Анальгетики

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл: Діюча речовина: парацетамол – 2400 г; Допоміжні речовини: яблучна кислота – 0,050 г, камедь ксантанова – 0,600 г, мальтитол – 80,000 г, сорбітол некристалізується 70 % – 1,330 г, лимонна кислота безводна – 0,020 г, зопара натрі , ароматизатор полуничний – 0,100 г, барвник азорубін – 0,001 г, вода – до 100 мл. Суспензія для прийому внутрішньо, 120 мг/5 мл. По 100 мл суспензії у флакон зі скломаси, помаранчевого скла або флакон полімерний або флакон з поліетилентерефталату для лікарських засобів, закупорений полімерною кришкою нагвинчується з контролем першого розтину або кришкою з системою "натиснути-повернути". На флакон наклеюють етикетку на основі плівки, що самоклеїться, або етикетку з паперу етикеточної. Один флакон разом з інструкцією із застосування, а також мірним стаканчиком або мірною ложкою, або без мірного стаканчика та мірної ложки поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиОпінородна суспензія рожевого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язок із білками плазми близько 10 – 25 %. Пік концентрації у плазмі досягається через 0.5 – 2 год. Максимальна концентрація у плазмі становить 5 – 20 мкг/мл. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менш ніж 1% від прийнятої матір'ю дози парацетамолу проникає у грудне молоко. Розподіл препарату у рідинах організму відносно рівномірний. Метаболізується переважно в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізоферменти CYP2E1 (переважно), CYP1A2, CYP3A4 (друга роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів.Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У новонароджених та у дітей 3-10 років основним метаболітом парацетамолу є сульфат парацетамолу, у дітей віком 12 років і старше – кон'югований глюкуронід. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Період напіввиведення прийому терапевтичної дози становить від 1 - 4 години, у дорослих 2,7 год, у дітей 15 - 2 год, загальний кліренс 18 л/год. При прийомі терапевтичних доз 90 - 100% прийнятої дози виділяється у сечу протягом 24 годин. Основна кількість препарату виділяється після кон'югації у печінці, у вигляді глюкуроніду (60 – 80 %) та сульфату (20 – 30 %). У незмінному вигляді виділяється трохи більше 5 % отриманої дози препарату. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення (Т1/2). При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 10 - 30 мл/хв) виведення парацетамолу дещо сповільнюється. Швидкість виведення глюкуроніду та сульфату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю менша, ніж у здорових осіб.ФармакодинамікаПрепарат має знеболювальні та жарознижувальні властивості. Блокує циклооксигеназу в центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Протизапальний ефект практично відсутній. Не впливає на стан слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і водно-електролітний обмін, оскільки має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей від 3 місяців до 12 років як: жарознижуючого засобу – для зниження підвищеної температури тіла на тлі простудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (вітряна віспа, свинка, кір, скарлатина та ін.); знеболювального засобу - при зубному болю, у тому числі при прорізуванні або видаленні зубів, головному болі, вушному болі при отіті та при болі в горлі. Для дітей віком від 2 до 3 місяців можливий одноразовий прийом для зниження температури після вакцинації. Якщо температура не знижується, потрібна консультація лікаря.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу або будь-якого іншого інгредієнта; виражені порушення функції печінки чи нирок; вік молодше 2 місяців; Непереносимість фруктози. З обережністю Застосовувати з обережністю при порушеній функції печінки (в т.ч. синдромі Жильбера), вірусному гепатиті, при порушеній функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), генетичній відсутності ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжких захворюваннях крові (тяжка анемія) лейкопенія, тромбоцитопенія), гіповолемії, зневодненні, анорексії, булімії, хронічному алкоголізмі, цукровому діабеті. У разі перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем. Препарат не слід приймати одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол.Побічна діяНебажані явища згруповані за частотою (за даними постреєстраційного спостереження): дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота не встановлена. З боку системи крові та лімфатичної системи: Рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. З боку імунної системи: Дуже рідко – анафілаксія, ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: Дуже рідко: шкірні реакції підвищеної чутливості, у тому числі шкірний висип, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, свербіж шкіри, кропив'янка. З боку шлунково-кишкового тракту: Рідко – діарея, біль у животі, нудота, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія. При появі побічних реакцій негайно припиніть прийом препарату та зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні препарату одночасно з препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки (наприклад, барбітуратами, етанолом, протисудомними засобами, рифампіцином, ізоніазидом, антикоагулянтами, зидовудином, амоксициліном+клавулановою кислотою, фенілбутазоном). Флумецинол, бутадіон, препарати звіробою продірявленого збільшують продукцію гідроксильних активних метаболітів, зумовлюючи можливість розвитку тяжкого ураження печінки при передозуванні парацетамолу (5 г і вище). При сумісному застосуванні парацетамолу та хлорамфеніколу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння хлорамфеніколом. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Парацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Слід проводити моніторинг МНО під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та непрямих антикоагулянтів (наприклад, варфарину), так як парацетамол при прийомі у дозі 4 г протягом не менше 4 діб може посилювати дію непрямих антикоагулянтів. Нерегулярний прийом парацетамолу не впливає на ефекти антикоагулянтів. Алкоголь сприяє розвитку гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Тривале сумісне застосування парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дисфлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні лікарські препарати посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Фенітоїн знижує ефективність парацетамолу та збільшує ризик розвитку гепатотоксичності. Пацієнтам, які приймають фенітоїн, слід уникати частого застосування парацетамолу, особливо у високих дозах. Пробенецид майже вдвічі знижує кліренс парацетамолу, інгібуючи процес його кон'югації з глюкуроновою кислотою. При одночасному призначенні слід розглянути питання зниження дози парацетамолу.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Рекомендується застосовувати з великою кількістю рідини через 1-2 години після їди. Перед вживанням вміст флакона слід добре збовтати. Мірна склянка або ложка, вкладена всередину упаковки, дозволяє правильно та раціонально дозувати препарат. Доза препарату залежить від віку та маси тіла дитини. Дітям старше 3 місяців препарат призначають по 10-15 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу, максимальна добова доза становить не більше 60 мг/кг маси тіла. За необхідності можна приймати препарат кожні 4-6 годин у разовій дозі (15 мг/кг), але не більше 4 разів протягом 24 годин. Маса тіла (кг) Вік Разова доза, мл Разова доза, мг Макс, доб. доза, мл Макс, доб. доза, мг 4,5-6 2-3 міс Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря 6-8 3-6 міс 4,0 96 16 384 8-10 6-12 міс 5,0 120 20 480 10-13 1 -2 роки 7,0 168 28 672 13-15 2-3 роки 9,0 216 36 864 15-21 3-6 років 10,0 240 40 960 21-29 6-9 років 14,0 336 56 1344 29-42 9-12 років 20,0 480 80 1920 Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тривалість прийому без консультації лікаря: для зниження температури та зменшення болю - не більше 3 днів. Надалі, а також за відсутності терапевтичного ефекту, необхідно проконсультуватися з лікарем. Дітям віком від 2 до 3 місяців разова доза становить 10-15 мг/кг. Застосовувати 1-2 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Якщо після прийому другої дози лихоманка зберігається, необхідно звернутися до лікаря. Прийом парацетамолу у дітей віком 2-3 місяців за іншими показаннями – лише за призначенням лікаря. При порушенні функції нирок часовий інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв, не менше 6 годин при кліренсі креатиніну 10-50 мл/хв.ПередозуванняПри передозуванні можлива інтоксикація, особливо у дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки, у пацієнтів з порушенням харчування, у осіб, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може виникнути блискавичний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем. Симптомами гострого отруєння парацетамолом є нудота, блювання, біль у шлунку, анорексія, порушення метаболізму глюкози (запаморочення, втрата свідомості, пітливість), блідість шкірних покривів, метаболічний ацидоз. При одномоментному введенні дорослим 10 г і більше, а дітям понад 125 мг/кг відбувається цитоліз гепатитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу, енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 1-2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності печінкових ферментів, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну). Клінічні симптоми пошкодження печінки досягають максимуму 3-4 день. У тяжких випадках передозування розвивається печінкова недостатність,прогресуюча енцефалопатія, коматозний стан, смерть. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія, протеїнурія, при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім, а також аритмія та панкреатит. При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Лікування: припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря. Рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан), симптоматична терапія. Перед початком лікування у максимально короткий термін після передозування необхідно визначити кількісний вміст парацетамолу у плазмі. При отруєнні парацетамолом необхідно введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону - метіоніну та ацетилцистеїну протягом 10 годин після передозування. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну тощо) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув від його застосування. Печінкові тести слід проводити на початку лікування та потім кожні 24 год. У більшості випадків нормалізація печінкових ферментів відбувається протягом 1-2 тижнів.У важких випадках може знадобитися пересадка печінки. При випадковому передозуванні слід негайно звернутися за медичною допомогою, навіть якщо дитина почувається добре. Лікування дітей із серйозними порушеннями функції печінки через 24 години після прийому препарату має проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру чи спеціалізованого відділення гепатології.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат містить парацетамол, тому, щоб уникнути перевищення максимальної добової дози, не слід застосовувати препарат одночасно з іншими ліками, що містять парацетамол. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися обережності. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності та у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, осіб з хронічним алкоголізмом або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування парацетамолу пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу. Дітям від 2 до 3 місяців препарат можна давати лише за розпорядженням лікаря. При проведенні аналізів на визначення сечової кислоти та рівня цукру в крові повідомите лікаря про застосування Парацетамолу. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти. За відсутності терапевтичного ефекту понад 3 дні слід звернутися до лікаря. При прийомі препарату понад 5 днів рекомендується контролювати показники периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та заняття іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: парацетамол – 500,0 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600±2700, пласдон К-17), стеаринова кислота. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою натягуваного з поліетилену високого тиску або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою натягуваного з поліетилену низького тиску нагвинчується з поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Tсах досягається через 0,5-2 год; Стах-5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізм. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідрокси-парацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незмінному вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаПарацетамол має жарознижувальну та болезаспокійливу дію. Ненаркотичний аналгетик, блокує циклооксигеназу (ЦОГ) I та II переважно у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює майже повну відсутність протизапального ефекту. Оскільки парацетамол має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, він не змінює водно-електролітний обмін і не спричиняє пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Таким чином, парацетамол особливо підходить пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (як, наприклад, у пацієнтів із шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або у пацієнтів похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутні лікарські препарати, коли інгібування периферичних простагландинів може бути небажаним .Показання до застосуванняЗнеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої та помірної виразності: артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея, біль при травмах та опіках. Жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу або до будь-якого іншого компонента препарату; тяжкі порушення функції печінки чи нирок; дитячий вік до 6 років. З обережністю: Ниркова та печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера), дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, дегідратація, гіповолемія, анорексія, булімія та кахексія (недостатній запас глута) алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період грудного вигодовування, літній вік. У таких випадках перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах та у людей не було виявлено будь-якого ризику застосування препарату у вагітних жінок або шкідливого впливу препарату на розвиток ембріона та плода. Парацетамол може використовуватись під час вагітності, проте доцільно використовувати мінімальні ефективні дози та максимально короткий курс. Період грудного вигодовування У невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У дослідженнях не було встановлено шкідливого впливу парацетамолу на організм дитини при грудному вигодовуванні, проте необхідно застосовувати з обережністю.Побічна діяУ рекомендованих дозах парацетамол зазвичай добре переноситься. Нижченаведені побічні ефекти виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: післяопераційні кровотечі; дуже рідко: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; гемолітична анемія; частота невідома: панцитопенія, сульфогемоглобінемія, метгемоглобінемія. Порушення з боку імунної системи: рідко: алергічні реакції (в т.ч. висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк); дуже рідко: гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), анафілаксія. Порушення психіки: часто: безсоння, тривога. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови; частота невідома: дистонія, запаморочення, психомоторне збудження, дезорієнтація (під час прийому високих доз). Порушення органу зору: часто: періорбітальний набряк. Порушення серця: часто: тахікардія, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто: периферичні набряки, гіпертензія; рідко: зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: диспное, патологічне дихання, набряк легенів, гіпоксія, плевральний випіт, хрипи, задишка, кашель; дуже рідко: бронхоспазм (у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів). Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: діарея, запор, диспепсія, здуття живота; рідко: біль у животі, нудота, блювання; частота невідома: сухість у роті. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: підвищення активності печінкових ферментів; Частота невідома: печінкова недостатність, гепатити, некроз печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома: висип. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: м'язові спазми, тризм. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: олігоурія; частота невідома: ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: пірексія, почуття втоми; рідко: загальне нездужання/слабкість. Лабораторні та інструментальні дані: часто: гіпокаліємія, гіперглікемія; рідко: зниження чи збільшення протромбінового індексу; частота невідома: збільшення креатиніну (переважно вдруге, стосовно гепаторенального синдрому). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви або дитина вже отримуєте інші лікарські препарати, до початку прийому парацетамолу необхідно звернутися за консультацією до лікаря. Індуктори мікросомальних ферментів печінки Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін) підвищують токсичність парацетамолу, можуть призвести до ураження печінки. Фенітоїн знижує ефективність парацетамолу, отже пацієнтам, які приймають фенітоїн, слід уникати частого застосування парацетамолу, особливо у високих дозах. Урикозуричні лікарські засоби Парацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Хлорамфенікол Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Зідовудін Парацетамол може збільшувати ризик розвитку нейтропенії, тому слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише після консультації лікаря. Пробенецид Пробенецид зменшує майже вдвічі кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Непрямі антикоагулянти Багаторазовий прийом парацетамолу протягом 4 днів збільшує антикоагулянтний ефект. Слід проводити моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНО) під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та похідних кумарину. Нерегулярний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка, знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відтермінувати або зменшити настання ефекту. Метоклопрямід та домперидон Метоклопрамід і домперидон збільшують швидкість всмоктування парацетамолу і, відповідно, початок знеболювальної та жарознижувальної дії. Барбітурати Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Етанол Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) Тривале спільне використання парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Саліцилати Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дифлунісал Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні препарати Мієлотоксичні препарати посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину (спосіб застосування визначається лікарською формою), з великою кількістю рідини, через 1-2 години після прийому їжі (прийом відразу після їжі призводить до затримки наступу дії). Дорослі (включаючи літніх) та діти старше 12 років (маса тіла понад 40 кг) 500 мг – 1 г (1 – 2 таблетки) до 4 разів на добу, якщо необхідно. Разова доза – 500 мг (1 таблетка). Максимальна разова доза – 1 г (2 таблетки). Максимальна добова доза – 4 г (8 таблеток). Інтервал між прийомами – не менше 4 годин. Діти від 6 до 12 років Дозу розраховують, виходячи з маси тіла дитини: максимальна разова доза – 15 мг/кг маси тіла (1/2 таблетки – 1 таблетка) 4 рази на добу, максимальна добова доза – 60 мг/кг маси тіла (4 таблетки). Інтервал між прийомами – не менше 4 годин. У дорослих парацетамол не рекомендується застосовувати більше 5 днів як знеболюючий засіб і більше 3 днів як жарознижувальний засіб без призначення та спостереження лікаря. У дітей парацетамол не рекомендується застосовувати більше 3 днів без призначення та спостереження лікаря. Не перевищувати вказану дозу. У пацієнтів з хронічними або декомпенсованими захворюваннями печінки, з печінковою недостатністю, хронічним алкоголізмом, у виснажених пацієнтів та при зневодненні добова доза не повинна перевищувати 3 г (6 таблеток). Не перевищуйте вказану дозу. Слід приймати найменшу дозу, необхідну досягнення ефекту. Інтервал між прийомами має становити щонайменше 4 год. Препарат не повинен прийматися одночасно з іншими парацетамоловмісними препаратами. Збільшення добової дози парацетамолу або тривалості лікування можливе лише під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. З'являються шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні дорослим 7,5 г або більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Прийом внутрішньо 5 г або більше парацетамолу може призвести до пошкодження печінки при наявності факторів ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробою продірявленим або іншими препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печені; , муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія) Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у пацієнтів похилого віку, дітей,пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може розвинутись блискавичний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем. У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летазького результату.У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летазького результату.У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летазького результату. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування Негайна госпіталізація. При підозрі на передозування навіть при відсутності виражених перших симптомів необхідно припинити застосування парацетамолу і негайно звернутися за лікарською допомогою. Слід визначити рівень парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати недостовірні). Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування і потім - кожні 24 години. Симптоматичне лікування: протягом 1 години після передозування рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля тощо). Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже тяжких випадках може знадобитися пересадка печінки. Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо при прийомі парацетамолу поліпшення стану не спостерігається або біль голови стає постійним, необхідно звернутися до лікаря. При лихоманковому синдромі, що триває, на фоні застосування парацетамолу більше 3 днів і больовому синдромі більше 5 днів, потрібна консультація лікаря. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Дефіцит глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, цистичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження зумовлює можливість розвитку тяжкого ураження печінки при невеликих передозуваннях парацетамолу (5 г і більше). Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності та порушень функції печінки у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема, у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або у пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Ризик розвитку пошкоджень печінки зростає у пацієнтів із ураженням печінки при алкоголізмі. Прийом парацетамолу впливає на показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози та сечової кислоти у плазмі. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, які можуть бути летальними. При першому прояві висипу або інших реакцій гіперчутливості застосування препарату має бути припинено, слід негайно звернутися до лікаря. При виявленні пацієнта гострого вірусного гепатиту необхідно відмінити прийом препарату. Не приймати одночасно з іншими препаратами, які містять парацетамол. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного споживання алкоголю. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату Спеціальних запобіжних заходів при утилізації невикористаного препарату не передбачено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані про вплив парацетамолу на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Однак, враховуючи можливі небажані реакції, рекомендується бути обережним під час прийому парацетамолу при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: парацетамол – 500,0 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600±2700, пласдон К-17), стеаринова кислота. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою натягуваного з поліетилену високого тиску або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою натягуваного з поліетилену низького тиску нагвинчується з поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Tсах досягається через 0,5-2 год; Стах-5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізм. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідрокси-парацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незмінному вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаПарацетамол має жарознижувальну та болезаспокійливу дію. Ненаркотичний аналгетик, блокує циклооксигеназу (ЦОГ) I та II переважно у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює майже повну відсутність протизапального ефекту. Оскільки парацетамол має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, він не змінює водно-електролітний обмін і не спричиняє пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Таким чином, парацетамол особливо підходить пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (як, наприклад, у пацієнтів із шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або у пацієнтів похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутні лікарські препарати, коли інгібування периферичних простагландинів може бути небажаним .Показання до застосуванняЗнеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої та помірної виразності: артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея, біль при травмах та опіках. Жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу або до будь-якого іншого компонента препарату; тяжкі порушення функції печінки чи нирок; дитячий вік до 6 років. З обережністю: Ниркова та печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера), дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, дегідратація, гіповолемія, анорексія, булімія та кахексія (недостатній запас глута) алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період грудного вигодовування, літній вік. У таких випадках перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах та у людей не було виявлено будь-якого ризику застосування препарату у вагітних жінок або шкідливого впливу препарату на розвиток ембріона та плода. Парацетамол може використовуватись під час вагітності, проте доцільно використовувати мінімальні ефективні дози та максимально короткий курс. Період грудного вигодовування У невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У дослідженнях не було встановлено шкідливого впливу парацетамолу на організм дитини при грудному вигодовуванні, проте необхідно застосовувати з обережністю.Побічна діяУ рекомендованих дозах парацетамол зазвичай добре переноситься. Нижченаведені побічні ефекти виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: післяопераційні кровотечі; дуже рідко: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; гемолітична анемія; частота невідома: панцитопенія, сульфогемоглобінемія, метгемоглобінемія. Порушення з боку імунної системи: рідко: алергічні реакції (в т.ч. висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк); дуже рідко: гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), анафілаксія. Порушення психіки: часто: безсоння, тривога. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови; частота невідома: дистонія, запаморочення, психомоторне збудження, дезорієнтація (під час прийому високих доз). Порушення органу зору: часто: періорбітальний набряк. Порушення серця: часто: тахікардія, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто: периферичні набряки, гіпертензія; рідко: зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: диспное, патологічне дихання, набряк легенів, гіпоксія, плевральний випіт, хрипи, задишка, кашель; дуже рідко: бронхоспазм (у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів). Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: діарея, запор, диспепсія, здуття живота; рідко: біль у животі, нудота, блювання; частота невідома: сухість у роті. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: підвищення активності печінкових ферментів; Частота невідома: печінкова недостатність, гепатити, некроз печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома: висип. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: м'язові спазми, тризм. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: олігоурія; частота невідома: ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: пірексія, почуття втоми; рідко: загальне нездужання/слабкість. Лабораторні та інструментальні дані: часто: гіпокаліємія, гіперглікемія; рідко: зниження чи збільшення протромбінового індексу; частота невідома: збільшення креатиніну (переважно вдруге, стосовно гепаторенального синдрому). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви або дитина вже отримуєте інші лікарські препарати, до початку прийому парацетамолу необхідно звернутися за консультацією до лікаря. Індуктори мікросомальних ферментів печінки Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін) підвищують токсичність парацетамолу, можуть призвести до ураження печінки. Фенітоїн знижує ефективність парацетамолу, отже пацієнтам, які приймають фенітоїн, слід уникати частого застосування парацетамолу, особливо у високих дозах. Урикозуричні лікарські засоби Парацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Хлорамфенікол Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Зідовудін Парацетамол може збільшувати ризик розвитку нейтропенії, тому слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише після консультації лікаря. Пробенецид Пробенецид зменшує майже вдвічі кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Непрямі антикоагулянти Багаторазовий прийом парацетамолу протягом 4 днів збільшує антикоагулянтний ефект. Слід проводити моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНО) під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та похідних кумарину. Нерегулярний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка, знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відтермінувати або зменшити настання ефекту. Метоклопрямід та домперидон Метоклопрамід і домперидон збільшують швидкість всмоктування парацетамолу і, відповідно, початок знеболювальної та жарознижувальної дії. Барбітурати Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Етанол Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) Тривале спільне використання парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Саліцилати Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дифлунісал Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні препарати Мієлотоксичні препарати посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину (спосіб застосування визначається лікарською формою), з великою кількістю рідини, через 1-2 години після прийому їжі (прийом відразу після їжі призводить до затримки наступу дії). Дорослі (включаючи літніх) та діти старше 12 років (маса тіла понад 40 кг) 500 мг – 1 г (1 – 2 таблетки) до 4 разів на добу, якщо необхідно. Разова доза – 500 мг (1 таблетка). Максимальна разова доза – 1 г (2 таблетки). Максимальна добова доза – 4 г (8 таблеток). Інтервал між прийомами – не менше 4 годин. Діти від 6 до 12 років Дозу розраховують, виходячи з маси тіла дитини: максимальна разова доза – 15 мг/кг маси тіла (1/2 таблетки – 1 таблетка) 4 рази на добу, максимальна добова доза – 60 мг/кг маси тіла (4 таблетки). Інтервал між прийомами – не менше 4 годин. У дорослих парацетамол не рекомендується застосовувати більше 5 днів як знеболюючий засіб і більше 3 днів як жарознижувальний засіб без призначення та спостереження лікаря. У дітей парацетамол не рекомендується застосовувати більше 3 днів без призначення та спостереження лікаря. Не перевищувати вказану дозу. У пацієнтів з хронічними або декомпенсованими захворюваннями печінки, з печінковою недостатністю, хронічним алкоголізмом, у виснажених пацієнтів та при зневодненні добова доза не повинна перевищувати 3 г (6 таблеток). Не перевищуйте вказану дозу. Слід приймати найменшу дозу, необхідну досягнення ефекту. Інтервал між прийомами має становити щонайменше 4 год. Препарат не повинен прийматися одночасно з іншими парацетамоловмісними препаратами. Збільшення добової дози парацетамолу або тривалості лікування можливе лише під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. З'являються шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні дорослим 7,5 г або більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Прийом внутрішньо 5 г або більше парацетамолу може призвести до пошкодження печінки при наявності факторів ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробою продірявленим або іншими препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печені; , муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія) Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у пацієнтів похилого віку, дітей,пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може розвинутись блискавичний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем. У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летазького результату.У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летазького результату.У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летазького результату. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування Негайна госпіталізація. При підозрі на передозування навіть при відсутності виражених перших симптомів необхідно припинити застосування парацетамолу і негайно звернутися за лікарською допомогою. Слід визначити рівень парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати недостовірні). Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування і потім - кожні 24 години. Симптоматичне лікування: протягом 1 години після передозування рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля тощо). Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже тяжких випадках може знадобитися пересадка печінки. Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо при прийомі парацетамолу поліпшення стану не спостерігається або біль голови стає постійним, необхідно звернутися до лікаря. При лихоманковому синдромі, що триває, на фоні застосування парацетамолу більше 3 днів і больовому синдромі більше 5 днів, потрібна консультація лікаря. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Дефіцит глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, цистичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження зумовлює можливість розвитку тяжкого ураження печінки при невеликих передозуваннях парацетамолу (5 г і більше). Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності та порушень функції печінки у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема, у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або у пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Ризик розвитку пошкоджень печінки зростає у пацієнтів із ураженням печінки при алкоголізмі. Прийом парацетамолу впливає на показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози та сечової кислоти у плазмі. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, які можуть бути летальними. При першому прояві висипу або інших реакцій гіперчутливості застосування препарату має бути припинено, слід негайно звернутися до лікаря. При виявленні пацієнта гострого вірусного гепатиту необхідно відмінити прийом препарату. Не приймати одночасно з іншими препаратами, які містять парацетамол. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного споживання алкоголю. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату Спеціальних запобіжних заходів при утилізації невикористаного препарату не передбачено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані про вплив парацетамолу на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Однак, враховуючи можливі небажані реакції, рекомендується бути обережним під час прийому парацетамолу при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: піроксикам – 10,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-102) – 147,30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 8,0 мг, крохмаль картопляний – 2,0 мг, магнію стеарат – 1,70 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,0 мг; Склад корпусу капсули: барвник сонячний захід сонця жовтий - 0,1400%, титану діоксид - 2,0000%, желатин - до 100%; Склад кришки капсули: барвник заліза оксид чорний – 0,1890%, титану діоксид – 1,2198%, желатин – до 100%. По 10 капсул у контурну осередкову упаковку з плівки полівінілхлоридної або плівки полівінілхлоридної/полівініліден хлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або по 10 капсул в контурну осередкову упаковку з матеріалу комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) та фольги алюмінієвої лакованої друкованої. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2. Корпус оранжевого кольору, кришечка сірого кольору, непрозорі.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація (Сmах) в плазмі досягається через 35 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах - 1,52 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу - 38 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Розподіл Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 13%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Метаболізм Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну, антиагрегантну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфно-ядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняСимптоматична терапія ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту (хвороба Бехтерева), остеоартрозу за неможливості використовувати інші лікарські препарати. Призначений для зменшення болю та запалення на момент застосування: на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини та інших компонентів препарату, а також інших нестероїдних протизапальних препаратів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту та дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; печінкова недостатність тяжкого ступеня або активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; дитячий вік (до 18 років); вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), хронічна серцева недостатність І-ІІ функціонального класу значне зниження обсягу циркулюючої крові (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти (в т.ч. діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулян в тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), ішемічна хвороба серця,цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, наявність інфекції Helicobacter pylori, системні захворювання сполучної тканини, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, туберкульоз, виражений остеопороз, алкоголізм, тяж.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Під час застосування препарату слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомофізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається за ВООЗ і має наступну градацію: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота не встановлена. З боку травної системи: часто – біль та дискомфорт у ділянці живота, запор, діарея, метеоризм, нудота, блювання; нечасто – стоматит; частота не встановлена ​​- гастрит, шлунково-кишкові кровотечі (у тому числі блювання кров'ю - мелена), панкреатит, перфорація та утворення виразки шлунково-кишкового тракту, гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, папілярний некроз. З боку дихальної системи: частота не встановлена ​​– бронхоспазм, диспное, носова кровотеча. З боку центрально-нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, сонливість; частота не встановлена ​​– парастезія. З боку органів кровотворення: часто – анемія, еозинофілія, лімфопенія, тромбоцитопенія; частота не встановлена ​​– апластична анемія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: частота не встановлена ​​– анафілаксія, сироваткова хвороба. З боку метаболізму та розлади харчування: часто – анорексія, гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія; частота не встановлена ​​– затримка рідини. Психічні розлади: частота не встановлена ​​– депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, часті зміни настрою, нервозність. З боку очей: нечасто – порушення зору; частота не встановлена ​​– подразнення очей, періорбітальний набряк. З боку слуху: нечасто - "дзвін у вухах"; частота не встановлена ​​– порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: рідко – відчуття серцебиття: не встановлена ​​– серцево-судинна недостатність, артеріальний тромбоз, васкуліт, підвищення артеріального тиску. З боку шкірних покривів: рідко – свербіж, висип; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); частота не встановлена ​​– алопеція, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема, тромбоцитопенічна пурпура (Шенлейн-Геноха), реакції фоточутливості, кропив'янка, бульозний дерматит. Інші: рідко – набряки; дуже рідко – нездужання. З боку лабораторних показників: часто – підвищені рівнів “печінкових” трансаміназ (АЛТ, ACT), збільшення ваги; частота не встановлена ​​- зниження гемоглобіну та гематокриту. непов'язані зі шлунково-кишковою кровотечею.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди: одночасне застосування антацидів не впливає на рівень піроксикаму у плазмі. Антикоагулянти: НПЗЗ, у тому числі піроксикам, можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін): збільшується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту. Ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): зменшують агрегацію тромбоцитів та збільшують час кровотечі. Серцеві глікозиди: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівні глікозидів у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності. Циметидин: може підвищитись рівень концентрації піроксикаму в сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі чи розвитку виразки. Дигоксин: одночасний прийом не впливає на рівні плазми обох препаратів. Діуретики: НПЗЗ можуть викликати затримку натрію та калію, що може зменшити сечогінний ефект. Літій: НПЗЗ збільшують рівень літію у плазмі. β-адреноблокатори: нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати гіпотензивний ефект β-адреноблокаторів, що обумовлено інгібуванням синтезу простагландинів. Метотрексат: зниження екскреції метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії. Хінолонові антибіотики: підвищений ризик розвитку судом. Міфепристон: у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів НПЗП не слід призначати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону. При одночасному прийомі може посилюватися дія таблетованих протидіабетичних засобів, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат застосовують внутрішньо під час їди. При симптоматичній терапії ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартроз приймається 10-20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювота, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні пацієнта слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у похилому віці, пацієнтам з бронхіальною астмою та хронічними бронхообструктивними захворюваннями в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: парацетамол 0.5 г; Допоміжні компоненти: желатин, стеаринова кислота, крохмаль із картопляної основи. У блістерах 10 штук.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаМедикамент відноситься до групи ненаркотичних аналгезуючих засобів, з помірними знеболюючими, слабкими протизапальними властивостями та з вираженими жарознижувальними ефектами. Препарат має властивість блокувати ЦНС ЦОГ-1 і ЦОГ-2, при цьому змінюючи тілесну температуру. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр, абсорбція в шлунку відбувається швидко і практично повністю, досягає пікової концентрації в плазмі крові через 30-120 хвилин з моменту прийняття внутрішньо. Слабко проникає у грудне молоко. Переробляється у печінці. У великих кількостях (більше 10 г на день) знижує запаси глутатіоніна в печінці. Переважно виводиться через нирки, близько 3% може виходити незмінному вигляді.ІнструкціяТаблетки потрібно приймати внутрішньо, запиваючи водою.Показання до застосуванняПоказано використання парацетамолу убф для таких цілей: Слабкий або помірний біль різного генезу (болить зуб, голова, болючі менструації, невралгія, артралгія, мігрень); гострі прояви захворювань, що передаються повітряно-краплинним шляхом, ГРЗ, ГРВІ, висока температура тіла; медикамент служить лише для терапії симптомів хвороби, на початкові причини виникнення хвороби не впливає.Протипоказання до застосуванняДо них відносяться: Пацієнти віком від 65 років; індивідуальна непереносимість або підвищена чутливість до будь-якого з компонентів медичного засобу; генетичні порушення, пов'язані з дефіцитом глюко-6-фосфатдегідрогенази; сильні порушення функцій нирок та печінки; гемофілія в анамнезі. З обережністю призначається особам, які страждають від синдрому Жільбера та Дубіна-Джонсона та Ротора.Вагітність та лактаціяПри вагітності та ГВ цей медикамент не призначається. Протипоказано для дітей віком до 2 років.Побічна діяМожливий прояв алергії у вигляді висипу, свербежу, набряків і кропив'янки, анемії, лейкозу та тромбоцитопенії. Якщо тривалий період часу зловживати засобом у підвищених дозах, то розвиваються ознаки нефротоксичності та гепатотоксичності.Взаємодія з лікарськими засобамиТакі речовини, як спирт, будь-які барбітурати, фенітоїн, трициклічні антидепресанти та флумецинол сприяють отруєнню парацетамолом при зловживанні засобом. Алкоголь у поєднанні з анальгетиком створює позитивні умови появи гострого панкреатиту. Циметидин послаблює гепатотоксичні властивості препарату.ПередозуванняПри передозуванні можливе виникнення цих ознак: збліднення обличчя та шкіри, блювання, нудота, болить у шлунку, ознаки ниркової та печінкової недостатності. Терапія у разі симптоматична, промивають шлунок і дають сорбенти.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: Діюча речовина: парацетамолу – 100 мг. По 5 штук у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки. Дві контурні упаковки разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиСупозиторії від білого до білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми без видимих ​​вкраплень на поздовжньому розрізі.ФармакокінетикаПарацетамол при прийомі внутрішньо швидкого і майже повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальний рівень концентрації у крові досягається через 30-60 хвилин. При ректальному введенні парацетамолу повнота його всмоктування може бути нижчою, ніж після вживання. Парацетамол швидко та рівномірно розподіляється по тканинах організму. З білками плазми зв'язується 10-15% прийнятої дози. Величини обсягу розподілу та біодоступності у дітей та дорослих суттєво не відрізняються. Препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. У грудне молоко матерів, що годують, надходить менше 1% від прийнятої дози. Парацетамол метаболізується мікросомальними ферментами печінки, близько 80% утворює кон'югати з глюкуроновою кислотою та сульфатами, до 17% піддається гідроксилювання з утворенням активних метаболітів, які кон'югують із глютатіоном. При передозуванні або нестачі глютатіону ці метаболіти можуть спричинити некроз гепатоцитів. У період напіввиведення парацетамолу становить 15-25 години. Він може збільшуватися у хворих з вираженим порушенням функції печінки та пацієнтів похилого віку. Через 24 години після прийому 85-90% парацетамолу виводиться із сечею у вигляді глюкоронідів та сульфатів, а 3% у незмінному вигляді. У дітей до 10-12 років утворення кон'югатів з сульфатами є основним шляхом метаболізму та виведення парацетамолу. Імовірність гепатотоксичного ефекту у дітей нижча, ніж у дорослих. Інші фармакокінетичні параметри дорослих та дітей не відрізняються.ФармакодинамікаПарацетамол, що міститься в супозиторіях, має жарознижувальну та знеболювальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу у ЦНС, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Втрата тепла тілом при гарячкових станах зростає внаслідок розширення судин та підвищення периферичного кровотоку. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту препарату.Показання до застосуванняПарацетамол-Альтфарм супозиторії застосовуються у дорослих та дітей з 3 місяців життя (у дітей з 1 до 3-х місяців життя – тільки за призначенням лікаря): Як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, дитячих інфекціях, постприщепних реакціях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла; як знеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: головний і зубний біль, біль у м'язах, невралгії, біль при травмах та опіках.Протипоказання до застосуванняПрепарат слід застосовувати з обережністю при порушеній функції печінки або нирок у пацієнтів похилого віку, при алкоголізмі. Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з діареєю.Вагітність та лактаціяДітям до 3-х місячного віку супозиторії призначаються лише за рекомендацією лікаря. Протипоказано під час годування груддю.Побічна діяМожливі нудота, біль в епігастрії, алергічні реакції - висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневратичний набряк. У поодиноких випадках відзначаються порушення функції печінки, нирок, а також системи кровотворення (анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія). При тривалому застосуванні у великих дозах – гепатотоксична дія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія; нефротоксичність (інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). У разі виникнення побічних ефектів слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі пацієнтом інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем. Прийом разом із саліцилатами значно підвищує ризик нефротоксичної дії. При одночасному прийомі парацетамолу та барбітуратів, протисудомних засобів (фенітоїну), трициклічних антидепресантів, рифампіцину, бутадіону, а також алкоголю підвищується ризик гепатотоксичної дії препарату. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Парацетамол посилює дію антикоагулянтів та знижує ефективність урикозуричних препаратів. При використанні препарату разом із левоміцетином токсичність останнього зростає.Спосіб застосування та дозиДозування для дорослих: Середня разова доза 500 мг 2-4 десь у добу; максимальна разова доза – 1 г (2 супозиторії по 500 мг); максимальна добова доза – 4 г. Тривалість курсу лікування парацетамолом без консультації лікаря – 3-5 днів. Дозування для дітей: Залежить від віку та маси тіла дитини. Разова доза парацетамолу, що рекомендується, становить 10-15 мг/кг маси тіла дитини. Препарат використовується 3-4 рази на добу з інтервалом 4-6 годин. Максимальна добова доза – не більше 60 мг/кг маси тіла дитини. Препарат застосовують ректально (вводять у пряму кишку). Перед застосуванням супозиторію рекомендується звільнити кишечник. Тривалість лікування не більше 3-х днів, при призначенні як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів як знеболюючий. Подальше лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми. При передозуванні або підвищеній чутливості до препарату відзначаються блідість, відсутність апетиту, нудота, блювання, біль у епігастрії. Підвищення рівня печінкових ферментів, збільшення протромбінового часу, пізніше – болючість у печінці. У тяжких випадках розвивається печінкова недостатність, гепатонекроз, коматозний стан та енцефалопатія. Лікування. У цих випадках рекомендується промивання шлунка протягом перших чотирьох годин, прийом енетеросорбентів, внутрішньовенне введення антидоту – N-ацетилцистеїну, призначення внутрішньо метіоніну. При появі симптомів отруєння припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату понад 7 днів необхідний контроль за функціональним станом печінки та картиною периферичної крові. Якщо стан пацієнта не покращується протягом 3-5 днів, проконсультуйтеся з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: Діюча речовина: парацетамолу – 100 мг. По 5 штук у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки. Дві контурні упаковки разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиСупозиторії від білого до білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми без видимих ​​вкраплень на поздовжньому розрізі.ФармакокінетикаПарацетамол при прийомі внутрішньо швидкого і майже повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальний рівень концентрації у крові досягається через 30-60 хвилин. При ректальному введенні парацетамолу повнота його всмоктування може бути нижчою, ніж після вживання. Парацетамол швидко та рівномірно розподіляється по тканинах організму. З білками плазми зв'язується 10-15% прийнятої дози. Величини обсягу розподілу та біодоступності у дітей та дорослих суттєво не відрізняються. Препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. У грудне молоко матерів, що годують, надходить менше 1% від прийнятої дози. Парацетамол метаболізується мікросомальними ферментами печінки, близько 80% утворює кон'югати з глюкуроновою кислотою та сульфатами, до 17% піддається гідроксилювання з утворенням активних метаболітів, які кон'югують із глютатіоном. При передозуванні або нестачі глютатіону ці метаболіти можуть спричинити некроз гепатоцитів. У період напіввиведення парацетамолу становить 15-25 години. Він може збільшуватися у хворих з вираженим порушенням функції печінки та пацієнтів похилого віку. Через 24 години після прийому 85-90% парацетамолу виводиться із сечею у вигляді глюкоронідів та сульфатів, а 3% у незмінному вигляді. У дітей до 10-12 років утворення кон'югатів з сульфатами є основним шляхом метаболізму та виведення парацетамолу. Імовірність гепатотоксичного ефекту у дітей нижча, ніж у дорослих. Інші фармакокінетичні параметри дорослих та дітей не відрізняються.ФармакодинамікаПарацетамол, що міститься в супозиторіях, має жарознижувальну та знеболювальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу у ЦНС, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Втрата тепла тілом при гарячкових станах зростає внаслідок розширення судин та підвищення периферичного кровотоку. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту препарату.Показання до застосуванняПарацетамол-Альтфарм супозиторії застосовуються у дорослих та дітей з 3 місяців життя (у дітей з 1 до 3-х місяців життя – тільки за призначенням лікаря): Як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, дитячих інфекціях, постприщепних реакціях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла; як знеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: головний і зубний біль, біль у м'язах, невралгії, біль при травмах та опіках.Протипоказання до застосуванняПрепарат слід застосовувати з обережністю при порушеній функції печінки або нирок у пацієнтів похилого віку, при алкоголізмі. Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з діареєю.Вагітність та лактаціяДітям до 3-х місячного віку супозиторії призначаються лише за рекомендацією лікаря. Протипоказано під час годування груддю.Побічна діяМожливі нудота, біль в епігастрії, алергічні реакції - висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневратичний набряк. У поодиноких випадках відзначаються порушення функції печінки, нирок, а також системи кровотворення (анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія). При тривалому застосуванні у великих дозах – гепатотоксична дія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія; нефротоксичність (інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). У разі виникнення побічних ефектів слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі пацієнтом інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем. Прийом разом із саліцилатами значно підвищує ризик нефротоксичної дії. При одночасному прийомі парацетамолу та барбітуратів, протисудомних засобів (фенітоїну), трициклічних антидепресантів, рифампіцину, бутадіону, а також алкоголю підвищується ризик гепатотоксичної дії препарату. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Парацетамол посилює дію антикоагулянтів та знижує ефективність урикозуричних препаратів. При використанні препарату разом із левоміцетином токсичність останнього зростає.Спосіб застосування та дозиДозування для дорослих: Середня разова доза 500 мг 2-4 десь у добу; максимальна разова доза – 1 г (2 супозиторії по 500 мг); максимальна добова доза – 4 г. Тривалість курсу лікування парацетамолом без консультації лікаря – 3-5 днів. Дозування для дітей: Залежить від віку та маси тіла дитини. Разова доза парацетамолу, що рекомендується, становить 10-15 мг/кг маси тіла дитини. Препарат використовується 3-4 рази на добу з інтервалом 4-6 годин. Максимальна добова доза – не більше 60 мг/кг маси тіла дитини. Препарат застосовують ректально (вводять у пряму кишку). Перед застосуванням супозиторію рекомендується звільнити кишечник. Тривалість лікування не більше 3-х днів, при призначенні як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів як знеболюючий. Подальше лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми. При передозуванні або підвищеній чутливості до препарату відзначаються блідість, відсутність апетиту, нудота, блювання, біль у епігастрії. Підвищення рівня печінкових ферментів, збільшення протромбінового часу, пізніше – болючість у печінці. У тяжких випадках розвивається печінкова недостатність, гепатонекроз, коматозний стан та енцефалопатія. Лікування. У цих випадках рекомендується промивання шлунка протягом перших чотирьох годин, прийом енетеросорбентів, внутрішньовенне введення антидоту – N-ацетилцистеїну, призначення внутрішньо метіоніну. При появі симптомів отруєння припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату понад 7 днів необхідний контроль за функціональним станом печінки та картиною периферичної крові. Якщо стан пацієнта не покращується протягом 3-5 днів, проконсультуйтеся з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 5 мл (1 чайн.л.): парацетамол 125 мг. 100 мл у флаконі.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max ;в плазмі досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується і через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2; становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2; дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАнальгетик-антипіретикПоказання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишківника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: ;разова - 1 г, добова - 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: парацетамол 200 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для прийому внутрішньо для дітей; 2.4%.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max ; у плазмі крові досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується та через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2; становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2; дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАнальгетик-антипіретикПоказання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишківника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: ;разова - 1 г, добова - 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: парацетамол 200 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для прийому внутрішньо для дітей; 2.4%.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max ;в плазмі досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується і через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2; становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2; дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАнальгетик-антипіретикПоказання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишківника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: ;разова - 1 г, добова - 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина парацетамол 500 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 35.4 мг, повідон низькомолекулярний – 3.6 мг, стеаринова кислота – 3.6 мг, тальк – 7.4 мг. 30 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаАналгезуюче, жарознижувальне. Інгібує синтез простагландину та знижує збудливість центру терморегуляції гіпоталамуса. Швидко всмоктується із ШКТ, зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення з плазми 1-4 год. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду та сульфату парацетамолу. Виводиться нирками головним чином як продуктів кон'югації, менше 5% екскретується в незміненому вигляді.Показання до застосуванняБолі слабкої та помірної інтенсивності (головний та зубний біль, мігрень, біль у спині, артралгія, міалгія, невралгія, меналгія), гарячковий синдром при простудних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, порушення функцій нирок та печінки, алкоголізм, дитячий вік (до 6 років). При прийомі препарату Цефекон Д з обережністю застосовувати при синдромі Жільбер.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяАгранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, ниркова колька, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит, алергічні реакції у вигляді висипань на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину) та ймовірність ураження печінки гепатотоксичними препаратами. Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування. Барбітурати зменшують жарознижувальну активність.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: разова – 1 г, добова – 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг.ПередозуванняСимптоми: у перші 24 год – блідість, нудота, блювання та біль в абдомінальній ділянці; через 12-48 год - пошкодження нирок та печінки з розвитком печінкової недостатності (енцефалопатія, кома, летальний кінець), серцеві аритмії та панкреатит. Поразка печінки можливі прийому 10 р і більше (у дорослих). Лікування: призначення метіоніну всередину або внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик передозування зростає у хворих на алкогольні захворювання печінки нециротичного характеру. Тривале застосування одночасно з антикоагулянтами непрямої дії потребує постійного лікарського контролю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Піроксикам (у перерахунку на 100% речовину) – 10 мг або 20 мг; - целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, тальк, кремнію діоксид колоїдний. Капсули тверді желатинові: желатин, діоксид титану, заліза жовтий оксид, індигокармін, вода. По 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація в плазмі пропорційна дозі, що використовується. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 3-5 годин після прийому препарату внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг Cmax – 1,5-2 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу – 3-8 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації – 7-12 днів. Проникає в синовіальну рідину (40-50%), виділяється із грудним молоком - 1-3%. Легко зв'язується з білками плазми (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою – через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаПіроксикам - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфноядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів.Аналгезуючий ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої під час руху, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При альгодисменореї (будучи інгібітором синтезу простагландинів в ендометрії) купує больовий синдром.Показання до застосуванняХвороби тканин. Альгодисменорея. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до піроксикаму, інших нестероїдних протизапальних препаратів, компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу слизової оболонки носа або приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; печінкова недостатність або будь-яке активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років. З обережністю: вік старше 65 років; ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність; дисліпідемія/гіперліпідемія; артеріальна гіпертензія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; бронхіальна астма; наявність печінкової порфірії; кліренс креатиніну від 30-60 мл/хв; післяопераційний період; дегідратація; куріння; анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія такими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяНайчастіше виявляються з боку шлунково-кишкового тракту та органів травлення: болі в епігастральній ділянці, відрижка, нудота, зниження апетиту, блювання, запори або діарея, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі у шлунково-кишковому тракті, у виняткових випадках можуть зумовити анемію, перфорацію органів шлунково-кишкового тракту; сухість у роті, стоматит. З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки; підвищення активності "печінкових" трансаміназ; підвищення концентрації азоту та креатиніну в плазмі. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, еритроцитурія, протеїнурія, гіпер- або гіпокаліємія, гломерулонефрит, нефроз. З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, шум у вухах, сонливість, безсоння, рідше - депресія, дратівливість, галюцинації, парестезії, загальмованість, зміна настрою. З боку системи кровотворення та гемостазу: анемія, у тому числі апластична та гемолітична, зниження показника гемоглобіну, зниження показника гематокриту; лейкопенія, еозинофілія, рідко – тромбоцитопенія, крововиливи, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Шенлейн-Геноха); пригнічення функції кісткового мозку. Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, ознаки серцевої недостатності, рідко - серцебиття, задишка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еритема, реакції, фотосенсибілізація, синдром Лайєлла, набряки обличчя, гортані, бронхоспазм, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, васкуліт, сироваткова. Інші: порушення зору, набряки гомілок та стоп, підвищене потовиділення, підвищення концентрації сечовини; підвищення чи зниження маси тіла. Частота наведених вище порушень зростає із підвищенням добової дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні піроксикаму та: глюкокортикостероїдів та/або нестероїдних протизапальних засобів - підвищується ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі кровотеч; фенобарбіталу - знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові; циметидину, пробенециду та сульфінпіразону – може підвищитися рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму; фенітоїну та/або літію, а також калійзберігаючих діуретиків та донаторів К+ - може підвищитися рівень концентрації у плазмі фенітоїну, літію та калію; діуретиків та гіпотензивних засобів – послаблюється дія останніх; антикоагулянтів – знижується здатність тромбоцитів до агрегації (ризик кровотечі), необхідно проводити контроль згортання крові; ацетилсаліцилової кислоти - знижується концентрація піроксикаму в сироватці крові, підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; метотрексату - може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 15 років – внутрішньо під час їжі. Захворювання кістково-м'язової системи, захворювання суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліт) початкова і підтримуюча доза становить 10-20 мг на добу в 1 або 2 прийоми. При необхідності доза може бути тимчасово підвищена до 30 мг на добу (одноразово або у розділених дозах) або знижена до 10 мг на добу. Гострі захворювання кістково-м'язової системи: перші 2 дні по 40 мг на добу одноразово або кілька прийомів. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу протягом 1-2 тижнів. Гострий напад подагри: приймають по 40 мг протягом 4-6 діб. Післяопераційні та посттравматичні болі: початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. У деяких випадках можливе підвищення дози з призначенням у перші два дні по 40 мг одноразово або у розділених дозах. При альгодисменореї: лікування слід розпочинати при появі перших симптомів У початковій дозі 40 мг на добу на 1 або кілька прийомів протягом 2 днів. У наступні 1-3 дні – по 20 мг на 1 прийом. Максимальна добова доза препарату для дорослих та дітей віком від 15 років не повинна перевищувати 40 мг. Не можна перевищувати рекомендовані добові дози, оскільки це збільшує небезпеку побічних дій.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз - втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні хворого слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Препарат може змінювати властивості тромбоцитів, проте не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок, які застосовують сечогінні засоби після широких хірургічних втручань у літньому віці. Таким пацієнтам необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок. Після 2 тижнів застосування препарату необхідний контроль показників функції печінки (трансамінази). Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімально ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо під час терапії препаратом у хворого з'являються ознаки виразки у шлунково-кишковому тракті, лікування необхідно перервати; якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, лікування необхідно проводити під наглядом лікаря з одночасним застосуванням антацидних засобів. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, поліпами слизової оболонки носа, а також при хронічних обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Під час лікування препаратом неприпустиме вживання алкоголю. Рекомендації щодо застосування у дітей віком до 15 років нині не розроблені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: піроксикам 10 мг або 20 мг; Допоміжні речовини (капсула 10 мг/20 мг): мікрокристалічна целюлоза (0,0100 г/0,0200 г), крохмаль пшеничний, (0,0140 г/0,0290 г) гліцин (0,0075 г/0,0150 г ), кремнію, діоксид колоїдний (0,0010 г/0,0015 г), тальк (0,0015 г/0,0025 г), магнію стеарат (0,0010 г/0,0020 г); Склад оболонки капсули: желатин, титану діоксид, індиго кармін Fd&C Blue 2 (капсули 10 мг), оксид заліза жовтий (капсули 20 мг), sunset жовтий (капсули 20мг). 10 капсул у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери разом з інструкцією застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 3 з білим корпусом та синьою кришечкою (дозування 10 мг) або кремовим корпусом та помаранчевою кришкою (дозування 20 мг). Вміст капсули - порошок від білого до кремувато-білого кольору, можливе утворення циліндричної форми, що легко розпадається при дотику.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-5 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах – 1.5-2 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг на добу – 3-8 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації – 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 1-3%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою – через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфноядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому.Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліти, ішіас, подагра, тендовагініти, бурсити, хвороба Бехтерєва (спондилоартрит анкілозуючий), болі в хребті, невралгія, міалгія, постра; первинна дисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшує біль та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняУ період після проведення аортокоронарного шунтування; III триместр вагітності, період грудного вигодовування; некомпенсована серцева недостатність; гіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяНайчастіше виявляються з боку органів травлення: болі в епігастральній ділянці, відрижка, нудота, зниження апетиту, блювання, запори або діарея, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі органів шлунково-кишкового тракту, які у виняткових випадках можуть бути анемію та перфорація органів шлунково-кишкового тракту; сухість у роті, стоматит, порушення функції печінки, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації азоту у плазмі. Сечовидільна система: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, еритроцитурія, протеїнурія, гіперкаліємія, гломерулонефрит, нефроз, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі. Центральна нервова система: запаморочення, біль голови, шум у вухах, сонливість, рідше - депресія, безсоння, дратівливість, галюцинації, парестезії, загальмованість, зміна настрою. Системи кровотворення та гемостазу: анемія, у тому числі апластична та гемолітична, лейкопенія, еозинофілія, зниження рівня гематокриту; рідко – тромбоцитопенія, крововиливи, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Шенлейн-Геноха). Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, ознаки серцевої недостатності, рідко – серцебиття, задишка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, дерматит зі слущуванням, багатоформна еритема, синдром Лайєлла, бронхоспазм, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, фотосенсибілізація, васкужен, мороз. Інші: порушення зору, гіпер- та гіпоглікемія, набряки гомілок та стоп, підвищене потовиділення, підвищення або зниження маси тіла. Частота наведених вище порушень зростає із підвищенням добової дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Піроксикаму та: глюкокортикостероїдів та/або нестероїдних протизапальних засобів - підвищується ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі кровотеч; фенобарбіталу - знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові; циметидину, пробенециду та сульфінпіразону – може підвищитися рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму; фенітоїну та/або літію, а також калійзберігаючих діуретиків та донаторів К+ - може підвищитися рівень концентрації у плазмі фенітоїну, літію та калію; діуретиків та гіпотензивних засобів – послаблюється дія останніх; антикоагулянтів – необхідно проводити контроль згортання крові; ацетилсаліцилової кислоти – знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищує ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; метотрексату - може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат приймають внутрішньо під час їди. При захворюваннях кістково-м'язової системи або захворюваннях суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліт) приймається 10-20 мг на добу за 1 або 2 прийоми. При необхідності можна тимчасово збільшити дозу до 30 мг на добу, одноразово або в ділених дозах або знизити до 10 мг на добу. При гострих захворюваннях кістково-м'язової системи перші два дні приймають по 40 мг на добу одноразово або кілька прийомів, а потім протягом 1-2 тижнів 20 мг на добу. При гострому нападі подагри приймають по 40 мг протягом 3-5 діб. Не можна перевищувати рекомендовані добові дози, оскільки це збільшує небезпеку побічних дій. При дисменореї лікування необхідно починати з появою перших симптомів у початковій дозі 40 мг на добу на 1 або кілька прийомів протягом 2 днів. У наступні 1-3 дні - по 20 мг на 1 прийом. При посттравматичних болях початкова доза становить 20 мг один раз на добу. У деяких випадках можна збільшити дозу в перші 2 дні - по 40 мг одноразово або в ділених дозах. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз - втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні хворого слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у літньому віці, хворим на бронхіальну астму та хронічні бронхообструктивні захворювання в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: піроксикам – 20,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-102) – 137,30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 8,0 мг, крохмаль картопляний – 2,0 мг, магнію стеарат – 1,70 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,0 мг; Склад корпусу капсули: барвник сонячний захід сонця жовтий - 0,1400%, титану діоксид - 2,0000%, желатин - до 100%; Склад кришки капсули: барвник сонячний захід жовтий – 0,1400%, титану діоксид – 2,0000%, желатин – до 100%. По 10 капсул у контурну осередкову упаковку з плівки полівінілхлоридної або плівки полівінілхлоридної/полівініліден хлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або по 10 капсул в контурну осередкову упаковку з матеріалу комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) та фольги алюмінієвої лакованої друкованої. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2. Корпус та кришечка оранжевого кольору, непрозорі. Вміст капсул: суміш порошку та гранул від майже білого до світло-жовтого кольору. Допускається ущільнення вмісту капсул у грудки за формою капсули, що легко руйнуються при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація (Сmах) в плазмі досягається через 35 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах - 1,52 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу - 38 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Розподіл Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 13%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Метаболізм Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну, антиагрегантну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфно-ядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняСимптоматична терапія ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту (хвороба Бехтерева), остеоартрозу за неможливості використовувати інші лікарські препарати. Призначений для зменшення болю та запалення на момент застосування: на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини та інших компонентів препарату, а також інших нестероїдних протизапальних препаратів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту та дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; печінкова недостатність тяжкого ступеня або активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; дитячий вік (до 18 років); вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), хронічна серцева недостатність І-ІІ функціонального класу значне зниження обсягу циркулюючої крові (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти (в т.ч. діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулян в тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), ішемічна хвороба серця,цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, наявність інфекції Helicobacter pylori, системні захворювання сполучної тканини, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, туберкульоз, виражений остеопороз, алкоголізм, тяж.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Під час застосування препарату слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомофізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається за ВООЗ і має наступну градацію: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота не встановлена. З боку травної системи: часто – біль та дискомфорт у ділянці живота, запор, діарея, метеоризм, нудота, блювання; нечасто – стоматит; частота не встановлена ​​- гастрит, шлунково-кишкові кровотечі (у тому числі блювання кров'ю - мелена), панкреатит, перфорація та утворення виразки шлунково-кишкового тракту, гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, папілярний некроз. З боку дихальної системи: частота не встановлена ​​– бронхоспазм, диспное, носова кровотеча. З боку центрально-нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, сонливість; частота не встановлена ​​– парастезія. З боку органів кровотворення: часто – анемія, еозинофілія, лімфопенія, тромбоцитопенія; частота не встановлена ​​– апластична анемія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: частота не встановлена ​​– анафілаксія, сироваткова хвороба. З боку метаболізму та розлади харчування: часто – анорексія, гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія; частота не встановлена ​​– затримка рідини. Психічні розлади: частота не встановлена ​​– депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, часті зміни настрою, нервозність. З боку очей: нечасто – порушення зору; частота не встановлена ​​– подразнення очей, періорбітальний набряк. З боку слуху: нечасто - "дзвін у вухах"; частота не встановлена ​​– порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: рідко – відчуття серцебиття: не встановлена ​​– серцево-судинна недостатність, артеріальний тромбоз, васкуліт, підвищення артеріального тиску. З боку шкірних покривів: рідко – свербіж, висип; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); частота не встановлена ​​– алопеція, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема, тромбоцитопенічна пурпура (Шенлейн-Геноха), реакції фоточутливості, кропив'янка, бульозний дерматит. Інші: рідко – набряки; дуже рідко – нездужання. З боку лабораторних показників: часто – підвищені рівнів “печінкових” трансаміназ (АЛТ, ACT), збільшення ваги; частота не встановлена ​​- зниження гемоглобіну та гематокриту. непов'язані зі шлунково-кишковою кровотечею.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди: одночасне застосування антацидів не впливає на рівень піроксикаму у плазмі. Антикоагулянти: НПЗЗ, у тому числі піроксикам, можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін): збільшується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту. Ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): зменшують агрегацію тромбоцитів та збільшують час кровотечі. Серцеві глікозиди: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівні глікозидів у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності. Циметидин: може підвищитись рівень концентрації піроксикаму в сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі чи розвитку виразки. Дигоксин: одночасний прийом не впливає на рівні плазми обох препаратів. Діуретики: НПЗЗ можуть викликати затримку натрію та калію, що може зменшити сечогінний ефект. Літій: НПЗЗ збільшують рівень літію у плазмі. β-адреноблокатори: нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати гіпотензивний ефект β-адреноблокаторів, що обумовлено інгібуванням синтезу простагландинів. Метотрексат: зниження екскреції метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії. Хінолонові антибіотики: підвищений ризик розвитку судом. Міфепристон: у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів НПЗП не слід призначати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону. При одночасному прийомі може посилюватися дія таблетованих протидіабетичних засобів, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат застосовують внутрішньо під час їди. При симптоматичній терапії ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартроз приймається 10-20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювота, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні пацієнта слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у похилому віці, пацієнтам з бронхіальною астмою та хронічними бронхообструктивними захворюваннями в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Піроксикам (у перерахунку на 100% речовину) – 10 мг або 20 мг; - целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, тальк, кремнію діоксид колоїдний. Капсули тверді желатинові: желатин, діоксид титану, заліза жовтий оксид, індигокармін, вода. По 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація в плазмі пропорційна дозі, що використовується. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 3-5 годин після прийому препарату внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг Cmax – 1,5-2 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу – 3-8 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації – 7-12 днів. Проникає в синовіальну рідину (40-50%), виділяється із грудним молоком - 1-3%. Легко зв'язується з білками плазми (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою – через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаПіроксикам - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфноядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів.Аналгезуючий ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої під час руху, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При альгодисменореї (будучи інгібітором синтезу простагландинів в ендометрії) купує больовий синдром.Показання до застосуванняХвороби тканин. Альгодисменорея. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до піроксикаму, інших нестероїдних протизапальних препаратів, компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу слизової оболонки носа або приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; печінкова недостатність або будь-яке активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років. З обережністю: вік старше 65 років; ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність; дисліпідемія/гіперліпідемія; артеріальна гіпертензія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; бронхіальна астма; наявність печінкової порфірії; кліренс креатиніну від 30-60 мл/хв; післяопераційний період; дегідратація; куріння; анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія такими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяНайчастіше виявляються з боку шлунково-кишкового тракту та органів травлення: болі в епігастральній ділянці, відрижка, нудота, зниження апетиту, блювання, запори або діарея, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі у шлунково-кишковому тракті, у виняткових випадках можуть зумовити анемію, перфорацію органів шлунково-кишкового тракту; сухість у роті, стоматит. З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки; підвищення активності "печінкових" трансаміназ; підвищення концентрації азоту та креатиніну в плазмі. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, еритроцитурія, протеїнурія, гіпер- або гіпокаліємія, гломерулонефрит, нефроз. З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, шум у вухах, сонливість, безсоння, рідше - депресія, дратівливість, галюцинації, парестезії, загальмованість, зміна настрою. З боку системи кровотворення та гемостазу: анемія, у тому числі апластична та гемолітична, зниження показника гемоглобіну, зниження показника гематокриту; лейкопенія, еозинофілія, рідко – тромбоцитопенія, крововиливи, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Шенлейн-Геноха); пригнічення функції кісткового мозку. Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, ознаки серцевої недостатності, рідко - серцебиття, задишка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еритема, реакції, фотосенсибілізація, синдром Лайєлла, набряки обличчя, гортані, бронхоспазм, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, васкуліт, сироваткова. Інші: порушення зору, набряки гомілок та стоп, підвищене потовиділення, підвищення концентрації сечовини; підвищення чи зниження маси тіла. Частота наведених вище порушень зростає із підвищенням добової дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні піроксикаму та: глюкокортикостероїдів та/або нестероїдних протизапальних засобів - підвищується ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі кровотеч; фенобарбіталу - знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові; циметидину, пробенециду та сульфінпіразону – може підвищитися рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму; фенітоїну та/або літію, а також калійзберігаючих діуретиків та донаторів К+ - може підвищитися рівень концентрації у плазмі фенітоїну, літію та калію; діуретиків та гіпотензивних засобів – послаблюється дія останніх; антикоагулянтів – знижується здатність тромбоцитів до агрегації (ризик кровотечі), необхідно проводити контроль згортання крові; ацетилсаліцилової кислоти - знижується концентрація піроксикаму в сироватці крові, підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; метотрексату - може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 15 років – внутрішньо під час їжі. Захворювання кістково-м'язової системи, захворювання суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліт) початкова і підтримуюча доза становить 10-20 мг на добу в 1 або 2 прийоми. При необхідності доза може бути тимчасово підвищена до 30 мг на добу (одноразово або у розділених дозах) або знижена до 10 мг на добу. Гострі захворювання кістково-м'язової системи: перші 2 дні по 40 мг на добу одноразово або кілька прийомів. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу протягом 1-2 тижнів. Гострий напад подагри: приймають по 40 мг протягом 4-6 діб. Післяопераційні та посттравматичні болі: початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. У деяких випадках можливе підвищення дози з призначенням у перші два дні по 40 мг одноразово або у розділених дозах. При альгодисменореї: лікування слід розпочинати при появі перших симптомів У початковій дозі 40 мг на добу на 1 або кілька прийомів протягом 2 днів. У наступні 1-3 дні – по 20 мг на 1 прийом. Максимальна добова доза препарату для дорослих та дітей віком від 15 років не повинна перевищувати 40 мг. Не можна перевищувати рекомендовані добові дози, оскільки це збільшує небезпеку побічних дій.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз - втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні хворого слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Препарат може змінювати властивості тромбоцитів, проте не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок, які застосовують сечогінні засоби після широких хірургічних втручань у літньому віці. Таким пацієнтам необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок. Після 2 тижнів застосування препарату необхідний контроль показників функції печінки (трансамінази). Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімально ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо під час терапії препаратом у хворого з'являються ознаки виразки у шлунково-кишковому тракті, лікування необхідно перервати; якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, лікування необхідно проводити під наглядом лікаря з одночасним застосуванням антацидних засобів. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, поліпами слизової оболонки носа, а також при хронічних обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Під час лікування препаратом неприпустиме вживання алкоголю. Рекомендації щодо застосування у дітей віком до 15 років нині не розроблені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: піроксикам 10 мг або 20 мг; Допоміжні речовини (капсула 10 мг/20 мг): мікрокристалічна целюлоза (0,0100 г/0,0200 г), крохмаль пшеничний, (0,0140 г/0,0290 г) гліцин (0,0075 г/0,0150 г ), кремнію, діоксид колоїдний (0,0010 г/0,0015 г), тальк (0,0015 г/0,0025 г), магнію стеарат (0,0010 г/0,0020 г); Склад оболонки капсули: желатин, титану діоксид, індиго кармін Fd&C Blue 2 (капсули 10 мг), оксид заліза жовтий (капсули 20 мг), sunset жовтий (капсули 20мг). 10 капсул у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери разом з інструкцією застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 3 з білим корпусом та синьою кришечкою (дозування 10 мг) або кремовим корпусом та помаранчевою кришкою (дозування 20 мг). Вміст капсули - порошок від білого до кремувато-білого кольору, можливе утворення циліндричної форми, що легко розпадається при дотику.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-5 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах – 1.5-2 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг на добу – 3-8 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації – 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 1-3%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою – через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфноядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому.Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліти, ішіас, подагра, тендовагініти, бурсити, хвороба Бехтерєва (спондилоартрит анкілозуючий), болі в хребті, невралгія, міалгія, постра; первинна дисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшує біль та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняУ період після проведення аортокоронарного шунтування; III триместр вагітності, період грудного вигодовування; некомпенсована серцева недостатність; гіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяНайчастіше виявляються з боку органів травлення: болі в епігастральній ділянці, відрижка, нудота, зниження апетиту, блювання, запори або діарея, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі органів шлунково-кишкового тракту, які у виняткових випадках можуть бути анемію та перфорація органів шлунково-кишкового тракту; сухість у роті, стоматит, порушення функції печінки, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації азоту у плазмі. Сечовидільна система: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, еритроцитурія, протеїнурія, гіперкаліємія, гломерулонефрит, нефроз, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі. Центральна нервова система: запаморочення, біль голови, шум у вухах, сонливість, рідше - депресія, безсоння, дратівливість, галюцинації, парестезії, загальмованість, зміна настрою. Системи кровотворення та гемостазу: анемія, у тому числі апластична та гемолітична, лейкопенія, еозинофілія, зниження рівня гематокриту; рідко – тромбоцитопенія, крововиливи, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Шенлейн-Геноха). Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, ознаки серцевої недостатності, рідко – серцебиття, задишка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, дерматит зі слущуванням, багатоформна еритема, синдром Лайєлла, бронхоспазм, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, фотосенсибілізація, васкужен, мороз. Інші: порушення зору, гіпер- та гіпоглікемія, набряки гомілок та стоп, підвищене потовиділення, підвищення або зниження маси тіла. Частота наведених вище порушень зростає із підвищенням добової дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Піроксикаму та: глюкокортикостероїдів та/або нестероїдних протизапальних засобів - підвищується ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі кровотеч; фенобарбіталу - знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові; циметидину, пробенециду та сульфінпіразону – може підвищитися рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму; фенітоїну та/або літію, а також калійзберігаючих діуретиків та донаторів К+ - може підвищитися рівень концентрації у плазмі фенітоїну, літію та калію; діуретиків та гіпотензивних засобів – послаблюється дія останніх; антикоагулянтів – необхідно проводити контроль згортання крові; ацетилсаліцилової кислоти – знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищує ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; метотрексату - може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат приймають внутрішньо під час їди. При захворюваннях кістково-м'язової системи або захворюваннях суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліт) приймається 10-20 мг на добу за 1 або 2 прийоми. При необхідності можна тимчасово збільшити дозу до 30 мг на добу, одноразово або в ділених дозах або знизити до 10 мг на добу. При гострих захворюваннях кістково-м'язової системи перші два дні приймають по 40 мг на добу одноразово або кілька прийомів, а потім протягом 1-2 тижнів 20 мг на добу. При гострому нападі подагри приймають по 40 мг протягом 3-5 діб. Не можна перевищувати рекомендовані добові дози, оскільки це збільшує небезпеку побічних дій. При дисменореї лікування необхідно починати з появою перших симптомів у початковій дозі 40 мг на добу на 1 або кілька прийомів протягом 2 днів. У наступні 1-3 дні - по 20 мг на 1 прийом. При посттравматичних болях початкова доза становить 20 мг один раз на добу. У деяких випадках можна збільшити дозу в перші 2 дні - по 40 мг одноразово або в ділених дозах. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз - втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні хворого слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у літньому віці, хворим на бронхіальну астму та хронічні бронхообструктивні захворювання в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: німесулід 100 мг. 10 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо німесулід добре абсорбується із ШКТ, C max  у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування із білками становить 99%. Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг німесулід присутній у тканинах жіночих статевих органів у концентрації, що становить 40% від концентрації у плазмі. Метаболізується в печінці, основний метаболіт гідроксинімесулід має фармакологічну активність. T1/2 із плазми становить 2-3 год. Виводиться з організму переважно із сечею, близько 98% дози виводиться протягом 24 год. При тривалій терапії кумуляції німесулід не спостерігається.ФармакодинамікаНПЗЗ, у структурі якого є сульфонілідна група. Вважають, що німесулід відноситься до селективних інгібіторів ЦОГ-2. Має виражену протизапальну, а також аналгетичну та меншою мірою жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що обумовлено інгібуванням переважно ЦОГ-2. Крім того, у механізмі протизапальної дії німесуліду має значення його здатність пригнічувати утворення вільних кисневих радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз) та пригнічувати вивільнення ферменту мієлопероксидази.Показання до застосуванняОстеоартрит, позасуглобові ревматичні захворювання, болі та запальні процеси після оперативного втручання, болі та лихоманка при гострих запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, болі, пов'язані з дисменореєю.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гостра кровотеча із ШКТ, помірна та виражена печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), вагітність, лактація; підвищена чутливість до німесуліду та інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти).Вагітність та лактаціяНімесулід протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Прямих вказівок на ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду немає. Застосування у дітей При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: печія, нудота, біль у шлунку; в окремих випадках - дьогтеподібний стілець, мелена (пов'язані з кровотечами та ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту). З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість. Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка. Інші: рідко – олігурія, затримка рідини в організмі, місцеві або системні набряки; в окремих випадках – тромбоцитопенічна пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливі прояви лікарської взаємодії при одночасному внутрішньому прийомі німесуліду з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, антигіпертензивними препаратами, іншими НПЗЗ, антикоагулянтами, циклоспорином, метотрексатом, пероральними гіпоглікемічними засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим по 100-200 мг 2 рази на добу, дітям - 1.5 мг/кг 2-3 рази на добу. Максимальна доза для дітей - 5 мг/кг/добу на 2-3 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати внутрішньо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при артеріальній гіпертензії, при порушеннях серцевої діяльності, порушеннях зору. При зовнішньому застосуванні потрібен контроль лікаря за станом пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, печінки, із застійною серцевою недостатністю. При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що німесулід при внутрішньому прийомі може викликати запаморочення і сонливість слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина парацетамол 500 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 35.4 мг, повідон низькомолекулярний – 3.6 мг, стеаринова кислота – 3.6 мг, тальк – 7.4 мг. 10 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаАналгезуюче, жарознижувальне. Інгібує синтез простагландину та знижує збудливість центру терморегуляції гіпоталамуса. Швидко всмоктується із ШКТ, зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення з плазми 1-4 год. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду та сульфату парацетамолу. Виводиться нирками головним чином як продуктів кон'югації, менше 5% екскретується в незміненому вигляді.Показання до застосуванняБолі слабкої та помірної інтенсивності (головний та зубний біль, мігрень, біль у спині, артралгія, міалгія, невралгія, меналгія), гарячковий синдром при простудних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, порушення функцій нирок та печінки, алкоголізм, дитячий вік (до 6 років). При прийомі препарату Цефекон Д з обережністю застосовувати при синдромі Жільбер.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяАгранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, ниркова колька, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит, алергічні реакції у вигляді висипань на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину) та ймовірність ураження печінки гепатотоксичними препаратами. Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування. Барбітурати зменшують жарознижувальну активність.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: разова – 1 г, добова – 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг.ПередозуванняСимптоми: у перші 24 год – блідість, нудота, блювання та біль в абдомінальній ділянці; через 12-48 год - пошкодження нирок та печінки з розвитком печінкової недостатності (енцефалопатія, кома, летальний кінець), серцеві аритмії та панкреатит. Поразка печінки можливі прийому 10 р і більше (у дорослих). Лікування: призначення метіоніну всередину або внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик передозування зростає у хворих на алкогольні захворювання печінки нециротичного характеру. Тривале застосування одночасно з антикоагулянтами непрямої дії потребує постійного лікарського контролю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: німесулід 100 мг. 10 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо німесулід добре абсорбується із ШКТ, C max  у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування із білками становить 99%. Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг німесулід присутній у тканинах жіночих статевих органів у концентрації, що становить 40% від концентрації у плазмі. Метаболізується в печінці, основний метаболіт гідроксинімесулід має фармакологічну активність. T1/2 із плазми становить 2-3 год. Виводиться з організму переважно із сечею, близько 98% дози виводиться протягом 24 год. При тривалій терапії кумуляції німесулід не спостерігається.ФармакодинамікаНПЗЗ, у структурі якого є сульфонілідна група. Вважають, що німесулід відноситься до селективних інгібіторів ЦОГ-2. Має виражену протизапальну, а також аналгетичну та меншою мірою жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що обумовлено інгібуванням переважно ЦОГ-2. Крім того, у механізмі протизапальної дії німесуліду має значення його здатність пригнічувати утворення вільних кисневих радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз) та пригнічувати вивільнення ферменту мієлопероксидази.Показання до застосуванняОстеоартрит, позасуглобові ревматичні захворювання, болі та запальні процеси після оперативного втручання, болі та лихоманка при гострих запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, болі, пов'язані з дисменореєю.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гостра кровотеча із ШКТ, помірна та виражена печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), вагітність, лактація; підвищена чутливість до німесуліду та інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти).Вагітність та лактаціяНімесулід протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Прямих вказівок на ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду немає. Застосування у дітей При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: печія, нудота, біль у шлунку; в окремих випадках - дьогтеподібний стілець, мелена (пов'язані з кровотечами та ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту). З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість. Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка. Інші: рідко – олігурія, затримка рідини в організмі, місцеві або системні набряки; в окремих випадках – тромбоцитопенічна пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливі прояви лікарської взаємодії при одночасному внутрішньому прийомі німесуліду з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, антигіпертензивними препаратами, іншими НПЗЗ, антикоагулянтами, циклоспорином, метотрексатом, пероральними гіпоглікемічними засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим по 100-200 мг 2 рази на добу, дітям - 1.5 мг/кг 2-3 рази на добу. Максимальна доза для дітей - 5 мг/кг/добу на 2-3 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати внутрішньо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при артеріальній гіпертензії, при порушеннях серцевої діяльності, порушеннях зору. При зовнішньому застосуванні потрібен контроль лікаря за станом пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, печінки, із застійною серцевою недостатністю. При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що німесулід при внутрішньому прийомі може викликати запаморочення і сонливість слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: флурбіпрофен – 100 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, гіпоролоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний. оболонка: барвник опадрай синій (лактози моногідрат, гіпролоза, титану діоксид, макрогол 4000, індигокармін). Пігулки, вкриті оболонкою 100 мг. 5 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 6 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою блакитного кольору з двосторонньою ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре і повністю всмоктується з травного тракту і досягає максимальної концентрації в плазмі (в середньому 15 мкг/мл) через 1-2 години. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Період напіввиведення становить 6 годин. Зв'язок із білками плазми – понад 99%. Флурбіпрофен майже повністю метаболізується і виводиться переважно нирками (глюкуроніди та сульфатовані кон'югати): 20% у незмінному вигляді.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основний механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів за рахунок блокування циклооксигеназ (ЦОГ-1 та ЦОГ-2). У реалізації терапевтичної дії препарату беруть участь та інші механізми зниження чутливості тканин до медіаторів запалення.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний та подагричний артрит, анкілозуючий спондилоартрит. ревматичне ураження м'яких тканин. Больовий синдром слабкої та помірної інтенсивності: артралгія, міалгія, радикуліт, невралгія, зубний біль, головний біль, травми та опіки. Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до флурбіпрофену та інших нестероїдних протизапальних засобів; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); кровотечі із шлунково-кишкового тракту та цереброваскулярні кровотечі; бронхіальна астма у поєднанні з поліпозом слизової оболонки носа; декомпенсована хронічна серцева недостатність; лікування післяопераційного болю після проведення аорто-коронарного шунтування; порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч); виражена печінкова або ниркова недостатність; дитячий вік до 15 років; вагітність та період лактації. З обережністю: анемія, порушення кровотворення, бронхіальна астма, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, набряковий синдром, печінкова та/або ниркова недостатність, алкоголізм, запальні захворювання кишечника, дивертикуліт, ерозивно-виразкові захворювання шлунково-кишкового тракту , цукровий діабет, стан після великих хірургічних втручань, індукована порфірія, літній вікПобічна діяЗ боку травної системи: частіше 1% - нудота, блювання, печія, діарея, запор, біль у животі, метеоризм, підвищення рівня "печінкових" ферментів, шлунково-кишкова кровотеча, рідше 1% - виразка з можливими ускладненнями (кровотеча, перфорація ), гастрит, жовтяниця, мелена, поява крові у блювотних масах, ураження стравоходу, афтозний стоматит, глосит, гепатит. З боку нервової системи: частіше 1% – головний біль, запаморочення, тривожність, порушення сну, посилення рефлексів, тремор, амнезія, астенія, депресія, сомноленція; рідше 1% – атаксія, ішемічне ураження мозку, слабкість, парестезії, судоми. З боку органів чуття: частіше 1% - порушення зору (нечіткість зору, диплопія, худоба), шум у вухах, зниження слуху; рідше 1% - кон'юнктивіт, порушення нюху та смаку; взаємозв'язок з використанням препарату не встановлений - підвищення внутрішньоочного тиску, крововиливу в сітківку, ретробульбарний неврит. З боку шкірних покровів: частіше 1% - свербіж шкіри, шкірний висип; рідше 1% – алопеція, кропив'янка, екзема, токсичний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), підвищена фоточутливість. З боку сечостатевої системи: частіше 1% – затримка рідини, інфекції сечовивідної системи; рідше 1% – гематурія, підвищення рівня сечової кислоти, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. З боку органів кровотворення та імунної системи: рідше 1% – анемія (у тому числі гемолітична та апластична анемії), зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз. З боку дихальної системи: частіше 1% – риніт; рідше 1% – кашель, бронхоспазм. З боку серцево-судинної системи: рідше 1% – підвищення артеріального тиску, вазо дилатація, набряки, застійна серцева недостатність; взаємозв'язок з використанням препарату не встановлений – стенокардія, аритмія, інфаркт міокарда. Алергічні реакції: рідше 1% - анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (зазвичай стрімко розвивається), набряк губ і язика, алергічний васкуліт. Інші: рідше 1% - гарячка, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиФлурбіпрофен може знижувати ефективність інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Спільне використання препарату з антикоагулянтами (наприклад, варфарин) призводить до підвищення ризику серйозної кровотечі. Одночасне застосування з ацетилсаліцилової кислотою призводить до значного зниження концентрації препарату у сироватці крові. Збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів інших нестероїдних протизапальних препаратів та глюкокортикостероїдні засоби (кровотечі у шлунково-кишковому тракті), токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Флурбіпрофен зменшує гіпотензивну активність бета-блокаторів. Знижує ефект діуретиків (фуросемід, тіазидні діуретики), на тлі калійзберігаючих діуретиків посилюється ризик гіперкаліємії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добову дозу 150-200 мг слід розподілити на 2-3 прийоми на день. Пацієнтам із гострими симптомами або під час загострення хвороби добову дозу короткочасно (2-3 дні) можна збільшити до 300 мг. Дисменорея: на початку 100 мг з наступним прийомом 50 або 100 мг кожні 4 або 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 300 мг.ПередозуванняСимптоми передозування: пригнічення дихання, нудота, біль в епігастральній ділянці, головний біль, запаморочення. Лікування: промивання шлунка та симптоматичне лікування. Специфічного антидоту на флурбіпрофен не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби препарат може впливати на фертильність, про що слід попереджати жінок, які планують вагітність (знижується ймовірність настання вагітності). Під час лікування слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: німесулід 100 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 50,00 мг, крохмаль кукурудзяний 216,39 мг, метилпарагідроксибензоат 0,60 мг, пропілпарагідроксибензоат 0,010 мг, кросповідон (колідон Сl) 13,00 мг, 0,0 0,0 По 10, 20 або 30 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору, допускається наявність вкраплень жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Німесулід добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) після перорального прийому одноразової дози німесуліду (100 мг) досягається в середньому через 2-3 години і становить 3-4 мг/л. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові до 97,5%. Проникає у тканини жіночих статевих органів, де після одноразового прийому його концентрація становить близько 40% від концентрації у плазмі. Добре проникає у кисле середовище вогнища запалення (40%), синовіальну рідину (43%). Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізм Німесулід активно метаболізується у печінці за допомогою ізоферменту цитохрому Р450 (СУР)2С9. Існує можливість лікарської взаємодії німесулід при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9. Основним метаболітом є фармакологічно активне парагідроксипохідне німесулід - гідроксинімесулід, що виявляється у плазмі крові переважно у кон'югованому вигляді, у вигляді глюкуронату. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) німесуліду близько 1,56-4,95 години, гідроксинімесуліду – 2,89-4,78 години. Німесулід виводиться з організму головним чином нирками (близько 50% прийнятої дози). Гідроксинімесулід виводиться нирками (65%) та з жовчю (35%), піддається ентерогепатичній рециркуляції. Застосування у пацієнтів похилого віку Фармакокінетичний профіль німесуліду у осіб похилого віку не змінюється при застосуванні одноразових та багаторазових/повторних доз. Застосування у пацієнтів із захворюванням нирок У короткостроковому дослідженні, проведеному у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), Сmax німесуліду та його основного метаболіту були не вищими, ніж у здорових добровольців. AUC та Т1/2 були на 50% вищими, але знаходилися в межах значень AUC та Т1/2, які спостерігалися у здорових добровольців на фоні застосування німесуліду. Повторне застосування не призводило до кумуляції німесулід.ФармакодинамікаНімесулід є нестероїдним протизапальним засобом із класу сульфонамідів. Чинить протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. На відміну від неселективних нестероїдних протизапальних засобів, німесулід головним чином інгібує циклооксигеназу-2 (ЦОГ-2), гальмує синтез простагландинів у вогнищі запалення; має менш виражений пригнічуючий вплив на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1).Показання до застосуванняТерапія гострого болю: біль у нижній частині спини та/або області попереку; больовий синдром, пов'язаний із захворюваннями опорно-рухового апарату, у тому числі тендиніти, бурсити; біль при забоях, розтягненнях зв'язок та вивихах суглобів; зубний біль; симптоматичне лікування остеоартрозу (остеоартриту) з больовим синдромом; первинна альгодисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Німесулід рекомендується для терапії як препарат другої лінії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до німесулід або інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рицидивуючого поліпозу носа, приносових пазух та непереносимість ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); гепатотоксичні реакції на німесулід в анамнезі; одночасне застосування з іншими лікарськими засобами з потенційною гепатотоксичністю (наприклад, іншими НПЗЗ); хронічні запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; період після аортокоронарного шунтування; гарячковий синдром при застуді та гострих респіраторно-вірусних інфекціях; підозра на гостру хірургічну патологію; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення; ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення;ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; перфорації або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, зокрема пов'язані з попередньою терапією НПЗП; цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.перфорації або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, зокрема пов'язані з попередньою терапією НПЗП; цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.перфорації або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, зокрема пов'язані з попередньою терапією НПЗП; цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю; тяжкі порушення згортання крові; тяжка серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; печінкова недостатність; активне захворювання печінки; дитячий вік до 12 років; вагітність та період грудного вигодовування; алкоголізм, наркотична залежність; спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази. З обережністю: ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), артеріальна гіпертензія, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, облітеруючі захворювання периферичних артерій, геморагічний діатез, куріння, (КК 30-60 мл/хв), системний червоний вовчак та інші аутоімунні захворювання. Дані про розвиток у минулому виразкового ураження шлунково-кишкового тракту, наявність інфекції Helicobacter pylori. Літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, зловживання алкоголем, куріння, тяжкі соматичні захворювання, супутнє лікування антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел),пероральними глюкокортикостероїдами (наприклад, преднізолон), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяНе рекомендується жінкам, які планують вагітність. Протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Разом з тим, нині немає наукових даних про ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікується залежно від частоти випадку: дуже часто (>1/10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи – рідко: анемія, еозинофілія, геморагії; Дуже рідко: тромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура тромбоцитопенічна, подовження часу кровотечі. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: реакції гіперчутливості; Дуже рідко: анафілактоїдні реакції. Порушення психіки - Рідко: почуття страху, знервованість, нічні "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: - Нечасто: запаморочення; Дуже рідко: біль голови, сонливість, енцефалопатія (синдром Рейє). Порушення з боку органу зору: - Рідко: нечіткість зору; Дуже рідко: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Дуже рідко: вертиго. Порушення з боку серця – рідко: тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: - Нечасто: підвищення артеріального тиску; Рідко: лабільність артеріального тиску, "припливи" крові до шкіри обличчя. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Нечасто: задишка; Дуже рідко: загострення бронхіальної астми, бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: діарея, нудота, блювання; Нечасто: запор, метеоризм, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, виразка та/або перфорація шлунка або дванадцятипалої кишки; Дуже рідко: біль у животі, диспепсія, стоматит, дьогтеподібний стілець. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів; Дуже рідко: гепатит, блискавичний (фульмінантний) гепатит (включаючи летальні наслідки), жовтяниця, холестаз. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: свербіж, висипання на шкірі, підвищена пітливість; Рідко: еритема, дерматит; Дуже рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Рідко: дизурія, гематурія, затримка сечовипускання; Дуже рідко: ниркова недостатність, олігурія, інтерстиціальний нефрит, гіперкаліємія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Нечасто: периферичні набряки; Рідко: нездужання, астенія; Дуже рідко: гіпотермія.Взаємодія з лікарськими засобамиГлюкокортикостероїди підвищують ризик виникнення ерозивно-виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або кровотечі. Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори повторного поглинання серотоніну (SSRIs), наприклад, флуоксетин, збільшують ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Антикоагулянти. Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин, або препаратів, що мають антитромбоцитарну дію, таких як ацетилсаліцилова кислота. Через підвищений ризик кровотеч, така комбінація не рекомендується та протипоказана пацієнтам з тяжкими порушеннями коагуляції. Якщо комбінованої терапії все ж таки не можна уникнути, необхідно проводити ретельний контроль показників згортання крові. Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): Одночасне застосування препаратів, що містять німесулід, з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в разовій дозі більше 1 г або в добовій дозі більше 3 г., не рекомендується. Діуретики. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати дію діуретиків. У здорових добровольців німесулід тимчасово знижує виведення натрію під дією фуросеміду, меншою мірою – виведення калію та знижує власне діуретичний ефект. Одночасне застосування німесуліду та фуросеміду призводить до зменшення (приблизно на 20%) площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та зниження кумулятивної екскреції фуросеміду без зміни ниркового кліренсу фуросеміду. Одночасне застосування фуросеміду та німесуліду потребує обережності у пацієнтів з нирковою або серцевою недостатністю. Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину-II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати дію гіпотензивних препаратів. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II та засобів, що пригнічують систему циклооксигенази (НПЗП, антиагреганти), можливе подальше погіршення функції. недостатності, яка, як правило, буває оборотною. Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають німесулід у поєднанні з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому одночасне застосування цих препаратів слід здійснювати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини,а ниркову функцію слід ретельно контролювати після початку одночасного застосування. Міфепрістон. У зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів, НПЗП не слід застосовувати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону. Є дані про те, що нестероїдні протизапальні засоби зменшують кліренс літію, що призводить до підвищення концентрації літію в плазмі крові та його токсичності. При застосуванні німесуліду у пацієнтів, які перебувають на терапії препаратами літію, слід здійснювати регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Клінічно значимих взаємодій з глібенкламідом, теофіліном, дигоксином, циметидином та антацидними препаратами (наприклад, комбінація алюмінію та магнію гідроксиду) не спостерігалося. Німесулід пригнічує активність ізоферменту CYP2C9. При одночасному застосуванні з німесулід препаратів, що є субстратами цього ферменту,концентрація останніх у плазмі може підвищуватися. При призначенні німесуліду менш ніж за 24 години до або після прийому метотрексату потрібно дотримуватися обережності, тому що в таких випадках рівень метотрексату в плазмі крові і, відповідно, токсичні ефекти можуть збільшуватися. У зв'язку з дією на ниркові простагландини, інгібітори синтетаз простагландинів, до яких належить німесулід, можуть збільшувати нефротоксичність циклоспоринів. Дослідження in vitro показали, що німесулід витісняється з місць зв'язування толбутамідом, саліцилової кислоти та вальпроєвої кислоти. Незважаючи на те, що дані взаємодії були визначені в плазмі, зазначені ефекти не спостерігалися в процесі клінічного застосування препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 12 років внутрішньо (маса тіла понад 40 кг) призначають по 100 мг 2 рази на день. Приймають після їди з достатньою кількістю води. Максимальна добова доза для дорослих та дітей віком від 12 років становить 200 мг. Пацієнти похилого віку: при терапії пацієнтів похилого віку корекції добової дози не потрібно. Пацієнти з нирковою недостатністю: у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) корекції дози не потрібно, пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) німесулід протипоказаний. Пацієнти з печінковою недостатністю: застосування німесуліду у пацієнтів із печінковою недостатністю протипоказане. Курс лікування: за призначенням лікаря. Для зменшення ймовірності розвитку побічних ефектів рекомендується приймати ефективну мінімальну дозу протягом мінімально короткого часу. Максимальна тривалість курсу лікування німесулід - 15 днів.ПередозуванняСимптоми: апатія, сонливість, нудота, блювання. Можливий розвиток шлунково-кишкової кровотечі, а також підвищення артеріального тиску, розвиток гострої ниркової недостатності, пригнічення дихання. Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту немає. У разі, якщо симптоми передозування виникли протягом 4-х годин після прийому препарату, необхідно викликати блювання, прийняти активоване вугілля (60-100 г для дорослої людини) та осмотичні проносні. Форсований діурез та гемодіаліз неефективні через високий зв'язок препарату з білками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНебажані побічні ефекти можна звести до мінімуму при застосуванні препарату у мінімальній ефективній дозі при мінімальній тривалості застосування, необхідної для усунення больового синдрому. Є дані про дуже рідкісні випадки серйозних реакцій з боку печінки, у тому числі випадку летального результату, пов'язаних із застосуванням німесулідовмісних препаратів. При появі симптомів, схожих з ознаками ураження печінки (анорексія, свербіж шкіри, пожовтіння шкірних покровів, нудота, блювання, біль у животі, потемніння сечі, підвищення активності "печінкових" трансаміназ) слід негайно припинити застосування німесулід і звернутися до лікаря. Повторне застосування німесулід у таких пацієнтів протипоказане. Після 2-х тижнів застосування препарату необхідний контроль показників функції печінки (трансамінази).Повідомляється про реакції з боку печінки, що мають у більшості випадків оборотний характер, при короткочасному застосуванні препарату. Під час застосування німесуліду пацієнт повинен утримуватися від прийому інших анальгетиків, включаючи нестероїдні протизапальні засоби (в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2). Німесулід слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки/перфорації шлунка або дванадцятипалої кишки підвищується у пацієнтів з наявністю виразкового ураження ШКТ (виразковий коліт, хвороба Крона) в анамнезі, а так само у літніх пацієнтів, зі збільшенням дози НПЗП, тому лікування слід. найменшої можливої ​​дози. Таким пацієнтам, а також пацієнтам,яким потрібне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується додатково призначати прийом гастропротекторів (мізопростол або блокатори протонної помпи). Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо літні пацієнти, повинні повідомляти лікаря про знову виниклі симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про симптоми, які можуть свідчити про можливу шлунково-кишкову кровотечу). Німесулід слід призначати з обережністю пацієнтам, які приймають препарати, що збільшують ризик виразки або кровотечі (пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні агенти, наприклад, ацетилсаліцова кислот).У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразкового ураження шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймають німесулід, лікування препаратом необхідно негайно припинити. Враховуючи повідомлення про порушення зору у пацієнтів, які приймали інші нестероїдні протизапальні засоби, при появі будь-якого порушення зору застосування німесуліду має бути негайно припинено та проведено офтальмологічне обстеження. Препарат може спричинити затримку рідини в тканинах, тому пацієнтам з артеріальною гіпертензією, нирковою та/або серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями, з наявністю факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (наприклад: гіперліпідем, у курців) німесулід слід застосовувати з особливою обережністю. У разі погіршення стану,Лікування німесулідом необхідно припинити. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що нестероїдні протизапальні засоби, особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні, можуть призводити до незначного збільшення ризику виникнення інфаркту міокарда або інсульту. Для запобігання ризику виникнення таких подій при застосуванні німесуліду даних недостатньо. При виникненні ознак "застуди" або гострої респіраторно-вірусної інфекції в процесі застосування німесуліду прийом препарату має бути припинено. Німесулід може змінювати властивості тромбоцитів, тому необхідно бути обережним при застосуванні препарату у осіб з геморагічним діатезом, проте препарат не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях.Літні пацієнти особливо схильні до несприятливих реакцій на НПЗП, у тому числі, ризику виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожують життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки та серця. При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожує життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки та серця. При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожує життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки та серця. При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення в окремих випадках шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при прийомі НПЗЗ, у тому числі і німесулід. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему