Эгис Фармацевтический завод Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: активна речовина: донепезилу гідрохлориду моногідрат (відповідає донепезилу гідрохлориду - 10 мг) допоміжні речовини: МКЦ; гідроксипропілцелюлоза з низьким ступенем заміщення (L-HPC B1); магнію стеарат; Opadry Y-1-7000 білий (гіпромелоза; титану діоксид; макрогол 400)Фармакотерапевтична групаАлзепіл – специфічний та оборотний інгібітор ацетилхолінестерази, яка є переважним типом холінестерази в головному мозку. Препарат інгібує цей фермент більш ніж у 1000 разів сильніше, ніж бутирилхолінестеразу, що міститься, переважно, поза центральною нервовою системою. Після одноразового прийому препарату в дозах 5 мг або 10 мг ступінь пригнічення активності ацетилхолінестерази, виміряний у мембранах еритроцитів, становив 63,6% та 77.3% відповідно. Інгібування ацетилхолінестерази в еритроцитах під дією донепезилу корелює зі змінами шкали ADAS-cog (шкала оцінки когнітивних функцій при хворобі Альцгеймера). Здатність Алзепіла змінювати перебіг супутніх неврологічних захворювань не вивчена. Отже, не можна вважати, що препарат впливає прогресування таких захворювань.ФармакокінетикаВсмоктування. Cmax донепезилу в плазмі після перорального прийому досягаються приблизно через 3-4 години. Концентрації в плазмі та AUC підвищуються пропорційно дозі. T1/2 становить приблизно 70 годин і систематичне застосування одноразових доз призводить до досягнення рівноважного стану, що досягається протягом 2-3 тижнів після початку терапії. У рівноважному стані концентрація донепезилу у плазмі та відповідна фармакодинамічна активність незначно змінюються протягом дня. Їда не впливає на всмоктування донепезилу. Розподіл. Зв'язування з білками плазми – 95%. Про зв'язування з білками плазми активного метаболіту – 6-О-десметилдонепезилу – невідомо. Розподіл не вивчався. Донепезил та/або його метаболіти можуть зберігатись в організмі більше 10 днів. Метаболізм та виведення. Донепезил піддається метаболізму в печінці системою цитохрому P450 і виводиться переважно нирками: приблизно 57% введеної дози виявлено у сечі (17% – у незміненому вигляді) та 14,5% – у калових масах. Після одноразового прийому в дозі 5 мг концентрація незміненого донепезилу в плазмі - 30% від прийнятої дози, 6-О-десметилдонепезилу - 11% (єдиний метаболіт, що має подібну активність з донепезилу гідрохлоридом), донепезил-цис-N-оксиду 5-О-десметилдонепезилу - 7% і глюкуронового кон'югату 5-О-десметилдонепезилу - 3%. Підлога, раса та куріння не мають істотного впливу на концентрацію донепезилу в плазмі. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки може спостерігатись підвищена Cssдонепезилу у плазмі крові.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування Альцгеймерової хвороби легкої або середньої тяжкості.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість (в т.ч. до похідних піпередину); вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (через відсутність клінічних даних). З обережністю: хронічна обструктивна хвороба легень, бронхіальна астма, порушення ритму серця, загальна анестезія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, одночасний прийом НПЗЗ, холіноблокаторів або інших інгібіторів холінестерази.Вагітність та лактаціяДосвіду застосування препарату під час вагітності та в період лактації немає. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком. Тому застосування під час вагітності протипоказане, у разі потреби прийому препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНудота, діарея, головний біль, непритомність, запаморочення, безсоння, стомлюваність, галюцинації, збудження, агресивна поведінка (які припиняються після зниження дози або відміни препарату), блювання, розлад шлунка, нетримання сечі, висипання, свербіння шкіри, застуда, біль різної локалізації, незначне збільшення концентрації м'язової кретинінфосфокінази в сироватці крові, брадикардія, судомні напади, шлунково-кишкова кровотеча, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, синоатріальна та атріовентрикулярна блокада, печени, екстрапір.Взаємодія з лікарськими засобамиАлзепіл та/або його метаболіти не пригнічують метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину або дигоксину. При одночасному застосуванні з дигоксином або циметидином метаболізм донепезилу гідрохлориду не змінюється. Кетоконазол та хінідин, інгібітори CYP3A4 (ітраконазол, еритроміцин) та 2D6 (флюоксетин) пригнічують метаболізм донепезилу. У дослідженні здорових добровольців кетоконазол підвищував середні концентрації донепезилу приблизно на 30%. Індуктори ферментів (рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін та етанол) можуть знижувати рівень донепезилу. Однак ступінь такої інгібуючої або індукуючої дії не відомий, тому такі комбінації препаратів слід застосовувати з обережністю. Алзепіл може взаємодіяти з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Також, Алзепіл, має синергічну дію при одночасному прийомі з сукцинілхоліном, іншими міорелаксантами або антагоністами холінергічних рецепторів та бета-блокаторів, які впливають на провідність серця. При одночасному застосуванні Алзепілу з іншими холіноміметиками та четвертинними антихолінергічними препаратами, такими як глікопіролат, описані випадки атипових змін артеріального тиску та частоти серцевих скорочень.Спосіб застосування та дозиАлзепіл застосовують строго за призначенням лікаря! Препарат слід приймати внутрішньо увечері перед сном. Дорослим та літнім пацієнтам препарат призначають у початковій дозі 5 мг 1 раз на добу. Прийом у початковій дозі 5 мг слід продовжувати протягом 1 місяця, щоб оцінити ранній клінічний ефект терапії та досягти рівноважної концентрації донепезилу. Через місяць при необхідності можна збільшити до 10 мг на добу (1 прийом). Максимальна добова доза, що рекомендується, 10 мг. Клінічних досліджень з дозуванням більше 10 мг на день не проводилося. При порушеннях функції печінки та нирок корекції доз не потрібно. У зв'язку з можливим збільшенням експозиції при легкому або помірному порушенні функції печінки підвищення дози слід виконувати з урахуванням індивідуальної переносимості.ПередозуванняСимптоми: холінергічний криз (виражена нудота, блювання, слинотеча, потовиділення, брадикардія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, колапс та судоми). Можливе посилення м'язової слабкості, яка при ураженні дихальних м'язів може призвести до смерті. Лікування: слід призначати загальне підтримуюче лікування. Як антидот застосовують третинні антихолінергічні препарати, наприклад, атропін у початковій дозі 1-2 мг внутрішньовенно, потім дозу підбирають залежно від клінічного ефекту. Немає даних про виведення донепезилу гідрохлориду та/або його метаболітів за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу або гемофільтрації).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: повідон-йод – 100 мг; Допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин), ноноксинол 9, безводна лимонна кислота, динатрію гідрофосфат, натрію гідроксиду 10% розчин (м/о) (для встановлення рН), вода очищена. По 30, 120 і 1000 мл препарату у флакон з поліетилену зеленого кольору, з крапельницею з безбарвного поліетилену і пробкою з білого пропілену, що нагвинчується, з контролем першого розтину. Флакони по 30 мл і 120 мл поміщаються в картонну пачку разом з інструкцією із застосування. На флакон по 1000 мл наклеюється дві етикетки та прикріплюється інструкція, флакон у картонну пачку не вкладається.Опис лікарської формиРозчин для місцевого та зовнішнього застосування темно-коричневого кольору, що не містить зважених або обложених частинок.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні майже не відбувається реабсорбція йоду.ФармакодинамікаАнтисептичний та дезінфікуючий засіб. Вивільняючись з комплексу з полівінілпіролідоном при контакті зі шкірою та слизовими, йод утворює з білками клітини бактерій йодаміни, коагулює їх та викликає загибель мікроорганізмів. Має швидку бактерицидну дію на грампозитивні та грамнегативні бактерії (за винятком М. tuberculosis). Ефективний щодо грибів, вірусів, найпростіших.Показання до застосуванняЛікування та профілактика ранових інфекцій у хірургії, травматології, комбустіології, стоматології; лікування бактеріальних, грибкових та вірусних інфекцій шкіри, профілактика суперінфекції у дерматологічній практиці; обробка пролежнів, трофічних виразок, діабетичної стопи; дезінфекція шкіри та слизових пацієнтів при підготовці до оперативних втручань, інвазивних досліджень (пункції, біопсії, ін'єкції тощо); дезінфекція шкіри навколо дренажів, катетерів, зондів; дезінфекція ротової порожнини при стоматологічних операціях; дезінфекція пологових шляхів, при проведенні "малих" гінекологічних операцій (штучне переривання вагітності, введення внутрішньоматкової спіралі (ВМС), коагуляція ерозії та поліпа тощо).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до йоду та інших складових препарату; порушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз); аденома щитовидної залози; герпетиформний дерматит Дюрінга; одночасне застосування радіоактивного йоду; недоношені та новонароджені діти. Вагітність та період годування груддю, хронічна ниркова недостатність. Застосування Бетадіну не рекомендується з 3-го місяця вагітності та під час лактації. При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бетадин не рекомендується з 3 місяців вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем. Протипоказаний у недоношених та новонароджених дітей.Побічна діяПри частому застосуванні на великій площі ранової поверхні та слизових оболонках може статися системна реабсорбція йоду, що може позначитися на тестах функціональної активності щитовидної залози. Реакції підвищеної чутливості до препарату, можливий прояв алергічної реакції (гіперемія, печіння, свербіж, набряк, біль), що потребує відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з іншими дезінфікуючими та антисептичними засобами, що особливо містять луги, ферменти та ртуть. У присутності крові бактерицидна дія може зменшуватися, однак при збільшенні концентрації розчину бактерицидна активність може бути збільшена.Спосіб застосування та дозиДля обробки шкіри та слизових розчин препарату Бетадин® застосовують у нерозбавленому вигляді для змащування, промивання або як вологий компрес. Для застосування у дренажних системах 10% розчин розбавляють від 10 до 100 разів. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням, розведені розчини не зберігають.ПередозуванняДля гострої йодної інтоксикації характерні такі симптоми: металевий смак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печіння або біль у роті чи ковтку; роздратування та набряк очей; шкірні реакції; шлунково-кишкові розлади та діарея; порушення функції нирок та анурія; недостатність кровообігу; набряк гортані з вторинною асфіксією, набряк легенів, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія. Лікування: слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок та щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушеннях функції щитовидної залози застосування препарату можливе лише під суворим наглядом лікаря. Застосування препарату у новонароджених дітей можливе лише у разі потреби після дослідження функції щитовидної залози. Слід бути обережним при регулярному застосуванні на пошкодженій шкірі у хворих з хронічною нирковою недостатністю. Необхідно стежити, щоб під хворим не залишався надлишок розчину. Не нагрівати перед вживанням. У місці застосування утворюється пофарбована плівка, що зберігається до вивільнення кількості активного йоду, що означає припинення дії препарату. Забарвлення на шкірі та тканинах легко змивається водою. Не використовувати при укусах комах, свійських та диких тварин.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: повідон-йод – 100 мг; Допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин), ноноксинол 9, безводна лимонна кислота, динатрію гідрофосфат, натрію гідроксиду 10% розчин (м/о) (для встановлення рН), вода очищена. По 30, 120 і 1000 мл препарату у флакон з поліетилену зеленого кольору, з крапельницею з безбарвного поліетилену і пробкою з білого пропілену, що нагвинчується, з контролем першого розтину. Флакони по 30 мл і 120 мл поміщаються в картонну пачку разом з інструкцією із застосування. На флакон по 1000 мл наклеюється дві етикетки та прикріплюється інструкція, флакон у картонну пачку не вкладається.Опис лікарської формиРозчин для місцевого та зовнішнього застосування темно-коричневого кольору, що не містить зважених або обложених частинок.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні майже не відбувається реабсорбція йоду.ФармакодинамікаАнтисептичний та дезінфікуючий засіб. Вивільняючись з комплексу з полівінілпіролідоном при контакті зі шкірою та слизовими, йод утворює з білками клітини бактерій йодаміни, коагулює їх та викликає загибель мікроорганізмів. Має швидку бактерицидну дію на грампозитивні та грамнегативні бактерії (за винятком М. tuberculosis). Ефективний щодо грибів, вірусів, найпростіших.Показання до застосуванняЛікування та профілактика ранових інфекцій у хірургії, травматології, комбустіології, стоматології; лікування бактеріальних, грибкових та вірусних інфекцій шкіри, профілактика суперінфекції у дерматологічній практиці; обробка пролежнів, трофічних виразок, діабетичної стопи; дезінфекція шкіри та слизових пацієнтів при підготовці до оперативних втручань, інвазивних досліджень (пункції, біопсії, ін'єкції тощо); дезінфекція шкіри навколо дренажів, катетерів, зондів; дезінфекція ротової порожнини при стоматологічних операціях; дезінфекція пологових шляхів, при проведенні "малих" гінекологічних операцій (штучне переривання вагітності, введення внутрішньоматкової спіралі (ВМС), коагуляція ерозії та поліпа тощо).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до йоду та інших складових препарату; порушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз); аденома щитовидної залози; герпетиформний дерматит Дюрінга; одночасне застосування радіоактивного йоду; недоношені та новонароджені діти. Вагітність та період годування груддю, хронічна ниркова недостатність. Застосування Бетадіну не рекомендується з 3-го місяця вагітності та під час лактації. При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бетадин не рекомендується з 3 місяців вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем. Протипоказаний у недоношених та новонароджених дітей.Побічна діяПри частому застосуванні на великій площі ранової поверхні та слизових оболонках може статися системна реабсорбція йоду, що може позначитися на тестах функціональної активності щитовидної залози. Реакції підвищеної чутливості до препарату, можливий прояв алергічної реакції (гіперемія, печіння, свербіж, набряк, біль), що потребує відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з іншими дезінфікуючими та антисептичними засобами, що особливо містять луги, ферменти та ртуть. У присутності крові бактерицидна дія може зменшуватися, однак при збільшенні концентрації розчину бактерицидна активність може бути збільшена.Спосіб застосування та дозиДля обробки шкіри та слизових розчин препарату Бетадин® застосовують у нерозбавленому вигляді для змащування, промивання або як вологий компрес. Для застосування у дренажних системах 10% розчин розбавляють від 10 до 100 разів. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням, розведені розчини не зберігають.ПередозуванняДля гострої йодної інтоксикації характерні такі симптоми: металевий смак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печіння або біль у роті чи ковтку; роздратування та набряк очей; шкірні реакції; шлунково-кишкові розлади та пронос; порушення функції нирок та анурія; недостатність кровообігу; набряк гортані з вторинною асфіксією, набряк легенів, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія. Лікування: слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок та щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушеннях функції щитовидної залози застосування препарату можливе лише під суворим наглядом лікаря. Застосування препарату у новонароджених дітей можливе лише у разі потреби після дослідження функції щитовидної залози. Слід бути обережними при регулярному застосуванні на пошкодженій шкірі у хворих з хронічною нирковою недостатністю. Необхідно стежити, щоб під хворим не залишався надлишок розчину. Не нагрівати перед вживанням. У місці застосування утворюється пофарбована плівка, що зберігається до вивільнення кількості активного йоду, що означає припинення дії препарату. Забарвлення на шкірі та тканинах легко змивається водою. Не використовувати при укусах комах, свійських та диких тварин.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: діюча речовина: 200 мг повідон-йоду (відповідає 18 - 24 мг активного йоду) у кожному вагінальному супозиторії; Допоміжна речовина: макрогол 1000-2800 мг. По 7 вагінальних супозиторіїв у блістері з ПВХ/ПЕ плівки. По 1 або 2 блістери у картонній пачці разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиСупозиторії вагінальні торпедоподібні, гомогенні, темно-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні майже не відбувається реабсорбція йоду зі слизової оболонки.ФармакодинамікаПовідон-йод є комплексом йоду та полімеру полівінілпіролідону, який вивільняє йод протягом певного часу після його застосування. Елементарний йод (I2) має сильний герміцидний ефект. В експериментах in vitro він швидко знищує бактерії, віруси, гриби та деякі найпростіші організми. Механізм його дії наступний: вільний йод має швидкий герміцидний ефект, а полімер є депо для йоду. При контакті зі шкірою або слизовими оболонками з полімеру виділяється постійно зростаюча кількість йоду. Йод реагує з окислюваними -SH та -OH групами амінокислот, що входять до складу ферментів та структурних білків мікроорганізмів, інактивуючи або руйнуючи ці білки, призводячи до загибелі мікроорганізмів. Більшість мікроорганізмів знищуються при впливі in vitro менш ніж за 1 хвилину, причому основна руйнівна дія припадає на перші 15 - 30 секунд, при цьому йод знебарвлюється. Тому інтенсивність коричневого кольору є показником ефективності. Резистентність до препарату невідома. Антимікробний спектр дії: діюча речовина препарату супозиторії вагінальні Бетадин ефективно впливає і знищує широке коло мікроорганізмів, таких як грам-позитивні та грам-негативні бактерії (бактерицидний ефект), віруси (віруліцидний ефект), гриби (фунгіцидний ефект) ) та суперечки (спороцидний ефект).ІнструкціяВідокремте один супозиторій від стрічки, розриваючи по перфорації V-подібного розрізу. Дістаньте супозиторій із блістера, одночасно потягнувши у протилежних напрямках обидва кінці фольги.Показання до застосуванняГострий або хронічний вагініт (змішана, неспецифічна інфекція), бактеріальний вагіноз (викликаний Gardnerella vaginalis), кандидоз, інфекція Trichomonas vaginalis. Інфекції піхви після терапії антибіотиками чи стероїдними препаратами. Профілактика перед хірургічними чи діагностичними втручаннями у піхву.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до повідону-йоду та інших компонентів препарату. Порушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз) (див. розділ Особливі вказівки). Інші гострі захворювання щитовидної залози. Герпетиформний дерматит Дюрінга. Перед або під час застосування радіоактивного йоду для лікування карциноми щитовидної залози або сцинтиграфії. Вагітність та період годування груддю. Дівчатам, які не досягли підліткового віку, застосування вагінальних супозиторій Бетадін протипоказано.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бетадин не рекомендується з 3 місяців вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). При необхідності у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем. Протипоказаний у недоношених та новонароджених дітей.Побічна діяСвербіж, гіперемія у місці введення препарату, алергічні реакції. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиКомплекс повідон-йод ефективний у діапазоні pH 2 – 7. Взаємодія комплексу з білками та іншими ненасиченими органічними речовинами знижує його ефективність. Не слід застосовувати препарат з іншими дезінфікуючими та антисептичними засобами, що містять окислювачі, луги та катіонні поверхнево-активні речовини. Якщо ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні) перед застосуванням препарату Бетадін проконсультуйтеся з лікарем. Окисна дія повідон-йоду може призвести до хибнопозитивних результатів різних діагностичних проб (наприклад, визначення гемоглобіну в калі або сечі або глюкози в сечі). Під час застосування повідон-йоду може знизитися поглинання йоду щитовидною залозою, що може вплинути на результати деяких діагностичних досліджень (наприклад, сцинтиграфії щитовидної залози, визначення білково-пов'язаного йоду та радіоактивного йоду) або зробити заплановану йодотерапію щитовидної залози. З метою отримання об'єктивних результатів після тривалого лікування повідон-йодом перед проведенням сцинтиграфії необхідно зробити перерву.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально (для введення в піхву). Для максимального вивільнення діючої речовини та запобігання розвитку місцевого подразнення рекомендується змочити супозиторій водою та вводити її глибоко у піхву ввечері перед сном. Якщо під час застосування вагінального супозиторію почнеться менструація, лікування слід продовжувати без перерви, протягом призначеного періоду часу. По 1 супозиторію вводити глибоко у піхву: при гострому вагініті 1 раз на добу протягом 7 днів, у більш тяжких випадках або при недостатньому терапевтичному ефекті лікування можна продовжувати протягом наступних 7 днів 1 раз на добу. При стійких тривалих інфекціях лікування може бути більш тривалим і вагінальні супозиторії можна застосовувати 2 рази на день. Для передопераційної профілактики ускладнень інфекційного генезу у гінекології препарат вводять інтравагінально 2 рази на добу (вранці та ввечері перед сном) протягом 1-7 днів. Якщо після лікування не настає або симптоми посилюються або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями. згідно з тим способом застосування та в тих дозах, які вказані в інструкції із застосування.ПередозуванняПри застосуванні препарату відповідно до інструкції щодо застосування передозування малоймовірне. При надмірному застосуванні можлива йодна інтоксикація, для якої характерні наступні симптоми: металевий присмак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печіння або болю в роті або ковтку, подразнення та набряк очей, шкірні реакції, шлунково-кишкові розлади та діарея, порушення функції , недостатність кровообігу, набряк гортані з вторинною асфіксією, набряк легенів, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія. Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок та щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату може розвинутись подразнення шкіри, контактний дерматит або підвищена чутливість. При появі ознак місцевого подразнення та підвищеної чутливості застосування препарату слід відмінити. Не можна нагрівати препарат перед застосуванням. У пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози, наприклад зобом, вузловим зобом та іншими негострими захворюваннями щитовидної залози, введення значної кількості йоду може спричинити гіпертиреоз. У таких пацієнтів застосування препарату Бетадин вагінальні супозиторії має бути обмежене в часі. Якщо після закінчення лікування розвиваються ознаки гіпертиреозу, пацієнткам рекомендується контролювати функцію щитовидної залози. Препарат не можна застосовувати до та після сцинтиграфії, а також під час лікування карциноми щитовидної залози радіоактивним йодом (див. Протипоказання). Особливої ​​обережності слід дотримуватись при регулярному застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок. Слід уникати регулярного застосування препарату Бетадин супозиторії вагінальні пацієнткам, які отримують препарати літію. Рекомендується дотримуватися обережності при введенні вагінальних супозиторіїв незаймана. Супозиторії мають сперміцидну дію, у зв'язку з чим не рекомендується їх застосування у жінок, які планують вагітність. Рекомендується також протягом курсу лікування використовувати гігієнічні прокладки. Забарвлення на шкірі та тканинах змивається водою. Після контакту з препаратом слід уникати його потрапляння у вічі. Діти та підлітки Дівчаткам, що не досягли підліткового віку, застосування вагінальних супозиторіїв Бетадин протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій».Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: діюча речовина: 200 мг повідон-йоду (відповідає 18 - 24 мг активного йоду) у кожному вагінальному супозиторії; Допоміжна речовина: макрогол 1000-2800 мг. По 7 вагінальних супозиторіїв у блістері з ПВХ/ПЕ плівки. По 1 або 2 блістери у картонній пачці разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТорпедоподібні гомогенні супозиторії темно-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Немає даних про системну абсорбцію. Виведення Переважно нирками. Повидон Всмоктування і тим більше виведення повідону нирками залежить від його молекулярної ваги. Оскільки його молекулярна вага знаходиться в межах 35000 - 50000, слід очікувати на його затримку в організмі.ФармакодинамікаПовідон-йод є комплексом йоду та полімеру полівінілпіролідону, який вивільняє йод протягом певного часу після його застосування. Елементарний йод (I2) має сильний герміцидний ефект. В експериментах in vitro він швидко знищує бактерії, віруси, гриби та деякі найпростіші організми. Механізм його дії наступний: вільний йод має швидкий герміцидний ефект, а полімер є депо для йоду. При контакті зі шкірою або слизовими оболонками з полімеру виділяється постійно зростаюча кількість йоду. Йод реагує з окислюваними -SH та -OH групами амінокислот, що входять до складу ферментів та структурних білків мікроорганізмів, інактивуючи або руйнуючи ці білки, призводячи до загибелі мікроорганізмів. Більшість мікроорганізмів знищуються при впливі in vitro менш ніж за 1 хвилину, причому основна руйнівна дія припадає на перші 15 - 30 секунд, при цьому йод знебарвлюється. Тому інтенсивність коричневого кольору є показником ефективності. Резистентність до препарату невідома. Антимікробний спектр дії: діюча речовина препарату супозиторії вагінальні Бетадин ефективно впливає і знищує широке коло мікроорганізмів, таких як грам-позитивні та грам-негативні бактерії (бактерицидний ефект), віруси (віруліцидний ефект), гриби (фунгіцидний ефект) ) та суперечки (спороцидний ефект).ІнструкціяВідокремте один супозиторій від стрічки, розриваючи по перфорації V-подібного розрізу. Дістаньте супозиторій із блістера, одночасно потягнувши у протилежних напрямках обидва кінці фольги.Показання до застосуванняГострий або хронічний вагініт (змішані неспецифічні інфекції), бактеріальний вагіноз (викликаний Gardnerella vaginalis), кандидоз, інфекція, спричинена Trichomonas vaginalis. Інфекції піхви після терапії антибіотиками чи стероїдними препаратами. Профілактика перед хірургічними чи діагностичними втручаннями у піхву.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до повідону-йоду та інших компонентів препарату. Порушення функції щитовидної залози (гіпертиреоз) (див. розділ Особливі вказівки). Інші гострі захворювання щитовидної залози. Герпетиформний дерматит Дюрінга. Перед або під час застосування радіоактивного йоду для лікування карциноми щитовидної залози або сцинтиграфії. Вагітність та період годування груддю. Дівчатам, які не досягли підліткового віку, застосування вагінальних супозиторій Бетадін протипоказано.Вагітність та лактаціяЗастосування повідон-йоду під час вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане, оскільки йод, що всмоктався, проходить через плаценту і виділяється в грудне молоко. Крім того, плід та новонароджений мають підвищену чутливість до йоду. У грудному молоці концентрація йоду вища, ніж у сироватці крові. Застосування йоду може спричинити плод або новонароджений гіпотиреоз з підвищеною концентрацією тиреотропного гормону (ТТГ). Може виникнути необхідність контролю функції щитовидної залози у дитини. У дітей слід запобігти можливості випадкового попадання препарату в рот або його проковтування. Фертильність Супозиторії вагінальні можуть мати сперміцидну дію, тому при плануванні вагітності їх застосування не рекомендується.Побічна діяСвербіж, гіперемія у місці введення препарату, алергічні реакції. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиКомплекс повідон-йод ефективний у діапазоні pH 2 – 7. Взаємодія комплексу з білками та іншими ненасиченими органічними речовинами знижує його ефективність. Не слід застосовувати препарат з іншими дезінфікуючими та антисептичними засобами, що містять окислювачі, луги та катіонні поверхнево-активні речовини. Якщо ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні) перед застосуванням препарату Бетадін проконсультуйтеся з лікарем. Окисна дія повідон-йоду може призвести до хибнопозитивних результатів різних діагностичних проб (наприклад, визначення гемоглобіну в калі або сечі або глюкози в сечі). Під час застосування повідон-йоду може знизитися поглинання йоду щитовидною залозою, що може вплинути на результати деяких діагностичних досліджень (наприклад, сцинтиграфії щитовидної залози, визначення білково-пов'язаного йоду та радіоактивного йоду) або зробити заплановану йодотерапію щитовидної залози. З метою отримання об'єктивних результатів після тривалого лікування повідон-йодом перед проведенням сцинтиграфії необхідно зробити перерву.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально (для введення в піхву). Для максимального вивільнення діючої речовини та запобігання розвитку місцевого подразнення рекомендується змочити супозиторій водою та вводити її глибоко у піхву ввечері перед сном. Якщо під час застосування вагінального супозиторію почнеться менструація, лікування слід продовжувати без перерви, протягом призначеного періоду часу. По 1 супозиторію вводити глибоко у піхву: при гострому вагініті 1 раз на добу протягом 7 днів, у більш тяжких випадках або при недостатньому терапевтичному ефекті лікування можна продовжувати протягом наступних 7 днів 1 раз на добу. При стійких тривалих інфекціях лікування може бути більш тривалим і вагінальні супозиторії можна застосовувати 2 рази на день. Для передопераційної профілактики ускладнень інфекційного генезу у гінекології препарат вводять інтравагінально 2 рази на добу (вранці та ввечері перед сном) протягом 1-7 днів. Якщо після лікування не настає або симптоми посилюються або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями. згідно з тим способом застосування та в тих дозах, які вказані в інструкції із застосування.ПередозуванняПри застосуванні препарату відповідно до інструкції щодо застосування передозування малоймовірне. При надмірному застосуванні можлива йодна інтоксикація, для якої характерні наступні симптоми: металевий присмак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печіння або болю в роті або ковтку, подразнення та набряк очей, шкірні реакції, шлунково-кишкові розлади та діарея, порушення функції , недостатність кровообігу, набряк гортані з вторинною асфіксією, набряк легенів, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія. Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок та щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату може розвинутись подразнення шкіри, контактний дерматит або підвищена чутливість. При появі ознак місцевого подразнення та підвищеної чутливості застосування препарату слід відмінити. Не можна нагрівати препарат перед застосуванням. У пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози, наприклад зобом, вузловим зобом та іншими негострими захворюваннями щитовидної залози, введення значної кількості йоду може спричинити гіпертиреоз. У таких пацієнтів застосування препарату Бетадин вагінальні супозиторії має бути обмежене в часі. Якщо після закінчення лікування розвиваються ознаки гіпертиреозу, пацієнткам рекомендується контролювати функцію щитовидної залози. Препарат не можна застосовувати до та після сцинтиграфії, а також під час лікування карциноми щитовидної залози радіоактивним йодом (див. Протипоказання). Особливої ​​обережності слід дотримуватись при регулярному застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок. Слід уникати регулярного застосування препарату Бетадин супозиторії вагінальні пацієнткам, які отримують препарати літію. Рекомендується дотримуватися обережності при введенні вагінальних супозиторіїв незаймана. Супозиторії мають сперміцидну дію, у зв'язку з чим не рекомендується їх застосування у жінок, які планують вагітність. Рекомендується також протягом курсу лікування використовувати гігієнічні прокладки. Забарвлення на шкірі та тканинах змивається водою. Після контакту з препаратом слід уникати його потрапляння у вічі. Діти та підлітки Дівчаткам, що не досягли підліткового віку, застосування вагінальних супозиторіїв Бетадин протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій».Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Егіс Фармацевтичний завод Завод-виробник: Егіс(Угорщина) Діюча речовина: Амлодипін + Раміприл.

Дозировка: 5 мг Фасовка: N28 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Эгис Фармацевтический завод Завод-производитель: Эгис(Венгрия) Действующее вещество: Оланзапин. .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: бенциклану фумарату – 100 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, полівінілацетат, магнію стеарат, карбомер 934 Р, натрію карбоксиметилкрохмаль (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк. По 50 таблеток у флаконі з темного скла з ПЕ кришкою з контролем першого розтину з гармошкою-амортизатором. 1 флакон разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБілі або сірувато-білі, плоскі круглі пігулки з фаскою, з гравіюванням "HALIDOR" на одній стороні, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаБенциклан добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-8 годин (зазвичай через 3 години) після прийому внутрішньо. Через метаболізм першого проходження через печінку біодустунність препарату після прийому внутрішньо становить 25 - 35%. Приблизно 30-40% кількості бенциклану в циркулюючій крові пов'язано з білками плазми, 30% з еритроцитами, 10% з тромбоцитами; вільна фракція складає 20%. Метаболізм здійснюється в печінці, в основному по двох шляхах: деалкілування дає деметиліроване похідне, а розрив ефірного зв'язку дає бензойну кислоту, яка надалі перетворюється на гіппурову. Основна частина введеної дози виділяється із сечею, переважно у вигляді метаболітів, проте також і у незміненому вигляді (2-3 %). Значна більшість метаболітів (90%) виділяються у некон'югованому вигляді, а невелика частина виділяється у кон'югованому вигляді (приблизно 50% у вигляді кон'югату з глюкуроновою кислотою). Період напіввиведення становить 6-10 годин; цей параметр не змінюється у пацієнтів похилого віку, а також при порушенні функцій нирок та печінки. Загальний кліренс становить 40 л/год, нирковий кліренс менше 1 л/год.ФармакодинамікаБенциклан - міотропний спазмолітик з вираженою вазодилатуючою дією. Судинорозширювальна дія бенциклану в основному пов'язана з його здатністю блокувати кальцієві канали, антисеротоніновим дією, і меншою мірою - з блокадою симпатичних гангліїв. Крім того, бенциклан має спазмолітичну дію на вісцеральну мускулатуру (шлунково-кишкового тракту, сечостатевих органів, органів дихання). Препарат спричиняє деяке підвищення частоти серцевих скорочень. Відомо також його слабку транквілізуючу дію. Бенциклан може викликати дозозалежне пригнічення Na/K-залежної АТФази та агрегації тромбоцитів та еритроцитів, а також підвищення еластичності еритроцитів. Ці ефекти спостерігаються в основному в периферичних судинах, коронарних артеріях та мозкових судинах.Показання до застосуванняСудинні захворювання Захворювання периферичних судин: хвороба Рейно, інші захворювання з акроціанозом та спазмом судин, а також хронічні облітеруючі захворювання артерій. Захворювання мозкових судин: у комплексній терапії гострої та хронічної церебральної ішемії. Усунення спазму внутрішніх органів Шлунково-кишкові захворювання: гастроентерити різної етіології (особливо інфекційні), інфекційні та запальні коліти, функціональні захворювання товстого кишечника, тенезми, післяопераційний метеоризм, холецистит, жовчнокам'яна хвороба, стан після холецистектомії, порушення моторики у поєднанні з іншими лікарськими засобами. Урологічні синдроми: спазми та тенезми сечового міхура, супутня терапія сечокам'яної хвороби (у поєднанні з анальгетиками при нирковій коліці).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активного чи будь-якого іншого компонента препарату. Тяжка дихальна, ниркова або печінкова недостатність. Декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, атріовептікулярна блокада. Пароксизмальна суправентрикулярна та шлуночкова тахікардія. Епілепсія чи інші форми спазмофілії. Нещодавно перенесений гемморагічний інсульт. Черепно-мозкова травма (за останні 12 місяців). Вагітність та годування груддю. Дитячий вік до 18 років (через відсутність клінічних даних).Вагітність та лактаціяДані доклінічних досліджень не виявили жодних ембріотоксичних чи тератогенних ефектів. Проте, достатніх достовірних досліджень про застосування препарату під час вагітності та годування грудей у ​​людини проведено не було. Тому введення препарату пацієнткам у першому триместрі вагітності не рекомендується. У період лактації слід утриматися від призначення препарату або вирішити питання про припинення грудного вигодовування під час лікування.Побічна діяШлунково-кишкові: сухість у роті, біль у животі, відчуття ситості, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея. Центральна нервова система: занепокоєння, головний біль, запаморочення, порушення ходи, тремор, порушення сну, зниження пам'яті, іноді минущий сплутаний стан свідомості, галюцинації, астенія, дуже рідко – симптоми осередкового ураження центральної нервової системи (ЦНС), епілептиформні напади. Серцево-судинна система: іноді може виникати передсердна або шлуночкова тахіаритмія (особливо при сумісному введенні з іншими проаритмогенними препаратами). Лабораторні показники: минуще підвищення активності аспарат-амінотрансферази та аламін-амінотрансферази, лейкопенія. Інші: загальне нездужання, збільшення ваги тіла, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при комбінації з наступними засобами: анестетиками та седативними – їх ефекти можуть посилюватися; лікарськими засобами для загальної анестезії – посилення їхньої дії; симпатоміметиками - через ризик передсердних та шлуночкових тахіаритмій; засобами, що знижують рівень калію крові та хінідином – через можливу сумацію проаритмогенних ефектів; препаратами наперстянки – підвищується ризик аритмії при передозуванні наперстянки; бета-адреноблокаторами - через протилежність хронотропних ефектів (негативний у бета-адреноблокаторів та позитивний у бенциклану) може виникнути необхідність підбору дозування бета-блокатора; блокаторами кальцієвих каналів та іншими антигіпертензивними препаратами – через можливість посилення їх ефекту; лікарськими засобами, що викликають побічні ефекти у вигляді спазмофілії - через можливість сумування цих ефектів; ацетилсаліцилова кислота – через посилення гальмування агрегації тромбоцитів.Спосіб застосування та дозиСудинні захворювання По 1 таблетці 3 десь у день протягом 2-3 місяців. Максимальна добова доза становить 400 мг. Інтервал між курсами лікування має становити 2-3 місяці. Усунення спазму внутрішніх органів 1-2 таблетки одноразово, не більше 4 таблеток на добу. Для підтримуючої терапії: 1 таблетці 3 рази на день протягом 3-4 тижнів, потім по 1 таблетці 2 рази на день. Тривалість лікування визначається індивідуально щодо зникнення симптомів захворювання і, як правило, не має перевищувати 1-2 місяці.ПередозуванняСимптоми: почастішання серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, колапс, нетримання сечі, сонливість, неспокій, а у важких випадках – епілептиформні судомні напади. Значне передозування може спричинити тоніко-клонічні судоми. Специфічний антидот не відомий. При передозуванні слід промити шлунок та призначити симптоматичне лікування. Даних про можливе виведення бенциклану за допомогою діалізу немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалій терапії бенцикланом рекомендується регулярний контроль реалогічних властивостей крові (приблизно один раз на 2 місяці). При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають гіпокалемію, серцевими глікозидами, препаратами, що мають пригнічуючий вплив на міокард, добова доза Галідора не повинна перевищувати 150-200 мг. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На початку курсу лікування водіння транспортних засобів та виконання робіт із підвищеним ризиком нещасних випадків потребує особливої ​​обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАмпули – 1 шт. (2 мл): активні речовини: бенциклану фумарату – 50 мг; допоміжні речовини: хлорид натрію для парентеральних лікарських форм 8 мг і воду для ін'єкцій до 2 мл. По 2 мл в ампулі з точкою зламу і двома кодовими кільцями (синє нижнє кільце і жовте верхнє кільце), по 5 ампул в контурній комірковій упаковці (піддон), 2 контурні коміркові упаковки в картонній пачці разом з інструкцією з упаковки у картонній коробці, заклеєній етикеткою разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин без запаху.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаМаксимальна концентрація в плазмі досягається через 2-8 годин (зазвичай через 3 години) після прийому внутрішньо. Через метаболізм першого проходження через печінку біодоступність препарату після прийому внутрішньо становить 25 - 35%. Приблизно 30-40% кількості бенциклану в циркулюючій крові пов'язано з білками плазми, 30% з еритроцитами, 10% з тромбоцитами; вільна фракція складає 20%. Метаболізм здійснюється в печінці, в основному по двох шляхах: деалкілювання дає деметильоване похідне, розрив ефірного зв'язку дає бензойну кислоту, яка надалі перетворюється на гіппурову. Основна частина введеної дози екскретується з нирками, переважно у вигляді метаболітів, проте також і у незміненому вигляді (2-3 %). Значна більшість метаболітів (90%) екскретується у некон'югованому вигляді, а невелика частина екскретується у кон'югованому вигляді (приблизно 50% у вигляді кон'югату з глюкуроновою кислотою). Період напіввиведення становить 6-10 годин; цей параметр не змінюється у пацієнтів похилого віку, а також при порушенні функцій ночей та печінки. Загальний кліренс становить 40 л/год, нирковий кліренс менше 1 л/год.ФармакодинамікаБенциклан - міотропний спазмолітик з вираженою вазодилатуючою дією. Судинорозширювальна дія бенциклану в основному пов'язана з його здатністю блокувати кальцієві канали, антисеротоніновим дією, і меншою мірою - з блокадою симпатичних гангліїв. Крім того, бенциклан має спазмолітичну дію на вісцеральну мускулатуру (шлунково-кишкового тракту, сечостатевих органів, органів дихання). Препарат спричиняє деяке підвищення частоти серцевих скорочень. Відомо також його слабку транквілізуючу дію. Механізм дії Бенциклан може викликати дозозалежне пригнічення Na/K-залежної АТФази та агрегації тромбоцитів та еритроцитів, а також підвищення еластичності еритроцитів. Ці ефекти спостерігаються в основному в периферичних судинах, коронарних артеріях та мозкових судинах.Показання до застосуванняСудинні захворювання Захворювання периферичних судин: хвороба Рейно, інші захворювання з акроціанозом та спазмом судин, а також хронічні облітеруючі захворювання артерій. Захворювання мозкових судин: у комплексній терапії гострої та хронічної церебральної ішемії. Усунення спазму внутрішніх органів Шлунково-кишкові захворювання: гастроентерити різної етіології (особливо інфекційні), інфекційні та запальні коліти, функціональні захворювання товстого кишечника, тенезми, післяопераційний метеоризм, холецистит, жовчнокам'яна хвороба, стан після холецистектомії, порушення моторики у поєднанні з іншими лікарськими засобами. Урологічні синдроми: спазми та тенезми сечового міхура, супутня терапія сечокам'яної хвороби (у поєднанні з аналгетиками при нирковій коліці), підготовка до інструментальних методів дослідження.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активного чи будь-якого іншого компонента препарату. Тяжка дихальна, ниркова або печінкова недостатність. Декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, атріовентрикулярна блокада. Епілепсія та інші форми спазмофілії. Нещодавно перенесений геморагічний інсульт. Черепно-мозкова травма (протягом останніх 12 місяців). Вагітність та годування груддю (див. розділ вагітність та годування груддю).Вагітність та лактаціяДані доклінічних досліджень не виявили жодних ембріотоксичних чи тератогенних ефектів. Проте достатніх достовірних досліджень про застосування препарату під час вагітності та годування груддю у людини проведено не було. Тому введення препарату пацієнткам у першому триместрі вагітності не рекомендується. У період лактації слід утриматися від призначення препарату або вирішити питання про припинення грудного вигодовування під час лікування.Побічна діяШлунково-кишкові: сухість у роті, біль у животі, відчуття ситості, нудота, блювання. Центральна нервова система: занепокоєння, біль голови, запаморочення, порушення ходи, тремор, безсоння, розлади пам'яті, рідко - минущий сплутаний стан свідомості, галюцинації, дуже рідко - симптоми осередкового ураження ЦНС. Серцево-судинні: іноді може виникати передсердна або шлуночкова тахіаритмія (особливо при сумісному введенні з іншими проаритмогенними препаратами). Лабораторні показники: минуще підвищення активності аспарат-амінотрансферази та аламін-амінотрансферази, зменшення кількості білих кров'яних клітин. Інші: загальне нездужання, збільшення ваги тіла, алергічні реакції, рідко – тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при комбінації з наступними засобами: анестетиками та седативними – їх ефекти можуть посилюватися; лікарськими засобами для загальної анестезії – посилення їхньої дії; симпатоміметиками - через ризик передсердних та шлуночкових тахіаритмій; засобами, що знижують рівень калію крові та хінідином – через можливу сумацію проаритмогенних ефектів; препаратами наперстянки – підвищується ризик аритмії при передозуванні наперстянки; бета-адреноблокаторами - через протилежність хронотропних ефектів (негативний у бета-адреноблокаторів та позитивний у бенциклану) може виникнути необхідність підбору дозування бета-блокатора; блокаторами кальцієвих каналів та іншими антигіпертензивними препаратами – через можливість посилення їх ефекту; лікарськими засобами, що викликають побічні ефекти у вигляді спазмофілії - через можливість сумування цих ефектів; ацетилсаліцилова кислота – через посилення гальмування агрегації тромбоцитів.Спосіб застосування та дозиРозчин для внутрішньовенних ін'єкцій (після розведення) або інфузії. Судинні захворювання Інфузія: При судинних захворюваннях препарат може застосовуватись у добовій дозі 200 мг, розділеній на 2 інфузії. 100 мг (4 мл) препарату розводять у 100 – 200 мл ізотонічного розчину NaCl. Препарат вводиться внутрішньовенно-краплинно протягом 1 години 2 рази на добу. Усунення спазму внутрішніх органів Ін'єкції: У гострих випадках вводять у вену повільно 2-4 ампули (4-8 мл) препарату, розведеного сольовим розчином до 10-20 мл або глибоко внутрішньом'язово 2 мл. Курс лікування 2-3 тижні, при необхідності, з наступним переведенням пацієнта на прийом препарату Галідор таблетки.ПередозуванняСимптоми: почастішання серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, схильність до колапсу, нетримання сечі, сонливість, неспокій, а у тяжких випадках – епілептиформні судомні напади. Значне передозування може спричинити тонічні та клонічні судоми. Специфічний антидот не відомий. При передозуванні слід застосовувати симптоматичне лікування. Для лікування судомних нападів рекомендується застосовувати бензодіазепіни. Даних про можливе виведення бенциклану за допомогою діалізу немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМісця ін'єкцій слід періодично змінювати, т.к. препарат може спричинити пошкодження ендотелію судин та тромбофлебіт. Слід утримуватися від парентерального введення препарату хворим з тяжкою серцево-судинною або дихальною недостатністю, схильним до колапсу, а також з гіпертрофією передміхурової залози та затримкою сечі (ступінь затримки підвищується при розслабленні м'язів сечового міхура). При тривалій терапії бенцикланом рекомендується регулярне проведення лабораторних досліджень (не рідше одного разу на 2 місяці). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На початку курсу лікування водіння транспортних засобів та виконання робіт із підвищеним ризиком нещасних випадків потребує особливої ​​обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: тофізопи - 50 мг; допоміжні речовини: стеаринову кислоту 1 мг, стеарат магнію 1 мг, желатин 3,5 мг, тальк 2 мг, крохмаль картопляний 20,5 мг, лактози моногідрат 92 мг, целюлозу мікрокристалічну 10 мг. По 10 штук у блістері. 2 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування упаковані в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки у вигляді диска, білого або сірувато-білого кольору, з фаскою, з гравіюванням "GRANDАХ" на одному боці та з ризиком на іншому боці, без запаху або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб (транквілізатор).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у крові досягається протягом 2 годин, після чого концентрація у плазмі знижується моноекспоненційно. Тофізопи не кумулюється в організмі. Метаболіти його не мають фармакологічної активності. Виводиться головним чином із сечею (60-80%) у формі кон'югатів із глюкуроновою кислотою і, меншою мірою (близько 30%), з калом. Період напіввиведення становить 6-8 годин.ФармакодинамікаПрепарат із групи похідних бензодіазепіну (атипове похідне бензодіазепіну), надає анксіолітичний ефект, що практично не супроводжується седативною, міорелаксуючою, протисудомною дією. Є психовегетативним регулятором, усуває різноманітні форми вегетативних розладів. Має помірну стимулюючу активність. Внаслідок відсутності міорелаксуючого ефекту препарат може застосовуватися і у хворих з міопатією та міастенією. Внаслідок атиповості хімічної структури, на відміну від класичних бензодіазепінових похідних, Грандаксин у терапевтичних дозах практично не викликає розвитку фізичної, психічної залежності та синдрому відміни. Грандаксин відноситься до денних анксіолітики.Показання до застосуванняНеврози та неврозоподібні стани (стани, що супроводжуються емоційною напругою, вегетативними розладами, помірно вираженою тривогою, апатією, зниженою активністю, нав'язливими переживаннями. Реактивна депресія із помірно вираженими психопатологічними симптомами. Розлад психічної адаптації (посттравматичний стресовий розлад). Клімактеричний синдром (як самостійний засіб, а також у комбінації з гормональними препаратами). Передменструальний синдром. Кардіалгії (у вигляді монотерапії або комбінації з іншими препаратами). Алкогольний абстинентний синдром. Міастенія, міопатії, неврогенні м'язові атрофії та інші патологічні стани з вторинними невротичними симптомами, коли протипоказані анксіолітики з вираженою міорелаксуючою дією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активного або будь-якого іншого компонента препарату або до будь-яких інших бензодіазепінів; стани, що супроводжуються вираженим психомоторним збудженням, агресивністю або вираженою депресією; декомпенсована дихальна недостатність; I триместр вагітності та період годування груддю; синдром зупинки дихання уві сні (в анамнезі); одночасне застосування з такролімусом, сиролімусом, циклоспорином; непереносимість галактози, вроджена недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози (препарат містить лактози моногідрат). З обережністю: декомпенсований хронічний респіраторний дистрес, гостра дихальна недостатність в анамнезі, закритокутова глаукома, епілепсія, органічні ураження мозку (наприклад, атеросклероз).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, запор, підвищене відділення газів, нудота, сухість у роті. В окремих випадках можлива застійна жовтяниця. З боку ЦНС: можуть спостерігатися головний біль, безсоння, підвищена подразливість, збудження, психомоторне збудження, сплутаність свідомості, можуть виникати судомні напади у хворих на епілепсію. Алергічні реакції: екзантема, скарлатиноподібна екзантема, свербіж. Опорно-руховий апарат: напруга м'язів, біль у м'язах. Дихальна система: гноблення дихання.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування такролімусу, сиролімусу, циклоспорину та тофізопаму протипоказано. Концентрація у плазмі крові препаратів, що метаболізуються CYP3 А4, може збільшитись при одночасному прийомі з тофізопамом. Застосування тофізопазу з препаратами, що пригнічують функції центральної нервової системи (аналгетики, засоби загальної анестезії, антидепресанти, H1-антигістамінні, седативно-снодійні, антипсихотичні) посилює їх ефекти (наприклад, седативний ефект або пригнічення дихання). Індуктори печінкових ферментів (алкоголь, нікотин, барбітурати, протиепілептичні засоби) можуть посилити метаболізм тофізопаму, що може призвести до зниження його концентрації в плазмі та послаблення терапевтичного ефекту. Деякі протигрибкові препарати (кетоконазол, ітраконазол) можуть уповільнити печінковий метаболізм тофізопаму, що призводить до збільшення його концентрації у плазмі. Деякі антигіпертензивні препарати (клонідин, антагоністи кальцієвих каналів) можуть посилити ефекти тофізопаму. β-блокатори можуть уповільнити метаболізм препарату, однак цей ефект не має клінічного значення. Тофізопи може підвищити рівень дигоксину в плазмі крові. Бензодіазепіни можуть вплинути на антикоагулянтний ефект варфарину. Тривале застосування дисульфіраму може пригнічувати метаболізм тофізопаму. Антацидні засоби можуть впливати на всмоктування тофізопаму. Циметидин та омепразол пригнічують метаболізм тофізопаму. Пероральні контрацептивні засоби можуть знижувати інтенсивність метаболізму тофізопаму. Тофізопи послаблює пригнічуючу дію алкоголю на ЦНС.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально з урахуванням стану хворого, клінічної форми захворювання та індивідуальної чутливості до препарату. Дорослим призначають по 50-100 мг (1-2 табл.) 1-3 десь у день. При нерегулярному застосуванні можна прийняти 1-2 таблетки. Максимальна добова доза становить 300 мг. Хворим похилого віку та пацієнтам з нирковою недостатністю добову дозу знижують приблизно у 2 рази.ПередозуванняСимптоми: Ефекти придушення функції центральної нервової системи виявляються лише після прийому високих доз (50 – 120 мг/кг ваги тіла). Такі дози можуть спричинити блювоту, сплутану свідомість, кому, пригнічення дихання та/або епілептичні напади. При вираженому придушенні функцій ЦНС не рекомендується викликати блювання. Промити шлунок. Введення активованого вугілля допомагає зменшити всмоктування. Слід постійно стежити за основними фізіологічними параметрами та застосовувати відповідну симптоматичну терапію. При гнобленні дихання можна проводити штучну вентиляцію легень. Введення стимуляторів ЦНС не рекомендується. Гіпотензію найкраще усувати внутрішньовенно введенням рідин і переведенням пацієнта в положення Тренделенбурга. Якщо ці заходи не відновлюють нормальний артеріальний тиск, можна ввести дофамін або норадреналін. Діаліз та викликаний діурез не ефективні. Як антагоніст можна ввести Флумазеніл, проте його застосування при передозуванні тофізопамом клінічно не протестовано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід враховувати, що у пацієнтів із затримкою психічного розвитку, хворих похилого віку, а також мають порушення функції нирок та/або печінки, частіше, ніж у інших пацієнтів, можуть спостерігатися побічні ефекти. Не рекомендується застосовувати тофізопи при хронічному психозі, фобії або нав'язливих станах. У цих випадках зростає ризик суїцидальних спроб та агресивної поведінки. Тому тофізопи не рекомендований як монотерапія депресії або депресії, що супроводжується тривогою. Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із деперсоналізацією, а також органічним ураженням головного мозку (наприклад, атеросклерозом). У хворих на епілепсію тофізопи може підвищувати поріг судомної готовності. Кожна таблетка Грандаксин містить 92 мг лактози, що слід враховувати хворим, які страждають на непереносимість лактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Грандаксин істотно знижує увагу і здатність концентруватися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: тофізопи - 50 мг; допоміжні речовини: стеаринову кислоту 1 мг, стеарат магнію 1 мг, желатин 3,5 мг, тальк 2 мг, крохмаль картопляний 20,5 мг, лактози моногідрат 92 мг, целюлозу мікрокристалічну 10 мг. По 10 штук у блістері. 2 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування упаковані в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки у вигляді диска, білого або сірувато-білого кольору, з фаскою, з гравіюванням "GRANDАХ" на одному боці та з ризиком на іншому боці, без запаху або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб (транквілізатор).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у крові досягається протягом 2 годин, після чого концентрація у плазмі знижується моноекспоненційно. Тофізопи не кумулюється в організмі. Метаболіти його не мають фармакологічної активності. Виводиться головним чином із сечею (60-80%) у формі кон'югатів із глюкуроновою кислотою і, меншою мірою (близько 30%), з калом. Період напіввиведення становить 6-8 годин.ФармакодинамікаПрепарат із групи похідних бензодіазепіну (атипове похідне бензодіазепіну), надає анксіолітичний ефект, що практично не супроводжується седативною, міорелаксуючою, протисудомною дією. Є психовегетативним регулятором, усуває різноманітні форми вегетативних розладів. Має помірну стимулюючу активність. Внаслідок відсутності міорелаксуючого ефекту препарат може застосовуватися і у хворих з міопатією та міастенією. Внаслідок атиповості хімічної структури, на відміну від класичних бензодіазепінових похідних, Грандаксин у терапевтичних дозах практично не викликає розвитку фізичної, психічної залежності та синдрому відміни. Грандаксин відноситься до денних анксіолітики.Показання до застосуванняНеврози та неврозоподібні стани (стани, що супроводжуються емоційною напругою, вегетативними розладами, помірно вираженою тривогою, апатією, зниженою активністю, нав'язливими переживаннями. Реактивна депресія із помірно вираженими психопатологічними симптомами. Розлад психічної адаптації (посттравматичний стресовий розлад). Клімактеричний синдром (як самостійний засіб, а також у комбінації з гормональними препаратами). Передменструальний синдром. Кардіалгії (у вигляді монотерапії або комбінації з іншими препаратами). Алкогольний абстинентний синдром. Міастенія, міопатії, неврогенні м'язові атрофії та інші патологічні стани з вторинними невротичними симптомами, коли протипоказані анксіолітики з вираженою міорелаксуючою дією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активного або будь-якого іншого компонента препарату або до будь-яких інших бензодіазепінів; стани, що супроводжуються вираженим психомоторним збудженням, агресивністю або вираженою депресією; декомпенсована дихальна недостатність; I триместр вагітності та період годування груддю; синдром зупинки дихання уві сні (в анамнезі); одночасне застосування з такролімусом, сиролімусом, циклоспорином; непереносимість галактози, вроджена недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози (препарат містить лактози моногідрат). З обережністю: декомпенсований хронічний респіраторний дистрес, гостра дихальна недостатність в анамнезі, закритокутова глаукома, епілепсія, органічні ураження мозку (наприклад, атеросклероз).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, запор, підвищене відділення газів, нудота, сухість у роті. В окремих випадках можлива застійна жовтяниця. З боку ЦНС: можуть спостерігатися головний біль, безсоння, підвищена подразливість, збудження, психомоторне збудження, сплутаність свідомості, можуть виникати судомні напади у хворих на епілепсію. Алергічні реакції: екзантема, скарлатиноподібна екзантема, свербіж. Опорно-руховий апарат: напруга м'язів, біль у м'язах. Дихальна система: гноблення дихання.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування такролімусу, сиролімусу, циклоспорину та тофізопаму протипоказано. Концентрація у плазмі крові препаратів, що метаболізуються CYP3 А4, може збільшитись при одночасному прийомі з тофізопамом. Застосування тофізопазу з препаратами, що пригнічують функції центральної нервової системи (аналгетики, засоби загальної анестезії, антидепресанти, H1-антигістамінні, седативно-снодійні, антипсихотичні) посилює їх ефекти (наприклад, седативний ефект або пригнічення дихання). Індуктори печінкових ферментів (алкоголь, нікотин, барбітурати, протиепілептичні засоби) можуть посилити метаболізм тофізопаму, що може призвести до зниження його концентрації в плазмі та послаблення терапевтичного ефекту. Деякі протигрибкові препарати (кетоконазол, ітраконазол) можуть уповільнити печінковий метаболізм тофізопаму, що призводить до збільшення його концентрації у плазмі. Деякі антигіпертензивні препарати (клонідин, антагоністи кальцієвих каналів) можуть посилити ефекти тофізопаму. β-блокатори можуть уповільнити метаболізм препарату, однак цей ефект не має клінічного значення. Тофізопи може підвищити рівень дигоксину в плазмі крові. Бензодіазепіни можуть вплинути на антикоагулянтний ефект варфарину. Тривале застосування дисульфіраму може пригнічувати метаболізм тофізопаму. Антацидні засоби можуть впливати на всмоктування тофізопаму. Циметидин та омепразол пригнічують метаболізм тофізопаму. Пероральні контрацептивні засоби можуть знижувати інтенсивність метаболізму тофізопаму. Тофізопи послаблює пригнічуючу дію алкоголю на ЦНС.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально з урахуванням стану хворого, клінічної форми захворювання та індивідуальної чутливості до препарату. Дорослим призначають по 50-100 мг (1-2 табл.) 1-3 десь у день. При нерегулярному застосуванні можна прийняти 1-2 таблетки. Максимальна добова доза становить 300 мг. Хворим похилого віку та пацієнтам з нирковою недостатністю добову дозу знижують приблизно у 2 рази.ПередозуванняСимптоми: Ефекти придушення функції центральної нервової системи виявляються лише після прийому високих доз (50 – 120 мг/кг ваги тіла). Такі дози можуть спричинити блювоту, сплутану свідомість, кому, пригнічення дихання та/або епілептичні напади. При вираженому придушенні функцій ЦНС не рекомендується викликати блювання. Промити шлунок. Введення активованого вугілля допомагає зменшити всмоктування. Слід постійно стежити за основними фізіологічними параметрами та застосовувати відповідну симптоматичну терапію. При гнобленні дихання можна проводити штучну вентиляцію легень. Введення стимуляторів ЦНС не рекомендується. Гіпотензію найкраще усувати внутрішньовенно введенням рідин і переведенням пацієнта в положення Тренделенбурга. Якщо ці заходи не відновлюють нормальний артеріальний тиск, можна ввести дофамін або норадреналін. Діаліз та викликаний діурез не ефективні. Як антагоніст можна ввести Флумазеніл, проте його застосування при передозуванні тофізопамом клінічно не протестовано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід враховувати, що у пацієнтів із затримкою психічного розвитку, хворих похилого віку, а також мають порушення функції нирок та/або печінки, частіше, ніж у інших пацієнтів, можуть спостерігатися побічні ефекти. Не рекомендується застосовувати тофізопи при хронічному психозі, фобії або нав'язливих станах. У цих випадках зростає ризик суїцидальних спроб та агресивної поведінки. Тому тофізопи не рекомендований як монотерапія депресії або депресії, що супроводжується тривогою. Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із деперсоналізацією, а також органічним ураженням головного мозку (наприклад, атеросклерозом). У хворих на епілепсію тофізопи може підвищувати поріг судомної готовності. Кожна таблетка Грандаксин містить 92 мг лактози, що слід враховувати хворим, які страждають на непереносимість лактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Грандаксин істотно знижує увагу і здатність концентруватися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активної речовини: кломіфену цитрат – 50 мг; Допоміжні речовини: желатин – 2 мг, магнію стеарат – 2 мг, стеаринова кислота – 2 мг, тальк – 5 мг, крохмаль картопляний – 39 мг, лактози моногідрат – 100 мг. По 10 таблеток у флаконі коричневого скла з ПЕ кришкою з контролем першого розтину та амортизатором-гармошкою. 1 флакон разом з інструкцією із застосування у картонній пачці. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ//Алюмінієва фольга. 1 блістер разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки з фаскою, білого, жовтувато-білого або сірувато-білого "СLO" на одній стороні таблетки, без або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтиестрогенний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарату внутрішньо кломіфен добре абсорбується із ШКТ. Метаболізм Кломіфен метаболізується у печінці. Піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виведення T1/2 кломіфену становить 5-7 днів. Виводиться переважно з жовчю.ФармакодинамікаАнтиестрогенний препарат нестероїдної структури. Механізм дії обумовлений специфічним зв'язуванням з естрогенними рецепторами яєчників та гіпофізу. При низькому вмісті в організмі естрогенів виявляє помірний естрогенний ефект, при високому вмісті – антиестрогенну дію. У малих дозах посилює секрецію гонадотропінів (пролактину, ФСГ та ЛГ), стимулює овуляцію; у високих дозах гальмує секрецію гонадотропінів. Гестагенної та андрогенної активності не має.Показання до застосуванняпечінкова та/або ниркова недостатність; кіста яєчника (за винятком синдрому полікістозу яєчників); пухлина чи гіпофункція гіпофіза; порушення функції щитовидної залози; порушення функції надниркових залоз; метрорагія неясної етіології; тривало існуючі або недавно розвинені порушення зору; новоутворення статевих органів; ендометріоз; недостатність функції яєчників і натомість гіперпролактинемії; вагітність; лактація (грудне вигодовування); непереносимість галактози, лактазна недостатність або мальабсорбція глюкози; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяВизначення частоти побічних ефектів: часто -> 1%; рідко -<1%. З боку системи травлення: нудота, блювання; рідко – гастралгія, метеоризм, діарея, синдром гострого живота, підвищення апетиту. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість; рідко – уповільнення психічних та рухових реакцій, підвищена збудливість, депресія, безсоння. З боку органів чуття: порушення зору (в т.ч. порушення сприйняття світла, двоїння, розмитість контурів, світлобоязнь). З боку сечовивідної системи: почастішання сечовипускання, поліурія. З боку статевої системи: біль унизу живота, сухість піхви. З боку ендокринної системи: ущільнення молочних залоз, дисменорея, патологічна маткова кровотеча, збільшення розмірів яєчника (в т.ч. кістозне); рідко – болючість у ділянці грудних залоз. При лікуванні кломіфеном підвищується ймовірність багатоплідної вагітності, позаматкової вагітності, ендометріозу, зростання наявної фіброми матки. Можливе кістозне збільшення яєчників, особливо при синдромі Штейна-Левенталя. У цих випадках розмір яєчників може досягати 4-8 см. При цьому слід стежити за температурою тіла та припинити лікування, як тільки вона стане двофазною. Дерматологічні реакції: рідко – алопеція. З боку обміну речовин: рідко – збільшення чи зменшення маси тіла. Алергічні реакції: рідко – висипання, кропив'янка, алергічний дерматит, вазомоторні розлади. Інші: відчуття припливу крові до обличчя з почуттям жару (припиняються після закінчення прийому препарату).Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний із препаратами гонадотропних гормонів.Спосіб застосування та дозиПри безплідності доза та тривалість курсу лікування залежать від чутливості (реакції на препарат) яєчників. Пацієнткам з регулярним менструальним циклом рекомендується розпочинати лікування на 5-й день циклу (або на 3-й день циклу при ранній овуляції або тривалості фолікулярної фази менше 12 днів). При аменореї лікування можна розпочинати будь-якого дня. Схема I: 50 мг на добу протягом 5 днів з одночасним контролем реакції яєчників за допомогою клінічних та лабораторних досліджень. Овуляція зазвичай настає між 11 та 15 днями циклу. Якщо таке лікування не призводить до овуляції, слід застосовувати схему II. Схема II: з 5 дня наступного циклу призначають по 100 мг на добу протягом 5 днів. Якщо в цей час овуляція не спостерігається, слід ще раз повторити ту ж схему (по 100 мг на добу). У разі продовження ановуляції прийом препарату слід перервати на 3 місяці, а потім повторити лікування протягом 3 місяців. При неефективності другого курсу подальше лікування препаратом також неефективне. Максимальна загальна доза препарату, яка приймається протягом кожного курсу, становить 750 мг. При синдромі полікістозу яєчників у зв'язку з тенденцією до гіперстимуляції початкова доза препарату становить 50 мг на добу. При постконтрацептивній аменореї препарат слід призначати у дозі 50 мг на добу щодня. Як правило, при застосуванні схеми І п'ятиденний курс лікування виявляється успішним. Чоловікам відповідно до показань препарат призначають по 50 мг 1-2 рази на добу протягом 6 тижнів під систематичним контролем спермограми.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, вазомоторні реакції, відчуття припливу крові до обличчя, порушення зору (зниження гостроти зору, спалаху, худоби), збільшення яєчників та біль у тазових органах та в животі. Лікування: заходи, спрямовані на виведення кломіфену з організму; проведення підтримуючої терапії. Дані щодо можливості виведення кломіфену при діалізі відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку прийому рекомендується досліджувати функцію печінки. Перед початком лікування слід провести ретельне гінекологічне обстеження. Лікування починають, коли сумарний вміст гонадотропіну в сечі нормальний або нижче за нижню межу норми, стан яєчників при пальпації в нормі, функції щитовидної залози та надниркових залоз відповідають нормі. У разі відсутності овуляції до початку застосування препарату слід виключити чи вилікувати решту можливих форм безпліддя. При виникненні на фоні прийому препарату збільшення яєчників або кістозних змін лікування слід припинити доти, доки розмір яєчників не повернеться до норми. Надалі прийом можна відновити, але зменшити дозу препарату чи тривалість лікування. У процесі лікування необхідне постійне спостереження гінеколога, слід контролювати функції яєчників, проводити дослідження піхви, спостерігати за феноменом "зіниці". Часто під час курсу лікування важко визначити момент овуляції, також спостерігається недостатність жовтого тіла. Тому після зачаття рекомендується здійснити профілактичне лікування прогестероном. Підвищує ймовірність розвитку багатоплідної вагітності. Препарат протипоказаний пацієнтам із непереносимістю галактози, лактазною недостатністю чи мальабсорбцією глюкози, т.к. кожна таблетка містить 100 мг лактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати порушення зору, у період лікування пацієнти повинні бути обережними при керуванні автотранспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін – 10 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, сополімер метилметакрилату та етилакрилату [1:2], тальк, магнію стеарат, гіпролоза. Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний (E172), барвник заліза оксид чорний (E172), магнію стеарат. 100 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою коричнево-фіолетового кольору, круглі, двоопуклі, з матовою або злегка блискучою поверхнею, без запаху або зі слабким характерним запахом; на зламі – жовтого кольору з вузькою смугою коричнево-фіолетового кольору по краях.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів, похідне 1.4-дигідропіридину. Чинить антигіпертензивну та антиангінальну дію. Ніфедипін зменшує струм позаклітинних іонів кальцію всередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій. Роз'єднує процеси збудження та скорочення в гладких м'язах судин, опосередкованих кальмодуліном. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм іонів кальцію, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Зменшує спазм та розширює коронарні та периферичні артеріальні судини, знижує ОПСС, зменшує постнавантаження та потребу міокарда в кисні. При цьому покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку синдрому обкрадання, а також збільшує кількість функціонуючих колатералей. Ніфедипін практично не впливає на синоатріальний та AV-вузли і не чинить антиаритмічної дії. Чи не впливає на тонус вен. Ніфедипін посилює нирковий кровообіг, викликаючи помірний натрійурез. У високих дозах пригнічує вивільнення іонів кальцію з внутрішньоклітинних депо. Зменшує кількість функціонуючих кальцієвих каналів, не надаючи при цьому впливу на час їх активації, інактивації та відновлення.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо швидко і майже повністю (90%) абсорбується із ШКТ. Біодоступність – 40-60%. Їда підвищує біодоступність. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Після прийому внутрішньо 1 таб. пролонгованої дії 20 мг терапевтична концентрація ніфедипіну в плазмі крові досягається через 1 годину і зберігається на постійному рівні до 6 годин (плато пролонгованої дії), а в наступні 30-36 год поступово знижується. Розподіл Зв'язування з білками плазми (альбумінами) становить 94-97%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Чи не кумулює. Метаболізм Ніфедипін інтенсивно метаболізується в печінці з утворенням 3 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Виведення Т1/2 – 3.8-16.9 год. 60-80% прийнятої внутрішньо дози препарату виводиться з сечею у вигляді неактивних метаболітів, частина, що залишилася, - з жовчю і калом. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2 ніфедипіну. Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику ніфедипіну.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: для профілактики нападів за різних форм стенокардії, в т.ч. ангіоспастичної (стенокардія Принцметалу); синдром Рейно.Протипоказання до застосуванняГострий інфаркт міокарда (у перші 4 тижні); СССУ; кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст.); виражений аортальний або мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ризик вираженого зниження АТ); хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за NYHA; одночасне застосування рифампіцину; вагітність до 20 тижнів; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози (препарат містить моногідрат лактози); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. Препарат не слід застосовувати для усунення нападів стенокардії. З обережністю слід застосовувати Кордафлекс® при хронічній серцевій недостатності, виражених порушеннях функції печінки та/або нирок, тяжких порушеннях мозкового кровообігу, цукровому діабеті, злоякісній артеріальній гіпертензії, брадикардії, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (через ризик виникнення вираженої артерії). .Вагітність та лактаціяКордафлекс таблетки пролонгованої дії протипоказаний до застосування до 20-го тижня вагітності. Контрольованих досліджень застосування препарату Кордафлекс у вагітних не проводилося. За наявними клінічними даними не можна судити про специфічний пренатальний ризик. Разом з тим, є дані про збільшення ймовірності перинатальної асфіксії, кесаревого розтину, передчасних пологів та затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Незрозуміло, чи є перелічені випадки наслідком основного захворювання (артеріальної гіпертензії), лікування або специфічним ефектом ніфедипіну. Наявна інформація є недостатньою для того, щоб виключити ймовірність виникнення побічних ефектів, що становлять небезпеку для плода та новонародженого. Тому застосування препарату Кордафлекс після 20-го тижня вагітності вимагає ретельної індивідуальної оцінки співвідношення ризику та користі для пацієнтки,плода та/або новонародженого і може розглядатися тільки у випадках, коли інші способи терапії протипоказані або неефективні. Слід проводити ретельний контроль АТ у вагітних при застосуванні препарату Кордафлекс одночасно з внутрішньовенним введенням магнію сульфату внаслідок можливості надмірного зниження АТ, що становить небезпеку, як для матері, так і для плода та/або новонародженого. Оскільки ніфедипін виділяється з грудним молоком, слід утриматися від призначення препарату Кордафлекс у період лактації, або припинити грудне вигодовування під час лікування препаратом. Застосування у дітей Через відсутність достатніх клінічних даних препарат протипоказаний до застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних ефектів приведена у відповідність до таких категорій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 - <1/10); нечасто (≥1/1000 - <1/100); рідко (≥1/10000 - <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (установити частоту за наявними даними неможливо). З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто – безсоння, тривога, парестезії, запаморочення, рідко – гіпестезія, тремор, порушення сну, зміна настрою. З боку органу зору: рідко – порушення зору, біль у власних очах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, симптоми вазодилатації (почервоніння шкіри обличчя, відчуття жару), набряки; нечасто - непритомність, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; дуже рідко - в окремих випадках може розвинутися інфаркт міокарда, хоча найімовірніше це наслідок основного захворювання. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; рідко – носова кровотеча; дуже рідко – алергічні реакції з набряком голосових зв'язок, у крайніх випадках бронхоспазм із загрозливим життям задишкою, який з'являється після припинення лікування. З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, здуття живота, нудота, запор; рідко – блювання, анорексія, відрижка, гінгівіт, гіпертрофічний гінгівіт; дуже рідко – езофагіт, кишкова непрохідність, виразкові ураження кишечника. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (підвищення активності ГГТ), дуже рідко – жовтяниця, гепатит. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія або тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: дуже рідко – минуща гіперглікемія. З боку сечостатевої системи: нечасто – ніктурія, поліурія; рідко – дизурія, імпотенція; дуже рідко – можливе тимчасове погіршення функції нирок на фоні прийому ніфедипіну у пацієнтів із нирковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – почервоніння шкіри обличчя, що супроводжується відчуттям жару; нечасто - свербіж, шкірний висип; рідко - ангіоневротичний набряк, макуло-папульозний, пустульозний, везикулярний і бульозний висип, набряк, кропив'янка; дуже рідко – реакції гіперчутливості, може виникати ексфоліативний дерматит. Може виникнути фотодерматит під впливом сонячного або ультрафіолетового світла. З боку кістково-м'язової системи: міалгії, рідко – біль у суглобах та м'язах, дуже рідко – артрит. Інші: нечасто - біль (у животі, грудях, ногах), слабкість; рідко – алергічні реакції, біль за грудиною, озноб, лихоманка, гінекомастія (особливо у пацієнтів похилого віку і на тлі тривалого застосування препарату – стан завжди нормалізується після припинення лікування), недостатність кардіального сфінктера, набряклість суглобів, м'язові судоми. Приступи стенокардії можуть з'являтися на самому початку терапії, або у пацієнтів з нападами стенокардії в анамнезі – може збільшуватися частота, тривалість та тяжкість нападів. При гіпертензії або захворюваннях коронарних артерій раптове скасування ніфедипіну може спровокувати гіпертонічний криз або ішемію міокарда (синдром відміни).Взаємодія з лікарськими засобамиРифампіцин – потужний індуктор ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується та відповідно знижується його ефективність. Застосування ніфедипіну разом із рифампіцином протипоказано. Т.к. рифампіцин та фенітоїн, за допомогою індукції ферменту, значно зменшують концентрацію ніфедипіну в плазмі, не можна виключити аналогічну дію барбітуратів та карбамазепіну. При одночасному прийомі з іншими гіпотензивними препаратами (інгібіторами АПФ, діуретиками тощо), нітратами, психотропними препаратами та препаратами, що містять магній, може посилюватись гіпотензивний ефект. Одночасне застосування з бета-адреноблокаторами сприяє посиленню гіпотензивного та антиангінального ефектів, що в цілому сприятливо, однак застосування такої комбінації препаратів потребує особливої ​​обережності через можливість надмірного зниження АТ, розвитку артеріальної гіпотензії та серцевої недостатності. При сумісному застосуванні із празозином може виникати виражена ортостатична гіпотензія. Спільне застосування ніфедипіну з дигоксином може спричинити підвищення концентрації дигоксину в плазмі. При одночасному застосуванні з теофіліном може збільшуватись концентрація теофіліну в плазмі. Застосування ніфедипіну одночасно з хінідином вимагає особливої ​​обережності, оскільки при одночасному прийомі концентрація хінідину в плазмі може зменшуватись, а при відміні ніфедипіну – збільшуватися. Одночасне застосування цих препаратів може призводити до виникнення злоякісної шлуночкової аритмії (патологічне збільшення інтервалу QT на ЕКГ). Ділтіазем збільшує концентрацію ніфедипіну у плазмі. Ніфедипін може збільшувати антикоагулянтний ефект похідних кумарину. Оскільки ніфедипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, то будь-який інгібітор або індуктор цього ферменту може змінювати метаболізм ніфедипіну: грейпфрутовий сік, еритроміцин, протигрибкові препарати з групи азолів (наприклад, кетоконафтицин, інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, індинавір, ритонавір) можуть пригнічувати метаболізм ніфедипіну та збільшувати його дію. Подібним чином, одночасний прийом ніфедипіну та циметидину збільшує його концентрацію у плазмі крові і, таким чином, дію ніфедипіну, однак спільний прийом ранітидину не призводить до суттєвого збільшення рівня ніфедипіну у плазмі. Циклоспорин також є субстратом для ізоферменту CYP3A4, отже,при одночасному прийомі може збільшуватись тривалість дії обох препаратів. Одночасний прийом ніфедипіну зі слабкими та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 потребує регулярного контролю артеріального тиску та при необхідності зниження дози ніфедипіну. До таких препаратів відносяться антибіотики групи макролідів (азитроміцин, що відноситься до групи макролідів, не є інгібітором ізоферменту CYP3A4). Ніфедипін зменшує виведення вінкрістину, посилюючи таким чином його побічні ефекти. Слід розглянути необхідність зменшення дози вінкрістину. Одночасний прийом цизаприду та ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі. Слід контролювати АТ і, у разі потреби, зменшити дозу ніфедипіну. Одночасне застосування прийому хінупристину/дальфопристину та ніфедипіну може призвести до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Слід контролювати АТ і, у разі потреби, зменшити дозу ніфедипіну. Клінічні дослідження взаємодії ніфедипіну з вальпроєвою кислотою не проводились. Оскільки було показано, що вальпроєва кислота збільшує концентрацію в плазмі структурно подібного з ніфедипіном БМКК німодипіну за рахунок інгібування мікросомальних ферментів печінки, то не можна виключити ймовірність підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Не впливають на фармакокінетику ніфедипіну наступні лікарські засоби: аймалін, беназеприл, дебризохін, доксазозин, ірбесартан, омепразол, орлістат, пантопразол, ранітидин, росиглітазон, талінолол, тріамтерен/гідрохлоротіазид, аце.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Початкова доза препарату, що рекомендується, - 1 таб. (20 мг) 2 рази на добу. За необхідності добову дозу можна збільшити до 2 таб. 2 рази на добу. Максимальна добова доза ніфедипіну не повинна перевищувати 120 мг. Рекомендується розділити добову дозу на 2 прийоми з 12-годинними інтервалами. У пацієнтів з порушеннями функцій печінки препарат застосовують з обережністю під контролем функції печінки, при тяжких порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна. У пацієнтів похилого віку знижений метаболізм ніфедипіну при "першому проходженні" через печінку, а також вища ймовірність погіршення церебрального кровотоку через можливу різку периферичну вазодилатацію, тому на початку лікування дозу препарату Кордафлекс® знижують приблизно в 2 рази. Відміняти препарат слід поступово, особливо після застосування у високих дозах.ПередозуванняСимптоми: залежно від тяжкості інтоксикації - виражене зниження АТ, тахікардія, біль у грудях, непритомність та втрата свідомості через порушення серцевого ритму (пригнічення синусового вузла, брадикардія, подовження AV-провідності, шлуночкова екстрасистолія), пригнічення секреції. У більш тяжких випадках можуть виникати сплутаність свідомості, що переходить у кому, гіперкаліємія, метаболічний ацидоз, гіпоксія та кардіогенний шок із набряком легень. Лікування: специфічного антидоту немає, отже, насамперед слід провести заходи щодо виведення ніфедипіну та підтримання функції серцево-судинної системи. У разі передозування як перший терапевтичний захід слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля; при необхідності з промиванням товстого кишечника. Повне видалення непоглиненого ніфедипіну за допомогою промивання шлунка та товстої кишки особливо важливе у разі передозування препаратами із уповільненим вивільненням з метою попередити подальше всмоктування. Можна призначити проносні засоби, проте, у разі блокаторів повільних кальцієвих каналів слід брати до уваги пригнічення перистальтики кишечника аж до атонії. Ніфедипін не виводиться шляхом діалізу, отже, неефективний гемодіаліз, проте рекомендується проведення плазмаферезу (з огляду на високий відсоток зв'язування ніфедипіну з білками плазми та відносно невеликий V d). Як симптоматичне лікування брадикардії можуть бути призначені атропін та/або бета-адреноміметики. За загрозливого життя брадикардії слід встановити тимчасовий водій ритму. При вираженому зниженні АТ внаслідок кардіогенного шоку та вазодилатації артерій слід призначати кальцій (1-2 г глюконату кальцію внутрішньовенно краплинно), допамін (максимально 25 мкг/кг маси тіла/хв), добутамін (максимально 15 мкг/кг маси тіла/хв. ) та епінефрін або норепінефрін. Дозу цих препаратів слід визначати відповідно до відповідної реакції пацієнта. Вміст кальцію в сироватці може бути нормальним або трохи підвищеним. Додаткове введення рідини слід проводити з обережністю під контролем гемодинамічних показників для запобігання навантаженню серця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати для усунення нападу стенокардії. Особлива обережність необхідна при призначенні препарату Кордафлекс ® пацієнтам зі значущою артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст.). Антигіпертензивний ефект препарату Кордафлекс посилюється при гіповолемії. При захворюваннях нирок дозу ніфедипіну коригувати не потрібно. Зниження тиску в легеневій артерії та гіповолемія після діалізу можуть посилити ефекти препарату Кордафлекс, у зв'язку з чим рекомендується зниження його дози. Незважаючи на відсутність у препарату Кордафлекс синдрому відміни, перед припиненням лікування рекомендується поступове зменшення доз. Важливе значення має регулярність лікування незалежно від самопочуття, оскільки пацієнт може відчувати симптоми артеріальної гіпертензії. Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення явищ серцевої недостатності. Не рекомендується одночасно проводити внутрішньовенну терапію блокаторами β-адренорецепторів та внутрішньокоронарне введення ніфедипіну. Під час лікування можливі позитивні результати при проведенні прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. Якщо під час терапії пацієнту потрібно провести хірургічне втручання під загальною анестезією, необхідно проінформувати лікаря-анестезіолога про характер терапії, що проводиться. Слід бути обережними у літніх пацієнтів внаслідок найбільшої ймовірності вікових порушень функції нирок. Необхідна обережність при застосуванні препарату Кордафлекс пацієнтам із захворюваннями печінки. При портальній гіпертензії та цирозі печінки дозу слід зменшити. У поодиноких випадках на початку курсу лікування ніфедипіном або при підвищенні його дози незабаром після прийому препарату може виникнути біль у грудях (стенокардія внаслідок парадоксальної ішемії). При виявленні причинного зв'язку між застосуванням препарату Кордафлекс і стенокардією прийом препарату слід припинити. Хворі на цукровий діабет потребують ретельного медичного спостереження під час застосування препарату Кордафлекс. Протягом курсу лікування препаратом слід уникати вживання алкоголю. Кожна таблетка містить 30 мг лактози моногідрату, тому препарат не слід призначати пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: ніфедипін – 40 мг; допоміжні речовини: целюлоза, целюлоза мікрокристалічна, лактоза, гіпромелоза 4000, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; Оболонка: гіпромелоза 15, макрогол 6000, макрогол 400, заліза оксид червоний Е 172, титану діоксид Е 171, тальк. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/аль.фольга. 1 або 3 блістери у картонній пачці разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, коричнево-червоного кольору, з фаскою, без запаху.Фармакотерапевтична групаБлокатор "повільних" кальцієвих каналів.ФармакокінетикаВсмоктування Ніфедипін швидко і майже повністю (90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо. Тривалість ефекту після одноразового вживання препарату перевищує 24 години. При розробці активної речовини препарату Кордафлекс РД вибрано кінетику вивільнення нульового порядку з метою забезпечення постійної швидкості вивільнення. Відносна біодоступність препарату становить близько 60%. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі дорівнює 29,4 ±12,0 мг/мл (x±SD); концентрація препарату в плазмі досягає плато через 7,4±6,4 год після прийому кожної дози. Максимальні рівні препарату в плазмі досягаються при поєднанні його прийому з їжею. Однак наприкінці інтервалу дозування концентрація препарату у плазмі крові не змінюється. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові (альбумінами) становить 94-97 %. Дослідження з міченим ніфедипіном у тварин показали, що незв'язаний ніфедипін розподіляється у всіх органах та тканинах. Виявлено, що концентрація ніфедипіну вища у міокарді, ніж у скелетних м'язах. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм Ніфедипін переважно метаболізується в печінці до неактивних метаболітів. Виведення 60-80% прийнятої внутрішньо дози препарату виводиться з сечею у вигляді неактивних метаболітів, частина, що залишилася, - з жовчю і калом. Період напіввиведення ніфедипіну з плазми становить приблизно 2 години. Однак виділення препарату Кордафлекс РД більш тривалий – до 14,9±6,0 год у фазі рівноважної концентрації. Концентрація препарату в плазмі досягає мінімуму 12,0±6,5 мг/мл через 24 години після прийому, що вдвічі перевищує концентрацію, що досягається після прийому 20 мг ніфедипіну 2 рази на день. При порушенні функції нирок фармакокінетика ніфедипіну не змінюється (ніфедипін із сечею виводиться у незначних кількостях). При значному зниженні функції печінки знижується кліренс ніфедипіну, тому не рекомендується перевищувати добову дозу.ФармакодинамікаАктивною речовиною препарату Кордафлекс РД є ніфедипін. Ніфедипін - селективний блокатор "повільних" кальцієвих каналів, похідне 1,4 - дигідропіридину. Чинить антигіпертензивну та антиангінальну дію. Зменшує струм позаклітинних іонів кальцію всередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм іонів кальцію, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Зменшує спазм та розширює коронарні та периферичні артеріальні судини, знижує загальний периферичний опір, знижує постнавантаження та потребу міокарда в кисні. При цьому покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку синдрому "обкрадання",а також активує функціонування колатералей. Практично не впливає на синоатріальний та атріовентрикулярний вузли і не надає як про-, так і антиаритмічної дії. Чи не впливає на тонус вен. Ніфедипін посилює нирковий кровообіг, викликаючи помірний натрійурез. У високих дозах пригнічує вивільнення іонів кальцію з внутрішньоклітинних депо. Зменшує кількість функціонуючих кальцієвих каналів, не надаючи при цьому впливу на час їх активації, інактивації та відновлення.не надаючи при цьому впливу на час їх активації, інактивації та відновлення.не надаючи при цьому впливу на час їх активації, інактивації та відновлення.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія Стабільна стенокардія (стенокардія напруги), постінфарктна стенокардія, а також вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ніфедипіну або іншого компонента препарату, іншим похідним 1,4-дигідропіридину. Виражена артеріальна гіпотензія з ризиком колапсу при серцево-судинному шоці з дихальними проявами. Нестабільна стенокардія. Інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю. З обережністю: виражений аортальний стеноз, гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4-х тижнів), виражений стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, синдром слабкості синусового вузла, хронічна серцева недостатність, тяжкі порушення мозкового 18 років (ефективність та безпека не встановлені), літній вік, ниркова та печінкова недостатність (особливо хворі, що перебувають на гемодіалізі – високий ризик надмірного та непрогнозованого зниження артеріального тиску).Вагітність та лактаціяЗастосування ніфедипіну у вагітних рекомендовано при неможливості застосування інших препаратів, які не мають обмежень. Оскільки ніфедипін виділяється із грудним молоком, слід утриматися від призначення препарату в період лактації, або припинити грудне вигодовування під час лікування.Побічна діяУ переважній більшості випадків Кордафлекс РД 40 мг переноситься хворими добре. В окремих випадках, особливо в початковому періоді лікування, можуть виникати наступні небажані явища, що минають: Серцево-судинна система: на початку лікування – гіперемія шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску, тахікардія; периферичні набряки (човник, стоп, гомілок); рідко – поява нападів стенокардії (що характерно і для інших вазодилататорів та потребує відміни препарату), серцева недостатність. Центральна нервова система: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому застосуванні у високих дозах – парестезії у кінцівках, тремор. Травна система: нудота, печія, діарея чи запор; рідко при тривалому прийомі препарату - внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності "печінкових" ферментів, що проходять після відміни препарату; дуже рідко – гіперплазія ясен. Система кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія; дуже рідко – анемія. Сечовидільна система: збільшення добового діурезу; рідко – погіршення функції нирок (у хворих з нирковою недостатністю). Опорно-руховий апарат: міалгія; дуже рідко – артрит, артралгія. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, екзантема, свербіж шкіри; дуже рідко – фотодерматит. Інші: дуже рідко – порушення зору, гінекомастія, гіперглікемія, що повністю проходять після відміни препарату; зміна маси тіла, галакторея.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Кордафлекс РД 40 мг з контрольованим вивільненням діючої речовини має широкі можливості для високоефективної комбінованої терапії. Раціональним з погляду антигіпертензивного та антиангінального ефектів є поєднання Кордафлексу® РД 40 мг з бета-адреноблокаторами, діуретиками, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), нітратами. Комбіноване застосування Кордафлексу РД 40 мг з бета-адреноблокаторами в більшості клінічних ситуацій безпечне та ефективно, оскільки призводить до сумації та потенціювання ефектів, однак, в окремих випадках існує ризик артеріальної гіпотензії та посилення симптомів серцевої недостатності. Посилення гіпотензивного ефекту спостерігається також при комбінованій терапії з циметидином, ранітидином та трициклічними антидепресантами. Кордафлекс РД 40 мг не знижує свою ефективність на фоні лікування стероїдними та нестероїдними протизапальними препаратами. Ніфедипін підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну, у зв'язку з чим слід контролювати клінічний ефект та/або вміст дигоксину та теофіліні у плазмі крові. При одночасному призначенні з рифампіцином та препаратами кальцію дія ніфедипіну послаблюється. Прокаїн, хінідин та інші лікарські засоби, що викликають подовження інтервалу QT, посилюють негативний інотропний ефект та підвищують ризик подовження інтервалу QT. Під впливом ніфедипіну концентрація хінідину в сироватці крові значно знижується, що, мабуть, обумовлено зменшенням його біодоступності, а також індукцією ферментів, що інактивують хінідин. При відміні ніфедипіну спостерігається транзиторне підвищення концентрації хінідину (приблизно у 2 рази), яке досягає максимального рівня на 3-4 день. При використанні таких поєднань слід бути обережними, особливо у хворих з порушенням функції лівого шлуночка. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати, що характеризуються високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти – похідні кумарину та індандіону, нестероїдні протизапальні препарати), внаслідок чого може підвищуватися їх концентрація у плазмі крові. Оскільки було показано, що карбамазепін і фенобарбітал, активуючи ферменти печінки, знижують концентрацію в плазмі інших блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК), не можна виключати аналогічного зниження концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Вальпроєва кислота, пригнічуючи активність ферментів, призводила до збільшення концентрації в плазмі інших блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, тому не можна виключати і збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові при одночасному прийомі з вальпроєвої кислотою. Ніфедипін гальмує виведення вінкрістину з організму і може викликати посилення побічних дій вінкрістину, за необхідності дозу вінкрістину знижують. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, необхідно ретельне спостереження, при необхідності знижують дозу ніфедипіну. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому не рекомендується застосовувати його з ніфедипіном.Спосіб застосування та дозиКордафлекс РД 40 мг слід приймати вранці, під час їжі (наприклад, сніданку), не розжовувати та запивати достатньою кількістю води. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від тяжкості стану пацієнта та реакції на терапію, що проводиться. Можна рекомендувати такі дози: Артеріальна гіпертензія По 1 таблетці Кордафлексу РД 40 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 80 мг (2 таблетки Кордафлексу РД 40 мг за один або два прийоми). Збільшення дози понад 80 мг не рекомендується. Ішемічна хвороба серця По 1 таблетці Кордафлексу РД 40 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 80 мг (2 таблетки Кордафлексу РД 40 мг за один або два прийоми). Дози понад 80 мг можна давати у виняткових випадках під медичним контролем. Добова доза не повинна перевищувати 120 мг. Дозування при зниженні ниркової або печінкової функції Рекомендується застосовувати з обережністю ті ж дози, що й за нормальної функції нирок або печінки (можливий розвиток толерантності). У разі значного зниження функції печінки не рекомендується перевищувати добову дозу 40 мг.ПередозуванняСимптоми При гострому передозуванні виникає біль голови, виражене зниження артеріального тиску, а також порушення енергетичного забезпечення міокарда (приступ стенокардії). Лікування На ранніх етапах після виявлення передозування як засоби першої допомоги можна промити шлунок і дати активоване вугілля. При необхідності можна зробити промивання тонкого кишечника, яке є особливо доцільним у разі передозування препаратів з контрольованим вивільненням. Оскільки ніфедипін значною мірою пов'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний, а плазмоферез може бути ефективним. Симптоми порушення серцевого ритму з брадикардією можна усувати запровадженням бета-симпатоміметиків. За загрозливого життя брадикардії слід застосовувати штучний водій ритму. При вираженому зниженні артеріального тиску показана інфузія нормальних доз норепінефрину (норадреналіну). При розвитку симптомів серцевої недостатності рекомендується внутрішньовенне введення швидкодіючих глікозидів наперстянки. У зв'язку з відсутністю специфічного антидоту показано симптоматичну терапію. Як антидоти можна використовувати дофамін, ізопреналін і 10% розчин кальцію глюконату (10 - 20 мл внутрішньовенно).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля інфаркту міокарда прийом препарату слід розпочинати лише після стабілізації гемодинамічних параметрів. Пацієнтам з гострим інфарктом міокарда та протягом 30 днів після нього не слід використовувати блокатори "повільних" кальцієвих каналів короткої дії типу 1,4-дигідропіридину. При лікуванні таких хворих на БМКК з контрольованим вивільненням типу 1,4-дигідропіридину необхідно ретельне спостереження. Більш доцільно призначати за відсутності схильності до тахікардії, а також пацієнтам, у яких неефективні бета-адреноблокатори або є протипоказання до їх застосування. У випадках недостатньої ефективності монотерапії Кордафлексом РД 40 мг доцільно продовжувати лікування з використанням ефективних комбінацій з іншими лікарськими засобами. Під час лікування не рекомендується вживання спиртних напоїв через ризик надмірного зниження артеріального тиску. У хворих із серцевою недостатністю перед початком лікування Кордафлексом РД 40 мг рекомендується належна терапія препаратами наперстянки. Якщо під час терапії пацієнту потрібне хірургічне втручання під загальним наркозом, необхідно проінформувати лікаря-анестезіолога про терапію, що проводиться. Слід бути обережними у літніх пацієнтів унаслідок найбільшої ймовірності вікових порушень функції нирок та печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому індивідуально визначається періоді лікування необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають швидкі психомоторні реакції. У процесі подальшого лікування рівень обмежень визначається залежно від індивідуальної переносимості препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Дозування: 25 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: фл. Производитель: Эгис Фармацевтический завод Завод-производитель: Эгис(Венгрия) Действующее вещество: Имипрамин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування 5% гомогенний, білого кольору, зі специфічним запахом - 1 г. Активна речовина: декспантенол – 50 мг; Допоміжні речовини: кетомакрогол – 40 мг, цетеарил октаноат – 50 мг, цетанол – 40 мг, диметикон – 5 мг, гліцерил моностеарат – 40 мг, пропіленгліколь – 50 мг, метилпарагідроксибензоат – 0.7 мг, пропілпарагідр. , ароматизатор Seaside 2026 - 0.2 мг. 25 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні. 50 г - туби алюмінієві (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаДекспантенол - похідне пантотенової кислоти, яка є складовою коферменту А та бере участь у процесах ацетилювання, вуглеводному та жировому обміні, синтезі ацетилхоліну, стероїдних гормонів, порфіринів. Стимулює регенерацію шкіри, нормалізує клітинний метаболізм, прискорює мітоз та збільшує міцність колагенових волокон. Має регенеруючу, метаболічну та слабку протизапальну дію. Підвищення потреби в пантотеновій кислоті відзначається при пошкодженні шкірних покривів або тканин, у цьому випадку локальний дефіцит пантотенової кислоти можна заповнити місцевим застосуванням препарату Д-Пантенол. Допоміжні речовини, що входять до складу крему Д-пантенол, покращують його властивості.ФармакокінетикаНизька молекулярна маса декспантенолу, гідрофільність і низька полярність уможливлюють проникнення активних речовин у всі шари шкіри. При місцевому застосуванні швидко абсорбується та перетворюється на пантотенову кислоту, зв'язується з білками плазми (головним чином, з бета-глобуліном та альбуміном).Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує трофіку та регенерацію тканин, для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняпошкодження шкіри легкого ступеня, спричинені механічними, хімічними, температурними та іншими факторами; подряпини, садна; подразнення після дії ультрафіолетового (в т.ч. сонячного) та рентгенівського випромінювання; опіки різного походження (зокрема сонячні); дерматити; профілактика та лікування пелюшкового дерматиту легкого ступеня у дітей раннього віку; профілактика та лікування тріщин сосків молочних залоз у матерів-годувальниць; захист шкіри від впливу несприятливих кліматичних факторів (обвітрювання та обмороження); профілактика та лікування попрілостей легкого ступеня у дітей та дорослих; обробка шкіри навколо трахеостом, гастростом та колостом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяД-Пантенол можна застосовувати при вагітності та в період годування груддю. Препарат застосовується у дітей за показаннями.Побічна діяПрепарат добре переноситься. Побічні явища розвиваються дуже рідко.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату Д-Пантенол з іншими лікарськими засобами для зовнішнього застосування не встановлена.Спосіб застосування та дозиКрем наносять тонким шаром на уражену ділянку, злегка втираючи, 2-4 рази на добу (при необхідності частіше). У разі нанесення на інфіковану поверхню шкіри слід попередньо обробити антисептиком. Мамам, що годують, змазують сосок кремом після кожного годування. Грудним дітям (в т.ч. новонародженим) крем наносять після кожної зміни білизни або водної процедури.ПередозуванняВипадки передозування не спостерігалися.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат призначений лише для зовнішнього застосування. Лікування трофічних виразок і шкірних трансплантатів, що погано гояться, повинно проводитися під наглядом лікаря. Не слід наносити препарат на поверхні, що мокнуть. Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування 5% однорідна, світло-жовтого кольору, з характерним запахом ланоліну - 1 г. Активна речовина: декспантенол – 50 мг; Допоміжні речовини: феноніп – 4 мг, ланолін – 160 мг, віск бджолиний білий – 50 мг, парафін білий м'який – 210.8 мг, диметикон – 5 мг, емульгатор LANETTE SX – 20 мг, пропіленгліколь – 20 мг, бутіл гідр. – 0.1 мг, декаметилциклопентасилоксан – 20 мг, магнію сульфат гептагідрат – 5 мг, протегін B – 295 мг, вода очищена – 160 мг. 25 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні. 50 г - туби алюмінієві (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаДекспантенол - похідне пантотенової кислоти, яка є складовою коферменту А та бере участь у процесах ацетилювання, вуглеводному та жировому обміні, синтезі ацетилхоліну, стероїдних гормонів, порфіринів. Стимулює регенерацію шкіри, нормалізує клітинний метаболізм, прискорює мітоз та збільшує міцність колагенових волокон. Має регенеруючу, метаболічну та слабку протизапальну дію. Підвищення потреби в пантотеновій кислоті відзначається при пошкодженні шкірних покривів або тканин, у цьому випадку локальний дефіцит пантотенової кислоти можна заповнити місцевим застосуванням препарату Д-Пантенол. Допоміжні речовини, що входять до складу мазі Д-пантенол, покращують її властивості.ФармакокінетикаНизька молекулярна маса декспантенолу, гідрофільність і низька полярність уможливлюють проникнення активних речовин у всі шари шкіри. При місцевому застосуванні швидко абсорбується та перетворюється на пантотенову кислоту, зв'язується з білками плазми (головним чином, з бета-глобуліном та альбуміном).Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує трофіку та регенерацію тканин, для зовнішнього застосування.Показання до застосуваннясухість шкіри; рани та опіки різного походження (в т.ч. сонячні), подряпини, садна; пролежні; трофічні виразки нижніх кінцівок; дерматити; фурункули після розтину та санації; шкірні трансплантати, що погано приживаються, асептичні післяопераційні рани; догляд за шкірою навколо трахеостом, гастростом та колостом; лікування та профілактика тріщин та запалення сосків молочної залози під час лактації; лікування та профілактика наслідків несприятливого впливу на шкіру факторів зовнішнього середовища (холоду, вітру, вогкості); догляд за немовлятами; профілактика та лікування попрілостей; активізація процесу загоєння шкіри при дрібних пошкодженнях, пелюшковому дерматиті, еритемі від пелюшок, подряпинах та незначному роздратуванні після впливу сонця, ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяД-Пантенол можна застосовувати при вагітності та в період годування груддю. Препарат застосовується у дітей за показаннями.Побічна діяПрепарат добре переноситься. Побічні явища розвиваються дуже рідко.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату Д-Пантенол з іншими лікарськими засобами для зовнішнього застосування не встановлена.Спосіб застосування та дозиМазь наносять тонким шаром на уражену ділянку, злегка втираючи, 2-4 рази на добу (при необхідності частіше). У разі нанесення на інфіковану поверхню шкіри слід попередньо обробити антисептиком. Матерям, що годують змащують сосок маззю після кожного годування. Грудним дітям (в т.ч. новонародженим) мазь наносять після кожної зміни білизни чи водної процедури.ПередозуванняВипадки передозування не спостерігалися.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат призначений лише для зовнішнього застосування. Лікування трофічних виразок і шкірних трансплантатів, що погано гояться, повинно проводитися під наглядом лікаря. Не слід наносити препарат на поверхні, що мокнуть. Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп. (2 мл): діюча речовина: прометазину гідрохлорид 50 мг; допоміжні речовини: гідрохінон 0,4 мг, калію дисульфіт 1,5 мг, натрію безводний сульфіт 2 мг, натрію хлорид 14 мг, вода для ін'єкцій до 2 мл. По 2 мл препарату в ампули з безбарвного скла (скло гідролітичного класу I) з точкою зламу та синім кодовим кільцем, по 5 ампул у пластикову коміркову упаковку, запаяну прозорою плівкою. 2 коміркові упаковки (10 ампул) у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний або із зеленим відтінком розчин без запаху.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - блокатор H1-гістамінових рецепторівФармакокінетикаЗв'язування препарату із білками становить близько 90%. Прометазин піддається активному метаболізму печінки з ефектом першого проходження. Основний процес метаболізму – S-окислення. Сульфоксиди прометазину та N-деметилпрометазин – головні метаболіти, що виділяються із сечею. Період напіввиведення основної сполуки становить 7-15 годин. Виводиться переважно нирками, меншою мірою – жовчю. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр.ФармакодинамікаПрометазин - похідне фенотіазину, має високу антигістамінну активність і виражений вплив на центральну нервову систему (надає седативну, снодійну, протиблювотну, антипсихотичну та гіпотермічну дію). Попереджає та заспокоює гикавку. Запобігає, але не усуває ефекти, опосередковані гістаміном (включаючи кропив'янку та свербіж). Антихолінергічна дія обумовлює підсушуючий ефект на слизові оболонки порожнин носа та рота. Протиблювота дія прометазину обумовлена ​​його центральним антихолінергічним ефектом, зниженням збудливості вестибулярної системи, пригніченням функції лабіринту, а також прямим гальмівним ефектом на тригерні хеморецепторні зони довгастого мозку. Седативна дія обумовлена ​​інгібуванням гістамін-N-метилтрансферази та блокадою центральних гістамінергічних рецепторів. Можлива також блокада та інших рецепторів центральної нервової системи, таких як серотонінові та ацетилхолінові, стимуляція альфа-адренергічних рецепторів побічно послаблює стимуляцію ретикулярної формації стовбура мозку. Оскільки його хімічна структура відрізняється від структури антипсихотичних фенотіазинів, прометазин має більш слабку антипсихотичну дію. У терапевтичних дозах не впливає серцево-судинну систему. Клінічні ефекти виявляються через 2 хвилини після внутрішньом'язового введення або 3-5 хвилин після внутрішньовенного введення і тривають зазвичай 4-6 годин, іноді зберігаючись до 12 годин.Показання до застосуванняАлергічні захворювання, у тому числі кропив'янка, сироваткова хвороба, поліноз (сінна лихоманка), риніт, кон'юнктивіт, ангіоневротичний набряк, свербіж; допоміжна терапія анафілактичних реакцій (після усунення гострих проявів іншими засобами, наприклад, адреналіном); як седативний засіб у перед- та післяопераційний період; нудота і блювання, пов'язані з наркозом та/або що з'являється в післяопераційному періоді (для попередження та усунення); післяопераційні болі (у поєднанні з аналгетиками); запаморочення та нудота під час поїздок на транспорті (для попередження та усунення); посилення ефекту аналгетиків, анестетиків (для потенціювання наркозу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фенотіазинів або будь-якого іншого компонента препарату; коматозні стани чи інші види глибокого гноблення центральної нервової системи; одночасне застосування інгібіторів МАО та протягом 14 днів після завершення їх прийому; алкогольна інтоксикація, гострі інтоксикації снодійними лікарськими засобами, наркотичними анальгетиками; закритокутова глаукома; синдром апное уві сні; епізодично блювання у дітей неуточненого генезу; вагітність та період лактації (немає клінічних даних); дитячий вік до 2 місяців. З обережністю: Гострі та хронічні респіраторні захворювання (через пригнічення кашльового рефлексу); відкритокутова глаукома; пригнічення функції кісткового мозку; захворювання серцево-судинної системи; порушення функції печінки та/або нирок; виразкова хвороба з пилородуоденальною обструкцією; стеноз шийки сечового міхура та/або гіпертрофія передміхурової залози, схильність до затримки сечі; епілепсія; синдром Рейє; літній вік.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо застосування препарату в період вагітності відсутні. Тому не рекомендується приймати препарат під час вагітності. При прийомі препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування у зв'язку з ризиком виникнення екстрапірамідних порушень у дитини.Побічна діяЗ боку нервової системи: седативний ефект, сонливість, "кошмарні" сновидіння, почастішання нічних апное, порушення гостроти зору, тривожність, психомоторне збудження, запаморочення, сплутана свідомість, дезорієнтація; після прийому високих доз – екстрапірамідні розлади, підвищення судомної активності (у дітей). Серцево-судинна система: можливе зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія. З боку травної системи: нудота, блювання, запор, сухість у роті, носі, глотці, анестезія слизової оболонки порожнини рота, холестаз. Лабораторні показники: в окремих випадках спостерігалися тромбоцитопенія та/або лейкопенія, агранулоцитоз. З боку органів чуття: шум або дзвін у вухах, порушення акомодації та зору. Алергічні реакції: у поодиноких випадках можливі кропив'янка, дерматит, фотосенсибілізація, бронхоспазм. Інші: підвищене потовиділення, утруднене або хворобливе сечовипускання.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти наркотичних-аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), а також лікарських засобів для загальної анестезії, місцевих анестетиків, М-холіноблокаторів та гіпотензивних лікарських засобів (потрібна корекція доз). Послаблює дію похідних амфетаміну, М-холіностимуляторів, антихолінестеразних лікарських засобів, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. Барбітурати прискорюють елімінацію та зменшують активність. Бета-адреноблокатори підвищують (взаємно) концентрацію у плазмі. Послаблює дію бромокриптину та підвищує концентрацію пролактину у сироватці крові. Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні лікарські засоби посилюють М-холіноблокуючу активність; етанол, клофелін, протиепілептичні лікарські засоби – пригнічення центральної нервової системи. Інгібітори МАО (одночасне призначення не рекомендується) та похідні фенотіазину підвищують ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. Хінідин підвищує ймовірність кардіодепресивної дії.Спосіб застосування та дозиСлід вибирати найменшу ефективну дозу. Внутрішньом'язово Рекомендується робити глибоку внутрішньом'язову ін'єкцію. Внутрішньом'язове введення є доцільним у таких випадках: як допоміжна терапія анафілактичних реакцій; у тому випадку, коли пероральне застосування препарату протипоказане або неможливе; як седативний засіб до і після операційного періоду, а також для посилення ефекту анальгетиків і анестетиків. Дорослі: Звичайна доза по 25 мг/м 1 раз на день, при необхідності 12,5-25 мг/м кожні 4-6 годин. Для профілактики та лікування нудоти та блювання ефективно однократне введення 25 мг. При планованому хірургічному втручанні по 25-50 мг увечері напередодні операції. Або за 2,5 годин до операції по 50 мг у складі літичних сумішей, при необхідності через 1 годину можна повторити. Максимальна добова доза прометазину для дорослих – 150 мг. Діти: Дітям старше 2 місяців: 0,5-1 мг/кг ваги тіла внутрішньом'язово 3-5 разів на день. У тяжких випадках до 1-2 мг/кг ваги тіла внутрішньом'язово. внутрішньовенно Внутрішньовенне введення в дозі 0,15-0,30 мг/кг ваги тіла припустимо при деяких хірургічних процедурах (наприклад, повторної бронхоскопії, офтальмологічної операції) з метою пролонгування анестезії та аналгезії.ПередозуванняСимптоми У дітей – збудження, тривожність, галюцинації, судоми, мідріаз та нерухомість зіниць, гіперемія шкіри обличчя, гіпертермія; у дорослих – психомоторне збудження, судоми, загальмованість. При гострому передозуванні: виражене зниження артеріального тиску, судинний колапс, пригнічення дихання, кома. Лікування Симптоматична та підтримуюча терапія: промивання шлунка, призначення активованого вугілля всередину (при проведенні детоксикації у ранні терміни після перорального застосування препарату); за показаннями – протиепілептичні лікарські препарати, штучна вентиляція легень та ін. реанімаційні заходи, діаліз неефективний. Сприятлива дія може надати внутрішньо сульфату натрію або магнію. Слід коригувати ацидоз та/або порушення електролітного балансу. При вираженій гіпотензії можна ввести норепінефрін або фенілефрин. Епінефрін може спричинити парадоксальний ефект, що посилює гіпотензію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату слід систематично проводити загальний аналіз крові, оцінювати функцію печінки. Необхідно бути обережними при призначенні препарату (особливо у високих дозах) літнім пацієнтам через підвищений ризик розвитку побічних ефектів. При призначенні препарату дітям слід переконатися, що симптоми захворювання не є побічними ефектами цього препарату та відсутні одночасні прояви недіагностованої енцефалопатії та синдрому Рейє. При одночасному застосуванні препарату Піпольфен з анальгетиками та снодійними засобами слід знизити дози останніх. Спільно з наркотичними аналгетиками, анксіолітиками – для комплексної передопераційної підготовки хворих застосовується під суворим лікарським контролем. Може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах та запаморочення) спільно застосовуваних лікарських препаратів. Прометазин знижує поріг судомної готовності. Це слід враховувати при лікуванні хворих, які схильні до судом або отримують інші препарати аналогічної дії одночасно з прометазином. Як протиблювотний лікарський засіб необхідно використовувати тільки при затяжному блюванні відомої етіології. При тривалому застосуванні підвищується ризик розвитку стоматологічних захворювань (карієс, пародонтит, кандидоз) через зменшення слиновиділення. Після парентерального введення прометазину описана холестатична жовтяниця. Під час лікування заборонено вживання алкоголю. Тест на вагітність; під час лікування можливі неправдиві результати тесту на наявність вагітності. Тест толерантності до глюкози: у пацієнтів, які отримували прометазин, відмічено підвищення концентрації глюкози крові. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени, прометазин необхідно відмінити за 72 години до алергологічного тестування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковий період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Надалі рівень обмежень визначають залежно від індивідуальної переносимості пацієнта.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з таблетками - 1 капс. Таблетка, що містить розувастатин - 1 таб. Розувастатин цинку (що відповідає розувастатину) 5,34 мг (5,00 мг), 10,68 мг (10,00 мг), 21,36 мг (20,00 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза кремнієва мікрокристалічна* 68,71 мг, 63,33 мг, 126,67 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний 0,06 мг, 0,11 мг, 0,22 мг; стеарат магнію 0,89 мг, 0,88 мг, 1,75 мг; Склад целюлози кремнієвої мікрокристалічної: целюлоза мікрокристалічна 98,0%, діоксид кремнію колоїдний безводний 2,0%. Таблетка, що містить 10 мг езетимибу - 1 таб. Езетиміб 10,00 мг; Допоміжні речовини: повідон К-25 5,00 мг, натрію кроскармелоза 19,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,30 мг, манітол 30,30 мг, натрію лаурилсульфат 4,40 мг, гіпоролоза 10,00 мг, маг мг. Тверда желатинова капсула 10 мг+10 мг, 20 мг+10 мг - 1 капс. Основа капсули/кришка капсули: Барвник заліза оксид червоний (Е172) -/-, -/0,16%; барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0,18%/0,18%, 0,18%/0,30%; титану діоксид (Е171) 1,00%/1,00%, 1,00%/1,30%; желатин до 100%/до 100%, до 100%/до 100% відповідно. Тверда желатинова капсула 5 мг +10 мг - 1 капс. Барвник заліза оксид жовтий (Е172) -/0,18%; титану діоксид (Е171) 2,00%/1,00%; желатин до 100%/до 100%. Капсули, 5 мг+10 мг, 10 мг+10 мг та 20 мг+10 мг. По 10 капсул у блістері з комбінованої плівки "cold" (ОПА/ал.фольга/ПВХ)/ал. фольга. 3, 6 або 9 блістерів у картонній пачці разом з інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиКапсули 5 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою білого кольору та кришкою жовтого кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 5 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 595 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху. Капсули 10 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою жовтого кольору та кришкою жовтого кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 10 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 596 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху. Капсули 20 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою жовтого кольору та кришкою світло-коричневого з рожевим відтінком кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 20 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 597 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Розувастатин Максимальна концентрація розувастатину в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму холестерину-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Езетіміб Після прийому внутрішньо езетимиб швидко всмоктується та інтенсивно метаболізується у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації у фармакологічно активний фенольний глюкоронід (езетимиб-глюкуронід). Стах езетимиб-глюкуроніда спостерігається через 1-2 години, езетимиба - через 4-12 годин. Абсолютна біодоступність езетимибу не може бути визначена, оскільки ця речовина практично нерозчинна в жодному з водних розчинників, що використовуються для приготування розчинів для ін'єкцій. Прийом їжі (з низьким або високим вмістом жиру) не впливав на біодоступність езетимибу при вживанні у вигляді таблеток по 10 мг. Езетимиб можна застосовувати незалежно від часу їди. Езетеміб та езетимиб-глюкуронід зв'язуються з білками плазми крові на 99,7% та 88-92% відповідно. Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням площі під кривою "концентрація-час" (AUC) розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Метаболізм Розувастатин Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ізоферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Езетіміб Метаболізм езетимибу відбувається головним чином у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Езетимиб мінімально піддається окисному метаболізму (реакція І фази). Езетиміб та езетимиб-глюкуронід (основні похідні езетимибу, що визначаються у плазмі крові) становлять 10-20% та 80-90% відповідно від загальної концентрації езетимибу у плазмі крові. Езетиміб та езетіміб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) для езетимибу та езетимиб-глюкуроніду становить приблизно 22 години. Виведення Розувастатин Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Езетіміб Після прийому внутрішньо 20 мг езетимибу, міченого 14С, у плазмі було виявлено 93% сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) від загального рівня радіоактивних продуктів. Протягом 10 днів приблизно 78% прийнятих радіоактивних продуктів було виведено через кишечник із жовчю, 11% – через нирки. Через 48 годин радіоактивних продуктів у плазмі крові виявлено не було. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік та стать Препарат Розуліп® Плюс протипоказаний дітям та підліткам до 18 років. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні показники езетимибу були однакові у дітей старше 6 років та дорослих. Фармакокінетичні дані для дітей віком до 6 років відсутні. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові приблизно в 2 рази вище, ніж у молодих (від 18 до 45 років). Ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНГ та профіль безпеки були зіставні у літніх і молодших пацієнтів, які отримували езетимиб. Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові трохи вища у жінок (менше 20%), ніж у чоловіків. Ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ та профіль безпеки однакові у чоловіків та жінок, які приймають езетимиб. Тому для пацієнтів чоловічої чи жіночої статі підбір дози препарату не потрібний. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської національності (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК)) Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (n=8; КК не більше 30 мл/хв/1,73 м2), значення AUC сумарного езетимибу збільшилося приблизно в 1,5 рази порівняно зі здоровими добровольцями та (n=9). Цей результат не є клінічно значущим. Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. У пацієнта після трансплантації нирки, що отримував комплексну терапію, включаючи циклоспорин, значення AUC сумарного езетимибу збільшилося у 12 разів. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності (з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю) не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину. У двох пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг середнє значення AUC сумарного езетимибу було в 1,7 разу більшим у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), ніж у здорових добровольців. У 14-денному дослідженні застосування езетимибу в дозі 10 мг на добу за участю пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середнє значення AUC сумарного езетимибу збільшувалося в 4 рази на 1-й та 14-й день. проти здоровими добровольцями. Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності корекція дози препарату не потрібна. Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, езетимиб не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінкової недостатності. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, пов'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпетид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521TT та ABC .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Езетіміб Езетиміб є представником нового класу гіполіпідемічних засобів, які селективно пригнічують абсорбцію ХС та деяких рослинних стеролів у кишечнику. Фармакодинаміка Розувастатин Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального ХС та тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію ХС-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (Апо В), ХС ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС-неЛП) ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (Апо AI) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ співвідношення Апо В/Апо AI. Терапевтичний ефект розвивається протягом тижня після початку лікування. За 2 тижні терапії ефективність досягає рівня, що становить 90% максимально можливого. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за класифікацією Фредріксона) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП Апо В Апо AI Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у пацієнтів з гіпертригліцеридемією (тип IIb та IV за класифікацією Фредріксона) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалася концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). . Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо концентрації ТГ та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ. Езетіміб Езетиміб ефективний при прийомі внутрішньо. Механізм дії езетимибу відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів (наприклад, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), секвестрантів жовчних кислот, фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимибу є транспортний білок Niemann-Pick Cl-Like 1 (NPC1L1), відповідальний за всмоктування у кишечнику ХС та фітостеролів. Езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкого кишечника і перешкоджає всмоктування холестерину, що призводить до зниження надходження холестерину з кишечника в печінку, за рахунок чого знижуються запаси холестерину в печінці і посилюється виведення холестерину з крові. Езетиміб не посилює екскрецію жовчних кислот (на відміну від секвестрантів жовчних кислот) та не інгібує синтез ХС у печінці (на відміну від статинів). Статини знижують синтез холестерину в печінці. При одночасному застосуванні препарати цих двох груп забезпечують додаткове зниження концентрації холестерину. Езетиміб, що застосовується одночасно зі статинами, знижує концентрацію загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ХС-неЛПЗП та ТГ, а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статен, що застосовуються у монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПВЩ (розраховується як різниця між концентраціями загального ХС та ХС-ЛПВЩ), а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолесом більшою мірою, ніж езетимиб або статен, що застосовуються в монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує конецентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПВЩ, а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією. Клінічні дослідження показали, що підвищені концентрації загального холестерину, холестерину-ЛПНГ і Апо В (головного білкового компонента ЛПНЩ) сприяють розвитку атеросклерозу. Крім того, знижена концентрація ХС-ЛПЗЩ асоціюється з розвитком атеросклерозу. Результати епідеміологічних досліджень показали, що серцево-судинна захворюваність і смертність знаходяться у прямій залежності від концентрацій загального ХС та ХС-ЛПНЩ та у зворотній залежності від концентрації ХС-ЛПВЩ. Як і ЛПНГ, ліпопротеїни, багаті на ХС та ТГ, включаючи ЛПДНЩ, ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППП) та реманти, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Для визначення селективності езетимибу щодо інгібування всмоктування холестерину була проведена серія доклінічних досліджень. Езетиміб інгібував всмоктування [|4С]-ХС і не впливав на всмоктування ТГ, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу або жиророзчинних вітамінів А та D. Спільне застосування розувастатину та езетимибу Додавання езетимибу до стабільної дози розувастатину 5 мг або 10 мг призводило до більш вираженого зниження концентрації ХС-ЛПНГ порівняно з подвоєнням дози розувастатину до 10 мг або до 20 мг. Езетиміб + розувастатин 5 мг знижували концентрацію ХС-ЛПНГ більшою мірою, ніж розувастатин 10 мг. Вивчалася ефективність та безпека застосування розувастатину 40 мг у монотерапії та при комбінації з езетимибом 10 мг у пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС). Значно більше пацієнтів, які отримували комбінацію розувастатинезетимиб, порівняно з монотерапією розувастатином 40 мг, досягли цільового рівня концентрації ХС-ЛПНГ1. Розувастатин 40 мг ефективно покращував атерогенний ліпідний профіль у цій групі пацієнтів високого ризику. Діти та підлітки Європейське агентство лікарських засобів видало дозвіл не представляти результати клінічних досліджень комбінації розувастатин + езетимиб за всіма віковими підгрупами дітей та підлітків у лікуванні підвищеної концентрації холестерину.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія Препарат Розуліп® Плюс показаний на додаток до дієти пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією (за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії). Розуліп® Плюс призначається як замісна терапія пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину, езетимибу або до будь-якого з компонентів/допоміжних речовин у складі препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (> 3х верхніх меж норми (ВГН)); Помірна та важка ступінь печінкової недостатності (7-9 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю); Одночасний прийом циклоспорину; У жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність надійних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; Тяжкі порушення функції нирок (КК Міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; Діти та підлітки до 18 років. З обережністю Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами (включаючи варфарин і флуїндіон). Пацієнти, які приймають одночасно езетимиб та фенофібрат, повинні знати про можливий ризик розвитку захворювань жовчного міхура. Діти та підлітки Ефективність та безпека препарату Розуліп® Плюс у дітей віком до 18 років ще не встановлена, тому застосування цього препарату не рекомендується у пацієнтів цієї вікової групи. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані та досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяПрепарат Розуліп® Плюс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні методи контрацепції. Вагітність Оскільки ХС та продукти біосинтезу ХС важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі діагностування вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Відсутні клінічні дані щодо застосування езетимибу під час вагітності. Дослідження езетимибу на тваринах не виявили прямих або опосередкованих несприятливих ефектів щодо вагітності, розвитку ембріона/плода, пологів та постнатального розвитку. При введенні вагітним щурам езетимибу у комбінації з ловастатином, симвастатином, правастатином або аторвастатином тератогенних ефектів не спостерігалося. При введенні вагітним кролицям з невеликою частотою спостерігалися дефекти розвитку скелета у плода. Клінічних даних щодо застосування езетимибу при вагітності немає, тому слід бути обережним при призначенні препарату вагітним жінкам. У разі настання вагітності прийом препарату має бути припинено. Період грудного вигодовування У дослідженнях на щурах було виявлено, що езетимиб виділяється із молоком. Даних про виділення розувастатину та езетимибу з грудним молоком у жінок немає, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Фертильність Відсутні клінічні дані про ефект езетимибу на фертильність людини. Езетиміб не впливає на фертильність самців та самок щурів.Побічна діяРезюме профілю безпеки Небажані реакції, що спостерігаються при прийомі розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. За даними контрольованих клінічних досліджень, менше 4% пацієнтів, які отримували розувастатин, вибули з досліджень внаслідок розвитку небажаних реакцій. У клінічних дослідженнях тривалістю до 112 тижнів 2396 пацієнтів отримували езетимиб у дозі 10 мг на добу як монотерапію, 11 308 пацієнтів – у комбінації зі статином та 185 пацієнтів – у комбінації з фенофібратом. Небажані реакції були помірними та оборотними. Загальна частота виникнення побічних ефектів, а також % пацієнтів, які вибули з дослідження внаслідок розвитку небажаних реакцій, у групах, які отримували езетимиб та плацебо, були подібними. За наявними даними, у клінічних дослідженнях 1200 пацієнтів отримували комбіноване лікування розувастатином та езетимибом. За літературними даними у пацієнтів з гіперхолестеринемією найчастішими небажаними явищами, пов'язаними з комбінацією розувастатинезетимиб, було підвищення активності "печінкових" трансаміназ, шлунково-кишкові розлади та біль у м'язах. Це відомі побічні ефекти даних діючих речовин. Проте, з погляду побічних ефектів, не можна повністю виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Табличний перелік небажаних реакцій Частота виникнення небажаних явищ представлена ​​таким чином: Часто (>1/100, <1/10); Нечасто (>1/1000, <1/100); Рідко (>1/10000, <1/1000); Дуже рідко (< 1/10 000), Частота невідома (не можна визначити на підставі наявних даних). Класи системи органів, MedDRA Часто Не часто Рідко Дуже рідко Невідомо Порушення з боку крові та лімфатичної системи тромбоцитопенія2 тромбоцитопенія5 Порушення з боку імунної системи реакції підвищеної чутливості, у тому числі набряк Квінке2 підвищена чутливість (у тому числі шкірні висипання, кропив'янка, анафілаксія та набряк Квінке)5 Порушення з боку ендокринної системи цукровий діабет1,2 Порушення з боку обміну речовин та харчування зниження апетиту3 Порушення психіки депресія2,5 Порушення з боку нервової системи головний біль2,4, запаморочення2 парестезія4 полінейропатія2, втрата пам'яті2 периферична нейропатія2 порушення сну (у тому числі безсоння та нічні кошмари)2, запаморочення5; парестезія5 Порушення з боку судин припливи3; підвищення артеріального тиску3 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. кашель3 кашель2, задишка2,5 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту запор2, нудота2, біль у животі2,3, діарея3; метеоризм3 диспепсія3; гастроезофагеальна рефлюксна болезнь3; нудота3 сухість у роті4; гастрит4 панкреатит2 діарея2, панкреатит5; запор5 Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності печінкових трансамназ2 жовтяниця2, гепатит2 гепатит5, холелітіаз5, холецистит5, Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин свербіж шкіри 2,4, шкірний висип 2,4, кропив'янка 2,4 синдром Стівенса-Джонсона2 багатоформна еритема5 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини міалгія2,4 артралгія3; м'язові спазми3; біль у шиї3; біль у спині4; м'язова слабость4; біль у кінцівках4 міопатія (включаючи міозит)2, рабдоміоліз2 артралгія2 імуно-опосередкована некротизуюча міопатія2, ураження сухожиль, іноді з їх розривом2, міалгія5; міопатія та рабдоміоліз5 Порушення з боку нирок та сечових шляхів гематурія2 Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз гінекомастія2 Загальні розлади та порушення у місці введення астенія2, стомлюваність3 біль у грудній клітці3, біль3 астенія4; периферичні набряки4 периферичні набряки2, астенія5 Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT)4 підвищення активності-АЛТ та/або ACT3; креатинфосфокінази (КФК)3; γ-глутаміл-трансферзи (ГГТ)3; відхилення біохімічних показників функції печінки3 1 Для розувастатину частота залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози натще ≥5,6 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ, артеріальна гіпертензія (АГ) в анамнезі). 2 Профіль небажаних реакцій для розувастатину, заснований на даних клінічних досліджень та широкого постреєстраційного застосування. 3 Небажані реакції при монотерапії езетимибом. (n=2396), відзначалися з більшою частотою, ніж прийому плацебо (n=1159) 4 Небажані реакції при спільному прийомі езетимибу зі статином (n=11308), відзначалися з більшою частотою, ніж при прийомі одного статину (N=9361). 5 Додаткові небажані реакції прийому езетимибу в пострегистрационном періоді. Оскільки ці небажані явища виявлені виходячи з спонтанних повідомлень, частота цих явищ невідома і може бути розрахована. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази частота небажаних лікарських реакцій має тенденцію до дозозалежності. Дія на нирки: У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, відзначали появу протеїнурії, що визначалася експрес-методом та переважно мала канальцеву природу. Зміна протеїнурії з "-/сліди" вихідно до "++" і більше відзначали У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, відзначали появу гематурії. Дані клінічних досліджень показують низьку частоту цього явища. Дія на скелетну мускулатуру: У пацієнтів, які отримували лікування усіма дозами розувастатину, особливо дозами >20 мг на добу, відзначали дію на скелетну мускулатуру, наприклад, міалгії, міопатію (у тому числі міозит) і, в окремих випадках, рабдоміоліз, з розвитком гострої ниркової недостатності чи без такої. У пацієнтів, які брали розувастатин, також відзначали дозозалежне підвищення активності КФК. Більшість цих випадків були невеликі тяжкості: безсимптомні і минущі. У разі підвищення активності КФК (5 ВГН) слід перервати лікування. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, відзначали дозозалежне підвищення активності трансаміназ. Більшість цих випадків були невеликі тяжкості: безсимптомні і минущі. При застосуванні деяких статинів відзначали такі небажані явища: Порушення статевої функції; У виняткових випадках – інтерстиціальні захворювання легень (особливо при тривалій терапії). Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні порушення з боку печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) та нирок при прийомі 40 мг розувастатину на добу. Також повідомлялося про гіперглікемію та підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Лабораторні показники У контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії частота клінічно значущого підвищення активності трансаміназ сироватки (АЛТ та/або ACT ≥3 ВГН) була подібною до груп езетимибу (0,5%) та плацебо (0,3%). У дослідженнях комбінації препаратів частота підвищення становила 1,3% у пацієнтів, які приймали езетимиб + статин, та 0,4% у пацієнтів, які приймали лише статин. Ці епізоди підвищення зазвичай були безсимптомними, не були асоційовані з холестазом, і значення активності трансаміназ поверталися до вихідних після припинення лікування або на фоні лікування. У клінічних дослідженнях підвищення активності КФК >10 ВГН відзначалося у 4 із 1674 (0,2%) пацієнтів, які приймали тільки езетимиб, у 1 із 786 (0,1%) пацієнтів, які отримували плацебо, у 1 із 917 пацієнтів (0,1 %), які приймали езетимиб + статин, та у 4 з 929 пацієнтів (0,4%), які приймали лише статин. Порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або монотерапія статином) прийом езетимибу не був асоційований з підвищенням частоти міопатії або рабдоміолізу. Пацієнти дитячого віку Безпека та ефективність препарату Розуліп® Плюс у осіб віком до 18 років не встановлені. Розувастатин: У 52-тижневому клінічному дослідженні розувастатину епізоди підвищення активності КФК >10 ВГН та симптоми з боку м'язової тканини після фізичного навантаження найчастіше відзначали у дітей та підлітків у порівнянні з частотою у дорослих пацієнтів. В іншому профіль безпеки розувастатину у дітей та підлітків був подібним до такого у дорослих. Езетіміб: Діти та підлітки віком від 6 до 17 років У дослідженні за участю дітей віком 6-10 років зі спадковою гетерозиготною або не спадковою гіперхолестеринемією (n = 138) спостерігалося підвищення активності ACT та/або АЛТ (≥ 3 х ВГН) у 1,1% пацієнтів (1 пацієнт), які отримували езетимиб та у 0%, які отримували плацебо. Не спостерігалося підвищення активності КФК (≥10 ВГН) або випадків міопатії. В окремому дослідженні за участю підлітків (10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (n = 248) епізоди підвищення АЛТ та/або ACT (>3 ВГН) відзначали у 3% пацієнтів (4 особи), які приймали езетимиб та симвастатин, порівняно з 2% (2 особи) у групі монотерапії симвастатином. Що стосується підвищення КФК ≥ 10 ВГН, ці значення склали відповідно 2% (2 особи) та 0%. Випадків міопатії не відзначали. Дані дослідження не підходили порівняння рідкісних небажаних лікарських реакцій. Повідомлення про передбачувані небажані реакції Надання даних про передбачувані небажані реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/корисність лікарського засобу. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказання Циклоспорин: При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому у 7 разів вищими порівняно зі значеннями у здорових добровольців. Така комбінація не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі. Спільне застосування препарату Розуліп® Плюс та циклоспорину протипоказане. У дослідженні, яке проводилося у восьми пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК >50 мл/хв при прийомі постійної дози циклоспорину, одноразовий прийом 10 мг езетимибу приводив до підвищення середнього значення AUC езетимибу в 3,4 рази (від 2,3 до 7, 9 разів) порівняно з AUC у здоровій популяції з іншого дослідження (контроль), яка отримувала лише езетимиб (n=17). В іншому дослідженні пацієнт після трансплантації нирки, з тяжкою нирковою недостатністю, отримував циклоспорин та багато інших лікарських засобів. У цього пацієнта відзначали підвищення системного впливу езетимибу у 12 разів у порівнянні з контрольними учасниками, які приймали лише езетимиб. У двоетапному перехресному дослідженні, що проводилося у дванадцяти здорових учасників, щоденний прийом 20 мг езетимибу протягом 8 днів + одноразовий прийом 100 мг циклоспорину на день призводив до підвищення AUC циклоспорину в середньому на 15% (діапазон значень: від зниження на 10% підвищення на 51%) порівняно з одноразовим прийомом лише 100 мг циклоспорину. Контрольованих досліджень впливу спільного прийому езетимибу та циклоспорину на дію останнього у пацієнтів після трансплантації нирки не проводили. Нерекомендовані комбінації Інгібітори протеази: Хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеаз може призводити до значного підвищення системного впливу розувастатину (див. таблицю). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики спільний прийом 10 мг розувастатину та комбінованого препарату двох інгібіторів протеаз (атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг) здоровими добровольцями був асоційований з підвищенням AUC розувастатину приблизно втричі, а Сmах – приблизно в сім разів. Одночасне застосування розувастатину та деяких комбінацій інгібіторів протеаз можливе лише після ретельної оцінки доз розувастатину, скоригованих на підставі очікуваного збільшення впливу розувастатину. Ця комбінація доз не підходить як терапія першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати лише після підбору відповідного дозування розувастатину або обох компонентів. Інгібітори білків-транспортерів Розувастатин є субстратом деяких білків-переносників, у тому числі для транспортера захоплення клітинами печінки ОАТР1В1 та для транспортера виведення BCRP. Одночасне застосування Розуліп® Плюс та лікарських засобів, що інгібують дані білки-транспортери, може призводити до підвищення концентрацій розувастатину в плазмі та до підвищення ризику міопатії. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до 2-кратного збільшення Сmах та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози ніацину (нікотинової кислоти 1 г/добу і вище) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію. . Лікарі повинні знати, що у пацієнтів, які приймають езетимиб та фенофібрат, існує ризик розвитку жовчнокам'яної хвороби та захворювань жовчного міхура. Якщо у пацієнта, який приймає езетимиб та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, показано обстеження жовчного міхура, а також припинення даної терапії. Одночасний прийом фенофібрату та гемфіброзилу підвищував сумарні концентрації езетимибу (приблизно у 1,5 та 1,7 раза, відповідно). Спільне застосування езетимибу коїться з іншими фібратами не вивчали. Фібрати можуть підвищувати екскрецію холестерину з жовчю, що призводить до жовчнокам'яної хвороби. У дослідженнях у тварин езетимиб іноді (не у всіх видів тварин) спричиняв підвищення концентрацій холестерину в жовчі жовчного міхура. Не можна виключити, що терапевтичне застосування езетимибу асоційоване з ризиком розвитку жовчнокам'яної хвороби. Фузидова кислота: При системному застосуванні фузидової кислоти разом зі статинами може збільшитись ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз. Механізм цієї взаємодії (чи є вона фармакодинамічною та/або фармакокінетичною) ще не з'ясований. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельними наслідками) у пацієнтів, які отримували такі комбінації. Якщо лікування фузидовою кислотою необхідне, то протягом усього періоду лікування фузидовою кислотою слід відмінити статини. Інші взаємодії Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). У доклінічних дослідженнях було показано, що езетимиб не індукує ферменти цитохрому Р450, що метаболізують лікарські засоби. Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між езетимибом та лікарськими засобами, що метаболізуються цитохромами Р450: 1А2, 2D6, 2С8, 2С9, 3А4- або N-ацетилтрансферазою Антагоністи вітаміну К: Як і при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок прийому або підвищення дози розувастатину у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (гепарин або інші кумаринові антикоагулянти) можуть призводити до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Припинення прийому або зниження дози розувастатину може спричинити зниження МНО. У таких ситуаціях бажаний відповідний моніторинг МНО. Прийом езетимибу (10 мг 1 раз на добу) не впливав на біодоступність варфарину або на протромбіновий час, як це було показано у дослідженні, проведеному у дванадцяти здорових дорослих чоловіків. Є, однак, повідомлення про підвищення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів при додаванні езетимибу до прийому варфарину або флуїндіону. Якщо Розуліп® Плюс додають до прийому варфарину, іншого кумаринового антикоагулянту або флуїндіону, слід відповідним чином проводити моніторинг МНО. Пероральні контрацептиви та замісна гормональна терапія (ЗГТ): Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу, відповідно, на 26% та на 34%. Це підвищення рівнів лікарських засобів у плазмі слід враховувати при доборі доз пероральних контрацептивів. Відсутні дані фармакокінетики при одночасному прийомі розувастатину та ЗГТ, і тому не можна виключити аналогічної взаємодії. Проте ця комбінація добре вивчена у клінічних дослідженнях у жінок, і вона добре переносилася. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику пероральних контрацептивів, що включали етинілестрадіол та левоноргестрел. Холестирамін: Одночасне застосування холестираміну зменшувало середню площу під фармакокінетичною кривою (AUC) суми езетимибу та його глюкуроніду приблизно на 55%. Ця взаємодія може перешкоджати послідовному зниженню холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНГ) при додаванні езетимибу до холестирамінової терапії. Статини: Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні езетимибу з аторвастатином, симвастатином, правастатином, ловастатином, флувастатином або розувастатином. Інші лікарські засоби: На підставі даних, отриманих у дослідженнях лікарських взаємодій, не очікується клінічно значущої взаємодії між розувастатином та дигоксином. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, гліпізиду, толбутаміду чи мідазоламу. Циметидин прийому разом із езетимибом не впливав на біодоступність останнього. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Коли потрібний спільний прийом розувастатину та інших лікарських засобів, що підвищують системну дію розувастатину, необхідна корекція дози останнього. Якщо очікуване збільшення впливу (AUC) становить 2 рази або вище, починають прийом розувастатину з дози 5 мг на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину таким чином, щоб очікуваний системний вплив розувастатину не перевищував такий для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим дозування лікарського засобу, з яким взаємодіє розувастатин Режим дозування розувастатину Зміна AUC розувастатину* Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс 10 мг 1 раз на добу, 10 діб 7,1 рази ↑ Регорафеніб 160 мг, 1 раз на добу, 14 діб 5 мг, одноразово 3,8 рази ↑ Атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 діб 10 мг, одноразово 3,1 рази ↑ Лопінавір 400 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 діб 20 мг 1 раз на добу, 7 діб 2,1 рази ↑ Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 діб 10 мг одноразово 2,8 рази ↑ Елбасвір 50 мг + гразопревір 200 мг 1 раз на добу 10 мг одноразово 2,26 рази ↑** Гразопревір 200 мг 1 раз на добу 10 мг одноразово 1,59 раза ↑** Клопідогрів 300 мг одноразово та 75 мг через 24 год 20 мг, одноразово 2 рази ↑ Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово 1,9 рази ↑ Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 діб 10 мг, одноразово 1,6 рази ↑ Дарунавір 600 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 діб 10 мг 1 раз на добу, 7 діб 1,5 рази ↑ Типранавір 500 мг + ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 діб 10 мг, одноразово 1,4 рази ↑ Дронендарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних 1,4 рази ↑ Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 діб 10 мг, одноразово 1,4 рази ↑*** Фосампренавір 700 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 діб 10 мг, одноразово ↔ Алеглітазавір 0,3 мг, 7 діб 40 мг, 7 діб ↔ Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 діб 10 мг, одноразово ↔ Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 діб 10 мг, 7 діб ↔ Рифампін 450 мг 1 раз на добу, 7 діб 20 мг, одноразово ↔ Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово ↔ Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 діб 80 мг, одноразово ↔ Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово 28% ↓ Баікалін 50 мг 3 рази на добу, 14 діб 20 мг, одноразово 47% ↓ *Дані, наведені як зміна в х разів - це співвідношення AUC при прийомі комбінації препаратів та одного тільки розувастатину. Дані, наведені як %, - це %-на відмінність щодо прийому одного тільки розувастатину. ↑ - підвищення, ↔ - без змін, ↓ - зниження ** При сумісному застосуванні з елбасвіром або гразопревіром добова доза розувастатину не повинна перевищувати 10 мг. ***Кілька досліджень взаємодії проводили і з іншими дозуваннями розувастатину, у таблиці показано найбільш значущу зміну AUC.Спосіб застосування та дозиПацієнти повинні бути на відповідній дієті, що знижує концентрацію ліпідів у крові (гіпохолестеринемічній дієті). Під час лікування препаратом Розуліп Плюс пацієнти повинні продовжувати цю дієту. Рекомендована добова доза – 1 капсула Розуліп® Плюс. Препарат Розуліп Плюс не призначається для початкового курсу терапії. Препарат Розуліп® Плюс призначається пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації. Лікування комбінованим препаратом можна розпочати лише після встановлення необхідних доз монокомпонентів. При зміні дози також потрібна титрація за допомогою монокомпонентів. Після титрації дози можна переходити на лікування відповідним препаратом із фіксованими дозами. Препарат для вживання. Розуліп® Плюс слід приймати один раз на день в той самий час доби, незалежно від часу їди. Капсули необхідно ковтати повністю, запиваючи водою. Капсули Розуліп® Плюс 5 мг/10 мг, 10 мг/10 мг та 20 мг/10 мг не придатні для лікування пацієнтів, яким потрібна доза розувастатину 40 мг. Розуліп® Плюс слід приймати за 2 години і більше до або через 4 години та більше після прийому препаратів, що сприяють виведенню жовчних кислот. Особливі популяції пацієнтів Діти та підлітки до 18 років Ефективність та безпека препарату Розуліп® Плюс у дітей та підлітків віком до 18 років ще не встановлена. Препарат протипоказаний для застосування у дітей та підлітків до 18 років. Літні пацієнти У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза розувастатину, що рекомендується, становить 5 мг. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) корекція дози не потрібна. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) застосування будь-яких доз розувастатину протипоказане. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Розуліп® Плюс протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Немає необхідності зміни дози у пацієнтів з легким порушенням функції печінки (з балами за Чайлд-П'ю 5-6). Лікування препаратом Розуліп® Плюс не рекомендується у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня (з балами по Чайлд-П'ю 7-9) та з тяжкою печінковою недостатністю (з балами по Чайлд-П'ю >9). Етнічні групи У пацієнтів азіатського походження відзначали підвищену системну дію розувастатину. У пацієнтів азіатського походження початкова доза розувастатину, що рекомендується, становить 5 мг. Фіксована комбінація доз не підходить як терапія першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати або змінювати дозу препарату лише після підбору відповідних доз обох монокомпонентів. Генетичний поліморфізм Відомо, що деякі типи генетичного поліморфізму підвищують системний вплив розувастатину. У пацієнтів із встановленою наявністю деяких типів поліморфізму рекомендується застосування нижчої добової дози препарату Розуліп® Плюс. Пацієнти, схильні до міопатії Початкова доза розувастатину для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Комбінований препарат можна призначати або змінювати його дозу лише після відповідної добірки доз обох монокомпонентів. Супутня терапія Розувастатин є субстратом різних транспортних білків (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розуліп®Плюс з деякими лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію білками може підвищуватися ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або припинення прийому препарату Розуліп® Плюс. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів та Розуліп® Плюс необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії та розувастатину та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняУ літературі немає даних про передозування розувастатину. Специфічна терапія у разі передозування розувастатину відсутня. У клінічних дослідженнях прийом езетимибу у дозі 50 мг на добу 15 здоровими учасниками протягом до 14 днів або у дозі 40 мг на добу 18 пацієнтами з первинною гіперхолестеринемією протягом до 56 днів зазвичай переносився добре. У тварин не відзначали токсичності після одноразового перорального прийому езетимибу (5000 мг/кг у щурів та мишей та 3000 мг/кг у собак). Повідомлялося про кілька випадків передозування езетимибу: вони звичайно були асоційовані з розвитком несприятливих явищ. Повідомлені несприятливі явища були серйозними. У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Слід моніторувати функцію печінки та активність КФК. Користь гемодіалізу малоймовірна.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДія на скелетну мускулатуру У пацієнтів, які отримували лікування усіма дозами розувастатину, і особливо при прийомі доз >20 мг відзначали дію препарату на скелетну мускулатуру: напр., розвиток міалгії, міопатії та (рідко) рабдоміолізу. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГІГ-КоА-редуктази, частота рабдоміолізу при постреєстраційному застосуванні розувастатину вища при прийомі дози, що дорівнює 40 мг. У післяреєстраційному періоді при застосуванні езетимибу відзначали випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. Рабдоміоліз у дуже поодиноких випадках повідомлявся як при монотерапії езетимибом, так і при додаванні езетимибу до інших лікарських засобів, асоційованих з підвищеним ризиком рабдоміолізу. Якщо є підозра на міопатію (на підставі симптомів з боку м'язів або підвищеної активності КФК), слід негайно припинити прийом езетимибу, всіх статинів та будь-яких лікарських засобів, для яких встановлено зв'язок із підвищеним рівнем рабдоміолізу. На початку лікування всіх пацієнтів слід попереджати про ризик міопатії та про необхідність своєчасно повідомляти про всі епізоди безпричинного болю в м'язах, хворобливості м'язів або слабкості. Дія на печінку У контрольованих дослідженнях із спільним прийомом езетимибу та статину відзначали послідовне підвищення трансаміназ (≥3 ВГН). Рекомендується визначати функцію печінки до початку лікування та через 3 місяці після початку терапії розувастатином. Розувастатин слід відмінити або зменшити його дозу, якщо активність трансаміназ сироватки буде > 3х ВГН. Частота серйозних явищ з боку печінки (переважно – підвищення активності трансаміназ) при постреєстраційному застосуванні найчастіше відзначається при прийомі дози розувастатину, що дорівнює 40 мг. У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, до початку терапії препаратом Розуліп® Плюс необхідно лікування вихідного захворювання. З огляду на невідомі ефекти підвищеного впливу езетимибу у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції печінки застосування препарату Розуліп® Плюс у них не рекомендується. Дія на нирки Протеїнурію, яку виявляли при експрес-тестуванні, переважно канальцевої природи, відзначали у пацієнтів, які отримують лікування підвищеними дозами розувастатину, зокрема дозою 40 мг. У більшості випадків протеїнурія була скороминущою або непостійною. Не було встановлено, що протеїнурія сигналізує про розвиток гострого чи прогресуючого захворювання нирок. У післяреєстраційному періоді серйозні побічні реакції з боку нирок частіше спостерігалися прийому дози 40 мг. При спостереженні за пацієнтами, які приймають дозу 40 мг, слід розглянути необхідність контролю функції нирок (принаймні кожні 3 місяці). Визначення активності креатинфосфокінази Не слід визначати активність КФК після інтенсивного фізичного навантаження або за наявності інших ймовірних причин підвищення активності КФК, які можуть утруднити інтерпретацію результатів. Якщо початково відзначається значне підвищення активності КФК (5 ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Якщо при повторному вимірі буде підтверджено, що активність КФК становить 5 ВГН, лікування починати не слід. Фузидова кислота Капсули Розуліп® Плюс не можна застосовувати спільно з фузидовою кислотою для системного застосування або протягом 7 днів після відміни лікування фузидовою кислотою. У пацієнтів, яким потрібне лікування фузидовою кислотою, слід відмінити розувастатин протягом усього періоду лікування. У пацієнтів, які спільно отримували розувастатин та фузидову кислоту, повідомлялося про розвиток рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельним результатом). Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря у разі розвитку м'язової слабкості, болю або чутливості у м'язах. Через 7 днів після введення останньої дози фузидової кислоти можна знову розпочати лікування розувастатином. У виняткових випадках, коли потрібне тривале лікування фузидовою кислотою, наприклад, при важких інфекціях, рішення про необхідність спільного застосування фузидової кислоти та препарату Розуліп® Плюс має прийматися індивідуально, зваживши потенційний ризик терапії та можливу користь при ретельному контролі стану пацієнта. Перед початком лікування Розуліп® Плюс, як і інші препарати, до складу яких входять інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам з наявністю факторів, що сприяють розвитку міопатії або рабдоміолізу: Ниркова недостатність; Гіпотиреоз; Спадкові захворювання м'язів в особистому чи сімейному анамнезі; Токсична дія на м'язи при застосуванні іншого інгібітору ГМГ-КоА або фібрату; Зловживання алкоголем; Вік >70 років; Ситуації, за яких можливе підвищення рівнів активних речовин у плазмі; Одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь лікування, і у них рекомендується проводити клінічний моніторинг. Не слід розпочинати лікування при значному початковому підвищенні активності КФК (>5 ВГН). Під час лікування Пацієнтів слід попросити негайно повідомляти про випадки непоясненого м'язового болю, слабкості або спазмів у м'язах, особливо якщо такі випадки супроводжуються загальною слабкістю або лихоманкою. У цих пацієнтів слід вимірювати активність КФК. Слід припинити лікування при помітному підвищенні активності КФК (>5 ВГН) або за наявності важких симптомів, що щодня викликають дискомфорт (навіть за активності КФК) Є дуже рідкісні повідомлення про розвиток імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, зокрема розувастатином. Клінічно це захворювання характеризується слабкістю проксимальних м'язів та підвищенням активності КФК у сироватці, які зберігаються, незважаючи на відміну статинів. У клінічних дослідженнях не було даних про посилення дії на скелетну мускулатуру у невеликої кількості пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та інші гіполіпідемічні засоби. У пацієнтів, які одночасно приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази та похідні фіброєвої кислоти (в тому числі, гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азолові протигрибкові засоби, інгібітори протеаз або антибіотики-макроліди, відзначали підвищену частоту міозу. Гемфіброзил підвищує ризик міопатії при сумісному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому комбінація Розуліп® Плюс та гемфіброзілу не рекомендується.Вигоди подальшого зниження рівнів ліпідів при комбінованому прийомі Розуліп® Плюс та фібратів або ніацину слід ретельно зіставляти з можливими ризиками при застосуванні такої комбінації лікарських засобів. Розуліп® Плюс не слід застосовувати у пацієнтів з серйозними гострими станами, при яких можлива наявність міопатії або які спричиняють розвиток ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, при сепсисі, артеріальній гіпотензії, великих хірургічних втручаннях, травмах, тяжких порушеннях обміну речовин, електролітного балансу, при неконтрольованих судомах). Етнічна приналежність пацієнтів Дослідження фармакокінетики розувастатину показали підвищену дію лікарського засобу у пацієнтів азіатського походження, порівняно з пацієнтами європейцями. Інгібітори протеаз У пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та різні інгібітори протеаз у комбінації з ритонавіром, відзначали підвищення системного впливу розувастатину. Слід враховувати як користь від зниження ліпідів при застосуванні Розуліп® Плюс у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують інгібітори протеаз, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину в плазмі на початку прийому та при титрації дози розувастатину. Спільне застосування препарату з деякими інгібіторами протеазу рекомендується тільки з корекцією дози Розуліп® Плюс. Інтерстиціальні захворювання легень У виняткових випадках прийому деяких статинів, особливо при тривалої терапії, повідомлялося про розвиток інтерстиціальних захворювань легень. До симптомів таких захворювань відносяться непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров'я (стомлюваність, втрата ваги та лихоманка). Якщо є підозра, що у пацієнта розвивається інтерстиційне захворювання легень, терапію статинами слід припинити. Цукровий діабет Деякі дані дозволяють припускати, що препарати класу статинів підвищують концентрацію глюкози в крові та у деяких пацієнтів, з високим ризиком розвитку цукрового діабету, можуть призводити до гіперглікемії, рівень якої відповідає формальному визначенню цукрового діабету та вимагає початку протидіабетичної терапії. Цей ризик, однак, перекривається зниженням судинного ризику при застосуванні статинів, і тому він не повинен бути причиною припинення терапії статинами. У пацієнтів групи ризику (концентрація глюкози натще - 5,6-6,9 мкмоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ, АГ) слід проводити клінічний та біохімічний моніторинг цукрового діабету відповідно до національних посібників. У дослідженні JUPITER загальна частота розвитку цукрового діабету повідомлялася рівною 2,8% у групі прийому розувастатину та 2,3% - у групі прийому плацебо (переважно у пацієнтів з концентрацією глюкози натще, що дорівнює 5,6-6,9 ммоль/л). Фібрати Безпека та ефективність спільного прийому езетимибу та фібратів не встановлені. Якщо у пацієнта, який приймає Розуліп® Плюс та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, необхідно провести обстеження жовчного міхура та припинити цю терапію. Антикоагулянти Якщо Розуліп® Плюс додають до терапії варфарином, іншим кумариновим антикоагулянтом або флуїндіоном, потрібен відповідний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення ((АЛЕ)). Циклоспорин Пацієнти дитячого віку Безпека та ефективність Розуліп® Плюс в осіб віком до 18 років ще не встановлені, і тому застосування препарату у цій віковій групі не рекомендується. Захворювання печінки та вживання алкоголю Розуліп® Плюс слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або із захворюваннями печінки в анамнезі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень з оцінки впливу Розуліп® Плюс на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, проте слід враховувати, що під час лікування може виникнути запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з таблетками - 1 капс. Таблетка, що містить розувастатин - 1 таб. Розувастатин цинку (що відповідає розувастатину) 5,34 мг (5,00 мг), 10,68 мг (10,00 мг), 21,36 мг (20,00 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза кремнієва мікрокристалічна* 68,71 мг, 63,33 мг, 126,67 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний 0,06 мг, 0,11 мг, 0,22 мг; стеарат магнію 0,89 мг, 0,88 мг, 1,75 мг; Склад целюлози кремнієвої мікрокристалічної: целюлоза мікрокристалічна 98,0%, діоксид кремнію колоїдний безводний 2,0%. Таблетка, що містить 10 мг езетимибу - 1 таб. Езетиміб 10,00 мг; Допоміжні речовини: повідон К-25 5,00 мг, натрію кроскармелоза 19,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,30 мг, манітол 30,30 мг, натрію лаурилсульфат 4,40 мг, гіпоролоза 10,00 мг, маг мг. Тверда желатинова капсула 10 мг+10 мг, 20 мг+10 мг - 1 капс. Основа капсули/кришка капсули: Барвник заліза оксид червоний (Е172) -/-, -/0,16%; барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0,18%/0,18%, 0,18%/0,30%; титану діоксид (Е171) 1,00%/1,00%, 1,00%/1,30%; желатин до 100%/до 100%, до 100%/до 100% відповідно. Тверда желатинова капсула 5 мг +10 мг - 1 капс. Барвник заліза оксид жовтий (Е172) -/0,18%; титану діоксид (Е171) 2,00%/1,00%; желатин до 100%/до 100%. Капсули, 5 мг+10 мг, 10 мг+10 мг та 20 мг+10 мг. По 10 капсул у блістері з комбінованої плівки "cold" (ОПА/ал.фольга/ПВХ)/ал. фольга. 3, 6 або 9 блістерів у картонній пачці разом з інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиКапсули 5 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою білого кольору та кришкою жовтого кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 5 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 595 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху. Капсули 10 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою жовтого кольору та кришкою жовтого кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 10 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 596 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху. Капсули 20 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою жовтого кольору та кришкою світло-коричневого з рожевим відтінком кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 20 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 597 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Розувастатин Максимальна концентрація розувастатину в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму холестерину-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Езетіміб Після прийому внутрішньо езетимиб швидко всмоктується та інтенсивно метаболізується у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації у фармакологічно активний фенольний глюкоронід (езетимиб-глюкуронід). Стах езетимиб-глюкуроніда спостерігається через 1-2 години, езетимиба - через 4-12 годин. Абсолютна біодоступність езетимибу не може бути визначена, оскільки ця речовина практично нерозчинна в жодному з водних розчинників, що використовуються для приготування розчинів для ін'єкцій. Прийом їжі (з низьким або високим вмістом жиру) не впливав на біодоступність езетимибу при вживанні у вигляді таблеток по 10 мг. Езетимиб можна застосовувати незалежно від часу їди. Езетеміб та езетимиб-глюкуронід зв'язуються з білками плазми крові на 99,7% та 88-92% відповідно. Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням площі під кривою "концентрація-час" (AUC) розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Метаболізм Розувастатин Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ізоферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Езетіміб Метаболізм езетимибу відбувається головним чином у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Езетимиб мінімально піддається окисному метаболізму (реакція І фази). Езетиміб та езетимиб-глюкуронід (основні похідні езетимибу, що визначаються у плазмі крові) становлять 10-20% та 80-90% відповідно від загальної концентрації езетимибу у плазмі крові. Езетиміб та езетіміб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) для езетимибу та езетимиб-глюкуроніду становить приблизно 22 години. Виведення Розувастатин Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Езетіміб Після прийому внутрішньо 20 мг езетимибу, міченого 14С, у плазмі було виявлено 93% сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) від загального рівня радіоактивних продуктів. Протягом 10 днів приблизно 78% прийнятих радіоактивних продуктів було виведено через кишечник із жовчю, 11% – через нирки. Через 48 годин радіоактивних продуктів у плазмі крові виявлено не було. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік та стать Препарат Розуліп® Плюс протипоказаний дітям та підліткам до 18 років. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні показники езетимибу були однакові у дітей старше 6 років та дорослих. Фармакокінетичні дані для дітей віком до 6 років відсутні. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові приблизно в 2 рази вище, ніж у молодих (від 18 до 45 років). Ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНГ та профіль безпеки були зіставні у літніх і молодших пацієнтів, які отримували езетимиб. Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові трохи вища у жінок (менше 20%), ніж у чоловіків. Ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ та профіль безпеки однакові у чоловіків та жінок, які приймають езетимиб. Тому для пацієнтів чоловічої чи жіночої статі підбір дози препарату не потрібний. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської національності (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК)) Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (n=8; КК не більше 30 мл/хв/1,73 м2), значення AUC сумарного езетимибу збільшилося приблизно в 1,5 рази порівняно зі здоровими добровольцями та (n=9). Цей результат не є клінічно значущим. Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. У пацієнта після трансплантації нирки, що отримував комплексну терапію, включаючи циклоспорин, значення AUC сумарного езетимибу збільшилося у 12 разів. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності (з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю) не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину. У двох пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг середнє значення AUC сумарного езетимибу було в 1,7 разу більшим у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), ніж у здорових добровольців. У 14-денному дослідженні застосування езетимибу в дозі 10 мг на добу за участю пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середнє значення AUC сумарного езетимибу збільшувалося в 4 рази на 1-й та 14-й день. проти здоровими добровольцями. Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності корекція дози препарату не потрібна. Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, езетимиб не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінкової недостатності. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, пов'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпетид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521TT та ABC .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Езетіміб Езетиміб є представником нового класу гіполіпідемічних засобів, які селективно пригнічують абсорбцію ХС та деяких рослинних стеролів у кишечнику. Фармакодинаміка Розувастатин Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального ХС та тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію ХС-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (Апо В), ХС ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС-неЛП) ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (Апо AI) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ співвідношення Апо В/Апо AI. Терапевтичний ефект розвивається протягом тижня після початку лікування. За 2 тижні терапії ефективність досягає рівня, що становить 90% максимально можливого. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за класифікацією Фредріксона) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП Апо В Апо AI Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у пацієнтів з гіпертригліцеридемією (тип IIb та IV за класифікацією Фредріксона) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалася концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). . Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо концентрації ТГ та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ. Езетіміб Езетиміб ефективний при прийомі внутрішньо. Механізм дії езетимибу відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів (наприклад, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), секвестрантів жовчних кислот, фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимибу є транспортний білок Niemann-Pick Cl-Like 1 (NPC1L1), відповідальний за всмоктування у кишечнику ХС та фітостеролів. Езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкого кишечника і перешкоджає всмоктування холестерину, що призводить до зниження надходження холестерину з кишечника в печінку, за рахунок чого знижуються запаси холестерину в печінці і посилюється виведення холестерину з крові. Езетиміб не посилює екскрецію жовчних кислот (на відміну від секвестрантів жовчних кислот) та не інгібує синтез ХС у печінці (на відміну від статинів). Статини знижують синтез холестерину в печінці. При одночасному застосуванні препарати цих двох груп забезпечують додаткове зниження концентрації холестерину. Езетиміб, що застосовується одночасно зі статинами, знижує концентрацію загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ХС-неЛПЗП та ТГ, а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статен, що застосовуються у монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПВЩ (розраховується як різниця між концентраціями загального ХС та ХС-ЛПВЩ), а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолесом більшою мірою, ніж езетимиб або статен, що застосовуються в монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує конецентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПВЩ, а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією. Клінічні дослідження показали, що підвищені концентрації загального холестерину, холестерину-ЛПНГ і Апо В (головного білкового компонента ЛПНЩ) сприяють розвитку атеросклерозу. Крім того, знижена концентрація ХС-ЛПЗЩ асоціюється з розвитком атеросклерозу. Результати епідеміологічних досліджень показали, що серцево-судинна захворюваність і смертність знаходяться у прямій залежності від концентрацій загального ХС та ХС-ЛПНЩ та у зворотній залежності від концентрації ХС-ЛПВЩ. Як і ЛПНГ, ліпопротеїни, багаті на ХС та ТГ, включаючи ЛПДНЩ, ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППП) та реманти, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Для визначення селективності езетимибу щодо інгібування всмоктування холестерину була проведена серія доклінічних досліджень. Езетиміб інгібував всмоктування [|4С]-ХС і не впливав на всмоктування ТГ, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу або жиророзчинних вітамінів А та D. Спільне застосування розувастатину та езетимибу Додавання езетимибу до стабільної дози розувастатину 5 мг або 10 мг призводило до більш вираженого зниження концентрації ХС-ЛПНГ порівняно з подвоєнням дози розувастатину до 10 мг або до 20 мг. Езетиміб + розувастатин 5 мг знижували концентрацію ХС-ЛПНГ більшою мірою, ніж розувастатин 10 мг. Вивчалася ефективність та безпека застосування розувастатину 40 мг у монотерапії та при комбінації з езетимибом 10 мг у пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС). Значно більше пацієнтів, які отримували комбінацію розувастатинезетимиб, порівняно з монотерапією розувастатином 40 мг, досягли цільового рівня концентрації ХС-ЛПНГ1. Розувастатин 40 мг ефективно покращував атерогенний ліпідний профіль у цій групі пацієнтів високого ризику. Діти та підлітки Європейське агентство лікарських засобів видало дозвіл не представляти результати клінічних досліджень комбінації розувастатин + езетимиб за всіма віковими підгрупами дітей та підлітків у лікуванні підвищеної концентрації холестерину.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія Препарат Розуліп® Плюс показаний на додаток до дієти пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією (за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії). Розуліп® Плюс призначається як замісна терапія пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину, езетимибу або до будь-якого з компонентів/допоміжних речовин у складі препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (> 3х верхніх меж норми (ВГН)); Помірна та важка ступінь печінкової недостатності (7-9 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю); Одночасний прийом циклоспорину; У жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність надійних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; Тяжкі порушення функції нирок (КК Міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; Діти та підлітки до 18 років. З обережністю Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами (включаючи варфарин і флуїндіон). Пацієнти, які приймають одночасно езетимиб та фенофібрат, повинні знати про можливий ризик розвитку захворювань жовчного міхура. Діти та підлітки Ефективність та безпека препарату Розуліп® Плюс у дітей віком до 18 років ще не встановлена, тому застосування цього препарату не рекомендується у пацієнтів цієї вікової групи. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані та досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяПрепарат Розуліп® Плюс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні методи контрацепції. Вагітність Оскільки ХС та продукти біосинтезу ХС важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі діагностування вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Відсутні клінічні дані щодо застосування езетимибу під час вагітності. Дослідження езетимибу на тваринах не виявили прямих або опосередкованих несприятливих ефектів щодо вагітності, розвитку ембріона/плода, пологів та постнатального розвитку. При введенні вагітним щурам езетимибу у комбінації з ловастатином, симвастатином, правастатином або аторвастатином тератогенних ефектів не спостерігалося. При введенні вагітним кролицям з невеликою частотою спостерігалися дефекти розвитку скелета у плода. Клінічних даних щодо застосування езетимибу при вагітності немає, тому слід бути обережним при призначенні препарату вагітним жінкам. У разі настання вагітності прийом препарату має бути припинено. Період грудного вигодовування У дослідженнях на щурах було виявлено, що езетимиб виділяється із молоком. Даних про виділення розувастатину та езетимибу з грудним молоком у жінок немає, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Фертильність Відсутні клінічні дані про ефект езетимибу на фертильність людини. Езетиміб не впливає на фертильність самців та самок щурів.Побічна діяРезюме профілю безпеки Небажані реакції, що спостерігаються при прийомі розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. За даними контрольованих клінічних досліджень, менше 4% пацієнтів, які отримували розувастатин, вибули з досліджень внаслідок розвитку небажаних реакцій. У клінічних дослідженнях тривалістю до 112 тижнів 2396 пацієнтів отримували езетимиб у дозі 10 мг на добу як монотерапію, 11 308 пацієнтів – у комбінації зі статином та 185 пацієнтів – у комбінації з фенофібратом. Небажані реакції були помірними та оборотними. Загальна частота виникнення побічних ефектів, а також % пацієнтів, які вибули з дослідження внаслідок розвитку небажаних реакцій, у групах, які отримували езетимиб та плацебо, були подібними. За наявними даними, у клінічних дослідженнях 1200 пацієнтів отримували комбіноване лікування розувастатином та езетимибом. За літературними даними у пацієнтів з гіперхолестеринемією найчастішими небажаними явищами, пов'язаними з комбінацією розувастатинезетимиб, було підвищення активності "печінкових" трансаміназ, шлунково-кишкові розлади та біль у м'язах. Це відомі побічні ефекти даних діючих речовин. Проте, з погляду побічних ефектів, не можна повністю виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Табличний перелік небажаних реакцій Частота виникнення небажаних явищ представлена ​​таким чином: Часто (>1/100, <1/10); Нечасто (>1/1000, <1/100); Рідко (>1/10000, <1/1000); Дуже рідко (< 1/10 000), Частота невідома (не можна визначити на підставі наявних даних). Класи системи органів, MedDRA Часто Не часто Рідко Дуже рідко Невідомо Порушення з боку крові та лімфатичної системи тромбоцитопенія2 тромбоцитопенія5 Порушення з боку імунної системи реакції підвищеної чутливості, у тому числі набряк Квінке2 підвищена чутливість (у тому числі шкірні висипання, кропив'янка, анафілаксія та набряк Квінке)5 Порушення з боку ендокринної системи цукровий діабет1,2 Порушення з боку обміну речовин та харчування зниження апетиту3 Порушення психіки депресія2,5 Порушення з боку нервової системи головний біль2,4, запаморочення2 парестезія4 полінейропатія2, втрата пам'яті2 периферична нейропатія2 порушення сну (у тому числі безсоння та нічні кошмари)2, запаморочення5; парестезія5 Порушення з боку судин припливи3; підвищення артеріального тиску3 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. кашель3 кашель2, задишка2,5 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту запор2, нудота2, біль у животі2,3, діарея3; метеоризм3 диспепсія3; гастроезофагеальна рефлюксна болезнь3; нудота3 сухість у роті4; гастрит4 панкреатит2 діарея2, панкреатит5; запор5 Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності печінкових трансамназ2 жовтяниця2, гепатит2 гепатит5, холелітіаз5, холецистит5, Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин свербіж шкіри 2,4, шкірний висип 2,4, кропив'янка 2,4 синдром Стівенса-Джонсона2 багатоформна еритема5 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини міалгія2,4 артралгія3; м'язові спазми3; біль у шиї3; біль у спині4; м'язова слабость4; біль у кінцівках4 міопатія (включаючи міозит)2, рабдоміоліз2 артралгія2 імуно-опосередкована некротизуюча міопатія2, ураження сухожиль, іноді з їх розривом2, міалгія5; міопатія та рабдоміоліз5 Порушення з боку нирок та сечових шляхів гематурія2 Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз гінекомастія2 Загальні розлади та порушення у місці введення астенія2, стомлюваність3 біль у грудній клітці3, біль3 астенія4; периферичні набряки4 периферичні набряки2, астенія5 Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT)4 підвищення активності-АЛТ та/або ACT3; креатинфосфокінази (КФК)3; γ-глутаміл-трансферзи (ГГТ)3; відхилення біохімічних показників функції печінки3 1 Для розувастатину частота залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози натще ≥5,6 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ, артеріальна гіпертензія (АГ) в анамнезі). 2 Профіль небажаних реакцій для розувастатину, заснований на даних клінічних досліджень та широкого постреєстраційного застосування. 3 Небажані реакції при монотерапії езетимибом. (n=2396), відзначалися з більшою частотою, ніж прийому плацебо (n=1159) 4 Небажані реакції при спільному прийомі езетимибу зі статином (n=11308), відзначалися з більшою частотою, ніж при прийомі одного статину (N=9361). 5 Додаткові небажані реакції прийому езетимибу в пострегистрационном періоді. Оскільки ці небажані явища виявлені виходячи з спонтанних повідомлень, частота цих явищ невідома і може бути розрахована. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази частота небажаних лікарських реакцій має тенденцію до дозозалежності. Дія на нирки: У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, відзначали появу протеїнурії, що визначалася експрес-методом та переважно мала канальцеву природу. Зміна протеїнурії з "-/сліди" вихідно до "++" і більше відзначали У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, відзначали появу гематурії. Дані клінічних досліджень показують низьку частоту цього явища. Дія на скелетну мускулатуру: У пацієнтів, які отримували лікування усіма дозами розувастатину, особливо дозами >20 мг на добу, відзначали дію на скелетну мускулатуру, наприклад, міалгії, міопатію (у тому числі міозит) і, в окремих випадках, рабдоміоліз, з розвитком гострої ниркової недостатності чи без такої. У пацієнтів, які брали розувастатин, також відзначали дозозалежне підвищення активності КФК. Більшість цих випадків були невеликі тяжкості: безсимптомні і минущі. У разі підвищення активності КФК (5 ВГН) слід перервати лікування. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, відзначали дозозалежне підвищення активності трансаміназ. Більшість цих випадків були невеликі тяжкості: безсимптомні і минущі. При застосуванні деяких статинів відзначали такі небажані явища: Порушення статевої функції; У виняткових випадках – інтерстиціальні захворювання легень (особливо при тривалій терапії). Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні порушення з боку печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) та нирок при прийомі 40 мг розувастатину на добу. Також повідомлялося про гіперглікемію та підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Лабораторні показники У контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії частота клінічно значущого підвищення активності трансаміназ сироватки (АЛТ та/або ACT ≥3 ВГН) була подібною до груп езетимибу (0,5%) та плацебо (0,3%). У дослідженнях комбінації препаратів частота підвищення становила 1,3% у пацієнтів, які приймали езетимиб + статин, та 0,4% у пацієнтів, які приймали лише статин. Ці епізоди підвищення зазвичай були безсимптомними, не були асоційовані з холестазом, і значення активності трансаміназ поверталися до вихідних після припинення лікування або на фоні лікування. У клінічних дослідженнях підвищення активності КФК >10 ВГН відзначалося у 4 із 1674 (0,2%) пацієнтів, які приймали тільки езетимиб, у 1 із 786 (0,1%) пацієнтів, які отримували плацебо, у 1 із 917 пацієнтів (0,1 %), які приймали езетимиб + статин, та у 4 з 929 пацієнтів (0,4%), які приймали лише статин. Порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або монотерапія статином) прийом езетимибу не був асоційований з підвищенням частоти міопатії або рабдоміолізу. Пацієнти дитячого віку Безпека та ефективність препарату Розуліп® Плюс у осіб віком до 18 років не встановлені. Розувастатин: У 52-тижневому клінічному дослідженні розувастатину епізоди підвищення активності КФК >10 ВГН та симптоми з боку м'язової тканини після фізичного навантаження найчастіше відзначали у дітей та підлітків у порівнянні з частотою у дорослих пацієнтів. В іншому профіль безпеки розувастатину у дітей та підлітків був подібним до такого у дорослих. Езетіміб: Діти та підлітки віком від 6 до 17 років У дослідженні за участю дітей віком 6-10 років зі спадковою гетерозиготною або не спадковою гіперхолестеринемією (n = 138) спостерігалося підвищення активності ACT та/або АЛТ (≥ 3 х ВГН) у 1,1% пацієнтів (1 пацієнт), які отримували езетимиб та у 0%, які отримували плацебо. Не спостерігалося підвищення активності КФК (≥10 ВГН) або випадків міопатії. В окремому дослідженні за участю підлітків (10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (n = 248) епізоди підвищення АЛТ та/або ACT (>3 ВГН) відзначали у 3% пацієнтів (4 особи), які приймали езетимиб та симвастатин, порівняно з 2% (2 особи) у групі монотерапії симвастатином. Що стосується підвищення КФК ≥ 10 ВГН, ці значення склали відповідно 2% (2 особи) та 0%. Випадків міопатії не відзначали. Дані дослідження не підходили порівняння рідкісних небажаних лікарських реакцій. Повідомлення про передбачувані небажані реакції Надання даних про передбачувані небажані реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/корисність лікарського засобу. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказання Циклоспорин: При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому у 7 разів вищими порівняно зі значеннями у здорових добровольців. Така комбінація не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі. Спільне застосування препарату Розуліп® Плюс та циклоспорину протипоказане. У дослідженні, яке проводилося у восьми пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК >50 мл/хв при прийомі постійної дози циклоспорину, одноразовий прийом 10 мг езетимибу приводив до підвищення середнього значення AUC езетимибу в 3,4 рази (від 2,3 до 7, 9 разів) порівняно з AUC у здоровій популяції з іншого дослідження (контроль), яка отримувала лише езетимиб (n=17). В іншому дослідженні пацієнт після трансплантації нирки, з тяжкою нирковою недостатністю, отримував циклоспорин та багато інших лікарських засобів. У цього пацієнта відзначали підвищення системного впливу езетимибу у 12 разів у порівнянні з контрольними учасниками, які приймали лише езетимиб. У двоетапному перехресному дослідженні, що проводилося у дванадцяти здорових учасників, щоденний прийом 20 мг езетимибу протягом 8 днів + одноразовий прийом 100 мг циклоспорину на день призводив до підвищення AUC циклоспорину в середньому на 15% (діапазон значень: від зниження на 10% підвищення на 51%) порівняно з одноразовим прийомом лише 100 мг циклоспорину. Контрольованих досліджень впливу спільного прийому езетимибу та циклоспорину на дію останнього у пацієнтів після трансплантації нирки не проводили. Нерекомендовані комбінації Інгібітори протеази: Хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеаз може призводити до значного підвищення системного впливу розувастатину (див. таблицю). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики спільний прийом 10 мг розувастатину та комбінованого препарату двох інгібіторів протеаз (атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг) здоровими добровольцями був асоційований з підвищенням AUC розувастатину приблизно втричі, а Сmах – приблизно в сім разів. Одночасне застосування розувастатину та деяких комбінацій інгібіторів протеаз можливе лише після ретельної оцінки доз розувастатину, скоригованих на підставі очікуваного збільшення впливу розувастатину. Ця комбінація доз не підходить як терапія першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати лише після підбору відповідного дозування розувастатину або обох компонентів. Інгібітори білків-транспортерів Розувастатин є субстратом деяких білків-переносників, у тому числі для транспортера захоплення клітинами печінки ОАТР1В1 та для транспортера виведення BCRP. Одночасне застосування Розуліп® Плюс та лікарських засобів, що інгібують дані білки-транспортери, може призводити до підвищення концентрацій розувастатину в плазмі та до підвищення ризику міопатії. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до 2-кратного збільшення Сmах та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози ніацину (нікотинової кислоти 1 г/добу і вище) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію. . Лікарі повинні знати, що у пацієнтів, які приймають езетимиб та фенофібрат, існує ризик розвитку жовчнокам'яної хвороби та захворювань жовчного міхура. Якщо у пацієнта, який приймає езетимиб та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, показано обстеження жовчного міхура, а також припинення даної терапії. Одночасний прийом фенофібрату та гемфіброзилу підвищував сумарні концентрації езетимибу (приблизно у 1,5 та 1,7 раза, відповідно). Спільне застосування езетимибу коїться з іншими фібратами не вивчали. Фібрати можуть підвищувати екскрецію холестерину з жовчю, що призводить до жовчнокам'яної хвороби. У дослідженнях у тварин езетимиб іноді (не у всіх видів тварин) спричиняв підвищення концентрацій холестерину в жовчі жовчного міхура. Не можна виключити, що терапевтичне застосування езетимибу асоційоване з ризиком розвитку жовчнокам'яної хвороби. Фузидова кислота: При системному застосуванні фузидової кислоти разом зі статинами може збільшитись ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз. Механізм цієї взаємодії (чи є вона фармакодинамічною та/або фармакокінетичною) ще не з'ясований. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельними наслідками) у пацієнтів, які отримували такі комбінації. Якщо лікування фузидовою кислотою необхідне, то протягом усього періоду лікування фузидовою кислотою слід відмінити статини. Інші взаємодії Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). У доклінічних дослідженнях було показано, що езетимиб не індукує ферменти цитохрому Р450, що метаболізують лікарські засоби. Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між езетимибом та лікарськими засобами, що метаболізуються цитохромами Р450: 1А2, 2D6, 2С8, 2С9, 3А4- або N-ацетилтрансферазою Антагоністи вітаміну К: Як і при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок прийому або підвищення дози розувастатину у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (гепарин або інші кумаринові антикоагулянти) можуть призводити до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Припинення прийому або зниження дози розувастатину може спричинити зниження МНО. У таких ситуаціях бажаний відповідний моніторинг МНО. Прийом езетимибу (10 мг 1 раз на добу) не впливав на біодоступність варфарину або на протромбіновий час, як це було показано у дослідженні, проведеному у дванадцяти здорових дорослих чоловіків. Є, однак, повідомлення про підвищення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів при додаванні езетимибу до прийому варфарину або флуїндіону. Якщо Розуліп® Плюс додають до прийому варфарину, іншого кумаринового антикоагулянту або флуїндіону, слід відповідним чином проводити моніторинг МНО. Пероральні контрацептиви та замісна гормональна терапія (ЗГТ): Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу, відповідно, на 26% та на 34%. Це підвищення рівнів лікарських засобів у плазмі слід враховувати при доборі доз пероральних контрацептивів. Відсутні дані фармакокінетики при одночасному прийомі розувастатину та ЗГТ, і тому не можна виключити аналогічної взаємодії. Проте ця комбінація добре вивчена у клінічних дослідженнях у жінок, і вона добре переносилася. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику пероральних контрацептивів, що включали етинілестрадіол та левоноргестрел. Холестирамін: Одночасне застосування холестираміну зменшувало середню площу під фармакокінетичною кривою (AUC) суми езетимибу та його глюкуроніду приблизно на 55%. Ця взаємодія може перешкоджати послідовному зниженню холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНГ) при додаванні езетимибу до холестирамінової терапії. Статини: Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні езетимибу з аторвастатином, симвастатином, правастатином, ловастатином, флувастатином або розувастатином. Інші лікарські засоби: На підставі даних, отриманих у дослідженнях лікарських взаємодій, не очікується клінічно значущої взаємодії між розувастатином та дигоксином. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, гліпізиду, толбутаміду чи мідазоламу. Циметидин прийому разом із езетимибом не впливав на біодоступність останнього. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Коли потрібний спільний прийом розувастатину та інших лікарських засобів, що підвищують системну дію розувастатину, необхідна корекція дози останнього. Якщо очікуване збільшення впливу (AUC) становить 2 рази або вище, починають прийом розувастатину з дози 5 мг на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину таким чином, щоб очікуваний системний вплив розувастатину не перевищував такий для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим дозування лікарського засобу, з яким взаємодіє розувастатин Режим дозування розувастатину Зміна AUC розувастатину* Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс 10 мг 1 раз на добу, 10 діб 7,1 рази ↑ Регорафеніб 160 мг, 1 раз на добу, 14 діб 5 мг, одноразово 3,8 рази ↑ Атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 діб 10 мг, одноразово 3,1 рази ↑ Лопінавір 400 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 діб 20 мг 1 раз на добу, 7 діб 2,1 рази ↑ Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 діб 10 мг одноразово 2,8 рази ↑ Елбасвір 50 мг + гразопревір 200 мг 1 раз на добу 10 мг одноразово 2,26 рази ↑** Гразопревір 200 мг 1 раз на добу 10 мг одноразово 1,59 раза ↑** Клопідогрів 300 мг одноразово та 75 мг через 24 год 20 мг, одноразово 2 рази ↑ Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово 1,9 рази ↑ Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 діб 10 мг, одноразово 1,6 рази ↑ Дарунавір 600 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 діб 10 мг 1 раз на добу, 7 діб 1,5 рази ↑ Типранавір 500 мг + ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 діб 10 мг, одноразово 1,4 рази ↑ Дронендарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних 1,4 рази ↑ Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 діб 10 мг, одноразово 1,4 рази ↑*** Фосампренавір 700 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 діб 10 мг, одноразово ↔ Алеглітазавір 0,3 мг, 7 діб 40 мг, 7 діб ↔ Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 діб 10 мг, одноразово ↔ Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 діб 10 мг, 7 діб ↔ Рифампін 450 мг 1 раз на добу, 7 діб 20 мг, одноразово ↔ Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово ↔ Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 діб 80 мг, одноразово ↔ Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово 28% ↓ Баікалін 50 мг 3 рази на добу, 14 діб 20 мг, одноразово 47% ↓ *Дані, наведені як зміна в х разів - це співвідношення AUC при прийомі комбінації препаратів та одного тільки розувастатину. Дані, наведені як %, - це %-на відмінність щодо прийому одного тільки розувастатину. ↑ - підвищення, ↔ - без змін, ↓ - зниження ** При сумісному застосуванні з елбасвіром або гразопревіром добова доза розувастатину не повинна перевищувати 10 мг. ***Кілька досліджень взаємодії проводили і з іншими дозуваннями розувастатину, у таблиці показано найбільш значущу зміну AUC.Спосіб застосування та дозиПацієнти повинні бути на відповідній дієті, що знижує концентрацію ліпідів у крові (гіпохолестеринемічній дієті). Під час лікування препаратом Розуліп Плюс пацієнти повинні продовжувати цю дієту. Рекомендована добова доза – 1 капсула Розуліп® Плюс. Препарат Розуліп Плюс не призначається для початкового курсу терапії. Препарат Розуліп® Плюс призначається пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації. Лікування комбінованим препаратом можна розпочати лише після встановлення необхідних доз монокомпонентів. При зміні дози також потрібна титрація за допомогою монокомпонентів. Після титрації дози можна переходити на лікування відповідним препаратом із фіксованими дозами. Препарат для вживання. Розуліп® Плюс слід приймати один раз на день в той самий час доби, незалежно від часу їди. Капсули необхідно ковтати повністю, запиваючи водою. Капсули Розуліп® Плюс 5 мг/10 мг, 10 мг/10 мг та 20 мг/10 мг не придатні для лікування пацієнтів, яким потрібна доза розувастатину 40 мг. Розуліп® Плюс слід приймати за 2 години і більше до або через 4 години та більше після прийому препаратів, що сприяють виведенню жовчних кислот. Особливі популяції пацієнтів Діти та підлітки до 18 років Ефективність та безпека препарату Розуліп® Плюс у дітей та підлітків віком до 18 років ще не встановлена. Препарат протипоказаний для застосування у дітей та підлітків до 18 років. Літні пацієнти У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза розувастатину, що рекомендується, становить 5 мг. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) корекція дози не потрібна. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) застосування будь-яких доз розувастатину протипоказане. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Розуліп® Плюс протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Немає необхідності зміни дози у пацієнтів з легким порушенням функції печінки (з балами за Чайлд-П'ю 5-6). Лікування препаратом Розуліп® Плюс не рекомендується у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня (з балами по Чайлд-П'ю 7-9) та з тяжкою печінковою недостатністю (з балами по Чайлд-П'ю >9). Етнічні групи У пацієнтів азіатського походження відзначали підвищену системну дію розувастатину. У пацієнтів азіатського походження початкова доза розувастатину, що рекомендується, становить 5 мг. Фіксована комбінація доз не підходить як терапія першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати або змінювати дозу препарату лише після підбору відповідних доз обох монокомпонентів. Генетичний поліморфізм Відомо, що деякі типи генетичного поліморфізму підвищують системний вплив розувастатину. У пацієнтів із встановленою наявністю деяких типів поліморфізму рекомендується застосування нижчої добової дози препарату Розуліп® Плюс. Пацієнти, схильні до міопатії Початкова доза розувастатину для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Комбінований препарат можна призначати або змінювати його дозу лише після відповідної добірки доз обох монокомпонентів. Супутня терапія Розувастатин є субстратом різних транспортних білків (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розуліп®Плюс з деякими лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію білками може підвищуватися ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або припинення прийому препарату Розуліп® Плюс. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів та Розуліп® Плюс необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії та розувастатину та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняУ літературі немає даних про передозування розувастатину. Специфічна терапія у разі передозування розувастатину відсутня. У клінічних дослідженнях прийом езетимибу у дозі 50 мг на добу 15 здоровими учасниками протягом до 14 днів або у дозі 40 мг на добу 18 пацієнтами з первинною гіперхолестеринемією протягом до 56 днів зазвичай переносився добре. У тварин не відзначали токсичності після одноразового перорального прийому езетимибу (5000 мг/кг у щурів та мишей та 3000 мг/кг у собак). Повідомлялося про кілька випадків передозування езетимибу: вони звичайно були асоційовані з розвитком несприятливих явищ. Повідомлені несприятливі явища були серйозними. У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Слід моніторувати функцію печінки та активність КФК. Користь гемодіалізу малоймовірна.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДія на скелетну мускулатуру У пацієнтів, які отримували лікування усіма дозами розувастатину, і особливо при прийомі доз >20 мг відзначали дію препарату на скелетну мускулатуру: напр., розвиток міалгії, міопатії та (рідко) рабдоміолізу. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГІГ-КоА-редуктази, частота рабдоміолізу при постреєстраційному застосуванні розувастатину вища при прийомі дози, що дорівнює 40 мг. У післяреєстраційному періоді при застосуванні езетимибу відзначали випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. Рабдоміоліз у дуже поодиноких випадках повідомлявся як при монотерапії езетимибом, так і при додаванні езетимибу до інших лікарських засобів, асоційованих з підвищеним ризиком рабдоміолізу. Якщо є підозра на міопатію (на підставі симптомів з боку м'язів або підвищеної активності КФК), слід негайно припинити прийом езетимибу, всіх статинів та будь-яких лікарських засобів, для яких встановлено зв'язок із підвищеним рівнем рабдоміолізу. На початку лікування всіх пацієнтів слід попереджати про ризик міопатії та про необхідність своєчасно повідомляти про всі епізоди безпричинного болю в м'язах, хворобливості м'язів або слабкості. Дія на печінку У контрольованих дослідженнях із спільним прийомом езетимибу та статину відзначали послідовне підвищення трансаміназ (≥3 ВГН). Рекомендується визначати функцію печінки до початку лікування та через 3 місяці після початку терапії розувастатином. Розувастатин слід відмінити або зменшити його дозу, якщо активність трансаміназ сироватки буде > 3х ВГН. Частота серйозних явищ з боку печінки (переважно – підвищення активності трансаміназ) при постреєстраційному застосуванні найчастіше відзначається при прийомі дози розувастатину, що дорівнює 40 мг. У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, до початку терапії препаратом Розуліп® Плюс необхідно лікування вихідного захворювання. З огляду на невідомі ефекти підвищеного впливу езетимибу у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції печінки застосування препарату Розуліп® Плюс у них не рекомендується. Дія на нирки Протеїнурію, яку виявляли при експрес-тестуванні, переважно канальцевої природи, відзначали у пацієнтів, які отримують лікування підвищеними дозами розувастатину, зокрема дозою 40 мг. У більшості випадків протеїнурія була скороминущою або непостійною. Не було встановлено, що протеїнурія сигналізує про розвиток гострого чи прогресуючого захворювання нирок. У післяреєстраційному періоді серйозні побічні реакції з боку нирок частіше спостерігалися прийому дози 40 мг. При спостереженні за пацієнтами, які приймають дозу 40 мг, слід розглянути необхідність контролю функції нирок (принаймні кожні 3 місяці). Визначення активності креатинфосфокінази Не слід визначати активність КФК після інтенсивного фізичного навантаження або за наявності інших ймовірних причин підвищення активності КФК, які можуть утруднити інтерпретацію результатів. Якщо початково відзначається значне підвищення активності КФК (5 ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Якщо при повторному вимірі буде підтверджено, що активність КФК становить 5 ВГН, лікування починати не слід. Фузидова кислота Капсули Розуліп® Плюс не можна застосовувати спільно з фузидовою кислотою для системного застосування або протягом 7 днів після відміни лікування фузидовою кислотою. У пацієнтів, яким потрібне лікування фузидовою кислотою, слід відмінити розувастатин протягом усього періоду лікування. У пацієнтів, які спільно отримували розувастатин та фузидову кислоту, повідомлялося про розвиток рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельним результатом). Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря у разі розвитку м'язової слабкості, болю або чутливості у м'язах. Через 7 днів після введення останньої дози фузидової кислоти можна знову розпочати лікування розувастатином. У виняткових випадках, коли потрібне тривале лікування фузидовою кислотою, наприклад, при важких інфекціях, рішення про необхідність спільного застосування фузидової кислоти та препарату Розуліп® Плюс має прийматися індивідуально, зваживши потенційний ризик терапії та можливу користь при ретельному контролі стану пацієнта. Перед початком лікування Розуліп® Плюс, як і інші препарати, до складу яких входять інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам з наявністю факторів, що сприяють розвитку міопатії або рабдоміолізу: Ниркова недостатність; Гіпотиреоз; Спадкові захворювання м'язів в особистому чи сімейному анамнезі; Токсична дія на м'язи при застосуванні іншого інгібітору ГМГ-КоА або фібрату; Зловживання алкоголем; Вік >70 років; Ситуації, за яких можливе підвищення рівнів активних речовин у плазмі; Одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь лікування, і у них рекомендується проводити клінічний моніторинг. Не слід розпочинати лікування при значному початковому підвищенні активності КФК (>5 ВГН). Під час лікування Пацієнтів слід попросити негайно повідомляти про випадки непоясненого м'язового болю, слабкості або спазмів у м'язах, особливо якщо такі випадки супроводжуються загальною слабкістю або лихоманкою. У цих пацієнтів слід вимірювати активність КФК. Слід припинити лікування при помітному підвищенні активності КФК (>5 ВГН) або за наявності важких симптомів, що щодня викликають дискомфорт (навіть за активності КФК) Є дуже рідкісні повідомлення про розвиток імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, зокрема розувастатином. Клінічно це захворювання характеризується слабкістю проксимальних м'язів та підвищенням активності КФК у сироватці, які зберігаються, незважаючи на відміну статинів. У клінічних дослідженнях не було даних про посилення дії на скелетну мускулатуру у невеликої кількості пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та інші гіполіпідемічні засоби. У пацієнтів, які одночасно приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази та похідні фіброєвої кислоти (в тому числі, гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азолові протигрибкові засоби, інгібітори протеаз або антибіотики-макроліди, відзначали підвищену частоту міозу. Гемфіброзил підвищує ризик міопатії при сумісному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому комбінація Розуліп® Плюс та гемфіброзілу не рекомендується.Вигоди подальшого зниження рівнів ліпідів при комбінованому прийомі Розуліп® Плюс та фібратів або ніацину слід ретельно зіставляти з можливими ризиками при застосуванні такої комбінації лікарських засобів. Розуліп® Плюс не слід застосовувати у пацієнтів з серйозними гострими станами, при яких можлива наявність міопатії або які спричиняють розвиток ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, при сепсисі, артеріальній гіпотензії, великих хірургічних втручаннях, травмах, тяжких порушеннях обміну речовин, електролітного балансу, при неконтрольованих судомах). Етнічна приналежність пацієнтів Дослідження фармакокінетики розувастатину показали підвищену дію лікарського засобу у пацієнтів азіатського походження, порівняно з пацієнтами європейцями. Інгібітори протеаз У пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та різні інгібітори протеаз у комбінації з ритонавіром, відзначали підвищення системного впливу розувастатину. Слід враховувати як користь від зниження ліпідів при застосуванні Розуліп® Плюс у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують інгібітори протеаз, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину в плазмі на початку прийому та при титрації дози розувастатину. Спільне застосування препарату з деякими інгібіторами протеазу рекомендується тільки з корекцією дози Розуліп® Плюс. Інтерстиціальні захворювання легень У виняткових випадках прийому деяких статинів, особливо при тривалої терапії, повідомлялося про розвиток інтерстиціальних захворювань легень. До симптомів таких захворювань відносяться непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров'я (стомлюваність, втрата ваги та лихоманка). Якщо є підозра, що у пацієнта розвивається інтерстиційне захворювання легень, терапію статинами слід припинити. Цукровий діабет Деякі дані дозволяють припускати, що препарати класу статинів підвищують концентрацію глюкози в крові та у деяких пацієнтів, з високим ризиком розвитку цукрового діабету, можуть призводити до гіперглікемії, рівень якої відповідає формальному визначенню цукрового діабету та вимагає початку протидіабетичної терапії. Цей ризик, однак, перекривається зниженням судинного ризику при застосуванні статинів, і тому він не повинен бути причиною припинення терапії статинами. У пацієнтів групи ризику (концентрація глюкози натще - 5,6-6,9 мкмоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ, АГ) слід проводити клінічний та біохімічний моніторинг цукрового діабету відповідно до національних посібників. У дослідженні JUPITER загальна частота розвитку цукрового діабету повідомлялася рівною 2,8% у групі прийому розувастатину та 2,3% - у групі прийому плацебо (переважно у пацієнтів з концентрацією глюкози натще, що дорівнює 5,6-6,9 ммоль/л). Фібрати Безпека та ефективність спільного прийому езетимибу та фібратів не встановлені. Якщо у пацієнта, який приймає Розуліп® Плюс та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, необхідно провести обстеження жовчного міхура та припинити цю терапію. Антикоагулянти Якщо Розуліп® Плюс додають до терапії варфарином, іншим кумариновим антикоагулянтом або флуїндіоном, потрібен відповідний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення ((АЛЕ)). Циклоспорин Пацієнти дитячого віку Безопасность и эффективность Розулип® Плюс у лиц младше 18 лет еще не установлены, и потому применение препарата в этой возрастной группе не рекомендуется. Заболевания печени и употребление алкоголя Розулип® Плюс следует с осторожностью применять у пациентов с чрезмерным употреблением алкоголя и/или с заболеваниями печени в анамнезе. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Не проводилось исследований для оценки влияния Розулип® Плюс на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами, однако следует учитывать, что во время лечения может возникнуть головокружение.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ропініролу 8 мг; Допоміжні речовини: сополімер метилметакрилату, триметиламоніоетилметакрилату хлориду та етилакрилату [2:0.1:1], гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, коповідон, магнію стеарат; склад оболонки: опадрай II рожевий 32K14834 (лактози моногідрат 40%, гіпромелоза-2910 (гіпромелоза-15cP) 28%, титану діоксид 23.46%, триацетин 8%, барвник заліза оксид червоний 0.54%). 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаРопінірол є ефективним і високоселективним неерголіновим агоністом дофамінових D2-, D3-рецепторів, має периферичну та центральну дію. Препарат не діє на пресинаптичні дофамінергічні нейрони чорної речовини, що руйнуються, і діє безпосередньо як синтетичний нейротрансмітер. Таким чином, ропінірол зменшує ступінь гіподинамії, ригідності та тремору, які є симптомами хвороби Паркінсона. Ропінірол компенсує дефіцит дофаміну в системах чорної речовини та смугастого тіла за допомогою стимулювання дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Ропінірол діє на рівні гіпоталамуса і гіпофізу, інгібуючи секрецію пролактину. Ропінірол посилює ефекти леводопи, включаючи контроль частоти феномена "ввімкнення/вимкнення" та ефекту "кінця дози", пов'язані з тривалою терапією леводопою. Вплив ропініролу на реполяризацію міокарда. Вплив ропініролу на тривалість інтервалу QT вивчали у здорових добровольців (чоловіків та жінок), які отримували ропінірол у таблетках негайного вивільнення в дозах 0.5, 1.2 та 4 мг 1 раз на добу. Максимальне подовження інтервалу QT при прийомі ропініролу в дозі 1 мг склало 3.46 мс порівняно з плацебо. Верхня межа одностороннього 95% довірчого інтервалу (ДІ) для максимального середнього ефекту становить менше 7.5 мс. Вплив ропініролу на тривалість інтервалу QT при його прийомі у вищих дозах не вивчався. Відсутній ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ при застосуванні ропініролу у дозах до 4 мг на добу. Повністю виключити ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ у разі застосування ропініролу неможливо, т.к. немає аналізу даних щодо його застосування у дозах до 24 мг на добу.ФармакокінетикаВсмоктування. Біодоступність ропініролу після прийому внутрішньо становить приблизно 50% (36-57%). Після внутрішнього застосування ропініролу в таблетках пролонгованої дії його концентрація в плазмі крові підвищується повільно. Середній час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі крові (Tmax) складає 6-10 год. експозиції ропініролу. При цьому відзначалося збільшення AUC (90% ДІ [1.12; 1.28] та Cmaxпрепарату в плазмі крові (90% ДІ [1.34; 1.56]) у середньому на 20% та 44% відповідно, а Тmах подовжувалося на 3 год. Системна експозиція ропініролу при прийомі таблеток пролонгованої дії відповідає системній експозиції при прийомі таблеток негайного вивільнення в однаковій добовій дозі. Відзначено високу міжіндивідуальну варіабельність показників фармакокінетики. При застосуванні ропініролу в таблетках пролонгованої дії в рівноважному стані міжіндивідуальна варіабельність Сmах склала 30-55%, AUC - 40-70%. Розподіл. Зв'язок з білками плазми низький і становить 10-40%. Завдяки високій ліпофільності ропінірол характеризується більшим Vd (близько 7 л/кг). Метаболізм. Ропінірол активно метаболізується у печінці переважно ізоферментом CYP1A2. Основний метаболіт (N-депропіл) є неактивним і надалі конвертується до карбамілглюкуроніду, карбонової кислоти та N-депропіл гідроксиметаболітів. Метаболіти переважно виводяться нирками. Виведення. Т1/2 ропініролу із системного кровотоку в середньому становить близько 6 год. Збільшення тривалості системної дії ропініролу (AUC та Сmах) приблизно пропорційно збільшенню дози. Немає відмінностей у виведенні ропініролу після одноразового прийому дози внутрішньо або при регулярному застосуванні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика ропініролу в дозі до 24 мг на добу лінійна (ропінірол у формі таблеток негайного вивільнення 8 мг 3 рази на добу). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів. Фармакокінетичні показники не змінюються у пацієнтів із хворобою Паркінсона з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на програмному (хронічному) гемодіалізі, кліренс ропініролу при прийомі внутрішньо знижується приблизно на 30%. Кліренс метаболітів ропініролу також знижується приблизно на 60-80%. Тому максимальна добова доза у цих випадках становить 18 мг. Кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% у пацієнтів віком 65 років і старше, порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози цієї категорії пацієнтів не потрібна.Клінічна фармакологіяПротипаркінсонічний препарат - агоніст дофаміну.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, одночасно і незалежно від прийому їжі. Пацієнтам для досягнення необхідної дози ропініролу рекомендується приймати мінімальну кількість таблеток пролонгованої дії, використовуючи максимальні можливі дози таблеток препарату. У деяких пацієнтів одночасне застосування з жирною їжею може збільшити AUC та/або Сmах у 2 рази. Таблетки слід ковтати повністю. Не слід розжовувати чи ділити частини, т.к. оболонка таблетки забезпечує пролонговане вивільнення ропініролу.Показання до застосуванняХвороба Паркінсона: Як монотерапія ранніх стадій захворювання у пацієнтів, які потребують дофамінергічної терапії, щоб відстрочити призначення препаратів леводопи; у складі комбінованої терапії у пацієнтів, які отримують препарати леводопи, з метою підвищення ефективності леводопи, включаючи контроль флуктуації терапевтичної дії леводопи (феномен "включення-вимкнення") та ефекту "кінця дози" на тлі хронічної терапії леводопи, а також з метою зниження доби леводопи.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв) у пацієнтів, які не отримують лікування програмним (хронічним) гемодіалізом; порушення функції печінки; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; підвищена чутливість до ропініролу або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату. З обережністю призначають ропінірол пацієнтам з тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи та тяжкою серцево-судинною недостатністю. Ропінірол можна призначати пацієнтам з психотичними розладами в анамнезі лише у випадках, якщо очікувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати Синдранол у період грудного вигодовування, т.к. препарат може пригнічувати лактацію. Протипоказане застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (>=1/10); часто (від >=1/100 до <1/10); нечасто (від >=1/1000 до <1/100); рідко (від >=1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У межах кожної групи частота побічних реакцій представлена ​​порядку зменшення значимості. Дані клінічних досліджень. Нижче перераховані небажані реакції, які зустрічаються з більш високою частотою при застосуванні ропініролу порівняно з плацебо або вищою або порівнянною частотою народження препарату порівняння. Монотерапія. Порушення психіки: часто – галюцинації. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість; часто - запаморочення (включаючи вертиго). З боку серцево-судинної системи: нечасто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - біль у животі, диспепсія, блювання, запор. Інші: часто - периферичні набряки (включаючи набряки нижніх кінцівок). Одночасне застосування з леводопою. Порушення психіки: часто – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: дуже часто – дискінезія (у пацієнтів з прогресуючою формою хвороби Паркінсона, які приймають ропінірол у комбінації з препаратами леводопи, у період титрування дози ропініролу може розвинутися порушення координації рухів; за даними клінічних досліджень, зниження дози леводопи може призвести до зменшення дискінезії); часто – сонливість, запаморочення (включаючи вертиго). З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія. З боку травної системи: часто – нудота, запор. Інші: часто – периферичні набряки. Дані післяреєстраційних спостережень. Монотерапія. З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і свербіж шкіри). Порушення психіки: нечасто – психотичні реакції (виключаючи галюцинації), включаючи делірій, марення, параною; частота невідома - синдром імпульсивних потягів, підвищення лібідо, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання, агресія*. З боку нервової системи: дуже часто – непритомність; дуже рідко – виражена сонливість та епізоди раптового засинання**. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія***. З боку травної системи: часто – блювання, печія, біль у животі; частота невідома - порушення функції печінки (переважно, підвищення активності печінкових ферментів). Інші: часто – набряки нижніх кінцівок. Одночасне застосування з леводопою. З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і свербіж шкіри). Порушення психіки: часто – сплутаність свідомості; нечасто - психотичні реакції (виключаючи галюцинації), включаючи делірій, марення, параною; частота невідома - синдром імпульсивних потягів, підвищення лібідо, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання, агресія*. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість; дуже рідко – виражена сонливість та епізоди раптового засинання**. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія***. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - печія; частота невідома - порушення функції печінки (переважно, підвищення активності печінкових ферментів). * Агресія пов'язана з психотичними реакціями та компульсивними симптомами. ** Як і у разі застосування інших дофамінергічних засобів, про виражену сонливість та епізоди раптового засинання дуже рідко повідомлялося, насамперед у пацієнтів з хворобою Паркінсона при постреєстраційному спостереженні. Є випадки раптового засинання без будь-яких попередніх чи явних ознак сонливості та втоми. У разі зниження дози або відміни препарату всі симптоми зникали. Найчастіше застосовувалися супутні седативні препарати). *** Як і у разі застосування інших допамінергічних засобів, при лікуванні ропініролом спостерігалася гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію. Порушення контролю імпульсів (розлади звичок та потягів). Патологічне потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, компульсивне переїдання може виникнути у пацієнтів, які застосовують агоністи дофамінових рецепторів, у т.ч. Синдранол.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено фармакокінетичної взаємодії між ропініролом і леводопою або домперидоном, яка потребувала б корекції доз цих препаратів. Нейролептики та інші антагоністи дофамінових рецепторів центральної дії, такі як сульпірид або метоклопрамід, можуть зменшити ефективність ропініролу, тому слід уникати одночасного застосування цих препаратів. У пацієнтів, які отримували естрогени у високих дозах, відмічено підвищення концентрації ропініролу у плазмі. У жінок, які отримували ЗГТ до початку лікування ропініролом, корекція дози ропініролу не потрібна. Однак у разі призначення ЗГТ або її відміни на фоні лікування ропініролом може знадобитися корекція дози препарату Синдранол. Ропінірол в основному метаболізується під дією ізоферменту CYP1A2. При одночасному застосуванні ропініролу (у дозі 2 мг 3 рази на добу) з ципрофлоксацином збільшувалися показники Сmax та AUC ропініролу на 60% та 84% відповідно, що може призвести до розвитку небажаних явищ. У зв'язку з цим у пацієнтів, які отримують ропінірол, його дозу слід скоригувати при призначенні або відміні препаратів, що інгібують ізофермент CYP1A2, таких як ципрофлоксацин, еноксацин або флувоксамін. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймали одночасно дигоксин, не було виявлено взаємодії дигоксину з ропініролом, яке потребувало б корекції доз. Фармакокінетична взаємодія між ропініролом (у дозі 2 мг 3 рази на добу) та теофіліном, що є субстратом ізоферменту CYP1A2, у пацієнтів з хворобою Паркінсона не відмічено. Інформації про можливість взаємодії ропініролу та етанолу немає. Як і у випадку з іншими препаратами центральної дії, пацієнти повинні бути попереджені про необхідність утриматися від алкоголю під час лікування ропініролом. Нікотин збільшує активність ізоферменту CYP1A2. Якщо пацієнт припиняє або починає курити під час лікування ропініролом, може бути потрібна корекція його дози.Спосіб застосування та дозиРекомендується індивідуальний підбір дози препарату з урахуванням ефективності та переносимості. Якщо пацієнт відчуває сонливість будь-якому етапі підбору дози, рекомендується знизити дозу препарату. При розвитку інших небажаних реакцій необхідно зменшити дозу препарату з подальшим поступовим збільшенням дози. Необхідність підбору дози повинна розглядатися під час пропуску прийому чергової дози (однієї або більше). Монотерапія. Початковий вибір дози. Рекомендована стартова доза препарату Синдранол становить 2 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. На 2-му тижні дозу слід збільшити до 4 мг на 1 раз на добу. Терапевтичний ефект можна досягти при застосуванні препарату Синдранол у дозі 4 мг 1 раз на добу. Схема лікування. Необхідно проводити терапію ропініролом у мінімальній ефективній дозі. Надалі, при необхідності, дозу збільшують на 2 мг з інтервалами не менше 1 тижня до 8 мг на добу. Якщо терапевтичний ефект препарату Синдранол у дозі 8 мг/добу недостатньо виражений або є нестійким, можна продовжити збільшення добової дози препарату на 2-4 мг кожні 2 тижні або з тривалішими інтервалами (до досягнення необхідного терапевтичного ефекту). Максимальна добова доза становить 24 мг на один прийом. Комбінована терапія. При одночасному застосуванні препарату Синдранол у дозах, що застосовуються при монотерапії, з леводопою можливе поступове зниження дози леводопи (до 30%), залежно від клінічного ефекту. У пацієнтів з прогресуючою формою хвороби Паркінсона, які одночасно отримують леводопу, у період підбору дози ропініролу пролонгованого вивільнення може розвинутись дискінезія. При виникненні дискінезії дозу леводопи слід зменшити. У разі переходу з терапії іншим агоністом дофамінових рецепторів на препарат Синдранол необхідно виконати рекомендації щодо відміни препарату, що раніше приймався. Скасування терапії. Як і у випадку з іншими агоністами дофамінових рецепторів, Синдранол слід скасовувати поступово, знижуючи добову дозу протягом не менше 1 тижня. Перехід від терапії ропініролом у формі пігулок з негайним вивільненням на терапію пігулками пролонгованої дії Синдранол. Пацієнти можуть бути одразу ж переведені з терапії ропініролом у формі таблеток з негайним вивільненням на терапію таблетками пролонгованої дії Синдранол. Доза ропініролу в препараті Синдранол повинна відповідати прийнятій добовій дозі ропініролу в таблетках негайного вивільнення. Рекомендовані відповідні дози препарату Синдранол (таблетки пролонгованої дії) у разі переходу з терапії ропініролом у формі таблеток негайного вивільнення представлені в таблиці нижче. При прийомі іншої дози ропініролу у формі таблеток негайного вивільнення, не зазначеної в таблиці, пацієнта слід перевести на найближчу дозу, зазначену в таблиці: Ропінірол, таблетки негайного вивільнення, Добова доза (мг) Ропінірол, таблетки пролонгованої дії (препарат Синдранол), Добова доза (мг) 0.75-2.25 2 3-4.5 4 6 6 7.5-9 8 12 12 15-18 16 21 20 24 24 При необхідності надалі доза може бути скоригована залежно від терапевтичної відповіді. Переривання терапії. При пропусканні дози (однієї або більше) та подальшому відновленні терапії необхідно повторно провести підбір дози. Спеціальні групи пацієнтів. У пацієнтів похилого віку кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози цієї категорії пацієнтів не потрібна. У пацієнтів віком 75 років та старших рекомендується повільніший підбір дози. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (КК 30-50 мл/хв) кліренс ропініролу не змінюється. Тому корекції дози ропініролу не потрібно. Рекомендована стартова доза ропініролу у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, становить 2 мг 1 раз на добу. Надалі дозу збільшують з урахуванням переносимості та ефективності препарату. Максимальна добова доза ропініролу у пацієнтів, які перебувають на програмному (хронічному) гемодіалізі, становить 18 мг. Прийом додаткових доз після проведення гемодіалізу не потрібний. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв), які не отримують лікування програмним (хронічним) гемодіалізом, застосування ропініролу не вивчалося.ПередозуванняСимптоми: здебільшого пов'язані з дофамінергічною активністю (нудота, блювання, запаморочення, сонливість). Лікування: призначення антагоністів дофамінових рецепторів, таких як типові нейролептики та метоклопрамід.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВраховуючи ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з тяжкою серцево-судинною недостатністю (зокрема, з ІХС), рекомендується контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування. Одночасне застосування з гіпотензивними та антиаритмічними препаратами не вивчалося. Слід бути обережним при одночасному застосуванні із зазначеними препаратами, т.к. ризик розвитку артеріальної гіпотензії, брадикардії чи інших аритмій невідомий. Пацієнтам із психотичними розладами або наявністю їх в анамнезі слід призначати агоністи дофамінових рецепторів лише у випадках, якщо очікувана користь застосування перевищує потенційний ризик. Потрібно попередити пацієнтів про можливий розвиток сонливості або епізодів раптового засинання, іноді без попередньої сонливості. У разі таких реакцій слід розглянути можливість скасування терапії ропініролом. Порушення контролю імпульсів (розлади звичок та потягів). Необхідно регулярно контролювати можливість розвитку порушень контролю імпульсів. Пацієнтів та їх опікунів слід інформувати, що при застосуванні агоністів дофамінових рецепторів, у т.ч. ропініролу, можливий розвиток синдрому імпульсних потягів, включаючи компульсивну поведінку, в т.ч. патологічний потяг до азартних ігор, підвищений лібідо, гіперсексуальність, непереборний потяг до покупок, переїдання. Розлади потягу, як правило, оборотні після зниження дози або відміни препарату. У деяких випадках при застосуванні ропініролу іншими факторами ризику можуть бути компульсивна поведінка в анамнезі або поєднання декількох дофамінергічних препаратів. У цьому випадку слід розглянути можливість зниження дози або скасування терапії. Парадоксальне погіршення стану при синдромі неспокійних ніг відзначалося при терапії ропініролом (раніше початок, підвищення інтенсивності проявів, або прогресія симптомів із захопленням раніше не порушених кінцівок), або синдром рикошета (рецидив симптомів) в ранні ранкові години (рецидив симптомів у ранні ранки) . З появою цих симптомів необхідно переглянути тактику лікування ропініролом, уточнити дозу аж до можливої ​​відміни препарату. Препарат Синдранол випускається у вигляді таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, з властивістю вивільнення діючої речовини протягом 24 годин. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин. Препарат містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам із дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Пацієнти повинні бути попереджені про можливі небажані реакції під час терапії ропініролом. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що є дуже рідкісні випадки розвитку епізодів раптового засинання без будь-яких провісників та випадки запаморочення (аж до вертиго). Якщо у пацієнта розвинулась сонливість вдень та/або виникли епізоди раптового засипання протягом дня, що вимагають активного втручання, пацієнта необхідно попередити про те, що він не повинен керувати автомобілем, також слід уникати інших видів діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сульфат двовалентного заліза в кількості, еквівалентній 100 мг Fe2+ та 60 мг аскорбінової кислоти; допоміжні речовини: магнію стеарат, повідон К-25, поліетен порошок, карбомер 934Р; Оболонка містить: гіпромелозу, макрогол 6000, діоксид титану, заліза оксид жовтий, парафін твердий. По 30 або 50 таблеток у коричневий скляний флакон з ПЕ кришкою з контролем першого розтину та гармошкою-амортизатором. 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-сіро-жовтого кольору, з гравіюванням "Z" на одному боці, на зламі ядро ​​сірого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаЗалізо препарат + вітамін.ФармакокінетикаЗалізо всмоктується з дванадцятипалої кишки та проксимального відділу тонкого кишечника. Ступінь всмоктування заліза, пов'язаного з гемом - приблизно 20%, а заліза, не пов'язаного з гемом - 10%. Для ефективного всмоктування залізо має бути у формі Fe(II). Після прийому внутрішньо аскорбінова кислота повністю всмоктується із ШКТ. Соляна кислота шлунка стимулюють всмоктування заліза, відновлюючи його з Fe(III) до Fe(II). Аскорбінова кислота покращує всмоктування заліза та збільшує біодоступність лікарського засобу (ЛЗ). Надходить в епітеліальні клітини кишечника Fe (II) піддається внутрішньоклітинному окиснення до Fe (III), яке зв'язується з апоферитином. Частина апоферитину надходить у кров, інша частина тимчасово залишається в епітеліальних клітинах кишечника у формі феритину. яка надійде в кров через 1-2 дні або виведеться з організму з фекаліями в процесі десквамації епітеліальних клітин. Близько 1/3 заліза, що у кров, зв'язується з апотрансферрином, молекула якого у своїй перетворюється на трансферрин. Комплекс залізо-трансферин транспортується в органи-мішені і після зв'язування з рецепторами, що знаходяться на поверхні клітин, потрапляє в цитоплазму за допомогою ендоцитозу. У цитоплазмі залізо відокремлюється та знову зв'язується з апоферитином. Апоферитин окислює залізо до Fe(III), а у відновленні заліза беруть участь флавопротеїни. "Дурулес" – це технологія, яка забезпечує поступове вивільнення активної речовини (іонів заліза), рівномірне надходження лікарського препарату. Прийом по 100 мг двічі на день забезпечує на 30% більше всмоктування заліза із препарату Сорбіфер Дурулес у порівнянні з іншими препаратами заліза. Депонується у вигляді феритину або гемосидерину в гепатоцитах та клітинах системи фагоцитуючих макрофагів, незначна кількість – у вигляді міоглобіну у м'язах. Період напіввиведення (T1/2) становить 6 год. Відсутні дані про фармакокінетику препарату при порушенні функції печінки або нирок, а також у пацієнтів похилого віку.ФармакодинамікаЗалізо двовалентне (Fe(II)) як компонент протопорфіринової простетичної групи гемоглобіну (Hb) відіграє важливу роль у зв'язуванні та транспортуванні кисню та вуглекислого газу. Залізо протопорфіринової групи цитохромів грає ключову роль процесі транспорту електронів. У цих процесах захоплення та віддача електронів можливі внаслідок оборотної реакції переходу Fe(II)↔Fe(III). Залізо у значних кількостях також знаходиться у міоглобіні м'язів. Аскорбінова кислота сприяє всмоктуванню та засвоюванню заліза (вона стабілізує іон Fe(І), перешкоджаючи його перетворенню на іон Fe(III). Механізм дії Тривале вивільнення іонів Fe (II) є наслідком технології створення таблеток Дурулес. Під час проходження через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ), іони Fe (II) постійно вивільняються із пористого матриксу таблетки Дурулес протягом 6 годин. Повільне вивільнення активної речовини запобігає розвитку патологічно високих місцевих концентрацій заліза. Таким чином, застосування препарату Сорбіфер Дурулес дозволяє уникнути пошкодження слизової оболонки. Залізо - незамінний компонент організму, необхідний освіти Нb і протікання окислювальних процесів у живих тканинах. Препарат застосовується усунення дефіциту заліза. Пластиковий матрикс таблеток Сорбіфер Дурулес повністю інертний у травному соку, але повністю розпадається під дією кишкової перистальтики, коли активний інгредієнт повністю вивільняється.Показання до застосуванняЗалізодефіцитна анемія, профілактика та лікування. Стани, що супроводжуються дефіцитом заліза. Профілактика дефіциту заліза при вагітності, лактації та у донорів крові.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Патологічні процеси, що супроводжуються підвищеним відкладенням заліза (наприклад, гемохроматоз, гемосидероз). Регулярно проведені переливання крові. Інші види анемії, не пов'язані з дефіцитом заліза (апластична, гемолітична анемія, таласемія, мегалобластна анемія) або обумовлені порушенням утилізації заліза (сидероахрестична анемія, анемія, спричинена отруєнням свинцем). Стеноз стравоходу, кишкова непрохідність та/або обструктивні зміни ШКТ, гострі кровотечі із ШКТ. Спільне застосування із парентеральними препаратами заліза. Стани, пов'язані з аскорбіновою кислотою: гіпероксалурія, оксалатні камені в нирках. Тромбофлебіт, схильність до тромбозу. Дитячий вік до 12 років (через відсутність клінічних даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, запальні захворювання кишечника (ентерит, дивертикуліт, виразковий коліт, хвороба Крона). Літній вік пацієнта (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних). Захворювання печінки, нирок (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних), гострі інфекційно-запальні процеси.Вагітність та лактаціяСорбіфер Дурулес можна застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПід час лікування препаратом Сорбіфер Дурулес надходили повідомлення про наступні побічні ефекти, що наводяться нижче за системами органів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пароксизмальна нічна гемоглобінурія, еритропоетична порфірія або пізня шкірна порфірія. Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, кропив'янка, анафілаксія. Порушення з боку нервової системи: біль голови, запаморочення, слабкість, дратівливість. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк гортані, біль у горлі. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до незворотного бронхіального некрозу (особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у животі, пронос, діарея, зміни випорожнень, диспепсія, блювання, гастрит, виразкове ураження стравоходу, стеноз стравоходу, метеоризм, фарбування зубів (при неправильному використанні таблеток), виразки у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, свербіж. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: при застосуванні у високих дозах – гіпероксалурія та формування оксалатного ниркового каміння. Загальні розлади та порушення у місці введення: відчуття жару. Післяреєстраційний період У постреєстраційному періоді надійшли повідомлення про наступні побічні реакції, частота яких невідома. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: розвиток виразок у роті*. * спостерігається при неправильному застосуванні, коли таблетки розжовують, розсмоктують чи тримають у роті. У літніх пацієнтів та пацієнтів з порушенням ковтання є ризик розвитку пошкоджень стравоходу та бронхіальний некроз при випадковому попаданні у дихальні шляхи. Повідомлення про побічні реакції Надання даних про передбачувані побічні реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/користування ЛЗ. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиСорбіфер Дурулес не слід поєднувати з такими препаратами: ципрофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування ципрофлоксацину зменшується на 50%, таким чином є небезпека, що його концентрація в плазмі не досягне терапевтичного рівня; левофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування левофлоксацину зменшується; моксифлоксацин: при сумісному застосуванні біодоступність моксифлоксацину зменшується на 40%. При одночасному застосуванні моксифлоксацину та препарату Сорбіфер Дурулес між прийомом цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 6 годин; норфлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування норфлоксацину зменшується приблизно на 75%; офлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування офлоксацину зменшується приблизно на 30%; мікофенолату мофетилу: різке зниження всмоктування на 90% мікофенолату мофетилу спостерігалося при сумісному застосуванні з препаратами, що містять залізо. При сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес з наведеними нижче препаратами може виникнути потреба у зміні їх дози. Між прийомом препарату Сорбіфер Дурулес та будь-якого з цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 2 години. Харчові добавки, що містять кальцій або магній, а також антацидні препарати, що містять алюміній, кальцій або магній: вони формують комплекси із солями заліза, погіршуючи таким чином всмоктування один одного. Каптоприл: при одночасному застосуванні з каптоприлом його площа під кривою концентрація-час (AUC) зменшується в середньому на 37%, ймовірно, внаслідок хімічної реакції у ШКТ. Цинк: при одночасному застосуванні всмоктування солей цинку зменшується. Клодронат: у дослідженнях in vitro було встановлено, що препарати, що містять залізо, утворюють комплекс із клодронатом. Незважаючи на те, що дослідження in vivo не проводилися, можна припустити, що при сумісному застосуванні всмоктування клодронату зменшується. Дефероксамін: при сумісному застосуванні всмоктування як дефероксаміну, так і заліза зменшується внаслідок утворення комплексів. Леводопа та карбідопа: при спільному застосуванні сульфату заліза з леводопою та карбідопою – ймовірно внаслідок утворення комплексів – біозасвоюваність леводопи у здорових добровольців зменшується на 50%. а карбідопа - на 75%. Метилдопа (лівообертальна): при сумісному застосуванні солей заліза (сульфату та глюконату заліза) з метилдопою – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – біозасвоюваність метилдопи знижується, що може погіршити її антигіпертензивний ефект. Пеніциламін: при сумісному застосуванні пеніциламіну з солями заліза – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – всмоктування як пеніциламіну. так і солей заліза зменшується. Алендронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси з алендронатом, знижуючи всмоктування останнього. Результатів умов in vivo відсутні. Ризедронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси із ризедронатом. Незважаючи на те, що така взаємодія не вивчалася в умовах in vivo, можна припустити, що при застосуванні всмоктування ризедронату зменшиться. Тетрациклін: при сумісному застосуванні всмоктування тетрацикліну зменшується, тому при комбінованому застосуванні слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить не менше ніж 3 години між прийомами. Застосування залізовмісних препаратів погіршує ентерогепатичний цикл доксицикліну як при прийомі внутрішньо, так і при внутрішньовенному введенні, тому слід уникати спільного застосування цих засобів. Гормони щитовидної залози: при сумісному застосуванні залізовмісних препаратів та тироксину всмоктування останнього може знизитися, що може призвести до безуспішності замісної терапії. Циметидин: при сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес із циметидином зниження кислотності шлунка, викликане циметидином, зменшує всмоктування заліза. При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Інші взаємодії: З препаратами заліза та іншими ЛЗ, до складу яких входить залізо: можливе накопичення заліза у печінці; підвищується ймовірність передозування заліза; З панкреатином, колестираміном: відбувається зменшення абсорбції заліза із ШКТ; З метилдіоксифенілаланіном: зниження абсорбції метилдіоксифенілаланіну в ротовій порожнині на 61-73%; З токоферолом: знижується активність обох препаратів; З глюкокортикостероїдами: можливе посилення стимуляції еритропоезу; З алопуринолом: можливе накопичення заліза в печінці; З ацетогідроксамовою кислотою: знижується активність обох препаратів; З хлорамфеніколом: знижується ефективність препаратів заліза. Пригнічується утворення еритроцитів та знижується концентрація Нb; З етанолом: підвищується абсорбція та ризик виникнення токсичних ускладнень; З етидронової кислотою: знижується активність етидронової кислоти. Її слід приймати не раніше ніж через 2 години після прийому препарату Сорбіфер Дурулес. Взаємодії, пов'язані з аскорбіновою кислотою Підвищує концентрацію саліцилатів у крові (підвищує ризик розвитку кристалурії), етинілестрадіолу, бензинпеніциліну та тетрациклінів. Знижує концентрацію перороальних контрацептивів. Ацетилсаліцилова кислота та пероральні контрацептиви також знижують всмоктування та засвоєння аскорбінової кислоти. Підвищує активність норадреналіну. Знижує антикоагулянтний ефект похідних кумарину, гепарину. Покращує всмоктування в кишечнику препаратів заліза, а також заліза з продуктів харчування (за рахунок переведення Fe(III)↔Fe(II)). Підвищує загальний кліренс етилового спирту. Може вплинути на ефективність дисульфіраму під час лікування хронічного алкоголізму. Одночасне застосування аскорбінової кислоти та дефероксаміну підвищує екскрецію заліза. Взаємодії з харчовими продуктами та напоями При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Свіжі соки та лужні напої знижують всмоктування та засвоювання аскорбінової кислоти. Проміжок часу між прийомом препарату та вживанням цих продуктів повинен становити не менше 2 годин.Спосіб застосування та дозиРежим дозування Лікування Дорослим та підліткам старше 12 років: Зазвичай початкова доза, що рекомендується, - 2 таблетки на день. При необхідності, наприклад, у разі розвитку побічних реакцій, дозу можна зменшити (1 таблетка на день). Пацієнтам із залізодефіцитною анемією за необхідності дозу можна підвищити до 3-4 таблеток на день за два прийоми (вранці та ввечері). Максимальна доза – 4 таблетки на добу. Профілактика та лікування при вагітності рекомендована доза – 1 таблетка один раз на день протягом перших 6 місяців та дві таблетки на день (за два прийоми) у третьому триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Тривалість застосування визначається індивідуально, виходячи з лабораторних показників, що характеризують стан обміну заліза. Лікування слід продовжувати до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну та відновлення лабораторних показників обміну заліза у плазмі крові. Для подальшого поповнення депо може знадобитися продовження прийому препарату протягом приблизно двох місяців. Зазвичай тривалість лікування за значної втрати заліза становить 3-6 місяців. Необхідно враховувати офіційні місцеві посібники щодо відповідного використання залізовмісних ЛЗ для лікування та профілактики анемії, пов'язаної з дефіцитом заліза. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції печінки та нирок У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних ЛЗ слід приймати з обережністю. Літні пацієнти У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних у пацієнтів похилого віку слід приймати з обережністю. Діти та підлітки віком до 18 років Таблетки не можна призначати немовлятам та дітям віком до 12 років. Спосіб застосування Таблетки для вживання. Таблетку не можна ділити, розжовувати, тримати у роті або розсмоктувати. Таблетку слід проковтнути і запитати водою. Таблетки можна приймати до їди або під час їжі, залежно від індивідуальної переносимості ШКТ. Не можна приймати таблетки у положенні лежачи.ПередозуванняВідносно невисока доза заліза може спричинити симптоми інтоксикації. Доза заліза, еквівалентна 20 мг/кг, може викликати деякі симптоми інтоксикації, а при вмісті заліза, що перевищує 60 мг/кг, очікується розвиток проявів інтоксикації. Вміст заліза, еквівалентний 200-250 мг/кг, може призвести до смерті. Симптоми Визначення концентрації заліза у сироватці може допомогти в оцінці тяжкості отруєння. Хоча концентрація заліза не завжди добре корелює з симптомами, його концентрація, яка визначається через 4 години після проковтування, вказує на тяжкість отруєння: менше 3 мкг/мл – легке отруєння; 3-5 мкг/мл – помірне отруєння; >5 мкг/мл - тяжке отруєння. Максимальна концентрація заліза визначається через 4-6 годин після влучення заліза всередину. Слабке та помірне отруєння: блювання та діарея можуть розвинутися протягом 6 годин після проковтування. Тяжке отруєння: важкі блювання і діарея, летаргія, метаболічний ацидоз, шок, кровотеча з ШКТ, кома, судоми, гепатотоксичність, пізніше - стеноз ШКТ. Тяжка токсичність також викликає некроз печінки та жовтяницю, гіпоглікемію, порушення згортання крові, олігурію, ниркову недостатність та набряк легенів. Передозування солями заліза є особливо небезпечним у дітей у ранньому віці. Передозування аскорбіновою кислотою може спричинити тяжкий ацидоз та гемолітичну анемію у схильних осіб (дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лікування: Дати молоко і рідину, що викликає блювоту (якнайшвидше). Промивання шлунка 5% розчином натрію бікарбонату та сольовими проносними (наприклад, сульфатом натрію, у дозі 30 г для дорослих); молоко та яйця у комбінації з 5 г карбонату вісмуту як пом'якшувальні засоби. Після промивання шлунка вводиться 5 г дефероксаміну, розчиненого у 50-100 мл води, і цей розчин залишають у шлунку. Для стимуляції активності кишківника дорослим пацієнтам можна дати розчин маніту або сорбіту всередину. Викликання діареї у дітей, особливо у ранньому віці, може бути небезпечним, тому не рекомендується. Пацієнтів слід ретельно контролювати з метою запобігання аспірації. На рентгенограмі таблетки дають тінь, тому за допомогою рентгенограми черевної порожнини можна виявити таблетки, що залишилися після викликаної блювоти. Не слід використовувати димеркапрол, тому що він формує токсичні комплекси із залізом. Дефероксамін є специфічним препаратом, що формує хелатний комплекс із залізом. При гострому тяжкому отруєнні у дітей слід завжди призначати дефероксамін у дозі 90 мг/кг внутрішньом'язово, потім - 15 мг/кг внутрішньовенно, доки концентрація заліза в сироватці крові не буде відповідати загальній залізозв'язувальній здатності сироватки. При занадто швидкій швидкості інфузії може розвинутись гіпотонія. При менш тяжкій інтоксикації дефероксамін призначається внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг до максимальної дози 4 г. При тяжкій інтоксикації: у стані шоку та/або коми та у разі підвищення концентрації сироваткового заліза (> 90 ммоль/л у дітей, > 142 ммоль/л у дорослих), необхідно негайно розпочати інтенсивну підтримуючу терапію. Переливання крові або плазми проводиться при шоці, призначення кисневої терапії – при дихальній недостатності. Після усунення інтоксикації рекомендується моніторувати концентрацію заліза у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ефективний лише при захворюваннях, що супроводжуються дефіцитом заліза. Перед початком лікування слід діагностувати залізодефіцитний стан. При інших, не залізодефіцитних видах анемії (анемія внаслідок інфекції, анемії, що супроводжують хронічні захворювання, таласемія та інші анемії), призначення препарату протипоказане. У зв'язку з ризиком розвитку виразок у ротовій порожнині, а також для запобігання фарбування зубної емалі, таблетку не можна розжовувати, тримати в роті або розсмоктувати. Прийом препаратів заліза може спричинити фарбування випорожнень у чорний колір. Під час лікування пероральними препаратами заліза може настати загострення запальних або виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту. Не слід застосовувати препарат при інфекційно-запальних процесах (гостра респіраторна вірусна інфекція, ангіна, пневмонія тощо), оскільки в цьому випадку залізо акумулюється у вогнищі запалення та неефективно за призначенням. За даними досліджень in vitro, препарати заліза підвищують патогенність деяких мікроорганізмів і можуть негативно впливати на прогноз перебігу інфекційних хвороб. Гіпосидеремія, пов'язана із запальними синдромами, не чутлива до терапії препаратами заліза. При прийомі препарату можливий неправдивий результат аналізу ката на приховану кров. Аскорбінова кислота в сечі може призвести до спотворення результатів щодо цукру в сечі. Для покращення засвоєння заліза з кишечника одночасно з лікуванням слід повноцінно харчуватися, вживаючи м'ясні продукти, овочі, фрукти. Препарат не слід запивати міцним чаєм, кавою, молоком. Споживання значних кількостей чаю пригнічує всмоктування заліза. Не слід вживати алкоголю під час лікування. При курсовому застосуванні рекомендується періодично контролювати лабораторні показники обміну заліза у плазмі. Не слід припиняти лікування відразу після нормалізації концентрації гемоглобіну та кількості еритроцитів. З метою створення в організмі "депо" заліза потрібно приймати препарат не менше 1-2 місяців. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до необоротного бронхіального некрозу. Тому у разі випадкового вдихання фрагментів таблеток необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Щоб уникнути ризику можливого передозування заліза, особливої ​​обережності потрібно дотримуватися, якщо використовуються інші добавки заліза. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Сорбіфер Дурулес не впливає на здатність водіння автомобіля та керування механізмами. Таких даних немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Буспірон гідрохлорид 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 111.4 мг, целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилкрохмаль, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний. 10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою, з гравіюванням "E152" на одній стороні та з ризиком - на іншій; без запаху або слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний препарат (транквілізатор) небензодіазепінового ряду, має також антидепресивну дію. На відміну від класичних анксіолітиків, не має протиепілептичного, седативного, снодійного та міорелаксуючого ефектів. Механізм дії пов'язаний із впливом буспірону на серотонінергічну та дофамінергічну системи. Селективно блокує пресинаптичні дофамінові рецептори та підвищує швидкість збудження дофамінових нейронів середнього мозку. Крім того, буспірон є селективним частковим агоністом 5-НТ1А-серотонінових рецепторів. Буспірон не має суттєвого ефекту на бензодіазепінові рецептори і не впливає на зв'язування ГАМК, не має негативного впливу на психомоторні функції, не викликає толерантності, лікарської залежності та синдрому "скасування". Чи не потенціює дію алкоголю. За анксіолітичною активністю буспірон приблизно дорівнює бензодіазепінам. Терапевтичний ефект поступово розвивається і відзначається через 7-14 днів від початку лікування, максимальний ефект реєструється через 4 тижні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо буспірон швидко і майже повністю всмоктується із ШКТ. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Тому незмінена речовина виявляється у системному кровотоку у невеликій концентрації, яка має значні індивідуальні відмінності. Біодоступність становить 4%. C max  у плазмі досягається через 60-90 хв після прийому препарату. У здорових добровольців буспірон мав лінійну (пропорційну дозі) фармакокінетику після прийому 10-40 мг. Аналогічні фармакокінетичні параметри виявлено у пацієнтів похилого віку. Після одноразового застосування препарату в дозі 20 мг його концентрація в плазмі крові становила від 1 до 6 нг/мл. Одночасне вживання їжі сповільнює всмоктування буспірону, але завдяки зниженню досистемного кліренсу (ефект "першого проходження") при цьому значно підвищується біодоступність буспірону. Після прийому з їжею значення AUC буспірону підвищується на 84%, яке C max  підвищується на 16%. Розподіл Зв'язування буспірону з білками плазми становить приблизно 95% (86% з альбуміном плазми, решта - з α1 кислим глікопротеїном). Css в плазмі може бути досягнута приблизно через 2 дні після початку регулярного прийому. Здається, Vd становить 5.3 л/кг. Буспірон виділяється із грудним молоком. Дані про проникнення препарату через плацентарний бар'єр відсутні. Метаболізм Буспірон піддається окислювальному метаболізму переважно з участю ізоферментів CYP3A4. Утворюються різні гідроксильовані метаболіти. Основний метаболіт (5-ОН-буспірон) не є активним. Деалкільований метаболіт (1-(2-піримідиніл)-піперазин, 1-РР) активний. Його анксіолітична активність у 4-5 разів нижча, ніж у вихідної речовини, але його рівень у плазмі крові вищий і T1/2 приблизно у 2 рази триваліший, ніж у буспірону. Виведення Після одноразового введення 14C-міченого буспірону 29-63% радіоактивності виділяється із сечею протягом 24 годин, переважно у формі метаболітів. Приблизно 18-38% введеної дози виводиться із калом. Після одноразового прийому в дозі 10-40 мг T1/2 вихідної речовини становить приблизно 2-3 години, а T1/2 активного метаболіту дорівнює 4.8 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При порушенні функції печінки можливе підвищення концентрації буспірону у плазмі та значення AUC, а також подовження T1/2. У зв'язку з виділенням незміненої речовини у жовч, можливий другий пік концентрації буспірону у плазмі крові. Препарат протипоказаний хворим із тяжкою печінковою недостатністю. Пацієнтам з цирозом печінки слід призначати препарат у нижчих дозах або в тих же дозах з подовженими інтервалами. При нирковій недостатності кліренс буспірону може знижуватись на 50%. Препарат протипоказаний хворим із тяжкою нирковою недостатністю. При нирковій недостатності буспірон слід призначати з обережністю та у знижених дозах. Фармакокінетика буспірону у пацієнтів похилого віку не змінена.Клінічна фармакологіяАнксіолітик (транквілізатор).Показання до застосуванняГенералізований тривожний розлад (ГТР); панічне розлад; синдром вегетативної дисфункції; алкогольний абстинентний синдром (як допоміжна терапія); допоміжна терапія депресивних розладів (препарат не призначається для монотерапії депресії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ниркова недостатність тяжкого ступеня (ШКФ <10 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (протромбіновий час >18 сек); глаукому; міастенія; дитячий та підлітковий вік до 18 років (безпека та ефективність буспірону для цієї вікової групи не доведені); одночасне застосування інгібіторів МАО або 14-денний період після відміни незворотного інгібітора МАО або 1 день після відміни оборотного інгібітора МАО; період лактації (грудного вигодовування); вагітність чи підозра на вагітність. З обережністю: цироз печінки, ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗ огляду на відсутність належним чином контрольованих даних клінічних досліджень, застосування буспірону при вагітності можливе лише в тому випадку, коли очікувана користь терапії для матері виправдовує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку під час курсу лікування буспіроном слід застосовувати адекватні методи контрацепції, оскільки безпека буспірону при вагітності не доведена. Буспірон виділяється із грудним молоком. Даних клінічних досліджень застосування буспірону в період грудного вигодовування недостатньо, тому не слід призначати препарат матерям-годувальницям. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років (безпека та ефективність буспірону для цієї вікової групи не доведені).Побічна діяБуспірон зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти, якщо вони спостерігаються, зазвичай виникають на початку курсу лікування, а потім зникають, незважаючи на продовження прийому препарату. У деяких випадках потрібне зниження дози. Визначення частоти побічних ефектів часто (1/100), нечасто (від 1/100 до 1/1000), рідко (<1/1000). У багатьох випадках за відсутності препарату порівняння зв'язок небажаних ефектів із прийомом препарату не міг бути доведений. З боку серцево-судинної системи: часто – біль у грудях; нечасто – непритомність, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія; рідко – порушення мозкового кровообігу, декомпенсація серцевої недостатності, інфаркт міокарда, міокардіопатія, брадикардія. З боку нервової системи: часто - запаморочення, біль голови, підвищена нервова збудливість, порушення сну; нечасто – дисфоричні реакції, деперсоналізація, дисфорія, підвищена чутливість до шуму, ейфорія, гіперкінези, страх, апатія, галюцинації, сплутаність свідомості, подовження часу реакції, суїцидальні думки, епілептичні напади, парестезії, порушення координації рухів, тремор; рідко – клаустрофобія, непереносимість холоду, ступор, заїкання, екстрапірамідні розлади, психотичні розлади. З боку органів чуття: часто - шум у вухах; нечасто – нечіткість зору, свербіж в очах, почервоніння очей, кон'юнктивіт, порушення смакових та нюхових відчуттів; рідко – порушення внутрішнього вуха, біль в очах, фотофобія, підвищення внутрішньоочного тиску. З боку дихальної системи: часто – ларингіт, набряк слизової оболонки носа; нечасто – гіпервентиляція, нестача повітря, відчуття тяжкості у грудях; рідко – носова кровотеча. З боку ендокринної системи: рідко – галакторея, ураження щитовидної залози. З боку травної системи: нечасто – нудота, метеоризм, анорексія, підвищення апетиту, слинотеча, кишкова кровотеча; рідко – діарея, печіння у мові. З боку сечовивідної системи: нечасто – дизурія (в т.ч. прискорене сечовипускання, затримка сечовипускання); рідко – нічне нетримання сечі. З боку статевої системи: нечасто – порушення менструального циклу, зниження статевого потягу; рідко – аменорея, запалення тазових органів, затримка еякуляції, імпотенція. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові спазми, ригідність м'язів, артралгія; рідко - м'язова слабкість, біль у м'язах та кістках. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – набряк, свербіж, припливи, випадання волосся, сухість шкіри, набряк обличчя, ранимість шкіри, висипання. Зміни лабораторних показників: нечасто – підвищення активності АЛТ та ACT у сироватці; рідко – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: збільшення маси тіла, пропасниця, зниження маси тіла; рідко – зловживання алкоголем, втрата голосу, шум у вухах, гикавка.Взаємодія з лікарськими засобамиВраховуючи фармакокінетичні властивості препарату (низька біодоступність, інтенсивний метаболізм у печінці, високе зв'язування з білками), є висока ймовірність взаємодії буспірону з лікарськими засобами при одночасному застосуванні. Однак, оскільки буспірон має значну терапевтичну широту, фармакокінетичні взаємодії не призводять до клінічно суттєвих фармакодинамічних змін. Інгібітори МАО: описано підвищення АТ та виникнення гіпертонічних кризів після одночасного введення буспірону та препаратів, що діють на МАО (моклобемід, селегілін); у зв'язку з цим буспірон не можна поєднувати з інгібіторами МАО. Після відміни необоротного інгібітору МАО (наприклад, селегіліну) до початку введення препарату Спітомін (і навпаки) має пройти не менше 14 днів. Аналогічним чином, має пройти не менше 14 днів після відміни препарату Спітомін до початку введення моклобеміду (оборотний інгібітор МАО). Однак Спітомін можна приймати через 1 день після відміни моклобеміду. Інгібітори та індуктори CYP3A4: дослідження in vitro показали, що буспірон переважно метаболізується ізоферментами CYP3A4. Одночасне введення буспірону та інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, ітраконазолу, нефазодону, дилтіазему, верапамілу та грейпфрутового соку) може призвести до лікарської взаємодії, а при введенні сильного інгібітора також підвищити концентрацію буспірону у плазмі крові; тому потрібне зниження дози буспірону (наприклад, до 2.5 мг 2 рази на добу). Сильні індуктори CYP3A4 (наприклад, рифампіцин) можуть значно зменшити концентрацію буспірону в плазмі та послабити його фармакодинамічні ефекти. Препарати з високим ступенем зв'язування з білками: оскільки буспірон високо зв'язується з білками плазми (95%), постійно існує ймовірність взаємодії з іншими активними речовинами, що характеризуються високим зв'язуванням з білками плазми. Дослідження in vitro показали, що буспірон не здатний витісняти з місць зв'язування з білками препарати, що характеризуються сильним зв'язуванням (варфарин, фенітоїн, пропранолол), але може заміняти препарати з низьким зв'язуванням, наприклад, дигоксин. При сумісному застосуванні циметидину та буспірону Сmax буспірону зростає на 40%, а його AUC не змінюється. Спільне запровадження цих препаратів потребує ретельного медичного спостереження. При сумісному застосуванні діазепаму та буспірону концентрація нордіазепаму дещо підвищується, і можуть виникати побічні ефекти: системне запаморочення, біль голови, нудота. Речовини, що пригнічують ЦНС, та алкоголь: при сумісному застосуванні буспірону з триазоламом або флуразепамом не збільшується тривалість або сила ефекту цих бензодіазепінів. Після одноразової дози 20 мг буспірону, його ефекти на ЦНС не посилюються. Досвід спільного застосування буспірону та інших анксіолітиків або інших засобів, що діють на ЦНС (наприклад, нейролептиків та антидепресантів), недостатній. Тому в таких випадках потрібне ретельне медичне спостереження. Інші лікарські засоби: через недостатність відповідних клінічних даних спільне застосування буспірону з антигіпертензивними препаратами, серцевими глікозидами, пероральними контрацептивами та гіпоглікемічними засобами можливе лише в умовах ретельного медичного спостереження.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати завжди в той самий час дня, до або після їжі, щоб уникнути значних коливань концентрації активної речовини в плазмі протягом доби. Препарат не слід приймати епізодично для лікування тривоги, оскільки терапевтичний ефект препарату Спітомін® розвивається лише після багаторазового прийому та виявляється не раніше ніж через 7-14 днів лікування. Дозу слід підбирати індивідуально. Рекомендована початкова доза – 15 мг, її можна підвищувати по 5 мг на добу кожні 2-3 дні. Добову дозу слід розділити на 2-3 прийоми. Звичайна добова доза становить 20-30 мг. Максимальна разова доза становить 30 мг. Максимальна добова доза – 60 мг. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна, т.к. Фармакокінетика буспірону не залежить від віку. При порушенні функції нирок препарат слід застосовувати з обережністю та у знижених дозах. При порушенні функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю та зниженими дозами, з цією метою зменшують разові дози або збільшують інтервал між прийомами.ПередозуванняСимптоми: шлунково-кишкові порушення, нудота, блювання, запаморочення та сонливість (також при тяжких формах), пригнічення свідомості різного ступеня тяжкості. Лікування: промивання шлунка та симптоматична терапія. Специфічний антидот невідомий, діаліз неефективний. Досвід свідчить про те, що навіть вкрай високі дози (одноразовий прийом внутрішньо 375 мг) не обов'язково викликають важкі симптоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБуспірон піддається інтенсивному метаболізму печінки. При одноразовому прийомі в дозі 30 мг у пацієнтів з цирозом печінки підвищується концентрація буспірону в плазмі та збільшується AUC з подовженням T1/2 препарату. У зв'язку з виділенням незміненої речовини у жовч, можливий другий пік концентрації буспірону у плазмі крові. Препарат протипоказаний хворим із тяжкою печінковою недостатністю. Пацієнтам з цирозом печінки слід призначати препарат у нижчих дозах або в тих же дозах з подовженими інтервалами. При нирковій недостатності середнього або тяжкого ступеня кліренс буспірону може знижуватися на 50%. Препарат протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня при ШКФ менше 10 мл/хв. При легкій (СКФ більше 30 мл/хв) та помірній (СКФ 10-30 мл/хв) нирковій недостатності буспірон давати можна, проте при цьому слід бути обережним і препаратом у зменшених дозах. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна, проте препарат слід застосовувати з обережністю, наприклад, у зв'язку з можливим зниженням функції нирок та/або печінки та підвищеною ймовірністю виникнення побічних ефектів. Даним пацієнтам препарат слід призначати у мінімальних ефективних дозах, а у разі підвищення дози слід встановлювати ретельне спостереження за пацієнтом. З особливою обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із закритокутовою глаукомою та міастенією. Пацієнтам слід рекомендувати не вживати в їжу грейпфрути і пити грейпфрутовий сік у значних кількостях, т.к. ці продукти можуть підвищити концентрацію буспірону в плазмі та призвести до збільшення частоти або тяжкості побічних ефектів. Переклад пацієнтів з бензодіазепінів на буспірон: буспірон не може усунути симптоми відміни бензодіазепінів. Якщо пацієнта переводять на буспірон після тривалої бензодіазепінової терапії, буспірон слід давати лише після завершення періоду поступового зниження дози бензодіазепінів. Буспірон не викликає пристрасті до препарату, проте його введення пацієнтам із встановленою або підозрюваною схильністю до лікарської залежності потребує ретельного медичного контролю. Оскільки анксіолітичний ефект проявляється після 7-14 днів прийому препарату, а повний терапевтичний ефект розвивається приблизно за 4 тижні, пацієнти із сильною тривогою потребують ретельного медичного спостереження у початковому періоді терапії. Протягом усього курсу лікування буспіроном пацієнтам слід уникати вживання алкоголю. У разі непереносимості лактози при складанні дієти слід враховувати вміст лактози у таблетках (55.7 мг у таблетках по 5 мг та 111.4 мг у таблетках по 10 мг). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Результати клінічних досліджень показали, що монотерапія буспіроном не впливає на показники психомоторної діяльності пацієнтів. Незважаючи на це, на початку курсу лікування можливі минущі небажані ефекти, у зв'язку з чим пацієнтів слід попереджати про те, що керування транспортними засобами та керування механізмами можливе лише при повній впевненості пацієнта у своїх психомоторних функціях. Здатність пацієнта керувати транспортними засобами та механізмами слід визначати індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування та застосування супутньої терапії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс. (230 мг): пробіотичні штами лактобактерій Lactobacillus rhamnosus GR-1® та Lactobacillus reuteri RC-14® - не менше 1·109 КУО/г; допоміжні речовини: декстроза; крохмаль; МКЦ; магнію стеарат; капсула: діоксид титану; желатин. Знергетична цінність - 853 кал/ 3571,3 Дж Білки – 32,9 мг. Вуглеводи – 173 мг. Жири – 3,2 мг Капсули 230 мг. У блістері 15 капс. по 230 мг; 1 чи 2 бл. упаковані у картонну пачку.Фармакотерапевтична групаВагілак сприяє збільшенню кількості лактобактерій у піхві, нормалізує вагінальну мікрофлору. Бактерії Lactobacillus rhamnosus GR-1™ та Lactobacillus reuteri RC-14™ відновлюють природне кисле середовище у піхві (рН 3,8-4,5) та підвищують стійкість слизової до дії патогенних мікроорганізмів.Дія на організмВагілак® сприяє збільшенню кількості лактобактерій, нормалізації вагінальної мікрофлори у жінок.Властивості компонентівБактерії Lactobacillus rhamnosus GR-1® та Lactobacillus reuteri RC-14® відновлюють природне кисле середовище у піхві (рН 3,8–4,5) та підвищують стійкість слизової до дії патогенних мікроорганізмів.Показання до застосуванняДисбіози піхви, у тому числі бактеріальний вагіноз, як самостійний засіб або у комплексній терапії; Під час та після терапії антибіотиками, цитостатиками, кортикостероїдами, протигрибковими та противірусними препаратами; Підгострі та хронічні запальні процеси жіночої статевої сфери; Під час та після специфічної антимікробної, противірусної та імуномодулюючої терапії урогенітальних інфекцій та захворювань, що передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз, урогенітальний герпес, папіломавірусна інфекція тощо); Передпологова підготовка вагітних; Підготовка до планових діагностичних та лікувальних гінекологічних операцій; При використанні контрацепції (ВМС, КЗК, сперміциди); Гормональнозалежні кольпіти, сенільні та ін. як самостійний засіб або на тлі специфічної гормональної терапії.РекомендуєтьсяЯк джерело пробіотичних лактобактерій Lactobacillus rhamnosus GR-1® та Lactobacillus reuteri RC-14® для жінок та дівчат віком від 10 років. Може застосовуватись у складі комплексної терапії різних дисбіозів, у т.ч. під час та після терапії антибіотиками; при передпологовій підготовці вагітних.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їди, запиваючи водою. Для нормалізації мікрофлори рекомендується приймати 1 капс. 2 десь у день протягом 2 тижнів. Для підтримання вагінальної мікрофлори рекомендується приймати 1 капс. на день протягом 2-4 тижнів. Поліпшення якості мікрофлори слід очікувати вже через 2 тижні застосування, але не пізніше ніж через 4-6 тижнів. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули пролонгованої дії 75 мг. - 1 капс. : Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид – 84.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули пролонгованої дії 75 мг. - 1 капс. : Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид – 84.

Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування 2% білий, м'який, без запаху або зі слабким запахом жиру - 1 г: Активні речовини: сертаконазолу нітрат – 20 мг; Допоміжні речовини: етиленгліколю та поліетиленгліколю пальмітостеарат – 20 г, гліцериди поліглікалізовані насичені – 5 г, гліцерин ізостеарат – 2 г, олія парафінова – 8 г, метил п-гідроксибензоат – 0.1 г, сорбінова кислота . 20 г – туби (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий препарат широкого спектра дії, похідне імідазолу та бензотіофену. Активний щодо патогенних грибів Candida albicans, Candida tropicalis, Candida spp., Pityrosporum orbiculare, дерматофітів Trychophyton spp., Microsporum spp. та збудників інфекцій шкіри та слизових оболонок (грампозитивних штамів Streptococcus spp. та Staphylococcus spp.). Має фунгістатичну та фунгіцидну дію в терапевтичних дозах. Механізм дії сертаконазолу полягає у пригніченні синтезу ергостеролу (основного стеролу мембран грибів та дріжджів), та збільшенні проникності клітинної мембрани, що призводить до лізису клітини гриба.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні сертаконазолу нітрат у крові та сечі не виявляється.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосуванняПоказання до застосуванняПоверхневі мікози шкіри: мікози гомілок, стоп та кистей; мікози тулуба; мікози бороди; кандидоз; різнокольоровий лишай.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сертаконазолу, похідних імідазолу або до інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяУ вагітних жінок безпека препарату спеціально не вивчалася. Застосування препарату при вагітності можливе лише у випадках, коли ймовірна користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода. У період лактації не слід наносити крем на молочні залози. Даних щодо застосування препарату в період лактації в даний час немає, тому за необхідності призначення препарату матері в період лактації слід індивідуально вирішувати питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяМісцеві реакції: Контактний дерматит. Можливі швидко проходять еритематозні реакції, що не вимагають відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значуща лікарська взаємодія препарату Залаїн з іншими лікарськими засобами не встановлена.Спосіб застосування та дозиКрем слід наносити на уражені ділянки шкіри рівномірним тонким шаром 2 рази на добу із захопленням приблизно 1 см поверхні здорової шкіри. Тривалість лікування залежить від етіології збудника та локалізації інфекції. Симптоми захворювання зникають, як правило, через 2-4 тижні. Тривалість лікування, що рекомендується, - 4 тижні.ПередозуванняВраховуючи зовнішній спосіб застосування, передозування препарату Залаїн малоймовірне. При випадковому прийомі препарату внутрішньо показано симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не застосовується у офтальмологічній практиці. Не рекомендується використання миючих засобів (у кислому середовищі посилюється розмноження грибів Candida spp.).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії вагінальні білого кольору, овальної форми, воскоподібні - 1 супп. Активна речовина: сертаконазолу нітрат – 300 мг; Допоміжні речовини: Вітепсол – 1.305 г, суппоцир – 1.305 г, кремнію діоксид колоїдний безводний – 0.09 г. 1 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий препарат, похідне імідазолу та бензотіофену. У терапевтичних дозах має фунгістатичну та фунгіцидну дію. Механізм дії полягає у пригніченні синтезу ергостеролу та збільшенні проникності клітинної мембрани гриба, що призводить до лізису клітини гриба. Активний щодо Candida spp. Має також антибактеріальну активність щодо грампозитивних бактерій (Streptococcus spp., Staphylococcus spp.).ФармакокінетикаПри інтравагінальному застосуванні препарат не всмоктується.Клінічна фармакологіяПрепарат із протигрибковою дією для місцевого застосування у гінекології.Показання до застосуванняМісцеве лікування інфекцій слизової оболонки піхви, що викликаються грибами роду Candida (кандидозний вульвовагініт).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до похідних імідазолу, бензотифену та інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяДостатніх даних про застосування Залаїну при вагітності та в період лактації немає. Враховуючи спосіб застосування препарату (одноразове введення), а також відсутність системної абсорбції, застосування Залаїну при вагітності та в період лактації можливе у тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевершує можливий ризик для плода чи дитини.Побічна діяРідко: відчуття печіння, свербіж у піхву, які проходять самостійно під час лікування та не вимагають відміни препарату. Ці побічні ефекти є класичними для препаратів місцевого застосування та відображають ефективність застосування препарату. Можливо: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Залаїну з місцевими контрацептивами може спостерігатися послаблення сперміцидної дії останніх.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують одноразово. 1 вагінальний супозиторій вводять глибоко у піхву, лежачи на спині перед сном. У разі збереження клінічних симптомів можливе повторне застосування препарату через 7 днів. Перед застосуванням препарату слід обмити зовнішні статеві органи з використанням нейтрального чи лужного мила.ПередозуванняНе встановлена. При випадковому прийомі препарату необхідно промити шлунок і негайно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасної інфекції статевих губ та прилеглих ділянок (кандидозний вульвіт) слід додатково проводити місцеве лікування препаратом Залаїн® крем. Лікування можна проводити під час менструації. При застосуванні препарату рекомендується утримуватись від статевих контактів. Для запобігання урогенітальній реінфекції рекомендується розглянути питання про одночасне лікування статевого партнера. Ризик пошкодження засобів бар'єрної контрацепції (розрив презервативу або діафрагми) збільшується при їх одночасному використанні із Залаїном. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування Залаїна не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керування транспортними засобами).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему