Антибиотики Хиты продаж

Дозування: 400 мг Фасування: N5 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: Канонфарма продакшн ЗАТ Завод-виробник: Канонфарма(Росія) Діюча речовина: Моксифлоксацин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка, покрита плівковою оболонкою 250 мг/125 мг, містить активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) 250 мг, клавуланова кислота (у формі калію клавуланату) 125 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 6,50 мг, карбоксиметилкрохмалю натрію – 13,00 мг, целюлоза мікрокристалічна – 247,75 мг, магнію стеарат – 9,75 мг. Оболонка: гіпромелоза – 13,589 мг, пропіленгліколь – 2,718 мг, титану діоксид E171 – 9,693 мг. Одна таблетка, покрита плівковою оболонкою 500 мг/125 мг, містить активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) 500 мг, клавуланова кислота (у формі калію клавуланату) 125 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 10,50 мг, карбоксиметилкрохмалю натрію – 21,05 мг, целюлоза мікрокристалічна – 382,65 мг, магнію стеарат – 10,80 мг. Оболонка: гіпромелоза – 21,951 мг, пропіленгліколь – 4,390 мг, титану діоксид E171 – 15,659 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 250 мг/125 мг та 500 мг/125 мг. По 15 або 20 таблеток у банку з темного скла, закупорену пластиковою кришкою з силікагелем та контролем першого розтину. 1 банку з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ХарактеристикаДля таблеток 250 мг/125 мг: таблетки овальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Для таблеток 500 мг/125 мг: таблетки овальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з втиснутими літерами «А» і «К» та ризиком на одному боці таблетки.ФармакокінетикаОсновні фармакокінетичні параметри амоксициліну та клавуланової кислоти подібні. Обидва компоненти добре всмоктуються після вживання, прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування. Пік плазмових концентрацій досягається через 1 годину після прийому. Обидва компоненти характеризуються хорошим обсягом розподілу в рідинах і тканинах організму (легкі, середнє вухо, плевральна та перитоніальна рідини, матка, яєчники тощо). Амоксицилін також проникає в синовіальну рідину, печінку, передміхурову залозу, піднебінні мигдалики, м'язову тканину, жовчний міхур, секрет придаткових пазух носа, слину та бронхіальний секрет. Амоксицилін і клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар'єр при незапалені мозкові оболонки. Амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр і у слідових концентраціях виводяться з грудним молоком. Амоксицилін та клавуланова кислота характеризуються низьким зв'язуванням з білками плазми. Амоксицилін частково метаболізується, клавуланова кислота піддається, очевидно, інтенсивному метаболізму. Амоксицилін виводиться нирками практично у незмінному вигляді шляхом тубулярної секреції та клубочкової фільтрації. Клавуланова кислота виводиться шляхом клубочкової фільтрації, частково як метаболітів. Невеликі кількості можуть виводитися через кишечник та легкими. Період напіввиведення амоксициліну та клавуланової кислоти становить 1 – 1.5 години. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю період напіввиведення збільшується до 7,5 годин для амоксициліну та до 4,5 годин для клавуланової кислоти. Обидва компоненти видаляються гемодіалізом і незначні кількості – перитонеальним діалізом.ФармакодинамікаПанклав являє собою комбінацію амоксициліну – напівсинтетичного пеніциліну з широким спектром антибактеріальної активності та клавуланової кислоти – незворотного інгібітора бета-лактамаз (II, III, IV, V типу; неактивний щодо I типу). Клавуланова кислота утворює стійкий інактивований комплекс із зазначеними ферментами та захищає амоксицилін від втрати антибактеріальної активності, спричиненої продукцією β-лактамаз, як основними збудниками та ко-патогенами, так і умовнопатогенними мікроорганізмами. Ця комбінація забезпечує високу бактерицидну активність. Панклав має широкий спектр антибактеріальної дії. Активний як щодо чутливих до амоксициліну штамів, так і щодо штамів, що продукують β-лактамази: Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus bovis, Staphylococcus aureus (крім метициллін-резистентних штамів), Staphylococcus epidermidis (крім метициллін-резист. Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Brucella spp., Campylobacter jejuni, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorella spp., Vibrio cholerae, Yersenia enterocolitica. Анаероби: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium spp., Bacteroides spp., Actinomyces israelii.Клінічна фармакологіяАнтибіотик – пеніцилін напівсинтетичний + беталактамаз інгібіторПоказання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до комбінації амоксицилін/клавуланова кислота штамами: Інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (гострий та хронічний синусит, гострий та хронічний отит, тонзиліт, фарингіт) Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострі та хронічні бронхіти та пневмонії, емпієма плеври) Інфекції сечовивідних шляхів (зокрема цистити, уретрити, пієлонефрити). Інфекції у гінекології (зокрема сальпінгіт, сальпінгоофорит, ендометрит, септичний аборт). Інфекції кісток та суглобів (у тому числі хронічний остеомієліт). Інфекції шкіри та м'яких тканин (у тому числі флегмона, ранова інфекція). Інфекції жовчних шляхів (холецистит, холангіт). Захворювання, що передаються статевим шляхом (гонорея, шанкроїд). Одонтогенні інфекції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, цефалоспоринів та ін. З обережністю – вагітність, період лактації, тяжка печінкова недостатність, захворювання шлунково-кишкового тракту (в т.ч. коліт в анамнезі, пов'язаний із застосуванням пеніцилінів), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПри вагітності може застосовуватися, коли користь від застосування значно перевищує ризик, що існує завжди при використанні будь-якого препарату протягом вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування зупиняють.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, стоматит; Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, еритематозні висипання, рідко - мультиформна еритема, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, сироваткова хвороба, набряк Квінке, вкрай рідко - екссоніа. З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, судоми (судоми можуть виникнути при порушенні функції нирок або у пацієнтів, які отримують високі дози Панклава). Інші: кандидоз шкіри та слизових оболонок, розвиток суперінфекції, оборотне збільшення протромбінового часу, вагініт, інтерстиціальний нефрит.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні засоби, аміноглікозиди – уповільнюють та знижують абсорбцію; аскорбінова кислота збільшує абсорбцію. Бактерицидні антибіотики (в т.ч. аміноглікозиди, цефалоспорини, циклосерин, ванкоміцин, рифампіцин) мають синергічну дію; бактеріостатичні препарати (макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, тетрацикліни, сульфаніламіди) – антагоністичне. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідно стежити за показниками згортання крові. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів, лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється параамінобензойна кислота, етинілестрадіол – ризик розвитку кровотеч "прориву". Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, нестероїдні протизапальні препарати та ін. препарати, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться переважно шляхом клубочкової фільтрації). Алопуринол підвищує ризик розвитку шкірного висипу.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо під час їжі, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років (з масою тіла понад 40 кг) звичайна доза у разі легкого та середньотяжкого перебігу інфекцій становить одна таблетка 250 мг/125 мг 3 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекцій призначають по 1 таблетці 500/125 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза клавуланової кислоти (у формі калієвої солі) становить для дорослих – 600 мг та 10 мг/кг маси тіла для дітей. Максимальна добова доза амоксициліну становить 6 г для дорослих та 45 мг/кг маси тіла для дітей. Курс лікування становить 5-14 днів. Тривалість курсу лікування визначається лікарем. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без повторного медичного огляду. Дозування при одонтогенних інфекціях: 1 таблетка 500 мг/125 мг кожні 12 годин протягом 5 днів. Дозування при нирковій недостатності помірного ступеня (кліренс креатиніну 10-30 мл/хв) становить 1 таблетка 500 мг/125 мг кожні 12 годин або 1 таблетка 250 мг/125 мг (при легкій та середньотяжкій течії) 2 рази на добу, при тяжкій по дозі. недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) - 1 таблетка 500/125 мг кожні 24 години або 1 таблетка 250 мг/125 мг (при легкій і середньотяжкій течії) 1 раз на добу. При анурії інтервал між дозуванням слід збільшити до 48 годин та більше. Дві таблетки панклаву по 250 мг/125 мг нееквівалентні одній таблетці панклаву по 500 мг/125 мг, оскільки вони містять різну кількість клавуланової кислоти.ПередозуванняСимптоми: порушення функції шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання; можливі: збудження, безсоння, у поодиноких випадках – судомні напади, а також порушення водно-електролітного балансу. Лікування: симптоматичне, при недавньому прийомі препарату (менше 4 годин) – промивання шлунка, прийом абсорбенту. Гемодіаліз ефективний.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 60 мл: активна речовина: цефіксім (у вигляді цефіксиму тригідрату) 1,207 г-1,351 г; допоміжні речовини: сахароза, камедь ксантанова, натрію бензоат, апельсиновий ароматизатор. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому 100 мг/5 мл. Для 60 мл суспензії Первинна: ​​по 32 г грануляту для приготування 60 мл суспензії для прийому всередину 100 мг/5 мл у флакон з темного скла з алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з прокладкою з поліетилену і контролем першого розтину. Вторинна: ​​кожен флакон разом з інструкцією із застосування у комплекті з мірним ковпачком поміщають у пачку з картону. Для 100 мл суспензії Первинна: ​​по 53 г грануляту для приготування 100 мл суспензії для прийому внутрішньо 100 мг/5 мл у флакон з темного скла з алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з прокладкою з поліетилену і контролем першого розтину. Вторинна: ​​кожен флакон разом з інструкцією із застосування у комплекті з мірним ковпачком поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСвітло-жовті гранули до жовтого кольору. Приготовлена ​​суспензія: біла або біла з жовтуватим відтінком, однорідна суспензія, з апельсиновим запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин ІІІ покоління.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо всмоктування цефіксіма становить 40-50% незалежно від їди; однак зазначено, що максимальні концентрації (Сmах) у сироватці крові досягаються швидше на 0,8 години при прийомі препарату разом з їжею. ТСmах - 2-6 год для суспензії 400 мг/5 мл і 2-5 год для суспензії 200 мг/5 мл. Після прийому суспензії Сmах (порівняно з таблетками) вище на 25-50%. Максимальні концентрації у плазмі досягаються через 2 - 6 год. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 50-60%. Об'єм розподілу становить 0,6-1,1 л/кг. Високі концентрації препарату довго зберігаються у сироватці крові, жовчі, сечі. Метаболізм Немає даних про метаболіти цефіксіма. Виведення Цефіксім виводиться в основному нирками в незміненому вигляді 50%, з жовчю -10%. Період напіввиведення у здорових добровольців становить у середньому 3-4 год, в окремих випадках до 9 год. Тривалий період напіввиведення уможливлює одноразове дозування. При порушенні функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) 20-40 мл/хв період напіввиведення збільшується та в середньому становить 6,4 год, при КК 5-20 мл/хв -11,5 год.ФармакодинамікаЦефіксім є цефалоспориновий антибіотик Ш покоління для прийому внутрішньо з вираженою антибактеріальною активністю проти більшості грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Механізм дії обумовлений пригніченням синтезу клітинної мембрани збудника. Стійкий до бета-лактамаз як грампозитивних, так і грамнегативних мікроорганізмів. Високоактивний щодо Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis (в т.ч. штами, продукуючі бета-лактеазії oxytoca, Pasteurella multocida, Providencia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp. (В т.ч. Citrobacter diversus), Serratia marcescens. Pseudomonas spp., Acinetobacter spp, деякі штами Streptococcus, Enterococcus spp. (Метицилліностійкі штами), Listeria monocytogenes, Bacteroides fragilis, більшість штамів Staphylococcus, Enterobacter і Clostridium стійкі до цефіксіма.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефіксиму мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіт, синусит); середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, трахеобронхіт); інфекції сечовивідних шляхів; неускладнена гонорея (сечовипускального каналу та шийки матки); тонзиліт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефалоспоринів, у т.ч. до пеніцилінів, пеніциламіну. Дитячий вік до 6 місяців. З обережністю Літній вік, ниркова недостатність, коліт (в анамнезі).Вагітність та лактаціяЗастосування цефіксиму при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності призначення під час лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, гіперемія шкіри, свербіж шкіри, свербіж в області статевих органів, еозинофілія, лихоманка, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, шум у вухах. З боку сечостатевої системи вагініт. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит, діарея, біль у животі, запор, псевдомембранозний ентероколіт, дисбактеріоз, холестаз; холесгатацька жовтяниця З боку органів кровотворення: панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотеча. Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, підвищення азоту сечовини, гіперкреатинінемія, збільшення протромбінового часу. Інші: кандидоз, розвиток гіповітамінозу, задишка.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори канальцевої секреції (у тому числі алопуринол, діуретики) затримують виведення цефіксиму нирками, що може призвести до збільшення токсичності. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антациди, що містять магнію або алюмінію гідроксид, уповільнюють всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиДля дорослих та дітей старше 12 років з масою тіла понад 50 кг добова доза становить 400 мг (1 раз на добу або по 200 мг 2 рази на добу). Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. При неускладненій гонореї – 400 мг одноразово. Дітям віком до 12 років – 8 мг/кг маси тіла 1 раз на добу або по 4 мг/кг кожні 12 год. При інфекціях, викликаних Streptococcus pyogenes, курс лікування повинен становити щонайменше 10 днів. При порушеннях функції нирок (при КК від 21 до 60 мл/хв) або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, добову дозу слід зменшити на 25%. При КК≤20 мл/хв або у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, добову дозу слід зменшити у 2 рази. Спосіб приготування 60 мл суспензії для внутрішнього прийому 100 мг/5 мл. Суспензію готують перед першим застосуванням. Флакон струсити кілька разів. Мірним ковпачком додати 40 мл охолодженої до кімнатної температури кип'яченої води в 2 етапи та енергійно збовтати після кожного додавання до утворення гомогенної суспензії. Для дозування готової суспензії слід використовувати мірний ковпачок, який слід добре обполіскувати водою після кожного вживання.ПередозуванняСимптоми: посилення проявів побічних ефектів. Лікування: промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнт, які мали в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. У разі появи алергічної реакції необхідно припинити застосування препарату та при необхідності вжити відповідних заходів. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів тривале застосування цефіксіма може призвести до зростання Clostridium difficile, що проявляється розвитком важкої діареї. І тут особливо важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту. Під час лікування можлива хибнопозитивна пряма реакція Кумбса і хибно-позитивна реакція сечі на глюкозу, кетонурію.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл: активна речовина: цефіксім (у вигляді цефіксиму тригідрату) 2,000 г-2,238 г; допоміжні речовини: сахароза, камедь ксантанова, натрію бензоат, апельсиновий ароматизатор. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому 100 мг/5 мл. Для 60 мл суспензії Первинна: ​​по 32 г грануляту для приготування 60 мл суспензії для прийому всередину 100 мг/5 мл у флакон з темного скла з алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з прокладкою з поліетилену і контролем першого розтину. Вторинна: ​​кожен флакон разом з інструкцією із застосування у комплекті з мірним ковпачком поміщають у пачку з картону. Для 100 мл суспензії Первинна: ​​по 53 г грануляту для приготування 100 мл суспензії для прийому внутрішньо 100 мг/5 мл у флакон з темного скла з алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з прокладкою з поліетилену і контролем першого розтину. Вторинна: ​​кожен флакон разом з інструкцією із застосування у комплекті з мірним ковпачком поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСвітло-жовті гранули до жовтого кольору. Приготовлена ​​суспензія: біла або біла з жовтуватим відтінком, однорідна суспензія, з апельсиновим запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин ІІІ покоління.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо всмоктування цефіксіма становить 40-50% незалежно від їди; однак зазначено, що максимальні концентрації (Сmах) у сироватці крові досягаються швидше на 0,8 години при прийомі препарату разом з їжею. ТСmах - 2-6 год для суспензії 400 мг/5 мл і 2-5 год для суспензії 200 мг/5 мл. Після прийому суспензії Сmах (порівняно з таблетками) вище на 25-50%. Максимальні концентрації у плазмі досягаються через 2 - 6 год. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 50-60%. Об'єм розподілу становить 0,6-1,1 л/кг. Високі концентрації препарату довго зберігаються у сироватці крові, жовчі, сечі. Метаболізм Немає даних про метаболіти цефіксіма. Виведення Цефіксім виводиться в основному нирками в незміненому вигляді 50%, з жовчю -10%. Період напіввиведення у здорових добровольців становить у середньому 3-4 год, в окремих випадках до 9 год. Тривалий період напіввиведення уможливлює одноразове дозування. При порушенні функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) 20-40 мл/хв період напіввиведення збільшується та в середньому становить 6,4 год, при КК 5-20 мл/хв -11,5 год.ФармакодинамікаЦефіксім є цефалоспориновий антибіотик Ш покоління для прийому внутрішньо з вираженою антибактеріальною активністю проти більшості грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Механізм дії обумовлений пригніченням синтезу клітинної мембрани збудника. Стійкий до бета-лактамаз як грампозитивних, так і грамнегативних мікроорганізмів. Високоактивний щодо Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis (в т.ч. штами, продукуючі бета-лактеазії oxytoca, Pasteurella multocida, Providencia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp. (В т.ч. Citrobacter diversus), Serratia marcescens. Pseudomonas spp., Acinetobacter spp, деякі штами Streptococcus, Enterococcus spp. (Метицилліностійкі штами), Listeria monocytogenes, Bacteroides fragilis, більшість штамів Staphylococcus, Enterobacter і Clostridium стійкі до цефіксіма.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефіксиму мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіт, синусит); середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, трахеобронхіт); інфекції сечовивідних шляхів; неускладнена гонорея (сечовипускального каналу та шийки матки); тонзиліт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефалоспоринів, у т.ч. до пеніцилінів, пеніциламіну. Дитячий вік до 6 місяців. З обережністю Літній вік, ниркова недостатність, коліт (в анамнезі).Вагітність та лактаціяЗастосування цефіксиму при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності призначення під час лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, гіперемія шкіри, свербіж шкіри, свербіж в області статевих органів, еозинофілія, лихоманка, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, шум у вухах. З боку сечостатевої системи вагініт. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит, діарея, біль у животі, запор, псевдомембранозний ентероколіт, дисбактеріоз, холестаз; холесгатацька жовтяниця З боку органів кровотворення: панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотеча. Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, підвищення азоту сечовини, гіперкреатинінемія, збільшення протромбінового часу. Інші: кандидоз, розвиток гіповітамінозу, задишка.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори канальцевої секреції (у тому числі алопуринол, діуретики) затримують виведення цефіксиму нирками, що може призвести до збільшення токсичності. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антациди, що містять магнію або алюмінію гідроксид, уповільнюють всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиДля дорослих та дітей старше 12 років з масою тіла понад 50 кг добова доза становить 400 мг (1 раз на добу або по 200 мг 2 рази на добу). Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. При неускладненій гонореї – 400 мг одноразово. Дітям віком до 12 років – 8 мг/кг маси тіла 1 раз на добу або по 4 мг/кг кожні 12 год. При інфекціях, викликаних Streptococcus pyogenes, курс лікування повинен становити щонайменше 10 днів. При порушеннях функції нирок (при КК від 21 до 60 мл/хв) або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, добову дозу слід зменшити на 25%. При КК≤20 мл/хв або у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, добову дозу слід зменшити у 2 рази. Спосіб приготування 100 мл суспензії для внутрішнього прийому 100 мг/5 мл. Суспензію готують перед першим застосуванням. Флакон струсити кілька разів. Мірним ковпачком додати 66 мл охолодженої до кімнатної температури кип'яченої води в 2 етапи та енергійно збовтати після кожного додавання до утворення гомогенної суспензії. Для дозування готової суспензії слід використовувати мірний ковпачок, який слід добре обполіскувати водою після кожного вживання. Перед застосуванням готову суспензію слід добре збовтати.ПередозуванняСимптоми: посилення проявів побічних ефектів. Лікування: промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнт, які мали в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. У разі появи алергічної реакції необхідно припинити застосування препарату та при необхідності вжити відповідних заходів. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів тривале застосування цефіксіма може призвести до зростання Clostridium difficile, що проявляється розвитком важкої діареї. І тут особливо важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту. Під час лікування можлива хибнопозитивна пряма реакція Кумбса і хибно-позитивна реакція сечі на глюкозу, кетонурію.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: цефіксім (у вигляді цефіксиму тригідрату) 400,000 мг - 447,630 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кальцію дигідрофосфат, желатин, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 4000, титану діоксид Е 171. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 400 мг. Первинна: ​​По 5 або 6 таблеток блістер перфорований з алюмінієвої фольги і плівки ПВХ/ТЕ/ПВДX. Вторинна: ​​1 блістер (по 6 таблеток), або 2 блістери (по 5 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою кремувато-білого кольору, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо всмоктування цефіксіма становить 40-50% незалежно від їди; однак зазначено, що максимальні концентрації (Сmах) у плазмі досягаються швидше на 0,8 години при прийомі препарату разом з їжею. При прийомі препарату у формі таблеток у дозі 400 мг Сmах концентрація в плазмі становить 3,5 мкг/мл. Максимальні концентрації у плазмі досягаються через 2 – 6 год. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 50-60%. Об'єм розподілу становить 0,6-1,1 л/кг. Високі концентрації препарату довго зберігаються у плазмі крові, жовчі, сечі. Виведення Цефіксім виводиться переважно нирками шляхом гломерулярної фільтрації. Період напіввиведення у здорових людей становить 3-4 год. При порушенні функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) 20-40 мл/хв період напіввиведення збільшується та в середньому становить 6,4 год, при КК 5-20 мл/хв -11,5 год.ФармакодинамікаЦефіксім є цефалоспориновий антибіотик III покоління для прийому внутрішньо з вираженою антибактеріальною активністю проти більшості грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Механізм дії обумовлений пригніченням синтезу клітинної мембрани збудника. Стійкий до бета-лактамаз як грампозитивних, так і грамнегативних мікроорганізмів. Високоактивний щодо Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agaiactiae, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis (в т.ч. штами, Estui, oxytoca, Pasteurella multocida, Providencia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp. (В т.ч. Citrobacter diversus), Serratia marcescens. Pseudomonas spp., Acinetobacter spp, деякі штами Streptococcus, Enterococcus spp. (Метицилліностійкі штами), Listeria monocytogenes, Bacteroides fragilis, більшість штамів Staphylococcus, Enterobacter і Clostridium стійкі до цефіксіма.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: фарингіт, тонзиліт, синусити, гострий та хронічний бронхіт, середній отит, неускладнені інфекції сечовивідних шляхів, неускладнена гонорея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефалоспоринів та пеніцилінів. Дитячий вік віком до 12 років. З обережністю похилого віку, ниркова недостатність, коліт (в анамнезі).Вагітність та лактаціяЗастосування цефіксиму при вагітності та в період лактації можливе лише у тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності призначення під час лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, гіперемія шкіри, свербіж шкіри, свербіж в області статевих органів, еозинофілія, лихоманка, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, шум у вухах. З боку сечостатевої системи вагініт. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит, діарея, біль у животі, запор, псевдомембранозний ентероколіт, дисбактеріоз, холестаз; холестатична жовтяниця. З боку органів кровотворення: панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотеча. Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, підвищення азоту сечовини, гіперкреатинінемія, збільшення протромбінового часу. Інші: кандидоз, розвиток гіповітамінозу, задишка.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори канальцевої секреції (алопуринол, діуретики та ін.) затримують виведення цефіксиму нирками, що може призвести до збільшення токсичності. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антациди, що містять магнію або алюмінію гідроксид, уповільнюють всмоктування препарату. При одночасному застосуванні цефіксиму та карбамазепіну збільшується концентрація останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину. Для дорослих та дітей старше 12 років масою тіла понад 50 кг рекомендована добова доза становить 400 мг (1 раз на добу. одноразово або по 200 мг двічі на добу). При неускладненій гонореї – 400 мг одноразово. Середня тривалість лікування – 7-10 днів. При інфекціях, викликаних Streptococcus Pyogenes, курс лікування повинен становити щонайменше 10 днів. При порушенні функції нирок дозу встановлюють залежно від показника кліренсу креатиніну у сироватці крові: при кліренсі креатиніну 21-60 мл/хв або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, добову дозу слід зменшити на 25%; при кліренсі креатиніну 20 мл/хв або менше або у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, добову дозу слід зменшити у 2 рази.ПередозуванняСимптоми: посилення проявів побічних ефектів. Лікування: промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. У разі появи алергічної реакції необхідно припинити застосування препарату та при необхідності вжити відповідних заходів. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при тривалому застосуванні цефіксіма можливе порушення нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до зростання Clostridium difficile, спричинити важку діарею та псевдомембранозний коліт. Під час лікування можлива хибнопозитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: рокситроміцин 150мг; Допоміжні речовини: гіпоролоза – 19.65 мг, полоксамер – 150 мкг, повідон К30 – 4.2 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.875 мг, магнію стеарат – 1.875 мг, тальк – 2.25 мг, крохмаль кукурудзяний; склад оболонки: гіпромелоза – 2.78 мг, декстроза – 1.12 мг, титану діоксид – 270 мкг, пропіленгліколь – 830 мкг. 10 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "164" на одній стороні; вид на поперечному розрізі: білого кольору.Фармакотерапевтична групаНапівсинтетичний антибіотик із групи макролідів, що має широкий спектр антибактеріальної активності. Чинить бактеріостатичну дію: зв'язуючись з 50S субодиницею рибосом, пригнічує реакції транслокації та транспептидації, процес утворення пептидних зв'язків між амінокислотами та пептидним ланцюгом, гальмує синтез білка рибосомами, внаслідок чого пригнічує ріст та розмноження бактерій. Хороше проникнення в клітину забезпечує ефективність рокситроміцину щодо внутрішньоклітинних збудників (зокрема Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae). In vitro до препарату чутливі: Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis, Listeria monocytogenes, Mycoplasma pneumoniae, Chlamydiat rachomatis, Chlamydia psittaci, Ureaplasma urealyticum, Legionella pneumophila, Legionella pneumophila, Legionella pneumophila, Наступні мікроорганізми продемонстрували варіабельну чутливість in vitro: Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Staphylococcus aureus, Haemophilus influenzae, Staphylococcus epidermidis. Рокситроміцин також ефективний щодо анаеробних мікроорганізмів: Bacleroides oralis, Bacteroides melaninogenicus, Bacteroides urealiticus; Clostridium perfringens; Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibactenum acnes; Rickettsia rickettsii, Rickettsia conorii. До препарату резистентні: Bacleroides fragilis, Clostridium difficile, Pseudomonas spp.; Acinetobacter spp., Сімейство Enterobacteriaceae.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту після перорального прийому. Рокситроміцин стабільний у кислому середовищі шлунка, прийом їжі через 15 хвилин після прийому таблетки не впливає на всмоктування. Стах після прийому внутрішньо 150 мг - 6,6 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 2,2 год, після прийому 300 мг - 9,6 мг/л і 1,5 год відповідно. У дітей Сmах (при 2-кратному прийомі 2,5 мг/кг/сут) - 8,7-10,1 мг/л і досягається через 2 год. Прийом з інтервалом у 12 год забезпечує збереження ефективних концентрацій у крові протягом 24 ч. Рівнова концентрація (Css) у плазмі при прийомі 150 мг 2 рази на добу протягом 10 днів досягається через 2-4 дні і становить 9,3 мг/л; при прийомі 300 мг 1 раз на добу протягом 11 днів – 10,9 мг/л. Зв'язок із білками плазми становить 96%. Характеризується високим проникненням у тканини, особливо у легені,піднебінні мигдалики та передміхурову залозу. Рокситроміцин також добре проникає у клітини (макрофаги) та рідини організму. Майже не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Рокситроміцин у незначній кількості виводиться у грудне молоко. Об'єм розподілу – 31,2 л. Частково метаболізується в печінці, більша частина (більше 50% активної речовини) виводиться кишечником у незміненому вигляді, близько 12% виводиться нирками та близько 15% – легенями. Період напіввиведення рокситроміцину після одноразового прийому дози 150 мг становить у середньому 12 годин. При недостатності функції печінки збільшується T1/2 та Cmax.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів.ІнструкціяВсередину. Препарат слід приймати перед їдою, запиваючи достатньою кількістю рідини. Тривалість прийому рокситроміцину залежить від показання до застосування мікроорганізму, що викликав інфекцію і тяжкості інфекційного процесу. У дорослих нормальна тривалість курсу лікування 5-10 днів; при інфекціях, викликаних бета-гемолітичним стрептококом, курс лікування повинен становити не менше 10 днів. Діти звичайна тривалість курсу лікування 5-10 днів; при інфекціях, викликаних бета-гемолітичним стрептококом, курс лікування повинен становити не менше 10 днів. Тривалість терапії має перевищувати 10 днів.Показання до застосуванняІнфекції легкого та середнього ступеня тяжкості, спричинені чутливими до рокситроміцину збудниками: У дорослих: Інфекції верхніх дихальних шляхів: фарингіт, тонзиліт, гострий синусит; інфекції нижніх дихальних шляхів: пневмонія (в т.ч. пневмонія, викликана "атиповими" збудниками, у т.ч. Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila), бронхіт; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції сечостатевого тракту, спричинені Chlamydia trachomatis та Ureaplasma urealyticum; інфекції в одонтології, інфекції ротової порожнини та зубів. У дітей: Інфекції верхніх дихальних шляхів: тонзиліт, фарингіт, гострий синусит; інфекції нижніх дихальних шляхів: пневмонія (в т.ч., пневмонія, викликана "атиповими" збудниками, у т.ч. Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila), бронхіт; інфекції шкіри та м'яких тканин.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рокситроміцину, інших макролідів або інших компонентів препарату; порфірія; одночасний прийом судинозвужувальних алкалоїдів ріжків (ерготамін і дигідроерготамін); одночасний прийом цизаприду, пімозиду, астемізолу та терфенадину. З обережністю: пацієнтам із печінковою недостатністю; пацієнтам з нирковою недостатністю, пацієнтам віком від 65 років; пацієнтам з вродженим подовженням інтервалу QT, зі станами, що сприяють виникненню порушень серцевого ритму (нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія) та у пацієнтів, які отримують антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класу; при міастенії gravis; при одночасному прийомі з варфарином, дизопірамідом, дигоксином, колхіцином, агоністами дофамінових рецепторів - алкалоїдами ріжків (в т.ч. бромокриптином, каберголіном, лісуридом, перголідом), циклоспорином, теофіліном. У пацієнтів із печінковою недостатністю препарат застосовується з обережністю, під контролем функції печінки та при необхідності з корекцією дози.Вагітність та лактаціяРокситроміцин протипоказаний під час вагітності. Рокситроміцин у незначній кількості проникає у грудне молоко. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Препарат протипоказаний дітям до 12-ти років або при масі тіла менше 40 кг (для цієї лікарської форми).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі, діарея (іноді з кров'ю), панкреатит, псевдомембранозний коліт. З боку печінки: підвищення активності "печінкових" трансаміназ (аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT) та/або лужної фосфатази), гострий холестатичний або гепатоцелюлярний гепатит (іноді з розвитком жовтяниці). З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, парестезії, зміни смакових відчуттів (включаючи агевзію), порушення нюху (включаючи аносмію), галюцинації, тимчасова втрата слуху, гіпоакузія (неповна втрата слуху), вертиго. Шкірні реакції: висипання, почервоніння, пурпура. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, еозинофілія; анафілактичний шок, багатоформна ексудативна еритема. Інші: можливий розвиток суперінфекції, кандидозу.Взаємодія з лікарськими засобамиРокситроміцин не призначають одночасно з препаратами, що містять ерготамін або дигідроерготамін (судинозвужуючі алкалоїди ріжків). Подібне поєднання може спровокувати артеріальний спазм та викликати серйозну ішемію з розвитком некрозу кінцівок. При одночасному застосуванні антибіотиків групи макролідів (таких як еритроміцин) з терфенадином відзначалося підвищення ризику тяжких ускладнень з боку серцево-судинної системи, включаючи тріпотіння-мерехтіння шлуночків та інші шлуночкові аритмії. Хоча при застосуванні рокситроміцину таких реакцій не спостерігалося, це спільне застосування протипоказане. Прийом таких препаратів, як астемізол, цизаприд або пімозид, які метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A, асоціювався з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (звичайно з розвитком шлуночкової тахікардії типу "пірует") внаслідок підвищення їх плазмових концентрацій. цього ізоферменту, включаючи деякі антибіотики групи макролідів. Тому спільне застосування цих препаратів з рокситроміцином протипоказане. Одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами (варфарин) може призводити до збільшення протромбінового часу. Рекомендується регулярно визначати міжнародне нормалізоване відношення при одночасному застосуванні рокситроміцину з непрямими антикоагулянтами. Рокситроміцин може витісняти дизопірамід із зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі крові. Рекомендовано моніторування ЕКГ та, по можливості, визначення концентрації дизопіраміду у плазмі крові. При одночасному прийомі з дигоксином можливе збільшення його абсорбції, що може призводити до розвитку глікозидної інтоксикації. Вона може виявлятися такими симптомами як нудота, блювання, діарея, біль голови, запаморочення; інтоксикація серцевими глікозидами може викликати порушення серцевої провідності або порушення серцевого ритму. Тому у пацієнтів, які приймають рокситроміцин та дигоксин (або інші серцеві глікозиди), рекомендується регулярно контролювати ЕКГ та визначати плазмові концентрації серцевого глікозиду. Це обов'язково з появою симптомів передозування серцевих глікозидів. Рокситроміцин, як і інші макроліди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують антиаритмічні препарати IA та III класу (потрібний ЕКГ-контроль), так як макроліди, включаючи рокситроміцин, також як і ці антиаритмічні препарати можуть подовжувати інтервал QT і є можливість сумування ефектів удлін інтервалу QT цих препаратів. При одночасному застосуванні деяких макролідів з колхіцином спостерігалося підвищення плазмових концентрацій колхіцину зі збільшенням ризику його побічних ефектів, включаючи нефротоксичну дію. Слід бути обережними при одночасному застосуванні рокситроміцину та колхіцину, хоча дотепер немає даних про наявність такої взаємодії. При одночасному застосуванні деяких макролідів з агоністами дофамінових рецепторів - алкалоїдами ріжків (в т.ч. бромокриптин, каберголін, лісурид, перголід), спостерігалося підвищення плазмових концентрацій останніх, що може посилювати їхню фармакодинамічну дію та підвищувати ризик розвитку їх побічних ефектів. Слід бути обережним при одночасному застосуванні рокситроміцину та агоністів допамінових рецепторів - алкалоїдів ріжків, хоча дотепер немає даних про наявність такої взаємодії. Рокситроміцин, як і інші макролідні антибіотики, може збільшувати площу під кривою "концентрація-час" та T1/2 мідазоламу, у зв'язку з цим ефекти мідазоламу можуть посилюватися та пролонгуватися у пацієнтів, які отримують лікування рокситроміцином. Відсутні переконливі докази взаємодії між рокситроміцином і триазоламом. Одночасне застосування рокситроміцину та теофіліну або циклоспорину може спричинити підвищення плазмових концентрацій останніх, що не вимагає, як правило, корекції режиму дозування. При одночасному застосуванні рокситроміцину з карбамазепіном, ранітидином, гідроксидами алюмінію та магнію, пероральними контрацептивами, що містять естрогени та гестагени, не спостерігалося клінічно значущої взаємодії.Спосіб застосування та дозиДорослі та діти старше 12 років (при масі тіла понад 40 кг): стандартна доза становить 150 мг 2 рази на добу, з інтервалом 12 годин або 300 мг одноразово (тільки для дорослих). У літніх пацієнтів разова та добова доза рокситроміцину не змінюється. При нирковій недостатності рокситроміцин призначається у дозі 150 мг двічі на добу. У хворих з тяжкою печінковою недостатністю (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) дозу слід зменшувати вдвічі, тобто 150 мг рокситроміцину один раз на добу.ПередозуванняСимптоми: можливе посилення дозозалежних побічних ефектів. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю, а також пацієнтам похилого віку, необхідності корекції дози немає. При розвитку суперінфекції, алергічних реакцій рокситроміцин слід негайно відмінити та призначити відповідну терапію. Як і інші макроліди, рокситроміцин може обтяжувати перебіг міастенії gravis, у зв'язку з чим застосування рокситроміцину у таких пацієнтів потребує обережності та контролю за станом пацієнта. При застосуванні препарату, як на фоні прийому, так і через 2-3 тижні, після припинення лікування можливий розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (псевдомембранозний коліт). У легких випадках достатньо відміни лікування та застосування іонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у тяжких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів та білка, призначення ванкоміцину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами: При застосуванні препарату слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі виникнення побічних реакцій з боку нервової системи (таких як запаморочення, галюцинації) пацієнтам не рекомендується займатися потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: моксифлоксацину гідрохлорид 436,80 еквівалентно моксифлоксацину 400,00 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний 188,46 мг, натрію метилпарагідроксибензоат 0,015 мг, целюлоза мікрокристалічна 55,00 мг, тальк 7,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 4,00 мг, магнію стеарат 10,0 склад оболонки: Опагласс (шеллак 60,0%, карнаубський віск 25,0%, етанол 10,0%, бджолиний віск білий 5,0%) - 0,035 мг; Опадрай рожевий (полівініловий спирт 58,0%, тальк 3,0%, діоксид титану 30,0%, макрогол 6,3%, лецитин 1,7%, барвник заліза оксид червоний 1,0%)-0,70 мг. 5 пігулок.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з ризиком на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​від білого до світло-жовтувато-зеленого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний препарат групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію. Механізм дії обумовлений інгібуванням бактеріальних топоізомерази II (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, що призводить до порушення синтезу ДНК мікробної клітини. In vitro препарат активний щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних бактерій, анаеробних, кислотостійких та атипових бактерій. Ефективний щодо бактерій, резистентних до бета-лактамних та макролідних антибіотиків. До моксифлоксацину чутливі: Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (включаючи штами, чутливі до метициліну), Streptococcus anginosus, Streptococcus constellatus, Streptococcus pneumoniae (в т.ч. штами стійкі до пенілу); аеробні грамнегативні бактерії: Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (в т.ч. штами продукуючі і не продукуючі, бета-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae. ), Proteus mirabilis;  анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis, Bacteroides thetaiotaomicron, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp.; також Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae. За даними досліджень in vitro до моксифлоксацину також є чутливими: . Аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae, Streptococcus групи, viridans, аеробні грамотрицательные бактерії: Citrobacter freundii, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumophila;  анаеробні бактерії: Fusobacterium spp., Prevotella spp. Відсутня перехресна резистентність з пеніцилінами, цефалоспоринами, аміноглікозидами, макролідами та тетрациклінами. Загальна частота розвитку резистентності низька. Дослідження in vitro показали, що резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається в результаті ряду послідовних мутацій. Між препаратами групи фторхінолонів розвивається перехресна резистентність. Однак деякі грампозитивні та анаеробні мікроорганізми, стійкі до інших фторхінолонів, чутливі до моксифлоксацину.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами: Гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; інфекції шкіри та м'яких тканин; ускладнені інтраабдомінальні інфекції; неускладнені інфекції органів малого тазу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до моксифлоксацину, інших хінолонів та компонентів препарату; епілепсія; важка діарея; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; синдром вродженого чи набутого подовження інтервалу QT; виражена брадикардія, виражена серцева недостатність зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка; шлуночкові аритмії (при застосуванні хінолонів в анамнезі);  одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал Q-Т (антиаритмічні препарати класу ІА, ІІІ); виражений електролітний дисбаланс (некоректована гіпокаліємія); тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю). З обережністю: Судомний синдром (в анамнезі), атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу (в анамнезі), органічні захворювання центральної нервової системи, психози та ін. трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, нейролептиків, макролідів, протигрибкових препаратів, похідних імідазолу, цизаприду), міастенію gravis, -псевдомембранозний коліт, одночасний прийом глюкокортикостероїдів, у жінок та пацієнтів похилого віку, при цир діабет, ниркова та/або печінкова недостатність (клас А, В по Чайлд-П'ю), у хворих, що перебувають на гемодіалізі, печінкова.порфірія, захворювання, що супроводжуються ризиком розвитку шлуночкової аритмії,електролітного дисбалансу (наприклад при гіпокаліємії, гіпомагніємії).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, висипання, свербіж, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк обличчя, гортані (потенційно загрозливий для життя), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний, некроліз, анафілактичний шок. З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, діарея, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, метеоризм, запор, відсутність апетиту, стоматит, глосит, транзиторне порушення функції печінки, зміна кольору язика, жовтяниця, гастроентероз, псевдом гепатит (переважно холестатичний); фульмінантний гепатит. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння або сонливість, патологічні сновидіння; галюцинації, відчуття тривоги, підвищення м'язового тонусу, порушення координації рухів, ажитація; амнезія, парестезії, гіпестезії, гіперстезії, дизестезії, тремор, дезорієнтація, психомоторна гіперактивність, емоційна лабільність, розлади мови, порушення уваги, судоми, сплутаність свідомості, депресія, деперсоналізація, психотичні реакції з порушеннями поведінки з причиненням собі. З боку органів чуття: розлад зору (нечіткість, зниження гостроти зору), порушення смакової чутливості, втрата смакової чутливості, шум у вухах, порушення нюху, аносмія. З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT (часто у хворих з супутньою гіпокаліємією), відчуття серцебиття, неспецифічні аритмії, тахікардія, підвищення та зниження артеріального тиску, біль у (груди, непритомність, вазодилатація/("припливи" крові) особі), шлуночкові тахіаритмії, поліморфна шлуночкова тахікардія, зупинка серця (переважно у осіб зі схильними до аритмії станами, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда). З боку дихальної системи: задишка, астматичний стан. З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, тендиніт, біль у спині, біль у ногах, артрит, розриви сухожилля, посилення симптомів міастенії gravis. З боку сечостатевої системи: вагінальний кандидоз, вагініт, біль унизу живота, набряк обличчя, периферичні набряки, порушення функції нирок, ниркова недостатність. . Лабораторні показники: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, збільшення протромбінового часу, збільшення/зміна міжнародного нормалізованого відношення, еозинофілія, тромбоцитоз, зміна концентрації тромбопластину та протромбіну, підвищення активності гаммазита , зменшення протромбінового часу, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія . Інші: кандидоз, загальний дискомфорт, астенія, пітливість.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні моксифлоксацину та глюкокортикостероїдів зростає ризик розвитку тендовагініту та розриву сухожилля. Не потрібна корекція режиму дозування при спільному застосуванні з атенололом, ранітидином, кальцієвмісними добавками, теофіліном, пероральними контрацептивними засобами, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробенецидом. Антацидні засоби, полівітаміни та мінерали. Прийом моксифлоксацину одночасно з антацидними засобами, полівітамінами та мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину внаслідок утворення хелатних комплексів. У зв'язку з цим, антацидні засоби, препарати, що містять вітаміни, солі магнію, алюмінію, заліза або цинку, сукральфат слід приймати не менше ніж за 4 години до або через 4 години після прийому внутрішньо моксифлоксацину. Варфарін. При одночасному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри згортання крові не змінюються. Однак, у пацієнтів, які отримують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторування МНО (міжнародного нормалізованого відношення) і при необхідності коригувати дозу пероральних антикоагулянтів. Дігоксин. Моксифлоксацин і дигоксин не істотно впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При призначенні повторних доз моксифлоксацину максимальна концентрація дигоксину збільшувалася. приблизно 30%, а мінімальна концентрація дигоксину не змінювалася. Активоване вугілля. При одночасному пероральному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину системна біодоступність моксифлоксацину знижується більш ніж на 80% внаслідок гальмування його абсорбції. Молочні продукти та прийом їжі. Всмоктування моксифлоксацину не змінюється при одночасному прийомі їжі (включаючи молочні продукти). Препарати, що подовжують інтервал QT. Потенційні взаємодії моксифлоксацину, що призводять через ризик розвитку адитивної дії, до збільшення інтервалу QT: з препаратами, що подовжують інтервал QT (в т.ч. антиаритмічні препарати класу IA, III трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові препарати , цизапрід).Спосіб застосування та дозиРекомендований режим дозування моксифлоксацину: 400 мг (1 таблетка) 1 раз на день. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Тривалість терапії. Тривалість лікування визначається локалізацією та тяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом. Загострення хронічного бронхіту 5 днів. Гострий синусит: 7 днів. Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин: 7 днів. Позалікарняна пневмонія: 7-14 днів. Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: 7-21 день. Ускладнені інтраабдомінальні інфекції: 5-14 днів. Неускладнені інфекції органів малого тазу: 14 днів. Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування. Пацієнти похилого віку. Зміни режиму дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки (клас А, В по Чайлд-П'ю) зміни режиму дозування не потрібні. Ниркова недостатність. У пацієнтів з порушенням функції нирок (у тому числі при кліренсі креатиніну <30 мл/хв), а також у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, зміни режиму дозування не потрібні.ПередозуванняЄ обмежені дані про передозування моксифлоксацину. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину та проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких випадках вже після першого застосування препарату можуть розвинутись алергічні реакції різного ступеня вираженості. У цих випадках застосування моксифлоксацину слід відмінити та провести необхідні лікувальні заходи. Під час лікування моксифлоксацином можуть розвиватися запалення та розрив сухожилля, особливо у літніх хворих та у пацієнтів, які паралельно приймають глюкокортикостероїди. При перших ознаках болю або запалення сухожилля хворі повинні припинити лікування та іммобілізувати уражену кінцівку. При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. Оскільки жінки, порівняно з чоловіками, мають більш довгий інтервал, вони можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Літні пацієнти також більш схильні до дії препаратів, що подовжують інтервал QT. Існує пряма залежність між підвищенням концентрації моксифлоксацину та збільшенням інтервалу QT (ризик розвитку шлуночкових аритмій, включаючи torsade de pointes). Внаслідок цього не. слід перевищувати рекомендовану дозу (400 мг/добу). Слід уникати призначення моксифлоксацину пацієнтам із встановленим подовженням інтервалу QT, пацієнтам з вираженою брадикардією, вираженою серцевою недостатністю зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка, шлуночковими аритміями (при застосуванні хінолонів в анамнезі), а також пацієнтам, які застосовують антиаритмічні препарати. з некоректованою гіпокаліємією. Через ризик розвитку адитивної дії на інтервал QT моксифлоксацій слід з обережністю застосовувати одночасно з препаратами, що подовжують інтервал Q:T (в т.ч. трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові препарати, похідні імідазолу, цизаприд) ішемією міокарда, у жінок та пацієнтів похилого віку, при захворюваннях, що супроводжуються ризиком розвитку шлуночкової аритмії, електролітного дисбалансу (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії). Застосування протимікробних препаратів широкого спектра дії, включаючи моксифлоксацин, пов'язане з ризиком псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування моксифлоксацином спостерігається тяжка діарея. У цьому випадку слід відмінити препарат та призначити відповідну терапію. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані при розвитку тяжкої діареї. При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки розвитку фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності. Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком судом. При одночасному застосуванні моксифлоксацину з нестероїдними протизапальними препаратами ризик розвитку судом збільшується. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із міастенією gravis у зв'язку з можливим загостренням захворювання. Препарат не чинить фотосенсибілізуючої дії, проте в період лікування препаратом рекомендується уникати ультрафіолетового опромінення, в т.ч. прямих сонячних променів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механікою: препарат може порушувати здатність пацієнта займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: рокситроміцину – 150 мг; допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, полоксамер, повідон К30, кремній колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний; Оболонка: гіпромелоза, глюкоза безводна, титану діоксид, пропіленгліколь. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, двоопуклі циліндричні таблетки, покриті оболонкою, з гравіюванням "164" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, макролід.ФармакокінетикаУ дорослих Абсорбція та основні фармакокінетичні показники Рокситроміцину швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Рокситроміцин не руйнується у кислому середовищі шлунка. Вже через 15 хв після прийому внутрішньо він виявляється у сироватці крові, максимальна сироваткова концентрація (Сmах) досягається через 2,2 години після прийому 150 мг препарату натще. Їда знижує абсорбцію рокситроміцину. Одноразовий прийом препарату Після одноразового прийому 150 мг рокситроміцину дорослими здоровими добровольцями фармакокінетичні показники є такими: Сmах 6,6 мг/л; Cmin (сироваткова концентрація через 12 годин після прийому рокситроміцину внутрішньо) – 1,8 мг/л. Таким чином, прийом препарату з інтервалом 12 год забезпечує збереження ефективних концентрацій рокситроміцину в крові протягом доби. Після одноразового прийому 300 мг рокситроміцину Сmах становить 9,7 мг/л і досягається через 1,5 год (час досягнення максимальної концентрації (ТСmах)). Через 12 годин плазмова концентрація становить 2,9 мг/л, а через 24 години - 1,2 мг/л. - Курсовий прийом препарату При курсовому прийомі рокситроміцину (150 мг двічі на день протягом 10 днів) рівноважна концентрація у плазмі досягається через 2-4 дні. Рівноважні плазмові концентрації: Сmах 9,3 мг/л і Cmin 3,6 МГ/Л. Після прийому 300 мг рокситроміцину кожні 24 години протягом 11 днів Сmax становить 10,9 мг/л, а Cmin (через 24 години після прийому чергової дози) становить 1,7 мг/л. Розподіл Через 6-12 годин після прийому чергової дози при курсовому прийомі рокситроміцин демонструє хороше проникнення в різні тканини та рідини організму, зокрема, у легеневу тканину, тканини піднебінних мигдаликів та передміхурової залози. Зв'язок із білками плазми становить 96 %; рокситроміцин легко зв'язується з альфа-1-кислим глікопротеїном. Цей зв'язок є насиченим і зменшується, якщо плазмова концентрація рокситроміцину перевищує 4 мг/л. Рокситроміцин незначно проникає у грудне молоко: менш ніж 0,05 % прийнятої дози. Метаболізм Рокситроміцин метаболізується лише частково, більше половини прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді. У сечі та калі були виявлені три метаболіти: головним метаболітом є рокситроміцин з відщепленим залишком кладинози, другорядними метаболітами є N-монодеметилірованний рокситроміцин, та N-дидеметилірованний рокситроміцин. Рокситроміцин та ці три метаболіти виявляються в сечі та калі в однакових пропорціях. У дослідженнях, проведених in vitro, рокситроміцин продемонстрував незначне пригнічення ізоферменту CYP3A, але при цьому він не пригнічував ізоферменти CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6. Виведення Дорослі з нормальною функцією печінки та нирок: після прийому внутрішньо рокситроміцин, головним чином, виводиться через кишечник (з калом) (65 %); через 72 години після прийому внутрішньо міченого радіоактивним ізотопом 14С-рокситроміцину радіоактивність у сечі становить лише 12 % від загальної кількості радіоактивності у сечі та калі. Період напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому 150 мг та 300 мг рокситроміцину у здорових добровольців становить 10,5 год та 11,2±4,4 год, відповідно, а в осіб похилого віку – 26,7±3,0 год та 15,5±7,0 год відповідно. У дітей Фармакокінетичний профіль Фармакокінетичний профіль рокситроміцину у дітей дуже близький до його фармакокінетичного профілю у дорослих. Порівняння фармакокінетичних показників у дітей з такими у дорослих молодих добровольців при прийомі рокситроміцину в еквівалентних дозах (2,5 мг/кг маси тіла двічі на добу) та при досягненні рівноважної концентрації у плазмі крові показало, що: Схах були подібними, із середніми значеннями 8,7 - 10,1 мг/л. ТСmах становило приблизно 2 год. -Т1/2 у дітей був подовжений приблизно до 20 год. Площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) у дітей та дорослих не відрізнялися. Сmin були в цілому подібні до таких у дорослих, із середніми значеннями, що варіюють між 2,6 і 3,4 мг/л. У результаті можна сказати, що плазмові концентрації у дітей є подібними до таких у дорослих. Очевидно, більш тривалий I 1 /2 у дітей не впливає на накопичення препарату, так як при курсовому прийомі Cmin залишається стабільною. У зв'язку з тим, що AUC у дітей та дорослих є порівнянними, та за умови, що біодоступність рокситроміцину у дітей така сама, як і у дорослих, передбачається, що загальний кліренс препарату у здорових дорослих добровольців та у дітей є порівнянним. Розподіл у тканинах Вивчення дифузії в піднебінні мигдалики та аденоїди показало: рокситроміцин швидко проникає у ці інфіковані тканини; його середня концентрація у тканинах після прийому однієї дози та після прийому 4-х доз є однаковою; концентрація у тканинах залишається високою до 12 годин після прийому препарату (рекомендований інтервал між прийомом чергових доз); концентрація у більшості тканин така ж або вище, ніж концентрація в плазмі, що визначається в той же час. Відсутність накопичення препарату дає змогу приймати його 2 рази на добу (кожні 12 год). Порівнянні плазмові концентрації у дорослих та дітей та гарне проникнення у тканини свідчать на користь вибору єдиної дози для дорослих та дітей. Пацієнти з печінковою недостатністю У дорослих пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю після прийому внутрішньо 150 мг рокситроміцину збільшуються Т1/2 (до 25 год) та Сmах. Пацієнти з нирковою недостатністю У дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю ниркова екскреція рокситроміцину та його метаболітів становить приблизно 10% від прийнятої внутрішньо дози. Після одноразового прийому 150 мг та 300 мг рокситроміцину при нирковій недостатності Т1/2 становить відповідно 17,9±2,4 год та 16,0±5,0 год. У разі ниркової недостатності зміни доз та режиму дозування не потрібні.ФармакодинамікаНапівсинтетичний антибіотик групи макролідів для перорального застосування. До препарату чутливі: Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella (Branhamella) catarrhalis; Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Chlamydia trachomatis, psittaci and pneumoniae, Clostridium; Clostridium perfringens; Corynebacterium diptheriae; Enterococcus, Gardnerella vaginalis; Methi-S-Staphylococcus; Neisseria meningitidis; Helicobacter pylori; Legionella pneumophilia, Lysteria monocytogenes obiluncus; Mycoplasma pneumoniae; Pasteurella multocida; Peptostreptococcus, Porphyromonas, Propionibacterium acnes; Rhodococcus equi, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp. До препарату помірно чутливі: Haemophilus influenzae, Ureaplasma urealyticum, Vibrio cholerae. До препарату є стійкими: Acinetobacter spp, Bacteroides fragilis; Enterobacteriaceae;, Methi-R staphylococcus; Pseudomonas spp; Fusobacterium; Mycoplasma hominis, Nocardia.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів: гострі фарингіти, тонзиліти, синусити; інфекції нижніх дихальних шляхів: пневмонія (в тому числі, викликана такими "атиповими" збудниками, як Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumonia, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Legionella pneumophilia та ін.) бронхіт, бактеріальні інфекції; інфекції шкіри та м'яких тканин; генітальні інфекції (крім гонореї), включаючи уретрити, цервіко-вагініти; інфекції в одонтологіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів. Одночасний прийом судинозвужувальних алкалоїдів ріжків (ерготамін і дигідроерготамін), так як при їх одночасному застосуванні з макролідами є ризик різко вираженого звуження судин ("ерготизму") з можливим розвитком некрозу кінцівок. Діти та підлітки з масою тіла менше 40 кг (тільки для цієї форми випуску у зв'язку з неможливістю точного поділу таблетки 150 мг). Вагітність. Період грудного вигодовування. Одночасний прийом цизаприду. Одночасний прийом колхіцину. Глюкозо-галактозна мальабсорбція (через вміст у препараті декстрози (глюкози)). З обережністю: При тяжкій печінковій недостатності (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) потрібне зменшення дози рокситроміцину. У пацієнтів з вродженим подовженням інтервалу QT, зі станами, що сприяють виникненню порушень серцевого ритму (нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія), та у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що призводять до розвитку шлуночкових порушень ритму, у тому числі шлуночкової. пірует". При астенічному бульбарному паралічі (myasthenia gravis) (як і при застосуванні інших макролідів, можливе обтяження перебігу цього захворювання). При одночасному прийомі антикоагулянтів непрямої дії, таких як варфарин, аценокумарол, флуїндіон, феніндіон (потрібне регулярне визначення Міжнародного нормалізованого відношення (MHO)). При одночасному прийомі дизопіраміду (потрібний регулярний контроль ЕКГ та сироваткових концентрацій дизопіраміду). При одночасному прийомі дигоксину та інших серцевих глікозидів (збільшення ризику передозування дигоксину та інших серцевих глікозидів). При нирковій недостатності. У осіб похилого віку (можливе уповільнення виведення рокситроміцину через вікове зниження функції печінки та нирок, можливі супутні захворювання серця, які можуть підвищити ризик виникнення порушень ритму серця). При одночасному прийомі агоністів дофамінових рецепторів-алкалоїдів ріжків, таких як бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід. При одночасному прийомі циклоспорину (ризик підвищення плазмової концентрації циклоспорину). При одночасному прийомі теофіліну (ризик підвищення плазмової концентрації теофіліну). При одночасному прийомі лікарських засобів, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (ризик підвищення їх плазмових концентрацій).Вагітність та лактаціяРокситроміцин протипоказаний під час вагітності. Невеликі кількості рокситроміцину проникають у грудне молоко, тому необхідно припинити годування груддю або прийом препарату.Побічна діяЛабораторні та інструментальні дані Підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (AЛT) та аспартатамінотрансферази (ACT) та/або лужної фосфатази). Порушення з боку крові та лімфатичної системи – еозинофілія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку нервової системи: Запаморочення, головний біль, парестезія; збочення смаку (включаючи агевзію) та/або збочення нюху (включаючи аносмію), як і при застосуванні інших макролідів. Порушення з боку дихальної системи в органів грудної клітки та середостіння – Бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Нудота, блювання, біль в епігастрії (диспепсія), діарея (іноді з кров'ю), панкреатит (більшість пацієнтів, у яких спостерігався панкреатит, приймали інші лікарські препарати, для яких панкреатит є відомою небажаною реакцією), псевдомембранозний коліт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – багатоформна еритема, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Інфекційні та паразитарні захворювання (розвиток суперінфекції) Як і при прийомі інших антибіотиків, при прийомі рокситроміцину, особливо тривалому, можливе надмірне розмноження нечутливих до рокситроміцину мікроорганізмів. Необхідні повторні огляди пацієнтів щодо виявлення суперінфекції з вжиттям відповідних заходів у її виникненні. Порушення з боку імунної системи – анафілактичний шок. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – гострі гепатити (холестатичний або гепатоцелюлярний), іноді з розвитком жовтяниці. Психічні порушення – галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – Тимчасова втрата слуху, гіпоакузія (неповна втрата слуху), вертиго, шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи - Подовження інтервалу QT на ЕКГ, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует", шлуночкова тахікардія, які можуть призвести до фібриляції шлуночків та зупинки серця.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане З судинозвужувальними алкалоїдами ріжків (дигідроерготамін і ерготамін) Ризик різко вираженого звуження судин ("ерготизму") з можливим розвитком некрозу кінцівок. З колхіцином При одночасному застосуванні – збільшення небажаних ефектів колхіцину з потенційно летальним кінцем. З цизапридом Цизаприд, який метаболізується за допомогою печінкового ізоферменту СYР3А, асоціювався з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (звичайно з розвитком шлуночкової тахікардії типу "пірует") в результаті підвищення його сироваткових концентрацій внаслідок взаємодії з сильними інгібіторами групи макролідів. Хоча рокситроміцин або не має, або має обмежену здатність зв'язуватися з ізоферментом СYР3А та за рахунок цього пригнічувати метаболізм інших препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту, можливість такої взаємодії рокситроміцину з цизапридом повністю виключити не можна. Тому поєднання цизаприду з рокситроміцин протипоказано. Одночасне застосування не рекомендується З агоністами дофамінових рецепторів - алкалоїдами ріжків (такими як бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід) При одночасному застосуванні – збільшення плазмових концентрацій бромокриптину, каберголіна, лізуриду, перголіду з можливим збільшенням їхньої активності або появою ознак передозування. З терфенадіном Деякі макроліди мають фармакокінетичну взаємодію з терфенадином, що призводить до підвищення сироваткових концентрацій терфенадину. Це може призводити до розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, зазвичай до розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует". Хоча при застосуванні рокситроміцину таких реакцій не спостерігалося, а дослідження на обмеженій групі здорових добровольців не показали будь-якої фармакокінетичної взаємодії або відповідних змін ЕКГ, поєднання рокситроміцину та терфенадину не рекомендується. З астемізолом, пімозидом Астемізол і пімозид, які метаболізуються за допомогою печінкового ізоферменту CYP3A, асоціювалися з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (звичайно з розвитком шлуночкової тахікардії типу "пірует") в результаті підвищення їх сироваткових концентрацій внаслідок взаємодії з сильними антибіотики із групи макролідів. Хоча рокситроміцин або не має, або має обмежену здатність зв'язуватися з ізоферментом CYP3A і за рахунок цього пригнічувати метаболізм інших препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту, можливість такої взаємодії з вищепереліченими препаратами рокситроміцину повністю виключити не можна. Тому поєднання цих препаратів із рокситроміцином не рекомендується. Одночасне застосування, що вимагає обережності З препаратами, які можуть викликати подовження інтервалу QT та сприяти розвитку шлуночкових аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует" Антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класу (включаючи аміодарон, беприділ, дронедарон, соталол); амісульприд, миш'як, аміназин, циталопрам, циамемазин, дифеманілу метилсульфат, дизопірамід, дофетилід, доласетрон, домперидон, дроперидол, еритроміцин, есциталопрам, флупентиксол, флуфеназин, галофантрін , , пентамідин, піпамперон, піпотіазин, прукалоприд, хінідин, сертиндол, спіраміцин, сульпірид, сультоприд, тіаприд, тореміфен, вандетаніб, вінкамін, зуклопентиксол. Крім цього дослідження in-vitro показали, що рокситроміцин може витісняти дизопірамід у зв'язку з білками крові; такий ефект in vivo може спричинити збільшення сироваткових концентрацій вільної фракції дизопіраміду (фракції, не пов'язаної з білками крові).Тому слід регулярно контролювати ЕКГ та, по можливості, сироваткові концентрації дизопіраміду. З варфарином та іншими антикоагулянтами непрямої дії, такими як аценокумарол, флуїндіон, феніндіон У дослідженнях, проведених на добровольцях, не було встановлено взаємодії з варфарином, проте повідомлялося про підвищення протромбінового часу або MHO у пацієнтів, які одночасно приймали рокситроміцин та антикоагулянти непрямої дії, що могло бути пов'язане з самою інфекцією. З метою запобігання рекомендується регулярно визначати MHO при поєднанні рокситроміцину з антикоагулянтами непрямої дії. З аторвастатином, симвастатином Ризик посилення їх небажаних явищ, що залежать від їхньої концентрації в крові, таких як рабдоміоліз; слід застосовувати статини у нижчих дозах. З циклоспорином Відзначається незначне збільшення плазмових концентрацій циклоспорину, але це, як правило, не потребує зміни звичайного режиму дозування циклоспорину при його сумісному застосуванні з рокситроміцином. Рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові та функціональний стан нирок. З дигоксином та іншими серцевими глікозидами Дослідження, проведене у здорових добровольців, показало, що рокситроміцин збільшує абсорбцію дигоксину. Цей ефект, властивий та іншим макролідам, може дуже рідко призводити до розвитку глікозидної інтоксикації. Вона може виявлятися такими симптомами, як нудота, блювання, діарея, біль голови, запаморочення; при інтоксикації серцевими глікозидами може також уповільнюватися серцева провідність або можливий розвиток порушень серцевого ритму. Тому у пацієнтів, які приймають рокситроміцин та дигоксин або інші серцеві глікозиди, слід регулярно контролювати ЕКГ та, якщо можливо, визначати сироваткові концентрації серцевих глікозидів. При появі симптомів, підозрілих на передозування серцевих глікозидів, визначення сироваткових концентрацій серцевих глікозидів є обов'язковим. З лікарськими препаратами, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (наприклад, з рифабутином) Рокситроміцин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. Ефект рокситроміцину на системну експозицію лікарських препаратів, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту СУРЗА, як очікується, може призводити лише до її дворазового або меншого збільшення. Слід бути обережними при сумісному застосуванні рокситроміцину з лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферменту СУРЗА (наприклад, з рифабутином). Одночасне застосування, яке має бути прийняте до уваги З мідазоламом Рокситроміцин, як і інші макролідні антибіотики, може збільшувати площу під кривою "концентрація час" та Т1/2 мідазоламу, у зв'язку з цим ефекти мідазоламу можуть посилюватися та пролонгуватися у пацієнтів, які отримують лікування рокситроміцином. З теофіліном Відзначається незначне збільшення плазмових концентрацій теофіліну, але це, як правило, не вимагає зміни звичайного режиму дозування теофіліну при їхньому спільному застосуванні з рокситроміцином. Інші З тріазоламом Відсутні переконливі докази взаємодії між рокситроміцином і триазоламом. З карбамазепіном, ранітидином, гідроксидами алюмінію та магнію, пероральними контрацептивами, що містять естрогени та гестагени. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з рокситроміцином.Спосіб застосування та дозиДорослим призначають 150 мг рокситроміцину внутрішньо з інтервалом о 12 годині. У цьому добова доза становить 300 мг. Можливе призначення 300 мг одноразово на добу. Дітям (маса тіла понад 40 кг) призначають 150 мг рокситроміцину внутрішньо з інтервалом о 12 годині. Добова доза становить 300 мг. Дана лікарська форма не застосовується у дітей віком до 4 років! У літніх хворих дозування та добова доза рокситроміцину не змінюється. За наявності ниркової недостатності рокситроміцин призначається у дозі 150 мг двічі на добу. У хворих із печінковою недостатністю 150 мг призначається одноразово. Тривалість прийому рокситроміцину залежить від показання до застосування, тяжкості інфекційного процесу та активності збудника. Рокситроміцин приймається до їди перорально один або два рази на добу. Пігулка повинна запиватись достатньою кількістю води.ПередозуванняПри передозуванні необхідне промивання шлунка та симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про різко виражене звуження судин ("ерготизм") з можливим розвитком некрозу кінцівок при поєднанні прийому макролідів з судинозвужувальними алкалоїдами ріжків. Тому перед призначенням рокситроміцину слід обов'язково з'ясувати у пацієнта, чи він не приймає ці алкалоїди. Тяжкі бульозні реакції При застосуванні рокситроміцину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. При появі симптомів або ознак синдрому Стівенса-Джонсона, або токсичного епідермального некролізу (наприклад, прогресуючого висипу на шкірі, часто з появою пухирів або пошкодженням слизових оболонок) лікування препаратом Рулід® повинно бути припинено. Вплив на тривалість інтервалу QT За певних умов макроліди, включаючи рокситроміцин, можуть продовжувати інтервал QT. Тому рокситроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з вродженим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які мають стани, що сприяють розвитку порушень серцевого ритму, такі як нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія, та у пацієнтів, які приймають препарати, що призводять до розвитку. ритму, у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует". Слід скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію до початку лікування рокситроміцином, а лікування проводити під контролем ЕКГ. Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При застосуванні препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) потрібне дворазове зниження добової дози рокситроміцину (наприклад, до 150 мг 1 раз на добу у дорослих). Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю та пацієнтів похилого віку Ниркова секреція рокситроміцину та його метаболітів становить приблизно 10 % від прийнятої внутрішньо дози. При застосуванні препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю, а також у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Застосування у пацієнтів з астенічним бульварним паралічем (myasthenia gravis) Як і інші макроліди, рокситроміцин може обтяжувати перебіг астенічного бульбарного паралічу, у зв'язку з чим застосування рокситроміцину у таких пацієнтів потребує особливої ​​обережності та контролю за станом пацієнта. Псевдомембранозний коліт, що викликається Clostridium difficile Діарея, особливо важка, персистуюча та/або супроводжується кровотечею під час лікування рокситроміцином або після нього, може бути симптомом псевдомембранозного коліту. При підозрі на псевдомембранозний коліт прийом рокситроміцину має бути негайно припинено. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами або зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, оскільки при застосуванні препарату можливе виникнення запаморочення, галюцинацій, сплутаності свідомості. У разі виникнення таких побічних ефектів керування транспортними засобами або зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності можуть бути небезпечними для пацієнта, і від них слід тимчасово (на час збереження цих побічних ефектів) утриматися.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаФлуконазол 1 таблетка містить: активна речовина: флуконазол – 150 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, діоксид колоїдний кремнію, барвник червоний [Понсо 4R] [Е 124]. Азітроміцин 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: активна речовина: азитроміцин дигідрат – 1048 мг (у перерахунку на азитроміцин – 1000 мг); допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат, кроскармелоза натрію, повідон-К30, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), діетилфталат, тальк, титану діоксид, макрогол-4000, барвник червоний [Понсо 4R] [Е 124]. Секнідазол 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: активна речовина: секнідазол – 1000 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, карбоксиметилкрохмаль натрію, повідон (PVPK - 30), тальк, магнію стеарат; склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), діетилфталат, тальк, титану діоксид, макрогол-4000. Таблеток набір. По 4 таблетки (одна таблетка – флуконазол, одна таблетка – азитроміцин, дві таблетки – секнідазол) у контурне осередкове пакування (блістер) з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблеток набірХарактеристикаФлуконазол Плоскоциліндричні таблетки рожевого кольору з фаскою та ризиком. На зламі пігулки рожевого кольору. Азітроміцин Капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з ризиком. На зламі ядро ​​таблетки білого або майже білого кольору. Секнідазол Капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком. На зламі пігулки білого або майже білого кольору.ФармакокінетикаФлуконазол Абсорбція – висока, біодоступність – 90%. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Після прийому внутрішньо натще 150 мг час досягнення максимальної концентрації - 0,5-1,5 год, максимальна концентрація флуконазолу в плазмі (Cmax) становить 90% від концентрації в плазмі при внутрішньовенному введенні в дозі 2,5-3,5 мг/л . Зв'язок із білками плазми – 11-12%. Концентрація в плазмі залежить від дози. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрація активної речовини в грудному молоці, суглобовій рідині, слині, мокротинні та перитонеальній рідині аналогічна такій у плазмі. Постійні значення у вагінальному секреті досягаються через 8 годин після прийому внутрішньо і утримуються на цьому рівні не менше 24 годин. Добре проникає в спинномозкову рідину (СМР),при грибковому менінгіті концентрація у СМР становить близько 85% від такої у плазмі. У потовій рідині, епідермісі та роговому шарі (селективне накопичення) досягаються концентрації, що перевищують сироваткові. Обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі; період напіввиведення (T1/2) флуконазолу становить близько 30 год. Виводиться переважно нирками (80% – у незміненому вигляді, 11% – у вигляді метаболітів). Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну (КК). Фармакокінетика флуконазолу суттєво залежить від функціонального стану нирок, при цьому існує зворотна залежність між T1/2 та КК. Після гемодіалізу протягом 3 годин концентрація флуконазолу у плазмі знижується на 50%. Тривалий період напіввиведення з плазми дозволяє приймати флуконазол при вагінальному кандидозі одноразово. Азітроміцин Азитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5 - 2,96 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс.Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У азитроміцину дуже довгий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення із тканин значно більший. Азитроміцин виводиться, в основному, у незміненому вигляді – 50% кишечником,6% нирками. Секнідазол Після прийому внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ; біодоступність – близько 80%. Після одноразового прийому внутрішньо 2 г максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-4 години. Метаболізується в печінці. Період напіввиведення секнідазолу з плазми становить близько 25 год. Препарат повільно виводиться з організму, в основному нирками; близько 50% прийнятої дози екскретується за 120 год. Проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, екскретується у грудне молоко.ФармакодинамікаФлуконазол Триазольний протигрибковий засіб є потужним селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Має високоспецифічну дію, інгібуючи активність ферментів грибів, залежних від цитохрому P450. Блокує перетворення ланостеролу клітин грибів на мембранний ліпід - ергостерол; збільшує проникність клітинної мембрани, порушує її зростання та реплікацію. Флуконазол продемонстрував активність in vitro та у клінічних дослідженнях щодо наступних мікроорганізмів: Candida albicans, Candida glabrata (багато штами помірно чутливі), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans. Активний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp. (включаючи генералізовані форми кандидозу на фоні імунодепресії), Cryptococcus neoformans та Coccidioides immitis (включаючи внутрішньочерепні інфекції),Microsporum spp. та Trichophyton spp; при ендемічних мікозах, спричинених Blastomyces dermatidis, Histoplasma capsulatum (в т.ч. при імунодепресії). Не має антиандрогенної активності. Азітроміцин Антибактеріальний засіб широкого спектра дії, азалід, діє бактеріостатично. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. У більшості випадків до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis. Секнідазол Протимікробний та протипротозойний засіб; похідне нітроімідазолу. Має бактерицидну (проти грампозитивних та грамнегативних анаеробних бактерій) та амебіцидну (внутрішньо- та позакишкову) дію. Секнідазол особливо активний щодо Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica. Взаємодіє з ДНК мікробної клітини, викликає порушення спіральної структури, розрив ниток, придушення синтезу нуклеїнових кислот та загибель клітини.Клінічна фармакологіяПротимікробний засіб комбінованийПоказання до застосуванняПоєднані інфекції сечостатевого тракту, що передаються статевим шляхом, такі як гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, бактеріальний вагіноз, грибкові інфекції, а також специфічні та неспецифічні цистити, уретрити, вульвовагініти та цервіцити.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до флуконазолу, інших компонентів препарату або азольних сполук з подібною структурою флуконазолу; підвищена чутливість до азитроміцину або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; підвищена чутливість до секнідазолу, інших похідних імідазолу або до інших компонентів препарату. Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал QT та метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозід, хінідин та аміодарон (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); одночасний прийом з ерготаміном, дигідроерготаміном. Порушення функції печінки тяжкого ступеня, органічні захворювання центральної нервової системи, захворювання крові (зокрема в анамнезі); вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяФлуконазол Переносимість препарату зазвичай дуже хороша. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, судоми, зміна смаку, парестезія, безсоння, сонливість, тремор. З боку травної системи: біль у животі, блювання, нудота, діарея, метеоризм, диспепсія, сухість слизової оболонки ротової порожнини, запор; підвищення сироваткової активності амінотрансфераз (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ)), лужної фосфатази, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця, холестаз, гепатоцелюлярне пошкодження, порушення функції печінки, підвищення концентрації печінки; Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція, ексфоліативні ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, лікарський висип, анафілаксія (включаючи ангіо). З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенію, анемію. Серцево-судинна система: збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу «пірует». З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, лихоманка, підвищена пітливість, міалгія, вертиго. Азітроміцин З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слин , панкреатит; гепатит, порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість, реакція фотосенсибілізації, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості, анафілактична. Інфекційні захворювання: кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт, псевдомембранозний коліт. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дизурія, біль у ділянці нирок, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, «припливи» крові до обличчя, зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність, ажитація, гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів , галюцинації. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: розлад слуху, вертиго, порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку опорно-рухового апарату: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї, артралгія. Інші: астенія, анорексія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки; метрорагії, порушення функції яєчок, порушення зору, задишка, носова кровотеча. Лабораторні дані: зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові, підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові; вмісту натрію в плазмі крові. Секнідазол З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, «металевий» присмак у роті, глосит, стоматит. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія (помірна та оборотна). З боку нервової системи: запаморочення, порушення координації рухів, атаксія, парестезія, полінейропатія. Алергічні реакції: кропив'янка, висипання, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція. Інші: гарячка.Взаємодія з лікарськими засобамиФлуконазол Одночасне застосування з такими препаратами протипоказано: Астемізол: одночасне застосування з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється ізоферментами системи цитохрому Р450 може супроводжуватися підвищенням плазмових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует». Аміодарон: можливе інгібування метаболізму аміодарону; одночасне застосування може призводити до подовження інтервалу QT. Пімозід: можливе підвищення концентрації пімозиду в плазмі, що може призводити до подовження інтервалу QT та розвитку аритмії типу «пірует». Терфенадин: можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Хінідин: можливе інгібування метаболізму хінідину; застосування хінідину асоціюється з подовженням інтервалу QT та рідкісними випадками розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует». Цизаприд: при одночасному застосуванні можливе виражене збільшення плазмової концентрації цизаприду та розвиток небажаних реакцій з боку серця (збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу «пірует»). Еритроміцин: одночасне застосування потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, аритмія шлуночкова типу «пірует») та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Слід бути обережним і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флуконазолу: Препарати, що впливають на флуконазол: Гідрохлортіазид збільшує концентрацію флуконазолу у плазмі на 40% (клінічна значущість малоймовірна). Рифампіцин підвищує метаболізм флуконазолу, внаслідок чого зменшується його концентрація у плазмі. Може знадобитися підвищення дози флуконазолу. Препарати, на які впливає флуконазол: Флуконазол є потужним інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому P450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім того, крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі концентрації та інших лікарських засобів, що метаболізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному застосуванні з флуконазолом. У зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні перелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл: відзначається зменшення кліренсу та збільшення періоду напіввиведення алфентанілу; може знадобитися корекція дози алфентанілу. Азитроміцин: при одночасному застосуванні вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Амітриптілін, нортриптілін: відзначається збільшення ефекту; при необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортриптиліну. Антикоагулянти: у пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового типу або похідні індандіону, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування (можливе збільшення протромбінового часу). Алкалоїди барвінку: можливе збільшення концентрації алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові (ризик нейротоксичності). Бензодіазепіни (короткої дії): флуконазол підвищує плазмові концентрації мідазоламу та тріазоламу; може знадобитися зниження дози бензодіазепінів та ретельний контроль стану пацієнтів. Блокатори кальцієвих каналів: деякі антагоністи кальцію (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл та фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол може підвищувати системну експозицію антагоністів кальцію. Рекомендовано контроль розвитку побічних ефектів. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти та флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. При застосуванні цієї комбінації слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій із боку ЦНС. Вориконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4): одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу. Одночасне застосування цих препаратів не рекомендується. Галофантрин: флуконазол може збільшувати концентрацію галофантрину у плазмі крові; можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует», тому спільне застосування їх не рекомендується. Зідовудін: флуконазол підвищує Cmax та AUC зидовудину відповідно на 84% та 74%, внаслідок зниження його кліренсу приблизно на 45%. Тому можливе підвищення ризику побічних ефектів зидовудину. Пацієнти повинні ретельно спостерігатися щодо розвитку пов'язаних із зидовудином побічних реакцій. Івакафтор: при одночасному застосуванні з ивакафтором, стимулятором муковісцидозного регулятора трансмембранної провідності (CFTR), спостерігалося збільшення експозиції ивакафтора в 3 рази та експозиції гідроксиметил-івакафтора (М1) у 1,9 рази. Пацієнтам, які одночасно приймають помірні інгібітори CYP3А, такі як флуконазол та еритроміцин, рекомендується зниження дози івакафтору до 150 мг один раз на добу. Карбамазепін: флуконазол підвищує плазмову концентрацію карбамазепіну на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Лозартан: флуконазол пригнічує метаболізм лозартану до активного метаболіту (Е-31 74); потрібен регулярний контроль артеріального тиску. Метадон: флуконазол може збільшувати концентрацію плазми метадону; може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): флуконазол може збільшувати системну експозицію нестероїдних протизапальних засобів. Невірапін: спільний прийом з флуконазолом збільшує приблизно на 100% експозицію невірапіну. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. Можливе збільшення періоду напіввиведення пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід) при одночасному прийомі з флуконазолом. Пероральні контрацептиви: при застосуванні 200 мг флуконазолу спостерігалося збільшення AUC етинілестрадіолу на 40% та левоноргестрелу – на 24%. Не очікується впливу флуконазолу на ефективність комбінованих пероральних контрацептивів. Рифабутин: можливе збільшення концентрації рифабутину у плазмі; при одночасному застосуванні описані випадки увеїту. Саквінавір: при одночасному застосуванні з флуконазолом AUC саквінавіру підвищується приблизно на 50%, Cmax – на 55%, кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50%; може знадобитися корекція дози саквінавіру. Флуконазол підвищує концентрацію сиролімусу у плазмі крові; потрібна корекція дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Флуконазол підвищує концентрацію у плазмі такролімусу; пацієнтів слід ретельно спостерігати (ризик нефротоксичної дії) та коригувати у дозу такролімусу залежно від ступеня підвищення його концентрації у плазмі крові. Флуконазол підвищує концентрацію теофіліну у плазмі крові; хворі, які мають ймовірність розвитку теофілінової інтоксикації, повинні перебувати під наглядом з метою раннього виявлення симптомів передозування теофіліну. Тофацитініб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2С19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Флуконазол підвищує концентрацію фенітоїну у плазмі крові; необхідні контроль концентрації фенітоїну в плазмі крові та, при необхідності, корекція дози. Фентаніл: флуконазол значно подовжує час виведення фентанілу; підвищення концентрації фентанілу може призвести до пригнічення дихальної функції. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (такими як флувастатин), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Циклоспорин: можливе підвищення концентрації циклоспорину при одночасному застосуванні з флуконазолом у дозі 200 мг на добу. Циклофосфамід: при одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Ця комбінація допустима з урахуванням ризику збільшення концентрацій білірубіну та креатиніну. Азітроміцин Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів цитохрому P450. Антациди (алюміній і магній містять) уповільнюють і знижують абсорбцію. Антикоагулянти: при сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарин) можливе посилення антикоагуляційного ефекту; Пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Дигоксин: можливе підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові; при сумісному прийомі необхідно контролювати концентрацію дигоксину в крові. Зідовудін: азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину та його глюкуронідного метаболіту, проте збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичної крові (клінічне значення даного факту не визначено). Нелфінавір: при одночасному застосуванні спостерігалося підвищення рівноважної концентрації азитроміцину у плазмі; клінічно значущих побічних ефектів немає і корекції дози азитроміцину не потрібно. Рифабутин: при одночасному застосуванні спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлений. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази: були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Терфенадин: необхідно враховувати, що при одночасному застосуванні з антибіотиками класу макролідів можливі аритмія та подовження інтервалу QT. Циклоспорин: при одночасному застосуванні необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі та відповідно коригувати дозу. Циметидин не впливає на фармакокінетику азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія); спільне застосування не рекомендується. Секнідазол Підсилює дію непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індандіону) та підвищує ризик виникнення кровотеч за рахунок зниження печінкового метаболізму антикоагулянтів. Одночасний прийом з дисульфірамом призводить до розвитку гострого делірію, сплутаності свідомості; спільне застосування не рекомендується. Аналогічно дисульфірам викликає непереносимість етанолу (див. розділ «Особливі вказівки»).Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймають одночасно всі 4 таблетки, що входять до складу блістера, з урахуванням прийому їжі (бо всмоктування азитроміцину змінюється при одночасному прийомі їжі, його краще прийняти за годину до їжі або через 2 години після їжі), одноразово.ПередозуванняВипадки передозування набору таблеток Сафоциду не описані. У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря. Флуконазол. Симптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне; промивання шлунка (за потреби), форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію флуконазолу у плазмі крові приблизно на 50%. Азітроміцин. Симптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне; прийом активованого вугілля; контроль життєво важливих функцій. Секнідазол. Симптоми: посилення дозозалежних побічних ефектів. Лікування: симптоматичне; промивання шлунка; прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; термінальна ниркова недостатність із ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 10 мл/хв; у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (прокаїнамід) та III (дофетилід, соталол), антидепресантами (циталопрамцин) левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю, з органічними захворюваннями серця; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину; одночасний прийом терфенадину; міастенія.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаФлуконазол 1 таблетка містить: активна речовина: флуконазол – 150 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, діоксид колоїдний кремнію, барвник червоний [Понсо 4R] [Е 124]. Азітроміцин 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: активна речовина: азитроміцин дигідрат – 1048 мг (у перерахунку на азитроміцин – 1000 мг); допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат, кроскармелоза натрію, повідон-К30, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), діетилфталат, тальк, титану діоксид, макрогол-4000, барвник червоний [Понсо 4R] [Е 124]. Секнідазол 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: активна речовина: секнідазол – 1000 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, карбоксиметилкрохмаль натрію, повідон (PVPK - 30), тальк, магнію стеарат; склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), діетилфталат, тальк, титану діоксид, макрогол-4000. Таблеток набір. По 4 таблетки (одна таблетка – флуконазол, одна таблетка – азитроміцин, дві таблетки – секнідазол) у контурне осередкове пакування (блістер) з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблеток набірХарактеристикаФлуконазол Плоскоциліндричні таблетки рожевого кольору з фаскою та ризиком. На зламі пігулки рожевого кольору. Азітроміцин Капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з ризиком. На зламі ядро ​​таблетки білого або майже білого кольору. Секнідазол Капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком. На зламі пігулки білого або майже білого кольору.ФармакокінетикаФлуконазол Абсорбція – висока, біодоступність – 90%. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Після прийому внутрішньо натще 150 мг час досягнення максимальної концентрації - 0,5-1,5 год, максимальна концентрація флуконазолу в плазмі (Cmax) становить 90% від концентрації в плазмі при внутрішньовенному введенні в дозі 2,5-3,5 мг/л . Зв'язок із білками плазми – 11-12%. Концентрація в плазмі залежить від дози. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрація активної речовини в грудному молоці, суглобовій рідині, слині, мокротинні та перитонеальній рідині аналогічна такій у плазмі. Постійні значення у вагінальному секреті досягаються через 8 годин після прийому внутрішньо і утримуються на цьому рівні не менше 24 годин. Добре проникає в спинномозкову рідину (СМР),при грибковому менінгіті концентрація у СМР становить близько 85% від такої у плазмі. У потовій рідині, епідермісі та роговому шарі (селективне накопичення) досягаються концентрації, що перевищують сироваткові. Обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі; період напіввиведення (T1/2) флуконазолу становить близько 30 год. Виводиться переважно нирками (80% – у незміненому вигляді, 11% – у вигляді метаболітів). Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну (КК). Фармакокінетика флуконазолу суттєво залежить від функціонального стану нирок, при цьому існує зворотна залежність між T1/2 та КК. Після гемодіалізу протягом 3 годин концентрація флуконазолу у плазмі знижується на 50%. Тривалий період напіввиведення з плазми дозволяє приймати флуконазол при вагінальному кандидозі одноразово. Азітроміцин Азитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5 - 2,96 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс.Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У азитроміцину дуже довгий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення із тканин значно більший. Азитроміцин виводиться, в основному, у незміненому вигляді – 50% кишечником,6% нирками. Секнідазол Після прийому внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ; біодоступність – близько 80%. Після одноразового прийому внутрішньо 2 г максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-4 години. Метаболізується в печінці. Період напіввиведення секнідазолу з плазми становить близько 25 год. Препарат повільно виводиться з організму, в основному нирками; близько 50% прийнятої дози екскретується за 120 год. Проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, екскретується у грудне молоко.ФармакодинамікаФлуконазол Триазольний протигрибковий засіб є потужним селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Має високоспецифічну дію, інгібуючи активність ферментів грибів, залежних від цитохрому P450. Блокує перетворення ланостеролу клітин грибів на мембранний ліпід - ергостерол; збільшує проникність клітинної мембрани, порушує її зростання та реплікацію. Флуконазол продемонстрував активність in vitro та у клінічних дослідженнях щодо наступних мікроорганізмів: Candida albicans, Candida glabrata (багато штами помірно чутливі), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans. Активний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp. (включаючи генералізовані форми кандидозу на фоні імунодепресії), Cryptococcus neoformans та Coccidioides immitis (включаючи внутрішньочерепні інфекції),Microsporum spp. та Trichophyton spp; при ендемічних мікозах, спричинених Blastomyces dermatidis, Histoplasma capsulatum (в т.ч. при імунодепресії). Не має антиандрогенної активності. Азітроміцин Антибактеріальний засіб широкого спектра дії, азалід, діє бактеріостатично. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. У більшості випадків до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis. Секнідазол Протимікробний та протипротозойний засіб; похідне нітроімідазолу. Має бактерицидну (проти грампозитивних та грамнегативних анаеробних бактерій) та амебіцидну (внутрішньо- та позакишкову) дію. Секнідазол особливо активний щодо Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica. Взаємодіє з ДНК мікробної клітини, викликає порушення спіральної структури, розрив ниток, придушення синтезу нуклеїнових кислот та загибель клітини.Клінічна фармакологіяПротимікробний засіб комбінованийПоказання до застосуванняПоєднані інфекції сечостатевого тракту, що передаються статевим шляхом, такі як гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, бактеріальний вагіноз, грибкові інфекції, а також специфічні та неспецифічні цистити, уретрити, вульвовагініти та цервіцити.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до флуконазолу, інших компонентів препарату або азольних сполук з подібною структурою флуконазолу; підвищена чутливість до азитроміцину або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; підвищена чутливість до секнідазолу, інших похідних імідазолу або до інших компонентів препарату. Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал QT та метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозід, хінідин та аміодарон (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); одночасний прийом з ерготаміном, дигідроерготаміном. Порушення функції печінки тяжкого ступеня, органічні захворювання центральної нервової системи, захворювання крові (зокрема в анамнезі); вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяФлуконазол Переносимість препарату зазвичай дуже хороша. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, судоми, зміна смаку, парестезія, безсоння, сонливість, тремор. З боку травної системи: біль у животі, блювання, нудота, діарея, метеоризм, диспепсія, сухість слизової оболонки ротової порожнини, запор; підвищення сироваткової активності амінотрансфераз (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ)), лужної фосфатази, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця, холестаз, гепатоцелюлярне пошкодження, порушення функції печінки, підвищення концентрації печінки; Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція, ексфоліативні ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, лікарський висип, анафілаксія (включаючи ангіо). З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенію, анемію. Серцево-судинна система: збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу «пірует». З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, лихоманка, підвищена пітливість, міалгія, вертиго. Азітроміцин З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слин , панкреатит; гепатит, порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість, реакція фотосенсибілізації, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості, анафілактична. Інфекційні захворювання: кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт, псевдомембранозний коліт. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дизурія, біль у ділянці нирок, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, «припливи» крові до обличчя, зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність, ажитація, гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів , галюцинації. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: розлад слуху, вертиго, порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку опорно-рухового апарату: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї, артралгія. Інші: астенія, анорексія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки; метрорагії, порушення функції яєчок, порушення зору, задишка, носова кровотеча. Лабораторні дані: зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові, підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові; вмісту натрію в плазмі крові. Секнідазол З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, «металевий» присмак у роті, глосит, стоматит. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія (помірна та оборотна). З боку нервової системи: запаморочення, порушення координації рухів, атаксія, парестезія, полінейропатія. Алергічні реакції: кропив'янка, висипання, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція. Інші: гарячка.Взаємодія з лікарськими засобамиФлуконазол Одночасне застосування з такими препаратами протипоказано: Астемізол: одночасне застосування з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється ізоферментами системи цитохрому Р450 може супроводжуватися підвищенням плазмових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует». Аміодарон: можливе інгібування метаболізму аміодарону; одночасне застосування може призводити до подовження інтервалу QT. Пімозід: можливе підвищення концентрації пімозиду в плазмі, що може призводити до подовження інтервалу QT та розвитку аритмії типу «пірует». Терфенадин: можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Хінідин: можливе інгібування метаболізму хінідину; застосування хінідину асоціюється з подовженням інтервалу QT та рідкісними випадками розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует». Цизаприд: при одночасному застосуванні можливе виражене збільшення плазмової концентрації цизаприду та розвиток небажаних реакцій з боку серця (збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу «пірует»). Еритроміцин: одночасне застосування потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, аритмія шлуночкова типу «пірует») та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Слід бути обережним і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флуконазолу: Препарати, що впливають на флуконазол: Гідрохлортіазид збільшує концентрацію флуконазолу у плазмі на 40% (клінічна значущість малоймовірна). Рифампіцин підвищує метаболізм флуконазолу, внаслідок чого зменшується його концентрація у плазмі. Може знадобитися підвищення дози флуконазолу. Препарати, на які впливає флуконазол: Флуконазол є потужним інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому P450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім того, крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі концентрації та інших лікарських засобів, що метаболізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному застосуванні з флуконазолом. У зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні перелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл: відзначається зменшення кліренсу та збільшення періоду напіввиведення алфентанілу; може знадобитися корекція дози алфентанілу. Азитроміцин: при одночасному застосуванні вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Амітриптілін, нортриптілін: відзначається збільшення ефекту; при необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортриптиліну. Антикоагулянти: у пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового типу або похідні індандіону, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування (можливе збільшення протромбінового часу). Алкалоїди барвінку: можливе збільшення концентрації алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові (ризик нейротоксичності). Бензодіазепіни (короткої дії): флуконазол підвищує плазмові концентрації мідазоламу та тріазоламу; може знадобитися зниження дози бензодіазепінів та ретельний контроль стану пацієнтів. Блокатори кальцієвих каналів: деякі антагоністи кальцію (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл та фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол може підвищувати системну експозицію антагоністів кальцію. Рекомендовано контроль розвитку побічних ефектів. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти та флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. При застосуванні цієї комбінації слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій із боку ЦНС. Вориконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4): одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу. Одночасне застосування цих препаратів не рекомендується. Галофантрин: флуконазол може збільшувати концентрацію галофантрину у плазмі крові; можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует», тому спільне застосування їх не рекомендується. Зідовудін: флуконазол підвищує Cmax та AUC зидовудину відповідно на 84% та 74%, внаслідок зниження його кліренсу приблизно на 45%. Тому можливе підвищення ризику побічних ефектів зидовудину. Пацієнти повинні ретельно спостерігатися щодо розвитку пов'язаних із зидовудином побічних реакцій. Івакафтор: при одночасному застосуванні з ивакафтором, стимулятором муковісцидозного регулятора трансмембранної провідності (CFTR), спостерігалося збільшення експозиції ивакафтора в 3 рази та експозиції гідроксиметил-івакафтора (М1) у 1,9 рази. Пацієнтам, які одночасно приймають помірні інгібітори CYP3А, такі як флуконазол та еритроміцин, рекомендується зниження дози івакафтору до 150 мг один раз на добу. Карбамазепін: флуконазол підвищує плазмову концентрацію карбамазепіну на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Лозартан: флуконазол пригнічує метаболізм лозартану до активного метаболіту (Е-31 74); потрібен регулярний контроль артеріального тиску. Метадон: флуконазол може збільшувати концентрацію плазми метадону; може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): флуконазол може збільшувати системну експозицію нестероїдних протизапальних засобів. Невірапін: спільний прийом з флуконазолом збільшує приблизно на 100% експозицію невірапіну. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. Можливе збільшення періоду напіввиведення пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід) при одночасному прийомі з флуконазолом. Пероральні контрацептиви: при застосуванні 200 мг флуконазолу спостерігалося збільшення AUC етинілестрадіолу на 40% та левоноргестрелу – на 24%. Не очікується впливу флуконазолу на ефективність комбінованих пероральних контрацептивів. Рифабутин: можливе збільшення концентрації рифабутину у плазмі; при одночасному застосуванні описані випадки увеїту. Саквінавір: при одночасному застосуванні з флуконазолом AUC саквінавіру підвищується приблизно на 50%, Cmax – на 55%, кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50%; може знадобитися корекція дози саквінавіру. Флуконазол підвищує концентрацію сиролімусу у плазмі крові; потрібна корекція дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Флуконазол підвищує концентрацію у плазмі такролімусу; пацієнтів слід ретельно спостерігати (ризик нефротоксичної дії) та коригувати у дозу такролімусу залежно від ступеня підвищення його концентрації у плазмі крові. Флуконазол підвищує концентрацію теофіліну у плазмі крові; хворі, які мають ймовірність розвитку теофілінової інтоксикації, повинні перебувати під наглядом з метою раннього виявлення симптомів передозування теофіліну. Тофацитініб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2С19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Флуконазол підвищує концентрацію фенітоїну у плазмі крові; необхідні контроль концентрації фенітоїну в плазмі крові та, при необхідності, корекція дози. Фентаніл: флуконазол значно подовжує час виведення фентанілу; підвищення концентрації фентанілу може призвести до пригнічення дихальної функції. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (такими як флувастатин), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Циклоспорин: можливе підвищення концентрації циклоспорину при одночасному застосуванні з флуконазолом у дозі 200 мг на добу. Циклофосфамід: при одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Ця комбінація допустима з урахуванням ризику збільшення концентрацій білірубіну та креатиніну. Азітроміцин Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів цитохрому P450. Антациди (алюміній і магній містять) уповільнюють і знижують абсорбцію. Антикоагулянти: при сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарин) можливе посилення антикоагуляційного ефекту; Пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Дигоксин: можливе підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові; при сумісному прийомі необхідно контролювати концентрацію дигоксину в крові. Зідовудін: азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину та його глюкуронідного метаболіту, проте збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичної крові (клінічне значення даного факту не визначено). Нелфінавір: при одночасному застосуванні спостерігалося підвищення рівноважної концентрації азитроміцину у плазмі; клінічно значущих побічних ефектів немає і корекції дози азитроміцину не потрібно. Рифабутин: при одночасному застосуванні спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлений. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази: були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Терфенадин: необхідно враховувати, що при одночасному застосуванні з антибіотиками класу макролідів можливі аритмія та подовження інтервалу QT. Циклоспорин: при одночасному застосуванні необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі та відповідно коригувати дозу. Циметидин не впливає на фармакокінетику азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія); спільне застосування не рекомендується. Секнідазол Підсилює дію непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індандіону) та підвищує ризик виникнення кровотеч за рахунок зниження печінкового метаболізму антикоагулянтів. Одночасний прийом з дисульфірамом призводить до розвитку гострого делірію, сплутаності свідомості; спільне застосування не рекомендується. Аналогічно дисульфірам викликає непереносимість етанолу (див. розділ «Особливі вказівки»).Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймають одночасно всі 4 таблетки, що входять до складу блістера, з урахуванням прийому їжі (бо всмоктування азитроміцину змінюється при одночасному прийомі їжі, його краще прийняти за годину до їжі або через 2 години після їжі), одноразово.ПередозуванняВипадки передозування набору таблеток Сафоциду не описані. У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря. Флуконазол. Симптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне; промивання шлунка (за потреби), форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію флуконазолу у плазмі крові приблизно на 50%. Азітроміцин. Симптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне; прийом активованого вугілля; контроль життєво важливих функцій. Секнідазол. Симптоми: посилення дозозалежних побічних ефектів. Лікування: симптоматичне; промивання шлунка; прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; термінальна ниркова недостатність із ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 10 мл/хв; у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (прокаїнамід) та III (дофетилід, соталол), антидепресантами (циталопрамцин) левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю, з органічними захворюваннями серця; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину; одночасний прийом терфенадину; міастенія.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл/1 фл. Активна речовина: амікацин (у формі сульфату) 250мг/500мг. Допоміжні речовини: натрію цитрат, метабісульфіт натрію, сірчана кислота концентрована, вода д/і. 2 мл – флакони (100) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного і внутрішньовенного введення; прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи аміноглікозидів. Напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії діє бактерицидно. Зв'язуючись із 30S-субодиницею рибосом, перешкоджає утворенню комплексу транспортної та матричної РНК, блокує синтез білка, а також руйнує цитоплазматичні мембрани бактерій. ;Високоактивний щодо аеробних грамнегативних мікроорганізмів: ;Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterobacter spp., Salmonella spp. (в т.ч. стійких до пеніциліну та деяких цефалоспоринів). Препарат; помірно активний щодо; Streptococcus spp. При одночасному призначенні з бензилпеніциліном виявляє синергізм щодо штамів Enterococcus faecalis. Амікацин не втрачає активності під дією ферментів, що інактивують інші аміноглікозиди, і може залишатися активним щодо штамів Pseudomonas aeruginosa, стійких до тобраміцину, гентаміцину та нетилміцину. Амікацин; не активний; щодо анаеробних мікроорганізмів.ФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішньом'язового введення всмоктується швидко і повністю. C max ;в плазмі крові при внутрішньом'язовому введенні препарату в дозі 7.5 мг/кг - 21 мкг/мл, після внутрішньовенної інфузії в дозі 7.5 мг/кг протягом 30 хв - 38 мкг/мл. Час досягнення C max ;після внутрішньом'язового введення - близько 1.5 год. Розподіл Зв'язування із білками плазми 4-11%. Добре розподіляється у позаклітинній рідині (вміст абсцесів, плевральний випіт, асцитична, перикардіальна, синовіальна, лімфатична та перитонеальна рідина); у високих концентраціях виявляється у сечі; у низьких – у жовчі, грудному молоці, водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокроті та спинномозковій рідині. Добре проникає у всі тканини організму, де накопичується внутрішньоклітинно; високі концентрації відзначаються в органах з хорошим кровопостачанням – легені, печінка, міокард, селезінка, і особливо у нирках, де накопичується у кірковій речовині; нижчі концентрації - у м'язах, жировій тканині та кістках. У дорослих при застосуванні в середніх терапевтичних дозах (в нормі) амікацин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при запаленні мозкових оболонок проникність дещо збільшується. У новонароджених досягаються вищі концентрації у СМР, ніж у дорослих. Амікацин проникає через плацентарний бар'єр – виявляється в крові плода та амніотичної рідини. Vd ;у дорослих - 0.26 л/кг, у дітей - 0.2-0.4 л/кг, у новонароджених у віці менше 1 тижня та з масою тіла менше 1.5 кг - до 0.68 л/кг, у віці менше 1 тижня та масою тіла більше 1.5 кг – до 0.58 л/кг, у хворих на муковісцидоз – 0.3-0.39 л/кг. Середня терапевтична концентрація при внутрішньовенному або внутрішньом'язовому введенні зберігається протягом 10-12 год. Метаболізм Чи не метаболізується. Виведення T1/2; у термінальній (β) фазі у дорослих - 2-4 год, у новонароджених - 5-8 год, у дітей старшого віку - 2.5-4 год. Кінцева величина T1/2; - більше 100 год (вивільнення з внутрішньоклітинних депо). Виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації (65-94%) переважно у незміненому вигляді. Нирковий кліренс – 79-100 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При порушенні функції нирок у дорослих T1/2; варіює залежно від ступеня порушення – до 100 год, у хворих з муковісцидозом – 1-2 год. У хворих з опіками та гіпертермією T1/2; може бути коротшим у порівнянні з середніми показниками підвищеного кліренсу. Виводиться при гемодіалізі (50% за 4-6 годин), перитонеальний діаліз менш ефективний (25% за 48-72 годин).Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи аміноглікозидів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені грамнегативними мікроорганізмами (стійкими до гентаміцину, сизоміцину та канаміцину) або асоціаціями грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легень); сепсис; септичний ендокардит; інфекції ЦНС (включаючи менінгіт); інфекції черевної порожнини (в т.ч. перитоніт); інфекції сечостатевих шляхів (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, гонорея); гнійні інфекції шкіри та м'яких тканин (в т.ч. інфіковані опіки, інфіковані виразки та пролежні різного генезу); інфекції жовчних шляхів; інфекції кісток та суглобів (в т.ч. остеомієліт); ранова інфекція; післяопераційні інфекції; отит.Протипоказання до застосуванняНеврит слухового нерва; тяжка ниркова недостатність з азотемією та уремією; вагітність; підвищена чутливість до компонентів препарату (в т.ч. інших аміноглікозидів) в анамнезі. З ;обережністю ;застосовують препарат при міастенії, паркінсонізмі, ботулізмі (аміноглікозиди можуть викликати порушення нервово-м'язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), дегідратації, ниркової недостатності, у новонароджених (особливо недоношених дітей), у період лактації (грудного вигодовування).Вагітність та лактаціяЗастосування Селеміцину при вагітності та в період лактації можливе за наявності життєвих показань (аміноглікозиди проникають у грудне молоко у невеликих кількостях, проте їх абсорбція із шлунково-кишкового тракту низька, та ускладнень у грудних дітей, пов'язаних з їх застосуванням, не зареєстровано). Застосування у дітей Застосовують препарат у новонароджених (особливо недоношених дітей). Недоношеним новонародженим; початкова доза - 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 18-24 год; ;новонародженим ;початкова доза - 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 12 год протягом 7-10 днів.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія). З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, сонливість, нейротоксична дія (посмикування м'язів, відчуття оніміння, поколювання, епілептичні напади), порушення нервово-м'язової передачі (зупинка дихання). З боку органів чуття: ототоксичність (зниження слуху, вестибулярні та лабіринтні порушення, необоротна глухота), токсична дія на вестибулярний апарат (дискоординація рухів, запаморочення, нудота, блювання). З боку сечовивідної системи: нефротоксичність - порушення функції нирок (олігурія, протеїнурія, мікрогематурія). Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, гіперемія шкіри, лихоманка, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний з пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреоміцином, амфотерицином, гідрохлортіазидом, еритроміцином, нітрофурантоіном, вітамінами групи В і С, калію хлоридом. Амікацин виявляє синергізм при взаємодії з карбеніциліном, бензилпеніциліном, цефалоспоринами (у хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю при сумісному застосуванні з бета-лактамними антибіотиками можливе зниження ефективності аміноглікозидів). Налідіксова кислота, поліміксин В, цисплатин та ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото- та нефротоксичності. Діуретики (особливо фуросемід), цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди та НПЗЗ, конкуруючи за активну секрецію в канальцях нефрону блокують елімінацію аміноглікозидів, підвищують їх концентрацію у сироватці крові, посилюючи нефро- та нейротоксичність. Посилює міорелаксуючу дію курареподібних препаратів. Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення, капреоміцин та інші лікарські засоби, що блокують нервово-м'язову передачу (галогенізовані вуглеводні як препарати для інгаляційної анестезії, опіоїдні анальгетики), переливання великого об'єму крові з цитратними препаратами. ). Парентеральне введення індометацину підвищує ризик розвитку токсичної дії аміноглікозидів (збільшення T1/2; та зниження кліренсу). Амікацин зменшує ефективність лікарських засобів для лікування міастенії.Спосіб застосування та дозиВ/м, внутрішньовенно (струменево протягом 2 хв або краплинно) по 5 мг/кг кожні 8 год або по 7.5 мг/кг кожні 12 год. При бактеріальних інфекціях сечових шляхів (неускладнених); - 250 мг кожні 12 год ; після сеансу гемодіалізу може бути призначена додаткова доза – 3-5 мг/кг. Максимальні дози для дорослих - до 15 мг/кг на добу, але не більше 1.5 г на добу протягом 10 днів. Тривалість лікування при внутрішньовенному введенні - 3-7 днів, при внутрішньом'язовому - 7-10 днів. Недоношеним новонародженим; початкова доза - 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 18-24 год; ;новонародженим ;початкова доза - 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 12 год протягом 7-10 днів. Пацієнтам з нирковою недостатністю потрібна корекція режиму дозування. Пацієнтам з опіками може знадобитися доза 5-7.5 мг/кг кожні 4-6 год у зв'язку з більш коротким T 1/2 ; (1-1.5 год) у цих хворих. Для внутрішньовенного введення застосовують ті ж розчини, що і для внутрішньом'язового, попередньо розбавивши їх 200 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину натрію хлориду. Концентрація амікацину в розчині для внутрішньовенного введення не повинна перевищувати 5 мг/мл.ПередозуванняСимптоми: токсичні реакції (втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлади сечовипускання, спрага, зниження апетиту, нудота, блювання, дзвін або відчуття закладання у вухах, порушення дихання). Лікування: для зняття блокади нервово-м'язової передачі та її наслідків - гемодіаліз або перитонеальний діаліз; антихолінестеразні засоби, солі кальцію, штучна вентиляція легень, інша симптоматична та підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням препарату визначають чутливість виділених збудників, використовуючи диски, що містять 30 мкг амікацину. При діаметрі вільної від зростання зони 17 мм і більше мікроорганізм вважається чутливим, від 15 до 16 мм – помірно чутливим, менше 14 мм – стійким. Концентрація амікацину в плазмі не повинна перевищувати 25 мкг/мл (терапевтичною є концентрація 15-25 мкг/мл). У період лікування необхідно не рідше 1 разу на тиждень контролювати функцію нирок, слухового нерва та вестибулярного апарату. Імовірність розвитку нефротоксичності вища у хворих з порушенням функції нирок, а також при призначенні препарату у високих дозах або протягом тривалого часу (у цій категорії хворих може знадобитися щоденний контроль функції нирок). При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування. Пацієнтам з інфекційно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів рекомендується приймати підвищену кількість рідини. За відсутності позитивної клінічної динаміки слід пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно скасувати лікування та розпочати проведення відповідної терапії. Метабісульфіт, що міститься в ампулах натрію, може обумовлювати розвиток у хворих на алергічні ускладнення (аж до анафілактичних реакцій), особливо у хворих на алергічний анамнез.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Моксифлоксацину гідрохлорид (еквівалентно 400,000 мг моксифлоксацину) – 437,00 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 130,000 мг, целюлоза мікрокристалічна – 25,000 мг, повідон (PVP К 30) – 10,000 мг, кроскармелоза натрію – 16,000 мг. кремнію діоксид колоїдний – 5,000 мг, тальк – 3,000 мг, магнію стеарат – 4,000 мг; Оболонка: Опадрай рожевий II 85G540021 (полівініловий спирт 8,800 мг, лецитин 0.700 мг, макрогол 4000 2,470 мг, титану діоксид 3,790 мг, тальк 4,000 мг, барвник заліза оксид0 червоний). По 5, 7 або 10 таблеток у блістер з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги. 1 блістер по 5 таблеток, 7 таблеток або 10 таблеток у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, червоно-коричневого кольору, з поперечною розділювальною ризиком на одному боці. На поперечному розрізі – ядро ​​світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо моксифлоксації всмоктується швидко та майже повністю. Абсолютна біоступність становить близько 91%. Після одноразового прийому 400 мг моксифлоксацину максимальна концентрація (Cmax) досягається протягом 0,5-4 годин і становить близько 3 мкг/мл. Моксифлоксація швидко розподіляється в тканинах та органах і зв'язується з білками крові (головним чином, з альбумінами) приблизно на 45%. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. Високі концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі, створюються в легеневій тканині, в альвеолярних макрофагах, слизовій оболонці носових пазухах, в осередках запалення (у вмісті пухирів при ураженні шкіри). В інтерстиціальній рідині та слині моксифлоксації визначається у вільному, не пов'язаному з білками, вигляді в концентрації вище, ніж у плазмі. Крім того, високі концентрації препарату визначаються в тканинах органів черевної порожнини, перитонеальної рідини та жіночих статевих органах. Після проходження другої фази біотрансформації моксифлоксації виводиться з організму нирками, а також кишечником як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук та глюкуронідів. Моксифлоксація не піддається біотрансформації мікросомальною системою цитохрому Р450. Період напіввиведення моксифлоксацину становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення дози 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Близько 22% одноразової дози (400 мг) виводиться у незміненому вигляді нирками, близько 26% – кишечником. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Вік, поп та етнічна приналежність При дослідженні фармакокінетики моксифлоксацину у чоловіків та жінок були виявлені відмінності у 33% за показниками площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) та Cmax. Всмоктування моксифлоксацину не залежало від статі. Відмінності в показниках AUC і Cmax були обумовлені швидше різницею в масі тіла, ніж іолом і не є клінічно значущими. Не виявлено клінічно значимих відмінностей фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів різних етнічних груп та різного віку. Діти Фармакокінетика моксифлоксацину в дітей віком не вивчалася. Ниркова недостатність Не виявлено суттєвих змін фармакокінетики моксифлоксаципу у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів із кліренсом креатиніну). Порушення функції печінки Концентрація моксифлоксацину у пацієнтів з порушеннями функції печінки (класи А, В за шкалою Чайлд-Пью) не мала істотних відмінностей у порівнянні з такими у здорових добровольців або у пацієнтів із нормальною функцією печінки.ФармакодинамікаПротимікробний препарат групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію. Механізм дії обумовлений інгібуванням бактеріальних топоізомерази II (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, що призводить до порушення синтезу ДНК мікробної клітини і, як наслідок, до загибелі мікробних клітин. Мінімальні бактерицидні концентрації моксифлоксацину загалом можна порівняти з його мінімальними інгібуючими концентраціями. Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів не порушують антибактеріальну активність мокеїфлоксацину. Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів та моксифлоксацином не відзначається. До цього часу також нс спостерігалося випадків плазмідної стійкості. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна (10-7-10-10). Резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається шляхом множинних мутацій. Багаторазова дія моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) супроводжується лише незначним збільшенням МІК. Відзначаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Проте,деякі стійкі до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми зберігають чутливість до моксифлоксацину. Моксифлоксацин in vitro активний щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій та атипових бактерій, таких як Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., а також бактерій, резистентних до β-лак. До моксифлоксацину чутливі аеробні грампозитивні бактерії: Gardnerella vaginalis, Streptococcus pneumoniae (включаючи штами, стійкі до пеніциліну та штами з множинною резистентністю до антибіотиків), а також штами, стійкі до двох або більше антибіотів 2 мкг/мл), цефалоспорини II покоління (наприклад, цефуроксим), макроліди, тетрацикліни, триметоприм/сульфаметоксазол)*, Streptococcus pyogenes (група A)*, Streptococcus milled (Streptococcus anginosus*, Streptococcus constellatus viridans (Streptococcus vitans, Streptococcus mutans, Streptococcus mitis, Streptococcus sanguinis, Streptococcus salivarius, Streptococcus thermophilus, Streptococcus constellatus), Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiaStaphylococcus aureus (чутливі до метициліну штами)*, коагулазонегативні стафілококи (Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae (в т.ч. штами продукуючі та непродукуючі бета-лактамази)*, Haemophilus parainfluenzac*, Moraxclla catarrhalis (в т.ч. , Proteus vulgaris. анаеробні бактерії: Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp., Propionibacterium spp. Атипові: Chlamydia pneumoniae*, Chlamydia trachomatis*, Mycoplasma pneumoniae*, Legionella pneumophila*, Mycoplasma hominis, Mycoplasma gcnitalium, Coxiella burnettii. Помірно-чутливі: Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis (тільки штами, чутливі до ванкоміцину та гентаміцину)*, Enterococcus avium*, Enterococcus faecium* Аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli*#, Klebsiella pneumoniae*, Klebsiella oxytoca, Citrobacler freundii*, Enterobactcr spp. (Enterobacter aerogenes, Enterobacter intermedius, Enterobactcr sakazakii), Enterobacter cloacae*, Pantoea agglomerans, Pseudomonas fluorescens, Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia, Proteus mirabilis*, Morganella org, Morganella . (Providencia rettgeri, Providencia stuartii). Анаеробні бактерії: Bactcroidcs spp. (Bacteroides lragilis*, Bactcroides distasonis*, Bacteroides thetaiotaomicron*, Bacteroides vulgaris*, Bacteroides ovatus*, Bacteroides uniformis*), Peptostreptococcus spp.*, Clostridium spp.* * - Чутливість до моксифлоксацину підтверджена клінічними даними. До моксифлоксацину резистентні такі мікроорганізми: Staphylococcus aureus (резистентні до метициліну/офлоксацину штами)#, коагулазонегативні Staphylococcus spp. (резистентні до метициліну штами Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus hacmolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans), Pseudomonas aerugin. # - Застосування препарату не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених штамами Staphylococcus aureus, резистентними до метициліну (MRSA). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами. Для певних штамів поширення набутої резистентності може різнитися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим при тестуванні чутливості штаму бажано мати місцеву інформацію. про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія, включаючи позалікарняну пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів із множинною лікарською резистентністю до антибактеріальних препаратів*; неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур; ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу); ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи інфекції, спричинені декількома збудниками, у тому числі внутрішньочеревні абсцеси; неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (включаючи сальпінгіт та ендометрит). * Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибактеріальних препаратів включають штами, стійкі до пеніциліну, і штами, резистентні до двох і більше антибіотиків з таких груп, як пеіїциліни (мінімальна інгібуюча концентрація ≥ 2 мкг/мл), , тетрацикліни, триметоприм/сульфаметоксазол Необхідно брати до уваги чинні офіційні посібники щодо правил застосування антибактеріальних препаратів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до моксифлоксацину, інших хінолонів та компонентів препарату; вагітність; період лактації; вік до 18 років; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; синдром вродженого чи набутого подовження інтервалу QT; клінічно значуща брадикардія, клінічно значуща серцева недостатність зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень ритму, що супроводжувалися клінічною симптоматикою; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT; виражений електролітний дисбаланс (некоректована гіпокаліємія); тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю) та підвищення вмісту трансаміназ більш, ніж у п'ять разів вище за верхню межу норми, у зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних; вроджена непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактоза). З обережністю: судомний синдром (в анамнезі), захворювання центральної нервової системи, що призводять до виникнення судом та знижують поріг судомної активності; у пацієнтів з психозами та психіатричними захворюваннями в анамнезі; у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами (особливо у жінок та пацієнтів похилого віку), такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця; при цирозі печінки; міастенія gravis; при одночасному прийомі препаратів, що знижують концентрацію калію; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Побічна діяНебажані реакції, перелічені у групі "часто" зустрічалися з частотою нижче 3%, за винятком нудоти та діареї. У кожній частотній групі небажані лікарські реакції перераховані в порядку зменшення значущості. Частоту визначають наступним чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000). Системи органів Часто Не часто Рідко Дуже рідко Інфекційні та паразитарні захворювання Грибкові суперінфекції З боку системи кровотворення Анемія Лейкопенія Нейтропенія Тромбоцитопенія Тромбоцитоз Подовження протромбінового часу/збільшення міжнародного нормалізованого відношення Зміна концентрації тромбопластину Підвищення концентрації протромбіну/зменшення МНО З боку імунної системи Алергічні реакції Сверблячка Висипання Кропивниця Еозинофілія Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (потенційно загрозливий для життя) Анафілактичний/анафілактоїдний шок (у тому числі потенційно загрозливий для життя). З боку обміну речовин Гіперліпідемія Гіперглікемія Гіперурикемія Гіпоглікемія Психічні розлади Тривожність Психомоторна гіперреактивність/ажитація Емоційна лабільність Депресія (у дуже поодиноких випадках можлива поведінка з тенденцією до самоушкодження, така як суїцидальні думки або суїцидальні спроби) Галюцинації Деперсоналізація Психотичні реакції (потенційно виявляються в поведінці з тенденцією до самоушкодження, такої як суїцидальні думки або суїцидальні спроби) З боку нервової системи Головний біль Запаморочення Парестезії/ Дизестезії Порушення смакової чутливості (включаючи в дуже рідкісних випадках агевзію) Сплутаність свідомості та дезорієнтація Вертиго Сонливість Тремор Порушення сну Гіпестезія Порушення нюху (включаючи аносмію) Атипові сновидіння Порушення координації (включаючи порушення ходи внаслідок запаморочення або вертиго, що в дуже рідкісних випадках призводять до травм внаслідок падіння, особливо у літніх пацієнтів) Судоми з різними клінічними проявами (в тому числі "grand mal") Порушення уваги Порушення мови Амнезія Периферична нейропатія та полінейропатія Гіперстезія З боку органу зору Порушення зору (особливо при реакціях з боку центральної нервової системи (ЦНС)) Минуща втрата зору (особливо при реакціях із боку ЦНС). З боку органу слуху та лабіринтні порушення Шум у вухах Погіршення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотне) З боку серцево-судинної системи Подовження інтервалу QT у пацієнтів із супутньою гіпокаліємією. Подовження інтервалу QT Відчуття серцебиття Шлуночкові тахіаритмії Непритомність Підвищення артеріального тиску Зниження артеріального тиску Неспецифічні аритмії Поліморфна шлуночкова тахікардія (Torsade de pointes) Зупинка серця (переважно в осіб із станом, що привертає до аритмії, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда) З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка (включаючи астматичний стан) З боку шлунково-кишкового тракту Нудота Блювота Болі в животі Діарея Знижений апетит та знижене споживання їжі Запор Диспепсія Метеоризм Гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту) Підвищення активності амілази Дисфагія Стоматит Псевдомембранозний коліт (у дуже рідкісних випадках асоційований з ускладненнями, що загрожують життю) З боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності "печінкових" трансаміназ Порушення функції печінки (включаючи підвищення активності лактатдегідрогенази) Підвищення концентрації білірубіну Підвищення активності гаммаглутамілтрансферази Підвищення в крові активності лужної фосфатази Жовтяниця Гепатит (переважно холестатичний) Фульмінантний гепатит, що потенційно призводить до життєзагрозливої ​​печінкової недостатності (включаючи фатальні випадки) З боку шкіри та м'яких тканин Бульозні шкірні реакції, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя). З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія Міалгія Тендиніт Підвищення м'язового тонусу та судоми М'язова слабкість Розриви сухожиль Артрит Порушення ходи внаслідок пошкодження опорно-рухової системи Посилення симптомів міастенії З боку сечовивідних шляхів Дегідратація (викликана діареєю або зменшенням прийому рідини) Порушення функції нирок Ниркова недостатність в результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, що існували раніше) Загальні розлади та пошкодження у місці введення Загальне нездужання Неспецифічний біль Пітливість Частота розвитку наступних небажаних реакцій була вищою в групі, що отримувала ступінчасту терапію (внутрішньовенне введення моксифлоксацину з подальшим його прийомом внутрішньо): Часто: підвищення активності гаммаглутамілтрансферази Нечасто: шлуночкові тахіаритмії, зниження артеріального тиску, набряки, псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями), судоми з різними клінічними проявами (в т.ч. "grand mal" напади), галюцинації, порушення функції нирок, недостатність (в результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у літніх пацієнтів з порушеннями функції нирок, що існували раніше).Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні з атенололом, ранігідіном, кальцієвмісними добавками, теофіліном, циклоспорином, пероральними контрацептивними засобами, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробенецидом (підтверджено відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином. Препарати, що подовжують інтервал ВІД. Слід враховувати можливий адитивний ефект подовження інтервалу QT-моксифлоксацину та інших препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT. Внаслідок спільного застосування моксифлоксацину та препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT, збільшується ризик розвитку шлуночкової аритмії, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію (Torsade de pointes). Протипоказано сумісне застосування моксифлоксацину з наступними препаратами, що впливають на подовження інтервалу QT: Антиаритмічні препарати класу ІА (хінідип, гідрохінідин, дизопірамід та ін.); Антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід та ін.); Нейролептики (фенотіазин, пімозід, сертиндол, галоперидол, сультоприд та ін.); Трициклічні антидепресанти; Антимікробні препарати (спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, особливо галофантрин); Антигістамінні препарати (терфенадін, астемізол, мізоластин); Інші (цизаприд, вінкамін для внутрішньовенного введення, беприділ, дифеманіл). Антацидні препарати, полівітаміни та мінерали Прийом моксифлоксацину одночасно з антацидними препаратами, полівітамінами та мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину внаслідок утворення хелатних комплексів. В результаті концентрація моксифлоксацину в плазмі може бути значно нижчою за бажану. У зв'язку з цим, антацидні препарати, противірусний (ВІЛ) засіб (діданозин), препарати, що містять вітаміни, солі магнію, алюмінію, заліза або цинку, сукральфат слід приймати не менше ніж за 4 години до або через 4 години після прийому внутрішньо моксифлоксацину . Варфарін При одночасному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри зсідання крові не змінюються. Зміна значення МНО. У пацієнтів, які отримували антикоагулянти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, у тому числі з моксифлоксацином, спостерігаються випадки підвищення антикоагулянтної активності протизгортальних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між моксифлоксацином та варфарином не виявлено, у пацієнтів, які отримують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторинг ММО та за необхідності коригувати дозу непрямих антикоагулянтів. Дігоксин Моксифлоксацин і дигоксин не впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При застосуванні повторних доз моксифлоксацину максимальна концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 30%, при цьому значення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та мінімальна концентрація дигоксину не змінювалися. Активоване вугілля При одночасному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину системна біодоступність моксифлоксацину знижується більш ніж на 80% внаслідок гальмування його абсорбції. Молочні продукти та прийом їжі Всмоктування моксифлоксацину не змінюється при одночасному прийомі їжі (включаючи молочні продукти). При одночасному застосуванні препарату Симофлокс та глюкокортикостероїдів зростає ризик розвитку тендовагініту та розриву сухожилля.Спосіб застосування та дозиРекомендований режим дозування препарату: 400 мг (1 таблетка) 1 раз на день. Нс слід перевищувати рекомендовану дозу. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Тривалість терапії. Тривалість лікування визначається локалізацією та тяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом. Загострення хронічного бронхіту: 5-10 днів. Гострий синусит: 7 днів. Неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: 7 днів. Позалікарняна пневмонія: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 7-14 днів. Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 7-21 день. Ускладнені інтраабдомінальні інфекції: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 5-14 днів. Неускладнені інфекції органів малого тазу: 14 днів. Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування. Пацієнти похилого віку Зміни режиму дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції печінки Пацієнтам з порушеннями функції печінки (клас А, В та Чайлд-П'ю) зміни режиму дозування не потрібно. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок (у тому числі при кліренсі креатинінуПередозуванняЄ обмежені дані про передозування моксифлоксацину. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину та проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Застосування активованого вугілля відразу після прийому препарату може допомогти запобігти надмірному системному впливу мокеіфлоксаії у випадках передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції, про що слід негайно інформувати лікаря. Дуже рідко навіть після першого застосування препарату анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого життя анафілактичного шоку. У цих випадках лікування моксифлоксацином слід припинити та негайно розпочати проводити необхідні лікувальні заходи (в т.ч. протишокові). При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. Оскільки жінки в порівнянні з чоловіками мають більш довгий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Літні пацієнти також більш схильні до дії препаратів, що впливають на інтервал QT. Ступінь подовження інтервалу QT може збільшуватися з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Однак у пацієнтів з пневмонією кореляції між концентрацією моксифлоксацину в плазмі та подовженням інтервалу QT не було відзначено. Подовження інтервалу QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію. У жодного з 9000 пацієнтів, які отримували моксифлоксацин, не відзначалося серцево-судинних ускладнень та летальних випадків,пов'язаних із подовженням інтервалу QT. При застосуванні моксифлоксацину може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій у пацієнтів із станом, що привертає до аритмії. У зв'язку з цим моксифлоксацин протипоказаний при: Зміни електрофізіологічних параметрів серця, що виражаються в подовженні інтервалу QT: вроджені або набуті документовані подовження інтервалу QT, електролітні порушення, особливо некоректована гіпокаліємія, клінічно значуща брадикардія; клінічно значуща серцева недостатність із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; за наявності в анамнезі порушень ритму, що супроводжуються клінічною симптоматикою (оскільки не можна виключити ризик розвитку подовження інтервалу QT; Застосування з іншими препаратами, що подовжують інтервал QT. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами (особливо у жінок та пацієнтів похилого віку), такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця; у пацієнтів з цирозом печінки (оскільки у даної категорії пацієнтів не можна виключити ризик розвитку подовження інтервалу QT). При застосуванні моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності (включно з фатальними випадками). Пацієнта слід інформувати про те, що у разі появи симптомів печінкової недостатності (анорексія, жовтяниця, затемнення сечі, свербіж, біль у животі) необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжити лікування моксифлоксацином. При застосуванні моксифлоксацину повідомлялося про випадки розвитку бульозних уражень шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. Пацієнта слід інформувати про те, що у разі появи симптомів уражень шкіри або слизових оболонок необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжити лікування моксифлоксацином. Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком судом. Мокснфлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями ЦНС та порушеннями з боку ЦМС, що призводять до виникнення судом або знижують поріг судомної активності. Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, включаючи мокс-флоксацин, пов'язане з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування моксифлоксацином спостерігається тяжка діарея. У цьому випадку негайно має бути призначена відповідна терапія. Препарати, які пригнічують перистальтику кишечника, протипоказані при розвитку тяжкої діареї. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із міастенією gravis у зв'язку з можливим загостренням захворювання. На тлі терапії хінолонами, у тому числі моксифлоксацином, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля, особливо у літніх та пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди. Описано випадки, що виникли протягом кількох місяців після завершення лікування. При перших симптомах болю або запалення у місці пошкодження застосування препарату слід припинити та розвантажити уражену кінцівку. З появою порушень з боку органу зору потрібна консультація офтальмолога. При застосуванні хінолонів спостерігаються реакції фоточутливості. Однак при проведенні доклінічних та клінічних досліджень, а також при застосуванні моксифлоксаципу на практиці не відзначалося реакцій фоточутливості. Тим не менш, пацієнти, які застосовують моксифлоксацин, повинні уникати впливу прямих сонячних променів та ультрафіолетового світла. Не рекомендується використовувати моксифлоксацин для лікування інфекцій, спричинених штамами Staphylococcus aureus, резистентними до метициліну (MRSA). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами. Застосування препарату у формі таблеток для внутрішнього прийому не рекомендується у пацієнток з ускладненими запальними захворюваннями органів малого тазу (наприклад, пов'язаними з тубооваріальними або тазовими абсцесами). Здатність моксифлоксаципу пригнічувати зростання мікобактерій може стати причиною взаємодії in vitro моксифлоксаципу з тестом на Mycobacterium spp., що призводить до помилкових негативних результатів при аналізі зразків пацієнтів, яким у цей період проводиться лікування моксифлоксацином. У пацієнтів, яким проводилося лікування хінолонами, включаючи моксифлоксацин, описані випадки сенсорної або сенсомоторної аксональної полінейропатії, що вражає дрібні та (або) великі аксони, і призводить до парестезії гіостесні, дизестезії та слабкості. Симптоми можуть проявитися відразу після початку застосування і бути незворотними. Пацієнтів, яким проводиться лікування моксифлоксацином, слід попередити про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення симптомів нейропатії, що включають біль, печіння, поколювання, оніміння та (або) слабкість або інші порушення чутливості, включаючи тактильну, больову, температурну, вібраційну чутливість та почуття положення, Моксифлоксацин необхідно негайно скасувати. Реакції психіки можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. У дуже поодиноких випадках депресія або психотичні реакції прогресують до виникнення суїцидальних думок і поведінки з тенденцією до самоушкодження, включаючи суїцидальні спроби. У разі розвитку у пацієнтів таких реакцій слід відмінити моксифлоксацин та вжити необхідних заходів. Необхідно бути обережними при призначенні моксифлоксацину пацієнтам з психозами та пацієнтам з психіатричними захворюваннями в анамнезі. Через широке поширення та зростаючу захворюваність на інфекції, викликані резистентною до фторхінолонів Neisseria gonorrhoeae при лікуванні пацієнтів із запальними захворюваннями органів малого тазу нс слід проводити монотерапію моксифлоксацином. За винятком випадків, коли присутність резистентної до фторхінолонів Neisseria gonorrhoeae виключена. Якщо немає можливості виключити наявність резистентної до фторхінолонів Neisseria gonorrhoeae, необхідно вирішити питання про доповнення емпіричної терапії моксифлоксацином, відповідним антибактеріальним препаратом, який є активним щодо Neisseria gonorrhoeae. Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні моксифлоксацину відзначалася зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На фоні застосування моксифлоксацину дисглікемню виникала переважно у літніх пацієнтів із цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препарати сульфонілсечовини) або інсуліном. При проведенні лікування у пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, внаслідок впливу на ЦНС та порушення зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цефдиторен (у формі цефдиторену пивоксилу) 200 мг. Допоміжні речовини: маннітол – скільки потрібно (приблизно 35 мг), натрію казеїнат – 100 мг, кроскармеллозу натрію – 150 мг, натрію триполіфосфат – 4 мг, магнію стеарат – 5 мг, Опадрай білий – 35 мг, 2 тиа. - 10.9 мг, макрогол-400 - 2.2 мг), віск карнаубський - 0.06 мг, чорнило Опакод синій (шелак IN IMS 74 OP - 50.41%, N-бутанол - 24.35%, лак алюмінієвий на основі барвника бриллиантового 1,5 титану діоксид – 4.49%, пропіленгліколь – 2.91%, ізопропанол – 4.65%, аміаку розчин концентрований – 1.94%). 10 шт. - блістери з ПВХ/Al (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого кольору, еліптичні, з маркуванням "TMF" блакитного кольору на одній стороні; на поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Цефдиторена пивоксил - напівсинтетичний бета-лактамний антибіотик, є проліком цефдиторена (цефалоспорину III покоління). Механізм дії препарату пов'язаний з пригніченням синтезу бактеріальної стінки завдяки його спорідненості з пеніцилінзв'язуючими білками. Фармакокінетичні/фармакодинамічні особливості При призначенні препарату в дозі 200 мг 2 рази на добу плазмова концентрація цефдиторену пивоксилу перевищує мінімальну переважну концентрацію відносно 90% мікроорганізмів (МПК90) для Moraxella catarrhalis, Haemophilus influenzae, ніж 50% часу від інтервалу дозування. Призначення цефдиторену в дозі 400 мг 2 рази на добу забезпечує підтримання його концентрації вище за МПК протягом 51% часу від інтервалу дозування, що перевищує МПК щодо 50% мікроорганізмів (МПК50) для Streptococcus pneumoniae, резистентного до пеніциліну. Механізми резистентності Цефдиторен як цефалоспорин III покоління має загальні механізми резистентності для цієї групи антибіотиків. Резистентність грампозитивних мікроорганізмів може бути пов'язана зі зміною пеніцилінзв'язуючого білка Streptococcus pneumoniae та Streptococcus viridans, або появою додаткового пеніцилінзв'язуючого білка (РВР2а) у Staphylococcus spp. Цефдиторен стійкий до більшості найпоширеніших хромосомних та плазмідних β-лактамаз грамнегативних бактерій. Разом з тим, як і інші цефалоспорини, цефдиторен гідролізується β-лактамазами широкого спектра опосередкованими плазмідами. Крім того, причиною резистентності може бути вироблення хромосомної β-лактамази у мутантних штамів Enterobacter spp., Citrobacter spp., Morganella spp. та Serratia spp. Механізм дії цефдиторена аналогічний до інших цефалоспоринових антибіотиків і відрізняється від механізму дії інших груп антибіотиків. Загалом перехресної резистентності між цефдитореном та іншими групами антибіотиків не відзначено. Тим не менш, в окремих випадках деякі механізми дії (наприклад, пов'язані з непроникністю внутрішньої мембрани або з наявністю механізму активного видалення антибіотика з клітини) можуть бути аналогічні для всіх груп антибіотиків. Це зумовлює певний рівень резистентності до всіх антибіотиків. Мінімальна переважна концентрація (МПК) Рекомендовані значення МПК для цефдиторена, що дозволяють класифікувати мікроорганізми з високою, проміжною чутливістю та резистентністю: чутливі – ≤0.5 мкг/мл, з проміжною чутливістю – >0.5 мкг/мл та <2 мкг/мл, резистентні – ≥2. Чутливість Нижче викладено інформацію про спектр чутливості більшості мікроорганізмів для схвалених показань до застосування. Поширеність набутої резистентності може змінюватись в залежності від географічної зони, а також у окремих збудників. З цієї причини бажано отримати інформацію про чутливість мікроорганізмів у певному регіоні, особливо під час лікування важкої інфекції. Якщо резистентність збудників викликає сумніви, можна звернутися за допомогою до фахівця, який оцінить доцільність призначення цефдиторена в конкретному клінічному випадку. Зазвичай чутливі види (резистентність менше 10%, європейські дані) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococci груп С та G; чутливі до метициліну штами Staphylococcus aureus1, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus pyogenes1. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae1, Moraxella catarrhalis1. Анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringes, Peptostreptococcus spp. Мікроорганізми з вихідною резистентністю до цефдиторену Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus spp.; стійкі до метициліну штами Staphylococcus aureus. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumanii, Pseudomonas aeruginosa. Анаеробні мікроорганізми: група Bacteroides fragilis, Clostridium difficile. Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp. 1; клінічна ефективність була показана для чутливих збудників за затвердженими показаннями. 2; деякі штами з високою резистентністю до пеніциліну можуть мати знижену чутливість до цефдиторену. Штами, резистентні до цефотаксиму та цефтріаксону, не слід розглядати як чутливі до цефдиторену. Грамнегативні мікроорганізми, які містять хромосомні β-лактамази, такі як Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Serratia marcescens, необхідно розглядати як резистентні до цефдиторену, незважаючи на їх появу.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цефдиторена півоксил всмоктується із ШКТ і під дією естераз гідролізується до цефдиторена. Прийом препарату внутрішньо в дозі 200 мг після їди супроводжується досягненням С mах , що дорівнює 2.6 мкг/мл, приблизно через 2.5 год, тоді як прийом препарату в дозі 400 мг призводить через той же період часу до досягнення С mах , що дорівнює 4.1 мкг/мл. Абсолютна біодоступність цефдиторена після прийому внутрішньо порівняно з внутрішньовенним введенням становить близько 15-20%. Присутність їжі в шлунково-кишковому тракті прискорює всмоктування цефдиторена пивоксилу, що призводить до збільшення показників С mах і AUC на 50% і 70% відповідно в порівнянні зі значеннями натще. Розподіл Зв'язування цефдиторену з білками плазми становить 88%. Після багаторазового та одноразового прийому препарату фармакокінетичні параметри не відрізнялися; це свідчить про відсутність кумуляції. V d ;цефдиторена при досягненні рівноважної концентрації істотно не відрізняється від даного показника, розрахованого після одноразового введення, практично не залежить від введеної дози і залишається в межах 40-65 л. Після одноразового введення препарату в дозі 400 мг проникнення в слизову оболонку та секрет бронхів склало 60% та 20% відповідно від концентрації у плазмі крові. Результати введення аналогічної дози здоровим добровольцям та подальшої оцінки проникнення антибіотика в інтерстиціальну рідину показали, що після 8 та 12 год концентрація цефдиторену в інтерстиціальній рідині досягає 40% та 56% відповідно від плазмового показника AUC. Метаболізм та виведення Незалежно від дози та тривалості лікування до 18% введеної дози цефдиторену виводиться у незміненому вигляді нирками. Т 1/2 ; препарату з плазми становить близько 1.0-1.5 год. Загальний кліренс з корекцією на біодоступність становить близько 25-30 л/год, нирковий кліренс - близько 80-90 мл/хв. Дослідження міченого цефдиторена у здорових добровольців показали, що частина препарату, що невсмокталася, виводиться через кишечник, а велика частка цефдиторена перетворюється на неактивні метаболіти - Р7 і М-ОН. У процесі гідролізу цефдиторена пивоксилу утворюється півалат, який виводиться нирками як кон'югату пивалоилкарнитина. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика цефдиторена пивоксилу немає істотних відмінностей у людини залежно від статі. При призначенні препарату в однакових дозах концентрація цефдиторену у літніх пацієнтів (у віці старше 65 років) дещо вища порівняно з популяцією дорослих середнього віку; показники С mах ;і AUC у таких пацієнтів вище приблизно на 26% та 33% відповідно. За винятком випадків тяжкої ниркової та/або печінкової недостатності пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Порушення функції нирок Після багаторазового введення цефдиторену пивоксилу в дозі 400 мг показники AUC у здорових добровольців та пацієнтів з ураженням нирок різного ступеня тяжкості такі: Функція нирок Кліренс креатиніну (КК) AUC 0-12 ;(середнє±СО 1 ) (нг×ч/мл) Нормальна >80 мл/хв 11 349.3 (1900.8) Ниркова недостатність: Легка 51-80 мл/хв 12 856.1 (4522.4) Помірна 30-50 мл/хв 31 083.6 (9401.6) Важка <30 мл/хв 34 279.8 (13 472.4) 1 ; ЗІ - стандартне відхилення. Зазначені зміни фармакокінетичних параметрів цефдиторену у пацієнтів з порушеннями функції нирок не розглядаються як клінічно значущі. У пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю показник AUC приблизно в 3 рази вищий у порівнянні зі здоровими добровольцями. Наявні на даний момент дані не дозволяють рекомендувати будь-які дози препарату пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Порушення функції печінки Вплив порушень функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості на фармакокінетику цефдиторену півоксилу після його введення у дозі 400 мг включає незначне збільшення основних фармакокінетичних параметрів без статистично значимих відмінностей. Крім того, було відзначено невелике збільшення кількості препарату нирками, порівняно зі здоровими добровольцями. Аналогічні дані у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю досі не отримані. Функція печінки AUC 0-12; (середнє±СО) (нг×ч/мл) Нормальна 15 733.2 (2935.7) Печінкова недостатність Легка (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) 17 932.4 (4494.2) Помірна (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) 17 425.1 (5804.2) Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених чутливими до цефдиторену мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів (гострий тонзилофарингіт, гострий гайморит); інфекції нижніх дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія); неускладнені інфекції шкіри та підшкірної жирової клітковини (флегмона, інфіковані рани шкіри, абсцес, фолікуліт, імпетиго та фурункульоз).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефдиторену, інших цефалоспоринів або будь-якого іншого компонента препарату; тяжкі алергічні реакції на пеніциліни та інші бета-лактамні антибактеріальні препарати; печінкова недостатність класу С за шкалою Чайлд-П'ю; пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі; реакції гіперчутливості на білок казеїн в анамнезі; первинна недостатність карнітину; дитячий вік до 12 років; одночасне застосування цефдиторену пивоксилу та блокаторів гістамінових Н2-рецепторів. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших бета-лактамних антибіотиків через можливість розвитку перехресних алергічних реакцій; індивідуальною або сімейною/спадковою схильністю до розвитку алергічних реакцій, таких як бронхіальна астма, висипання або кропив'янка; тяжкими порушеннями функції нирок; патологією ШКТ (у т.ч. коліт в анамнезі); утрудненням прийому їжі (з порушенням ковтання) або тим, хто отримує парентеральне харчування, а також пацієнтам з незадовільним загальним станом здоров'я (такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом через розвиток ризику дефіциту калію); пацієнтам похилого віку; при одночасному застосуванні з аміноглікозидами та діуретиками (фуросемід).Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо застосування цефдиторену півоксилу у вагітних жінок не отримані. І хоча дослідження у тварин не показали ембріотоксичного або тератогенного ефектів препарату, Спектрацеф не слід застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Даних про проникнення цефдиторена у грудне молоко недостатньо. Тому при застосуванні препарату Спектрацеф годування груддю слід припинити. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 12 років.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та < 1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Інфекційні та паразитарні захворювання: рідко - кандидоз. З боку імунної системи: рідко - анафілаксія. З боку обміну речовин і харчування: рідко - симптоми, зумовлені дефіцитом вітаміну К, симптоми, зумовлені недостатністю вітамінів групи В. З боку системи кровотворення: ; нечасто - еозинофілія; рідко – гранулоцитопенія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, гіпопротромбінемія, схильність до кровотеч, збільшення лімфатичних вузлів. З боку нервової системи: рідко - головний біль, неврит, запаморочення, оніміння. З боку серцево-судинної системи: рідко - шок. З боку дихальної системи: рідко - інтерстиціальна пневмонія, легеневий еозинофільний інфільтрат. Порушення з боку ШКТ: часто - діарея; нечасто - розм'якшення випорожнень, диспепсія, відчуття дискомфорту в області живота, біль у животі; рідко – анорексія, псевдомембранозний коліт, відчуття збільшення живота, нудота, блювання, стоматит, глосит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - жовтяниця, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: рідко - гостра ниркова недостатність, протеїнурія. З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - висип; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), кропив'янка, еритема, свербіж. Лабораторні та інструментальні дані: ; нечасто - підвищення активності АЛТ, ACT; рідко – тромбоцитопенія, підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, підвищення концентрації азоту сечовини крові, підвищення активності ЛФ; частота невідома – зниження рівня концентрації карнітину в сироватці крові. Інші: рідко - набряк, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування після їжі цефдиторену пивоксилу та антацидів, що містять гідроксид магнію або алюмінію, знижує показники Сmах ;і AUC цефдиторену на 14% і 11% відповідно. Хоча клінічне значення даного факту невідоме, рекомендується, щоб період між прийомом антацидів та цефдитореном пивоксилу становив 2 год. Спільне застосування пробенециду і цефдиторена пивоксилу знижує виведення антибіотика нирками, збільшуючи показник Сmах на 49%, AUC на 122% і Т1/2 цефдиторена на 53%. Одночасне введення фамотидину внутрішньовенно і цефдиторена пивоксилу всередину призводить до зниження показників Сmах і AUC на 27% і 22% відповідно. Таким чином, одночасне застосування цефдиторену пивоксилу та блокаторів гістамінових Н2-рецепторів не рекомендується.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, переважно після їди. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Рекомендована доза залежить від тяжкості інфекції, вихідного стану пацієнта та потенційних збудників інфекції. Дорослі та діти старше 12 років При гострому фаринготонзиліті, гострому гаймориті та неускладнених інфекціях шкіри та підшкірно-жирової клітковини призначають по 200 мг кожні 12 год протягом 10 днів. При; загостренні хронічного бронхіту; - по 200 мг кожні 12 год протягом 5 днів. При позалікарняній пневмонії призначають по 200 мг кожні 12 годин протягом 14 днів. У тяжких випадках рекомендована доза – по 400 мг кожні 12 годин протягом 14 днів. У пацієнтів похилого віку, за винятком випадків тяжкого порушення функції печінки та/або нирок, корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв) доза не повинна перевищувати 200 мг 2 рази на добу. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв); максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг. У пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, рекомендована доза не встановлена. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки (класи А або В за шкалою Чайлд-Пью) корекція дози не потрібна. При тяжкій печінковій недостатності (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) дані, що дозволяють призначити рекомендовану дозу, не отримані.ПередозуванняСимптоми: можуть з'явитися нудота, блювання, діарея. Лікування: ;при розвитку клінічної картини передозування препарату показано проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред призначенням препарату Спектрацеф слід ретельно з'ясовувати анамнез на наявність алергічних реакцій. При розвитку реакції гіперчутливості лікування слід припинити, призначити пацієнту необхідне лікування. Частота розвитку небажаних реакцій у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої в загальній популяції. Тим не менш, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Спектрацеф через знижені фізіологічні функції у літніх, рекомендується підбирати дози та інтервали між ними відповідно до поточного стану пацієнтів. Так, спостерігалася затримка виведення препарату у пацієнтів із порушенням функції нирок, концентрація препарату у крові була підвищена. Повідомлялося і про схильність до кровотеч у пацієнтів похилого віку внаслідок дефіциту вітаміну К після застосування препаратів групи цефалоспоринів. Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії лікування цефдитореном може призвести до надмірного зростання резистентної мікрофлори. З цієї причини рекомендується спостереження за пацієнтами, які отримують цей препарат, особливо у разі тривалого лікування. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати функцію нирок. Протягом курсу лікування цефалоспоринами можливе зниження активності протромбіну. З цієї причини у пацієнтів із групи ризику (з нирковою або печінковою недостатністю або у разі попереднього призначення антикоагулянтів) необхідний контроль протромбінового часу. Розвиток діареї під час або після лікування, особливо при її тяжкому, стійкому характері та наявності домішок крові, може свідчити про псевдомембранозний коліт. У легких випадках діареї достатньо лише відміни препарату, у більш тяжких показана терапія антибіотиками, до яких виявляє чутливість Clostridium difficile, та призначення інфузійної терапії. Як і інші цефалоспорини, цефдиторен може призводити до хибно-позитивного результату прямої проби Кумбса, виявлення глюкози в сечі за допомогою тесту відновлення міді, але не за допомогою ферментного тесту. Через високий ризик хибнонегативного результату фериціанідного тесту визначення глюкози в плазмі крові рекомендується, щоб на фоні лікування цефдитореном для визначення концентрації глюкози в плазмі крові пацієнтам застосовували глюкозооксидазний або глюкозогексокіназний методи. При поєднанні цефалоспоринів з аміноглікозидами та/або петлевими діуретиками, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, можливе підвищення ризику нефротоксичності. Спектрацеф містить приблизно 13.1 мг (для таблеток дозуванням 200 мг) та 26.2 мг (для таблеток дозуванням 400 мг) натрію в кожній дозі, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не повідомлялося про вплив цефдиторена пивоксилу на здатність керувати автомобілем та/або іншими механізмами. У той же час слід враховувати, що прийом препарату Спектрацеф може супроводжуватися такими небажаними явищами, як блювання, біль голови.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 гр.: активна речовина: азитроміцин дигідрат* - 25,047 мг, у перерахунку на азитроміцин 23,895 мг; допоміжні речовини: сахароза* 929,753 мг, натрію фосфат 20,00 мг, гипролоза 1,60 мг, камедь ксантанова 1,60 мг, ароматизатор полуничний 10,000 мг, титану діоксид 5,000 мг, кремнію діоксид000 мг. * Вказані значення з розрахунку теоретичної активності субстанції 95,4%; кількість сахарози може змінюватись в залежності від фактичної активності азитроміцину. По 20,925 г порошку завадять у непрозорий флакон білого кольору з ПЕ високої щільності об'ємом 50 мл із поліпропіленовою резистентною кришкою. 1 флакон разом з інструкцією із застосування, мірною ложкою та/або шприцом для дозування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиПорошок від білого до жовтувато-білого кольору із характерним запахом полуниці. Після розчинення у воді – однорідна суспензія жовтувато-білого кольору з характерним запахом полуниці.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, у т.ч. фагоцитів, які мігрують у осередок запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.ІнструкціяДо флакона, призначеного для приготування 20 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 12 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 25 мл, що перевищує номінальний об'єм приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Приготовлену суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °С не більше 5 днів.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликані атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції сечостатевих шляхів (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції печінки та нирок; період лактації; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 45 кг (для капсул та таблеток 500 мг); дитячий вік до 3 років (для пігулок 125 мг). З обережністю слід призначати сумамед при помірних порушеннях функції печінки та нирок, пацієнтам з порушеннями або схильністю до аритмії та подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування сумамеду можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь терапії для матері перевершує можливий ризик для плода. При необхідності застосування сумамеду в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – запаморочення/вертиго, головний біль, сонливість, судоми; рідко – парестезії, астенія, безсоння, гіперактивність, агресивність, занепокоєння, нервозність. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі та спазми; іноді – діарея, метеоризм, розлади травлення, анорексія; рідко – запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит, зміна значень лабораторних показників функції печінки; дуже рідко – порушення функції печінки та некроз печінки (можливо зі смертельним результатом). Алергічні реакції: іноді – свербіж, шкірні висипання; рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® (капсули, таблетки, покриті оболонкою, порошок для приготування суспензії для вживання) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин).підвищують концентрацію та токсичність зазначених препаратів, тоді як при застосуванні азалідів такої взаємодії до теперішнього часу не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином. Сумамед® (ліофілізат для приготування розчину для інфузій) Хоча даних про взаємодію азитроміцину та алкалоїдів ріжків немає, необхідно бути обережними, т.к. одночасне призначення може призвести до збільшення концентрації алкалоїдів у крові та розвитку симптомів передозування (ерготизм), що відзначається при спільному прийомі алкалоїдів з макролідами; Антибіотики групи макролідів підвищують концентрацію в крові теофіліну, терфенадину, варфарину, карбамазепіну, фенітоїну, дигоксину, циклоспорину, ерготаміну, тріазоламу та мідазоламу, посилюючи тим самим їх ефект. На відміну від макролідів азитроміцин не пригнічує цитохром Р450, тому при призначенні його з переліченими вище препаратами не спостерігається аналогічних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, 1 раз на добу, за 1 годину до або через 2 години після їди. Після прийому препарату Сумамед® дитині необхідно обов'язково запропонувати випити кілька ковтків води, щоб вона змогла проковтнути залишки суспензії. Перед кожним прийомом препарату флакон ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний із флакона протягом 20 хвилин після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм і дати дитині. Необхідну дозу відміряють за допомогою шприца для дозування з ціною розподілу 1 мл та номінальною місткістю суспензії 5 мл (100 мг азитроміцину) або мірної ложки з номінальною місткістю суспензії 2,5 мл (50 мг азитроміцину) або 5 мл у картонну упаковку разом із флаконом. Після використання шприц (попередньо розібравши його) та мірну ложку промивають проточною водою, сушать та зберігають у сухому місці до наступного прийому препарату Сумамед®. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів. ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин З розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 десь у день протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). Для точного дозування препарату Сумамед® відповідно до маси тіла дитини: Маса тіла 5 кг – 2,5 мл (50 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 6 кг – 3,0 мл (60 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 7 кг – 3,5 мл (70 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 8 кг – 4,0 мл (80 мг) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 9 кг – 4,5 мл (90 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. Маса тіла 10 кг – 5 мл (100 мг азитроміцину) суспензії на 1 прийом. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед® застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans): в 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу (курсова доза 60 мг/кг. При порушенні функції нирок: при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При порушенні функції печеті, при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед у пацієнтів з цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® - пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервами в 24 години. Препарат Сумамед® слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 40 мл/хв) терапію препаратом Сумамед слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі Сумамеду можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед®, а також через 2 місяці після закінчення лікування слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. При лікуванні макролідами, у тому числі, азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії тину "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифло балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСумамед® форте Порошок для приготування суспензії для вживання (приготовлена ​​суспензія) — 5 мл: активна речовина: азитроміцин (у вигляді дигідрату) – 200 мг; допоміжні речовини: сахароза, тринатрію безводний фосфат, гідроксипропілцелюлоза; ксантанова камедь, вишневий ароматизатор J7549, банановий ароматизатор 78701-31, ваніліновий ароматизатор D-125Q38, кремнію діоксид колоїдний. У флаконах по 20, 35 або 42,5 мл (у комплекті з дозуючою ложкою або дозуючим шприцом); у коробці 1 флакон.Опис лікарської формиСумамед® форте Порошок для приготування суспензії для вживання: гранульований, білого або світло-жовтого кольору з характерним запахом банана та вишні. Після розчинення у воді однорідна суспензія білого або світло-жовтого кольору з характерним запахом банана та вишні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко перерозподіляється з плазми у тканини та органи. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину, 37% препарату абсорбується і через 2-3 години у плазмі відзначається Cmax препарату - 0,41 мкг/мл. Відомо, що прийом їжі може знижувати абсорбцію азитроміцину, проте через недостатність у фірми-виробника власних даних про вплив їжі на фармакокінетику азитроміцину при прийомі Сумамеда® у вигляді суспензії, його слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год. год після їди. Препарат швидко розподіляється по всьому організму, високі концентрації, що в 50 разів перевищують концентрацію азитроміцину в плазмі, спостерігаються у тканинах. Залежно від органу/тканини концентрація препарату коливається в межах 1-9 мкг/мл. Об'єм розподілу становить у середньому 31 л/кг. Терапевтична концентрація азитроміцину у тканинах відзначається протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Проникає всередину клітин, зокрема фагоцитів, які мігрують у вогнище запалення, сприяючи створенню терапевтичних концентрацій препарату, що перевищують МПК для збудників інфекції. Концентрації азитроміцину в інфікованих тканинах – вищі порівняно з неінфікованими тканинами. Має тривалий Т1/2 і повільно виводиться з тканин (в середньому - 2-4 дні). Виведення азитроміцину з жовчю – основний шлях виведення. У середньому до 50% виводиться із жовчю у постійній формі. Інші 50% виводяться у вигляді 10 метаболітів, утворених у процесі N- та О-деметилювання, гідроксилювання дезозаміну та агліконового кільця та в результаті розщеплення кладинози кон'югату. Метаболіти не мають антибактеріальної активності. З сечею виводиться у середньому 6% від введеної дози препарату. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) обсяг розподілу дещо вищий (30%) порівняно з пацієнтами, вік яких менше 45 років, що клінічно не значуще і не потребує зміни дозування. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1000-4000 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. Т1/2 препарату становить 65-72 год. Високий рівень об'єму розподілу (33,3 л/кг) і кліренсу плазми (10,2 мл/хв/кг), що спостерігається, дозволяє припустити, що тривалий Т1/2 препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з наступним повільним його вивільненням. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину - 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax препарату в сироватці крові становила 1,14 мкг/мл. Мінімальний рівень у сироватці крові (0,18 мкг/мл) відзначався протягом 24 годин і площа під кривою «концентрація-час» склала 8,03 мкг/мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів з позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні інфузії (3-годинні) протягом від 2 до 5 днів. Після щоденного введення азитроміцину у дозі 500 мг (тривалість інфузії – 1 год) протягом 5 днів, у середньому 14% від дози виводиться із сечею протягом 24-годинного інтервалу дозування.ФармакодинамікаМає широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо грампозитивних, грамнегативних анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Не впливає на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.ІнструкціяДо флакона, призначеного для приготування 15 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 8 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 20 мл, що перевищує номінальний обсяг приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 5 днів. До флакона, призначеного для приготування 30 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 14,5 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 35 мл, що перевищує номінальний об'єм приблизно на 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 10 днів. До флакона, призначеного для приготування 37,5 мл суспензії (номінальний об'єм), за допомогою шприца для дозування додають 16,5 мл води. Збовтують до отримання однорідної суспензії. Об'єм отриманої суспензії складе близько 42,5 мл, що перевищує номінальний обсяг приблизно 5 мл. Це передбачено компенсації неминучих втрат суспензії при дозуванні препарату. Суспензію можна зберігати при температурі не вище 25 °C не більше 10 днів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та лор-органів (фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema mygrans); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamidia trachomatis (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до азитроміцину, інших макролідів або інших компонентів препарату; порушення функції печінки тяжкого ступеня (немає даних щодо ефективності та безпеки); порушення функції нирок (Cl креатиніну <40 мл/хв) (немає даних щодо ефективності та безпеки); дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 місяців; період грудного вигодовування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: вагітність; міастенія; помірні порушення функції печінки; помірні порушення функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв); у пацієнтів з подовженням інтервалу QT, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом, при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії, аритмії або тяжкій серцевій недостатності; одночасне застосування терфенадину, варфарину, дигоксину, цукрового діабету.Вагітність та лактаціяАзитроміцин застосовується при вагітності у разі коли співвідношення користі для матері перевищує можливий ризик для плода. Під час лікування препаратом грудне вигодовування слід призупинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%); часто (щонайменше 1%, але не менше 10%); нечасто (щонайменше 0,1%, але не менше 1%); рідко (щонайменше 0,01%, але менш 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки). Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій; дуже рідко – псевдомембранозний коліт. З боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія. Алергічні реакції: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто - реакції гіперчутливості, реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактична реакція, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, лімфопенія; нечасто - лейкопенія, нейтропенія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто - гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідко - тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія) та смакових відчуттів, міастенія, занепокоєння. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – глухота; нечасто - шум у вухах; рідко – вертиго. З боку ССС: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідко – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, метеоризм, біль у животі, діарея; часто – диспепсія, блювання; нечасто – запор, гастрит; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну, гепатит; рідко – порушення функції печінки; дуже рідко - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Інші: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, зміна концентрації калію.Взаємодія з лікарськими засобамиСумамед® форте (порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо) Антацидні засоби (що містять алюміній, магній, етанол) та прийом їжі значною мірою зменшують всмоктування азитроміцину (капсули та суспензія), тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. Не зв'язується з ферментами комплексу цитохрому Р-450 і на відміну від макролідних антибіотиків, досі не відзначено взаємодії з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, метилпреднізолоном, циметидином, тріазоламом, дигоксином. Макроліди при одночасному прийомі з циклосерином, непрямими антикоагулянтами, метилпреднізолоном, фелодипіном та препаратами, що піддаються мікросомальному окисленню (циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вальпроєва кислота, дизопірамід, бромкриптин, бромкриптин у той час як при застосуванні азалідів такої взаємодії на цей час не відзначалося. За необхідності спільного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль ПВ (можливе збільшення ПВ та частоти розвитку геморагій). При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Лінкозаміди послаблюють, а тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний із гепарином.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, за 1 годину до або через 2 години після їди. Після прийому препарату Сумамед® форте дитині необхідно обов'язково запропонувати випити кілька ковтків води, щоб вона змогла проковтнути залишки суспензії. Перед кожним прийомом препарату флакон ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний із флакона протягом 20 хв після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм та дати дитині. Необхідну дозу відміряють за допомогою шприца для дозування з ціною розподілу 1 мл та номінальною місткістю суспензії 5 мл (200 мг азитроміцину) або мірної ложки з номінальною місткістю суспензії 2,5 мл (100 мг азитроміцину) або 5 мл у картонну упаковку разом із флаконом. Після використання шприц (попередньо розібравши його) та мірну ложку промивають проточною водою, сушать та зберігають у сухому місці до наступного прийому препарату Сумамед® форте. При інфекційно-запальних захворюваннях верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин: препарат призначають із розрахунку 10 мг/кг 1 раз на день протягом 3 днів; курсова доза – 30 мг/кг. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед® форте застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів; курсова доза 60 мг/кг. Максимальна добова доза становить 500 мг. Дітям з масою тіла до 10 кг слід приймати препарат Сумамед, порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 100 мг/5 мл. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans): 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу; курсова доза 60 мг/кг. Пацієнти з порушеннями функції нирок: при порушенні функції нирок (Cl креатиніну >40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки: при помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Сумамед® форте у пацієнтів із цукровим діабетом, а також при низькокалорійній дієті необхідно враховувати, що до складу суспензії входить сахароза (0,32 ХЕ/5 мл). У разі пропуску прийому однієї дози препарату Сумамед® форте пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Препарат Сумамед® форте слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Препарат Сумамед® форте слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Сумамед® форте слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із СКФ 10 – 80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію препаратом Сумамед® форте слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії Сумамед® форте слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Сумамед® форте не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі препарату Сумамед® форте можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Сумамед® форте, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишечника. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует", які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережним при застосуванні препарату Сумамед® форте у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів ІА (хінідин, прокаїнамід), ІІІ (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, терфенадином. антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Сумамед® форте може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 5 мл: активна речовина: цефіксім - 100 мг; допоміжні речовини: бензоат натрію; цукроза; смола жовта; ароматизатор полуничний. у флаконах темного скла по 60 мл; у пачці картонної 1 флакон у комплекті з дозувальною ложкою.Опис лікарської формиКапсули по 200 мг із жовтою кришкою та білим корпусом, що містять суміш порошку та дрібних гранул жовтувато-білого кольору. Капсули по 400 мг з фіолетовою кришкою та білим корпусом, що містять суміш порошку та дрібних гранул жовтувато-білого кольору. На капсулу нанесено код Н808. Гранули для приготування суспензії для вживання: дрібні гранули від білого до кремового кольору. Після розведення – суспензія від майже білого до кремового кольору із солодким ароматом полуниці.Фармакотерапевтична групаНапівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик III покоління для вживання.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо біодоступність цефіксиму становить 40-50% незалежно від їди, проте Cmax цефіксиму в сироватці досягається на 0,8 год швидше при прийомі препарату разом з їжею. При прийомі препарату у формі капсул у дозі 200 мг Cmax у сироватці досягається через 4 години та становить 2 мкг/мл, при прийомі у дозі 400 мг – 3,5 мкг/мл. При прийомі препарату у формі суспензії у дозі 200 мг Cmax у сироватці досягається через 4 години та становить 2,8 мкг/мл, при прийомі у дозі 400 мг – 4,4 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми, головним чином альбумінами, становить 65%. Близько 50% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 год, близько 10% дози виводиться із жовчю. T1/2 залежить від дози і становить 3-4 години. У пацієнтів з порушеннями функції нирок при Cl креатиніну 20-40 мл/хв T1/2 збільшується до 6,4 год, при Cl креатиніну 5-10 мл/хв – до 11,5 год.ФармакодинамікаПригнічує синтез клітинної мембрани збудника. Цефіксім стійкий до дії бета-лактамаз, що продукуються більшістю грампозитивних та грамнегативних бактерій. In vitro цефіксим активний щодо грампозитивних бактерій: Streptococcus agalactiae; грамнегативних бактерій: Haemophilus parainfluenzae, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Pasteurella multocida, Providencia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter amalonaticus, Citrobacter. In vitro та в умовах клінічної практики цефіксім активний щодо грампозитивних бактерій: Streptococcus pneumoniaе, Streptococcus pyogenes; грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, E.coli, Proteus mirabilis, Neisseria gonorrhoeae. До препарату стійкі Pseudomonas spp., Enterococcus (Streptococcus) серогрупи D, Listeria monocytogenes, більшість Staphylococcus spp. (включаючи метицилін-резистентні штами), Enterobacter spp., Bacteroides fragilis, Clostridium spp.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: фарингіт, тонзиліт, синусит; гострий та хронічний бронхіт; середній отит; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; неускладнена гонорея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефалоспоринів та пеніцилінів. З обережністю: літній вік; хронічна ниркова недостатність; псевдомембранозний коліт (в анамнезі); дитячий вік (до 6 місяців).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, гіперемія шкіри, свербіж шкіри, еозинофілія, лихоманка. З боку травної системи: сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, діарея, метеоризм, біль у животі, дисбактеріоз, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ, гіпербілірубінемія, жовтяниця), кандидоз ШКТ; рідко – стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт. З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори канальцевої секреції (алопуринол, діуретики та ін.) затримують виведення цефіксиму нирками, що може призвести до збільшення токсичності. Знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антациди, що містять магнію або алюмінію гідроксид, уповільнюють всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиДітям віком від 6 місяців до 12 років призначають у вигляді суспензії у дозі 8 мг/кг/добу одноразово або у 2 прийоми по 4 мг/кг кожні 12 год. Для дітей віком 5-11 років добова доза суспензії – 6-10 мл, віком 2-4 років - 5 мл, віком від 6 місяців до 1 року - 2,5-4 мл. Для дорослих та дітей старше 12 років з масою тіла понад 50 кг – 400 мг 1 раз на добу або по 200 мг 2 рази на добу. Середня тривалість курсу лікування – 7-10 днів. При захворюваннях, спричинених Streptococcus pyogenes, курс лікування – не менше 10 днів. При порушенні функції нирок дозу встановлюють залежно від показника КК: при КК 21-60 мл/хв або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, добову дозу слід зменшити на 25%. При КК 20 мл/хв і менше або у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, добову дозу слід зменшити вдвічі. Спосіб приготування суспензії: перевернути флакон і струсити вміст флакона. Додати 40 мл охолодженої кип'яченої води на 2 етапи і збовтати до утворення гомогенної суспензії, дати суспензії відстоятися протягом 5 хв для забезпечення повного розчинення порошку. Перед застосуванням готову суспензію необхідно добре збовтувати. Використовувати суспензію протягом 14 днів з моменту приготування за умови дотримання умов зберігання від 15 до 25°С.ПередозуванняСимптоми: підвищення ризику розвитку побічних реакцій. Лікування: промивання шлунка; симптоматична та підтримуюча терапія, яка при необхідності включає застосування антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, пресорних амінів, оксигенотерапію, переливання інфузійних розчинів, ШВЛ. Не виводиться у значних кількостях шляхом гемо- або перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. При тривалому прийомі препарату можливе порушення нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до зростання Clostridium difficile, спричинити важку діарею та псевдомембранозний коліт. Під час лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цефіксим - 400 мг (у вигляді цефіксиму тригідрату 447,7 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпоролоза низькозаміщена, кремнію діоксид колоїдний, повідон, магнію стеарат, кальцію сахаринату трисесквігідрат, полуничний ароматизатор (FA 15757 і PV 4284), барвник "жовтий сонячний захід" (Е). 1, 5, 7 таблеток у блістер з ПВДХ/ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. 1 блістер по 1, 5, 7 таблеток або 2 блістери по 5 таблеток разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиДовгавата пігулка блідо-оранжевого кольору з ризиком на обох сторонах, із запахом полуниці.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо біодоступність цефіксиму становить 40-50% незалежно від їди, проте Cmax цефіксиму в сироватці досягається швидше на 0.8 год при прийомі препарату разом з їжею. Зв'язування з білками плазми, головним чином альбумінами, становить 65%. Близько 50% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 год, близько 10% дози виводиться із жовчю. Т1/2 залежить від дози і становить 3-4 год. У пацієнтів з порушеннями функції нирок при КК від 20 до 40 мл/хв Т1/2 збільшується до 6.4 год, при КК 5-10 мл/хв – до 11.5 год.ФармакодинамікаНапівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління для прийому внутрішньо широкого спектру дії. Діє бактерицидно. Механізм дії обумовлений пригніченням синтезу клітинної мембрани збудника. Цефіксим стійкий до дії β-лактамаз, що продукуються більшістю грампозитивних та грамнегативних бактерій. In vitro цефіксим активний щодо грампозитивних бактерій: Streptococcus agalactiae; грамнегативних бактерій: Haemophilus parainfluenzae, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Pasteurella multocida, Providencia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter amalonaticus, Citrobacter. In vitro та в умовах клінічної практики цефіксім активний щодо грампозитивних бактерій: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Neisseria gonorrhoeae. До цефіксіма стійкі Pseudomonas spp., Enterococcus (Streptococcus) серогрупи D, Listeria monocytogenes, більшість Staphylococcus spp. (включаючи метицилін-резистентні штами), Enterobacter spp., Bacteroides fragilis, Clostridium spp.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: фарингіт, тонзиліт, синусити, гострий та хронічний бронхіт, середній отит, неускладнені інфекції сечовивідних шляхів, неускладнена гонорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до цефіксіму або до компонентів препарату; гіперчутливість до цефалоспоринів або пеніцилінів; не рекомендується для застосування у дітей з хронічною нирковою недостатністю та у дітей з масою тіла менше 25 кг у даній лікарській формі. З обережністю: похилого віку, ниркова недостатність, коліт (в анамнезі), вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. З обережністю слід застосовувати у дітей віком до 6 місяців.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті, анорексія, діарея, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, транзиторне збільшення активності печінкових трансаміназ та ЛФ, гіпербілірубінемія, жовтяниця, кандидоз ШКТ, дисбактеріоз; рідко – стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, гіперемія шкіри, еозинофілія, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори канальцевої секреції (пробенецид та ін) уповільнюють виведення цефіксиму через нирки, що може призвести до симптомів передозування. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні цефіксиму з карбамазепіном спостерігалося збільшення концентрації останнього у плазмі; у разі доцільно проведення терапевтичного лікарського моніторингу.Спосіб застосування та дозиДля дорослих та дітей старше 12 років з масою тіла понад 50 кг добова доза становить 400 мг (1 раз на добу або по 200 мг 2 рази на добу). Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. При неускладненій гонореї – 400 мг одноразово. Дітям віком до 12 років – 8 мг/кг маси тіла 1 раз на добу або по 4 мг/кг кожні 12 год. При інфекціях, викликаних Streptococcus pyogenes, курс лікування повинен становити щонайменше 10 днів. При порушеннях функції нирок (при КК від 21 до 60 мл/хв) або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, добову дозу слід зменшити на 25%. При КК≤20 мл/хв або у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, добову дозу слід зменшити у 2 рази.ПередозуванняБлокатори канальцевої секреції (алопуринол, діуретики) затримують виведення цефіксиму нирками, що може призвести до підвищення токсичності. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антациди, що містять магнію або алюмінію гідроксид, уповільнюють всмоктування цефіксиму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю виникнення перехресних алергічних реакцій із пеніцилінами, рекомендується ретельно оцінювати анамнез пацієнтів. У разі виникнення алергічної реакції застосування препарату має бути негайно припинено. При виникненні токсичного епідермального некролізу (синдрому Лайєлла), синдрому Стівенса-Джонсона, синдрому лікарського висипу з еозинофілією та системними проявами прийом цефіксіма повинен бути припинений і повинна бути проведена необхідна терапія. При розвитку анафілактичного шоку прийом препарату необхідно припинити, ввести епінефрін (адреналін), системні глюкокортикостероїди та антигістамінні препарати. При тривалому прийомі препарату можливе порушення нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до надмірного розмноження Clostridium difficile та розвитку псевдомембранозного коліту. При появі легких форм антибіотик-асоційованої діареї, як правило, достатньо припинити прийом препарату. При більш важких формах рекомендується коригувальне лікування (наприклад, призначення ванкоміцину внутрішньо по 250 мг 4 рази на день). Протидіарейні препарати, що інгібують моторику ШКТ, при розвитку псевдомембранозного коліту протипоказані. Як і інші цефалоспорини, цефіксім може викликати гостру ниркову недостатність, що супроводжується тубулоінтерстиціальним нефритом. У разі гострої ниркової недостатності слід припинити прийом цефіксіму, вжити необхідних заходів та/або призначити відповідне лікування. У разі застосування препарату Супракс® Солютаб® одночасно з аміноглікозидами, поліміксином В, колістиметатом натрію, "петлевими" діуретиками (фуросемід, етакринова кислота) у високих дозах необхідно контролювати функцію нирок. Після тривалого лікування препаратом Супракс Солютаб слід перевіряти стан функції гемопоезу. Дисперговані таблетки слід розчиняти лише у воді. Під час лікування можлива неправдива пряма реакція Кумбса і неправдива реакція сечі на глюкозу при використанні деяких тест-систем для експрес-діагностики. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу препарату Цефорал Солютаб на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. У зв'язку з можливими несприятливими ефектами (наприклад, запаморочення), слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: тетрациклін 100 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. 20 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик широкого спектра дії. Чинить бактеріостатичну дію за рахунок придушення синтезу білка збудників. Активний щодо аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназ), Streptococcus spp.; грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Bordetella pertussis, Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp.; анаеробних бактерій: Clostridium spp. Активний також щодо Rickettsia spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Spirochaetaceae. До тетрацикліну стійкі Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp., Serratia spp., більшість штамів Bacteroides fragilis, більшість грибів, дрібні віруси.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо 60-80% дози абсорбується із ШКТ. Швидко розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Виводиться із сечею та калом у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи тетрацикліну.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до тетрацикліну мікроорганізмами, у т.ч. пневмонія, бронхіт, емпієма плеври, ангіна, холецистит, пієлонефрит, кишкові інфекції, ендокардит, ендометрит, простатит, сифіліс, гонорея, бруцельоз, рикетсіози, гнійні інфекції м'яких тканин, остеомієліт; трахома, кон'юнктивіт, блефарит; вугри. Профілактика післяопераційних інфекцій.Протипоказання до застосуванняПечінкова недостатність, лейкопенія, мікози, дитячий вік до 8 років, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до тетрацикліну.Вагітність та лактаціяТетрациклін протипоказаний при вагітності та в період лактації. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Може викликати довготривалу зміну кольору зубів, гіпоплазію емалі, пригнічення зростання кісток скелета плода. Крім того, тетрациклін може бути причиною розвитку жирової інфільтрації печінки. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років. Застосування тетрацикліну у дітей у період розвитку зубів може призвести до незворотної зміни їхнього кольору.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у животі, діарея, запор, сухість у роті, глосит, зміна кольору язика, езофагіт, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ, концентрації білірубіну, залишкового азоту. З боку ЦНС: запаморочення, головний біль. З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, еозинофілія, набряк Квінке. Дерматологічні реакції: ;фотосенсибілізація. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидозний стоматит, кандидозний вульвовагініт, кишковий дисбактеріоз. Місцеві реакції: ;болючість у місці введення. Інші: ;гіповітаміноз вітамінів групи В.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що містять іони металів (антациди, препарати, що містять залізо, магній, кальцій), утворюють з тетрациклін неактивні хелати, у зв'язку з чим необхідно уникати їх одночасного призначення. Необхідно уникати комбінації з пеніцилінами, цефалоспоринами, що надають бактерицидну дію та є антагоністами бактеріостатичних антибіотиків (в т.ч. тетрацикліну). При одночасному застосуванні тетрацикліну з ретинолом можливий розвиток внутрішньочерепної гіпертензії. При одночасному застосуванні з колістираміном або колістіполом відзначається порушення всмоктування тетрацикліну.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо дорослим – по 250-500 мг кожні 6 год. Дітям старше 8 років – по 25-50 мг/кг кожні 6 год. Максимальна добова доза для дорослих при прийомі внутрішньо становить 4 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні необхідно періодично контролювати функції нирок, печінки, органів кровотворення. Застосування тетрацикліну у дітей у період розвитку зубів може призвести до незворотної зміни їхнього кольору. У період лікування для профілактики гіповітамінозу слід застосовувати вітаміни групи B, K, пивні дріжджі. Тетрациклін не можна приймати одночасно з молоком та іншими молочними продуктами, т.к. у своїй порушується абсорбція антибіотика.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: тетрациклін (у перерахунку на активну речовину) – 0,1000 г (100 000 ОД) та ністатин (у перерахунку на активну речовину) – 0,0222 г (100 000 ОД); Допоміжні речовини: желатин, стеарат кальцію, лактоза (цукор молочний), магнію гідросилікат (тальк), крохмаль картопляний; Склад оболонки: сахароза (цукор-рафінад), магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат основний), декстрин кукурудзяний, олія соняшникова, віск бджолиний, парафіни нафтові тверді, магнію гідросилікат (тальк), барвник тропеолін О, барвник індигокармін. Пігулки, вкриті оболонкою, 100 мг + 22,2 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. По 10 таблеток у банку помаранчевого скла або у банку полімерної. Одна банка або 1,2, 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщені в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою, світло-зеленого кольору, круглої форми з двоопуклими поверхнями. На поперечному розрізі видно два шари.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик комбінований.ФармакокінетикаОсновні фармакокінетичні параметри стосуються тетрацикліну. Абсорбція - 75-77%, при їді знижується, зв'язок з білками плазми - 55-65%. Час досягнення максимальної концентрації при пероральному прийомі – 2-3 години (для досягнення терапевтичної концентрації може знадобитися 2-3 дні). Протягом наступних 8 годин концентрація поступово знижується. Максимальна концентрація – 1.5-3.5 мг/л (для досягнення лікувального ефекту достатньо концентрації 1 мг/л). Проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Об'єм розподілу - 1.3-1.6 л/кг. В організмі розподіляється нерівномірно: максимальна концентрація визначається в печінці, нирках, легенях, селезінці, лімфатичних вузлах. Концентрація в жовчі у 5 – 10 разів вища, ніж у сироватці крові. У тканинах щитовидної та передміхурової залози концентрація тетрацикліну відповідає виявляється в плазмі; у плевральній, асцитичній рідині, слині, молоці годуючих жінок – 60 – 100 % концентрації у плазмі. У великих кількостях накопичується в кістковій тканині, тканинах пухлин, у дентині та емалі молочних зубів. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При інтактних мозкових оболонках у спинномозковій рідині не визначається або виявляється у незначній кількості (5-10 % від концентрації у плазмі). У хворих із захворюваннями центральної нервової системи, особливо при запальних процесах в оболонках мозку,концентрація у спинномозковій рідині становить 8-36% концентрації у плазмі. Незначно метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 6-11 год, при анурії – 57-108 год. У сечі виявляється у високій концентрації через 2 год після введення та зберігається протягом 6-12 год; за перші 12 год нирками виводиться до 10-20% дози. У менших кількостях (5-10 % загальної дози) виводиться з жовчю в кишечник, де відбувається часткове зворотне всмоктування, що сприяє тривалій циркуляції активної речовини в організмі (кишково-печінкова циркуляція). Виведення через кишечник – 20-50%. При гемодіалізі видаляється повільно. Ністатин практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться через шлунково-кишковий тракт. Ністатин не має кумулятивних властивостей.ФармакодинамікаПрепарат містить тетрациклін - бактеріостатичний антибіотик із групи тетрациклінів і ністатин - полієновий антибіотик, що чинить фунгістатичну дію на дріжджоподібні гриби роду Candida. Ністатин, що входить до складу, дозволяє зменшити кількість побічних ефектів тетрацикліну. Тетрациклін – порушує утворення комплексу між транспортною РНК та рибосомою, що призводить до порушення синтезу білка. Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів – Staphylococcus spp. (в т.ч. Staphylococcus aureus, включаючи штами, що продукують пеніциліназ), Streptococcus spp. (деякі штами, у т.ч. Streptococcus pneumoniae), Actinomyces spp., Listeria spp. Bacillus anthracis, Clostridium spp. Грамнегативні мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Bordetella pertussis, Escherichia coli, Enterobacter spp. (Включаючи Enterobacter aerogenes). Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia pestis, Bartonella bacilliformis, Vibrio cholerae, Vibrio fetus, Rickettsia spp., Borrelia burgdorferi, Brucella spp. (У комбінації зі стрептоміцином). До тетрацикліну стійкі мікроорганізми: Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp. Scrratia spp., більшість штамів Bacteroides spp. гриби, дрібні віруси, бета-гемолітичні стрептококи групи А (включаючи 44% штамів Streptococcus pyogenes та 74% штамів Streptococcus faecalis).Показання до застосуванняНістатин у складі таблетки має на меті попередити розвиток кандидамікозних інфекцій. Інфекційні захворювання, викликані чутливою до тетрацикліну мікрофлорою: пневмонія, бронхіт, трахеїт, емпієма плеври, холецистит, пієлонефрит, кишкові інфекції, сифіліс, неускладнена гонорея, бруцельоз, рикетсіоз, гнійні інфекції шкіри, м'яких фар, , гінгівіт, вугровий висип.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність, період лактації, лейкопенія, печінкова недостатність, виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки. Дитячий та підлітковий вік для даної лікарської форми. З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, блювання, діарея, нудота, біль у животі, глосит, езофагіт, гастрит, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гіпертрофія сосочків язика, зміна кольору зубної емалі у дітей, подразнення слизових оболонок , панкреатит, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія З боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, запаморочення чи нестійкість. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтро- співи. З боку сечовидільної системи: азотемія, гіперкреатинінемія. Алергічні реакції: макуло-папульозний висип, гіперемія шкіри, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, лікарський червоний вовчак. Інші: суперінфекція, фотосенсибілізація, гіповітаміноз В.Взаємодія з лікарськими засобамиАбсорбцію знижують антациди, що містять алюміній, магній та кальцій, препарати заліза та колестірамін. У зв'язку з придушенням кишкової мікрофлори знижується протромбіновий індекс (вимагає зниження дози непрямих антикоагулянтів). Знижує ефективність антибактеріальних антибіотиків, що порушують синтез клітинної стінки (пеніциліни, цефалоспорини). Хімотрипсин підвищує концентрацію та тривалість циркуляції препарату. Знижує ефективність естрогеновмісних пероральних контрацептивів і збільшує ризик розвитку кровотеч "прориву"; ретинол – ризик розвитку підвищення внутрішньочерепного тиску.Спосіб застосування та дозиДозування вказано у перерахунку на тетрациклін (в одній таблетці тетрацикліну міститься 0,1 г). Внутрішньо після їди, запиваючи водою, по 0,5 г 4 рази на добу або по 0,5 - 1 г кожні 12 годин, максимальна добова доза 4,0 г. Тривалість лікування встановлюється лікарем. Неускладнені уретральні, ендоцервікальні та ректальні інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis – 0,5 г 4 рази на добу протягом не менше 7 днів.ПередозуванняДанних нема.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливим розвитком фотосенсибілізації необхідно обмеження інсоляції. Для запобігання подразненню слизових оболонок рота рекомендується після прийому препарату ретельно прополоскати рот. При тривалому використанні необхідно періодичний контроль за функцією нирок, печінки, органів кровотворення. Може маскувати прояви сифілісу, у зв'язку з чим, за можливості змішаної інфекції, необхідно щомісячне проведення серологічного аналізу протягом 4 місяців. Всі тетрацикліни утворюють стійкі комплекси з кальцієм у будь-якій кістковоутворюючій тканині. У зв'язку з цим прийом у період розвитку зубів може стати причиною довготривалого фарбування зубів у жовто-сіро-коричневий колір, а також гіпоплазії емалі. Для профілактики гіповітамінозу слід призначати вітаміни групи В та К, пивні дріжджі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: іміпенему моногідрату 530.7 мг, що відповідає вмісту іміпенему 500 мг, циластатину натрію 530.1 мг, що відповідає вмісту циластатину 500 мг. допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат – 20 мг. Флакони безбарвного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для виготовлення розчину для інфузій.Фармакотерапевтична групаДо складу Тієпенема входить два компоненти: 1) іміпенем, перший представник нового класу бета-лактамних антибіотиків – тієнаміцинів; і 2) циластатин - специфічний фермент-інгібітор, що гальмує метаболізм іміпенему в нирках і значно збільшує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Циластатин не має власної антибактеріальної активності, не пригнічує бета-лактамазу бактерій. Препарат пригнічує синтез клітинної стінки бактерій і має бактерицидну дію щодо широкого спектра грампозитивних мікроорганізмів, аеробних та анаеробних. Іміпенем стійкий до руйнування бактеріальною бета-лактамазою, що робить його ефективним щодо багатьох мікроорганізмів, таких як Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis, Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Enterobacter spp., які стійкі до більшості бета-робів Bacteroides fragilis). Антибактеріальний спектр включає майже всі клінічно значущі патогенні мікроорганізми. Активний щодо наступних мікроорганізмів in vitro, а також in vivo: Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainflucnzae, Klebsiella spp., Morganella morganii, Proteus ; грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (включаючи штами, що утворюють пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що утворюють пеніциліназ), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pneumoniae; грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp; грампозитивні анаероби: Bifidobacterium spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.; Іміпенем має бактерицидну дію in vitro на такі мікроорганізми: грампозитивні аероби: Bacillus spp., Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus груп С, G та групи viridans; грамнегативні аероби: Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Capnocytophaga spp., Haemophilus ducreyi, Neisseria gonorrhoeae, включаючи штами, що утворюють пеніциліназ. Pasteurella spp., Providencia stuartii; грамнегативні анаероби: Prevotella bivia, Prevotella disiens, Prevotella melaninogenica, Veillonella spp. Нечутливі: Enterococcus faecium, метицилін-резистентні Staphylococcus spp., Xanthomonas maltophilia, Pseudomonas cepacia. In vitro діє синергідно з аміноглікозидами щодо деяких штамів Pseudomonas aeruginosa.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи карбапенемів.ІнструкціяПравила приготування розчину: Для приготування інфузійного розчину використовуються такі розчинники: 0.9% розчин хлориду натрію; 5% розчин декстрози; 10% розчин декстрози; 5% розчин декстрози; 0.9% розчин хлориду натрію у співвідношенні 500 мг іміпенему на 100 мл розчинника. При застосуванні препарату у флаконах місткістю 100 мл, 115 мл, 125 мл вміст розчиняють у 100 мл розчинника, що додається у флакон. Отриманий розчин слід струшувати до утворення прозорої рідини. При застосуванні препарату у флаконах місткістю 20 мл, 30 мл вміст флакону попередньо розчиняють у 10 мл відповідного розчинника. Отриманий розчин не можна використовувати для введення! Після розведення розчин добре струшують, після чого переносять у флакон або контейнер з частиною розчинника, що залишилася (90 мл). Загальний об'єм розчинника становить 100мл. Для повного перенесення препарату (залишки препарату на стінках флакона) у флакон додають 20 мл раніше отриманого розчину, добре струшують і знову переносять у флакон або контейнер з отриманим розчином. Тільки після цього розчин готовий до застосування. Концентрація іміпенему отриманому розчині становить 5 мг/мл. Кожні 250-500 мг вводять внутрішньовенно краплинно протягом 20-30 хвилин, а кожні 750 мг-1 г - протягом 40-60 хвилин. Пацієнтам, у яких під час інфузії з'являється нудота, слід зменшити швидкість застосування препарату.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до іміпенему мікроорганізмами: Інтраабдомінальні інфекції, викликані Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp. Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostrcptococcus spp., Propionibacterium spp., Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp; інфекції нижніх дихальних шляхів, викликані Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Acinetobacter spp., Enterobacter spp. інфекції сечовивідних шляхів, викликані Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Morganеlla morganii, Proteus vulgaris, Providencia інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, , Serratia spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp; інфекції кісток і суглобів, спричинені Streptococcus pyogenes, Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніциліноза-продукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Enterobacter spp., Pseudomonas aeruginosa; бактеріальна септицемія, викликана Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозопродукуючі штами), Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp. інфекційний ендокардит, викликаний Staphylococcus aureus (пеніцилінозопродукуючі штами); Гінекологічні інфекції, викликані Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Enterobacter spp., Escherichia colp, Escherichia colp , Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis. Профілактика післяопераційних ускладнень у пацієнтів групи ризику з високою ймовірністю розвитку післяопераційного інфекційного ускладнення, а також у пацієнтів із високим ризиком інтраопераційного інфікування під час хірургічного втручання.Протипоказання до застосуванняХронічна ниркова недостатність при КК менше 5 мл/хв/1,73 м2 без проведення гемодіалізу; у дітей – ниркова недостатність тяжкого ступеня (концентрація сироваткового креатиніну більше 2 мг/дл); дитячий вік до 3 місяців; підвищена чутливість до іміпенему та/або циластатину (інших карбапенемів та бета-лактамних антибіотиків) та інших компонентів препарату. З обережністю: захворювання на ЦНС; протисудомна терапія вальпроєвою кислотою (зниження ефективності терапії); при КК менше 70 мл/хв/1.73 м; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; пацієнтам із захворюваннями ШКТ в анамнезі; псевдомембранозний коліт; літній вік.Вагітність та лактаціяДитячий вік до 3 місяців.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: енцефалопатія, тремор, сплутаність свідомості, міоклонія, парестезія, вертиго, головний біль, психічні порушення, включаючи галюцинації, судоми. З боку сечовидільної системи: олігурія, анурія, поліурія, протеїнурія, еритроцитурія, лейкоцитурія, циліндрурія, підвищення концентрації білірубіну в сечі та зміна кольору сечі, підвищення плазмової концентрації азоту сечовини та креатиніну, гостра ниркова недостатність. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт, геморагічний коліт, гепатит (включаючи фульмінантний), печінкова недостатність, жовтяниця, гастроентерит, біль у животі, глосит, гіпертрофія сосочків язика, фарбування зубів або язик, печія. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: панцитопенія, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гемолітична анемія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, моноцитоз, лімфоцитоз, глейкоцитоз, лейкоцитоз, лейкоцитоз, лейкоцитоз Лабораторні показники: підвищення активності печінкових трансаміназ та лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації ЛПНГ, хибнопозитивний прямий тест Кумбса, гіпонатріємія, гіперкаліємія, гіпохлоремія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, багатоформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, лихоманка, анафілактичні реакції. З боку органів чуття: зниження слуху, дзвін у вухах, порушення смаку. З боку органів дихання: відчуття дискомфорту у грудях, задишка, гіпервентиляція. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, тахікардія. Місцеві реакції: гіперемія шкіри, болісний інфільтрат у місці введення, флебіт/тромбофлебіт, інфікування у місці введення, ущільнення вени. Інші: кандидоз, ціаноз, гіпергідроз, біль у грудному відділі хребта.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат фармацевтично несумісний з молочною кислотою (лактатом) і не повинен готуватися на основі розчинників, що її містять. Однак внутрішньовенний препарат може вводитися через ту ж інфузійну систему, що і розчин, що містить лактат. При одночасному застосуванні з пеніцилінами та цефалоспоринами можливі перехресні алергічні реакції; виявляє антагонізм по відношенню до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів та монобактамів). При одночасному застосуванні з ганцикловіром підвищується ризик розвитку генералізованих судом. Ці препарати не можна застосовувати одночасно, за винятком тих випадків, коли потенційні переваги перевищують можливий ризик. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, незначно збільшують концентрацію в плазмі та період напіввиведення іміпенему (якщо потрібні високі концентрації іміпенему, застосовувати ці лікарські засоби одночасно не рекомендується). При застосуванні Тієпенему знижується сироваткова концентрація вальпроєвої кислоти, що призводить до зниження ефективності протисудомної терапії, тому в період лікування рекомендується проводити моніторинг плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Препарат не слід змішувати в одному шприці з іншими антибіотиками, при цьому дозволено одночасне – ізольоване – введення з іншими антибіотиками (аміноглікозидами).Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) краплинно. У рекомендаціях щодо дозування препарату зазначено кількість іміпенему, що підлягає введенню. Розрахунок загальної добової дози повинен ґрунтуватися на ступені тяжкості інфекції, функції нирок та маси тіла пацієнта. Введення розподіляється на кілька прийомів. Наведені нижче дози розраховані для дорослих пацієнтів з масою тіла 70 кг і більше та КК 70 мл/хв/1.73 м2 та більше. Для дорослих пацієнтів з КК менше 70 мл/хв/1.73 м2 та/або меншою масою тіла слід пропорційно зменшити дозу. Середня терапевтична доза для дорослих (розрахунок за іміпенемом) при внутрішньовенному введенні - 1-2 г на добу, поділена на 3-4 введення; максимальна добова доза – 4 г або 50 мг/кг залежно від того, яка доза буде меншою. Дорослим пацієнтам при інфекціях легкого ступеня – по 250 мг 4 рази на добу (загальна добова доза 1 г), середнього ступеня тяжкості – 500 мг 3 рази на добу або 1 г 2 рази на добу (загальна добова доза 1.5-2 г), тяжкій ступеня – 500 мг 4 рази на добу (загальна добова доза 2 г), при інфекції, що загрожує життю хворого – 1 г 3-4 рази на добу. Для профілактики післяопераційних інфекцій у дорослих – 1 г під час вступної анестезії та 1 г – через 3 години. загальної анестезії. Максимальні добові дози для внутрішньовенного введення у дорослих пацієнтів (маса тіла >70 кг) з нирковою недостатністю залежно від ступеня тяжкості інфекції та значень КК (мл/хв/1.73 м2): При легкому ступені тяжкості інфекції та КК 41-70 мл/хв – по 250 мг через 8 год, КК 21-40 мл/хв – по 250 мг через 12 год, КК 6-20 мл/хв – по 250 мг через 12 год ; при інфекції середнього ступеня тяжкості та КК 41-70 мл/хв – по 250 мг через 6 год, КК 21-40 мл/хв – по 250 мг через 8 год, КК 6-20 мл/хв – по 250 мг через 12 год ; при тяжкому перебігу (високочутливі штами) і КК 41-70 мл/хв - по 500 мг через 8 год, КК 21 -40 мл/хв - по 250 мг через 6 год, КК 6-20 мл/хв - по 250 мг через 12 год; при тяжкому перебігу (помірно чутливі штами, у тому числі Pseudomonas aeruginosa) та КК 41-70 мл/хв - по 500 мг через 6 год, КК 21-40 мл/хв - по 500 мг через 8 год, КК 6-20 мл /хв - по 500 мг через 12 год; при тяжкому перебігу інфекції, що загрожує життю, і КК 41-70 мл/хв - по 750 мг через 8 год, КК 21-40 мл/хв - по 500 мг через 6 год, КК 6-20 мл/хв - по 500 мг через 12 год. Для дорослих пацієнтів з КК менше 70 мл/хв/1.73 м2 та/або масою тіла менше 70 кг слід пропорційно зменшити дозу. Дорослим пацієнтам з КК менше 5 мл/хв препарат вводять лише у випадку, якщо не пізніше ніж через 48 годин буде проводитись гемодіаліз. При лікуванні дорослих пацієнтів з КК менше 5 мл/хв/1,73 м2, що перебувають на гемодіалізі, слід застосовувати рекомендації щодо режиму дозування для пацієнтів з КК 6-20 мл/хв. За такими пацієнтами, особливо за наявності у них захворювань ЦНС, має здійснюватись ретельне спостереження. Застосування препарату у дорослих пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендовано лише у випадках, коли користь від лікування перевищує потенційний ризик розвитку судом. Іміпенем та циластатин видаляються при гемодіалізі, тому препарат вводять після проведення процедури та надалі з інтервалом 12 годин. В даний час немає достатніх даних щодо режиму дозування при передопераційній профілактиці дорослих пацієнтів з КК менше 70 мл/хв/1.73 м2. Дітям з масою тіла 40 кг і більше – ті ж дози, що й дорослим. Дітям старше 3 місяців та з масою тіла менше 40 кг – 15 мг/кг 4 рази на добу; максимальна добова доза – 2 г. За даними клінічних досліджень ефективність та безпека іміпенему+циластатину при внутрішньовенному введенні у пацієнтів похилого віку старше 65 років не відрізняється від таких у осіб молодшого віку. Однак, враховуючи характерні для цієї вікової групи знижені функції серцево-судинної системи, печінки, нирок, а також наявність супутніх захворювань та супутньої медикаментозної терапії, слід дотримуватися обережності у виборі дози, дотримуючись нижніх меж рекомендованих доз. Доцільно проводити моніторинг функції виділення нирок. Стан нирок у пацієнтів похилого віку не може бути повною мірою визначений тільки на підставі вимірювання рівня залишкового азоту крові або креатиніну. Для добору дози Тієпенему таким пацієнтам рекомендується визначення КК.ПередозуванняПри передозуванні Тієпенему відбувається посилення дозозалежних побічних ефектів. Як лікування передозування показано відміну препарату, призначення симптоматичної та підтримуючої терапії. Іміпенем та циластатин виводяться за допомогою гемодіалізу, проте ефективність даної процедури при передозуванні препарату невідома.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування Тієпенему для лікування менінгіту. Забарвлює сечу в червоний колір (безпечно і не повинно бути помилково прийнято за гематурію). Лікарська форма для внутрішньовенного введення не повинна використовуватися для внутрішньовенного введення. Перед початком терапії Тієпенем слід зібрати ретельний анамнез на предмет попередніх алергічних реакцій на бета-лактамні антибіотики. При розвитку алергічної реакції препарат слід негайно відмінити. У осіб, які мають в анамнезі захворювання ШКТ (особливо коліт), відзначається підвищений ризик розвитку псевдомембранозного коліту. При застосуванні препарату, як на фоні прийому, так і через 2-3 тижні після припинення лікування, можливий розвиток діареї, викликаної Clostridium difficile (псевдомембранозний коліт). У легких випадках достатньо відміни лікування та застосування іонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у тяжких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів та білка, призначення ванкоміцину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Як і у випадку з іншими бета-лактамними антибіотиками, Pseudomonas aeruginosa може досить швидко набути резистентності до іміпенему. Тому в процесі лікування необхідно періодично визначати чутливість Pseudomonas aeruginosa до антибіотика відповідно до клінічної ситуації. У пацієнтів похилого віку ймовірно наявність вікових порушень функції нирок, що може вимагати зниження дози. Терапія протиепілептичними лікарськими засобами у хворих з травмами головного мозку або судомами в анамнезі повинна тривати весь період лікування препаратом (щоб уникнути побічних ефектів з боку ЦНС). Для профілактики розвитку резистентності та підтримки ефективності іміпенему в клінічній практиці препарат слід використовувати лише для лікування інфекцій, спричинених доведено (або, ймовірно), чутливими до іміпенему мікроорганізмами. Враховуючи ймовірність розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою побічних ефектів із боку ЦНС слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 500 мг Фасування: N16 Форма випуску: капс. Упаковка: уп. контурні.