Инсулины

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для ін'єкцій - 1 мл: активна речовина: інсулін розчинний (людський генно-інженерний) – 100 МО (1 МО відповідає 0,035 мг безводного людського інсуліну); допоміжні речовини: цинку хлорид - близько 7 мкг, гліцерол (гліцерин) - 16 мг, метакрезол - 3 мг, натрію гідроксид - близько 2.6 мг та/або хлористоводнева кислота - близько 1.7 мг (для коригування pH), вода д/і - до 1мл. Розчин для ін'єкцій, 100 МО/мл. У скляних картриджах Пенфіл по 3 мл; у блістері 5 картриджів; у пачці картонної 1 блістер.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаНейтральний людський монокомпонентний інсулін короткої дії.ФармакодинамікаВзаємодіє зі специфічним рецептором плазматичної мембрани та проникає в клітину, де активує фосфорилювання клітинних білків, стимулює глікогенсинтетазу, піруватдегідрогеназу, гексокіназу, інгібує ліпазу жирової тканини та ліпопротеїнліпазу. У комплексі зі специфічним рецептором полегшує проникнення глюкози в клітини, посилює її засвоєння тканинами та сприяє перетворенню на глікоген. Підвищує запас глікогену у м'язах, стимулює синтез пептидів.Клінічна фармакологіяЕфект розвивається через 30 хв після підшкірного введення, досягає максимуму через 1-3 год і триває 8 год.Показання до застосуванняЦукровий діабет І та ІІ типів.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія, інсулінома.Вагітність та лактаціяПри вагітності особливо важливо підтримувати хороший контроль глікемії у пацієнток із цукровим діабетом. При вагітності потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі та підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Хворим на цукровий діабет рекомендується інформувати лікаря про настання або планування вагітності. У хворих на цукровий діабет у період лактації (грудного вигодовування) може знадобитися корекція дози інсуліну, дієти або того й іншого. При дослідженнях генетичної токсичності в серіях in vitro та in vivo інсулін людини не чинив мутагенної дії.Побічна діяГіпоглікемія, порушення рефракції (зазвичай на початку терапії), алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори МАО, неселективні бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, саліцилати, анаболічні стероїди, алкоголь – посилюють, пероральні контрацептиви, кортикостероїди, тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, симпатоміметичний.Спосіб застосування та дозиП/до, в/в. Доза препарату підбирається індивідуально з урахуванням потреб пацієнта. Зазвичай потреба в інсуліні становить від 0,3 до 1 МО/кг/добу. Добова потреба в інсуліні може бути вищою у пацієнтів з інсулінорезистентністю (наприклад, у період статевого дозрівання, а також у пацієнтів з ожирінням), і нижче – у пацієнтів із залишковою ендогенною продукцією інсуліну. Препарат вводиться за 30 хв до їди або легкої закуски, що містить вуглеводи. АктрапидНМ є інсуліном короткої дії та може використовуватися у комбінації з інсулінами пролонгованої дії. АктрапидНМ зазвичай вводять підшкірно, в область передньої черевної стінки. Якщо це зручно, то ін'єкції можна робити також в область стегна, в сідничну область або область дельтовидного м'яза плеча. При введенні препарату в область передньої черевної стінки досягається швидке всмоктування, ніж при введенні до інших ділянок. Якщо ін'єкція виробляється у відтягнуту складку шкіри, ризик випадкового внутрішньом'язового введення препарату зводиться до мінімуму. Голка повинна залишатися під шкірою не менше ніж 6 с, що гарантує повне введення дози. Необхідно постійно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії. В/м ін'єкції також можливі, але лише за призначенням лікаря. АктрапидНМ також можна вводити внутрішньовенно і такі процедури може проводити тільки медичний працівник. Внутрішньовенне введення препарату АктрапидНМ Пенфілліз картриджа дозволяється лише як виняток за відсутності флаконів. У цьому випадку слід набрати препарат в інсуліновий шприц без набору повітря або провести інфузію за допомогою системи інфузій. Ця процедура повинна проводитись лише лікарем. АктрапидНМ Пенфілл розроблений для використання з ін'єкційними системами для введення інсуліну компанії Ново Нордіськ та голками НовоФайнілі НовоТвіст. Слід дотримуватися детальних рекомендацій щодо використання та введення препарату. Корекція дози Супутні захворювання, особливо інфекційні та супроводжуються лихоманкою, зазвичай підвищують потребу організму в інсуліні. Корекція дози препарату може також бути потрібна при наявності у пацієнта супутніх захворювань нирок, печінки, порушенні функції надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози. Необхідність корекції дози також може виникнути при зміні фізичного навантаження або звичайного режиму харчування пацієнта. Корекція дози може бути потрібна при переведенні пацієнта з одного виду інсуліну на інший.ПередозуванняСимптоми: розвиток гіпоглікемії (холодний піт, серцебиття, тремор, почуття голоду, збудженість, дратівливість, блідість, біль голови, сонливість, невпевненість рухів, порушення мови та зору, депресія). Тяжкі гіпоглікемії можуть призводити до тимчасового або постійного порушення функції мозку, коми та летального результату. Лікування: цукор або розчин глюкози всередину (якщо хворий у свідомості), підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно - глюкагон або внутрішньовенно - глюкозу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід пам'ятати, що здатність до керування автомобілем після переведення хворих на людський інсулін може тимчасово знизитися. Препарат можна застосовувати, якщо він абсолютно прозорий та безбарвний. При використанні двох видів препаратів інсуліну в картриджах Пенфіл, потрібна шприц-ручка для кожного окремого типу інсуліну.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активний інгредієнт: інсулін глулізин 100 ОД (3,49 мг); допоміжні інгредієнти: метакрезол (м-крезол), трометамол (трометамін), хлорид натрію, полісорбат 20, натрію гідроксид, хлористоводнева кислота, вода для ін'єкцій. Розчин для підшкірного введення, 100 ОД/мл. По 3 мл препарату в картридж із прозорого, безбарвного скла (тип I). Картридж закупорений з одного боку пробкою і обжатий алюмінієвим ковпачком, з іншого боку - плунжером. Картридж вмонтовано в одноразову шприц-ручку СолоСтар®. По 5 шприц-ручок СолоСтар® разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна чи майже безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - інсуліну короткої дії аналог.ФармакокінетикаВ інсуліні глулізині заміщення амінокислоти аспарагін людського інсуліну в позиції В3 на лізин та лізину в позиції В29 на глутамінову кислоту сприяє більш швидкій абсорбції. Абсорбція та біодоступність Фармакокінетичні криві концентрація-час у здорових добровольців і пацієнтів з цукровим діабетом 1 і 2 типу продемонстрували, що абсорбція інсуліну глулізину в порівнянні з розчинним людським інсуліном була приблизно в 2 рази швидше, а досягається максимальна плазмова концентрація (Сmах) . У дослідженні, проведеному у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, після підшкірного введення інсуліну глулізину в дозі 0,15 ОД/кг, Тmах (час настання максимальної плазмової концентрації) становило 55 хвилин, а Сmах становила 82±1,3 мкЄД/мл порівняно з Тmах, що становить 82 хвилини, та Сmах, що становить 46±1,3 мкЕД/мл, для розчинного людського інсуліну Середній час перебування в системному кровотоку в інсуліну глулізину був коротшим (98 хвилин), ніж у розчинного людського інсуліну (161 хвилина) . У дослідженні у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу після підшкірного введення інсуліну глулізину в дозі 0,2 ОД/кг Сmах становила 91 мкЄД/мл з міжквартильною широтою від 78 до 104 мкЄД/мл. При підшкірному введенні інсуліну глулізину в область передньої черевної стінки, стегна або плеча (в область дельтовидного м'яза) абсорбція була швидше при введенні в область передньої черевної стінки порівняно з введенням препарату в область стегна. Швидкість абсорбції з області дельтовидного м'яза була проміжною. Абсолютна біодоступність інсуліну глулізину після підшкірного введення становила приблизно 70% (73% з області передньої черевної стінки, 71 з області дельтовидного м'яза і 68% з області стегна) і мала низьку варіабельність у різних пацієнтів. Розподіл та виведення Розподіл та виведення інсуліну глулізину та розчинного людського інсуліну після внутрішньовенного введення є подібними, з обсягами розподілу, що становлять 13 літрів та 22 літри, та періодами напіввиведення, що становлять 13 та 18 хвилин відповідно. Після підшкірного введення інсулін глулізин виводиться швидше, ніж розчинний людський інсулін, маючи період напіввиведення, що здається, становить 42 хвилини, порівняно з періодом напіввиведення розчинного людського інсуліну, що здається, становить 86 хвилин. При перехресному аналізі досліджень інсуліну глулізину, як у здорових осіб, так і у осіб з цукровим діабетом 1 і 2 типу, період напіввиведення, що здається, знаходився в діапазоні від 37 до 75 хвилин. Спеціальні групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю У клінічному дослідженні, проведеному в осіб без цукрового діабету з широким діапазоном функціонального стану нирок (кліренс креатиніну (КК) > 80 мл/хв, 30-50 мл/хв, Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів із порушеннями функції печінки фармакокінетичні показники не вивчали. Особи похилого віку Є дуже обмежені дані щодо фармакокінетики інсуліну глулізину у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом. Діти та підлітки Фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості інсуліну глулізину були досліджені у дітей (7-11 років) та підлітків (12-16 років) з цукровим діабетом 1 типу. В обох вікових групах інсулін глулізин швидко абсорбується з Тmах та Сmах подібними до таких у дорослих. Як і у дорослих при введенні безпосередньо перед тестом з їжею інсулін глулізин забезпечує кращий контроль глюкози крові після їжі, ніж розчинний людський інсулін. Підвищення концентрації глюкози в крові після їжі (AUC 0-6 годин - площа під кривою концентрація глюкози в крові - час від 0 до 6-ї години) становило 641 мг/(ч*дл) для інсуліну глулізину та 801 мг/(ч* дл) для розчинного людського інсуліну.ФармакодинамікаІнсулін глулізин є рекомбінантним аналогом людського інсуліну, який за силою дії дорівнює звичайному людському інсуліну. Після підшкірного введення інсулін глулізин починає діяти швидше та має меншу тривалість дії, ніж розчинний людський інсулін. Найбільш важливою дією інсуліну та аналогів інсуліну, включаючи інсулін глулізин, є регуляція обміну глюкози. Інсулін знижує концентрацію глюкози в крові, стимулюючи поглинання глюкози периферичними тканинами, особливо скелетною мускулатурою та жировою тканиною, а також інгібуючи утворення глюкози в печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах, пригнічує протеоліз та збільшує синтез білка. Дослідження, проведені у здорових добровольців та пацієнтів із цукровим діабетом, показали, що при підшкірному введенні інсулін глулізин починає діяти швидше та має меншу тривалість дії, ніж розчинний людський інсулін. При підшкірному введенні знижувальна концентрація глюкози в крові дія інсуліну глулізину починається через 10-20 хв. При внутрішньовенному введенні ефекти зниження концентрації глюкози в крові інсуліну глулізину та розчинного людського інсуліну є рівними за силою. Одна одиниця інсуліну глулізину має ту саму глюкозопонижающую активність, що й одна одиниця розчинного людського інсуліну. У дослідженні фази I у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу оцінювалися глюкозопонижающие профілі інсуліну глулізину та розчинного людського інсуліну, що вводилися підшкірно у дозі 0,15 ОД/кг у різний час по відношенню до стандартного 15-хвилинного прийому їжі. Результати дослідження показали, що інсулін глулізин введений за 2 хв до їди забезпечував такий же глікемічний контроль після їжі, що і розчинний людський інсулін, введений за 30 хв до їди. При введенні за 2 хв до їди інсулін глулізин забезпечував кращий глікемічний контроль після їжі, ніж розчинний людський інсулін, введений за 2 хв до їди. Інсулін глулізин, введений через 15 хв після початку їди давав такий же глікемічний контроль після їди, що і розчинний людський інсулін, що вводиться за 2 хв до їди.що інсулін глулізин введений за 2 хв до їди забезпечував такий же глікемічний контроль після їжі, що і розчинний людський інсулін, введений за 30 хв до їди. При введенні за 2 хв до їди інсулін глулізин забезпечував кращий глікемічний контроль після їжі, ніж розчинний людський інсулін, введений за 2 хв до їди. Інсулін глулізин, введений через 15 хв після початку їди давав такий же глікемічний контроль після їди, що і розчинний людський інсулін, що вводиться за 2 хв до їди.що інсулін глулізин введений за 2 хв до їди забезпечував такий же глікемічний контроль після їжі, що і розчинний людський інсулін, введений за 30 хв до їди. При введенні за 2 хв до їди інсулін глулізин забезпечував кращий глікемічний контроль після їжі, ніж розчинний людський інсулін, введений за 2 хв до їди. Інсулін глулізин, введений через 15 хв після початку їди давав такий же глікемічний контроль після їди, що і розчинний людський інсулін, що вводиться за 2 хв до їди.Інсулін глулізин, введений через 15 хв після початку їди давав такий же глікемічний контроль після їди, що і розчинний людський інсулін, що вводиться за 2 хв до їди.Інсулін глулізин, введений через 15 хв після початку їди давав такий же глікемічний контроль після їди, що і розчинний людський інсулін, що вводиться за 2 хв до їди. Дослідження фази I, яке проводилося з інсуліном глулізином, інсуліном лізпро та розчинним людським інсуліном у групи пацієнтів з ожирінням, продемонструвало, що у цих пацієнтів інсулін глулізин зберігає свої характеристики швидкої дії. У цьому дослідженні час досягнення 20% від повного AUC становило 114 хв для інсуліну глулізину, 121 хв для інсуліну лізпро і 150 хв для розчинного людського інсуліну, a AUC(0-2 год), що відображає також ранню глюкозопонижаючу активність, відповідно становило 42 кг для інсуліну глулізину, 354 мг/кг для інсуліну лізпро, та 197 мг/кг для розчинного людського інсуліну. Клінічні дослідження Цукровий діабет 1 типу У 26-тижневому клінічному дослідженні фази III, в якому проводилося порівняння інсуліну глулізину з інсуліном лізпро, що вводилися підшкірно незадовго до їжі (за 0-15 хв) пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу, що використовують як базальний інсулін інсулін гларгін, з інсуліном лізпро щодо глікемічного контролю, який оцінювався щодо зміни концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) на момент кінцевої точки дослідження порівняно з результатом. Спостерігалися порівняні значення концентрації глюкози у крові, що визначаються шляхом самоконтролю. При введенні інсуліну глулізину, на відміну лікування інсуліном лізпро, не потрібно підвищення дози базального інсуліну. 12-тижневе клінічне дослідження III фази, проведене у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, які отримували як базальну терапію інсулін гларгін, показало, що ефективність введення інсуліну глулізину безпосередньо після їжі була порівнянна з такою при введенні інсуліну глулізину безпосередньо перед їдою (0 -15 хв) або розчинного людського інсуліну (за 30-45 хв до їди). У популяції пацієнтів, які виконали протокол дослідження, у групі пацієнтів, які отримували перед їжею інсулін глулізин, спостерігалося достовірно більше зниження НЬА1С порівняно з групою пацієнтів, які отримували розчинний інсулін. Цукровий діабет 2 типу 26-тижневе клінічне дослідження фази III з подальшим 26-тижневим продовженням у вигляді дослідження безпеки було проведено для порівняння інсуліну глулізину (за 0-15 хв до їди) з розчинним людським інсуліном (за 30-45 хв до їди), які вводилися підшкірно у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, крім цього інсулін-ізофан, що використовують як базальний інсулін. Середній індекс маси тіла пацієнтів складав 34,55 кг/м2. Інсулін глулізин показав більше зниження концентрації НbА1С від вихідного значення порівняно з розчинним людським інсуліном (- 0,46% для інсуліну глулізину та - 0,30% для розчинного людського інсуліну, р=0,0029). У цьому дослідженні більшість пацієнтів (79%) змішували свій інсулін короткої дії з інсуліном-ізофаном безпосередньо перед ін'єкцією.58 пацієнтів на момент рандомізації використовували пероральні гіпоглікемічні препарати та отримали інструкції щодо продовження їх прийому в тій самій (незміненій) дозі. При проведенні безперервної підшкірної інфузії інсуліну за допомогою помпового пристрою (при цукровому діабеті 1 типу) у 59 пацієнтів, які отримували лікування препаратом Апідра® або інсуліном аспарт в обох групах лікування, спостерігалась низька частота оклюзії катетера (0,08 оклюзій А на місяць та 0,15 оклюзій на місяць при застосуванні інсуліну аспарт), а також подібна частота реакцій у місці введення (10,3% при застосуванні препарату Апідра® та 13,3% при застосуванні інсуліну аспарт). У дітей та підлітків з цукровим діабетом 1 типу, яким як базальний інсулін один раз на день увечері вводили інсулін гларгін або двічі на день вранці та ввечері інсулін-ізофан, при порівнянні ефективності та безпеки лікування інсуліном глулізином та інсуліном лізпро при їх підшкірному введенні за 15 хв до їди було показано, що глікемічний контроль, частота розвитку гіпоглікемії, що зажадала втручання третіх осіб, а також частота важких гіпоглікемічних епізодів були порівнянними в обох групах лікування. При цьому через 26 тижнів лікування у пацієнтів, які отримували лікування інсуліном глулізином для досягнення глікемічного контролю, який можна порівняти з інсуліном лізпро, знадобилося достовірно менше збільшення добових доз базального інсуліну, швидко діючого інсуліну та сумарної дози інсуліну. Расове походження та стать У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих не було показано відмінностей у безпеці та ефективності інсуліну глулізину при аналізі підгруп, виділених за расовою належністю статтю.Показання до застосуванняЦукровий діабет, що вимагає лікування інсуліном, у дорослих, підлітків та дітей віком від 6 років.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до інсуліну глулізину або до будь-якого компонента препарату. Гіпоглікемія. З обережністю: при вагітності.Вагітність та лактаціяВагітність Відсутні контрольовані клінічні дослідження щодо застосування препарату Апідра у вагітних жінок. Обмежена кількість даних, отриманих із застосування інсуліну глулізину у вагітних жінок (повідомлялося про менш ніж 300 результатів вагітностей), не вказує на його несприятливий вплив протягом вагітності, внутрішньоутробний розвиток плода або на новонароджену дитину. Репродуктивні дослідження на тваринах не виявили жодних відмінностей між інсуліном глулізином та людським інсуліном щодо перебігу вагітності, ембріонального/фетального розвитку, пологів та постнатального розвитку. Застосування препарату Апідра СолоСтар у вагітних повинно проводитися з обережністю. Обов'язковим є ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові та підтримання глікемічного контролю. Пацієнткам з вагітним або гестаційним цукровим діабетом необхідно протягом всієї вагітності підтримувати глікемічний контроль. Під час першого триместру вагітності потреба в інсуліні може зменшуватись, а під час другого та третього триместрів вона, як правило, може збільшуватися. Відразу після пологів потреба в інсуліні швидко знижується. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується інсулін глулізин у грудне молоко. У жінок у період грудного вигодовування може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну та дієти.Побічна діяНебажані реакції, що спостерігалися, були реакціями, відомими для цього фармакологічного класу, і, отже, спільними для будь-яких інсулінів. Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія, найчастіший небажаний ефект інсулінотерапії, може виникати у разі застосування надто високих доз інсуліну, що перевищують потребу в ньому. Симптоми розвитку гіпоглікемії зазвичай виникають раптово. Однак, зазвичай психоневрологічним порушенням на тлі нейроглікопенії (почуття втоми, незвичайна втомлюваність або слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, зорові розлади, головний біль, нудота, сплутаність свідомості або його втрата, судомний синдром) передують симптоми адренергічної контррегуляції (активації адреналової системи у відповідь на гіпоглікемію): почуття голоду, дратівливість, нервове збудження або тремор, занепокоєння, блідість шкірних покривів, "холодний" піт, тахікардія, виражене серцебиття (чим швидше розвивається гіпоглікемія і чим вона важча, тим сильніше виражені симптоми адрен) . Епізоди важкої гіпоглікемії, що особливо повторюються, можуть призводити до ураження нервової системи.Тривала та виражена гіпоглікемія може загрожувати життю пацієнтів, оскільки при наростанні гіпоглікемії можливий навіть смертельний результат. Порушення з боку імунної системи Місцеві реакції гіперчутливості до інсуліну Можуть виникати місцеві реакції гіперчутливості (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції інсуліну). Ці реакції зазвичай зникають через кілька днів або тижнів застосування препарату. У деяких випадках ці реакції можуть бути не пов'язані з інсуліном, а обумовлені роздратуванням шкіри, спричиненим антисептичною обробкою її перед ін'єкцією або неправильним проведенням підшкірної ін'єкції (при порушенні правильної техніки проведення підшкірної ін'єкції). Системні реакції гіперчутливості до інсуліну Такі реакції на інсулін (включаючи інсулін глулізин) можуть, наприклад, супроводжуватися появою висипу по всьому тілу (зокрема, що супроводжується свербінням), почуття стисненості в грудях, ядухи, зниження артеріального тиску, почастішання пульсу або рясного потовиділення. Тяжкі випадки генералізованої алергії, включаючи анафілактичні реакції, можуть загрожувати життю пацієнта. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Ліподистрофія Як і при застосуванні будь-яких інших інсулінів, у місці ін'єкцій може розвинутись ліподистрофія, що може сповільнити абсорбцію інсуліну. Розвитку ліподистрофії може сприяти порушення чергування місць введення інсуліну, оскільки введення препарату в те саме місце може сприяти розвитку ліподистрофії. Постійне чергування місць ін'єкції в межах однієї з областей введення (область стегна, плеча, передньої поверхні черевної стінки) може сприяти зменшенню та профілактиці розвитку цієї небажаної реакції. Інші Повідомлялося про випадкове введення інших інсулінів помилково, особливо інсулінів, що тривало діють, замість інсуліну глулізину.Взаємодія з лікарськими засобамиДосліджень щодо фармакокінетичних взаємодій не проводилося. На підставі наявних емпіричних знань щодо інших подібних лікарських засобів, виникнення клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій малоймовірне. Деякі лікарські засоби можуть впливати на метаболізм глюкози, що може вимагати корекції доз інсуліну глулізину та особливо ретельного контролю за лікуванням. До речовин, здатних збільшувати гіпоглікемічну дію інсуліну та збільшувати схильність до гіпоглікемії, відносяться: пероральні гіпоглікемічні засоби, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори моноамінооксидази, пентоксифілін, сульфіксіроб, пропокси. До речовин, здатних зменшувати гіпоглікемічну дію інсуліну, відносяться: глюкокортикостероїди, даназол, діазоксид, діуретики, глюкагон, ізоніазид, похідні фенотіазину, соматропін, симпатоміметики (наприклад, епінефрін [адреналін], сальбутамол, бут, наприклад, в гормональних контрацептивах), інгібітори протеази та атипові нейролептики (наприклад, оланзапін та клозапін). Бета-адреноблокатори, клонідин, солі літію або етанол можуть або потенціювати або послаблювати гіпоглікемічний вплив інсуліну. Пентамідин може викликати гіпоглікемію з подальшою гіперглікемією. Крім того, під впливом лікарських засобів з симпатолітичною активністю, таких як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, симптоми рефлекторної адренергічної активації у відповідь на гіпоглікемію можуть бути менш вираженими або відсутніми. Вказівки щодо сумісності У зв'язку з відсутністю досліджень із сумісності, інсулін глулізин не слід змішувати з будь-якими іншими лікарськими засобами, за винятком людського інсуліну-ізофану. При введенні за допомогою інфузійного помпового пристрою препарат Апідра не повинен змішуватись з розчинниками та іншими препаратами інсуліну.Спосіб застосування та дозиПрепарат Апідра® СолоСтар® слід вводити незадовго (за 0-15 хв) до або незабаром після їди. Препарат Апідра® СолоСтар® повинен використовуватися в схемах лікування, що включають або інсулін середньої тривалості дії або тривалий інсулін або аналог інсуліну тривалої дії. Крім цього препарат Апідра СолоСтар може використовуватися в поєднанні з пероральними гіпоглікемічними препаратами. Режим дозування препарату Апідра СолоСтар підбирається індивідуально. Введення препарату Препарат Апідра® СолоСтар® вводиться шляхом підшкірної ін'єкції. Підшкірні ін'єкції препарату Апидра СолоСтар слід проводити в область передньої черевної стінки, плеча або стегна. Місця ін'єкцій у межах вищезгаданих областей (передня черевна стінка, стегно або плече) повинні чергуватись при кожному новому введенні препарату. На швидкість абсорбції і, відповідно, на початок і тривалість дії можуть впливати: місце введення, фізичне навантаження та інші умови, що змінюються. Підшкірне введення в черевну стінку забезпечує дещо швидшу абсорбцію, ніж введення в інші вищезгадані ділянки тіла (див. розділ Фармакокінетика). Слід дотримуватися запобіжних заходів для виключення потрапляння препарату безпосередньо в кровоносні судини. Після введення препарату не можна проводити масаж області введення. Пацієнти мають бути навчені правильної техніки проведення ін'єкцій. Змішування з інсулінами під час проведення підшкірних ін'єкцій Препарат Апідра може змішуватися з людським інсуліном-ізофаном. При змішуванні препарату Апідра з людським інсуліном-ізофаном, препарат Апідра повинен набиратися в шприц першим. Підшкірна ін'єкція повинна проводитися відразу після змішування. Змішані вищезазначені інсуліни не можна вводити внутрішньовенно. Застосування препарату Апидра з помповим пристроєм для проведення безперервної підшкірної інфузії інсуліну Препарат Апідра може також вводитись за допомогою помпового пристрою для проведення безперервної підшкірної інфузії інсуліну. При необхідності препарат Апідра може бути вилучений з картриджа шприц-ручки Апідра СолоСтар і бути використаний для введення за допомогою помпового пристрою для проведення безперервної підшкірної інфузії інсуліну. При цьому набір для проведення інфузії та резервуар, які використовуються з препаратом Апідра®, повинні замінюватися з дотриманням правил асептики, як мінімум, кожні 48 годин. Важливо, щоб пацієнти дотримувалися вищевказаних спеціальних інструкцій щодо застосування препарату Апідра. Недотримання цих спеціальних інструкцій щодо застосування препарату Апідра може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ. При використанні препарату Апидра з помповим пристроєм для безперервної підшкірної інфузії інсуліну його не можна змішувати з іншими інсулінами або розчинниками. Пацієнти, яким препарат Апідра вводиться шляхом безперервної підшкірної інфузії, повинні мати альтернативні системи для введення інсуліну і повинні бути навчені введення інсуліну шляхом підшкірної ін'єкції (на випадок поломки помпового пристрою, що використовується). При використанні препарату Апідра з помповими пристроями для проведення безперервної підшкірної інфузії інсуліну порушення роботи помпового пристрою, несправність набору для проведення інфузії або помилки у поводженні з ними можуть швидко призвести до розвитку гіперглікемії, кетозу та діабетичного кетоацидозу. У разі розвитку гіперглікемії або кетозу або діабетичного кетоацидозу потрібне швидке виявлення та усунення причин їх розвитку. Слід точно виконувати інструкції щодо правильного поводження з попередньо заповненою шприц-ручкою СолоСтар® (див. розділ "Інструкція з використання та поводження з попередньо заповненою шприц-ручкою СолоСтар®"). Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Потреба інсуліну при нирковій недостатності може знижуватися. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки потреба в інсуліні може знижуватися через знижену здатність до глюконеогенезу та уповільнення метаболізму інсуліну. Пацієнти похилого віку Наявні дані щодо фармакокінетики у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом недостатні. Порушення функції нирок у похилому віці може призвести до зниження потреби в інсуліні. Діти та підлітки Препарат Апідра можна застосовувати у дітей старше 6 років та підлітків. Клінічна інформація щодо застосування препарату у дітей віком до 6 років обмежена.ПередозуванняПри надлишку дози інсуліну по відношенню до потреби в ньому, що визначається споживанням їжі та енерговитратами, може розвинутись гіпоглікемія. Відсутні спеціальні дані щодо передозування інсуліну глулізину. Однак при його передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Епізоди легкої гіпоглікемії можуть бути куповані за допомогою глюкози або продуктів, що містять цукор. Тому рекомендується, щоб пацієнти з цукровим діабетом мали при собі шматочки цукру, цукерки, печиво або солодкий фруктовий сік. Епізоди тяжкої гіпоглікемії з комою, судомами та неврологічними розладами можуть бути куповані внутрішньом'язовим або підшкірним введенням 0,5-1 мг глюкагону або внутрішньовенним введенням концентрованого (20%) розчину декстрози (глюкози) медичним працівником. Після відновлення свідомості рекомендується давати пацієнту вуглеводи всередину для запобігання повторення гіпоглікемії, яке можливе після клінічного поліпшення. Після введення глюкагону, для встановлення причини цієї тяжкої гіпоглікемії та запобігання розвитку інших подібних епізодів пацієнт повинен спостерігатися у стаціонарі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПереведення пацієнта на новий тип інсуліну або інсулін іншого виробника має здійснюватися під суворим медичним наглядом, оскільки може знадобитися зміна дозування внаслідок зміни концентрації інсуліну, торгової марки (виробника), типу інсуліну (розчинний, інсулін-ізофан тощо), виду інсуліну (тварини) та/або способу виробництва. Крім того, може знадобитися корекція супутньої пероральної гіпоглікемічної терапії. Використання неадекватних доз інсуліну або припинення лікування, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, може призвести до розвитку гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу – станів, які є потенційно небезпечними для життя. Гіпоглікемія Час, через який розвивається гіпоглікемія, залежить від швидкості настання ефекту інсулінів і, у зв'язку з цим, може змінюватися при зміні схеми лікування. До умов, які можуть змінити або зробити менш вираженими провісники розвитку гіпоглікемії, відносяться: тривале існування цукрового діабету, інтенсифікація інсулінотерапії, наявність діабетичної нейропатії, прийом деяких лікарських препаратів, таких як бета-адреноблокатори, або переведення пацієнта з інсуліну тваринного походження на людський ін. Корекція доз інсуліну може також бути потрібна у випадку, якщо пацієнти збільшують фізичну активність або змінюють свій звичайний розпорядок прийому їжі. Фізичне навантаження, виконане безпосередньо після їди, може збільшити ризик розвитку гіпоглікемії. У порівнянні з розчинним людським інсуліном після ін'єкції швидко діючих аналогів інсуліну гіпоглікемія може розвиватися раніше. Некомпенсовані гіпоглікемічні або гіперглікемічні реакції можуть призвести до втрати свідомості, розвитку коми або смертельного результату. Потреба в інсуліні може змінюватися при захворюваннях чи емоційних навантаженнях. Інструкція з використання та поводження з попередньо заповненою шприц-ручкою СолоСтар® Перед першим використанням шприц-ручку необхідно потримати за кімнатної температури 1-2 год. Перед використанням слід оглянути картридж усередині шприц-ручки. Його слід використовувати тільки у випадку, якщо розчин прозорий, безбарвний, не містить видимих ​​твердих частинок і консистенції нагадує воду. Порожні шприц-ручки СолоСтар® не повинні використовуватися повторно та підлягають знищенню. Для запобігання інфікуванню попередньо заповнена шприц-ручка повинна використовуватися тільки одним пацієнтом і не передаватися іншій особі. Поводження зі шприц-ручкою СолоСтар® Перед використанням шприц-ручки СолоСтар® уважно прочитайте інформацію щодо використання. Важлива інформація щодо використання шприц-ручки СолоСтар® Перед кожним використанням необхідно з обережністю приєднати нову голку до шприц-ручки та провести тест на безпеку. Необхідно використовувати лише голки, сумісні зі шприц-ручкою СолоСтар®. Необхідно вживати спеціальні запобіжні заходи, щоб уникнути нещасних випадків, пов'язаних із застосуванням голки, та можливість до перенесення інфекції. У жодному разі не використовуйте шприц-ручку СолоСтар® при її пошкодженні або в тому випадку, якщо Ви не впевнені, що вона працюватиме належним чином. Завжди майте запасну шприц-ручку СолоСтар® на випадок втрати або пошкодження Вашого екземпляра шприц-ручки СолоСтар®. Інструкція зі зберігання Будь ласка, вивчіть розділ "Умови зберігання" щодо правил зберігання шприц-ручки СолоСтар®. Якщо шприц-ручка СолоСтар® зберігається в холодильнику, вийміть її звідти за 1-2 години перед передбачуваною ін'єкцією, щоб розчин прийняв кімнатну температуру. Введення охолодженого інсуліну є болючим. Використана шприц-ручка СолоСтар® повинна бути знищена. Догляд за шприц-ручкою СолоСтар® Шприц-ручку СолоСтар® необхідно оберігати від пилу та бруду. Зовнішню сторону шприц-ручки СолоСтар можна очищати, протираючи її вологою тканиною. Не занурюйте в рідину, не промивайте і не змащуйте шприц-ручку СолоСтар®, оскільки Ви можете її пошкодити. Шприц-ручка СолоСтар® точно дозує інсулін та безпечна у роботі. Вона також потребує дбайливого поводження. Уникайте ситуацій, у яких може статися пошкодження шприц-ручки СолоСтар®. Якщо Ви підозрюєте, що Ваш екземпляр шприц-ручки СолоСтар® був пошкоджений, використовуйте нову шприц-ручку. Стадія 1. Контроль інсуліну Необхідно перевірити етикетку на шприц-ручці СолоСтар®, щоб переконатися, що він містить відповідний інсулін. Для препарату Апідра шприц-ручка СолоСтар синього кольору з темно-синьою кнопкою з рельєфним кільцем для введення ін'єкції. Після зняття ковпачка шприца-ручки контролюють зовнішній вигляд інсуліну, що міститься в ній: розчин інсуліну повинен бути прозорий, безбарвний, не містити видимих ​​твердих частинок і за консистенцією нагадувати воду. Стадія 2. Приєднання голки Необхідно використовувати лише голки, сумісні зі шприц-ручкою СолоСтар®. Для кожної наступної ін'єкції завжди застосовують нову стерильну голку. Після видалення ковпачка голку необхідно обережно встановити на шприц-ручці. Стадія 3. Виконання випробувань на безпеку Перед введенням кожної ін'єкції необхідно провести тест на безпеку та переконатися, що шприц-ручка та голка добре працюють та бульбашки повітря видалені. Відміряють дозу, що дорівнює 2 одиницям. Зовнішній та внутрішній ковпачки голки мають бути зняті. Розташовуючи шприц-ручку голкою вгору, обережно постукують по картриджу з інсуліном пальцем таким чином, щоб усі бульбашки повітря попрямували до голки. Повністю натискають кнопку введення ін'єкції. Якщо інсулін з'являється на кінчику голки, це означає, що шприц-ручка та голка працюють правильно. Якщо появи інсуліну на кінчику голки не спостерігається, стадія 3 може бути повторена доти, поки інсулін не з'явиться на кінчику голки. Стадія 4. Вибір дози Дозу можна встановити з точністю до 1 одиниці від мінімальної дози 1 одиниця до максимальної дози 80 одиниць. Якщо необхідно ввести дозу, що перевищує 80 одиниць, слід провести 2 або більше ін'єкцій. Дозувальне вікно має показувати “0” після завершення випробування на безпеку. Після цього може бути встановлена ​​потрібна доза. Стадія 5. Введення дози Пацієнт має бути поінформований про техніку проведення ін'єкції медичним працівником. Голку необхідно ввести під шкіру. Кнопка введення ін'єкції має бути повністю натиснута. Вона утримується в цьому положенні ще 10 с до моменту вилучення голки. Таким чином, забезпечується запровадження вибраної дози інсуліну повністю. Стадія 6. Вилучення та викидання голки У всіх випадках голка після кожної ін'єкції має бути видалена та викинута. Цим забезпечується профілактика забруднення та/або внесення інфекції, потрапляння повітря в ємність для інсуліну та витоку інсуліну. При видаленні та викиданні голки повинні бути здійснені спеціальні запобіжні заходи. Дотримуйтесь рекомендованих заходів безпеки для видалення та викидання голок (наприклад, техніка надягання ковпачка однією рукою) для того, щоб зменшити ризик нещасних випадків, пов'язаних із застосуванням голки, а також запобігання інфікуванню. Після видалення голки слід закрити шприц-ручку СолоСтар® ковпачком. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Гіперглікемія та гіпоглікемія, а також зорові розлади, що виникають при їх розвитку, можуть погіршити здатність до концентрації та уповільнити психомоторні реакції пацієнта. Це може становити ризик під час керування ним транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Це особливо небезпечно у пацієнтів, у яких ослаблені або відсутні симптоми, що передвіщають розвиток гіпоглікемії, або у яких є часті епізоди гіпоглікемії. Це слід враховувати в кожному конкретному випадку для прийняття рішення про можливість або неможливість для пацієнта керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Пацієнтам слід рекомендувати під час керування транспортними засобами вживати запобіжних заходів для того, щоб уникати можливості розвитку гіпоглікемії.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: цинку оксид 0,011-0,017 мг, натрію гідрофосфату дигідрат (динатрію гідрофосфату дигідрат) 2,4 мг, протаміну сульфат 0,27-0,40 мг, метакрезол 1,6 мг, фенол (фенол кристалічний), 0,6 гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або хлористоводневої кислоти розчин 10%. По 5 мл або 10 мл препарату у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або по 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією із застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. У картридж вкладено кульку з боросилікатного скла. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. У картридж вкладено кульку з боросилікатного скла. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. По 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або по 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону.Опис лікарської формиСуспензія білого кольору. При стоянні завись осідає, утворюючи білий осад. Насадкова рідина прозора, безбарвна або майже безбарвна. Осад легко ресуспендується при легкому струшуванні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін середньої тривалості дії.ФармакокінетикаПовнота всмоктування та початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Н - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну середньої тривалості дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і того ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 1-2 години, максимальний ефект – у проміжку між 6 та 12 годинами, тривалість дії – 18-24 години.ІнструкціяБіосулін® Н, суспензія для підшкірного введення 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен® 2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Н немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Не можна використовувати шприц-ручку з картриджем, якщо є видимі пошкодження. Не використовуйте препарат, якщо при перемішуванні вмісту картриджа згідно з інструкцією із застосування інсуліну не стає однорідно білим і каламутним. Не використовуйте шприц-ручку з препаратом Біосулін Н, якщо після перемішування в картриджі є пластівці. Не використовуйте шприц-ручку з препаратом Біосулін Н, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена ​​у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Підготовка Перед першим використанням шприц-ручки БіоматикПен®2 із препаратом Біосулін® Н прокатайте шприц-ручку між долонями 10 разів. Після цього 10 разів переверніть шприц-ручку вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа (положення 1-2). Дані маніпуляції потрібно повторювати до того часу, поки суспензія стане рівномірно білої і каламутної. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Перед кожною ін'єкцією: 10 разів переверніть шприц-ручку вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа (положення 1-2). Повторюйте цю маніпуляцію до того часу, поки суспензія стане рівномірно білої і каламутної. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 7-9) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки. Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена ​​навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої ​​передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: встановлення необхідної дози. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. Ін'єкція Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен® 2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "0" у вікні покажчика дозування).Показання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу. Цукровий діабет 2 типу: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), інтеркурентні захворювання.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби в інсуліні внаслідок зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується); у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії); у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти; у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому. Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції, неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминоксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін Н призначений для підшкірного введення. Доза препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Н При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. Препарат Біосулін Н зазвичай вводиться підшкірно в стегно. Ін'єкції можна робити також у передню черевну стінку, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Пацієнти повинні бути навчені правильному використанню пристрою для інсуліну. Підготовка до введення При застосуванні препарату Біосулін Н у картриджах Картриджі з препаратом Біосулін Н перед використанням слід прокатати між долонями в горизонтальному положенні 10 разів і похитати для ресуспендування інсуліну до стану, поки він не набуде вигляду однорідної каламутної рідини або молока. Не слід допускати появи піни, яка може стати на заваді правильному набору дози. Картриджі слід ретельно перевіряти. Не слід застосовувати інсулін, якщо після перемішування в ньому є пластівці, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, надаючи йому вигляд "морозного візерунка". Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. При застосуванні препарату Біосулін® Н у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перемішувати суспензію Біосулін Н у шприц-ручці безпосередньо перед застосуванням. Правильно перемішана суспензія має бути однорідно білою та каламутною. Препарат Біосулін Н у шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він був заморожений. При використанні попередньо заповнених одноразових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін Н у шприц-ручці та голки призначені тільки для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Препарат Біосулін Н може вводитися як самостійно, так і в комбінації з інсуліном короткої дії (препаратом Біосулін Р).Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Не використовуйте Біосулін® Н, якщо при перемішуванні вмісту флакона згідно з інструкцією щодо застосування інсулін не стає однорідно білим та каламутним. Не використовуйте Біосулін Н, якщо в ньому після перемішування є пластівці. Не використовуйте Біосулін® Н, якщо на дно або стінки флакона прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона ("каламутний" інсулін на цьому етапі поки не набирайте). Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого). Введіть повітря у флакон із "прозорим" інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Н призначений для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Н немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Не використовуйте Біосулін® Н, якщо при перемішуванні вмісту картриджа відповідно до інструкції із застосування інсуліну не стає однорідно білим і каламутним. Не використовуйте Біосулін Н, якщо в ньому після перемішування є пластівці. Не використовуйте Біосулін Н, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Перед тим, як помістити картридж у шприц-ручку, слід перевернути картридж вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа. Цю процедуру слід повторити не менше 10 разів, поки вся рідина не стане білою та рівномірно каламутною. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Якщо картридж вже знаходиться всередині шприц-ручки, слід перевертати її з картриджем усередині вгору-вниз щонайменше 10 разів. Цю процедуру необхідно повторювати перед ін'єкцією. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Н призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями зберіть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Н, якщо після збовтування суспензія не стає білою і рівномірно каламутною. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Н, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої ​​обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів із нирковою недостатністю може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен® 2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи у шприц-ручку БіоматикПен® 2. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен® 2 лише з голками, сумісними із шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін Н повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен® 2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: цинку оксид 0,011-0,017 мг, натрію гідрофосфату дигідрат (динатрію гідрофосфату дигідрат) 2,4 мг, протаміну сульфат 0,27-0,40 мг, метакрезол 1,6 мг, фенол (фенол кристалічний), 0,6 гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або хлористоводневої кислоти розчин 10%. По 5 мл або 10 мл препарату у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або по 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією із застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. У картридж вкладено кульку з боросилікатного скла. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. У картридж вкладено кульку з боросилікатного скла. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. По 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або по 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону.Опис лікарської формиСуспензія білого кольору. При стоянні завись осідає, утворюючи білий осад. Насадкова рідина прозора, безбарвна або майже безбарвна. Осад легко ресуспендується при легкому струшуванні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін середньої тривалості дії.ФармакокінетикаПовнота всмоктування та початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Н - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну середньої тривалості дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і того ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 1-2 години, максимальний ефект – у проміжку між 6 та 12 годинами, тривалість дії – 18-24 години.ІнструкціяБіосулін® Н, суспензія для підшкірного введення 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен® 2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Н немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Не можна використовувати шприц-ручку з картриджем, якщо є видимі пошкодження. Не використовуйте препарат, якщо при перемішуванні вмісту картриджа згідно з інструкцією із застосування інсуліну не стає однорідно білим і каламутним. Не використовуйте шприц-ручку з препаратом Біосулін Н, якщо після перемішування в картриджі є пластівці. Не використовуйте шприц-ручку з препаратом Біосулін Н, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена ​​у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Підготовка Перед першим використанням шприц-ручки БіоматикПен®2 із препаратом Біосулін® Н прокатайте шприц-ручку між долонями 10 разів. Після цього 10 разів переверніть шприц-ручку вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа (положення 1-2). Дані маніпуляції потрібно повторювати до того часу, поки суспензія стане рівномірно білої і каламутної. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Перед кожною ін'єкцією: 10 разів переверніть шприц-ручку вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа (положення 1-2). Повторюйте цю маніпуляцію до того часу, поки суспензія стане рівномірно білої і каламутної. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 7-9) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки. Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена ​​навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої ​​передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: встановлення необхідної дози. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. Ін'єкція Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен® 2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "0" у вікні покажчика дозування).Показання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу. Цукровий діабет 2 типу: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), інтеркурентні захворювання.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби в інсуліні внаслідок зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується); у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії); у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти; у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому. Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції, неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминоксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін Н призначений для підшкірного введення. Доза препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Н При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. Препарат Біосулін Н зазвичай вводиться підшкірно в стегно. Ін'єкції можна робити також у передню черевну стінку, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Пацієнти повинні бути навчені правильному використанню пристрою для інсуліну. Підготовка до введення При застосуванні препарату Біосулін Н у картриджах Картриджі з препаратом Біосулін Н перед використанням слід прокатати між долонями в горизонтальному положенні 10 разів і похитати для ресуспендування інсуліну до стану, поки він не набуде вигляду однорідної каламутної рідини або молока. Не слід допускати появи піни, яка може стати на заваді правильному набору дози. Картриджі слід ретельно перевіряти. Не слід застосовувати інсулін, якщо після перемішування в ньому є пластівці, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, надаючи йому вигляд "морозного візерунка". Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. При застосуванні препарату Біосулін® Н у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перемішувати суспензію Біосулін Н у шприц-ручці безпосередньо перед застосуванням. Правильно перемішана суспензія має бути однорідно білою та каламутною. Препарат Біосулін Н у шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він був заморожений. При використанні попередньо заповнених одноразових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін Н у шприц-ручці та голки призначені тільки для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Препарат Біосулін Н може вводитися як самостійно, так і в комбінації з інсуліном короткої дії (препаратом Біосулін Р).Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Не використовуйте Біосулін® Н, якщо при перемішуванні вмісту флакона згідно з інструкцією щодо застосування інсулін не стає однорідно білим та каламутним. Не використовуйте Біосулін Н, якщо в ньому після перемішування є пластівці. Не використовуйте Біосулін® Н, якщо на дно або стінки флакона прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона ("каламутний" інсулін на цьому етапі поки не набирайте). Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого). Введіть повітря у флакон із "прозорим" інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Н призначений для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Н немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Не використовуйте Біосулін® Н, якщо при перемішуванні вмісту картриджа відповідно до інструкції із застосування інсуліну не стає однорідно білим і каламутним. Не використовуйте Біосулін Н, якщо в ньому після перемішування є пластівці. Не використовуйте Біосулін Н, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Перед тим, як помістити картридж у шприц-ручку, слід перевернути картридж вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа. Цю процедуру слід повторити не менше 10 разів, поки вся рідина не стане білою та рівномірно каламутною. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Якщо картридж вже знаходиться всередині шприц-ручки, слід перевертати її з картриджем усередині вгору-вниз щонайменше 10 разів. Цю процедуру необхідно повторювати перед ін'єкцією. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Н призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями зберіть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Н, якщо після збовтування суспензія не стає білою і рівномірно каламутною. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Н, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої ​​обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів із нирковою недостатністю може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен® 2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи у шприц-ручку БіоматикПен® 2. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен® 2 лише з голками, сумісними із шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін Н повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен® 2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: метакрезол 2,5 мг, гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Примітка. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або 10% розчин хлористоводневої кислоти. По 5 мл або 10 мл у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл у картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону імпортного.Опис лікарської формиБезбарвна чи майже безбарвна, прозора чи майже прозора рідина.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін короткої дії.ФармакокінетикаПрепарат Біосулін® Р є інсуліном зі швидким початком дії та короткою тривалістю дії. Після підшкірного введення гіпоглікемічний ефект настає протягом 30 хвилин і досягає максимуму протягом 1-4 годин. Ефект зберігається протягом 7-9 годин. Повнота всмоктування і початок ефекту інсуліну залежить від способу введення (підшкірно, внутрішньом'язово), місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно: не проникає через плацент та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Період напіввиведення становить кілька хвилин. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Р - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну короткої дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну, в основному, обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і тієї ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 30 хвилин, максимальний ефект – у проміжку між 2 та 4 годинами, тривалість дії – 6-8 годин.ІнструкціяДля препарату Біосулін® Р у картриджах Картриджі можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорою безбарвною рідиною без видимих ​​частинок. Не можна застосовувати препарат, якщо у розчині з'явився осад. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. Після введення необхідно відвернути голку, використовуючи зовнішній ковпачок голки, і відразу ж безпечно утилізувати її. Зняття голки відразу після ін'єкції забезпечує стерильність, запобігає витоку, попадання повітря та можливе засмічення голки. Потім слід надіти ковпачок на ручку. Голки не слід використовувати повторно. Для препарату Біосулін® Р у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових мультидозових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін® в одноразовій мультидозовій шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він перестав бути прозорим і безбарвним, або якщо він був заморожений. Препарат Біосулін® Р в одноразовій мультидозовій шприц-ручці та голки призначені лише для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Біосулін Р - препарат інсуліну короткої дії і зазвичай застосовується в комбінації з інсуліном середньої тривалості дії (препаратом Біосулін Н). Біосулін® Р розчин для ін'єкцій 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен®2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена ​​у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 6-8) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки. Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена ​​навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Утилізація голки та зберігання шприц-ручки Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої ​​передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: Встановлює необхідну дозу. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. Ін'єкція. Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен®2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "О" у вікні покажчика дозування).Показання до застосуванняЦукровий діабет; невідкладні стани у хворих на цукровий діабет, що супроводжуються декомпенсацією вуглеводного обміну.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби інсуліну внаслідок зменшення метаболізму інсуліну). у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується). у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну). у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії). у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти. у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому (див. розділ "Особливі вказівки"). Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові, феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції; неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминооксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін® Р призначений для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та підшкірного введення. Доза та шлях введення препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Препарат вводиться за 30 хвилин до їди або легкої закуски, що містить вуглеводи. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. При монотерапії препаратом кратність введення становить 3 рази на добу (при необхідності до 5-6 разів на добу). При добовій дозі, що перевищує 0,6 МО/кг, необхідно вводити у вигляді 2-х та більше ін'єкцій у різні ділянки тіла. Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Р При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Препарат Біосулін Р зазвичай вводиться підшкірно в передню черевну стінку. Ін'єкції можна робити також у стегно, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Внутрішньом'язово та внутрішньовенно препарат можна вводити тільки під контролем лікаря. Пацієнти повинні бути навчені правильному застосуванню пристрою для інсуліну.Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого), Введіть повітря у флакон з прозорим інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Р призначений для використання лише зі шприц-ручкою БіоматикПен®2. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Р немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Р призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями візьміть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Р, якщо він став каламутним, пофарбованим, або якщо виявляються тверді частинки. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Р, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої ​​обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена потреба інсуліну внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен®2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи в шприц-ручку БіоматикПен82. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2 лише з голками, сумісними зі шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін® Р повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен®2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: метакрезол 2,5 мг, гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Примітка. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або 10% розчин хлористоводневої кислоти. По 5 мл або 10 мл у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл у картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону імпортного.Опис лікарської формиБезбарвна чи майже безбарвна, прозора чи майже прозора рідина.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін короткої дії.ФармакокінетикаПрепарат Біосулін® Р є інсуліном зі швидким початком дії та короткою тривалістю дії. Після підшкірного введення гіпоглікемічний ефект настає протягом 30 хвилин і досягає максимуму протягом 1-4 годин. Ефект зберігається протягом 7-9 годин. Повнота всмоктування і початок ефекту інсуліну залежить від способу введення (підшкірно, внутрішньом'язово), місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно: не проникає через плацент та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Період напіввиведення становить кілька хвилин. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Р - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну короткої дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну, в основному, обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і тієї ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 30 хвилин, максимальний ефект – у проміжку між 2 та 4 годинами, тривалість дії – 6-8 годин.ІнструкціяДля препарату Біосулін® Р у картриджах Картриджі можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорою безбарвною рідиною без видимих ​​частинок. Не можна застосовувати препарат, якщо у розчині з'явився осад. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. Після введення необхідно відвернути голку, використовуючи зовнішній ковпачок голки, і відразу ж безпечно утилізувати її. Зняття голки відразу після ін'єкції забезпечує стерильність, запобігає витоку, попадання повітря та можливе засмічення голки. Потім слід надіти ковпачок на ручку. Голки не слід використовувати повторно. Для препарату Біосулін® Р у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових мультидозових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін® в одноразовій мультидозовій шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він перестав бути прозорим і безбарвним, або якщо він був заморожений. Препарат Біосулін® Р в одноразовій мультидозовій шприц-ручці та голки призначені лише для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Біосулін Р - препарат інсуліну короткої дії і зазвичай застосовується в комбінації з інсуліном середньої тривалості дії (препаратом Біосулін Н). Біосулін® Р розчин для ін'єкцій 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен®2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена ​​у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 6-8) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки. Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена ​​навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Утилізація голки та зберігання шприц-ручки Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої ​​передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: Встановлює необхідну дозу. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. Ін'єкція. Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен®2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "О" у вікні покажчика дозування).Показання до застосуванняЦукровий діабет; невідкладні стани у хворих на цукровий діабет, що супроводжуються декомпенсацією вуглеводного обміну.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби інсуліну внаслідок зменшення метаболізму інсуліну). у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується). у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну). у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії). у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти. у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому (див. розділ "Особливі вказівки"). Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові, феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції; неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминооксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін® Р призначений для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та підшкірного введення. Доза та шлях введення препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Препарат вводиться за 30 хвилин до їди або легкої закуски, що містить вуглеводи. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. При монотерапії препаратом кратність введення становить 3 рази на добу (при необхідності до 5-6 разів на добу). При добовій дозі, що перевищує 0,6 МО/кг, необхідно вводити у вигляді 2-х та більше ін'єкцій у різні ділянки тіла. Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Р При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Препарат Біосулін Р зазвичай вводиться підшкірно в передню черевну стінку. Ін'єкції можна робити також у стегно, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Внутрішньом'язово та внутрішньовенно препарат можна вводити тільки під контролем лікаря. Пацієнти повинні бути навчені правильному застосуванню пристрою для інсуліну.Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого), Введіть повітря у флакон з прозорим інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Р призначений для використання лише зі шприц-ручкою БіоматикПен®2. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Р немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Р призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями візьміть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Р, якщо він став каламутним, пофарбованим, або якщо виявляються тверді частинки. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Р, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої ​​обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена потреба інсуліну внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен®2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи в шприц-ручку БіоматикПен82. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2 лише з голками, сумісними зі шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін® Р повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен®2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: метакрезол 2,5 мг, гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Примітка. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або 10% розчин хлористоводневої кислоти. Розчин для ін'єкцій, 100 МО/мл. По 5 мл або 10 мл у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл у картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону імпортного.Опис лікарської формиБезбарвна чи майже безбарвна, прозора чи майже прозора рідина.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін короткої дії.ФармакокінетикаПрепарат Біосулін® Р є інсуліном зі швидким початком дії та короткою тривалістю дії. Після підшкірного введення гіпоглікемічний ефект настає протягом 30 хвилин і досягає максимуму протягом 1-4 годин. Ефект зберігається протягом 7-9 годин. Повнота всмоктування і початок ефекту інсуліну залежить від способу введення (підшкірно, внутрішньом'язово), місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно: не проникає через плацент та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Період напіввиведення становить кілька хвилин. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Р - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну короткої дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну, в основному, обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і тієї ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 30 хвилин, максимальний ефект – у проміжку між 2 та 4 годинами, тривалість дії – 6-8 годин.ІнструкціяБіосулін® Р розчин для ін'єкцій 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен®2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена ​​у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 6-8) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки.Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена ​​навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Утилізація голки та зберігання шприц-ручки Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої ​​передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: встановлення необхідної дози. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. ін'єкція. Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен®2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "О" у вікні покажчика дозування). Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен®2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи в шприц-ручку БіоматикПен82. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2 лише з голками, сумісними зі шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін® Р повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен®2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою.Показання до застосуванняЦукровий діабет; невідкладні стани у хворих на цукровий діабет, що супроводжуються декомпенсацією вуглеводного обміну.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби в інсуліні внаслідок зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується); у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії); у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти; у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому (див. розділ "Особливі вказівки"). Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові, феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції; неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминооксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін® Р призначений для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та підшкірного введення. Доза та шлях введення препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Препарат вводиться за 30 хвилин до їди або легкої закуски, що містить вуглеводи. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. При монотерапії препаратом кратність введення становить 3 рази на добу (при необхідності до 5-6 разів на добу). При добовій дозі, що перевищує 0,6 МО/кг, необхідно вводити у вигляді 2-х та більше ін'єкцій у різні ділянки тіла. Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Р При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Препарат Біосулін Р зазвичай вводиться підшкірно в передню черевну стінку. Ін'єкції можна робити також у стегно, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Внутрішньом'язово та внутрішньовенно препарат можна вводити тільки під контролем лікаря. Пацієнти повинні бути навчені правильному застосуванню пристрою для інсуліну. Підготовка до введення Для препарату Біосулін® Р у картриджах Картриджі можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорою безбарвною рідиною без видимих ​​частинок. Не можна застосовувати препарат, якщо у розчині з'явився осад. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. Після введення необхідно відвернути голку, використовуючи зовнішній ковпачок голки, і відразу ж безпечно утилізувати її. Зняття голки відразу після ін'єкції забезпечує стерильність, запобігає витоку, попадання повітря та можливе засмічення голки. Потім слід надіти ковпачок на ручку. Голки не слід використовувати повторно. Для препарату Біосулін® Р у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових мультидозових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін® в одноразовій мультидозовій шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він перестав бути прозорим і безбарвним, або якщо він був заморожений. Препарат Біосулін® Р в одноразовій мультидозовій шприц-ручці та голки призначені лише для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Біосулін Р - препарат інсуліну короткої дії і зазвичай застосовується в комбінації з інсуліном середньої тривалості дії (препаратом Біосулін Н).Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого), Введіть повітря у флакон з прозорим інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Р призначений для використання лише зі шприц-ручкою БіоматикПен®2. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Р немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Р призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями візьміть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Р, якщо він став каламутним, пофарбованим, або якщо виявляються тверді частинки. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Р, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої ​​обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена потреба інсуліну внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: інсулін лізпро 100 ME; допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин) 16 мг, метакрезол 3,15 мг, цинку оксид qs для вмісту Zn++ 0,0197 мг, натрію гідрофосфату гептагідрат 1,88 мг, хлористоводневої кислоти розчин 10% та/або натрію гідроксиду pH 7,0-8,0 вода для ін'єкцій qs до 1 мл. Картриджі: По 3 мл препарату у картридж. По п'ять картриджів у блістер. По одному блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. Шприц-ручки КвікПен: По 3 мл препарату в картридж, вбудований у шприц-ручку КвікПен. По п'ять шприц-ручок КвікПен™ разом з інструкцією із застосування та Посібником із використання шприц-ручки КвікПен™ у пачку картонну.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - інсуліну короткої дії аналог.ФармакокінетикаПісля підшкірного введення інсулін лізпро швидко всмоктується та досягає максимальної концентрації у крові через 30-70 хвилин. Об'єм розподілу інсуліну лізпро ідентичний обсягу розподілу звичайного людського інсуліну і знаходиться в межах 0,26-0,36 л/кг. При підшкірному введенні період напіввиведення інсуліну лізпро становить близько 1 години. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю зберігається більш висока швидкість всмоктування інсуліну лізпро порівняно із звичайним людським інсуліном.ФармакодинамікаХумалог є ДНК-рекомбінантним аналогом людського інсуліну. Він відрізняється від людського інсуліну зворотною послідовністю амінокислот у положеннях 28 і 29 В-ланцюга інсуліну. Основною дією інсуліну лізпро є регуляція метаболізму глюкози. Крім того, він має анаболічну та антикатаболічну дію на різні тканини організму. У м'язовій тканині відбувається збільшення вмісту глікогену, жирних кислот, гліцеролу, посилення синтезу білка та збільшення споживання амінокислот, але при цьому відбувається зниження глікогенолізу, глюконеогенезу, кетогенезу, ліполізу, катаболізму білків та вивільнення амінокислот. Показано, що інсулін лізпро еквімолярний людському інсуліну, але його дія настає швидше і триває коротший період часу. Інсулін лізпро характеризується швидким початком дії (близько 15 хвилин), так як має високу швидкість всмоктування, і це дозволяє вводити його безпосередньо перед прийомом їжі (за 0-15 хвилин до їжі) на відміну від звичайного інсуліну короткої дії (за 30-45 хвилин) до їжі). Інсулін лізпро швидко виявляє свою дію і має більш коротку тривалість дії (від 2 до 5 годин) порівняно зі звичайним людським інсуліном. У пацієнтів з цукровим діабетом 1 і 2 типу гіперглікемія, що виникає після їди, знижується більш значно при застосуванні лізпро, порівняно з розчинним людським інсуліном. Для пацієнтів, які отримують короткодіючий та базальний інсуліни, необхідно підібрати дозу обох інсулінів, щоб досягти оптимальної концентрації глюкози в крові протягом усього дня. Як і для всіх препаратів інсуліну, тривалість дії інсуліну лізпро може варіювати у різних пацієнтів або в різні періоди часу в одного і того ж пацієнта та залежить від дози, місця ін'єкції, кровопостачання, температури тіла та фізичної активності. Фармакодинамічна характеристика інсуліну лізпро у дітей та підлітків аналогічна тій, що спостерігається у дорослих. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які отримують максимальні дози похідних сульфонілсечовини, додавання інсуліну лізпро призводить до значного зниження глікозильованого гемоглобіну у даної категорії пацієнтів. Лікування інсуліном лізпро пацієнтів із цукровим діабетом 1 та 2 типу супроводжується зниженням числа епізодів нічної гіпоглікемії. Глюкодинамічна відповідь на інсулін лізпро не залежить від функціональної недостатності нирок або печінки.Показання до застосуванняЦукровий діабет у дорослих та дітей, що потребує проведення інсулінотерапії для підтримання нормального рівня глюкози у крові.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інсуліну лізпро або до будь-якої допоміжної речовини. Гіпоглікемія.Вагітність та лактаціяНа даний момент не виявлено будь-якої небажаної дії інсуліну лізпро на вагітність або на здоров'я плода/новонародженого. До цього часу відповідних епідеміологічних досліджень не проводилося. У період вагітності основним є підтримання хорошого глікемічного контролю у пацієнток із цукровим діабетом, які отримують лікування інсуліном. Потреба в інсуліні зазвичай знижується під час І триместру та збільшується під час ІІ та ІІІ триместрів. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Пацієнти з цукровим діабетом повинні проконсультуватися з лікарем у разі настання або планування вагітності. У разі вагітності у пацієнток із цукровим діабетом основним є ретельний контроль глюкози, а також загального стану здоров'я. Для пацієнток з цукровим діабетом у період годування груддю може знадобитися підбір дози інсуліну, дієти або того й іншого.Побічна діяГіпоглікемія є найчастішим небажаним побічним ефектом при лікуванні інсуліном пацієнтів із цукровим діабетом. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості (гіпоглікемічна кома) і, у виняткових випадках, смерті. У пацієнтів можуть спостерігатися місцеві алергічні реакції у вигляді почервоніння, набряку чи сверблячки у місці ін'єкції. Зазвичай ці симптоми зникають протягом декількох днів або тижнів. Редше виникають генералізовані алергічні реакції, при яких може виникати свербіж по всьому тілу, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, лихоманка, задишка, зниження артеріального тиску, тахікардія, підвищене потовиділення. Тяжкі випадки генералізованих алергічних реакцій можуть бути загрозливими для життя. У місці ін'єкції може розвинутись ліподистрофія. Спонтанні повідомлення Були виявлені випадки розвитку набряків, головним чином, при швидкій нормалізації концентрації глюкози в крові на тлі інтенсивної інсулінотерапії при початковому незадовільному глікемічному контролі.Взаємодія з лікарськими засобамиВираженість гіпоглікемічної дії знижується при сумісному призначенні з наступними лікарськими препаратами: пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні гормони щитовидної залози, даназол, бета2-адреноміметики (наприклад, ритодрин, сальбутамол, тербутасен, тербуталін, карбонат, нікотинова кислота, похідні фенотіазину. Вираженість гіпоглікемічної дії збільшується при спільному призначенні з наступними лікарськими препаратами: бета-адреноблокатори, етанол і етанолвмісні препарати, анаболічні стероїди, фенфлурамін, гуанетидин, тетрацикліни, пероральні гіпоглікемічні препарати, саліцицетиами ), інгібітори ангіотензинперетворюючих ферментів (каптоприл, енаприл), октреотид, антагоністи рецепторів ангіотензину II. Препарат Хумалог не слід змішувати з препаратами тваринного інсуліну. При прийомі інших лікарських засобів у поєднанні з препаратом Хумалог® необхідно проконсультуватися з лікарем. За рекомендацією лікаря препарат Хумалог® можна застосовувати у поєднанні з людським інсуліном більш тривалої дії або у поєднанні з препаратами сульфонілсечовини для прийому внутрішньо. При необхідності застосування інших лікарських засобів на додаток до інсуліну слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДоза препарату Хумалог визначається лікарем індивідуально залежно від концентрації глюкози в крові. Режим запровадження інсуліну індивідуальний. Препарат Хумалог® можна вводити незадовго до їди. При необхідності препарат Хумалог® можна вводити невдовзі після їди. Температура препарату повинна відповідати кімнатній. Препарат Хумалог® слід вводити у вигляді підшкірних ін'єкцій або подовженої підшкірної інфузії за допомогою інсулінової помпи. При необхідності (кетоацидоз, гострі захворювання, період між операціями або післяопераційний період) препарат Хумалог® також можна вводити і внутрішньовенно. Підшкірно слід вводити в ділянку плеча, стегна, сідниці чи живота. Місця ін'єкцій слід чергувати таким чином, щоб те саме місце використовувати не частіше приблизно 1 раз на місяць. При підшкірному введенні препарату Хумалог® необхідно дотримуватися обережності, щоб уникнути потрапляння препарату до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце ін'єкції. Пацієнт повинен бути навчений правильної техніки проведення ін'єкції. Інструкція з застосування препарату Хумалог® а) Підготовка до запровадження Розчин препарату Хумалог має бути прозорим та безбарвним. Не застосовують розчин препарату Хумалог, якщо він виявляється каламутним, загуслим, слабо забарвленим або візуально виявляються тверді частинки. При установці картриджа в шприц-ручку, прикріпленні голки та ін'єкції інсуліну необхідно виконувати інструкції виробника, які додаються до кожної шприц-ручки. б) Вступ Вимийте руки. Виберіть місце для ін'єкції. Протріть шкіру у місці ін'єкції. Зніміть із голки ковпачок. Зафіксуйте шкіру, натягнувши або зібравши її у велику складку. Введіть голку відповідно до інструкції з використання шприц-ручки. Натисніть кнопку. Вийміть голку та обережно притисніть місце ін'єкції ватним тампоном протягом декількох секунд. Не розтирайте місце ін'єкції. Користуючись захисним ковпачком голки, відверніть голку та утилізуйте її. Місця ін'єкцій чергуйте таким чином, щоб те саме місце використовувати не частіше приблизно одного разу на місяць. Для препарату Хумалог® у шприц-ручці КвікПен™ Перед введенням інсуліну необхідно ознайомитись з Посібником із використання шприц-ручки КвікПен™. в) внутрішньовенне введення інсуліну Внутрішньовенні ін'єкції препарату Хумалог® необхідно проводити відповідно до звичайної клінічної практики внутрішньовенних ін'єкцій, наприклад, внутрішньовенного болюсного введення або з використанням системи для інфузій. При цьому необхідно часто контролювати концентрацію глюкози в крові. Системи для інфузії з концентраціями від 0,1 МО/мл до 1,0 МО/мл інсуліну лізпро в 0,9% розчині натрію хлориду або 5% декстрозі стабільні при кімнатній температурі протягом 48 годин. г) Підшкірна інфузія інсуліну за допомогою інсулінової помпи Для інфузії препарату Хумалог можна використовувати помпи Minimed і Disetronic для інфузії інсуліну. Необхідно суворо дотримуватися інструкції до помпи. Систему для інфузії змінюють кожні 48 годин. При приєднанні системи для інфузії дотримуються правил асептики. У разі гіпоглікемічного епізоду проведення інфузії припиняють до вирішення епізоду. Якщо відзначається дуже низька концентрація глюкози в крові, про це необхідно повідомити лікаря і передбачити зменшення або припинення інфузії інсуліну. Несправність помпи або засмічення системи інфузії може призвести до швидкого підйому концентрації глюкози. У разі підозри на порушення подачі інсуліну необхідно слідувати інструкції та при необхідності поінформувати лікаря. При застосуванні помпи препарат Хумалог не слід змішувати з іншими інсулінами.Інструкція для пацієнтаКЕРІВНИЦТВО З ВИКОРИСТАННЯ ШПРИЦЬ-РУЧКИ КвікПен™ Хумалог® КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 КвікПен™ 100 МО/мл, 3 мл ШПРИЦЬ-РУЧКА ДЛЯ ВСТУП ІНСУЛІНУ Будь ласка, ПРОЧИТАЙТЕ ЦІ ІНСТРУКЦІЇ ПЕРЕД ЗАСТОСУВАННЯМ Вступ Шприц-ручка КвікПен проста у використанні. Вона являє собою пристрій для введення інсуліну (інсулінова шприц-ручка), що містить 3 мл (300 одиниць) препарату інсуліну з активністю 100 МО/мл. Можна вводити від 1 до 60 одиниць інсуліну за одну ін'єкцію. Ви можете встановити дозу з точністю до однієї одиниці. Якщо ви встановили занадто багато одиниць. Можна виправити дозу без втрати інсуліну. Перед використанням шприц-ручки КвікПен прочитайте цей посібник повністю і точно дотримуйтесь його вказівок. Якщо Ви не будете повністю дотримуватися цих вказівок, то Ви можете отримати або дуже низьку або занадто високу дозу інсуліну. Ваша шприц-ручка КвікПен для інсуліну повинна бути використана тільки для Ваших ін'єкцій. Не передавайте шприц-ручку або голки іншим особам, оскільки це може призвести до передачі інфекції. Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку. НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ шприц-ручку, якщо будь-яка її частина пошкоджена або зламана. Завжди майте при собі запасну шприц-ручку на випадок, якщо Ви втратите шприц-ручку або вона буде пошкоджена. Не рекомендується використовувати шприц-ручку пацієнтам з повною втратою зору або з ослабленим зором без допомоги людей, які добре бачать, навчених користування шприц-ручкою. Підготовка шприц-ручки КвікПен Важливі примітки: Прочитайте та дотримуйтесь вказівок щодо застосування, викладених в Інструкції із застосування препарату. Перевіряйте етикетку на шприц-ручці перед ін'єкцією, щоб переконатися, що термін придатності препарату не минув, і Ви використовуєте правильний тип інсуліну; Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Примітка: Колір кнопки введення дози шприц-ручки Квікпен відповідає кольору смуги на етикетці шприц-ручки і залежить від типу інсуліну. У цьому посібнику кнопка введення дози позначена сірим кольором. Блакитний колір корпусу шприц-ручки Квікпен вказує на те, що вона призначена для використання з препаратами лінійки Хумалог. Колірне маркування кнопки введення дози Лікар виписав Вам найбільш підходящий тип інсуліну. Будь-які зміни в інсулінотерапії повинні виконуватися тільки під наглядом лікаря. Шприц-ручку КвікПен рекомендується використовувати з голками виробництва Becton, Dickinson and Company (BD) для шприц-ручок. Перед використанням шприц-ручки необхідно переконатися, що голка повністю приєднана до шприц-ручки. Надалі дотримуйтесь наведених тут вказівок. Часті питання про підготовку шприц-ручки КвікПен до використання Яким має бути мій препарат інсуліну? Деякі препарати інсуліну являють собою каламутні суспензії, тоді як інші є прозорими розчинами; обов'язково прочитайте опис інсуліну в Інструкції із застосування. Що мені робити, якщо прописана доза вище 60 одиниць? Якщо прописана доза вище 60 одиниць, Вам потрібна повторна ін'єкція, або Ви можете зв'язатися з цим питанням з лікарем. Чому для кожної ін'єкції я маю використовувати нову голку? Якщо голки використовуються повторно, Ви можете отримати неправильну дозу інсуліну, також може статися засмічення голки, або шприц-ручка почне заїдати, або Ви можете занести інфекцію через порушення стерильності. Що робити, якщо я не впевнений, скільки інсуліну залишилося в моєму картриджі? Візьміть ручку таким чином, щоб кінчик голки був спрямований униз. Шкала на прозорому тримачі картриджа показує приблизну кількість одиниць інсуліну, що залишилися. Ці цифри НЕ ПОВИННІ використовувати для встановлення дози. Що мені робити, якщо я не можу зняти ковпачок зі шприц-ручки? Щоб зняти ковпачок, потягніть за нього. Якщо Ви зазнаєте складнощів при знятті ковпачка, то обережно повертайте ковпачок за годинниковою і проти годинникової стрілки, щоб звільнити його, потім, потягнувши, зніміть ковпачок. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Важливі примітки: Щоразу виконуйте перевірку надходження інсуліну. Перевірка надходження інсуліну зі шприц-ручки повинна виконуватися перед кожною ін'єкцією до появи струмка інсуліну, щоб переконатися, що шприц-ручка готова для введення дози. Якщо Ви не виконаєте перевірку надходження інсуліну до появи струмка, Ви можете отримати дуже мало або занадто багато інсуліну. Часті питання про виконання перевірки надходження інсуліну Чому я повинен перевірити надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією? Це гарантує, що шприц-ручка готова до введення дози. Це підтверджує, що струмінь інсуліну виходить з голки, коли ви натискаєте кнопку введення дози. Це видаляє повітря, яке може збиратися в голці або картриджі з інсуліном під час звичайного використання. Що я повинен робити, якщо я не можу повністю натиснути кнопку введення дози під час перевірки КвікПен на надходження інсуліну? Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Що я маю робити, якщо я бачу бульбашки повітря в картриджі? Ви повинні перевірити надходження інсуліну зі шприц-ручки. Пам'ятайте, що не можна зберігати шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою, оскільки це може призвести до утворення бульбашок повітря в картриджі з інсуліном. Маленька бульбашка повітря не впливає на дозу, і Ви можете ввести свою дозу, як завжди. Введення необхідної дози Важливі примітки: Дотримуйтесь правил асептики та антисептики, рекомендовані лікарем. Переконайтеся, що Ви ввели необхідну дозу за допомогою натискання та утримування кнопки введення дози, та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Якщо інсулін капає з голки, швидше за все, Ви не утримували голку під шкірою досить довго. Наявність краплі інсуліну на кінчику голки – це нормально. Це не вплине на вашу дозу. Шприц-ручка не дозволить Вам набрати дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Якщо Ви сумніваєтеся, що ви ввели повну дозу, не вводите ще одну дозу. Зателефонуйте до представництва компанії Ліллі або зверніться до лікаря за допомогою. Якщо Ваша доза перевищує кількість одиниць, що залишилися в картриджі, Ви можете ввести решту інсуліну в даній шприц-ручці і потім використовувати нову ручку, щоб завершити введення необхідної дози, або ввести всю необхідну дозу, використовуючи нову шприц-ручку. Не намагайтеся виконати ін'єкцію інсуліну шляхом обертання кнопки введення дози. Ви НЕ отримаєте інсулін, якщо обертатимете кнопку ведення дози. Ви повинні натиснути кнопку введення дози по прямій осі для того, щоб отримати дозу інсуліну. Не намагайтеся змінити дозу інсуліну в процесі ін'єкції. Використану голку слід утилізувати відповідно до місцевих вимог щодо утилізації медичних відходів. Видаліть голку після виконання кожної ін'єкції. Часті питання щодо введення дози Чому важко натискати на кнопку введення дози, коли я намагаюся виконати ін'єкцію? Ваша голка може бути засмічена. Спробуйте приєднати нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Потім перевірте шприц-ручку на надходження інсуліну. Швидке натискання на кнопку введення дози може зробити тугім натискання кнопки. Більш повільне натискання на кнопку введення дози може зробити легким натискання. Використання голки більшого діаметра полегшить натискання кнопки введення дози під час ін'єкції. Проконсультуйтеся з лікарем, який розмір голки Вам краще використовувати. Якщо натискання кнопки при введенні дози залишається тугим після виконання всіх зазначених вище пунктів, шприц-ручку необхідно замінити. Що я маю робити, якщо шприц-ручку КвікПен заїдає при використанні? Вашу шприц-ручку заїдає, якщо важко виконати ін'єкцію або встановити дозу. Для того щоб шприц-ручку не заїдало: Приєднайте нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Не намагайтеся змастити шприц-ручку, оскільки це може призвести до пошкодження механізму шприц-ручки. Натискання кнопки для введення дози може стати тугим, якщо сторонні домішки (бруд, пил, їжа, інсулін або рідини) потрапили всередину шприц-ручки. Не допускайте потрапляння сторонніх домішок усередину шприц-ручки. Чому інсулін випливає із голки після того, як я закінчив введення своєї дози? Ймовірно, Ви надто швидко витягли голку зі шкіри. Переконайтеся, що ви побачили число "0" у вікні індикатора дози. Для введення наступної дози натисніть та утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Що я маю робити, якщо моя доза встановлена, а кнопка введення дози випадково виявилася втопленою всередину без прикріпленої до шприц-ручки голки? Поверніть кнопку введення дози до нуля. Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо я встановив неправильну дозу (занадто низьку або занадто високу)? Поверніть кнопку введення дози назад або вперед, щоб виправити дозу. Що я маю робити, якщо я бачу, що інсулін випливає з голки шприц-ручки під час підбору або корекції дози? Не вводьте дозу, оскільки Ви можете не отримати повну дозу. Встановіть шприц-ручку на число нуль і знову перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо моя повна доза не може бути встановлена? Шприц-ручка не дозволить Вам встановити дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Наприклад, якщо Вам потрібна 31 одиниця, а в картриджі залишилося лише 25 одиниць, то Ви не зможете при установці перейти через цифру 25. Не намагайтеся встановити дозу, перейшовши через цю цифру. Якщо часткова доза залишилася в шприц-ручці, Ви можете або: Ввести цю часткову дозу, і потім ввести дозу, використовуючи нову шприц-ручку, або Ввести повну дозу з нової шприц-ручки. Чому я не можу встановити дозу, щоб використати ту невелику кількість інсуліну, яка залишилася в моєму картриджі? Шприц-ручка влаштована таким чином, щоб забезпечити введення щонайменше 300 одиниць інсуліну. Пристрій шприц-ручки захищає картридж від повного спорожнення, оскільки невелика кількість інсуліну, що залишається в картриджі, не може бути введена з необхідною точністю. Зберігання та утилізація Важливі примітки: Шприц-ручку не можна використовувати, якщо вона перебувала поза холодильником більше часу, зазначеного в Інструкції із застосування. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. Якщо голку залишити прикріпленою, то інсулін може витікати зі шприц-ручки, або інсулін може засихати всередині голки, викликаючи цим засмічення голки, або всередині картриджа можуть утворюватися бульбашки повітря. Шприц-ручки, які не вживаються, повинні зберігатися в холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С. Не використовуйте шприц-ручку, якщо вона була заморожена. Шприц-ручку, яку Ви зараз використовуєте, слід зберігати при температурі не вище 30° С та в захищеному від джерела тепла та світла місці. Зверніться до Інструкції із застосування для повного ознайомлення з умовами зберігання шприц-ручки. Тримайте шприц-ручку в місцях, недоступних для дітей. Утилізуйте використані голки в захищених від проколювання, контейнерах, що закриваються (наприклад, у контейнерах для біологічно небезпечних речовин або відходів), або як рекомендовано лікарем. Утилізуйте використані шприц-ручки без прикріплених до них голок та відповідно до рекомендацій лікаря. Не піддавайте повторній переробці заповнений контейнер для гострих предметів. Запитайте Вашого лікаря про можливі способи утилізації заповнених контейнерів для гострих предметів, доступних у Вашому регіоні. Рекомендації щодо поводження з голками не замінюють локальні правила утилізації, правила, рекомендовані лікарем або відомчі вимоги. Хумалог®, Хумалог® у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 у шприц-ручці КвікПен™ є товарними знаками Елі Ліллі енд Компані. Авторське право © 2006, рррр Елі Ліллі енд Компані. Всі права захищені. Дата схвалення: Шприц ручка КвікПен™ відповідає вимогам точного дозування та функціональним вимогам ISO 11608 1:2000 Підготовка Переконайтеся, що у вас є такі компоненти: Шприц-ручка КвікПен Нова голка для шприц-ручки Тампон, змочений спиртом Компоненти шприц-ручки КвікПен та голки* (*продаються окремо); частини шприц-ручки. Колір маркування кнопки введення дози. Звичайне використання шприц-ручки Дотримуйтесь цих інструкцій для виконання кожної ін'єкції. 1.Підготовка шприц-ручки КвікПен А. Потягніть ковпачок шприц-ручки, щоб зняти його. Не крутіть ковпачок. Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Переконайтеся, що ви перевірили ваш інсулін на: Тип інсуліну Дату закінчення терміну придатності Зовнішній вигляд Увага: Завжди читайте текст на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що Ви використовуєте правильний тип інсуліну. Б. Тільки для суспензій інсуліну: Обережно прокатайте шприц-ручку 10 разів між долонями та переверніть шприц-ручку 10 разів. Перемішування важливе для того, щоб бути впевненими в отриманні правильної дози. Інсулін має виглядати однорідно перемішаним. Ст. Візьміть нову голку. Видаліть паперову наклейку із зовнішнього ковпачка голки. Використовуйте тампон, змочений спиртом, щоб протерти гумовий диск на кінці тримача картриджа. р. Надягніть голку, що знаходиться в ковпачку, прямо по осі на шприц-ручку. Накрутіть голку до повного приєднання. 2. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Увага: Якщо Ви не будете перевіряти надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією, то Ви можете отримати або дуже низьку, або занадто високу дозу інсуліну. А. Зніміть зовнішній ковпачок голки. Не викидайте його. Зніміть внутрішній ковпачок голки та викиньте його. Б. Встановіть 2 одиниці за допомогою кнопки введення дози. Ст. Направте шприц-ручку вгору. Постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря зібралося у верхній частині. р. Направивши голку вгору, натисніть кнопку введення дози до зупинки та появи у вікні індикатора дози числа "0". Утримуйте кнопку введення дози у потопленому положенні та порахуйте повільно до 5. Перевірка надходження інсуліну вважається виконаною, коли на кінці голки з'явиться струмінь інсуліну. Якщо струмінь інсуліну не з'являється на кінці голки, повторіть етапи перевірки надходження інсуліну чотири рази, починаючи з пункту 2Б і закінчуючи пунктом 2Г. Примітка: Якщо Ви не побачите появи з голки струмка інсуліну, і встановлення дози стає утрудненим, замініть голку і повторіть перевірку надходження інсуліну зі шприц-ручки. 3. Введення дози А. Поверніть кнопку введення дози до кількості одиниць, які Вам потрібні для ін'єкції. Якщо ви випадково встановите занадто багато одиниць, ви зможете виправити дозу, повертаючи кнопку введення дози у зворотному напрямку. Б. Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку виконання ін'єкції, рекомендовану лікарем. Покладіть великий палець на кнопку введення дози та твердо натисніть кнопку введення дози до повної зупинки. Для введення повної дози утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5. Вийміть голку з-під шкіри. Примітка: Перевірте та переконайтеся, що Ви бачите число "0" у вікні індикатора дози, щоб підтвердити, що Ви ввели повну дозу. Ст. Обережно надягніть на голку зовнішній ковпачок. Примітка: Знімайте голку після кожної ін'єкції, щоб запобігти попаданню бульбашок повітря в картридж. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. р. Відкрутіть голку з одягненим на неї зовнішнім ковпачком і утилізуйте відповідно до вказівок лікаря. Надягніть ковпачок на шприц-ручку, поєднуючи затискач ковпачка з індикатором дози, насуваючи ковпачок прямо по осі на шприц-ручку. Приклад: Показано 15 одиниць. Чітні числа надруковані у вікні індикатора дози у вигляді чисел, непарні числа надруковані у вигляді прямих ліній між парними. Примітка: Шприц-ручка не дозволить Вам встановити кількість одиниць, що перевищує кількість одиниць, що залишилися у шприц-ручці. Якщо Ви не впевнені, що ви ввели повну дозу, не вводіть ще одну дозу.ПередозуванняПередозування супроводжується розвитком симптомів гіпоглікемії: млявість, підвищене потовиділення, почуття голоду, тремор, тахікардія, біль голови, запаморочення, порушення зору, блювота, сплутаність свідомості. Легкі гіпоглікемічні епізоди купуються прийомом внутрішньо глюкози або іншого цукру, або продуктами, що містять цукор (рекомендується завжди мати з собою не менше 20 г глюкози). Про перенесену гіпоглікемію необхідно інформувати лікаря. Корекція помірно-тяжкої гіпоглікемії може проводитися за допомогою внутрішньом'язового або підшкірного введення глюкагону з наступним прийомом внутрішньо вуглеводів після стабілізації стану пацієнта. Пацієнтам, які не реагують на глюкагон, вводять внутрішньовенно розчин декстрози (глюкози). Якщо пацієнт перебуває у коматозному стані, то глюкагон слід вводити внутрішньом'язово чи підшкірно. У разі відсутності глюкагону або якщо немає реакції на його введення, необхідно внутрішньовенно ввести розчин декстрози. Відразу після відновлення - свідомості пацієнту необхідно дати їжу, багату вуглеводами. Може знадобитися подальший підтримуючий прийом вуглеводів та спостереження за пацієнтом, оскільки можливе виникнення рецидиву гіпоглікемії. Про перенесену гіпоглікемію необхідно інформувати лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПереведення пацієнта на інший тип або іншу торгову марку інсуліну слід проводити під строгим медичним наглядом. Зміна активності, торгової марки (виробника), типу (Регуляр, НПХ тощо), видової приналежності (тваринний, людський, аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва (ДНК-рекомбінантний інсулін або інсулін тваринного походження) може призвести до необхідності зміни дози. Стани, при яких ранні симптоми гіпоглікемії, що передвіщають, можуть бути неспецифічними і менш вираженими, включають тривале існування цукрового діабету, інтенсивну терапію інсуліном, захворювання нервової системи при цукровому діабеті або прийом лікарських засобів, наприклад, бета-адреноблокаторів. У пацієнтів з гіпоглікемічними реакціями після переведення з інсуліну тваринного походження на людський інсулін ранні симптоми гіпоглікемії можуть бути менш вираженими або відрізнятися від тих, які вони відчували при лікуванні їх попереднім інсуліном. Не скориговані гіпоглікемічні або гіперглікемічні реакції можуть спричинити втрату свідомості, комусь або смерть. Застосування неадекватних доз або припинення лікування, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом І типу, може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу – станів, що потенційно загрожують життю пацієнта. Потреба в інсуліні може знижуватися у разі ниркової недостатності, а також у пацієнтів з печінковою недостатністю внаслідок зниження процесів глюконеогенезу та метаболізму інсуліну. Однак у пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю підвищена резистентність до інсуліну може призвести до збільшення потреби в інсуліні. Потреба в інсуліні може збільшуватися під час інфекційного захворювання, при емоційному напрузі, зі збільшенням кількості вуглеводів у їжі. Коригування дози може бути потрібне і в тому випадку, якщо у пацієнта збільшується фізична активність або змінюється звичайна дієта. Фізичні вправи безпосередньо після їди здатні збільшувати ризик гіпоглікемії. Наслідком фармакодинаміки аналогів людського інсуліну швидкої дії є те, що якщо розвивається гіпоглікемія, то вона може розвинутись після ін'єкції раніше, ніж при ін'єкції розчинного людського інсуліну. Якщо лікарем призначено препарат інсуліну з концентрацією 40 МО/мл у флаконі, то не слід набирати інсулін із картриджа з концентрацією інсуліну 100 МО/мл з використанням шприца для введення інсуліну з концентрацією 40 МО/мл. При застосуванні препаратів інсуліну у комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону підвищується ризик розвитку набряків та хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Здатність пацієнта до концентрації та швидкість реакції може бути порушена внаслідок гіпоглікемії або гіперглікемії, пов'язаної з неправильним режимом дозування. Це може становити ризик у ситуаціях, у яких дані здібності мають особливе значення (наприклад, керування автомобілем або робота з механізмами). Пацієнтам необхідно бути обережними, щоб уникнути гіпоглікемії під час керування автотранспортним засобом. Це особливо важливо для тих пацієнтів, у яких знижено або відсутнє відчуття віщуючих симптомів гіпоглікемії або у яких епізоди гіпоглікемії спостерігаються часто. У цих обставинах необхідно оцінити доцільність керування автотранспортним засобом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: інсулін лізпро 100 ME; допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин) 16 мг, метакрезол 3,15 мг, цинку оксид qs для вмісту Zn++ 0,0197 мг, натрію гідрофосфату гептагідрат 1,88 мг, хлористоводневої кислоти розчин 10% та/або натрію гідроксиду pH 7,0-8,0 вода для ін'єкцій qs до 1 мл. Картриджі: По 3 мл препарату у картридж. По п'ять картриджів у блістер. По одному блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. Шприц-ручки КвікПен: По 3 мл препарату в картридж, вбудований у шприц-ручку КвікПен. По п'ять шприц-ручок КвікПен™ разом з інструкцією із застосування та Посібником із використання шприц-ручки КвікПен™ у пачку картонну.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - інсуліну короткої дії аналог.ФармакокінетикаПісля підшкірного введення інсулін лізпро швидко всмоктується та досягає максимальної концентрації у крові через 30-70 хвилин. Об'єм розподілу інсуліну лізпро ідентичний обсягу розподілу звичайного людського інсуліну і знаходиться в межах 0,26-0,36 л/кг. При підшкірному введенні період напіввиведення інсуліну лізпро становить близько 1 години. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю зберігається більш висока швидкість всмоктування інсуліну лізпро порівняно із звичайним людським інсуліном.ФармакодинамікаХумалог є ДНК-рекомбінантним аналогом людського інсуліну. Він відрізняється від людського інсуліну зворотною послідовністю амінокислот у положеннях 28 і 29 В-ланцюга інсуліну. Основною дією інсуліну лізпро є регуляція метаболізму глюкози. Крім того, він має анаболічну та антикатаболічну дію на різні тканини організму. У м'язовій тканині відбувається збільшення вмісту глікогену, жирних кислот, гліцеролу, посилення синтезу білка та збільшення споживання амінокислот, але при цьому відбувається зниження глікогенолізу, глюконеогенезу, кетогенезу, ліполізу, катаболізму білків та вивільнення амінокислот. Показано, що інсулін лізпро еквімолярний людському інсуліну, але його дія настає швидше і триває коротший період часу. Інсулін лізпро характеризується швидким початком дії (близько 15 хвилин), так як має високу швидкість всмоктування, і це дозволяє вводити його безпосередньо перед прийомом їжі (за 0-15 хвилин до їжі) на відміну від звичайного інсуліну короткої дії (за 30-45 хвилин) до їжі). Інсулін лізпро швидко виявляє свою дію і має більш коротку тривалість дії (від 2 до 5 годин) порівняно зі звичайним людським інсуліном. У пацієнтів з цукровим діабетом 1 і 2 типу гіперглікемія, що виникає після їди, знижується більш значно при застосуванні лізпро, порівняно з розчинним людським інсуліном. Для пацієнтів, які отримують короткодіючий та базальний інсуліни, необхідно підібрати дозу обох інсулінів, щоб досягти оптимальної концентрації глюкози в крові протягом усього дня. Як і для всіх препаратів інсуліну, тривалість дії інсуліну лізпро може варіювати у різних пацієнтів або в різні періоди часу в одного і того ж пацієнта та залежить від дози, місця ін'єкції, кровопостачання, температури тіла та фізичної активності. Фармакодинамічна характеристика інсуліну лізпро у дітей та підлітків аналогічна тій, що спостерігається у дорослих. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які отримують максимальні дози похідних сульфонілсечовини, додавання інсуліну лізпро призводить до значного зниження глікозильованого гемоглобіну у даної категорії пацієнтів. Лікування інсуліном лізпро пацієнтів із цукровим діабетом 1 та 2 типу супроводжується зниженням числа епізодів нічної гіпоглікемії. Глюкодинамічна відповідь на інсулін лізпро не залежить від функціональної недостатності нирок або печінки.Показання до застосуванняЦукровий діабет у дорослих та дітей, що потребує проведення інсулінотерапії для підтримання нормального рівня глюкози у крові.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інсуліну лізпро або до будь-якої допоміжної речовини. Гіпоглікемія.Вагітність та лактаціяНа даний момент не виявлено будь-якої небажаної дії інсуліну лізпро на вагітність або на здоров'я плода/новонародженого. До цього часу відповідних епідеміологічних досліджень не проводилося. У період вагітності основним є підтримання хорошого глікемічного контролю у пацієнток із цукровим діабетом, які отримують лікування інсуліном. Потреба в інсуліні зазвичай знижується під час І триместру та збільшується під час ІІ та ІІІ триместрів. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Пацієнти з цукровим діабетом повинні проконсультуватися з лікарем у разі настання або планування вагітності. У разі вагітності у пацієнток із цукровим діабетом основним є ретельний контроль глюкози, а також загального стану здоров'я. Для пацієнток з цукровим діабетом у період годування груддю може знадобитися підбір дози інсуліну, дієти або того й іншого.Побічна діяГіпоглікемія є найчастішим небажаним побічним ефектом при лікуванні інсуліном пацієнтів із цукровим діабетом. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості (гіпоглікемічна кома) і, у виняткових випадках, смерті. У пацієнтів можуть спостерігатися місцеві алергічні реакції у вигляді почервоніння, набряку чи сверблячки у місці ін'єкції. Зазвичай ці симптоми зникають протягом декількох днів або тижнів. Редше виникають генералізовані алергічні реакції, при яких може виникати свербіж по всьому тілу, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, лихоманка, задишка, зниження артеріального тиску, тахікардія, підвищене потовиділення. Тяжкі випадки генералізованих алергічних реакцій можуть бути загрозливими для життя. У місці ін'єкції може розвинутись ліподистрофія. Спонтанні повідомлення Були виявлені випадки розвитку набряків, головним чином, при швидкій нормалізації концентрації глюкози в крові на тлі інтенсивної інсулінотерапії при початковому незадовільному глікемічному контролі.Взаємодія з лікарськими засобамиВираженість гіпоглікемічної дії знижується при сумісному призначенні з наступними лікарськими препаратами: пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні гормони щитовидної залози, даназол, бета2-адреноміметики (наприклад, ритодрин, сальбутамол, тербутасен, тербуталін, карбонат, нікотинова кислота, похідні фенотіазину. Вираженість гіпоглікемічної дії збільшується при спільному призначенні з наступними лікарськими препаратами: бета-адреноблокатори, етанол і етанолвмісні препарати, анаболічні стероїди, фенфлурамін, гуанетидин, тетрацикліни, пероральні гіпоглікемічні препарати, саліцицетиами ), інгібітори ангіотензинперетворюючих ферментів (каптоприл, енаприл), октреотид, антагоністи рецепторів ангіотензину II. Препарат Хумалог не слід змішувати з препаратами тваринного інсуліну. При прийомі інших лікарських засобів у поєднанні з препаратом Хумалог® необхідно проконсультуватися з лікарем. За рекомендацією лікаря препарат Хумалог® можна застосовувати у поєднанні з людським інсуліном більш тривалої дії або у поєднанні з препаратами сульфонілсечовини для прийому внутрішньо. При необхідності застосування інших лікарських засобів на додаток до інсуліну слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДоза препарату Хумалог визначається лікарем індивідуально залежно від концентрації глюкози в крові. Режим запровадження інсуліну індивідуальний. Препарат Хумалог® можна вводити незадовго до їди. При необхідності препарат Хумалог® можна вводити невдовзі після їди. Температура препарату повинна відповідати кімнатній. Препарат Хумалог® слід вводити у вигляді підшкірних ін'єкцій або подовженої підшкірної інфузії за допомогою інсулінової помпи. При необхідності (кетоацидоз, гострі захворювання, період між операціями або післяопераційний період) препарат Хумалог® також можна вводити і внутрішньовенно. Підшкірно слід вводити в ділянку плеча, стегна, сідниці чи живота. Місця ін'єкцій слід чергувати таким чином, щоб те саме місце використовувати не частіше приблизно 1 раз на місяць. При підшкірному введенні препарату Хумалог® необхідно дотримуватися обережності, щоб уникнути потрапляння препарату до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце ін'єкції. Пацієнт повинен бути навчений правильної техніки проведення ін'єкції. Інструкція з застосування препарату Хумалог® а) Підготовка до запровадження Розчин препарату Хумалог має бути прозорим та безбарвним. Не застосовують розчин препарату Хумалог, якщо він виявляється каламутним, загуслим, слабо забарвленим або візуально виявляються тверді частинки. При установці картриджа в шприц-ручку, прикріпленні голки та ін'єкції інсуліну необхідно виконувати інструкції виробника, які додаються до кожної шприц-ручки. б) Вступ Вимийте руки. Виберіть місце для ін'єкції. Протріть шкіру у місці ін'єкції. Зніміть із голки ковпачок. Зафіксуйте шкіру, натягнувши або зібравши її у велику складку. Введіть голку відповідно до інструкції з використання шприц-ручки. Натисніть кнопку. Вийміть голку та обережно притисніть місце ін'єкції ватним тампоном протягом декількох секунд. Не розтирайте місце ін'єкції. Користуючись захисним ковпачком голки, відверніть голку та утилізуйте її. Місця ін'єкцій чергуйте таким чином, щоб те саме місце використовувати не частіше приблизно одного разу на місяць. Для препарату Хумалог® у шприц-ручці КвікПен™ Перед введенням інсуліну необхідно ознайомитись з Посібником із використання шприц-ручки КвікПен™. в) внутрішньовенне введення інсуліну Внутрішньовенні ін'єкції препарату Хумалог® необхідно проводити відповідно до звичайної клінічної практики внутрішньовенних ін'єкцій, наприклад, внутрішньовенного болюсного введення або з використанням системи для інфузій. При цьому необхідно часто контролювати концентрацію глюкози в крові. Системи для інфузії з концентраціями від 0,1 МО/мл до 1,0 МО/мл інсуліну лізпро в 0,9% розчині натрію хлориду або 5% декстрозі стабільні при кімнатній температурі протягом 48 годин. г) Підшкірна інфузія інсуліну за допомогою інсулінової помпи Для інфузії препарату Хумалог можна використовувати помпи Minimed і Disetronic для інфузії інсуліну. Необхідно суворо дотримуватися інструкції до помпи. Систему для інфузії змінюють кожні 48 годин. При приєднанні системи для інфузії дотримуються правил асептики. У разі гіпоглікемічного епізоду проведення інфузії припиняють до вирішення епізоду. Якщо відзначається дуже низька концентрація глюкози в крові, про це необхідно повідомити лікаря і передбачити зменшення або припинення інфузії інсуліну. Несправність помпи або засмічення системи інфузії може призвести до швидкого підйому концентрації глюкози. У разі підозри на порушення подачі інсуліну необхідно слідувати інструкції та при необхідності поінформувати лікаря. При застосуванні помпи препарат Хумалог не слід змішувати з іншими інсулінами.Інструкція для пацієнтаКЕРІВНИЦТВО З ВИКОРИСТАННЯ ШПРИЦЬ-РУЧКИ КвікПен™ Хумалог® КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 КвікПен™ 100 МО/мл, 3 мл ШПРИЦЬ-РУЧКА ДЛЯ ВСТУП ІНСУЛІНУ Будь ласка, ПРОЧИТАЙТЕ ЦІ ІНСТРУКЦІЇ ПЕРЕД ЗАСТОСУВАННЯМ Вступ Шприц-ручка КвікПен проста у використанні. Вона являє собою пристрій для введення інсуліну (інсулінова шприц-ручка), що містить 3 мл (300 одиниць) препарату інсуліну з активністю 100 МО/мл. Можна вводити від 1 до 60 одиниць інсуліну за одну ін'єкцію. Ви можете встановити дозу з точністю до однієї одиниці. Якщо ви встановили занадто багато одиниць. Можна виправити дозу без втрати інсуліну. Перед використанням шприц-ручки КвікПен прочитайте цей посібник повністю і точно дотримуйтесь його вказівок. Якщо Ви не будете повністю дотримуватися цих вказівок, то Ви можете отримати або дуже низьку або занадто високу дозу інсуліну. Ваша шприц-ручка КвікПен для інсуліну повинна бути використана тільки для Ваших ін'єкцій. Не передавайте шприц-ручку або голки іншим особам, оскільки це може призвести до передачі інфекції. Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку. НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ шприц-ручку, якщо будь-яка її частина пошкоджена або зламана. Завжди майте при собі запасну шприц-ручку на випадок, якщо Ви втратите шприц-ручку або вона буде пошкоджена. Не рекомендується використовувати шприц-ручку пацієнтам з повною втратою зору або з ослабленим зором без допомоги людей, які добре бачать, навчених користування шприц-ручкою. Підготовка шприц-ручки КвікПен Важливі примітки: Прочитайте та дотримуйтесь вказівок щодо застосування, викладених в Інструкції із застосування препарату. Перевіряйте етикетку на шприц-ручці перед ін'єкцією, щоб переконатися, що термін придатності препарату не минув, і Ви використовуєте правильний тип інсуліну; Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Примітка: Колір кнопки введення дози шприц-ручки Квікпен відповідає кольору смуги на етикетці шприц-ручки і залежить від типу інсуліну. У цьому посібнику кнопка введення дози позначена сірим кольором. Блакитний колір корпусу шприц-ручки Квікпен вказує на те, що вона призначена для використання з препаратами лінійки Хумалог. Колірне маркування кнопки введення дози Лікар виписав Вам найбільш підходящий тип інсуліну. Будь-які зміни в інсулінотерапії повинні виконуватися тільки під наглядом лікаря. Шприц-ручку КвікПен рекомендується використовувати з голками виробництва Becton, Dickinson and Company (BD) для шприц-ручок. Перед використанням шприц-ручки необхідно переконатися, що голка повністю приєднана до шприц-ручки. Надалі дотримуйтесь наведених тут вказівок.Часті питання про підготовку шприц-ручки КвікПен до використання Яким має бути мій препарат інсуліну? Деякі препарати інсуліну являють собою каламутні суспензії, тоді як інші є прозорими розчинами; обов'язково прочитайте опис інсуліну в Інструкції із застосування. Що мені робити, якщо прописана доза вище 60 одиниць? Якщо прописана доза вище 60 одиниць, Вам потрібна повторна ін'єкція, або Ви можете зв'язатися з цим питанням з лікарем. Чому для кожної ін'єкції я маю використовувати нову голку? Якщо голки використовуються повторно, Ви можете отримати неправильну дозу інсуліну, також може статися засмічення голки, або шприц-ручка почне заїдати, або Ви можете занести інфекцію через порушення стерильності. Що робити, якщо я не впевнений, скільки інсуліну залишилося в моєму картриджі? Візьміть ручку таким чином, щоб кінчик голки був спрямований униз. Шкала на прозорому тримачі картриджа показує приблизну кількість одиниць інсуліну, що залишилися. Ці цифри НЕ ПОВИННІ використовувати для встановлення дози. Що мені робити, якщо я не можу зняти ковпачок зі шприц-ручки? Щоб зняти ковпачок, потягніть за нього. Якщо Ви зазнаєте складнощів при знятті ковпачка, то обережно повертайте ковпачок за годинниковою і проти годинникової стрілки, щоб звільнити його, потім, потягнувши, зніміть ковпачок. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Важливі примітки: Щоразу виконуйте перевірку надходження інсуліну. Перевірка надходження інсуліну зі шприц-ручки повинна виконуватися перед кожною ін'єкцією до появи струмка інсуліну, щоб переконатися, що шприц-ручка готова для введення дози. Якщо Ви не виконаєте перевірку надходження інсуліну до появи струмка, Ви можете отримати дуже мало або занадто багато інсуліну. Часті питання про виконання перевірки надходження інсуліну Чому я повинен перевірити надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією? Це гарантує, що шприц-ручка готова до введення дози. Це підтверджує, що струмінь інсуліну виходить з голки, коли ви натискаєте кнопку введення дози. Це видаляє повітря, яке може збиратися в голці або картриджі з інсуліном під час звичайного використання. Що я повинен робити, якщо я не можу повністю натиснути кнопку введення дози під час перевірки КвікПен на надходження інсуліну? Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Що я маю робити, якщо я бачу бульбашки повітря в картриджі? Ви повинні перевірити надходження інсуліну зі шприц-ручки. Пам'ятайте, що не можна зберігати шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою, оскільки це може призвести до утворення бульбашок повітря в картриджі з інсуліном. Маленька бульбашка повітря не впливає на дозу, і Ви можете ввести свою дозу, як завжди. Введення необхідної дози Важливі примітки: Дотримуйтесь правил асептики та антисептики, рекомендовані лікарем. Переконайтеся, що Ви ввели необхідну дозу за допомогою натискання та утримування кнопки введення дози, та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Якщо інсулін капає з голки, швидше за все, Ви не утримували голку під шкірою досить довго. Наявність краплі інсуліну на кінчику голки – це нормально. Це не вплине на вашу дозу. Шприц-ручка не дозволить Вам набрати дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Якщо Ви сумніваєтеся, що ви ввели повну дозу, не вводите ще одну дозу. Зателефонуйте до представництва компанії Ліллі або зверніться до лікаря за допомогою. Якщо Ваша доза перевищує кількість одиниць, що залишилися в картриджі, Ви можете ввести решту інсуліну в даній шприц-ручці і потім використовувати нову ручку, щоб завершити введення необхідної дози, або ввести всю необхідну дозу, використовуючи нову шприц-ручку. Не намагайтеся виконати ін'єкцію інсуліну шляхом обертання кнопки введення дози. Ви НЕ отримаєте інсулін, якщо обертатимете кнопку ведення дози. Ви повинні натиснути кнопку введення дози по прямій осі для того, щоб отримати дозу інсуліну. Не намагайтеся змінити дозу інсуліну в процесі ін'єкції. Використану голку слід утилізувати відповідно до місцевих вимог щодо утилізації медичних відходів. Видаліть голку після виконання кожної ін'єкції. Часті питання щодо введення дози Чому важко натискати на кнопку введення дози, коли я намагаюся виконати ін'єкцію? Ваша голка може бути засмічена. Спробуйте приєднати нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Потім перевірте шприц-ручку на надходження інсуліну. Швидке натискання на кнопку введення дози може зробити тугім натискання кнопки. Більш повільне натискання на кнопку введення дози може зробити легким натискання. Використання голки більшого діаметра полегшить натискання кнопки введення дози під час ін'єкції. Проконсультуйтеся з лікарем, який розмір голки Вам краще використовувати. Якщо натискання кнопки при введенні дози залишається тугим після виконання всіх зазначених вище пунктів, шприц-ручку необхідно замінити. Що я маю робити, якщо шприц-ручку КвікПен заїдає при використанні? Вашу шприц-ручку заїдає, якщо важко виконати ін'єкцію або встановити дозу. Для того щоб шприц-ручку не заїдало: Приєднайте нову голку. Як тільки ви це зробите, ви можете бачити, як інсулін виходить із голки. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Не намагайтеся змастити шприц-ручку, оскільки це може призвести до пошкодження механізму шприц-ручки. Натискання кнопки для введення дози може стати тугим, якщо сторонні домішки (бруд, пил, їжа, інсулін або рідини) потрапили всередину шприц-ручки. Не допускайте потрапляння сторонніх домішок усередину шприц-ручки. Чому інсулін випливає із голки після того, як я закінчив введення своєї дози? Ймовірно, Ви надто швидко витягли голку зі шкіри. Переконайтеся, що ви побачили число "0" у вікні індикатора дози. Для введення наступної дози натисніть та утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5 до того, як витягнете голку. Що я маю робити, якщо моя доза встановлена, а кнопка введення дози випадково виявилася втопленою всередину без прикріпленої до шприц-ручки голки? Поверніть кнопку введення дози до нуля. Приєднайте нову голку. Перевірте надходження інсуліну. Встановіть дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо я встановив неправильну дозу (занадто низьку або занадто високу)? Поверніть кнопку введення дози назад або вперед, щоб виправити дозу. Що я маю робити, якщо я бачу, що інсулін випливає з голки шприц-ручки під час підбору або корекції дози? Не вводьте дозу, оскільки Ви можете не отримати повну дозу. Встановіть шприц-ручку на число нуль і знову перевірте надходження інсуліну зі шприц-ручки. Встановіть необхідну дозу та виконайте ін'єкцію. Що я маю робити, якщо моя повна доза не може бути встановлена? Шприц-ручка не дозволить Вам встановити дозу, що перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися у картриджі. Наприклад, якщо Вам потрібна 31 одиниця, а в картриджі залишилося лише 25 одиниць, то Ви не зможете при установці перейти через цифру 25. Не намагайтеся встановити дозу, перейшовши через цю цифру. Якщо часткова доза залишилася в шприц-ручці, Ви можете або: Ввести цю часткову дозу, і потім ввести дозу, використовуючи нову шприц-ручку, або Ввести повну дозу з нової шприц-ручки. Чому я не можу встановити дозу, щоб використати ту невелику кількість інсуліну, яка залишилася в моєму картриджі? Шприц-ручка влаштована таким чином, щоб забезпечити введення щонайменше 300 одиниць інсуліну. Пристрій шприц-ручки захищає картридж від повного спорожнення, оскільки невелика кількість інсуліну, що залишається в картриджі, не може бути введена з необхідною точністю. Зберігання та утилізація Важливі примітки: Шприц-ручку не можна використовувати, якщо вона перебувала поза холодильником більше часу, зазначеного в Інструкції із застосування. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. Якщо голку залишити прикріпленою, то інсулін може витікати зі шприц-ручки, або інсулін може засихати всередині голки, викликаючи цим засмічення голки, або всередині картриджа можуть утворюватися бульбашки повітря. Шприц-ручки, які не вживаються, повинні зберігатися в холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С. Не використовуйте шприц-ручку, якщо вона була заморожена. Шприц-ручку, яку Ви зараз використовуєте, слід зберігати при температурі не вище 30° С та в захищеному від джерела тепла та світла місці. Зверніться до Інструкції із застосування для повного ознайомлення з умовами зберігання шприц-ручки. Тримайте шприц-ручку в місцях, недоступних для дітей. Утилізуйте використані голки в захищених від проколювання, контейнерах, що закриваються (наприклад, у контейнерах для біологічно небезпечних речовин або відходів), або як рекомендовано лікарем. Утилізуйте використані шприц-ручки без прикріплених до них голок та відповідно до рекомендацій лікаря. Не піддавайте повторній переробці заповнений контейнер для гострих предметів. Запитайте Вашого лікаря про можливі способи утилізації заповнених контейнерів для гострих предметів, доступних у Вашому регіоні. Рекомендації щодо поводження з голками не замінюють локальні правила утилізації, правила, рекомендовані лікарем або відомчі вимоги. Хумалог®, Хумалог® у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 50 у шприц-ручці КвікПен™, Хумалог® Мікс 25 у шприц-ручці КвікПен™ є товарними знаками Елі Ліллі енд Компані. Авторське право © 2006, рррр Елі Ліллі енд Компані. Всі права захищені. Дата схвалення: Шприц ручка КвікПен™ відповідає вимогам точного дозування та функціональним вимогам ISO 11608 1:2000 Підготовка Переконайтеся, що у вас є такі компоненти: Шприц-ручка КвікПен Нова голка для шприц-ручки Тампон, змочений спиртом Компоненти шприц-ручки КвікПен та голки* (*продаються окремо); частини шприц-ручки. Колір маркування кнопки введення дози. Звичайне використання шприц-ручки Дотримуйтесь цих інструкцій для виконання кожної ін'єкції. 1.Підготовка шприц-ручки КвікПен А. Потягніть ковпачок шприц-ручки, щоб зняти його. Не крутіть ковпачок. Не знімайте етикетку зі шприц-ручки. Переконайтеся, що ви перевірили ваш інсулін на: Тип інсуліну Дату закінчення терміну придатності Зовнішній вигляд Увага: Завжди читайте текст на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що Ви використовуєте правильний тип інсуліну. Б. Тільки для суспензій інсуліну: Обережно прокатайте шприц-ручку 10 разів між долонями та переверніть шприц-ручку 10 разів. Перемішування важливе для того, щоб бути впевненими в отриманні правильної дози. Інсулін має виглядати однорідно перемішаним. Ст. Візьміть нову голку. Видаліть паперову наклейку із зовнішнього ковпачка голки. Використовуйте тампон, змочений спиртом, щоб протерти гумовий диск на кінці тримача картриджа. р. Надягніть голку, що знаходиться в ковпачку, прямо по осі на шприц-ручку. Накрутіть голку до повного приєднання. 2. Перевірка шприц-ручки КвікПен на надходження інсуліну Увага: Якщо Ви не будете перевіряти надходження інсуліну перед кожною ін'єкцією, то Ви можете отримати або дуже низьку, або занадто високу дозу інсуліну. А. Зніміть зовнішній ковпачок голки. Не викидайте його. Зніміть внутрішній ковпачок голки та викиньте його. Б. Встановіть 2 одиниці за допомогою кнопки введення дози. Ст. Направте шприц-ручку вгору. Постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря зібралося у верхній частині. р. Направивши голку вгору, натисніть кнопку введення дози до зупинки та появи у вікні індикатора дози числа "0". Утримуйте кнопку введення дози у потопленому положенні та порахуйте повільно до 5. Перевірка надходження інсуліну вважається виконаною, коли на кінці голки з'явиться струмінь інсуліну. Якщо струмінь інсуліну не з'являється на кінці голки, повторіть етапи перевірки надходження інсуліну чотири рази, починаючи з пункту 2Б і закінчуючи пунктом 2Г. Примітка: Якщо Ви не побачите появи з голки струмка інсуліну, і встановлення дози стає утрудненим, замініть голку і повторіть перевірку надходження інсуліну зі шприц-ручки. 3. Введення дози А. Поверніть кнопку введення дози до кількості одиниць, які Вам потрібні для ін'єкції. Якщо ви випадково встановите занадто багато одиниць, ви зможете виправити дозу, повертаючи кнопку введення дози у зворотному напрямку. Б. Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку виконання ін'єкції, рекомендовану лікарем. Покладіть великий палець на кнопку введення дози та твердо натисніть кнопку введення дози до повної зупинки. Для введення повної дози утримуйте кнопку введення дози та повільно порахуйте до 5. Вийміть голку з-під шкіри. Примітка: Перевірте та переконайтеся, що Ви бачите число "0" у вікні індикатора дози, щоб підтвердити, що Ви ввели повну дозу. Ст. Обережно надягніть на голку зовнішній ковпачок. Примітка: Знімайте голку після кожної ін'єкції, щоб запобігти попаданню бульбашок повітря в картридж. Не зберігайте шприц-ручку із прикріпленою до неї голкою. р. Відкрутіть голку з одягненим на неї зовнішнім ковпачком і утилізуйте відповідно до вказівок лікаря. Надягніть ковпачок на шприц-ручку, поєднуючи затискач ковпачка з індикатором дози, насуваючи ковпачок прямо по осі на шприц-ручку. Приклад: Показано 15 одиниць. Чітні числа надруковані у вікні індикатора дози у вигляді чисел, непарні числа надруковані у вигляді прямих ліній між парними. Примітка: Шприц-ручка не дозволить Вам встановити кількість одиниць, що перевищує кількість одиниць, що залишилися у шприц-ручці. Якщо Ви не впевнені, що ви ввели повну дозу, не вводіть ще одну дозу.ПередозуванняПередозування супроводжується розвитком симптомів гіпоглікемії: млявість, підвищене потовиділення, почуття голоду, тремор, тахікардія, біль голови, запаморочення, порушення зору, блювота, сплутаність свідомості. Легкі гіпоглікемічні епізоди купуються прийомом внутрішньо глюкози або іншого цукру, або продуктами, що містять цукор (рекомендується завжди мати з собою не менше 20 г глюкози). Про перенесену гіпоглікемію необхідно інформувати лікаря. Корекція помірно-тяжкої гіпоглікемії може проводитися за допомогою внутрішньом'язового або підшкірного введення глюкагону з наступним прийомом внутрішньо вуглеводів після стабілізації стану пацієнта. Пацієнтам, які не реагують на глюкагон, вводять внутрішньовенно розчин декстрози (глюкози). Якщо пацієнт перебуває у коматозному стані, то глюкагон слід вводити внутрішньом'язово чи підшкірно. У разі відсутності глюкагону або якщо немає реакції на його введення, необхідно внутрішньовенно ввести розчин декстрози. Відразу після відновлення - свідомості пацієнту необхідно дати їжу, багату вуглеводами. Може знадобитися подальший підтримуючий прийом вуглеводів та спостереження за пацієнтом, оскільки можливе виникнення рецидиву гіпоглікемії. Про перенесену гіпоглікемію необхідно інформувати лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПереведення пацієнта на інший тип або іншу торгову марку інсуліну слід проводити під строгим медичним наглядом. Зміна активності, торгової марки (виробника), типу (Регуляр, НПХ тощо), видової приналежності (тваринний, людський, аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва (ДНК-рекомбінантний інсулін або інсулін тваринного походження) може призвести до необхідності зміни дози. Стани, при яких ранні симптоми гіпоглікемії, що передвіщають, можуть бути неспецифічними і менш вираженими, включають тривале існування цукрового діабету, інтенсивну терапію інсуліном, захворювання нервової системи при цукровому діабеті або прийом лікарських засобів, наприклад, бета-адреноблокаторів. У пацієнтів з гіпоглікемічними реакціями після переведення з інсуліну тваринного походження на людський інсулін ранні симптоми гіпоглікемії можуть бути менш вираженими або відрізнятися від тих, які вони відчували при лікуванні їх попереднім інсуліном. Не скориговані гіпоглікемічні або гіперглікемічні реакції можуть спричинити втрату свідомості, комусь або смерть. Застосування неадекватних доз або припинення лікування, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом І типу, може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу – станів, що потенційно загрожують життю пацієнта. Потреба в інсуліні може знижуватися у разі ниркової недостатності, а також у пацієнтів з печінковою недостатністю внаслідок зниження процесів глюконеогенезу та метаболізму інсуліну. Однак у пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю підвищена резистентність до інсуліну може призвести до збільшення потреби в інсуліні. Потреба в інсуліні може збільшуватися під час інфекційного захворювання, при емоційному напрузі, зі збільшенням кількості вуглеводів у їжі. Коригування дози може бути потрібне і в тому випадку, якщо у пацієнта збільшується фізична активність або змінюється звичайна дієта. Фізичні вправи безпосередньо після їди здатні збільшувати ризик гіпоглікемії. Наслідком фармакодинаміки аналогів людського інсуліну швидкої дії є те, що якщо розвивається гіпоглікемія, то вона може розвинутись після ін'єкції раніше, ніж при ін'єкції розчинного людського інсуліну. Якщо лікарем призначено препарат інсуліну з концентрацією 40 МО/мл у флаконі, то не слід набирати інсулін із картриджа з концентрацією інсуліну 100 МО/мл з використанням шприца для введення інсуліну з концентрацією 40 МО/мл. При застосуванні препаратів інсуліну у комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону підвищується ризик розвитку набряків та хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Здатність пацієнта до концентрації та швидкість реакції може бути порушена внаслідок гіпоглікемії або гіперглікемії, пов'язаної з неправильним режимом дозування. Це може становити ризик у ситуаціях, у яких дані здібності мають особливе значення (наприклад, керування автомобілем або робота з механізмами). Пацієнтам необхідно бути обережними, щоб уникнути гіпоглікемії під час керування автотранспортним засобом. Це особливо важливо для тих пацієнтів, у яких знижено або відсутнє відчуття віщуючих симптомів гіпоглікемії або у яких епізоди гіпоглікемії спостерігаються часто. У цих обставинах необхідно оцінити доцільність керування автотранспортним засобом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мл препарату міститься: активна речовина: інсулін детемір – 100 ОД; допоміжні речовини: гліцерол, фенол, метакрезол, цинку ацетат, натрію гідрофосфату дигідрат, натрію хлорид, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид, вода для ін'єкцій. Одна шприц-ручка містить 3 мл розчину, еквівалентного 300 ОД. Одна одиниця інсуліну детемир містить 0,142 мг безсольового інсуліну детемиру.

Дозировка: 100 МЕ/мл Фасовка: N5 Форма выпуска: суспензия д/п/кожного введения Упаковка: картр. в шпр. -ручк.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: речовина, що діє: семаглутид 1,34 мг; допоміжні речовини: динатрію гідрофосфат дигідрат, пропіленгліколь, фенол, хлористоводнева кислота (для корекції pH), гідроксид натрію (для корекції pH), вода для ін'єкцій. В одній попередньо заповненій шприц-ручці об'ємом 1,5 мл міститься 2 мг семаглутиду. Розчин для підшкірного введення 1,34 мг/мл. По 1,5 мл препарату в картриджі зі скла, закупорені поршнями з хлорбутилової гуми з одного боку та алюмінієвими ковпачками з дисками з бромбутилової гуми/поліізопрену, з іншого боку. Картридж вбудований в мультидозову одноразову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій з поліпропілену, поліоксиметилену, полікарбонату та акрилонітрил бутадієн стиролу. 1 шприц-ручка разом з інструкцією із застосування та 6 одноразовими голками НовоФайн® Плюс у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний чи майже безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – аналог глюкагоноподібного пептиду-1.ФармакокінетикаПрепарат підходить для введення 1 раз на тиждень, тому що період напіввиведення семаглутиду дорівнює приблизно 1 тижню. Абсорбція Час досягнення максимальної концентрації (Сmах) у плазмі становить від 1 до 3 днів після введення дози препарату. Рівноважна концентрація препарату (AUCt/24) досягалася через 4-5 тижнів одноразового щотижневого застосування препарату. Після підшкірного введення семаглутиду в дозах 0,5 мг та 1 мг середні показники його рівноважної концентрації у пацієнтів із ЦД2 склали близько 16 нмоль/л та 30 нмоль/л відповідно. Експозиція для доз семаглутиду 0,5 мг та 1 мг збільшується пропорційно до введеної дози. При підшкірному введенні семаглутиду в передню черевну стінку, стегно або плече досягається подібна експозиція. Абсолютна біодоступність семаглутиду після підшкірного введення склала 89%. Розподіл Середній обсяг розподілу семаглутиду в тканинах після підшкірного введення пацієнтам з ЦД2 становив приблизно 12,5 л. Семаглутид значною мірою зв'язувався з альбуміном плазми (>99%). Метаболізм Семаглутид метаболізується за допомогою протеолітичного розщеплення пептидної основи білка та подальшого бета-окислення жирної кислоти бічного ланцюга. Виведення Шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) та нирки є основними шляхами виведення семаглутиду та його метаболітів. 2/3 введеної дози семаглутиду виводиться нирками 1/3 - через кишечник. Приблизно 3% введеної дози виводиться нирками у вигляді незміненого семаглутиду. У пацієнтів із ЦД2 кліренс семаглутиду становив близько 0,05 л/год. З елімінаційним періодом напіввиведення приблизно 1 тиждень семаглутид буде присутній у загальному кровотоку протягом 5 тижнів після введення останньої дози препарату. Особливі групи пацієнтів Не потрібна корекція дози семаглутиду залежно від віку, статі, расової та етнічної приналежності, маси тіла, наявності ниркової або печінкової недостатності. Вік На підставі даних, отриманих в ході КІ 3а фази, що включали пацієнтів віком від 20 до 86 років, показано, що вік не впливав на фармакокінетику семаглутиду. Підлога Підлога не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Раса Расова група (біла, чорна або афроамериканська, азіатська) не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Етнічна приналежність Етнічна приналежність (латиноамериканська) не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Маса тіла Маса тіла впливала на експозицію семаглутіду. Вища маса тіла призводить до нижчої експозиції. Дози семаглутиду рівні 0,5 і 1 мг забезпечують достатню експозицію препарату в діапазоні маси тіла від 40 до 198 кг. Ниркова недостатність Ниркова недостатність не справила клінічно значущого ефекту на фармакокінетику семаглутиду. Це було показано у пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності (легкої, середньої, тяжкої або у пацієнтів, які перебувають на діалізі) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок у дослідженні одноразової дози семаглутиду, що дорівнює 0,5 мг. Це також було показано на підставі даних КІ 3а фази для пацієнтів з ЦД2 та нирковою недостатністю, хоча досвід застосування у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок був обмежений. Печінкова недостатність Печінкова недостатність не впливала на експозицію семаглутиду. Фармакокінетичні властивості семаглутиду оцінювалися під час дослідження! одноразової дози семаглутиду, що дорівнює 0,5 мг у пацієнтів з різним ступенем печінкової недостатності (легкої, середньої, тяжкої) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Діти та підлітки Досліджень семаглутиду у дітей та підлітків до 18 років не проводили.ФармакодинамікаСемаглутид є агоністом рецепторів ГПП-1 (ГПП-1Р), виробленим методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae з подальшим очищенням. Семаглутид є аналогом ГПП-1, що має 94% гомологічності з людським ГПП-1. Семаглутид діє як агоніст ГПП-1Р, який селективно зв'язується та активує ГПП-1Р. ГПП-1Р є мішенню для нативного ГПП-1. ГПП-1 є фізіологічним гормоном, який надає відразу кілька ефектів на регуляцію концентрації глюкози та апетит, а також на серцево-судинну систему (ССС). Вплив на концентрацію глюкози та апетит специфічно опосередкований ГПП-1Р, розташованими в підшлунковій залозі та головному мозку. Фармакологічні концентрації семаглутиду знижують концентрацію глюкози крові та масу тіла за допомогою поєднання ефектів, описаних нижче. ГПП-1Р представлені також у специфічних областях серця, судин, імунної системи та нирок, де їх активація може надавати серцево-судинні (СС) та мікроциркуляторні ефекти. На відміну від нативного ГПП-1, продовжений період напіввиведення семаглутиду (близько 1 тижня) дозволяє застосовувати його підшкірно (п/к) 1 раз на тиждень. Зв'язування з альбуміном є основним механізмом тривалої дії семаглутиду, що призводить до зниження виведення його нирками та захищає від метаболічного розпаду. Крім того, семаглутид стабільний щодо розщеплення ферментом дипептидилпептидазой-4. Семаглутид знижує концентрацію глюкози крові за допомогою глюкозозалежної стимуляції секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. Таким чином, при підвищенні концентрації глюкози крові відбувається стимуляція секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. Механізм зниження рівня глікемії включає також невелику затримку випорожнення шлунка у ранній постпрандіальній фазі. Під час гіпоглікемії семаглутид зменшує секрецію інсуліну та не знижує секрецію глюкагону. Семаглутид знижує загальну масу тіла та масу жирової тканини, зменшуючи споживання енергії. Даний механізм зачіпає загальне зниження апетиту, включаючи посилення сигналів насичення та ослаблення сигналів голоду, а також покращення контролю споживання їжі та зниження тяги до їжі. Знижується також інсулінорезистентність, можливо, рахунок зменшення маси тіла. Крім цього, семаглутид знижує перевагу до їди з високим вмістом жирів. У дослідженнях на тваринах було показано, що семаглутид поглинається специфічними областями головного мозку та посилює ключові сигнали насичення та послаблює ключові сигнали голоду. Впливаючи на ізольовані ділянки тканин головного мозку, семаглутид активує нейрони, пов'язані з почуттям ситості, і пригнічує нейрони, пов'язані з почуттям голоду. У клінічних дослідженнях (КІ) семаглутид надавав позитивний вплив на ліпіди плазми, знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) і зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид пригнічує розвиток атеросклерозу, попереджаючи подальший розвиток аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. Фармакодинаміка Всі фармакодинамічні дослідження були проведені після 12 тижнів терапії (включаючи період збільшення дози) у рівноважній концентрації семаглутиду 1 мг 1 раз на тиждень. Рівень глікемії натще і постпрандіальний рівень глікемії Семаглутид знижує концентрацію глюкози натще і концентрацію постпрандіальної глюкози. У порівнянні з плацебо терапія семаглутидом 1 мг у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) призвела до зниження концентрації глюкози з точки зору абсолютної зміни від вихідного значення (ммоль/л) та відносного зниження порівняно з плацебо (%) щодо: концентрації глюкози натще (1,6 ммоль/л; 22%); концентрації глюкози через 2 години після їди (4,1 ммоль/л; 37%); середньої добової концентрації глюкози (1,7 ммоль/л; 22%) та постпрандіальних піків концентрації глюкози за 3 прийоми їжі (0,6-1,1 ммоль/л). Семаглутид знижував концентрацію глюкози натще після введення першої дози. Функція бета-клітин підшлункової залози та секреція інсуліну Семаглутид покращує функцію бета-клітин підшлункової залози. Після внутрішньовенного струменевого введення глюкози пацієнтам з ЦД2 семаглутид у порівнянні з плацебо покращував першу та другу фазу інсулінової відповіді з трикратним та двократним підвищенням, відповідно, і збільшував максимальну секреторну активність бета-клітин підшлункової залози після тесту стимуляції аргін. Крім того, порівняно з плацебо-терапія семаглутидом збільшує концентрації інсуліну натще. Секреція глюкагону Семаглутид знижує концентрацію глюкагону натще і постпрандіальну концентрацію глюкагону. У пацієнтів із ЦД2 семаглутид призводить до відносного зниження концентрації глюкагону порівняно з плацебо: концентрації глюкагону натще (8-21%), постпрандіальної глюкагонової відповіді (14-15%) та середньої добової концентрації глюкагону (12%). Глюкозозалежна секреція інсуліну та глюкозозалежна секреція глюкагону Семаглутид знижував високу концентрацію глюкози в крові, стимулюючи секрецію інсуліну та знижуючи секрецію глюкагону глюкозозалежним способом. Швидкість секреції інсуліну після введення семаглутиду пацієнтам із ЦД2 була порівнянна з такою у здорових добровольців. Під час індукованої гіпоглікемії семаглутид у порівнянні з плацебо не змінював контррегуляторну відповідь підвищення концентрації глюкагону. а також не посилював зниження концентрації С-пептиду у пацієнтів із ЦД2. Випорожнення шлунка Семаглутид викликав невелику затримку раннього постпрандіального спорожнення шлунка, тим самим знижуючи швидкість надходження постпрандіати глюкози в кров. Маса тіла та склад тіла Спостерігалося більше зниження маси тіла при застосуванні семаглутиду порівняно з вивченими препаратами порівняння (плацебо, ситагліптином, ексенатидом уповільненого вивільнення (ЗВ), дулаглутидом та інсуліном гларгін) (див. розділ "Клінічна ефективність та безпека"). Втрата маси тіла при застосуванні семаглутиду відбувалася переважно рахунок втрати жирової тканини, що перевищує втрату м'язової маси в 3 разу. Апетит, споживання калорій та вибір продуктів харчування У порівнянні з плацебо, семаглутид знизив споживання калорій на 18-35% під час трьох послідовних прийомів їжі ad libitum. Цьому сприяли стимульовані семаглутидом придушення апетиту як натще, так і після прийому їжі, покращений контроль споживання їжі, ослаблення потягу до їжі, особливо з високим вмістом жирів. Ліпіди натще і постпрандіальні ліпіди У порівнянні з плацебо семаглутид знижував концентрації тригліцеридів та холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) натще на 12% та 21%, відповідно. Постпрандіальне збільшення концентрації тригліцеридів та холестерину ЛПДНЩ у відповідь на прийом їжі з високим вмістом жирів знизилося більш ніж на 40%. Електрофізіологія серця (ЕФС) Дія семаглутиду на процес реполяризації у серці була протестована у дослідженні ЕФС. Застосування семаглутиду в дозах, що перевищують терапевтичні (у рівноважній концентрації до 1,5 мг), не призводило до подовження скоригованого інтервалу QT. Клінічна ефективність та безпека Як покращення глікемічного контролю, так і зниження СС захворюваності та смертності є невід'ємною частиною лікування ЦД2. Ефективність та безпека препарату Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг оцінювалися у шести рандомізованих контрольованих КІ 3а фази. З них п'ять КІ як основна мета оцінювали ефективність глікемічного контролю, в той час як одне КВ оцінювало в якості основної мети СС результат. На додаток було проведено два КІ препарату Оземпік® 3 фази за участю японських пацієнтів. Терапія препаратом Оземпік® продемонструвала стійкі, статистично переважаючі та клінічно значущі покращення показника HbA1c та зниження маси тіла на строк до 2 років порівняно з плацебо та лікуванням з активним контролем (ситагліптином, інсуліном гларгін, ексенатидом 3В та дулаглу). Вік, стать, раса, етнічна приналежність, вихідні значення індексу маси тіла (ІМТ) та маси тіла (кг), тривалість цукрового діабету (ЦД) та ниркова недостатність не вплинули на ефективність препарату Оземпік®. Монотерапія Монотерапія препаратом Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень протягом 30 тижнів порівняно з плацебо призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-1,5%, -1,6% проти 0%, відповідно ), глюкози плазми натще (ГПН) (-2,5 ммоль/л, -2,3 ммоль/л проти -0,6 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-3,7 кг, -4,5 кг проти -1,0 кг відповідно). Препарат Оземпік® у порівнянні з ситагліптином, обидва в комбінації з 1-2 пероральними гіпоглікемічними препаратами (ПГГП) (метформіном та/або препаратами тіазолідиндіону) Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень протягом 56 тижнів порівняно з ситагліптином призвела до стійкого та статистично більшого зниження показників HbA1c (-1,3%, -1,6% проти -0,5 %, відповідно), ДПН (-2,1 ммоль/л, -2,6 ммоль/л проти -1,1 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-4,3 кг, -6,1 кг проти - 1,9 кг відповідно). Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг порівняно з ситагліптином значно знижувала систолічний АТ від вихідного значення 132,6 мм рт.ст. (-5,1 мм рт.ст., -5,6 мм рт.ст. проти -2,3 мм рт.ст. відповідно). Змін діастолічного артеріального тиску не відбувалося. Препарат Оземпік® у порівнянні з дулаглутидом, обидва у комбінації з метформіном Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг порівняно з дулаглутидом 0,75 мг, обидва 1 раз на тиждень протягом 40 тижнів, призвела до стійкого та статистично переважаючого зниження показників HbA1c (-1,5% проти -1,1%), ДПН (-2,2 ммоль/л проти -1,9 ммоль/л) та маси тіла (-4,6 кг проти -2,3 кг), відповідно. Терапія препаратом Оземпік® 1 мг у порівнянні з дулаглутидом 1,5 мг обидва 1 раз на тиждень протягом 40 тижнів, призвела до стійкого та статистично переважаючого зниження показників HbA1c (-l,8% проти -1,4%), ДПН (- 2,8 ммоль/л проти -2,2 ммоль/л) та маси тіла (-6,5 кг проти -3,0 кг), відповідно. Препарат Оземпік® в порівнянні з ексенатидом 3В, обидва в комбінації з метформіном або метформіном спільно з похідним сульфонілсечовини Терапія препаратом Оземпік® 1 мг 1 раз: на тиждень протягом 56 тижнів порівняно з ексенатидом 3В 2,0 мг призвела до стійкого та статистично більшого зниження показників HbA1c (-1,5% проти -0,9%), ДПН ( -2,8 ммоль/л проти -2,0 ммоль/л) та маси тіла (-5,6 кг проти -1,9 кг), відповідно. Препарат Оземпік® у порівнянні з інсуліном гларгін, обидва в комбінації з 1-2 ПГГП (монотерапія метформіном або метформін з похідним сульфонілсечовини) Терапія препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень порівняно з інсуліном гларгін протягом 30 тижнів призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-l,2%, -1,6% проти -0, 8%, відповідно) та маси тіла (-3,5 кг, -5,2 кг проти +1,2 кг, відповідно). Зниження показника ГНН було статистично більш значущим для препарату Оземпік 1 мг порівняно з інсуліном гларгін (-2,7 ммоль/л проти -2,1 ммоль/л). Не спостерігалося статистично більш значуще зниження показника ГНН для препарату Оземпік 0,5 мг (-2,0 ммоль/л проти -2,1 ммоль/л). Частка пацієнтів, у яких спостерігалися важкі чи підтверджені ( Більше пацієнтів досягли показника HbA1c Препарат Оземпік® у порівнянні з плацебо, обидва у комбінації з базальним інсуліном Терапія препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг порівняно з плацебо протягом 30 тижнів призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-1,4%, -1,8% проти -0,1%, відповідно) , ДПН (-1,6 ммоль/л, -2,4 ммоль/л проти -0,5 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-3,7 кг, -6,4 кг проти -1,4 кг відповідно). Частота важких або підтверджених епізодів гіпоглікемії істотно не відрізнялася при застосуванні препарату Оземпік і плацебо. Частка пацієнтів з показником HbA1c≤8% на скринінгу, що повідомили про важкі або підтверджені (8% на скринінгу). Комбінація з монотерапією похідним сульфонілсечовини На 30-му тижні КІ була проведена оцінка підгрупи з 123 пацієнтів, які перебувають на монотерапії похідним сульфонілсечовини. На 30-му тижні показник HbA1c знизився на 1,6% і на 1,5% при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг, відповідно, і збільшився на 0,1% при застосуванні плацебо. Комбінація із попередньо змішаним інсуліном ± 1-2 ПГГП На 30-му тижні КІ була проведена оцінка підгрупи з 867 пацієнтів, які перебувають на терапії попередньо змішаним інсуліном (у комбінації або без 2-х ПГГП). На 30-му тижні показник HbA1c знизився на 1,3% та на 1,8% при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг, відповідно, та знизився на 0,4% при застосуванні плацебо. Співвідношення пацієнтів, які досягли цільового зниження показника HbA1c До 79% пацієнтів досягли цілей лікування щодо зниження показника HbA1c Частка пацієнтів, які досягли показника HbA1c менше 7% без важких або підтверджених епізодів гіпоглікемії та без набору ваги, була значно більшою при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг (до 66% та 74%, відповідно) порівняно з пацієнтами, які отримували ситагліптин (27%), ексенатид 3В (29%), інсулін гларгін (16%), дулаглутид 0,75 мг (44%) та дулаглутид 1,5 мг (58%). Маса тіла Монотерапія препаратом Оземпік® 1 мг або терапія в комбінації з 1-2 лікарськими препаратами призводила до статистично більшого зниження маси тіла (втрата становила до 6,5 кг) порівняно з терапією плацебо, сітагліптином, ексенатидом 3В, інсуліном гларгін або дулаглу. Зниження маси тіла було стійким терміном до 2-х років. Після одного року терапії втрати маси ≥ 5% та ≥ 10% досягла більша кількість пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (46% та 13%) та 1 мг (до 62% та 24%), порівняно з пацієнтами, активними препаратами, що перебували на терапії, порівняння ситагліптином і ексенатидом ЗВ (до 18% і до 4%). У КІ тривалістю 40 тижнів втрати маси ≥ 5% і ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (44% і 14%), порівняно з пацієнтами, які отримували дулаглутид 0,75 мг (23% і 3%). Втрати маси ≥ 5% та ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 1 мг (до 63% та 27%), порівняно з пацієнтами, які отримували дулаглутид 1,5 мг (30% та 8%). У СС КІ втрати маси тіла ≥ 5% та ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (36% та 13%) та 1 мг (47% та 20%), порівняно з пацієнтами, отримували плацебо 0,5 мг (18% та 6%) та 1 мг (19% та 7%). ДПН та постпрандіальне збільшення концентрації глюкози Під час усіх трьох щоденних прийомів їжі препарат Оземпік® 0,5 мг та 1 мг показав значне зниження концентрації ГНН до 2,8 ммоль/л та зниження постпрандіального приросту концентрації глюкози до 1,2 ммоль/л (різниця між значеннями до та після їжі). , отримана після трьох прийомів їжі). Функція бета-клітин підшлункової залози та інсулінорезистентність В ході терапії препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг відбулося покращення функції бета-клітин підшлункової залози та зменшення інсулінорезистентності, що підтверджується оцінкою гомеостатичних моделей функції бета-клітин підшлункової залози (НОМА-В) та інсулінорезистентності (HO). Ліпіди Під час КІ препарату Оземпік® спостерігалося покращення профілю ліпідів крові натще, переважно у групі, яка отримувала дозу 1 мг. Оцінка впливу на ССС 3297 пацієнтів з ЦД2 та високим СС ризиком були рандомізовані у подвійне сліпе КІ тривалістю 104 тижні на отримання препарату Оземпік® 0,5 мг або 1 мг 1 раз на тиждень або плацебо 0,5 мг або 1 мг на додаток до стандартної терапії СС захворювань у протягом наступних двох років. Терапія препаратом Оземпік привела до зниження на 26% ризику первинного комбінованого результату, що включає смерть через СС патології, інфаркт міокарда (ІМ) без смертельного результату та інсульт без смертельного результату. Насамперед це було зумовлено значним зменшенням частоти інсульту без смертельного результату (39%) та незначним зменшенням частоти ІМ без смертельного результату (26%), але без змін у частоті смерті через СС патології. Значно знизився ризик реваскуляризації міокарда або периферичних артерій, тоді як ризик нестабільної стенокардії, яка потребує госпіталізації, та ризик госпіталізації через серцеву недостатність знизилися незначно. Мікроциркуляторні результати включали 158 нових або погіршилися випадків нефропатії. Відносний ризик щодо часу до виникнення нефропатії (нові випадки розвитку персистуючої макроальбумінурії, персистуюче подвоєння сироваткової концентрації креатиніну, необхідність постійної замісної ниркової терапії та смерть через хворобу нирок) становив 0,64. На додаток до стандартної терапії СС захворювань, терапія препаралгом Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг порівняно з плацебо 0,5 мг та I мг протягом 104 тижнів призвела до значного та стійкого зниження від вихідних значень показника HbA1c (-1,1 % та -1,4% проти -0,4% та -0,4%, відповідно). Артеріальний тиск Спостерігалося значне зниження середнього систолічного АТ при застосуванні препарату Оземпік® 0,5 мг (3,5-5,1 мм рт.ст.) та Оземпік® 1 мг (5,4-7,3 мм рт.ст.) у комбінації з ПГГП чи базальним інсуліном. Не було значної різниці за показниками діастолічного АТ між препаратом Оземпік® та препаратами порівняння.Показання до застосуванняПрепарат Оземпік® показаний для застосування у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу на фоні дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю як: монотерапії; комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами (ПГГП) - метформіном, метформіном та похідним сульфонілсечовини, метформіном та/або тіазолідиндіоном, у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю при проведенні попередньої терапії; комбінованої терапії з інсуліном у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на терапії препаратом Оземпік® та метформіном. Препарат Оземпік® показаний для зниження ризику розвитку великих серцево-судинних подій* у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та високим серцево-судинним ризиком як доповнення до стандартного лікування серцево-судинних захворювань (на підставі аналізу часу настання першої великої серцево-судинної події) . *великі серцево-судинні події включають: смерть через серцево-судинну патологію, інфаркт міокарда без смертельного результату, інсульт без смертельного результату.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до семаглутиду або будь-якої з допоміжних речовин препарату; медулярний рак щитовидної залози в анамнезі, у тому числі у сімейному; множинна ендокринна неоплазія (МЕН) 2 типи; цукровий діабет 1 типу (ЦД1); діабетичний кетоацидоз. Протипоказано застосування препарату Оземпік® у наступних груп пацієнтів та при наступних станах/захворюваннях у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки та обмеженим досвідом застосування: вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років; печінкова недостатність важкого ступеня; термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК)) хронічна серцева недостатність (ХСН) IV функціонального класу (відповідно до класифікації NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)). З обережністю: Препарат Оземпік® рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів із нирковою недостатністю та у пацієнтів з наявністю панкреатиту в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність препарату. Дані щодо застосування семаглутиду у вагітних жінок обмежені. Протипоказано застосовувати семаглутид під час вагітності. Жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом рекомендується використовувати контрацепцію під час терапії семаглутидом. Якщо пацієнтка готується до вагітності або вагітність вже настала, терапію семаглутидом необхідно припинити. Через тривалий період напіввиведення терапію семаглутидом необхідно припинити щонайменше за 2 місяці до запланованого настання вагітності. Період грудного вигодовування У лактуючих щурів семаглутид проникав у молоко. Не можна виключити ризик для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Протипоказано застосовувати семаглутид у період грудного вигодовування.Побічна діяНайчастіше реєстрованими небажаними реакціями (HP) під час КІ були порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту, діарею та блювання. В цілому, дані реакції були легким або середнім ступенем тяжкості і короткостроковими. HP розподілені за системно-органними класами відповідно до MedDRA із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000) та дуже рідко (< 1/10 000). У кожній групі частоти розвитку HP представлені зниження рівня серйозності. Таблиця 1 HP, виявлені при проведенні КІ 3 фази Система органів MedDRA Дуже часто Часто Не часто Рідко Порушення з боку імунної системи Анафілактичні реакції Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія при спільному застосуванні з інсуліном або похідним сульфонілсечовини Гіпоглікемія при спільному застосуванні з іншими ПГГП; Зниження апетиту Порушення з боку нервової системи Запаморочення Дисгевзія Порушення з боку органу зору Ускладнення діабетичної ретинопатії Порушення з боку серця Збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота; Діарея Блювота; Біль в животі; Здуття живота; Запор; Диспепсія; Гастрит; Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Відрижка; Метеоризм Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Холелітіаз Загальні розлади та порушення у місці введення Стомлюваність Реакції у місці введення Лабораторні та інструментальні дані Підвищення активності ліпази; Підвищення активності амілази; Зниження маси тіла aГіпоглікемія, визначена як важка (що вимагає допомоги іншої людини) або симптоматична у поєднанні з концентрацією глюкози у плазмі крові Ускладнення діабетичної ретинопатії - це поєднання з необхідності в фотокоагуляції сітківки ока, необхідності в інтравітреальному введенні препаратів, крововиливу в склоподібне тіло, розвитку сліпоти, пов'язаної з ЦД. Частота заснована на дослідженні результатів СС. 2-річне дослідження СС результатів та безпеки У популяції пацієнтів з високим ризиком розвитку СС захворювань профіль HP був аналогічним такому в інших КІ 3а фази. Опис окремих HP Гіпоглікемія Під час монотерапії препаратом Оземпік не спостерігалося епізодів важкої гіпоглікемії. Гіпоглікемія тяжкого ступеня, в основному, спостерігалася при застосуванні препарату Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном. Спостерігалося кілька епізодів тяжкої гіпоглікемії при застосуванні препарату Оземпік у комбінації з іншими, за винятком похідної сульфонілсечовини, ПГГП. HP з боку ШКТ Під час терапії препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг у пацієнтів відзначалася нудота, діарея та блювання. Більшість реакцій були від легкого до середнього ступеня важкості та короткостроковими. HP стали причиною передчасного вибуття з КІ 3,9% та 5,9% пацієнтів відповідно. Найчастіше про HP повідомлялося у перші місяці терапії. Ускладнення діабетичної ретинопатії У 2-річному КІ, в якому брали участь пацієнти з ЦД2 та високим СС ризиком, тривалим перебігом ЦД та неадекватним контролем глікемії, підтверджені випадки ускладнень діабетичної ретинопатії розвивалися у більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® (3,0%), порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (1,8%). У пацієнтів з анамнезом діабетичної ретинопатії на початку КІ зростання абсолютного ризику розвитку ускладнень було вищим. У пацієнтів з відсутністю підтвердженого анамнезу діабетичної ретинопатії кількість подій була однакова при застосуванні препарату Оземпік® та гошцебо. У КІ тривалістю до І року частота HP, пов'язаних з діабетичною ретинопатією, була однаковою у групі препарату Оземпік® та препаратів порівняння. Припинення лікування через HP Частота припинення лікування через HP склала 8,7% для пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 1 мг. Найбільш частими HP, що призводили до припинення лікування, були порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Реакції у місці введення Повідомлялося про реакції в місці введення (таких як висип у місці введення, почервоніння) у 0,6% і 0,5% пацієнтів, які отримували семаглутид 0,5 мг і 1 мг, відповідно. Ці реакції мали, зазвичай, легкий характер. Імуногенність Внаслідок потенційних імуногенних властивостей білкових та пептидних лікарських препаратів у пацієнтів можуть з'явитися антитіла до семаглутиду після терапії препаратом Оземпік®. В кінці КІ частка пацієнтів, у яких були виявлені антитіла до семаглутиду в будь-який момент часу, була низькою (1-2%) і в жодного пацієнта не було виявлено нейтралізуючих антитіл до семаглутиду або антитіл з нейтралізуючим ендогенним ГПП-1 ефектом.Спосіб застосування та дозиПрепарат Оземпік® застосовують 1 раз на тиждень у будь-який час, незалежно від їди. Препарат Оземпік® вводять підшкірно в живіт, стегно або плече. Місце ін'єкції може змінюватись без корекції дози. Препарат Оземпік® не можна вводити внутрішньовенно та внутрішньом'язово. Подальша інформація щодо способу застосування міститься в інструкції-вкладиші. При необхідності день щотижневого введення можна змінювати за умови, що інтервал часу між двома ін'єкціями становить не менше 3-х днів (72 годин). Дози Початкова доза препарату Оземпік становить 0,25 мг 1 раз на тиждень. Після 4 тижнів застосування дозу слід збільшити до 0,5 мг 1 раз на тиждень. Для подальшого поліпшення глікемічного контролю після мінімуму 4 тижнів застосування препарату в дозі 0,5 мг 1 раз на тиждень, дозу можна збільшити до 1 мг 1 раз на тиждень. Доза препарату Оземпік 0,25 мг не є терапевтичною. Препарат Оземпік може застосовуватися у вигляді монотерапії або в комбінації з одним або більше гіпоглікемічними препаратами. При додаванні препарату Оземпік до попередньої терапії метформіном та/або тіазолідиндіоном терапію метформіном та/або тіазолідиндіоном можна продовжити в колишніх дозах. При додаванні препарату Оземпік® до терапії похідним сульфонілсечовини або інсуліном слід передбачити зниження дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну з метою зниження ризику виникнення гіпоглікемій. Застосування препарату Оземпік не вимагає проведення самоконтролю концентрації глюкози крові. При застосуванні препарату Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном, такий самоконтроль концентрації глюкози крові може знадобитися для корекції дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну. Пропущена доза У разі пропуску дози препарат Оземпік® слід ввести якнайшвидше протягом 5 днів з моменту запланованого введення дози. Якщо тривалість пропуску становить понад 5 днів, пропущену дозу не слід вводити. Наступну дозу препарату Оземпік слід ввести у звичайний запланований день. У кожному разі, пацієнти можуть відновити їх звичайний одноразовий щотижневий графік введення. Застосування препарату в спеціальних клінічних групах пацієнтів Пацієнти похилого віку (≥65 років) Не потрібна корекція дози залежно від віку. Досвід застосування семаглутиду у пацієнтів віком 75 років та старший обмежений. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібна корекція дози у пацієнтів з печінковою недостатністю. Досвід застосування семаглутиду у пацієнтів, з печінковою недостатністю тяжкого ступеня обмежений; застосування препарату Оземпік у таких пацієнтів протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібна корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю. Досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності відсутній; застосування препарату Оземпік у таких пацієнтів протипоказане. Діти та підлітки Застосування препарату Оземпік® у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане через відсутність даних щодо безпеки та ефективності. Дослідження семаглутиду in vitro показали дуже невелику можливість інгібування або індукції ферментів системи цитохрому Р450 (CYP) та інгібування транспортерів лікарських препаратів. Затримка спорожнення шлунка при застосуванні семаглутиду може впливати на всмоктування супутніх пероральних лікарських засобів. Семаглутид слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують пероральні лікарські препарати, для яких необхідна швидка абсорбція шлунково-кишкового тракту. Парацетамол Оцінюючи фармакокінетики парацетамолу під час тесту стандартизованого прийому їжі було виявлено, що семаглутид затримує спорожнення шлунка. При одночасному застосуванні семаглутиду в дозі 1 мг AUC0-60 хв та Сmах парацетамолу знизилися на 27% та 23% відповідно. Загальна експозиція парацетамолу (AUC0-5год) не змінювалася. При одночасному прийомі семаглутиду та парацетамолу корекція дози останнього не потрібна. Пероральні гормональні контрацептивні засоби Не передбачається, що семаглутид знижує ефективність пероральних гормональних контрацептивних засобів. При одночасному застосуванні комбінованого перорального гормонального контрацептивного препарату (0,03 мг етинілестрадіолу/0,15 мг левоноргестрелу) та семаглутиду останній не впливав на клінічно значущий вплив на загальну експозицію етинілестрадіолу та левоноргестрелу. Експозиція етинілестрадіолу не була порушена; спостерігалося збільшення на 20% експозиції левоноргестрелу у рівноважному стані. Сахах не змінилася для жодного з компонентів. Аторвастатин Семаглутид не змінював системну експозицію аторвастатину після застосування одноразової дози аторвастатину (40 мг). Стих аторвастатину знизився на 38%. Ця зміна була розцінена як клінічно незначна. Дігоксин Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах дигоксину після застосування одноразової дози дигоксину (0,5 мг). Метформін Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах метформіну після застосування метформіну в дозі 500 мг 2 рази на день протягом 3,5 днів. Варфарін Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах R- та S-ізомерів варфарину після застосування одноразової дози варфарину (25 мг). На підставі визначення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) клінічно значущих змін фармакодинамічних ефектів варфарину також не спостерігалося. Несумісність Речовини, додані до препарату Оземпік®, можуть спричинити деградацію семаглутиду. Препарат Оземпік® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, зокрема з інфузійними розчинами.ПередозуванняУ ході КІ повідомлялося про передозування до 4 мг в одноразовій дозі та до 4 мг на тиждень. Найчастішою HP, про яку повідомлялося, була нудота. Усі пацієнти одужали без ускладнень. Специфічного антидоту при передозуванні препарату Оземпік не існує. У разі передозування рекомендується проведення відповідної симптоматичної терапії. Враховуючи тривалий період виведення препарату (приблизно 1 тиждень), може знадобитися тривалий період спостереження та лікування симптомів передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Оземпік протипоказано у пацієнтів з ЦД1 або для лікування діабетичного кетоацидозу. Препарат Оземпік не замінює інсулін. Реакції з боку шлунково-кишкового тракту Застосування агоністів ГПП-1Р може бути асоційоване з HP з боку шлунково-кишкового тракту. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки нудота, блювання та діарея можуть призвести до дегідратації та погіршення функції нирок. Гострий панкреатит При застосуванні агоністів ГПП-1Р спостерігалися випадки розвитку гострого панкреатиту. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту. При підозрі на панкреатит терапія препаратом Оземпік повинна бути припинена; у разі підтвердження гострого панкреатиту терапію препаратом Оземпік® відновлювати не слід. Слід бути обережними у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі. За відсутності інших ознак та симптомів гострого панкреатиту підвищення активності ферментів підшлункової залози не є прогностичним фактором розвитку гострого панкреатиту. Гіпоглікемія Пацієнти, які отримують препарат Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном, можуть мати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. На початку лікування препаратом Оземпік® ризик розвитку гіпоглікемії можна знизити, зменшивши дозу похідного сульфонілсечовини або інсуліну. Діабетична ретинопатія Спостерігалося підвищення ризику ускладнень діабетичної ретинопатії у пацієнтів з наявністю діабетичної ретинопатії, які отримують терапію інсуліном та семаглутидом (див. розділ "Побічна дія"). Слід бути обережними при застосуванні семаглутиду у пацієнтів з діабетичною ретинопатією, які отримують інсулінотерапію. Такі пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування відповідно до клінічних рекомендацій. Швидке покращення глікемічного контролю було асоційоване з тимчасовим погіршенням стану діабетичної ретинопатії, проте не можна виключати й інші причини. Серцева недостатність Відсутній досвід застосування препарату Оземпік у пацієнтів з ХСН IV функціонального класу відповідно до класифікації NYHA. Застосування препарату у пацієнтів протипоказане. Захворювання щитовидної залози У післяреєстраційному періоді застосування іншого аналога ГПП-1, ліраглутиду, були відмічені випадки медулярного раку щитовидної залози (МРЩЗ). Наявних даних недостатньо для встановлення або виключення причинно-наслідкового зв'язку виникнення МРЩЗ із застосуванням аналогів ГПП-1. Необхідно проінформувати пацієнта про ризик МРЩЗ та про симптоми пухлини щитовидної залози (появи ущільнення в області шиї, дисфагії, задишки, непрохідної захриплості голосу). Значне підвищення концентрації кальцитоніну в плазмі може вказувати на МРЖЩ (у пацієнтів з МРЖЩ значення концентрації кальцитоніну в плазмі крові зазвичай >50 нг/л). При виявленні підвищення концентрації кальцитону в плазмі слід провести подальше обстеження пацієнта. Пацієнти з вузлами у щитовидній залозі,виявленими при медичному огляді або при проведенні УЗД щитовидної залози також повинні бути додатково обстежені. Застосування семаглутиду у пацієнтів із особистим або сімейним анамнезом МРЩЗ або з синдромом МЕН типу 2 протипоказане. Доклінічні дані щодо безпеки Доклінічні дані, засновані на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз та генотоксичності, не виявили жодної небезпеки для людини. У 2-річних дослідженнях канцерогенності у щурів та мишей при клінічно значущих концентраціях семаглутид спричинив розвиток пухлин С-клітин щитовидної залози без смертельного результату. Пухлини С-клітин щитовидної залози без смертельного результату, які спостерігаються у щурів, характерні для групи аналогів ГПП-1. Вважається, що щодо людей цей ризик є низьким, але може бути повністю виключений. Фертильність Дія семаглутиду на фертильність у людей невідома. Семаглутід не впливав на фертильність самців щурів. Серед самок щурів збільшення естрального циклу та незначне зниження кількості овуляцій спостерігалося при дозах, що супроводжувалися зниженням маси тіла самки. Посібник із використання Попередньо заповнена шприц-ручка Оземпік® поставляється у двох видах: Оземпік® 0.25 мг/доза або 0,5 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці дозволяє вводити дози 0,25 мг або 0,5 мг. Дана шприц-ручка призначена для підвищення дози та підтримання терапевтичної дози 0,5 мг. Одна шприц-ручка містить 15 мл розчину. Оземпік® 1 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці дозволяє вводити дози лише 1 мг. Дана шприц-ручка призначена лише для підтримки терапевтичної дози 1 мг. Одна шприц-ручка містить 3 мл розчину. В упаковку препарату Оземпік включені голки НовоФайн Плюс. Пацієнту слід рекомендувати викидати ін'єкційну голку після кожної ін'єкції відповідно до місцевих вимог. Шприц-ручка Оземпік призначена тільки для індивідуального використання. Препарат Оземпік® не можна застосовувати, якщо він виглядає інакше, ніж прозорий безбарвний або майже безбарвний розчин. Препарат Оземпік® не можна застосовувати, якщо він був заморожений. Препарат Оземпік можна вводити за допомогою голок довжиною до 8 мм. Шприц-ручка призначена для використання із одноразовими ін'єкційними голками НовоФайн®. Завжди після кожної ін'єкції видаляйте голку та зберігайте шприц-ручку Оземпік з від'єднаною голкою. Це допоможе запобігти закупорці голок, забруднення, зараження, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Інструкція для пацієнтів із застосування препарату Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Оземпік®. Використовуйте шприц-ручку лише після того, як Ви навчитеся нею користуватися під керівництвом лікаря або медсестри. Почніть з перевірки шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза, потім подивіться на подані нижче ілюстрації, щоб ознайомитися з різними частинами шприц-ручки та голки. Якщо Ви слабозорі або у Вас є серйозні проблеми із зором, і Ви не можете розрізнити цифри на лічильнику дози, не використовуйте шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти вам може людина з добрим зором, навчена використанню попередньо заповненої шприц-ручки з препаратом Оземпік®. Ця шприц-ручка є попередньо заповненою шприц-ручкою. Вона містить 2 мг семаглутиду та дозволяє вибрати дози 0,25 мг або 0,5 мг. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн довжиною до 8 мм. Голки НовоФайн Плюс включені в упаковку. Важлива інформація Зверніть особливу увагу на інформацію, зазначену такими значками, це дуже важливо для безпечного використання шприц-ручки. 1. Підготовка шприц-ручки з новою голкою для використання Перевірте назву та колірний код на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що вона містить препарат Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза. Це особливо важливо, якщо Ви використовуєте більше одного ін'єкційного препарату. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Переконайтеся, що розчин у шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивіться у віконце шприц-ручки. Якщо розчин каламутний і безбарвний, не використовуйте шприц ручку. Візьміть нову голку та видаліть захисну наклейку. Якщо захисна наклейка пошкоджена, не використовуйте голку, оскільки стерильність у цьому випадку не гарантується. Надягніть голку на шприц-ручку і поверніть її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб безпечно зняти голку зі шприц-ручки. Зніміть та викиньте внутрішній ковпачок голки. Якщо Ви спробуєте надіти внутрішній ковпачок назад на голку, Ви можете випадково вколотись голкою. На кінці голки може виникнути крапля розчину. Це нормальне явище, однак, Ви все одно повинні перевірити надходження препарату, якщо Ви використовуєте нову шприц-ручку вперше. Не приєднуйте нову голку доти, доки Ви не будете готові зробити ін'єкцію. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування та введення неправильної дози препарату. Ніколи не використовуйте голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. 2. Перевірка надходження препарату Перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки перевірте надходження препарату. Якщо шприц-ручка вже є у використанні, перейдіть до операції 3 "Встановлення дози". Повертайте селектор дози, доки лічильник дози не порівняється із символом перевірки надходження препарату. Тримайте шприц-ручку голкою вгору. Натисніть пускову кнопку і утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до "0". "0" повинен стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля розчину. На кінці голки може залишатися невелика крапля, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля розчину на кінці голки не з'явилася, повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату", але не більше 6 разів. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, поміняйте голку та повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату" ще раз. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, утилізуйте шприц-ручку та використовуйте нову. Завжди перед використанням нової шприц-ручки вперше переконайтеся, що на кінці голки з'явилася крапля розчину. Це гарантує надходження препарату. Якщо крапля розчину не з'явилася, препарат не буде введений, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Якщо Ви не перевірите надходження препарату перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки, Ви можете не ввести необхідну дозу та очікуваного ефекту препарату Оземпік® не буде досягнуто. 3. Встановлення дози Повертайте селектор дози доти, доки він не покаже необхідну Вам дозу (0,25 мг або 0,5 мг). Якщо доза була вибрана неправильно, Ви можете повертати селектор дози вперед або назад, доки не буде встановлена ​​правильна доза. Максимальна доза, яку можна встановити становить 0,5 мг. Селектор дози змінює дозу. Тільки лічильник дози та покажчик дози покажуть кількість мг препарату у вибраній Вами дозі. Ви можете вибрати до 0,5 мг препарату на дозу. Якщо шприц-ручка містить менше 0,5 мг, лічильник дози зупиниться перш, ніж з'явиться "0,5". При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, в яку сторону обертається селектор дози: вперед, назад або якщо набрана доза перевищує кількість мг препарату, що залишилися в шприц-ручці. Не рахуйте клацання шприц-ручки. Завжди перед кожною ін'єкцією перевіряйте скільки мг препарату Ви набрали але лічильнику дози та вказівнику дози. Не рахуйте клацання шприц-ручки. За допомогою селектора дози слід вибирати лише дози 0,25 мг або 0,5 мг. Вибрана доза повинна бути точно напроти вказівника дози - таке положення гарантує, що Ви отримаєте правильну дозу препарату. Скільки препарату залишилось Щоб визначити, скільки препарату залишилося, використовуйте лічильник дози: Повертайте селектор дози до зупинки лічильника. Якщо він показує "0,5", у шприц-ручці залишилося щонайменше 0,5 мг препарату. Якщо лічильник дози зупинився до того, як з'явилося "0,5", це означає, що в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату, щоб ввести повну дозу 0,5 мг. Якщо в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату для введення повної дози, не використовуйте шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку Оземпік®. 4. Введення препарату Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться у полі вашого зору. Не торкайтеся лічильника дози пальцями - це може перервати ін'єкцію. Натисніть пускову кнопку до упору та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже "0". "0" повинен знаходитися напроти вказівника дози. При цьому Ви можете почути чи відчути клацання. Утримуйте голку під шкірою після того, як лічильник дози повернувся до "0" і повільно рахуйте до 6. Якщо ви витягнете голку з-під шкіри раніше, ви можете побачити, як препарат випливає з голки. У цьому випадку буде введено неповну дозу препарату. Вийміть голку з-під шкіри. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притисніть до місця уколу ватний тампон. Не масажуйте місце уколу. Після завершення ін'єкції можна побачити краплю розчину на кінці голки. Це нормально і не впливає на дозу, яку Ви ввели. Завжди звіряйтеся зі показаннями лічильника дози, щоб знати, яку кількість мг препарату ви ввели. Утримуйте пускову кнопку, доки лічильник дози не покаже "0". Як виявити закупорку або пошкодження голки Якщо після тривалого натискання на пускову кнопку на лічильнику дози не з'являється "0", це може означати закупорку або пошкодження голки. У цьому випадку Ви не отримали препарат, навіть якщо лічильник дози змінив положення вихідної дози, яку Ви встановили. Що робити із закупореною голкою Замініть голку як описано в операції 5 "Після завершення ін'єкції" і повторіть всі кроки, починаючи з операції 1 "Підготовка шприц-ручки з новою голкою до використання". Переконайтеся, що встановили необхідну Вам дозу. Ніколи не торкайтеся лічильника дози під час введення препарату. Це може перервати ін'єкцію. 5. Після завершення ін'єкції Поклавши зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, введіть кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. Коли голка увійде в ковпачок, обережно надягніть зовнішній ковпачок на голку. Відкрутіть голку і викиньте її, дотримуючись запобіжних заходів. Після кожного використання надягайте на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити розчин, що міститься в ній, від впливу світла. Завжди після кожної ін'єкції викидайте голку, щоб забезпечити комфортну ін'єкцію та уникнути закупорки голок. Якщо голка закупорена, Ви не введете препарат. Викидайте порожню шприц-ручку з від'єднаною голкою відповідно до рекомендацій лікаря, медсестра, фармацевта або місцевих вимог. Ніколи не намагайтеся надіти внутрішній ковпачок назад на голку. Ви можете вколотись. Після кожної ін'єкції завжди одразу видаляйте голку зі шприц-ручки. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Додаткова важлива інформація Завжди зберігайте шприц-ручку та голки до неї в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавайте свою шприц-ручку та голки до неї іншим особам. Особи, що здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб запобігти уколам голки та перехресному інфікуванню. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводьтеся зі шприц-ручкою. Недбале поводження або неправильне використання можуть призвести до введення неправильної дози препарату, наслідком чого можуть стати висока концентрація глюкози крові або дискомфорт у ділянці живота (нудота або блювання). Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або іншому місці, де вона може піддаватися впливу занадто високих або занадто низьких температур. Не застосовуйте препарат Оземпік, якщо він був заморожений. У цьому випадку концентрація глюкози крові може стати занадто високою або Ви можете відчути дискомфорт у ділянці живота, такий, як нудота або блювота. Не застосовуйте препарат Оземпік®, якщо він зазнав прямих сонячних променів. У цьому випадку концентрація глюкози може стати занадто високою. Захищайте шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та рідини. Не мийте шприц-ручку, не занурюйте її в рідину і не змащуйте її. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо Ви впустили шприц-ручку або сумніваєтеся у її справності, приєднайте нову голку та перевірте надходження препарату перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагайтеся самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини. Інструкція для пацієнтів із застосування препарату Оземпік® 1 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Оземпік®. Використовуйте шприц-ручку лише після того, як Ви навчитеся нею користуватися під керівництвом лікаря або медсестри. Почніть з перевірки шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 1 мг/доза, потім подивіться на подані нижче ілюстрації, щоб ознайомитися з різними частинами шприц-ручки та голки. Якщо Ви слабозорі або у Вас є серйозні проблеми із зором, і Ви не можете розрізнити цифри на лічильнику дози, не використовуйте шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти вам може людина з добрим зором, навчена використанню попередньо заповненої шприц-ручки з препаратом Оземпік®. Ця шприц-ручка є попередньо заповненою шприц-ручкою. Вона містить 4 мг семаглутиду і дозволяє вибрати лише дозу 1 мг. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн довжиною до 8 мм. Голки НовоФайн Плюс включені в упаковку. Важлива інформація Зверніть особливу увагу на інформацію, зазначену такими значками, це дуже важливо для безпечного використання шприц-ручки. 1. Підготовка шприц-ручки з новою голкою для використання Перевірте назву та колірний код на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 1 мг/доза. Це особливо важливо, якщо Ви використовуєте більше одного ін'єкційного препарату. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Переконайтеся, що розчин у шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивіться у віконце шприц-ручки. Якщо розчин каламутний і безбарвний, не використовуйте шприц ручку. Візьміть нову голку та видаліть захисну наклейку. Якщо захисна наклейка пошкоджена, не використовуйте голку, оскільки стерильність у цьому випадку не гарантується. Надягніть голку на шприц-ручку і поверніть її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб безпечно зняти голку зі шприц-ручки. Зніміть та викиньте внутрішній ковпачок голки. Якщо Ви спробуєте надіти внутрішній ковпачок назад на голку, Ви можете випадково вколотись голкою. На кінці голки може виникнути крапля розчину. Це нормальне явище, однак Ви все одно повинні перевірити надходження препарату, якщо Ви використовуєте нову шприц-ручку вперше. Не приєднуйте нову голку доти, доки Ви не будете готові зробити ін'єкцію. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування та введення неправильної дози препарату. Ніколи не використовуйте голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. 2. Перевірка надходження препарату Перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки перевірте надходження препарату. Якщо шприц-ручка вже є у використанні, перейдіть до операції 3 "Встановлення дози". - Повертайте селектор дози, доки лічильник дози не порівняється із символом перевірки надходження препарату (рис. А). - Тримайте шприц-ручку голкою вгору. Натисніть пускову кнопку та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до "0" (мал. В). "О" має стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля розчину. На кінці голки може залишатися невелика крапля, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля розчину на кінці голки не з'явилася, повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату", але не більше 6 разів. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, поміняйте голку та повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату" ще раз. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, утилізуйте шприц-ручку та використовуйте нову. Завжди перед використанням нової шприц-ручки вперше переконайтеся, що на кінці голки з'явилася крапля розчину. Це гарантує надходження препарату. Якщо крапля розчину не з'явилася, препарат не буде введений, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Якщо Ви не перевірите надходження препарату перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки, Ви можете не ввести необхідну дозу та очікуваного ефекту препарату Оземпік® не буде досягнуто. 3. Встановлення дози Поверніть селектор дози, щоб вибрати дозу 1 мг. Продовжуйте повертати, доки лічильник дози не зупиниться і не покаже "1". Тільки лічильник дози та покажчик дози покажуть, що було обрано 1 мг. Ви можете вибрати лише 1 мг препарату на дозу. Якщо шприц-ручка містить менше 1 мг, лічильник дози зупиниться перш, ніж з'явиться "1". При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, в яку сторону обертається селектор дози: вперед, назад або якщо Ви намагаєтесь набрати дозу більше 1 мг. Не рахуйте клацання шприц-ручки. Завжди перед кожною ін'єкцією за лічильником дози та вказівником дози перевіряйте, що набрано 1 мг. Не рахуйте клацання шприц-ручки. За допомогою селектора дози слід вибирати лише дозу 1 мг. Доза 1 мг повинна бути точно проти вказівника дози – таке положення гарантує, що Ви отримаєте правильну дозу препарату. Скільки препарату залишилось Щоб визначити, скільки препарату залишилося, використовуйте лічильник дози: Повертайте селектор дози до зупинки лічильника. Якщо він показує "1", у шприц-ручці залишилося щонайменше 1 мг препарату. Якщо лічильник дози зупинився до того, як з'явилася цифра "1", це означає, що в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату, щоб ввести повну дозу 1 мг. Якщо в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату для введення повної дози, не використовуйте шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку Оземпік®. 4. Введення препарату Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться у полі вашого зору. Не торкайтеся лічильника дози пальцями - це може перервати ін'єкцію. Натисніть пускову кнопку до упору та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже "О". "О" повинен бути точно навпроти вказівника дози. При цьому Ви можете почути чи відчути клацання. Утримуйте голку під шкірою після того, як лічильник дози повернувся до "0" і повільно рахуйте до 6. Якщо ви витягнете голку з-під шкіри раніше, ви можете побачити, як препарат випливає з голки. У цьому випадку буде введено неповну дозу препарату. Вийміть голку з-під шкіри. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притисніть до місця уколу ватний тампон. Не масажуйте місце уколу. Після завершення ін'єкції можна побачити краплю розчину на кінці голки. Це нормально і не впливає на дозу, яку Ви ввели. Завжди звіряйтеся зі показаннями лічильника дози, щоб знати, яку кількість мг препарату ви ввели. Утримуйте пускову кнопку, доки лічильник дози не покаже "О". Як виявити закупорку або пошкодження голки Якщо після тривалого натискання на пускову кнопку на лічильнику дози не з'являється "О", це може означати закупорку або пошкодження голки. У цьому випадку Ви не отримали препарат, навіть якщо лічильник дози змінив положення вихідної дози, яку Ви встановили. Що робити із закупореною голкою Замініть голку як описано в операції 5 "Після завершення ін'єкції" і повторіть всі кроки, починаючи з операції 1 "Підготовка шприц-ручки з новою голкою до використання". Переконайтеся, що встановили необхідну Вам дозу. Ніколи не торкайтеся лічильника дози під час введення препарату. Це може перервати ін'єкцію. 5. Після завершення ін'єкції Поклавши зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, введіть кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. Коли голка увійде в ковпачок, обережно надягніть зовнішній ковпачок на голку. Відкрутіть голку і викиньте її, дотримуючись запобіжних заходів. - Після кожного використання надягайте на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити розчин, що міститься в ній, від впливу світла. Завжди після кожної ін'єкції викидайте голку, щоб забезпечити комфортну ін'єкцію та уникнути закупорки голок. Якщо голка закупорена, Ви не введете препарат. Викидайте порожню шприц-ручку з від'єднаною голкою відповідно до рекомендацій лікаря, медсестра, фармацевта або місцевих вимог. Ніколи не намагайтеся надіти внутрішній ковпачок назад на голку. Ви можете вколотись. Після кожної ін'єкції завжди одразу видаляйте голку зі шприц-ручки. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Додаткова важлива інформація Завжди зберігайте шприц-ручку та голки до неї в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавайте свою шприц-ручку та голки до неї іншим особам. Особи, що здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб запобігти уколам голки та перехресному інфікуванню. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводьтеся зі шприц-ручкою. Недбале поводження або неправильне використання можуть призвести до введення неправильної дози препарату, наслідком чого можуть стати висока концентрація глюкози крові або дискомфорт у ділянці живота (нудота або блювання). Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або іншому місці, де вона може піддаватися впливу занадто високих або занадто низьких температур. Не застосовуйте препарат Оземпік, якщо він був заморожений. У цьому випадку концентрація глюкози крові може стати занадто високою або Ви можете відчути дискомфорт у ділянці живота, такий, як нудота або блювота. Не застосовуйте препарат Оземпік®, якщо він зазнав прямих сонячних променів. У цьому випадку концентрація глюкози може стати занадто високою. Захищайте шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та рідини. Не мийте шприц-ручку, не занурюйте її в рідину і не змащуйте її. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо Ви впустили шприц-ручку або сумніваєтеся у її справності, приєднайте нову голку та перевірте надходження препарату перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагайтеся самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Оземпик® не влияет или незначительно влияет на способность управлять транспортными средствами или работу с механизмами. Пациенты должны быть предупреждены о том, что им следует соблюдать меры предосторожности во избежание развития у них гипогликемии во время управления транспортными средствами и при работе с механизмами, особенно при применении препарата Оземпик® в комбинации с производным сульфонилмочевины или инсулином.Условия храненияВ холодильнике +2 +8 градусУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: речовина, що діє: семаглутид 1,34 мг; допоміжні речовини: динатрію гідрофосфат дигідрат, пропіленгліколь, фенол, хлористоводнева кислота (для корекції pH), гідроксид натрію (для корекції pH), вода для ін'єкцій. В одній попередньо заповненій шприц-ручці об'ємом 1,5 мл міститься 2 мг семаглутиду. Розчин для підшкірного введення 1,34 мг/мл. По 1,5 мл препарату в картриджі зі скла, закупорені поршнями з хлорбутилової гуми з одного боку та алюмінієвими ковпачками з дисками з бромбутилової гуми/поліізопрену, з іншого боку. Картридж вбудований в мультидозову одноразову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій з поліпропілену, поліоксиметилену, полікарбонату та акрилонітрил бутадієн стиролу. 1 шприц-ручка разом з інструкцією із застосування та 6 одноразовими голками НовоФайн® Плюс у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний чи майже безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – аналог глюкагоноподібного пептиду-1.ФармакокінетикаПрепарат підходить для введення 1 раз на тиждень, тому що період напіввиведення семаглутиду дорівнює приблизно 1 тижню. Абсорбція Час досягнення максимальної концентрації (Сmах) у плазмі становить від 1 до 3 днів після введення дози препарату. Рівноважна концентрація препарату (AUCt/24) досягалася через 4-5 тижнів одноразового щотижневого застосування препарату. Після підшкірного введення семаглутиду в дозах 0,5 мг та 1 мг середні показники його рівноважної концентрації у пацієнтів із ЦД2 склали близько 16 нмоль/л та 30 нмоль/л відповідно. Експозиція для доз семаглутиду 0,5 мг та 1 мг збільшується пропорційно до введеної дози. При підшкірному введенні семаглутиду в передню черевну стінку, стегно або плече досягається подібна експозиція. Абсолютна біодоступність семаглутиду після підшкірного введення склала 89%. Розподіл Середній обсяг розподілу семаглутиду в тканинах після підшкірного введення пацієнтам з ЦД2 становив приблизно 12,5 л. Семаглутид значною мірою зв'язувався з альбуміном плазми (>99%). Метаболізм Семаглутид метаболізується за допомогою протеолітичного розщеплення пептидної основи білка та подальшого бета-окислення жирної кислоти бічного ланцюга. Виведення Шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) та нирки є основними шляхами виведення семаглутиду та його метаболітів. 2/3 введеної дози семаглутиду виводиться нирками 1/3 - через кишечник. Приблизно 3% введеної дози виводиться нирками у вигляді незміненого семаглутиду. У пацієнтів із ЦД2 кліренс семаглутиду становив близько 0,05 л/год. З елімінаційним періодом напіввиведення приблизно 1 тиждень семаглутид буде присутній у загальному кровотоку протягом 5 тижнів після введення останньої дози препарату. Особливі групи пацієнтів Не потрібна корекція дози семаглутиду залежно від віку, статі, расової та етнічної приналежності, маси тіла, наявності ниркової або печінкової недостатності. Вік На підставі даних, отриманих в ході КІ 3а фази, що включали пацієнтів віком від 20 до 86 років, показано, що вік не впливав на фармакокінетику семаглутиду. Підлога Підлога не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Раса Расова група (біла, чорна або афроамериканська, азіатська) не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Етнічна приналежність Етнічна приналежність (латиноамериканська) не впливала на фармакокінетику семаглутиду. Маса тіла Маса тіла впливала на експозицію семаглутіду. Вища маса тіла призводить до нижчої експозиції. Дози семаглутиду рівні 0,5 і 1 мг забезпечують достатню експозицію препарату в діапазоні маси тіла від 40 до 198 кг. Ниркова недостатність Ниркова недостатність не справила клінічно значущого ефекту на фармакокінетику семаглутиду. Це було показано у пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності (легкої, середньої, тяжкої або у пацієнтів, які перебувають на діалізі) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок у дослідженні одноразової дози семаглутиду, що дорівнює 0,5 мг. Це також було показано на підставі даних КІ 3а фази для пацієнтів з ЦД2 та нирковою недостатністю, хоча досвід застосування у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок був обмежений. Печінкова недостатність Печінкова недостатність не впливала на експозицію семаглутиду. Фармакокінетичні властивості семаглутиду оцінювалися під час дослідження! одноразової дози семаглутиду, що дорівнює 0,5 мг у пацієнтів з різним ступенем печінкової недостатності (легкої, середньої, тяжкої) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Діти та підлітки Досліджень семаглутиду у дітей та підлітків до 18 років не проводили.ФармакодинамікаСемаглутид є агоністом рецепторів ГПП-1 (ГПП-1Р), виробленим методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae з подальшим очищенням. Семаглутид є аналогом ГПП-1, що має 94% гомологічності з людським ГПП-1. Семаглутид діє як агоніст ГПП-1Р, який селективно зв'язується та активує ГПП-1Р. ГПП-1Р є мішенню для нативного ГПП-1. ГПП-1 є фізіологічним гормоном, який надає відразу кілька ефектів на регуляцію концентрації глюкози та апетит, а також на серцево-судинну систему (ССС). Вплив на концентрацію глюкози та апетит специфічно опосередкований ГПП-1Р, розташованими в підшлунковій залозі та головному мозку. Фармакологічні концентрації семаглутиду знижують концентрацію глюкози крові та масу тіла за допомогою поєднання ефектів, описаних нижче. ГПП-1Р представлені також у специфічних областях серця, судин, імунної системи та нирок, де їх активація може надавати серцево-судинні (СС) та мікроциркуляторні ефекти. На відміну від нативного ГПП-1, продовжений період напіввиведення семаглутиду (близько 1 тижня) дозволяє застосовувати його підшкірно (п/к) 1 раз на тиждень. Зв'язування з альбуміном є основним механізмом тривалої дії семаглутиду, що призводить до зниження виведення його нирками та захищає від метаболічного розпаду. Крім того, семаглутид стабільний щодо розщеплення ферментом дипептидилпептидазой-4. Семаглутид знижує концентрацію глюкози крові за допомогою глюкозозалежної стимуляції секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. Таким чином, при підвищенні концентрації глюкози крові відбувається стимуляція секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. Механізм зниження рівня глікемії включає також невелику затримку випорожнення шлунка у ранній постпрандіальній фазі. Під час гіпоглікемії семаглутид зменшує секрецію інсуліну та не знижує секрецію глюкагону. Семаглутид знижує загальну масу тіла та масу жирової тканини, зменшуючи споживання енергії. Даний механізм зачіпає загальне зниження апетиту, включаючи посилення сигналів насичення та ослаблення сигналів голоду, а також покращення контролю споживання їжі та зниження тяги до їжі. Знижується також інсулінорезистентність, можливо, рахунок зменшення маси тіла. Крім цього, семаглутид знижує перевагу до їди з високим вмістом жирів. У дослідженнях на тваринах було показано, що семаглутид поглинається специфічними областями головного мозку та посилює ключові сигнали насичення та послаблює ключові сигнали голоду. Впливаючи на ізольовані ділянки тканин головного мозку, семаглутид активує нейрони, пов'язані з почуттям ситості, і пригнічує нейрони, пов'язані з почуттям голоду. У клінічних дослідженнях (КІ) семаглутид надавав позитивний вплив на ліпіди плазми, знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) і зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид пригнічує розвиток атеросклерозу, попереджаючи подальший розвиток аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. Фармакодинаміка Всі фармакодинамічні дослідження були проведені після 12 тижнів терапії (включаючи період збільшення дози) у рівноважній концентрації семаглутиду 1 мг 1 раз на тиждень. Рівень глікемії натще і постпрандіальний рівень глікемії Семаглутид знижує концентрацію глюкози натще і концентрацію постпрандіальної глюкози. У порівнянні з плацебо терапія семаглутидом 1 мг у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) призвела до зниження концентрації глюкози з точки зору абсолютної зміни від вихідного значення (ммоль/л) та відносного зниження порівняно з плацебо (%) щодо: концентрації глюкози натще (1,6 ммоль/л; 22%); концентрації глюкози через 2 години після їди (4,1 ммоль/л; 37%); середньої добової концентрації глюкози (1,7 ммоль/л; 22%) та постпрандіальних піків концентрації глюкози за 3 прийоми їжі (0,6-1,1 ммоль/л). Семаглутид знижував концентрацію глюкози натще після введення першої дози. Функція бета-клітин підшлункової залози та секреція інсуліну Семаглутид покращує функцію бета-клітин підшлункової залози. Після внутрішньовенного струменевого введення глюкози пацієнтам з ЦД2 семаглутид у порівнянні з плацебо покращував першу та другу фазу інсулінової відповіді з трикратним та двократним підвищенням, відповідно, і збільшував максимальну секреторну активність бета-клітин підшлункової залози після тесту стимуляції аргін. Крім того, порівняно з плацебо-терапія семаглутидом збільшує концентрації інсуліну натще. Секреція глюкагону Семаглутид знижує концентрацію глюкагону натще і постпрандіальну концентрацію глюкагону. У пацієнтів із ЦД2 семаглутид призводить до відносного зниження концентрації глюкагону порівняно з плацебо: концентрації глюкагону натще (8-21%), постпрандіальної глюкагонової відповіді (14-15%) та середньої добової концентрації глюкагону (12%). Глюкозозалежна секреція інсуліну та глюкозозалежна секреція глюкагону Семаглутид знижував високу концентрацію глюкози в крові, стимулюючи секрецію інсуліну та знижуючи секрецію глюкагону глюкозозалежним способом. Швидкість секреції інсуліну після введення семаглутиду пацієнтам із ЦД2 була порівнянна з такою у здорових добровольців. Під час індукованої гіпоглікемії семаглутид у порівнянні з плацебо не змінював контррегуляторну відповідь підвищення концентрації глюкагону. а також не посилював зниження концентрації С-пептиду у пацієнтів із ЦД2. Випорожнення шлунка Семаглутид викликав невелику затримку раннього постпрандіального спорожнення шлунка, тим самим знижуючи швидкість надходження постпрандіати глюкози в кров. Маса тіла та склад тіла Спостерігалося більше зниження маси тіла при застосуванні семаглутиду порівняно з вивченими препаратами порівняння (плацебо, ситагліптином, ексенатидом уповільненого вивільнення (ЗВ), дулаглутидом та інсуліном гларгін) (див. розділ "Клінічна ефективність та безпека"). Втрата маси тіла при застосуванні семаглутиду відбувалася переважно рахунок втрати жирової тканини, що перевищує втрату м'язової маси в 3 разу. Апетит, споживання калорій та вибір продуктів харчування У порівнянні з плацебо, семаглутид знизив споживання калорій на 18-35% під час трьох послідовних прийомів їжі ad libitum. Цьому сприяли стимульовані семаглутидом придушення апетиту як натще, так і після прийому їжі, покращений контроль споживання їжі, ослаблення потягу до їжі, особливо з високим вмістом жирів. Ліпіди натще і постпрандіальні ліпіди У порівнянні з плацебо семаглутид знижував концентрації тригліцеридів та холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) натще на 12% та 21%, відповідно. Постпрандіальне збільшення концентрації тригліцеридів та холестерину ЛПДНЩ у відповідь на прийом їжі з високим вмістом жирів знизилося більш ніж на 40%. Електрофізіологія серця (ЕФС) Дія семаглутиду на процес реполяризації у серці була протестована у дослідженні ЕФС. Застосування семаглутиду в дозах, що перевищують терапевтичні (у рівноважній концентрації до 1,5 мг), не призводило до подовження скоригованого інтервалу QT. Клінічна ефективність та безпека Як покращення глікемічного контролю, так і зниження СС захворюваності та смертності є невід'ємною частиною лікування ЦД2. Ефективність та безпека препарату Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг оцінювалися у шести рандомізованих контрольованих КІ 3а фази. З них п'ять КІ як основна мета оцінювали ефективність глікемічного контролю, в той час як одне КВ оцінювало в якості основної мети СС результат. На додаток було проведено два КІ препарату Оземпік® 3 фази за участю японських пацієнтів. Терапія препаратом Оземпік® продемонструвала стійкі, статистично переважаючі та клінічно значущі покращення показника HbA1c та зниження маси тіла на строк до 2 років порівняно з плацебо та лікуванням з активним контролем (ситагліптином, інсуліном гларгін, ексенатидом 3В та дулаглу). Вік, стать, раса, етнічна приналежність, вихідні значення індексу маси тіла (ІМТ) та маси тіла (кг), тривалість цукрового діабету (ЦД) та ниркова недостатність не вплинули на ефективність препарату Оземпік®. Монотерапія Монотерапія препаратом Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень протягом 30 тижнів порівняно з плацебо призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-1,5%, -1,6% проти 0%, відповідно ), глюкози плазми натще (ГПН) (-2,5 ммоль/л, -2,3 ммоль/л проти -0,6 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-3,7 кг, -4,5 кг проти -1,0 кг відповідно). Препарат Оземпік® у порівнянні з ситагліптином, обидва в комбінації з 1-2 пероральними гіпоглікемічними препаратами (ПГГП) (метформіном та/або препаратами тіазолідиндіону) Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень протягом 56 тижнів порівняно з ситагліптином призвела до стійкого та статистично більшого зниження показників HbA1c (-1,3%, -1,6% проти -0,5 %, відповідно), ДПН (-2,1 ммоль/л, -2,6 ммоль/л проти -1,1 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-4,3 кг, -6,1 кг проти - 1,9 кг відповідно). Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг порівняно з ситагліптином значно знижувала систолічний АТ від вихідного значення 132,6 мм рт.ст. (-5,1 мм рт.ст., -5,6 мм рт.ст. проти -2,3 мм рт.ст. відповідно). Змін діастолічного артеріального тиску не відбувалося. Препарат Оземпік® у порівнянні з дулаглутидом, обидва у комбінації з метформіном Терапія препаратом Оземпік® 0,5 мг порівняно з дулаглутидом 0,75 мг, обидва 1 раз на тиждень протягом 40 тижнів, призвела до стійкого та статистично переважаючого зниження показників HbA1c (-1,5% проти -1,1%), ДПН (-2,2 ммоль/л проти -1,9 ммоль/л) та маси тіла (-4,6 кг проти -2,3 кг), відповідно. Терапія препаратом Оземпік® 1 мг у порівнянні з дулаглутидом 1,5 мг обидва 1 раз на тиждень протягом 40 тижнів, призвела до стійкого та статистично переважаючого зниження показників HbA1c (-l,8% проти -1,4%), ДПН (- 2,8 ммоль/л проти -2,2 ммоль/л) та маси тіла (-6,5 кг проти -3,0 кг), відповідно. Препарат Оземпік® в порівнянні з ексенатидом 3В, обидва в комбінації з метформіном або метформіном спільно з похідним сульфонілсечовини Терапія препаратом Оземпік® 1 мг 1 раз: на тиждень протягом 56 тижнів порівняно з ексенатидом 3В 2,0 мг призвела до стійкого та статистично більшого зниження показників HbA1c (-1,5% проти -0,9%), ДПН ( -2,8 ммоль/л проти -2,0 ммоль/л) та маси тіла (-5,6 кг проти -1,9 кг), відповідно. Препарат Оземпік® у порівнянні з інсуліном гларгін, обидва в комбінації з 1-2 ПГГП (монотерапія метформіном або метформін з похідним сульфонілсечовини) Терапія препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг 1 раз на тиждень порівняно з інсуліном гларгін протягом 30 тижнів призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-l,2%, -1,6% проти -0, 8%, відповідно) та маси тіла (-3,5 кг, -5,2 кг проти +1,2 кг, відповідно). Зниження показника ГНН було статистично більш значущим для препарату Оземпік 1 мг порівняно з інсуліном гларгін (-2,7 ммоль/л проти -2,1 ммоль/л). Не спостерігалося статистично більш значуще зниження показника ГНН для препарату Оземпік 0,5 мг (-2,0 ммоль/л проти -2,1 ммоль/л). Частка пацієнтів, у яких спостерігалися важкі чи підтверджені ( Більше пацієнтів досягли показника HbA1c Препарат Оземпік® у порівнянні з плацебо, обидва у комбінації з базальним інсуліном Терапія препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг порівняно з плацебо протягом 30 тижнів призвела до статистично більш значущого зниження показників HbA1c (-1,4%, -1,8% проти -0,1%, відповідно) , ДПН (-1,6 ммоль/л, -2,4 ммоль/л проти -0,5 ммоль/л, відповідно) та маси тіла (-3,7 кг, -6,4 кг проти -1,4 кг відповідно). Частота важких або підтверджених епізодів гіпоглікемії істотно не відрізнялася при застосуванні препарату Оземпік і плацебо. Частка пацієнтів з показником HbA1c≤8% на скринінгу, що повідомили про важкі або підтверджені (8% на скринінгу). Комбінація з монотерапією похідним сульфонілсечовини На 30-му тижні КІ була проведена оцінка підгрупи з 123 пацієнтів, які перебувають на монотерапії похідним сульфонілсечовини. На 30-му тижні показник HbA1c знизився на 1,6% і на 1,5% при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг, відповідно, і збільшився на 0,1% при застосуванні плацебо. Комбінація із попередньо змішаним інсуліном ± 1-2 ПГГП На 30-му тижні КІ була проведена оцінка підгрупи з 867 пацієнтів, які перебувають на терапії попередньо змішаним інсуліном (у комбінації або без 2-х ПГГП). На 30-му тижні показник HbA1c знизився на 1,3% та на 1,8% при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг, відповідно, та знизився на 0,4% при застосуванні плацебо. Співвідношення пацієнтів, які досягли цільового зниження показника HbA1c До 79% пацієнтів досягли цілей лікування щодо зниження показника HbA1c Частка пацієнтів, які досягли показника HbA1c менше 7% без важких або підтверджених епізодів гіпоглікемії та без набору ваги, була значно більшою при застосуванні препарату Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг (до 66% та 74%, відповідно) порівняно з пацієнтами, які отримували ситагліптин (27%), ексенатид 3В (29%), інсулін гларгін (16%), дулаглутид 0,75 мг (44%) та дулаглутид 1,5 мг (58%). Маса тіла Монотерапія препаратом Оземпік® 1 мг або терапія в комбінації з 1-2 лікарськими препаратами призводила до статистично більшого зниження маси тіла (втрата становила до 6,5 кг) порівняно з терапією плацебо, сітагліптином, ексенатидом 3В, інсуліном гларгін або дулаглу. Зниження маси тіла було стійким терміном до 2-х років. Після одного року терапії втрати маси ≥ 5% та ≥ 10% досягла більша кількість пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (46% та 13%) та 1 мг (до 62% та 24%), порівняно з пацієнтами, активними препаратами, що перебували на терапії, порівняння ситагліптином і ексенатидом ЗВ (до 18% і до 4%). У КІ тривалістю 40 тижнів втрати маси ≥ 5% і ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (44% і 14%), порівняно з пацієнтами, які отримували дулаглутид 0,75 мг (23% і 3%). Втрати маси ≥ 5% та ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 1 мг (до 63% та 27%), порівняно з пацієнтами, які отримували дулаглутид 1,5 мг (30% та 8%). У СС КІ втрати маси тіла ≥ 5% та ≥ 10% досягли більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 0,5 мг (36% та 13%) та 1 мг (47% та 20%), порівняно з пацієнтами, отримували плацебо 0,5 мг (18% та 6%) та 1 мг (19% та 7%). ДПН та постпрандіальне збільшення концентрації глюкози Під час усіх трьох щоденних прийомів їжі препарат Оземпік® 0,5 мг та 1 мг показав значне зниження концентрації ГНН до 2,8 ммоль/л та зниження постпрандіального приросту концентрації глюкози до 1,2 ммоль/л (різниця між значеннями до та після їжі). , отримана після трьох прийомів їжі). Функція бета-клітин підшлункової залози та інсулінорезистентність В ході терапії препаратом Оземпік® 0,5 мг та 1 мг відбулося покращення функції бета-клітин підшлункової залози та зменшення інсулінорезистентності, що підтверджується оцінкою гомеостатичних моделей функції бета-клітин підшлункової залози (НОМА-В) та інсулінорезистентності (HO). Ліпіди Під час КІ препарату Оземпік® спостерігалося покращення профілю ліпідів крові натще, переважно у групі, яка отримувала дозу 1 мг. Оцінка впливу на ССС 3297 пацієнтів з ЦД2 та високим СС ризиком були рандомізовані у подвійне сліпе КІ тривалістю 104 тижні на отримання препарату Оземпік® 0,5 мг або 1 мг 1 раз на тиждень або плацебо 0,5 мг або 1 мг на додаток до стандартної терапії СС захворювань у протягом наступних двох років. Терапія препаратом Оземпік привела до зниження на 26% ризику первинного комбінованого результату, що включає смерть через СС патології, інфаркт міокарда (ІМ) без смертельного результату та інсульт без смертельного результату. Насамперед це було зумовлено значним зменшенням частоти інсульту без смертельного результату (39%) та незначним зменшенням частоти ІМ без смертельного результату (26%), але без змін у частоті смерті через СС патології. Значно знизився ризик реваскуляризації міокарда або периферичних артерій, тоді як ризик нестабільної стенокардії, яка потребує госпіталізації, та ризик госпіталізації через серцеву недостатність знизилися незначно. Мікроциркуляторні результати включали 158 нових або погіршилися випадків нефропатії. Відносний ризик щодо часу до виникнення нефропатії (нові випадки розвитку персистуючої макроальбумінурії, персистуюче подвоєння сироваткової концентрації креатиніну, необхідність постійної замісної ниркової терапії та смерть через хворобу нирок) становив 0,64. На додаток до стандартної терапії СС захворювань, терапія препаралгом Оземпік® у дозах 0,5 мг та 1 мг порівняно з плацебо 0,5 мг та I мг протягом 104 тижнів призвела до значного та стійкого зниження від вихідних значень показника HbA1c (-1,1 % та -1,4% проти -0,4% та -0,4%, відповідно). Артеріальний тиск Спостерігалося значне зниження середнього систолічного АТ при застосуванні препарату Оземпік® 0,5 мг (3,5-5,1 мм рт.ст.) та Оземпік® 1 мг (5,4-7,3 мм рт.ст.) у комбінації з ПГГП чи базальним інсуліном. Не було значної різниці за показниками діастолічного АТ між препаратом Оземпік® та препаратами порівняння.Показання до застосуванняПрепарат Оземпік® показаний для застосування у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу на фоні дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю як: монотерапії; комбінованої терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами (ПГГП) - метформіном, метформіном та похідним сульфонілсечовини, метформіном та/або тіазолідиндіоном, у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю при проведенні попередньої терапії; комбінованої терапії з інсуліном у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на терапії препаратом Оземпік® та метформіном. Препарат Оземпік® показаний для зниження ризику розвитку великих серцево-судинних подій* у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та високим серцево-судинним ризиком як доповнення до стандартного лікування серцево-судинних захворювань (на підставі аналізу часу настання першої великої серцево-судинної події) . *великі серцево-судинні події включають: смерть через серцево-судинну патологію, інфаркт міокарда без смертельного результату, інсульт без смертельного результату.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до семаглутиду або будь-якої з допоміжних речовин препарату; медулярний рак щитовидної залози в анамнезі, у тому числі у сімейному; множинна ендокринна неоплазія (МЕН) 2 типи; цукровий діабет 1 типу (ЦД1); діабетичний кетоацидоз. Протипоказано застосування препарату Оземпік® у наступних груп пацієнтів та при наступних станах/захворюваннях у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки та обмеженим досвідом застосування: вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років; печінкова недостатність важкого ступеня; термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК)) хронічна серцева недостатність (ХСН) IV функціонального класу (відповідно до класифікації NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)). З обережністю: Препарат Оземпік® рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів із нирковою недостатністю та у пацієнтів з наявністю панкреатиту в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність препарату. Дані щодо застосування семаглутиду у вагітних жінок обмежені. Протипоказано застосовувати семаглутид під час вагітності. Жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом рекомендується використовувати контрацепцію під час терапії семаглутидом. Якщо пацієнтка готується до вагітності або вагітність вже настала, терапію семаглутидом необхідно припинити. Через тривалий період напіввиведення терапію семаглутидом необхідно припинити щонайменше за 2 місяці до запланованого настання вагітності. Період грудного вигодовування У лактуючих щурів семаглутид проникав у молоко. Не можна виключити ризик для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Протипоказано застосовувати семаглутид у період грудного вигодовування.Побічна діяНайчастіше реєстрованими небажаними реакціями (HP) під час КІ були порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту, діарею та блювання. В цілому, дані реакції були легким або середнім ступенем тяжкості і короткостроковими. HP розподілені за системно-органними класами відповідно до MedDRA із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000) та дуже рідко (< 1/10 000). У кожній групі частоти розвитку HP представлені зниження рівня серйозності. Таблиця 1 HP, виявлені при проведенні КІ 3 фази Система органів MedDRA Дуже часто Часто Не часто Рідко Порушення з боку імунної системи Анафілактичні реакції Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія при спільному застосуванні з інсуліном або похідним сульфонілсечовини Гіпоглікемія при спільному застосуванні з іншими ПГГП; Зниження апетиту Порушення з боку нервової системи Запаморочення Дисгевзія Порушення з боку органу зору Ускладнення діабетичної ретинопатії Порушення з боку серця Збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота; Діарея Блювота; Біль в животі; Здуття живота; Запор; Диспепсія; Гастрит; Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Відрижка; Метеоризм Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Холелітіаз Загальні розлади та порушення у місці введення Стомлюваність Реакції у місці введення Лабораторні та інструментальні дані Підвищення активності ліпази; Підвищення активності амілази; Зниження маси тіла aГіпоглікемія, визначена як важка (що вимагає допомоги іншої людини) або симптоматична у поєднанні з концентрацією глюкози у плазмі крові Ускладнення діабетичної ретинопатії - це поєднання з необхідності в фотокоагуляції сітківки ока, необхідності в інтравітреальному введенні препаратів, крововиливу в склоподібне тіло, розвитку сліпоти, пов'язаної з ЦД. Частота заснована на дослідженні результатів СС. 2-річне дослідження СС результатів та безпеки У популяції пацієнтів з високим ризиком розвитку СС захворювань профіль HP був аналогічним такому в інших КІ 3а фази. Опис окремих HP Гіпоглікемія Під час монотерапії препаратом Оземпік не спостерігалося епізодів важкої гіпоглікемії. Гіпоглікемія тяжкого ступеня, в основному, спостерігалася при застосуванні препарату Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном. Спостерігалося кілька епізодів тяжкої гіпоглікемії при застосуванні препарату Оземпік у комбінації з іншими, за винятком похідної сульфонілсечовини, ПГГП. HP з боку ШКТ Під час терапії препаратом Оземпік у дозах 0,5 мг та 1 мг у пацієнтів відзначалася нудота, діарея та блювання. Більшість реакцій були від легкого до середнього ступеня важкості та короткостроковими. HP стали причиною передчасного вибуття з КІ 3,9% та 5,9% пацієнтів відповідно. Найчастіше про HP повідомлялося у перші місяці терапії. Ускладнення діабетичної ретинопатії У 2-річному КІ, в якому брали участь пацієнти з ЦД2 та високим СС ризиком, тривалим перебігом ЦД та неадекватним контролем глікемії, підтверджені випадки ускладнень діабетичної ретинопатії розвивалися у більшої кількості пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® (3,0%), порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (1,8%). У пацієнтів з анамнезом діабетичної ретинопатії на початку КІ зростання абсолютного ризику розвитку ускладнень було вищим. У пацієнтів з відсутністю підтвердженого анамнезу діабетичної ретинопатії кількість подій була однакова при застосуванні препарату Оземпік® та гошцебо. У КІ тривалістю до І року частота HP, пов'язаних з діабетичною ретинопатією, була однаковою у групі препарату Оземпік® та препаратів порівняння. Припинення лікування через HP Частота припинення лікування через HP склала 8,7% для пацієнтів, які отримували препарат Оземпік® 1 мг. Найбільш частими HP, що призводили до припинення лікування, були порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Реакції у місці введення Повідомлялося про реакції в місці введення (таких як висип у місці введення, почервоніння) у 0,6% і 0,5% пацієнтів, які отримували семаглутид 0,5 мг і 1 мг, відповідно. Ці реакції мали, зазвичай, легкий характер. Імуногенність Внаслідок потенційних імуногенних властивостей білкових та пептидних лікарських препаратів у пацієнтів можуть з'явитися антитіла до семаглутиду після терапії препаратом Оземпік®. В кінці КІ частка пацієнтів, у яких були виявлені антитіла до семаглутиду в будь-який момент часу, була низькою (1-2%) і в жодного пацієнта не було виявлено нейтралізуючих антитіл до семаглутиду або антитіл з нейтралізуючим ендогенним ГПП-1 ефектом.Спосіб застосування та дозиПрепарат Оземпік® застосовують 1 раз на тиждень у будь-який час, незалежно від їди. Препарат Оземпік® вводять підшкірно в живіт, стегно або плече. Місце ін'єкції може змінюватись без корекції дози. Препарат Оземпік® не можна вводити внутрішньовенно та внутрішньом'язово. Подальша інформація щодо способу застосування міститься в інструкції-вкладиші. При необхідності день щотижневого введення можна змінювати за умови, що інтервал часу між двома ін'єкціями становить не менше 3-х днів (72 годин). Дози Початкова доза препарату Оземпік становить 0,25 мг 1 раз на тиждень. Після 4 тижнів застосування дозу слід збільшити до 0,5 мг 1 раз на тиждень. Для подальшого поліпшення глікемічного контролю після мінімуму 4 тижнів застосування препарату в дозі 0,5 мг 1 раз на тиждень, дозу можна збільшити до 1 мг 1 раз на тиждень. Доза препарату Оземпік 0,25 мг не є терапевтичною. Препарат Оземпік може застосовуватися у вигляді монотерапії або в комбінації з одним або більше гіпоглікемічними препаратами. При додаванні препарату Оземпік до попередньої терапії метформіном та/або тіазолідиндіоном терапію метформіном та/або тіазолідиндіоном можна продовжити в колишніх дозах. При додаванні препарату Оземпік® до терапії похідним сульфонілсечовини або інсуліном слід передбачити зниження дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну з метою зниження ризику виникнення гіпоглікемій. Застосування препарату Оземпік не вимагає проведення самоконтролю концентрації глюкози крові. При застосуванні препарату Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном, такий самоконтроль концентрації глюкози крові може знадобитися для корекції дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну. Пропущена доза У разі пропуску дози препарат Оземпік® слід ввести якнайшвидше протягом 5 днів з моменту запланованого введення дози. Якщо тривалість пропуску становить понад 5 днів, пропущену дозу не слід вводити. Наступну дозу препарату Оземпік слід ввести у звичайний запланований день. У кожному разі, пацієнти можуть відновити їх звичайний одноразовий щотижневий графік введення. Застосування препарату в спеціальних клінічних групах пацієнтів Пацієнти похилого віку (≥65 років) Не потрібна корекція дози залежно від віку. Досвід застосування семаглутиду у пацієнтів віком 75 років та старший обмежений. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібна корекція дози у пацієнтів з печінковою недостатністю. Досвід застосування семаглутиду у пацієнтів, з печінковою недостатністю тяжкого ступеня обмежений; застосування препарату Оземпік у таких пацієнтів протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібна корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю. Досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності відсутній; застосування препарату Оземпік у таких пацієнтів протипоказане. Діти та підлітки Застосування препарату Оземпік® у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане через відсутність даних щодо безпеки та ефективності. Дослідження семаглутиду in vitro показали дуже невелику можливість інгібування або індукції ферментів системи цитохрому Р450 (CYP) та інгібування транспортерів лікарських препаратів. Затримка спорожнення шлунка при застосуванні семаглутиду може впливати на всмоктування супутніх пероральних лікарських засобів. Семаглутид слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують пероральні лікарські препарати, для яких необхідна швидка абсорбція шлунково-кишкового тракту. Парацетамол Оцінюючи фармакокінетики парацетамолу під час тесту стандартизованого прийому їжі було виявлено, що семаглутид затримує спорожнення шлунка. При одночасному застосуванні семаглутиду в дозі 1 мг AUC0-60 хв та Сmах парацетамолу знизилися на 27% та 23% відповідно. Загальна експозиція парацетамолу (AUC0-5год) не змінювалася. При одночасному прийомі семаглутиду та парацетамолу корекція дози останнього не потрібна. Пероральні гормональні контрацептивні засоби Не передбачається, що семаглутид знижує ефективність пероральних гормональних контрацептивних засобів. При одночасному застосуванні комбінованого перорального гормонального контрацептивного препарату (0,03 мг етинілестрадіолу/0,15 мг левоноргестрелу) та семаглутиду останній не впливав на клінічно значущий вплив на загальну експозицію етинілестрадіолу та левоноргестрелу. Експозиція етинілестрадіолу не була порушена; спостерігалося збільшення на 20% експозиції левоноргестрелу у рівноважному стані. Сахах не змінилася для жодного з компонентів. Аторвастатин Семаглутид не змінював системну експозицію аторвастатину після застосування одноразової дози аторвастатину (40 мг). Стих аторвастатину знизився на 38%. Ця зміна була розцінена як клінічно незначна. Дігоксин Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах дигоксину після застосування одноразової дози дигоксину (0,5 мг). Метформін Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах метформіну після застосування метформіну в дозі 500 мг 2 рази на день протягом 3,5 днів. Варфарін Семаглутид не змінював системну експозицію або Сmах R- та S-ізомерів варфарину після застосування одноразової дози варфарину (25 мг). На підставі визначення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) клінічно значущих змін фармакодинамічних ефектів варфарину також не спостерігалося. Несумісність Речовини, додані до препарату Оземпік®, можуть спричинити деградацію семаглутиду. Препарат Оземпік® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, зокрема з інфузійними розчинами.ПередозуванняУ ході КІ повідомлялося про передозування до 4 мг в одноразовій дозі та до 4 мг на тиждень. Найчастішою HP, про яку повідомлялося, була нудота. Усі пацієнти одужали без ускладнень. Специфічного антидоту при передозуванні препарату Оземпік не існує. У разі передозування рекомендується проведення відповідної симптоматичної терапії. Враховуючи тривалий період виведення препарату (приблизно 1 тиждень), може знадобитися тривалий період спостереження та лікування симптомів передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Оземпік протипоказано у пацієнтів з ЦД1 або для лікування діабетичного кетоацидозу. Препарат Оземпік не замінює інсулін. Реакції з боку шлунково-кишкового тракту Застосування агоністів ГПП-1Р може бути асоційоване з HP з боку шлунково-кишкового тракту. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки нудота, блювання та діарея можуть призвести до дегідратації та погіршення функції нирок. Гострий панкреатит При застосуванні агоністів ГПП-1Р спостерігалися випадки розвитку гострого панкреатиту. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту. При підозрі на панкреатит терапія препаратом Оземпік повинна бути припинена; у разі підтвердження гострого панкреатиту терапію препаратом Оземпік® відновлювати не слід. Слід бути обережними у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі. За відсутності інших ознак та симптомів гострого панкреатиту підвищення активності ферментів підшлункової залози не є прогностичним фактором розвитку гострого панкреатиту. Гіпоглікемія Пацієнти, які отримують препарат Оземпік у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном, можуть мати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. На початку лікування препаратом Оземпік® ризик розвитку гіпоглікемії можна знизити, зменшивши дозу похідного сульфонілсечовини або інсуліну. Діабетична ретинопатія Спостерігалося підвищення ризику ускладнень діабетичної ретинопатії у пацієнтів з наявністю діабетичної ретинопатії, які отримують терапію інсуліном та семаглутидом (див. розділ "Побічна дія"). Слід бути обережними при застосуванні семаглутиду у пацієнтів з діабетичною ретинопатією, які отримують інсулінотерапію. Такі пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування відповідно до клінічних рекомендацій. Швидке покращення глікемічного контролю було асоційоване з тимчасовим погіршенням стану діабетичної ретинопатії, проте не можна виключати й інші причини. Серцева недостатність Відсутній досвід застосування препарату Оземпік у пацієнтів з ХСН IV функціонального класу відповідно до класифікації NYHA. Застосування препарату у пацієнтів протипоказане. Захворювання щитовидної залози У післяреєстраційному періоді застосування іншого аналога ГПП-1, ліраглутиду, були відмічені випадки медулярного раку щитовидної залози (МРЩЗ). Наявних даних недостатньо для встановлення або виключення причинно-наслідкового зв'язку виникнення МРЩЗ із застосуванням аналогів ГПП-1. Необхідно проінформувати пацієнта про ризик МРЩЗ та про симптоми пухлини щитовидної залози (появи ущільнення в області шиї, дисфагії, задишки, непрохідної захриплості голосу). Значне підвищення концентрації кальцитоніну в плазмі може вказувати на МРЖЩ (у пацієнтів з МРЖЩ значення концентрації кальцитоніну в плазмі крові зазвичай >50 нг/л). При виявленні підвищення концентрації кальцитону в плазмі слід провести подальше обстеження пацієнта. Пацієнти з вузлами у щитовидній залозі,виявленими при медичному огляді або при проведенні УЗД щитовидної залози також повинні бути додатково обстежені. Застосування семаглутиду у пацієнтів із особистим або сімейним анамнезом МРЩЗ або з синдромом МЕН типу 2 протипоказане. Доклінічні дані щодо безпеки Доклінічні дані, засновані на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз та генотоксичності, не виявили жодної небезпеки для людини. У 2-річних дослідженнях канцерогенності у щурів та мишей при клінічно значущих концентраціях семаглутид спричинив розвиток пухлин С-клітин щитовидної залози без смертельного результату. Пухлини С-клітин щитовидної залози без смертельного результату, які спостерігаються у щурів, характерні для групи аналогів ГПП-1. Вважається, що щодо людей цей ризик є низьким, але може бути повністю виключений. Фертильність Дія семаглутиду на фертильність у людей невідома. Семаглутід не впливав на фертильність самців щурів. Серед самок щурів збільшення естрального циклу та незначне зниження кількості овуляцій спостерігалося при дозах, що супроводжувалися зниженням маси тіла самки. Посібник із використання Попередньо заповнена шприц-ручка Оземпік® поставляється у двох видах: Оземпік® 0.25 мг/доза або 0,5 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці дозволяє вводити дози 0,25 мг або 0,5 мг. Дана шприц-ручка призначена для підвищення дози та підтримання терапевтичної дози 0,5 мг. Одна шприц-ручка містить 15 мл розчину. Оземпік® 1 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці дозволяє вводити дози лише 1 мг. Дана шприц-ручка призначена лише для підтримки терапевтичної дози 1 мг. Одна шприц-ручка містить 3 мл розчину. В упаковку препарату Оземпік включені голки НовоФайн Плюс. Пацієнту слід рекомендувати викидати ін'єкційну голку після кожної ін'єкції відповідно до місцевих вимог. Шприц-ручка Оземпік призначена тільки для індивідуального використання. Препарат Оземпік® не можна застосовувати, якщо він виглядає інакше, ніж прозорий безбарвний або майже безбарвний розчин. Препарат Оземпік® не можна застосовувати, якщо він був заморожений. Препарат Оземпік можна вводити за допомогою голок довжиною до 8 мм. Шприц-ручка призначена для використання із одноразовими ін'єкційними голками НовоФайн®. Завжди після кожної ін'єкції видаляйте голку та зберігайте шприц-ручку Оземпік з від'єднаною голкою. Це допоможе запобігти закупорці голок, забруднення, зараження, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Інструкція для пацієнтів із застосування препарату Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Оземпік®. Використовуйте шприц-ручку лише після того, як Ви навчитеся нею користуватися під керівництвом лікаря або медсестри. Почніть з перевірки шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза, потім подивіться на подані нижче ілюстрації, щоб ознайомитися з різними частинами шприц-ручки та голки. Якщо Ви слабозорі або у Вас є серйозні проблеми із зором, і Ви не можете розрізнити цифри на лічильнику дози, не використовуйте шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти вам може людина з добрим зором, навчена використанню попередньо заповненої шприц-ручки з препаратом Оземпік®. Ця шприц-ручка є попередньо заповненою шприц-ручкою. Вона містить 2 мг семаглутиду та дозволяє вибрати дози 0,25 мг або 0,5 мг. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн довжиною до 8 мм. Голки НовоФайн Плюс включені в упаковку. Важлива інформація Зверніть особливу увагу на інформацію, зазначену такими значками, це дуже важливо для безпечного використання шприц-ручки. 1. Підготовка шприц-ручки з новою голкою для використання Перевірте назву та колірний код на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що вона містить препарат Оземпік® 0,25 мг/доза або 0,5 мг/доза. Це особливо важливо, якщо Ви використовуєте більше одного ін'єкційного препарату. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Переконайтеся, що розчин у шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивіться у віконце шприц-ручки. Якщо розчин каламутний і безбарвний, не використовуйте шприц ручку. Візьміть нову голку та видаліть захисну наклейку. Якщо захисна наклейка пошкоджена, не використовуйте голку, оскільки стерильність у цьому випадку не гарантується. Надягніть голку на шприц-ручку і поверніть її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб безпечно зняти голку зі шприц-ручки. Зніміть та викиньте внутрішній ковпачок голки. Якщо Ви спробуєте надіти внутрішній ковпачок назад на голку, Ви можете випадково вколотись голкою. На кінці голки може виникнути крапля розчину. Це нормальне явище, однак, Ви все одно повинні перевірити надходження препарату, якщо Ви використовуєте нову шприц-ручку вперше. Не приєднуйте нову голку доти, доки Ви не будете готові зробити ін'єкцію. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування та введення неправильної дози препарату. Ніколи не використовуйте голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. 2. Перевірка надходження препарату Перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки перевірте надходження препарату. Якщо шприц-ручка вже є у використанні, перейдіть до операції 3 "Встановлення дози". Повертайте селектор дози, доки лічильник дози не порівняється із символом перевірки надходження препарату. Тримайте шприц-ручку голкою вгору. Натисніть пускову кнопку і утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до "0". "0" повинен стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля розчину. На кінці голки може залишатися невелика крапля, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля розчину на кінці голки не з'явилася, повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату", але не більше 6 разів. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, поміняйте голку та повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату" ще раз. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, утилізуйте шприц-ручку та використовуйте нову. Завжди перед використанням нової шприц-ручки вперше переконайтеся, що на кінці голки з'явилася крапля розчину. Це гарантує надходження препарату. Якщо крапля розчину не з'явилася, препарат не буде введений, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Якщо Ви не перевірите надходження препарату перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки, Ви можете не ввести необхідну дозу та очікуваного ефекту препарату Оземпік® не буде досягнуто. 3. Встановлення дози Повертайте селектор дози доти, доки він не покаже необхідну Вам дозу (0,25 мг або 0,5 мг). Якщо доза була вибрана неправильно, Ви можете повертати селектор дози вперед або назад, доки не буде встановлена ​​правильна доза. Максимальна доза, яку можна встановити становить 0,5 мг. Селектор дози змінює дозу. Тільки лічильник дози та покажчик дози покажуть кількість мг препарату у вибраній Вами дозі. Ви можете вибрати до 0,5 мг препарату на дозу. Якщо шприц-ручка містить менше 0,5 мг, лічильник дози зупиниться перш, ніж з'явиться "0,5". При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, в яку сторону обертається селектор дози: вперед, назад або якщо набрана доза перевищує кількість мг препарату, що залишилися в шприц-ручці. Не рахуйте клацання шприц-ручки. Завжди перед кожною ін'єкцією перевіряйте скільки мг препарату Ви набрали але лічильнику дози та вказівнику дози. Не рахуйте клацання шприц-ручки. За допомогою селектора дози слід вибирати лише дози 0,25 мг або 0,5 мг. Вибрана доза повинна бути точно напроти вказівника дози - таке положення гарантує, що Ви отримаєте правильну дозу препарату. Скільки препарату залишилось Щоб визначити, скільки препарату залишилося, використовуйте лічильник дози: Повертайте селектор дози до зупинки лічильника. Якщо він показує "0,5", у шприц-ручці залишилося щонайменше 0,5 мг препарату. Якщо лічильник дози зупинився до того, як з'явилося "0,5", це означає, що в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату, щоб ввести повну дозу 0,5 мг. Якщо в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату для введення повної дози, не використовуйте шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку Оземпік®. 4. Введення препарату Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться у полі вашого зору. Не торкайтеся лічильника дози пальцями - це може перервати ін'єкцію. Натисніть пускову кнопку до упору та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже "0". "0" повинен знаходитися напроти вказівника дози. При цьому Ви можете почути чи відчути клацання. Утримуйте голку під шкірою після того, як лічильник дози повернувся до "0" і повільно рахуйте до 6. Якщо ви витягнете голку з-під шкіри раніше, ви можете побачити, як препарат випливає з голки. У цьому випадку буде введено неповну дозу препарату. Вийміть голку з-під шкіри. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притисніть до місця уколу ватний тампон. Не масажуйте місце уколу. Після завершення ін'єкції можна побачити краплю розчину на кінці голки. Це нормально і не впливає на дозу, яку Ви ввели. Завжди звіряйтеся зі показаннями лічильника дози, щоб знати, яку кількість мг препарату ви ввели. Утримуйте пускову кнопку, доки лічильник дози не покаже "0". Як виявити закупорку або пошкодження голки Якщо після тривалого натискання на пускову кнопку на лічильнику дози не з'являється "0", це може означати закупорку або пошкодження голки. У цьому випадку Ви не отримали препарат, навіть якщо лічильник дози змінив положення вихідної дози, яку Ви встановили. Що робити із закупореною голкою Замініть голку як описано в операції 5 "Після завершення ін'єкції" і повторіть всі кроки, починаючи з операції 1 "Підготовка шприц-ручки з новою голкою до використання". Переконайтеся, що встановили необхідну Вам дозу. Ніколи не торкайтеся лічильника дози під час введення препарату. Це може перервати ін'єкцію. 5. Після завершення ін'єкції Поклавши зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, введіть кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. Коли голка увійде в ковпачок, обережно надягніть зовнішній ковпачок на голку. Відкрутіть голку і викиньте її, дотримуючись запобіжних заходів. Після кожного використання надягайте на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити розчин, що міститься в ній, від впливу світла. Завжди після кожної ін'єкції викидайте голку, щоб забезпечити комфортну ін'єкцію та уникнути закупорки голок. Якщо голка закупорена, Ви не введете препарат. Викидайте порожню шприц-ручку з від'єднаною голкою відповідно до рекомендацій лікаря, медсестра, фармацевта або місцевих вимог. Ніколи не намагайтеся надіти внутрішній ковпачок назад на голку. Ви можете вколотись. Після кожної ін'єкції завжди одразу видаляйте голку зі шприц-ручки. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Додаткова важлива інформація Завжди зберігайте шприц-ручку та голки до неї в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавайте свою шприц-ручку та голки до неї іншим особам. Особи, що здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб запобігти уколам голки та перехресному інфікуванню. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводьтеся зі шприц-ручкою. Недбале поводження або неправильне використання можуть призвести до введення неправильної дози препарату, наслідком чого можуть стати висока концентрація глюкози крові або дискомфорт у ділянці живота (нудота або блювання). Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або іншому місці, де вона може піддаватися впливу занадто високих або занадто низьких температур. Не застосовуйте препарат Оземпік, якщо він був заморожений. У цьому випадку концентрація глюкози крові може стати занадто високою або Ви можете відчути дискомфорт у ділянці живота, такий, як нудота або блювота. Не застосовуйте препарат Оземпік®, якщо він зазнав прямих сонячних променів. У цьому випадку концентрація глюкози може стати занадто високою. Захищайте шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та рідини. Не мийте шприц-ручку, не занурюйте її в рідину і не змащуйте її. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо Ви впустили шприц-ручку або сумніваєтеся у її справності, приєднайте нову голку та перевірте надходження препарату перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагайтеся самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини. Інструкція для пацієнтів із застосування препарату Оземпік® 1 мг/доза розчин для підшкірного введення у попередньо заповненій шприц-ручці Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Оземпік®. Використовуйте шприц-ручку лише після того, як Ви навчитеся нею користуватися під керівництвом лікаря або медсестри. Почніть з перевірки шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 1 мг/доза, потім подивіться на подані нижче ілюстрації, щоб ознайомитися з різними частинами шприц-ручки та голки. Якщо Ви слабозорі або у Вас є серйозні проблеми із зором, і Ви не можете розрізнити цифри на лічильнику дози, не використовуйте шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти вам може людина з добрим зором, навчена використанню попередньо заповненої шприц-ручки з препаратом Оземпік®. Ця шприц-ручка є попередньо заповненою шприц-ручкою. Вона містить 4 мг семаглутиду і дозволяє вибрати лише дозу 1 мг. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн довжиною до 8 мм. Голки НовоФайн Плюс включені в упаковку. Важлива інформація Зверніть особливу увагу на інформацію, зазначену такими значками, це дуже важливо для безпечного використання шприц-ручки. 1. Підготовка шприц-ручки з новою голкою для використання Перевірте назву та колірний код на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що міститься препарат Оземпік® 1 мг/доза. Це особливо важливо, якщо Ви використовуєте більше одного ін'єкційного препарату. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Переконайтеся, що розчин у шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивіться у віконце шприц-ручки. Якщо розчин каламутний і безбарвний, не використовуйте шприц ручку. Візьміть нову голку та видаліть захисну наклейку. Якщо захисна наклейка пошкоджена, не використовуйте голку, оскільки стерильність у цьому випадку не гарантується. Надягніть голку на шприц-ручку і поверніть її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб безпечно зняти голку зі шприц-ручки. Зніміть та викиньте внутрішній ковпачок голки. Якщо Ви спробуєте надіти внутрішній ковпачок назад на голку, Ви можете випадково вколотись голкою. На кінці голки може виникнути крапля розчину. Це нормальне явище, однак Ви все одно повинні перевірити надходження препарату, якщо Ви використовуєте нову шприц-ручку вперше. Не приєднуйте нову голку доти, доки Ви не будете готові зробити ін'єкцію. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування та введення неправильної дози препарату. Ніколи не використовуйте голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. 2. Перевірка надходження препарату Перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки перевірте надходження препарату. Якщо шприц-ручка вже є у використанні, перейдіть до операції 3 "Встановлення дози". - Повертайте селектор дози, доки лічильник дози не порівняється із символом перевірки надходження препарату (рис. А). - Тримайте шприц-ручку голкою вгору. Натисніть пускову кнопку та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до "0" (мал. В). "О" має стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля розчину. На кінці голки може залишатися невелика крапля, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля розчину на кінці голки не з'явилася, повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату", але не більше 6 разів. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, поміняйте голку та повторіть операцію "2" "Перевірка надходження препарату" ще раз. Якщо крапля розчину так і не з'явилася, утилізуйте шприц-ручку та використовуйте нову. Завжди перед використанням нової шприц-ручки вперше переконайтеся, що на кінці голки з'явилася крапля розчину. Це гарантує надходження препарату. Якщо крапля розчину не з'явилася, препарат не буде введений, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Якщо Ви не перевірите надходження препарату перед першою ін'єкцією за допомогою кожної нової шприц-ручки, Ви можете не ввести необхідну дозу та очікуваного ефекту препарату Оземпік® не буде досягнуто. 3. Встановлення дози Поверніть селектор дози, щоб вибрати дозу 1 мг. Продовжуйте повертати, доки лічильник дози не зупиниться і не покаже "1". Тільки лічильник дози та покажчик дози покажуть, що було обрано 1 мг. Ви можете вибрати лише 1 мг препарату на дозу. Якщо шприц-ручка містить менше 1 мг, лічильник дози зупиниться перш, ніж з'явиться "1". При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, в яку сторону обертається селектор дози: вперед, назад або якщо Ви намагаєтесь набрати дозу більше 1 мг. Не рахуйте клацання шприц-ручки. Завжди перед кожною ін'єкцією за лічильником дози та вказівником дози перевіряйте, що набрано 1 мг. Не рахуйте клацання шприц-ручки. За допомогою селектора дози слід вибирати лише дозу 1 мг. Доза 1 мг повинна бути точно проти вказівника дози – таке положення гарантує, що Ви отримаєте правильну дозу препарату. Скільки препарату залишилось Щоб визначити, скільки препарату залишилося, використовуйте лічильник дози: Повертайте селектор дози до зупинки лічильника. Якщо він показує "1", у шприц-ручці залишилося щонайменше 1 мг препарату. Якщо лічильник дози зупинився до того, як з'явилася цифра "1", це означає, що в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату, щоб ввести повну дозу 1 мг. Якщо в шприц-ручці залишилася недостатня кількість препарату для введення повної дози, не використовуйте шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку Оземпік®. 4. Введення препарату Введіть голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться у полі вашого зору. Не торкайтеся лічильника дози пальцями - це може перервати ін'єкцію. Натисніть пускову кнопку до упору та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже "О". "О" повинен бути точно навпроти вказівника дози. При цьому Ви можете почути чи відчути клацання. Утримуйте голку під шкірою після того, як лічильник дози повернувся до "0" і повільно рахуйте до 6. Якщо ви витягнете голку з-під шкіри раніше, ви можете побачити, як препарат випливає з голки. У цьому випадку буде введено неповну дозу препарату. Вийміть голку з-під шкіри. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притисніть до місця уколу ватний тампон. Не масажуйте місце уколу. Після завершення ін'єкції можна побачити краплю розчину на кінці голки. Це нормально і не впливає на дозу, яку Ви ввели. Завжди звіряйтеся зі показаннями лічильника дози, щоб знати, яку кількість мг препарату ви ввели. Утримуйте пускову кнопку, доки лічильник дози не покаже "О". Як виявити закупорку або пошкодження голки Якщо після тривалого натискання на пускову кнопку на лічильнику дози не з'являється "О", це може означати закупорку або пошкодження голки. У цьому випадку Ви не отримали препарат, навіть якщо лічильник дози змінив положення вихідної дози, яку Ви встановили. Що робити із закупореною голкою Замініть голку як описано в операції 5 "Після завершення ін'єкції" і повторіть всі кроки, починаючи з операції 1 "Підготовка шприц-ручки з новою голкою до використання". Переконайтеся, що встановили необхідну Вам дозу. Ніколи не торкайтеся лічильника дози під час введення препарату. Це може перервати ін'єкцію. 5. Після завершення ін'єкції Поклавши зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, введіть кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. Коли голка увійде в ковпачок, обережно надягніть зовнішній ковпачок на голку. Відкрутіть голку і викиньте її, дотримуючись запобіжних заходів. - Після кожного використання надягайте на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити розчин, що міститься в ній, від впливу світла. Завжди після кожної ін'єкції викидайте голку, щоб забезпечити комфортну ін'єкцію та уникнути закупорки голок. Якщо голка закупорена, Ви не введете препарат. Викидайте порожню шприц-ручку з від'єднаною голкою відповідно до рекомендацій лікаря, медсестра, фармацевта або місцевих вимог. Ніколи не намагайтеся надіти внутрішній ковпачок назад на голку. Ви можете вколотись. Після кожної ін'єкції завжди одразу видаляйте голку зі шприц-ручки. Це може запобігти закупорці голок, забруднення, інфікування, витікання розчину та введення неправильної дози препарату. Додаткова важлива інформація Завжди зберігайте шприц-ручку та голки до неї в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавайте свою шприц-ручку та голки до неї іншим особам. Особи, що здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб запобігти уколам голки та перехресному інфікуванню. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводьтеся зі шприц-ручкою. Недбале поводження або неправильне використання можуть призвести до введення неправильної дози препарату, наслідком чого можуть стати висока концентрація глюкози крові або дискомфорт у ділянці живота (нудота або блювання). Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або іншому місці, де вона може піддаватися впливу занадто високих або занадто низьких температур. Не застосовуйте препарат Оземпік, якщо він був заморожений. У цьому випадку концентрація глюкози крові може стати занадто високою або Ви можете відчути дискомфорт у ділянці живота, такий, як нудота або блювота. Не застосовуйте препарат Оземпік®, якщо він зазнав прямих сонячних променів. У цьому випадку концентрація глюкози може стати занадто високою. Захищайте шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та рідини. Не мийте шприц-ручку, не занурюйте її в рідину і не змащуйте її. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо Ви впустили шприц-ручку або сумніваєтеся у її справності, приєднайте нову голку та перевірте надходження препарату перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагайтеся самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Оземпик® не влияет или незначительно влияет на способность управлять транспортными средствами или работу с механизмами. Пациенты должны быть предупреждены о том, что им следует соблюдать меры предосторожности во избежание развития у них гипогликемии во время управления транспортными средствами и при работе с механизмами, особенно при применении препарата Оземпик® в комбинации с производным сульфонилмочевины или инсулином.Условия храненияВ холодильнике +2 +8 градусУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: активна речовина: інсулін-ізофан (людський генно-інженерний) 100 МВ (3,5 мг) (1 ME відповідає 0,035 мг безводного людського інсуліну); допоміжні речовини: цинк 18 мкг (у вигляді цинку хлориду), гліцерин (гліцерол) 16 мг, метакрезол 1,5 мг, фенол 0,65 мг, натрію гідрофосфату дигідрат 2,4 мг, протаміну сульфат близько 0,35 мг, натрію гідр близько 0,4 мг та/або хлористоводнева кислота близько 1,7 мг (для коригування pH), вода для ін'єкцій до 1,0 мл. 1 флакон містить 10 мл препарату, що відповідає 1000ME. 1 шприц-ручка містить 3 мл препарату, що відповідає 300 МО. 1) По 10 мл препарату у флакон зі скла 1 гідролітичного класу, закупорений пробкою з бромбутилової гуми/поліізопрену під алюмінієвою обкаткою та захисним пластмасовим ковпачком. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 2) По 3 мл препарату в картриджі зі скла I гідролітичного класу, закупорені дисками з бромбутилової гуми/поліізопрену з одного боку та поршнями з бромбутилової гуми з іншого боку. У картридж поміщена скляна кулька, що полегшує ресуспендування. Картридж запаяний у мультидозову одноразову поліпропіленову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій ФлексПен®. По 5 мультидозових одноразових шприц-ручок разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиСуспензія білого кольору, що при стоянні розшаровується, утворюючи білий осад та безбарвну або майже безбарвну надосадову рідину. При перемішуванні препарату за методикою, описаною в інструкції з медичного застосування, осад повинен ресуспендуватись.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін середньої тривалості дії.ФармакокінетикаПеріод напіввиведення інсуліну з кровотоку дорівнює всього кілька хвилин. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від кількох факторів (наприклад, від дози інсуліну, способу та місця введення, товщини підшкірного жирового шару та типу цукрового діабету). Тому фармакокінетичні параметри інсуліну схильні до значних інтер- та інтраіндивідуальних коливань. Всмоктування Максимальна концентрація (Сmах) інсуліну в плазмі досягається протягом 2-18 годин після підшкірного введення. Розподіл Вираженого зв'язування з білками плазми не відзначається, за винятком циркулюючих антитіл до інсуліну (у разі їх наявності). Метаболізм Людський інсулін розщеплюється під дією інсулінової протеази або інсулін-розщеплювальних ферментів, а також, можливо, під дією протеїндисульфідізомерази. Передбачається, що у молекулі людського інсуліну є кілька ділянок розщеплення (гідролізу); однак жоден із метаболітів, що утворюються внаслідок розщеплення, не є активним. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) визначається за швидкістю всмоктування з підшкірних тканин. Таким чином, Т1/2 швидше є мірою всмоктування, а не власне мірою виведення інсуліну з плазми (Т1/2 інсуліну з кровотоку дорівнює всього кілька хвилин). Дослідження показали, що Т1/2 становить близько 5-10 годин. Доклінічні дані щодо безпеки У ході доклінічних досліджень, що включали фармакологічні дослідження безпеки, дослідження токсичності при повторному введенні дози, дослідження генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичного впливу на репродуктивну сферу, специфічного ризику для людини не було виявлено.ФармакодинамікаПротафан НМ - препарат людського інсуліну середньої тривалості дії, вироблений методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae. Зниження концентрації глюкози в крові відбувається за рахунок підвищення її внутрішньоклітинного транспорту після зв'язування інсуліну з інсуліновими рецепторами м'язової та жирової тканини та одночасного зниження швидкості продукції глюкози печінкою. Дія препарату починається протягом 11/2 години після введення, максимальний ефект проявляється протягом 4-12 годин, при цьому загальна тривалість дії становить близько 24 годин.Показання до застосуванняЦукровий діабет, що потребує інсулінотерапії.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія. Гіперчутливість до людського інсуліну або будь-якого компонента, що входить до складу даного препарату.Вагітність та лактаціяВагітність Обмежень застосування інсуліну під час вагітності не існує, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. Як гіпоглікемія, так і гіперглікемія, які можуть розвиватися у випадках недостатньо точно підібраної терапії, підвищують ризик виникнення вад розвитку плода та внутрішньоутробної загибелі плода. Вагітні жінки з цукровим діабетом протягом всієї вагітності повинні бути під наглядом, у них необхідно здійснювати посилений контроль концентрації глюкози в крові; такі ж рекомендації стосуються і жінок, які планують вагітність. Потреба в інсуліні зазвичай знижується у першому триместрі вагітності та поступово збільшується у другому та третьому триместрах. Після пологів потреба в інсуліні зазвичай швидко повертається до рівня, який відзначався до вагітності. Період грудного вигодовування Також не існує обмежень для застосування препарату Протафан НМ у період грудного вигодовування. Проведення інсулінотерапії жінкам у період грудного вигодовування не становить небезпеки для дитини. Однак може знадобитися корекція режиму дозування препарату Протафан НМ та/або дієти.Побічна діяНайпоширенішим небажаним явищем при застосуванні інсуліну є гіпоглікемія. У ході клінічних досліджень, а також у ході застосування препарату після його випуску на споживчий ринок було встановлено, що частота виникнення гіпоглікемії змінюється залежно від популяції пацієнтів, режиму дозування препарату та контролю за глікемією. На початковій стадії інсулінотерапії можуть виникати порушення рефракції, периферичні набряки та реакції у місці введення препарату (що включають біль, почервоніння, кропив'янку, запалення, гематому, припухлість та свербіж у місці ін'єкції). Ці симптоми зазвичай носять тимчасовий характер, швидке поліпшення контролю глікемії може призводити до стану "гострої больової нейропатії", яка зазвичай є оборотною. Інтенсифікація інсулінотерапії з різким покращенням контролю вуглеводного обміну може призвести до тимчасового погіршення стану діабетичної ретинопатії, водночас тривале покращення контролю глікемії знижує ризик прогресування діабетичної ретинопатії. Список побічних явищ представлений у таблиці. Всі подані нижче побічні ефекти, засновані на даних, отриманих у ході клінічних досліджень, розподілені по групам відповідно до частоти розвитку відповідно до MedDRA та систем органів. Частота розвитку побічних ефектів визначається як: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: Нечасто - кропив'янка, висипання на шкірі; Дуже рідко – анафілактичні реакції*. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Дуже часто – гіпоглікемія*. Порушення з боку нервової системи: Дуже рідко – периферична нейропатія ("гостра больова нейропатія"). Порушення з боку органу зору: Дуже рідко – порушення рефракції; Нечасто – діабетична ретинопатія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто – ліподистрофія*. Загальні розлади та порушення у місці введення: Нечасто - реакції у місці введення; Нечасто – периферичні набряки. *Див. "Опис окремих побічних реакцій" Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Відзначені дуже рідкісні реакції генералізованої гіперчутливості, у тому числі генералізована шкірна висипка, свербіж, підвищене потовиділення, шлунково-кишкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднення дихання, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску, а також непритомність/втрата свідомості, . Гіпоглікемія Гіпоглікемія є найчастішим побічним явищем. Вона може розвинутись, якщо доза інсуліну надто висока по відношенню до потреби в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призводити до втрати свідомості та/або судом, тимчасового або необоротного порушення функції головного мозку або навіть до смерті. Симптоми гіпоглікемії, як правило, розвиваються раптово. Вони можуть включати "холодний піт", блідість шкірних покривів, підвищену стомлюваність, нервозність або тремор, почуття тривоги, незвичайну втому або слабкість, порушення орієнтації, зниження концентрації уваги, сонливість, виражене почуття голоду, порушення зору, головний біль, нудоту та прискорене серцебиття . Ліподистрофія Повідомлялося про нечасті випадки розвитку ліподистрофії. Ліподистрофія може розвиватися у місці введення препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминоксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, сульфонамиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, салицилаты . Гіпоглікемічну дію інсуліну послаблюють пероральні гормональні контрацептивні засоби, глюкокортикостероїди, тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, симпатоміметики, соматропін, даназол, клонідин, блокатори, медлен, Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії та уповільнювати відновлення після гіпоглікемії. Октреотид/ланреотид може підвищувати, так і знижувати потребу організму в інсуліні. Алкоголь може посилювати чи зменшувати гіпоглікемічний ефект інсуліну. Несумісність Суспензії інсуліну не можна додавати до розчинів для інфузій.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для підшкірного введення. Суспензії інсуліну не можна вводити внутрішньовенно. Препарат Протафан НМ може застосовуватися як у монотерапії, так і в комбінації з інсуліном швидкої або короткої дії. Доза препарату підбирається індивідуально з урахуванням потреб пацієнта. Зазвичай потреба в інсуліні становить від 0,3 до 1 МО/кг/добу. залишковою ендогенною продукцією інсуліну Препарат Протафан НМ зазвичай вводять підшкірно, в область стегна. Якщо це зручно, то ін'єкції можна робити також у передню черевну стінку, сідничну область або область дельтовидного м'яза плеча. При введенні препарату в область стегна відзначається повільніше всмоктування, ніж при введенні до інших областей. Якщо ін'єкція виробляється у відтягнуту шкірну складку, ризик випадкового внутрішньом'язового введення препарату зводиться до мінімуму. Голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, що гарантує повне введення дози. Необхідно постійно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. Препарат Протафан® НМ на флаконах може застосовуватися тільки разом з інсуліновими шприцами, на які нанесена шкала, що дозволяє відміряти дозу інсуліну в одиницях дії. Шприц-ручка ФлексПен® є попередньо заповненою шприц-ручкою, розробленою для використання з одноразовими ін'єкційними голками НовоФайн® або НовоТвіст® довжиною до 8 мм. Шприц-ручка ФлексПен дозволяє вводити дозу інсуліну в межах від 1 до 60 одиниць з кроком в 1 одиницю. Слід дотримуватися докладних рекомендацій щодо застосування та введення препарату. Корекція дози Супутні захворювання, особливо інфекційні та супроводжуються лихоманкою, зазвичай підвищують потребу організму в інсуліні. Корекція дози препарату може також бути потрібна при наявності у пацієнта супутніх захворювань нирок, печінки, порушенні функції надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози. Необхідність корекції дози також може виникнути при зміні фізичного навантаження або звичайного режиму харчування пацієнта. Корекція дози може бути потрібна при переведенні пацієнта з одного виду інсуліну на інший.ПередозуванняПевної дози, необхідної для передозування інсуліну, не встановлено, однак гіпоглікемія може поступово розвиватися, якщо вводяться занадто високі дози інсуліну по відношенню до потреби пацієнта. Легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам. прийнявши всередину глюкозу або цукромісткі продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити з собою цукрозміщуючі продукти. У разі важкої гіпоглікемії, коли пацієнт непритомний, слід ввести від 0,5 мг до 1 мг глюкагону внутрішньом'язово або підшкірно (може вводити навчена людина), або внутрішньовенно розчин декстрози (глюкози) (може вводити тільки медичний працівник). Також необхідно внутрішньовенно ввести декстрозу у випадку, якщо через 10-15 хв після введення глюкагону пацієнт не приходить до тями. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендується прийняти багату на вуглеводи їжу для профілактики рецидиву гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНедостатня доза або припинення лікування, особливо при цукровому діабеті 1 типу, може призвести до розвитку гіперглікемії. Як правило, перші симптоми гіперглікемії з'являються поступово протягом декількох годин або днів. Симптомами гіперглікемії є почуття спраги, прискорене сечовипускання, нудота, блювання, сонливість, почервоніння та сухість шкіри, сухість у роті, втрата апетиту, а також поява запаху ацетону у повітрі, що видихається. Віз відповідного лікування гіперглікемія у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу може призводити до діабетичного кетоацидозу - стану, що є потенційно летальним. Гіпоглікемія Гіпоглікемія може розвинутись, якщо введена занадто висока доза інсуліну, але стосовно потреби пацієнта. Пропуск їжі або незаплановане інтенсивне фізичне навантаження можуть призвести до гіпоглікемії. Після компенсації вуглеводного обміну, наприклад, при інтенсифікованій інсулінотерапії, у пацієнтів можуть змінитися типові для них симптоми-провісники гіпоглікемії, про що хворі мають бути поінформовані. Звичайні симптоми-провісники можуть зникати при тривалому перебігу цукрового діабету. Переведення пацієнтів на інший тип інсуліну або інсулін іншої компанії-виробника повинен здійснюватися тільки під медичним контролем. При зміні концентрації виробника, типу, виду (людський інсулін, аналог людського інсуліну) та/або методу виготовлення може знадобитися зміна дози інсуліну. Пацієнтам, які переходять на лікування препаратом Протафан® НМ, може знадобитися зміна дози або збільшення частоти ін'єкцій порівняно з препаратами інсуліну, що застосовувалися раніше. Якщо при переведенні пацієнтів на лікування препаратом Протафан НМ необхідна корекція дози, це можна зробити вже при введенні першої дози або в перші тижні або місяці терапії. Як і при лікуванні іншими препаратами інсуліну, можуть розвиватися реакції у місці введення, що проявляється болем, почервонінням, кропивницею, запаленням, гематомою, набряклістю та свербінням. Регулярна зміна місці ін'єкції в одній і топ же анатомічній області допоможе зменшити симптоми або запобігти розвитку цих реакцій. Реакції зазвичай зникають протягом кількох днів до кількох тижнів. У поодиноких випадках може знадобитися відміна препарату Протафан НМ через реакції в місці введення. Перед поїздкою, пов'язаною зі зміною часових поясів, пацієнт повинен проконсультуватися зі своїм лікарем, оскільки зміна часового поясу означає, що пацієнт повинен вживати їжу та вводити інсулін в інший час. Суспензії інсуліну не можна застосовувати в інсулінових насосах. Одночасне застосування препаратів групи тіазолідиндіону та препаратів інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Запобіжні заходи при застосуванні Шприц-ручки слід використовувати лише у поєднанні із сумісними продуктами, що забезпечує безпеку та ефективність їх використання. Препарат Протафан® НМ у шприц-ручці ФлексПен® та голки призначені лише для індивідуального використання. Не допускається повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Не можна застосовувати препарат Протафан НМ, якщо він був заморожений. Перед першим застосуванням необхідно вийняти препарат Протафан НМ з холодильника і дати йому досягти кімнатної температури для полегшення перемішування суспензії. Суспензію інсуліну не можна застосовувати, якщо вона після перемішування не стає однорідно білою і каламутною. Поінформуйте пацієнта про необхідність викидати голку після кожної ін'єкції. Інструкція із застосування для пацієнтів Не можна використовувати Протафан® НМ: В інсулінових насосах. Якщо у Вас алергія (гіперчутливість) до людського інсуліну або будь-якого компонента, що входять до складу препарату Протафан® НМ. Якщо у вас починається гіпоглікемія (низька концентрація цукру в крові). Якщо захисний ковпачок відсутній або вдягнений нещільно. Кожен флакон має пластиковий захисний ковпачок. Якщо на новому флаконі захисний ковпачок пошкоджено, поверніть його в аптеку. Якщо були порушені умови зберігання препарату, або він був заморожений. Якщо інсулін не стає однорідно білим та каламутним після перемішування. Перед застосуванням Протафан® НМ: Перевірте етикетку, щоб переконатися, що Ви використовуєте правильний тип інсуліну. Видаліть захисний ковпачок. Як застосовувати препарат Протафан НМ Препарат Протафан НМ призначений для підшкірного введення. Ніколи не вводьте інсулін внутрішньовенно чи внутрішньом'язово. Завжди змінюйте місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб зменшити ризик утворення ущільнень та виразок у місці ін'єкції. Найкращими місцями для ін'єкцій є область сідниць, передньої поверхні стегна або плеча. Як вводити препарат Протафан НМ, якщо вводиться тільки Протафан НМ або якщо необхідно змішати Протафан НМ з інсуліном короткої дії: Переконайтеся, що ви використовуєте інсуліновий шприц, на який нанесена шкала, що дозволяє відміряти дозу в одиницях дії. Наберіть у шприц повітря у кількості, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Виконуйте інструкції, які дав Вам лікар або медична сестра. Безпосередньо перед набором дози покатайте флакон між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Ресуспендування полегшується, якщо препарат має кімнатну температуру. Введіть інсулін під шкіру. Використовуйте техніку ін'єкції, рекомендовану лікарем або медичною сестрою. Утримуйте голку під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що доза інсуліну введена повністю. Протафан® НМ суспензія для підшкірного введення у шприц-ручках ФлексПен® Інструкція із застосування для пацієнтів Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням препарату Протафан® НМ у шприц-ручці ФлексПен®. Шприц-ручка ФлексПен - це попередньо заповнена інсулінова шприц-ручка з дозатором. Ви можете вибрати дозу від 1 до 60 одиниць із кроком в 1 одиницю. Шприц-ручка ФлексПен® розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн або НовоТвіст® завдовжки до 8 мм. В якості запобіжного заходу завжди носіть із собою запасну систему для введення інсуліну на випадок втрати або пошкодження Вашої шприц-ручки ФлексПен® з препаратом Протафан® НМ. Зберігання та догляд Шприц-ручка ФлексПен® розроблена для ефективного та безпечного використання та потребує акуратного поводження. У разі падіння або сильного механічного впливу, можливе пошкодження шприц-ручки та витікання інсуліну. Зовні шприц-ручку ФлексПен можна очищати ватним тампоном. Не мийте, не занурюйте в рідину та не змащуйте шприц-ручку, т.к. це може зашкодити механізм. Забороняється повторне заповнення шприц-ручки ФлексПен®. Підготовка шприц-ручки ФлексПен з препаратом Протафан HМ до роботи Перевірте етикетку, щоб переконатися, що шприц-ручка ФлексПен з препаратом Протафан НМ містить необхідний тип інсуліну. Перемішайте інсулін перед першою ін'єкцією за допомогою нової шприц-ручки ФлексПен®. Щоб полегшити перемішування, дайте препарату нагрітися до кімнатної температури. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Підніміть і опустіть шприц-ручку вгору і вниз 20 разів, як показано на малюнку, щоб скляна кулька переміщалася від одного кінця картриджа до іншого. Повторюйте зазначені маніпуляції, поки вміст картриджа не буде рівномірно білим і каламутним. Перед кожною наступною ін'єкцією перемішуйте вміст, піднімаючи та опускаючи шприц-ручку вгору та вниз мінімум 10 разів, поки вміст картриджа не стане рівномірно білим та каламутним. Після перемішування одразу зробіть ін'єкцію. Завжди перевіряйте, щоб у картриджі залишалося щонайменше 12 одиниць інсуліну для забезпечення рівномірного перемішування. Якщо залишилося менше 12 одиниць – використовуйте нову шприц-ручку ФлексПен® із препаратом Протафан® HМ. Приєднання голки Видаліть захисну наклейку з одноразової голки. Акуратно та щільно накрутіть голку на шприц-ручку ФлексПен®. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Зніміть та викиньте внутрішнім ковпачок голки. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції, щоб запобігти зараженню. Будьте обережні, не погніть та не пошкодіть голку перед використанням. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Перевірка надходження інсуліну У процесі використання шприц-ручки перед кожною ін'єкцією в картриджі може накопичуватися невелика кількість повітря. Для запобігання попаданню бульбашки повітря та забезпечення введення правильної дози препарату. Наберіть 2 ОД препарату поворотом дози селектора. Тримаючи шприц-ручку ФлексПен® голкою вгору, кілька разів трохи постукайте по картриджу кінчиком пальця, щоб бульбашки повітря перемістилися у верхню частину картриджа. Утримуючи шприц-ручку голкою вгору, натисніть кнопку пуску до упору. Селектор доти повернеться до нуля. На кінці голки має з'явитися крапля інсуліну. Якщо цього не сталося, замініть голку та повторіть процедуру, але не більше 6 разів. Якщо крапля інсуліну не з'явилася, це означає, що шприц-ручка несправна і її не можна використовувати. Встановлення дози Переконайтеся, що селектор дози встановлено у положення "0". Поворотом селектора дози встановіть кількість одиниць, необхідних ін'єкції. Дозу можна регулювати обертанням селектора дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена ​​навпроти вказівника дози. Щоб уникнути викиду дози інсуліну, будьте обережні при обертанні селектора дози, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку. Неможливо встановити дозу, яка перевищує кількість одиниць, що залишилися в картриджі. Не можна використовувати шкалу залишку інсуліну для відмірювання дози інсуліну. Введення інсуліну Введіть голку під шкіру. Використовуйте техніку ін'єкції, рекомендовану лікарем. Щоб зробити ін'єкцію, натисніть пускову кнопку до упору, доки напроти вказівника дози не з'явиться "0". Будьте уважні: при введенні препарату слід натискати лише на кнопку пуску. При повороті дози селектора препарат не буде введений. Витягаючи голку з-під шкіри, утримуйте пускову кнопку повністю натиснутою. Після ін'єкції залишайте голку під шкірою щонайменше 6 секунд. Це забезпечить повну дозу інсуліну. Направте голку у зовнішній ковпачок голки, не чіпаючи ковпачок. Коли голка повністю увійде всередину, надягніть ковпачок і відкрутіть голку. Викиньте голку, дотримуючись запобіжних заходів, і закрийте шприц-ручку ковпачком. Видаляйте голку після кожної ін'єкції та ніколи не зберігайте шприц-ручку ФлексПен® із приєднаною голкою. В іншому випадку можливе витікання рідини зі шприц-ручки, що може призвести до неправильного дозування. Особи, які здійснюють догляд за хворим, повинні поводитися з використаними голками з особливою обережністю, щоб уникнути випадкових уколів. Викидайте використану шприц-ручку ФлексПен з від'єднаною голкою. Шприц-ручка ФлексПен® із препаратом Протафан® НМ та голки призначені лише для індивідуального використання, не можна передавати їх іншим особам. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість реакції можуть порушуватися під час гіпоглікемії, що може становити небезпеку в тих ситуаціях, коли ці здібності особливо необхідні (наприклад, при керуванні транспортними засобами або роботі з машинами та механізмами). Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для запобігання розвитку гіпоглікемії при керуванні транспортними засобами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії. У цих випадках слід розглянути доцільність керування транспортними засобами та виконання подібних робіт.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія для підшкірного введення - 1 мл: Активні речовини: інсулін-ізофан (людський генно-інженерний) – 100 МО (1 МО відповідає 35 мкг безводного людського інсуліну); Допоміжні речовини: цинку хлорид – 33 мкг, гліцерол – 16 мг, метакрезол – 1.5 мг, фенол – 0.65 мг, натрію гідрофосфату дигідрат – 2.4 мг, протаміну сульфат – близько 0.35 мг, натрію гідроксид – до 0. близько 1.7 мг (для коригування pH), вода д/і – до 1 мл. 3 мл – картриджі безбарвного скла (5) – блістери (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для підшкірного введення білого кольору, при стоянні розшаровується, утворюючи білий осад і безбарвну або майже безбарвну надосадову рідину; при перемішуванні осад повинен ресуспендуватись.Фармакотерапевтична групаІнсулін людини середньої тривалості дії.ФармакокінетикаПовнота всмоктування та початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаІнсулін людський середньої тривалості дії, отриманий із застосуванням технології рекомбінантної ДНК. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т.ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокіназа, піруваткіназа, глікогенсинтетаза). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і того ж людини. У середньому, після підшкірного введення даний інсулін починає діяти через 1.5 год, максимальний ефект розвивається в проміжку між 4 год і 12 год, тривалість дії - до 24 год.Показання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу; цукровий діабет 2 типу: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), інтеркурентні захворювання; цукровий діабет 2 типи у вагітних.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія, підвищена індивідуальна чутливість до інсуліну.Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном при вагітності немає, т.к. інсулін не проникає крізь плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до рівня, який був до вагітності.Побічна діяПобічна дія, зумовлена ​​впливом на вуглеводний обмін: гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, анафілактичний шок. Місцеві реакції: гіперемія, набряк та свербіж у місці ін'єкції, при тривалому застосуванні – ліподистрофія у місці ін'єкції. Інші: набряки, минуще зниження гостроти зору (зазвичай на початку терапії).Взаємодія з лікарськими засобамиГипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы МАО, ингибиторы АПФ, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, препарати, що містять етанол. Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви; , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії інсуліну. Знижує толерантність до етанолу.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежать від форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування. Тільки для підшкірного введення. Доза препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку, на підставі концентрації глюкози у крові. У середньому добова доза коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. Причинами гіпоглікемії крім передозування інсуліну можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Неправильне дозування або перерви у введенні інсуліну, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, можуть призвести до гіперглікемії. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії поступово розвиваються протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, прискорене сечовипускання, нудоту, блювання, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призвести до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та при цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років. Зважаючи на підвищений ризик кардіальних та церебральних ускладнень гіпоглікемії, препарат інсуліну слід застосовувати препарат з обережністю у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій. З обережністю у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, що особливо не отримують лікування фотокоагуляцією (лазерною коагуляцією) у зв'язку з ризиком виникнення амаврозу (повної сліпоти). Якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту, може знадобитися корекція дози інсуліну. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Переведення пацієнта на новий тип інсуліну або препарат інсуліну іншого виробника необхідно проводити під контролем лікаря. При застосуванні препаратів інсуліну в комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу може виникати затримка рідини в організмі, внаслідок чого підвищується ризик розвитку та прогресування хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної. серцевої недостатності. Пацієнтів, які отримують таку терапію, слід регулярно обстежувати з метою виявлення ознак серцевої недостатності. У разі виникнення серцевої недостатності терапію слід здійснювати відповідно до поточних стандартів лікування. При цьому необхідно розглянути можливість відміни або зниження дози тіазолідиндіону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: інсулін-ізофан (людський генно-інженерний) 100 МО; Допоміжні речовини: протаміну сульфат – 0.35 мг, натрію гідрофосфату дигідрат – 2.4 мг, цинку хлорид – 0.018 мг, фенол – 0.65 мг, метакрезол – 1.5 мг, гліцерол – 16 мг, вода д/і – до 1 мл. 10 мл – флакони безбарвного скла (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для підшкірного введення білого кольору; при стоянні суспензія розшаровується з утворенням безбарвної або майже безбарвної надосадової рідини та білого осаду, який може містити згустки, які легко ресуспендуються при перемішуванні.Фармакотерапевтична групаІнсулін людський середньої тривалості дії, отриманий із застосуванням технології рекомбінантної ДНК. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т.ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокіназа, піруваткіназа, глікогенсинтетаза). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена ​​швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і того ж людини. У середньому, після підшкірного введення даний інсулін починає діяти через 1.5 год, максимальний ефект розвивається в проміжку між 4 год і 12 год, тривалість дії - до 24 год.ФармакокінетикаПовнота всмоктування та початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).Показання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу; цукровий діабет 2 типу: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), інтеркурентні захворювання; цукровий діабет 2 типи у вагітних.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія, підвищена індивідуальна чутливість до інсуліну.Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном при вагітності немає, т.к. інсулін не проникає крізь плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до рівня, який був до вагітності.Побічна діяПобічна дія, зумовлена ​​впливом на вуглеводний обмін: гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, анафілактичний шок. Місцеві реакції: гіперемія, набряк та свербіж у місці ін'єкції, при тривалому застосуванні – ліподистрофія у місці ін'єкції. Інші: набряки, минуще зниження гостроти зору (зазвичай на початку терапії).Взаємодія з лікарськими засобамиГипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы МАО, ингибиторы АПФ, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, препарати, що містять етанол. Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви; , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії інсуліну. Знижує толерантність до етанолу.Спосіб застосування та дозиДоза препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку, на підставі концентрації глюкози у крові. У середньому добова доза коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Тільки для підшкірного введення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. Причинами гіпоглікемії крім передозування інсуліну можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Неправильне дозування або перерви у введенні інсуліну, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, можуть призвести до гіперглікемії. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії поступово розвиваються протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, прискорене сечовипускання, нудоту, блювання, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призвести до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та при цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років. Зважаючи на підвищений ризик кардіальних та церебральних ускладнень гіпоглікемії, препарат інсуліну слід застосовувати препарат з обережністю у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій. З обережністю у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, що особливо не отримують лікування фотокоагуляцією (лазерною коагуляцією) у зв'язку з ризиком виникнення амаврозу (повної сліпоти). Якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту, може знадобитися корекція дози інсуліну. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Переведення пацієнта на новий тип інсуліну або препарат інсуліну іншого виробника необхідно проводити під контролем лікаря. При застосуванні препаратів інсуліну в комбінації з препаратами групи тіазолідиндіону у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу може виникати затримка рідини в організмі, внаслідок чого підвищується ризик розвитку та прогресування хронічної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та наявністю факторів ризику хронічної. серцевої недостатності. Пацієнтів, які отримують таку терапію, слід регулярно обстежувати з метою виявлення ознак серцевої недостатності. У разі виникнення серцевої недостатності терапію слід здійснювати відповідно до поточних стандартів лікування. При цьому необхідно розглянути можливість відміни або зниження дози тіазолідиндіону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 100 МО/мл Фасування: N1 Форма випуску: суспензія д/п/шкірного введення Упакування: фл. Виробник: Герофарм Завод-виробник: ГЕРОФАРМ(Росія) Діюча речовина: Інсулін-ізофан [людський генно-інженерний]. .

Дозування: 100 МО/мл Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упакування: фл. Виробник: Герофарм Завод-виробник: ГЕРОФАРМ(Росія) Действующее вещество: Инсулин растворимый [человеческий генно-инженерный]. .

Дозування: 100 МО/мл Фасування: N5 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: картридж Виробник: Герофарм Завод-виробник: ГЕРОФАРМ(Росія) Речовина, що діє: Інсулін розчинний [людський генно-інженерний]. . .

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: інсулін людський розчинний генно-інженерний 100 МО. 5 мл - картриджі (5) - упаковки контурні пластикові (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб, інсулін короткої дії. Взаємодіючи зі специфічним рецептором зовнішньої мембрани клітин, утворює інсулінрецепторний комплекс. Підвищуючи синтез цАМФ (в жирових клітинах та клітинах печінки) або безпосередньо проникаючи в клітину (м'язи), інсулінрецепторний комплекс стимулює внутрішньоклітинні процеси, в т.ч. синтез ряду ключових ферментів (включаючи гексокіназу, піруваткіназу, глікогенсинтетазу). Зниження концентрації глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, синтезу білка, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою (зниження розпаду глікогену). Початок дії – через 30 хв, максимальний ефект – через 1-3 год, тривалість дії – 8 год.ФармакокінетикаСтупінь абсорбції залежить від способу введення (п/к, внутрішньом'язово), місця введення (живот, стегно, сідниці), дози, концентрації інсуліну в препараті. Розподіл у тканинах нерівномірний. Не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою, в основному в печінці та нирках. T1/2 до 10 хв. Виводиться нирками – 30-80%.Клінічна фармакологіяІнсулін короткий дії людини.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 1; цукровий діабет типу 2: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів; діабетичний кетоацидоз; діабетична кома; цукровий діабет, що виник під час вагітності (при неефективності дієтотерапії); для інтермітуючого застосування у хворих на цукровий діабет на фоні інфекцій, що супроводжуються високою температурою; при майбутніх хірургічних операціях, травмах, пологах, при порушеннях обміну речовин перед переходом на лікування пролонгованими препаратами інсуліну.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія, підвищена чутливість до інсуліну.Вагітність та лактаціяПри вагітності необхідно враховувати зниження потреби в інсуліні у І триместрі або збільшення у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. У період лактації пацієнтці потрібне щоденне спостереження протягом кількох місяців (до стабілізації потреби в інсуліні).Побічна діяАлергічні реакції: ; кропив'янка, ангіоневротичний набряк, лихоманка, задишка, зниження артеріального тиску. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія з такими проявами як блідість, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, розлади сну, тремор; неврологічні порушення; імунологічні перехресні реакції з інсуліном людини; підвищення титру антиінсулінових антитіл із подальшим зростанням глікемії. З боку органу зору: минущі порушення зору (зазвичай на початку терапії). Місцеві реакції: гіперемія, свербіж та ліподистрофія (атрофія або гіпертрофія підшкірної жирової клітковини) у місці введення. Інші: на початку лікування можливі набряки (проходять при продовженні лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиГіпоглікемічна дія посилюють сульфонаміди (в т.ч. пероральні гіпоглікемічні препарати, сульфаніламіди), інгібітори МАО (в т.ч. фуразолідон, прокарбазин, селегілін), інгібітори карбоангідрази, інгібітори АПФ, НПВС і т.п. (в т.ч. станозолол, оксандролон, метандростенолон), андрогени, бромокриптин, тетрацикліни, клофібрат, кетоконазол, мебендазол, теофілін, циклофосфамід, фенфлурамін, препарати літію, піридоксин, хінідин, хін. Гіпоглікемічна дія зменшують глюкагон, кортикостероїд, блокатори гістамінових H 1 - рецепторів, пероральні контрацептиви, естрогени, тіазидні та "петлеві" діуретики, блокатори повільних кальцієвих каналів, симпатоміметики, тиреоїдні гормони, тритропін, , марихуана, нікотин, фенітоїн, епінефрін Бета-адреноблокатори, резерпін, октреотид, пентамідин можуть посилювати, так і зменшувати гіпоглікемічну дію інсуліну. Одночасний прийом бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину або резерпіну може маскувати симптоми гіпоглікемії. Фармацевтично несумісний із розчинами інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиДоза та шлях введення препарату визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку на підставі вмісту глюкози в крові до їди та через 1-2 години після їди, а також залежно від ступеня глюкозурії та особливостей перебігу захворювання. Вводять, як правило, підшкірно за 15-20 хв до їди. Місця ін'єкцій щоразу змінюють. У разі потреби допускається внутрішньом'язове або внутрішньовенне введення. Можна поєднувати з інсулінами тривалої дії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю проводять підбір дози препарату у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу за ішемічним типом і з важкими формами ІХС. Потреба в інсуліні може змінюватися у таких випадках: - при переході на інший вид інсуліну; при зміні режиму харчування, діареї, блювоті; у разі зміни звичного обсягу фізичних навантажень; при захворюваннях нирок, печінки, гіпофізу, щитовидної залози; при зміні місця ін'єкції. Корекція дози інсуліну потрібна при інфекційних захворюваннях, порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, хронічній нирковій недостатності та цукровому діабеті у пацієнтів старше 65 років. Переведення хворої на інсулін людини має бути завжди суворо обґрунтовано і проводитися лише під контролем лікаря. Причинами гіпоглікемії можуть бути: передозування інсуліну, заміна препарату, пропуск їжі, блювання, діарея, фізична напруга; захворювання, що знижують потребу в інсуліні (важкі захворювання нирок та печінки, а також гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), зміна місця ін'єкції (наприклад, шкіра на животі, плече, стегно), а також взаємодія з іншими лікарськими засобами. Можливе зниження концентрації глюкози у крові під час перекладу хворого з інсуліну тварин на інсулін людини. Хворий повинен бути поінформований про симптоми гіпоглікемічного стану, про перші ознаки діабетичної коми та необхідність інформувати лікаря про всі зміни свого стану. У разі гіпоглікемії, якщо хворий у свідомості – призначають декстрозу внутрішньо; підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно вводять глюкагон або внутрішньовенний гіпертонічний розчин декстрози. При розвитку гіпоглікемічної коми внутрішньовенно струминно вводять 20-40 мл (до 100 мл) 40% розчину декстрози доти, доки хворий не вийде з коматозного стану. Хворі на цукровий діабет можуть купувати легку гіпоглікемію, що відчувається ними, за допомогою прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів (пацієнтам рекомендується завжди мати з собою не менше 20 г цукру). Переносимість алкоголю у пацієнтів, які отримують інсулін, знижена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Схильність до розвитку гіпоглікемії може погіршувати здатність хворих до керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: інсулін гларгін 3.6378 мг (100 ОД), ліксісенатид 33 мкг. Допоміжні речовини: гліцерол (85%), метіонін (L-метіонін), метакрезол, цинку хлорид, хлористоводнева кислота, гідроксид натрію, вода д/і. 3 мл - картриджі - шприц-ручки (3) - картонні пачки.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення прозорий, безбарвний або майже безбарвний.Фармакотерапевтична групаПрепарат Соліква СолоСтар® є ​​комбінованим препаратом, до складу якого входять 2 гіпоглікемічні засоби з механізмами дії, що доповнюють один одного: інсулін гларгін, аналог інсуліну тривалої дії, та ліксісенатид, агоніст рецепторів ГПП-1. Дія препарату спрямована на зниження концентрації глюкози в крові натще і після їди (постпрандіальної концентрації глюкози в крові), що покращує глікемічний контроль у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 (СД2), але при цьому мінімізується збільшення маси тіла та ризик розвитку гіпоглікемії. Інсулін гларгін Основною функцією інсуліну, зокрема. Інсуліну гларгін, є регуляція метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують концентрацію глюкози крові за рахунок збільшення споживання глюкози периферичними тканинами (особливо скелетними м'язами та жировою тканиною) та придушення утворення глюкози в печінці. Інсулін пригнічує ліполіз та протеоліз, а також збільшує синтез білка. Ліксисенатид Ліксисенатид є агоністом рецепторів ГПП-1. Рецептор ГПП-1 є мішенню для нативного ГПП-1, ендогенного гормону внутрішньої секреції, який потенціює глюкозозалежну секрецію інсуліну бета-клітинами та пригнічує секрецію глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози. Дія ліксісенатиду, подібно до дії ендогенного ГПП-1, здійснюється через специфічну взаємодію з рецепторами ГПП-1, включаючи рецептори ГПП-1, що знаходяться в альфа- та бета-клітинах підшлункової залози. Після їди ліксисенатид активує наступні фізіологічні реакції: збільшення секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози; уповільнення спорожнення шлунка; пригнічення секреції глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози. Ліксисенатид стимулює секрецію інсуліну у відповідь підвищення концентрації глюкози в крові. Одночасно пригнічується секреція глюкагону. Крім цього, ліксісенатид уповільнює спорожнення шлунка, зменшуючи за рахунок цього швидкість абсорбції глюкози з їжі та її надходження у системний кровотік. Було показано, що ліксісенатид в ізольованих острівцях підшлункової залози людини зберігає функцію бета-клітин та запобігає їх загибелі (апоптоз). Фармакодинамічні властивості Препарат Соліква СолоСтар®. Комбінація інсуліну гларгін та ліксисенатиду не впливає на фармакологічну дію інсуліну гларгін. Вплив комбінації інсуліну гларгін та ліксисенатиду на фармакологічну дію ліксисенатиду у клінічних дослідженнях І фази не вивчався. Аналогічно щодо постійного профілю «концентрація/час» без виражених піків протягом 24 годин при введенні лише інсуліну гларгін, при введенні комбінації інсулін гларгін + ліксісенатид профіль «швидкість утилізації глюкози/час» був схожим, без виражених піків. Тривалість дії інсулінів, включаючи препарат Соліква СолоСтар®, може варіювати як у різних, так і в одного пацієнта. Інсулін гларгін У клінічних дослідженнях інсуліну (100 ОД/мл), гіпоглікемічна дія внутрішньовенного інсуліну, що вводиться, гларгін була приблизно такою ж, як і у людського інсуліну (при внутрішньовенному введенні обох препаратів у однакових дозах). Ліксисенатид У 28-денному плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з ЦД2 з оцінки впливу ліксисенатиду в дозах 5-20 мкг 1 або 2 рази на добу на концентрацію глюкози в крові після прийому стандартного сніданку ліксисенатид у дозах 10 та 20 мкг на 1 або 2 покращував глікемічний контроль за рахунок зниження як післяпрандіальної (після прийому їжі) концентрації глюкози в крові, так і концентрації глюкози в крові натще. Ліксисенатид, що вводиться у цьому дослідженні вранці в дозі 20 мкг 1 раз на добу, підтримував статистично значуще зниження постпрандіальної концентрації глюкози в крові після сніданку, обіду та вечері. Вплив на постпрандіальну концентрацію глюкози у крові. У 4-тижневому дослідженні в комбінації з метформіном і 8-тижневому дослідженні в комбінації з інсуліном гларгін з/без метформіну, ліксисенатид у дозі 20 мкг 1 раз на добу, що вводиться перед сніданком у пацієнтів з ЦД2, показав зниження постпрандіальної концентрації глю крива «концентрація глюкози/час 0:30–4:30 год» після пробного сніданку. Кількість пацієнтів з 2-годинною постпрандіальною концентрацією глюкози нижче 140 мг/дл (7,77 ммоль/л) становила 69,3% після 28 днів лікування та 76,1% після 56 днів лікування. Вплив на секрецію інсуліну. У пацієнтів з ЦД2 монотерапія ліксісенатидом у порівнянні з плацебо відновлює першу фазу секреції інсуліну в глюкозозалежному режимі, збільшуючи її в 2,8 рази (90% ДІ: 2,5–3,1) та збільшує другу фазу секреції інсуліну в 1,6 раза. (90% ДІ: 1,4-1,7) (вимірювалося за AUC). Вплив на випорожнення шлунка. Після стандартизованого тестового прийому міченої ізотопом їжі ліксісенатид сповільнював випорожнення шлунка, знижуючи за рахунок цього швидкість абсорбції постпрандіальної глюкози. У пацієнтів із ЦД2 при монотерапії ліксісенатидом ефект уповільнення спорожнення шлунка зберігався після 28 днів лікування. Вплив на секрецію глюкагону. Ліксисенатид у дозі 20 мкг 1 раз на добу в монотерапії демонстрував зниження постпрандіальної концентрації глюкагону порівняно з результатом після тестового прийому їжі у пацієнтів із ЦД2. У плацебо-контрольованому гіпоглікемічному клемп-дослідженні, проведеному у здорових добровольців, за оцінкою впливу одноразового введення ліксисенатиду в дозі 20 мкг на секрецію глюкагону, реакція секреції глюкагону у відповідь на зниження концентрації глюкози в крові при у плазмі крові. Вплив на електрофізіологію серця (інтервал QTc). Вплив ліксісенатиду на реполяризацію серця був вивчений у дослідженні інтервалу QTc (у дозі, що в 1,5 рази перевищує рекомендовану підтримуючу), що показало відсутність будь-якого впливу ліксісенатиду на реполяризацію шлуночків. Вплив на ЧСС. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях ІІІ фази було показано відсутність підвищення середніх значень ЧСС. Клінічна ефективність. Ефективність та безпека застосування препарату Соліква Солостар® були вивчені у двох рандомізованих, контрольованих клінічних дослідженнях з активним контролем у пацієнтів із ЦД2. В одному рандомізованому відкритому 30-тижневому дослідженні з активним контролем, проведеному у пацієнтів з ЦД2, які раніше не отримували терапію інсуліном і з недостатнім глікемічним контролем при застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів, оцінювали ефективність та безпеку препарату Соліква СолоСтар® (n=468) у порівнянні інсуліном гларгін (n=466) та ліксісенатидом (n=233). При додаванні до лікування препарату Соліква СолоСтар® 74% пацієнтів (n=345) до 30-го тижня досягли значень HbA1с <7% порівняно з 59% пацієнтів (n=277) при додаванні лише інсуліну гларгін та 33% пацієнтів (n= 77) при додаванні лише ліксісенатиду. Зниження середніх значень HbA1с до 30-го тижня у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, склало −1,6%, а у пацієнтів у групах лікування інсуліном гларгін та ліксісенатидом — −1,3 та −0,9% відповідно. Середні значення концентрації глюкози в плазмі крові натще у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, до кінця дослідження знизилися на 3,46 ммоль/л, а при додаванні інсуліну гларгін або ліксисенатиду – на 3,27 та 1,5 ммоль/л відповідно. Зниження середніх значень постпрандіальної концентрації глюкози в крові (через 2 години після їди) у пацієнтів до 30-го тижня при додаванні до лікування препарату Соліква СолоСтар® склало −5,68 ммоль/л порівняно з −3,31 ммоль/л при додаванні лише інсуліну гларгін та −4,58 ммоль/л при додаванні лише ліксісенатиду. До кінця 30-тижневого періоду середнє значення зміни маси тіла склало у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, −0,3 кг, а інсулін – гларгін + 1,1 кг. При додаванні ліксісенатиду зміна маси тіла склала -2,3 кг. У другому рандомізованому 30-тижневому контрольованому відкритому багатоцентровому клінічному дослідженні з активним контролем оцінювали ефективність та безпеку препарату Соліква СолоСтар® у порівнянні з інсуліном гларгін. У дослідження було включено 736 пацієнтів із ЦД2 з недостатнім глікемічним контролем при терапії пероральними гіпоглікемічними препаратами у комбінації з базальним інсуліном. При застосуванні препарату Соліква СолоСтар® 54,9% пацієнтів (n=201) до 30-го тижня досягли HbA1с <7% порівняно з 29,6% пацієнтів (n=108) у групі лікування лише інсуліном гларгін. Середнє значення зниження HbA1с до 30-го тижня у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, склало −1,1%, а у пацієнтів у групі лікування інсуліном гларгін зниження HbA1с становило −0,6%. Концентрація глюкози в плазмі натще у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, до кінця дослідження знизилася на 0,35 ммоль/л, а при застосуванні інсуліну гларгін на 0,47 ммоль/л. Середнє значення зниження постпрандіальної концентрації глюкози в крові (через 2 години після їди) у пацієнтів до 30-го тижня при лікуванні препаратом Соліква СолоСтар® становило −4,72 ммоль/л порівняно з −1,39 ммоль/л у групі інсуліну. гларгін. До кінця 30-тижневого періоду середня зміна маси тіла у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, склала -0,7 кг, а у пацієнтів, які отримували інсулін гларгін, - +0,7 кг. Таким чином, лікування препаратом Соліква СолоСтар® викликало клінічно та статистично значуще покращення показника HbA1c. Причому, досягнення нижчих значень HbA1с та більшого зниження HbA1с при застосуванні препарату Соліква СолоСтар не збільшувало частоту розвитку гіпоглікемії порівняно з монотерапією інсуліном гларгін. Дослідження впливу ліксісенатиду та інсуліну гларгін на ССС. Вплив на розвиток ускладнень з боку ССС терапії інсуліном гларгін було встановлено у клінічному дослідженні ORIGIN (Outcome Reduction with Initial Glargine Intervention), а ліксісенатидом – у клінічному дослідженні ELIXA. Досліджень впливу терапії фіксованою комбінацією інсуліну гларгін та ліксісенатиду на ССС не проводилося. Інсулін гларгін Клінічне дослідження ORIGIN було відкритим рандомізованим дослідженням, проведеним у 12537 пацієнтів, терапії препаратом Лантус® (інсулін гларгін 100 ОД/мл) у порівнянні зі стандартною гіпоглікемічною терапією щодо часу розвитку першого великого серцево-судинного ускладнення (КСЗГ). КССО визначалося як композитна кінцева точка: серцево-судинна смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт. Частота розвитку КССО у групах лікування препаратом Лантус® та групах стандартної гіпоглікемічної терапії була порівнянною (відношення ризиків (95% ДІ: 1,02 (0,94, 1,11)). У клінічному дослідженні ORIGIN середня частота розвитку раку (всіх видів) (відношення ризиків (95% ДІ: 0,99 (0,88, 1,11)) або смерті від раку (ставлення ризиків (95% ДІ: 0,94 (0, 77;1,15) була порівнянною між групами лікування. Ліксисенатид Клінічне дослідження ELIXA було рандомізованим, подвійним сліпим, плацебо-контрольованим, багатонаціональним дослідженням, у якому проводилася оцінка ускладнень з боку ССС під час лікування ліксісенатидом у пацієнтів із ЦД2 (n=6068) після нещодавно перенесеного гострого коронарного синдрому. Первинною кінцевою точкою ефективності був час до першого виникнення будь-якої з наступних подій, позитивно розцінених Комітетом з оцінки серцево-судинних подій: серцево-судинна смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт або госпіталізація з приводу нестабільної стенокардії. Вторинні серцево-судинні кінцеві точки включали комбінацію первинної кінцевої точки або з госпіталізацією з приводу серцевої недостатності або з реваскуляризацією коронарних артерій. Також заздалегідь запланованою вторинною кінцевою точкою була зміна відношення альбумін/креатинін у сечі до 108-го тижня. Частота виникнення подій з первинної кінцевої точки була порівнянною у групі ліксісенатиду та у групі плацебо: відношення ризиків для ліксісенатиду проти плацебо становило 1,017, з двостороннім 95% ДІ, що становить 0,886; 1,168. Поодинокі відсотки між групами лікування спостерігалися для вторинних кінцевих точок та всіх окремих компонентів композитних кінцевих точок. Відсотки пацієнтів, госпіталізованих з приводу серцевої недостатності, становили 4 та 4,2% у групах ліксісенатиду та плацебо відповідно (відношення ризиків (95% ДІ) 0,96 (0,75, 1,23). У групі ліксісенатиду порівняно з групою плацебо спостерігалося менше збільшення відношення альбумін/креатинін у сечі до 108-го тижня порівняно з результатом: (−10,04±3,53)%; 95% ДІ становив -16,95; −3,13%.ФармакокінетикаПрепарат Соліква СолоСтар®. Співвідношення інсуліну гларгін та ліксисенатиду у препараті Соліква СолоСтар® не мало значного впливу на фармакокінетику інсуліну гларгін та ліксисенатиду. У порівнянні з монотерапією ліксісенатидом, при введенні препарату Соліква СолоСтар® C max  у плазмі крові ліксісенатиду була нижчою, тоді як AUC була в цілому порівнянною. Ці відмінності у фармакокінетиці ліксісенатиду при його введенні у складі препарату Соліква СолоСтар® та при введенні тільки ліксісенатиду не були клінічно значущими. Абсорбція Препарат Соліква СолоСтар®. Після підшкірного введення комбінації інсулін гларгін/ліксісенатид пацієнтам із ЦД1 інсулін гларгін показав відсутність пікових підйомів його концентрації у плазмі крові. Надходження інсуліну гларгін у системний кровотік знаходилося в діапазоні 86–101% порівняно із запровадженням одного інсуліну гларгін. Після підшкірного введення комбінації інсулін гларгін/ліксісенатид пацієнтам з ЦД1, медіана часу до досягнення Cmax  у плазмі крові (Tmax) ліксісенатиду знаходилася в діапазоні 2,5–3 год. Після підшкірного введення комбінації інсулін гларгін/ліксісенатид спостерігалося невелике зниження C max  ліксісенатиду на 22-34% порівняно з окремим одночасним введенням інсуліну гларгін та ліксісенатиду, що не є клінічно значущим. Відсутні клінічно значущі відмінності у швидкості абсорбції при введенні ліксисенатиду підшкірно в область передньої стінки живота, стегна або плеча. Розподіл Ліксенатід. У людини ліксісенатид помірно (на 55%) зв'язується з білками плазми крові. Метаболізм та елімінація Інсулін гларгін. Дослідження метаболізму у людини при введенні лише інсуліну гларгін показує, що інсулін гларгін частково метаболізується з карбоксильного кінця бета-ланцюга у підшкірному депо з утворенням двох активних метаболітів з активністю in vitro, подібною до такої людського інсуліну: Ml (21А-Gly-інсулін) М2 (21А-Gly-дез-30В-Тhr-інсулін). Незмінений інсулін гларгін та продукти його деградації також присутні у системному кровотоку. Ліксенатід. Будучи пептидом, ліксісенатид виводиться шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією у ниркових канальцях та метаболічної деградації, що призводить до утворення дрібніших пептидів та амінокислот, які повторно вступають у білковий обмін. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік, расова та статева приналежність Інсулін гларгін. Вплив віку, расової та статевої приналежності на фармакокінетику інсуліну гларгін досі не оцінювався. У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих, проведених з інсуліном гларгін (100 ОД/мл), аналіз підгруп, проведений за віком, расовою та статевою належністю, не показав відмінностей щодо безпеки та ефективності. Ліксенатід. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, вік, маса тіла, статева та расова приналежність не мали клінічно значущого впливу на фармакокінетику ліксісенатиду. Ожиріння. Вплив ІМТ на фармакокінетику препарату Соліква СолоСтар® досі не оцінювався. Ниркова недостатність. Відкрите дослідження оцінювало фармакокінетику ліксисенатиду 5 мкг при одноразовому введенні в осіб з різним ступенем порушення функції нирок, яка обчислювалася за допомогою формули Кокрофта-Голта для розрахунку Cl креатиніну порівняно зі здоровими особами. Не спостерігалося значних відмінностей у середніх значеннях C max  та AUC ліксісенатиду при нормальній функції нирок та нирковій недостатності легкого ступеня (Cl креатиніну 60–90 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю середньої тяжкості (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) AUC ліксисенатиду збільшувалася приблизно на 51%, а у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl креатиніну 15-30 мл/хв) AUC ліксисенатиду збільшувалась приблизно на 8%. Печінкова недостатність Ліксенатід. Оскільки ліксісенатид виводиться переважно нирками, фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з гострим або хронічним порушенням функції печінки не проводилося. Не очікується, що порушення функції печінки може вплинути на фармакокінетику ліксісенатиду. Показ препарату Соліква СолоСтар® Цукровий діабет типу 2 - у комбінації з метформіном як доповнення до дієтотерапії та підвищеного фізичного навантаження з метою покращення глікемічного контролю при неефективності монотерапії метформіном або комбінації метформіну з іншим пероральним гіпоглікемічним препаратом, або монотерапії базальним інсуліном (для дорослих.Клінічна фармакологіяГіпоглікемічний засіб – комбінація аналога інсуліну тривалої дії та глюкагоноподібного поліпептиду рецепторів агоніста.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 - у комбінації з метформіном як доповнення до дієтотерапії та підвищеного фізичного навантаження з метою покращення глікемічного контролю при неефективності монотерапії метформіном або комбінації метформіну з іншим пероральним гіпоглікемічним препаратом, або монотерапії базальним інсуліном (для дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ліксісенатиду, інсуліну гларгін або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; цукровий діабет типу 1; діабетичний кетоацидоз; тяжкі захворювання ШКТ, включаючи гастропарез; ниркова недостатність тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування у цій віковій групі). З обережністю: панкреатит в анамнезі (через вміст препарату ліксісенатиду, див. «Особливі вказівки»); пацієнти, які одночасно приймають препарати, що вимагають швидкої абсорбції із ШКТ, мають вузький терапевтичний індекс, або потребують ретельного клінічного моніторингу (див. «Особливі вказівки»).Вагітність та лактаціяВідсутні дані контрольованих клінічних досліджень щодо застосування під час вагітності препарату Соліква СолоСтар®, інсуліну гларгін або ліксісенатиду. У дослідженнях на тваринах була продемонстрована репродуктивна токсичність ліксісенатиду, відсутність ембріотоксичності та тератогенності інсуліну гларгін. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Соліква СолоСтар протипоказаний при вагітності (через вміст у складі препарату ліксісенатиду). При плануванні вагітності або її настанні лікування препаратом Соліква СолоСтар слід припинити. Немає даних про проникнення в грудне молоко інсуліну гларгін або ліксісенатиду. Застосування препарату Соліква СолоСтар® у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції (HP) представлені за системами органів (відповідно до класифікації MedDRA), при цьому використовувалася класифікація частоти виникнення HP CIOMS (Рада міжнародних організацій з медичних наук): дуже часто (≥10%); часто (≥1%; <10%); нечасто (≥0,1%; <1%); рідко (≥0,01%; <0,1%); дуже рідко (<0,01%), частота невідома (визначити частоту народження HP за наявними даними неможливо). Короткий опис профілю безпеки Найбільш часто спостерігається НР під час застосування препарату Соліква СолоСтар ®  був розвиток гіпоглікемії та НР з боку ШКТ (див. нижче Опис окремих НР). Перелік HP Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку імунної системи: нечасто – кропив'янка. Порушення обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемія. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – головний біль. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, діарея, блювання; нечасто – диспепсія, біль у животі. Загальні порушення та порушення у місці введення: нечасто – почуття втоми, реакції у місці введення. Опис окремих HP Гіпоглікемія: епізоди тяжкої гіпоглікемії, особливо якщо вони виникають повторно, можуть призвести до розвитку неврологічних порушень. Випадки тривалої або тяжкої гіпоглікемії можуть становити загрозу життю. У багатьох пацієнтів ознаками і симптомами нейроглікопенії - нестачі глюкози в головному мозку (почуття втоми, неадекватна стомлюваність або слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, зорові розлади, головний біль, нудота, сплутаність або втрата свідомості, судоми). активація симпатичної нервової системи у відповідь на гіпоглікемію): відчуття голоду, дратівливість, нервове збудження або тремор, неспокій, блідість, холодний піт, тахікардія, відчуття серцебиття. В цілому,чим значнішим і швидше відбувається зниження концентрації глюкози крові, тим сильніше виражена адренергічна контррегуляція та її прояви. Таблиця 2 Документовані гіпоглікемічні HP, що протікають із клінічною симптоматикою, або важкі гіпоглікемічні HP Показники Пацієнти, які не отримували лікування інсуліном Переклад з базального інсуліну Соліква СолоСтар ® Інсулін гларгін Ліксисенатид Соліква СолоСтар ® Інсулін гларгін Кількість пацієнтів 469 467 233 365 365 Документована гіпоглікемія, що протікає з клінічною симптоматикою * Пацієнти з епізодом гіпоглікемії, кількість пацієнтів (%) 120 (25,6%) 110 (23,6%) 15 (6,4%) 146 (40%) 155 (42,5%) Епізоди гіпоглікемії на один пацієнто-рік, кількість 1,44 1,22 0,34 3,03 4,22 Тяжка гіпоглікемія** Епізоди гіпоглікемії на один пацієнто-рік, кількість 0 <0,01 0 0,02 <0,01   * Документована, що протікає з клінічною симптоматикою, гіпоглікемія була епізодом, під час якого типові симптоми гіпоглікемії поєднувалися з встановленою плазмовою концентрацією глюкози в крові <70 мг/дл (3,9 ммоль/л). ** Тяжка гіпоглікемія, що протікає з клінічною симптоматикою, була епізодом, який зажадав допомоги інших людей для того, щоб активно ввести вуглеводи, глюкагон або провести інші заходи, спрямовані на підтримку основних життєвих функцій організму. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання та діарея часто спостерігалися HP під час лікування. У пацієнтів, які отримують лікування препаратом Соліква СолоСтар , частота нудоти, діареї та блювання, пов'язаних з лікуванням, становила 8,4; 2,2 та 2,2% відповідно. HP з боку шлунково-кишкового тракту у своїй більшості були помірно вираженими і минущими. У пацієнтів, які отримували лікування ліксісенатидом, частота нудоти, діареї та блювання, пов'язаних з лікуванням, становила 22,3; 3 та 3,9% відповідно. Ліподистрофія: підшкірне введення ін'єкційних препаратів, що містять інсулін, може призвести до розвитку ліпоатрофії в місці ін'єкції (зменшення підшкірно-жирової тканини) або ліпогіпертрофії (підвищення щільності підшкірно-жирової тканини). З боку імунної системи: повідомлялося про розвиток алергічної реакції (кропив'янка), можливо пов'язаної із застосуванням препарату Соліква СолоСтар у  0,3% пацієнтів. Під час постмаркетингового застосування інсуліну гларгін та ліксісенатиду спостерігалися випадки генералізованих алергічних реакцій, включаючи анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк. Утворення антитіл: застосування препарату Соліква СолоСтар може  викликати утворення антитіл до інсуліну гларгін та/або ліксісенатиду (див. «Особливі вказівки»). Реакції у місці введення: у деяких пацієнтів, які отримують інсулінотерапію, включаючи препарат Соліква СолоСтар ® , спостерігалися еритема, локальний набряк, свербіж у місці ін'єкції. Ці явища зазвичай поступово зменшувалися та проходили без лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження щодо взаємодії препарату Соліква СолоСтар® з іншими ЛЗ не проводилися. Інсулін гларгін Ряд ЛЗ впливає на метаболізм глюкози, внаслідок чого при їх одночасному застосуванні з інсуліном може знадобитися корекція дози інсуліну та особливо ретельне спостереження, включаючи моніторинг концентрації глюкози у крові. 1. ЛЗ, які можуть збільшувати гіпоглікемічну дію інсуліну та схильність до розвитку гіпоглікемії: пероральні гіпоглікемічні препарати, інгібітори АПФ, саліцилати, дизопірамід; фібрати; флуоксетин, інгібітори МАО; пентоксифілін; пропоксифен; протимікробні засоби із групи сульфаніламідів. 2. ЛЗ, які можуть послаблювати гіпоглікемічну дію інсуліну: глюкокортикостероїди та мінералокортикостероїди, даназол, діазоксид, діуретики, симпатоміметичні препарати (такі як епінефрин, сальбутамол, тербуталін); глюкагон, ізоніазид, похідні фенотіазину; соматропін; гормони щитовидної залози; естрогени, прогестагени (наприклад, у складі пероральних контрацептивів), інгібітори протеаз та атипові нейролептики (наприклад, оланзапін та клозапін). 3. Бета-адреноблокатори, клонідин, солі літію та етанол можуть як посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічний ефект інсуліну. 4. Пентамідин може спричиняти гіпоглікемію, після якої в деяких випадках може розвиватися гіперглікемія. 5. Під впливом симпатолітичних ЛЗ, таких як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, ознаки адренергічної контррегуляції (активації симпатичної нервової системи у відповідь на гіпоглікемію) можуть бути менш виражені або відсутні. Ліксисенатид Ліксисенатид є пептидом та не метаболізується за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro ліксісенатид не впливав на активність ізоферментів системи цитохрому Р450 або транспортерів у людини. Вплив затримки спорожнення шлунка на абсорбцію лікарських препаратів, що приймаються внутрішньо. Затримка спорожнення шлунка при застосуванні ліксісенатиду може зменшити швидкість абсорбції лікарських препаратів, що приймаються внутрішньо. Слід бути обережними при одночасному прийомі внутрішньо лікарських препаратів з вузьким терапевтичним діапазоном або які потребують ретельного клінічного моніторингу. Якщо такі препарати слід приймати під час їжі, пацієнтам слід рекомендувати їх прийом з тим прийомом їжі, коли не вводиться ліксісенатид. Лікарські препарати для прийому внутрішньо, ефективність яких особливо залежить від порогових концентрацій, такі як антибіотики, слід приймати не менше ніж за 1 годину або через 4 години після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар®.Гастрорезистентні препарати слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 4 години після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар®. З парацетамолом. Корекція дози парацетамолу при одночасному застосуванні з препаратом Соліква СолоСтар® не потрібна, однак у разі необхідності швидкого початку дії парацетамолу, його слід приймати через 1–4 години після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар® через можливе збільшення Tmax парацетамолу в плазмі крові. З пероральними контрацептивними препаратами. Пацієнткам, які застосовують пероральні контрацептивні препарати, слід рекомендувати приймати їх не менше ніж за 1 годину або через 11 годину після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар®. З аторвастатином. Пацієнтам, які приймають аторвастатин, слід рекомендувати його прийом не менше ніж за 1 годину або через 11 годину після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар®. Із варфарином. Корекція дози варфарину при його спільному застосуванні з препаратом Соліква СолоСтар® не потрібна, проте рекомендується частий моніторинг MHO на початку та після закінчення терапії препаратом Соліква СолоСтар®. З дигоксином. Корекція дози дигоксину при його сумісному застосуванні з препаратом Соліква СолоСтар® не потрібна. З раміприлом. Корекція дози раміприлу при його спільному застосуванні з препаратом Соліква СолоСтар® не потрібна.Спосіб застосування та дозиП/к, 1 раз на добу протягом 1 години перед будь-яким прийомом їжі. Переважно, щоб прандіальна (перед прийомом їжі) ін'єкція препарату Соліква СолоСтар® проводилася  щодня перед тим самим прийомом їжі, вибраним як найбільш підходящий для пацієнта. У разі пропуску введення дози препарату Соліква СолоСтар® її  слід ввести протягом 1 години перед наступним прийомом їжі. Для зручності індивідуального підбору дози препарат Соліква СолоСтар® випускається  у двох шприц-ручках, що надають вибір різних доз. Відмінності між цими двома шприц-ручками полягають у діапазоні доз діючих речовин у шприц-ручках (див. нижче). Соліква СолоСтар ®  100 ОД/мл та 50 мкг/мл: шприц-ручка 10–40 - 1 одиниця препарату в цій шприц-ручці Соліква СолоСтар® містить  1 ОД інсуліну гларгін та 0,5 мкг ліксісенатиду. Ця шприц-ручка дає можливість отримання добової дози від 10 до 40 ОД препарату Соліква СолоСтар® (  від 10 до 40 ОД інсуліну гларгін у комбінації з ліксісенатидом у дозі від 5 до 20 мкг). Соліква СолоСтар ®  100 ОД/мл та 33 мкг/мл: шприц-ручка 30–60 - 1 одиниця препарату в цій шприц-ручці Соліква СолоСтар® містить  1 ОД інсуліну гларгін та 0,33 мкг ліксісенатиду. Ця шприц-ручка дає можливість отримання добової дози від 30 до 60 одиниць препарату Соліква СолоСтар® (  від 30 до 60 ОД інсуліну гларгін у комбінації з ліксісенатидом у дозі від 10 до 20 мкг). Щоб уникнути помилкового введення препарату з іншої шприц-ручки (з іншим дозуванням), необхідно переконатися в тому, що в рецепті вказана відповідна призначенню лікаря шприц-ручка Соліква СолоСтар ® : шприц-ручка Соліква СолоСтар ®  (10–40) або шприц- Соліква СолоСтар ®  (30-60). Максимальна добова доза препарату Соліква СолоСтар становить  60 одиниць (60 ОД інсуліну гларгін та 20 мкг ліксісенатиду). Доза препарату Соліква СолоСтар® повинна  підбиратися індивідуально, на підставі клінічної відповіді, і титруватися, виходячи з потреби пацієнта в інсуліні. Доза ліксісенатиду збільшується або зменшується разом з дозою інсуліну гларгін, а також залежить від того, яка з вищезгаданих шприц-ручок використовується. Корекцію дози або зміну часу введення препарату Соліква СолоСтар слід  проводити лише під лікарським наглядом з відповідним моніторингом концентрації глюкози в крові (див. «Особливі вказівки). Початок терапії препаратом Соліква СолоСтар ® Початкова доза препарату Соліква СолоСтар® (  див. табл. 1) вибирається виходячи з попереднього лікування гіпоглікемічними препаратами, і не повинна перевищувати початкову дозу ліксісенатиду 10 мкг. Таблиця 1 Початкова доза препарату Соліква СолоСтар® Характеристика шприц-ручки Попереднє лікування Пероральні гіпоглікемічні препарати (пацієнти, які не отримували інсулін) Інсулін гларгін (100 ОД/мл)* <20 ОД Інсулін гларгін (100 ОД/мл)* ≥20 ОД - <30 ОД Інсулін гларгін (100 ОД/мл)* ≥30 ОД - ≤60 ОД Початкова доза та тип шприц-ручки Шприц-ручка Соліква СолоСтар ® (10–40) 10 одиниць препарату (10 ОД інсуліну гларгін/5 мкг ліксісенатиду) 20 одиниць препарату (20 ОД інсуліну гларгін/10 мкг ліксісенатиду) - Шприц-ручка Соліква СолоСтар ® (30–60) - 30 одиниць препарату (30 ОД інсуліну гларгін/10 мкг ліксісенатиду)   *Якщо застосовувався інший базальний інсулін: для базального інсуліну, що вводиться 2 рази на добу, або інсуліну гларгін 300 ОД/мл, що вводиться 1 раз на добу, початкова добова доза препарату Соліква СолоСтар® повинна  бути знижена на 20%. Для будь-яких інших базальних інсулінів слід застосовувати ті ж рекомендації, що й для інсуліну гларгін (100 ОД/мл). Титрування дози препарату Соліква СолоСтар ® Препарат Соліква СолоСтар® повинен  дозуватися відповідно до індивідуальної потреби пацієнта в інсуліні. З метою покращення глікемічного контролю рекомендується коригувати дозу препарату на підставі визначення концентрації глюкози у плазмі натще. При переході на терапію препаратом Соліква СолоСтар® та  наступні тижні рекомендується проведення ретельного моніторингу концентрації глюкози в крові: - якщо лікування пацієнта починається з використання шприц-ручки Соліква СолоСтар® (  10–40), то за допомогою цієї шприц-ручки доза може титруватися до 40 одиниць препарату; - при загальних добових дозах >40 одиниць препарату на добу слід перейти на використання шприц-ручки Соліква СолоСтар® ( 30–60); - якщо лікування пацієнта починається з використання шприц-ручки Соліква СолоСтар® (  30–60), то за допомогою цієї шприц-ручки доза може титруватися до 60 одиниць препарату; - при загальних добових дозах >60 одиниць препарату на добу не можна використовувати препарат Соліква СолоСтар® . Спосіб введення Препарат Соліква СолоСтар® вводиться  в підшкірно-жирову клітковину передньої черевної стінки, плечей або стегон. З метою зменшення ризику розвитку ліподистрофії місце ін'єкцій слід змінювати при кожній новій ін'єкції в межах однієї з рекомендованих областей для введення. На швидкість абсорбції і, відповідно, на початок і тривалість дії можуть впливати фізичне навантаження та інші фактори, що змінюються, такі як стрес, інтеркурентні захворювання, або одночасно приймаються лікарські препарати або дієта. Препарат Соліква СолоСтар ®  не можна вводити внутрішньовенно та внутрішньом'язово. Після першого введення препарату шприц-ручкою можна користуватися протягом 4 тижнів, зберігаючи при температурі нижче 25 °C у захищеному від світла місці (не заморожувати і не в холодильнику). Детальніше про проведення ін'єкцій за допомогою шприц-ручки Соліква СолоСтар ® 10–40  /  30–60 див. 60 одиниць препарату на добу). Особливі клінічні групи пацієнтів Діти та підлітки до 18 років. Безпека та ефективність препарату Соліква СолоСтар® у  дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Пацієнти віком від 65 років. Препарат Соліква СолоСтар® можна  застосовувати у цієї групи пацієнтів. Доза повинна коригуватись індивідуально, виходячи з моніторингу концентрацій глюкози в крові. Досвід застосування препарату у пацієнтів віком від 75 років обмежений. Печінкова недостатність. Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику препарату Соліква СолоСтар не  вивчався. Корекція дози ліксісенатиду у пацієнтів з печінковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з печінковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватися внаслідок зниження здатності до глюконеогенезу та уповільнення метаболізму інсуліну. У пацієнтів з печінковою недостатністю може знадобитися частий моніторинг концентрації глюкози в крові та корекція дози препарату Соліква СолоСтар® . Ниркова недостатність. Відсутній терапевтичний досвід застосування ліксісенатиду у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) та термінальною нирковою недостатністю, тому застосування ліксісенатиду у цих груп пацієнтів протипоказане. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості може знижуватись потреба в інсуліні внаслідок уповільнення метаболізму інсуліну. У пацієнтів з нирковою недостатністю може знадобитися частий моніторинг концентрації глюкози в крові та корекція дози препарату Соліква СолоСтар® . Інструкція з використання шприц-ручки Соліква СолоСтар ®  10-40 (для доз 10-40 одиниць препарату на добу) У шприц-ручках Соліква СолоСтар® міститься  інсулін гларгін та ліксісенатид у фіксованому співвідношенні. Лікарська комбінація у шприц-ручці Соліква СолоСтар® 10–40  призначена для щоденного введення від 10 до 40 ОД інсуліну гларгін та від 5 до 20 мкг ліксісенатиду. Ніколи не слід використовувати голки повторно. У разі повторного використання голки можна не отримати потрібну пацієнтові дозу (введення меншої дози) або отримати надто велику дозу (передозування). Ніколи не слід використовувати шприц для вилучення препарату із шприц-ручки. При використанні шприца неможливо отримати правильну кількість препарату. Слід зберегти цю інструкцію для звернення до неї за довідками у майбутньому. Важлива інформація Ніколи не користуватися однією шприц-ручкою одночасно з іншою людиною – вона призначена для індивідуального використання. Ніколи не користуватися шприц-ручкою, якщо вона пошкоджена або пацієнт не впевнений, що вона справна. Завжди проводити тест на безпеку. Завжди мати при собі запасну шприц-ручку та запасні голки на той випадок, якщо вони загубляться або стануть несправними. Перед тим як почати користуватися шприц-ручкою, дізнатися у медичного працівника, як правильно проводити підшкірну ін'єкцію. У разі наявності у пацієнта труднощів при поводженні з цією шприц-ручкою, наприклад у разі проблем із зором, може знадобитися допомога інших осіб, здатних дотримуватися всіх рекомендацій даної інструкції з користування шприц-ручкою Соліква СолоСтар ® . Перед використанням шприц-ручки прочитайте цю інструкцію. Якщо пацієнт не дотримуватиметься всіх рекомендацій, він може отримати занадто багато або занадто мало препарату.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: інсулін гларгін 3.6378 мг (100 ОД), ліксісенатид 50 мкг. Допоміжні речовини: гліцерол (85%), метіонін (L-метіонін), метакрезол, цинку хлорид, хлористоводнева кислота, гідроксид натрію, вода д/і. 3 мл - картриджі - шприц-ручки (3) - картонні пачки.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення прозорий, безбарвний або майже безбарвний.Фармакотерапевтична групаПрепарат Соліква СолоСтар® є ​​комбінованим препаратом, до складу якого входять 2 гіпоглікемічні засоби з механізмами дії, що доповнюють один одного: інсулін гларгін, аналог інсуліну тривалої дії, та ліксісенатид, агоніст рецепторів ГПП-1. Дія препарату спрямована на зниження концентрації глюкози в крові натще і після їди (постпрандіальної концентрації глюкози в крові), що покращує глікемічний контроль у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 (СД2), але при цьому мінімізується збільшення маси тіла та ризик розвитку гіпоглікемії. Інсулін гларгін Основною функцією інсуліну, зокрема. Інсуліну гларгін, є регуляція метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують концентрацію глюкози крові за рахунок збільшення споживання глюкози периферичними тканинами (особливо скелетними м'язами та жировою тканиною) та придушення утворення глюкози в печінці. Інсулін пригнічує ліполіз та протеоліз, а також збільшує синтез білка. Ліксисенатид Ліксисенатид є агоністом рецепторів ГПП-1. Рецептор ГПП-1 є мішенню для нативного ГПП-1, ендогенного гормону внутрішньої секреції, який потенціює глюкозозалежну секрецію інсуліну бета-клітинами та пригнічує секрецію глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози. Дія ліксісенатиду, подібно до дії ендогенного ГПП-1, здійснюється через специфічну взаємодію з рецепторами ГПП-1, включаючи рецептори ГПП-1, що знаходяться в альфа- та бета-клітинах підшлункової залози. Після їди ліксисенатид активує наступні фізіологічні реакції: збільшення секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози; уповільнення спорожнення шлунка; пригнічення секреції глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози. Ліксисенатид стимулює секрецію інсуліну у відповідь підвищення концентрації глюкози в крові. Одночасно пригнічується секреція глюкагону. Крім цього, ліксісенатид уповільнює спорожнення шлунка, зменшуючи за рахунок цього швидкість абсорбції глюкози з їжі та її надходження у системний кровотік. Було показано, що ліксісенатид в ізольованих острівцях підшлункової залози людини зберігає функцію бета-клітин та запобігає їх загибелі (апоптоз). Фармакодинамічні властивості Препарат Соліква СолоСтар®. Комбінація інсуліну гларгін та ліксисенатиду не впливає на фармакологічну дію інсуліну гларгін. Вплив комбінації інсуліну гларгін та ліксисенатиду на фармакологічну дію ліксисенатиду у клінічних дослідженнях І фази не вивчався. Аналогічно щодо постійного профілю «концентрація/час» без виражених піків протягом 24 годин при введенні лише інсуліну гларгін, при введенні комбінації інсулін гларгін + ліксісенатид профіль «швидкість утилізації глюкози/час» був схожим, без виражених піків. Тривалість дії інсулінів, включаючи препарат Соліква СолоСтар®, може варіювати як у різних, так і в одного пацієнта. Інсулін гларгін У клінічних дослідженнях інсуліну (100 ОД/мл), гіпоглікемічна дія внутрішньовенного інсуліну, що вводиться, гларгін була приблизно такою ж, як і у людського інсуліну (при внутрішньовенному введенні обох препаратів у однакових дозах). Ліксисенатид У 28-денному плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з ЦД2 з оцінки впливу ліксисенатиду в дозах 5-20 мкг 1 або 2 рази на добу на концентрацію глюкози в крові після прийому стандартного сніданку ліксисенатид у дозах 10 та 20 мкг на 1 або 2 покращував глікемічний контроль за рахунок зниження як післяпрандіальної (після прийому їжі) концентрації глюкози в крові, так і концентрації глюкози в крові натще. Ліксисенатид, що вводиться у цьому дослідженні вранці в дозі 20 мкг 1 раз на добу, підтримував статистично значуще зниження постпрандіальної концентрації глюкози в крові після сніданку, обіду та вечері. Вплив на постпрандіальну концентрацію глюкози у крові. У 4-тижневому дослідженні в комбінації з метформіном і 8-тижневому дослідженні в комбінації з інсуліном гларгін з/без метформіну, ліксисенатид у дозі 20 мкг 1 раз на добу, що вводиться перед сніданком у пацієнтів з ЦД2, показав зниження постпрандіальної концентрації глю крива «концентрація глюкози/час 0:30–4:30 год» після пробного сніданку. Кількість пацієнтів з 2-годинною постпрандіальною концентрацією глюкози нижче 140 мг/дл (7,77 ммоль/л) становила 69,3% після 28 днів лікування та 76,1% після 56 днів лікування. Вплив на секрецію інсуліну. У пацієнтів з ЦД2 монотерапія ліксісенатидом у порівнянні з плацебо відновлює першу фазу секреції інсуліну в глюкозозалежному режимі, збільшуючи її в 2,8 рази (90% ДІ: 2,5–3,1) та збільшує другу фазу секреції інсуліну в 1,6 раза. (90% ДІ: 1,4-1,7) (вимірювалося за AUC). Вплив на випорожнення шлунка. Після стандартизованого тестового прийому міченої ізотопом їжі ліксісенатид сповільнював випорожнення шлунка, знижуючи за рахунок цього швидкість абсорбції постпрандіальної глюкози. У пацієнтів із ЦД2 при монотерапії ліксісенатидом ефект уповільнення спорожнення шлунка зберігався після 28 днів лікування. Вплив на секрецію глюкагону. Ліксисенатид у дозі 20 мкг 1 раз на добу в монотерапії демонстрував зниження постпрандіальної концентрації глюкагону порівняно з результатом після тестового прийому їжі у пацієнтів із ЦД2. У плацебо-контрольованому гіпоглікемічному клемп-дослідженні, проведеному у здорових добровольців, за оцінкою впливу одноразового введення ліксисенатиду в дозі 20 мкг на секрецію глюкагону, реакція секреції глюкагону у відповідь на зниження концентрації глюкози в крові при у плазмі крові. Вплив на електрофізіологію серця (інтервал QTc). Вплив ліксісенатиду на реполяризацію серця був вивчений у дослідженні інтервалу QTc (у дозі, що в 1,5 рази перевищує рекомендовану підтримуючу), що показало відсутність будь-якого впливу ліксісенатиду на реполяризацію шлуночків. Вплив на ЧСС. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях ІІІ фази було показано відсутність підвищення середніх значень ЧСС. Клінічна ефективність. Ефективність та безпека застосування препарату Соліква Солостар® були вивчені у двох рандомізованих, контрольованих клінічних дослідженнях з активним контролем у пацієнтів із ЦД2. В одному рандомізованому відкритому 30-тижневому дослідженні з активним контролем, проведеному у пацієнтів з ЦД2, які раніше не отримували терапію інсуліном і з недостатнім глікемічним контролем при застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів, оцінювали ефективність та безпеку препарату Соліква СолоСтар® (n=468) у порівнянні інсуліном гларгін (n=466) та ліксісенатидом (n=233). При додаванні до лікування препарату Соліква СолоСтар® 74% пацієнтів (n=345) до 30-го тижня досягли значень HbA1с <7% порівняно з 59% пацієнтів (n=277) при додаванні лише інсуліну гларгін та 33% пацієнтів (n= 77) при додаванні лише ліксісенатиду. Зниження середніх значень HbA1с до 30-го тижня у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, склало −1,6%, а у пацієнтів у групах лікування інсуліном гларгін та ліксісенатидом — −1,3 та −0,9% відповідно. Середні значення концентрації глюкози в плазмі крові натще у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, до кінця дослідження знизилися на 3,46 ммоль/л, а при додаванні інсуліну гларгін або ліксисенатиду – на 3,27 та 1,5 ммоль/л відповідно. Зниження середніх значень постпрандіальної концентрації глюкози в крові (через 2 години після їди) у пацієнтів до 30-го тижня при додаванні до лікування препарату Соліква СолоСтар® склало −5,68 ммоль/л порівняно з −3,31 ммоль/л при додаванні лише інсуліну гларгін та −4,58 ммоль/л при додаванні лише ліксісенатиду. До кінця 30-тижневого періоду середнє значення зміни маси тіла склало у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, −0,3 кг, а інсулін – гларгін + 1,1 кг. При додаванні ліксісенатиду зміна маси тіла склала -2,3 кг. У другому рандомізованому 30-тижневому контрольованому відкритому багатоцентровому клінічному дослідженні з активним контролем оцінювали ефективність та безпеку препарату Соліква СолоСтар® у порівнянні з інсуліном гларгін. У дослідження було включено 736 пацієнтів із ЦД2 з недостатнім глікемічним контролем при терапії пероральними гіпоглікемічними препаратами у комбінації з базальним інсуліном. При застосуванні препарату Соліква СолоСтар® 54,9% пацієнтів (n=201) до 30-го тижня досягли HbA1с <7% порівняно з 29,6% пацієнтів (n=108) у групі лікування лише інсуліном гларгін. Середнє значення зниження HbA1с до 30-го тижня у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, склало −1,1%, а у пацієнтів у групі лікування інсуліном гларгін зниження HbA1с становило −0,6%. Концентрація глюкози в плазмі натще у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, до кінця дослідження знизилася на 0,35 ммоль/л, а при застосуванні інсуліну гларгін на 0,47 ммоль/л. Середнє значення зниження постпрандіальної концентрації глюкози в крові (через 2 години після їди) у пацієнтів до 30-го тижня при лікуванні препаратом Соліква СолоСтар® становило −4,72 ммоль/л порівняно з −1,39 ммоль/л у групі інсуліну. гларгін. До кінця 30-тижневого періоду середня зміна маси тіла у пацієнтів, які отримували препарат Соліква СолоСтар®, склала -0,7 кг, а у пацієнтів, які отримували інсулін гларгін, - +0,7 кг. Таким чином, лікування препаратом Соліква СолоСтар® викликало клінічно та статистично значуще покращення показника HbA1c. Причому, досягнення нижчих значень HbA1с та більшого зниження HbA1с при застосуванні препарату Соліква СолоСтар не збільшувало частоту розвитку гіпоглікемії порівняно з монотерапією інсуліном гларгін. Дослідження впливу ліксісенатиду та інсуліну гларгін на ССС. Вплив на розвиток ускладнень з боку ССС терапії інсуліном гларгін було встановлено у клінічному дослідженні ORIGIN (Outcome Reduction with Initial Glargine Intervention), а ліксісенатидом – у клінічному дослідженні ELIXA. Досліджень впливу терапії фіксованою комбінацією інсуліну гларгін та ліксісенатиду на ССС не проводилося. Інсулін гларгін Клінічне дослідження ORIGIN було відкритим рандомізованим дослідженням, проведеним у 12537 пацієнтів, терапії препаратом Лантус® (інсулін гларгін 100 ОД/мл) у порівнянні зі стандартною гіпоглікемічною терапією щодо часу розвитку першого великого серцево-судинного ускладнення (КСЗГ). КССО визначалося як композитна кінцева точка: серцево-судинна смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт. Частота розвитку КССО у групах лікування препаратом Лантус® та групах стандартної гіпоглікемічної терапії була порівнянною (відношення ризиків (95% ДІ: 1,02 (0,94, 1,11)). У клінічному дослідженні ORIGIN середня частота розвитку раку (всіх видів) (відношення ризиків (95% ДІ: 0,99 (0,88, 1,11)) або смерті від раку (ставлення ризиків (95% ДІ: 0,94 (0, 77;1,15) була порівнянною між групами лікування. Ліксисенатид Клінічне дослідження ELIXA було рандомізованим, подвійним сліпим, плацебо-контрольованим, багатонаціональним дослідженням, у якому проводилася оцінка ускладнень з боку ССС під час лікування ліксісенатидом у пацієнтів із ЦД2 (n=6068) після нещодавно перенесеного гострого коронарного синдрому. Первинною кінцевою точкою ефективності був час до першого виникнення будь-якої з наступних подій, позитивно розцінених Комітетом з оцінки серцево-судинних подій: серцево-судинна смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт або госпіталізація з приводу нестабільної стенокардії. Вторинні серцево-судинні кінцеві точки включали комбінацію первинної кінцевої точки або з госпіталізацією з приводу серцевої недостатності або з реваскуляризацією коронарних артерій. Також заздалегідь запланованою вторинною кінцевою точкою була зміна відношення альбумін/креатинін у сечі до 108-го тижня. Частота виникнення подій з первинної кінцевої точки була порівнянною у групі ліксісенатиду та у групі плацебо: відношення ризиків для ліксісенатиду проти плацебо становило 1,017, з двостороннім 95% ДІ, що становить 0,886; 1,168. Поодинокі відсотки між групами лікування спостерігалися для вторинних кінцевих точок та всіх окремих компонентів композитних кінцевих точок. Відсотки пацієнтів, госпіталізованих з приводу серцевої недостатності, становили 4 та 4,2% у групах ліксісенатиду та плацебо відповідно (відношення ризиків (95% ДІ) 0,96 (0,75, 1,23). У групі ліксісенатиду порівняно з групою плацебо спостерігалося менше збільшення відношення альбумін/креатинін у сечі до 108-го тижня порівняно з результатом: (−10,04±3,53)%; 95% ДІ становив -16,95; −3,13%.ФармакокінетикаПрепарат Соліква СолоСтар®. Співвідношення інсуліну гларгін та ліксисенатиду у препараті Соліква СолоСтар® не мало значного впливу на фармакокінетику інсуліну гларгін та ліксисенатиду. У порівнянні з монотерапією ліксісенатидом, при введенні препарату Соліква СолоСтар® C max  у плазмі крові ліксісенатиду була нижчою, тоді як AUC була в цілому порівнянною. Ці відмінності у фармакокінетиці ліксісенатиду при його введенні у складі препарату Соліква СолоСтар® та при введенні тільки ліксісенатиду не були клінічно значущими. Абсорбція Препарат Соліква СолоСтар®. Після підшкірного введення комбінації інсулін гларгін/ліксісенатид пацієнтам із ЦД1 інсулін гларгін показав відсутність пікових підйомів його концентрації у плазмі крові. Надходження інсуліну гларгін у системний кровотік знаходилося в діапазоні 86–101% порівняно із запровадженням одного інсуліну гларгін. Після підшкірного введення комбінації інсулін гларгін/ліксісенатид пацієнтам з ЦД1, медіана часу до досягнення Cmax  у плазмі крові (Tmax) ліксісенатиду знаходилася в діапазоні 2,5–3 год. Після підшкірного введення комбінації інсулін гларгін/ліксісенатид спостерігалося невелике зниження C max  ліксісенатиду на 22-34% порівняно з окремим одночасним введенням інсуліну гларгін та ліксісенатиду, що не є клінічно значущим. Відсутні клінічно значущі відмінності у швидкості абсорбції при введенні ліксисенатиду підшкірно в область передньої стінки живота, стегна або плеча. Розподіл Ліксенатід. У людини ліксісенатид помірно (на 55%) зв'язується з білками плазми крові. Метаболізм та елімінація Інсулін гларгін. Дослідження метаболізму у людини при введенні лише інсуліну гларгін показує, що інсулін гларгін частково метаболізується з карбоксильного кінця бета-ланцюга у підшкірному депо з утворенням двох активних метаболітів з активністю in vitro, подібною до такої людського інсуліну: Ml (21А-Gly-інсулін) М2 (21А-Gly-дез-30В-Тhr-інсулін). Незмінений інсулін гларгін та продукти його деградації також присутні у системному кровотоку. Ліксенатід. Будучи пептидом, ліксісенатид виводиться шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією у ниркових канальцях та метаболічної деградації, що призводить до утворення дрібніших пептидів та амінокислот, які повторно вступають у білковий обмін. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік, расова та статева приналежність Інсулін гларгін. Вплив віку, расової та статевої приналежності на фармакокінетику інсуліну гларгін досі не оцінювався. У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих, проведених з інсуліном гларгін (100 ОД/мл), аналіз підгруп, проведений за віком, расовою та статевою належністю, не показав відмінностей щодо безпеки та ефективності. Ліксенатід. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, вік, маса тіла, статева та расова приналежність не мали клінічно значущого впливу на фармакокінетику ліксісенатиду. Ожиріння. Вплив ІМТ на фармакокінетику препарату Соліква СолоСтар® досі не оцінювався. Ниркова недостатність. Відкрите дослідження оцінювало фармакокінетику ліксисенатиду 5 мкг при одноразовому введенні в осіб з різним ступенем порушення функції нирок, яка обчислювалася за допомогою формули Кокрофта-Голта для розрахунку Cl креатиніну порівняно зі здоровими особами. Не спостерігалося значних відмінностей у середніх значеннях C max  та AUC ліксісенатиду при нормальній функції нирок та нирковій недостатності легкого ступеня (Cl креатиніну 60–90 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю середньої тяжкості (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) AUC ліксисенатиду збільшувалася приблизно на 51%, а у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl креатиніну 15-30 мл/хв) AUC ліксисенатиду збільшувалась приблизно на 8%. Печінкова недостатність Ліксенатід. Оскільки ліксісенатид виводиться переважно нирками, фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з гострим або хронічним порушенням функції печінки не проводилося. Не очікується, що порушення функції печінки може вплинути на фармакокінетику ліксісенатиду. Показ препарату Соліква СолоСтар® Цукровий діабет типу 2 - у комбінації з метформіном як доповнення до дієтотерапії та підвищеного фізичного навантаження з метою покращення глікемічного контролю при неефективності монотерапії метформіном або комбінації метформіну з іншим пероральним гіпоглікемічним препаратом, або монотерапії базальним інсуліном (для дорослих.Клінічна фармакологіяГіпоглікемічний засіб – комбінація аналога інсуліну тривалої дії та глюкагоноподібного поліпептиду рецепторів агоніста.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 - у комбінації з метформіном як доповнення до дієтотерапії та підвищеного фізичного навантаження з метою покращення глікемічного контролю при неефективності монотерапії метформіном або комбінації метформіну з іншим пероральним гіпоглікемічним препаратом, або монотерапії базальним інсуліном (для дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ліксісенатиду, інсуліну гларгін або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; цукровий діабет типу 1; діабетичний кетоацидоз; тяжкі захворювання ШКТ, включаючи гастропарез; ниркова недостатність тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування у цій віковій групі). З обережністю: панкреатит в анамнезі (через вміст препарату ліксісенатиду, див. «Особливі вказівки»); пацієнти, які одночасно приймають препарати, що вимагають швидкої абсорбції із ШКТ, мають вузький терапевтичний індекс, або потребують ретельного клінічного моніторингу (див. «Особливі вказівки»).Вагітність та лактаціяВідсутні дані контрольованих клінічних досліджень щодо застосування під час вагітності препарату Соліква СолоСтар®, інсуліну гларгін або ліксісенатиду. У дослідженнях на тваринах була продемонстрована репродуктивна токсичність ліксісенатиду, відсутність ембріотоксичності та тератогенності інсуліну гларгін. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Соліква СолоСтар протипоказаний при вагітності (через вміст у складі препарату ліксісенатиду). При плануванні вагітності або її настанні лікування препаратом Соліква СолоСтар слід припинити. Немає даних про проникнення в грудне молоко інсуліну гларгін або ліксісенатиду. Застосування препарату Соліква СолоСтар® у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції (HP) представлені за системами органів (відповідно до класифікації MedDRA), при цьому використовувалася класифікація частоти виникнення HP CIOMS (Рада міжнародних організацій з медичних наук): дуже часто (≥10%); часто (≥1%; <10%); нечасто (≥0,1%; <1%); рідко (≥0,01%; <0,1%); дуже рідко (<0,01%), частота невідома (визначити частоту народження HP за наявними даними неможливо). Короткий опис профілю безпеки Найбільш часто спостерігається НР під час застосування препарату Соліква СолоСтар ®  був розвиток гіпоглікемії та НР з боку ШКТ (див. нижче Опис окремих НР). Перелік HP Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку імунної системи: нечасто – кропив'янка. Порушення обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемія. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – головний біль. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, діарея, блювання; нечасто – диспепсія, біль у животі. Загальні порушення та порушення у місці введення: нечасто – почуття втоми, реакції у місці введення. Опис окремих HP Гіпоглікемія: епізоди тяжкої гіпоглікемії, особливо якщо вони виникають повторно, можуть призвести до розвитку неврологічних порушень. Випадки тривалої або тяжкої гіпоглікемії можуть становити загрозу життю. У багатьох пацієнтів ознаками і симптомами нейроглікопенії - нестачі глюкози в головному мозку (почуття втоми, неадекватна стомлюваність або слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, зорові розлади, головний біль, нудота, сплутаність або втрата свідомості, судоми). активація симпатичної нервової системи у відповідь на гіпоглікемію): відчуття голоду, дратівливість, нервове збудження або тремор, неспокій, блідість, холодний піт, тахікардія, відчуття серцебиття. В цілому,чим значнішим і швидше відбувається зниження концентрації глюкози крові, тим сильніше виражена адренергічна контррегуляція та її прояви. Таблиця 2 Документовані гіпоглікемічні HP, що протікають із клінічною симптоматикою, або важкі гіпоглікемічні HP Показники Пацієнти, які не отримували лікування інсуліном Переклад з базального інсуліну Соліква СолоСтар ® Інсулін гларгін Ліксисенатид Соліква СолоСтар ® Інсулін гларгін Кількість пацієнтів 469 467 233 365 365 Документована гіпоглікемія, що протікає з клінічною симптоматикою * Пацієнти з епізодом гіпоглікемії, кількість пацієнтів (%) 120 (25,6%) 110 (23,6%) 15 (6,4%) 146 (40%) 155 (42,5%) Епізоди гіпоглікемії на один пацієнто-рік, кількість 1,44 1,22 0,34 3,03 4,22 Тяжка гіпоглікемія** Епізоди гіпоглікемії на один пацієнто-рік, кількість 0 <0,01 0 0,02 <0,01   * Документована, що протікає з клінічною симптоматикою, гіпоглікемія була епізодом, під час якого типові симптоми гіпоглікемії поєднувалися з встановленою плазмовою концентрацією глюкози в крові <70 мг/дл (3,9 ммоль/л). ** Тяжка гіпоглікемія, що протікає з клінічною симптоматикою, була епізодом, який зажадав допомоги інших людей для того, щоб активно ввести вуглеводи, глюкагон або провести інші заходи, спрямовані на підтримку основних життєвих функцій організму. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання та діарея часто спостерігалися HP під час лікування. У пацієнтів, які отримують лікування препаратом Соліква СолоСтар , частота нудоти, діареї та блювання, пов'язаних з лікуванням, становила 8,4; 2,2 та 2,2% відповідно. HP з боку шлунково-кишкового тракту у своїй більшості були помірно вираженими і минущими. У пацієнтів, які отримували лікування ліксісенатидом, частота нудоти, діареї та блювання, пов'язаних з лікуванням, становила 22,3; 3 та 3,9% відповідно. Ліподистрофія: підшкірне введення ін'єкційних препаратів, що містять інсулін, може призвести до розвитку ліпоатрофії в місці ін'єкції (зменшення підшкірно-жирової тканини) або ліпогіпертрофії (підвищення щільності підшкірно-жирової тканини). З боку імунної системи: повідомлялося про розвиток алергічної реакції (кропив'янка), можливо пов'язаної із застосуванням препарату Соліква СолоСтар у  0,3% пацієнтів. Під час постмаркетингового застосування інсуліну гларгін та ліксісенатиду спостерігалися випадки генералізованих алергічних реакцій, включаючи анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк. Утворення антитіл: застосування препарату Соліква СолоСтар може  викликати утворення антитіл до інсуліну гларгін та/або ліксісенатиду (див. «Особливі вказівки»). Реакції у місці введення: у деяких пацієнтів, які отримують інсулінотерапію, включаючи препарат Соліква СолоСтар ® , спостерігалися еритема, локальний набряк, свербіж у місці ін'єкції. Ці явища зазвичай поступово зменшувалися та проходили без лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження щодо взаємодії препарату Соліква СолоСтар® з іншими ЛЗ не проводилися. Інсулін гларгін Ряд ЛЗ впливає на метаболізм глюкози, внаслідок чого при їх одночасному застосуванні з інсуліном може знадобитися корекція дози інсуліну та особливо ретельне спостереження, включаючи моніторинг концентрації глюкози у крові. 1. ЛЗ, які можуть збільшувати гіпоглікемічну дію інсуліну та схильність до розвитку гіпоглікемії: пероральні гіпоглікемічні препарати, інгібітори АПФ, саліцилати, дизопірамід; фібрати; флуоксетин, інгібітори МАО; пентоксифілін; пропоксифен; протимікробні засоби із групи сульфаніламідів. 2. ЛЗ, які можуть послаблювати гіпоглікемічну дію інсуліну: глюкокортикостероїди та мінералокортикостероїди, даназол, діазоксид, діуретики, симпатоміметичні препарати (такі як епінефрин, сальбутамол, тербуталін); глюкагон, ізоніазид, похідні фенотіазину; соматропін; гормони щитовидної залози; естрогени, прогестагени (наприклад, у складі пероральних контрацептивів), інгібітори протеаз та атипові нейролептики (наприклад, оланзапін та клозапін). 3. Бета-адреноблокатори, клонідин, солі літію та етанол можуть як посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічний ефект інсуліну. 4. Пентамідин може спричиняти гіпоглікемію, після якої в деяких випадках може розвиватися гіперглікемія. 5. Під впливом симпатолітичних ЛЗ, таких як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, ознаки адренергічної контррегуляції (активації симпатичної нервової системи у відповідь на гіпоглікемію) можуть бути менш виражені або відсутні. Ліксисенатид Ліксисенатид є пептидом та не метаболізується за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro ліксісенатид не впливав на активність ізоферментів системи цитохрому Р450 або транспортерів у людини. Вплив затримки спорожнення шлунка на абсорбцію лікарських препаратів, що приймаються внутрішньо. Затримка спорожнення шлунка при застосуванні ліксісенатиду може зменшити швидкість абсорбції лікарських препаратів, що приймаються внутрішньо. Слід бути обережними при одночасному прийомі внутрішньо лікарських препаратів з вузьким терапевтичним діапазоном або які потребують ретельного клінічного моніторингу. Якщо такі препарати слід приймати під час їжі, пацієнтам слід рекомендувати їх прийом з тим прийомом їжі, коли не вводиться ліксісенатид. Лікарські препарати для прийому внутрішньо, ефективність яких особливо залежить від порогових концентрацій, такі як антибіотики, слід приймати не менше ніж за 1 годину або через 4 години після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар®.Гастрорезистентні препарати слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 4 години після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар®. З парацетамолом. Корекція дози парацетамолу при одночасному застосуванні з препаратом Соліква СолоСтар® не потрібна, однак у разі необхідності швидкого початку дії парацетамолу, його слід приймати через 1–4 години після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар® через можливе збільшення Tmax парацетамолу в плазмі крові. З пероральними контрацептивними препаратами. Пацієнткам, які застосовують пероральні контрацептивні препарати, слід рекомендувати приймати їх не менше ніж за 1 годину або через 11 годину після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар®. З аторвастатином. Пацієнтам, які приймають аторвастатин, слід рекомендувати його прийом не менше ніж за 1 годину або через 11 годину після ін'єкції препарату Соліква СолоСтар®. Із варфарином. Корекція дози варфарину при його спільному застосуванні з препаратом Соліква СолоСтар® не потрібна, проте рекомендується частий моніторинг MHO на початку та після закінчення терапії препаратом Соліква СолоСтар®. З дигоксином. Корекція дози дигоксину при його сумісному застосуванні з препаратом Соліква СолоСтар® не потрібна. З раміприлом. Корекція дози раміприлу при його спільному застосуванні з препаратом Соліква СолоСтар® не потрібна.Спосіб застосування та дозиП/к, 1 раз на добу протягом 1 години перед будь-яким прийомом їжі. Переважно, щоб прандіальна (перед прийомом їжі) ін'єкція препарату Соліква СолоСтар® проводилася  щодня перед тим самим прийомом їжі, вибраним як найбільш підходящий для пацієнта. У разі пропуску введення дози препарату Соліква СолоСтар® її  слід ввести протягом 1 години перед наступним прийомом їжі. Для зручності індивідуального підбору дози препарат Соліква СолоСтар® випускається  у двох шприц-ручках, що надають вибір різних доз. Відмінності між цими двома шприц-ручками полягають у діапазоні доз діючих речовин у шприц-ручках (див. нижче). Соліква СолоСтар ®  100 ОД/мл та 50 мкг/мл: шприц-ручка 10–40 - 1 одиниця препарату в цій шприц-ручці Соліква СолоСтар® містить  1 ОД інсуліну гларгін та 0,5 мкг ліксісенатиду. Ця шприц-ручка дає можливість отримання добової дози від 10 до 40 ОД препарату Соліква СолоСтар® (  від 10 до 40 ОД інсуліну гларгін у комбінації з ліксісенатидом у дозі від 5 до 20 мкг). Соліква СолоСтар ®  100 ОД/мл та 33 мкг/мл: шприц-ручка 30–60 - 1 одиниця препарату в цій шприц-ручці Соліква СолоСтар® містить  1 ОД інсуліну гларгін та 0,33 мкг ліксісенатиду. Ця шприц-ручка дає можливість отримання добової дози від 30 до 60 одиниць препарату Соліква СолоСтар® (  від 30 до 60 ОД інсуліну гларгін у комбінації з ліксісенатидом у дозі від 10 до 20 мкг). Щоб уникнути помилкового введення препарату з іншої шприц-ручки (з іншим дозуванням), необхідно переконатися в тому, що в рецепті вказана відповідна призначенню лікаря шприц-ручка Соліква СолоСтар ® : шприц-ручка Соліква СолоСтар ®  (10–40) або шприц- Соліква СолоСтар ®  (30-60). Максимальна добова доза препарату Соліква СолоСтар становить  60 одиниць (60 ОД інсуліну гларгін та 20 мкг ліксісенатиду). Доза препарату Соліква СолоСтар® повинна  підбиратися індивідуально, на підставі клінічної відповіді, і титруватися, виходячи з потреби пацієнта в інсуліні. Доза ліксісенатиду збільшується або зменшується разом з дозою інсуліну гларгін, а також залежить від того, яка з вищезгаданих шприц-ручок використовується. Корекцію дози або зміну часу введення препарату Соліква СолоСтар слід  проводити лише під лікарським наглядом з відповідним моніторингом концентрації глюкози в крові (див. «Особливі вказівки). Початок терапії препаратом Соліква СолоСтар ® Початкова доза препарату Соліква СолоСтар® (  див. табл. 1) вибирається виходячи з попереднього лікування гіпоглікемічними препаратами, і не повинна перевищувати початкову дозу ліксісенатиду 10 мкг. Таблиця 1 Початкова доза препарату Соліква СолоСтар® Характеристика шприц-ручки Попереднє лікування Пероральні гіпоглікемічні препарати (пацієнти, які не отримували інсулін) Інсулін гларгін (100 ОД/мл)* <20 ОД Інсулін гларгін (100 ОД/мл)* ≥20 ОД - <30 ОД Інсулін гларгін (100 ОД/мл)* ≥30 ОД - ≤60 ОД Початкова доза та тип шприц-ручки Шприц-ручка Соліква СолоСтар ® (10–40) 10 одиниць препарату (10 ОД інсуліну гларгін/5 мкг ліксісенатиду) 20 одиниць препарату (20 ОД інсуліну гларгін/10 мкг ліксісенатиду) - Шприц-ручка Соліква СолоСтар ® (30–60) - 30 одиниць препарату (30 ОД інсуліну гларгін/10 мкг ліксісенатиду)   *Якщо застосовувався інший базальний інсулін: для базального інсуліну, що вводиться 2 рази на добу, або інсуліну гларгін 300 ОД/мл, що вводиться 1 раз на добу, початкова добова доза препарату Соліква СолоСтар® повинна  бути знижена на 20%. Для будь-яких інших базальних інсулінів слід застосовувати ті ж рекомендації, що й для інсуліну гларгін (100 ОД/мл). Титрування дози препарату Соліква СолоСтар ® Препарат Соліква СолоСтар® повинен  дозуватися відповідно до індивідуальної потреби пацієнта в інсуліні. З метою покращення глікемічного контролю рекомендується коригувати дозу препарату на підставі визначення концентрації глюкози у плазмі натще. При переході на терапію препаратом Соліква СолоСтар® та  наступні тижні рекомендується проведення ретельного моніторингу концентрації глюкози в крові: - якщо лікування пацієнта починається з використання шприц-ручки Соліква СолоСтар® (  10–40), то за допомогою цієї шприц-ручки доза може титруватися до 40 одиниць препарату; - при загальних добових дозах >40 одиниць препарату на добу слід перейти на використання шприц-ручки Соліква СолоСтар® ( 30–60); - якщо лікування пацієнта починається з використання шприц-ручки Соліква СолоСтар® (  30–60), то за допомогою цієї шприц-ручки доза може титруватися до 60 одиниць препарату; - при загальних добових дозах >60 одиниць препарату на добу не можна використовувати препарат Соліква СолоСтар® . Спосіб введення Препарат Соліква СолоСтар® вводиться  в підшкірно-жирову клітковину передньої черевної стінки, плечей або стегон. З метою зменшення ризику розвитку ліподистрофії місце ін'єкцій слід змінювати при кожній новій ін'єкції в межах однієї з рекомендованих областей для введення. На швидкість абсорбції і, відповідно, на початок і тривалість дії можуть впливати фізичне навантаження та інші фактори, що змінюються, такі як стрес, інтеркурентні захворювання, або одночасно приймаються лікарські препарати або дієта. Препарат Соліква СолоСтар ®  не можна вводити внутрішньовенно та внутрішньом'язово. Після першого введення препарату шприц-ручкою можна користуватися протягом 4 тижнів, зберігаючи при температурі нижче 25 °C у захищеному від світла місці (не заморожувати і не в холодильнику). Детальніше про проведення ін'єкцій за допомогою шприц-ручки Соліква СолоСтар ® 10–40  /  30–60 див. 60 одиниць препарату на добу). Особливі клінічні групи пацієнтів Діти та підлітки до 18 років. Безпека та ефективність препарату Соліква СолоСтар® у  дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Пацієнти віком від 65 років. Препарат Соліква СолоСтар® можна  застосовувати у цієї групи пацієнтів. Доза повинна коригуватись індивідуально, виходячи з моніторингу концентрацій глюкози в крові. Досвід застосування препарату у пацієнтів віком від 75 років обмежений. Печінкова недостатність. Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику препарату Соліква СолоСтар не  вивчався. Корекція дози ліксісенатиду у пацієнтів з печінковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з печінковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватися внаслідок зниження здатності до глюконеогенезу та уповільнення метаболізму інсуліну. У пацієнтів з печінковою недостатністю може знадобитися частий моніторинг концентрації глюкози в крові та корекція дози препарату Соліква СолоСтар® . Ниркова недостатність. Відсутній терапевтичний досвід застосування ліксісенатиду у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) та термінальною нирковою недостатністю, тому застосування ліксісенатиду у цих груп пацієнтів протипоказане. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості може знижуватись потреба в інсуліні внаслідок уповільнення метаболізму інсуліну. У пацієнтів з нирковою недостатністю може знадобитися частий моніторинг концентрації глюкози в крові та корекція дози препарату Соліква СолоСтар® . Інструкція з використання шприц-ручки Соліква СолоСтар ®  10-40 (для доз 10-40 одиниць препарату на добу) У шприц-ручках Соліква СолоСтар® міститься  інсулін гларгін та ліксісенатид у фіксованому співвідношенні. Лікарська комбінація у шприц-ручці Соліква СолоСтар® 10–40  призначена для щоденного введення від 10 до 40 ОД інсуліну гларгін та від 5 до 20 мкг ліксісенатиду. Ніколи не слід використовувати голки повторно. У разі повторного використання голки можна не отримати потрібну пацієнтові дозу (введення меншої дози) або отримати надто велику дозу (передозування). Ніколи не слід використовувати шприц для вилучення препарату із шприц-ручки. При використанні шприца неможливо отримати правильну кількість препарату. Слід зберегти цю інструкцію для звернення до неї за довідками у майбутньому. Важлива інформація Ніколи не користуватися однією шприц-ручкою одночасно з іншою людиною – вона призначена для індивідуального використання. Ніколи не користуватися шприц-ручкою, якщо вона пошкоджена або пацієнт не впевнений, що вона справна. Завжди проводити тест на безпеку. Завжди мати при собі запасну шприц-ручку та запасні голки на той випадок, якщо вони загубляться або стануть несправними. Перед тим як почати користуватися шприц-ручкою, дізнатися у медичного працівника, як правильно проводити підшкірну ін'єкцію. У разі наявності у пацієнта труднощів при поводженні з цією шприц-ручкою, наприклад у разі проблем із зором, може знадобитися допомога інших осіб, здатних дотримуватися всіх рекомендацій даної інструкції з користування шприц-ручкою Соліква СолоСтар ® . Перед використанням шприц-ручки прочитайте цю інструкцію. Якщо пацієнт не дотримуватиметься всіх рекомендацій, він може отримати занадто багато або занадто мало препарату.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл: активна речовина: інсулін деглудек – 100 ОД (3,66 мг)/200 ОД (7,32 мг); допоміжні речовини: гліцерол – 19,6/19,6 мг; фенол - 1,5/1,5 мг; метакрезол - 1,72/1,72 мг; цинк – 32,7/71,9 мкг (у вигляді цинку ацетату – 109,7/241,4 мкг); кислота хлористоводнева/натрію гідроксид (для корекції рН); вода для ін'єкцій – до 1/1 мл; рН розчину 7,6/7,6; 1 шприц-ручка містить 3/3 мл розчину, еквівалентного 300/600 ОД. Шприц-ручка дозволяє ввести до 80/160 ОД за одну ін'єкцію з кроком 1/2 ОД; 1 ОД інсуліну деглудек містить 0,0366 мг безводного безсольового інсуліну деглудек; 1 ОД інсуліну деглудек відповідає 1 ME людського інсуліну, 1 ОД інсуліну детемир або інсуліну гларгіну. Розчин для підшкірного введення, 100 ОД/мл, 200 ОД/мл у попередньо заповнених шприц-ручках ФлексТач®. По 3 мл у картриджах зі скла I гідролітичного класу, закупорених пробками з дисками з галобутилової гуми/поліізопрену з одного боку та поршнями з галобутилової гуми з іншого боку. Картридж запаяний у мультидозову одноразову поліпропіленову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій. Для дозування 100 ОД/мл: по 5 одноразових мультидозових шприц-ручок поміщають у картонну пачку. Для дозування 200 ОД/мл: по 3 одноразових мультидозових шприц-ручки поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний.ФармакокінетикаАбсорбція. Надтривала дія інсуліну деглудек обумовлена ​​спеціально створеною структурою його молекули. Після підшкірної ін'єкції відбувається утворення розчинних стабільних мультигексамерів, які створюють депо інсуліну в підшкірно-жировій тканині. Мультигексамери поступово дисоціюють, вивільняючи мономери інсуліну деглудек, внаслідок чого відбувається повільне та пролонговане надходження препарату в кров. Css препарату Тресіба® у плазмі крові досягається через 2-3 дні після введення препарату. Дія інсуліну деглудек протягом 24 годин при його щоденному введенні один раз на добу рівномірно розподіляється між першим і другим 12-годинними інтервалами (AUCGIR0–12h.SS/AUCGIR.t.SS=0,5). Розподіл. Зв'язок інсуліну деглудек з білками плазми (альбумін) становить >99%. Метаболізм. Розпад інсуліну деглудек подібний до такого людського інсуліну; всі метаболіти, що утворюються, є неактивними. Виведення. T1/2 після підшкірної ін'єкції препарату Тресиба® ФлексТач® визначається швидкістю його всмоктування з підшкірної тканини. T1/2 препарату Тресіба® ФлексТач® становить приблизно 25 годин і не залежить від дози. Лінійність. При підшкірному введенні сумарні концентрації в плазмі були пропорційні введеній дозі в діапазоні терапевтичних доз. При безпосередньому зіставленні обох форм випуску препарату Тресиба® ФлексТач® — 100 та 200 ОД/мл отримані дані про відповідність їх біоеквівалентності встановленим вимогам (на основі отриманих даних за AUCIDeg.τ.SS та Cmax.IDeg.SS) Особливі групи пацієнтів Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних властивостях препарату Тресіба® ФлексТач® залежно від статі пацієнтів. Пацієнти похилого віку, пацієнти різних етнічних груп, пацієнти з порушенням ниркової функції або печінки. Не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці інсуліну деглудек між літніми та молодими пацієнтами, між пацієнтами різних етнічних груп, між пацієнтами з порушеннями функції нирок, печінки та здоровими пацієнтами. Діти та підлітки. Фармакокінетичні властивості інсуліну деглудек у дітей (від 1 до 11 років) та підлітків (від 12 до 18 років) у рівноважному стані були зіставні з такими, що спостерігаються у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1. Однак після одноразового застосування загальна експозиція у дітей та підлітків була вищою, ніж у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1. Дані доклінічних досліджень безпеки. Доклінічні дані, засновані на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз, канцерогенного потенціалу, токсичного впливу на репродуктивну функцію, не виявили будь-якої небезпеки інсуліну деглудек для людини. Співвідношення метаболічної та мітогенної активностей інсуліну деглудек є аналогічним до такого людського інсуліну.ФармакодинамікаПрепарат Тресіба® ФлексТач® — аналог людського інсуліну надтривалої дії, який виробляється методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae. Механізм дії. Інсулін деглудек специфічним чином зв'язується з рецептором людського ендогенного інсуліну та взаємодіючи з ним, реалізує свій фармакологічний ефект аналогічно до ефекту людського інсуліну. Гіпоглікемічна дія інсуліну деглудек обумовлена ​​підвищенням утилізації глюкози тканинами після зв'язування інсуліну з рецепторами м'язових та жирових клітин та одночасним зниженням швидкості продукції глюкози печінкою. Препарат Тресіба® ФлексТач® є базальним аналогом людського інсуліну надтривалої дії; після п/к ін'єкції він формує розчинні мультигексамери в підшкірному депо, звідки відбувається безперервне та пролонговане всмоктування інсуліну деглудек у судинне русло, що забезпечує наддовгий, плоский профіль дії та стабільний гіпоглікемічний ефект препарату. Протягом 24-годинного періоду моніторингу гіпоглікемічної дії препарату у пацієнтів, яким доза інсуліну деглудек вводилася один раз на добу, препарат Тресіба® ФлексТач®, на відміну від інсуліну гларгін, продемонстрував рівномірний Vd між дією у перший та другий 12-годинні періоди (AUCGIR0 -12h.SS/AUCGIRtotal.SS = 0,5). 24-годинний середній профіль швидкості інфузії глюкози Css інсуліну деглудек 100 ОД/мл 0,6 ОД/кг (дослідження 1987) Тривалість дії препарату Тресіба® ФлексТач® становить понад 42 години в межах терапевтичного діапазону доз. Css препарату в плазмі досягається через 2-3 дні після введення препарату. Інсулін деглудек у стані Css демонструє достовірно меншу (у 4 рази) порівняно з інсуліном гларгін варіабельність щоденних профілів гіпоглікемічної дії, яка оцінюється за значенням коефіцієнта варіабельності (CV) для дослідження гіпоглікемічної дії препарату протягом одного інтервалу дозування (UC). та в межах тимчасового періоду від 2 до 24 год (AUCGIR2–24h.SS). Доведено лінійний взаємозв'язок між підвищенням дози препарату Тресиба® ФлексТач® та його загальною гіпоглікемічною дією. Обидві форми випуску препарату Тресиба® ФлексТач® — 100 та 200 ОД/мл демонструють порівняний загальний гіпоглікемічний ефект при введенні кожної з двох дозувань препарату в однаковій сумарній дозі. У дослідженнях не виявлено клінічно достовірної різниці у фармакодинаміці препарату Тресиба® між пацієнтами похилого віку та дорослими пацієнтами молодого віку. Клінічна ефективність та безпека Проведено 11 міжнародних рандомізованих відкритих клінічних досліджень Treat-to-Target (стратегія «лікувати до мети») тривалістю 26 та 52 тижнів, що проводяться у паралельних групах, які включали загалом 4275 пацієнтів (1102 пацієнти з цукровим діабетом типу 1 та 3 цукровим діабетом типу 2), які отримували препарат Тресіба®. Ефективність препарату Тресіба® вивчалася у пацієнтів з цукровим діабетом типу 1, які не отримували до цього інсулін, та цукровим діабетом типу 2, які отримували інсулінотерапію, у фіксованому або гнучкому режимі дозування препарату Тресіба®. Доведено відсутність переваги препаратів порівняння (інсулін детемір та інсулін гларгін) над препаратом Тресіба® щодо зниження показника HbА1с з моменту включення до кінця дослідження. Винятком з'явився препарат ситагліптин, в ході порівняння з яким препарат Тресіба продемонстрував свою статистично значущу перевагу щодо зниження показника HbА1с. Результати клінічного дослідження (стратегія «лікувати до мети») з ініціювання інсулінотерапії у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 продемонстрували зниження на 36% частоти розвитку епізодів підтвердженої нічної гіпоглікемії (визначених як епізоди гіпоглікемії, що виникли в період часу доби між нулем год. , підтверджені результатом вимірювання концентрації глюкози у плазмі крові Результати проспективного мета-аналізу даних, отриманих у ході семи спланованих за принципом «лікувати до мети» клінічних досліджень за участю пацієнтів з цукровим діабетом типів 1 та 2, продемонстрували переваги терапії препаратом Тресіба® щодо нижчої, порівняно з терапією інсуліном гларгін, частоти розвитку у пацієнтів епізодів підтвердженої гіпоглікемії та епізодів підтвердженої нічної гіпоглікемії. Зниження частоти епізодів гіпоглікемії на фоні лікування препаратом Тресіба® було досягнуто при нижчому середньому показнику глюкози плазми крові натще, ніж при лікуванні інсуліном гларгін. Не виявлено клінічно значуще утворення антитіл до інсуліну після лікування препаратом Тресіба® ФлексТач® протягом тривалого періоду часу. У 104-тижневому клінічному дослідженні у 57% пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, які отримували лікування препаратом Тресіба® у комбінації з метформіном, було досягнуто цільового показника HbА1с. Додавання ліраглутиду призвело до статистично значущого зниження показника HbА1с (−0,73% при застосуванні ліраглутиду порівняно з −0,4% при застосуванні препарату порівняння, розраховані середні значення) та маси тіла (−3,03 кг у порівнянні з 0, 72 кг (розраховані середні значення). Частота епізодів гіпоглікемії (на один пацієнто-рік експозиції) була статистично значуще нижче при додаванні ліраглутиду порівняно з додаванням одноразової дози інсуліну аспарт (1 у порівнянні з 8,15; відношення: 0,13; 95% ДІ: від 0,08 до 0,21). Діти та підлітки. Ефективність та безпека препарату Тресіба® були вивчені у рандомізованому (1:1) контрольованому клінічному дослідженні у дітей та підлітків із цукровим діабетом типу 1 тривалістю 26 тижнів (n=350) з наступним 26-тижневим періодом продовження (n=280). До групи препарату Тресіба® було включено 43 дитини віком від 1 до 5 років, 70 дітей віком від 6 до 11 років та 61 підліток у віці від 12 до 17 років. При застосуванні препарату Тресиба® один раз на добу було показано подібне зниження показника HbA1с на 52-й тиж і більше виражене зниження показника глюкози в плазмі крові натще (ГПН) щодо вихідних значень порівняно із застосуванням препарату порівняння (інсулін детемир один або два рази) добу).Цей результат був досягнутий при застосуванні препарату Тресіба® у добовій дозі на 30% менше від такого інсуліну детемир. Частота (яви на один пацієнто-рік експозиції) епізодів важкої гіпоглікемії (визначення міжнародного товариства з вивчення цукрового діабету у дітей та підлітків (ISPAD); 0,51 у порівнянні з 0,33), підтвердженої гіпоглікемії (57,71 у порівнянні з 54 ,05) та нічний підтвердженої гіпоглікемії (6,03 у порівнянні з 7,6) була порівнянною при застосуванні препарату Тресіба® та інсуліну детемир. В обох групах лікування у дітей віком від 6 до 11 років частота епізодів підтвердженої гіпоглікемії була вищою, ніж в інших вікових групах. Спостерігалася вища частота епізодів тяжкої гіпоглікемії у дітей віком від 6 до 11 років у групі препарату Тресіба®.Частота епізодів гіперглікемії з кетозом була суттєво нижчою при застосуванні препарату Тресіба® у порівнянні з лікуванням інсуліном детемиром – 0,68 та 1,09 відповідно. Частота виникнення, тип і рівень тяжкості небажаних реакцій у популяції пацієнтів дитячого віку не відрізняються від таких у загальній популяції пацієнтів з цукровим діабетом. Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.68 та 1,09 відповідно. Частота виникнення, тип і рівень тяжкості небажаних реакцій у популяції пацієнтів дитячого віку не відрізняються від таких у загальній популяції пацієнтів з цукровим діабетом. Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.68 та 1,09 відповідно. Частота виникнення, тип і рівень тяжкості небажаних реакцій у популяції пацієнтів дитячого віку не відрізняються від таких у загальній популяції пацієнтів з цукровим діабетом. Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба для лікування підлітків з цукровим діабетом типу 2.Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба для лікування підлітків з цукровим діабетом типу 2.Показання до застосуванняЦукровий діабет у дорослих, підлітків та дітей старше 1 року.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до активної речовини або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату; період вагітності, період грудного вигодовування (клінічний досвід застосування препарату у жінок під час вагітності та грудного вигодовування відсутній); дитячий вік до 1 року, т.к. клінічні дослідження в дітей віком до 1 року не проводилися.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Тресіба® ФлексТач® у період вагітності протипоказане, тому що. клінічного досвіду його застосування під час вагітності відсутня. Дослідження репродуктивної функції у тварин не виявили відмінностей між інсуліном деглудек та людським інсуліном за показниками ембріотоксичності та тератогенності. Застосування препарату Тресіба® ФлексТач® у період грудного вигодовування протипоказане, тому що симптоми інфекції не рекомендуються. клінічний досвід його застосування у жінок, що годують, відсутній. Дослідження на тваринах показали, що у щурів інсулін деглудек виділяється з грудним молоком, концентрація препарату у грудному молоці нижча, ніж у плазмі крові. Невідомо, чи виділяється інсулін деглудек із грудним молоком жінок. Не очікується поява метаболічних ефектів у новонароджених дітей та дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Фертильність. У дослідженнях на тваринах не виявлено несприятливий вплив інсуліну деглудек на фертильність.Побічна діяНайчастішим побічним ефектом, про який повідомлялося під час лікування інсуліном деглудек, є гіпоглікемія. Всі побічні ефекти, що представлені нижче, засновані на даних, отриманих в ході клінічних досліджень, розподілені по групам відповідно до MedDRA та систем органів. Частота розвитку побічних ефектів визначається як: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, кропив'янка. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – ліподистрофія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто — реакції у місці введення; нечасто - периферичні набряки. Опис окремих побічних реакцій Порушення імунної системи. При застосуванні препаратів інсуліну можливий розвиток алергічних реакцій. Алергічні реакції негайного типу на препарат інсуліну або допоміжні компоненти, що входять до його складу, можуть потенційно загрожувати життю пацієнта. При застосуванні препарату Тресіба® ФлексТач® реакції гіперчутливості (в т.ч. набряк язика або губ, діарея, нудота, відчуття втоми та свербіж шкіри) та кропив'янка були відмічені рідко. Гіпоглікемія. Може розвинутись, якщо доза інсуліну надто висока по відношенню до потреби пацієнта в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призводити до втрати свідомості та/або судом, тимчасового або незворотного порушення функції головного мозку аж до летального результату. Симптоми гіпоглікемії, як правило, розвиваються раптово. Вони включають: холодний піт, блідість шкірних покривів, підвищену стомлюваність, нервозність або тремор, почуття тривоги, незвичайну втому або слабкість, порушення орієнтації, зниження концентрації уваги, сонливість, виражене почуття голоду, порушення зору, головний біль, нудоту, відчуття серцебиття. Ліподистрофія (в т.ч. ліпогіпертрофія, ліпоатрофія) може розвиватися у місці ін'єкції. Дотримання правил зміни місця ін'єкції межах однієї анатомічної області допомагає скоротити ризик розвитку цієї побічної реакції. Реакції у місці введення. У пацієнтів, які отримували препарат Тресіба® ФлексТач®, відзначалися реакції у місці введення препарату (гематома, біль, місцевий крововилив, еритема, вузлики сполучної тканини, припухлість, зміна забарвлення шкіри, свербіж, подразнення та ущільнення у місці ін'єкції). Більшість реакцій у місці введення незначні і мають тимчасовий характер і зазвичай зникають при продовженні лікування. Діти та підлітки. Препарат Тресиба® застосовували у дітей та підлітків віком до 18 років для дослідження фармакокінетичних властивостей. У довгостроковому дослідженні у дітей віком від 1 до 18 років було продемонстровано безпеку та ефективність. Частота виникнення, тип і рівень тяжкості небажаних реакцій у популяції пацієнтів дитячого віку не відрізняються від таких у загальній популяції пацієнтів з цукровим діабетом. Особливі групи пацієнтів У ході клінічних досліджень жодних відмінностей щодо частоти, типу або тяжкості побічних реакцій між пацієнтами похилого віку та пацієнтами з порушенням функції нирок або печінки та загальною популяцією пацієнтів не виявлено.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд ЛЗ, які впливають потреба в інсуліні. Потребу інсуліну можуть зменшувати: пероральні гіпоглікемічні препарати, агоністи рецепторів ГПП-1, інгібітори МАО, неселективні бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, саліцилати, анаболічні стероїди та сульфонаміди. Потреба в інсуліні можуть збільшувати: пероральні гормональні контрацептивні засоби, тіазидні діуретики, кортикостероїди, тиреоїдні гормони, симпатоміметики, соматропін і даназол. Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії. Октреотид/ланреотид може підвищувати, так і знижувати потребу організму в інсуліні. Етанол (алкоголь) може посилювати, так і зменшувати гіпоглікемічний ефект інсуліну. Несумісність. Деякі лікарські речовини при додаванні до препарату Тресіба® ФлексТач® можуть спричинити його руйнування. Препарат Тресиба® ФлексТач® не можна додавати до інфузійних розчинів. Не можна змішувати препарат Тресіба® ФлексТач® з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиП/к, 1 раз на день у будь-який час доби, але краще вводити препарат в один і той же час щодня. Препарат Тресіба® ФлексТач® є аналогом інсуліну надтривалої дії. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 препарат Тресіба® ФлексТач® може застосовуватися як у вигляді монотерапії, так і у комбінації з ПГГП, агоністами рецепторів ГПП-1 або болюсним інсуліном (див. «Фармакодинаміка»). Пацієнтам з цукровим діабетом типу 1 призначають препарат Тресіба® ФлексТач® у поєднанні з інсуліном короткої/ультракороткої дії, для покриття потреби у прандіальному інсуліні. Доза препарату Тресиба® ФлексТач® повинна визначатися індивідуально відповідно до потреб пацієнта. Для оптимізації контролю глікемії рекомендується проводити корекцію дози препарату на підставі показників глюкози у плазмі натще. Як і при застосуванні будь-яких препаратів інсуліну, корекція дози препарату Тресиба® ФлексТач® може бути також необхідною при посиленні фізичної активності пацієнта, зміні його звичайної дієти або при супутньому захворюванні. Початкова доза препарату Тресіба® ФлексТач® Пацієнти з цукровим діабетом типу 2. Початкова щоденна доза препарату Тресиба® ФлексТач® становить 10 ОД, з наступним підбором індивідуальної дози препарату. Пацієнти з цукровим діабетом типу 1. Препарат Тресіба® ФлексТач® призначають один раз на добу у поєднанні з прандіальним інсуліном, який вводять разом з їдою, з наступним підбором індивідуальної дози препарату. Переведення з інших препаратів інсуліну Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові під час перекладу та у перші тижні призначення нового препарату. Можливо, потрібна корекція супутньої гіпоглікемічної терапії (дози та часу введення препаратів інсуліну короткої та ультракороткої дії або інших одночасно застосовуваних гіпоглікемічних препаратів). Пацієнти з цукровим діабетом типу 2. При переведенні на препарат Тресіба® ФлексТач® пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, які перебувають на базальному або базис-болюсному режимі інсулінотерапії, або режимі терапії готовими сумішами інсуліну/самостійно змішаними інсулінами®® розраховувати на підставі дози базального інсуліну, яку пацієнт отримував до його переведення на новий тип інсуліну, за принципом «одиниця на одиницю», а потім коригувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. Пацієнти з цукровим діабетом типу 1. У більшості пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 при переході з будь-якого базального інсуліну на препарат Тресіба® ФлексТач® використовується принцип «одиниця на одиницю» на підставі дози базального інсуліну, яку пацієнт отримував до переходу, потім дозу коригують у відповідно до його індивідуальних потреб. У пацієнтів із цукровим діабетом типу 1, які на момент переведення на терапію препаратом Тресіба® ФлексТач® перебували на інсулінотерапії базальним інсуліном у режимі дворазового щоденного введення, або у пацієнтів із показником HbA1c Застосування препарату Тресіба® у комбінації з агоністами рецепторів ГПП-1 у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. При додаванні препарату Тресіба® для лікування агоністами рецепторів ГПП-1 рекомендована початкова добова доза дорівнює 10 ОД з наступною індивідуальною корекцією дози. При додаванні агоністів рецепторів ГПП-1 до лікування препаратом Тресіба® рекомендується знизити дозу препарату Тресіба® на 20% для мінімізації ризику розвитку гіпоглікемії. Згодом дозу слід скоригувати. Гнучкий режим дозування Виходячи з потреб пацієнта, препарат Тресіба® ФлексТач® дозволяє змінювати час його введення. При цьому інтервал між ін'єкціями повинен бути не менше 8 годин. Тим пацієнтам, які забувають вчасно ввести дозу інсуліну, рекомендується ввести дозу, як тільки вони виявили, а потім повернутися до свого звичного часу щоденного одноразового введення препарату. Препарат Тресіба® ФлексТач® 100 та 200 ОД/мл. Препарат Тресіба® ФлексТач® представлений у двох дозах. Для обох дозування набір необхідної дози препарату здійснюють в одиницях. Однак, крок дози відрізняється між двома дозуваннями препарату Тресиба® ФлексТач®. Тресиба® ФлексТач®, 100 ОД/мл дозволяє вводити дози від 1 до 80 ОД із кроком 1 ОД в одній ін'єкції. Тресиба® ФлексТач®, 200 ОД/мл дозволяє вводити дози від 2 до 160 ОД з кроком 2 ОД в одній ін'єкції. Доза інсуліну міститься у вдвічі меншому обсязі розчину порівняно з препаратами базальних інсулінів 100 ОД/мл. Лічильник дози показує кількість одиниць незалежно від дозування; не потрібно проводити перерахунок дози при переведенні пацієнтів на нове дозування. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Препарат Тресиба® ФлексТач® може застосовуватися у пацієнтів похилого віку. Слід ретельно контролювати концентрацію глюкози крові та коригувати дозу інсуліну індивідуально. Недостатність функції нирок та печінки. Препарат Тресіба® ФлексТач® може застосовуватись у пацієнтів з недостатністю функції нирок та печінки. Слід ретельно контролювати концентрацію глюкози крові та коригувати дозу інсуліну індивідуально. Діти та підлітки. Препарат Тресіба® можна застосовувати для лікування підлітків та дітей старше 1 року. При переході з базального інсуліну на препарат Тресіба слід у кожному окремому випадку розглянути необхідність зниження дози базального та болюсного інсуліну для мінімізації ризику розвитку гіпоглікемії. Спосіб застосування Препарат Тресіба® ФлексТач® призначений тільки для підшкірного введення. Препарат Тресиба® ФлексТач® не можна вводити внутрішньовенно, т.к. це може призвести до розвитку тяжкої гіпоглікемії. Препарат Тресиба® ФлексТач® не можна вводити внутрішньом'язово, т.к. у цьому випадку всмоктування препарату змінюється. Препарат Тресиба® ФлексТач® не можна використовувати в інсулінових насосах. Препарат Тресиба® ФлексТач® вводиться підшкірно в область стегна, передньої черевної стінки або в область плеча. Слід постійно змінювати місця ін'єкцій у межах однієї анатомічної області, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії. Препарат Тресіба® ФлексТач® є попередньо заповненою шприц-ручкою, розробленою для використання з одноразовими ін'єкційними голками НовоФайн® або НовоТвіст®. Вказівки щодо застосування препарату ФлексТач® – попередньо заповнена шприц-ручка розроблена для використання з голками НовоФайн® або НовоТвіст® довжиною до 8 мм. Тресиба® ФлексТач®, 100 ОД/мл дозволяє вводити дози від 1 до 80 ОД з кроком 1 ОД. Тресиба® ФлексТач® 200 ОД/мл дозволяє вводити дози від 2 до 160 ОД з кроком 2 ОД. Необхідно суворо дотримуватися вказівок, що містяться в доданій Інструкції із застосування шприц-ручки ФлексТач®. Препарат Тресіба® ФлексТач® та голки призначені лише для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Не можна застосовувати препарат, якщо розчин перестав бути прозорим та безбарвним. Не можна застосовувати препарат, якщо він був заморожений. Слід викидати голку після кожної ін'єкції. Дотримуватись місцевих вимог до утилізації використаних медичних матеріалів. Необхідно уважно прочитати цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Тресіба® ФлексТач®. Якщо пацієнт не ретельно дотримуватиметься інструкції, він може ввести недостатню або занадто велику дозу інсуліну, що може призвести до занадто високої або занадто низької концентрації глюкози крові. Використовувати шприц-ручку слід лише після того, як пацієнт навчиться нею користуватися під керівництвом лікаря чи медсестри. Необхідно спочатку перевірити маркування на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що вона містить препарат Тресиба® ФлексТач® 100 ОД/мл/Тресиба® ФлексТач® 200 ОД/мл, а потім уважно вивчити подані нижче ілюстрації, на яких показані деталі та голки. Якщо пацієнт слабкозорий або має серйозні проблеми із зором, і він не може розрізнити цифри на лічильнику дози, не слід використовувати шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти такому пацієнту може людина без порушень зору, навчена правильному використанню попередньо заповненої шприц-ручки ФлексТач®. Тресиба® ФлексТач® 100 ОД/мл — попередньо заповнена шприц-ручка, що містить 300 ОД інсуліну деглудек. Максимальна доза, яку пацієнт може встановити, становить 80 ОД з кроком 1 ОД. Тресиба® ФлексТач® 200 ОД/мл – попередньо заповнена шприц-ручка, що містить 600 ОД інсуліну деглудек. Максимальна доза, яку пацієнт може встановити, становить 160 ОД з кроком 2 ОД. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн або НовоТвіст довжиною до 8 мм. Голки не входять до упаковки. Важлива інформація. Звернути увагу на інформацію, зазначену як важливу, це дуже важливо для правильного використання шприц-ручки. I. Підготовка шприц-ручки до використання Перевірити назву та дозування на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що в ній міститься препарат Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл/Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл. Це особливо важливо, якщо пацієнт застосовує інсуліни різного типу. Якщо він помилково введе інший тип інсуліну, концентрація глюкози в крові може бути надто високою або надто низькою. А. Зняти ковпачок із шприц-ручки В. Переконайтеся, що препарат інсуліну в шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивитися в віконце шкали залишку інсуліну. Якщо препарат каламутний, шприц-ручку не можна використовувати. С. Взяти нову одноразову голку та видалити захисну наклейку D. Надіти голку на шприц-ручку і повернути її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Е. Зняти зовнішній ковпачок голки, але не викидати його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб правильно зняти голку зі шприц-ручки. F. Зняти та викинути внутрішній ковпачок голки. Якщо пацієнт спробує надягти внутрішній ковпачок назад на голку, він може випадково вколотись. На кінці голки може виникнути крапля інсуліну. Це нормальне явище, проте пацієнт все одно має перевірити надходження інсуліну. Важлива інформація. Для кожної ін'єкції слід використовувати нову голку. Це зменшує ризик зараження, інфікування, витікання інсуліну, закупорки голки та запровадження неправильної дози препарату. Важлива інформація. Ніколи не використовувати голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. ІІ. Перевірка надходження інсуліну G. Перед кожною ін'єкцією слід перевіряти надходження інсуліну. Це допоможе пацієнту переконатись, що доза інсуліну введена повністю. Набрати 2 ОД препарату поворотом дози селектора. Переконатись, що лічильник дози показує «2». H. Тримаючи шприц-ручку голкою вгору, кілька разів злегка постукати верхньою частиною шприц-ручки кінчиком пальця, щоб бульбашки повітря перемістилися вгору. I. Натисніть пускову кнопку та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до «0». "0" повинен стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля інсуліну. На кінці голки може залишатися маленька бульбашка повітря, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля інсуліну на кінці голки не з'явилася, повторити операції IIG-II I, але не більше 6 разів. Якщо крапля інсуліну не з'явилася, змінити голку і ще раз повторити операції IIG–II I. Якщо крапля інсуліну на кінці голки так і не з'явилася, не застосовуйте цю шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку. Важлива інформація. Перед кожною ін'єкцією слід переконатися, що на кінці голки з'явилася крапля інсуліну. Це гарантує надходження інсуліну. Якщо крапля інсуліну не з'явилася, доза не буде введена, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Важлива інформація. Перед кожною ін'єкцією необхідно перевіряти надходження інсуліну. Якщо пацієнт не перевірятиме надходження інсуліну, він може ввести недостатню дозу інсуліну або не ввести його зовсім, що може призвести до занадто високої концентрації глюкози крові. ІІІ. Встановлення дози J. Перед початком ін'єкції слід переконатися, що лічильник дози встановлено в положення «0». "0" повинен стояти навпроти вказівника дози. Повертанням селектора дози встановити необхідну дозу, призначену лікарем. Максимальна доза, яку пацієнт може встановити, становить 80 або 160 ОД (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно). Якщо встановлено неправильну дозу, пацієнт може повернути селектор дози вперед або назад, доки не встановить правильну дозу. Селектор дози визначає кількість одиниць. Тільки лічильник дози та покажчик дози показують кількість одиниць інсуліну в набраній дозі. Максимальна доза, яку пацієнт може встановити, становить 80 або 160 ОД (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно). Якщо залишок інсуліну в шприц-ручці менший за 80 або 160 ОД (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно), лічильник дози зупиниться на кількості одиниць інсуліну, яка залишилася у шприц-ручці. При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, у який бік обертається селектор дози (вперед, назад або якщо набрана доза перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися в шприц-ручці). Не слід рахувати ці клацання. Важлива інформація. Перед кожною ін'єкцією необхідно перевіряти, скільки одиниць інсуліну пацієнт набрав за лічильником дози та вказівником дози. Не рахувати клацання шприц-ручки. Якщо пацієнт встановить та введе неправильну дозу, концентрація глюкози в крові може стати занадто високою або занадто низькою. Шкала залишку інсуліну показує приблизну кількість інсуліну, що залишився в шприц-ручці, тому її не можна використовувати для відмірювання дози інсуліну IV. Введення інсуліну Ввести голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться в полі зору пацієнта. Не слід торкатися лічильника дози пальцями. Це може перервати ін'єкцію. Натиснути пускову кнопку до упору та утримувати її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже «0». «0» повинен знаходитися напроти вказівника дози, при цьому пацієнт може почути або відчути клацання. Після ін'єкції залишити голку під шкірою не менше ніж 6 с, щоб переконатися, що відбулося введення повної дози інсуліну. L. Витягти голку з-під шкіри, потягнувши шприц-ручку вгору. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притиснути до місця уколу ватний тампон. Не масажувати місце уколу. Після ін'єкції пацієнт може побачити краплю інсуліну на кінці голки. Це нормально та не впливає на дозу препарату, яка введена. Важлива інформація. Завжди звірятися зі показаннями лічильника дози, щоб знати, скільки одиниць інсуліну введено. Лічильник дози покаже точну кількість одиниць. Не рахувати кількість клацань шприц-ручки. Після ін'єкції утримувати пускову кнопку, доки лічильник дози не повернеться до «0». Якщо лічильник дози зупинився до того, як показав "0", повна доза інсуліну не була введена, що може призвести до надто високої концентрації глюкози у крові. V. Після завершення ін'єкції M. Покласти зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, ввести кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. N. Коли голка увійде в ковпачок, обережно вдягнути ковпачок на голку. Відгвинтити голку і викинути її, дотримуючись запобіжних заходів. О. Після кожної ін'єкції надягати на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити інсулін, що міститься в ній, від впливу світла. Викидати голку після кожної ін'єкції. Це зменшує ризик зараження, інфікування, витікання інсуліну, закупорки голки та запровадження неправильної дози препарату. Якщо голка буде закупорена, пацієнт зможе ввести собі інсулін. Викидати використану шприц-ручку з від'єднаною голкою, відповідно до рекомендацій, даних лікарем, медсестрою, фармацевтом або відповідно до місцевих вимог. Важлива інформація. Ніколи не намагайтеся надягти внутрішній ковпачок назад на голку. Пацієнт може вколотись. Важлива інформація. Після кожної ін'єкції завжди видаляти голку та зберігати шприц-ручку з від'єднаною голкою. Це зменшує ризик зараження, інфікування, витікання інсуліну, закупорки голки та запровадження неправильної дози препарату. VI. Скільки інсуліну лишилося? P. Шкала залишку інсуліну показує приблизну кількість інсуліну, що залишилася у шприц-ручці. R. Щоб точно дізнатися, скільки інсуліну залишилося в шприц-ручці, необхідно використовувати лічильник дози: обертати селектор дози, доки лічильник дози не зупиниться. Якщо лічильник дози показує цифру 80 або 160 (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно), це означає, що в шприц-ручці залишилося як мінімум 80 або 160 ОД інсуліну (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно). Якщо лічильник дози показує менше 80 або 160 (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно), це означає, що в шприц-ручці залишилася саме та кількість одиниць інсуліну, яка відобразилася на лічильнику дози. Повертати селектор дози у зворотному напрямку, доки лічильник дози не покаже «0». Якщо інсуліну, що залишився в шприц-ручці, не вистачає для введення повної дози, можна ввести необхідну дозу за дві ін'єкції за допомогою двох шприц-ручок. Важлива інформація Необхідно бути дуже уважним для обчислення залишку необхідної дози інсуліну. Якщо у пацієнта є сумніви, краще ввести повну дозу інсуліну за допомогою нової шприц-ручки. Якщо пацієнт помилиться в розрахунках, він може ввести недостатню дозу або надто велику дозу інсуліну, що може призвести до того, що концентрація глюкози може стати занадто високою або низькою. Завжди слід носити шприц-ручку із собою. Завжди слід носити із собою запасну шприц-ручку та нові голки на випадок їхньої втрати або пошкодження. Зберігати шприц-ручку та голки в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавати власну шприц-ручку пацієнта та голки до неї іншим особам. Це може призвести до перехресного інфікування. Ніколи не передавати власну шприц-ручку пацієнта та голки до неї іншим особам. Препарат може завдати шкоди здоров'ю. Особи, які здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб зменшити ризик уколів голкою та перехресного інфікування. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводитися зі шприц-ручкою. Недбале або неправильне поводження може спричинити неправильне дозування, що може призвести до надто високої або надто низької концентрації глюкози. Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або будь-якому іншому місці, де вона може піддаватися впливу надто високих або надто низьких температур. Захищати шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та всіх видів рідин. Не мити шприц-ручку, не занурювати її в рідину і не змащувати. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо пацієнт упустив шприц-ручку або сумнівається у її справності, приєднати нову голку та перевірити надходження інсуліну перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагатися самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини.ПередозуванняСимптоми: певної дози, необхідної для передозування інсуліну не встановлено, проте гіпоглікемія може поступово розвиватися, якщо була введена занадто висока порівняно з потребою пацієнта доза препарату. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину глюкозу або цукромісткі продукти. Тому пацієнтам з цукровим діабетом рекомендується постійно носити із собою цукрозміщуючі продукти. У разі важкої гіпоглікемії, коли пацієнт непритомний, йому слід ввести глюкагон (від 0,5 до 1 мг) внутрішньом'язово або підшкірно (може вводити навчена людина), або внутрішньовенний розчин декстрози (глюкози) (може вводити лише медичний працівник). Також необхідно внутрішньовенно вводити декстрозу у випадку, якщо через 10-15 хв після введення глюкагону пацієнт не приходить до тями. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендується прийняти їжу, багату на вуглеводи, для профілактики рецидиву гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГіпоглікемія. При пропуску їжі або незапланованому інтенсивному фізичному навантаженні у хворого може розвинутися гіпоглікемія. Гіпоглікемія також може розвинутись, якщо введена занадто висока до потреби пацієнта доза інсуліну. У дітей слід бути обережними при доборі доз інсуліну (особливо при базально-болюсному режимі) з урахуванням споживання їжі та фізичної активності для мінімізації ризику розвитку гіпоглікемії. Після компенсації вуглеводного обміну (наприклад, при інтенсифікованій інсулінотерапії), у пацієнтів можуть змінитися типові для них симптоми-провісники гіпоглікемії, про що пацієнти повинні бути поінформовані. Звичайні симптоми-провісники можуть зникати при тривалому перебігу цукрового діабету. Супутні захворювання, особливо інфекційні та супроводжуються лихоманкою, зазвичай підвищують потребу організму в інсуліні. Корекція дози препарату може також бути потрібна при наявності у пацієнта супутніх захворювань нирок, печінки або порушень функції надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози. Як і при застосуванні інших препаратів базального інсуліну, відновлення після гіпоглікемії при застосуванні препарату Тресіба ФлексТач може затримуватися. Гіперглікемія. Недостатня доза препарату або припинення лікування може спричинити розвиток гіперглікемії або діабетичного кетоацидозу. Крім того, супутні захворювання, особливо інфекційні, можуть сприяти розвитку гіперглікемічних станів і відповідно підвищують потребу організму в інсуліні. Як правило, перші симптоми гіперглікемії з'являються поступово протягом декількох годин або днів. До цих симптомів відносяться спрага, прискорене сечовиділення, нудота, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрата апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. При цукровому діабеті типу 1 без відповідного лікування гіперглікемія призводить до розвитку діабетичного кетоацидозу та може призвести до смерті. Для лікування тяжкої гіперглікемії рекомендується вводити швидкодіючий інсулін. Переклад хворого з інших інсуліну. Переведення хворого на новий тип або препарат інсуліну нової марки або іншого виробника має відбуватися під суворим контролем. При перекладі може бути потрібна корекція дози. Одночасне застосування препаратів групи тіазолідиндіону та препаратів інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку ХСН при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику розвитку ХСН. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратом Тресіба® ФлексТач®. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів ХСН, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Порушення органу зору. Інтенсифікація інсулінотерапії з різким покращенням контролю вуглеводного обміну може призвести до тимчасового погіршення стану діабетичної ретинопатії, водночас тривале покращення контролю глікемії знижує ризик прогресування діабетичної ретинопатії. Запобігання випадковому переплутуванню препаратів інсуліну. Слід проінструктувати пацієнта про необхідність перед кожною ін'єкцією перевіряти маркування на етикетці, щоб уникнути випадкового введення іншої дози або іншого інсуліну. Перед кожною ін'єкцією пацієнтам слід перевіряти на лічильнику дози кількість одиниць, набраних у шприц-ручку. Таким чином, лише пацієнти, які можуть чітко розрізняти цифри на лічильнику дози, можуть самостійно вводити інсулін. Необхідно поінформувати незрячих пацієнтів або людей з ослабленим зором про те, що їм завжди необхідна допомога осіб, які не мають проблем із зором та навчені роботи зі шприц-ручкою. Антитіла до інсуліну При застосуванні інсуліну можливе утворення антитіл. В окремих випадках при утворенні антитіл може знадобитися корекція дози інсуліну для запобігання випадків гіперглікемії або гіпоглікемії. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість реакції можуть порушуватися під час гіпоглікемії, що може становити небезпеку в тих ситуаціях, коли ця здатність особливо необхідна (наприклад, при керуванні транспортними засобами або механізмами). Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для запобігання розвитку гіпоглікемії при керуванні транспортними засобами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається, або частими епізодами гіпоглікемії. У цих випадках слід розглянути доцільність керування транспортним засобом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення - 1 мл: Активні речовини: інсулін гларгін – 300 ОД (10.91 мг); Допоміжні речовини: метакрезол (м-крезол) - 2.7 мг, цинку хлорид - 0.19 мг (відповідає 0.9 мг цинку), гліцерол (85%) - 20 мг, натрію гідроксид - до pH 4.0, хлористоводнева кислота - до pH 40, /і - до 1 мл. 1.5 мл - картриджі з безбарвного скла (тип I), вмонтовані в одноразові шприц-ручки СолоСтар, пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення прозорий, безбарвний або майже безбарвний.Фармакотерапевтична групаАналог людського інсуліну тривалої дії.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після п/к ін'єкції препарату Туджео СолоСтар® здоровим добровольцям та пацієнтам з цукровим діабетом сироваткова концентрація інсуліну вказує на набагато повільнішу та тривалішу абсорбцію, що призводить до створення більш пологої кривої "концентрація-час" протягом до 36 год, порівняно з інсуліном гларгіном 100 ОД/мл. Крива "концентрація-час" препарату Туджео СолоСтар® відповідала кривою його фармакодинамічної активності. Css у межах терапевтичного діапазону концентрацій досягалася через 3-4 дні щоденного застосування препарату Туджео СолоСтар®. Після п/к ін'єкції препарату Туджео СолоСтар® варіабельність у одного і того ж пацієнта, що визначається як коефіцієнт варіації системної експозиції інсуліну протягом 24 годин у рівноважному стані, була низькою (17.4%). Метаболізм У людини після підшкірного введення препарату Туджео СолоСтар® інсулін гларгін швидко метаболізується з боку карбоксильного кінця (С-кінця) β-ланцюга з утворенням двох активних метаболітів М1 (21A-Gly-інсуліну) та М2 (21А-Gly-des-30В) -Thr-інсуліну). Переважно у плазмі крові циркулює метаболіт M1. Системна експозиція метаболіту M1 збільшується зі збільшенням дози препарату Туджео СолоСтар®. Зіставлення даних фармакокінетики та фармакодинаміки показали, що дія препарату в основному здійснюється за рахунок системної експозиції метаболіту M1. Переважна більшість пацієнтів не вдавалося виявити інсулін гларгін і метаболіт М2 у системному кровотоку. У випадках, коли все-таки вдавалося виявити в крові інсулін гларгін та метаболіт М2, їх концентрації не залежали від введеної дози та лікарської форми інсуліну гларгіну. Виведення Т1/2 метаболіту M1, що кількісно переважає метаболіт препарату Туджео СолоСтар®, після п/к ін'єкції препарату становить 18-19 год, незалежно від дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Інформація про вплив раси та статі на фармакокінетику інсуліну гларгіну відсутня. Вплив віку на фармакокінетику препарату Туджео СолоСтар® зараз не вивчений. У пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій, початкова доза і підтримуюча доза повинні бути нижчими, а збільшення дози слід проводити повільніше. У пацієнтів дитячого віку фармакокінетика препарату Туджео СолоСтар® зараз не вивчена. Вплив ниркової та печінкової недостатності на фармакокінетику препарату Туджео СолоСтар® зараз не вивчений. Однак у деяких дослідженнях, проведених з людським інсуліном, було показано підвищення концентрацій інсуліну у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові та індивідуальна корекція дози інсуліну.ФармакодинамікаНайбільш важливою дією інсуліну, у т.ч. Інсуліну гларгіну, є регуляція метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують концентрацію глюкози в крові, стимулюючи поглинання глюкози периферичними тканинами (особливо скелетною мускулатурою та жировою тканиною) та інгібуючи утворення глюкози в печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах та інгібує протеоліз, збільшуючи при цьому синтез білка. Фармакодинамічні характеристики Інсулін гларгін є аналогом людського інсуліну, отриманим методом рекомбінації ДНК бактерій виду Escherichia coli (штами К12), що використовуються як штам-продуцент. Він має низьку розчинність у нейтральному середовищі. При pH 4 (у кислому середовищі) інсулін гларгін повністю розчинний. Після введення в підшкірно-жирову клітковину кисла реакція розчину нейтралізується, що призводить до утворення мікропреципітатів, у тому числі постійно вивільняються невеликі кількості інсуліну гларгіну. Початок дії введеного підшкірного інсуліну гларгіну 100 ОД/мл був більш повільним, порівняно з людським інсуліном ізофан, крива його дії була гладкою і позбавленою піків, тривалість дії була пролонгованою (дані еуглікемічних кламп-досліджень, проведених у здорових добро цукровим діабетом 1 типу). Гіпоглікемічна дія препарату Туджео СолоСтар® після його підшкірного введення, порівняно з таким при підшкірному введенні інсуліну гларгіну 100 ОД/мл, була більш постійною за величиною і більш пролонгованою (дані 36-годинного перехресного еуглікемічного кламп-дослідження, 18 пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу). Дія препарату Туджео СолоСтар® тривала більше 24 годин (до 36 годин) при підшкірному введенні в клінічно значущих дозах. Пролонгована гіпоглікемічна дія препарату Туджео СолоСтар®, що триває більше 24 годин, дозволяє, при необхідності, змінювати час введення препарату в межах 3 годин або 3 години після звичайного для пацієнта часу проведення ін'єкції. Відмінності у кривих гіпоглікемічної дії препарату Туджео СолоСтар® та інсуліну гларгіну 100 ОД/мл пов'язані зі зміною вивільнення інсуліну гларгіну з преципітату. Для одного і того ж кількості одиниць інсуліну гларгіну об'єм препарату Туджео СолоСтар® становить одну третину від такого при введенні інсуліну гларгіну 100 ОД/мл. Це призводить до зменшення площі поверхні преципітату, що забезпечує більш поступове вивільнення інсуліну гларгіну з преципітату препарату Туджео СолоСтар® порівняно з преципітатом інсуліну гларгіну 100 ОД/мл. При внутрішньовенному введенні однакових доз інсуліну гларгіну та людського інсуліну їх гіпоглікемічна дія була однаковою. Зв'язок з інсуліновими рецепторами: інсулін гларгін метаболізується до двох активних метаболітів M1 та M2. Дослідження in vitro показали, що афінність інсуліну гларгіну та його метаболітів M1 та M2 до рецепторів інсуліну людини подібна до такої у людського інсуліну. Зв'язок з рецепторами інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1): афінність інсуліну гларгіну до рецептора ІФР-1 приблизно в 5-8 разів вища, ніж у людського інсуліну (але приблизно в 70-80 разів нижче, ніж у ІФР-1), водночас, у порівнянні з людським інсуліном, метаболіти інсуліну гларгіну M1 та M2 мають дещо меншу афінність до рецептора ІФР-1 порівняно з людським інсуліном. Загальна терапевтична концентрація інсуліну (концентрація інсуліну гларгіну та його метаболітів), що визначається у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, була помітно нижчою від концентрації, необхідної для напівмаксимального зв'язування з рецепторами ІФР-1 та подальшої активації мітогенно-проліферативного шляху, що запускається через 1 . Фізіологічні концентрації ендогенного ІФР-1 можуть активувати мітогенно-проліферативний шлях, однак терапевтичні концентрації інсуліну, що визначаються при інсулінотерапії, включаючи лікування препаратом Туджео СолоСтар®, значно нижчі від фармакологічних концентрацій, необхідних для активації мітогенно-проліферативного шляху. Результати, отримані у всіх клінічних дослідженнях препарату Туджео СолоСтар®, проведених за участю 546 пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу та 2474 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, показали, що зниження значень показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) вихідними значеннями до кінця досліджень було не менше такого при лікуванні інсуліном гларгіном 100 ОД/мл. Відсоток пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c (нижче 7%), був порівнянним в обох групах лікування. Зниження концентрацій глюкози в плазмі крові до кінця дослідження з препаратом Туджео СолоСтар® та інсуліном гларгіном 100 ОД/мл було однаковим, але при цьому при лікуванні препаратом Туджео СолоСтар® це зниження було більш поступовим у період добору дози. Глікемічний контроль, включаючи покращення показника HbA1c, при введенні препарату Туджео СолоСтар® вранці або ввечері був порівнянним, а зміна часу введення препарату в межах 3 години до або 3 години після звичайного для пацієнта часу введення препарату не впливало на його ефективність. У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Туджео СолоСтар®, до кінця 6-місячного періоду лікування спостерігалася зміна маси тіла, в середньому менш ніж на 1 кг. Поліпшення показника НbА1с не залежало від статі, етнічної приналежності, віку, тривалості захворювання на цукровий діабет (менше 10 років і ≥10 років), значення показника HbA1c у результаті (менше 8% або ≥8%) або ІМТ у результаті. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу результати клінічних досліджень продемонстрували меншу частоту розвитку тяжкої та/або підтвердженої гіпоглікемії, а також документованої гіпоглікемії, що протікає з клінічною симптоматикою, при лікуванні препаратом Туджео СолоСтар®, порівняно з лікуванням інсуліном гларгіном 100. Перевага препарату Туджео СолоСтар® перед інсуліном гларгіном 100 ОД/мл щодо зниження ризику розвитку тяжкої та/або підтвердженої нічної гіпоглікемії була показана у пацієнтів, які раніше отримували пероральні гіпоглікемічні препарати (23% зниження ризику) або інсулін під час їди. ) протягом періоду від 9-го тижня до кінця дослідження порівняно з лікуванням інсуліном гларгіном 100 ОД/мл. У групі пацієнтів, які отримували лікування препаратом Туджео СолоСтар®, порівняно з пацієнтами, які отримували лікування інсуліном гларгіном 100 ОД/мл, зниження ризику розвитку гіпоглікемії спостерігалося як у пацієнтів, які раніше отримували інсулінотерапію, так і у пацієнтів, які раніше не отримували інсулін; зниження ризику було більшим протягом перших 8 тижнів лікування (початковий період лікування) і не залежало від віку, статі, расової приналежності, ІМТ та тривалості захворювання на цукровий діабет (менше 10 років та ≥10 років). У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу частота розвитку гіпоглікемії на фоні лікування препаратом Туджео СолоСтар® була подібною до пацієнтів, які отримували лікування інсуліном гларгіном 100 ОД/мл. Однак частота розвитку нічної гіпоглікемії (для всіх категорій гіпоглікемії) під час початкового періоду лікування була нижчою у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Туджео СолоСтар®, порівняно з пацієнтами, які отримували лікування інсуліном гларгіном 100 ОД/мл. У клінічних дослідженнях одноразове протягом доби введення препарату Туджео СолоСтар® увечері, з фіксованим графіком введення (одночасно) або гнучким графіком введення (як мінімум, 2 рази на тиждень введення препарату проводилося за 3 години до або через 3 години після звичайного). часу введення, внаслідок чого інтервали між введеннями скорочувалися до 18 год і подовжувалися до 30 год) надавав однаковий вплив на показник HbA1c, концентрацію глюкози плазми крові натще (ГПН) та середнє значення передін'єкційної концентрації глюкози в плазмі крові при самовизначенні. Крім того, при застосуванні препарату Туджео СолоСтар з фіксованим або гнучким графіком часу введення не спостерігалося жодних відмінностей у частоті розвитку гіпоглікемії у будь-який час доби чи нічної гіпоглікемії. Результати досліджень порівняно препарату Туджео СолоСтар® та інсуліну гларгіну 100 ОД/мл не вказали на наявність будь-яких відмінностей, пов'язаних з утворенням антитіл до інсуліну, в ефективності, безпеці або дозі базального інсуліну між пацієнтами, які отримували лікування препаратами Туджео СолоСтар® та інсу гларгін 100 ОД/мл. Дослідження ORIGIN (Outcome Reduction with Initial Glargine INtervention) - міжнародне, багатоцентрове, рандомізоване дослідження, було проведено у 12 537 пацієнтів з порушеною глікемією натще (НГН), порушеною толерантністю до глюкози (НТГ) або ранньою стадією серного судинним захворюванням. Учасники дослідження були випадково розподілені для отримання інсуліну гларгіну 100 ОД/мл (n=6264), який титрувався до досягнення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≤5.3 ммоль, або стандартного лікування (n=6273). Медіана періоду спостереження становила приблизно 6.2 роки. Медіана вихідних значень HbA1c становила 6.4%. Медіана значень показника HbA1c під час лікування знаходилась у діапазоні 5.9-6.4% у групі інсуліну гларгіну та 6.2-6.6% у групі стандартного лікування протягом усього періоду спостереження. Дослідження ORIGIN показало, що лікування інсуліном гларгіном 100 ОД/мл, в порівнянні зі стандартною гіпоглікемічною терапією, не змінювало ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (серцево-судинної смерті, нефатального інфаркту міокарда або нефатального інсульту). або периферичних артерій) або ризик госпіталізації з приводу розвитку серцевої недостатності, ризик мікросудинних ускладнень (комбінований показник мікросудинних ускладнень: проведення лазерної фотокоагуляції або вітректомії, втрата зору у зв'язку з діабетичною ретинопатією, прогресування альбумінурії, або концентрація в проведення діалізної терапії). У дослідженні з оцінки впливу інсуліну гларгіну 100 ОД/мл на розвиток діабетичної ретинопатії при п'ятирічному спостереженні за пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу не спостерігалося достовірних відмінностей у прогресуванні діабетичної ретинопатії при лікуванні інсуліном гларгіном 100 ОД/м. Особливі групи пацієнтів Статева та расова приналежність. Не спостерігалося відмінностей у ефективності та безпеці препарату Туджео СолоСтар® та інсуліну гларгіну 100 ОД/мл залежно від статі та раси пацієнтів. Пацієнти похилого віку. У контрольованих клінічних дослідженнях 716 пацієнтів (23% популяції для оцінки безпеки) з цукровим діабетом 1 та 2 типу були у віці ≥65 років та 97 пацієнтів (3%) були у віці ≥75 років. Загалом не спостерігалося відмінностей у ефективності та безпеці між цими пацієнтами та пацієнтами молодшого віку. У пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій, початкова доза та підтримуюча доза повинні бути нижчими, а збільшення дози слід проводити повільніше. У пацієнтів похилого віку можуть бути проблеми при розпізнаванні гіпоглікемії. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові, доза інсуліну має коригуватися індивідуально. Пацієнти з нирковою недостатністю. У контрольованих клінічних дослідженнях підгруповий аналіз, заснований на функціональному стані нирок (визначеному у результаті СКФ Пацієнти з ожирінням. У клінічних дослідженнях підгруповий аналіз на підставі ІМТ (до 63 кг/м2) показав відсутність відмінностей у ефективності та безпеці між препаратом Туджео СолоСтар® та інсуліном гларгіном 100 ОД/мл. Пацієнти дитячого віку. Даних щодо застосування препарату Туджео СолоСтар® у дітей немає.ІнструкціяПрепарат Туджео СолоСтар® вводиться в підшкірно-жирову клітковину живота, плечей чи стегон. Місця ін'єкцій слід чергувати з кожною новою ін'єкцією в межах рекомендованих областей для введення препарату. Препарат Туджео СолоСтар® не призначений для внутрішньовенного введення. Пролонгована дія інсуліну гларгіну спостерігається лише при його введенні у підшкірно-жирову клітковину. В/в введення звичайної підшкірної дози може спричинити важку гіпоглікемію. Препарат Туджео СолоСтар® не призначений для введення за допомогою інсулінової інфузійної помпи. Препарат Туджео СолоСтар є прозорим розчином, а не суспензією, тому ресуспендування перед застосуванням не потрібно. За допомогою шприц-ручки Туджео СолоСтар можна вводити дози від 1 до 80 одиниць на ін'єкцію з кроком збільшення дози в 1 одиницю. Лічильник доз шприц-ручки Туджео СолоСтар® показує кількість одиниць препарату Туджео СолоСтар®, яку буде введено. Шприц-ручка Туджео СолоСтар® була спеціально розроблена для препарату Туджео СолоСтар®, тому не потрібно жодного додаткового перерахунку доз. Препарат Туджео СолоСтар® ніколи не повинен витягуватися з картриджа шприц-ручки в шприц. Повторно використовувати голки не можна. Перед кожною ін'єкцією слід приєднувати нову стерильну голку. Повторне використання голок збільшує ризик їх закупорювання, що може призводити до введення меншої дози або передозування. Крім того, використання нової стерильної голки для кожної ін'єкції мінімізує ризик її контамінації та інфікування. У разі закупорки голки пацієнт повинен дотримуватися інструкцій, зазначених у Етапі 3 розділу "Правила використання та поводження з попередньо заповненою шприц-ручкою Туджео СолоСтар®" (. Щоб уникнути можливої ​​передачі захворювань, що передаються через кров, інсулінові шприц-ручки не повинні використовуватися більш ніж одним пацієнтом, навіть за умови заміни голки. Для того, щоб виключити можливість помилкового (випадкового) введення іншого виду інсуліну замість препарату Туджео СолоСтар® слід завжди перед кожною ін'єкцією перевіряти етикетку на шприц-ручці (на етикетці шприц-ручки Туджео СолоСтар® концентрація "300 ОД/мл" виділена медово- фоном). Правила використання та поводження з попередньо заповненою шприц-ручкою Туджео СолоСтар® Шприц-ручка Туджео СолоСтар містить інсулін гларгін в концентрації 300 ОД/мл. Не слід використовувати голки повторно. При повторному використанні голки через те, що голка може закупоритися, пацієнт може не отримати потрібну дозу (введення меншої дози) або отримати занадто велику дозу (передозування). Не слід використовувати шприц для вилучення інсуліну зі шприц-ручки. У такому разі пацієнт може отримати надто велику дозу інсуліну. Шкала на більшості інсулінових шприців призначена лише для неконцентрованих інсулінів. Важлива інформація Не слід користуватися однією шприц-ручкою одночасно з іншими людьми, навіть за умови заміни голки. Пацієнт може отримати серйозну інфекцію від інших людей або передати їм серйозну інфекцію через кров. Не слід користуватися шприц-ручкою, якщо вона пошкоджена чи ні впевненість у тому, що вона справна. Слід завжди проводити тест на безпеку. Необхідно завжди мати при собі запасну шприц-ручку та запасні голки на випадок, якщо вони загубляться або стануть несправними. Перед використанням шприц-ручки пацієнт повинен уточнити у медичного працівника, як правильно проводити підшкірну ін'єкцію. У разі наявності у пацієнта проблем із зором може бути потрібна допомога інших осіб, здатних дотримуватися всіх рекомендацій даної інструкції щодо використання шприц-ручки Туджео СолоСтар®. Перед використанням шприц-ручки слід прочитати всю інструкцію. Якщо не дотримуватись всіх рекомендацій, можна отримати занадто багато або занадто мало інсуліну. Додатково потрібні: нова стерильна голка (див. Крок 2), змочена спиртом серветка, резистентний до проколів контейнер для використаних голок та шприців. Крок 1: Перевірка шприц-ручки Вийняти нову шприц-ручку з холодильника щонайменше за 1 год до проведення ін'єкції. Введення холодного інсуліну є болючим. А. Перевірити назву інсуліну та термін придатності на етикетці шприц-ручки. Ніколи не використовувати шприц-ручку після закінчення терміну придатності. В. Зняти ковпачок із шприц-ручки. Перевірити прозорість інсуліну. Не слід використовувати шприц-ручку, якщо інсулін каламутний, має забарвлення або містить сторонні частки. D. Протерти гумову мембрану за допомогою змоченої етиловим спиртом серветки. Якщо є інші шприц-ручки, особливо важливо переконатись у тому, що вибрано правильний препарат. Крок 2: Приєднання нової голки Завжди слід використовувати нову стерильну голку для кожної ін'єкції. Це допоможе запобігти закупорці голки, контамінації та інфекції. Необхідно використовувати голки BD Мікро-Файн® Плюс. A. Взяти нову голку та видалити захисне покриття. B. Утримуючи голку прямо перед шприц-ручкою, прикрутіть її на шприц-ручку до упору. Не слід застосовувати надмірні зусилля при прикручуванні голки. C. Зніміть зовнішній ковпачок голки. Необхідно зберегти його для використання надалі. D. Зняти внутрішній ковпачок з голки та викинути його. Необхідно бути обережними при поводженні з голками - це запобігає пошкодженню голок і перехресному інфікуванню. Крок 3: Проведення тесту на безпеку Обов'язково перед кожною ін'єкцією проводити тест на безпеку для перевірки правильності роботи шприц-ручки та виключення непрохідності голки, а також щоб бути впевненим, що буде введена правильна доза інсуліну. A. Набрати 3 ОД, обертаючи селектор дози, доки покажчик дози не опиниться між цифрами 2 і 4. B. Натиснути до упору на кнопку введення дози. Якщо крапля інсуліну з'являється на кінчику голки, це говорить про те, що шприц-ручка працює правильно. Якщо інсулін не відображається на кінчику голки: може знадобитися повторення цього кроку до 3 разів, перед тим, як з'явиться інсулін. Якщо інсулін не з'являється на кінчику голки та після третього повтору цього кроку, можливо голка непрохідна; тоді слід замінити голку (див. Крок 6 та Крок 2) і потім повторити тест на безпеку (Крок 3); не слід використовувати шприц-ручку, якщо інсулін все ж таки не показується на кінчику голки. Необхідно використати нову шприц-ручку; ніколи не слід використовувати шприц для вилучення інсуліну зі шприц-ручки Туджео СолоСтар®. Можлива поява бульбашок повітря в інсуліні. Це нормально, вони не завдадуть шкоди. Крок 4: Набір дози Ніколи не слід набирати дозу та натискати кнопку введення дози без приєднаної голки. Це може пошкодити шприц-ручку. A. Необхідно переконатися, що голка приєднана та доза встановлена ​​на "0". B. Повертати селектор дози, доки покажчик дози не опиниться на одній лінії з потрібною дозою. якщо селектор дози був провернути далі необхідної дози, можна повернути його назад; якщо в шприц-ручці немає достатньої кількості одиниць для потрібної дози, можна ввести її у двох ін'єкціях, використовуючи для другої ін'єкції нову шприц-ручку або відразу використовувати нову шприц-ручку для всієї дози. Як читати показання вікна індикатора дози: парні числа (кількості одиниць) відображаються напроти вказівника дози; непарні числа (кількості одиниць) відображаються на лінії між парними числами. Одиниці інсуліну в шприц-ручці: у шприц-ручці міститься загалом 450 одиниць інсуліну. Можна набирати дози від 1 до 80 одиниць із кроком 1 одиницю. Кожна шприц-ручка містить більше однієї дози; можна приблизно визначити кількість одиниць інсуліну, що залишилися, за розташуванням поршня на шкалі інсуліну. Крок 5: Введення дози Якщо виникають труднощі при натисканні на кнопку введення дози, слід застосовувати силу, т.к. це може пошкодити шприц-ручку. Див. розділ нижче, де описані необхідні дії у цій ситуації. A. Вибрати місце для ін'єкції. B. Ввести голку в шкіру, як показано медичним працівником. Не торкайтеся кнопки введення дози. C. Покласти великий палець на кнопку введення дози. Потім натиснути до упору та утримувати в цьому положенні. Не натискати кнопку під кутом - великий палець може блокувати провертання селектора дози. D. Продовжувати натискати кнопку введення дози, і, коли у вікні дози з'явиться "0", повільно дорахувати до п'яти. Це гарантуватиме введення повної дози. E. Після утримання кнопки введення дози та рахунку до п'яти відпустити кнопку введення дози. Потім витягти голку зі шкіри. Якщо виникають труднощі при натисканні на кнопку введення дози, слід змінити голку (див. Крок 6 та Крок 2), а потім провести тест на безпеку (див. Крок 3). Якщо все одно зберігаються труднощі при натисканні на кнопку введення дози, слід взяти нову шприц-ручку. Крок 6: Видалення голки Слід бути обережними при поводженні з голками - це запобігає пошкодженню голки та перехресній інфекції. Ніколи не слід знову надягати на голку внутрішній ковпачок голки. A. Взяти широкий кінець зовнішнього ковпачка голки двома пальцями. Утримуючи голку прямо, ввести в зовнішній ковпачок голки. Потім щільно притиснути ковпачок. Якщо голка вводиться в ковпачок під кутом вона може його проткнути. B. Міцно охопити широку частину зовнішнього ковпачка голки. Прокрутити шприц-ручку кілька разів іншою рукою, щоб зняти голку. Якщо не вдалося зняти голку з першого разу, повторіть спробу. C. Викинути використану голку в щільний (стійкий до проколів) контейнер, який слід ретельно закривати, а після заповнення утилізувати відповідно до вказівок медичного працівника. D. Закрити шприц-ручку її ковпачком. Не слід поміщати шприц-ручку в холодильник. Термін використання Слід використовувати шприц-ручку протягом 4 тижнів після першого застосування. Зберігання шприц-ручки Перед першим використанням: зберігати нові шприц-ручки у холодильнику при температурі 2-8°C; шприц-ручки не можна заморожувати; Після першого використання: зберігати шприц-ручку за температури нижче 30°C; ніколи не поміщати шприц-ручку назад у холодильник; ніколи не зберігати шприц-ручку з приєднаною голкою; зберігати шприц-ручку, закритою ковпачком. Поводження зі шприц-ручкою Туджео СолоСтар® Слід з обережністю звертатися зі шприц-ручкою: не упускати шприц-ручку або уникати її удару об тверді поверхні; при підозрі на пошкодження шприц-ручки не намагатися полагодити її, слід використовувати нову шприц-ручку. Захищати шприц-ручку від попадання пилу та бруду: можна очищати зовнішню поверхню шприц-ручки, протираючи її вологою тканиною; не замочувати, не мити і не змащувати шприц-ручку – це може зашкодити її. Утилізація шприц-ручки зняти голку перед тим, як викинути шприц-ручку; утилізувати використані шприц-ручки відповідно до вказівок медичного працівника.Показання до застосуванняЦукровий діабет у дорослих, що потребує лікування інсуліном.Протипоказання до застосуванняВік до 18 років (у зв'язку з відсутністю клінічних даних, що підтверджують ефективність та безпеку застосування препарату у дітей та підлітків); підвищена чутливість до інсуліну гларгіну або будь-якої з допоміжних речовин препарату. З обережністю слід призначати препарат при вагітності (можливість зміни потреби в інсуліні протягом вагітності та після пологів); пацієнтам похилого віку; пацієнтам з некомпенсованими ендокринними порушеннями (такими як гіпотиреоз, недостатність аденогіпофіза та кори надниркових залоз); при захворюваннях, що супроводжуються блюванням або діареєю; виражений стеноз коронарних артерій або судин головного мозку; проліферативної ретинопатії (особливо якщо у пацієнтів не проводилася фотокоагуляція; ниркової недостатності; тяжкої печінкової недостатності.Вагітність та лактаціяПацієнтки з цукровим діабетом повинні інформувати лікаря про справжню або заплановану вагітність. Не проводилося рандомізованих контрольованих клінічних досліджень щодо застосування препарату Туджео СолоСтар у вагітних жінок. Велика кількість спостережень (більше 1000 результатів вагітностей при ретроспективному та проспективному спостереженні) при посмаркетинговій застосуванні інсуліну гларгіну 100 ОД/мл показали відсутність у нього будь-яких специфічних ефектів протягом та результат вагітності, стан плода або здоров'я новонародженого. Крім того, з метою оцінки безпеки застосування інсуліну гларгіну та інсуліну ізофан у вагітних жінок з раніше наявним або гестаційним цукровим діабетом, був проведений мета-аналіз восьми спостережних клінічних досліджень, що включав жінок, у яких під час вагітності застосовувався інсулін гларгін 100 ОД/мл ( n=331) та інсулін ізофан (n=371). Цей мета-аналіз не виявив істотних відмінностей щодо безпеки щодо здоров'я матерів або новонароджених, при застосуванні інсуліну гларгіну та інсуліну ізофан під час вагітності. У дослідженнях на тварин не було отримано прямих або непрямих даних про ембріотоксичну або фетотоксичну дію інсуліну гларгіну 100 ОД/мл при його застосуванні в дозах, що у 6-40 разів перевищують рекомендовані дози у людини. Для пацієнток з раніше наявним або гестаційним цукровим діабетом важливо протягом всієї вагітності підтримувати адекватну регуляцію метаболічних процесів, щоб запобігти появі небажаних наслідків, пов'язаних з гіперглікемією. У разі необхідності може бути розглянуто питання про застосування Туджео СолоСтар® при вагітності. Потреба в інсуліні може знижуватися в І триместрі вагітності та, в цілому, збільшуватися протягом ІІ та ІІІ триместрів. Безпосередньо після пологів потреба в інсуліні швидко зменшується (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У умовах істотне значення має ретельний контроль концентрації глюкози у крові. Пацієнткам у період грудного вигодовування може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну та дієти. Протипоказано застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю клінічних даних, що підтверджують ефективність та безпеку застосування препарату у дітей та підлітків).Побічна діяНаведені нижче небажані реакції спостерігалися під час клінічних досліджень, проведених із препаратом Туджео СолоСтар® та під час клінічного застосування інсуліну гларгіну 100 ОД/мл. Ці небажані реакції представлені за системами органів (відповідно до класифікації MedDRA) відповідно до рекомендованих ВООЗ наступних градацій частоти виникнення: дуже часто (≥10%); часто (≥1%; менше 10%); нечасто (≥0.1%; менше 1%); рідко (≥0.01%; менше 0.1%); дуже рідко (менше 0.01%), частота невідома (визначити частоту народження небажаних реакцій за наявними даними неможливо). З боку обміну речовин Гіпоглікемія - небажана реакція, що найчастіше зустрічається при інсулінотерапії, може виникнути, якщо доза інсуліну виявляється занадто високою, в порівнянні з потребою в ньому. Як і при застосуванні інших інсулінів, епізоди важкої гіпоглікемії, що особливо повторюються, можуть призводити до неврологічним порушенням. Епізоди тривалої та вираженої гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів ознаками і симптомами нейроглікопенії (почуття втоми, неадекватна стомлюваність або слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, зорові розлади, головний біль, нудота, сплутаність свідомості або його втрата, судомний синдром) передують ознаки адренергічної контррегуляції (активації системи у відповідь на гіпоглікемію): почуття голоду, дратівливість, нервове збудження або тремор, занепокоєння, блідість шкірних покривів, "холодний" піт, тахікардія, виражене серцебиття. Зазвичай, що швидше розвивається гипогликемия, і що вона важче, то сильніше виражені симптоми адренергической контррегуляції. З боку органу зору Значне поліпшення глікемічного контролю може спричинити тимчасове погіршення зору внаслідок тимчасового порушення тургору та коефіцієнта заломлення кришталика ока. Тривале покращення глікемічного контролю знижує ризик прогресування діабетичної ретинопатії. Однак, як і за будь-яких схем призначення інсуліну, інтенсифікація інсулінової терапії з різким поліпшенням глікемічного контролю може асоціюватися з тимчасовим обтяженням перебігу діабетичної ретинопатії. У пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримують лікування фотокоагуляцією, епізоди важкої гіпоглікемії можуть призводити до скороминущої втрати зору. З боку шкіри та підшкірних тканин Як і при лікуванні будь-якими іншими препаратами інсуліну, на місці ін'єкцій може розвиватися ліподистрофія, здатна уповільнити місцеву абсорбцію інсуліну. При застосуванні схем інсулінотерапії, що включає інсулін гларгін, ліподистрофія спостерігалася у 1-2% пацієнтів, а ліпоатрофія спостерігалася нечасто. Постійна зміна місць ін'єкцій у межах областей тіла, рекомендованих для підшкірного введення інсуліну, може сприяти зменшенню вираженості цієї реакції або запобігти її розвитку. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – міалгія. Реакції у місці введення Як при будь-якій інсулінотерапії, такі реакції включають почервоніння шкіри, біль, свербіж, кропив'янку, висип, набряк та запалення. У клінічних дослідженнях, що проводилися з препаратом Туджео СолоСтар® у дорослих пацієнтів, частота всіх реакцій у місці введення у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Туджео СолоСтар® (2.5%), була подібна до такої у пацієнтів, які отримували лікування інсуліном гларгіном 100 ОД/мл (2.8). %). Більшість незначних реакцій у місці введення інсулінів зазвичай проходить протягом кількох днів або кількох тижнів. З боку імунної системи Алергічні реакції негайного типу інсулін розвиваються рідко. Такі реакції на інсулін (включаючи інсулін гларгін) або допоміжні речовини можуть, наприклад, супроводжуватися генералізованими шкірними реакціями, ангіоневротичним набряком (набряком Квінке), бронхоспазмом, зниженням артеріального тиску та шоком і становити загрозу для життя пацієнта. Застосування інсуліну може спричинити утворення антитіл до нього. У клінічних дослідженнях порівняно з препаратом Туджео СолоСтар® та інсуліну гларгіну 100 ОД/мл утворення антитіл до інсуліну в обох групах лікування спостерігалося з однаковою частотою. Як і при застосуванні інших інсулінів, в окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну з метою усунення тенденції до розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії. У поодиноких випадках інсулін може спричинити затримку натрію та виникнення набряків, особливо при покращенні раніше недостатнього метаболічного контролю при інтенсифікації інсулінотерапії. Діти Профіль безпеки для дітей та підлітків віком до 18 років на даний момент не встановлений.Взаємодія з лікарськими засобамиРяд лікарських засобів впливає на метаболізм глюкози, внаслідок чого при їх одночасному застосуванні з інсулінами може знадобитися корекція дози інсуліну та особливо ретельне спостереження. Пероральні гіпоглікемічні засоби, інгібітори АПФ, саліцилати, дизопірамід; фібрати, флуоксетин, інгібітори MAO, пентоксифілін, пропоксифен, сульфаніламідні антибіотики можуть збільшити гіпоглікемічну дію інсуліну та схильність до розвитку гіпоглікемії. Одночасне застосування цих лікарських засобів з інсуліном гларгіном може вимагати корекції дози інсуліну. ГКС, даназол, діазоксид, діуретики, симпатоміметики (такі як адреналін, сальбутамол, тербуталін); глюкагон, ізоніазид, похідні фенотіазину, соматотропний гормон, гормони щитовидної залози, естрогени та гестагени (наприклад, у гормональних контрацептивах), інгібітори протеаз та атипові нейролептики (наприклад, оланзапін та клозапін) можуть послабити гіпоглікемію. Одночасне застосування цих лікарських засобів з інсуліном гларгіном може вимагати корекції дози інсуліну. Бета-адреноблокатори, клонідин, солі літію та етанол можуть спричинити як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії інсуліну. Пентамідин при поєднанні з інсуліном може спричиняти гіпоглікемію, яка іноді змінюється гіперглікемією. Під впливом симпатоміметичних засобів, таких як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін, можуть зменшуватися або відсутні ознаки адренергічної контррегуляції (активації симпатичної нервової системи у відповідь на розвиток гіпоглікемії). При застосуванні піоглітазону в комбінації з інсуліном повідомлялося про випадки серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з ризиком серцевої недостатності. При появі або обтяженні кардіальних симптомів застосування піоглітазону слід припинити.Спосіб застосування та дозиОдиниці препарату Туджео СолоСтар® (інсуліну гларгіну 300 ОД/мл) відносяться лише до препарату Туджео СолоСтар® та не еквівалентні іншим одиницям, що виражають силу дії інших аналогів інсуліну. Препарат Туджео СолоСтар® слід вводити підшкірно 1 раз на добу в будь-який час дня, переважно в один і той же час. Препарат Туджео СолоСтар® при одноразовому введенні протягом доби дозволяє мати гнучкий графік проведення ін'єкцій: за необхідності пацієнти можуть проводити ін'єкцію протягом 3 годин до або 3 години після звичайного для них часу її проведення. Цільові значення концентрації глюкози в крові, дози та час прийому/введення гіпоглікемічних препаратів повинні визначатися та коригуватися індивідуально. Корекція дози також може бути потрібна, наприклад, при зміні маси тіла пацієнта, його способу життя, зміні часу введення інсуліну або при інших станах, які можуть збільшити схильність до розвитку гіпо-або гіперглікемії. Будь-які зміни дози інсуліну повинні проводитися з обережністю та лише під медичним наглядом. Препарат Туджео СолоСтар не є інсуліном вибору для лікування діабетичного кетоацидозу. У цьому випадку перевагу слід віддавати внутрішньовенному введенню інсуліну короткої дії. У всіх пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується проводити моніторинг концентрації глюкози у крові. Пацієнти з цукровим діабетом 1 типу Препарат Туджео СолоСтар® повинен застосовуватися 1 раз на добу у поєднанні з інсуліном, що вводиться під час їди, та потребує індивідуальної корекції дози. Пацієнти з цукровим діабетом 2 типи Початкова доза, що рекомендується, становить 0.2 ОД/кг маси тіла 1 раз на добу з подальшою індивідуальною корекцією дози. Перехід із введення інсуліну гларгіну 100 ОД/мл на препарат Туджео СолоСтар® і, навпаки, з препарату Туджео СолоСтар® на інсулін гларгін 100 ОД/мл Інсулін гларгін 100 ОД/мл та препарат Туджео СолоСтар® не біоеквівалентні та безпосередньо не взаємозамінні. Перехід з інсуліну гларгіну 100 ОД/мл на препарат Туджео СолоСтар® може бути проведений з розрахунку одиниця на одиницю, але для досягнення цільового діапазону концентрацій глюкози в плазмі крові може знадобитися більша доза препарату Туджео СолоСтар®. При переході з застосування препарату Туджео СолоСтар на інсулін гларгін 100 ОД/мл для зниження ризику розвитку гіпоглікемії доза повинна бути зменшена (приблизно на 20%) з подальшою корекцією дози за потреби. Рекомендується проведення ретельного метаболічного моніторингу під час та протягом перших тижнів після переходу з одного з цих препаратів на інший. Перехід з інших базальних інсулінів на препарат Туджео СолоСтар® При переході зі схеми лікування з інсулінами проміжної та тривалої тривалості дії на схему лікування з препаратом Туджео СолоСтар® може знадобитися зміна дози базального інсуліну та корекція одночасно проведеної гіпоглікемічної терапії (зміна доз та часу введення інсулінів короткої дії або швидкодіючих аналогів. препаратів). Перехід з одноразового протягом доби введення базальних інсулінів на одноразове протягом доби введення препарату Туджео СолоСтар® може проводитися з розрахунку одиниця на одиницю дози базального інсуліну, що раніше вводиться. При переході з дворазового протягом доби введення базальних інсулінів на одноразове введення препарату Туджео СолоСтар® рекомендована початкова доза препарату Туджео СолоСтар® становить 80% від загальної добової дози базального інсуліну, лікування яким припиняється. Пацієнти з високими дозами інсуліну, через наявність у них антитіл до людського інсуліну, можуть мати покращену реакцію на препарат Туджео СолоСтар®. Під час переходу на препарат Туджео СолоСтар® та протягом декількох тижнів після нього рекомендується проведення ретельного метаболічного моніторингу. З поліпшенням метаболічного контролю і збільшення чутливості до інсуліну, що виникає в результаті цього, може знадобитися додаткова корекція режиму дозування. Корекція режиму дозування може також бути потрібна, наприклад, при зміні маси тіла або способу життя пацієнта, при зміні часу введення дози інсуліну або при виникненні інших станів, які підвищують схильність до розвитку гіпо- та гіперглікемії. Перехід із введення препарату Туджео СолоСтар® на інші базальні інсуліни Під час переходу з введення препарату Туджео СолоСтар на застосування інших базальних інсулінів і протягом декількох тижнів після нього рекомендується медичне спостереження та ретельний метаболічний моніторинг. Рекомендується звернутися до інструкції щодо застосування лікарського препарату, на який переводиться пацієнт. Змішування та розведення Препарат Туджео СолоСтар® не можна змішувати з іншим інсуліном. Змішування призводить до зміни профілю дії препарату Туджео СолоСтар® у часі та викликає преципітацію. Препарат Туджео СолоСтар® не можна розводити. Розведення може призвести до зміни профілю дії препарату Туджео СолоСтар® у часі. Особливі групи пацієнтів Безпека та ефективність препарату Туджео СолоСтар® у дітей та підлітків віком до 18 років наразі не встановлена. Препарат Туджео СолоСтар® можна застосовувати у пацієнтів похилого віку. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові, дозу інсуліну слід підбирати індивідуально. У пацієнтів похилого віку прогресивне погіршення функції нирок може спричинити постійне зниження потреби в інсуліні. Препарат Туджео СолоСтар® можна застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові, дозу інсуліну слід підбирати індивідуально. У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватися через уповільнення метаболізму інсуліну. Препарат Туджео СолоСтар® можна застосовувати у пацієнтів із печінковою недостатністю. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові, дозу інсуліну слід підбирати індивідуально. У пацієнтів із печінковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватися внаслідок зменшення глюконеогенезу та уповільнення метаболізму інсуліну.ПередозуванняСимптоми: передозування інсуліну (надлишок інсуліну щодо споживання їжі, енерговитрат або того й іншого разом) може призводити до важкого та іноді тривалого та загрозливого життя хворого на гіпоглікемію. Лікування: епізоди гіпоглікемії середньої тяжкості зазвичай купуються шляхом прийому внутрішньо швидкозасвоюваних вуглеводів. Може виникнути потреба зміни схеми дозування препарату, режиму харчування або фізичної активності. Епізоди тяжчої гіпоглікемії, що виявляються комою, судомами або неврологічними розладами, можуть бути куповані внутрішньом'язово або підшкірно введенням глюкагону або внутрішньовенним введенням концентрованого розчину декстрози (глюкози). Може знадобитися тривалий прийом вуглеводів та нагляд фахівця, т.к. після видимого клінічного покращення можливий рецидив гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти повинні мати навички самостійного контролю цукрового діабету, включаючи моніторинг концентрації глюкози в крові, а також дотримуватися правильної техніки проведення підшкірних ін'єкцій та вміти усунути гіпоглікемію та гіперглікемію. Інсулінотерапія вимагає постійної настороженості щодо можливості розвитку гіперглікемії чи гіпоглікемії. У разі недостатнього контролю концентрації глюкози в крові, а також за наявності тенденції до розвитку гіпо- або гіперглікемії, перш ніж приступати до корекції режиму дозування, слід перевірити точність виконання запропонованої схеми лікування, дотримання вказівок щодо місць введення препарату, правильність техніки проведення підшкірно. ін'єкцій та поводження зі шприц-ручкою СолоСтар®, а також враховувати можливість усіх інших факторів, здатних викликати такий стан. Гіпоглікемія Час розвитку гіпоглікемії залежить від профілю дії інсулінів і може, таким чином, змінюватися при зміні схеми лікування. Слід дотримуватись особливої ​​обережності та проводити ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові при застосуванні препарату у пацієнтів, у яких епізоди гіпоглікемії можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних артерій або судин головного мозку (ризик розвитку кардіальних та церебральних ускладнень). а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією, особливо, якщо вони не отримують лікування фотокоагуляцією (ризик скороминущої втрати зору за гіпоглікемією). Як і при застосуванні будь-яких інсулінів, при деяких станах симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінюватися, ставати менш вираженими або відсутніми. До них відносяться: помітне покращення глікемічного контролю; поступовий розвиток гіпоглікемії; літній вік; наявність вегетативної невропатії; тривалий анамнез цукрового діабету; наявність психічних розладів; одночасне застосування інсуліну гларгіну з деякими іншими лікарськими засобами. Такі ситуації можуть призводити до розвитку тяжкої гіпоглікемії (з можливою втратою свідомості) до того, як пацієнт усвідомлює, що розвивається гіпоглікемія. Слід брати до уваги те, що пролонгована дія препарату Туджео СолоСтар® при його підшкірному введенні може відстрочити вихід пацієнта зі стану гіпоглікемії. У разі якщо відзначаються нормальні або знижені показники глікозильованого гемоглобіну, необхідно враховувати можливість розвитку нерозпізнаних епізодів гіпоглікемії, що повторюються (особливо в нічний час). Дотримання пацієнтами схеми дозування та режиму харчування, правильне введення інсуліну та знання симптомів-провісників гіпоглікемії сприяють суттєвому зниженню ризику розвитку гіпоглікемії. Фактори, що підвищують схильність до гіпоглікемії, за наявності яких потрібне особливо ретельне спостереження та корекція дози інсуліну: зміна місця запровадження інсуліну; підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, усунення стресових факторів); незвична, підвищена чи тривала фізична активність; інтеркурентні захворювання, що супроводжуються блюванням, діареєю; недостатній прийом їжі; споживання алкоголю; деякі некомпенсовані ендокринні порушення (такі як гіпотиреоз, недостатність передньої частки гіпофіза або недостатність кори надниркових залоз); одночасне застосування інсуліну гларгіну з деякими іншими лікарськими засобами. У пацієнтів із нирковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватись за рахунок уповільнення метаболізму інсуліну. У пацієнтів похилого віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до сталого зниження потреби в інсуліні. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження здатності до глюконеогенезу та уповільнення метаболізму інсуліну. Гіпоглікемія, в цілому, може бути усунена негайним прийомом вуглеводів, що швидко засвоюються. Оскільки початкові дії з корекції гіпоглікемії повинні проводитися негайно, пацієнтам слід завжди мати з собою, як мінімум, 20 г вуглеводів, що швидко засвоюються. Інтеркурентні захворювання При інтеркурентних захворюваннях потрібний інтенсивніший контроль концентрації глюкози в крові. У багатьох випадках показано проведення аналізу на наявність кетонових тіл у сечі, також часто потрібна корекція режиму дозування інсуліну. У разі виникнення інтеркурентного захворювання потреба в інсуліні часто підвищується. Пацієнти з цукровим діабетом 1 типу повинні продовжувати отримувати вуглеводи на регулярній основі, навіть якщо вони здатні вживати їжу лише невеликими порціями або взагалі не вживають їжу, або у разі розвитку блювоти; Пацієнти з цукровим діабетом 1 типу ніколи не повинні повністю пропускати введення інсуліну. Комбінація інсуліну гларгіну з піоглітазоном При застосуванні піоглітазону в комбінації інсуліном повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із ризиком серцевої недостатності. Цю інформацію слід брати до уваги при розгляді питання застосування комбінації піоглітазону з препаратом Туджео СолоСтар®. При застосуванні такої комбінації пацієнти повинні спостерігатися щодо появи ознак і симптомів серцевої недостатності, таких як збільшення маси тіла, поява набряків. При появі або обтяженні кардіальних симптомів застосування піоглітазону слід припинити. Запобігання помилкам при введенні препаратів інсуліну Щоб не переплутати препарат Туджео СолоСтар з іншими інсулінами, необхідно завжди перевіряти маркування на шприц-ручці перед кожною ін'єкцією. Повідомлялося про випадки, коли випадково помилково вводилися інші інсуліни, зокрема інсуліни короткої дії, замість інсулінів, що довго діють. Щоб уникнути помилок дозування та можливого передозування, пацієнти ніколи не повинні використовувати шприц для вилучення препарату Туджео із шприца-ручки СолоСтар®. Як і при застосуванні інших інсулінових шприц-ручок, пацієнти повинні візуально перевіряти кількість набраних одиниць дози у вікні індикатора дози на шприц-ручці. Сліпі або слабозорі пацієнти повинні отримувати допомогу від інших осіб з добрим зором і тих, хто вміє користуватися шприц-ручкою Туджео СолоСтар®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій можуть бути порушені, наприклад, внаслідок розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії, а також внаслідок порушення зору. Це може становити ризик у ситуаціях, коли зазначені здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або робота з іншими механізмами). Пацієнтам рекомендується дотримуватися запобіжних заходів, щоб уникнути розвитку гіпоглікемії під час керування транспортними засобами. Це особливо важливо для тих з них, у кого слабко виражені або відсутні симптоми, що є провісниками гіпоглікемії, що розвивається, або для пацієнтів з часто виникаючими епізодами гіпоглікемії. Ці особливості пацієнта слід враховувати під час вирішення питання про можливість керування ним транспортними засобами.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему