Болеутоляющие препараты Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаДіюча речовина: парацетамол 250 мг тверді жири 830 мг.Опис лікарської формиБілі або майже білі однорідні жирні на вигляд супозиторії конусоподібної форми, що не мають фізичних дефектів та видимих ​​вкраплень та неоднорідностей.ХарактеристикаАналгетичний ненаркотичний засібФармакотерапевтична групаМеханізм дії Парацетамол має жарознижувальну та болезаспокійливу дію. Механізм дії парацетамолу, як вважають, полягає в інгібуванні синтезу простагландинів, насамперед у центральній нервовій системі; парацетамол блокує циклооксигеназу в центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Протизапальний ефект практично відсутній. Парацетамол має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, тому він не змінює водно-електролітний обмін і не ушкоджує слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Дана властивість парацетамолу робить препарат особливо відповідним пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (наприклад, пацієнтам зі шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або пацієнтам похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутнє медикаментозне лікування, при якому інгібування периферичних простагландинів може бути неФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція парацетамолу у шлунково-кишковому тракті – висока. При ректальному введенні препарат швидко та практично повністю всмоктується. Максимальна концентрація препарату в плазмі досягається через 2-3 години після введення. Розподіл Розподіл парацетамолу в рідинах та тканинах організму відносно рівномірний. Зв'язування з білками плазми становить близько 15%. Метаболізм Парацетамол метаболізується переважно у печінці з утворенням кількох метаболітів. У новонароджених та дітей віком до 12 років основним метаболітом парацетамолу є кон'югований сульфат парацетамолу. У дітей віком від 12 років і старшим основним метаболітом парацетамолу є кон'югований глюкуронід. Частина препарату (близько 17%) піддається гідроксилювання з утворенням активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Виведення Парацетамол виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно глюкуронідних та сульфатних кон'югатів, близько 3% виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 4 - 5 годин. Протягом 24 годин у сечі виділяється 90% прийнятої дози парацетамолу.ІнструкціяДля ректального введення. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, необхідну для досягнення ефекту протягом максимально короткого періоду часу! Мінімальний інтервал між введеннями препарату повинен становити не менше 4 годин. Перед введенням препарату вимийте руки та звільніть супозиторій із пластикової оболонки. Акуратно введіть супозиторій вказівним пальцем у задній прохід дитини (переважно після очисної клізми або мимовільного спорожнення кишечника). Вводити буде легше при положенні дитини на лівому боці з однією ногою, підтягнутою до живота. Максимальна добова доза препарату становить 60 мг/кг маси тіла дитини, що вводиться по 10 – 15 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу кожні 4 – 6 год. Діти з масою тіла від 16 до 31 кг (зазвичай від 5 до 9 років) – по 1 супозиторію (250 мг) не більше 4 разів на добу. Діти з масою тіла від 32 до 40 кг (зазвичай 10-11 років) – по 2 супозиторії по 250 мг не більше 4 разів на добу. Не рекомендується приймати препарат як жарознижувальний засіб більше 3 днів без консультації лікаря. Не приймати одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол, засобами для полегшення симптомів "застуди" і грипу, а також з етанолсодержащими засобами. Якщо прийом препарату симптоми захворювання зберігаються, необхідно звернутися до лікаря. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову та ниркову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Перед застосуванням Дитячого Панадолу пацієнтам з порушенням функції нирок необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять цю діючу речовину, у пацієнтів з порушенням функції нирок переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті. Пацієнти з порушенням функції печінки: Перед застосуванням Дитячого Панадолу пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять цю діючу речовину, у пацієнтів з порушенням функції печінки переважно пов'язані з вмістом парацетамолу в лікарському препараті.Показання до застосуванняПрепарат Дитячий Панадол застосовують у дітей від 5 років до 11 років, які мають масу тіла від 16 до 40 кг, як: жарознижувальний засіб - для зниження підвищеної температури тіла на тлі застудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (вітряна віспа, свинка, кір , краснуха, скарлатина, кашлюк та ін.), а також після вакцинації. Знеболювального засобу (при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності) при: зубному болю, у тому числі при прорізуванні або видаленні зубів; головного болю та мігрені; біль у горлі; болі у м'язах та суглобах; вушного болю при отіті.Протипоказання до застосуванняПрепарат Дитячий Панадол не рекомендується приймати пацієнтам при: підвищену чутливість до парацетамолу або будь-якого іншого компонента препарату; порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; захворювання крові; недавнє запалення або кровотеча у прямій кишці (протипоказання, пов'язане із шляхом введення); генетичній відсутності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази; одночасному прийомі інших парацетамолсодержащих лікарських засобів, лікарських препаратів для полегшення симптомів "застуди" та грипу, знеболювальних та жарознижуючих лікарських препаратів; дитячий вік до 5 років.Вагітність та лактаціяЗастосовується для дітейПобічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та <1/10), нечасто (≥ 1/1000 та <1/100), рідко (≥ 1/10 000) та <1/1000), дуже рідко (<10 000), частота невідома (частота не може бути оцінена, виходячи з наявних даних). Парацетамол рідко чинить побічну дію. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Дуже рідко: тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко: анафілактичний шок, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипи на шкірі, кропив'янку, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко: бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко: порушення функції печінки. Іноді можливі нудота та блювання. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря. Припиніть прийом препарату та негайно зверніться до лікаря, якщо у Вас виникли: Перераховані вище побічні реакції. Алергічні реакції, такі як шкірний висип або свербіж, що іноді супроводжуються проблемами з диханням, набряком губ, язика, горла або обличчя; Шкірна висипка або лущення шкіри, або виразки в порожнині рота; Синяки та кровотеча з нез'ясованої причини; Проблеми з диханням при прийомі аспірину або НПЗЗ в анамнезі; Проблеми з диханням при прийомі препарату Дитячий Панадол в анамнезі.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо дитина вже приймає інші лікарські препарати, до початку прийому Дитячий Панадол слід звернутися за консультацією до лікаря. Не рекомендується прийом препарату Дитячий Панадол одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол, т.к. це може призвести до передозування парацетамолом. Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, дифенін, примідон та інші протисудомні засоби, етанол, рифампіцин, зидовудин, флумецинол, фенілбутазон, бутадіон, препарати звіробою продірявленого та інші індуктори мікросомального окиснення збільшують продукцію (5 г і більше). Інгібітори мікросомальних ферментів печінки знижують ризик гепатотоксичної дії. Під дією парацетамолу час виведення левоміцетину (хлорамфеніколу) збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння левоміцетином (хлорамфеніколом). При регулярному прийомі протягом тривалого часу препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотечі. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Препарат може знижувати ефективність урикозуричних препаратів.ПередозуванняПрепарат слід приймати лише у рекомендованих дозах! При підозрі передозування, навіть за хорошому самопочутті, необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря, т.к. існує ризик відстроченого серйозного ураження печінки і може знадобитися госпіталізація. Симптоми При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Протягом перших 24 год можливі: блідість шкірних покривів, нудота, блювання, біль у шлунку, пітливість. Через 24-48 год після передозування можуть проявитися клінічні ознаки порушення функції печінки (болючість у печінці, підвищення активності "печінкових" трансаміназ) і досягти максимуму на четверту - шосту добу. Можуть виявлятися ознаки порушення вуглеводного обміну та метаболічного ацидозу. Токсична дія у дорослих можлива після прийому понад 10 г парацетамолу, у дітей – при прийомі понад 125 мг/кг маси тіла дитини. За наявності у пацієнта дефіциту глутатіону внаслідок порушення харчування, муковісцидозу, ВІЛ-інфекції, голодування або виснаження передозування можна досягти за допомогою менших доз. У разі тяжкого отруєння може розвинутись тяжка печінкова недостатність аж до печінкової енцефалопатії,необхідності пересадки печінки, коми та смерті, крім того, може з'явитися геморагія, гіпоглікемія, набряк головного мозку. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців, яка діагностується через сильний біль у ділянці нирок, гематурії та протеїнурії, може розвинутися і без тяжкого порушення функції печінки. Є повідомлення про випадки аритмії серця та панкреатит при передозуванні парацетамолом. При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). За перших ознак передозування необхідно терміново звернутися до лікаря, навіть за відсутності чітких симптомів отруєння. У ранній період симптоматика може бути обмежена лише нудотою та блюванням та може не відображати ступеня тяжкості передозування або ступеня ризику ураження внутрішніх органів. Лікування: При передозуванні, спричиненому введенням парацетамолу ректально, промивання шлунка та прийом ентеросорбентів неефективні. Через чотири або більше годин після передбачуваного передозування необхідно визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові (раніше визначення концентрації парацетамолу може бути недостовірним). Лікування ацетилцистеїном може проводитися аж до 24 годин після прийому парацетамолу, проте максимальний гепатопротекторний ефект може бути отриманий у перші 8 годин після передозування, після чого ефективність антидоту різко знижується. У разі потреби ацетилцистеїн може вводитися внутрішньовенно. За відсутності блювання альтернативним варіантом (за відсутності можливості швидкого отримання стаціонарної допомоги) є призначення метіоніну всередину.Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюча речовина: парацетамол 500 мг Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 21.4 мг, крохмаль прежелатинізований – 50 мг, калію сорбат – 0.6 мг, повідон – 2 мг, тальк – 15 мг, стеаринова кислота – 5 мг, тріацетин – 0.83 мг, гіпромеллоза.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, капсулоподібної форми з плоским краєм, на одній стороні таблетки методом тиснення нанесений знак у вигляді трикутника, з іншого боку – ризику.ХарактеристикаАналгетичний ненаркотичний засібФармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Чинить аналгетичну та жарознижувальну дію. Блокує ЦОГ-1 та ЦОГ-2 переважно у ЦНС, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Протизапальний ефект практично відсутній. Не викликає подразнення слизової оболонки шлунка і кишечника. Не впливає на водно-сольовий обмін, оскільки не впливає на синтез простагландинів у периферичних тканинах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція - висока, Cmax досягається через 0.5-2 год і становить - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також бере участь ізофермент CYP 2E1. T1/2 - 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У хворих похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2.ІнструкціяДорослим (включаючи літніх) препарат призначають по 500 мг-1 г (1-2 таб.) до 4 разів на добу, якщо необхідно. Інтервал між прийомами – не менше 4 год, разову дозу (2 таб.) можна приймати не частіше 4 разів (8 таб.) протягом 24 год. Дітям віком 6-9 років призначають по 1/2 таб. 3-4 рази на добу, якщо необхідно. Інтервал між прийомами – не менше 4 год. Максимальна разова доза для дітей 6-9 років – 1/2 таб. (250 мг), максимальна добова – 2 таб. (1 г). Дітям віком 9-12 років призначають по 1 таб. до 4 разів на добу, якщо необхідно. Інтервал між прийомами – не менше 4 год, разову дозу (1 таб.) можна приймати не частіше 4 разів (4 таб.) протягом 24 год. Препарат не рекомендується застосовувати більше 5 днів як знеболюючий та більше 3 днів жарознижувального засобу без призначення та спостереження лікаря. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливі лише під наглядом лікаря.Показання до застосуванняСимптоматична терапія: больового синдрому: головний біль, мігрень, зубний біль, біль у горлі, біль у попереку, біль у м'язах, болючі менструації; гарячкового синдрому (як жарознижувальний засіб): підвищена температура тіла на тлі застудних захворювань та грипу. Препарат призначений для зменшення болю на момент використання та на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 6 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗ обережністю та лише під контролем лікаря слід застосовувати препарат при вагітності та в період лактації.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Алергічні реакції: іноді – висипання на шкірі, свербіж, набряк Квінке. З боку системи кровотворення: рідко – анемія, тромбоцитопенія, метгемоглобінемія. З боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні у високих дозах – ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз.Взаємодія з лікарськими засобамиТривале спільне використання парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату. Препарат прийому протягом тривалого часу посилює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотеч. Індуктори ферментів мікросомального окиснення в печінці (барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, зидовудін, фенітоїн, етанол, флумецинол, фенілбутазон та трициклічні антидепресанти) підвищують ризик гепатотоксичної дії при передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Етанол при одночасному застосуванні з парацетамолом сприяє розвитку гострого панкреатиту. Препарат може знижувати активність урикозуричних препаратів.ПередозуванняПрепарат слід приймати лише у дозах, що рекомендуються. У разі перевищення рекомендованої дози слід негайно звернутися за медичною допомогою, навіть за хорошого самопочуття, оскільки існує ризик відстроченого серйозного пошкодження печінки. Поразка печінки у дорослих можлива при прийомі ≥ 10 г парацетамолу. Прийом ≥ 5 г парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів, які мають наступні фактори ризику: тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, препаратами звіробою продірявленого або іншими препаратами, що стимулюють ферменти печінки; регулярне вживання алкоголю у надлишкових кількостях; можливо мають недостатність глутатіону (при порушенні харчування, муковісцидозі, ВІЛ-інфекції, при голодуванні та виснаженні). Симптомами гострого отруєння парацетамолом є нудота, блювання, біль у шлунку, пітливість, блідість шкірних покривів. Через 1-2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності печінкових ферментів). У тяжких випадках передозування розвивається печінкова недостатність, може розвинутись гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у т.ч. за відсутності тяжкого ураження печінки), аритмія, панкреатит, енцефалопатія та коматозний стан. Гепатотоксичний ефект у дорослих виявляється при прийомі ≥ 10 г парацетамолу. Лікування: припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря. Рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан); введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну - через 12 год. концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, який минув після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати препарат при нирковій та печінковій недостатності, доброякісних гіпербілірубінеміях (в т.ч. синдромі Жильбера), вірусному гепатиті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкогольному ураженні печінки, алкоголізмі, у літньому віці, при вагітності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: диклофенак натрію 50 мг, парацетамол 500 мг Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний - 290 мг, целацефат (ацетилфталілцелюлоза) - 15 мг, діетилфталат - 2.5 мг, тальк - 10 мг, магнію стеарат - 10 мг, титану діоксид - 13 мг, 0 18 мг, метилпарабен (метилпарагідроксибензоат) - 17.5 мг, пропілпарабен (пропілпарагідроксибензоат) - 4 мг, таблеткове покриття ТС 1005 (біле) - 28.5 мг (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 5.5 мг, пропіленгліколь 10, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0,0 – 7.98 мг). 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; білого або майже білого кольору, капсулоподібної форми, з ризиком на одній стороні; допускається легка шорсткість.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий препарат, дія якого обумовлена ​​ефектами компонентів, що входять до його складу. Диклофенак; - похідне фенілоцтової кислоти, має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну, антиагрегантну дію. Пригнічуючи ЦОГ-1 і ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів як у вогнищі запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази запалення. Парацетамол; - похідне аніліну, інгібує ЦОГ переважно в ЦНС, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку ШКТ. У запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту.ФармакокінетикаДиклофенак Всмоктування Абсорбція швидка та повна, їжа уповільнює швидкість абсорбції. Після прийому внутрішньо 50 мг C max ;в плазмі становить 1.5 мкг/мл, Тmax ;в плазмі - 2-3 год. Концентрація в плазмі знаходиться в лінійній залежності від дози. Біодоступність становить 50%. AUC у 2 рази менше після прийому внутрішньо, ніж після парентерального введення у тій же дозі. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить понад 99% (більшість зв'язується з альбумінами). Проникає у грудне молоко, синовіальну рідину; C max ;в синовіальній рідині досягається на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. T1/2; із синовіальної рідини становить 3-6 годин (концентрації диклофенаку в синовіальній рідині через 4-6 годин після його прийому вище, ніж у плазмі, і залишаються вищими ще протягом 12 годин). Зміни фармакокінетики диклофенаку на фоні багаторазового застосування не відзначається. Не кумулює при дотриманні рекомендованого інтервалу між їдою. Метаболізм Близько 50% диклофенаку піддається метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Метаболізм відбувається в результаті багаторазового або одноразового гідроксилювання та подальшого кон'югування з глюкуроновою кислотою. У метаболізмі диклофенаку також бере участь ізофермент CYP2C9. Фармакологічна активність метаболітів менша, ніж фармакологічна активність диклофенаку. Виведення Системний кліренс становить 260 мл/хв. T1/2; з плазми - 1-2 год. 60% прийнятої дози виводиться у вигляді метаболітів нирками; менше 1% виводиться у незміненому вигляді, решта дози виводиться у вигляді метаболітів із жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 10 мл/хв) збільшується виведення метаболітів з жовчю, при цьому збільшення їхньої концентрації в крові не спостерігається. У пацієнтів із хронічним гепатитом чи компенсованим цирозом печінки фармакокінетичні параметри не змінюються. Парацетамол Всмоктування та розподіл Абсорбція висока. C max ;у плазмі крові становить 5-20 мкг/мл, Tmax ;- 0.5-2 год. Зв'язування з білками плазми – 15%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Метаболізм Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та дітей молодшого віку – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність. Виведення T1/2 ; становить 1-4 год. Виводиться нирками як метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку знижується кліренс парацетамолу та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяНПЗЗ у комбінації з аналгетиком-антипіретиком.Показання до застосуванняДля зменшення болю та запалення на момент застосування при запальних захворюваннях опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний та хронічний артрит, анкілозуючий спондиліт, гострий подагричний артрит); дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату (деформуючий остеоартроз, остеохондроз); люмбаго, ішіас, невралгія, міалгія; захворювання навколосуглобових тканин (тендовагініт, бурсит); посттравматичні больові синдроми, що супроводжуються запаленням; зубний біль.Протипоказання до застосуванняПовне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження ШКТ (в т.ч. дванадцятипалої кишки); активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; тяжка печінкова недостатність; тяжка серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв); прогресуючі захворювання нирок; активне захворювання печінки; гіперкаліємія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних фенілоцтової кислоти або аніліну. З ;обережністю: ;виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (у фазі ремісії або в анамнезі), виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром алкоголь ураження печінки, хронічна серцева недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості, артеріальна гіпертензія, значне зниження ОЦК (в т.ч. після великого хірургічного втручання), бронхіальна астма, ІХС, цереброваскулярні захворювання, гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале застосування НПЗЗ, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, одночасний прийом кортикостероїдів,антикоагулянтів, антиагрегантів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена, тому призначення Паноксену даної категорії пацієнтів протипоказане. Застосування у дітей Застосування препарату протипоказане у дитячому віці.Побічна діяЗ боку травної системи: епігастральний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, анорексія, підвищення активності печінкових амінотрансфераз, гастрит, проктит, кровотеча з ШКТ (блювота з кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові), (з кровотечею або перфорацією або без них), гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки, стоматит, глосит, езофагіт, геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, запор, панкреатит, блискавичний гепатит. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення чутливості (в т.ч. парестезія), розлади пам'яті, тремор, судоми, тривога, цереброваскулярні порушення, асептичний менінгіт, дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння психічні розлади. З боку органів чуття: ;вертиго, порушення зору (нечіткість зорового сприйняття, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирок. З боку системи кровотворення: ;тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, в т.ч. гемолітична чи апластична, агранулоцитоз, метгемоглобінемія. Алергічні реакції: ; кропив'янка, алергічна пурпура, анафілактичні/анафілактоїдні реакції (включаючи виражене зниження артеріального тиску та шок), ангіоневротичний набряк (в т.ч. особи). З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль у грудях, підвищення артеріального тиску, васкуліт, серцева недостатність, інфаркт міокарда. З боку дихальної системи: бронхіальна астма (включаючи задишку), пневмоніт. З боку шкірних покровів: ; шкірний висип (в т.ч. бульозний), еритема, в т.ч. багатоформна та синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, ексфоліативний дерматит, свербіж, випадання волосся, фотосенсибілізація, пурпура. Інші: ;набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклофенак Підвищує концентрацію у плазмі дигоксину, препаратів літію. Знижує ефект діуретиків, на тлі калійзберігаючих діуретиків посилюється ризик розвитку гіперкаліємії; на фоні антикоагулянтів, антиагрегантів та тромболітиків (алтеплаза, стрептокіназа, урокіназа) підвищується ризик розвитку кровотеч (частіше із ШКТ). Зменшує ефекти антигіпертензивних та снодійних препаратів. Збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів інших НПЗЗ та кортикостероїдів (кровотечі із ШКТ), токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину (за рахунок підвищення їх концентрації у плазмі). Ацетилсаліцилова кислота знижує концентрацію диклофенаку в крові. Зменшує ефект гіпоглікемічних засобів. Парацетамол збільшує ризик розвитку нефротоксичних ефектів диклофенаку. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота та плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Циклоспорин та препарати золота підвищують вплив диклофенаку на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну підвищують ризик розвитку кровотеч із ШКТ. Одночасне застосування з етанолом, колхіцином, кортикотропіном та препаратами звіробою продірявленого підвищує ризик розвитку кровотеч із ШКТ. Засоби, що викликають фотосенсибілізацію, підвищують сенсибілізуючу дію диклофенаку до УФ-опромінення. Засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію у плазмі диклофенаку, тим самим збільшуючи його ефективність та токсичність. Антибактеріальні засоби із групи хінолону підвищують ризик розвитку судом. Парацетамол Знижує ефективність урикозуричних засобів. Одночасне застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтів (зниження синтезу факторів згортання крові в печінці). Індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. При одночасному прийомі етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Тривале одночасне застосування парацетамолу та НПЗЗ підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та папілярного некрозу нирок, настання термінальної ниркової недостатності. Тривале одночасне застосування парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що збільшує ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу.Спосіб застосування та дозиПаноксен приймають внутрішньо, не розжовуючи, під час або після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Призначають по 1 таб. 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 3 таб. (150 мг у перерахунку на диклофенак). Тривалість застосування препарату Паноксен залежить від показання до застосування. При гострих станах, швидко придбаних станах препарат застосовують протягом декількох днів. При хронічних запальних або дегенеративних захворюваннях сполучної тканини можливе тривале застосування препарату Паноксен. При тривалому застосуванні препарату необхідно здійснювати регулярний контроль на предмет можливого виникнення ерозії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту з подальшим розвитком шлунково-кишкової кровотечі, а також проводити функціональні проби печінки з метою раннього виявлення можливої ​​гепатотоксичності препарату.ПередозуванняДиклофенак Симптоми: блювання, кровотеча з ШКТ, епігастральний біль, діарея, запаморочення, шум у вухах, летаргія, судоми; рідко – підвищення артеріального тиску, гостра ниркова недостатність, гепатотоксична дія, пригнічення дихання, кома. Лікування: ; промивання шлунка, активоване вугілля, симптоматична терапія, спрямована на усунення підвищення АТ, порушення функції нирок, судом, подразнення шлунково-кишкового тракту, пригнічення дихання. Форсований діурез, гемодіаліз малоефективні (у зв'язку з високим ступенем зв'язування з білками плазми та інтенсивним метаболізмом). Парацетамол Симптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія, абдомінальний біль; порушення метаболізму глюкози; метаболічний ацидоз. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у т.ч. за відсутності тяжкого ураження печінки); аритмія, панкреатит. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється при прийомі 4 г та більше. Лікування: ;введення донаторів SH-груп і попередника синтезу глутатіону - метіоніну протягом 8-9 год після передозування та ацетилцистеїну - протягом 8 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, який минув після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту препарат слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при призначенні пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при терапії пацієнтів похилого віку, які отримують діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зниження ОЦК (наприклад, після великого хірургічного втручання). При призначенні Паноксену в таких випадках рекомендується як запобіжний засіб контролювати функцію нирок. З метою швидкого досягнення бажаного терапевтичного ефекту препарат приймають за 30 хв до їди. В інших випадках приймають до, під час або після їди в нерозжованому вигляді, запиваючи достатньою кількістю води. У пацієнтів із печінковою недостатністю (хронічний гепатит, компенсований цироз печінки) кінетика та метаболізм не відрізняються від аналогічних процесів у пацієнтів із нормальною функцією печінки. На тлі застосування препарату спотворюються результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та інших видах діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: парацетамол – 120 мг; допоміжні речовини: авіцел RC-591 [целюлоза мікрокристалічна, кармелоза натрію] - 50 мг, камедь ксантанова (ксантанова смола) - 7,5 мг, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 5 мг, пропіленгліколь -1 мг, сахароза (цукор) , гліцерол (гліцерин) – 630 мг, сорбітол (сорбіт харчовий) – 1128,75 мг, ароматизатор апельсиновий або ароматизатор полуничний – 6,5 мг, вода (вода очищена) – до 5 мл.Опис лікарської формиГомогена суспензія від світло-сірого або світло-сірого з жовтуватим відтінком кольору до сірого або сірого з жовтуватим відтінком кольору з характерним фруктовим запахом.ХарактеристикаПарацетамол Дитячий - аналгезуючий ненаркотичний засіб, має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат застосовують при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності, лихоманці при інфекційно-запальних захворюваннях (у тому числі при вірусних інфекціях), поствакцинальній гіпертермії. Не надає негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Випускається у формі суспензії для вживання (апельсинова, полунична), 120 мг/5 мл, по 100 г або 150 г, або 200 г у флаконі з темного скла. Приймають внутрішньо до їди у нерозведеному вигляді, запиваючи великою кількістю рідини. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засібФармакокінетикаАбсорбція – висока, час досягнення максимальної концентрації – 0,5-2 години, максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми -15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 2% від прийнятої годівлі дози препарату проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його застосуванні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці: 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів, 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном, а потім з цистеїном і Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно),CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуроновою та сірчаною кислотою. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (у тому числі недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі і токсичну) активність. Період напіввиведення – 2-3 години. Протягом 24 годин 85-95% парацетамолу виводиться нирками у вигляді глюкуронідів та сульфатів, 3% – у незміненому вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаНенаркотичний аналгетик, має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу 1 та 2 у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює відсутність значного протизапального ефекту. Препарат не має негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності, лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях (у тому числі при вірусних інфекціях), поствакцинальна гіпертермія.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання системи крові; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; період новонародженості (вік до 1 місяця). З обережністю: печінкова та ниркова недостатність; доброякісні гіпербілірубінемії (зокрема синдром Жільбера); алкогольне ураження печінки, алкоголізм; цукровий діабет;Побічна діяНудота, блювання, біль у животі. Алергічні реакції (у тому числі висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке), лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія. При тривалому застосуванні у великих дозах – гепатотоксична та нефротоксична (інтерстиціальний нефрит та папілярний некроз) дія; гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку гепатотоксичної дії при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Тривале спільне застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування Парацетамол проникає через плаценту, при прийомі в терапевтичних дозуваннях препарат безпечний для плода, у високих дозах може мати гепатотоксичну дію, тому необхідно дотримуватися режиму дозування. При грудному вигодовуванні концентрація у грудному молоці низька (1-2% від материнської дози). Несприятливих наслідків для немовлят не зареєстровано. Застосування можливе при строгому дотриманні режиму дозування.Спосіб застосування та дозиУ 5 мл суспензії міститься 120 мг парацетамолу. В одному флаконі кількість доз по 5 мл становить: 100 г -16 доз, 150 г - 24 дози і в 200 г - 32 дози. Препарат приймають внутрішньо до їди у нерозведеному вигляді, запиваючи великою кількістю рідини. Перед застосуванням препарат ретельно збовтують. Кратність прийому не більше 4 разів на добу з інтервалом не менше ніж 4 години. Доза парацетамолу для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, добова - трохи більше 60 мг/кг маси тіла. Для точного дозування препарату, залежно від запропонованої комплектації, використовують мірну ложку або мірний шприц, вкладені в упаковку. У разі застосування мірного шприца: Ретельно збовтайте суспензію. Відкрийте кришку флакона. Щільно вставте мірний шприц в отвір адаптера, встановлений у шийку флакона. Переверніть флакон догори дном і плавно потягніть поршень донизу, набираючи суспензію в мірний шприц до потрібної позначки. Поверніть флакон у вихідне положення та витягніть мірний шприц, акуратно повертаючи його. Давайте препарат дитині внутрішньо за допомогою мірного шприца. Для забезпечення плавного надходження суспензії до ротової порожнини повільно натискайте на поршень. Після кожного використання промивайте мірний шприц у проточній воді та сушіть у розібраному вигляді при кімнатній температурі у недоступному для дитини місці. Зберігати мірний шприц слід в упаковці разом із препаратом. Залежно від віку «Парацетамол дитячий» призначають у наступних разових дозах: – від 1 до 3 місяців – для симптоматичного лікування реакцій на вакцинацію застосовується разова доза 2,5 мл суспензії. При необхідності дозу можна повторити, але не раніше ніж через 4 години. Якщо температура тіла дитини не зменшується після повторної дози слід звернутися до лікаря. Подальше застосування препарату у дітей зазначеного віку для лікування поствакцинальної гіпертермії, а також застосування у дітей віком 1-3 місяців за іншими показаннями можливе лише під наглядом лікаря. У разі необхідності застосування препарату недоношеній дитині у віці 1-3 місяців препарат призначається лише за рекомендацією лікаря. Від 3 місяців до 1 року – 2,5-5 мл або 60-120 мг парацетамолу залежно від маси тіла дитини; від 1 року до 6 років – 5-10 мл або 120-240 мг залежно від маси тіла дитини; від 6 до 14 років –10-20 мл або 240-480 мг залежно від маси тіла дитини; дорослим – разова доза 20 мл не більше 4 разів на добу. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем! Не перевищувати встановлену дозу! Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність.ПередозуванняЯкщо Ви вважаєте, що дитина прийняла більше рекомендованої дози, негайно зверніться до лікаря, навіть якщо дитина почувається добре. Передозування парацетамолу може спричинити розвиток печінкової недостатності. Симптоми: Гостра передозування: блідість шкірних покривів, гостра печінкова недостатність, шлунково-кишкові розлади (діарея, втрата апетиту, нудота, блювання, кишкові спазми, біль у шлунку), збільшення потовиділення. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі і за відсутності тяжкого ураження печінки), аритмія, панкреатит. Хронічна передозування: гепатотоксичність, нефротоксичність. Лікування: промивання шлунка не пізніше, ніж через 4 години після отруєння, прийом адсорбентів (активоване вугілля); введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну протягом 8-9 год після передозування та ацетилцистеїну - протягом 8 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну у крові, а також від часу, що минув після його прийому.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: парацетамол – 2,4 г; Допоміжні речовини: натрію бензоат, сорбітол (сорбіт харчовий), лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрату пентасесквігідрат (натрій лимоннокислий тризаміщений 5,5-водний), пропіленгліколь, рибофлавін, ароматизатор полуничний, натрію цукорнат. По 50 мл або 100 мл у флакони оранжевого скла. По 100 мл, 150 мл або 200 мл у флакони темного скла. Флакон разом із мірною ложкою або мірною склянкою та інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора рідина жовтого кольору, із фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 30-50 хвилин; максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми крові – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матері-годувальниці дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізм. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1А2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (у тому числі недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У літніх хворих знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаПарацетамол має жарознижувальну та болезаспокійливу дію. Ненаркотичний аналгетик, блокує циклооксигеназу (ЦОГ) I та II переважно у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює майже повну відсутність протизапального ефекту. Оскільки парацетамол має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, він не змінює водно-електролітний обмін і не спричиняє пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Таким чином, парацетамол особливо підходить пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (наприклад, пацієнтам із шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або пацієнтам похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутні лікарські препарати, коли інгібування периферичних простагландинів може бути небажаним.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців і у дорослих як: жарознижуючого засобу – для зниження підвищеної температури тіла на фоні простудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (у тому числі вітряна віспа, свинка, кір, краснуха, скарлатина); знеболювального засобу - при зубному болю, у тому числі при прорізуванні зубів, головному болі, вушному болі при отіті, болі в горлі, болі в м'язах, невралгії, мігрені, болю при травмах та опіках. Для дітей 2-го – 3-го місяця життя можливий одноразовий прийом для зниження температури після вакцинації. Якщо температура не знижується, потрібна консультація лікаря.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу або до будь-якого іншого компонента препарату; вік молодше 2 місяців; тяжкі порушення функції печінки та нирок; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова та печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (у тому числі синдром Жильбера), дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, дегідратація, гіповолемія, анорексія, булімії та кахексія. , алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ранній грудний вік (до 3 міс.) Перш ніж розпочати прийом парацетамолу, необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах та у людей не було виявлено будь-якого ризику застосування препарату у вагітних жінок або шкідливого впливу препарату на розвиток ембріона та плода. Парацетамол може використовуватись під час вагітності, проте доцільно використовувати мінімальні ефективні дози та максимально короткий курс. Період грудного вигодовування У невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У дослідженнях був встановлено шкідливого впливу парацетамолу на організм дитини при грудному вигодовуванні. У деяких випадках у дітей, чиї матері застосовували парацетамол у період грудного вигодовування, було відзначено появу висипу. Парацетамол допускається застосовувати у період грудного вигодовування у терапевтичних дозах.Побічна діяНебажані явища згруповані за частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм (у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів). З боку імунної системи: дуже рідко – анафілаксія, ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – шкірні реакції підвищеної чутливості, у тому числі шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, шкірний свербіж, З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – діарея, біль у животі, нудота, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія. При появі побічних реакцій негайно припиніть прийом препарату та зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви або дитина вже отримуєте інші лікарські препарати, до початку прийому парацетамолу необхідно звернутися за консультацією до лікаря. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку гепатотоксичної дії при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Тривале спільне застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Слід проводити моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНО) під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та непрямих антикоагулянтів (наприклад, варфарину), так як парацетамол при прийомі у дозі 4 г протягом не менше 4-х діб може посилювати дію непрямих антикоагулянтів. Нерегулярний прийом парацетамолу не впливає на ефекти антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо через 1-2 години після прийому їжі, запиваючи великою кількістю рідини. Не перевищуйте вказану дозу. Слід приймати найменшу дозу, необхідну досягнення ефекту. Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4 годин. Препарат не повинен прийматися одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол. Доза парацетамолу для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Середня разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова - трохи більше 60 мг/кг маси тіла. Застосовувати по одній разовій дозі 3-4 десь у добу з інтервалом щонайменше 4 год. Для зручності та точності дозування користуйтеся мірною ложкою або мірною склянкою. Діти віком від 2 місяців до 3 місяців З метою симптоматичного лікування реакцій на вакцинацію разова доза становить 10-15 мг/кг. Застосовувати 1-2 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Якщо після прийому другої дози лихоманка зберігається, необхідно звернутися до лікаря. За всіма іншими показаннями застосування препарату у пацієнтів цієї вікової категорії лише за рекомендацією лікаря! Діти віком від 3 місяців до 12 років Максимальна добова доза становить 60 мг/кг, яка поділяється на кілька прийомів 10-15 мг/кг. Застосовувати по одній разовій дозі 3-4 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Приймати не більше чотирьох разових доз за 24 години. Не перевищуйте вказану дозу. Маса тіла (кг) Вік Доза Разова Максимальна добова мл мг мл мг 4,5-6 2-3 місяці Тільки за розпорядженням лікаря 6-8 3-6 місяців 4,0 96 16 384 8-10 6-12 місяців 5,0 120 20 480 10-13 1 -2 роки 7,0 168 28 672 13-15 2-3 роки 9,0 216 36 864 15-21 3-6 років 10,0 240 40 960 21-29 6-9 років 14,0 336 56 1344 29-42 9-12 років 20,0 480 80 1920 Дорослі Разова доза 20 мл (480 мг) трохи більше 4 разів на добу. Препарат можна давати дитині без розведення, так і після розведення (водою, молоком або соком). Тривалість лікування: Тривалість лікування (без консультації лікаря): не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. За необхідності продовження прийому препарату потрібна консультація лікаря. При тяжких порушеннях функції нирок часовий інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв, не менше 6 годин при кліренсі креатиніну 10-50 мл/хв. У пацієнтів з хронічними або компенсованими активними захворюваннями печінки, що особливо супроводжуються печінковою недостатністю, у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, хронічною недостатністю харчування (недостатнім запасом глутатіону в печінці), синдромом Жильбера, зневодненням або масою тіла менше 50 кг доза препарату повинна бути зменшена між прийомами. Добова доза не повинна перевищувати 2 г. Не перевищувати рекомендованої дози! За відсутності терапевтичного ефекту необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. З'являються шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні дорослим 7,5 г або більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Прийом внутрішньо 5 г або більше парацетамолу може призвести до пошкодження печінки за наявності факторів ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм продірявленим або іншими препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки;зловживання етанолом, дефіцит глутатіону, порушення травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія). Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у літніх пацієнтів, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може розвинутись блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем.У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летального результату. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту.характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту.характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування Негайна госпіталізація. При підозрі на передозування навіть при відсутності виражених перших симптомів необхідно припинити застосування парацетамолу і негайно звернутися за лікарською допомогою. Слід визначити рівень парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати не достовірні). Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування та потім – кожні 24 години. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найбільш ефективно у перші 8 годин. Симптоматичне лікування. Протягом 1 години після передозування рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля тощо). Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже тяжких випадках може знадобитися пересадка печінки. Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування парацетамолу з іншими парацетамолсодержащими препаратами, оскільки це може спричинити передозування парацетамолу. За відсутності терапевтичного ефекту: продовження лихоманки більше 3-х днів і больового синдрому більше 5 днів слід звернутися до лікаря. При застосуванні препарату понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися обережності. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, осіб з хронічним алкоголізмом або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування парацетамолу пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу. Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути летальними. При першому прояві висипу або інших реакцій гіперчутливості застосування препарату має бути припинено. Препарат містить сорбітол – 38 г, натрію сахаринат – 0,1 г, що слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані про вплив парацетамолу на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Однак, враховуючи можливі небажані реакції, рекомендується бути обережними під час прийому парацетамолу при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: парацетамол – 120 мг; допоміжні речовини: авіцел RC-591 [целюлоза мікрокристалічна, кармелоза натрію] - 50 мг, камедь ксантанова (ксантанова смола) - 7,5 мг, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 5 мг, пропіленгліколь -1 мг, сахароза (цукор) , гліцерол (гліцерин) – 630 мг, сорбітол (сорбіт харчовий) – 1128,75 мг, ароматизатор апельсиновий або ароматизатор полуничний – 6,5 мг, вода (вода очищена) – до 5 мл.Опис лікарської формиГомогена суспензія від світло-сірого або світло-сірого з жовтуватим відтінком кольору до сірого або сірого з жовтуватим відтінком кольору з характерним фруктовим запахом.ХарактеристикаПарацетамол Дитячий - аналгезуючий ненаркотичний засіб, має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат застосовують при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності, лихоманці при інфекційно-запальних захворюваннях (у тому числі при вірусних інфекціях), поствакцинальній гіпертермії. Не надає негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Випускається у формі суспензії для вживання (апельсинова, полунична), 120 мг/5 мл, по 100 г або 150 г, або 200 г у флаконі з темного скла. Приймають внутрішньо до їди у нерозведеному вигляді, запиваючи великою кількістю рідини. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засібФармакокінетикаАбсорбція – висока, час досягнення максимальної концентрації – 0,5-2 години, максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми -15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 2% від прийнятої годівлі дози препарату проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його застосуванні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці: 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів, 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном, а потім з цистеїном і Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно),CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуроновою та сірчаною кислотою. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (у тому числі недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі і токсичну) активність. Період напіввиведення – 2-3 години. Протягом 24 годин 85-95% парацетамолу виводиться нирками у вигляді глюкуронідів та сульфатів, 3% – у незміненому вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаНенаркотичний аналгетик, має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу 1 та 2 у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює відсутність значного протизапального ефекту. Препарат не має негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності, лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях (у тому числі при вірусних інфекціях), поствакцинальна гіпертермія.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання системи крові; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; період новонародженості (вік до 1 місяця). З обережністю: печінкова та ниркова недостатність; доброякісні гіпербілірубінемії (зокрема синдром Жільбера); алкогольне ураження печінки, алкоголізм; цукровий діабет;Побічна діяНудота, блювання, біль у животі. Алергічні реакції (у тому числі висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке), лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія. При тривалому застосуванні у великих дозах – гепатотоксична та нефротоксична (інтерстиціальний нефрит та папілярний некроз) дія; гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку гепатотоксичної дії при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Тривале спільне застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування Парацетамол проникає через плаценту, при прийомі в терапевтичних дозуваннях препарат безпечний для плода, у високих дозах може мати гепатотоксичну дію, тому необхідно дотримуватися режиму дозування. При грудному вигодовуванні концентрація у грудному молоці низька (1-2% від материнської дози). Несприятливих наслідків для немовлят не зареєстровано. Застосування можливе при строгому дотриманні режиму дозування.Спосіб застосування та дозиУ 5 мл суспензії міститься 120 мг парацетамолу. В одному флаконі кількість доз по 5 мл становить: 100 г -16 доз, 150 г - 24 дози і в 200 г - 32 дози. Препарат приймають внутрішньо до їди у нерозведеному вигляді, запиваючи великою кількістю рідини. Перед застосуванням препарат ретельно збовтують. Кратність прийому не більше 4 разів на добу з інтервалом не менше ніж 4 години. Доза парацетамолу для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, добова - трохи більше 60 мг/кг маси тіла. Для точного дозування препарату, залежно від запропонованої комплектації, використовують мірну ложку або мірний шприц, вкладені в упаковку. У разі застосування мірного шприца: Ретельно збовтайте суспензію. Відкрийте кришку флакона. Щільно вставте мірний шприц в отвір адаптера, встановлений у шийку флакона. Переверніть флакон догори дном і плавно потягніть поршень донизу, набираючи суспензію в мірний шприц до потрібної позначки. Поверніть флакон у вихідне положення та витягніть мірний шприц, акуратно повертаючи його. Давайте препарат дитині внутрішньо за допомогою мірного шприца. Для забезпечення плавного надходження суспензії до ротової порожнини повільно натискайте на поршень. Після кожного використання промивайте мірний шприц у проточній воді та сушіть у розібраному вигляді при кімнатній температурі у недоступному для дитини місці. Зберігати мірний шприц слід в упаковці разом із препаратом. Залежно від віку «Парацетамол дитячий» призначають у наступних разових дозах: – від 1 до 3 місяців – для симптоматичного лікування реакцій на вакцинацію застосовується разова доза 2,5 мл суспензії. При необхідності дозу можна повторити, але не раніше ніж через 4 години. Якщо температура тіла дитини не зменшується після повторної дози слід звернутися до лікаря. Подальше застосування препарату у дітей зазначеного віку для лікування поствакцинальної гіпертермії, а також застосування у дітей віком 1-3 місяців за іншими показаннями можливе лише під наглядом лікаря. У разі необхідності застосування препарату недоношеній дитині у віці 1-3 місяців препарат призначається лише за рекомендацією лікаря. Від 3 місяців до 1 року – 2,5-5 мл або 60-120 мг парацетамолу залежно від маси тіла дитини; від 1 року до 6 років – 5-10 мл або 120-240 мг залежно від маси тіла дитини; від 6 до 14 років –10-20 мл або 240-480 мг залежно від маси тіла дитини; дорослим – разова доза 20 мл не більше 4 разів на добу. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем! Не перевищувати встановлену дозу! Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність.ПередозуванняЯкщо Ви вважаєте, що дитина прийняла більше рекомендованої дози, негайно зверніться до лікаря, навіть якщо дитина почувається добре. Передозування парацетамолу може спричинити розвиток печінкової недостатності. Симптоми: Гостра передозування: блідість шкірних покривів, гостра печінкова недостатність, шлунково-кишкові розлади (діарея, втрата апетиту, нудота, блювання, кишкові спазми, біль у шлунку), збільшення потовиділення. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі і за відсутності тяжкого ураження печінки), аритмія, панкреатит. Хронічна передозування: гепатотоксичність, нефротоксичність. Лікування: промивання шлунка не пізніше, ніж через 4 години після отруєння, прийом адсорбентів (активоване вугілля); введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну протягом 8-9 год після передозування та ацетилцистеїну - протягом 8 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну у крові, а також від часу, що минув після його прийому.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл: Діюча речовина: парацетамол – 2400 г; Допоміжні речовини: яблучна кислота – 0,050 г, камедь ксантанова – 0,600 г, мальтитол – 80,000 г, сорбітол некристалізується 70 % – 1,330 г, лимонна кислота безводна – 0,020 г, зопара натрі , ароматизатор полуничний – 0,100 г, барвник азорубін – 0,001 г, вода – до 100 мл. Суспензія для прийому внутрішньо, 120 мг/5 мл. По 100 мл суспензії у флакон зі скломаси, помаранчевого скла або флакон полімерний або флакон з поліетилентерефталату для лікарських засобів, закупорений полімерною кришкою нагвинчується з контролем першого розтину або кришкою з системою "натиснути-повернути". На флакон наклеюють етикетку на основі плівки, що самоклеїться, або етикетку з паперу етикеточної. Один флакон разом з інструкцією із застосування, а також мірним стаканчиком або мірною ложкою, або без мірного стаканчика та мірної ложки поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиОпінородна суспензія рожевого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язок із білками плазми близько 10 – 25 %. Пік концентрації у плазмі досягається через 0.5 – 2 год. Максимальна концентрація у плазмі становить 5 – 20 мкг/мл. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менш ніж 1% від прийнятої матір'ю дози парацетамолу проникає у грудне молоко. Розподіл препарату у рідинах організму відносно рівномірний. Метаболізується переважно в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізоферменти CYP2E1 (переважно), CYP1A2, CYP3A4 (друга роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів.Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У новонароджених та у дітей 3-10 років основним метаболітом парацетамолу є сульфат парацетамолу, у дітей віком 12 років і старше – кон'югований глюкуронід. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Період напіввиведення прийому терапевтичної дози становить від 1 - 4 години, у дорослих 2,7 год, у дітей 15 - 2 год, загальний кліренс 18 л/год. При прийомі терапевтичних доз 90 - 100% прийнятої дози виділяється у сечу протягом 24 годин. Основна кількість препарату виділяється після кон'югації у печінці, у вигляді глюкуроніду (60 – 80 %) та сульфату (20 – 30 %). У незмінному вигляді виділяється трохи більше 5 % отриманої дози препарату. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення (Т1/2). При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 10 - 30 мл/хв) виведення парацетамолу дещо сповільнюється. Швидкість виведення глюкуроніду та сульфату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю менша, ніж у здорових осіб.ФармакодинамікаПрепарат має знеболювальні та жарознижувальні властивості. Блокує циклооксигеназу в центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Протизапальний ефект практично відсутній. Не впливає на стан слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і водно-електролітний обмін, оскільки має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей від 3 місяців до 12 років як: жарознижуючого засобу – для зниження підвищеної температури тіла на тлі простудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (вітряна віспа, свинка, кір, скарлатина та ін.); знеболювального засобу - при зубному болю, у тому числі при прорізуванні або видаленні зубів, головному болі, вушному болі при отіті та при болі в горлі. Для дітей віком від 2 до 3 місяців можливий одноразовий прийом для зниження температури після вакцинації. Якщо температура не знижується, потрібна консультація лікаря.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу або будь-якого іншого інгредієнта; виражені порушення функції печінки чи нирок; вік молодше 2 місяців; Непереносимість фруктози. З обережністю Застосовувати з обережністю при порушеній функції печінки (в т.ч. синдромі Жильбера), вірусному гепатиті, при порушеній функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), генетичній відсутності ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжких захворюваннях крові (тяжка анемія) лейкопенія, тромбоцитопенія), гіповолемії, зневодненні, анорексії, булімії, хронічному алкоголізмі, цукровому діабеті. У разі перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем. Препарат не слід приймати одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол.Побічна діяНебажані явища згруповані за частотою (за даними постреєстраційного спостереження): дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота не встановлена. З боку системи крові та лімфатичної системи: Рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. З боку імунної системи: Дуже рідко – анафілаксія, ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: Дуже рідко: шкірні реакції підвищеної чутливості, у тому числі шкірний висип, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, свербіж шкіри, кропив'янка. З боку шлунково-кишкового тракту: Рідко – діарея, біль у животі, нудота, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія. При появі побічних реакцій негайно припиніть прийом препарату та зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні препарату одночасно з препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки (наприклад, барбітуратами, етанолом, протисудомними засобами, рифампіцином, ізоніазидом, антикоагулянтами, зидовудином, амоксициліном+клавулановою кислотою, фенілбутазоном). Флумецинол, бутадіон, препарати звіробою продірявленого збільшують продукцію гідроксильних активних метаболітів, зумовлюючи можливість розвитку тяжкого ураження печінки при передозуванні парацетамолу (5 г і вище). При сумісному застосуванні парацетамолу та хлорамфеніколу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння хлорамфеніколом. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Парацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Слід проводити моніторинг МНО під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та непрямих антикоагулянтів (наприклад, варфарину), так як парацетамол при прийомі у дозі 4 г протягом не менше 4 діб може посилювати дію непрямих антикоагулянтів. Нерегулярний прийом парацетамолу не впливає на ефекти антикоагулянтів. Алкоголь сприяє розвитку гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Тривале сумісне застосування парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дисфлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні лікарські препарати посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Фенітоїн знижує ефективність парацетамолу та збільшує ризик розвитку гепатотоксичності. Пацієнтам, які приймають фенітоїн, слід уникати частого застосування парацетамолу, особливо у високих дозах. Пробенецид майже вдвічі знижує кліренс парацетамолу, інгібуючи процес його кон'югації з глюкуроновою кислотою. При одночасному призначенні слід розглянути питання зниження дози парацетамолу.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Рекомендується застосовувати з великою кількістю рідини через 1-2 години після їди. Перед вживанням вміст флакона слід добре збовтати. Мірна склянка або ложка, вкладена всередину упаковки, дозволяє правильно та раціонально дозувати препарат. Доза препарату залежить від віку та маси тіла дитини. Дітям старше 3 місяців препарат призначають по 10-15 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу, максимальна добова доза становить не більше 60 мг/кг маси тіла. За необхідності можна приймати препарат кожні 4-6 годин у разовій дозі (15 мг/кг), але не більше 4 разів протягом 24 годин. Маса тіла (кг) Вік Разова доза, мл Разова доза, мг Макс, доб. доза, мл Макс, доб. доза, мг 4,5-6 2-3 міс Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря 6-8 3-6 міс 4,0 96 16 384 8-10 6-12 міс 5,0 120 20 480 10-13 1 -2 роки 7,0 168 28 672 13-15 2-3 роки 9,0 216 36 864 15-21 3-6 років 10,0 240 40 960 21-29 6-9 років 14,0 336 56 1344 29-42 9-12 років 20,0 480 80 1920 Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тривалість прийому без консультації лікаря: для зниження температури та зменшення болю - не більше 3 днів. Надалі, а також за відсутності терапевтичного ефекту, необхідно проконсультуватися з лікарем. Дітям віком від 2 до 3 місяців разова доза становить 10-15 мг/кг. Застосовувати 1-2 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Якщо після прийому другої дози лихоманка зберігається, необхідно звернутися до лікаря. Прийом парацетамолу у дітей віком 2-3 місяців за іншими показаннями – лише за призначенням лікаря. При порушенні функції нирок часовий інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв, не менше 6 годин при кліренсі креатиніну 10-50 мл/хв.ПередозуванняПри передозуванні можлива інтоксикація, особливо у дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки, у пацієнтів з порушенням харчування, у осіб, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може виникнути блискавичний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем. Симптомами гострого отруєння парацетамолом є нудота, блювання, біль у шлунку, анорексія, порушення метаболізму глюкози (запаморочення, втрата свідомості, пітливість), блідість шкірних покривів, метаболічний ацидоз. При одномоментному введенні дорослим 10 г і більше, а дітям понад 125 мг/кг відбувається цитоліз гепатитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу, енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 1-2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності печінкових ферментів, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну). Клінічні симптоми пошкодження печінки досягають максимуму 3-4 день. У тяжких випадках передозування розвивається печінкова недостатність,прогресуюча енцефалопатія, коматозний стан, смерть. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія, протеїнурія, при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім, а також аритмія та панкреатит. При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Лікування: припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря. Рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан), симптоматична терапія. Перед початком лікування у максимально короткий термін після передозування необхідно визначити кількісний вміст парацетамолу у плазмі. При отруєнні парацетамолом необхідно введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону - метіоніну та ацетилцистеїну протягом 10 годин після передозування. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну тощо) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув від його застосування. Печінкові тести слід проводити на початку лікування та потім кожні 24 год. У більшості випадків нормалізація печінкових ферментів відбувається протягом 1-2 тижнів.У важких випадках може знадобитися пересадка печінки. При випадковому передозуванні слід негайно звернутися за медичною допомогою, навіть якщо дитина почувається добре. Лікування дітей із серйозними порушеннями функції печінки через 24 години після прийому препарату має проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру чи спеціалізованого відділення гепатології.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат містить парацетамол, тому, щоб уникнути перевищення максимальної добової дози, не слід застосовувати препарат одночасно з іншими ліками, що містять парацетамол. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися обережності. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності та у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, осіб з хронічним алкоголізмом або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування парацетамолу пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу. Дітям від 2 до 3 місяців препарат можна давати лише за розпорядженням лікаря. При проведенні аналізів на визначення сечової кислоти та рівня цукру в крові повідомите лікаря про застосування Парацетамолу. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти. За відсутності терапевтичного ефекту понад 3 дні слід звернутися до лікаря. При прийомі препарату понад 5 днів рекомендується контролювати показники периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та заняття іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина парацетамол 500 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 35.4 мг, повідон низькомолекулярний – 3.6 мг, стеаринова кислота – 3.6 мг, тальк – 7.4 мг. 30 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаАналгезуюче, жарознижувальне. Інгібує синтез простагландину та знижує збудливість центру терморегуляції гіпоталамуса. Швидко всмоктується із ШКТ, зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення з плазми 1-4 год. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду та сульфату парацетамолу. Виводиться нирками головним чином як продуктів кон'югації, менше 5% екскретується в незміненому вигляді.Показання до застосуванняБолі слабкої та помірної інтенсивності (головний та зубний біль, мігрень, біль у спині, артралгія, міалгія, невралгія, меналгія), гарячковий синдром при простудних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, порушення функцій нирок та печінки, алкоголізм, дитячий вік (до 6 років). При прийомі препарату Цефекон Д з обережністю застосовувати при синдромі Жільбер.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяАгранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, ниркова колька, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит, алергічні реакції у вигляді висипань на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину) та ймовірність ураження печінки гепатотоксичними препаратами. Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування. Барбітурати зменшують жарознижувальну активність.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: разова – 1 г, добова – 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг.ПередозуванняСимптоми: у перші 24 год – блідість, нудота, блювання та біль в абдомінальній ділянці; через 12-48 год - пошкодження нирок та печінки з розвитком печінкової недостатності (енцефалопатія, кома, летальний кінець), серцеві аритмії та панкреатит. Поразка печінки можливі прийому 10 р і більше (у дорослих). Лікування: призначення метіоніну всередину або внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик передозування зростає у хворих на алкогольні захворювання печінки нециротичного характеру. Тривале застосування одночасно з антикоагулянтами непрямої дії потребує постійного лікарського контролю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ібупрофен - 400,00 мг; Парацетамол – 325, 00 мг; Допоміжні речовини ядра: Целюлоза мікрокристалічна М 102 – 76,00 мг; Крохмаль кукурудзяний – 65,25 мг; Гліцерол (гліцерин) – 3,00 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят (тип А), примоджель) – 14,25 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 38,00 мг; Тальк – 19,00 мг; Магнію стеарат – 9,50 мг; Склад оболонки: Гіпромелоза – 12,90 мг; Макрогол-4000 – 3,20 мг; Титану діоксид – 2,30 мг; Пропіленгліколь - 1,60 мг. По 10, 20 таблеток у банки полімерні з поліетилену або поліпропілену з кришкою нагвинчується або натягується з поліетилену низького тиску та поліетилену високого тиску. За відсутності ущільнювача пробки вільний простір у банку заповнюють ватою медичною гігроскопічною або амортизатором. По 4, 5, 6, 7, 8, 10, 20 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 банку або 1, 2, 4 контурні коміркові упаковки по 5, 10, 20 таблеток або 1 контурне коміркове пакування по 4, 6 таблеток, або 1, 2 контурні коміркові упаковки по 7, 8 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону .Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Допускається шорсткість поверхні пігулок. На поперечному розрізі – ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб, комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен Абсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Виявляється у плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натще, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) після прийому внутрішньо – близько 1-2 год. Зв'язок з білками плазми крові – понад 90%. Період напіввиведення (Т1/2) - близько 2 год. Повільно проникає в порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи в ній вищі концентрації, ніж у плазмі. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Більше 90% виводиться нирками (у незміненому вигляді не більше 1%) та меншою мірою з жовчю у вигляді метаболітів та їх кон'югатів. Парацетамол Абсорбція - висока, швидко всмоктується із ШКТ. Зв'язок із білками плазми – менше 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Розмір Сmax - 5-20 мкг/мл, Tcmax - 0,5-2 год. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Виявляється у плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натще, Сmax у плазмі крові досягається через 30-40 хвилин після прийому. Ступінь абсорбції парацетамолу не залежить від їди. Близько 90-95% парацетамолу метаболізується в печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) та цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватися, що призводить до розвитку їх некрозу. Період напіввиведення (Т1/2) – 2-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки Т1/2 дещо збільшується. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення. Виводиться нирками переважно у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів (менше 5% – у незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше ніж 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Має спрямовану дію проти болю (знеболювальну), жарознижувальну та протизапальну дію. Ібупрофен і парацетамол відрізняються за механізмом та місцем дії. В результаті їх взаємопідсилювальної дії досягається більш виражене зниження больової чутливості та посилення жарознижувальної дії, ніж окремо. Ібупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. Пригнічуючи циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції), як в осередку запалення, так і в здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази. Ібупрофен інгібує міграцію лейкоцитів у вогнище запалення. Знеболюючий ефект ібупрофену забезпечується його інгібуючою дією на периферичному рівні. Антипіретичний ефект ібупрофену пов'язаний із центральним інгібуванням синтезу простагландинів у гіпоталамусі. Парацетамол - аналгетичний ненаркотичний засіб, має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Парацетамол невибірково блокує ЦОГ, переважно у центральній нервовій системі, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Чинить знеболювальну та жарознижувальну дію. Парацетамол також може стимулювати активність низхідних шляхів серотоніну, що призводить до усунення передачі больового імпульсу в спинному мозку. На периферичному рівні парацетамол має слабку дію на ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Послаблює артралгію у спокої та під час руху, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів.Показання до застосуваннябіль голови (зокрема мігрень); зубний біль; болі у спині; міалгія; альгодисменорея (болючі менструації); невралгія; суглобові болі, больовий синдром при запальних та дегенеративних захворюваннях суглобів та хребта; болі при забоях, розтягуваннях, вивихах, переломах; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; гарячкові стани (у тому числі при грипі та застудних захворюваннях), що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, головним болем, болем у м'язах та суглобах, болем у горлі. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання. Препарат не впливає на прогрес захворювання.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (зокрема інших НПЗП). Ерозивно-виразкові захворювання ШКТ (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізодів виразкової хвороби або виразкової кровотечі). Цереброваскулярна або інша кровотеча. Гемофілія або інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези, внутрішньочерепні крововиливи. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації кардіологів NYHA). Декомпенсована серцева недостатність. Поразка зорового нерва. Генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Захворювання системи крові. Період після аортокоронарного шунтування. Прогресують захворювання нирок. Тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Вагітність у терміні понад 20 тижнів. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, захворювання периферичних артерій, артеріальна гіпертензія, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія), цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія. Наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, гастрит, ентерит, коліт, виразковий коліт в анамнезі. Вірусний гепатит, печінкова недостатність середнього та легкого ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона та Ротора), цироз печінки з портальною гіпертензією. Ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (КК менше 30-60 мл/хв), нефротичний синдром. Бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі можливий розвиток бронхоспазму. Системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту. Вітряна віспа, тяжкі соматичні захворювання, цукровий діабет. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну . Літній вік, куріння, алкоголізм. Вагітність І-ІІ триместр, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяУ І та ІІ триместрі вагітності застосування препарату можливе лише за призначенням лікаря у тих випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик для матері та потенційний ризик для плода. Не слід застосовувати нестероїдні протизапальні засоби жінкам з 20-го тижня вагітності у зв'язку з можливим розвитком маловоддя та/або патології нирок у новонароджених (неонатальна ниркова дисфункція). При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід припинити годування груддю. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію компонентів препарату. Перед застосуванням препарату, якщо Ви вагітні або припускаєте, що Ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяДля визначення частоти виникнення побічних ефектів препарату застосовують таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1 /10 000 та < 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10 000). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: НПЗП-гастропатія – нудота, блювання, печія, анорексія, дискомфорт або біль в епігастрії, діарея, метеоризм; рідко – ерозивно-виразкові ураження, кровотечі; порушення функції печінки, гепатит, панкреатит: подразнення або сухість у порожнині рота, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит; запор. Пептична виразка, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, жовтяниця. Порушення з боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність, дратівливість, збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями); зниження слуху, шум у вухах, порушення зору, токсична поразка зорового нерва, неясний зір або двоїння, скотома, амбліопія. Порушення серцево-судинної системи: Серцева недостатність, периферичні набряки, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску, тахікардія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Анемія (у тому числі гемолітична та апластична), тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння: Задишка, бронхоспазм, бронхіальна астма. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Алергічний нефрит, гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром, набряки, поліурія, цистит, гематурія, протеїнурія, нефритичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит. Алергічні реакції: Шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоспазм, диспное, алергічний риніт, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік, еозинофілія, лихоманка, анафілактичний шок, багатоформна екссудативна ерсон некроліз (синдром Лайєлла). Лабораторні показники: Зниження концентрації глюкози у сироватці, зменшення гематокриту та гемоглобіну, збільшення часу кровотечі, збільшення сироваткової концентрації креатиніну. Інші: Посилення потовиділення. При тривалому застосуванні у високих дозах: виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопія). Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лікарського препарату Парацитолгін з лікарськими засобами можливий розвиток різних ефектів взаємодії: протиблювотні засоби: зниження швидкості всмоктування парацетамолу при одночасному застосуванні з метоклопрамідом або домперидоном; антикоагулянти: тривале застосування препаратів, що містять парацетамол, може посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема варфарину та підвищувати ризик кровотечі; антациди, колестірамін: зниження швидкості всмоктування парацетамолу; при одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену); інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів; ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину – підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень; інсулін та пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби: посилення гіпоглікемічної дії; антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції) одночасне призначення інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи (зазвичай оборотний). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у осіб похилого віку. Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів,а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів; глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі; етанол, кортикотропін: підвищений ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ; антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі; серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові; препарати літію, метотрексат: існують дані про ймовірність збільшення концентрації літію у плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ; циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину; препарати золота: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та препаратів золота; міфепристон: прийом НПЗЗ слід почати не раніше ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗП можуть знижувати ефективність міфепристону; такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності; Зидовудин: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном; антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом; цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин: збільшення частоти розвитку гіпопротромбінемії; мієлотоксичні препарати посилюють прояв гематотоксичності препарату; кофеїн посилює аналгетичну ефект; лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену; індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій; інгібітори мікросомального окиснення: зниження ризику гепатотоксичної дії; урикозуричні препарати: зниження ефективності препаратів Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням Парацитолгіну проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВсередину (до їжі або через 2-3 години після прийому їжі), не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. По 1 таблетці 3 рази на день. Максимальна добова доза – 3 таблетки. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання, анорексія, біль в епігастральній ділянці), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення свідомості, порушення серця ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато- та нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. промивання шлунка протягом перших 4 год; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону-метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно – через 12 годин антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується приймати препарат мінімально можливим коротким курсом та мінімальною ефективною дозою, необхідною для усунення симптомів. У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічними захворюваннями на стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язане з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Пацієнтам з гіпертензією, у тому числі в анамнезі, та/або хронічною серцевою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю II-III класу по NYHA, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик, при цьому слід уникати застосування 2400 мг/добу). Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тяжких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування препарату під час вітряної віспи. Інформація для жінок, які планують вагітність: препарат пригнічує ЦОГ та синтез простагландинів, впливає на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни препарату). Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, які містять парацетамол та/або нестероїдні протизапальні засоби. При застосуванні препарату більше 5-7 днів за призначенням лікаря слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники системи згортання крові. Щоб уникнути можливої ​​шкідливої ​​дії на печінку в період прийому препарату не слід вживати алкоголь. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: німесулід 100 мг. 10 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо німесулід добре абсорбується із ШКТ, C max  у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування із білками становить 99%. Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг німесулід присутній у тканинах жіночих статевих органів у концентрації, що становить 40% від концентрації у плазмі. Метаболізується в печінці, основний метаболіт гідроксинімесулід має фармакологічну активність. T1/2 із плазми становить 2-3 год. Виводиться з організму переважно із сечею, близько 98% дози виводиться протягом 24 год. При тривалій терапії кумуляції німесулід не спостерігається.ФармакодинамікаНПЗЗ, у структурі якого є сульфонілідна група. Вважають, що німесулід відноситься до селективних інгібіторів ЦОГ-2. Має виражену протизапальну, а також аналгетичну та меншою мірою жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що обумовлено інгібуванням переважно ЦОГ-2. Крім того, у механізмі протизапальної дії німесуліду має значення його здатність пригнічувати утворення вільних кисневих радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз) та пригнічувати вивільнення ферменту мієлопероксидази.Показання до застосуванняОстеоартрит, позасуглобові ревматичні захворювання, болі та запальні процеси після оперативного втручання, болі та лихоманка при гострих запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, болі, пов'язані з дисменореєю.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гостра кровотеча із ШКТ, помірна та виражена печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), вагітність, лактація; підвищена чутливість до німесуліду та інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти).Вагітність та лактаціяНімесулід протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Прямих вказівок на ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду немає. Застосування у дітей При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: печія, нудота, біль у шлунку; в окремих випадках - дьогтеподібний стілець, мелена (пов'язані з кровотечами та ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту). З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість. Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка. Інші: рідко – олігурія, затримка рідини в організмі, місцеві або системні набряки; в окремих випадках – тромбоцитопенічна пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливі прояви лікарської взаємодії при одночасному внутрішньому прийомі німесуліду з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, антигіпертензивними препаратами, іншими НПЗЗ, антикоагулянтами, циклоспорином, метотрексатом, пероральними гіпоглікемічними засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим по 100-200 мг 2 рази на добу, дітям - 1.5 мг/кг 2-3 рази на добу. Максимальна доза для дітей - 5 мг/кг/добу на 2-3 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати внутрішньо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при артеріальній гіпертензії, при порушеннях серцевої діяльності, порушеннях зору. При зовнішньому застосуванні потрібен контроль лікаря за станом пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, печінки, із застійною серцевою недостатністю. При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що німесулід при внутрішньому прийомі може викликати запаморочення і сонливість слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: флурбіпрофен – 100 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, гіпоролоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний. оболонка: барвник опадрай синій (лактози моногідрат, гіпролоза, титану діоксид, макрогол 4000, індигокармін). Пігулки, вкриті оболонкою 100 мг. 5 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 6 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою блакитного кольору з двосторонньою ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре і повністю всмоктується з травного тракту і досягає максимальної концентрації в плазмі (в середньому 15 мкг/мл) через 1-2 години. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Період напіввиведення становить 6 годин. Зв'язок із білками плазми – понад 99%. Флурбіпрофен майже повністю метаболізується і виводиться переважно нирками (глюкуроніди та сульфатовані кон'югати): 20% у незмінному вигляді.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основний механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів за рахунок блокування циклооксигеназ (ЦОГ-1 та ЦОГ-2). У реалізації терапевтичної дії препарату беруть участь та інші механізми зниження чутливості тканин до медіаторів запалення.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний та подагричний артрит, анкілозуючий спондилоартрит. ревматичне ураження м'яких тканин. Больовий синдром слабкої та помірної інтенсивності: артралгія, міалгія, радикуліт, невралгія, зубний біль, головний біль, травми та опіки. Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до флурбіпрофену та інших нестероїдних протизапальних засобів; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); кровотечі із шлунково-кишкового тракту та цереброваскулярні кровотечі; бронхіальна астма у поєднанні з поліпозом слизової оболонки носа; декомпенсована хронічна серцева недостатність; лікування післяопераційного болю після проведення аорто-коронарного шунтування; порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч); виражена печінкова або ниркова недостатність; дитячий вік до 15 років; вагітність та період лактації. З обережністю: анемія, порушення кровотворення, бронхіальна астма, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, набряковий синдром, печінкова та/або ниркова недостатність, алкоголізм, запальні захворювання кишечника, дивертикуліт, ерозивно-виразкові захворювання шлунково-кишкового тракту , цукровий діабет, стан після великих хірургічних втручань, індукована порфірія, літній вікПобічна діяЗ боку травної системи: частіше 1% - нудота, блювання, печія, діарея, запор, біль у животі, метеоризм, підвищення рівня "печінкових" ферментів, шлунково-кишкова кровотеча, рідше 1% - виразка з можливими ускладненнями (кровотеча, перфорація ), гастрит, жовтяниця, мелена, поява крові у блювотних масах, ураження стравоходу, афтозний стоматит, глосит, гепатит. З боку нервової системи: частіше 1% – головний біль, запаморочення, тривожність, порушення сну, посилення рефлексів, тремор, амнезія, астенія, депресія, сомноленція; рідше 1% – атаксія, ішемічне ураження мозку, слабкість, парестезії, судоми. З боку органів чуття: частіше 1% - порушення зору (нечіткість зору, диплопія, худоба), шум у вухах, зниження слуху; рідше 1% - кон'юнктивіт, порушення нюху та смаку; взаємозв'язок з використанням препарату не встановлений - підвищення внутрішньоочного тиску, крововиливу в сітківку, ретробульбарний неврит. З боку шкірних покровів: частіше 1% - свербіж шкіри, шкірний висип; рідше 1% – алопеція, кропив'янка, екзема, токсичний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), підвищена фоточутливість. З боку сечостатевої системи: частіше 1% – затримка рідини, інфекції сечовивідної системи; рідше 1% – гематурія, підвищення рівня сечової кислоти, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. З боку органів кровотворення та імунної системи: рідше 1% – анемія (у тому числі гемолітична та апластична анемії), зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз. З боку дихальної системи: частіше 1% – риніт; рідше 1% – кашель, бронхоспазм. З боку серцево-судинної системи: рідше 1% – підвищення артеріального тиску, вазо дилатація, набряки, застійна серцева недостатність; взаємозв'язок з використанням препарату не встановлений – стенокардія, аритмія, інфаркт міокарда. Алергічні реакції: рідше 1% - анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (зазвичай стрімко розвивається), набряк губ і язика, алергічний васкуліт. Інші: рідше 1% - гарячка, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиФлурбіпрофен може знижувати ефективність інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Спільне використання препарату з антикоагулянтами (наприклад, варфарин) призводить до підвищення ризику серйозної кровотечі. Одночасне застосування з ацетилсаліцилової кислотою призводить до значного зниження концентрації препарату у сироватці крові. Збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів інших нестероїдних протизапальних препаратів та глюкокортикостероїдні засоби (кровотечі у шлунково-кишковому тракті), токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Флурбіпрофен зменшує гіпотензивну активність бета-блокаторів. Знижує ефект діуретиків (фуросемід, тіазидні діуретики), на тлі калійзберігаючих діуретиків посилюється ризик гіперкаліємії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добову дозу 150-200 мг слід розподілити на 2-3 прийоми на день. Пацієнтам із гострими симптомами або під час загострення хвороби добову дозу короткочасно (2-3 дні) можна збільшити до 300 мг. Дисменорея: на початку 100 мг з наступним прийомом 50 або 100 мг кожні 4 або 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 300 мг.ПередозуванняСимптоми передозування: пригнічення дихання, нудота, біль в епігастральній ділянці, головний біль, запаморочення. Лікування: промивання шлунка та симптоматичне лікування. Специфічного антидоту на флурбіпрофен не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби препарат може впливати на фертильність, про що слід попереджати жінок, які планують вагітність (знижується ймовірність настання вагітності). Під час лікування слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. Со стороны органов кроветворения: более 1% - анемия; 0,1-1% - изменение формулы крови, в т.ч. лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны кожных покровов: более 1% - зуд, кожная сыпь; 0,1-1% - крапивница; менее 0,1% - фотосенсибилизация, буллезные высыпания, мультиформная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Со стороны дыхательной системы: менее 0,1% - бронхоспазм. Со стороны нервной системы: более 1% - головокружение, головная боль; 0,1-1% - вертиго, шум в ушах, сонливость; менее 0,1% - спутанность сознания, дезориентация, эмоциональная лабильность. Со стороны сердечно-сосудистой системы: более 1% - периферические отеки; 0,1-1% - повышение АД, сердцебиение, "приливы" крови к коже лица. Со стороны мочевыделительной системы: 0,1-1% - гиперкреатининемия и/или повышение мочевины в сыворотке крови; менее 0,1% - острая почечная недостаточность; связь с приемом мелоксикама не установлена - интерстициальный нефрит, альбуминурия, гематурия. Со стороны органов чувств: менее 0,1% - конъюнктивит, нарушение зрения, в т.ч. нечеткость зрения. Аллергические реакции: менее 0,1% - ангионевротический отек, анафилактоидные/анафилактические реакции.Взаимодействие с лекарственными средствамиПри одновременном применении с другими нестероидными противовоспалительными препаратами (а также с ацетилсалициловой кислотой) увеличивается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений и кровотечений ЖКТ. При одновременном применении с гипотензивными препаратами возможно снижение эффективности действия последних. При одновременном применении с препаратами лития возможна кумуляция лития и увеличение его токсического действия (рекомендуется контроль концентрации лития в крови). При одновременном применении с метотрексатом усиливается побочное действие последнего на кроветворную систему (опасность возникновения анемии и лейкопении, показан периодический контроль общего анализа крови). При одновременном применении с диуретиками и с циклоспорином возрастает риск развития почечной недостаточности. При одновременном применении с внутриматочными контрацептивными средствами возможно снижение эффективности действия последних. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Еторікоксиб – 90,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Тип А. PH 105) - 102,0 мг, кальцію гідрофосфат безводний - 90,0 мг, кроскармелозу натрію - 15,00 мг, магнію стеарат - 3,00 мг, Опадрай II 00 мг; Склад Опадрай II білий 35К580003: лактози моногідрат – 35,00%, гіпромелоза (НРМС 2910) – 33,00%, титану діоксид – 24,00%, тріацетин – 8,00%. По 7 таблеток у блістер холодного формування з ламінованої орієнтованим поліамідом алюмінієвої фольги та плівки ПВХ. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору з гравіюванням Е90 на одному боці і гладкі з іншого. На поперечному розрізі ядро ​​пігулки від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб швидко всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність при внутрішньому прийомі становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще у дозі 120 мг 1 раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація (Сmах) становить 3,6 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові – 1 година після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу (за період часу з 0 до 24 годин) (AUC0-24ч) склала 37,8 мкг х год/мл. Фармакокінетика еторикоксибу в межах терапевтичних доз має лінійний характер. Прийом їжі не істотно впливає на вираженість і швидкість абсорбції еторикоксіба в дозі 120 мг. Разом з тим, відбувається зниження значень Стах на 36% і збільшення ТС на 2 години. Ці результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (VdSS) у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді. Основний шлях метаболізму – утворення 6'-гідроксиметилеторикоксибу. каталізується ферментами системи цитохромів. CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався. У людини виявлено 5 метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям 25 мг міченого еторикоксибу 70% препарату виводиться нирками, 20% – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлено у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням нирками. Рівноважна концентрація церикоксибу досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб, з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення – близько 22 годин. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Особливі групи пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (65 років і старше) можна порівняти з показниками у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу супроводжувався збільшенням показника AUC на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб щодня в тій же дозі. Еторикоксиб у дозі 30 мг 1 раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних та фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетичні показники одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з помірним та тяжким ураженням нирок та з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що перебувають на гемодіалізі, не відрізнялися суттєво від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв). Діти Фармакокінетичні параметри эторикоксиба у дітей віком до 12 років не вивчалися. У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків у віці від 12 до 17 років, фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на день та у підлітків з масою тіла більше 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у дітей не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі в терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. ЦОГ відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи ЦОГ - ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) церикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг 1 раз на день (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг 1 раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю 8 днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю в спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність эторикоксиба спостерігалася вже другого дня лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали 1 десь у день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг і перевищував за ефективністю комбінацію парацетамол + кодеїн у дозі 600 мг + 60 мг згідно з загальною оцінкою біль протягом перших 6 годин. Частка пацієнтів, яким були потрібні знеболювальні препарати швидкої дії протягом перших 24 годин після прийому досліджуваних препаратів, становила 40,8% при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг, 25,5% при застосуванні ібупрофену в дозі 600 мг кожні 6 годин та 46,7 % при застосуванні комбінації парацетамолкодеїну у дозі 600 мг + 60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2% у групі плацебо.У цьому дослідженні медіана початку дії (відчутне зменшення болю) при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг становила 28 хвилин після прийому препарату.Показания к применениюСимптоматическая терапия остеоартроза; ревматоидного артрита; анкилозирующего спондилита; боли и воспаления, связанных с острым подагрическим артритом. Краткосрочная терапия умеренной острой боли после стоматологических операций.Противопоказания к применениюПовышенная чувствительность к какому-либо компоненту препарата; полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа или околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты и других НПВП (в т. ч. в анамнезе); язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки в стадии обострения, активное желудочно-кишечное кровотечение; воспалительные заболевания кишечника; ХСН (II-IV функциональный класс по NYHA); тяжёлые нарушения функции печени (сывороточный альбумин тяжёлая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), прогрессирующие заболевания почек; подтверждённая гиперкалиемия; подтверждённая ишемическая болезнь сердца, заболевания периферических артерий и/или цереброваскулярные заболевания; дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция; беременность, период грудного вскармливания; детский возраст до 16 лет; неконтролируемая артериальная гипертензия, при которой показатели артериального давления стойко превышают 140/90 мм рт. ст. Следует соблюдать осторожность при применении препарата у следующих групп пациентов: пациенты с повышенным риском развития осложнений со стороны ЖКТ вследствие приёма НПВП; пожилого возраста, одновременно принимающие другие НПВП, в том числе ацетилсалициловую кислоту, или пациенты с заболеваниями ЖКТ в анамнезе, такими как язвенная болезнь и желудочно-кишечные кровотечения; пациенты, имеющие в анамнезе факторы риска сердечно-сосудистых осложнений, такие как дислипидемия/гиперлипидемия, сахарный диабет, артериальная гипертензия, курение, сердечная недостаточность, нарушение функции левого желудочка, отёки и задержка жидкости; пациентам с нарушениями функции печени лёгкой степени тяжести (5-6 баллов по шкале Чайлд-Пью) не следует превышать дозу 60 мг 1 раз в день, пациентам с нарушениями функции печени средней степени тяжести (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) - 30 мг 1 раз в день; пациенты с дегидратацией; пацієнти з порушеннями функції нирок, особливо літні, що одночасно застосовують інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину II; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити. Грудне годування У лактуючих щурів церикоксиб проникає в молоко. Досліджень, що підтверджують проникнення еторикоксибу в грудне молоко у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу як та інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяБезпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом 1 року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних явищ (НЯ) був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом 1 року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг на добу протягом 8 днів. Профіль НЯ в цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, яка включала дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг у середньому протягом 18 місяців (див. Розділ "Фармакологічні властивості" , підрозділ "Фармакодинаміка"). У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль НЯ в цілому був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Наступні небажані реакції (HP) були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали церикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Небажане явище Частота1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2'4 не часто ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин артеріальна гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія / гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія / дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (ACT) часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість особи. свербіж. висип, еритема2, кропивниця2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/ скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження концентрації натрію у крові рідко 1 Згідно з частотою, зареєстрованою в базі даних клінічного дослідження: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко ( від ≥1/10000 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до посібника (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували еторикоксиб в аналізі даних III фази, об'єднаних залежно від дози та показання (n=15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг на добу. супроводжувався збільшенням міжнародного нормалізованого відношення протромбінового часу приблизно на 13%. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати МНО на початку прийому еторикоксибу або при зміні його дози, особливо у перші кілька днів. Діуретичні препарати, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на добу. у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою у низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження ШКТ та інших ускладнень порівняно з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу в дозах 60, 90 та 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо РА. Еторикоксиб у дозах 60 мг та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі збільшувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному застосуванні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Прийом церикоксиксу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 до 1 мг норетиндрону, збільшує AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год. Для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку НЯ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення еторікоксибу в дозі 120 мг одночасно з препаратами для ЗГТ, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24год некон'югованого естрону (41%), еквіліну (76%) і 17- 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з церикоксибом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку НЯ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні церикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP 3А4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохромів. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або місцево міконазол, гель для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. ріфампіцин. Одночасне застосування церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65%. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ "Спосіб застосування та дози") не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не надають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат необхідно застосовувати у мінімальній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартроз Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг 1 раз на день. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт Доза, що рекомендується, становить 60 мг або 90 мг 1 раз на день. Мінімальна ефективна добова доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів прийом дози 90 мг 1 раз на день може призвести до посилення терапевтичної дії. При станах, що супроводжуються гострим болем, препарат слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза в гострому періоді становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату у дозі 120 мг на добу не повинна перевищувати 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій церикоксиб слід застосовувати лише у гострий період трохи більше 3 днів. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при ОА має перевищувати 60 мг; добова доза при РА не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; на період трохи більше 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; на період трохи більше 3 днів. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших препаратів у пацієнтів похилого віку, при застосуванні эторикоксибу слід бути обережним. Пацієнти з порушенням функції печінки Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалі Чайлд-Пью) – 30 мг 1 раз на день. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні церикоксибу у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування препарату у цієї групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування церикоксибу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Діти Еторикоксиб протипоказаний у дітей та підлітків молодше 16 років.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу. протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибу. однак у більшості випадків про небажані реакції (HP) не повідомлялося. Найчастіші HP відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку HP з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з ОА. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати еторикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи церикоксикс, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом ХСН. Інформація про залежність ефекту церикоксибу від дози наведена у розділі "Фармакологічні властивості", підрозділ "Фармакодинаміка". Слід дотримуватися обережності при застосуванні еторикоксибу у пацієнтів, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також у пацієнтів з наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль АТ (див. розділ "Протипоказання"), який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг, 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності АЛТ та/або ACT (приблизно у 3 та більше разів щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (у 3 рази вище за верхню межу норми) застосування еторикоксибу має бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про скасування еторикоксибу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні еторикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування церикоксибу відзначалися випадки запаморочення, сонливості чи слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблети - 1 таб. Активні речовини: кофеїн – 50,0 мг, парацетамол – 250,0 мг, пропіфеназон – 150,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 100,0 мг, кроскармелозу натрію - 8,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 44,8 мг, повідон (полівінілпіролідон) - 18,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 3,2 мг, маг 0 мг. Пігулки. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60 або 100 таблеток у банки полімерні для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі пігулки від білого до білого з бежевим відтінком кольору, з незначною мармуровістю, плоскоциліндричною формою, з фаскою з двох боків та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+аналгезуючий ненаркотичний засіб+психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаПарацетамол Абсорбція – висока, зв'язок з білками плазми – 15%, час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСтах) – 20-30 хв. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці: 80% вступає в реакцію кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням неактивних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном та утворюють неактивні метаболіти. При нестачі глутадіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Період напіввиведення – 2-3 год. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді 3%. Пропіфеназон Максимальна концентрація пропіфеназону у плазмі досягається через 30 хв. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 1-1,5 год. Поєднання з парацетамолом збільшує час його виведення на 40%, що відіграє значну роль, тому що дозволяє скоротити кількість прийомів препарату протягом доби. Виводиться нирками. Кофеїн Час досягнення максимальної концентрації – 1 год; період напіввиведення – 3,5 год; 65-80% кофеїну виводиться нирками головним чином у вигляді 1-метилксатину, 1-метилмочової кислоти та ацетильованих похідних урацилу, невелика кількість перетворюється на теофілін та теобромін.ФармакодинамікаСафістон є комбінованим препаратом, дія якого визначається компонентами, що входять до його складу. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Парацетамол і пропіфеназон мають знеболювальну і жарознижувальну дію. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик. Блокує циклооксигеназу (ЦОГ) лише у центральній нервовій системі (ЦНС), впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простогландинів (ПГ) у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Пропіфеназон є похідним піразолону. Механізм дії здійснюється шляхом інгібування ЦОГ, що бере участь у освіті простагландинів з арахідонової кислоти. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, відчуття втоми. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте сприяє регуляції тонусу судин мозку, зменшує сонливість, посилює болезаспокійливу дію інших компонентів препарату.Показання до застосуванняЗастосовують для усунення больового синдрому слабкої та середньої інтенсивності різного генезу: головний біль, мігрень, зубний біль, артралгії, міалгії, альгодисменорея, а також як жарознижувальний засіб при гарячкових станах на тлі інфекційно-запальних захворювань (ГРВІ, у тому числі грип і т .П.).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тяжка ниркова та/або печінкова недостатність, дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, анемія, в т.ч. гемолітична), гостра гематопорфірія, повне або небронхіальне носа і приносових пазух і непереносимості ієстероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі), стани, що супроводжуються пригніченням дихання, внутрішньочерепна гіпертензія, гострий інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, аритмії, артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба, , період лактації у жінок, дитячий вік до 12 років З обережністю доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона, Ротора), літній вік, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, безсоння. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, тяжкість та неприємні відчуття в ділянці шлунка. Порушення з боку кровотворної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла).Взаємодія з лікарськими засобамиЕфективність препарату може знизитись при одночасному застосуванні з холістираміном, холінолітиками, антидепресантами, лужними речовинами. При одночасному застосуванні Сафістону з барбітуратами, протисудомними препаратами, етанолом значно підвищується гепатотоксична дія. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. Під впливом парацетамолу період напіввиведення хлорафеніколу збільшується у 5 разів. Одночасне застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтів. Мієлотоксичні засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну; знижує всмоктування препаратів кальцію; знижує ефект наркотичних та снодійних засобів, збільшує виведення препаратів літію; прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їх токсичність. Одночасне застосування кофеїну з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів, з бета-адреноміметиками до додаткової стимуляції центральної нервової системи та інших токсичних ефектів. Кофеїн може знижувати кліренс теофіліну, і можливо інших ксантинів, збільшуючи можливість адитивних фармакодинамічних та інших токсичних ефектів. Інгібітори моноамінооксидази, фуразолідон, прокарбазин, селегілін та великі дози кофеїну можуть викликати розвиток небезпечних аритмій серця або виражене підвищення артеріального тиску.Нікотин підвищує швидкість виведення кофеїну. Кофеїн є антагоністом аденозину. Пропіфеназол може посилювати дію пероральних гіполіпідемічних засобів, сульфаніламідних препаратів, антикоагулянтів, ульцерогенний ефект глюкокортикостероїдів, знижує ефективність калійзберігаючих діуретиків.Спосіб застосування та дозиПризначають дорослим по 1 – 2 таблетки, дітям 12-18 років – 1 таблетку 1-3 рази на добу, бажано через 1-2 години після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. Максимальна разова доза – 2 таблетки. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. Препарат не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб і не більше 3 днів як жарознижувальний засіб без призначення та спостереження лікаря. Збільшення добової дози або тривалості лікування можливе лише під наглядом лікаря. Не перевищуйте рекомендовану дозу.ПередозуванняСимптоми: (обумовлені парацетамолом, виявляються після прийому 10-15 г) блідість шкірних покривів, зниження апетиту, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, гепатотоксична та нефротоксична дія, у тяжких випадках - печінкова недостатність, гепатонекроз, підвищення активності , збільшення протромбінового часу, енцефалопатія та коматозний стан Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну через 12 годин. Високі дози кофеїну викликають наступні симптоми: головний біль, тремор, дратівливість, гастралгія, ажитація, руховий неспокій, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія, прискорене сечовипускання, головний біль, нудота, блювота, дзвін тоніко-клонічні). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проносних засобів, підтримка вентиляції легень та оксигенації, при судомах внутрішньовенно діазепам, фенобарбітал, підтримка водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату (більше 5 днів) потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Під час лікування слід відмовитися від вживання алкогольних напоїв (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі). Надмірне вживання кофеїновмісних продуктів (кава, чай) на фоні лікування може викликати симптоми передозування. Прийом препарату може ускладнити встановлення діагнозу при гострому абдомінальному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період прийому препарату слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими видами діяльності, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.:. Діюча речовина: целекоксиб – 200,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 49,80 мг, натрію лаурилсульфат – 8,10 мг, повідон К-30 – 6,70 мг, кроскармелозу натрію – 2,70 мг, магнію стеарат – 2,70 мг; склад оболонки капсули (корпус): барвник заліза оксид жовтий 0,3515 мг, титану діоксид 0,3059 мг, желатин 32,6876 мг, вода 5,6550 мг; склад оболонки капсули (кришечка): барвник заліза оксид жовтий 0,2163 мг, титану діоксид 0,1882 мг, желатин 20,1155 мг, вода 3,4800 мг. Капсули 200мг. 10 капсул в блістер з алюмінієвої фольги та плівки ПВДХ. По 3, 4, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміру 2 з корпусом та кришкою жовтого кольору. Вміст капсул: порошок або гранульований порошок або порошок з крупинками від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації (Сmах) у плазмі крові приблизно через 2-3 години. Стах у плазмі крові після прийому 200 мг - 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність не досліджувалася. Схах та площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах ступінь підвищення Сmах та AUC відбувається менш пропорційно. Розподіл. Зв'язок з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2C9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2C9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2C9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57% та 27%, відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні період напіввиведення становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні концентрації у плазмі досягаються до 5 дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Сmах, період напіввиведення) становить близько 30%. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканинах. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Сmах приблизно на 4 години і підвищує повне всмоктування приблизно на 20%. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Сmах, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі крові, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Проте у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з мінімальної рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі крові у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А та класифікації Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже в 2 рази. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ > 65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35-60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значного зв'язку між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну (КК)) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкого ступеня ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів (Pg), в основному за рахунок інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландина Ег, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) і не впливає на простагландини, синтезовані в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення з сечею PgE2 та 6-кето-PgF1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у пацієнтів похилого віку та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Проте не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення артеріального тиску та розвитку серцевої недостатності, а периферичні набряки були легким ступенем тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. Больовий синдром (болі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю). Лікування первинної дисменореї. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату. Відома підвищена чутливість до сульфонамідів. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2 (у тому числі в анамнезі). Період після операції аортокоронарного шунтування. Активні ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, або виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, або шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас NYHA). Клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії. Геморагічний інсульт. Субарахноїдальний крововилив. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Вагітність та період лактації. Тяжка печінкова недостатність (немає досвіду застосування). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія (немає досвіду застосування). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (немає досвіду застосування). Симкоксиб слід приймати з обережністю при таких станах: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, кровотечі в анамнезі); наявність інфекції Helicobacter pylori; сумісне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин; затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія; хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв); значне зниження обсягу циркулюючої крові (зокрема після хірургічного втручання);захворювання серцево-судинної системи; артеріальна гіпертензія; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2C9; у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.Вагітність та лактаціяЦелекоксиб протипоказаний під час вагітності. Відсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Сімкоксиб під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Сімкоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу простагландинів, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може викликати слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Сімкоксиб для матері.Побічна діяКритерії оцінки частоти: дуже часто ≥ 10%: часто - ≥ 1% та З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки, підвищення артеріального тиску, включаючи обтяження перебігу артеріальної гіпертензії; нечасто – "припливи", відчуття серцебиття; рідко – прояв хронічної серцевої недостатності, аритмія, тахікардія, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; нечасто – захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); рідко - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу; дуже рідко – перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, безсоння; нечасто – занепокоєння, підвищення м'язового тонусу, сонливість; рідко – сплутаність свідомості (психоз). З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – фарингіт, риніт. З боку шкірних покривів: часто - свербіж шкіри (у тому числі генералізований), шкірний висип; нечасто – кропив'янка, екхімози; рідко – алопеція. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – бульозні висипання (бульозний дерматит). З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зорового сприйняття. З боку гепатобіліарної системи: нечасто - підвищення активності "печінкових" ферментів (у тому числі аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази). З боку крові: нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія. Загальні: нечасто – гіперчутливість, грипоподібний синдром, випадкові травми, набряк обличчя. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях:. Незважаючи на те, що ці реакції були виявлені під час постмаркетингових спостережень, вони були розподілені за частотою так: дуже часто ≥ 10%; часто - ≥ 1% і З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: рідко – галюцинації; дуже рідко – крововиливи в головний мозок, асептичний менінгіт, втрата смакових відчуттів, втрата нюху. З боку органу зору: нечасто – кон'юнктивіт. З боку судин: дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи: рідко – тромбоемболія легеневої артерії, пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит; дуже рідко – печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – реакції фоточутливості; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS або синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит. З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, гіпонатріємія; дуже рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, хвороба мінімальних змін. З боку репродуктивної системи: рідко – порушення менструального циклу; частота невідома – зниження фертильності у жінок. Системні порушення: нечасто – біль у грудній клітці. Жінки, які планують вагітність виключалися з дослідження, тому їх не враховували при підрахунку частоти реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування целекоксибу з інгібіторами ізоферменту CYP2C9 може призвести до підвищення його концентрації у плазмі. У таких випадках може знадобитись зниження дози целекоксибу. Одночасне застосування целекоксибу з індукторами ізоферменту CYP2C9, такими як рифампіції, карбамазепін та барбітурати, може призвести до зниження його концентрації у плазмі. У разі може знадобитися підвищення дози целекоксиба. У клінічних дослідженнях фармакокінетики та дослідженнях in vitro було показано, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення протромбінового часу. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу один раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), слід зменшити рекомендовану дозу целекоксибу вдвічі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Декстрометорфан і метопролол: було встановлено, що при одночасному застосуванні целекоксибу в дозі 200 мг на добу призводило до підвищення концентрацій декстрометорфану та метопрололу (субстрати ізоферменту CYP2D6) у 2,6 та 1,5 рази відповідно. Таке підвищення концентрацій пов'язане з пригніченням метаболізму субстратів ізоферменту CYP2D6 целекоксибом за допомогою інгібування активності самого ізоферменту CYP2D6. У зв'язку з цим, у період початку терапії целекоксибом, слід зменшити дозу препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Метотрексат: не відзначалося фармакокінетичних клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та метотрексатом. Гіпотензивні препарати, включаючи інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) / антагоністи ангіотензину II (або блокатори ангіотензинових рецепторів), діуретики та бета-адреноблокатори: інгібування синтезу простагландинів може знизити ефект гіпотензивних препаратів, або бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу спільно з інгібіторами АПФ та/або блокаторами ангіотензинових рецепторів, діуретиками та бета-адреноблокаторами. У літніх пацієнтів, зневоднених (у тому числі у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок, одночасне застосування МПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II та діуретиками нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Зазвичай ці ефекти оборотні. У зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні цих препаратів. У таких випадках доцільно спочатку провести регідрацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Крім того, слід розглянути можливість проведення моніторингу функції нирок на початку терапії та періодично під час одночасного застосування препаратів. Циклоспорин: враховуючи, що нестероїдні протизапальні засоби впливають на нирковий синтез простагландинів, вони можуть підвищувати ризик розвитку нефротоксичності при одночасному застосуванні з циклоспорином. Діуретики: відомі раніше нестероїдні протизапальні засоби у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу простагландинів, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не відзначалося клінічно значущого впливу на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон/35 мкг етинілестрадіол). Міфепристон: при прийомі міфепристону, целекоксиб може бути використаний через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби зменшують ефект препаратів цієї групи. Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші нестероїдні протизапальні засоби: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших нестероїдних протизапальних засобів (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Лізиноприл: у 28-денному дослідженні пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1 і 2 ступеня, які отримують з цього приводу лізиноприл, було встановлено, що одночасне застосування целекоксибу в дозі 200 мг двічі на добу не призводило до клінічно значущого збільшення середнього систолічного або діастолічного тиску. за результатами 24-годинного моніторингу артеріального тиску, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримують целекоксиб у дозі 200 мг двічі на добу, у 48% з них не було відзначено відповіді на терапію лізиноприлом (за критеріями відповіді прийнято показники рівня діастолічного тиску понад 90 мм. рт. ст. або підвищення діастолічного тиску на 10 % у порівнянні з вихідним рівнем), у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо (у цій групі не було відзначено відповіді у 27% пацієнтів). Інші препарати: не відзначалося клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та антацидами (алюміній- і магній-містять препарати), омепразолом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань. У здорових добровольців НПЗП не впливають на фармакокінетику дигоксину. Проте при одночасному застосуванні дигоксину та індометацину та ібупрофену у пацієнтів відзначалося підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Це необхідно брати до уваги при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що підвищують концентрацію дигоксину у плазмі. Немає інформації про взаємодію целекоксибу та дигоксину. Враховуючи інші ефекти целекоксибу на серцево-судинну систему, слід обережно приймати його одночасно з дигоксином. У цьому випадку рекомендується ретельно контролювати побічні реакції. Целекоксиб переважно метаболізується у печінці ізоферментом CYP2C9. Так як барбітурати є індукторами ізоферменту CYP2C9, при їх одночасному застосуванні з целекоксибом може спостерігатися зниження концентрації останнього в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Сімкоксиб, його слід застосовувати мінімально можливим коротким курсом у мінімально ефективній дозі препарату. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза целекоксибу становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза целекоксибу становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг на добу. Лікування больового синдрому: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Лікування первинної дисменореї: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Літні пацієнти: зазвичай, корекції дози не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки: у пацієнтів з легким ступенем тяжкості печінкової недостатності (клас А класифікації Чайлд-П'ю) корекції дози не потрібно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) слід знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок: у пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжким ступенем тяжкості ниркової недостатності немає. Одночасне застосування з флуконазолом: при одночасному застосуванні флуконазолу (інгібітор ізоферменту CYP2C9) та препарату Сімкоксиб слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Симкоксиб слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, оскільки це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу в плазмі. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняСимптоми. Клінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування. При підозрі на передозування необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сімкоксиб, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на фертильність. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності або порушення фертильності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому нестероїдних протизапальних засобів, включаючи целекоксиб. Вплив на серцево-судинну систему. Препарат Сімкоксиб, як і всі коксиби, може збільшувати ризик серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, його слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах і мінімально можливим коротким курсом (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень, навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на серцево-судинну систему та про заходи, які слід вжити у разі їх виникнення. При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аорто-коронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі нестероїдні протизапальні засоби, целекоксиб може призводити до підвищення артеріального тиску, що може стати також причиною ускладнень з боку серцево-судинної системи. Всі нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією повинні застосовуватися з обережністю. Спостереження за артеріальним тиском має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на шлунково-кишковий тракт. У пацієнтів, які приймали целекоксиб, спостерігалися дуже рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗП найбільш високий у літніх людей, пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. . Іншими факторами ризику кровотечі зі шлунково-кишкового тракту є одночасне застосування з пероральними глюкокортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗП, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на шлунково-кишковий тракт ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне застосування з пероральними антикоагулянтами. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з пероральними антикоагулянтами підвищується ризик кровотеч. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. Пероральні антикоагулянти включають варфарин, антикоагулянти кумаринового ряду та пероральні антикоагулянти прямої дії (наприклад, апіксабан, дабігатран та ривароксабан). Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення протромбінового часу (міжнародного протромбінового часу (МНО)), то після початку лікування препаратом Сімкоксиб або зміни його дози, у пацієнтів, які одночасно одержують терапію пероральними антикоагулянтами, повинна контролюватись антикоагулянтна активність та/або МНО. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що гальмують синтез простагландинів, у ряду пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід бути обережними при застосуванні даного препарату у пацієнтів зі станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Сімкоксиб у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Вплив на печінкову функцію. Препарат Сімкоксиб не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю при лікуванні у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки та печінкова недостатність (іноді з летальним наслідком або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 місяць після початку прийому целекоксибу. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки, або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Сімкоксиб. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Сімкоксиб було зареєстровано випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Вкрай рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Ризик появи таких реакцій вищий у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися в перший місяць терапії. Слід припинити прийом препарату Симкоксиб при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія глюкокортикостероїдами. Препарат Сімкоксиб не може замінити глюкокортикостероїди або застосовуватися як терапія глюкокортикостероїдної недостатності. Пригнічення функції ізоферменту CYP2D6. Було встановлено, що целекоксиб є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. У період початку лікування целекоксибом слід знизити дозу препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Однак ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях і загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що препарат Симкоксиб так впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.:. Діюча речовина: целекоксиб – 200,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 49,80 мг, натрію лаурилсульфат – 8,10 мг, повідон К-30 – 6,70 мг, кроскармелозу натрію – 2,70 мг, магнію стеарат – 2,70 мг; склад оболонки капсули (корпус): барвник заліза оксид жовтий 0,3515 мг, титану діоксид 0,3059 мг, желатин 32,6876 мг, вода 5,6550 мг; склад оболонки капсули (кришечка): барвник заліза оксид жовтий 0,2163 мг, титану діоксид 0,1882 мг, желатин 20,1155 мг, вода 3,4800 мг. Капсули 200мг. 10 капсул в блістер з алюмінієвої фольги та плівки ПВДХ. По 3, 4, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміру 2 з корпусом та кришкою жовтого кольору. Вміст капсул: порошок або гранульований порошок або порошок з крупинками від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації (Сmах) у плазмі крові приблизно через 2-3 години. Стах у плазмі крові після прийому 200 мг - 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність препарату не досліджувалась. Схах та площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах ступінь підвищення Сmах та AUC відбувається менш пропорційно. Розподіл. Зв'язок з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2C9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2C9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2C9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57% та 27%, відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні період напіввиведення становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні концентрації у плазмі досягаються до 5 дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Сmах, період напіввиведення) становить близько 30%. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканинах. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Сmах приблизно на 4 години і підвищує повне всмоктування приблизно на 20%. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Сmах, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі крові, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Проте у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з мінімальної рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі крові у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А та класифікації Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже в 2 рази. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ > 65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35-60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значного зв'язку між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну (КК)) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкого ступеня ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів (Pg), в основному за рахунок інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландина Ег, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) і не впливає на простагландини, синтезовані в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення з сечею PgE2 та 6-кето-PgF1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у пацієнтів похилого віку та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Проте не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення артеріального тиску та розвитку серцевої недостатності, а периферичні набряки були легким ступенем тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. Больовий синдром (болі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю). Лікування первинної дисменореї. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату. Відома підвищена чутливість до сульфонамідів. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2 (у тому числі в анамнезі). Період після операції аортокоронарного шунтування. Активні ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, або виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, або шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас NYHA). Клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії. Геморагічний інсульт. Субарахноїдальний крововилив. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Вагітність та період лактації. Тяжка печінкова недостатність (немає досвіду застосування). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія (немає досвіду застосування). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (немає досвіду застосування). Симкоксиб слід приймати з обережністю при таких станах: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, кровотечі в анамнезі); наявність інфекції Helicobacter pylori; сумісне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин; затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія; хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв); значне зниження обсягу циркулюючої крові (зокрема після хірургічного втручання);захворювання серцево-судинної системи; артеріальна гіпертензія; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2C9; у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.Вагітність та лактаціяЦелекоксиб протипоказаний під час вагітності. Відсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Сімкоксиб під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Сімкоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу простагландинів, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може викликати слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Сімкоксиб для матері.Побічна діяКритерії оцінки частоти: дуже часто ≥ 10%: часто - ≥ 1% та З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки, підвищення артеріального тиску, включаючи обтяження перебігу артеріальної гіпертензії; нечасто – "припливи", відчуття серцебиття; рідко – прояв хронічної серцевої недостатності, аритмія, тахікардія, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; нечасто – захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); рідко - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу; дуже рідко – перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, безсоння; нечасто – занепокоєння, підвищення м'язового тонусу, сонливість; рідко – сплутаність свідомості (психоз). З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – фарингіт, риніт. З боку шкірних покривів: часто - свербіж шкіри (у тому числі генералізований), шкірний висип; нечасто – кропив'янка, екхімози; рідко – алопеція. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – бульозні висипання (бульозний дерматит). З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зорового сприйняття. З боку гепатобіліарної системи: нечасто - підвищення активності "печінкових" ферментів (у тому числі аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази). З боку крові: нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія. Загальні: нечасто – гіперчутливість, грипоподібний синдром, випадкові травми, набряк обличчя. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях:. Незважаючи на те, що ці реакції були виявлені під час постмаркетингових спостережень, вони були розподілені за частотою так: дуже часто ≥ 10%; часто - ≥ 1% і З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: рідко – галюцинації; дуже рідко – крововиливи в головний мозок, асептичний менінгіт, втрата смакових відчуттів, втрата нюху. З боку органу зору: нечасто – кон'юнктивіт. З боку судин: дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи: рідко – тромбоемболія легеневої артерії, пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит; дуже рідко – печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – реакції фоточутливості; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS або синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит. З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, гіпонатріємія; дуже рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, хвороба мінімальних змін. З боку репродуктивної системи: рідко – порушення менструального циклу; частота невідома – зниження фертильності у жінок. Системні порушення: нечасто – біль у грудній клітці. Жінки, які планують вагітність виключалися з дослідження, тому їх не враховували при підрахунку частоти реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування целекоксибу з інгібіторами ізоферменту CYP2C9 може призвести до підвищення його концентрації у плазмі. У таких випадках може знадобитись зниження дози целекоксибу. Одночасне застосування целекоксибу з індукторами ізоферменту CYP2C9, такими як рифампіції, карбамазепін та барбітурати, може призвести до зниження його концентрації у плазмі. У разі може знадобитися підвищення дози целекоксиба. У клінічних дослідженнях фармакокінетики та дослідженнях in vitro було показано, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення протромбінового часу. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу один раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), слід зменшити рекомендовану дозу целекоксибу вдвічі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Декстрометорфан і метопролол: було встановлено, що при одночасному застосуванні целекоксибу в дозі 200 мг на добу призводило до підвищення концентрацій декстрометорфану та метопрололу (субстрати ізоферменту CYP2D6) у 2,6 та 1,5 рази відповідно. Таке підвищення концентрацій пов'язане з пригніченням метаболізму субстратів ізоферменту CYP2D6 целекоксибом за допомогою інгібування активності самого ізоферменту CYP2D6. У зв'язку з цим, у період початку терапії целекоксибом, слід зменшити дозу препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Метотрексат: не відзначалося фармакокінетичних клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та метотрексатом. Гіпотензивні препарати, включаючи інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) / антагоністи ангіотензину II (або блокатори ангіотензинових рецепторів), діуретики та бета-адреноблокатори: інгібування синтезу простагландинів може знизити ефект гіпотензивних препаратів, або бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу спільно з інгібіторами АПФ та/або блокаторами ангіотензинових рецепторів, діуретиками та бета-адреноблокаторами. У літніх пацієнтів, зневоднених (у тому числі у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок, одночасне застосування МПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II та діуретиками нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Зазвичай ці ефекти оборотні. У зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні цих препаратів. У таких випадках доцільно спочатку провести регідрацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Крім того, слід розглянути можливість проведення моніторингу функції нирок на початку терапії та періодично під час одночасного застосування препаратів. Циклоспорин: враховуючи, що нестероїдні протизапальні засоби впливають на нирковий синтез простагландинів, вони можуть підвищувати ризик розвитку нефротоксичності при одночасному застосуванні з циклоспорином. Діуретики: відомі раніше нестероїдні протизапальні засоби у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу простагландинів, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не відзначалося клінічно значущого впливу на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон/35 мкг етинілестрадіол). Міфепристон: при прийомі міфепристону, целекоксиб може бути використаний через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби зменшують ефект препаратів цієї групи. Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші нестероїдні протизапальні засоби: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших нестероїдних протизапальних засобів (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Лізиноприл: у 28-денному дослідженні пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1 і 2 ступеня, які отримують з цього приводу лізиноприл, було встановлено, що одночасне застосування целекоксибу в дозі 200 мг двічі на добу не призводило до клінічно значущого збільшення середнього систолічного або діастолічного тиску. за результатами 24-годинного моніторингу артеріального тиску, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримують целекоксиб у дозі 200 мг двічі на добу, у 48% з них не було відзначено відповіді на терапію лізиноприлом (за критеріями відповіді прийнято показники рівня діастолічного тиску понад 90 мм. рт. ст. або підвищення діастолічного тиску на 10 % у порівнянні з вихідним рівнем), у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо (у цій групі не було відзначено відповіді у 27% пацієнтів). Інші препарати: не відзначалося клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та антацидами (алюміній- і магній-містять препарати), омепразолом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань. У здорових добровольців НПЗП не впливають на фармакокінетику дигоксину. Проте при одночасному застосуванні дигоксину та індометацину та ібупрофену у пацієнтів відзначалося підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Це необхідно брати до уваги при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що підвищують концентрацію дигоксину у плазмі. Немає інформації про взаємодію целекоксибу та дигоксину. Враховуючи інші ефекти целекоксибу на серцево-судинну систему, слід обережно приймати його одночасно з дигоксином. У цьому випадку рекомендується ретельно контролювати побічні реакції. Целекоксиб переважно метаболізується у печінці ізоферментом CYP2C9. Так як барбітурати є індукторами ізоферменту CYP2C9, при їх одночасному застосуванні з целекоксибом може спостерігатися зниження концентрації останнього в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Сімкоксиб, його слід застосовувати мінімально можливим коротким курсом у мінімально ефективній дозі препарату. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза целекоксибу становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза целекоксибу становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг на добу. Лікування больового синдрому: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Лікування первинної дисменореї: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Літні пацієнти: зазвичай, корекції дози не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки: у пацієнтів з легким ступенем тяжкості печінкової недостатності (клас А класифікації Чайлд-П'ю) корекції дози не потрібно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) слід знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок: у пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжким ступенем тяжкості ниркової недостатності немає. Одночасне застосування з флуконазолом: при одночасному застосуванні флуконазолу (інгібітор ізоферменту CYP2C9) та препарату Сімкоксиб слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Симкоксиб слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, оскільки це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу в плазмі. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняСимптоми. Клінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування. При підозрі на передозування необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сімкоксиб, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на фертильність. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності або порушення фертильності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому нестероїдних протизапальних засобів, включаючи целекоксиб. Вплив на серцево-судинну систему. Препарат Сімкоксиб, як і всі коксиби, може збільшувати ризик серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, його слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах і мінімально можливим коротким курсом (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень, навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на серцево-судинну систему та про заходи, які слід вжити у разі їх виникнення. При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аорто-коронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі нестероїдні протизапальні засоби, целекоксиб може призводити до підвищення артеріального тиску, що може стати також причиною ускладнень з боку серцево-судинної системи. Всі нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією повинні застосовуватися з обережністю. Спостереження за артеріальним тиском має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на шлунково-кишковий тракт. У пацієнтів, які приймали целекоксиб, спостерігалися дуже рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗП найбільш високий у літніх людей, пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. . Іншими факторами ризику кровотечі зі шлунково-кишкового тракту є одночасне застосування з пероральними глюкокортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗП, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на шлунково-кишковий тракт ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне застосування з пероральними антикоагулянтами. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з пероральними антикоагулянтами підвищується ризик кровотеч. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. Пероральні антикоагулянти включають варфарин, антикоагулянти кумаринового ряду та пероральні антикоагулянти прямої дії (наприклад, апіксабан, дабігатран та ривароксабан). Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення протромбінового часу (міжнародного протромбінового часу (МНО)), то після початку лікування препаратом Сімкоксиб або зміни його дози, у пацієнтів, які одночасно одержують терапію пероральними антикоагулянтами, повинна контролюватись антикоагулянтна активність та/або МНО. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що гальмують синтез простагландинів, у ряду пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід бути обережними при застосуванні даного препарату у пацієнтів зі станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Сімкоксиб у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Вплив на печінкову функцію. Препарат Сімкоксиб не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю при лікуванні у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки та печінкова недостатність (іноді з летальним наслідком або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 місяць після початку прийому целекоксибу. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки, або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Сімкоксиб. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Сімкоксиб було зареєстровано випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Вкрай рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Ризик появи таких реакцій вищий у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися в перший місяць терапії. Слід припинити прийом препарату Симкоксиб при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія глюкокортикостероїдами. Препарат Сімкоксиб не може замінити глюкокортикостероїди або застосовуватися як терапія глюкокортикостероїдної недостатності. Пригнічення функції ізоферменту CYP2D6. Було встановлено, що целекоксиб є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. У період початку лікування целекоксибом слід знизити дозу препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Однак ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях і загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що препарат Симкоксиб так впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таб.: Активні речовини: парацетамол 500 мг, кофеїн 65 мг. Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований - 50 мг, крохмаль кукурудзяний - 41.4 мг, повідон (К22.5-27.0) - 2 мг, калію сорбат - 0.6 мг, тальк - 15 мг, стеаринова кислота - 5 мг, кроскармеллоза гіпромелоза – 5 мг, тріацетин – 1 мг.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, капсулоподібної форми з плоским краєм, з тисненням знака у вигляді трикутника та "+" на одній стороні таблетки.ХарактеристикаАнальгетик-антипіретикФармакокінетикаПарацетамол швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ, розподіл у рідинах організму відносно рівномірний. Зв'язування парацетамолу з білками плазми є мінімальним при терапевтичній концентрації. Парацетамол метаболізується в печінці та виводиться із сечею у вигляді глюкуронідних та сульфатних метаболітів – менш ніж 5% виводиться у незміненому вигляді. T1/2 прийому терапевтичної дози становить 2-3 год. Кофеїн швидко всмоктується із ШКТ та розподіляється по всьому організму. Кофеїн майже повністю метаболізується у печінці шляхом окислення та деметилювання у вигляді метаболітів, які виводяться із сечею. T1/2 становить 4-9 год.ФармакодинамікаАналгетик-антипіретик комбінованого складу, містить комбінацію двох активних інгредієнтів: парацетамолу та кофеїну. Чинить жарознижувальну та аналгетичну дію. Парацетамол блокує ЦОГ у ЦНС, впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку ШКТ. Кофеїн стимулює психомоторні центри головного мозку, виявляє аналептичну дію, посилює ефект анальгетиків, усуває сонливість та почуття втоми, підвищує фізичну та розумову працездатність.ІнструкціяТаблетки розчинні Солпадеїн Фаст перед прийомом внутрішньо слід розчинити не менше ніж у 100 мл (півсклянки) води. Дорослим (включаючи літніх) та дітям старше 12 років призначають по 1-2 таб. 3-4 рази на добу, якщо необхідно. Інтервал між прийомами – не менше 4 год. Максимальна разова доза – 2 таб., максимальна добова доза – 8 таб. Препарат не рекомендується застосовувати більше п'яти днів як знеболювальне та більше трьох днів як жарознижувальне без призначення та спостереження лікаря. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливе лише під наглядом лікаря.Показання до застосуванняголовний біль; мігрень; зубний біль; біль у попереку; невралгія; м'язовий та ревматичний біль; болючі менструації; біль у горлі; симптоматичне лікування застудних захворювань та грипу (для зниження підвищеної температури тіла).Протипоказання до застосуваннявиражені порушення функції печінки; виражені порушення функції нирок; артеріальна гіпертензія; глаукому; порушення сну; епілепсія; дитячий вік до 12 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при доброякісних гіпербілірубінеміях (в т.ч. синдром Жильбера), вірусному гепатиті, алкогольному ураженні печінки, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізмі.Вагітність та лактаціяПрепарат Солпадеїн Фаст містить кофеїн. При прийомі кофеїну є високий ризик народження дитини з низькою масою тіла, ризик мимовільного аборту. Потрапляючи в грудне молоко, кофеїн може надавати стимулюючу дію на дитину, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Солпадеїн Фаст не слід застосовувати препарат при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Визначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1 /1000), дуже рідко (≥1/100 000 та <1/10 000). Нижченаведені побічні ефекти виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Парацетамол Алергічні реакції: дуже рідко – шкірний висип, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона, анафілаксія. З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, метгемоглобінемія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. З боку дихальної системи: дуже рідко – бронхоспазм (у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та нестероїдних протизапальних засобів). З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у високих дозах підвищується ймовірність гепатотоксичної дії, нефротоксичної дії та панцитопенії. Також у випадках тривалого застосування у високих дозах необхідно контролювати картину крові. Кофеїн Можливі: диспептичні явища (в т.ч. нудота, епігастральний біль), підвищена збудливість, запаморочення, порушення сну, тахікардія. При надмірному вживанні харчових продуктів, що містять кофеїн (в т.ч. чаю, кави) під час прийому препарату можлива поява занепокоєння, тривожності, дратівливості, безсоння, головного болю, порушень з боку травної системи, тахікардії, серцевої аритмії. При виникненні будь-якого з перелічених побічних ефектів слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри регулярному прийомі протягом тривалого часу препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотечі. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Препарат посилює дію інгібіторів МАО. Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, примідон, етанол, рифампіцин, фенілбутазон, препарати звіробою, трициклічні антидепресанти та інші індуктори мікросомального окиснення збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, обумовлюючи можливість розвитку тяжкого ураження печінки. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Під впливом парацетамолу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Одночасний прийом парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку гепатотоксичних ефектів та гострого панкреатиту. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Препарат може знижувати ефективність урикозуричних препаратів.ПередозуванняСимптоми, зумовлені парацетамолом: протягом 24 год можливі блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія, біль у шлунку; через 1-2 доби можуть проявитися ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності печінкових ферментів). Можливе порушення вуглеводного обміну та ознаки метаболічного ацидозу. У дорослих пацієнтів ураження печінки розвивається після прийому понад 10 г парацетамолу. За наявності факторів, що впливають на токсичність парацетамолу для печінки, ураження печінки можливе після прийому парацетамолу в кількості 5 г і більше. У тяжких випадках передозування може розвинутись енцефалопатія, кровотечі, гіпоглікемія, набряк мозку, аж до летального результату. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом,характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія, протеїнурія, при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Є повідомлення про випадки порушень серцевого ритму, панкреатиту. Лікування: при підозрі на передозування, навіть за відсутності виражених перших симптомів, необхідно припинити застосування препарату та негайно звернутися за лікарською допомогою. Протягом 1 години після передозування рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан). Слід визначити концентрацію парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати недостовірні). Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну.Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми, зумовлені кофеїном: біль в епігастрії, блювання, часте сечовипускання, тахікардія, аритмія, стимуляція ЦНС (безсоння, неспокій, ажитація, тривога, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, тремор та судоми). Проте слід враховувати, що поява клінічно значущих симптомів передозування кофеїну при прийомі даного препарату завжди пов'язана з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування включає підтримуючі заходи, наприклад, рясне питво та підтримання життєво важливих показників. Протягом від 1 години до 4 годин після передозування рекомендується прийом активованого вугілля. Для зменшення впливу передозування кофеїном на функції ЦНС рекомендується введення седативних препаратів внутрішньовенно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротипоказання: виражені порушення функції печінки. Протипоказання: виражені порушення функції нирок. Протипоказання: дитячий вік до 12 років. Застосування можливе згідно з режимом дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: Парацетамол - 500,00 мг; Кофеїн – 65,00 мг; Допоміжні речовини: Крохмаль прежелатинізований – 50,00 мг; Крохмаль кукурудзяний – 41,40 мг; Повідон (До 22,5 - 27,0) - 2,00 мг; Калію сорбат - 0,60 мг; Тальк – 15,00 мг; Стеаринова кислота – 5,00 мг; Кроскармеллоза натрію – 10,00 мг; Крохмаль прежелатинізований – 50,00 мг; Крохмаль кукурудзяний – 41,40 мг; Плівкова оболонка: Гіпромелоза – 5,00 мг; Тріацетин – 1,00 мг. По 12 таблеток у блістер ПВХ/алюмінієвий. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, покриті плівковою оболонкою, таблетки капсулоподібної форми із плоским краєм. На одній стороні таблетки у вигляді тиснення нанесений знак у вигляді трикутника та "+".Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Парацетамол швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Розподіл у рідинах організму відносно рівномірний. При терапевтичних концентраціях зв'язування парацетамолу з білками плазми мінімальне. Кофеїн повністю і швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту та розподіляється по всьому організму. Метаболізм Парацетамол метаболізується в печінці та виводиться нирками у вигляді глюкуронідних та сульфатних метаболітів менше, ніж на 5% виводиться у вигляді незмінного парацетамолу. Кофеїн майже повністю метаболізується у печінці шляхом окислення та деметилювання у вигляді метаболітів, які виводяться нирками. Виведення Середній період напіввиведення парацетамолу прийому терапевтичної дози становить близько 2-3 год. Середній період напіввиведення кофеїну прийому терапевтичної дози становить близько 4-9 год.ФармакодинамікаПарацетамол Парацетамол блокує циклооксигеназу (ЦОГ) у клітинах ЦНС, впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Кофеїн Стимулює психомоторні центри головного мозку, виявляє аналептичну дію, посилює ефект анальгетиків, усуває сонливість та почуття втоми, підвищує фізичну та розумову працездатність.Показання до застосуванняПрепарат Солпадеїн Фаст застосовують у дорослих та дітей старше 12 років як знеболюючий засіб (при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності) при: зубного болю, у тому числі при видаленні зубів та після проведення стоматологічних втручань; головного болю та мігрені; біль у горлі; болі у м'язах та суглобах; біль, зумовлений остеоартритом; болях у попереку; невралгії; хворобливих менструаціях (дисменореї). Як симптоматичне лікування для зниження підвищеної температури тіла при: гострі респіраторні та гострі респіраторні вірусні захворювання, у тому числі грип; після проведення вакцинації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу, кофеїну чи будь-якого іншого компонента препарату; Порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; Артеріальна гіпертензія; Глаукома, порушення сну; Дитячий вік віком до 12 років; Вагітність та лактація; Епілепсія; Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол. З обережністю: Доброякісні гіпербілірубінемії (зокрема синдром Жильбера). Вірусний гепатит. Алкогольна хвороба печінки. Хронічний алкоголізм. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення функції печінки та нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів/факторів ризику перед прийомом препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах і людях не було виявлено жодного ризику застосування парацетамолу під час вагітності або негативного впливу на внутрішньоутробний розвиток плода, проте застосування кофеїну може збільшувати ризик мимовільного аборту або народження дитини з низькою масою тіла, тому препарат Солпадеїн Фаст не рекомендується застосовувати у час вагітності. Період грудного вигодовування Парацетамол проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. У дослідженнях на людях був виявлено будь-якого негативного на організм дитини при грудному вигодовуванні. Кофеїн проникає в грудне молоко і може чинити стимулюючу дію на дитину, яка перебуває на грудному вигодовуванні, тому препарат Солпадеїн Фаст не рекомендується застосовувати в період лактації.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та Парацетамол Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, метгемоглобінемія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко: анафілаксія, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипи на шкірі, свербіж, кропив'янку, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко: бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко: порушення функції печінки. При тривалому застосуванні препарату у високих дозах підвищується ймовірність гепатотоксичної дії, нефротоксичної дії та панцитопенії. У разі тривалого застосування препарату потрібний контроль картини крові. Кофеїн Порушення з боку нервової системи: Частота невідома: підвищена збудливість, порушення сну, безсоння, запаморочення, головний біль. Порушення з боку судин: Частота невідома: тахікардія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Частота невідома: диспепсичні розлади (в т.ч. нудота, біль у епігастрії). При застосуванні препарату Солпадеїн Фаст не рекомендується прийом кофеїновмісних продуктів, т.к. це збільшує ризик появи таких небажаних ефектів, як безсоння, дратівливість, тривожність, біль голови, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, тахікардія, серцева аритмія. При виникненні будь-якої з перелічених небажаних реакцій припиніть прийом препарату та негайно зверніться до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо пацієнт приймає інші лікарські препарати, до початку прийому Солпадеїну Фаст слід звернутися за консультацією до лікаря. При регулярному прийомі протягом тривалого часу препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотечі. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Посилює дію інгібіторів МАО. Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, дифенін, примідон та інші протисудомні засоби, етанол, рифампіцин, зидовудин, флумецинол, фенілбутазон, бутадіон, препарати звіробою продірявленого та інші індуктори мікросомального окиснення збільшують продукцію (5 г і більше). Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Під дією парацетамолу час виведення левоміцетину (хлорамфеніколу) збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння левоміцетином (хлорамфеніколом). Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Препарат може знижувати ефективність урикозуричних препаратів. Тривале спільне застосування парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирок або сечового міхура. Спільне введення флуклоксациліну з парацетамолом може призвести до метаболічного ацидозу, особливо у пацієнтів з факторами ризику виснаження глутатіону, такими як сепсис, неповноцінне харчування або хронічний алкоголізм. Одночасний прийом препарату парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку ураження печінки та гострого панкреатиту. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Не слід приймати препарат одночасно з кофеїновмісними продуктами.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, потрібну для досягнення ефекту! Мінімальний інтервал між прийомами препарату Солпадеїн Фаст повинен становити 4 год. Дорослі (включаючи літніх) та діти віком від 12 років: 1-2 таблетки до 4х разів на добу, при необхідності. Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4-х годин. Максимальна разова доза – 2 таблетки, максимальна добова доза – 8 таблеток. Препарат не рекомендується застосовувати більше 5 днів як знеболюючий засіб і більше 3 днів як жарознижувальний засіб без призначення та спостереження лікаря. Збільшення тривалості прийому препарату можливе лише під наглядом лікаря. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок: Перед застосуванням Солпадеїну Фаст пацієнтам з порушенням функції нирок необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять комбінацію кофеїну та парацетамолу, у пацієнтів з порушенням функції нирок переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті. Пацієнти з порушенням функції печінки: Перед застосуванням Солпадеїну Фаст пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять комбінацію кофеїну та парацетамолу, у пацієнтів з порушенням функції печінки переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті.ПередозуванняСимптоми (обумовлені парацетамолом) При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється при прийомі парацетамолу у кількості 10 г та більше. За наявності факторів, що впливають на токсичність парацетамолу для печінки (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами", "Особливі вказівки), ураження печінки може виникати після прийому парацетамолу в кількості 5 г і більше. При тривалому застосуванні препарату з перевищенням рекомендованої дози препарат може мати нефротоксичну дію (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Протягом перших 24 годин після передозування можуть виявитися такі симптоми: нудота, блювання, біль у шлунку, блідість шкірних покривів, анорексія, метаболічний ацидоз. Через 1-2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість в області печінки, підвищення активності "печінкових" ферментів), можливий розвиток порушення вуглеводного обміну та метаболічного ацидозу. У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції мозку), кровотечі, гіпоглікемія, набряк мозку, аж до летального результату, необхідність трансплантації печінки, смерть. Також можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування У разі підозри на передозування препаратом Солпадеїн Фаст, навіть за відсутності перших симптомів, необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря для надання медичної допомоги. Протягом першої години після передозування, але не пізніше 4 годин, рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан). Слід визначити концентрацію парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати недостовірні). Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність проведення додаткових терапевтичних заходів (прийом метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в плазмі крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми (обумовлені кофеїном) Біль в епігастрії, блювання, часте сечовипускання, тахікардія, аритмія, стимуляція ЦНС (безсоння, неспокій, ажитація, тривога, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, тремор та судоми). Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування кофеїну при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування Специфічний антидот відсутній. Лікування включає підтримуючі заходи, наприклад, рясне питво та підтримання життєво важливих показників. Протягом від 1 години до 4 годин після передозування рекомендується прийом активованого вугілля. Для зменшення впливу кофеїну на функції ЦНС рекомендується введення седативних препаратів внутрішньовенно та антагоністів бета-адренорецепторів для зниження кардіотоксичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДані щодо впливу препарату на фертильність відсутні. Якщо при прийомі препарату поліпшення стану не спостерігається або головний біль стає постійним, необхідно звернутися до лікаря. Препарат Солпадеїн Фаст не слід застосовувати з іншими парацетамолсодержащими препаратами, оскільки спільний прийом препаратів може спричинити передозування парацетамолу. При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Препарат Солпадеїн Фаст не слід приймати з харчовими продуктами, що містять кофеїн (чай, кава і т.д.), т.к. це може призвести до появи занепокоєння, тривожності, дратівливості, безсоння, головного болю, порушень з боку шлунково-кишкового тракту, тахікардії, серцевої аритмії. Пацієнти з дефіцитом глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, дієтичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження, схильні до передозування, тому необхідно дотримуватися запобіжних заходів і перед прийомом препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності/порушень функції печінки при невеликому передозуванні парацетамолу (5 г і більше) у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування препарату Солпадеїн Фаст пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад, при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу, що супроводжується симптомами прискореного дихання (почуття нестачі повітря, задишка), нудотою, блюванням, втратою апетиту. При одночасному прояві цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря. ДО УБЕЖЕННЯ ТОКСИЧНОГО УРАЖЕННЯ ДРУКУ ПАРАЦЕТАМОЛ НЕ Слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, складеним до ХРОНІЧНОГО. Супутні захворювання печінки підвищують ризик подальшого пошкодження печінки під час прийому препарату Солпадеїн Фаст. При прийомі препарату пацієнти з неалкогольним цирозом печінки мають високий ризик передозування. У хворих, які страждають на атопічну бронхіальну астму, полінози, є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. При проведенні аналізів на визначення сечової кислоти та вмісту глюкози у крові слід повідомити лікаря про прийом препарату. Препарат може змінити результати аналізу допінг-контролю спортсменів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами малоймовірний.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Кофеїн (безводний) - 65,0 мг; Парацетамол – 500,0 мг; Допоміжні речовини: Натрію гідрокарбонат – 1342,0 мг; Лимонна кислота (безводна) – 925,0 мг; Натрію карбонат (безводний) – 134,2 мг; Сорбітол – 50,0 мг; Натрію сахаринат – 10,0 мг; Повідон (К-25) – 1,0 мг; Диметикон – 1,0 мг; Натрію лаурилсульфат – 0,10 мг. У виробництві використовується очищена вода, яка видаляється в процесі виробництва. Пігулки розчинні, 65 мг +500 мг. Первинна упаковка По 4 таблетки в ламінований стрип (папір/поліетилен/фольга алюмінієва/поліетилен). Вторинна упаковка 6 стрипів по 4 таблетки разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. На вторинній упаковці допускається наявність контролю першого розтину.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, гладкі, з фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаЗнеболюючий та жарознижувальний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Парацетамол швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Розподіл у рідинах організму відносно рівномірний. При терапевтичних концентраціях зв'язування парацетамолу із білками плазми мінімальне. Не відзначається насичення процесів виведення парацетамолу з подальшими ризиками збільшення періоду напіввиведення та токсичності. Взаємодії активних речовин не наголошувалося. Кофеїн повністю і швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації досягаються через 5–120 хв залежно від дози, стану пацієнта та супутніх препаратів. Ознак пресистемного метаболізму зареєстровано був. Кофеїн активно розподіляється по всьому організмі. Середнє зв'язування кофеїну з білками плазми становить близько 35%. Препарат містить гідрокарбонат натрію, що сприяє всмоктуванню препарату. Згідно з даними клінічних досліджень, всмоктування парацетамолу та кофеїну проходить швидше протягом перших 60 хв (зниження Tmax та збільшення AUC0-10год) порівняно з препаратом Солпадеїн Фаст, таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Метаболізм Парацетамол метаболізується в печінці та виводиться нирками у вигляді глюкуронідних та сульфатних метаболітів; менше, ніж на 5 % виводиться у вигляді незмінного парацетамолу. Кофеїн майже повністю (~99 %) метаболізується в печінці шляхом окислення та деметилювання до різних ксантинових похідних, що виводяться нирками. Ізофермент печінкового цитохрому Р450 CYP1A2 бере участь у ферментному метаболізмі кофеїну. Виведення У дорослих пацієнтів виведення кофеїну майже повністю відбувається за рахунок печінкового метаболізму. Лише невелика кількість (1-2%) прийнятої дози кофеїну у людей виводиться у незмінній формі нирками. У дорослих відзначається індивідуальна варіабельність швидкості виведення. Середній період напіввиведення крові кофеїну при прийомі терапевтичної дози становить близько 4,9 год, з діапазоном 1,9-12,2 год.ФармакодинамікаПрепарат Солпадеїн Фаст має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат містить комбінацію двох активних інгредієнтів: парацетамолу та кофеїну. Парацетамол Парацетамол блокує циклооксигеназу (ЦОГ) у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах зумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Дана властивість парацетамолу робить препарат особливо відповідним пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (наприклад, пацієнтам із шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або пацієнтам похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутнє медикаментозне лікування,при якому інгібування периферичних простагландинів може бути небажаним. Кофеїн Знеболювальна ад'ювантна дія кофеїну обумовлена ​​наступними механізмами: блокадою периферичної проноцицептивної дії аденозину, активацією центральних норадренергічних шляхів, що є ендогенною системою пригнічення болю, та стимуляцією ЦНС з подальшою модуляцією ефективного компонента болю. Кофеїн посилює дію парацетамолу та скорочує час до настання знеболювального ефекту. Клінічні дані показали, що комбінація парацетамолу – кофеїну забезпечує більш ефективне полегшення болю порівняно з просто парацетамолом (р ≤ 0,05). Також кофеїн стимулює психомоторні центри головного мозку, виявляє аналептичну дію, посилює ефект анальгетиків, усуває сонливість та почуття втоми, підвищує фізичну та розумову працездатність. Натрію гідрокарбонат не має знеболювального ефекту.Показання до застосуванняПрепарат Солпадеїн Фаст застосовують у дорослих та дітей старше 12 років. Як знеболювальні засоби (при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності) при: зубного болю, у тому числі при видаленні зубів та після проведення стоматологічних втручань; головного болю та мігрені; біль у горлі; біль у м'язах і суглобах, включаючи біль у попереку; біль, зумовлений остеоартритом; вушного болю (оталгії); невралгії; хворобливих менструаціях (дисменореї). Як симптоматичне лікування для зниження підвищеної температури тіла при: гострі респіраторні та гострі респіраторні вірусні захворювання, у тому числі грип; після проведення вакцинації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу, кофеїну чи будь-якого іншого компонента препарату; Порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; Артеріальна гіпертензія; Глаукома, порушення сну; Дитячий вік віком до 12 років; Вагітність та грудне вигодовування; Епілепсія; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція, т.к. препарат містить сорбітол. Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами, що містять парацетамол, літій, а також з кофеїновмісними напоями. З ОБЕРЕЖНІСТЮ Доброякісні гіпербілірубінемії (зокрема синдром Жильбера). Вірусний гепатит. Алкогольна хвороба печінки. Хронічний алкоголізм. Дефіцит глюкозо-6-фосфату дегідрогенази. Порушення функції печінки та нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; Наявність тяжких інфекцій, т.к. Прийом препарату може збільшити ризик метаболічного ацидозу. Застосування у пацієнтів з дефіцитом глутатіону (зокрема, у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, або пацієнтів з низьким індексом маси тіла). За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів/факторів ризику перед прийомом препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату під час вагітності не рекомендується! Парацетамол Слід приймати найменшу дозу, необхідну для досягнення ефекту протягом максимально короткого періоду часу. Кофеїн Застосування кофеїну може збільшувати ризик мимовільного аборту, тому його застосування не рекомендується під час вагітності. Період грудного вигодовування Застосування препарату під час грудного вигодовування не рекомендується! Парацетамол Парацетамол виділяється з грудним молоком, але у клінічно не значній кількості при застосуванні у рекомендованих дозах. Кофеїн Кофеїн проникає в грудне молоко і може чинити стимулюючу дію на дитину, яка перебуває на грудному вигодовуванні, проте значуща токсичність не відзначалася.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та Парацетамол Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, метгемоглобінемія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: анафілаксія, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипи на шкірі, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Дуже рідко: бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: порушення функції печінки. При тривалому застосуванні препарату у високих дозах підвищується ймовірність гепатотоксичної дії, нефротоксичної дії та панцитопенії. У разі тривалого застосування препарату потрібний контроль картини крові. Кофеїн Порушення з боку центральної нервової системи - Дуже рідко: запаморочення, біль голови. Порушення серця - Дуже рідко: відчуття серцебиття. Порушення з боку психіки - Дуже рідко: безсоння, занепокоєння, тривожність, дратівливість, нервозність. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Дуже рідко: шлунково-кишкові розлади. При застосуванні препарату Солпадеїн Фаст не рекомендується прийом кофеїновмісних продуктів, т.к. це збільшує ризик появи таких небажаних реакцій, як безсоння, дратівливість, тривожність, біль голови, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, тахікардія, серцева аритмія. При виникненні будь-якої з перелічених небажаних реакцій припиніть прийом препарату і негайно зверніться до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо пацієнт приймає інші лікарські препарати, до початку прийому Солпадеїну Фаст слід звернутися за консультацією до лікаря. При регулярному прийомі протягом тривалого часу препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотечі. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Посилює дію інгібіторів МАО. Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, примідон та інші протисудомні засоби, етанол, рифампіцин, фенілбутазон, бутадіон, препарати звіробою продірявленого та інші індуктори мікросомального окиснення збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, обумовлюючи більш . Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Під дією парацетамолу час виведення левоміцетину (хлорамфеніколу) збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння левоміцетином (хлорамфеніколом). Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Препарат може знижувати ефективність урикозуричних препаратів. Одночасний прийом препарату парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку ураження печінки та гострого панкреатиту. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Не слід приймати препарат одночасно з кофеїновмісними продуктами. Кофеїн може посилювати виведення літію з організму, тому не рекомендується одночасне застосування препарату з літієвмісними препаратами.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, необхідну для досягнення ефекту протягом максимально короткого періоду часу! Мінімальний інтервал між прийомами препарату Солпадеїн Фаст повинен становити щонайменше 4 год. Дорослі (включаючи літніх) та діти віком від 12 років: По 1-2 таблетки, розчинені в половині склянки води, кожні 4-6 годин, при необхідності, але не більше 4 разів на добу. Максимальна добова доза – 8 таблеток. Максимальна тривалість безперервного застосування без консультації лікаря: 5 днів як знеболювальний та 3 дні як жарознижувальний засіб. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок: Перед застосуванням Солпадеїну Фаст пацієнтам з порушенням функції нирок необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять комбінацію кофеїну та парацетамолу, у пацієнтів з порушенням функції нирок переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті. Пацієнти з порушенням функції печінки: Перед застосуванням Солпадеїну Фаст пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять комбінацію кофеїну та парацетамолу, у пацієнтів з порушенням функції печінки переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті.ПередозуванняСимптоми (обумовлені парацетамолом) Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, яка може призвести до необхідності пересадки печінки або смерті. Крім того, спостерігається гострий панкреатит, що супроводжується печінковою дисфункцією та гепатотоксичністю. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється при прийомі парацетамолу у кількості 10 г та більше. За наявності факторів, що впливають на токсичність парацетамолу для печінки, ураження печінки може виникати після прийому парацетамолу в кількості 5 г і більше. Перші ознаки передозування зазвичай виявляються після 24-48 годин і досягають максимального розвитку на 4-6 добу. Протягом перших 24 годин після передозування можуть виявитися такі симптоми: нудота, блювання, біль у шлунку, блідість шкірних покривів, анорексія. Через 1–2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності «печінкових» ферментів), можливий розвиток порушення вуглеводного обміну та метаболічного ацидозу. У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції мозку), кровотечі, гіпоглікемія, набряк мозку, аж до летального результату, необхідність трансплантації печінки, смерть. Також можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування У разі підозри на передозування препаратом Солпадеїн Фаст, навіть за відсутності перших симптомів, необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря для надання медичної допомоги. Протягом першої години після передозування, але не пізніше 4 годин, рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан). Слід визначити концентрацію парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати недостовірні). Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність проведення додаткових терапевтичних заходів (прийом метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в плазмі крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми (обумовлені кофеїном) Біль в епігастрії, блювання, часте сечовипускання, тахікардія, аритмія, стимуляція ЦНС (безсоння, неспокій, ажитація, тривога, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, тремор та судоми). Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування кофеїну при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування Специфічний антидот відсутній. Лікування включає підтримуючі заходи, наприклад, рясне питво та підтримання життєво важливих показників. Протягом від 1 години до 4 годин після передозування рекомендується прийом активованого вугілля. Для зменшення впливу кофеїну на функції ЦНС рекомендується введення седативних препаратів внутрішньовенно та антагоністів бета-адренорецепторів для зниження кардіотоксичного ефекту. Високі дози гідрокарбонату натрію можуть викликати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту і блювання. Крім цього, високі дози гідрокарбонату натрію можуть викликати гіпернатріємію. При підозрі на гіпернатріємію, пацієнт повинен контролювати рівень електролітів і проводити відповідне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо при прийомі препарату поліпшення стану не спостерігається або головний біль стає постійним, необхідно звернутися до лікаря. Препарат Солпадеїн Фаст не слід застосовувати з іншими парацетамолсодержащими препаратами, оскільки спільний прийом препаратів може спричинити передозування парацетамолу. При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Препарат Солпадеїн Фаст не слід приймати з харчовими продуктами, що містять кофеїн (чай, кава і т.д.), т.к. це може призвести до появи занепокоєння, тривожності, дратівливості, безсоння, головного болю, порушень з боку шлунково-кишкового тракту, тахікардії, серцевої аритмії. Пацієнти з дефіцитом глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, цистичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження, схильні до передозування, тому необхідно дотримуватися запобіжних заходів і перед прийомом препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності/порушень функції печінки при невеликому передозуванні парацетамолу (5 г і більше) у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування препарату Солпадеїн Фаст пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад, при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу, що супроводжується симптомами прискореного дихання (почуття нестачі повітря, задишка), нудотою, блюванням, втратою апетиту. При одночасному прояві цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного споживання алкоголю. Супутні захворювання печінки підвищують ризик подальшого пошкодження печінки під час прийому препарату Солпадеїн Фаст. При прийомі препарату пацієнти з неалкогольним цирозом печінки мають високий ризик передозування. У пацієнтів, які страждають на атопічну бронхіальну астму, полінози, є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. При проведенні аналізів на визначення сечової кислоти та вмісту глюкози у крові слід повідомити лікаря про прийом препарату. Препарат може змінити результати аналізів допінг-контролю спортсменів. Пацієнтам, які дотримуються дієти без солі або низької солі, при розрахунку добового споживання солі слід враховувати вміст натрію в таблетці (427 мг). Препарат містить сорбітол. Пацієнтам з непереносимістю фруктози не слід застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: парацетамол 325,0 мг, напроксен 100,0 мг, кофеїн 50,0 мг, дротаверину гідрохлорид 40,0 мг, феніраміну малеат 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 118,6 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 30,0 мг, гіпоролоза 20,0 мг, кроскармелоза натрію 60,0 мг, лимонна кислота 10,0 мг, динатрію едетат 0,0 мг мг, тальк 12,0 мг; магнію стеарат 4,0 мг; плівкова оболонка: Опадрай fx зелений 65 F210000 30,0 мг (полівініловий спирт 14,100 мг, тальк 6,588 мг, макрогол 3,990 мг, перламутровий пігмент* 3,000 мг, полісорбат- 800000000000 мг, алюмінієвий лак на основі барвника (хіноліновий жовтий 0,255 мг). *Перламутровий пігмент складається з слюди і містить 69-75% алюмосилікату калію (Е555) та 25-31% титану діоксиду (Е171). Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки або двошарової ПВХ/ПВДХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, зеленого кольору з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + нестероїдний протизапальний препарат + психостимулюючий засіб + спазмолітичний засіб + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаПарацетамол Характеризується високою та швидкою абсорбцією із ШКТ, переважно у тонкому кишечнику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 0,5-1,5 години після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми незначний - 15%. Парацетамол рівномірно розподіляється і проникає через гематоенцефалічний бар'єр, а також більшість тканин організму. Очікуваний обсяг розподілу становить 0,95 л/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів.При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також бере участь ізофермент CYP2E1. Період напіввиведення (Т1/2) – 1,5-2,5 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується Т1/2. Напроксен Абсорбція із ШКТ напроксену швидка та повна. Біодоступність – 95%. Їда практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування. ТСах - 1-2 години. Зв'язування з білками плазми – понад 99%. Рівноважна концентрація досягається прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Метаболізується у печінці до диметилнапроксену за участю ізоферменту CYP2C9. T1/2 – 12-15 годин. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться нирками (98%), 10% з яких – у незміненому вигляді; із жовчю виводиться 0,5-2,5% прийнятої дози. При нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Кофеїн Кофеїн, що входить до складу препарату, майже повністю і швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 годину. Швидко проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, надходить у грудне молоко, виводиться (в т.ч. у вигляді метаболітів) переважно нирками близько 65-80%. Основні метаболіти – 1-метилксантин, 1-метилсечова кислота та ацетильовані похідні урацилу, невелика кількість кофеїну перетворюється на теофілін та теобромін. T1/2 – 3,5 години. Дротаверін При пероральному прийомі абсорбція дротаверину висока та швидка. Біодоступність – 100%. Після пресистемного метаболізму до системного кровотоку надходить 65% прийнятої дози дротаверину. Час досягнення Смах у крові - 45-60 хвилин. Зв'язування з білками плазми – 95-97%, переважно з альбуміном, гамма- та бета-глобулінами, а також ліпопротеїнами високої щільності. Поступово розподіляється в тканинах, проникає у гладком'язові клітини. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Дротаверин та/або його метаболіти можуть трохи проникати через плацентарний бар'єр. T1/2 – 8-10 годин. Майже повністю метаболізується у печінці шляхом О-дезетилювання. Метаболіти швидко кон'югують із глюкуроновою кислотою. Головний метаболіт – 4'-дезетилдротаверин, інші метаболіти – 6-дезетилдротаверин та 4'-дезетилдротавералдин. T1/2 – 8-10 годин.За 72 години майже повністю виводиться з організму. В основному (більше 50% дротаверину) виводиться нирками, переважно у вигляді метаболітів, меншою мірою (близько 30%) – з жовчю. Незмінений дротаверин у сечі не виявляється. Фенірамін Максимальна концентрація феніраміну в плазмі досягається приблизно через 1-2,5 години. T1/2 – 16-19 годин. 70-83% прийнятої дози виводиться з організму через нирки у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має аналгетичну, протизапальну, спазмолітичну, жарознижувальну дію. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, має жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази (ЦОГ) у центральній нервовій системі (ЦНС) та впливом на центри болю та терморегуляції. Напроксен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з неселективним придушенням активності ЦОГ, що регулює синтез простагландинів. Кофеїн – викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність, сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Чинить тонізуючу дію на судини головного мозку. Дротаверин - має міотропну спазмолітичну дію, обумовлену інгібуванням фосфодіестерази IV, діє на гладкі м'язи шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), жовчовивідних шляхів, сечостатевої системи, судин. Фенірамін - Н1-гістаміновий рецептор блокатор. Має спазмолітичну та легку седативну дію, зменшує явища ексудації, а також посилює аналгетичну дію парацетамолу та напроксену.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу, включаючи біль у суглобах, м'язах; при радикуліті, альгодисменореї (менструальних болях), невралгіях, зубному болі, головному болі (у тому числі при головному болі, обумовленому спазмом судин головного мозку); больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури, у тому числі при хронічному холециститі, жовчнокам'яній хворобі, постхолецистектомічному синдромі, нирковій коліці; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням; застудні захворювання, що супроводжуються гарячковим синдромом (як симптоматична терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; стан після проведення аортокоронарного шунтування; тяжкі органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі гострий інфаркт міокарда); пароксизмальна тахікардія; часта шлуночкова екстрасистолія; тяжка артеріальна гіпертензія; гіперкаліємія; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, цукровим діабетом, захворюваннями периферичних артерій, виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, при нирковій та печінковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості, вірусному гепатиті, алкогольному ураженні печінки, доброкачественной. Джонсона і Ротора), епілепсії, при схильності до судомних нападів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, у пацієнтів похилого віку. За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів пацієнт перед застосуванням препарату повинен звернутися за консультацією до лікаря.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, метгемоглобінемія. З боку ЦНС: збудження, тривожність, посилення рефлексів, тремор, біль голови, порушення сну, запаморочення, зниження концентрації уваги. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, аритмії, підвищення артеріального тиску (АТ). З боку травної системи: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, запор, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: Порушення функції нирок. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Інші: дерматит, тахіпное (почастішання дихання). Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт зазначає будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, він повинен повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з барбітуратами, трициклічними антидепресантами, рифампіцином, алкогольними напоями збільшується ризик гепатотоксичної дії (даних комбінацій слід уникати). Парацетамол посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з етанолом (напої та лікарські препарати, що містять алкоголь), підвищується ризик виникнення гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Напроксен здатний викликати зменшення діуретичного ефекту фуросеміду, посилення ефекту непрямих антикоагулянтів, підвищує токсичність сульфаніламідів та метотрексату, знижує виведення літію та підвищує його концентрацію у плазмі крові. При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних засобів (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; при одночасному прийомі кофеїну та циметидину, пероральних контрацептивних засобів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Одночасне вживання кофеїновмісних напоїв та інших засобів, що стимулюють ЦНС, може призводити до надмірної стимуляції ЦНС. При одночасному застосуванні дротаверин може послабити протипаркінсонічний ефект леводопи. При одночасному застосуванні феніраміну з транквілізаторами, снодійними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, алкоголем можливе посилення гнітючого впливу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таблетці 1-3 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість лікування становить не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Не слід перевищувати вказані дози препарату!ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія (відсутність апетиту), біль у животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, збудження, руховий занепокоєння, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія (підвищення температури тіла), тремор або м'язові посмикування; епілептичні напади, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатонекроз, збільшення протромбінового часу. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні розвивається печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом; аритмія, панкреатит. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря. Лікування: промивання шлунка із наступним прийомом активованого вугілля. Специфічним антидотом при отруєнні парацетамолом є ацетилцистеїн. Введення ацетилцистеїну актуальне протягом 8 годин після прийому парацетамолу. При шлунково-кишковій кровотечі необхідно введення антацидних засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином хлориду натрію; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах – внутрішньовенне введення діазепаму; підтримання балансу рідини та солей в організмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з іншими засобами, що містять парацетамол та/або інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі із засобами для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа. При застосуванні препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. При необхідності визначення 17-кетостероїдів СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ слід відмінити за 48 годин до дослідження. Слід враховувати, що напроксен збільшує час кровотечі. Вплив кофеїну на ЦНС залежить від типу нервової системи та може проявлятися як збудженням, так і гальмуванням вищої нервової діяльності. У період лікування пацієнт повинен уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В окремих випадках можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому в період лікування пацієнт повинен дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: парацетамол 325,0 мг, напроксен 100,0 мг, кофеїн 50,0 мг, дротаверину гідрохлорид 40,0 мг, феніраміну малеат 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 118,6 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 30,0 мг, гіпоролоза 20,0 мг, кроскармелоза натрію 60,0 мг, лимонна кислота 10,0 мг, динатрію едетат 0,0 мг мг, тальк 12,0 мг; магнію стеарат 4,0 мг; плівкова оболонка: Опадрай fx зелений 65 F210000 30,0 мг (полівініловий спирт 14,100 мг, тальк 6,588 мг, макрогол 3,990 мг, перламутровий пігмент* 3,000 мг, полісорбат- 800000000000 мг, алюмінієвий лак на основі барвника (хіноліновий жовтий 0,255 мг). *Перламутровий пігмент складається з слюди і містить 69-75% алюмосилікату калію (Е555) та 25-31% титану діоксиду (Е171). Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки або двошарової ПВХ/ПВДХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, зеленого кольору з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + нестероїдний протизапальний препарат + психостимулюючий засіб + спазмолітичний засіб + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаПарацетамол Характеризується високою та швидкою абсорбцією із ШКТ, переважно у тонкому кишечнику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 0,5-1,5 години після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми незначний - 15%. Парацетамол рівномірно розподіляється і проникає через гематоенцефалічний бар'єр, а також більшість тканин організму. Очікуваний обсяг розподілу становить 0,95 л/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів.При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також бере участь ізофермент CYP2E1. Період напіввиведення (Т1/2) – 1,5-2,5 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується Т1/2. Напроксен Абсорбція із ШКТ напроксену швидка та повна. Біодоступність – 95%. Їда практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування. ТСах - 1-2 години. Зв'язування з білками плазми – понад 99%. Рівноважна концентрація досягається прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Метаболізується у печінці до диметилнапроксену за участю ізоферменту CYP2C9. T1/2 – 12-15 годин. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться нирками (98%), 10% з яких – у незміненому вигляді; із жовчю виводиться 0,5-2,5% прийнятої дози. При нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Кофеїн Кофеїн, що входить до складу препарату, майже повністю і швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 годину. Швидко проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, надходить у грудне молоко, виводиться (в т.ч. у вигляді метаболітів) переважно нирками близько 65-80%. Основні метаболіти – 1-метилксантин, 1-метилсечова кислота та ацетильовані похідні урацилу, невелика кількість кофеїну перетворюється на теофілін та теобромін. T1/2 – 3,5 години. Дротаверін При пероральному прийомі абсорбція дротаверину висока та швидка. Біодоступність – 100%. Після пресистемного метаболізму до системного кровотоку надходить 65% прийнятої дози дротаверину. Час досягнення Смах у крові - 45-60 хвилин. Зв'язування з білками плазми – 95-97%, переважно з альбуміном, гамма- та бета-глобулінами, а також ліпопротеїнами високої щільності. Поступово розподіляється в тканинах, проникає у гладком'язові клітини. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Дротаверин та/або його метаболіти можуть трохи проникати через плацентарний бар'єр. T1/2 – 8-10 годин. Майже повністю метаболізується у печінці шляхом О-дезетилювання. Метаболіти швидко кон'югують із глюкуроновою кислотою. Головний метаболіт – 4'-дезетилдротаверин, інші метаболіти – 6-дезетилдротаверин та 4'-дезетилдротавералдин. T1/2 – 8-10 годин.За 72 години майже повністю виводиться з організму. В основному (більше 50% дротаверину) виводиться нирками, переважно у вигляді метаболітів, меншою мірою (близько 30%) – з жовчю. Незмінений дротаверин у сечі не виявляється. Фенірамін Максимальна концентрація феніраміну в плазмі досягається приблизно через 1-2,5 години. T1/2 – 16-19 годин. 70-83% прийнятої дози виводиться з організму через нирки у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має аналгетичну, протизапальну, спазмолітичну, жарознижувальну дію. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, має жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази (ЦОГ) у центральній нервовій системі (ЦНС) та впливом на центри болю та терморегуляції. Напроксен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з неселективним придушенням активності ЦОГ, що регулює синтез простагландинів. Кофеїн – викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність, сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Чинить тонізуючу дію на судини головного мозку. Дротаверин - має міотропну спазмолітичну дію, обумовлену інгібуванням фосфодіестерази IV, діє на гладкі м'язи шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), жовчовивідних шляхів, сечостатевої системи, судин. Фенірамін - Н1-гістаміновий рецептор блокатор. Має спазмолітичну та легку седативну дію, зменшує явища ексудації, а також посилює аналгетичну дію парацетамолу та напроксену.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу, включаючи біль у суглобах, м'язах; при радикуліті, альгодисменореї (менструальних болях), невралгіях, зубному болі, головному болі (у тому числі при головному болі, обумовленому спазмом судин головного мозку); больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури, у тому числі при хронічному холециститі, жовчнокам'яній хворобі, постхолецистектомічному синдромі, нирковій коліці; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням; застудні захворювання, що супроводжуються гарячковим синдромом (як симптоматична терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; стан після проведення аортокоронарного шунтування; тяжкі органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі гострий інфаркт міокарда); пароксизмальна тахікардія; часта шлуночкова екстрасистолія; тяжка артеріальна гіпертензія; гіперкаліємія; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, цукровим діабетом, захворюваннями периферичних артерій, виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, при нирковій та печінковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості, вірусному гепатиті, алкогольному ураженні печінки, доброкачественной. Джонсона і Ротора), епілепсії, при схильності до судомних нападів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, у пацієнтів похилого віку. За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів пацієнт перед застосуванням препарату повинен звернутися за консультацією до лікаря.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, метгемоглобінемія. З боку ЦНС: збудження, тривожність, посилення рефлексів, тремор, біль голови, порушення сну, запаморочення, зниження концентрації уваги. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, аритмії, підвищення артеріального тиску (АТ). З боку травної системи: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, запор, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: Порушення функції нирок. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Інші: дерматит, тахіпное (почастішання дихання). Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт зазначає будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, він повинен повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з барбітуратами, трициклічними антидепресантами, рифампіцином, алкогольними напоями збільшується ризик гепатотоксичної дії (даних комбінацій слід уникати). Парацетамол посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з етанолом (напої та лікарські препарати, що містять алкоголь), підвищується ризик виникнення гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Напроксен здатний викликати зменшення діуретичного ефекту фуросеміду, посилення ефекту непрямих антикоагулянтів, підвищує токсичність сульфаніламідів та метотрексату, знижує виведення літію та підвищує його концентрацію у плазмі крові. При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних засобів (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; при одночасному прийомі кофеїну та циметидину, пероральних контрацептивних засобів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Одночасне вживання кофеїновмісних напоїв та інших засобів, що стимулюють ЦНС, може призводити до надмірної стимуляції ЦНС. При одночасному застосуванні дротаверин може послабити протипаркінсонічний ефект леводопи. При одночасному застосуванні феніраміну з транквілізаторами, снодійними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, алкоголем можливе посилення гнітючого впливу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таблетці 1-3 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість лікування становить не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Не слід перевищувати вказані дози препарату!ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія (відсутність апетиту), біль у животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, збудження, руховий занепокоєння, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія (підвищення температури тіла), тремор або м'язові посмикування; епілептичні напади, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатонекроз, збільшення протромбінового часу. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні розвивається печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом; аритмія, панкреатит. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря. Лікування: промивання шлунка із наступним прийомом активованого вугілля. Специфічним антидотом при отруєнні парацетамолом є ацетилцистеїн. Введення ацетилцистеїну актуальне протягом 8 годин після прийому парацетамолу. При шлунково-кишковій кровотечі необхідно введення антацидних засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином хлориду натрію; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах – внутрішньовенне введення діазепаму; підтримання балансу рідини та солей в організмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з іншими засобами, що містять парацетамол та/або інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі із засобами для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа. При застосуванні препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. При необхідності визначення 17-кетостероїдів СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ слід відмінити за 48 годин до дослідження. Слід враховувати, що напроксен збільшує час кровотечі. Вплив кофеїну на ЦНС залежить від типу нервової системи та може проявлятися як збудженням, так і гальмуванням вищої нервової діяльності. У період лікування пацієнт повинен уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В окремих випадках можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому в період лікування пацієнт повинен дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: метамізол натрію – 500 мг, пітофенону гідрохлорид – 5,0 мг, фенпіверінія бромід – 0,1 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 10 мг, пшеничний крохмаль 85,9 мг, тальк (магнію гідросилікат) 6 мг, магнію стеарат 4 мг, желатин 4 мг, натрію гідрокарбонат 5 мг. Пігулки. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки. Круглі, плоскі таблетки з фаскою та з ризиком з одного боку, білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЖарознижувальне, аналгетичне, спазмолітичнеФармакокінетикаМетамізол натрію. Добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками крові – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Пітофенон та фенпіверінія бромід. У доступних літературних даних недостатньо відомостей про фармакокінетику даних діючих речовин. Обидві речовини, що діють, характеризуються неповною резорбцією, при цьому вони повністю іонізуються. Мають слабку ліпорозчинність. Не проходять через гематенцефалічний бар'єр. Метаболізуються в печінці шляхом окисних реакцій, що виводяться в основному нирками.ФармакодинамікаДо складу препарату входять: ненаркотичний аналгетик метамізол натрію, спазмолітичний міотропний засіб пітофенон і м-холіноблокуючий засіб фенпіверінія бромід. Метамізол натрію є похідним піразолону. Має болезаспокійливу, жарознижувальну та протизапальну дію. Пітофенон, подібно до папаверину, має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення. Фенпіверінія бромід за рахунок м-холіноблокуючої дії має додатковий розслаблюючий вплив на гладку мускулатуру. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до полегшення болю, розслаблення гладких м'язів, зниження підвищеної температури тіла.Показання до застосуванняСлабо або помірно виражений больовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів – ниркова та печінкова коліки, болі спастичного характеру в процесі кишечника, альгодисменорея. Може застосовуватися для короткочасного симптоматичного лікування при болях у суглобах, невралгії, ішіалгії, міалгії. Як допоміжний засіб може застосовуватись для зменшення болю після хірургічних та діагностичних втручань. При необхідності препарат може бути використаний для зниження підвищеної температури тіла при застудних та інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до похідних піразолону (бутадіон, трибузон), до інших компонентів препарату. Пригнічення кістковомозкового кровотворення, стабільна і нестабільна стенокардія, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, виражені порушення функції печінки або нирок, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тахіаритмії, закритокутова форма глаукоми, гіперплазія гранулоцитопенію, вагітність, період лактації, дитячий вік до 6 років. З обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з легким та середнім ступенем тяжкості порушення функції печінки або нирок, при схильності до артеріальної гіпотензії (систолічний тиск нижче 100 мм рт.ст.), бронхоспазму,а також при підвищеній індивідуальній чутливості до нестероїдних протизапальних засобів або ненаркотичних аналгетиків.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності та у період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, антихолінергічні ефекти (знижений потовиділення, парез акомодації, утруднене сечовипускання). Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, тахікардія, ціаноз. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі у червоний колір. З боку органів кровотворення: при тривалому прийомі – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспастичний синдром, анафілактичний шок, набряк Квінке, багатоформна ексудативна еритема (зокрема синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Спазмалгону з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. Трициклічні антидепресанти, протизаплідні засоби для внутрішнього застосування, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці і підвищують його токсичність. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватися під час лікування препаратами, що містять метамізол натрію. Одночасне застосування з циклоспорином знижує концентрацію останнього у крові. Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми, пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикоїди та індометацин, може збільшувати вираженість їх дії. При сумісному застосуванні з блокаторами H1-гістамінових рецепторів, бутирофенонами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, амантадином та хінідином можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Посилює ефекти етанолу. Одночасне застосування з хлорпромазином або ін. похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н1-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію метамізолу натрію). При необхідності одночасного застосування зазначених вище та інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо: краще після їжі, не розжовуючи, запиваючи водою. Рекомендовані добові дози Дорослі та діти віком від 15 років: 1-2 таблетки 2-3 рази на добу. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. У дітей препарат застосовують лише за призначенням лікаря. Діти віком від 8 до 11 років – по половині таблетки 2-3 рази на добу. Діти від 12 до 15 років – по одній таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість прийому має перевищувати 5 днів. Збільшення добової дози препарату або тривалості лікування можливе лише за рекомендацією та під наглядом лікаря.ПередозуванняПри передозуванні препаратом можуть спостерігатися наступні симптоми: блювання, відчуття сухості у роті, зниження потовиділення, порушення акомодації, зниження артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування – промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові (вміст лейкоцитів) та функціонального стану печінки. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. У період лікування препаратом не можна вживати алкоголь. Під час лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості фізичної та психічної реакції. Застосування препарату у матерів-годувальниць вимагає припинення грудного вигодовування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему