Анальгетики

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. З боку органів кровотворення: понад 1% – анемія; 0,1-1% – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: більше 1% - свербіж, висипання на шкірі; 0,1-1% – кропив'янка; менше 0,1% – фотосенсибілізація, бульозні висипання, мультиформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз З боку дихальної системи: менше 0,1% – бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% – вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: більше 1% – периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1-1% - гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% – гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлено - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% – кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч шлунково-кишкового тракту. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можлива кумуляція літію та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. З боку органів кровотворення: понад 1% – анемія; 0,1-1% – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: більше 1% - свербіж, висипання на шкірі; 0,1-1% – кропив'янка; менше 0,1% – фотосенсибілізація, бульозні висипання, мультиформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз З боку дихальної системи: менше 0,1% – бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% – вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: більше 1% – периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1-1% - гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% – гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлено - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% – кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч шлунково-кишкового тракту. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можлива кумуляція літію та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. Со стороны органов кроветворения: более 1% - анемия; 0,1-1% - изменение формулы крови, в т.ч. лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны кожных покровов: более 1% - зуд, кожная сыпь; 0,1-1% - крапивница; менее 0,1% - фотосенсибилизация, буллезные высыпания, мультиформная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Со стороны дыхательной системы: менее 0,1% - бронхоспазм. Со стороны нервной системы: более 1% - головокружение, головная боль; 0,1-1% - вертиго, шум в ушах, сонливость; менее 0,1% - спутанность сознания, дезориентация, эмоциональная лабильность. Со стороны сердечно-сосудистой системы: более 1% - периферические отеки; 0,1-1% - повышение АД, сердцебиение, "приливы" крови к коже лица. Со стороны мочевыделительной системы: 0,1-1% - гиперкреатининемия и/или повышение мочевины в сыворотке крови; менее 0,1% - острая почечная недостаточность; связь с приемом мелоксикама не установлена - интерстициальный нефрит, альбуминурия, гематурия. Со стороны органов чувств: менее 0,1% - конъюнктивит, нарушение зрения, в т.ч. нечеткость зрения. Аллергические реакции: менее 0,1% - ангионевротический отек, анафилактоидные/анафилактические реакции.Взаимодействие с лекарственными средствамиПри одновременном применении с другими нестероидными противовоспалительными препаратами (а также с ацетилсалициловой кислотой) увеличивается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений и кровотечений ЖКТ. При одновременном применении с гипотензивными препаратами возможно снижение эффективности действия последних. При одновременном применении с препаратами лития возможна кумуляция лития и увеличение его токсического действия (рекомендуется контроль концентрации лития в крови). При одновременном применении с метотрексатом усиливается побочное действие последнего на кроветворную систему (опасность возникновения анемии и лейкопении, показан периодический контроль общего анализа крови). При одновременном применении с диуретиками и с циклоспорином возрастает риск развития почечной недостаточности. При одновременном применении с внутриматочными контрацептивными средствами возможно снижение эффективности действия последних. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Еторікоксиб – 90,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Тип А. PH 105) - 102,0 мг, кальцію гідрофосфат безводний - 90,0 мг, кроскармелозу натрію - 15,00 мг, магнію стеарат - 3,00 мг, Опадрай II 00 мг; Склад Опадрай II білий 35К580003: лактози моногідрат – 35,00%, гіпромелоза (НРМС 2910) – 33,00%, титану діоксид – 24,00%, тріацетин – 8,00%. По 7 таблеток у блістер холодного формування з ламінованої орієнтованим поліамідом алюмінієвої фольги та плівки ПВХ. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору з гравіюванням Е90 на одному боці і гладкі з іншого. На поперечному розрізі ядро ​​пігулки від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб швидко всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність при внутрішньому прийомі становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще у дозі 120 мг 1 раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація (Сmах) становить 3,6 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові – 1 година після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу (за період часу з 0 до 24 годин) (AUC0-24ч) склала 37,8 мкг х год/мл. Фармакокінетика еторикоксибу в межах терапевтичних доз має лінійний характер. Прийом їжі не істотно впливає на вираженість і швидкість абсорбції еторикоксіба в дозі 120 мг. Разом з тим, відбувається зниження значень Стах на 36% і збільшення ТС на 2 години. Ці результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (VdSS) у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді. Основний шлях метаболізму – утворення 6'-гідроксиметилеторикоксибу. каталізується ферментами системи цитохромів. CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався. У людини виявлено 5 метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям 25 мг міченого еторикоксибу 70% препарату виводиться нирками, 20% – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлено у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням нирками. Рівноважна концентрація церикоксибу досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб, з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення – близько 22 годин. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Особливі групи пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (65 років і старше) можна порівняти з показниками у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу супроводжувався збільшенням показника AUC на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб щодня в тій же дозі. Еторикоксиб у дозі 30 мг 1 раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних та фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетичні показники одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з помірним та тяжким ураженням нирок та з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що перебувають на гемодіалізі, не відрізнялися суттєво від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв). Діти Фармакокінетичні параметри эторикоксиба у дітей віком до 12 років не вивчалися. У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків у віці від 12 до 17 років, фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на день та у підлітків з масою тіла більше 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у дітей не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі в терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. ЦОГ відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи ЦОГ - ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) церикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг 1 раз на день (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг 1 раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю 8 днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю в спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність эторикоксиба спостерігалася вже другого дня лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали 1 десь у день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг і перевищував за ефективністю комбінацію парацетамол + кодеїн у дозі 600 мг + 60 мг згідно з загальною оцінкою біль протягом перших 6 годин. Частка пацієнтів, яким були потрібні знеболювальні препарати швидкої дії протягом перших 24 годин після прийому досліджуваних препаратів, становила 40,8% при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг, 25,5% при застосуванні ібупрофену в дозі 600 мг кожні 6 годин та 46,7 % при застосуванні комбінації парацетамолкодеїну у дозі 600 мг + 60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2% у групі плацебо.У цьому дослідженні медіана початку дії (відчутне зменшення болю) при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг становила 28 хвилин після прийому препарату.Показания к применениюСимптоматическая терапия остеоартроза; ревматоидного артрита; анкилозирующего спондилита; боли и воспаления, связанных с острым подагрическим артритом. Краткосрочная терапия умеренной острой боли после стоматологических операций.Противопоказания к применениюПовышенная чувствительность к какому-либо компоненту препарата; полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа или околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты и других НПВП (в т. ч. в анамнезе); язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки в стадии обострения, активное желудочно-кишечное кровотечение; воспалительные заболевания кишечника; ХСН (II-IV функциональный класс по NYHA); тяжёлые нарушения функции печени (сывороточный альбумин тяжёлая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), прогрессирующие заболевания почек; подтверждённая гиперкалиемия; подтверждённая ишемическая болезнь сердца, заболевания периферических артерий и/или цереброваскулярные заболевания; дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция; беременность, период грудного вскармливания; детский возраст до 16 лет; неконтролируемая артериальная гипертензия, при которой показатели артериального давления стойко превышают 140/90 мм рт. ст. Следует соблюдать осторожность при применении препарата у следующих групп пациентов: пациенты с повышенным риском развития осложнений со стороны ЖКТ вследствие приёма НПВП; пожилого возраста, одновременно принимающие другие НПВП, в том числе ацетилсалициловую кислоту, или пациенты с заболеваниями ЖКТ в анамнезе, такими как язвенная болезнь и желудочно-кишечные кровотечения; пациенты, имеющие в анамнезе факторы риска сердечно-сосудистых осложнений, такие как дислипидемия/гиперлипидемия, сахарный диабет, артериальная гипертензия, курение, сердечная недостаточность, нарушение функции левого желудочка, отёки и задержка жидкости; пациентам с нарушениями функции печени лёгкой степени тяжести (5-6 баллов по шкале Чайлд-Пью) не следует превышать дозу 60 мг 1 раз в день, пациентам с нарушениями функции печени средней степени тяжести (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) - 30 мг 1 раз в день; пациенты с дегидратацией; пацієнти з порушеннями функції нирок, особливо літні, що одночасно застосовують інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину II; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити. Грудне годування У лактуючих щурів церикоксиб проникає в молоко. Досліджень, що підтверджують проникнення еторикоксибу в грудне молоко у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу як та інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяБезпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом 1 року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних явищ (НЯ) був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом 1 року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг на добу протягом 8 днів. Профіль НЯ в цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, яка включала дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг у середньому протягом 18 місяців (див. Розділ "Фармакологічні властивості" , підрозділ "Фармакодинаміка"). У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль НЯ в цілому був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Наступні небажані реакції (HP) були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали церикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Небажане явище Частота1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2'4 не часто ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин артеріальна гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія / гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія / дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (ACT) часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість особи. свербіж. висип, еритема2, кропивниця2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/ скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження концентрації натрію у крові рідко 1 Згідно з частотою, зареєстрованою в базі даних клінічного дослідження: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко ( від ≥1/10000 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до посібника (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували еторикоксиб в аналізі даних III фази, об'єднаних залежно від дози та показання (n=15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг на добу. супроводжувався збільшенням міжнародного нормалізованого відношення протромбінового часу приблизно на 13%. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати МНО на початку прийому еторикоксибу або при зміні його дози, особливо у перші кілька днів. Діуретичні препарати, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на добу. у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою у низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження ШКТ та інших ускладнень порівняно з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу в дозах 60, 90 та 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо РА. Еторикоксиб у дозах 60 мг та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі збільшувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному застосуванні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Прийом церикоксиксу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 до 1 мг норетиндрону, збільшує AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год. Для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку НЯ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення еторікоксибу в дозі 120 мг одночасно з препаратами для ЗГТ, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24год некон'югованого естрону (41%), еквіліну (76%) і 17- 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з церикоксибом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку НЯ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні церикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP 3А4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохромів. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або місцево міконазол, гель для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. ріфампіцин. Одночасне застосування церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65%. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ "Спосіб застосування та дози") не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не надають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат необхідно застосовувати у мінімальній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартроз Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг 1 раз на день. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт Доза, що рекомендується, становить 60 мг або 90 мг 1 раз на день. Мінімальна ефективна добова доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів прийом дози 90 мг 1 раз на день може призвести до посилення терапевтичної дії. При станах, що супроводжуються гострим болем, препарат слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза в гострому періоді становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату у дозі 120 мг на добу не повинна перевищувати 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій церикоксиб слід застосовувати лише у гострий період трохи більше 3 днів. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при ОА має перевищувати 60 мг; добова доза при РА не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; на період трохи більше 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; на період трохи більше 3 днів. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших препаратів у пацієнтів похилого віку, при застосуванні эторикоксибу слід бути обережним. Пацієнти з порушенням функції печінки Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалі Чайлд-Пью) – 30 мг 1 раз на день. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні церикоксибу у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування препарату у цієї групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування церикоксибу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Діти Еторикоксиб протипоказаний у дітей та підлітків молодше 16 років.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу. протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибу. однак у більшості випадків про небажані реакції (HP) не повідомлялося. Найчастіші HP відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку HP з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з ОА. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати еторикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи церикоксикс, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом ХСН. Інформація про залежність ефекту церикоксибу від дози наведена у розділі "Фармакологічні властивості", підрозділ "Фармакодинаміка". Слід дотримуватися обережності при застосуванні еторикоксибу у пацієнтів, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також у пацієнтів з наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль АТ (див. розділ "Протипоказання"), який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг, 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності АЛТ та/або ACT (приблизно у 3 та більше разів щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (у 3 рази вище за верхню межу норми) застосування еторикоксибу має бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про скасування еторикоксибу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні еторикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування церикоксибу відзначалися випадки запаморочення, сонливості чи слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблети - 1 таб. Активні речовини: кофеїн – 50,0 мг, парацетамол – 250,0 мг, пропіфеназон – 150,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 100,0 мг, кроскармелозу натрію - 8,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 44,8 мг, повідон (полівінілпіролідон) - 18,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 3,2 мг, маг 0 мг. Пігулки. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60 або 100 таблеток у банки полімерні для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі пігулки від білого до білого з бежевим відтінком кольору, з незначною мармуровістю, плоскоциліндричною формою, з фаскою з двох боків та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+аналгезуючий ненаркотичний засіб+психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаПарацетамол Абсорбція – висока, зв'язок з білками плазми – 15%, час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСтах) – 20-30 хв. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці: 80% вступає в реакцію кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням неактивних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном та утворюють неактивні метаболіти. При нестачі глутадіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Період напіввиведення – 2-3 год. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді 3%. Пропіфеназон Максимальна концентрація пропіфеназону у плазмі досягається через 30 хв. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 1-1,5 год. Поєднання з парацетамолом збільшує час його виведення на 40%, що відіграє значну роль, тому що дозволяє скоротити кількість прийомів препарату протягом доби. Виводиться нирками. Кофеїн Час досягнення максимальної концентрації – 1 год; період напіввиведення – 3,5 год; 65-80% кофеїну виводиться нирками головним чином у вигляді 1-метилксатину, 1-метилмочової кислоти та ацетильованих похідних урацилу, невелика кількість перетворюється на теофілін та теобромін.ФармакодинамікаСафістон є комбінованим препаратом, дія якого визначається компонентами, що входять до його складу. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Парацетамол і пропіфеназон мають знеболювальну і жарознижувальну дію. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик. Блокує циклооксигеназу (ЦОГ) лише у центральній нервовій системі (ЦНС), впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простогландинів (ПГ) у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Пропіфеназон є похідним піразолону. Механізм дії здійснюється шляхом інгібування ЦОГ, що бере участь у освіті простагландинів з арахідонової кислоти. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, відчуття втоми. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте сприяє регуляції тонусу судин мозку, зменшує сонливість, посилює болезаспокійливу дію інших компонентів препарату.Показання до застосуванняЗастосовують для усунення больового синдрому слабкої та середньої інтенсивності різного генезу: головний біль, мігрень, зубний біль, артралгії, міалгії, альгодисменорея, а також як жарознижувальний засіб при гарячкових станах на тлі інфекційно-запальних захворювань (ГРВІ, у тому числі грип і т .П.).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тяжка ниркова та/або печінкова недостатність, дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, анемія, в т.ч. гемолітична), гостра гематопорфірія, повне або небронхіальне носа і приносових пазух і непереносимості ієстероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі), стани, що супроводжуються пригніченням дихання, внутрішньочерепна гіпертензія, гострий інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, аритмії, артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба, , період лактації у жінок, дитячий вік до 12 років З обережністю доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона, Ротора), літній вік, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, безсоння. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, тяжкість та неприємні відчуття в ділянці шлунка. Порушення з боку кровотворної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла).Взаємодія з лікарськими засобамиЕфективність препарату може знизитись при одночасному застосуванні з холістираміном, холінолітиками, антидепресантами, лужними речовинами. При одночасному застосуванні Сафістону з барбітуратами, протисудомними препаратами, етанолом значно підвищується гепатотоксична дія. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. Під впливом парацетамолу період напіввиведення хлорафеніколу збільшується у 5 разів. Одночасне застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтів. Мієлотоксичні засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну; знижує всмоктування препаратів кальцію; знижує ефект наркотичних та снодійних засобів, збільшує виведення препаратів літію; прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їх токсичність. Одночасне застосування кофеїну з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів, з бета-адреноміметиками до додаткової стимуляції центральної нервової системи та інших токсичних ефектів. Кофеїн може знижувати кліренс теофіліну, і можливо інших ксантинів, збільшуючи можливість адитивних фармакодинамічних та інших токсичних ефектів. Інгібітори моноамінооксидази, фуразолідон, прокарбазин, селегілін та великі дози кофеїну можуть викликати розвиток небезпечних аритмій серця або виражене підвищення артеріального тиску.Нікотин підвищує швидкість виведення кофеїну. Кофеїн є антагоністом аденозину. Пропіфеназол може посилювати дію пероральних гіполіпідемічних засобів, сульфаніламідних препаратів, антикоагулянтів, ульцерогенний ефект глюкокортикостероїдів, знижує ефективність калійзберігаючих діуретиків.Спосіб застосування та дозиПризначають дорослим по 1 – 2 таблетки, дітям 12-18 років – 1 таблетку 1-3 рази на добу, бажано через 1-2 години після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. Максимальна разова доза – 2 таблетки. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. Препарат не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб і не більше 3 днів як жарознижувальний засіб без призначення та спостереження лікаря. Збільшення добової дози або тривалості лікування можливе лише під наглядом лікаря. Не перевищуйте рекомендовану дозу.ПередозуванняСимптоми: (обумовлені парацетамолом, виявляються після прийому 10-15 г) блідість шкірних покривів, зниження апетиту, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, гепатотоксична та нефротоксична дія, у тяжких випадках - печінкова недостатність, гепатонекроз, підвищення активності , збільшення протромбінового часу, енцефалопатія та коматозний стан Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну через 12 годин. Високі дози кофеїну викликають наступні симптоми: головний біль, тремор, дратівливість, гастралгія, ажитація, руховий неспокій, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія, прискорене сечовипускання, головний біль, нудота, блювота, дзвін тоніко-клонічні). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проносних засобів, підтримка вентиляції легень та оксигенації, при судомах внутрішньовенно діазепам, фенобарбітал, підтримка водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату (більше 5 днів) потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Під час лікування слід відмовитися від вживання алкогольних напоїв (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі). Надмірне вживання кофеїновмісних продуктів (кава, чай) на фоні лікування може викликати симптоми передозування. Прийом препарату може ускладнити встановлення діагнозу при гострому абдомінальному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період прийому препарату слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими видами діяльності, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблети - 1 таб. Активні речовини: кофеїн – 50,0 мг, парацетамол – 250,0 мг, пропіфеназон – 150,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 100,0 мг, кроскармелозу натрію - 8,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 44,8 мг, повідон (полівінілпіролідон) - 18,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 3,2 мг, маг 0 мг. Пігулки. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60 або 100 таблеток у банки полімерні для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі пігулки від білого до білого з бежевим відтінком кольору, з незначною мармуровістю, плоскоциліндричною формою, з фаскою з двох боків та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+аналгезуючий ненаркотичний засіб+психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаПарацетамол Абсорбція – висока, зв'язок з білками плазми – 15%, час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСтах) – 20-30 хв. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці: 80% вступає в реакцію кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням неактивних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном та утворюють неактивні метаболіти. При нестачі глутадіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Період напіввиведення – 2-3 год. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді 3%. Пропіфеназон Максимальна концентрація пропіфеназону у плазмі досягається через 30 хв. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 1-1,5 год. Поєднання з парацетамолом збільшує час його виведення на 40%, що відіграє значну роль, тому що дозволяє скоротити кількість прийомів препарату протягом доби. Виводиться нирками. Кофеїн Час досягнення максимальної концентрації – 1 год; період напіввиведення – 3,5 год; 65-80% кофеїну виводиться нирками головним чином у вигляді 1-метилксатину, 1-метилмочової кислоти та ацетильованих похідних урацилу, невелика кількість перетворюється на теофілін та теобромін.ФармакодинамікаСафістон є комбінованим препаратом, дія якого визначається компонентами, що входять до його складу. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Парацетамол і пропіфеназон мають знеболювальну і жарознижувальну дію. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик. Блокує циклооксигеназу (ЦОГ) лише у центральній нервовій системі (ЦНС), впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простогландинів (ПГ) у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Пропіфеназон є похідним піразолону. Механізм дії здійснюється шляхом інгібування ЦОГ, що бере участь у освіті простагландинів з арахідонової кислоти. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, відчуття втоми. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте сприяє регуляції тонусу судин мозку, зменшує сонливість, посилює болезаспокійливу дію інших компонентів препарату.Показання до застосуванняЗастосовують для усунення больового синдрому слабкої та середньої інтенсивності різного генезу: головний біль, мігрень, зубний біль, артралгії, міалгії, альгодисменорея, а також як жарознижувальний засіб при гарячкових станах на тлі інфекційно-запальних захворювань (ГРВІ, у тому числі грип і т .П.).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тяжка ниркова та/або печінкова недостатність, дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, анемія, в т.ч. гемолітична), гостра гематопорфірія, повне або небронхіальне носа і приносових пазух і непереносимості ієстероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі), стани, що супроводжуються пригніченням дихання, внутрішньочерепна гіпертензія, гострий інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, аритмії, артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба, , період лактації у жінок, дитячий вік до 12 років З обережністю доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона, Ротора), літній вік, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, безсоння. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, тяжкість та неприємні відчуття в ділянці шлунка. Порушення з боку кровотворної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла).Взаємодія з лікарськими засобамиЕфективність препарату може знизитись при одночасному застосуванні з холістираміном, холінолітиками, антидепресантами, лужними речовинами. При одночасному застосуванні Сафістону з барбітуратами, протисудомними препаратами, етанолом значно підвищується гепатотоксична дія. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. Під впливом парацетамолу період напіввиведення хлорафеніколу збільшується у 5 разів. Одночасне застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтів. Мієлотоксичні засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну; знижує всмоктування препаратів кальцію; знижує ефект наркотичних та снодійних засобів, збільшує виведення препаратів літію; прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їх токсичність. Одночасне застосування кофеїну з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів, з бета-адреноміметиками до додаткової стимуляції центральної нервової системи та інших токсичних ефектів. Кофеїн може знижувати кліренс теофіліну, і можливо інших ксантинів, збільшуючи можливість адитивних фармакодинамічних та інших токсичних ефектів. Інгібітори моноамінооксидази, фуразолідон, прокарбазин, селегілін та великі дози кофеїну можуть викликати розвиток небезпечних аритмій серця або виражене підвищення артеріального тиску.Нікотин підвищує швидкість виведення кофеїну. Кофеїн є антагоністом аденозину. Пропіфеназол може посилювати дію пероральних гіполіпідемічних засобів, сульфаніламідних препаратів, антикоагулянтів, ульцерогенний ефект глюкокортикостероїдів, знижує ефективність калійзберігаючих діуретиків.Спосіб застосування та дозиПризначають дорослим по 1 – 2 таблетки, дітям 12-18 років – 1 таблетку 1-3 рази на добу, бажано через 1-2 години після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. Максимальна разова доза – 2 таблетки. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. Препарат не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб і не більше 3 днів як жарознижувальний засіб без призначення та спостереження лікаря. Збільшення добової дози або тривалості лікування можливе лише під наглядом лікаря. Не перевищуйте рекомендовану дозу.ПередозуванняСимптоми: (обумовлені парацетамолом, виявляються після прийому 10-15 г) блідість шкірних покривів, зниження апетиту, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, гепатотоксична та нефротоксична дія, у тяжких випадках - печінкова недостатність, гепатонекроз, підвищення активності , збільшення протромбінового часу, енцефалопатія та коматозний стан Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну через 12 годин. Високі дози кофеїну викликають наступні симптоми: головний біль, тремор, дратівливість, гастралгія, ажитація, руховий неспокій, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія, прискорене сечовипускання, головний біль, нудота, блювота, дзвін тоніко-клонічні). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проносних засобів, підтримка вентиляції легень та оксигенації, при судомах внутрішньовенно діазепам, фенобарбітал, підтримка водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату (більше 5 днів) потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Під час лікування слід відмовитися від вживання алкогольних напоїв (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі). Надмірне вживання кофеїновмісних продуктів (кава, чай) на фоні лікування може викликати симптоми передозування. Прийом препарату може ускладнити встановлення діагнозу при гострому абдомінальному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період прийому препарату слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими видами діяльності, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.:. Діюча речовина: целекоксиб – 200,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 49,80 мг, натрію лаурилсульфат – 8,10 мг, повідон К-30 – 6,70 мг, кроскармелозу натрію – 2,70 мг, магнію стеарат – 2,70 мг; склад оболонки капсули (корпус): барвник заліза оксид жовтий 0,3515 мг, титану діоксид 0,3059 мг, желатин 32,6876 мг, вода 5,6550 мг; склад оболонки капсули (кришечка): барвник заліза оксид жовтий 0,2163 мг, титану діоксид 0,1882 мг, желатин 20,1155 мг, вода 3,4800 мг. Капсули 200мг. 10 капсул в блістер з алюмінієвої фольги та плівки ПВДХ. По 3, 4, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміру 2 з корпусом та кришкою жовтого кольору. Вміст капсул: порошок або гранульований порошок або порошок з крупинками від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації (Сmах) у плазмі крові приблизно через 2-3 години. Стах у плазмі крові після прийому 200 мг - 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність не досліджувалася. Схах та площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах ступінь підвищення Сmах та AUC відбувається менш пропорційно. Розподіл. Зв'язок з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2C9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2C9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2C9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57% та 27%, відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні період напіввиведення становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні концентрації у плазмі досягаються до 5 дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Сmах, період напіввиведення) становить близько 30%. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканинах. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Сmах приблизно на 4 години і підвищує повне всмоктування приблизно на 20%. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Сmах, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі крові, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Проте у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з мінімальної рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі крові у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А та класифікації Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже в 2 рази. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ > 65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35-60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значного зв'язку між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну (КК)) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкого ступеня ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів (Pg), в основному за рахунок інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландина Ег, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) і не впливає на простагландини, синтезовані в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення з сечею PgE2 та 6-кето-PgF1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у пацієнтів похилого віку та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Проте не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення артеріального тиску та розвитку серцевої недостатності, а периферичні набряки були легким ступенем тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. Больовий синдром (болі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю). Лікування первинної дисменореї. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату. Відома підвищена чутливість до сульфонамідів. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2 (у тому числі в анамнезі). Період після операції аортокоронарного шунтування. Активні ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, або виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, або шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас NYHA). Клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії. Геморагічний інсульт. Субарахноїдальний крововилив. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Вагітність та період лактації. Тяжка печінкова недостатність (немає досвіду застосування). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія (немає досвіду застосування). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (немає досвіду застосування). Симкоксиб слід приймати з обережністю при таких станах: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, кровотечі в анамнезі); наявність інфекції Helicobacter pylori; сумісне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин; затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія; хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв); значне зниження обсягу циркулюючої крові (зокрема після хірургічного втручання);захворювання серцево-судинної системи; артеріальна гіпертензія; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2C9; у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.Вагітність та лактаціяЦелекоксиб протипоказаний під час вагітності. Відсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Сімкоксиб під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Сімкоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу простагландинів, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може викликати слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Сімкоксиб для матері.Побічна діяКритерії оцінки частоти: дуже часто ≥ 10%: часто - ≥ 1% та З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки, підвищення артеріального тиску, включаючи обтяження перебігу артеріальної гіпертензії; нечасто – "припливи", відчуття серцебиття; рідко – прояв хронічної серцевої недостатності, аритмія, тахікардія, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; нечасто – захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); рідко - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу; дуже рідко – перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, безсоння; нечасто – занепокоєння, підвищення м'язового тонусу, сонливість; рідко – сплутаність свідомості (психоз). З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – фарингіт, риніт. З боку шкірних покривів: часто - свербіж шкіри (у тому числі генералізований), шкірний висип; нечасто – кропив'янка, екхімози; рідко – алопеція. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – бульозні висипання (бульозний дерматит). З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зорового сприйняття. З боку гепатобіліарної системи: нечасто - підвищення активності "печінкових" ферментів (у тому числі аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази). З боку крові: нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія. Загальні: нечасто – гіперчутливість, грипоподібний синдром, випадкові травми, набряк обличчя. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях:. Незважаючи на те, що ці реакції були виявлені під час постмаркетингових спостережень, вони були розподілені за частотою так: дуже часто ≥ 10%; часто - ≥ 1% і З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: рідко – галюцинації; дуже рідко – крововиливи в головний мозок, асептичний менінгіт, втрата смакових відчуттів, втрата нюху. З боку органу зору: нечасто – кон'юнктивіт. З боку судин: дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи: рідко – тромбоемболія легеневої артерії, пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит; дуже рідко – печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – реакції фоточутливості; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS або синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит. З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, гіпонатріємія; дуже рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, хвороба мінімальних змін. З боку репродуктивної системи: рідко – порушення менструального циклу; частота невідома – зниження фертильності у жінок. Системні порушення: нечасто – біль у грудній клітці. Жінки, які планують вагітність виключалися з дослідження, тому їх не враховували при підрахунку частоти реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування целекоксибу з інгібіторами ізоферменту CYP2C9 може призвести до підвищення його концентрації у плазмі. У таких випадках може знадобитись зниження дози целекоксибу. Одночасне застосування целекоксибу з індукторами ізоферменту CYP2C9, такими як рифампіції, карбамазепін та барбітурати, може призвести до зниження його концентрації у плазмі. У разі може знадобитися підвищення дози целекоксиба. У клінічних дослідженнях фармакокінетики та дослідженнях in vitro було показано, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення протромбінового часу. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу один раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), слід зменшити рекомендовану дозу целекоксибу вдвічі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Декстрометорфан і метопролол: було встановлено, що при одночасному застосуванні целекоксибу в дозі 200 мг на добу призводило до підвищення концентрацій декстрометорфану та метопрололу (субстрати ізоферменту CYP2D6) у 2,6 та 1,5 рази відповідно. Таке підвищення концентрацій пов'язане з пригніченням метаболізму субстратів ізоферменту CYP2D6 целекоксибом за допомогою інгібування активності самого ізоферменту CYP2D6. У зв'язку з цим, у період початку терапії целекоксибом, слід зменшити дозу препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Метотрексат: не відзначалося фармакокінетичних клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та метотрексатом. Гіпотензивні препарати, включаючи інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) / антагоністи ангіотензину II (або блокатори ангіотензинових рецепторів), діуретики та бета-адреноблокатори: інгібування синтезу простагландинів може знизити ефект гіпотензивних препаратів, або бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу спільно з інгібіторами АПФ та/або блокаторами ангіотензинових рецепторів, діуретиками та бета-адреноблокаторами. У літніх пацієнтів, зневоднених (у тому числі у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок, одночасне застосування МПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II та діуретиками нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Зазвичай ці ефекти оборотні. У зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні цих препаратів. У таких випадках доцільно спочатку провести регідрацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Крім того, слід розглянути можливість проведення моніторингу функції нирок на початку терапії та періодично під час одночасного застосування препаратів. Циклоспорин: враховуючи, що нестероїдні протизапальні засоби впливають на нирковий синтез простагландинів, вони можуть підвищувати ризик розвитку нефротоксичності при одночасному застосуванні з циклоспорином. Діуретики: відомі раніше нестероїдні протизапальні засоби у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу простагландинів, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не відзначалося клінічно значущого впливу на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон/35 мкг етинілестрадіол). Міфепристон: при прийомі міфепристону, целекоксиб може бути використаний через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби зменшують ефект препаратів цієї групи. Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші нестероїдні протизапальні засоби: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших нестероїдних протизапальних засобів (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Лізиноприл: у 28-денному дослідженні пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1 і 2 ступеня, які отримують з цього приводу лізиноприл, було встановлено, що одночасне застосування целекоксибу в дозі 200 мг двічі на добу не призводило до клінічно значущого збільшення середнього систолічного або діастолічного тиску. за результатами 24-годинного моніторингу артеріального тиску, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримують целекоксиб у дозі 200 мг двічі на добу, у 48% з них не було відзначено відповіді на терапію лізиноприлом (за критеріями відповіді прийнято показники рівня діастолічного тиску понад 90 мм. рт. ст. або підвищення діастолічного тиску на 10 % у порівнянні з вихідним рівнем), у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо (у цій групі не було відзначено відповіді у 27% пацієнтів). Інші препарати: не відзначалося клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та антацидами (алюміній- і магній-містять препарати), омепразолом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань. У здорових добровольців НПЗП не впливають на фармакокінетику дигоксину. Проте при одночасному застосуванні дигоксину та індометацину та ібупрофену у пацієнтів відзначалося підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Це необхідно брати до уваги при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що підвищують концентрацію дигоксину у плазмі. Немає інформації про взаємодію целекоксибу та дигоксину. Враховуючи інші ефекти целекоксибу на серцево-судинну систему, слід обережно приймати його одночасно з дигоксином. У цьому випадку рекомендується ретельно контролювати побічні реакції. Целекоксиб переважно метаболізується у печінці ізоферментом CYP2C9. Так як барбітурати є індукторами ізоферменту CYP2C9, при їх одночасному застосуванні з целекоксибом може спостерігатися зниження концентрації останнього в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Сімкоксиб, його слід застосовувати мінімально можливим коротким курсом у мінімально ефективній дозі препарату. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза целекоксибу становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза целекоксибу становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг на добу. Лікування больового синдрому: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Лікування первинної дисменореї: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Літні пацієнти: зазвичай, корекції дози не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки: у пацієнтів з легким ступенем тяжкості печінкової недостатності (клас А класифікації Чайлд-П'ю) корекції дози не потрібно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) слід знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок: у пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжким ступенем тяжкості ниркової недостатності немає. Одночасне застосування з флуконазолом: при одночасному застосуванні флуконазолу (інгібітор ізоферменту CYP2C9) та препарату Сімкоксиб слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Симкоксиб слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, оскільки це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу в плазмі. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняСимптоми. Клінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування. При підозрі на передозування необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сімкоксиб, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на фертильність. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності або порушення фертильності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому нестероїдних протизапальних засобів, включаючи целекоксиб. Вплив на серцево-судинну систему. Препарат Сімкоксиб, як і всі коксиби, може збільшувати ризик серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, його слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах і мінімально можливим коротким курсом (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень, навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на серцево-судинну систему та про заходи, які слід вжити у разі їх виникнення. При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аорто-коронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі нестероїдні протизапальні засоби, целекоксиб може призводити до підвищення артеріального тиску, що може стати також причиною ускладнень з боку серцево-судинної системи. Всі нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією повинні застосовуватися з обережністю. Спостереження за артеріальним тиском має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на шлунково-кишковий тракт. У пацієнтів, які приймали целекоксиб, спостерігалися дуже рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗП найбільш високий у літніх людей, пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. . Іншими факторами ризику кровотечі зі шлунково-кишкового тракту є одночасне застосування з пероральними глюкокортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗП, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на шлунково-кишковий тракт ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне застосування з пероральними антикоагулянтами. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з пероральними антикоагулянтами підвищується ризик кровотеч. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. Пероральні антикоагулянти включають варфарин, антикоагулянти кумаринового ряду та пероральні антикоагулянти прямої дії (наприклад, апіксабан, дабігатран та ривароксабан). Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення протромбінового часу (міжнародного протромбінового часу (МНО)), то після початку лікування препаратом Сімкоксиб або зміни його дози, у пацієнтів, які одночасно одержують терапію пероральними антикоагулянтами, повинна контролюватись антикоагулянтна активність та/або МНО. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що гальмують синтез простагландинів, у ряду пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід бути обережними при застосуванні даного препарату у пацієнтів зі станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Сімкоксиб у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Вплив на печінкову функцію. Препарат Сімкоксиб не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю при лікуванні у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки та печінкова недостатність (іноді з летальним наслідком або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 місяць після початку прийому целекоксибу. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки, або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Сімкоксиб. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Сімкоксиб було зареєстровано випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Вкрай рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Ризик появи таких реакцій вищий у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися в перший місяць терапії. Слід припинити прийом препарату Симкоксиб при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія глюкокортикостероїдами. Препарат Сімкоксиб не може замінити глюкокортикостероїди або застосовуватися як терапія глюкокортикостероїдної недостатності. Пригнічення функції ізоферменту CYP2D6. Було встановлено, що целекоксиб є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. У період початку лікування целекоксибом слід знизити дозу препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Однак ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях і загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що препарат Симкоксиб так впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.:. Діюча речовина: целекоксиб – 200,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 49,80 мг, натрію лаурилсульфат – 8,10 мг, повідон К-30 – 6,70 мг, кроскармелозу натрію – 2,70 мг, магнію стеарат – 2,70 мг; склад оболонки капсули (корпус): барвник заліза оксид жовтий 0,3515 мг, титану діоксид 0,3059 мг, желатин 32,6876 мг, вода 5,6550 мг; склад оболонки капсули (кришечка): барвник заліза оксид жовтий 0,2163 мг, титану діоксид 0,1882 мг, желатин 20,1155 мг, вода 3,4800 мг. Капсули 200мг. 10 капсул в блістер з алюмінієвої фольги та плівки ПВДХ. По 3, 4, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміру 2 з корпусом та кришкою жовтого кольору. Вміст капсул: порошок або гранульований порошок або порошок з крупинками від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації (Сmах) у плазмі крові приблизно через 2-3 години. Стах у плазмі крові після прийому 200 мг - 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність препарату не досліджувалась. Схах та площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах ступінь підвищення Сmах та AUC відбувається менш пропорційно. Розподіл. Зв'язок з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2C9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2C9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2C9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57% та 27%, відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні період напіввиведення становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні концентрації у плазмі досягаються до 5 дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Сmах, період напіввиведення) становить близько 30%. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканинах. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Сmах приблизно на 4 години і підвищує повне всмоктування приблизно на 20%. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Сmах, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі крові, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Проте у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з мінімальної рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі крові у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А та класифікації Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже в 2 рази. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ > 65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35-60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значного зв'язку між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну (КК)) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкого ступеня ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів (Pg), в основному за рахунок інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландина Ег, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) і не впливає на простагландини, синтезовані в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення з сечею PgE2 та 6-кето-PgF1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у пацієнтів похилого віку та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Проте не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення артеріального тиску та розвитку серцевої недостатності, а периферичні набряки були легким ступенем тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. Больовий синдром (болі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю). Лікування первинної дисменореї. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату. Відома підвищена чутливість до сульфонамідів. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2 (у тому числі в анамнезі). Період після операції аортокоронарного шунтування. Активні ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, або виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, або шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас NYHA). Клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії. Геморагічний інсульт. Субарахноїдальний крововилив. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Вагітність та період лактації. Тяжка печінкова недостатність (немає досвіду застосування). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія (немає досвіду застосування). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (немає досвіду застосування). Симкоксиб слід приймати з обережністю при таких станах: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, кровотечі в анамнезі); наявність інфекції Helicobacter pylori; сумісне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин; затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія; хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв); значне зниження обсягу циркулюючої крові (зокрема після хірургічного втручання);захворювання серцево-судинної системи; артеріальна гіпертензія; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2C9; у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.Вагітність та лактаціяЦелекоксиб протипоказаний під час вагітності. Відсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Сімкоксиб під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Сімкоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу простагландинів, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може викликати слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Сімкоксиб для матері.Побічна діяКритерії оцінки частоти: дуже часто ≥ 10%: часто - ≥ 1% та З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки, підвищення артеріального тиску, включаючи обтяження перебігу артеріальної гіпертензії; нечасто – "припливи", відчуття серцебиття; рідко – прояв хронічної серцевої недостатності, аритмія, тахікардія, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; нечасто – захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); рідко - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу; дуже рідко – перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, безсоння; нечасто – занепокоєння, підвищення м'язового тонусу, сонливість; рідко – сплутаність свідомості (психоз). З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – фарингіт, риніт. З боку шкірних покривів: часто - свербіж шкіри (у тому числі генералізований), шкірний висип; нечасто – кропив'янка, екхімози; рідко – алопеція. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – бульозні висипання (бульозний дерматит). З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зорового сприйняття. З боку гепатобіліарної системи: нечасто - підвищення активності "печінкових" ферментів (у тому числі аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази). З боку крові: нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія. Загальні: нечасто – гіперчутливість, грипоподібний синдром, випадкові травми, набряк обличчя. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях:. Незважаючи на те, що ці реакції були виявлені під час постмаркетингових спостережень, вони були розподілені за частотою так: дуже часто ≥ 10%; часто - ≥ 1% і З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: рідко – галюцинації; дуже рідко – крововиливи в головний мозок, асептичний менінгіт, втрата смакових відчуттів, втрата нюху. З боку органу зору: нечасто – кон'юнктивіт. З боку судин: дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи: рідко – тромбоемболія легеневої артерії, пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит; дуже рідко – печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – реакції фоточутливості; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS або синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит. З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, гіпонатріємія; дуже рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, хвороба мінімальних змін. З боку репродуктивної системи: рідко – порушення менструального циклу; частота невідома – зниження фертильності у жінок. Системні порушення: нечасто – біль у грудній клітці. Жінки, які планують вагітність виключалися з дослідження, тому їх не враховували при підрахунку частоти реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування целекоксибу з інгібіторами ізоферменту CYP2C9 може призвести до підвищення його концентрації у плазмі. У таких випадках може знадобитись зниження дози целекоксибу. Одночасне застосування целекоксибу з індукторами ізоферменту CYP2C9, такими як рифампіції, карбамазепін та барбітурати, може призвести до зниження його концентрації у плазмі. У разі може знадобитися підвищення дози целекоксиба. У клінічних дослідженнях фармакокінетики та дослідженнях in vitro було показано, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення протромбінового часу. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу один раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), слід зменшити рекомендовану дозу целекоксибу вдвічі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Декстрометорфан і метопролол: було встановлено, що при одночасному застосуванні целекоксибу в дозі 200 мг на добу призводило до підвищення концентрацій декстрометорфану та метопрололу (субстрати ізоферменту CYP2D6) у 2,6 та 1,5 рази відповідно. Таке підвищення концентрацій пов'язане з пригніченням метаболізму субстратів ізоферменту CYP2D6 целекоксибом за допомогою інгібування активності самого ізоферменту CYP2D6. У зв'язку з цим, у період початку терапії целекоксибом, слід зменшити дозу препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Метотрексат: не відзначалося фармакокінетичних клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та метотрексатом. Гіпотензивні препарати, включаючи інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) / антагоністи ангіотензину II (або блокатори ангіотензинових рецепторів), діуретики та бета-адреноблокатори: інгібування синтезу простагландинів може знизити ефект гіпотензивних препаратів, або бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу спільно з інгібіторами АПФ та/або блокаторами ангіотензинових рецепторів, діуретиками та бета-адреноблокаторами. У літніх пацієнтів, зневоднених (у тому числі у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок, одночасне застосування МПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II та діуретиками нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Зазвичай ці ефекти оборотні. У зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні цих препаратів. У таких випадках доцільно спочатку провести регідрацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Крім того, слід розглянути можливість проведення моніторингу функції нирок на початку терапії та періодично під час одночасного застосування препаратів. Циклоспорин: враховуючи, що нестероїдні протизапальні засоби впливають на нирковий синтез простагландинів, вони можуть підвищувати ризик розвитку нефротоксичності при одночасному застосуванні з циклоспорином. Діуретики: відомі раніше нестероїдні протизапальні засоби у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу простагландинів, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не відзначалося клінічно значущого впливу на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон/35 мкг етинілестрадіол). Міфепристон: при прийомі міфепристону, целекоксиб може бути використаний через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби зменшують ефект препаратів цієї групи. Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші нестероїдні протизапальні засоби: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших нестероїдних протизапальних засобів (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Лізиноприл: у 28-денному дослідженні пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1 і 2 ступеня, які отримують з цього приводу лізиноприл, було встановлено, що одночасне застосування целекоксибу в дозі 200 мг двічі на добу не призводило до клінічно значущого збільшення середнього систолічного або діастолічного тиску. за результатами 24-годинного моніторингу артеріального тиску, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримують целекоксиб у дозі 200 мг двічі на добу, у 48% з них не було відзначено відповіді на терапію лізиноприлом (за критеріями відповіді прийнято показники рівня діастолічного тиску понад 90 мм. рт. ст. або підвищення діастолічного тиску на 10 % у порівнянні з вихідним рівнем), у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо (у цій групі не було відзначено відповіді у 27% пацієнтів). Інші препарати: не відзначалося клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та антацидами (алюміній- і магній-містять препарати), омепразолом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань. У здорових добровольців НПЗП не впливають на фармакокінетику дигоксину. Проте при одночасному застосуванні дигоксину та індометацину та ібупрофену у пацієнтів відзначалося підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Це необхідно брати до уваги при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що підвищують концентрацію дигоксину у плазмі. Немає інформації про взаємодію целекоксибу та дигоксину. Враховуючи інші ефекти целекоксибу на серцево-судинну систему, слід обережно приймати його одночасно з дигоксином. У цьому випадку рекомендується ретельно контролювати побічні реакції. Целекоксиб переважно метаболізується у печінці ізоферментом CYP2C9. Так як барбітурати є індукторами ізоферменту CYP2C9, при їх одночасному застосуванні з целекоксибом може спостерігатися зниження концентрації останнього в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Сімкоксиб, його слід застосовувати мінімально можливим коротким курсом у мінімально ефективній дозі препарату. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза целекоксибу становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза целекоксибу становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг на добу. Лікування больового синдрому: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Лікування первинної дисменореї: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Літні пацієнти: зазвичай, корекції дози не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки: у пацієнтів з легким ступенем тяжкості печінкової недостатності (клас А класифікації Чайлд-П'ю) корекції дози не потрібно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) слід знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок: у пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжким ступенем тяжкості ниркової недостатності немає. Одночасне застосування з флуконазолом: при одночасному застосуванні флуконазолу (інгібітор ізоферменту CYP2C9) та препарату Сімкоксиб слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Симкоксиб слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, оскільки це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу в плазмі. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняСимптоми. Клінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування. При підозрі на передозування необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сімкоксиб, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на фертильність. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності або порушення фертильності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому нестероїдних протизапальних засобів, включаючи целекоксиб. Вплив на серцево-судинну систему. Препарат Сімкоксиб, як і всі коксиби, може збільшувати ризик серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, його слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах і мінімально можливим коротким курсом (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень, навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на серцево-судинну систему та про заходи, які слід вжити у разі їх виникнення. При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аорто-коронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі нестероїдні протизапальні засоби, целекоксиб може призводити до підвищення артеріального тиску, що може стати також причиною ускладнень з боку серцево-судинної системи. Всі нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією повинні застосовуватися з обережністю. Спостереження за артеріальним тиском має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на шлунково-кишковий тракт. У пацієнтів, які приймали целекоксиб, спостерігалися дуже рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗП найбільш високий у літніх людей, пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. . Іншими факторами ризику кровотечі зі шлунково-кишкового тракту є одночасне застосування з пероральними глюкокортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗП, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на шлунково-кишковий тракт ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне застосування з пероральними антикоагулянтами. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з пероральними антикоагулянтами підвищується ризик кровотеч. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. Пероральні антикоагулянти включають варфарин, антикоагулянти кумаринового ряду та пероральні антикоагулянти прямої дії (наприклад, апіксабан, дабігатран та ривароксабан). Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення протромбінового часу (міжнародного протромбінового часу (МНО)), то після початку лікування препаратом Сімкоксиб або зміни його дози, у пацієнтів, які одночасно одержують терапію пероральними антикоагулянтами, повинна контролюватись антикоагулянтна активність та/або МНО. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що гальмують синтез простагландинів, у ряду пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід бути обережними при застосуванні даного препарату у пацієнтів зі станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Сімкоксиб у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Вплив на печінкову функцію. Препарат Сімкоксиб не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю при лікуванні у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки та печінкова недостатність (іноді з летальним наслідком або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 місяць після початку прийому целекоксибу. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки, або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Сімкоксиб. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Сімкоксиб було зареєстровано випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Вкрай рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Ризик появи таких реакцій вищий у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися в перший місяць терапії. Слід припинити прийом препарату Симкоксиб при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія глюкокортикостероїдами. Препарат Сімкоксиб не може замінити глюкокортикостероїди або застосовуватися як терапія глюкокортикостероїдної недостатності. Пригнічення функції ізоферменту CYP2D6. Було встановлено, що целекоксиб є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. У період початку лікування целекоксибом слід знизити дозу препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Однак ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях і загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що препарат Симкоксиб так впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Теноксикам – 20 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 90,0 мг; Крохмаль кукурудзяний – 70,0 мг; Крохмаль прежелатинізований – 16,0 мг; Тальк – 3,0 мг; Магнію стеарат – 1,0 мг; Оболонка: Опадрай OY-S 22989 yellow - 5,6 мг; Гіпромелоза – 2,9 мг; Титану діоксид – 1,8 мг; Макрогол-400 (поліетиленгліколь 400) – 0,3 мг; Заліза оксид жовтий – 0,6 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Ал. По 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиЖовті з коричневим відтінком кольору, овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на одному боці. На поперечному розрізі ядро ​​яскраво-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаПрепарат швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту у незміненому вигляді. Стах досягається через 2 години після прийому препарату. При прийомі препарату після їди або разом із антацидами зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування. Середній період напіввиведення становить 70 годин. Теноксикам всмоктується повністю, його біодоступність – 100%. У крові препарат зв'язується із білками на 99%. Препарат добре проникає в синовіальну рідину, характеризується низьким системним кліренсом та тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє приймати теноксикам один раз на день. Дві третини прийнятої дози препарату виводиться із сечею, 1/3 – з калом. При тривалому застосуванні акумуляція теноксикаму немає; сироватковий вміст препарату становить 10-15 мкг/мл.ФармакодинамікаТеноксикам, що є тієнотіазиновим похідним оксикаму, є нестероїдним протизапальним засобом. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. Теноксикам має свою протизапальну дію за рахунок придушення активності ізоферментів циклооксигенази, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, і, таким чином, пригнічує синтез простагландинів. Теноксикам не впливає на активність ліпооксигеназ. Крім того, теноксикам пригнічує деякі функції лейкоцитів, включаючи фагоцитоз, вивільнення гістаміну та зменшує вміст активних радикалів у вогнищі запалення.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, бурсит, тендовагініт; больовий синдром (слабкої та середньої інтенсивності): артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея; біль при травмах, опіках. При запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом таких як, ішіалгія, люмбаго, епікондиліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі); шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. в анамнезі); гастрит тяжкого перебігу; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості аміносаліцилової кислоти або ін. нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія, гіпокоагуляція, печінкова та/або ниркова недостатність (коефіцієнт кореляції менше 30 мл/хв), запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, прогресуючі захворювання нирок, активне захворювання печінки, стан після проведення аорто-коронарного шунтування; підтверджена гіперкаліємія, зниження слуху, патологія вестибулярного апарату, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові, вагітність, період лактації. З обережністю: хронічна серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції. , тривале використання нестероїдні протизапальні препарати, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік.Вагітність та лактаціяТеноксикам протипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяНижче перераховані небажані явища спостерігалися під час лікування із застосуванням тексамену з такою частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 - До небажаних явищ, які можуть спостерігатися на фоні застосування тексамену в таблетках, покритих оболонкою, належать такі: Нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100) З боку травної системи: Почуття печіння у шлунку, біль у шлунку, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм та гастропатія, абдомінальні болі, стоматит, анорексія, порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту), кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. Серцево-судинна система: Серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Рідко (≥ 1/10000 - Алергічні реакції: Висипання, свербіж, еритема та кропив'янка. Фотодерматит. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. З боку сечостатевої системи: Підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну у крові. З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, рідко анемія, тромбоцитопенія. З боку гепатобіліарної системи: Підвищення активності аланінової трансамінази, аспартатамінотрансферази та гамма-глутамілтрансферази та рівня білірубіну в сироватці. Лабораторні показники: Гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення та порушення обміну речовин. Дуже рідко (<1/10000): Синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєла. До небажаних явищ, що спостерігаються з боку системи гемопоезу, відносяться зниження рівня гемоглобіну та гранулоцитопенії.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти гормону кори надниркових залоз та глюкокортикостероїдів та естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Збільшує концентрацію у крові препаратів Li+, метотрексату. Індуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Інші нестероїдні протизапальні засоби – ризик розвитку побічних ефектів, особливо з боку шлунково-кишкового тракту. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. По 20 мг (1 таблетка) 1 раз на добу, після їди (бажано в один і той же час, при тривалому застосуванні – по 10 мг на день). При гострих нападах подагри – по 40 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів, потім переходять на 20 мг 1 раз на добу протягом 5 днів. Літнім пацієнтам призначають у дозі 20 мг/добу.ПередозуванняПри передозуванні препарату потрібне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. За кілька днів до хірургічного втручання скасовують препарат. Необхідно враховувати можливість затримки Na+ та води в організмі при призначенні з діуретиками хворим з артеріальною гіпертензією та хронічною серцевою недостатністю. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати найменшу ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Одним із небажаних ефектів препарату є запаморочення, це слід враховувати в ситуаціях, які потребують пильної уваги пацієнта, наприклад, при керуванні автотранспортним засобом або складними технічними приладами. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та занятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: Теноксикам – 20,00 мг; Допоміжні компоненти: Маннітол – 57,33 мг; Натрію гідроксид – 3,28 мг; Трометамол – 3,00 мг; Натрію метабісульфіт – 2,00 мг; Динатрія едетат – 0,20 мг. Первинна упаковка Ліофілізований порошок, що містить 20 мг діючої речовини поміщають у флакон безбарвного скла тип 3, закупорений пробкою з бромбутилової гуми, обжатий алюмінієвим кільцем або алюмінієвим ковпачком "flip off" з пластиковим диском або пластиковою кришкою, поверх. Розчинник (вода для ін'єкцій): 2 мл в ампулу безбарвного скла. Вторинна упаковка: По 1 флакон з препаратом і 1 ампулі з розчинником поміщають в касету з полівінілхлориду; по 1 касеті разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 1 флакон з препаратом і 1 ампулі з розчинником разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. По 50 флаконів із препаратом поміщають у картонну коробку (для стаціонарів): з інструкціями щодо застосування; 50 ампул з розчинником поміщають в окрему картонну коробку (для стаціонарів).Опис лікарської формиЛіофілізований порошок жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаПрепарат швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту у незміненому вигляді. Стах досягається через 2 години після прийому препарату. При прийомі препарату після їди або разом із антацидами зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування. Середній період напіввиведення становить 70 годин. Теноксикам всмоктується повністю, його біодоступність – 100%. У крові препарат зв'язується із білками на 99%. Препарат добре проникає в синовіальну рідину, характеризується низьким системним кліренсом та тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє приймати Теноксикам один раз на день. Дві третини прийнятої дози препарату виводиться із сечею, 1/3 – з калом. При тривалому застосуванні акумуляція Теноксикаму не спостерігається; сироватковий вміст препарату становить 10-15 мкг/мл.ФармакодинамікаТеноксикам, що є тіенотіазиновим похідним оксикаму, є нестероїдним протизапальним засобом. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. Теноксикам має свою протизапальну дію за рахунок придушення активності ізоферментів циклооксигенази, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, і, таким чином, пригнічує синтез простагландинів. Теноксикам не впливає на активність ліпооксигеназ. Крім того, Теноксикам пригнічує деякі функції лейкоцитів, включаючи фагоцитоз, вивільнення гістаміну та зменшує вміст активних радикалів у вогнищі запалення.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, бурсит, тендовагініт; больовий синдром (слабкої та середньої інтенсивності): артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея; біль при травмах, опіках. При запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом таких як, ішіалгія, люмбаго, епікондиліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі), шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. в анамнезі), гастрит тяжкого перебігу; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК або ін. НПЗП (в т.ч; в анамнезі); гемофілія, гіпокоагуляція, печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), запальні захворювання ШКТ, прогресуючі захворювання нирок, активне захворювання печінки, стан після проведення АКШ; підтверджена гіперкаліємія, зниження слуху, патологія вестибулярного апарату, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові, вагітність, період лактації. З обережністю: ХСН, набряки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ІХС, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, куріння, ХНН (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Н. pylori, тривале використання , тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотон. ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік.Вагітність та лактаціяТеноксикам протипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяДо небажаних явищ, які можуть спостерігатися на фоні застосування препарату Тексаред у таблетках, покритих оболонкою, належать такі: Порушення з боку травної системи (11,4% випадків): Почуття печіння в шлунку, біль у шлунку, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм та ін. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту шлунково-кишкового тракту), кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. Серцево-судинна система: Серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку центральної нервової системи (2,6% випадків): головний біль, запаморочення, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини (2,5% випадків): Висипання, свербіж, еритема та кропив'янка. Фотодерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєла зустрічалися дуже рідко. Порушення з боку сечовидільної системи (1-2%): Підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну у крові. Порушення з боку органів кровотворення (1-2%): Агранулоцитоз, лейкопенія, рідко анемія, тромбоцитопенія. Порушення з боку гепатобіліарної системи (1-2%) Підвищення активності АЛТ, ACT, гамма-ГТ та рівня білірубіну у сироватці. Лабораторні показники: Гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. До небажаних явищ, що спостерігаються з боку системи гемопоезу, відносяться зниження рівня гемоглобіну та гранулоцитопенії. Ці небажані явища спостерігалися вкрай рідко. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення (1,7%) та порушення обміну речовин (1%).Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних ЛЗ, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти МКС та кортикостероїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних ЛЗ та діуретиків; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Збільшує концентрацію у крові препаратів Li+, метотрексату. Індуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Др. НПЗП – ризик розвитку побічних ефектів, особливо з боку шлунково-кишкового тракту. Мієлотоксичні ЛЗ посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово, внутрішньовенно. Ін'єкції Тексаред призначають при короткочасному лікуванні – по 20 мг на день, при тривалому лікуванні – по 20 мг на день, при тривалому застосуванні – 10 мг на день. При подагричного артриту 1-2 дні призначається 40 мг на день, а наступні 3-5 днів -20 мг на день. Призначену дозу слід застосовувати в один прийом.ПередозуванняПри передозуванні препарату потрібне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні пероральних гіпоглікемічних ЛЗ). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. За кілька днів до хірургічного втручання скасовують препарат. Необхідно враховувати можливість затримки Na+ та води в організмі при призначенні з діуретиками хворим на артеріальну гіпертензію та ХСН. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та занятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Одним із небажаних ефектів препарату є запаморочення, це слід враховувати в ситуаціях, які потребують пильної уваги пацієнта, наприклад, при керуванні автотранспортним засобом або складними технічними приладами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для ін'єкцій - 1 фл: Активні речовини: теноксикам 20 мг; Допоміжні речовини: маннітол – 57.33 мг, натрію гідроксид – 3.28 мг, трометамол – 3 мг, натрію метабісульфіт – 2 мг, динатрію едетат – 0.2 мг; Розчинник: вода д/і – 2 мл. 1 шт. - флакони безбарвного скла (1) у комплекті з розчинником (амп. 2 мл 1 шт.) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для ін'єкцій жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Препарат швидко всмоктується із ШКТ у незміненому вигляді. C max  досягається через 2 години після прийому препарату. Теноксикам всмоктується повністю, біодоступність – 100%. При прийомі препарату після їди або разом із антацидами зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування. У крові препарат зв'язується із білками на 99%. Препарат добре проникає у синовіальну рідину. При тривалому застосуванні кумуляція теноксикаму немає; сироватковий вміст препарату становить 10-15 мкг/мл. Виведення Препарат характеризується низьким системним кліренсом та тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє приймати теноксикам 1 раз на добу. Середній Т1/2 становить 70 год. 2/3 прийнятої дози препарату виводиться із сечею, 1/3 – з калом.ФармакодинамікаТеноксикам - тієнотіазинове похідне оксикаму, НПЗЗ. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. Теноксикам має протизапальну дію за рахунок придушення активності ізоферментів ЦОГ, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, і, таким чином, пригнічує синтез простагландинів. Теноксикам не впливає на активність ліпооксигеназ. Крім того, теноксикам пригнічує деякі функції лейкоцитів, включаючи фагоцитоз, вивільнення гістаміну та зменшує вміст активних радикалів у вогнищі запалення.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, бурсит, тендовагініт; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності (артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея); біль у разі травм, опіків; запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом, такі як ішіалгія, люмбаго, епікондиліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі); шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. в анамнезі); гастрит тяжкої течії; запальні захворювання ШКТ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія; гіпокоагуляція; печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; активне захворювання печінки; стан після проведення АКШ; підтверджена гіперкаліємія; зниження слуху; патологія вестибулярного апарату; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; вагітність; період лактації; гіперчутливість. З обережністю: хронічна серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ІХС, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Helico НПЗЗ, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захвату. у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік.Вагітність та лактаціяТеноксикам протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНижченаведені небажані явища спостерігалися під час лікування із застосуванням препарату Тексаред з наступною частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100-<1/10); нечасто (≥1/1000-<1/100); рідко (≥1/10000-<1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частота може бути визначено виходячи з наявних даних). До небажаних явищ, які можуть спостерігатися на фоні застосування препарату Тексаред у таблетках, покритих оболонкою, належать такі: З боку травної системи (11.4% випадків): відчуття печіння у шлунку, біль у шлунку, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, нестероїдні протизапальні засоби, абдомінальні болі, стоматит, анорексія, порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. З боку гепатобіліарної системи (1-2%): підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ та рівня білірубіну у сироватці. Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку нервової системи (2.6% випадків): біль голови, запаморочення, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. Алергічні реакції (2.5% випадків): висипання, свербіж, еритема та кропив'янка. Фотодерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лейла зустрічалися дуже рідко. З боку сечовивідної системи (1-2%): підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну в крові. З боку системи кровотворення (1-2%): агранулоцитоз, лейкопенія, рідко анемія, тромбоцитопенія. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. До небажаних явищ, що спостерігаються з боку гемопоезу, відносяться зниження рівня гемоглобіну та гранулоцитопенії. Ці небажані явища спостерігалися дуже рідко. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення (1.7%) та порушення обміну речовин (1%).Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти мінералокортикоїдів та глюкокортикоїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Збільшує концентрацію у крові препаратів літію, метотрексату. Індуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Інші нестероїдні протизапальні засоби - зростає ризик розвитку побічних ефектів, особливо з боку ШКТ. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПігулки Препарат приймають внутрішньо, після їди (бажано в той самий час). Призначають по 20 мг (1 таб.) 1 раз на добу, при тривалому застосуванні - по 10 мг на добу. При гострих нападах подагри – по 40 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів, потім переходять на прийом препарату по 20 мг 1 раз на добу протягом 5 днів. Пацієнтам похилого віку препарат призначають у дозі 20 мг на добу.ПередозуванняПри передозуванні препарату потрібне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. За кілька днів до хірургічного втручання скасовують препарат. Необхідно враховувати можливість затримки натрію та води в організмі при одночасному призначенні з діуретиками пацієнтам з артеріальною гіпертензією та хронічною серцевою недостатністю. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: теноксикам 20мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 90 мг, крохмаль кукурудзяний - 70 мг, крохмаль прежелатинізований - 16 мг, тальк - 3 мг, магнію стеарат - 1 мг, опадрай OY-S22989 yellow - 5.6 мг, 2-титан, 8-ти. мг, макрогол 400 (поліетиленгліколь 400) – 0.3 мг, заліза оксид жовтий – 0.6 мг. 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого з коричневим відтінком кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на поперечному розрізі – ядро ​​яскраво-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Препарат швидко всмоктується із ШКТ у незміненому вигляді. C max  досягається через 2 години після прийому препарату. Теноксикам всмоктується повністю, біодоступність – 100%. При прийомі препарату після їди або разом із антацидами зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування. У крові препарат зв'язується із білками на 99%. Препарат добре проникає у синовіальну рідину. При тривалому застосуванні кумуляція теноксикаму немає; сироватковий вміст препарату становить 10-15 мкг/мл. Виведення Препарат характеризується низьким системним кліренсом та тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє приймати теноксикам 1 раз на добу. Середній Т1/2 становить 70 год. 2/3 прийнятої дози препарату виводиться із сечею, 1/3 – з калом.ФармакодинамікаТеноксикам - тієнотіазинове похідне оксикаму, НПЗЗ. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. Теноксикам має протизапальну дію за рахунок придушення активності ізоферментів ЦОГ, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, і, таким чином, пригнічує синтез простагландинів. Теноксикам не впливає на активність ліпооксигеназ. Крім того, теноксикам пригнічує деякі функції лейкоцитів, включаючи фагоцитоз, вивільнення гістаміну та зменшує вміст активних радикалів у вогнищі запалення.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, бурсит, тендовагініт; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності (артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея); біль у разі травм, опіків; запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом, такі як ішіалгія, люмбаго, епікондиліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі); шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. в анамнезі); гастрит тяжкої течії; запальні захворювання ШКТ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія; гіпокоагуляція; печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; активне захворювання печінки; стан після проведення АКШ; підтверджена гіперкаліємія; зниження слуху; патологія вестибулярного апарату; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; вагітність; період лактації; гіперчутливість. З обережністю: хронічна серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ІХС, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Helico НПЗЗ, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захвату. у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік.Вагітність та лактаціяТеноксикам протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНижченаведені небажані явища спостерігалися під час лікування із застосуванням препарату Тексаред з наступною частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100-<1/10); нечасто (≥1/1000-<1/100); рідко (≥1/10000-<1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частота може бути визначено виходячи з наявних даних). До небажаних явищ, які можуть спостерігатися на фоні застосування препарату Тексаред у таблетках, покритих оболонкою, належать такі: З боку травної системи (11.4% випадків): відчуття печіння у шлунку, біль у шлунку, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, нестероїдні протизапальні засоби, абдомінальні болі, стоматит, анорексія, порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. З боку гепатобіліарної системи (1-2%): підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ та рівня білірубіну у сироватці. Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку нервової системи (2.6% випадків): біль голови, запаморочення, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. Алергічні реакції (2.5% випадків): висипання, свербіж, еритема та кропив'янка. Фотодерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лейла зустрічалися дуже рідко. З боку сечовивідної системи (1-2%): підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну в крові. З боку системи кровотворення (1-2%): агранулоцитоз, лейкопенія, рідко анемія, тромбоцитопенія. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. До небажаних явищ, що спостерігаються з боку гемопоезу, відносяться зниження рівня гемоглобіну та гранулоцитопенії. Ці небажані явища спостерігалися дуже рідко. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення (1.7%) та порушення обміну речовин (1%).Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти мінералокортикоїдів та глюкокортикоїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Збільшує концентрацію у крові препаратів літію, метотрексату. Індуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Інші нестероїдні протизапальні засоби - зростає ризик розвитку побічних ефектів, особливо з боку ШКТ. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПігулки Препарат приймають внутрішньо, після їди (бажано в той самий час). Призначають по 20 мг (1 таб.) 1 раз на добу, при тривалому застосуванні - по 10 мг на добу. При гострих нападах подагри – по 40 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів, потім переходять на прийом препарату по 20 мг 1 раз на добу протягом 5 днів. Пацієнтам похилого віку препарат призначають у дозі 20 мг на добу.ПередозуванняПри передозуванні препарату потрібне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. За кілька днів до хірургічного втручання скасовують препарат. Необхідно враховувати можливість затримки натрію та води в організмі при одночасному призначенні з діуретиками пацієнтам з артеріальною гіпертензією та хронічною серцевою недостатністю. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Діюча речовина: напроксен натрію 275 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 55,00 мг, повідон К-30 12,50 мг, тальк 15,75 мг, магнію стеарат 2,63 мг; плівкова оболонка: опадрай блакитний YS-1-4215 9 мг: макрогол 8000, індигокармін, титану діоксид, гіпромелоза. По 12 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, блакитного кольору. З одного боку таблетки гравіювання «NPS-275». На зламі пігулка має ядро ​​білого кольору.ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність - 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації – 1-2 години. Зв'язок із білками плазми крові менше 99%. Період напіввиведення – 12-15 годин. Метаболізм відбувається у печінці до диметилнапроксена за участю ізоферменту СУР2С9. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% виводиться у незміненому вигляді, з жовчю – 0,5-2,5%. Рівноважна концентрація в плазмі визначається після прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). При нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів.ФармакодинамікаПрепарат Тералів 275 являє собою напроксен, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності циклооксигенази-1 і -2 (ЦОГ-1, ЦОГ-2). Препарат добре розчиняється, швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту та забезпечує швидке настання знеболювального ефекту.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату (ревматичне ураження м'яких тканин, остеоартроз периферичних суглобів та хребта, у тому числі з радикулярним синдромом, тендовагініт, бурсит). Больовий синдром слабкого або помірного ступеня вираженості: невралгія, оссалгія, міалгія, люмбоішіалгія, посттравматичний больовий синдром (розтяжки та забиття), що супроводжується запаленням, головний біль, мігрень, альгодисменорея, зубний біль. У складі комплексної терапії інфекційно-запальних захворювань вуха, горла, носа з вираженим больовим синдромом (фарингіт, тонзиліт, отит). Гарячковий синдром при «простудних» та інфекційних захворюваннях. Препарат Тералів 275 застосовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю, запалення та зниження підвищеної температури тіла) та на прогресування основного захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену чи напроксену натрію. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) (у тому числі в анамнезі). Період після аортокоронарного шунтування. Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення. Гемофілія та інші порушення згортання крові та порушення гемостазу. Цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі. Декомпенсована серцева недостатність. Виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія. Вагітність, період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 15 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв), анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження шлунково-кишкового тракту , наявність інфекції Helicobacter pylori, застосування у пацієнтів похилого віку, системний червоний вовчак або змішані захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, антикоагулянти) (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральні глюкокортикоїди (наприклад, преднізолон), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам,флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні антикоагулянтами слід на увазі, що напроксен може збільшувати час кровотечі. Не слід застосовувати препарат Тералів 275 одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (зростання ризику розвитку побічних ефектів). Пацієнти, які одночасно отримують гідантоїни, антикоагулянти або інші лікарські препарати, які значною мірою зв'язуються з білками плазми крові, повинні стежити за ознаками потенціювання дії або передозуванням цих препаратів. Препарат Тералів 275 може знижувати антигіпертензивну дію пропранололу та інших бета-адреноблокаторів, а також може збільшувати ризик ниркової недостатності, пов'язаної із застосуванням інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати сечогінну дію діуретиків. Під дією напроксену інгібується натрійуретична дія фуросеміду. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів. Інгібування ниркового кліренсу літію призводить до збільшення концентрації літію у плазмі крові. Прийом пробенециду збільшує концентрацію напроксену у плазмі крові. Циклоспорин підвищує ризик розвитку ниркової недостатності. Напроксен уповільнює екскрецію метотрексату, фенітоїну, сульфаніламідів, збільшуючи ризик розвитку їхньої токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній, зменшують абсорбцію напроксену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематоксичності препарату. За даними досліджень in vitro одночасне застосування напроксену та зидовудину збільшує концентрацію зидовудину в плазмі крові. Одночасне застосування кортикостероїдів може збільшувати ризик утворення виразки або кровотечі ШКТ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Одночасне застосування напроксену та антитромбоцитарних препаратів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі. Не рекомендується одночасний прийом нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 днів після застосування міфепристону. Одночасне застосування НПЗЗ та такролімусу підвищує ризик нефротоксичності.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати з достатньою кількістю води. Дорослі та діти від 15 років та старші Зазвичай добова доза, що застосовується для полегшення болю, становить 2-3 таблетки (550-825 мг). Максимальна добова доза – 3 таблетки (825 мг). Тривалість застосування – трохи більше 5 днів. При застосуванні препарату Тералів 275 як жарознижувальний засіб початкова доза становить 2 таблетки, далі приймається по 1 таблетці (275 мг) кожні 8 годин. Для попередження та лікування нападів мігрені початкова рекомендована доза становить 2 таблетки (550 мг), за необхідності можна приймати по 1 таблетці (275 мг) кожні 8-12 годин. Максимальна добова доза – 3 таблетки (825 мг). Для полегшення менструального болю та спазмів, болю після введення внутрішньоматкових спіралей та інших гінекологічних болів рекомендується призначення препарату у початковій дозі, що становить 2 таблетки (550 мг), далі по 1 таблетці (275 мг) кожні 8 годин. Діти Препарат Тералів 275 протипоказаний для застосування у дітей віком до 15 років. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Пацієнтам старше 65 років слід приймати препарат при необхідності кожні 12 годин. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту препарат слід приймати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Якщо у Вас створюється враження, що ефект препарату дуже сильний або слабкий, проінформуйте лікаря або фармацевта.ПередозуванняСимптоми Значне передозування напроксену може характеризуватись сонливістю, диспептичними розладами (печією, нудотою, блюванням, болем у животі), слабкістю, шумом у вухах, дратівливістю, у тяжких випадках – кривава блювота, мелена, порушення свідомості, судоми та ін. Лікування Пацієнту, який прийняв випадково або навмисно велику кількість препарату Тералів 275, необхідно промити шлунок, прийняти активоване вугілля та проводити симптоматичну терапію: антациди, блокатори Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищуйте доз, наведених в інструкції. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо біль і лихоманка зберігаються або стають сильнішими, слід звернутися до лікаря. Пацієнтам з бронхіальною астмою, з порушеннями згортання крові, а також пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших аналгетиків перед прийомом препарату Тералів 275 слід проконсультуватися з лікарем. З обережністю слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки та нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно контролювати кліренс креатиніну. При КК менше 30 мл/хв застосовувати напроксен не рекомендується. При хронічному алкогольному та інших формах цирозу печінки концентрація незв'язаного напроксену підвищується, тому таким пацієнтам рекомендуються нижчі дози. Після двох тижнів застосування препарату необхідно контролювати показники функції печінки. Препарат Тералів 275 не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Пацієнтам похилого віку також рекомендуються нижчі дози. Слід уникати прийому напроксену протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кортикостероїдів слід відмінити за 48 годин до дослідження. Аналогічно напроксен може впливати на визначення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти в сечі. Застосування напроксену, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Кожна таблетка препарату Тералів 275 містить приблизно 25 мг натрію. При обмеженні споживання солі необхідно враховувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Діюча речовина: напроксен натрію 275 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 55,00 мг, повідон К-30 12,50 мг, тальк 15,75 мг, магнію стеарат 2,63 мг; плівкова оболонка: опадрай блакитний YS-1-4215 9 мг: макрогол 8000, індигокармін, титану діоксид, гіпромелоза. По 12 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, блакитного кольору. З одного боку таблетки гравіювання «NPS-275». На зламі пігулка має ядро ​​білого кольору.ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність - 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації – 1-2 години. Зв'язок із білками плазми крові менше 99%. Період напіввиведення – 12-15 годин. Метаболізм відбувається у печінці до диметилнапроксена за участю ізоферменту СУР2С9. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% виводиться у незміненому вигляді, з жовчю – 0,5-2,5%. Рівноважна концентрація в плазмі визначається після прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). При нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів.ФармакодинамікаПрепарат Тералів 275 являє собою напроксен, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності циклооксигенази-1 і -2 (ЦОГ-1, ЦОГ-2). Препарат добре розчиняється, швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту та забезпечує швидке настання знеболювального ефекту.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату (ревматичне ураження м'яких тканин, остеоартроз периферичних суглобів та хребта, у тому числі з радикулярним синдромом, тендовагініт, бурсит). Больовий синдром слабкого або помірного ступеня вираженості: невралгія, оссалгія, міалгія, люмбоішіалгія, посттравматичний больовий синдром (розтяжки та забиття), що супроводжується запаленням, головний біль, мігрень, альгодисменорея, зубний біль. У складі комплексної терапії інфекційно-запальних захворювань вуха, горла, носа з вираженим больовим синдромом (фарингіт, тонзиліт, отит). Гарячковий синдром при «простудних» та інфекційних захворюваннях. Препарат Тералів 275 застосовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю, запалення та зниження підвищеної температури тіла) та на прогресування основного захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену чи напроксену натрію. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) (у тому числі в анамнезі). Період після аортокоронарного шунтування. Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення. Гемофілія та інші порушення згортання крові та порушення гемостазу. Цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі. Декомпенсована серцева недостатність. Виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія. Вагітність, період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 15 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв), анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження шлунково-кишкового тракту , наявність інфекції Helicobacter pylori, застосування у пацієнтів похилого віку, системний червоний вовчак або змішані захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, антикоагулянти) (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральні глюкокортикоїди (наприклад, преднізолон), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам,флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні антикоагулянтами слід на увазі, що напроксен може збільшувати час кровотечі. Не слід застосовувати препарат Тералів 275 одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (зростання ризику розвитку побічних ефектів). Пацієнти, які одночасно отримують гідантоїни, антикоагулянти або інші лікарські препарати, які значною мірою зв'язуються з білками плазми крові, повинні стежити за ознаками потенціювання дії або передозуванням цих препаратів. Препарат Тералів 275 може знижувати антигіпертензивну дію пропранололу та інших бета-адреноблокаторів, а також може збільшувати ризик ниркової недостатності, пов'язаної із застосуванням інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати сечогінну дію діуретиків. Під дією напроксену інгібується натрійуретична дія фуросеміду. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів. Інгібування ниркового кліренсу літію призводить до збільшення концентрації літію у плазмі крові. Прийом пробенециду збільшує концентрацію напроксену у плазмі крові. Циклоспорин підвищує ризик розвитку ниркової недостатності. Напроксен уповільнює екскрецію метотрексату, фенітоїну, сульфаніламідів, збільшуючи ризик розвитку їхньої токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній, зменшують абсорбцію напроксену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематоксичності препарату. За даними досліджень in vitro одночасне застосування напроксену та зидовудину збільшує концентрацію зидовудину в плазмі крові. Одночасне застосування кортикостероїдів може збільшувати ризик утворення виразки або кровотечі ШКТ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Одночасне застосування напроксену та антитромбоцитарних препаратів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі. Не рекомендується одночасний прийом нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 днів після застосування міфепристону. Одночасне застосування НПЗЗ та такролімусу підвищує ризик нефротоксичності.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати з достатньою кількістю води. Дорослі та діти від 15 років та старші Зазвичай добова доза, що застосовується для полегшення болю, становить 2-3 таблетки (550-825 мг). Максимальна добова доза – 3 таблетки (825 мг). Тривалість застосування – трохи більше 5 днів. При застосуванні препарату Тералів 275 як жарознижувальний засіб початкова доза становить 2 таблетки, далі приймається по 1 таблетці (275 мг) кожні 8 годин. Для попередження та лікування нападів мігрені початкова рекомендована доза становить 2 таблетки (550 мг), за необхідності можна приймати по 1 таблетці (275 мг) кожні 8-12 годин. Максимальна добова доза – 3 таблетки (825 мг). Для полегшення менструального болю та спазмів, болю після введення внутрішньоматкових спіралей та інших гінекологічних болів рекомендується призначення препарату у початковій дозі, що становить 2 таблетки (550 мг), далі по 1 таблетці (275 мг) кожні 8 годин. Діти Препарат Тералів 275 протипоказаний для застосування у дітей віком до 15 років. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Пацієнтам старше 65 років слід приймати препарат при необхідності кожні 12 годин. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту препарат слід приймати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Якщо у Вас створюється враження, що ефект препарату дуже сильний або слабкий, проінформуйте лікаря або фармацевта.ПередозуванняСимптоми Значне передозування напроксену може характеризуватись сонливістю, диспептичними розладами (печією, нудотою, блюванням, болем у животі), слабкістю, шумом у вухах, дратівливістю, у тяжких випадках – кривава блювота, мелена, порушення свідомості, судоми та ін. Лікування Пацієнту, який прийняв випадково або навмисно велику кількість препарату Тералів 275, необхідно промити шлунок, прийняти активоване вугілля та проводити симптоматичну терапію: антациди, блокатори Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищуйте доз, наведених в інструкції. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо біль і лихоманка зберігаються або стають сильнішими, слід звернутися до лікаря. Пацієнтам з бронхіальною астмою, з порушеннями згортання крові, а також пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших аналгетиків перед прийомом препарату Тералів 275 слід проконсультуватися з лікарем. З обережністю слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки та нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно контролювати кліренс креатиніну. При КК менше 30 мл/хв застосовувати напроксен не рекомендується. При хронічному алкогольному та інших формах цирозу печінки концентрація незв'язаного напроксену підвищується, тому таким пацієнтам рекомендуються нижчі дози. Після двох тижнів застосування препарату необхідно контролювати показники функції печінки. Препарат Тералів 275 не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Пацієнтам похилого віку також рекомендуються нижчі дози. Слід уникати прийому напроксену протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кортикостероїдів слід відмінити за 48 годин до дослідження. Аналогічно напроксен може впливати на визначення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти в сечі. Застосування напроксену, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Кожна таблетка препарату Тералів 275 містить приблизно 25 мг натрію. При обмеженні споживання солі необхідно враховувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдин супозиторій містить: активну речовину – парацетамол – 50 мг, 100 мг або 250 мг; основи для супозиторіїв: жир твердий (вітепсол, суппосир) – до одержання супозиторію масою 1,25 г. Цефекон® Д супозиторії ректальні для дітей по 50 мг, 100 мг або 250 мг. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці; дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні для дітейХарактеристикаСупозиторії білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми.ФармакокінетикаАбсорбція висока, швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Період досягнення максимальної концентрації – 30-60 хвилин. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Величина біодоступності у дітей та новонароджених подібна до таких у дорослих. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 2-3 години. Протягом 24 годин 85-95% парацетамолу виводиться нирками у вигляді глюкуронідів та сульфатів, у незмінному вигляді – 3%. Значної вікової різниці у швидкості елімінації парацетамолу та в загальній кількості препарату, що виділяється із сечею, немає.ФармакодинамікаПарацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює відсутність значного протизапального ефекту. Відсутність блокуючого впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює у нього відсутність негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.Клінічна фармакологіяАналгезуючий ненаркотичний засібПоказання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців до 12 років як: – жарознижуючого засобу при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, дитячих інфекціях, поствакцинальних реакціях та інших станах, що супроводжуються підвищенням температури тіла; – болезаспокійливого засобу при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності, у тому числі: головного та зубного болю, болю у м'язах, невралгії, болю при травмах та опіках. У дітей від 1 до 3 місяців можливий одноразовий прийом препарату для зниження температури після вакцинації, застосування препарату за всіма показаннями можливе лише за призначенням лікаря.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, період новонародженості (до 1 місяця).Побічна діяАлергічні реакції (у тому числі шкірний висип).Взаємодія з лікарськими засобамиСтимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжкості. Інгібітори мікросомального окиснення (у тому числі циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. При прийомі разом із саліцилатами нефротоксична дія парацетамолу зростає. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії, знижує ефективність урикозуричних препаратів.Спосіб застосування та дозиРектально. Після мимовільного спорожнення кишечника або очисної клізми, супозиторій звільняють від контурної клітинної упаковки та вводять у пряму кишку. Дозування препарату розраховується залежно від віку та маси тіла, відповідно до таблиці. Разова доза становить 10-15 мг/кг маси тіла дитини, 2-3 десь у добу, через 4-6 годин. Максимальна добова доза парацетамолу не повинна перевищувати 60 мг/кг маси тіла дитини. Вік | Вага | Разова доза 1-3 місяці | 4-6 кг | 1 супозиторій по 50 мг 3-12 місяців | 7-10 кг | 1 супозиторій по 100 мг 1-3 роки | 11-16 кг | 1–2 супозиторії по 100 мг 3-10 років | 17-30 кг | 1 супозиторій по 250 мг 10-12 років | 31-35 кг | 2 супозиторії по 250 мг Тривалість курсу лікування: 3 дні як жарознижувальний і до 5 днів як знеболюючий засіб. Продовження курсу за необхідності після консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому – блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія, біль у животі; порушення метаболізму глюкози; метаболічний ацидоз. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у т.ч. за відсутності тяжкого ураження печінки); аритмія, панкреатит. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється прийому 10 г і більше. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну – через 12 годин. Необхідність проведення подальших терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркова та печінкова недостатність, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера), вірусний гепатит, алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період лактації, генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, одночасний прийом інших парацетамолсодержащихУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдин супозиторій містить: активну речовину – парацетамол – 50 мг, 100 мг або 250 мг; основи для супозиторіїв: жир твердий (вітепсол, суппосир) – до одержання супозиторію масою 1,25 г. Цефекон® Д супозиторії ректальні для дітей по 50 мг, 100 мг або 250 мг. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці; дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні для дітейХарактеристикаСупозиторії білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми.ФармакокінетикаАбсорбція висока, швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Період досягнення максимальної концентрації – 30-60 хвилин. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Величина біодоступності у дітей та новонароджених подібна до таких у дорослих. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 2-3 години. Протягом 24 годин 85-95% парацетамолу виводиться нирками у вигляді глюкуронідів та сульфатів, у незмінному вигляді – 3%. Значної вікової різниці у швидкості елімінації парацетамолу та в загальній кількості препарату, що виділяється із сечею, немає.ФармакодинамікаПарацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює відсутність значного протизапального ефекту. Відсутність блокуючого впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює у нього відсутність негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.Клінічна фармакологіяАналгезуючий ненаркотичний засібПоказання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців до 12 років як: – жарознижуючого засобу при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, дитячих інфекціях, поствакцинальних реакціях та інших станах, що супроводжуються підвищенням температури тіла; – болезаспокійливого засобу при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності, у тому числі: головного та зубного болю, болю у м'язах, невралгії, болю при травмах та опіках. У дітей від 1 до 3 місяців можливий одноразовий прийом препарату для зниження температури після вакцинації, застосування препарату за всіма показаннями можливе лише за призначенням лікаря.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, період новонародженості (до 1 місяця).Побічна діяАлергічні реакції (у тому числі шкірний висип).Взаємодія з лікарськими засобамиСтимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжкості. Інгібітори мікросомального окиснення (у тому числі циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. При прийомі разом із саліцилатами нефротоксична дія парацетамолу зростає. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії, знижує ефективність урикозуричних препаратів.Спосіб застосування та дозиРектально. Після мимовільного спорожнення кишечника або очисної клізми, супозиторій звільняють від контурної клітинної упаковки та вводять у пряму кишку. Дозування препарату розраховується залежно від віку та маси тіла, відповідно до таблиці. Разова доза становить 10-15 мг/кг маси тіла дитини, 2-3 десь у добу, через 4-6 годин. Максимальна добова доза парацетамолу не повинна перевищувати 60 мг/кг маси тіла дитини. Вік | Вага | Разова доза 1-3 місяці | 4-6 кг | 1 супозиторій по 50 мг 3-12 місяців | 7-10 кг | 1 супозиторій по 100 мг 1-3 роки | 11-16 кг | 1–2 супозиторії по 100 мг 3-10 років | 17-30 кг | 1 супозиторій по 250 мг 10-12 років | 31-35 кг | 2 супозиторії по 250 мг Тривалість курсу лікування: 3 дні як жарознижувальний і до 5 днів як знеболюючий засіб. Продовження курсу за необхідності після консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому – блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія, біль у животі; порушення метаболізму глюкози; метаболічний ацидоз. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у т.ч. за відсутності тяжкого ураження печінки); аритмія, панкреатит. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється прийому 10 г і більше. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну – через 12 годин. Необхідність проведення подальших терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркова та печінкова недостатність, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера), вірусний гепатит, алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період лактації, генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, одночасний прийом інших парацетамолсодержащихУмови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдин супозиторій містить: активну речовину – парацетамол – 50 мг, 100 мг або 250 мг; основи для супозиторіїв: жир твердий (вітепсол, суппосир) – до одержання супозиторію масою 1,25 г. Цефекон® Д супозиторії ректальні для дітей по 50 мг, 100 мг або 250 мг. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці; дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні для дітейХарактеристикаСупозиторії білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми.ФармакокінетикаАбсорбція висока, швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Період досягнення максимальної концентрації – 30-60 хвилин. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Величина біодоступності у дітей та новонароджених подібна до таких у дорослих. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 2-3 години. Протягом 24 годин 85-95% парацетамолу виводиться нирками у вигляді глюкуронідів та сульфатів, у незмінному вигляді – 3%. Значної вікової різниці у швидкості елімінації парацетамолу та в загальній кількості препарату, що виділяється із сечею, немає.ФармакодинамікаПарацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює відсутність значного протизапального ефекту. Відсутність блокуючого впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює у нього відсутність негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.Клінічна фармакологіяАналгезуючий ненаркотичний засібПоказання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців до 12 років як: – жарознижуючого засобу при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, дитячих інфекціях, поствакцинальних реакціях та інших станах, що супроводжуються підвищенням температури тіла; – болезаспокійливого засобу при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності, у тому числі: головного та зубного болю, болю у м'язах, невралгії, болю при травмах та опіках. У дітей від 1 до 3 місяців можливий одноразовий прийом препарату для зниження температури після вакцинації, застосування препарату за всіма показаннями можливе лише за призначенням лікаря.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, період новонародженості (до 1 місяця).Побічна діяАлергічні реакції (у тому числі шкірний висип).Взаємодія з лікарськими засобамиСтимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжкості. Інгібітори мікросомального окиснення (у тому числі циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. При прийомі разом із саліцилатами нефротоксична дія парацетамолу зростає. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії, знижує ефективність урикозуричних препаратів.Спосіб застосування та дозиРектально. Після мимовільного спорожнення кишечника або очисної клізми, супозиторій звільняють від контурної клітинної упаковки та вводять у пряму кишку. Дозування препарату розраховується залежно від віку та маси тіла, відповідно до таблиці. Разова доза становить 10-15 мг/кг маси тіла дитини, 2-3 десь у добу, через 4-6 годин. Максимальна добова доза парацетамолу не повинна перевищувати 60 мг/кг маси тіла дитини. Вік | Вага | Разова доза 1-3 місяці | 4-6 кг | 1 супозиторій по 50 мг 3-12 місяців | 7-10 кг | 1 супозиторій по 100 мг 1-3 роки | 11-16 кг | 1–2 супозиторії по 100 мг 3-10 років | 17-30 кг | 1 супозиторій по 250 мг 10-12 років | 31-35 кг | 2 супозиторії по 250 мг Тривалість курсу лікування: 3 дні як жарознижувальний і до 5 днів як знеболюючий засіб. Продовження курсу за необхідності після консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: протягом перших 24 годин після прийому – блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія, біль у животі; порушення метаболізму глюкози; метаболічний ацидоз. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у т.ч. за відсутності тяжкого ураження печінки); аритмія, панкреатит. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється прийому 10 г і більше. Лікування: введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну – через 12 годин. Необхідність проведення подальших терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркова та печінкова недостатність, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера), вірусний гепатит, алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період лактації, генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, одночасний прийом інших парацетамолсодержащихУмови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: целекоксиб – 100/200 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 149,7/49,8 мг; натрію лаурилсульфат – 8,1/8,1 мг; повідон К30 - 6,8/6,7 мг; кроскармелоза натрію - 2,7/2,7 мг; магнію стеарат – 2,7/2,7 мг; оболонка: титану діоксид – близько 1,7 мг; желатин – близько 58,3 мг; чорнило для капсул, 100 мг. , аміак водний - 1-2%, лак алюмінієвий блакитний FD&C Blue #2 на основі барвника індиготину (E132) - 24-28%; чорнило для капсул, 200 мг: чорнило жовте SB-3002 (містять шеллак - 22-27%, етанол - 33-38%, ізопропанол - 3-7%, бутанол - 4-9%, пропіленгліколь - 3-6%, аміак водний - 1-2%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 18-22%). Капсули, 100мг, 200мг. У блістері (контурна коміркова упаковка) з ПВХ/алюмінієвої фольги, 10 шт. 1, 2, 3, 4, 5 або 10 блістерів у картонній пачці, на лицьовій стороні якої з метою контролю першого розтину наноситься перфорований рядок, що нагадує контур напівкілець; бічні поверхні пачки щільно склеюються під час упаковки препарату.Опис лікарської формиНепрозорі білі або майже білі, тверді желатинові, з білим маркуванням на жовтих смужках: «200» — на одній частині і «7767» — на іншій частині капсули. Вміст капсул: гранулят білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, жарознижувальне, знеболювальне.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, Tmax у плазмі – приблизно 2-3 год. Cmax у плазмі після прийому 200 мг – 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність не досліджувалася. Cmax та AUC приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах рівень підвищення Cmax і AUC відбувається менш пропорційно. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом із жирною їжею збільшує Tmax приблизно на 4 години та підвищує всмоктування приблизно на 20%. Розподіл. Зв'язування з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2С9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2С9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2С9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57 та 27% відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні T1/2 становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні Css у плазмі досягається до 5-го дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Cmax, T1/2) становить близько 30%. Середній Vss дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканині. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Cmax, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з найнижчої рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту невідомі, тому лікування таких пацієнтів рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже вдвічі. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ >65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35–60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значний зв'язок між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкої ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних ПГ, в основному за рахунок інгібування ЦОГ-2. Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу та накопичення ПГ, особливо ПГЕ2, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує ЦОГ-1 і не впливає на ПГ, що синтезуються в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають у тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення із сечею ПГE2 та 6-кето-ПГF1 (метаболіт простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у літніх пацієнтів та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Тим не менш, не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення АТ та розвитку серцевої недостатності,а периферичні набряки були легкого ступеня тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуваннясимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту; больовий синдром (білі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю); лікування первинної дисменореїПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату; відома підвищена чутливість до сульфонамідів; бронхіальна астма, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2; стан після операції аортокоронарного шунтування; виразка у стадії загострення або шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; серцева недостатність (NYHA II-IV); клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії; тяжка печінкова та ниркова недостатність (немає досвіду застосування); вагітність та період лактації; вік до 18 років (немає досвіду застосування). З обережністю: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, кровотечі в анамнезі), наявність інфекції Helicobacter pylori; спільне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, СІОЗС (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; захворювання ССС; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2С9; пацієнти, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування НПЗЗ; тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяВідсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Целебрекс під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому НПЗЗ, включаючи целекоксиб. Целекоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу ПГ, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може спричинити слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода. Застосування інгібіторів синтезу ПГ на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Целебрекс для матері.Побічна діяНа фоні прийому препарату Целебрекс® можливі наступні реакції з боку органів та систем із наступною градацією за частотою: часто – ≥1 та Загальні: часто – загострення алергічних захворювань, грипоподібний синдром, випадкові травми; нечасто – набряк особи. З боку ССС: часто – периферичні набряки; нечасто - обтяження перебігу артеріальної гіпертензії, підвищення артеріального тиску, аритмія, припливи, серцебиття, тахікардія; рідко – прояв застійної серцевої недостатності, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); нечасто - блювання; рідко – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу, перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, підвищення м'язового тонусу, безсоння; нечасто - занепокоєння, сонливість; рідко - сплутаність свідомості. З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто - алопеція, кропив'янка. З боку крові: нечасто – анемія, екхімози, тромбоцитопенія. З боку органів чуття: нечасто — шум у вухах, затуманювання зору. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, бульозні висипи. З боку гепатобіліарної системи: рідко – підвищення активності печінкових ферментів. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях З боку імунної системи: Анафілаксія. З боку нервової системи: втрата смакових відчуттів, втрата нюху, асептичний менінгіт, галюцинації. Порушення з боку органу зору: кон'юнктивіт. З боку судин: васкуліт, крововилив у головний мозок. З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: гепатит, печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, мінімальне порушення функції нирок, гіпонатріємія. З боку шкірних покривів: реакції фоточутливості, лущення шкіри (включаючи багатоформну еритему та синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS - Drug Reaction (or Rash) with Eosinophilia and System синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Репродуктивна система: порушення менструального циклу, зниження фертильності у жінок. Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: емболія легеневих артерій. Системні порушення: біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro показали, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення ПВ. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу 1 раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), целекоксиб слід застосовувати у найменшій рекомендованій дозі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Інгібітори АПФ/антагоністи ангіотензину II: інгібування синтезу ПГ може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ та/або антагоністів ангіотензину II. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу разом з інгібіторами АПФ та/або антагоністами ангіотензину ІІ. Однак не відзначалося значної фармакодинамічної взаємодії з лізиноприлом щодо впливу на АТ. У літніх пацієнтів, зневоднених (в т.ч. пацієнти, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру недостатність. зазвичай ці ефекти оборотні. Діуретики: відомі раніше НПЗЗ у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу ПГ, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не спостерігався клінічно значущий вплив на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон + 35 мкг етинілестрадіол). Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші НПЗЗ: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших НПЗЗ (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Інші препарати: не відзначалися клінічно значущі взаємодії між целекоксибом та антацидами (алюміній- та магнійвмісні препарати), омепразолом, метотрексатом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку ССС може зростати зі збільшенням дози та тривалістю прийому препарату Целебрекс®, його слід призначати максимально короткими курсами та у найменших ефективних дозах. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг 2 рази на добу. Лікування больового синдрому та первинної дисменореї: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. Зазвичай корекція дози не потрібна. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з найменшої рекомендованої дози. Порушення функції печінки. У хворих з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна, у разі наявності печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (клас C за класифікацією Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок. У хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Досвіду застосування препарату у хворих із тяжкою нирковою недостатністю немає. Одночасне застосування з флуконазолом. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), Целебрекс слід призначати у мінімальній рекомендованій дозі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Целебрекс® слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, т.к. це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу у плазмі крові. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняКлінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові дози до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування: необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЦелебрекс®, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на ССС. Целекоксиб, як і всі коксиби, може збільшити ризик серйозних ускладнень з боку ССС, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями ССС та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають Целебрекс®, його слід призначати в найменших ефективних дозах і максимально короткими періодами (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції ССС. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на ССС та заходи,які слід зробити у разі виникнення. При застосуванні НПЗЗ (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аортокоронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі НПЗЗ, целекоксиб може призводити до підвищення АТ, що може стати причиною ускладнень з боку ССС. Усі НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією слід застосовувати з обережністю. Спостереження за АТ має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на ШКТ. У хворих, які приймали целекоксиб, спостерігалися вкрай рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі із ШКТ. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗЗ найбільш високий у літніх людей, хворих з серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та хворих з такими захворюваннями ШКТ, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. Іншими факторами ризику розвитку кровотечі із ШКТ є одночасне застосування з пероральними кортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗЗ, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на ШКТ ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне використання з варфарином та іншими антикоагулянтами. Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення ПВ, то після початку лікування препаратом Целебрекс або зміни його дози повинна контролюватись антикоагулянтна активність. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших ЛЗ, що гальмують синтез ПГ, у ряду пацієнтів, які приймають Целебрекс®, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід дотримуватися обережності при призначенні даного препарату пацієнтам із станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими НПЗЗ. Целебрекс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Целебрекс® у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Целебрекс. Вплив на печінкову функцію. Целебрекс® не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Целебрекс® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості та призначати у найменшій рекомендованій дозі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним кінцем), некроз печінки (іноді з летальним кінцем або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 міс після початку прийому целекоксиба. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Целебрекс®. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Целебрекс були зареєстровані випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Надзвичайно рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Більш високий ризик появи таких реакцій у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися першого місяця терапії. Слід припинити прийом препарату Целебрекс при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія кортикостероїдів. Целебрекс не може замінити кортикостероїдів або застосовуватися як терапія кортикостероїдною недостатністю. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Проте ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях та загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що Целебрекс® має такий вплив.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: целекоксиб – 100/200 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 149,7/49,8 мг; натрію лаурилсульфат – 8,1/8,1 мг; повідон К30 - 6,8/6,7 мг; кроскармелоза натрію - 2,7/2,7 мг; магнію стеарат – 2,7/2,7 мг; оболонка: титану діоксид – близько 1,7 мг; желатин – близько 58,3 мг; чорнило для капсул, 100 мг. , аміак водний - 1-2%, лак алюмінієвий блакитний FD&C Blue #2 на основі барвника індиготину (E132) - 24-28%; чорнило для капсул, 200 мг: чорнило жовте SB-3002 (містять шеллак - 22-27%, етанол - 33-38%, ізопропанол - 3-7%, бутанол - 4-9%, пропіленгліколь - 3-6%, аміак водний - 1-2%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 18-22%). Капсули, 100мг, 200мг. У блістері (контурна коміркова упаковка) з ПВХ/алюмінієвої фольги, 10 шт. 1, 2, 3, 4, 5 або 10 блістерів у картонній пачці, на лицьовій стороні якої з метою контролю першого розтину наноситься перфорований рядок, що нагадує контур напівкілець; бічні поверхні пачки щільно склеюються під час упаковки препарату.Опис лікарської формиНепрозорі білі або майже білі, тверді желатинові, з білим маркуванням на жовтих смужках: «200» — на одній частині і «7767» — на іншій частині капсули. Вміст капсул: гранулят білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, жарознижувальне, знеболювальне.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, Tmax у плазмі – приблизно 2-3 год. Cmax у плазмі після прийому 200 мг – 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність не досліджувалася. Cmax та AUC приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах рівень підвищення Cmax і AUC відбувається менш пропорційно. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом із жирною їжею збільшує Tmax приблизно на 4 години та підвищує всмоктування приблизно на 20%. Розподіл. Зв'язування з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2С9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2С9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2С9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57 та 27% відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні T1/2 становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні Css у плазмі досягається до 5-го дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Cmax, T1/2) становить близько 30%. Середній Vss дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканині. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Cmax, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з найнижчої рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту невідомі, тому лікування таких пацієнтів рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже вдвічі. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ >65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35–60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значний зв'язок між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкої ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних ПГ, в основному за рахунок інгібування ЦОГ-2. Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу та накопичення ПГ, особливо ПГЕ2, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує ЦОГ-1 і не впливає на ПГ, що синтезуються в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають у тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення із сечею ПГE2 та 6-кето-ПГF1 (метаболіт простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у літніх пацієнтів та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Тим не менш, не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення АТ та розвитку серцевої недостатності,а периферичні набряки були легкого ступеня тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуваннясимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту; больовий синдром (білі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю); лікування первинної дисменореїПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату; відома підвищена чутливість до сульфонамідів; бронхіальна астма, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2; стан після операції аортокоронарного шунтування; виразка у стадії загострення або шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; серцева недостатність (NYHA II-IV); клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії; тяжка печінкова та ниркова недостатність (немає досвіду застосування); вагітність та період лактації; вік до 18 років (немає досвіду застосування). З обережністю: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, кровотечі в анамнезі), наявність інфекції Helicobacter pylori; спільне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, СІОЗС (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; захворювання ССС; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2С9; пацієнти, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування НПЗЗ; тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяВідсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Целебрекс під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому НПЗЗ, включаючи целекоксиб. Целекоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу ПГ, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може спричинити слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода. Застосування інгібіторів синтезу ПГ на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Целебрекс для матері.Побічна діяНа фоні прийому препарату Целебрекс® можливі наступні реакції з боку органів та систем із наступною градацією за частотою: часто – ≥ 1 та < 10%; нечасто – ≥0,1 та < 1%; рідко - ≥0,01 і Загальні: часто – загострення алергічних захворювань, грипоподібний синдром, випадкові травми; нечасто – набряк особи. З боку ССС: часто – периферичні набряки; нечасто - обтяження перебігу артеріальної гіпертензії, підвищення артеріального тиску, аритмія, припливи, серцебиття, тахікардія; рідко – прояв застійної серцевої недостатності, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); нечасто - блювання; рідко – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу, перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, підвищення м'язового тонусу, безсоння; нечасто - занепокоєння, сонливість; рідко - сплутаність свідомості. З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто - алопеція, кропив'янка. З боку крові: нечасто – анемія, екхімози, тромбоцитопенія. З боку органів чуття: нечасто — шум у вухах, затуманювання зору. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, бульозні висипи. З боку гепатобіліарної системи: рідко – підвищення активності печінкових ферментів. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях З боку імунної системи: Анафілаксія. З боку нервової системи: втрата смакових відчуттів, втрата нюху, асептичний менінгіт, галюцинації. Порушення з боку органу зору: кон'юнктивіт. З боку судин: васкуліт, крововилив у головний мозок. З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: гепатит, печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, мінімальне порушення функції нирок, гіпонатріємія. З боку шкірних покривів: реакції фоточутливості, лущення шкіри (включаючи багатоформну еритему та синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS - Drug Reaction (or Rash) with Eosinophilia and System синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Репродуктивна система: порушення менструального циклу, зниження фертильності у жінок. Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: емболія легеневих артерій. Системні порушення: біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro показали, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення ПВ. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу 1 раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), целекоксиб слід застосовувати у найменшій рекомендованій дозі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Інгібітори АПФ/антагоністи ангіотензину II: інгібування синтезу ПГ може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ та/або антагоністів ангіотензину II. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу разом з інгібіторами АПФ та/або антагоністами ангіотензину ІІ. Однак не відзначалося значної фармакодинамічної взаємодії з лізиноприлом щодо впливу на АТ. У літніх пацієнтів, зневоднених (в т.ч. пацієнти, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру недостатність. зазвичай ці ефекти оборотні. Діуретики: відомі раніше НПЗЗ у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу ПГ, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не спостерігався клінічно значущий вплив на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон + 35 мкг етинілестрадіол). Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші НПЗЗ: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших НПЗЗ (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Інші препарати: не відзначалися клінічно значущі взаємодії між целекоксибом та антацидами (алюміній- та магнійвмісні препарати), омепразолом, метотрексатом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку ССС може зростати зі збільшенням дози та тривалістю прийому препарату Целебрекс®, його слід призначати максимально короткими курсами та у найменших ефективних дозах. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг 2 рази на добу. Лікування больового синдрому та первинної дисменореї: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. Зазвичай корекція дози не потрібна. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з найменшої рекомендованої дози. Порушення функції печінки. У хворих з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна, у разі наявності печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (клас C за класифікацією Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок. У хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Досвіду застосування препарату у хворих із тяжкою нирковою недостатністю немає. Одночасне застосування з флуконазолом. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), Целебрекс слід призначати у мінімальній рекомендованій дозі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Целебрекс® слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, т.к. це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу у плазмі крові. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняКлінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові дози до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування: необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЦелебрекс®, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на ССС. Целекоксиб, як і всі коксиби, може збільшити ризик серйозних ускладнень з боку ССС, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями ССС та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають Целебрекс®, його слід призначати в найменших ефективних дозах і максимально короткими періодами (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції ССС. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на ССС та заходи,які слід зробити у разі виникнення. При застосуванні НПЗЗ (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аортокоронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі НПЗЗ, целекоксиб може призводити до підвищення АТ, що може стати причиною ускладнень з боку ССС. Усі НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією слід застосовувати з обережністю. Спостереження за АТ має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на ШКТ. У хворих, які приймали целекоксиб, спостерігалися вкрай рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі із ШКТ. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗЗ найбільш високий у літніх людей, хворих з серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та хворих з такими захворюваннями ШКТ, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. Іншими факторами ризику розвитку кровотечі із ШКТ є одночасне застосування з пероральними кортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗЗ, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на ШКТ ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне використання з варфарином та іншими антикоагулянтами. Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення ПВ, то після початку лікування препаратом Целебрекс або зміни його дози повинна контролюватись антикоагулянтна активність. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших ЛЗ, що гальмують синтез ПГ, у ряду пацієнтів, які приймають Целебрекс®, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід дотримуватися обережності при призначенні даного препарату пацієнтам із станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими НПЗЗ. Целебрекс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Целебрекс® у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Целебрекс. Вплив на печінкову функцію. Целебрекс® не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Целебрекс® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості та призначати у найменшій рекомендованій дозі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним кінцем), некроз печінки (іноді з летальним кінцем або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 міс після початку прийому целекоксиба. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Целебрекс®. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Целебрекс були зареєстровані випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Надзвичайно рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Більш високий ризик появи таких реакцій у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися першого місяця терапії. Слід припинити прийом препарату Целебрекс при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія кортикостероїдів. Целебрекс не може замінити кортикостероїдів або застосовуватися як терапія кортикостероїдною недостатністю. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Проте ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях та загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що Целебрекс® має такий вплив.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: целекоксиб – 100/200 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 149,7/49,8 мг; натрію лаурилсульфат – 8,1/8,1 мг; повідон К30 - 6,8/6,7 мг; кроскармелоза натрію - 2,7/2,7 мг; магнію стеарат – 2,7/2,7 мг; оболонка: титану діоксид – близько 1,7 мг; желатин – близько 58,3 мг; чорнило для капсул, 100 мг. , аміак водний - 1-2%, лак алюмінієвий блакитний FD&C Blue #2 на основі барвника індиготину (E132) - 24-28%; чорнило для капсул, 200 мг: чорнило жовте SB-3002 (містять шеллак - 22-27%, етанол - 33-38%, ізопропанол - 3-7%, бутанол - 4-9%, пропіленгліколь - 3-6%, аміак водний - 1-2%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 18-22%). Капсули, 100мг, 200мг. У блістері (контурна коміркова упаковка) з ПВХ/алюмінієвої фольги, 10 шт. 1, 2, 3, 4, 5 або 10 блістерів у картонній пачці, на лицьовій стороні якої з метою контролю першого розтину наноситься перфорований рядок, що нагадує контур напівкілець; бічні поверхні пачки щільно склеюються під час упаковки препарату.Опис лікарської формиНепрозорі білі або майже білі, тверді желатинові, з білим маркуванням на жовтих смужках: «200» — на одній частині і «7767» — на іншій частині капсули. Вміст капсул: гранулят білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, жарознижувальне, знеболювальне.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, Tmax у плазмі – приблизно 2-3 год. Cmax у плазмі після прийому 200 мг – 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність не досліджувалася. Cmax та AUC приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах рівень підвищення Cmax і AUC відбувається менш пропорційно. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом із жирною їжею збільшує Tmax приблизно на 4 години та підвищує всмоктування приблизно на 20%. Розподіл. Зв'язування з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2С9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2С9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2С9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57 та 27% відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні T1/2 становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні Css у плазмі досягається до 5-го дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Cmax, T1/2) становить близько 30%. Середній Vss дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканині. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Cmax, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з найнижчої рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту невідомі, тому лікування таких пацієнтів рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже вдвічі. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ >65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35–60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значний зв'язок між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкої ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних ПГ, в основному за рахунок інгібування ЦОГ-2. Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу та накопичення ПГ, особливо ПГЕ2, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує ЦОГ-1 і не впливає на ПГ, що синтезуються в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають у тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення із сечею ПГE2 та 6-кето-ПГF1 (метаболіт простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у літніх пацієнтів та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Тим не менш, не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення АТ та розвитку серцевої недостатності,а периферичні набряки були легкого ступеня тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуваннясимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту; больовий синдром (білі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю); лікування первинної дисменореїПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату; відома підвищена чутливість до сульфонамідів; бронхіальна астма, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2; стан після операції аортокоронарного шунтування; виразка у стадії загострення або шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; серцева недостатність (NYHA II-IV); клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії; тяжка печінкова та ниркова недостатність (немає досвіду застосування); вагітність та період лактації; вік до 18 років (немає досвіду застосування). З обережністю: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, кровотечі в анамнезі), наявність інфекції Helicobacter pylori; спільне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, СІОЗС (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; захворювання ССС; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2С9; пацієнти, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування НПЗЗ; тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяВідсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Целебрекс під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому НПЗЗ, включаючи целекоксиб. Целекоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу ПГ, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може спричинити слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода. Застосування інгібіторів синтезу ПГ на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Целебрекс для матері.Побічна діяНа фоні прийому препарату Целебрекс® можливі наступні реакції з боку органів та систем із наступною градацією за частотою: часто – ≥1 та Загальні: часто – загострення алергічних захворювань, грипоподібний синдром, випадкові травми; нечасто – набряк особи. З боку ССС: часто – периферичні набряки; нечасто - обтяження перебігу артеріальної гіпертензії, підвищення артеріального тиску, аритмія, припливи, серцебиття, тахікардія; рідко – прояв застійної серцевої недостатності, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); нечасто - блювання; рідко – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу, перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, підвищення м'язового тонусу, безсоння; нечасто - занепокоєння, сонливість; рідко - сплутаність свідомості. З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто - алопеція, кропив'янка. З боку крові: нечасто – анемія, екхімози, тромбоцитопенія. З боку органів чуття: нечасто — шум у вухах, затуманювання зору. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, бульозні висипи. З боку гепатобіліарної системи: рідко – підвищення активності печінкових ферментів. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях З боку імунної системи: Анафілаксія. З боку нервової системи: втрата смакових відчуттів, втрата нюху, асептичний менінгіт, галюцинації. Порушення з боку органу зору: кон'юнктивіт. З боку судин: васкуліт, крововилив у головний мозок. З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: гепатит, печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, мінімальне порушення функції нирок, гіпонатріємія. З боку шкірних покривів: реакції фоточутливості, лущення шкіри (включаючи багатоформну еритему та синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS - Drug Reaction (or Rash) with Eosinophilia and System синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Репродуктивна система: порушення менструального циклу, зниження фертильності у жінок. Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: емболія легеневих артерій. Системні порушення: біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro показали, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення ПВ. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу 1 раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), целекоксиб слід застосовувати у найменшій рекомендованій дозі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Інгібітори АПФ/антагоністи ангіотензину II: інгібування синтезу ПГ може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ та/або антагоністів ангіотензину II. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу разом з інгібіторами АПФ та/або антагоністами ангіотензину ІІ. Однак не відзначалося значної фармакодинамічної взаємодії з лізиноприлом щодо впливу на АТ. У літніх пацієнтів, зневоднених (в т.ч. пацієнти, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру недостатність. зазвичай ці ефекти оборотні. Діуретики: відомі раніше НПЗЗ у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу ПГ, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не спостерігався клінічно значущий вплив на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон + 35 мкг етинілестрадіол). Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші НПЗЗ: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших НПЗЗ (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Інші препарати: не відзначалися клінічно значущі взаємодії між целекоксибом та антацидами (алюміній- та магнійвмісні препарати), омепразолом, метотрексатом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку ССС може зростати зі збільшенням дози та тривалістю прийому препарату Целебрекс®, його слід призначати максимально короткими курсами та у найменших ефективних дозах. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг 2 рази на добу. Лікування больового синдрому та первинної дисменореї: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. Зазвичай корекція дози не потрібна. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з найменшої рекомендованої дози. Порушення функції печінки. У хворих з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна, у разі наявності печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (клас C за класифікацією Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок. У хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Досвіду застосування препарату у хворих із тяжкою нирковою недостатністю немає. Одночасне застосування з флуконазолом. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), Целебрекс слід призначати у мінімальній рекомендованій дозі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Целебрекс® слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, т.к. це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу у плазмі крові. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняКлінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові дози до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування: необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЦелебрекс®, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на ССС. Целекоксиб, як і всі коксиби, може збільшити ризик серйозних ускладнень з боку ССС, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями ССС та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають Целебрекс®, його слід призначати в найменших ефективних дозах і максимально короткими періодами (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції ССС. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на ССС та заходи,які слід зробити у разі виникнення. При застосуванні НПЗЗ (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аортокоронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі НПЗЗ, целекоксиб може призводити до підвищення АТ, що може стати причиною ускладнень з боку ССС. Усі НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією слід застосовувати з обережністю. Спостереження за АТ має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на ШКТ. У хворих, які приймали целекоксиб, спостерігалися вкрай рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі із ШКТ. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗЗ найбільш високий у літніх людей, хворих з серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та хворих з такими захворюваннями ШКТ, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. Іншими факторами ризику розвитку кровотечі із ШКТ є одночасне застосування з пероральними кортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗЗ, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на ШКТ ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне використання з варфарином та іншими антикоагулянтами. Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення ПВ, то після початку лікування препаратом Целебрекс або зміни його дози повинна контролюватись антикоагулянтна активність. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших ЛЗ, що гальмують синтез ПГ, у ряду пацієнтів, які приймають Целебрекс®, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід дотримуватися обережності при призначенні даного препарату пацієнтам із станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими НПЗЗ. Целебрекс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Целебрекс® у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Целебрекс. Вплив на печінкову функцію. Целебрекс® не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Целебрекс® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості та призначати у найменшій рекомендованій дозі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним кінцем), некроз печінки (іноді з летальним кінцем або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 міс після початку прийому целекоксиба. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Целебрекс®. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Целебрекс були зареєстровані випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Надзвичайно рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Більш високий ризик появи таких реакцій у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися першого місяця терапії. Слід припинити прийом препарату Целебрекс при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія кортикостероїдів. Целебрекс не може замінити кортикостероїдів або застосовуватися як терапія кортикостероїдною недостатністю. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Проте ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях та загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що Целебрекс® має такий вплив.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему