000 мг метилпреднізолону), при необхідності замінників плазми, альбуміну. При розвитку циркуляторного колапсу та посиленні брадикардії показано повільне внутрішньовенне введення розчину епінефрину (0,0025-0,1 мг) під контролем серцевого ритму та артеріального тиску. При необхідності введення доз, що перевищують 0,1 мг, епінефрін слід вводити інфузійно, відрегулювавши швидкість введення під контролем серцевих скорочень та артеріального тиску. Тяжкі тахікардії та тахіаритмії можуть купуватися введенням антиаритмічних препаратів, за винятком кардіонеселективних бета-адреноблокаторів. Підвищення артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією при необхідності має знижуватись за допомогою вазодилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання інфікуванню (у тому числі вірусу гепатиту) необхідно стежити за тим, щоб при заборі розчину з ампул завжди використовувалися нові стерильні шприци та голки. Відкриті картриджі не можна використовувати повторно для інших пацієнтів! Не використовуйте пошкоджений картридж для ін'єкцій. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, патологія коронарних судин, стенокардія, порушення ритму серця, інфаркт міокарда в анамнезі, артеріальна гіпертонія), атеросклерозом, цереброваскулярними порушеннями, наявністю інсульту в анамнезі, цукром гіпертиреозом, а також за наявності вираженого занепокоєння, доцільно застосування препаратів Ультракаїн Д, що не містить епінефрину, або Ультракаїн Д-С, так як у порівнянні з препаратом Ультракаїн Д-С форте він містить менші дози епінефрину. Препарат містить натрію дисульфіт, тому його застосування протипоказане у пацієнтів з бронхіальною астмою та підвищеною чутливістю до сульфітів, оскільки можливий розвиток гострих алергічних реакцій, таких як бронхоспазм. Щоб уникнути ризику розвитку побічних реакцій, необхідно застосовувати мінімальні ефективні дози препарату та перед введенням препарату проводити двоетапну аспіраційну пробу (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Приймати їжу можна лише після припинення дії місцевої анестезії (відновлення чутливості). Дітей та їхніх батьків слід попереджати про ризик випадкового пошкодження м'яких тканин зубами (прикусування) через тривале зниження чутливості тканин унаслідок дії препарату. Слід враховувати, що у 1 мл розчину препарату міститься менше 1 ммоль (23 мг) натрію. Препарат призначений для застосування у стоматології. Використання для анестезії дистальних відділів кінцівок неприпустимо (ризик розвитку ішемії через вміст епінефрину). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Рішення про те, коли пацієнт після стоматологічного втручання зможе повернутися до керування транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, повинен приймати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N120 Форма випуску: капс. Пакування: бан. Виробник: ОкФітСпорт ТОВ Завод-виробник: VP Laboratory LTD(Велика Британія).
Склад, форма випуску та упаковкаВода, цетеариловий спирт, гліцерин, ізопропілпальмітат, олія вазелінова, олія соняшникова, гліцерил стеарат, цетеарет-20, цетеарет-12, цетилпальмітат, віск бджолиний, пропіленгліколь, октилдодеканол, диметикон, капнікаїн, капсаїцин , босвелії, шабельника, біостимулюючий комплекс протизапальний (масло соняшникове, ПЕГ-40 гідрогенізована касторова олія, пропіленгліколевий екстракт прополісу, масляний екстракт ромашки, вітамін Е, алантоїн, бісаболол, вітамін А, олія насіння чорної смородини) лецитин, гліцерин, цетилпальмітат, гідролізат колагену), біостимулюючий комплекс вітамінів групи В (вода, Д-пантенол (про-вітамін В5), рибофлавін (вітамін В2), піридоксину гідрохлорид (вітамін В6)),гідролізат колагену, глюкозаміну гідрохлорид, екстракт розмарину, метилнікотинат, муміє, олію ефірну ялівцю, феноксиетанол, етилгексілгліцерин, лимонен Об'єм: 125 мл.Характеристика"Розумна" формула крему Валентина Дикуля дозволяє виявити головне джерело суглобової патології та вирішувати її поетапно, впливаючи не на зовнішні прояви проблеми, а на її причини Муміє (Asphaltum) – від грец. "зберігаюче тіло". Унікальний природний біостимулятор, складна за хімічною структурою природна освіта, що здобувається в горах. Понад три тисячі років широко використовується в медицині. Стимулює відновні процеси в суглобах і проліферацію клітин сполучних тканин, має проти набрякову, протизапальну, антитоксичну, імуностимулюючу, загальнозміцнюючу дію. Хондроїтин – основний структурний компонент хряща та природний захисник (хондопротектор) його клітин. Виробляється хрящової тканини суглобів, входить до складу синовіальної рідини. Підвищує вологоємність хряща, уповільнює руйнування кісткової тканини, знижує втрату кальцію, покращує якість суглобового мастила. Глюкозамін (Glucosamine) – найважливіший елемент хрящової тканини. Покращує обмінні процеси у суглобах, стимулює виробництво глюкозаміноглюканів, необхідних для відновлення хрящової тканини, а також синтез протеогліканів та гіалуронової кислоти синовіальної рідини. Гальмує розвиток дегенеративних процесів у суглобах. Сприяє регенерації хряща при запальних явищах, знижує болючі відчуття. Колаген (Collagen) - фібрилярний білок, що становить основу сполучної тканини організму (сухожилля, хрящ і кістка) і забезпечує її міцність і еластичність. Сприяє швидкому відновленню та зміцненню тканин. Порушення синтезу колагену призводить до пошкодження зв'язкового апарату, хрящів і кісткової системи. Індійська цибуля (Ornithogalum caudatum) - має найсильнішу серед рослинних засобів розігріваючий ефект, а також виражену знеболювальну та протизапальну дію. Речовини, що містяться в ньому, знижують вироблення сечової кислоти і використовуються в медицині для профілактики та лікування нападів подагри. Адамів корінь (Tamus communis) і Перець червоний стручковий (Capsicum frutescens) мають сильну розігрівальну дію, активізують обмінні процеси та мікроциркуляцію в навколосуглобових тканинах. Широко використовуються в народній медицині при лікуванні ревматизму, ішіасу, радикуліту, поліартриту, шпор, ударів, бурситу, артрозу. Адамів корінь-широко використовуються в медицині при лікуванні ревматизму, радикуліту, поліартриту, шпор, бурситу, артрозу. Ялівець (Juniperus) і Шабельник болотний (Comarum palustre) мають антибактеріальну, знеболювальну, протизапальну, протиточну, сольовивідну дію, стимулюють регенерацію хрящової тканини. Босвелія- покращує капілярний кровообіг і харчування суглоба, активізує відновлювальні процеси в кістковій та хрящовій тканинах. Механізм дії босвелії аналогічний до дії НПЗП, при цьому босвелія не дає побічних ефектів. Вітаміни групи В- зміцнюють колагеновий каркас кісткової тканини, допомагають зберігати баланс мінерального та сольового обмінів.Фармакотерапевтична групаМає виражену відновлюючу, розігрівальну, протизапальну та протинабрякову дію, знижує больовий синдром.Властивості компонентівКонсистенція густа, колір прозоро-білий, нейтральний запах.ІнструкціяКрем наносити на тіло легкими круговими рухами протягом 3-5 хвилин до всмоктування 2-3 рази на день. Крем призначений для щоденного використання.РекомендуєтьсяДля попередження захворювань суглобів та хребтаПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів товару.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосуванняУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
698,00 грн
634,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
886,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина – унітіол 0,05 г; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій. 5 % розчин для внутрішньом'язового та підшкірного введення. 5 % розчин для внутрішньом'язового і підшкірного вбедения в ампулах по 5 мл, по 5 ампул в контурне осередкове впакування, по 1 або 2 контурної упаковки в пачку.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або рожевого кольору рідина зі слабким запахом сірководню.Фармакотерапевтична групаКомплексоутворюючий засіб.ФармакокінетикаПри парентеральному введенні швидко всмоктується у кров. Максимальний рівень препарату в крові (Сmах) досягається через 15-30 хв після внутрішньом'язової ін'єкції. Період напіввиведення (T1/2) -1-2 год. Екскретується нирками, головним чином як продуктів неповного і повного окислення, частково- у постійному вигляді.ФармакодинамікаКомплексоутворюючий засіб, надає дезінтоксикаційну дію. Активні сульфгідрильні групи унітіолу, взаємодіючи з тіоловими отрутами (сполуки миш'яку, солі важкі металів) та утворюючи з ними нетоксичні, водорозчинні сполуки, відновлюють функції ферментних систем організму, уражених отрутою. При діабетичній полінейропатії зменшує больовий синдром, покращує стан периферичної нервової системи та нормалізує проникність капілярів.Показання до застосуванняІнтоксикація миш'яком, ртуттю, вісмутом, хромом, серцевими глікозидами, гепатоцеребральна дистрофія (хвороба Вільсона-Коновалова), діабетична полінейропатія, хронічний алкоголізм (у складі комплексної терапії), делірій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; печінкова недостатність; артеріальна гіпертензія.Побічна діяНудота, запаморочення, тахікардія, блідість шкіри. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування унітіолу із препаратами, до складу яких входять важкі метали та луги, т.к. відбувається швидке розкладання унітіолу.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово, підшкірно. При інтоксикації миш'яком – 5-10 мл препарату (з розрахунку 0,005 г/1 кг), у першу добу – 3-4 рази, у другу добу – 2-3 рази, у наступні – по 1-2 рази. При отруєння сполуками ртуті - за тією ж схемою протягом 6-7 діб. Лікування проводять до зникнення ознак інтоксикації. При дигіталісній інтоксикації у перші 2 дні вводять 5-10 мл 5% водного розчину 3-4 рази на добу, потім 1-2 рази на добу до припинення кардіотоксичної дії. При гепатоцеребральній дистрофії – в/м 5-10 мл 5% розчину щодня або через день; курс лікування – 25-30 ін'єкцій; за необхідності повторюють через 3-4 міс. При хронічному алкоголізмі призначають 3-5 мл 2-3 рази на тиждень. Для усунення делірію-одноразово 4-5 мл розчину.ПередозуванняУ дозах, що рекомендуються, і за показаннями явищ передозування не виникає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри гострих отруєннях поряд із введенням препарату проводять промивання шлунка, оксигенотерапію, введення глюкози та ін.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему