Байер Фарма АГ Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: регорафеніб – 40 мг; допоміжні речовини: МКЦ – 100 мг; кроскармелоза натрію – 154 мг; магнію стеарат – 3,6 мг; повідон 25 - 160 мг; кремнію діоксид колоїдний – 2,4 мг; оболонка плівкова: Opadry II™ 85G35294 рожевий (заліза оксид червоний Е172 - 0,0648 мг, заліза оксид жовтий Е172 - 0,0732 мг, лецитин - 2,28 мг, полівініловий спирт, частково гідролізований -5,28 мг, ,4 мг, титану діоксид Е171 - - 2,28 мг) - 12 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 40 мг. За 28 табл. з вологопоглиначем у непрозорому флаконі білого кольору з ПЕВП з кришкою, що загвинчується, з герметизуючою вставкою і пристроєм проти розкриття флакона дітьми. 1 або 3 фл. поміщені у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні пігулки, покриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору, на одному боці методом видавлювання нанесено «40», з іншого боку — «BAYER».Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому таблеток регорафенібу його середня відносна біодоступність у порівнянні з розчином для внутрішнього прийому становить 69-83%. Середнє значення Cmax регорафенібу в плазмі становить близько 2,5 мг/л приблизно через 3-4 години після одноразової пероральної дози регорафенібу 160 мг (4 табл. по 40 мг). Найбільша концентрація регорафенібу та його основних фармакологічно активних метаболітів М-2 (N-оксид) та М-5 (N-оксид та N-дезметил) досягається після прийому сніданку з низьким вмістом жирів у порівнянні з прийомом після сніданку з високим вмістом жирів або прийомом натще. У порівнянні з прийомом натще експозиція регорафенібу збільшується на 48% - при прийомі після сніданку з високим вмістом жирів і на 36% - при прийомі після сніданку з низьким вмістом жирів. У порівнянні з прийомом натще експозиція метаболітів М-2 і М-5 вище при прийомі регорафенібу після сніданку з низьким вмістом жирів і нижче при прийомі після сніданку з високим вмістом жирів. Розподіл. AUC демонструє кілька піків як для регорафенібу, так і для його основних циркулюючих метаболітів протягом 24 годин після прийому дози, що пов'язано з печінково-кишковою рециркуляцією препарату. Зв'язок регорафенібу з білками плазми in vitro високий і становить 99,5%. Метаболізм. Метаболізм регорафенібу здійснюється головним чином у печінці шляхом окислення, опосередкованого ізоферментом CYP3A4, а також шляхом глюкуронування, опосередкованого UGT1A9. У плазмі виявляються два основних та шість другорядних метаболітів регорафенібу. Основні циркулюючі в плазмі крові метаболіти регорафенібу М-2 (N-оксид) і М-5 (N-оксид і N-дезметил) мають фармакологічну активність і їх Css, подібні до Css регорафенібу. In vitro зв'язок М-2 та М-5 з білками крові вищий, ніж у регорафенібу і становить 99,8 та 99,95% відповідно. Метаболіти можуть бути відновлені та гідролізовані мікрофлорою ШКТ, при цьому можливе повторне всмоктування некон'югованого препарату та його метаболітів (печінково-кишкова рециркуляція). Виведення. T1/2 регорафенібу та його метаболіту М-2 з плазми становить від 20 до 30 годин після прийому внутрішньо. Середній T1/2 метаболіту М-5 становить близько 60 годин (40-100 годин). Приблизно 90% дози радіоактивного препарату виводяться протягом 12 днів після його прийому, при цьому 71% виводиться через кишечник (47% у вигляді вихідної сполуки і 24% у вигляді метаболітів) і близько 19% нирками у вигляді глюкуронідів. У рівноважному стані виведення глюкуронідів нирками зменшується та становить менше 10%. Вихідна сполука, виявлена ​​в калових масах, може бути продуктом шлунково-кишкового розщеплення глюкуронідів або продуктом відновлення метаболіту М-2 (N-оксиду), або залишком неабсорбованого препарату. Лінійність/нелінійність. Системна дія регорафенібу при Css зростає пропорційно дозі при дозі до 60 мг і менш пропорційно при дозах понад 60 мг. Накопичення препарату при Css приблизно в 2 рази перевищує концентрацію у плазмі, яка відповідає T1/2 та частоті прийому ЛЗ. Після перорального прийому регорафенібу у дозі 160 мг його середня Css у плазмі досягає 3,9 мг/л (8,1 мкмоль). Співвідношення Cmax і Cmin регорафенібу у плазмі становить менше 2. Для обох метаболітів М-2 та М-5 властиве нелінійне накопичення у плазмі крові. Після одноразового прийому регорафенібу концентрації метаболітів М-2 та М-5 набагато нижчі, ніж у вихідної сполуки. Css М-2 і М-5 можна порівняти з Css регорафенібу. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким (клас А за класифікацією Чайлд-Пью) або помірним (клас В за класифікацією Чайлд-Пью) ступенем печінкової недостатності, фармакокінетичні параметри регорафенібу були такими ж, як у пацієнтів з нормальною функцією печінки. У пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю) фармакокінетика регорафенібу не вивчена. Оскільки печінка має велике значення у виведенні регорафенібу, у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки можливе посилення дії препарату. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким та середнім ступенем ниркової недостатності експозиція регорафенібу та його метаболітів М-2 та М-5 у рівноважному стані є такою самою, як у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності або термінальною стадією ниркової недостатності фармакокінетика регорафенібу не вивчена. Літній вік. Вплив віку на фармакокінетику регорафенібу у пацієнтів віком від 29 до 85 років не виявлено. Підлога. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці регорафенібу залежно від статі. Етнічна приналежність. Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних параметрах регорафенібу залежно від приналежності до етнічної групи. Електрофізіологія серця/подовження QT. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями не було виявлено подовження інтервалу QT у рівноважному стані при прийомі регорафенібу у дозі 160 мг.ФармакодинамікаМеханізм дії. Регорафеніб є інгібітором численних протеїнкіназ, включаючи кінази, що беруть участь в ангіогенезі пухлини (VEGFR -1,-2,-3, TIE2), онкогенезі (KIT, RET, RAF-1, BRAF, BRAFF600E), а також входять до складу мікро PDGFR, FGFR). Зокрема, регорафеніб інгібує мутантну кіназу KIT, ключовий онкогенний фактор у розвитку стромальних пухлин ШКТ. Завдяки цьому регорафеніб блокує проліферацію пухлинних клітин. У доклінічних дослідженнях було показано, що регорафеніб має виражену протипухлинну дію на широкому спектрі пухлинних моделей, включаючи колоректальний рак та гастроінтестинальні стромальні пухлини. Ефект препарату пов'язаний з його антиангіогенним та антипроліферативним впливом. Крім того, регорафеніб показує антиметастатичну дію in vivo. Основні метаболіти препарату в організмі людини (М-2 та М-5) за своєю ефективністю на моделях in vitro та in vivo можна порівняти з регорафенібом.Показання до застосуванняметастатичний колоректальний рак у пацієнтів, яким уже проводилася або не показана хіміотерапія фторпіримідиновими препаратами, терапія, спрямована проти судинного ендотеліального фактора росту (VEGF) та терапія, спрямована проти рецепторів епідермального фактора росту (EGFR) при дикому типі KRAS; неоперабельні або метастатичні гастроінтестинальні стромальні пухлини у пацієнтів при прогресуванні на терапії іматинібом та сунітінібом або непереносимості даного виду лікування.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до регорафенібу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; тяжкий ступінь печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю); тяжкий ступінь ниркової недостатності (досвід клінічного застосування відсутній); вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З ОБЕРЕЖНІСТЮ Необхідно дотримуватись додаткової обережності при призначенні препарату в наступних ситуаціях: при порушеннях функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; за наявності мутації KRAS у пухлини; за наявності факторів ризику кровотечі, а також при сумісному застосуванні з антикоагулянтами та іншими препаратами, що підвищують ризик кровотеч; при ішемічній хворобі серця.Вагітність та лактаціяЖінок репродуктивного віку необхідно поінформувати про небезпеку препарату Стіварга для плода. Під час лікування та протягом 8 тижнів після терапії препаратом Стіварга® жінки та чоловіки репродуктивного віку повинні застосовувати надійні методи контрацепції. Дані щодо застосування препарату Стіварга® у вагітних жінок відсутні. Враховуючи механізм дії регорафенібу, можливий негативний вплив препарату Стіварга на плід. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність регорафенібу. Не встановлено, чи виділяються регорафеніб та його метаболіти з жіночим молоком. Дослідження на тваринах показали, що регорафеніб та його метаболіти виділяються з грудним молоком. Оскільки не можна виключити можливість негативного впливу регорафенібу на ріст та розвиток дітей раннього віку, слід припинити грудне вигодовування у період лікування препаратом Стіварга®. Фертильність. Не проводилося спеціальних досліджень застосування регорафенібу з метою оцінки його впливу на фертильність людини. У дослідженнях на тваринах спостерігалося зниження чоловічої та жіночої фертильності.Побічна діяЗагальний профіль безпеки препарату Стіварга® оцінюється на даних клінічних досліджень за участю понад 1200 пацієнтів, які отримували терапію у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях ІІІ фази. Ця група включала 500 пацієнтів з метастатичним колоректальним раком та 132 пацієнти з гастроінтестинальними стромальними пухлинами. У клінічних дослідженнях найчастішими небажаними реакціями (≥30% пацієнтів) були астенія/втома, долонно-підошовна еритродизестезія, діарея, зниження апетиту та споживання їжі, підвищення артеріального тиску, дисфонія, інфекції. Найбільш серйозними небажаними реакціями при прийомі препарату Стіварга були ураження печінки, кровотечі, проходження ШКТ. Наведені нижче небажані явища, зазначені при застосуванні препарату Стіварга® під час клінічних досліджень, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Для класифікації та опису конкретної реакції, її синонімів та пов'язаних з нею станів, використовується найбільш відповідний термін із MedDRA. У кожній частотній групі небажані явища представлені порядку зменшення їх значимості. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – тромбоцитопенія, анемія; часто – лейкопенія. З боку серця та судин: дуже часто – кровотечі1, підвищення артеріального тиску; нечасто інфаркт міокарда, ішемія міокарда, гіпертонічний криз. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – дисфонія. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – долонно-підошовна еритродизестезія, висипання на шкірі, алопеція; часто – сухість шкіри, ексфоліативний дерматит; нечасто – ураження нігтів, мультиформна еритема; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, стоматит, блювання, нудота; часто - порушення смаку, сухість слизової оболонки порожнини рота, гастроезофагеальний рефлюкс, гастроентерит; нечасто - прорив ШКТ1, нориць ШКТ. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто – гіпербілірубіємія; часто – підвищення активності трансаміназ; нечасто - тяжке порушення функції печінки ^ 1,2. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто - тремор; рідко – синдром задньої оборотної енцефалопатії. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язово-скелетна ригідність. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – протеїнурія. З боку ендокринної системи: часто – гіпотиреоз. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження апетиту та споживання їжі; часто - гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – зниження маси тіла; часто – збільшення активності амілази та ліпази, відхилення від нормального значення MHO. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): рідко – кератоакантома/плоскоклітинний рак шкіри. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – інфекції. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – астенія/загальна слабкість, біль різної локалізації, підвищення температури тіла, запалення слизових оболонок. 1 Повідомлялося про смерть в результаті несприятливої ​​реакції. 2 Відповідно до критеріїв Міжнародної робочої групи експертів з лікарського ураження печінки. Ураження печінки. Тяжке лікарське ураження печінки зі смертельним наслідком спостерігалося у трьох пацієнтів з більш ніж 1200 пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях та отримували терапію препаратом Стіварга (0,25%). У двох із цих пацієнтів відзначалися метастази у печінці. Дисфункція печінки у цих пацієнтів почалася протягом перших двох місяців терапії та характеризувалася пошкодженням гепатоцитів з підвищенням активності трансаміназ >20×ВГН, що супроводжується збільшенням концентрації білірубіну. В результаті біопсії печінки у двох пацієнтів було виявлено некроз клітин печінки із запальним інфільтратом. Кровотечі. У двох плацебо-контрольованих дослідженнях III фази загальна частота кровотеч у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга, склала 19,3%. Більшість випадків кровотечі мали легкий або помірний ступінь тяжкості (1-ий та 2-й ступінь: 16,9%). Найчастіше відзначалася носова кровотеча (7,6%). Літальні наслідки у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга, відзначалися рідко (0,6%) і частіше були пов'язані з ураженням дихальної, травної та сечостатевої систем. інфекції. У двох плацебо-контрольованих дослідженнях ІІІ фази інфекційні захворювання найчастіше відзначалися у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Стіварга®, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (все ступеня: 31% порівняно з 14,4%). Найчастіше інфекції у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга®, мали легкий або помірний ступінь виразності (1-й та 2-й ступінь: 22,9%) та включали інфекції сечовивідних шляхів (6,8%), назофарингіт (4,2%). , а також кандидоз шкіри та слизових та системний мікоз (2,4%). Не спостерігалися відмінності щодо частоти летальних випадків у зв'язку з розвитком інфекції у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга® (0,6%) та у пацієнтів, які отримували плацебо (0,6%). Долонно-підошовна еритродизестезія. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази загальна частота виникнення долонно-підошовної еритродизестезії у пацієнтів з метастатичним колоректальним раком, які приймали препарат Стіварга, склала 45,2% і у пацієнтів, які отримують плацебо – 7,1%. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами загальна частота виникнення долонно-підошовної еритродизестезії склала 66,7% – у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, та 15,2% – у пацієнтів, які одержували. В обох дослідженнях більшість випадків долонно-підошовної еритродизестезії у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга® відзначалося під час першого циклу лікування та мало легкий або середній ступінь тяжкості (1-ий та 2-й ступеня: 28,6% у пацієнтів – з метастатичним колоректальним раком та 44,7% – у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами). Частота виникнення долонно-підошовної еритродизестезії 3-го ступеня склала 16,6% у пацієнтів з метастатичним колоректальним раком та 22% у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами. Підвищення артеріального тиску. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази у пацієнтів з метастатичним колоректальним раком загальна частота випадків підвищення АТ становила 30,4% у пацієнтів, які приймали препарат Стіварга®, та 7,9% у пацієнтів, які приймали плацебо. У плацебо-контрольованому дослідженні Ш фази у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами загальна частота випадків підвищення АТ становила 59,1% – у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга®, та 27,3% – у пацієнтів, які отримували плацебо. В обох дослідженнях більшість випадків підвищення артеріального тиску у пацієнтів, які отримували препарат Стіварга®, були зареєстровані протягом першого циклу лікування. При цьому випадки підвищення АТ мали легкий та помірний ступінь тяжкості (1-й та 2-й ступінь: 22,8% - у пацієнтів з метастатичним колоректальним раком та 31,1% – у пацієнтів із гастроінтестинальними стромальними пухлинами). Частота випадків підвищення АТ 2-го ступеня склала 7,6% (у пацієнтів з колоректальним раком) та 27,3% (у пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами). Було зареєстровано один випадок підвищення АТ 4-го ступеня у пацієнта з гастроінтестинальною стромальною пухлиною. Протеїнурія. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази серед пацієнтів з метастатичним колоректальним раком частота випадків протеїнурії, пов'язаної з лікуванням, склала 7,4% у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, порівняно з 2,4% у пацієнтів, які приймали плацебо. Після розвитку протеїнурії у 40,5% пацієнтів із групи препарату Стіварга® та 66,7% пацієнтів із групи плацебо стан не повернувся до вихідного значення. У плацебо-контрольованому дослідженні III фази серед пацієнтів з гастроінтестинальними стромальними пухлинами загальна частота випадків протеїнурії склала 6,8% у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Стіварга®, порівняно з 1,5% у пацієнтів, які приймали плацебо. З боку серця та судин. У всіх клінічних дослідженнях, що проводилися, небажані явища у вигляді порушень з боку серця (все ступеня) частіше реєструвалися (20,5 щодо 10,4%) у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, у віці 75 років або старше (N=78), ніж у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, віком до 75 років (N=995). Лабораторні та інструментальні дані. У двох плацебо-контрольованих дослідженнях III фази у 26,1% пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, і у 15,1% пацієнтів, які отримували плацебо, концентрація ТТГ була вищою за ВГН. Значення ТТГ, що в 4 рази перевищують ВГН, були зареєстровані у 6,9% пацієнтів, які отримували терапію препаратом Стіварга®, та у 0,7% пацієнтів, які приймали плацебо. Концентрація вільного трийодтироніну (Т3 вільний) менша від нижньої межі норми відзначалася у 25,6% пацієнтів, які отримують терапію Стіварга®, та у 20,9% пацієнтів, які отримують плацебо. Концентрація вільного тироксину (Т4 вільний) менша від нижньої межі норми відзначалася у 8% пацієнтів у групі терапії препаратом Стіварга® та у 6,6% пацієнтів із групи плацебо. Загалом, приблизно у 7% пацієнтів, які отримують терапію препаратом Стіварга®, розвинувся гіпотиреоз,що вимагає застосування замісної гормонотерапії.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні взаємодії Індуктори СУР3А4/інгібітори CYP3A4 та UGT1А9. In vitro було показано, що регорафеніб метаболізується цитохромом CYP3A4 та УДФ-ГТ (UGT1A9). Застосування кетоконазолу (400 мг протягом 18 днів) — сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 — у поєднанні з однократним прийомом регорафенібу (160 мг на 5-й день) призводило до збільшення середньої дії (AUC) регорафенібу приблизно на 33% і зниження метаболітів, М-2 (N-оксид) та М-5 (N-оксид та N-дезметил) приблизно на 90%. Не рекомендується застосовувати препарат Стиварга® разом з сильними інгібіторами CYP3A4 (наприклад кларитроміцин, грейпфрутовий сік, ітраконазол, кетоконазол, позаконазол, телитроміцин та вориконазол), оскільки їх вплив на вплив регорафенібу в стабільному стані. не вивчалося. Не рекомендується застосовувати сильні інгібітори UGT1A9 (наприклад, мефенамінова кислота, дифлунізал та ніфлумова кислота) під час терапії регорафенібом, оскільки їх вплив на експозицію регорафенібу та його метаболітів у рівноважному стані не вивчався. Застосування рифампіну (600 мг протягом 9 днів) – сильного індуктора CYP3A4 – у поєднанні з одноразовим прийомом регорафенібу (160 мг на 7-й день) призводило до зниження середньої дії (AUC) регорафенібу приблизно на 50%, збільшення середнього впливу активного мета. -5 у 3-4 рази, при цьому не відзначалося зміни експозиції активного метаболіту М-2. Інші сильні індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал) можуть збільшувати метаболізм регорафенібу. Не рекомендується застосовувати препарат Стіварга разом з сильними індукторами CYP3A4 або підбирати ЛЗ, які не впливають на CYP3A4 або індукують його мінімальною мірою. Субстрати UGT1A1 та UGT1A9. In vitro було показано, що регорафеніб, як і його активний метаболіт М-2, пригнічує глюкуронізацію під дією UGT1А1 і UGT1A9, тоді як метаболіт М-5 пригнічує UGT1A1 тільки в концентраціях, які досягаються в рівноважному стані in vivo. Застосування регорафенібу з подальшою 5-денною перервою перед призначенням іринотекану призводило до збільшення середньої дії (AUC) SN-38-субстрату UGT1A1 та активного метаболіту іринотекану приблизно на 44%. Також відзначалося збільшення AUC іринотекану приблизно на 28%. Ці дані показують, що комбіноване застосування регорафенібу може збільшувати системну експозицію субстратів UGT1A1 та UGT1A9. Субстрати білка резистентності раку молочної залози (BCRP) та Р-глікопротеїну. In vitro було показано, що регорафеніб (IC50 близько 40-70 нмоль) та його метаболіти М-2 (IC50 390 нмоль) та М-5 (IC50 150 нмоль) є інгібіторами білка резистентності раку молочної залози BCRP (breast cancer). Регорафеніб (IC50 близько 2 мкмоль) та його метаболіт М-2 (IC50 1,5 мкмоль) пригнічують Р-глікопротеїн. Комбіноване застосування з регорафенібом може підвищувати концентрацію у плазмі супутніх субстратів BCRP (наприклад, метотрексат) або субстратів Р-глікопротеїну (наприклад, дигоксин). Інгібітори Р-глікопротеїну та BCRP/стимулятори Р-глікопротеїну та BCRP. Дослідження in vitro показують, що метаболіти регорафенібу М-2 та М-5 є субстратами Р-глікопротеїну та BCRP. Інгібітори та стимулятори BCRP та Р-глікопротеїну можуть перешкоджати експозиції М-2 та М-5. Клінічна значимість даних результатів досліджень невідома. Селективні субстрати ізоформи CYP. In vitro було показано, що регорафеніб є конкурентоспроможним інгібітором цитохромів CYP2C8, CYP2C9, CYP2B6 у концентраціях, які досягаються in vivo у стабільному стані (Cmax у плазмі 8,1 мкмоль). In vitro інгібуюча дія щодо CYP3A4 та CYP2C19 менш виражена. Було проведено дослідження з метою оцінки впливу прийому регорафенібу у дозі 160 мг протягом 14 днів на фармакокінетику маркерних субстратів CYP2C8 (розиглітазон), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) та CYP3A4 (мідазолам). Фармакокінетичні дані показують, що регорафеніб можна застосовувати спільно з субстратами CYP2C8, CYP2C9, CYP3A4 та CYP2C19. При цьому не наголошується на клінічно значущій взаємодії між лікарськими препаратами. Антибіотики. Профіль концентрація-час показує, що регорафеніб та його метаболіти можуть піддаватися печінково-кишковій циркуляції. Комбіноване застосування антибіотиків, що впливають на флору ШКТ, може порушити печінково-кишкову циркуляцію регорафенібу та призвести до зменшення його експозиції. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома, але може бути причиною зниження ефективності регорафенібу. Комплексоутворюючі сполуки солей жовчних кислот. Існує ймовірність, що регорафеніб та його метаболіти М-2 та М-5 можуть піддаватися печінково-кишковій циркуляції (див. «Фармакокінетика). Комплексоутворюючі сполуки солей жовчних кислот, такі як холестирамін та холестагель можуть взаємодіяти з регорафенібом, утворюючи нерозчинні комплекси, що впливають на абсорбцію (або реабсорбцію), що потенційно може призвести до зниження експозиції. Клінічне значення даних потенційних взаємодій невідоме, але може призвести до зниження ефективності регорафенібу.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетки слід ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат Стіварга повинен призначатися тільки лікарем, який має досвід протипухлинної терапії. Рекомендована добова доза препарату Стіварга становить 160 мг (4 табл. по 40 мг). Препарат призначається 1 раз на день протягом 3 тижнів. Наступного тижня (4-й тиждень від початку лікування) слідує перерва в прийомі препарату. Період, тривалістю 4 тижні від початку прийому, є одним курсом лікування препаратом Стіварга®. Таблетки приймають щодня (1 раз на добу) в один і той же час після їди, що містить низьке ( Якщо черговий прийом препарату пропущений, пацієнт повинен прийняти таблетку того ж дня, щойно про це згадає. Не слід приймати подвійну дозу препарату протягом одного дня, щоб компенсувати пропущений прийом. У разі блювання після прийому препарату Стіварга додаткову таблетку приймати не слід. Лікування продовжують доти, доки зберігається клінічна ефективність препарату або до появи його неприйнятної токсичної дії. Корекція дози Індивідуальна переносимість та безпека лікування може вимагати тимчасового припинення терапії та/або зменшення дози препарату Стіварга®. Коригування дози на кожному етапі зниження дози становить 40 мг (1 табл.). Найменша рекомендована доза препарату Стіварга становить 80 мг на добу. Максимальна добова доза становить 160 мг. Рекомендації щодо корекції дози препарату Стіварга® при розвитку долонно-підошовної еритродизестезії Ступінь шкірної токсичності Епізоди шкірної токсичності Рекомендації щодо корекції дози препарату Стіварга ® 1-й ступінь Будь-хто Лікування препаратом Стіварга ® продовжити в тій же дозі та негайно розпочати підтримуючу симптоматичну терапію 2-й ступінь 1-й епізод Зменшити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) і негайно розпочати підтримуючу терапію У разі відсутності покращення протягом 7 днів, призупинити терапію препаратом Стіварга® доти , доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0–1 Повторне підвищення дози препарату проводять за рекомендацією лікаря Відсутність зменшення інтенсивності шкірної симптоматики протягом 7 днів або 2-й епізод Зупинити терапію препаратом Стіварга ® доти, доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0-1 При відновленні терапії знизити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) Повторне підвищення дози препарату проводять за рекомендацією лікаря 3-й епізод Зупинити терапію препаратом Стіварга ® доти, доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0-1 При відновленні терапії знизити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) Повторне підвищення дози препарату проводять за рекомендацією лікаря 4-й епізод Терапію препаратом Стіварга слід припинити 3-й ступінь 1-й епізод Негайно розпочати підтримуючу терапію. Зупинити терапію препаратом Стіварга® мінімум на 7 днів і доти, доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0–1 При відновленні терапії знизити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) Повторне підвищення дози препарату проводять за рекомендацією лікаря 2-й епізод Негайно розпочати підтримуючу терапію. Зупинити терапію препаратом Стіварга® мінімум на 7 днів і доти, доки шкірна токсичність не знизиться до ступеня 0–1 При відновленні терапії знизити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) 3-й епізод Терапію препаратом Стіварга слід припинити Рекомендації щодо корекції дози препарату Стіварга® при погіршенні біохімічних показників функції печінки Ступінь підвищення активності АЛТ та/або АСТ Епізоди Рекомендації щодо корекції дози препарату Стіварга ® ≤5 перевищень ВГН (максимально 2-й ступінь) Будь-хто Лікування препаратом Стіварга ® продовжують Проводити щотижневий моніторинг функції печінки доти, доки ступінь підвищення активності трансаміназ не повернеться до вихідного рівня або не становитиме <3 перевищення ВГН (1-ий ступінь). від >5 до ≤20 перевищень ВГН (третій ступінь) 1-й епізод Зупинити терапію препаратом Стіварга® . Проводити щотижневий моніторинг функції печінки доти, доки ступінь підвищення активності трансаміназ не повернеться до вихідного рівня або не становитиме <3 перевищення ВГН. Терапію відновити, якщо очікувана користь пацієнта перевищує ризик розвитку гепатотоксичності. Зменшити дозу препарату Стіварга на 40 мг (1 табл.) Проводити щотижневий моніторинг функції печінки протягом мінімум 4 тижнів. Повторний епізод Терапію препаратом Стіварга слід припинити >20 перевищень ВГН (4-й ступінь) Будь-хто Терапію препаратом Стіварга слід припинити >3 перевищень ВГН (2-й ступінь або вище) з перевищенням рівня білірубіну >2 Будь-хто Терапію препаратом Стіварга слід припинити Проводити щотижневий моніторинг функції печінки до стану дозволу або доти, доки показники функції печінки не повернуться до початкового рівня Виняток: пацієнти з синдромом Жільбера, у яких відмічено підвищення активності трансаміназ, повинні отримувати терапію відповідно до рекомендацій, наведених вище та що стосуються підвищення активності АЛТ та/або ACT Особливі групи пацієнтів Пацієнти із порушенням функції печінки. Печінка має велике значення у виведенні регорафенібу. Не було виявлено клінічно значимих відмінностей у впливі препарату Стіварга® у пацієнтів із середнім (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) та помірним (клас В за класифікацією Чайлд-Пью) порушенням функції печінки порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Пацієнтам із середнім та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Рекомендується проводити моніторинг функції печінки на фоні терапії препаратом Стіварга у даної категорії пацієнтів. Не рекомендується лікування препаратом Стіварга® пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С класифікації Чайлд-П'ю), оскільки застосування препарату у даної категорії пацієнтів не вивчене. Пацієнти із порушенням функції нирок. У клінічних дослідженнях не було значних відмінностей безпеки та ефективності препарату Стіварга® у пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності показник швидкості клубочкової фільтрації (рСКФ) — 60–89 мл/хв/1,73 м2 у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Обмежені дані з фармакокінетики не виявили відмінностей в експозиції у пацієнтів із середнім ступенем ниркової недостатності (РСКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2). Пацієнтам з легким та середнім ступенем ниркової недостатності зниження дози препарату не потрібне. Застосування препарату Стіварга® у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (РСКФ Діти. Безпека та ефективність призначення препарату Стіварга® у дітей та підлітків до 18 років не встановлена. Пацієнти похилого віку. У клінічних дослідженнях не було значних відмінностей безпеки та ефективності препарату Стіварга® у літніх (65 років і старше) пацієнтів у порівнянні з молодшими пацієнтами. Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Підлога. У клінічних дослідженнях не відзначалося значних відмінностей безпеки та ефективності препарату Стіварга між пацієнтами чоловічої та жіночої статі. Корекція дози препарату в залежності від статі пацієнта не потрібна. Етнічна приналежність. У клінічних дослідженнях не було значних відмінностей безпеки та ефективності препарату Стіварга® у пацієнтів різних етнічних груп. Коригування дози препарату в залежності від етнічної приналежності пацієнта не потрібне.ПередозуванняСимптоми: у клінічних дослідженнях максимальна добова доза препарату Стіварга складала 220 мг. Найчастішими небажаними реакціями при даній дозі були небажані реакції з боку шкіри, дисфонія, діарея, запалення слизових оболонок, сухість слизової оболонки порожнини рота, зниження апетиту, підвищення АТ, загальна слабкість. Лікування: специфічний антидот не відомий. У разі передозування прийом препарату Стіварга слід припинити та застосовувати стандартну симптоматичну терапію. Пацієнт повинен бути під наглядом лікаря до стабілізації стану.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДія на печінку У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Стіварга, часто реєструвалися відхилення значень біохімічних показників функції печінки (АЛТ, ACT та білірубін). У невеликій частині пацієнтів відзначалися тяжкі порушення показників функції печінки (3-4-го ступеня тяжкості) та клінічно виражені порушення функції печінки (в т.ч. з летальним результатом). До початку лікування препаратом Стіварга рекомендується визначити показники функції печінки (ACT, АЛТ, білірубін). Протягом перших двох місяців терапії слід проводити контроль функції печінки щонайменше кожні 2 тижні, потім не рідше 1 разу на місяць, а також згідно з клінічними показниками. Оскільки регорафеніб є інгібітором УДФ-ГТ (UGTEA1), у пацієнтів із синдромом Жильбера можлива поява слабкої непрямої (некон'югованої) гіпербілірубінемії. Якщо у хворих, які отримують лікування препаратом Стіварга®, відзначається погіршення показників функції печінки, пов'язане з терапією (без явної альтернативної причини, наприклад механічної жовтяниці або прогресування основного захворювання), лікарю слід змінити дозу препарату та спостерігати за станом пацієнта. Печінка має велике значення у виведенні регорафенібу. При застосуванні препарату Стіварга® у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки слід проводити ретельний контроль за станом пацієнта. Не рекомендується застосування препарату Стіварга у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки він не вивчений у даної категорії пацієнтів (можливе збільшення експозиції препарату). Пацієнти з пухлинами та мутаціями в гені KRAS У пацієнтів з мутаціями в гені KRAS спостерігалося значне поліпшення показників виживання без прогресування (ВБП) і було зареєстровано чисельно слабший вплив на загальне виживання (ВВ). Зважаючи на значну токсичність, пов'язану з терапією, лікарям рекомендують уважно оцінювати користь та ризик при призначенні регорафенібу пацієнтам з пухлинами, що мають мутації у гені KRAS. Кровотечі У хворих, які отримували препарат Стіварга, було зареєстровано підвищення частоти епізодів кровотеч, у деяких випадках з летальним результатом. За наявності факторів ризику кровотечі, а також при сумісному призначенні з антикоагулянтами (наприклад, варфарин, фенпрокумон) або іншими лікарськими засобами, що підвищують ризик кровотечі, слід контролювати показники коагулограми та загального аналізу крові. При появі тяжкої кровотечі, яка потребує екстреного медичного втручання, слід розглянути питання про припинення лікування препаратом Стіварга®. Ішемія міокарда та інфаркт міокарда При прийомі препарату Стіварга відзначалося збільшення частоти випадків ішемії міокарда та інфаркту міокарда. Пацієнти з нестабільною стенокардією або появою стенокардії (протягом 3 місяців до початку терапії препаратом Стіварга®), недавнім інфарктом міокарда (у період 6 місяців до початку терапії препаратом Стіварга®) та пацієнти з серцевою недостатністю 2 класу та вище за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації були виключені з клінічних досліджень. У пацієнтів з ІХС необхідно відстежувати клінічні ознаки та симптоми ішемії міокарда. При виникненні ішемії та/або інфаркту міокарда слід припинити терапію препаратом Стіварга до нормалізації стану. При прийнятті рішення щодо відновлення терапії лікар повинен оцінювати співвідношення користі від прийому препарату з потенційним ризиком у кожного окремого пацієнта. Якщо клінічні прояви ішемії зберігаються, відновлювати терапію годі було. Синдром оборотної задньої енцефалопатії У пацієнтів, які отримували препарат Стіварга, були зареєстровані випадки розвитку оборотної задньої енцефалопатії. Зворотна задня енцефалопатія виявлялася у вигляді судом, головного болю, зміни свідомості, порушення зору або кіркової сліпоти, іноді у поєднанні з артеріальною гіпертензією. Для підтвердження діагнозу пацієнтам слід провести томографію мозку. У разі розвитку оборотної задньої енцефалопатії слід припинити лікування препаратом Стіварга, проводити контроль АТ та підтримуючу терапію. Проведення і свищ ШКТ У пацієнтів, які отримували препарат Стіварга®, були зареєстровані випадки прокидання ШКТ та утворення свища ШКТ. Ці події були пов'язані з пухлинами у черевній порожнині. У разі прободіння ШКТ або утворення нориці терапію препаратом Стіварга слід припинити. Підвищення АТ На фоні терапії препаратом Стіварга було зареєстровано збільшення частоти підвищення АТ. Перед початком та під час лікування препаратом Стіварга® слід регулярно контролювати АТ та коригувати його підвищення відповідно до прийнятих стандартів лікування. У разі розвитку тяжкої або стійкої артеріальної гіпертензії, стійкої до адекватної антигіпертензивної терапії, лікар повинен тимчасово перервати терапію та/або знизити дозу препарату. У разі розвитку гіпертонічного кризу лікування препаратом Стіварга слід відмінити. Порушення загоєння ран У разі проведення великих хірургічних втручань рекомендується тимчасове припинення терапії препаратом Стіварга®, оскільки лікарські препарати, що мають антиангіогенні властивості, можуть пригнічувати або погіршувати загоєння ран. Рішення про відновлення терапії після хірургічних втручань має ґрунтуватися на клінічній оцінці адекватності загоєння рани. Шкірна токсичність Найчастішими небажаними реакціями при прийомі препарату Стіварга® були долонно-підошовна еритродизестезія та висипання. З метою профілактики розвитку долонно-підошовної еритродизестезії слід контролювати утворення мозолів та використовувати спеціальні вкладиші для взуття та рукавички для запобігання тиску на підошви та долоні. Для лікування долонно-підошовної еритродизестезії можна використовувати кератолітичні креми (наприклад, креми на основі сечовини, саліцилової кислоти або альфа-гідроксильної кислоти, які слід наносити тільки на уражені ділянки шкіри) та зволожуючі креми у великій кількості для полегшення симптомів. При необхідності тимчасово припиняють лікування та/або знижують дозу препарату Стіварга® або у тяжких або повторюваних випадках шкірних реакцій, терапію препаратом Стіварга® припиняють. Відхилення значень лабораторних показників При застосуванні препарату Стіварга було зареєстровано підвищення частоти електролітних порушень (включаючи гіпофосфатемію, гіпокальціємію, гіпонатріємію та гіпокаліємію) та порушень метаболізму (включаючи збільшення концентрації ТТГ, збільшення активності амілази). Відхилення від норми зазвичай мали легкий або помірний характер і не супроводжувалися клінічними проявами. У разі виникнення електролітних порушень або порушень метаболізму корекція дози або припинення терапії не потрібна. Під час терапії препаратом Стіварга® рекомендується контролювати біохімічні та метаболічні показники. При необхідності призначають замісну терапію відповідно до прийнятих стандартів лікування. У випадках стійких або рецидивуючих порушень слід розглянути можливість тимчасового припинення лікування або зниження дози.або повного припинення терапії препаратом Стіварга®. Інформація про деякі інгредієнти Добова доза регорафенібу 160 г містить 2427 ммоль (або 558 мг) натрію. На це слід звернути увагу пацієнтів, які дотримуються дієти, що контролює споживання натрію. Добова доза регорафенібу 160 г містить 1,68 мг лецитину (отриманий із сої). Системна токсичність Після повторного введення дози у мишей, щурів та собак спостерігалися небажані реакції з боку низки органів, насамперед нирок, печінки, травного тракту, щитовидної залози, лімфатичної/кровотворної системи, ендокринної системи, репродуктивної системи та шкіри. У 26-тижневому дослідженні токсичності при введенні повторних доз щурів спостерігалося невелике збільшення частоти випадків потовщення AV клапанів серця. Причиною цього явища може бути прискорення вікового фізіологічного процесу. Дані реакції спостерігалися при системних експозиціях, що знаходяться в діапазоні або нижче діапазону передбачуваної експозиції у людини (основано на порівнянні AUC). Зміни зубів і кісток, а також небажані явища в репродуктивній системі були найбільш виражені у молодих тварин, а також у молодих щурів, що вказує на потенційний ризик для дітей і підлітків. Тератогенність та ембріотоксичність Спеціальних досліджень впливу регорафенібу на фертильність не проводилися. Слід враховувати здатність регорафенібу надавати несприятливий вплив на репродуктивну систему чоловіків та жінок. У дослідженні на щурах і собаках після багаторазового застосування регорафенібу при експозиціях нижче за передбачувану експозицію у людини (при порівнянні AUC) спостерігалися морфологічні зміни в яєчках, яєчниках та матці. Спостережені зміни були оборотні лише частково. У дослідженні на кроликах при експозиції нижче за передбачувану експозицію у людини спостерігалася ембріотоксичність (при порівнянні AUC). В основному були виявлені порушення формування сечовидільної системи, серця та великих судин, кісток. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Спеціальні дослідження не проводилися, проте при виникненні небажаних явищ, які можуть впливати на зазначені здібності, рекомендується уникати керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (до зникнення цих симптомів).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГлюкозний сироп, цукор, желатин, вітамінний премікс (аскорбінова кислота, нікотинамід, D,L-альфа-токоферолу ацетат, піридоксину гідрохлорид, ретинолу пальмітат, біотин, холекальциферол, вітамін В12, мальтодекстрин) , глазурувачі: карнаубський віск, бджолиний віск), натуральний ароматизатор малиновий (ароматизуючі речовини, натуральні ароматизуючі речовини, етанол), натуральні ароматизатори лимонний і апельсиновий (ароматизуючі речовини, натуральні ароматизуючі речовини, антиакислитель , регулятор кислотності гідроксид амонію, мальтодекстрин), барвник кармін оранжевий (носій пропіленгліколь, регулятор кислотності лимонна кислота, барвник кармін),екстракт куркуми (носії: полісорбат 80, пропіленгліколь; барвник куркумін), вода.Опис лікарської формиМармеладні ведмедики.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі. Не є ліками. Зважаючи на наявність натуральних компонентів, можлива зміна кольору та запаху продукту протягом терміну придатності, що не впливає на якість продукту.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела біотину, нікотинаміду, вітамінів А, Е, С, В6, В12, D3.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, надмірна вага тіла, порушення вуглеводного обміну.Побічна діяПри дотриманні рекомендацій щодо застосування серйозних побічних ефектів зазвичай не відзначається навіть при використанні препарату протягом декількох місяців. Іноді можуть спостерігатися алергічні реакції, розлад травлення.Спосіб застосування та дозиДітям старше 3 років - по 1 жувальній пастилці на день під час їжі, дітям старше 7 років - по 1 -2 жувальні пастилки на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить Активні речовини: Вітамін А (ретинол) у формі вітаміну А пальмітату 3333 МО; Вітамін В1 (тіаміну гідрохлорид) у формі тіаміну монофосфорної кислоти ефіру хлориду 24,7 мг 20,0 мг; Вітамін В2 (рибофлавін) у формі рибофлавіну фосфату натрію дигідрату 6,82 мг 5,0 мг; Вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) 10,0 мг; Вітамін В12 (ціанокобаламін) 5,0 мкг; Вітамін С (аскорбінова кислота) 150,0 мг; Вітамін D3 (колекальциферол) 500 МО; Вітамін Е (DL-альфа-токоферолу ацетат) 10,0 мг; Біотин 0,25мг; Кальцію пантотенат 11,6 мг; Фолієва кислота 1,0 мг; Нікотинамід 50,0 мг; а також мінерали та мікроелементи: Кальцій у формі кальцію гліцерофосфату та у формі кальцію пантотенату 51,3 мг; Магній у формі магнію гліцерофосфату 5,0 мг; Залізо у вигляді заліза карбонату, сахарату 1,25 мг; Марганець у формі марганцю сульфату (моногідрату) 0,5 мг;Фосфор у формі кальцію гліцерофосфату, у формі магнію гліцерофосфату, у формі тіаміну монофосфорної кислоти ефіру хлориду 47,0 мг. Мідь у формі міді сульфату (безводного) 0,1 мг. Цинк у формі сульфату цинку (моногідрату) 0,5 мг.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить Активні речовини: Вітамін А (ретинол) у формі вітаміну А пальмітату 3333 МО; Вітамін В1 (тіаміну гідрохлорид) у формі тіаміну монофосфорної кислоти ефіру хлориду 24,7 мг 20,0 мг; Вітамін В2 (рибофлавін) у формі рибофлавіну фосфату натрію дигідрату 6,82 мг 5,0 мг; Вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) 10,0 мг; Вітамін В12 (ціанокобаламін) 5,0 мкг; Вітамін С (аскорбінова кислота) 150,0 мг; Вітамін D3 (колекальциферол) 500 МО; Вітамін Е (DL-альфа-токоферолу ацетат) 10,0 мг; Біотин 0,25мг; Кальцію пантотенат 11,6 мг; Фолієва кислота 1,0 мг; Нікотинамід 50,0 мг; а також мінерали та мікроелементи: Кальцій у формі кальцію гліцерофосфату та у формі кальцію пантотенату 51,3 мг; Магній у формі магнію гліцерофосфату 5,0 мг; Залізо у вигляді заліза карбонату, сахарату 1,25 мг; Марганець у формі марганцю сульфату (моногідрату) 0,5 мг;Фосфор у формі кальцію гліцерофосфату, у формі магнію гліцерофосфату, у формі тіаміну монофосфорної кислоти ефіру хлориду 47,0 мг. Мідь у формі міді сульфату (безводного) 0,1 мг. Цинк у формі сульфату цинку (моногідрату) 0,5 мг.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить Вітаміни : Вітамін А (ретинолу пальмітат) 3333 МО Вітамін В1 (тіаміну мононітрат) 20 мг Вітамін В2 (рибофлавін) 5 мг Вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) 10 мг Вітамін В12 (ціанок Вітамін С (аскорбінова кислота) 150 мг Вітамін D3 (колекальциферол) 500 МО Вітамін Е ( альфа-токоферолу ацетат 50 %) 10 мг Біотин 250 мкг Кальція пантотенат 11,6 мг Фолієва кислота 1 мг Нікетінмід формі кальцію фосфату та кальцію пантотенату) 51,3 мг Магній (у формі магнію оксиду та магнію стеарату) 21,2 мгЗалізо (у формі заліза сульфату сухого) 10 мг Марганець (у формі марганцю сульфату моногідрату) 0,5 мг Фосфор (у формі кальцію фосфату) 23,8 мг Мідь (у формі міді сульфату) 1 мг Цинк (у формі цинку сульфату моногідрату) 0,5 мг Молібден (у формі натрію молібдату дигідрату) 0,1 мг Допоміжні речовини: ядро таблетки: целюлоза мікрокристалічна 103,932 мг, повідон-К90 45,04 мг, лак-този моногідрат 7,775 мг 5 мг , манітол 10,8 мг, цукроза 2,475 мг; оболонка: акації камедь сухий спрей 2,979 мг, крохмаль рисовий 15,833 мг, кантаксантин 10%5 0,5 мг, парафін 0,198 мг, парафін рідкий 0,033 мг, сахароза 303,64 мг, тальк 44,417 мг, 2Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, оранжево-червоного кольору. ФармакодинамікаВітамін А сприяє нормальному зростанню, бере участь у формуванні та підтримці структури та функцій кісток, зубів, шкіри, бере участь у синтезі зорового пігменту. Вітамін В1 сприяє нормальному функціонуванню нервової системи.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить Вітаміни : Вітамін А (ретинолу пальмітат) 3333 МО Вітамін В1 (тіаміну мононітрат) 20 мг Вітамін В2 (рибофлавін) 5 мг Вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) 10 мг Вітамін В12 (ціанок Вітамін С (аскорбінова кислота) 150 мг Вітамін D3 (колекальциферол) 500 МО Вітамін Е ( альфа-токоферолу ацетат 50 %) 10 мг Біотин 250 мкг Кальція пантотенат 11,6 мг Фолієва кислота 1 мг Нікетінмід формі кальцію фосфату та кальцію пантотенату) 51,3 мг Магній (у формі магнію оксиду та магнію стеарату) 21,2 мгЗалізо (у формі заліза сульфату сухого) 10 мг Марганець (у формі марганцю сульфату моногідрату) 0,5 мг Фосфор (у формі кальцію фосфату) 23,8 мг Мідь (у формі міді сульфату) 1 мг Цинк (у формі цинку сульфату моногідрату) 0,5 мг Молібден (у формі натрію молібдату дигідрату) 0,1 мг Допоміжні речовини: ядро таблетки: целюлоза мікрокристалічна 103,932 мг, повідон-К90 45,04 мг, лак-този моногідрат 7,775 мг 5 мг , манітол 10,8 мг, цукроза 2,475 мг; оболонка: акації камедь сухий спрей 2,979 мг, крохмаль рисовий 15,833 мг, кантаксантин 10%5 0,5 мг, парафін 0,198 мг, парафін рідкий 0,033 мг, сахароза 303,64 мг, тальк 44,417 мг, 2Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, оранжево-червоного кольору. ФармакодинамікаВітамін А сприяє нормальному зростанню, бере участь у формуванні та підтримці структури та функцій кісток, зубів, шкіри, бере участь у синтезі зорового пігменту. Вітамін В1 сприяє нормальному функціонуванню нервової системи.

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить: Діючі речовини: глюкозаміну сульфат у формі D-глюкозаміну сульфату калію хлориду 250 мг, хондроїтину сульфат натрію 1200 мг, ібупрофен 2100 мг. Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 17,4 мг, кукурудзяний крохмаль (прежелатинізований крохмаль) 4,1 мг, стеаринова кислота 10,2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 10 мг, кросповідон 10 мг, магнію стеарат 3 мг, 3 мг. Желатинова капсула: желатин 97,07 мг, титану діоксид 2,83 мг, барвника діамантового блакитного алюмінієвий лак 0,09 мг. 1 хондроїтину сульфату натрію міститься у вигляді 90% субстанції з урахуванням 10% втрати в масі при висушуванні та надлишку - 241 мг; 2 ібупрофен міститься у вигляді гранул прямого пресування 66 %, що містять: ібупрофен 66 %, прежелатинізований крохмаль 8 %, кроскармелозу натрію 2 %, мікрокристалічну целюлозу 14 %, кремнію діоксид колоїдний 1 %, стеаринову кислоту 1, 6 повідон 1,5% - 152 мг. Склад чорнила: шеллак NF, спирт етиловий дегідрований USP, спирт ізопропіловий USP, спирт бутиловий NF, пропіленгліколь USP, аміаку розчин NF, індигокарміну алюмінієвий лак, титану діоксид USP.ФармакокінетикаБіодоступність глюкозаміну при пероральному прийомі – 25% (ефект «першого проходження» через печінку), найбільші концентрації виявляються у печінці, нирках та суглобовому хрящі. Близько 30% прийнятої дози довго персистує в кістковій та м'язовій тканинах. Екскретується переважно із сечею у незміненому вигляді, частково з калом. Період напіввиведення – 68 годин. Більше 70% хондроїтину сульфату всмоктується в травному тракті. Біодоступність становить близько 13%. При одноразовому прийомі внутрішньо середньотерапевтичної дози максимальна концентрація в плазмі відзначається через 3-4 години, в синовіальній рідині через 4-5 годин. Абсорбований у шлунково-кишковому тракті препарат накопичується в синовіальній рідині. Виводиться нирками.Ібупрофен добре абсорбується зі шлунка. Тmax – близько 1 години. Ібупрофен приблизно на 99% зв'язується із білками плазми. Він повільно розподіляється в синовіальній рідині і виводиться з неї повільніше, ніж із плазми. Ібупрофен піддається метаболізму в печінці головним чином шляхом гідроксилювання та карбоксилювання ізобутилової групи. У метаболізмі беруть участь ізоферменти CYP2C9. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується на активну S-форму. Ібупрофен має двофазну кінетику елімінації. Період напіввиведення (Т 1/2) із плазми становить 2-3 години. До 90% дози може бути виявлено у сечі у вигляді метаболітів та їх кон'югатів. Менш 1% екскретується у незміненому вигляді із сечею і, меншою мірою, із жовчю. Ібупрофен повністю виводиться за 24 години.ФармакодинамікаТерафлекс ® Адванс є комбінованим препаратом, що містить як активні компоненти хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат та ібупрофен. Хондроїтину сульфат бере участь у побудові та відновленні хрящової тканини, захищає її від руйнування та покращує рухливість суглобів. Глюкозаміну сульфат активує синтез протеогліканів, гіалуронової, хондроїтинсерної кислот та інших речовин, що входять до складу суглобових оболонок, внутрішньосуглобової рідини та хрящової тканини.Ібупрофен є похідним пропіонової кислоти і виявляє аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дії за рахунок невиборчої блокади циклооксигенази 1 і 2. Що містяться в препараті глюкозаміну сульфат і хондроїтину сульфат потенціюють аналгезуючу дію.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого з інгредієнтів, що входять до складу препарату. Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі. Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, хвороба Крона, виразковий коліт). Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух. Підтверджена гіперкаліємія. Гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези. Шлунково-кишкові кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок. Тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Період після аортокоронарного шунтування. Вагітність, період лактації.Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Літній вік, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, цироз печінки з портальною гіпертензією, печінкова та/або ниркова недостатність, нефротичний синдром, гіпербілірубінемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), гастрит, ентерит, коліт, і анемія), бронхіальна астма, цукровий діабет, супутня терапія антикоагулянтами, антиагрегантами, глюкокортикостероїдами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, захворювання периферичних артерій, помірна ниркова недостатність (КК 30-60 хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, наявність інфекції Helicobacter pilori, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, туберкульоз, тяжкі соматичні захворювання.При непереносимості морепродуктів (креветки, молюски) ймовірність розвитку алергічних реакцій на препарат зростає.Побічна діяПри застосуванні препарату Терафлекс Адванс  можливі: нудота, біль у животі, метеоризм, діарея, запор, алергічні реакції; ці реакції зникають після відміни препарату. Слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, пов'язаних із присутнім у препараті ібупрофеном. Шлунково-кишковий тракт (ЖКТ): НПЗП-гастропатія (абдомінальний біль, нудота, блювання, печія, зниження апетиту, діарея, метеоризм, запор; рідко – виразки слизової оболонки ШКТ, які у ряді випадків ускладнюються перфорацією та кровотечею; подразнення або сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит. Гепатобіліарна система: гепатит. Дихальна система: задишка, бронхоспазм. Органи почуттів: порушення слуху (зниження слуху, дзвін чи шум у вухах); порушення зору (токсична поразка зорового нерва, неясне зір або двоїння, скотома, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та вік алергічного генезу). Центральна та периферична нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, тривога, нервозність та дратівливість, психомоторне збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями). Серцево-судинна система: розвиток або погіршення серцевої недостатності, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Сечовидільна система: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай еритематозна або кропив'янка), свербіж шкіри, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, диспное, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний , алергічний риніт. Органи кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: посилення потовиділення. Лабораторні показники: час кровотечі (може збільшуватися), концентрація глюкози в сироватці (може знижуватися), кліренс креатиніну (може зменшуватися), гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватися), сироваткова концентрація креатиніну (може збільшуватися), активність «печінкових» трансназ ).Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів ібупрофену, підвищуючи ризик розвитку тяжких гепатотоксичних реакцій. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (у т. ч. блокаторів повільних кальцієвих каналів та інгібіторів АПФ), натрійуретичну та діуретичну – фуросеміду та гідрохлортіазиду. Знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень), ульцерогенну дію з кровотечами глюкокортико-стероїдів, НПЗП, колхіцину, естрогенів; посилює ефект пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та інсуліну. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію ібупрофену. Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект. При одночасному призначенні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). При призначенні з антикоагулянтними та тромболітичними лікарськими засобами (алтеплазою, стрептокіназою, урокіназою) одночасно підвищується ризик розвитку кровотеч. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності. Циклоспорин та препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину та ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену.У зв'язку із вмістом у препараті глюкозаміну можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних препаратів, доксорубіцину, теніпозиду, етопозиду. Глюкозамін підвищує абсорбцію тетрациклінів, зменшує дію напівсинтетичних пеніцилінів, хлорамфеніколу.ПередозуванняСимптоми (пов'язані з ібупрофеном): абдомінальний біль, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, брадикардія, тахікардія, дихання. Лікування: промивання шлунка (ефективно лише протягом 1 години після прийому), активоване вугілля, лужне питво, форсований діурез, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При появі симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров. При необхідності одночасного прийому додаткових нестероїдних протизапальних засобів та аналгетичних препаратів лікарю слід враховувати наявність у препараті ібупрофену. Якщо необхідний тривалий прийом додаткових нестероїдних протизапальних засобів слід використовувати препарат Терафлекс , що не містить ібупрофен. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується вживання алкоголю. У період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами та виконання дій, що вимагають концентрації уваги або психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить: Діючі речовини: глюкозаміну сульфат у формі D-глюкозаміну сульфату калію хлориду 250 мг, хондроїтину сульфат натрію 1200  мг, ібупрофен 2100  мг. Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 17,4 мг, кукурудзяний крохмаль (прежелатинізований крохмаль) 4,1 мг, стеаринова кислота 10,2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 10 мг, кросповідон 10 мг, магнію стеарат 3 мг, 3 мг. Желатинова капсула: желатин 97,07 мг, титану діоксид 2,83 мг, барвника діамантового блакитного алюмінієвий лак 0,09 мг. 1  хондроїтину сульфату натрію міститься у вигляді 90% субстанції з урахуванням 10% втрати в масі при висушуванні та надлишку - 241 мг; 2  ібупрофен міститься у вигляді гранул прямого пресування 66 %, що містять: ібупрофен 66 %, прежелатинізований крохмаль 8 %, кроскармелозу натрію 2 %, мікрокристалічну целюлозу 14 %, кремнію діоксид колоїдний 1 %, стеаринову кислоту 1, 6 повідон 1,5% - 152 мг. Склад чорнила: шеллак NF, спирт етиловий дегідрований USP, спирт ізопропіловий USP, спирт бутиловий NF, пропіленгліколь USP, аміаку розчин NF, індигокарміну алюмінієвий лак, титану діоксид USP.ФармакокінетикаБіодоступність глюкозаміну при пероральному прийомі – 25% (ефект «першого проходження» через печінку), найбільші концентрації виявляються у печінці, нирках та суглобовому хрящі. Близько 30% прийнятої дози довго персистує в кістковій та м'язовій тканинах. Екскретується переважно із сечею у незміненому вигляді, частково з калом. Період напіввиведення – 68 годин. Більше 70% хондроїтину сульфату всмоктується в травному тракті. Біодоступність становить близько 13%. При одноразовому прийомі внутрішньо середньотерапевтичної дози максимальна концентрація в плазмі відзначається через 3-4 години, в синовіальній рідині через 4-5 годин. Абсорбований у шлунково-кишковому тракті препарат накопичується в синовіальній рідині. Виводиться нирками.Ібупрофен добре абсорбується зі шлунка. Тmax – близько 1 години. Ібупрофен приблизно на 99% зв'язується із білками плазми. Він повільно розподіляється в синовіальній рідині і виводиться з неї повільніше, ніж із плазми. Ібупрофен піддається метаболізму в печінці головним чином шляхом гідроксилювання та карбоксилювання ізобутилової групи. У метаболізмі беруть участь ізоферменти CYP2C9. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується на активну S-форму. Ібупрофен має двофазну кінетику елімінації.  Період напіввиведення (Т 1/2) із плазми становить 2-3 години. До 90% дози може бути виявлено у сечі у вигляді метаболітів та їх кон'югатів. Менш 1% екскретується у незміненому вигляді із сечею і, меншою мірою, із жовчю. Ібупрофен повністю виводиться за 24 години.ФармакодинамікаТерафлекс ®  Адванс є комбінованим препаратом, що містить як активні компоненти хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат та ібупрофен. Хондроїтину сульфат бере участь у побудові та відновленні хрящової тканини, захищає її від руйнування та покращує рухливість суглобів. Глюкозаміну сульфат активує синтез протеогліканів, гіалуронової, хондроїтинсерної кислот та інших речовин, що входять до складу суглобових оболонок, внутрішньосуглобової рідини та хрящової тканини.Ібупрофен є похідним пропіонової кислоти і виявляє аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дії за рахунок невиборчої блокади циклооксигенази 1 і 2. Що містяться в препараті глюкозаміну сульфат і хондроїтину сульфат потенціюють аналгезуючу дію.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого з інгредієнтів, що входять до складу препарату. Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі.  Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, хвороба Крона, виразковий коліт). Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух. Підтверджена гіперкаліємія. Гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези. Шлунково-кишкові кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок. Тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Період після аортокоронарного шунтування. Вагітність, період лактації.Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Літній вік, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, цироз печінки з портальною гіпертензією, печінкова та/або ниркова недостатність, нефротичний синдром, гіпербілірубінемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), гастрит, ентерит, коліт, і анемія), бронхіальна астма, цукровий діабет, супутня терапія антикоагулянтами, антиагрегантами, глюкокортикостероїдами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, захворювання периферичних артерій, помірна ниркова недостатність (КК 30-60 хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, наявність інфекції Helicobacter pilori, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, туберкульоз, тяжкі соматичні захворювання.При непереносимості морепродуктів (креветки, молюски) ймовірність розвитку алергічних реакцій на препарат зростає.Побічна діяПри застосуванні препарату Терафлекс Адванс  можливі: нудота, біль у животі, метеоризм, діарея, запор, алергічні реакції; ці реакції зникають після відміни препарату. Слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, пов'язаних із присутнім у препараті ібупрофеном. Шлунково-кишковий тракт (ЖКТ): НПЗП-гастропатія (абдомінальний біль, нудота, блювання, печія, зниження апетиту, діарея, метеоризм, запор; рідко – виразки слизової оболонки ШКТ, які у ряді випадків ускладнюються перфорацією та кровотечею; подразнення або сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит. Гепатобіліарна система: гепатит. Дихальна система: задишка, бронхоспазм. Органи почуттів: порушення слуху (зниження слуху, дзвін чи шум у вухах); порушення зору (токсична поразка зорового нерва, неясне зір або двоїння, скотома, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та вік алергічного генезу). Центральна та периферична нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, тривога, нервозність та дратівливість, психомоторне збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями). Серцево-судинна система: розвиток або погіршення серцевої недостатності, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Сечовидільна система: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай еритематозна або кропив'янка), свербіж шкіри, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, диспное, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний , алергічний риніт. Органи кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: посилення потовиділення. Лабораторні показники: час кровотечі (може збільшуватися), концентрація глюкози в сироватці (може знижуватися), кліренс креатиніну (може зменшуватися), гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватися), сироваткова концентрація креатиніну (може збільшуватися), активність «печінкових» трансназ ).Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів ібупрофену, підвищуючи ризик розвитку тяжких гепатотоксичних реакцій. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (у т. ч. блокаторів повільних кальцієвих каналів та інгібіторів АПФ), натрійуретичну та діуретичну – фуросеміду та гідрохлортіазиду. Знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень), ульцерогенну дію з кровотечами глюкокортико-стероїдів, НПЗП, колхіцину, естрогенів; посилює ефект пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та інсуліну. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію ібупрофену. Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект. При одночасному призначенні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). При призначенні з антикоагулянтними та тромболітичними лікарськими засобами (алтеплазою, стрептокіназою, урокіназою) одночасно підвищується ризик розвитку кровотеч. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності. Циклоспорин та препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину та ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену.У зв'язку із вмістом у препараті глюкозаміну можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних препаратів, доксорубіцину, теніпозиду, етопозиду. Глюкозамін підвищує абсорбцію тетрациклінів, зменшує дію напівсинтетичних пеніцилінів, хлорамфеніколу.ПередозуванняСимптоми (пов'язані з ібупрофеном): абдомінальний біль, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, брадикардія, тахікардія, дихання. Лікування: промивання шлунка (ефективно лише протягом 1 години після прийому), активоване вугілля, лужне питво, форсований діурез, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При появі симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров. При необхідності одночасного прийому додаткових нестероїдних протизапальних засобів та аналгетичних препаратів лікарю слід враховувати наявність у препараті ібупрофену. Якщо необхідний тривалий прийом додаткових нестероїдних протизапальних засобів слід використовувати препарат Терафлекс , що не містить ібупрофен. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується вживання алкоголю. У період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами та виконання дій, що вимагають концентрації уваги або психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування - 1 г: активні речовини: хондроїтину сульфат натрію – 50 мг; мелоксикам – 10 мг; допоміжні речовини: диметилсульфоксид – 100 мг; пропіленгліколь - 100 мг; макрогола цетостеарат – 12 мг; цетостеариловий спирт (цетиловий спирт – не більше 60%, стеариловий спирт – не менше 40%) – 42 мг; парафін рідкий – 100 мг; вазелін - 80 мг; імідомочевина - 3 мг; натрію дисульфіт – 0,5 мг; вода - до 1 г. Крем для зовнішнього застосування, 1% 5%. По 10, 20, 25, 30, 50 або 100 г у тубі алюмінієвої. Кожну тубу поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКрем від світло-жовтого із зеленуватим відтінком до жовтого із зеленуватим відтінком кольору із запахом диметилсульфоксиду.Фармакотерапевтична групаХондропротективне, протизапальне місцеве, знеболювальне місцеве.ФармакодинамікаПрепарат Терафлекс Хондрокрем Форте має комбіновану дію: уповільнює прогресування остеоартрозу та остеохондрозу, знеболюючу дію, сприяє збільшенню обсягу руху суглобів (в області нанесення крему), має протизапальну дію, зменшує припухлість суглобів. Завдяки оптимальному поєднанню компонентів крему відзначається взаємне посилення їх знеболювального та протизапального ефектів. Хондроїтин сульфат - високомолекулярний мукополісахарид, який є природним компонентом хрящової тканини. Хондроїтину сульфат покращує фосфорно-кальцієвий обмін в хрящовій тканині, інгібує ферменти, що викликають ураження хрящової тканини, гальмує процеси дегенерації (руйнування) хрящової тканини, стимулює синтез глікозаміногліканів, сприяє регенерації (відновленню). . Це призводить до зменшення хворобливості та збільшення рухливості уражених суглобів. Мелоксикам — НПЗЗ — має протизапальну, аналгетичну дію. Мелоксикам вибірково інгібує ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує в осередку запалення кількість ПГ (медіаторів болю та запалення). Мелоксикам є хондронейтральним препаратом, що не впливає на хрящову тканину, не впливає на синтез протеоглікану хондроцитами суглобового хряща.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії дегенеративно-дистрофічних захворювань опорно-рухового апарату: остеоартроз; остеохондроз хребта; інші захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до компонентів препарату (а також інших НПЗЗ); порушення цілісності шкірних покровів у місцях передбачуваного нанесення; дитячий вік (до 12 років). З обережністю: порушення функції нирок та печінки; виражена патологія ШКТ (виразкова хвороба у фазі загострення); виражена патологія крові; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане у період вагітності та лактації.Побічна діяМожливі алергічні реакції з боку шкіри (свербіж, почервоніння, висипання на шкірі). При появі будь-яких побічних ефектів необхідно припинити застосування крему та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими ЛЗ не описані.Спосіб застосування та дозиМісцево. Злегка втирати смужку крему завдовжки від 1 до 5 см, кратність застосування - 2-3 рази на добу. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Після нанесення препарату руки необхідно ретельно вимити. Тривалість лікування залежить від показань і ефекту, що відзначається. Після 2 тижнів застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція активних компонентів препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Не слід допускати попадання препарату в очі та на слизові оболонки. Слід проконсультуватися з лікарем перед спільним застосуванням препарату Терафлекс Хондрокрем Форте з іншими НПЗЗ, а також при необхідності використання препарату більше 2 тижнів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Препарат не викликає седативний ефект, психомоторні порушення та не впливає на здатність пацієнта займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить: Діючі речовини: глюкозаміну гідрохлорид 500 мг, хондроїтину сульфат натрію 400 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота 10 мг, стеарат магнію 5 мг, марганцю сульфат 1 мг, желатин. У упаковці 100 штук.Опис лікарської формиПрозорі тверді желатинові капсули № 00. Вміст капсул – порошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору з кристалічними частинками.Фармакотерапевтична групаРепарація тканин стимулятор.ФармакокінетикаГлюкозамін Абсорбція. Біодоступність глюкозаміну при пероральному прийомі – 25 % (ефект першого проходження через печінку). Метаболізм. Після абсорбції пероральної дози радіоактивно мічений глюкозамін спочатку виявляється у плазмі та пізніше проникає у тканини. Найбільші концентрації виявляються у печінці, нирках та суглобовому хрящі. Близько 30% прийнятої дози довго персистує у тканинах кісток та м'язів. Елімінація. Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді; частково – через кишечник. Період напіввиведення становить 68 год. Хондроїтину сульфат Абсорбція. При прийомі внутрішньо хондроїтину сульфату одноразово в дозі 0,8 г (або 2 рази на добу 0,4 г) концентрація у плазмі зростає протягом 24 годин. Абсолютна біодоступність становить 12%. Метаболізм. Метаболізується за допомогою десульфування. Елімінація. Виводиться нирками. Період напіввиведення 310 хв.ФармакодинамікаСтимулює регенерацію хрящової тканини. Глюкозамін та хондроїтину сульфат беруть участь у синтезі сполучної тканини, сприяючи запобіганню процесам руйнування хряща та стимулюючи регенерацію тканини. Введення екзогенного глюкозаміну посилює вироблення хрящового матриксу та забезпечує неспецифічний захист від хімічного пошкодження хряща. Іншою можливою дією глюкозаміну є захист пошкодженого хряща від метаболічного руйнування, що викликається нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) та глюкокортикостероїдами (ГКС), а також власна помірна протизапальна дія. Хондроїтину сульфат є додатковим субстратом для утворення здорового хрящового матриксу. Стимулює утворення гіалуронону, синтез протеогліканів та колагену типу II, а також захищає гіалуронон від ферментативного розщеплення (шляхом придушення активності гіалуронідази); підтримує в'язкість синовіальної рідини, стимулює механізми репарації хряща та пригнічує активність тих ферментів, які розщеплюють хрящ (еластаза, гіалуронідаза). При лікуванні остеоартрозу полегшує симптоми захворювання та зменшує потребу в НПЗП.Показання до застосуванняДегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта: остеоартроз I – III стадії, остеохондроз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка хронічна ниркова недостатність, вагітність, період лактації, вік до 15 років. З обережністю Цукровий діабет (рекомендується періодично контролювати рівень глюкози в крові, особливо на початку лікування), бронхіальну астму, серцеву та/або ниркову недостатність (при прийомі хондроїтину описані поодинокі випадки розвитку набряків), підвищена чутливість до морепродуктів.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату Терафлекс® при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) відсутні.Побічна діяТерафлекс добре переноситься пацієнтами. Можливі порушення функції з боку шлунково-кишкового тракту (болі в епігастрії, метеоризм, діарея, запор), запаморочення, біль голови, біль у ногах і периферичні набряки, сонливість, безсоння, тахікардія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПокращує абсорбцію тетрациклінів, зменшує дію напівсинтетичних пеніцилінів та хлорамфеніколу. Препарат сумісний з НПЗЗ та глюкокортикостероїдами. Є обмежені дані про можливу взаємодію глюкозаміну та варфарину, що може призводити до збільшення МНО та ризику кровотечі. Тому при одночасному прийомі слід контролювати показники зсідання крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 15 років перші три тижні призначають по 1 капсулі 3 рази на добу; у наступні дні – по 1 капсулі 2 рази на добу, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Тривалість курсу лікування, що рекомендується, становить від 3 до 6 місяців. За необхідності можливе проведення повторних курсів лікування, тривалість яких встановлюється індивідуально.ПередозуванняСимптоми: Випадки передозування невідомі. При передозуванні хондроїтину сульфату можливі геморагічні висипи, нудота, блювання. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри появі небажаних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту дозу препарату слід зменшити вдвічі, а за відсутності поліпшення – відмінити препарат.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить: Діючі речовини: глюкозаміну гідрохлорид 500 мг, хондроїтину сульфат натрію 400 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота 10 мг, стеарат магнію 5 мг, марганцю сульфат 1 мг, желатин. У упаковці 200 штук.Опис лікарської формиПрозорі тверді желатинові капсули № 00. Вміст капсул – порошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору з кристалічними частинками.ФармакокінетикаГлюкозамін Абсорбція. Біодоступність глюкозаміну при пероральному прийомі – 25 % (ефект першого проходження через печінку). Метаболізм. Після абсорбції пероральної дози радіоактивно мічений глюкозамін спочатку виявляється у плазмі та пізніше проникає у тканини. Найбільші концентрації виявляються у печінці, нирках та суглобовому хрящі. Близько 30% прийнятої дози довго персистує у тканинах кісток та м'язів. Елімінація. Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді; частково – через кишечник. Період напіввиведення становить 68 год. Хондроїтину сульфат Абсорбція. При прийомі внутрішньо хондроїтину сульфату одноразово в дозі 0,8 г (або 2 рази на добу 0,4 г) концентрація у плазмі зростає протягом 24 годин. Абсолютна біодоступність становить 12%. Метаболізм. Метаболізується за допомогою десульфування. Елімінація. Виводиться нирками. Період напіввиведення 310 хв.ФармакодинамікаРепарація тканин стимулятор.Клінічна фармакологіяСтимулює регенерацію хрящової тканини. Глюкозамін та хондроїтину сульфат беруть участь у синтезі сполучної тканини, сприяючи запобіганню процесам руйнування хряща та стимулюючи регенерацію тканини. Введення екзогенного глюкозаміну посилює вироблення хрящового матриксу та забезпечує неспецифічний захист від хімічного пошкодження хряща. Іншою можливою дією глюкозаміну є захист пошкодженого хряща від метаболічного руйнування, що викликається нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) та глюкокортикостероїдами (ГКС), а також власна помірна протизапальна дія. Хондроїтину сульфат є додатковим субстратом для утворення здорового хрящового матриксу. Стимулює утворення гіалуронону, синтез протеогліканів та колагену типу II, а також захищає гіалуронон від ферментативного розщеплення (шляхом придушення активності гіалуронідази); підтримує в'язкість синовіальної рідини, стимулює механізми репарації хряща та пригнічує активність тих ферментів, які розщеплюють хрящ (еластаза, гіалуронідаза). При лікуванні остеоартрозу полегшує симптоми захворювання та зменшує потребу в НПЗП.Показання до застосуванняДегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта: остеоартроз I – III стадії, остеохондроз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка хронічна ниркова недостатність, вагітність, період лактації, вік до 15 років. З обережністю Цукровий діабет (рекомендується періодично контролювати рівень глюкози в крові, особливо на початку лікування), бронхіальну астму, серцеву та/або ниркову недостатність (при прийомі хондроїтину описані поодинокі випадки розвитку набряків), підвищена чутливість до морепродуктів.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату Терафлекс® при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) відсутні.Побічна діяТерафлекс добре переноситься пацієнтами. Можливі порушення функції з боку шлунково-кишкового тракту (болі в епігастрії, метеоризм, діарея, запор), запаморочення, біль голови, біль у ногах і периферичні набряки, сонливість, безсоння, тахікардія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПокращує абсорбцію тетрациклінів, зменшує дію напівсинтетичних пеніцилінів та хлорамфеніколу. Препарат сумісний з НПЗЗ та глюкокортикостероїдами. Є обмежені дані про можливу взаємодію глюкозаміну та варфарину, що може призводити до збільшення МНО та ризику кровотечі. Тому при одночасному прийомі слід контролювати показники зсідання крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 15 років перші три тижні призначають по 1 капсулі 3 рази на добу; у наступні дні – по 1 капсулі 2 рази на добу, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Тривалість курсу лікування, що рекомендується, становить від 3 до 6 місяців. За необхідності можливе проведення повторних курсів лікування, тривалість яких встановлюється індивідуально.ПередозуванняСимптоми: Випадки передозування невідомі. При передозуванні хондроїтину сульфату можливі геморагічні висипи, нудота, блювання. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри появі небажаних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту дозу препарату слід зменшити вдвічі, а за відсутності поліпшення – відмінити препарат.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить: Діючі речовини: глюкозаміну гідрохлорид 500 мг, хондроїтину сульфат натрію 400 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота 10 мг, стеарат магнію 5 мг, марганцю сульфат 1 мг, желатин. У упаковці 60 штук.Опис лікарської формиПрозорі тверді желатинові капсули № 00. Вміст капсул – порошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору з кристалічними частинками.ФармакокінетикаГлюкозамін Абсорбція. Біодоступність глюкозаміну при пероральному прийомі – 25 % (ефект першого проходження через печінку). Метаболізм. Після абсорбції пероральної дози радіоактивно мічений глюкозамін спочатку виявляється у плазмі та пізніше проникає у тканини. Найбільші концентрації виявляються у печінці, нирках та суглобовому хрящі. Близько 30% прийнятої дози довго персистує у тканинах кісток та м'язів. Елімінація. Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді; частково – через кишечник. Період напіввиведення становить 68 год. Хондроїтину сульфат Абсорбція. При прийомі внутрішньо хондроїтину сульфату одноразово в дозі 0,8 г (або 2 рази на добу 0,4 г) концентрація у плазмі зростає протягом 24 годин. Абсолютна біодоступність становить 12%. Метаболізм. Метаболізується за допомогою десульфування. Елімінація. Виводиться нирками. Період напіввиведення 310 хв.ФармакодинамікаРепарація тканин стимулятор.Клінічна фармакологіяСтимулює регенерацію хрящової тканини. Глюкозамін та хондроїтину сульфат беруть участь у синтезі сполучної тканини, сприяючи запобіганню процесам руйнування хряща та стимулюючи регенерацію тканини. Введення екзогенного глюкозаміну посилює вироблення хрящового матриксу та забезпечує неспецифічний захист від хімічного пошкодження хряща. Іншою можливою дією глюкозаміну є захист пошкодженого хряща від метаболічного руйнування, що викликається нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) та глюкокортикостероїдами (ГКС), а також власна помірна протизапальна дія. Хондроїтину сульфат є додатковим субстратом для утворення здорового хрящового матриксу. Стимулює утворення гіалуронону, синтез протеогліканів та колагену типу II, а також захищає гіалуронон від ферментативного розщеплення (шляхом придушення активності гіалуронідази); підтримує в'язкість синовіальної рідини, стимулює механізми репарації хряща та пригнічує активність тих ферментів, які розщеплюють хрящ (еластаза, гіалуронідаза). При лікуванні остеоартрозу полегшує симптоми захворювання та зменшує потребу в НПЗП.Показання до застосуванняДегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта: остеоартроз I – III стадії, остеохондроз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка хронічна ниркова недостатність, вагітність, період лактації, вік до 15 років. З обережністю Цукровий діабет (рекомендується періодично контролювати рівень глюкози в крові, особливо на початку лікування), бронхіальну астму, серцеву та/або ниркову недостатність (при прийомі хондроїтину описані поодинокі випадки розвитку набряків), підвищена чутливість до морепродуктів.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату Терафлекс® при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) відсутні.Побічна діяТерафлекс добре переноситься пацієнтами. Можливі порушення функції з боку шлунково-кишкового тракту (болі в епігастрії, метеоризм, діарея, запор), запаморочення, біль голови, біль у ногах і периферичні набряки, сонливість, безсоння, тахікардія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПокращує абсорбцію тетрациклінів, зменшує дію напівсинтетичних пеніцилінів та хлорамфеніколу. Препарат сумісний з НПЗЗ та глюкокортикостероїдами. Є обмежені дані про можливу взаємодію глюкозаміну та варфарину, що може призводити до збільшення МНО та ризику кровотечі. Тому при одночасному прийомі слід контролювати показники зсідання крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 15 років перші три тижні призначають по 1 капсулі 3 рази на добу; у наступні дні – по 1 капсулі 2 рази на добу, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Тривалість курсу лікування, що рекомендується, становить від 3 до 6 місяців. За необхідності можливе проведення повторних курсів лікування, тривалість яких встановлюється індивідуально.ПередозуванняСимптоми: Випадки передозування невідомі. При передозуванні хондроїтину сульфату можливі геморагічні висипи, нудота, блювання. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри появі небажаних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту дозу препарату слід зменшити вдвічі, а за відсутності поліпшення – відмінити препарат.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 100 г: Активна речовина: ізоконазол нітрат 1 г. Допоміжні речовини: полісорбат 60 - 3.5 г, сорбітан стеарат - 1 г, цетилстеариловий спирт (цетиловий спирт 60%, стеариловий спирт 40%) - 5 г, парафін рідкий - 10 г, вазелін білий - 10 г, вода очищена - 6 г. 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування 1% білого або білого із жовтуватим відтінком кольору, непрозорий, однорідний.Фармакотерапевтична групаПрепарат для зовнішнього застосування, похідне синтетичне імідазолу. Чинить місцеву протигрибкову та антибактеріальну дію. Діє фунгістатично, зі збільшенням концентрації фунгіцидно. Пригнічує синтез ергостеролу та змінює склад мембрани мікробної клітини. Активний щодо дерматофітів (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton spp.), цвілевих, дріжджових і дріжджоподібних грибів (Candida spp., Pityrosporum orbiculare), Corynebacterium minutissium (збудника еритразс. ).ФармакокінетикаПри нанесенні на шкіру системна абсорбція незначна.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняГрибкові ураження шкіри, зокрема. вдруге інфіковані: мікози стоп та гладкої шкіри (в т.ч. з локалізацією у складках шкіри та в області зовнішніх статевих органів); мікроспорія, трихофітія, руброфітія; епідермофітія; кандидомікози; різнокольоровий (висівкоподібний) лишай; еритразму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Не встановлено, чи проникає ізоконазол у грудне молоко, тому препарат не слід наносити на молочні залози перед годуванням. За необхідності застосування препарату вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Травогеномдітей з 1 місяця до 2-х років проводиться під наглядом лікаря. Дітям з віку 1 місяць Травоген наносять 1 раз на добу тонким шаром на уражені ділянки шкіри та злегка втирають. Курс лікування зазвичай становить 2-3 тижні, з локалізацією мікозів у складках – до 4 тижнів. Можливе проведення більш тривалого курсу лікування. Для запобігання рецидиву лікування слід продовжувати протягом 2 тижнів після розв'язання клінічних проявів.Побічна діяДерматологічні реакції: рідко - подразнення шкіри (відчуття печіння та сверблячки, еритема); вкрай рідко – шкірні алергічні реакції. Як правило, Травоген добре переноситься, навіть при нанесенні на чутливу шкіру.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям з віку 1 місяць Травоген наносять 1 раз на добу тонким шаром на уражені ділянки шкіри та злегка втирають. Курс лікування зазвичай становить 2-3 тижні, з локалізацією мікозів у складках – до 4 тижнів. Можливе проведення більш тривалого курсу лікування. Для запобігання рецидиву лікування слід продовжувати протягом 2 тижнів після розв'язання клінічних проявів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат призначений лише для зовнішнього застосування. При появі симптомів, що свідчать про підвищену чутливість або роздратування, препарат слід відмінити. Слід уникати влучення препарату в очі. При випадковому попаданні препарату в очі слід ретельно промити теплою водою. Пацієнт повинен інформувати лікаря про появу будь-яких небажаних ефектів на фоні лікування Травогеном. За відсутності ефекту пацієнту слід проконсультуватися з лікарем. Використання у педіатрії Травогеном дітей з 1 місяця до 2-х років проводиться під наглядом лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 г крему міститься: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону), клотримазол – 10 мг, гентаміцину сульфат – в еквіваленті 1,0 мг (1000 МО) гентаміцину допоміжні речовини: вазелін – 150 мг, пропіленгліколь – 100 мг, цетостеариловий спирт – 72 мг, парафін рідкий – 60 мг, макрогола цетостеарат – 22,5 мг, бензиловий спирт – 10 мг, натрію дигідрофосфат дигідрат – 2, ,03 мг, фосфорна кислота або гідроксид натрію до встановлення рН, вода очищена qs до 1,0 г. Опис лікарської формиОднорідний крем м'якої консистенції білого або майже білого кольору, що не містить видимих ​​частинок. ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування.

Склад, форма випуску та упаковка1 г мазі містить: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону), клотримазол – 10,0 мг, гентаміцину сульфат – в еквіваленті 1,0 мг (1000 МО); допоміжні речовини: парафін рідкий – 50,0 мг, парафін м'який білий – qs до 1,0 г. Опис лікарської формиОднорідна напівпрозора мазь від білого до світло-жовтого кольору м'якої консистенції, що не містить сторонніх включень. ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування.

Фасування: N1 Форма випуску: мазь Упаковка: туба Виробник: Баєр Фарма АГ Завод-виробник: Шерінг-Плау Лабо Н. В. Діюча речовина: Бетаметазон + Гентаміцин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасовка: N1 Форма выпуска: мазь Упаковка: туба Производитель: Байер Фарма АГ Завод-производитель: Шеринг-Плау Лабо Н. В. Действующее вещество: Бетаметазон + Гентамицин.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: естрадіолу валерату, мікро 20 - 2,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон 25 тис., тальк, магнію стеарат, сахароза, повідон 90 тис., макрогол 6000, кальцію карбонат, тальк, віск гірський гліколієвий. Пігулки - 1 таб. речовини: Норгестрела, мікро 20 - 0,500 мг; естрадіолу валерату, мікро 20 – 2,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон-25 тис., тальк, магнію стеарат, сахароза, повідон 90 тис., макрогол 6000, кальцію карбонат, тальк, гліцерол 85%, віск гірський гліколієвий, титан1 заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172). По 21 таблетці (10 світло-коричневого кольору та 11 білого кольору таблеток) у блістер з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги. Блістер з самоклеючимся календарем прийому разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну коробку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору (11таблеток) і круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, світло-коричневого кольору (10 таблеток).Фармакотерапевтична групаПротиклімактеричний засіб (естроген+прогестоген).ФармакокінетикаЕстрадіола валерат Абсорбція Після прийому внутрішньо естрадіолу валерат абсорбується швидко та повністю. У процесі абсорбції та першого пасажу через печінку стероїдний ефір розщеплюється на естрадіол та валеріанову кислоту. У той же час естрадіол значною мірою піддається подальшому екстенсивному метаболізму, наприклад, до естрону, естріолу та естрону сульфату. Після перорального прийому естрадіолу валерату біодоступність естрадіолу становить лише близько 3%. Їда не впливає на біодоступність естрадіолу. Розподіл Максимальна концентрація естрадіолу в плазмі становить приблизно 30 пг/мл, зазвичай досягається через 4-9 годин після прийому таблетки. Через 24 години після прийому драже концентрація естрадіолу в плазмі знижується до концентрації, що дорівнює 15 пг/мл. Естрадіол зв'язується з альбуміном та глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). У той самий час, зв'язування з ГСПГ відбувається нижчою мірою, ніж спостерігається для левоноргестрела (ЛНГ). Частка незв'язаного естрадіолу в плазмі становить близько 1-1,5%, а частка естрадіолу, пов'язаного із ГСПГ, – 30-40%. Здається обсяг розподілу естрадіолу після одноразового внутрішньовенного введення становить приблизно 1 л/кг. Метаболізм Після ефірного розщеплення екзогенно введеного естрадіолу валерату метаболізм лікарської речовини проходить тими самими шляхами біотрансформації, що й ендогенний естрадіол. Естрадіол головним чином метаболізується в печінці, але також позапечінково, наприклад, у кишечнику, нирках, скелетній мускулатурі та органах-мішенях. Ці процеси включають утворення естрону, естріолу, катехолестрогенів та їх кон'югатів - сульфатів і глюкуронідів, які мають значно менші естрогенні властивості або навіть не мають їх. Виведення Загальний кліренс естрадіолу з плазми після одноразового внутрішньовенного введення показує високу мінливість у діапазоні 10-30 мл/хв/кг. Деяка частина метаболітів естрадіолу екскретується з жовчю і піддається так званій кишково-печінковій рециркуляції. Зрештою, метаболіти естрадіолу головним чином виводяться у вигляді сульфатів та глюкуронідів нирками. Рівноважний стан Концентрація естрадіолу в плазмі після багаторазового введення приблизно вдвічі вище, ніж після одноразової дози. У середньому концентрація естрадіолу становить від 30 пг/мл (мінімальна концентрація) до 60 пг/мл (максимальна концентрація). Концентрація естрону як менш естрогенного метаболіту досягає значення у плазмі приблизно у 8 разів вище, а концентрація естрону сульфату – приблизно у 150 разів вище, ніж концентрація естрадіолу. Після припинення прийому препарату Цикло-Прогінова концентрації естрадіолу та естрону повертаються до вихідних значень протягом 2-3 діб. Між фазами терапії лише естрадіолу валератом та його комбінацією з норгестрелом чітких відмінностей у концентрації естрогену не спостерігається. Норгестріл Абсорбція Після перорального прийому Норгестрел швидко і практично повністю абсорбується. Активним компонентом рацемічної суміші норгестрелу є ЛІГ, який стає повністю біодоступним із рацемічної суміші та його кількість становить близько половини дози норгестрелу. Розподіл В середньому, максимальна концентрація ЛНГ у плазмі становить приблизно 7-8 нг/мл, досягається вже через 1-1,5 години після одноразового прийому препарату Цикло-Прогінова. Згодом концентрація ЛНГ у плазмі знижується у дві стадії із середнім періодом напіввиведення у кінцевій фазі, що становить 27 годин та досягненням мінімальної концентрації близько 1 нг/мл через 24 години після введення дози. ЛНГ зв'язується з альбуміном та ГСПГ. Тільки близько 1-1,5% від загальної концентрації ЛНГ у плазмі знаходиться у незв'язаному з білками стані. Відносні частки вільного, альбумін- та ГСПГ-зв'язаного ЛНГ строго залежать від концентрації ГСПГ у плазмі. Після індукції зв'язування білків частка ЛІГ, пов'язаного з ГСПГ, підвищується, тоді як частка незв'язаного ЛНГ та ЛНГ, пов'язаного з альбуміном, знижується. Наприкінці фази прийому тільки естрогену в циклі лікування препаратом Цикло-Прогінова концентрація ГСПГ досягає найвищих значень у плазмі, яка потім, наприкінці фази комбінованого прийому, знижується до найнижчих значень. Відповідно, частка вільного ЛНГ становить близько 1% на початку та близько 1,5% наприкінці фази комбінованого прийому. Відповідні початкові та кінцеві частки ЛНГ, пов'язаного з ГСПГ, становлять 70% та 65% відповідно. Метаболізм Норгестрел повністю метаболізується. Біотрансформація активної речовини ЛНГ відбувається згідно з вивченими шляхами метаболізму статевих гормонів. Фармакологічно активні метаболіти невідомі. Виведення Загальний показник кліренсу ЛНГ із плазми становить 1 мл/хв/кг. З періодом напіввиведення, що становить приблизно 24 години, метаболіти норгестрелу виводяться нирками та через кишечник приблизно у однаковому співвідношенні. Рівноважний стан На підставі періоду напіввиведення ЛНГ у плазмі, що дорівнює приблизно 24 годинам, очікується накопичення активної речовини у плазмі. Відповідно, після повторного введення препарату спостерігається підвищена мінімальна концентрація активної речовини, приблизно дорівнює 1 нг/мл. Тим не менш, за рахунок одночасної зміни здатності зв'язування з білками під час терапії (зниження концентрації ГСПГ) площа під кривою залежності концентрації в плазмі/період дії ЛНГ практично не відрізняється на початку і наприкінці 10-денної фази терапії комбінацією естроген/прогестаген. Таким чином, після багаторазового введення препарату Цикло-Прогінова накопичення ЛНГ у плазмі не спостерігається. Дані доклінічних досліджень безпеки Канцерогенність Результати, отримані при проведенні досліджень токсичності при повторному введенні, включаючи дослідження онкогенності з двома активними речовинами, не вказують на наявність особливого ризику, пов'язаного із застосуванням людини. Тим не менш, необхідно мати на увазі, що статеві гормони можуть сприяти зростанню певних гормонозалежних тканин та пухлин. Ембріотоксичність/тсратогенність Дослідження, присвячені репродуктивній токсичності ЛНГ при прийомі у терапевтичних дозах, не показали ні тератогенного потенціалу, ні ризику маскулінізації плода жіночої статі, пов'язаного з парціальним андрогенним ефектом ЛНГ. Водночас, вагітність є протипоказанням до застосування препарату Цикло-Прогінова. Оскільки введення естрадіолу валерату не викликає зміни концентрації естрадіолу в плазмі до нефізіологічної, у зв'язку із застосуванням даного компонента препарату ознак ризику для плода відсутні. Мутагенність Дослідження ш vitro та in vivo 170β-естрадіолу або ЛНГ (фармакологічно активного енантіомера норгестрелу) не показали ознак мутагенного потенціалу.ФармакодинамікаПрепарат Цикло-Прогінова містить естроген – естрадіолу валерат, який в організмі людини розщеплюється до 17β-естрадіолу, ідентичного ендогенному людському естрадіолу. Компонент норгестрел є синтетичним прогестагеном. Завдяки складу та циклічній схемі прийому препарату Цикло-Прогінова (прийом тільки естрогену протягом 11 днів, потім – комбінації естрогену та прогестагену протягом 10 днів, і, нарешті, 7-денна перерва в терапії), у жінок з невіддаленою маткою при регулярному прийомі препарату встановлюється менструальний цикл З огляду на прийому препарату Цикло-Прогинова немає придушення овуляції і майже змінюється вироблення гормонів у самому організмі. Препарат може застосовуватись жінками репродуктивного віку для регуляції менструального циклу, а також жінками у перименопаузі для лікування нерегулярних маткових кровотеч. Під час клімактеричного періоду зниження і, нарешті, припинення секреції естрадіолу яєчниками може призвести до нестабільності терморегуляції, викликати "припливи", асоційовані з порушеннями сну та надмірним потовиділенням, а також призвести до урогенітальної атрофії з такими симптомами, як сухість слизу. акті та нетримання сечі. Менш специфічними, але часто згадуваними як частина клімактеричного синдрому є такі симптоми, як скарги на стенокардію, відчуття серцебиття,збудливість, нервозність, занепад сил і зниження здатності сконцентруватися, забудькуватість, зниження лібідо, а також біль у м'язах та суглобах. У жінок у періоді постменопаузи призначення замісної гормональної терапії (ЗГТ) полегшує багато перелічених симптомів дефіциту естрадіолу. Призначення препарату для ЗГТ із необхідною дозою естрогену, подібного до препарату Цикло-Прогінова, у період постменопаузи знижує кісткову резорбцію та уповільнює або зупиняє втрату кісткової маси. Було продемонстровано, що тривале застосування препаратів для ЗГТ дозволяє знизити ризик переломів периферичних кісток у жінок після менопаузи. При відміні ЗГТ темпи зниження кісткової маси можна порівняти з показниками, характерними для періоду безпосередньо після менопаузи (останньої менструації). Свідчень того, що ЗГТ призводить до відновлення кісткової маси до передклімактеричного рівня, відсутні. ЗГТ також сприятливо впливає на вміст колагену в шкірі, так само як і на її щільність, а також може уповільнити процес утворення зморшок. ЗГТ змінює ліпідний профіль. Призначення препаратів для ЗГТ веде до зниження рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) та підвищення холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), а також підвищення рівня тригліцеридів. Додавання прогестагену (як у препараті Цикло-Прогінова) може певною мірою перешкоджати впливу на метаболізм. Додавання прогестагену до естроген-замісної терапії принаймні протягом 10 днів за цикл (як у препараті Цикло-Прогінова) у жінок з інтактною маткою знижує ризик розвитку гіперплазії ендометрію та пов'язаний з ним ризик розвитку аденокарциноми ендометрію. Було продемонстровано, що додавання прогестагену до естроген-замісної терапії не впливає на ефективність естрогену щодо його затверджених показань до застосування. Спостережні дослідження та дослідження кон'югованих кінських естрогенів (ККЕ) разом з медроксипрогестерону ацетатом (МПА), проведене WHI (Women's Health Initiative – Ініціатива в ім'я здоров'я жінок), свідчать про зниження захворюваності на рак товстої кишки у жінок у постменопазе. У дослідженні WHI при монотерапії естрогенами з використанням ККЕ зниження цього ризику не спостерігалося. Невідомо, чи отримані дані поширюються також і на інші препарати для ЗГТ.Показання до застосуванняЗамісна гормональна терапія (ЗГТ) розладів, зумовлених дефіцитом естрогенів у жінок у постменопаузі (не раніше як через 12 місяців після останньої менструації) або первинної дисфункції яєчників у жінок з інтактною маткою. Профілактика остеопорозу у жінок у постменопаузі з високим ризиком переломів, при непереносимості чи протипоказанні до застосування інших лікарських засобів для профілактики остеопорозу. Нормалізація нерегулярних менструальних циклів. Лікування первинної чи вторинної аменореї.Протипоказання до застосуванняПрийом препарату Цикло-Прогінова протипоказаний за наявності будь-якого з наведених нижче станів/захворювань/факторів ризику. Якщо будь-який із цих станів виникне під час прийому препарату Цикло-Прогінова, слід негайно припинити застосування препарату. Вагітність та період грудного вигодовування. Кровотечі із піхви неясної етіології. Підтверджений або передбачуваний діагноз раку молочної залози. Підтверджений або передбачуваний діагноз гормонозалежного передракового захворювання або гормонозалежної злоякісної пухлини (наприклад, рак ендометрію). Пухлини печінки нині чи анамнезі (доброякісні чи злоякісні). Тяжкі захворювання печінки. Гостра артеріальна тромбоемболія (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт) та стани, що передували їм (наприклад, стенокардія, транзиторні ішемічні атаки, неконтрольована артеріальна гіпертензія). Тромбоз глибоких вен на стадії загострення, тромбоемболії (зокрема і тромбоемболія легеневої артерії) нині чи анамнезі. Наявність спадкових (наприклад, дефіцит протеїну С, протеїну S, антитромбіну) та спадкових факторів високого ризику розвитку венозних та артеріальних тромбозів. Виражена гіпертригліцеридемія. Підвищена чутливість до компонентів Цикло-Прогінова. Непереносимість лактози, цукрози/ізомальтози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Дитячий та підлітковий вік до 18 років. Не лікована гіперплазія ендометрію в анамнезі. Порфирія. З обережністю: Препарат Цикло-Прогінова слід призначати з обережністю при наступних захворюваннях: артеріальна гіпертензія, вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона та Ротора), холестатична жовтяниця або холестатичний свербіж під час вагітності, ендометріоз, міома матки. Слід враховувати, що наступні стани/захворювання/фактори ризику можуть рецидивувати або посилюватися на фоні прийому Цикло-Прогінова і вимагають ретельного медичного спостереження: лейоміома (фіброми матки) або ендометріоз; фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень; фактори ризику розвитку естрогензалежних пухлин (перший ступінь спорідненості за наявності в сімейному анамнезі захворювання – раку молочної залози (РМЗ)); артеріальна гіпертензія; порушення функції печінки (гепатоаденома); цукровий діабет з або без судинних ускладнень/ангіопатій; жовчнокам'яна хвороба; мігрень або сильний головний біль; системна червона вовчанка; мала хорея; гіперплазія ендометрію; епілепсія; бронхіальна астма; отосклероз; спадковий ангіоневротичний набряк. Ретельне медичне спостереження (включаючи періодичний вимір концентрації пролактину) необхідне, якщо у пацієнтки є пролактинома, а також у пацієнток із серцевою та нирковою недостатністю.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та грудному вигодовуванні протипоказане. Якщо вагітність розвивається під час прийому Цикло-Прогінова, то прийом препарату слід негайно припинити. Розширені епідеміологічні дослідження застосування стероїдних гормонів для контрацепції та замісної гормональної терапії не показують як збільшення ризику виникнення дефектів при народженні дітей у жінок, які застосовували гормональну терапію до вагітності, так і розвитку тератогенного ефекту, якщо вона застосовувалася ненавмисно. Невелика кількість статевих гормонів може виділятися з материнським молоком.Побічна діяДо небажаних реакцій, які були відзначені у пацієнток, які отримували замісну гормональну терапію (постмаркетингові дані), але для яких нс була ні підтверджена, ні спростована зв'язок із прийомом препарату Цикло-Прогінова, відносяться: Система органів Часто (≥1/100) Нечасто (≥1/1000 та <1/100) Рідко (<1/1000) Порушення з боку органу зору Порушення зору Непереносимість контактних лінз (неприємні відчуття при їх носінні) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, біль у животі Диспептичні розлади Блювота, здуття живота Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла або зниження маси тіла Скелет та мускулатура М'язові судоми Порушення з боку нервової системи Головний біль Запаморочення Мігрень Порушення психіки Зниження настрою Тривожність, зниження лібідо чи збільшення лібідо Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Порушення з боку статевих органів та молочної залози Маточні/вагінальні кровотечі (частота нерегулярних кровотеч зазвичай зменшується протягом тривалого лікування) Біль у молочних залозах, чутливість молочних залоз, нагрубання молочних залоз Дисменорея, вагінальні виділення, збільшення молочних залоз, симптоми передменструального синдрому (ПМС) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висип, свербіж Вузловата еритема, кропив'янка Гірсутизм, акне Загальні симптоми Периферичні набряки Підвищена стомлюваність Вказані найбільш відповідні терміни з MedDRA (версія 8.0). Не вказані синоніми чи взаємопов'язані стани, проте їх також слід взяти до уваги. Депресивні розлади, розлади пам'яті, сонливість, нечіткість зору, підвищення артеріального тиску, тромбози та тромбоемболії, холецистит, порушення функції печінки, себорея, алопеція, рак молочної залози, гіперплазія ендометрію, потовщення ендометрію, відчуття дискомфорту крові – небажані реакції, які були відзначені лише у постмаркетингових дослідженнях (частота невідома). У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть викликати або посилювати симптоми ангіоневротичного набряку. Замісна гормональна терапія лише з естрогеном або з естрогеном та прогестином в епідеміологічних дослідженнях пов'язана з невеликим підвищенням ризику раку яєчників. Ризик може бути більш суттєвим при тривалому прийомі (протягом кількох років)Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Цикло-Прогінова Взаємодії можуть виникнути з препаратами, які стимулюють мікросомальні ферменти, внаслідок чого підвищується кліренс статевих гормонів, що призводить до маткових кровотеч та/або зниження терапевтичного ефекту. Речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (що знижують ефективність за допомогою індукції ферментів) Фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин, а також можливо окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін та препарати, що містять звіробій продірявлений. Індукція ферментів може спостерігатися через кілька днів лікування. Максимальна індукція ферментів зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни терапії препаратом індукція ферментів може підтримуватись протягом 4 тижнів. Речовини з різним впливом на кліренс статевих гормонів При сумісному прийомі зі статевими гормонами багато інгібіторів протеаз ВІЛ/вірусного гепатиту С та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть підвищити або знизити концентрації естрогену або прогестину в плазмі крові. У деяких випадках такі зміни можуть бути клінічно значущими. Речовини, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів) Потужні та помірні інгібітори CYP3A4, наприклад, азольні антимікотики (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол), верапаміл, макроліди (кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем і грейпфрутовий сік можуть збільшуватися. . Речовини, які схильні до суттєвої кон'югації (наприклад, парацетамол), можуть підвищити біодоступність естрадіолу за допомогою пригнічення системи кон'югації під час абсорбції. Взаємодія з алкоголем Зловживання алкоголем під час замісної гормональної терапії може призвести до підвищення концентрації естрадіолу у крові. Інші форми взаємодії Лабораторні випробування Прийом статевих гормонів може вплинути на результати певних лабораторних тестів.Спосіб застосування та дозиЯкщо у пацієнтки продовжуються менструації, терапію слід починати на 5-й день менструального циклу (1-й день менструальної кровотечі відповідає 1-му дню менструального циклу). Пацієнтки з аменореєю або дуже рідкісними менструаціями, а також жінки в постменопаузі можуть починати прийом препарату в будь-який час, за умови, що виключена вагітність. Кожна упаковка розрахована на 21-денний прийом. Щодня протягом перших 11 днів приймають по одній білій таблетці, а потім протягом 10 днів - щодня по одній світло-коричневій пігулці. Після 21-денного прийому препарату слідує 7-денна перерва в прийомі препарату, під час якого настає менструальноподібна кровотеча, спричинена скасуванням препарату (зазвичай на 2-3 день після прийому останнього драже). Після 7-денної перерви в прийомі препарату починають прийом препарату Цикло-Прогінова з нової упаковки, приймаючи першу таблетку того ж дня тижня, що першу таблетку з попередньої упаковки. Таблетку проковтують повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини. Час доби, коли жінка приймає препарат, не має значення, однак, якщо вона почала приймати таблетку в певний час, вона повинна дотримуватися цього часу і далі. Якщо жінка забула прийняти таблетку, вона може прийняти його протягом найближчих 12 – 24 годин. Якщо терапія перервана більш тривалий час, можливе виникнення кровотечі з піхви. При переході з іншого препарату ЗГТ для безперервного прийому пацієнтка може розпочати застосування Цикло-Прогінова у будь-який час. Пацієнтки, які переходять на препарат Цикло-Прогінова з препарату для циклічного або безперервного режиму ЗГТ, повинні розпочинати прийом після завершення поточного циклу терапії. Додаткова інформація щодо окремих груп пацієнток Діти та підлітки Препарат Цикло-Прогінова не призначений для прийому дітьми та підлітками. Пацієнтки похилого віку Немає даних щодо зміни дози у пацієнток похилого віку. Пацієнтки з порушеннями функції печінки Прийом препарату Цикло-Прогінова не вивчався у пацієнток із порушеннями функції печінки. Цей препарат протипоказаний для застосування жінкам із серйозними захворюваннями печінки. Пацієнтки з порушеннями функції нирок Не було проведено спеціальних досліджень препарату Цикло-Прогінова у пацієнток із нирковою недостатністю. Наявні дані не передбачають необхідності зміни дозування у цій популяції пацієнтів.ПередозуванняДослідження гострої токсичності не виявили ризику розвитку серйозних побічних реакцій у разі випадкового прийому препарату у кількості, що багаторазово перевищує добову терапевтичну дозу. Передозування може спричинити нудоту і блювоту, а в деяких жінок може спостерігатися кровотеча відміни. Спеціального антидоту немає, лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Цикло-Прогінова не застосовується для контрацепції. При необхідності контрацепції слід застосовувати негормональні методи (за винятком календарного та температурного методів). При підозрі на вагітність слід призупинити прийом таблеток доти, доки вагітність не буде виключена. Препарати для ЗГТ застосовуються тільки для лікування симптомів, зумовлених дефіцитом естрогенів, які впливають на якість життя пацієнтки, та яка має бути продовжена лише за умови, що користь перевищує ризик застосування препарату. За наявності або погіршення будь-якого із зазначених нижче станів або факторів ризику, перш ніж розпочати або продовжити застосування препарату Цикло-Прогінова, слід оцінити співвідношення індивідуального ризику та користі лікування. За наявності кількох факторів ризику розвитку тромбозу або високого ступеня вираженості одного з факторів ризику препарат Цикло-Прогінова протипоказаний до застосування (внаслідок збільшення ймовірності розвитку тромбозу). Венозна тромбоемболія У ряді контрольованих рандомізованих, а також епідеміологічних досліджень виявлено підвищений відносний ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) на фоні прийому Цикло-Прогінова, тобто. тромбозу глибоких вен або емболії легеневої артерії. Тому при призначенні препарату Цикло-Прогінова жінкам із факторами ризику ВТЕ співвідношення ризику та користі від лікування має бути ретельно зважено та обговорено з пацієнткою. Фактори ризику розвитку ВТЕ включають індивідуальний і сімейний анамнез (наявність ВТЕ у найближчих родичів відносно молодому віці може вказувати на генетичну схильність), важкий ступінь ожиріння, системний червоний вовчак, рак, прийом препарату на фоні застосування антикоагулянтів. Ризик ВТЕ також збільшується з віком. Питання про можливу роль варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ залишається спірним. У разі тривалої іммобілізації, після оперативного втручання, великої травми, операції на нижніх кінцівках та області тазу, нейрохірургічних операцій прийом препарату припиняється, відновлюється прийом препарату тільки після повної мобілізації жінки. У разі планового оперативного втручання рекомендується припинити застосування препаратів для ЗГТ за 4-6 тижнів до планованого оперативного втручання. Слід негайно припинити лікування з появою симптомів тромботичних порушень або за підозри на їх виникнення. Артеріальна тромбоемболія У двох широкомасштабних клінічних дослідженнях комбінації ККЕ та медроксипрогестрону ацетату (МПА) було виявлено можливе підвищення ризику ішемічної хвороби серця (ІХС) у перший рік застосування з подальшою відсутністю позитивного ефекту. В одному великому клінічному дослідженні при використанні тільки ККЕ виявилося потенційне зменшення кількості випадків ішемічної хвороби серця (ІХС) у жінок віком 50-59 років за відсутності загального позитивного ефекту у сукупній популяції дослідження. Як вторинний результат у двох великомасштабних клінічних дослідженнях з використанням ККЕ як монотерапія або у поєднанні з МПА було виявлено 30-40% збільшення ризику розвитку інсульту. Застосування препаратів для ЗГТ, як комбінованих, так і містять тільки естрогени, пов'язано з 1,5-кратним підвищенням ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цього ускладнення збільшується з віком. Рак ендометрію При тривалій монотерапії естрогени підвищується ризик розвитку гіперплазії або раку ендометрію. Дослідження підтвердили, що додавання гестагенів перешкоджає підвищенню ризику гіперплазії та раку ендометрію. Рак молочної залози (РМЗ) За даними клінічних досліджень та результатами спостережних досліджень було виявлено збільшення відносного ризику РМЗ у жінок, які використовують препарати для ЗГТ протягом декількох років. Це може бути пов'язано з більш ранньою діагностикою, прискоренням зростання вже наявної пухлини на тлі ЗГТ або поєднанням обох факторів. Відносний ризик зростає зі збільшенням тривалості, але може бути відсутнім або бути зниженим при лікуванні лише естрогенами. Це зростання можна порівняти зі збільшенням ризику виникнення РМЗ у жінок при пізнішому наступі природної менопаузи, а також при ожирінні та зловживанні алкоголем. Підвищений ризик поступово знижується до звичайного рівня протягом перших кількох років після припинення прийому препаратів для ЗГТ, яких відноситься препарат Цикло-Прогінова. Припущення щодо збільшення ризику розвитку РМЗ зроблено виходячи з результатів більш ніж 50 епідеміологічних досліджень. У двох широкомасштабних рандомізованих дослідженнях з ККЕ окремо або при постійному поєднанні з МПА були отримані розрахункові показники ризику, що дорівнює 0,77 (95% довірчий інтервал: 0,59 - 1,01) або 1,24 (95% довірчий інтервал: 1, 01 - 1,54) після приблизно 6 років застосування ЗГТ. Препарати для ЗГТ, до яких належить Цикло-Прогінова, збільшують мамографічну щільність молочних залоз, що в деяких випадках може негативно впливати на рентгенологічне виявлення раку молочної залози. Рак яєчників Рак яєчників зустрічається у популяції рідше ніж рак молочної залози. Мета-аналіз 52 епідеміологічних досліджень свідчить про деяке збільшення відносного ризику розвитку раку яєчників у жінок, які отримували замісну гормональну терапію, порівняно з жінками, які ніколи не отримували таке лікування (проспективні дослідження: ОР 1,20, 95% ДІ 1,15-1 , 26; всі дослідження: ОР 1,14, 95% ДІ 1,10-1,19). У жінок, які продовжують отримувати замісну гормональну терапію, ризик розвитку раку яєчників був ще дещо збільшений (ГР 1,43, 95% ДІ 1,31-1,56). Більше того, не було чітко встановлено вплив тривалості впливу терапії, проте ризик може бути суттєвішим при довгостроковому застосуванні (протягом декількох років). Пухлини печінки На тлі застосування статевих гормонів, до яких відносяться і препарати для ЗГТ, в окремих випадках спостерігалися доброякісні, а ще рідше - злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становить загрозу для життя. При болях у верхній частині живота, збільшеній печінці або ознаках внутрішньочеревної кровотечі при диференціальній діагностиці слід врахувати ймовірність пухлини печінки. Жовчнокам'яна хвороба Відомо, що естрогени збільшують літогенність жовчі. Деякі жінки схильні до розвитку жовчнокам'яної хвороби під час лікування естрогенами. Деменція Є обмежені дані, що показують збільшення ймовірності ризику деменції у жінок, які починають замісну гормональну терапію у віці 65 років і більше. Ризик може бути знижений, якщо прийом препаратів для ЗГТ розпочато у ранній менопаузі, як спостерігалося у дослідженнях. Інші стани Слід негайно припинити лікування при появі вперше мігренеподібних або частих та надзвичайно сильних головних болів, а також при появі інших симптомів – можливих провісників інсульту. Взаємозв'язок між прийомом препарату Цикло-Прогінова та розвитком клінічно вираженої артеріальної гіпертензії не встановлений. У жінок, які приймають препарати для ЗГТ, до яких належить препарат Цикло-Прогінова, описано невелике підвищення артеріального тиску, клінічно значуще підвищення спостерігається рідко. Однак в окремих випадках при розвитку на фоні прийому препарату Цикло-Прогінова стійкою клінічно значущою артеріальною гіпертензією може бути розглянута відміна препарату. При неважких порушеннях функції печінки, у тому числі різних формах гіпербілірубінемії, таких як синдром Дубіна-Джонсона або синдром Ротора, потрібне спостереження лікаря, а також періодичні дослідження функції печінки. При погіршенні показників функції печінки препарат Цикло-Прогінова слід відмінити. При рецидиві холестатичної жовтяниці або холестатичної сверблячки, що спостерігалися вперше під час вагітності або попереднього лікування статевими гормонами, необхідно негайно припинити прийом Цикло-Прогінова. Необхідне особливе спостереження за жінками із помірно підвищеною концентрацією тригліцеридів. У подібних випадках застосування препарату Цикло-Прогінова може спричинити подальше збільшення концентрації тригліцеридів у крові, що підвищує ризик гострого панкреатиту. Хоча прийом препарату Цикло-Прогінова може впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, необхідності змінювати схему лікування хворих на цукровий діабет при застосуванні препарату зазвичай не виникає. Тим не менш, жінки з цукровим діабетом при застосуванні препарату Цикло-Прогінова повинні бути під наглядом лікаря. У деяких пацієнток під дією препарату Цикло-Прогінова можуть розвинутись небажані прояви стимуляції естрогенами, наприклад, патологічна маткова кровотеча. Часті або персистуючі патологічні маткові кровотечі на фоні лікування є показанням для дослідження ендометрію. Якщо лікування нерегулярних менструальних циклів не дасть результатів, слід провести обстеження, щоб уникнути захворювання органічного характеру. Під впливом естрогенів міома матки може збільшитись у розмірах. У цьому випадку лікування має бути припинено. Естрогени можуть викликати затримку рідини, тому пацієнтки із серцевою або нирковою недостатністю повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Рекомендується припинити лікування при розвитку рецидиву ендометріозу на фоні прийому Цикло-Прогінова. При підозрі на наявність пролактиноми перед початком лікування слід виключити захворювання. Надалі потрібне медичне спостереження, включаючи періодичну оцінку концентрації пролактину у плазмі. У деяких випадках може спостерігатися хлоазма, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Під час застосування препарату Цикло-Прогінова жінки зі схильністю до виникнення хлоазми повинні уникати тривалого перебування на сонці або ультрафіолетового випромінювання. Наступні стани можуть виникати або посилюватися на фоні прийому препаратів для ЗГТ, до яких належить Цикло-Прогінова. Хоча їх взаємозв'язок із прийомом препарату Цикло-Прогінова не доведено, жінки із цими станами при застосуванні перепарату Цикло-Прогінова повинні перебувати під наглядом лікаря: епілепсія; доброякісні захворювання молочної залози; бронхіальна астма; мігрень; порфірія; отосклероз; системний червоний вовчак, рак, мала хорея, прийом препаратів на фоні застосування антикоагулянтів. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Слід негайно припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо з'являються будь-які з таких станів: вперше виник напад мігрені (характеризується пульсуючим головним болем і нудотою, яким передує порушення зору); загострення наявної мігрені; будь-які незвично часті або надзвичайно важкі головні болі; раптові порушення зору чи слуху; запалення вен (флебіт). Якщо на тлі прийому препарату Цикло-Прогінова є підозра на розвиток тромбозу, слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. Насторожуючими ознаками можливого тромбозу є: кашель із кров'ю; незвичайні болі в руках чи ногах або їх набряклість; раптове відчуття нестачі повітря; втрата свідомості. Прийом препарату Цикло-Прогінова також слід негайно припинити у разі вагітності або розвитку жовтяниці. Медичне обстеження та консультування Перед початком або поновленням прийому Цикло-Прогінова слід детально ознайомитися з історією хвороби пацієнтки та провести фізикальне та гінекологічне обстеження. Частота та характер таких обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики при необхідному обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки (але не рідше ніж 1 раз на 6 місяців) та повинні включати вимірювання артеріального тиску, оцінку стану молочних залоз, органів черевної порожнини та тазових органів, включаючи цитологічне дослідження епітелію шийки матки Вплив на результати лабораторних досліджень Прийом статевих гормонів може впливати на біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, на вміст у плазмі транспортних білків, таких як кортикостероїдзв'язуючий глобулін та ліпідні/ліпопротеїнові фракції, показники вуглеводного обміну, коагуляції та. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. дієногест мікронізований 2,000 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 62,800 мг, крохмаль картопляний 36,000 мг, целюлоза мікрокристалічна 18,000 мг, повідон-К25 - 8,100 мг, тальк - 4,050 мг, кросповідон - 2,70. По 14 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 6 або 12 блістерів разом з інструкцією із застосування вкладають у картонну коробку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, білі або майже білі пігулки з плоскою поверхнею та скошеними краями, гравіюванням "В" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Після перорального застосування дієногест швидко та практично повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі, що становить 47 нг/мл, досягається приблизно через 1,5 години після разового перорального прийому. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у дозовому діапазоні від 1 до 8 мг характеризується дозозалежністю. Розподіл Дієногест зв'язується з альбуміном у плазмі і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), а також з кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). 10% загальної концентрації речовини в плазмі крові знаходиться у вигляді вільного стероїду, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язано з альбуміном. Здається обсяг розподілу дієногеста (Vᵈ/F) 40 л. Метаболізм Дієногест майже повністю метаболізується переважно шляхом гідроксилювання з утворенням кількох практично неактивних метаболітів. Виходячи з результатів досліджень in vitro та in vivo, основним ферментом, що бере участь у метаболізмі дієногеста, є CYP3A4. Метаболіти виводяться дуже швидко, так що переважною фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Швидкість метаболічного кліренсу (Cl/F) із плазми становить 64 мл/хв. Елімінація Концентрація дієногесту в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення у термінальній фазі становить приблизно 9-10 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів нирками та через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Період напіввиведення метаболітів нирками становить 14 годин. Після перорального застосування приблизно 86% отриманої дози виводиться протягом 6 днів, причому основна частина виводиться за перші 24 години, переважно нирками. Рівноважна концентрація Фармакокінетика дієногесту залежить від рівня ГСПГ. Концентрація дієногесту в плазмі після щоденного застосування зростає приблизно в 1,24 рази, досягаючи рівноважної концентрації через 4 дні прийому. Фармакокінетика дієногесту після багаторазового застосування препарату Візанна може бути спрогнозована на основі фармакокінетики після одноразового застосування.ФармакодинамікаДієногест є похідним нортестостерону, характеризуючись антиандрогенною активністю, що становить приблизно одну третину від активності ципротерону ацетату. Дієногест зв'язується з рецепторами прогестерону в матці людини, володіючи лише 10% відносної спорідненості прогестерону. Незважаючи на низьку спорідненість з рецепторами прогестерону, дієногест характеризується потужним прогестагенним ефектом in vivo. Дієногест не має суттєвої андрогенної, мінералокортикоїдної або глюкокортикоїдної активності in vivo. Дієногест впливає на ендометріоз, шляхом придушення трофічних ефектів естрогенів щодо аутопічного та ектопічного ендометрію, внаслідок зниження продукції естрогенів у яєчниках та зменшення їх концентрації у плазмі. При тривалому застосуванні викликає початкову децидуалізацію тканини ендометрію з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ. Додаткові властивості дієногеста, такі як імунологічний та антиангіогенний ефекти, як видається, сприяють його переважному впливу на проліферацію клітин. Перевага препарату Візанна порівняно з плацебо щодо тазового болю, асоційованого з ендометріозом, була продемонстрована у 102 пацієнток у клінічному дослідженні тривалістю 3 місяці. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0 – 100 мм). Через 3 місяці лікування препаратом Візанна була показана статистично достовірна різниця в порівнянні з плацебо (∆ = 12,3 мм; 95% ДІ: 6,4-18,1; р Через 3 місяці лікування у 37,3% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, що асоціюється з ендометріозом, на 50% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 19,8%); у 18,6% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, асоційованого з ендометріозом, на 75% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 7,3%). У продовженій відкритій фазі даного плацебо-контрольованого дослідження спостерігалося стійке зменшення тазового болю, асоційованого з ендометріозом, при тривалості лікування до 15 місяців (середній показник зменшення інтенсивності болю наприкінці періоду застосування препарату Візанна = 43,2±21,7 мм). Крім того, ефективність препарату Візанна в лікуванні тазового болю, асоційованого з ендометріозом, продемонструвало 6-місячне порівняльне дослідження ефективності препарату Візанна в порівнянні з лейпрореліну ацетатом (ЛА), агоністом гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ), в якому взяло участь лікування препаратом Візанна. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0-100 мм). В обох групах спостерігалося клінічно значуще зменшення болю порівняно з вихідними показниками (Візанна: 47,5±28,8 мм; ЛА: 46,0±24,8 мм). Була продемонстрована порівнянна ефективність дієногеста порівняно з ЛА (р У трьох дослідженнях, у яких загалом взяли участь 252 пацієнтки, які отримували добову дозу дієногесту 2 мг, було продемонстровано суттєве зменшення ендометріоїдних вогнищ через 6 місяців лікування. У рандомізованому, подвійному сліпому дослідженні паралельних групах (n=20-23 на дозову групу) вивчалися фармакодинамічні ефекти чотирьох доз дієногесту (0,5 мг, 1,0 мг, 2,0 мг і 3,0 мг/день). Тривалість дослідження не перевищувала 72 дні. Овуляція спостерігалася у 14% та 4% пацієнток із груп прийому 0,5 мг та 1 мг дієногесту відповідно. У пацієнток із груп прийому 2 мг та 3 мг дієногесту овуляції не спостерігалося. У 80% пацієнток із групи прийому 2 мг дієногесту овуляція була підтверджена через 5 тижнів після закінчення застосування препарату. Контрацептивна дія препарату Візанна у великих дослідженнях не вивчалася. Дослідження тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 111 пацієнток підліткового віку (12-18 років, після менархе), продемонструвало ефективність препарату Візанна у лікуванні симптомів ендометріозу (тазовий біль, дисменорея та диспареунія) у цієї категорії пацієнток. Мінеральна щільність кісткової тканини (МПК) оцінювалася у 21 дорослої пацієнтки до початку лікування та через 6 місяців застосування препарату, зниження середнього показника МПК відзначено не було. У дослідженні тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 103 пацієнтки підліткового віку, середня відносна зміна показника МПК поперекового відділу хребта (хребці L2-L4) порівняно з вихідним показником становила -1,2%. Через 6 місяців після закінчення лікування в рамках періоду продовженого спостереження у групи пацієнток, у яких спостерігалося зниження МПК, цей параметр знову було виміряно, і аналіз показав підвищення рівня МПК у бік вихідного показника. Під час застосування препарату Візанна тривалістю до 15 місяців значного впливу препарату на стандартні лабораторні параметри, включаючи гематологію, хімічний склад крові, показники ферментів печінки, ліпідів та гліколізованого гемоглобіну не спостерігалося. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на існування специфічного ризику для людини. Проте слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин.Показання до застосуванняЛікування ендометріозу.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Візанна протипоказане за наявності будь-якого з наведених нижче станів, частина з яких є загальною для всіх препаратів, що містять тільки гестагенний компонент. Якщо будь-який із цих станів розвинеться на фоні застосування препарату Візанна, лікування препаратом слід негайно припинити: гострий тромбофлебіт, венозні тромбоемболії; захворювання серця та артерій, в основі яких лежать атеросклеротичні ураження судин (у тому числі ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт та транзиторна ішемічна атака) в даний час або в анамнезі; цукровий діабет із судинними ураженнями; тяжкі захворювання печінки нині чи анамнезі (за відсутності нормалізації функціональних проб печінки); пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені або підозрювані гормонозалежні злоякісні пухлини, у тому числі рак молочної залози; кровотечі з піхви неясного генезу; холестатична жовтяниця вагітних в анамнезі; підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якої з допоміжних речовин; непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 12 років (до настання менархе); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: депресія в анамнезі, позаматкова вагітність в анамнезі, артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, мігрень з аурою, цукровий діабет без судинних ускладнень, гіперліпідемія, тромбофлебіт глибоких вен в анамнезі, венозні тромбоВагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування дієногесту вагітними жінками дуже обмежений. У дослідженнях на тваринах репродуктивної токсичності, генотоксичності та канцерогенності при застосуванні препарату не виявлено. Препарат Візанна не повинен призначатися вагітним жінкам через відсутність необхідності лікування ендометріозу в період вагітності. Період грудного вигодовування Прийом препарату Візанна в період грудного вигодовування не рекомендований, оскільки дослідження на тваринах вказують на виділення дієногесту з грудним молоком. Рішення про припинення грудного вигодовування або відмову від прийому Візанни приймається виходячи з оцінки співвідношення користі грудного вигодовування для дитини та користі лікування для жінки.Побічна діяПобічні ефекти виникають частіше за перші місяці прийому препарату Візанна, і згодом їх кількість зменшується. До найчастіших побічних ефектів відносяться: кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі), головний біль, дискомфорт у молочних залозах, зниження настрою та акне. У таблиці 1 наводяться небажані лікарські реакції (НЛР), розподілені за класами системи органів. Побічні ефекти в кожній частотній групі представлені в порядку зменшення частоти. Частота визначається як "часто" (від ≥1/100 до Таблиця 1. Розподілені за категоріями показники відносної частоти жінок із НЛР Системно-органний клас Часто Не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи Анемія Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла Зниження маси тіла Підвищення апетиту Порушення психіки Знижений настрій Порушення сну (включаючи безсоння) Нервозність Втрата лібідо Зміна настрою Тривожність Депресія Перепади настрою Порушення з боку нервової системи Головний біль Мігрень Дисбаланс периферичної нервової системи Порушення уваги Порушення з боку органу зору Відчуття сухості очей Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Порушення з боку серця та судин Неуточнене порушення кровообігу Відчуття серцебиття Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Болі в ділянці живота (включаючи болі внизу живота та болі в епігастрії) Метеоризм Відчуття розпирання живота Блювота Діарея Запор Дискомфорт у ділянці живота Запальні захворювання шлунково-кишкового тракту Гінгівіт Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне Алопеція Сухість шкіри Гіпергідроз Сверблячка Аномалії росту волосся, у тому числі гірсутизм та гіпертрихоз Оніхоклазія Лупа Дерматит Реакції фоточутливості Порушення пігментації Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у спині Болі у кістках Спазм м'язів Болі у кінцівках Відчуття тяжкості у кінцівках Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Інфекція сечових шляхів (включаючи цистит) Порушення з боку статевих органів та молочної залози Дискомфорт у молочних залозах (включаючи збільшення молочних залоз та болі в молочних залозах) Кіста яєчника (включаючи геморагічний кісту) Припливи жару Маткові кровотечі/ кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі) Аменорея Кандидоз піхви Сухість слизової оболонки вульви та піхви Виділення зі статевих органів Болі в тазовій області Атрофічний вульвовагініт Фіброзно-кістозна мастопатія Ущільнення молочних залоз Загальні розлади та порушення у місці введення Астенічний стан (включаючи стомлюваність, астенію та нездужання) Дратівливість Набряк (включаючи набряк особи) Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Візанна Гестагени, у тому числі дієногест, метаболізуються переважно за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4), розташованої як у слизовій оболонці, так і в печінці. Індуктори або інгібітори CYP3A4 можуть впливати на метаболізм гестагенних препаратів. Підвищений кліренс статевих гормонів, обумовлений індукцією ферментів, може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Візанна, а також викликати побічні реакції, наприклад, зміну характеру маткових кровотеч. Зниження кліренсу статевих гормонів у зв'язку з пригніченням ферментів може збільшувати експозицію дієногеста і викликати побічні реакції. Речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (зниження ефективності шляхом індукції ферментів) Фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин, а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін та препарати, що містять Звіробій продірявлений. Індукція ферментів зазвичай відзначається через кілька днів після початку терапії, максимальна індукція відзначається протягом декількох тижнів і потім може зберігатися протягом 4 тижнів після припинення терапії. Ефект індуктора CYP3A4 рифампіцину вивчався у здорових жінок у постменопаузі. При одночасному застосуванні рифампіцину з таблетками, що містять естрадіолу валерат/дієногест, відзначалося суттєве зниження рівноважної концентрації та системної експозиції дієногесту. Системна експозиція дієногеста при рівноважній концентрації, яка визначається за величиною AUC (0-24 год), була знижена на 83%. Речовини з варіабельним впливом на кліренс статевих гормонів При сумісному застосуванні зі статевими гормонами багато препаратів для лікування ВІЛ та гепатиту С та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть збільшити або знизити концентрації прогестинів у плазмі крові. У деяких випадках такі зміни можуть бути клінічно значущими. Речовини, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів) Дієногест є субстратом цитохрому Р450 (CYP) 3А4. Високоактивні інгібітори та інгібітори CYP3A4 з помірною активністю, наприклад, азольні фунгіциди (ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік можуть призвести до збільшення. В одному дослідженні, в процесі якого вивчався ефект інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, еритроміцину), концентрації естрадіолу валерату та дієногесту у плазмі крові при рівноважній концентрації були підвищені. У разі одночасного застосування з потужним інгібітором кетоконазолом величина AUC (0-24 год) при рівноважній концентрації у дієногесту зросла у 2,86 рази. При одночасному застосуванні з помірним інгібітором CYP3A4 еритроміцином величина AUC (0-24 год) у дієногесту при рівноважній концентрації збільшилася у 1,62 рази. Клінічне значення цих взаємодій не з'ясовано. Вплив дієногесту на інші лікарські препарати Виходячи з даних досліджень інгібування in vitro, клінічно значуща взаємодія препарату Візанна з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ферментів цитохрому Р450, малоймовірно. Взаємодія з харчовими продуктами Їда з високим вмістом жирів не впливала на біодоступність препарату Візанна. Інші види взаємодії Застосування гестагенів може впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, плазмові концентрації білків (носіїв), наприклад, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, параметри вуглеводного обміну та параметри згортання.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. До початку прийому препарату Візана необхідно припинити застосування гормональної контрацепції. Початок прийому препарату Візанна можливий у будь-який день менструального циклу. Препарат приймають по одній таблетці на добу без перерви, переважно в один і той же час щодня, при необхідності запиваючи водою або іншою рідиною. Таблетки необхідно приймати безперервно незалежно від кровотеч із піхви. Після завершення прийому таблеток з однієї упаковки починають прийом з наступної упаковки, не роблячи перерви у прийомі препарату. При пропусканні таблеток та у разі блювоти та/або діареї (якщо це відбувається в межах 3-4 годин після прийому таблетки) ефективність препарату Візанна може знижуватися. У разі пропуску однієї або декількох таблеток жінці слід прийняти одну таблетку, як тільки вона згадає про це, а потім наступного дня продовжити прийом таблеток у звичайний час. Замість таблетки, яка не абсорбувалася внаслідок блювоти чи діареї, також слід прийняти одну таблетку. Зв'язок прийому препарату з їжею відсутній. Ефективність та безпека застосування препарату доведена при тривалості терапії не більше 15 місяців. Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнток Пацієнтки дитячого віку Препарат Візанна не показаний для застосування у дітей до настання менархе. Ефективність препарату Візанна була продемонстрована при лікуванні ендометріоз-асоційованого тазового болю у підлітків (12-18 років) із загальною сприятливою безпекою та переносимістю. При застосуванні препарату Візана у підлітків протягом періоду лікування тривалістю 12 місяців було відмічено зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК у підлітковому віці та старшому підлітковому віці викликає побоювання, т.к. цей період особливо важливий для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і підвищення ризику переломів надалі. Таким чином лікар повинен оцінити співвідношення користі препарату до можливого ризику для кожної пацієнтки підліткового віку. Пацієнтки похилого віку Немає відповідних підстав для застосування препарату Візана у пацієнток похилого віку. Пацієнтки з порушенням функції печінки Препарат Візанна протипоказаний при тяжких захворюваннях печінки в даний час або в анамнезі. Пацієнтки з порушенням функції нирок Немає даних, що свідчать про необхідність зміни дози у пацієнток із порушенням функції нирок.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні: нудота, блювання, кров'янисті виділення, що мажуть, або метрорагія. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Візан необхідно виключити вагітність. Під час застосування препарату Візанна при необхідності контрацепції пацієнткам рекомендується застосовувати негормональні контрацептивні методи (наприклад, бар'єрний). Фертильність Згідно з наявними даними, під час застосування препарату Візан у більшості пацієнток відбувається придушення овуляції. Проте Візана не є контрацептивом. Контрацептивна ефективність не вивчалася у препарату Візанна, проте, як було показано у дослідженні, у 20 жінок доза дієногесту 2 мг пригнічувала овуляцію через 1 місяць лікування. Згідно з наявними даними, фізіологічний менструальний цикл відновлюється в межах 2 місяців після припинення застосування Візан. Ймовірність настання ектопічної вагітності вища у пацієнток, які приймають з метою контрацепції препарати, що містять лише гестагенний компонент, порівняно з пацієнтками, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. Таким чином, для жінок з позаматковою вагітністю в анамнезі або при непрохідності маткових труб слід оцінювати співвідношення користі та ризику перед застосуванням Візан. Оскільки Візанна є препаратом лише з гестагенним компонентом, можна припустити, що особливі вказівки та запобіжні заходи, встановлені для інших препаратів такого типу, актуальні і щодо препарату Візанна, хоча не всі з цих застережень були підтверджені в процесі клінічних досліджень препарату Візанна. За наявності або посилення будь-якого з перелічених нижче станів або факторів ризику перед початком або продовженням застосування препарату Візанна слід провести індивідуальну оцінку співвідношення користі та ризику. Порушення кровообігу У процесі епідеміологічних досліджень було отримано недостатньо фактів, що підтверджують наявність зв'язку між використанням препаратів лише з гестагенним компонентом та підвищеним ризиком інфаркту міокарда або тромбоемболії судин головного мозку. Ризик серцево-судинних епізодів та порушень мозкового кровообігу пов'язаний швидше зі збільшенням віку, артеріальною гіпертензією та курінням. Ризик розвитку інсульту у жінок з артеріальною гіпертензією може трохи підвищуватись на фоні застосування препаратів лише з гестагенним компонентом. Деякі дослідження вказують на можливість статистично незначного підвищення ризику венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен, емболії легеневої артерії) у зв'язку із застосуванням препаратів лише з гестагенним компонентом. До загальновизнаних факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) відносяться відповідний сімейний анамнез (ВТЕ у брата, сестри або одного з батьків у відносно ранньому віці), вік, ожиріння, тривала іммобілізація, широке хірургічне втручання або серйозна травма. У разі тривалої іммобілізації рекомендується припинити застосування Візанну (при плановій операції принаймні за чотири тижні до неї) та відновити застосування препарату лише через два тижні після повного відновлення рухової здатності. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. У разі розвитку або підозри на розвиток артеріального або венозного тромбозу застосування препарату слід негайно припинити. Пухлини Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень виявив невелике збільшення відносного ризику (ОР=1,24) розвитку раку молочної залози у жінок, які на момент дослідження використовували пероральні контрацептиви, переважно естроген-прогестагенні препарати. Цей підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення використання комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК). Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, деяке збільшення кількості подібних діагнозів у жінок, які приймають КОК зараз або використовували КОК раніше, невелике по відношенню до загального показника ризику виникнення раку молочної залози. Ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які використовують препарати тільки з прогестагенним компонентом, можливо, схожий за величиною з відповідним ризиком,пов'язаним із застосуванням КОК. Однак дані, що відносяться до препаратів тільки з прогестагенним компонентом, засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, що приймають їх, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У рідкісних випадках на тлі використання гормональних речовин, подібних до того, що міститься в препараті Візанна, відзначалися доброякісні, і ще рідше - злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становить загрозу для життя. Якщо у жінки, яка приймає препарат Візанна, мають місце сильні болі у верхній частині живота, збільшена печінка, або є ознаки внутрішньочеревної кровотечі, то при диференціальній діагностиці слід врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. Зміна характеру кровотеч Більшість жінок застосування препарату Візанна впливає характер менструальних кровотеч. На фоні застосування препарату Візана можуть посилюватися маткові кровотечі, наприклад, у жінок з аденоміозом або лейоміомою матки. Рясні та тривалі за часом кровотечі можуть призводити до анемії (у деяких випадках тяжкої). У таких випадках слід розглянути питання щодо відміни застосування препарату Візанна. Зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) При застосуванні препарату Візана у підлітків (12-18 років) протягом 12 місяців лікування було відмічено зниження МПК поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК викликає особливі побоювання у підлітковому віці та у старшому підлітковому віці, оскільки це особливо важливий період для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і чи підвищує ризик переломів надалі. Таким чином, лікар повинен розглянути користь препарату щодо можливих ризиків для кожної пацієнтки, також беручи до уваги можливість виникнення факторів ризику розвитку остеопорозу (наприклад, дисметаболічна остеопатія, сімейний анамнез остеопорозу, низький індекс маси тіла або розлади харчової поведінки, тривале застосування ліків, які можуть зменшити кісткову масу, наприклад, протисудомні лікарські засоби або глюкокортикоїди, що передують переломи внаслідок незначної травми, зловживання алкоголем та/або куріння). Жінкам будь-якого віку важливо приймати кальцій та вітамін D, незалежно від дотримання певної дієти або застосування вітамінних добавок. У дорослих пацієнток зниження МПК не було відзначено. Інші стани Пацієнтки з депресією в анамнезі потребують ретельного спостереження. Якщо депресія рецидивує у серйозній формі, препарат слід відмінити. Загалом, препарат Візанна, мабуть, не впливає на артеріальний тиск (АТ) у жінок з нормальним АТ. Однак якщо на фоні застосування препарату Візана виникає стійка клінічно значуща артеріальна гіпертензія, рекомендується відмінити препарат та призначити гіпотензивне лікування. При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або холестатичної сверблячки, які вперше виникли на фоні вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, препарат Візанна необхідно відмінити. Препарат Візанна може незначно впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози. Жінки, які страждають на цукровий діабет, особливо за наявності цукрового діабету вагітних в анамнезі, під час застосування препарату Візанна потребують ретельного спостереження. У деяких випадках може мати місце хлоазм, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінкам, схильним до розвитку хлоазми, в період застосування препарату Візан слід уникати впливу сонця або ультрафіолетового випромінювання. Під час застосування препарату Візанна можуть виникати фолікули в яєчниках (часто звані функціональними кістами яєчників). У більшості випадків наявність таких фолікулів має асимптоматичний характер, хоча деякі можуть супроводжуватися болем в області тазу. Лактоза В одній таблетці препарату Візана міститься 63 мг лактози моногідрату. Пацієнткам з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Lapp або глюкозо-галактозна мальабсорбція, що знаходяться на безлактозній дієті, слід враховувати об'єм лактози, що міститься в препараті Візана. Медичне обстеження Перед початком або поновленням застосування препарату Візанна слід докладно ознайомитись з історією хвороби пацієнтки та провести фізикальне та гінекологічне обстеження. Частота та характер таких обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики при необхідному обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки (але не рідше ніж 1 раз на 3-6 місяців) та повинні включати вимірювання артеріального тиску, оцінку стану молочних залоз, органів черевної порожнини та тазових органів , включаючи цитологію шийки матки Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено негативного впливу препарату Візанна на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте пацієнтки, у яких протягом періоду адаптації (перші 3 місяці застосування препарату) відзначаються порушення концентрації уваги, повинні бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. дієногест мікронізований 2,000 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 62,800 мг, крохмаль картопляний 36,000 мг, целюлоза мікрокристалічна 18,000 мг, повідон-К25 - 8,100 мг, тальк - 4,050 мг, кросповідон - 2,70. По 14 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 6 або 12 блістерів разом з інструкцією із застосування вкладають у картонну коробку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, білі або майже білі пігулки з плоскою поверхнею та скошеними краями, гравіюванням "В" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Після перорального застосування дієногест швидко та практично повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі, що становить 47 нг/мл, досягається приблизно через 1,5 години після разового перорального прийому. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у дозовому діапазоні від 1 до 8 мг характеризується дозозалежністю. Розподіл Дієногест зв'язується з альбуміном у плазмі і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), а також з кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). 10% загальної концентрації речовини в плазмі крові знаходиться у вигляді вільного стероїду, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язано з альбуміном. Здається обсяг розподілу дієногеста (Vᵈ/F) 40 л. Метаболізм Дієногест майже повністю метаболізується переважно шляхом гідроксилювання з утворенням кількох практично неактивних метаболітів. Виходячи з результатів досліджень in vitro та in vivo, основним ферментом, що бере участь у метаболізмі дієногеста, є CYP3A4. Метаболіти виводяться дуже швидко, так що переважною фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Швидкість метаболічного кліренсу (Cl/F) із плазми становить 64 мл/хв. Елімінація Концентрація дієногесту в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення у термінальній фазі становить приблизно 9-10 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів нирками та через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Період напіввиведення метаболітів нирками становить 14 годин. Після перорального застосування приблизно 86% отриманої дози виводиться протягом 6 днів, причому основна частина виводиться за перші 24 години, переважно нирками. Рівноважна концентрація Фармакокінетика дієногесту залежить від рівня ГСПГ. Концентрація дієногесту в плазмі після щоденного застосування зростає приблизно в 1,24 рази, досягаючи рівноважної концентрації через 4 дні прийому. Фармакокінетика дієногесту після багаторазового застосування препарату Візанна може бути спрогнозована на основі фармакокінетики після одноразового застосування.ФармакодинамікаДієногест є похідним нортестостерону, характеризуючись антиандрогенною активністю, що становить приблизно одну третину від активності ципротерону ацетату. Дієногест зв'язується з рецепторами прогестерону в матці людини, володіючи лише 10% відносної спорідненості прогестерону. Незважаючи на низьку спорідненість з рецепторами прогестерону, дієногест характеризується потужним прогестагенним ефектом in vivo. Дієногест не має суттєвої андрогенної, мінералокортикоїдної або глюкокортикоїдної активності in vivo. Дієногест впливає на ендометріоз, шляхом придушення трофічних ефектів естрогенів щодо аутопічного та ектопічного ендометрію, внаслідок зниження продукції естрогенів у яєчниках та зменшення їх концентрації у плазмі. При тривалому застосуванні викликає початкову децидуалізацію тканини ендометрію з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ. Додаткові властивості дієногеста, такі як імунологічний та антиангіогенний ефекти, як видається, сприяють його переважному впливу на проліферацію клітин. Перевага препарату Візанна порівняно з плацебо щодо тазового болю, асоційованого з ендометріозом, була продемонстрована у 102 пацієнток у клінічному дослідженні тривалістю 3 місяці. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0 – 100 мм). Через 3 місяці лікування препаратом Візанна була показана статистично достовірна різниця в порівнянні з плацебо (∆ = 12,3 мм; 95% ДІ: 6,4-18,1; р Через 3 місяці лікування у 37,3% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, що асоціюється з ендометріозом, на 50% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 19,8%); у 18,6% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, асоційованого з ендометріозом, на 75% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 7,3%). У продовженій відкритій фазі даного плацебо-контрольованого дослідження спостерігалося стійке зменшення тазового болю, асоційованого з ендометріозом, при тривалості лікування до 15 місяців (середній показник зменшення інтенсивності болю наприкінці періоду застосування препарату Візанна = 43,2±21,7 мм). Крім того, ефективність препарату Візанна в лікуванні тазового болю, асоційованого з ендометріозом, продемонструвало 6-місячне порівняльне дослідження ефективності препарату Візанна в порівнянні з лейпрореліну ацетатом (ЛА), агоністом гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ), в якому взяло участь лікування препаратом Візанна. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0-100 мм). В обох групах спостерігалося клінічно значуще зменшення болю порівняно з вихідними показниками (Візанна: 47,5±28,8 мм; ЛА: 46,0±24,8 мм). Була продемонстрована порівнянна ефективність дієногеста порівняно з ЛА (р У трьох дослідженнях, у яких загалом взяли участь 252 пацієнтки, які отримували добову дозу дієногесту 2 мг, було продемонстровано суттєве зменшення ендометріоїдних вогнищ через 6 місяців лікування. У рандомізованому, подвійному сліпому дослідженні паралельних групах (n=20-23 на дозову групу) вивчалися фармакодинамічні ефекти чотирьох доз дієногесту (0,5 мг, 1,0 мг, 2,0 мг і 3,0 мг/день). Тривалість дослідження не перевищувала 72 дні. Овуляція спостерігалася у 14% та 4% пацієнток із груп прийому 0,5 мг та 1 мг дієногесту відповідно. У пацієнток із груп прийому 2 мг та 3 мг дієногесту овуляції не спостерігалося. У 80% пацієнток із групи прийому 2 мг дієногесту овуляція була підтверджена через 5 тижнів після закінчення застосування препарату. Контрацептивна дія препарату Візанна у великих дослідженнях не вивчалася. Дослідження тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 111 пацієнток підліткового віку (12-18 років, після менархе), продемонструвало ефективність препарату Візанна у лікуванні симптомів ендометріозу (тазовий біль, дисменорея та диспареунія) у цієї категорії пацієнток. Мінеральна щільність кісткової тканини (МПК) оцінювалася у 21 дорослої пацієнтки до початку лікування та через 6 місяців застосування препарату, зниження середнього показника МПК відзначено не було. У дослідженні тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 103 пацієнтки підліткового віку, середня відносна зміна показника МПК поперекового відділу хребта (хребці L2-L4) порівняно з вихідним показником становила -1,2%. Через 6 місяців після закінчення лікування в рамках періоду продовженого спостереження у групи пацієнток, у яких спостерігалося зниження МПК, цей параметр знову було виміряно, і аналіз показав підвищення рівня МПК у бік вихідного показника. Під час застосування препарату Візанна тривалістю до 15 місяців значного впливу препарату на стандартні лабораторні параметри, включаючи гематологію, хімічний склад крові, показники ферментів печінки, ліпідів та гліколізованого гемоглобіну не спостерігалося. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на існування специфічного ризику для людини. Проте слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин.Показання до застосуванняЛікування ендометріозу.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Візанна протипоказане за наявності будь-якого з наведених нижче станів, частина з яких є загальною для всіх препаратів, що містять тільки гестагенний компонент. Якщо будь-який із цих станів розвинеться на фоні застосування препарату Візанна, лікування препаратом слід негайно припинити: гострий тромбофлебіт, венозні тромбоемболії; захворювання серця та артерій, в основі яких лежать атеросклеротичні ураження судин (у тому числі ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт та транзиторна ішемічна атака) в даний час або в анамнезі; цукровий діабет із судинними ураженнями; тяжкі захворювання печінки нині чи анамнезі (за відсутності нормалізації функціональних проб печінки); пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені або підозрювані гормонозалежні злоякісні пухлини, у тому числі рак молочної залози; кровотечі з піхви неясного генезу; холестатична жовтяниця вагітних в анамнезі; підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якої з допоміжних речовин; непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 12 років (до настання менархе); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: депресія в анамнезі, позаматкова вагітність в анамнезі, артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, мігрень з аурою, цукровий діабет без судинних ускладнень, гіперліпідемія, тромбофлебіт глибоких вен в анамнезі, венозні тромбоВагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування дієногесту вагітними жінками дуже обмежений. У дослідженнях на тваринах репродуктивної токсичності, генотоксичності та канцерогенності при застосуванні препарату не виявлено. Препарат Візанна не повинен призначатися вагітним жінкам через відсутність необхідності лікування ендометріозу в період вагітності. Період грудного вигодовування Прийом препарату Візанна в період грудного вигодовування не рекомендований, оскільки дослідження на тваринах вказують на виділення дієногесту з грудним молоком. Рішення про припинення грудного вигодовування або відмову від прийому Візанни приймається виходячи з оцінки співвідношення користі грудного вигодовування для дитини та користі лікування для жінки.Побічна діяПобічні ефекти виникають частіше за перші місяці прийому препарату Візанна, і згодом їх кількість зменшується. До найчастіших побічних ефектів відносяться: кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі), головний біль, дискомфорт у молочних залозах, зниження настрою та акне. У таблиці 1 наводяться небажані лікарські реакції (НЛР), розподілені за класами системи органів. Побічні ефекти в кожній частотній групі представлені в порядку зменшення частоти. Частота визначається як "часто" (від ≥1/100 до Таблиця 1. Розподілені за категоріями показники відносної частоти жінок із НЛР Системно-органний клас Часто Не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи Анемія Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла Зниження маси тіла Підвищення апетиту Порушення психіки Знижений настрій Порушення сну (включаючи безсоння) Нервозність Втрата лібідо Зміна настрою Тривожність Депресія Перепади настрою Порушення з боку нервової системи Головний біль Мігрень Дисбаланс периферичної нервової системи Порушення уваги Порушення з боку органу зору Відчуття сухості очей Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Порушення з боку серця та судин Неуточнене порушення кровообігу Відчуття серцебиття Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Болі в ділянці живота (включаючи болі внизу живота та болі в епігастрії) Метеоризм Відчуття розпирання живота Блювота Діарея Запор Дискомфорт у ділянці живота Запальні захворювання шлунково-кишкового тракту Гінгівіт Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне Алопеція Сухість шкіри Гіпергідроз Сверблячка Аномалії росту волосся, у тому числі гірсутизм та гіпертрихоз Оніхоклазія Лупа Дерматит Реакції фоточутливості Порушення пігментації Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у спині Болі у кістках Спазм м'язів Болі у кінцівках Відчуття тяжкості у кінцівках Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Інфекція сечових шляхів (включаючи цистит) Порушення з боку статевих органів та молочної залози Дискомфорт у молочних залозах (включаючи збільшення молочних залоз та болі в молочних залозах) Кіста яєчника (включаючи геморагічний кісту) Припливи жару Маткові кровотечі/ кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі) Аменорея Кандидоз піхви Сухість слизової оболонки вульви та піхви Виділення зі статевих органів Болі в тазовій області Атрофічний вульвовагініт Фіброзно-кістозна мастопатія Ущільнення молочних залоз Загальні розлади та порушення у місці введення Астенічний стан (включаючи стомлюваність, астенію та нездужання) Дратівливість Набряк (включаючи набряк особи) Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Візанна Гестагени, у тому числі дієногест, метаболізуються переважно за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4), розташованої як у слизовій оболонці, так і в печінці. Індуктори або інгібітори CYP3A4 можуть впливати на метаболізм гестагенних препаратів. Підвищений кліренс статевих гормонів, обумовлений індукцією ферментів, може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Візанна, а також викликати побічні реакції, наприклад, зміну характеру маткових кровотеч. Зниження кліренсу статевих гормонів у зв'язку з пригніченням ферментів може збільшувати експозицію дієногеста і викликати побічні реакції. Речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (зниження ефективності шляхом індукції ферментів) Фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин, а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін та препарати, що містять Звіробій продірявлений. Індукція ферментів зазвичай відзначається через кілька днів після початку терапії, максимальна індукція відзначається протягом декількох тижнів і потім може зберігатися протягом 4 тижнів після припинення терапії. Ефект індуктора CYP3A4 рифампіцину вивчався у здорових жінок у постменопаузі. При одночасному застосуванні рифампіцину з таблетками, що містять естрадіолу валерат/дієногест, відзначалося суттєве зниження рівноважної концентрації та системної експозиції дієногесту. Системна експозиція дієногеста при рівноважній концентрації, яка визначається за величиною AUC (0-24 год), була знижена на 83%. Речовини з варіабельним впливом на кліренс статевих гормонів При сумісному застосуванні зі статевими гормонами багато препаратів для лікування ВІЛ та гепатиту С та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть збільшити або знизити концентрації прогестинів у плазмі крові. У деяких випадках такі зміни можуть бути клінічно значущими. Речовини, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів) Дієногест є субстратом цитохрому Р450 (CYP) 3А4. Високоактивні інгібітори та інгібітори CYP3A4 з помірною активністю, наприклад, азольні фунгіциди (ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік можуть призвести до збільшення. В одному дослідженні, в процесі якого вивчався ефект інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, еритроміцину), концентрації естрадіолу валерату та дієногесту у плазмі крові при рівноважній концентрації були підвищені. У разі одночасного застосування з потужним інгібітором кетоконазолом величина AUC (0-24 год) при рівноважній концентрації у дієногесту зросла у 2,86 рази. При одночасному застосуванні з помірним інгібітором CYP3A4 еритроміцином величина AUC (0-24 год) у дієногесту при рівноважній концентрації збільшилася у 1,62 рази. Клінічне значення цих взаємодій не з'ясовано. Вплив дієногесту на інші лікарські препарати Виходячи з даних досліджень інгібування in vitro, клінічно значуща взаємодія препарату Візанна з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ферментів цитохрому Р450, малоймовірно. Взаємодія з харчовими продуктами Їда з високим вмістом жирів не впливала на біодоступність препарату Візанна. Інші види взаємодії Застосування гестагенів може впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, плазмові концентрації білків (носіїв), наприклад, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, параметри вуглеводного обміну та параметри згортання.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. До початку прийому препарату Візана необхідно припинити застосування гормональної контрацепції. Початок прийому препарату Візанна можливий у будь-який день менструального циклу. Препарат приймають по одній таблетці на добу без перерви, переважно в один і той же час щодня, при необхідності запиваючи водою або іншою рідиною. Таблетки необхідно приймати безперервно незалежно від кровотеч із піхви. Після завершення прийому таблеток з однієї упаковки починають прийом з наступної упаковки, не роблячи перерви у прийомі препарату. При пропусканні таблеток та у разі блювоти та/або діареї (якщо це відбувається в межах 3-4 годин після прийому таблетки) ефективність препарату Візанна може знижуватися. У разі пропуску однієї або декількох таблеток жінці слід прийняти одну таблетку, як тільки вона згадає про це, а потім наступного дня продовжити прийом таблеток у звичайний час. Замість таблетки, яка не абсорбувалася внаслідок блювоти чи діареї, також слід прийняти одну таблетку. Зв'язок прийому препарату з їжею відсутній. Ефективність та безпека застосування препарату доведена при тривалості терапії не більше 15 місяців. Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнток Пацієнтки дитячого віку Препарат Візанна не показаний для застосування у дітей до настання менархе. Ефективність препарату Візанна була продемонстрована при лікуванні ендометріоз-асоційованого тазового болю у підлітків (12-18 років) із загальною сприятливою безпекою та переносимістю. При застосуванні препарату Візана у підлітків протягом періоду лікування тривалістю 12 місяців було відмічено зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК у підлітковому віці та старшому підлітковому віці викликає побоювання, т.к. цей період особливо важливий для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і підвищення ризику переломів надалі. Таким чином лікар повинен оцінити співвідношення користі препарату до можливого ризику для кожної пацієнтки підліткового віку. Пацієнтки похилого віку Немає відповідних підстав для застосування препарату Візана у пацієнток похилого віку. Пацієнтки з порушенням функції печінки Препарат Візанна протипоказаний при тяжких захворюваннях печінки в даний час або в анамнезі. Пацієнтки з порушенням функції нирок Немає даних, що свідчать про необхідність зміни дози у пацієнток із порушенням функції нирок.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні: нудота, блювання, кров'янисті виділення, що мажуть, або метрорагія. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Візан необхідно виключити вагітність. Під час застосування препарату Візанна при необхідності контрацепції пацієнткам рекомендується застосовувати негормональні контрацептивні методи (наприклад, бар'єрний). Фертильність Згідно з наявними даними, під час застосування препарату Візан у більшості пацієнток відбувається придушення овуляції. Проте Візана не є контрацептивом. Контрацептивна ефективність не вивчалася у препарату Візанна, проте, як було показано у дослідженні, у 20 жінок доза дієногесту 2 мг пригнічувала овуляцію через 1 місяць лікування. Згідно з наявними даними, фізіологічний менструальний цикл відновлюється в межах 2 місяців після припинення застосування Візан. Ймовірність настання ектопічної вагітності вища у пацієнток, які приймають з метою контрацепції препарати, що містять лише гестагенний компонент, порівняно з пацієнтками, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. Таким чином, для жінок з позаматковою вагітністю в анамнезі або при непрохідності маткових труб слід оцінювати співвідношення користі та ризику перед застосуванням Візан. Оскільки Візанна є препаратом лише з гестагенним компонентом, можна припустити, що особливі вказівки та запобіжні заходи, встановлені для інших препаратів такого типу, актуальні і щодо препарату Візанна, хоча не всі з цих застережень були підтверджені в процесі клінічних досліджень препарату Візанна. За наявності або посилення будь-якого з перелічених нижче станів або факторів ризику перед початком або продовженням застосування препарату Візанна слід провести індивідуальну оцінку співвідношення користі та ризику. Порушення кровообігу У процесі епідеміологічних досліджень було отримано недостатньо фактів, що підтверджують наявність зв'язку між використанням препаратів лише з гестагенним компонентом та підвищеним ризиком інфаркту міокарда або тромбоемболії судин головного мозку. Ризик серцево-судинних епізодів та порушень мозкового кровообігу пов'язаний швидше зі збільшенням віку, артеріальною гіпертензією та курінням. Ризик розвитку інсульту у жінок з артеріальною гіпертензією може трохи підвищуватись на фоні застосування препаратів лише з гестагенним компонентом. Деякі дослідження вказують на можливість статистично незначного підвищення ризику венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен, емболії легеневої артерії) у зв'язку із застосуванням препаратів лише з гестагенним компонентом. До загальновизнаних факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) відносяться відповідний сімейний анамнез (ВТЕ у брата, сестри або одного з батьків у відносно ранньому віці), вік, ожиріння, тривала іммобілізація, широке хірургічне втручання або серйозна травма. У разі тривалої іммобілізації рекомендується припинити застосування Візанну (при плановій операції принаймні за чотири тижні до неї) та відновити застосування препарату лише через два тижні після повного відновлення рухової здатності. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. У разі розвитку або підозри на розвиток артеріального або венозного тромбозу застосування препарату слід негайно припинити. Пухлини Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень виявив невелике збільшення відносного ризику (ОР=1,24) розвитку раку молочної залози у жінок, які на момент дослідження використовували пероральні контрацептиви, переважно естроген-прогестагенні препарати. Цей підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення використання комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК). Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, деяке збільшення кількості подібних діагнозів у жінок, які приймають КОК зараз або використовували КОК раніше, невелике по відношенню до загального показника ризику виникнення раку молочної залози. Ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які використовують препарати тільки з прогестагенним компонентом, можливо, схожий за величиною з відповідним ризиком,пов'язаним із застосуванням КОК. Однак дані, що відносяться до препаратів тільки з прогестагенним компонентом, засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, що приймають їх, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У рідкісних випадках на тлі використання гормональних речовин, подібних до того, що міститься в препараті Візанна, відзначалися доброякісні, і ще рідше - злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становить загрозу для життя. Якщо у жінки, яка приймає препарат Візанна, мають місце сильні болі у верхній частині живота, збільшена печінка, або є ознаки внутрішньочеревної кровотечі, то при диференціальній діагностиці слід врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. Зміна характеру кровотеч Більшість жінок застосування препарату Візанна впливає характер менструальних кровотеч. На фоні застосування препарату Візана можуть посилюватися маткові кровотечі, наприклад, у жінок з аденоміозом або лейоміомою матки. Рясні та тривалі за часом кровотечі можуть призводити до анемії (у деяких випадках тяжкої). У таких випадках слід розглянути питання щодо відміни застосування препарату Візанна. Зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) При застосуванні препарату Візана у підлітків (12-18 років) протягом 12 місяців лікування було відмічено зниження МПК поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК викликає особливі побоювання у підлітковому віці та у старшому підлітковому віці, оскільки це особливо важливий період для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і чи підвищує ризик переломів надалі. Таким чином, лікар повинен розглянути користь препарату щодо можливих ризиків для кожної пацієнтки, також беручи до уваги можливість виникнення факторів ризику розвитку остеопорозу (наприклад, дисметаболічна остеопатія, сімейний анамнез остеопорозу, низький індекс маси тіла або розлади харчової поведінки, тривале застосування ліків, які можуть зменшити кісткову масу, наприклад, протисудомні лікарські засоби або глюкокортикоїди, що передують переломи внаслідок незначної травми, зловживання алкоголем та/або куріння). Жінкам будь-якого віку важливо приймати кальцій та вітамін D, незалежно від дотримання певної дієти або застосування вітамінних добавок. У дорослих пацієнток зниження МПК не було відзначено. Інші стани Пацієнтки з депресією в анамнезі потребують ретельного спостереження. Якщо депресія рецидивує у серйозній формі, препарат слід відмінити. Загалом, препарат Візанна, мабуть, не впливає на артеріальний тиск (АТ) у жінок з нормальним АТ. Однак якщо на фоні застосування препарату Візана виникає стійка клінічно значуща артеріальна гіпертензія, рекомендується відмінити препарат та призначити гіпотензивне лікування. При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або холестатичної сверблячки, які вперше виникли на фоні вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, препарат Візанна необхідно відмінити. Препарат Візанна може незначно впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози. Жінки, які страждають на цукровий діабет, особливо за наявності цукрового діабету вагітних в анамнезі, під час застосування препарату Візанна потребують ретельного спостереження. У деяких випадках може мати місце хлоазм, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінкам, схильним до розвитку хлоазми, в період застосування препарату Візан слід уникати впливу сонця або ультрафіолетового випромінювання. Під час застосування препарату Візанна можуть виникати фолікули в яєчниках (часто звані функціональними кістами яєчників). У більшості випадків наявність таких фолікулів має асимптоматичний характер, хоча деякі можуть супроводжуватися болем в області тазу. Лактоза В одній таблетці препарату Візана міститься 63 мг лактози моногідрату. Пацієнткам з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Lapp або глюкозо-галактозна мальабсорбція, що знаходяться на безлактозній дієті, слід враховувати об'єм лактози, що міститься в препараті Візана. Медичне обстеження Перед початком або поновленням застосування препарату Візанна слід докладно ознайомитись з історією хвороби пацієнтки та провести фізикальне та гінекологічне обстеження. Частота та характер таких обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики при необхідному обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки (але не рідше ніж 1 раз на 3-6 місяців) та повинні включати вимірювання артеріального тиску, оцінку стану молочних залоз, органів черевної порожнини та тазових органів , включаючи цитологію шийки матки Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено негативного впливу препарату Візанна на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте пацієнтки, у яких протягом періоду адаптації (перші 3 місяці застосування препарату) відзначаються порушення концентрації уваги, повинні бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: Дроспіренон – 3,000 мг; Етинілестрадіол - 0,030 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 48,170 мг, крохмаль кукурудзяний – 14,400 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,600 мг, повідон К25 – 4,000 мг, магнію стеарат – 0,800 мг; Оболонка таблетки: гіпромелоза 5 сР – 1,0112 мг, макрогол 6000 – 0,2024 мг, тальк – 0,2024 мг, титану діоксид – 0,5565 мг, заліза оксид жовтий – 0,0275 мг. По 21 таблетці поміщають у блістер з алюмінієвої фольги та полівінілхлоридної плівки. 1 або 3 блістери разом з кишенькою для носіння блістера та інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з одного боку вигравіруваний шестикутник, усередині якого літери "DO".Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген+гестаген).ФармакокінетикаДроспіренон Абсорбція При внутрішньому прийомі дроспіренон швидко і майже повністю абсорбується. Після одноразового прийому максимальна концентрація (Сmах) дроспіренону в плазмі крові дорівнює 38 нг/мл, досягається через 1-2 години. Їда не впливає на біодоступність, яка коливається в діапазоні від 76 до 85%. Розподіл Дроспіренон зв'язується з альбуміном плазми крові і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), або кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). Лише 3-5% від загальної концентрації речовини в плазмі присутня у вигляді вільного гормону, 95-97% речовини неспецифічно зв'язуються з альбуміном. Індуковане етинілестрадіолом підвищення ГСПГ не впливає на зв'язування дроспіренону білками плазми. Середній обсяг розподілу, що здається, становить 3,7±1,2 л/кг. Метаболізм Після перорального прийому дроспіренон повністю метаболізується. Більшість метаболітів у плазмі крові представлені кислотними формами дроспіренону. Дроспіренон також є субстратом для окисного метаболізму, що каталізується ізоферментом CYP ЗА4. Швидкість метаболічного кліренсу дроспіренону із плазми становить 1,5±0,2 мл/хв/кг. Виведення Концентрація дроспіренону в плазмі знижується двофазно. Друга, остаточна фаза має період напіввиведення (T1/2) близько 31 години. У незміненому вигляді дроспіренон екскретується у кількостях. Його метаболіти виводяться через шлунково-кишковий тракт та нирками у співвідношенні приблизно 1,2:1,4. Період напіввиведення метаболітів дроспіренону становить приблизно 40 годин. Рівноважна концентрація Концентрація ГСПГ не впливає на показники фармакокінетики дроспіренону. При щоденному застосуванні препарату внутрішньо концентрація дроспіренону в плазмі підвищується в 2-3 рази, рівноважна концентрація досягається через 8 днів прийому препарату. При порушенні функції нирок Дослідження показали, що концентрація дроспіренону в плазмі крові жінок з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) – 50-80 мл/хв) при досягненні рівноважного стану та у жінок з нормальною функцією нирок (КК – понад 80 мл/хв) можна порівняти. . Тим не менш, у жінок з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК - 30-50 мл/хв) середня концентрація дроспіренону в плазмі була на 37% вищою, ніж у пацієнток з нормальною функцією нирок. Не відмічено зміни концентрації калію в плазмі при застосуванні дроспіренону. Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки У жінок з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) площа під кривою "концентрація-час" (AUC) порівнянна з відповідним показником у здорових жінок з близькими значеннями Сmах у фазі абсорбції та розподілу, Т1/2 дроспіренону у хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості виявився у 1,8 разів вищим, ніж у здорових добровольців. У хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості відмічено зниження кліренсу дроспіренону приблизно на 50% порівняно зі здоровими жінками, при цьому не відмічено відмінностей у концентрації калію в плазмі у досліджуваних групах. При виявленні цукрового діабету та супутньому застосуванні спіронолактону (обидва стани розцінюються як фактори, що схильні до розвитку гіперкаліємії), підвищення концентрації калію в плазмі крові не встановлено. Таким чином, можна зробити висновок, що переносимість дроспіренону у жінок з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості хороша (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Етнічна приналежність Не встановлено впливу етнічної приналежності (дослідження проведено на когортах жінок європеоїдної раси та японок) на параметри фармакокінетики дроспіренону та етинілестрадіолу. Етинілестрадіол Абсорбція Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Стах - 100 пг/мл досягається протягом 1-2 годин. Під час всмоктування та "першого проходження" через печінку етинілестрадіол метаболізується, внаслідок чого його біодоступність при прийомі внутрішньо становить у середньому близько 45% при високій міжіндивідуальній варіабельності – від 20 до 65%. Одночасний прийом їжі в окремих випадках супроводжується зниженням біодоступності етинілестрадіолу на 25%. Розподіл Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Очікуваний обсяг розподілу становить 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається значному первинному метаболізму в кишечнику та печінці. Етинілестрадіол та його окисні метаболіти первинно кон'юговані з глюкуронідами або сульфатом. Швидкість метаболічного кліренсу етинілестрадіолу становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; Перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга – 20 годин. Етинілестрадіол практично не виводиться у незміненому вигляді. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6. Період напіввиведення метаболітів становить приблизно 24 год. Рівноважна концентрація Рівноважний стан досягається у другій половині циклу прийому препарату, коли концентрація етинілестрадіолу в плазмі крові підвищується на 40-110% порівняно із застосуванням разової дози.ФармакодинамікаПрепарат Ярина - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект комбінованих пероральних контрацептивних препаратів (КОК) заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії. При правильному застосуванні препарату Ярина індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які застосовують контрацептив протягом року) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати. У жінок, які приймають КОК, менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструальноподібні кровотечі, зменшується інтенсивність і тривалість кровотечі, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Також є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та яєчників при прийомі КОК. Дроспіренон, що входить до складу препарату Ярина®, має антимінералокортикоїдну активність і здатний попереджати збільшення маси тіла та появу інших симптомів (наприклад, набряків), пов'язаних з естрогензалежною затримкою рідини. Дроспіренон позитивно впливає на передменструальний синдром. У поєднанні з етинілестрадіолом дроспіренон демонструє сприятливий ефект на ліпідний профіль, що характеризується підвищенням ліпопротеїнів високої густини. Дроспіренон також має антиандрогенну активність і сприяє зменшенню вугрів (акне), жирності шкіри та волосся (себореї). Ці особливості дроспіренону слід враховувати при виборі контрацептиву жінкам із гормонозалежною затримкою рідини, а також жінкам з акне та себореєю. Дроспіренон не має андрогенної, естрогенної, глюкокортикоїдної та антиглюкокортикоїдної активності. Все це у поєднанні з антимінералокортикоїдною та антиандрогенною дією забезпечує дроспіренону біохімічний та фармакологічний профіль, подібний до природного прогестерону.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняПрепарат Ярина® протипоказаний за наявності будь-якого зі станів/захворювань/факторів ризику, наведених нижче. Якщо будь-які з цих станів/захворювань розвиваються вперше на фоні прийому, прийом препарату має бути негайно припинено. Тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії (у тому числі тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), цереброваскулярні порушення – нині або в анамнезі. Стани, що передують тромбозу (у тому числі траїзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Виявлена ​​придбана або спадкова схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антитіла до фосфоліпіду (антитіла до кардіоліпину). Наявність високого ризику венозного чи артеріального тромбозу. Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації печінкових проб). Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії (ПППД), що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або комбінацію цих речовин. Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Тяжка або гостра ниркова недостатність. Виявлені гормонозалежні злоякісні захворювання (у тому числі статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період грудного вигодовування. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату Ярина®. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (до складу препарату входить лактози моногідрат). Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному індивідуальному випадку за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Чинники ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; ожиріння; дисліпопротеїнемія, контрольована артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; вади клапанів серця; спадкова схильність до тромбозу (тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у віці менше 50 років у когось із найближчих родичів). Інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен. Спадковий ангіоневротичний набряк. Гіпертригліцеридемія. Захворювання печінки легкого та середнього ступеня тяжкості в анамнезі за нормальних показників функціональних проб печінки. Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, холелітіаз, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорею Сіденгама). Післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат Ярина протипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність виявляється під час прийому Ярина, прийом препарату повинен бути негайно припинений. Великі епідеміологічні дослідження не виявили підвищеного ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності або тератогенної дії у випадках прийому статевих гормонів через необережність у ранні терміни вагітності. У той же час наявні дані про застосування препарату Ярина® під час вагітності обмежені, що не дозволяє зробити будь-які висновки про негативний вплив препарату на вагітність, здоров'я плода та новонародженої дитини. В даний час будь-які значущі епідеміологічні дані відсутні. Прийом препарату може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяСерйозні небажані явища прийому КОК описані також у розділі "Запобіжні заходи". При прийомі препарату Ярина відзначалися описані нижче побічні реакції. Системно-органні класи (MedDRA) Часто; (від ≥1/100 до <1/10) Не часто; (від ≥1/1000 до <1/100) Рідко; (від ≥1/10 000 до <1/1 000) Порушення з боку імунної системи реакція гіперчутливості; Бронхіальна астма Порушення психіки Пригнічений настрій Підвищення лібідо; Зниження лібідо Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Гіпоакузія Порушення з боку судин Мігрень Підвищення артеріального тиску (АТ); Зниження АТ Венозна тромбоемболія; Артеріальна тромбоемболія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Блювота; Діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Екзема; Сверблячка; Алопеція Вузловата еритема; Багатоформна еритема Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Міжменструальні кровотечі; Біль у молочних залозах; Нагрубання молочних залоз; Виділення із піхви; Кандидозний вульвовагініт збільшення молочних залоз; Вагінальна інфекція Виділення із молочних залоз Загальні розлади Затримка рідини; збільшення маси тіла; Зниження маси тіла Опис окремих побічних реакцій У пацієнток, які приймають КОК, є підвищений ризик розвитку артеріальних та венозних тромботичних та тромбоемболічних порушень, включаючи інфаркт міокарда, інсульт, транзиторні ішемічні атаки, тромбоз глибоких вен та тромбоемболію легеневої артерії. Повідомлялося про наступні серйозні побічні реакції у жінок, які застосовують КОК. Дані побічні реакції: венозні тромбоемболічні порушення; артеріальні тромбоемболічні порушення; Підвищення артеріального тиску; Пухлини печінки; Розвиток або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: хвороба Крона, виразковий коліт, епілепсія, міома матки, порфірія, системний червоний вовчак, герпес під час вагітності, хорея Сіденгама, гемолітико-уремічний синдром, холестатична; Хлоазму; Гострі або хронічні порушення функції печінки, при яких може знадобитися скасування КОК до нормалізації функціональних проб печінки; У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують пероральні контрацептивні препарати, підвищена незначно. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинний зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено. Взаємодія Взаємодія інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами може призводити до "проривних" кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Ярина® Можлива взаємодія з лікарськими препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів лікування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Короткострокова терапія Жінкам, які отримують лікування такими препаратами на додаток до препарату Ярина®, рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів, а також протягом 28 днів після їх відміни. У разі необхідності продовження терапії препаратом-індуктором після того, як закінчено прийом таблеток із поточної упаковки препарату Ярина®, слід розпочинати прийом таблеток із нової упаковки препарату Ярина® без звичайної перерви у прийомі. Довгострокова терапія Жінкам, які довго приймають препарати - індуктори мікросомальних ферментів печінки, рекомендується використовувати інший надійний негормональний метод контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс препарату Ярина (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять звір. Речовини із різним впливом на кліренс препарату Ярина® При сумісному застосуванні з препаратом Ярина багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену в плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс КЗК (інгібітори ферментів) Сильні та помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад, ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад, кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік або підвищують плазмові концентрації. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив препарату Ярина на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro дроспіренон здатний слабко або помірно пригнічувати ферменти цитохрому Р450 CYP1 Al, CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4. На підставі досліджень взаємодії in vivo у жінок-добровольців, які приймали омепразол, симвастатин або мідазолам як маркерні субстрати, можна зробити висновок, що клінічно значущий вплив 3 мг дроспіренону на метаболізм лікарських препаратів, опосередкований ферментами цитохрому Р450, є малоймовірним. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYPIA1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі крові (наприклад, мідазоламу), тоді як плазмові концентрації субстратів CYP1A2 можуть зростати слабо (наприклад, тео ) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіолмістких препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових жінок. Інші форми взаємодії У пацієнток з непорушеною функцією нирок поєднане застосування дроспіренону та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або нестероїдних протизапальних препаратів не має значного ефекту на концентрацію калію в плазмі крові. Проте, поєднане застосування препарату Ярина з антагоністами альдостерону або калійзберігаючими діуретиками не вивчене. При сумісному прийомі з цими препаратами концентрацію калію в плазмі слід контролювати протягом першого циклу прийому препарату.Спосіб застосування та дозиЯк і коли приймати таблетки Календарна упаковка препарату Ярина містить 21 таблетку. Кожна таблетка в упаковці маркується днем ​​тижня, коли вона повинна бути прийнята. Таблетки слід приймати внутрішньо щодня протягом 21 дня по порядку, вказаному на упаковці, приблизно в один і той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай розвивається менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися на початок прийому таблеток з нової упаковки. Після 7-денної перерви починати прийом пігулок з нової упаковки необхідно навіть у разі, якщо менструалиподібна кровотеча ще не припинилася. Це означає,що починати прийом таблеток з нової упаковки необхідно в один і той же день тижня, і що кожен місяць кровотеча "скасування" наступатиме приблизно в один і той же день тижня. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Ярина® Коли жодний гормональний протизаплідний засіб не застосовувався у попередньому місяці Прийом препарату Ярина слід розпочинати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку, що промаркована відповідним днем ​​тижня. Потім слід приймати пігулки по порядку. Дозволяється починати прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток із першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. При переході з інших комбінованих контрацептивних препаратів (КЗК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Ярина наступного дня після прийому останньої активної таблетки з попередньої упаковки, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів , що містять 28 пігулок в упаковці). Починати прийом препарату Ярина слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів з пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Ярина слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять лише гестагени ("міні-пили", ін'єкційні форми, імплантат) або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Ярина можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - у день їх видалення, з ін'єкційної форми - у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх цих випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток Ярину необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності. Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності у другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Ярина, необхідно виключити вагітність. Прийом пропущених пігулок Якщо запізнення у прийомі препарату становить менше 12 годин, контрацептивний захист не знижується. Потрібно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, наступна таблетка приймається у звичайний час. Якщо запізнення у прийомі таблеток становило понад 12 годин, контрацептивний захист знижується. Чим більше таблеток пропущено, і чим ближче пропуск до 7-денної перерви у прийомі таблеток, тим вища ймовірність настання вагітності. При цьому слід пам'ятати: Прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів. 7 днів безперервного прийому таблеток потрібно для досягнення адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Відповідно, якщо запізнення у прийомі таблеток перевищує 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки – понад 36 годин), залежно від тижня, коли пропущена таблетка, необхідно: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів додатково необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом 7 днів перед пропуском таблетки, необхідно врахувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо всі таблетки були прийняті правильно протягом попередніх 7 днів, немає необхідності використовувати додаткові контрацептивні заходи. Інакше, а також при пропусканні двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Необхідно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться таблетки із поточної упаковки. Прийом таблеток з наступної упаковки слід розпочати відразу без звичайної 7-денної перерви. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися "мажуть" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому препарату. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Схема дій у разі порушення режиму прийому таблеток - див. рис. на упаковці. Допускається приймати не більше двох таблеток на один день. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок менструації на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Припинення прийому препарату Ярина® Прийом препарату Ярина можна припинити у будь-який час. Якщо жінка не планує вагітність, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Ярина і почекати природної менструальної кровотечі. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Для того щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, необхідно продовжити подальший прийом таблеток з нової упаковки препарату Ярина без 7-денної перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як це необхідно, у тому числі доти, поки таблетки в упаковці не закінчаться. На тлі прийому препарату з другої упаковки можуть відзначатися "мажуть" кров'янисті виділення з піхви та/або "проривні" маткові кровотечі. Відновити прийом препарату Ярина з чергової упаковки слід після звичайної 7-денної перерви. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити (але не подовжувати) найближчу 7-денну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки жінка хоче. Наприклад, якщо цикл зазвичай починається в п'ятницю, а в майбутньому жінка хоче, щоб він починався у вівторок (3 дні раніше), прийом таблеток з наступної упаковки необхідно почати на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Чим коротша перерва в прийомі таблеток, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане, і під час прийому таблеток з другої упаковки будуть спостерігатися виділення, що "мажуть" і/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Ярина показаний тільки після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток. У літніх Не застосовується. Препарат Ярина не показаний після настання менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат Ярина протипоказаний до застосування у жінок з тяжкими захворюваннями печінки до тих пір, поки показники функції печінки не прийдуть у норму. також розділи "Протипоказання" та "Фармакологічні властивості". При порушеннях функції нирок Препарат Ярина протипоказаний жінкам з тяжкою нирковою недостатністю або з гострою нирковою недостатністю.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. На підставі сумарного досвіду застосування КОК симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання та кровотеча "скасування". Останнє може виникати у дівчаток, які не досягли віку менархе, при прийомі препарату з необережності. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із станів, захворювань і факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування препарату Ярина в кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до того, як вона вирішить починати прийом. препарату. У разі обтяження, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення); Ці захворювання відзначаються рідко. Ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому КОК. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КЗК або відновлення застосування одного і того ж або іншого КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Дані великомасштабного проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнток показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у жінок, які приймають низькодозовані КЗК ( ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен або емболії легеневої артерії, може статися при застосуванні будь-яких КОК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми тромбозу глибоких вен: однобічний набряк нижньої кінцівки або набряк вздовж вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури у ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів на нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких станів/захворювань (наприклад, інфекції дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність із нападом судом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, відчуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, ліву верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з них слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У разі сумарне значення наявних чинників ризику підвищується. У цьому випадку прийом препарату Ярина протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості викурених сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); за наявності ожиріння (індекс маси тіла більш ніж 30 кг/м2); при наявності сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії будь-коли у близьких родичів або батьків віком до 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання щодо можливості прийому препарату Ярина; за наявності тривалої іммобілізації, великого хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих випадках прийом препарату Ярина необхідно припинити (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку венозної тромбоемболії, особливо за наявності інших факторів ризику; за наявності дисліпопротеїнемії; за наявності артеріальної гіпертензії; за наявності мігрені; за наявності захворювань клапанів серця; за наявності фібриляції передсердь. Застосування будь-яких комбінованих гормональних контрацептивів збільшує ризик розвитку ВТЕ. Застосування препаратів, що містять левоноргестрел, норгестимат чи норетистерон, спричиняє найменший ризик розвитку ВТЕ. Застосування інших препаратів, таких як Ярина®, може призвести до збільшення ризику. Вибір на користь застосування КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації пацієнтки, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний із застосуванням препарату Ярина®, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний протягом першого року застосування препарату. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені під час застосування КОК (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного скасування прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до венозного або артеріального тромбозу відноситься наступне: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпіду антитела. Оцінюючи співвідношення ризику та користі слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих пероральних контрацептивів ( Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломовірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Обговорюється можливість взаємозв'язку цих даних зі скринінгом захворювань шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості діагнозів раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком ретельного спостереження і більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК, біологічною дією статевих гормонів або поєднанням обох факторів. У жінок,коли-небудь використовували КОК, виявляються ранні стадії раку молочної залози, ніж в жінок, які ніколи їх не застосовували. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у животі, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Злоякісні пухлини можуть виявитися життєзагрозливими або призвести до смерті. Інші стани Прогестиновий компонент у препараті Ярина® є антагоністом альдостерону, що має калійзберігаючі властивості. У більшості випадків не повинно спостерігатись підвищення концентрації калію в плазмі крові. У клінічних дослідженнях у деяких пацієнток з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості та супутньому прийомі калійзберігаючих препаратів концентрація калію в плазмі незначно підвищувалася під час прийому дроспіренону. Тому концентрацію калію в плазмі крові необхідно контролювати протягом першого циклу прийому препарату у пацієнток з нирковою недостатністю та при початковій концентрації калію на верхній межі норми, особливо при супутньому прийомі калійзберігаючих препаратів. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику панкреатиту під час прийому КОК. Незважаючи на те, що невелике підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КЗК, клінічно значущі підвищення спостерігалися рідко. Проте, якщо під час прийому препарату розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки погіршення перебігу ендогенної депресії, епілепсії, хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни препарату доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому препарату. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідності корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які використовують низькодозовані КОК ( Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому препарату Ярина повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Лабораторні випробування Прийом препарату Ярина може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, концентрацію транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри зсідання крові та фібринолізу. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Дроспіренон збільшує активність реніну плазми та концентрацію альдостерону, що пов'язано з його антимінералокортикоїдним ефектом. Зниження ефективності Ефективність препарату Ярина може бути знижена в таких випадках: при пропусканні таблеток, шлунково-кишкових розладах або внаслідок лікарської взаємодії. Частота та виразність менструальноподібних кровотеч На фоні прийому препарату Ярина можуть спостерігатися нерегулярні (ациклічні) кровотечі з піхви ("мажучі" кров'янисті виділення та/або "проривні" маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних менструальноподібних кровотеч повинна проводитись після періоду адаптації, що становить близько 3 циклів прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі менструальноподібні повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження для виключення злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат Ярина приймався згідно з рекомендаціями, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, при нерегулярному застосуванні препарату та відсутності двох поспіль менструальноподібних кровотеч прийом препарату не може бути продовжений до виключення вагітності. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Ярина необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне та гінекологічне обстеження, виключити вагітність. Обсяг досліджень та частота контрольних оглядів повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики за умови необхідного обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки. Як правило, вимірюється артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, визначається індекс маси тіла, перевіряється стан молочних залоз, черевної порожнини та органів малого тазу, включаючи цитологічне дослідження епітелію шийки матки (тест з Папаніколау). Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно мати на увазі, що препарат Ярина не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Будь-які зміни у здоров'ї; Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала нерухомість (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за 4 тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому упаковки і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток та негайно звернутися за медичною допомогою, якщо є можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель; надзвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося. Випадків несприятливого впливу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами прийому препарату не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: Дроспіренон – 3,000 мг; Етинілестрадіол - 0,030 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 48,170 мг, крохмаль кукурудзяний – 14,400 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,600 мг, повідон К25 – 4,000 мг, магнію стеарат – 0,800 мг; Оболонка таблетки: гіпромелоза 5 сР – 1,0112 мг, макрогол 6000 – 0,2024 мг, тальк – 0,2024 мг, титану діоксид – 0,5565 мг, заліза оксид жовтий – 0,0275 мг. По 21 таблетці поміщають у блістер з алюмінієвої фольги та полівінілхлоридної плівки. 1 або 3 блістери разом з кишенькою для носіння блістера та інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з одного боку вигравіруваний шестикутник, усередині якого літери "DO".Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген+гестаген).ФармакокінетикаДроспіренон Абсорбція При внутрішньому прийомі дроспіренон швидко і майже повністю абсорбується. Після одноразового прийому максимальна концентрація (Сmах) дроспіренону в плазмі крові дорівнює 38 нг/мл, досягається через 1-2 години. Їда не впливає на біодоступність, яка коливається в діапазоні від 76 до 85%. Розподіл Дроспіренон зв'язується з альбуміном плазми крові і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), або кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). Лише 3-5% від загальної концентрації речовини в плазмі присутня у вигляді вільного гормону, 95-97% речовини неспецифічно зв'язуються з альбуміном. Індуковане етинілестрадіолом підвищення ГСПГ не впливає на зв'язування дроспіренону білками плазми. Середній обсяг розподілу, що здається, становить 3,7±1,2 л/кг. Метаболізм Після перорального прийому дроспіренон повністю метаболізується. Більшість метаболітів у плазмі крові представлені кислотними формами дроспіренону. Дроспіренон також є субстратом для окисного метаболізму, що каталізується ізоферментом CYP ЗА4. Швидкість метаболічного кліренсу дроспіренону із плазми становить 1,5±0,2 мл/хв/кг. Виведення Концентрація дроспіренону в плазмі знижується двофазно. Друга, остаточна фаза має період напіввиведення (T1/2) близько 31 години. У незміненому вигляді дроспіренон екскретується у кількостях. Його метаболіти виводяться через шлунково-кишковий тракт та нирками у співвідношенні приблизно 1,2:1,4. Період напіввиведення метаболітів дроспіренону становить приблизно 40 годин. Рівноважна концентрація Концентрація ГСПГ не впливає на показники фармакокінетики дроспіренону. При щоденному застосуванні препарату внутрішньо концентрація дроспіренону в плазмі підвищується в 2-3 рази, рівноважна концентрація досягається через 8 днів прийому препарату. При порушенні функції нирок Дослідження показали, що концентрація дроспіренону в плазмі крові жінок з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) – 50-80 мл/хв) при досягненні рівноважного стану та у жінок з нормальною функцією нирок (КК – понад 80 мл/хв) можна порівняти. . Тим не менш, у жінок з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК - 30-50 мл/хв) середня концентрація дроспіренону в плазмі була на 37% вищою, ніж у пацієнток з нормальною функцією нирок. Не відмічено зміни концентрації калію в плазмі при застосуванні дроспіренону. Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки У жінок з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) площа під кривою "концентрація-час" (AUC) порівнянна з відповідним показником у здорових жінок з близькими значеннями Сmах у фазі абсорбції та розподілу, Т1/2 дроспіренону у хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості виявився у 1,8 разів вищим, ніж у здорових добровольців. У хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості відмічено зниження кліренсу дроспіренону приблизно на 50% порівняно зі здоровими жінками, при цьому не відмічено відмінностей у концентрації калію в плазмі у досліджуваних групах. При виявленні цукрового діабету та супутньому застосуванні спіронолактону (обидва стани розцінюються як фактори, що схильні до розвитку гіперкаліємії), підвищення концентрації калію в плазмі крові не встановлено. Таким чином, можна зробити висновок, що переносимість дроспіренону у жінок з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості хороша (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Етнічна приналежність Не встановлено впливу етнічної приналежності (дослідження проведено на когортах жінок європеоїдної раси та японок) на параметри фармакокінетики дроспіренону та етинілестрадіолу. Етинілестрадіол Абсорбція Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Стах - 100 пг/мл досягається протягом 1-2 годин. Під час всмоктування та "першого проходження" через печінку етинілестрадіол метаболізується, внаслідок чого його біодоступність при прийомі внутрішньо становить у середньому близько 45% при високій міжіндивідуальній варіабельності – від 20 до 65%. Одночасний прийом їжі в окремих випадках супроводжується зниженням біодоступності етинілестрадіолу на 25%. Розподіл Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Очікуваний обсяг розподілу становить 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається значному первинному метаболізму в кишечнику та печінці. Етинілестрадіол та його окисні метаболіти первинно кон'юговані з глюкуронідами або сульфатом. Швидкість метаболічного кліренсу етинілестрадіолу становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; Перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга – 20 годин. Етинілестрадіол практично не виводиться у незміненому вигляді. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6. Період напіввиведення метаболітів становить приблизно 24 год. Рівноважна концентрація Рівноважний стан досягається у другій половині циклу прийому препарату, коли концентрація етинілестрадіолу в плазмі крові підвищується на 40-110% порівняно із застосуванням разової дози.ФармакодинамікаПрепарат Ярина - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект комбінованих пероральних контрацептивних препаратів (КОК) заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії. При правильному застосуванні препарату Ярина індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які застосовують контрацептив протягом року) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати. У жінок, які приймають КОК, менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструальноподібні кровотечі, зменшується інтенсивність і тривалість кровотечі, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Також є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та яєчників при прийомі КОК. Дроспіренон, що входить до складу препарату Ярина®, має антимінералокортикоїдну активність і здатний попереджати збільшення маси тіла та появу інших симптомів (наприклад, набряків), пов'язаних з естрогензалежною затримкою рідини. Дроспіренон позитивно впливає на передменструальний синдром. У поєднанні з етинілестрадіолом дроспіренон демонструє сприятливий ефект на ліпідний профіль, що характеризується підвищенням ліпопротеїнів високої густини. Дроспіренон також має антиандрогенну активність і сприяє зменшенню вугрів (акне), жирності шкіри та волосся (себореї). Ці особливості дроспіренону слід враховувати при виборі контрацептиву жінкам із гормонозалежною затримкою рідини, а також жінкам з акне та себореєю. Дроспіренон не має андрогенної, естрогенної, глюкокортикоїдної та антиглюкокортикоїдної активності. Все це у поєднанні з антимінералокортикоїдною та антиандрогенною дією забезпечує дроспіренону біохімічний та фармакологічний профіль, подібний до природного прогестерону.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняПрепарат Ярина® протипоказаний за наявності будь-якого зі станів/захворювань/факторів ризику, наведених нижче. Якщо будь-які з цих станів/захворювань розвиваються вперше на фоні прийому, прийом препарату має бути негайно припинено. Тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії (у тому числі тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), цереброваскулярні порушення – нині або в анамнезі. Стани, що передують тромбозу (у тому числі траїзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Виявлена ​​придбана або спадкова схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антитіла до фосфоліпіду (антитіла до кардіоліпину). Наявність високого ризику венозного чи артеріального тромбозу. Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації печінкових проб). Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії (ПППД), що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або комбінацію цих речовин. Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Тяжка або гостра ниркова недостатність. Виявлені гормонозалежні злоякісні захворювання (у тому числі статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період грудного вигодовування. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату Ярина®. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (до складу препарату входить лактози моногідрат). Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному індивідуальному випадку за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Чинники ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; ожиріння; дисліпопротеїнемія, контрольована артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; вади клапанів серця; спадкова схильність до тромбозу (тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у віці менше 50 років у когось із найближчих родичів). Інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен. Спадковий ангіоневротичний набряк. Гіпертригліцеридемія. Захворювання печінки легкого та середнього ступеня тяжкості в анамнезі за нормальних показників функціональних проб печінки. Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, холелітіаз, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорею Сіденгама). Післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат Ярина протипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність виявляється під час прийому Ярина, прийом препарату повинен бути негайно припинений. Великі епідеміологічні дослідження не виявили підвищеного ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності або тератогенної дії у випадках прийому статевих гормонів через необережність у ранні терміни вагітності. У той же час наявні дані про застосування препарату Ярина® під час вагітності обмежені, що не дозволяє зробити будь-які висновки про негативний вплив препарату на вагітність, здоров'я плода та новонародженої дитини. В даний час будь-які значущі епідеміологічні дані відсутні. Прийом препарату може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяСерйозні небажані явища прийому КОК описані також у розділі "Запобіжні заходи". При прийомі препарату Ярина відзначалися описані нижче побічні реакції. Системно-органні класи (MedDRA) Часто; (від ≥1/100 до <1/10) Не часто; (від ≥1/1000 до <1/100) Рідко; (від ≥1/10 000 до <1/1 000) Порушення з боку імунної системи реакція гіперчутливості; Бронхіальна астма Порушення психіки Пригнічений настрій Підвищення лібідо; Зниження лібідо Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Гіпоакузія Порушення з боку судин Мігрень Підвищення артеріального тиску (АТ); Зниження АТ Венозна тромбоемболія; Артеріальна тромбоемболія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Блювота; Діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Екзема; Сверблячка; Алопеція Вузловата еритема; Багатоформна еритема Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Міжменструальні кровотечі; Біль у молочних залозах; Нагрубання молочних залоз; Виділення із піхви; Кандидозний вульвовагініт збільшення молочних залоз; Вагінальна інфекція Виділення із молочних залоз Загальні розлади Затримка рідини; збільшення маси тіла; Зниження маси тіла Опис окремих побічних реакцій У пацієнток, які приймають КОК, є підвищений ризик розвитку артеріальних та венозних тромботичних та тромбоемболічних порушень, включаючи інфаркт міокарда, інсульт, транзиторні ішемічні атаки, тромбоз глибоких вен та тромбоемболію легеневої артерії. Повідомлялося про наступні серйозні побічні реакції у жінок, які застосовують КОК. Дані побічні реакції: венозні тромбоемболічні порушення; артеріальні тромбоемболічні порушення; Підвищення артеріального тиску; Пухлини печінки; Розвиток або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: хвороба Крона, виразковий коліт, епілепсія, міома матки, порфірія, системний червоний вовчак, герпес під час вагітності, хорея Сіденгама, гемолітико-уремічний синдром, холестатична; Хлоазму; Гострі або хронічні порушення функції печінки, при яких може знадобитися скасування КОК до нормалізації функціональних проб печінки; У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують пероральні контрацептивні препарати, підвищена незначно. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинний зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено. Взаємодія Взаємодія інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами може призводити до "проривних" кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Ярина® Можлива взаємодія з лікарськими препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів лікування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Короткострокова терапія Жінкам, які отримують лікування такими препаратами на додаток до препарату Ярина®, рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів, а також протягом 28 днів після їх відміни. У разі необхідності продовження терапії препаратом-індуктором після того, як закінчено прийом таблеток із поточної упаковки препарату Ярина®, слід розпочинати прийом таблеток із нової упаковки препарату Ярина® без звичайної перерви у прийомі. Довгострокова терапія Жінкам, які довго приймають препарати - індуктори мікросомальних ферментів печінки, рекомендується використовувати інший надійний негормональний метод контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс препарату Ярина (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять звір. Речовини із різним впливом на кліренс препарату Ярина® При сумісному застосуванні з препаратом Ярина багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену в плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс КЗК (інгібітори ферментів) Сильні та помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад, ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад, кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік або підвищують плазмові концентрації. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив препарату Ярина на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro дроспіренон здатний слабко або помірно пригнічувати ферменти цитохрому Р450 CYP1 Al, CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4. На підставі досліджень взаємодії in vivo у жінок-добровольців, які приймали омепразол, симвастатин або мідазолам як маркерні субстрати, можна зробити висновок, що клінічно значущий вплив 3 мг дроспіренону на метаболізм лікарських препаратів, опосередкований ферментами цитохрому Р450, є малоймовірним. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYPIA1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі крові (наприклад, мідазоламу), тоді як плазмові концентрації субстратів CYP1A2 можуть зростати слабо (наприклад, тео ) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіолмістких препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових жінок. Інші форми взаємодії У пацієнток з непорушеною функцією нирок поєднане застосування дроспіренону та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або нестероїдних протизапальних препаратів не має значного ефекту на концентрацію калію в плазмі крові. Проте, поєднане застосування препарату Ярина з антагоністами альдостерону або калійзберігаючими діуретиками не вивчене. При сумісному прийомі з цими препаратами концентрацію калію в плазмі слід контролювати протягом першого циклу прийому препарату.Спосіб застосування та дозиЯк і коли приймати таблетки Календарна упаковка препарату Ярина містить 21 таблетку. Кожна таблетка в упаковці маркується днем ​​тижня, коли вона повинна бути прийнята. Таблетки слід приймати внутрішньо щодня протягом 21 дня по порядку, вказаному на упаковці, приблизно в один і той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай розвивається менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися на початок прийому таблеток з нової упаковки. Після 7-денної перерви починати прийом пігулок з нової упаковки необхідно навіть у разі, якщо менструалиподібна кровотеча ще не припинилася. Це означає,що починати прийом таблеток з нової упаковки необхідно в один і той же день тижня, і що кожен місяць кровотеча "скасування" наступатиме приблизно в один і той же день тижня. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Ярина® Коли жодний гормональний протизаплідний засіб не застосовувався у попередньому місяці Прийом препарату Ярина слід розпочинати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку, що промаркована відповідним днем ​​тижня. Потім слід приймати пігулки по порядку. Дозволяється починати прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток із першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. При переході з інших комбінованих контрацептивних препаратів (КЗК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Ярина наступного дня після прийому останньої активної таблетки з попередньої упаковки, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів , що містять 28 пігулок в упаковці). Починати прийом препарату Ярина слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів з пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Ярина слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять лише гестагени ("міні-пили", ін'єкційні форми, імплантат) або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Ярина можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - у день їх видалення, з ін'єкційної форми - у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх цих випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток Ярину необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності. Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності у другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Ярина, необхідно виключити вагітність. Прийом пропущених пігулок Якщо запізнення у прийомі препарату становить менше 12 годин, контрацептивний захист не знижується. Потрібно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, наступна таблетка приймається у звичайний час. Якщо запізнення у прийомі таблеток становило понад 12 годин, контрацептивний захист знижується. Чим більше таблеток пропущено, і чим ближче пропуск до 7-денної перерви у прийомі таблеток, тим вища ймовірність настання вагітності. При цьому слід пам'ятати: Прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів. 7 днів безперервного прийому таблеток потрібно для досягнення адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Відповідно, якщо запізнення у прийомі таблеток перевищує 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки – понад 36 годин), залежно від тижня, коли пропущена таблетка, необхідно: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів додатково необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом 7 днів перед пропуском таблетки, необхідно врахувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо всі таблетки були прийняті правильно протягом попередніх 7 днів, немає необхідності використовувати додаткові контрацептивні заходи. Інакше, а також при пропусканні двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Необхідно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться таблетки із поточної упаковки. Прийом таблеток з наступної упаковки слід розпочати відразу без звичайної 7-денної перерви. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися "мажуть" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому препарату. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Схема дій у разі порушення режиму прийому таблеток - див. рис. на упаковці. Допускається приймати не більше двох таблеток на один день. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок менструації на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Припинення прийому препарату Ярина® Прийом препарату Ярина можна припинити у будь-який час. Якщо жінка не планує вагітність, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Ярина і почекати природної менструальної кровотечі. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Для того щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, необхідно продовжити подальший прийом таблеток з нової упаковки препарату Ярина без 7-денної перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як це необхідно, у тому числі доти, поки таблетки в упаковці не закінчаться. На тлі прийому препарату з другої упаковки можуть відзначатися "мажуть" кров'янисті виділення з піхви та/або "проривні" маткові кровотечі. Відновити прийом препарату Ярина з чергової упаковки слід після звичайної 7-денної перерви. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити (але не подовжувати) найближчу 7-денну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки жінка хоче. Наприклад, якщо цикл зазвичай починається в п'ятницю, а в майбутньому жінка хоче, щоб він починався у вівторок (3 дні раніше), прийом таблеток з наступної упаковки необхідно почати на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Чим коротша перерва в прийомі таблеток, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане, і під час прийому таблеток з другої упаковки будуть спостерігатися виділення, що "мажуть" і/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Ярина показаний тільки після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток. У літніх Не застосовується. Препарат Ярина не показаний після настання менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат Ярина протипоказаний до застосування у жінок з тяжкими захворюваннями печінки до тих пір, поки показники функції печінки не прийдуть у норму. також розділи "Протипоказання" та "Фармакологічні властивості". При порушеннях функції нирок Препарат Ярина протипоказаний жінкам з тяжкою нирковою недостатністю або з гострою нирковою недостатністю.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. На підставі сумарного досвіду застосування КОК симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання та кровотеча "скасування". Останнє може виникати у дівчаток, які не досягли віку менархе, при прийомі препарату з необережності. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із станів, захворювань і факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування препарату Ярина в кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до того, як вона вирішить починати прийом. препарату. У разі обтяження, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення); Ці захворювання відзначаються рідко. Ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому КОК. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КЗК або відновлення застосування одного і того ж або іншого КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Дані великомасштабного проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнток показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у жінок, які приймають низькодозовані КЗК ( ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен або емболії легеневої артерії, може статися при застосуванні будь-яких КОК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми тромбозу глибоких вен: однобічний набряк нижньої кінцівки або набряк вздовж вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури у ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів на нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких станів/захворювань (наприклад, інфекції дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність із нападом судом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, відчуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, ліву верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з них слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У разі сумарне значення наявних чинників ризику підвищується. У цьому випадку прийом препарату Ярина протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості викурених сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); за наявності ожиріння (індекс маси тіла більш ніж 30 кг/м2); при наявності сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії будь-коли у близьких родичів або батьків віком до 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання щодо можливості прийому препарату Ярина; за наявності тривалої іммобілізації, великого хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих випадках прийом препарату Ярина необхідно припинити (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку венозної тромбоемболії, особливо за наявності інших факторів ризику; за наявності дисліпопротеїнемії; за наявності артеріальної гіпертензії; за наявності мігрені; за наявності захворювань клапанів серця; за наявності фібриляції передсердь. Застосування будь-яких комбінованих гормональних контрацептивів збільшує ризик розвитку ВТЕ. Застосування препаратів, що містять левоноргестрел, норгестимат чи норетистерон, спричиняє найменший ризик розвитку ВТЕ. Застосування інших препаратів, таких як Ярина®, може призвести до збільшення ризику. Вибір на користь застосування КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації пацієнтки, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний із застосуванням препарату Ярина®, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний протягом першого року застосування препарату. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені під час застосування КОК (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного скасування прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до венозного або артеріального тромбозу відноситься наступне: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпіду антитела. Оцінюючи співвідношення ризику та користі слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих пероральних контрацептивів ( Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломовірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Обговорюється можливість взаємозв'язку цих даних зі скринінгом захворювань шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості діагнозів раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком ретельного спостереження і більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК, біологічною дією статевих гормонів або поєднанням обох факторів. У жінок,коли-небудь використовували КОК, виявляються ранні стадії раку молочної залози, ніж в жінок, які ніколи їх не застосовували. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у животі, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Злоякісні пухлини можуть виявитися життєзагрозливими або призвести до смерті. Інші стани Прогестиновий компонент у препараті Ярина® є антагоністом альдостерону, що має калійзберігаючі властивості. У більшості випадків не повинно спостерігатись підвищення концентрації калію в плазмі крові. У клінічних дослідженнях у деяких пацієнток з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості та супутньому прийомі калійзберігаючих препаратів концентрація калію в плазмі незначно підвищувалася під час прийому дроспіренону. Тому концентрацію калію в плазмі крові необхідно контролювати протягом першого циклу прийому препарату у пацієнток з нирковою недостатністю та при початковій концентрації калію на верхній межі норми, особливо при супутньому прийомі калійзберігаючих препаратів. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику панкреатиту під час прийому КОК. Незважаючи на те, що невелике підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КЗК, клінічно значущі підвищення спостерігалися рідко. Проте, якщо під час прийому препарату розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки погіршення перебігу ендогенної депресії, епілепсії, хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни препарату доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому препарату. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідності корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які використовують низькодозовані КОК ( Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому препарату Ярина повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Лабораторні випробування Прийом препарату Ярина може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, концентрацію транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри зсідання крові та фібринолізу. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Дроспіренон збільшує активність реніну плазми та концентрацію альдостерону, що пов'язано з його антимінералокортикоїдним ефектом. Зниження ефективності Ефективність препарату Ярина може бути знижена в таких випадках: при пропусканні таблеток, шлунково-кишкових розладах або внаслідок лікарської взаємодії. Частота та виразність менструальноподібних кровотеч На фоні прийому препарату Ярина можуть спостерігатися нерегулярні (ациклічні) кровотечі з піхви ("мажучі" кров'янисті виділення та/або "проривні" маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних менструальноподібних кровотеч повинна проводитись після періоду адаптації, що становить близько 3 циклів прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі менструальноподібні повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження для виключення злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат Ярина приймався згідно з рекомендаціями, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, при нерегулярному застосуванні препарату та відсутності двох поспіль менструальноподібних кровотеч прийом препарату не може бути продовжений до виключення вагітності. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Ярина необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне та гінекологічне обстеження, виключити вагітність. Обсяг досліджень та частота контрольних оглядів повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики за умови необхідного обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки. Як правило, вимірюється артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, визначається індекс маси тіла, перевіряється стан молочних залоз, черевної порожнини та органів малого тазу, включаючи цитологічне дослідження епітелію шийки матки (тест з Папаніколау). Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно мати на увазі, що препарат Ярина не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Будь-які зміни у здоров'ї; Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала нерухомість (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за 4 тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому упаковки і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток та негайно звернутися за медичною допомогою, якщо є можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель; надзвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося. Випадків несприятливого впливу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами прийому препарату не виявлено.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. (активна): Діючі речовини: дроспіренон (мікронізований) 3,000 мг; етинілестрадіолу бетадекс клатрат (мікронізований) у перерахунку на етинілестрадіол 0,030 мг, кальцію левомефолат [Метафолін®] (мікронізований) 0,451 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 45,319 мг, целюлоза мікрокристалічна 24,800 мг, кроскармелоза натрію 3,200 мг, гіпролоза (5 сР) 1,600 мг, стеарат магнію 1,600 мг; Оболонка: Лак помаранчевий 2,0000 мг або (альтернативно): гіпромелоза (5 сР) 1,0112 мг, макрогол-6000 0,2024 мг, тальк 0,2024 мг, титану діоксид 0,5271 мг, барвник заліза оксид 0446 мг, барвник заліза, оксид червоний 0,0123 мг. Таблетки – 1 таб. (вітамінна): Діюча речовина: левомефолат кальцію [Метафолін®] (мікронізований) 0,451 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 48,349 мг, целюлоза мікрокристалічна 24,800 мг, кроскармелоза натрію 3,200 мг, гіпролоза (5 сР) 1,600 мг, магнію стеарат 1,600 мг; Оболонка: Лак світло-оранжевий 2,0000 мг або (альтернативно): гіпромелоза (5 сР) 1,0112 мг, макрогол-6000 0,2024 мг, тальк 0,2024 мг, титану діоксид 0,5723 мг, барвника заліза 0,0089 мг, барвник заліза оксид червоний 0,0028 мг. Набір: по 21 пігулці з комбінацією діючих речовин з 7 допоміжними вітамінними пігулками в контурну осередкову упаковку (блістер) з багатошарового матеріалу - PVC-PE-EVOH-PE-PCTFE і запечатують фольгою алюмінієвою. По 1 або 3 блістери (набору) в комплекті з блоком наклейок, що самоклеяться, для оформлення календаря прийому (у кількості 3 шт.) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки з комбінацією діючих речовин: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, на одній стороні з тисненням "Y+" у правильному шестикутнику. Допоміжні таблетки: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-оранжевого кольору, на одній стороні з тисненням "М+" у правильному шестикутнику.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген+гестаген).ФармакокінетикаДроспіренон Абсорбція При внутрішньому прийомі дроспіренон швидко і майже повністю абсорбується. Після одноразового прийому максимальна концентрація (Сmах) дроспіренону в плазмі крові дорівнює 38 нг/мл, досягається через 1-2 години. Їда не впливає на біодоступність, яка коливається в діапазоні від 76 до 85%. Розподіл Дроспіренон зв'язується з альбуміном плазми крові і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), або кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). Лише 3-5% від загальної концентрації речовини в плазмі присутня у вигляді вільного гормону, 95-97% речовини неспецифічно зв'язуються з альбуміном. Індуковане етинілестрадіолом підвищення ГСПГ не впливає на зв'язування дроспіренону білками плазми. Середній обсяг розподілу, що здається, становить 3,7±1,2 л/кг. Метаболізм Після перорального прийому дроспіренон повністю метаболізується. Більшість метаболітів у плазмі крові представлені кислотними формами дроспіренону. Дроспіренон також є субстратом для окисного метаболізму, що каталізується ізоферментом CYP ЗА4. Швидкість метаболічного кліренсу дроспіренону із плазми становить 1,5±0,2 мл/хв/кг. Виведення Концентрація дроспіренону в плазмі знижується двофазно. Друга, остаточна фаза має період напіввиведення (T1/2) близько 31 години. У незміненому вигляді дроспіренон екскретується у кількостях. Його метаболіти виводяться через шлунково-кишковий тракт та нирками у співвідношенні приблизно 1,2:1,4. Період напіввиведення метаболітів дроспіренону становить приблизно 40 годин. Рівноважна концентрація Концентрація ГСПГ не впливає на показники фармакокінетики дроспіренону. При щоденному застосуванні препарату внутрішньо концентрація дроспіренону в плазмі підвищується в 2-3 рази, рівноважна концентрація досягається через 8 днів прийому препарату. При порушенні функції нирок Дослідження показали, що концентрація дроспіренону в плазмі крові жінок з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) – 50-80 мл/хв) при досягненні рівноважного стану та у жінок з нормальною функцією нирок (КК – понад 80 мл/хв) можна порівняти. . Тим не менш, у жінок з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК - 30-50 мл/хв) середня концентрація дроспіренону в плазмі була на 37% вищою, ніж у пацієнток з нормальною функцією нирок. Не відмічено зміни концентрації калію в плазмі при застосуванні дроспіренону. Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки У жінок з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) площа під кривою "концентрація-час" (AUC) порівнянна з відповідним показником у здорових жінок з близькими значеннями Сmах у фазі абсорбції та розподілу, Т1/2 дроспіренону у хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості виявився у 1,8 разів вищим, ніж у здорових добровольців. У хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості відмічено зниження кліренсу дроспіренону приблизно на 50% порівняно зі здоровими жінками, при цьому не відмічено відмінностей у концентрації калію в плазмі у досліджуваних групах. При виявленні цукрового діабету та супутньому застосуванні спіронолактону (обидва стани розцінюються як фактори, що схильні до розвитку гіперкаліємії), підвищення концентрації калію в плазмі крові не встановлено. Таким чином, можна зробити висновок, що переносимість дроспіренону у жінок з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості хороша (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки У жінок з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) площа під кривою "концентрація-час" (AUC) порівнянна з відповідним показником у здорових жінок з близькими значеннями Сmах у фазі абсорбції та розподілу. Т1/2 дроспіренону у хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості виявився у 1,8 разів вищим, ніж у здорових добровольців з нормальною функцією печінки. У хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості відмічено зниження кліренсу дроспіренону приблизно на 50% але порівняно з жінками з нормальною функцією печінки, при цьому не відмічено відмінностей у концентрації калію в плазмі у досліджуваних групах. При виявленні цукрового діабету та супутньому застосуванні спіронолактону (обидва стани розцінюються як фактори, що схильні до розвитку гіперкаліємії), підвищення концентрації калію в плазмі крові не встановлено. Переносність дроспіренону у жінок із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості функції печінки хороша (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Етинілестрадіол Абсорбція Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Стах - 100 пг/мл досягається протягом 1-2 годин. Під час всмоктування та "першого проходження" через печінку етинілестрадіол метаболізується, внаслідок чого його біодоступність при прийомі внутрішньо становить у середньому близько 45% при високій міжіндивідуальній варіабельності – від 20 до 65%. Одночасний прийом їжі в окремих випадках супроводжується зниженням біодоступності етинілестрадіолу на 25%. Розподіл Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Очікуваний обсяг розподілу становить 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається значному первинному метаболізму в кишечнику та печінці. Етинілестрадіол та його окисні метаболіти первинно кон'юговані з глюкуронідами або сульфатом. Швидкість метаболічного кліренсу етинілестрадіолу становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; Перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга – 20 годин. Етинілестрадіол практично не виводиться у незміненому вигляді. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6. Період напіввиведення метаболітів становить приблизно 24 год. Рівноважна концентрація Рівноважний стан досягається у другій половині циклу прийому препарату, коли концентрація етинілестрадіолу в плазмі крові підвищується на 40-110% порівняно із застосуванням разової дози. Етнічна приналежність Не встановлено впливу етнічної приналежності (дослідження проведено на когортах жінок європеоїдної раси та японок) на параметри фармакокінетики дроспіренону та етинілестрадіолу. Кальція левомефолат Абсорбція Після внутрішнього прийому кальцію левомефолат швидко абсорбується і включається в пул фолатів організму. Після одноразового прийому внутрішньо 0,451 мг кальцію левомефолату через 0,5-1,5 години Сmах стає на 50 нмоль/л вище за вихідну концентрацію. Розподіл Фармакокінетика фолатів має двофазний характер: визначається пул фолатів із швидким та з повільним метаболізмом. Пул зі швидким метаболізмом, ймовірно, представляють фолати, що знову надійшли в організм, що узгоджується з Т1/2 кальцію левомефолату, який становить близько 4-5 годин після його одноразового прийому внутрішньо в дозі 0,451 мг. Пул із повільним метаболізмом відображає перетворення поліглутамату фолату, Т1/2 якого становить близько 100 днів. фолати, що надходять ззовні, і фолати, що проходять кишково-печінковий цикл, забезпечують підтримку постійної концентрації L-5-метил-ТГФ в організмі. L-5-метил-ТГФ є основною формою існування фолатів в організмі, в якій вони доставляються до периферичних тканин для участі в клітинному фолатному метаболізмі. Метаболізм L-5-метил-ТГФ представляє основну фолатну форму, що транспортується в плазмі крові. При порівнянні 0,451 мг кальцію левомефолату та 0,4 мг фолієвої кислоти було встановлено подібні механізми метаболізму та інших значущих фолатів. Коферменти фолатів залучені до 3 основних сполучених циклів метаболізму в цитоплазмі клітин. Ці цикли необхідні для синтезу тимідину та пуринів, попередників дезоксирибонуклеїнової (ДНК) та рибонуклеїнової (РНК) кислот, а також для синтезу метіоніну з гомоцистеїну та перетворення серину на гліцин. Виведення L-5-метил-ТГФ виводиться нирками у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів, а також через кишечник. Рівноважна концентрація Рівноважний стан L-5-метил-ТГФ у плазмі після прийому внутрішньо 0,451 мг кальцію левомефолату досягається через 8-16 тижнів і залежить від його вихідної концентрації. В еритроцитах рівноважна концентрація досягається в пізніші терміни через тривалість життя еритроцитів, що становить близько 120 днів.ФармакодинамікаПрепарат Ярина - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект комбінованих пероральних контрацептивних препаратів (КОК) заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії. При правильному застосуванні препарату Ярина індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які застосовують контрацептив протягом року) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати. У жінок, які приймають КОК, менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструальноподібні кровотечі, зменшується інтенсивність і тривалість кровотечі, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Також є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та яєчників при прийомі КОК. Дроспіренон, що входить до складу препарату Ярина®, має антимінералокортикоїдну активність і здатний попереджати збільшення маси тіла та появу інших симптомів (наприклад, набряків), пов'язаних з естрогензалежною затримкою рідини. Дроспіренон позитивно впливає на передменструальний синдром. У поєднанні з етинілестрадіолом дроспіренон демонструє сприятливий ефект на ліпідний профіль, що характеризується підвищенням ліпопротеїнів високої густини. Дроспіренон також має антиандрогенну активність і сприяє зменшенню вугрів (акне), жирності шкіри та волосся (себореї). Ці особливості дроспіренону слід враховувати при виборі контрацептиву жінкам із гормонозалежною затримкою рідини, а також жінкам з акне та себореєю. Дроспіренон не має андрогенної, естрогенної, глюкокортикоїдної та антиглюкокортикоїдної активності. Все це у поєднанні з антимінералокортикоїдною та антиандрогенною дією забезпечує дроспіренону біохімічний та фармакологічний профіль, подібний до природного прогестерону. При правильному застосуванні препарату індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які застосовують контрацептив протягом року), становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні препарату індекс Перля може зростати. Кислотна форма кальцію левомефолату за своєю структурою ідентична природному L-5-метилтетрагідрофолату (L-5-метил-ТГФ), основній фолатній формі, що міститься в їжі. Середня концентрація L-5-метилтетрагідрофолату в плазмі крові людей, які не використовують їжу, збагачену фолієвою кислотою, становить близько 15 нмоль/л. Левомефолат, на відміну фолієвої кислоти, є біологічно активною формою фолата. Завдяки цьому він засвоюється краще, ніж фолієва кислота. Дефіцит фолат корелює з підвищеним ризиком розвитку дефектів нервової трубки плода. Прийом левомефолату кальцію рекомендований жінкам до вагітності для задоволення підвищеної потреби у фолатах на ранніх стадіях вагітності. Для досягнення оптимального рівня фолатів може знадобитися кілька тижнів.Показання до застосуванняПероральна контрацепція. Препарат показаний для застосування у жінок, які вважають за краще використовувати як метод контрацепції прийом перорального контрацептивного препарату, для підвищення концентрації фолієвої кислоти з метою зниження ризику виникнення дефекту нервової трубки у плода в період вагітності, що виникає на тлі прийому препарату або незабаром після його припинення.Протипоказання до застосуванняПрепарат Ярина Плюс протипоказаний за наявності будь-якого зі станів/захворювань, наведених нижче. Якщо якісь із цих станів/захворювань розвиваються вперше на фоні прийому, препарат повинен бути негайно відмінений. Тромбоз (венозний та артеріальний) та тромбоемболія нині або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), цереброваскулярні порушення. Стани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Наявність множинних чи виражених факторів ризику венозного чи артеріального тромбозу. Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації печінкових проб). Тяжка та/або гостра ниркова недостатність. Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (у тому числі статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період годування груддю. Підвищена чутливість або непереносимість будь-якого компонента препарату Ярина Плюс. Препарат Ярина Плюс містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. З обережністю Слід оцінювати потенційний ризик та очікувану користь застосування препарату Ярина Плюс у кожному індивідуальному випадку за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Фактори ризику розвитку тромбозу і тромбоемболій: куріння, ожиріння, дисліпопротеїнемія, контрольована артеріальна гіпертензія, мігрень без вогнищевої неврологічної симптоматики, неускладнені пороки клапанів серця, спадкова схильність до тромбозу або кровообігу. родичів); Інші захворювання, при яких можуть відзначатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет без судинних ускладнень, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хвороба Крона та виразковий коліт, серповидно-клітинна анемія, флебіт поверхневих вен; Спадковий ангіоневротичний набряк; Гіпертригліцеридемія: Захворювання печінки, що не належать до протипоказань (див. «Протипоказання»); Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, холелітіаз, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес вагітних, хорея Сіденгама); Післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності. Якщо вагітність виявляється під час прийому препарату Ярина Плюс, прийом препарату повинен бути негайно припинено. Дані про результати прийому препарату Ярина® Плюс під час вагітності обмежені і не дозволяють зробити будь-які висновки про негативний вплив препарату на вагітність, здоров'я плода та новонародженої дитини. У той же час, великі епідеміологічні дослідження не виявили підвищеного ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які приймали КОК до вагітності, або тератогенної дії у випадках прийому КОК з необережності в ранні терміни вагітності. Конкретних епідеміологічних досліджень щодо препарату Ярина Плюс не проводилося. Період грудного вигодовування Препарат протипоказаний у період грудного вигодовування. Прийом препарату може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяСерйозні небажані явища прийому КОК описані також у розділі "Запобіжні заходи". При прийомі препарату Ярина відзначалися описані нижче побічні реакції. Системно-органні класи (MedDRA) Часто; (від ≥1/100 до <1/10) Не часто; (від ≥1/1000 до <1/100) Рідко; (від ≥1/10 000 до <1/1 000) Порушення з боку імунної системи реакція гіперчутливості; Бронхіальна астма Порушення психіки Пригнічений настрій Підвищення лібідо; Зниження лібідо Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Гіпоакузія Порушення з боку судин Мігрень Підвищення артеріального тиску (АТ); Зниження АТ Венозна тромбоемболія; Артеріальна тромбоемболія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Блювота; Діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Екзема; Сверблячка; Алопеція Вузловата еритема; Багатоформна еритема Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Міжменструальні кровотечі; Біль у молочних залозах; Нагрубання молочних залоз; Виділення із піхви; Кандидозний вульвовагініт збільшення молочних залоз; Вагінальна інфекція Виділення із молочних залоз Загальні розлади Затримка рідини; збільшення маси тіла; Зниження маси тіла Опис окремих побічних реакцій У пацієнток, які приймають КОК, є підвищений ризик розвитку артеріальних та венозних тромботичних та тромбоемболічних порушень, включаючи інфаркт міокарда, інсульт, транзиторні ішемічні атаки, тромбоз глибоких вен та тромбоемболію легеневої артерії. Повідомлялося про наступні серйозні побічні реакції у жінок, які застосовують КОК. Дані побічні реакції: венозні тромбоемболічні порушення; артеріальні тромбоемболічні порушення; Підвищення артеріального тиску; Пухлини печінки; Розвиток або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: хвороба Крона, виразковий коліт, епілепсія, міома матки, порфірія, системний червоний вовчак, герпес під час вагітності, хорея Сіденгама, гемолітико-уремічний синдром, холестатична; Хлоазму; Гострі або хронічні порушення функції печінки, при яких може знадобитися скасування КОК до нормалізації функціональних проб печінки; У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують пероральні контрацептивні препарати, підвищена незначно. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинний зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено. Взаємодія Взаємодія інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами може призводити до "проривних" кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Ярина® Плюс Можлива взаємодія з лікарськими препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів лікування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Короткострокова терапія Жінкам, які отримують лікування такими препаратами на додаток до препарату Ярина Плюс, рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів, а також протягом 28 днів після їх відміни. У разі необхідності продовження терапії препаратом-індуктором після того, як закінчено прийом таблеток із поточної упаковки препарату Ярина® Плюс, слід розпочинати прийом таблеток із нової упаковки препарату Ярина® Плюс без звичайної перерви у прийомі. Довгострокова терапія Жінкам, які довго приймають препарати - індуктори мікросомальних ферментів печінки, рекомендується використовувати інший надійний негормональний метод контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс препарату Ярина® Плюс (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять звір. Речовини з різним впливом на кліренс препарату Ярина Плюс При сумісному застосуванні з препаратом Ярина® Плюс багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс КЗК (інгібітори ферментів) Сильні та помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад, ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад, кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік або підвищують плазмові концентрації. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив препарату Ярина Плюс на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro дроспіренон здатний слабко або помірно пригнічувати ферменти цитохрому Р450 CYP1 Al, CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4. На підставі досліджень взаємодії in vivo у жінок-добровольців, які приймали омепразол, симвастатин або мідазолам як маркерні субстрати, можна зробити висновок, що клінічно значущий вплив 3 мг дроспіренону на метаболізм лікарських препаратів, опосередкований ферментами цитохрому Р450, є малоймовірним. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYPIA1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі крові (наприклад, мідазоламу), тоді як плазмові концентрації субстратів CYP1A2 можуть зростати слабо (наприклад, тео ) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіолмістких препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових жінок. Інші форми взаємодії У пацієнток з непорушеною функцією нирок поєднане застосування дроспіренону та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або нестероїдних протизапальних препаратів не має значного ефекту на концентрацію калію в плазмі крові. Проте, поєднане застосування препарату Ярина Плюс з антагоністами альдостерону або калійзберігаючими діуретиками не вивчено. При сумісному прийомі з цими препаратами концентрацію калію в плазмі слід контролювати протягом першого циклу прийому препарату.Спосіб застосування та дозиЯк і коли приймати таблетки Таблетки слід приймати внутрішньо по порядку, вказаному на упаковці, щодня в один і той же час, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Приймають по 1 таблетці на день безперервно протягом 28 днів. Прийом таблеток з наступної упаковки починається відразу після завершення прийому таблеток попередньої упаковки. Кровотеча "скасування", як правило, починається на 2-3 день після початку прийому таблеток, що не містять гормонів, і може ще не завершитися до початку прийому таблеток з наступної упаковки. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Ярина® Плюс Коли жодний гормональний протизаплідний засіб не застосовувався у попередньому місяці Прийом препарату Ярина Плюс слід починати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку, що промаркована відповідним днем ​​тижня. Потім слід приймати пігулки по порядку. Дозволяється починати прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток із першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. При переході з інших комбінованих контрацептивних препаратів (КЗК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Ярина® Плюс наступного дня після прийому останньої активної таблетки з попередньої упаковки, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів, що містять 28 таблеток (в упаковці). Починати прийом препарату Ярина® Плюс слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів із пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Ярина® Плюс слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять лише гестагени ("міні-пили", ін'єкційні форми, імплантат) або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Ярина Плюс можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - в день їх видалення, з ін'єкційної форми - в день, коли повинна бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх цих випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток Ярина® Плюс необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності. Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності у другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Ярина Плюс, необхідно виключити вагітність. Як поводитися з упаковкою препарату Ярина® Плюс В упаковку препарату Ярина® Плюс входять 1 або 3 блістери, у яких міститься 21 таблетка, що містить гормони, та 7 допоміжних таблеток (останній ряд). В упаковку також вкладено самоклеючий календар прийому, що складається з 7 смужок, що самоклеяться, із зазначеними на них назвами днів тижня (у вигляді 3 блоків наклейок). Необхідно вибрати смужку, де першим зазначений той день тижня, коли починається прийом таблеток. Наприклад, якщо початок прийому таблеток припадає на середу, слід використовувати смужку, яка починається зі "СР". Смужку наклеюють уздовж верхньої частини упаковки, щоб позначення першого дня знаходилося над тією таблеткою, на яку спрямована стрілка з написом "Старт". Тепер видно, який день тижня слід прийняти кожну таблетку. Припинення прийому препарату Ярина Плюс Можна припинити прийом препарату Ярина Плюс у будь-який час. Якщо вагітність не планується, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Ярина Плюс. Прийом пропущених пігулок Пропуск таблеток, які містять гормони, можна ігнорувати. Проте їх слід викинути, щоб випадково не продовжити період прийому таблеток, які не містять гормони. Наступні рекомендації стосуються лише пропуску таблеток, що містять гормони: Якщо запізнення в прийомі таблетки, що містить гормони менше 12 годин, протизаплідна дія препарату Ярина Плюс зберігається. Необхідно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, а наступні приймати у звичайний час. Якщо запізнення у прийомі таблетки, що містить гормони, становило понад 12 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше підряд таблеток пропущено, і чим ближче цей пропуск до початку прийому або до кінця прийому, тим вищий ризик настання вагітності. При цьому можна керуватися двома основними правилами: прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів; Для досягнення адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи потрібні 7 днів безперервного прийому таблеток, що містять гормони. Відповідно, якщо запізнення у прийомі таблеток, що містять гормони, становило більше 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки більше 36 годин), можна рекомендувати наступне: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів додатково необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом 7 днів перед пропуском таблетки, необхідно врахувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо всі таблетки були прийняті правильно протягом попередніх 7 днів, немає необхідності використовувати додаткові контрацептивні заходи. Інакше, а також при пропусканні двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться помаранчеві (що містять гормони) таблетки в упаковці. Сім світло-жовтогарячих (допоміжних) таблеток слід викинути і негайно починати прийом помаранчевих (що містять гормони) таблеток з нової упаковки. Поки не закінчаться помаранчеві (що містять гормони) таблетки з другої упаковки, кровотеча "скасування" малоймовірна, проте можуть відзначатися "що виділяють" виділення та/або "проривні" кровотечі. Перервати прийом помаранчевих (що містять гормони) таблеток з поточної упаковки, потім зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого слід розпочинати прийом препарату з нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок менструації на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Щоб відстрочити настання менструальноподібної кровотечі слід пропустити прийом 7 світло-помаранчевих (не містять гормони) таблеток з поточної упаковки та продовжити прийом помаранчевих (що містять гормони) таблеток вже з наступної упаковки препарату Ярина® Плюс. Якщо Ви прийняли всі 21 помаранчеві пігулки з другої упаковки, у цьому випадку слід прийняти також і 7 світло-помаранчевих пігулок і відразу починати прийом пігулок з нової упаковки. Таким чином, цикл може бути продовжений, за бажанням, на будь-який термін, аж до 3 тижнів, поки не будуть прийняті всі помаранчеві таблетки з другої упаковки. Якщо Ви хочете, щоб менструальноподібна кровотеча почалася раніше, слід припинити прийом помаранчевих таблеток з другої упаковки, викинути її і зробити перерву в прийомі всіх таблеток не більше ніж на 7 днів, а потім слід розпочинати прийом таблеток з нової упаковки. У цьому випадку менструальноподібна кровотеча почнеться приблизно через 2-3 дні після прийому останньої помаранчевої пігулки з другої упаковки. Під час прийому препарату Ярина Плюс з другої упаковки можуть відзначатися "мажучі" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому помаранчевих (що містять гормони) таблеток. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Якщо Ви приймаєте таблетки відповідно до рекомендацій, менструальноподібні кровотечі будуть у Вас приблизно один і той же день кожні 4 тижні. Якщо Ви хочете змінити день початку менструальноподібної кровотечі, скоротите період прийому світло-жовтогарячих таблеток на стільки, на скільки днів Ви хочете змінити початок менструалиподібної кровотечі. Наприклад, якщо Ваш цикл зазвичай починається в п'ятницю, а в майбутньому Ви хочете, щоб він починався у вівторок (3 днями раніше), прийом таблеток з наступної упаковки потрібно починати на 3 дні раніше, ніж зазвичай, тобто не використовувати 3 останні світло- помаранчеві таблетки з поточної упаковки та починати прийом помаранчевих таблеток із наступної упаковки. Чим менше світло-жовтогарячих таблеток Ви приймете, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане. Під час прийому пігулок препарату Ярина® Плюс з наступної упаковки можуть відзначатися "мажучі" виділення та/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Ярина® Плюс показаний лише після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток. У літніх Препарат Ярина Плюс не застосовується після менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат протипоказаний до застосування у жінок із тяжкими порушеннями функції печінки. При порушеннях функції нирок Препарат протипоказаний до застосування у жінок з тяжкими порушеннями функції нирок та при гострій нирковій недостатності.ПередозуванняПро випадки передозування препарату Ярина Плюс не повідомлялося. Симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні: нудота, блювання, кров'яні виділення, що мажуть, з піхви або метрорагія (частіше у молодих жінок). Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування. Кальція левомефолат та його метаболіти ідентичні фолатам, що входять до складу харчових продуктів, щоденне споживання яких не завдає шкоди організму. Прийом кальцію левомефолату в дозі 17 мг/дн (доза в 37 разів вище, що міститься в 1 таблетці препарату Ярина Плюс), протягом 12 тижнів добре переносився.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із станів, захворювань та факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування препарату Ярина Плюс у кожному індивідуальному випадку та обговорити його з жінкою до того, як вона вирішить розпочати прийом препарату. даного препарату. Захворювання серцево-судинної системи Є епідеміологічні дані про підвищення частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт) при прийомі КЗК. Ці захворювання спостерігаються рідко. Ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) є максимальним у перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик присутній після первісного використання комбінованих пероральних контрацептивів або відновлення використання одного і того ж або різних комбінованих пероральних контрацептивів (після перерви між прийомами препарату 4 тижні і більше). Дані великого проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнтів показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані комбіновані пероральні контрацептиви (< 50 мкг етинілестрадіолу) у два-три рази вище, ніж у невагітних пацієнток, які не приймають КОК, проте цей ризик залишається нижчим порівняно з ризиком ВТЕ при вагітності та пологах. Дані великого проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнтів показують, що у жінок з факторами ризику ВТЕ або без них, які використовують етинілестрадіол/дроспіренон, що містять контрацептиви у дозуванні 0,03 мг/3 мг відповідно, частота виникнення ВТЕ та сама, що і при застосуванні левоноргестрілу. -містили пероральних контрацептивів. ВТЕ може призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється як тромбоз глибоких вен, або емболія легеневої артерії, може статися при використанні будь-яких комбінованих пероральних контрацептивів. Вкрай рідко при використанні комбінованих пероральних контрацептивів виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки. Єдиної думки щодо зв'язку між виникненням цих подій та застосуванням комбінованих пероральних контрацептивів відсутня. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ) включають наступне: односторонній набряк нижньої кінцівки або вздовж вени нижньої кінцівки, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури у ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів . Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) полягають у наступному: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, «задишка», «кашель») є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших більш-менш тяжких подій (наприклад, інфекція дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту полягають у наступному: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, верхніх або нижніх кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням: раптова одно- або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність з епілептичним нападом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість та слабке посиніння кінцівок, гострий живіт. Симптоми інфаркту міокарда включають: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, відчуття стиснення або розпирання у грудях, у руці або за грудиною; дискомфорт з іррадіацією у спину, вилицю, гортань, руку, шлунок; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може призвести до смерті. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується: - з віком; - у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); за наявності: - ожиріння (індекс маси тіла більш ніж 30 кг/м2); - сімейного анамнезу (наприклад, венозної чи артеріальної тромбоемболії колись у близьких родичів чи батьків щодо молодому віці). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому препарату Ярина Плюс; - тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих ситуаціях бажано припинити використання препарату Ярина "Плюс (у разі планованої операції принаймніза чотири тижні до неї) та не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації; - дисліпопротеїнемії; - артеріальної гіпертензії: - мігрені; - захворювань клапанів серця; - фібриляції передсердь. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку венозної тромбоемболії залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатись при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені під час застосування препарату ЯринаПлюс (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного припинення прийому цього препарату. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до венозного або артеріального тромбозу відноситься наступне: резистентність до активованого білка С, гіпергомоцистеїнемія, недолік антитромбіну-III недолік білка С, недолік білка S, антифосфоліпіда антитіло Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих пероральних контрацептивів (< 0.05 мг етинілестрадіолу). Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча іапіломавірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Обговорюється можливість взаємозв'язку цих даних зі скринінгом захворювань шийки матки та з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок до 40 років, збільшення кількості діагнозів раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути наслідком ретельного спостереження і більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК. У жінок, які коли-небудь застосовували КОК,виявляються більш ранні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а в окремих випадках - злоякісних новоутворень печінки, які в окремих пацієнток призвели до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. При появі сильних болів у ділянці живота, збільшенні печінки або ознаках внутрішньочеревної кровотечі це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани Клінічні дослідження показали відсутність впливу дроспіренону на концентрацію калію у плазмі хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. Тим не менш, у хворих з порушенням функції нирок та вихідною концентрацією калію на верхньому кордоні норми не можна виключити ризик розвитку гіперкаліємії на фоні прийому лікарських засобів, що призводять до затримки калію в організмі. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявності цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту під час прийому КОК. Незважаючи на те. що невелике підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КОК, клінічно значущі підвищення спостерігалися рідко. Проте, якщо під час прийому препарату Ярина Плюс розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити цей препарат та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних АТ. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес вагітних; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати припинення прийому Ярина Плюс до тих пір, поки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидивна холестатична жовтяниця, яка розвивається вперше під час вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому препарату Ярина Плюс. Хоча КОК можуть впливати на резистентність до інсуліну та толерантність до глюкози, немає необхідності зміни терапевтичного режиму у хворих на цукровий діабет, які застосовують препарат Ярина Плюс. Тим не менш, жінки з цукровим діабетом повинні ретельно спостерігатися під час прийому препарату. Іноді може розвинутися хлоазму. особливо у жінок з наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому препарату Ярина® Плюс повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Фолати можуть маскувати нестачу вітаміну В 12. Доклінічні дані з безпеки Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень для виявлення токсичності при багаторазовому прийомі доз препарату, а також генотоксичності. канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на наявність особливого ризику для людини. Тим не менш, слід пам'ятати, що статеві гормони можуть сприяти зростанню деяких гормонозалежних тканин та пухлин. Лабораторні випробування Прийом препарату Ярина Плюс може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, концентрацію транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри зсідання крові та фібринолізу. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Дроспіренон збільшує активність реніну плазми та концентрацію альдостерону, що пов'язано з його антимінералокортикоїдним ефектом. Є теоретична можливість підвищення концентрації калію у плазмі крові у жінок, які отримують препарат Ярина Плюс одночасно з іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію у плазмі крові. До цих препаратів відносяться антагоністи рецепторів ангіотензину II, калійзберігаючі діуретики та антагоністи альдостерону. Однак у дослідженнях,що оцінювали взаємодію дроспіренону з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або індометацином, не було виявлено достовірної різниці між концентрацією калію в плазмі порівняно з плацебо. Зниження ефективності Ефективність препарату Ярина Плюс може бути знижена в таких випадках: при пропусканні таблеток, блюванні та діареї або в результаті лікарської взаємодії. Частота та виразність менструальноподібних кровотеч На фоні прийому препарату Ярина Плюс можуть відзначатися нерегулярні (ациклічні) кров'яні виділення та кровотечі з піхви (мажуть кров'янисті виділення або "проривні" маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись після періоду адаптації, що становить приблизно 3 цикли. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча «скасування». Якщо препарат Ярина Плюс приймався згідно з рекомендаціями, малоймовірно, що жінка вагітна. Проте, при нерегулярному застосуванні препарату Ярина Плюс та відсутності двох поспіль кровотеч «скасування», прийом препарату не може бути продовжений до виключення вагітності. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне фізикальне обстеження (включаючи вимірювання АТ, частоти серцевих скорочень, визначення індексу маси тіла, обстеження молочних залоз), гінекологічне обстеження, цитологічне дослідження шийки матки ), виключити вагітність. При відновленні прийому препарату Ярина Плюс обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначається індивідуально, але не рідше 1 разу на б місяців. Слід попередити жінку, що препарат Ярина Плюс не оберігає від ВІЛ-інфекції та інших захворювань, що передаються статевим шляхом!Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему