Лекарства и БАД Со скидкой
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій 5% – 100 мл: декстроза 5 г. 400 мл - пляшки для крові та кровозамінників (12) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаЗасіб для регідратації та дезінтоксикації. Ізотонічний розчин декстрози (5%) використовується для поповнення організму рідиною. Крім того, він є джерелом цінної поживної речовини, яка легко засвоюється. При метаболізмі глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, необхідної для життєдіяльності організму. При внутрішньовенному введенні гіпертонічних розчинів (10%, 20%, 40%) підвищується осмотичний тиск крові, посилюється струм рідини з тканин у кров, підвищуються процеси обміну речовин, покращується антитоксична функція печінки, посилюється скорочувальна діяльність серцевого м'яза, розширюються судини, збільшується діурез.ФармакокінетикаДекстроза, надходячи у тканини, фосфорилюється, перетворюючись на глюкозо-6-фосфат, який активно включається до багатьох ланок обміну речовин організму. Виводиться нирками.Клінічна фармакологіяПрепарат для регідратації та дезінтоксикації для парентерального застосування.Показання до застосуванняВідшкодування нестачі вуглеводів у організмі. Корекція дегідратації внаслідок блювоти, діареї у післяопераційному періоді. Дезінтоксикаційна інфузійна терапія. Колапс, шок (як компонент різних кровозамінних та протишокових рідин). Використовується для приготування розчинів лікарських засобів для внутрішньовенного введення.РекомендуєтьсяЗастосовується як компонент різних кровозамінних та протишокових рідин. для приготування розчинів ЛЗ для внутрішньовенного введення.Протипоказання до застосуванняГіперглікемія, цукровий діабет, гіпергідратація, післяопераційні порушення утилізації глюкози, гіперосмолярна кома, гіперлактацидемія. З обережністю – тяжка серцева недостатність, набряк легень, олігурія, анурія, гіпонатріємія.Вагітність та лактаціяМожливе застосування декстрози при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) за показаннями.Побічна діяГарячка, гіперволемія, розвиток інфекції та тромбофлебіт у місці введення Глюкози, екстравазація.Спосіб застосування та дозиРозчини декстрози вводять внутрішньовенно краплинно. 5% розчин: максимально до 150 крапель/хв; максимальна добова доза для дорослих – 2 л; 10% розчин: максимально до 60 крапель/хв; максимальна добова доза для дорослих – 500 мл; 20% розчин: максимально до 40 крапель/хв; максимальна добова доза для дорослих – 300 мл; 40% розчин: максимально до 30 крапель/хв, максимальна добова доза для дорослих – 250 мл.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
859,00 грн
193,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину - 1 мл: Активна речовина: іринотекану гідрохлориду тригідрат - 20 мг; Допоміжні речовини: сорбітол – 45 мг, молочна кислота – 900 мкг, натрію гідроксид – до рН3.5, вода д/і – до 1 мл. Концентрат для приготування розчину для інфузій у флаконі темного скла у картонній упаковці – 5 мл.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій від жовтуватого до жовтого кольору (допускається зелений відтінок), прозорий.Фармакотерапевтична групаІринотекан – напівсинтетичне похідне камптотецину, є специфічним інгібітором клітинного ферменту топоізомерази I. У тканинах препарат метаболізується з утворенням активного метаболіту SN-38, який перевершує за своєю активністю іринотекан. Іринотекан та метаболіт SN-38 стабілізують комплекс топоізомерази I з ДНК, що перешкоджає її реплікації.ФармакокінетикаФармакокінетичний профіль іринотекану не залежить від дози. Розподіл препарату у плазмі дво- або трифазний. Об'єм розподілу – 157 л/м2. Cmax іринотекану і SN-38 досягається до кінця внутрішньовенних інфузій у рекомендованій дозі 350 мг/м2 і становить 7.7 мкг/мл і 56 нг/мл відповідно, а AUC - 34 мкг-год/мл і 451 нг-ч/мл. Метаболізується переважно у печінці під впливом ферменту карбоксиэстеразы до активного метаболіту SN-38. Зв'язок з білками плазми для іринотекану становить приблизно 65%, для його активного метаболіту SN-38 - 95%. Середній T1/2 у першу фазу становить 12 хв, у другу фазу – 2.5 год та в останній фазі – 14.2 год. Середнє значення плазмового кліренсу – 15 л/год/м2. З сечею протягом 24 годин виділяється в середньому 20% незміненого препарату та 0.25% у вигляді метаболіту SN-38. З жовчю виводиться близько 30% препарату,як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболіту SN-38 глюкуроніду. Фторурацил та кальцію фолінат не впливають на фармакокінетику іринотекану.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат.ІнструкціяІринотекан вводиться у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хв і не більше 90 хв. Інструкції щодо приготування розчину для інфузій. Необхідну кількість препарату розбавити в 250 мл 0.5% розчину декстрози або 0.9% розчину хлориду натрію і перемішати отриманий розчин шляхом обертання флакона. Перед введенням розчин має бути візуально оглянуто на прозорість. У разі виявлення осаду препарат повинен бути знищений. Розчин повинен бути використаний відразу після розведення. Якщо розведення виконано з дотриманням правил асептики (наприклад, в установці ламінарного повітряного потоку), розчин Іринотекану може бути використаний у разі зберігання при кімнатній температурі протягом 12 годин (включаючи час інфузій) та у разі зберігання при температурі 2-8° С протягом 24 годин після розкриття флакона з концентратом.Показання до застосуванняМісцевий або метастатичний рак товстої та прямої кишки: У комбінації з фторурацилом та кальцію фолінатом у хворих, які раніше не отримували хіміотерапію; у монотерапії у хворих із прогресуванням хвороби після проведення стандартної протипухлинної терапії.Протипоказання до застосуванняХронічні запальні захворювання кишечника та/або порушення кишкової прохідності; виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення; рівень білірубіну в сироватці крові, що перевищує більш ніж 1.5 рази ВГН; загальний стан пацієнтів, що оцінюється за шкалою ВООЗ >2; вагітність та період годування груддю; дитячий вік (дані з безпеки та ефективності у дітей відсутні); підвищена чутливість до іринотекану або до інших компонентів препарату.Побічна діяЗ боку органів кровотворення: нейтропенія спостерігається в середньому у 80% хворих, у тому числі у половини з них відзначається зниження нейтрофілів менше ніж 1000 клітин на 1 мкл. Відновлення числа нейтрофілів зазвичай спостерігається через 7-20 днів від початку лікування. Анемія різного ступеня тяжкості зустрічається в середньому у 60% хворих, тромбоцитопенія – у 7% пацієнтів. Описано один випадок тромбоцитопенії з утворенням антитромбоцитарних антитіл. З боку системи травлення: пізня діарея, що виникає більш ніж через 24 год. (в середньому через 5 днів) після введення препарату є токсичним проявом, що обмежує дозу, і спостерігається приблизно у 87% пацієнтів, при цьому тяжкого ступеня - у 38%. Нудота та блювання виникає зазвичай у перший день введення або через 24 год. у 85% пацієнтів. Повідомлялося про розвиток зневоднення на тлі блювоти та діареї, дуже рідко з розвитком ниркової недостатності, гіпотензії та серцевої недостатності. Можливі біль у животі, анорексія, мукозити, запор. Гострий холінергічний синдром: спостерігається у 9% хворих протягом перших 24 год. після введення препарату і проявляється діареєю, болями в животі, посиленим потовиділенням, міозом, розладом зору, сльозотечею, слинотечею, зниженням артеріального тиску, запамороченням, ознобом та . З боку центральної нервової системи: мимовільні м'язові посмикування або судоми, парестезії, астенія. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип і дуже рідко – розвиток анафілактичного шоку. Інші: задишка, підвищення температури тіла, місцеві реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиТак як іринотекан має антихолінестеразну активність, можливе збільшення тривалості нейром'язової блокади при спільному застосуванні з солями суксаметонія та антагоністична взаємодія щодо нейром'язової блокади при поєднанні з недеполяризуючими міорелаксантами. При сумісному застосуванні іринотекану з мієлосупресивними лікарськими засобами та променевою терапією посилюється токсична дія на кістковий мозок (лейкопенія, тромбоцитопенія). При сумісному застосуванні іринотекану з глюкокортикостероїдними препаратами (наприклад, з дексаметазоном) підвищується ризик розвитку гіперглікемії (особливо у хворих на цукровий діабет або з непереносимістю глюкози) та лімфоцитопенії. При сумісному застосуванні іринотекану з діуретиками може посилюватись дегідратація, що виникає внаслідок діареї та блювання. Спільний прийом іринотекану та прохлорперазину підвищує ймовірність прояву ознак акатизії. При сумісному застосуванні іринотекану з препаратами рослинного походження на основі звіробою (Hypericum perforatum), а також із протиепілептичними препаратами індукторами CYP3A (карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн) концентрація в плазмі активного метаболіту SN-38 знижується. Спільний прийом іринотекану з атазанавіром, інгібітором ферментів CYP3A4 та UGT1A1, а також з кетоконазолом може спричинити підвищення концентрації в плазмі активного метаболіту SN-38. Іринотекан не слід змішувати з іншими препаратами в одному флаконі.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений лише для дорослих. При виборі дози та режиму введення у кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури. У режимі монотерапії: Іринотекан застосовується у дозі 350 мг/м2 кожні 3 тижні. У складі комбінованої хіміотерапії доза Іринотекану становить: З фторурацилом та кальцію фолінатом при щотижневому введенні – 80 мг/м2; при введенні шляхом тривалої інфузії 1 раз/2 тижні – 180 мг/м2; у комбінації зі струминним введенням фторурацилу та кальцію фолінату – 125 мг/м щотижня. Дози та режим введення фторурацилу та кальцію фолінату докладно описані у спеціальній літературі. Введення Іринотекану не слід проводити доти, доки кількість нейтрофілів у периферичній крові не перевищить 1500 клітин/мкл, і доки не будуть повністю куповані такі ускладнення, як нудота, блювання та особливо діарея. Введення препарату до вирішення всіх побічних явищ можна відкласти на 1-2 тижні. При розвитку на фоні лікування вираженого пригнічення кістковомозкового кровотворення (кількість нейтрофілів менше 500/мкл, та/або кількість лейкоцитів менше 1000/мкл, та/або кількість тромбоцитів менше 100000/мкл), фебрильної нейтропенії (кількість нейтрофі/ поєднанні з підвищенням температури тіла більше 38°С), інфекційних ускладнень, тяжкої діареї, або іншої негематологічної токсичності 3-4 ступеня, наступні дози Іринотекану і при необхідності фторурацилу слід зменшити на 15-20%. Хворі на порушення функції печінки. При рівні білірубіну в сироватці крові перевищує верхню межу норми не більше ніж у 1,5 рази, у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку вираженої нейтропенії слід ретельно контролювати показники крові у хворого. При підвищенні рівня білірубіну більш ніж у 1.5 рази – лікування Іринотеканом слід припинити. Хворі на порушення функції нирок. Лікування Іринотеканом проводити не рекомендується, оскільки дані щодо застосування іринотекану у цієї категорії пацієнтів відсутні. Хворі похилого віку. Які-небудь спеціальні інструкції щодо застосування іринотекану у людей похилого віку відсутні. Дозу препарату у кожному даному випадку слід підбирати з обережністю.ПередозуванняОсновні очікувані прояви передозування – нейтропенія та діарея. Специфічний антидот до іринотекану невідомий. Лікування симптоматичне. У разі передозування хворого слід госпіталізувати та ретельно контролювати функцію життєво важливих органів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроменева терапія (в анамнезі) на область черевної порожнини або тазу, лейкоцитоз, пацієнти жіночої статі (підвищується ризик розвитку діареї). Лікування Іринотеканом слід проводити у спеціалізованих хіміотерапевтичних відділеннях під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. У хворих, які отримують іринотекан, необхідно щотижня робити розгорнутий клінічний аналіз крові та стежити за функцією печінки. Діарея, що виникає як наслідок цитотоксичної дії препарату, зазвичай відзначається не раніше 24 годин після введення іринотекану (у більшості хворих у середньому через 5 днів). При появі першого епізоду рідкого випорожнення необхідно призначення рясного пиття, що містить електроліти, і негайне проведення антидіарейної терапії, що включає прийом лопераміду у високих дозах (4 мг на перший прийом і потім по 2 мг кожні 2 год). Цю терапію продовжують ще протягом не менше 12 годин після останнього епізоду рідкого випорожнення, але не більше 48 годин через можливість розвитку парезу тонкого кишечника. Якщо діарея розцінюється як важка (більше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби або виражені тенезми), а також якщо вона супроводжується блювотою або лихоманкою,хворий має бути терміново госпіталізований у відділення інтенсивної терапії щодо комплексного лікування, що включає введення антибіотиків широкого спектра дії. При помірній або слабко вираженій діареї (менше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби та помірні тенезми), яка не купується протягом перших 48 годин, необхідно розпочати прийом антибіотиків широкого спектру дії всередину. При одночасному виникненні діареї та вираженої нейтропенії (кількість лейкоцитів менше 500/мкл) на додаток до антидіарейної терапії з профілактичною метою внутрішньо призначаються антибіотики широкого спектра дії.яка не купірується протягом перших 48 год необхідно розпочати прийом антибіотиків широкого спектра дії внутрішньо. При одночасному виникненні діареї та вираженої нейтропенії (кількість лейкоцитів менше 500/мкл) на додаток до антидіарейної терапії з профілактичною метою внутрішньо призначаються антибіотики широкого спектра дії.яка не купірується протягом перших 48 год необхідно розпочати прийом антибіотиків широкого спектра дії внутрішньо. При одночасному виникненні діареї та вираженої нейтропенії (кількість лейкоцитів менше 500/мкл) на додаток до антидіарейної терапії з профілактичною метою внутрішньо призначаються антибіотики широкого спектра дії. У період лікування іринотеканом не слід приймати препарати на основі звіробою (Hypericum perforatum), протиепілептичні препарати (карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн), атазанавір та кетоконазол, які змінюють кліренс іринотекану. Лоперамід не слід призначати профілактично, у тому числі хворим, у яких діарея відзначалася під час попередніх введень іринотекану. Пацієнта необхідно заздалегідь попередити про можливість розвитку відстроченої діареї. Пацієнти повинні одразу інформувати свого лікаря про виникнення діареї та негайно розпочати відповідне лікування. При неадекватному лікуванні діареї може розвинутись стан, що загрожує життю хворого, особливо якщо діарея розвинулася на тлі нейтропенії. Пацієнтам з фебрильною нейтропенією (температура тіла >38°С та кількість нейтрофілів <1000/мкл) має бути негайно розпочато введення антибіотиків широкого спектра дії в умовах стаціонару. Гострий холінергічний синдром, який зазвичай виникає під час введення препарату або в перші 24 години після введення, швидко та ефективно усувається підшкірним введенням 0.25 мг атропіну (дотримуватися обережності у хворих з бронхіальною астмою). Лікарська форма препарату як допоміжна речовина містить сорбітол, у зв'язку з чим Іринотекан не можна застосовувати у пацієнтів зі спадковою непереносимістю фруктози. Під час лікування Іринотеканом і принаймні протягом трьох місяців після припинення терапії повинні застосовуватися надійні заходи контрацепції. При попаданні Іринотекану на шкіру або слизові оболонки слід негайно промити водою з милом, слизові оболонки просто водою. Пацієнтів необхідно попередити про можливість появи під час лікування Іринотеканом запаморочення та зорових розладів, що розвиваються протягом 24 годин після введення препарату. У разі виникнення цих симптомів пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
663,00 грн
193,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: Активна речовина: іринотекану гідрохлориду тригідрат - 20 мг; Допоміжні речовини: сорбітол – 45 мг; молочна кислота – 0,9 мг; хлористоводнева кислота - qs для коригування значення pH; натрію гідроксид - qs для коригування значення pH; вода для ін'єкцій - qs до 1 мл. В упаковці флакон 5мл.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.Спосіб застосування та дозиВ/в як інфузії тривалістю щонайменше 30 і трохи більше 90 хв. Препарат призначений лише для дорослих. Застосовується як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з фторурацилом та кальцієм фолінатом. При виборі дози та режиму вступу слід звертатися до спеціальної літератури. У режимі монотерапії препарат Ірінотел застосовується в дозі 125 мг/м2 щотижня протягом 4 тижнів у вигляді 90-хвилинної внутрішньовенної інфузії з перервою у 2 тижні, а також 350 мг/м2 у вигляді годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні. У складі комбінованої хіміотерапії з фторурацилом та кальцію фолінатом доза препарату Ірінотел становить при щотижневому введенні – 125 мг/м2, при введенні шляхом тривалої інфузії 1 раз на 2 тижні – 180 мг/м2. Дози та режим введення фторурацилу та кальцію фолінату докладно описані у спеціальній літературі. Рекомендації щодо модифікації дози У режимі монотерапії зниження початкової дози препарату Ірінотел від 125 до 100 мг/м2 та від 350 до 300 мг/м2, а також зниження дози від 125 до 100 мг/м2 та від 180 до 150 мг/м2 у режимі комбінованої терапії може бути рекомендовано. у пацієнтів 65 років і старше, при попередній екстенсивній променевій терапії, показник загального стану пацієнта, що дорівнює 2, підвищеної концентрації білірубіну в крові. Введення препарату Ірінотел не слід проводити доти, доки кількість нейтрофілів у периферичній крові не перевищить значення 1500/мкл крові та не будуть повністю куповані такі ускладнення, як нудота, блювання та особливо діарея. Введення препарату до вирішення всіх побічних явищ можна відкласти на 1-2 тижні. У випадку, якщо на фоні лікування розвиваються виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення (кількість нейтрофілів менше 500/мкл крові та/або кількість лейкоцитів менше 1000/мкл крові, та/або кількість тромбоцитів менше 100000/мкл) або фебрильна нейтрофілів/кількість 0 і менше у поєднанні з підвищенням температури тіла більше 38 °C) або інфекційні ускладнення, або важка діарея, або інша негематологічна токсичність 3-4 ступеня, подальші дози препарату Ірінотел і, при необхідності,фторурацилу слід зменшити на 15–20%. При появі об'єктивних ознак прогресування пухлинного захворювання або розвитку неприпустимих токсичних проявів лікування препаратом Ірінотел слід припинити. Особливі групи пацієнтів Порушення функції печінки. При концентрації білірубіну в сироватці крові, що перевищує ВГН не більше ніж у 1,5 рази, у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку вираженої нейтропенії слід ретельно контролювати показники крові у хворого. При підвищенні концентрації білірубіну більш ніж у 3 рази лікування препаратом Ірінотел слід припинити. Порушення функції нирок. Дані щодо застосування відсутні. Пацієнти похилого віку. Яких-небудь особливостей щодо застосування препарату Іринотел у літніх людей відсутні. Дозу препарату в кожному конкретному випадку слід підбирати з обережністю (див. також рекомендації щодо модифікації дози). Інструкція з приготування розчину для інфузії Розчин препарату Ірінотел повинен готуватись в асептичних умовах. Необхідну кількість препарату слід розбавити в 250 мл 5% розчину декстрози або 0,9% розчину хлориду натрію і перемішати отриманий розчин шляхом обертання контейнера або флакона. Перед введенням розчин повинен бути візуально оглянутий на прозорість, наявність механічних домішок, осад або зміну кольору. У разі виявлення препарат повинен бути утилізований. Після розведення препарат зберігає фізичну та хімічну стабільність протягом 24 годин у разі зберігання при температурі нижче 25 °C та протягом 48 годин у разі зберігання при температурі від 2 до 8 °C. З мікробіологічної точки зору, препарат повинен бути використаний відразу після першого розтину. У випадку, якщо препарат не був використаний відразу, час зберігання зазвичай не перевищує 24 годин при температурі від 2 до 8 °C.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
765,00 грн
716,00 грн
Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Верофарм ТОВ Завод-виробник: Верофарм(Росія) Действующее вещество: Иринотекан. .
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей - 100 мл: Активні речовини: лізати бактерій - 43,27 мл (зокрема Streptococcus pneumoniae, type I 1,11 мл; Streptococcus pneumoniae, type II 1,11 мл; Streptococcus pneumoniae, type III 1,11 мл; Streptococcus pneumoniae, type V 1 ,11 мл, treptococcus pneumoniae, type VIII 1,11 мл; Streptococcus pneumoniae, type XII 1,11 мл; Haemophilus influenzae, type В 3,33 мл; мл;Acinetobacter calcoaceticus 3,33 мл;Moraxella catarrhalis 2,22 мл;Neisseria subflava 2,22 мл; 0,83 мл, Enterococcus faecalis 0,83 мл; Streptococcus group G 1,66 мл); Допоміжні речовини: Гліцин 4,25 г; Мертіоліт натрію не більше 1,2 мг; Ароматизатор на основі неролу 12,50 мг (у тому числі ліналол, альфа-терпінеол, гераніол, метил антранілат, лимонен, геранілацетат, ліналілацетат, моноетиловий ефір діетиленгліколю, фенілетиловий спирт); Вода очищена до 100мл. По 20 мл в аерозольний балон з безбарвного прозорого низьколужного скла, покритий захисним шаром пластику, що знаходиться під тиском азоту, з клапаном безперервної дії, в комплекті з насадкою з поліетилену високої щільності білого кольору. На балон наклеюють самоклеючу етикетку або наносять маркування на захисний шар пластику методом трафаретного або сухого офсетного друку. 1 балон у комплекті з насадкою та інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина із слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаІмуностимулюючий препарат на основі бактеріальних лізатів.ФармакодинамікаІРС® 19 підвищує специфічний та неспецифічний імунітет. При розпиленні ІРС 19 утворюється дрібнодисперсний аерозоль, який покриває слизову оболонку носа, що призводить до швидкого розвитку місцевої імунної відповіді. Специфічний захист обумовлений антитілами класу секреторних імуноглобулінів типу A (IgA), що локально утворюються, що перешкоджають фіксації та розмноженню збудників інфекції на слизовій оболонці. Неспецифічний імунозахист проявляється у підвищенні фагоцитарної активності макрофагів та збільшенні вмісту лізоциму.ІнструкціяДуже важливо! Пристрій правильно функціонує лише за таких умов: Надіньте насадку на флакон, відцентруйте її і м'яко, без зусилля натисніть на неї. Тепер пристрій готовий до застосування. ПРИ РОЗПИЛЕННІ ПРЕПАРАТУ ПОТРІБНО ТРИМАТИ ФЛАКОН У ВЕРТИКАЛЬНОМУ ПОЛОЖЕННІ І НЕ ЗАПРОКИДЖУВАТИ ГОЛОВУ. Якщо нахилити флакон під час розпилення, пропелент витече за кілька секунд і пристрій стане непридатним. При регулярному використанні препарату знімати насадку не рекомендується. Якщо препарат залишити на довгий час без застосування, крапля рідини може випаруватися і кристали, що утворилися, закупорять вихідний отвір насадки. Це явище відбувається найчастіше тоді, коли знімають насадку і кладуть в упаковку верхнім кінцем вниз поруч з флаконом, попередньо не промив і не просушивши її. Якщо насадка закупорилася, натисніть кілька разів, щоб рідина змогла пройти під дією надлишкового тиску. Якщо це не допоможе, опустіть насадку на кілька хвилин у теплу воду.Показання до застосуванняПрофілактика хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів та бронхів. Лікування гострих та хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів та бронхів, таких як риніт, синусит, ларингіт, фарингіт, тонзиліт, трахеїт, бронхіт та ін. Відновлення місцевого імунітету після перенесених грипу та інших вірусних інфекцій. Підготовка до планового оперативного втручання на ЛОР-органах та у післяопераційному періоді. ІРС® 19 можна призначати як дорослим, так і дітям з 3-місячного вікуПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату або його компонентів в анамнезі. ІРС® 19 не слід призначати пацієнтам з аутоімунними захворюваннями.Вагітність та лактаціяНемає достатніх даних про потенційну можливість тератогенного або токсичного впливу на плід під час вагітності, тому застосування препарату під час вагітності не рекомендується.Побічна діяПід час прийому ІРС®19 можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як пов'язані, так і не пов'язані з дією препарату. Шкірні реакції: у поодиноких випадках, можливі реакції гіперчутливості (кропив'янка, ангіоневротичний набряк) та шкірні еритемоподібні та екземоподібні реакції. З боку ЛОР-органів та органів дихання: у поодиноких випадках – напади астми та кашель. В окремих випадках на початку лікування може спостерігатися: підвищення температури (≥39°С) без видимих причин, нудота, блювання, біль у животі, діарея, ринофарингіт, синусит, ларингіт, бронхіт. Описані поодинокі випадки появи тромбоцитопенічної пурпури та вузлуватої еритеми. При появі вищезазначених симптомів рекомендується звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки негативної взаємодії з іншими лікарськими засобами невідомі. У разі появи клінічних симптомів бактеріальної інфекції можливе призначення антибіотиків на фоні застосування ІРС® 19 .Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують інтраназально шляхом аерозольного введення 1 дози (1 доза = 1 коротке натискання пульверизатора). З метою профілактики дорослим та дітям з 3-х місяців по 1 дозі препарату у кожну носову ходу 2 рази на день протягом 2-х тижнів (починати курс лікування рекомендується за 2-3 тижні до очікуваного підйому захворюваності). Для лікування гострих та хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів та бронхів: Дітям з 3-х місяців до 3-х років по одній дозі препарату в кожну ніздрю 2 рази на день, після попереднього звільнення від слизової оболонки, до зникнення симптомів інфекції. Дітям старше 3-х років і дорослим по одній дозі препарату в кожну ніздрю від 2 до 5 разів на день до зникнення симптомів інфекції. Для відновлення місцевого імунітету дітям та дорослим після перенесеного грипу та інших респіраторних вірусних інфекцій по 1 дозі препарату в кожну ніздрю 2 рази на день протягом 2-х тижнів. При підготовці до планового оперативного втручання та у післяопераційному періоді дорослим та дітям по 1 дозі препарату у кожний носовий перебіг 2 рази на день протягом 2-х тижнів (починати курс лікування рекомендується за 1 тиждень до планованого оперативного втручання). На початку лікування можуть мати такі реакції як чхання та посилення виділень з носа. Як правило, вони мають короткочасний характер. Якщо ці реакції приймуть тяжкий перебіг, слід зменшити кратність введення препарату або скасувати його.ПередозуванняВипадки передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку лікування в окремих випадках можливе підвищення температури (> 39°С). У разі лікування слід скасувати. Однак слід відрізняти такий стан від підвищення температури тіла, що супроводжується нездужанням, яке може бути пов'язане з розвитком захворювань ЛОР-органів. За наявності системних клінічних ознак бактеріальної інфекції слід розглянути доцільність призначення системних антибіотиків. При призначенні препаратів на основі бактеріальних лізатів з метою імуностимуляції хворим на бронхіальну астму можлива поява нападів астми. У цьому випадку рекомендується припинити лікування та не приймати препарати цього класу в майбутньому. Запобіжні заходи при застосуванні Флакон-спрей: берегти від нагрівання понад 50°С та від попадання прямого сонячного світла; не проколювати флакон; не спалювати флакон, навіть якщо він порожній. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування ІРС® 19 не впливає на психомоторні функції, пов'язані з водінням автомобіля або керуванням машинами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрат у перерахунку на лізиноприл безводний 10 мг; допоміжні речовини: манітол, кальцію фосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), діоксид кремнію колоїдний, магнію стеарат. По 30 таблеток у ПВХ/ПВДХ-Ал блістері. 1 блістер поміщають разом з інструкцією із застосування картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки світло-жовтого кольору із ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин - перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Абсорбція становить середньому 30%, біодоступність – 29%. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація лізиноприлу в плазмі досягається через 6-8 годин. Слабко зв'язується з білками плазми. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Період напіввиведення – 12 годин. Лізиноприл слабо проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6–7 год., тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1–2 міс. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у інсулінзалежних пацієнтів з нормальним АТ та інсуліннезалежних пацієнтів з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке або ідіопатичний набряк, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), вагітність, період лактації. З обережністю Аортальний стеноз, цереброваскулярні захворювання (в т.ч. недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий , двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність, азотемія, первинний альдостеронізм, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, артеріальна гіпотензія, дієта з обмеженням солі, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулі. , блювання), літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності лікування треба якнайшвидше припинити. Прийом інгібіторів АПФ вагітними у другому та третьому триместрах може викликати смерть плода та новонародженого. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. У новонароджених може розвиватися гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, деформація кісток черепа та особи, гіпоплазія легень, порушення розвитку нирок плода. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, розгубленість, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При симптомах: виражене зниження АТ, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу. одночасному застосуванні з діуретиками – виражене зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами – адитивний ефект. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження гіпотензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні з літієм – уповільнення виведення літію з організму, з антацидами та колестираміном – знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті. Алкоголь посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати 1 раз на добу вранці, до або після їди, переважно в один і той самий час. При есенціальній гіпертензії препарат ІРУМЕД призначають у початковій дозі 10 мг на добу. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу. Максимальна добова доза – 40 мг. Для повного розвитку ефекту може знадобитися 2-4-тижневий курс лікування препаратом (це слід враховувати зі збільшенням дози). Якщо застосування препарату в максимальній дозі не викликає достатнього терапевтичного ефекту, то можливе додаткове призначення іншого антигіпертензивного засобу. У пацієнтів, які отримували попередньо діуретики, необхідно відмінити їх за 2-3 дні до початку застосування препарату. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною функцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи препарат ІРУМЕД® призначають у початковій дозі 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від АТ. У пацієнтів з нирковою недостатністю та хворих, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від рівня кліренсу креатиніну (КК). Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (під контролем функції нирок, рівня калію та натрію в крові). Кліренс креатиніну (мл/хв) 30-70 початкова доза 5-10 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) 10-30 початкова доза 2,5-5 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) менше 10 початкова доза 2,5 (мг на добу) При хронічній серцевій недостатності можливе застосування лізиноприлу одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами. По можливості, дозу діуретика слід зменшити до початку прийому лізиноприлу. Початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу, надалі її поступово (на 2,5 мг через 3-5 днів) збільшують до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки) У перші 24 години - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби, а потім 10 мг 1 раз на добу. У хворих на гострий інфаркт міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.) добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години) лікування препаратом треба припинити. Діабетична нефропатія У пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом застосовується 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу можна при необхідності збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. сидячи в положенні. У хворих на інсулінзалежний цукровий діабет дозування таке ж з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. сидячи в положенні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням солі в їжі, діалізом, діареєю або блювотою (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАЛЬНИМИ ЗАСОБИМИ ТА ПОБОЧНА ДІЯ). У хворих з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Вона найчастіше виявлялася у хворих із тяжкою стадією серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретика, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну недостатність,у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску хворого помістити в положення лежачи і, якщо необхідно, внутрішньовенно вводити 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія переходить у симптоматичну, необхідно зменшення дози препарату або припинення лікування препаратом. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). ІРУМЕД® можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних систем нітрогліцерину. Лікування лізиноприлом не повинно починатися у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, які мають ризик подальшого серйозного гемодинамічного погіршення після застосування вазодилятаторів. Це пацієнти із систолічним АТ 100 мм рт.ст. або нижче або з кардіогенним шоком. Протягом перших 3 днів після інфаркту доза повинна бути зменшена, якщо систолічний артеріальний тиск – 120 мм рт.ст. або нижче. Підтримуючі дози повинні бути зменшені до 5 мг або тимчасово до 2,5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск - 100 мм рт.ст. або нижче. Якщо артеріальна гіпотензія зберігається (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. протягом більше 1 години), далі не слід застосовувати препарат ІРУМЕД®. Порушення функції нирок У хворих з хронічною серцевою недостатністю виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у хворих із нирковою недостатністю. Лізиноприл не застосовується при гострому інфаркті у пацієнтів з вираженою нирковою дисфункцією, встановленою у зміні концентрації креатиніну сироватки, що перевищує 177 ммоль/л та/або протеїнурії, що перевищує 500 мг/добу. Якщо ниркова дисфункція розвивається протягом застосування препарату (концентрація креатиніну сироватки, що перевищує 265 ммоль/л або подвоювання значення з показниками до початку лікування), лікар повинен оцінити необхідність подальшого застосування препарату ІРУМЕД®. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у хворих, які лікувалися АПФ інгібітором, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виникає лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Відзначено, що у хворих на негроїдну расу, які приймають АПФ інгібітори, ангіоневротичний набряк розвивався частіше, ніж у хворих на інші раси. У хворих, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації на гіменоптер У хворих, які приймають АПФ інгібітори протягом десенсибілізації на гіменоптер, може, дуже рідко, з'явитися небезпечна для життя анафілактоїдна реакція. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною десенсибілізацією. Хворі, що перебувають на гемодіалізі Анафілактоїдні реакції відзначаються і у хворих, які піддаються гемодіалізу з мембраною високої проникності (напр. AN 69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургія/Загальна анестезія При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторного виділення реніну. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням об'єму циркулюючої крові. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. Калій сироватки У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет і одночасне застосування калій діуретиків, що зберігають (спіронолактон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або заступників солі, що містять калій, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Якщо одночасне застосування лізиноприлу та вищезазначених засобів вважається за необхідне, їх треба застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи калій у сироватці крові. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Необхідно контролювати ефект початкової дози препарату ІРУМЕД на значення артеріального тиску. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Немає даних про вплив препарату ІРУМЕД®, застосованого в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрат у перерахунку на лізиноприл безводний 20 мг; допоміжні речовини: манітол, кальцію фосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), барвник заліза оксид червоний (Е 172), діоксид кремнію колоїдний, магнію стеарат. По 30 таблеток у ПВХ/ПВДХ-Ал блістері. 1 блістер поміщають разом з інструкцією із застосування картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки персикового кольору з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин - перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Абсорбція становить середньому 30%, біодоступність – 29%. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація лізиноприлу в плазмі досягається через 6-8 годин. Слабко зв'язується з білками плазми. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Період напіввиведення – 12 годин. Лізиноприл слабо проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6–7 год., тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1–2 міс. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у інсулінзалежних пацієнтів з нормальним АТ та інсуліннезалежних пацієнтів з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке або ідіопатичний набряк, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), вагітність, період лактації. З обережністю Аортальний стеноз, цереброваскулярні захворювання (в т.ч. недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий , двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність, азотемія, первинний альдостеронізм, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, артеріальна гіпотензія, дієта з обмеженням солі, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулі. , блювання), літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності лікування треба якнайшвидше припинити. Прийом інгібіторів АПФ вагітними у другому та третьому триместрах може викликати смерть плода та новонародженого. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. У новонароджених може розвиватися гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, деформація кісток черепа та особи, гіпоплазія легень, порушення розвитку нирок плода. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, розгубленість, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При симптомах: виражене зниження АТ, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу. одночасному застосуванні з діуретиками – виражене зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами – адитивний ефект. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження гіпотензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні з літієм – уповільнення виведення літію з організму, з антацидами та колестираміном – знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті. Алкоголь посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати 1 раз на добу вранці, до або після їди, переважно в один і той самий час. При есенціальній гіпертензії препарат ІРУМЕД призначають у початковій дозі 10 мг на добу. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу. Максимальна добова доза – 40 мг. Для повного розвитку ефекту може знадобитися 2-4-тижневий курс лікування препаратом (це слід враховувати зі збільшенням дози). Якщо застосування препарату в максимальній дозі не викликає достатнього терапевтичного ефекту, то можливе додаткове призначення іншого антигіпертензивного засобу. У пацієнтів, які отримували попередньо діуретики, необхідно відмінити їх за 2-3 дні до початку застосування препарату. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною функцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи препарат ІРУМЕД® призначають у початковій дозі 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від АТ. У пацієнтів з нирковою недостатністю та хворих, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від рівня кліренсу креатиніну (КК). Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (під контролем функції нирок, рівня калію та натрію в крові). Кліренс креатиніну (мл/хв) 30-70 початкова доза 5-10 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) 10-30 початкова доза 2,5-5 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) менше 10 початкова доза 2,5 (мг на добу) При хронічній серцевій недостатності можливе застосування лізиноприлу одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами. По можливості, дозу діуретика слід зменшити до початку прийому лізиноприлу. Початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу, надалі її поступово (на 2,5 мг через 3-5 днів) збільшують до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки) У перші 24 години - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби, а потім 10 мг 1 раз на добу. У хворих на гострий інфаркт міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.) добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години) лікування препаратом треба припинити. Діабетична нефропатія У пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом застосовується 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу можна при необхідності збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. сидячи в положенні. У хворих на інсулінзалежний цукровий діабет дозування таке ж з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. сидячи в положенні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням солі в їжі, діалізом, діареєю або блювотою (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАЛЬНИМИ ЗАСОБИМИ ТА ПОБОЧНА ДІЯ). У хворих з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Вона найчастіше виявлялася у хворих із тяжкою стадією серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретика, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну недостатність,у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску хворого помістити в положення лежачи і, якщо необхідно, внутрішньовенно вводити 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія переходить у симптоматичну, необхідно зменшення дози препарату або припинення лікування препаратом. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). ІРУМЕД® можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних систем нітрогліцерину. Лікування лізиноприлом не повинно починатися у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, які мають ризик подальшого серйозного гемодинамічного погіршення після застосування вазодилятаторів. Це пацієнти із систолічним АТ 100 мм рт.ст. або нижче або з кардіогенним шоком. Протягом перших 3 днів після інфаркту доза повинна бути зменшена, якщо систолічний артеріальний тиск – 120 мм рт.ст. або нижче. Підтримуючі дози повинні бути зменшені до 5 мг або тимчасово до 2,5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск - 100 мм рт.ст. або нижче. Якщо артеріальна гіпотензія зберігається (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. протягом більше 1 години), далі не слід застосовувати препарат ІРУМЕД®. Порушення функції нирок У хворих з хронічною серцевою недостатністю виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у хворих із нирковою недостатністю. Лізиноприл не застосовується при гострому інфаркті у пацієнтів з вираженою нирковою дисфункцією, встановленою у зміні концентрації креатиніну сироватки, що перевищує 177 ммоль/л та/або протеїнурії, що перевищує 500 мг/добу. Якщо ниркова дисфункція розвивається протягом застосування препарату (концентрація креатиніну сироватки, що перевищує 265 ммоль/л або подвоювання значення з показниками до початку лікування), лікар повинен оцінити необхідність подальшого застосування препарату ІРУМЕД®. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у хворих, які лікувалися АПФ інгібітором, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виникає лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Відзначено, що у хворих на негроїдну расу, які приймають АПФ інгібітори, ангіоневротичний набряк розвивався частіше, ніж у хворих на інші раси. У хворих, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації на гіменоптер У хворих, які приймають АПФ інгібітори протягом десенсибілізації на гіменоптер, може, дуже рідко, з'явитися небезпечна для життя анафілактоїдна реакція. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною десенсибілізацією. Хворі, що перебувають на гемодіалізі Анафілактоїдні реакції відзначаються і у хворих, які піддаються гемодіалізу з мембраною високої проникності (напр. AN 69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургія/Загальна анестезія При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторного виділення реніну. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням об'єму циркулюючої крові. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. Калій сироватки У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет і одночасне застосування калій діуретиків, що зберігають (спіронолактон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або заступників солі, що містять калій, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Якщо одночасне застосування лізиноприлу та вищезазначених засобів вважається за необхідне, їх треба застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи калій у сироватці крові. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Необхідно контролювати ефект початкової дози препарату ІРУМЕД на значення артеріального тиску. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Немає даних про вплив препарату ІРУМЕД®, застосованого в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрат у перерахунку на лізиноприл безводний 5 мг; допоміжні речовини: манітол, кальцію фосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), барвник заліза оксид червоний (Е 172), діоксид кремнію колоїдний, магнію стеарат. По 30 таблеток у ПВХ/ПВДХ-Ал блістері. 1 блістер поміщають разом з інструкцією із застосування картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого кольору з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин - перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Абсорбція становить середньому 30%, біодоступність – 29%. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація лізиноприлу в плазмі досягається через 6-8 годин. Слабко зв'язується з білками плазми. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Період напіввиведення – 12 годин. Лізиноприл слабо проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6–7 год., тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1–2 міс. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у інсулінзалежних пацієнтів з нормальним АТ та інсуліннезалежних пацієнтів з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке або ідіопатичний набряк, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), вагітність, період лактації. З обережністю Аортальний стеноз, цереброваскулярні захворювання (в т.ч. недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий , двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність, азотемія, первинний альдостеронізм, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, артеріальна гіпотензія, дієта з обмеженням солі, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулі. , блювання), літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності лікування треба якнайшвидше припинити. Прийом інгібіторів АПФ вагітними у другому та третьому триместрах може викликати смерть плода та новонародженого. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. У новонароджених може розвиватися гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, деформація кісток черепа та особи, гіпоплазія легень, порушення розвитку нирок плода. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, розгубленість, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При симптомах: виражене зниження АТ, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу. одночасному застосуванні з діуретиками – виражене зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами – адитивний ефект. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження гіпотензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні з літієм – уповільнення виведення літію з організму, з антацидами та колестираміном – знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті. Алкоголь посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати 1 раз на добу вранці, до або після їди, переважно в один і той самий час. При есенціальній гіпертензії препарат ІРУМЕД призначають у початковій дозі 10 мг на добу. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу. Максимальна добова доза – 40 мг. Для повного розвитку ефекту може знадобитися 2-4-тижневий курс лікування препаратом (це слід враховувати зі збільшенням дози). Якщо застосування препарату в максимальній дозі не викликає достатнього терапевтичного ефекту, то можливе додаткове призначення іншого антигіпертензивного засобу. У пацієнтів, які отримували попередньо діуретики, необхідно відмінити їх за 2-3 дні до початку застосування препарату. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною функцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи препарат ІРУМЕД® призначають у початковій дозі 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від АТ. У пацієнтів з нирковою недостатністю та хворих, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від рівня кліренсу креатиніну (КК). Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (під контролем функції нирок, рівня калію та натрію в крові). Кліренс креатиніну (мл/хв) 30-70 початкова доза 5-10 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) 10-30 початкова доза 2,5-5 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) менше 10 початкова доза 2,5 (мг на добу) При хронічній серцевій недостатності можливе застосування лізиноприлу одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами. По можливості, дозу діуретика слід зменшити до початку прийому лізиноприлу. Початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу, надалі її поступово (на 2,5 мг через 3-5 днів) збільшують до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки) У перші 24 години - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби, а потім 10 мг 1 раз на добу. У хворих на гострий інфаркт міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.) добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години) лікування препаратом треба припинити. Діабетична нефропатія У пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом застосовується 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу можна при необхідності збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. сидячи в положенні. У хворих на інсулінзалежний цукровий діабет дозування таке ж з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. сидячи в положенні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням солі в їжі, діалізом, діареєю або блювотою (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАЛЬНИМИ ЗАСОБИМИ ТА ПОБОЧНА ДІЯ). У хворих з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Вона найчастіше виявлялася у хворих із тяжкою стадією серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретика, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну недостатність,у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску хворого помістити в положення лежачи і, якщо необхідно, внутрішньовенно вводити 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія переходить у симптоматичну, необхідно зменшення дози препарату або припинення лікування препаратом. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). ІРУМЕД® можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних систем нітрогліцерину. Лікування лізиноприлом не повинно починатися у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, які мають ризик подальшого серйозного гемодинамічного погіршення після застосування вазодилятаторів. Це пацієнти із систолічним АТ 100 мм рт.ст. або нижче або з кардіогенним шоком. Протягом перших 3 днів після інфаркту доза повинна бути зменшена, якщо систолічний артеріальний тиск – 120 мм рт.ст. або нижче. Підтримуючі дози повинні бути зменшені до 5 мг або тимчасово до 2,5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск - 100 мм рт.ст. або нижче. Якщо артеріальна гіпотензія зберігається (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. протягом більше 1 години), далі не слід застосовувати препарат ІРУМЕД®. Порушення функції нирок У хворих з хронічною серцевою недостатністю виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у хворих із нирковою недостатністю. Лізиноприл не застосовується при гострому інфаркті у пацієнтів з вираженою нирковою дисфункцією, встановленою у зміні концентрації креатиніну сироватки, що перевищує 177 ммоль/л та/або протеїнурії, що перевищує 500 мг/добу. Якщо ниркова дисфункція розвивається протягом застосування препарату (концентрація креатиніну сироватки, що перевищує 265 ммоль/л або подвоювання значення з показниками до початку лікування), лікар повинен оцінити необхідність подальшого застосування препарату ІРУМЕД®. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у хворих, які лікувалися АПФ інгібітором, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виникає лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Відзначено, що у хворих на негроїдну расу, які приймають АПФ інгібітори, ангіоневротичний набряк розвивався частіше, ніж у хворих на інші раси. У хворих, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації на гіменоптер У хворих, які приймають АПФ інгібітори протягом десенсибілізації на гіменоптер, може, дуже рідко, з'явитися небезпечна для життя анафілактоїдна реакція. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною десенсибілізацією. Хворі, що перебувають на гемодіалізі Анафілактоїдні реакції відзначаються і у хворих, які піддаються гемодіалізу з мембраною високої проникності (напр. AN 69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургія/Загальна анестезія При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторного виділення реніну. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням об'єму циркулюючої крові. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. Калій сироватки У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет і одночасне застосування калій діуретиків, що зберігають (спіронолактон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або заступників солі, що містять калій, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Якщо одночасне застосування лізиноприлу та вищезазначених засобів вважається за необхідне, їх треба застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи калій у сироватці крові. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Необхідно контролювати ефект початкової дози препарату ІРУМЕД на значення артеріального тиску. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Немає даних про вплив препарату ІРУМЕД®, застосованого в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини % Ітраконазолу пелет – 464 мг; З них: ітраконазол - 100 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 130,17 мг, сополімер метакрилової кислоти (еудрагіт) - 16,26 мг, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 0,08 мг, пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) цукрова крупка – 163,17 мг, сахароза (цукор) – 54,31 мг; Оболонка капсули: Титану діоксид – 1,3333 %, барвник хіноліновий жовтий – 0,9197 %, барвник сонячний захід жовтий – 0,0044 %, желатин – до 100 %. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної світлозахисної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у банку світлозахисного скла з трикутним віночком типу БТС, закупорену кришкою, що натягується з ущільнюючим елементом. Кожну банку або 1, 2 або 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули жовтого кольору № 0. Вміст капсул – сферичні пелети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі капсул відразу після щільної їжі. Максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 3-4 годин після прийому внутрішньо. Виведення з плазми є двофазним із кінцевим періодом напіввиведення від 1 до 1,5 днів. При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (100 мг при прийомі один раз на добу), 1,1 мкг/мл (200 мг при прийомі один раз на добу) та 2, 0 мкг/мл (200 мг при прийомі двічі на добу). Ітраконазол на 99,8% зв'язується із білками плазми. Накопичення препарату в кератинових тканинах, особливо у шкірі, приблизно в 4 рази перевищує накопичення у плазмі крові, а його швидкість виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення терапії, терапевтичні концентрації у шкірі зберігаються протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування. Ітраконазол виявляється в кератині нігтів вже через один тиждень після початку лікування та зберігається принаймні протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у шкірному салі та меншою мірою у поту. Ітраконазол добре розподіляється в тканинах, які схильні до грибкових уражень. Концентрації у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у два-три рази перевищували відповідні концентрації у плазмі. Терапевтичні концентрації в тканинах піхви зберігаються ще протягом 2 днів після закінчення 3-денного курсу лікування в дозі 200 мг на добу, і 3 днів після закінчення одноденного курсу лікування в дозі 200 мг двічі на добу. Ітраконазол метаболізується печінкою з утворенням великої кількості метаболітів. Одним з таких метаболітів є гідрокси-ітраконазол, який має порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Протигрибкові концентрації препарату, що визначаються мікробіологічним методом, приблизно в 3 рази перевищували концентрації, виміряні за допомогою ВЕРХ.Виводиться через шлунково-кишковий тракт від 3 до 18 % дози. Виведення нирками становить менше ніж 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня.ФармакодинамікаІтраконазол – синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, похідний триазолу. Інгібує синтез ергостерину клітинної мембрани грибів, що зумовлює протигрибковий ефект препарату. Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджоподібними грибами та дріжджами (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Candida spp., включаючи C. gla. ; Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, а також іншими дріжджовими та цвілевими грибками.Показання до застосуванняДерматомікози; грибковий кератит; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами; системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт), гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоідомікоз, бластомікоз та інші системні або тропічні мікози; кандидомікози з ураженням шкіри або слизових оболонок, у тому числі вульвовагінальний кандидоз; глибокі вісцеральні кандидози; висівковий лишай.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до препарату або його складових частин; одночасний прийом препаратів, що метаболізуються за участю ферменту CYP3A4: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, інгібітори редуктази ГМК-КоА, такі як симвастатин та ловастатин, тріазолам та З обережністю: дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (зокрема, що супроводжуються печінковою недостатністю), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам Ірунін® слід призначати лише у випадку, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки невелика кількість ітраконазолу виділяється з материнським молоком, у період лікування необхідно відмовитися від грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, біль у животі та запор, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, холестатична жовтяниця, гепатит, анорексія. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадок гострої печінкової недостатності з летальним результатом. З боку центральної нервової системи: біль голови, стомлюваність, запаморочення, периферична нейропатія. З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність та набряк легень. З боку інших органів та систем: порушення менструального циклу, алергічні реакції (такі як свербіж, висипання, кропив'янка та ангіоневротичний набряк), синдром Стівенса-Джонсона, алопеція, гіпокаліємія, набряки, забарвлення сечі у темний колір, гіперкреатинінемія.Взаємодія з лікарськими засобами1. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу. Було вивчено взаємодію ітраконазолу з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, які є потужними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами печінкових ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, однак аналогічні результати можна припустити. Оскільки ітраконазол переважно метаболізується ферментом CYP3A4, потужні інгібітори цього ферменту можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. Прикладами можуть бути ритонавір, індинавір, кларитроміцин і еритроміцин. 2. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів. Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, тріазолам та пероральний мідазолам, дофетилід, хінідин, пімозид, інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі, як симвастатин та ловастатин; блокатори кальцієвих каналів можуть надавати негативний інотропний ефект, який може посилювати той самий ефект, що проявляється ітраконазолом. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно бути обережними, оскільки метаболізм блокаторів кальцієвих каналів може бути знижений. Препарати, при призначенні яких необхідно стежити за їх концентрацією в плазмі та дією побічними ефектами У разі одночасного призначення з ітраконазолом дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди Барвінка рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат; розщеплювані ферментом CYP3A4 блокатори кальцієвих каналів, такі як верапаміл; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролімус; інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизол, рифабутин, метилпреднізолон, ебастин, ребоксетин. Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадйолу та норетистерону. 3. Вплив зв'язування білків. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність конкуренції між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфадимидин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Показання Доза Тривалість Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу 1 день 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікози гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу 100 мг 1 раз на добу 7 днів 15 днів Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21 день Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук і стоп, вимагають додаткового лікування протягом 15 днів по 100 мг на добу. Оральний кандидоз 100 мг 1 раз на добу 15 днів Біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або з пересадженими органами. Отже, може знадобитися дворазове збільшення дози. Оніхомікоз Пульс-терапія (див. таблицю) Один курс пульс-терапії полягає у щоденному прийомі по 2 капсули Іруніна® двічі на добу (по 200 мг двічі на добу) протягом одного тижня. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок кистей рекомендується два курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується три курси (див. таблицю). Проміжок між курсами протягом якого не потрібно приймати препарат становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-а тиж. 2-га тиж. 3-я тиж. 4-а тиж. 5-а тиж. 6-а тиж. 7-а тиж. 8-а тиж. 9-а тиж. Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 2-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® АБО Безперервне лікування: По дві капсули на день (по 200 мг один раз на добу) протягом 3 місяців. Виведення Іруніна зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж з плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при захворюваннях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування захворювань нігтів. Системні мікози (рекомендовані дозування варіюють залежно від виду інфекції) Показання Доза Середня тривалість Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців Збільшити дозу до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія (випадки менінгіту) 200 мг 1 раз на добу Криптококовий менінгіт 200 мг двічі на добу Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 8 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців Бластомікоз від 100 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 6 місяців ПередозуванняДані відсутні. Протягом першої години провести промивання шлунка і, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля, симптоматичне лікування. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якогось специфічного антидоту не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Ірунін®, необхідно використовувати адекватні заходи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. При дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Ітраконазол відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Іруніна. Ірунін не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів з нирковою недостатністю біодоступність ітраконазолу може бути знижена, що може вимагати корекції дози. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується використовувати їх не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Іруніна®. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим Н2-гістамінблокатори або інгібітори протонової помпи рекомендується приймати капсули Іруніна з кислими напоями. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. Це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у хворих, які отримують терапію ітраконазолом. Лікування слід припинити у разі виникнення нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом Іруніна®. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Ірунін у капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол. У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенією) може знадобитися збільшення дози Іруніна. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій 5% – 100 мл: декстроза 5 г. 500 мл - пляшки для крові та кровозамінників (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаЗасіб для регідратації та дезінтоксикації. Ізотонічний розчин декстрози (5%) використовується для поповнення організму рідиною. Крім того, він є джерелом цінної поживної речовини, яка легко засвоюється. При метаболізмі глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, необхідної для життєдіяльності організму. При внутрішньовенному введенні гіпертонічних розчинів (10%, 20%, 40%) підвищується осмотичний тиск крові, посилюється струм рідини з тканин у кров, підвищуються процеси обміну речовин, покращується антитоксична функція печінки, посилюється скорочувальна діяльність серцевого м'яза, розширюються судини, збільшується діурез.ФармакокінетикаДекстроза, надходячи у тканини, фосфорилюється, перетворюючись на глюкозо-6-фосфат, який активно включається до багатьох ланок обміну речовин організму. Виводиться нирками.Клінічна фармакологіяПрепарат для регідратації та дезінтоксикації для парентерального застосування.Показання до застосуванняВідшкодування нестачі вуглеводів у організмі. Корекція дегідратації внаслідок блювоти, діареї у післяопераційному періоді. Дезінтоксикаційна інфузійна терапія. Колапс, шок (як компонент різних кровозамінних та протишокових рідин). Використовується для приготування розчинів лікарських засобів для внутрішньовенного введення.РекомендуєтьсяЗастосовується як компонент різних кровозамінних та протишокових рідин. для приготування розчинів ЛЗ для внутрішньовенного введення.Протипоказання до застосуванняГіперглікемія, цукровий діабет, гіпергідратація, післяопераційні порушення утилізації глюкози, гіперосмолярна кома, гіперлактацидемія. З обережністю – тяжка серцева недостатність, набряк легень, олігурія, анурія, гіпонатріємія.Вагітність та лактаціяМожливе застосування декстрози при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) за показаннями.Побічна діяГарячка, гіперволемія, розвиток інфекції та тромбофлебіт у місці введення Глюкози, екстравазація.Спосіб застосування та дозиРозчини декстрози вводять внутрішньовенно краплинно. 5% розчин: максимально до 150 крапель/хв; максимальна добова доза для дорослих – 2 л; 10% розчин: максимально до 60 крапель/хв; максимальна добова доза для дорослих – 500 мл; 20% розчин: максимально до 40 крапель/хв; максимальна добова доза для дорослих – 300 мл; 40% розчин: максимально до 30 крапель/хв, максимальна добова доза для дорослих – 250 мл.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини % Ітраконазолу пелет – 464 мг; З них: ітраконазол - 100 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 130,17 мг, сополімер метакрилової кислоти (еудрагіт) - 16,26 мг, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 0,08 мг, пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) цукрова крупка – 163,17 мг, сахароза (цукор) – 54,31 мг; Оболонка капсули: Титану діоксид – 1,3333 %, барвник хіноліновий жовтий – 0,9197 %, барвник сонячний захід жовтий – 0,0044 %, желатин – до 100 %. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної світлозахисної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у банку світлозахисного скла з трикутним віночком типу БТС, закупорену кришкою, що натягується з ущільнюючим елементом. Кожну банку або 1, 2 або 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули жовтого кольору № 0. Вміст капсул – сферичні пелети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі капсул відразу після щільної їжі. Максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 3-4 годин після прийому внутрішньо. Виведення з плазми є двофазним із кінцевим періодом напіввиведення від 1 до 1,5 днів. При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (100 мг при прийомі один раз на добу), 1,1 мкг/мл (200 мг при прийомі один раз на добу) та 2, 0 мкг/мл (200 мг при прийомі двічі на добу). Ітраконазол на 99,8% зв'язується із білками плазми. Накопичення препарату в кератинових тканинах, особливо у шкірі, приблизно в 4 рази перевищує накопичення у плазмі крові, а його швидкість виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення терапії, терапевтичні концентрації у шкірі зберігаються протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування. Ітраконазол виявляється в кератині нігтів вже через один тиждень після початку лікування та зберігається принаймні протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у шкірному салі та меншою мірою у поту. Ітраконазол добре розподіляється в тканинах, які схильні до грибкових уражень. Концентрації у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у два-три рази перевищували відповідні концентрації у плазмі. Терапевтичні концентрації в тканинах піхви зберігаються ще протягом 2 днів після закінчення 3-денного курсу лікування в дозі 200 мг на добу, і 3 днів після закінчення одноденного курсу лікування в дозі 200 мг двічі на добу. Ітраконазол метаболізується печінкою з утворенням великої кількості метаболітів. Одним з таких метаболітів є гідрокси-ітраконазол, який має порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Протигрибкові концентрації препарату, що визначаються мікробіологічним методом, приблизно в 3 рази перевищували концентрації, виміряні за допомогою ВЕРХ.Виводиться через шлунково-кишковий тракт від 3 до 18 % дози. Виведення нирками становить менше ніж 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня.ФармакодинамікаІтраконазол – синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, похідний триазолу. Інгібує синтез ергостерину клітинної мембрани грибів, що зумовлює протигрибковий ефект препарату. Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджоподібними грибами та дріжджами (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Candida spp., включаючи C. gla. ; Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, а також іншими дріжджовими та цвілевими грибками.Показання до застосуванняДерматомікози; грибковий кератит; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами; системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт), гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоідомікоз, бластомікоз та інші системні або тропічні мікози; кандидомікози з ураженням шкіри або слизових оболонок, у тому числі вульвовагінальний кандидоз; глибокі вісцеральні кандидози; висівковий лишай.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до препарату або його складових частин; одночасний прийом препаратів, що метаболізуються за участю ферменту CYP3A4: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, інгібітори редуктази ГМК-КоА, такі як симвастатин та ловастатин, тріазолам та З обережністю: дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (зокрема, що супроводжуються печінковою недостатністю), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам Ірунін® слід призначати лише у випадку, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки невелика кількість ітраконазолу виділяється з материнським молоком, у період лікування необхідно відмовитися від грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, біль у животі та запор, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, холестатична жовтяниця, гепатит, анорексія. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадок гострої печінкової недостатності з летальним результатом. З боку центральної нервової системи: біль голови, стомлюваність, запаморочення, периферична нейропатія. З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність та набряк легень. З боку інших органів та систем: порушення менструального циклу, алергічні реакції (такі як свербіж, висипання, кропив'янка та ангіоневротичний набряк), синдром Стівенса-Джонсона, алопеція, гіпокаліємія, набряки, забарвлення сечі у темний колір, гіперкреатинінемія.Взаємодія з лікарськими засобами1. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу. Було вивчено взаємодію ітраконазолу з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, які є потужними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами печінкових ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, однак аналогічні результати можна припустити. Оскільки ітраконазол переважно метаболізується ферментом CYP3A4, потужні інгібітори цього ферменту можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. Прикладами можуть бути ритонавір, індинавір, кларитроміцин і еритроміцин. 2. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів. Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, тріазолам та пероральний мідазолам, дофетилід, хінідин, пімозид, інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі, як симвастатин та ловастатин; блокатори кальцієвих каналів можуть надавати негативний інотропний ефект, який може посилювати той самий ефект, що проявляється ітраконазолом. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно бути обережними, оскільки метаболізм блокаторів кальцієвих каналів може бути знижений. Препарати, при призначенні яких необхідно стежити за їх концентрацією в плазмі та дією побічними ефектами У разі одночасного призначення з ітраконазолом дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди Барвінка рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат; розщеплювані ферментом CYP3A4 блокатори кальцієвих каналів, такі як верапаміл; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролімус; інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизол, рифабутин, метилпреднізолон, ебастин, ребоксетин. Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадйолу та норетистерону. 3. Вплив зв'язування білків. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність конкуренції між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфадимидин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Показання Доза Тривалість Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу 1 день 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікози гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу 100 мг 1 раз на добу 7 днів 15 днів Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21 день Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук і стоп, вимагають додаткового лікування протягом 15 днів по 100 мг на добу. Оральний кандидоз 100 мг 1 раз на добу 15 днів Біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або з пересадженими органами. Отже, може знадобитися дворазове збільшення дози. Оніхомікоз Пульс-терапія (див. таблицю) Один курс пульс-терапії полягає у щоденному прийомі по 2 капсули Іруніна® двічі на добу (по 200 мг двічі на добу) протягом одного тижня. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок кистей рекомендується два курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується три курси (див. таблицю). Проміжок між курсами протягом якого не потрібно приймати препарат становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-а тиж. 2-га тиж. 3-я тиж. 4-а тиж. 5-а тиж. 6-а тиж. 7-а тиж. 8-а тиж. 9-а тиж. Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 2-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® АБО Безперервне лікування: По дві капсули на день (по 200 мг один раз на добу) протягом 3 місяців. Виведення Іруніна зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж з плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при захворюваннях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування захворювань нігтів. Системні мікози (рекомендовані дозування варіюють залежно від виду інфекції) Показання Доза Середня тривалість Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців Збільшити дозу до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія (випадки менінгіту) 200 мг 1 раз на добу Криптококовий менінгіт 200 мг двічі на добу Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 8 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців Бластомікоз від 100 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 6 місяців ПередозуванняДані відсутні. Протягом першої години провести промивання шлунка і, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля, симптоматичне лікування. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якогось специфічного антидоту не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Ірунін®, необхідно використовувати адекватні заходи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. При дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Ітраконазол відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Іруніна. Ірунін не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів з нирковою недостатністю біодоступність ітраконазолу може бути знижена, що може вимагати корекції дози. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується використовувати їх не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Іруніна®. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим Н2-гістамінблокатори або інгібітори протонової помпи рекомендується приймати капсули Іруніна з кислими напоями. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. Це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у хворих, які отримують терапію ітраконазолом. Лікування слід припинити у разі виникнення нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом Іруніна®. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Ірунін у капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол. У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенією) може знадобитися збільшення дози Іруніна. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: лізиноприл 10мг, гідрохлортіазид 12.5мг. Допоміжні речовини: маннітол – 22 мг, кальцію фосфату дигідрат – 44 мг, крохмаль кукурудзяний – 10.27 мг, крохмаль прежелатинізований – 10 мг, індигокармін – 0.4 мг, магнію стеарат – 0.83 мг. 30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; синього кольору, гексагональні, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, який містить інгібітор АПФ лізиноприл та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Чинить антигіпертензивну та діуретичну дію. Гіпотензивний ефект обох компонентів адитивний. Лізиноприл; - інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих на хронічну серцеву недостатність. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.ФармакокінетикаЛізіноприл Після прийому лізиноприлу внутрішньо Cmax; у сироватці крові досягається через 7 год. Слабо зв'язується з білками плазми. Середній ступінь абсорбції лізиноприлу становить близько 25% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їжа не впливає на всмоктування лізиноприлу. Лізиноприл не піддається метаболізму та виводиться у незміненому вигляді виключно нирками. Після багаторазового введення ефективний Т1/2; лізиноприлу становить 12 год. Порушення функції нирок уповільнює виведення лізиноприлу, але це уповільнення стає клінічно значущим тільки тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації зменшується нижче 30 мл/хв. У пацієнтів похилого віку відзначається в середньому в 2 рази вище за рівень максимальної концентрації препарату в крові та AUC, порівняно з пацієнтами молодшого віку. Лізиноприл виводиться із організму шляхом гемодіалізу.Невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Гідрохлоротіазид Після прийому внутрішньо Cmax ;гідрохлортіазиду досягається протягом 1-3 год. Абсолютна біодоступність оцінюється по кумулятивної ниркової екскреції гідрохлортіазиду і становить близько 60%. Зв'язування з білками плазми становить 40-70%. Vd; - 0.8±0.3 л/кг. Не метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею практично у незміненому вигляді. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться протягом 48 год. Нирковий кліренс становить близько 250-300 мл/хв. Т1/2; - 10-15 год. Спостерігається різниця в плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. У жінок є тенденція до клінічно значущого збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена. Дослідження, проведені за участю пацієнтів з КК 90 мл/хв, показали, що T1/2гідрохлортіазиду збільшується.У пацієнтів зі зниженою функцією нирок T1/2 близько 34 год.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія лізиноприлом та гідрохлортіазидом).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк (в т.ч. набряк Квінке в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ); анурія; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекому; печінкова кома; тяжкі форми цукрового діабету; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ або гідрохлортіазиду та допоміжних речовин препарату. З ;обережністю: ;аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність середнього та легкого ступеня (КК понад 30 мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; гіпоплазія кісткового мозку; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням солі); гіповолемічні стани (в т.ч. діарея, блювання); захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); цукровий діабет; подагра; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперурикемія; гіперкаліємія; ІХС; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); тяжка хронічна серцева недостатність;печінкова недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу при вагітності протипоказане. Якщо встановлена вагітність, прийом препарату слід негайно припинити. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативні впливи препарату на плід у разі застосування у І триместрі немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід відмінити.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: ; виражене зниження АТ, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда. З боку травної системи: ; нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця, гіпербілірубінемія; підвищення активності печінкових трансаміназ (особливо за наявності в анамнезі захворювань нирок, цукрового діабету та реноваскулярної гіпертензії). З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищення потовиділення, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, випадання волосся. З боку нервової системи: ;лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: ;диспное, сухий кашель, бронхоспазм, апное. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні реакції на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку сечовидільної системи: підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові, уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність. З боку обміну речовин: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози, загострення подагри. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, міалгія, зниження потенції. Загальні реакції: лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиКалійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препарати калію, замінники солі, що містять калій; - підвищення ризику гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вазодилататори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол - посилення гіпотензивної дії. НПЗЗ, естрогени - ;зменшення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію - уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Антациди, колестірамін -; знижується всмоктування з ШКТ. Посилення нейротоксичності; саліцилатів. Зменшення дії; гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів. Посилення ефектів (включаючи побічні); серцевих глікозидів, дії; периферичних міорелаксантів, зменшення виведення; хінідину. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів. При одночасному прийомі; метилдопи; підвищується ризик розвитку гемолізу. Етанол; посилює гіпотензивний ефект цієї комбінації.Спосіб застосування та дозиФіксовану комбінацію лізиноприл+гідрохлортіазид приймають внутрішньо у початковій дозі 10 мг/12.5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг 12.5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з КК більше 30 і менше 80 мл/хв цю комбінацію можна застосовувати тільки після титрування дози окремих компонентів. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг.ПередозуванняСимптоми: ; виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість. Лікування: ; симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль АТ; терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-сольового балансу. Контроль сечовини, креатиніну та електролітів у сироватці крові, а також діурезу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія може виникати після прийому початкової дози. Такі випадки трапляються частіше у хворих, у яких була втрата рідини та електролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками. Тому необхідно припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування комбінацією. Найчастіше виражене зниження АТ виникає при зменшенні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блювотою. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Воно найчастіше виявляється у хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, як наслідок застосування діуретиків у високих дозах, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. Таким пацієнтам на початку лікування потрібний суворий медичний контроль. Такий самий підхід необхідний при призначенні препарату пацієнтам з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. До початку лікування слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити зменшений ОЦК ретельно контролювати дію початкової дози препарату на хворого. При хронічній серцевій недостатності виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Це частіше спостерігалося у пацієнтів із нирковою недостатністю. Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл, який може виникнути у будь-який період лікування. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли виник набряк лише обличчя та губ, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому слід негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 п/к) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітора АПФ. Анафілактична реакція відмічена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. При застосуванні препаратів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при великому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути шляхом збільшення ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушеною нирковою функцією. У пацієнтів, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (які знаходяться на дієті з обмеженням солі) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, перед початком лікування слід компенсувати втрату рідини та солей. Тіазидні діуретики здатні впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення кальцію нирками та спричиняти гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу. Рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом необхідний регулярний контроль у плазмі калію, глюкози, сечовини, ліпідів. У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. етанол посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження ОЦК). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування слід утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: лізиноприл 20 мг, гідрохлортіазід 12.5 мг. Допоміжні речовини: маннітол-44 мг, крохмаль кукурудзяний - 33.29 мг, кальцію фосфату дигідрат - 88 мг, крохмаль прежелатинізований - 20 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.56 мг, магнію стеарат - 1.65 мг. 30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; жовтого кольору, гексагональні, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, який містить інгібітор АПФ лізиноприл та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Чинить антигіпертензивну та діуретичну дію. Гіпотензивний ефект обох компонентів адитивний. Лізиноприл; - інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих на хронічну серцеву недостатність. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.ФармакокінетикаЛізіноприл Після прийому лізиноприлу внутрішньо Cmax; у сироватці крові досягається через 7 год. Слабо зв'язується з білками плазми. Середній ступінь абсорбції лізиноприлу становить близько 25% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їжа не впливає на всмоктування лізиноприлу. Лізиноприл не піддається метаболізму та виводиться у незміненому вигляді виключно нирками. Після багаторазового введення ефективний Т1/2; лізиноприлу становить 12 год. Порушення функції нирок уповільнює виведення лізиноприлу, але це уповільнення стає клінічно значущим тільки тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації зменшується нижче 30 мл/хв. У пацієнтів похилого віку відзначається в середньому в 2 рази вище за рівень максимальної концентрації препарату в крові та AUC, порівняно з пацієнтами молодшого віку. Лізиноприл виводиться із організму шляхом гемодіалізу.Невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Гідрохлоротіазид Після прийому внутрішньо Cmax ;гідрохлортіазиду досягається протягом 1-3 год. Абсолютна біодоступність оцінюється по кумулятивної ниркової екскреції гідрохлортіазиду і становить близько 60%. Зв'язування з білками плазми становить 40-70%. Vd; - 0.8±0.3 л/кг. Не метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею практично у незміненому вигляді. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться протягом 48 год. Нирковий кліренс становить близько 250-300 мл/хв. Т1/2; - 10-15 год. Спостерігається різниця в плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. У жінок є тенденція до клінічно значущого збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена. Дослідження, проведені за участю пацієнтів з КК 90 мл/хв, показали, що T1/2гідрохлортіазиду збільшується.У пацієнтів зі зниженою функцією нирок T1/2 близько 34 год.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія лізиноприлом та гідрохлортіазидом).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк (в т.ч. набряк Квінке в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ); анурія; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекому; печінкова кома; тяжкі форми цукрового діабету; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ або гідрохлортіазиду та допоміжних речовин препарату. З ;обережністю: ;аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність середнього та легкого ступеня (КК понад 30 мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; гіпоплазія кісткового мозку; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням солі); гіповолемічні стани (в т.ч. діарея, блювання); захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); цукровий діабет; подагра; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперурикемія; гіперкаліємія; ІХС; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); тяжка хронічна серцева недостатність;печінкова недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу при вагітності протипоказане. Якщо встановлена вагітність, прийом препарату слід негайно припинити. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативні впливи препарату на плід у разі застосування у І триместрі немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід відмінити.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: ; виражене зниження АТ, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда. З боку травної системи: ; нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця, гіпербілірубінемія; підвищення активності печінкових трансаміназ (особливо за наявності в анамнезі захворювань нирок, цукрового діабету та реноваскулярної гіпертензії). З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищення потовиділення, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, випадання волосся. З боку нервової системи: ;лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: ;диспное, сухий кашель, бронхоспазм, апное. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні реакції на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку сечовидільної системи: підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові, уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність. З боку обміну речовин: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози, загострення подагри. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, міалгія, зниження потенції. Загальні реакції: лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиКалійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препарати калію, замінники солі, що містять калій; - підвищення ризику гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Вазодилататори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол - посилення гіпотензивної дії. НПЗЗ, естрогени - ;зменшення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію - уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Антациди, колестірамін -; знижується всмоктування з ШКТ. Посилення нейротоксичності; саліцилатів. Зменшення дії; гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів. Посилення ефектів (включаючи побічні); серцевих глікозидів, дії; периферичних міорелаксантів, зменшення виведення; хінідину. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів. При одночасному прийомі; метилдопи; підвищується ризик розвитку гемолізу. Етанол; посилює гіпотензивний ефект цієї комбінації.Спосіб застосування та дозиФіксовану комбінацію лізиноприл+гідрохлортіазид приймають внутрішньо у початковій дозі 10 мг/12.5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг 12.5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з КК більше 30 і менше 80 мл/хв цю комбінацію можна застосовувати тільки після титрування дози окремих компонентів. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг.ПередозуванняСимптоми: ; виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість. Лікування: ; симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль АТ; терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-сольового балансу. Контроль сечовини, креатиніну та електролітів у сироватці крові, а також діурезу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія може виникати після прийому початкової дози. Такі випадки трапляються частіше у хворих, у яких була втрата рідини та електролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками. Тому необхідно припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування комбінацією. Найчастіше виражене зниження АТ виникає при зменшенні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блювотою. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Воно найчастіше виявляється у хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, як наслідок застосування діуретиків у високих дозах, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. Таким пацієнтам на початку лікування потрібний суворий медичний контроль. Такий самий підхід необхідний при призначенні препарату пацієнтам з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. До початку лікування слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити зменшений ОЦК ретельно контролювати дію початкової дози препарату на хворого. При хронічній серцевій недостатності виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Це частіше спостерігалося у пацієнтів із нирковою недостатністю. Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл, який може виникнути у будь-який період лікування. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли виник набряк лише обличчя та губ, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому слід негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 п/к) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітора АПФ. Анафілактична реакція відмічена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. При застосуванні препаратів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при великому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути шляхом збільшення ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушеною нирковою функцією. У пацієнтів, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (які знаходяться на дієті з обмеженням солі) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, перед початком лікування слід компенсувати втрату рідини та солей. Тіазидні діуретики здатні впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення кальцію нирками та спричиняти гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу. Рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом необхідний регулярний контроль у плазмі калію, глюкози, сечовини, ліпідів. У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. етанол посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження ОЦК). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування слід утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія). .
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
9 556,00 грн
9 511,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: ралтегравір калію – 434.4 мг, що відповідає вмісту ралтегравіру – 400 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 169.4 мг, лактостеатра 8а 8а 8 . - 13.03 мг; Склад плівкового покриття: барвник Опадрай II рожевий (85F94224) – 26.06 мг; Склад плівкової оболонки: полівініловий спирт – 44.75%, макрогол – 22%, тальк – 21.415%, титану діоксид – 11.32%, барвник заліза оксид червоний – 0.495%, барвник заліза оксид чорний – 0.02%. 60 шт. - флакони з поліетилену високої густини (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "227" на одному боці і гладкі на іншій.Фармакотерапевтична групаРалтегравір пригнічує каталітичну активність ВІЛ інтегрази - ферменту, що бере участь у реплікації вірусу ВІЛ. Інгібування інтегрази запобігає ковалентному введенню (інтеграції) геному ВІЛ у геном клітини господаря на ранніх стадіях розвитку інфекції. Не включені до ДНК людини геноми ВІЛ неспроможні індукувати продукцію нових вірусних частинок, тому придушення процесу інтеграції запобігає поширенню вірусної інфекції в організмі. Інгібуюча здатність ралтегравіру щодо фосфотрансфераз людини, включаючи ДНК-полімерази α, β та γ, виражена незначно. Мікробіологія При плазмовій концентрації 31±20 нмоль/л ралтегравір забезпечував пригнічення реплікації вірусу на 95% (95% інгібуюча концентрація, ІК95) у клітинних культурах людських Т-лімфоцитів, інфікованих адаптованим до культур клітин варіантом H9IIIB культурою клітин. ІК95 досягалася в концентраціях від 6 до 50 нмоль/л у культурах людських мітоген-активованих мононуклеарів периферичної крові, інфікованих різними первинними клінічними штамами ВІЛ-1, включаючи штами 5 не-В підтипів ВІЛ-1, а також штами та інгібіторам протеази ВІЛ. При аналізі одного циклу інфекції ралтегравір пригнічував інфікування, викликане 23 штамами ВІЛ, що представляють 5 не-В підтипів і 5 циркулюючих рекомбінантних форм, з ІК50 - 5-12 нмоль/л. Ралтегравір також пригнічував реплікацію штамів ВІЛ-2 під час тестування на клітинах лінії СЕМх174 (ІК95 = 6 нмоль/л). При одночасному введенні в культуру людських Т-лімфоцитів, інфікованих варіантом H9IIIB вірусу ВІЛ-1, ралтегравіру та нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (зидовудін, зальцитабін, ставудин, абакавір, тенофовір, диданозин і ), інгібіторів протеази ВІЛ (індинавір, саквінавір, ритонавір, ампренавір, лопінавір, нелфінавір та атазанавір) або інгібітора злиття (енфувіртид) спостерігалася антиретровірусна активність від адитивної до синергічної. Резистентність до препарату Мутації інтегрази ВІЛ-1, що сприяють появі резистентних до ралтегравіру штамів вірусу (розвивалися in vitro або у пацієнтів, які приймали ралтегравір), в основному включають заміни в положеннях 155 (N155 заміна на Н), 148 (Q148 заміна на Н) або 143 (Y143 заміна С, Н або R), у поєднанні з однією або більше додатковими мутаціями (наприклад, L74M, E92Q, Т97А, Е138А/К, G140A/S, V151I, G163R, S230R). Рекомбінантні віруси з однією первинною мутацією (Q148H, К або R або N155H) відрізнялися зниженою здатністю до реплікації та зниженою чутливістю до ралтегравіру in vitro. Побічні мутації вірусу ще більше знижували чутливість до ралтегравіру, іноді компенсуючи знижену здатність вірусу до реплікації. Мутації, асоційовані з розвитком резистентності до ралтегравіру, можуть призводити до формування резистентності до іншого інгібітора переносу ланцюга інтегразою елвітегравіру. При заміні в положенні 143 чутливість до ралтегравіру знижується більшою мірою, ніж чутливість до елвітегравіру, тоді як мутації E92Q викликають більшу резистентність до елвітегравіру, ніж до ралтегравіру. У вірусів з мутацією в положенні 148 у поєднанні з однією і більше додатковими мутаціями, що викликають резистентність до ралтегравіру, може спостерігатися клінічно значуща резистентність до долутегравиру. Вплив на електрофізіологічну активність серця або на показники ЕКГ У плацебо-контрольованому клінічному дослідженні за участю здорових добровольців одноразовий прийом 1600 мг ралтегравіру не впливав на тривалість інтервалу QTc, незважаючи на те, що Cmax ралтегравіру в плазмі крові була в 4 рази більша, ніж при одноразовому прийомі ралтегравіру в дозі 400.ФармакокінетикаУ дорослих пацієнтів Всмоктування Ралтегравір швидко всмоктується після прийому препарату натще, Cmax у плазмі визначається приблизно через 3 години. Значення AUC та Cmax ралтегравіру збільшуються пропорційно дозі у діапазоні доз від 100 до 1600 мг. Значення С12ч ралтегравіру зростають пропорційно дозі в діапазоні доз від 100 мг до 800 мг і зростають дещо меншою мірою - в діапазоні доз від 100 мг до 1600 мг. При режимі прийому препарату 2 рази на добу рівноважний стан досягається швидко, приблизно протягом 2 днів після початку лікування. Значення AUC та Cmax свідчать на користь відсутності або мінімальної кумуляції препарату, значення С12год – на користь незначної кумуляції препарату. У режимі монотерапії по 400 мг 2 рази/сут значення середнього геометричного для AUC0-12ч становило 14.3 мкмоль/л х год, значення С12ч - 142 нмоль/л. Абсолютну біодоступність ралтегравіру не встановлено. Ралтегравір можна приймати незалежно від режиму їди. Розподіл Приблизно 83% ралтегравіру зв'язується з білками плазми у діапазоні концентрацій від 2 до 10 мкмоль/л. Ралтегравір легко долав плацентарний бар'єр в експериментальних дослідженнях на щурах, але не проникав через гематоенцефалічний бар'єр у помітній мірі. У двох клінічних дослідженнях за участю пацієнтів, інфікованих ВІЛ-1, які приймали ралтегравір у дозі 400 мг 2 рази на добу, ралтегравір швидко визначався у спинномозковій рідині. У першому дослідженні середня концентрація ралтегравіру в спинномозковій рідині склала 5.8% (в діапазоні від 1 до 53.5%) від відповідної концентрації у плазмі крові, а у другому дослідженні – 3% (у діапазоні від 1 до 61%) від відповідної концентрації у плазмі крові. . Медіани отриманих значень були приблизно в 3-6 разів нижчими, ніж концентрації вільної фракції ралтегравіру в плазмі. Метаболізм та виведення Дослідження з використанням селективних інгібіторів до ізоформи ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази (УДФ-ГТ), отриманої шляхом експресії комплементарної ДНК, показали, що УДФ-ГТ1А1 є основним ферментом, що бере участь в утворенні ралтегравір-глю. Ці дані показали, що основний шлях метаболізму ралтегравіру у людини представлений процесом глюкуронування опосередкованого УДФ-ГТ1А1. T1/2 ралтегравіру в кінцевій фазі становить близько 9 год, більша частина AUC відповідає більш короткій α-фазі уявного T1/2 ралтегравіру (становить приблизно 1 год). Після прийому внутрішньо радіоактивно міченого ралтегравіру приблизно 51% від прийнятої дози виводилося через кишечник і 32% через нирки. У калі виявлявся тільки ралтегравір, який, ймовірно, утворювався шляхом гідролізу ралтегравір-глюкуроніду, що виділився з жовчю.У сечі визначалися ралтегравір та ралтегравір-глюкуронід у кількості 9% та 23% від прийнятої дози відповідно. У плазмі крові основним циркулюючим радіоактивним компонентом був ралтегравір (приблизно 70% загальної радіоактивності), тоді як на ралтегравир-глюкуронід припадало лише 30%. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Підлога Підлога не має клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ралтегравіру. Корекція дози препарату в залежності від статі пацієнта не потрібна. Літні пацієнти У дослідженнях за участю пацієнтів віком 18 років і більше не було виявлено значної залежності фармакокінетичних параметрів ралтегравіру від віку пацієнтів, тому корекція дози препарату в залежності від віку не потрібна. Підлітки та діти Дози для підлітків та дітей старше 6 років для лікування ВІЛ-1 інфекції рекомендовані на підставі того, що фармакокінетичні параметри ралтегравіру можна порівняти з такими у дорослих пацієнтів. Фармакокінетика ралтегравіру у дітей віком до 2 років не вивчалася. Пацієнти з різних расово-етнічних груп Расово-етнічна приналежність не впливала на клінічно значущий вплив на фармакокінетичні параметри ралтегравіру. Корекція дози не потрібна. Пацієнти з різним індексом маси тіла (ІМТ) ІМТ не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ралтегравіру у дорослих пацієнтів. Корекція дози препарату в залежності від ІМТ пацієнта не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Ралтегравір виводиться переважно шляхом глюкуронування печінки. Фармакокінетика препарату була вивчена у дорослих пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, а також у комбінованому фармакокінетичному аналізі. Клінічно значимих відхилень фармакокінетичних параметрів у дорослих пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості порівняно із здоровими добровольцями не виявлено. Таким чином, корекція дози препарату при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібна. Вплив печінкової недостатності тяжкого ступеня на фармакокінетичні параметри ралтегравіру не вивчався. Пацієнти з нирковою недостатністю На нирковий кліренс припадає незначна частка у виведенні ралтегравіру з організму. Фармакокінетика препарату була вивчена у дорослих пацієнтів із тяжким ступенем ниркової недостатності, а також у складному фармакокінетичному аналізі. Клінічно значущих відхилень фармакокінетичних параметрів у пацієнтів із тяжким ступенем ниркової недостатності порівняно зі здоровими добровольцями не виявлено. Таким чином, корекція дози препарату пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності не потрібна. Оскільки ефективність діалізу ралтегравіру невідома, приймати препарат напередодні діалізу не рекомендується. Пацієнти з поліморфізмом УДФ-ГТ1А1 Докази або будь-які дані, що свідчать, що наявність поліморфізму у ферменту УДФ-ГТ1А1 може надавати клінічно значний вплив на фармакокінетичні параметри ралтегравіру, не було отримано. За даними порівняльного дослідження за участю 30 дорослих здорових добровольців з генетично-детермінованою зниженою активністю УДФ-ГТ1А1 та 27 дорослих здорових добровольців з незміненим генотипом УДФ-ГТ1А1 відношення середніх геометричних AUC ралтегравіру склало 1.40 (9).Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат, активний щодо ВІЛ.Показання до застосуванняЛікування ВІЛ-1 інфекції в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами у дорослих, підлітків та дітей, починаючи з 6 років та з масою тіла не менше 25 кг, як раніше отримували, так і не отримували антиретровірусну терапію.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до ралтегравіру та інших компонентів препарату; дитячий вік до 6 років; маса тіла до 25 кг; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); непереносимість лактози, дефіцит лактази або мальабсорбція глюкози/галактози. З обережністю: міопатія і рабдоміоліз (в т.ч. в анамнезі), наявність станів і факторів, що схильні до їх розвитку; печінкова недостатність тяжкого ступеня; одночасне застосування із сильними індукторами УДФ-ГТ1А1 (рифампіцин); одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять алюміній або магній; депресія, включаючи суїцидальні ідеї та поведінку (спостерігалася в основному у пацієнтів з депресією або психіатричними захворюваннями в анамнезі). Слід бути обережними при призначенні препарату Ісентрес® пацієнтам з депресією або психіатричними захворюваннями в анамнезі; літній вік (через обмежену інформацію про застосування ралтегравіру у пацієнтів віком від 65 років).Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень препарату Ісентрес у вагітних не проводилося, тому Ісентрес протипоказаний до застосування під час вагітності. Відсутні дані про надходження ралтегравіру до грудного молока людини. Однак виявлено надходження ралтегравіру в молоко у щурів, що лактують: при введенні препарату в добовій дозі 600 мг/кг концентрація ралтегравіру в молоці перевищувала плазмову концентрацію приблизно в 3 рази. Грудне вигодовування не рекомендується ВІЛ-інфікованим матерям, щоб уникнути постнатальної передачі ВІЛ дітям. За необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПрофіль безпеки препарату Ісентрес® заснований на результатах узагальнених даних з безпеки, отриманих у ході клінічних досліджень за участю пацієнтів, які раніше отримували антиретровірусну терапію (АРВТ), та пацієнтів, які раніше не отримували АРВТ. В об'єднаному аналізі результатів клінічних досліджень антиретровірусної терапії у дорослих пацієнтів, які раніше отримували АРВТ, частота відміни терапії через небажані реакції склала 3.9% у групі пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес® та оптимізовану додаткову терапію (ОДТ), та 4. плацебо та ОДТ. Частота відміни терапії через небажані реакції у дорослих пацієнтів, які раніше не отримували АРВТ, склала 5.0% у групі пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес® одночасно з емтрицитабіном та тенофовіром, та 10.0% у групі пацієнтів, які приймали одночасно ефавіренз, емтрит. Нижче наведено дані про небажані явища, що спостерігалися в клінічних дослідженнях, з різним ступенем ймовірності пов'язаних із препаратом Ісентрес® або його комбінацією з іншою АРВТ. Небажані явища перераховані відповідно до системно-органних класів та класифікації за частотою: часто (≥1/100 і менше 1/10), нечасто (≥1/1000 і менше 1/100). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасті – генітальний герпес, фолікуліт, гастроентерит, простий герпес, герпетична інфекція, оперізуючий лишай, грип, абсцес лімфовузла, контагіозний молюсок, назофарингіт, інфекція верхніх дихальних. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасті – папіломатоз шкіри. З боку крові та лімфатичної системи: нечасті – анемія, залізодефіцитна анемія, болючість лімфовузлів, лімфаденопатія, нейтропенія, тромбоцитопенія1. З боку імунної системи: нечасті – синдром відновлення імунітету, гіперчутливість до препарату, реакції гіперчутливості. З боку обміну речовин: часті – зниження апетиту; нечасті – кахексія, цукровий діабет, дисліпідемія, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперфагія, підвищення апетиту, полідипсія, порушення жирового обміну. Порушення психіки: часті – незвичайні сновидіння, безсоння, нічні кошмари, порушення поведінки2, депресія; нечасті - психічні розлади, суїцидальні спроби, почуття тривоги, сплутаність свідомості, пригнічений настрій, великий депресивний розлад, безсоння середини ночі, зміни настрою, панічні атаки, порушення сну, суїцидальні ідеї1, суїцидальна поведінка1 (особливо у пацієнтів з психіатрами) З боку нервової системи: часті – запаморочення, головний біль, психомоторна гіперреактивність2, нечасті – амнезія, синдром зап'ястного каналу, когнітивні розлади, порушення уваги, постуральне запаморочення, дисгевзія, гіперсомнія, гіпестезія, летаргія, розлад пам'яті, мігрень, пери, сонливість, біль напруги, тремор, зниження якості сну. З боку органу зору: нечасті – зниження гостроти зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – вертиго; нечасті – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, синусова брадикардія, шлуночкова екстрасистолія, припливи крові до шкіри обличчя з відчуттям жару, артеріальна гіпертензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – дисфонія, носова кровотеча, закладеність носа. З боку травної системи: часті – відчуття розпирання в животі, біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, диспепсія; нечасті - гастрит, відчуття дискомфорту в животі, біль у верхніх відділах живота, болючість в області живота, почуття дискомфорту в області заднього проходу, запор, сухість у роті, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, ерозивний дуоденіт, відрижка, гастроезофігсі , Болючість при ковтанні, гострий панкреатит, виразка, ректальні кровотечі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит, стеатоз печінки, алкогольний гепатит, печінкова недостатність1. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті – шкірний висип; нечасті - акне, алопеція, вугровидний висип, сухість шкіри, еритема, ліпоатрофія обличчя, гіпергідроз, ліпоатрофія, набута ліподистрофія, ліпогіпертрофія, нічна пітливість, пруриго, свербіж (локальний та генералізований), макулярна сип , інші ураження шкіри, синдром Стівенса-Джонсона1, лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром)1. З боку кістково-м'язової системи: нечасті – артралгія, артрит, біль у спині, біль у боці, міалгія, біль у ділянці шиї, остеопенія, біль у кінцівках, остеопороз, поліартрит, тендиніт, міопатія, рабдоміоліз1. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – ниркова недостатність, нефрит, нефролітіаз, ніктурія, кіста нирки, порушення функції нирок, тубулоінтерстиціальний нефрит. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – еректильна дисфункція, гінекомастія, симптоми менопаузи. Загальні розлади: часті – астенія, слабкість, лихоманка; нечасті – дискомфорт у грудях, озноб, набряк обличчя, збільшення обсягу жирової тканини, стан занепокоєння, нездужання, підщелепне новоутворення, периферичні набряки, біль. Лабораторні та інструментальні дані: часті – підвищення активності в плазмі АЛТ, АСТ, ліпази та амілази підшлункової залози, підвищення концентрації тригліцеридів та кількості атипових лімфоцитів; нечасті – зниження абсолютного числа нейтрофілів плазми; підвищення активності у плазмі ЛФ, КФК, зниження концентрації альбуміну; підвищення концентрації білірубіну, холестерину, креатиніну, глюкози (в т.ч. визначається натще), азоту сечовини, холестерину ЛПВЩ, холестерину ЛПНЩ; підвищення значення МНО; зниження кількості тромбоцитів та лейкоцитів у крові; наявність глюкози у сечі, наявність еритроцитів у сечі; збільшення кола талії; збільшення чи зниження маси тіла. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: нечасті – ненавмисне передозування. 1Небажані явища, не пов'язані із застосуванням препарату Ісентрес®, які спостерігалися у післяреєстраційному періоді та не спостерігалися під час клінічних досліджень. 2У одного пацієнта дитячого віку спостерігалися пов'язані з прийомом препарату небажані реакції: психомоторна гіперреактивність 3 ступеня та порушення поведінки; також у даного пацієнта спостерігалося безсоння. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які раніше отримували та не отримували АРВТ, спостерігалися випадки розвитку злоякісних новоутворень при використанні комбінації препарату Ісентрес з іншими антиретровірусними засобами. Характеристика та частота злоякісних новоутворень відповідали таким для пацієнтів із тяжким імунодефіцитом. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у клінічних дослідженнях був однаковим як у групах пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес®, так і у групах пацієнтів, які приймали препарати порівняння. У пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес, спостерігалося підвищення активності КФК 2-4 ступеня. Спостерігалися випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. Пацієнтам з міопатією або рабдоміолізом в анамнезі, а також тим, хто має інші фактори ризику (включаючи супутню терапію), препарат слід призначати з обережністю. Повідомлялося про випадки розвитку остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, пізньою стадією ВІЛ-захворювання або тривалим впливом комбінованої АРВТ. Частота його розвитку невідома. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які раніше отримували АРВТ, шкірний висип, незалежно від етіології, частіше спостерігався при застосуванні препарату Ісентрес® одночасно з дарунавіром, ніж при застосуванні цих препаратів окремо. Тим не менш, частота розвитку шкірного висипу, пов'язаного з прийомом препаратів, була порівнянна в цих групах лікування. Шкірний висип був легким і помірним ступенем тяжкості і не впливав на продовження АРВТ. У пацієнтів, які раніше не приймали АРВТ, при лікуванні препаратом Ісентрес® у комбінації з емтрицитабіном та тенофовіром розвиток висипу спостерігався рідше, ніж при лікуванні ефавірензом у комбінації з емтрицитабіном та тенофовіром. Пацієнти з ко-інфекцією гепатиту В та/або гепатиту С В цілому профіль безпеки препарату Ісентрес® у пацієнтів, як раніше отримували, так і не отримували АРВТ, ко-інфікованих хронічним (але не гострим) активним гепатитом В та/або гепатитом С, був аналогічний профілю безпеки у пацієнтів без ко-інфекції гепатиту В та/або гепатиту С, хоча частота відхилення активності АЛТ та ACT іноді була вищою у групах з ко-інфекцією гепатиту В та/або гепатиту С. Діти За результатами клінічних досліджень щодо застосування ралтегравіру в рекомендованих дозах у комбінації з іншими антиретровірусними лікарськими засобами у ВІЛ-1 інфікованих дітей та підлітків від 2 до 18 років було встановлено, що частота, тип та виразність небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом препарату, були співставні з такими є у дорослих пацієнтів. В одного пацієнта спостерігалися пов'язані з прийомом препарату небажані реакції: психомоторна гіперактивність 3 ступеня, порушення поведінки та безсоння. У іншого пацієнта спостерігалася серйозна небажана реакція 2 ступеня - алергічний висип. Ще в одного пацієнта спостерігалося підвищення активності ACT 4 ступеня та АЛТ 3 ступеня, яке було розцінене як серйозне.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях in vitro було показано, що ралтегравір не є субстратом ізоферментів системи цитохрому Р450 і не пригнічує CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 або CYP3A. Крім цього, in vitro ралтегравір індукує CYP3A4 і не є інгібітором Р-глікопротеїн-опосередкованого транспорту. На підставі цих даних можна зробити висновок, що Ісентрес не впливає на фармакокінетичні параметри лікарських засобів, які є субстратами зазначених ферментів або Р-глікопротеїну. Як показали дослідження in vitro та in vivo, ралтегравір виводиться переважно за допомогою метаболізму (глюкуронування) по УДФ-ГТ1А1-опосередкованому шляху. Хоча дослідження in vitro показали, що ратгегравір не є інгібітором УДФ-ГТ1А1 і 2В7, в одному клінічному дослідженні були виявлені деякі ознаки інгібування УДФ-ГТ1А1 in vivo на основі впливу на глюкуронування білірубіну. Проте малоймовірно, що цей ефект призводить до клінічно значущої лікарської взаємодії. У фармакокінетиці ралтегравіру спостерігалася значуща інтер- та інтраіндивідуальна мінливість. Наведена нижче інформація про взаємодію з лікарськими засобами ґрунтується на середніх геометричних значеннях; ефект у окремого пацієнта точно передбачити не можна. Вплив ралтегравіру на фармакокінетику інших лікарських засобів У дослідженнях з вивчення лікарської взаємодії ралтегравір не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику етравірину, маравіроку, тенофовіру, гормональних контрацептивів, метадону та мідазоламу. У деяких дослідженнях при одночасному застосуванні препарату Ісентрес з даравіром спостерігалося незначне зниження концентрації даруновіру в плазмі. Механізм цього явища невідомий. Проте вплив ралтегравіру на концентрацію дарунавіру в плазмі крові не вважається клінічно значущим. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику ралтегравіру Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату Ісентрес з сильними індукторами УДФ-ГТ1А1 (наприклад, рифампіцином), враховуючи, що ралтегравір метаболізується в основному за допомогою УДФ-ГТ1А1. Рифампіцин знижує концентрацію ралтегравіру в плазмі крові. Вплив на ефективність ралтегравіру невідомий. Тим не менш, якщо одночасного застосування з рифампіцином уникнути неможливо, можна подвоїти дозу препарату Ісентрес у дорослих. Дані щодо одночасного застосування препарату Ісентрес і рифампіцину у пацієнтів віком до 18 років відсутні. Вплив інших сильних індукторів ізоферментів, що метаболізують лікарські засоби, такі як фенітоїн та фенобарбітал, на систему УДФ-ГТ1А1 невідомий. Менш сильні індуктори (наприклад, ефавіренз, невірапін, етравірин, рифабутин, глюкокортикостероїд, звіробій продірявлений, піоглітазон) можуть застосовуватися одночасно з препаратом Ісентрес® у рекомендованій дозі. Одночасне застосування препарату Ісентрес з сильними інгібіторами УДФ-ГТ1А1 (наприклад, атазанавіром) може підвищити концентрацію ралтегравіру в плазмі крові. Менш сильні інгібітори УДФ-ГТ1А1 (наприклад, індинавір та саквінавір) також можуть підвищити концентрацію ралтегравіру в плазмі крові, але меншою мірою порівняно з атазанавіром. Крім того, тенофовір може підвищити концентрацію ралтегравіру в плазмі, однак механізм цього впливу невідомий. Профіль безпеки, що спостерігається у пацієнтів, які отримували атазанавір та/або тенофовір, в цілому ідентичний профілю пацієнтів, які не приймали ці препарати, тому корекція дози не потрібна. Одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять бівалентні іони металів, може знижувати абсорбцію ралтегравіру шляхом хелатування, що призводить до зниження концентрації ралтегравіру в плазмі. Т.к. Прийом антацидів, що містять алюміній або магній, через 6 годин після прийому препарату Ісентрес® призводить до значного зниження концентрації ралтегравіру в плазмі крові, одночасне застосування препарату Ісентрес® та антацидів, що містять алюміній чи магній, не рекомендується. Одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять карбонат кальцію, знижує концентрацію ралтегравіру в плазмі крові, проте ця взаємодія не розглядається як клінічно значуща. Внаслідок цього при одночасному застосуванні препарату Ісентрес з антацидами, що містять карбонат кальцію, корекція дози не потрібна. Одночасне застосування препарату Ісентрес з іншими лікарськими засобами, що підвищують значення рН шлункового соку (наприклад, омепразол або фамотидин), може підвищити швидкість абсорбції ралтегравіру та, відповідно, концентрацію ралтегравіру у плазмі крові. У клінічному дослідженні профіль безпеки в підгрупі пацієнтів, які приймали інгібітори протонного насоса або блокатори гістамінових Н2-рецепторів, можна порівняти з профілем безпеки в підгрупі пацієнтів, які не приймали ці лікарські засоби. Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна при одночасному застосуванні з інгібіторами протонового насоса або блокаторами гістамінових Н2-рецепторів. Усі дослідження взаємодії лікарських засобів проводилися з участю дорослих пацієнтів. Таблиця 2. Дані щодо фармакокінетичної взаємодії лікарських засобів у дорослих пацієнтів. Лікарський засіб з урахуванням терапевтичної галузі застосування Взаємодія (механізм, якщо відомий) Рекомендації щодо корекції режиму дозування Антиретровірусні лікарські засоби Інгібітори протеази атазанавір/ритонавір (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↑ 41% ралтегравір C 12год ↑ 77% ралтегавір C max ↑ 24% (інгібування УДФ-ГТ1А1) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. типранавір/ритонавір (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↓ 24% ралтегравір C 12ч ↓ 55% ралтегавір C max ↓ 18% (індукція УДФ-ГТ1А1) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІОТ) ефавіренз (ралтегравір 400 мг 1 раз на добу) ралтегравір AUC↓ 36% ралтегравір C 12ч ↓ 21% ралтегавір C max ↓ 36% (індукція УДФ-ГТ1А1) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. етравірин (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↓ 10% ралтегравір C 12ч ↓ 34% ралтегавір C max ↓ 11% ( індукція УДФ-ГТ1А1 ) Корекція доз препарату Ісентрес або етравірину не потрібна. Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (НДТ) тенофовір (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↑ 49% ралтегравір C 12ч ↑ 3% ралтегавір C max ↑ 64% (механізм взаємодії невідомий) тенофовір AUC ↓10% тенофовір C 12ч ↓ 13% тенофовір C max ↓ 23% Корекція доз препарату Ісентрес ® або тенофовіру дизопроксилу фумарату не потрібна. Антагоністи хемокінових рецепторів CCR5 маравірок (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↓ 37% ралтегравір C 12ч ↓28% ралтегавір C max ↓ 33% (механізм взаємодії невідомий) маравир AUC↓ 14% маравир C 12ч ↓ 10% маравир C max ↓ 21% Корекція доз препарату Ісентрес ® або маравірок не потрібна. Лікарські засоби проти вірусу гепатиту С Інгібітори протеази NS3/4A вірусу гепатиту С боцепревір (ралтегравір 400 мг 1 раз на добу) ралтегравір AUC↑ 4% ралтегравір C 12ч ↓ 25% ралтегавір C max ↑ 11% (механізм взаємодії невідомий) Корекція доз препарату Ісентрес або боцепревіру не потрібна. Протимікробні препарати Протитуберкульозні препарати рифампіцин (ралтегравір 400 мг 1 раз на добу) ралтегравір AUC↓ 40% ралтегравір C 12ч ↓ 61% ралтегавір C max ↓ 38% (індукція УДФ-ГТ1А1) Рифампіцин знижує концентрацію ралтегравіру у плазмі крові. Якщо комбінованої терапії з рифампіцином уникнути неможливо, необхідно розглянути можливість збільшення дози Іентресу в 2 рази. Седативні препарати мідазолам (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) мідазолам AUC↓ 8% мідозолам C max ↑ 3% Корекція доз препарату Ісентрес або мідазоламу не потрібна. Отримані дані вказують на те, що ралтегравір не є індуктором або інгібітором CYP3А4 і що ралтегравір не впливає на фармакокінетику лікарських засобів, що є субстратами CYP3А4. Антациди Антациди, що містять алюміній або магній (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) Одночасно з ралтегравіром ралтегравір AUC↓ 49% ралтегравір C 12ч ↓63% ралтегавір C max ↓ 44% За 2 год до прийому ралтегравіру ралтегравір AUC↓ 51% ралтегравір C 12ч ↓56% ралтеграв AUC↓ 30% ралтегравір C 12ч ↓57% ралтегавір C max ↓22% За 6 год до прийому ралтегравіру ралтегравір AUC↓ 13% ралтегравір C 12ч ↓50% ралтегавір C max ↓10 % ралтегравір C12ч ↓49% ралтегавір C max ↓10% (хелатування катіонами металів) Антациди, що містять алюміній або магній, знижують концентрацію ралтегравіру у плазмі крові. Одночасне застосування препарату Ісентрес і антацидів, що містять алюміній або магній, не рекомендовано. Антациди, що містять кальцію карбонат (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↓55% ралтегравір C 12ч ↓32% ралтегавір C max ↓52% (хелатування катіонами металів) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. Блокатори гістамінових H 2 -рецепторів та інгібітори протонного насоса омепразол (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↑ 37% ралтегравір C 12ч ↑24% ралтегравір C max ↑51% (збільшення розчинності) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. фамотидин (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↑ 44% ралтегравір C 12ч ↑6% ралтегравір C max ↑60% (збільшення розчинності) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. Гормональні контрацептиви етинілестрадіол норелгестромін (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) етинілестрадіол AUC↓2% етинілестрадіол C max ↑6% норелгестромін AUC↑ 14% норелгестромін C max ↑29% Корекція доз препарату Ісентрес® або гормональних контрацептивів (естроген- та/або прогестагенсодержащих) не потрібна. Опіоїдні анальгетики метадон (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) метадон AUC ↔ метадон C max ↔ Корекція доз препарату Ісентрес або метадону не потрібна. Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки препарату Ісентрес не можна жувати, кришити, розламувати. Препарат застосовується незалежно від їди. Лікування препаратом Ісентрес® повинен проводити лікар, який має достатній досвід терапії ВІЛ-інфекції. Лікування препаратом Ісентрес® проводять у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Рекомендовані дози препарату Ісентрес® для лікування ВІЛ-1 інфекції: для дорослих – 400 мг 2 рази на добу; для дітей з масою тіла не менше 25 кг – 400 мг 2 рази на добу. Якщо пацієнти дитячого віку зазнають труднощів при проковтуванні пігулок, покритих плівковою оболонкою, слід розглянути можливість прийому препарату Ісентрес таблетки жувальні. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.ПередозуванняСпецифічних симптомів передозування препарату Ісентрес не виявлено. Ралтегравір добре переносився здоровими добровольцями в режимі 1600 мг 1 раз на добу та 800 мг 2 рази на добу, без будь-яких проявів токсичності. Одноразовий прийом дози 1800 мг на добу у дослідженнях II/III фази не чинив токсичної дії. На підставі наявних даних можна зробити висновок, що ралтегравір добре переноситься в дозах до 800 мг двічі на добу, а також при прийомі з препаратами, що збільшують його експозицію на 50-70% (наприклад, тенофовіром і атазанавіром). Ралтегравір має широкий терапевтичний діапазон, тому потенціал токсичної дії внаслідок передозування обмежений. Лікування: у разі передозування необхідно слідувати стандартним рекомендаціям, таким як видалення невсмоктався препарату зі шлунково-кишкового тракту, спостереження за показниками життєдіяльності, включаючи ЕКГ, призначення симптоматичної терапії. Даних щодо ефективності діалізу при передозуванні препаратом Ісентрес® немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтів слід інформувати про те, що сучасні антиретровірусні препарати не виліковують ВІЛ-інфекцію та не запобігають передачі ВІЛ іншим людям з кров'ю або при статевих контактах. Під час лікування препаратом Ісентрес® пацієнти повинні продовжувати дотримуватись відповідних заходів безпеки. Також пацієнти повинні бути проінформовані про те, що вони все ще можуть розвинутись інфекції або інші стани, поширені серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів (опортуністичні інфекції). Дуже важливо залишатися під наглядом лікаря під час терапії препаратом Ісентрес®. Ралтегравір має відносно низький генетичний бар'єр до розвитку резистентності, тому для підвищення ефективності лікування та зниження ризику розвитку резистентності до препарату ралтегравір необхідно призначати у комбінації з двома іншими активними антиретровірусними засобами, якщо це можливо. Важливо пояснити пацієнтам необхідність вивчити інструкцію із застосування перед початком терапії препаратом Ісентрес® і перечитувати це щоразу при отриманні чергового рецепту від лікаря. Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність повідомляти лікаря про появу будь-яких незвичайних симптомів, а також про збереження чи погіршення будь-якого відомого симптому. Синдром відновлення імунітету На початкових етапах комбінованої АРВТ у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із тяжким імунодефіцитом може розвинутися так званий синдром відновлення імунітету, тобто. запальна реакція на безсимптомно поточні або залишкові опортуністичні інфекції (цитомегаловірусний ретиніт, пневмоцистна пневмонія, викликана Pneumocystis jiroveci, дисеміновані або осередкові мікобактеріальні інфекції та ін.). Це може сприяти погіршенню клінічного стану та посиленню наявних симптомів. Зазвичай, така реакція може спостерігатися в перші тижні або місяці після початку комбінованої терапії. Будь-які запальні симптоми мають бути оцінені, і за необхідності призначено лікування. При розвитку синдрому відновлення імунітету було описано такі аутоімунні розлади, як Базедова хвороба. Проте розвиток таких порушень може спостерігатися багато місяців після початку лікування. Остеонекроз Незважаючи на те, що етіологія цього ускладнення вважається багатофакторною (включаючи терапію кортикостероїдами, вживання алкоголю, важкий імунодефіцит, високий індекс маси тіла), описані випадки розвитку остеонекрозу, особливо на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції та/або при тривалому прийомі комбінованої АРВТ. Пацієнтам, у яких з'явилися такі симптоми як біль у суглобах, скутість або обмеження рухливості, потрібна термінова консультація фахівця. Тяжкі реакції з боку шкіри та реакції гіперчутливості Отримано дані про тяжкі (потенційно життєзагрозливі) та фатальні небажані реакції з боку шкіри у пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес® у складі комбінованої терапії з іншими лікарськими засобами, що асоціюються з цими небажаними реакціями, такими як синдром Стівенса-Джонсона та токс. Також повідомлялося про реакції гіперчутливості, які виявлялися у вигляді висипу генералізованого характеру, і іноді органної дисфункції, включаючи печінкову недостатність. Слід негайно припинити застосування препарату Ісентрес® та інших препаратів, імовірно здатних викликати такі реакції, якщо з'явилися ознаки або симптоми тяжких реакцій з боку шкіри або реакції гіперчутливості (включаючи тяжкий шкірний висип або висип, що супроводжується лихоманкою, загальне нездужання, слабкість,болі в м'язах або суглобах, поява пухирів на шкірі, пошкодження в ротовій порожнині, кон'юнктивіт, набряк обличчя, гепатит, еозинофілія, ангіоневротичний набряк, але не обмежуючись ними). У цих випадках необхідно моніторувати клінічний статус, включаючи активність печінкових амінотрансфераз, та розпочати відповідну терапію. Несвоєчасне припинення терапії препаратом Ісентрес® або іншими лікарськими засобами, що асоціюються з цими небажаними реакціями, після появи тяжкого висипу може призвести до життєзагрозливих реакцій.та розпочати відповідну терапію. Несвоєчасне припинення терапії препаратом Ісентрес® або іншими лікарськими засобами, що асоціюються з цими небажаними реакціями, після появи тяжкого висипу може призвести до життєзагрозливих реакцій.та розпочати відповідну терапію. Несвоєчасне припинення терапії препаратом Ісентрес® або іншими лікарськими засобами, що асоціюються з цими небажаними реакціями, після появи тяжкого висипу може призвести до життєзагрозливих реакцій. Міопатія та рабдоміоліз Повідомлялося про розвиток міопатії та рабдоміолізу. Слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з міопатією та рабдоміолізом в анамнезі або з будь-якими факторами, що спричиняють їх розвиток, зокрема, при супутній терапії препаратами, здатними викликати ці небажані реакції. Порушення функції печінки Безпека та ефективність препарату Ісентрес у пацієнтів з тяжкими супутніми захворюваннями печінки не встановлена. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Ісентрес® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів з існуючою дисфункцією печінки, включаючи хронічний гепатит, підвищується частота порушень функції печінки на тлі комбінованої АРВТ, і вони підлягають моніторингу відповідно до стандартної практики. З появою у таких пацієнтів ознак погіршення захворювання печінки має бути розглянуте питання про переривання або припинення лікування. Пацієнти з хронічним гепатитом або С, також отримують комбіновану АРВТ, входять до групи ризику розвитку тяжких і потенційно фатальних небажаних явищ з боку печінки. Висипання на шкірі У пацієнтів, які раніше отримували АРВТ, при застосуванні препарату Ісентрес® одночасно з дарунавіром шкірний висип спостерігається частіше, ніж у пацієнтів, що застосовують препарати окремо (див. розділ "Побічна дія"). Депресія Депресія, включаючи суїцидальні ідеї та поведінку, спостерігалася переважно у пацієнтів з депресією або психіатричними захворюваннями в анамнезі. Слід бути обережними при призначенні препарату Ісентрес® пацієнтам з депресією або психіатричними захворюваннями в анамнезі. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Сильні індуктори УДФ-ГТ1А1. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Ісентрес® одночасно з сильними індукторами УДФ-ГT1A1, такими як рифампіцин, внаслідок зниження плазмової концентрації ралтегравіру, що викликається ними. При необхідності проведення комбінованої терапії рифампіцином та препаратом Ісентрес® доза препарату Ісентрес® повинна бути збільшена у 2 рази у дорослих пацієнтів. Немає даних для коригування доз препаратів при одночасному застосуванні препарату Ісентрес® та рифампіцину у пацієнтів віком до 18 років. Антациди. Одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять алюміній або магній, призводить до зниження концентрації ралтегравіру в плазмі. Одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять алюміній або магній, не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Дослідження та вивчення впливу на здатність до керування транспортними засобами та використання механізмів не проводилися. Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слабкості, сонливості та нечіткості зору на фоні лікування препаратом Ісентрес®, слід виявляти особливу обережність при керуванні автомобілем та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
344,00 грн
298,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 1 уп.: Активний компонент: Подорожника овального насіння оболонка – 3,25 г; Допоміжні речовини: Сахароза (цукор) – 0,4795 г; Лимонної кислоти моногідрат – 0,4350 г; Декстрін – 0,2940 г; Натрію алгінат (натрію альгінат) – 0,2515 г; Натрію цитрат (натрію цитрату дигідрат) – 0,2250 г; Натрію хлорид – 0,0150 г; Натрію сахаринат (сахарин натрій) – 0,0100 г; Ароматизатор апельсиновий – 0,0400 г. Гранули для приготування суспензії для вживання [апельсинові]. По 5 г у пакети термозварювані з пакувального паперу з поліетиленовим покриттям або з паперу ламінованого, або з матеріалу комбінованого. 10, 20 або 30 пакетів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГранули у вигляді крупинок неправильної форми, від світло-жовтого з коричневим відтінком до світло-коричневого кольору з темнішими і світлішими включеннями, з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПроносний засіб рослинного походження.ФармакокінетикаДані відсутні.ФармакодинамікаГідрофільні волокна, що містяться в оболонці насіння подорожника овального, збільшуються обсягом за рахунок поглинання води і викликають рефлекторне посилення моторики, відновлюючи нормальну діяльність товстого кишечника. Гелеутворююча фракція сприяє розм'якшенню випорожнень і діє у вигляді "мастила", полегшуючи спорожнення кишечника при запорах та хворобливій дефекації у пацієнтів з періанальними ураженнями.Показання до застосуванняГострий та хронічний запор, анальні тріщини, геморой, післяопераційний період при втручаннях в аноректальній ділянці (з метою створення більш м'якої консистенції випорожнень), функціональна діарея, синдром подразненого кишечника.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, гострі запальні захворювання органів черевної порожнини, шлунково-кишкові кровотечі, кишкова непрохідність, стеноз стравоходу, кардії або шлунково-кишкового тракту, параліч кишечника, синдром мегаколону, біль у животі неясного генезу, нудота, блювання , дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція, декомпенсований цукровий діабет, дитячий вік до 12 років. З обережністю: Цукровий діабет. Особам, що знаходяться на дієті зі зниженим вмістом вуглеводів та натрію. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише за призначенням лікаря, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції (у тому числі риніт, кон'юнктивіт, шкірні реакції (екзантема, свербіж), бронхоспазм, анафілактичний шок). У перші дні лікування можливе посилення метеоризму та поява почуття переповнення в животі. Може розвинутись здуття живота, копростаз. Можливий розвиток кишкової непрохідності або непрохідності стравоходу, особливо прийому препарату без достатньої кількості рідини. Можливе зниження концентрації глюкози у крові. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід призначати одночасно з протидіарейними препаратами, а також із препаратами, що пригнічують моторику кишечника. Препарат може уповільнити всмоктування лікарських препаратів, що одночасно застосовуються. Слід дотримуватися інтервалу в 30-60 хвилин між прийомом Ісфагули та прийомом інших лікарських препаратів. На фоні застосування препарату можливе зниження дії тиреоїдних препаратів. Пацієнтам із цукровим діабетом може знадобитися корекція (зниження) дози гіпоглікемічних препаратів.Спосіб застосування та дозиДля лікування хронічних запорів і станів, при яких необхідна м'яка консистенція стільця (наприклад, при наявності анальних тріщин, геморою): внутрішньо, дорослим та дітям старше 12 років - по 1 пакету 1-3 рази протягом дня за 30 хвилин до їди або через 2 години після їди. Перед застосуванням вміст 1 пакета залити склянкою холодної води, розмішати і відразу випити, потім запити ще однією склянкою рідини. Як підтримуюча терапія у пацієнтів з функціональною діареєю та синдромом роздратованого кишечника: внутрішньо, дорослим та дітям старше 12 років - по 1 пакету 2-6 разів протягом дня за 30 хвилин до їди або через 2 години після їди. Перед застосуванням вміст 1 пакета залити склянкою холодної води, розмішати і відразу випити, потім запити ще однією склянкою рідини. Курс лікування: при гострих запорах – до зникнення запору (1-2 дні); при хронічних запорах - до 4-х тижнів, після тижневої перерви можливе повторення курсу; при анальних тріщинах та геморої – до досягнення відсутності дискомфорту при дефекації (до 4-х тижнів, після тижневої перерви можливе повторення курсу); у післяопераційний період при втручаннях в аноректальній ділянці – за рекомендацією лікаря (до 4-х тижнів). Препарат не слід приймати у положенні лежачи або перед сном. За наявності у пацієнта тривалої запору та нерегулярного випорожнення протягом більше 3 днів або діареї, яка триває більше 2 днів або супроводжується кров'ю або підвищенням температури, необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не зареєстровано. При передозуванні препаратом можливі дискомфорт у ділянці живота, метеоризм, кишкова непрохідність. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування препаратом слід випивати щонайменше 1,5 л рідини на добу. У відсутності достатньої кількості рідини прийом об'ємоутворювальних препаратів може призвести до обструкції дихальних шляхів та стравоходу, що супроводжується задухою, та кишкової непрохідності. Якщо при лікуванні хронічної запори з'являються біль у животі або нерегулярне випорожнення, необхідно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. За даними деяких досліджень, оболонка насіння подорожника викликає зниження концентрації глюкози в крові. У зв'язку з цим пацієнтам із цукровим діабетом при лікуванні препаратом може знадобитися корекція (зниження) дози гіпоглікемічних препаратів. Пацієнтам із цукровим діабетом необхідно враховувати, що в одному пакеті міститься близько 0,774 г вуглеводів (0,064 ХЕ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність до керування транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Дозування: 1 г Форма випуску: пастилки Виробник: Альпен Фарма Завод-виробник: Енгельхард Арцнайміттель ГмбХ та Ко. КГ(Німеччина). .
301,00 грн
260,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій 5% – 100 мл: декстроза 5 г. 500 мл - пляшки для крові та кровозамінників (10) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаЗасіб для регідратації та дезінтоксикації. Ізотонічний розчин декстрози (5%) використовується для поповнення організму рідиною. Крім того, він є джерелом цінної поживної речовини, яка легко засвоюється. При метаболізмі глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, необхідної для життєдіяльності організму. При внутрішньовенному введенні гіпертонічних розчинів (10%, 20%, 40%) підвищується осмотичний тиск крові, посилюється струм рідини з тканин у кров, підвищуються процеси обміну речовин, покращується антитоксична функція печінки, посилюється скорочувальна діяльність серцевого м'яза, розширюються судини, збільшується діурез.ФармакокінетикаДекстроза, надходячи у тканини, фосфорилюється, перетворюючись на глюкозо-6-фосфат, який активно включається до багатьох ланок обміну речовин організму. Виводиться нирками.Клінічна фармакологіяПрепарат для регідратації та дезінтоксикації для парентерального застосування.Показання до застосуванняВідшкодування нестачі вуглеводів у організмі. Корекція дегідратації внаслідок блювоти, діареї у післяопераційному періоді. Дезінтоксикаційна інфузійна терапія. Колапс, шок (як компонент різних кровозамінних та протишокових рідин). Використовується для приготування розчинів лікарських засобів для внутрішньовенного введення.РекомендуєтьсяЗастосовується як компонент різних кровозамінних та протишокових рідин. для приготування розчинів ЛЗ для внутрішньовенного введення.Протипоказання до застосуванняГіперглікемія, цукровий діабет, гіпергідратація, післяопераційні порушення утилізації глюкози, гіперосмолярна кома, гіперлактацидемія. З обережністю – тяжка серцева недостатність, набряк легень, олігурія, анурія, гіпонатріємія.Вагітність та лактаціяМожливе застосування декстрози при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) за показаннями.Побічна діяГарячка, гіперволемія, розвиток інфекції та тромбофлебіт у місці введення Глюкози, екстравазація.Спосіб застосування та дозиРозчини декстрози вводять внутрішньовенно краплинно. 5% розчин: максимально до 150 крапель/хв; максимальна добова доза для дорослих – 2 л; 10% розчин: максимально до 60 крапель/хв; максимальна добова доза для дорослих – 500 мл; 20% розчин: максимально до 40 крапель/хв; максимальна добова доза для дорослих – 300 мл; 40% розчин: максимально до 30 крапель/хв, максимальна добова доза для дорослих – 250 мл.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСлані цетрарії ісландської (ісландський мох). Розсип (маса нетто 50г), фільтр-пакети 20 шт. по 2 гр.
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на одну таблетку: Ліофілізовані бактеріальні лізати - 50 мг, у тому числі активний компонент: лізати бактерій Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae (типів - TY1/EQ11, TY2/EQ22, TY3/TY 3 / EQ 24), Klebsiella pneumoniae, Klebsiella ozaenae, Haemophilus influenzae b, Neisseria catarrhalis - 7,0 мг; допоміжна речовина: гліцин – 43 мг. Допоміжні речовини – целюлоза мікрокристалічна 150,0 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 35,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 10,0 мг, магнію стеарат 3,0 мг, амонію гліцирризінат 1,2 мг, ароматизатор м'ятний 0,8 мг. Пігулки під'язикові 7 мг. 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. 1 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПігулки під'язиковіХарактеристикаПігулки плоскоциліндричні з ризиком, світло-кремового кольору з коричневими вкрапленнями та слабким запахом м'яти.Фармакотерапевтична групаКомбінований імуностимулюючий препарат бактеріального походження для сублінгвального (під'язикового) прийому. Являє собою полівалентний антигенний комплекс, що включає лізати бактерій - найчастіше зустрічаються збудників респіраторних інфекцій. Лізати, що входять до складу препарату Ісміген, отримані шляхом механічного руйнування бактеріальних клітин. Ісміген® має неспецифічну імуностимулюючу та специфічну вакцинуючу дію. Ісміген® таблетки під'язикові впливає на різні ланки імунітету. Стимулює як місцевий (підвищує концентрацію секреторного IgA), і системний (клітинний і гуморальний) імунітет. Активує фагоцитоз, збільшує вміст лізоциму в слині, сприяє збільшенню кількості імунокомпетентних клітин, підвищує концентрацію сироваткових IgA, IgG, IgM та зменшує концентрацію сироваткового IgE. Підвищує функціональну активність макрофагів (у тому числі альвеолярних) та поліморфноядерних лейкоцитів, що сприяє знищенню інфекційних агентів. Внаслідок лікування препаратом Ісміген® скорочується частота, вираженість та тривалість гострих інфекцій респіраторного тракту; спостерігається полегшення та нівелювання таких симптомів як лихоманка, кашель, задишка, зменшується потреба в антибактеріальній та протизапальній терапії; у пацієнтів із хронічними захворюваннями респіраторного тракту препарат також попереджає загострення.Клінічна фармакологіяІмуностимулюючий засібПоказання до застосуванняГострі та підгострі інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів: бронхіт, тонзиліт, фарингіт, ларингіт, риніт, синусит, отит, включаючи ускладнення після грипу (лікування у складі комбінованої терапії). Рецидивні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, хронічний бронхіт¬ (профілактика загострень).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активних та/або допоміжних компонентів препарату, аутоімунні захворювання, вагітність, період грудного вигодовування, діти до 3-х років.Вагітність та лактаціяПротипоказаноПобічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – понад 10%; часто - більше 1 та менше 10%; нечасто - понад 0,1 і менше 1%; рідко – понад 0,01 та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота – не може бути оцінена на основі наявних даних. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – кропив'янка, дерматит, фолікуліт; невідома частота - алергічні реакції, такі як висип, свербіж та набряк Квінке. Інші: дуже рідко – запалення слинної залози, гострий ларингіт, риніт. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІсміген може застосовуватися одночасно з іншими лікарськими препаратами, призначеними для лікування гострих та хронічних респіраторних захворювань. Особливості взаємодії препарату Ісміген з іншими лікарськими препаратами досі не описані. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням Ісмігену проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиПід мову; приймати натще. Таблетку слід тримати під язиком до повного розчинення. Пігулки під'язикові не слід розсмоктувати, жувати чи ковтати. Гострі та підгострі інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів По 1 таблетці на добу до зникнення симптомів захворювання (щонайменше 10 днів). Рецидивні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, профілактика загострень хронічних захворювань органів дихання По 1 таблетці на добу протягом 10 днів. Профілактичний курс включає три цикли по 10 днів із 20-денними інтервалами між ними. Профілактичний курс слід проводити не частіше 1-2 разів на рік. При пропусканні прийому чергової дози не слід подвоювати її при наступному прийомі. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняВідомості про випадки передозування відсутніУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на одну таблетку: Ліофілізовані бактеріальні лізати - 50 мг, у тому числі активний компонент: лізати бактерій Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae (типів - TY1/EQ11, TY2/EQ22, TY3/TY 3 / EQ 24), Klebsiella pneumoniae, Klebsiella ozaenae, Haemophilus influenzae b, Neisseria catarrhalis - 7,0 мг; допоміжна речовина: гліцин – 43 мг. Допоміжні речовини – целюлоза мікрокристалічна 150,0 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 35,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 10,0 мг, магнію стеарат 3,0 мг, амонію гліцирризінат 1,2 мг, ароматизатор м'ятний 0,8 мг. Пігулки під'язикові 7 мг. 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. 1 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиПігулки під'язиковіХарактеристикаПігулки плоскоциліндричні з ризиком, світло-кремового кольору з коричневими вкрапленнями та слабким запахом м'яти.Фармакотерапевтична групаКомбінований імуностимулюючий препарат бактеріального походження для сублінгвального (під'язикового) прийому. Являє собою полівалентний антигенний комплекс, що включає лізати бактерій - найчастіше зустрічаються збудників респіраторних інфекцій. Лізати, що входять до складу препарату Ісміген, отримані шляхом механічного руйнування бактеріальних клітин. Ісміген® має неспецифічну імуностимулюючу та специфічну вакцинуючу дію. Ісміген® таблетки під'язикові впливає на різні ланки імунітету. Стимулює як місцевий (підвищує концентрацію секреторного IgA), і системний (клітинний і гуморальний) імунітет. Активує фагоцитоз, збільшує вміст лізоциму в слині, сприяє збільшенню кількості імунокомпетентних клітин, підвищує концентрацію сироваткових IgA, IgG, IgM та зменшує концентрацію сироваткового IgE. Підвищує функціональну активність макрофагів (у тому числі альвеолярних) та поліморфноядерних лейкоцитів, що сприяє знищенню інфекційних агентів. Внаслідок лікування препаратом Ісміген® скорочується частота, вираженість та тривалість гострих інфекцій респіраторного тракту; спостерігається полегшення та нівелювання таких симптомів як лихоманка, кашель, задишка, зменшується потреба в антибактеріальній та протизапальній терапії; у пацієнтів із хронічними захворюваннями респіраторного тракту препарат також попереджає загострення.Клінічна фармакологіяІмуностимулюючий засібПоказання до застосуванняГострі та підгострі інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів: бронхіт, тонзиліт, фарингіт, ларингіт, риніт, синусит, отит, включаючи ускладнення після грипу (лікування у складі комбінованої терапії). Рецидивні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, хронічний бронхіт¬ (профілактика загострень).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активних та/або допоміжних компонентів препарату, аутоімунні захворювання, вагітність, період грудного вигодовування, діти до 3-х років.Вагітність та лактаціяПротипоказаноПобічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – понад 10%; часто - більше 1 та менше 10%; нечасто - понад 0,1 і менше 1%; рідко – понад 0,01 та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота – не може бути оцінена на основі наявних даних. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – кропив'янка, дерматит, фолікуліт; невідома частота - алергічні реакції, такі як висип, свербіж та набряк Квінке. Інші: дуже рідко – запалення слинної залози, гострий ларингіт, риніт. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІсміген може застосовуватися одночасно з іншими лікарськими препаратами, призначеними для лікування гострих та хронічних респіраторних захворювань. Особливості взаємодії препарату Ісміген з іншими лікарськими препаратами досі не описані. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням Ісмігену проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиПід мову; приймати натще. Таблетку слід тримати під язиком до повного розчинення. Пігулки під'язикові не слід розсмоктувати, жувати чи ковтати. Гострі та підгострі інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів По 1 таблетці на добу до зникнення симптомів захворювання (щонайменше 10 днів). Рецидивні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, профілактика загострень хронічних захворювань органів дихання По 1 таблетці на добу протягом 10 днів. Профілактичний курс включає три цикли по 10 днів із 20-денними інтервалами між ними. Профілактичний курс слід проводити не частіше 1-2 разів на рік. При пропусканні прийому чергової дози не слід подвоювати її при наступному прийомі. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняВідомості про випадки передозування відсутніУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ітоприд гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кроскармелоза натрію, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад оболонки: ;опадрай 85F18422 білий (полівініловий спирт, частково гідролізований, титану діоксид, макрогол 4000, тальк). 20 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з насічкою з одного боку; на зламі – білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПідсилює моторику ШКТ за рахунок антагонізму з D2-допаміновими рецепторами та інгібування ацетилхолінестерази. Активує вивільнення ацетилхоліну, пригнічує його руйнування. Має протиблювотний ефект за рахунок взаємодії з D2-рецепторами, що знаходяться в тригерній зоні. Викликає дозозалежне пригнічення блювоти, спричиненої апоморфіном. Активує пропульсивну моторику шлунка за рахунок антагонізму з D2-рецепторами та дозозалежного інгібування активності ацетилхолінестерази. Чинить специфічну дію на верхні відділи шлунково-кишкового тракту, прискорює транзит по шлунку, покращує його спорожнення. Не впливає на сироваткові концентрації гастрину.ФармакокінетикаВсмоктування Швидко і добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Відносна біодоступність препарату становить 60%. Cmax; у плазмі - 0.28 мкг/мл, після прийому 50 мг препарату. Час досягнення Cmax; у плазмі близько 0.5-0.75 год. При повторному прийомі по 50-200 мг 3 рази на добу протягом 7 днів, фармакокінетика має лінійний характер, кумуляція мінімальна. Розподіл Зв'язується з білками плазми (в основному з альбуміном) на 96% з альфа-1-кислим глікопротеїном менш ніж на 15%. Активно розподіляється у тканинах і виявляється у високих концентраціях у нирках, тонкому кишечнику, печінці, надниркових залозах, шлунку. Vd; становить. 6.1 л/кг. У терапевтичних дозах незначно проникає у головний та спинний мозок, у грудне молоко. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці. Ідентифіковано 3 метаболіти, один з яких виявляє незначну активність: 2-3% від активності ітоприду. Метаболізується флавін-монооксигеназою (FMO3). За даними фармакокінетичних досліджень in vivo ітоприд не чинить інгібуючої або індукуючої дії на CYP2C19 та CYP2E1. Застосування ітоприду не впливає на активність уридиндифосфатглюкуронілтрансферази. Ітоприд та його метаболіти виводиться нирками. Період напіввиведення (T1/2) препарату становить 6 год. T1/2; препарату у пацієнтів з триметиламінурією може бути збільшений.Клінічна фармакологіяПрепарат, що підвищує тонус та моторику ШКТ. Стимулятор вивільнення ацетилхоліну.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування функціональної невиразкової диспепсії (хронічного гастриту): метеоризм, гастралгія, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, анорексія, печія, нудота, блювання.Протипоказання до застосуванняШлунково-кишкові кровотечі; механічна обструкція та перфорація ШКТ; дефіцит лактази; непереносимість лактози; глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 16 років; вагітність; період лактації; підвищена чутливість до ітоприду або до будь-якого допоміжного компонента препарату. З обережністю призначають пацієнтам, для яких розвиток холінергічних побічних реакцій (пов'язаних з посиленням дії ацетилхоліну під час терапії препаратом) може посилити перебіг основного захворювання; пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок; пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяІтоприд протипоказаний при вагітності. При прийомі препарату в терапевтичних дозах ітоприд трохи проникає в грудне молоко, тому слід припинити прийом препарату в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 16 років.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (від ≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). З боку системи кровотворення: ; нечасто - лейкопенія; частота невідома – тромбоцитопенія. З боку ендокринної системи: ; нечасто – гіперпролактинемія; частота невідома – гінекомастія. З боку травної системи: нечасто - діарея, запор, жовтяниця, біль в епігастральній ділянці, підвищене слиновиділення; частота невідома – нудота, жовтяниця. З боку нервової системи: нечасто - головний біль, порушення сну, дратівливість, запаморочення; частота невідома – тремор. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, почервоніння, свербіж; частота невідома – анафілактоїдні реакції. З боку сечовидільної системи: ;нечасто - підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини (BUN) у крові. Лабораторні показники: частота невідома - підвищення активності ACT, АЛТ, ГГТ, ЛФ, гіпербілірубінемія. Інші: нечасто - стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено взаємодії при одночасному прийомі ітоприду з варфарином, діазепамом, диклофенаком, тіклопідіном, ніфедипіном та нікардипіном. Метаболічна взаємодія на рівні ізоферментів системи CYP450 не передбачається, оскільки метаболізм ітоприду відбувається, головним чином за допомогою флавін-монооксигенази. Ітоприд посилює моторику шлунка, що може вплинути на абсорбцію препаратів при сумісному застосуванні внутрішньо. Особливої обережності слід дотримуватись при прийомі препаратів з вузьким терапевтичним індексом, препаратів з пролонгованим вивільненням активної речовини або препаратів з кишковорозчинною оболонкою. Противиразкові препарати, такі як циметидин, ранітидин, тепренон та цетраксат не впливають на прокінетичну ефективність ітоприду. М-холіноблокатори зменшують ефективність ітоприду. Холінергічна дія ітоприду може посилюватися при одночасному застосуванні м-холіноміметиків, а також інгібіторів холінестерази.Спосіб застосування та дозиДо їжі, по 1 таб. 3 рази на добу. Добова доза препарату, що рекомендується, становить 3 таблетки (150 мг). Вказана доза може бути знижена з урахуванням віку та клінічного стану пацієнта. У клінічних дослідженнях тривалість лікування становила до 8 тижнів. Якщо препарат не був прийнятий вчасно, то його слід приймати через рівні проміжки часу. Не рекомендується приймати препарат у подвійній дозі для пропущеної компенсації.ПередозуванняУ разі передозування проводять промивання шлунка та симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з порушенням функції печінки або нирок повинні перебувати під ретельним контролем лікаря, у разі потреби дозу препарату знижують або припиняють терапію препаратом. При прояві симптомів галактореї та гінекомастії необхідно перервати або повністю припинити лікування. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Дія ітоприду не призводить до порушення психомоторних реакцій, проте у зв'язку з можливими побічними ефектами (запаморочення, тремор) не можна виключити зниження концентрації уваги та вплив на здатність до керування автотранспортом та керування механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему