Гипертония

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кандесартану цилексетил 16,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 30,0 мг; лактози моногідрат – 113,0 мг; крохмаль прежелатинізований – 10,0 мг; гіпозолоза низькозаміщена (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) - 20,0 мг; кроскармелоза натрію – 8,0 мг; натрію лаурилсульфат – 1,0 мг; магнію стеарат – 2,0 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 28 таблеток у банки полімерні з поліетилентерефталату з кришками з поліетилену для пакування лікарських засобів. По 2, 4 або 8 контурних коміркових упаковок № 7, або по 3 або 6 контурних коміркових упаковок № 10, або по 1, 2 або 4 контурних коміркових упаковки № 14, або по 1 банку полімерної разом з інструкцією з медичного застосування поміщають в пачку із картону.Опис лікарської формиПігулки круглі, білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнгіотензин II рецепторів антагоніст.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартану цилексетил є проліками для прийому внутрішньо. Швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан за допомогою ефірного гідролізу при всмоктуванні з травного тракту, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Після перорального введення розчину кандесартану цилексетилу абсолютна біодоступність кандесартану становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованого препарату, порівняно з пероральним розчином, становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Максимальна концентрація в сироватці крові (Сmах) досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартану підвищується лінійно. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Прийом їжі не має значного впливу на площу під кривою "концентрація - час" (AUC), тобто одночасний прийом їжі істотно не впливає на біодоступність препарату. Кандесартан активно зв'язується з білками плазми (> 99%). Об'єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг. Метаболізм та виведення Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками та з жовчю у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується у печінці. Період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляція в організмі немає. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану цилексетилу близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (старше 65 років) Сmах та AUC кандесартану збільшуються на 50% та 80%, відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак, гіпотензивний ефект і частота виникнення побічних ефектів при застосуванні препарату кандесартан не залежать від віку пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Сmах та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 70% відповідно, тоді як період напіввиведення препарату не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок Сmах та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 110% відповідно, а період напіввиведення препарату збільшувався у 2 рази. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, були виявлені такі ж фармакокінетичні параметри кандесартану, як у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення середнього значення AUC кандесартану приблизно на 20% в одному дослідженні та на 80% – в іншому. Досвід застосування кандесартану у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки відсутній.ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу та стимуляція клітинного зростання. Всі ці ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину II з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (АТ1-рецептори). Кандесартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II типу 1 (AT1-рецепторів). Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який здійснює перетворення ангіотензину I на ангіотензин II і руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення активності реніну, ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія При артеріальній гіпертензії кандесартан спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску (АТ). Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням загального периферичного опору судин без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Не відзначалося випадків вираженої гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також синдрому відміни (синдром "рикошету") після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози кандесартану цилексетилу зазвичай розвивається протягом 2-х годин. На фоні терапії препаратом у фіксованій дозі максимальне зниження АТ зазвичай досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом лікування. Кандесартана цилексетил, що призначається один раз на добу, забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартану цилексетилу спільно з гідрохлортіазидом призводить до посилення антигіпертензивного ефекту. Спільне застосування кандесартану цилексетилу та гідрохлортіазиду (або амлодипіну) добре переноситься. Ефективність препарату не залежить від віку та статі пацієнтів. Кандесартана цилексетил збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартану цилексетилу в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не надає негативного впливу на концентрацію глюкози та ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу. Хронічна серцева недостатність Зниження частоти смертельних випадків або частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності на фоні терапії кандесартаном не залежить від віку, статі та супутньої терапії. Кандесартан також ефективний у пацієнтів, які приймали бета-адреноблокатори у поєднанні з інгібіторами АПФ, при цьому ефективність кандесартану не залежала від того, чи пацієнт приймає оптимальну дозу інгібітора АПФ чи ні. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) ≤ 40%), прийом кандесартану сприяв зниженню загального периферичного судинного опору та капілярного тиску в легенях, підвищенню активності реніну та концентрації ангіотензину. також зниження рівня альдостерону.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження ФВЛШ)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату. Вагітність та період грудного вигодовування. Тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз. Непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування кандесартану цилексетилу в комбінації з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапанів; стани після пересадки нирки в анамнезі; гемодіаліз; цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ішемічна хвороба серця (ІХС); гіперкаліємія; у пацієнтів із зниженим обсягом циркулюючої крові; первинний гіперальдостеронізм (відсутня достатня кількість даних щодо клінічних досліджень); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Кандесартан під час вагітності протипоказане. Пацієнтки, які приймають препарат Кандесартан, повинні бути попереджені про це до планування вагітності, щоб вони могли обговорити альтернативні варіанти терапії зі своїм лікарем. У разі настання вагітності терапія Кандесартаном повинна бути негайно припинена і, при необхідності, призначено альтернативне лікування. Препарати, які мають пряму дію на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, при застосуванні під час вагітності можуть викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричинити порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон (маловоддя при вагітності), уповільнення формування кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Період грудного вигодовування В даний час не відомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. Однак у дослідженнях на тваринах було показано, що кандесартан виділяється з молоком щурів. У зв'язку з можливою небажаною дією на немовлят, препарат кандесартан не слід застосовувати в період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступному (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто (більше 10%), часто (більше 1% та менше 10%), нечасто (більше 0,1% та менше 1%), рідко (більше 0,01% та менше 0,1%), дуже рідко (менше 0,01%), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (не може бути оцінена за допомогою доступних даних). Артеріальна гіпертензія Побічні ефекти в ході клінічних досліджень мали помірний і минущий характер і були порівняні за частотою з групою плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів на фоні прийому кандесартану не залежала від дози препарату, статі та віку пацієнта. Частота випадків припинення терапії у зв'язку з побічними ефектами була подібною при застосуванні кандесартану цилексетилу (3,1%) та плацебо (3,2%). У ході об'єднаного аналізу даних проведених досліджень повідомлялося про наступні побічні ефекти, що часто (більше 1%) зустрічалися на фоні прийому кандесартану цилексетилу. Описані побічні ефекти спостерігалися із частотою хоча б на 1% більше, ніж у групі плацебо. За цим визначенням найчастіше відзначали запаморочення, біль голови і респіраторні інфекції. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – респіраторні інфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення/вертиго, біль голови. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення рівня "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; дуже рідко – артралгія, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів (див. розділ "Особливі вказівки"). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: загалом при застосуванні препарату Кандесартан не було відзначено клінічно значущих змін стандартних лабораторних показників. Як і при застосуванні інших засобів, що впливають або діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може спостерігатись невелике зниження гемоглобіну. Спостерігалося підвищення концентрації креатиніну та сечовини, підвищення вмісту калію та зменшення вмісту натрію. Підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) було відзначено дещо частіше при застосуванні препарату порівняно з плацебо (1,3% проти 0,5%). При застосуванні препарату зазвичай не потрібний регулярний контроль лабораторних показників. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодично контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Хронічна серцева недостатність Побічні ефекти, виявлені на фоні застосування препарату Кандесартан у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, відповідали фармакологічним властивостям препарату та залежали від стану пацієнта. Найпоширенішими побічними ефектами були гіперкаліємія, виражене зниження артеріального тиску і порушення функції нирок. Ці явища були більш частими у пацієнтів старше 70 років, пацієнтів з цукровим діабетом або отримували інші препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема, інгібітор АПФ та/або спіронолактон. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіперкаліємія; дуже рідко гіпонатріємія. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – запаморочення, біль голови. Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення рівня "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже рідко – слабкість. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: підвищення концентрації креатиніну та сечовини, підвищення вмісту калію. Рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказано одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Є дані, що спільне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II може призводити до посилення побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок, зокрема у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Тому одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. При застосуванні препарату Кандесартан з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом. ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії виявлено не було. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою (ізоферментом CYP2C9). Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу препарату на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. Одночасне застосування препарату Кандесартан з іншими гіпотензивними засобами посилює антигіпертензивний ефект. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, показує, що супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати концентрацію калію в сироватці крові (наприклад, гепар) може призводити до розвитку гіперкаліємії. При сумісному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати концентрацію літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При сумісному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2, ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г на добу) може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту. Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може збільшувати ризик порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, підвищення концентрації калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок після початку комбінованої терапії та періодично на тлі такої терапії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Кандесартан слід приймати один раз на добу незалежно від їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Кандесартан становить 8 мг один раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг один раз на добу. Пацієнтам, яким не вдалося знизити артеріальний тиск після 4 тижнів прийому препарату Кандесартан у дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг один раз на добу. Терапія повинна коригуватися відповідно до рівня артеріального тиску. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Якщо терапія препаратом Кандесартан не призводить до зниження артеріального тиску до оптимального рівня, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза становить 4 мг (1/2 таблетки по 8 мг). Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну) Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова добова доза у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Можливе збільшення дози за потреби. Кандесартан протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом. Супутня терапія Застосування препарату Кандесартан разом з діуретиками типу тіазидного (наприклад, гідрохлортіазид) може посилити антигіпергензивний ефект. Гіповолемія Рекомендована початкова доза Кандесартану становить 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза Кандесартану становить 4 мг (1/2 таблетки по 8 мг) один раз на добу. Підвищення дози до 32 мг один раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів. Особливі групи пацієнтів Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату. Застосування у дітей та підлітків Безпека та ефективність застосування препарату Кандесартан у дітей та підлітків (віком до 18 років) не встановлені. Супутня терапія Кандесартан можна призначати спільно з іншими засобами, що застосовуються при терапії хронічної серцевої недостатності, наприклад, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками та серцевими глікозидами.ПередозуванняСимптоми Аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску та запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування При розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта, підняти ножний кінець ліжка. При необхідності слід збільшити об'єм циркулюючої плазми, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок На тлі терапії препаратом Кандесартан, як і при застосуванні інших засобів, що впливають або діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися порушення функції нирок. При застосуванні препарату Кандесартан у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) рекомендується періодично контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам слід обережно підбирати дозу Кандесартану під ретельним контролем артеріального тиску. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років та старших, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози Кандесартану також рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну. У клінічні дослідження кандесартану при хронічній серцевій недостатності не включалися пацієнти з концентрацією креатиніну > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл). Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності При застосуванні кандесартану в комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватись ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль лабораторних показників. Гемодіаліз Під час гемодіалізу АТ може особливо чутливо реагувати на блокування AT1-рецепторів внаслідок зниження об'єму плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У зв'язку з чим пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, слід обережно титрувати препарат Кандесартан під ретельним контролем артеріального тиску. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Подібні ефекти очікуються при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Пересадка нирки Клінічний досвід застосування кандесартану у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, обмежений. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Кандесартан може розвинутись артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення об'єму циркулюючої крові, як спостерігається у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід бути обережними і, при необхідності, проводити корекцію гіповолемії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Не рекомендується подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінування кандесартану цилексетилу та аліскірену через збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок. Застосування кандесартану цилексетилу в комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Загальна анестезія та хірургія У пацієнтів, які отримують антагоністи рецепторів ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення плазмозамінних розчинів та/або вазопресорів. Стеноз аортального та мітрального клапанів або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія При призначенні препарату Кандесартан, як і інших вазодилататорів, пацієнтам з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. У зв'язку з цим препарат Кандесартан не рекомендується призначати таким пацієнтам. Гіперкаліємія Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, показує, що одночасне призначення кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад, гепар) може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії кандесартаном може розвиватися гіперкаліємія. При призначенні препарату Кандесартан пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю рекомендується регулярний контроль вмісту калію в крові, особливо при сумісному призначенні з інгібіторами АПФ та калійзберігаючими діуретиками. Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція ночей переважно залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на ренін-ангіотензин. систему. Призначення подібних засобів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше-гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів може бути виключена і з використанням антагоністів рецепторів ангиотензина II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серця або цереброваскулярними захворюваннями атеросклеротичного генезу, при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів, може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з технікою не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. При керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні препарату може спостерігатися запаморочення та підвищена стомлюваність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: каптоприл у перерахунку на 100% речовину – 25 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, стеаринова кислота, моногідрат лактози. По 10 або 14 таблеток у контурну коміркову упаковку. 4 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, з характерним запахом, квадратні з заокругленими краями, двоопуклі, з хрестоподібною насічкою на одному боці. Допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо каптоприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація каптоприлу в плазмі (Сmах = 114 нг/мл) досягається через 30-90 хв (в середньому через 1 годину) після прийому внутрішньо. Мінімальна біодоступність становить середньому 70-75%. Одночасний прийом їжі зменшує абсорбцію каптоприлу на 30-40%. При сублінгвальному прийомі каптоприлу в дозах 12,5-25 мг у порівнянні з прийомом внутрішньо відзначається більш швидке досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах 40-45 хвилин) при порівнянних значеннях Сmах і AUC (площа під фармакокінетичною кривою) . Розподіл Об'єм розподілу у термінальній фазі (2 л/кг) свідчить про значне проникнення каптоприлу у глибокі тканини організму. Зв'язок із білками плазми становить 25-30%. Незначно (менше 1%) проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр. Менш 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується із грудним молоком. Метаболізм Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) каптоприлу становить 2-3 години. Препарат виводиться з організму переважно нирками, до 50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. Близько 95% каптоприлу виводиться нирками протягом першої доби, з них 40-50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Каптоприл кумулюється при хронічній нирковій недостатності. Т1/2 каптоприлу при нирковій недостатності становить 3,5-32 години (збільшення Т1/2 корелює зі зниженням кліренсу креатиніну). Для брунькової елімінації Т1/2 становить 156 годин. Пацієнтам із порушенням функції нирок слід зменшити дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату.ФармакодинамікаКаптоприл - високоспецифічний конкурентний інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SH-групу). Знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Інгібуючи АПФ, каптоприл зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває вазоконстрикторну дію останньої на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку) та зменшення секреції альдостерону корою надниркових залоз. Антигіпертензивний ефект каптоприлу не залежить від активності реніну плазми. Зниження АТ відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Каптоприл зменшує опосередковану АПФ деградацію брадикініну та збільшує його вміст у тканинах організму. В результаті інгібування АПФ збільшується активність циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, що сприяє периферичній вазодилатації за рахунок накопичення брадикініну (пептид, що має виражену вазодилатуючу дію) та збільшення синтезу простагландину Е2. Цей механізм може робити певний внесок в антигіпертензивну дію каптоприлу, а також є причиною виникнення деяких небажаних реакцій (зокрема сухого кашлю). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл знижує артеріальний тиск (АТ) без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), затримки рідини та іонів натрію в організмі. Після одноразового застосування внутрішньо максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається через 60-90 хвилин. Ступінь зниження артеріального тиску однакова при положенні пацієнта "стоячи" і "лежачи". Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози. Антигіпертензивна дія каптоприлу може посилюватися з часом та досягає оптимальних значень через кілька тижнів терапії. Ортостатична гіпотензія розвивається рідко, переважно у пацієнтів із зниженим обсягом циркулюючої крові. Раптове припинення прийому каптоприлу, як правило, не призводить до розвитку синдрому "скасування". У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл збільшує нирковий кровообіг, при цьому швидкість клубочкової фільтрації зазвичай не змінюється. При тривалому застосуванні зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка. При сублінгвальному прийомі каптоприлу у пацієнтів із неускладненим гіпертонічним кризом початок антигіпертензивної дії відзначається через 10-20 хвилин; максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається за 45-60 хвилин. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) каптоприл суттєво зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та збільшує венозний об'єм (зменшуючи таким чином перед- та постнавантаження на серце), знижує тиск у правому передсерді та малому колі кровообігу, збільшує хвилинний об'єм серця та покращує толерантність до фізичного навантаження. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда каптоприл збільшував виживання, сповільнював розвиток клінічно вираженої серцевої недостатності та знижував частоти госпіталізації з приводу серцевої. У клінічному дослідженні у пацієнтів з цукровим діабетом І типу, діабетичною нефропатією, ретинопатією та протеїнурією ≥ 500 мг/добу каптоприл зменшував протеїнурію та знижував швидкість прогресування діабетичної нефропатії. Ефективність та безпека застосування каптоприлу у дітей не встановлено.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, у тому числі реноваскулярна (включаючи неускладнений гіпертонічний криз). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Гострий інфаркт міокарда: протягом перших 24 годин із моменту інфаркту при клінічно стабільному стані. Дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані для зниження частоти виникнення клінічно вираженої серцевої недостатності, збільшення виживання та зниження частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності. Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету типу 1 (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, будь-якого іншого компонента препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ та спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; рефрактерна гіперкаліємія; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирки; стеноз гирла аорти та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозогалактозної мальабсорбції. З обережністю: артеріальна гіпотензія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; порушення функції печінки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); порушення функції нирок; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; гіперкаліємія; цукровий діабет; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювоти); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Капотен під час вагітності протипоказане. Каптоприл не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Тривале застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може призводити до порушень розвитку плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа), смерті плода та розвитку ускладнень у новонародженого (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкалієм). Якщо вагітність настала під час застосування каптоприлу, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше і регулярно проводити моніторинг розвитку плода. Якщо пацієнтка отримувала каптоприл під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Новонароджені, чиї матері приймали каптоприл під час вагітності, повинні бути ретельно обстежені щодо виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з каптоприлом). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включно з каптоприлом) під час вагітності. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Грудне годування Приблизно 1% прийнятої дози каптоприлу виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних реакцій у дитини слід припинити грудне вигодовування або припинити терапію препаратом Капотен у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота небажаних явищ встановлена ​​так: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), аутоімунні захворювання. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія. Порушення психіки: часто – розлади сну; дуже рідко – сплутаність свідомості, депресія. Порушення з боку серця: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, стенокардія; дуже рідко – зупинка серця, кардіогенний шок. Порушення з боку судин: нечасто – синдром Рейно, "припливи" крові до обличчя, блідість, периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель (сухий непродуктивний), задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт; еозинофільна пневмонія, еозинофільний пневмоніт, набряк легенів. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість; нечасто – головний біль, парестезія; рідко – атаксія: дуже рідко – порушення мозкового кровообігу, включаючи інсульт та синкопальні стани. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – подразнення слизової оболонки шлунка, порушення смаку, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозний стоматит, ангіоневротичний набряк кишечника; дуже рідко – глосит, виразка шлунка, панкреатит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкі випадки гепатонекрозу), підвищення активності “печінкових” ферментів. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, висипання на шкірі, алопеція; нечасто – ангіоневротичний набряк кінцівок, особи, губ, слизових оболонок, язика, глотки та гортані; дуже рідко – кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, ексфоліативний дерматит, пемфігоїдні реакції. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), поліурію, олігурію, збільшення частоти сечовипускань; дуже рідко – нефротичний синдром. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, астенія, загальне нездужання; дуже рідко – гіпертермія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – протеїнурія, еозинофілія, гіпонатріємія, підвищення концентрації азоту сечовини в плазмі крові, ацидоз, підвищення концентрації креатиніну та білірубіну в сироватці крові, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів. ШОЕ.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АГ1Ф або аліскірену (інгібітор реніну) асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно каптоприл та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію. каліймісткі замінники харчової солі та інші лікарські препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові Одночасне застосування каптоприлу з калійзберігаючими діуретиками (такими як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи рецепторів, препаратами, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]) може призводити до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. При терапії каптоприлом калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, спіронолактон, амілорид, еплеренон), препарати калію, калій містять замінники харчової солі (містять значні кількості іонів калію) слід призначати тільки при доведеній гіпокаліємії, так як їх застосування збільшує ризик розвитку гіпер. Калійнесберігаючі (тіазідії та "петлеві") діуретики У пацієнтів, які приймають діуретичні засоби, каптоприл може потенціювати антигіпертензивну дію. Подібну дію мають обмеження прийому кухонної солі (безсольові дієти), гемодіаліз. Зазвичай надмірне зниження артеріального тиску відбувається протягом першої години після прийому першої призначеної дози каптоприлу. Інші гіпотензивні лікарські засоби Адитивний ефект може спостерігатися при одночасному застосуванні каптоприлу та іншої гіпотензивної терапії. Каптоприл можна безпечно застосовувати разом з іншими гіпотензивними препаратами (такими як бета-адреноблокатори або блокатори "повільних" кальцієвих каналів пролонгованої дії). Слід бути обережними при сумісному призначенні каптоприлу (без або з діуретиком) та лікарських препаратів, що впливають на симпатичну нервову систему (наприклад, гангліоблокатори, альфа-адреноблокатори). Вазодилататори Вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин) у поєднанні з каптоприлом слід застосовувати у найнижчих ефективних дозах через ризик надмірного зниження артеріального тиску. Трициклічні антидепресанти / нейролептики Можливе посилення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ (подальше зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні) та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрін (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати літію При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (особливо у поєднанні з діуретиками) та препаратів літію можливе збільшення вмісту літію у сироватці крові, і, отже, посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії препаратів літію. При необхідності одночасного застосування лікарських засобів, що містять літій та інгібіторів АПФ, слід періодично визначати вміст літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори цикюоксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу та вище, можуть знижувати антигіпертензивний ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. При сумісному застосуванні каптоприлу та індометацину (і, можливо, інших нестероїдних протизапальних препаратів, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти) може спостерігатися зниження антигіпертензивної дії, особливо при артеріальній гіпертензії, що супроводжується низькою активністю реніну. У пацієнтів з факторами ризику (літній вік, гіповолемія, одночасне застосування діуретиків, порушення функції нирок), одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (включаючи інгібітори циклооксигенази-2) та інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл), може призводити до погіршення функції. ниркової недостатності. Зазвичай порушення функції нирок у разі бувають оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які приймають каптоприл та нестероїдні протизапальні препарати. Не протипоказано застосування каптоприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Інгібітори АПФ, включаючи каптоприл, можуть потенціювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (таких як похідні сульфонілсечовини). У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні лікарські засоби для перорального застосування або інсулін, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з каптоприлом, та у разі потреби коригувати дозу гіпоглікемічного лікарського препарату. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають алопуринол або прокаїнамід, підвищує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу та/або синдрому Стівенса-Джонсона. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, циклофосфамід або азатіоприн), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Препарати золота При одночасному застосуванні препаратів золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ, включаючи каптоприл, описаний симптомокомплекс (нітратоподібні реакції), що включає "приплив" крові до шкіри обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію. Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ. а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиВсередину за годину до їжі. Режим дозування встановлюється індивідуально. Артеріальна гіпертензія, у тому числі реноваскулярна Каптоприл призначають у початковій дозі 12,5 мг двічі на добу. При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу. Дозу поступово збільшують до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Каптоприл можна застосовувати в монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, з тіазидними діуретиками). Призначати каптоприл пацієнтам, які отримують діуретики, слід особливо обережно під лікарським наглядом. При неускладненому гіпертонічному кризі можливе сублінгвальне призначення препарату Капотен. Початкова доза каптоприлу становить 25 мг (1 таблетка). Таблетку слід помістити під язик і тримати до повного розчинення, не проковтуючи і не запиваючи водою. Після прийому препарату необхідно ретельно контролювати показники артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. У разі відсутності зниження показників артеріального тиску протягом 30 хвилин після прийому препарату, можна повторно прийняти 25 мг (1 таблетку) Капотена сублінгвально. Максимальна доза становить 50 мг (2 таблетки). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії) У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю терапію каптоприлом необхідно починати під пильним наглядом лікаря. У більшості випадків каптоприл повинен застосовуватися разом з діуретиками та (за наявності показань) серцевими глікозидами. Якщо перед призначенням каптоприлу проводилася діуретична терапія, необхідно виключити наявність вираженого зниження вмісту натрію в крові та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Початкова добова доза каптоприлу становить 6,25 мг 3 рази на добу (для пацієнтів з верифікованою або можливою гіпонатріємією та/або гіповолемією) або 12,5 мг 3 рази на добу. Надалі дозу збільшують поступово (з інтервалами не менше 2 тижнів для оцінки досягнутого клінічного ефекту) залежно від індивідуальної переносимості. Середня підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2-3 рази на добу. Максимальна доза каптоприлу - 150 мг на добу (2-3 прийоми). Гострий інфаркт міокарда: протягом перших 24 годин з моменту інфаркту при клінічно стабільному стані При гострому інфаркті міокарда лікування препаратом Капотен необхідно розпочати якнайшвидше при клінічно стабільному стані пацієнта. Препарат призначається у тестовій дозі 6,25 мг, через 2 години за відсутності порушень гемодинаміки призначається препарат у дозі 12,5 мг, через 12 годин препарат призначається у дозі 25 мг. Починаючи з наступного дня препарат Капотен призначається у дозі 100 мг на добу за 2 прийоми терміном 4 тижні. Після закінчення 4 тижнів слід знову оцінити стан пацієнта та призначене лікування. Дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані У пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Перша доза каптоприлу становить 6,25 мг 1 раз на добу. Потім дозу каптоприлу збільшують до 12,5 мг тричі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово, протягом кількох днів - кількох тижнів (залежно від переносимості), збільшують до 75 мг на добу (2-3 прийоми) аж до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Збільшення дозування каптоприлу до 75 мг на добу рекомендується здійснювати в умовах стаціонару під пильним наглядом лікаря. Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу) Каптоприл призначають у добовій дозі 75-100 мг, розділеній на 2-3 прийоми. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та мікроальбумінурією (екскреція альбуміну 30-300 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 50 мг 2 рази на добу. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та вираженою протеїнурією (екскреція білка із сечею понад 500 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 25 мг 3 рази на добу. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок, не обумовленим діабетичною нефропатією Оскільки каптоприл виводиться переважно нирками, його виведення порушується при нирковій недостатності. Пацієнтам з порушенням функції нирок слід з особливою обережністю збільшувати дозу препарату, застосовуючи менші дози та/або дотримуючись більш тривалих (не менше 1 -2 тижнів) інтервалів між збільшенням дозування. Після досягнення бажаного терапевтичного ефекту слід зменшити підтримуючу дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату. При необхідності додаткової терапії діуретиками у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок доцільним є застосування "петлевих" діуретиків (наприклад, фуросеміду), а не діуретиків тіазидного ряду. При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ понад 40 мл/хв/1,73 м2) Каптоприл можна призначати у дозі 75-150 мг/добу (корекція дози не потрібна). При тяжкій нирковій недостатності для запобігання кумуляції каптоприлу рекомендується наступний режим дозування: Пацієнти з порушенням функції нирок обумовленим діабетичною нефропатією При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози каптоприлу не потрібна. Відсутній досвід застосування каптоприлу у пацієнтів з діабетичною нефропатією та тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування каптоприлу рекомендується починати з дози 6,25 мг двічі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово підвищують. Рекомендується постійна корекція дози залежно від терапевтичної відповіді та застосування найменших доз каптоприлу, що забезпечують адекватний контроль артеріального тиску. Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м2) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) >40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 < 10 6,25 37,5 Пацієнти з порушенням функції нирок обумовленим діабетичною нефропатією При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози каптоприлу не потрібна. Відсутній досвід застосування каптоприлу у пацієнтів з діабетичною нефропатією та тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування каптоприлу рекомендується починати з дози 6,25 мг двічі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово підвищують. Рекомендується постійна корекція дози залежно від терапевтичної відповіді та застосування найменших доз каптоприлу, що забезпечують адекватний контроль артеріального тиску.ПередозуванняСимптоми: різке зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату протягом 30 хвилин після прийому, введення 0,9% розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів (попередньо пацієнта укласти, підняти ноги і потім проводити заходи щодо поповнення ОЦК), гемодіаліз. При брадикардії або виражених вагусних реакціях – введення атропіну. Може розглядатися застосування електрокардіостимулятора. Перитонеальний діаліз є неефективним для виведення каптоприлу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні каптоприлу виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках. Імовірність розвитку цього стану підвищується при підвищеній втраті рідини та гіпонатріємії (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою). З обережністю призначають каптоприл пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті. Об'єм циркулюючої крові та вміст натрію в крові повинні бути скориговані до призначення каптоприлу. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому скасуванні (за 4-7 днів) діуретика або збільшенні надходження натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення на початку лікування низьких доз каптоприлу (6,25-12) ,5 мг/добу). Слід регулярно контролювати функцію нирок перед початком, а також у процесі лікування каптоприлом. Надмірне зниження артеріального тиску внаслідок прийому гіпотензивних препаратів може збільшити ризик розвитку інфаркту міокарда або інсульту у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серця або захворюваннями судин мозку. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. У пацієнтів з ХСН транзиторне зниження артеріального тиску більш ніж на 20% від вихідного відзначається приблизно у половині випадків. Ступінь зниження АТ максимальний на ранніх етапах лікування (після прийому перших кількох доз каптоприлу) і стабілізується протягом одного - двох тижнів від початку лікування. АТ зазвичай повертається до вихідного рівня без зниження терапевтичної ефективності протягом двох місяців. У пацієнтів з ХСН лікування слід розпочинати з низьких доз каптоприлу (6,25-12,5 мг/добу) під лікарським наглядом. Збільшення дози каптоприлу слід з особливою обережністю. Сама собою транзиторна артеріальна гіпотензія не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити застосування діуретика та/або каптоприлу. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні з особливою обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку крові з лівого шлуночка. У разі гемодинамічно значущої обструкції застосування каптоприлу не рекомендується. Порушення функції нирок У деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення концентрацій азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові після зниження артеріального тиску. Це збільшення зазвичай оборотне при припиненні терапії каптоприлом. У цих випадках може знадобитися зниження дози каптоприлу та/або відміна діуретика. На тлі тривалого застосування каптоприлу приблизно у 20% пацієнтів спостерігається збільшення концентрацій сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою чи вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатиніну. Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ. Ниркова недостатність спочатку може бути лише невеликими змінами вмісту креатиніну в плазмі крові. Застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Трансплантація нирки Досвід застосування каптоприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Тому застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Протеїнурія При застосуванні каптоприлу у 0,7% пацієнтів відзначалася протеїнурія понад 1000 мг на добу. У 90% випадків протеїнурія виникала у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також при застосуванні високих доз каптоприлу (більше 150 мг на добу). Приблизно у 20% пацієнтів із протеїнурією розвивався нефротичний синдром. У більшості випадків протеїнурія при прийомі каптоприлу зникала або ступінь її вираженості зменшувалась протягом 6 місяців незалежно від того, припинявся прийом препарату чи ні. Показники функції нирок (концентрація азоту сечовини та креатиніну в крові) у пацієнтів із протеїнурією майже завжди були в межах норми. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком лікування та періодично протягом курсу терапії. Порушення функції печінки У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося розвитком синдрому, що починається появою холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнта, який отримує терапію інгібіторами АПФ, розвивається жовтяниця або відзначається значне підвищення активності "печінкових" ферментів, слід припинити лікування каптоприлом та призначити відповідну допоміжну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під відповідним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, були відмічені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та у відсутності інших порушень нейтропенії зустрічається рідко. При нирковій недостатності одночасний прийом каптоприлу та алопуринолу призводив до нейтропенії. Каптоприл слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), які приймають імуносупресори, алопуринол або прокаїнамід, або при комбінації зазначених ускладнюючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок, що раніше виникли. У 13% ​​випадків при нейтропенії відзначався летальний кінець. Практично у всіх випадках летальний результат спостерігався у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, нирковою або серцевою недостатністю, на фоні прийому імуносупресорів або при поєднанні обох зазначених факторів. У зв'язку з тим, що більшість летальних випадків нейтропенії на тлі інгібіторів АПФ розвивалося у таких пацієнтів, слід контролювати у них кількість лейкоцитів крові перед початком лікування, у перші 3 місяці – кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. У всіх пацієнтів слід щомісяця контролювати кількість лейкоцитів у крові у перші 3 місяці після початку терапії каптоприлом, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано повторне проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють, продовжуючи спостереження за пацієнтом. Зазвичай відновлення числа нейтрофілів відбувається протягом 2-х тижнів після відміни каптоприлу. У деяких пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які часом не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. При застосуванні каптоприлу у пацієнтів із високим ризиком нейтропенії/агранулоцитозу рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (наприклад, гарячки, біль у горлі). Реакції гіперчутливості / ангіоневротичний набряк При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи каптоприл, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Ангіоневротичний набряк може розвинутись у будь-який час у процесі лікування. У разі розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати). Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані та язика, в дуже рідкісних випадках може призвести до смерті. У тому випадку, якщо набряк пошириться на язик, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести підшкірно 0,3-0,5 мл 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів ( інтубація або трахеостомія). У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який проявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них, іноді – без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У представників негроїдної раси випадки розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ відзначалися більшою частотою порівняно з представниками інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ відзначалися життєзагрозливі анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які проходять курс десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. У таких пацієнтів дані реакції вдалося запобігти тимчасовому припиненню терапії інгібітором АПФ до початку проведення десенсибілізації. Слід уникати застосування каптоприлу у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНГ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток цих реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових діалізних мембран (наприклад, AN69®), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У таких випадках необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або застосовувати гіпотензивні засоби інших класів. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Пацієнти, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця одночасного застосування зазначених лікарських засобів. Кашель При прийомі інгібіторів АПФ часто відзначається характерний кашель. Як правило, кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, слід враховувати при диференціальній діагностиці сухого кашлю. Хірургічні втручання / загальна анестезія Під час великих хірургічних операцій, а також при застосуванні засобів для загальної анестезії, що володіють антигіпертензивним ефектом, у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску (бо каптоприл блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням). У подібних випадках для корекції зниженого артеріального тиску застосовуються заходи, спрямовані на збільшення об'єму циркулюючої крові. Гіперкаліємія У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. каптоприлу, спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (таких як гепарин, такролімус, циклоспорин; препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]). Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або замінників харчової солі, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень ритму серця, іноді зі смертю. Рекомендується уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При необхідності одночасного застосування каптоприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів, слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Гіпокаліємія При застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії. Тому в таких випадках слід проводити регулярний моніторинг вмісту калію у крові під час терапії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Не рекомендується одночасне застосування лікарських засобів різних груп, що впливають на РААС (подвійна блокада РААС), оскільки вона асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Препарати літію Не рекомендується одночасне застосування каптоприлу та лікарських засобів, що містять літій, через ризик потенціювання токсичності останніх. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси. Інше При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдивий результат аналізу сечі на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: каптоприл у перерахунку на 100% речовину – 25 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, стеаринова кислота, моногідрат лактози. По 10 або 14 таблеток у контурну коміркову упаковку. 4 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, з характерним запахом, квадратні з заокругленими краями, двоопуклі, з хрестоподібною насічкою на одному боці. Допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо каптоприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація каптоприлу в плазмі (Сmах = 114 нг/мл) досягається через 30-90 хв (в середньому через 1 годину) після прийому внутрішньо. Мінімальна біодоступність становить середньому 70-75%. Одночасний прийом їжі зменшує абсорбцію каптоприлу на 30-40%. При сублінгвальному прийомі каптоприлу в дозах 12,5-25 мг у порівнянні з прийомом внутрішньо відзначається більш швидке досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах 40-45 хвилин) при порівнянних значеннях Сmах і AUC (площа під фармакокінетичною кривою) . Розподіл Об'єм розподілу у термінальній фазі (2 л/кг) свідчить про значне проникнення каптоприлу у глибокі тканини організму. Зв'язок із білками плазми становить 25-30%. Незначно (менше 1%) проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр. Менш 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується із грудним молоком. Метаболізм Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) каптоприлу становить 2-3 години. Препарат виводиться з організму переважно нирками, до 50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. Близько 95% каптоприлу виводиться нирками протягом першої доби, з них 40-50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Каптоприл кумулюється при хронічній нирковій недостатності. Т1/2 каптоприлу при нирковій недостатності становить 3,5-32 години (збільшення Т1/2 корелює зі зниженням кліренсу креатиніну). Для брунькової елімінації Т1/2 становить 156 годин. Пацієнтам із порушенням функції нирок слід зменшити дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату.ФармакодинамікаКаптоприл - високоспецифічний конкурентний інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SH-групу). Знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Інгібуючи АПФ, каптоприл зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває вазоконстрикторну дію останньої на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку) та зменшення секреції альдостерону корою надниркових залоз. Антигіпертензивний ефект каптоприлу не залежить від активності реніну плазми. Зниження АТ відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Каптоприл зменшує опосередковану АПФ деградацію брадикініну та збільшує його вміст у тканинах організму. В результаті інгібування АПФ збільшується активність циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, що сприяє периферичній вазодилатації за рахунок накопичення брадикініну (пептид, що має виражену вазодилатуючу дію) та збільшення синтезу простагландину Е2. Цей механізм може робити певний внесок в антигіпертензивну дію каптоприлу, а також є причиною виникнення деяких небажаних реакцій (зокрема сухого кашлю). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл знижує артеріальний тиск (АТ) без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), затримки рідини та іонів натрію в організмі. Після одноразового застосування внутрішньо максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається через 60-90 хвилин. Ступінь зниження артеріального тиску однакова при положенні пацієнта "стоячи" і "лежачи". Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози. Антигіпертензивна дія каптоприлу може посилюватися з часом та досягає оптимальних значень через кілька тижнів терапії. Ортостатична гіпотензія розвивається рідко, переважно у пацієнтів із зниженим обсягом циркулюючої крові. Раптове припинення прийому каптоприлу, як правило, не призводить до розвитку синдрому "скасування". У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл збільшує нирковий кровообіг, при цьому швидкість клубочкової фільтрації зазвичай не змінюється. При тривалому застосуванні зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка. При сублінгвальному прийомі каптоприлу у пацієнтів із неускладненим гіпертонічним кризом початок антигіпертензивної дії відзначається через 10-20 хвилин; максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається за 45-60 хвилин. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) каптоприл суттєво зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та збільшує венозний об'єм (зменшуючи таким чином перед- та постнавантаження на серце), знижує тиск у правому передсерді та малому колі кровообігу, збільшує хвилинний об'єм серця та покращує толерантність до фізичного навантаження. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда каптоприл збільшував виживання, сповільнював розвиток клінічно вираженої серцевої недостатності та знижував частоти госпіталізації з приводу серцевої. У клінічному дослідженні у пацієнтів з цукровим діабетом І типу, діабетичною нефропатією, ретинопатією та протеїнурією ≥ 500 мг/добу каптоприл зменшував протеїнурію та знижував швидкість прогресування діабетичної нефропатії. Ефективність та безпека застосування каптоприлу у дітей не встановлено.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, у тому числі реноваскулярна (включаючи неускладнений гіпертонічний криз). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Гострий інфаркт міокарда: протягом перших 24 годин із моменту інфаркту при клінічно стабільному стані. Дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані для зниження частоти виникнення клінічно вираженої серцевої недостатності, збільшення виживання та зниження частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності. Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету типу 1 (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, будь-якого іншого компонента препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ та спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; рефрактерна гіперкаліємія; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирки; стеноз гирла аорти та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозогалактозної мальабсорбції. З обережністю: артеріальна гіпотензія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; порушення функції печінки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); порушення функції нирок; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; гіперкаліємія; цукровий діабет; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювоти); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Капотен під час вагітності протипоказане. Каптоприл не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Тривале застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може призводити до порушень розвитку плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа), смерті плода та розвитку ускладнень у новонародженого (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкалієм). Якщо вагітність настала під час застосування каптоприлу, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше і регулярно проводити моніторинг розвитку плода. Якщо пацієнтка отримувала каптоприл під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Новонароджені, чиї матері приймали каптоприл під час вагітності, повинні бути ретельно обстежені щодо виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з каптоприлом). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включно з каптоприлом) під час вагітності. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Грудне годування Приблизно 1% прийнятої дози каптоприлу виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних реакцій у дитини слід припинити грудне вигодовування або припинити терапію препаратом Капотен у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота небажаних явищ встановлена ​​так: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), аутоімунні захворювання. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія. Порушення психіки: часто – розлади сну; дуже рідко – сплутаність свідомості, депресія. Порушення з боку серця: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, стенокардія; дуже рідко – зупинка серця, кардіогенний шок. Порушення з боку судин: нечасто – синдром Рейно, "припливи" крові до обличчя, блідість, периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель (сухий непродуктивний), задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт; еозинофільна пневмонія, еозинофільний пневмоніт, набряк легенів. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість; нечасто – головний біль, парестезія; рідко – атаксія: дуже рідко – порушення мозкового кровообігу, включаючи інсульт та синкопальні стани. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – подразнення слизової оболонки шлунка, порушення смаку, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозний стоматит, ангіоневротичний набряк кишечника; дуже рідко – глосит, виразка шлунка, панкреатит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкі випадки гепатонекрозу), підвищення активності “печінкових” ферментів. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, висипання на шкірі, алопеція; нечасто – ангіоневротичний набряк кінцівок, особи, губ, слизових оболонок, язика, глотки та гортані; дуже рідко – кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, ексфоліативний дерматит, пемфігоїдні реакції. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), поліурію, олігурію, збільшення частоти сечовипускань; дуже рідко – нефротичний синдром. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, астенія, загальне нездужання; дуже рідко – гіпертермія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – протеїнурія, еозинофілія, гіпонатріємія, підвищення концентрації азоту сечовини в плазмі крові, ацидоз, підвищення концентрації креатиніну та білірубіну в сироватці крові, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів. ШОЕ.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АГ1Ф або аліскірену (інгібітор реніну) асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно каптоприл та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію. каліймісткі замінники харчової солі та інші лікарські препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові Одночасне застосування каптоприлу з калійзберігаючими діуретиками (такими як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи рецепторів, препаратами, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]) може призводити до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. При терапії каптоприлом калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, спіронолактон, амілорид, еплеренон), препарати калію, калій містять замінники харчової солі (містять значні кількості іонів калію) слід призначати тільки при доведеній гіпокаліємії, так як їх застосування збільшує ризик розвитку гіпер. Калійнесберігаючі (тіазідії та "петлеві") діуретики У пацієнтів, які приймають діуретичні засоби, каптоприл може потенціювати антигіпертензивну дію. Подібну дію мають обмеження прийому кухонної солі (безсольові дієти), гемодіаліз. Зазвичай надмірне зниження артеріального тиску відбувається протягом першої години після прийому першої призначеної дози каптоприлу. Інші гіпотензивні лікарські засоби Адитивний ефект може спостерігатися при одночасному застосуванні каптоприлу та іншої гіпотензивної терапії. Каптоприл можна безпечно застосовувати разом з іншими гіпотензивними препаратами (такими як бета-адреноблокатори або блокатори "повільних" кальцієвих каналів пролонгованої дії). Слід бути обережними при сумісному призначенні каптоприлу (без або з діуретиком) та лікарських препаратів, що впливають на симпатичну нервову систему (наприклад, гангліоблокатори, альфа-адреноблокатори). Вазодилататори Вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин) у поєднанні з каптоприлом слід застосовувати у найнижчих ефективних дозах через ризик надмірного зниження артеріального тиску. Трициклічні антидепресанти / нейролептики Можливе посилення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ (подальше зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні) та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрін (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати літію При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (особливо у поєднанні з діуретиками) та препаратів літію можливе збільшення вмісту літію у сироватці крові, і, отже, посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії препаратів літію. При необхідності одночасного застосування лікарських засобів, що містять літій та інгібіторів АПФ, слід періодично визначати вміст літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори цикюоксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу та вище, можуть знижувати антигіпертензивний ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. При сумісному застосуванні каптоприлу та індометацину (і, можливо, інших нестероїдних протизапальних препаратів, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти) може спостерігатися зниження антигіпертензивної дії, особливо при артеріальній гіпертензії, що супроводжується низькою активністю реніну. У пацієнтів з факторами ризику (літній вік, гіповолемія, одночасне застосування діуретиків, порушення функції нирок), одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (включаючи інгібітори циклооксигенази-2) та інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл), може призводити до погіршення функції. ниркової недостатності. Зазвичай порушення функції нирок у разі бувають оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які приймають каптоприл та нестероїдні протизапальні препарати. Не протипоказано застосування каптоприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Інгібітори АПФ, включаючи каптоприл, можуть потенціювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (таких як похідні сульфонілсечовини). У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні лікарські засоби для перорального застосування або інсулін, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з каптоприлом, та у разі потреби коригувати дозу гіпоглікемічного лікарського препарату. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають алопуринол або прокаїнамід, підвищує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу та/або синдрому Стівенса-Джонсона. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, циклофосфамід або азатіоприн), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Препарати золота При одночасному застосуванні препаратів золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ, включаючи каптоприл, описаний симптомокомплекс (нітратоподібні реакції), що включає "приплив" крові до шкіри обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію. Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ. а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиВсередину за годину до їжі. Режим дозування встановлюється індивідуально. Артеріальна гіпертензія, у тому числі реноваскулярна Каптоприл призначають у початковій дозі 12,5 мг двічі на добу. При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу. Дозу поступово збільшують до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Каптоприл можна застосовувати в монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, з тіазидними діуретиками). Призначати каптоприл пацієнтам, які отримують діуретики, слід особливо обережно під лікарським наглядом. При неускладненому гіпертонічному кризі можливе сублінгвальне призначення препарату Капотен. Початкова доза каптоприлу становить 25 мг (1 таблетка). Таблетку слід помістити під язик і тримати до повного розчинення, не проковтуючи і не запиваючи водою. Після прийому препарату необхідно ретельно контролювати показники артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. У разі відсутності зниження показників артеріального тиску протягом 30 хвилин після прийому препарату, можна повторно прийняти 25 мг (1 таблетку) Капотена сублінгвально. Максимальна доза становить 50 мг (2 таблетки). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії) У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю терапію каптоприлом необхідно починати під пильним наглядом лікаря. У більшості випадків каптоприл повинен застосовуватися разом з діуретиками та (за наявності показань) серцевими глікозидами. Якщо перед призначенням каптоприлу проводилася діуретична терапія, необхідно виключити наявність вираженого зниження вмісту натрію в крові та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Початкова добова доза каптоприлу становить 6,25 мг 3 рази на добу (для пацієнтів з верифікованою або можливою гіпонатріємією та/або гіповолемією) або 12,5 мг 3 рази на добу. Надалі дозу збільшують поступово (з інтервалами не менше 2 тижнів для оцінки досягнутого клінічного ефекту) залежно від індивідуальної переносимості. Середня підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2-3 рази на добу. Максимальна доза каптоприлу - 150 мг на добу (2-3 прийоми). Гострий інфаркт міокарда: протягом перших 24 годин з моменту інфаркту при клінічно стабільному стані При гострому інфаркті міокарда лікування препаратом Капотен необхідно розпочати якнайшвидше при клінічно стабільному стані пацієнта. Препарат призначається у тестовій дозі 6,25 мг, через 2 години за відсутності порушень гемодинаміки призначається препарат у дозі 12,5 мг, через 12 годин препарат призначається у дозі 25 мг. Починаючи з наступного дня препарат Капотен призначається у дозі 100 мг на добу за 2 прийоми терміном 4 тижні. Після закінчення 4 тижнів слід знову оцінити стан пацієнта та призначене лікування. Дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані У пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Перша доза каптоприлу становить 6,25 мг 1 раз на добу. Потім дозу каптоприлу збільшують до 12,5 мг тричі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово, протягом кількох днів - кількох тижнів (залежно від переносимості), збільшують до 75 мг на добу (2-3 прийоми) аж до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Збільшення дозування каптоприлу до 75 мг на добу рекомендується здійснювати в умовах стаціонару під пильним наглядом лікаря. Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу) Каптоприл призначають у добовій дозі 75-100 мг, розділеній на 2-3 прийоми. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та мікроальбумінурією (екскреція альбуміну 30-300 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 50 мг 2 рази на добу. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та вираженою протеїнурією (екскреція білка із сечею понад 500 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 25 мг 3 рази на добу. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок, не обумовленим діабетичною нефропатією Оскільки каптоприл виводиться переважно нирками, його виведення порушується при нирковій недостатності. Пацієнтам з порушенням функції нирок слід з особливою обережністю збільшувати дозу препарату, застосовуючи менші дози та/або дотримуючись більш тривалих (не менше 1 -2 тижнів) інтервалів між збільшенням дозування. Після досягнення бажаного терапевтичного ефекту слід зменшити підтримуючу дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату. При необхідності додаткової терапії діуретиками у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок доцільним є застосування "петлевих" діуретиків (наприклад, фуросеміду), а не діуретиків тіазидного ряду. При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ понад 40 мл/хв/1,73 м2) Каптоприл можна призначати у дозі 75-150 мг/добу (корекція дози не потрібна). При тяжкій нирковій недостатності для запобігання кумуляції каптоприлу рекомендується наступний режим дозування: Пацієнти з порушенням функції нирок обумовленим діабетичною нефропатією При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози каптоприлу не потрібна. Відсутній досвід застосування каптоприлу у пацієнтів з діабетичною нефропатією та тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування каптоприлу рекомендується починати з дози 6,25 мг двічі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово підвищують. Рекомендується постійна корекція дози залежно від терапевтичної відповіді та застосування найменших доз каптоприлу, що забезпечують адекватний контроль артеріального тиску. Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м2) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) >40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 < 10 6,25 37,5 Пацієнти з порушенням функції нирок обумовленим діабетичною нефропатією При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози каптоприлу не потрібна. Відсутній досвід застосування каптоприлу у пацієнтів з діабетичною нефропатією та тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування каптоприлу рекомендується починати з дози 6,25 мг двічі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово підвищують. Рекомендується постійна корекція дози залежно від терапевтичної відповіді та застосування найменших доз каптоприлу, що забезпечують адекватний контроль артеріального тиску.ПередозуванняСимптоми: різке зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату протягом 30 хвилин після прийому, введення 0,9% розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів (попередньо пацієнта укласти, підняти ноги і потім проводити заходи щодо поповнення ОЦК), гемодіаліз. При брадикардії або виражених вагусних реакціях – введення атропіну. Може розглядатися застосування електрокардіостимулятора. Перитонеальний діаліз є неефективним для виведення каптоприлу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні каптоприлу виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках. Імовірність розвитку цього стану підвищується при підвищеній втраті рідини та гіпонатріємії (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою). З обережністю призначають каптоприл пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті. Об'єм циркулюючої крові та вміст натрію в крові повинні бути скориговані до призначення каптоприлу. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому скасуванні (за 4-7 днів) діуретика або збільшенні надходження натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення на початку лікування низьких доз каптоприлу (6,25-12) ,5 мг/добу). Слід регулярно контролювати функцію нирок перед початком, а також у процесі лікування каптоприлом. Надмірне зниження артеріального тиску внаслідок прийому гіпотензивних препаратів може збільшити ризик розвитку інфаркту міокарда або інсульту у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серця або захворюваннями судин мозку. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. У пацієнтів з ХСН транзиторне зниження артеріального тиску більш ніж на 20% від вихідного відзначається приблизно у половині випадків. Ступінь зниження АТ максимальний на ранніх етапах лікування (після прийому перших кількох доз каптоприлу) і стабілізується протягом одного - двох тижнів від початку лікування. АТ зазвичай повертається до вихідного рівня без зниження терапевтичної ефективності протягом двох місяців. У пацієнтів з ХСН лікування слід розпочинати з низьких доз каптоприлу (6,25-12,5 мг/добу) під лікарським наглядом. Збільшення дози каптоприлу слід з особливою обережністю. Сама собою транзиторна артеріальна гіпотензія не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити застосування діуретика та/або каптоприлу. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні з особливою обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку крові з лівого шлуночка. У разі гемодинамічно значущої обструкції застосування каптоприлу не рекомендується. Порушення функції нирок У деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення концентрацій азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові після зниження артеріального тиску. Це збільшення зазвичай оборотне при припиненні терапії каптоприлом. У цих випадках може знадобитися зниження дози каптоприлу та/або відміна діуретика. На тлі тривалого застосування каптоприлу приблизно у 20% пацієнтів спостерігається збільшення концентрацій сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою чи вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатиніну. Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ. Ниркова недостатність спочатку може бути лише невеликими змінами вмісту креатиніну в плазмі крові. Застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Трансплантація нирки Досвід застосування каптоприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Тому застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Протеїнурія При застосуванні каптоприлу у 0,7% пацієнтів відзначалася протеїнурія понад 1000 мг на добу. У 90% випадків протеїнурія виникала у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також при застосуванні високих доз каптоприлу (більше 150 мг на добу). Приблизно у 20% пацієнтів із протеїнурією розвивався нефротичний синдром. У більшості випадків протеїнурія при прийомі каптоприлу зникала або ступінь її вираженості зменшувалась протягом 6 місяців незалежно від того, припинявся прийом препарату чи ні. Показники функції нирок (концентрація азоту сечовини та креатиніну в крові) у пацієнтів із протеїнурією майже завжди були в межах норми. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком лікування та періодично протягом курсу терапії. Порушення функції печінки У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося розвитком синдрому, що починається появою холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнта, який отримує терапію інгібіторами АПФ, розвивається жовтяниця або відзначається значне підвищення активності "печінкових" ферментів, слід припинити лікування каптоприлом та призначити відповідну допоміжну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під відповідним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, були відмічені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та у відсутності інших порушень нейтропенії зустрічається рідко. При нирковій недостатності одночасний прийом каптоприлу та алопуринолу призводив до нейтропенії. Каптоприл слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), які приймають імуносупресори, алопуринол або прокаїнамід, або при комбінації зазначених ускладнюючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок, що раніше виникли. У 13% ​​випадків при нейтропенії відзначався летальний кінець. Практично у всіх випадках летальний результат спостерігався у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, нирковою або серцевою недостатністю, на фоні прийому імуносупресорів або при поєднанні обох зазначених факторів. У зв'язку з тим, що більшість летальних випадків нейтропенії на тлі інгібіторів АПФ розвивалося у таких пацієнтів, слід контролювати у них кількість лейкоцитів крові перед початком лікування, у перші 3 місяці – кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. У всіх пацієнтів слід щомісяця контролювати кількість лейкоцитів у крові у перші 3 місяці після початку терапії каптоприлом, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано повторне проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють, продовжуючи спостереження за пацієнтом. Зазвичай відновлення числа нейтрофілів відбувається протягом 2-х тижнів після відміни каптоприлу. У деяких пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які часом не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. При застосуванні каптоприлу у пацієнтів із високим ризиком нейтропенії/агранулоцитозу рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (наприклад, гарячки, біль у горлі). Реакції гіперчутливості / ангіоневротичний набряк При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи каптоприл, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Ангіоневротичний набряк може розвинутись у будь-який час у процесі лікування. У разі розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати). Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані та язика, в дуже рідкісних випадках може призвести до смерті. У тому випадку, якщо набряк пошириться на язик, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести підшкірно 0,3-0,5 мл 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів ( інтубація або трахеостомія). У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який проявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них, іноді – без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У представників негроїдної раси випадки розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ відзначалися більшою частотою порівняно з представниками інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ відзначалися життєзагрозливі анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які проходять курс десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. У таких пацієнтів дані реакції вдалося запобігти тимчасовому припиненню терапії інгібітором АПФ до початку проведення десенсибілізації. Слід уникати застосування каптоприлу у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНГ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток цих реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових діалізних мембран (наприклад, AN69®), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У таких випадках необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або застосовувати гіпотензивні засоби інших класів. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Пацієнти, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця одночасного застосування зазначених лікарських засобів. Кашель При прийомі інгібіторів АПФ часто відзначається характерний кашель. Як правило, кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, слід враховувати при диференціальній діагностиці сухого кашлю. Хірургічні втручання / загальна анестезія Під час великих хірургічних операцій, а також при застосуванні засобів для загальної анестезії, що володіють антигіпертензивним ефектом, у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску (бо каптоприл блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням). У подібних випадках для корекції зниженого артеріального тиску застосовуються заходи, спрямовані на збільшення об'єму циркулюючої крові. Гіперкаліємія У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. каптоприлу, спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (таких як гепарин, такролімус, циклоспорин; препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]). Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або замінників харчової солі, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень ритму серця, іноді зі смертю. Рекомендується уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При необхідності одночасного застосування каптоприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів, слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Гіпокаліємія При застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії. Тому в таких випадках слід проводити регулярний моніторинг вмісту калію у крові під час терапії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Не рекомендується одночасне застосування лікарських засобів різних груп, що впливають на РААС (подвійна блокада РААС), оскільки вона асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Препарати літію Не рекомендується одночасне застосування каптоприлу та лікарських засобів, що містять літій, через ризик потенціювання токсичності останніх. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси. Інше При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдивий результат аналізу сечі на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: каптоприл у перерахунку на 100% речовину – 25 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, стеаринова кислота, моногідрат лактози. По 10 або 14 таблеток у контурну коміркову упаковку. 4 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, з характерним запахом, квадратні з заокругленими краями, двоопуклі, з хрестоподібною насічкою на одному боці. Допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо каптоприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація каптоприлу в плазмі (Сmах = 114 нг/мл) досягається через 30-90 хв (в середньому через 1 годину) після прийому внутрішньо. Мінімальна біодоступність становить середньому 70-75%. Одночасний прийом їжі зменшує абсорбцію каптоприлу на 30-40%. При сублінгвальному прийомі каптоприлу в дозах 12,5-25 мг у порівнянні з прийомом внутрішньо відзначається більш швидке досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах 40-45 хвилин) при порівнянних значеннях Сmах і AUC (площа під фармакокінетичною кривою) . Розподіл Об'єм розподілу у термінальній фазі (2 л/кг) свідчить про значне проникнення каптоприлу у глибокі тканини організму. Зв'язок із білками плазми становить 25-30%. Незначно (менше 1%) проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр. Менш 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується із грудним молоком. Метаболізм Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) каптоприлу становить 2-3 години. Препарат виводиться з організму переважно нирками, до 50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. Близько 95% каптоприлу виводиться нирками протягом першої доби, з них 40-50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Каптоприл кумулюється при хронічній нирковій недостатності. Т1/2 каптоприлу при нирковій недостатності становить 3,5-32 години (збільшення Т1/2 корелює зі зниженням кліренсу креатиніну). Для брунькової елімінації Т1/2 становить 156 годин. Пацієнтам із порушенням функції нирок слід зменшити дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату.ФармакодинамікаКаптоприл - високоспецифічний конкурентний інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SH-групу). Знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Інгібуючи АПФ, каптоприл зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває вазоконстрикторну дію останньої на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку) та зменшення секреції альдостерону корою надниркових залоз. Антигіпертензивний ефект каптоприлу не залежить від активності реніну плазми. Зниження АТ відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Каптоприл зменшує опосередковану АПФ деградацію брадикініну та збільшує його вміст у тканинах організму. В результаті інгібування АПФ збільшується активність циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, що сприяє периферичній вазодилатації за рахунок накопичення брадикініну (пептид, що має виражену вазодилатуючу дію) та збільшення синтезу простагландину Е2. Цей механізм може робити певний внесок в антигіпертензивну дію каптоприлу, а також є причиною виникнення деяких небажаних реакцій (зокрема сухого кашлю). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл знижує артеріальний тиск (АТ) без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), затримки рідини та іонів натрію в організмі. Після одноразового застосування внутрішньо максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається через 60-90 хвилин. Ступінь зниження артеріального тиску однакова при положенні пацієнта "стоячи" і "лежачи". Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози. Антигіпертензивна дія каптоприлу може посилюватися з часом та досягає оптимальних значень через кілька тижнів терапії. Ортостатична гіпотензія розвивається рідко, переважно у пацієнтів із зниженим обсягом циркулюючої крові. Раптове припинення прийому каптоприлу, як правило, не призводить до розвитку синдрому "скасування". У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл збільшує нирковий кровообіг, при цьому швидкість клубочкової фільтрації зазвичай не змінюється. При тривалому застосуванні зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка. При сублінгвальному прийомі каптоприлу у пацієнтів із неускладненим гіпертонічним кризом початок антигіпертензивної дії відзначається через 10-20 хвилин; максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається за 45-60 хвилин. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) каптоприл суттєво зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та збільшує венозний об'єм (зменшуючи таким чином перед- та постнавантаження на серце), знижує тиск у правому передсерді та малому колі кровообігу, збільшує хвилинний об'єм серця та покращує толерантність до фізичного навантаження. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда каптоприл збільшував виживання, сповільнював розвиток клінічно вираженої серцевої недостатності та знижував частоти госпіталізації з приводу серцевої. У клінічному дослідженні у пацієнтів з цукровим діабетом І типу, діабетичною нефропатією, ретинопатією та протеїнурією ≥ 500 мг/добу каптоприл зменшував протеїнурію та знижував швидкість прогресування діабетичної нефропатії. Ефективність та безпека застосування каптоприлу у дітей не встановлено.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, у тому числі реноваскулярна (включаючи неускладнений гіпертонічний криз). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Гострий інфаркт міокарда: протягом перших 24 годин із моменту інфаркту при клінічно стабільному стані. Дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані для зниження частоти виникнення клінічно вираженої серцевої недостатності, збільшення виживання та зниження частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності. Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету типу 1 (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, будь-якого іншого компонента препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ та спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; рефрактерна гіперкаліємія; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирки; стеноз гирла аорти та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозогалактозної мальабсорбції. З обережністю: артеріальна гіпотензія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; порушення функції печінки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); порушення функції нирок; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; гіперкаліємія; цукровий діабет; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювоти); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Капотен під час вагітності протипоказане. Каптоприл не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Тривале застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може призводити до порушень розвитку плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа), смерті плода та розвитку ускладнень у новонародженого (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкалієм). Якщо вагітність настала під час застосування каптоприлу, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше і регулярно проводити моніторинг розвитку плода. Якщо пацієнтка отримувала каптоприл під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Новонароджені, чиї матері приймали каптоприл під час вагітності, повинні бути ретельно обстежені щодо виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з каптоприлом). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включно з каптоприлом) під час вагітності. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Грудне годування Приблизно 1% прийнятої дози каптоприлу виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних реакцій у дитини слід припинити грудне вигодовування або припинити терапію препаратом Капотен у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота небажаних явищ встановлена ​​так: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), аутоімунні захворювання. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія. Порушення психіки: часто – розлади сну; дуже рідко – сплутаність свідомості, депресія. Порушення з боку серця: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, стенокардія; дуже рідко – зупинка серця, кардіогенний шок. Порушення з боку судин: нечасто – синдром Рейно, "припливи" крові до обличчя, блідість, периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель (сухий непродуктивний), задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт; еозинофільна пневмонія, еозинофільний пневмоніт, набряк легенів. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість; нечасто – головний біль, парестезія; рідко – атаксія: дуже рідко – порушення мозкового кровообігу, включаючи інсульт та синкопальні стани. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – подразнення слизової оболонки шлунка, порушення смаку, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозний стоматит, ангіоневротичний набряк кишечника; дуже рідко – глосит, виразка шлунка, панкреатит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкі випадки гепатонекрозу), підвищення активності “печінкових” ферментів. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, висипання на шкірі, алопеція; нечасто – ангіоневротичний набряк кінцівок, особи, губ, слизових оболонок, язика, глотки та гортані; дуже рідко – кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, ексфоліативний дерматит, пемфігоїдні реакції. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), поліурію, олігурію, збільшення частоти сечовипускань; дуже рідко – нефротичний синдром. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, астенія, загальне нездужання; дуже рідко – гіпертермія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – протеїнурія, еозинофілія, гіпонатріємія, підвищення концентрації азоту сечовини в плазмі крові, ацидоз, підвищення концентрації креатиніну та білірубіну в сироватці крові, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів. ШОЕ.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АГ1Ф або аліскірену (інгібітор реніну) асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно каптоприл та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію. каліймісткі замінники харчової солі та інші лікарські препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові Одночасне застосування каптоприлу з калійзберігаючими діуретиками (такими як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи рецепторів, препаратами, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]) може призводити до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. При терапії каптоприлом калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, спіронолактон, амілорид, еплеренон), препарати калію, калій містять замінники харчової солі (містять значні кількості іонів калію) слід призначати тільки при доведеній гіпокаліємії, так як їх застосування збільшує ризик розвитку гіпер. Калійнесберігаючі (тіазідії та "петлеві") діуретики У пацієнтів, які приймають діуретичні засоби, каптоприл може потенціювати антигіпертензивну дію. Подібну дію мають обмеження прийому кухонної солі (безсольові дієти), гемодіаліз. Зазвичай надмірне зниження артеріального тиску відбувається протягом першої години після прийому першої призначеної дози каптоприлу. Інші гіпотензивні лікарські засоби Адитивний ефект може спостерігатися при одночасному застосуванні каптоприлу та іншої гіпотензивної терапії. Каптоприл можна безпечно застосовувати разом з іншими гіпотензивними препаратами (такими як бета-адреноблокатори або блокатори "повільних" кальцієвих каналів пролонгованої дії). Слід бути обережними при сумісному призначенні каптоприлу (без або з діуретиком) та лікарських препаратів, що впливають на симпатичну нервову систему (наприклад, гангліоблокатори, альфа-адреноблокатори). Вазодилататори Вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин) у поєднанні з каптоприлом слід застосовувати у найнижчих ефективних дозах через ризик надмірного зниження артеріального тиску. Трициклічні антидепресанти / нейролептики Можливе посилення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ (подальше зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні) та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрін (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати літію При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (особливо у поєднанні з діуретиками) та препаратів літію можливе збільшення вмісту літію у сироватці крові, і, отже, посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії препаратів літію. При необхідності одночасного застосування лікарських засобів, що містять літій та інгібіторів АПФ, слід періодично визначати вміст літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори цикюоксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу та вище, можуть знижувати антигіпертензивний ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. При сумісному застосуванні каптоприлу та індометацину (і, можливо, інших нестероїдних протизапальних препаратів, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти) може спостерігатися зниження антигіпертензивної дії, особливо при артеріальній гіпертензії, що супроводжується низькою активністю реніну. У пацієнтів з факторами ризику (літній вік, гіповолемія, одночасне застосування діуретиків, порушення функції нирок), одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (включаючи інгібітори циклооксигенази-2) та інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл), може призводити до погіршення функції. ниркової недостатності. Зазвичай порушення функції нирок у разі бувають оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які приймають каптоприл та нестероїдні протизапальні препарати. Не протипоказано застосування каптоприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Інгібітори АПФ, включаючи каптоприл, можуть потенціювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (таких як похідні сульфонілсечовини). У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні лікарські засоби для перорального застосування або інсулін, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з каптоприлом, та у разі потреби коригувати дозу гіпоглікемічного лікарського препарату. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають алопуринол або прокаїнамід, підвищує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу та/або синдрому Стівенса-Джонсона. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, циклофосфамід або азатіоприн), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Препарати золота При одночасному застосуванні препаратів золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ, включаючи каптоприл, описаний симптомокомплекс (нітратоподібні реакції), що включає "приплив" крові до шкіри обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію. Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ. а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиВсередину за годину до їжі. Режим дозування встановлюється індивідуально. Артеріальна гіпертензія, у тому числі реноваскулярна Каптоприл призначають у початковій дозі 12,5 мг двічі на добу. При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу. Дозу поступово збільшують до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Каптоприл можна застосовувати в монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, з тіазидними діуретиками). Призначати каптоприл пацієнтам, які отримують діуретики, слід особливо обережно під лікарським наглядом. При неускладненому гіпертонічному кризі можливе сублінгвальне призначення препарату Капотен. Початкова доза каптоприлу становить 25 мг (1 таблетка). Таблетку слід помістити під язик і тримати до повного розчинення, не проковтуючи і не запиваючи водою. Після прийому препарату необхідно ретельно контролювати показники артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. У разі відсутності зниження показників артеріального тиску протягом 30 хвилин після прийому препарату, можна повторно прийняти 25 мг (1 таблетку) Капотена сублінгвально. Максимальна доза становить 50 мг (2 таблетки). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії) У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю терапію каптоприлом необхідно починати під пильним наглядом лікаря. У більшості випадків каптоприл повинен застосовуватися разом з діуретиками та (за наявності показань) серцевими глікозидами. Якщо перед призначенням каптоприлу проводилася діуретична терапія, необхідно виключити наявність вираженого зниження вмісту натрію в крові та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Початкова добова доза каптоприлу становить 6,25 мг 3 рази на добу (для пацієнтів з верифікованою або можливою гіпонатріємією та/або гіповолемією) або 12,5 мг 3 рази на добу. Надалі дозу збільшують поступово (з інтервалами не менше 2 тижнів для оцінки досягнутого клінічного ефекту) залежно від індивідуальної переносимості. Середня підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2-3 рази на добу. Максимальна доза каптоприлу - 150 мг на добу (2-3 прийоми). Гострий інфаркт міокарда: протягом перших 24 годин з моменту інфаркту при клінічно стабільному стані При гострому інфаркті міокарда лікування препаратом Капотен необхідно розпочати якнайшвидше при клінічно стабільному стані пацієнта. Препарат призначається у тестовій дозі 6,25 мг, через 2 години за відсутності порушень гемодинаміки призначається препарат у дозі 12,5 мг, через 12 годин препарат призначається у дозі 25 мг. Починаючи з наступного дня препарат Капотен призначається у дозі 100 мг на добу за 2 прийоми терміном 4 тижні. Після закінчення 4 тижнів слід знову оцінити стан пацієнта та призначене лікування. Дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані У пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Перша доза каптоприлу становить 6,25 мг 1 раз на добу. Потім дозу каптоприлу збільшують до 12,5 мг тричі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово, протягом кількох днів - кількох тижнів (залежно від переносимості), збільшують до 75 мг на добу (2-3 прийоми) аж до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Збільшення дозування каптоприлу до 75 мг на добу рекомендується здійснювати в умовах стаціонару під пильним наглядом лікаря. Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу) Каптоприл призначають у добовій дозі 75-100 мг, розділеній на 2-3 прийоми. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та мікроальбумінурією (екскреція альбуміну 30-300 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 50 мг 2 рази на добу. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та вираженою протеїнурією (екскреція білка із сечею понад 500 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 25 мг 3 рази на добу. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок, не обумовленим діабетичною нефропатією Оскільки каптоприл виводиться переважно нирками, його виведення порушується при нирковій недостатності. Пацієнтам з порушенням функції нирок слід з особливою обережністю збільшувати дозу препарату, застосовуючи менші дози та/або дотримуючись більш тривалих (не менше 1 -2 тижнів) інтервалів між збільшенням дозування. Після досягнення бажаного терапевтичного ефекту слід зменшити підтримуючу дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату. При необхідності додаткової терапії діуретиками у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок доцільним є застосування "петлевих" діуретиків (наприклад, фуросеміду), а не діуретиків тіазидного ряду. При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ понад 40 мл/хв/1,73 м2) Каптоприл можна призначати у дозі 75-150 мг/добу (корекція дози не потрібна). При тяжкій нирковій недостатності для запобігання кумуляції каптоприлу рекомендується наступний режим дозування: Пацієнти з порушенням функції нирок обумовленим діабетичною нефропатією При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози каптоприлу не потрібна. Відсутній досвід застосування каптоприлу у пацієнтів з діабетичною нефропатією та тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування каптоприлу рекомендується починати з дози 6,25 мг двічі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово підвищують. Рекомендується постійна корекція дози залежно від терапевтичної відповіді та застосування найменших доз каптоприлу, що забезпечують адекватний контроль артеріального тиску. Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м2) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) >40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 < 10 6,25 37,5 Пацієнти з порушенням функції нирок обумовленим діабетичною нефропатією При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози каптоприлу не потрібна. Відсутній досвід застосування каптоприлу у пацієнтів з діабетичною нефропатією та тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування каптоприлу рекомендується починати з дози 6,25 мг двічі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово підвищують. Рекомендується постійна корекція дози залежно від терапевтичної відповіді та застосування найменших доз каптоприлу, що забезпечують адекватний контроль артеріального тиску.ПередозуванняСимптоми: різке зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату протягом 30 хвилин після прийому, введення 0,9% розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів (попередньо пацієнта укласти, підняти ноги і потім проводити заходи щодо поповнення ОЦК), гемодіаліз. При брадикардії або виражених вагусних реакціях – введення атропіну. Може розглядатися застосування електрокардіостимулятора. Перитонеальний діаліз є неефективним для виведення каптоприлу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні каптоприлу виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках. Імовірність розвитку цього стану підвищується при підвищеній втраті рідини та гіпонатріємії (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою). З обережністю призначають каптоприл пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті. Об'єм циркулюючої крові та вміст натрію в крові повинні бути скориговані до призначення каптоприлу. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому скасуванні (за 4-7 днів) діуретика або збільшенні надходження натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення на початку лікування низьких доз каптоприлу (6,25-12) ,5 мг/добу). Слід регулярно контролювати функцію нирок перед початком, а також у процесі лікування каптоприлом. Надмірне зниження артеріального тиску внаслідок прийому гіпотензивних препаратів може збільшити ризик розвитку інфаркту міокарда або інсульту у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серця або захворюваннями судин мозку. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. У пацієнтів з ХСН транзиторне зниження артеріального тиску більш ніж на 20% від вихідного відзначається приблизно у половині випадків. Ступінь зниження АТ максимальний на ранніх етапах лікування (після прийому перших кількох доз каптоприлу) і стабілізується протягом одного - двох тижнів від початку лікування. АТ зазвичай повертається до вихідного рівня без зниження терапевтичної ефективності протягом двох місяців. У пацієнтів з ХСН лікування слід розпочинати з низьких доз каптоприлу (6,25-12,5 мг/добу) під лікарським наглядом. Збільшення дози каптоприлу слід з особливою обережністю. Сама собою транзиторна артеріальна гіпотензія не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити застосування діуретика та/або каптоприлу. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні з особливою обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку крові з лівого шлуночка. У разі гемодинамічно значущої обструкції застосування каптоприлу не рекомендується. Порушення функції нирок У деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення концентрацій азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові після зниження артеріального тиску. Це збільшення зазвичай оборотне при припиненні терапії каптоприлом. У цих випадках може знадобитися зниження дози каптоприлу та/або відміна діуретика. На тлі тривалого застосування каптоприлу приблизно у 20% пацієнтів спостерігається збільшення концентрацій сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою чи вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатиніну. Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ. Ниркова недостатність спочатку може бути лише невеликими змінами вмісту креатиніну в плазмі крові. Застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Трансплантація нирки Досвід застосування каптоприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Тому застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Протеїнурія При застосуванні каптоприлу у 0,7% пацієнтів відзначалася протеїнурія понад 1000 мг на добу. У 90% випадків протеїнурія виникала у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також при застосуванні високих доз каптоприлу (більше 150 мг на добу). Приблизно у 20% пацієнтів із протеїнурією розвивався нефротичний синдром. У більшості випадків протеїнурія при прийомі каптоприлу зникала або ступінь її вираженості зменшувалась протягом 6 місяців незалежно від того, припинявся прийом препарату чи ні. Показники функції нирок (концентрація азоту сечовини та креатиніну в крові) у пацієнтів із протеїнурією майже завжди були в межах норми. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком лікування та періодично протягом курсу терапії. Порушення функції печінки У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося розвитком синдрому, що починається появою холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнта, який отримує терапію інгібіторами АПФ, розвивається жовтяниця або відзначається значне підвищення активності "печінкових" ферментів, слід припинити лікування каптоприлом та призначити відповідну допоміжну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під відповідним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, були відмічені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та у відсутності інших порушень нейтропенії зустрічається рідко. При нирковій недостатності одночасний прийом каптоприлу та алопуринолу призводив до нейтропенії. Каптоприл слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), які приймають імуносупресори, алопуринол або прокаїнамід, або при комбінації зазначених ускладнюючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок, що раніше виникли. У 13% ​​випадків при нейтропенії відзначався летальний кінець. Практично у всіх випадках летальний результат спостерігався у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, нирковою або серцевою недостатністю, на фоні прийому імуносупресорів або при поєднанні обох зазначених факторів. У зв'язку з тим, що більшість летальних випадків нейтропенії на тлі інгібіторів АПФ розвивалося у таких пацієнтів, слід контролювати у них кількість лейкоцитів крові перед початком лікування, у перші 3 місяці – кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. У всіх пацієнтів слід щомісяця контролювати кількість лейкоцитів у крові у перші 3 місяці після початку терапії каптоприлом, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано повторне проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють, продовжуючи спостереження за пацієнтом. Зазвичай відновлення числа нейтрофілів відбувається протягом 2-х тижнів після відміни каптоприлу. У деяких пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які часом не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. При застосуванні каптоприлу у пацієнтів із високим ризиком нейтропенії/агранулоцитозу рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (наприклад, гарячки, біль у горлі). Реакції гіперчутливості / ангіоневротичний набряк При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи каптоприл, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Ангіоневротичний набряк може розвинутись у будь-який час у процесі лікування. У разі розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати). Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані та язика, в дуже рідкісних випадках може призвести до смерті. У тому випадку, якщо набряк пошириться на язик, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести підшкірно 0,3-0,5 мл 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів ( інтубація або трахеостомія). У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який проявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них, іноді – без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У представників негроїдної раси випадки розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ відзначалися більшою частотою порівняно з представниками інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ відзначалися життєзагрозливі анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які проходять курс десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. У таких пацієнтів дані реакції вдалося запобігти тимчасовому припиненню терапії інгібітором АПФ до початку проведення десенсибілізації. Слід уникати застосування каптоприлу у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНГ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток цих реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових діалізних мембран (наприклад, AN69®), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У таких випадках необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або застосовувати гіпотензивні засоби інших класів. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Пацієнти, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця одночасного застосування зазначених лікарських засобів. Кашель При прийомі інгібіторів АПФ часто відзначається характерний кашель. Як правило, кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, слід враховувати при диференціальній діагностиці сухого кашлю. Хірургічні втручання / загальна анестезія Під час великих хірургічних операцій, а також при застосуванні засобів для загальної анестезії, що володіють антигіпертензивним ефектом, у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску (бо каптоприл блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням). У подібних випадках для корекції зниженого артеріального тиску застосовуються заходи, спрямовані на збільшення об'єму циркулюючої крові. Гіперкаліємія У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. каптоприлу, спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (таких як гепарин, такролімус, циклоспорин; препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]). Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або замінників харчової солі, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень ритму серця, іноді зі смертю. Рекомендується уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При необхідності одночасного застосування каптоприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів, слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Гіпокаліємія При застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії. Тому в таких випадках слід проводити регулярний моніторинг вмісту калію у крові під час терапії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Не рекомендується одночасне застосування лікарських засобів різних груп, що впливають на РААС (подвійна блокада РААС), оскільки вона асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Препарати літію Не рекомендується одночасне застосування каптоприлу та лікарських засобів, що містять літій, через ризик потенціювання токсичності останніх. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси. Інше При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдивий результат аналізу сечі на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: каптоприл 50 мг, гідрохлортіазід 25 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 118.5 мг, крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний) – 30 мг, стеаринова кислота – 6 мг, магнію стеарат – 0.3 мг, лактоза – 70.2 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, овальні, двоопуклі, з насічкою на одному боці і видавленим словом "SQUIBB" і цифрами "50/25" на іншій стороні, що має скошений край, з сульфідоподібним запахом; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, надає гіпотензивну та діуретичну дію. Каптоприл – інгібітор АПФ. Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І, зменшує виділення альдостерону. Знижує АТ, ОПСС, постнавантаження, переднавантаження. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу; покращує кровопостачання ішемізованого міокарда; знижує агрегацію тромбоцитів. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик середньої сили дії, що знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле. Чи не впливає на кислотно-основний стан. Знижує АТ за рахунок зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу судинозвужувальних речовин (епінефрину, норепінефрину) та посилення депресорного впливу на вегетативні ганглії (меншою мірою, за рахунок зменшення ОЦК). Посилює гіпотензивний ефект каптоприлу. Діуретичний ефект відзначається через 2 години і досягає максимуму через 4 години після прийому внутрішньо. Дія продовжується протягом 6-12 год.ФармакокінетикаКаптоприл При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ, C max  у плазмі крові спостерігається приблизно через 1 год після прийому. Біодоступність каптоприлу становить 60-70%. Одночасний прийом їжі сповільнює всмоктування препарату на 30-40%. Зв'язування з білками плазми становить 25-30%. Т1/2 2-3 год. Препарат виводиться з організму переважно нирками, до 50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. Гідрохлоротіазид При прийомі внутрішньо відносно швидко всмоктується. Т1/2 у плазмі становить 2.5 год при прийомі натще здоровими добровольцями. Виводиться нирками, 95% дози – у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк спадковий або ідіопатичний (в анамнезі на фоні прийому інгібіторів АПФ); стеноз гирла аорти; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; хронічна серцева недостатність; кардіогенний шок; артеріальна гіпотензія; печінкова недостатність тяжкого ступеня (прекоматозний стан, печінкова кома); ниркова недостатність тяжкого ступеня (креатинін сироватки >1.8 мг/дл або КК<20-30 мл/хв, анурія); первинний гіперальдостеронізм; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (СКФ <60 мл/хв); вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактазної мальабсорбції; підвищена чутливість до компонентів препарату, інших інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, похідних сульфонаміду (можливі перехресні алергічні реакції). З обережністю: порушення функції печінки; прогресуючі захворювання печінки; ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв); протеїнурія (більше 1 г/добу), гіпокаліємія (не коригується лікарськими засобами); гіпонатріємія; гіповолемія; гіперкальціємія; подагра, гіперурикемія; системні захворювання сполучної тканини та інші аутоімунні захворювання (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт); літній вік (старше 65 років); одночасне застосування лікарських засобів, що пригнічують захисні реакції організму (глюкокортикоїди, цитостатики, імунодепресанти), алопуринол, прокаїнамід; хірургічне втручання/загальна анестезія; застосування у пацієнтів негроїдної раси; гемодіаліз з використанням високоміцних мембран (наприклад, AN69®); одночасне проведення десенсибілізуючої терапії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників; одночасне застосування препаратів літію; гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Капозид протипоказане при вагітності. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативну антигіпертензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування при вагітності. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпер . Якщо пацієнтка отримувала препарат Капозид у II та III триместрах вагітності,рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Застосування гідрохлортіазиду при вагітності не рекомендується, оскільки може погіршити перфузію плаценти та викликати жовтяницю плода/новонародженого, тромбоцитопенію, порушення водно-електролітного балансу та, можливо, інші небажані реакції, що спостерігалися у дорослих. Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може спричинити порушення розвитку та смерть плода. При встановленні факту вагітності застосування препарату Капозид слід припинити якнайшвидше. Каптоприл і гідрохлортіазид після прийому внутрішньо жінкою, що годує, виявляються в грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних реакцій у дитини, що викликаються обома активними речовинами, слід припинити грудне вигодовування або відмінити терапію препаратом Капозид у матері на період грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій класифікується так: часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко ( <1/10000). З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія або тахіаритмія, біль у грудях, стенокардія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда, ортостатична гіпотензія, синкопе, периферичні набряки, надмірне зниження АТ, синдром Рейно, "припливи" крові до; дуже рідко – зупинка серця, кардіогенний шок. З боку дихальної системи: часто – сухий непродуктивний кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, еозинофільний пневмоніт, риніт, набряк легенів. Алергічні реакції: часто - свербіж шкіри, з висипаннями або без них, іноді супроводжується лихоманкою і артралгією, висипання на шкірі; нечасто - судинний набряк шкіри та підшкірної клітковини; рідко – ангіоневротичний набряк кишечника; дуже рідко - кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, фоточутливість, еритродермія, оборотні пемфігоїдні реакції, бульозний пемфігус, ексфоліативний дерматит, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, ангіонев, ангіонев, ангіонев, у т. ч. з летальним кінцем). З боку центральної нервової системи: часто - сонливість, запаморочення; рідко – головний біль, атаксія, парестезія; дуже рідко - сплутаність свідомості, депресія, порушення мозкового кровообігу, включаючи інсульт та синкопе, нечіткість зору. З боку системи кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну форми), підвищення титрів антинуклеарних антитіл, аутоімунні захворювання. З боку травної системи: часто - нудота, блювання, подразнення слизової оболонки шлунка, біль у черевній порожнині, діарея, запор, порушення смаку, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – стоматит, афтозний стоматит, анорексія; дуже рідко – глосит, виразка шлунка, панкреатит, гіперплазія ясен, порушення функції печінки та холестаз (включаючи жовтяницю), підвищення активності ферментів печінки, гепатит (включаючи некроз), гіпербілірубінемію. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – міалгія, артралгія, міастенія. З боку сечовивідної системи: нечасто – порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), поліурію, олігурію, прискорене сечовипускання, нефротичний синдром. З боку статевої системи та молочної залози: дуже рідко – імпотенція, гінекомастія. Інші: часто – алопеція; нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, погіршення самопочуття. Лабораторні показники: часто – еозинофілія; дуже рідко – протеїнурія, гіперкаліємія, гіпонатріємія (в т.ч. симптоматична), підвищений вміст азоту сечовини, білірубіну та креатиніну в крові, зниження гематокриту, зниження гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиКаптоприл У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо на початку терапії, а також у поєднанні зі строгим обмеженням споживання натрію (безсольові дієти) або гемодіалізом, може іноді спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, яке зазвичай відбувається протягом першої години після прийому першої призначеної дози препарату Капозид. Слід забезпечити контроль стану пацієнта протягом 1 години після прийому першої дози препарату. Якщо відзначається надмірне зниження артеріального тиску, слід перевести пацієнта в горизонтальне положення з низьким узголів'ям і за необхідності ввести внутрішньовенно 0.9% розчин хлориду натрію. Минуще надмірне зниження АТ не є протипоказанням до подальшої терапії, яку можна продовжувати після нормалізації АТ за допомогою збільшення ОЦК. Вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин) у поєднанні з препаратом Капозид слід застосовувати в найнижчих ефективних дозах через ризик надмірного зниження АТ. Слід бути обережними при сумісному застосуванні препарату Капозиди і лікарських препаратів, що впливають на симпатичну нервову систему (наприклад, гангліоблокатори, альфа-адреноблокатори). При терапії препаратами, що містять каптоприл, калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, спіронолактон, амілорид), препарати калію, калієві добавки, замінники кухонної солі (містять значні кількості іонів калію) слід призначати лише за доведеної гіпокаліємії, т.к. їх застосування збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Препарат Капозид підвищує концентрацію дигоксину в плазмі на 15-20%, збільшує біодоступність пропранололу. Ризик розвитку імунодепресивної дії підвищується при комбінованому застосуванні з прокаїнамідом, а також препаратами, що блокують канальцеву секрецію (зниження кількості лейкоцитів та гранулоцитів). Підвищує нейротоксичність саліцилатів, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів конкурентного типу дії, етанолу. Зменшує виведення хінідину, знижує дію гіпоглікемічних лікарських засобів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів. Посилює побічні ефекти серцевих глікозидів, особливо при одночасному призначенні з препаратами, які збільшують виведення іонів калію та магнію та/або затримують іони кальцію (наприклад, діуретики, гормони кори надниркових залоз, проносні, амфотерицин В, карбеноксолон, пеніцилін G, саліцилати). Подвійна блокада РААС, спричинена одночасним застосуванням інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену та аліскіренвмісних препаратів, асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи недостатність). Циметидин, уповільнюючи метаболізм каптоприлу у печінці, підвищує його концентрацію у плазмі. Гідрохлоротіазид Індометацин та інші НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, а також кухонна сіль можуть знижувати антигіпертензивну дію препарату, особливо при артеріальній гіпертензії, що супроводжується низькою активністю реніну, а також знижувати всмоктування гідрохлортіазиду. У пацієнтів з факторами ризику (літній вік, гіповолемія, застосування діуретиків, порушенням функції нирок) одночасне застосування НПЗЗ (включаючи інгібітори ЦОГ-2) та інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл) може призводити до погіршення функції нирок, аж до гострої ниркової недостатності. Зазвичай порушення функції нирок у разі бувають оборотними. Слід періодично перевіряти функцію нирок у пацієнтів, які приймають препарат Капозид і НПЗЗ. Гідрохлортіазид може посилювати дію недеполяризуючих міорелаксантів, засобів для загальної анестезії, що застосовуються в хірургії (наприклад, тубокурарину хлориду та гальміну триетіодиду), тому може знадобитися корекція доз цих препаратів. Рекомендуються моніторинг і за можливості корекція водно-електролітного балансу перед хірургічним втручанням. Гідрохлортіазид знижує ефект пресорних амінів, що застосовуються в терапевтичних цілях (наприклад, норепінефрину) щодо артерій, проте повністю не запобігає його. Анестетики та засоби для премедикації слід застосовувати у якомога нижчих дозах. Якщо можливо, гідрохлортіазид слід відмінити за тиждень до хірургічного втручання. Комбінація з нітратами, тіазидними діуретиками, верапамілом, бета-адреноблокаторами та іншими антигіпертензивними препаратами, інгібіторами МАО, гангліоблокаторами, а також трициклічними антидепресантами, снодійними та етанолом посилює вираженість гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може мати місце уповільнення виведення іонів літію, підвищення концентрації літію у сироватці крові та, як наслідок, посилення шкідливої ​​дії на серці та ЦНС. Крім того, гідрохлортіазид також збільшує ризик токсичності літію. При застосуванні подібної комбінованої терапії слід проводити регулярний моніторинг концентрації літію у сироватці крові. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками, посилюють діуретичний ефект. Може знадобитися корекція дози непрямих антикоагулянтів, пробенециду та сульфінпіразону, оскільки гідрохлортіазид може пригнічувати їхню дію. Гідрохлортіазид має гіперурикемічну дію, тому може знадобитися корекція антиурикозуричних препаратів при одночасному застосуванні. Діазоксид посилює гіперглікемічну, гіперурикемічну та антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків, тому слід контролювати концентрацію сечової кислоти та глюкози у сироватці крові. При одночасному застосуванні гіпоглікемічних засобів прийому внутрішньо та інсуліну може знадобитися збільшення їх доз, т.к. гідрохлортіазид підвищує концентрацію глюкози у крові. При одночасному застосуванні метилдопи можливий розвиток гемолізу еритроцитів. Колестирамін і колестиполу гідрохлорид можуть затримувати або знижувати всмоктування гідрохлортіазиду. Солі калію, калійзберігаючі діуретики (тріамтерен, амілорид та спіронолактон) та гепарин сприяють розвитку гіперкаліємії. Метенамін може знижувати дію гідрохлортіазиду через підвищення рН сечі. Карбамазепін підвищує ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. При сумісному застосуванні солей кальцію та тіазидних діуретиків концентрація кальцію в сироватці крові може підвищуватися у зв'язку із уповільненням його виведення. Необхідний контроль концентрації кальцію в сироватці крові та при необхідності корекція його дози.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таб. 1 раз на добу. Таблетки слід приймати за 1 годину до їди.ПередозуванняСимптоми: різке зниження АТ, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, летаргія (яка може прогресувати в кому протягом декількох годин), що не супроводжується порушенням водно-електролітного балансу і викликає лише незначне придушення функцій дихальної та -судинної систем. Можуть відзначатися подразнення слизової оболонки та підвищення скоротливої ​​активності ШКТ. Лікування: заходи для виведення з коми або стану ступору; промивання шлунка, введення адсорбентів і сульфату натрію протягом 30 хв після прийому препарату, введення 0.9% розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів, гемодіаліз. При брадикардії або виражених вагусних реакціях – введення атропіну. Можливо розглянуто застосування штучного водія ритму. Перитонеальний діаліз є неефективним для виведення каптоприлу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку лікування може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, тяжкою формою артеріальної гіпертензії (в т.ч. ниркового генезу) та/або нирковою недостатністю. Перед початком лікування необхідно компенсувати дефіцит іонів натрію і привести в норму ОЦК (зменшити дозу призначених раніше діуретиків або, в окремих випадках, повністю їх скасувати), а також визначити показники функції нирок. Необхідний регулярний контроль концентрації калію та кальцію в сироватці крові (особливо у пацієнтів, які отримують лікування серцевими глікозидами, глюкокортикоїдами, що часто користуються проносними, а також у літніх пацієнтів), глюкози, сечової кислоти, ліпідів (холестерину та тригліцеридів), сечовині печінкових ферментів. Регулярний контроль артеріального тиску та лабораторних показників особливо необхідний у таких випадках: у пацієнтів з нирковою недостатністю; пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого перебігу (в т.ч. ниркового генезу); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років); у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу та декомпенсованою хронічною нирковою недостатністю; а також одержують одночасно алопуринол, солі літію, прокаїнамід та лікарські засоби, що знижують імунітет. При застосуванні інгібіторів АПФ відзначається характерний непродуктивний кашель, який припиняється після відміни терапії інгібіторами АПФ. У деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення концентрацій азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові після зниження артеріального тиску. Це явище зазвичай оборотне, зниження концентрації азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові відзначається після відміни препарату. У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігається підвищення концентрації калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. Крім того, при застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії, тому в таких випадках слід проводити регулярний моніторинг концентрації калію в крові під час терапії. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Анафілактоїдні реакції відзначалися також у пацієнтів, яким проводилася процедура аферезу ЛПНГ за допомогою декстрану сульфату. Слід розглянути питання застосування або антигіпертензивних препаратів іншого класу, або іншого типу діалізних мембран. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та здійснюють ретельне медичне спостереження до повного зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до смерті. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можна призначити антигістамінні препарати); в тому випадку, якщо набряк поширюється на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно (0.3-0.5 мл у розведенні 1:1000). У поодиноких випадках у пацієнтів після прийому інгібіторів АПФ відзначався ангіоневротичний набряк кишечника, який супроводжувався болями у черевній порожнині (зі нудотою та блюванням або без них), іноді – при нормальних значеннях активності С1-естерази та без попереднього набряку обличчя.Набряк кишечника слід включити до спектру диференціальної діагностики у пацієнтів зі скаргами на біль у черевній порожнині при прийомі інгібіторів АПФ. У двох пацієнтів, які проходять процедуру десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих, на фоні прийому каптоприлу відмічені життєзагрозливі анафілактоїдні реакції. При тимчасовому відміні інгібітору АПФ у тих же пацієнтів вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізації у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ.При тимчасовому відміні інгібітору АПФ у тих же пацієнтів вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізації у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ.При тимчасовому відміні інгібітору АПФ у тих же пацієнтів вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізації у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові, особливо протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ. Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси. Під час проведення великих хірургічних втручань або під час терапії анестетиками у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. У таких випадках проводять заходи, створені задля збільшення ОЦК. У поодиноких випадках при прийомі інгібіторів АПФ відзначається синдром, що починається з появи холестатичної жовтяниці, що переходить у блискавичний гепатонекроз, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнта, який отримує терапію інгібіторами АПФ, розвивається жовтяниця або відзначається виражене підвищення активності печінкових ферментів, слід припинити лікування інгібіторами АПФ та встановити спостереження за пацієнтом. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігалися нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та у відсутності інших порушень нейтропенії зустрічається рідко. Препарат Капозид® слід застосовувати дуже обережно у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які приймають імуносупресори, алопуринол та прокаїнамід, особливо за наявності наявного раніше порушення функції нирок. У зв'язку з тим, що більшість летальних випадків нейтропенії на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивалося у таких пацієнтів, слід контролювати у них кількість лейкоцитів перед початком лікування, у перші 3 місяці – кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. У всіх пацієнтів слід щомісяця контролювати кількість лейкоцитів у крові у перші 3 місяці після початку терапії, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано повторне проведення загального аналізу крові, якщо нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють, продовжуючи спостереження за пацієнтом. Зазвичай відновлення кількості нейтрофілів відбувається протягом 2 тижнів після відміни каптоприлу. У 13% ​​випадках нейтропенії відзначали летальний кінець. Практично у всіх випадках летальний результат нейтропенії відзначали у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, нирковою або серцевою недостатністю, на фоні прийому імуносупресорів або при поєднанні зазначених факторів. При застосуванні інгібіторів АПФ може відзначатись протеїнурія, в основному у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також при застосуванні препаратів у високих дозах. У більшості випадків протеїнурія при прийомі каптоприлу зникала або ступінь її вираженості зменшувалась протягом 6 місяців незалежно від того, припинявся прийом препарату чи ні. Показники функції нирок (концентрації азоту сечовини в крові та креатиніну) у пацієнтів із протеїнурією майже завжди були в межах норми. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати концентрацію білка в сечі перед початком лікування та періодично протягом курсу терапії. Похідні сульфонаміду (включаючи гідрохлортіазид) можуть викликати минущу міопію та гостру закритокутову глаукому, факторами ризику є алергія на препарати сульфанілсечовини або пеніцилін в анамнезі. Симптоми (різке зниження гостроти зору, біль у очному яблуці) зазвичай спостерігаються через кілька годин – кілька тижнів після початку лікування. З появою симптомів слід негайно припинити прийом препарату; за необхідності слід призначити препарати для корекції внутрішньоочного тиску. У всіх пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, слід виявляти клінічні ознаки порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпохлоридний алкалоз, гіпокаліємія). Особливо важливо визначати вміст електролітів у сироватці крові та сечі при надмірному тривалому блюванні або при введенні інфузійних розчинів. Ознаками порушень водно-електролітного балансу можуть бути сухість у роті, спрага, слабкість, летаргія, сплутаність свідомості, занепокоєння, болі або судоми у м'язах, м'язова слабкість, надмірне зниження артеріального тиску, олігурія, тахікардія, нудота, блювання. Гіпокаліємія може спровокувати або посилити кардіотоксичну дію серцевих глікозидів. Нестача іонів хлору зазвичай слабко виражена і вимагає корекції. У пацієнтів з набряками за спекотної погоди може спостерігатися гіпонатріємія, спричинена збільшенням ОЦК. Слід обмежити споживання рідини. У випадках життєзагрозливої ​​гіпонатріємії призначають розчин хлориду натрію. Під час терапії тіазидними діуретиками можуть спостерігатися гіперурикемія або напади подагри; може також проявитися цукровий діабет, що латентно протікає. Похідні тіазиду можуть викликати зниження концентрації пов'язаного йоду в сироватці без ознак порушення функції щитовидної залози. На фоні прийому тіазидних діуретиків знижується рівень екскреції кальцію; відзначалися випадки патологічних змін паращитовидних залоз, що супроводжуються гіперкальціємією та гіпофосфатемією. Перед контролем функції паращитовидних залоз слід припинити прийом тіазидного діуретика. На тлі прийому тіазидних діуретиків відзначалося підвищення ступеня екскреції магнію, що може призводити до гіпомагніємії. Препарат Капозид може викликати помилково-позитивну реакцію при аналізі сечі на кетонові тіла і спотворювати результати тесту з бентиромідом. При появі лихоманки, збільшенні лімфатичних вузлів та/або розвитку ознак ларингіту та/або фарингіту необхідно негайно визначити кількість лейкоцитів. Застосування тіазидних діуретиків може спричинити позитивний результат при проведенні допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: каптоприл – 25 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, стеариновокислий магній. 20 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I в ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію і стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах. підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени.Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.ІнструкціяПриймають за годину до їди.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при цукровому діабеті 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняНабряк Квінке (в т.ч. в анамнезі після застосування інгібіторів АПФ), виражені порушення функції нирок, азотемія,гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки,первинний гіперальдостеронізм,стеноз усть стеноз, наявність двох перешкод відтоку крові з лівого шлуночка серця, підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ, виражені порушення функції печінки, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, дитячий вік до 18 років. З обережністю застосовують у пацієнтів із вказівками в анамнезі на захворювання нирок.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказане застосування препарату дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезії. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. рідко – тахікардія. З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, порушення смакових відчуттів. рідко – біль у животі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит). в окремих випадках – холестаз. у поодиноких випадках – панкреатит. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. дуже рідко у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз. З боку обміну речовин: гіперкаліємія, ацидоз. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові).З боку дихальної системи: сухий кашель. Алергічні реакції: шкірний висип. рідко – набряк Квінке, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія. в окремих випадках – поява антиядерних антитіл у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпотензивний ефект послаблюють індометацин та ін. НПЗЗ, у т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 (затримка Na+ та зниження синтезу Pg), особливо на тлі низької концентрації реніну, та естрогени (затримка Na+). Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил) посилює гіпотензивний ефект. Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил) посилює гіпотензивний ефект. Уповільнює виведення препаратів Li+, підвищуючи його концентрацію у крові. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами K+, калієвими добавками, замінниками солі (містять значні кількості K+) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Уповільнює виведення препаратів Li+, підвищуючи його концентрацію у крові. При призначенні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та нейтропенії. Інсулін та ін. Пероральні гіпоглікемічні ЛЗ – ризик розвитку гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – по 6.25-12.5 мг 2-3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 25-50 мг 3 рази на добу. При порушеннях функції нирок добову дозу слід зменшити. Максимальна добова доза становить 150 мг.ПередозуванняСимптоми: виражена гіпотензія, аж до колапсу, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: укласти хворого з піднятими нижніми кінцівками. заходи, створені задля відновлення артеріального тиску (збільшення обсягу циркулюючої крові, зокрема внутрішньовенне вливання ізотонічного розчину натрію хлориду ), симптоматична терапія. Можливе застосування гемодіалізу. перитонеальний гемодіаліз – неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри захворюваннях нирок протягом перших 9 місяців лікування Каптоприлом слід щомісяця контролювати кількість білка у сечі. Якщо рівень білка в сечі перевищує 1 г на добу, необхідно вирішити питання щодо доцільності подальшого застосування препарату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним контролем. хворим, які отримують імунодепресанти, особливо за наявності порушень функцій нирок (ризик розвитку серйозних інфекцій, що не піддаються терапії антибіотиками). У таких випадках слід проводити контроль картини периферичної крові до початку застосування каптоприлу,через кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців терапії та періодично – у наступний період лікування. Імовірність розвитку артеріальної гіпотензії в процесі лікування можна зменшити, якщо за 4-7 днів до початку лікування каптоприлом припинити застосування діуретиків або суттєво зменшити їхню дозу. У разі виникнення після прийому каптоприлу симптоматичної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. артеріальну гіпотензію, що виникає під час хірургічного втручання, на фоні прийому каптоприлу усувають заповненням об'єму рідини. При прийомі каптоприлу може спостерігатися хибнопозитивна реакція при аналізі сечі на ацетон. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів.Необхідна обережність під час керування транспортними засобами або виконання іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози каптоприлу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: каптоприл – 25 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, стеариновокислий магній. 40 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I в ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію і стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах. підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени.Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.ІнструкціяПриймають за годину до їди.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при цукровому діабеті 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняНабряк Квінке (в т.ч. в анамнезі після застосування інгібіторів АПФ), виражені порушення функції нирок, азотемія,гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки,первинний гіперальдостеронізм,стеноз усть стеноз, наявність двох перешкод відтоку крові з лівого шлуночка серця, підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ, виражені порушення функції печінки, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, дитячий вік до 18 років. З обережністю застосовують у пацієнтів із вказівками в анамнезі на захворювання нирок.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказане застосування препарату дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезії. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. рідко – тахікардія. З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, порушення смакових відчуттів. рідко – біль у животі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит). в окремих випадках – холестаз. у поодиноких випадках – панкреатит. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. дуже рідко у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз. З боку обміну речовин: гіперкаліємія, ацидоз. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові).З боку дихальної системи: сухий кашель. Алергічні реакції: шкірний висип. рідко – набряк Квінке, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія. в окремих випадках – поява антиядерних антитіл у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпотензивний ефект послаблюють індометацин та ін. НПЗЗ, у т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 (затримка Na+ та зниження синтезу Pg), особливо на тлі низької концентрації реніну, та естрогени (затримка Na+). Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил) посилює гіпотензивний ефект. Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил) посилює гіпотензивний ефект. Уповільнює виведення препаратів Li+, підвищуючи його концентрацію у крові. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами K+, калієвими добавками, замінниками солі (містять значні кількості K+) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Уповільнює виведення препаратів Li+, підвищуючи його концентрацію у крові. При призначенні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та нейтропенії. Інсулін та ін. Пероральні гіпоглікемічні ЛЗ – ризик розвитку гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – по 6.25-12.5 мг 2-3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 25-50 мг 3 рази на добу. При порушеннях функції нирок добову дозу слід зменшити. Максимальна добова доза становить 150 мг.ПередозуванняСимптоми: виражена гіпотензія, аж до колапсу, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: укласти хворого з піднятими нижніми кінцівками. заходи, створені задля відновлення артеріального тиску (збільшення обсягу циркулюючої крові, зокрема внутрішньовенне вливання ізотонічного розчину натрію хлориду ), симптоматична терапія. Можливе застосування гемодіалізу. перитонеальний гемодіаліз – неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри захворюваннях нирок протягом перших 9 місяців лікування Каптоприлом слід щомісяця контролювати кількість білка у сечі. Якщо рівень білка в сечі перевищує 1 г на добу, необхідно вирішити питання щодо доцільності подальшого застосування препарату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним контролем. хворим, які отримують імунодепресанти, особливо за наявності порушень функцій нирок (ризик розвитку серйозних інфекцій, що не піддаються терапії антибіотиками). У таких випадках слід проводити контроль картини периферичної крові до початку застосування каптоприлу,через кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців терапії та періодично – у наступний період лікування. Імовірність розвитку артеріальної гіпотензії в процесі лікування можна зменшити, якщо за 4-7 днів до початку лікування каптоприлом припинити застосування діуретиків або суттєво зменшити їхню дозу. У разі виникнення після прийому каптоприлу симптоматичної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. артеріальну гіпотензію, що виникає під час хірургічного втручання, на фоні прийому каптоприлу усувають заповненням об'єму рідини. При прийомі каптоприлу може спостерігатися хибнопозитивна реакція при аналізі сечі на ацетон. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів.Необхідна обережність під час керування транспортними засобами або виконання іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози каптоприлу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: каптоприл – 50 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, стеариновокислий магній. 20 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I в ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію і стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах. підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени.Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.ІнструкціяПриймають за годину до їди.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при цукровому діабеті 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняНабряк Квінке (в т.ч. в анамнезі після застосування інгібіторів АПФ), виражені порушення функції нирок, азотемія,гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки,первинний гіперальдостеронізм,стеноз усть стеноз, наявність двох перешкод відтоку крові з лівого шлуночка серця, підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ, виражені порушення функції печінки, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, дитячий вік до 18 років. З обережністю застосовують у пацієнтів із вказівками в анамнезі на захворювання нирок.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказане застосування препарату дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезії. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. рідко – тахікардія. З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, порушення смакових відчуттів. рідко – біль у животі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит). в окремих випадках – холестаз. у поодиноких випадках – панкреатит. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. дуже рідко у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз. З боку обміну речовин: гіперкаліємія, ацидоз. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові).З боку дихальної системи: сухий кашель. Алергічні реакції: шкірний висип. рідко – набряк Квінке, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія. в окремих випадках – поява антиядерних антитіл у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпотензивний ефект послаблюють індометацин та ін. НПЗЗ, у т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 (затримка Na+ та зниження синтезу Pg), особливо на тлі низької концентрації реніну, та естрогени (затримка Na+). Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил) посилює гіпотензивний ефект. Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил) посилює гіпотензивний ефект. Уповільнює виведення препаратів Li+, підвищуючи його концентрацію у крові. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами K+, калієвими добавками, замінниками солі (містять значні кількості K+) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Уповільнює виведення препаратів Li+, підвищуючи його концентрацію у крові. При призначенні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та нейтропенії. Інсулін та ін. Пероральні гіпоглікемічні ЛЗ – ризик розвитку гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – по 6.25-12.5 мг 2-3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 25-50 мг 3 рази на добу. При порушеннях функції нирок добову дозу слід зменшити. Максимальна добова доза становить 150 мг.ПередозуванняСимптоми: виражена гіпотензія, аж до колапсу, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: укласти хворого з піднятими нижніми кінцівками. заходи, створені задля відновлення артеріального тиску (збільшення обсягу циркулюючої крові, зокрема внутрішньовенне вливання ізотонічного розчину натрію хлориду ), симптоматична терапія. Можливе застосування гемодіалізу. перитонеальний гемодіаліз – неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри захворюваннях нирок протягом перших 9 місяців лікування Каптоприлом слід щомісяця контролювати кількість білка у сечі. Якщо рівень білка в сечі перевищує 1 г на добу, необхідно вирішити питання щодо доцільності подальшого застосування препарату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним контролем. хворим, які отримують імунодепресанти, особливо за наявності порушень функцій нирок (ризик розвитку серйозних інфекцій, що не піддаються терапії антибіотиками). У таких випадках слід проводити контроль картини периферичної крові до початку застосування каптоприлу,через кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців терапії та періодично – у наступний період лікування. Імовірність розвитку артеріальної гіпотензії в процесі лікування можна зменшити, якщо за 4-7 днів до початку лікування каптоприлом припинити застосування діуретиків або суттєво зменшити їхню дозу. У разі виникнення після прийому каптоприлу симптоматичної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. артеріальну гіпотензію, що виникає під час хірургічного втручання, на фоні прийому каптоприлу усувають заповненням об'єму рідини. При прийомі каптоприлу може спостерігатися хибнопозитивна реакція при аналізі сечі на ацетон. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів.Необхідна обережність під час керування транспортними засобами або виконання іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози каптоприлу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: каптоприл – 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний (аеросил). По 10, 14 або 20 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, з характерним запахом. Допускається легка "мармуровість".Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка, досягає 75% (при одночасному прийомі з їжею всмоктування препарату знижується на 30-40%), біодоступність – 35-40% (ефект “першого проходження” через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі (114 нг/мл) при прийомі внутрішньо - 30-90 хв. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає незначно (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїндисульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення (Т1/2) становить 3 год. Виводиться нирками 95% (40-50% у незміненому вигляді), решта у вигляді метаболітів. Через 4 години після одноразового прийому внутрішньо в сечі міститься 38% незміненого каптоприлу та 28% у вигляді метаболітів, через 6 год – тільки у вигляді метаболітів; у добовій сечі – 38% незміненого каптоприлу та 62% – у вигляді метаболітів. Секретується із грудним молоком. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Каптоприл кумулює при хронічній нирковій недостатності. Період напіввиведення (Т1/2) при нирковій недостатності становить 3,5-32 години (збільшення Т1/2 корелює зі зниженням кліренсу креатиніну). Для брунькової елімінації Т1/2 становить 156 годин. Пацієнтам з порушенням функції нирок слід зменшити дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату.ФармакодинамікаКаптоприл - високоспецифічний конкурентний інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SH-груп). Знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Інгібуючи АПФ, каптоприл зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває вазоконстрикторну дію останньої на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку) та зменшується секреція альдостерону корою надниркових залоз. Антигіпертензивний ефект каптоприлу не залежить від активності реніну плазми. Зниження АТ відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Каптоприл зменшує опосередковану АПФ деградацію брадикініну та збільшує його вміст у тканинах організму. В результаті інгібування АПФ збільшується активність циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, що сприяє периферичній вазодилатації за рахунок накопичення брадикініну (пептид, що має виражену вазодилатуючу дію) та збільшення синтезу простагландину Е2. Цей механізм може робити певний внесок в антигіпертензивну дію каптоприлу, а також є причиною виникнення деяких небажаних реакцій (зокрема сухого кашлю). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл знижує артеріальний тиск (АТ) без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), затримки рідини та іонів натрію в організмі. Після одноразового застосування внутрішньо максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається через 60-90 хвилин. Ступінь зниження артеріального тиску однакова при положенні пацієнта "стоячи" і "лежачи". Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози. Антигіпертензивна дія каптоприлу може посилюватися з часом та досягає оптимальних значень через кілька тижнів терапії. Ортостатична гіпотензія розвивається рідко, переважно у пацієнтів із зниженим обсягом циркулюючої крові. Раптове припинення прийому каптоприлу, як правило, не призводить до розвитку синдрому "скасування". У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл збільшує нирковий кровообіг, при цьому швидкість клубочкової фільтрації зазвичай не змінюється. При тривалому застосуванні зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) каптоприл суттєво зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та збільшує венозний об'єм (зменшуючи таким чином перед- та постнавантаження на серце), знижує тиск у правому передсерді та малому колі кровообігу, збільшує хвилинний об'єм серця та покращує толерантність до фізичного навантаження. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка У клінічному дослідженні у пацієнтів з цукровим діабетом І типу, діабетичною нефропатією, ретинопатією та протеїнурією > 500 мг/добу каптоприл зменшував протеїнурію та знижував швидкість прогресування діабетичної нефропатії. Ефективність та безпека застосування каптоприлу у дітей не встановлено.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, зокрема. реноваскулярна; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії); порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані; діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, будь-якого іншого компонента препарату або інших інгібіторів АПФ, спадковий або ідіопатичний набряк, ангіоневротичний набряк (на фоні застосування інших інгібіторів АПФ, у тому числі і в анамнезі), виражені порушення функції нирок або печінки, рефрактерна гіперкаліємія артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, аортальний або мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (стани, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка), вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю: артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; порушення функції печінки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); цукровий діабет; гіперкаліємія; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату;гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювоти); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Каптоприл-ФПО протипоказане під час вагітності. Препарат Каптоприл-ФПО® не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпер . Якщо пацієнтка отримувала препарат Каптопріл-ФПО® під час II та III триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Застосування інгібіторів АПФ під час вагітності може спричинити порушення розвитку (включаючи артеріальну гіпотензію, неонатальну гіпоплазію кісток черепа, анурію, оборотну або необоротну ниркову недостатність) та смерть плода. При встановленні факту вагітності застосування препарату Каптоприл-ФПО слід припинити якнайшвидше. Приблизно 1% прийнятої дози каптоприлу виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних реакцій у дитини слід припинити грудне вигодовування або скасувати терапію препаратом Каптоприл-ФПО у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, не менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення; частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко: нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (в т.ч. апластична та гемолітична анемія); лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: нечасто: ангіоневротичний набряк кінцівок, особи, губ, слизових оболонок, язика, горлянки та гортані; дуже рідко: підвищення титру антинуклеарних антитіл, аутоімунні захворювання. Порушення психіки: часті: розлад сну; дуже рідко: сплутаність свідомості, депресія. Порушення нервової системи: часто: запаморочення, сонливість, розлад смаку; нечасто: біль голови, парестезія; рідко: Атаксія; дуже рідко: порушення мозкового кровообігу, включаючи інсульт та синкопе. Порушення органу зору: дуже рідко: нечіткість зору. Порушення серця: нечасто: тахікардія або тахіаритмія, стенокардія, відчуття серцебиття; дуже рідко: кардіогенний шок, зупинка серця. Порушення з боку судин: нечасто: ортостатична гіпотензія, периферичні набряки, виражене зниження артеріального тиску, синдром Рейно, “припливи” крові до шкіри обличчя, блідість. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної тітки та середостіння: часто: сухий непродуктивний кашель, задишка; дуже рідко: бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт, еозинофільний пневмоніт, набряк легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: нудота, блювання, подразнення слизової оболонки шлунка, біль у черевній порожнині, діарея, запор, порушення смаку, сухість слизової оболонки ротової порожнини, диспепсія; рідко стоматит, афтозний стоматит; інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника); дуже рідко: глосит, виразка шлунка, панкреатит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: порушення функції печінки та холестазу (включаючи жовтяницю), гепатит (включаючи рідкісні випадки гепатонекрозу). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: свербіж шкіри з висипаннями або без них, висипання на шкірі (макулопапульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), алопеція; дуже рідко: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, фоточутливість, еритродермія, пемфігоїдні реакції. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко: міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко: порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), поліурію, олігурію, прискорене сечовипускання; дуже рідко: нефротичний синдром. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко: імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, погане самопочуття; дуже рідко: пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, еозинофілія, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ); гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищений вміст азоту сечовини та креатиніну в крові, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення активності лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, гіпоглікемія, протеїнурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно каптоприл та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. Одночасне застосування каптоприлу з калійзберігаючими діуретиками (такими як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи рецепторів, препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]) може призводити до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. При терапії каптоприлом калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, спіронолактон, амілорид, еплеренон), препарати калію, калій містять замінники харчової солі (містять значні кількості іонів калію) слід призначати тільки при доведеній гіпокаліємії, так як їх застосування збільшує ризик розвитку. Калійнесберігаючі (тіазидні та "петлеві") діуретики У пацієнтів, які приймають діуретичні засоби, каптоприл може потенціювати антигіпертензивну дію. Подібну дію мають обмеження прийому кухонної солі (безсольові дієти), гемодіаліз. Зазвичай надмірне зниження артеріального тиску відбувається протягом першої години після прийому першої призначеної дози каптоприлу. Інші гіпотензивні лікарські засоби Адитивний ефект може спостерігатися при одночасному застосуванні каптоприлу та іншої гіпотензивної терапії. Каптоприл можна безпечно застосовувати разом з іншими гіпотензивними препаратами (такими як бета-адреноблокатори або блокатори "повільних" кальцієвих каналів пролонгованої дії). Слід бути обережними при сумісному призначенні каптоприлу (без або з діуретиком) та лікарських препаратів, що впливають на симпатичну нервову систему (наприклад, гангліоблокатори, альфа-адреноблокатори). Вазодилататори Вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин) у поєднанні з каптоприлом слід застосовувати у найнижчих ефективних дозах через ризик надмірного зниження артеріального тиску. Трициклічні антидепресанти / нейролептики Можливе посилення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ (подальше зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні) та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрін (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати літію При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (особливо у поєднанні з діуретиками) та препаратів літію можливе збільшення вмісту літію у сироватці крові, і, отже, посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії препаратів літію. При необхідності одночасного застосування лікарських засобів, що містять літій та інгібіторів АПФ, слід періодично визначати вміст літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу та вище, можуть знижувати антигіпертензивний ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. При сумісному застосуванні каптоприлу та індометацину (і, можливо, інших нестероїдних протизапальних препаратів, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти) може спостерігатися зниження антигіпертензивної дії, особливо при артеріальній гіпертензії, що супроводжується низькою активністю реніну. У пацієнтів з факторами ризику (літній вік, гіповолемія, одночасне застосування діуретиків, порушення функції нирок), одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (включаючи інгібітори циклооксигенази-2) та інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл), може призводити до погіршення функції. ниркової недостатності. Зазвичай порушення функції нирок у разі бувають оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які приймають каптоприл та нестероїдні протизапальні препарати. Не протипоказано застосування каптоприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Інгібітори АПФ, включаючи каптоприл, можуть потенціювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (таких як похідні сульфонілсечовини). У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні лікарські засоби для перорального застосування або інсулін, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з каптоприлом, та у разі потреби коригувати дозу гіпоглікемічного лікарського препарату. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають алопуринол або прокаїнамід, підвищує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу та/або синдрому Стівенса-Джонсона. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, циклофосфамід або азатіоприн), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Препарати золота При одночасному застосуванні препаратів золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл, описаний симптомокомплекс (нітратоподібні реакції), що включає "приплив" крові до шкіри обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапамицина в тітках ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус). У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази).Спосіб застосування та дозиВсередину за годину до їжі. Режим дозування встановлюється індивідуально. Для забезпечення зазначеного режиму дозування за необхідності застосування каптоприлу в дозах 6,25 мг або 12,5 мг або 25 мг слід призначати препарати каптоприлу інших виробників у лікарській формі "таблетки 25 мг" з хрестоподібною ризиком або "таблетки 12,5 мг" з ризиком . Артеріальна гіпертензія Каптоприл призначають у початковій дозі 12,5 мг двічі на добу. При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу. Дозу поступово збільшують до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Каптоприл можна застосовувати в монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, з тіазидними діуретиками). Призначати каптоприл пацієнтам, які отримують діуретики, слід особливо обережно під лікарським наглядом. Хронічна серцева недостатність У пацієнтів з ХСН терапію каптоприлом необхідно починати під пильним наглядом лікаря. У більшості випадків каптоприл повинен застосовуватися разом з діуретиками та (за наявності показань) серцевими глікозидами. Якщо перед призначенням каптоприлу проводилася діуретична терапія, необхідно виключити наявність вираженого зниження вмісту натрію в крові та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Початкова добова доза каптоприлу становить 6,25 мг 3 рази на добу (для пацієнтів з верифікованою або можливою гіпонатріємією та/або гіповолемією) або 12,5 мг 3 рази на добу. Надалі дозу збільшують поступово (з інтервалами не менше 2 тижнів для оцінки досягнутого клінічного ефекту) залежно від індивідуальної переносимості. Середня підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2-3 рази на добу. Максимальна доза каптоприлу - 150 мг на добу (2-3 прийоми). Дисфункція лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда У пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Перша доза каптоприлу становить 6,25 мг 1 раз на добу. Потім дозу каптоприлу збільшують до 12,5 мг тричі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово, протягом кількох днів - кількох тижнів (залежно від переносимості), збільшують до 75 мг на добу (2-3 прийоми) аж до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Збільшення дозування каптоприлу до 75 мг на добу рекомендується здійснювати в умовах стаціонару під пильним наглядом лікаря. Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету І типу Каптоприл призначають у добовій дозі 75-100 мг, розділеній на 2-3 прийоми. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та мікроальбумінурією (екскреція альбуміну 30-300 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 50 мг 2 рази на добу. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та вираженою протеїнурією (екскреція білка із сечею понад 500 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 25 мг 3 рази на добу. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок, не обумовленим діабетичною нефропатією Оскільки каптоприл виводиться переважно нирками, його виведення порушується при нирковій недостатності. Пацієнтам з порушенням функції нирок слід з особливою обережністю збільшувати дозу препарату, застосовуючи менші дози та/або дотримуючись більш тривалих (не менше 1-2 тижнів) інтервалів між збільшенням дозування. Після досягнення бажаного терапевтичного ефекту слід зменшити підтримуючу дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату. При необхідності додаткової терапії діуретиками у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок доцільним є застосування "петлевих" діуретиків (наприклад, фуросеміду), а не діуретиків тіазидного ряду. При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ понад 40 мл/хв/1,73 м2) каптоприл можна призначати у дозі 75-150 мг/добу (корекція дози не потрібна). При тяжкій нирковій недостатності для запобігання кумуляції каптоприлу рекомендується наступний режим дозування: Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м2) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) >40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 <10 6,25 37,5 Пацієнти з порушенням функції нирок, зумовленим діабетичною нефропатією При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози каптоприлу не потрібна. Відсутній досвід застосування каптоприлу у пацієнтів з діабетичною нефропатією та тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування каптоприлу рекомендується починати з дози 6,25 мг двічі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово підвищують. Рекомендується постійна корекція дози залежно від терапевтичної відповіді та застосування найменших доз каптоприлу, що забезпечують адекватний контроль артеріального тиску.ПередозуванняСимптоми Виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: Промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату протягом перших 30 хвилин після прийому препарату внутрішньо. Слід перевести пацієнта в положення "лежачи" з піднятими ногами та вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску та наповнення об'єму циркулюючої крові. Показано внутрішньовенне (в/в) введення 0,9% розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів. При брадикардії або виражених вагусних реакціях - внутрішньовенне введення атропіну. За відсутності ефекту слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Каптоприл виводиться при гемодіалізі. Перитонеальний діаліз є неефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні каптоприлу виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках. Імовірність розвитку цього стану підвищується при підвищеній втраті рідини та гіпонатріємії (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою). З обережністю призначають каптоприл пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті. Об'єм циркулюючої крові та вміст натрію в крові повинні бути скориговані до призначення каптоприлу. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому скасуванні (за 4-7 днів) діуретика або збільшенні надходження натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення на початку лікування низьких доз каптоприлу (6,25-12) ,5 мг/добу). Слід регулярно контролювати функцію нирок перед початком, а також у процесі лікування каптоприлом. Надмірне зниження артеріального тиску внаслідок прийому гіпотензивних препаратів може збільшити ризик розвитку інфаркту міокарда або інсульту у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серця або захворюваннями судин мозку. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У пацієнтів з ХСН транзиторне зниження артеріального тиску більш ніж на 20% від вихідного відзначається приблизно у половині випадків. Ступінь зниження АТ максимальний на ранніх етапах лікування (після прийому перших кількох доз каптоприлу) і стабілізується протягом одного - двох тижнів від початку лікування. АТ зазвичай повертається до вихідного рівня без зниження терапевтичної ефективності протягом двох місяців. У пацієнтів з ХСН лікування слід розпочинати з низьких доз каптоприлу (6,25-12,5 мг/добу) під лікарським наглядом. Збільшення дози каптоприлу слід з особливою обережністю. Сама собою транзиторна артеріальна гіпотензія не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити застосування діуретика та/або каптоприлу. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні з особливою обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку крові з лівого шлуночка. У разі гемодинамічно значущої обструкції застосування каптоприлу не рекомендується. Порушення функції нирок У деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення концентрацій азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові після зниження артеріального тиску. Це збільшення зазвичай оборотне при припиненні терапії каптоприлом. У цих випадках може знадобитися зниження дози каптоприлу та/або відміна діуретика. На тлі тривалого застосування каптоприлу приблизно у 20% пацієнтів спостерігається збільшення концентрацій сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою чи вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатиніну. Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ. Ниркова недостатність спочатку може бути лише невеликими змінами вмісту креатиніну в плазмі крові. Застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Трансплантація нирки Досвід застосування каптоприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Тому застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Протеїнурія При застосуванні каптоприлу у 0,7% пацієнтів відзначалася протеїнурія понад 1000 мг на добу. У 90% випадків протеїнурія виникала у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також при застосуванні високих доз каптоприлу (більше 150 мг на добу). Приблизно у 20% пацієнтів із протеїнурією розвивався нефротичний синдром. У більшості випадків протеїнурія при прийомі каптоприлу зникала або ступінь її вираженості зменшувалась протягом 6 місяців незалежно від того, припинявся прийом препарату чи ні. Показники функції нирок (концентрація азоту сечовини та креатиніну в крові) у пацієнтів із протеїнурією майже завжди були в межах норми. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком лікування та періодично протягом курсу терапії. Порушення функції печінки У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося розвитком синдрому, що починається появою холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнта, який отримує терапію інгібіторами АПФ, розвивається жовтяниця або відзначається значне підвищення активності "печінкових" ферментів, слід припинити лікування каптоприлом та призначити відповідну допоміжну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під відповідним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, були відмічені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та у відсутності інших порушень нейтропенії зустрічається рідко. При нирковій недостатності одночасний прийом каптоприлу та алопуринолу призводив до нейтропенії. Каптоприл слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), які приймають імуносупресори, алопуринол або прокаїнамід, або при комбінації зазначених ускладнюючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок, що раніше виникли. У 13% ​​випадків при нейтропенії відзначався летальний кінець. Практично у всіх випадках летальний результат спостерігався у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, нирковою або серцевою недостатністю, на фоні прийому імуносупресорів або при поєднанні обох зазначених факторів. У зв'язку з тим, що більшість летальних випадків нейтропенії на тлі інгібіторів АПФ розвивалося у таких пацієнтів, слід контролювати у них кількість лейкоцитів крові перед початком лікування, у перші 3 місяці – кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. У всіх пацієнтів слід щомісяця контролювати кількість лейкоцитів у крові у перші 3 місяці після початку терапії каптоприлом, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано повторне проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють, продовжуючи спостереження за пацієнтом. Зазвичай відновлення числа нейтрофілів відбувається протягом 2-х тижнів після відміни каптоприлу. У деяких пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які часом не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. При застосуванні каптоприлу у пацієнтів із високим ризиком нейтропенії/агранулоцитозу рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (наприклад, гарячки, біль у горлі). Реакції гіперчутливості/ ангіоневротичний набряк При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи каптоприл, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Ангіоневротичний набряк може розвинутись у будь-який час у процесі лікування. У разі розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати). Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані та язика, в дуже рідкісних випадках може призвести до смерті. У тому випадку, якщо набряк пошириться на язик, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести підшкірно 0,3-0,5 мл 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів ( інтубація або трахеостомія). У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який виявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них), іноді – без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерзи. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильні до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на фоні терапії інгібіторами АПФ. У представників негроїдної раси випадки розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ відзначалися з більшою частотою порівняно з іншими расами. Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ відзначалися життєзагрозливі анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які проходять курс десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. У таких пацієнтів дані реакції вдалося запобігти тимчасовому припиненню терапії інгібітором АПФ до початку проведення десенсибілізації. Слід уникати застосування каптоприлу у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНГ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток цих реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових діалізних мембран (наприклад, AN69), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У таких випадках необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або застосовувати гіпотензивні засоби інших класів. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Пацієнти, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця одночасного застосування зазначених лікарських засобів. Кашель При прийомі інгібіторів ЛПФ часто відзначається характерний кашель. Як правило, кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, слід враховувати при диференціальній діагностиці сухого кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія Під час великих хірургічних операцій, а також при застосуванні засобів для загальної анестезії, що володіють антигіпертензивним ефектом, у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску (бо каптоприл блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням). У подібних випадках для корекції зниженого артеріального тиску застосовуються заходи, спрямовані на збільшення об'єму циркулюючої крові. Гіперкаліємія У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. каптоприлу, спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (таких як гепарин, такролімус, циклоспорин; препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]). Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або замінників харчової солі, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень ритму серця, іноді зі смертю. Рекомендується уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При необхідності одночасного застосування каптоприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Гіпокаліємія При застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії. Тому в таких випадках слід проводити регулярний моніторинг вмісту калію у крові під час терапії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Не рекомендується одночасне застосування лікарських засобів різних груп, що впливають на РААС (подвійна блокада РААС), оскільки вона асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Препарати літію Не рекомендується одночасне застосування каптоприлу та лікарських засобів, що містять літій, через ризик потенціювання токсичності останніх. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси. Інше При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдивий результат аналізу сечі на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від водіння транспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: каптоприл – 50 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, аеросил, магнію стеарат. Пігулки по 50 мг. По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку (блістер) або по 20, 30. 40, 50 або 60 таблеток у банку полімерну або полімерний флакон. По 2, 3, 4, 5 або 6 блістерів або банку або флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору з характерним запахом, двоопуклі з ризиком з одного боку. Допускається легка мармуровість. На вигляд повинні відповідати вимогам ДФ Х I , вип. 2, с. 154.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція - швидка, досягає 75% (прийом їжі знижує абсорбцію на 30-40%). Біодоступність - 35-40% (ефект "першого проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%. Максимальна концентрація в плазмі (114 нг/мл) при пероральному прийомі досягається через 30-90 хвилин. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає погано (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїндисульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення становить 3:00. Виводиться нирками 95% (40-50% у незміненому вигляді, решта у вигляді метаболітів). Секретується із материнським молоком. Через 4 години після одноразового прийому внутрішньо у сечі міститься 38% незміненого каптоприлу та 28% у вигляді метаболітів, через 6 годин – лише у вигляді метаболітів; у добовій сечі – 38% незміненого каптоприлу та 62% – у вигляді метаболітів. Період напіввиведення при порушеній нирковій функції – 3,5-32 години. Кумулює при хронічній нирковій недостатності.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, пост- та переднавантаження на серце. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальному і навіть зниженому рівні гормону, що зумовлено впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу.Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту Na+ у хворих із серцевою недостатністю. Зниження артеріального тиску на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину артеріального тиску. Максимальне зниження артеріального тиску після внутрішнього прийому спостерігається через 60-90 хвилин. Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Зниження артеріального тиску на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватна доза не впливає на величину артеріального тиску. Максимальне зниження артеріального тиску після внутрішнього прийому спостерігається через 60-90 хвилин. Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Зниження артеріального тиску на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватна доза не впливає на величину артеріального тиску. Максимальне зниження артеріального тиску після внутрішнього прийому спостерігається через 60-90 хвилин. Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, зокрема реноваскулярна; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії); порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані; діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету І типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату та інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (на фоні застосування інгібіторів АПФ, у тому числі і в анамнезі); виражені порушення функції нирок чи печінки; гіперкаліємія; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирки; стеноз гирла аорти та аналогічні обсруктивні зміни, що ускладнюють відтік крові; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю застосовувати: тяжкі аутоімунні захворювання (особливо ВКВ або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), ішемія мозку, цукровий діабет (підвищено ризик розвитку гіперкаліємії); хворі, що перебувають на гемодіалізі; дієта з обмеженням натрію; первинний гіперальдостеронізм; ішемічна хвороба серця; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання); літній вік.Побічна діяСерцево-судинна система: тахікардія, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, периферичні набряки. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезія. З боку дихальної системи: сухий кашель, набряк легень, бронхоспазм. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, погіршення функції нирок (підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові). З боку водно-електролітного обміну: гіперкаліємія, гіпонатріємія (найчастіше при безсольовій дієті та одночасному прийомі діуретиків), протеїнурія, підвищений вміст азоту сечовини та креатиніну в крові, ацидоз. З боку травної системи: зниження апетиту, порушення смакових відчуттів, сухість у роті, стоматит, нудота, абдомінальні болі, диспепсичні явища, запор або діарея, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіпербілірубінемія, ознаки гепатоцелюлярного пошкодження (гепатит) випадках); панкреатит (в поодиноких випадках). З боку органів кровотворення: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: шкірний висип (макуло-папульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), свербіж, ангіоневротичний набряк, "припливи" крові до шкіри обличчя, жар, фоточутливість, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія, в поодиноких випадках - антитіла. Інші: загальна слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиКаптоприл підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка Na+ та зниження синтезу простагландину). Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилаторами (міноксидил), верапамілом, бета-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, етанолом, посилює гіпотензивний ефект. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, циклоспорином, калієвими добавками, замінниками солі (містять значну кількість К+) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Уповільнює виведення препаратів літію. При комбінованому застосуванні з прокаїнамідом, алопуринолом, флекаїнідом підвищується ризик розвитку імунодепресивної дії. Пробенецид уповільнює виведення каптоприлу із сечею. Клонідин знижує вираженість гіпотензивного ефекту. Імунодепресанти (азатіоприн або циклофосфамід) підвищують ризик розвитку гематологічних порушень.Спосіб застосування та дозиКаптоприл-СТІ призначають внутрішньо за 1 годину до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування призначають із найменшої ефективної дози 12,5 мг 2 рази на добу (рідко з 6,25 мг 2 рази на добу). Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, хворого треба перевести в горизонтальне положення (така реакція на першу дозу не повинна перешкоджати подальшій терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якій або помірній артеріальній гіпертензії звичайна доза, що підтримує, становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 3 рази на день. Максимальна добова доза – 150 мг. У літніх хворих початкова доза становить 6,25 мг двічі на добу. При серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або у комбінації з препаратами наперстянки (щоб уникнути початкового надмірного зниження артеріального тиску, перед призначенням Каптоприлу-СТІ діуретик скасовують або зменшують дозу). Початкова доза становить 6,25 мг або 12,5 мг 3 десь у день, за необхідності дозу збільшують до 25 мг 3 десь у день. Максимальна добова доза становить 150 мг. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування Каптоприлу-СТІ можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг/добу, потім добову дозу можна збільшувати до 37,5-75 мг за 2-3 прийоми (залежно від переносимості препарату). При необхідності дозу поступово збільшують до максимальної добової дози – 150 мг на добу. При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватися на переносимості хворими на Каптоприл-СТІ. При діабетичній нефропатії Каптоприл-СТІ призначають у добовій дозі 75-100 мг на добу за 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу), доза препарату становить 50 мг 2 рази на день. При загальному кліренсі білка більше 500 мг на день препарат ефективний у дозі 25 мг 3 десь у день. При помірному ступені порушення функції нирок (КК – не менше 30 мл/хв/1,73 кв.м) Каптоприл-СТІ можна призначати у дозі 75-100 мг/добу. При більш вираженому ступені порушень функції нирок (КК – менше 30 мл/хв/1,73 кв. м) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг/добу; надалі, при необхідності, дозу Каптоприлу-СТІ поступово підвищують через тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препарату. При необхідності додатково призначають петлеві діуретики, а не діуретики тіазидного ряду.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску до колапсу, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: укласти хворого з піднятими нижніми кінцівками; вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску (збільшення обсягу циркулюючої крові, у тому числі внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину), симптоматична терапія. Можливе застосування гемодіалізу; Перітонеальний діаліз не ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком, а також регулярно під час лікування Каптоприлом-СТІ слід контролювати функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю застосовують під ретельним медичним контролем. На тлі тривалого застосування Каптоприлу-СТІ приблизно у 20% пацієнтів спостерігається збільшення сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою або вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатиніну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні Каптоприлу-СТІ виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках. Імовірність розвитку артеріальної гіпотензії підвищується при дефіциті рідини та солей (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів із серцевою недостатністю або які перебувають на діалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередній відміні (за 4-7 днів) діуретика або збільшенні надходження до натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення Каптоприлу-СТІ на початку лікування в малих дозах (6 ,25-12,5 мг на добу). У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів крові, далі – 1 раз на 3 місяці; у хворих на аутоімунні захворювання в перші 3 міс. - через кожні 2 тижні, потім - кожні 2 міс. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють. У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. Каптоприлу-СТІ, спостерігається підвищення концентрації К+ у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні каптоприлу підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію або ін. препарати, що викликають збільшення концентрації К+ у крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують Каптоприл-СТІ, слід уникати використання діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та здійснюють ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. При прийомі Каптоприлу-СТІ може спостерігатися хибнопозитивна реакція при аналізі сечі на ацетон. З обережністю призначають хворим, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та роботи психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: каптоприл – 50 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, аеросил, магнію стеарат. Пігулки по 50 мг. По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку (блістер) або по 20, 30. 40, 50 або 60 таблеток у банку полімерну або полімерний флакон. По 2, 3, 4, 5 або 6 блістерів або банку або флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору з характерним запахом, двоопуклі з ризиком з одного боку. Допускається легка мармуровість. На вигляд повинні відповідати вимогам ДФ Х I , вип. 2, с. 154.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція - швидка, досягає 75% (прийом їжі знижує абсорбцію на 30-40%). Біодоступність - 35-40% (ефект "першого проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%. Максимальна концентрація в плазмі (114 нг/мл) при пероральному прийомі досягається через 30-90 хвилин. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає погано (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїндисульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення становить 3:00. Виводиться нирками 95% (40-50% у незміненому вигляді, решта у вигляді метаболітів). Секретується із материнським молоком. Через 4 години після одноразового прийому внутрішньо у сечі міститься 38% незміненого каптоприлу та 28% у вигляді метаболітів, через 6 годин – лише у вигляді метаболітів; у добовій сечі – 38% незміненого каптоприлу та 62% – у вигляді метаболітів. Період напіввиведення при порушеній нирковій функції – 3,5-32 години. Кумулює при хронічній нирковій недостатності.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, пост- та переднавантаження на серце. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальному і навіть зниженому рівні гормону, що зумовлено впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу.Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту Na+ у хворих із серцевою недостатністю. Зниження артеріального тиску на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватна доза не впливає на величину артеріального тиску. Максимальне зниження артеріального тиску після внутрішнього прийому спостерігається через 60-90 хвилин. Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Зниження артеріального тиску на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватна доза не впливає на величину артеріального тиску. Максимальне зниження артеріального тиску після внутрішнього прийому спостерігається через 60-90 хвилин. Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Зниження артеріального тиску на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватна доза не впливає на величину артеріального тиску. Максимальне зниження артеріального тиску після внутрішнього прийому спостерігається через 60-90 хвилин. Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Тривалість гіпотензивного ефекту доз залежить і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, зокрема реноваскулярна; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії); порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані; діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету І типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату та інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (на фоні застосування інгібіторів АПФ, у тому числі і в анамнезі); виражені порушення функції нирок чи печінки; гіперкаліємія; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирки; стеноз гирла аорти та аналогічні обсруктивні зміни, що ускладнюють відтік крові; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю застосовувати: тяжкі аутоімунні захворювання (особливо ВКВ або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), ішемія мозку, цукровий діабет (підвищено ризик розвитку гіперкаліємії); хворі, що перебувають на гемодіалізі; дієта з обмеженням натрію; первинний гіперальдостеронізм; ішемічна хвороба серця; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання); літній вік.Побічна діяСерцево-судинна система: тахікардія, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, периферичні набряки. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезія. З боку дихальної системи: сухий кашель, набряк легень, бронхоспазм. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, погіршення функції нирок (підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові). З боку водно-електролітного обміну: гіперкаліємія, гіпонатріємія (найчастіше при безсольовій дієті та одночасному прийомі діуретиків), протеїнурія, підвищений вміст азоту сечовини та креатиніну в крові, ацидоз. З боку травної системи: зниження апетиту, порушення смакових відчуттів, сухість у роті, стоматит, нудота, абдомінальні болі, диспепсичні явища, запор або діарея, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіпербілірубінемія, ознаки гепатоцелюлярного пошкодження (гепатит) випадках); панкреатит (в поодиноких випадках). З боку органів кровотворення: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: шкірний висип (макуло-папульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), свербіж, ангіоневротичний набряк, "припливи" крові до шкіри обличчя, жар, фоточутливість, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія, в поодиноких випадках - антитіла. Інші: загальна слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиКаптоприл підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка Na+ та зниження синтезу простагландину). Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилаторами (міноксидил), верапамілом, бета-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, етанолом, посилює гіпотензивний ефект. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, циклоспорином, калієвими добавками, замінниками солі (містять значну кількість К+) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Уповільнює виведення препаратів літію. При комбінованому застосуванні з прокаїнамідом, алопуринолом, флекаїнідом підвищується ризик розвитку імунодепресивної дії. Пробенецид уповільнює виведення каптоприлу із сечею. Клонідин знижує вираженість гіпотензивного ефекту. Імунодепресанти (азатіоприн або циклофосфамід) підвищують ризик розвитку гематологічних порушень.Спосіб застосування та дозиКаптоприл-СТІ призначають внутрішньо за 1 годину до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування призначають із найменшої ефективної дози 12,5 мг 2 рази на добу (рідко з 6,25 мг 2 рази на добу). Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, хворого треба перевести в горизонтальне положення (така реакція на першу дозу не повинна перешкоджати подальшій терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якій або помірній артеріальній гіпертензії звичайна доза, що підтримує, становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 3 рази на день. Максимальна добова доза – 150 мг. У літніх хворих початкова доза становить 6,25 мг двічі на добу. При серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або у комбінації з препаратами наперстянки (щоб уникнути початкового надмірного зниження артеріального тиску, перед призначенням Каптоприлу-СТІ діуретик скасовують або зменшують дозу). Початкова доза становить 6,25 мг або 12,5 мг 3 десь у день, за необхідності дозу збільшують до 25 мг 3 десь у день. Максимальна добова доза становить 150 мг. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування Каптоприлу-СТІ можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг/добу, потім добову дозу можна збільшувати до 37,5-75 мг за 2-3 прийоми (залежно від переносимості препарату). При необхідності дозу поступово збільшують до максимальної добової дози – 150 мг на добу. При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватися на переносимості хворими на Каптоприл-СТІ. При діабетичній нефропатії Каптоприл-СТІ призначають у добовій дозі 75-100 мг на добу за 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу), доза препарату становить 50 мг 2 рази на день. При загальному кліренсі білка більше 500 мг на день препарат ефективний у дозі 25 мг 3 десь у день. При помірному ступені порушення функції нирок (КК – не менше 30 мл/хв/1,73 кв.м) Каптоприл-СТІ можна призначати у дозі 75-100 мг/добу. При більш вираженому ступені порушень функції нирок (КК – менше 30 мл/хв/1,73 кв. м) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг/добу; надалі, при необхідності, дозу Каптоприлу-СТІ поступово підвищують через тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препарату. При необхідності додатково призначають петлеві діуретики, а не діуретики тіазидного ряду.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску до колапсу, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: укласти хворого з піднятими нижніми кінцівками; вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску (збільшення обсягу циркулюючої крові, у тому числі внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину), симптоматична терапія. Можливе застосування гемодіалізу; Перітонеальний діаліз не ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком, а також регулярно під час лікування Каптоприлом-СТІ слід контролювати функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю застосовують під ретельним медичним контролем. На тлі тривалого застосування Каптоприлу-СТІ приблизно у 20% пацієнтів спостерігається збільшення сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою або вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатиніну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні Каптоприлу-СТІ виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках. Імовірність розвитку артеріальної гіпотензії підвищується при дефіциті рідини та солей (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів із серцевою недостатністю або які перебувають на діалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередній відміні (за 4-7 днів) діуретика або збільшенні надходження до натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення Каптоприлу-СТІ на початку лікування в малих дозах (6 ,25-12,5 мг на добу). У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів крові, далі – 1 раз на 3 місяці; у хворих на аутоімунні захворювання в перші 3 міс. - через кожні 2 тижні, потім - кожні 2 міс. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють. У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. Каптоприлу-СТІ, спостерігається підвищення концентрації К+ у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні каптоприлу підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію або ін. препарати, що викликають збільшення концентрації К+ у крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують Каптоприл-СТІ, слід уникати використання діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та здійснюють ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. При прийомі Каптоприлу-СТІ може спостерігатися хибнопозитивна реакція при аналізі сечі на ацетон. З обережністю призначають хворим, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та роботи психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активної речовини каптоприлу – 50 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, цукор молочний, крохмаль кукурудзяний або картопляний, полівінілпіролідон, стериновокислий магній. По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку або по 10, 20, 30 або 40 таблеток у полімерну банку. Кожну банку, або 1, або 2, або 3, або 4 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні таблетки білого або білого з кремуватим відтентом кольору зі специфічним запахом. Допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка, досягає 75% (прийом їжі знижує на 30-40%), біодоступність – 35-40% (ефект "першого проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%; максимальна концентрація у плазмі крові (114 нг/мл) при пероральному прийомі – 30-90 хв. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає погано (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїндисульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення становить - 3 год. Виводиться нирками 95% (40-50% у незміненому вигляді), решта у вигляді метаболітів. Секретується із материнським молоком. Через 4 години після одноразового вживання в сечі міститься 38% незміненого каптоприлу і 28% у вигляді метаболітів, через 6год - тільки у вигляді метаболітів; у добовій сечі – 38% незміненого каптоприлу та 62% – у вигляді метаболітів. Період напіввиведення при порушеній нирковій функції – 3.5-32 год. Кумулює при хронічній нирковій недостатності.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту. Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, пост- та переднавантаження на серце. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагдандину. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальному і навіть зниженому рівні гормону, що зумовлено впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту Na+ у хворих із серцевою недостатністю. У великих дозах (500 мг на добу) виявляє ангіопротекторні властивості щодо судин мікроциркуляторного русла та дозволяє уповільнити прогресування хронічної ниркової недостатності при діабетичній нефроангіопатії. Зниження артеріального тиску на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину артеріального тиску. Максимальне зниження артеріального тиску після внутрішнього прийому спостерігається через 60-90 хв. Тривалість гіпотензивного ефекту дозозалежна та досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, зокрема. реноваскулярна; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії); порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані; діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету І типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату та інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк (на фоні застосування інгібіторів АПФ, у тому числі в анамнезі), виражені порушення функції нирок або печінки, гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою нирки, стеноз гирла аорти та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові, вагітність, період лактації, вік до 18 років. З обережністю: Тяжкі аутоімунні захворювання (особливо ВКВ або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), коронарна недостатність, ішемія мозку, цукровий діабет (підвищений ризик розвитку гіперкаліємії), хворі, що знаходяться на гедоді ішемічна хвороба серця, стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання), літній вік.Побічна діяСерцево-судинна система: тахікардія, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, периферичні набряки. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезії. З боку дихальної системи: сухий кашель, набряк легень, бронхоспазм. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові). З боку водно-електролітного обміну: гіперкаліємія, гіпонатріємія (найчастіше при дієті без солі та одночасному прийомі діуретиків), протеїнурія, підвищений вміст азоту сечовини в крові, креатиніну, ацидоз. З боку органів кровотворення: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, "припливи" крові до шкіри обличчя, жар, шкірний висип (макулопапульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), свербіж, фоточутливість, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфаденопатія, у рідких випадках. З боку шлунково-кишкового тракту: порушення смакових відчуттів, зниження апетиту, стоматит, диспепсичні явища, нудота, абдомінальний біль, запор або діарея, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія; ознаки гепатоцелюлярного пошкодження (гепатит) та холестаз (у поодиноких випадках); панкреатит (в поодиноких випадках). Інші: загальна слабкість, набряки гомілок.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні засоби (затримка Na+ та зниження синтезу простагландину), особливо на тлі низької концентрації реніну, та естрогени (затримка Na+). Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил), верапамілом, бета-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилює гіпотензивний ефект. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, циклоспорином, молоком з низьким вмістом солей (може містити К+ до 60 ммоль/л), калієвими добавками, замінниками солі (містять значну кількість К+) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Уповільнює виведення препаратів літію. Клонідин знижує вираженість гіпотензивного ефекту. При призначенні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та імунодепресивної дії. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень.Спосіб застосування та дозиКаптоприл призначають внутрішньо за 1 годину до їди. Режим дозування встановлюють індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування починають із найменшої ефективної дози 12,5 мг 2 рази на день (рідко з 6,25 мг 2 рази на день). Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, хворого треба перевести в горизонтальне положення (така реакція на першу дозу не повинна перешкоджати подальшій терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якій або помірній артеріальній гіпертензії звичайна доза, що підтримує, становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії максимальна доза – 50 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 150 мг. У літніх хворих початкова доза становить 6.25 мг двічі на добу. При серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або у комбінації з препаратами наперстянки (щоб уникнути початкового надмірного зниження АТ, перед призначенням каптоприлу діуретик скасовують або зменшують дозу). Початкова доза становить 6,25 мг або 12,5 мг 3 десь у день, за необхідності дозу збільшують до 25 мг 3 десь у день. Максимальна добова доза становить 150 мг. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6.25 мг на добу, потім добову дозу можна збільшувати до 37.5-75 мг за 2-3 прийоми (залежно від переносимості препарату). При необхідності дозу поступово збільшують до максимальної добової дози – 150 мг на добу. При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватися на переносимості хворими на Каптоприл. При діабетичній нефропатії призначають у добовій дозі 75-100 мг на добу за 2-3 прийоми. При інсулінозалежному діабеті з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу) доза препарату становить 50 мг 2 рази на день. При загальному кліренсі білка більше 500 мг на день препарат ефективний у дозі 25 мг 3 десь у день. При помірному ступені порушення функції нирок (КК – не менше 30 мл/хв/1.73 кв.м) каптоприл можна призначати у дозі 75-100 мг/добу. При більш вираженому ступені порушень функції нирок (КК – менше 30 мл/хв/1.73 кв.м) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг/добу; надалі, за потреби, дозу каптоприлу поступово підвищують через досить тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препарату. При необхідності додатково призначають петлеві діуретики, а не діуретики тіазидного ряду.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, до колапсу, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: укласти хворого з піднятими нижніми кінцівками; заходи, спрямовані на відновлення артеріального тиску (збільшення об'єму циркулюючої крові, у т.ч. внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину), симптоматична терапія. Можливе застосування гемодіалізу; перитонеальний діаліз – неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком і регулярно в процесі лікування каптоприлом слід контролювати функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю застосовують під ретельним медичним контролем. На тлі тривалого застосування каптоприлу приблизно у 20% пацієнтів спостерігається стабільне збільшення сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою чи вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатиніну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні каптоприлу виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках; ймовірність розвитку цього стану підвищується при дефіциті втрати рідини та солей (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів із серцевою недостатністю або на діалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередній відміні (за 4-7 днів) діуретика або збільшення надходження натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення каптоприлу на початку лікування в малих дозах (6,25- 12,5 мг на добу). При терапії в амбулаторних умовах попередити хворого про можливу появу симптомів інфекції, що потребує контрольного лікарського огляду, клініко-лабораторного обстеження. У перші 3 міс. терапії щомісячно контролюють кількість лейкоцитів крові, далі – 1 раз на 3 міс; у хворих на аутоімунні захворювання в перші 3 міс - через кожні 2 тижні, потім - кожні 2 міс. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють. У разі виникнення перших симптомів вторинної інфекції на тлі мієлоїдної гіпоплазії слід негайно провести розгорнутий аналіз крові. Необхідно виключити самостійне припинення прийому препарату та самостійне значне збільшення інтенсивності фізичних навантажень. У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. каптоприлу, спостерігається підвищення концентрації калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію або ін. препарати, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують каптоприл, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та здійснюють ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдива реакція при аналізі сечі на ацетон. З обережністю призначають хворим, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії) та гіперкаліємії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: каптоприл 25 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний засіб, інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Крім того, каптоприл, мабуть, впливає на кінін-каллікреїнову систему, перешкоджаючи розпаду брадикініну. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій концентрації гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Збільшує коронарний та нирковий кровообіг. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо не менше 75% швидко абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі зменшує всмоктування на 30-40%. C max  у плазмі досягається через 30-90 хв. Зв'язування із білками, переважно з альбуміном, становить 25-30%. Виділяється із грудним молоком. Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїндисульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 не перевищує 3 год і збільшується при нирковій недостатності (3.5-32 год). Більше 95% виводиться нирками, 40-50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. При хронічній нирковій недостатності кумулює.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при цукровому діабеті 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації, вік до 18 років, підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяСлід мати на увазі, що застосування каптоприлу у II та III триместрах вагітності може викликати порушення розвитку та загибель плода. При встановленій вагітності каптоприл слід негайно відмінити. Каптоприл виділяється із грудним молоком. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезії. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія; рідко – тахікардія. З боку системи травлення: нудота, зниження апетиту, порушення смакових відчуттів; рідко – біль у животі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія; ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит); в окремих випадках – холестаз; у поодиноких випадках – панкреатит. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; дуже рідко у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз. З боку обміну речовин: гіперкаліємія, ацидоз. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові). З боку дихальної системи: сухий кашель. Алергічні реакції: шкірний висип; рідко – набряк Квінке, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія; в окремих випадках – поява антиядерних антитіл у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з імунодепресантами, цитостатиками збільшується ризик розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушень функції нирок; рідко спостерігається гіперкаліємія. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками або тіазидними діуретиками можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до транзиторного посилення антигіпертензивної дії каптоприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищення ризику порушень функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами для наркозу можлива тяжка артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні з азатіоприном можливий розвиток анемії, що обумовлено пригніченням активності еритропоетину під впливом інгібіторів АПФ та азатіоприну. Описані випадки розвитку лейкопенії, що пов'язано з адитивним пригніченням функції кісткового мозку. При одночасному застосуванні з алопуринолом збільшується ризик розвитку гематологічних порушень; описані випадки розвитку тяжких реакцій підвищеної чутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона. При одночасному застосуванні алюмінію гідроксиду, магнію гідроксиду, магнію карбонату зменшується біодоступність каптоприлу. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах може зменшувати антигіпертензивну дію каптоприлу. Остаточно не встановлено, чи зменшує ацетилсаліцилова кислота терапевтичну ефективність інгібіторів АПФ у пацієнтів з ІХС та серцевою недостатністю. Характер цієї взаємодії залежить від перебігу захворювання. Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи ЦОГ та синтез простагландинів, може викликати вазоконстрикцію, що призводить до зменшення серцевого викиду та погіршення стану пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ. Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі при одночасному застосуванні каптоприлу з дигоксином. Ризик розвитку лікарської взаємодії підвищений у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні з індометацином, ібупрофеном зменшується антигіпертензивна дія каптоприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). При одночасному застосуванні з інсулінами, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інтерлейкіну-3 існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з інтерфероном альфа-2а або інтерфероном бета описані випадки розвитку тяжкої гранулоцитопенії. При переході з прийому клонідину на каптоприл антигіпертензивна дія останнього поступово розвивається. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують каптоприл, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні літію карбонату збільшується концентрація літію у сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації. При одночасному застосуванні з міноксидилом, нітропрусидом натрію посилюється антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні з орлістатом можливе зменшення ефективності каптоприлу, що може призвести до підвищення артеріального тиску, гіпертонічному кризу, описаний випадок крововиливу в мозок. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із перголідом можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс каптоприлу. При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливе підвищення ризику лейкопенії. При одночасному застосуванні з триметопримом виникає ризик гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні із хлорпромазином виникає ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення розвитку гострої ниркової недостатності, олигурии. Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо початкова доза – по 6.25-12.5 мг 2-3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 25-50 мг 3 рази на добу. При порушеннях функції нирок добову дозу слід зменшити. Максимальна добова доза становить 150 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при вказівках в анамнезі на ангіоневротичний набряк на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, при аортальному стенозі, церебро- та кардіоваскулярних захворюваннях (в т.ч. при недостатності мозкового кровообігу, ІС) аутоімунних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), при пригніченні кістковомозкового кровотворення, при цукровому діабеті, гіперкаліємії, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, стані після трансплантації нирок, ниркової, ниркової дієти з обмеженням натрію, стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. при діареї, блювоті), у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним контролем. артеріальну гіпотензію, що виникає під час хірургічного втручання, на фоні прийому каптоприлу усувають заповненням об'єму рідини. Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом. При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдива реакція при аналізі сечі на ацетон. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідна обережність під час керування транспортними засобами або виконання іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози каптоприлу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб: Активна речовина: каптоприл – 25 мг. 40 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний засіб, інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Крім того, каптоприл, мабуть, впливає на кінін-каллікреїнову систему, перешкоджаючи розпаду брадикініну. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій концентрації гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Збільшує коронарний та нирковий кровообіг. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах.підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при цукровому діабеті 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації, вік до 18 років, підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ. З обережністю слід застосовувати при вказівках в анамнезі на ангіоневротичний набряк на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, при аортальному стенозі, церебро- та кардіоваскулярних захворюваннях (в т.ч. при недостатності мозкового кровообігу, ІС) аутоімунних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), при пригніченні кістковомозкового кровотворення, при цукровому діабеті, гіперкаліємії, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, стані після трансплантації нирок, ниркової, ниркової дієти з обмеженням натрію, стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. при діареї, блювоті), у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та в період грудного вигодовування, дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезії. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. рідко – тахікардія. З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, порушення смакових відчуттів. рідко – біль у животі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит). в окремих випадках – холестаз. у поодиноких випадках – панкреатит. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. дуже рідко у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз. З боку обміну речовин: гіперкаліємія, ацидоз. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові). З боку дихальної системи: сухий кашель. Алергічні реакції: шкірний висип. рідко – набряк Квінке, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія. в окремих випадках – поява антиядерних антитіл у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з імунодепресантами, цитостатиками збільшується ризик розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушень функції нирок. рідко спостерігається гіперкаліємія. При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками або тіазидними діуретиками можлива виражена гіпотензія,особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до транзиторного посилення антигіпертензивної дії каптоприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищення ризику порушень функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами для наркозу можлива тяжка артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні з азатіоприном можливий розвиток анемії, що обумовлено пригніченням активності еритропоетину під впливом інгібіторів АПФ та азатіоприну. Описані випадки розвитку лейкопенії, що пов'язано з адитивним пригніченням функції кісткового мозку. При одночасному застосуванні з алопуринолом збільшується ризик розвитку гематологічних порушень. описані випадки розвитку тяжких реакцій підвищеної чутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона.При одночасному застосуванні алюмінію гідроксиду, магнію гідроксиду, магнію карбонату зменшується біодоступність каптоприлу. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах може зменшувати антигіпертензивну дію каптоприлу. Остаточно не встановлено, чи зменшує ацетилсаліцилова кислота терапевтичну ефективність інгібіторів АПФ у пацієнтів з ІХС та серцевою недостатністю. Характер цієї взаємодії залежить від перебігу захворювання. Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи ЦОГ та синтез простагландинів, може викликати вазоконстрикцію, що призводить до зменшення серцевого викиду та погіршення стану пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ. Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі при одночасному застосуванні каптоприлу з дигоксином.Ризик розвитку лікарської взаємодії підвищений у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні з індометацином, ібупрофеном зменшується антигіпертензивна дія каптоприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). При одночасному застосуванні з інсулінами, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інтерлейкіну-3 існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з інтерфероном альфа-2а або інтерфероном бета описані випадки розвитку тяжкої гранулоцитопенії.При переході з прийому клонідину на каптоприл антигіпертензивна дія останнього поступово розвивається. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують каптоприл, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні літію карбонату збільшується концентрація літію у сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації. При одночасному застосуванні з міноксидилом, нітропрусидом натрію посилюється антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні з орлістатом можливе зменшення ефективності каптоприлу, що може призвести до підвищення артеріального тиску, гіпертонічному кризу, описаний випадок крововиливу в мозок. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із перголідом можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс каптоприлу.При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливе підвищення ризику лейкопенії. При одночасному застосуванні з триметопримом виникає ризик гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні із хлорпромазином виникає ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення розвитку гострої ниркової недостатності, олигурии. Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення розвитку гострої ниркової недостатності, олигурии. Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення розвитку гострої ниркової недостатності, олигурии. Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо початкова доза – по 6.25-12.5 мг 2-3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 25-50 мг 3 рази на добу. При порушеннях функції нирок добову дозу слід зменшити. Максимальна добова доза становить 150 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним контролем. артеріальну гіпотензію, що виникає під час хірургічного втручання, на фоні прийому каптоприлу усувають заповненням об'єму рідини. Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом. При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдива реакція при аналізі сечі на ацетон. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів. Необхідна обережність під час керування транспортними засобами або виконання іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози каптоприлу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: каптоприл 25 мг. 10 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний засіб, інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Крім того, каптоприл, мабуть, впливає на кінін-каллікреїнову систему, перешкоджаючи розпаду брадикініну. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій концентрації гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Збільшує коронарний та нирковий кровообіг. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо не менше 75% швидко абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі зменшує всмоктування на 30-40%. C max  у плазмі досягається через 30-90 хв. Зв'язування із білками, переважно з альбуміном, становить 25-30%. Виділяється із грудним молоком. Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїндисульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 не перевищує 3 год і збільшується при нирковій недостатності (3.5-32 год). Більше 95% виводиться нирками, 40-50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. При хронічній нирковій недостатності кумулює.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при цукровому діабеті 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації, вік до 18 років, підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяСлід мати на увазі, що застосування каптоприлу у II та III триместрах вагітності може викликати порушення розвитку та загибель плода. При встановленій вагітності каптоприл слід негайно відмінити. Каптоприл виділяється із грудним молоком. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезії. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія; рідко – тахікардія. З боку системи травлення: нудота, зниження апетиту, порушення смакових відчуттів; рідко – біль у животі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія; ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит); в окремих випадках – холестаз; у поодиноких випадках – панкреатит. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; дуже рідко у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз. З боку обміну речовин: гіперкаліємія, ацидоз. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові). З боку дихальної системи: сухий кашель. Алергічні реакції: шкірний висип; рідко – набряк Квінке, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія; в окремих випадках – поява антиядерних антитіл у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з імунодепресантами, цитостатиками збільшується ризик розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушень функції нирок; рідко спостерігається гіперкаліємія. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками або тіазидними діуретиками можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до транзиторного посилення антигіпертензивної дії каптоприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищення ризику порушень функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами для наркозу можлива тяжка артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні з азатіоприном можливий розвиток анемії, що обумовлено пригніченням активності еритропоетину під впливом інгібіторів АПФ та азатіоприну. Описані випадки розвитку лейкопенії, що пов'язано з адитивним пригніченням функції кісткового мозку. При одночасному застосуванні з алопуринолом збільшується ризик розвитку гематологічних порушень; описані випадки розвитку тяжких реакцій підвищеної чутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона. При одночасному застосуванні алюмінію гідроксиду, магнію гідроксиду, магнію карбонату зменшується біодоступність каптоприлу. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах може зменшувати антигіпертензивну дію каптоприлу. Остаточно не встановлено, чи зменшує ацетилсаліцилова кислота терапевтичну ефективність інгібіторів АПФ у пацієнтів з ІХС та серцевою недостатністю. Характер цієї взаємодії залежить від перебігу захворювання. Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи ЦОГ та синтез простагландинів, може викликати вазоконстрикцію, що призводить до зменшення серцевого викиду та погіршення стану пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ. Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі при одночасному застосуванні каптоприлу з дигоксином. Ризик розвитку лікарської взаємодії підвищений у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні з індометацином, ібупрофеном зменшується антигіпертензивна дія каптоприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). При одночасному застосуванні з інсулінами, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інтерлейкіну-3 існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з інтерфероном альфа-2а або інтерфероном бета описані випадки розвитку тяжкої гранулоцитопенії. При переході з прийому клонідину на каптоприл антигіпертензивна дія останнього поступово розвивається. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують каптоприл, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні літію карбонату збільшується концентрація літію у сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації. При одночасному застосуванні з міноксидилом, нітропрусидом натрію посилюється антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні з орлістатом можливе зменшення ефективності каптоприлу, що може призвести до підвищення артеріального тиску, гіпертонічному кризу, описаний випадок крововиливу в мозок. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із перголідом можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс каптоприлу. При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливе підвищення ризику лейкопенії. При одночасному застосуванні з триметопримом виникає ризик гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні із хлорпромазином виникає ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення розвитку гострої ниркової недостатності, олигурии. Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо початкова доза – по 6.25-12.5 мг 2-3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 25-50 мг 3 рази на добу. При порушеннях функції нирок добову дозу слід зменшити. Максимальна добова доза становить 150 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при вказівках в анамнезі на ангіоневротичний набряк на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, при аортальному стенозі, церебро- та кардіоваскулярних захворюваннях (в т.ч. при недостатності мозкового кровообігу, ІС) аутоімунних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), при пригніченні кістковомозкового кровотворення, при цукровому діабеті, гіперкаліємії, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, стані після трансплантації нирок, ниркової, ниркової дієти з обмеженням натрію, стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. при діареї, блювоті), у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним контролем. артеріальну гіпотензію, що виникає під час хірургічного втручання, на фоні прийому каптоприлу усувають заповненням об'єму рідини. Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом. При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдива реакція при аналізі сечі на ацетон. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідна обережність під час керування транспортними засобами або виконання іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози каптоприлу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: каптоприл 50 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний засіб, інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Крім того, каптоприл, мабуть, впливає на кінін-каллікреїнову систему, перешкоджаючи розпаду брадикініну. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій концентрації гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Збільшує коронарний та нирковий кровообіг. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо не менше 75% швидко абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі зменшує всмоктування на 30-40%. C max  у плазмі досягається через 30-90 хв. Зв'язування із білками, переважно з альбуміном, становить 25-30%. Виділяється із грудним молоком. Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїндисульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 не перевищує 3 год і збільшується при нирковій недостатності (3.5-32 год). Більше 95% виводиться нирками, 40-50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. При хронічній нирковій недостатності кумулює.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при цукровому діабеті 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації, вік до 18 років, підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяСлід мати на увазі, що застосування каптоприлу у II та III триместрах вагітності може викликати порушення розвитку та загибель плода. При встановленій вагітності каптоприл слід негайно відмінити. Каптоприл виділяється із грудним молоком. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезії. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія; рідко – тахікардія. З боку системи травлення: нудота, зниження апетиту, порушення смакових відчуттів; рідко – біль у животі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія; ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит); в окремих випадках – холестаз; у поодиноких випадках – панкреатит. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; дуже рідко у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз. З боку обміну речовин: гіперкаліємія, ацидоз. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові). З боку дихальної системи: сухий кашель. Алергічні реакції: шкірний висип; рідко – набряк Квінке, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія; в окремих випадках – поява антиядерних антитіл у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з імунодепресантами, цитостатиками збільшується ризик розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушень функції нирок; рідко спостерігається гіперкаліємія. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками або тіазидними діуретиками можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до транзиторного посилення антигіпертензивної дії каптоприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищення ризику порушень функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами для наркозу можлива тяжка артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні з азатіоприном можливий розвиток анемії, що обумовлено пригніченням активності еритропоетину під впливом інгібіторів АПФ та азатіоприну. Описані випадки розвитку лейкопенії, що пов'язано з адитивним пригніченням функції кісткового мозку. При одночасному застосуванні з алопуринолом збільшується ризик розвитку гематологічних порушень; описані випадки розвитку тяжких реакцій підвищеної чутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона. При одночасному застосуванні алюмінію гідроксиду, магнію гідроксиду, магнію карбонату зменшується біодоступність каптоприлу. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах може зменшувати антигіпертензивну дію каптоприлу. Остаточно не встановлено, чи зменшує ацетилсаліцилова кислота терапевтичну ефективність інгібіторів АПФ у пацієнтів з ІХС та серцевою недостатністю. Характер цієї взаємодії залежить від перебігу захворювання. Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи ЦОГ та синтез простагландинів, може викликати вазоконстрикцію, що призводить до зменшення серцевого викиду та погіршення стану пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ. Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі при одночасному застосуванні каптоприлу з дигоксином. Ризик розвитку лікарської взаємодії підвищений у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні з індометацином, ібупрофеном зменшується антигіпертензивна дія каптоприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). При одночасному застосуванні з інсулінами, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інтерлейкіну-3 існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з інтерфероном альфа-2а або інтерфероном бета описані випадки розвитку тяжкої гранулоцитопенії. При переході з прийому клонідину на каптоприл антигіпертензивна дія останнього поступово розвивається. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують каптоприл, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні літію карбонату збільшується концентрація літію у сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації. При одночасному застосуванні з міноксидилом, нітропрусидом натрію посилюється антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні з орлістатом можливе зменшення ефективності каптоприлу, що може призвести до підвищення артеріального тиску, гіпертонічному кризу, описаний випадок крововиливу в мозок. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із перголідом можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс каптоприлу. При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливе підвищення ризику лейкопенії. При одночасному застосуванні з триметопримом виникає ризик гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні із хлорпромазином виникає ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення розвитку гострої ниркової недостатності, олигурии. Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо початкова доза – по 6.25-12.5 мг 2-3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 25-50 мг 3 рази на добу. При порушеннях функції нирок добову дозу слід зменшити. Максимальна добова доза становить 150 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при вказівках в анамнезі на ангіоневротичний набряк на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, при аортальному стенозі, церебро- та кардіоваскулярних захворюваннях (в т.ч. при недостатності мозкового кровообігу, ІС) аутоімунних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), при пригніченні кістковомозкового кровотворення, при цукровому діабеті, гіперкаліємії, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, стані після трансплантації нирок, ниркової, ниркової дієти з обмеженням натрію, стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. при діареї, блювоті), у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним контролем. артеріальну гіпотензію, що виникає під час хірургічного втручання, на фоні прийому каптоприлу усувають заповненням об'єму рідини. Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом. При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдива реакція при аналізі сечі на ацетон. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідна обережність під час керування транспортними засобами або виконання іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози каптоприлу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: каптоприл – 50 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 234 мг, крохмаль картопляний або кукурудзяний – 25,3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 38,9 мг, повідон низькомолекулярний – 8,1 мг, магнію стеарат – 3,7 мг. 20 пігулок в упаковці.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка, досягає 75% (прийом їжі знижує на 30-40%), біодоступність – 35-40% (ефект "першого проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%. максимальна концентрація у плазмі крові (114 нг/мл) при пероральному прийомі – 30-90 хв. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає погано (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїндисульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення становить 3 год. Виводиться нирками 95% (40-50% у незмінному вигляді), решта у вигляді метаболітів. Секретується із материнським молоком. Через 4 години після одноразового прийому внутрішньо в сечі міститься 38% незміненого каптоприлу та 28% у вигляді метаболітів, через 6 годин – тільки у вигляді метаболітів. у добовій сечі – 38% незміненого каптоприлу та 62% у вигляді метаболітів. Період напіввиведення при порушеній нирковій функції – 3,5-32 год. Кумулює при хронічній нирковій недостатності.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, зокрема. реноваскулярна. хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії). порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані. діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету І типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату та інших інгібаторів АПФ, ангіоневротичний набряк (на фоні застосування інгібаторів АПФ, у тому числі в анамнезі), виражені порушення функції нирок або печінки, гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою нирки, стеноз гирла аорти та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові, вагітність, період лактації, вік до 18 років. З обережністю застосовувати: тяжкі аутоімунні захворювання (особливо ВКВ або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), коронарна недостатність, ішемія мозку, цукровий діабет (підвищений ризик розвитку гіперкаліємії), хворі, , первинний гіперальдостеронізм, ішемічна хвороба серця, стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання), літній вік З обережністю призначають хворим, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії) та гіперкаліємії.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та в період грудного вигодовування, дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): ортостатична гіпотензія, тахікардія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, анорексія, порушення смаку, сухість у роті. Порушення електролітного балансу (особливо у хворих з нирковою недостатністю), гіпонатріємія (при одночасному застосуванні діуретиків). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еритема, кропив'янка, фотосенсибілізація, вазомоторний набряк.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні засоби (затримка Na+ та зниження синтезу простагландину), особливо на тлі низької концентрації реніну, та естрогени (затримка Na+). Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил), верапамілом, бета-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилює гіпотензивний ефект. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, циклоспорином, молоком з низьким вмістом солей (може містити К+ до 60 ммоль/л), калієвими добавками, замінниками солі (містять значні кількості К+), збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Уповільнює виведення препаратів літію. Клонідин знижує вираженість гіпотензивного ефекту. При призначенні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та імунодепресивної дії. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування починають із найменшої ефективної дози 12,5 мг 2 рази на день (рідко 6,25 мг 2 рази на день). Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, хворого треба перевести в горизонтальне положення (така реакція на першу дозу не повинна перешкоджати подальшій терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якій або помірній гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг 2 рази на добу. максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії максимальна доза – 50 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 150 мг. У хворих похилого віку початкова доза становить 6,25 мг 2 рази на добу. При серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або у комбінації з препаратами наперстянки (щоб уникнути початкового надмірного зниження АТ, перед призначенням каптоприлу діуретик скасовують або зменшують дозу). Початкова доза становить 6,25 мг або 12,5 мг 3 десь у день, за необхідності дозу збільшують до 25 мг 3 десь у день. Максимальна добова доза становить 150 мг. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу, потім добову дозу можна збільшувати до 37,5-75 мг за 2-3 прийоми (залежно від переносимості препарату). При необхідності дозу поступово збільшують до максимальної добової дози – 150 мг на добу. При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватися на переносимості хворими на Каптоприл. При діабетичній нефропатії призначають у добовій дозі 75-100 мг на добу за 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу), доза препарату становить 50 мг 2 рази на день. При загальному кліренсі білка більше 500 мг на день препарат ефективний у дозі 25 мг 3 десь у день. При помірному ступені порушення функції нирок (КК – не менше 30 мл/хв/1,73 кв.м) каптоприл можна призначати у дозі 75-100 мг/добу. При більш вираженому ступені порушення функції нирок (КК – менше 30 мл/хв/1,73 кв.м) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг/добу. надалі, за потреби, дозу каптоприлу поступово підвищують через досить тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препарату. Каптоприл призначають внутрішньо за 1 годину до їди.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком і регулярно в процесі лікування Каптоприлом слід контролювати функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю застосовують під ретельним медичним контролем. На тлі тривалого застосування Каптоприлу приблизно у 20% пацієнтів спостерігається стабільне збільшення сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою чи вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатину. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, при застосуванні Каптоприлу, виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках. ймовірність розвитку цього стану підвищується при дефіциті втрати рідини та солей (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів із серцевою недостатністю або на діалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередній відміні (за 4-7 днів) діуретика або збільшенні надходження натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому) або шляхом призначення каптоприлу на початку лікування в малих дозах (6.25-12.5 мг). /сут). При терапії в амбулаторних умовах попередити хворого про можливу появу симптомів інфекції, що потребує контрольного лікарського огляду, клініко-лабораторного обстеження. У перші 3 міс.терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів крові, далі – 1 раз на 3 міс. у хворих на аутоімунні захворювання в перші 3 міс. - через кожні 2 тижні, потім - кожні 2 міс. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють. У разі виникнення перших симптомів вторинної інфекції на тлі мієлоїдної гіпоплазії слід негайно провести розгорнутий аналіз крові.У разі виникнення перших симптомів вторинної інфекції на тлі мієлоїдної гіпоплазії слід негайно провести розгорнутий аналіз крові.У разі виникнення перших симптомів вторинної інфекції на тлі мієлоїдної гіпоплазії слід негайно провести розгорнутий аналіз крові. Необхідно виключити самостійне припинення прийому препарату та самостійне значне збільшення інтенсивності фізичних навантажень. У деяких випадках на тлі застосування інгібіторів АПФ, в т.ч. каптоприлу, спостерігається підвищення концентрації калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію або ін. препарати, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують Каптоприл, слід уникати використання діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69),оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та здійснюють ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. При прийомі Каптоприлу може спостерігатися неправдива реакція при аналізі сечі на ацетон. У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: каптоприл 25 мг або 50 мг; допоміжні речовини: гранулят Лудіпрес (лактози моногідрат, повідон, кросповідон), магнію стеарат або лактози моногідрат, повідон, кросповідон, магнію стеарат. Таблетки по 25 мг та 50 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору плоскоциліндричні з фаскою та ризиком (Каптоприл 25 мг) або хрестоподібною ризикою (Каптоприл 50 мг), з характерним запахом. Допускається легка нерівність поверхні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка, досягає 75% (прийом їжі знижує на 30-40%), біодоступність – 35-40% (ефект "першого проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%; максимальна концентрація у плазмі крові (114 нг/мл) при пероральному прийомі – 30-90 хв. Через гематоенцефалітичний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає погано (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїндисульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення становить 3 години; виводиться нирками 95% (40-50% у незмінному вигляді), решта у вигляді метаболітів. Секретується із материнським молоком. Через 4 години після одноразового прийому внутрішньо в сечі міститься 38% незмінного каптоприлу і 28% у вигляді метаболітів, через 6 годин - тільки у вигляді метаболітів; у добовій сечі – 38% незмінного каптоприлу та 6% – у вигляді метаболітів. Період напіввиведення при порушеній нирковій функції – 3,5-32 год. Кумулює при хронічній нирковій недостатності.ФармакодинамікаКаптоприл - інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, пост- та переднавантаження на серце. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальному і навіть зниженому рівні гормону, що зумовлено впливом на тканинні ренін-ангіотензивні системи. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту іонів натрію у хворих із серцевою недостатністю. Зниження артеріального тиску (АТ) на відміну від прямих вазодилататорів (гідразину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину АТ. Максимальне зниження артеріального тиску після прийому внутрішньо спостерігається через 60-90 хв. Тривалість гіпотензивного ефекту дозозалежна та досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, у т. ч. реноваскулярна; хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані; діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету типу 1 (при альбумінурії більше 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (в анамнезі на фоні терапії інгібіторами АПФ або спадковий); виражені порушення функції печінки та/або нирок; гіперкаліємія; двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирок, стеноз гирла аорти та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: важкі аутоімунні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), ішемія головного мозку, цукровий діабет (підвищений ризик розвитку гіперкаліомізи), , дієта з обмеженням натрію, первинний гіперальдостеронізм, ішемічна хвороба серця, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі блювання, діарея), літній вік (потрібна корекція доз).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період вигодовування. При настанні вагітності прийом препарату має бути негайно припинено.Побічна діяСерцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, тахікардія, периферичні набряки, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: сухий кашель, який зазвичай проходить після відміни препарату, бронхоспазм, набряк легень. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк кінцівок, обличчя, губ, слизових оболонок, язика, горлянки та гортані. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, атаксія, парестезія, сонливість, порушення зору. З боку водно-електролітного обміну: гіперкаліємія, гіпонатріємія, протеїнурія, підвищений вміст азоту сечовини та креатиніну в крові, ацидоз. З боку органів кровотворення: нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, позитивний тест на антитіла до ядерного антигену (рідко). З боку травної системи: порушення смаку, сухість у роті, стоматит, підвищення активності ферментів печінки, біль у животі, діарея, гепатит, гіпербілірубінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію Каптоприлу у плазмі крові. Комбінація з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил), верапамілом, бета-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилює гіпотензивний ефект Каптоприлу. Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, тріамтерен, спіронолактон, амілорид), препаратами калію, калієвими добавками, замінниками солі (містять значну кількість калію) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. При сумісному застосуванні Каптоприлу з естрогенами та індометацином (і, можливо, з іншими нестероїдними протизапальними препаратами) може спостерігатися зниження гіпотензивної дії. При одночасному застосуванні солей літію можливе збільшення концентрації літію у сироватці крові. Клонідин знижує вираженість гіпотензивного ефекту Каптоприлу. Застосування Каптоприлу у пацієнтів, які приймають алопуринол або прокаїнамід, збільшує ризик розвитку нейтропенії та/або синдрому Стівенса-Джонсона. Застосування Каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, циклофосфамід або азатіоприн), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень.Спосіб застосування та дозиКаптоприл призначають внутрішньо за годину до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально. При артеріальній гіпертензії. Каптоприл призначають у початковій дозі 12,5 мг двічі на добу. При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якій та помірній артеріальній гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу. Дозу поступово збільшують до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Для лікування хронічної серцевої недостатності. Каптоприл призначають у випадках, коли застосування діуретиків не забезпечує адекватного ефекту. Початкова добова доза становить 6,25 мг тричі на добу. Надалі, за необхідності, дозу поступово (з інтервалами щонайменше 2-х тижнів) збільшують. Середня доза, що підтримує, становить 25 мг 2-3 рази на добу, а максимальна -150 мг на добу. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування Каптоприлу можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу, потім добову дозу можна збільшувати до 37,5-75 мг за 2-3 прийоми (залежно від переносимості каптоприлу) аж до максимальної – 150 мг на добу. При діабетичній нефропатії. Каптоприл призначають у дозі 75-100 мг, розділеної на 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу), доза препарату становить 50 мг 2 рази на добу. При загальному кліренсі білка понад 500 мг на день препарат ефективний у дозі 25 мг 3 рази на день. Пацієнтам з порушенням функції нирок при помірному ступені порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) не менше 30 мл/хв/1,73 м2) Каптоприл можна призначати у дозі 75-100 мг/добу. При більш вираженому ступені порушень функції нирок (КК менше 30 мл/хв/1,73 м2) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг на добу; надалі, за потреби, з досить тривалими інтервалами дозу Каптоприлу поступово підвищують, але використовують меншу, ніж зазвичай, добову дозу препарату. У похилому віці доза Каптоприл підбирається індивідуально, терапію рекомендується починати з дози 6,25 мг 2 рази на добу та по можливості підтримувати її на цьому рівні. При необхідності додатково призначають петлеві діуретики, а не діуретики тіазидного ряду.ПередозуванняСимптоми: різке зниження артеріального тиску. Лікування: введення 0,9% розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів, гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком і регулярно в процесі лікування Каптоприлом слід контролювати функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю застосовують під ретельним медичним контролем. На тлі тривалого застосування Каптоприлу приблизно у 20% пацієнтів спостерігається збільшення сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою чи вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатиніну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні Каптоприлу виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках; ймовірність розвитку цього стану підвищується при підвищеній втраті рідини та солей (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів із серцевою недостатністю або які перебувають на діалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому скасуванні (за 4-7 днів) діуретика або збільшенні надходження натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення Каптоприлу на початку лікування в малих дозах (6,25- 12,5 мг на добу). У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів крові, далі – 1 раз на 3 міс; у хворих на аутоімунні захворювання в перші 3 міс - через кожні 2 тижні, потім - кожні 2 міс. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють. У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. Каптоприлу, спостерігається підвищення концентрації калію в сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують Каптоприл, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та здійснюють ретельне медичне спостереження. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати); в тому випадку, якщо набряк пошириться на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно (0,5 мл у розведенні 1:1000). При прийомі Каптоприлу може спостерігатися неправдива реакція при аналізі сечі на ацетон. З обережністю призначають хворим, які перебувають на малосольової або безсольової дієті (підвищений ризик розвитку гіпотензії) та гіперкаліємії. У разі виникнення після прийому Каптоприлу симптоматичної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему