Обновление

Склад, форма випуску та упаковкаЛляна олія, DL-альфа-токоферола ацетат (вітамін Е), желатин, агент вологоутримуючий – гліцерин, вода, ретинолу пальмітат (вітамін А), антиокислювач «гріндокс 539» (аскорбілпальмітат, концентрат суміші токоферолів, лецитин, рапс). Харчова цінність на 100 г продукту: білки – 20 г, жири – 67 г, вуглеводи – 0,2 г. Енергетична цінність (калорійність) на 100 г продукту: 2863 кДж / 684 ккал. Форма випуску Капсули вагою 330 мг. По 10 або 14 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 28 або 30 капсул у банки полімерні з кришками або в банки полімерні запаяні мембраною і закупорені кришками, що нагвинчуються з кільцем для контролю першого розтину або без нього. 2, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 капсул або 2, 3 контурні осередкових упаковки по 14 капсул, або 1 банку полімерну з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиМ'які желатинові капсули жовтого кольору зі смаком і запахом, характерним для даного продукту. Допускається наявність осаду.ХарактеристикаРетинолу пальмітат (вітамін А) бере участь у синтезі білків та ліпідів, регулює баланс мінералів та гіалуронової кислоти – основної міжклітинної речовини. Стимулює клітинний метаболізм та процес утворення нових клітин. Вітамін А модулює процеси диференціювання епітеліальних клітин, бере участь у розвитку секреторних залоз, процесах кератинізації, регенерації слизових оболонок та шкіри. Сприятливо впливає роботу очей: необхідний синтезі зорових пігментів, що у сутінковому і колірному зорі. Участь вітаміну А у синтезі мукополісахаридів – компонентів сполучної тканини, хрящів і кісток, сприяє формуванню та зміцненню кісткової та м'язової тканини. Вітамін А необхідний у синтезі статевих гормонів, бере участь у механізмі утворення та дозрівання сперматозоїдів та яйцеклітин. Крім того, вітамін А підтримує в нормальному функціональному стані роботу імунної системи за рахунок стимуляції процесу утворення інтерферону, імуноглобуліну А, лізоциму. Відіграє важливу роль в окисно-відновних процесах. Токоферолу ацетат (вітамін Е) має виражену антиоксидантну дію, гальмує розвиток вільно-радикальних реакцій, попереджає утворення перекисів, що ушкоджують клітинні та субклітинні мембрани. Відновлює капілярний кровообіг, нормалізує тканинну проникність, підвищує стійкість тканин до гіпоксії. Під впливом вітаміну Е відбувається синтез білків: колагену в підшкірній клітковині та кістках, скорочувальних білків у скелетних, гладких м'язах та міокарді, білків слизових оболонок та плаценти, а також ферментів печінки, креатинфосфокінази, вазопресинази та гонадотропних гормонів. Вітамін Е є ефективним імуномодулятором, який сприяє зміцненню імунозахисних сил організму. Вітаміни А і Е є жиророзчинними вітамінами, мають синергізм - ефект посилення біологічної активності, сильніший, ніж сума дії при їх роздільному застосуванні. Наявність у складі продукту лляної олії сприяє кращому засвоєнню вітамінів А і Е за рахунок поліненасичених жирних кислот, що містяться в маслі (омега-3, омега-6). Регулярне надходження вітамінів А та Е: сприяє профілактиці регресивних процесів очних тканин та відновлення нормального зору; покращує структурно-функціональний стан шкіри та волосся; стимулює діяльність статевої системи та репродуктивних функцій; сприяє профілактиці атеросклерозу та серцево-судинних захворювань; нормалізує обмін речовин та роботу нервової системи; підвищує захисні сили організму.РекомендуєтьсяРекомендується як БАД до їжі, додаткового джерела вітамінів А та Е.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, вагітність, годування груддю, гіпервітаміноз вітамінів А та Е.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі на день під час їжі, запиваючи 1/2-1 склянкою рідини. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛляна олія, DL-альфа-токоферола ацетат (вітамін Е), желатин, агент вологоутримуючий – гліцерин, вода, ретинолу пальмітат (вітамін А), антиокислювач «гріндокс 539» (аскорбілпальмітат, концентрат суміші токоферолів, лецитин, рапс). Харчова цінність на 100 г продукту: білки – 20 г, жири – 67 г, вуглеводи – 0,2 г. Енергетична цінність (калорійність) на 100 г продукту: 2863 кДж / 684 ккал. Форма випуску Капсули вагою 330 мг. По 10 або 14 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 28 або 30 капсул у банки полімерні з кришками або в банки полімерні запаяні мембраною і закупорені кришками, що нагвинчуються з кільцем для контролю першого розтину або без нього. 2, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 капсул або 2, 3 контурні осередкових упаковки по 14 капсул, або 1 банку полімерну з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиМ'які желатинові капсули жовтого кольору зі смаком і запахом, характерним для даного продукту. Допускається наявність осаду.ХарактеристикаРетинолу пальмітат (вітамін А) бере участь у синтезі білків та ліпідів, регулює баланс мінералів та гіалуронової кислоти – основної міжклітинної речовини. Стимулює клітинний метаболізм та процес утворення нових клітин. Вітамін А модулює процеси диференціювання епітеліальних клітин, бере участь у розвитку секреторних залоз, процесах кератинізації, регенерації слизових оболонок та шкіри. Сприятливо впливає роботу очей: необхідний синтезі зорових пігментів, що у сутінковому і колірному зорі. Участь вітаміну А у синтезі мукополісахаридів – компонентів сполучної тканини, хрящів і кісток, сприяє формуванню та зміцненню кісткової та м'язової тканини. Вітамін А необхідний у синтезі статевих гормонів, бере участь у механізмі утворення та дозрівання сперматозоїдів та яйцеклітин. Крім того, вітамін А підтримує в нормальному функціональному стані роботу імунної системи за рахунок стимуляції процесу утворення інтерферону, імуноглобуліну А, лізоциму. Відіграє важливу роль в окисно-відновних процесах. Токоферолу ацетат (вітамін Е) має виражену антиоксидантну дію, гальмує розвиток вільно-радикальних реакцій, попереджає утворення перекисів, що ушкоджують клітинні та субклітинні мембрани. Відновлює капілярний кровообіг, нормалізує тканинну проникність, підвищує стійкість тканин до гіпоксії. Під впливом вітаміну Е відбувається синтез білків: колагену в підшкірній клітковині та кістках, скорочувальних білків у скелетних, гладких м'язах та міокарді, білків слизових оболонок та плаценти, а також ферментів печінки, креатинфосфокінази, вазопресинази та гонадотропних гормонів. Вітамін Е є ефективним імуномодулятором, який сприяє зміцненню імунозахисних сил організму. Вітаміни А і Е є жиророзчинними вітамінами, мають синергізм - ефект посилення біологічної активності, сильніший, ніж сума дії при їх роздільному застосуванні. Наявність у складі продукту лляної олії сприяє кращому засвоєнню вітамінів А і Е за рахунок поліненасичених жирних кислот, що містяться в маслі (омега-3, омега-6). Регулярне надходження вітамінів А та Е: сприяє профілактиці регресивних процесів очних тканин та відновлення нормального зору; покращує структурно-функціональний стан шкіри та волосся; стимулює діяльність статевої системи та репродуктивних функцій; сприяє профілактиці атеросклерозу та серцево-судинних захворювань; нормалізує обмін речовин та роботу нервової системи; підвищує захисні сили організму.РекомендуєтьсяРекомендується як БАД до їжі, додаткового джерела вітамінів А та Е.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, вагітність, годування груддю, гіпервітаміноз вітамінів А та Е.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі на день під час їжі, запиваючи 1/2-1 склянкою рідини. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні компоненти: Жовч (Жовч великої рогатої худоби сухий) – 80,000 мг4 Часнику посівної цибулини – 40,000 мг; Активоване вугілля (Вугілля активоване) – 25,000 мг; Кропиви дводомного листя – 5,000 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 34,250 мг; магнію оксид – 10,250 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 8250 мг; тальк – 5250 мг; кальцію стеарат – 2000 мг; Склад оболонки: VIVACOAT PM-2P-169 – 21,000 мг; [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 10,500 мг; титану діоксид – 5,540 мг; тальк – 2,100 мг; макрогол 3350 (поліетиленгліколь 3350) – 1,050 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 1,050 мг; барвник хіноліновий жовтий – 0,430 мг; барвник заліза оксид жовтий – 0,305 мг; барвник сонячний захід жовтий] – 0,025 м; полівініловий спирт – 1,045 мг; тальк – 0,600 мг; макрогол 3350 (поліетиленгліколь 3350) – 0,295 мг; полісорбат 80 (твін 80) - 0,060 мг. По 10, 14 таблеток в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 2, 5 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток або 2, 4 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​сірувато-чорного кольору допускаються світлі вкраплення.ФармакокінетикаПрепарат добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Холева та хенодезоксихолева кислоти, що містяться в препараті, піддаються 7-альфа-дегідроксилуванню в кишечнику. Хенодезоксихолева кислота, крім того, піддається метаболізму в печінці: кон'югує з амінокислотами, секретується в жовч, звідки знову виділяється в кишечник, потім частково реабсорбується; решта виводиться через кишечник.ФармакодинамікаЖовчогінний (холекінетичний та холеретичний) засіб, знижує процеси гниття та бродіння в кишечнику. Підсилює секреторну функцію клітин печінки, рефлекторно підвищує секреторну та рухову активність органів шлунково-кишкового тракту. Підсилює утворення жовчі та жовчних кислот. Дія жовчі зумовлена ​​рефлекторним впливом на секреторну функцію паренхіми печінки. Жовч посилює також секреторну та рухову функції шлунково-кишкового тракту. Речовини, що містяться в часнику, посилюють секреторну та моторну функцію шлунково-кишкового тракту, стимулюють секрецію жовчі. Листя кропиви мають жовчогінні та протизапальні властивості. Вугілля активоване є адсорбентом, що зв'язує токсичні речовини в шлунково-кишковому тракті.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: хронічний реактивний гепатит, холангіт, безкам'яний (некалькульозний) холецистит, дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом, атонічний запор, постхолецистектомічний синдром.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, калькульозний холецистит, обтураційна жовтяниця, гострий гепатит, гостра та підгостра дистрофія печінки, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення), гострий ентероколіт, гострий панкреатит, 2Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції, діарея; підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові. При появі побічних ефектів необхідно припинити прийом та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що містять алюмінію гідроксид, колестірамін, колестипол знижують абсорбцію та зменшують ефект препарату. Одночасний прийом недоцільний.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Дорослим – по 1-2 таблетки 3-4 рази на добу. Дітям старше 12 років – по 1 таблетці 3 десь у день. Курс лікування 3-4 тижні. При загостренні захворювань по 1 таблетці 2-3 десь у день протягом 1-2 місяців. Повторні курси лікування проводять з інтервалом 3 місяці після консультації лікаря.ПередозуванняМожливі діарея, нудота, печія, свербіж шкіри, підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: амброксолу гідрохлорид – 30,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної пофарбованої та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 2, 3, 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний, муколітичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо амброксол швидко та практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається через 1-3 години. Об'єм розподілу становить 552 л. Абсолютна біодоступність амброксолу при пероральному прийомі в результаті первинного проходження через печінку зменшується приблизно на 1/3. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові – 80-90 %. Амброксол проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри, виділяється з грудним молоком. Метаболізм. Амброксол метаболізується у печінці шляхом кон'югації з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Виведення. Термінальний період напіввиведення із плазми крові (Т1/2) становить 7-12 годин. Загальний період напіввиведення амброксолу та його метаболітів становить близько 22 годин. Загальний кліренс знаходиться в межах 660 мл/хв. Виводиться нирками: 90 % у вигляді метаболітів (таких як дибромоантранілова кислота, глюкуроніди), близько 10 % – у незмінному вигляді. При тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) можливе накопичення метаболітів амброксолу; при тяжкій печінковій недостатності кліренс амброксолу знижується на 20-40%. Внаслідок високого ступеня зв'язування з білками плазми крові та значного обсягу розподілу, а також повільного зворотного розподілу з тканин у кров, ефективна елімінація амброксолу за допомогою діалізу або форсованого діурезу є малоймовірною.ФармакодинамікаАмброксол є активним N-деметилованим метаболітом бромгексину. Має секретомоторну, секретолітичну і відхаркувальну дію. Стимулює роботу бронхіальних залоз, підвищує рухову активність миготливого епітелію шляхом впливу на пневмоцити 2 типу в альвеолах та клітини Клару в бронхіолах, посилює утворення ендогенного сурфактанту – поверхнево-активної речовини, що забезпечує ковзання бронхіального секрету у просвіті. Амброксол збільшує частку серозного компонента в бронхіальному секреті, покращуючи його структуру та сприяючи зменшенню в'язкості та розрідження мокротиння; внаслідок чого покращується мукоциліарний транспорт та полегшується виведення мокротиння з бронхіального дерева. У середньому при прийомі внутрішньо дія препарату настає через 30 хв, тривалість дії – 6-12 годин залежно від прийнятої дози.Показання до застосуванняПорушення секреції та транспорту мокротиння при гострих та хронічних захворюваннях органів дихання: гострий та хронічний бронхіт, пневмонія, хронічна обструктивна хвороба легень, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози, І триместр вагітності та період грудного вигодовування, дитячий вік до 6 років. З обережністю: порушення моторики бронхів та збільшення секреції слизу (наприклад, при рідкісному синдромі первинної дискінезії вій); ниркова недостатність та/або тяжка печінкова недостатність); виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, у тому числі в анамнезі; ІІ-ІІІ триместри вагітності.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату в І триместрі вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Застосування препарату у II-III триместрах вагітності можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі від лікування та можливих ризиків.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто > 1/10; часто від > 1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Алергічні реакції: частота невідома – реакції підвищеної чутливості, анафілактичні реакції (зокрема анафілактичний шок), ангіоневротичний набряк. З боку системи травлення: часто – нудота, зниження чутливості в порожнині рота або глотки; нечасто – диспепсія, блювання, діарея, біль у животі; рідко – печія, сухість слизової оболонки порожнини рота та глотки, запор. З боку дихальної системи: рідко – сухість слизової оболонки дихальних шляхів, ринорея (виділення слизу з носа). З боку шкірних покривів: рідко – шкірний висип, кропив'янка; частота невідома – свербіж шкіри, синдром Стівенса-Джонсона (багатоформна ексудативна еритема), синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. З боку органів чуття: нечасто – дисгевзія (порушення смакових відчуттів). Інші: рідко – слабкість, біль голови, дизурія (порушення сечовипускання), гіпертермія, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні амброксолу з протикашльовими препаратами можливе утруднення відходження мокротиння внаслідок придушення кашльового рефлексу. При одночасному застосуванні з амоксициліном, цефуроксимом, еритроміцином, доксицикліном амброксол збільшує їхню концентрацію в бронхіальному секреті.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Дорослі та діти старше 12 років: по 30 мг (1 таблетка) 3 рази на добу протягом перших 2-3 діб, потім дозу препарату необхідно зменшити до 1 таблетки 2 рази на добу. Діти віком від 6 до 12 років: по 15 мг (1/2 таблетки) 2-3 рази на добу. У разі збереження симптомів захворювання протягом 4-5 днів з початку прийому рекомендується звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея, біль у верхній частині живота, печія, диспепсія (розлад травлення). Є повідомлення про появу короткочасного занепокоєння. При вираженому передозуванні можливе значне зниження артеріального тиску. Лікування: штучне блювання, промивання шлунка в перші 1-2 години після прийому препарату, прийом жировмісних продуктів, симптоматична терапія. Внаслідок високого ступеня зв'язування амброксолу з білками плазми крові та великого обсягу розподілу, проведення гемодіалізу або форсованого діурезу є недоцільним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідно вживати багато рідини (соки, чай, вода), оскільки це посилює муколітичний ефект препарату. Амброксол не слід приймати одночасно з протикашльовими препаратами, що ускладнюють виведення мокротиння. Амброксол слід обережно приймати пацієнтам з ослабленим кашльовим рефлексом або порушеним мукоциліарним транспортом через можливість скупчення мокротиння. Пацієнтам, які приймають амброксол, не слід рекомендувати виконання дихальної гімнастики; у пацієнтів з тяжким перебігом захворювання слід виконувати аспірацію розрідженого мокротиння. У пацієнтів із бронхіальною астмою амброксол може посилювати кашель. У пацієнтів з тяжкими ураженнями шкіри – синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла – у ранній фазі можуть з'являтися температура, біль у тілі, риніт, кашель та запалення горла. При симптоматичному лікуванні можливе помилкове призначення муколітичних засобів, таких як амброксол. Є поодинокі повідомлення про виявлення синдрому Стівенса-Джонсона та синдрому Лайелла, що збіглися за часом із призначенням препарату; проте причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату відсутній. При розвитку перерахованих вище синдромів рекомендується припинити лікування і негайно звернутися за медичною допомогою. При порушенні функції нирок препарат необхідно застосовувати лише за рекомендацією лікаря. Вказівка ​​для пацієнтів з цукровим діабетом: 1 таблетка містить менше 0,01 хлібної одиниці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не було виявлено випадків впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не проводилися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Пропранололу гідрохлорид (анаприлін) – 10/40 мг; Допоміжні речовини: сахароза (цукор) – 68/108 мг; крохмаль картопляний – 18,5 мг/45 мг; кальцію стеарат – 1/2 мг; тальк – 2,5/5 мг. Таблетки масою – 100/200 мг. Таблетки 10 мг та 40 мг. По 10, 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 5, 10 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 4, 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою, з маркуванням "R" на одній стороні або без неї.ФармакокінетикаШвидко і досить повно (90%) всмоктується прийому внутрішньо і відносно швидко виводиться з організму. Біодоступність після перорального прийому – 30-40 % (ефект «першого проходження» через печінку, мікросомальне окиснення), при тривалому прийомі – збільшується (утворюються метаболіти, інгібуючі ферменти печінки), її величина залежить від характеру їжі та інтенсивності печінкового кровотоку. Метаболізується шляхом глюкуронування у печінці. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-1,5 год. Має високу ліпофільність, накопичується в тканині легень, головному мозку, нирках, серці. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, у грудне молоко. Зв'язок із білками плазми крові – 90-95 %. Об'єм розподілу – 3-5 л/кг. Потрапляє з жовчю в кишечник, деглюкуронізується та реабсорбується. Період напіввиведення – 3-5 год, на фоні курсового введення може подовжуватися до 12 год. Виводиться нирками – 90 %, у незміненому вигляді – менше 1 %. Не видаляється при гемодіалізі.ФармакодинамікаНеселективний бета-адреноблокатор. Має антиангінальний, гіпотензивний і антиаритмічний ефект. Неселективно блокуючи бета-адренорецептори (75% бета1- і 25% бета2-адренорецепторів), зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, в результаті чого знижує внутрішньоклітинне надходження кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, бату. серцевих скорочень, пригнічує провідність та збудливість, знижує скоротливість міокарда). На початку застосування бета-адреноблокаторів загальний периферичний судинний опір у перші 24 год збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів судин скелетної мускулатури), але через 1-3 доби . Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму серця, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренінангіотензинової системи (має значення у хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження артеріального тиску) нервову систему. Гіпотензивний ефект стабілізується до кінця 2 тижнів курсового призначення. Антиангінальна дія обумовлена ​​зниженням потреби міокарда в кисні (за рахунок негативного хронотропного та інотропного ефекту). Зменшення частоти серцевих скорочень веде до подовження діастоли та покращення перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного проведення. Пригнічення проведення імпульсів відзначається переважно в антеградному та меншою мірою в ретроградному напрямках через атріовентрикулярний вузол та за додатковими шляхами. За класифікацією антиаритмічних лікарських засобів належить препаратам групи II. Зменшення виразності ішемії міокарда – за рахунок зниження потреби міокарда у кисні, постінфарктна летальність може також зменшуватися завдяки антиаритмічній дії. Здатність запобігати розвитку головного болю судинного генезу обумовлена ​​зменшенням вираженості розширення церебральних артерій внаслідок бета-адреноблокади судинних рецепторів, зниженням адгезивності тромбо реніна. Зменшення тремору на фоні застосування пропранололу може бути зумовлене блокадою бета2-адренорецепторів. Підвищує атерогенні властивості крові. Підсилює скорочення матки (спонтанні та спричинені лікарськими засобами, що стимулюють міометрій). Підвищує тонус бронхів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія напруги; нестабільна стенокардія; синусова тахікардія (в т.ч. при гіпертиреозі); надшлуночкова тахікардія; миготлива тахіаритмія; надшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія; профілактика інфаркту міокарда (систолічний артеріальний тиск понад 100 мм рт. ст.); феохромоцитома (разом з альфа-адреноблокаторами); есенціальний тремор; мігрень (профілактика нападів); як допоміжний засіб у терапії тиреотоксикозу та тиреотоксичного кризу (при непереносимості тиреостатичних лікарських засобів); симпато-адреналові кризи на фоні діенцефального синдромуПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня, синоаурикулярна блокада, синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, неконтрольована хронічна серцева недостатність ІІБ-ІІІ ступеня, гостра серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда (систолічний артеріальний тиск). , кардіогенний шок, набряк легенів, синдром слабкості синусового вузла, стенокардія Принцметала, кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності), вазомоторний риніт, оклюзійні захворювання периферичних судин, цукровий діабет, метаболічний ацидоз (в т.ч. діабетичний кетоа, до бронхоспастичних реакцій, хронічна обструктивна хвороба легень (у тому числі і в анамнезі), феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів),спастичний коліт, одночасний прийом з антипсихотичними засобами та анксіолітиками (хлорпромазин, тріоксазин та ін.), інгібіторами моноаміноксидази, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Печінкова та/або ниркова недостатність, гіпертиреоз, міастенія, серцева недостатність, феохромоцитома, псоріаз, вагітність, алергічні реакції в анамнезі, синдром Рейно, літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності можливе лише в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини, при цьому потрібне ретельне спостереження за станом плода. За 48-72 години до пологів препарат слід відмінити. Можливий вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Пропранолол виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяСерцево-судинна система: синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність, відчуття серцебиття, порушення провідності міокарда, аритмії, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, біль у грудях, спазм периферичних артерій, похолодання кінцівок, похолодання кінцівок. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, діарея, запор, болі в епігастральній ділянці, порушення функції печінки, зміна смаку, ішемічний коліт. З боку нервової системи: головний біль, безсоння, «кошмарні» сновидіння, астенічний синдром, збудження, депресія, парестезії, підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, тремор, кататонія, емоційна швидкості психомоторних реакцій З боку дихальної системи: риніт, закладеність носа, задишка, бронхоспазм, ларингоспазм. З боку обміну речовин: гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу), гіперглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу). З боку органів чуття: сухість слизової оболонки очей (зменшення секреції слізної рідини), порушення гостроти зору, кератокон'юнктивіт. З боку репродуктивної системи: зниження лібідо, зниження потенції, хвороба Пейроні. З боку шкірних покривів: алопеція, загострення перебігу псоріазу, посилення потовиділення, гіперемія шкіри, екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема. З боку ендокринної системи: зниження функції щитовидної залози. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. Лабораторні показники: агранулоцитоз, підвищення активності «печінкових» трансаміназ та концентрації білірубіну. Інші: м'язова слабкість, біль у спині або суглобах, біль у грудній клітці, лейкопенія, тромбоцитопенія, синдром відміни. У ході постреєстраційного застосування отримано повідомлення про випадки розвитку гіперплазії ясен при застосуванні пропранололу. Дані про частоту виникнення цієї небажаної реакції відсутні.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпотензивний ефект пропранололу посилюється при поєднанні з діуретиками, резерпіном, гідролазином та іншими гіпотензивними засобами, а також етанолом. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка натрію та блокування синтезу простагландину нирками), естрогени (затримка натрію) та інгібітори моноаміноксидази. Циметидин збільшує біодоступність. Підвищує концентрацію лідокаїну в плазмі, знижує кліренс теофіліну. Одночасне призначення з похідними фенотіазину підвищує концентрацію обох препаратів у плазмі крові. Посилює дію тиреостатичних та утеротонізуючих препаратів; знижує дію антигістамінних засобів. Підвищує ймовірність розвитку тяжких системних реакцій (анафілаксії) на фоні введення алергенів, що використовуються для імунотерапії або для шкірних проб. Аміодарон, верапаміл та дилтіазем – посилення виразності негативної хроно-, іно- та дромотропної дії пропранололу. Йодвмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну і пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення артеріального тиску). Знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну). Гіпотензивний ефект послаблюють глюкокортикостероїди. Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, атріовентрикулярної блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів моноаміноксидази та пропранололу має становити не менше 14 днів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Сульфасалазин збільшує концентрацію пропранололу в плазмі (гальмує метаболізм), рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиПри артеріальній гіпертензії – внутрішньо, по 40 мг 2 рази на добу. При недостатній вираженості гіпотензивного ефекту збільшують дозу до 40 мг 3 рази або по 80 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 320 мг. При стенокардії, порушеннях серцевого ритму у початковій дозі 20 мг 3 рази на добу, потім дозу збільшують до 80-120 мг за 2-3 прийоми. Максимальна добова доза – 240 мг. Для профілактики мігрені, а також при есенціальному треморі у початковій дозі 40 мг 2-3 рази на добу, при необхідності дозу поступово збільшують до 160 мг на добу. При порушенні функції печінки потрібне зниження дози препарату. При порушеній функції нирок необхідно зменшити початкову дозу або збільшити інтервал між прийомами препарату. Профілактика повторного інфаркту міокарда - терапію починати між 5-им і 21-м днем ​​після перенесеного інфаркту міокарда в дозі 40 мг 4 рази на добу, протягом 2-3 днів. Потім доза 80 мг 2 рази на добу. При феохромоцитомі застосовувати тільки з блокаторами альфа-адренорецепторів. Перед операцією призначають 60 мг на добу протягом 3 днів.ПередозуванняСимптоми: брадикардія, запаморочення або непритомність, зниження артеріального тиску, аритмії, утруднення дихання, ціаноз нігтів пальців або долонь або судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, при порушенні атріовентрикулярної провідності – внутрішньовенно вводять 1-2 мг атропіну, епінефрину, за низької ефективності здійснюють постановку тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при артеріальній гіпотензії хворий повинен бути у положенні Тренделенбурга. Якщо немає ознак набряку легень, внутрішньовенно вводять плазмозамінні розчини, при неефективності – епінефрин, допамін, добутамін; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму інгаляційно або парентерально – бета-адреностимулятори.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацикловір - 200,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, повідон К30, магнію стеарат. По 5, 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 2 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток або 5 контурних осередкових упаковок по 5 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та ризиком на одній стороні та гравіюванням "R" на іншій.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ацикловір лише частково абсорбується із кишечника. Після прийому 200 мг ацикловіру кожні 4 години середня максимальна рівноважна концентрація у плазмі (Cssmax) становила 3,1 мкМ (0,7 мкг/мг), а середня рівноважна мінімальна концентрація у плазмі (Cssmin) була 1,8 мкМ (0,4 мкг/мл). При прийомі 400 мг та 800 мг ацикловіру кожні 4 години Cssmax становила 5,3 мкМ (1,2 мкг/мл) та 8 мкМ (1,8 мкг/мл) відповідно, a Cssmin – 2,7 мкМ (0,6 мкг) /мл) та 4 мкМ (0,9 мкг/мл) відповідно. Розподіл Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% від його концентрації у плазмі крові. З білками плазми крові ацикловір зв'язується незначною мірою (9-33%), тому лікарські взаємодії внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками плазми малоймовірні. Виведення У дорослих після прийому ацикловіру внутрішньо період напіввиведення з плазми становить близько 3 годин. Більшість препарату виводиться нирками у незміненому вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметоксиметилгуанін, частку якого в сечі припадає близько 10-15% введеної дози препарату. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") збільшувалися на 18% та 40% відповідно. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив у середньому 19,5 години. При проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру становив 57 години. Концентрація ацикловіру в плазмі під час діалізу знижувалася приблизно на 60%. У пацієнтів похилого віку кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну, проте період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно. При одночасному введенні ацикловіру та зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам фармакокінетичні характеристики обох препаратів практично не змінювалися.ФармакодинамікаАцикловір - це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати in vitro та in vivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (варіцелла-зостер zoster virus (ВЗВ)), вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) та цитомегаловірус (ЦМВ). У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо ВПГ-1, далі в порядку зменшення активності слідують: ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ. Інгібуюча дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ та ЦМВ) має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ, перетворює ацикловір на ацикловірмонофосфат - аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і трифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіртрифосфату в ланцюжок вірусної ДНК та подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу простого герпесу (ВПГ) in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена ​​кореляція між чутливістю штамів вірусу простого герпесу (ВПГ) до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру або будь-якого іншого компонента препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3-х років. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ниркова недостатність, дегідратація, одночасне застосування з іншими нефротоксичними препаратами.Вагітність та лактаціяФертильність Немає даних про вплив ацикловіру на жіночу фертильність. У дослідженні за участю 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальною кількістю сперматозоїдів було встановлено, що застосування ацикловіру внутрішньо дозою до 1 г на добу протягом 6 місяців не мало клінічно значущого впливу на кількість, рухливість або морфологію сперматозоїдів. Вагітність У постреєстраційному реєстрі вагітностей при лікуванні ацикловіром зібрані дані про результати вагітності у жінок, які приймали ацикловір у різних лікарських формах. При аналізі даних реєстру не відзначалося збільшення кількості вроджених дефектів у новонароджених, матері яких приймали ацикловір під час вагітності, порівняно із загальною популяцією. Виявлені вроджені дефекти не відрізнялися одноманітністю чи закономірністю, що дозволяють припустити загальну причину виникнення. Однак слід дотримуватися обережності при призначенні ацикловіру жінкам у період вагітності та оцінювати передбачувану користь для матері та можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Після прийому ацикловіру внутрішньо у дозі 200 мг 5 разів на добу ацикловір визначався у грудному молоці у концентрації, що становить від 60 до 410 % плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Ацикловір Реневал жінкам, що годують.Побічна діяДля оцінки частоти небажаних реакцій (HP) використані такі критерії: "дуже часто" (> 1/10); "часто" (≥ 1/100, < 1/10); "нечасто" (≥ 1/1000, < 1/100); "рідко" (≥ 1/10000, < 1/1000); "дуже рідко" (<1/10000). HP згруповані відповідно до системно-органних класів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA, а також рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. З боку кровоносної та лімфатичної системи, дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – збудження, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома. Зазвичай ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю або за наявності інших провокуючих факторів і були переважно оборотними. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – оборотне збільшення білірубіну та печінкових ферментів у крові; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – свербіж, висип, у тому числі фотосенсибілізація; нечасто – кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся. Оскільки такий тип алопеції спостерігається при різних захворюваннях та при терапії багатьма лікарськими засобами, зв'язок її з прийомом ацикловіру не встановлено; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, мультиформна ексудативна еритема. З боку сечовивідної системи: рідко – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з нирковою недостатністю та кристалурією. Інші: часто – стомлюваність, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиЖодних клінічно значущих взаємодій при застосуванні ацикловіру не відзначалося. Ацикловір виводиться у незміненому вигляді із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Усі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть збільшувати плазмову концентрацію ацикловіру. Ацикловір підвищує AUC теофіліну приблизно на 50% при одночасному прийомі, тому рекомендується вимірювати плазмові концентрації теофіліну при одночасному призначенні ацикловіру. Пробенецид та циметидин збільшують показник AUC ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Відзначалося збільшення показника AUC у плазмі крові для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу, імунодепресанту, що застосовується у трансплантології, при одночасному застосуванні обох препаратів. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи повною склянкою води. Препарат Ацикловір Реневал можна приймати під час їжі, оскільки їда не порушує значною мірою його абсорбцію. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, доза препарату Ацикловір Реневал, що рекомендується, становить 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Зазвичай курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату Ацикловір Реневал для внутрішнього застосування може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі Ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах препарат рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом рекомендована доза препарату Ацикловір Реневал становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). Багатьом пацієнтам підходить зручніша схема терапії 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У ряді випадків виявляються ефективнішими нижчі дози препарату Ацикловір Реневал 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування препаратом Ацикловір Реневал слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом Для профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза препарату Ацикловір Реневал становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату Ацикловір Реневал може бути збільшена до 400 мг внутрішньо. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі Ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу Для лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (поперечного лишаю) рекомендована доза препарату Ацикловір Реневал становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. Лікування оперізувального герпесу слід починати якомога раніше від моменту перших проявів захворювання, тому що в цьому випадку лікування буде більш ефективним. Лікування вітряної віспи у пацієнтів із нормальним імунним статусом слід розпочати протягом 24 годин з моменту появи висипів. У пацієнтів з тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість призначення ацикловіру у лікарській формі Ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Особливі групи пацієнтів Діти віком від 3-х років і старші Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу; профілактика інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу: у пацієнтів з імунодефіцитом - у віці від 3-х років і старше застосовують такі ж дози, як для дорослих. Лікування вітряної віспи у віці від 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років – 400 мг 4 рази на добу. Точнішу дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати ймовірність наявності ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку, дози повинні бути скориговані відповідно до ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Необхідно бути обережними при призначенні препарату Ацикловір Реневал пацієнтам з порушенням функції нирок. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом препарату Ацикловір Реневал внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, не призводить до кумуляції препарату до концентрацій, що перевищують встановлені безпечні рівні. Однак у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози препарату Ацикловір Реневал, таблетки складають: при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин); при кліренсі креатиніну 10-25 мл/хв – 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин).ПередозуванняСимптоми Ацикловір лише частково абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Як правило, при випадковому одноразовому прийомі ацикловіру дозою до 20 г токсичні ефекти не були зареєстровані. При повторних прийомах внутрішньо протягом декількох днів доз, що перевищують рекомендовані, відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) та нервової системи (головний біль та сплутаність свідомості). Іноді можуть бути такі неврологічні ефекти, як судомні напади, кома. Лікування Пацієнти потребують ретельного медичного спостереження з метою виявлення можливих симптомів інтоксикації. Ацикловір виводиться з організму за допомогою гемодіалізу, тому гемодіаліз може бути використаний для лікування передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоступних даних, отриманих в результаті проведених клінічних досліджень, недостатньо, щоб зробити висновок про те, що застосування ацикловіру знижує ризик захворювання на вітряну віспу у пацієнтів з нормальним імунним статусом. Ризик розвитку ниркової недостатності зростає при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами. Стан гідратації Пацієнти, які приймають високі дози препарату Ацикловір Реневал, повинні отримувати достатню кількість рідини. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки ацикловір виводиться нирками, необхідно коригувати дозу препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів похилого віку може спостерігатися порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів потрібна корекція дози. Як літні пацієнти, так і пацієнти з порушенням функції нирок перебувають у групі підвищеного ризику розвитку побічних ефектів з боку нервової системи (зазвичай такі реакції оборотні у відповідь на відміну препарату) і, відповідно, повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Пацієнти з вираженим імунодефіцитом Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом можуть призвести до появи штамів вірусу зі зниженою чутливістю до ацикловіру, які не дадуть відповідь на продовження терапії ацикловіром. Передача інфекції Усім пацієнтам, особливо при наявності клінічних проявів, слід дотримуватися обережності, щоб уникнути потенційної можливості передачі вірусу, а також пацієнтів необхідно інформувати про випадки безсимптомного вірусоносійства. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу ацикловіру на здатність до керування транспортними засобами чи механізмами не проводилося. Спрогнозувати негативний вплив ацикловіру на ці види діяльності на підставі фармакологічних властивостей діючої речовини не є можливим, але необхідно враховувати профіль побічної дії ацикловіру.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: діамантовий зелений – 1 г допоміжні речовини: етанол (етиловий спирт) 95% (у перерахунку на безводний етанол) – 52,07 г; вода очищена – до одержання розчину масою 100 г По 1 мл у тюбик-крапельниці з клапаном або по 10 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною з поліетилену високого тиску або з поліетилену низького тиску, або з поліетилену для медичних цілей. Тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною укупорюють кришками, що нагвинчуються. По 10 мл у флакони із трубки скляного типу ФО.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Дексаметазон – 0,0005 г допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 0,0340 г; сахароза (цукор) – 0,1140 г; стеаринова кислота – 0,0015 г. Пігулки масою 0,15 г. Пігулки 0,5 мг. По 10, 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 5, 10 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 4 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскоциліндричні з фаскою.ФармакокінетикаАбсорбція Після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується, максимальна концентрація дексаметазону у плазмі – 1-2 години. Розподіл У крові зв'язується (60 - 70%) зі специфічним білком-переносником - транскортин. Легко проходить через гістогематичні бар'єри (у тому числі через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри). Метаболізм Метаболізується у печінці (в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами) до неактивних метаболітів. Виведення Виводиться нирками (невелика кількість дексаметазону проникає у грудне молоко). Час напіввиведення – 3-5 годин.ФармакодинамікаДексаметазон – синтетичний глюкокортикостероїд (ГКС), метильоване похідне фторпреднізолону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, імунодепресивну, протишокову та антитоксичну дію. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону та фолікулостимулюючого гормону. Підвищує збудливість центральної нервової системи, знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує кількість еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетинів). Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами та утворює комплекс, що проникає у ядро ​​клітини, стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти (мРНК); остання, що індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та іншим. Вплив на білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Вплив на ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового поясу, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вплив на вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводить до активації глюконеогенезу. Вплив на водно-електролітний обмін: затримує іони натрію та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (мінералокортикостероїдна активність), знижує абсорбцію іонів кальцію із ШКТ, «вимиває» іони кальцію з кісток, підвищує виведення іонів кальцію нирками. Протизапальна дія пов'язана з гнобленням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічна дія розвивається в результаті придушення синтезу ісекреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т - зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, гноблення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму. При хронічній обструктивній хворобі легень дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмування еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладення в слизовій оболонці бронхів і бронхів. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість секрету бронхів за рахунок пригнічення або скорочення його продукції. Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки та метаболізму. Імунодепресивна дія обумовлена ​​гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-2; інтерферону гама) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ), і вдруге – синтез ендогенних кортикостероїдів. Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикостероїдної активності. Дози 1-1,5 мг на добу пригнічують кору надниркових залоз; біологічний період напіввиведення – 32-72 години (тривалість пригнічення системи гіпоталамус-гіпофіз-кірковий шар надниркових залоз). За силою глюкокортикоїдної активності 0,5 мг дексаметазону відповідають приблизно 3,5 мг преднізолону, 15 мг гідрокортизону або 17,5 мг кортизону для лікарських форм для перорального застосування.Показання до застосуванняСистемні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, ревматоїдний артрит). Гострі та хронічні запальні захворювання суглобів: подагричний та псоріатичний артрит, остеоартроз (у тому числі посттравматичний), поліартрит, плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева), ювенільний артрит, синдром Стілла у дорослих, бурсит, неспецифічний тендосиновіт, синовіт та епікондиліт. Ревматична гарячка, гострий ревмокардит. Гострі та хронічні алергічні захворювання: алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти, сироваткова хвороба, кропив'янка, алергічний риніт, ангіоневротичний набряк, лікарська екзантема, поліноз. Захворювання шкіри: пухирчатка, псоріаз, екзема, атопічний дерматит, дифузний нейродерміт, контактний дерматит (з поразкою великої поверхні шкіри), токсидермія, себорейний дерматит, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлласин Стівенса-Джонсона). Набряк головного мозку (тільки після підтвердження симптомів підвищення внутрішньочерепного тиску результатами магнітно-резонансної або комп'ютерної томографії), обумовлений пухлиною головного мозку та/або пов'язаний з хірургічним втручанням або променевим ураженням. Алергічні захворювання очей: алергічні виразки рогівки, алергічні форми кон'юнктивіту. Запальні захворювання очей: симпатична офтальмія, важкі уповільнені передні та задні увеїти, неврит зорового нерва. Первинна або вторинна недостатність надниркових залоз (у тому числі стан після видалення надниркових залоз). Вроджена гіперплазія надниркових залоз. Захворювання нирок аутоімунного генезу (зокрема гострий гломерулонефрит); нефротичний синдром. Підгострий тиреоїдит. Захворювання органів кровотворення – агранулоцитоз, панмієлопатія, аутоімунна гемолітична анемія, гострі лімфо- та мієлоїдний лейкози, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, вторинна тромбоцитопенія (доросла, еринемія) Захворювання легень: гострий альвеоліт, фіброз легень, саркоїдоз ІІ-ІІІ стадії. Бронхіальна астма (при бронхіальній астмі препарат призначається лише при тяжкому перебігу, неефективності або неможливості приймати інгаляційні кортикостероїди). Туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень, аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією). Бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії). Рак легені (у комбінації з цитостатиками). Розсіяний склероз. Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразковий коліт, хвороба Крона, локальний ентерит. Гепатит. Профілактика реакції відторгнення трансплантату у складі комплексної терапії. Гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань, нудота та блювання при проведенні цитостатичної терапії. Мієломна хвороба. Проведення проби при диференціальній діагностиці гіперплазії (гіперфункції) та пухлин кори надниркових залоз.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за «життєвими» показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість; системний мікоз; одночасне застосування живих та ослаблених вакцин з імуносупресивними дозами препарату; непереносимість сахарози, дефіцит ізомальтази/цукрози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; період грудного вигодовування; дитячий вік до 3-х років. З обережністю: Паразитарні та інфекційні захворювання на вірусну, грибкову або бактеріальну природу (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) – простий герпес, оперізувальний герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний та латентний туберкульоз.Вагітність та лактаціяДексаметазон проникає через плаценту (може досягати високих концентрацій в організмі плода) та у грудне молоко. У період вагітності, особливо в І триместрі, або у жінок, які планують вагітність, застосування препарату Дексаметазон показано лише в тому випадку, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик негативного впливу на організм матері або плода. ГКС слід призначати при вагітності лише за абсолютними показаннями. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення плода. У разі застосування у III триместрі вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. Зазвичай дексаметазон добре переноситься. Він має низьку мінералокортикоїдну активність, тобто його вплив на водно-електролітний обмін невеликий. Як правило, низькі та середні дози дексаметазону не викликають затримки натрію та води в організмі, підвищеної екскреції калію. Порушення з боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (луноподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального стрии), затримка статевого розвитку у дітей. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: помірний лейкоцитоз, лейкоцитурія, лімфопенія, еозинопенія, поліцитемія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, панкреатит, «стероїдна» виразка шлунка та 12-палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація стінки шлунка та кишечника, підвищення або зниження , метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках – підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази. Порушення з боку серця та судин: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або прогресування ХСН, електрокардіографічні зміни, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози та тромбоемболії, васкуліт, збільшення ламкості капілярів. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. Порушення з боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. Порушення психіки: нервозність або занепокоєння, безсоння, емоційна лабільність, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, схильність до суїциду. Порушення з боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, перфорація рогівки, центральна серозна хоріоретинопатія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: запаморочення, вертиго. Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіперхолестеринемія, підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення, епідуральний ліпоматоз. Зумовлені мінералокортикостероїдною активністю – затримка рідини та іонів натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), «розрив сухожилків» міопатія, зниження м'язової маси (атрофія). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, гіпер- або гіпопігментація, «стероїдні» вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів, порушення піг або гіперпігментація), телеангіоектазії. Порушення з боку імунної системи: генералізовані (шкірні висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції. Інфекційні та паразитарні захворювання: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), маскування інфекцій. Загальні розлади та порушення у місці введення: синдром «скасування».Взаємодія з лікарськими засобамиДексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує її концентрацію в крові (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у «швидких ацетиляторів»), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція «печінкових» ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу). Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти. Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на тлі міорелаксантів. У високих дозах знижує ефект соматропіну. Антациди знижують всмоктування кортикостероїдів. Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних лікарських засобів; посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину. Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування іонів кальцію у просвіті кишківника. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається кортикостероїдами. Зменшує концентрацію празиквантелу у крові. Циклоспорин (пригнічує метаболізм) та кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність. Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикостероїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, натрієвмісні лікарські засоби – набряків та підвищення артеріального тиску. Нестероїдні протизапальні препарати та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ, кровотечі, у комбінації з нестероїдними протизапальними препаратами для лікування артриту можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія кортикостероїдів знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів «печінкових» мікросомальних ферментів (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози кортикостероїдів. Кліренс кортикостероїдів підвищується на тлі гормонів щитовидної залози. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних із вірусом Епштейна-Барр. Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс кортикостероїдів, подовжують період напіввиведення та їх терапевтичні та токсичні ефекти. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших гормональних стероїдних лікарських засобів – андрогенів, естрогенів, анаболічних стероїдів, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої прийомом дексаметазону (не показані для лікування побічних ефектів). Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших кортикостероїдів, антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні лікарські засоби, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску. При одночасному застосуванні з фторхінолонами підвищується ризик виникнення тендопатії (переважно ахіллового сухожилля) у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями сухожиль. Протималярійні засоби (хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін) у поєднанні з дексаметазоном можуть підвищувати ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту при одночасному призначенні з дексаметазоном можуть змінювати склад периферичної крові.Спосіб застосування та дозиВсередину, в дозах, що індивідуально підбираються, величина яких визначається видом захворювання, ступенем його активності і характером відповіді хворого. Середня добова доза – 0,75-9 мг. У тяжких випадках можуть застосовуватись і великі дози, розділені на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза зазвичай 15 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу поступово зменшують (зазвичай на 0,5 мг на 3 дні) до підтримуючої – 2-4,5 мг на добу. Мінімально ефективна доза – 0,5-1 мг на добу. Дітям (залежно від віку) призначають 83,3-333,3 мкг/кг або 2,5-10 мг/кв.м/добу за 3-4 прийоми. Тривалість застосування дексаметазону залежить від характеру патологічного процесу та ефективності лікування та становить від кількох днів до кількох місяців і більше. Лікування припиняють поступово (наприкінці призначають кілька ін'єкцій кортикотропіну). При бронхіальній астмі, ревматоїдному артриті, виразковому коліті – 1,5-3 мг на добу; при системному червоному вовчаку – 2-4,5 мг на добу; при онкогематологічних захворюваннях – 75-10 мг. Для лікування гострих алергічних захворювань доцільно комбінувати парентеральне та пероральне введення: 1 день – 4-8 мг парентерально; 2 день – внутрішньо, 4 мг 3 десь у день; 3, 4 день – внутрішньо, 4 мг 2 рази на день; 5, 6 день – 4 мг на добу, внутрішньо; 7 день – відміна препарату. Проба з дексаметазон (проба Ліддла). Проводиться у вигляді малого та великого тестів. При малому тесті дексаметазон дають хворому по 0,5 мг кожні 6 годин протягом доби (тобто о 8 годині ранку, о 14 годині, 20 годині та 2 годині ночі). Сечу для визначення 17-оксикортикостероїдів або вільного кортизолу збирають з 8 години ранку до 8 години ранку 2 дні до призначення дексаметазону і також 2 дні в ті ж часові проміжки після прийому зазначених доз дексаметазону. Ці дози дексаметазону пригнічують утворення кортикостероїдів у майже практично здорових осіб. Через 6 годин після останньої дози дексаметазону вміст кортизолу у плазмі нижче 135-138 нмоль/л (менше 4,5-5 мкг/100 мл). Зниження виведення 17-оксикортикостероїдів нижче 3 мг/добу, а вільного кортизолу нижче 54-55 нмоль/сут (нижче 19-20 мкг/сут) виключає гіперфункцію кори надниркових залоз. В осіб,які страждають на хворобу або синдром Іценка-Кушинга, при проведенні малого тесту зміни секреції кортикостероїдів не відзначається. При проведенні великого тесту дексаметазон призначають по 2 мг кожних 6 годин протягом 2 діб (тобто 8 мг дексаметазону на день). Також проводять збирання сечі для визначення 17-оксикортикостероїдів або вільного кортизолу (при необхідності визначають вільний кортизол у плазмі). При хворобі Іценко-Кушинга відзначається зниження виведення 17-оксикортикостероїдів або вільного кортизолу на 50% і більше, у той час як при пухлинах надниркових залоз або адренокортикотропно-ектопованому (або кортиколіберін-ектопованому) синдромі виведення кортикостероїдів. У деяких хворих з адренокортикотропно-ектопованим синдромом зниження виведення кортикостероїдів не виявляється навіть після прийому дексаметазону у дозі 32 мг на добу.ПередозуванняМожливе посилення дозозалежних побічних явищ, крім алергічних реакцій. Необхідно зменшити дозу дексаметазону. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії. Пре- та поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (у тому числі синдром набутого імунодефіциту або вірус імунодефіциту людини (ВІЛ-інфікування)). Захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи, у тому числі нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН), артери , гіперліпідемія. Ендокринні захворювання – цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV стадія). Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома. Застосування препарату у пацієнтів похилого віку (у зв'язку з високим ризиком розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії). Гострий психоз, важкі афективні розлади (зокрема й у анамнезі). Інфекція очей, зумовлена ​​вірусом простого герпесу (через ризик перфорації рогівки). При вагітності. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. Призначаючи дексаметазон при інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі, необхідно одночасно проводити лікування специфічною антибактеріальною терапією при застосуванні препарату у пацієнтів з латентним туберкульозом, лімфаденітом після вакцинації БЦЖ, поліомієлітом, гострими та хронічними бактеріями; специфічної терапії у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та/або кишківника, остеопорозом. При щоденному застосуванні до 5 місяців лікування розвивається атрофія кори надниркових залоз. Може маскувати деякі ознаки інфекцій; під час лікування марно проводити імунізацію. При раптовій відміні кортикостероїдів, особливо у разі попереднього застосування високих доз, виникає синдром «скасування» кортикостероїдів (не обумовлений гіпокортицизмом): зниження апетиту, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, астенія, а також можливе виникнення і гострої надниркової недостатності. артеріального тиску, аритмія, пітливість, слабкість, олігоанурія, блювання, біль у животі, пронос, галюцинації, непритомність, кома). Після відміни протягом кількох місяців зберігається відносна недостатність кори надниркових залоз. Якщо в цей період виникають стресові ситуації, призначають (за показаннями) на час кортикостероїдів, при необхідності у поєднанні з мінералокортикостероїдами. Дозу дексаметазону слід тимчасово збільшувати при стресових ситуаціях під час терапії (оперативне втручання, травма). Тимчасове підвищення дози препарату при стресових ситуаціях потрібне як до, так і після стресу. У дітей під час тривалого лікування необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. Під час лікування дексаметазоном (особливо тривалого) необхідно спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози у крові. З метою зменшення побічних явищ можна призначати анаболічні стероїди, антациди, а також збільшити надходження іонів калію в організм (прийом їжі, багатої калієм і кальцієм, або прийом препаратів калію, кальцію та вітаміну Д). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з вмістом невеликої кількості жирів, вуглеводів та солі. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. При застосуванні дексаметазону існує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій, брадикардії. На тлі терапії препаратом підвищується ризик активації стронгілоїдозу. Під час терапії препаратом необхідний ретельний контроль за станом пацієнтів із ХСН, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, травмами та виразковими ураженнями рогівки, глаукомою. Можливе погіршення перебігу міастенії. На фоні застосування глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості сперматозоїдів. Прийом препарату може маскувати симптоми подразнення очеревини у пацієнтів з перфорацією стінки шлунка або кишечника. Дія препарату посилюється у хворих із цирозом печінки. Необхідно враховувати, що у пацієнтів із гіпотиреозом кліренс дексаметазону знижується, а у пацієнтів із тиреотоксикозом – підвищується. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати концентрації глюкози крові та за необхідності коригувати дози гіпоглікемічних препаратів. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Враховуючи можливі побічні ефекти в період терапії препаратом Дексаметазон, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортом та роботі з механізмами, зайнятті іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: дигоксин – 0,25 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 6,25 мг; сахароза (цукор) – 15 мг; кальцію стеарат – 0,5 мг; декстроза моногідрат – 20 мг; лактоза моногідрат (цукор молочний) – 7,5 мг; тальк – 0,5мг. Пігулки 0,25 мг. По 10, 14 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої або пакувального паперу. По 3, 5, 10 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 4 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою, з маркуванням "R" на одній стороні або без неї.ФармакокінетикаВсмоктування дигоксину із шлунково-кишкового тракту варіабельно становить 70-80 % дози і залежить від моторики шлунково-кишкового тракту, лікарської форми, супутнього прийому їжі, від взаємодії з іншими лікарськими засобами. Біодоступність 60-80%. При нормальній кислотності шлункового соку руйнується незначна кількість дигоксину, при гіперацидних станах може руйнуватися більша його кількість. Для повної абсорбції потрібна достатня експозиція в кишечнику: при зниженні моторики шлунково-кишкового тракту біодоступність максимальна, посилена перистальтика – мінімальна. Здатність дигоксину накопичуватися в тканинах (кумулювати) пояснює відсутність кореляції на початку лікування між вираженістю фармакодинамічного ефекту та концентрацією його у плазмі крові. Зв'язок із білками плазми становить 25 %.Об'єм розподілу, що здається, - 5 л/кг. Метаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками (60-80% у незмінному вигляді), період напіввиведення становить близько 40 годин (визначається функцією нирок). Інтенсивність ниркового виведення визначається величиною гломерулярної фільтрації. При незначній хронічній нирковій недостатності, зниження ниркового виведення дигоксину компенсується за рахунок печінкового метаболізму до неактивних сполук. При печінковій недостатності компенсація відбувається за рахунок посилення ниркового виведення дигоксину.ФармакодинамікаДігоксин – серцевий глікозид. Виявляє позитивну інотропну дію, обумовлену прямою інгібуючою дією натрій-калієвої АТФази мембран кардіоміоцитів, що призводить до збільшення внутрішньоклітинного вмісту іонів натрію і, відповідно, зниження іонів калію. Підвищений вміст іонів натрію викликає активацію натрій-кальцієвого обміну, підвищення вмісту іонів кальцію, внаслідок чого підвищується сила скорочення міокарда. Внаслідок збільшення скоротливості міокарда збільшується ударний об'єм крові. Знижується кінцевий систолічний і кінцевий діастолічний об'єми серця, що поряд з підвищенням тонусу міокарда призводить до скорочення його розмірів і таким чином до зниження потреби міокарда в кисні. Чинить хронотропну дію, зменшує надмірну симпатичну активність шляхом підвищення чутливості кардіопульмональних барорецепторів. Завдяки збільшенню активності блукаючого нерва має антиаритмічну дію, зумовлену зменшенням швидкості проведення імпульсів через атріовентрикулярний вузол та подовженням ефективного рефрактерного періоду. Цей ефект відбувається в результаті опосередкованого на атріовентрикулярний вузол. Негативний дромотропний ефект проявляється у підвищенні рефрактерності атріовентрикулярного вузла, що зумовлює застосування при пароксизмах суправентрикулярних тахікардій та тахіаритмій. При миготливій тахіаритмії сприяє уповільненню частоти шлуночкових скорочень, подовжує діастолу, покращує внутрішньосерцеву та системну гемодинаміку. Позитивний батмотропний ефект проявляється при застосуванні субтоксичних та токсичних доз. Має пряму вазоконстрикторну дію, яка найбільш чітко проявляється за відсутності застійних периферичних набряків. У той же час непрямий вазодилатуючий ефект (у відповідь на підвищення хвилинного об'єму крові та зниження зайвої симпатичної стимуляції судинного тонусу), як правило, переважає пряму вазоконстрикторну дію, внаслідок чого знижується загальний периферичний судинний опір.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії хронічної серцевої недостатності ІІ (за наявності клінічних проявів) та ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; тахісистолічна форма мерехтіння та тріпотіння передсердь пароксизмального та хронічного перебігу (особливо у поєднанні з хронічною серцевою недостатністю).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, глікозидна інтоксикація, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, атріовентрикулярна блокада II ступеня, шлуночкова тахікардія та фібриляція шлуночків, повна блокада, що перемежується, дитячий вік до 3-х років; пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями: непереносимість лактози, фруктози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Зіставляючи користь/ризик: атріовентрикулярна блокада I ступеня, синдром слабкості синусового вузла без водія ритму, ймовірність нестабільного проведення по атріовентрикулярному вузлу, вказівки в анамнезі на напади Морганьї-Адамса-Стокса, гіпертрофічний обструктивний субаортальний стеноз, ізольований серцева астма у пацієнтів з мітральним стенозом (при відсутності тахісистолічної форми миготливої ​​аритмії), гострий інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріовенозний шунт, гіпоксія, серцева недостатність з порушенням діастолічної серти, виражена дилатація порожнин серця, «легеневе» серце; водно-електролітні порушення: гіпокаліємія, гіпомагніємія,гіперкальціємія, гіпернатріємія; гіпотиреоз, алкалоз, міокардит, літній вік, ниркова та/або печінкова недостатність, ожиріння.Вагітність та лактаціяПрепарати наперстянки проникають крізь плаценту. Дігоксин із безпеки застосування його при вагітності відноситься до категорії «С». Дослідження у вагітних жінок є недостатніми, призначення препарату можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Дігоксин виділяється у грудне молоко. Оскільки немає даних про вплив препарату на немовлят, при необхідності терапії в цей період годування груддю рекомендується припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що відзначаються, часто є початковими ознаками передозування. Глікозидна інтоксикація: з боку серцево-судинної системи: пароксизмальна шлуночкова тахікардія, шлуночкова екстрасистолія (бігемія, політопна шлуночкова екстрасистолія), вузлова тахікардія, синусова брадикардія, синоаурикулярна блокада, мерехтіння та тріпотіння передсердь, атріовда на ЕКГ – зниження сегмента ST із заснуванням двофазного зубця Т. З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея, біль у животі, некроз кишечника. З боку центральної нервової системи: порушення сну, головний біль, запаморочення, неврит, радикуліт, маніакально-депресивний синдром, парестезії та непритомність, дезорієнтація та сплутаність свідомості (переважно у пацієнтів похилого віку з атеросклерозом), однокольорові зорові галюцинації. З боку органів чуття: фарбування видимих ​​предметів у жовто-зелений колір, миготіння «мушок» перед очима, зниження гостроти зору, макро- та мікропсія. Можливі алергічні реакції: шкірний висип, рідко кропив'янка. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: тромбоцитопенічна пурпура, носові кровотечі, петехії. Інші: гіпокаліємія, гінекомастія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні дигоксину та препаратів, що викликають порушення електролітного балансу, зокрема, гіпокаліємію (мінерало- та глюкокортикостероїди, інсулін, бета-адреноміметики, амфотерицин В, інгібітори карбоангідрази, кортикотропін, діуретичні препарати, фуросемід, індапамід, манітол та похідні тіазиду), натрію фосфат), підвищується ризик виникнення аритмій та розвитку інших токсичних ефектів дигоксину, тому потрібне постійне спостереження за вмістом калію в крові. Гіперкальціємія також може призвести до розвитку токсичних ефектів дигоксину, тому слід уникати внутрішньовенного введення солей кальцію пацієнтам, які приймають дигоксин, а у разі сумісного застосування дозу дигоксину необхідно зменшити. Препарати солей калію не можна застосовувати, якщо під впливом дигоксину з'явилися порушення провідності на ЕКГ, проте солі калію часто призначають разом із серцевими глікозидами для запобігання порушенням ритму серця. Деякі препарати можуть підвищити концентрацію дигоксину в сироватці крові (хінідин, блокатори «повільних» кальцієвих каналів (особливо верапаміл), каптоприл, аміодарон, спіронолактон та тріамтерен) тому при сумісному застосуванні слід зменшувати дозу дигоксину, щоб не виявився токсичний вплив препарату. Аміодарон збільшує концентрацію дигоксину в плазмі до токсичного значення. Взаємодія аміодарону та дигоксину пригнічує активність синусового та атріовентрикулярного вузлів серця та провідність нервового імпульсу по провідній системі серця, тому, призначивши аміодарон, дигоксин скасовують або його дозу зменшують наполовину. Бета-адреноблокатори та верапаміл посилюють вираженість негативного хронотропного ефекту, знижують силу інотропного ефекту. Спіронолактон знижує швидкість виведення дигоксину, тому слід при сумісному застосуванні коригувати дозу препарату; крім того, одночасне застосування спіронолактону може впливати на результати методу визначення концентрації дигоксину, тому потрібна особлива увага при оцінці отриманих результатів. Абсорбція дигоксину в кишечнику може бути знижена під дією тетрацикліну, алюмінієвмісних, магнійсодержащих та інших антацидів. Пектин та інші адсорбенти, колестірамін, колестипол, проносні засоби, неоміцин знижують всмоктування дигоксину і тим самим знижують його лікувальну дію. Знижують біодоступність дигоксину: активоване вугілля, в'яжучі лікарські препарати, каолін, сульфасалазин (зв'язування у просвіті шлунково-кишкового тракту); метоклопрамід, неостигміну метилсульфат (прозерин) (посилення моторики шлунково-кишкового тракту). Збільшують біодоступність дигоксину: антибіотики широкого спектра дії, що пригнічують кишкову мікрофлору (зменшення руйнування у шлунково-кишковому тракті). Еритроміцин покращує всмоктування дигоксину у кишечнику. Індуктори мікросомального окиснення (барбітурати, фенілбутазон, фенітоїн, рифампіцин, протиепілептичні засоби, пероральні контрацептиви) можуть стимулювати метаболізм дигоксину (при їх відміні можлива дигіталісна інтоксикація). Фенілбутазон знижує концентрацію дигоксину у сироватці крові. Препарати Звіробою продірявленого індукують Р-глікопротеїн та цитохром Р450, що зменшує біодоступність, збільшує метаболізм та помітно знижує концентрацію дигоксину в плазмі крові. Одночасне застосування з дигоксином антиаритмічних засобів, солей кальцію, панкуронію броміду, алкалоїдів раувольфії, суксаметонії та симпатоміметиків може спровокувати розвиток порушень серцевого ритму, тому в цих випадках необхідно контролювати серцеву діяльність та ЕКГ пацієнта. Едрофонія хлорид (інгібітор холінестерази) підвищує тонус парасимпатичної нервової системи, тому взаємодія його з дигоксином може спричинити виражену брадикардію. Дигоксин знижує антикоагулянтну дію гепарину, тому дозу останнього слід збільшувати. Індометацин знижує виведення дигоксину, тому зростає небезпека токсичної дії препарату. Хінідин та хінін можуть різко збільшити концентрацію дигоксину. При дослідженні перфузії міокарда препаратами талію дигоксин знижує ступінь накопичення талію в місцях ураження серцевого м'яза та спотворює дані дослідження. Застосування йодовмісних гормонів щитовидної залози посилює обмін речовин, тому дозу дигоксину обов'язково слід збільшувати.Спосіб застосування та дозиВсередину. Як і для всіх серцевих глікозидів, дозу слід підбирати обережно, індивідуально для кожного пацієнта. Якщо пацієнт перед призначенням дигоксину приймав серцеві глікозиди, то дозу препарату необхідно зменшити. Дорослі та діти старше 10 років – доза дигоксину залежить від необхідної швидкості досягнення терапевтичного ефекту: помірно швидка дигіталізація (24-36 год), що застосовується в екстрених випадках: добова доза 0,75-1,25 мг, розділена на 2 прийоми, під контролем ЕКГ перед кожною наступною дозою. Після досягнення насичення переходять на підтримуюче лікування; повільна дигіталізація (5-7 днів): добова доза 0,125-0,5 мг призначається 1 раз на добу протягом 5-7 днів (до досягнення насичення), після чого переходять на підтримуючу терапію; підтримуюча терапія: добова доза встановлюється індивідуально та становить 0,125-0,75 мг (підтримуючу терапію, як правило, проводять тривало). У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю дигоксин повинен застосовуватись у малих дозах: до 0,25 мг на добу (для пацієнтів з масою тіла понад 85 кг – до 0,375 мг на добу). У пацієнтів похилого віку добова доза дигоксину повинна знижуватися до 0,0625-0,125 мг (1/4-1/2 таблетки). Діти віком від 3 до 10 років: насичувальна доза для дітей становить 0,05-0,08 мг/кг/добу; цю дозу призначають протягом 3-5 днів при помірно швидкій дигіталізації або протягом 6-7 днів при повільній дигіталізації. Підтримуюча доза для дітей становить 0,01-0,025 мг/кг/добу. Пацієнтам з порушенням функції нирок необхідно зменшити дозу дигоксину: при значенні кліренсу креатиніну 50-80 мл/хв. Протягом усього часу лікування дигоксином пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, щоб уникнути побічних ефектів, що виникають унаслідок передозування. Слід зменшити дозу дигоксину пацієнтам з хронічним легеневим серцем, коронарною недостатністю, порушеннями водно-електролітного балансу, нирковою або печінковою недостатністю. У пацієнтів похилого віку також потрібний обережний підбір дози, особливо за наявності одного або кількох вищеназваних станів. При цьому слід враховувати, що у таких пацієнтів навіть при порушенні функції нирок значення кліренсу креатиніну можуть бути в межах норми, що пов'язано зі зниженням м'язової маси та зменшенням синтезу креатиніну. Оскільки при нирковій недостатності порушуються фармакокінетичні процеси, підбір дози слід проводити під контролем концентрації дигоксину у сироватці крові. Якщо це неможливо, можна скористатися такими рекомендаціями: дозу слід скорочувати приблизно на стільки ж відсотків, наскільки знижений кліренс креатиніну. Якщо кліренс креатиніну не визначався, його можна приблизно розрахувати, виходячи з показника концентрації креатиніну в сироватці крові (ККС), за формулою Кокрофта-Гаулта. Для чоловіків: (140 - вік [у роках]) · вага [в кг] / (72 · ККС [мг/дл]). Для жінок отриманий результат слід помножити на 0,85. При тяжкій нирковій недостатності концентрацію дигоксину в сироватці слід визначати через кожні 2 тижні, принаймні, у початковий період лікування. При ідіопатичному субаортальному стенозі (обструкція вихідного тракту лівого шлуночка асиметрично гіпертрофованою міжшлуночковою перегородкою) призначення дигоксину призводить до наростання виразності обструкції. При вираженому мітральному стенозі та нормо- або брадикардії серцева недостатність розвивається внаслідок зниження діастолічного наповнення лівого шлуночка. Дигоксин, збільшуючи скоротливість міокарда правого шлуночка, спричиняє подальше підвищення тиску в системі легеневої артерії, що може спровокувати набряк легень або посилити лівошлуночкову недостатність. Пацієнтам з мітральним стенозом серцеві глікозиди призначають при приєднанні правошлуночкової недостатності або за наявності миготливої ​​тахіаритмії. У пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою ІІ ступеня призначення серцевих глікозидів може її посилити та призвести до розвитку нападу Морганьї-Адамса-Стокса. Призначення серцевих глікозидів при атріовентрикулярній блокаді І ступеня вимагає обережності, регулярного контролю ЕКГ, а в ряді випадків – фармакологічної профілактики засобами, що покращують атріовентрикулярну провідність. Дігоксин при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, сповільнюючи атріовентрикулярну провідність, сприяє проведенню імпульсів через додаткові шляхи проведення в обхід атріовентрикулярного вузла і тим самим провокує розвиток пароксизмальної тахікардії. Імовірність виникнення глікозидної інтоксикації зростає при гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіперкальціємії, гіпернатріємії, гіпотиреозі, вираженій дилатації порожнин серця, «легеневому» серці, міокардиті та у пацієнтів похилого віку. Як один з методів контролю дигіталізації при призначенні серцевих глікозидів використовують моніторинг їх плазмової концентрації. Алергічні реакції на дигоксин та інші серцеві глікозиди розвиваються рідко. Якщо з'являється гіперчутливість щодо якогось одного серцевого глікозиду, інші представники цієї групи застосовувати можна, оскільки перехресна гіперчутливість до серцевих глікозидів не властива. Пацієнт повинен точно виконувати такі вказівки: застосовувати препарат тільки так, як призначено, не міняти дозу самостійно; щодня застосовувати препарат тільки у призначений час; якщо частота серцевих скорочень нижче 60 уд/хв, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем; якщо пропущено прийом чергової дози препарату, її необхідно прийняти за першої можливості, після чого продовжити курс за встановленою схемою. не можна збільшувати чи подвоювати дозу; якщо пацієнт не приймав препарат більш як дві доби, про це необхідно повідомити лікаря; перед припиненням застосування препарату необхідно інформувати про це лікаря; з появою блювоти, нудоти, проносу, прискореного пульсу необхідно негайно звернутися до лікаря; перед хірургічними операціями або надання невідкладної допомоги необхідно попередити лікаря про застосування препарату; без дозволу лікаря небажане застосування інших лікарських засобів. Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом чи роботі з іншими механізмами Досліджень щодо оцінки впливу дигоксину на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, недостатньо, проте слід бути обережним.ПередозуванняСимптоми: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, біль у животі, некроз кишечника; шлуночкова пароксизмальна тахікардія, шлуночкова екстрасистолія (часто політопна або бігемія), вузлова тахікардія, синоаурикулярна блокада, мерехтіння і тріпотіння передсердь, атріовентрикулярна блокада, сонливість, сплутаність свідомості, деліріозний мушок» перед очима, сприйняття предметів у зменшеному чи збільшеному вигляді; неврит, радикуліт, маніакально-депресивний синдром, парестезії. Лікування: відміна дигоксину, прийом активованого вугілля (для зменшення всмоктування), введення антидотів (димеркаптопропансульфонат натрію, едетат натрію (ЕДТА), симптоматична терапія.) Проводити постійне моніторування ЕКГ. У випадках гіпокаліємії застосовуються солі калію: 0,5-1 г калію хлориду розчиняють у воді та приймають кілька разів на день до сумарної дози 3-6 г (40-80 мекв К+) для дорослих за умови адекватної функції нирок. В екстрених випадках показано внутрішньовенне краплинне введення 2% або 4% розчину калію хлориду. Добова доза становить 40-80 мЭкв К+ (розведеного до концентрації 40 мЭкв К+ на 500 мл). Рекомендована швидкість введення не повинна перевищувати 20 мекв/год (під контролем ЕКГ). При гіпомагніємії рекомендується внутрішньовенне введення солей магнію. У випадках шлуночкової тахіаритмії показано повільне внутрішньовенне введення лідокаїну. У пацієнтів з нормальною функцією серця та нирок зазвичай буває ефективно повільне внутрішньовенне введення (протягом 2-4 хв) лідокаїну у початковій дозі 1-2 мг/кг маси тіла, з наступним переходом на краплинне введення зі швидкістю 1-2 мг/хв. У пацієнтів з порушенням функції нирок та серця дозу необхідно відповідним чином зменшити. Для лікування брадіаритмій та атріовентрикулярної блокади показано застосування атропіну. При атріовентрикулярній блокаді II-III ступеня, асистолії та придушенні активності синусового вузла показана установка штучного водія ритму, при цьому не слід призначати лідокаїн та солі калію доти, доки він не буде встановлений. Під час лікування необхідно стежити за вмістом кальцію та фосфору в крові та добовій сечі. Є досвід застосування наступних препаратів з можливим позитивним ефектом: бета-адреноблокаторів, прокаїнаміду, бретилію тозилату та фенітоїну. Кардіоверсія може спровокувати фібриляцію шлуночків.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта. . .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Гліцин – 100 мг допоміжні речовини: метилцелюлоза – 1 мг; магнію стеарат – 1 мг. Таблетки защічні та під'язикові, 100 мг. По 10, 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 2, 3, 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 2, 4 контурні осередкових упаковки по 14 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору з фаскою. Допускається наявність мармуру.ФармакокінетикаЛегко проникає у більшість біологічних рідин та тканин організму, у тому числі в головний мозок, не кумулюється. Швидко руйнується в печінці гліциноксидазою до води та вуглекислого газу.ФармакодинамікаГліцин – замінна амінокислота, центральний нейромедіатор гальмівного типу: покращує метаболічні процеси в тканинах мозку; має антидепресивну та седативну дію; має гліцинергічну та ГАМК-ергічну, альфа1-адреноблокуючу, антиоксидантну та антитоксичну дію; регулює діяльність глутаматних (NMDA) рецепторів, за рахунок чого зменшує психоемоційну напругу, агресивність та конфліктність; покращує соціальну адаптацію та настрій; полегшує засинання та нормалізує сон; підвищує розумову працездатність; зменшує вираженість вегетативно-судинних порушень (у тому числі і в клімактеричному періоді) та загальномозкових розладів при ішемічному інсульті та черепно-мозковій травмі; знижує токсичну дію етанолу на центральну нервову систему.Показання до застосуванняСтресові стани (у тому числі психоемоційна напруга); зниження розумової працездатності; девіантні форми поведінки дітей та підлітків; різні функціональні та органічні захворювання нервової системи, що супроводжуються підвищеною збудливістю, емоційною нестабільністю, зниженням розумової працездатності та порушенням сну: неврози, неврозоподібні стани, вегето-судинна дистонія, наслідки нейроінфекцій та черепно-мозкової травми, перинатальні та інші форми енцефало генезу); ішемічний інсульт. У наркології гліцин застосовується як лікарський засіб, що підвищує розумову працездатність і зменшує психоемоційну напругу в період ремісії при явищах енцефалопатії, органічних ураженнях центральної та периферичної нервової системи.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до гліцину та/або інших компонентів препарату. З обережністю: Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів зі схильністю до артеріальної гіпотензії призначення проводиться у менших дозах та при контролі артеріального тиску. При зниженні артеріального тиску нижче за звичний рівень прийом гліцину припиняють.Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується приймати в період вагітності та грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю достатньої кількості даних щодо безпеки застосування препарату в даний період.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість.Взаємодія з лікарськими засобамиПослаблює вираженість побічних ефектів антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), анксіолітиків, антидепресантів, снодійних та протисудомних лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиСублінгвально (під язик) або трансбуккально (за щоку) по 100 мг (у таблетках або у вигляді порошку після подрібнення таблетки). Дітям, підліткам і дорослим при психоемоційному напруженні, зниженні пам'яті, уваги, розумової працездатності, затримці розумового розвитку, при девіантних формах поведінки гліцин призначається по 1 таблетці 2-3 рази на день протягом 14-30 днів. При функціональних та органічних ураженнях нервової системи, що супроводжуються підвищеною збудливістю, емоційною лабільністю та порушенням сну: - Дітям старше 3-х років і дорослим призначають по 1 таблетці 2-3 рази на день протягом 7-14 днів. Курс лікування можна збільшити до 30 днів, за необхідності курс повторюють через 30 днів. При порушеннях сну гліцин призначають за 20 хвилин до сну або перед сном по 1 таблетці (залежно від віку). При ішемічному мозковому інсульті протягом перших 3-6 годин від розвитку інсульту призначають 1000 мг (10 таблеток) трансбуккально або сублінгвально з однією чайною ложкою води, далі протягом 1-5 діб по 1000 мг/добу (по 10 таблеток), потім протягом наступних 30 діб по 1-2 таблетки 3 десь у добу. У наркології гліцин призначають по 1 таблетці 2-3 десь у день протягом 14-30 днів. За необхідності курси повторюють 4-6 разів на рік.ПередозуванняВипадки передозування не описані.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Калію йодид – 262 мкг, що відповідає – 200 мкг йоду. Допоміжні речовини: Магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат основний) – 0,0175 г; Лактози моногідрат (цукор молочний) – 0,059738 г; Целюлоза мікрокристалічна – 0,02 г; Магнію стеарат – 0,001 г; Кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,0005 г; Кроскармеллоза натрію – 0,001 г По 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 4, 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглої форми, плоскоциліндричні з фаскою, з маркуванням "R" на одній стороні або без неї.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкій кишці та протягом 2 год розподіляється у внутрішньоклітинному просторі. Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду більше 0,5 мг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка. Добре проникає крізь плаценту. Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються в сечі через 10 хв після прийому, 80% дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – з секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.ФармакодинамікаЙод відноситься до життєво важливих мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів у клітини епітелію фолікула щитовидної залози іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази окислюються з утворенням елементарного йоду, який включається в молекулу тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, внаслідок чого утворюються тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози. Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба (пов'язаного з нестачею йоду в їжі); нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків;а також впливає на показники співвідношення Т3/Т4, концентрацію тиреотропного гормону.Показання до застосуванняпрофілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності; профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення; лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до йоду; виражений тиреотоксикоз; прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 150 мкг/добу); герпетиформний дерматит; токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 300 мкг/добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози); спадкові захворювання, пов'язані з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Калію йодид не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього спричинений вираженим дефіцитом йоду. Застосування препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитовидної залози. З обережністю: У пацієнтів із порушенням функції нирок.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується. Калію йодид призначають за показаннями у випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 150-300 мкг/сут. Препарат добре проникає через плаценту і може спричинити розвиток гіпотиреозу та зоба у плода. Йод також виділяється із грудним молоком. Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід застосовувати лише у рекомендованих дозах.Побічна діяПри застосуванні препарату за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних ефектів малоймовірне. Можуть спостерігатися алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно). Перхлорат та тіоціанат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів. Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (у тому числі каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) підвищує ризик виникнення гіперкаліємії. Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії. Одночасна терапія йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу. Калію йодид знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.Спосіб застосування та дозиДобову дозу препарату слід приймати внутрішньо в один прийом після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. При застосуванні препарату у новонароджених та дітей до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури. Рекомендовані дози (у перерахунку на йод): Профілактика розвитку ендемічного зобу: новонароджені та діти: 100 мкг/добу; підлітки та дорослі: 100-200 мкг/добу; при вагітності та в період грудного вигодовування: 150-200 мкг/добу. Профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 100-200 мкг/добу. Лікування еутиреоїдного зоба: новонароджені, діти та підлітки: 100-200 мкг/добу; дорослі пацієнти молодого віку: 300-500 мкг/добу. Прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом, як правило, декількох місяців або років, за наявності показань довічно. Лікування зоба у новонароджених проводиться здебільшого протягом 2-4 тижнів; у дітей, підлітків та дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом. Тривалість лікування визначається лікарем. особливі вказівки До початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб. На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль концентрації калію в крові). У зв'язку з наявністю у складі препарату лактози моногідрату, пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, не повинні приймати препарат.ПередозуванняПри застосуванні препарату у дозі, що перевищує 150 мкг/добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму. При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 300 мкг/добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у пацієнтів похилого віку, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми). Симптоми гострого передозування: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку. Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія. Хронічна передозування може призвести до розвитку феномену «йодизму»: «металевий» присмак у роті, набряк та запалення слизових оболонок (риніт, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхіт), вугровий висип, дерматит, набряк слинних залоз, лихо. Лікування при хронічному передозуванні: відміна препарату.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: карбамазепін – 0,2 г; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 0,00096 г, крохмаль картопляний 0,09664 г, повідон-КЗО 0,01440 г, полісорбат-80 (твін 80) 0,00160 г, тальк 0,00 0,00320 р. Теоретична маса таблетки – 0,32 г. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 5, 10 контурних осередкових упаковок з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Контурні коміркові упаковки з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у групову упаковку.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні форми з фаскою, з ризиком на одному боці та маркуванням "R" або без неї - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – повільна, але досить повна (прийом їжі не впливає на швидкість та ступінь всмоктування). Після одноразового прийому максимальна концентрація досягається через 12 годин. Рівноважні концентрації препарату у плазмі досягаються через 1-2 тижні. Концентрації карбамазепін-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) становлять близько 30% від концентрації карбамазепіну. Зв'язок із білками плазми у дітей – 55-59 %, у дорослих – 70-80 %. У спинномозковій рідині та слині створюються концентрації пропорційно до кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Проникає крізь плацентарний бар'єр. Концентрація у грудному молоці становить 25-60% від такої у плазмі. Метаболізується в печінці, переважно по епоксидному шляху з утворенням головних метаболітів: активного – карбамазепін-10,11-епоксиду та неактивного кон'югату з глюкуроновою кислотою. Утворюється також і малоактивний метаболіт 9-гідрокси-метил-10-карбамоїлакридан. Може індукувати свій метаболізм. Концентрація карбамазепіну-10,11-епоксиду становить 30% від концентрації карбамазепіну.Період напіввиведення (Т1/2) разового прийому 25-65 год (в середньому близько 36 год), після повторного прийому - 12-24 год. У пацієнтів, які отримують додатково інші протисудомні препарати Т1/2 в середньому 9-10 год. вигляді неактивних метаболітів із сечею (70%) та калом (30%). Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що недостатньо.Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що недостатньо.Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що недостатньо.ФармакодинамікаПротиепілептичний засіб (похідне дибензазепіну), має також нормотимічну, антиманіакальну, антидіуретичну (у хворих з нецукровим діабетом) та аналгетичну (у хворих з невралгією) дію. Механізм дії пов'язаний з блокадою потенціалзалежних Nа+-каналів, що призводить до стабілізації мембрани нейронів, інгібування виникнення серійних розрядів нейронів та зниження синаптичного проведення імпульсів. Запобігає повторному утворенню Nа+-залежних потенціалів дії у деполяризованих нейронах. Знижує вивільнення збудливої ​​нейромедіаторної амінокислоти глутамату, підвищує знижений судомний поріг центральної нервової системи та, таким чином, зменшує ризик розвитку епілептичного нападу. Збільшує провідність для К+, модулює потенціалзалежні Са2+-канали, що також може зумовити протисудомну дію препарату. Коригує епілептичні зміни особистості і, зрештою, підвищує комунікабельність хворих, сприяє їх соціальній реабілітації. Може призначатися як основний терапевтичний лікарський засіб та у поєднанні з іншими протисудомними засобами. Ефективний при фокальних (парціальних) епілептичних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападах, а також при комбінації зазначених типів нападів (зазвичай неефективний при малих нападах - petitmal, абсансах і міо) . У пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) відзначено позитивний вплив на симптоми тривожності та депресії, а також зниження дратівливості та агресивності. Вплив на когнітивну функцію та психомоторні показники залежить від дози та дуже варіабельно. Початок протисудомного ефекту варіює від кількох годин до кількох днів (іноді до 1 місяця внаслідок аутоіндукції метаболізму). При есенціальній та вторинній невралгії трійчастого нерва здебільшого попереджає поява больових нападів. Ефективний для полегшення нейрогенного болю при сухоті спинного мозку, посттравматичних парестезіях та постгерпетичної невралгії. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 год. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності (який при даному стані зазвичай знижений) та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи). У хворих на нецукровий діабет призводить до швидкої компенсації водного балансу, знижує діурез і почуття спраги. Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена ​​пригніченням метаболізму допаміну та норадреналіну.Показання до застосуванняЕпілепсія: складні або прості парціальні епілептичні напади (з непритомністю або без свідомості) з вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади; змішані форми епілептичних нападів (неефективний при абсансах та міоклонус-епілепсії). Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення. Синдром алкогольної абстиненції. Ідіопатична невралгія трійчастого нерва та невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбамазепіну та подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (трициклічних антидепресантів) або до будь-якого іншого компонента препарату; атріовентрикулярна блокада; наявність в анамнезі епізодів пригнічення кістковомозкового кровотворення; печінкові порфірії, в т.ч. в анамнезі; одночасний прийом з інгібіторами моноаміноксидази та протягом 2-х тижнів після їх відміни; дитячий вік до 4 років. З обережністю: Пацієнтам, в анамнезі яких є відомості про захворювання серця (включаючи декомпенсовану хронічну серцеву недостатність), печінки (включаючи печінкову недостатність), нирок (включно з нирковою недостатністю), побічні гематологічні реакції на інші лікарські засоби або про відміну раніше проведеного лікування. призначати лише після ретельного аналізу співвідношення між очікуваним ефектом лікування та можливим ризиком терапії, та при забезпеченні уважного та регулярного контролю за станом пацієнтів. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із гіпонатріємією розведення, гіпотиреозом; літнім пацієнтам (з огляду на можливість лікарських взаємодій та різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів); пацієнтам із змішаними формами епілептичних нападів, що включають абсанс, типовий або атиповий, та міоклонічні напади (з огляду на можливе посилення нападів); пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском, гіперплазією передміхурової залози (з огляду на слабку м-холіноблокуючу активність карбамазепіну).Вагітність та лактаціяПри настанні вагітності (при вирішенні питання призначення карбамазепіну в період вагітності) необхідно ретельно зіставити очікувані переваги терапії та можливі ускладнення, особливо вперше 3 міс вагітності. Відомо, що діти матерів, які страждають на епілепсію, схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку. Карбамазепін, як і інші протиепілептичні лікарські засоби, здатний підвищувати ризик виникнення цих порушень. Є поодинокі повідомлення про випадки вроджених захворювань і вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida), гіпоспадії. Пацієнткам має надаватися інформація про можливість підвищення ризику вад розвитку та можливості пройти антенатальну діагностику. Протиепілептичні лікарські засоби посилюють дефіцит фолієвої кислоти, який часто спостерігається під час вагітності, що може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей (до і під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти). З метою профілактики підвищеної кровоточивості у новонароджених жінкам протягом останніх тижнів вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін К1. Карбамазепін проникає в грудне молоко, слід зіставити переваги і можливі небажані наслідки грудного вигодовування в умовах терапії, що триває. Матері, які приймають карбамазепін, можуть годувати своїх дітей грудьми за умови, що продовження грудного вигодовування на фоні прийому препарату слід встановити спостереження за дитиною, буде встановлено спостереження щодо розвитку можливих побічних реакцій (наприклад, вираженої сонливості, алергічних реакцій шкіри).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість, головний біль, парез акомодації, тремор, тики, ністагм, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, дизартрія, хореоатетоїдні розлади, периферичний неврит, парестезія, парестезія. З боку психічної сфери: галюцинації, депресія, втрата апетиту, занепокоєння, агресивна поведінка, збудження, дезорієнтація, активація психозу. Алергічні реакції: кропив'янка, ексфоліативний дерматит, еритродермія, вовчаковоподібний синдром, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, мультиформна та вузлувата еритема. Можливі мультиорганні реакції гіперчутливості уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими показниками функції печінки (вказані. Можуть також залучатися інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Дуже рідко: асептичний менінгіт з міоклонусом, анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, реакції гіперчутливості з боку легень, що характеризуються лихоманкою, задишкою,пневмонітом або пневмонією. З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкоцитоз, лімфаденопатія; агранулоцитоз, апластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластична анемія, гостра порфірія, що перемежується, ретикулоцитоз, гемолітична анемія. З боку травної системи: нудота, блювання, сухість у роті, діарея або запор, біль у животі, глосит, стоматит, панкреатит. З боку печінки: підвищення активності гамма-глутамілтрансферази (зазвичай не має клінічного значення), підвищення активності лужної фосфатази та "печінкових" трансаміназ, гепатит (гранулематозний, холестатичний, паренхіматозний (гепатоцелюлярний) або змішаний тип); печінкова недостатність. З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження чи підвищення артеріального тиску; брадикардія, аритмії, атріовентрикулярна блокада з непритомністю, колапс, посилення або розвиток застійної серцевої недостатності, загострення ішемічної хвороби серця (в т.ч. поява або почастішання нападів стенокардії), тромбофлебіт, тромбоемболічний синдром. З боку ендокринної системи та обміну речовин: набряки, збільшення маси тіла, гіпонатріємія, підвищення рівня пролактину (може супроводжуватися галактореєю та гінекомастією); зниження рівня L-тироксину (вільного Т4, Т3) та підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) (зазвичай не супроводжується клінічними проявами), порушення кальцієво-фосфорного обміну в кістковій тканині (зниження концентрації Са2+ та 25-ОН-холекальциферолу у плазмі крові); остеомаляція; гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія. З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції/імпотенція. З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія чи судоми. З боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, кон'юнктивіт; гіпер- або гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку. Інші: порушення пігментації шкіри, пурпуру, акне, пітливість, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиКарбамазепін посилює активність мікросомальних ферментів печінки та може знижувати ефективність препаратів, що метаболізуються у печінці. Одночасне призначення карбамазепіну з інгібіторами CYP3A4 може призвести до підвищення його концентрації у плазмі. Спільне застосування з індукторами CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну та зниження його концентрації в плазмі крові, навпаки, їх скасування може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну та призводити до підвищення його концентрації. Підвищують концентрацію карбамазепіну в плазмі: верапаміл, дилтіазем, фелодипін, декстропропоксифен, вилоксазин, флуоксетин, флувоксамін, циметидин, ацетазоламід, даназол, дезіпрамін, нікотинамід (у дорослих, лише у високих дозах); макроліди (еритроміцин, джозаміцин, кларитроміцин, тролеандоміцин); азоли (ітраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, ізоніазид, пропоксифен, грейпфрутовий сік, інгібітори вірусної протеази, що використовуються при терапії ВІЛ. Фелбамат знижує концентрацію карбамазепіну в плазмі та підвищує концентрацію карбамазепін-10,11-епоксиду, при цьому можливе одночасне зниження концентрації у сироватці фелбамату. Концентрацію карбамазепіну знижують фенобарбітал, фенітоїн, примідон, метсуксимід, фенсуксимід, теофілін, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин, можливо: клоназепам, вальпромід, вальпроєва кислота, окскарбазепін і рослинний. Є повідомлення про можливість витіснення вальпроєвою кислотою та примідоном карбамазепіну із зв'язку з білками плазми та підвищення концентрації фармакологічно активного метаболіту (карбамазепіну-10,11-епоксиду). Ізотретиноїн змінює біодоступність та/або кліренс карбамазепіну та карбамазепіну-10,11-епоксиду (необхідний моніторинг концентрації карбамазепіну в плазмі). Карбамазепін може знизити концентрацію в плазмі (зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти) і вимагати корекції доз наступних препаратів: клобазаму, клоназепаму, етосуксиміду, примідону, вальпроєвої кислоти, алпразоламу, глюкокортикостероїди (преднізолону, циклу, препаратів, що містять естрогени та/або прогестерон (необхідний підбір альтернативних методів контрацепції), теофіліну, пероральних антикоагулянтів (варфарину, фенпрокумону, дикумаролу), ламотриджину, топірамату, трициклічних антидепресантів (іміпраміну, амітриптіліну, нор типро, окскарбазепіну, інгібіторів протеаз, що застосовуються при терапії ВІЛ-інфекції (індинавіру, ритонавіру, саквіновіру), блокаторів кальцієвих каналів (група дигідропіридинів,наприклад, фелодипін), ітраконазолу, левотироксину, мідазоламу, олазапіну, празіквантелу, рисперидону, трамадолу, ципразидону. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну рівень фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках). Карбамазепін при сумісному застосуванні з парацетамолом підвищує ризик його токсичного впливу на печінку та знижує терапевтичну ефективність (прискорення метаболізму парацетамолу). Одночасне призначення карбамазепіну з фенотіазином, пімозидом, тіоксантенами, моліндоном, галоперидолом, мапротиліном, клозапіном та трициклічними антидепресантами призводить до посилення гнітючої дії на ЦНС та ослаблення протисудомного ефекту карбамазепіну. Одночасне призначення з діуретиками (гідрохлортіазид, фуросемід) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Знижує ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (панкуронія). Знижує переносимість етанолу. Прискорює метаболізм непрямих антикоагулянтів, гормональних контрацептивних препаратів, фолієвої кислоти; празиквантелу, може посилювати елімінацію гормонів щитовидної залози. Прискорює метаболізм засобів для загальної анестезії (енфлурану, галотану, фторотану) з підвищенням ризику гепатоксичних ефектів; посилює утворення нефротоксичних метаболітів метоксифлурану. Підсилює гепатотоксичну дію ізоніазиду.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди разом з невеликою кількістю рідини. Препарат можна застосовувати як монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Епілепсія По можливості препарат слід застосовувати у вигляді монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Для вибору оптимальної дози препарату рекомендується визначення концентрації активної речовини в плазмі крові. Терапевтична доза карбамазепіну в плазмі становить 4-12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). При додаванні карбамазепіну до інших прийнятих протиепілептичних препаратів дозу карбамазепіну підвищують поступово. При необхідності проводять відповідну корекцію доз препаратів, що приймаються. Для дорослих початкова доза становить 100-200 мг 1 або 2 рази на день. Потім дозу повільно збільшують до досягнення оптимального лікувального ефекту; зазвичай він досягається при дозі по 400 мг 2-3 десь у добу. Максимальна добова доза – 1600 мг або 2000 мг. Невралгія трійчастого нерва Початкова доза становить 200-400 мг на добу. Її повільно підвищують до зникнення болючих відчуттів (зазвичай до дози по 200 мг 3-4 рази на добу). Потім дозу поступово знижують до мінімальної підтримуючої. Рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку становить 100 мг 2 рази на добу. Максимальна рекомендована добова доза – 1200 мг на добу. Синдром алкогольної абстиненції Середня доза становить 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших днів доза може бути підвищена (наприклад, до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування починають із застосування препарату в комбінації з препаратами, що надають седативну та снодійну дії (наприклад, з клометіазолом, хлордіазепоксидом). Після вирішення гострої фази лікування препаратом може бути продовжено як монотерапії. Гострі маніакальні стани та підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів Добова доза становить 400-1600 мг. Середня добова доза - 400-600 мг (2-3 прийоми). При гострому маніакальному стані дозу слід збільшувати досить швидко. При підтримувальній терапії біполярних розладів з метою забезпечення оптимальної переносимості кожне наступне підвищення дози має бути невеликим, добова доза поступово збільшується. Застосування у дітей Основне показання для застосування карбамазепіну у дітей – епілепсія. Дану лікарську форму препарату слід застосовувати для лікування тих самих, що і у дорослих, форм епілепсії у дітей старше 4 років. Лікування може бути розпочато з дози 100 мг на добу; Дозу підвищують поступово, не більше ніж на 100 мг на тиждень. Підтримуючі дози для дітей встановлюють із розрахунку 10-20 мг/кг маси тіла на добу (у кілька прийомів): для дітей віком 4-5 років - 200-400 мг (у 1-2 прийоми), 6-10 років - 400 -600 мг (2-3 прийоми), 11-15 років - 600-1000 мг (2-3 прийоми), у підлітків старше 15 років застосовуються дози дорослих. Максимальна добова доза для дітей віком до 6 років – 35 мг/кг, 6-15 років – 1000 мг/кг, старше 15 років – 1200 мг/кг. Так як рекомендована початкова доза для дітей у віці 4 років і менше становить 20-60 мг на добу з поступовим підвищенням на 20-60 мг на добу через день, дітям до 4 років і молодше доцільно приймати карбамазепін у вигляді інших лікарських форм (суспензія). . Припинення прийому препарату Раптове припинення прийому препарату може спричинити епілептичні напади. Якщо необхідно відмінити препарат у пацієнта з епілепсією, перехід на інший протиепілептичний засіб повинен здійснюватися під прикриттям показаного в таких випадках препарату (наприклад, діазепама, що вводиться внутрішньовенно або ректально, або фенітоїну, що вводиться внутрішньовенно).ПередозуванняСимптоми: пригнічення дихання, гіперрефлексія, що змінюється на гіпорефлексію, гіпотермія, пригнічення моторики ШКТ, посилення виразності побічних ефектів. Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2-3 добу та повторної появи симптомів інтоксикації), симптоматична терапія. Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). У дітей може виникнути потреба в обмінному переливанні крові. Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати лише за лікарського контролю. Пацієнти зі змішаними формами епілептичних нападів, що включають абсанс та міоклонічні напади Препарат неефективний при абсансах (petit mal) та міоклонічних нападах. У пацієнтів із змішаними формами епілептичних нападів препарат повинен застосовуватися з обережністю і лише за умови забезпечення регулярного медичного спостереження (через можливе посилення нападів). У разі посилення нападів препарат слід відмінити. Лейкопенія та тромбоцитопенія Під час застосування препарату з різною частотою відзначається минуще або стійке зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів. Найчастіше ці явища минущі і зазвичай є провісниками початку апластичної анемії чи агранулоцитоза. Перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок кількості тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати концентрацію заліза у сироватці крові. Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, властиві ймовірним гематологічним порушенням, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як лихоманка, біль у горлі, висип, виразки в ротовій порожнині, безпричинне виникнення крововиливів, геморагій у вигляді петехій або пурпури. У тих випадках, коли під час лікування відмічено низький вміст лейкоцитів або тромбоцитів (або тенденція до їх зниження), слід уважно спостерігати за станом пацієнта та показниками розгорнутого клінічного аналізу крові. Якщо виявлено ознаки значного пригнічення кісткового мозку, препарат має бути відмінено. Дерматологічні реакції При застосуванні карбамазепіну дуже рідко спостерігалися важкі дерматологічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Препарат слід негайно скасувати та зробити підбір альтернативної терапії у тому випадку, якщо відзначаються ознаки та симптоми, що свідчать про розвиток важких дерматологічних реакцій – наприклад, синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. При розвитку тяжких, у ряді випадків загрозливих шкірним реакціям, пацієнт повинен бути госпіталізований в стаціонар. У більшості випадків синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла розвивалися в перші місяці терапії препаратом. Частота дерматологічних реакцій у пацієнтів, які вперше приймають препарат, у країнах з переважно європеоїдним населенням становить від 1 до 6 на 10 000 випадків застосування препарату. Дані ретроспективного аналізу у пацієнтів японської національності та жителів Північної Європи продемонстрували зв'язок між важкими ураженнями шкіри (синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайела, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз і плямисто-вузликова *3101 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA) та застосуванням карбамазепіну. Частота аллеля HLA-A*3101 може відрізнятися у різних етнічних груп. Частота алелі становить менше 5% у населення Європи, Австралії, Азії, Африки та Північній Америці, винятки становлять від 5% до 12%. Частота понад 15% встановлена ​​у деяких етнічних груп Південної Америки (Аргентина та Бразилія), корінних жителів Північної Америки (племена Навахо та Сіокс, у Мексиці - Санора Сері), Південної Індії (Таміл Наду), та 10-15% серед інших корінних жителів даних регіонів. При призначенні карбамазепіну можливим носіям алелю HLA-A*3101 (наприклад, пацієнтам японської національності, європеоїдам, корінним жителям Америки, латиноамериканцям, народам півдня Індії та арабам) рекомендується проводити генотипування даного алелю. Призначати препарат носіям даного алелю слід лише у тому випадку, якщо користь від терапії перевищує можливий ризик. Пацієнтам, які вже одержують терапію препаратом, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування препарату (незалежно від наявності HLA-A*3101). За даними ретроспективного аналізу застосування препарату у пацієнтів китайської національності є кореляція між частотою важких дерматологічних реакцій та наявністю в геномі пацієнта алелю HLA-B*1502 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA). При застосуванні карбамазепіну в країнах Азіатського регіону (Таїланд, Малайзія, Філіппіни), де відзначається переважне поширення алелю HLA-В*1502, було виявлено підвищення частоти розвитку (від градації "дуже рідко" до "рідко") важких дерматологічних реакцій, включаючи синдром Стівена -Джонсона та синдром Лайєлла. Частота поширення алеля HLA-В* 1502 становить: на Філіппінах, у Таїланді, Гонконгу та Малайзії – понад 15%, у Тайвані – 10%, у Північному Китаї – 4%, у Південній Азії (включаючи Індію) – 2-4%, у Японії та Кореї – менше 1%. Поширеність даного аллеля в осіб європеоїдної, негроїдної рас, латиноамериканців та корінних жителів Америки незначна. При призначенні карбамазепіну можливим носіям алелю HLA-B*1502 (наприклад, особам китайської національності) рекомендується проводити генотипування даного алелю. Призначати препарат носіям даного алелю слід лише у тому випадку, якщо користь від терапії перевищує можливий ризик. У людей європеоїдної, негроїдної рас, латиноамериканців та корінних жителів Америки проведення генотипування за алелем HLA-B*1502 перед призначенням препарату необов'язкове. Пацієнтам, які вже одержують терапію препаратом, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування препарату (незалежно від наявності HLA-B*1502). Показано, що виявлення пацієнтів з наявністю алелю HLA-B*1502 та відсутність призначення карбамазепіну таким пацієнтам знижує випадки карбамазепін-індукованого синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. Однак результати генотипування не повинні впливати на рівень контролю за станом пацієнта та настороженість лікаря щодо важких шкірних реакцій. Розвиток важких уражень шкіри можливий у пацієнтів, негативних за даними алелями. Також у багатьох випадках у пацієнтів, позитивних на алелі HLA-В*1502 або HLA-A*3101, при застосуванні карбамазепіну не відзначалося розвитку тяжких шкірних синдромів. Вплив інших факторів, таких як доза протисудомних лікарських засобів, комплаентність пацієнтів, одночасна терапія іншими препаратами, супутні захворювання або рівень контролю за дерматологічними реакціями, на частоту розвитку та поширеність важких шкірних реакцій не встановлено. Слабо виражені шкірні реакції, наприклад, ізольована макульозна або макулопапульозна екзантема, у більшості випадків є транзиторними та неважкими, зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Проте, оскільки диференціальна діагностика між ранніми проявами тяжких шкірних реакцій та слабко вираженими минущими шкірними висипаннями може бути утруднена, при розвитку будь-яких шкірних реакцій пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря з метою своєчасного припинення терапії препаратом у разі погіршення стану пацієнта. Існує взаємозв'язок між наявністю в геномі аллеля HLA-A*3101 та розвитком менш тяжких шкірних реакцій (таких як синдром гіперчутливості до антиконвульсантів або нетяжка макулопапульозна екзантема), для аллеля HLA-B*1502 такий взаємозв'язок не встановлений. Реакції гіперчутливості При розвитку гіперчутливості до карбамазепіну у пацієнтів можуть спостерігатися як окремі ураження шкіри, печінки (включаючи ураження внутрішньопечінкових проток), кровоносної та лімфатичної систем або інших органів, так і їх поєднання, що слід розглядати як системну реакцію. У разі розвитку проявів та симптомів гіперчутливості до препарату його слід негайно відмінити. Пацієнтів із відомою гіперчутливістю до карбамазепіну слід інформувати про можливість у 25-30% випадків розвитку реакцій підвищеної чутливості на окскарбазепін. Перехресна реакція підвищеної чутливості зустрічається також між карбамазепіном та фенітоїном. Порушення функції печінки Перед призначенням препарату та в процесі лікування необхідно проводити дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки карбамазепін слід негайно скасувати. Порушення функції нирок Перед початком лікування препаратом та періодично в процесі терапії рекомендується дослідження загального аналізу сечі та визначення концентрації сечовини у крові. М-холіноблокуюча активність Препарат має слабку м-холіноблокуючу активність. У разі застосування препарату у пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском потрібний постійний контроль цього показника. Необхідно контролювати затримку сечі у пацієнтів. Психічні порушення Оскільки на фоні застосування препарату можливе загострення латентних психічних розладів, слід забезпечити спостереження за пацієнтами похилого віку з метою виявлення такої симптоматики як сплутаність свідомості та психомоторне збудження. Суїцидальна поведінка чи наміри У пацієнтів, які отримували протисудомні препарати за низкою показань, спостерігалися випадки суїцидальної поведінки або намірів. Результати метааналізу рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень показали невелике підвищення ризику суїцидальної поведінки у пацієнтів, які отримували протисудомні препарати. Механізм посилення суїцидальної поведінки у цій категорії пацієнтів не встановлено. Тому необхідно ретельне спостереження за симптомами суїцидальної поведінки та намірів та прийняття рішення про відповідне лікування. Пацієнтам або особам, що доглядають їх, необхідно настійно рекомендувати звернутися за допомогою до лікаря у разі виникнення симптомів суїцидальної поведінки або намірів. Ендокринологічні порушення Препарат може знизити ефективність лікарських засобів, що містять естрогени та/або прогестерон, тому жінкам дітородного віку під час лікування препаратом слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності. На сьогодні зареєстровані дуже рідкісні повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Гіпотиреоз Карбамазепін може викликати зниження рівня гормонів щитовидної залози (трийодтиронін і тироксин) і підвищення концентрації тиреотропного гормону, що підвищує ризик розвитку гіпотиреозу, у зв'язку з чим визначення рівня гормонів щитовидної залози в процесі лікування карбамазепіном є доцільним. У пацієнтів, які отримують замісну терапію препаратами тиреоїдних гормонів, карбамазепін може збільшити ризик розвитку субклінічного або явного гіпотиреозу, тому такі пацієнти повинні проводити контроль функції щитовидної залози на ранніх стадіях лікування карбамазепіном. Гіпонатріємія При застосуванні карбамазепіну спостерігалися випадки розвитку гіпонатріємії. Найчастіше гіпонатріємія протікає асимптоматично. Однак у деяких пацієнтів вона може проявлятися клінічно у вигляді слабкості, запаморочення, млявості, сплутаності свідомості, розсіяності, дратівливості. До симптомів гіпонатріємії також можуть бути віднесені сонливість, непритомність та кома. Виразність гіпонатріємічного ефекту корелює з прийнятою дозою препарату, високою терапевтичною або токсичною концентрацією карбамазепіну в плазмі, а також низьким вихідним рівнем натрію. Доцільно вимірювати рівень натрію у плазмі перед початком терапії карбамазепіном. Основним методом терапії гіпонатріємії є зниження дози або відміна карбамазепіну. чого зазвичай достатньо нормалізації рівня натрію.Залежно від концентрації натрію може бути необхідним обмеження прийому рідини або у тяжких випадках – введення гіпертонічного розчину. У цьому випадку необхідно враховувати ризик розвитку центрального мієлінолізу (некрозу) варолієвого мосту. У разі підозри на вперше виявлену епілепсію потрібне призначення альтернативного антиконвульсанту (вальпроату натрію, фенітоїну). Визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові Хоча взаємозв'язок між дозою препарату, концентрацією карбамазепіну в плазмі крові, його клінічною ефективністю або переносимістю дуже незначна, проте регулярне визначення концентрації карбамазепіну може бути доцільним у таких ситуаціях: при різкому підвищенні частоти нападів, для того, щоб перевірити, чи приймає пацієнт препарат належним чином; під час вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування карбамазепіну; при підозрі на розвиток токсичних реакцій, якщо пацієнт приймає кілька лікарських препаратів. Терапевтична концентрація карбамазепіну в плазмі становить 4-12 мкг/мл (17-50 мкмоль/г). Вживання алкоголю На час терапії потрібно відмовитися від вживання алкоголю, т.к. карбамазепін посилює його пригнічує на нервову систему. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнти повинні бути попереджені про можливі небезпеки при керуванні транспортними засобами, роботу з механізмами та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (здатність до швидкої реакції може бути порушена внаслідок виникнення запаморочень та сонливості, особливо в початку терапії або під час добору дози).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Ксилометазоліну гідрохлорид – 0,50 мг та 1,00 мг; допоміжні речовини: морська вода – 400,00 мг; калію дигідрофосфат (калію фосфат однозаміщений) – 0,45 мг; вода очищена – до 1 мл. Краплі назальні, 0,05% та 0,1%. По 10 мл, 15 мл, 20 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною (для концентрації 0,05 % та 0,1 %) або по 10 мл, 15 мл, 20 мл у ампули полімерні (для концентрації 0,1 %) . Тюбик-крапельниці укупорюють кришками, що нагвинчуються з полімерних матеріалів. 1 тюбик-крапельницю по 10 мл, 15 мл, 20 мл (для концентрації 0,05% і 0,1%) з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. 1 ампулу полімерну по 10 мл, 15 мл, 20 мл (для концентрації 0,1 %) у комплекті з флаконом з темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 10 мл, 15 мл, 20 мл або 2 ампули полімерні по 10 мл (для концентрації 0 ,1 %) у комплекті з флаконом з темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 20 мл укупореного насадкою-розпилювачем з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні ксилометазолін практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.ФармакодинамікаКсилометазолін відноситься до групи місцевих судинозвужувальних засобів (деконгестантів) з альфа-адреноміметичною дією, викликає звуження кровоносних судин слизової оболонки порожнини носа, усуваючи набряк та гіперемію. Полегшує носове дихання при ринітах. Дія препарату настає через кілька хвилин після його застосування та триває протягом 12 годин. Морська вода, що входить до складу препарату як допоміжний компонент, сприяє підтримці нормального фізіологічного стану слизової оболонки порожнини носа, що дозволяє зменшити симптоми подразнення та сухості, що виникають при тривалому використанні ксилометазоліну.Показання до застосуванняГострі респіраторні захворювання (ГРЗ) з явищами риніту (нежить); Гострий алергічний риніт; Синусит; Поліноз; Середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки носоглотки); Підготовка хворого до діагностичних маніпуляцій у носових ходах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, артеріальна гіпертензія, тахікардія, виражений атеросклероз, глаукома, атрофічний риніт, стан після транссфеноїдальної гіпофізектомії, запальні захворювання шкіри або слизової оболонки напередодні носа, тиреотоксикоз, вагітність, хірургічні втручання на для крапель назальних 0,05%, до 6 років – для крапель назальних 0,1%). Не застосовувати при терапії інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, іншими місцевими судинозвужувальними засобами (деконгестантами), а також з іншими препаратами, що підвищують артеріальний тиск. З обережністю: При підвищеній чутливості до адренергічних препаратів, що супроводжується безсонням, запамороченням, аритмією, тремором, підвищенням артеріального тиску, порфірія, гіпертиреоз, феохромоцитома, ішемічна хвороба серця (стенокардія), гіперплазія передміхурової залози, цукровий діабет, період грудного. Перед застосуванням слід очистити носові ходи. Не слід перевищувати рекомендовані дози, особливо у дітей та людей похилого віку. Не слід застосовувати більше 7 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Якщо після закінчення цього часу симптоми зберігаються, необхідно звернутися до лікаря.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування При необхідності застосування препарату в період вагітності та лактації слід проконсультуватися з лікарем з метою оцінки співвідношення користі для матері та потенційного ризику для плода/грудної дитини.Побічна діяПри частому та/або тривалому застосуванні – подразнення та/або сухість слизової оболонки носоглотки, печіння, поколювання, чхання, гіперсекреція. Рідко – набряк слизової оболонки порожнини носа, серцебиття, тахікардія, аритмії, підвищення артеріального тиску, біль голови, блювання, безсоння, порушення зору; депресія (при тривалому застосуванні високих доз).Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Краплі назальні 0,05% Діти віком від 2 до 6 років – по 1-2 краплі в кожну ніздрю до 3 разів на добу. Краплі назальні 0,1% Дорослі та діти старше 6 років – по 1-2 краплі у кожний носовий хід до 3 разів на добу. Не рекомендується застосування препарату більше 5-7 днів. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. Щодо тривалості застосування у дітей слід проконсультуватися з лікарем. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: Хлорамфенікол – 2,5 мг; Допоміжні речовини: борна кислота – 18 мг; натрію тетраборату декагідрат – 3,0 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Краплі очні, 0,25%. По 1 мл, 1,5 мл, 2 мл у тюбик-крапельниці з клапаном або по 5 мл, 10 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною з поліетилену. Тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною закупорюють кришками, що нагвинчуються з полімерних матеріалів. 2 тюбик-крапельниці по 1 мл, 1,5 мл, 2 мл або 5 тюбик-крапельниць по 1 мл, 2 мл, або 1 тюбик-крапельницю по 5 мл, 10 мл з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи жовтувата рідина.ФармакокінетикаПри інстиляції препарату в кон'юнктивальний мішок терапевтичні концентрації утворюються у водянистій волозі ока, рогівці, райдужній оболонці, склоподібному тілі; у кришталик не проникає. Частково потрапляє у системний кровотік. Виводиться переважно нирками у вигляді неактивних метаболітів, частково кишечником.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектру дії, порушує процес синтезу білка в мікробній клітині (володіючи жиророзчинністю, проникає через клітинну мембрану бактерій і оборотно зв'язується з субодиницею 50S бактеріальних рибосом, в яких затримується переміщення амінокислот до зростаючих пепт. Ефективний щодо штамів бактерій, стійких до пеніциліну, тетрациклінів, сульфаніламідів. Активний щодо Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella pneumoniae, деяких видів Enterobacter та Neisseria, Staphylococcus aureus, Streptococcus spp. (в т. ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus haemolyticus), Moraxella lacunata, рикетсії та мікоплазми. Не ефективний щодо кислотостійких бактерій, анаеробів, Acinetobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції ока, спричинені чутливою мікрофлорою: кон'юнктивіт; кератит; блефарит; блефарокон'юнктивіт; кератокон'юнктивіт; нейропаралітичний кератит за наявності вторинної бактеріальної інфекції.Протипоказання до застосування- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гостра інтермітує порфірія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; печінкова та/або ниркова недостатність; вагітність; період лактації; період новонародженості (до 4 тижнів). З обережністю: Захворювання шкіри (псоріаз, екзема, грибкові ураження); ранній дитячий вік; пацієнти, які отримували лікування цитостатичними лікарськими препаратами або променеву терапію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане під час вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМісцеві алергічні реакції. При тривалому застосуванні: ретикулоцитопенію, лейкопенію, гранулоцитопенію, тромбоцитопенію, еритроцитопенію; рідко – апластична анемія, агранулоцитоз; вторинна грибкова інфекція.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне призначення з лікарськими препаратами, що пригнічують кровотворення (сульфаніламідами, цитостатиками), що впливають на обмін речовин у печінці, або променевою терапією збільшує ризик розвитку побічної дії. При одночасному застосуванні з еритроміцином, кліндаміцином, лінкоміцином відзначається взаємне ослаблення дії за рахунок того, що хлорамфенікол може витісняти ці препарати зі зв'язаного стану або перешкоджати їх зв'язуванню із субодиницею 50S бактеріальних рибосом. При призначенні з пероральними гіпоглікемічними препаратами відзначається посилення їхньої дії за рахунок пригнічення метаболізму в печінці та підвищення їх концентрації у плазмі. Хлорамфенікол пригнічує ферментну систему цитохрому P450, тому при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, фенітоїном, непрямими антикоагулянтами відзначається ослаблення метаболізму цих препаратів, уповільнення виведення та підвищення їх концентрації у плазмі. Знижує антибактеріальний ефект пеніцилінів та цефалоспоринів.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослим та дітям – закопують у кон'юнктивальний мішок по 1-2 краплі кожні 1-4 години. Рекомендований курс лікування 7-10 днів. Продовження курсу лікування можливе за призначенням лікаря.ПередозуванняДані про передозування препарату відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: Лідокаїну гідрохлорид (у перерахунку на безводну речовину) – 20 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид – 6 мг; натрію гідроксид (0,1 М розчин натрію гідроксиду) – до рН 5,0-7,0. вода для ін'єкцій – до 1 мл Розчин ін'єкцій, 20 мг/мл. По 2 мл ампули полімерні з поліетилену високого тиску. По 10, 100 полімерних ампул з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону або по 100 ампул полімерних з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або зі злегка коричнево-жовтим відтінком рідина.ФармакокінетикаАбсорбція Системна абсорбція лідокаїну визначається місцем введення та дозою. Максимальна концентрація в крові досягається після міжреберної блокади, далі (у порядку зниження концентрації), після введення в поперековий епідуральний простір, плечове сплетення та підшкірні тканини. Основним фактором, що визначає швидкість абсорбції та концентрацію в крові, є загальна введена доза, незалежно від ділянки введення. Є лінійна залежність між кількістю введеного лідокаїну та максимальною результуючою концентрацією анестетика в крові. Розподіл Лідокаїн зв'язується з білками плазми, включаючи α1-кислий глікопротеїн (АКГ) та альбумін. Ступінь зв'язування варіабельна, становить приблизно 66%. Плазмова концентрація АКГ у новонароджених низька, тому вони відзначають відносно високий вміст вільної біологічно активної фракції лідокаїну. Лідокаїн проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, ймовірно, за допомогою пасивної дифузії. Метаболізм Лідокаїн метаболізується в печінці, близько 90% введеної дози піддається N-дезалкілюванню з утворенням моноетилгліцинксилидіду (MEGX) і гліцинксілідіду (GX), обидва роблять внесок у терапевтичні та токсичні ефекти лідокаїну. Фармакологічні та токсичні ефекти MEGX і GX можна порівняти з такими лідокаїна, але виражені слабше. GX має більш довгий, ніж лідокаїн, період напіввиведення (близько 10 годин) і може кумулювати при багаторазовому введенні. Метаболіти, що утворюються в результаті подальшого метаболізму, виводяться із сечею, вміст незміненого лідокаїну в сечі не перевищує 10%. Виведення Термінальний період напіввиведення лідокаїну після внутрішньовенного болюсного введення здоровим дорослим добровольцям становить 1-2 години. Термінальний період напіввиведення GX становить близько 10 годин, MEGX – 2:00. Особливі групи пацієнтів Внаслідок швидкого метаболізму на фармакокінетику лідокаїну можуть впливати стани, що порушують функцію печінки. У пацієнтів з печінковою дисфункцією період напіввиведення лідокаїну може підвищуватись у 2 та більше разів. Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику лідокаїну, але може спричинити кумуляцію його метаболітів. У новонароджених відзначається низька концентрація АКГ, тому зв'язок із білками плазми може знижуватися. Внаслідок потенційно високої концентрації вільної фракції застосування лідокаїну у новонароджених не рекомендується.ФармакодинамікаЛідокаїн є короткодіючим місцевим анестетиком амідного типу. У його механізму дії лежить зменшення проникності мембрани нейрона для іонів натрію. Внаслідок цього знижується швидкість деполяризації і підвищується поріг збудження, призводячи до оборотного місцевого оніміння. Лідокаїн застосовують з метою досягнення провідникової анестезії в різних ділянках тіла та контролю аритмій. Має швидкий початок дії (близько однієї хвилини після внутрішньовенного введення і п'ятнадцяти хвилин після внутрішньом'язового), швидко поширюється в навколишні тканини. Дія триває 10-20 хвилин і близько 60-90 хвилин після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення відповідно.Показання до застосуванняМісцева та регіонарна анестезія, провідникова анестезія при великих та малих втручаннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату та до анестетиків амідного типу; атріовентрикулярна (АV) блокада 3 ступеня; гіповолемія. З обережністю: Введення лідокаїну слід здійснювати з обережністю пацієнтам з міастенією gravis, епілепсією, хронічною серцевою недостатністю, брадикардією та пригніченням дихання, коагулопатією, повною та неповною блокадою внутрішньосерцевого проведення, судомними розладами, синдромом Мелькерссона-Розентатрію, також. у пацієнтів із коагулопатією. Терапія антикоагулянтами (наприклад, гепарином), нестероїдними протизапальними засобами або плазмозамінниками підвищує схильність до кровотеч. Випадкове пошкодження судин може призвести до тяжких кровотеч. При необхідності слід перевірити час кровотечі, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ) та вміст тромбоцитів; пацієнти з повною та неповною блокадою внутрішньосерцевого проведення, оскільки місцеві анестетики можуть пригнічувати AV-проведення; необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з судомними розладами щодо симптоматики з боку центральної нервової системи. Низькі дози лідокаїну також можуть збільшувати судомну готовність. У пацієнтів із синдромом Мелькерссона-Розенталя алергічні та токсичні реакції з боку нервової системи у відповідь на введення місцевих анестетиків можуть розвиватися частіше; третій триместр вагітності. Лідокаїн, розчин для ін'єкцій, 10 мг/мл та 20 мг/мл не дозволений для інтратекального введення (субарахноїдальної анестезії).Вагітність та лактаціяФертильність Дані щодо впливу лідокаїну на фертильність людини відсутні. Вагітність Лідокаїн дозволяється застосовувати під час вагітності та грудного вигодовування. Необхідно суворо дотримуватись призначеного режиму дозування. При ускладненнях або кровотечі в анамнезі, проведення епідуральної анестезії лідокаїном в акушерстві протипоказане. Лідокаїн застосовували у великої кількості вагітних жінок та жінок дітородного віку. Будь-які репродуктивні порушення не зареєстровані, тобто. підвищення частоти вад розвитку не відзначалося. Внаслідок потенційного досягнення високої концентрації місцевих анестетиків у плода після парацервікальної блокади можуть розвинутись небажані реакції, такі як фетальна брадикардія. У зв'язку з цим лідокаїн у концентрації, що перевищує 1%, в акушерстві не застосовується. У дослідженнях на тваринах шкідливий вплив на плід не виявлено. Грудне годування Лідокаїн у невеликій кількості проникає у грудне молоко, його пероральна біодоступність дуже низька. Таким чином, очікувана кількість, що надходить із грудним молоком, дуже невелика, отже, потенційна шкода для дитини дуже низька. Рішення щодо можливості застосування лідокаїну в період грудного вигодовування приймає лікар.Побічна діяНебажані реакції описані відповідно до системно-органних класів MedDRA. Частота визначена так: Подібно до інших місцевих анестетиків, небажані реакції на лідокаїн рідкісні та, як правило, обумовлені підвищеною плазмовою концентрацією внаслідок випадкового внутрішньосудинного введення, перевищення дози або швидкої абсорбції з ділянок з рясним кровопостачанням, або внаслідок гіперчутливості, ідіосинкразії або зниженої переносимості пацієнта. Реакції системної токсичності, головним чином, виникають з боку центральної нервової та/або серцево-судинної системи (див. також розділ «Передозування»). Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості: алергічні або анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (дивись також порушення шкіри та підшкірних тканин). Шкірна алергічна проба на лідокаїн вважається ненадійною. Порушення з боку нервової системи та психічні розлади До неврологічним ознак системної токсичності відносяться запаморочення, нервозність, тремор, парестезія навколо рота, оніміння язика, сонливість, судоми, кома. Реакції з боку нервової системи можуть бути її збудженням або пригніченням. Ознаки стимуляції центральної нервової системи можуть бути нетривалими або не виникати зовсім, внаслідок чого першими проявами токсичності можуть бути сплутаність свідомості та сонливість, що змінюються комою та дихальною недостатністю. До неврологічним ускладнень спинальної анестезії відносяться минущі неврологічні симптоми, такі як біль у попереку, сідницях та ногах. Ці симптоми розвиваються, як правило, протягом 24 годин після анестезії та вирішуються протягом декількох днів. Після спинальної анестезії лідокаїном та подібними засобами описані окремі випадки арахноїдиту та синдрому кінського хвоста зі стійкою парестезією, дисфункцією кишечника та сечовивідних шляхів або паралічем нижніх кінцівок. Більшість випадків зумовлено гіпербаричною концентрацією лідокаїну або тривалою спинальною інфузією. Порушення з боку органу зору Ознаками лідокаїнової токсичності можуть бути розмиті зір, диплопія і минущий амавроз. Двосторонній амавроз також може бути наслідком випадкового введення в ложі зорового нерва під час офтальмологічних процедур. Після ретро- та перибульбарної анестезії повідомлялося про запалення ока та диплопії (дивись розділ «Особливі вказівки»). Порушення з боку органу слуху та лабіринту Шум у вухах, гіперакузія. Порушення з боку серцево-судинної системи Серцево-судинні реакції проявляються артеріальною гіпотензією, брадикардією, пригніченням скорочувальної функції міокарда (негативний інотропний ефект), аритміями; можливі зупинка серця або недостатність кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка, бронхоспазм, пригнічення дихання, зупинка дихання. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота блювота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиТоксичність лідокаїну збільшується при одночасному застосуванні з циметидином і пропранололом внаслідок підвищення концентрації лідокаїну, це вимагає зниження дози лідокаїну. Обидва препарати знижують печінковий кровообіг. Крім того, циметидин пригнічує мікросомальну активність. Ранітідин незначно знижує кліренс лідокаїну, що призводить до підвищення його концентрації у крові. Підвищення сироваткової концентрації лідокаїну також можуть спричинити противірусні засоби (наприклад, ампренавір, атазанавір, даранавір, лопінавір). Гіпокаліємія, що викликається діуретиками, може знижувати дію лідокаїну при їх одночасному застосуванні (див. розділ «Особливі вказівки»). Лідокаїн слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інші місцеві анестетики або засоби, структурно подібні до місцевих анестетиків амідного типу (наприклад, антиаритміками, такими як мексилетин, токаїнід), оскільки системні токсичні ефекти носять адитивний характер. Окремі дослідження лікарської взаємодії між лідокаїном та антиаритміками III класу (наприклад, аміодароном) не проводилися, проте рекомендується бути обережним. У пацієнтів, які одночасно отримують антипсихотичні засоби, подовжують або здатні подовжувати інтервал QT (наприклад, пімозид, сертиндол, оланзапін, кветіапін, зотепін), преніламін, епінефрин (при випадковому внутрішньовенному введенні) або антагоністи 5-НТ3-серотонінових рецепторів. доласетрон), може підвищуватись ризик розвитку шлуночкових аритмій. Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину може збільшувати концентрацію лідокаїну та підвищувати, таким чином, ризик розвитку шлуночкових аритмій; їх одночасне застосування слід уникати. У пацієнтів, які одночасно отримують міорелаксанти (наприклад, суксаметоній), може підвищуватися ризик посиленої та пролонгованої нервово-м'язової блокади. Після застосування бупівакаїну у пацієнтів, які отримували верапаміл та тимолол, повідомлялося про розвиток серцево-судинної недостатності; Лідокаїн за своєю структурою близький до бупівакаїну. Допамін та 5-гідрокситриптамін знижують поріг судомної готовності до лідокаїну. Опіоїди, ймовірно, мають просудомну дію, що підтверджується даними про те, що лідокаїн знижує судомний поріг до фентанілу у людини. Комбінація опіоїдів та протиблювотних засобів, що іноді застосовується з метою седації у дітей, може знизити судомний поріг до лідокаїну та підвищити його пригнічуючу дію на центральну нервову систему. Застосування епінефрину разом з лідокаїном може знизити системну абсорбцію, але при випадковому внутрішньовенному введенні різко зростає ризик шлуночкової тахікардії та фібриляції шлуночків. Одночасне застосування інших антиаритміків, β-адреноблокаторів та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів може додатково знижувати AV-проведення, проведення шлуночків і скоротливість. Одночасне застосування судинозвужувальних засобів збільшує тривалість дії лідокаїну. Одночасне застосування лідокаїну та алкалоїдів ріжків (наприклад, ерготаміну) може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію. Необхідно бути обережними при застосуванні седативних засобів, оскільки вони можуть вплинути на дію місцевих анестетиків на центральну нервову систему. Слід бути обережними при тривалому застосуванні протиепілептичних засобів (фенітоїн), барбітуратів та інших інгібіторів мікросомальних ферментів печінки, оскільки це може призвести до зниження ефективності і, як наслідок, підвищеної потреби в лідокаїні. З іншого боку, внутрішньовенне введення фенітоїну може посилити пригнічуючу дію лідокаїну на серці. Аналгезуючий ефект місцевих анестетиків може посилюватися опіоїдами та клонідином. Етиловий спирт, особливо при тривалому зловживанні, може знижувати дію місцевих анестетиків. Лідокаїн не сумісний з амфотерицином, метогекситоном і нітрогліцерином. При одночасному застосуванні лідокаїну з наркотичними анальгетиками розвивається адитивний ефект, що використовується при проведенні епідуральної анестезії, проте посилює пригнічення центральної нервової системи та дихання. Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин) подовжують місцевоанестезуючу дію лідокаїну і можуть викликати підвищення артеріального тиску та тахікардію. Використання з інгібіторами моноамінооксидази (фуразолідон, прокарбазин, селегінін) ймовірно посилює місцевоанестезуючу дію лідокаїну та підвищує ризик зниження артеріального тиску. Гуанадрел, гуанетидин, мекаміламін, триметафану камзілат підвищують ризик вираженого зниження артеріального тиску та брадикардії. Антикоагулянти (зокрема ардепарин натрію, далтепарин натрію, данапароїд натрію, еноксапарин натрію, гепарин, варфарин та інші) збільшують ризик розвитку кровотеч. Лідокаїн знижує кардіотонічний ефект дигітоксину. Лідокаїн знижує ефект антиміастенічних лікарських засобів, посилює та подовжує дію міорелаксуючих лікарських засобів. При обробці місця ін'єкції дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді хворобливості та набряку. Змішувати лідокаїн з іншими лікарськими засобами не рекомендується.Спосіб застосування та дозиДози, рекомендовані для дорослих: Інфільтраційна анестезія: внутрішньошкірно, підшкірно, внутрішньом'язово Малі втручання 10 мг/мл: 2-10 мл (20-100 мг) Великі втручання 10 мг/мл: 10-20 мл (100-200 мг) Великі втручання 20 мг/мл: 5-10 мл (100-200 мг) Провідникова анестезія: (анестезія/блокада периферичних нервів, у тому числі блокада нервових сплетень) Периневрально 10 мг/мл: 3-20 мл (30-200 мг) Периневрально 20 мг/мл: 1,5-10 мл (30-200 мг) Блокада нервів пальців кисті та стопи 10 мг/мл: 2-4 мл (20-40 мг) Блокада нервів пальців кисті та стопи 20 мг/мл: 2-4 мл (40-80 мг) Блокада нервових сплетень 10 мг/мл: 10-20 мл (100-200 мг) Блокада нервових сплетень 20 мг/мл: 5-10 мл (100-200 мг) Блокади міжреберних нервів 10 мг/мл: 3 мл (30 мг) Блокади міжреберних нервів 20 мг/мл: 1,5-2,5 мл (30-50 мг) Блокада плечового нерва 10 мг/мл: 25-30 мл (250-300 мг) Паравертебральна анестезія 10 мг/мл: 3-5 мл (30-50 мг) Вагосимпатична блокада шийного відділу 10 мг/мл: 5 мл (50 мг) Вагосимпатична блокада поперекового відділу 10 мг/мл: 5-10 мл (50-100 мг) У стоматології 20 мг/мл: 1-5 мл (20-100 мг) В офтальмології ретробульбарна анестезія 20 мг/мл: 3-4 мл (60-80 мг) В офтальмології парабульбарна анестезія 20 мг/мл: 1-2 мл (20-40 мг) Епідуральна анестезія Торакальний відділ 10 мг/мл: 20-30 мл (200-300 мг) Торакальний відділ 20 мг/мл: 10-15 мл (200-300 мг) Люмбальний відділ 10 мг/мл: 25-40 мл (250-400 мг) Люмбальний відділ 20 мг/мл: 12,5-20 мл (250-400 мг) Сакральний відділ 10 мг/мл: 20-30 мл (200-300 мг) Сакральний відділ 20 мг/мл: 10-15 мл (200-300 мг) Спинальна анестезія Субарахноїдально 20 мг/мл: 3-4 мл (60-80 мг) Внутрішньовенна регіонарна анестезія (введення анестетика безпосередньо у вену кінцівки (за умови накладання джгута вище місця введення) 10 мг/мл: Не більше 5 мл (50 мг) Внутрішньовенна регіонарна анестезія (введення анестетика безпосередньо у вену кінцівки (за умови накладання джгута вище місця введення) 20 мг/мл: Не більше 2,5 мл (50 мг) Не рекомендується застосовувати безперервне введення анестетика за допомогою катетера; введення максимальної дози не повинно повторюватися частіше ніж через 90 хвилин. Дитячий вік старше 1 року Рекомендовані дози для дітей лідокаїн 10 мг/мл при нервово-м'язовій блокаді – до 4,5 мг/кг розчину, при внутрішньовенній регіонарній анестезії – 3 мг/кг розчину. Максимальна доза для дітей – 4,5 мг/кг, але не більше ніж 100 мг. Літні та ослаблені пацієнти Літнім та ослабленим пацієнтам препарат вводять у менших дозах, що відповідають їхньому віку та фізичному стану.ПередозуванняСимптоми. Токсичність з боку центральної нервової системи проявляється симптомами, що наростають за тяжкістю. Спочатку може розвинутися парестезія навколо рота, оніміння язика, запаморочення, гіперакузія та шум у вухах. Порушення зору та м'язовий тремор або м'язові посмикування свідчать про більш серйозну токсичність і передують генералізованим судомам. Потім можуть настати втрата свідомості та великі судомні напади тривалістю від кількох секунд до кількох хвилин. Судоми призводять до швидкого наростання гіпоксії та гіперкапнії, зумовлених підвищеною м'язовою активністю та порушенням дихання. У важких випадках може розвинутись апное. Ацидоз посилює токсичність місцевих анестетиків. У тяжких випадках виникають порушення серцево-судинної системи. При високій системній концентрації можуть розвинутись артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмія та зупинка серця, які можуть виявитися летальними. Роздільна здатність передозування відбувається внаслідок перерозподілу місцевого анестетика з центральної нервової системи та його метаболізму, вона може протікати досить швидко (якщо не була введена дуже велика доза препарату). Лікування. У разі виникнення ознак передозування введення препарату слід негайно припинити. Судоми, пригнічення центральної нервової системи та кардіотоксичність вимагають медичного втручання. Головні цілі терапії полягають у підтримці оксигенації, припиненні судом, підтримці адекватного кровообігу та усунення ацидозу (у разі його розвитку). У відповідних випадках необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та призначити кисень, а також налагодити допоміжну вентиляцію легень (маскову або за допомогою мішка Амбу). Підтримка кровообігу здійснюється за допомогою вливання плазми чи інфузійних розчинів. При необхідності тривалої підтримки кровообігу слід розглянути можливість введення вазопресорів, проте вони підвищують ризик порушення центральної нервової системи. Контроль судом можна досягти за допомогою внутрішньовенного введення діазепаму (0,1 мг/кг) або тіопенталу натрію (1-3 мг/кг),при цьому слід враховувати, що протисудомні засоби можуть також пригнічувати дихання та кровообіг. Тривалі судоми можуть перешкоджати вентиляції легень та оксигенації пацієнта, тому слід розглянути можливість ранньої ендотрахеальної інтубації. При зупинці серця приступають до стандартної серцево-легеневої реанімації. Ефективність діалізу під час лікування гострого передозування лідокаїном дуже низька.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМагнію цитрат, лактоза, полівінілпіролідон (стабілізатор), гідроксипропілметілцелюлоза (носій),. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, масою 550 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасування: N56 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаВода очищена, нікотинова кислота 10 мг/мл, гідрокарбонат натрію. По 2, 5, 10 мл у тюбик-крапельниці з клапаном. 10 тюбик-крапельниць по 2 мл або 5, 10 тюбик-крапельниць по 5, 10 мл з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина без запаху.ХарактеристикаНікотинова кислота є вітаміном, необхідним організму для окисних реакцій, метаболізму, транспортування водню, тканинного дихання, біосинтезу та гліпогенолізу. При нанесенні на шкіру голови нікотинова кислота (вітамін РР) розширює периферичні кровоносні судини, посилюючи кровообіг, покращує транспортування кисню та корисних мікроелементів, посилює в тканинах процеси обміну речовин, що перешкоджає випаданню волосся та стимулює їх прискорене зростання. При застосуванні нікотинової кислоти активізуються обмінні процеси, зупиняється облисіння, волосся стає густішим, набувають блиску і шовковистості, а також нікотинова кислота підтримує нормальну пігментацію волосся, попереджає раніше посивіння. Нікотинова кислота, що входить до складу засобу, при регулярному використанні: пробуджує сплячі волосяні цибулини та сприяє зростанню волосся, стимулюючи мікроциркуляцію; відновлює та регенерує пошкоджені цибулини; запобігає випаданню волосся, зміцнюючи коріння та протидіючи ущільненню колагену навколо кореня волосся; сприяє виробленню меланіну – пігменту, який робить локони блискучими, зберігає їх колір, запобігає передчасній появі сивини. Не сушить шкіру у разі багаторазового використання, що підтверджено дерматологічними тестами.Протипоказання до застосуванняЗ обережністю: Перед застосуванням невелику кількість засобу нанесіть на ліктьовий згин для виявлення індивідуальної непереносимості. При використанні косметичного засобу "Нікотинова кислота для волосся" можливе легке поколювання шкіри голови, що вважається нормою. При появі симптомів, що характеризуються сильним печінням та почервонінням шкіри голови, змийте нанесений засіб. Подальше застосування засобу слід припинити.Спосіб застосування та дозиТюбик-крапельницю розкрийте безпосередньо перед застосуванням. Вміст тюбик-крапельниці нанесіть на шкіру голови, рівномірно розподіляючи засіб по всій поверхні шкіри голови масажними рухами безпосередньо після миття. Не змивайте нанесений засіб. Легке поколювання та почервоніння шкіри голови після нанесення засобу обумовлено посиленням мікроциркуляції та є нормальним. Застосовуйте засіб 1 раз на 3 дні. Рекомендований курс – 14 процедур. Курс можна повторювати раз на 3 місяці. Розчин повинен бути використаний відразу після розкриття тюбик-крапельниці. Після одноразового застосування розкриту невикористану "Нікотинову кислоту для волосся" необхідно утилізувати.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Панкреатин – 250,000 мг, відповідний ферментативної активності: ліпази – не менше 20000 ОД, амілази – не менше 12000 ОД, протеази – не менше 900 ОД; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 203,200 мг, целюлоза мікрокристалічна – 104,000 мг, кросповідон – 36,000 мг, магнію стеарат – 3,734 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 3,06 мг; Склад оболонки: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1) - 21,658 мг, тальк - 13,085 мг, титану діоксид - 8,969 мг, гіпромелоза - 8,520 мг, триетилцитрат - 6,910 мг, полісорбат 80 (твин (натрію карбоксиметилцелюлоза) - 0,750 мг, симетикону емульсія 30% (суха маса) - 0,586 мг, ароматизатор "ваніль" - 0,463 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) - 0,341 мг, 8 По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 2, 6, 8 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою від білого до майже білого кольору, з характерним запахом ароматизаторів. Допускається шорсткість поверхні. На поперечному розрізі ядро ​​світло-бежевого кольору з вкрапленнями майже від білого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаТравний ферментний засіб.ФармакокінетикаТаблетки препарату Панкреатин 20 000 покриті кислотостійкою оболонкою, яка стійка до впливу соляної кислоти шлунка і, тим самим, захищає панкреатичні ферменти, що містяться в препараті, від інактивації. Розчинення кишковорозчинної оболонки та вивільнення ферментів відбувається при нейтральному або слаболужному значеннях pH. Панкреатичні ферменти не абсорбуються із ШКТ.ФармакодинамікаПанкреатин являє собою порошок з підшлункових залоз свиней. Панкреатичні ферменти, що входять до складу панкреатину, мають протеолітичну, амілолітичну та ліполітичну дію та сприяють розщепленню білків, жирів та вуглеводів, покращують функціональний стан шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), таким чином, нормалізуючи процеси травлення.Показання до застосуванняНедостатність зовнішньосекреторної функції підшлункової залози (хронічний панкреатит, муковісцидоз та інші); хронічні запально-дистрофічні захворювання шлунка, кишківника, печінки, жовчного міхура; стани після резекції або опромінення органів шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються порушеннями перетравлення їжі, метеоризмом, діареєю (у складі комбінованої терапії); для покращення перетравлення їжі у пацієнтів з нормальною функцією ШКТ у разі похибок у харчуванні; підготовка до рентгенологічного та ультразвукового дослідження органів черевної порожнини; розлади шлунково-кишкового тракту функціонального характеру (при гострих кишкових інфекціях, синдромі роздратованого кишечника та інших).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; гострий панкреатит чи хронічний панкреатит у стадії загострення. Тим не менш, можливе застосування у фазі загасаючого загострення при розширенні дієти, якщо є ознаки порушення травлення; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми).Вагітність та лактаціяБезпека застосування панкреатину при вагітності та в період грудного вигодовування вивчена недостатньо. Застосування можливе у випадках, коли очікувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Порушення з боку імунної системи Дуже рідко: алергічні реакції негайного типу (такі як висипання на шкірі, кропив'янка, чхання, сльозотеча, бронхоспазм, диспное), гіперчутливість ШКТ. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже рідко: діарея, абдомінальний дискомфорт, біль у животі, нудота, блювання; утворення стриктур в ілеоцекальному та висхідному відділах ободової кишки у пацієнтів з муковісцидозом при застосуванні високих доз панкреатину. Порушення з боку сечостатевої системи Частота невідома: гіперурикозурія (див. розділ "Особливі вказівки"). Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе зниження всмоктування фолієвої кислоти при одночасному застосуванні препаратів панкреатину. Ефект гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому (таких як акарбоза, міглітол) може знижуватися при одночасному застосуванні з препаратами травних ферментів, що містять ферменти, що розщеплюють вуглеводи (наприклад, амілазу). Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням панкреатину 20 000 проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиДоза препарату Панкреатин 20 000 встановлюється індивідуально залежно від захворювання та вираженості симптомів. Якщо немає інших вказівок, дорослим слід приймати по 1-2 таблетки Панкреатину 20 000 під час їжі. Препарат приймають внутрішньо, не розламуючи та не розжовуючи таблетку (ефективність препарату Панкреатин 20 000 може знижуватися при розжовуванні, і панкреатичні ферменти при вивільненні можуть подразнювати слизову оболонку ротової порожнини), запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Добову дозу панкреатичних ферментів, що відповідає 15000-20000 ОД ліпази/кг маси тіла, перевищувати не рекомендується. Збільшення дози слід здійснювати лише під контролем лікаря, орієнтуючись при цьому на симптоматику (наприклад, зменшення стеатореї та болю у животі). Тривалість лікування визначається лікарем і може змінюватись від кількох днів (при порушенні травлення через похибку в дієті) до кількох місяців і навіть років (при необхідності постійної замісної терапії). У дітей дозування визначається лікарем. Доза для дітей та дорослих при муковісцидозі У пацієнтів з муковісцидозом дозу слід підбирати з урахуванням тяжкості симптомів захворювання, результатів контролю стеатореї та підтримання адекватного нутритивного статусу (див. розділ "Особливі вказівки"). Доза не повинна перевищувати 10000 ОД ліпази/кг маси тіла на добу. У дітей режим дозування та тривалість лікування встановлює лікар залежно від ступеня вираженості травних порушень та складу дієти, з розрахунку 1000 ОД ліпази/кг маси тіла дитини на кожен прийом їжі для дітей молодше 4-х років та 500 ОД ліпази/кг маси тіла дитини на кожний прийом їжі для дітей старше 4-х років. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми: гіперурикозурія, гіперурикемія (особливо у хворих на муковісцидоз, що приймають високі дози ферментних препаратів). Лікування: симптоматична терапія, відміна препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри гострому панкреатиті або загостренні хронічного панкреатиту (на стадії згасання загострення), у період відновного дієтичного харчування, доцільно приймати препарат Панкреатин 20 000 на тлі наявної та/або екзокринної недостатності підшлункової залози, що залишається в подальшому. У пацієнтів з муковісцидозом, особливо при прийомі високих доз панкреатину, може спостерігатись гіперурикозурія, тому у цієї групи пацієнтів необхідно контролювати концентрацію сечової кислоти у сечі. У вищезгаданої групи пацієнтів описані стриктури в ілеоцекальному та висхідному відділах ободової кишки. В якості запобіжного заходу при появі незвичного дискомфорту в животі або зміни характеру скарг, особливо при прийомі більше 10000 ОД ліпази/кг маси тіла на добу, необхідно медичне обстеження. Препарат Панкреатин 20 000 містить активні ферменти, які при вивільненні в ротовій порожнині, наприклад, при розжовуванні, можуть пошкодити слизову оболонку ротової порожнини (аж до утворення виразок). Тому таблетку необхідно ковтати повністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Панкреатин 20 000 не впливає на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Пірацетам – 400,0000 мг; Допоміжні речовини: макрогол 6000 – 9,8500 мг; кроскармелоза натрію – 8,3500 мг; кремнію діоксид – 7,3500 мг; колоїдний (аеросил) магнію стеарат – 1,0000 мг; Склад оболонки: гіпромелоза Е5 – 8,0000 мг; титану діоксид – 4,0000 мг; макрогол 400 – 0,8000 мг; гіпромелоза Е50 - 0,4750 мг; макрогол 6000 – 0,1750 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 6 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 2, 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Допускається незначна шорсткість поверхні. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція Після прийому внутрішньо пірацетам швидко і практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 100%. Після одноразового прийому препарату в дозі 2 г максимальна концентрація (Сmах) досягається через 30 хв і становить 40-60 мкг/мл, через 2-8 годин виявляється у спинномозковій рідині. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) становить близько 0,6 л/кг. Чи не зв'язується з білками плазми крові. Пірацетам проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, а також гемодіалізні мембрани. У дослідженні на тваринах виявлено, що пірацетам вибірково накопичується в тканинах кори головного мозку, переважно в лобових, тім'яних та потиличних частках, у мозочку та базальних ядрах. Метаболізм Чи не метаболізується. Виведення Період напіввиведення із плазми крові (Т1/2) становить 4-5 год та 8,5 год - зі спинномозкової рідини. Т1/2 подовжується при нирковій недостатності. Виводиться у незміненому вигляді нирками. Екскреція нирками майже повна (>95%) протягом 30 год. Загальний кліренс пірацетаму у здорових добровольців становить 86 мл/хв.ФармакодинамікаПірацетам - ноотропний препарат, який діє на центральну нервову систему різними шляхами: модифікує нейротрансмісію в головному мозку, покращує метаболічні умови, що сприяють нейрональній пластичності, покращує мікроциркуляцію, впливаючи на реологічні характеристики крові та не викликаючи вазодилатацію. Тривале або нетривале застосування пірацетаму у пацієнтів з церебральною дисфункцією підвищує концентрацію уваги та покращує когнітивні функції, що проявляється значними змінами на електроенцефалограмі (підвищенням лепехи активності, зниженням 5 активності). Препарат сприяє відновленню когнітивних здібностей після різних церебральних ушкоджень унаслідок гіпоксії, інтоксикації або електросудомної терапії. Пірацетам показаний для лікування кортикальної міоклонії як монотерапії, так і у складі комплексної терапії. Зменшує тривалість спровокованого вестибулярного нейроніту. Пірацетам інгібує підвищену агрегацію активованих тромбоцитів та, у разі патологічної ригідності еритроцитів, покращує їх деформованість та здатність до фільтрації.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування інтелектуально-мнестичних порушень за відсутності встановленого діагнозу деменції. Зменшення проявів кортикальної міоклонії у чутливих до пірацетаму пацієнтів як монотерапії, так і у складі комплексної терапії (з метою визначення чутливості до пірацетаму в конкретному випадку може бути проведений пробний курс лікування).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до пірацетаму або похідних піролідону, а також до інших компонентів препарату; хорея Гентінгтона; гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт); термінальна стадія хронічної ниркової недостатності Обережно: порушення гемостазу; великі хірургічні втручання; тяжка кровотеча; хронічна ниркова недостатність (при кліренсі креатиніну 20-80 мл/хв).Вагітність та лактаціяВагітність Достатніх даних про застосування пірацетаму під час вагітності відсутні. Дослідження на тваринах не показали прямого чи опосередкованого впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи чи постнатальний розвиток. Пірацетам проникає крізь плацентарний бар'єр. Плазмова концентрація пірацетаму у новонароджених досягає 70-90% від такої матері. Пірацетам слід призначати під час вагітності лише у виняткових випадках, якщо користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, а клінічний стан вагітної потребує лікування пірацетамом. Період грудного вигодовування Пірацетам проникає у грудне молоко. Препарат не слід застосовувати під час годування груддю або слід припинити грудне вигодовування при лікуванні пірацетамом. При прийнятті рішення про необхідність відміни грудного вигодовування або відмови від лікування пірацетамом слід співвіднести користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії для жінки.Побічна діяНебажані реакції, зареєстровані під час клінічних досліджень, а також виявлені в період постмаркетингового застосування пірацетаму перераховані нижче за системами та органами та частотою виникнення: дуже "часто" (≥ 1/100, < 1/10); "нечасто" (≥ 1/1000, < 1/100); "рідко" (≥ 1/10000, < 1/1000); "Частота невідома" (неможливо оцінити на підставі наявних даних). З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома: кровоточивість. З боку імунної системи: частота невідома – анафілактоїдні реакції, гіперчутливість. З боку центральної нервової системи та психіки: часто – гіперактивність, нервозність; нечасто – сонливість, депресія; частота невідома - ажитація, тривога, сплутаність свідомості, галюцинації, атаксія, порушення рівноваги, загострення перебігу епілепсії, біль голови, безсоння, тремор. З боку органу слуху та лабіринту: частота невідома – вертиго. З боку серцево-судинної системи: рідко – тромбофлебіт, артеріальна гіпотензія (тільки при парентеральному введенні). З боку травної системи: частота невідома – абдомінальний біль (у тому числі у верхніх відділах), діарея, нудота, блювання. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ангіоневротичний набряк, дерматит, свербіж, кропив'янка. З боку репродуктивної системи: частота невідома – посилення сексуального потягу. Загальні порушення та розлади у місці введення: нечасто – астенія. Лабораторно-інструментальні дані: часто – збільшення маси тіла. Важливо повідомляти про розвиток небажаної реакції з метою забезпечення безперервного моніторингу відношення користі та ризику лікарського препарату. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря. Медичні працівники повідомляють про небажані реакції лікарського препарату через національні системи повідомлення про небажані реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиГормони щитовидної залози При одночасному застосуванні пірацетаму з гормонами щитовидної залози (трійодтиронін + тироксин) відзначалися сплутаність свідомості, дратівливість та порушення сну. Аценокумарол Згідно з опублікованим сліпим клінічним дослідженням у пацієнтів з рецидивуючим венозним тромбозом пірацетам у дозі 9,6 г/добу не впливає на дозу аценокумаролу, необхідну для досягнення міжнародного нормалізованого відношення, рівного 2,5-3,5, але порівняно з ефектами одного лише аценомару. , додавання пірацетаму в дозі 9,6 г/добу значно знижує агрегацію тромбоцитів, вивільнення p-тромбоглобуліну, концентрацію фібриногену та фактора Віллебранду (VIII: С; VIII: vW: Ag; VIII: vW: RCo), а також в'язкість цільної крові та плазми. Фармакокінетичні взаємодії У концентрації 142, 426 та 1422 мкг/мл пірацетам не інгібує ізоферменти цитохрому Р450 (CYP 1А2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 4А9/11) in vi. У концентрації 1422 мкг/мл спостерігалося мінімальне інгібування ізоферменту CYP 2А6 (21%) та ЗА4/5 (11%). Однак значення константи пригнічення (Ki), ймовірно, виходять далеко за межі концентрації 1422 мкг/мл. Таким чином, метаболічна взаємодія пірацетаму з іншими препаратами є малоймовірною. Можливість зміни фармакокінетики пірацетаму під впливом інших лікарських препаратів низька, оскільки 90% пірацетаму виводиться у незмінному вигляді із сечею. Протисудомні засоби Прийом пірацетаму в дозі 20 г на добу протягом 4 тижнів у пацієнтів з епілепсією, які приймали постійні дози протиепілептичних препаратів (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та вальпроєва кислота), не змінював їх максимальну концентрацію та мінімальну концентрацію. Алкоголь Одночасний прийом з алкоголем не впливав на концентрацію пірацетаму у плазмі; при прийомі 1,6 г пірацетаму концентрація етанолу у плазмі не змінювалася.Спосіб застосування та дозиВсередину. Під час їди або натще, запиваючи рідиною. При неможливості перорального прийому препарат вводять внутрішньовенно у тій же дозі. При інтелектуально-мнестичних порушеннях: 2,4-4,8 г на добу в 2-3 прийоми. Лікування кортикальної міоклонії: лікування починають з дози 7,2 г на добу, кожні 3-4 дні дозу збільшують на 4,8 г на добу до максимальної дози 24 г на добу на 2-3 прийоми. Застосування інших препаратів для лікування міоклонії слід продовжити у тому ж дозуванні. Залежно від отриманого ефекту слід зменшувати дозу цих препаратів. Лікування пірацетамом слід продовжувати доти, доки зберігаються симптоми захворювання. У пацієнтів з гострими епізодами міоклонії може статися спонтанне поліпшення, тому кожні 6 місяців слід робити спроби зменшення дози або відміни препарату. Для цього поступово зменшують дозу на 1,2 г на добу кожні два дні (у разі синдрому Ланса-Адамса кожні 3-4 дні для запобігання можливому раптовому рецидиву або синдрому відміни). Дозування пацієнтам з порушенням функції нирок: пірацетам виводиться майже виключно нирками, при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю або які потребують контролю функції нирок слід бути обережним. Період напіввиведення збільшується прямо пропорційно до погіршення функції нирок та кліренсу креатиніну; це також справедливо щодо літніх людей, у яких екскреція креатиніну залежить від віку. Дозу слід коригувати залежно від величини кліренсу креатиніну. Кліренс креатиніну для чоловіків можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну (Ксиворот) за такою формулою: КК (мл/хв) =[140 - вік(роки)] х маса тіла (кг)/ [72 х Ксиворот (мг/дл)] Кліренс креатиніну для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Ниркова недостатність КК мл/хв Режим дозування Норма >80 нормальна доза в 2-4 прийоми Легка 50-79 2/3 звичайної дози в 2-3 прийоми Середня 30-49 1/3 звичайної дози в 2 прийоми Важка <30 1/6 звичайної дози одноразово Термінальна стадія - протипоказано Літнім пацієнтам дозу коригують за наявності ниркової недостатності, тривалої терапії необхідний контроль функціонального стану нирок. Дозування пацієнтам з порушенням функції печінки: пацієнти з порушенням функції печінки корекції дози не потребують. Пацієнтам з порушенням функції нирок і печінки дозування здійснюється за схемою.ПередозуванняСимптоми: зареєстрований поодинокий випадок розвитку диспептичних явищ у вигляді діареї з кров'ю та абдомінальним болем при прийомі пірацетаму внутрішньо у добовій дозі 75 г, імовірно через велику сумарну дозу сорбітолу, що раніше міститься у складі препаратів пірацетаму. У цьому препараті сорбітол відсутній, проте слід бути обережним при спільному прийомі пірацетаму та сорбітолу. Інші симптоми передозування не зареєстровані. Лікування: при значному передозуванні слід промити шлунок або викликати блювання. Специфічного антидоту немає. Рекомендується проведення симптоматичної терапії, яка може містити гемодіаліз. Ефективність гемодіалізу для пірацетаму становить 50-60%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на агрегацію тромбоцитів Внаслідок антиагрегатного ефекту, пірацетам слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкими геморагічними порушеннями, ризиком кровотеч (наприклад, при виразці шлунка), порушеннями гемостазу, у пацієнтів з хірургічними втручаннями, включаючи стоматологічні втручання, у пацієнтів, які приймають антиреганти. дози ацетилсаліцилової кислоти. Ниркова недостатність Оскільки пірацетам виводиться нирками, слід бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю. Скасування терапії При лікуванні кортикальною міоклонією слід уникати різкого переривання лікування, оскільки це може спричинити поновлення нападів. Проникає через мембрани, що фільтрують, апаратів для гемодіалізу. Натрій При лікуванні пацієнтів, які перебувають на дієті гіпонатрію, рекомендується враховувати, що таблетки пірацетаму в дозі 24 г містять 46 мг натрію. Літні пацієнти При тривалій терапії у пацієнтів похилого віку рекомендується регулярний контроль функції нирок, при необхідності корекція дози в залежності від кліренсу креатиніну. Пірацетам проникає через мембрани фільтруючих апаратів для гемодіалізу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: Преднізолон 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (10) - пачки картонні. 100 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Преднізолон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Преднізолон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці преднізолон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Преднізолон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. У меншій мірі ніж гідрокортизон, впливає на процеси водно-електролітного обміну: сприяє виведенню іонів калію та кальцію, затримці в організмі іонів натрію та води. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах преднізолон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію соляної кислоти та пепсину в шлунку, що призводить до розвитку виразки пептики. При системному застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. У порівнянні з гідрокортизоном протизапальна активність преднізолону в 4 рази більша, мінералокортикоїдна активність у 0.6 рази менша.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. C max у плазмі відзначається через 90 хв. У плазмі велика частина преднізолону зв'язується з транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном). Метаболізується переважно у печінці. T1/2 становить близько 200 хв. Виводиться нирками у незміненому вигляді – 20%.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо та парентерального застосування: ревматизм; ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, склеродермія, хвороба Бехтерева, бронхіальна астма, астматичний статус, гострі та хронічні алергічні захворювання, анафілактичний шок, хвороба Аддісона, гостра недостатність кори надниркових залоз; гепатит, печінкова кома, гіпоглікемічні стани, ліпоїдний нефроз; агранулоцитоз, різні форми лейкемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія; мала хорея; Пухирчатка, екзема, свербіж, ексфоліативний дерматит, псоріаз, сверблячка, себорейний дерматит, ВКВ, еритродермія, алопеція. Для внутрішньосуглобового введення: хронічний поліартрит, посттравматичний артрит, остеоартрит великих суглобів, ревматичні ураження окремих суглобів, артрози. Для інфільтраційного введення в тканини: епікондиліт, тендовагініт, бурсит, плечолопатковий періартрит, келоїди, ішіалгії, контрактура Дюпюїтрена, ревматичні та подібні до них ураження суглобів та різних тканин. Для застосування в офтальмології: алергічний, хронічний та нетиповий кон'юнктивіт та блефарит; запалення рогівки при непошкодженій слизовій оболонці; гостре та хронічне запалення переднього відрізка судинної оболонки, склери та епісклери; симпатичне запалення очного яблука; після травм та операцій при тривалому подразненні очних яблук. Для застосування в гінекології: лікування вагінітів (у складі комбінованої терапії з антибіотиками та протигрибковими засобами).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до преднізолону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозна поразка очей, трахома, порушення цілісності очного епітелію.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі) застосовують лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування під час лактації слід ретельно зважити очікувану користь лікування для матері та ризик для дитини. Застосування у дітей У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, зниження толерантності до вуглеводів, стероїдний діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, уповільнення росту у дітей. З боку травної системи: нудота, блювання, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатит, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс через катаболізм білків, підвищений виведення кальцію з організму, гіпокальціємію, підвищення маси тіла, підвищене потовиділення. Серцево-судинна система: втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, брадикардія (аж до зупинки серця); стероїдна міопатія, серцева недостатність (розвиток або посилення симптомів), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку кістково-м'язової системи: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, м'язова слабкість, стероїд м'язової маси (атрофія). З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, судомні напади. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску (з можливим пошкодженням зорового нерва), трофічні зміни рогівки, екзофтальм, схильність до розвитку вторинної інфекції (бактеріальної, грибкової, вірусної). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: петехії, екхімози, витончення та крихкість шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Реакції зумовлені імунодепресивною дією: уповільнення процесів регенерації, зниження стійкості до інфекцій. При парентеральному введенні: у поодиноких випадках анафілактичні та алергічні реакції, гіпер- або гіпопігментація, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, загострення після інтрасиновіального застосування, артропатія типу Шарко, стерильні абсцеси, при введенні у вогнища на голові – сліпота.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із саліцилатами можливе підвищення ймовірності виникнення кровотеч. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе збільшення порушень електролітного обміну. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами зменшується швидкість зниження рівня глюкози у крові. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами посилюється ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з рифампіцином можливе ослаблення терапевтичної дії рифампіцину. При одночасному застосуванні гіпотензивних засобів можливе зниження їхньої ефективності. При одночасному застосуванні похідних кумарину можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні рифампіцину, фенітоїну, барбітуратів можливе ослаблення дії преднізолону. При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів – посилення дії преднізолону. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти можливе зниження вмісту саліцилатів у крові. При одночасному застосуванні празиквантелу можливе зменшення його концентрації у крові. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших кортикостероїдів, андрогенів, естрогенів, пероральних контрацептивів та стероїдних анаболіків. Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі кортикостероїдів антипсихотичних засобів, карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для замінної терапії у дорослих початкова доза становить 20-30 мг на добу, підтримуюча доза - 5-10 мг на добу. При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча - 5-15 мг на добу. Добову дозу слід поступово зменшувати. Для дітей початкова доза становить 1-2 мг/кг/сут у 4-6 прийомів, підтримуюча – 300-600 мкг/кг/сут. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні доза, кратність і тривалість застосування визначаються індивідуально. При внутрішньосуглобовому введенні у великі суглоби застосовують дозу 25-50 мг, для суглобів середньої величини – 10-25 мг, для дрібних суглобів – 5-10 мг. Для інфільтраційного введення тканини залежно від тяжкості захворювання і величини області ураження застосовують дози від 5 до 50 мг. Місцево в офтальмології застосовують 3 рази на добу, курс лікування – не більше 14 днів; у дерматології – 1-3 рази на добу. Місцево в гінекології – у складі комбінованих препаратів з антибіотиками та протигрибковими засобами відповідно до рекомендованого режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгіло підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікованість). З обережністю застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечника, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті. З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що схиляють до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). Під час лікування (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові, глюкози в крові; Для зменшення побічних ефектів можна призначити анаболічні стероїди, антибіотики, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Рекомендується уточнити необхідність запровадження АКТГ після курсу лікування преднізолоном (після проведення шкірної проби!). При хворобі Аддісона слід уникати одночасного застосування з барбітуратами. Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, надниркової недостатності, а також загострення захворювання, з приводу якого призначено преднізолон. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Зовнішньо не слід застосовувати більше 14 днів. У разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення захворювання.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: активна речовина: Преднізолон натрію фосфат – 40,32 мг (у перерахунку на преднізолон) – 30,00 мг; Допоміжні речовини: гідрофосфат натрію (натрію фосфат двозаміщений) – 0,91 мг; динатрію едетату дигідрат (трилон Б) – 0,50 мг; натрію дигідрофосфату дигідрат (натрію фосфат однозаміщений 2-водний) – 0,34 мг; пропіленгліколь – 0,25 мл; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 30 мг/мл. По 1 мл ампули полімерні з поліетилену. По 3, 5, 10, 100 полімерних ампул з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний або зі злегка зеленувато-жовтим відтінком розчин.ФармакокінетикаАбсорбція Всмоктування при введенні в м'язи стегна швидше, ніж при введенні в сідничні м'язи. При внутрішньовенному введенні максимальна концентрація у плазмі досягається через 0,5 години. При внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація досягається через 0,5-1 годину. Розподіл До 90% преднізолону зв'язується з білками плазми: транскортином (кортикостероїдзв'язуючим глобуліном) та альбумінами. Метаболізм Преднізолон метаболізується переважно у печінці, частково у нирках та інших тканинах, в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Метаболіти неактивні. Виведення Період напіввиведення преднізолону із плазми становить близько 3 годин. Виводиться через кишечник та нирками шляхом клубочкової фільтрації та на 80-90 % реабсорбується нирковими канальцями. 20% дози виводиться нирками у незмінному вигляді.ФармакодинамікаПреднізолон – синтетичний глюкокортикостероїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Чинить протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів. Взаємодіє з цитоплазматичними рецепторами глюкокортикостероїдів (ГКС) (рецептори глюкокортикоїдів є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, що індукує утворення білків (у тому числі ферментів, що регулюють у клітинах життєво важливі процеси). Протизапальна дія пов'язана з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту, зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран і мембран органелл. Діє на всі етапи запального процесу: інгібує синтез простагландинів на рівні арахідонової кислоти (ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та інгібує синтез ендоперекисів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін.); синтез «прозапальних цитокінів» (інтерлейкін-1, фактор некрозу пухлини альфа та ін.); підвищує стійкість клітинних мембран до дії різних факторів, що ушкоджують. Імунодепресивна дія обумовлена ​​викликаною інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-лімфоцитів та взаємодії Т- і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів-інтерлейкіна-інтерлейкіна-інтерлейкіна; та макрофагів та зниженням утворення антитіл. Протиалергічна дія розвивається в результаті зниження синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, зменшення кількості T- та B-лімфоцитів, опасистих тканин , зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія обумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, попередженням або зменшенням вираженості набряку слизових оболонок бронхів, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладенням в слизовій оболонці. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції. Пригнічує синтез та секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ) та вдруге – синтез ендогенних кортикостероїдів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Вплив на білковий обмін: зменшує кількість глобулінів у плазмі крові; підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін); знижує синтез та посилює катаболізм білка в м'язовій тканині. Вплив на ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів; перерозподіляє жир (мобілізація з підшкірної клітковини кінцівок та накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота); призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вплив на вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (підвищення надходження глюкози з печінки до крові); збільшує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз (активація глюконеогенезу); сприяє розвитку гіперглікемії. Вплив на водно-електролітний обмін: затримує натрій та воду в організмі; стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність); знижує абсорбцію кальцію із ШКТ; викликає «вимивання» кальцію з кісток та підвищення його ниркової екскреції; знижує мінералізацію кісткової тканини.Показання до застосуванняПрепарат застосовують для екстреної терапії при станах, що вимагають швидкого підвищення концентрації кортикостероїдів в організмі: шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний, анафілактичний, кардіогенний, гемотрансфузійний) – при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії; алергічні реакції (гострі та важкі форми), анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба; бронхіальна астма (важка форма); астматичний статус; набряк головного мозку (тільки після підтвердження симптомів підвищення внутрішньочерепного тиску результатами магнітно-резонансної або комп'ютерної томографії), обумовлений пухлиною головного мозку та/або пов'язаний з хірургічним втручанням або променевою терапією; системні захворювання сполучної тканини: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак; гострий гепатит, печінкова кома; первинна та вторинна наднирникова недостатність (при необхідності у поєднанні з мінералокортикостероїдами, особливо у дітей); гостра недостатність надниркових залоз (у поєднанні з мінералокортикостероїдами при необхідності); тиреотоксичний криз; необхідність зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень (при отруєнні рідинами, що припікають).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість до преднізолону або до компонентів препарату; системний мікоз; епідуральне та інтратекальне введення препарату; набряк головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми; одночасне застосування живих або ослаблених вакцин із імуносупресивними дозами препарату; інфекція очей, зумовлена ​​вірусом простого герпесу (через ризик перфорації рогівки); застосування препарату не рекомендується у пацієнтів з гострим або підгострим інфарктом міокарда, оскільки можливі розповсюдження вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза; у дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря; період грудного вигодовування. З обережністю: При захворюваннях ШКТ: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. При паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесених, включаючи нещодавній контакт з хворим) – простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії. У пре- та поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), при лімфаденіті після щеплення БЦЖ. При імунодефіцитних станах (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфекції). При захворюваннях серцево-судинної системи: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія. При ендокринних захворюваннях: цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до глюкози), гіпертиреоз, гіпотиреоз, ожиріння ІІІ-ІV ступеня). При хронічній нирковій та/або печінковій недостатності тяжкого ступеня, нефроуролітіазі. При гіпоальбумінемії та станах, що спричиняють її виникнення (цироз печінки, нефротичний синдром). При системному остеопорозі, міастенії gravis, гострому психозі, поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито – і закритокутовій глаукомі. У пацієнтів із тромбоемболічними ускладненнями нині або мають схильність до розвитку цих ускладнень. При тяжких афективних розладах в анамнезі. При судомному синдромі. При вагітності. У літніх пацієнтів препарат Преднізолон буфус слід застосовувати з обережністю через підвищену небезпеку розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяПреднізолон проникає крізь плаценту. Під час вагітності (особливо у І триместрі) або у жінок, які планують вагітність, застосування препарату Преднізолон буфус показано лише в тому випадку, якщо очікуваний лікувальний ефект від застосування препарату Преднізолон буфус перевищує ризик негативного впливу на організм матері та плода. ГКС слід призначати при вагітності лише за абсолютними показаннями. При тривалій терапії під час вагітності можливі вади розвитку (ущелина верхнього неба) та гіпотрофія плода. Відомості про вплив кортикостероїдів на перебіг та результат пологів відсутні. Необхідно ретельне спостереження за дітьми, які народилися від матерів, які отримували досить високі дози препарату під час вагітності. Оскільки кортикостероїди проникають у грудне молоко, при необхідності застосування препарату Преднізолон буфус від грудного вигодовування дитини слід відмовитися.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежить від тривалості застосування, величини дози, що використовується, та можливості дотримання циркадного ритму призначення препарату Преднізолон буфус. З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дис стрии), затримка статевого розвитку у дітей. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, «стероїдна» виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі та перфорація стінки ШКТ, підвищення або зниження апетиту, порушення травлення, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках – підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності серцевої недостатності, зміни на електрокардіограмі, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, раптова втрата зору (при парентеральному введенні в області голови, шиї раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока). З боку обміну речовин: підвищений виведення кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, «стероїдна» міопа м'язової маси (атрофія). З боку шкірних покровів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, «стероїдні» вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, анафілактичний шок, місцеві алергічні реакції. Місцеві реакції: печіння, оніміння, біль, поколювання на місці введення, інфекції на місці введення, рідко – некроз оточуючих тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтоподібний м'яз). Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром відміни.Взаємодія з лікарськими засобамиМожлива фармацевтична несумісність преднізолону з іншими внутрішньовенно препаратами, що вводяться – його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (внутрішньовенно болюсно (струменево), або через іншу крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину преднізолону із гепарином утворюється осад. Одночасне застосування преднізолону з: індукторами мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, рифампіцин, фенітоїн, теофілін, ефедрин) призводить до зниження його концентрації; діуретиками (особливо «тіазидними» та інгібіторами карбоангідрази) та амфотерицином В може призвести до посилення виведення з організму калію та збільшення ризику розвитку серцевої недостатності; натрійсодержащими препаратами може призвести до розвитку набряків та підвищення артеріального тиску; серцевими глікозидами - погіршується їх переносимість і підвищується ймовірність розвитку шлуночкової екстрасистолії (через викликану гіпокаліємію); непрямими антикоагулянтами – послаблює (рідше посилює) їхню дію (потрібна корекція дози); антикоагулянтами та тромболітиками – підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у ШКТ; етанолом та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ) – посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень ШКТ та розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗЗ при лікуванні артритів можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту); парацетамолом – зростає ризик розвитку гепатотоксичності (індукція печінкових ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу); ацетилсаліциловою кислотою – прискорює її виведення та знижує концентрацію в крові (при відміні преднізолону концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ); інсуліном та пероральними гіпоглікемічними препаратами, гіпотензивними засобами – зменшується їх ефективність; вітаміном Д – знижується його впливом геть всмоктування кальцію в кишечнику; соматотропним гормоном – знижує його ефективність, і з празиквантелом – його концентрацію у крові; м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти) та нітратами – сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску; трициклічними антидепресантами – може посилювати вираженість депресії, викликаної прийомом кортикостероїдів (не показані для терапії даних побічних ефектів); ізоніазидом та мексилетином – збільшує їхній метаболізм (особливо у «повільних» ацетилаторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Інгібітори карбоангідрази та «петлеві» діуретики можуть збільшувати ризик розвитку остеопорозу. Індометацин, витісняючи преднізолон у зв'язку з альбумінами, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. АКТГ посилює дію преднізолону. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається преднізолоном. Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм преднізолону, можуть часом збільшувати його токсичність. Одночасне застосування андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів із преднізолоном сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів. Естрогени та пероральні естрогеновмісні контрацептиви знижують кліренс преднізолону, що може супроводжуватися посиленням виразності його дії. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізації збільшується ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн підвищують ризик розвитку катаракти при призначенні преднізолону. При одночасному застосуванні з антитиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами підвищується кліренс преднізолону. Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на тлі міорелаксантів. Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть зумовлювати необхідність підвищення дози преднізолону. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, спричинених вірусом Епштейна-Барр. Одночасне застосування преднізолону із сультопридом підвищує ризик розвитку аритмії. Одночасне застосування преднізолону з гіпотензивними препаратами може спричинити зниження гіпотензивного ефекту через затримку натрію та води. Одночасне застосування преднізолону з фторхінолонами підвищує ризик розвитку тендиніту, в окремих випадках може призводити до розриву сухожилля.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (краплинно або струминно), внутрішньом'язово. Внутрішньовенний препарат Преднізолон буфус зазвичай вводять спочатку струминно, потім краплинно. Доза препарату та тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально залежно від показань та тяжкості захворювання. При гострій недостатності надниркових залоз препарат вводять у початковій разовій дозі від 90-120 мг до 180 мг, добова доза становить 300-390 мг. При тяжких алергічних реакціях препарат Преднізолон буфус вводять у добовій дозі від 90-120 мг до 180 мг протягом 3-16 днів. При бронхіальній астмі препарат Преднізолон буфус вводять в залежності від тяжкості захворювання та ефективності комплексного лікування від 60-90 мг до 660 мг на курс лікування від 3 до 16 днів; у тяжких випадках доза може бути збільшена до 1380 мг на курс лікування та більше з поступовим зниженням дози. При астматичному статусі препарат Преднізолон буфус вводять у дозі 510-1200 мг на добу з подальшим зниженням до 300 мг на добу та переходом на підтримуючі дози. При тиреотоксичному кризі рекомендована початкова доза препарату Преднізолон-буфус 90-120 мг; добова доза – 300 мг. За потреби добова доза може бути збільшена до 900 мг. Тривалість застосування залежить від терапевтичного ефекту, зазвичай до 6 днів. При шоці, резистентному до стандартної терапії препарат Преднізолон буфус на початку терапії зазвичай вводять струминно, після чого переходять на краплинне введення. Якщо протягом 10-20 хвилин артеріальний тиск не підвищується, повторюють струменеве введення препарату. Після виведення із шокового стану продовжують краплинне введення до стабілізації артеріального тиску. Початкова разова доза становить 60-150 мг у тяжких випадках – до 390 мг. Повторно препарат вводять через 3-4 години. Добова доза може становити 300-1200 мг із подальшим зниженням дози. При гострій печінково-нирковій недостатності (при гострих отруєннях, у післяопераційному та післяпологовому періодах та інше) препарат Преднізолон буфус вводять по 30-90 мг на добу; за наявності показань добова доза може бути збільшена до 300-1500 мг на добу та вище. При ревматоїдному артриті та системному червоному вовчаку препарат Преднізолон буфус вводять додатково до системного прийому препарату в дозі 60-120 мг на добу не більше 7-10 днів. При гострому гепатиті препарат Преднізолон-буфус вводять по 60-120 мг на добу протягом 7-10 днів. При отруєннях рідинами, що припікають, з опіками травного тракту і верхніх дихальних шляхів препарат Преднізолон буфус призначають у дозі 60-390 мг на добу протягом 3-18 днів. Разова доза для дітей: дітям від 2 до 12 місяців вводять із розрахунку 2-3 мг/кг маси тіла; від 1 до 14 років – 1-2 мг/кг внутрішньовенно струминно або глибоко внутрішньом'язово. Розчин внутрішньовенно слід вводити повільно (близько 3 хвилин). За необхідності можна повторити введення препарату через 20-30 хвилин. При неможливості внутрішньовенного введення препарат Преднізолон буфус вводять внутрішньом'язово в тих же дозах. Після усунення гострого стану призначають внутрішньо преднізолон у таблетках, з подальшим поступовим зменшенням дози. При тривалому прийомі препарату добову дозу слід поступово знижувати. Тривалу терапію не можна припиняти раптово!ПередозуванняСимптоми: можливе посилення описаних вище дозозалежних побічних ефектів. Лікування: симптоматична терапія. Необхідно зменшити дозу препарату Преднізолон-буфус.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ огляду на ризик розвитку аритмії застосування препарату у високих дозах слід проводити в умовах стаціонару, оснащеного необхідним обладнанням (електрокардіографом, дефібрилятором). У разі розвитку тривалої спонтанної ремісії лікування слід припинити. У процесі терапії препаратом Преднізолон буфус пацієнту слід проходити регулярне обстеження (контроль маси тіла, проведення рентгенографії органів грудної клітки та черевної порожнини; якщо можливо, то й ендоскопічне обстеження шлунково-кишкового тракту (за наявності в анамнезі виразкових уражень ШКТ)). Під час лікування препаратом Преднізолон буфус (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску, стан водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози в крові. З метою зменшення побічних ефектів на період лікування високими дозами препарату Преднізолон буфус має бути збільшено надходження калію та кальцію в організм (прийом їжі, багатої калієм та кальцієм, або прийом препаратів калію, кальцію та вітаміну Д). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженим вмістом жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у пацієнтів із гіпотиреозом та цирозом печінки. З огляду на запровадження високих доз преднізолону виникає ризик розвитку гострого панкреатиту. Препарат Преднізолону буфус може посилювати існуючі емоційну нестабільність або психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі преднізолон у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря. У стресових ситуаціях під час підтримуючого лікування (наприклад, хірургічні операції, травма чи інфекційні захворювання) слід здійснити корекцію дози препарату у зв'язку з підвищенням потреби у глюкокортикостероїдах. Тимчасове підвищення дози препарату при стресових ситуаціях потрібне як до, так і після стресу. Тривале застосування високих доз препарату Преднізолон буфус потребує поступового зниження дози з метою запобігання гострій недостатності кори надниркових залоз. При різкій відміні препарату Преднізолон буфус виникає ризик розвитку гострої недостатності надниркових залоз аж до летального результату. При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток синдрому «скасування» (анорексія, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, загальна слабкість), а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено препарат Преднізолон буфус. Під час лікування препаратом не слід проводити вакцинацію через зниження її ефективності (імунної відповіді). Призначаючи препарат Преднізолон буфус при інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі, необхідно одночасно проводити специфічну протимікробну терапію. У дітей під час тривалого лікування препаратом Преднізолон буфус необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. Внаслідок слабкого мінералокортикоїдного ефекту для замісної терапії при наднирковій недостатності препарат Преднізолон буфус використовують у комбінації з мінералокортикостероїдами. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати концентрацію глюкози крові та за необхідності коригувати терапію. Показано рентгенологічний контроль за кістково-суглобовою системою (знімки хребта, кисті). Преднізолон у пацієнтів з латентними інфекційними захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів може спричинити лейкоцитурію, що може мати діагностичне значення. Застосування преднізолону у пацієнтів із хворобою Іценко-Кушинга слід уникати через можливе посилення клінічних проявів. Преднізолон може підвищувати сприйнятливість до інфекційних захворювань, більш тяжкому перебігу (можливий летальний кінець при вітряній віспі, кору та інших інфекціях у не імунізованих пацієнтів) або маскувати їх симптоми. Прийом препарату може маскувати симптоми подразнення очеревини у пацієнтів з перфорацією стінки шлунка або кишечника. У зв'язку з реєстрацією випадків тромбозу, включаючи венозну тромбоемболію, на фоні терапії кортикостероїдами, необхідно дотримуватися запобіжних заходів у пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями в даний час або мають схильність до розвитку цих ускладнень. Можливе погіршення перебігу міастенії. ГКС можуть негативно впливати на фертильність. На фоні застосування глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості та числа сперматозоїдів. Преднізолон підвищує вміст метаболітів 11- та 17-оксикетокортикостероїдів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 100 мл: Активна речовина: Морська вода – 5 мл; Допоміжна речовина: очищена вода - до 100 мл. Розчин містить: натрій – не менше 2,5 мг/мл магній – не менше 0,35 мг/мл кальцій – не менше 0,008 мг/мл калій – не менше 0,10 мг/мл гідрокарбонати – не менше 0,03 мг/мл хлориди – не менше 3,5 мг/мл сульфати – не менше 1,5 мг/мл Краплі назальні. По 2 мл, 5 мл, 10 мл у тюбик-крапельниці з клапаном або по 10 мл, 15 мл, 20 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною, закупорені кришками, що нагвинчуються з полімерних матеріалів.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Срібла протеїнат - 200 мг; Допоміжне речовина: повідон До 30 - 20 мг. 1 ампула розчинника містить вода для ін'єкцій. Таблетки для виготовлення розчину для місцевого застосування, 200 мг. Комплект: 1 таблетка в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої. 1 полімерна ампула з розчинником (вода для ін'єкцій) по 10 мл. 1 флакон темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 15 мл, закупорений кришкою з піпеткою (для дорослих та дітей віком від 3 років) або насадкою-розпилювачем (для дорослих та дітей старше 6 років) з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки від темно-коричневого до чорного кольору з нерівномірним фарбуванням поверхні, з фаскою, допускається металевий блиск.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не всмоктується.ФармакодинамікаПрепарат срібла (срібло протеїнат містить 75-85% срібла). Має в'яжучу, антисептичну та протизапальну дію. Дисоціює з утворенням іонів срібла, що зв'язуються з ДНК бактерій та перешкоджають їх розмноженню на слизових оболонках в умовах місцевого застосування. Механізм дії срібла протеїнату заснований на тому, що іони срібла беруть в облогу білки і утворюють захисну плівку на пошкодженій слизовій оболонці, яка сприяє зменшенню чутливості нервових закінчень і звуженню кровоносних судин (це призводить до зменшення набряку), що в свою чергу обумовлює гальмування запальних реакцій. Іони срібла також пригнічують розмноження різних мікробів. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: B. cereus, C. albicans, E. coli, P. aeruginosa, S. aureus, A. niger, S.Abony та інші.Показання до застосуванняСимптоматична терапія гострого назофарингіту, синуситу; гострий риніт (нежить).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, вагітність, період лактації, атрофічний риніт, дитячий вік до 3 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності та матерям, що годують, при необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЛегке подразнення слизової оболонки, печіння, свербіж, алергічні реакції (кропив'янка, атопічний дерматит, набряк Квінке, анафілактичний шок). Якщо у Вас позначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна, фармакокінетична взаємодія: не вивчена. Фармацевтична взаємодія: солі цинку, міді, свинцю, срібла, ртуті, заліза, алюмінію утворюють із розчином препарату нерозчинні опади; розчин препарату інактивується солями алкалоїдів та органічними основами (епінефрін). Якщо Ви застосовуєте перераховані вище або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні) перед застосуванням препарату проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиМісцево у вигляді 2% розчину. Приготування розчину проводити безпосередньо перед застосуванням. Готовий розчин зберігати за кімнатної температури. Розчин використовувати протягом 30 днів після приготування. Для приготування 2% розчину 1 таблетку препарату (200 мг) розчиняють у 10 мл розчинника (вода для ін'єкцій). Перед застосуванням препарату рекомендується промити та очистити носові ходи. Для форми випуску, що включає кришку з піпеткою: Дітям від 3 до 6 років – по 1-2 краплі в кожну ніздрю 3 рази на день. Дорослим та дітям старше 6 років – по 2-3 краплі в кожний носовий хід 3 рази на день. Тривалість курсу лікування – 5-7 днів. Для форми випуску, що включає насадку-розпилювач: Дорослим та дітям старше 6 років: По 1-2 зрошення слизової оболонки порожнини носа 3 десь у день протягом 5-7 днів. Якщо через 7 днів лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняПри рекомендованому способі застосування передозування є малоймовірним. Симптоми: можливе посилення побічних ефектів. При випадковому проковтуванні великої кількості препарату може спричинити подразнення шлунково-кишкового тракту. При сильному подразненні, печінні, свербіні слизові оболонки промити великою кількістю води протягом 15 хвилин. Якщо симптоми зберігаються, зверніться до лікаря. Лікування симптоматичне.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 л. Активна речовина: Таурін – 40 г Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат – 1 г; вода очищена – до 1 л. Краплі очні 4%. По 1 мл, 1,5 мл, 2 мл у тюбик-крапельниці з клапаном або по 5 мл, 10 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною з поліетилену високого тиску або з поліетилену низького тиску, або з поліетилену для медичних цілей, або з поліетилену або поліпропілену для інфузійних розчинів та очних крапель. Тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною закупорюють кришками, що нагвинчуються, з полімерних матеріалів. 1 тюбик-крапельницю по 1 мл, 5 мл, 10 мл або 5, 10 тюбик-крапельниць по 1 мл, 1,5 мл, 2 мл з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні системна адсорбція низька.ФармакодинамікаПротикатарактний засіб має ретинопротекторну (при субкон'юнктивальному введенні) та метаболічну дію. Таурін є сірковмісною амінокислотою, що утворюється в організмі в процесі метаболізму цистеїну. Сприяє нормалізації функцій клітинних мембран, активізації енергетичних та обмінних процесів, збереженню електролітного складу цитоплазми за рахунок накопичення катіонів калію та кальцію, покращення умов проведення нервового імпульсу.Показання до застосуванняПрепарат застосовують у складі комплексної терапії. Дистрофія рогівки; катаракта (стареча, діабетична, травматична, променева); травма рогівки (як стимулятор репаративних процесів). Первинна відкритокутова глаукома у поєднанні з β-адреноблокаторами (для поліпшення відтоку внутрішньоочної рідини).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, дитячий вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяДостатнього досвіду щодо застосування препарату під час вагітності та годування груддю немає. Можливе застосування Таурину для лікування вагітних та годуючих матерів за призначенням лікаря, якщо очікуваний лікувальний ефект для матері перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів для плода та дитини.Побічна діяАлергічна реакція.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе спільне застосування таурину з тимололом. Випадків негативної лікарської взаємодії таурину з іншими препаратами, що застосовуються у офтальмології, не описано. У пацієнтів з первинною відкритокутовою глаукомою відмічено збільшення гіпотензивної дії β-адреноблокаторів (бутиламіногідроксипропоксифеноксиметил метилоксадіазолу або тимололу малеату) у разі спільного застосування з таурином.Спосіб застосування та дозиПри катаракті препарат призначають як інстиляції по 1-2 краплі 2-4 десь у день протягом 3 місяців. Курс повторюють із місячним інтервалом. При травмах та дистрофічних захворюваннях рогівки застосовують у тих же дозах протягом 1 місяця. При відкритокутовій глаукомі (у поєднанні з бутиламіногідроксипропоксифеноксиметил метилоксадіазолом або тимололом малеатом) по 1-2 краплі 2 рази на день за 15-20 хвилин до призначення одного з місцевих гіпотензивних засобів, протягом 6 тижнів з наступним скасуванням на 2 тижні.ПередозуванняДані про передозування відсутні.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Цетиризину дигідрохлорид – 10,00 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь – 350,00 мг; гліцерол (гліцерин) – 250,00 мг; натрію ацетату тригідрат – 10,00 мг; натрію сахаринат – 10,00 мг; метилпарагідроксибензоат (метилпарабен) – 1,35 мг; оцтова кислота крижана – 0,53 мг; пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен) – 0,15 мг; вода очищена – до 1 мл.ХарактеристикаАнтигістамінний засіб 2 покоління. Застосовується для запобігання та зниження симптомів алергії. Діє швидко, ефект відзначається через 20 хвилин і зберігається більше доби.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб – блокатор Н1-гістамінових рецепторів.ФармакодинамікаЦетиризин є метаболітом гідроксизину, має антигістамінний ефект з протиалергічною дією. Цетиризин відноситься до групи конкурентних антагоністів гістаміну і блокує H1-гістамінові рецептори з невеликим впливом на інші рецептори і практично не має антихолінергічної та антисеротонінової дії. Цетиризин впливає на гістамінзалежну стадію алергічних реакцій негайної дії, а також зменшує міграцію еозинофілів та обмежує вивільнення медіаторів при алергічних реакціях уповільненого типу. Практично не проходить через гематоенцефалічний бар'єр і, отже, майже здатний досягти центральних рецепторів Н1.Показання до застосуванняПрепарат показаний дорослим та дітям з 6 місяців і старше для полегшення: назальних та очних симптомів цілорічного (персистуючого) та сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту: сверблячки, чхання, закладеності носа, ринореї, сльозотечі, гіперемії кон'юнктиви; симптомів хронічної ідіопатичної кропив'янки. Застосування у дітей від 6 до 12 місяців можливе лише за призначенням лікаря та під суворим медичним контролем.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цетиризину, гідроксизину або інших похідних піперазину, а також до будь-якого іншого компонента препарату; термінальна стадія ниркової недостатності (КК дитячий вік до 6 місяців (через обмеженість даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату Цетиризин). З обережністю Хронічна ниркова недостатність (при КК > 10 мл/хв потрібна корекція режиму дозування); пацієнти похилого віку (при віковому зниженні клубочкової фільтрації); епілепсія та пацієнти з підвищеною судомною готовністю; пацієнти із сприятливими факторами до затримки сечі; дитячий вік до 1 року; при одночасному вживанні з алкоголем; період грудного вигодовування; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування цетиризину під час вагітності обмежені (300-1000 результатів вагітності). Проте не виявлено випадків формування вад розвитку, ембріональної та неонатальної токсичності з чітким причинно-наслідковим зв'язком. Експериментальні дослідження на тваринах не виявили жодних прямих або непрямих несприятливих ефектів цетиризину на плід, що розвивається (у тому числі в постнатальному періоді), перебіг вагітності та постнатальний розвиток. При вагітності призначення цетиризину можливе після консультації з лікарем, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування Не слід застосовувати цетиризин під час грудного вигодовування, оскільки цетиризин екскретується з грудним молоком. У період грудного вигодовування застосовують після консультації з лікарем, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для дитини. Фертильність Доступні дані щодо впливу на фертильність людини обмежені, проте негативного впливу на фертильність у дослідженнях на тваринах не виявлено. Перед застосуванням препарату, якщо Ви вагітні, або припускаєте, що Ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Цетиризину дигідрохлорид – 10,00 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь – 350,00 мг; гліцерол (гліцерин) – 250,00 мг; натрію ацетату тригідрат – 10,00 мг; натрію сахаринат – 10,00 мг; метилпарагідроксибензоат (метилпарабен) – 1,35 мг; оцтова кислота крижана – 0,53 мг; пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен) – 0,15 мг; вода очищена – до 1 мл.ХарактеристикаАнтигістамінний засіб 2 покоління. Застосовується для запобігання та зниження симптомів алергії. Діє швидко, ефект відзначається через 20 хвилин і зберігається більше доби.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб – блокатор Н1-гістамінових рецепторів.ФармакодинамікаЦетиризин є метаболітом гідроксизину, має антигістамінний ефект з протиалергічною дією. Цетиризин відноситься до групи конкурентних антагоністів гістаміну і блокує H1-гістамінові рецептори з невеликим впливом на інші рецептори і практично не має антихолінергічної та антисеротонінової дії. Цетиризин впливає на гістамінзалежну стадію алергічних реакцій негайної дії, а також зменшує міграцію еозинофілів та обмежує вивільнення медіаторів при алергічних реакціях уповільненого типу. Практично не проходить через гематоенцефалічний бар'єр і, отже, майже здатний досягти центральних рецепторів Н1.Показання до застосуванняПрепарат показаний дорослим та дітям з 6 місяців і старше для полегшення: назальних та очних симптомів цілорічного (персистуючого) та сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту: сверблячки, чхання, закладеності носа, ринореї, сльозотечі, гіперемії кон'юнктиви; симптомів хронічної ідіопатичної кропив'янки. Застосування у дітей від 6 до 12 місяців можливе лише за призначенням лікаря та під суворим медичним контролем.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цетиризину, гідроксизину або інших похідних піперазину, а також до будь-якого іншого компонента препарату; термінальна стадія ниркової недостатності (КК дитячий вік до 6 місяців (через обмеженість даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату Цетиризин). З обережністю Хронічна ниркова недостатність (при КК > 10 мл/хв потрібна корекція режиму дозування); пацієнти похилого віку (при віковому зниженні клубочкової фільтрації); епілепсія та пацієнти з підвищеною судомною готовністю; пацієнти із сприятливими факторами до затримки сечі; дитячий вік до 1 року; при одночасному вживанні з алкоголем; період грудного вигодовування; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування цетиризину під час вагітності обмежені (300-1000 результатів вагітності). Проте не виявлено випадків формування вад розвитку, ембріональної та неонатальної токсичності з чітким причинно-наслідковим зв'язком. Експериментальні дослідження на тваринах не виявили жодних прямих або непрямих несприятливих ефектів цетиризину на плід, що розвивається (у тому числі в постнатальному періоді), перебіг вагітності та постнатальний розвиток. При вагітності призначення цетиризину можливе після консультації з лікарем, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування Не слід застосовувати цетиризин під час грудного вигодовування, оскільки цетиризин екскретується з грудним молоком. У період грудного вигодовування застосовують після консультації з лікарем, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для дитини. Фертильність Доступні дані щодо впливу на фертильність людини обмежені, проте негативного впливу на фертильність у дослідженнях на тваринах не виявлено. Перед застосуванням препарату, якщо Ви вагітні, або припускаєте, що Ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему