АстраЗенека

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: анастрозол 1,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 93,0 мг, повідон 2,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 3,0 мг, стеарат магнію 1,0 мг; склад плівкової оболонки: гіпромелоза 1,50 мг, макрогол 300 0,30 мг, титану діоксид 0,45 мг. 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ; по 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, покриті плівковою оболонкою; з гравіюванням А – на одній стороні та Adx на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування анастрозолу швидке, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 2 годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи зменшує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію препарату в плазмі при одноразовому прийомі добової дози препарату Арімідекс. Після 7-денного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок у постменопаузі. Зв'язок із білками плазми крові – 40%. Анастрозол виводиться повільно, період напіввиведення із плазми становить 40-50 годин. Екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі. Менше 10% дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронізацією. Метаболіти виводяться переважно із сечею. Триазол, основний метаболіт, що визначається в плазмі, не пригнічує ароматазу. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАрімідекс® є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження рівня циркулюючого естрадіолу у хворих на рак молочної залози має терапевтичний ефект. У жінок у постменопаузі Арімідекс у добовій дозі 1 мг викликає зниження рівня естрадіолу на 80%. Арімідекс® не має прогестогенної, андрогенної та естрогенної активності. Арімідекс® у добових дозах до 10 мг не впливає на секрецію кортизолу та альдостерону, отже, при застосуванні препарату Арімідекс® не потрібне замісне введення кортикостероїдів. Вплив на мінеральну щільність кісткової тканини Показано, що у пацієнток з раннім гормонопозитивним раком молочної залози в постменопаузі, які приймають Арімідекс®, зміни кісткової системи можуть бути попереджені відповідно до стандартів, встановлених для лікування пацієнток з певним ризиком переломів. Так, перевага препарату Арімідекс® у комбінації з бісфосфонатами (порівняно з терапією тільки препаратом Арімідекс®) у пацієнтів із середнім та високим ризиком виникнення переломів була продемонстрована вже через 12 місяців за показниками мінеральної кісткової щільності, структурної зміни кісткової тканини та маркерів кісткової резорбції. Більш того, у групі низького ризику не було відзначено зміни показника мінеральної кісткової щільності на фоні терапії одним препаратом Арімідекс і підтримуючого лікування вітаміном D і кальцієм. Ліпіди При терапії препаратом Арімідекс, у тому числі при прийомі в комбінації з бісфосфонатами, не виявлено змін рівня ліпідів у плазмі.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього раку молочної залози, з позитивними гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі, у тому числі після ад'ювантної терапії тамоксифеном протягом 2-3 років. Перша лінія терапії місцеворозповсюдженого або метастатичного раку молочної залози з позитивними або невідомими гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі. Друга лінія терапії поширеного раку молочної залози, що прогресує після лікування тамоксифеном, у жінок у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до анастрозолу або до інших складових частин препарату. Вагітність та період годування груддю. У жінок у пременопаузі. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). Помірна або виражена печінкова недостатність (безпека та ефективність не встановлена). Супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени. Дитячий вік (безпека та ефективність у дітей не встановлена). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Побічна діяЧастота народження була розрахована з числа небажаних явищ, що спостерігаються в рамках III фази дослідження у 9366 жінок з операбельним раком молочної залози в постменопаузі, які отримували лікування протягом 5 років, при цьому частота небажаних явищ у групах порівняння та думка дослідника щодо залежності небажаного явища від досліджуваного. препарату не враховано. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (більше або дорівнює 10%); часто (від 1 до 10%); нечасто (від 0,1 до 1%); рідко (від 0,01 до 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%). З боку судин: дуже часто – "припливи". З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – артралгія / скутість суглобів, артрит, часто – біль у кістках, міалгія, нечасто – тригерний палець. З боку статевих органів та молочної залози: часто – сухість слизової оболонки піхви; вагінальні кровотечі (в основному, протягом перших тижнів після відміни або зміни попередньої гормональної терапії на Арімідекс). З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірні висипання, часто – витончення волосся (алопеція), алергічні реакції, нечасто – кропив'янка, рідко – мультиформна еритема, анафілактоїдна реакція, шкірний васкуліт (включаючи окремі випадки пурпури) (синдром Шенлейна) , дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, часто – діарея, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, нечасто – підвищення активності гамма-глютамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, синдром зап'ястного каналу (в основному, спостерігався у пацієнток з факторами ризику даного захворювання), порушення чутливості (у тому числі парестезія, втрата чи збочення смакових відчуттів). З боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія, гіперхолестеринемія, нечасто – гіперкальціємія (з/без підвищення концентрації паратгормону). Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим, підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Загальні розлади: дуже часто – астенія легкого або помірного ступеня виразності. Небажані явища, зазначені в ході клінічних досліджень, не пов'язані з прийомом препарату Арімідекс: анемія, запор, диспепсія, біль у спині, біль у животі, підвищення артеріального тиску, підвищення маси тіла, депресія, безсоння, запаморочення, тривожність, парестезії.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування препарату Арімідекс з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі препарату Арімідекс® одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування препарату Арімідекс у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію препарату Арімідекс, у зв'язку з чим вони не повинні призначатися одночасно з препаратом Арімідекс. Не слід призначати тамоксифен одночасно з препаратом Арімідекс, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину. Проковтнути таблетку повністю, запиваючи водою. Рекомендується приймати препарат одночасно. Дорослі, включаючи літніх людей: по 1 мг внутрішньо 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування - 5 років. Порушення функції нирок: коригування дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок не потрібне. Порушення функції печінки: коригування дози у пацієнтів з легким ступенем порушення функції печінки не потрібне.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза препарату Арімідекс®, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлена. Специфічного антидоту не існує, у разі передозування лікування має бути симптоматичним. Можна індукувати блювання, якщо хворий перебуває у свідомості. Може бути проведений діаліз. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за хворим та контроль функції життєво важливих органів та систем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність у дітей не встановлена. У жінок з рецепторонегативною пухлиною до естрогенів ефективність препарату Арімідекс не була продемонстрована, крім тих випадків, коли була попередня позитивна клінічна відповідь на тамоксифен. У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза має бути підтверджена визначенням статевих гормонів у сироватці крові. Немає даних щодо застосування препарату. Арімідекс у пацієнтів з помірною або вираженою печінковою недостатністю та у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). У разі збереження маткової кровотечі на фоні прийому препарату Арімідекс® необхідна консультація та спостереження гінеколога. Препарати, що містять естрогени, не повинні призначатися одночасно з препаратом Арімідекс, оскільки ці препарати нівелюватимуть його фармакологічну дію. Знижуючи рівень циркулюючого естрадіолу, Арімідекс може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини з подальшим підвищенням ризику перелому. Пацієнтки з таким високим ризиком підлягають лікуванню відповідно до посібника з терапії даних ускладнень. У пацієнток, які страждають на остеопороз або мають ризик розвитку остеопорозу, мінеральна щільність кісткової тканини повинна оцінюватися методом денситометрії, наприклад, DEXA скануванням (Dual-Energy, X-ray Absorptiometry - двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії), на початку лікування та в динаміці. При необхідності повинні бути розпочаті лікування або профілактика, остеопороз, під ретельним наглядом лікаря. Немає даних про одночасне застосування анастрозолу та препаратів-аналогів ЛГРГ. Невідомо, чи покращує анастрозол результати лікування при спільному використанні з хіміотерапією. Дані щодо безпеки при тривалому лікуванні анастрозолом поки що не отримані. При застосуванні препарату Арімідекс частіше, ніж при терапії тамоксифеном, спостерігалися ішемічні захворювання, проте статистичної значущості при цьому не відзначено. Ефективність та безпека препарату Арімідекс і тамоксифену при їх одночасному застосуванні незалежно від статусу гормональних рецепторів можна порівняти з такими при використанні одного тамоксифену. Точний механізм цього явища поки що не відомий. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії препарату Арімідекс®, такі як астенія та сонливість, можуть негативно впливати на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації, уваги та швидкості психомоторних реакцій. У зв'язку з цим рекомендується при появі цих симптомів дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Одна таблетка містить активну речовину кандесартану цилексетилу 16 мг; допоміжні речовини: кармелоза кальцію (кармелози кальцієва сіль) 5,6 мг, гіпоролоза (гідроксипропіл целюлоза) 4,0 мг, барвник заліза оксид червоний Е 172 0,065 мг (для дозування 8 мг), 0,26 мг (для дозування 16 мг) ; лактози: моногідрат 89,4 мг (для дозування 8 мг), 81,4 мг (для дозування 16 мг), магнію стеарат 0,4 мг, кукурудзяний крохмаль 20,0 мг, макрогол 2,6 мг. По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінію. По 2 блістери в картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиРожеві круглі двоопуклі таблетки, з ризиком та гравіюванням у вигляді літери "А" над рисою і літерами "СН" під рисою на одній стороні і "016" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивне, що блокує АТ 1 -рецептори.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартану цилексетил є проліками для прийому внутрішньо. Швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан за допомогою ефірного гідролізу при всмоктуванні з травного тракту, міцно зв'язується з АТ 1 -рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо розчину кандесартану цилексетилу становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованого препарату порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. C maxу сироватці крові досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в межах рекомендованих концентрація кандесартану підвищується лінійно. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Прийом їжі не надає значного впливу AUC, тобто. Одночасний прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність препарату. Кандесартан активно зв'язується з білками плазми (>99%). V d кандесартану становить 0,1 л/кг. Метаболізм та виведення з організму Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками та жовчю у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується у печінці. T 1/2 кандесартану становить приблизно 9 год. Кумуляція в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс – близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану цилексетилу близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартану і 7% - у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% - у вигляді неактивного метаболіту. У літніх хворих (старше 65 років) C max та AUC кандесартану збільшуються на 50 та 80% відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак, гіпотензивний ефект та частота виникнення побічних ефектів при застосуванні Атаканда не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 70% відповідно, тоді як T 1/2 препарату не змінювався порівняно з хворими з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 110% відповідно, а T 1/2 препарату збільшувався у 2 рази. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, були виявлені такі ж фармакокінетичні параметри кандесартану, як у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%. ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу та стимуляція клітинного зростання. Всі ці ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину II з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (АТ 1 -рецептори). Кандесартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ 1 типу. Кандесартан не інгібує АПФ, який здійснює перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій ССС. Внаслідок блокування АТ 1 -рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення рівня реніну, ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія При артеріальній гіпертензії кандесартан спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням ОПСС без зміни ЧСС. Не спостерігалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також синдрому відміни (синдром «рикошету») після припинення терапії. Початок гіпотензивної дії після прийому першої дози кандесартану цилексетилу зазвичай розвивається протягом 2 годин. Кандесартана цилексетил, що призначається 1 раз на добу, забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартану цилексетилу спільно з гідрохлортіазидом призводить до посилення гіпотензивного ефекту. Спільне застосування кандесартану цилексетилу та гідрохлортіазиду (або амлодипіну) добре переноситься. Ефективність препарату не залежить від віку та статі пацієнтів. Кандесартана цилексетил збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартану цилексетилу в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не впливає на рівень глюкози та ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом типу 2. Клінічна дія кандесартану цилексетилу на рівень захворюваності та смертності при прийомі в дозі 8–16 мг (середня доза 12 мг) 1 раз на добу досліджувалась під час рандомізованого клінічного дослідження за участю 4937 літніх пацієнтів (вік від 70 до 89 років, 21% пацієнтів у віці 80 років і старше) з артеріальною гіпертензією м'якого та помірного ступеня тяжкості, які отримують терапію кандесартану цилексетилом у середньому протягом 3,7 років (дослідження COPE – дослідження когнітивних функцій та прогнозу у літніх пацієнтів). Пацієнти отримували кандесартан або плацебо, при необхідності, у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, відмічено зниження артеріального тиску зі 166/90 до 145/80 мм рт. ст. та в контрольній групі - зі 167/90 до 149/82 мм рт. ст.Статистично значимих відмінностей частоти серцево-судинних ускладнень (летальність внаслідок серцево-судинних захворювань, частота інфаркту міокарда та інсульту, що не призвели до смертельного результату) між двома групами пацієнтів не було відзначено. У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, було відмічено 26,7 випадків виникнення серцево-судинних ускладнень на 1000 пацієнтів у порівнянні з 30 випадками на 1000 пацієнтів у контрольній групі (співвідношення ризиків = 0,89; 95% довірчий інтервал 0 75-1,06; р = 0,19). Хронічна серцева недостатність Згідно з результатами дослідження CHARM (Кандесартан при хронічній серцевій недостатності — Оцінка Зниження рівня Смертності та Захворюваності) застосування кандесартану цилексетилу призводило до зниження частоти летальних наслідків та необхідності госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності та поліпшення систолічної функції лівого шлуночка. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю на додаток до основної терапії отримували кандесартану цилексетил у дозі 4-8 мг на добу з підвищенням дози до 32 мг на добу або до максимальної терапевтичної дози (середня доза кандесартану становила 24 мг). Медіана тривалості спостереження становила 377 міс. Через 6 місяців терапії 63% пацієнтів, які продовжували приймати кандесартану цилексетил (89%), отримували терапевтичну дозу 32 мг. В іншому дослідженні CHARM-Alternative (n=2028) брали участь пацієнти зі зниженою (≤40%) фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), які не отримували інгібітор АПФ через непереносимість (в основному кашлю — 72%); показники частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності були значно нижчими у групі пацієнтів, які отримували кандесартан у порівнянні з групою плацебо (співвідношення ризиків =0,77; 95% довірчий інтервал 0,67–0,89 ; р<0,001). Зниження відносного ризику становило 23%. У цьому дослідженні для запобігання одному випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності було необхідно проводити лікування 14 пацієнтів протягом усього періоду дослідження.Комбінований критерій, що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,80; 95% довірчий інтервал 0,7- 0,92; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,80; 95% довірчий інтервал 0,7-0,92 ; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,80; 95% довірчий інтервал 0,7-0,92 ; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).95% довірчий інтервал 07-092; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).95% довірчий інтервал 07-092; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008). У дослідженні CHARM-Added (n=2548) у пацієнтів зі зниженою ФВЛШ ≤40%, які отримували інгібітори АПФ, комбінований критерій, що включав показник летальності від серцево-судинних захворювань і першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності був значно нижчим у групі пацієнтів , які отримували кандесартан, порівняно з групою плацебо (співвідношення ризиків =0,85; 95% довірчий інтервал 0,75–0,96; р=0,011), що відповідало зниження відносного ризику на 15%. У цьому дослідженні для запобігання одному випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності було необхідно проводити лікування 23 пацієнтів протягом усього періоду дослідження. Значення комбінованого критерію ефективності,включав оцінку частоти летальних випадків незалежно від їх причин або частоти першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, був значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,87; 95% довірчий інтервал 0,78-0,98 р=0,021), що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності класифікації NYHA (р=0,02).що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності класифікації NYHA (р=0,02).що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності класифікації NYHA (р=0,02). У дослідженні CHARM-Preserve (n=3023) у пацієнтів із збереженою систолічною функцією (ФВЛШ >40%) не було виявлено статистично достовірних відмінностей значення комбінованого критерію ефективності, який включав частоту летальних результатів і частоту першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, у групах кандесартану та плацебо (співвідношення ризиків =0,89; 95% довірчий інтервал 0,77–1,03; р=0,118). Невелике чисельне зниження цього критерію зумовлювалося зниженням частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності. У цьому дослідженні був показано впливу кандесартану на частоту летальних результатів. При роздільному аналізі результатів 3-х досліджень програми CHARM не було отримано достовірних відмінностей частоти летальних наслідків у групах кандесартану та плацебо. Однак частота летальних наслідків була оцінена в об'єднаній популяції досліджень CHARM-Alternative і CHARM-Added і у всіх трьох дослідженнях (співвідношення ризиків = 0,91; 95% довірчий інтервал 0,83-1,0; р = 0,055). Зниження частоти летальних наслідків та частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності на тлі терапії кандесартаном не залежало від віку, статі та супутньої терапії. Кандесартан також був ефективним у пацієнтів, які приймали бета-адреноблокатори у поєднанні з інгібіторами АПФ, при цьому ефективність кандесартану не залежала від того, чи пацієнт приймає оптимальну дозу інгібітора АПФ чи ні. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) прийом кандесартану сприяв зниженню ОПСС та капілярного тиску в легенях, підвищенню активності реніну та концентрації ангіотензину II у плазмі крові, а також зниженню рівня альдостерону.⁠Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого шлуночка ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кандесартану цилексетилу або інших компонентів, що входять до складу препарату; виражені порушення функції печінки та/або холестаз; вагітність та період лактації. З обережністю: у хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну <30 мл/хв), двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, з гемодинамічно значущим стенозом аортального та мітрального клапана, після пересадки нирки в анамнезі, у хворих з цеми. ІХС, гіперкаліємією, у хворих зі зниженим ОЦК, первинним гіперальдостеронізмом (відсутня достатня кількість даних щодо клінічних досліджень), гіпертрофічною кардіоміопатією, у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяУ людського ембріона система кровопостачання нирки, що залежить від розвитку РААС, починає формуватися у ІІ триместрі вагітності. Таким чином, ризик для плода збільшується при призначенні Атаканда у II та III триместрах вагітності. Препарати, що мають пряму дію на РААС, можуть викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого аж до летального результату при застосуванні препарату у II та III триместрах вагітності. У дослідженнях на тваринах виявлено пошкодження нирок в ембріональному та неонатальному періодах при застосуванні кандесартану цилексетилу. Передбачається, що механізм ушкодження обумовлений фармакологічною дією препарату на РААС. Грунтуючись на отриманій інформації, не слід застосовувати Атаканд під час вагітності. Якщо вагітність виявлена ​​в період лікування Атакандом , терапія повинна бути припинена. Наразі невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. У зв'язку з можливою небажаною дією на немовлят, Атаканд ® не слід застосовувати в період грудного годування.Побічна діяАртеріальна гіпертензія Побічні ефекти в ході клінічних досліджень мали помірний і минущий характер і були порівняні за частотою з групою плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів на фоні прийому Атаканда не залежала від дози препарату та віку пацієнта. Частота випадків припинення терапії у зв'язку з побічними ефектами була подібною при використанні кандесартану цилексетилу (2,4%) та плацебо (2,6%). У ході аналізу даних проведених досліджень повідомлялося про наступні побічні ефекти, що часто (>1/100) зустрічалися на тлі прийому кандесартану цилексетилу. Описані побічні ефекти спостерігалися із частотою хоча б на 1% більше, ніж у групі плацебо. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині. Інфекції: респіраторні інфекції. Лабораторні показники: в цілому при застосуванні Атаканда не було відзначено клінічно значущих змін стандартних лабораторних показників. Як і при застосуванні інших інгібіторів РААС, може спостерігатись невелике зниження концентрації гемоглобіну. Спостерігалося збільшення вмісту креатиніну, сечовини або калію та зменшення вмісту натрію. Підвищення рівня АЛТ було відзначено дещо частіше при застосуванні Атаканда у порівнянні з плацебо (1,3% замість 0,5%). При застосуванні Атаканда зазвичай не потрібно регулярного контролю лабораторних показників. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Хронічна серцева недостатність Побічні ефекти, виявлені на фоні застосування Атаканда у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, відповідали фармакологічним властивостям препарату та залежали від стану пацієнта. У ході клінічних досліджень CHARM проводилося порівняння Атаканда ® у дозах до 32 мг (n = 3803) з плацебо (n = 3796), 21% пацієнтів із групи пацієнтів, які отримували кандесартану цилексетил, та 16,1% пацієнтів із групи пацієнтів, які отримували плацебо , припинили лікування через побічні реакції. Найпоширеніші побічні ефекти (≥1/100, <1/10). З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску. З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок. Лабораторні зміни: підвищення рівня креатиніну, сечовини та калію. Рекомендується контролювати рівень креатиніну та калію у сироватці крові. Про наступні побічні ефекти під час постмаркетингового застосування препарату повідомлялося дуже рідко (<1/10000). З боку кровоносної та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Порушення метаболізму та захворювання, спричинені порушенням метаболізму: гіперкаліємія, гіпонатріємія. З боку нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія. Порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. Взаємодія з лікарськими засобамиУ фармакокінетичних дослідженнях було вивчено поєднане застосування Атаканда ® з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом. Клінічно значимих лікарських взаємодій виявлено був. Кандесартан метаболізується в печінці незначною мірою (CYP2C9). Проведені дослідження по взаємодії не виявили впливу препарату на CYP2C9 та CYP3A4; Вплив на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчений. Спільне застосування Атаканда з іншими антигіпертензивними засобами потенціює гіпотензивний ефект. Досвід застосування інших ЛЗ, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) може призводити до розвитку гіперкаліємії. При поєднаному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. Біодоступність кандесартану не залежить від їди.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу незалежно від їди. Артеріальна гіпертензія Початкова та підтримуюча доза Атаканда ® становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. У випадку, якщо терапія Атакандом не призводить до зниження АТ до оптимального рівня, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик. Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. Пацієнти із порушенням функції нирок. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну ≥30 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) не потрібна зміна початкової дози препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну <30 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) обмежений; у цьому випадку слід розглянути можливість початку лікування із добової дози 4 мг. Пацієнти із порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочинати лікування із добової дози 2 мг 1 раз на добу. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування у хворих з тяжкими ураженнями печінки обмежений. Супутня терапія. Застосування Атаканда ® спільно з діуретиками тіазидного типу (наприклад, гідрохлортіазид) можуть посилити гіпотензивний ефект Атаканда ® . Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза Атаканда становить 4 мг 1 раз на добу. Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів (див. розділ «Особливі вказівки»). Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату. Застосування у дітей та підлітків. Безпека та ефективність застосування Атаканда ® у дітей та підлітків (віком до 18 років) не встановлені. Супутня терапія. Атаканд ® можна призначати спільно з іншими засобами, що застосовуються при терапії хронічної серцевої недостатності, наприклад, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками та серцевими глікозидами⁠ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску та запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта, підняти головний кінець ліжка. При необхідності слід збільшити об'єм циркулюючої плазми, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного розчину хлориду натрію. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Виведення кандесартану за допомогою гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок На тлі терапії Атакандом® , як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують РААС, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися порушення функції нирок. При застосуванні Атаканда ® у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та вираженою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції або термінальною стадією ниркової недостатності обмежений (Cl креатиніну <15 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років та старших, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози Атаканда також рекомендується контролювати рівень калію та креатиніну. У клінічні дослідження Атаканда при хронічній серцевій недостатності не включалися пацієнти з рівнем креатиніну >265 мкмоль/л (>3 мг/дл). Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності При застосуванні кандесартану в комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватись ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії (див. розділ «Побічні дії»). У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль лабораторних показників. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на РААС, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричинити підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові. Подібні ефекти очікуються при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Пересадка нирки Дані про застосування Атаканда у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки, відсутні. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії Атакандом може розвинутись артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення ОЦК, як спостерігається у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід бути обережними і, при необхідності, проводити корекцію гіповолемії. Загальна анестезія та хірургія У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко можуть траплятися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та мітрального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія) При призначенні Атаканда ® , як і інших вазодилататорів, пацієнтам з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії антигіпертензивними препаратами, що впливають на РААС. У зв'язку з цим Атаканд не рекомендується призначати таким пацієнтам. Гіперкаліємія Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, показує, що одночасне призначення Атаканда з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на тлі терапії Атакандом® може розвиватися гіперкаліємія. При призначенні Атаканда ® пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю рекомендується регулярний контроль рівня калію в крові, особливо при сумісному призначенні з інгібіторами АПФ та калійзберігаючими діуретиками. Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, хворі з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Призначення подібних засобів супроводжується у цих хворих різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів може бути виключена і з використанням антагоністів рецепторів ангиотензина II. Різке зниження АТ у хворих на ішемічну кардіопатію або цереброваскулярні захворювання ішемічного генезу, при використанні будь-яких антигіпертензивних засобів, може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. При водінні автотранспорту та занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні препарату може спостерігатися запаморочення та підвищена стомлюваність. Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кандесартану цілексетилу 32 мг; допоміжні речовини: кальцію карбоксиметилцелюлоза (кармелози кальцієва сіль) 11,0 мг, гіпролоза 8,0 мг, барвник заліза оксид червоний Е 172 0,52 мг; лактози моногідрат 163,0 мг, стеарат магнію 0,8 мг, кукурудзяний крохмаль 40,0 мг, макрогол 5,2 мг. По 14 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/алюмінію, по 2 блістери у картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиРожева кругла двоопукла таблетка з насічкою та гравіюванням у вигляді букв "A" над "CL" на одній стороні і "032" - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивне, що блокує АТ 1 -рецептори.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартану цилексетил є проліками для прийому внутрішньо. Швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан за допомогою ефірного гідролізу при всмоктуванні з травного тракту, міцно зв'язується з АТ 1 -рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо розчину кандесартану цилексетилу становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованого препарату порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. C maxу сироватці крові досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в межах рекомендованих концентрація кандесартану підвищується лінійно. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Прийом їжі не надає значного впливу AUC, тобто. Одночасний прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність препарату. Кандесартан активно зв'язується з білками плазми (>99%). V d кандесартану становить 0,1 л/кг. Метаболізм та виведення з організму Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками та жовчю у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується у печінці. T 1/2 кандесартану становить приблизно 9 год. Кумуляція в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс – близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану цилексетилу близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартану і 7% - у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% - у вигляді неактивного метаболіту. У літніх хворих (старше 65 років) C max та AUC кандесартану збільшуються на 50 та 80% відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак, гіпотензивний ефект та частота виникнення побічних ефектів при застосуванні Атаканда не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 70% відповідно, тоді як T 1/2 препарату не змінювався порівняно з хворими з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 110% відповідно, а T 1/2 препарату збільшувався у 2 рази. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, були виявлені такі ж фармакокінетичні параметри кандесартану, як у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%. ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу та стимуляція клітинного зростання. Всі ці ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину II з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (АТ 1 -рецептори). Кандесартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ 1 типу. Кандесартан не інгібує АПФ, який здійснює перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій ССС. Внаслідок блокування АТ 1 -рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення рівня реніну, ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія При артеріальній гіпертензії кандесартан спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням ОПСС без зміни ЧСС. Не спостерігалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також синдрому відміни (синдром «рикошету») після припинення терапії. Початок гіпотензивної дії після прийому першої дози кандесартану цилексетилу зазвичай розвивається протягом 2 годин. Кандесартана цилексетил, що призначається 1 раз на добу, забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартану цилексетилу спільно з гідрохлортіазидом призводить до посилення гіпотензивного ефекту. Спільне застосування кандесартану цилексетилу та гідрохлортіазиду (або амлодипіну) добре переноситься. Ефективність препарату не залежить від віку та статі пацієнтів. Кандесартана цилексетил збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартану цилексетилу в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не впливає на рівень глюкози та ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом типу 2. Клінічна дія кандесартану цилексетилу на рівень захворюваності та смертності при прийомі в дозі 8–16 мг (середня доза 12 мг) 1 раз на добу досліджувалась під час рандомізованого клінічного дослідження за участю 4937 літніх пацієнтів (вік від 70 до 89 років, 21% пацієнтів у віці 80 років і старше) з артеріальною гіпертензією м'якого та помірного ступеня тяжкості, які отримують терапію кандесартану цилексетилом у середньому протягом 3,7 років (дослідження COPE – дослідження когнітивних функцій та прогнозу у літніх пацієнтів). Пацієнти отримували кандесартан або плацебо, при необхідності, у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, відмічено зниження артеріального тиску зі 166/90 до 145/80 мм рт. ст. та в контрольній групі - зі 167/90 до 149/82 мм рт. ст.Статистично значимих відмінностей частоти серцево-судинних ускладнень (летальність внаслідок серцево-судинних захворювань, частота інфаркту міокарда та інсульту, що не призвели до смертельного результату) між двома групами пацієнтів не було відзначено. У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, було відмічено 26,7 випадків виникнення серцево-судинних ускладнень на 1000 пацієнтів у порівнянні з 30 випадками на 1000 пацієнтів у контрольній групі (співвідношення ризиків = 0,89; 95% довірчий інтервал 0 75-1,06; р = 0,19). Хронічна серцева недостатність Згідно з результатами дослідження CHARM (Кандесартан при хронічній серцевій недостатності — Оцінка Зниження рівня Смертності та Захворюваності) застосування кандесартану цилексетилу призводило до зниження частоти летальних наслідків та необхідності госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності та поліпшення систолічної функції лівого шлуночка. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю на додаток до основної терапії отримували кандесартану цилексетил у дозі 4-8 мг на добу з підвищенням дози до 32 мг на добу або до максимальної терапевтичної дози (середня доза кандесартану становила 24 мг). Медіана тривалості спостереження становила 377 міс. Через 6 місяців терапії 63% пацієнтів, які продовжували приймати кандесартану цилексетил (89%), отримували терапевтичну дозу 32 мг. В іншому дослідженні CHARM-Alternative (n=2028) брали участь пацієнти зі зниженою (≤40%) фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), які не отримували інгібітор АПФ через непереносимість (в основному кашлю — 72%); показники частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності були значно нижчими у групі пацієнтів, які отримували кандесартан у порівнянні з групою плацебо (співвідношення ризиків =0,77; 95% довірчий інтервал 0,67–0,89 ; р<0,001). Зниження відносного ризику становило 23%. У цьому дослідженні для запобігання одному випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності було необхідно проводити лікування 14 пацієнтів протягом усього періоду дослідження.Комбінований критерій, що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,80; 95% довірчий інтервал 0,7- 0,92; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,80; 95% довірчий інтервал 0,7-0,92 ; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,80; 95% довірчий інтервал 0,7-0,92 ; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).95% довірчий інтервал 07-092; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).95% довірчий інтервал 07-092; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008). У дослідженні CHARM-Added (n=2548) у пацієнтів зі зниженою ФВЛШ ≤40%, які отримували інгібітори АПФ, комбінований критерій, що включав показник летальності від серцево-судинних захворювань і першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності був значно нижчим у групі пацієнтів , які отримували кандесартан, порівняно з групою плацебо (співвідношення ризиків =0,85; 95% довірчий інтервал 0,75–0,96; р=0,011), що відповідало зниження відносного ризику на 15%. У цьому дослідженні для запобігання одному випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності було необхідно проводити лікування 23 пацієнтів протягом усього періоду дослідження. Значення комбінованого критерію ефективності,включав оцінку частоти летальних випадків незалежно від їх причин або частоти першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, був значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,87; 95% довірчий інтервал 0,78-0,98 р=0,021), що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності класифікації NYHA (р=0,02).що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності класифікації NYHA (р=0,02).що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності класифікації NYHA (р=0,02). У дослідженні CHARM-Preserve (n=3023) у пацієнтів із збереженою систолічною функцією (ФВЛШ >40%) не було виявлено статистично достовірних відмінностей значення комбінованого критерію ефективності, який включав частоту летальних результатів і частоту першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, у групах кандесартану та плацебо (співвідношення ризиків =0,89; 95% довірчий інтервал 0,77–1,03; р=0,118). Невелике чисельне зниження цього критерію зумовлювалося зниженням частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності. У цьому дослідженні був показано впливу кандесартану на частоту летальних результатів. При роздільному аналізі результатів 3-х досліджень програми CHARM не було отримано достовірних відмінностей частоти летальних наслідків у групах кандесартану та плацебо. Однак частота летальних наслідків була оцінена в об'єднаній популяції досліджень CHARM-Alternative і CHARM-Added і у всіх трьох дослідженнях (співвідношення ризиків = 0,91; 95% довірчий інтервал 0,83-1,0; р = 0,055). Зниження частоти летальних наслідків та частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності на тлі терапії кандесартаном не залежало від віку, статі та супутньої терапії. Кандесартан також був ефективним у пацієнтів, які приймали бета-адреноблокатори у поєднанні з інгібіторами АПФ, при цьому ефективність кандесартану не залежала від того, чи пацієнт приймає оптимальну дозу інгібітора АПФ чи ні. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) прийом кандесартану сприяв зниженню ОПСС та капілярного тиску в легенях, підвищенню активності реніну та концентрації ангіотензину II у плазмі крові, а також зниженню рівня альдостерону.⁠Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого шлуночка ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кандесартану цилексетилу або інших компонентів, що входять до складу препарату; виражені порушення функції печінки та/або холестаз; вагітність та період лактації. З обережністю: у хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну <30 мл/хв), двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, з гемодинамічно значущим стенозом аортального та мітрального клапана, після пересадки нирки в анамнезі, у хворих з цеми. ІХС, гіперкаліємією, у хворих зі зниженим ОЦК, первинним гіперальдостеронізмом (відсутня достатня кількість даних щодо клінічних досліджень), гіпертрофічною кардіоміопатією, у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяУ людського ембріона система кровопостачання нирки, що залежить від розвитку РААС, починає формуватися у ІІ триместрі вагітності. Таким чином, ризик для плода збільшується при призначенні Атаканда у II та III триместрах вагітності. Препарати, що мають пряму дію на РААС, можуть викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого аж до летального результату при застосуванні препарату у II та III триместрах вагітності. У дослідженнях на тваринах виявлено пошкодження нирок в ембріональному та неонатальному періодах при застосуванні кандесартану цилексетилу. Передбачається, що механізм ушкодження обумовлений фармакологічною дією препарату на РААС. Грунтуючись на отриманій інформації, не слід застосовувати Атаканд під час вагітності. Якщо вагітність виявлена ​​в період лікування Атакандом , терапія повинна бути припинена. Наразі невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. У зв'язку з можливою небажаною дією на немовлят, Атаканд ® не слід застосовувати в період грудного годування.Побічна діяАртеріальна гіпертензія Побічні ефекти в ході клінічних досліджень мали помірний і минущий характер і були порівняні за частотою з групою плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів на фоні прийому Атаканда не залежала від дози препарату та віку пацієнта. Частота випадків припинення терапії у зв'язку з побічними ефектами була подібною при використанні кандесартану цилексетилу (2,4%) та плацебо (2,6%). У ході аналізу даних проведених досліджень повідомлялося про наступні побічні ефекти, що часто (>1/100) зустрічалися на тлі прийому кандесартану цилексетилу. Описані побічні ефекти спостерігалися із частотою хоча б на 1% більше, ніж у групі плацебо. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині. Інфекції: респіраторні інфекції. Лабораторні показники: в цілому при застосуванні Атаканда не було відзначено клінічно значущих змін стандартних лабораторних показників. Як і при застосуванні інших інгібіторів РААС, може спостерігатись невелике зниження концентрації гемоглобіну. Спостерігалося збільшення вмісту креатиніну, сечовини або калію та зменшення вмісту натрію. Підвищення рівня АЛТ було відзначено дещо частіше при застосуванні Атаканда у порівнянні з плацебо (1,3% замість 0,5%). При застосуванні Атаканда зазвичай не потрібно регулярного контролю лабораторних показників. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Хронічна серцева недостатність Побічні ефекти, виявлені на фоні застосування Атаканда у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, відповідали фармакологічним властивостям препарату та залежали від стану пацієнта. У ході клінічних досліджень CHARM проводилося порівняння Атаканда ® у дозах до 32 мг (n = 3803) з плацебо (n = 3796), 21% пацієнтів із групи пацієнтів, які отримували кандесартану цилексетил, та 16,1% пацієнтів із групи пацієнтів, які отримували плацебо , припинили лікування через побічні реакції. Найпоширеніші побічні ефекти (≥1/100, <1/10). З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску. З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок. Лабораторні зміни: підвищення рівня креатиніну, сечовини та калію. Рекомендується контролювати рівень креатиніну та калію у сироватці крові. Про наступні побічні ефекти під час постмаркетингового застосування препарату повідомлялося дуже рідко (<1/10000). З боку кровоносної та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Порушення метаболізму та захворювання, спричинені порушенням метаболізму: гіперкаліємія, гіпонатріємія. З боку нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія. Порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. Взаємодія з лікарськими засобамиУ фармакокінетичних дослідженнях було вивчено поєднане застосування Атаканда ® з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом. Клінічно значимих лікарських взаємодій виявлено був. Кандесартан метаболізується в печінці незначною мірою (CYP2C9). Проведені дослідження по взаємодії не виявили впливу препарату на CYP2C9 та CYP3A4; Вплив на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчений. Спільне застосування Атаканда з іншими антигіпертензивними засобами потенціює гіпотензивний ефект. Досвід застосування інших ЛЗ, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) може призводити до розвитку гіперкаліємії. При поєднаному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. Біодоступність кандесартану не залежить від їди.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу незалежно від їди. Артеріальна гіпертензія Початкова та підтримуюча доза Атаканда ® становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. У випадку, якщо терапія Атакандом не призводить до зниження АТ до оптимального рівня, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик. Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. Пацієнти із порушенням функції нирок. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну ≥30 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) не потрібна зміна початкової дози препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну <30 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) обмежений; у цьому випадку слід розглянути можливість початку лікування із добової дози 4 мг. Пацієнти із порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочинати лікування із добової дози 2 мг 1 раз на добу. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування у хворих з тяжкими ураженнями печінки обмежений. Супутня терапія. Застосування Атаканда ® спільно з діуретиками тіазидного типу (наприклад, гідрохлортіазид) можуть посилити гіпотензивний ефект Атаканда ® . Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза Атаканда становить 4 мг 1 раз на добу. Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів (див. розділ «Особливі вказівки»). Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату. Застосування у дітей та підлітків. Безпека та ефективність застосування Атаканда ® у дітей та підлітків (віком до 18 років) не встановлені. Супутня терапія. Атаканд ® можна призначати спільно з іншими засобами, що застосовуються при терапії хронічної серцевої недостатності, наприклад, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками та серцевими глікозидами⁠ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску та запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта, підняти головний кінець ліжка. При необхідності слід збільшити об'єм циркулюючої плазми, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного розчину хлориду натрію. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Виведення кандесартану за допомогою гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок На тлі терапії Атакандом® , як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують РААС, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися порушення функції нирок. При застосуванні Атаканда ® у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та вираженою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції або термінальною стадією ниркової недостатності обмежений (Cl креатиніну <15 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років та старших, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози Атаканда також рекомендується контролювати рівень калію та креатиніну. У клінічні дослідження Атаканда при хронічній серцевій недостатності не включалися пацієнти з рівнем креатиніну >265 мкмоль/л (>3 мг/дл). Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності При застосуванні кандесартану в комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватись ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії (див. розділ «Побічні дії»). У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль лабораторних показників. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на РААС, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричинити підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові. Подібні ефекти очікуються при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Пересадка нирки Дані про застосування Атаканда у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки, відсутні. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії Атакандом може розвинутись артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення ОЦК, як спостерігається у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід бути обережними і, при необхідності, проводити корекцію гіповолемії. Загальна анестезія та хірургія У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко можуть траплятися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та мітрального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія) При призначенні Атаканда ® , як і інших вазодилататорів, пацієнтам з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії антигіпертензивними препаратами, що впливають на РААС. У зв'язку з цим Атаканд не рекомендується призначати таким пацієнтам. Гіперкаліємія Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, показує, що одночасне призначення Атаканда з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на тлі терапії Атакандом® може розвиватися гіперкаліємія. При призначенні Атаканда ® пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю рекомендується регулярний контроль рівня калію в крові, особливо при сумісному призначенні з інгібіторами АПФ та калійзберігаючими діуретиками. Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, хворі з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Призначення подібних засобів супроводжується у цих хворих різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів може бути виключена і з використанням антагоністів рецепторів ангиотензина II. Різке зниження АТ у хворих на ішемічну кардіопатію або цереброваскулярні захворювання ішемічного генезу, при використанні будь-яких антигіпертензивних засобів, може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. При водінні автотранспорту та занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні препарату може спостерігатися запаморочення та підвищена стомлюваність. Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Одна таблетка містить активну речовину кандесартану цилексетилу 8 мг; допоміжні речовини: кармелоза кальцію (кармелози кальцієва сіль) 5,6 мг, гіпоролоза (гідроксипропіл целюлоза) 4,0 мг, барвник заліза оксид червоний Е 172 0,065 мг (для дозування 8 мг), 0,26 мг (для дозування 16 мг) ; лактози: моногідрат 89,4 мг (для дозування 8 мг), 81,4 мг (для дозування 16 мг), магнію стеарат 0,4 мг, кукурудзяний крохмаль 20,0 мг, макрогол 2,6 мг. По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінію. По 2 блістери в картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиСвітло-рожеві круглі двоопуклі таблетки, з ризиком та гравіюванням "А" над межею та літерами "CG" під межею на одній стороні і "008" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивне, що блокує АТ 1 -рецептори.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартану цилексетил є проліками для прийому внутрішньо. Швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан за допомогою ефірного гідролізу при всмоктуванні з травного тракту, міцно зв'язується з АТ 1 -рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо розчину кандесартану цилексетилу становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованого препарату порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. C maxу сироватці крові досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в межах рекомендованих концентрація кандесартану підвищується лінійно. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Прийом їжі не надає значного впливу AUC, тобто. Одночасний прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність препарату. Кандесартан активно зв'язується з білками плазми (>99%). V d кандесартану становить 0,1 л/кг. Метаболізм та виведення з організму Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками та жовчю у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується у печінці. T 1/2 кандесартану становить приблизно 9 год. Кумуляція в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс – близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану цилексетилу близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартану і 7% - у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% - у вигляді неактивного метаболіту. У літніх хворих (старше 65 років) C max та AUC кандесартану збільшуються на 50 та 80% відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак, гіпотензивний ефект та частота виникнення побічних ефектів при застосуванні Атаканда не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 70% відповідно, тоді як T 1/2 препарату не змінювався порівняно з хворими з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 110% відповідно, а T 1/2 препарату збільшувався у 2 рази. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, були виявлені такі ж фармакокінетичні параметри кандесартану, як у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%. ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу та стимуляція клітинного зростання. Всі ці ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину II з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (АТ 1 -рецептори). Кандесартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ 1 типу. Кандесартан не інгібує АПФ, який здійснює перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій ССС. Внаслідок блокування АТ 1 -рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення рівня реніну, ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія При артеріальній гіпертензії кандесартан спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням ОПСС без зміни ЧСС. Не спостерігалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також синдрому відміни (синдром «рикошету») після припинення терапії. Початок гіпотензивної дії після прийому першої дози кандесартану цилексетилу зазвичай розвивається протягом 2 годин. Кандесартана цилексетил, що призначається 1 раз на добу, забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартану цилексетилу спільно з гідрохлортіазидом призводить до посилення гіпотензивного ефекту. Спільне застосування кандесартану цилексетилу та гідрохлортіазиду (або амлодипіну) добре переноситься. Ефективність препарату не залежить від віку та статі пацієнтів. Кандесартана цилексетил збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартану цилексетилу в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не впливає на рівень глюкози та ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом типу 2. Клінічна дія кандесартану цилексетилу на рівень захворюваності та смертності при прийомі в дозі 8–16 мг (середня доза 12 мг) 1 раз на добу досліджувалась під час рандомізованого клінічного дослідження за участю 4937 літніх пацієнтів (вік від 70 до 89 років, 21% пацієнтів у віці 80 років і старше) з артеріальною гіпертензією м'якого та помірного ступеня тяжкості, які отримують терапію кандесартану цилексетилом у середньому протягом 3,7 років (дослідження COPE – дослідження когнітивних функцій та прогнозу у літніх пацієнтів). Пацієнти отримували кандесартан або плацебо, при необхідності, у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, відмічено зниження артеріального тиску зі 166/90 до 145/80 мм рт. ст. та в контрольній групі - зі 167/90 до 149/82 мм рт. ст.Статистично значимих відмінностей частоти серцево-судинних ускладнень (летальність внаслідок серцево-судинних захворювань, частота інфаркту міокарда та інсульту, що не призвели до смертельного результату) між двома групами пацієнтів не було відзначено. У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, було відмічено 26,7 випадків виникнення серцево-судинних ускладнень на 1000 пацієнтів у порівнянні з 30 випадками на 1000 пацієнтів у контрольній групі (співвідношення ризиків = 0,89; 95% довірчий інтервал 0 75-1,06; р = 0,19). Хронічна серцева недостатність Згідно з результатами дослідження CHARM (Кандесартан при хронічній серцевій недостатності — Оцінка Зниження рівня Смертності та Захворюваності) застосування кандесартану цилексетилу призводило до зниження частоти летальних наслідків та необхідності госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності та поліпшення систолічної функції лівого шлуночка. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю на додаток до основної терапії отримували кандесартану цилексетил у дозі 4-8 мг на добу з підвищенням дози до 32 мг на добу або до максимальної терапевтичної дози (середня доза кандесартану становила 24 мг). Медіана тривалості спостереження становила 377 міс. Через 6 місяців терапії 63% пацієнтів, які продовжували приймати кандесартану цилексетил (89%), отримували терапевтичну дозу 32 мг. В іншому дослідженні CHARM-Alternative (n=2028) брали участь пацієнти зі зниженою (≤40%) фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), які не отримували інгібітор АПФ через непереносимість (в основному кашлю — 72%); показники частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності були значно нижчими у групі пацієнтів, які отримували кандесартан у порівнянні з групою плацебо (співвідношення ризиків =0,77; 95% довірчий інтервал 0,67–0,89 ; р<0,001). Зниження відносного ризику становило 23%. У цьому дослідженні для запобігання одному випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності було необхідно проводити лікування 14 пацієнтів протягом усього періоду дослідження.Комбінований критерій, що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,80; 95% довірчий інтервал 0,7- 0,92; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,80; 95% довірчий інтервал 0,7-0,92 ; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,80; 95% довірчий інтервал 0,7-0,92 ; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).95% довірчий інтервал 07-092; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).95% довірчий інтервал 07-092; р = 0,001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію — частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо хронічної серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008).Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р=0,008). У дослідженні CHARM-Added (n=2548) у пацієнтів зі зниженою ФВЛШ ≤40%, які отримували інгібітори АПФ, комбінований критерій, що включав показник летальності від серцево-судинних захворювань і першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності був значно нижчим у групі пацієнтів , які отримували кандесартан, порівняно з групою плацебо (співвідношення ризиків =0,85; 95% довірчий інтервал 0,75–0,96; р=0,011), що відповідало зниження відносного ризику на 15%. У цьому дослідженні для запобігання одному випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності було необхідно проводити лікування 23 пацієнтів протягом усього періоду дослідження. Значення комбінованого критерію ефективності,що включав оцінку частоти летальних випадків незалежно від їх причин або частоти першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, був значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0,87; 95% довірчий інтервал 0,78-0,98 р=0,021), що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності класифікації NYHA (р=0,02).що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності класифікації NYHA (р=0,02).що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності класифікації NYHA (р=0,02). У дослідженні CHARM-Preserve (n=3023) у пацієнтів із збереженою систолічною функцією (ФВЛШ >40%) не було виявлено статистично достовірних відмінностей значення комбінованого критерію ефективності, який включав частоту летальних результатів і частоту першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, у групах кандесартану та плацебо (співвідношення ризиків =0,89; 95% довірчий інтервал 0,77–1,03; р=0,118). Невелике чисельне зниження цього критерію зумовлювалося зниженням частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності. У цьому дослідженні був показано впливу кандесартану на частоту летальних результатів. При роздільному аналізі результатів 3-х досліджень програми CHARM не було отримано достовірних відмінностей частоти летальних наслідків у групах кандесартану та плацебо. Однак частота летальних наслідків була оцінена в об'єднаній популяції досліджень CHARM-Alternative і CHARM-Added і у всіх трьох дослідженнях (співвідношення ризиків = 0,91; 95% довірчий інтервал 0,83-1,0; р = 0,055). Зниження частоти летальних наслідків та частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності на тлі терапії кандесартаном не залежало від віку, статі та супутньої терапії. Кандесартан також був ефективним у пацієнтів, які приймали бета-адреноблокатори у поєднанні з інгібіторами АПФ, при цьому ефективність кандесартану не залежала від того, чи пацієнт приймає оптимальну дозу інгібітора АПФ чи ні. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) прийом кандесартану сприяв зниженню ОПСС та капілярного тиску в легенях, підвищенню активності реніну та концентрації ангіотензину II у плазмі крові, а також зниженню рівня альдостерону.⁠Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого шлуночка ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кандесартану цилексетилу або інших компонентів, що входять до складу препарату; виражені порушення функції печінки та/або холестаз; вагітність та період лактації. З обережністю: у хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну <30 мл/хв), двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, з гемодинамічно значущим стенозом аортального та мітрального клапана, після пересадки нирки в анамнезі, у хворих з цеми. ІХС, гіперкаліємією, у хворих зі зниженим ОЦК, первинним гіперальдостеронізмом (відсутня достатня кількість даних щодо клінічних досліджень), гіпертрофічною кардіоміопатією, у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяУ людського ембріона система кровопостачання нирки, що залежить від розвитку РААС, починає формуватися у ІІ триместрі вагітності. Таким чином, ризик для плода збільшується при призначенні Атаканда у II та III триместрах вагітності. Препарати, що мають пряму дію на РААС, можуть викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого аж до летального результату при застосуванні препарату у II та III триместрах вагітності. У дослідженнях на тваринах виявлено пошкодження нирок в ембріональному та неонатальному періодах при застосуванні кандесартану цилексетилу. Передбачається, що механізм ушкодження обумовлений фармакологічною дією препарату на РААС. Грунтуючись на отриманій інформації, не слід застосовувати Атаканд під час вагітності. Якщо вагітність виявлена ​​в період лікування Атакандом , терапія повинна бути припинена. Наразі невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. У зв'язку з можливою небажаною дією на немовлят, Атаканд ® не слід застосовувати в період грудного годування.Побічна діяАртеріальна гіпертензія Побічні ефекти в ході клінічних досліджень мали помірний і минущий характер і були порівняні за частотою з групою плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів на фоні прийому Атаканда не залежала від дози препарату та віку пацієнта. Частота випадків припинення терапії у зв'язку з побічними ефектами була подібною при використанні кандесартану цилексетилу (2,4%) та плацебо (2,6%). У ході аналізу даних проведених досліджень повідомлялося про наступні побічні ефекти, що часто (>1/100) зустрічалися на тлі прийому кандесартану цилексетилу. Описані побічні ефекти спостерігалися із частотою хоча б на 1% більше, ніж у групі плацебо. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині. Інфекції: респіраторні інфекції. Лабораторні показники: в цілому при застосуванні Атаканда не було відзначено клінічно значущих змін стандартних лабораторних показників. Як і при застосуванні інших інгібіторів РААС, може спостерігатись невелике зниження концентрації гемоглобіну. Спостерігалося збільшення вмісту креатиніну, сечовини або калію та зменшення вмісту натрію. Підвищення рівня АЛТ було відзначено дещо частіше при застосуванні Атаканда у порівнянні з плацебо (1,3% замість 0,5%). При застосуванні Атаканда зазвичай не потрібно регулярного контролю лабораторних показників. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Хронічна серцева недостатність Побічні ефекти, виявлені на фоні застосування Атаканда у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, відповідали фармакологічним властивостям препарату та залежали від стану пацієнта. У ході клінічних досліджень CHARM проводилося порівняння Атаканда ® у дозах до 32 мг (n = 3803) з плацебо (n = 3796), 21% пацієнтів із групи пацієнтів, які отримували кандесартану цилексетил, та 16,1% пацієнтів із групи пацієнтів, які отримували плацебо , припинили лікування через побічні реакції. Найпоширеніші побічні ефекти (≥1/100, <1/10). З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску. З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок. Лабораторні зміни: підвищення рівня креатиніну, сечовини та калію. Рекомендується контролювати рівень креатиніну та калію у сироватці крові. Про наступні побічні ефекти під час постмаркетингового застосування препарату повідомлялося дуже рідко (<1/10000). З боку кровоносної та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Порушення метаболізму та захворювання, спричинені порушенням метаболізму: гіперкаліємія, гіпонатріємія. З боку нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія. Порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. Взаємодія з лікарськими засобамиУ фармакокінетичних дослідженнях було вивчено поєднане застосування Атаканда ® з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом. Клінічно значимих лікарських взаємодій виявлено був. Кандесартан метаболізується в печінці незначною мірою (CYP2C9). Проведені дослідження по взаємодії не виявили впливу препарату на CYP2C9 та CYP3A4; Вплив на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчений. Спільне застосування Атаканда з іншими антигіпертензивними засобами потенціює гіпотензивний ефект. Досвід застосування інших ЛЗ, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) може призводити до розвитку гіперкаліємії. При поєднаному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. Біодоступність кандесартану не залежить від їди.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу незалежно від їди. Артеріальна гіпертензія Початкова та підтримуюча доза Атаканда ® становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Якщо терапія Атаканд ® не призводить до зниження артеріального тиску до оптимального рівня, до терапії рекомендується додати тіазидний діуретик. Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. Пацієнти із порушенням функції нирок. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну ≥30 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) не потрібна зміна початкової дози препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну <30 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) обмежений; у цьому випадку слід розглянути можливість початку лікування із добової дози 4 мг. Пацієнти із порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочинати лікування із добової дози 2 мг 1 раз на добу. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування у хворих з тяжкими ураженнями печінки обмежений. Супутня терапія. Застосування Атаканда ® спільно з діуретиками тіазидного типу (наприклад, гідрохлортіазид) можуть посилити гіпотензивний ефект Атаканда ® . Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза Атаканда становить 4 мг 1 раз на добу. Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів (див. розділ «Особливі вказівки»). Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату. Застосування у дітей та підлітків. Безпека та ефективність застосування Атаканда ® у дітей та підлітків (віком до 18 років) не встановлені. Супутня терапія. Атаканд ® можна призначати спільно з іншими засобами, що застосовуються при терапії хронічної серцевої недостатності, наприклад, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками та серцевими глікозидами⁠ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску та запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта, підняти головний кінець ліжка. При необхідності слід збільшити об'єм циркулюючої плазми, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного розчину хлориду натрію. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Виведення кандесартану за допомогою гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок На тлі терапії Атакандом® , як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують РААС, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися порушення функції нирок. При застосуванні Атаканда ® у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та вираженою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції або термінальною стадією ниркової недостатності обмежений (Cl креатиніну <15 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років та старших, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози Атаканда також рекомендується контролювати рівень калію та креатиніну. У клінічні дослідження Атаканда при хронічній серцевій недостатності не включалися пацієнти з рівнем креатиніну >265 мкмоль/л (>3 мг/дл). Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності При застосуванні кандесартану в комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватись ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії (див. розділ «Побічні дії»). У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль лабораторних показників. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на РААС, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричинити підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові. Подібні ефекти очікуються при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Пересадка нирки Дані про застосування Атаканда у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки, відсутні. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії Атакандом може розвинутись артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення ОЦК, як спостерігається у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід бути обережними і, при необхідності, проводити корекцію гіповолемії. Загальна анестезія та хірургія У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко можуть траплятися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та мітрального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія) При призначенні Атаканда ® , як і інших вазодилататорів, пацієнтам з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії антигіпертензивними препаратами, що впливають на РААС. У зв'язку з цим Атаканд не рекомендується призначати таким пацієнтам. Гіперкаліємія Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, показує, що одночасне призначення Атаканда з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на тлі терапії Атакандом® може розвиватися гіперкаліємія. При призначенні Атаканда ® пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю рекомендується регулярний контроль рівня калію в крові, особливо при сумісному призначенні з інгібіторами АПФ та калійзберігаючими діуретиками. Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, хворі з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Призначення подібних засобів супроводжується у цих хворих різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів може бути виключена і з використанням антагоністів рецепторів ангиотензина II. Різке зниження АТ у хворих на ішемічну кардіопатію або цереброваскулярні захворювання ішемічного генезу, при використанні будь-яких антигіпертензивних засобів, може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. При водінні автотранспорту та занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні препарату може спостерігатися запаморочення та підвищена стомлюваність. Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: кандесартану цілексетил – 16 мг; гідрохлортіазид – 12,5 мг. допоміжні речовини: кармелоза кальцію (кармелози кальцієва сіль) - 5,6 мг; гіпоролоза - 4 мг; лактози моногідрат – 68 мг; магнію стеарат – 1,3 мг; крохмаль кукурудзяний – 20 мг; макрогол - 2,6 мг; барвник заліза оксид жовтий Cl 77492 – 0,21 мг; барвник заліза оксид червоний Cl77491 - 0,05 мгОпис лікарської формиРожева овальна двоопукла таблетка з насічкою на обох сторонах та гравіюванням «A/CS» на одній стороні. Пігулки. ; По 14 табл. у блістері з ;ПВХ/алюмінію; по 2 блістери у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаГіпотензивне, сечогінне, що блокує АТ 1 -рецептори.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил. Кандесартану цилексетил є проліками для прийому внутрішньо. Швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан - за допомогою ефірного гідролізу при всмоктуванні з травного тракту, міцно зв'язується з АТ 1 -рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо розчину кандесартану цилексетилу становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованого препарату порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. C maxу сироватці крові досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартану підвищується лінійно. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Прийом їжі не надає значного впливу AUC, тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. Кандесартан активно зв'язується з білками плазми (більше 99%). Плазмовий обсяг розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид швидко всмоктується із ШКТ, біодоступність становить приблизно 70%. Супутній прийом їжі збільшує всмоктування приблизно 15%. Біодоступність може бути знижена у пацієнтів із серцевою недостатністю та вираженими набряками. Зв'язок із білками плазми становить приблизно 60%. Видимий V d становить приблизно 0,8 л/кг. Метаболізм та виведення Кандесартан. Кандесартан в основному виводиться з організму із сечею та жовчю у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується у печінці. T 1/2 кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляція препарату в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс – близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану цилексетилу близько 26% від введеної кількості виводиться із сечею у вигляді кандесартану та 7% – у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану та 10% – у вигляді неактивного метаболіту . Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид не метаболізується та виділяється практично повністю у вигляді активної форми препарату шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції у проксимальному відділі нефрону. T 1/2 становить приблизно 8 год. Приблизно 70% дози прийнятої внутрішньо виводиться із сечею протягом 48 год. T 1/2 не змінюється прийому разом із кандесартаном. При використанні комбінації препаратів не виявлено додаткового накопичення гідрохлортіазиду порівняно з монотерапією. Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів Кандесартан. У літніх пацієнтів (старше 65 років) C max та AUC кандесартану збільшуються на 50 та 80% відповідно в порівнянні з молодими пацієнтами. Однак гіпотензивний ефект та частота розвитку побічних ефектів при застосуванні Атаканда Плюс не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 70% відповідно, тоді як T 1/2 препарату не змінюється порівняно з хворими з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 110% відповідно, а T 1/2 препарату збільшувався у 2 рази. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, були виявлені такі ж фармакокінетичні параметри кандесартану, як у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC-кандесартану на 23%. Гідрохлортіазид. T 1/2 більш тривалий у пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність.ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану та стимуляція клітинного зростання. Всі ці ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину II з ангіотензиновими рецепторами 1 типу (АТ 1 -рецептори). Кандесартан - селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II 1-го типу, що не інгібує АПФ, який здійснює перетворення ангіотензину I на ангіотензин II і руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій ССС. Внаслідок блокування АТ 1 -рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення рівня реніну, ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Клінічна дія кандесартану цилексетилу на рівень захворюваності та смертності при прийомі в дозі 8–16 мг (середня доза 12 мг) 1 раз на добу досліджувалась під час рандомізованого клінічного дослідження за участю 4937 літніх пацієнтів (вік від 70 до 89 років, 21% пацієнтів у віці 80 років і старше) з артеріальною гіпертензією м'якого та помірного ступеня тяжкості, які отримують терапію кандесартану цилексетилом у середньому протягом 3,7 року (дослідження SCOPE – дослідження когнітивних функцій та прогнозу у літніх пацієнтів). Пацієнти отримували кандесартан або плацебо, при необхідності у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, відмічено зниження артеріального тиску з 166/90 до 145/80 мм рт. ст. та в контрольній групі - з 167/90 до 149/82 мм рт. ст.Статистично значимих відмінностей частоти серцево-судинних ускладнень (летальність внаслідок серцево-судинних захворювань, частота інфаркту міокарда та інсульту, що не призвели до смертельного результату) між двома групами пацієнтів не було відзначено. Гідрохлортіазид пригнічує активну реабсорбцію натрію, переважно у дистальних відділах ниркових канальців, і посилює виділення іонів натрію, хлору та води. Виділення калію та магнію нирками посилюється залежно від дози, тоді як кальцій починає реабсорбуватися у більших кількостях, ніж раніше. Гідрохлортіазид зменшує обсяг плазми крові та позаклітинної рідини та інтенсивність транспорту крові серцем та АТ. Під час тривалого лікування гіпотензивний ефект розвивається з допомогою розширення артеріол. Показано, що при тривалому застосуванні гідрохлортіазиду зменшується ризик серцево-судинних захворювань та смертність. Кандесартан і гідрохлортіазид мають підсумовується гіпотензивну дію. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, Атаканд Плюс викликає ефективне та тривале зниження АТ без збільшення ЧСС. Ортостатична гіпотензія при першому прийомі препарату не спостерігається, а також артеріальна гіпертензія не посилюється після закінчення лікування. Після одноразового прийому Атаканд Плюс основний гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин. Атаканд Плюс при прийомі один раз на день ефективно та м'яко знижує АТ протягом 24 годин з незначною різницею між максимальним та середнім ефектом дії. У клінічних дослідженнях частота розвитку побічних ефектів, особливо кашлю, була рідше при застосуванні Атаканд Плюс,ніж при прийомі комбінації інгібіторів АПФ із Гіпотіазидом. Ефективність комбінації кандесартану та гідрохлортіазиду не залежить від статі та віку пацієнта. В даний час відсутні дані про використання кандесартану/гідрохлоротіазиду пацієнтами з нирковою недостатністю/нефропатією, зниженою функцією лівого шлуночка/гострою серцевою недостатністю та пацієнтами, які перенесли інфаркт міокарда.Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показана комбінована терапія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активних або допоміжних компонентів, що входять до складу препарату, похідних сульфонамідів; порушення функції печінки та/або холестаз; порушення функції нирок (Cl; креатиніну <30 мл/хв/1,73 м 2 ); анурія; рефрактерна гіпокаліємія та гіперкальціємія; подагра; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: тяжка хронічна серцева недостатність; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; гемодинамічно значущий стеноз аортального та мітрального клапана; у хворих з цереброваскулярними захворюваннями та ІХС; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; у хворих із зниженим ОЦК; цироз печінки; у пацієнтів, які страждають на непереносимість лактози, з порушенням всмоктування лактози та галактози; гіпонатріємія; первинний гіперальдостеронізм; хірургічне втручання; у хворих після трансплантації нирки; ниркова недостатність; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Атаканд Плюс у вагітних обмежений. Цих даних недостатньо щоб судити про можливу небезпеку для плода в І триместрі вагітності. У людського ембріона система кровопостачання нирки, що залежить від розвитку РААС, починає формуватися у ІІ триместрі вагітності. Таким чином, ризик для плода збільшується при призначенні Атаканда Плюс в останні 6 місяців вагітності. Засоби, що надають прямий вплив на РААС, можуть викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого (артеріальна гіпотензія, порушення функції нирок, олігурія та/або анурія, олігогідрамніон, гіпоплазія кісток черепа, затримка внутрішньоутробного розвитку), аж до летального результату при застосуванні. препарату в останні 6 місяців вагітності. Були також описані випадки гіпоплазії легень, лицьові аномалії та контрактури кінцівок. У дослідженнях на тваринах виявлено пошкодження нирок в ембріональному та неонатальному періодах при застосуванні кандесартану. Передбачається, що механізм ушкодження обумовлений фармакологічною дією препарату на РААС. Гідрохлортіазид здатний зменшити об'єм плазми крові, а також зменшити матково-плацентарний кровотік, також може спричинити тромбоцитопенію у новонародженого. На основі отриманої інформації, не слід застосовувати Атаканд Плюс під час вагітності. Якщо вагітність настала в період лікування Атакандом Плюс, терапія має бути припинена. Наразі невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. Однак кандесартан виділяється з молока щурів. Гідрохлортіазид проникає у молоко матері. У зв'язку з можливою небажаною дією на немовлят, Атаканд Плюс не повинен застосовуватися в період грудного вигодовування.Побічна діяПобічні дії, виявлені в ході клінічних досліджень, мали помірний і минущий характер і були зіставні за частотою з групою плацебо. Частота випадків припинення терапії у зв'язку з побічними ефектами була подібною при використанні кандесартану/гідрохлортіазиду (3,3%) та плацебо (2,7%). В об'єднаному аналізі результатів клінічних досліджень було зазначено такі побічні ефекти, спричинені призначенням кандесартану/гідрохлоротіазиду. Підвищення вмісту сечової кислоти та АЛТ у плазмі крові та рівня глюкози у крові були відзначені як побічні ефекти, що зустрічаються при використанні кандесартану цилексетилу (приблизна частота скарг 1,1, 0,9 та 1% відповідно) незначно частіше, ніж при використанні плацебо (0 ,4, 0 та 0,2% відповідно). У окремих пацієнтів, які приймали кандесартан/гідрохлортіазид, спостерігалося незначне зниження концентрації гемоглобіну та збільшення АСТ у плазмі крові. Також спостерігалося підвищення вмісту креатиніну, сечовини, гіперкаліємії та гіпонатріємії.Взаємодія з лікарськими засобамиУ фармакокінетичних дослідженнях було вивчено поєднане застосування Атаканда ® Плюс з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом. Клінічно значимих лікарських взаємодій виявлено був. Кандесартан метаболізується в печінці незначною мірою (CYP2C9). Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу препарату на CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. Спільне застосування Атаканда ® Плюс з іншими антигіпертензивними засобами посилює гіпотензивний ефект. Слід очікувати, що дія гідрохлортіазиду, що призводить до втрати калію, може бути посилена іншими засобами, що призводять до втрати калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретики, проносні, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G натрій, похідні саліцилової кислоти). Досвід застосування інших ЛЗ, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкаліємії. Індукована діуретичними засобами гіпокаліємія та гіпомагніємія привертають до можливої ​​кардіотоксичної дії глікозидів наперстянки та антиаритмічних засобів. При прийомі Атаканд Плюс паралельно з такими препаратами потрібен контроль рівня калію в крові. При поєднаному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при використанні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. Біодоступність кандесартану не залежить від їди. Сечогінна, натрійуретична та гіпотензивна дії гідрохлортіазиду послаблюються НПЗЗ. Всмоктування гідрохлортіазиду послаблюється при застосуванні колестиполу або колестираміну. Дія недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарин) може бути посилена гідрохлортіазидом. Тіазидні діуретичні засоби можуть викликати підвищення рівня кальцію в крові через зменшення його екскреції. При необхідності прийому кальційвмісних харчових добавок або вітаміну D слід контролювати рівень кальцію в плазмі крові та при необхідності скоригувати дозу. Тіазиди посилюють гіперглікемічну дію бета-адреноблокаторів та діазоксиду. Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біперидин) можуть збільшувати біодоступність сечогінних засобів на основі тіазидів внаслідок зниження моторики ШКТ. Тіазиди можуть збільшити ризик несприятливого впливу амантадину. Тіазиди можуть уповільнити виведення цитостатичних засобів (таких як циклофосфамід, метотрексат) з організму та посилити їхню мієлопригнічуючу дію. Ризик гіпокаліємії може збільшитись при супутньому прийомі стероїдних ЛЗ або адренокортикотропного гормону. На тлі прийому препарату може збільшуватись частота розвитку ортостатичної гіпотензії при прийомі алкоголю, барбітуратів або загальних анестетиків. Лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози. Може знадобитися підбір дози протидіабетичних препаратів, зокрема. інсуліну. Гідрохлортіазид може зменшити вплив судинозвужувальних амінів, наприклад, епінефрину (адреналін). Гідрохлоротіазид може збільшити ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо в сукупності з великими дозами йодованого наповнювача. Значної взаємодії гідрохлортіазиду з їжею не виявлено.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу незалежно від їди. Рекомендована доза – 1 табл. 1 раз на день. Рекомендується титрувати дозу кандесартану перед переведенням пацієнта на терапію Атакандом Плюс. За потреби пацієнтів переводять з монотерапії Атакандом на терапію препаратом Атаканд Плюс. Основний гіпотензивний ефект досягається, як правило, у перші 4 тижні після початку лікування. Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Пацієнти із порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок краще застосування петлевих діуретиків у порівнянні з тіазидними. До початку терапії препаратом Атаканд Плюс у пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну ≥30 мл/хв/1,73 м 2 ), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується титрування дози кандесартану (за допомогою монотерапії препаратом Атаканд), із 4 мг. Препарат Атаканд Плюс протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну <30 мл/хв/1,73 м 2 ). Пацієнти із зниженим ОЦК. Для пацієнтів з ризиком артеріальної гіпотензії, наприклад, для пацієнтів зі зниженим ОЦК, рекомендується титрування дози кандесартану (за допомогою монотерапії препаратом Атаканд), починаючи з 4 мг. Застосування у дітей та підлітків. Безпека та ефективність застосування Атаканда Плюс у дітей та підлітків (віком до 18 років) не встановлені.ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску та запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Основним проявом передозування гідрохлортіазидом є гостра втрата рідини та електролітів. Також спостерігалися такі симптоми як запаморочення, зниження артеріального тиску, сухість у роті, тахікардія, шлуночкова аритмія, втрата свідомості та м'язові судоми. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом в/введення ізотонічного розчину хлориду натрію. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану та гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу малоймовірне.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл: активні речовини: ексенатид – 250 мкг; допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат, оцтова кислота крижана, манітол, метакрезол, вода д/і. У шприц-ручках із картриджами по 1,2 або 2,4 мл; у пачці картонної 1 шприц-ручка.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення - безбарвний, прозорий.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - глюкагоноподібний поліпептид рецепторів агоніст.ФармакокінетикаВсмоктування. Після п/к введення ексенатиду в дозі 10 мкг пацієнтам з цукровим діабетом типу 2 ексенатид швидко всмоктується і через 2,1 год досягає Сmax, що дорівнює 211 пг/мл. AUCo-inf становить 1036 пг×ч/мл. При дії ексенатиду AUC зростає пропорційно збільшенню дози з 5 до 10 мкг, при цьому не спостерігається пропорційне зростання Сmах. Однакова дія спостерігалася при підшкірному введенні ексенатиду в область живота, стегна або передпліччя. Розподіл. Здається обсяг розподілу (Vd) ексенатиду після підшкірного введення становить 28,3 л. Метаболізм та виведення. Ексенатид переважно виводиться за рахунок клубочкової фільтрації з наступним протеолітичним розпадом. Кліренс ексенатиду дорівнює 91 л/год. Кінцевий Т1/2 становить 2,4 години. Ці фармакокінетичні характеристики ексенатиду не залежать від дози. Концентрації ексенатиду, що вимірюються, визначаються приблизно протягом 10 годин після введення дози. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів зі слабким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30-80 мл/хв) кліренс ексенатиду значимо не відрізняється від кліренсу у пацієнтів з нормальною функцією нирок; тому проводити корекцію дози препарату не потрібно. Однак у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, середній кліренс знижений до 0,9 л/год (порівняно з 9,1 л/год у здорових суб'єктів). Оскільки ексенатид переважно виводиться нирками, вважається, що порушення функції печінки не змінює концентрації ексенатиду в крові. Вік не впливає на фармакокінетичні властивості ексенатиду. Тому пацієнтам похилого віку не потрібно проводити корекцію дози. Фармакокінетика ексенатиду в дітей віком не вивчалася. Між чоловіками та жінками клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці ексенатиду не спостерігається. Фармакокінетика ексенатиду у представників різних рас практично не змінюється. Коригування дози з урахуванням етнічного походження проводити не потрібно. Не спостерігається помітної кореляції між індексом маси тіла (ІМТ) та фармакокінетикою ексенатиду. Корекцію дози з урахуванням ІМТ проводити не потрібно.ФармакодинамікаЕксенатид (ексендин-4) є міметик інкретину і є 39-амінокислотним амідопептидом. Інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1), посилюють глюкозозависимую секрецію інсуліну, покращують функцію бета-клітин, пригнічують неадекватно підвищену секрецію глюкагону і уповільнюють спорожнення шлунка після попадання їх в загальний кров. Ексенатид є потужним міметиком інкретину, який викликає посилення глюкозозалежної секреції інсуліну та надає інші гіпоглікемічні ефекти, притаманні інкретинам, що дозволяє покращувати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. Амінокислотна послідовність ексенатиду частково відповідає послідовності людського ГПП-1, внаслідок чого він зв'язується та активує рецептори ГПП-1 у людини, що призводить до посилення глюкозозалежного синтезу та секреції інсуліну з бета-клітин підшлункової залози за участю циклічного аденозинмонофосфату (АМФ) інших внутрішньоклітинних сигнальних шляхів. Ексенатид стимулює вивільнення інсуліну з бета-клітин у присутності підвищених концентрацій глюкози. За хімічною структурою та фармакологічною дією ексенатид відрізняється від інсуліну, похідних сульфонілсечовини, похідних D-фенілаланіну та меглітінідів, бігуанідів, тіазолідиндіонів та інгібіторів альфа-глюкозидази. Ексенатид покращує глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 за рахунок механізмів, наведених нижче. При гіперглікемічних станах ексенатид посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Ця секреція інсуліну припиняється в міру зниження концентрацій глюкози в крові та наближення її до норми, тим самим зменшується потенційний ризик гіпоглікемії. Секреція інсуліну протягом перших 10 хвилин, відома як «перша фаза інсулінової відповіді», специфічно відсутня у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Крім того, втрата першої фази інсулінової відповіді є раннім порушенням функції бета-клітин при цукровому діабеті типу 2. відновлює або значно посилює як першу, так і другу фазу інсулінової відповіді у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. У пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 на тлі гіперглікемії введення ексенатиду пригнічує надмірну секрецію глюкагону. Однак ексенатид не порушує нормальної глюкагонової відповіді на гіпоглікемію. Було показано, що введення ексенатиду призводить до зниження апетиту та зменшення споживання їжі; пригнічує моторику шлунка, що веде до уповільнення випорожнення. У хворих на цукровий діабет типу 2 терапія ексенатидом у поєднанні з метформіном та/або препаратами сульфонілсечовини призводить до зниження концентрації глюкози в крові натще, постпрандіальної глюкози крові, а також показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), покращуючи тим самим глікемічний.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 як додаткова терапія до метформіну, похідного сульфонілсечовини, тіазолідиндіону, комбінації метформіну та похідного сульфонілсечовини, або метформіну та тіазолідиндіону у разі недосягнення адекватного глікемічного контролю.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; цукровий діабет типу 1 або наявність діабетичного кетоацидозу; ниркова недостатність важкого ступеня (Cl креатиніну - наявність тяжких захворювань ШКТ із супутнім гастропарезом; вагітність; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність препарату у дітей не встановлена).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10%, часто – ≥1%, але З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, діарея; часто - зниження апетиту, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс; іноді – біль у животі, здуття живота, відрижка, запори, порушення смакових відчуттів, метеоризм. З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; рідко – сонливість. З боку ендокринної системи: дуже часто – гіпоглікемія (у комбінації з похідними сульфонілсечовини); часто - відчуття тремтіння, слабкість, гіпергідроз. Алергічні реакції: рідко – висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактична реакція. Інші: часто – шкірна реакція у місці ін'єкції; рідко – дегідратація (пов'язана з нудотою, блюванням та/або діареєю). Повідомлялося про декілька випадків підвищення часу зсідання крові (МНО) при одночасному застосуванні варфарину та ексенатиду, що іноді супроводжувалося кровотечами. У зв'язку з тим, що частота гіпоглікемії збільшується при спільному призначенні препарату Баета з похідними сульфонілсечовини, необхідно передбачити зниження дози похідних сульфонілсечовини при збільшенні ризику гіпоглікемії. Більшість епізодів гіпоглікемії за інтенсивністю були слабкими або помірними та купірувалися пероральним прийомом вуглеводів. В цілому, побічні ефекти за інтенсивністю були слабкими або помірними і не призводили до скасування лікування. Найчастіше реєстрована нудота слабкої чи помірної інтенсивності була дозозависимой і зменшувалася з часом, не заважаючи повсякденної активності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Баета® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають перорально препарати, що вимагають швидкого всмоктування із шлунково-кишкового тракту, т.к. Баета може викликати затримку спорожнення шлунка. Пацієнтам слід рекомендувати приймати пероральні препарати, дія яких залежить від їхньої порогової концентрації (наприклад, антибіотики), не менше ніж за 1 годину до введення ексенатиду. Якщо такі препарати необхідно приймати з їжею, слід приймати їх під час тих прийомів їжі, коли ексенатид не вводиться. При одночасному призначенні дигоксину (у дозі 0,25 мг 1 раз на добу) з препаратом Баета® знижується Сmах дигоксину на 17%, а Тmах збільшується на 2,5 год. Проте загальна фармакокінетична дія при рівноважному стані не змінюється. На тлі введення препарату Баета® AUC та Сmах ловастатину зменшувалися приблизно на 40 та 28% відповідно, а Тmах збільшувалася приблизно на 4 год. Спільне призначення препарату Баета® з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази не супроводжувалося змінами ліпідного складу крові ЛПНГ-холестерину, загального холестерину та тригліцеридів). У пацієнтів з легкою або помірною артеріальною гіпертензією, що стабілізується лізиноприлом (5–20 мг на добу), препарат Баета® не змінював AUC та Сmах лізиноприлу при рівноважному стані. Тmах лізиноприлу при рівноважному стані збільшувався на 2 год. Не спостерігалося змін показників середньодобового сАД та дАТ. Відзначено, що при введенні варфарину через 30 хв після препарату Баета® Тmах збільшувалося приблизно на 2 год. Клінічно значущої зміни Сmах та AUC не спостерігалося. Застосування препарату Баета у поєднанні з інсуліном, похідними D-фенілаланіну, меглітінідами або інгібіторами альфа-глюкозидази не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат БАЕТА вводиться підшкірно в область стегна, живота або плеча. Початкова доза становить 5 мкг, яку вводять двічі на добу будь-якої миті протягом 60-хвилинного періоду перед ранковим та вечірнім прийомом їжі. Не слід вводити препарат після їди. У разі пропуску ін'єкції препарату лікування продовжується без зміни дози. Через 1 місяць після початку лікування дозу препарату БАЕТА можна збільшити до 10 мкг двічі на добу. При сумісному призначенні препарату БАЕТА® з метформіном, тіазолідиндіоном або з комбінацією цих препаратів вихідна доза метформіну та/або тіазолідиндіону може не змінюватися. У разі комбінації препарату БАЕТА з похідним сульфонілсечовини може знадобитися зниження дози похідного сульфонілсечовини з метою зниження ризику гіпоглікемії. У разі комбінації препарату БАЕТА з препаратом інсуліну може знадобитися зниження дози інсуліну з метою зниження ризику гіпоглікемії.ПередозуванняСимптоми: тяжка нудота і блювання, а також швидкий розвиток гіпоглікемії (при прийомі дози в 10 разів вище за максимальну рекомендовану). Лікування: проводять симптоматичну терапію, включаючи парентеральне введення глюкози у разі вираженої гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується внутрішньовенне або внутрішньом'язове введення препарату. Препарат Баета® не слід застосовувати, якщо в розчині виявляються частинки або якщо мутний розчин, або має фарбування. На тлі терапії препаратом Баета можуть з'являтися антитіла до ексенатиду. Однак це не впливає на частоту і типи побічних ефектів, що реєструються. Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що лікування препаратом Баета може призвести до зниження апетиту та/або маси тіла і що через ці ефекти немає необхідності змінювати режим дозування. Пацієнти перед початком лікування препаратом Баета® повинні ознайомитися з прикладом «Керівництво з використання шприц-ручки». Результати експериментальних досліджень У доклінічних дослідженнях на мишах та щурах не виявлено канцерогенної дії ексенатиду. При введенні щурів дози, що у 128 разів перевищує дозу у людини, відмічено чисельне збільшення С-клітинних аденом щитовидної залози без будь-яких ознак малігнізації, що було пов'язано зі збільшенням тривалості життя піддослідних тварин, які отримують ексенатид.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл: активні речовини: ексенатид – 250 мкг; допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат, оцтова кислота крижана, манітол, метакрезол, вода д/і. У шприц-ручках із картриджами по 1,2 або 2,4 мл; у пачці картонної 1 шприц-ручка.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення - безбарвний, прозорий.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - глюкагоноподібний поліпептид рецепторів агоніст.ФармакокінетикаВсмоктування. Після п/к введення ексенатиду в дозі 10 мкг пацієнтам з цукровим діабетом типу 2 ексенатид швидко всмоктується і через 2,1 год досягає Сmax, що дорівнює 211 пг/мл. AUCo-inf становить 1036 пг×ч/мл. При дії ексенатиду AUC зростає пропорційно збільшенню дози з 5 до 10 мкг, при цьому не спостерігається пропорційне зростання Сmах. Однакова дія спостерігалася при підшкірному введенні ексенатиду в область живота, стегна або передпліччя. Розподіл. Здається обсяг розподілу (Vd) ексенатиду після підшкірного введення становить 28,3 л. Метаболізм та виведення. Ексенатид переважно виводиться за рахунок клубочкової фільтрації з наступним протеолітичним розпадом. Кліренс ексенатиду дорівнює 91 л/год. Кінцевий Т1/2 становить 2,4 години. Ці фармакокінетичні характеристики ексенатиду не залежать від дози. Концентрації ексенатиду, що вимірюються, визначаються приблизно протягом 10 годин після введення дози. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів зі слабким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30-80 мл/хв) кліренс ексенатиду значимо не відрізняється від кліренсу у пацієнтів з нормальною функцією нирок; тому проводити корекцію дози препарату не потрібно. Однак у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, середній кліренс знижений до 0,9 л/год (порівняно з 9,1 л/год у здорових суб'єктів). Оскільки ексенатид переважно виводиться нирками, вважається, що порушення функції печінки не змінює концентрації ексенатиду в крові. Вік не впливає на фармакокінетичні властивості ексенатиду. Тому пацієнтам похилого віку не потрібно проводити корекцію дози. Фармакокінетика ексенатиду в дітей віком не вивчалася. Між чоловіками та жінками клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці ексенатиду не спостерігається. Фармакокінетика ексенатиду у представників різних рас практично не змінюється. Коригування дози з урахуванням етнічного походження проводити не потрібно. Не спостерігається помітної кореляції між індексом маси тіла (ІМТ) та фармакокінетикою ексенатиду. Корекцію дози з урахуванням ІМТ проводити не потрібно.ФармакодинамікаЕксенатид (ексендин-4) є міметик інкретину і є 39-амінокислотним амідопептидом. Інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1), посилюють глюкозозависимую секрецію інсуліну, покращують функцію бета-клітин, пригнічують неадекватно підвищену секрецію глюкагону і уповільнюють спорожнення шлунка після попадання їх в загальний кров. Ексенатид є потужним міметиком інкретину, який викликає посилення глюкозозалежної секреції інсуліну та надає інші гіпоглікемічні ефекти, притаманні інкретинам, що дозволяє покращувати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. Амінокислотна послідовність ексенатиду частково відповідає послідовності людського ГПП-1, внаслідок чого він зв'язується та активує рецептори ГПП-1 у людини, що призводить до посилення глюкозозалежного синтезу та секреції інсуліну з бета-клітин підшлункової залози за участю циклічного аденозинмонофосфату (АМФ) інших внутрішньоклітинних сигнальних шляхів. Ексенатид стимулює вивільнення інсуліну з бета-клітин у присутності підвищених концентрацій глюкози. За хімічною структурою та фармакологічною дією ексенатид відрізняється від інсуліну, похідних сульфонілсечовини, похідних D-фенілаланіну та меглітінідів, бігуанідів, тіазолідиндіонів та інгібіторів альфа-глюкозидази. Ексенатид покращує глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 за рахунок механізмів, наведених нижче. При гіперглікемічних станах ексенатид посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Ця секреція інсуліну припиняється в міру зниження концентрацій глюкози в крові та наближення її до норми, тим самим зменшується потенційний ризик гіпоглікемії. Секреція інсуліну протягом перших 10 хвилин, відома як «перша фаза інсулінової відповіді», специфічно відсутня у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Крім того, втрата першої фази інсулінової відповіді є раннім порушенням функції бета-клітин при цукровому діабеті типу 2. відновлює або значно посилює як першу, так і другу фазу інсулінової відповіді у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. У пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 на тлі гіперглікемії введення ексенатиду пригнічує надмірну секрецію глюкагону. Однак ексенатид не порушує нормальної глюкагонової відповіді на гіпоглікемію. Було показано, що введення ексенатиду призводить до зниження апетиту та зменшення споживання їжі; пригнічує моторику шлунка, що веде до уповільнення випорожнення. У хворих на цукровий діабет типу 2 терапія ексенатидом у поєднанні з метформіном та/або препаратами сульфонілсечовини призводить до зниження концентрації глюкози в крові натще, постпрандіальної глюкози крові, а також показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), покращуючи тим самим глікемічний.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 як додаткова терапія до метформіну, похідного сульфонілсечовини, тіазолідиндіону, комбінації метформіну та похідного сульфонілсечовини, або метформіну та тіазолідиндіону у разі недосягнення адекватного глікемічного контролю.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; цукровий діабет типу 1 або наявність діабетичного кетоацидозу; ниркова недостатність важкого ступеня (Cl креатиніну - наявність тяжких захворювань ШКТ із супутнім гастропарезом; вагітність; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність препарату у дітей не встановлена).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10%, часто – ≥1%, але З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, діарея; часто - зниження апетиту, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс; іноді – біль у животі, здуття живота, відрижка, запори, порушення смакових відчуттів, метеоризм. З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; рідко – сонливість. З боку ендокринної системи: дуже часто – гіпоглікемія (у комбінації з похідними сульфонілсечовини); часто - відчуття тремтіння, слабкість, гіпергідроз. Алергічні реакції: рідко – висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактична реакція. Інші: часто – шкірна реакція у місці ін'єкції; рідко – дегідратація (пов'язана з нудотою, блюванням та/або діареєю). Повідомлялося про декілька випадків підвищення часу зсідання крові (МНО) при одночасному застосуванні варфарину та ексенатиду, що іноді супроводжувалося кровотечами. У зв'язку з тим, що частота гіпоглікемії збільшується при спільному призначенні препарату Баета з похідними сульфонілсечовини, необхідно передбачити зниження дози похідних сульфонілсечовини при збільшенні ризику гіпоглікемії. Більшість епізодів гіпоглікемії за інтенсивністю були слабкими або помірними та купірувалися пероральним прийомом вуглеводів. В цілому, побічні ефекти за інтенсивністю були слабкими або помірними і не призводили до скасування лікування. Найчастіше реєстрована нудота слабкої чи помірної інтенсивності була дозозависимой і зменшувалася з часом, не заважаючи повсякденної активності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Баета® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають перорально препарати, що вимагають швидкого всмоктування із шлунково-кишкового тракту, т.к. Баета може викликати затримку спорожнення шлунка. Пацієнтам слід рекомендувати приймати пероральні препарати, дія яких залежить від їхньої порогової концентрації (наприклад, антибіотики), не менше ніж за 1 годину до введення ексенатиду. Якщо такі препарати необхідно приймати з їжею, слід приймати їх під час тих прийомів їжі, коли ексенатид не вводиться. При одночасному призначенні дигоксину (у дозі 0,25 мг 1 раз на добу) з препаратом Баета® знижується Сmах дигоксину на 17%, а Тmах збільшується на 2,5 год. Проте загальна фармакокінетична дія при рівноважному стані не змінюється. На тлі введення препарату Баета® AUC та Сmах ловастатину зменшувалися приблизно на 40 та 28% відповідно, а Тmах збільшувалася приблизно на 4 год. Спільне призначення препарату Баета® з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази не супроводжувалося змінами ліпідного складу крові ЛПНГ-холестерину, загального холестерину та тригліцеридів). У пацієнтів з легкою або помірною артеріальною гіпертензією, що стабілізується лізиноприлом (5–20 мг на добу), препарат Баета® не змінював AUC та Сmах лізиноприлу при рівноважному стані. Тmах лізиноприлу при рівноважному стані збільшувався на 2 год. Не спостерігалося змін показників середньодобового сАД та дАТ. Відзначено, що при введенні варфарину через 30 хв після препарату Баета® Тmах збільшувалося приблизно на 2 год. Клінічно значущої зміни Сmах та AUC не спостерігалося. Застосування препарату Баета у поєднанні з інсуліном, похідними D-фенілаланіну, меглітінідами або інгібіторами альфа-глюкозидази не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат БАЕТА вводиться підшкірно в область стегна, живота або плеча. Початкова доза становить 5 мкг, яку вводять двічі на добу будь-якої миті протягом 60-хвилинного періоду перед ранковим та вечірнім прийомом їжі. Не слід вводити препарат після їди. У разі пропуску ін'єкції препарату лікування продовжується без зміни дози. Через 1 місяць після початку лікування дозу препарату БАЕТА можна збільшити до 10 мкг двічі на добу. При сумісному призначенні препарату БАЕТА® з метформіном, тіазолідиндіоном або з комбінацією цих препаратів вихідна доза метформіну та/або тіазолідиндіону може не змінюватися. У разі комбінації препарату БАЕТА з похідним сульфонілсечовини може знадобитися зниження дози похідного сульфонілсечовини з метою зниження ризику гіпоглікемії. У разі комбінації препарату БАЕТА з препаратом інсуліну може знадобитися зниження дози інсуліну з метою зниження ризику гіпоглікемії.ПередозуванняСимптоми: тяжка нудота і блювання, а також швидкий розвиток гіпоглікемії (при прийомі дози в 10 разів вище за максимальну рекомендовану). Лікування: проводять симптоматичну терапію, включаючи парентеральне введення глюкози у разі вираженої гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується внутрішньовенне або внутрішньом'язове введення препарату. Препарат Баета® не слід застосовувати, якщо в розчині виявляються частинки або якщо мутний розчин, або має фарбування. На тлі терапії препаратом Баета можуть з'являтися антитіла до ексенатиду. Однак це не впливає на частоту і типи побічних ефектів, що реєструються. Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що лікування препаратом Баета може призвести до зниження апетиту та/або маси тіла і що через ці ефекти немає необхідності змінювати режим дозування. Пацієнти перед початком лікування препаратом Баета® повинні ознайомитися з прикладом «Керівництво з використання шприц-ручки». Результати експериментальних досліджень У доклінічних дослідженнях на мишах та щурах не виявлено канцерогенної дії ексенатиду. При введенні щурів дози, що у 128 разів перевищує дозу у людини, відмічено чисельне збільшення С-клітинних аденом щитовидної залози без будь-яких ознак малігнізації, що було пов'язано зі збільшенням тривалості життя піддослідних тварин, які отримують ексенатид.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: метопрололу тартрат – 100 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; магнію стеарат; карбоксиметилкрохмаль натрію; кремнію діоксид колоїдний безводний; повідон. у флаконах пластикових по 30 шт.; у пачці картонної 1 флакон.Опис лікарської формиТаблетки двоопуклі, круглої форми, білого кольору з ризиком та гравіюванням A/mE на одній стороні.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаМетопролол майже повністю абсорбується після прийому внутрішньо. При прийомі препарату в межах терапевтичних доз концентрація препарату в плазмі знаходиться в лінійній залежності від прийнятої дози. ТCmax 1.5-2 години після прийому препарату. Після прийому внутрішньо першої дози метопрололу системного кровообігу досягає близько 50% дози. При повторних прийомах показник системної біодоступності збільшується до 70%. Прийом препарату разом із їжею може підвищити системну біодоступність на 30-40%. Зв'язок з білками плазми низький, близько 5-10%. Метаболізм та виведення Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці з утворенням 3-х основних метаболітів, жоден з яких не має клінічно значимого β-блокуючого ефекту. Близько 5% від прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді, в окремих випадках цей показник може досягати 30%. Середній T1/2 метопрололу з плазми становить близько 3.5 годин (мінімально - 1 година, максимально - 9 годин). Плазмовий кліренс становить приблизно 1 л/хв. У пацієнтів похилого віку немає значних змін у фармакокінетиці метопрололу порівняно з пацієнтами молодого віку. Системна біодоступність та виведення метопрололу не змінюється у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Виведення метаболітів у таких пацієнтів, однак, знижено. Значне накопичення метаболітів спостерігалося у пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв. Однак, таке накопичення метаболітів не посилює Р-блокуючий ефект. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки фармакокінетика метопрололу (через низький рівень зв'язку з білками) змінюється незначно. Однак у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом біодоступність метопрололу може збільшуватись, а загальний кліренс зменшуватись.У пацієнтів з портокавальним анастомозом загальний кліренс становив приблизно 300 мл/хв, а площа під кривою концентрація у плазмі крові – час (AUC) була у 6 разів більша, порівняно з аналогічним показником у здорових пацієнтів.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню ЧСС, хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню АТ, що викликаються різким викидом катехоламінів. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати метопролол у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреноміметиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату Беталок на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений у порівнянні з неселективними р-адреноблокаторами. Клінічні дослідження показали, що Беталок може викликати незначне підвищення рівня тригліцеридів та зменшення вмісту вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках відзначалося незначне зменшення фракції ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ), що менш виражено, ніж у разі застосування неселективних Р-адреноблокаторів. Однак в одному з клінічних досліджень було показано значне зниження рівня загального холестерину в сироватці при лікуванні метопрололом протягом декількох років. Якість життя в період лікування препаратом Беталок не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя під час лікування препаратом Беталок® спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія: зниження артеріального тиску та зменшення ризику серцево-судинної та коронарної смерті (включаючи раптову смерть); стенокардія; порушення ритму серця, включаючи суправентрикулярну тахікардію; ослі інфаркту міокарда (у комплексній терапії); функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією; профілактика нападів мігрені; гіпертиреоз (комплексна терапія).Протипоказання до застосуваннявідома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або до інших β-адреноблокаторів; AV-блокада II та III ступеня, серцева недостатність на стадії декомпенсації, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, виражені порушення периферичного кровообігу, артеріальна гіпотензія; хворі на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 с або сАД менше 100 мм рт.ст; пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказане внутрішньовенне введення блокаторів «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу; серйозні периферичні судинні захворювання (при загрозі гангрени); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Пацієнти, які отримують тривалу іл інтермітуючу терапію інотропними засобами, що діють на β-адренорецептори. З обережністю: AV-блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, ХОЗЛ (емфізема легень, хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальна астма), цукровий діабет, тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Як і більшість препаратів, Беталок не слід призначати під час вагітності та в період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, у зв'язку з чим слід бути особливо обережними при призначенні β-адреноблокаторів в останній триместр вагітності та безпосередньо перед пологами . Період лактації Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-адреноблокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® добре переноситься пацієнтами, і побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. В результаті клінічних досліджень або при застосуванні препарату Беталок (метопрололу тартрат) у клінічній практиці були описані такі небажані побічні ефекти. У багатьох випадках причинно-наслідковий зв'язок із лікуванням препаратом Беталок® не був встановлений. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( З боку ССС: часто - брадикардія, постуральні порушення (дуже рідко супроводжуються непритомністю), похолодання кінцівок, серцебиття; нечасто – тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, кардіогенний шок у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда, AV блокада І ступеня; рідко – інші порушення серцевої провідності, аритмії; дуже рідко – гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. З боку центральної нервової системи: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - запаморочення, біль голови; нечасто - парестезії, судоми, депресія, ослаблення уваги, сонливість або безсоння, нічні кошмари; рідко: підвищена нервова збудливість, тривожність, імпотенція/сексуальна дисфункція; дуже рідко – амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; нечасто - блювання; рідко – сухість у роті. З боку шкірних покровів: нечасто – висип (у вигляді кропив'янки), підвищена пітливість; рідко – випадання волосся; дуже рідко – фотосенсибілізація, загострення псоріазу. З боку печінки: рідко – порушення функції печінки. З боку органів дихання: часто задишка при фізичному зусиллі; нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою; рідко – риніт. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; дуже рідко - дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку обміну речовин: нечасто збільшення маси тіла. З боку скелетно-м'язової системи: дуже рідко – артралгія. З боку системи крові: дуже рідко – тромбоцитопенія. З боку печінки: дуже рідко – гепатит.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати спільного призначення препарату Беталок з наступними препаратами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з фенофарбіталом) незначно посилюють метаболізм метопрололу, внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріо-вентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія найбільш документована для індометацину. Не зазначено описаної взаємодії для суліндаку. У дослідженнях з диклофенаком описаної реакції не спостерігалося. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2.5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що така взаємодія характерна і для інших р-адреноблокаторів у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може підвищуватися при сумісному застосуванні з циметидином, гідралазином, селективними інгібіторами серотоніну, такими як пароксетин, флуоксетин і сертралін. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші р-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На фоні прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, може знадобитися корекція дози останніх. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиТаблетки можна приймати як разом з їжею, так і натще. Артеріальна гіпертензія 100-200 мг препарату Беталок одноразово вранці або на два прийоми; вранці і ввечері. При необхідності дозу можна збільшити або додати інший антигіпертензивний засіб. Тривала антигіпертензивна терапія 100-200 мг препарату Беталок на добу дозволяє знизити загальну смертність, включаючи раптову смерть, частоту виникнення мозкових інсультів та порушень коронарного кровообігу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Стенокардія 100-200 мг на добу на два прийоми; вранці і ввечері. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Порушення ритму серця 100-200 мг на добу на два прийоми; вранці і ввечері. При необхідності до терапії можна додати інший антиаритмічний препарат. Підтримуюча терапія після інфаркту міокарда. Підтримуюча доза становить 200 мг на добу на два прийоми; вранці і ввечері. Призначення Беталоку в дозі 200 мг на добу дозволяє знизити смертність у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, та знизити ризик розвитку повторного інфаркту міокарда (у тому числі й у пацієнтів із цукровим діабетом). Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг препарату Беталок один раз на добу, рекомендується приймати пігулку вранці. За потреби доза може бути збільшена. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг на добу на два прийоми; вранці і ввечері. Гіпертиреоз 150-200 мг на добу в 3-4 прийоми. Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекція дози метопрололу не потрібна. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти Досвід застосування препарату Беталок у дітей обмежений.ПередозуванняСимптоми: наслідками передозування препарату Беталок можуть бути виражене зниження артеріального тиску, синусова брадикардія, AV блокада, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, бронхоспазм, порушення свідомості/кома, нудота, блювання та ціаноз. Супутнє вживання алкоголю, прийом антигіпертензивних засобів, хінідину або барбітуратів можуть призвести до погіршення стану пацієнта. Перші ознаки передозування можуть виявлятися протягом 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, при необхідності промивання шлунка. У разі вираженого зниження АТ, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β1-адреноміметик (наприклад, добутамін) внутрішньовенно з інтервалом 2–5 хв або інфузійно до досягнення терапевтичного ефекту. У разі недоступності селективного β1-агоніста можна вводити внутрішньовенний допамін або атропіну сульфат для блокади блукаючого нерва. Якщо терапевтичний ефект не досягнутий, можна використовувати інші симпатоміметики, такі як добутамін або норадреналін. Глюкагон можна ввести в дозі 1-10 мг. Іноді може виникнути потреба застосування водія серцевого ритму. Для усунення бронхоспазму слід вводити внутрішньовенно β2-адреноміметик. Необхідно враховувати, що дози антидотів, необхідні для усунення симптомів, що виникають при передозуванні β-адреноблокаторів, набагато вищі за терапевтичні, оскільки β-адренорецептори знаходяться у зв'язаному стані з β-адреноблокатором.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенні блокатори «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу. При використанні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування гіпоглікемії значно менший, ніж при використанні неселективних β-адреноблокаторів. У хворих з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Пацієнтам, які страждають на стенокардію Принцметала, не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням атріовентрикулярної провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу Беталоку необхідно зменшити. Метопролол може погіршувати симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу, здебільшого внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам, які страждають на тяжку ниркову недостатність, при метаболічному ацидозі, спільному призначенні з серцевими глікозидами. Пацієнтам, які страждають на феохромоцитому, паралельно з препаратом Беталок® слід призначати α-адреноблокатор. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає β-адреноблокатор. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Пацієнтам, які страждають на обструктивну хворобу легень, не рекомендується призначати β-адреноблокатори. У разі поганої переносимості інших антигіпертензивних засобів або їх неефективності можна призначати метопролол, оскільки він є селективним препаратом. Необхідно призначати мінімальну ефективну дозу, при необхідності можливе призначення β2-адреноміметику. У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність метопрололу збільшується. Слід уникати різкої відміни препарату. За необхідності відміни препарату, скасування слід проводити поступово. У більшості пацієнтів прийом препарату можна відмінити за 14 днів. Дозу препарату знижують поступово, на кілька прийомів, до досягнення кінцевої дози 25 мг 1 раз на добу. Пацієнти з ІХС повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря під час відміни препарату. Вплив на здатність водити машину та працювати з технічними пристроями При застосуванні препарату можливі епізоди запаморочення або загальної слабкості, у зв'язку з чим необхідно утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: метопрололу тартрат для ін'єкцій – 1 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид для ін'єкцій – 9 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. в ампулах по 5 мл; у пачці картонної 5 ампул.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного введення: прозора, безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаМетопролол майже повністю абсорбується після прийому внутрішньо. При прийомі препарату в межах терапевтичних доз концентрація препарату в плазмі знаходиться в лінійній залежності від прийнятої дози. ТCmax 1.5-2 години після прийому препарату. Після прийому внутрішньо першої дози метопрололу системного кровообігу досягає близько 50% дози. При повторних прийомах показник системної біодоступності збільшується до 70%. Прийом препарату разом із їжею може підвищити системну біодоступність на 30-40%. Зв'язок з білками плазми низький, близько 5-10%. Метаболізм та виведення Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці з утворенням 3-х основних метаболітів, жоден з яких не має клінічно значимого β-блокуючого ефекту. Близько 5% від прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді, в окремих випадках цей показник може досягати 30%. Середній T1/2 метопрололу з плазми становить близько 3.5 годин (мінімально - 1 година, максимально - 9 годин). Плазмовий кліренс становить приблизно 1 л/хв. У пацієнтів похилого віку немає значних змін у фармакокінетиці метопрололу порівняно з пацієнтами молодого віку. Системна біодоступність та виведення метопрололу не змінюється у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Виведення метаболітів у таких пацієнтів, однак, знижено. Значне накопичення метаболітів спостерігалося у пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв. Однак, таке накопичення метаболітів не посилює Р-блокуючий ефект. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки фармакокінетика метопрололу (через низький рівень зв'язку з білками) змінюється незначно. Однак у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом біодоступність метопрололу може збільшуватись, а загальний кліренс зменшуватись.У пацієнтів з портокавальним анастомозом загальний кліренс становив приблизно 300 мл/хв, а площа під кривою концентрація у плазмі крові – час (AUC) була у 6 разів більша, порівняно з аналогічним показником у здорових пацієнтів.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню ЧСС, хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню АТ, що викликаються різким викидом катехоламінів. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати метопролол у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреноміметиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату Беталок на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений у порівнянні з неселективними р-адреноблокаторами. Клінічні дослідження показали, що Беталок може викликати незначне підвищення рівня тригліцеридів та зменшення вмісту вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках відзначалося незначне зменшення фракції ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ), що менш виражено, ніж у разі застосування неселективних Р-адреноблокаторів. Однак в одному з клінічних досліджень було показано значне зниження рівня загального холестерину в сироватці при лікуванні метопрололом протягом декількох років. Якість життя в період лікування препаратом Беталок не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя під час лікування препаратом Беталок® спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуваннянадшлуночкова тахікардія; профілактика та лікування ішемії міокарда, тахікардії та болю при інфаркті міокарда або підозрі на нього.Протипоказання до застосуваннявідома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або до інших β-адреноблокаторів; AV-блокада II та III ступеня, серцева недостатність на стадії декомпенсації, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, виражені порушення периферичного кровообігу, артеріальна гіпотензія; хворі на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 с або сАД менше 100 мм рт.ст; пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказане внутрішньовенне введення блокаторів «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу; серйозні периферичні судинні захворювання (при загрозі гангрени); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). При лікуванні суправентрикулярної тахікардії у пацієнтів із сАД менше 110 мм рт.ст. З обережністю: AV-блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, ХОЗЛ (емфізема легень, хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальна астма), цукровий діабет, тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Як і більшість препаратів, Беталок не слід призначати під час вагітності та в період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, у зв'язку з чим слід бути особливо обережними при призначенні β-адреноблокаторів в останній триместр вагітності та безпосередньо перед пологами . Період лактації Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-адреноблокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® добре переноситься пацієнтами, і побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. В результаті клінічних досліджень або при застосуванні препарату Беталок (метопрололу тартрат) у клінічній практиці були описані такі небажані побічні ефекти. У багатьох випадках причинно-наслідковий зв'язок із лікуванням препаратом Беталок® не був встановлений. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( З боку ССС: часто - брадикардія, постуральні порушення (дуже рідко супроводжуються непритомністю), похолодання кінцівок, серцебиття; нечасто – тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, кардіогенний шок у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда, AV блокада І ступеня; рідко – інші порушення серцевої провідності, аритмії; дуже рідко – гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. З боку центральної нервової системи: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - запаморочення, біль голови; нечасто - парестезії, судоми, депресія, ослаблення уваги, сонливість або безсоння, нічні кошмари; рідко: підвищена нервова збудливість, тривожність, імпотенція/сексуальна дисфункція; дуже рідко – амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; нечасто - блювання; рідко – сухість у роті. З боку шкірних покровів: нечасто – висип (у вигляді кропив'янки), підвищена пітливість; рідко – випадання волосся; дуже рідко – фотосенсибілізація, загострення псоріазу. З боку печінки: рідко – порушення функції печінки. З боку органів дихання: часто задишка при фізичному зусиллі; нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою; рідко – риніт. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; дуже рідко - дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку обміну речовин: нечасто збільшення маси тіла. З боку скелетно-м'язової системи: дуже рідко – артралгія. З боку системи крові: дуже рідко – тромбоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати спільного призначення препарату Беталок з наступними препаратами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з фенофарбіталом) незначно посилюють метаболізм метопрололу, внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріо-вентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія найбільш документована для індометацину. Не зазначено описаної взаємодії для суліндаку. У дослідженнях з диклофенаком описаної реакції не спостерігалося. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2.5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що така взаємодія характерна і для інших р-адреноблокаторів у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може підвищуватися при сумісному застосуванні з циметидином, гідралазином, селективними інгібіторами серотоніну, такими як пароксетин, флуоксетин і сертралін. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші р-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На фоні прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, може знадобитися корекція дози останніх. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиРозчин для внутрішньовенного введення В/в. Надшлуночкова тахікардія Починають введення з 5 мг (5 мл) препарату Беталок зі швидкістю 1-2 мг/хв. Можна повторити запровадження з 5-хвилинним інтервалом до досягнення терапевтичного ефекту. Зазвичай сумарна доза становить 10-15 мг (10-15 мл). Максимальна доза, що рекомендується, при внутрішньовенному введенні становить 20 мг (20 мл). Профілактика та лікування ішемії міокарда, тахікардії та болю при інфаркті міокарда або підозрі на нього В/в 5 мг (5 мл) препарату. Можна повторити введення з 2-хвилинним інтервалом, максимальна доза – 15 мг (15 мл). Через 15 хв після останньої ін'єкції призначають метопролол для вживання в дозі 50 мг (Беталок®) кожні 6 годин протягом 48 годин. Пігулки Всередину, як разом із їжею, так і натще. Артеріальна гіпертензія 100–200 мг препарату Беталок® одноразово вранці або 2 прийоми; вранці і ввечері. При необхідності дозу можна збільшити або додати інший антигіпертензивний засіб. Тривала антигіпертензивна терапія 100–200 мг препарату Беталок® на добу дозволяє знизити загальну смертність, включаючи раптову смерть, частоту виникнення мозкових інсультів та порушень коронарного кровообігу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Стенокардія 100-200 мг/сут на 2 прийоми; вранці і ввечері. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Порушення ритму серця 100-200 мг/сут на 2 прийоми; вранці і ввечері. При необхідності до терапії можна додати інший антиаритмічний препарат. Підтримуюча терапія після інфаркту міокарда Підтримуюча доза становить 200 мг/добу на 2 прийоми; вранці і ввечері. Призначення Беталоку в дозі 200 мг на добу дозволяє знизити смертність у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, та знизити ризик розвитку повторного інфаркту міокарда (в т.ч. і у пацієнтів з цукровим діабетом). Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг препарату Беталок 1 раз на добу, рекомендується приймати таблетку вранці. За потреби доза може бути збільшена. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг/сут на 2 прийоми; вранці і ввечері. Гіпертиреоз 150-200 мг на добу в 3-4 прийоми. Загальне для обох лікарських форм Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекція дози метопрололу не потрібна. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти. Досвід застосування препарату Беталок у дітей обмежений.ПередозуванняТоксичність Метопролол у дозі 7,5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним кінцем. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом 450 мг метопрололу підлітком 12 років спричинив помірну інтоксикацію. Прийом 1,4 г та 2,5 г метопрололу дорослими викликав помірну та важку інтоксикацію відповідно. Прийом 7,5 г дорослим призвів до вкрай тяжкої інтоксикації. Симптоми: при передозуванні метопрололу найбільш серйозними є симптоми з боку ССС, проте іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції. Брадикардія, AV блокада І–ІІІ ступеня, асистолія, виражене зниження артеріального тиску, слабка периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок. Пригнічення функції легень, апное, а також підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий езофагеальний спазм, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром Супутнє застосування алкоголю, антигіпертензивних препаратів, хінідину або барбітуратів може погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, у разі потреби – промивання шлунка. ВАЖЛИВО! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг - для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). За необхідності – підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Заповнення ОЦК та інфузії глюкози. Контроль ЕКГ. Атропін - 1-2 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у випадку вагусних симптомів). У разі придушення (депресії) міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. Можна також застосовувати глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом 1 хв. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну. При аритмії та збільшенні шлуночкового комплексу (QRS) інфузійно вводять розчини натрію (хлорид або бікарбонат). Можливе встановлення штучного водія ритму.При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенні блокатори «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу. При використанні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування гіпоглікемії значно менший, ніж при використанні неселективних β-адреноблокаторів. У хворих з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Пацієнтам, які страждають на стенокардію Принцметала, не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням атріовентрикулярної провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу Беталоку необхідно зменшити. Метопролол може погіршувати симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу, здебільшого внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам, які страждають на тяжку ниркову недостатність, при метаболічному ацидозі, спільному призначенні з серцевими глікозидами. Пацієнтам, які страждають на феохромоцитому, паралельно з препаратом Беталок® слід призначати α-адреноблокатор. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає β-адреноблокатор. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму або обструктивне захворювання легень, повинна бути призначена супутня бронходилатируюча терапія. У разі потреби слід збільшити дозу β2-адреноміметику. Не слід призначати повторну дозу - другу або третю при ЧСС менше 40 ударів на хвилину, інтервалі PQ більше 0,26 с та сАД менше 90 мм рт.ст. Вплив на здатність водити машину та працювати з технічними пристроями При застосуванні препарату можливі епізоди запаморочення або загальної слабкості, у зв'язку з чим необхідно утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 95 мг метопрололу сукцинату, що відповідає 78 мг метопрололу та 100 мг метопрололу тартрату; Допоміжні речовини: етилцелюлоза 46 мг, гіпоролоза 13 мг, гіпромелоза 9,8 мг, целюлоза мікрокристалічна 180 мг, парафін 0,2 мг, макрогол 2,4 мг, кремнію діоксид 24 мг, натрію стеарилфумарат 0,5 мг, 2 4 мг. 30 таблеток у пластиковому флаконі з пластиковою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розкриття, 1 флакон поміщають у картонну пачку з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті оболонкою; з насічкою з одного боку і гравіруванням А ms з іншого боку.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаПри контакті з рідиною таблетки швидко розпадаються, при цьому відбувається диспергування активної речовини у шлунково-кишковому тракті. Швидкість вивільнення активної речовини залежить від кислотності середовища. Тривалість терапевтичного ефекту після прийому препарату в лікарській формі Беталок ЗОК (таблетки з уповільненим вивільненням) становить більше 24 годин, при цьому досягається постійна швидкість вивільнення активної речовини протягом 20 годин. Період напіввиведення становить середньому 3,5 години. Беталок® ЗОК повністю абсорбується після прийому внутрішньо. Системна біодоступність після прийому внутрішньо одноразової дози становить приблизно 30-40%. Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці. Три основні метаболіти метопрололу не виявляли клінічно значущого β-блокуючого ефекту. Близько 5% пероральної дози препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта препарату виводиться у вигляді метаболітів. Зв'язок з білками плазми низький, приблизно 5-10%.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню частоти серцевих скорочень (ЧСС), хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню артеріального тиску (АТ), що викликаються різким викидом катехоламінів. На відміну від звичайних таблетованих лікарських форм селективних β1-адреноблокаторів (включаючи метопролол тартрат), при застосуванні препарату Беталок ЗОК спостерігається постійна концентрація препарату в плазмі крові та забезпечується стійкий клінічний ефект (β1-блокада) протягом більш ніж 24 годин. Внаслідок відсутності явних пікових концентрацій у плазмі, клінічно Беталок® ЗОК характеризується кращою β1-селективністю порівняно із звичайними таблетованими формами β1-адреноблокаторів. Крім того, значно зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад, брадикардія та слабкість у ногах під час ходьби. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати Беталок® ЗОК у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® ЗОК у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреномітетиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений порівняно з неселективними β-адреноблокаторами. Застосування препарату Беталок® ЗОК при артеріальній гіпертензії призводить до значного зниження артеріального тиску протягом більш ніж 24 годин як у положенні лежачи, так і при навантаженні. На початку терапії метопрололом відзначається збільшення судинного опору. Однак при тривалому прийомі можливе зниження артеріального тиску внаслідок зменшення судинного опору при незмінному серцевому викиді. У MERIT-HF (дослідженні виживання при хронічній серцевій недостатності (клас II-IV за класифікацією NYHA) та зниженою фракцією серцевого викиду (≤ 0,40), що включало 3991 пацієнта) Беталок® ЗОК показав підвищення виживання та зниження частоти госпіталізацій. При тривалому лікуванні пацієнти досягали загального покращення симптомів (за класами NYHA). Також терапія із застосуванням Беталок® ЗОК показала підвищення фракції викиду лівого шлуночка, зниження кінцевого систолічного та кінцевого діастолічного обсягів лівого шлуночка. Якість життя в період лікування препаратом Беталок ЗОК не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя при лікуванні препаратом Беталок ЗОК спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія; стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (як допоміжна терапія до основного лікування хронічної серцевої недостатності); зниження смертності та частоти повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда; порушення серцевого ритму, включаючи надшлуночкову тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистолах; функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією; профілактика нападів мігреніПротипоказання до застосуванняАтріовентрикулярна блокада II і III ступеня, серцева недостатність у стадії декомпенсації, постійна або інтермітує терапія інотропними препаратами, що діють на бета-адренорецептори, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, тяжкі порушення периферії гангрени, артеріальна гіпотензія Беталок ЗОК протипоказаний пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 секунд або систолічним артеріальним тиском менше 100 мм рт.ст. Відома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або інших β-адреноблокаторів. Пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказано внутрішньовенне введення блокаторів "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: атріовентрикулярна блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, цукровий діабет, тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, метаболічний ацидоз, спільне призначення із серцевими глікозидами.Вагітність та лактаціяЯк і більшість препаратів Беталок® ЗОК не слід призначати під час вагітності та у період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-блокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® ЗОК добре переноситься пацієнтами, побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( Серцево-судинна система: - Часто: брадикардія, ортостатична гіпотензія (дуже рідко супроводжується непритомністю), похолодання кінцівок, відчуття серцебиття; Нечасто: тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, AV блокада І ступеня; кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, набряки, болі у серці; Рідко: інші порушення провідності, аритмії; Дуже рідко: гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. Центральна нервова система - Дуже часто: підвищена стомлюваність; Часто: запаморочення, біль голови; Нечасто: парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість чи безсоння, нічні кошмари; Рідко: - підвищена нервова збудливість, тривожність; Дуже рідко: амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. Шлунково-кишковий тракт - Часто: нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; Нечасто: блювання; Рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини. Печінка – рідко: порушення функції печінки; Дуже рідко: гепатит. Шкірні покрови - Нечасто: шкірний висип (на кшталт псоріазоподібної кропив'янки), підвищене потовиділення; Рідко: випадання волосся; Дуже рідко: фотосенсибілізація, загострення псоріазу. Органи дихання - Часто: задишка при фізичному навантаженні; Нечасто: бронхоспазм; Рідко: риніт. Органи чуття - Рідко: порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; Дуже рідко: дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку скелетно-м'язової системи – дуже рідко: артралгія. Обмін речовин – Нечасто: збільшення маси тіла. Кров - Дуже рідко: тромбоцитопенія. Інші - Рідко: імпотенція/сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиМетопролол є субстратом CYP2D6, у зв'язку з чим препарати, що інгібують CYP2D6 (хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, сертралін, целекоксиб, пропафенон та дифенгідрамін) можуть впливати на плазмову концентрацію метопрололу. Слід уникати сумісного застосування Беталок® ЗОК з такими лікарськими засобами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з пентобарбіталом) посилюють метаболізм метопрололу внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріовентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок® ЗОК з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія документована для індометацину. Ймовірно, описана взаємодія не відзначатиметься при взаємодії із суліндаком. Негативна взаємодія була відзначена у дослідженнях з диклофенаком. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2,5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що подібна взаємодія характерна і для інших β-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші β-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На тлі прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, може знадобитися корекція дози останніх. Плазмова концентрація метопрололу може підвищуватися при прийомі циметидину або гідролазину. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиБеталок® ЗОК призначений для щоденного прийому раз на добу, рекомендується приймати препарат вранці. Таблетку Беталок® ЗОК слід ковтати, запиваючи рідиною. Таблетки (або таблетки, розділені навпіл) не слід розжовувати або кришити. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. При доборі дози необхідно уникати розвитку брадикардії. Артеріальна гіпертензія 50-100 мг один раз на день. При необхідності дозу можна збільшити до 100 мг на добу або додати інший антигіпертензивний засіб, переважно діуретик та кальцію антагоніст дигідропіридинового ряду. Стенокардія 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність із порушенням систолічної функції лівого шлуночка Пацієнти повинні перебувати на стадії стабільної хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів. Терапія серцевої недостатності бета-адреноблокаторами може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. У деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, у ряді випадків може виникнути необхідність відміни препарату. Стабільна хронічна серцева недостатність, II функціональний клас Рекомендована початкова доза Беталок ЗОК перші 2 тижні 25 мг один раз на добу. Після 2 тижнів терапії доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу і далі може подвоюватися кожні 2 тижні. Підтримуюча доза для тривалого лікування – 200 мг Беталок® ЗОК один раз на добу. Стабільна хронічна серцева недостатність, III-IV функціональний клас Початкова доза, що рекомендується, перші 2 тижні 12,5 мг Беталок® ЗОК (половина таблетки 25 мг) один раз на добу. Доза підбирається індивідуально. У період збільшення дози пацієнт повинен перебувати під наглядом, оскільки у деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитись. Через 1-2 тижні доза може бути збільшена до 25 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Потім через 2 тижні доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять препарат, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. У разі артеріальної гіпотензії та/або брадикардії може знадобитися зменшення супутньої терапії або зниження дози Беталок ЗОК. Артеріальна гіпотензія на початку терапії не обов'язково вказує на те, що дана доза Беталок® ЗОК не переноситься при подальшому тривалому лікуванні. Однак доза не повинна підвищуватися доти, доки стан не стабілізується. Може знадобитися контроль функції нирок. Порушення серцевого ритму 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Підтримуюче лікування після інфаркту міокарда 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекції дози метопрололу не потрібно. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти Досвід застосування препарату Беталок ЗОК у дітей обмежений.ПередозуванняТоксичність: метопролол у дозі 7,5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним кінцем. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом 450 мг метопрололу підлітком 12 років привів до помірної інтоксикації. Прийом 1,4 г та 2,5 г метопрололу дорослими викликав помірну та важку інтоксикацію відповідно. Прийом 7,5 г дорослим призвів до вкрай тяжкої інтоксикації. Симптоми: при передозуванні метопрололом найбільш серйозними є симптоми з боку серцево-судинної системи, однак іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV блокада І-ІІІ ступеня, асистолія, виражене зниження АТ , слабка периферична перфузія, серцева недостатність; кардіогенний шок; пригнічення функції легень, апное, а також підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий езофагіальний спазм, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром; супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта.Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка. ВАЖЛИВО! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). При необхідності підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Поповнення обсягу циркулюючої крові та інфузії глюкози. Контроль ЕКГ. Атропін 1,0-2,0 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (придушення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. ​​Також можна застосовувати глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом в 1 хвилину. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну.При аритмії та великому шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію (хлорид або бікарбонат). Можливе встановлення штучного водія ритму. При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенно блокатори "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Пацієнтам з бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень має бути призначена супутня терапія β2-адреноміметиком. Необхідно призначати мінімально ефективну дозу препарату Беталок ЗОК, при цьому може знадобитися збільшення дози β2-адреноміметику. Не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори пацієнтам із стенокардією Принцметалу. Даній групі пацієнтів β-селективні адреноблокатори слід призначати з обережністю. При застосуванні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування симптомів гіпоглікемії значно менший, ніж при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням AV провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу препарату необхідно зменшити або слід поступово відмінити. Беталок® ЗОК може посилювати перебіг наявних порушень периферичного кровообігу в основному внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, при метаболічному ацидозі, одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Застосування епінефрину (адреналіну) у терапевтичних дозах не завжди призводить до досягнення бажаного клінічного ефекту на фоні прийому метопрололу. Пацієнтам з феохромоцитомою одночасно з препаратом Беталок ЗОК слід призначати альфа-адреноблокатор. Різка відміна бета-адреноблокаторів небезпечна, особливо у пацієнтів групи високого ризику, у зв'язку з чим її слід уникати. При необхідності відміни препарату, її слід проводити поступово протягом принаймні 2 тижнів з двократним зниженням дози препарату на кожному етапі до досягнення кінцевої дози 12,5 мг (1/2 таблетки по 25 мг), яку слід приймати як мінімум 4 дні до повного відміни препарату. При появі симптомів (наприклад, посилення симптомів стенокардії, підвищення артеріального тиску) рекомендується повільніший режим відміни. Різка відміна бета-адреноблокатора може призвести до обтяження перебігу хронічної серцевої недостатності та підвищення ризику інфаркту міокарда та раптової смерті. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає Беталок ЗОК. Пацієнтам, яким належить хірургічне втручання, не рекомендується припинення терапії β-адреноблокаторами. Слід уникати призначення високих доз без попередньої титрації доз препарату у пацієнтів з факторами серцево-судинного ризику, що зазнають некардіологічних операцій, у зв'язку з підвищеним ризиком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, у тому числі з летальним кінцем. Дані клінічних досліджень з ефективності та безпеки у пацієнтів з тяжкою стабільною симптоматичною хронічною серцевою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA) обмежені. Лікування таких пацієнтів має проводитися лікарями, які мають спеціальні знання та досвід. Пацієнти з симптоматичною серцевою недостатністю у поєднанні з гострим інфарктом міокарда та нестабільною стенокардією виключалися з досліджень, на підставі яких визначалися показання до призначення. Ефективність та безпека препарату для цієї групи пацієнтів не описана. Застосування при нестабільній серцевій недостатності на стадії декомпенсації протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Беталок® ЗОК може спостерігатися запаморочення та втома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 23,75 мг метопрололу сукцинату, що відповідає 19,5 мг метопрололу та 25 мг метопрололу тартрату; Допоміжні речовини: етилцелюлоза 21,5 мг, гіпоролоза 6,13 мг, гіпромелоза 5,64 мг, целюлоза мікрокристалічна 94,9 мг, парафін 0,06 мг, макрогол 1,41 мг, кремнію діоксид 14,6 мг, натрію сте0,2 мг, титану діоксиду 1,41 мг. 14 таблеток в алюміній/ПВХ блістері, у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті оболонкою; з насічкою на обох сторонах та гравіюванням А β на одній стороні.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаПри контакті з рідиною таблетки швидко розпадаються, при цьому відбувається диспергування активної речовини у шлунково-кишковому тракті. Швидкість вивільнення активної речовини залежить від кислотності середовища. Тривалість терапевтичного ефекту після прийому препарату в лікарській формі Беталок ЗОК (таблетки з уповільненим вивільненням) становить більше 24 годин, при цьому досягається постійна швидкість вивільнення активної речовини протягом 20 годин. Період напіввиведення становить середньому 3,5 години. Беталок® ЗОК повністю абсорбується після прийому внутрішньо. Системна біодоступність після прийому внутрішньо одноразової дози становить приблизно 30-40%. Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці. Три основні метаболіти метопрололу не виявляли клінічно значущого β-блокуючого ефекту. Близько 5% пероральної дози препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта препарату виводиться у вигляді метаболітів. Зв'язок з білками плазми низький, приблизно 5-10%.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню частоти серцевих скорочень (ЧСС), хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню артеріального тиску (АТ), що викликаються різким викидом катехоламінів. На відміну від звичайних таблетованих лікарських форм селективних β1-адреноблокаторів (включаючи метопролол тартрат), при застосуванні препарату Беталок ЗОК спостерігається постійна концентрація препарату в плазмі крові та забезпечується стійкий клінічний ефект (β1-блокада) протягом більш ніж 24 годин. Внаслідок відсутності явних пікових концентрацій у плазмі, клінічно Беталок® ЗОК характеризується кращою β1-селективністю порівняно із звичайними таблетованими формами β1-адреноблокаторів. Крім того, значно зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад, брадикардія та слабкість у ногах під час ходьби. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати Беталок® ЗОК у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® ЗОК у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреномітетиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений порівняно з неселективними β-адреноблокаторами. Застосування препарату Беталок® ЗОК при артеріальній гіпертензії призводить до значного зниження артеріального тиску протягом більш ніж 24 годин як у положенні лежачи, так і при навантаженні. На початку терапії метопрололом відзначається збільшення судинного опору. Однак при тривалому прийомі можливе зниження артеріального тиску внаслідок зменшення судинного опору при незмінному серцевому викиді. У MERIT-HF (дослідженні виживання при хронічній серцевій недостатності (клас II-IV за класифікацією NYHA) та зниженою фракцією серцевого викиду (≤ 0,40), що включало 3991 пацієнта) Беталок® ЗОК показав підвищення виживання та зниження частоти госпіталізацій. При тривалому лікуванні пацієнти досягали загального покращення симптомів (за класами NYHA). Також терапія із застосуванням Беталок® ЗОК показала підвищення фракції викиду лівого шлуночка, зниження кінцевого систолічного та кінцевого діастолічного обсягів лівого шлуночка. Якість життя в період лікування препаратом Беталок ЗОК не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя при лікуванні препаратом Беталок ЗОК спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія; стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (як допоміжна терапія до основного лікування хронічної серцевої недостатності); зниження смертності та частоти повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда; порушення серцевого ритму, включаючи надшлуночкову тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистолах; функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією; профілактика нападів мігреніПротипоказання до застосуванняАтріовентрикулярна блокада II і III ступеня, серцева недостатність у стадії декомпенсації, постійна або інтермітує терапія інотропними препаратами, що діють на бета-адренорецептори, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, тяжкі порушення периферії гангрени, артеріальна гіпотензія Беталок ЗОК протипоказаний пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 секунд або систолічним артеріальним тиском менше 100 мм рт.ст. Відома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або інших β-адреноблокаторів. Пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказано внутрішньовенне введення блокаторів "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: атріовентрикулярна блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, цукровий діабет, тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, метаболічний ацидоз, спільне призначення із серцевими глікозидами.Вагітність та лактаціяЯк і більшість препаратів Беталок® ЗОК не слід призначати під час вагітності та у період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-блокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® ЗОК добре переноситься пацієнтами, побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( Серцево-судинна система: - Часто: брадикардія, ортостатична гіпотензія (дуже рідко супроводжується непритомністю), похолодання кінцівок, відчуття серцебиття; Нечасто: тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, AV блокада І ступеня; кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, набряки, болі у серці; Рідко: інші порушення провідності, аритмії; Дуже рідко: гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. Центральна нервова система - Дуже часто: підвищена стомлюваність; Часто: запаморочення, біль голови; Нечасто: парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість чи безсоння, нічні кошмари; Рідко: - підвищена нервова збудливість, тривожність; Дуже рідко: амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. Шлунково-кишковий тракт - Часто: нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; Нечасто: блювання; Рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини. Печінка – рідко: порушення функції печінки; Дуже рідко: гепатит. Шкірні покрови - Нечасто: шкірний висип (на кшталт псоріазоподібної кропив'янки), підвищене потовиділення; Рідко: випадання волосся; Дуже рідко: фотосенсибілізація, загострення псоріазу. Органи дихання - Часто: задишка при фізичному навантаженні; Нечасто: бронхоспазм; Рідко: риніт. Органи чуття - Рідко: порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; Дуже рідко: дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку скелетно-м'язової системи – дуже рідко: артралгія. Обмін речовин – Нечасто: збільшення маси тіла. Кров - Дуже рідко: тромбоцитопенія. Інші - Рідко: імпотенція/сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиМетопролол є субстратом CYP2D6, у зв'язку з чим препарати, що інгібують CYP2D6 (хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, сертралін, целекоксиб, пропафенон та дифенгідрамін) можуть впливати на плазмову концентрацію метопрололу. Слід уникати сумісного застосування Беталок® ЗОК з такими лікарськими засобами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з пентобарбіталом) посилюють метаболізм метопрололу внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріовентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок® ЗОК з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія документована для індометацину. Ймовірно, описана взаємодія не відзначатиметься при взаємодії із суліндаком. Негативна взаємодія була відзначена у дослідженнях з диклофенаком. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2,5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що подібна взаємодія характерна і для інших β-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші β-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На тлі прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, може знадобитися корекція дози останніх. Плазмова концентрація метопрололу може підвищуватися при прийомі циметидину або гідролазину. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиБеталок® ЗОК призначений для щоденного прийому раз на добу, рекомендується приймати препарат вранці. Таблетку Беталок® ЗОК слід ковтати, запиваючи рідиною. Таблетки (або таблетки, розділені навпіл) не слід розжовувати або кришити. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. При доборі дози необхідно уникати розвитку брадикардії. Артеріальна гіпертензія 50-100 мг один раз на день. При необхідності дозу можна збільшити до 100 мг на добу або додати інший антигіпертензивний засіб, переважно діуретик та кальцію антагоніст дигідропіридинового ряду. Стенокардія 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність із порушенням систолічної функції лівого шлуночка Пацієнти повинні перебувати на стадії стабільної хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів. Терапія серцевої недостатності бета-адреноблокаторами може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. У деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, у ряді випадків може виникнути необхідність відміни препарату. Стабільна хронічна серцева недостатність, II функціональний клас Рекомендована початкова доза Беталок ЗОК перші 2 тижні 25 мг один раз на добу. Після 2 тижнів терапії доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу і далі може подвоюватися кожні 2 тижні. Підтримуюча доза для тривалого лікування – 200 мг Беталок® ЗОК один раз на добу. Стабільна хронічна серцева недостатність, III-IV функціональний клас Початкова доза, що рекомендується, перші 2 тижні 12,5 мг Беталок® ЗОК (половина таблетки 25 мг) один раз на добу. Доза підбирається індивідуально. У період збільшення дози пацієнт повинен перебувати під наглядом, оскільки у деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитись. Через 1-2 тижні доза може бути збільшена до 25 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Потім через 2 тижні доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять препарат, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. У разі артеріальної гіпотензії та/або брадикардії може знадобитися зменшення супутньої терапії або зниження дози Беталок ЗОК. Артеріальна гіпотензія на початку терапії не обов'язково вказує на те, що дана доза Беталок® ЗОК не переноситься при подальшому тривалому лікуванні. Однак доза не повинна підвищуватися доти, доки стан не стабілізується. Може знадобитися контроль функції нирок. Порушення серцевого ритму 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Підтримуюче лікування після інфаркту міокарда 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекції дози метопрололу не потрібно. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти Досвід застосування препарату Беталок ЗОК у дітей обмежений.ПередозуванняТоксичність: метопролол у дозі 7,5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним кінцем. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом 450 мг метопрололу підлітком 12 років привів до помірної інтоксикації. Прийом 1,4 г та 2,5 г метопрололу дорослими викликав помірну та важку інтоксикацію відповідно. Прийом 7,5 г дорослим призвів до вкрай тяжкої інтоксикації. Симптоми: при передозуванні метопрололом найбільш серйозними є симптоми з боку серцево-судинної системи, однак іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV блокада І-ІІІ ступеня, асистолія, виражене зниження АТ , слабка периферична перфузія, серцева недостатність; кардіогенний шок; пригнічення функції легень, апное, а також підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий езофагіальний спазм, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром; супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта.Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка. ВАЖЛИВО! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). При необхідності підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Поповнення обсягу циркулюючої крові та інфузії глюкози. Контроль ЕКГ. Атропін 1,0-2,0 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (придушення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. ​​Також можна застосовувати глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом в 1 хвилину. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну.При аритмії та великому шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію (хлорид або бікарбонат). Можливе встановлення штучного водія ритму. При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенно блокатори "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Пацієнтам з бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень має бути призначена супутня терапія β2-адреноміметиком. Необхідно призначати мінімально ефективну дозу препарату Беталок ЗОК, при цьому може знадобитися збільшення дози β2-адреноміметику. Не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори пацієнтам із стенокардією Принцметалу. Даній групі пацієнтів β-селективні адреноблокатори слід призначати з обережністю. При застосуванні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування симптомів гіпоглікемії значно менший, ніж при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням AV провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу препарату необхідно зменшити або слід поступово відмінити. Беталок® ЗОК може посилювати перебіг наявних порушень периферичного кровообігу в основному внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, при метаболічному ацидозі, одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Застосування епінефрину (адреналіну) у терапевтичних дозах не завжди призводить до досягнення бажаного клінічного ефекту на фоні прийому метопрололу. Пацієнтам з феохромоцитомою одночасно з препаратом Беталок ЗОК слід призначати альфа-адреноблокатор. Різка відміна бета-адреноблокаторів небезпечна, особливо у пацієнтів групи високого ризику, у зв'язку з чим її слід уникати. При необхідності відміни препарату, її слід проводити поступово протягом принаймні 2 тижнів з двократним зниженням дози препарату на кожному етапі до досягнення кінцевої дози 12,5 мг (1/2 таблетки по 25 мг), яку слід приймати як мінімум 4 дні до повного відміни препарату. При появі симптомів (наприклад, посилення симптомів стенокардії, підвищення артеріального тиску) рекомендується повільніший режим відміни. Різка відміна бета-адреноблокатора може призвести до обтяження перебігу хронічної серцевої недостатності та підвищення ризику інфаркту міокарда та раптової смерті. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає Беталок ЗОК. Пацієнтам, яким належить хірургічне втручання, не рекомендується припинення терапії β-адреноблокаторами. Слід уникати призначення високих доз без попередньої титрації доз препарату у пацієнтів з факторами серцево-судинного ризику, що зазнають некардіологічних операцій, у зв'язку з підвищеним ризиком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, у тому числі з летальним кінцем. Дані клінічних досліджень з ефективності та безпеки у пацієнтів з тяжкою стабільною симптоматичною хронічною серцевою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA) обмежені. Лікування таких пацієнтів має проводитися лікарями, які мають спеціальні знання та досвід. Пацієнти з симптоматичною серцевою недостатністю у поєднанні з гострим інфарктом міокарда та нестабільною стенокардією виключалися з досліджень, на підставі яких визначалися показання до призначення. Ефективність та безпека препарату для цієї групи пацієнтів не описана. Застосування при нестабільній серцевій недостатності на стадії декомпенсації протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Беталок® ЗОК може спостерігатися запаморочення та втома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 47,5 мг метопрололу сукцинату, що відповідає 39 мг метопрололу та 50 мг метопрололу тартрату; Допоміжні речовини: етилцелюлоза 23 мг, гіпоролоза 7 мг, гіпромелоза 6,2 мг, целюлоза мікрокристалічна 120 мг, парафін 0,1 мг, макрогол 1,6 мг, кремнію діоксид 12 мг, натрію стеарилфумарат 0,3 мг, 1 6 мг. 30 таблеток у пластиковому флаконі з пластиковою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розкриття, 1 флакон поміщають у картонну пачку з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті оболонкою; з насічкою з одного боку і гравіруванням А mо з іншого боку.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаПри контакті з рідиною таблетки швидко розпадаються, при цьому відбувається диспергування активної речовини у шлунково-кишковому тракті. Швидкість вивільнення активної речовини залежить від кислотності середовища. Тривалість терапевтичного ефекту після прийому препарату в лікарській формі Беталок ЗОК (таблетки з уповільненим вивільненням) становить більше 24 годин, при цьому досягається постійна швидкість вивільнення активної речовини протягом 20 годин. Період напіввиведення становить середньому 3,5 години. Беталок® ЗОК повністю абсорбується після прийому внутрішньо. Системна біодоступність після прийому внутрішньо одноразової дози становить приблизно 30-40%. Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці. Три основні метаболіти метопрололу не виявляли клінічно значущого β-блокуючого ефекту. Близько 5% пероральної дози препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта препарату виводиться у вигляді метаболітів. Зв'язок з білками плазми низький, приблизно 5-10%.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню частоти серцевих скорочень (ЧСС), хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню артеріального тиску (АТ), що викликаються різким викидом катехоламінів. На відміну від звичайних таблетованих лікарських форм селективних β1-адреноблокаторів (включаючи метопролол тартрат), при застосуванні препарату Беталок ЗОК спостерігається постійна концентрація препарату в плазмі крові та забезпечується стійкий клінічний ефект (β1-блокада) протягом більш ніж 24 годин. Внаслідок відсутності явних пікових концентрацій у плазмі, клінічно Беталок® ЗОК характеризується кращою β1-селективністю порівняно із звичайними таблетованими формами β1-адреноблокаторів. Крім того, значно зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад, брадикардія та слабкість у ногах під час ходьби. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати Беталок® ЗОК у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® ЗОК у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреномітетиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений порівняно з неселективними β-адреноблокаторами. Застосування препарату Беталок® ЗОК при артеріальній гіпертензії призводить до значного зниження артеріального тиску протягом більш ніж 24 годин як у положенні лежачи, так і при навантаженні. На початку терапії метопрололом відзначається збільшення судинного опору. Однак при тривалому прийомі можливе зниження артеріального тиску внаслідок зменшення судинного опору при незмінному серцевому викиді. У MERIT-HF (дослідженні виживання при хронічній серцевій недостатності (клас II-IV за класифікацією NYHA) та зниженою фракцією серцевого викиду (≤ 0,40), що включало 3991 пацієнта) Беталок® ЗОК показав підвищення виживання та зниження частоти госпіталізацій. При тривалому лікуванні пацієнти досягали загального покращення симптомів (за класами NYHA). Також терапія із застосуванням Беталок® ЗОК показала підвищення фракції викиду лівого шлуночка, зниження кінцевого систолічного та кінцевого діастолічного обсягів лівого шлуночка. Якість життя в період лікування препаратом Беталок ЗОК не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя при лікуванні препаратом Беталок ЗОК спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія; стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (як допоміжна терапія до основного лікування хронічної серцевої недостатності); зниження смертності та частоти повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда; порушення серцевого ритму, включаючи надшлуночкову тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистолах; функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією; профілактика нападів мігреніПротипоказання до застосуванняАтріовентрикулярна блокада II і III ступеня, серцева недостатність у стадії декомпенсації, постійна або інтермітує терапія інотропними препаратами, що діють на бета-адренорецептори, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, тяжкі порушення периферії гангрени, артеріальна гіпотензія Беталок ЗОК протипоказаний пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 секунд або систолічним артеріальним тиском менше 100 мм рт.ст. Відома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або інших β-адреноблокаторів. Пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказано внутрішньовенне введення блокаторів "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: атріовентрикулярна блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, цукровий діабет, тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, метаболічний ацидоз, спільне призначення із серцевими глікозидами.Вагітність та лактаціяЯк і більшість препаратів Беталок® ЗОК не слід призначати під час вагітності та у період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-блокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® ЗОК добре переноситься пацієнтами, побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( Серцево-судинна система: - Часто: брадикардія, ортостатична гіпотензія (дуже рідко супроводжується непритомністю), похолодання кінцівок, відчуття серцебиття; Нечасто: тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, AV блокада І ступеня; кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, набряки, болі у серці; Рідко: інші порушення провідності, аритмії; Дуже рідко: гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. Центральна нервова система - Дуже часто: підвищена стомлюваність; Часто: запаморочення, біль голови; Нечасто: парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість чи безсоння, нічні кошмари; Рідко: - підвищена нервова збудливість, тривожність; Дуже рідко: амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. Шлунково-кишковий тракт - Часто: нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; Нечасто: блювання; Рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини. Печінка – рідко: порушення функції печінки; Дуже рідко: гепатит. Шкірні покрови - Нечасто: шкірний висип (на кшталт псоріазоподібної кропив'янки), підвищене потовиділення; Рідко: випадання волосся; Дуже рідко: фотосенсибілізація, загострення псоріазу. Органи дихання - Часто: задишка при фізичному навантаженні; Нечасто: бронхоспазм; Рідко: риніт. Органи чуття - Рідко: порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; Дуже рідко: дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку скелетно-м'язової системи – дуже рідко: артралгія. Обмін речовин – Нечасто: збільшення маси тіла. Кров - Дуже рідко: тромбоцитопенія. Інші - Рідко: імпотенція/сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиМетопролол є субстратом CYP2D6, у зв'язку з чим препарати, що інгібують CYP2D6 (хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, сертралін, целекоксиб, пропафенон та дифенгідрамін) можуть впливати на плазмову концентрацію метопрололу. Слід уникати сумісного застосування Беталок® ЗОК з такими лікарськими засобами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з пентобарбіталом) посилюють метаболізм метопрололу внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріовентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок® ЗОК з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія документована для індометацину. Ймовірно, описана взаємодія не відзначатиметься при взаємодії із суліндаком. Негативна взаємодія була відзначена у дослідженнях з диклофенаком. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2,5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що подібна взаємодія характерна і для інших β-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші β-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На тлі прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, може знадобитися корекція дози останніх. Плазмова концентрація метопрололу може підвищуватися при прийомі циметидину або гідролазину. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиБеталок® ЗОК призначений для щоденного прийому раз на добу, рекомендується приймати препарат вранці. Таблетку Беталок® ЗОК слід ковтати, запиваючи рідиною. Таблетки (або таблетки, розділені навпіл) не слід розжовувати або кришити. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. При доборі дози необхідно уникати розвитку брадикардії. Артеріальна гіпертензія 50-100 мг один раз на день. При необхідності дозу можна збільшити до 100 мг на добу або додати інший антигіпертензивний засіб, переважно діуретик та кальцію антагоніст дигідропіридинового ряду. Стенокардія 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність із порушенням систолічної функції лівого шлуночка Пацієнти повинні перебувати на стадії стабільної хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів. Терапія серцевої недостатності бета-адреноблокаторами може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. У деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, у ряді випадків може виникнути необхідність відміни препарату. Стабільна хронічна серцева недостатність, II функціональний клас Рекомендована початкова доза Беталок ЗОК перші 2 тижні 25 мг один раз на добу. Після 2 тижнів терапії доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу і далі може подвоюватися кожні 2 тижні. Підтримуюча доза для тривалого лікування – 200 мг Беталок® ЗОК один раз на добу. Стабільна хронічна серцева недостатність, III-IV функціональний клас Початкова доза, що рекомендується, перші 2 тижні 12,5 мг Беталок® ЗОК (половина таблетки 25 мг) один раз на добу. Доза підбирається індивідуально. У період збільшення дози пацієнт повинен перебувати під наглядом, оскільки у деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитись. Через 1-2 тижні доза може бути збільшена до 25 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Потім через 2 тижні доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять препарат, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. У разі артеріальної гіпотензії та/або брадикардії може знадобитися зменшення супутньої терапії або зниження дози Беталок ЗОК. Артеріальна гіпотензія на початку терапії не обов'язково вказує на те, що дана доза Беталок® ЗОК не переноситься при подальшому тривалому лікуванні. Однак доза не повинна підвищуватися доти, доки стан не стабілізується. Може знадобитися контроль функції нирок. Порушення серцевого ритму 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Підтримуюче лікування після інфаркту міокарда 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекції дози метопрололу не потрібно. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти Досвід застосування препарату Беталок ЗОК у дітей обмежений.ПередозуванняТоксичність: метопролол у дозі 7,5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним кінцем. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом 450 мг метопрололу підлітком 12 років привів до помірної інтоксикації. Прийом 1,4 г та 2,5 г метопрололу дорослими викликав помірну та важку інтоксикацію відповідно. Прийом 7,5 г дорослим призвів до вкрай тяжкої інтоксикації. Симптоми: при передозуванні метопрололом найбільш серйозними є симптоми з боку серцево-судинної системи, однак іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV блокада І-ІІІ ступеня, асистолія, виражене зниження АТ , слабка периферична перфузія, серцева недостатність; кардіогенний шок; пригнічення функції легень, апное, а також підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий езофагіальний спазм, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром; супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта.Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка. ВАЖЛИВО! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). При необхідності підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Поповнення обсягу циркулюючої крові та інфузії глюкози. Контроль ЕКГ. Атропін 1,0-2,0 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (придушення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. ​​Також можна застосовувати глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом в 1 хвилину. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну.При аритмії та великому шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію (хлорид або бікарбонат). Можливе встановлення штучного водія ритму. При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенно блокатори "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Пацієнтам з бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень має бути призначена супутня терапія β2-адреноміметиком. Необхідно призначати мінімально ефективну дозу препарату Беталок ЗОК, при цьому може знадобитися збільшення дози β2-адреноміметику. Не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори пацієнтам із стенокардією Принцметалу. Даній групі пацієнтів β-селективні адреноблокатори слід призначати з обережністю. При застосуванні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування симптомів гіпоглікемії значно менший, ніж при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням AV провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу препарату необхідно зменшити або слід поступово відмінити. Беталок® ЗОК може посилювати перебіг наявних порушень периферичного кровообігу в основному внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, при метаболічному ацидозі, одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Застосування епінефрину (адреналіну) у терапевтичних дозах не завжди призводить до досягнення бажаного клінічного ефекту на фоні прийому метопрололу. Пацієнтам з феохромоцитомою одночасно з препаратом Беталок ЗОК слід призначати альфа-адреноблокатор. Різка відміна бета-адреноблокаторів небезпечна, особливо у пацієнтів групи високого ризику, у зв'язку з чим її слід уникати. При необхідності відміни препарату, її слід проводити поступово протягом принаймні 2 тижнів з двократним зниженням дози препарату на кожному етапі до досягнення кінцевої дози 12,5 мг (1/2 таблетки по 25 мг), яку слід приймати як мінімум 4 дні до повного відміни препарату. При появі симптомів (наприклад, посилення симптомів стенокардії, підвищення артеріального тиску) рекомендується повільніший режим відміни. Різка відміна бета-адреноблокатора може призвести до обтяження перебігу хронічної серцевої недостатності та підвищення ризику інфаркту міокарда та раптової смерті. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає Беталок ЗОК. Пацієнтам, яким належить хірургічне втручання, не рекомендується припинення терапії β-адреноблокаторами. Слід уникати призначення високих доз без попередньої титрації доз препарату у пацієнтів з факторами серцево-судинного ризику, що зазнають некардіологічних операцій, у зв'язку з підвищеним ризиком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, у тому числі з летальним кінцем. Дані клінічних досліджень з ефективності та безпеки у пацієнтів з тяжкою стабільною симптоматичною хронічною серцевою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA) обмежені. Лікування таких пацієнтів має проводитися лікарями, які мають спеціальні знання та досвід. Пацієнти з симптоматичною серцевою недостатністю у поєднанні з гострим інфарктом міокарда та нестабільною стенокардією виключалися з досліджень, на підставі яких визначалися показання до призначення. Ефективність та безпека препарату для цієї групи пацієнтів не описана. Застосування при нестабільній серцевій недостатності на стадії декомпенсації протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Беталок® ЗОК може спостерігатися запаморочення та втома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Аклідінія бромід мікронізований - 0,400 мг*; Допоміжна речовина: -лактози моногідрат - 12,60 мг. * В одній дозі міститься 400 мкг аклідинію броміду, що еквівалентно 343 мкг аклідинію. Це відповідає доставленій дозі 375 мкг аклідинію броміду, що еквівалентно 322 мкг аклідинію. По 30 доз порошку для інгаляції в інгалятор. По 1 інгалятору в пакет з алюмінієвої фольги, що ламінує. По 1 пакету з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 60 доз порошку для інгаляції в інгалятор. По 1 інгалятору в пакет з алюмінієвої фольги, що ламінує. По 1 або 3 пакети з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиІнгалятор Пластиковий інгалятор білого кольору із зеленою захисною кришкою, із зеленою дозуючою клавішею та закріпленою кришкою, що зсувається, з картриджем, що містить 30 або 60 доз препарату та лічильником доз. Вміст картриджа Білий або майже білий дрібнодисперсний, легкосипучий порошок, який не містить видимих ​​конгломератів або сторонніх частинок.Фармакотерапевтична групаМ-Холіноблокатор. Дослідження клінічної ефективності показали, що препарат Бретарис Дженуейр забезпечує клінічно значуще поліпшення функції легень (оцінюється за обсягом форсованого видиху за одну секунду [ОФВ1]) протягом більш ніж 12 годин після ранкового та вечірнього прийому, яке виявлялося протягом 30 хвилин після прийому першої дози (приріст ОФВ1 у порівнянні з вихідним рівнем становить 124-133 мл). Максимальна бронходилатація досягалася протягом 1-3 годин після прийому дози із середнім піком покращень ОФВ1 по відношенню до вихідного рівня 227-268 мл у рівноважному стані. Електрофізіологія серця При призначенні аклідинію броміду (200 мкг або 800 мкг) здоровим добровольцям один раз на добу протягом 3 днів впливу на інтервал QT (кориговане методом Фрідериція або Базетта або індивідуально) не спостерігалося. Також не було виявлено клінічно значущого впливу препарату Бретарис Дженуейр на серцевий ритм при проведенні 24-годинного Холтерівського моніторингу у 336 пацієнтів (164 з яких отримували препарат Бретарис Дженуейр двічі на день у дозі 322 мкг) після 3 місяців застосування препарату. Клінічна ефективність Програма клінічних досліджень фази III препарату Бретарис® Дженуейр® включала 269 пацієнтів, які отримували лікування препаратом Бретарис® Дженуейр® у дозі 322 мкг двічі на день під час одного 6-місячного рандомізованого дослідження з контролем плацебо, та 190 пацієнтів, які отримували лікування препаратом Бретарис® Джену ® у дозі 322 мкг двічі на день під час іншого 3-місячного рандомізованого дослідження з контролем плацебо. Ефективність оцінювалася за динамікою функції легких та клінічних симптомів, таких, як задишка, за обумовленим діагнозом статусу здоров'я, застосування препаратів екстреної терапії та наявності загострень. При проведенні довгострокових досліджень безпеки препарат Бретарис Дженуейр продемонстрував бронходилатаційну ефективність при тривалості застосування більше 1 року. Бронходилатація При проведенні 6-місячного дослідження, у пацієнтів, які отримували препарат Бретарис Дженуейр у дозі 322 мкг двічі на день, мало місце клінічно значуще поліпшення функції легень (виміряне за допомогою ОФВ1). Максимальна бронходилатаційна дія виявлялася з першого дня та зберігалася протягом 6-місячного періоду терапії застосування. Після 6 місяців терапії середнє поліпшення перед прийомом ранкової дози (мінімум) ОФВ1 порівняно з плацебо склало 128 мл (95% ДІ=85-170; p; Подібні спостереження були зроблені для препарату Бретарис Дженуейр під час проведення 3-місячного дослідження. Стан здоров'я, специфічний для захворювання та симптоматичне поліпшення Препарат Бретарис Дженуейр забезпечував клінічно значуще поліпшення щодо задишки (оцінювалося за допомогою транзиторного індексу задишки [TDI]) та стану здоров'я, обумовленого захворюванням (оцінювалося за допомогою Респіраторного опитувальника госпіталю Св. Георгія [SGRQ]). Нижченаведена таблиця показує зменшення симптомів після 6-місячного застосування препарату Бретарис Дженуейр. Респіраторного опитувальника шпиталю Св. Георгія [SGRQ]). Нижченаведена таблиця показує зменшення симптомів після 6-місячного застосування препарату Бретарис Дженуейр. Пуловий аналіз ефективності 6-місячних та 3-місячних досліджень з контролем плацебо продемонстрував значне зменшення частоти виникнення помірних та тяжких загострень (що вимагають терапії антибіотиками або глюкокортикостероїдами або призводять до госпіталізації) при прийомі 322 мкг аклінію двічі на день порівняно на рік: 0,31 проти 0,44 відповідно, p = 0,0149). місяців [p = 0,005]). Препарат Бретарис Дженуейр також покращував денну симптоматику ХОЗЛ (задишка, кашель та утворення мокротиння), а також нічні та ранні ранкові клінічні симптоми. Толерантність до фізичного навантаження У ході 3-тижневого рандомізованого перехресного клінічного дослідження з контролем плацебо на фоні застосування препарату Бретарис Дженуейр відзначалося статистично значуще збільшення тривалості виконання вправ на 58 секунд порівняно з плацебо (95% ДІ = 9-108; р = 0,021; значення перед проведенням терапії: 486 секунд). При застосуванні препарату Бретарис Дженуейр відзначалося статистично значуще зниження надмірного переростання легенів у спокої (функціональна залишкова ємність [ФОЕ]=0,197 л [95% ДІ=0,321, 0,072; p=0,002]; залишковий обсяг [3] % ДІ=0,396, 0,079; p=0,004]), а також спостерігалося поліпшення мінімальної ємності вдиху (на 0,078 л; 95% ДІ=0,01, 0,145; p=0,025) та зменшення задишки при виконанні вправ (шкала Бор на 0,63 одиниць Борга, 95% ДІ = 1,11, 0,14; p = 0,012).ФармакокінетикаВсмоктування Аклідинія бромід швидко абсорбується з легенів, досягаючи максимальної концентрації в плазмі протягом 5 хвилин після інгаляції у здорових добровольців, і зазвичай протягом перших 15 хвилин у пацієнтів з ХОЗЛ. Фракція інгальованої дози, що досягла системної циркуляції як незмінений аклідин, є дуже низькою, менш ніж 5%. Максимальна концентрація в плазмі крові, досягнута після інгаляції сухого порошку у пацієнтів з ХОЗЛ при одноразовій дозі 400 мкг аклідину броміду, становить приблизно 80 пг/мл. Рівноважна концентрація в плазмі була досягнута протягом 7 днів при прийомі двічі на день і, враховуючи короткий період напіввиведення, рівноважна концентрація може бути досягнута невдовзі після прийому першої дози. Накопичення при повторному прийомі при рівноважному рівні концентрацій не спостерігалося. Розподіл Загальна кількість попадаючого в легені через інгалятор Бретарис Дженуейр аклідінія броміду склала приблизно 30% відміреної дози. Зв'язування аклідинію броміду з білками плазми in vitro, відповідає, швидше за все, зв'язування метаболітів з білками, у зв'язку зі швидким гідролізом аксідинію броміду в плазмі, зв'язування з білками плазми склало 87% для метаболіту карбонової кислоти та 15% для спиртового метаболіту. Основним білком плазми, який пов'язує аклідинію бромід, є альбумін. Біотрансформація Аклідинія бромід швидко та активно гідролізується до своїх фармакологічно неактивних спиртових дериватів та дериватів карбонової кислоти. Відбувається як хімічний гідроліз (неферментативний), і ферментативний, з участю эстераз. Основною естеразою, залученою в гідроліз у людини, є бутирілхолінестераза. Рівень кислотного метаболіту у плазмі крові після інгаляції приблизно у 100 разів вищий, ніж рівень спиртового метаболіту та незміненої діючої речовини. Низька абсолютна біодоступність аклідинію броміду при інгаляційному введенні ( Біотрансформація за участю ізоферментів цитохрому P450 (CYP450) відіграє незначну роль у загальному метаболічному кліренсі аклідинію броміду. Випробування in vitro показали, що аклідинію бромід у терапевтичній дозі або його метаболіти не пригнічують або не індукують будь-які ізоферменти цитохрому P450 (CYP450) і не пригнічують активність естераз, (карбоксілестерази, ацетилхолінестери та ацетилхолінестери). Випробування in vitro показали, що аклідинію бромід або його метаболіти не є субстратами або інгібіторами Р-глікопротеїну. Виведення Кінцевий період напіввиведення аклідинію броміду становить близько 2-3 годин. Після внутрішньовенного введення здоровим добровольцям 400 мкг міченого радіоактивною міткою аклідинію броміду близько 1% дози виводилося у незміненому вигляді із сечею. До 65% дози виводилося у вигляді метаболітів із сечею та до 33% у вигляді метаболітів із калом. Після інгаляційного введення здоровим добровольцям і пацієнтам з ХОЗЛ 200 мкг і 400 мкг аклідинію броміду дуже мала кількість, близько 0,1% прийнятої дози, виводилося в незміненому вигляді з сечею, що вказує на те, що нирковий кліренс грає незначну роль в загальному. із плазми крові. Лінійність/нелінійність Аклідинія бромід у терапевтичному діапазоні має лінійну та незалежну від часу фармакокінетику. Фармакокінетичне/фармакодинамічне співвідношення Враховуючи те, що аклідінія бромід має місцеву дію в легенях і швидко руйнується в плазмі, прямого співвідношення між фармакокінетикою та фармакодинамікою немає. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти Фармакокінетичні властивості аклідинію броміду у пацієнтів з ХОЗЛ від помірного до тяжкого ступеня є аналогічними у пацієнтів віком 40-59 років та у пацієнтів віком 70 років та старших. Тому у літніх пацієнтів з ХОЗЛ корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки випробування не проводились. Так як аклідинію бромід метаболізується в основному шляхом хімічного та ферментативного розщеплення в плазмі, дуже малоймовірно, що порушення функції печінки змінює його системний вплив. У пацієнтів з ХОЗЛ та порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із нормальною функцією нирок та з її порушенням значних відмінностей у фармакокінетиці виявлено не було. Тому у пацієнтів з ХОЗЛ та порушенням функції нирок корекції дози та додаткового спостереження не потрібно.ФармакодинамікаАклідинію бромід є конкурентним, селективним антагоністом мускаринових рецепторів (також званий антихолінергічним), з більш тривалим часом зв'язування з М3 – рецепторами, ніж з М2 – рецепторами. М3 – рецептори є посередниками при скороченні гладкої мускулатури дихальних шляхів. Вдихається аклідинію бромід діє місцево в легенях, як антагоніст М3 – рецепторів гладкої мускулатури дихальних шляхів і викликає розширення бронхів. Доклінічні дослідження in vitro та in vivo продемонстрували швидке, дозозалежне та тривале інгібування аклідинію бромідом бронхоспазму, спричиненого ацетилхоліном. Аклідинія бромід швидко руйнується у плазмі, тому кількість системних антихолінергічних побічних дій є низькою.Показання до застосуванняПрепарат Бретарис Дженуейр призначений для підтримуючої бронходилатуючої терапії з метою полегшення симптомів хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до аклідинію броміду, атропіну та його похідних (іпратропій, окситропій, або тіотропій) або до лактози. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена). Непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу).Вагітність та лактаціяВагітність Немає клінічних даних щодо застосування аклідинію броміду у вагітних жінок. Доклінічні дослідження продемонстрували токсичну дію на плід лише у дозах, що у багато разів перевищують максимальну терапевтичну дозу у людини. Аклідинію бромід може застосовуватися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Період годування груддю Невідомо, чи проникає аклідинію бромід та/або його метаболіти у грудне молоко у жінок. Так як доклінічні дослідження показали, що невеликі кількості аклідинію броміду та/або його метаболіти проникають у молоко, необхідно прийняти рішення про припинення грудного вигодовування, або про припинення терапії аклідинію бромідом, зіставивши користь грудного вигодовування для дитини та користь тривалої терапії аклідинію. Фертильність Доклінічні дослідження продемонстрували невелике зниження фертильності лише у дозах, що у багато разів перевищують максимальну терапевтичну дозу аклідію броміду у людини. Вважається малоймовірним, що аклідинію бромід, призначений у рекомендованій дозі, впливає на фертильність у людини.Побічна діяНайпоширенішими побічними діями при застосуванні препарату Бретарис Дженуейр є головний біль (6,6%) і назофарингіт (5,5%). Частота побічних дій заснована на оцінці загальних коефіцієнтів виникнення побічних дій (тобто подій, пов'язаних із застосуванням препарату Бретарис Дженуейр), що спостерігаються при застосуванні препарату Бретарис Дженуейр в дозі 322 мкг (636 пацієнтів) при пуловому аналізі одного 6-місячного і двох 3-х місячних рандомізованих клінічних досліджень із контролем плацебо. Частота побічних дій визначена таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥1/1000 до Інфекційні та паразитарні захворювання Часто: синусит, назофарингіт. Порушення з боку імунної системи Рідко: реакції гіперчутливості; Частота невідома: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови; Нечасто: запаморочення. Порушення з боку органу зору Нечасто: нечіткість зору. Порушення з боку серцево-судинної системи Нечасто: тахікардія, серцебиття. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто кашель; Нечасто: дисфонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини, стоматит. Порушення з боку шкірних покривів та підшкірних тканин Нечасто: висипання, свербіж шкіри. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аклідинію броміду з іншими М-холіноблокаторами не вивчалося і не рекомендується. Незважаючи на відсутність досліджень in vivo, застосування аклідинію броміду для інгаляцій можливе у комбінації з іншими лікарськими засобами для терапії ХОЗЛ, включаючи симпатоміметики, бронходилататори, метилксантини та інгаляційні або пероральні глюкокортикостероїди. Дослідження in vitro продемонстрували, що аклідинію бромід у терапевтичній дозі або його метаболіти не взаємодіють з лікарськими засобами, що є субстратами P-глікопротеїну або лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450 (CYP450) та естеразами.Спосіб застосування та дозиДля інгаляційного застосування. Рекомендована доза становить 322 мкг аклінію (одна інгаляція) двічі на день. У разі пропуску прийому дози наступну дозу необхідно прийняти якнайшвидше. Однак у випадку, якщо час для прийому наступної дози (після пропуску) майже наблизився, пропущену дозу приймати не слід. Застосування у пацієнтів похилого віку Пацієнтам похилого віку коригувати дозу не потрібно. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок Пацієнтам із порушеннями функції нирок коригувати дозу не потрібно. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки Пацієнтам із порушеннями функції печінки коригувати дозу не потрібно. Пацієнти повинні бути навчені правильному використанню інгалятора Дженуейр. Знайомство з інгалятором Бретарис Дженуейр : Вийміть інгалятор Дженуейр з пакета та ознайомтеся з його компонентами. Захисний ковпачок - Індикатор доз - Зелена кнопка - Вікно контролю кольору - Мундштук Для використання інгалятора Бретарис Дженуейр після зняття ковпачка Вам необхідно зробити 2 кроки: Крок 1 - Натиснути та відпустити зелену кнопку і повністю видихнути, але не в інгалятор. Крок 2 - Щільно обхопити губами мундштук і сильно і глибоко вдихнути через інгалятор. Після інгаляції не забудьте одягнути захисний ковпачок. початок Перед першим застосуванням відкрийте закритий пакет уздовж позначки та вийміть інгалятор Дженуейр®. Коли Ви збираєтеся прийняти дозу лікарського засобу, зніміть захисний ковпачок, для чого злегка стисніть стрілки на кожній стороні та потягніть назовні. Переконайтеся, що мундштук нічого не блокує. Тримайте інгалятор Дженуейр® горизонтально мундштуком у напрямку до Вас із зеленою кнопкою, зверненою прямо вгору. Тримайте інгалятор зеленою кнопкою, зверненою вгору. НЕ НАКЛОНЯЙТЕ ЙОГО. КРОК 1: Натисніть та відпустіть зелену кнопку. НЕ УТРИМАЙТЕ ЗЕЛЕНУ КНОПКУ НАТИСНЕНОЮ. НАТИСНІТЬ зелену кнопку на всю глибину ВІДПУСТИТЕ зелену кнопку Переконайтеся, що доза готова до інгаляції. Переконайтеся, що вікно контролю кольору стало зеленим. Зелений колір контрольного вікна підтверджує, що препарат готовий для інгаляції. Готовий до застосування ЗЕЛЕНИЙ Якщо вікно кольорового контролю залишається червоним, натисніть і відпустіть зелену кнопку ще раз (див. крок 1). Перед тим, як піднести інгалятор до рота, повністю видихніть. Не видихайте інгалятор. КРОК 2: Щільно обхопіть губами мундштук інгалятора Дженуейр® та СИЛЬНО та ГЛИБОКО вдихніть через мундштук. Такий сильний, глибокий вдих доставляє лікарський препарат через інгалятор у легені. Під час вдиху Ви почуєте «ЛУЧКО», що означає правильне використання інгалятора Дженуейр®. Для того, щоб переконатися в тому, що Ви прийняли всю дозу, продовжуйте дихати навіть після того, як почули «ЛУЖНЯ» інгалятора. Приберіть інгалятор Дженуейр з рота і затримайте дихання так довго, щоб було комфортно, потім повільно видихніть через ніс. Примітка: Деякі пацієнти, залежно від індивідуальних особливостей, можуть відчувати легкий солодкуватий або гіркуватий присмак при інгаляції цього лікарського препарату. Не приймайте додаткову дозу, якщо Ви не відчули ніякого смаку після інгаляції. Переконайтеся, що Ви правильно провели інгаляцію Переконайтеся, що вікно контролю стало червоним. Це підтверджує, що Ви правильно провели інгаляцію повної дози. Інгаляція проведена правильно ЧЕРВОНИЙ ЯКЩО ВІКНО КОЛЬОРОВОГО КОНТРОЛЮ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЗЕЛЕНИМ, НЕОБХІДНО ЗНОВУ СИЛЬНО І ГЛИБОКО вдихнути ЧЕРЕЗ МУНДШТУК (Див. КРОК 2). Якщо вікно все ще не змінює колір на червоний, то можливо, що Ви могли забути відпустити зелену кнопку перед інгаляцією або могли неправильно вдихнути. Якщо це так, спробуйте знову. Переконайтеся, що Ви відпустили зелену кнопку і зробіть сильний глибокий вдих через мундштук. Примітка: Якщо після кількох спроб Вам так і не вдалося правильно провести інгаляцію, зверніться до лікаря. Як тільки вікно стало червоним, надягніть захисний ковпачок на мундштук. Коли Вам потрібний новий інгалятор Дженуейр®? Інгалятор Дженуейр® обладнаний індикатором доз, який показує, скільки приблизно доз залишилося в інгаляторі. Індикатор доз повільно знижується, показуючи інтервали до 10 (60, 50, 40, 30, 20, 10, 0). Кожен інгалятор Дженуейр® містить щонайменше 30 або 60 доз залежно від виду упаковки. Коли на індикаторі доз з'явиться стрічка з червоними смужками, це означає, що ви наближаєтеся до останньої дози і необхідно придбати новий інгалятор Дженуейр®. Індикатор доз знижується з інтервалами 10: 60, 50, 40, 30, 20, 10, 0. Індикатор доз Стрічка з червоними смужками Примітка: Якщо інгалятор Дженуейр® виявиться пошкодженим або якщо Ви втратили ковпачок, необхідно замінити інгалятор. Інгалятор Дженуейр® чистити НЕ ПОТРІБНО. Однак, у разі потреби, це треба робити за допомогою сухої тканини або паперової серветки зовні мундштуку. НІКОЛИ не використовуйте воду для чищення інгалятора Дженуейр®, оскільки це може пошкодити лікарський препарат. Як дізнатися, що Ваш інгалятор Дженуейр порожній? Заблоковано Коли всередині індикатора доз з'явиться 0 (нуль), необхідно продовжити використання всіх доз, що залишаються в інгаляторі Дженуейр®. Коли для інгаляції буде підготовлена ​​остання доза, зелена кнопка повністю не повернеться у своє верхнє положення, а залишиться заблокованою в середньому положенні. Навіть коли зелена кнопка заблокована, Ви зможете прийняти останню дозу. Після цього інгалятор Дженуейр® не може бути використаний знову, і Вам необхідно буде почати використовувати новий інгалятор Дженуейр®.ПередозуванняВисокі дози аклідинію броміду можуть призводити до симптомів, пов'язаних з антихолінергічною дією. Проте, одноразова інгаляційна доза аклінію броміду до 6000 мкг у здорових добровольців не призводила до системних побічних антихолінергічних ефектів. Не відзначалося клінічно значущих побічних дій після 7-денного лікування аклідинію бромідом у дозах до 800 мкг двічі на день у здорових добровольців. Розвиток гострої інтоксикації при випадковому передозуванні аклідинію бромідом є малоймовірним унаслідок низької біодоступності при прийомі внутрішньо та інгаляційному способі дозування препарату Бретарис Дженуейр. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАстма Препарат Бретарис Дженуейр не повинен використовуватися при астмі; клінічні дослідження щодо застосування аклідинію броміду для лікування астми не проводились. Парадоксальний бронхоспазм Як і при іншій інгаляційній терапії, застосування препарату Бретарис Дженуейр може викликати парадоксальний бронхоспазм. Якщо це сталося, то лікування препаратом Бретарис Дженуейр необхідно припинити і розглянути можливість іншої терапії. Посилення симптомів захворювання Аклідинія бромід призначений для підтримуючого лікування хворих на ХОЗЛ і не повинен використовуватися як препарат екстреної терапії. Якщо під час лікування аклідинію бромідом у пацієнта відбулася зміна виразності симптомів ХОЗЛ, що вимагало проведення додаткової екстреної терапії, має бути проведена повторна оцінка стану пацієнта та перегляд тактики лікування. Вплив на серцево-судинну систему Профіль безпеки щодо серцево-судинної системи характеризується наявністю антихолінергічної дії. Як і інші м-холіноблокатори, препарат Бретарис® Дженуейр® слід призначати з обережністю хворим, які перенесли інфаркт міокарда у попередні 6 місяців, з нестабільною стенокардією, вперше діагностованою аритмією у попередні 3 місяці, або пацієнтам, які у попередні 12 місяців госпіталізовано III та IV функціональних класів за класифікацією «Нью-Йоркської кардіологічної асоціації», оскільки такі пацієнти були виключені з клінічних досліджень, а антихолінергічні ефекти можуть вплинути протягом зазначених захворювань. Антихолінергічні ефекти Сухість слизової оболонки ротової порожнини, що спостерігається при застосуванні антихолінергічних препаратів, з часом може бути асоційована з розвитком карієсу зубів. У зв'язку з наявністю антихолінергічних ефектів, аклідинію бромід слід призначати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою (попри те, що прямий контакт препарату з очима дуже малоймовірний), гіперплазією передміхурової залози та обструкцією шийки сечового міхура. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми гострого нападу закритокутової глаукоми та про необхідність припинити застосування препарату та звернутися до лікаря у разі їх появи. Препарат Бретарис Дженуейр призначений для підтримуючого лікування хворих на ХОЗЛ. У зв'язку з тим обставиною, що у загальній популяції ХОЗЛ суттєво переважають хворі віком від 40 років, при призначенні препарату пацієнтам до 40 років потрібне спірометрічне підтвердження діагнозу ХОЗЛ. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Аклідинія бромід може впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Враховуючи можливість розвитку таких побічних ефектів як головний біль, запаморочення, нечіткість зору, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами, а також при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тікагрелор 60 мг; допоміжні речовини: маннітол 84 мг, кальцію гідрофосфат 42 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 6 мг, гіпоролоз 6 мг, магнію стеарат 2 мг; оболонка таблетки: гіпромелоза 4,4 мг, титану діоксид (Е 171) 2,2 мг, макрогол 400 0,4 мг, барвник заліза оксид чорний 0,001 мг, барвник заліза оксид червоний 0,01 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням 60 на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від їди. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку препарату Брілінта 60 мг слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати в половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнтам з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) не потрібна навантажувальна доза препарату Брілінта, рекомендована доза – 60 мг двічі на добу. Рекомендується тривала терапія препаратом Брілінта, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Досвід застосування препарату Брілінта 60 мг понад три роки у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі відсутній. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати низьку підтримуючу дозу АСК (75-150 мг), якщо відсутні специфічні протипоказання. Пацієнти можуть розпочати терапію препаратом Брілінта 60 мг двічі на добу через один рік після інфаркту міокарда, незалежно від попередньої антиагрегантної терапії та від наявності перерв у терапії. Пацієнти, які розпочали прийом препарату Брілінта 90 мг двічі на добу в період гострого стану, через один рік можуть продовжити терапію препаратом Брілінта 60 мг двічі на добу без перерв. Перед початком застосування препарату Брілінта (у комбінації з АСК) пацієнти повинні припинити поточну антиагрегантну терапію. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити через 24 години після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Передчасне відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Також слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 60 мг (наступна доза) у намічений час. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з порушенням функції нирок Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів із порушенням функції нирок. Доступної інформації про лікування пацієнтів на гемодіалізі немає, тому препарат Брілінта цим пацієнтам не рекомендований. Пацієнти з порушенням функції печінки Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня, застосування препарату у цих пацієнтів протипоказане. Інформація про терапію пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежена. Не потрібна корекція дози препарату пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлені.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тікагрелор 60 мг; допоміжні речовини: маннітол 84 мг, кальцію гідрофосфат 42 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 6 мг, гіпоролоз 6 мг, магнію стеарат 2 мг; оболонка таблетки: гіпромелоза 4,4 мг, титану діоксид (Е 171) 2,2 мг, макрогол 400 0,4 мг, барвник заліза оксид чорний 0,001 мг, барвник заліза оксид червоний 0,01 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням 60 на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від їди. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку препарату Брілінта 60 мг слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати в половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнтам з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) не потрібна навантажувальна доза препарату Брілінта, рекомендована доза – 60 мг двічі на добу. Рекомендується тривала терапія препаратом Брілінта, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Досвід застосування препарату Брілінта 60 мг понад три роки у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі відсутній. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати низьку підтримуючу дозу АСК (75-150 мг), якщо відсутні специфічні протипоказання. Пацієнти можуть розпочати терапію препаратом Брілінта 60 мг двічі на добу через один рік після інфаркту міокарда, незалежно від попередньої антиагрегантної терапії та від наявності перерв у терапії. Пацієнти, які розпочали прийом препарату Брілінта 90 мг двічі на добу в період гострого стану, через один рік можуть продовжити терапію препаратом Брілінта 60 мг двічі на добу без перерв. Перед початком застосування препарату Брілінта (у комбінації з АСК) пацієнти повинні припинити поточну антиагрегантну терапію. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити через 24 години після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Передчасне відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Також слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 60 мг (наступна доза) у намічений час. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з порушенням функції нирок Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів із порушенням функції нирок. Доступної інформації про лікування пацієнтів на гемодіалізі немає, тому препарат Брілінта цим пацієнтам не рекомендований. Пацієнти з порушенням функції печінки Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня, застосування препарату у цих пацієнтів протипоказане. Інформація про терапію пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежена. Не потрібна корекція дози препарату пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлені.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тикагрелор 90 мг; допоміжні речовини: маннітол 126 мг, кальцію гідрофосфат 63 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 9 мг, гіпоролозу 9 мг, магнію стеарат 3 мг; Плівкова оболонка таблетки: гіпромелоза 2910 5,6 мг, титану діоксид Е 171 1,7 мг, тальк 1,0 мг, макрогол 400 0,6 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 0,1 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 1, 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням 90/Т на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від часу їди. Застосування препарату Брілінта® слід починати з одноразової дози навантаження 180 мг (дві таблетки по 90 мг) і потім продовжувати прийом по 90 мг двічі на добу. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку (або 2 таблетки – у разі прийому навантажувальної дози) слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати у половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати ацетилсаліцилову кислоту (від 75 мг до 150 мг при постійному прийомі), якщо відсутні специфічні протипоказання. Слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 90 мг (наступна доза) у намічений час. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити протягом 24 годин після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Рекомендується проводити терапію препаратом Брілінта протягом 12 місяців, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Після 12 місяців терапії пацієнти, які приймали препарат Брілінта 90 мг двічі на добу, можуть бути переведені на прийом препарату Брілінта 60 мг двічі на добу без перерви в терапії. У пацієнтів з ГКС дострокова відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі, тому його застосування у цих пацієнтів не показано. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, тому його застосування у цих пацієнтів протипоказане. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлена.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тикагрелор 90 мг; допоміжні речовини: маннітол 126 мг, кальцію гідрофосфат 63 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 9 мг, гіпоролозу 9 мг, магнію стеарат 3 мг; Плівкова оболонка таблетки: гіпромелоза 2910 5,6 мг, титану діоксид Е 171 1,7 мг, тальк 1,0 мг, макрогол 400 0,6 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 0,1 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 1, 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням 90/Т на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від часу їди. Застосування препарату Брілінта® слід починати з одноразової дози навантаження 180 мг (дві таблетки по 90 мг) і потім продовжувати прийом по 90 мг двічі на добу. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку (або 2 таблетки – у разі прийому навантажувальної дози) слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати у половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати ацетилсаліцилову кислоту (від 75 мг до 150 мг при постійному прийомі), якщо відсутні специфічні протипоказання. Слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 90 мг (наступна доза) у намічений час. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити протягом 24 годин після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Рекомендується проводити терапію препаратом Брілінта протягом 12 місяців, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Після 12 місяців терапії пацієнти, які приймали препарат Брілінта 90 мг двічі на добу, можуть бути переведені на прийом препарату Брілінта 60 мг двічі на добу без перерви в терапії. У пацієнтів з ГКС дострокова відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі, тому його застосування у цих пацієнтів не показано. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, тому його застосування у цих пацієнтів протипоказане. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлена.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N2 Форма випуску: р-р для внутрішньом. Упаковка: шприц Производитель: АстраЗенека Завод-производитель: Веттер Фарма-Фертигунг ГмбХ и Ко. КГ(Германия) Действующее вещество: Фулвестрант.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, Форсига містить 5 мг: Активна речовина: дапагліфлозин пропандіол моногідрат 6,150 мг, в перерахунку на дапагліфлозин 5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 85,725 мг, лактоза безводна 25,000 мг, кросповідон 5,000 мг, кремнію діоксид 1,875 мг, магнію стеарат 1,250 мг; Оболонка таблетки: Опадрай II жовтий 5,000 мг (полівініловий спирт частково гідролізований 2,000 мг, титану діоксид 1,177 мг, макрогол 3350 1,010 мг, тальк 0,740 мг, барвник оксид заліза жовтий 0,07 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, Форсига містить 10 мг: Активна речовина: дапагліфлозин пропандіол моногідрат 12,30 мг, в перерахунку на дапагліфлозин 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 171,45 мг, лактоза безводна 50,00 мг, кросповідон 10,00 мг, кремнію діоксид 3,75 мг, магнію стеарат 2,50 мг; Оболонка таблетки: Опадрай II жовтий 10,00 мг (полівініловий спирт частково гідролізований 4,00 мг, титану діоксид 2,35 мг, макрогол 3350 2,02 мг, тальк 1,48 мг, барвник оксид заліза жовтий 0,15 мг) . Форсига – пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг. По 14 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги; по 2 або 4 блістери в картонній пачці з інструкцією із застосування або по 10 таблеток у перфорованому блістері з алюмінієвої фольги; по 3 або 9 перфорованих блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиРомбоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням "10" на одній стороні і "1428" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаГипогликемическое средство для перорального применения - ингибитор натрийзависимого переносчика глюкозы 2 типа.ФармакокинетикаПосле приема внутрь дапаглифлозин быстро и полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте и может приниматься как во время приема пищи, так и вне его. Максимальная концентрация дапаглифлозина в плазме крови (Стах) обычно достигается в течение 2 часов после приема натощак. Значения Сmах и AUC (площадь под кривой зависимости концентрации от времени) увеличиваются пропорционально дозе дапаглифлозина. Абсолютная биодоступность дапаглифлозина при приеме внутрь в дозе 10 мг составляет 78%. Прием пищи оказывал умеренное влияние на фармакокинетику дапаглифлозина у здоровых добровольцев. Прием пищи с высоким содержанием жиров снижал Стах дапаглифлозина на 50%, удлинял Ттах (время достижения максимальной концентрации в плазме) примерно на 1 час, но не влиял на AUC по сравнению с приемом натощак. Эти изменения не являются клинически значимыми. Дапаглифлозин примерно на 91% связывается с белками. У пациентов с различными заболеваниями, например, с нарушениями функции почек или печени, этот показатель не изменялся. Дапаглифлозин - С-связанный глюкозид, агликон которого связан с глюкозой углерод-углеродной связью, что обеспечивает его устойчивость в отношении глюкозидаз. Средний период полувыведения из плазмы крови (T½) у здоровых добровольцев составлял 12,9 часов после однократного приема дапаглифлозина внутрь в дозе 10 мг. Дапаглифлозин метаболизируется с образованием, главным образом, неактивного метаболита дапаглифлозин-3-О-глюкуронида. После приема внутрь 50 мг 14С-дапаглифлозина 61% принятой дозы метаболизируется в дапаглифлозин-3-О-глюкуронид, на долю которого приходится 42% общей плазменной радиоактивности (по AUC0-12 ч)- На долю неизмененного препарата приходится 39% общей плазменной радиоактивности. Доли остальных метаболитов по отдельности не превышают 5% общей плазменной радиоактивности. Дапаглифлозин-3-О-глюкуронид и другие метаболиты не оказывают фармакологического действия. Дапаглифлозин-3-О-глюкуронид формируется под действием фермента уридиндифосфат-глюкуронозилтрансферазы 1А9 (UGT1A9), присутствующего в печени и почках, изоферменты цитохрома CYP вовлечены в метаболизм в меньшей степени. Дапаглифлозин и его метаболиты выводятся, преимущественно, почками, и только менее 2% выводится в неизмененном виде. После приема 50 мг 14С-дапаглифлозина было обнаружено 96% радиоактивности - 75% в моче и 21% - в фекалиях. Примерно 15% радиоактивности, обнаруженной в фекалиях, приходилось на неизмененный дапаглифлозин. Метаболизм дапаглифлозина, в основном, осуществляется посредством глюкуронидной конъюгации под действием UGT1A9. В ходе исследований in vitro дапаглифлозин не ингибировал изоферменты системы цитохрома Р450 CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4, и не индуцировал изоферменты CYP1A2, CYP2B6 или CYP3A4. В связи с этим не ожидается влияния дапаглифлозина на метаболический клиренс сопутствующих препаратов, которые метаболизируются под действием этих изоферментов.ФармакодинамикаПрепарат Форсига – гіпоглікемічний засіб для перорального застосування – інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу. Дапагліфлозин – потужний (константа інгібування (Ki) 0,55 нМ), селективний оборотний інгібітор натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (SGLT2). SGLT2 селективно експресується у нирках і не виявляється більш ніж у 70 інших тканинах організму (у тому числі, у печінці, скелетних м'язах, жировій тканині, молочних залозах, сечовому міхурі та головному мозку). SGLT2 є основним переносником, який бере участь у процесі реабсорбції глюкози в ниркових канальцях. Реабсорбція глюкози в ниркових канальцях у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) продовжується, незважаючи на гіперглікемію. Гальмуючи ниркове перенесення глюкози, дапагліфлозин знижує її реабсорбцію в ниркових канальцях, що призводить до виведення глюкози нирками. Результатом дії дапагліфлозину є зниження концентрації глюкози натще і після їди,а також зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну у пацієнтів із ЦД2. Виведення глюкози (глюкозуричний ефект) спостерігається вже після прийому першої дози препарату, зберігається протягом наступних 24 годин та триває протягом усієї терапії. Кількість глюкози, що виводиться нирками за рахунок цього механізму, залежить від концентрації глюкози в крові та швидкості клубочкової фільтрації (СКФ). Дапагліфлозин не порушує нормальну продукцію ендогенної глюкози у відповідь на гіпоглікемію. Дія дапагліфлозину не залежить від секреції інсуліну та чутливості до інсуліну. У клінічних дослідженнях препарату Форсіга відзначалося поліпшення функції бета-клітин (тест НОМА, homeostasis model assessment). Виведення глюкози нирками, спричинене дапагліфлозином, супроводжується втратою калорій та зниженням маси тіла. Інгібування дапагліфлозином натрій-глюкозного котранспорту супроводжується слабким діуретичним та транзиторним натрійуретичним ефектами. Дапагліфлозин не впливає на інші переносники глюкози, що здійснюють транспорт глюкози до периферичних тканин, і виявляє більш ніж у 1400 разів більшу селективність до SGLT2, ніж до SGLT1, основного транспортера в кишечнику, що відповідає за всмоктування глюкози. Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з ЦД2 спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 10 мг/добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД2 приблизно 70 г глюкози на добу виділялося нирками (що відповідає 280 ккал/добу). У пацієнтів з ЦД2, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу тривалий час (до 2 років), виведення глюкози підтримувалося протягом усього курсу терапії. Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до осмотичного діурезу та збільшення об'єму сечі. Збільшення обсягу сечі у пацієнтів із ЦД2, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу, зберігалося протягом 12 тижнів та становило приблизно 375 мл/добу. Збільшення обсягу сечі супроводжувалося невеликим та транзиторним підвищенням виведення натрію нирками, що не призводило до зміни концентрації натрію у сироватці крові.Показання до застосуванняПрепарат Форсіга призначений для застосування при цукровому діабеті 2 типу на додаток до дієти та фізичних вправ для поліпшення глікемічного контролю як: монотерапії; додавання до терапії метформіном за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії; стартової комбінованої терапії з метформіном, при доцільності даної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату. Цукровий діабет 1-го типу. Діабетичний кетоацидоз. Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості (СКФ Спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна непереносимість. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені). Пацієнти, які приймають «петлеві» діуретики або зі зниженим обсягом циркулюючої крові, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання). Літні пацієнти віком 75 років та старші (для початку терапії). З обережністю: печінкова недостатність тяжкого ступеня, інфекції сечовидільної системи, ризик зниження об'єму циркулюючої крові, літні пацієнти, хронічна серцева недостатність, підвищене значення гематокриту.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що застосування дапагліфлозину під час вагітності не вивчено, препарат протипоказаний у період вагітності. У разі діагностування вагітності терапія дапагліфлозином має бути припинена. Невідомо, чи проникає дапагліфлозин та/або його неактивні метаболіти у грудне молоко. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Дапагліфлозин протипоказаний у період грудного вигодовування.Побічна діяУ заздалегідь запланований аналіз об'єднаних даних були включені результати 12 плацебо-контрольованих досліджень, у яких 1193 пацієнти приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг та 1393 пацієнти отримували плацебо. Загальна частота розвитку небажаних явищ (короткострокова терапія) у пацієнтів, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг, була схожою з такою у групі плацебо. Кількість небажаних явищ, що призвели до скасування терапії, була невеликою та збалансованою між групами лікування. Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни терапії дапагліфлозином у дозі 10 мг, були підвищення концентрації креатиніну в крові (0,4%), інфекції сечовивідних шляхів (0,3%), нудота (0,2%), запаморочення (0, 2%) та висип (0,2%). У одного пацієнта, який приймав дапагліфлозин, відзначено розвиток небажаного явища з боку печінки з діагнозом лікарського гепатиту та/або аутоімунного гепатиту. Найчастішою небажаною реакцією була гіпоглікемія, розвиток якої залежало від типу базової терапії, що використовується у кожному дослідженні. Частота розвитку епізодів легкої гіпоглікемії була схожою у групах лікування, включаючи плацебо. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Нижче представлені небажані реакції, що відзначалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Жодна їх не залежала від дози препарату. Частота небажаних реакцій представлена ​​у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10000, Інфекції та інвазії: вульвовагініт, баланіт та подібні інфекції статевих органів. Інфекція сечовивідних шляхів: вульвовагінальний свербіж. Порушення метаболізму та харчування: гіпоглікемія (при застосуванні у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном) b, Зниження ОЦК, спрага. Порушення шлунково-кишкового тракту: запор. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: підвищене потовиділення. Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дизурія, поліурія, ніктурія. Лабораторні та інструментальні дані: дисліпідемія, підвищення значення гематокриту, підвищення концентрації креатиніну в крові, підвищення концентрації сечовини у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиДапагліфлозин може посилювати діуретичний ефект тіазидних та «петлевих» діуретиків та підвищувати ризик розвитку зневоднення та артеріальної гіпотензії. Дослідження взаємодій за участю здорових добровольців, які в основному приймали одноразову дозу препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапагліфлозин. Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що метаболізують лікарські препарати, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22%, за відсутності клінічно значущого впливу на добове виведення глюкози нирками. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Клінічно значущого впливу при застосуванні з іншими індукторами (наприклад, карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом) не очікується. Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітору UGT1A9) відмічено збільшення на 55% системної експозиції дапагліфлозину, але без клінічно значущого впливу на добове виведення глюкози нирками. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Вплив дапагліфлозину на інші лікарські препарати У дослідженнях взаємодій за участю здорових добровольців, що в основному одноразово приймали дозу препарату, дапагліфлозин не впливав на фармакокінетику метформіну, піоглітазону, ситагліптину, глімепіриду, гідрохлортіазиду, буметаніду, валсартану, дигоксину (субстрат ізоферменту CYP2C9), або антикоагуляційний ефект, що оцінюється за Міжнародним нормалізованим відношенням (MHO). Застосування одноразової дози дапагліфлозину 20 мг та симвастатину (субстрату ізоферменту CYP3A4) призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину та на 31% AUC симвастатинової кислоти. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим. Вплив куріння, дієти, прийому рослинних препаратів та вживання алкоголю на параметри фармакокінетики дапагліфлозину не вивчався.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Монотерапія: доза препарату Форсіга, що рекомендується, становить 10 мг один раз на добу. Комбінована терапія: доза препарату Форсіга, що рекомендується, становить 10 мг один раз на добу в комбінації з метформіном. Стартова комбінована терапія з метформіном: доза препарату Форсіга, що рекомендується, становить 10 мг один раз на добу, доза метформіну - 500 мг один раз на добу. У разі неадекватного глікемічного контролю, дозу метформіну слід збільшити.ПередозуванняДапагліфлозин безпечний і добре переноситься здоровими добровольцями при одноразовому прийомі в дозах до 500 мг (у 50 разів вище рекомендованої дози). Глюкоза визначалася в сечі після прийому препарату (принаймні протягом 5 днів після прийому дози 500 мг), при цьому не виявлені випадки зневоднення, гіпотонії, електролітного дисбалансу, клінічно значущого впливу на інтервал QTc. Частота розвитку гіпоглікемії була схожою з частотою прийому плацебо. У клінічних дослідженнях у здорових добровольців та пацієнтів з ЦД2, які приймали препарат одноразово у дозах до 100 мг (у 10 разів вище максимальної рекомендованої дози) протягом 2 тижнів, частота розвитку гіпоглікемії була трохи вищою, ніж при прийомі плацебо, та не залежала від дози. . Частота розвитку небажаних явищ, включаючи зневоднення або артеріальну гіпотензію, була схожою з частотою групи плацебо, при цьому не виявлено клінічно значущих, дозозалежних змін лабораторних показників, включаючи сироваткову концентрацію електролітів і біомаркерів функції нирок. У разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан хворого. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок Ефективність дапагліфлозину залежить від функції нирок, і ця ефективність знижена у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та, ймовірно, відсутня у хворих з порушенням функції нирок тяжкого ступеня. Серед пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Рекомендується проводити моніторинг функції нирок наступним чином: до початку терапії дапагліфлозином і не рідше одного разу на рік; до початку прийому супутніх лікарських препаратів, які можуть знизити функцію нирок, та періодично згодом; при порушенні функції нирок, близькому до середнього ступеня тяжкості принаймні 2-4 рази на рік. При зниженні функції нирок нижче значення КК Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки У клінічних дослідженнях отримано обмежені дані щодо застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Експозиція дапагліфлозину збільшена у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Застосування у пацієнтів із ризиком зниження ОЦК розвитку артеріальної гіпотензії та/або порушення електролітного балансу Відповідно до механізму дії дапагліфлозин посилює діурез, що супроводжується невеликим зниженням артеріального тиску. Діуретичний ефект може бути більш вираженим у пацієнтів із дуже високою концентрацією глюкози у крові. Дапагліфлозин протипоказаний пацієнтам, які приймають "петлеві" діуретики, або пацієнтам зі зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання). Слід бути обережними у пацієнтів, для яких спричинене дапагліфлозином зниження артеріального тиску може становити ризик, наприклад, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, у пацієнтів з артеріальною гіпотензією в анамнезі, які отримують антигіпертензивну терапію, або у літніх пацієнтів. При прийомі дапагліфлозину рекомендується ретельний моніторинг стану ОЦК та концентрації електролітів (наприклад, фізикальний огляд, вимірювання артеріального тиску, лабораторні аналізи, включаючи гематокрит) на тлі супутніх станів, які можуть призводити до зниження ОЦК. При зниженні ОЦК рекомендується тимчасове припинення прийому дапагліфлозину до корекції цього стану. Інфекції сечовивідних шляхів При аналізі об'єднаних даних застосування дапагліфлозину до 24 тижнів інфекції сечовивідних шляхів найчастіше відмічені при застосуванні дапагліфлозину в дозі 10 мг порівняно з плацебо. Розвиток пієлонефриту відзначали нечасто, зі схожою частотою в контрольній групі. Виведення глюкози нирками може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку інфекцій сечовивідних шляхів,тому при лікуванні пієлонефриту або уросепсису слід розглянути можливість тимчасової відміни терапії дапагліфлозином. Літні пацієнти У літніх пацієнтів ймовірніше порушення функції нирок та/або застосування антигіпертензивних лікарських засобів, які можуть впливати на функцію нирок, такі як інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину II типу (АРА). Для пацієнтів похилого віку застосовні ті ж рекомендації при порушенні функції нирок, як і для всіх популяцій пацієнтів. У групі > 65 років у більшої частки пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, розвинулися небажані реакції, пов'язані з порушенням ниркової функції або нирковою недостатністю порівняно з плацебо. Найчастішою небажаною реакцією, пов'язаною з порушенням функції нирок, було підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, більшість випадків були транзиторними та оборотними. У літніх пацієнтів ризик зниження ОЦК може бути вищим, і більш вірогідним є прийом діуретиків. Серед пацієнтів віком >65 років у більшої частки хворих, які отримували дапагліфлозин, відмічені небажані реакції, пов'язані зі зниженням ОЦК. Досвід застосування препарату у пацієнтів віком 75 років та старший обмежений. Протипоказано починати терапію дапагліфлозином у цій популяції. Хронічна серцева недостатність Досвід застосування препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA обмежений, і в ході клінічних досліджень дапагліфлозин не застосовувався у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ-ІV функціонального класу за NYHA. Підвищення значення гематокриту При застосуванні дапагліфлозину спостерігалося підвищення гематокриту, у зв'язку з чим слід бути обережним у пацієнтів з підвищеним значенням гематокриту. Оцінки результатів аналізу сечі Внаслідок механізму дії препарату результати аналізу сечі на глюкозу у пацієнтів, які приймають препарат Форсіга, будуть позитивними. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу дапагліфлозину на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: гефітиніб 250 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 163,5 мг, целюлоза мікрокристалічна 50,0 мг, кроскармелоза натрію 20,0 мг, повідон (К29-32) 10,0 мг, лаурилсульфат натрію 1,5 мг, магнію стеарат 5, склад плівкової оболонки: гіпромелоза 7,65 мг, макрогол 300 1,5 мг, барвник заліза оксид червоний Е172 0,9 мг, барвник заліза оксид жовтий Е172 0,9 мг, титану діоксид Е171 0,5 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінію, по 3 блістери в пакет із алюмінієвої фольги. Пакет разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки коричневого кольору, покриті плівковою оболонкою, на одному боці таблетки гравіювання "IRESSA" та "250". На зламі таблетки ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - протеїнтирозинкінази інгібітор.ФармакокінетикаПісля вживання всмоктування відбувається відносно повільно. Рівноважна концентрація досягається після прийому 7-10 доз. Регулярне призначення препарату 1 раз на день призводить до збільшення концентрації у 2-8 разів у порівнянні з одноразовим прийомом. Максимальна концентрація препарату в плазмі досягається протягом 3-7 годин. Середні показники абсолютної біодоступності у пацієнтів становлять 59%. Їда не впливає на біодоступність препарату. При показнику pH шлункового соку вище 5, біодоступність гефітинібу знижується на 47%. Об'єм розподілу гефітинібу при досягненні рівноважної концентрації становить 1400 л, що свідчить про екстенсивний розподіл препарату в тканинах. Зв'язок з білками плазми (з сироватковим альбуміном та альфа1-глікопротеїном) становить приблизно 90%. Гефітиніб піддається окисному "метаболізму" за допомогою ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro показали, що гефітиніб трохи інгібує фермент CYP2D6. Призначення гефітинібу спільно з метопрололом (субстрат для CYP2D6) призводило до незначного підвищення (на 35%) концентрації метопрололу, що не є клінічно значущим. Метаболізм гефітинібу відбувається трьома шляхами: метаболізм N-пропілморфолінової групи, деметилювання метоксильної групи на хіназолінову частину та окисне дефосфорилювання галогенованої фенільної групи. Основний метаболіт, що визначається в плазмі крові - О-десметилгефітініб, має у 14 разів меншу фармакологічну активність порівняно з гефітинібом у відносин клітинного росту, стимульованого епідермальним фактором росту, що робить малоймовірним його істотний вплив на клінічну активність гефітинібу. Загальний плазмовий кліренс гефітинібу – приблизно 500 мл/хв. Середній період напіввиведення становить 41 год. Препарат виводиться переважно з фекаліями. Нирками виводиться менше ніж 4% від введеної дози. Зв'язку між нижнім рівнем рівноважної концентрації препарату та віком, масою тіла, статтю, етнічною приналежністю або кліренсом креатиніну не виявлено. На фоні щоденного прийому препарату Іреса® у дозі 250 мг час досягнення рівноважної концентрації, загальний плазмовий кліренс та рівноважна концентрація були схожими для груп пацієнтів з нормальною функцією печінки та з помірною печінковою недостатністю. Дані по 4 пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю внаслідок метастазів у печінку дозволяють припустити, що рівноважна концентрація у даних пацієнтів схожа на таку у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Особливості дії препарату Іреса у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок цирозу або гепатиту не досліджено.ФармакодинамікаГефітиніб, будучи селективним інгібітором тирозинкінази рецепторів епідермального фактора росту, експресія яких спостерігається у багатьох солідних пухлинах, гальмує ріст пухлини, метастазування та ангіогенез, а також прискорює апоптоз пухлинних клітин. Гальмує зростання різних ліній пухлинних клітин людини та підвищує протипухлинну активність хіміотерапевтичних препаратів, променевої та гормональної терапії. Клінічні дані свідчать про те, що Пресса® має об'єктивну протипухлинну дію, статистично достовірно збільшує час до прогресування захворювання у пацієнтів з місцевопоширеним або метастатичним недрібноклітинним раком легені. Показано, що Іреса®, у порівнянні з доцетакселом, забезпечує подібну загальну виживаність, більш сприятливий профіль переносимості та переважає якість життя у раніше лікованих пацієнтів з поширеним недрібноклітинним раком легені. Пацієнти, які ніколи не курили, які мають морфологічний варіант пухлини аденокарцинома, жіноча стать або є представниками азіатської раси, більш імовірно матимуть ефект від терапії Пресса®. Ці клінічні характеристики асоціюються з високою частотою мутацій рецептора епідермального фактора росту пухлини. При порівнянні препарату Преса® та комбінації карбоплатин + паклітаксел у першій лінії терапії поширеного недрібноклітинного раку легені (стадія IIIБ та IV) у пацієнтів азіатської раси з гістологічною формою пухлини аденокарцинома з необтяженим анамнезом курця (1 кинули курити рік), Преса продемонструвала статистично значущі переваги у виживаності без ознак прогресування та об'єктивній відповіді порівняно з комбінацією карбоплатин + паклітаксел як у всій групі, так і у групі пацієнтів, у яких були виявлені мутації гена рецептора епідермального фактора росту. Статистично значущої різниці у спільній виживаності між групами лікування не відзначено. Чутливість до гефітинібу при наявності мутацій рецептора епідермального фактора росту (розподілі 19 екзону; L858R), що часто зустрічаються, була переконливо підтверджена результатами клінічних досліджень. Існують окремі дані про відповідь на гефітініб за наявності менш поширених мутацій. Показана чутливість до гефітинібу при рідких мутаціях G719X, L861Q та S7681, а при ізольованій мутації Т790М або ізольованих інсерціях 20 екзонів має місце резистентність до гефітинібу. Циркулююча пухлинна ДНК У дослідженні IFUM вивчалися мутації у зразках тканини пухлини та у зразках циркулюючої пухлинної ДНК, отриманих із плазми крові пацієнтів європеоїдної раси, з використанням тест-системи EGFR RGQ PCR (Qiagen). З 1060 пацієнтів, що пройшли процедури відбору в дослідження, 652 для вивчення були доступні як зразки пухлини, так і зразки циркулюючої пухлинної ДНК. Чутливість (частка пацієнтів з мутацією у тканині пухлини, у яких виявлена ​​мутація у циркулюючій ДНК) склала 65,7% (довірчий інтервал (ДІ): 55,8-74,7%), специфічність (частка пацієнтів з відсутністю мутації у тканині пухлини , у яких відсутня мутація в циркулюючій ДНК) склала 99,8% (ДІ: 99-100%).Ці дані узгоджуються з результатами дослідження циркулюючої ДНК у пацієнтів азіатської раси у дослідженні IPASS з використанням тест-системи EGFR Mutation Test Kit (чутливість становила 43,1%, специфічність – 100%). Частота об'єктивної відповіді на терапію гефітинібом у пацієнтів європеоїдної раси у дослідженні IFUM склала 70%, медіана виживання без ознак прогресування склала 9,7 місяців. Ці дані аналогічні результатам, отриманим у пацієнтів азіатської раси дослідження IPASS.отриманим у пацієнтів азіатської раси у дослідженні IPASS.отриманим у пацієнтів азіатської раси у дослідженні IPASS.Показання до застосуванняМісцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені з наявністю активуючих мутацій тирозинкіназного домену рецептора епідермального фактора росту в першій лінії терапії. Місцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені, рефрактерний до режимів хіміотерапії, що містять похідні платини.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гефітинібу або до інших компонентів препарату. Вагітність та період лактації. Дитячий та підлітковий вік (безпека та ефективність у цієї групи пацієнтів не оцінена). З обережністю: при ідіопатичному фіброзі легень, інтерстиціальній пневмонії, пневмоконіозі, постпроменевій пневмонії, лікарській пневмонії (зазначений підвищений рівень смертності від цих захворювань на фоні лікування препаратом Іреса®); при слабкому та помірному підвищенні активності “печінкових” трансаміназ та рівня білірубіну.Побічна діяНайбільш поширеними побічними ефектами, що спостерігаються більш ніж у 20% випадків, були діарея, шкірний та вугровий висип, свербіж, сухість шкіри. Зазвичай несприятливі реакції проявляються протягом першого місяця застосування препарату і, як правило, оборотні. Приблизно у 10% пацієнтів відзначалися серйозні небажані реакції (3-4 ступінь тяжкості відповідно до загальних критеріїв токсичності). Однак тільки у 3% пацієнтів терапія була припинена через побічні реакції. Небажані реакції, що спостерігалися, представлені нижче. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥10%); часто (≥1 - З боку системи згортання крові: часто - гематурія та носова кровотеча; нечасто – гіпокоагуляція та/або підвищення частоти кровотеч на фоні прийому варфарину. З боку органів травлення: дуже часто - діарея (в окремих випадках - виражена); помірного ступеня вираженості), підвищення активності АЛТ (в основному слабкого або помірного ступеня вираженості); часто - дегідратація (внаслідок діареї, нудоти, блювоти та анорексії), сухість у роті (в основному слабкого ступеня вираженості), підвищення активності ACT (в основному слабкого або помірного ступеня вираженості), підвищення рівня білірубіну (в основному слабкого або помірного ступеня вираженості) ; нечасто – панкреатит, перфорації органів шлунково-кишкового тракту, гепатит (повідомлялося про поодинокі випадки розвитку печінкової недостатності, у деяких випадках із летальним результатом). З боку органів зору: часто - кон'юнктивіт, блефарит, ксерофтальмія (переважно слабкого ступеня вираженості); нечасто – кератит, оборотна ерозія рогівки, порушення зростання вій. З боку органів дихання: часто – інтерстиціальна пневмонія (3-4 ступені токсичності, аж до летального результату). З боку сечовивідної системи: часто – безсимптомне підвищення рівня креатиніну в крові, протеїнурія, цистит; рідко – геморагічний цистит. З боку шкіри та шкірних покривів: дуже часто – висипання (пустульозна), свербіж, сухість шкіри, включаючи утворення тріщин на тлі еритеми; часто – зміни нігтів, алопеція; рідко – бульозні зміни шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформна ексудативна еритема, шкірний васкуліт. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, кропив'янка Інші: дуже часто – астенія (переважно слабкого ступеня вираженості); часто – пірексія.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне призначення гефітинібу та рифампіцину (потужний індуктор ізоферменту CYP3A4) призводить до зменшення середніх значень "площі під кривою" (AUC) для гефітинібу на 83%. Одночасне призначення гефітинібу та ітраконазолу (інгібітор ізоферменту CYP3A4) призводить до збільшення на 80% AUC гефітинібу, що може бути клінічно значущим, оскільки небажані явища залежать від дози та концентрації. Одночасне призначення гефітинібу та препаратів, що сприяють значному (≥5) та тривалому підвищенню pH шлункового вмісту, призводило до зменшення AUC для гефітинібу на 47%. При сумісному застосуванні гефітинібу та винорельбіну можливе посилення нейтропенічної дії винорельбіну. Лікарські засоби, що індукують активність ізоферменту CYP3A4, можуть підвищувати метаболізм та знижувати концентрацію гефітинібу у плазмі крові. Таким чином, одночасне призначення гефітинібу з препаратами-індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, настоянка звіробою, може знизити ефективність гефітинібу.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо по 250 мг 1 раз на добу незалежно від їди. У тому випадку, якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози, пропущену дозу слід прийняти в тому випадку, якщо до прийому наступної дози залишилося не менше 12 годин. Не слід приймати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози. Таблетка може бути диспергована в 100 мл питної (негазованої) води. Інші рідини використовувати не можна. Для правильного розчинення необхідно опустити таблетку у воду, не розминаючи, помішувати до повного руйнування (приблизно 15 хвилин) і випити отриману суспензію. Налити ще половину склянки води, ополіскуючи стінки та випити отриману суспензію. Суспензію препарату Іреса можна також призначати через назогастральний зонд. Не потрібна корекція дози препарату Іреса® залежно від віку пацієнтів, маси тіла, етнічної та статевої приналежності, функції нирок, а також при помірній та тяжкій печінковій недостатності, зумовленій метастатичним ураженням печінки. Корекція дози: у пацієнтів з діареєю, що погано купується, на фоні лікування або побічними реакціями з боку шкірних покривів можлива короткострокова перерва в лікуванні (до 14 днів), з подальшим відновленням лікування препаратом Іреса® у дозі 250 мг/добу.ПередозуванняМожливі симптоми - збільшення частоти та тяжкості деяких побічних реакцій, головним чином діареї та шкірного висипу. Лікування симптоматичне. Антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри вирішенні питання про призначення препарату Іреса в першій лінії терапії місцевопоширеного або метастатичного НМРЛ рекомендується визначення мутації EGFR (рецептора епідермального фактора росту) у пухлинній тканині у всіх хворих. Якщо зразок тканини пухлини недоступний для дослідження, можна використовувати пухлинну ДНК, що циркулює, отриману із зразків крові (плазми). Для визначення мутацій у зразках тканини пухлини та циркулюючої пухлинної ДНК важливо, щоб була обрана валідована і надійна методика, що дозволяє мінімізувати можливі як хибнонегативні, так і хибнопозитивні результати. У першій лінії терапії Іреса не може бути застосована замість хіміотерапії у хворих з відсутністю мутації EGFR. Іноді у пацієнтів, які приймають препарат Іреса®, відмічалося інтерстиційне ураження легень, у деяких випадках із летальним кінцем. При наростанні таких симптомів, як задишка, кашель, пропасниця, застосування препарату має бути припинено та негайно проведено обстеження. Якщо у пацієнта підтверджується наявність інтерстиціального легеневого захворювання, прийом препарату Іреса® припиняють та пацієнту призначається відповідне лікування. Найчастіше розвиток інтерстиціальних уражень легень спостерігався в Японії (приблизно у 2% випадків у 27000 пацієнтів, які приймають препарат Іреса®) порівняно з іншими країнами (у 0,3% випадків серед 39000 пацієнтів). Серед факторів, що підвищують ризик розвитку інтерстиціального ураження легень, були відзначені: куріння, тяжкий загальний стан (PS>2), нормальна легенева тканина за даними комп'ютерної томографії 55 років), супутні серцево-судинні захворювання. На фоні прийому препарату Іреса® було відзначено безсимптомне підвищення активності "печінкових" трансаміназ та рівня білірубіну, нечасто розвивався гепатит. Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку печінкової недостатності, у деяких випадках із летальним кінцем, у зв'язку з чим рекомендується періодично оцінювати печінкову функцію. При вираженому підвищенні активності трансаміназ та рівня білірубіну прийом препарату має бути припинено. У клінічних дослідженнях препарату Іреса були відмічені серцево-судинні ускладнення. Зв'язок із прийомом препарату Іреса не була встановлена. У пацієнтів, які приймають варфарин, необхідно регулярно контролювати протромбіновий час. При розвитку тяжкої або тривалої діареї, нудоти, блювання або анорексії пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря. При гострому розвитку або погіршенні ознак і симптомів кератиту: запалення очей, сльозотечі, світлочутливості, нечіткості зору, хворобливості та/або почервоніння очей пацієнт повинен негайно звернутися до офтальмолога. При підтвердженні виразкового кератиту терапію препаратом Іреса слід припинити. Якщо симптоми не зникають або повторно розвиваються при відновленні прийому препарату Іреса, слід розглянути можливість повної відміни даної терапії. При застосуванні препарату Іреса у комбінації з променевою терапією як терапія першої лінії у дітей з гліомою стовбура мозку або нерадикально віддаленою гліомою супратенторіальної локалізації повідомлялося про 4 випадки (один летальний) крововиливів у головний мозок. Ще один випадок крововиливу в головний мозок відмічений у дитини з епендимомою при монотерапії препаратом Іреса. У дорослих пацієнтів з недрібноклітинним раком легені при лікуванні препаратом Іреса® подібні побічні явища не зафіксовані в жодному разі. Повідомлялося про випадки розвитку перфорації органів шлунково-кишкового тракту у пацієнтів на фоні прийому препарату Іреса®. У більшості випадків це пов'язано з іншими відомими факторами ризику, такими як одночасний прийом стероїдів, нестероїдні протизапальні засоби, виразкова хвороба в анамнезі, літній вік, куріння, наявність метастазів у товсту кишку в місці перфорації. Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування препаратом Іреса® та як мінімум протягом 3-х місяців після лікування слід використовувати надійні методи контрацепції. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдромом мальабсорбції, препарат Іреса слід призначати з обережністю у зв'язку з наявністю у складі лактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки під час проведення терапії препаратом Іреса® можуть розвинутись такі побічні дії, як астенія, нудота та блювання, необхідно дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: бікалутамід 150 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 183,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 22,5 мг, повідон 15,0 мг, стеарат магнію 4,5 мг; склад оболонки: гіпромелоза 7,5 мг, макрогол 300 1,5 мг, титану діоксид (Е171) 2,3 мг. 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ; по 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, покриті плівковою оболонкою; з гравіюванням логотипу у вигляді закругленої стрілки на одній стороні та Casodex 150 – на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний, антиандрогенний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на всмоктування. (S)-енантіомер виводиться з організму набагато швидше (R)-енантіомер, T1/2 останнього - близько 7 днів. При щоденному прийомі бікалутаміду концентрація (R)-енантіомеру в плазмі збільшується приблизно в 10 разів унаслідок тривалого періоду напіввиведення, що уможливлює прийом препарату 1 раз на добу. При щоденному прийомі бікалутаміду в дозі 50 мг рівноважна концентрація (R)-енантіомер у плазмі становить близько 9 мкг/мл, у дозі 150 мг – приблизно 22 мкг/мл. При рівноважному стані близько 99% всіх енантіомерів, що циркулюють у крові, становить активний (R)-енантіомер. На фармакокінетику (R)-енантіомер не впливають вік, порушення функції нирок, легке та помірне порушення функції печінки. Є дані про те, що у хворих з тяжким порушенням функції печінки сповільнюється елімінація (R)-енантіомер із плазми. Зв'язування з білками плазми високе (для рацемічної суміші 96%, для (R)-енантіомера – 99,6%). Інтенсивно метаболізується в печінці (шляхом окиснення та утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою). Метаболіти виводяться із сечею та жовчю приблизно в рівних співвідношеннях. Середня концентрація (R)-енантіомер у спермі чоловіків, які отримували Касодекс у дозі 150 мг, становить 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно може виявитися у жінок після статевого зв'язку, є низькою і становить приблизно 0,3 мкг/кг (значення даного показника нижче, ніж потрібне для змін розвитку плода у лабораторних тварин).ФармакодинамікаКасодекс являє собою рацемічну суміш з нестероїдною антиандрогенною активністю переважно (R)-енантіомера, не має іншої ендокринної активності. Касодекс зв'язується з рецепторами андрогенів і, не активуючи експресію генів, пригнічує стимулюючий вплив на них андрогенів. Результатом цього є регресія новоутворень передміхурової залози. У деяких пацієнтів припинення прийому Касодекса може призвести до розвитку клінічного синдрому відміни антиандрогенів. При застосуванні Касодекса в добовій дозі 150 мг щодня для лікування пацієнтів з місцево-поширеним (T3–T4, будь-яке N, M0 або будь-яке T, N+, M0) рак передміхурової залози як негайна гормональна або ад'ювантна терапія значно знижується ризик прогресування захворювання та метастазів. у кістки. При місцево-поширеному раку передміхурової залози відзначено тенденцію до поліпшення показників тривалості життя без ознак прогресування захворювання у групах пацієнтів, які приймали Касодекс у дозі 150 мг як негайну або ад'ювантну терапію порівняно зі стандартною терапією (хірургічне лікування, променева терапія). Показано збільшення тривалості життя серед пацієнтів з місцево-поширеним раком передміхурової залози, які отримували Касодекс у дозі 150 мг як негайну монотерапію та як ад'ювантне лікування в комбінації з променевою терапією. Застосування Касодекса в дозі 150 мг у порівнянні з хірургічною кастрацією у пацієнтів з місцево-поширеним неметастатичним раком передміхурової залози не виявило статистично достовірних відмінностей у тривалості життя та часу до прогресування при статистично достовірних перевагах щодо сексуальної функції та фізичного стану.Показання до застосуванняУ комбінації з аналогом ГнРГ (гонадотропін-рилізинг-гормон) або хірургічною кастрацією для лікування поширеного раку передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бікалутаміду або до інших компонентів препарату; одночасний прийом з терфенадином, астемізолом та цизапридом; не повинен призначатися дітям та жінкам. Обережно: порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяКасодекс протипоказаний жінкам і не повинен призначатися вагітним або в період лактації.Побічна діяФармакологічна дія бікалутаміду може обумовлювати такі побічні ефекти: дуже часто (≥10%) - гінекомастія (може зберігатися навіть після припинення терапії, особливо у разі прийому препарату протягом тривалого часу), болючість грудних залоз, припливи крові до обличчя; часто (≥1% та <10%) — діарея, нудота, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестаз та жовтяниця (описані зміни функції печінки рідко оцінювалися як серйозні, мали транзиторний характер, повністю зникали або зменшувалися при продовженні терапії або після відміни препарату) , свербіння, астенія; при застосуванні препарату в добовій дозі 150 мг – алопеція або відновлення росту волосся, зниження статевого потягу, сексуальна дисфункція, збільшення у вазі; рідко (≥0,1%–<1%) — реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк та кропив'янку, інтерстиціальні легеневі захворювання; при застосуванні препарату у добовій дозі 150 мг – біль у животі, депресія, диспепсія, гематурія; дуже рідко (≥0,01%–<0,1% – блювота, сухість шкіри (при застосуванні препарату в добовій дозі 150 мг сухість шкіри спостерігається часто), печінкова недостатність (причинно-наслідковий зв'язок із прийомом бікалутаміду достовірно не встановлено). При одночасному застосуванні Касодексу та аналогів ГнРГ можуть спостерігатися також перелічені нижче побічні явища з частотою ≥1% (причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не встановлений, деякі із зазначених побічних ефектів зустрічалися у пацієнтів похилого віку). Серцево-судинна система: серцева недостатність. З боку травної системи: анорексія, сухість у роті, диспепсія, запор, метеоризм. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, безсоння, підвищена сонливість. З боку дихальної системи: задишка. З боку сечостатевої системи: сексуальна дисфункція, ніктурія. Порушення з боку кровотворної системи: анемія. З боку шкіри та її придатків: алопеція, висипання, підвищена пітливість, гірсутизм. Інші: цукровий діабет, гіперглікемія, підвищення або зниження маси тіла, біль у животі, біль у грудях, біль у тазовій ділянці, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає даних про фармакокінетичні або фармакодинамічні взаємодії між Касодексом та аналогами ГнРГ. У дослідженнях in vitro показано, що (R)-енантіомер бікалутаміду є інгібітором CYP3A4, меншою мірою впливаючи на активність CYP2C9, 2C19 та 2D6. Потенційної здатності Касодекса до взаємодії з іншими лікарськими препаратами не виявлено, проте при використанні Касодекса протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу AUC мідазоламу збільшується на 80%. Несумісний із терфенадином, астемізолом, цизапридом. Слід бути обережними при призначенні Касодекса одночасно з циклоспорином або БКК. Можливо, потрібне зниження дози цих препаратів, особливо у разі потенціювання або розвитку побічних реакцій. Після початку використання або відміни Касодекса рекомендують проводити ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі та клінічного стану пацієнта. Одночасне застосування Касодексу та препаратів, що пригнічують мікросомальне окиснення ЛЗ, наприклад циметидину або кетоконазолу, може призвести до збільшення концентрації бікалутаміду в плазмі та, можливо, частоти виникнення побічних ефектів. Посилює дію антикоагулянтів кумаринового ряду (варфарин).Спосіб застосування та дозиДорослі чоловіки (у тому числі літні): внутрішньо по 150 мг один раз на добу. Касодекс® 150 мг слід приймати тривало, як мінімум, протягом 2-х років. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Порушення функції нирок: корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки: при легкому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із середніми та тяжкими порушеннями функції печінки може спостерігатися підвищена кумуляція препарату Касодекс.ПередозуванняВипадки передозування у людини не описані. Лікування: симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. Проведення діалізу неефективне, т.к. бікалутамід міцно зв'язується з білками і не виводиться із сечею у незміненому вигляді. Показано загальну підтримуючу терапію та моніторинг життєво важливих функцій організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВраховуючи можливість уповільнення виведення та кумуляції бікалутаміду у хворих із порушенням функції печінки, доцільно періодично оцінювати функцію печінки. Більшість змін функції печінки зустрічаються протягом перших 6 місяців лікування Касодексом. У разі розвитку виражених змін функції печінки приймання Касодекса слід припинити. У пацієнтів із прогресуванням захворювання на тлі підвищення рівня простатаспецифічного антигену необхідно розглянути питання про припинення лікування Касодексом. При призначенні Касодекса пацієнтам, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду, рекомендується регулярно контролювати протромбіновий час. Враховуючи можливість інгібування Касодексом активності цитохрому P450 (CYP3A4), слід виявляти обережність при одночасному призначенні Касодекса з препаратами, які переважно метаболізуються за участю CYP3A4. Пацієнтів з непереносимістю лактози необхідно проінформувати, що кожна таблетка Касодекса в дозі 50 мг містить 61 мг моногідрату лактози, в дозі 150 мг - 183 мг. Бікалутамід протипоказаний жінкам і не повинен призначатися вагітним і годуючим матерям. Касодекс не впливає на здатність пацієнтів керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активний інгредієнт: бікалутамід 50 мг; допоміжні інгредієнти: лактози моногідрат 61 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 7,5 мг, повідон 5,0 мг, стеарат магнію 1,5 мг; склад оболонки: гіпромелоза 2,5 мг, макрогол 300 0,5 мг, титану діоксид (Е171) 0,77 мг. 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ; по 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіюванням логотипу у вигляді закругленої стрілки на одній стороні та Cdx – на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний, антиандрогенний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на всмоктування. (S)-енантіомер виводиться з організму набагато швидше (R)-енантіомер, T1/2 останнього - близько 7 днів. При щоденному прийомі бікалутаміду концентрація (R)-енантіомеру в плазмі збільшується приблизно в 10 разів унаслідок тривалого періоду напіввиведення, що уможливлює прийом препарату 1 раз на добу. При щоденному прийомі бікалутаміду в дозі 50 мг рівноважна концентрація (R)-енантіомер у плазмі становить близько 9 мкг/мл, у дозі 150 мг – приблизно 22 мкг/мл. При рівноважному стані близько 99% всіх енантіомерів, що циркулюють у крові, становить активний (R)-енантіомер. На фармакокінетику (R)-енантіомер не впливають вік, порушення функції нирок, легке та помірне порушення функції печінки. Є дані про те, що у хворих з тяжким порушенням функції печінки сповільнюється елімінація (R)-енантіомер із плазми. Зв'язування з білками плазми високе (для рацемічної суміші 96%, для (R)-енантіомера – 99,6%). Інтенсивно метаболізується в печінці (шляхом окиснення та утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою). Метаболіти виводяться із сечею та жовчю приблизно в рівних співвідношеннях. Середня концентрація (R)-енантіомер у спермі чоловіків, які отримували Касодекс у дозі 150 мг, становить 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно може виявитися у жінок після статевого зв'язку, є низькою і становить приблизно 0,3 мкг/кг (значення даного показника нижче, ніж потрібне для змін розвитку плода у лабораторних тварин).ФармакодинамікаКасодекс являє собою рацемічну суміш з нестероїдною антиандрогенною активністю переважно (R)-енантіомера, не має іншої ендокринної активності. Касодекс зв'язується з рецепторами андрогенів і, не активуючи експресію генів, пригнічує стимулюючий вплив на них андрогенів. Результатом цього є регресія новоутворень передміхурової залози. У деяких пацієнтів припинення прийому Касодекса може призвести до розвитку клінічного синдрому відміни антиандрогенів. При застосуванні Касодекса в добовій дозі 150 мг щодня для лікування пацієнтів з місцево-поширеним (T3–T4, будь-яке N, M0 або будь-яке T, N+, M0) рак передміхурової залози як негайна гормональна або ад'ювантна терапія значно знижується ризик прогресування захворювання та метастазів. у кістки. При місцево-поширеному раку передміхурової залози відзначено тенденцію до поліпшення показників тривалості життя без ознак прогресування захворювання у групах пацієнтів, які приймали Касодекс у дозі 150 мг як негайну або ад'ювантну терапію порівняно зі стандартною терапією (хірургічне лікування, променева терапія). Показано збільшення тривалості життя серед пацієнтів з місцево-поширеним раком передміхурової залози, які отримували Касодекс у дозі 150 мг як негайну монотерапію та як ад'ювантне лікування в комбінації з променевою терапією. Застосування Касодекса в дозі 150 мг у порівнянні з хірургічною кастрацією у пацієнтів з місцево-поширеним неметастатичним раком передміхурової залози не виявило статистично достовірних відмінностей у тривалості життя та часу до прогресування при статистично достовірних перевагах щодо сексуальної функції та фізичного стану.Показання до застосуванняяк негайна монотерапія або ад'ювантна терапія у поєднанні з радикальною простатектомією або променевою терапією пацієнтам з місцево-поширеним раком передміхурової залози; як монотерапія для лікування пацієнтів з місцево-поширеним неметастатичним раком передміхурової залози, коли інші медичні втручання не прийнятні або не застосовні.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бікалутаміду або до інших компонентів препарату; одночасний прийом з терфенадином, астемізолом та цизапридом; не повинен призначатися дітям та жінкам. З обережністю: Порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяКасодекс протипоказаний жінкам і не повинен призначатися вагітним або в період лактації.Побічна діяФармакологічна дія бікалутаміду може обумовлювати такі побічні ефекти: дуже часто (≥10%) - гінекомастія (може зберігатися навіть після припинення терапії, особливо у разі прийому препарату протягом тривалого часу), болючість грудних залоз, припливи крові до обличчя; часто (≥1% та <10%) — діарея, нудота, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестаз та жовтяниця (описані зміни функції печінки рідко оцінювалися як серйозні, мали транзиторний характер, повністю зникали або зменшувалися при продовженні терапії або після відміни препарату) , свербіння, астенія; при застосуванні препарату в добовій дозі 150 мг – алопеція або відновлення росту волосся, зниження статевого потягу, сексуальна дисфункція, збільшення у вазі; рідко (≥0,1%–<1%) — реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк та кропив'янку, інтерстиціальні легеневі захворювання; при застосуванні препарату у добовій дозі 150 мг – біль у животі, депресія, диспепсія, гематурія; дуже рідко (≥0,01%–<0,1% – блювота, сухість шкіри (при застосуванні препарату в добовій дозі 150 мг сухість шкіри спостерігається часто), печінкова недостатність (причинно-наслідковий зв'язок із прийомом бікалутаміду достовірно не встановлено). При одночасному застосуванні Касодексу та аналогів ГнРГ можуть спостерігатися також перелічені нижче побічні явища з частотою ≥1% (причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не встановлений, деякі із зазначених побічних ефектів зустрічалися у пацієнтів похилого віку). Серцево-судинна система: серцева недостатність. З боку травної системи: анорексія, сухість у роті, диспепсія, запор, метеоризм. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, безсоння, підвищена сонливість. З боку дихальної системи: задишка. З боку сечостатевої системи: сексуальна дисфункція, ніктурія. Порушення з боку кровотворної системи: анемія. З боку шкіри та її придатків: алопеція, висипання, підвищена пітливість, гірсутизм. Інші: цукровий діабет, гіперглікемія, підвищення або зниження маси тіла, біль у животі, біль у грудях, біль у тазовій ділянці, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає даних про фармакокінетичні або фармакодинамічні взаємодії між Касодексом та аналогами ГнРГ. У дослідженнях in vitro показано, що (R)-енантіомер бікалутаміду є інгібітором CYP3A4, меншою мірою впливаючи на активність CYP2C9, 2C19 та 2D6. Потенційної здатності Касодекса до взаємодії з іншими лікарськими препаратами не виявлено, проте при використанні Касодекса протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу AUC мідазоламу збільшується на 80%. Несумісний із терфенадином, астемізолом, цизапридом. Слід бути обережними при призначенні Касодекса одночасно з циклоспорином або БКК. Можливо, потрібне зниження дози цих препаратів, особливо у разі потенціювання або розвитку побічних реакцій. Після початку використання або відміни Касодекса рекомендують проводити ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі та клінічного стану пацієнта. Одночасне застосування Касодексу та препаратів, що пригнічують мікросомальне окиснення ЛЗ, наприклад циметидину або кетоконазолу, може призвести до збільшення концентрації бікалутаміду в плазмі та, можливо, частоти виникнення побічних ефектів. Посилює дію антикоагулянтів кумаринового ряду (варфарин).Спосіб застосування та дозиДорослі чоловіки (у тому числі літні): При поширеному раку передміхурової залози у комбінації з аналогом ГнРГ або хірургічною кастрацією: внутрішньо по 50 мг один раз на добу. Лікування препаратом Касодекс необхідно розпочинати одночасно з початком прийому аналога ГнРГ або хірургічною кастрацією. При місцеворозповсюдженому раку передміхурової залози: внутрішньо по 150 мг один раз на добу. Касодекс слід приймати тривало, як мінімум, протягом 2-х років. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Порушення функції нирок: корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки: при легкому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із середнім та тяжким порушенням функції печінки може спостерігатися підвищена кумуляція препарату Касодекс.ПередозуванняВипадки передозування у людини не описані. Лікування: симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. Проведення діалізу неефективне, т.к. бікалутамід міцно зв'язується з білками і не виводиться із сечею у незміненому вигляді. Показано загальну підтримуючу терапію та моніторинг життєво важливих функцій організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВраховуючи можливість уповільнення виведення та кумуляції бікалутаміду у хворих із порушенням функції печінки, доцільно періодично оцінювати функцію печінки. Більшість змін функції печінки зустрічаються протягом перших 6 місяців лікування Касодексом. У разі розвитку виражених змін функції печінки приймання Касодекса слід припинити. У пацієнтів із прогресуванням захворювання на тлі підвищення рівня простатаспецифічного антигену необхідно розглянути питання про припинення лікування Касодексом. При призначенні Касодекса пацієнтам, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду, рекомендується регулярно контролювати протромбіновий час. Враховуючи можливість інгібування Касодексом активності цитохрому P450 (CYP3A4), слід виявляти обережність при одночасному призначенні Касодекса з препаратами, які переважно метаболізуються за участю CYP3A4. Пацієнтів з непереносимістю лактози необхідно проінформувати, що кожна таблетка Касодекса в дозі 50 мг містить 61 мг моногідрату лактози, в дозі 150 мг - 183 мг. Бікалутамід протипоказаний жінкам і не повинен призначатися вагітним і годуючим матерям. Касодекс не впливає на здатність пацієнтів керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 1000 мг + 2,5 мг: капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від блідо-жовтого до світло-жовтого кольору, з написами «2.5/1000» на одній стороні і «4222» на іншій стороні, нанесеними синім чорнилом. Одна таблетка з модифікованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою 1000 мг + 2,5 мг. Активні речовини: метформіну гідрохлорид 1000 мг + саксагліптин 2,5 мг Ядро таблетки: метформіну гідрохлорид у суміші з 0,5 % стеарату магнію 1005,0 мг (1000,0 мг метформіну гідрохлориду + ​​5,0 мг стеарату магнію), кармелозу натрію 50,0 мг, гіпромелозу 2208 393,0 мг, 2,0 мг; Перший шар оболонкового покриття (захисний): Опадрай II білий (% м/м) 130,5 мг. ], 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; Другий шар оболонкового покриття (активний): саксагліптин 2,5 мг, Опадрай II білий 20,0 мг, 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; Плівкова оболонка (третій шар оболонкового покриття (кольоровий)): Опадрай II жовтий (% м/м) 48,0 мг 14,80 %, барвник оксид заліза жовтий 0,75 %], 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*, Чорнило для нанесення напису: чорнило Опакод синій** (% м/м) 0,03 мг [індигокарміну алюмінієвий лак 16,00 %, шеллак ~45 % (20 % естерифікований) в етанолі 55,40 %, бутанол 15,00 % , пропіленгліколь 10,50%, ізопропанол 3,00%, 28% розчин амонію гідроксиду 0,10%].Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 1000; мг + 2,5 мг; По 7 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої; по 4 або по 8 блістерів з інструкцією; по застосуванню в картонну пачку з контролем першого розтину.ФармакокінетикаСаксагліптин: Фармакокінетика саксагліптину та його активного метаболіту, 5-гідрокси-саксагліптину, аналогічна у здорових добровольців та у пацієнтів з ЦД2. Значення максимальної концентрації (Cmax) та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) саксагліптину та його активного метаболіту у плазмі пропорційно збільшувалися в діапазоні доз від 2,5 мг до 400 мг. Після одноразового прийому саксагліптину внутрішньо в дозі 5 мг здоровими добровольцями середні значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту склали 78 нг×ч/мл та 214 нг×ч/мл, а значення Cmax у плазмі – 24 нг/мл та 47 нг/мл відповідно . Середня варіабельність AUC та Cmax саксагліптину та його активного метаболіту була меншою за 25%. При повторному застосуванні препарату один раз на добу у будь-якій дозі не спостерігається помітної кумуляції саксагліптину або його активного метаболіту. Не спостерігається залежності кліренсу саксагліптину та його активного метаболіту від дози та часу при застосуванні протягом 14 днів один раз на добу у дозах від 2,5 мг до 400 мг саксагліптину. Метформін: Cmax метформіну модифікованого вивільнення досягається в середньому за 7 годин. Ступінь абсорбції метформіну із таблеток модифікованого вивільнення збільшується приблизно на 50% при прийомі під час їжі. У рівноважному стані AUC та Cmax метформіну модифікованого вивільнення збільшувалися непропорційно дозуванні в діапазоні доз від 500 до 2000 мг. Після повторного прийому метформін модифікованого вивільнення не накопичувався у плазмі. Метформін виділяється у незміненому вигляді нирками та не піддається метаболізму в печінці. Всмоктування Саксагліптин: Після вживання всмоктується не менше 75% прийнятої дози саксагліптину. Прийом їжі не суттєво впливав на фармакокінетику саксагліптину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на Cmax саксагліптину, тоді як AUC збільшувалася на 27% порівняно з прийомом натще. Час досягнення Cmax (Tmax) для саксагліптину збільшувався приблизно на 0,5 години при прийомі препарату разом з їжею порівняно з прийомом натще. Однак ці зміни не є клінічно значущими. Метформін: Після одноразового вживання метформіну модифікованого вивільнення Cmax досягається в середньому через 7 годин, в діапазоні від 4 до 8 годин. AUC та Cmax метформіну модифікованого вивільнення збільшувалися непропорційно дозуванні в діапазоні доз від 500 до 2000 мг. Максимальні концентрації препарату в плазмі крові становлять 0,6, 1,1, 1,4 та 1,8 мкг/мл при прийомі доз 500, 1000, 1500 та 2000 мг один раз на добу, відповідно. Хоча ступінь абсорбції (вимірювана по AUC) метформіну з таблеток метформіну модифікованого вивільнення збільшується приблизно на 50% при прийомі під час їжі, прийом їжі не впливав на Cmax та Tmax метформіну. Їжа з низьким і високим вмістом жирів впливала на параметри фармакокінетики метформіну модифікованого вивільнення. Розподіл Саксагліптин: Зв'язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками сироватки крові незначне, тому можна припустити, що розподіл саксагліптину при змінах білкового складу сироватки крові, що відзначаються при печінковій або нирковій недостатності, не буде схильним до значних змін. Метформін: Не проводилися дослідження розподілу метформіну модифікованого вивільнення, однак обсяг розподілу метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток негайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метаболізм Саксагліптин: Саксагліптин метаболізується головним чином за участю ізоферментів цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5) з утворенням активного основного метаболіту, інгібуюча дія якого щодо ДПП-4 виражена вдвічі слабша, ніж у саксагліптину. Метформін: Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людей не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Виведення Саксагліптин: Саксагліптин виводиться нирками і через кишечник. Після одноразового прийому дози 50 мг міченого 14C-саксагліптину 24% дози виводилися нирками у вигляді незміненого саксагліптину і 36% - у вигляді основного метаболіту саксагліптину. Загальна радіоактивність, виявлена ​​у сечі, відповідала 75% прийнятої дози препарату. Середній нирковий кліренс саксагліптину становив близько 230 мл/хв, середнє значення клубочкової фільтрації – приблизно 120 мл/хв. Для основного метаболіту нирковий кліренс можна порівняти із середніми значеннями клубочкової фільтрації. Близько 22% загальної радіоактивності було виявлено у фекаліях. Метформін: нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вищий за кліренс креатиніну (КК), що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після внутрішнього застосування приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому період напіввиведення з плазми дорівнює приблизно 6,2 години. У крові період напіввиведення становить приблизно 17,6 годин, отже еритроцитарна маса може бути частиною розподілу.ФармакодинамікаМеханізм дії: Комбогліз Пролонг поєднує два гіпоглікемічні препарати з доповнювальними механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (СД2): саксагліптин, інгібітор дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), та метформін, представник. Саксагліптин: У відповідь на прийом їжі з тонкої кишки в кровотік вивільняються гормони-інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1) та глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (ГІП). Ці гормони сприяють вивільненню інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, що залежить від концентрації глюкози в крові, але інактивуються ферментом ДПП-4 протягом декількох хвилин. ГПП-1 також знижує секрецію глюкагону в альфа-клітинах підшлункової залози, зменшуючи продукцію глюкози в печінці. У пацієнтів із ЦД2 концентрація ГПП-1 знижена, але зберігається відповідь інсуліну на ГПП-1. Саксаглиптин, будучи конкурентним інгібітором ДПП-4, зменшує інактивацію гормонів-інкретинів, тим самим підвищуючи їх концентрації в кровотоку і призводячи до зменшення концентрації глюкози натще і після їди. Метформін: Метформін є гіпоглікемічним препаратом, який покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД2, знижуючи базальні та постпрандіальні концентрації глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. На відміну від препаратів сульфонілсечовини, метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД2 або здорових людей (крім особливих ситуацій, див. розділи «З обережністю» та «Особливі вказівки») та гіперінсулінемію. Під час терапії метформіном секреція інсуліну залишається без змін, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Клінічна ефективність та безпека Саксагліптин У подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях терапію саксагліптином отримували понад 17000 пацієнтів із ЦД2. Серцево-судинні наслідки: У дослідженні SAVOR (Оцінка серцево-судинних наслідків у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають саксагліптин) були вивчені серцево-судинні наслідки у 16492 пацієнтів з ЦД2 (12959 пацієнтів з підтвердженими серцево-судинними захворюваннями (3 множинними факторами ризику серцево-судинних ускладнень) та значеннями 6,5% ≤ HbA1c <12%. Пацієнти були рандомізовані у дві групи для прийому саксагліптину (8280 пацієнтів) або плацебо (8212 пацієнтів) на додаток до стандартної для кожного регіону терапії, спрямованої на контроль глікозильованого гемоглобіну та факторів серцево-судинного ризику. Було показано, що саксагліптин не збільшує ризик серцево-судинних ускладнень (таких як смерть від ССЗ, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт) порівняно з плацебо при додаванні до стандартної базової терапії (відносний ризик [ОР] 1,00; 95% до інтервал [ДІ] 0,89, 1,12). Також було показано, що додавання саксагліптину до базової терапії не збільшує ризик комбінованої кінцевої точки, що включала смерть від ССЗ, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт, госпіталізацію з приводу хронічної серцевої недостатності, нестабільної стенокардії або реваскуляризації. ОР 1,02;95% ДІ 0,94, 1,11). Загальна смертність була порівнянною в групах саксагліптину та плацебо (ОР 1,11; 95% ДІ 0,96, 1,27). У дослідженні було відзначено збільшення частоти госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності у групі саксагліптину (3,5%, 289 пацієнтів) у порівнянні з групою плацебо (2,8%, 228 пацієнтів) з номінальною статистичною значимістю (тобто без виконання поправки для багатьох кінцевих точок) (ВР 1,27; 95% ДІ 1,07, 1,51; P=0,007). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, які отримували саксагліптин, не було відзначено більш високої частоти первинної кінцевої точки, вторинної кінцевої точки та загальної смертності порівняно з групою плацебо. У групі саксагліптину динаміка значення HbA1c була достовірно більш вираженою, а відсоток пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c, був вищим, ніж у групі плацебо. При цьому інтенсифікація гіпоглікемічної терапії або додавання інсуліну в групі саксагліптину знадобилися значно меншій кількості пацієнтів, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у поєднанні з дієтою та фізичними вправами для покращення глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; Серйозні реакції підвищеної чутливості (анафілаксія або ангіоневротичний набряк) до інгібіторів ДПП-4; Цукровий діабет 1 типу (застосування не вивчене); Застосування разом із інсуліном (не вивчено); Вроджені непереносимість галактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція; Вагітність, лактація; Вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); Порушення функції нирок (сироватковий креатинін ≥1,5 мг/дл [чоловіки], ≥1,4 мг/дл [жінки] або знижений кліренс креатиніну), у тому числі обумовлені гострою серцево-судинною недостатністю (шоком), гострим інфарктом міокарда та септицемією; Гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), лихоманка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхо-легеневі захворювання); Гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми; Клінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, що можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); Серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); Порушення функції печінки; Хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); Період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; Дотримання гіпокалорійної дієти (<1000 ккал/добу).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що застосування препарату Комбогліз Пролонг у період вагітності не вивчено, не слід призначати препарат у період вагітності. Невідомо, чи проникає саксагліптин або метформін у грудне молоко. Оскільки не виключена можливість проникнення препарату Комбогліз Пролонг у грудне молоко, застосування препарату під час лактації протипоказане.Побічна діяНебажані реакції у дослідженнях контролю глікемії при застосуваннісаксагліптину в монотерапії та при додаванні до інших препаратів. Небажані явища, пов'язані зі спільним прийомом саксагліптину та метформіну при лікуванні пацієнтів з ЦД2, які раніше не отримували терапії, у дослідженнях контролю глікемії.Взаємодія з лікарськими засобамиСаксагліптин Метаболізм саксагліптину переважно опосередкований системою ізоферментів цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5). У дослідженнях in vitro було показано, що саксагліптин та його основний метаболіт не інгібують ізоферменти CYP1A2, 2A6, 2B6, 2С8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4 і не індукують ізоферменти CYP1A2, 4 Тому не очікується впливу саксагліптину на метаболічний кліренс препаратів, у метаболізмі яких беруть участь зазначені ізоферменти, при їх спільному застосуванні. Саксагліптин не є значущим інгібітором або індуктором P-gp. Метформін Деякі препарати посилюють гіперглікемію (тіазидні та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, препарати йодовмісних гормонів щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блоконієвих ід). При призначенні або відміні таких препаратів у пацієнта, який приймає Комбогліз Пролонг, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози у крові. Ступінь зв'язування метформіну з білками плазми крові невелика, тому малоймовірно, що він буде вступати у взаємодію з препаратами, що значною мірою зв'язуються з білками плазми, такими як саліцилати, сульфонаміди, хлорамфенікол і пробенецид (на відміну від похідних сульфонілмочевини, з білками сироватки).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу під час вечері. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально. Зазвичай при терапії комбінованим препаратом, що містить саксагліптин та метформін, доза саксагліптину становить 5 мг один раз на добу. Початкова доза метформіну модифікованого вивільнення, що рекомендується, є 500 мг один раз на добу, її можна підвищити до 2000 мг один раз на добу, що забезпечується прийомом 2 таблеток 2,5 мг/1000 мг, прийнятих 1 раз на добу. Дозу метформіну підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів із боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза: саксагліптину 5 мг та метформіну модифікованого вивільнення 2000 мг. Не проводилося спеціальних досліджень безпеки та ефективності препарату Комбогліз Пролонг у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпоглікемічні засоби та переведені на Комбогліз Пролонг. Вносити зміни в терапію ЦД2 слід з обережністю та за відповідного контролю концентрації глюкози в крові. При сумісному застосуванні з потужними інгібіторами ізоферментів CYP3A4/5 (наприклад, кетоконазол, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір та телитроміцин) повинна доза разасаглиптина5. Неактивні інгредієнти препарату Комбогліз Пролонг можуть виводитись через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки.ПередозуванняСаксагліптин При тривалому прийомі препарату у дозах, що до 80 разів перевищують рекомендовані, симптомів інтоксикації не описано. У разі передозування слід застосовувати симптоматичну терапію. Саксагліптин та його основний метаболіт виводяться з організму за допомогою гемодіалізу (швидкість виведення: 23% дози за 4 години). Метформін Зареєстровані випадки передозування метформіну, у тому числі прийом понад 50 г. Приблизно у 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із метформіном не встановлено. У 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 1000 мг + 5 мг:; Капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з написами «5/1000» на одній стороні і «4223» на іншій стороні, нанесеними синім чорнилом. Одна таблетка з модифікованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою 1000мг + 5мг містить: Активні речовини: ; гідрохлорид 1000 мг + саксагліптин 5 мг ; 0 мг, гіпромелоза 2208 393,0 мг, магнію стеарат 2,0 мг; ; Перший шар оболонкового покриття (захисний): ;Опадрай II білий (% м/м) 130,5 мг %], 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; ; Другий шар оболонкового покриття (активний): саксагліптин 5,0 мг, Опадрай II білий 20,0 мг, 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; ; плівкова оболонка (третій шар оболонкового покриття (кольоровий)): ;Опадрай II рожевий (% м/м) 48,0 мг тальк 14,80 %, барвник оксид заліза червоний 0,75 %], 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; ; Чорнило для нанесення напису: ;чорнила Опакод синій** (% м/м) 0,03 мг [індигокарміну алюмінієвий лак 16,00 %, шеллак ~45 % (20 % естерифікований) в етанолі 55,40 %, бутанол 15,00 %, пропіленгліколь 10,50 %, ізопропанол 3,00 %, 28 % розчин амонію гідроксиду 0,10 %]. Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 1000 мг + 5 мг По 7 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої; по 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.ФармакокінетикаСаксагліптин: Фармакокінетика саксагліптину та його активного метаболіту, 5-гідрокси-саксагліптину, аналогічна у здорових добровольців та у пацієнтів з ЦД2. Значення максимальної концентрації (Cmax) та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) саксагліптину та його активного метаболіту у плазмі пропорційно збільшувалися в діапазоні доз від 2,5 мг до 400 мг. Після одноразового прийому саксагліптину внутрішньо в дозі 5 мг здоровими добровольцями середні значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту склали 78 нг×ч/мл та 214 нг×ч/мл, а значення Cmax у плазмі – 24 нг/мл та 47 нг/мл відповідно . Середня варіабельність AUC та Cmax саксагліптину та його активного метаболіту була меншою за 25%. При повторному застосуванні препарату один раз на добу у будь-якій дозі не спостерігається помітної кумуляції саксагліптину або його активного метаболіту. Не спостерігається залежності кліренсу саксагліптину та його активного метаболіту від дози та часу при застосуванні протягом 14 днів один раз на добу у дозах від 2,5 мг до 400 мг саксагліптину. Метформін: Cmax метформіну модифікованого вивільнення досягається в середньому за 7 годин. Ступінь абсорбції метформіну із таблеток модифікованого вивільнення збільшується приблизно на 50% при прийомі під час їжі. У рівноважному стані AUC та Cmax метформіну модифікованого вивільнення збільшувалися непропорційно дозуванні в діапазоні доз від 500 до 2000 мг. Після повторного прийому метформін модифікованого вивільнення не накопичувався у плазмі. Метформін виділяється у незміненому вигляді нирками та не піддається метаболізму в печінці. Всмоктування Саксагліптин: Після вживання всмоктується не менше 75% прийнятої дози саксагліптину. Прийом їжі не суттєво впливав на фармакокінетику саксагліптину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на Cmax саксагліптину, тоді як AUC збільшувалася на 27% порівняно з прийомом натще. Час досягнення Cmax (Tmax) для саксагліптину збільшувався приблизно на 0,5 години при прийомі препарату разом з їжею порівняно з прийомом натще. Однак ці зміни не є клінічно значущими. Метформін: Після одноразового вживання метформіну модифікованого вивільнення Cmax досягається в середньому через 7 годин, в діапазоні від 4 до 8 годин. AUC та Cmax метформіну модифікованого вивільнення збільшувалися непропорційно дозуванні в діапазоні доз від 500 до 2000 мг. Максимальні концентрації препарату в плазмі крові становлять 0,6, 1,1, 1,4 та 1,8 мкг/мл при прийомі доз 500, 1000, 1500 та 2000 мг один раз на добу, відповідно. Хоча ступінь абсорбції (вимірювана по AUC) метформіну з таблеток метформіну модифікованого вивільнення збільшується приблизно на 50% при прийомі під час їжі, прийом їжі не впливав на Cmax та Tmax метформіну. Їжа з низьким і високим вмістом жирів впливала на параметри фармакокінетики метформіну модифікованого вивільнення. Розподіл Саксагліптин: Зв'язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками сироватки крові незначне, тому можна припустити, що розподіл саксагліптину при змінах білкового складу сироватки крові, що відзначаються при печінковій або нирковій недостатності, не буде схильним до значних змін. Метформін: Не проводилися дослідження розподілу метформіну модифікованого вивільнення, однак обсяг розподілу метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток негайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метаболізм Саксагліптин: Саксагліптин метаболізується головним чином за участю ізоферментів цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5) з утворенням активного основного метаболіту, інгібуюча дія якого щодо ДПП-4 виражена вдвічі слабша, ніж у саксагліптину. Метформін: Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людей не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Виведення Саксагліптин: Саксагліптин виводиться нирками і через кишечник. Після одноразового прийому дози 50 мг міченого 14C-саксагліптину 24% дози виводилися нирками у вигляді незміненого саксагліптину і 36% - у вигляді основного метаболіту саксагліптину. Загальна радіоактивність, виявлена ​​у сечі, відповідала 75% прийнятої дози препарату. Середній нирковий кліренс саксагліптину становив близько 230 мл/хв, середнє значення клубочкової фільтрації – приблизно 120 мл/хв. Для основного метаболіту нирковий кліренс можна порівняти із середніми значеннями клубочкової фільтрації. Близько 22% загальної радіоактивності було виявлено у фекаліях. Метформін: нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вищий за кліренс креатиніну (КК), що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після внутрішнього застосування приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому період напіввиведення з плазми дорівнює приблизно 6,2 години. У крові період напіввиведення становить приблизно 17,6 годин, отже еритроцитарна маса може бути частиною розподілу.ФармакодинамікаМеханізм дії: Комбогліз Пролонг поєднує два гіпоглікемічні препарати з доповнювальними механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (СД2): саксагліптин, інгібітор дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), та метформін, представник. Саксагліптин: У відповідь на прийом їжі з тонкої кишки в кровотік вивільняються гормони-інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1) та глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (ГІП). Ці гормони сприяють вивільненню інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, що залежить від концентрації глюкози в крові, але інактивуються ферментом ДПП-4 протягом декількох хвилин. ГПП-1 також знижує секрецію глюкагону в альфа-клітинах підшлункової залози, зменшуючи продукцію глюкози в печінці. У пацієнтів із ЦД2 концентрація ГПП-1 знижена, але зберігається відповідь інсуліну на ГПП-1. Саксаглиптин, будучи конкурентним інгібітором ДПП-4, зменшує інактивацію гормонів-інкретинів, тим самим підвищуючи їх концентрації в кровотоку і призводячи до зменшення концентрації глюкози натще і після їди. Метформін: Метформін є гіпоглікемічним препаратом, який покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД2, знижуючи базальні та постпрандіальні концентрації глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. На відміну від препаратів сульфонілсечовини, метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД2 або здорових людей (крім особливих ситуацій, див. розділи «З обережністю» та «Особливі вказівки») та гіперінсулінемію. Під час терапії метформіном секреція інсуліну залишається без змін, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Клінічна ефективність та безпека Саксагліптин У подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях терапію саксагліптином отримували понад 17000 пацієнтів із ЦД2. Серцево-судинні наслідки: У дослідженні SAVOR (Оцінка серцево-судинних наслідків у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають саксагліптин) були вивчені серцево-судинні наслідки у 16492 пацієнтів з ЦД2 (12959 пацієнтів з підтвердженими серцево-судинними захворюваннями (3 множинними факторами ризику серцево-судинних ускладнень) та значеннями 6,5% ≤ HbA1c <12%. Пацієнти були рандомізовані у дві групи для прийому саксагліптину (8280 пацієнтів) або плацебо (8212 пацієнтів) на додаток до стандартної для кожного регіону терапії, спрямованої на контроль глікозильованого гемоглобіну та факторів серцево-судинного ризику. Було показано, що саксагліптин не збільшує ризик серцево-судинних ускладнень (таких як смерть від ССЗ, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт) порівняно з плацебо при додаванні до стандартної базової терапії (відносний ризик [ОР] 1,00; 95% до інтервал [ДІ] 0,89, 1,12). Також було показано, що додавання саксагліптину до базової терапії не збільшує ризик комбінованої кінцевої точки, що включала смерть від ССЗ, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт, госпіталізацію з приводу хронічної серцевої недостатності, нестабільної стенокардії або реваскуляризації. ОР 1,02;95% ДІ 0,94, 1,11). Загальна смертність була порівнянною в групах саксагліптину та плацебо (ОР 1,11; 95% ДІ 0,96, 1,27). У дослідженні було відзначено збільшення частоти госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності у групі саксагліптину (3,5%, 289 пацієнтів) у порівнянні з групою плацебо (2,8%, 228 пацієнтів) з номінальною статистичною значимістю (тобто без виконання поправки для багатьох кінцевих точок) (ВР 1,27; 95% ДІ 1,07, 1,51; P=0,007). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, які отримували саксагліптин, не було відзначено більш високої частоти первинної кінцевої точки, вторинної кінцевої точки та загальної смертності порівняно з групою плацебо. У групі саксагліптину динаміка значення HbA1c була достовірно більш вираженою, а відсоток пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c, був вищим, ніж у групі плацебо. При цьому інтенсифікація гіпоглікемічної терапії або додавання інсуліну в групі саксагліптину знадобилися значно меншій кількості пацієнтів, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у поєднанні з дієтою та фізичними вправами для покращення глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; Серйозні реакції підвищеної чутливості (анафілаксія або ангіоневротичний набряк) до інгібіторів ДПП-4; Цукровий діабет 1 типу (застосування не вивчене); Застосування разом із інсуліном (не вивчено); Вроджені непереносимість галактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція; Вагітність, лактація; Вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); Порушення функції нирок (сироватковий креатинін ≥1,5 мг/дл [чоловіки], ≥1,4 мг/дл [жінки] або знижений кліренс креатиніну), у тому числі обумовлені гострою серцево-судинною недостатністю (шоком), гострим інфарктом міокарда та септицемією; Гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), лихоманка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхо-легеневі захворювання); Гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми; Клінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, що можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); Серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); Порушення функції печінки; Хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); Період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; Дотримання гіпокалорійної дієти (<1000 ккал/добу).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що застосування препарату Комбогліз Пролонг у період вагітності не вивчено, не слід призначати препарат у період вагітності. Невідомо, чи проникає саксагліптин або метформін у грудне молоко. Оскільки не виключена можливість проникнення препарату Комбогліз Пролонг у грудне молоко, застосування препарату під час лактації протипоказане.Побічна діяНебажані реакції у дослідженнях контролю глікемії при застосуваннісаксагліптину в монотерапії та при додаванні до інших препаратів. Небажані явища, пов'язані зі спільним прийомом саксагліптину та метформіну при лікуванні пацієнтів з ЦД2, які раніше не отримували терапії, у дослідженнях контролю глікемії.Взаємодія з лікарськими засобамиСаксагліптин Метаболізм саксагліптину переважно опосередкований системою ізоферментів цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5). У дослідженнях in vitro було показано, що саксагліптин та його основний метаболіт не інгібують ізоферменти CYP1A2, 2A6, 2B6, 2С8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4 і не індукують ізоферменти CYP1A2, 4 Тому не очікується впливу саксагліптину на метаболічний кліренс препаратів, у метаболізмі яких беруть участь зазначені ізоферменти, при їх спільному застосуванні. Саксагліптин не є значущим інгібітором або індуктором P-gp. Метформін Деякі препарати посилюють гіперглікемію (тіазидні та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, препарати йодовмісних гормонів щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блоконієвих ід). При призначенні або відміні таких препаратів у пацієнта, який приймає Комбогліз Пролонг, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози у крові. Ступінь зв'язування метформіну з білками плазми крові невелика, тому малоймовірно, що він буде вступати у взаємодію з препаратами, що значною мірою зв'язуються з білками плазми, такими як саліцилати, сульфонаміди, хлорамфенікол і пробенецид (на відміну від похідних сульфонілмочевини, з білками сироватки).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу під час вечері. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально. Зазвичай при терапії комбінованим препаратом, що містить саксагліптин та метформін, доза саксагліптину становить 5 мг один раз на добу. Початкова доза метформіну модифікованого вивільнення, що рекомендується, є 500 мг один раз на добу, її можна підвищити до 2000 мг один раз на добу, що забезпечується прийомом 2 таблеток 2,5 мг/1000 мг, прийнятих 1 раз на добу. Дозу метформіну підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів із боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза: саксагліптину 5 мг та метформіну модифікованого вивільнення 2000 мг. Не проводилося спеціальних досліджень безпеки та ефективності препарату Комбогліз Пролонг у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпоглікемічні засоби та переведені на Комбогліз Пролонг. Вносити зміни в терапію ЦД2 слід з обережністю та за відповідного контролю концентрації глюкози в крові. При сумісному застосуванні з потужними інгібіторами ізоферментів CYP3A4/5 (наприклад, кетоконазол, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір та телитроміцин) повинна доза разасаглиптина5. Неактивні інгредієнти препарату Комбогліз Пролонг можуть виводитись через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки.ПередозуванняСаксагліптин При тривалому прийомі препарату у дозах, що до 80 разів перевищують рекомендовані, симптомів інтоксикації не описано. У разі передозування слід застосовувати симптоматичну терапію. Саксагліптин та його основний метаболіт виводяться з організму за допомогою гемодіалізу (швидкість виведення: 23% дози за 4 години). Метформін Зареєстровані випадки передозування метформіну, у тому числі прийом понад 50 г. Приблизно у 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із метформіном не встановлено. У 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатину 10 мг у вигляді розувастатину кальцію; допоміжні речовини: лактози моногідрат 89,50 мг; целюлоза мікрокристалічна 29,82 мг; кальцію фосфат 1090 мг; кросповідон 7,50 мг; стеарат магнію 1,88 мг; оболонка пігулки: лактози моногідрат 1,80 мг; гіпромелоза 1,26 мг; тріацетин (гліцерину тріацетат) 0,36 мг; титану діоксид 1,06 мг; фарбник заліза оксид червоний 0,02 мг. По 7 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюміпієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівінілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаній загартованою алюмінієвою фольгою; по 1 блістеру в картонній пачці з інструкцією з застосування або по 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ ; по 2, 7 або 9 блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням "ZD4522 10" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); дитячий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми); виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень З обережністю: Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше-65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації, розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої ​​користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатину 10 мг у вигляді розувастатину кальцію; допоміжні речовини: лактози моногідрат 89,50 мг; целюлоза мікрокристалічна 29,82 мг; кальцію фосфат 1090 мг; кросповідон 7,50 мг; стеарат магнію 1,88 мг; оболонка пігулки: лактози моногідрат 1,80 мг; гіпромелоза 1,26 мг; тріацетин (гліцерину тріацетат) 0,36 мг; титану діоксид 1,06 мг; фарбник заліза оксид червоний 0,02 мг. По 7 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюміпієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівінілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаній загартованою алюмінієвою фольгою; по 1 блістеру в картонній пачці з інструкцією з застосування або по 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ ; по 2, 7 або 9 блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням "ZD4522 10" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); дитячий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми); виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень З обережністю: Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше-65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації, розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої ​​користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатину 20 мг у вигляді розувастатину кальцію; допоміжні речовини: лактози моногідрат 179,00; целюлоза мікрокристалічна 59,64 мг; кальцію фосфат 21,80 мг; кросповідон 15,00 мг; стеарат магнію 3,76 мг; оболонка пігулки: лактози моногідрат 3,60 мг; гіпромелоза 2,52 мг; тріацетин (гліцерину тріацетат) 0,72 мг; титану діоксид 2,11 мг; барвник заліза оксид червоний 0,05мг. По 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівіїілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаному загартованої алюмінієвої фольги; по 2 або 9 блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням "ZD4522 20" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); дитячий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми); виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень З обережністю: Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше-65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації, розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої ​​користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: розувастатину 40 мг у вигляді розувастатину кальцію; допоміжні речовини: лактози моногідрат 164,72 мг; целюлоза мікрокристалічна 54,92 мг; кальцію фосфат 20,00 мг; кросповідон 15,00 мг; стеарат магнію 3,76 мг; оболонка пігулки: лактози моногідрат 3,60 мг; гіпромелоза 2,52 мг; тріацетин (гліцерину тріацетат) 0,72 мг; титану діоксид 2,11 мг; барвник заліза оксид червоний 0,05мг. По 7 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівіїілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаному загартованою алюмінієвою фольгою; по 4 блістери в картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням "ZD4522" на одній стороні і 40 - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми) пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнтам азіатської раси; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу). З обережністю: Ниркова недостатність слабкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Застосування у педіатричній практиці Ефективність та безпека застосування препарату у дітей до 18 років не встановлена. Досвід застосування препарату в педіатричній практиці обмежений невеликою кількістю дітей (від 8 років та старше) сімейною гомозиготною гіперхолестеринемією. В даний час не рекомендується застосовувати Крестор у дітей віком до 18 років. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої ​​користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 5 мг розувастатину у вигляді розувастатину кальцію; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 93,08 мг, целюлозу мікрокристалічну 31,02 мг, кальцію фосфат 11,32 мг, кросповідон 7,50 мг, магнію стеарат 1,88 мг; у складі плівкової оболонки таблетки: лактози моногідрат 1,80 мг, гіпромелозу 1,26 мг, триацетин (гліцерину триацетат) 0,36 мг, титану діоксид 0,90 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,18 мг. По 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду/м'якої алюмінієвої фольги/непластифікованої полівінілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаному загартованою алюмінієвою фольгою; по 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. (інформація вказується тільки при упаковці на підприємствах ЗАТ "ЗіО-Здоров'я", Росія та ТОВ "АстраЗенека Індастриз", Росія): По 14 таблеток у блістері з алюмінієвого ламінату/алюмінієвої фольги, сформованому з формувального ламінату, що складається з поліаміду / м'якої алюмінієвої фольги/ непластифікованої полівінілхлоридної (ПВХ) плівки, запечатаному загартованої алюмінієвої фольги; по 2 або 7 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням "ZD4522 5" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Максимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2С9. Ізоферменти CYP2С19, CYP3А4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Особливі популяції хворих Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани АUС (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно; у індусів показано збільшення медіани АUS і Сmах в 1,3 рази. Фармакокінегічний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину у пацієнтів з 7-ма балами та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з 8-ма та 9-ма балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення періоду напіввиведення, принаймні, у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі Крестор®, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та ВСRР (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСКР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUС) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВС .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) і катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Крестор® знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АПОВ), ХС-не -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПВЩ/ХС- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Крестор®, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у хворих з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП АПОВ Апо А-I Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 мг 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 мг 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у хворих з гіпертригліцеридемією (тип IIb і IV, за Фредріксоном) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 5 мг 25 -21 -28 -24 3 -29 -25 -24 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 40 мг 25 -43 -43 -40 17 -51 -56 -48 Клінічна ефективність Крестор® ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Крестор у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація ХС-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Крестор у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Крестор у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6-ти тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ). Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту ХС-ЛПЗЗ (див. також розділ "Особливі вказівки"). У дослідженні МЕТЕОR за участю 984 пацієнтів віком 45 - 70 років з низьким ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою концентрацією ХС-ЛПНГ 4,0 ммоль/л (154, 5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних артерій - ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на товщину комплексу "інтима-медіа". Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг на добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно уповільнювала швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік [95 % довірчий інтервал від -0,0196 до - 0,0093; р Результати проведеного дослідження JUPITER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за Фредріксоном (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) ≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); дитячий вік до 18 років; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми); виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період лактації; відсутність адекватних методів контрацепції; пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень З обережністю: Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше-65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації, розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяКрестор протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного годування прийом препарату необхідно припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Крестору, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Імунна система - Рідко: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Ендокринна система - Часто: цукровий діабет 2-го типу. З боку центральної нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення. З боку травного тракту – часто: запор, нудота, біль у животі; Рідко: панкреатит. З боку шкірних покровів - Нечасто: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: - Часто: міалгія; Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: Часто: астенічний синдром. З боку сечовивідної системи У пацієнтів, які отримували Крестор®, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10 - 20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без її. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Крестор також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Крестор: З боку системи кровотворення – неуточненої частоти: тромбоцитопенія. З боку травного тракту – дуже рідко: жовтяниця, гепатит; Рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Неуточнена частота: діарея. З боку опорно-рухового апарату – дуже рідко: артралгія. Неуточненої частоти: імуно-опосередкована некротизуюча міопатія - з боку центральної нервової системи; Дуже рідко: втрата або зниження пам'яті; Неуточнена частота: периферична нейропатія. З боку дихальної системи - Неуточнена частота: кашель, задишка. З боку сечовивідної системи – дуже рідко: гематурія. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Неуточненої частоти: синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози - Неуточнена частота: гінекомастія. Інші - Неуточнені частоти: периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та ВСRР. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 3). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 3). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Крсстор протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 3). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUС(0-24) і. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 3). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та АУС розувастатину. Грунтуючись на даних по специфічній взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можливо фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування препарату Крестор у дозі 10 мг та езетімібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням АУС розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодіамічну взаємодію між препаратом Крестор® та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення АУС розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Дозу препарату Крестор слід коригувати при необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше, початкова доза Крестору повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу Крестору так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Крестору при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (АUС, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна АУС розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавнр 600 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу. Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів 10 мг одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифамін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (МНО). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує АUС етинілестрадіолу та АUС норгестрелу на 26% та 34%, відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування препарату Крестор® та гормонозамісної терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовувати та не подрібнювати таблетку, ковтати повністю, запиваючи водою. Препарат може призначатися будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Крестор® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Крестор 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі необхідності доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище рекомендованої початкової дози протягом 4-х тижнів терапії може проводитися тільки у пацієнтів з тяжкою ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемісією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4-х тижнів терапії та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв.) застосування препарату Крестор протипоказано. Протипоказане застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Крестор протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції. Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Крестор даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1В1 (ОАТР1В1) с.521СС та АВСG2 (ВСRР) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (АUС) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1В1 с.521ТТ та АВСG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза Крестору становить 20 мг один раз на добу. Пацієнти, схильні до міопатії Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При призначенні доз 10 і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та ВСRР). При сумісному застосуванні препарату Крестор з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням разом із препаратом Крестор®. У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Крестору. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Крестор® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні розувастатином немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримання функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркові ефекти У пацієнтів, які отримували високі дози Крестору (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзигорною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні препарату Крестор у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міоіатія, в окремих випадках рабдоміоліз. Визначення креатинфосфокінази Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж верхня межа норми), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). До початку терапії При призначенні препарату Крестор®, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої ​​користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно підвищена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК збільшена не більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають, і активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення Крестору або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час лікування або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі препарату Крестор і супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). інгібітори протеази ВІЛ та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при сумісному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування препарату Крестор і гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні препарату Крестор® та фібратів або ліпідзнижувальних доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом препарату Крестор у дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози Крестор® необхідний контроль показників ліпідного обміну (ірі необхідності потрібна корекція дози). Печінка Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Крестор слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування препаратом Крестор. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, отриманими серед пацієнтів-європеоїдів. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування препарату з інгібіторами протеази ВІЛ. Лактоза Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з лактазною недостатністю, непереносимістю галактози та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія препаратом Крестор® асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Крестор на здатність керувати транспортним засобом та використовувати механізми. Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: фелодипін 5 мг, метопрололу сукцинат 47.5 мг, що соотв. вмісту метопрололу тартрату 50 мг. Допоміжні речовини: натрію алюмосилікат, лактоза безводна, гіпромеллоза, гідроксипропілцелюлоза, етилцелюлоза, кремнію діоксид, поліоксил 40 гідрогенізованої касторової олії, целюлоза мікрокристалічна, макрогол 6000, натрію стеарилфуа , Титану діоксид (Е171), вода очищена. 30 шт. - флакони пластикові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою; рожевого кольору з абрикосовим відтінком, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "A/FG" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат комбінованого складу. Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Взаємодоповнюючий механізм дії фелодипіну, що знижує ОПСС, та метопрололу, що зменшує серцевий викид, призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту та кращої переносимості порівняно з монотерапією фелодипіном та метопрололом. При прийомі Логімаксу зниження АТ стабільне та ефективне протягом всього інтервалу між прийомами доз (24 год). Фелодипін Фелодипін – похідне дигідропіридину, є вазоселективним блокатором повільних кальцієвих каналів та призначений для лікування артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії. Фелодипін є рацемічну суміш. Провідність і скоротлива здатність гладкої мускулатури судин пригнічується шляхом на кальцієві канали клітинних мембран. Завдяки високій селективності щодо гладкої мускулатури артеріол, фелодипін у терапевтичних дозах не має негативного інотропного ефекту на скоротливість або провідність серця. Антигіпертензивний ефект фелодипіну обумовлений зменшенням ОПСС. Фелодипін ефективно знижує АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як у горизонтальному положенні, так і в положенні сидячи та стоячи, у стані спокою та при фізичному навантаженні. Оскільки фелодипін не впливає на гладку мускулатуру вен або адренергічний вазомоторний контроль, то розвитку ортостатичної гіпотензії не відбувається. На початку лікування, внаслідок зниження артеріального тиску на фоні прийому фелодипіну, може спостерігатися тимчасове рефлекторне збільшення ЧСС та серцевого викиду, яке нівелюється при комбінації з бета-адреноблокаторами. Дія фелодипіну на АТ та ОПСС корелює з плазмовою концентрацією фелодипіну. Після досягнення стабільної рівноважної концентрації у плазмі фелодипіну антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Лікування фелодипіном призводить до зворотного розвитку гіпертрофії лівого шлуночка. Фелодипін розслаблює гладку мускулатуру дихальних шляхів. Показано, що фелодипін незначно впливає на моторику ШКТ. При тривалому застосуванні фелодипін не має клінічно значущого ефекту на вміст ліпідів у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 при застосуванні фелодипіну протягом 6 місяців не відзначено клінічно значущого ефекту на метаболічні процеси. Фелодипін можна також призначати пацієнтам зі зниженою функцією лівого шлуночка, які отримують стандартну терапію, та пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом, подагрою або гіперліпідемією. Фелодипін знижує судинний опір у нирках, має натрійуретичний і діуретичний ефект і не має калійуретичного ефекту (за рахунок зниження канальцевої реабсорбції натрію і води). Фелодипін не впливає на клубочкову фільтрацію та екскрецію альбуміну. Метопролол Метопролол - кардіоселективний антагоніст β1-адренорецепторів, що не впливає в терапевтичних дозах на β2-адренорецептори, локалізовані, головним чином, у периферичних судинах та бронхах. Має незначну мембраностабілізуючу дію і не має внутрішньої симпатоміметичної активності. Бета-адреноблокатори мають негативний інотропний і хронотропний ефект. Метопролол зменшує стимулюючий ефект катехоламінів на міокард та сприяє зниженню ЧСС, серцевого викиду та АТ. У стані стресу при підвищеній секреції адреналіну метопролол не перешкоджає нормальній фізіологічній вазодилатації. У терапевтичних дозах метопролол має менший скорочувальний ефект на мускулатуру бронхів, ніж неселективні бета-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні бета-адреноблокатори, впливає на секрецію інсуліну та метаболізм вуглеводів, у зв'язку з чим метопролол може призначатися пацієнтам з цукровим діабетом. Метопролол має менший ефект на такі серцево-судинні реакції при гіпоглікемії, як тахікардія. При терапії метопрололом вміст глюкози в крові відновлюється до нормального рівня швидше, ніж при терапії неселективними бета-адреноблокаторами. Метопролол знижує підвищений артеріальний тиск як у положенні стоячи, так і в горизонтальному положенні, а також при фізичному навантаженні. На початку терапії метопролол спричинює посилення ОПСС. Однак при тривалому лікуванні відзначається зниження артеріального тиску внаслідок зниження ОПСС при незміненому серцевому викиді. У хворих на артеріальну гіпертензію метопролол знижує смертність від серцево-судинних ускладнень. На фоні прийому метопрололу не відмічено змін електролітного балансу крові.ФармакокінетикаФелодипін Всмоктування Показник системної біодоступності фелодипіну становить близько 15% і не залежить від їди. Прийом їжі впливає на швидкість абсорбції фелодипіну, що призводить до збільшення C max ; у плазмі крові приблизно на 65%. Cmax ; у плазмі крові досягається через 3-5 годин після прийому препарату. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 99%. Vd ;у рівноважному стані приблизно 10 л/кг. Чи не кумулює. Css; досягається через 5 днів. Метаболізм Фелодипін метаболізується у печінці, всі метаболіти фармакологічно неактивні. Виведення T1/2; фелодипіну в кінцевій фазі - близько 25 год. Загальний плазмовий кліренс становить в середньому 1.2 л/хв. Близько 70% прийнятої дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею, решта – з калом. Менш 0.5% виводиться із сечею у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У хворих з порушеною функцією печінки та осіб похилого віку концентрація фелодипіну в плазмі крові збільшується. Водночас вікова ознака лише частково пояснює індивідуальні зміни плазмової концентрації фелодипіну. За порушення функції нирок плазмова концентрація фелодипіну не змінюється, але спостерігається кумуляція неактивних метаболітів. Фелодипін не виводиться при гемодіалізі. Метопролол Всмоктування та метаболізм Метопролол повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо. Піддається метаболізму в печінці з утворенням 3 основних метаболітів, які не мають фармакологічної активності і не мають клінічного значення. Виведення Близько 5% прийнятої дози метопрололу виводиться у незміненому вигляді нирками, решта виводиться у вигляді метаболітів. Фелодипін + Метопролол Прийом Логімаксу не призводить до зміни біодоступності компонентів у порівнянні з окремим одночасним прийомом фелодипіну та метопрололу. Показники абсорбції не залежать від їди.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Препарат може застосовуватися у випадках, коли лікування бета-адреноблокаторами або блокаторами повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, що застосовуються як монотерапія, не мають клінічно значущого ефекту.Протипоказання до застосуванняAV-блокада II та III ступеня; СССУ; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (набряк легень, гіпоперфузія або артеріальна гіпотензія) та безперервна або переривчаста інотропна терапія агоністами β-адренорецепторів; підозра на гостру стадію інфаркту міокарда (ЧСС менше 45 уд/хв, інтервал PQ більше 0.24 сек або систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.); кардіогенний шок; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда; симптоматична брадикардія; артеріальна гіпотензія; виражені облітеруючі порушення периферичного кровообігу при загрозі розвитку гангрени; вагітність; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до фелодипіну або метопрололу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю ;(порівняючи користь/ризик) слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), аортальному стенозі, порушеннях функції печінки, інфаркті міокарда, артеріальної гіпотензії, гострому метаболічному ацидозі, хронічній серцевій недостатності . У хворих на бронхіальну астму або хронічну обструктивну хворобу легень необхідно здійснювати супутню терапію бета2-адреноміметиками. У випадку, коли пацієнт починає приймати Логімакс, може знадобитися збільшення дози бета2-адреноміметиків.Вагітність та лактаціяЛогімакс® не слід призначати при вагітності. В даний час немає достатніх даних щодо застосування фелодипіну у вагітних. На основі даних, отриманих на тваринах, фелодипін не повинен призначатися при вагітності. Блокатори повільних кальцієвих каналів можуть інгібувати скорочення матки при передчасних пологах, натомість недостатньо даних, що підтверджують збільшення тривалості фізіологічних пологів. Можливий ризик розвитку гіпоксії плода за наявності у матері артеріальної гіпотензії та зменшення перфузії в матці за рахунок перерозподілу кровотоку та периферичної вазодилатації. Метопролол може застосовуватися при вагітності та в період лактації лише у разі крайньої необхідності. Бета-адреноблокатори можуть викликати брадикардію у плода, новонароджених та у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Це слід враховувати при вирішенні питання призначення препарату в III триместрі вагітності і безпосередньо перед пологами. Фелодипін та метопролол проникають у грудне молоко. При прийомі матір'ю фелодипіну в терапевтичних дозах лише незначна кількість препарату потрапляє з грудним молоком дитині. Недостатній досвід застосування фелодипіну жінками у період лактації не виключає ризик впливу препарату на дитину, тому не рекомендується призначати фелодипін жінкам у період лактації. При необхідності продовження терапії для досягнення клінічного ефекту слід розглянути питання щодо припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Досвід застосування препарату у ;дітей ;обмежений.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій класифікувалася так: часто (≥1/100), іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000). До найпоширеніших побічних реакцій при прийомі Логімаксу відносяться головний біль (11%), набряк кісточок, почервоніння обличчя, а також головний біль, запаморочення, втома, нудота. Дані побічні реакції можуть спостерігатися на початку лікування або зі збільшенням дози і зазвичай проходять самостійно. Більшість цих ефектів пояснюється вазодилатуючими властивостями фелодипіну. Фелодипін З боку серцево-судинної системи: часто - почервоніння обличчя, що супроводжується відчуттям жару, набряк кісточок; іноді – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко - непритомність; дуже рідко – екстрасистолія, зниження артеріального тиску, що супроводжується тахікардією, яка у схильних пацієнтів може викликати загострення стенокардії, лейкоцитопластичний васкуліт. З боку ЦНС: часто - головний біль; іноді – парестезії, запаморочення. З боку статевої системи: іноді - імпотенція, сексуальна дисфункція. З боку травної системи: іноді - нудота, біль у животі; рідко – блювання; дуже рідко – гіперплазія слизової оболонки язика та ясен, гінгівіт, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові. Дерматологічні реакції: іноді - висип, свербіж; дуже рідко – фотосенсибілізація. З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія, міалгія. З боку сечовивідної системи: дуже рідко - прискорене сечовипускання. З боку ендокринної системи: дуже рідко - гіперглікемія. Алергічні реакції: рідко - кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (губ або язика), реакції підвищеної чутливості. Інші: менше часто - почуття втоми; дуже рідко – лихоманка. Є окремі повідомлення про порушення сну, проте зв'язок із прийомом фелодипіну не встановлено. Повідомлялося про випадки гіперплазії слизової оболонки язика та ясен після прийому фелодипіну у пацієнтів із вираженим гінгівітом/пародонтитом. Цього побічного ефекту можна уникнути або зменшити рівень його прояву за допомогою ретельної гігієни порожнини рота. Гіперглікемія, яка є специфічною для цієї групи препаратів, на фоні прийому фелодипіну відзначалася лише в окремих випадках. Метопролол З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, відчуття втоми; іноді – парестезії, порушення сну; рідко – депресії, зниження здатності до концентрації уваги, кошмарні сновидіння, порушення пам'яті, підвищена нервова збудливість, відчуття тривоги, галюцинації. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, відчуття серцебиття, похолодання кінцівок; іноді – оборотне посилення симптомів серцевої недостатності; рідко – аритмії, непритомність, набряки, порушення провідності (збільшення часу проведення). З боку травної системи: часто - нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – підвищення рівня печінкових трансаміназ, порушення смакових відчуттів. З боку дихальної системи: іноді - задишка, бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або астматичними захворюваннями. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, сухість та/або подразнення очей, дзвін у вухах. Дерматологічні реакції: рідко - гіпергідроз, випадання волосся, загострення псоріазу, фотосенсибілізація. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія. Інші: іноді - збільшення маси тіла, біль у грудях; рідко – оборотне порушення лібідо, реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про окремі випадки артралгії, гепатиту, м'язового спазму, сухості у роті, кон'юнктивіту, риніту, гангрени у пацієнтів з тяжкими порушеннями периферичного кровообігу.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільний прийом з речовинами, що взаємодіють із системою ферментів цитохрому Р450, може вплинути на концентрацію фелодипіну та метопрололу у плазмі крові. Не відзначається взаємодія між фелодипіном та метопрололом, оскільки вони метаболізуються за допомогою різних ізоферментів системи цитохрому Р450. Фелодипін Фелодипін є субстратом CYP3A4. Препарати, що індукують або інгібують CYP3A4, значно впливають на концентрацію фелодипіну в плазмі крові. Препарати, що індукують ізоферменти системи цитохрому P450 (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та рифампіцин, а також настоянка звіробою) посилюють метаболізм фелодипіну. Спільне застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу та рифампіцину призводить до зниження значень AUC на 93% і Cmax ; фелодипіну на 82%. Слід уникати спільного призначення з індукторами CYP3A4. Протигрибкові препарати азолового ряду (ітраконазол, кетоконазол), макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин) та інгібітори ВІЛ-протеази є інгібіторами ферментної системи CYP3A4. При спільному призначенні ітраконазолу C max ; фелодипіну збільшується у 8 разів, АUС – у 6 разів. При сумісному призначенні еритроміцину C max ;і АUS фелодипіну збільшується приблизно в 2.5 рази. Слід уникати спільного призначення фелідипіну та інгібіторів CYP3A4. Сік грейпфрута пригнічує ферментну систему CYP3A4. Застосування фелодипіну з грейпфрутовим соком збільшує C max і АUС фелодипіну приблизно в 2 рази. Слід уникати сумісного застосування. Фелодипін може спричинити збільшення концентрації такролімусу у плазмі крові. При сумісному застосуванні рекомендується контролювати концентрацію такролімусу в сироватці крові, може знадобитися корекція дози такролімусу. При сумісному призначенні циклоспорину та фелодипіну C max ;фелодипіну збільшується на 150%, АUС збільшується на 60%. Проте, вплив фелодипіну на фармакокінетичні показники циклоспорину є мінімальним. Спільне застосування циметидину та фелодипіну призводить до збільшення C max ;і АUС фелодипіну на 55%. Метопролол Слід уникати сумісного призначення Логімаксу з наступними препаратами. Барбітурати (дослідження проводилося з фенофарбіталом) незначно посилюють метаболізм метопрололу, внаслідок індукції ферментів. При призначенні пропафенону 4 пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у 2 пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою ізоферменту CYP2D6. Беручи до уваги той факт, що пропафенон має властивості бета-адреноблокатора, спільне призначення Логімаксу та пропафенону не є доцільним. Комбінація бета-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та бета-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на AV-провідність та функцію синусового вузла. Комбінація Логімаксу з наступними препаратами може потребувати корекції дози. Антиаритмічні засоби класу І та бета-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням АV-провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до -гідроксиметопрололу в 2.5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі бета-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому бета-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Ділтіазем та бета-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на АV-провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія найбільш документована для індометацину. Не зазначено описаної взаємодії для суліндаку. У дослідженнях з диклофенаком описаної реакції не спостерігалося. Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол переважно перешкоджає підвищенню артеріального тиску, що викликається фенілпропаноламіном. Однак бета-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні бета-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних бета-адреноблокаторів. Хінідин інгібує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення блокади β-адренорецепторів. Вважають, що така взаємодія характерна і для інших бета-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2D6. Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий T1/2аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може підвищуватися при сумісному застосуванні з циметидином, гідралазином, селективними інгібіторами серотоніну, такими як пароксетин, флуоксетин і сертралін. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші бета-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори МАО, повинні перебувати під ретельним наглядом. На тлі прийому бета-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На тлі прийому бета-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, може знадобитися корекція дози останніх.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо. Таблетки слід приймати вранці, запиваючи водою, не ділити, не дробити і розжовувати. Препарат можна застосовувати натще або з невеликою кількістю їжі з низьким вмістом жирів та вуглеводів. Доза Логімаксу підбирається індивідуально. При виборі початкової дози рекомендується враховувати ефект раніше прийнятих доз бета-адреноблокаторів або блокаторів повільних кальцієвих каналів. Для дорослих і пацієнтів похилого віку початкова доза становить 1 таб. 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити (по 1 таб. 2 рази на добу). Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі крові. Немає необхідності коригувати схему лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок, проте слід дотримуватися обережності при призначенні препарату; пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Зазвичай немає необхідності коригувати схему лікування у пацієнтів з цирозом печінки, т.к. метопролол зв'язується з білками крові лише незначною мірою (5-10%). За наявності симптомів серйозного порушення функції печінки (наприклад, пацієнти, які перенесли операції із шунтування) не слід перевищувати дозу Логімаксу 5 мг/47.5 мг. Досвід застосування препарату у ;дітей ;обмежений.ПередозуванняТоксичність При застосуванні фелодипіну в дозі 10 мг у 2-річної дитини була відзначена незначна інтоксикація. Фелодипін у дозі 150-200 мг у 17-річного пацієнта та у дозі 250 мг у дорослого викликав інтоксикацію від незначного ступеня до помірної. Ймовірно, фелодипін справляє більш значний вплив на периферичний кровообіг, ніж на серце, порівняно з іншими препаратами цієї терапевтичної групи. Метопролол; у дозі 7.5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним результатом. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом метопрололу в дозі 450 мг 12-річною дитиною спричинив помірну інтоксикацію. Прийом метопрололу в дозі 1.4 г та 2.5 г дорослими викликав помірну та тяжку інтоксикацію відповідно. Прийом метопрололу в дозі 7,5 г дорослим призвів до тяжкої інтоксикації. Симптоми У разі передозування препаратами пролонгованої дії симптоми інтоксикації виявляються через 12-16 годин після прийому, тяжкі симптоми можуть виникати через кілька днів після прийому. При передозуванні; фелодипіну; кома), судоми, задишка, набряк легень (не серцевий) та апное; можливий розвиток респіраторного дистрес-синдрому у дорослих; ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, гіпокальціємія, припливи, гіпотермія, нудота та блювання. При передозуванні ;метопрололом ;найсерйознішими є симптоми з боку серцево-судинної системи, проте іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV-блокада I-III ступеня, асистолія, виражене зниження АТ, слабка периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок, пригнічення функції легень, апное, а також, підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювота, можливий (особливо у дітей) або гіперглікемія, гіперкаліємія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром Супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта.Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування Фелодипін Призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка, часом ефективне навіть у пізньої стадії інтоксикації. Проводять симптоматичну терапію. Атропін (0.25-0.5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). Проводять контроль ЕКГ. При необхідності - підтримка прохідності дихальних шляхів та адекватна вентиляція легень. Показано корекцію кислотно-основного стану та електролітів сироватки. У разі брадикардії та AV-блокади призначають атропін 0.5-1 мг внутрішньовенно дорослим (20-50 мкг/кг дітям), при необхідності повторюють введення, або спочатку вводять ізопреналін у дозі 0.05-0.1 мкг/кг/хв. При гострій інтоксикації на ранній стадії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Артеріальну гіпотензію коригують внутрішньовенно введенням рідини. При необхідності вводять інфузійно адреналін або допамін. При гострій інтоксикації може бути призначений глюкагон.При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. При судомах призначають діазепам. Проводиться інше симптоматичне лікування. Метопролол Призначення активованого вугілля, у разі потреби, промивання шлунка. Атропін (0.25-0.5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). При необхідності – підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Заповнення ОЦК та інфузії глюкози. Проводять контроль ЕКГ. Призначають атропін у дозі 1-2 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (пригнічення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. Можна також застосовувати глюкагон у дозі 50-50 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом 1 хв. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну. При аритмії та розширеному шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію хлориду або натрію бікарбонату. Можливе встановлення штучного водія ритму.При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при спільному призначенні з препаратами дигіталісу. Логімакс® може посилювати симптоми порушення периферичного кровообігу. З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), аортальному стенозі, порушеннях функції печінки, гострому інфаркті міокарда, гострому інфаркті міокарда, ускладненому серцевій недостатності, артеріальній гіпотензії, яка у схильних пацієнтів. гострий метаболічний ацидоз. Не рекомендується розпочинати лікування Логімаксом у пацієнтів, які раніше не отримували антигіпертензивну терапію. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам із прихованою або виявленою серцевою недостатністю без відповідної терапії. Застосування Логімаксу може впливати на вуглеводний обмін або маскувати гіпоглікемію, водночас при застосуванні Логімаксу ризик впливу на вуглеводний обмін менший, ніж при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. В окремих випадках наявні порушення AV-провідності можуть посилюватися, приводячи до AV-блокади. Пацієнтам, які приймають Логімакс®, не слід вводити внутрішньовенні блокатори повільних кальцієвих каналів типу верапамілу. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшуватися внаслідок спазму коронарних судин, спричиненої стимуляцією альфа-адренорецепторів. У зв'язку з цим не рекомендується призначати неселективні бета-адреноблокатори даної групи пацієнтів. Слід застосовувати з обережністю бета1-адреноблокатори. На тлі прийому бета-адреноблокаторів анафілактичний шок може набувати більш тяжкої форми. Застосування епінефрину (адреналіну) у звичайному дозуванні не завжди призводить до очікуваного терапевтичного ефекту. Пацієнтам з феохромоцитомою рекомендується одночасно з Логімаксом призначати альфа-адреноблокатори. Спільне застосування препаратів, що індукують ферментну систему CYP3A4, призводить до значного зменшення концентрації фелодипіну в плазмі крові та недостатнього терапевтичного ефекту від прийому препарату. Слід уникати спільного призначення таких препаратів. Спільне застосування препаратів, що інгібують ферментну систему CYP3A4, призводить до значного збільшення концентрації фелодипіну в плазмі. Слід уникати прийому Логімаксу з грейпфрутовим соком через значне збільшення концентрації фелодипіну в плазмі. Необхідно уникати різкої відміни прийому бета-адреноблокаторів, особливо у пацієнтів з високим ризиком, через можливе посилення симптомів хронічної серцевої недостатності та збільшення ризику розвитку інфаркту міокарда та раптової смерті. При необхідності скасування Логімаксу слід проводити поступово шляхом зниження дози протягом 1-2 тижнів. У разі хірургічного втручання слід попередити анестезіолога, що пацієнт приймає Логімакс. Не рекомендується припиняти лікування бета-адреноблокаторами пацієнтам, які мають оперативне втручання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При водінні автотранспорту та занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Логімаксу може спостерігатися запаморочення та втома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 20 мг Фасування: N14 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: фл. Виробник: АстраЗенека Завод-производитель: Astrazeneca(Великобритания) Действующее вещество: Омепразол.

Дозування: 20 мг Фасування: N28 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: фл. Виробник: АстраЗенека Завод-производитель: Astrazeneca(Великобритания) Действующее вещество: Омепразол.

Фасовка: N5 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Производитель: АстраЗенека Завод-производитель: Astrazeneca(Великобритания) Действующее вещество: Бупивакаин. .

Фасування: N5 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: амп. Виробник: АстраЗенека Завод-виробник: Astrazeneca(Велика Британія) Діюча речовина: Ропівакаїн. .

Фасування: N5 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: амп. Виробник: АстраЗенека Завод-виробник: Astrazeneca(Велика Британія) Діюча речовина: Ропівакаїн. .

Склад, форма випуску та упаковкаПелети, покриті кишковорозчинною оболонкою, та гранули для приготування суспензії для прийому внутрішньо - 1 пак. Активні речовини: езомепразолу магнію тригідрат – 11. 1 мг, що відповідає вмісту езомепразолу – 10 мг; Допоміжні речовини: сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1) – 9.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: езомепразол магнію тригідрат - 22. 3/44.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: езомепразол магнію тригідрат - 22. 3/44.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: саксагліптину 2,5 мг або 5,0 мг у вигляді саксагліптину гідрохлориду; допоміжні речовини: лактози моногідрат 99,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 90,0 мг, кроскармелоза натрію 10,0 мг, магнію стеарат 1,0 мг, 1 М розчин хлористоводневої кислоти - необхідна кількість, Опадрай II білий (% вага/вага) ,0 мг [спирт полівініловий 40 %, титану діоксид 25 %, макрогол (ПЕГ 3350) 20,2 %, тальк 14,8 %], Опадрай II жовтий (% вага/вага) 7,0 мг [спирт полівініловий 40 %, титану діоксид 24,25%, макрогол (ПЕГ 3350) 20,2%, тальк 14,8%, барвник оксид заліза жовтий (Е172) 0,75%] (для дозування 2,5 мг), Опадрай II рожевий (% вага /вага) 7,0 мг [спирт полівініловий 40 %, титану діоксид 24,25 %, макрогол (ПЕГ 3350) 20,2 %, тальк 14,8 %, барвник оксид заліза червоний (Е172) 0,75 %] (для дозування 5,0 мг), чорнило Опакод синій (% вага/вага) [шелак 45 % у спирті етиловому 55,4 %, FD&C Blue #2 /індиго карміновий алюмінієвий пігмент (Е132) 16%, спирт н-бутиловий 15%, пропіленгліколь 10,5%, спирт ізопропіловий 3%, 28% амонію гідроксид 0,1%.] - необхідна кількість. Дуже невеликі кількості шелаку та FD&C Blue #2 / індиго кармінового алюмінієвого пігменту залишаються на таблетках при нанесенні маркування. Розчинники, що входять до складу чорнила, видаляються у процесі виробництва. По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги; по 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. На блістер нанесена перфорація, що розділяє його на 10 прямокутних зон за кількістю таблеток.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб.ФармакокінетикаУ пацієнтів із ЦД2 та у здорових добровольців відзначені подібні параметри фармакокінетики саксагліптину та його основного метаболіту. Саксагліптин швидко абсорбується після прийому внутрішньо натще з досягненням максимальної концентрації саксагліптину та основного метаболіту в плазмі (Сmах) протягом 2 годин та 4 годин відповідно. При збільшенні дози саксагліптину було відзначено пропорційне збільшення Сmах та величини площі під кривою "концентрація-час" (AUC) саксагліптину та його основного метаболіту. Після одноразового прийому саксагліптину внутрішньо в дозі 5 мг здоровими добровольцями середні значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту склали 78 нгхч/мл та 214 нгхч/мл, а значення Сmах у плазмі – 24 нг/мл та 47 нг/мл відповідно. Середня тривалість кінцевого періоду напіввиведення (t1/2) саксагліптину та його основного метаболіту склала 2,5 год і 3,1 год відповідно, а середня величина t1/2 інгібування ДПП-4 плазми - 27 год. Інгібування активності ДПП-4 у плазмі протягом принаймні 24 годин після прийому саксагліптину обумовлено його високою спорідненістю до ДПП-4 і тривалим зв'язуванням з ним. Помітної кумуляції саксагліптину та його основного метаболіту при тривалому прийомі препарату 1 раз на день не спостерігалося. Не було виявлено залежності кліренсу саксагліптину та його основного метаболіту від дози препарату та тривалості терапії при прийомі саксагліптину один раз на день у дозах від 2,5 мг до 400 мг протягом 14 днів. Всмоктування Після вживання всмоктується не менше 75% прийнятої дози саксагліптину. Прийом їжі не суттєво впливав на фармакокінетику саксагліптину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на Сmах саксагліптину, тоді як AUC збільшувалася на 27% порівняно з прийомом натще. Час досягнення Сmах (Тmах) для саксагліптину збільшувався приблизно на 0,5 години при прийомі препарату разом з їжею порівняно з прийомом натще. Однак ці зміни не є клінічно значущими. Розподіл Зв'язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками сироватки крові незначне, тому можна припустити, що розподіл саксагліптину при змінах білкового складу сироватки крові, що відзначаються при печінковій або нирковій недостатності, не буде схильним до значних змін. Метаболізм Саксагліптин метаболізується головним чином за участю ізоферментів цитохрому Р450 ЗА4/5 (CYP3A4/5) з утворенням активного основного метаболіту, інгібуюча дія якого щодо ДПП-4 виражена вдвічі слабша, ніж у саксагліптину. Виведення Саксаглиптин виводиться із сечею та жовчю. Після одноразового прийому дози 50 мг міченого 14С-саксагліптину 24% дози виводилися нирками у вигляді незміненого саксагліптину та 36% – у вигляді основного метаболіту саксагліптину. Загальна радіоактивність, виявлена ​​у сечі, відповідала 75% прийнятої дози препарату. Середній нирковий кліренс саксагліптину становив близько 230 мл/хв, середнє значення клубочкової фільтрації – приблизно 120 мл/хв. Для основного метаболіту нирковий кліренс можна порівняти із середніми значеннями клубочкової фільтрації. Близько 22% загальної радіоактивності було виявлено у фекаліях. Фармакокінетика в особливих клінічних ситуаціях Порушення функції нирок У пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності величина AUC саксагліптину та його основного метаболіту була відповідно в 1,2 та 1,7 рази вищою, ніж аналогічні показники у осіб з нормальною функцією нирок. Це збільшення значень AUC не є клінічно значущими, тому корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня, а також у пацієнтів на гемодіалізі величини AUC саксагліптину та його основного метаболіту були відповідно у 2,1 та 4,5 разів вищими, ніж аналогічні показники у осіб з нормальною функцією нирок. Для пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок, а також для пацієнтів на гемодіалізі доза саксагліптину повинна становити 2,5 мг 1 раз на добу. Порушення функції печінки У пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції печінки не було виявлено клінічно значущих змін параметрів фармакокінетики саксагліптину, тому корекція дози для таких пацієнтів не потрібна. Пацієнти похилого віку У пацієнтів 65-80 років не було виявлено клінічно значимих відмінностей параметрів фармакокінетики саксагліптину порівняно з пацієнтами молодшого віку (18-40 років), тому корекції дози у літніх пацієнтів не потрібно. Однак слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів ймовірніше зниження функції нирокФармакодинамікаСаксаглиптин – потужний селективний оборотний конкурентний інгібітор дипептидилпептидази-4 (ДПП-4). У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (СД2) прийом саксагліптину призводить до пригнічення активності ферменту ДПП-4 протягом 24 годин. та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП), зменшення концентрації глюкагону та посилення глюкозозалежної реакції у відповідь бета-клітин, що призводить до підвищення концентрації інсуліну та С-пептиду. Вивільнення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози та зниження вивільнення глюкагону з панкреатичних альфа-клітин призводить до зниження глікемії натще та постпрандіальної глікемії. Клінічна ефективність та безпека У подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях терапію саксагліптином отримували понад 17000 пацієнтів із ЦД2. Глікемічний контроль Ефективність та безпека застосування саксагліптину при прийомі в дозах 2,5 мг, 5 мг та 10 мг 1 раз на добу вивчені у шести подвійних сліпих плацебоконтрольованих дослідженнях за участю 4148 пацієнтів із ЦД2. Прийом препарату супроводжувався статистично значущим покращенням показників глікозильованого гемоглобіну (HbAlc), глюкози плазми крові натще (ГПН) та постпрандіальної глюкози (ППГ) плазми крові порівняно з контролем. Саксаглиптин призначався як монотерапії чи комбінованої терапії. Комбінована терапія саксагліптином призначалася додатково пацієнтам, некомпенсованим при проведенні монотерапії метформіном, глібенкламідом, тіазолідиндіонами або інсуліном, або як стартова комбінація з метформіном пацієнтам, некомпенсованим на дієті та фізичних вправах. При прийомі саксагліптину в дозі 5 мг зниження HbAlc було відмічено через 4 тижні та ГПН через 2 тижні. У групі пацієнтів, які отримували саксагліптин у комбінації з метформіном, глібенкламідом або тіазолідиндіонами, зниження HbAlc також відзначалося через 4 тижні та ГПН через 2 тижні. У дослідженні комбінованої терапії саксагліптином та інсуліном (у тому числі у комбінації з метформіном) за участю 455 пацієнтів з ЦД2 продемонстровано значне зниження HbAlc та ППГ порівняно з плацебо. У дослідженні терапії саксагліптином у комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини за участю 257 пацієнтів із ЦД2 продемонстровано значне зниження HbAlc та ППГ у порівнянні з плацебо у комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини. Вплив саксаглиптина на ліпідний профіль подібний до такого плацебо. З огляду на терапії саксаглиптином не відзначено збільшення маси тіла. У прямому порівняльному дослідженні за участю 858 пацієнтів із ЦД2 додавання препарату Онглізу® 5 мг до метформіну порівняно з додаванням гліпізиду до метформіну продемонструвало порівнянне зниження HbAlc, проте було асоційовано з достовірно меншою кількістю епізодів гіпоглікемії - 3% випадків у порівнянні з 3% при додаванні гліпізиду, а також відсутність збільшення маси тіла у пацієнтів, які отримують терапію саксагліптином (-1,1 кг від вихідного рівня групи саксаглиптина, +1,1 кг групи гліпізиду). До 104 тижня терапії щонайменше один епізод гіпоглікемії виник у 3,5% пацієнтів у групі саксагліптину та метформіну, і у 38,4% у групі гліпізиду та метформіну; зміна маси тіла від вихідного рівня склала -1,5 кг та +1,3 кг, відповідно. Серцево-судинні наслідки У дослідженні SAVOR (Оцінка серцево-судинних результатів у пацієнтів з цукровим діабетом, що приймають саксагліптин) були вивчені серцево-судинні результати у 16492 пацієнтів з ЦД2 (12959 пацієнтів з підтвердженими серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), 3533 пацієнтів з значеннями 6,5% Загальна смертність була порівнянною в групах саксагліптину та плацебо (ОР 1,11; 95% ДІ 0,96, 1,27). У дослідженні було відзначено збільшення частоти госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності у групі саксагліптину (3,5%, 289 пацієнтів) у порівнянні з групою плацебо (2,8%, 228 пацієнтів) з номінальною статистичною значимістю (тобто без виконання поправки для багатьох кінцевих точок) (ОР 1,27; 95% ДІ 1,07, 1,51; Р = 0,007). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, які отримували саксагліптин, не було відзначено більш високої частоти первинної кінцевої точки, вторинної кінцевої точки та загальної смертності порівняно з групою плацебо. У групі саксагліптину динаміка значення HbAlc була достовірно більш вираженою, а відсоток пацієнтів, які досягли цільового значення HbAlc, був вищим, ніж у групі плацебо.При цьому інтенсифікація гіпоглікемічної терапії або додавання інсуліну в групі саксагліптину знадобилися значно меншій кількості пацієнтів, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу на додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю як: монотерапії; стартової комбінованої терапії з метформіном; додавання до монотерапії метформіном, тіазолідиндіонами, похідними сульфоніломочевини, інсуліном (у тому числі у комбінації з метформіном) за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії; додавання до комбінації метформіну та похідних сульфонілсечовини за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; Серйозні реакції підвищеної чутливості (анафілаксія або ангіоневротичний набряк) до інгібіторів ДПП-4; Цукровий діабет 1 типу (застосування не вивчене); Діабетичний кетоацидоз; Вроджені непереносимість галактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція; Вагітність, лактація; Вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені). З обережністю: ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня; літні пацієнти; спільне застосування з похідними сульфонілсечовини або інсуліном, пацієнти з панкреатитом в анамнезі (зв'язок між прийомом препарату та підвищеним ризиком розвитку панкреатиту не встановлено).Побічна діяПобічні ефекти препарату Онгліза у дослідженнях контролю глікемії. У таблиці наведено побічні ефекти, виявлені у пацієнтів із ЦД2 при прийомі препарату Онглізу у дозі 5 мг під час клінічних досліджень. Загальна частота небажаних явищ при прийомі препарату Онглиза® ​​5 мг у режимі монотерапії та в режимі додавання до терапії метформіном, тіазолідиндіоном або глібенкламідом була порівнянна з такою у групі плацебо. Шкала частоти побічних реакцій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Побічні ефекти за даними об'єднаного аналізу п'яти плацебоконтрольованих клінічних досліджень препарату Онгліза Інфекції та інвазії: Часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; Часто – інфекції сечовивідних шляхів; Часто - Гастроентерит; Часто – Синусит. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто – Блювота. З боку нервової системи: Часто – головний біль. Частота реакцій гіперчутливості, відмічених до 24 тижня терапії, склала 1,5% у пацієнтів, які отримували препарат Онгліза® 5 мг, та 0,4% у пацієнтів, які отримували плацебо. Реакції гіперчутливості, що виникли у пацієнтів, які приймали препарат Онгліза®, не вимагали госпіталізації і були розцінені лікарями як не загрожували життю. Побічні ефекти препарату Онглиза при комбінованій терапії в дослідженнях контролю глікемії У дослідженні з комбінованого застосування саксагліптину та глібенкламіду частота підтверджених епізодів гіпоглікемії склала 0,8% у групі саксагліптину 5 мг та 0,7% у групі плацебо. Частота підтверджених епізодів гіпоглікемії у пацієнтів, які отримували препарат Онгліза® 5 мг у ході двох досліджень саксагліптину в режимі монотерапії, дослідженні з комбінованої терапії саксагліптином та метформіном, а також у дослідженні з комбінованого застосування саксагліптину та тіазолідиндіонів. У дослідженні щодо застосування комбінації саксагліптину та інсуліну загальна частота розвитку гіпоглікемії склала 18,4% у групі саксагліптину 5 мг та 19,9% у групі плацебо, при цьому частота підтверджених епізодів гіпоглікемії, що супроводжуються симптомами, склала 5,3% та 3 % відповідно. У дослідженні по застосуванню саксагліптину в комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини загальна частота розвитку гіпоглікемії склала 10,1% у пацієнтів, які отримували препарат Онглізу® 5 мг, та 6,3% у пацієнтів, які отримували плацебо, частота підтверджених випадків гіпоглікемії. % та 0%, відповідно. У дослідженні із застосування саксагліптину спільно з тіазолідиндіонами частота периферичних набряків була вищою в групі саксагліптину 5 мг порівняно з групою плацебо (8,1% і 4,3%, відповідно). Периферичні набряки були слабкими або помірно вираженими і не призводили до припинення лікування. Частота периферичних набряків у пацієнтів, які приймали препарат Онгліза в дозі 5 мг під час клінічних досліджень монотерапії саксагліптином та комбінованої терапії з метформіном або глібенкламідом, була порівнянна з такою на тлі плацебо (1,7% та 2,4%, відповідно). При стартовій комбінованій терапії саксагліптином у дозі 5 мг та метформіном часто відзначалися випадки назофарингіту та головного болю. Частота назофарингіту була вищою на тлі комбінованої терапії (6,9%) порівняно з монотерапією саксагліптином 10 мг (4,2%) та метформіном (4,0%). Головний біль відмічався частіше у групі пацієнтів на комбінованій терапії метформіном та саксагліптином 5 мг (7,5%) порівняно з групами монотерапії саксагліптином 10 мг (6,3%) та метформіном (5,2%). Побічні ефекти препарату Онглиза® ​​у дослідженні SAVOR У дослідженні SAVOR 8240 пацієнтів отримували препарат Онгліза в дозі 2,5 мг або 5 мг один раз на добу, а 8173 пацієнти отримували плацебо. Середня тривалість терапії препаратом Онгліза незалежно від перерв у лікуванні склала 1,8 років. У 3698 пацієнтів (45%) тривалість терапії препаратом Онгліза склала 2-3 роки. Загальна частота небажаних явищ у цьому дослідженні у групі пацієнтів, які приймали препарат Онгліза (72,5%), була порівнянна з частотою небажаних явищ у групі плацебо (72,2%). Частота відміни терапії через небажані явища була порівнянна у пацієнтів, які приймали препарат Онгліза® (4,9%) та плацебо (5%). У дослідженні SAVOR оцінювався вплив препарату Онглізу на частоту серцево-судинних ускладнень. Було показано, що додавання препарату Онглиза до терапії не збільшує ризик серцево-судинних ускладнень (таких як серцево-судинна смертність, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт) у пацієнтів з ЦД2 порівняно з плацебо (ОР 1,00; 95% ДІ; 0,89, 1,12; Частота панкреатиту, підтвердженого відповідно до протоколу дослідження, склала 0,3% у групах саксагліптину та плацебо у популяції всіх рандомізованих пацієнтів. Частота реакцій гіперчутливості склала 1,1% у групах препарату Онглізу та плацебо. Гіпоглікемія Загальна частота випадків гіпоглікемії (зазначених у щоденниках пацієнтів) у дослідженні SAVOR склала 17,1% у групі препарату Онглізу® та 14,8% у групі плацебо. Частка пацієнтів, у яких на фоні терапії виникла важка гіпоглікемія (гіпоглікемія, що зажадала допомоги третіх осіб), була вищою у групі саксагліптину порівняно з групою плацебо (2,1% та 1,6%, відповідно). Підвищений ризик гіпоглікемії в цілому, а також тяжкої гіпоглікемії у групі саксагліптину, головним чином, відмічений у пацієнтів, які отримували препарати сульфонілсечовини, але не у пацієнтів, які отримували інсулін або метформін як базову терапію. Підвищений ризик гіпоглікемії в цілому, а також тяжкої гіпоглікемії, головним чином, відмічений у пацієнтів з вихідним значенням HbAlc У ході постмаркетингового застосування саксагліптину зареєстровані такі побічні ефекти: гострий панкреатит та реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висип та кропив'янку. Достовірно оцінити частоту розвитку даних явищ неможливо, оскільки повідомлення отримані спонтанно від популяції невстановленого розміру. Лабораторні дослідження У клінічних дослідженнях частота змін лабораторних показників при прийомі саксагліптину в дозі 5 мг та плацебо була порівнянною. Відзначалося невелике зниження кількості лімфоцитів, при цьому середня абсолютна кількість лімфоцитів залишалася стабільною і в межах нормальних значень при щоденному прийомі саксагліптину тривалістю до 102 тижнів. Зменшення кількості лімфоцитів не супроводжувалося клінічно значущими небажаними реакціями. Клінічне значення зменшення кількості лімфоцитів на фоні терапії саксагліптином не відоме. У дослідженні SAVOR зниження кількості лімфоцитів у групі препарату Онгліза відмічено у 0,5% пацієнтів, у групі плацебо – у 0,4% пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиАналіз даних клінічних досліджень дозволяє припускати, що ризик клінічно значимих взаємодій саксагліптину з іншими лікарськими засобами при їхньому спільному застосуванні невеликий. Метаболізм саксагліптину переважно опосередкований системою ізоферментів цитохрому Р450 ЗА4/5 (CYP3A4/5). У дослідженнях in vitro було показано, що саксагліптин та його основний метаболіт не інгібують ізоферменти CYP1A2, 2А6, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та ЗА4 і не індукують ізоферменти CYP1A2, 2. У дослідженнях за участю здорових добровольців фармакокінетичні показники саксагліптину та його основного метаболіту значуще не змінювалися під впливом метформіну, глібенкламіду, піоглітазону, дигоксину, симвастатину, дилтіазему, кетоконазолу, омепразолію, гідробіну та комбінації.Саксагліптин значуще не змінює фармакокінетичні показники метформіну, глібенкламіду, піоглітазону, дигоксину, симвастатину, дилтіазему, кетоконазолу або перорального комбінованого (естроген+гестаген) контрацептивного засобу. Вплив індукторів ізоферментів CYP3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчений. Однак, спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі та збільшення концентрації його основного метаболіту.Вплив індукторів ізоферментів CYP3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчений. Однак, спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі та збільшення концентрації його основного метаболіту.Вплив індукторів ізоферментів CYP3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчений. Однак, спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі та збільшення концентрації його основного метаболіту. Вивчення впливу куріння, дієтичного харчування, прийому рослинних препаратів та вживання алкоголю на терапію саксагліптином не проводилося.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Монотерапія: доза саксагліптину, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. Комбінована терапія: рекомендована доза саксагліптину становить 5 мг 1 раз на добу в комбінації з метформіном, тіазолідиндіонами, похідними сульфонілсечовини, інсуліном (у тому числі у комбінації з метформіном); при додаванні до комбінації метформіну та похідних сульфонілсечовини рекомендована доза саксагліптину становить 5 мг 1 раз на добу. При стартовій комбінованій терапії з метформіном рекомендована доза саксагліптину становить 5 мг 1 раз на добу, початкова доза метформіну – 500 мг на добу. У разі неадекватної відповіді, доза метформіну може бути збільшена. При пропущенні препарату Онглиза® ​​пропущену таблетку слід прийняти відразу, як тільки пацієнт про це згадає, проте не слід приймати подвійну дозу препарату протягом однієї доби. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня (КК >50 мл/хв) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (КК Застосування саксагліптину у пацієнтів на перитонеальному діалізі не вивчене. Перед початком терапії саксагліптином та у процесі лікування рекомендується проводити оцінку функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки При порушенні функції печінки легкого, помірного та тяжкого ступеня корекції дози не потрібно. Пацієнти похилого віку Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів ймовірніше зниження функції нирок. Діти Безпека та ефективність застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. Одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4/5 При одночасному застосуванні з потужними інгібіторами CYP3A4/5, такими як кетоконазол, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір та телитроміцин, рекомендована доза препарату Онглі® 5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Онглізу у складі потрійної терапії з метформіном та тіазолідиндіонами не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Рекомендується корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості, а також для пацієнтів на гемодіалізі. Перед початком терапії та періодично у процесі лікування препаратом рекомендується проводити оцінку функції нирок. Застосування у комбінації з препаратами, які можуть спричинити гіпоглікемію Похідні сульфонілсечовини та інсулін можуть спричинити гіпоглікемію, тому для зменшення ризику гіпоглікемії при одночасному застосуванні з препаратом Онглізу® може знадобитися зниження дози похідних сульфонілсечовини або інсуліну. Реакції гіперчутливості У ході постмаркетингового застосування саксагліптину відзначені серйозні реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та ангіоневротичний набряк. При розвитку серйозної реакції гіперчутливості слід припинити застосування препарату, оцінити інші можливі причини розвитку явища та призначити альтернативну терапію цукрового діабету. Панкреатит В рамках постмаркетингового застосування препарату отримано спонтанні повідомлення про випадки гострого панкреатиту. Пацієнти, які приймають препарат Онглиза®, повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту: тривалий, інтенсивний біль у животі. При підозрі на розвиток панкреатиту слід припинити прийом препарату Онглізу. Частота панкреатиту у дослідженні SAVOR, підтвердженого відповідно до протоколу дослідження, склала 0,3% у групах саксагліптину та плацебо у популяції всіх рандомізованих пацієнтів. Пацієнти похилого віку З 16492 пацієнтів, рандомізованих у дослідженні SAVOR, 8561 пацієнт (51,9%) був у віці 65 років і старше, і 2330 пацієнтів (14,1%) були у віці 75 років та старші. З них 4290 пацієнтів віком 65 років і старше та 1169 пацієнтів віком 75 років і старше отримували саксагліптин. За даними клінічних досліджень, показники ефективності та безпеки у пацієнтів віком 65 років і старше, 75 років і старше не відрізнялися від аналогічних показників у пацієнтів молодшого віку. Саксагліптин та його основний метаболіт частково виводяться нирками, тому необхідно враховувати, що у пацієнтів похилого віку ймовірніше зниження функції нирок. Препарат Онглізу містить лактозу. Пацієнти з вродженою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: фелодипін – 2,5/5/10 мг; допоміжні речовини: парафін; етанол; гідроксипропіл целюлоза; гідроксипропілметил целюлоза; заліза оксид Е 172; лактоза безводна; МКЦ; поліетилен гліколь 6000; поліоксил 40 гідрогенізована рицинова олія; пропив галлат; натрію алюмінію силікат; натрію стеарил фумарат; титану діоксид Е 171; вода очищена. у пластикових флаконах по 30 шт.; у пачці картонної 1 флакон.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії, яка обумовлена ​​наявністю матриксу з гідрофільного гелю, що забезпечує поступове вивільнення активної речовини. Плендил 2,5 мг: жовті двоопуклі круглі таблетки діаметром 8,5 мм, з одного боку яких вигравірувано A/FL, з іншого – 2,5. Плендил 5 мг: рожеві двоопуклі круглі таблетки діаметром 9 мм, на одній стороні яких вигравірувано A/Fm, на іншій – 5. Плендил 10 мг: червоно-коричневі двоопуклі круглі таблетки діаметром 9 мм, з одного боку яких вигравіровано A/FE, з іншого – 10.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний, антиангінальний.ФармакокінетикаСистемна біодоступність фелодипії становить приблизно 15% і не залежить від прийому їжі. Однак швидкість абсорбції, але не її ступінь, може змінюватися в залежності від їди, і Cmax в плазмі, таким чином, підвищується приблизно на 65%. Cmax у плазмі досягається через 3-5 год. Препарат зв'язується з білками плазми на 99%. Vd у рівноважному стані становить 10 л/кг. T1/2 становить приблизно 25 год, фаза плато досягається приблизно 5 днів. Не кумулює навіть за тривалого прийому. Загальний плазмовий кліренс становить 1200 мл/хв. Зменшений кліренс у хворих похилого віку та у пацієнтів зі зниженою функцією печінки призводить до збільшення концентрації фелодипіну у плазмі крові. Водночас вікова ознака лише частково пояснює індивідуальні зміни плазмової концентрації фелодипіну. Фелодипін метаболізується в печінці, всі ідентифіковані метаболіти не мають вазодиляторного ефекту (гемодинамічної активності). Близько 70% від прийнятої дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею, решта – з фекаліями. Менш 0.5% виділяється із сечею у незміненому вигляді. За порушення функції нирок плазмова концентрація фелодипіну не змінюється, але спостерігається кумуляція неактивних метаболітів. Фелодипін не виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаБлокатор повільних кальцієвих каналів, що застосовується для лікування артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії. Фелодипін - похідне дигідропіридину, являє собою рацемічну суміш. Фелодипін знижує артеріальний тиск за рахунок зниження загального периферичного судинного опору, особливо в артеріолах. Провідність і скоротлива здатність гладкої мускулатури судин пригнічується шляхом на кальцієві канали клітинних мембран. Завдяки високій селективності щодо гладкої мускулатури артеріол, фелодипін у терапевтичних дозах не має негативного інотропного ефекту на скоротливість або провідність серця. Фелодипін розслаблює гладку мускулатуру дихальних шляхів. Показано, що фелодипін незначно впливає на моторику ШКТ. При тривалому застосуванні фелодипін не має клінічно значущого ефекту на вміст ліпідів у крові.У пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу при застосуванні фелодипіну протягом 6 місяців не відзначено клінічно значущого впливу на метаболічні процеси (HbA1c). Фелодипін можна також призначати пацієнтам зі зниженою функцією лівого шлуночка, які отримують стандартну терапію, та пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом, подагрою або гіперліпідемією. Антигіпертензивний ефект: зниження артеріального тиску при прийомі фелодипіну обумовлене зменшенням периферичного судинного опору. Фелодипін ефективно знижує АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як у положенні лежачи, так і в положенні сидячи та стоячи, у стані спокою та при фізичному навантаженні. Оскільки фелодипін не впливає на гладку мускулатуру вен або адренергічний вазомоторний контроль, то розвиток ортостатичної гіпотензії не відбувається. На початку лікування, внаслідок зниження артеріального тиску на фоні прийому фелодипіну, може спостерігатися тимчасове рефлекторне збільшення ЧСС та серцевого викиду. Збільшенню ЧСС перешкоджає одночасне з фелодипіном застосування β-адреноблокаторів. Дія фелодипіну на артеріальний тиск і периферичний судинний опір корелює з плазмовою концентрацією фелодипіну. При рівноважному стані клінічний ефект зберігається між прийомом доз та зниження артеріального тиску зберігається протягом 24 год. Лікування фелодипіном призводить до регресії гіпертрофії лівого шлуночка. Фелодипін має натрійуретичним і діуретичним ефектом і не має калійуретичним ефектом. При прийомі фелодипіну знижується канальцева реабсорбія натрію та води, що пояснює відсутність затримки солей та рідини в організмі. Фелодипін знижує судинний опір у нирках та посилює перфузію нирок. Фелодипін не впливає на клубочкову фільтрацію та екскрецію альбуміну. У дослідженні НОП (Hypertension Optimal Treatment Study - Дослідження з Оптимальної Терапії Гіпертензії), за участю 18.790 пацієнтів з артеріальною гіпертензією легкого - середнього ступеня тяжкості, застосування Пленділа в комбінації з інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами діа менше 90 мм. у 93% пацієнтів. У цьому ж дослідженні, частота серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (п=1.501) виявилася значно нижчою (50%) у групі пацієнтів, у яких вдалося досягти зниження діастолічного АТ до рівня Для лікування артеріальної гіпертензії Пленділ може застосовуватися як монотерапія або комбінація з іншими антигілертензивними препаратами, такими як бета-адреноблокатори, діуретики або інгібітори АПФ. Антиішемічний ефект: Застосування фелодипіну призводить до покращення кровопостачання міокарда за рахунок дилятації коронарних судин. Зменшення навантаження на серце забезпечується за рахунок зниження периферичного судинного опору (зниження навантаження, що долається серцевим м'язом), що призводить до зниження потреби міокарда в кисні. Фелодипін знімає спазм коронарних судин. Фелодипін покращує скорочувальну здатність та зменшує частоту нападів стенокардії у пацієнтів із стабільною стенокардією напруги. На початку терапії може спостерігатися тимчасове збільшення ЧСС, що купується призначенням бета-адреноблокаторів. Ефект настає через 2 години і триває протягом 24 годин. Для лікування стабільної стенокардії фелодипін може застосовуватися у комбінації з бета-адреноблокаторами або у вигляді монотерапії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, стенокардія.Протипоказання до застосуваннясерцева недостатність у стадії декомпенсації; гострий інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до фелодипіну або до інших компонентів, що входять до складу препарату. З обережністю: аортальний стеноз, лабільність артеріального тиску, порушення функції печінки, виражена ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність В даний час немає достатніх даних щодо застосування фелодипіну у вагітних. На основі отриманих у тварин даних про порушення розвитку плода, фелодипін не повинен призначатися під час вагітності. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів можуть пригнічувати скорочення матки при передчасних пологах, водночас недостатньо даних, що підтверджують збільшення тривалості фізіологічних пологів. Можливий ризик розвитку гіпоксії плода за наявності у матері артеріальної гіпотензії та зменшення перфузії в матці за рахунок перерозподілу кровотоку та периферичної вазодилатації. Лактація Фелодипін проникає у грудне молоко. При прийомі матір'ю фелодипіну в терапевтичних дозах лише незначна кількість препарату потрапляє з грудним молоком дитині. Недостатній досвід застосування фелодипіну жінками у період лактації не виключає ризик впливу препарату на дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, тому не рекомендується призначати фелодипін жінкам у період лактації. При необхідності продовження терапії для досягнення клінічного ефекту слід розглянути питання щодо припинення грудного вигодовування. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧасто (більше 1%): біль голови, припливи, периферичні набряки. Іноді (0,1-1%): тахікардія, серцебиття, відчуття втоми, запаморочення, парестезія, нудота, висипання, свербіж. Рідко (0,01-0,1%): непритомність, блювання, артралгія, міалгія, сексуальні порушення, імпотенція, кропив'янка. Дуже рідко (менше 0,01%): гіперплазія ясен, підвищення рівня печінкових ферментів, фотосенсибілізація, лакіурія, алергічні реакції (лихоманка, ангіоневротичний набряк).Взаємодія з лікарськими засобамиФелодипін є субстратом CYP 3A4. Препарати, що індукують або інгібують CYP 3A4, значно впливають на концентрацію фелодипіну в плазмі крові. Препарати, що індукують систему цитохрому Р450: фенітоїн, карбамазепін фелодипіну на 82%. Слід уникати спільного призначення з індукторами CYP 3A4. Препарати, що інгібують систему цитохрому Р450: протигрибкові препарати азолового ряду (ітраконазол, кетоконазол), макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин) та інгібітори ВІЛ-протеаз є інгібіторами ферментної системи CYP 3A4. При сумісному призначенні ітраконазолу Cmax фелодипіну збільшується у 8 разів, AUC у 6 разів. При сумісному призначенні еритроміцину Cmax та AUC фелодипіну збільшується приблизно у 2.5 рази. Слід уникати спільного призначення фелідипіну та інгібіторів CYP 3A4. Сік грейпфрута пригнічує ферментну систему CYP 3A4. Застосування фелодипіну з грейпфрутовим соком збільшує Cmax та AUC фелодипіну приблизно у 2 рази. Слід уникати сумісного застосування. Такролімус: фелодипін може спричинити збільшення концентрації такролімусу у плазмі крові. При сумісному застосуванні рекомендується контролювати концентрацію такролімусу в сироватці крові, може знадобитися коригування дози такролімусу. Циклоспорин: при сумісному призначенні циклоспорину та фелодипіну Cmax фелодипіну збільшується на 150%, AUC збільшується на 60%. Проте, вплив фелодипіну на фармакокінетичні показники циклоспорину є мінімальним. Циметидин: спільне застосування циметидину та фелодипіну призводить до збільшення Cmax та AUC фелодипіну на 55%.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетки рекомендується приймати вранці, запиваючи водою. Таблетки не можна розламувати, кришити чи розжовувати. Препарат можна приймати натще або після легкого сніданку, що не містить великої кількості жирів або вуглеводів. Даних щодо застосування фелодипіну у дітей немає. Артеріальна гіпертензія. Доза повинна підбиратися індивідуально. Початкова доза – 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити або додати інший антигіпертензивний препарат. Звичайна підтримуюча доза Пленділу становить від 5 до 10 мг 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку слід розглянути можливість початку лікування з добової дози 2,5 мг. Стенокардія. Доза повинна підбиратися індивідуально. Початкова доза – 5 мг 1 раз на добу, за необхідності збільшують дозу до 10 мг 1 раз на добу.ПередозуванняТоксичність: 10 мг фелодипіну у 2-річної дитини викликало незначну інтоксикацію. 150-200 мг фелодипії у 17-річного пацієнта та 250 мг у дорослого викликало інтоксикацію від незначного ступеня до помірної. Ймовірно, фелодіїн надає більш значний ефект на периферичний кровообіг, ніж на серце порівняно з іншими препаратами даної терапевтичної групи. Симптоми: при передозуванні симптоми інтоксикації виявляються через 12-16 годин після прийому препарату, тяжкі симптоми можуть виникати через кілька днів після прийому. Можуть відзначатися такі симптоми: брадикардія (іноді тахікардія), виражене зниження артеріального тиску, AV блокада І-ІІІ ступенів, шлуночкова екстрасистолія, передсердно-шлуночкова дисоціація, асистолія, фібриляція шлуночків; біль голови, запаморочення, порушення свідомості (або кома), судоми; задишка, набряк легень (не серцевий) та апное; у дорослих можливий розвиток респіраторного дистрес-синдрому; ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, можливо гіпокальціємія; почервоніння особи, що супроводжується "припливами", гіпотермія; нудота та блювання. Найбільший ризик має вплив передозування на циркуляцію. Лікування: Призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка, у ряді випадків ефективне навіть на пізній стадії інтоксикації. Специфічний антидот – препарати кальцію. Важливо! Атропін (0.25-0.5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). Контроль ЕКГ. За необхідності забезпечити прохідність дихальних шляхів та адекватну вентиляцію легень. Показано корекцію кислотно-основного стану та електролітів сироватки крові. У разі брадикардії та AV-блокади призначають атропін 0.5-1 мг внутрішньовенно дорослим (20-50 мкг/кг дітям), при необхідності повторюють введення, або спочатку вводять ізопреналін 0.05-0.1 мкг/кг/хв. При гострій інтоксикації на ранній стадії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Зниження АТ коригують внутрішньовенно введенням рідини, дорослим внутрішньовенно вводять розчин кальцію глюконату (9 мг Са/мл) 20-30 мл протягом 5 хв або у вигляді інфузії (3-5 мг Са/кг дітям),при необхідності повторюють введення у тій же дозі. При необхідності інфузійно вводять норепінефрін (адреналін) або допамін. При гострій інтоксикації може бути призначений глюкагон. При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. При судомах призначають діазепам. Проводиться інше симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПотрібно дотримуватись особливої ​​обережності при наступних станах: аортальний стеноз, порушення функції печінки, виражена ниркова недостатність (КК) Спільне застосування препаратів, що інгібують ферментну систему CYP 3A4, призводить до значного збільшення концентрації фелодипіну в плазмі крові, у зв'язку з чим слід уникати таких комбінацій. Слід уникати прийому препарату з грейпфрутовим соком через значне збільшення концентрації фелодипіну в плазмі. Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. При керуванні автомобілем або іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги, слід враховувати можливість розвитку запаморочення та слабкості на фоні прийому препарату. На початку терапії або в період збільшення дози пацієнтам слід утримуватися від занять небезпечною діяльністю, що потребує концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДозована суспензія для інгаляцій - 1 мл: активна речовина: будесонід (мікронізований) – 0,25/0,5 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид – 8,5 мг; натрію цитрат – 0,5 мг; динатрію едетат (натрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти двозаміщена, динатрієва сіль ЕДТА) - 0,1 мг; полісорбат 80 - 0,2 мг; лимонна кислота (безводна) – 0,28 мг; вода очищена – до 1 мл. Суспензія для інгаляцій дозована, 0,25 мг/мл та 0,5 мг/мл. По 2 мл препарату у контейнері з ПЕНП. По 5 контейнерів з'єднані в 1 аркуш. Лист із 5 контейнерів упакований у конверт із ламінованої фольги. По 4 конверти у картонній пачці.Опис лікарської формиСтерильна суспензія білого або майже білого кольору, що легко ресуспендується, в контейнерах з ПЕНП, що містять разову дозу.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний, протизапальний, глюкокортикоїдний.ФармакокінетикаАбсорбція. Інгальований будесонід швидко абсорбується. У дорослих системна біодоступність будесоніду після інгаляції Пульмікорту® суспензії через небулайзер становить приблизно 15% від загальної дози і близько 40–70% від доставленої. Cmax у плазмі досягається через 30 хв після початку інгаляції. Метаболізм та розподіл. Зв'язування з білками плазми становить середньому 90%. Vd будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Після всмоктування будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (більше 90%) у печінці з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів 6β-гідрокси-будесоніду та 16α-гідроксипреднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Виведення. Будесонід метаболізується в основному за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти виводяться у незміненому вигляді із сечею або у кон'югованій формі. Будесонід має високий системний кліренс (близько 1,2 л/хв). Фармакокінетика будесоніду пропорційна величині дози препарату, що вводиться. Фармакокінетика будесоніду у дітей та пацієнтів з порушенням функції нирок не досліджувалась. У пацієнтів із захворюваннями печінки може збільшуватися час перебування будесоніду в організмі.ФармакодинамікаБудесонід, інгаляційний кортикостероїд, у рекомендованих дозах має протизапальну дію в бронхах, знижуючи вираженість симптомів і частоту загострень бронхіальної астми з меншою частотою побічних ефектів, ніж при використанні системних кортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Добре переноситься при тривалому лікуванні, не має мінералокортикостероїдної активності. Час початку терапевтичного ефекту після інгаляції однієї дози становить кілька годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 1-2 тижні після лікування. Будесонід має профілактичну дію протягом бронхіальної астми і не впливає на гострі прояви захворювання. Показано дозозалежну дію на вміст кортизолу у плазмі та сечі на фоні прийому Пульмікорту®. У рекомендованих дозах препарат значно менше впливає на надниркову функцію, ніж преднізон у дозі 10 мг, як було показано в АКТГ-тестах.Показання до застосуваннябронхіальна астма, що вимагає підтримуючої терапії кортикостероїдами; хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); стенозуючий ларинготрахеїт (хибний круп).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будесоніду; дитячий вік до 6 місяців. З обережністю (потрібне ретельніше спостереження за хворими): у пацієнтів з активною формою туберкульозу легень; грибковими, вірусними, бактеріальними інфекціями органів дихання, цирозом печінки; При призначенні слід брати до уваги можливий прояв системної дії кортикостероїдів.Вагітність та лактаціяСпостереження за вагітними жінками, які приймали будесонід, не виявило аномалій розвитку у плода, проте не можна повністю виключити ризик їх розвитку, тому під час вагітності у зв'язку з можливістю погіршення перебігу бронхіальної астми слід використовувати мінімальну ефективну дозу будесоніду. Будесонід проникає в грудне молоко, проте при застосуванні Пульмікорту в терапевтичних дозах вплив на дитину не відмічено. Пульмікорт може застосовуватися під час грудного вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку дихальних шляхів: часто – кандидоз ротоглотки, подразнення слизової оболонки горла, кашель, захриплість голосу, сухість у роті; рідко – бронхоспазм. Загальні: рідко ангіоневротичний набряк, головний біль. З боку шкіри: рідко – поява синців на шкірі, висипання, контактний дерматит, кропив'янка. З боку центральної нервової системи: рідко – нервозність, збудливість, депресія, порушення поведінки. Зважаючи на ризик розвитку кандидозу ротоглотки, пацієнт повинен ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. У поодиноких випадках можуть виникати симптоми, спричинені системною дією кортикостероїдів, включаючи гіпофункцію надниркових залоз. Відзначалися випадки подразнення шкіри обличчя під час використання небулайзера з маскою. Для запобігання подразненню після використання маски обличчя слід вимити водою.Взаємодія з лікарськими засобамиНе спостерігалося взаємодії будесоніду з іншими препаратами, які використовуються під час лікування бронхіальної астми. Кетоконазол (у дозі 200 мг 1 раз на добу) підвищує плазмову концентрацію перорального будесоніду (у дозі 3 мг 1 раз на добу) у середньому у 6 разів при сумісному прийомі. При прийомі кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація останнього у плазмі збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію при прийомі будесоніду у вигляді інгаляції відсутня, проте передбачається, що і в цьому випадку слід очікувати збільшення концентрації будесоніду у плазмі. У разі необхідності прийому кетоконазолу та будесоніду слід збільшити час між прийомом препаратів до максимально можливого. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інший потенційний інгібітор CYP3A4 (наприклад, ітраконазол) також значно підвищує плазмову концентрацію будесоніду. Попередня інгаляція бета-адреностимуляторів розширює бронхи, покращує надходження будесоніду в дихальні шляхи та посилює його терапевтичний ефект. Фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин знижують ефективність (індукція ферментів мікросомального окиснення) будесоніду. Метандростенолон, естрогени посилюють дію будесоніду.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Доза препарату підбирається індивідуально. Якщо рекомендована доза не перевищує 1 мг на добу, всю дозу препарату можна прийняти за 1 раз (одноразово). У разі прийому вищої дози рекомендується розділити її на 2 прийоми. Початкова доза, що рекомендується. Діти від 6 міс та старші – 0,25–0,5 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 мг на добу. Дорослі/літні пацієнти - 1-2 мг на добу. Доза при підтримуючому лікуванні Діти від 6 міс та старші – 0,25–2 мг на добу. Дорослі - 0,5-4 мг на добу. У разі тяжких загострень доза може бути збільшена. Доза, мг Об'єм препарату Пульмікорт , суспензія для інгаляцій. 0,25 мг/мл будесоніду 0,5 мг/мл будесоніду 0,25 1 мл* − 0,5 2 мл − 0,75 3 мл − 1 4 мл 2 мл 1,5 − 3 мл 2 − 4 мл * Слід розбавити 0,9% розчином хлориду натрію до об'єму 2 мл. Для всіх пацієнтів бажано визначити мінімальну ефективну підтримуючу дозу. У разі необхідності досягнення додаткового терапевтичного ефекту можна рекомендувати збільшення добової дози Пульмікорту® (до 1 мг на добу) замість комбінації препарату з пероральними глюкокортикостероїдами, завдяки нижчому ризику розвитку системних ефектів. Пацієнти, які отримують пероральні кортикостероїди Скасування пероральних кортикостероїдів необхідно починати на фоні стабільного стану здоров'я пацієнта. Протягом 10 днів необхідно приймати високу дозу Пульмікорту на фоні прийому пероральних глюкокортикоїдів у звичній дозі. Надалі протягом 1 міс слід поступово знижувати дозу пероральних глюкокортикоїдів (наприклад, по 2,5 мг преднізолону або його аналога) до мінімальної ефективної дози. У багатьох випадках вдається повністю відмовитися від пероральних глюкокортикоїдів. Оскільки Пульмікорт®, що застосовується у вигляді суспензії за допомогою небулайзера, потрапляє у легені при вдиху, важливо проінструктувати пацієнта, що необхідно вдихати препарат через мундштук небулайзера спокійно та рівно. Немає даних про застосування будесоніду у пацієнтів із нирковою недостатністю або з порушенням функції печінки. Зважаючи на факт, що будесонід виводиться шляхом біотрансформації в печінці, очікується збільшення тривалості дії препарату у пацієнтів з вираженим цирозом печінки. Стенозуючий ларинготрахеїт (хибний круп) Діти від 6 міс та старші – 2 мг на добу. Дозу препарату можна прийняти за 1 раз (одночасно) або розділити на 2 прийоми по 1 мг з інтервалом у 30 хв. Застосування Пульмікорту за допомогою небулайзера Пульмікорт® застосовується для інгаляцій із використанням відповідного небулайзера, оснащеного мундштуком та спеціальною маскою. Небулайзер з'єднується з компресором для створення необхідного повітряного потоку (5-8 л/хв), об'єм заповнення небулайзеру має становити 2-4 мл. Важливо поінформувати пацієнта про наступне: необхідно уважно прочитати інструкцію щодо використання препарату; для застосування Пульмікорту суспензії не підходять ультразвукові небулайзери; Пульмікорт® суспензію змішують з 0,9 % розчином хлориду натрію або з розчинами тербуталіну, сальбутамолу, фенотеролу, ацетилцистеїну, натрію кромоглікату та іпратропіуму броміду; розведену суспензію використовують протягом 30 хв; після інгаляції слід прополоскати рот водою зниження розвитку кандидозу ротоглотки; для запобігання подразненню шкіри після використання маски слід промити шкіру обличчя водою; рекомендується регулярно проводити очищення небулайзера відповідно до вказівок виробника. У випадках, коли дитина не може самостійно вдихнути через небулайзер, застосовується спеціальна маска. Як використовувати Пульмікорт за допомогою небулайзера Перед застосуванням обережно струсити контейнер легким обертовим рухом. Тримати контейнер прямо вертикально та відкрити його, повертаючи та відриваючи «крило». Обережно помістити контейнер відкритим кінцем у небулайзер і повільно видавити вміст контейнера. Контейнер, що містить одноразову дозу, маркований лінією. Якщо контейнер перевернути, то ця лінія показуватиме обсяг, що дорівнює 1 мл. Якщо необхідно використовувати лише 1 мл суспензії, вміст контейнера видавлювати доти, доки поверхня рідини не досягне рівня, позначеного лінією. Відкритий контейнер зберігати у захищеному від світла місці. Відкритий контейнер слід використовувати протягом 12 год. Перед використанням залишку рідини вміст контейнера обережно струсити обертальним рухом. Примітка Після кожної інгаляції слід прополоскати рот водою. Якщо пацієнт використовує маску, необхідно переконатися, що при інгаляції маска щільно прилягає до обличчя. Вимити особу після інгаляції. Очищення Камеру небулайзера, мундштук чи маску слід очищати після кожного застосування. Камеру небулайзера, мундштук або маску миють теплою водою, використовуючи м'який детергент або відповідно до інструкцій виробника. Добре прополоскати та висушити небулайзер, з'єднавши камеру з компресором або вхідним повітряним клапаном.ПередозуванняСимптоми: при гострому передозуванні клінічних проявів не виникає. При тривалому використанні препарату в дозах, що значно перевищують рекомендовані, може розвинутись системний глюкокортикостероїдний ефект у вигляді гіперкортицизму та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля мінімізації ризику грибкового ураження ротоглотки слід проінструктувати пацієнта про необхідність ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. Слід уникати сумісного призначення будесоніду з кетоконазолом, ітраконазолом або іншими потенційними інгібіторами CYP3A4. У випадку, якщо будесонід та кетоконазол або інші потенційні інгібітори CYP3A4 були призначені, слід збільшити час між прийомом препаратів до максимально можливого. Через можливий ризик ослаблення функції надниркових залоз особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з пероральних кортикостероїдів на прийом Пульмікорту®. Також особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які приймали високі дози кортикостероїдів або тривало отримували максимально високі рекомендовані дози інгаляційних кортикостероїдів. У стресових ситуаціях у таких пацієнтів можуть виявитися ознаки та симптоми надниркової недостатності. При стресах або у випадках хірургічного втручання рекомендується проводити додаткову терапію системними глюкокортикостероїдами. Особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з системних на інгаляційні кортикостероїди (Пульмікорт®), або у випадку, коли очікується порушення гіпофізарно-надниркової функції. У таких пацієнтів слід з особливою обережністю знижувати дозу системних кортикостероїдів та контролювати гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову функцію. Також пацієнтам може знадобитися додавання пероральних кортикостероїдів у період стресових ситуацій, таких як травма, хірургічне втручання. При переході з пероральних кортикостероїдів на Пульмікорт® пацієнти можуть відчути симптоми, що раніше спостерігалися, такі як м'язові болі або болі в суглобах. У таких випадках може знадобитися тимчасове збільшення дози пероральних кортикостероїдів. У поодиноких випадках можуть спостерігатися такі симптоми, як відчуття втоми, головний біль, нудота та блювання, що вказують на системну недостатність кортикостероїдів. Заміна пероральних глюкокортикостероїдів на інгаляційні іноді призводить до прояву супутньої алергії (наприклад риніт та екзема), які раніше купувалися системними препаратами. У дітей та підлітків, які отримують лікування кортикостероїдами (незалежно від способу доставки) протягом тривалого періоду, рекомендується регулярно контролювати показники зростання. При призначенні кортикостероїдів слід брати до уваги співвідношення користі застосування препарату та можливого ризику уповільнення росту. Застосування будесоніду в дозі до 400 мкг на добу у дітей віком від 3 років не призводило до виникнення системних ефектів. Біохімічні ознаки системного ефекту можуть зустрічатися при прийомі препарату в дозі від 400 до 800 мкг/добу. При перевищенні дози 800 мкг на добу системні ефекти зустрічаються часто. Застосування кортикостероїдів для лікування бронхіальної астми може викликати порушення росту. Результати спостережень за дітьми та підлітками, які отримували будесонід протягом тривалого періоду (до 11 років), показали, що зростання пацієнтів досягає очікуваних нормативних показників для дорослих. Терапія інгаляційним будесонідом 1 або 2 рази на добу показала ефективність профілактики бронхіальної астми фізичного зусилля. Вплив на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Пульмікорт не впливає на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДозована суспензія для інгаляцій - 1 мл: активна речовина: будесонід (мікронізований) – 0,25/0,5 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид – 8,5 мг; натрію цитрат – 0,5 мг; динатрію едетат (натрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти двозаміщена, динатрієва сіль ЕДТА) - 0,1 мг; полісорбат 80 - 0,2 мг; лимонна кислота (безводна) – 0,28 мг; вода очищена – до 1 мл. Суспензія для інгаляцій дозована, 0,25 мг/мл та 0,5 мг/мл. По 2 мл препарату у контейнері з ПЕНП. По 5 контейнерів з'єднані в 1 аркуш. Лист із 5 контейнерів упакований у конверт із ламінованої фольги. По 4 конверти у картонній пачці.Опис лікарської формиСтерильна суспензія білого або майже білого кольору, що легко ресуспендується, в контейнерах з ПЕНП, що містять разову дозу.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний, протизапальний, глюкокортикоїдний.ФармакокінетикаАбсорбція. Інгальований будесонід швидко абсорбується. У дорослих системна біодоступність будесоніду після інгаляції Пульмікорту® суспензії через небулайзер становить приблизно 15% від загальної дози і близько 40–70% від доставленої. Cmax у плазмі досягається через 30 хв після початку інгаляції. Метаболізм та розподіл. Зв'язування з білками плазми становить середньому 90%. Vd будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Після всмоктування будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (більше 90%) у печінці з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів 6β-гідрокси-будесоніду та 16α-гідроксипреднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Виведення. Будесонід метаболізується в основному за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти виводяться у незміненому вигляді із сечею або у кон'югованій формі. Будесонід має високий системний кліренс (близько 1,2 л/хв). Фармакокінетика будесоніду пропорційна величині дози препарату, що вводиться. Фармакокінетика будесоніду у дітей та пацієнтів з порушенням функції нирок не досліджувалась. У пацієнтів із захворюваннями печінки може збільшуватися час перебування будесоніду в організмі.ФармакодинамікаБудесонід, інгаляційний кортикостероїд, у рекомендованих дозах має протизапальну дію в бронхах, знижуючи вираженість симптомів і частоту загострень бронхіальної астми з меншою частотою побічних ефектів, ніж при використанні системних кортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Добре переноситься при тривалому лікуванні, не має мінералокортикостероїдної активності. Час початку терапевтичного ефекту після інгаляції однієї дози становить кілька годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 1-2 тижні після лікування. Будесонід має профілактичну дію протягом бронхіальної астми і не впливає на гострі прояви захворювання. Показано дозозалежну дію на вміст кортизолу у плазмі та сечі на фоні прийому Пульмікорту®. У рекомендованих дозах препарат значно менше впливає на надниркову функцію, ніж преднізон у дозі 10 мг, як було показано в АКТГ-тестах.Показання до застосуваннябронхіальна астма, що вимагає підтримуючої терапії кортикостероїдами; хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); стенозуючий ларинготрахеїт (хибний круп).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будесоніду; дитячий вік до 6 місяців. З обережністю (потрібне ретельніше спостереження за хворими): у пацієнтів з активною формою туберкульозу легень; грибковими, вірусними, бактеріальними інфекціями органів дихання, цирозом печінки; При призначенні слід брати до уваги можливий прояв системної дії кортикостероїдів.Вагітність та лактаціяСпостереження за вагітними жінками, які приймали будесонід, не виявило аномалій розвитку у плода, проте не можна повністю виключити ризик їх розвитку, тому під час вагітності у зв'язку з можливістю погіршення перебігу бронхіальної астми слід використовувати мінімальну ефективну дозу будесоніду. Будесонід проникає в грудне молоко, проте при застосуванні Пульмікорту в терапевтичних дозах вплив на дитину не відмічено. Пульмікорт може застосовуватися під час грудного вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку дихальних шляхів: часто – кандидоз ротоглотки, подразнення слизової оболонки горла, кашель, захриплість голосу, сухість у роті; рідко – бронхоспазм. Загальні: рідко ангіоневротичний набряк, головний біль. З боку шкіри: рідко – поява синців на шкірі, висипання, контактний дерматит, кропив'янка. З боку центральної нервової системи: рідко – нервозність, збудливість, депресія, порушення поведінки. Зважаючи на ризик розвитку кандидозу ротоглотки, пацієнт повинен ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. У поодиноких випадках можуть виникати симптоми, спричинені системною дією кортикостероїдів, включаючи гіпофункцію надниркових залоз. Відзначалися випадки подразнення шкіри обличчя під час використання небулайзера з маскою. Для запобігання подразненню після використання маски обличчя слід вимити водою.Взаємодія з лікарськими засобамиНе спостерігалося взаємодії будесоніду з іншими препаратами, які використовуються під час лікування бронхіальної астми. Кетоконазол (у дозі 200 мг 1 раз на добу) підвищує плазмову концентрацію перорального будесоніду (у дозі 3 мг 1 раз на добу) у середньому у 6 разів при сумісному прийомі. При прийомі кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація останнього у плазмі збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію при прийомі будесоніду у вигляді інгаляції відсутня, проте передбачається, що і в цьому випадку слід очікувати збільшення концентрації будесоніду у плазмі. У разі необхідності прийому кетоконазолу та будесоніду слід збільшити час між прийомом препаратів до максимально можливого. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інший потенційний інгібітор CYP3A4 (наприклад, ітраконазол) також значно підвищує плазмову концентрацію будесоніду. Попередня інгаляція бета-адреностимуляторів розширює бронхи, покращує надходження будесоніду в дихальні шляхи та посилює його терапевтичний ефект. Фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин знижують ефективність (індукція ферментів мікросомального окиснення) будесоніду. Метандростенолон, естрогени посилюють дію будесоніду.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Доза препарату підбирається індивідуально. Якщо рекомендована доза не перевищує 1 мг на добу, всю дозу препарату можна прийняти за 1 раз (одноразово). У разі прийому вищої дози рекомендується розділити її на 2 прийоми. Початкова доза, що рекомендується. Діти від 6 міс та старші – 0,25–0,5 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 мг на добу. Дорослі/літні пацієнти - 1-2 мг на добу. Доза при підтримуючому лікуванні Діти від 6 міс та старші – 0,25–2 мг на добу. Дорослі - 0,5-4 мг на добу. У разі тяжких загострень доза може бути збільшена. Доза, мг Об'єм препарату Пульмікорт , суспензія для інгаляцій. 0,25 мг/мл будесоніду 0,5 мг/мл будесоніду 0,25 1 мл* − 0,5 2 мл − 0,75 3 мл − 1 4 мл 2 мл 1,5 − 3 мл 2 − 4 мл * Слід розбавити 0,9% розчином хлориду натрію до об'єму 2 мл. Для всіх пацієнтів бажано визначити мінімальну ефективну підтримуючу дозу. У разі необхідності досягнення додаткового терапевтичного ефекту можна рекомендувати збільшення добової дози Пульмікорту® (до 1 мг на добу) замість комбінації препарату з пероральними глюкокортикостероїдами, завдяки нижчому ризику розвитку системних ефектів. Пацієнти, які отримують пероральні кортикостероїди Скасування пероральних кортикостероїдів необхідно починати на фоні стабільного стану здоров'я пацієнта. Протягом 10 днів необхідно приймати високу дозу Пульмікорту на фоні прийому пероральних глюкокортикоїдів у звичній дозі. Надалі протягом 1 міс слід поступово знижувати дозу пероральних глюкокортикоїдів (наприклад, по 2,5 мг преднізолону або його аналога) до мінімальної ефективної дози. У багатьох випадках вдається повністю відмовитися від пероральних глюкокортикоїдів. Оскільки Пульмікорт®, що застосовується у вигляді суспензії за допомогою небулайзера, потрапляє у легені при вдиху, важливо проінструктувати пацієнта, що необхідно вдихати препарат через мундштук небулайзера спокійно та рівно. Немає даних про застосування будесоніду у пацієнтів із нирковою недостатністю або з порушенням функції печінки. Зважаючи на факт, що будесонід виводиться шляхом біотрансформації в печінці, очікується збільшення тривалості дії препарату у пацієнтів з вираженим цирозом печінки. Стенозуючий ларинготрахеїт (хибний круп) Діти від 6 міс та старші – 2 мг на добу. Дозу препарату можна прийняти за 1 раз (одночасно) або розділити на 2 прийоми по 1 мг з інтервалом у 30 хв. Застосування Пульмікорту за допомогою небулайзера Пульмікорт® застосовується для інгаляцій із використанням відповідного небулайзера, оснащеного мундштуком та спеціальною маскою. Небулайзер з'єднується з компресором для створення необхідного повітряного потоку (5-8 л/хв), об'єм заповнення небулайзеру має становити 2-4 мл. Важливо поінформувати пацієнта про наступне: необхідно уважно прочитати інструкцію щодо використання препарату; для застосування Пульмікорту суспензії не підходять ультразвукові небулайзери; Пульмікорт® суспензію змішують з 0,9 % розчином хлориду натрію або з розчинами тербуталіну, сальбутамолу, фенотеролу, ацетилцистеїну, натрію кромоглікату та іпратропіуму броміду; розведену суспензію використовують протягом 30 хв; після інгаляції слід прополоскати рот водою зниження розвитку кандидозу ротоглотки; для запобігання подразненню шкіри після використання маски слід промити шкіру обличчя водою; рекомендується регулярно проводити очищення небулайзера відповідно до вказівок виробника. У випадках, коли дитина не може самостійно вдихнути через небулайзер, застосовується спеціальна маска. Як використовувати Пульмікорт за допомогою небулайзера Перед застосуванням обережно струсити контейнер легким обертовим рухом. Тримати контейнер прямо вертикально та відкрити його, повертаючи та відриваючи «крило». Обережно помістити контейнер відкритим кінцем у небулайзер і повільно видавити вміст контейнера. Контейнер, що містить одноразову дозу, маркований лінією. Якщо контейнер перевернути, то ця лінія показуватиме обсяг, що дорівнює 1 мл. Якщо необхідно використовувати лише 1 мл суспензії, вміст контейнера видавлювати доти, доки поверхня рідини не досягне рівня, позначеного лінією. Відкритий контейнер зберігати у захищеному від світла місці. Відкритий контейнер слід використовувати протягом 12 год. Перед використанням залишку рідини вміст контейнера обережно струсити обертальним рухом. Примітка Після кожної інгаляції слід прополоскати рот водою. Якщо пацієнт використовує маску, необхідно переконатися, що при інгаляції маска щільно прилягає до обличчя. Вимити особу після інгаляції. Очищення Камеру небулайзера, мундштук чи маску слід очищати після кожного застосування. Камеру небулайзера, мундштук або маску миють теплою водою, використовуючи м'який детергент або відповідно до інструкцій виробника. Добре прополоскати та висушити небулайзер, з'єднавши камеру з компресором або вхідним повітряним клапаном.ПередозуванняСимптоми: при гострому передозуванні клінічних проявів не виникає. При тривалому використанні препарату в дозах, що значно перевищують рекомендовані, може розвинутись системний глюкокортикостероїдний ефект у вигляді гіперкортицизму та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля мінімізації ризику грибкового ураження ротоглотки слід проінструктувати пацієнта про необхідність ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. Слід уникати сумісного призначення будесоніду з кетоконазолом, ітраконазолом або іншими потенційними інгібіторами CYP3A4. У випадку, якщо будесонід та кетоконазол або інші потенційні інгібітори CYP3A4 були призначені, слід збільшити час між прийомом препаратів до максимально можливого. Через можливий ризик ослаблення функції надниркових залоз особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з пероральних кортикостероїдів на прийом Пульмікорту®. Також особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які приймали високі дози кортикостероїдів або тривало отримували максимально високі рекомендовані дози інгаляційних кортикостероїдів. У стресових ситуаціях у таких пацієнтів можуть виявитися ознаки та симптоми надниркової недостатності. При стресах або у випадках хірургічного втручання рекомендується проводити додаткову терапію системними глюкокортикостероїдами. Особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з системних на інгаляційні кортикостероїди (Пульмікорт®), або у випадку, коли очікується порушення гіпофізарно-надниркової функції. У таких пацієнтів слід з особливою обережністю знижувати дозу системних кортикостероїдів та контролювати гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову функцію. Також пацієнтам може знадобитися додавання пероральних кортикостероїдів у період стресових ситуацій, таких як травма, хірургічне втручання. При переході з пероральних кортикостероїдів на Пульмікорт® пацієнти можуть відчути симптоми, що раніше спостерігалися, такі як м'язові болі або болі в суглобах. У таких випадках може знадобитися тимчасове збільшення дози пероральних кортикостероїдів. У поодиноких випадках можуть спостерігатися такі симптоми, як відчуття втоми, головний біль, нудота та блювання, що вказують на системну недостатність кортикостероїдів. Заміна пероральних глюкокортикостероїдів на інгаляційні іноді призводить до прояву супутньої алергії (наприклад риніт та екзема), які раніше купувалися системними препаратами. У дітей та підлітків, які отримують лікування кортикостероїдами (незалежно від способу доставки) протягом тривалого періоду, рекомендується регулярно контролювати показники зростання. При призначенні кортикостероїдів слід брати до уваги співвідношення користі застосування препарату та можливого ризику уповільнення росту. Застосування будесоніду в дозі до 400 мкг на добу у дітей віком від 3 років не призводило до виникнення системних ефектів. Біохімічні ознаки системного ефекту можуть зустрічатися при прийомі препарату в дозі від 400 до 800 мкг/добу. При перевищенні дози 800 мкг на добу системні ефекти зустрічаються часто. Застосування кортикостероїдів для лікування бронхіальної астми може викликати порушення росту. Результати спостережень за дітьми та підлітками, які отримували будесонід протягом тривалого періоду (до 11 років), показали, що зростання пацієнтів досягає очікуваних нормативних показників для дорослих. Терапія інгаляційним будесонідом 1 або 2 рази на добу показала ефективність профілактики бронхіальної астми фізичного зусилля. Вплив на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Пульмікорт не впливає на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна доза містить активну речовину - будесоніду 100 мкг або 200 мкг. Порошок для інгаляції дозований 100 мкг/доза, 200 мкг/доза. По 200 доз (для дозування 100 мкг/доза), по 100 або 200 доз (для дозування 200 мкг/доза) у пластиковий інгалятор, що складається з дозуючого пристрою, резервуару для зберігання порошку, резервуару для десиканту, мундштуку та нагвинчу.Опис лікарської формиПластиковий інгалятор для 100 мкг/доза: частина інгалятора світло-коричневого кольору, що обертається, на нижній стороні видавлено BUDESONIDE 100; для 200 мкг/доза: частина інгалятора коричневого кольору, що обертається, на нижній стороні видавлено BUDESONIDE 200. Інгалятор містить круглі гранули від білого до майже білого кольору, що легко руйнуються при найменшому механічному впливі. Незначна частина речовини може бути у вигляді порошку.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакокінетикаАбсорбція Інгальований будесонід швидко абсорбується. Після інгаляції з використанням Турбухалер близько 25-35% від виміряної дози 1 потрапляє в легені. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 30 хвилин після інгаляції. Системна біодоступність препарату становить близько 38% прийнятої дози. Метаболізм та розподіл Зв'язування з білками плазми становить середньому 90%. Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Після всмоктування будесонід піддається інтенсивній (більше 90%) біотрансформації у печінці з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів бβ-гідроксибудесоніду та 16α-гідроксипреднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Виведення Будесонід метаболізується в основному за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти виводяться у незміненому вигляді із сечею або у кон'югованій формі. Незначна кількість незміненого будесоніду виводиться із сечею. Будесонід має високий системний кліренс (близько 1,2 л/хв). Фармакокінетика будесоніду пропорційна величині дози препарату, що вводиться. Фармакокінетика будесоніду у дітей та пацієнтів з порушенням функції нирок невідома. У пацієнтів із захворюваннями печінки може збільшуватися час перебування будесоніду в організмі.ФармакодинамікаБудесонід є глюкокортикостероїдом із сильною місцевою протизапальною дією. Точний механізм дії глюкокортикостероїдів при лікуванні бронхіальної астми остаточно не зрозумілий. Протизапальна дія, така як інгібування вивільнення медіаторів запалення та цитокін-опосередкованої імунної відповіді, можливо, є найважливішою. Афінність будесоніду до рецепторів глюкокортикостероїдів у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Протизапальний ефект будесоніду опосередковується зниженням ступеня обструкції дихальних шляхів під час ранньої та пізньої алергічної відповіді. Будесонід зменшує реактивність дихальних шляхів у відповідь на інгаляцію гістаміну та метахоліну. Чим раніше з моменту встановлення діагнозу бронхіальна астма персистуючого перебігу розпочато лікування будесонідом, тим більше поліпшення функції легень слід очікувати. Показано дозозалежну дію на вміст кортизолу в плазмі та сечі на фоні прийому Пульмікорту Турбухалера. У рекомендованих дозах препарат значно менше впливає на надниркову функцію, ніж преднізон у дозі 10 мг, як було показано в АКТГ тестах. Застосування будесоііда в дозі до 400 мкг на добу у дітей старше 3-х років не призводило до виникнення системних ефектів. Біохімічні ознаки системного ефекту можуть зустрічатися при прийомі препарату в дозі від 400 до 800 мкг на добу. При перевищенні дози 800 мкг на добу системні ефекти зустрічаються часто. Застосування глюкокортикостероїдів для лікування бронхіальної астми може спричинити уповільнення росту. Відзначено вихідно невелику, як правило, транзиторну затримку росту (приблизно на 1 см), зазвичай протягом першого року лікування. У ході довгострокових досліджень в умовах клінічної практики показано, що діти та підлітки, які отримували терапію інгаляційним будесонідом, у середньому досягають розрахункового зростання для дорослих. Однак у довгостроковому подвійному сліпому дослідженні переважно без титрації дози будесоніду до мінімальної ефективної, зростання дітей та підлітків, які приймали інгаляційний будесонід, після досягнення дорослого віку в середньому було на 1,2 см менше, ніж у групі плацебо. Терапія інгаляційним будесонідом один чи двічі на добу показала ефективність для профілактики астми фізичного зусилля. Терапія інгаляційним будесонідом один чи двічі на добу показала ефективність для профілактики астми фізичного зусилля.Показання до застосуванняЮронхіальна астма, що вимагає підтримуючої терапії глюкокортикостероїдами для контролю запального процесу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду. Дитячий вік віком до 6 років. Слід бути обережними при лікуванні інгаляційними глюкокортикостероїдами пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання; цирозом печінки, глаукомою, гіпотиреозом.Вагітність та лактаціяВагітність Результати досліджень на тваринах показали, що глюкокортикостероїди можуть викликати аномалії розвитку плода, проте ці дані не можна екстраполювати на людей, які отримують глюкокортикостероїди у рекомендованих дозах. На тлі прийому будесоніду вагітними жінками не виявлено підвищення ризику аномалій розвитку у плода, проте не можна повністю виключити ризик їх розвитку, тому під час вагітності слід використовувати мінімальну ефективну дозу будесоніду, не забуваючи про можливість погіршення перебігу бронхіальної астми. При призначенні препарату слід враховувати співвідношення очікуваної користі для матері та потенційного ризику для дитини. Період грудного вигодовування Будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні препарату Пульмікорт Турбухалер у терапевтичних дозах на грудну дитину не передбачається. При призначенні препарату слід враховувати співвідношення очікуваної користі для матері та потенційного ризику для дитини.Побічна діяДо 10% пацієнтів, які приймають препарат, можуть мати такі побічні ефекти: Дихальні шляхи: Часті (>1/100) - Кандидоз ротоглотки, подразнення слизової оболонки глотки, кашель, захриплість голосу. Загальні: Рідкісні( Шкіра: Рідкісні( Дихальні шляхи: Рідкісні( Також можуть спостерігатися психоневрологічні симптоми, такі як знервованість, збудливість, депресія, порушення поведінки. Зважаючи на ризик розвитку каїдидозу ротоглотки, пацієнт повинен ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. У поодиноких випадках можуть виникати симптоми, спричинені системною дією глюкокортикостероїдів, включаючи гіпофункцію надниркових залоз. Також можуть спостерігатися нудота, зміна смакових відчуттів, гіперкортицизм, гіпокортицизм, катаракта, глаукома, утруднення ковтання, уповільнення росту (у дітей та підлітків), зниження щільності кісткової тканини. У поодиноких випадках спостерігалася поява синців на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиНе спостерігалося взаємодії будесоніду з іншими препаратами, які використовуються під час лікування бронхіальної астми. Кетоконазол (200 мг один раз на добу) підвищує плазмову концентрацію перорального будесоніду (3 мг один раз на добу) у середньому у 6 разів при сумісному прийомі. При прийомі кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація останнього в плазмі збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про таку взаємодію при прийомі інгальованого будесоніду відсутня, однак, передбачається, що і в цьому випадку слід очікувати збільшення концентрації будесоніду в плазмі. Не слід призначати ці препарати одночасно через відсутність даних. У разі потреби спільного призначення кетоконазолу та будесоніду час між прийомом препаратів має бути збільшений до максимально можливого. Також слід розглянути питання зниження дози будесоніду. Інші потенційні інгібітори ферменту CYP3A4 (наприклад,ітраконазол) також спричиняють значне збільшення плазмової концентрації будесоніду.Спосіб застосування та дозиДоза Пульмікорту Турбухалер підбирається індивідуально. Рекомендовані дози препарату у разі початку інгаляційної глюкокортикостероїдної терапії в період тяжких загострень бронхіальної астми, а також на тлі зниження дози або відміни прийому пероральних глюкокортикостероїдів наступні: Діти старше 6 років: 100-800 мкг/добу (загальна добова доза препарату може бути поділена на 2-4 інгаляції). Якщо рекомендована доза не перевищує 400 мкг/добу, всю дозу препарату можна прийняти за один раз (одночасно). У дітей перехід на одноразовий прийом препарату має проводитись під наглядом педіатра. Дорослі: звичайна доза становить 200-800 мкг/добу (загальна добова доза може бути розділена на 2-4 інгаляції). Для лікування тяжкого загострення бронхіальної астми добова доза може бути збільшена до 1600 мкг. Якщо доза, що рекомендується, не перевищує 400 мкг/добу, всю дозу препарату можна прийняти за один раз (одночасно). При підборі підтримуючої дози необхідно прагнути призначення мінімальної ефективної дози. Час початку терапевтичного ефекту після інгаляції однієї дози становить кілька годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 1-2 тижні після лікування. Пульмікорт Турбухалер має профілактичну дію протягом бронхіальної астми і не впливає на гострі прояви захворювання. Продемонстровано кращу ефективність будесоніду при використанні Турбухалеру в порівнянні з аналогічною дозою будесоніду у формі дозованого аерозолю. У разі переведення пацієнта, який перебуває в стабільному стані, з Пульмікорту в аерозольній формі на Пульмікорт Турбухалер, слід розглянути можливість зниження добової дози будесоніду. Для посилення терапевтичного ефекту можна рекомендувати збільшення добової дози Пульмікорту Турбухалера замість комбінації препарату з пероральними глюкокортикостероїдами завдяки нижчому ризику розвитку системних ефектів. Пацієнти, які отримують пероральні глюкокортикостероїди Скасування прийому пероральних глюкокортикостероїдів необхідно проводити на фоні стабільного стану здоров'я пацієнта. Протягом 10 днів рекомендується приймати високу дозу Пульмікорту на фоні прийому пероральних глюкокортикостероїдів у підібраній дозі. Надалі дозу пероральних глюкокортикостероїдів слід поступово знижувати (наприклад, по 2.5 мг преднізолону або його аналог) до мінімально можливого рівня. У багатьох випадках вдається повністю відмовитися від пероральних глюкокортикостероїдів. Немає даних про застосування будесоніду у пацієнтів із нирковою недостатністю або порушенням функції печінки. Зважаючи на виведення будесоніду за рахунок біотрансформації в печінці, очікується збільшення тривалості дії препарату у пацієнтів з вираженим цирозом печінки. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть і зніміть ковпачок. Тримайте інгалятор вертикально дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати Пульмікорт® Турбухалер® Для прийому однієї дози препарату слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть і зніміть ковпачок. Тримайте інгалятор вертикально дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу препарату, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Не тримайте інгалятор біля рота. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи та зробіть сильний та глибокий вдих через інгалятор. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте інгалятор ковпачком, перевірте, щоб ковпачок інгалятора був ретельно загвинчений. Прополощіть рот водою. ВАЖЛИВО! Ніколи не видихайте через мундштук. Завжди щільно закривайте інгалятор ковпачком після використання. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули необхідну дозу препарату. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Як дізнатися, що інгалятор порожній? Поява у вікні індикатора доз червоної позначки означає, що інгалятор залишилося приблизно 20 доз. Коли червона позначка досягне нижнього краю вікна індикатора доз, інгалятор порожній і слід замінити на новий. Зауважте, що навіть коли порожній інгалятор, дозатор продовжує повертатися. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняПри передозуванні Пульмікортом Турбухалером у дозах, які значно перевищують рекомендовані, клінічних проявів не виникає. При тривалому використанні препарату в дозах, що значно перевищують рекомендовані, може розвинутись системний глюкокортикостероїдний ефект у вигляді гіперкортицизму та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля мінімізації ризику грибкового ураження ротоглотки слід проінструктувати пацієнта про необхідність ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. Слід уникати сумісного призначення будесоніду з кетоконазолом, ітраконазолом або іншими потенційними інгібіторами CYP3A4. У випадку, якщо будесонід та кетоконазол або ітраконазол або інші потенційні інгібітори CYP3А4 були призначені, слід збільшити час між прийомом препаратів до максимально можливого. Через можливий ризик ослаблення гіпофізарно-надниркової функції особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з пероральних глюкокортикостероїдів на прийом Пульмікорту. Також особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які приймали високі дози глюкокортикостероїдів або тривало отримували максимально високі рекомендовані дози інгаляційних глюкокортикостероїдів. У стресових ситуаціях у таких пацієнтів можуть виявитися ознаки та симптоми надниркової недостатності. При стресах або у випадках хірургічного втручання рекомендується проводити додаткову терапію системними глюкокортикостероїдами. Особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з системних на інгаляційні глюкокортикостероїди (Пульмікорт Турбухалер), або у випадку, коли очікується порушення гіпофізарно-надниркової функції. У таких пацієнтів слід з особливою обережністю знижувати дозу системних глюкокортикостероїдів та контролювати гормональну функцію надниркових залоз. Також пацієнтам може знадобитися призначення пероральних глюкокортикостероїдів у період стресових ситуацій, таких як травма, хірургічне втручання тощо. При переході з пероральних глюкокортикостероїдів на Пульмікорт Турбухалер пацієнти можуть відчути симптоми, що раніше спостерігалися, такі як, м'язові болі або болі в суглобах. У таких випадках може знадобитись тимчасове збільшення дози пероральних глюкокортикостероїдів. У поодиноких випадках можуть спостерігатися такі симптоми як почуття втоми, головний біль, нудота і блювання, що вказують на системну недостатність глюкокортикостероїдів. Заміна пероральних глюкокортикостероїдів на інгаляційні іноді призводить до прояву існуючої алергії, риніту та екземи, які раніше купувалися системними препаратами. У дітей та підлітків, які отримують лікування глюкокортикостероїдами (незалежно від способу доставки) протягом тривалого періоду, рекомендується регулярно контролювати показники зростання. Пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність звернення до лікаря у разі зниження ефективності терапії бронходилататорами короткої дії, оскільки самостійне збільшення частоти використання препарату може призвести до відстрочення призначення адекватного лікування. У разі раптового погіршення стану необхідно розглянути можливість проведення курсу лікування пероральними глюкокортикостероїдами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю розвитку психоневрологічних симптомів слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна доза містить активну речовину - будесоніду 100 мкг або 200 мкг. Порошок для інгаляції дозований 100 мкг/доза, 200 мкг/доза. По 200 доз (для дозування 100 мкг/доза), по 100 або 200 доз (для дозування 200 мкг/доза) у пластиковий інгалятор, що складається з дозуючого пристрою, резервуару для зберігання порошку, резервуару для десиканту, мундштуку та нагвинчу.Опис лікарської формиПластиковий інгалятор для 100 мкг/доза: частина інгалятора світло-коричневого кольору, що обертається, на нижній стороні видавлено BUDESONIDE 100; для 200 мкг/доза: частина інгалятора коричневого кольору, що обертається, на нижній стороні видавлено BUDESONIDE 200. Інгалятор містить круглі гранули від білого до майже білого кольору, що легко руйнуються при найменшому механічному впливі. Незначна частина речовини може бути у вигляді порошку.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакокінетикаАбсорбція Інгальований будесонід швидко абсорбується. Після інгаляції з використанням Турбухалер близько 25-35% від виміряної дози 1 потрапляє в легені. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 30 хвилин після інгаляції. Системна біодоступність препарату становить близько 38% прийнятої дози. Метаболізм та розподіл Зв'язування з білками плазми становить середньому 90%. Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Після всмоктування будесонід піддається інтенсивній (більше 90%) біотрансформації у печінці з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів бβ-гідроксибудесоніду та 16α-гідроксипреднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Виведення Будесонід метаболізується в основному за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти виводяться у незміненому вигляді із сечею або у кон'югованій формі. Незначна кількість незміненого будесоніду виводиться із сечею. Будесонід має високий системний кліренс (близько 1,2 л/хв). Фармакокінетика будесоніду пропорційна величині дози препарату, що вводиться. Фармакокінетика будесоніду у дітей та пацієнтів з порушенням функції нирок невідома. У пацієнтів із захворюваннями печінки може збільшуватися час перебування будесоніду в організмі.ФармакодинамікаБудесонід є глюкокортикостероїдом із сильною місцевою протизапальною дією. Точний механізм дії глюкокортикостероїдів при лікуванні бронхіальної астми остаточно не зрозумілий. Протизапальна дія, така як інгібування вивільнення медіаторів запалення та цитокін-опосередкованої імунної відповіді, можливо, є найважливішою. Афінність будесоніду до рецепторів глюкокортикостероїдів у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Протизапальний ефект будесоніду опосередковується зниженням ступеня обструкції дихальних шляхів під час ранньої та пізньої алергічної відповіді. Будесонід зменшує реактивність дихальних шляхів у відповідь на інгаляцію гістаміну та метахоліну. Чим раніше з моменту встановлення діагнозу бронхіальна астма персистуючого перебігу розпочато лікування будесонідом, тим більше поліпшення функції легень слід очікувати. Показано дозозалежну дію на вміст кортизолу в плазмі та сечі на фоні прийому Пульмікорту Турбухалера. У рекомендованих дозах препарат значно менше впливає на надниркову функцію, ніж преднізон у дозі 10 мг, як було показано в АКТГ тестах. Застосування будесоііда в дозі до 400 мкг на добу у дітей старше 3-х років не призводило до виникнення системних ефектів. Біохімічні ознаки системного ефекту можуть зустрічатися при прийомі препарату в дозі від 400 до 800 мкг на добу. При перевищенні дози 800 мкг на добу системні ефекти зустрічаються часто. Застосування глюкокортикостероїдів для лікування бронхіальної астми може спричинити уповільнення росту. Відзначено вихідно невелику, як правило, транзиторну затримку росту (приблизно на 1 см), зазвичай протягом першого року лікування. У ході довгострокових досліджень в умовах клінічної практики показано, що діти та підлітки, які отримували терапію інгаляційним будесонідом, у середньому досягають розрахункового зростання для дорослих. Однак у довгостроковому подвійному сліпому дослідженні переважно без титрації дози будесоніду до мінімальної ефективної, зростання дітей та підлітків, які приймали інгаляційний будесонід, після досягнення дорослого віку в середньому було на 1,2 см менше, ніж у групі плацебо. Терапія інгаляційним будесонідом один чи двічі на добу показала ефективність для профілактики астми фізичного зусилля. Терапія інгаляційним будесонідом один чи двічі на добу показала ефективність для профілактики астми фізичного зусилля.Показання до застосуванняЮронхіальна астма, що вимагає підтримуючої терапії глюкокортикостероїдами для контролю запального процесу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду. Дитячий вік віком до 6 років. Слід бути обережними при лікуванні інгаляційними глюкокортикостероїдами пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання; цирозом печінки, глаукомою, гіпотиреозом.Вагітність та лактаціяВагітність Результати досліджень на тваринах показали, що глюкокортикостероїди можуть викликати аномалії розвитку плода, проте ці дані не можна екстраполювати на людей, які отримують глюкокортикостероїди у рекомендованих дозах. На тлі прийому будесоніду вагітними жінками не виявлено підвищення ризику аномалій розвитку у плода, проте не можна повністю виключити ризик їх розвитку, тому під час вагітності слід використовувати мінімальну ефективну дозу будесоніду, не забуваючи про можливість погіршення перебігу бронхіальної астми. При призначенні препарату слід враховувати співвідношення очікуваної користі для матері та потенційного ризику для дитини. Період грудного вигодовування Будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні препарату Пульмікорт Турбухалер у терапевтичних дозах на грудну дитину не передбачається. При призначенні препарату слід враховувати співвідношення очікуваної користі для матері та потенційного ризику для дитини.Побічна діяДо 10% пацієнтів, які приймають препарат, можуть мати такі побічні ефекти: Дихальні шляхи: Часті (>1/100) - Кандидоз ротоглотки, подразнення слизової оболонки глотки, кашель, захриплість голосу. Загальні: Рідкісні( Шкіра: Рідкісні( Дихальні шляхи: Рідкісні( Також можуть спостерігатися психоневрологічні симптоми, такі як знервованість, збудливість, депресія, порушення поведінки. Зважаючи на ризик розвитку каїдидозу ротоглотки, пацієнт повинен ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. У поодиноких випадках можуть виникати симптоми, спричинені системною дією глюкокортикостероїдів, включаючи гіпофункцію надниркових залоз. Також можуть спостерігатися нудота, зміна смакових відчуттів, гіперкортицизм, гіпокортицизм, катаракта, глаукома, утруднення ковтання, уповільнення росту (у дітей та підлітків), зниження щільності кісткової тканини. У поодиноких випадках спостерігалася поява синців на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиНе спостерігалося взаємодії будесоніду з іншими препаратами, які використовуються під час лікування бронхіальної астми. Кетоконазол (200 мг один раз на добу) підвищує плазмову концентрацію перорального будесоніду (3 мг один раз на добу) у середньому у 6 разів при сумісному прийомі. При прийомі кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація останнього в плазмі збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про таку взаємодію при прийомі інгальованого будесоніду відсутня, однак, передбачається, що і в цьому випадку слід очікувати збільшення концентрації будесоніду в плазмі. Не слід призначати ці препарати одночасно через відсутність даних. У разі потреби спільного призначення кетоконазолу та будесоніду час між прийомом препаратів має бути збільшений до максимально можливого. Також слід розглянути питання зниження дози будесоніду. Інші потенційні інгібітори ферменту CYP3A4 (наприклад,ітраконазол) також спричиняють значне збільшення плазмової концентрації будесоніду.Спосіб застосування та дозиДоза Пульмікорту Турбухалер підбирається індивідуально. Рекомендовані дози препарату у разі початку інгаляційної глюкокортикостероїдної терапії в період тяжких загострень бронхіальної астми, а також на тлі зниження дози або відміни прийому пероральних глюкокортикостероїдів наступні: Діти старше 6 років: 100-800 мкг/добу (загальна добова доза препарату може бути поділена на 2-4 інгаляції). Якщо рекомендована доза не перевищує 400 мкг/добу, всю дозу препарату можна прийняти за один раз (одночасно). У дітей перехід на одноразовий прийом препарату має проводитись під наглядом педіатра. Дорослі: звичайна доза становить 200-800 мкг/добу (загальна добова доза може бути розділена на 2-4 інгаляції). Для лікування тяжкого загострення бронхіальної астми добова доза може бути збільшена до 1600 мкг. Якщо доза, що рекомендується, не перевищує 400 мкг/добу, всю дозу препарату можна прийняти за один раз (одночасно). При підборі підтримуючої дози необхідно прагнути призначення мінімальної ефективної дози. Час початку терапевтичного ефекту після інгаляції однієї дози становить кілька годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 1-2 тижні після лікування. Пульмікорт Турбухалер має профілактичну дію протягом бронхіальної астми і не впливає на гострі прояви захворювання. Продемонстровано кращу ефективність будесоніду при використанні Турбухалеру в порівнянні з аналогічною дозою будесоніду у формі дозованого аерозолю. У разі переведення пацієнта, який перебуває в стабільному стані, з Пульмікорту в аерозольній формі на Пульмікорт Турбухалер, слід розглянути можливість зниження добової дози будесоніду. Для посилення терапевтичного ефекту можна рекомендувати збільшення добової дози Пульмікорту Турбухалера замість комбінації препарату з пероральними глюкокортикостероїдами завдяки нижчому ризику розвитку системних ефектів. Пацієнти, які отримують пероральні глюкокортикостероїди Скасування прийому пероральних глюкокортикостероїдів необхідно проводити на фоні стабільного стану здоров'я пацієнта. Протягом 10 днів рекомендується приймати високу дозу Пульмікорту на фоні прийому пероральних глюкокортикостероїдів у підібраній дозі. Надалі дозу пероральних глюкокортикостероїдів слід поступово знижувати (наприклад, по 2.5 мг преднізолону або його аналог) до мінімально можливого рівня. У багатьох випадках вдається повністю відмовитися від пероральних глюкокортикостероїдів. Немає даних про застосування будесоніду у пацієнтів із нирковою недостатністю або порушенням функції печінки. Зважаючи на виведення будесоніду за рахунок біотрансформації в печінці, очікується збільшення тривалості дії препарату у пацієнтів з вираженим цирозом печінки. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть і зніміть ковпачок. Тримайте інгалятор вертикально дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати Пульмікорт® Турбухалер® Для прийому однієї дози препарату слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть і зніміть ковпачок. Тримайте інгалятор вертикально дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу препарату, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Не тримайте інгалятор біля рота. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи та зробіть сильний та глибокий вдих через інгалятор. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте інгалятор ковпачком, перевірте, щоб ковпачок інгалятора був ретельно загвинчений. Прополощіть рот водою. ВАЖЛИВО! Ніколи не видихайте через мундштук. Завжди щільно закривайте інгалятор ковпачком після використання. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули необхідну дозу препарату. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Як дізнатися, що інгалятор порожній? Поява у вікні індикатора доз червоної позначки означає, що інгалятор залишилося приблизно 20 доз. Коли червона позначка досягне нижнього краю вікна індикатора доз, інгалятор порожній і слід замінити на новий. Зауважте, що навіть коли порожній інгалятор, дозатор продовжує повертатися. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняПри передозуванні Пульмікортом Турбухалером у дозах, які значно перевищують рекомендовані, клінічних проявів не виникає. При тривалому використанні препарату в дозах, що значно перевищують рекомендовані, може розвинутись системний глюкокортикостероїдний ефект у вигляді гіперкортицизму та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля мінімізації ризику грибкового ураження ротоглотки слід проінструктувати пацієнта про необхідність ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. Слід уникати сумісного призначення будесоніду з кетоконазолом, ітраконазолом або іншими потенційними інгібіторами CYP3A4. У випадку, якщо будесонід та кетоконазол або ітраконазол або інші потенційні інгібітори CYP3А4 були призначені, слід збільшити час між прийомом препаратів до максимально можливого. Через можливий ризик ослаблення гіпофізарно-надниркової функції особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з пероральних глюкокортикостероїдів на прийом Пульмікорту. Також особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які приймали високі дози глюкокортикостероїдів або тривало отримували максимально високі рекомендовані дози інгаляційних глюкокортикостероїдів. У стресових ситуаціях у таких пацієнтів можуть виявитися ознаки та симптоми надниркової недостатності. При стресах або у випадках хірургічного втручання рекомендується проводити додаткову терапію системними глюкокортикостероїдами. Особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з системних на інгаляційні глюкокортикостероїди (Пульмікорт Турбухалер), або у випадку, коли очікується порушення гіпофізарно-надниркової функції. У таких пацієнтів слід з особливою обережністю знижувати дозу системних глюкокортикостероїдів та контролювати гормональну функцію надниркових залоз. Також пацієнтам може знадобитися призначення пероральних глюкокортикостероїдів у період стресових ситуацій, таких як травма, хірургічне втручання тощо. При переході з пероральних глюкокортикостероїдів на Пульмікорт Турбухалер пацієнти можуть відчути симптоми, що раніше спостерігалися, такі як, м'язові болі або болі в суглобах. У таких випадках може знадобитись тимчасове збільшення дози пероральних глюкокортикостероїдів. У поодиноких випадках можуть спостерігатися такі симптоми як почуття втоми, головний біль, нудота і блювання, що вказують на системну недостатність глюкокортикостероїдів. Заміна пероральних глюкокортикостероїдів на інгаляційні іноді призводить до прояву існуючої алергії, риніту та екземи, які раніше купувалися системними препаратами. У дітей та підлітків, які отримують лікування глюкокортикостероїдами (незалежно від способу доставки) протягом тривалого періоду, рекомендується регулярно контролювати показники зростання. Пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність звернення до лікаря у разі зниження ефективності терапії бронходилататорами короткої дії, оскільки самостійне збільшення частоти використання препарату може призвести до відстрочення призначення адекватного лікування. У разі раптового погіршення стану необхідно розглянути можливість проведення курсу лікування пероральними глюкокортикостероїдами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю розвитку психоневрологічних симптомів слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. кветіапін (у вигляді фумарату) – 25/100/200 мг; допоміжні речовини: повідон; дигідрат двоосновного фосфату кальцію; МКЦ; крохмаль (гліколят натрію); лактози моногідрат; магнію стеарат; склад оболонки: заліза оксид червоний (пігулки по 25 мг); заліза оксид жовтий (таблетки по 25 та 100 мг); титану діоксид; гідроксипропілметилцелюлоза; поліетиленгліколь 400. У блістері 10 прим.; у пачці картонної 3 або 6 блістерів (таблетки 25 мг); або в картонній пачці 3, 6 або 9 блістерів (таблетки 100 і 200 мг); або в картонній пачці 1 блістер (6 таблеток по 25 мг, 3 таблетки по 100 мг і 1 таблетка 200 мг).Опис лікарської формиТаблетка кругла, діаметром 8,5 мм, жовтого кольору, двоопукла, покрита оболонкою.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне. Має більшу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів у порівнянні з дофаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку, а також високою спорідненістю до гістамінових та альфа1-адренорецепторів.ФармакокінетикаЗ білками плазми зв'язується на 83%. T1/2 – близько 7 год. Виводиться із сечею (73%) та з фекаліями (21%) у вигляді неактивних метаболітів. Біотрансформується за участю цитохрому P450.Показання до застосуванняГострі та хронічні психози, включаючи шизофренію.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Вагітність та лактаціяМожливо, якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): ортостатична гіпотензія, гіпертензія, тахікардія, лейкопенія. З боку нервової системи та органів чуття: сонливість, запаморочення, тривога, рідко – злоякісний нейролептичний синдром. З боку обміну речовин: збільшення рівня холестерину, сироваткових тригліцеридів, АЛТ та АСТ, зміна рівня печінкових ферментів. З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, діарея або запор, диспепсія. З боку шкірних покровів: висипання, сухість шкіри. Інші: больовий синдром (біль абдомінальний, головний, у попереку, м'язах, грудній клітці, вусі), астенія, риніт, інфекції сечовивідних шляхів, лихоманка, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиЕфект послаблюють індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, рифампіцин) та тіоридазин (підвищує Cl).Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, 2 рази на добу. Дорослі. Добова доза протягом перших 4 днів терапії становить: перший день - 50 мг, другий день - 100 мг, третій день - 200 мг, 4 день - 300 мг. Починаючи з 4 дня доза повинна титруватися до ефективного дозування, в межах від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом, доза може змінюватись в межах від 150 до 750 мг на добу. Літні. Подібно до інших антипсихотичних препаратів, Сероквель повинен використовуватися з обережністю у людей похилого віку, особливо у початковий період терапії. У пацієнтів похилого віку початкова доза Сероквеля повинна становити 25 мг на день. Доза повинна збільшуватися щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде меншою, ніж у молодших пацієнтів. Безпека та ефективність Сероквеля у дітей та підлітків не досліджувалася. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок терапія Сероквелем повинна починатися з дози 25 мг на добу. Доза повинна збільшуватись щодня на 25–50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седативний ефект, тахікардія, гіпотензія. Лікування: симптоматичне; відновлення та контроль прохідності верхніх дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, моніторинг та підтримання діяльності серцево-судинної системи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при комбінуванні з ін. препаратами, що мають центральну активність, з алкоголем, а також при поєднаному призначенні з потенційними інгібіторами біотрансформації — кетоконазолом, еритроміцином та ін.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. кветіапін (у вигляді фумарату) – 25/100/200 мг; допоміжні речовини: повідон; дигідрат двоосновного фосфату кальцію; МКЦ; крохмаль (гліколят натрію); лактози моногідрат; магнію стеарат; склад оболонки: заліза оксид червоний (пігулки по 25 мг); заліза оксид жовтий (таблетки по 25 та 100 мг); титану діоксид; гідроксипропілметилцелюлоза; поліетиленгліколь 400. У блістері 10 прим.; у пачці картонної 3 або 6 блістерів (таблетки 25 мг); або в картонній пачці 3, 6 або 9 блістерів (таблетки 100 і 200 мг); або в картонній пачці 1 блістер (6 таблеток по 25 мг, 3 таблетки по 100 мг і 1 таблетка 200 мг).Опис лікарської формиТаблетка кругла, діаметром 11 мм, білого кольору, двоопукла, покрита оболонкою.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне. Має більшу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів у порівнянні з дофаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку, а також високою спорідненістю до гістамінових та альфа1-адренорецепторів.ФармакокінетикаЗ білками плазми зв'язується на 83%. T1/2 – близько 7 год. Виводиться із сечею (73%) та з фекаліями (21%) у вигляді неактивних метаболітів. Біотрансформується за участю цитохрому P450.Показання до застосуванняГострі та хронічні психози, включаючи шизофренію.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Вагітність та лактаціяМожливо, якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): ортостатична гіпотензія, гіпертензія, тахікардія, лейкопенія. З боку нервової системи та органів чуття: сонливість, запаморочення, тривога, рідко – злоякісний нейролептичний синдром. З боку обміну речовин: збільшення рівня холестерину, сироваткових тригліцеридів, АЛТ та АСТ, зміна рівня печінкових ферментів. З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, діарея або запор, диспепсія. З боку шкірних покровів: висипання, сухість шкіри. Інші: больовий синдром (біль абдомінальний, головний, у попереку, м'язах, грудній клітці, вусі), астенія, риніт, інфекції сечовивідних шляхів, лихоманка, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиЕфект послаблюють індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, рифампіцин) та тіоридазин (підвищує Cl).Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, 2 рази на добу. Дорослі. Добова доза протягом перших 4 днів терапії становить: перший день - 50 мг, другий день - 100 мг, третій день - 200 мг, 4 день - 300 мг. Починаючи з 4 дня доза повинна титруватися до ефективного дозування, в межах від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом, доза може змінюватись в межах від 150 до 750 мг на добу. Літні. Подібно до інших антипсихотичних препаратів, Сероквель повинен використовуватися з обережністю у людей похилого віку, особливо у початковий період терапії. У пацієнтів похилого віку початкова доза Сероквеля повинна становити 25 мг на день. Доза повинна збільшуватися щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде меншою, ніж у молодших пацієнтів. Безпека та ефективність Сероквеля у дітей та підлітків не досліджувалася. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок терапія Сероквелем повинна починатися з дози 25 мг на добу. Доза повинна збільшуватись щодня на 25–50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седативний ефект, тахікардія, гіпотензія. Лікування: симптоматичне; відновлення та контроль прохідності верхніх дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, моніторинг та підтримання діяльності серцево-судинної системи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при комбінуванні з ін. препаратами, що мають центральну активність, з алкоголем, а також при поєднаному призначенні з потенційними інгібіторами біотрансформації — кетоконазолом, еритроміцином та ін.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. кветіапін (у вигляді фумарату) – 25/100/200 мг; допоміжні речовини: повідон; дигідрат двоосновного фосфату кальцію; МКЦ; крохмаль (гліколят натрію); лактози моногідрат; магнію стеарат; склад оболонки: заліза оксид червоний (пігулки по 25 мг); заліза оксид жовтий (таблетки по 25 та 100 мг); титану діоксид; гідроксипропілметилцелюлоза; поліетиленгліколь 400. У блістері 10 прим.; у пачці картонної 3 або 6 блістерів (таблетки 25 мг); або в картонній пачці 3, 6 або 9 блістерів (таблетки 100 і 200 мг); або в картонній пачці 1 блістер (6 таблеток по 25 мг, 3 таблетки по 100 мг і 1 таблетка 200 мг).Опис лікарської формиТаблетка кругла, діаметром 6 мм, персикового кольору, двоопукла, покрита оболонкою.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне. Має більшу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів у порівнянні з дофаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку, а також високою спорідненістю до гістамінових та альфа1-адренорецепторів.ФармакокінетикаЗ білками плазми зв'язується на 83%. T1/2 – близько 7 год. Виводиться із сечею (73%) та з фекаліями (21%) у вигляді неактивних метаболітів. Біотрансформується за участю цитохрому P450.Показання до застосуванняГострі та хронічні психози, включаючи шизофренію.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Вагітність та лактаціяМожливо, якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): ортостатична гіпотензія, гіпертензія, тахікардія, лейкопенія. З боку нервової системи та органів чуття: сонливість, запаморочення, тривога, рідко – злоякісний нейролептичний синдром. З боку обміну речовин: збільшення рівня холестерину, сироваткових тригліцеридів, АЛТ та АСТ, зміна рівня печінкових ферментів. З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, діарея або запор, диспепсія. З боку шкірних покровів: висипання, сухість шкіри. Інші: больовий синдром (біль абдомінальний, головний, у попереку, м'язах, грудній клітці, вусі), астенія, риніт, інфекції сечовивідних шляхів, лихоманка, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиЕфект послаблюють індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, рифампіцин) та тіоридазин (підвищує Cl).Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, 2 рази на добу. Дорослі. Добова доза протягом перших 4 днів терапії становить: перший день - 50 мг, другий день - 100 мг, третій день - 200 мг, 4 день - 300 мг. Починаючи з 4 дня доза повинна титруватися до ефективного дозування, в межах від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості пацієнтом, доза може змінюватись в межах від 150 до 750 мг на добу. Літні. Подібно до інших антипсихотичних препаратів, Сероквель повинен використовуватися з обережністю у людей похилого віку, особливо у початковий період терапії. У пацієнтів похилого віку початкова доза Сероквеля повинна становити 25 мг на день. Доза повинна збільшуватися щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози, яка, ймовірно, буде меншою, ніж у молодших пацієнтів. Безпека та ефективність Сероквеля у дітей та підлітків не досліджувалася. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок терапія Сероквелем повинна починатися з дози 25 мг на добу. Доза повинна збільшуватись щодня на 25–50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седативний ефект, тахікардія, гіпотензія. Лікування: симптоматичне; відновлення та контроль прохідності верхніх дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, моніторинг та підтримання діяльності серцево-судинної системи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при комбінуванні з ін. препаратами, що мають центральну активність, з алкоголем, а також при поєднаному призначенні з потенційними інгібіторами біотрансформації — кетоконазолом, еритроміцином та ін.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: 230,26 мг кветіапіну фумарату (еквівалентно 200,00 мг кветіапіну); допоміжні речовини: лактози моногідрат 52,87 мг, целюлоза мікрокристалічна 52,87 мг, натрію цитрату дигідрат 75,00 мг, гіпромелоза (2208) 180,00 мг, магнію стеарат 9,00 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза (2910) 8,82 мг, макрогол 400 2,65 мг, титану діоксид Е171 3,27 мг, барвник заліза оксид жовтий Е172 0,26 мг. По 10 таблеток в Ал/ПВХ блістері, по 6 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. При упаковці на ЗАТ "ЗіО-Здоров'я", Росія: По 10 таблеток в Ал/ПВХ блістері, по 6 блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування. По 10 таблеток в Ал/ПВХ блістері, по 6 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиДовгавата двоопукла таблетка жовтого кольору, покрита плівковою оболонкою; з гравіюванням XR 200 на одній стороні.Фармакотерапевтична групаМає більшу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів у порівнянні з дофаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку, а також високою спорідненістю до гістамінових та альфа1-адренорецепторів.ФармакокінетикаЗ білками плазми зв'язується на 83%. T1/2 – близько 7 год. Виводиться із сечею (73%) та з фекаліями (21%) у вигляді неактивних метаболітів. Біотрансформується за участю цитохрому P450.Показання до застосуванняСероквель призначають тим пацієнтам, у яких виявлені гострі або хронічні психічні захворювання, у тому числі, і шизофренія. Варто врахувати, що цей препарат використовується під час профілактичного лікування рецидивів у хворих, які стоять на обліку. Досить часто цей препарат використовується для лікування біполярних розладів. Його призначають у разі, якщо встановлені маніакальні епізоди як помірні, і важкі. Цей лікарський засіб призначають у тому випадку, якщо депресія проявляється у більш тяжкій формі Цей лікарський засіб використовується для профілактичного лікування рецидивів. Його використовують після проведення ефективної терапії депресії, яка була спричинена біполярним розладом.Протипоказання до застосуванняСероквель не варто використовувати тим пацієнтам, які мають індивідуальну непереносимість певних складових даного препарату. Максимально обережно потрібно користуватися цим лікарським засобом у тому випадку, якщо у хворого виявлено артеріальну гіпотензію. Крім цього, акуратно потрібно користуватися цими ліками, якщо пацієнт страждає на епілептичні напади. Використання цього лікарського засобу під час вагітності не рекомендується фахівцями. Винятками можуть бути ті випадки, коли ризик для матері значно вищий, ніж для малюка. Рівень вмісту кветіапіну в молоці матері-годувальниці на даний момент не встановлено. Саме тому під час лікування за допомогою даного препарату не варто годувати груддю. Цими ліками не варто користуватися в тому випадку, якщо у хворого виявлений недолік лактози або індивідуальна непереносимість галактози. Сероквель не варто використовувати тим пацієнтам, вік яких не перевищує вісімнадцяти років, незважаючи на те, що вчені проводили дослідження, в результаті яких було встановлено, що препарат повністю безпечний для підлітків від 10 років і старше. Фахівці не рекомендують застосовувати цей препарат літнім пацієнтам. Не варто користуватися цим препаратом у тому випадку, якщо у пацієнта виявлена ​​печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе рекомендується при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПід час досліджень було встановлено, що прийом сероквелю супроводжується деякими побічними реакціями. Так, майже двадцять відсотків пацієнтів відчувають під час лікування постійну сонливість. У деяких прийом даного препарату супроводжується запамороченням, а також сухістю у ротовій порожнині. У деяких випадках використання препарату може викликати запор, а також зміну кількості печінкових ферментів. Крім цього, у хворого під час прийому цих ліків може спостерігатися ортостатична гіпотензія. Сонливість може спостерігатися протягом перших десяти днів. Найчастіше вона проходить, якщо приймати цей препарат більш тривалий час. При цьому у пацієнта може проявлятися риніт або астенія. Як і під час інших лікарських засобів психічної дії, терапія за допомогою даного препарату може призводити до стрімкого збільшення ваги пацієнта. Відбувається це, як правило, першого тижня. Значно рідше прийом препарат може призводити до виникнення судом або нейролептичного синдрому. Крім цього, у деяких пацієнтів може трохи збільшуватися кількість лейкоцитів, але протягом кількох тижнів ці показники нормалізуються. При прояві будь-яких побічних ефектів необхідно відразу звертатися за консультацією до лікаря. Можливо, буде потрібно коригування дозування або доповнення курсу лікування будь-якими іншими препаратами.Взаємодія з лікарськими засобамиЕфект послаблюють індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, рифампіцин) та тіоридазин (підвищує Cl).Спосіб застосування та дозиПри лікуванні шизофренії, а також біполярного розладу сероквель необхідно приймати за деякий час до їди. При цьому добове дозування має становити 300 мг на перший день, на другий – доза збільшується до 600 мг. При цьому максимальна доза не повинна перевищувати 800 мг. Якщо виникне потреба, лікар може відкоригувати дозування. Для лікування депресії пацієнт повинен приймати перед сном препарат. У цьому курс терапії триває протягом чотирьох днів. Першого дня кількість препарату повинна становити 50 мг. У наступні дні доза збільшується вдвічі. Максимальна доза не повинна перевищувати 600 мг. У разі враховується індивідуальна непереносимість до певним компонентам, і навіть клінічна картина. Під час профілактичного лікування цей препарат приймається як і при звичайній терапії. При цьому дозування не має перевищувати 800 мг. Підтримуюча терапія супроводжується прийомом мінімальної кількості препарату. Пацієнти, які страждають на ниркову недостатність, можуть приймати даний препарат, при цьому попереднє коригування дози не потрібне. Хворим, у яких, крім шизофренії, виявлена ​​печінкова недостатність, необхідно розпочинати прийом препарату з 50 мг. При цьому кількість препарату має збільшуватись щодня на 50 мг. Все це потрібно робити під суворим контролем лікаря.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седативний ефект, тахікардія, гіпотензія. Лікування: симптоматичне; відновлення та контроль прохідності верхніх дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, моніторинг та підтримання діяльності серцево-судинної системи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при комбінуванні з ін. препаратами, що мають центральну активність, з алкоголем, а також при поєднаному призначенні з потенційними інгібіторами біотрансформації — кетоконазолом, еритроміцином та ін.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: 345,38 мг кветіапіну фумарату (еквівалентно 300,00 мг кветіапіну); допоміжні речовини: лактози моногідрат 49,31 мг, целюлоза мікрокристалічна 49,31 мг, цитрату натрію дигідрат 100,00 мг, гіпромелоза (2208) 240,00 мг, магнію стеарат 16,00 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза (2910) 11,77 мг, макрогол 400 3,53 мг, титану діоксид Е171 4,66 мг, барвник заліза оксид жовтий Е172 0,04 мг. По 10 таблеток в Ал/ПВХ блістері, по 6 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. При упаковці на ЗАТ "ЗіО-Здоров'я", Росія: По 10 таблеток в Ал/ПВХ блістері, по 6 блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування. По 10 таблеток в Ал/ПВХ блістері, по 6 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиДовгавата двоопукла таблетка світло-жовтого кольору, покрита плівковою оболонкою; з гравіюванням XR 300 на одній стороні.Фармакотерапевтична групаМає більшу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів у порівнянні з дофаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку, а також високою спорідненістю до гістамінових та альфа1-адренорецепторів.ФармакокінетикаЗ білками плазми зв'язується на 83%. T1/2 – близько 7 год. Виводиться із сечею (73%) та з фекаліями (21%) у вигляді неактивних метаболітів. Біотрансформується за участю цитохрому P450.Показання до застосуванняСероквель призначають тим пацієнтам, у яких виявлені гострі або хронічні психічні захворювання, у тому числі, і шизофренія. Варто врахувати, що цей препарат використовується під час профілактичного лікування рецидивів у хворих, які стоять на обліку. Досить часто цей препарат використовується для лікування біполярних розладів. Його призначають у разі, якщо встановлені маніакальні епізоди як помірні, і важкі. Цей лікарський засіб призначають у тому випадку, якщо депресія проявляється у більш тяжкій формі Цей лікарський засіб використовується для профілактичного лікування рецидивів. Його використовують після проведення ефективної терапії депресії, яка була спричинена біполярним розладом.Протипоказання до застосуванняСероквель не варто використовувати тим пацієнтам, які мають індивідуальну непереносимість певних складових даного препарату. Максимально обережно потрібно користуватися цим лікарським засобом у тому випадку, якщо у хворого виявлено артеріальну гіпотензію. Крім цього, акуратно потрібно користуватися цими ліками, якщо пацієнт страждає на епілептичні напади. Використання цього лікарського засобу під час вагітності не рекомендується фахівцями. Винятками можуть бути ті випадки, коли ризик для матері значно вищий, ніж для малюка. Рівень вмісту кветіапіну в молоці матері-годувальниці на даний момент не встановлено. Саме тому під час лікування за допомогою даного препарату не варто годувати груддю. Цими ліками не варто користуватися в тому випадку, якщо у хворого виявлений недолік лактози або індивідуальна непереносимість галактози. Сероквель не варто використовувати тим пацієнтам, вік яких не перевищує вісімнадцяти років, незважаючи на те, що вчені проводили дослідження, в результаті яких було встановлено, що препарат повністю безпечний для підлітків від 10 років і старше. Фахівці не рекомендують застосовувати цей препарат літнім пацієнтам. Не варто користуватися цим препаратом у тому випадку, якщо у пацієнта виявлена ​​печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе рекомендується при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПід час досліджень було встановлено, що прийом сероквелю супроводжується деякими побічними реакціями. Так, майже двадцять відсотків пацієнтів відчувають під час лікування постійну сонливість. У деяких прийом даного препарату супроводжується запамороченням, а також сухістю у ротовій порожнині. У деяких випадках використання препарату може викликати запор, а також зміну кількості печінкових ферментів. Крім цього, у хворого під час прийому цих ліків може спостерігатися ортостатична гіпотензія. Сонливість може спостерігатися протягом перших десяти днів. Найчастіше вона проходить, якщо приймати цей препарат більш тривалий час. При цьому у пацієнта може проявлятися риніт або астенія. Як і під час інших лікарських засобів психічної дії, терапія за допомогою даного препарату може призводити до стрімкого збільшення ваги пацієнта. Відбувається це, як правило, першого тижня. Значно рідше прийом препарат може призводити до виникнення судом або нейролептичного синдрому. Крім цього, у деяких пацієнтів може трохи збільшуватися кількість лейкоцитів, але протягом кількох тижнів ці показники нормалізуються. При прояві будь-яких побічних ефектів необхідно відразу звертатися за консультацією до лікаря. Можливо, буде потрібно коригування дозування або доповнення курсу лікування будь-якими іншими препаратами.Взаємодія з лікарськими засобамиЕфект послаблюють індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, рифампіцин) та тіоридазин (підвищує Cl).Спосіб застосування та дозиПри лікуванні шизофренії, а також біполярного розладу сероквель необхідно приймати за деякий час до їди. При цьому добове дозування має становити 300 мг на перший день, на другий – доза збільшується до 600 мг. При цьому максимальна доза не повинна перевищувати 800 мг. Якщо виникне потреба, лікар може відкоригувати дозування. Для лікування депресії пацієнт повинен приймати перед сном препарат. У цьому курс терапії триває протягом чотирьох днів. Першого дня кількість препарату повинна становити 50 мг. У наступні дні доза збільшується вдвічі. Максимальна доза не повинна перевищувати 600 мг. У разі враховується індивідуальна непереносимість до певним компонентам, і навіть клінічна картина. Під час профілактичного лікування цей препарат приймається як і при звичайній терапії. При цьому дозування не має перевищувати 800 мг. Підтримуюча терапія супроводжується прийомом мінімальної кількості препарату. Пацієнти, які страждають на ниркову недостатність, можуть приймати даний препарат, при цьому попереднє коригування дози не потрібне. Хворим, у яких, крім шизофренії, виявлена ​​печінкова недостатність, необхідно розпочинати прийом препарату з 50 мг. При цьому кількість препарату має збільшуватись щодня на 50 мг. Все це потрібно робити під суворим контролем лікаря.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седативний ефект, тахікардія, гіпотензія. Лікування: симптоматичне; відновлення та контроль прохідності верхніх дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, моніторинг та підтримання діяльності серцево-судинної системи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при комбінуванні з ін. препаратами, що мають центральну активність, з алкоголем, а також при поєднаному призначенні з потенційними інгібіторами біотрансформації — кетоконазолом, еритроміцином та ін.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: 460,50 мг кветіапіну фумарату (еквівалентно 400,00 мг кветіапіну); допоміжні речовини: лактози моногідрат 15,50 мг, целюлоза мікрокристалічна 15,60 мг, натрію цитрату дигідрат 100,00 мг, гіпромелоза (2208) 261,00 мг, магнію стеарат 17,40 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза (2910) 13,63 мг, макрогол 400 2,73 мг, титану діоксид Е171 5,45 мг. По 10 таблеток в Ал/ПВХ блістері, по 6 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. При упаковці на ЗАТ "ЗіО-Здоров'я", Росія: По 10 таблеток в Ал/ПВХ блістері, по 6 блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування. По 10 таблеток в Ал/ПВХ блістері, по 6 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиДовгавата двоопукла таблетка білого кольору, покрита плівковою оболонкою; з гравіюванням XR 400 на одній стороні.Фармакотерапевтична групаМає більшу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів у порівнянні з дофаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку, а також високою спорідненістю до гістамінових та альфа1-адренорецепторів.ФармакокінетикаЗ білками плазми зв'язується на 83%. T1/2 – близько 7 год. Виводиться із сечею (73%) та з фекаліями (21%) у вигляді неактивних метаболітів. Біотрансформується за участю цитохрому P450.Показання до застосуванняСероквель призначають тим пацієнтам, у яких виявлені гострі або хронічні психічні захворювання, у тому числі, і шизофренія. Варто врахувати, що цей препарат використовується під час профілактичного лікування рецидивів у хворих, які стоять на обліку. Досить часто цей препарат використовується для лікування біполярних розладів. Його призначають у разі, якщо встановлені маніакальні епізоди як помірні, і важкі. Цей лікарський засіб призначають у тому випадку, якщо депресія проявляється у більш тяжкій формі Цей лікарський засіб використовується для профілактичного лікування рецидивів. Його використовують після проведення ефективної терапії депресії, яка була спричинена біполярним розладом.Протипоказання до застосуванняСероквель не варто використовувати тим пацієнтам, які мають індивідуальну непереносимість певних складових даного препарату. Максимально обережно потрібно користуватися цим лікарським засобом у тому випадку, якщо у хворого виявлено артеріальну гіпотензію. Крім цього, акуратно потрібно користуватися цими ліками, якщо пацієнт страждає на епілептичні напади. Використання цього лікарського засобу під час вагітності не рекомендується фахівцями. Винятками можуть бути ті випадки, коли ризик для матері значно вищий, ніж для малюка. Рівень вмісту кветіапіну в молоці матері-годувальниці на даний момент не встановлено. Саме тому під час лікування за допомогою даного препарату не варто годувати груддю. Цими ліками не варто користуватися в тому випадку, якщо у хворого виявлений недолік лактози або індивідуальна непереносимість галактози. Сероквель не варто використовувати тим пацієнтам, вік яких не перевищує вісімнадцяти років, незважаючи на те, що вчені проводили дослідження, в результаті яких було встановлено, що препарат повністю безпечний для підлітків від 10 років і старше. Фахівці не рекомендують застосовувати цей препарат літнім пацієнтам. Не варто користуватися цим препаратом у тому випадку, якщо у пацієнта виявлена ​​печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе рекомендується при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПід час досліджень було встановлено, що прийом сероквелю супроводжується деякими побічними реакціями. Так, майже двадцять відсотків пацієнтів відчувають під час лікування постійну сонливість. У деяких прийом даного препарату супроводжується запамороченням, а також сухістю у ротовій порожнині. У деяких випадках використання препарату може викликати запор, а також зміну кількості печінкових ферментів. Крім цього, у хворого під час прийому цих ліків може спостерігатися ортостатична гіпотензія. Сонливість може спостерігатися протягом перших десяти днів. Найчастіше вона проходить, якщо приймати цей препарат більш тривалий час. При цьому у пацієнта може проявлятися риніт або астенія. Як і під час інших лікарських засобів психічної дії, терапія за допомогою даного препарату може призводити до стрімкого збільшення ваги пацієнта. Відбувається це, як правило, першого тижня. Значно рідше прийом препарат може призводити до виникнення судом або нейролептичного синдрому. Крім цього, у деяких пацієнтів може трохи збільшуватися кількість лейкоцитів, але протягом кількох тижнів ці показники нормалізуються. При прояві будь-яких побічних ефектів необхідно відразу звертатися за консультацією до лікаря. Можливо, буде потрібно коригування дозування або доповнення курсу лікування будь-якими іншими препаратами.Взаємодія з лікарськими засобамиЕфект послаблюють індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, рифампіцин) та тіоридазин (підвищує Cl).Спосіб застосування та дозиПри лікуванні шизофренії, а також біполярного розладу сероквель необхідно приймати за деякий час до їди. При цьому добове дозування має становити 300 мг на перший день, на другий – доза збільшується до 600 мг. При цьому максимальна доза не повинна перевищувати 800 мг. Якщо виникне потреба, лікар може відкоригувати дозування. Для лікування депресії пацієнт повинен приймати перед сном препарат. У цьому курс терапії триває протягом чотирьох днів. Першого дня кількість препарату повинна становити 50 мг. У наступні дні доза збільшується вдвічі. Максимальна доза не повинна перевищувати 600 мг. У разі враховується індивідуальна непереносимість до певним компонентам, і навіть клінічна картина. Під час профілактичного лікування цей препарат приймається як і при звичайній терапії. При цьому дозування не має перевищувати 800 мг. Підтримуюча терапія супроводжується прийомом мінімальної кількості препарату. Пацієнти, які страждають на ниркову недостатність, можуть приймати даний препарат, при цьому попереднє коригування дози не потрібне. Хворим, у яких, крім шизофренії, виявлена ​​печінкова недостатність, необхідно розпочинати прийом препарату з 50 мг. При цьому кількість препарату має збільшуватись щодня на 50 мг. Все це потрібно робити під суворим контролем лікаря.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седативний ефект, тахікардія, гіпотензія. Лікування: симптоматичне; відновлення та контроль прохідності верхніх дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, моніторинг та підтримання діяльності серцево-судинної системи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при комбінуванні з ін. препаратами, що мають центральну активність, з алкоголем, а також при поєднаному призначенні з потенційними інгібіторами біотрансформації — кетоконазолом, еритроміцином та ін.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг + 1000 мг - 1 таб. Шар метформіну пролонгованої дії: метформіну гідрохлорид у суміші з стеаратом магнію - 1005.04 мг, в т.ч. метформіну гідрохлорид – 1000 мг; магнію стеарат – 5.04 мг; Допоміжні речовини: кармелоза натрію – 49.99 мг, гіпромелоза 2208 – 234.98 мг, кремнію діоксид – 13 мг, магнію стеарат – 1.99 мг; Шар дапагліфлозину: дапагліфлозин пропандіолу моногідрат - 12.3 мг, у перерахунку на дапагліфлозин - 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна PH302 – 220.2 мг, лактоза – 48 мг, кросповідон – 12 мг, кремнію діоксид – 4.5 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай II жовтий 85F12372 - 40.13 мг. 6 шт. - блістери з фольги алюмінієвої (5) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 10 мг + 1000 мг від жовтого до темно-жовтого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "1073" і "10/1000" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування (інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу + бігуанід).ФармакокінетикаПрепарат Сигдуо Лонг® біоеквівалентний дапагліфлозину (препарат Форсіга) та метформіну пролонгованої дії (препарат Глюкофаж® Лонг) при їх спільному застосуванні у відповідних дозах. Показники експозиції дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії після прийому препарату Сігдуо Лонг® здоровими добровольцями були зіставні після стандартного прийому їжі та натще. У разі прийому препарату Сигдуо Лонг після стандартного прийому їжі було відмічено зниження Cmax дапагліфлозину на 35% та збільшення часу її досягнення (Тmах) на 1-2 години порівняно з прийомом препарату натще. Ця відмінність не є клінічно значущою. Прийом їжі не надавав значного впливу на фармакокінетичні параметри метформіну. Всмоктування Дапагліфлозин. Після прийому дапагліфлозину внутрішньо натще Сmах зазвичай досягається протягом 2 годин. Абсолютна біодоступність дапагліфлозину при прийомі внутрішньо у дозі 10 мг становить 78%. Прийом їжі помірно впливав на фармакокінетику дапагліфлозину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів знижував Сmах дапагліфлозину на 50%, подовжував Тmах приблизно на 1 год, але не впливав на AUC порівняно з прийомом натще. Ці зміни не є клінічно значущими, тому дапагліфлозин можна приймати незалежно від їди. Метформін. Після прийому внутрішньо метформіну пролонгованої дії Сmах досягається через 4-8 год (медіана 7 год). Ступінь абсорбції метформіну із таблеток пролонгованої дії збільшується приблизно на 50% (оцінювалося за зміною AUC) при прийомі під час їди. Прийом їжі не впливав на Тах і Стах. Розподіл Дапагліфлозин. Зв'язування дапагліфлозину з білками становить приблизно 91%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки цей показник не змінювався. Метформін. Не проводилися дослідження розподілу метформіну пролонгованої дії, проте здається, що Vd метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток метформіну звичайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метформін проникає у еритроцити. Метаболізм Дапагліфлозин. Метаболізм дапагліфлозину, головним чином, відбувається під дією ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази 1А9 (UGT1A9); ізоферменти цитохрому CYP залучені до метаболізму у людини меншою мірою. Дапагліфлозин метаболізується з утворенням головним чином неактивного метаболіту дапагліфлозин-3-О-глюкуроніду. Після прийому внутрішньо 50 мг 14С-дапагліфлозину 61% прийнятої дози метаболізується у дапагліфлозин-3-О-глюкуронід. Метформін. Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людини не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Дослідження щодо вивчення метаболізму метформіну в таблетках пролонгованої дії не проводилися. Виведення Дапагліфлозин. Дапагліфлозин та його метаболіти виводяться переважно нирками, і лише менше 2% виводиться у незміненому вигляді. Після прийому 50 мг 14С-дапагліфлозину було виявлено 96% радіоактивності – 75% у сечі та 21% – у калі. Приблизно 15% радіоактивності, виявленої у калі, припадало на незмінений дапагліфлозин. T1/2 із плазми після одноразового прийому дапагліфлозину в дозі 10 мг становить приблизно 12.9 год. Метформін. Нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вище КК, що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після прийому внутрішньо приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому T1/2 із плазми дорівнює приблизно 6.2 год. У крові T1/2 становить приблизно 17.6 годин, отже, еритроцитарна маса може бути частиною розподілу. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок Дапагліфлозин. У рівноважному стані (прийом дапагліфлозину 1 раз на добу 20 мг протягом 7 днів) у пацієнтів з ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня (визначеного за розрахунковою СКФ (рСКФ)) геометрична середня системної експозиції була на 45 %, у 2.04 та 3.03 рази вище, ніж у пацієнтів із ЦД 2 та нормальною функцією нирок відповідно. Підвищення системної експозиції дапагліфлозину у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок не супроводжувалося відповідним збільшенням кількості глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Добова екскреція глюкози нирками у рівноважному стані у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня була, відповідно, на 42%, 80% та 90% нижчою, порівняно з пацієнтами з ЦД 2 та нормальною функцією нирок. Невідомо, чи впливає гемодіаліз на експозицію дапагліфлозину. Метформін. У пацієнтів з порушенням функції нирок (за результатами вимірювань КК) T1/2 метформіну з плазми та крові подовжується, і нирковий кліренс знижується. Порушення функції печінки Дапагліфлозин. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А та В по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину після одноразового прийому в дозі 10 мг були, відповідно, на 12% та 36% вище порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Ці відмінності не є клінічно значущими. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину були на 40% та 67% вищими, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Метформін. Фармакокінетичні дослідження метформіну у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. Літній вік Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу вік не надає клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину. тому корекція дози в залежності від віку пацієнта не потрібна. Метформін. Обмежені дані контрольованих досліджень фармакокінетики метформіну у здорових добровольців похилого віку дозволяють припустити, що загальний плазмовий кліренс метформіну знижується, T1/2 збільшується, а Сmах підвищується порівняно зі значеннями цих параметрів у здорових добровольців молодого віку. За цими даними, зміна параметрів фармакокінетики метформіну зі збільшенням віку, здебільшого, обумовлено зміною функції нирок. Діти Не проводилися дослідження фармакокінетики препарату Сігдуо Лонг у дітей. Підлога Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, підлога не впливає на клінічно значущий вплив на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від статі пацієнта не рекомендується. Метформін. Фармакокінетичні параметри метформіну у здорових добровольців та пацієнтів із ЦД 2 суттєво не відрізнялися залежно від статі. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у чоловіків та жінок був порівнянний. Расова та етнічна приналежність Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, клінічно значущих відмінностей системної експозиції у представників європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявлено; корекція дози з урахуванням расової власності не потрібна. Метформін. Не проводилося дослідження параметрів фармакокінетики метформіну залежно від расової належності пацієнта. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у представників європеоїдної, негроїдної рас та пацієнтів іспанського походження був порівнянний. Маса тіла Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу маса тіла не має клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від маси тіла пацієнта не потрібна.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Сигдуо Лонг* об'єднує два гіпоглікемічні препарати з доповнюючими механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2): дапагліфлозин, селективний оборотний інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2) Дапагліфлозин SGLT2 експресується у проксимальних ниркових канальцях і є основним переносником, який бере участь у процесі реабсорбції глюкози. Інгібуючи SGLT2, дапагліфлозин зменшує реабсорбцію глюкози та знижує нирковий поріг для глюкози, що призводить до підвищення її виведення нирками. Метформін Метформін покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД 2, знижуючи концентрацію глюкози плазми натще і постпрандіальну концентрацію глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. Метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД 2 або здорових людей (крім особливих ситуацій) та гіперінсулінемії. Під час терапії метформіном секреція інсуліну не змінюється, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Фармакодинаміка Дапагліфлозин Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з ЦД 2 спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 5 мг на добу або 10 мг на добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД 2 на добу нирками виводилося приблизно 70 г глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 20 мг на добу виведення глюкози практично досягало максимуму. Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до збільшення обсягу сечі. Клінічна ефективність Стартова комбінована терапія з метформіном пролонгованої дії Безпека та ефективність стартової комбінованої терапії дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії вивчалися у 2 контрольованих дослідженнях тривалістю 24 тижні у пацієнтів з ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії, які раніше не отримували гіпоглікемічної терапії. Застосування дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії (добова доза 2 г) забезпечувало значне зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та концентрації глюкози у плазмі крові натще (ГПН) у порівнянні з монотерапією метформіном або дапагліфлозином. Також комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії забезпечила значне зниження маси тіла порівняно з монотерапією метформіном пролонгованої дії. Додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 24 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Додавання дапагліфлозину в дозі 10 мг до терапії метформіном призводило до значного зниження концентрації HbA1c та концентрації ГНН, а також зменшення маси тіла порівняно з плацебо на 24 тижні лікування. Також зазначено статистично значуще (р Додавання дапагліфлозину або гліпізиду до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення порівняно з гліпізидом вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 52 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Дапагліфлозин не менш ефективний, ніж гліпізид, знижував середнє значення концентрації HbA1c до 52 тижня лікування. У групі дапагліфлозину було відзначено значне зниження середнього значення маси тіла до 52-го тижня лікування, тоді як у групі гліпізиду спостерігалося збільшення цього показника. У групі дапагліфлозину в порівнянні з групою гліпізиду було досягнуто статистично значущого (рПоказання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу на додачу до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів, для яких доцільною є комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; порушення функції нирок від середнього до тяжкого ступеня тяжкості (РСКФ порушення функції печінки; гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), гарячка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхолегеневі захворювання); гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми (у разі діабетичного кетоацидозу слід застосовувати препарати інсуліну); лінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); пацієнти, які приймають "петлеві" діуретики або зі зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання); літні пацієнти віком 75 років та старші (для початку терапії дапагліфлозином); дотримання гіпокалорійної дієти ( спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна непереносимість; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: інфекції сечовивідних шляхів; ризик зниження ОЦК; літні пацієнти; підвищене значення гематокриту; пацієнти старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Сигдуо Лонг, а також його діючих речовин, дапагліфлозину та метформіну, в період вагітності не вивчено, тому препарат протипоказаний під час вагітності. У разі діагностування вагітності терапія препаратом Сігдуо Лонг® повинна бути припинена. Невідомо, чи проникає дапагліфлозин, метформін та/або їх метаболіти у грудне молоко людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Препарат Сигдуо Лонг протипоказаний у період грудного вигодовування.Побічна діяДапагліфлозія та метформін Оцінка безпеки проводилася на підставі об'єднаних даних 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, у яких дапагліфлозії застосовувався у комбінації з метформіном (у даній комбінації та на додаток до іншої гіпоглікемічної терапії). У цих дослідженнях 983 пацієнти отримували дапагліфлозії в дозі 10 мг 1 раз на добу і метформін, і 1185 пацієнтів отримували плацебо та метформін. Загальна частота небажаних явищ у групі дапагліфлозину в дозі 10 мг та метформіну склала 60.3% порівняно з 58.2% у групі плацебо та метформіну. У 4% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну терапія була відмінена через небажані реакції порівняно з 3.3% у групі плацебо та метформіну. Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни терапії та відміченими, як мінімум, у 3 пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну, були порушення функції нирок (0.7%), підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові (0.2%), зменшення КК (0 ,2%) та інфекції сечовивідних шляхів (0.2%). Небажані реакції за даними 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, незалежно від оцінки дослідником причинно-наслідкового зв'язку, які були відзначені, як мінімум, у 2% пацієнтів, які приймали дапагліфлозію та метформін, і, як мінімум, на 1% частіше порівняно з пацієнтами, які отримували метформін та плацебо. Метформін У плацебо-контрольованих дослідженнях метформіну пролонгованої дії як монотерапія діарея і нудота/блювота відзначалися більш ніж у 5% пацієнтів і частіше, ніж у групі плацебо (діарея у 9.6% і 2.6% пацієнтів, нудота/блювота у 6.5% і 1). відповідно). У 0.6% пацієнтів, які отримували метформін пролонгованої дії, діарея призвела до припинення терапії. Об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг Дапагліфлозин. У 4 дослідженнях дапагліфлозин застосовувався як монотерапія, а в 8 дослідженнях - як доповнення до базової цукрознижувальної терапії або в комбінації з метформіном. У цих дослідженнях 2338 пацієнтів отримували дапагліфлозин в середньому протягом 21 тижня. 1393 пацієнти отримували плацебо, 1145 пацієнтів - дапагліфлозин 5 мг, 1193 пацієнти - дапагліфлозин 10 мг 1 раз на добу. Об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10мг Оцінка безпеки і переносимості дапагліфлозину 10 мг проводилася на підставі об'єднаних даних 13 плацебо-контрольованих досліджень: у 3 дослідженнях дапагліфлозин вивчався в режимі монотерапії, в 9 дослідженнях - як додаткова терапія до проведеної цукрознижувальної терапії, і в 1 дослідженні у стартовій комбінації. У цих дослідженнях 2360 пацієнтів отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг у середньому протягом 22 тижнів. Опис окремих небажаних реакцій Зниження ОЦК апагліфлозин викликає осмотичний діурез, який може призводити до зниження ОЦК. Небажані реакції, пов'язані зі зниженням ОЦК (включаючи повідомлення про зневоднення, гіповолемію, ортостатичну гіпотензію та артеріальну гіпотензію). На фоні застосування дапагліфлозину відзначалося підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та зниження рСКФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок або порушенням функції нирок легкого ступеня при включенні до дослідження концентрація креатиніну та рСКФ поверталися до вихідного значення на 24 тижні. Небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок, включаючи ниркову недостатність та підвищення концентрації креатиніну в сироватці, частіше відзначалися у пацієнтів, які приймали дапагліфлозин. Ці небажані реакції найчастіше відзначалися у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Стійке зниження рСКФ спостерігалося у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>СКФ30 мл/хв/1.73 м2). У дослідженні за участю пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>рСКФ≥30 мл/хв/1.73 м2) тривалістю до 104 тижнів у 13 пацієнтів були відмічені переломи кісток (5 випадків у групі дапагліфлозину 5 мг; 8 випадків у групі дапагліно 10 мг; у групі плацебо переломів не зареєстровано). В 11 з 13 випадків переломи відбулися в перші 52 тижні лікування, в 8 з 13 випадків - у пацієнтів з вихідним значенням РСКФ від 30 до 45 мл/хв/1,73 м2. Закономірності щодо локалізації переломів не було відзначено. Гіпоглікемія У плацебо-контрольованих дослідженнях додавання дапагліфлозину до терапії метформіном тривалістю 24 тижні важких епізодів гіпоглікемії не було відзначено; легкі епізоди гіпоглікемії відмічені у 1,5% пацієнтів у групі дапагліфлозину 5 мг, 0.7% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг, у групі плацебо епізодів гіпоглікемії не було. У дослідженні додавання дапагліфлозину до терапії метформіном порівняно з гліпізидом тривалістю 52 тижні в групі дапагліфлозину не було відмічено важких епізодів гіпоглікемії, у групі гліпізиду такі епізоди були відмічені у 0.7% пацієнтів: легкі епізоди гіпоглікемії. у 36% пацієнтів у групі гліпізиду. Грибкові генітальні інфекції Грибкові генітальні інфекції найчастіше відзначалися у групі дапагліфлозину. Грибкові генітальні інфекції були відзначені у 0.9%, 5.7% та 4.8% пацієнтів, які приймали плацебо, дапагліфлозин 5 мг та дапагліфлозин 10 мг відповідно (об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг). У 0.2% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг через генітальну інфекцію препарат було відмінено (у групі плацебо випадків відміни терапії через аналогічну небажану реакцію не було). Грибкові генітальні інфекції частіше відзначалися у жінок, а також у пацієнтів, у яких до початку прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції (10.0%, 23.1% та 25.0% порівняно з 0.8%, 5.9% та 5.0% у групах плацебо, дапагліфлозину). , дапагліфлозин 10 мг відповідно). Найбільш частими у жінок були вульвовагінальні грибкові інфекції,а у чоловіків – баланіт. Реакції гіперчутливості На тлі прийому дапагліфлозину повідомлялося про реакції гіперчутливості (таких як ангіоневротичний набряк, кропив'янка, гіперчутливість). У рамках програми клінічних досліджень серйозні анафілактичні реакції, важкі шкірні реакції та ангіоневротичний набряк відзначені у 0.3% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 0.2% пацієнтів у групі порівняння. При виникненні реакцій гіперчутливості слід відмінити дапагліфлозин, проводити лікування відповідно до прийнятої практики та спостереження за пацієнтом до повного вирішення симптомів. Результати лабораторних досліджень Збільшення гематокриту Дапагліфлозин. Збільшення гематокриту у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, відзначалося з 1 по 16 тижнів лікування (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Максимальне збільшення гематокриту порівняно з вихідними значеннями спостерігалося на 16 тижні. На 24 тижні середня зміна гематокриту порівняно з вихідним значенням становила -0.33% у групі плацебо та 2.3% у групі дапагліфлозину 10 мг. До 24 тижня підвищене значення гематокриту >55% було зареєстровано у 0.4% пацієнтів у групі плацебо та 1.3% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг. Підвищення концентрації неорганічного фосфору у сироватці крові. Дапагліфлозин. Підвищення концентрації неорганічного фосфору в сироватці крові в порівнянні з вихідною відзначалося на 24 тижні у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг, у порівнянні з групою плацебо (середнє підвищення склало 0.13 мг/дл і -0.04 мг/дл, відповідно) (об'єднані дані 13 плац -Контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Гіперфосфатемія (концентрація неорганічного фосфору в сироватці ≥5.6 мг/дл для пацієнтів 17-65 років та ≥5.1 мг/дл для пацієнтів віком ≥66 років) також частіше відзначалася у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з групою плацебо на 2 % та 0.9% пацієнтів відповідно). Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ. Дапагліфлозин. Зміна концентрації ліпідів у сироватці крові відмічена у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин порівняно з групою плацебо (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Середнє відсоткове збільшення концентрації загального холестерину в сироватці крові на 24 тижні склало 2.5% і 0.0% у групі дапагліфозину 10 мг та плацебо, відповідно, а холестерину ЛПНГ 2.9% у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з -1. Концентрація вітаміну В12. Метформін. На тлі прийому метформіну може знизитися концентрація вітаміну В12 у сироватці. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. Досвід постреєстраційного застосування Дапагліфлозин При постреєстраційному застосуванні були відзначені такі небажані реакції: неуточнена частота - висип. Достовірно оцінити причинно-наслідковий зв'язок і частоту небажаних реакцій неможливо, оскільки дані були отримані у вигляді спонтанних повідомлень, а розмір популяції пацієнтів точно не був визначений.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні дослідження взаємодії препарату Сигдуо Лонг® не проводилися, проте такі дослідження були проведені для дапагліфлозину та метформіну, що входять до складу препарату Сигдуо Лонг®. Дапагліфлозин У ході досліджень in vitro дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід не інгібували ізоферменти системи цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4 і не індукували ізоферменти CYP3 Дапагліфлозин є слабким субстратом глікопротеїну Р (P-gp), а дапагліфлозин-3-О-глюкуронід - субстратом активного транспортера ОАТ3. Дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід значуще не пригнічують активні транспортери P-gp, ОСТ2, ОАТ1 і ОАТ3. Загалом не очікується впливу дапагліфлозину на фармакокінетику препаратів, які є субстратами P-gp, ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3, при їх одночасному застосуванні. Вплив інших лікарських засобів на дапагліфлозин Дослідження взаємодії, в основному, з прийомом одноразової дози препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапагліфлозину. Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22% без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітору UGT1A9) відмічено збільшення на 51% системної експозиції дапагліфлозину без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Вплив дапагліфлозину на інші лікарські препарати У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців, що в основному одноразово приймали дозу препарату, дапагліфлозин не впливав на фармакокінетичні параметри метформіну, піоглітазону, ситагліптину, глімепіриду, гідрохлортіазиду, буметаніду, валсартану, симвастатину, ді. Застосування одноразової дози дапагліфлозину 20 мг та симвастатину призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим. Метформін Вплив інших лікарських засобів на метформін Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що глібенкламід, фуросемід, ніфедипін, пропранолол, ібупрофен не впливають на фармакокінетику метформіну. Інгібітори карбоангідрази: топірамат та інші інгібітори карбоангідрази (такі як зонісамід, ацетазоламід або диклофенамід) часто спричиняють зниження концентрації бікарбонатів у сироватці крові та неаніонний інтервал, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. Спільне застосування цих препаратів із Сигдуо Лонг® може підвищувати ризик лактоацидозу. Такі пацієнти потребують більш частого контролю. Препарати, що уповільнюють виведення метформіну: супутнє застосування препаратів, що впливають на транспортні системи ниркових канальців, що беруть участь у виведенні метформіну нирками (інгібітори ОСТ2 та МАТЕ, такі як ранолазин, вандетаніб, долутегравір та циметидин), може збільшувати системну. Необхідно оцінити очікувану користь та можливий ризик спільного застосування цих препаратів. Вплив метформіну на інші лікарські препарати Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що метформін не впливає на фармакокінетику глибенкламіду, фуросеміду, ніфедипіну, пропранололу, ібупрофену та циметидину. Лікарські препарати, здатні викликати гіперглікемію Прийом деяких лікарських препаратів, таких як діуретики (в т.ч. тіазидні), кортикостероїди, фенотіазини, гормони щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блокатори кальцієвих каналів і зони глікемічного контролю. При сумісному застосуванні даних препаратів із препаратом Сігдуо Лонг® необхідний ретельний контроль глікемії, а при їх скасуванні – спостереження за пацієнтом через можливість розвитку гіпоглікемії. У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців при одноразовому прийомі препаратів не відзначалося взаємодії метформіну та пропранололу, метформіну та ібупрофену. Застосування препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію Метформін. Гіпоглікемія не розвивається у пацієнтів, які приймають тільки метформін у звичайному режимі, але може розвинутись при гіпокалорійній дієті, або якщо активне фізичне навантаження не компенсується калорійністю раціону, або при сумісному застосуванні з іншими гіпоглікемічними препаратами (такими як похідні сульфонілсечовини та інсулін). Літні, ослаблені або погано харчовані пацієнти та пацієнти з недостатністю функції надниркових залоз або гіпофізу або алкогольною інтоксикацією найбільш чутливі до гіпоглікемічних ефектів. У людей похилого віку та пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, діагностика гіпоглікемії може бути ускладнена. Оцінка тесту на 1,5-ангідроглюцитол Дапагліфлозин. У пацієнтів, які отримують інгібітори SGLT2, не рекомендується використовувати тест визначення 1,5-ангідроглюцитолу для контролю глікемії. Слід використати альтернативні методи контролю. Оцінки результатів аналізу сечі Дапагліфлозин. Інгібітори SGLT2 збільшують виведення глюкози нирками. Тому результати визначення глюкози в сечі у пацієнтів, які приймають препарат Сигдуо Лонг, будуть позитивними. Слід використати альтернативні методи контролю. Алкоголь Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу під час сніданку. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально, враховуючи ефективність та переносимість терапії, що проводиться. При необхідності дозу підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів метформіну з боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза дапагліфлозину становить 10 мг, метформіну пролонгованої дії – 2 г. Якщо препарат Сігдуо Лонг® був призначений пацієнтові, який приймає метформін пролонгованої дії у вечірній час, слід пропустити прийом останньої вечірньої дози метформіну пролонгованої дії напередодні прийому першої дози Сігдуо Лонг®. Пацієнтам зі зниженим ОЦК потрібна корекція цього стану до початку терапії препаратом Сігдуо Лонг. Неактивні інгредієнти препарату Сигдуо Лонг можуть виводитися через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки застосування метформіну може призводити до лактоацидозу. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок. До початку терапії препаратом Сігдуо Лонг і періодично на тлі терапії слід оцінювати функцію нирок. Препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок від середнього до тяжкого ступеня (РСКФ При порушенні функції нирок легкого ступеня (рСКФ 60 мл/хв/1.73 м2) немає необхідності коригувати дозу препарату. Діти. Безпека та ефективність дапагліфлозину у пацієнтів віком до 18 років не вивчалися. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати дозу препарату. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів можливі порушення функції нирок та ризик зниження ОЦК. Рекомендується частіший контроль стану функції нирок у пацієнтів похилого віку. Оскільки клінічний досвід застосування дапагліфлозину у пацієнтів 75 років і старший обмежений, протипоказано розпочинати терапію дапагліфлозином у цій віковій групі.ПередозуванняДапагліфлозин У рамках програми клінічних досліджень дапагліфлозину випадків передозування не було відзначено. У разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан пацієнта. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося. Метформін Зареєстровано випадки передозування метформіну, у т.ч. при прийомі більше 50 г. Приблизно в 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із прийомом метформіну не встановлено. Приблизно у 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв. Тому при передбачуваному передозуванні препарату, що містить метформін, доцільний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛактоацидоз При післяреєстраційному застосуванні метформіну були відмічені випадки лактоацидозу, у т.ч. з летальним кінцем. У цих випадках лактоацидоз мав прихований початок та супроводжувався неспецифічними симптомами, такими як нездужання, міалгія, біль у животі, дихальна недостатність та підвищена сонливість. При тяжкому ацидозі відзначалися гіпотермія, артеріальна гіпотензія та резистентні брадіаритмії. При лактоацидозі, пов'язаному з прийомом метформіну, було відзначено підвищену концентрацію лактату в крові (більше 5 ммоль/л), ацидоз з аніонним інтервалом (без наявності кетонурії та кетонемії) та збільшення співвідношення лактат/піруват; концентрація метформіну в плазмі зазвичай перевищувала 5 мкг/мл. Метформін зменшує утилізацію лактату в печінці, концентрація лактату в крові при цьому збільшується, що сприяє розвитку лактоацидозу,особливо у пацієнтів із факторами ризику. При підозрі на лактоацидоз у пацієнта, який приймає метформін, слід негайно розпочати проведення загальних підтримуючих заходів в умовах стаціонару та негайно припинити прийом препарату Сигдуо Лонг. При ймовірному або підтвердженому лактоацидозі на фоні прийому Сигдуо Лонг® рекомендується негайно розпочати гемодіаліз для корекції ацидозу та виведення кумульованого метформіну (метформін виводиться при гемодіалізі, кліренс становить до 170 мл/хв) за умов гарної гемо. Гемодіаліз часто приводив до вирішення симптоматики та одужання. Слід інформувати пацієнтів та членів їхніх сімей про симптоми лактоацидозу, а також про необхідність припинити терапію препаратом Сигдуо Лонг і звернутися до лікаря при появі цих симптомів. Далі за текстом наведено рекомендації щодо зниження ризику та корекції лактоацидозу у разі наявності відомих факторів ризику. Порушення функції нирок. Лактоацидоз, пов'язаний із прийомом метформіну при постреєстраційному застосуванні, найчастіше виникав у пацієнтів із значним порушенням функції нирок. Метформін, в основному, виводиться нирками, тому зі збільшенням тяжкості порушення функції нирок підвищується ризик кумуляції метформіну та розвитку лактоацидозу. Рекомендації щодо оцінки функції нирок: до початку терапії препаратом Сигдуо Лонг слід визначити рСКФ; препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з РСКФ у всіх пацієнтів, які приймають препарат Сігдуо Лонг®, слід оцінювати РСКФ щонайменше щорічно. У пацієнтів із групи ризику порушення функції нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку) функцію нирок необхідно контролювати частіше. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Спільне застосування препарату Сігдуо Лонг з препаратами, які можуть впливати на функцію нирок, може призвести до значних гемодинамічних змін, викликати зміни кислотно-лужного балансу або сприяти кумуляції метформіну (наприклад, катіонні препарати). Тому слід частіше контролювати стан таких пацієнтів. Пацієнти у віці 65 років та старші. Ризик лактоацидозу, пов'язаного з прийомом метформіну, збільшується з віком, оскільки ризик порушення функції печінки, нирок або серцевої недостатності у пацієнтів похилого віку вищий у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. У пацієнтів похилого віку функцію нирок необхідно контролювати частіше. Радіологічні дослідження із запровадженням контрастних речовин. При проведенні радіологічних досліджень із внутрішньосудинним введенням йодовмісних контрастних речовин були виявлені випадки гострого порушення функції нирок та розвитку лактоацидозу у пацієнтів, які отримують метформін. Необхідно за 48 годин до виконання такої процедури призупинити терапію препаратом Сігдуо Лонг®, визначити рСКФ через 48 годин після процедури та відновити прийом препарату лише після підтвердження стабільної функції нирок. Хірургічні втручання та інші процедури. Обмеження їжі та рідини під час хірургічних або інших процедур може підвищити ризик зниження ОЦК, артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Слід зупинити прийом препарату Сігдуо Лонг® при обмеженні прийому їжі та рідини. Гіпоксія. Декілька випадків лактоацидозу, пов'язаного з постреєстраційним застосуванням метформіну, розвинулося на тлі гострої серцевої недостатності (особливо у поєднанні з гіпоперфузією та гіпоксемією). Судинний колапс (шок), гострий інфаркт міокарда, сепсис та інші стани, що характеризуються гіпоксемією, пов'язані з лактоацидозом і можуть викликати преренальну азотемію. При виникненні таких станів слід припинити прийом препарату Сігдуо Лонг. Надмірне вживання алкоголю. Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату та може сприяти розвитку лактоацидозу. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг. Порушення функції печінки. Застосування метформіну пацієнтами з порушенням функції печінки в деяких випадках призводило до лактоацидозу, ймовірно, через порушення утилізації лактату в печінці та підвищення його концентрації у крові. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Артеріальна гіпотензія Дапагліфлозин сприяє зниженню ОЦК. Після початку терапії дапагліфлозином може виникати гіпотензія з клінічними проявами, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (РСКФ Кетоацидоз При появі у пацієнта, який отримує препарат Сигдуо Лонг®, ознак та симптомів тяжкого метаболічного ацидозу, необхідно виключити кетоацидоз, незалежно від концентрації глюкози в крові, оскільки при кетоацидозі на фоні прийому препарату Сігдуо Лонг® концентрація глюкози в крові може бути меншою за 13.9 ммоль/л . При підозрі на кетоацидоз слід припинити прийом препарату Сигдуо Лонг, провести необхідне обстеження та призначити відповідне лікування. При лікуванні кетоацидозу застосовуються препарати інсуліну, внутрішньовенне введення розчинів, у т.ч. глюкози. У багатьох випадках при постреєстраційному застосуванні, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, кетоацидоз не був своєчасно діагностований, і лікування розпочато із запізненням, оскільки концентрація глюкози в крові була нижчою за типову для кетоацидозу (часто нижче 13.9 ммоль/л). Перші ознаки та симптоми кетоацидозу відповідали дегідратації та тяжкому метаболічному ацидозу – нудота, блювання, біль у животі, загальне погане самопочуття та задишка. У багатьох, але не у всіх випадках, були виявлені сприятливі фактори - зниження дози інсуліну, гостре захворювання з лихоманкою, зниження калорійності раціону через захворювання або хірургічного втручання, недостатня секреція інсуліну через захворювання підшлункової залози.панкреатит в анамнезі або хірургічне втручання на підшлункову залозу) або зловживання алкоголем. Перед початком застосування препарату Сигдуо Лонг необхідно оцінити фактори ризику кетоацидозу, в т.ч. недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою, викликане різними причинами, зниження калорійності раціону та зловживання алкоголем. При спостереженні за пацієнтами, які приймають препарат Сигдуо Лонг®, слід пам'ятати про можливість розвитку кетоацидозу та необхідність тимчасового припинення терапії при клінічних ситуаціях, що призводять до розвитку кетоацидозу (таких як тривале голодування через гостре захворювання або хірургічне втручання). Порушення функції нирок та гостра ниркова недостатність Дапагліфлозин сприяє зменшенню ОЦК і може спричинити порушення функції нирок. При постреєстраційному застосуванні дапагліфлозину були відмічені випадки гострої ниркової недостатності (у т.ч. у пацієнтів віком до 65 років), які в деяких випадках потребували госпіталізації та діалізу. До призначення препарату Сигдуо Лонг слід оцінити можливі фактори ризику гострої ниркової недостатності, такі як гіповолемія, хронічна ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність та прийом супутніх препаратів (діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗП). При обмеженні прийому їжі та рідини (наприклад, при гострому захворюванні або голодуванні), втраті рідини (наприклад, при захворюванні ШКТ або дії високих температур) слід передбачити тимчасове припинення терапії препаратом Сигдуо Лонг і спостереження за пацієнтом для виявлення можливих симптомів гострої ниркової недостатності. При розвитку гострої ниркової недостатності слід негайно відмінити препарат Сигдуо Лонг і розпочати відповідне лікування. На тлі прийому дапагліфлозину були відзначені випадки підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та зниження РСКФ. особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок. Після початку терапії препаратом Сігдуо Лонг можуть виникнути небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок. Функцію нирок слід оцінити до початку прийому Сигдуо Лонг і періодично - на фоні терапії. Препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з РСКФ Уросепсис та пієлонефрит При постреєстраційне застосування інгібіторів SGLT2, в т.ч. дапагліфлозину, були відзначені випадки тяжких інфекцій сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит та уросепсис, які вимагали госпіталізації. Терапія інгібіторами SGLT2 збільшує ризик інфекцій сечовивідних шляхів. Слід спостерігати за пацієнтами для виявлення можливих симптомів інфекції сечовивідних шляхів та, при необхідності, негайно розпочинати лікування. Концентрація вітаміну В12 У контрольованих клінічних дослідженнях метформіну тривалістю 29 тижнів приблизно у 7% пацієнтів спостерігалося зниження сироватці крові раніше нормальної концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень без клінічних проявів. Однак таке зниження дуже рідко супроводжується розвитком анемії, і концентрація швидко відновлюється після відміни метформіну або додаткового прийому вітаміну В12. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. У деяких пацієнтів (наприклад, у разі недостатнього надходження з їжею або порушення всмоктування вітаміну В12 та кальцію) існує схильність до зниження концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень. У таких пацієнтів може бути доцільним визначення концентрації вітаміну В12 у сироватці крові кожні 2-3 роки терапії. Грибкові генітальні інфекції У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин. може підвищуватись ризик грибкових генітальних інфекцій. Ризик генітальних інфекцій вищий у пацієнтів, у яких на початок прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції. Слід контролювати стан пацієнтів для виявлення можливих симптомів та проводити відповідне лікування у разі такої інфекції. Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин, може збільшуватися концентрація ХС ЛПНЩ у сироватці. На фоні терапії препаратом Сигдуо Лонг слід контролювати концентрацію ХС ЛПНЩ і, при необхідності, призначати лікування відповідно до прийнятої практики. Рак сечового міхура У 22 клінічних дослідженнях рак сечового міхура був діагностований у 10 із 6045 пацієнтів (0.17%) із групи дапагліфлозину та у 1 із 3512 пацієнтів (0.03%) із групи плацебо/препарату порівняння. Після виключення з аналізу пацієнтів, які приймали препарат менше 1 року на момент діагностики раку сечового міхура, у групі дапагліфлозину було 4 випадки раку сечового міхура, а у групі плацебо/препарату порівняння випадків раку не було. На момент початку дослідження групи були збалансовані щодо факторів ризику раку сечового міхура та гематурії (потенційний індикатор недіагностованої пухлини). Невелика кількість випадків не дозволяє зробити висновок про причинно-наслідковий зв'язок з прийомом дапагліфлозину. Тим не менш, препарат Сигдуо Лонг не слід призначати пацієнтам з раком сечового міхура. Немає даних, що дозволяють оцінити можливий вплив дапагліфлозину на пухлину сечового міхура. У пацієнтів з раком сечового міхура в анамнезі перед призначенням препарату Сигдуо Лонг слід оцінити користь від контролю глікемії та можливий неуточнений ризик рецидиву раку сечового міхура. Макроваскулярні ускладнення Дослідження, які переконливо показують зниження ризику макроваскулярних ускладнень при застосуванні препарату Сигдуо Лонг®, не проводилися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Сігдуо Лонг® на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 5 мг + 1000 мг - 1 таб. Шар метформіну пролонгованої дії: метформіну гідрохлорид у суміші з стеаратом магнію - 1005.04 мг, в т.ч. метформіну гідрохлорид – 1000 мг; магнію стеарат – 5.04 мг; Допоміжні речовини: кармелоза натрію – 49.99 мг, гіпромелоза 2208 – 234.98 мг, кремнію діоксид – 13 мг, магнію стеарат – 1.99 мг; Шар дапагліфлозину: дапагліфлозин пропандіолу моногідрат - 6.15 мг, у перерахунку на дапагліфлозин - 5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна PH302 – 226.35 мг, лактоза – 48 мг, кросповідон – 12 мг, кремнію діоксид – 4.5 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай II рожевий 85F94592 - 40.13 мг. 6 шт. - блістери з фольги алюмінієвої (10) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 1000 мг від рожевого до темно-рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "1071" та "5/1000" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування (інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу + бігуанід).ФармакокінетикаПрепарат Сигдуо Лонг® біоеквівалентний дапагліфлозину (препарат Форсіга) та метформіну пролонгованої дії (препарат Глюкофаж® Лонг) при їх спільному застосуванні у відповідних дозах. Показники експозиції дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії після прийому препарату Сігдуо Лонг® здоровими добровольцями були зіставні після стандартного прийому їжі та натще. У разі прийому препарату Сигдуо Лонг після стандартного прийому їжі було відмічено зниження Cmax дапагліфлозину на 35% та збільшення часу її досягнення (Тmах) на 1-2 години порівняно з прийомом препарату натще. Ця відмінність не є клінічно значущою. Прийом їжі не надавав значного впливу на фармакокінетичні параметри метформіну. Всмоктування Дапагліфлозин. Після прийому дапагліфлозину внутрішньо натще Сmах зазвичай досягається протягом 2 годин. Абсолютна біодоступність дапагліфлозину при прийомі внутрішньо у дозі 10 мг становить 78%. Прийом їжі помірно впливав на фармакокінетику дапагліфлозину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів знижував Сmах дапагліфлозину на 50%, подовжував Тmах приблизно на 1 год, але не впливав на AUC порівняно з прийомом натще. Ці зміни не є клінічно значущими, тому дапагліфлозин можна приймати незалежно від їди. Метформін. Після прийому внутрішньо метформіну пролонгованої дії Сmах досягається через 4-8 год (медіана 7 год). Ступінь абсорбції метформіну із таблеток пролонгованої дії збільшується приблизно на 50% (оцінювалося за зміною AUC) при прийомі під час їди. Прийом їжі не впливав на Тах і Стах. Розподіл Дапагліфлозин. Зв'язування дапагліфлозину з білками становить приблизно 91%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки цей показник не змінювався. Метформін. Не проводилися дослідження розподілу метформіну пролонгованої дії, проте здається, що Vd метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток метформіну звичайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метформін проникає у еритроцити. Метаболізм Дапагліфлозин. Метаболізм дапагліфлозину, головним чином, відбувається під дією ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази 1А9 (UGT1A9); ізоферменти цитохрому CYP залучені до метаболізму у людини меншою мірою. Дапагліфлозин метаболізується з утворенням головним чином неактивного метаболіту дапагліфлозин-3-О-глюкуроніду. Після прийому внутрішньо 50 мг 14С-дапагліфлозину 61% прийнятої дози метаболізується у дапагліфлозин-3-О-глюкуронід. Метформін. Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людини не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Дослідження щодо вивчення метаболізму метформіну в таблетках пролонгованої дії не проводилися. Виведення Дапагліфлозин. Дапагліфлозин та його метаболіти виводяться переважно нирками, і лише менше 2% виводиться у незміненому вигляді. Після прийому 50 мг 14С-дапагліфлозину було виявлено 96% радіоактивності – 75% у сечі та 21% – у калі. Приблизно 15% радіоактивності, виявленої у калі, припадало на незмінений дапагліфлозин. T1/2 із плазми після одноразового прийому дапагліфлозину в дозі 10 мг становить приблизно 12.9 год. Метформін. Нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вище КК, що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після прийому внутрішньо приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому T1/2 із плазми дорівнює приблизно 6.2 год. У крові T1/2 становить приблизно 17.6 годин, отже, еритроцитарна маса може бути частиною розподілу. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок Дапагліфлозин. У рівноважному стані (прийом дапагліфлозину 1 раз на добу 20 мг протягом 7 днів) у пацієнтів з ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня (визначеного за розрахунковою СКФ (рСКФ)) геометрична середня системної експозиції була на 45 %, у 2.04 та 3.03 рази вище, ніж у пацієнтів із ЦД 2 та нормальною функцією нирок відповідно. Підвищення системної експозиції дапагліфлозину у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок не супроводжувалося відповідним збільшенням кількості глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Добова екскреція глюкози нирками у рівноважному стані у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня була, відповідно, на 42%, 80% та 90% нижчою, порівняно з пацієнтами з ЦД 2 та нормальною функцією нирок. Невідомо, чи впливає гемодіаліз на експозицію дапагліфлозину. Метформін. У пацієнтів з порушенням функції нирок (за результатами вимірювань КК) T1/2 метформіну з плазми та крові подовжується, і нирковий кліренс знижується. Порушення функції печінки Дапагліфлозин. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А та В по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину після одноразового прийому в дозі 10 мг були, відповідно, на 12% та 36% вище порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Ці відмінності не є клінічно значущими. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину були на 40% та 67% вищими, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Метформін. Фармакокінетичні дослідження метформіну у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. Літній вік Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу вік не надає клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину. тому корекція дози в залежності від віку пацієнта не потрібна. Метформін. Обмежені дані контрольованих досліджень фармакокінетики метформіну у здорових добровольців похилого віку дозволяють припустити, що загальний плазмовий кліренс метформіну знижується, T1/2 збільшується, а Сmах підвищується порівняно зі значеннями цих параметрів у здорових добровольців молодого віку. За цими даними, зміна параметрів фармакокінетики метформіну зі збільшенням віку, здебільшого, обумовлено зміною функції нирок. Діти Не проводилися дослідження фармакокінетики препарату Сігдуо Лонг у дітей. Підлога Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, підлога не впливає на клінічно значущий вплив на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від статі пацієнта не рекомендується. Метформін. Фармакокінетичні параметри метформіну у здорових добровольців та пацієнтів із ЦД 2 суттєво не відрізнялися залежно від статі. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у чоловіків та жінок був порівнянний. Расова та етнічна приналежність Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, клінічно значущих відмінностей системної експозиції у представників європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявлено; корекція дози з урахуванням расової власності не потрібна. Метформін. Не проводилося дослідження параметрів фармакокінетики метформіну залежно від расової належності пацієнта. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у представників європеоїдної, негроїдної рас та пацієнтів іспанського походження був порівнянний. Маса тіла Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу маса тіла не має клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від маси тіла пацієнта не потрібна.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Сигдуо Лонг* об'єднує два гіпоглікемічні препарати з доповнюючими механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2): дапагліфлозин, селективний оборотний інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2) Дапагліфлозин SGLT2 експресується у проксимальних ниркових канальцях і є основним переносником, який бере участь у процесі реабсорбції глюкози. Інгібуючи SGLT2, дапагліфлозин зменшує реабсорбцію глюкози та знижує нирковий поріг для глюкози, що призводить до підвищення її виведення нирками. Метформін Метформін покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД 2, знижуючи концентрацію глюкози плазми натще і постпрандіальну концентрацію глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. Метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД 2 або здорових людей (крім особливих ситуацій) та гіперінсулінемії. Під час терапії метформіном секреція інсуліну не змінюється, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Фармакодинаміка Дапагліфлозин Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з ЦД 2 спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 5 мг на добу або 10 мг на добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД 2 на добу нирками виводилося приблизно 70 г глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 20 мг на добу виведення глюкози практично досягало максимуму. Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до збільшення обсягу сечі. Клінічна ефективність Стартова комбінована терапія з метформіном пролонгованої дії Безпека та ефективність стартової комбінованої терапії дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії вивчалися у 2 контрольованих дослідженнях тривалістю 24 тижні у пацієнтів з ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії, які раніше не отримували гіпоглікемічної терапії. Застосування дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії (добова доза 2 г) забезпечувало значне зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та концентрації глюкози у плазмі крові натще (ГПН) у порівнянні з монотерапією метформіном або дапагліфлозином. Також комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії забезпечила значне зниження маси тіла порівняно з монотерапією метформіном пролонгованої дії. Додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 24 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Додавання дапагліфлозину в дозі 10 мг до терапії метформіном призводило до значного зниження концентрації HbA1c та концентрації ГНН, а також зменшення маси тіла порівняно з плацебо на 24 тижні лікування. Також зазначено статистично значуще (р Додавання дапагліфлозину або гліпізиду до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення порівняно з гліпізидом вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 52 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Дапагліфлозин не менш ефективний, ніж гліпізид, знижував середнє значення концентрації HbA1c до 52 тижня лікування. У групі дапагліфлозину було відзначено значне зниження середнього значення маси тіла до 52-го тижня лікування, тоді як у групі гліпізиду спостерігалося збільшення цього показника. У групі дапагліфлозину в порівнянні з групою гліпізиду було досягнуто статистично значущого (рПоказання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу на додачу до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів, для яких доцільною є комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; порушення функції нирок від середнього до тяжкого ступеня тяжкості (РСКФ порушення функції печінки; гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), гарячка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхолегеневі захворювання); гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми (у разі діабетичного кетоацидозу слід застосовувати препарати інсуліну); лінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); пацієнти, які приймають "петлеві" діуретики або зі зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання); літні пацієнти віком 75 років та старші (для початку терапії дапагліфлозином); дотримання гіпокалорійної дієти ( спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна непереносимість; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: інфекції сечовивідних шляхів; ризик зниження ОЦК; літні пацієнти; підвищене значення гематокриту; пацієнти старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Сигдуо Лонг, а також його діючих речовин, дапагліфлозину та метформіну, в період вагітності не вивчено, тому препарат протипоказаний під час вагітності. У разі діагностування вагітності терапія препаратом Сігдуо Лонг® повинна бути припинена. Невідомо, чи проникає дапагліфлозин, метформін та/або їх метаболіти у грудне молоко людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Препарат Сигдуо Лонг протипоказаний у період грудного вигодовування.Побічна діяДапагліфлозія та метформін Оцінка безпеки проводилася на підставі об'єднаних даних 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, у яких дапагліфлозії застосовувався у комбінації з метформіном (у даній комбінації та на додаток до іншої гіпоглікемічної терапії). У цих дослідженнях 983 пацієнти отримували дапагліфлозії в дозі 10 мг 1 раз на добу і метформін, і 1185 пацієнтів отримували плацебо та метформін. Загальна частота небажаних явищ у групі дапагліфлозину в дозі 10 мг та метформіну склала 60.3% порівняно з 58.2% у групі плацебо та метформіну. У 4% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну терапія була відмінена через небажані реакції порівняно з 3.3% у групі плацебо та метформіну. Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни терапії та відміченими, як мінімум, у 3 пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну, були порушення функції нирок (0.7%), підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові (0.2%), зменшення КК (0 ,2%) та інфекції сечовивідних шляхів (0.2%). Небажані реакції за даними 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, незалежно від оцінки дослідником причинно-наслідкового зв'язку, які були відзначені, як мінімум, у 2% пацієнтів, які приймали дапагліфлозію та метформін, і, як мінімум, на 1% частіше порівняно з пацієнтами, які отримували метформін та плацебо. Метформін У плацебо-контрольованих дослідженнях метформіну пролонгованої дії як монотерапія діарея і нудота/блювота відзначалися більш ніж у 5% пацієнтів і частіше, ніж у групі плацебо (діарея у 9.6% і 2.6% пацієнтів, нудота/блювота у 6.5% і 1). відповідно). У 0.6% пацієнтів, які отримували метформін пролонгованої дії, діарея призвела до припинення терапії. Об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг Дапагліфлозин. У 4 дослідженнях дапагліфлозин застосовувався як монотерапія, а в 8 дослідженнях - як доповнення до базової цукрознижувальної терапії або в комбінації з метформіном. У цих дослідженнях 2338 пацієнтів отримували дапагліфлозин в середньому протягом 21 тижня. 1393 пацієнти отримували плацебо, 1145 пацієнтів - дапагліфлозин 5 мг, 1193 пацієнти - дапагліфлозин 10 мг 1 раз на добу. Об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10мг Оцінка безпеки і переносимості дапагліфлозину 10 мг проводилася на підставі об'єднаних даних 13 плацебо-контрольованих досліджень: у 3 дослідженнях дапагліфлозин вивчався в режимі монотерапії, в 9 дослідженнях - як додаткова терапія до проведеної цукрознижувальної терапії, і в 1 дослідженні у стартовій комбінації. У цих дослідженнях 2360 пацієнтів отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг у середньому протягом 22 тижнів. Опис окремих небажаних реакцій Зниження ОЦК апагліфлозин викликає осмотичний діурез, який може призводити до зниження ОЦК. Небажані реакції, пов'язані зі зниженням ОЦК (включаючи повідомлення про зневоднення, гіповолемію, ортостатичну гіпотензію та артеріальну гіпотензію). На фоні застосування дапагліфлозину відзначалося підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та зниження рСКФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок або порушенням функції нирок легкого ступеня при включенні до дослідження концентрація креатиніну та рСКФ поверталися до вихідного значення на 24 тижні. Небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок, включаючи ниркову недостатність та підвищення концентрації креатиніну в сироватці, частіше відзначалися у пацієнтів, які приймали дапагліфлозин. Ці небажані реакції найчастіше відзначалися у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Стійке зниження рСКФ спостерігалося у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>СКФ30 мл/хв/1.73 м2). У дослідженні за участю пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>рСКФ≥30 мл/хв/1.73 м2) тривалістю до 104 тижнів у 13 пацієнтів були відмічені переломи кісток (5 випадків у групі дапагліфлозину 5 мг; 8 випадків у групі дапагліно 10 мг; у групі плацебо переломів не зареєстровано). В 11 з 13 випадків переломи відбулися в перші 52 тижні лікування, в 8 з 13 випадків - у пацієнтів з вихідним значенням РСКФ від 30 до 45 мл/хв/1,73 м2. Закономірності щодо локалізації переломів не було відзначено. Гіпоглікемія У плацебо-контрольованих дослідженнях додавання дапагліфлозину до терапії метформіном тривалістю 24 тижні важких епізодів гіпоглікемії не було відзначено; легкі епізоди гіпоглікемії відмічені у 1,5% пацієнтів у групі дапагліфлозину 5 мг, 0.7% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг, у групі плацебо епізодів гіпоглікемії не було. У дослідженні додавання дапагліфлозину до терапії метформіном порівняно з гліпізидом тривалістю 52 тижні в групі дапагліфлозину не було відмічено важких епізодів гіпоглікемії, у групі гліпізиду такі епізоди були відмічені у 0.7% пацієнтів: легкі епізоди гіпоглікемії. у 36% пацієнтів у групі гліпізиду. Грибкові генітальні інфекції Грибкові генітальні інфекції найчастіше відзначалися у групі дапагліфлозину. Грибкові генітальні інфекції були відзначені у 0.9%, 5.7% та 4.8% пацієнтів, які приймали плацебо, дапагліфлозин 5 мг та дапагліфлозин 10 мг відповідно (об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг). У 0.2% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг через генітальну інфекцію препарат було відмінено (у групі плацебо випадків відміни терапії через аналогічну небажану реакцію не було). Грибкові генітальні інфекції частіше відзначалися у жінок, а також у пацієнтів, у яких до початку прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції (10.0%, 23.1% та 25.0% порівняно з 0.8%, 5.9% та 5.0% у групах плацебо, дапагліфлозину). , дапагліфлозин 10 мг відповідно). Найбільш частими у жінок були вульвовагінальні грибкові інфекції,а у чоловіків – баланіт. Реакції гіперчутливості На тлі прийому дапагліфлозину повідомлялося про реакції гіперчутливості (таких як ангіоневротичний набряк, кропив'янка, гіперчутливість). У рамках програми клінічних досліджень серйозні анафілактичні реакції, важкі шкірні реакції та ангіоневротичний набряк відзначені у 0.3% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 0.2% пацієнтів у групі порівняння. При виникненні реакцій гіперчутливості слід відмінити дапагліфлозин, проводити лікування відповідно до прийнятої практики та спостереження за пацієнтом до повного вирішення симптомів. Результати лабораторних досліджень Збільшення гематокриту Дапагліфлозин. Збільшення гематокриту у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, відзначалося з 1 по 16 тижнів лікування (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Максимальне збільшення гематокриту порівняно з вихідними значеннями спостерігалося на 16 тижні. На 24 тижні середня зміна гематокриту порівняно з вихідним значенням становила -0.33% у групі плацебо та 2.3% у групі дапагліфлозину 10 мг. До 24 тижня підвищене значення гематокриту >55% було зареєстровано у 0.4% пацієнтів у групі плацебо та 1.3% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг. Підвищення концентрації неорганічного фосфору у сироватці крові. Дапагліфлозин. Підвищення концентрації неорганічного фосфору в сироватці крові в порівнянні з вихідною відзначалося на 24 тижні у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг, у порівнянні з групою плацебо (середнє підвищення склало 0.13 мг/дл і -0.04 мг/дл, відповідно) (об'єднані дані 13 плац -Контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Гіперфосфатемія (концентрація неорганічного фосфору в сироватці ≥5.6 мг/дл для пацієнтів 17-65 років та ≥5.1 мг/дл для пацієнтів віком ≥66 років) також частіше відзначалася у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з групою плацебо на 2 % та 0.9% пацієнтів відповідно). Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ. Дапагліфлозин. Зміна концентрації ліпідів у сироватці крові відмічена у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин порівняно з групою плацебо (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Середнє відсоткове збільшення концентрації загального холестерину в сироватці крові на 24 тижні склало 2.5% і 0.0% у групі дапагліфозину 10 мг та плацебо, відповідно, а холестерину ЛПНГ 2.9% у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з -1. Концентрація вітаміну В12. Метформін. На тлі прийому метформіну може знизитися концентрація вітаміну В12 у сироватці. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. Досвід постреєстраційного застосування Дапагліфлозин При постреєстраційному застосуванні були відзначені такі небажані реакції: неуточнена частота - висип. Достовірно оцінити причинно-наслідковий зв'язок і частоту небажаних реакцій неможливо, оскільки дані були отримані у вигляді спонтанних повідомлень, а розмір популяції пацієнтів точно не був визначений.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні дослідження взаємодії препарату Сигдуо Лонг® не проводилися, проте такі дослідження були проведені для дапагліфлозину та метформіну, що входять до складу препарату Сигдуо Лонг®. Дапагліфлозин У ході досліджень in vitro дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід не інгібували ізоферменти системи цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4 і не індукували ізоферменти CYP3 Дапагліфлозин є слабким субстратом глікопротеїну Р (P-gp), а дапагліфлозин-3-О-глюкуронід - субстратом активного транспортера ОАТ3. Дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід значуще не пригнічують активні транспортери P-gp, ОСТ2, ОАТ1 і ОАТ3. Загалом не очікується впливу дапагліфлозину на фармакокінетику препаратів, які є субстратами P-gp, ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3, при їх одночасному застосуванні. Вплив інших лікарських засобів на дапагліфлозин Дослідження взаємодії, в основному, з прийомом одноразової дози препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапагліфлозину. Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22% без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітору UGT1A9) відмічено збільшення на 51% системної експозиції дапагліфлозину без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Вплив дапагліфлозину на інші лікарські препарати У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців, що в основному одноразово приймали дозу препарату, дапагліфлозин не впливав на фармакокінетичні параметри метформіну, піоглітазону, ситагліптину, глімепіриду, гідрохлортіазиду, буметаніду, валсартану, симвастатину, ді. Застосування одноразової дози дапагліфлозину 20 мг та симвастатину призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим. Метформін Вплив інших лікарських засобів на метформін Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що глібенкламід, фуросемід, ніфедипін, пропранолол, ібупрофен не впливають на фармакокінетику метформіну. Інгібітори карбоангідрази: топірамат та інші інгібітори карбоангідрази (такі як зонісамід, ацетазоламід або диклофенамід) часто спричиняють зниження концентрації бікарбонатів у сироватці крові та неаніонний інтервал, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. Спільне застосування цих препаратів із Сигдуо Лонг® може підвищувати ризик лактоацидозу. Такі пацієнти потребують більш частого контролю. Препарати, що уповільнюють виведення метформіну: супутнє застосування препаратів, що впливають на транспортні системи ниркових канальців, що беруть участь у виведенні метформіну нирками (інгібітори ОСТ2 та МАТЕ, такі як ранолазин, вандетаніб, долутегравір та циметидин), може збільшувати системну. Необхідно оцінити очікувану користь та можливий ризик спільного застосування цих препаратів. Вплив метформіну на інші лікарські препарати Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що метформін не впливає на фармакокінетику глибенкламіду, фуросеміду, ніфедипіну, пропранололу, ібупрофену та циметидину. Лікарські препарати, здатні викликати гіперглікемію Прийом деяких лікарських препаратів, таких як діуретики (в т.ч. тіазидні), кортикостероїди, фенотіазини, гормони щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блокатори кальцієвих каналів і зони глікемічного контролю. При сумісному застосуванні даних препаратів із препаратом Сігдуо Лонг® необхідний ретельний контроль глікемії, а при їх скасуванні – спостереження за пацієнтом через можливість розвитку гіпоглікемії. У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців при одноразовому прийомі препаратів не відзначалося взаємодії метформіну та пропранололу, метформіну та ібупрофену. Застосування препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію Метформін. Гіпоглікемія не розвивається у пацієнтів, які приймають тільки метформін у звичайному режимі, але може розвинутись при гіпокалорійній дієті, або якщо активне фізичне навантаження не компенсується калорійністю раціону, або при сумісному застосуванні з іншими гіпоглікемічними препаратами (такими як похідні сульфонілсечовини та інсулін). Літні, ослаблені або погано харчовані пацієнти та пацієнти з недостатністю функції надниркових залоз або гіпофізу або алкогольною інтоксикацією найбільш чутливі до гіпоглікемічних ефектів. У людей похилого віку та пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, діагностика гіпоглікемії може бути ускладнена. Оцінка тесту на 1,5-ангідроглюцитол Дапагліфлозин. У пацієнтів, які отримують інгібітори SGLT2, не рекомендується використовувати тест визначення 1,5-ангідроглюцитолу для контролю глікемії. Слід використати альтернативні методи контролю. Оцінки результатів аналізу сечі Дапагліфлозин. Інгібітори SGLT2 збільшують виведення глюкози нирками. Тому результати визначення глюкози в сечі у пацієнтів, які приймають препарат Сигдуо Лонг, будуть позитивними. Слід використати альтернативні методи контролю. Алкоголь Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу під час сніданку. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально, враховуючи ефективність та переносимість терапії, що проводиться. При необхідності дозу підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів метформіну з боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза дапагліфлозину становить 10 мг, метформіну пролонгованої дії – 2 г. Якщо препарат Сігдуо Лонг® був призначений пацієнтові, який приймає метформін пролонгованої дії у вечірній час, слід пропустити прийом останньої вечірньої дози метформіну пролонгованої дії напередодні прийому першої дози Сігдуо Лонг®. Пацієнтам зі зниженим ОЦК потрібна корекція цього стану до початку терапії препаратом Сігдуо Лонг. Неактивні інгредієнти препарату Сигдуо Лонг можуть виводитися через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки застосування метформіну може призводити до лактоацидозу. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок. До початку терапії препаратом Сігдуо Лонг і періодично на тлі терапії слід оцінювати функцію нирок. Препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок від середнього до тяжкого ступеня (РСКФ При порушенні функції нирок легкого ступеня (рСКФ 60 мл/хв/1.73 м2) немає необхідності коригувати дозу препарату. Діти. Безпека та ефективність дапагліфлозину у пацієнтів віком до 18 років не вивчалися. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати дозу препарату. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів можливі порушення функції нирок та ризик зниження ОЦК. Рекомендується частіший контроль стану функції нирок у пацієнтів похилого віку. Оскільки клінічний досвід застосування дапагліфлозину у пацієнтів 75 років і старший обмежений, протипоказано розпочинати терапію дапагліфлозином у цій віковій групі.ПередозуванняДапагліфлозин У рамках програми клінічних досліджень дапагліфлозину випадків передозування не було відзначено. У разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан пацієнта. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося. Метформін Зареєстровано випадки передозування метформіну, у т.ч. при прийомі більше 50 г. Приблизно в 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із прийомом метформіну не встановлено. Приблизно у 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв. Тому при передбачуваному передозуванні препарату, що містить метформін, доцільний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛактоацидоз При післяреєстраційному застосуванні метформіну були відмічені випадки лактоацидозу, у т.ч. з летальним кінцем. У цих випадках лактоацидоз мав прихований початок та супроводжувався неспецифічними симптомами, такими як нездужання, міалгія, біль у животі, дихальна недостатність та підвищена сонливість. При тяжкому ацидозі відзначалися гіпотермія, артеріальна гіпотензія та резистентні брадіаритмії. При лактоацидозі, пов'язаному з прийомом метформіну, було відзначено підвищену концентрацію лактату в крові (більше 5 ммоль/л), ацидоз з аніонним інтервалом (без наявності кетонурії та кетонемії) та збільшення співвідношення лактат/піруват; концентрація метформіну в плазмі зазвичай перевищувала 5 мкг/мл. Метформін зменшує утилізацію лактату в печінці, концентрація лактату в крові при цьому збільшується, що сприяє розвитку лактоацидозу,особливо у пацієнтів із факторами ризику. При підозрі на лактоацидоз у пацієнта, який приймає метформін, слід негайно розпочати проведення загальних підтримуючих заходів в умовах стаціонару та негайно припинити прийом препарату Сигдуо Лонг. При ймовірному або підтвердженому лактоацидозі на фоні прийому Сигдуо Лонг® рекомендується негайно розпочати гемодіаліз для корекції ацидозу та виведення кумульованого метформіну (метформін виводиться при гемодіалізі, кліренс становить до 170 мл/хв) за умов гарної гемо. Гемодіаліз часто приводив до вирішення симптоматики та одужання. Слід інформувати пацієнтів та членів їхніх сімей про симптоми лактоацидозу, а також про необхідність припинити терапію препаратом Сигдуо Лонг і звернутися до лікаря при появі цих симптомів. Далі за текстом наведено рекомендації щодо зниження ризику та корекції лактоацидозу у разі наявності відомих факторів ризику. Порушення функції нирок. Лактоацидоз, пов'язаний із прийомом метформіну при постреєстраційному застосуванні, найчастіше виникав у пацієнтів із значним порушенням функції нирок. Метформін, в основному, виводиться нирками, тому зі збільшенням тяжкості порушення функції нирок підвищується ризик кумуляції метформіну та розвитку лактоацидозу. Рекомендації щодо оцінки функції нирок: до початку терапії препаратом Сигдуо Лонг слід визначити рСКФ; препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з РСКФ у всіх пацієнтів, які приймають препарат Сігдуо Лонг®, слід оцінювати РСКФ щонайменше щорічно. У пацієнтів із групи ризику порушення функції нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку) функцію нирок необхідно контролювати частіше. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Спільне застосування препарату Сігдуо Лонг з препаратами, які можуть впливати на функцію нирок, може призвести до значних гемодинамічних змін, викликати зміни кислотно-лужного балансу або сприяти кумуляції метформіну (наприклад, катіонні препарати). Тому слід частіше контролювати стан таких пацієнтів. Пацієнти у віці 65 років та старші. Ризик лактоацидозу, пов'язаного з прийомом метформіну, збільшується з віком, оскільки ризик порушення функції печінки, нирок або серцевої недостатності у пацієнтів похилого віку вищий у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. У пацієнтів похилого віку функцію нирок необхідно контролювати частіше. Радіологічні дослідження із запровадженням контрастних речовин. При проведенні радіологічних досліджень із внутрішньосудинним введенням йодовмісних контрастних речовин були виявлені випадки гострого порушення функції нирок та розвитку лактоацидозу у пацієнтів, які отримують метформін. Необхідно за 48 годин до виконання такої процедури призупинити терапію препаратом Сігдуо Лонг®, визначити рСКФ через 48 годин після процедури та відновити прийом препарату лише після підтвердження стабільної функції нирок. Хірургічні втручання та інші процедури. Обмеження їжі та рідини під час хірургічних або інших процедур може підвищити ризик зниження ОЦК, артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Слід зупинити прийом препарату Сігдуо Лонг® при обмеженні прийому їжі та рідини. Гіпоксія. Декілька випадків лактоацидозу, пов'язаного з постреєстраційним застосуванням метформіну, розвинулося на тлі гострої серцевої недостатності (особливо у поєднанні з гіпоперфузією та гіпоксемією). Судинний колапс (шок), гострий інфаркт міокарда, сепсис та інші стани, що характеризуються гіпоксемією, пов'язані з лактоацидозом і можуть викликати преренальну азотемію. При виникненні таких станів слід припинити прийом препарату Сігдуо Лонг. Надмірне вживання алкоголю. Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату та може сприяти розвитку лактоацидозу. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг. Порушення функції печінки. Застосування метформіну пацієнтами з порушенням функції печінки в деяких випадках призводило до лактоацидозу, ймовірно, через порушення утилізації лактату в печінці та підвищення його концентрації у крові. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Артеріальна гіпотензія Дапагліфлозин сприяє зниженню ОЦК. Після початку терапії дапагліфлозином може виникати гіпотензія з клінічними проявами, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (РСКФ Кетоацидоз При появі у пацієнта, який отримує препарат Сигдуо Лонг®, ознак та симптомів тяжкого метаболічного ацидозу, необхідно виключити кетоацидоз, незалежно від концентрації глюкози в крові, оскільки при кетоацидозі на фоні прийому препарату Сігдуо Лонг® концентрація глюкози в крові може бути меншою за 13.9 ммоль/л . При підозрі на кетоацидоз слід припинити прийом препарату Сигдуо Лонг, провести необхідне обстеження та призначити відповідне лікування. При лікуванні кетоацидозу застосовуються препарати інсуліну, внутрішньовенне введення розчинів, у т.ч. глюкози. У багатьох випадках при постреєстраційному застосуванні, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, кетоацидоз не був своєчасно діагностований, і лікування розпочато із запізненням, оскільки концентрація глюкози в крові була нижчою за типову для кетоацидозу (часто нижче 13.9 ммоль/л). Перші ознаки та симптоми кетоацидозу відповідали дегідратації та тяжкому метаболічному ацидозу – нудота, блювання, біль у животі, загальне погане самопочуття та задишка. У багатьох, але не у всіх випадках, були виявлені сприятливі фактори - зниження дози інсуліну, гостре захворювання з лихоманкою, зниження калорійності раціону через захворювання або хірургічного втручання, недостатня секреція інсуліну через захворювання підшлункової залози.панкреатит в анамнезі або хірургічне втручання на підшлункову залозу) або зловживання алкоголем. Перед початком застосування препарату Сигдуо Лонг необхідно оцінити фактори ризику кетоацидозу, в т.ч. недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою, викликане різними причинами, зниження калорійності раціону та зловживання алкоголем. При спостереженні за пацієнтами, які приймають препарат Сигдуо Лонг®, слід пам'ятати про можливість розвитку кетоацидозу та необхідність тимчасового припинення терапії при клінічних ситуаціях, що призводять до розвитку кетоацидозу (таких як тривале голодування через гостре захворювання або хірургічне втручання). Порушення функції нирок та гостра ниркова недостатність Дапагліфлозин сприяє зменшенню ОЦК і може спричинити порушення функції нирок. При постреєстраційному застосуванні дапагліфлозину були відмічені випадки гострої ниркової недостатності (у т.ч. у пацієнтів віком до 65 років), які в деяких випадках потребували госпіталізації та діалізу. До призначення препарату Сигдуо Лонг слід оцінити можливі фактори ризику гострої ниркової недостатності, такі як гіповолемія, хронічна ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність та прийом супутніх препаратів (діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗП). При обмеженні прийому їжі та рідини (наприклад, при гострому захворюванні або голодуванні), втраті рідини (наприклад, при захворюванні ШКТ або дії високих температур) слід передбачити тимчасове припинення терапії препаратом Сигдуо Лонг і спостереження за пацієнтом для виявлення можливих симптомів гострої ниркової недостатності. При розвитку гострої ниркової недостатності слід негайно відмінити препарат Сигдуо Лонг і розпочати відповідне лікування. На тлі прийому дапагліфлозину були відзначені випадки підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та зниження РСКФ. особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок. Після початку терапії препаратом Сігдуо Лонг можуть виникнути небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок. Функцію нирок слід оцінити до початку прийому Сигдуо Лонг і періодично - на фоні терапії. Препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з РСКФ Уросепсис та пієлонефрит При постреєстраційне застосування інгібіторів SGLT2, в т.ч. дапагліфлозину, були відзначені випадки тяжких інфекцій сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит та уросепсис, які вимагали госпіталізації. Терапія інгібіторами SGLT2 збільшує ризик інфекцій сечовивідних шляхів. Слід спостерігати за пацієнтами для виявлення можливих симптомів інфекції сечовивідних шляхів та, при необхідності, негайно розпочинати лікування. Концентрація вітаміну В12 У контрольованих клінічних дослідженнях метформіну тривалістю 29 тижнів приблизно у 7% пацієнтів спостерігалося зниження сироватці крові раніше нормальної концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень без клінічних проявів. Однак таке зниження дуже рідко супроводжується розвитком анемії, і концентрація швидко відновлюється після відміни метформіну або додаткового прийому вітаміну В12. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. У деяких пацієнтів (наприклад, у разі недостатнього надходження з їжею або порушення всмоктування вітаміну В12 та кальцію) існує схильність до зниження концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень. У таких пацієнтів може бути доцільним визначення концентрації вітаміну В12 у сироватці крові кожні 2-3 роки терапії. Грибкові генітальні інфекції У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин. може підвищуватись ризик грибкових генітальних інфекцій. Ризик генітальних інфекцій вищий у пацієнтів, у яких на початок прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції. Слід контролювати стан пацієнтів для виявлення можливих симптомів та проводити відповідне лікування у разі такої інфекції. Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин, може збільшуватися концентрація ХС ЛПНЩ у сироватці. На фоні терапії препаратом Сигдуо Лонг слід контролювати концентрацію ХС ЛПНЩ і, при необхідності, призначати лікування відповідно до прийнятої практики. Рак сечового міхура У 22 клінічних дослідженнях рак сечового міхура був діагностований у 10 із 6045 пацієнтів (0.17%) із групи дапагліфлозину та у 1 із 3512 пацієнтів (0.03%) із групи плацебо/препарату порівняння. Після виключення з аналізу пацієнтів, які приймали препарат менше 1 року на момент діагностики раку сечового міхура, у групі дапагліфлозину було 4 випадки раку сечового міхура, а у групі плацебо/препарату порівняння випадків раку не було. На момент початку дослідження групи були збалансовані щодо факторів ризику раку сечового міхура та гематурії (потенційний індикатор недіагностованої пухлини). Невелика кількість випадків не дозволяє зробити висновок про причинно-наслідковий зв'язок з прийомом дапагліфлозину. Тим не менш, препарат Сигдуо Лонг не слід призначати пацієнтам з раком сечового міхура. Немає даних, що дозволяють оцінити можливий вплив дапагліфлозину на пухлину сечового міхура. У пацієнтів з раком сечового міхура в анамнезі перед призначенням препарату Сигдуо Лонг слід оцінити користь від контролю глікемії та можливий неуточнений ризик рецидиву раку сечового міхура. Макроваскулярні ускладнення Дослідження, які переконливо показують зниження ризику макроваскулярних ускладнень при застосуванні препарату Сигдуо Лонг®, не проводилися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Сігдуо Лонг® на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: діючі речовини: будесонід мікронізований 160 мкг, формотеролу фумарату дигідрат мікронізований 4,5 мкг; Допоміжні речовини: повідон К25 0,75 мкг, макрогол 1000 223,8 мкг, апафлуран 227 до 74,6 мкг. Для контролю якості лікарського засобу термін «доза» відповідає одному вивільненню лікарського засобу. Терапевтична доза становить 2 вивільнення лікарського засобу. Аерозол для інгаляцій дозований 160 мкг + 4,5 мкг/доза. По 8 мл (120 доз) інгалятор. По 1 інгалятору пакет з ламінованої алюмінієвої фольги, що містить десикант. По 1 пакету з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиІнгалятор: Балон, розташований усередині розпилювального пристрою червоного кольору з білим мундштуком та сірим лічильником доз. До розпилювача за допомогою фіксатора прикріплений сірий захисний ковпачок. Первинна упаковка: Вміст знаходиться в металевому балоні, оснащеному пластиковим клапаном, що дозує. На зовнішній та внутрішній поверхнях балона та клапана відсутня корозія та виражені дефекти. Вміст балона: Твердий залишок білого кольору, вільний від видимих ​​включень, що утворюється після випаровування палива.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (β2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий).ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу при їх інгаляційному застосуванні у вигляді окремих препаратів та при застосуванні препарату Симбікорт® Рапіхалер були порівнянними. Ознак фармакокінетичної взаємодії між будесонідом та формотеролом не відзначалося. Абсорбція Для будесоніду при застосуванні у складі комбінованого препарату площа під кривою «концентрація – час» (AUC) була дещо більшою, абсорбція відбувалася швидше і максимальна концентрація у плазмі була вищою. Для формотеролу при застосуванні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація у плазмі була дещо нижчою. Будесонід При застосуванні будесоніду у формі аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер) у легені потрапляє приблизно 25-30% відміреної дози. Після інгаляції однієї дози будесоніду 800 мкг максимальна концентрація у плазмі досягає 4 нмоль/л протягом 30 хвилин. Системна біодоступність будесоніду, доставленого аерозолем для інгаляцій дозованого (Рапіхалер), становить приблизно 38% відміреної дози. Параметри фармакокінетики будесоніду дозозалежні при його застосуванні у клінічно значущих дозах. Формотерол Доставлений у вигляді інгаляції формотерол швидко абсорбується, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин після інгаляції. Приблизно 21-37% відміреної дози досягає легень при застосуванні аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер). Системна біодоступність після інгаляції становить приблизно 46% відміреної дози. Розподіл Будесонід Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 90%. Формотерол Об'єм розподілу формотеролу становить приблизно 4 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 50%. Метаболізм Ознак взаємодії лише на рівні метаболізму чи реакцій заміщення між будесонідом і формотеролом не зазначено. Будесонід Будесонід піддається суттєвій біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідрокси-будесоніду та 16α-гідрокси-преднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Метаболізм будесоніду відбувається головним чином за участю ізоферменту цитохрому Р450 CYP3A4. Формотерол Метаболізм формотеролу відбувається шляхом прямої глюкуронізації та утворення О-деметилованих метаболітів. Метаболіти, переважно, є неактивними кон'югатами. Виведення Будесонід Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у кон'югованій формі. У сечі відзначають незначну кількість постійного будесоніду. У дорослих здорових добровольців будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Період напіввиведення становить, у середньому 4 години, після внутрішньовенного введення. Формотерол Формотерол виводиться переважно у метаболізованій формі. 6-10% дози, що доводиться виводиться в незміненому стані через нирки; приблизно 20% дози, введеної внутрішньовенно, виводиться через нирки у незмінному вигляді. Формотерол має високий системний кліренс приблизно 1,4 л/хв. Період напіввиведення становить у середньому 17 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Діти віком від 6 років Фармакокінетичні параметри при призначенні комбінованого препарату будесоніду та формотеролу у дітей не вивчені. Тим не менш, передбачається, що фармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу у дітей не відрізняються від таких у дорослих пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції нирок не вивчена. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчена. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином у вигляді метаболітів, тому виведення речовин у пацієнтів з тяжким цирозом печінки може сповільнюватися.ФармакодинамікаСимбікорт® Рапіхалер містить будесонід та формотерол, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Інгалятор містить суспензію інгаляцій. При натисканні на верхню частину інгалятора вивільняється певна кількість суспензії з високою швидкістю. Якщо пацієнт вдихає одночасно з вивільненням препарату, він потрапляє безпосередньо в дихальні шляхи. Механізм дії Будесонід Будесонід є глюкокортикостероїдом, який має місцеву протизапальну дію. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів при обструктивних захворюваннях легень повністю не вивчений. Специфічна активність будесоніду, що оцінюється за його спорідненістю до глюкокортикостероїдних рецепторів, у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Очевидний ефект будесоніду (зниження концентрації кортизолу до 80% нормального рівня) було встановлено для дози 800 мкг; у деяких пацієнтів відмічено значне зниження концентрації кортизолу. Результати довгострокового дослідження свідчать про те, що діти та підлітки, які отримують будесонід інгаляційно у низькій або середній дозі, досягають нормального зростання у дорослому віці. Тим не менш, необхідно враховувати можливість скороминущого уповільнення зростання приблизно на 1 см під час першого року лікування. Формотерол Формотерол, представлений у вигляді рацемічної суміші, є селективним стимулятором β2-адренорецепторів, що надає розслаблюючу дію на гладку мускулатуру бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дія формотеролу починається швидко (протягом 1-3 хвилин після інгаляції) і продовжується протягом 12 годин після однієї інгаляції. Клінічна ефективність Бронхіальна астма Терапевтична еквівалентність препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® була встановлена ​​під час двох досліджень ефективності та безпеки застосування цих препаратів у середніх та високих дозах у пацієнтів з бронхіальною астмою віком від 6 до 79 років. Ця еквівалентність була підтверджена результатами довгострокового дослідження, які свідчать, що профіль безпеки та переносимість препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® є порівнянними. Результати клінічних досліджень показали, що додавання формотеролу до будесоніду зменшувало вираженість симптомів бронхіальної астми, покращувало функцію легень та знижувало частоту загострень. При призначенні препарату Симбікорт® Рапіхалер як підтримуюча терапія дорослим пацієнтам його ефект щодо функції легень був аналогічним ефекту будесоніду та формотеролу, що застосовуються як окремі препарати у формі порошку для інгаляцій, і переважав ефект будесоніду, що застосовується у вигляді монотерапії, у дорослих та дітей. . При всіх зазначених видах терапії додатково застосовували короткочасний агоніст β2-адренорецепторів. Зниження протиастматичного ефекту з часом не спостерігалося. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) Ефективність та безпека препарату Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів з ХОЗЛ середнього та тяжкого ступеня тяжкості ХОЗЛ (пребронходилатаційний обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) ≤ 50% від належного значення) вивчалися у двох дослідженнях тривалістю 12 та 6 місяців. . В обох дослідженнях вивчали ефективність препарату Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза порівняно з плацебо та формотеролом Турбухалер® 4,5 мкг; у дослідженні 002 також порівнювали ефективність препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза з будесонідом 160 мкг у формі аерозолю для інгаляцій дозованого. Препарати застосовувалися по 2 інгаляції двічі на день. З 1964 та 1704 пацієнтів з ХОЗЛ, переважно, тяжкого ступеня, рандомізованих у цих дослідженнях, 494 та 277 пацієнтів отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза. Середній вік пацієнтів у цих дослідженнях становив 63 роки, на початок лікування значення ОФВ1 становило, загалом, 1,04-1,05 л, чи 34% від належної величини. Дослідження 001 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 12 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,008) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 09 л (р У підгрупі пацієнтів (n = 491) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 121), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. Застосування препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза значно скоротило кількість важких загострень: на 37% (p Дослідження 002 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 6 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,026) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 08 л (р Потужність дослідження 002 була недостатньою для оцінки впливу на частоту важких загострень ХОЗЛ. Значення, отримані у терапевтичних групах, узгоджуються з результатами дослідження 001, хоча відмінності не досягли статистичної значущості. Так, кількість загострень при прийомі препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза скоротилася на 20% порівняно з плацебо та формотеролом. У підгрупі пацієнтів (n = 618) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 101), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. На фоні терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза відзначалося статистично значуще покращення якості життя пацієнтів у порівнянні з плацебо, будесонідом та формотеролом (оцінка за респіраторним опитувальником госпіталю Св. Георгія): плацебо -3,1 = 0,003), будесонід -2,42 одиниці (р = 0,024), формотерол -2,56 одиниць (р = 0,017).Показання до застосуванняБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1РекомендуєтьсяБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будесоніду, формотеролу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Атріовентрикулярна блокада 3 ступеня. Початкова терапія астматичного статусу або гострих нападів бронхіальної астми та ХОЗЛ, що потребують інтенсивної терапії. Дитячий вік віком до 6 років. Дитячий вік до 12 років (дозування 160 мкг + 4,5 мкг/доза). З обережністю: туберкульоз легень (активна або неактивна форма), грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, зниження функції кори надниркових залоз, неконтрольована гіпокаліємія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, тахіаритмія або серцева недостатність тяжкого ступеня), подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічні дослідження з вивчення застосування препарату Симбікорт Рапіхалер або будесоніду в комбінації з формотеролом у період вагітності не проводилися. У доклінічних дослідженнях ембріофетального розвитку при інгаляційному введенні препарату Симбікорт Рапіхалер щурам не було виявлено додаткових ефектів, зумовлених комбінованим застосуванням діючих речовин, або ефектів, зумовлених допоміжними речовинами. У доклінічних дослідженнях виявили небажаний вплив будесоніду на розвиток плода. З іншого боку, клінічні спостереження жінок у період вагітності не виявили підвищеного ризику вад розвитку при застосуванні будесоніду. Дослідження репродуктивної функції, що проводяться на тваринах, виявили небажаний вплив на плід за дуже високих системних експозицій формотеролу. Адекватних клінічних даних щодо застосування формотеролу вагітні жінки не мають. Відповідно, застосування препарату Симбікорт Рапіхалер при вагітності можливе, тільки якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Зокрема, під час першого триместру та незадовго до пологів Симбікорт® Рапіхалер можна використовувати лише за наявності серйозних підстав для призначення. За численними доступними науковими даними, ризик небажаної дії на плід при випадковому прийомі мінімальний. Період грудного вигодовування У дослідженні клінічної фармакології було показано, що будесонід при інгаляційному введенні проникає у материнське молоко. Однак у крові дитини, яка отримує грудне вигодовування, будесонід не був виявлений. На основі фармакокінетичних параметрів можна вважати, що концентрація у плазмі крові дитини досягає менше 0,17% від концентрації у плазмі крові матері. Таким чином, не очікується вплив будесоніду на дитину, мати якої приймає препарат Симбікорт® Рапіхалер у терапевтичних дозах. Невідомо, чи формотерол проникає в материнське молоко. У самок щурів у молоці виявляли формотерол у невеликій кількості. Застосовувати препарат Симбікорт Рапіхалер у період грудного вигодовування можливе лише за наявності серйозних підстав для призначення.Побічна діяНа тлі спільного застосування будесоніду та формотеролу не було відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для β2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Небажані реакції, пов'язані із застосуванням будесоніду або формотеролу, представлені нижче з використанням переважних термінів за класами систем та органів та із зазначенням абсолютної частоти. Частота виникнення реакцій представлена ​​в наступній градації: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Часто (≥ 1/100, < 1/10) З боку центральної нервової системи Головний біль, тремор З боку серцево-судинної системи Пришвидшене серцебиття Інфекції та інвазії Орофарингеальний кандидоз З боку дихальної системи Кашель, осиплість голосу, легке подразнення слизової оболонки глотки з порушеннями ковтання Нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) З боку серцево-судинної системи Тахікардія З боку опорно-рухової системи М'язові судоми, біль у м'язах З боку шлунково-кишкового тракту Нудота З боку центральної нервової системи Запаморочення Порушення психіки Психомоторне збудження, тривожність, порушення сну, занепокоєння, нервозність Рідко (≥ 1/10000, < 1/1000) З боку імунної системи Реакції гіперчутливості негайного та уповільненого типу (наприклад, дерматит, екзантема, кропив'янка, свербіж, контактна екзема, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція) З боку дихальної системи Бронхоспазм З боку серцево-судинної системи Порушення серцевого ритму (наприклад, миготлива аритмія, надшлуночкова тахікардія, екстрасистолія) З боку шкіри та підшкірної клітковини Кровопідтіки Дуже рідко (<1/10000) Порушення метаболізму Гіперглікемія, гіпокаліємія, ознаки та симптоми системних ефектів глюкокортикостероїдів (у тому числі зниження функції кори надниркових залоз) Порушення психіки Депресія, зміна поведінки (переважно у дітей) З боку центральної нервової системи Зміна смакової сприйнятливості З боку серцево-судинної системи Стенокардія, зміни артеріального тиску З боку дихальної системи Парадоксальний бронхоспазм Можливий розвиток системних ефектів інгаляційних глюкокортикостероїдів (надниркова недостатність, гіперкортицизм, зниження швидкості росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску в поодиноких випадках), особливо при тривалому застосуванні препарату у високих дозах. Застосування β2-адреноміметиків може призводити до збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових тіл.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищував плазмову концентрацію будесоніду (одноразова пероральна доза 3 мг) при їх спільному застосуванні в середньому в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом у високих дозах відсутня, однак, можливе значне підвищення концентрації препарату в плазмі. Рекомендації щодо корекції дози відсутні, слід уникати описаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між застосуванням інгібітору ізоферменту цитохрому CYP3A4 та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно,також можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду у плазмі. Підтримуюча терапія препаратом Симбікорт Рапіхалер не рекомендується пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори β-адренергічних рецепторів можуть послаблювати чи інгібувати дію формотеролу. Препарат Симбікорт Рапіхалер не слід призначати одночасно з β-адреноблокаторами (включаючи очні краплі), за винятком вимушених випадків. Спільне застосування препарату Симбікорт® Рапіхалер з хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, фенотіазинами, антигістамінними препаратами (терфенадином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами може подовжувати інтервал QTc та збільшувати ризик. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне застосування інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному застосуванні Симбікорт Рапіхалер з іншими β-адреноміметиками або з антихолінергічними препаратами можливе посилення побічних ефектів формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може підвищувати ризик порушень серцевого ритму у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиДля інгаляційного застосування. Препарат Симбікорт Рапіхалер надходить безпосередньо в легені після інгаляції, тому пацієнта необхідно навчити правильному використанню інгалятора. Пацієнта слід інформувати про необхідність регулярно використовувати препарат Симбікорт Рапіхалер, тобто. продовжувати прийом навіть за відсутності симптомів захворювання, щоб досягти найбільшого терапевтичного ефекту. Бронхіальна астма Доза препарату Симбікорт Рапіхалер повинна регулярно контролюватись лікарем, який коригує її індивідуально залежно від тяжкості захворювання відповідно до діючих рекомендацій. Початкову дозу підбирають задля досягнення ефективного контролю симптомів. Після досягнення бажаного клінічного ефекту слід поступово знижувати дозу до мінімальної дози, що дозволяє оптимально контролювати симптоми бронхіальної астми. Таким чином, згодом можливий перехід до терапії лише інгаляційним глюкокортикостероїдом. При припиненні лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер рекомендується поступово знижувати дозу. У разі тяжкої бронхіальної астми необхідний регулярний лікарський контроль, оскільки можливе виникнення небезпечних для життя ситуацій. У пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою відзначаються постійні симптоми захворювання, часті загострення, а значення максимальної швидкості видиху становлять менше 60% від нормального значення, варіюють у межах понад 30% і не нормалізуються, незважаючи на прийом бронходилататорів. Таким пацієнтам призначають інгаляційні глюкокортикостероїди у високих дозах або пероральні глюкокортикостероїди. При раптовому погіршенні симптомів можливе збільшення дози глюкокортикостероїду під контролем лікаря. При цьому збільшення дози інгаляційного глюкокортикостероїду не повинно досягатись за рахунок більш частого застосування комбінованого препарату.При нестабільному перебігу бронхіальної астми може бути перехід на терапію монопрепаратами. Рекомендації щодо застосування Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів, які отримують пероральні глюкокортикостероїди. Дози Бронхіальна астма Пацієнти приймають підтримуючу добову дозу препарату Симбікорт Рапіхалер і, при необхідності, швидкодіючий бронходилататор для усунення симптомів. Діти віком від 6 до 11 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 4 інгаляції за 80 мкг + 4,5 мкг/доза. Діти віком від 12 до 17 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Дорослі віком від 18 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Статистично була встановлена ​​еквівалентність препаратів Симбікорт Турбухалер і Симбікорт Рапіхалер при застосуванні по 2 інгаляції 80 мкг + 4,5 мкг/доза або 160 мкг + 4,5 мкг/доза 2 рази на добу. Проте ця еквівалентність не була підтверджена для всіх дозувань. Слід інформувати пацієнтів про необхідність завжди мати при собі бронходилататор швидкодіючий для усунення нападів. Часте використання препарату для усунення нападів вказує на погіршення бронхіальної астми і вимагає корекції терапії. ХОЗЛ Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза: 4 інгаляції. Симбікорт Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза не застосовується (не зареєстрований) для лікування ХОЗЛ. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Відсутні дані про застосування препарату Симбікорт Рапіхалер у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином шляхом метаболізму в печінці, тому можливе збільшення експозиції у пацієнтів з тяжким захворюванням печінки. Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом. Не потрібно коригувати дозу пацієнтам похилого віку. Перед початком застосування препарату уважно прочитайте цей розділ. Інгалятор Інгалятор поставляється у зібраному вигляді. Не слід розбирати інгалятор на складові. При ослабленні з'єднання частин інгалятора необхідно закріпити їх та продовжити використовувати інгалятор відповідно до призначення лікаря. Підготовка інгалятора до використання Перед першим використанням слід вийняти інгалятор із пакета з алюмінієвої фольги, що ламінує. Пакет можна викинути. Перед першим використанням інгалятора, а також якщо інгалятор не використовувався протягом тижня або більше, або якщо інгалятор упустили, необхідно підготувати його до використання: обережно струсити та зробити 2 вивільнення препарату у повітря. Використання інгалятора Перед кожним використанням обережно струсіть інгалятор. Зніміть захисний ковпачок із мундштука, натиснувши на нього з обох боків та потягнувши. Тримайте інгалятор вертикально перед ротовою порожниною, встановивши великий палець (або великі пальці обох рук) на основу інгалятора, а вказівний палець (вказівні пальці) на верхню частину інгалятора, як показано на рисунках. Потім зробіть максимально глибокий видих, розташуйте мундштук інгалятора між зубами та щільно обхопіть його губами. Потім необхідно зробити повільний глибокий вдих через рот. На початку вдиху натисніть на дозуючий пристрій інгалятора, щоб вивільнити препарат. Після глибокого вдиху затримайте подих приблизно на 10 секунд або так довго, щоб це було комфортно. Потім приберіть інгалятор із ротової порожнини, а палець – з верхньої частини інгалятора. Дотримуючись призначення лікаря, зробіть ще одну інгаляцію – обережно струсіть інгалятор і повторіть кроки 3-5. Надіньте захисний ковпачок на мундштук і закрийте його, щоб запобігти попаданню пилу та інших забруднень; при цьому Ви почуєте тихе клацання. Прополощіть ротову порожнину водою, щоб видалити залишки препарату. Чищення інгалятора Необхідно регулярно щонайменше раз на тиждень чистити мундштук інгалятора наступним чином: Зніміть захисний ковпачок із мундштука. Протріть мундштук усередині та зовні чистою сухою тканиною. Закрийте мундштук захисним ковпачком. Не занурюйте інгалятор у воду. Не розбирайте інгалятор на складові. Лічильник доз Стрілка лічильника доз у верхній частині інгалятора вказує кількість доз препарату, що залишилися в інгаляторі. Після кожного вивільнення дози препарату (при підготовці до використання та проведення інгаляції) показання лічильника зменшується. Коли стрілка лічильника опиняється на смузі жовтого кольору, це означає, що в інгаляторі залишилося препарату приблизно 20 вивільнень доз. Важливо, щоб Ви звертали увагу на показання лічильника та знали, скільки препарату залишилося в інгаляторі. Коли стрілка лічильника доз вказує на 0 (нуль), це означає, що весь препарат цього інгалятора був використаний, і інгалятор підлягає утилізації. При цьому інгалятор може не бути порожнім і залишатися в робочому стані, проте при використанні такого інгалятора Ви можете не отримати необхідну кількість лікарського препарату. Запам'ятайте Цей препарат був призначений Вам. Не слід передавати його іншим особам, навіть за наявності у них тих самих симптомів. Це може завдати їм шкоди.ПередозуванняБудесонід Інгаляційне застосування в дозах, що перевищують рекомендовані, може призвести до короткочасного або тривалого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у разі застосування надмірних доз, не очікується клінічно значущих ефектів. При хронічному застосуванні препарату у надмірних дозах може проявитись системна дія глюкокортикостероїдів. Формотерол При передозуванні формотеролу можливий розвиток ефектів, типових для агоністів β2-адренорецепторів: тремор, головний біль, нудота, блювання, прискорене серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, стенокардія, а також підвищення або зниження артеріального тиску, нервозність, м'язові судоми, гіпокаліємія та гіперглікемія. У разі передозування формотеролу рекомендується підтримуюче симптоматичне лікування. Тяжке передозування Якщо з моменту перорального прийому препарату у високій дозі минуло менше години, і не виключається важка інтоксикація, рекомендуються наступні заходи: промивання шлунка та подальший прийом активованого вугілля (при необхідності – неодноразово), контроль та корекція порушень електролітного складу та кислотно-лужного балансу, введення кардіоселективних β-адреноблокаторів з обережністю у зв'язку з можливим розвитком нападу бронхіальної астми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт Рапіхалер не призначається для початкового підбору терапії при бронхіальній астмі. При недостатній ефективності терапії потрібна консультація лікаря. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом і потребує термінового медичного втручання. У цій ситуації слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, наприклад, призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. У масштабному американському дослідженні було проведено оцінку безпеки використання салметеролу, іншого агоніста β2-адренергічних рецепторів, порівняно з плацебо на додаток до звичайної терапії. Було показано збільшення частоти летальних випадків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримували салметерол, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (13/13176 [0,10%] проти 3/13179 [0,02%]). Тим не менш, на даний момент відсутні результати досліджень з оцінки частоти летальних наслідків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримують формотерол, діючу речовину препарату Симбікорт Рапіхалер. Можливо, що підвищення ризику летального результату, зумовленого бронхіальною астмою, при лікуванні салметеролом пов'язане з клас-специфічним ефектом агоністів β2-адренергічних рецепторів,яких відноситься формотерол. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі інгаляційний препарат для усунення нападів. Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози препарату Симбікорт® Рапіхалер відповідно до призначення лікаря, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Якщо симптоми бронхіальної астми контролюються, можна поступово знижувати дозу препарату Симбікорт® Рапіхалер, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорт Рапіхалер. Лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер можуть виникати загострення бронхіальної астми та розвиватися серйозні небажані явища, пов'язані з бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Дані клінічних досліджень препарату Симбікорт® у пацієнтів з ХОЗЛ із пребронходилатаційним ОФВ1 Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та задишки після прийому дози препарату. У такому випадку слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування і, при необхідності, призначити альтернативну терапію. При парадоксальному бронхоспазму необхідно негайно застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилататор. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при застосуванні препаратів у високих дозах протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при застосуванні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують інгаляційні глюкокортикостероїди. У разі встановленої затримки росту слід переглянути терапію для зниження дози інгаляційного глюкокортикостероїду. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення користі глюкокортикостероїдної терапії та можливого ризику затримки росту. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас, повідомлялося про невелику короткочасну затримку зростання, в основному, у перший рік лікування. Діти, які приймають імунодепресанти, у тому числі, глюкокортикостероїди, більш схильні до інфекційних захворювань, ніж здорові діти. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть протікати у дуже важкій формі та іноді закінчуватися летальним кінцем. Необхідно дотримуватися особливої ​​обережності і не наражати дітей і дорослих з ослабленим імунітетом на ризик зараження вірусами. При ризик зараження вітряною віспою призначають лікування імуноглобулінами місцево або сумішшю імуноглобулінів внутрішньовенно. За наявності ознак та симптомів вітряної віспи необхідно призначати противірусне лікування. Необхідно продовжувати антиастматичну терапію у разі вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Тим пацієнтам, у яких бувають тяжкі загострення бронхіальної астми на тлі вірусної інфекції дихальних шляхів,слід призначати короткочасне пероральне лікування кортикостероїдами. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам з факторами ризику остеопорозу, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду. Дослідження тривалого застосування інгаляційного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали значущої дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії вищих доз препарату Симбікорт на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування препаратом Сімбікорт®. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високих дозах, також можуть належати до цієї групи ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій для зменшення ризику розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій у разі розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTс-інтервалом. Прийом формотеролу може спричинити подовження QTс-інтервалу. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгаляційного глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною чи неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними чи бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилататори короткої дії, оскільки ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії. У таких випадках рекомендується контролювати концентрацію калію у сироватці. Застосування формотеролу у дозі 90 мкг протягом 3 годин пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією було безпечним. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом. Клінічні дослідження та мета-аналізи показали, що застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів при ХОЗЛ може призвести до підвищення ризику пневмонії. Однак абсолютний ризик при застосуванні будесоніду невеликий. Мета-аналіз 11 подвійних сліпих досліджень за участю 10570 пацієнтів з ХОЗЛ не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику пневмонії у пацієнтів, які отримували будесонід (у тому числі у комбінації з формотеролом) порівняно з пацієнтами, які отримували терапію без будесоніду (плацебо або формотерол). Частота розвитку серйозного небажаного явища пневмонії склала 1,9% на рік при терапії, що включає будесонід, та 1,5% на рік – при терапії без будесоніду. Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні терапії, що включає будесонід, з терапією без будесоніду склало 1,15 (95% довірчий інтервал (ДІ): 0,83, 1,57).Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні будесоніду/формотеролу з формотеролом або плацебо становило 1,00 (95% ДІ: 0,69, 1,44). Причинно-наслідковий зв'язок розвитку пневмонії із застосуванням препаратів, що містять будесонід, не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Очікується, що препарат Симбікорт Рапіхалер не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: діючі речовини: будесонід мікронізований 80 мкг, формотеролу фумарату дигідрат мікронізований 4,5 мкг; Допоміжні речовини: повідон К25 0,75 мкг, макрогол 1000 223,8 мкг, апафлуран 227 до 74,6 мг. Для контролю якості лікарського засобу термін «доза» відповідає одному вивільненню лікарського засобу. Терапевтична доза становить 2 вивільнення лікарського засобу. Аерозол для інгаляцій дозований 80 мкг + 4,5 мкг/доза. По 8 мл (120 доз) інгалятор. По 1 інгалятору пакет з ламінованої алюмінієвої фольги, що містить десикант. По 1 пакету з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиІнгалятор: Балон, розташований усередині розпилювального пристрою червоного кольору з білим мундштуком та сірим лічильником доз. До розпилювача за допомогою фіксатора прикріплений сірий захисний ковпачок. Первинна упаковка: Вміст знаходиться в металевому балоні, оснащеному пластиковим клапаном, що дозує. На зовнішній та внутрішній поверхнях балона та клапана відсутня корозія та виражені дефекти. Вміст балона: Твердий залишок білого кольору, вільний від видимих ​​включень, що утворюється після випаровування палива.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (β2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий).ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу при їх інгаляційному застосуванні у вигляді окремих препаратів та при застосуванні препарату Симбікорт® Рапіхалер були порівнянними. Ознак фармакокінетичної взаємодії між будесонідом та формотеролом не відзначалося. Абсорбція Для будесоніду при застосуванні у складі комбінованого препарату площа під кривою «концентрація – час» (AUC) була дещо більшою, абсорбція відбувалася швидше і максимальна концентрація у плазмі була вищою. Для формотеролу при застосуванні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація у плазмі була дещо нижчою. Будесонід При застосуванні будесоніду у формі аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер) у легені потрапляє приблизно 25-30% відміреної дози. Після інгаляції однієї дози будесоніду 800 мкг максимальна концентрація у плазмі досягає 4 нмоль/л протягом 30 хвилин. Системна біодоступність будесоніду, доставленого аерозолем для інгаляцій дозованого (Рапіхалер), становить приблизно 38% відміреної дози. Параметри фармакокінетики будесоніду дозозалежні при його застосуванні у клінічно значущих дозах. Формотерол Доставлений у вигляді інгаляції формотерол швидко абсорбується, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин після інгаляції. Приблизно 21-37% відміреної дози досягає легень при застосуванні аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер). Системна біодоступність після інгаляції становить приблизно 46% відміреної дози. Розподіл Будесонід Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 90%. Формотерол Об'єм розподілу формотеролу становить приблизно 4 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 50%. Метаболізм Ознак взаємодії лише на рівні метаболізму чи реакцій заміщення між будесонідом і формотеролом не зазначено. Будесонід Будесонід піддається суттєвій біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідрокси-будесоніду та 16α-гідрокси-преднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Метаболізм будесоніду відбувається головним чином за участю ізоферменту цитохрому Р450 CYP3A4. Формотерол Метаболізм формотеролу відбувається шляхом прямої глюкуронізації та утворення О-деметилованих метаболітів. Метаболіти, переважно, є неактивними кон'югатами. Виведення Будесонід Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у кон'югованій формі. У сечі відзначають незначну кількість постійного будесоніду. У дорослих здорових добровольців будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Період напіввиведення становить, у середньому 4 години, після внутрішньовенного введення. Формотерол Формотерол виводиться переважно у метаболізованій формі. 6-10% дози, що доводиться виводиться в незміненому стані через нирки; приблизно 20% дози, введеної внутрішньовенно, виводиться через нирки у незмінному вигляді. Формотерол має високий системний кліренс приблизно 1,4 л/хв. Період напіввиведення становить у середньому 17 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Діти віком від 6 років Фармакокінетичні параметри при призначенні комбінованого препарату будесоніду та формотеролу у дітей не вивчені. Тим не менш, передбачається, що фармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу у дітей не відрізняються від таких у дорослих пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції нирок не вивчена. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчена. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином у вигляді метаболітів, тому виведення речовин у пацієнтів з тяжким цирозом печінки може сповільнюватися.ФармакодинамікаСимбікорт® Рапіхалер містить будесонід та формотерол, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Інгалятор містить суспензію інгаляцій. При натисканні на верхню частину інгалятора вивільняється певна кількість суспензії з високою швидкістю. Якщо пацієнт вдихає одночасно з вивільненням препарату, він потрапляє безпосередньо в дихальні шляхи. Механізм дії Будесонід Будесонід є глюкокортикостероїдом, який має місцеву протизапальну дію. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів при обструктивних захворюваннях легень повністю не вивчений. Специфічна активність будесоніду, що оцінюється за його спорідненістю до глюкокортикостероїдних рецепторів, у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Очевидний ефект будесоніду (зниження концентрації кортизолу до 80% нормального рівня) було встановлено для дози 800 мкг; у деяких пацієнтів відмічено значне зниження концентрації кортизолу. Результати довгострокового дослідження свідчать про те, що діти та підлітки, які отримують будесонід інгаляційно у низькій або середній дозі, досягають нормального зростання у дорослому віці. Тим не менш, необхідно враховувати можливість скороминущого уповільнення зростання приблизно на 1 см під час першого року лікування. Формотерол Формотерол, представлений у вигляді рацемічної суміші, є селективним стимулятором β2-адренорецепторів, що надає розслаблюючу дію на гладку мускулатуру бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дія формотеролу починається швидко (протягом 1-3 хвилин після інгаляції) і продовжується протягом 12 годин після однієї інгаляції. Клінічна ефективність Бронхіальна астма Терапевтична еквівалентність препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® була встановлена ​​під час двох досліджень ефективності та безпеки застосування цих препаратів у середніх та високих дозах у пацієнтів з бронхіальною астмою віком від 6 до 79 років. Ця еквівалентність була підтверджена результатами довгострокового дослідження, які свідчать, що профіль безпеки та переносимість препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® є порівнянними. Результати клінічних досліджень показали, що додавання формотеролу до будесоніду зменшувало вираженість симптомів бронхіальної астми, покращувало функцію легень та знижувало частоту загострень. При призначенні препарату Симбікорт® Рапіхалер як підтримуюча терапія дорослим пацієнтам його ефект щодо функції легень був аналогічним ефекту будесоніду та формотеролу, що застосовуються як окремі препарати у формі порошку для інгаляцій, і переважав ефект будесоніду, що застосовується у вигляді монотерапії, у дорослих та дітей. . При всіх зазначених видах терапії додатково застосовували короткочасний агоніст β2-адренорецепторів. Зниження протиастматичного ефекту з часом не спостерігалося. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) Ефективність та безпека препарату Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів з ХОЗЛ середнього та тяжкого ступеня тяжкості ХОЗЛ (пребронходилатаційний обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) ≤ 50% від належного значення) вивчалися у двох дослідженнях тривалістю 12 та 6 місяців. . В обох дослідженнях вивчали ефективність препарату Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза порівняно з плацебо та формотеролом Турбухалер® 4,5 мкг; у дослідженні 002 також порівнювали ефективність препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза з будесонідом 160 мкг у формі аерозолю для інгаляцій дозованого. Препарати застосовувалися по 2 інгаляції двічі на день. З 1964 та 1704 пацієнтів з ХОЗЛ, переважно, тяжкого ступеня, рандомізованих у цих дослідженнях, 494 та 277 пацієнтів отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза. Середній вік пацієнтів у цих дослідженнях становив 63 роки, на початок лікування значення ОФВ1 становило, загалом, 1,04-1,05 л, чи 34% від належної величини. Дослідження 001 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 12 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,008) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 09 л (р У підгрупі пацієнтів (n = 491) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 121), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. Застосування препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза значно скоротило кількість важких загострень: на 37% (p Дослідження 002 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 6 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,026) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 08 л (р Потужність дослідження 002 була недостатньою для оцінки впливу на частоту важких загострень ХОЗЛ. Значення, отримані у терапевтичних групах, узгоджуються з результатами дослідження 001, хоча відмінності не досягли статистичної значущості. Так, кількість загострень при прийомі препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза скоротилася на 20% порівняно з плацебо та формотеролом. У підгрупі пацієнтів (n = 618) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 101), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. На фоні терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза відзначалося статистично значуще покращення якості життя пацієнтів у порівнянні з плацебо, будесонідом та формотеролом (оцінка за респіраторним опитувальником госпіталю Св. Георгія): плацебо -3,1 = 0,003), будесонід -2,42 одиниці (р = 0,024), формотерол -2,56 одиниць (р = 0,017).Показання до застосуванняБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1РекомендуєтьсяБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будесоніду, формотеролу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Атріовентрикулярна блокада 3 ступеня. Початкова терапія астматичного статусу або гострих нападів бронхіальної астми та ХОЗЛ, що потребують інтенсивної терапії. Дитячий вік віком до 6 років. Дитячий вік до 12 років (дозування 160 мкг + 4,5 мкг/доза). З обережністю: туберкульоз легень (активна або неактивна форма), грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, зниження функції кори надниркових залоз, неконтрольована гіпокаліємія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, тахіаритмія або серцева недостатність тяжкого ступеня), подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічні дослідження з вивчення застосування препарату Симбікорт Рапіхалер або будесоніду в комбінації з формотеролом у період вагітності не проводилися. У доклінічних дослідженнях ембріофетального розвитку при інгаляційному введенні препарату Симбікорт Рапіхалер щурам не було виявлено додаткових ефектів, зумовлених комбінованим застосуванням діючих речовин, або ефектів, зумовлених допоміжними речовинами. У доклінічних дослідженнях виявили небажаний вплив будесоніду на розвиток плода. З іншого боку, клінічні спостереження жінок у період вагітності не виявили підвищеного ризику вад розвитку при застосуванні будесоніду. Дослідження репродуктивної функції, що проводяться на тваринах, виявили небажаний вплив на плід за дуже високих системних експозицій формотеролу. Адекватних клінічних даних щодо застосування формотеролу вагітні жінки не мають. Відповідно, застосування препарату Симбікорт Рапіхалер при вагітності можливе, тільки якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Зокрема, під час першого триместру та незадовго до пологів Симбікорт® Рапіхалер можна використовувати лише за наявності серйозних підстав для призначення. За численними доступними науковими даними, ризик небажаної дії на плід при випадковому прийомі мінімальний. Період грудного вигодовування У дослідженні клінічної фармакології було показано, що будесонід при інгаляційному введенні проникає у материнське молоко. Однак у крові дитини, яка отримує грудне вигодовування, будесонід не був виявлений. На основі фармакокінетичних параметрів можна вважати, що концентрація у плазмі крові дитини досягає менше 0,17% від концентрації у плазмі крові матері. Таким чином, не очікується вплив будесоніду на дитину, мати якої приймає препарат Симбікорт® Рапіхалер у терапевтичних дозах. Невідомо, чи формотерол проникає в материнське молоко. У самок щурів у молоці виявляли формотерол у невеликій кількості. Застосовувати препарат Симбікорт Рапіхалер у період грудного вигодовування можливе лише за наявності серйозних підстав для призначення.Побічна діяНа тлі спільного застосування будесоніду та формотеролу не було відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для β2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Небажані реакції, пов'язані із застосуванням будесоніду або формотеролу, представлені нижче з використанням переважних термінів за класами систем та органів та із зазначенням абсолютної частоти. Частота виникнення реакцій представлена ​​в наступній градації: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Часто (≥ 1/100, < 1/10) З боку центральної нервової системи Головний біль, тремор З боку серцево-судинної системи Пришвидшене серцебиття Інфекції та інвазії Орофарингеальний кандидоз З боку дихальної системи Кашель, осиплість голосу, легке подразнення слизової оболонки глотки з порушеннями ковтання Нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) З боку серцево-судинної системи Тахікардія З боку опорно-рухової системи М'язові судоми, біль у м'язах З боку шлунково-кишкового тракту Нудота З боку центральної нервової системи Запаморочення Порушення психіки Психомоторне збудження, тривожність, порушення сну, занепокоєння, нервозність Рідко (≥ 1/10000, < 1/1000) З боку імунної системи Реакції гіперчутливості негайного та уповільненого типу (наприклад, дерматит, екзантема, кропив'янка, свербіж, контактна екзема, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція) З боку дихальної системи Бронхоспазм З боку серцево-судинної системи Порушення серцевого ритму (наприклад, миготлива аритмія, надшлуночкова тахікардія, екстрасистолія) З боку шкіри та підшкірної клітковини Кровопідтіки Дуже рідко (<1/10000) Порушення метаболізму Гіперглікемія, гіпокаліємія, ознаки та симптоми системних ефектів глюкокортикостероїдів (у тому числі зниження функції кори надниркових залоз) Порушення психіки Депресія, зміна поведінки (переважно у дітей) З боку центральної нервової системи Зміна смакової сприйнятливості З боку серцево-судинної системи Стенокардія, зміни артеріального тиску З боку дихальної системи Парадоксальний бронхоспазм Можливий розвиток системних ефектів інгаляційних глюкокортикостероїдів (надниркова недостатність, гіперкортицизм, зниження швидкості росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску в поодиноких випадках), особливо при тривалому застосуванні препарату у високих дозах. Застосування β2-адреноміметиків може призводити до збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових тіл.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищував плазмову концентрацію будесоніду (одноразова пероральна доза 3 мг) при їх спільному застосуванні в середньому в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом у високих дозах відсутня, однак, можливе значне підвищення концентрації препарату в плазмі. Рекомендації щодо корекції дози відсутні, слід уникати описаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між застосуванням інгібітору ізоферменту цитохрому CYP3A4 та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно,також можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду у плазмі. Підтримуюча терапія препаратом Симбікорт Рапіхалер не рекомендується пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори β-адренергічних рецепторів можуть послаблювати чи інгібувати дію формотеролу. Препарат Симбікорт Рапіхалер не слід призначати одночасно з β-адреноблокаторами (включаючи очні краплі), за винятком вимушених випадків. Спільне застосування препарату Симбікорт® Рапіхалер з хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, фенотіазинами, антигістамінними препаратами (терфенадином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами може подовжувати інтервал QTc та збільшувати ризик. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне застосування інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному застосуванні Симбікорт Рапіхалер з іншими β-адреноміметиками або з антихолінергічними препаратами можливе посилення побічних ефектів формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може підвищувати ризик порушень серцевого ритму у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиДля інгаляційного застосування. Препарат Симбікорт Рапіхалер надходить безпосередньо в легені після інгаляції, тому пацієнта необхідно навчити правильному використанню інгалятора. Пацієнта слід інформувати про необхідність регулярно використовувати препарат Симбікорт Рапіхалер, тобто. продовжувати прийом навіть за відсутності симптомів захворювання, щоб досягти найбільшого терапевтичного ефекту. Бронхіальна астма Доза препарату Симбікорт Рапіхалер повинна регулярно контролюватись лікарем, який коригує її індивідуально залежно від тяжкості захворювання відповідно до діючих рекомендацій. Початкову дозу підбирають задля досягнення ефективного контролю симптомів. Після досягнення бажаного клінічного ефекту слід поступово знижувати дозу до мінімальної дози, що дозволяє оптимально контролювати симптоми бронхіальної астми. Таким чином, згодом можливий перехід до терапії лише інгаляційним глюкокортикостероїдом. При припиненні лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер рекомендується поступово знижувати дозу. У разі тяжкої бронхіальної астми необхідний регулярний лікарський контроль, оскільки можливе виникнення небезпечних для життя ситуацій. У пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою відзначаються постійні симптоми захворювання, часті загострення, а значення максимальної швидкості видиху становлять менше 60% від нормального значення, варіюють у межах понад 30% і не нормалізуються, незважаючи на прийом бронходилататорів. Таким пацієнтам призначають інгаляційні глюкокортикостероїди у високих дозах або пероральні глюкокортикостероїди. При раптовому погіршенні симптомів можливе збільшення дози глюкокортикостероїду під контролем лікаря. При цьому збільшення дози інгаляційного глюкокортикостероїду не повинно досягатись за рахунок більш частого застосування комбінованого препарату.При нестабільному перебігу бронхіальної астми може бути перехід на терапію монопрепаратами. Рекомендації щодо застосування Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів, які отримують пероральні глюкокортикостероїди. Дози Бронхіальна астма Пацієнти приймають підтримуючу добову дозу препарату Симбікорт Рапіхалер і, при необхідності, швидкодіючий бронходилататор для усунення симптомів. Діти віком від 6 до 11 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 4 інгаляції за 80 мкг + 4,5 мкг/доза. Діти віком від 12 до 17 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Дорослі віком від 18 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Статистично була встановлена ​​еквівалентність препаратів Симбікорт Турбухалер і Симбікорт Рапіхалер при застосуванні по 2 інгаляції 80 мкг + 4,5 мкг/доза або 160 мкг + 4,5 мкг/доза 2 рази на добу. Проте ця еквівалентність не була підтверджена для всіх дозувань. Слід інформувати пацієнтів про необхідність завжди мати при собі бронходилататор швидкодіючий для усунення нападів. Часте використання препарату для усунення нападів вказує на погіршення бронхіальної астми і вимагає корекції терапії. ХОЗЛ Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза: 4 інгаляції. Симбікорт Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза не застосовується (не зареєстрований) для лікування ХОЗЛ. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Відсутні дані про застосування препарату Симбікорт Рапіхалер у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином шляхом метаболізму в печінці, тому можливе збільшення експозиції у пацієнтів з тяжким захворюванням печінки. Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом. Не потрібно коригувати дозу пацієнтам похилого віку. Перед початком застосування препарату уважно прочитайте цей розділ. Інгалятор Інгалятор поставляється у зібраному вигляді. Не слід розбирати інгалятор на складові. При ослабленні з'єднання частин інгалятора необхідно закріпити їх та продовжити використовувати інгалятор відповідно до призначення лікаря. Підготовка інгалятора до використання Перед першим використанням слід вийняти інгалятор із пакета з алюмінієвої фольги, що ламінує. Пакет можна викинути. Перед першим використанням інгалятора, а також якщо інгалятор не використовувався протягом тижня або більше, або якщо інгалятор упустили, необхідно підготувати його до використання: обережно струсити та зробити 2 вивільнення препарату у повітря. Використання інгалятора Перед кожним використанням обережно струсіть інгалятор. Зніміть захисний ковпачок із мундштука, натиснувши на нього з обох боків та потягнувши. Тримайте інгалятор вертикально перед ротовою порожниною, встановивши великий палець (або великі пальці обох рук) на основу інгалятора, а вказівний палець (вказівні пальці) на верхню частину інгалятора, як показано на рисунках. Потім зробіть максимально глибокий видих, розташуйте мундштук інгалятора між зубами та щільно обхопіть його губами. Потім необхідно зробити повільний глибокий вдих через рот. На початку вдиху натисніть на дозуючий пристрій інгалятора, щоб вивільнити препарат. Після глибокого вдиху затримайте подих приблизно на 10 секунд або так довго, щоб це було комфортно. Потім приберіть інгалятор із ротової порожнини, а палець – з верхньої частини інгалятора. Дотримуючись призначення лікаря, зробіть ще одну інгаляцію – обережно струсіть інгалятор і повторіть кроки 3-5. Надіньте захисний ковпачок на мундштук і закрийте його, щоб запобігти попаданню пилу та інших забруднень; при цьому Ви почуєте тихе клацання. Прополощіть ротову порожнину водою, щоб видалити залишки препарату. Чищення інгалятора Необхідно регулярно щонайменше раз на тиждень чистити мундштук інгалятора наступним чином: Зніміть захисний ковпачок із мундштука. Протріть мундштук усередині та зовні чистою сухою тканиною. Закрийте мундштук захисним ковпачком. Не занурюйте інгалятор у воду. Не розбирайте інгалятор на складові. Лічильник доз Стрілка лічильника доз у верхній частині інгалятора вказує кількість доз препарату, що залишилися в інгаляторі. Після кожного вивільнення дози препарату (при підготовці до використання та проведення інгаляції) показання лічильника зменшується. Коли стрілка лічильника опиняється на смузі жовтого кольору, це означає, що в інгаляторі залишилося препарату приблизно 20 вивільнень доз. Важливо, щоб Ви звертали увагу на показання лічильника та знали, скільки препарату залишилося в інгаляторі. Коли стрілка лічильника доз вказує на 0 (нуль), це означає, що весь препарат цього інгалятора був використаний, і інгалятор підлягає утилізації. При цьому інгалятор може не бути порожнім і залишатися в робочому стані, проте при використанні такого інгалятора Ви можете не отримати необхідну кількість лікарського препарату. Запам'ятайте Цей препарат був призначений Вам. Не слід передавати його іншим особам, навіть за наявності у них тих самих симптомів. Це може завдати їм шкоди.ПередозуванняБудесонід Інгаляційне застосування в дозах, що перевищують рекомендовані, може призвести до короткочасного або тривалого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у разі застосування надмірних доз, не очікується клінічно значущих ефектів. При хронічному застосуванні препарату у надмірних дозах може проявитись системна дія глюкокортикостероїдів. Формотерол При передозуванні формотеролу можливий розвиток ефектів, типових для агоністів β2-адренорецепторів: тремор, головний біль, нудота, блювання, прискорене серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, стенокардія, а також підвищення або зниження артеріального тиску, нервозність, м'язові судоми, гіпокаліємія та гіперглікемія. У разі передозування формотеролу рекомендується підтримуюче симптоматичне лікування. Тяжке передозування Якщо з моменту перорального прийому препарату у високій дозі минуло менше години, і не виключається важка інтоксикація, рекомендуються наступні заходи: промивання шлунка та подальший прийом активованого вугілля (при необхідності – неодноразово), контроль та корекція порушень електролітного складу та кислотно-лужного балансу, введення кардіоселективних β-адреноблокаторів з обережністю у зв'язку з можливим розвитком нападу бронхіальної астми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт Рапіхалер не призначається для початкового підбору терапії при бронхіальній астмі. При недостатній ефективності терапії потрібна консультація лікаря. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом і потребує термінового медичного втручання. У цій ситуації слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, наприклад, призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. У масштабному американському дослідженні було проведено оцінку безпеки використання салметеролу, іншого агоніста β2-адренергічних рецепторів, порівняно з плацебо на додаток до звичайної терапії. Було показано збільшення частоти летальних випадків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримували салметерол, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (13/13176 [0,10%] проти 3/13179 [0,02%]). Тим не менш, на даний момент відсутні результати досліджень з оцінки частоти летальних наслідків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримують формотерол, діючу речовину препарату Симбікорт Рапіхалер. Можливо, що підвищення ризику летального результату, зумовленого бронхіальною астмою, при лікуванні салметеролом пов'язане з клас-специфічним ефектом агоністів β2-адренергічних рецепторів,яких відноситься формотерол. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі інгаляційний препарат для усунення нападів. Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози препарату Симбікорт® Рапіхалер відповідно до призначення лікаря, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Якщо симптоми бронхіальної астми контролюються, можна поступово знижувати дозу препарату Симбікорт® Рапіхалер, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорт Рапіхалер. Лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер можуть виникати загострення бронхіальної астми та розвиватися серйозні небажані явища, пов'язані з бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Дані клінічних досліджень препарату Симбікорт® у пацієнтів з ХОЗЛ із пребронходилатаційним ОФВ1 Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та задишки після прийому дози препарату. У такому випадку слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування і, при необхідності, призначити альтернативну терапію. При парадоксальному бронхоспазму необхідно негайно застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилататор. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при застосуванні препаратів у високих дозах протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при застосуванні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують інгаляційні глюкокортикостероїди. У разі встановленої затримки росту слід переглянути терапію для зниження дози інгаляційного глюкокортикостероїду. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення користі глюкокортикостероїдної терапії та можливого ризику затримки росту. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас, повідомлялося про невелику короткочасну затримку зростання, в основному, у перший рік лікування. Діти, які приймають імунодепресанти, у тому числі, глюкокортикостероїди, більш схильні до інфекційних захворювань, ніж здорові діти. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть протікати у дуже важкій формі та іноді закінчуватися летальним кінцем. Необхідно дотримуватися особливої ​​обережності і не наражати дітей і дорослих з ослабленим імунітетом на ризик зараження вірусами. При ризик зараження вітряною віспою призначають лікування імуноглобулінами місцево або сумішшю імуноглобулінів внутрішньовенно. За наявності ознак та симптомів вітряної віспи необхідно призначати противірусне лікування. Необхідно продовжувати антиастматичну терапію у разі вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Тим пацієнтам, у яких бувають тяжкі загострення бронхіальної астми на тлі вірусної інфекції дихальних шляхів,слід призначати короткочасне пероральне лікування кортикостероїдами. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам з факторами ризику остеопорозу, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду. Дослідження тривалого застосування інгаляційного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали значущої дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії вищих доз препарату Симбікорт на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування препаратом Сімбікорт®. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високих дозах, також можуть належати до цієї групи ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій для зменшення ризику розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій у разі розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTс-інтервалом. Прийом формотеролу може спричинити подовження QTс-інтервалу. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгаляційного глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною чи неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними чи бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилататори короткої дії, оскільки ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії. У таких випадках рекомендується контролювати концентрацію калію у сироватці. Застосування формотеролу у дозі 90 мкг протягом 3 годин пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією було безпечним. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом. Клінічні дослідження та мета-аналізи показали, що застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів при ХОЗЛ може призвести до підвищення ризику пневмонії. Однак абсолютний ризик при застосуванні будесоніду невеликий. Мета-аналіз 11 подвійних сліпих досліджень за участю 10570 пацієнтів з ХОЗЛ не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику пневмонії у пацієнтів, які отримували будесонід (у тому числі у комбінації з формотеролом) порівняно з пацієнтами, які отримували терапію без будесоніду (плацебо або формотерол). Частота розвитку серйозного небажаного явища пневмонії склала 1,9% на рік при терапії, що включає будесонід, та 1,5% на рік – при терапії без будесоніду. Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні терапії, що включає будесонід, з терапією без будесоніду склало 1,15 (95% довірчий інтервал (ДІ): 0,83, 1,57).Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні будесоніду/формотеролу з формотеролом або плацебо становило 1,00 (95% ДІ: 0,69, 1,44). Причинно-наслідковий зв'язок розвитку пневмонії із застосуванням препаратів, що містять будесонід, не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Очікується, що препарат Симбікорт Рапіхалер не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Активні речовини: будесоніду мікронізованого 160 мкг та формотеролу фумарату дигідрату 4,5 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 730 мкг. По 60 доз і 120 доз в пластиковий інгалятор з контролем першого розкриття (захисна плівка із зазначенням місця розтину), що складається з дозуючого пристрою, резервуара для зберігання порошку, резервуара для десиканта, мундштука та кришки, що нагвинчується. Кожен інгалятор поміщається в картонну пачку з інструкціями застосування.Опис лікарської формиІнгалятор: дозатор, що обертається, червоного кольору, на якому натиснутий код Брайля. Кришка білого кольору. На внутрішній стороні кришки розташовано 5 ребристих потовщень у вигляді поздовжніх смуг. У вікні індикатора дозування видно цифру "60" або "120" для інгалятора на 60 доз або 120 доз відповідно. Мундштук має чотири поздовжні ребра і може обертатися. Зміст: гранули від білого до майже білого кольору, переважно округлої форми.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий)ФармакокінетикаВсмоктування. Симбікорт Турбухалер біоеквівалентний відповідним монопрепаратам щодо системної дії будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, було відзначено невелике посилення супресії кортизолу після прийому Сімбікорту Турбухалер порівняно з монопрепаратами. Ця різниця не впливає на клінічну безпеку. Відсутні докази фармакокінетичної взаємодії будесоніду та формотеролу. Фармакокінетичні показники для відповідних речовин можна порівняти після призначення будесоніду та формотеролу у вигляді монопрепаратів та у складі Симбікорту Турбухалера. Для будесоніду, при введенні у складі комбінованого препарату, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) дещо більша, всмоктування препарату відбувається швидше і величина максимальної концентрації в плазмі вище. Для формотеролу при введенні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація в плазмі збігається з такою для монопрепарату. Інгальований будесонід швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі через 30 хвилин після інгаляції. Середня доза будесоніду, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 32-44% від доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років середня доза будесоніду, що потрапила в легені після інгаляції через Турбухалер, не відрізняється від показників у дорослих пацієнтів (кінцева концентрація препарату в плазмі крові не визначалася). Формотерол, що інгалюється, швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 10 хвилин після проведення інгаляції. Середня доза формотеролу, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 28-49% від доставленої дози.Системна біодоступність становить близько 61% доставленої дози. Розподіл та метаболізм. З білками плазми зв'язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об'єм розподілу для формотеролу становить близько 4 л/кг та для будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом кон'югації (утворюються активні О-деметиловані метаболіти переважно у вигляді інактивованих кон'югатів). Будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів, що мають низьку глюкокортикостероїдну активність. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів - 6-β-гідроксибудесоніду та - 16α-гідроксипреднізолону - не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Не існує доказів взаємодії метаболітів або реакції заміщення між будесонйдом та формотеролом. Основна частина дози формотеролу піддається метаболізму в печінці і потім виводиться нирками: після інгаляції 8-13% доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 14 л/хв); період напіввиведення препарату становить середньому 17 годин. Будесонід метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у формі кон'югатів. У сечі виявляється лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Концентрація будесоніду та формотеролу в плазмі може підвищуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки.ФармакодинамікаСимбікорт містить формотерол і будесонід, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Особливі властивості будесоніду і формотеролу дають можливість використовувати їх комбінацію одночасно як підтримуючу терапію та для усунення нападів, або як підтримуючу терапію бронхіальної астми. Будесонід. Будесонід - глюкокортикостероїд, який після інгаляції має швидку (протягом кількох годин) та дозозалежну протизапальну дію на дихальні шляхи, знижуючи вираженість симптомів та частоту загострень бронхіальної астми. При призначенні інгаляційного будесоніду відзначається менша частота серйозних небажаних ефектів, ніж при використанні системних глюкокортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий. Формотерол. Формотерол – селективний агоніст β2-адренергічних рецепторів, після інгаляції якого відбувається швидке та тривале розслаблення гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дозозалежний бронхолітичний ефект настає протягом 1 - 3 хвилин після інгаляції та зберігається протягом щонайменше 12 годин після прийому разової дози. Симбікорт Турбухалер: Будесонід +Формотерол Бронхіальна астма Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія Додавання формотеролу до будесоніду зменшує вираженість симптомів бронхіальної астми, покращує функцію легень та зменшує частоту загострень захворювання. Дія Симбікорту Турбухалера на функцію легень відповідає дії комбінації монопрепаратів будесоніду та формотеролу та перевищує дію одного будесоніду. В усіх випадках для усунення нападів використовувався бета2-адреностимулятор короткої дії. Не відзначалося зниження протиастматичного ефекту з часом. Препарат має гарну переносимість. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія в комбінації з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів призначався пацієнтам віком від 6 до 11 років протягом 12 тижнів (дві інгаляції по 80/4,5 мкг/інгаляція двічі на день). Були відзначені покращення легеневої функції та хороша переносимість терапії порівняно з відповідною дозою будесоніду Турбухалера. Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія і для усунення нападів. У ході спостереження за 4447 пацієнтами, які отримували терапію Симбікортом як підтримуючу терапію та для купірування нападів протягом від 6 до 12 місяців, було відмічено статистично та клінічно значуще зменшення кількості тяжких загострень, збільшення періоду часу до настання першого загострення порівняно з комбінацією Симбікорту будесоніда як підтримуюча терапія та бета2-адреностимулятор для купування нападів. Також відзначався ефективний контроль над симптомами захворювання, легеневою функцією та зниження частоти призначення інгаляцій для усунення нападів. Не виявлено розвитку толерантності до призначеної терапії. У пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з розвитком гострого нападу бронхіальної астми,після інгаляцій Симбікорту купірування симптомів (зняття бронхоспазму) наступало так само швидко та ефективно, як після призначення сальбутамолу та формотеролу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 = 36% до початку терапії Симбікортом) на фоні прийому Симбікорту Турбухалера спостерігалося значне зниження частоти загострень захворювання порівняно з пацієнтами, які отримували як терапію тільки формотерол або плацебо (середня частота загострень 1,4 порівняно з 1 ,8 - 1,9 у групі плацебо/формотерол). Не зазначено різниці між прийомом Симбікорту та формотеролу на показник обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).Показання до застосуванняБронхіальна астма, як підтримуюча терапія і для усунення нападів (недостатньо контрольована прийомом інгаляційних кортикостероїдів та бета2-адреностимуляторів короткої дії як терапія на вимогу, або адекватно контрольована інгаляційними кортикостероїдами та бета2-адреностимуляторами тривало. ХОЗЛ (Симптоматична терапія у пацієнтів з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або лактози, що інгалюється. Дитячий вік до 6 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: туберкульоз легень (активна чи неактивна форма); грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, неконтрольована гіпокаліємія, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія, аневризму будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання. , подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження QTc-інтервалу).Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про використання Сімбікорту або спільного використання формотеролу та будесоніду під час вагітності. Під час вагітності Симбікорт слід використовувати лише у випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода. Слід використовувати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну підтримки адекватного контролю симптомів бронхіальної астми. Інгалюється будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах впливу на дитину не відмічено. Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко жінок. Симбікорт може бути призначений жінкам, що годують, тільки якщо очікувана користь для матері більше, ніж будь-який можливий ризик для дитини.Побічна діяЗ огляду на спільного призначення двох препаратів був відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для р2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ, синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Часті (>1/100, Центральна нервова система: Головний біль Серцево-судинна система: Серцебиття Кістково-м'язова система: Тремор Дихальні шляхи: Кандидози слизової оболонки порожнини рота та глотки, кашель, осиплість голосу, легке подразнення у горлі Нечасті (>1/1000, Серцево-судинна система:Тахікардія Кістково-м'язова система: М'язові судоми Центральна нервова система: Психомоторне збудження, занепокоєння, нудота, запаморочення, порушення сну Шкіра: Синці Рідкісні (>1/10000, Шкіра: Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу (наприклад, дерматит, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоедема, анафілактична реакція Дихальні шляхи: Бронхоспазм Метаболічні порушення: Гіпокаліємія Серцево-судинна система: Аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія) Дуже рідкісні ( Метаболічні порушення: Гіперглікемія, ознаки або симптоми системних глюкокортикостероїдних ефектів (включаючи гіпофункцію надниркових залоз) Психіатричні симптоми: Депресія, порушення поведінки (переважно у дітей) Центральна нервова система: Порушення смаку Серцево-судинна система: Стенокардія, коливання артеріального тиску Системна дія інгаляційних глюкокортикостероїдів може траплятися при прийомі високих доз протягом тривалого часу. Застосування β2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищує концентрацію в плазмі перорального будесоніду (разова доза 3 мг) при їхньому спільному призначенні, в середньому, в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього підвищувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом відсутня, проте слід очікувати помітного підвищення концентрації препарату в плазмі. Оскільки дані для рекомендацій щодо добору дози відсутні, слід уникати вищеописаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між призначенням кетоконазолу та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Не рекомендовано призначення Симбікорту як підтримуючої терапії та для усунення нападів пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори (бета-адренергічних рецепторів можуть послаблювати дію формотеролу. Симбікорт не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи краплі очей), за винятком вимушених випадків. Спільне призначення Симбікорту Турбухалера і хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінних препаратів (терфенадину), інгібіторів моноамінооксидази (МАО) н трициклічних антидепресантів може подовжувати інтервал QTc і збільшувати ризик виникнення. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне призначення інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному прийомі Сімбікорту Турбухалера та інших β-адренергічних лікарських препаратів можливе посилення побічної дії формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може посилювати схильність до розвитку аритмій у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиБронхіальна астма Симбікорт Турбухалер не призначений для первинного лікування бронхіальної астми інтермітуючої та легкої персистуючої течії. Підбір дози препаратів, що входять до складу Симбікорту, відбувається індивідуально та залежно від ступеня тяжкості захворювання. Це необхідно враховувати не тільки на початку лікування комбінованими препаратами, але і при зміні підтримуючої дози препарату. У разі, якщо окремим пацієнтам потрібна інша комбінація доз активних компонентів, ніж у Симбікорті Турбухалері, слід призначити β2-адреноміметики та/або глюкокортикостероїди в окремих інгаляторах. Дозу слід зменшити до найменшої, на тлі якої зберігається оптимальний контроль симптомів бронхіальної астми. Пацієнти повинні перебувати під постійним контролем лікаря для адекватного підбору дози сімбікорту Турбухалера.При досягненні повного контролю над симптомами бронхіальної астми на тлі мінімальної дози препарату, що рекомендується, на наступному етапі можна спробувати призначення монотерапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Існують два підходи до призначення терапії Симбікортом Турбухалером: A. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія: Симбікорт Турбухалер призначається для постійної підтримуючої терапії в комбінації з окремим бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. B. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів: Симбікорт Турбухалер призначається як для постійної підтримуючої терапії, так і на вимогу при появі симптомів. А. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія Пацієнту необхідно мати при собі окремий інгалятор з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Сімбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. При необхідності можливе збільшення дози до 4-х інгаляцій двічі на день. Підлітки (12-17 років): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. Діти старше років: Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза: 1 - 2 інгаляції двічі на день. Після досягнення оптимального контролю над симптомами бронхіальної астми при прийомі препарату двічі на день, рекомендується титрувати дозу до мінімальної ефективної, аж до прийому препарату один раз на день у тих випадках, коли, на думку лікаря, пацієнту потрібна підтримуюча терапія у комбінації з бронходилататором тривалого дії. Збільшення частоти використання бета-адреностимуляторів короткої дії є показником погіршення загального контролю над захворюванням і вимагає перегляду протиастматичної терапії. В. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів Симбікорт Турбухалер може призначатися як як постійна підтримуюча терапія, так і як терапія на вимогу при виникненні нападів. Пацієнту необхідно постійно мати при собі Симбікорт для усунення нападів. Симбікорт як підтримуюча терапія і для усунення нападів особливо показаний пацієнтам з: недостатнім контролем над бронхіальною астмою та необхідністю у частому використанні препаратів для усунення нападів; наявністю в анамнезі загострень бронхіальної астми, які потребували медичного втручання. Потрібний ретельний контроль за дозозалежними побічними ефектами у пацієнтів, які використовують велику кількість інгаляцій для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: рекомендована доза для підтримуючої терапії 2 інгаляції на добу, приймаються по 1 інгаляції вранці та ввечері, або 2 інга. тільки вранці або лише увечері. Для деяких пацієнтів може бути призначена підтримуюча доза Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза 2 інгаляції двічі на добу. При виникненні симптомів необхідне призначення додаткової інгаляції. При подальшому наростанні симптомів протягом декількох хвилин призначається ще 1 додаткова інгаляція, але не більше 6 інгаляцій для усунення 1 нападу. Зазвичай не потрібне призначення більше 8 інгаляцій на добу, проте можна збільшити кількість інгаляцій до 12 на добу на нетривалий час. Пацієнтам, які отримують більше 8 інгаляцій на добу,рекомендовано звернутися по медичну допомогу для перегляду терапії. Діти та підлітки до 18 років: Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для усунення нападів не рекомендується дітям та підліткам. ХОЗЛ Дорослі: 2 інгаляції Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза двічі на день. Особливі групи пацієнтів: немає потреби у спеціальному доборі дози препарату для пацієнтів похилого віку. Немає даних про прийом Симбікорту пацієнтами з нирковою або печінковою недостатністю. Оскільки будесонід і формотерол, головним чином, виводяться за участю печінкового метаболізму, то у пацієнтів з тяжким цирозом печінки очікується уповільнення швидкості виведення препарату. Діти до 6 років: Сімбікорт Турбухалер не рекомендований дітям до 6 років. Інструкції для правильного використання Турбухалера: Механізм дії Турбухалера: при вдиханні пацієнтом через мундштук препарат надходить у дихальні шляхи. Необхідно інструктувати пацієнта: уважно вивчити інструкцію із застосування Турбухалера вдихати сильно і глибоко через мундштук, щоб гарантувати попадання оптимальної дози в легені ніколи не видихати через мундштук полоскати рот водою після інгаляції підтримуючих доз зниження ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота і глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Пацієнт може не відчути смак або не відчути препарат після використання Турбухалера, що обумовлено невеликою кількістю речовини, що доставляється. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати СІМБІКОРТ® ТУРБУХАЛЕР® Для прийому однієї дози слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи і вдихніть через рот. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте кришку інгалятора, перевірте, щоб кришка інгалятора була ретельно загвинчена. Прополощіть рот водою, не ковтаючи. ВАЖЛИВО! Не намагайтеся зняти мундштук, оскільки він закріплений на інгаляторі та не знімається. Мундштук Турбухалера обертається, але не повертайте його без потреби. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули (інгалювали) необхідну дозу препарату. Якщо Ви перед прийняттям препарату помилково повторили процедуру для завантаження інгалятора більше одного разу, при інгаляції Ви все одно отримаєте одну дозу препарату. Коли індикатор доз покаже загальну кількість відмірених доз. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Як дізнатися, коли інгалятор має бути замінено? Індикатор доз показує приблизну кількість доз, що залишилися в інгаляторі, відлік доз заповненого Турбухалера починається з 60 або 120 дози (залежно від загальної кількості доз придбаного Вами Турбухалера). Індикатор показує інтервал у 10 доз, тому не показує кожну відмірену (завантажену) дозу. Ви можете бути впевнені, що Турбухалер доставляє необхідну дозу, навіть якщо Ви не помічаєте зміни у вікні індикатора дозування. Поява червоного фону у вікні індикатора доз означає, що Турбухалер залишилося 10 доз препарату. При появі цифри 0 на червоному тлі всередині вікна індикатора доз інгалятор повинен бути замінений на новий. Зауважте, що коли вікно індикатора доз показує цифру 0, дозатор продовжує повертатися. Однак індикатор доз припиняє фіксувати кількість доз (перестає рухатись) та у вікні доз інгалятора залишається цифра 0. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняСимптоми передозування формотеролу: тремор, біль голови, прискорене серцебиття. В окремих випадках повідомлялося про розвиток тахікардії, гіперглікемії, гіпокаліємії, подовження QTc-інтервалу, аритмії, нудоті та блювоті. Може бути призначене підтримуюче та симптоматичне лікування. У разі необхідності відміни Сімбікорту Турбухалера внаслідок передозування формотеролу, що входить до складу комбінованого препарату, слід розглянути питання призначення відповідного глюкокортикостероїду. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значимих ефектів. При хронічному прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт (80/4,5 мкг/доза) Турбухалер не призначений для пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою. Симбікорт Турбухалер не призначений для початкового підбору терапії на перших етапах лікування бронхіальної астми. При недостатній ефективності терапії або перевищенні максимальних рекомендованих доз сімбікорту необхідно переглянути тактику лікування. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів бронхіальної астми або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом та потребує термінового медичного втручання. У цьому випадку слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, тобто. призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі препарати невідкладної допомоги, або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з бронхіальною астмою, які використовують Симбікорт Турбухалер для підтримуючої терапії та для усунення нападів), або бета2-адреноміметики короткої дії (для всіх пацієнтів, що підтримують ). Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози Симбікорту Турбухалера відповідно до підібраної терапії, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Інгаляції Симбікорту Турбухалера для усунення нападів повинні проводитися тільки при виникненні симптомів, але не показані для регулярного профілактичного використання, тобто. перед фізичним навантаженням. У таких випадках показано застосування окремого бронходилятатора короткої дії. Якщо симптоми бронхіальної астми піддаються контролю, можна поступово знижувати дозу сімбікорту Турбухалера, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорту Турбухалера (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Лікування Симбікортом Турбухалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії Симбікортом Турбухалером можуть відзначати загострення та розвиток серйозних небажаних явищ, пов'язаних із бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів після прийому дози препарату. У зв'язку з чим слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування та, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при прийомі високих доз препаратів протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при використанні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують глюкокортикостероїдну терапію в інгальованій формі. У разі встановленої затримки росту, слід переглянути терапію з метою зниження дози глюкокортикостероїду, що інгалюється. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення переваги глюкокортикостероїдної терапії до можливого ризику затримки зростання. При виборі терапії рекомендується звернутись до дитячого пульмонолога. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас повідомлялося про незначну короткочасну затримку зростання переважно в перший рік лікування. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду з наявністю факторів ризику розвитку остеопорозу. Дослідження тривалого застосування інгалюваного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали помітної дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії високих доз Симбікорту Турбухалера на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування Сімбікортом. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високій дозі, також можуть бути у цій групі ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій підтримуючих доз з метою запобігання ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки.Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTc-інтервалом. Прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгальованого глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилятори короткої дії, для зняття нападів при загостренні важкої бронхіальної астми, так як ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії та при інших станах, коли збільшується ймовірність прояву розвитку гіпо контролювати вміст калію у сироватці. Прийом пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією формотеролу в дозі 90 мкг протягом 1 години 3-х годин безпечний. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Симбікорт Турбухалер містить лактозу ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Симбікорт Турбухалер не впливає на здатність водити машину та керувати механізмами. Може впливати на здатність водити машину та керувати механізмами у разі розвитку побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Активні речовини: будесоніду мікронізованого 160 мкг та формотеролу фумарату дигідрату 4,5 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 730 мкг. По 60 доз і 120 доз в пластиковий інгалятор з контролем першого розкриття (захисна плівка із зазначенням місця розтину), що складається з дозуючого пристрою, резервуара для зберігання порошку, резервуара для десиканта, мундштука та кришки, що нагвинчується. Кожен інгалятор поміщається в картонну пачку з інструкціями застосування.Опис лікарської формиІнгалятор: дозатор, що обертається, червоного кольору, на якому натиснутий код Брайля. Кришка білого кольору. На внутрішній стороні кришки розташовано 5 ребристих потовщень у вигляді поздовжніх смуг. У вікні індикатора дозування видно цифру "60" або "120" для інгалятора на 60 доз або 120 доз відповідно. Мундштук має чотири поздовжні ребра і може обертатися. Зміст: гранули від білого до майже білого кольору, переважно округлої форми.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий)ФармакокінетикаВсмоктування. Симбікорт Турбухалер біоеквівалентний відповідним монопрепаратам щодо системної дії будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, було відзначено невелике посилення супресії кортизолу після прийому Сімбікорту Турбухалер порівняно з монопрепаратами. Ця різниця не впливає на клінічну безпеку. Відсутні докази фармакокінетичної взаємодії будесоніду та формотеролу. Фармакокінетичні показники для відповідних речовин можна порівняти після призначення будесоніду та формотеролу у вигляді монопрепаратів та у складі Симбікорту Турбухалера. Для будесоніду, при введенні у складі комбінованого препарату, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) дещо більша, всмоктування препарату відбувається швидше і величина максимальної концентрації в плазмі вище. Для формотеролу при введенні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація в плазмі збігається з такою для монопрепарату. Інгальований будесонід швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі через 30 хвилин після інгаляції. Середня доза будесоніду, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 32-44% від доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років середня доза будесоніду, що потрапила в легені після інгаляції через Турбухалер, не відрізняється від показників у дорослих пацієнтів (кінцева концентрація препарату в плазмі крові не визначалася). Формотерол, що інгалюється, швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 10 хвилин після проведення інгаляції. Середня доза формотеролу, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 28-49% від доставленої дози.Системна біодоступність становить близько 61% доставленої дози. Розподіл та метаболізм. З білками плазми зв'язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об'єм розподілу для формотеролу становить близько 4 л/кг та для будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом кон'югації (утворюються активні О-деметиловані метаболіти переважно у вигляді інактивованих кон'югатів). Будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів, що мають низьку глюкокортикостероїдну активність. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів - 6-β-гідроксибудесоніду та - 16α-гідроксипреднізолону - не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Не існує доказів взаємодії метаболітів або реакції заміщення між будесонйдом та формотеролом. Основна частина дози формотеролу піддається метаболізму в печінці і потім виводиться нирками: після інгаляції 8-13% доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 14 л/хв); період напіввиведення препарату становить середньому 17 годин. Будесонід метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у формі кон'югатів. У сечі виявляється лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Концентрація будесоніду та формотеролу в плазмі може підвищуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки.ФармакодинамікаСимбікорт містить формотерол і будесонід, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Особливі властивості будесоніду і формотеролу дають можливість використовувати їх комбінацію одночасно як підтримуючу терапію та для усунення нападів, або як підтримуючу терапію бронхіальної астми. Будесонід. Будесонід - глюкокортикостероїд, який після інгаляції має швидку (протягом кількох годин) та дозозалежну протизапальну дію на дихальні шляхи, знижуючи вираженість симптомів та частоту загострень бронхіальної астми. При призначенні інгаляційного будесоніду відзначається менша частота серйозних небажаних ефектів, ніж при використанні системних глюкокортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий. Формотерол. Формотерол – селективний агоніст β2-адренергічних рецепторів, після інгаляції якого відбувається швидке та тривале розслаблення гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дозозалежний бронхолітичний ефект настає протягом 1 - 3 хвилин після інгаляції та зберігається протягом щонайменше 12 годин після прийому разової дози. Симбікорт Турбухалер: Будесонід +Формотерол Бронхіальна астма Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія Додавання формотеролу до будесоніду зменшує вираженість симптомів бронхіальної астми, покращує функцію легень та зменшує частоту загострень захворювання. Дія Симбікорту Турбухалера на функцію легень відповідає дії комбінації монопрепаратів будесоніду та формотеролу та перевищує дію одного будесоніду. В усіх випадках для усунення нападів використовувався бета2-адреностимулятор короткої дії. Не відзначалося зниження протиастматичного ефекту з часом. Препарат має гарну переносимість. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія в комбінації з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів призначався пацієнтам віком від 6 до 11 років протягом 12 тижнів (дві інгаляції по 80/4,5 мкг/інгаляція двічі на день). Були відзначені покращення легеневої функції та хороша переносимість терапії порівняно з відповідною дозою будесоніду Турбухалера. Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія і для усунення нападів. У ході спостереження за 4447 пацієнтами, які отримували терапію Симбікортом як підтримуючу терапію та для купірування нападів протягом від 6 до 12 місяців, було відмічено статистично та клінічно значуще зменшення кількості тяжких загострень, збільшення періоду часу до настання першого загострення порівняно з комбінацією Симбікорту будесоніда як підтримуюча терапія та бета2-адреностимулятор для купування нападів. Також відзначався ефективний контроль над симптомами захворювання, легеневою функцією та зниження частоти призначення інгаляцій для усунення нападів. Не виявлено розвитку толерантності до призначеної терапії. У пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з розвитком гострого нападу бронхіальної астми,після інгаляцій Симбікорту купірування симптомів (зняття бронхоспазму) наступало так само швидко та ефективно, як після призначення сальбутамолу та формотеролу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 = 36% до початку терапії Симбікортом) на фоні прийому Симбікорту Турбухалера спостерігалося значне зниження частоти загострень захворювання порівняно з пацієнтами, які отримували як терапію тільки формотерол або плацебо (середня частота загострень 1,4 порівняно з 1 ,8 - 1,9 у групі плацебо/формотерол). Не зазначено різниці між прийомом Симбікорту та формотеролу на показник обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).Показання до застосуванняБронхіальна астма, як підтримуюча терапія і для усунення нападів (недостатньо контрольована прийомом інгаляційних кортикостероїдів та бета2-адреностимуляторів короткої дії як терапія на вимогу, або адекватно контрольована інгаляційними кортикостероїдами та бета2-адреностимуляторами тривало. ХОЗЛ (Симптоматична терапія у пацієнтів з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або лактози, що інгалюється. Дитячий вік до 6 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: туберкульоз легень (активна чи неактивна форма); грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, неконтрольована гіпокаліємія, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія, аневризму будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання. , подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження QTc-інтервалу).Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про використання Сімбікорту або спільного використання формотеролу та будесоніду під час вагітності. Під час вагітності Симбікорт слід використовувати лише у випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода. Слід використовувати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну підтримки адекватного контролю симптомів бронхіальної астми. Інгалюється будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах впливу на дитину не відмічено. Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко жінок. Симбікорт може бути призначений жінкам, що годують, тільки якщо очікувана користь для матері більше, ніж будь-який можливий ризик для дитини.Побічна діяЗ огляду на спільного призначення двох препаратів був відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для р2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ, синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Часті (>1/100, Центральна нервова система: Головний біль Серцево-судинна система: Серцебиття Кістково-м'язова система: Тремор Дихальні шляхи: Кандидози слизової оболонки порожнини рота та глотки, кашель, осиплість голосу, легке подразнення у горлі Нечасті (>1/1000, Серцево-судинна система:Тахікардія Кістково-м'язова система: М'язові судоми Центральна нервова система: Психомоторне збудження, занепокоєння, нудота, запаморочення, порушення сну Шкіра: Синці Рідкісні (>1/10000, Шкіра: Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу (наприклад, дерматит, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоедема, анафілактична реакція Дихальні шляхи: Бронхоспазм Метаболічні порушення: Гіпокаліємія Серцево-судинна система: Аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія) Дуже рідкісні ( Метаболічні порушення: Гіперглікемія, ознаки або симптоми системних глюкокортикостероїдних ефектів (включаючи гіпофункцію надниркових залоз) Психіатричні симптоми: Депресія, порушення поведінки (переважно у дітей) Центральна нервова система: Порушення смаку Серцево-судинна система: Стенокардія, коливання артеріального тиску Системна дія інгаляційних глюкокортикостероїдів може траплятися при прийомі високих доз протягом тривалого часу. Застосування β2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищує концентрацію в плазмі перорального будесоніду (разова доза 3 мг) при їхньому спільному призначенні, в середньому, в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього підвищувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом відсутня, проте слід очікувати помітного підвищення концентрації препарату в плазмі. Оскільки дані для рекомендацій щодо добору дози відсутні, слід уникати вищеописаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між призначенням кетоконазолу та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Не рекомендовано призначення Симбікорту як підтримуючої терапії та для усунення нападів пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори (бета-адренергічних рецепторів можуть послаблювати дію формотеролу. Симбікорт не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи краплі очей), за винятком вимушених випадків. Спільне призначення Симбікорту Турбухалера і хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінних препаратів (терфенадину), інгібіторів моноамінооксидази (МАО) н трициклічних антидепресантів може подовжувати інтервал QTc і збільшувати ризик виникнення. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне призначення інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному прийомі Сімбікорту Турбухалера та інших β-адренергічних лікарських препаратів можливе посилення побічної дії формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може посилювати схильність до розвитку аритмій у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиБронхіальна астма Симбікорт Турбухалер не призначений для первинного лікування бронхіальної астми інтермітуючої та легкої персистуючої течії. Підбір дози препаратів, що входять до складу Симбікорту, відбувається індивідуально та залежно від ступеня тяжкості захворювання. Це необхідно враховувати не тільки на початку лікування комбінованими препаратами, але і при зміні підтримуючої дози препарату. У разі, якщо окремим пацієнтам потрібна інша комбінація доз активних компонентів, ніж у Симбікорті Турбухалері, слід призначити β2-адреноміметики та/або глюкокортикостероїди в окремих інгаляторах. Дозу слід зменшити до найменшої, на тлі якої зберігається оптимальний контроль симптомів бронхіальної астми. Пацієнти повинні перебувати під постійним контролем лікаря для адекватного підбору дози сімбікорту Турбухалера.При досягненні повного контролю над симптомами бронхіальної астми на тлі мінімальної дози препарату, що рекомендується, на наступному етапі можна спробувати призначення монотерапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Існують два підходи до призначення терапії Симбікортом Турбухалером: A. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія: Симбікорт Турбухалер призначається для постійної підтримуючої терапії в комбінації з окремим бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. B. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів: Симбікорт Турбухалер призначається як для постійної підтримуючої терапії, так і на вимогу при появі симптомів. А. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія Пацієнту необхідно мати при собі окремий інгалятор з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Сімбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. При необхідності можливе збільшення дози до 4-х інгаляцій двічі на день. Підлітки (12-17 років): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. Діти старше років: Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза: 1 - 2 інгаляції двічі на день. Після досягнення оптимального контролю над симптомами бронхіальної астми при прийомі препарату двічі на день, рекомендується титрувати дозу до мінімальної ефективної, аж до прийому препарату один раз на день у тих випадках, коли, на думку лікаря, пацієнту потрібна підтримуюча терапія у комбінації з бронходилататором тривалого дії. Збільшення частоти використання бета-адреностимуляторів короткої дії є показником погіршення загального контролю над захворюванням і вимагає перегляду протиастматичної терапії. В. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів Симбікорт Турбухалер може призначатися як як постійна підтримуюча терапія, так і як терапія на вимогу при виникненні нападів. Пацієнту необхідно постійно мати при собі Симбікорт для усунення нападів. Симбікорт як підтримуюча терапія і для усунення нападів особливо показаний пацієнтам з: недостатнім контролем над бронхіальною астмою та необхідністю у частому використанні препаратів для усунення нападів; наявністю в анамнезі загострень бронхіальної астми, які потребували медичного втручання. Потрібний ретельний контроль за дозозалежними побічними ефектами у пацієнтів, які використовують велику кількість інгаляцій для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: рекомендована доза для підтримуючої терапії 2 інгаляції на добу, приймаються по 1 інгаляції вранці та ввечері, або 2 інга. тільки вранці або лише увечері. Для деяких пацієнтів може бути призначена підтримуюча доза Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза 2 інгаляції двічі на добу. При виникненні симптомів необхідне призначення додаткової інгаляції. При подальшому наростанні симптомів протягом декількох хвилин призначається ще 1 додаткова інгаляція, але не більше 6 інгаляцій для усунення 1 нападу. Зазвичай не потрібне призначення більше 8 інгаляцій на добу, проте можна збільшити кількість інгаляцій до 12 на добу на нетривалий час. Пацієнтам, які отримують більше 8 інгаляцій на добу,рекомендовано звернутися по медичну допомогу для перегляду терапії. Діти та підлітки до 18 років: Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для усунення нападів не рекомендується дітям та підліткам. ХОЗЛ Дорослі: 2 інгаляції Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза двічі на день. Особливі групи пацієнтів: немає потреби у спеціальному доборі дози препарату для пацієнтів похилого віку. Немає даних про прийом Симбікорту пацієнтами з нирковою або печінковою недостатністю. Оскільки будесонід і формотерол, головним чином, виводяться за участю печінкового метаболізму, то у пацієнтів з тяжким цирозом печінки очікується уповільнення швидкості виведення препарату. Діти до 6 років: Сімбікорт Турбухалер не рекомендований дітям до 6 років. Інструкції для правильного використання Турбухалера: Механізм дії Турбухалера: при вдиханні пацієнтом через мундштук препарат надходить у дихальні шляхи. Необхідно інструктувати пацієнта: уважно вивчити інструкцію із застосування Турбухалера вдихати сильно і глибоко через мундштук, щоб гарантувати попадання оптимальної дози в легені ніколи не видихати через мундштук полоскати рот водою після інгаляції підтримуючих доз зниження ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота і глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Пацієнт може не відчути смак або не відчути препарат після використання Турбухалера, що обумовлено невеликою кількістю речовини, що доставляється. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати СІМБІКОРТ® ТУРБУХАЛЕР® Для прийому однієї дози слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи та вдихніть сильно та глибоко через рот. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте кришку інгалятора, перевірте, щоб кришка інгалятора була ретельно загвинчена. Прополощіть рот водою, не ковтаючи. ВАЖЛИВО! Не намагайтеся зняти мундштук, оскільки він закріплений на інгаляторі та не знімається. Мундштук Турбухалера обертається, але не повертайте його без потреби. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули (інгалювали) необхідну дозу препарату. Якщо Ви перед прийняттям препарату помилково повторили процедуру для завантаження інгалятора більше одного разу, при інгаляції Ви все одно отримаєте одну дозу препарату. Коли індикатор доз покаже загальну кількість відмірених доз. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Як дізнатися, коли інгалятор має бути замінено? Індикатор доз показує приблизну кількість доз, що залишилися в інгаляторі, відлік доз заповненого Турбухалера починається з 60 або 120 дози (залежно від загальної кількості доз придбаного Вами Турбухалера). Індикатор показує інтервал у 10 доз, тому не показує кожну відмірену (завантажену) дозу. Ви можете бути впевнені, що Турбухалер доставляє необхідну дозу, навіть якщо Ви не помічаєте зміни у вікні індикатора дозування. Поява червоного фону у вікні індикатора доз означає, що Турбухалер залишилося 10 доз препарату. При появі цифри 0 на червоному тлі всередині вікна індикатора доз інгалятор повинен бути замінений на новий. Зауважте, що коли вікно індикатора доз показує цифру 0, дозатор продовжує повертатися. Однак індикатор доз припиняє фіксувати кількість доз (перестає рухатись) та у вікні доз інгалятора залишається цифра 0. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняСимптоми передозування формотеролу: тремор, біль голови, прискорене серцебиття. В окремих випадках повідомлялося про розвиток тахікардії, гіперглікемії, гіпокаліємії, подовження QTc-інтервалу, аритмії, нудоті та блювоті. Може бути призначене підтримуюче та симптоматичне лікування. У разі необхідності відміни Сімбікорту Турбухалера внаслідок передозування формотеролу, що входить до складу комбінованого препарату, слід розглянути питання призначення відповідного глюкокортикостероїду. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значимих ефектів. При хронічному прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт (80/4,5 мкг/доза) Турбухалер не призначений для пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою. Симбікорт Турбухалер не призначений для початкового підбору терапії на перших етапах лікування бронхіальної астми. При недостатній ефективності терапії або перевищенні максимальних рекомендованих доз сімбікорту необхідно переглянути тактику лікування. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів бронхіальної астми або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом та потребує термінового медичного втручання. У цьому випадку слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, тобто. призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі препарати невідкладної допомоги, або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з бронхіальною астмою, які використовують Симбікорт Турбухалер для підтримуючої терапії та для усунення нападів), або бета2-адреноміметики короткої дії (для всіх пацієнтів, що підтримують ). Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози Симбікорту Турбухалера відповідно до підібраної терапії, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Інгаляції Симбікорту Турбухалера для усунення нападів повинні проводитися тільки при виникненні симптомів, але не показані для регулярного профілактичного використання, тобто. перед фізичним навантаженням. У таких випадках показано застосування окремого бронходилятатора короткої дії. Якщо симптоми бронхіальної астми піддаються контролю, можна поступово знижувати дозу сімбікорту Турбухалера, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорту Турбухалера (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Лікування Симбікортом Турбухалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії Симбікортом Турбухалером можуть відзначати загострення та розвиток серйозних небажаних явищ, пов'язаних із бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів після прийому дози препарату. У зв'язку з чим слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування та, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при прийомі високих доз препаратів протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при використанні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують глюкокортикостероїдну терапію в інгальованій формі. У разі встановленої затримки росту, слід переглянути терапію з метою зниження дози глюкокортикостероїду, що інгалюється. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення переваги глюкокортикостероїдної терапії до можливого ризику затримки зростання. При виборі терапії рекомендується звернутись до дитячого пульмонолога. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас повідомлялося про незначну короткочасну затримку зростання переважно в перший рік лікування. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду з наявністю факторів ризику розвитку остеопорозу. Дослідження тривалого застосування інгалюваного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали помітної дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії високих доз Симбікорту Турбухалера на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування Сімбікортом. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високій дозі, також можуть бути у цій групі ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій підтримуючих доз з метою запобігання ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки.Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTc-інтервалом. Прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгальованого глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилятори короткої дії, для зняття нападів при загостренні важкої бронхіальної астми, так як ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії та при інших станах, коли збільшується ймовірність прояву розвитку гіпо контролювати вміст калію у сироватці. Прийом пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією формотеролу в дозі 90 мкг протягом 1 години 3-х годин безпечний. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Симбікорт Турбухалер містить лактозу ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Симбікорт Турбухалер не впливає на здатність водити машину та керувати механізмами. Може впливати на здатність водити машину та керувати механізмами у разі розвитку побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: активні речовини: будесоніду мікронізованого 320 мкг та формотеролу фумарату дигідрату 9 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 491 мкг/доза. Пластиковий інгалятор з контролем першого розтину (захисна плівка із зазначенням місця розтину), що містить 60 доз препарату, що складається з дозуючого пристрою, резервуару для зберігання порошку, резервуару для десиканту, мундштуку та кришки, що нагвинчується. Кожен інгалятор поміщається в картонну пачку з інструкціями застосування.Опис лікарської формиІнгалятор: дозатор, що обертається, червоного кольору, на якому видавлений код Брайля. Кришка білого кольору. На внутрішній стороні кришки розташовано 5 ребристих потовщень у вигляді поздовжніх смуг. У вікні індикатора дозування видно цифру "60". Мундштук має чотири поздовжні ребра і може обертатися. Вміст: гранули від білого до майже білого кольору, переважно округлої форми.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий)ФармакокінетикаВсмоктування. Симбікорт Турбухалер біоеквівалентний відповідним монопрепаратам щодо системної дії будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, було відзначено невелике посилення супресії кортизолу після прийому Сімбікорту Турбухалер порівняно з монопрепаратами. Ця різниця не впливає на клінічну безпеку. Відсутні докази фармакокінетичної взаємодії будесоніду та формотеролу. Фармакокінетичні показники для відповідних речовин можна порівняти після призначення будесоніду та формотеролу у вигляді монопрепаратів та у складі Симбікорту Турбухалера. Для будесоніду, при введенні у складі комбінованого препарату, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) дещо більша, всмоктування препарату відбувається швидше і величина максимальної концентрації в плазмі вище. Для формотеролу при введенні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація в плазмі збігається з такою для монопрепарату. Інгальований будесонід швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі через 30 хвилин після інгаляції. Середня доза будесоніду, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 32-44% від доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років середня доза будесоніду, що потрапила в легені після інгаляції через Турбухалер, не відрізняється від показників у дорослих пацієнтів (кінцева концентрація препарату в плазмі крові не визначалася). Формотерол, що інгалюється, швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 10 хвилин після проведення інгаляції. Середня доза формотеролу, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 28-49% від доставленої дози.Системна біодоступність становить близько 61% доставленої дози. Розподіл та метаболізм. З білками плазми зв'язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об'єм розподілу для формотеролу становить близько 4 л/кг та для будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом кон'югації (утворюються активні О-деметиловані метаболіти переважно у вигляді інактивованих кон'югатів). Будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів, що мають низьку глюкокортикостероїдну активність. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів - 6-β-гідроксибудесоніду та - 16α-гідроксипреднізолону - не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Не існує доказів взаємодії метаболітів або реакції заміщення між будесонйдом та формотеролом. Основна частина дози формотеролу піддається метаболізму в печінці і потім виводиться нирками: після інгаляції 8-13% доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 14 л/хв); період напіввиведення препарату становить середньому 17 годин. Будесонід метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у формі кон'югатів. У сечі виявляється лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Концентрація будесоніду та формотеролу в плазмі може підвищуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки.ФармакодинамікаСимбікорт містить формотерол і будесонід, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Особливі властивості будесоніду і формотеролу дають можливість використовувати їх комбінацію одночасно як підтримуючу терапію та для усунення нападів, або як підтримуючу терапію бронхіальної астми. Будесонід. Будесонід - глюкокортикостероїд, який після інгаляції має швидку (протягом кількох годин) та дозозалежну протизапальну дію на дихальні шляхи, знижуючи вираженість симптомів та частоту загострень бронхіальної астми. При призначенні інгаляційного будесоніду відзначається менша частота серйозних небажаних ефектів, ніж при використанні системних глюкокортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий. Формотерол. Формотерол – селективний агоніст β2-адренергічних рецепторів, після інгаляції якого відбувається швидке та тривале розслаблення гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дозозалежний бронхолітичний ефект настає протягом 1 - 3 хвилин після інгаляції та зберігається протягом щонайменше 12 годин після прийому разової дози. Симбікорт Турбухалер: Будесонід +Формотерол Бронхіальна астма Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія Додавання формотеролу до будесоніду зменшує вираженість симптомів бронхіальної астми, покращує функцію легень та зменшує частоту загострень захворювання. Дія Симбікорту Турбухалера на функцію легень відповідає дії комбінації монопрепаратів будесоніду та формотеролу та перевищує дію одного будесоніду. В усіх випадках для усунення нападів використовувався бета2-адреностимулятор короткої дії. Не відзначалося зниження протиастматичного ефекту з часом. Препарат має гарну переносимість. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія в комбінації з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів призначався пацієнтам віком від 6 до 11 років протягом 12 тижнів (дві інгаляції по 80/4,5 мкг/інгаляція двічі на день). Були відзначені покращення легеневої функції та хороша переносимість терапії порівняно з відповідною дозою будесоніду Турбухалера. Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія і для усунення нападів. У ході спостереження за 4447 пацієнтами, які отримували терапію Симбікортом як підтримуючу терапію та для купірування нападів протягом від 6 до 12 місяців, було відмічено статистично та клінічно значуще зменшення кількості тяжких загострень, збільшення періоду часу до настання першого загострення порівняно з комбінацією Симбікорту будесоніда як підтримуюча терапія та бета2-адреностимулятор для купування нападів. Також відзначався ефективний контроль над симптомами захворювання, легеневою функцією та зниження частоти призначення інгаляцій для усунення нападів. Не виявлено розвитку толерантності до призначеної терапії. У пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з розвитком гострого нападу бронхіальної астми,після інгаляцій Симбікорту купірування симптомів (зняття бронхоспазму) наступало так само швидко та ефективно, як після призначення сальбутамолу та формотеролу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 = 36% до початку терапії Симбікортом) на фоні прийому Симбікорту Турбухалера спостерігалося значне зниження частоти загострень захворювання порівняно з пацієнтами, які отримували як терапію тільки формотерол або плацебо (середня частота загострень 1,4 порівняно з 1 ,8 - 1,9 у групі плацебо/формотерол). Не зазначено різниці між прийомом Симбікорту та формотеролу на показник обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).Показання до застосуванняБронхіальна астма, як підтримуюча терапія і для усунення нападів (недостатньо контрольована прийомом інгаляційних кортикостероїдів та бета2-адреностимуляторів короткої дії як терапія на вимогу, або адекватно контрольована інгаляційними кортикостероїдами та бета2-адреностимуляторами тривало. ХОЗЛ (Симптоматична терапія у пацієнтів з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або лактози, що інгалюється. Дитячий вік до 6 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: туберкульоз легень (активна чи неактивна форма); грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, неконтрольована гіпокаліємія, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія, аневризму будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання. , подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження QTc-інтервалу).Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про використання Сімбікорту або спільного використання формотеролу та будесоніду під час вагітності. Під час вагітності Симбікорт слід використовувати лише у випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода. Слід використовувати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну підтримки адекватного контролю симптомів бронхіальної астми. Інгалюється будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах впливу на дитину не відмічено. Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко жінок. Симбікорт може бути призначений жінкам, що годують, тільки якщо очікувана користь для матері більше, ніж будь-який можливий ризик для дитини.Побічна діяЗ огляду на спільного призначення двох препаратів був відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для р2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ, синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Часті (>1/100, Центральна нервова система: Головний біль Серцево-судинна система: Серцебиття Кістково-м'язова система: Тремор Дихальні шляхи: Кандидози слизової оболонки порожнини рота та глотки, кашель, осиплість голосу, легке подразнення у горлі Нечасті (>1/1000, Серцево-судинна система:Тахікардія Кістково-м'язова система: М'язові судоми Центральна нервова система: Психомоторне збудження, занепокоєння, нудота, запаморочення, порушення сну Шкіра: Синці Рідкісні (>1/10000, Шкіра: Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу (наприклад, дерматит, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоедема, анафілактична реакція Дихальні шляхи: Бронхоспазм Метаболічні порушення: Гіпокаліємія Серцево-судинна система: Аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія) Дуже рідкісні ( Метаболічні порушення: Гіперглікемія, ознаки або симптоми системних глюкокортикостероїдних ефектів (включаючи гіпофункцію надниркових залоз) Психіатричні симптоми: Депресія, порушення поведінки (переважно у дітей) Центральна нервова система: Порушення смаку Серцево-судинна система: Стенокардія, коливання артеріального тиску Системна дія інгаляційних глюкокортикостероїдів може траплятися при прийомі високих доз протягом тривалого часу. Застосування β2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищує концентрацію в плазмі перорального будесоніду (разова доза 3 мг) при їхньому спільному призначенні, в середньому, в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього підвищувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом відсутня, проте слід очікувати помітного підвищення концентрації препарату в плазмі. Оскільки дані для рекомендацій щодо добору дози відсутні, слід уникати вищеописаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між призначенням кетоконазолу та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Не рекомендовано призначення Симбікорту як підтримуючої терапії та для усунення нападів пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори (бета-адренергічних рецепторів можуть послаблювати дію формотеролу. Симбікорт не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи краплі очей), за винятком вимушених випадків. Спільне призначення Симбікорту Турбухалера і хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінних препаратів (терфенадину), інгібіторів моноамінооксидази (МАО) н трициклічних антидепресантів може подовжувати інтервал QTc і збільшувати ризик виникнення. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне призначення інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному прийомі Сімбікорту Турбухалера та інших β-адренергічних лікарських препаратів можливе посилення побічної дії формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може посилювати схильність до розвитку аритмій у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиБронхіальна астма Симбікорт Турбухалер не призначений для первинного лікування бронхіальної астми інтермітуючої та легкої персистуючої течії. Підбір дози препаратів, що входять до складу Симбікорту, відбувається індивідуально та залежно від ступеня тяжкості захворювання. Це необхідно враховувати не тільки на початку лікування комбінованими препаратами, але і при зміні підтримуючої дози препарату. У разі, якщо окремим пацієнтам потрібна інша комбінація доз активних компонентів, ніж у Симбікорті Турбухалері, слід призначити β2-адреноміметики та/або глюкокортикостероїди в окремих інгаляторах. Пацієнтам слід регулярно відвідувати лікаря для контролю оптимальної дози сімбікорту Турбухалера. Дозу слід зменшити до найменшої, на тлі якої зберігається оптимальний контроль симптомів бронхіальної астми. Після досягнення оптимального контролю бронхіальної астми при прийомі препарату двічі на день, рекомендується титрувати дозу до мінімальної ефективної, аж до прийому препарату один раз на день, у випадках, коли, на думку лікаря, пацієнту потрібна підтримуюча терапія в комбінації з бронходилататором тривалої дії . Дорослі (18 років і старше): Сімбікорт Турбухалер 320/9 мкг/доза: 1 інгаляція двічі на день. При необхідності можливе збільшення дози до 2-х інгаляцій двічі на день. Після досягнення оптимального контролю симптомів бронхіальної астми на фоні прийому препарату двічі на день, можливе зниження дози до найменшої ефективної, аж до прийому один раз на день. Підлітки (12-17 років): Симбікорт Турбухалер 320/9 мкг/доза: 1 інгаляція двічі на день. Діти до 12 років: Сімбікорт Турбухалер 320/9 мкг/доза не рекомендований дітям до 12 років через відсутність клінічних даних. Симбікорт Турбухалер 320/9 мкг/доза призначений лише для підтримуючої терапії. ХОЗЛ Дорослі: 1 інгаляція Сімбікорт Турбухалер 320/9 мкг/доза двічі на день. Особливі групи пацієнтів: немає потреби у спеціальному доборі дози препарату для пацієнтів похилого віку. Немає даних про прийом Сімбікорту Турбухалера 320/9 мкг/доза пацієнтами з нирковою або печінковою недостатністю. Оскільки будесонід і формотерол виводяться головним чином нирками за участю печінкового метаболізму, то у пацієнтів з важким цирозом печінки очікується уповільнення швидкості виведення препарату. Інструкції для правильного використання Турбухалера: Механізм дії Турбухалера: при вдиханні пацієнтом через мундштук препарат надходить у дихальні шляхи. Необхідно інструктувати пацієнта: уважно вивчити інструкцію із застосування Турбухалера вдихати сильно і глибоко через мундштук, щоб гарантувати попадання оптимальної дози в легені ніколи не видихати через мундштук полоскати рот водою після інгаляції підтримуючих доз зниження ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота і глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Пацієнт може не відчути смак або не відчути препарат після використання Турбухалера, що обумовлено невеликою кількістю речовини, що доставляється. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати СІМБІКОРТ® ТУРБУХАЛЕР® Для прийому однієї дози слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи і вдихніть через рот. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте кришку інгалятора, перевірте, щоб кришка інгалятора була ретельно загвинчена. Прополощіть рот водою, не ковтаючи. ВАЖЛИВО! Не намагайтеся зняти мундштук, оскільки він закріплений на інгаляторі та не знімається. Мундштук Турбухалера обертається, але не повертайте його без потреби. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули (інгалювали) необхідну дозу препарату. Якщо Ви перед прийняттям препарату помилково повторили процедуру для завантаження інгалятора більше одного разу, при інгаляції Ви все одно отримаєте одну дозу препарату. Коли індикатор доз покаже загальну кількість відмірених доз. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Як дізнатися, коли інгалятор має бути замінено? Індикатор доз показує приблизну кількість доз, що залишилися в інгаляторі, відлік доз заповненого Турбухалера починається з 60 або 120 дози (залежно від загальної кількості доз придбаного Вами Турбухалера). Індикатор показує інтервал у 10 доз, тому не показує кожну відмірену (завантажену) дозу. Ви можете бути впевнені, що Турбухалер доставляє необхідну дозу, навіть якщо Ви не помічаєте зміни у вікні індикатора дозування. Поява червоного фону у вікні індикатора доз означає, що Турбухалер залишилося 10 доз препарату. При появі цифри 0 на червоному тлі всередині вікна індикатора доз інгалятор повинен бути замінений на новий. Зауважте, що коли вікно індикатора доз показує цифру 0, дозатор продовжує повертатися. Однак індикатор доз припиняє фіксувати кількість доз (перестає рухатись) та у вікні доз інгалятора залишається цифра 0. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняСимптоми передозування формотеролу: тремор, біль голови, прискорене серцебиття. В окремих випадках повідомлялося про розвиток тахікардії, гіперглікемії, гіпокаліємії, подовження QTc-інтервалу, аритмії, нудоті та блювоті. Може бути призначене підтримуюче та симптоматичне лікування. У разі необхідності відміни Сімбікорту Турбухалера внаслідок передозування формотеролу, що входить до складу комбінованого препарату, слід розглянути питання призначення відповідного глюкокортикостероїду. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значимих ефектів. При хронічному прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт (80/4,5 мкг/доза) Турбухалер не призначений для пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою. Симбікорт Турбухалер не призначений для початкового підбору терапії на перших етапах лікування бронхіальної астми. При недостатній ефективності терапії або перевищенні максимальних рекомендованих доз сімбікорту необхідно переглянути тактику лікування. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів бронхіальної астми або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом та потребує термінового медичного втручання. У цьому випадку слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, тобто. призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі препарати невідкладної допомоги, або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з бронхіальною астмою, які використовують Симбікорт Турбухалер для підтримуючої терапії та для усунення нападів), або бета2-адреноміметики короткої дії (для всіх пацієнтів, що підтримують ). Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози Симбікорту Турбухалера відповідно до підібраної терапії, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Інгаляції Симбікорту Турбухалера для усунення нападів повинні проводитися тільки при виникненні симптомів, але не показані для регулярного профілактичного використання, тобто. перед фізичним навантаженням. У таких випадках показано застосування окремого бронходилятатора короткої дії. Якщо симптоми бронхіальної астми піддаються контролю, можна поступово знижувати дозу сімбікорту Турбухалера, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорту Турбухалера (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Лікування Симбікортом Турбухалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії Симбікортом Турбухалером можуть відзначати загострення та розвиток серйозних небажаних явищ, пов'язаних із бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів після прийому дози препарату. У зв'язку з чим слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування та, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при прийомі високих доз препаратів протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при використанні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують глюкокортикостероїдну терапію в інгальованій формі. У разі встановленої затримки росту, слід переглянути терапію з метою зниження дози глюкокортикостероїду, що інгалюється. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення переваги глюкокортикостероїдної терапії до можливого ризику затримки зростання. При виборі терапії рекомендується звернутись до дитячого пульмонолога. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас повідомлялося про незначну короткочасну затримку зростання переважно в перший рік лікування. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду з наявністю факторів ризику розвитку остеопорозу. Дослідження тривалого застосування інгалюваного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали помітної дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії високих доз Симбікорту Турбухалера на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування Сімбікортом. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високій дозі, також можуть бути у цій групі ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій підтримуючих доз з метою запобігання ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки.Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTc-інтервалом. Прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгальованого глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилятори короткої дії, для зняття нападів при загостренні важкої бронхіальної астми, так як ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії та при інших станах, коли збільшується ймовірність прояву розвитку гіпо контролювати вміст калію у сироватці. Прийом пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією формотеролу в дозі 90 мкг протягом 1 години 3-х годин безпечний. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Симбікорт Турбухалер містить лактозу ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Симбікорт Турбухалер не впливає на здатність водити машину та керувати механізмами. Може впливати на здатність водити машину та керувати механізмами у разі розвитку побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Активні речовини: будесоніду мікронізованого 80 мкг та формотеролу фумарату дигідрату 4,5 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 810 мкг. По 60 доз і 120 доз в пластиковий інгалятор з контролем першого розкриття (захисна плівка із зазначенням місця розтину), що складається з дозуючого пристрою, резервуара для зберігання порошку, резервуара для десиканта, мундштука та кришки, що нагвинчується. Кожен інгалятор поміщається в картонну пачку з інструкціями застосування.Опис лікарської формиІнгалятор: дозатор, що обертається, червоного кольору, на якому натиснутий код Брайля. Кришка білого кольору. На внутрішній стороні кришки розташовано 5 ребристих потовщень у вигляді поздовжніх смуг. У вікні індикатора дозування видно цифру "60" або "120" для інгалятора на 60 доз або 120 доз відповідно. Мундштук має чотири поздовжні ребра і може обертатися. Зміст: гранули від білого до майже білого кольору, переважно округлої форми.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий)ФармакокінетикаВсмоктування. Симбікорт Турбухалер біоеквівалентний відповідним монопрепаратам щодо системної дії будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, було відзначено невелике посилення супресії кортизолу після прийому Сімбікорту Турбухалер порівняно з монопрепаратами. Ця різниця не впливає на клінічну безпеку. Відсутні докази фармакокінетичної взаємодії будесоніду та формотеролу. Фармакокінетичні показники для відповідних речовин можна порівняти після призначення будесоніду та формотеролу у вигляді монопрепаратів та у складі Симбікорту Турбухалера. Для будесоніду, при введенні у складі комбінованого препарату, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) дещо більша, всмоктування препарату відбувається швидше і величина максимальної концентрації в плазмі вище. Для формотеролу при введенні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація в плазмі збігається з такою для монопрепарату. Інгальований будесонід швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі через 30 хвилин після інгаляції. Середня доза будесоніду, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 32-44% від доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років середня доза будесоніду, що потрапила в легені після інгаляції через Турбухалер, не відрізняється від показників у дорослих пацієнтів (кінцева концентрація препарату в плазмі крові не визначалася). Формотерол, що інгалюється, швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 10 хвилин після проведення інгаляції. Середня доза формотеролу, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 28-49% від доставленої дози.Системна біодоступність становить близько 61% доставленої дози. Розподіл та метаболізм. З білками плазми зв'язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об'єм розподілу для формотеролу становить близько 4 л/кг та для будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом кон'югації (утворюються активні О-деметиловані метаболіти переважно у вигляді інактивованих кон'югатів). Будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів, що мають низьку глюкокортикостероїдну активність. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів - 6-β-гідроксибудесоніду та - 16α-гідроксипреднізолону - не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Не існує доказів взаємодії метаболітів або реакції заміщення між будесонйдом та формотеролом. Основна частина дози формотеролу піддається метаболізму в печінці і потім виводиться нирками: після інгаляції 8-13% доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 14 л/хв); період напіввиведення препарату становить середньому 17 годин. Будесонід метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у формі кон'югатів. У сечі виявляється лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Концентрація будесоніду та формотеролу в плазмі може підвищуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки.ФармакодинамікаСимбікорт містить формотерол і будесонід, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Особливі властивості будесоніду і формотеролу дають можливість використовувати їх комбінацію одночасно як підтримуючу терапію та для усунення нападів, або як підтримуючу терапію бронхіальної астми. Будесонід. Будесонід - глюкокортикостероїд, який після інгаляції має швидку (протягом кількох годин) та дозозалежну протизапальну дію на дихальні шляхи, знижуючи вираженість симптомів та частоту загострень бронхіальної астми. При призначенні інгаляційного будесоніду відзначається менша частота серйозних небажаних ефектів, ніж при використанні системних глюкокортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий. Формотерол. Формотерол – селективний агоніст β2-адренергічних рецепторів, після інгаляції якого відбувається швидке та тривале розслаблення гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дозозалежний бронхолітичний ефект настає протягом 1 - 3 хвилин після інгаляції та зберігається протягом щонайменше 12 годин після прийому разової дози. Симбікорт Турбухалер: Будесонід +Формотерол Бронхіальна астма Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія Додавання формотеролу до будесоніду зменшує вираженість симптомів бронхіальної астми, покращує функцію легень та зменшує частоту загострень захворювання. Дія Симбікорту Турбухалера на функцію легень відповідає дії комбінації монопрепаратів будесоніду та формотеролу та перевищує дію одного будесоніду. В усіх випадках для усунення нападів використовувався бета2-адреностимулятор короткої дії. Не відзначалося зниження протиастматичного ефекту з часом. Препарат має гарну переносимість. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія в комбінації з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів призначався пацієнтам віком від 6 до 11 років протягом 12 тижнів (дві інгаляції по 80/4,5 мкг/інгаляція двічі на день). Були відзначені покращення легеневої функції та хороша переносимість терапії порівняно з відповідною дозою будесоніду Турбухалера. Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія і для усунення нападів. У ході спостереження за 4447 пацієнтами, які отримували терапію Симбікортом як підтримуючу терапію та для купірування нападів протягом від 6 до 12 місяців, було відмічено статистично та клінічно значуще зменшення кількості тяжких загострень, збільшення періоду часу до настання першого загострення порівняно з комбінацією Симбікорту будесоніда як підтримуюча терапія та бета2-адреностимулятор для купування нападів. Також відзначався ефективний контроль над симптомами захворювання, легеневою функцією та зниження частоти призначення інгаляцій для усунення нападів. Не виявлено розвитку толерантності до призначеної терапії. У пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з розвитком гострого нападу бронхіальної астми,після інгаляцій Симбікорту купірування симптомів (зняття бронхоспазму) наступало так само швидко та ефективно, як після призначення сальбутамолу та формотеролу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 = 36% до початку терапії Симбікортом) на фоні прийому Симбікорту Турбухалера спостерігалося значне зниження частоти загострень захворювання порівняно з пацієнтами, які отримували як терапію тільки формотерол або плацебо (середня частота загострень 1,4 порівняно з 1 ,8 - 1,9 у групі плацебо/формотерол). Не зазначено різниці між прийомом Симбікорту та формотеролу на показник обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).Показання до застосуванняБронхіальна астма, як підтримуюча терапія і для усунення нападів (недостатньо контрольована прийомом інгаляційних кортикостероїдів та бета2-адреностимуляторів короткої дії як терапія на вимогу, або адекватно контрольована інгаляційними кортикостероїдами та бета2-адреностимуляторами тривало. ХОЗЛ (Симптоматична терапія у пацієнтів з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або лактози, що інгалюється. Дитячий вік до 6 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: туберкульоз легень (активна чи неактивна форма); грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, неконтрольована гіпокаліємія, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія, аневризму будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання. , подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження QTc-інтервалу).Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про використання Сімбікорту або спільного використання формотеролу та будесоніду під час вагітності. Під час вагітності Симбікорт слід використовувати лише у випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода. Слід використовувати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну підтримки адекватного контролю симптомів бронхіальної астми. Інгалюється будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах впливу на дитину не відмічено. Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко жінок. Симбікорт може бути призначений жінкам, що годують, тільки якщо очікувана користь для матері більше, ніж будь-який можливий ризик для дитини.Побічна діяЗ огляду на спільного призначення двох препаратів був відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для р2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ, синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Часті (>1/100, Центральна нервова система: Головний біль Серцево-судинна система: Серцебиття Кістково-м'язова система: Тремор Дихальні шляхи: Кандидози слизової оболонки порожнини рота та глотки, кашель, осиплість голосу, легке подразнення у горлі Нечасті (>1/1000, Серцево-судинна система:Тахікардія Кістково-м'язова система: М'язові судоми Центральна нервова система: Психомоторне збудження, занепокоєння, нудота, запаморочення, порушення сну Шкіра: Синці Рідкісні (>1/10000, Шкіра: Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу (наприклад, дерматит, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоедема, анафілактична реакція Дихальні шляхи: Бронхоспазм Метаболічні порушення: Гіпокаліємія Серцево-судинна система: Аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія) Дуже рідкісні ( Метаболічні порушення: Гіперглікемія, ознаки або симптоми системних глюкокортикостероїдних ефектів (включаючи гіпофункцію надниркових залоз) Психіатричні симптоми: Депресія, порушення поведінки (переважно у дітей) Центральна нервова система: Порушення смаку Серцево-судинна система: Стенокардія, коливання артеріального тиску Системна дія інгаляційних глюкокортикостероїдів може траплятися при прийомі високих доз протягом тривалого часу. Застосування β2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищує концентрацію в плазмі перорального будесоніду (разова доза 3 мг) при їхньому спільному призначенні, в середньому, в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього підвищувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом відсутня, проте слід очікувати помітного підвищення концентрації препарату в плазмі. Оскільки дані для рекомендацій щодо добору дози відсутні, слід уникати вищеописаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між призначенням кетоконазолу та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Не рекомендовано призначення Симбікорту як підтримуючої терапії та для усунення нападів пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори (бета-адренергічних рецепторів можуть послаблювати дію формотеролу. Симбікорт не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи краплі очей), за винятком вимушених випадків. Спільне призначення Симбікорту Турбухалера і хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінних препаратів (терфенадину), інгібіторів моноамінооксидази (МАО) н трициклічних антидепресантів може подовжувати інтервал QTc і збільшувати ризик виникнення. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне призначення інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному прийомі Сімбікорту Турбухалера та інших β-адренергічних лікарських препаратів можливе посилення побічної дії формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може посилювати схильність до розвитку аритмій у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиБронхіальна астма Симбікорт Турбухалер не призначений для первинного лікування бронхіальної астми інтермітуючої та легкої персистуючої течії. Підбір дози препаратів, що входять до складу Симбікорту, відбувається індивідуально та залежно від ступеня тяжкості захворювання. Це необхідно враховувати не тільки на початку лікування комбінованими препаратами, але і при зміні підтримуючої дози препарату. У разі, якщо окремим пацієнтам потрібна інша комбінація доз активних компонентів, ніж у Симбікорті Турбухалері, слід призначити β2-адреноміметики та/або глюкокортикостероїди в окремих інгаляторах. Дозу слід зменшити до найменшої, на тлі якої зберігається оптимальний контроль симптомів бронхіальної астми. Пацієнти повинні перебувати під постійним контролем лікаря для адекватного підбору дози сімбікорту Турбухалера.При досягненні повного контролю над симптомами бронхіальної астми на тлі мінімальної дози препарату, що рекомендується, на наступному етапі можна спробувати призначення монотерапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Існують два підходи до призначення терапії Симбікортом Турбухалером: A. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія: Симбікорт Турбухалер призначається для постійної підтримуючої терапії в комбінації з окремим бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. B. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів: Симбікорт Турбухалер призначається як для постійної підтримуючої терапії, так і на вимогу при появі симптомів. А. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія Пацієнту необхідно мати при собі окремий інгалятор з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Сімбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. При необхідності можливе збільшення дози до 4-х інгаляцій двічі на день. Підлітки (12-17 років): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. Діти старше років: Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза: 1 - 2 інгаляції двічі на день. Після досягнення оптимального контролю над симптомами бронхіальної астми при прийомі препарату двічі на день, рекомендується титрувати дозу до мінімальної ефективної, аж до прийому препарату один раз на день у тих випадках, коли, на думку лікаря, пацієнту потрібна підтримуюча терапія у комбінації з бронходилататором тривалого дії. Збільшення частоти використання бета-адреностимуляторів короткої дії є показником погіршення загального контролю над захворюванням і вимагає перегляду протиастматичної терапії. В. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів Симбікорт Турбухалер може призначатися як як постійна підтримуюча терапія, так і як терапія на вимогу при виникненні нападів. Пацієнту необхідно постійно мати при собі Симбікорт для усунення нападів. Симбікорт як підтримуюча терапія і для усунення нападів особливо показаний пацієнтам з: недостатнім контролем над бронхіальною астмою та необхідністю у частому використанні препаратів для усунення нападів; наявністю в анамнезі загострень бронхіальної астми, які потребували медичного втручання. Потрібний ретельний контроль за дозозалежними побічними ефектами у пацієнтів, які використовують велику кількість інгаляцій для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: рекомендована доза для підтримуючої терапії 2 інгаляції на добу, приймаються по 1 інгаляції вранці та ввечері, або 2 інга. тільки вранці або лише увечері. Для деяких пацієнтів може бути призначена підтримуюча доза Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза 2 інгаляції двічі на добу. При виникненні симптомів необхідне призначення додаткової інгаляції. При подальшому наростанні симптомів протягом декількох хвилин призначається ще 1 додаткова інгаляція, але не більше 6 інгаляцій для усунення 1 нападу. Зазвичай не потрібне призначення більше 8 інгаляцій на добу, проте можна збільшити кількість інгаляцій до 12 на добу на нетривалий час. Пацієнтам, які отримують більше 8 інгаляцій на добу,рекомендовано звернутися по медичну допомогу для перегляду терапії. Діти та підлітки до 18 років: Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для усунення нападів не рекомендується дітям та підліткам. ХОЗЛ Дорослі: 2 інгаляції Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза двічі на день. Особливі групи пацієнтів: немає потреби у спеціальному доборі дози препарату для пацієнтів похилого віку. Немає даних про прийом Симбікорту пацієнтами з нирковою або печінковою недостатністю. Оскільки будесонід і формотерол, головним чином, виводяться за участю печінкового метаболізму, то у пацієнтів з тяжким цирозом печінки очікується уповільнення швидкості виведення препарату. Діти до 6 років: Сімбікорт Турбухалер не рекомендований дітям до 6 років. Інструкції для правильного використання Турбухалера: Механізм дії Турбухалера: при вдиханні пацієнтом через мундштук препарат надходить у дихальні шляхи. Необхідно інструктувати пацієнта: уважно вивчити інструкцію із застосування Турбухалера вдихати сильно і глибоко через мундштук, щоб гарантувати попадання оптимальної дози в легені ніколи не видихати через мундштук полоскати рот водою після інгаляції підтримуючих доз зниження ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота і глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Пацієнт може не відчути смак або не відчути препарат після використання Турбухалера, що обумовлено невеликою кількістю речовини, що доставляється. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати СІМБІКОРТ® ТУРБУХАЛЕР® Для прийому однієї дози слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи і вдихніть через рот. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте кришку інгалятора, перевірте, щоб кришка інгалятора була ретельно загвинчена. Прополощіть рот водою, не ковтаючи. ВАЖЛИВО! Не намагайтеся зняти мундштук, оскільки він закріплений на інгаляторі та не знімається. Мундштук Турбухалера обертається, але не повертайте його без потреби. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули (інгалювали) необхідну дозу препарату. Якщо Ви перед прийняттям препарату помилково повторили процедуру для завантаження інгалятора більше одного разу, при інгаляції Ви все одно отримаєте одну дозу препарату. Коли індикатор доз покаже загальну кількість відмірених доз. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Як дізнатися, коли інгалятор має бути замінено? Індикатор доз показує приблизну кількість доз, що залишилися в інгаляторі, відлік доз заповненого Турбухалера починається з 60 або 120 дози (залежно від загальної кількості доз придбаного Вами Турбухалера). Індикатор показує інтервал у 10 доз, тому не показує кожну відмірену (завантажену) дозу. Ви можете бути впевнені, що Турбухалер доставляє необхідну дозу, навіть якщо Ви не помічаєте зміни у вікні індикатора дозування. Поява червоного фону у вікні індикатора доз означає, що Турбухалер залишилося 10 доз препарату. При появі цифри 0 на червоному тлі всередині вікна індикатора доз інгалятор повинен бути замінений на новий. Зауважте, що коли вікно індикатора доз показує цифру 0, дозатор продовжує повертатися. Однак індикатор доз припиняє фіксувати кількість доз (перестає рухатись) та у вікні доз інгалятора залишається цифра 0. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняСимптоми передозування формотеролу: тремор, біль голови, прискорене серцебиття. В окремих випадках повідомлялося про розвиток тахікардії, гіперглікемії, гіпокаліємії, подовження QTc-інтервалу, аритмії, нудоті та блювоті. Може бути призначене підтримуюче та симптоматичне лікування. У разі необхідності відміни Сімбікорту Турбухалера внаслідок передозування формотеролу, що входить до складу комбінованого препарату, слід розглянути питання призначення відповідного глюкокортикостероїду. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значимих ефектів. При хронічному прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт (80/4,5 мкг/доза) Турбухалер не призначений для пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою. Симбікорт Турбухалер не призначений для початкового підбору терапії на перших етапах лікування бронхіальної астми. При недостатній ефективності терапії або перевищенні максимальних рекомендованих доз сімбікорту необхідно переглянути тактику лікування. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів бронхіальної астми або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом та потребує термінового медичного втручання. У цьому випадку слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, тобто. призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі препарати невідкладної допомоги, або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з бронхіальною астмою, які використовують Симбікорт Турбухалер для підтримуючої терапії та для усунення нападів), або бета2-адреноміметики короткої дії (для всіх пацієнтів, що підтримують ). Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози Симбікорту Турбухалера відповідно до підібраної терапії, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Інгаляції Симбікорту Турбухалера для усунення нападів повинні проводитися тільки при виникненні симптомів, але не показані для регулярного профілактичного використання, тобто. перед фізичним навантаженням. У таких випадках показано застосування окремого бронходилятатора короткої дії. Якщо симптоми бронхіальної астми піддаються контролю, можна поступово знижувати дозу сімбікорту Турбухалера, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорту Турбухалера (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Лікування Симбікортом Турбухалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії Симбікортом Турбухалером можуть відзначати загострення та розвиток серйозних небажаних явищ, пов'язаних із бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів після прийому дози препарату. У зв'язку з чим слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування та, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при прийомі високих доз препаратів протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при використанні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують глюкокортикостероїдну терапію в інгальованій формі. У разі встановленої затримки росту, слід переглянути терапію з метою зниження дози глюкокортикостероїду, що інгалюється. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення переваги глюкокортикостероїдної терапії до можливого ризику затримки зростання. При виборі терапії рекомендується звернутись до дитячого пульмонолога. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас повідомлялося про незначну короткочасну затримку зростання переважно в перший рік лікування. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду з наявністю факторів ризику розвитку остеопорозу. Дослідження тривалого застосування інгалюваного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали помітної дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії високих доз Симбікорту Турбухалера на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування Сімбікортом. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високій дозі, також можуть бути у цій групі ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій підтримуючих доз з метою запобігання ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки.Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTc-інтервалом. Прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгальованого глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилятори короткої дії, для зняття нападів при загостренні важкої бронхіальної астми, так як ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії та при інших станах, коли збільшується ймовірність прояву розвитку гіпо контролювати вміст калію у сироватці. Прийом пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією формотеролу в дозі 90 мкг протягом 1 години 3-х годин безпечний. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Симбікорт Турбухалер містить лактозу ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Симбікорт Турбухалер не впливає на здатність водити машину та керувати механізмами. Може впливати на здатність водити машину та керувати механізмами у разі розвитку побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Активні речовини: будесоніду мікронізованого 80 мкг та формотеролу фумарату дигідрату 4,5 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 810 мкг. По 60 доз і 120 доз в пластиковий інгалятор з контролем першого розкриття (захисна плівка із зазначенням місця розтину), що складається з дозуючого пристрою, резервуара для зберігання порошку, резервуара для десиканта, мундштука та кришки, що нагвинчується. Кожен інгалятор поміщається в картонну пачку з інструкціями застосування.Опис лікарської формиІнгалятор: дозатор, що обертається, червоного кольору, на якому натиснутий код Брайля. Кришка білого кольору. На внутрішній стороні кришки розташовано 5 ребристих потовщень у вигляді поздовжніх смуг. У вікні індикатора дозування видно цифру "60" або "120" для інгалятора на 60 доз або 120 доз відповідно. Мундштук має чотири поздовжні ребра і може обертатися. Зміст: гранули від білого до майже білого кольору, переважно округлої форми.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий)ФармакокінетикаВсмоктування. Симбікорт Турбухалер біоеквівалентний відповідним монопрепаратам щодо системної дії будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, було відзначено невелике посилення супресії кортизолу після прийому Сімбікорту Турбухалер порівняно з монопрепаратами. Ця різниця не впливає на клінічну безпеку. Відсутні докази фармакокінетичної взаємодії будесоніду та формотеролу. Фармакокінетичні показники для відповідних речовин можна порівняти після призначення будесоніду та формотеролу у вигляді монопрепаратів та у складі Симбікорту Турбухалера. Для будесоніду, при введенні у складі комбінованого препарату, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) дещо більша, всмоктування препарату відбувається швидше і величина максимальної концентрації в плазмі вище. Для формотеролу при введенні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація в плазмі збігається з такою для монопрепарату. Інгальований будесонід швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі через 30 хвилин після інгаляції. Середня доза будесоніду, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 32-44% від доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років середня доза будесоніду, що потрапила в легені після інгаляції через Турбухалер, не відрізняється від показників у дорослих пацієнтів (кінцева концентрація препарату в плазмі крові не визначалася). Формотерол, що інгалюється, швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 10 хвилин після проведення інгаляції. Середня доза формотеролу, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 28-49% від доставленої дози.Системна біодоступність становить близько 61% доставленої дози. Розподіл та метаболізм. З білками плазми зв'язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об'єм розподілу для формотеролу становить близько 4 л/кг та для будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом кон'югації (утворюються активні О-деметиловані метаболіти переважно у вигляді інактивованих кон'югатів). Будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів, що мають низьку глюкокортикостероїдну активність. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів - 6-β-гідроксибудесоніду та - 16α-гідроксипреднізолону - не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Не існує доказів взаємодії метаболітів або реакції заміщення між будесонйдом та формотеролом. Основна частина дози формотеролу піддається метаболізму в печінці і потім виводиться нирками: після інгаляції 8-13% доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 14 л/хв); період напіввиведення препарату становить середньому 17 годин. Будесонід метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у формі кон'югатів. У сечі виявляється лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Концентрація будесоніду та формотеролу в плазмі може підвищуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки.ФармакодинамікаСимбікорт містить формотерол і будесонід, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Особливі властивості будесоніду і формотеролу дають можливість використовувати їх комбінацію одночасно як підтримуючу терапію та для усунення нападів, або як підтримуючу терапію бронхіальної астми. Будесонід. Будесонід - глюкокортикостероїд, який після інгаляції має швидку (протягом кількох годин) та дозозалежну протизапальну дію на дихальні шляхи, знижуючи вираженість симптомів та частоту загострень бронхіальної астми. При призначенні інгаляційного будесоніду відзначається менша частота серйозних небажаних ефектів, ніж при використанні системних глюкокортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий. Формотерол. Формотерол – селективний агоніст β2-адренергічних рецепторів, після інгаляції якого відбувається швидке та тривале розслаблення гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дозозалежний бронхолітичний ефект настає протягом 1 - 3 хвилин після інгаляції та зберігається протягом щонайменше 12 годин після прийому разової дози. Симбікорт Турбухалер: Будесонід +Формотерол Бронхіальна астма Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія Додавання формотеролу до будесоніду зменшує вираженість симптомів бронхіальної астми, покращує функцію легень та зменшує частоту загострень захворювання. Дія Симбікорту Турбухалера на функцію легень відповідає дії комбінації монопрепаратів будесоніду та формотеролу та перевищує дію одного будесоніду. В усіх випадках для усунення нападів використовувався бета2-адреностимулятор короткої дії. Не відзначалося зниження протиастматичного ефекту з часом. Препарат має гарну переносимість. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія в комбінації з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів призначався пацієнтам віком від 6 до 11 років протягом 12 тижнів (дві інгаляції по 80/4,5 мкг/інгаляція двічі на день). Були відзначені покращення легеневої функції та хороша переносимість терапії порівняно з відповідною дозою будесоніду Турбухалера. Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія і для усунення нападів. У ході спостереження за 4447 пацієнтами, які отримували терапію Симбікортом як підтримуючу терапію та для купірування нападів протягом від 6 до 12 місяців, було відмічено статистично та клінічно значуще зменшення кількості тяжких загострень, збільшення періоду часу до настання першого загострення порівняно з комбінацією Симбікорту будесоніда як підтримуюча терапія та бета2-адреностимулятор для купування нападів. Також відзначався ефективний контроль над симптомами захворювання, легеневою функцією та зниження частоти призначення інгаляцій для усунення нападів. Не виявлено розвитку толерантності до призначеної терапії. У пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з розвитком гострого нападу бронхіальної астми,після інгаляцій Симбікорту купірування симптомів (зняття бронхоспазму) наступало так само швидко та ефективно, як після призначення сальбутамолу та формотеролу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 = 36% до початку терапії Симбікортом) на фоні прийому Симбікорту Турбухалера спостерігалося значне зниження частоти загострень захворювання порівняно з пацієнтами, які отримували як терапію тільки формотерол або плацебо (середня частота загострень 1,4 порівняно з 1 ,8 - 1,9 у групі плацебо/формотерол). Не зазначено різниці між прийомом Симбікорту та формотеролу на показник обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).Показання до застосуванняБронхіальна астма, як підтримуюча терапія і для усунення нападів (недостатньо контрольована прийомом інгаляційних кортикостероїдів та бета2-адреностимуляторів короткої дії як терапія на вимогу, або адекватно контрольована інгаляційними кортикостероїдами та бета2-адреностимуляторами тривало. ХОЗЛ (Симптоматична терапія у пацієнтів з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або лактози, що інгалюється. Дитячий вік до 6 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: туберкульоз легень (активна чи неактивна форма); грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, неконтрольована гіпокаліємія, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія, аневризму будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання. , подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження QTc-інтервалу).Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про використання Сімбікорту або спільного використання формотеролу та будесоніду під час вагітності. Під час вагітності Симбікорт слід використовувати лише у випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода. Слід використовувати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну підтримки адекватного контролю симптомів бронхіальної астми. Інгалюється будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах впливу на дитину не відмічено. Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко жінок. Симбікорт може бути призначений жінкам, що годують, тільки якщо очікувана користь для матері більше, ніж будь-який можливий ризик для дитини.Побічна діяЗ огляду на спільного призначення двох препаратів був відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для р2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ, синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Часті (>1/100, Центральна нервова система: Головний біль Серцево-судинна система: Серцебиття Кістково-м'язова система: Тремор Дихальні шляхи: Кандидози слизової оболонки порожнини рота та глотки, кашель, осиплість голосу, легке подразнення у горлі Нечасті (>1/1000, Серцево-судинна система:Тахікардія Кістково-м'язова система: М'язові судоми Центральна нервова система: Психомоторне збудження, занепокоєння, нудота, запаморочення, порушення сну Шкіра: Синці Рідкісні (>1/10000, Шкіра: Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу (наприклад, дерматит, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоедема, анафілактична реакція Дихальні шляхи: Бронхоспазм Метаболічні порушення: Гіпокаліємія Серцево-судинна система: Аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія) Дуже рідкісні ( Метаболічні порушення: Гіперглікемія, ознаки або симптоми системних глюкокортикостероїдних ефектів (включаючи гіпофункцію надниркових залоз) Психіатричні симптоми: Депресія, порушення поведінки (переважно у дітей) Центральна нервова система: Порушення смаку Серцево-судинна система: Стенокардія, коливання артеріального тиску Системна дія інгаляційних глюкокортикостероїдів може траплятися при прийомі високих доз протягом тривалого часу. Застосування β2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищує концентрацію в плазмі перорального будесоніду (разова доза 3 мг) при їхньому спільному призначенні, в середньому, в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього підвищувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом відсутня, проте слід очікувати помітного підвищення концентрації препарату в плазмі. Оскільки дані для рекомендацій щодо добору дози відсутні, слід уникати вищеописаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між призначенням кетоконазолу та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Не рекомендовано призначення Симбікорту як підтримуючої терапії та для усунення нападів пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори (бета-адренергічних рецепторів можуть послаблювати дію формотеролу. Симбікорт не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи краплі очей), за винятком вимушених випадків. Спільне призначення Симбікорту Турбухалера і хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінних препаратів (терфенадину), інгібіторів моноамінооксидази (МАО) н трициклічних антидепресантів може подовжувати інтервал QTc і збільшувати ризик виникнення. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне призначення інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному прийомі Сімбікорту Турбухалера та інших β-адренергічних лікарських препаратів можливе посилення побічної дії формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може посилювати схильність до розвитку аритмій у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиБронхіальна астма Симбікорт Турбухалер не призначений для первинного лікування бронхіальної астми інтермітуючої та легкої персистуючої течії. Підбір дози препаратів, що входять до складу Симбікорту, відбувається індивідуально та залежно від ступеня тяжкості захворювання. Це необхідно враховувати не тільки на початку лікування комбінованими препаратами, але і при зміні підтримуючої дози препарату. У разі, якщо окремим пацієнтам потрібна інша комбінація доз активних компонентів, ніж у Симбікорті Турбухалері, слід призначити β2-адреноміметики та/або глюкокортикостероїди в окремих інгаляторах. Дозу слід зменшити до найменшої, на тлі якої зберігається оптимальний контроль симптомів бронхіальної астми. Пацієнти повинні перебувати під постійним контролем лікаря для адекватного підбору дози сімбікорту Турбухалера.При досягненні повного контролю над симптомами бронхіальної астми на тлі мінімальної дози препарату, що рекомендується, на наступному етапі можна спробувати призначення монотерапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Існують два підходи до призначення терапії Симбікортом Турбухалером: A. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія: Симбікорт Турбухалер призначається для постійної підтримуючої терапії в комбінації з окремим бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. B. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів: Симбікорт Турбухалер призначається як для постійної підтримуючої терапії, так і на вимогу при появі симптомів. А. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія Пацієнту необхідно мати при собі окремий інгалятор з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Сімбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. При необхідності можливе збільшення дози до 4-х інгаляцій двічі на день. Підлітки (12-17 років): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. Діти старше років: Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза: 1 - 2 інгаляції двічі на день. Після досягнення оптимального контролю над симптомами бронхіальної астми при прийомі препарату двічі на день, рекомендується титрувати дозу до мінімальної ефективної, аж до прийому препарату один раз на день у тих випадках, коли, на думку лікаря, пацієнту потрібна підтримуюча терапія у комбінації з бронходилататором тривалого дії. Збільшення частоти використання бета-адреностимуляторів короткої дії є показником погіршення загального контролю над захворюванням і вимагає перегляду протиастматичної терапії. В. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів Симбікорт Турбухалер може призначатися як як постійна підтримуюча терапія, так і як терапія на вимогу при виникненні нападів. Пацієнту необхідно постійно мати при собі Симбікорт для усунення нападів. Симбікорт як підтримуюча терапія і для усунення нападів особливо показаний пацієнтам з: недостатнім контролем над бронхіальною астмою та необхідністю у частому використанні препаратів для усунення нападів; наявністю в анамнезі загострень бронхіальної астми, які потребували медичного втручання. Потрібний ретельний контроль за дозозалежними побічними ефектами у пацієнтів, які використовують велику кількість інгаляцій для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: рекомендована доза для підтримуючої терапії 2 інгаляції на добу, приймаються по 1 інгаляції вранці та ввечері, або 2 інга. тільки вранці або лише увечері. Для деяких пацієнтів може бути призначена підтримуюча доза Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза 2 інгаляції двічі на добу. При виникненні симптомів необхідне призначення додаткової інгаляції. При подальшому наростанні симптомів протягом декількох хвилин призначається ще 1 додаткова інгаляція, але не більше 6 інгаляцій для усунення 1 нападу. Зазвичай не потрібне призначення більше 8 інгаляцій на добу, проте можна збільшити кількість інгаляцій до 12 на добу на нетривалий час. Пацієнтам, які отримують більше 8 інгаляцій на добу,рекомендовано звернутися по медичну допомогу для перегляду терапії. Діти та підлітки до 18 років: Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для усунення нападів не рекомендується дітям та підліткам. ХОЗЛ Дорослі: 2 інгаляції Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза двічі на день. Особливі групи пацієнтів: немає потреби у спеціальному доборі дози препарату для пацієнтів похилого віку. Немає даних про прийом Симбікорту пацієнтами з нирковою або печінковою недостатністю. Оскільки будесонід і формотерол, головним чином, виводяться за участю печінкового метаболізму, то у пацієнтів з тяжким цирозом печінки очікується уповільнення швидкості виведення препарату. Діти до 6 років: Сімбікорт Турбухалер не рекомендований дітям до 6 років. Інструкції для правильного використання Турбухалера: Механізм дії Турбухалера: при вдиханні пацієнтом через мундштук препарат надходить у дихальні шляхи. Необхідно інструктувати пацієнта: уважно вивчити інструкцію із застосування Турбухалера вдихати сильно і глибоко через мундштук, щоб гарантувати попадання оптимальної дози в легені ніколи не видихати через мундштук полоскати рот водою після інгаляції підтримуючих доз зниження ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота і глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Пацієнт може не відчути смак або не відчути препарат після використання Турбухалера, що обумовлено невеликою кількістю речовини, що доставляється. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати СІМБІКОРТ® ТУРБУХАЛЕР® Для прийому однієї дози слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи і вдихніть через рот. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте кришку інгалятора, перевірте, щоб кришка інгалятора була ретельно загвинчена. Прополощіть рот водою, не ковтаючи. ВАЖЛИВО! Не намагайтеся зняти мундштук, оскільки він закріплений на інгаляторі та не знімається. Мундштук Турбухалера обертається, але не повертайте його без потреби. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули (інгалювали) необхідну дозу препарату. Якщо Ви перед прийняттям препарату помилково повторили процедуру для завантаження інгалятора більше одного разу, при інгаляції Ви все одно отримаєте одну дозу препарату. Коли індикатор доз покаже загальну кількість відмірених доз. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Як дізнатися, коли інгалятор має бути замінено? Індикатор доз показує приблизну кількість доз, що залишилися в інгаляторі, відлік доз заповненого Турбухалера починається з 60 або 120 дози (залежно від загальної кількості доз придбаного Вами Турбухалера). Індикатор показує інтервал у 10 доз, тому не показує кожну відмірену (завантажену) дозу. Ви можете бути впевнені, що Турбухалер доставляє необхідну дозу, навіть якщо Ви не помічаєте зміни у вікні індикатора дозування. Поява червоного фону у вікні індикатора доз означає, що Турбухалер залишилося 10 доз препарату. При появі цифри 0 на червоному тлі всередині вікна індикатора доз інгалятор повинен бути замінений на новий. Зауважте, що коли вікно індикатора доз показує цифру 0, дозатор продовжує повертатися. Однак індикатор доз припиняє фіксувати кількість доз (перестає рухатись) та у вікні доз інгалятора залишається цифра 0. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняСимптоми передозування формотеролу: тремор, біль голови, прискорене серцебиття. В окремих випадках повідомлялося про розвиток тахікардії, гіперглікемії, гіпокаліємії, подовження QTc-інтервалу, аритмії, нудоті та блювоті. Може бути призначене підтримуюче та симптоматичне лікування. У разі необхідності відміни Сімбікорту Турбухалера внаслідок передозування формотеролу, що входить до складу комбінованого препарату, слід розглянути питання призначення відповідного глюкокортикостероїду. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значимих ефектів. При хронічному прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт (80/4,5 мкг/доза) Турбухалер не призначений для пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою. Симбікорт Турбухалер не призначений для початкового підбору терапії на перших етапах лікування бронхіальної астми. При недостатній ефективності терапії або перевищенні максимальних рекомендованих доз сімбікорту необхідно переглянути тактику лікування. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів бронхіальної астми або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом та потребує термінового медичного втручання. У цьому випадку слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, тобто. призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі препарати невідкладної допомоги, або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з бронхіальною астмою, які використовують Симбікорт Турбухалер для підтримуючої терапії та для усунення нападів), або бета2-адреноміметики короткої дії (для всіх пацієнтів, що підтримують ). Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози Симбікорту Турбухалера відповідно до підібраної терапії, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Інгаляції Симбікорту Турбухалера для усунення нападів повинні проводитися тільки при виникненні симптомів, але не показані для регулярного профілактичного використання, тобто. перед фізичним навантаженням. У таких випадках показано застосування окремого бронходилятатора короткої дії. Якщо симптоми бронхіальної астми піддаються контролю, можна поступово знижувати дозу сімбікорту Турбухалера, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорту Турбухалера (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Лікування Симбікортом Турбухалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії Симбікортом Турбухалером можуть відзначати загострення та розвиток серйозних небажаних явищ, пов'язаних із бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів після прийому дози препарату. У зв'язку з чим слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування та, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при прийомі високих доз препаратів протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при використанні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують глюкокортикостероїдну терапію в інгальованій формі. У разі встановленої затримки росту, слід переглянути терапію з метою зниження дози глюкокортикостероїду, що інгалюється. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення переваги глюкокортикостероїдної терапії до можливого ризику затримки зростання. При виборі терапії рекомендується звернутись до дитячого пульмонолога. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас повідомлялося про незначну короткочасну затримку зростання переважно в перший рік лікування. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду з наявністю факторів ризику розвитку остеопорозу. Дослідження тривалого застосування інгалюваного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали помітної дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії високих доз Симбікорту Турбухалера на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування Сімбікортом. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високій дозі, також можуть бути у цій групі ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій підтримуючих доз з метою запобігання ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки.Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTc-інтервалом. Прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгальованого глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилятори короткої дії, для зняття нападів при загостренні важкої бронхіальної астми, так як ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії та при інших станах, коли збільшується ймовірність прояву розвитку гіпо контролювати вміст калію у сироватці. Прийом пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією формотеролу в дозі 90 мкг протягом 1 години 3-х годин безпечний. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Симбікорт Турбухалер містить лактозу ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Симбікорт Турбухалер не впливає на здатність водити машину та керувати механізмами. Може впливати на здатність водити машину та керувати механізмами у разі розвитку побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: цефтароліна фосамілу ацетат моногідрат 668.4 мг, що відповідає вмісту цефтароліна фосамілу 600 мг. Допоміжні речовини: L-аргінін – 395 мг. Флакони скляні місткістю 20 мл (10) - картонні пачки з контролем першого розтину.Опис лікарської формиПорошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій; від жовтувато-білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи цефалоспоринів V покоління. Після внутрішньовенного введення проліки цефтароліну фосаміл швидко перетворюється на активний цефтаролін. Цефтаролін - антибіотик класу цефалоспоринів з активністю щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. У дослідженнях in vitro показано бактерицидну дію цефтароліна, зумовлену пригніченням біосинтезу клітинної стінки бактерій за рахунок зв'язування з пеніцилінзв'язуючими білками (ПСБ). Цефтаролін виявляє бактерицидну активність щодо Staphylococcus aureus (MRSA) та щодо пеніцилін-нечутливого Streptococcus pneumoniae (PNSP) у зв'язку з його високою спорідненістю до змінених ПСБ цих мікроорганізмів. Антимікробна активність цефтароліна, як і інших бета-лактамних антибіотиків, найкраще корелює з інтервалом часу, протягом якого концентрації препарату залишаються вищими від мінімальної переважної концентрації (МПК) інфікуючого мікроорганізму (%Т>МПК). Цефтаролін не активний щодо штамів Enterobacteriaceae, що продукують β-лактамази розширеного спектру дії (БЛРС) сімейств ТЕМ, SHV або СТХ-М, серинові карбапенемази (такі як ВРХ), метало-β-лактамази класу В або класу С (цефалоспори). Резистентність також може бути пов'язана з порушенням проникності клітинної стінки бактерій або активним виведенням антибіотика (ефлюкс). Мікроорганізм може мати один або кілька механізмів резистентності. Незважаючи на можливий розвиток перехресної резистентності, деякі штами, резистентні до інших цефалоспоринів, можуть бути чутливими до цефтароліну. Мікроорганізми, що мають природну резистентність: Chlamydophila spp., Legionella spp., Mycoplasma spp., Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa. Дослідження in vitro не виявили антагонізму при застосуванні цефтароліна в комбінації з іншими антимікробними препаратами (такими як амікацин, азитроміцин, азтреонам, даптоміцин, левофлоксацин, лінезолід, меропенем, тигециклін та ванкоміцин). Чутливість антибіотиків in vitro змінюється залежно від географічного регіону та з часом, тому при виборі антибактеріальної терапії необхідно враховувати місцеву інформацію про резистентність. Якщо локальна резистентність така, що ефективність препарату щодо деяких інфекцій стає сумнівною, необхідно звернутися за консультацією до експерта. Чутливість до цефтароліну слід визначати за допомогою стандартних методів. Інтерпретацію результатів слід проводити відповідно до локальних посібників. Клінічна ефективність щодо окремих патогенних мікроорганізмів Нижче наведено патогенні мікроорганізми (за показаннями до застосування), чутливі до цефтароліну in vitro, щодо яких у клінічних дослідженнях була показана ефективність цефтароліна. Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин: ; грампозитивні мікроорганізми - ; Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, група Streptococcus anginosus (включає S. ;грамнегативні мікроорганізми - ;Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii. Позалікарняна пневмонія: ; грампозитивні мікроорганізми - ; Streptococcus pneumoniae (включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією), Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-чутливі штами); ;грамнегативні мікроорганізми ;- Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae. Клінічна ефективність цефтароліну щодо перерахованих нижче патогенних мікроорганізмів не була встановлена, однак результати досліджень in vitro дозволяють припускати, що вони чутливі до цефтароліну у відсутності придбаних механізмів резистентності: ;ФармакокінетикаВсмоктування Cmax і AUC цефтароліна збільшуються майже пропорційно дозі при одноразовому введенні препарату в діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Не спостерігалося помітної кумуляції цефтароліна після багаторазового внутрішньовенного введення препарату в дозі 600 мг протягом 60 хв кожні 12 годин протягом 14 днів здоровим добровольцям з нормальною функцією нирок. Розподіл Ступінь зв'язування цефтароліна з білками плазми низький (приблизно 20%), препарат не проникає до еритроцитів. Медіана Vd; у рівноважному стані у здорових дорослих чоловіків після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу, міченого ізотопом, склала 20.3 л, майже як і обсяг позаклітинної рідини. Метаболізм У плазмі крові під дією фосфатаз пролік цефтароліна фосамил швидко перетворюється на активний цефтаролін; концентрації проліки піддаються вимірюванню в плазмі переважно під час внутрішньовенної інфузії. При гідролізі бета-лактамного кільця цефтаролін утворюється мікробіологічно неактивний метаболіт, цефтаролін М-1. Співвідношення середніх значень AUC цефтароліна М-1 до цефтароліну в плазмі крові після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу здоровим добровольцям становить приблизно 20-30%. Метаболізм цефтароліна протікає без участі ферментів цитохрому Р450. Виведення Цефтаролін виводиться переважно нирками. Нирковий кліренс цефтароліна приблизно дорівнює або трохи нижче швидкості клубочкової фільтрації у нирках, дослідження транспортерів in vitro показують, що активна секреція не сприяє нирковій елімінації цефтароліна. Середній T1/2; цефтароліна у здорових дорослих людей становить приблизно 2.5 год. Після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг міченого ізотопом цефтароліна фосаміла здоровим дорослим чоловікам приблизно 88% радіоактивності виявлялося в сечі і 6% - у фекаліях. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Після одноразової внутрішньовенної інфузії 600 мг цефтароліна фосамілу протягом 60 хв . легкого та середнього ступеня тяжкості, відповідно. C max;цефтароліна досягалася приблизно через 60 хв після початку інфузії. AUC цефтароліна збільшувалася пропорційно до ступеня ниркової недостатності і склала 75.6±9.7 мкг×год/мл, 92.3±25.3 мкг×год/мл та 114.8±14.1 мкг×год/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок та нирковою недостатністю. відповідно. Корекція дози потрібна лише у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв). Недостатньо даних для рекомендацій щодо корекції дози у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв) та термінальною стадією ниркової недостатності, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Дослідження фармакокінетики цефтароліна у пацієнтів із печінковою недостатністю не проводили. Т.к. цефтаролін не піддається печінковому метаболізму значною мірою, не очікується, що печінкова недостатність істотно впливатиме на системний кліренс цефтароліна. Тому не рекомендується коригувати дозу препарату у пацієнтів із печінковою недостатністю. Після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу параметри фармакокінетики препарату були схожими у здорових людей похилого віку (≥65 років) та здорових молодих пацієнтів (18-45 років). У добровольців похилого віку відмічено невелике збільшення AUC0-∞; (на 33%), що зумовлено головним чином віковими змінами функції нирок. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку з КК >50 мл/хв. Безпека та ефективність препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Параметри фармакокінетики цефтароліна були схожими у чоловіків та жінок. Не потрібна корекція дози залежно від статі пацієнта. Не спостерігалося істотних відмінностей параметрів фармакокінетики цефтароліна у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп. Не потрібно коригувати дозу препарату залежно від раси пацієнта.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин V покоління.Показання до застосуванняЛікування у дорослих наступних інфекцій: ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені чутливими штамами наступних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus (включаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcusecoccusiaiai, Streptococcuseaiaiai, Streptococcusiaiaia, Streptococcus, Electrococcus, pneumoniae, Klebsiella oxytoca і Morganella morganii; позалікарняна пневмонія, викликана чутливими штамами наступних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus pneumoniae (включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією), Staphylococcus aureus (тільки метицилін-чутливі штами), HaemophieeeeeПротипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв), термінальна стадія ниркової недостатності та пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до цефтароліна фосамілу або L-аргініну; підвищена чутливість до цефалоспоринів; тяжкі реакції підвищеної чутливості негайного типу (наприклад, анафілактична реакція) на будь-який інший антибактеріальний засіб, що має бета-лактамну структуру (наприклад, пеніциліни або карбапенеми). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з судомним синдромом в анамнезі.Вагітність та лактаціяКлінічні дані про застосування цефтароліна фосамілу у вагітних жінок відсутні. ;Експериментальні дослідження ;на тварин не виявили несприятливого впливу цефтароліна фосамила на фертильність, вагітність, пологи або післяпологовий розвиток. Препарат Зінфоро® не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про проникнення цефтароліна у грудне молоко відсутні. Однак, у зв'язку з тим, що багато бета-лактамних антибіотиків виділяються з грудним молоком, у разі необхідності терапії препаратом Зінфоро®, рекомендується припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років, т.к. безпека та ефективність не встановлені.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, що розвинулися у ≥3% пацієнтів, які отримували цефтаролін, були діарея, головний біль, нудота і свербіж, і були зазвичай слабкими або помірно вираженими. Нижче представлені небажані реакції, що відзначалися в об'єднаних клінічних дослідженнях фази 3 за показаннями ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин та позалікарняна пневмонія (1305 дорослих пацієнтів у групі терапії Зінфоро® ) . Частота небажаних реакцій представлена ​​як наступна градація: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,<1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10) 000, <1/1000). Частота розвитку небажаних реакцій за класом системи органів Органи та системи Небажана реакція Лабораторні показники дуже часто: позитивна пряма проба Кумбса . нечасто: подовження протромбінового часу, подовження АЧТВ, збільшення МНО ШКТ часто: діарея, нудота, блювання, біль у животі, запор Нервова система часто: головний біль, запаморочення нечасто: судоми Шкіра та підшкірні тканини часто: висип, свербіж нечасто: кропив'янка Печінка та жовчовивідні шляхи часто: підвищення активності трансаміназ нечасто: гепатит Серцево-судинна система часто: флебіт, брадикардія нечасто: відчуття серцебиття Обмін речовин та харчування часто: гіперглікемія, гіпокаліємія нечасто: гіперкаліємія Загальні розлади та реакції у місці введення часто: лихоманка, реакції у місці інфузії (еритема, флебіт, біль) Кров та лімфатична система нечасто: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія рідко: еозинофілія, нейтропенія Імунна система нечасто: гіперчутливість/анафілаксія 1,2 Інфекції та інвазії нечасто: коліт, спричинений Clostridium difficile 1 Нирки та сечовивідні шляхи нечасто: порушення функції нирок (підвищення концентрації креатиніну крові) 1 ; див. розділ "Особливі вказівки" 2; див. розділ "Протипоказання"Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічні дослідження щодо вивчення лікарської взаємодії з цефтароліном не проводилися. У дослідженні in vitro ceftaroline не інгібує цитохром p450 isozymes CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4, і не викликали CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP3A4 / 5. У зв'язку з цим ймовірність взаємодії цефтароліна з препаратами, що метаболізуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, низька. Цефтаролін не метаболізується під дією ізоферментів цитохрому Р450 in vitro, тому малоймовірний вплив на параметри фармакокінетики цефтароліну при сумісному застосуванні з індукторами або інгібіторами ізоферментів цитохрому Р450. Цефтаролін in vitro не переноситься еффлюксними транспортерами P-gp або BCRP. Цефтаролін не інгібує P-gp, отже, взаємодія із субстратами, такими як дигоксин, не очікується. Цефтаролін є слабким інгібітором BCRP, але цей ефект не має клінічної значущості. Дослідження in vitro показали, що цефтаролін не є субстратом і не інгібував транспортери органічних катіонів (ОСТ2) та аніонів (OAT1, ОАТ3) у нирках; тому, малоймовірна взаємодія з препаратами, які пригнічують активну ниркову секрецію (наприклад, пробенецид) або з препаратами, які є субстратами цих транспортерів. Взаємодія з іншими антибактеріальними препаратами Тести in vitro не виявили антагонізму при сумісному застосуванні цефтароліна та інших часто використовуваних антибактеріальних препаратів (наприклад, амікацину, азитроміцину, азтреонаму, даптоміцину, левофлоксацину, лінезоліду, меропенему, тигецикліну та ванкоміцину).Спосіб застосування та дозиПрепарат Зінфоро® ; вводиться внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 60 хв. Тривалість терапії слід встановлювати залежно від типу та тяжкості інфекції, відповіді пацієнта на терапію. Рекомендується наступний режим дозування: ; Доза Частота введення Час інфузії Тривалість терапії Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин 600 мг кожні 12 год 60 хв 5-14 днів Позалікарняна пневмонія 600 мг кожні 12 год 60 хв 5-7 днів Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв), термінальною стадією ниркової недостатності та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, застосування препарату протипоказане. При ;КК 30-50 мл/хв, дозу слід скоригувати наступним чином: КК (мл/хв) Доза Частота введення Час інфузії 30-50 400 мг кожні12 год 60 хв Немає необхідності коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю. Немає необхідності коригувати дозу препарату у пацієнтів похилого віку (≥65 років); з КК >50 мл/хв. Безпека та ефективність препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Правила приготування розчину для інфузії При приготуванні та введенні препарату необхідно дотримуватися стандартних правил асептики. Кожен флакон призначений лише для одноразового застосування. Зінфоро ® ;порошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузії слід розчинити в 20 мл стерильної води для ін'єкцій. 1 мл концентрату містить 30 мг цефтароліна фосамілу. Отриманий концентрат є розчином блідо-жовтого кольору, вільний від видимих ​​частинок. Концентрат необхідно негайно використовувати, не зберігати (час від початку розчинення порошку до повного приготування розчину для внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 30 хв). Для приготування розчину для інфузії отриманий концентрат струшують і переносять в інфузійний флакон, що містить одну з наведених нижче сумісних інфузійних рідин: 0.9% розчин натрію хлориду, 5% розчин декстрози, 0.45% розчин натрію хлориду і 25. При застосуванні препарату у дозі 600 мг у флакон із сумісною інфузійною рідиною переносять весь отриманий концентрат (20 мл), при застосуванні у дозі 400 мг – 14 мл концентрату. Розчин для інфузії можна приготувати шляхом додавання концентрату у флакон з інфузійною рідиною об'ємом 50мл, 100мл або 250мл. Розчин для інфузії слід використовувати протягом 6 годин з моменту приготування. Приготовлений розчин для інфузії зберігає стабільність протягом 24 годин при зберіганні у холодильнику (2-8°С). Після вилучення з холодильника розчин для інфузії необхідно використовувати протягом 6 годин при кімнатній температурі. Невикористаний препарат або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.ПередозуванняДані щодо передозування обмежені. Ймовірність передозування вища у пацієнтів з порушенням функції нирок. При застосуванні препарату в дозах вище за рекомендовані спостерігалися такі ж небажані реакції, як і при застосуванні препарату в рекомендованих дозах. Лікування: ; симптоматичне. Цефтаролін частково виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату необхідно керуватися офіційними рекомендаціями щодо належного використання антибактеріальних препаратів. Реакції гіперчутливості Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, можливий розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (іноді з летальним результатом). У пацієнтів з гіперчутливістю до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, може також розвинутись алергічна реакція до цефтароліна фосамілу. Перед початком терапії препаратом Зінфоро® слід ретельно вивчити дані пацієнта на предмет виявлення реакцій гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків. Препарат протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до цефалоспоринів в анамнезі. Також препарат протипоказаний пацієнтам, у яких раніше відзначалися тяжкі реакції підвищеної чутливості негайного типу (наприклад, анафілактична реакція) на будь-який інший антибактеріальний засіб, який має бета-лактамну структуру (наприклад, пеніциліни або карбапенеми). При розвитку тяжкої алергічної реакції необхідно припинити введення лікарського препарату та вжити відповідних заходів. Діарея, асоційована з Clostridium difficile При застосуванні багатьох антибактеріальних препаратів, зокрема. препарату Зінфоро®, повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту та псевдомембранозного коліту, які можуть варіювати за тяжкістю від легких до загрозливих для життя форм. Слід брати до уваги можливість розвитку коліту при виникненні діареї і натомість застосування цефтаролина фосамила. У цьому випадку необхідно припинити терапію препаратом Зінфоро®, проводити підтримуючі заходи та призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Пацієнти із судомним синдромом в анамнезі Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, у дослідженнях токсичності цефтароліна спостерігався розвиток судом при прийомі препарату в дозах, що перевищують Cmax ; у 7-25 разів. Досвід застосування цефтароліна у пацієнтів з судомним синдромом в анамнезі обмежений, у зв'язку з чим слід бути обережним при застосуванні препарату Зінфоро® у цієї групи пацієнтів. Ниркова недостатність Досвід застосування цефтароліна у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня та термінальною стадією ниркової недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, обмежений. Тому застосування препарату Зінфоро® у цій популяції хворих протипоказане. Прямий антиглобуліновий тест (проба Кумбса) Позитивний прямий антиглобуліновий тест (ПАТ) можна отримати на фоні застосування цефалоспоринів. Частота позитивного ПАТ у пацієнтів, які отримували цефтароліна фосамил, склала 10.7% в об'єднаних дослідженнях фази 3. У жодного пацієнта з позитивним ПАТ на фоні застосування цефтароліна не виявлено ознак гемолізу. Нечутливі мікроорганізми При застосуванні цефтароліна фосамілу, як і інших антибіотиків, може розвинутись суперінфекція. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень з вивчення впливу препарату Зінфоро® на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами. Під час терапії може виникати запаморочення, тому слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі запаморочення слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: гозереліну ацетат 10,8 мг (у перерахунку на гозереліну-основу); допоміжні речовини: низькомолекулярний сополімер молочної та гліколевої кислот (95:5) та високомолекулярний сополімер молочної та гліколевої кислот (95:5) – до загальної маси 36 мг (співвідношення між низькомолекулярним та високомолекулярним сополімером – 3:1, за масою). По 3,6 мг або 10, 8 мг у шприці-аплікаторі із захисним механізмом (Система безпечного введення Safety Glide). Один шприц-аплікатор міститься в ламінований алюмінієвий конверт. Конверт із рухомо прикріпленим прапорцем-анотацією поміщається в картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБілі або кремові циліндричні шматочки полімерного твердого матеріалу, вільного або практично вільного від видимих ​​включень.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - гонадотропін-рилізинг гормону аналог.ФармакокінетикаВведення препарату Золадекс® 3,6 мг кожні чотири тижні або препарату Золадекс® 10,8 мг кожні 12 тижнів забезпечує підтримання ефективних концентрацій. Кумуляції у тканинах у своїй немає. Препарат Золадекс погано зв'язується з білком, і період напіввиведення його із сироватки крові становить 2-4 години у хворих з нормальною функцією нирок. Період напіввиведення збільшується у хворих із порушеннями ниркової функції. При щомісячному введенні препарату Золадекс 3,6 мг або препарату Золадекс 10,8 мг дана зміна не матиме значних наслідків, тому змінювати дозу для цих пацієнтів не потрібно. У хворих із печінковою недостатністю значних змін у фармакокінетиці не спостерігається.ФармакодинамікаЗоладекс® є синтетичним аналогом природного гонадотропін-рилізингу гормону (ГнРГ). При постійному застосуванні препарат Золадекс інгібує виділення гіпофізом лютеїнізуючого гормону (ЛГ), що веде до зниження концентрації тестостерону в сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу в сироватці крові у жінок. Цей ефект оборотний після відміни терапії. На початковій стадії препарат Золадекс®, подібно до інших агоністів ГнРГ, може викликати тимчасове збільшення концентрації тестостерону у сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу у сироватці крові у жінок. На ранніх стадіях терапії препаратом Золадекс у деяких жінок можуть відзначатися вагінальні кровотечі різної тривалості та інтенсивності. У чоловіків приблизно до 21 дня після введення першої капсули концентрація тестостерону знижується до кастраційних рівнів і продовжує залишатися зниженою при постійному лікуванні, яке проводиться кожні 28 днів у разі препарату Золадекс® 3,6 мг або кожні 3 місяці у разі препарату Золадекс® 10,8 мг. . Таке зниження концентрації тестостерону на фоні застосування препарату Золадекс® 3,6 мг у більшості хворих призводить до регресії пухлини передміхурової залози та до симптоматичного поліпшення. У жінок концентрація естрадіолу в сироватці також знижується приблизно до 21 дня після введення першої капсули препарату Золадекс® 3,6 мг і, при регулярному введенні препарату кожні 28 днів, залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. Дане зниження призводить до позитивного ефекту при гормонально-залежних формах раку молочної залози, ендометріозі, фібромах матки та придушенні розвитку фолікулів у яєчниках. Це також викликає стоншення ендометрію і є причиною виникнення аменореї у більшості пацієнток. Після введення препарату Золадекс® 10,8 мг концентрація естрадіолу у сироватці у жінок знижується протягом 4 тижнів після введення першої капсули та залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. При початковому застосуванні інших аналогів ГнРГ та переході на препарат Золадекс® 10,8 мг пригнічення рівня естрадіолу зберігається. Пригнічення рівня естрадіолу призводить до лікувального ефекту при ендометріозі та фібромах матки. Показано, що препарат Золадекс® 3,6 мг у комбінації з препаратами заліза викликає аменорею та підвищення рівня гемоглобіну та відповідних гематологічних параметрів у жінок з фібромами матки та супутньою анемією. На тлі прийому агоністів ГнРГ у жінок може мати місце настання менопаузи. Рідко у деяких жінок немає відновлення менструацій після закінчення терапії.Показання до застосуванняРак передміхурової залози; ендометріоз; Фіброми матки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гозереліну чи інших аналогів ГнРГ; вагітність та лактація; дитячий вік. З обережністю: Особи чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. При екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників.Побічна діяЧастота виникнення небажаних ефектів представлена ​​так: Часто (> 1/100, < 1/10); Нечасто (>1/1000, <1/100); Рідко (>1/10000, <1/1000); Дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення. - дуже рідко: пухлина гіпофіза; Неуточненої частоти: дегенерація фіброматозних вузлів у жінок із фібромою матки. З боку імунної системи: - Нечасто: реакції гіперчутливості; Рідко: анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи – дуже рідко: крововилив у гіпофіз. Метаболічні порушення: Часто: порушення толерантності до глюкози. У чоловіків, які отримували агоністи ГнРГ, спостерігалося зниження толерантності до глюкози. Зниження толерантності до глюкози виявлялося розвитком цукрового діабету або погіршенням контролю за концентрацією глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом в анамнезі; Нечасто: гіперкальціємія (у жінок). З боку нервової системи та психічної сфери - Дуже часто: зниження лібідо, пов'язане з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводило до його відміни; Часто: зміна настрою (у жінок), депресія (у жінок), перепади настрою (у чоловіків), парестезія, здавлення спинного мозку (у чоловіків), біль голови (у жінок); Дуже рідко: психотичний розлад. З боку серцево-судинної системи - дуже часто: "припливи", пов'язані з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводили до його відміни; Часто інфаркт міокарда (у чоловіків); серцева недостатність (у чоловіків), ризик якої підвищується при одночасному застосуванні антиандрогенних препаратів. Зміни артеріального тиску, що виявляються зниженням артеріального тиску або підвищенням артеріального тиску. Ці зміни зазвичай транзиторні і дозволяються або в процесі терапії препаратом Золадекс, або після її припинення. В окремих випадках ці зміни вимагали медичного втручання, включаючи скасування препарату Золадекс®. З боку шкіри та підшкірної клітковини - Дуже часто: підвищена пітливість, пов'язана з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводила до його відміни; акне (у жінок), у більшості випадків, виникає протягом 1 місяця після початку терапії препаратом Золадекс®; Часто: алопеція (у жінок), як правило, незначна, у тому числі, у молодих пацієнток з доброякісними новоутвореннями; висип, в основному, незначно виражений, який часто дозволявся на тлі продовження терапії; Неуточнена частота: алопеція (у чоловіків), яка виявлялася як випадання волосся по всьому тілу внаслідок зниження концентрації андрогенів. З боку опорно-рухового апарату – часто: артралгія (у жінок), біль у кістках (у чоловіків). На початку лікування хворі на рак передміхурової залози часто можуть відчувати тимчасове посилення болю в кістках, що лікується симптоматично; Нечасто: Артралгія (у чоловіків). З боку сечостатевої системи - дуже часто: еректильна дисфункція (у чоловіків), сухість слизової оболонки піхви та збільшення розміру молочних залоз (у жінок); Часто: гінекомастія (у чоловіків); Нечасто: болючість грудних залоз (у чоловіків), обструкція сечоводів (у чоловіків); Рідко: кіста яєчника (у жінок), синдром гіперстимуляції яєчників (у жінок при спільному застосуванні з гонадотропінами); Неуточнена частота: вагінальна кровотеча (у жінок). Інші - Дуже часто: реакція у місці введення препарату (у жінок); Часто: реакція у місці введення препарату (у чоловіків); тимчасове посилення симптомів захворювання у пацієнток із раком молочної залози на початку терапії. Лабораторні дослідження – часто: зниження мінеральної щільності кісткової тканини, збільшення маси тіла. Постмаркетингове застосування На фоні застосування препарату Золадекс відмічені поодинокі випадки змін показників аналізу крові, порушення функції печінки, тромбоемболії легеневої артерії та інтерстиціальної пневмонії.Взаємодія з лікарськими засобамиНевідомо.Спосіб застосування та дозиДорослі чоловіки Препарат Золадекс® 10,8 мг підшкірно вводять у передню черевну стінку кожні 3 місяці. Дорослі жінки Препарат Золадекс® 10,8 мг підшкірно вводять у передню черевну стінку кожні 12 тижнів. Пацієнти похилого віку, пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю: корекція дози не потрібна.ПередозуванняДосвід передозування у людей обмежений. У разі ненавмисного введення препарату Золадекс перед терміном або у вищій дозі не відзначалося клінічно значущих небажаних явищ. Даних щодо передозування у людей немає. При передозуванні хворому слід призначити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід з обережністю призначати препарат Золадекс® особам чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. У цих пацієнтів слід ретельний моніторинг протягом першого місяця терапії. У тому випадку, якщо здавлення спинного мозку або ниркова недостатність, зумовлена ​​непрохідністю сечоводу, мають місце або розвиваються, слід призначати стандартне для даних ускладнень лікування. У жінок препарат Золадекс® 10,8 мг показаний тільки для лікування ендометріозу та фібром матки. Для жінок, які потребують лікування гозереліном за іншими показаннями, застосовують препарат Золадекс 3,6 мг. При використанні препарату Золадекс у жінок до відновлення менструацій повинні застосовуватись негормональні методи контрацепції. Як і при використанні інших аналогів ГнРГ, при застосуванні препарату Золадекс 3,6 мг у комбінації з гонадотропіном повідомлялося про рідкісні випадки розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників (СГСЯ). Передбачається, що десенсибілізація, спричинена застосуванням препарату Золадекс® 3,6 мг, може призводити до деяких випадків до збільшення необхідної дози гонадотропіну. Необхідно ретельно моніторувати стимуляцію циклу, щоб виявити пацієнток із ризиком розвитку СГСЯ, оскільки вираженість та частота проявів синдрому може залежати від дозового режиму гонадотропіну. Введення хоріонічного гонадотропіну людини необхідно припинити, якщо це потрібно. Застосування агоністів ГнРГ у жінок може спричинити зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Після закінчення лікування більшість жінок відбувається відновлення мінеральної щільності кісткової тканини. У пацієнток, які отримували препарат Золадекс® 3,6 мг для лікування ендометріозу, додавання гормонозамісної терапії (естрогенний та прогестагенний препарати щодня) знижувало втрату мінеральної щільності кісток та вазомоторні симптоми. В даний час немає досвіду застосування гормонозамісної терапії при лікуванні препаратом Золадекс 10,8 мг. Відновлення менструацій після закінчення лікування препаратом Золадекс у деяких хворих може відбуватися із затримкою. У поодиноких випадках у деяких жінок під час лікування аналогами ГнРГ може мати місце настання менопаузи без відновлення менструацій після закінчення терапії. Застосування препарату Золадекс може призводити до збільшення цервікальної резистентності, необхідно дотримуватися обережності при дилатації шийки матки. Немає даних про ефективність та безпеку терапії препаратом Золадекс® доброякісних гінекологічних захворювань тривалістю понад 6 місяців. Препарат Золадекс® 3,6 мг повинен застосовуватися при екстракорпоральному заплідненні лише під наглядом фахівця, який має досвід роботи у цій галузі. Рекомендується з обережністю застосовувати препарат Золадекс 3,6 мг при екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників, оскільки можлива стимуляція великої кількості фолікулів. За попередніми даними, застосування бісфосфонату в комбінації з агоністами ГнРГ у чоловіків сприяє зменшенню втрати мінеральної щільності кісткової тканини. У зв'язку з можливістю розвитку зниження толерантності до глюкози на фоні прийому агоністів ГнРГ у чоловіків рекомендується періодично контролювати вміст глюкози у крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає відомостей про те, що препарат Золадекс призводить до погіршення цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: гозереліну ацетат 3,6 мг (у перерахунку на гозереліну-основу); допоміжні речовини: молочної та гліколевої кислот сополімер (50:50) – до загальної маси 18 мг. По 3,6 мг або 10, 8 мг у шприці-аплікаторі із захисним механізмом (Система безпечного введення Safety Glide). Один шприц-аплікатор міститься в ламінований алюмінієвий конверт. Конверт із рухомо прикріпленим прапорцем-анотацією поміщається в картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБілі або кремові циліндричні шматочки полімерного твердого матеріалу, вільного або практично вільного від видимих ​​включень.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - гонадотропін-рилізинг гормону аналог.ФармакокінетикаВведення препарату Золадекс® 3,6 мг кожні чотири тижні або препарату Золадекс® 10,8 мг кожні 12 тижнів забезпечує підтримання ефективних концентрацій. Кумуляції у тканинах у своїй немає. Препарат Золадекс погано зв'язується з білком, і період напіввиведення його із сироватки крові становить 2-4 години у хворих з нормальною функцією нирок. Період напіввиведення збільшується у хворих із порушеннями ниркової функції. При щомісячному введенні препарату Золадекс 3,6 мг або препарату Золадекс 10,8 мг дана зміна не матиме значних наслідків, тому змінювати дозу для цих пацієнтів не потрібно. У хворих із печінковою недостатністю значних змін у фармакокінетиці не спостерігається.ФармакодинамікаЗоладекс® є синтетичним аналогом природного гонадотропін-рилізингу гормону (ГнРГ). При постійному застосуванні препарат Золадекс інгібує виділення гіпофізом лютеїнізуючого гормону (ЛГ), що веде до зниження концентрації тестостерону в сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу в сироватці крові у жінок. Цей ефект оборотний після відміни терапії. На початковій стадії препарат Золадекс®, подібно до інших агоністів ГнРГ, може викликати тимчасове збільшення концентрації тестостерону у сироватці крові у чоловіків та концентрації естрадіолу у сироватці крові у жінок. На ранніх стадіях терапії препаратом Золадекс у деяких жінок можуть відзначатися вагінальні кровотечі різної тривалості та інтенсивності. У чоловіків приблизно до 21 дня після введення першої капсули концентрація тестостерону знижується до кастраційних рівнів і продовжує залишатися зниженою при постійному лікуванні, яке проводиться кожні 28 днів у разі препарату Золадекс® 3,6 мг або кожні 3 місяці у разі препарату Золадекс® 10,8 мг. . Таке зниження концентрації тестостерону на фоні застосування препарату Золадекс® 3,6 мг у більшості хворих призводить до регресії пухлини передміхурової залози та до симптоматичного поліпшення. У жінок концентрація естрадіолу в сироватці також знижується приблизно до 21 дня після введення першої капсули препарату Золадекс® 3,6 мг і, при регулярному введенні препарату кожні 28 днів, залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. Дане зниження призводить до позитивного ефекту при гормонально-залежних формах раку молочної залози, ендометріозі, фібромах матки та придушенні розвитку фолікулів у яєчниках. Це також викликає стоншення ендометрію і є причиною виникнення аменореї у більшості пацієнток. Після введення препарату Золадекс® 10,8 мг концентрація естрадіолу у сироватці у жінок знижується протягом 4 тижнів після введення першої капсули та залишається зниженою до рівня порівнянного з тим, що спостерігається у жінок у менопаузі. При початковому застосуванні інших аналогів ГнРГ та переході на препарат Золадекс® 10,8 мг пригнічення рівня естрадіолу зберігається. Пригнічення рівня естрадіолу призводить до лікувального ефекту при ендометріозі та фібромах матки. Показано, що препарат Золадекс® 3,6 мг у комбінації з препаратами заліза викликає аменорею та підвищення рівня гемоглобіну та відповідних гематологічних параметрів у жінок з фібромами матки та супутньою анемією. На тлі прийому агоністів ГнРГ у жінок може мати місце настання менопаузи. Рідко у деяких жінок немає відновлення менструацій після закінчення терапії.Показання до застосуванняРак передміхурової залози; рак молочної залози; ендометріоз; фіброми матки; для витончення ендометрію при планованих операціях на ендометрії; при екстракорпоральному заплідненні.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гозереліну чи інших аналогів ГнРГ; вагітність та лактація; дитячий вік. З обережністю: Особи чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. При екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників.Побічна діяЧастота виникнення небажаних ефектів представлена ​​так: Часто (> 1/100, < 1/10); Нечасто (>1/1000, <1/100); Рідко (>1/10000, <1/1000); Дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення. - дуже рідко: пухлина гіпофіза; Неуточненої частоти: дегенерація фіброматозних вузлів у жінок із фібромою матки. З боку імунної системи: - Нечасто: реакції гіперчутливості; Рідко: анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи – дуже рідко: крововилив у гіпофіз. Метаболічні порушення: Часто: порушення толерантності до глюкози. У чоловіків, які отримували агоністи ГнРГ, спостерігалося зниження толерантності до глюкози. Зниження толерантності до глюкози виявлялося розвитком цукрового діабету або погіршенням контролю за концентрацією глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом в анамнезі; Нечасто: гіперкальціємія (у жінок). З боку нервової системи та психічної сфери - Дуже часто: зниження лібідо, пов'язане з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводило до його відміни; Часто: зміна настрою (у жінок), депресія (у жінок), перепади настрою (у чоловіків), парестезія, здавлення спинного мозку (у чоловіків), біль голови (у жінок); Дуже рідко: психотичний розлад. З боку серцево-судинної системи - дуже часто: "припливи", пов'язані з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводили до його відміни; Часто інфаркт міокарда (у чоловіків); серцева недостатність (у чоловіків), ризик якої підвищується при одночасному застосуванні антиандрогенних препаратів. Зміни артеріального тиску, що виявляються зниженням артеріального тиску або підвищенням артеріального тиску. Ці зміни зазвичай транзиторні і дозволяються або в процесі терапії препаратом Золадекс, або після її припинення. В окремих випадках ці зміни вимагали медичного втручання, включаючи скасування препарату Золадекс®. З боку шкіри та підшкірної клітковини - Дуже часто: підвищена пітливість, пов'язана з фармакологічною дією препарату і, в окремих випадках, що призводила до його відміни; акне (у жінок), у більшості випадків, виникає протягом 1 місяця після початку терапії препаратом Золадекс®; Часто: алопеція (у жінок), як правило, незначна, у тому числі, у молодих пацієнток з доброякісними новоутвореннями; висип, в основному, незначно виражений, який часто дозволявся на тлі продовження терапії; Неуточнена частота: алопеція (у чоловіків), яка виявлялася як випадання волосся по всьому тілу внаслідок зниження концентрації андрогенів. З боку опорно-рухового апарату – часто: артралгія (у жінок), біль у кістках (у чоловіків). На початку лікування хворі на рак передміхурової залози часто можуть відчувати тимчасове посилення болю в кістках, що лікується симптоматично; Нечасто: Артралгія (у чоловіків). З боку сечостатевої системи - дуже часто: еректильна дисфункція (у чоловіків), сухість слизової оболонки піхви та збільшення розміру молочних залоз (у жінок); Часто: гінекомастія (у чоловіків); Нечасто: болючість грудних залоз (у чоловіків), обструкція сечоводів (у чоловіків); Рідко: кіста яєчника (у жінок), синдром гіперстимуляції яєчників (у жінок при спільному застосуванні з гонадотропінами); Неуточнена частота: вагінальна кровотеча (у жінок). Інші - Дуже часто: реакція у місці введення препарату (у жінок); Часто: реакція у місці введення препарату (у чоловіків); тимчасове посилення симптомів захворювання у пацієнток із раком молочної залози на початку терапії. Лабораторні дослідження – часто: зниження мінеральної щільності кісткової тканини, збільшення маси тіла. Постмаркетингове застосування На фоні застосування препарату Золадекс відмічені поодинокі випадки змін показників аналізу крові, порушення функції печінки, тромбоемболії легеневої артерії та інтерстиціальної пневмонії.Взаємодія з лікарськими засобамиНевідомо.Спосіб застосування та дозиДорослі Препарат Золадекс® 3,6 мг підшкірно вводять у передню черевну стінку кожні 28 днів: при злоякісних новоутвореннях тривалий час; при доброякісних гінекологічних захворюваннях трохи більше 6 місяців; Для стоншення ендометрію роблять дві ін'єкції з інтервалом в 4 тижні, при цьому абляцію матки рекомендується проводити в перші два тижні після введення другої дози. Екстракорпоральне запліднення Препарат Золадекс 3,6 мг застосовується для десенсибілізації гіпофізу. Десенсибілізація визначається концентрацією естрадіолу в сироватці крові. Як правило, необхідний рівень естрадіолу, який відповідає такому ранню фолікулярну фазу циклу (приблизно 150 пмоль/л), досягається між 7 і 21 днем. При настанні десенсибілізації починають стимуляцію суперовуляції (контрольована стимуляція яєчників) за допомогою гонадотропіну. Десенсибілізація гіпофізу, що викликається, при застосуванні депо агоніста ГнРГ може бути більш стійкою, що може призвести до підвищеної потреби в гонадотропіні. На відповідній стадії розвитку фолікула запровадження гонадотропіну припиняється і далі для індукції овуляції вводиться людський хоріонічний гонадотропін. Контроль за лікуванням,процедури вилучення ооциту та запліднення проводяться відповідно до встановленої практики даного лікувального закладу.ПередозуванняДосвід передозування у людей обмежений. У разі ненавмисного введення препарату Золадекс перед терміном або у вищій дозі не відзначалося клінічно значущих небажаних явищ. Даних щодо передозування у людей немає. При передозуванні хворому слід призначити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід з обережністю призначати препарат Золадекс® особам чоловічої статі, схильні до особливого ризику виникнення непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. У цих пацієнтів слід ретельний моніторинг протягом першого місяця терапії. У тому випадку, якщо здавлення спинного мозку або ниркова недостатність, зумовлена ​​непрохідністю сечоводу, мають місце або розвиваються, слід призначати стандартне для даних ускладнень лікування. У жінок препарат Золадекс® 10,8 мг показаний тільки для лікування ендометріозу та фібром матки. Для жінок, які потребують лікування гозереліном за іншими показаннями, застосовують препарат Золадекс 3,6 мг. При використанні препарату Золадекс у жінок до відновлення менструацій повинні застосовуватись негормональні методи контрацепції. Як і при використанні інших аналогів ГнРГ, при застосуванні препарату Золадекс 3,6 мг у комбінації з гонадотропіном повідомлялося про рідкісні випадки розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників (СГСЯ). Передбачається, що десенсибілізація, спричинена застосуванням препарату Золадекс® 3,6 мг, може призводити до деяких випадків до збільшення необхідної дози гонадотропіну. Необхідно ретельно моніторувати стимуляцію циклу, щоб виявити пацієнток із ризиком розвитку СГСЯ, оскільки вираженість та частота проявів синдрому може залежати від дозового режиму гонадотропіну. Введення хоріонічного гонадотропіну людини необхідно припинити, якщо це потрібно. Застосування агоністів ГнРГ у жінок може спричинити зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Після закінчення лікування більшість жінок відбувається відновлення мінеральної щільності кісткової тканини. У пацієнток, які отримували препарат Золадекс® 3,6 мг для лікування ендометріозу, додавання гормонозамісної терапії (естрогенний та прогестагенний препарати щодня) знижувало втрату мінеральної щільності кісток та вазомоторні симптоми. В даний час немає досвіду застосування гормонозамісної терапії при лікуванні препаратом Золадекс 10,8 мг. Відновлення менструацій після закінчення лікування препаратом Золадекс у деяких хворих може відбуватися із затримкою. У поодиноких випадках у деяких жінок під час лікування аналогами ГнРГ може мати місце настання менопаузи без відновлення менструацій після закінчення терапії. Застосування препарату Золадекс може призводити до збільшення цервікальної резистентності, необхідно дотримуватися обережності при дилатації шийки матки. Немає даних про ефективність та безпеку терапії препаратом Золадекс® доброякісних гінекологічних захворювань тривалістю понад 6 місяців. Препарат Золадекс® 3,6 мг повинен застосовуватися при екстракорпоральному заплідненні лише під наглядом фахівця, який має досвід роботи у цій галузі. Рекомендується з обережністю застосовувати препарат Золадекс 3,6 мг при екстракорпоральному заплідненні у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників, оскільки можлива стимуляція великої кількості фолікулів. За попередніми даними, застосування бісфосфонату в комбінації з агоністами ГнРГ у чоловіків сприяє зменшенню втрати мінеральної щільності кісткової тканини. У зв'язку з можливістю розвитку зниження толерантності до глюкози на фоні прийому агоністів ГнРГ у чоловіків рекомендується періодично контролювати вміст глюкози у крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає відомостей про те, що препарат Золадекс призводить до погіршення цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему