АстраЗенека Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: анастрозол 1,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 93,0 мг, повідон 2,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 3,0 мг, стеарат магнію 1,0 мг; склад плівкової оболонки: гіпромелоза 1,50 мг, макрогол 300 0,30 мг, титану діоксид 0,45 мг. 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ; по 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, покриті плівковою оболонкою; з гравіюванням А – на одній стороні та Adx на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування анастрозолу швидке, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 2 годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи зменшує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію препарату в плазмі при одноразовому прийомі добової дози препарату Арімідекс. Після 7-денного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок у постменопаузі. Зв'язок із білками плазми крові – 40%. Анастрозол виводиться повільно, період напіввиведення із плазми становить 40-50 годин. Екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі. Менше 10% дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронізацією. Метаболіти виводяться переважно із сечею. Триазол, основний метаболіт, що визначається в плазмі, не пригнічує ароматазу. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАрімідекс® є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження рівня циркулюючого естрадіолу у хворих на рак молочної залози має терапевтичний ефект. У жінок у постменопаузі Арімідекс у добовій дозі 1 мг викликає зниження рівня естрадіолу на 80%. Арімідекс® не має прогестогенної, андрогенної та естрогенної активності. Арімідекс® у добових дозах до 10 мг не впливає на секрецію кортизолу та альдостерону, отже, при застосуванні препарату Арімідекс® не потрібне замісне введення кортикостероїдів. Вплив на мінеральну щільність кісткової тканини Показано, що у пацієнток з раннім гормонопозитивним раком молочної залози в постменопаузі, які приймають Арімідекс®, зміни кісткової системи можуть бути попереджені відповідно до стандартів, встановлених для лікування пацієнток з певним ризиком переломів. Так, перевага препарату Арімідекс® у комбінації з бісфосфонатами (порівняно з терапією тільки препаратом Арімідекс®) у пацієнтів із середнім та високим ризиком виникнення переломів була продемонстрована вже через 12 місяців за показниками мінеральної кісткової щільності, структурної зміни кісткової тканини та маркерів кісткової резорбції. Більш того, у групі низького ризику не було відзначено зміни показника мінеральної кісткової щільності на фоні терапії одним препаратом Арімідекс і підтримуючого лікування вітаміном D і кальцієм. Ліпіди При терапії препаратом Арімідекс, у тому числі при прийомі в комбінації з бісфосфонатами, не виявлено змін рівня ліпідів у плазмі.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього раку молочної залози, з позитивними гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі, у тому числі після ад'ювантної терапії тамоксифеном протягом 2-3 років. Перша лінія терапії місцеворозповсюдженого або метастатичного раку молочної залози з позитивними або невідомими гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі. Друга лінія терапії поширеного раку молочної залози, що прогресує після лікування тамоксифеном, у жінок у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до анастрозолу або до інших складових частин препарату. Вагітність та період годування груддю. У жінок у пременопаузі. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). Помірна або виражена печінкова недостатність (безпека та ефективність не встановлена). Супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени. Дитячий вік (безпека та ефективність у дітей не встановлена). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Побічна діяЧастота народження була розрахована з числа небажаних явищ, що спостерігаються в рамках III фази дослідження у 9366 жінок з операбельним раком молочної залози в постменопаузі, які отримували лікування протягом 5 років, при цьому частота небажаних явищ у групах порівняння та думка дослідника щодо залежності небажаного явища від досліджуваного. препарату не враховано. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (більше або дорівнює 10%); часто (від 1 до 10%); нечасто (від 0,1 до 1%); рідко (від 0,01 до 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%). З боку судин: дуже часто – "припливи". З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – артралгія / скутість суглобів, артрит, часто – біль у кістках, міалгія, нечасто – тригерний палець. З боку статевих органів та молочної залози: часто – сухість слизової оболонки піхви; вагінальні кровотечі (в основному, протягом перших тижнів після відміни або зміни попередньої гормональної терапії на Арімідекс). З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірні висипання, часто – витончення волосся (алопеція), алергічні реакції, нечасто – кропив'янка, рідко – мультиформна еритема, анафілактоїдна реакція, шкірний васкуліт (включаючи окремі випадки пурпури) (синдром Шенлейна) , дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, часто – діарея, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, нечасто – підвищення активності гамма-глютамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, синдром зап'ястного каналу (в основному, спостерігався у пацієнток з факторами ризику даного захворювання), порушення чутливості (у тому числі парестезія, втрата чи збочення смакових відчуттів). З боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія, гіперхолестеринемія, нечасто – гіперкальціємія (з/без підвищення концентрації паратгормону). Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим, підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Загальні розлади: дуже часто – астенія легкого або помірного ступеня виразності. Небажані явища, зазначені в ході клінічних досліджень, не пов'язані з прийомом препарату Арімідекс: анемія, запор, диспепсія, біль у спині, біль у животі, підвищення артеріального тиску, підвищення маси тіла, депресія, безсоння, запаморочення, тривожність, парестезії.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування препарату Арімідекс з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі препарату Арімідекс® одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування препарату Арімідекс у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію препарату Арімідекс, у зв'язку з чим вони не повинні призначатися одночасно з препаратом Арімідекс. Не слід призначати тамоксифен одночасно з препаратом Арімідекс, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину. Проковтнути таблетку повністю, запиваючи водою. Рекомендується приймати препарат одночасно. Дорослі, включаючи літніх людей: по 1 мг внутрішньо 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування - 5 років. Порушення функції нирок: коригування дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок не потрібне. Порушення функції печінки: коригування дози у пацієнтів з легким ступенем порушення функції печінки не потрібне.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза препарату Арімідекс®, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлена. Специфічного антидоту не існує, у разі передозування лікування має бути симптоматичним. Можна індукувати блювання, якщо хворий перебуває у свідомості. Може бути проведений діаліз. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за хворим та контроль функції життєво важливих органів та систем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність у дітей не встановлена. У жінок з рецепторонегативною пухлиною до естрогенів ефективність препарату Арімідекс не була продемонстрована, крім тих випадків, коли була попередня позитивна клінічна відповідь на тамоксифен. У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза має бути підтверджена визначенням статевих гормонів у сироватці крові. Немає даних щодо застосування препарату. Арімідекс у пацієнтів з помірною або вираженою печінковою недостатністю та у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). У разі збереження маткової кровотечі на фоні прийому препарату Арімідекс® необхідна консультація та спостереження гінеколога. Препарати, що містять естрогени, не повинні призначатися одночасно з препаратом Арімідекс, оскільки ці препарати нівелюватимуть його фармакологічну дію. Знижуючи рівень циркулюючого естрадіолу, Арімідекс може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини з подальшим підвищенням ризику перелому. Пацієнтки з таким високим ризиком підлягають лікуванню відповідно до посібника з терапії даних ускладнень. У пацієнток, які страждають на остеопороз або мають ризик розвитку остеопорозу, мінеральна щільність кісткової тканини повинна оцінюватися методом денситометрії, наприклад, DEXA скануванням (Dual-Energy, X-ray Absorptiometry - двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії), на початку лікування та в динаміці. При необхідності повинні бути розпочаті лікування або профілактика, остеопороз, під ретельним наглядом лікаря. Немає даних про одночасне застосування анастрозолу та препаратів-аналогів ЛГРГ. Невідомо, чи покращує анастрозол результати лікування при спільному використанні з хіміотерапією. Дані щодо безпеки при тривалому лікуванні анастрозолом поки що не отримані. При застосуванні препарату Арімідекс частіше, ніж при терапії тамоксифеном, спостерігалися ішемічні захворювання, проте статистичної значущості при цьому не відзначено. Ефективність та безпека препарату Арімідекс і тамоксифену при їх одночасному застосуванні незалежно від статусу гормональних рецепторів можна порівняти з такими при використанні одного тамоксифену. Точний механізм цього явища поки що не відомий. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії препарату Арімідекс®, такі як астенія та сонливість, можуть негативно впливати на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації, уваги та швидкості психомоторних реакцій. У зв'язку з цим рекомендується при появі цих симптомів дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл: активні речовини: ексенатид – 250 мкг; допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат, оцтова кислота крижана, манітол, метакрезол, вода д/і. У шприц-ручках із картриджами по 1,2 або 2,4 мл; у пачці картонної 1 шприц-ручка.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення - безбарвний, прозорий.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - глюкагоноподібний поліпептид рецепторів агоніст.ФармакокінетикаВсмоктування. Після п/к введення ексенатиду в дозі 10 мкг пацієнтам з цукровим діабетом типу 2 ексенатид швидко всмоктується і через 2,1 год досягає Сmax, що дорівнює 211 пг/мл. AUCo-inf становить 1036 пг×ч/мл. При дії ексенатиду AUC зростає пропорційно збільшенню дози з 5 до 10 мкг, при цьому не спостерігається пропорційне зростання Сmах. Однакова дія спостерігалася при підшкірному введенні ексенатиду в область живота, стегна або передпліччя. Розподіл. Здається обсяг розподілу (Vd) ексенатиду після підшкірного введення становить 28,3 л. Метаболізм та виведення. Ексенатид переважно виводиться за рахунок клубочкової фільтрації з наступним протеолітичним розпадом. Кліренс ексенатиду дорівнює 91 л/год. Кінцевий Т1/2 становить 2,4 години. Ці фармакокінетичні характеристики ексенатиду не залежать від дози. Концентрації ексенатиду, що вимірюються, визначаються приблизно протягом 10 годин після введення дози. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів зі слабким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30-80 мл/хв) кліренс ексенатиду значимо не відрізняється від кліренсу у пацієнтів з нормальною функцією нирок; тому проводити корекцію дози препарату не потрібно. Однак у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, середній кліренс знижений до 0,9 л/год (порівняно з 9,1 л/год у здорових суб'єктів). Оскільки ексенатид переважно виводиться нирками, вважається, що порушення функції печінки не змінює концентрації ексенатиду в крові. Вік не впливає на фармакокінетичні властивості ексенатиду. Тому пацієнтам похилого віку не потрібно проводити корекцію дози. Фармакокінетика ексенатиду в дітей віком не вивчалася. Між чоловіками та жінками клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці ексенатиду не спостерігається. Фармакокінетика ексенатиду у представників різних рас практично не змінюється. Коригування дози з урахуванням етнічного походження проводити не потрібно. Не спостерігається помітної кореляції між індексом маси тіла (ІМТ) та фармакокінетикою ексенатиду. Корекцію дози з урахуванням ІМТ проводити не потрібно.ФармакодинамікаЕксенатид (ексендин-4) є міметик інкретину і є 39-амінокислотним амідопептидом. Інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1), посилюють глюкозозависимую секрецію інсуліну, покращують функцію бета-клітин, пригнічують неадекватно підвищену секрецію глюкагону і уповільнюють спорожнення шлунка після попадання їх в загальний кров. Ексенатид є потужним міметиком інкретину, який викликає посилення глюкозозалежної секреції інсуліну та надає інші гіпоглікемічні ефекти, притаманні інкретинам, що дозволяє покращувати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. Амінокислотна послідовність ексенатиду частково відповідає послідовності людського ГПП-1, внаслідок чого він зв'язується та активує рецептори ГПП-1 у людини, що призводить до посилення глюкозозалежного синтезу та секреції інсуліну з бета-клітин підшлункової залози за участю циклічного аденозинмонофосфату (АМФ) інших внутрішньоклітинних сигнальних шляхів. Ексенатид стимулює вивільнення інсуліну з бета-клітин у присутності підвищених концентрацій глюкози. За хімічною структурою та фармакологічною дією ексенатид відрізняється від інсуліну, похідних сульфонілсечовини, похідних D-фенілаланіну та меглітінідів, бігуанідів, тіазолідиндіонів та інгібіторів альфа-глюкозидази. Ексенатид покращує глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 за рахунок механізмів, наведених нижче. При гіперглікемічних станах ексенатид посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Ця секреція інсуліну припиняється в міру зниження концентрацій глюкози в крові та наближення її до норми, тим самим зменшується потенційний ризик гіпоглікемії. Секреція інсуліну протягом перших 10 хвилин, відома як «перша фаза інсулінової відповіді», специфічно відсутня у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Крім того, втрата першої фази інсулінової відповіді є раннім порушенням функції бета-клітин при цукровому діабеті типу 2. відновлює або значно посилює як першу, так і другу фазу інсулінової відповіді у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. У пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 на тлі гіперглікемії введення ексенатиду пригнічує надмірну секрецію глюкагону. Однак ексенатид не порушує нормальної глюкагонової відповіді на гіпоглікемію. Було показано, що введення ексенатиду призводить до зниження апетиту та зменшення споживання їжі; пригнічує моторику шлунка, що веде до уповільнення випорожнення. У хворих на цукровий діабет типу 2 терапія ексенатидом у поєднанні з метформіном та/або препаратами сульфонілсечовини призводить до зниження концентрації глюкози в крові натще, постпрандіальної глюкози крові, а також показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), покращуючи тим самим глікемічний.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 як додаткова терапія до метформіну, похідного сульфонілсечовини, тіазолідиндіону, комбінації метформіну та похідного сульфонілсечовини, або метформіну та тіазолідиндіону у разі недосягнення адекватного глікемічного контролю.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; цукровий діабет типу 1 або наявність діабетичного кетоацидозу; ниркова недостатність важкого ступеня (Cl креатиніну - наявність тяжких захворювань ШКТ із супутнім гастропарезом; вагітність; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність препарату у дітей не встановлена).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10%, часто – ≥1%, але З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, діарея; часто - зниження апетиту, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс; іноді – біль у животі, здуття живота, відрижка, запори, порушення смакових відчуттів, метеоризм. З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; рідко – сонливість. З боку ендокринної системи: дуже часто – гіпоглікемія (у комбінації з похідними сульфонілсечовини); часто - відчуття тремтіння, слабкість, гіпергідроз. Алергічні реакції: рідко – висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактична реакція. Інші: часто – шкірна реакція у місці ін'єкції; рідко – дегідратація (пов'язана з нудотою, блюванням та/або діареєю). Повідомлялося про декілька випадків підвищення часу зсідання крові (МНО) при одночасному застосуванні варфарину та ексенатиду, що іноді супроводжувалося кровотечами. У зв'язку з тим, що частота гіпоглікемії збільшується при спільному призначенні препарату Баета з похідними сульфонілсечовини, необхідно передбачити зниження дози похідних сульфонілсечовини при збільшенні ризику гіпоглікемії. Більшість епізодів гіпоглікемії за інтенсивністю були слабкими або помірними та купірувалися пероральним прийомом вуглеводів. В цілому, побічні ефекти за інтенсивністю були слабкими або помірними і не призводили до скасування лікування. Найчастіше реєстрована нудота слабкої чи помірної інтенсивності була дозозависимой і зменшувалася з часом, не заважаючи повсякденної активності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Баета® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають перорально препарати, що вимагають швидкого всмоктування із шлунково-кишкового тракту, т.к. Баета може викликати затримку спорожнення шлунка. Пацієнтам слід рекомендувати приймати пероральні препарати, дія яких залежить від їхньої порогової концентрації (наприклад, антибіотики), не менше ніж за 1 годину до введення ексенатиду. Якщо такі препарати необхідно приймати з їжею, слід приймати їх під час тих прийомів їжі, коли ексенатид не вводиться. При одночасному призначенні дигоксину (у дозі 0,25 мг 1 раз на добу) з препаратом Баета® знижується Сmах дигоксину на 17%, а Тmах збільшується на 2,5 год. Проте загальна фармакокінетична дія при рівноважному стані не змінюється. На тлі введення препарату Баета® AUC та Сmах ловастатину зменшувалися приблизно на 40 та 28% відповідно, а Тmах збільшувалася приблизно на 4 год. Спільне призначення препарату Баета® з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази не супроводжувалося змінами ліпідного складу крові ЛПНГ-холестерину, загального холестерину та тригліцеридів). У пацієнтів з легкою або помірною артеріальною гіпертензією, що стабілізується лізиноприлом (5–20 мг на добу), препарат Баета® не змінював AUC та Сmах лізиноприлу при рівноважному стані. Тmах лізиноприлу при рівноважному стані збільшувався на 2 год. Не спостерігалося змін показників середньодобового сАД та дАТ. Відзначено, що при введенні варфарину через 30 хв після препарату Баета® Тmах збільшувалося приблизно на 2 год. Клінічно значущої зміни Сmах та AUC не спостерігалося. Застосування препарату Баета у поєднанні з інсуліном, похідними D-фенілаланіну, меглітінідами або інгібіторами альфа-глюкозидази не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат БАЕТА вводиться підшкірно в область стегна, живота або плеча. Початкова доза становить 5 мкг, яку вводять двічі на добу будь-якої миті протягом 60-хвилинного періоду перед ранковим та вечірнім прийомом їжі. Не слід вводити препарат після їди. У разі пропуску ін'єкції препарату лікування продовжується без зміни дози. Через 1 місяць після початку лікування дозу препарату БАЕТА можна збільшити до 10 мкг двічі на добу. При сумісному призначенні препарату БАЕТА® з метформіном, тіазолідиндіоном або з комбінацією цих препаратів вихідна доза метформіну та/або тіазолідиндіону може не змінюватися. У разі комбінації препарату БАЕТА з похідним сульфонілсечовини може знадобитися зниження дози похідного сульфонілсечовини з метою зниження ризику гіпоглікемії. У разі комбінації препарату БАЕТА з препаратом інсуліну може знадобитися зниження дози інсуліну з метою зниження ризику гіпоглікемії.ПередозуванняСимптоми: тяжка нудота і блювання, а також швидкий розвиток гіпоглікемії (при прийомі дози в 10 разів вище за максимальну рекомендовану). Лікування: проводять симптоматичну терапію, включаючи парентеральне введення глюкози у разі вираженої гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується внутрішньовенне або внутрішньом'язове введення препарату. Препарат Баета® не слід застосовувати, якщо в розчині виявляються частинки або якщо мутний розчин, або має фарбування. На тлі терапії препаратом Баета можуть з'являтися антитіла до ексенатиду. Однак це не впливає на частоту і типи побічних ефектів, що реєструються. Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що лікування препаратом Баета може призвести до зниження апетиту та/або маси тіла і що через ці ефекти немає необхідності змінювати режим дозування. Пацієнти перед початком лікування препаратом Баета® повинні ознайомитися з прикладом «Керівництво з використання шприц-ручки». Результати експериментальних досліджень У доклінічних дослідженнях на мишах та щурах не виявлено канцерогенної дії ексенатиду. При введенні щурів дози, що у 128 разів перевищує дозу у людини, відмічено чисельне збільшення С-клітинних аденом щитовидної залози без будь-яких ознак малігнізації, що було пов'язано зі збільшенням тривалості життя піддослідних тварин, які отримують ексенатид.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл: активні речовини: ексенатид – 250 мкг; допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат, оцтова кислота крижана, манітол, метакрезол, вода д/і. У шприц-ручках із картриджами по 1,2 або 2,4 мл; у пачці картонної 1 шприц-ручка.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення - безбарвний, прозорий.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - глюкагоноподібний поліпептид рецепторів агоніст.ФармакокінетикаВсмоктування. Після п/к введення ексенатиду в дозі 10 мкг пацієнтам з цукровим діабетом типу 2 ексенатид швидко всмоктується і через 2,1 год досягає Сmax, що дорівнює 211 пг/мл. AUCo-inf становить 1036 пг×ч/мл. При дії ексенатиду AUC зростає пропорційно збільшенню дози з 5 до 10 мкг, при цьому не спостерігається пропорційне зростання Сmах. Однакова дія спостерігалася при підшкірному введенні ексенатиду в область живота, стегна або передпліччя. Розподіл. Здається обсяг розподілу (Vd) ексенатиду після підшкірного введення становить 28,3 л. Метаболізм та виведення. Ексенатид переважно виводиться за рахунок клубочкової фільтрації з наступним протеолітичним розпадом. Кліренс ексенатиду дорівнює 91 л/год. Кінцевий Т1/2 становить 2,4 години. Ці фармакокінетичні характеристики ексенатиду не залежать від дози. Концентрації ексенатиду, що вимірюються, визначаються приблизно протягом 10 годин після введення дози. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів зі слабким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30-80 мл/хв) кліренс ексенатиду значимо не відрізняється від кліренсу у пацієнтів з нормальною функцією нирок; тому проводити корекцію дози препарату не потрібно. Однак у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, середній кліренс знижений до 0,9 л/год (порівняно з 9,1 л/год у здорових суб'єктів). Оскільки ексенатид переважно виводиться нирками, вважається, що порушення функції печінки не змінює концентрації ексенатиду в крові. Вік не впливає на фармакокінетичні властивості ексенатиду. Тому пацієнтам похилого віку не потрібно проводити корекцію дози. Фармакокінетика ексенатиду в дітей віком не вивчалася. Між чоловіками та жінками клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці ексенатиду не спостерігається. Фармакокінетика ексенатиду у представників різних рас практично не змінюється. Коригування дози з урахуванням етнічного походження проводити не потрібно. Не спостерігається помітної кореляції між індексом маси тіла (ІМТ) та фармакокінетикою ексенатиду. Корекцію дози з урахуванням ІМТ проводити не потрібно.ФармакодинамікаЕксенатид (ексендин-4) є міметик інкретину і є 39-амінокислотним амідопептидом. Інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1), посилюють глюкозозависимую секрецію інсуліну, покращують функцію бета-клітин, пригнічують неадекватно підвищену секрецію глюкагону і уповільнюють спорожнення шлунка після попадання їх в загальний кров. Ексенатид є потужним міметиком інкретину, який викликає посилення глюкозозалежної секреції інсуліну та надає інші гіпоглікемічні ефекти, притаманні інкретинам, що дозволяє покращувати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. Амінокислотна послідовність ексенатиду частково відповідає послідовності людського ГПП-1, внаслідок чого він зв'язується та активує рецептори ГПП-1 у людини, що призводить до посилення глюкозозалежного синтезу та секреції інсуліну з бета-клітин підшлункової залози за участю циклічного аденозинмонофосфату (АМФ) інших внутрішньоклітинних сигнальних шляхів. Ексенатид стимулює вивільнення інсуліну з бета-клітин у присутності підвищених концентрацій глюкози. За хімічною структурою та фармакологічною дією ексенатид відрізняється від інсуліну, похідних сульфонілсечовини, похідних D-фенілаланіну та меглітінідів, бігуанідів, тіазолідиндіонів та інгібіторів альфа-глюкозидази. Ексенатид покращує глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 за рахунок механізмів, наведених нижче. При гіперглікемічних станах ексенатид посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Ця секреція інсуліну припиняється в міру зниження концентрацій глюкози в крові та наближення її до норми, тим самим зменшується потенційний ризик гіпоглікемії. Секреція інсуліну протягом перших 10 хвилин, відома як «перша фаза інсулінової відповіді», специфічно відсутня у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Крім того, втрата першої фази інсулінової відповіді є раннім порушенням функції бета-клітин при цукровому діабеті типу 2. відновлює або значно посилює як першу, так і другу фазу інсулінової відповіді у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2. У пацієнтів із цукровим діабетом типу 2 на тлі гіперглікемії введення ексенатиду пригнічує надмірну секрецію глюкагону. Однак ексенатид не порушує нормальної глюкагонової відповіді на гіпоглікемію. Було показано, що введення ексенатиду призводить до зниження апетиту та зменшення споживання їжі; пригнічує моторику шлунка, що веде до уповільнення випорожнення. У хворих на цукровий діабет типу 2 терапія ексенатидом у поєднанні з метформіном та/або препаратами сульфонілсечовини призводить до зниження концентрації глюкози в крові натще, постпрандіальної глюкози крові, а також показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), покращуючи тим самим глікемічний.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 як додаткова терапія до метформіну, похідного сульфонілсечовини, тіазолідиндіону, комбінації метформіну та похідного сульфонілсечовини, або метформіну та тіазолідиндіону у разі недосягнення адекватного глікемічного контролю.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; цукровий діабет типу 1 або наявність діабетичного кетоацидозу; ниркова недостатність важкого ступеня (Cl креатиніну - наявність тяжких захворювань ШКТ із супутнім гастропарезом; вагітність; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність препарату у дітей не встановлена).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10%, часто – ≥1%, але З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, діарея; часто - зниження апетиту, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс; іноді – біль у животі, здуття живота, відрижка, запори, порушення смакових відчуттів, метеоризм. З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; рідко – сонливість. З боку ендокринної системи: дуже часто – гіпоглікемія (у комбінації з похідними сульфонілсечовини); часто - відчуття тремтіння, слабкість, гіпергідроз. Алергічні реакції: рідко – висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактична реакція. Інші: часто – шкірна реакція у місці ін'єкції; рідко – дегідратація (пов'язана з нудотою, блюванням та/або діареєю). Повідомлялося про декілька випадків підвищення часу зсідання крові (МНО) при одночасному застосуванні варфарину та ексенатиду, що іноді супроводжувалося кровотечами. У зв'язку з тим, що частота гіпоглікемії збільшується при спільному призначенні препарату Баета з похідними сульфонілсечовини, необхідно передбачити зниження дози похідних сульфонілсечовини при збільшенні ризику гіпоглікемії. Більшість епізодів гіпоглікемії за інтенсивністю були слабкими або помірними та купірувалися пероральним прийомом вуглеводів. В цілому, побічні ефекти за інтенсивністю були слабкими або помірними і не призводили до скасування лікування. Найчастіше реєстрована нудота слабкої чи помірної інтенсивності була дозозависимой і зменшувалася з часом, не заважаючи повсякденної активності.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Баета® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають перорально препарати, що вимагають швидкого всмоктування із шлунково-кишкового тракту, т.к. Баета може викликати затримку спорожнення шлунка. Пацієнтам слід рекомендувати приймати пероральні препарати, дія яких залежить від їхньої порогової концентрації (наприклад, антибіотики), не менше ніж за 1 годину до введення ексенатиду. Якщо такі препарати необхідно приймати з їжею, слід приймати їх під час тих прийомів їжі, коли ексенатид не вводиться. При одночасному призначенні дигоксину (у дозі 0,25 мг 1 раз на добу) з препаратом Баета® знижується Сmах дигоксину на 17%, а Тmах збільшується на 2,5 год. Проте загальна фармакокінетична дія при рівноважному стані не змінюється. На тлі введення препарату Баета® AUC та Сmах ловастатину зменшувалися приблизно на 40 та 28% відповідно, а Тmах збільшувалася приблизно на 4 год. Спільне призначення препарату Баета® з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази не супроводжувалося змінами ліпідного складу крові ЛПНГ-холестерину, загального холестерину та тригліцеридів). У пацієнтів з легкою або помірною артеріальною гіпертензією, що стабілізується лізиноприлом (5–20 мг на добу), препарат Баета® не змінював AUC та Сmах лізиноприлу при рівноважному стані. Тmах лізиноприлу при рівноважному стані збільшувався на 2 год. Не спостерігалося змін показників середньодобового сАД та дАТ. Відзначено, що при введенні варфарину через 30 хв після препарату Баета® Тmах збільшувалося приблизно на 2 год. Клінічно значущої зміни Сmах та AUC не спостерігалося. Застосування препарату Баета у поєднанні з інсуліном, похідними D-фенілаланіну, меглітінідами або інгібіторами альфа-глюкозидази не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат БАЕТА вводиться підшкірно в область стегна, живота або плеча. Початкова доза становить 5 мкг, яку вводять двічі на добу будь-якої миті протягом 60-хвилинного періоду перед ранковим та вечірнім прийомом їжі. Не слід вводити препарат після їди. У разі пропуску ін'єкції препарату лікування продовжується без зміни дози. Через 1 місяць після початку лікування дозу препарату БАЕТА можна збільшити до 10 мкг двічі на добу. При сумісному призначенні препарату БАЕТА® з метформіном, тіазолідиндіоном або з комбінацією цих препаратів вихідна доза метформіну та/або тіазолідиндіону може не змінюватися. У разі комбінації препарату БАЕТА з похідним сульфонілсечовини може знадобитися зниження дози похідного сульфонілсечовини з метою зниження ризику гіпоглікемії. У разі комбінації препарату БАЕТА з препаратом інсуліну може знадобитися зниження дози інсуліну з метою зниження ризику гіпоглікемії.ПередозуванняСимптоми: тяжка нудота і блювання, а також швидкий розвиток гіпоглікемії (при прийомі дози в 10 разів вище за максимальну рекомендовану). Лікування: проводять симптоматичну терапію, включаючи парентеральне введення глюкози у разі вираженої гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується внутрішньовенне або внутрішньом'язове введення препарату. Препарат Баета® не слід застосовувати, якщо в розчині виявляються частинки або якщо мутний розчин, або має фарбування. На тлі терапії препаратом Баета можуть з'являтися антитіла до ексенатиду. Однак це не впливає на частоту і типи побічних ефектів, що реєструються. Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що лікування препаратом Баета може призвести до зниження апетиту та/або маси тіла і що через ці ефекти немає необхідності змінювати режим дозування. Пацієнти перед початком лікування препаратом Баета® повинні ознайомитися з прикладом «Керівництво з використання шприц-ручки». Результати експериментальних досліджень У доклінічних дослідженнях на мишах та щурах не виявлено канцерогенної дії ексенатиду. При введенні щурів дози, що у 128 разів перевищує дозу у людини, відмічено чисельне збільшення С-клітинних аденом щитовидної залози без будь-яких ознак малігнізації, що було пов'язано зі збільшенням тривалості життя піддослідних тварин, які отримують ексенатид.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Аклідінія бромід мікронізований - 0,400 мг*; Допоміжна речовина: -лактози моногідрат - 12,60 мг. * В одній дозі міститься 400 мкг аклідинію броміду, що еквівалентно 343 мкг аклідинію. Це відповідає доставленій дозі 375 мкг аклідинію броміду, що еквівалентно 322 мкг аклідинію. По 30 доз порошку для інгаляції в інгалятор. По 1 інгалятору в пакет з алюмінієвої фольги, що ламінує. По 1 пакету з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 60 доз порошку для інгаляції в інгалятор. По 1 інгалятору в пакет з алюмінієвої фольги, що ламінує. По 1 або 3 пакети з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиІнгалятор Пластиковий інгалятор білого кольору із зеленою захисною кришкою, із зеленою дозуючою клавішею та закріпленою кришкою, що зсувається, з картриджем, що містить 30 або 60 доз препарату та лічильником доз. Вміст картриджа Білий або майже білий дрібнодисперсний, легкосипучий порошок, який не містить видимих ​​конгломератів або сторонніх частинок.Фармакотерапевтична групаМ-Холіноблокатор. Дослідження клінічної ефективності показали, що препарат Бретарис Дженуейр забезпечує клінічно значуще поліпшення функції легень (оцінюється за обсягом форсованого видиху за одну секунду [ОФВ1]) протягом більш ніж 12 годин після ранкового та вечірнього прийому, яке виявлялося протягом 30 хвилин після прийому першої дози (приріст ОФВ1 у порівнянні з вихідним рівнем становить 124-133 мл). Максимальна бронходилатація досягалася протягом 1-3 годин після прийому дози із середнім піком покращень ОФВ1 по відношенню до вихідного рівня 227-268 мл у рівноважному стані. Електрофізіологія серця При призначенні аклідинію броміду (200 мкг або 800 мкг) здоровим добровольцям один раз на добу протягом 3 днів впливу на інтервал QT (кориговане методом Фрідериція або Базетта або індивідуально) не спостерігалося. Також не було виявлено клінічно значущого впливу препарату Бретарис Дженуейр на серцевий ритм при проведенні 24-годинного Холтерівського моніторингу у 336 пацієнтів (164 з яких отримували препарат Бретарис Дженуейр двічі на день у дозі 322 мкг) після 3 місяців застосування препарату. Клінічна ефективність Програма клінічних досліджень фази III препарату Бретарис® Дженуейр® включала 269 пацієнтів, які отримували лікування препаратом Бретарис® Дженуейр® у дозі 322 мкг двічі на день під час одного 6-місячного рандомізованого дослідження з контролем плацебо, та 190 пацієнтів, які отримували лікування препаратом Бретарис® Джену ® у дозі 322 мкг двічі на день під час іншого 3-місячного рандомізованого дослідження з контролем плацебо. Ефективність оцінювалася за динамікою функції легких та клінічних симптомів, таких, як задишка, за обумовленим діагнозом статусу здоров'я, застосування препаратів екстреної терапії та наявності загострень. При проведенні довгострокових досліджень безпеки препарат Бретарис Дженуейр продемонстрував бронходилатаційну ефективність при тривалості застосування більше 1 року. Бронходилатація При проведенні 6-місячного дослідження, у пацієнтів, які отримували препарат Бретарис Дженуейр у дозі 322 мкг двічі на день, мало місце клінічно значуще поліпшення функції легень (виміряне за допомогою ОФВ1). Максимальна бронходилатаційна дія виявлялася з першого дня та зберігалася протягом 6-місячного періоду терапії застосування. Після 6 місяців терапії середнє поліпшення перед прийомом ранкової дози (мінімум) ОФВ1 порівняно з плацебо склало 128 мл (95% ДІ=85-170; p; Подібні спостереження були зроблені для препарату Бретарис Дженуейр під час проведення 3-місячного дослідження. Стан здоров'я, специфічний для захворювання та симптоматичне поліпшення Препарат Бретарис Дженуейр забезпечував клінічно значуще поліпшення щодо задишки (оцінювалося за допомогою транзиторного індексу задишки [TDI]) та стану здоров'я, обумовленого захворюванням (оцінювалося за допомогою Респіраторного опитувальника госпіталю Св. Георгія [SGRQ]). Нижченаведена таблиця показує зменшення симптомів після 6-місячного застосування препарату Бретарис Дженуейр. Респіраторного опитувальника шпиталю Св. Георгія [SGRQ]). Нижченаведена таблиця показує зменшення симптомів після 6-місячного застосування препарату Бретарис Дженуейр. Пуловий аналіз ефективності 6-місячних та 3-місячних досліджень з контролем плацебо продемонстрував значне зменшення частоти виникнення помірних та тяжких загострень (що вимагають терапії антибіотиками або глюкокортикостероїдами або призводять до госпіталізації) при прийомі 322 мкг аклінію двічі на день порівняно на рік: 0,31 проти 0,44 відповідно, p = 0,0149). місяців [p = 0,005]). Препарат Бретарис Дженуейр також покращував денну симптоматику ХОЗЛ (задишка, кашель та утворення мокротиння), а також нічні та ранні ранкові клінічні симптоми. Толерантність до фізичного навантаження У ході 3-тижневого рандомізованого перехресного клінічного дослідження з контролем плацебо на фоні застосування препарату Бретарис Дженуейр відзначалося статистично значуще збільшення тривалості виконання вправ на 58 секунд порівняно з плацебо (95% ДІ = 9-108; р = 0,021; значення перед проведенням терапії: 486 секунд). При застосуванні препарату Бретарис Дженуейр відзначалося статистично значуще зниження надмірного переростання легенів у спокої (функціональна залишкова ємність [ФОЕ]=0,197 л [95% ДІ=0,321, 0,072; p=0,002]; залишковий обсяг [3] % ДІ=0,396, 0,079; p=0,004]), а також спостерігалося поліпшення мінімальної ємності вдиху (на 0,078 л; 95% ДІ=0,01, 0,145; p=0,025) та зменшення задишки при виконанні вправ (шкала Бор на 0,63 одиниць Борга, 95% ДІ = 1,11, 0,14; p = 0,012).ФармакокінетикаВсмоктування Аклідинія бромід швидко абсорбується з легенів, досягаючи максимальної концентрації в плазмі протягом 5 хвилин після інгаляції у здорових добровольців, і зазвичай протягом перших 15 хвилин у пацієнтів з ХОЗЛ. Фракція інгальованої дози, що досягла системної циркуляції як незмінений аклідин, є дуже низькою, менш ніж 5%. Максимальна концентрація в плазмі крові, досягнута після інгаляції сухого порошку у пацієнтів з ХОЗЛ при одноразовій дозі 400 мкг аклідину броміду, становить приблизно 80 пг/мл. Рівноважна концентрація в плазмі була досягнута протягом 7 днів при прийомі двічі на день і, враховуючи короткий період напіввиведення, рівноважна концентрація може бути досягнута невдовзі після прийому першої дози. Накопичення при повторному прийомі при рівноважному рівні концентрацій не спостерігалося. Розподіл Загальна кількість попадаючого в легені через інгалятор Бретарис Дженуейр аклідінія броміду склала приблизно 30% відміреної дози. Зв'язування аклідинію броміду з білками плазми in vitro, відповідає, швидше за все, зв'язування метаболітів з білками, у зв'язку зі швидким гідролізом аксідинію броміду в плазмі, зв'язування з білками плазми склало 87% для метаболіту карбонової кислоти та 15% для спиртового метаболіту. Основним білком плазми, який пов'язує аклідинію бромід, є альбумін. Біотрансформація Аклідинія бромід швидко та активно гідролізується до своїх фармакологічно неактивних спиртових дериватів та дериватів карбонової кислоти. Відбувається як хімічний гідроліз (неферментативний), і ферментативний, з участю эстераз. Основною естеразою, залученою в гідроліз у людини, є бутирілхолінестераза. Рівень кислотного метаболіту у плазмі крові після інгаляції приблизно у 100 разів вищий, ніж рівень спиртового метаболіту та незміненої діючої речовини. Низька абсолютна біодоступність аклідинію броміду при інгаляційному введенні ( Біотрансформація за участю ізоферментів цитохрому P450 (CYP450) відіграє незначну роль у загальному метаболічному кліренсі аклідинію броміду. Випробування in vitro показали, що аклідинію бромід у терапевтичній дозі або його метаболіти не пригнічують або не індукують будь-які ізоферменти цитохрому P450 (CYP450) і не пригнічують активність естераз, (карбоксілестерази, ацетилхолінестери та ацетилхолінестери). Випробування in vitro показали, що аклідинію бромід або його метаболіти не є субстратами або інгібіторами Р-глікопротеїну. Виведення Кінцевий період напіввиведення аклідинію броміду становить близько 2-3 годин. Після внутрішньовенного введення здоровим добровольцям 400 мкг міченого радіоактивною міткою аклідинію броміду близько 1% дози виводилося у незміненому вигляді із сечею. До 65% дози виводилося у вигляді метаболітів із сечею та до 33% у вигляді метаболітів із калом. Після інгаляційного введення здоровим добровольцям і пацієнтам з ХОЗЛ 200 мкг і 400 мкг аклідинію броміду дуже мала кількість, близько 0,1% прийнятої дози, виводилося в незміненому вигляді з сечею, що вказує на те, що нирковий кліренс грає незначну роль в загальному. із плазми крові. Лінійність/нелінійність Аклідинія бромід у терапевтичному діапазоні має лінійну та незалежну від часу фармакокінетику. Фармакокінетичне/фармакодинамічне співвідношення Враховуючи те, що аклідінія бромід має місцеву дію в легенях і швидко руйнується в плазмі, прямого співвідношення між фармакокінетикою та фармакодинамікою немає. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти Фармакокінетичні властивості аклідинію броміду у пацієнтів з ХОЗЛ від помірного до тяжкого ступеня є аналогічними у пацієнтів віком 40-59 років та у пацієнтів віком 70 років та старших. Тому у літніх пацієнтів з ХОЗЛ корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки випробування не проводились. Так як аклідинію бромід метаболізується в основному шляхом хімічного та ферментативного розщеплення в плазмі, дуже малоймовірно, що порушення функції печінки змінює його системний вплив. У пацієнтів з ХОЗЛ та порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із нормальною функцією нирок та з її порушенням значних відмінностей у фармакокінетиці виявлено не було. Тому у пацієнтів з ХОЗЛ та порушенням функції нирок корекції дози та додаткового спостереження не потрібно.ФармакодинамікаАклідинію бромід є конкурентним, селективним антагоністом мускаринових рецепторів (також званий антихолінергічним), з більш тривалим часом зв'язування з М3 – рецепторами, ніж з М2 – рецепторами. М3 – рецептори є посередниками при скороченні гладкої мускулатури дихальних шляхів. Вдихається аклідинію бромід діє місцево в легенях, як антагоніст М3 – рецепторів гладкої мускулатури дихальних шляхів і викликає розширення бронхів. Доклінічні дослідження in vitro та in vivo продемонстрували швидке, дозозалежне та тривале інгібування аклідинію бромідом бронхоспазму, спричиненого ацетилхоліном. Аклідинія бромід швидко руйнується у плазмі, тому кількість системних антихолінергічних побічних дій є низькою.Показання до застосуванняПрепарат Бретарис Дженуейр призначений для підтримуючої бронходилатуючої терапії з метою полегшення симптомів хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до аклідинію броміду, атропіну та його похідних (іпратропій, окситропій, або тіотропій) або до лактози. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена). Непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу).Вагітність та лактаціяВагітність Немає клінічних даних щодо застосування аклідинію броміду у вагітних жінок. Доклінічні дослідження продемонстрували токсичну дію на плід лише у дозах, що у багато разів перевищують максимальну терапевтичну дозу у людини. Аклідинію бромід може застосовуватися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Період годування груддю Невідомо, чи проникає аклідинію бромід та/або його метаболіти у грудне молоко у жінок. Так як доклінічні дослідження показали, що невеликі кількості аклідинію броміду та/або його метаболіти проникають у молоко, необхідно прийняти рішення про припинення грудного вигодовування, або про припинення терапії аклідинію бромідом, зіставивши користь грудного вигодовування для дитини та користь тривалої терапії аклідинію. Фертильність Доклінічні дослідження продемонстрували невелике зниження фертильності лише у дозах, що у багато разів перевищують максимальну терапевтичну дозу аклідію броміду у людини. Вважається малоймовірним, що аклідинію бромід, призначений у рекомендованій дозі, впливає на фертильність у людини.Побічна діяНайпоширенішими побічними діями при застосуванні препарату Бретарис Дженуейр є головний біль (6,6%) і назофарингіт (5,5%). Частота побічних дій заснована на оцінці загальних коефіцієнтів виникнення побічних дій (тобто подій, пов'язаних із застосуванням препарату Бретарис Дженуейр), що спостерігаються при застосуванні препарату Бретарис Дженуейр в дозі 322 мкг (636 пацієнтів) при пуловому аналізі одного 6-місячного і двох 3-х місячних рандомізованих клінічних досліджень із контролем плацебо. Частота побічних дій визначена таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥1/1000 до Інфекційні та паразитарні захворювання Часто: синусит, назофарингіт. Порушення з боку імунної системи Рідко: реакції гіперчутливості; Частота невідома: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови; Нечасто: запаморочення. Порушення з боку органу зору Нечасто: нечіткість зору. Порушення з боку серцево-судинної системи Нечасто: тахікардія, серцебиття. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто кашель; Нечасто: дисфонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини, стоматит. Порушення з боку шкірних покривів та підшкірних тканин Нечасто: висипання, свербіж шкіри. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аклідинію броміду з іншими М-холіноблокаторами не вивчалося і не рекомендується. Незважаючи на відсутність досліджень in vivo, застосування аклідинію броміду для інгаляцій можливе у комбінації з іншими лікарськими засобами для терапії ХОЗЛ, включаючи симпатоміметики, бронходилататори, метилксантини та інгаляційні або пероральні глюкокортикостероїди. Дослідження in vitro продемонстрували, що аклідинію бромід у терапевтичній дозі або його метаболіти не взаємодіють з лікарськими засобами, що є субстратами P-глікопротеїну або лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450 (CYP450) та естеразами.Спосіб застосування та дозиДля інгаляційного застосування. Рекомендована доза становить 322 мкг аклінію (одна інгаляція) двічі на день. У разі пропуску прийому дози наступну дозу необхідно прийняти якнайшвидше. Однак у випадку, якщо час для прийому наступної дози (після пропуску) майже наблизився, пропущену дозу приймати не слід. Застосування у пацієнтів похилого віку Пацієнтам похилого віку коригувати дозу не потрібно. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок Пацієнтам із порушеннями функції нирок коригувати дозу не потрібно. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки Пацієнтам із порушеннями функції печінки коригувати дозу не потрібно. Пацієнти повинні бути навчені правильному використанню інгалятора Дженуейр. Знайомство з інгалятором Бретарис Дженуейр : Вийміть інгалятор Дженуейр з пакета та ознайомтеся з його компонентами. Захисний ковпачок - Індикатор доз - Зелена кнопка - Вікно контролю кольору - Мундштук Для використання інгалятора Бретарис Дженуейр після зняття ковпачка Вам необхідно зробити 2 кроки: Крок 1 - Натиснути та відпустити зелену кнопку і повністю видихнути, але не в інгалятор. Крок 2 - Щільно обхопити губами мундштук і сильно і глибоко вдихнути через інгалятор. Після інгаляції не забудьте одягнути захисний ковпачок. початок Перед першим застосуванням відкрийте закритий пакет уздовж позначки та вийміть інгалятор Дженуейр®. Коли Ви збираєтеся прийняти дозу лікарського засобу, зніміть захисний ковпачок, для чого злегка стисніть стрілки на кожній стороні та потягніть назовні. Переконайтеся, що мундштук нічого не блокує. Тримайте інгалятор Дженуейр® горизонтально мундштуком у напрямку до Вас із зеленою кнопкою, зверненою прямо вгору. Тримайте інгалятор зеленою кнопкою, зверненою вгору. НЕ НАКЛОНЯЙТЕ ЙОГО. КРОК 1: Натисніть та відпустіть зелену кнопку. НЕ УТРИМАЙТЕ ЗЕЛЕНУ КНОПКУ НАТИСНЕНОЮ. НАТИСНІТЬ зелену кнопку на всю глибину ВІДПУСТИТЕ зелену кнопку Переконайтеся, що доза готова до інгаляції. Переконайтеся, що вікно контролю кольору стало зеленим. Зелений колір контрольного вікна підтверджує, що препарат готовий для інгаляції. Готовий до застосування ЗЕЛЕНИЙ Якщо вікно кольорового контролю залишається червоним, натисніть і відпустіть зелену кнопку ще раз (див. крок 1). Перед тим, як піднести інгалятор до рота, повністю видихніть. Не видихайте інгалятор. КРОК 2: Щільно обхопіть губами мундштук інгалятора Дженуейр® та СИЛЬНО та ГЛИБОКО вдихніть через мундштук. Такий сильний, глибокий вдих доставляє лікарський препарат через інгалятор у легені. Під час вдиху Ви почуєте «ЛУЧКО», що означає правильне використання інгалятора Дженуейр®. Для того, щоб переконатися в тому, що Ви прийняли всю дозу, продовжуйте дихати навіть після того, як почули «ЛУЖНЯ» інгалятора. Приберіть інгалятор Дженуейр з рота і затримайте дихання так довго, щоб було комфортно, потім повільно видихніть через ніс. Примітка: Деякі пацієнти, залежно від індивідуальних особливостей, можуть відчувати легкий солодкуватий або гіркуватий присмак при інгаляції цього лікарського препарату. Не приймайте додаткову дозу, якщо Ви не відчули ніякого смаку після інгаляції. Переконайтеся, що Ви правильно провели інгаляцію Переконайтеся, що вікно контролю стало червоним. Це підтверджує, що Ви правильно провели інгаляцію повної дози. Інгаляція проведена правильно ЧЕРВОНИЙ ЯКЩО ВІКНО КОЛЬОРОВОГО КОНТРОЛЮ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЗЕЛЕНИМ, НЕОБХІДНО ЗНОВУ СИЛЬНО І ГЛИБОКО вдихнути ЧЕРЕЗ МУНДШТУК (Див. КРОК 2). Якщо вікно все ще не змінює колір на червоний, то можливо, що Ви могли забути відпустити зелену кнопку перед інгаляцією або могли неправильно вдихнути. Якщо це так, спробуйте знову. Переконайтеся, що Ви відпустили зелену кнопку і зробіть сильний глибокий вдих через мундштук. Примітка: Якщо після кількох спроб Вам так і не вдалося правильно провести інгаляцію, зверніться до лікаря. Як тільки вікно стало червоним, надягніть захисний ковпачок на мундштук. Коли Вам потрібний новий інгалятор Дженуейр®? Інгалятор Дженуейр® обладнаний індикатором доз, який показує, скільки приблизно доз залишилося в інгаляторі. Індикатор доз повільно знижується, показуючи інтервали до 10 (60, 50, 40, 30, 20, 10, 0). Кожен інгалятор Дженуейр® містить щонайменше 30 або 60 доз залежно від виду упаковки. Коли на індикаторі доз з'явиться стрічка з червоними смужками, це означає, що ви наближаєтеся до останньої дози і необхідно придбати новий інгалятор Дженуейр®. Індикатор доз знижується з інтервалами 10: 60, 50, 40, 30, 20, 10, 0. Індикатор доз Стрічка з червоними смужками Примітка: Якщо інгалятор Дженуейр® виявиться пошкодженим або якщо Ви втратили ковпачок, необхідно замінити інгалятор. Інгалятор Дженуейр® чистити НЕ ПОТРІБНО. Однак, у разі потреби, це треба робити за допомогою сухої тканини або паперової серветки зовні мундштуку. НІКОЛИ не використовуйте воду для чищення інгалятора Дженуейр®, оскільки це може пошкодити лікарський препарат. Як дізнатися, що Ваш інгалятор Дженуейр порожній? Заблоковано Коли всередині індикатора доз з'явиться 0 (нуль), необхідно продовжити використання всіх доз, що залишаються в інгаляторі Дженуейр®. Коли для інгаляції буде підготовлена ​​остання доза, зелена кнопка повністю не повернеться у своє верхнє положення, а залишиться заблокованою в середньому положенні. Навіть коли зелена кнопка заблокована, Ви зможете прийняти останню дозу. Після цього інгалятор Дженуейр® не може бути використаний знову, і Вам необхідно буде почати використовувати новий інгалятор Дженуейр®.ПередозуванняВисокі дози аклідинію броміду можуть призводити до симптомів, пов'язаних з антихолінергічною дією. Проте, одноразова інгаляційна доза аклінію броміду до 6000 мкг у здорових добровольців не призводила до системних побічних антихолінергічних ефектів. Не відзначалося клінічно значущих побічних дій після 7-денного лікування аклідинію бромідом у дозах до 800 мкг двічі на день у здорових добровольців. Розвиток гострої інтоксикації при випадковому передозуванні аклідинію бромідом є малоймовірним унаслідок низької біодоступності при прийомі внутрішньо та інгаляційному способі дозування препарату Бретарис Дженуейр. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАстма Препарат Бретарис Дженуейр не повинен використовуватися при астмі; клінічні дослідження щодо застосування аклідинію броміду для лікування астми не проводились. Парадоксальний бронхоспазм Як і при іншій інгаляційній терапії, застосування препарату Бретарис Дженуейр може викликати парадоксальний бронхоспазм. Якщо це сталося, то лікування препаратом Бретарис Дженуейр необхідно припинити і розглянути можливість іншої терапії. Посилення симптомів захворювання Аклідинія бромід призначений для підтримуючого лікування хворих на ХОЗЛ і не повинен використовуватися як препарат екстреної терапії. Якщо під час лікування аклідинію бромідом у пацієнта відбулася зміна виразності симптомів ХОЗЛ, що вимагало проведення додаткової екстреної терапії, має бути проведена повторна оцінка стану пацієнта та перегляд тактики лікування. Вплив на серцево-судинну систему Профіль безпеки щодо серцево-судинної системи характеризується наявністю антихолінергічної дії. Як і інші м-холіноблокатори, препарат Бретарис® Дженуейр® слід призначати з обережністю хворим, які перенесли інфаркт міокарда у попередні 6 місяців, з нестабільною стенокардією, вперше діагностованою аритмією у попередні 3 місяці, або пацієнтам, які у попередні 12 місяців госпіталізовано III та IV функціональних класів за класифікацією «Нью-Йоркської кардіологічної асоціації», оскільки такі пацієнти були виключені з клінічних досліджень, а антихолінергічні ефекти можуть вплинути протягом зазначених захворювань. Антихолінергічні ефекти Сухість слизової оболонки ротової порожнини, що спостерігається при застосуванні антихолінергічних препаратів, з часом може бути асоційована з розвитком карієсу зубів. У зв'язку з наявністю антихолінергічних ефектів, аклідинію бромід слід призначати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою (попри те, що прямий контакт препарату з очима дуже малоймовірний), гіперплазією передміхурової залози та обструкцією шийки сечового міхура. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми гострого нападу закритокутової глаукоми та про необхідність припинити застосування препарату та звернутися до лікаря у разі їх появи. Препарат Бретарис Дженуейр призначений для підтримуючого лікування хворих на ХОЗЛ. У зв'язку з тим обставиною, що у загальній популяції ХОЗЛ суттєво переважають хворі віком від 40 років, при призначенні препарату пацієнтам до 40 років потрібне спірометрічне підтвердження діагнозу ХОЗЛ. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Аклідинія бромід може впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Враховуючи можливість розвитку таких побічних ефектів як головний біль, запаморочення, нечіткість зору, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами, а також при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тикагрелор 90 мг; допоміжні речовини: маннітол 126 мг, кальцію гідрофосфат 63 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 9 мг, гіпоролозу 9 мг, магнію стеарат 3 мг; Плівкова оболонка таблетки: гіпромелоза 2910 5,6 мг, титану діоксид Е 171 1,7 мг, тальк 1,0 мг, макрогол 400 0,6 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 0,1 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 1, 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням 90/Т на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від часу їди. Застосування препарату Брілінта® слід починати з одноразової дози навантаження 180 мг (дві таблетки по 90 мг) і потім продовжувати прийом по 90 мг двічі на добу. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку (або 2 таблетки – у разі прийому навантажувальної дози) слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати у половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати ацетилсаліцилову кислоту (від 75 мг до 150 мг при постійному прийомі), якщо відсутні специфічні протипоказання. Слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 90 мг (наступна доза) у намічений час. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити протягом 24 годин після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Рекомендується проводити терапію препаратом Брілінта протягом 12 місяців, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Після 12 місяців терапії пацієнти, які приймали препарат Брілінта 90 мг двічі на добу, можуть бути переведені на прийом препарату Брілінта 60 мг двічі на добу без перерви в терапії. У пацієнтів з ГКС дострокова відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі, тому його застосування у цих пацієнтів не показано. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, тому його застосування у цих пацієнтів протипоказане. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлена.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тикагрелор 90 мг; допоміжні речовини: маннітол 126 мг, кальцію гідрофосфат 63 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 9 мг, гіпоролозу 9 мг, магнію стеарат 3 мг; Плівкова оболонка таблетки: гіпромелоза 2910 5,6 мг, титану діоксид Е 171 1,7 мг, тальк 1,0 мг, макрогол 400 0,6 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 0,1 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 1, 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням 90/Т на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від часу їди. Застосування препарату Брілінта® слід починати з одноразової дози навантаження 180 мг (дві таблетки по 90 мг) і потім продовжувати прийом по 90 мг двічі на добу. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку (або 2 таблетки – у разі прийому навантажувальної дози) слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати у половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати ацетилсаліцилову кислоту (від 75 мг до 150 мг при постійному прийомі), якщо відсутні специфічні протипоказання. Слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 90 мг (наступна доза) у намічений час. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити протягом 24 годин після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Рекомендується проводити терапію препаратом Брілінта протягом 12 місяців, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Після 12 місяців терапії пацієнти, які приймали препарат Брілінта 90 мг двічі на добу, можуть бути переведені на прийом препарату Брілінта 60 мг двічі на добу без перерви в терапії. У пацієнтів з ГКС дострокова відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі, тому його застосування у цих пацієнтів не показано. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, тому його застосування у цих пацієнтів протипоказане. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлена.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, Форсига містить 5 мг: Активна речовина: дапагліфлозин пропандіол моногідрат 6,150 мг, в перерахунку на дапагліфлозин 5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 85,725 мг, лактоза безводна 25,000 мг, кросповідон 5,000 мг, кремнію діоксид 1,875 мг, магнію стеарат 1,250 мг; Оболонка таблетки: Опадрай II жовтий 5,000 мг (полівініловий спирт частково гідролізований 2,000 мг, титану діоксид 1,177 мг, макрогол 3350 1,010 мг, тальк 0,740 мг, барвник оксид заліза жовтий 0,07 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, Форсига містить 10 мг: Активна речовина: дапагліфлозин пропандіол моногідрат 12,30 мг, в перерахунку на дапагліфлозин 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 171,45 мг, лактоза безводна 50,00 мг, кросповідон 10,00 мг, кремнію діоксид 3,75 мг, магнію стеарат 2,50 мг; Оболонка таблетки: Опадрай II жовтий 10,00 мг (полівініловий спирт частково гідролізований 4,00 мг, титану діоксид 2,35 мг, макрогол 3350 2,02 мг, тальк 1,48 мг, барвник оксид заліза жовтий 0,15 мг) . Форсига – пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг. По 14 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги; по 2 або 4 блістери в картонній пачці з інструкцією із застосування або по 10 таблеток у перфорованому блістері з алюмінієвої фольги; по 3 або 9 перфорованих блістерів у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиРомбоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням "10" на одній стороні і "1428" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаГипогликемическое средство для перорального применения - ингибитор натрийзависимого переносчика глюкозы 2 типа.ФармакокинетикаПосле приема внутрь дапаглифлозин быстро и полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте и может приниматься как во время приема пищи, так и вне его. Максимальная концентрация дапаглифлозина в плазме крови (Стах) обычно достигается в течение 2 часов после приема натощак. Значения Сmах и AUC (площадь под кривой зависимости концентрации от времени) увеличиваются пропорционально дозе дапаглифлозина. Абсолютная биодоступность дапаглифлозина при приеме внутрь в дозе 10 мг составляет 78%. Прием пищи оказывал умеренное влияние на фармакокинетику дапаглифлозина у здоровых добровольцев. Прием пищи с высоким содержанием жиров снижал Стах дапаглифлозина на 50%, удлинял Ттах (время достижения максимальной концентрации в плазме) примерно на 1 час, но не влиял на AUC по сравнению с приемом натощак. Эти изменения не являются клинически значимыми. Дапаглифлозин примерно на 91% связывается с белками. У пациентов с различными заболеваниями, например, с нарушениями функции почек или печени, этот показатель не изменялся. Дапаглифлозин - С-связанный глюкозид, агликон которого связан с глюкозой углерод-углеродной связью, что обеспечивает его устойчивость в отношении глюкозидаз. Средний период полувыведения из плазмы крови (T½) у здоровых добровольцев составлял 12,9 часов после однократного приема дапаглифлозина внутрь в дозе 10 мг. Дапаглифлозин метаболизируется с образованием, главным образом, неактивного метаболита дапаглифлозин-3-О-глюкуронида. После приема внутрь 50 мг 14С-дапаглифлозина 61% принятой дозы метаболизируется в дапаглифлозин-3-О-глюкуронид, на долю которого приходится 42% общей плазменной радиоактивности (по AUC0-12 ч)- На долю неизмененного препарата приходится 39% общей плазменной радиоактивности. Доли остальных метаболитов по отдельности не превышают 5% общей плазменной радиоактивности. Дапаглифлозин-3-О-глюкуронид и другие метаболиты не оказывают фармакологического действия. Дапаглифлозин-3-О-глюкуронид формируется под действием фермента уридиндифосфат-глюкуронозилтрансферазы 1А9 (UGT1A9), присутствующего в печени и почках, изоферменты цитохрома CYP вовлечены в метаболизм в меньшей степени. Дапаглифлозин и его метаболиты выводятся, преимущественно, почками, и только менее 2% выводится в неизмененном виде. После приема 50 мг 14С-дапаглифлозина было обнаружено 96% радиоактивности - 75% в моче и 21% - в фекалиях. Примерно 15% радиоактивности, обнаруженной в фекалиях, приходилось на неизмененный дапаглифлозин. Метаболизм дапаглифлозина, в основном, осуществляется посредством глюкуронидной конъюгации под действием UGT1A9. В ходе исследований in vitro дапаглифлозин не ингибировал изоферменты системы цитохрома Р450 CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4, и не индуцировал изоферменты CYP1A2, CYP2B6 или CYP3A4. В связи с этим не ожидается влияния дапаглифлозина на метаболический клиренс сопутствующих препаратов, которые метаболизируются под действием этих изоферментов.ФармакодинамикаПрепарат Форсига – гіпоглікемічний засіб для перорального застосування – інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу. Дапагліфлозин – потужний (константа інгібування (Ki) 0,55 нМ), селективний оборотний інгібітор натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (SGLT2). SGLT2 селективно експресується у нирках і не виявляється більш ніж у 70 інших тканинах організму (у тому числі, у печінці, скелетних м'язах, жировій тканині, молочних залозах, сечовому міхурі та головному мозку). SGLT2 є основним переносником, який бере участь у процесі реабсорбції глюкози в ниркових канальцях. Реабсорбція глюкози в ниркових канальцях у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) продовжується, незважаючи на гіперглікемію. Гальмуючи ниркове перенесення глюкози, дапагліфлозин знижує її реабсорбцію в ниркових канальцях, що призводить до виведення глюкози нирками. Результатом дії дапагліфлозину є зниження концентрації глюкози натще і після їди,а також зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну у пацієнтів із ЦД2. Виведення глюкози (глюкозуричний ефект) спостерігається вже після прийому першої дози препарату, зберігається протягом наступних 24 годин та триває протягом усієї терапії. Кількість глюкози, що виводиться нирками за рахунок цього механізму, залежить від концентрації глюкози в крові та швидкості клубочкової фільтрації (СКФ). Дапагліфлозин не порушує нормальну продукцію ендогенної глюкози у відповідь на гіпоглікемію. Дія дапагліфлозину не залежить від секреції інсуліну та чутливості до інсуліну. У клінічних дослідженнях препарату Форсіга відзначалося поліпшення функції бета-клітин (тест НОМА, homeostasis model assessment). Виведення глюкози нирками, спричинене дапагліфлозином, супроводжується втратою калорій та зниженням маси тіла. Інгібування дапагліфлозином натрій-глюкозного котранспорту супроводжується слабким діуретичним та транзиторним натрійуретичним ефектами. Дапагліфлозин не впливає на інші переносники глюкози, що здійснюють транспорт глюкози до периферичних тканин, і виявляє більш ніж у 1400 разів більшу селективність до SGLT2, ніж до SGLT1, основного транспортера в кишечнику, що відповідає за всмоктування глюкози. Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з ЦД2 спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 10 мг/добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД2 приблизно 70 г глюкози на добу виділялося нирками (що відповідає 280 ккал/добу). У пацієнтів з ЦД2, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу тривалий час (до 2 років), виведення глюкози підтримувалося протягом усього курсу терапії. Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до осмотичного діурезу та збільшення об'єму сечі. Збільшення обсягу сечі у пацієнтів із ЦД2, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу, зберігалося протягом 12 тижнів та становило приблизно 375 мл/добу. Збільшення обсягу сечі супроводжувалося невеликим та транзиторним підвищенням виведення натрію нирками, що не призводило до зміни концентрації натрію у сироватці крові.Показання до застосуванняПрепарат Форсіга призначений для застосування при цукровому діабеті 2 типу на додаток до дієти та фізичних вправ для поліпшення глікемічного контролю як: монотерапії; додавання до терапії метформіном за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії; стартової комбінованої терапії з метформіном, при доцільності даної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату. Цукровий діабет 1-го типу. Діабетичний кетоацидоз. Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості (СКФ Спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна непереносимість. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені). Пацієнти, які приймають «петлеві» діуретики або зі зниженим обсягом циркулюючої крові, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання). Літні пацієнти віком 75 років та старші (для початку терапії). З обережністю: печінкова недостатність тяжкого ступеня, інфекції сечовидільної системи, ризик зниження об'єму циркулюючої крові, літні пацієнти, хронічна серцева недостатність, підвищене значення гематокриту.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що застосування дапагліфлозину під час вагітності не вивчено, препарат протипоказаний у період вагітності. У разі діагностування вагітності терапія дапагліфлозином має бути припинена. Невідомо, чи проникає дапагліфлозин та/або його неактивні метаболіти у грудне молоко. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Дапагліфлозин протипоказаний у період грудного вигодовування.Побічна діяУ заздалегідь запланований аналіз об'єднаних даних були включені результати 12 плацебо-контрольованих досліджень, у яких 1193 пацієнти приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг та 1393 пацієнти отримували плацебо. Загальна частота розвитку небажаних явищ (короткострокова терапія) у пацієнтів, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг, була схожою з такою у групі плацебо. Кількість небажаних явищ, що призвели до скасування терапії, була невеликою та збалансованою між групами лікування. Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни терапії дапагліфлозином у дозі 10 мг, були підвищення концентрації креатиніну в крові (0,4%), інфекції сечовивідних шляхів (0,3%), нудота (0,2%), запаморочення (0, 2%) та висип (0,2%). У одного пацієнта, який приймав дапагліфлозин, відзначено розвиток небажаного явища з боку печінки з діагнозом лікарського гепатиту та/або аутоімунного гепатиту. Найчастішою небажаною реакцією була гіпоглікемія, розвиток якої залежало від типу базової терапії, що використовується у кожному дослідженні. Частота розвитку епізодів легкої гіпоглікемії була схожою у групах лікування, включаючи плацебо. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Нижче представлені небажані реакції, що відзначалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Жодна їх не залежала від дози препарату. Частота небажаних реакцій представлена ​​у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10000, Інфекції та інвазії: вульвовагініт, баланіт та подібні інфекції статевих органів. Інфекція сечовивідних шляхів: вульвовагінальний свербіж. Порушення метаболізму та харчування: гіпоглікемія (при застосуванні у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном) b, Зниження ОЦК, спрага. Порушення шлунково-кишкового тракту: запор. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: підвищене потовиділення. Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дизурія, поліурія, ніктурія. Лабораторні та інструментальні дані: дисліпідемія, підвищення значення гематокриту, підвищення концентрації креатиніну в крові, підвищення концентрації сечовини у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиДапагліфлозин може посилювати діуретичний ефект тіазидних та «петлевих» діуретиків та підвищувати ризик розвитку зневоднення та артеріальної гіпотензії. Дослідження взаємодій за участю здорових добровольців, які в основному приймали одноразову дозу препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапагліфлозин. Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що метаболізують лікарські препарати, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22%, за відсутності клінічно значущого впливу на добове виведення глюкози нирками. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Клінічно значущого впливу при застосуванні з іншими індукторами (наприклад, карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом) не очікується. Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітору UGT1A9) відмічено збільшення на 55% системної експозиції дапагліфлозину, але без клінічно значущого впливу на добове виведення глюкози нирками. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Вплив дапагліфлозину на інші лікарські препарати У дослідженнях взаємодій за участю здорових добровольців, що в основному одноразово приймали дозу препарату, дапагліфлозин не впливав на фармакокінетику метформіну, піоглітазону, ситагліптину, глімепіриду, гідрохлортіазиду, буметаніду, валсартану, дигоксину (субстрат ізоферменту CYP2C9), або антикоагуляційний ефект, що оцінюється за Міжнародним нормалізованим відношенням (MHO). Застосування одноразової дози дапагліфлозину 20 мг та симвастатину (субстрату ізоферменту CYP3A4) призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину та на 31% AUC симвастатинової кислоти. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим. Вплив куріння, дієти, прийому рослинних препаратів та вживання алкоголю на параметри фармакокінетики дапагліфлозину не вивчався.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Монотерапія: доза препарату Форсіга, що рекомендується, становить 10 мг один раз на добу. Комбінована терапія: доза препарату Форсіга, що рекомендується, становить 10 мг один раз на добу в комбінації з метформіном. Стартова комбінована терапія з метформіном: доза препарату Форсіга, що рекомендується, становить 10 мг один раз на добу, доза метформіну - 500 мг один раз на добу. У разі неадекватного глікемічного контролю, дозу метформіну слід збільшити.ПередозуванняДапагліфлозин безпечний і добре переноситься здоровими добровольцями при одноразовому прийомі в дозах до 500 мг (у 50 разів вище рекомендованої дози). Глюкоза визначалася в сечі після прийому препарату (принаймні протягом 5 днів після прийому дози 500 мг), при цьому не виявлені випадки зневоднення, гіпотонії, електролітного дисбалансу, клінічно значущого впливу на інтервал QTc. Частота розвитку гіпоглікемії була схожою з частотою прийому плацебо. У клінічних дослідженнях у здорових добровольців та пацієнтів з ЦД2, які приймали препарат одноразово у дозах до 100 мг (у 10 разів вище максимальної рекомендованої дози) протягом 2 тижнів, частота розвитку гіпоглікемії була трохи вищою, ніж при прийомі плацебо, та не залежала від дози. . Частота розвитку небажаних явищ, включаючи зневоднення або артеріальну гіпотензію, була схожою з частотою групи плацебо, при цьому не виявлено клінічно значущих, дозозалежних змін лабораторних показників, включаючи сироваткову концентрацію електролітів і біомаркерів функції нирок. У разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан хворого. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок Ефективність дапагліфлозину залежить від функції нирок, і ця ефективність знижена у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та, ймовірно, відсутня у хворих з порушенням функції нирок тяжкого ступеня. Серед пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Рекомендується проводити моніторинг функції нирок наступним чином: до початку терапії дапагліфлозином і не рідше одного разу на рік; до початку прийому супутніх лікарських препаратів, які можуть знизити функцію нирок, та періодично згодом; при порушенні функції нирок, близькому до середнього ступеня тяжкості принаймні 2-4 рази на рік. При зниженні функції нирок нижче значення КК Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки У клінічних дослідженнях отримано обмежені дані щодо застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Експозиція дапагліфлозину збільшена у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Застосування у пацієнтів із ризиком зниження ОЦК розвитку артеріальної гіпотензії та/або порушення електролітного балансу Відповідно до механізму дії дапагліфлозин посилює діурез, що супроводжується невеликим зниженням артеріального тиску. Діуретичний ефект може бути більш вираженим у пацієнтів із дуже високою концентрацією глюкози у крові. Дапагліфлозин протипоказаний пацієнтам, які приймають "петлеві" діуретики, або пацієнтам зі зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання). Слід бути обережними у пацієнтів, для яких спричинене дапагліфлозином зниження артеріального тиску може становити ризик, наприклад, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, у пацієнтів з артеріальною гіпотензією в анамнезі, які отримують антигіпертензивну терапію, або у літніх пацієнтів. При прийомі дапагліфлозину рекомендується ретельний моніторинг стану ОЦК та концентрації електролітів (наприклад, фізикальний огляд, вимірювання артеріального тиску, лабораторні аналізи, включаючи гематокрит) на тлі супутніх станів, які можуть призводити до зниження ОЦК. При зниженні ОЦК рекомендується тимчасове припинення прийому дапагліфлозину до корекції цього стану. Інфекції сечовивідних шляхів При аналізі об'єднаних даних застосування дапагліфлозину до 24 тижнів інфекції сечовивідних шляхів найчастіше відмічені при застосуванні дапагліфлозину в дозі 10 мг порівняно з плацебо. Розвиток пієлонефриту відзначали нечасто, зі схожою частотою в контрольній групі. Виведення глюкози нирками може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку інфекцій сечовивідних шляхів,тому при лікуванні пієлонефриту або уросепсису слід розглянути можливість тимчасової відміни терапії дапагліфлозином. Літні пацієнти У літніх пацієнтів ймовірніше порушення функції нирок та/або застосування антигіпертензивних лікарських засобів, які можуть впливати на функцію нирок, такі як інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину II типу (АРА). Для пацієнтів похилого віку застосовні ті ж рекомендації при порушенні функції нирок, як і для всіх популяцій пацієнтів. У групі > 65 років у більшої частки пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, розвинулися небажані реакції, пов'язані з порушенням ниркової функції або нирковою недостатністю порівняно з плацебо. Найчастішою небажаною реакцією, пов'язаною з порушенням функції нирок, було підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, більшість випадків були транзиторними та оборотними. У літніх пацієнтів ризик зниження ОЦК може бути вищим, і більш вірогідним є прийом діуретиків. Серед пацієнтів віком >65 років у більшої частки хворих, які отримували дапагліфлозин, відмічені небажані реакції, пов'язані зі зниженням ОЦК. Досвід застосування препарату у пацієнтів віком 75 років та старший обмежений. Протипоказано починати терапію дапагліфлозином у цій популяції. Хронічна серцева недостатність Досвід застосування препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA обмежений, і в ході клінічних досліджень дапагліфлозин не застосовувався у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ-ІV функціонального класу за NYHA. Підвищення значення гематокриту При застосуванні дапагліфлозину спостерігалося підвищення гематокриту, у зв'язку з чим слід бути обережним у пацієнтів з підвищеним значенням гематокриту. Оцінки результатів аналізу сечі Внаслідок механізму дії препарату результати аналізу сечі на глюкозу у пацієнтів, які приймають препарат Форсіга, будуть позитивними. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу дапагліфлозину на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: гефітиніб 250 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 163,5 мг, целюлоза мікрокристалічна 50,0 мг, кроскармелоза натрію 20,0 мг, повідон (К29-32) 10,0 мг, лаурилсульфат натрію 1,5 мг, магнію стеарат 5, склад плівкової оболонки: гіпромелоза 7,65 мг, макрогол 300 1,5 мг, барвник заліза оксид червоний Е172 0,9 мг, барвник заліза оксид жовтий Е172 0,9 мг, титану діоксид Е171 0,5 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінію, по 3 блістери в пакет із алюмінієвої фольги. Пакет разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки коричневого кольору, покриті плівковою оболонкою, на одному боці таблетки гравіювання "IRESSA" та "250". На зламі таблетки ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - протеїнтирозинкінази інгібітор.ФармакокінетикаПісля вживання всмоктування відбувається відносно повільно. Рівноважна концентрація досягається після прийому 7-10 доз. Регулярне призначення препарату 1 раз на день призводить до збільшення концентрації у 2-8 разів у порівнянні з одноразовим прийомом. Максимальна концентрація препарату в плазмі досягається протягом 3-7 годин. Середні показники абсолютної біодоступності у пацієнтів становлять 59%. Їда не впливає на біодоступність препарату. При показнику pH шлункового соку вище 5, біодоступність гефітинібу знижується на 47%. Об'єм розподілу гефітинібу при досягненні рівноважної концентрації становить 1400 л, що свідчить про екстенсивний розподіл препарату в тканинах. Зв'язок з білками плазми (з сироватковим альбуміном та альфа1-глікопротеїном) становить приблизно 90%. Гефітиніб піддається окисному "метаболізму" за допомогою ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro показали, що гефітиніб трохи інгібує фермент CYP2D6. Призначення гефітинібу спільно з метопрололом (субстрат для CYP2D6) призводило до незначного підвищення (на 35%) концентрації метопрололу, що не є клінічно значущим. Метаболізм гефітинібу відбувається трьома шляхами: метаболізм N-пропілморфолінової групи, деметилювання метоксильної групи на хіназолінову частину та окисне дефосфорилювання галогенованої фенільної групи. Основний метаболіт, що визначається в плазмі крові - О-десметилгефітініб, має у 14 разів меншу фармакологічну активність порівняно з гефітинібом у відносин клітинного росту, стимульованого епідермальним фактором росту, що робить малоймовірним його істотний вплив на клінічну активність гефітинібу. Загальний плазмовий кліренс гефітинібу – приблизно 500 мл/хв. Середній період напіввиведення становить 41 год. Препарат виводиться переважно з фекаліями. Нирками виводиться менше ніж 4% від введеної дози. Зв'язку між нижнім рівнем рівноважної концентрації препарату та віком, масою тіла, статтю, етнічною приналежністю або кліренсом креатиніну не виявлено. На фоні щоденного прийому препарату Іреса® у дозі 250 мг час досягнення рівноважної концентрації, загальний плазмовий кліренс та рівноважна концентрація були схожими для груп пацієнтів з нормальною функцією печінки та з помірною печінковою недостатністю. Дані по 4 пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю внаслідок метастазів у печінку дозволяють припустити, що рівноважна концентрація у даних пацієнтів схожа на таку у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Особливості дії препарату Іреса у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок цирозу або гепатиту не досліджено.ФармакодинамікаГефітиніб, будучи селективним інгібітором тирозинкінази рецепторів епідермального фактора росту, експресія яких спостерігається у багатьох солідних пухлинах, гальмує ріст пухлини, метастазування та ангіогенез, а також прискорює апоптоз пухлинних клітин. Гальмує зростання різних ліній пухлинних клітин людини та підвищує протипухлинну активність хіміотерапевтичних препаратів, променевої та гормональної терапії. Клінічні дані свідчать про те, що Пресса® має об'єктивну протипухлинну дію, статистично достовірно збільшує час до прогресування захворювання у пацієнтів з місцевопоширеним або метастатичним недрібноклітинним раком легені. Показано, що Іреса®, у порівнянні з доцетакселом, забезпечує подібну загальну виживаність, більш сприятливий профіль переносимості та переважає якість життя у раніше лікованих пацієнтів з поширеним недрібноклітинним раком легені. Пацієнти, які ніколи не курили, які мають морфологічний варіант пухлини аденокарцинома, жіноча стать або є представниками азіатської раси, більш імовірно матимуть ефект від терапії Пресса®. Ці клінічні характеристики асоціюються з високою частотою мутацій рецептора епідермального фактора росту пухлини. При порівнянні препарату Преса® та комбінації карбоплатин + паклітаксел у першій лінії терапії поширеного недрібноклітинного раку легені (стадія IIIБ та IV) у пацієнтів азіатської раси з гістологічною формою пухлини аденокарцинома з необтяженим анамнезом курця (1 кинули курити рік), Преса продемонструвала статистично значущі переваги у виживаності без ознак прогресування та об'єктивній відповіді порівняно з комбінацією карбоплатин + паклітаксел як у всій групі, так і у групі пацієнтів, у яких були виявлені мутації гена рецептора епідермального фактора росту. Статистично значущої різниці у спільній виживаності між групами лікування не відзначено. Чутливість до гефітинібу при наявності мутацій рецептора епідермального фактора росту (розподілі 19 екзону; L858R), що часто зустрічаються, була переконливо підтверджена результатами клінічних досліджень. Існують окремі дані про відповідь на гефітініб за наявності менш поширених мутацій. Показана чутливість до гефітинібу при рідких мутаціях G719X, L861Q та S7681, а при ізольованій мутації Т790М або ізольованих інсерціях 20 екзонів має місце резистентність до гефітинібу. Циркулююча пухлинна ДНК У дослідженні IFUM вивчалися мутації у зразках тканини пухлини та у зразках циркулюючої пухлинної ДНК, отриманих із плазми крові пацієнтів європеоїдної раси, з використанням тест-системи EGFR RGQ PCR (Qiagen). З 1060 пацієнтів, що пройшли процедури відбору в дослідження, 652 для вивчення були доступні як зразки пухлини, так і зразки циркулюючої пухлинної ДНК. Чутливість (частка пацієнтів з мутацією у тканині пухлини, у яких виявлена ​​мутація у циркулюючій ДНК) склала 65,7% (довірчий інтервал (ДІ): 55,8-74,7%), специфічність (частка пацієнтів з відсутністю мутації у тканині пухлини , у яких відсутня мутація в циркулюючій ДНК) склала 99,8% (ДІ: 99-100%).Ці дані узгоджуються з результатами дослідження циркулюючої ДНК у пацієнтів азіатської раси у дослідженні IPASS з використанням тест-системи EGFR Mutation Test Kit (чутливість становила 43,1%, специфічність – 100%). Частота об'єктивної відповіді на терапію гефітинібом у пацієнтів європеоїдної раси у дослідженні IFUM склала 70%, медіана виживання без ознак прогресування склала 9,7 місяців. Ці дані аналогічні результатам, отриманим у пацієнтів азіатської раси дослідження IPASS.отриманим у пацієнтів азіатської раси у дослідженні IPASS.отриманим у пацієнтів азіатської раси у дослідженні IPASS.Показання до застосуванняМісцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені з наявністю активуючих мутацій тирозинкіназного домену рецептора епідермального фактора росту в першій лінії терапії. Місцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені, рефрактерний до режимів хіміотерапії, що містять похідні платини.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гефітинібу або до інших компонентів препарату. Вагітність та період лактації. Дитячий та підлітковий вік (безпека та ефективність у цієї групи пацієнтів не оцінена). З обережністю: при ідіопатичному фіброзі легень, інтерстиціальній пневмонії, пневмоконіозі, постпроменевій пневмонії, лікарській пневмонії (зазначений підвищений рівень смертності від цих захворювань на фоні лікування препаратом Іреса®); при слабкому та помірному підвищенні активності “печінкових” трансаміназ та рівня білірубіну.Побічна діяНайбільш поширеними побічними ефектами, що спостерігаються більш ніж у 20% випадків, були діарея, шкірний та вугровий висип, свербіж, сухість шкіри. Зазвичай несприятливі реакції проявляються протягом першого місяця застосування препарату і, як правило, оборотні. Приблизно у 10% пацієнтів відзначалися серйозні небажані реакції (3-4 ступінь тяжкості відповідно до загальних критеріїв токсичності). Однак тільки у 3% пацієнтів терапія була припинена через побічні реакції. Небажані реакції, що спостерігалися, представлені нижче. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥10%); часто (≥1 - З боку системи згортання крові: часто - гематурія та носова кровотеча; нечасто – гіпокоагуляція та/або підвищення частоти кровотеч на фоні прийому варфарину. З боку органів травлення: дуже часто - діарея (в окремих випадках - виражена); помірного ступеня вираженості), підвищення активності АЛТ (в основному слабкого або помірного ступеня вираженості); часто - дегідратація (внаслідок діареї, нудоти, блювоти та анорексії), сухість у роті (в основному слабкого ступеня вираженості), підвищення активності ACT (в основному слабкого або помірного ступеня вираженості), підвищення рівня білірубіну (в основному слабкого або помірного ступеня вираженості) ; нечасто – панкреатит, перфорації органів шлунково-кишкового тракту, гепатит (повідомлялося про поодинокі випадки розвитку печінкової недостатності, у деяких випадках із летальним результатом). З боку органів зору: часто - кон'юнктивіт, блефарит, ксерофтальмія (переважно слабкого ступеня вираженості); нечасто – кератит, оборотна ерозія рогівки, порушення зростання вій. З боку органів дихання: часто – інтерстиціальна пневмонія (3-4 ступені токсичності, аж до летального результату). З боку сечовивідної системи: часто – безсимптомне підвищення рівня креатиніну в крові, протеїнурія, цистит; рідко – геморагічний цистит. З боку шкіри та шкірних покривів: дуже часто – висипання (пустульозна), свербіж, сухість шкіри, включаючи утворення тріщин на тлі еритеми; часто – зміни нігтів, алопеція; рідко – бульозні зміни шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформна ексудативна еритема, шкірний васкуліт. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, кропив'янка Інші: дуже часто – астенія (переважно слабкого ступеня вираженості); часто – пірексія.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне призначення гефітинібу та рифампіцину (потужний індуктор ізоферменту CYP3A4) призводить до зменшення середніх значень "площі під кривою" (AUC) для гефітинібу на 83%. Одночасне призначення гефітинібу та ітраконазолу (інгібітор ізоферменту CYP3A4) призводить до збільшення на 80% AUC гефітинібу, що може бути клінічно значущим, оскільки небажані явища залежать від дози та концентрації. Одночасне призначення гефітинібу та препаратів, що сприяють значному (≥5) та тривалому підвищенню pH шлункового вмісту, призводило до зменшення AUC для гефітинібу на 47%. При сумісному застосуванні гефітинібу та винорельбіну можливе посилення нейтропенічної дії винорельбіну. Лікарські засоби, що індукують активність ізоферменту CYP3A4, можуть підвищувати метаболізм та знижувати концентрацію гефітинібу у плазмі крові. Таким чином, одночасне призначення гефітинібу з препаратами-індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, настоянка звіробою, може знизити ефективність гефітинібу.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо по 250 мг 1 раз на добу незалежно від їди. У тому випадку, якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози, пропущену дозу слід прийняти в тому випадку, якщо до прийому наступної дози залишилося не менше 12 годин. Не слід приймати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози. Таблетка може бути диспергована в 100 мл питної (негазованої) води. Інші рідини використовувати не можна. Для правильного розчинення необхідно опустити таблетку у воду, не розминаючи, помішувати до повного руйнування (приблизно 15 хвилин) і випити отриману суспензію. Налити ще половину склянки води, ополіскуючи стінки та випити отриману суспензію. Суспензію препарату Іреса можна також призначати через назогастральний зонд. Не потрібна корекція дози препарату Іреса® залежно від віку пацієнтів, маси тіла, етнічної та статевої приналежності, функції нирок, а також при помірній та тяжкій печінковій недостатності, зумовленій метастатичним ураженням печінки. Корекція дози: у пацієнтів з діареєю, що погано купується, на фоні лікування або побічними реакціями з боку шкірних покривів можлива короткострокова перерва в лікуванні (до 14 днів), з подальшим відновленням лікування препаратом Іреса® у дозі 250 мг/добу.ПередозуванняМожливі симптоми - збільшення частоти та тяжкості деяких побічних реакцій, головним чином діареї та шкірного висипу. Лікування симптоматичне. Антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри вирішенні питання про призначення препарату Іреса в першій лінії терапії місцевопоширеного або метастатичного НМРЛ рекомендується визначення мутації EGFR (рецептора епідермального фактора росту) у пухлинній тканині у всіх хворих. Якщо зразок тканини пухлини недоступний для дослідження, можна використовувати пухлинну ДНК, що циркулює, отриману із зразків крові (плазми). Для визначення мутацій у зразках тканини пухлини та циркулюючої пухлинної ДНК важливо, щоб була обрана валідована і надійна методика, що дозволяє мінімізувати можливі як хибнонегативні, так і хибнопозитивні результати. У першій лінії терапії Іреса не може бути застосована замість хіміотерапії у хворих з відсутністю мутації EGFR. Іноді у пацієнтів, які приймають препарат Іреса®, відмічалося інтерстиційне ураження легень, у деяких випадках із летальним кінцем. При наростанні таких симптомів, як задишка, кашель, пропасниця, застосування препарату має бути припинено та негайно проведено обстеження. Якщо у пацієнта підтверджується наявність інтерстиціального легеневого захворювання, прийом препарату Іреса® припиняють та пацієнту призначається відповідне лікування. Найчастіше розвиток інтерстиціальних уражень легень спостерігався в Японії (приблизно у 2% випадків у 27000 пацієнтів, які приймають препарат Іреса®) порівняно з іншими країнами (у 0,3% випадків серед 39000 пацієнтів). Серед факторів, що підвищують ризик розвитку інтерстиціального ураження легень, були відзначені: куріння, тяжкий загальний стан (PS>2), нормальна легенева тканина за даними комп'ютерної томографії 55 років), супутні серцево-судинні захворювання. На фоні прийому препарату Іреса® було відзначено безсимптомне підвищення активності "печінкових" трансаміназ та рівня білірубіну, нечасто розвивався гепатит. Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку печінкової недостатності, у деяких випадках із летальним кінцем, у зв'язку з чим рекомендується періодично оцінювати печінкову функцію. При вираженому підвищенні активності трансаміназ та рівня білірубіну прийом препарату має бути припинено. У клінічних дослідженнях препарату Іреса були відмічені серцево-судинні ускладнення. Зв'язок із прийомом препарату Іреса не була встановлена. У пацієнтів, які приймають варфарин, необхідно регулярно контролювати протромбіновий час. При розвитку тяжкої або тривалої діареї, нудоти, блювання або анорексії пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря. При гострому розвитку або погіршенні ознак і симптомів кератиту: запалення очей, сльозотечі, світлочутливості, нечіткості зору, хворобливості та/або почервоніння очей пацієнт повинен негайно звернутися до офтальмолога. При підтвердженні виразкового кератиту терапію препаратом Іреса слід припинити. Якщо симптоми не зникають або повторно розвиваються при відновленні прийому препарату Іреса, слід розглянути можливість повної відміни даної терапії. При застосуванні препарату Іреса у комбінації з променевою терапією як терапія першої лінії у дітей з гліомою стовбура мозку або нерадикально віддаленою гліомою супратенторіальної локалізації повідомлялося про 4 випадки (один летальний) крововиливів у головний мозок. Ще один випадок крововиливу в головний мозок відмічений у дитини з епендимомою при монотерапії препаратом Іреса. У дорослих пацієнтів з недрібноклітинним раком легені при лікуванні препаратом Іреса® подібні побічні явища не зафіксовані в жодному разі. Повідомлялося про випадки розвитку перфорації органів шлунково-кишкового тракту у пацієнтів на фоні прийому препарату Іреса®. У більшості випадків це пов'язано з іншими відомими факторами ризику, такими як одночасний прийом стероїдів, нестероїдні протизапальні засоби, виразкова хвороба в анамнезі, літній вік, куріння, наявність метастазів у товсту кишку в місці перфорації. Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування препаратом Іреса® та як мінімум протягом 3-х місяців після лікування слід використовувати надійні методи контрацепції. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдромом мальабсорбції, препарат Іреса слід призначати з обережністю у зв'язку з наявністю у складі лактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки під час проведення терапії препаратом Іреса® можуть розвинутись такі побічні дії, як астенія, нудота та блювання, необхідно дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активний інгредієнт: бікалутамід 50 мг; допоміжні інгредієнти: лактози моногідрат 61 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 7,5 мг, повідон 5,0 мг, стеарат магнію 1,5 мг; склад оболонки: гіпромелоза 2,5 мг, макрогол 300 0,5 мг, титану діоксид (Е171) 0,77 мг. 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ; по 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіюванням логотипу у вигляді закругленої стрілки на одній стороні та Cdx – на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний, антиандрогенний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на всмоктування. (S)-енантіомер виводиться з організму набагато швидше (R)-енантіомер, T1/2 останнього - близько 7 днів. При щоденному прийомі бікалутаміду концентрація (R)-енантіомеру в плазмі збільшується приблизно в 10 разів унаслідок тривалого періоду напіввиведення, що уможливлює прийом препарату 1 раз на добу. При щоденному прийомі бікалутаміду в дозі 50 мг рівноважна концентрація (R)-енантіомер у плазмі становить близько 9 мкг/мл, у дозі 150 мг – приблизно 22 мкг/мл. При рівноважному стані близько 99% всіх енантіомерів, що циркулюють у крові, становить активний (R)-енантіомер. На фармакокінетику (R)-енантіомер не впливають вік, порушення функції нирок, легке та помірне порушення функції печінки. Є дані про те, що у хворих з тяжким порушенням функції печінки сповільнюється елімінація (R)-енантіомер із плазми. Зв'язування з білками плазми високе (для рацемічної суміші 96%, для (R)-енантіомера – 99,6%). Інтенсивно метаболізується в печінці (шляхом окиснення та утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою). Метаболіти виводяться із сечею та жовчю приблизно в рівних співвідношеннях. Середня концентрація (R)-енантіомер у спермі чоловіків, які отримували Касодекс у дозі 150 мг, становить 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно може виявитися у жінок після статевого зв'язку, є низькою і становить приблизно 0,3 мкг/кг (значення даного показника нижче, ніж потрібне для змін розвитку плода у лабораторних тварин).ФармакодинамікаКасодекс являє собою рацемічну суміш з нестероїдною антиандрогенною активністю переважно (R)-енантіомера, не має іншої ендокринної активності. Касодекс зв'язується з рецепторами андрогенів і, не активуючи експресію генів, пригнічує стимулюючий вплив на них андрогенів. Результатом цього є регресія новоутворень передміхурової залози. У деяких пацієнтів припинення прийому Касодекса може призвести до розвитку клінічного синдрому відміни антиандрогенів. При застосуванні Касодекса в добовій дозі 150 мг щодня для лікування пацієнтів з місцево-поширеним (T3–T4, будь-яке N, M0 або будь-яке T, N+, M0) рак передміхурової залози як негайна гормональна або ад'ювантна терапія значно знижується ризик прогресування захворювання та метастазів. у кістки. При місцево-поширеному раку передміхурової залози відзначено тенденцію до поліпшення показників тривалості життя без ознак прогресування захворювання у групах пацієнтів, які приймали Касодекс у дозі 150 мг як негайну або ад'ювантну терапію порівняно зі стандартною терапією (хірургічне лікування, променева терапія). Показано збільшення тривалості життя серед пацієнтів з місцево-поширеним раком передміхурової залози, які отримували Касодекс у дозі 150 мг як негайну монотерапію та як ад'ювантне лікування в комбінації з променевою терапією. Застосування Касодекса в дозі 150 мг у порівнянні з хірургічною кастрацією у пацієнтів з місцево-поширеним неметастатичним раком передміхурової залози не виявило статистично достовірних відмінностей у тривалості життя та часу до прогресування при статистично достовірних перевагах щодо сексуальної функції та фізичного стану.Показання до застосуванняяк негайна монотерапія або ад'ювантна терапія у поєднанні з радикальною простатектомією або променевою терапією пацієнтам з місцево-поширеним раком передміхурової залози; як монотерапія для лікування пацієнтів з місцево-поширеним неметастатичним раком передміхурової залози, коли інші медичні втручання не прийнятні або не застосовні.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бікалутаміду або до інших компонентів препарату; одночасний прийом з терфенадином, астемізолом та цизапридом; не повинен призначатися дітям та жінкам. З обережністю: Порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяКасодекс протипоказаний жінкам і не повинен призначатися вагітним або в період лактації.Побічна діяФармакологічна дія бікалутаміду може обумовлювати такі побічні ефекти: дуже часто (≥10%) - гінекомастія (може зберігатися навіть після припинення терапії, особливо у разі прийому препарату протягом тривалого часу), болючість грудних залоз, припливи крові до обличчя; часто (≥1% та <10%) — діарея, нудота, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестаз та жовтяниця (описані зміни функції печінки рідко оцінювалися як серйозні, мали транзиторний характер, повністю зникали або зменшувалися при продовженні терапії або після відміни препарату) , свербіння, астенія; при застосуванні препарату в добовій дозі 150 мг – алопеція або відновлення росту волосся, зниження статевого потягу, сексуальна дисфункція, збільшення у вазі; рідко (≥0,1%–<1%) — реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк та кропив'янку, інтерстиціальні легеневі захворювання; при застосуванні препарату у добовій дозі 150 мг – біль у животі, депресія, диспепсія, гематурія; дуже рідко (≥0,01%–<0,1% – блювота, сухість шкіри (при застосуванні препарату в добовій дозі 150 мг сухість шкіри спостерігається часто), печінкова недостатність (причинно-наслідковий зв'язок із прийомом бікалутаміду достовірно не встановлено). При одночасному застосуванні Касодексу та аналогів ГнРГ можуть спостерігатися також перелічені нижче побічні явища з частотою ≥1% (причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не встановлений, деякі із зазначених побічних ефектів зустрічалися у пацієнтів похилого віку). Серцево-судинна система: серцева недостатність. З боку травної системи: анорексія, сухість у роті, диспепсія, запор, метеоризм. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, безсоння, підвищена сонливість. З боку дихальної системи: задишка. З боку сечостатевої системи: сексуальна дисфункція, ніктурія. Порушення з боку кровотворної системи: анемія. З боку шкіри та її придатків: алопеція, висипання, підвищена пітливість, гірсутизм. Інші: цукровий діабет, гіперглікемія, підвищення або зниження маси тіла, біль у животі, біль у грудях, біль у тазовій ділянці, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає даних про фармакокінетичні або фармакодинамічні взаємодії між Касодексом та аналогами ГнРГ. У дослідженнях in vitro показано, що (R)-енантіомер бікалутаміду є інгібітором CYP3A4, меншою мірою впливаючи на активність CYP2C9, 2C19 та 2D6. Потенційної здатності Касодекса до взаємодії з іншими лікарськими препаратами не виявлено, проте при використанні Касодекса протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу AUC мідазоламу збільшується на 80%. Несумісний із терфенадином, астемізолом, цизапридом. Слід бути обережними при призначенні Касодекса одночасно з циклоспорином або БКК. Можливо, потрібне зниження дози цих препаратів, особливо у разі потенціювання або розвитку побічних реакцій. Після початку використання або відміни Касодекса рекомендують проводити ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі та клінічного стану пацієнта. Одночасне застосування Касодексу та препаратів, що пригнічують мікросомальне окиснення ЛЗ, наприклад циметидину або кетоконазолу, може призвести до збільшення концентрації бікалутаміду в плазмі та, можливо, частоти виникнення побічних ефектів. Посилює дію антикоагулянтів кумаринового ряду (варфарин).Спосіб застосування та дозиДорослі чоловіки (у тому числі літні): При поширеному раку передміхурової залози у комбінації з аналогом ГнРГ або хірургічною кастрацією: внутрішньо по 50 мг один раз на добу. Лікування препаратом Касодекс необхідно розпочинати одночасно з початком прийому аналога ГнРГ або хірургічною кастрацією. При місцеворозповсюдженому раку передміхурової залози: внутрішньо по 150 мг один раз на добу. Касодекс слід приймати тривало, як мінімум, протягом 2-х років. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Порушення функції нирок: корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки: при легкому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із середнім та тяжким порушенням функції печінки може спостерігатися підвищена кумуляція препарату Касодекс.ПередозуванняВипадки передозування у людини не описані. Лікування: симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. Проведення діалізу неефективне, т.к. бікалутамід міцно зв'язується з білками і не виводиться із сечею у незміненому вигляді. Показано загальну підтримуючу терапію та моніторинг життєво важливих функцій організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВраховуючи можливість уповільнення виведення та кумуляції бікалутаміду у хворих із порушенням функції печінки, доцільно періодично оцінювати функцію печінки. Більшість змін функції печінки зустрічаються протягом перших 6 місяців лікування Касодексом. У разі розвитку виражених змін функції печінки приймання Касодекса слід припинити. У пацієнтів із прогресуванням захворювання на тлі підвищення рівня простатаспецифічного антигену необхідно розглянути питання про припинення лікування Касодексом. При призначенні Касодекса пацієнтам, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду, рекомендується регулярно контролювати протромбіновий час. Враховуючи можливість інгібування Касодексом активності цитохрому P450 (CYP3A4), слід виявляти обережність при одночасному призначенні Касодекса з препаратами, які переважно метаболізуються за участю CYP3A4. Пацієнтів з непереносимістю лактози необхідно проінформувати, що кожна таблетка Касодекса в дозі 50 мг містить 61 мг моногідрату лактози, в дозі 150 мг - 183 мг. Бікалутамід протипоказаний жінкам і не повинен призначатися вагітним і годуючим матерям. Касодекс не впливає на здатність пацієнтів керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 1000 мг + 2,5 мг: капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від блідо-жовтого до світло-жовтого кольору, з написами «2.5/1000» на одній стороні і «4222» на іншій стороні, нанесеними синім чорнилом. Одна таблетка з модифікованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою 1000 мг + 2,5 мг. Активні речовини: метформіну гідрохлорид 1000 мг + саксагліптин 2,5 мг Ядро таблетки: метформіну гідрохлорид у суміші з 0,5 % стеарату магнію 1005,0 мг (1000,0 мг метформіну гідрохлориду + ​​5,0 мг стеарату магнію), кармелозу натрію 50,0 мг, гіпромелозу 2208 393,0 мг, 2,0 мг; Перший шар оболонкового покриття (захисний): Опадрай II білий (% м/м) 130,5 мг. ], 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; Другий шар оболонкового покриття (активний): саксагліптин 2,5 мг, Опадрай II білий 20,0 мг, 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; Плівкова оболонка (третій шар оболонкового покриття (кольоровий)): Опадрай II жовтий (% м/м) 48,0 мг 14,80 %, барвник оксид заліза жовтий 0,75 %], 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*, Чорнило для нанесення напису: чорнило Опакод синій** (% м/м) 0,03 мг [індигокарміну алюмінієвий лак 16,00 %, шеллак ~45 % (20 % естерифікований) в етанолі 55,40 %, бутанол 15,00 % , пропіленгліколь 10,50%, ізопропанол 3,00%, 28% розчин амонію гідроксиду 0,10%].Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 1000; мг + 2,5 мг; По 7 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої; по 4 або по 8 блістерів з інструкцією; по застосуванню в картонну пачку з контролем першого розтину.ФармакокінетикаСаксагліптин: Фармакокінетика саксагліптину та його активного метаболіту, 5-гідрокси-саксагліптину, аналогічна у здорових добровольців та у пацієнтів з ЦД2. Значення максимальної концентрації (Cmax) та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) саксагліптину та його активного метаболіту у плазмі пропорційно збільшувалися в діапазоні доз від 2,5 мг до 400 мг. Після одноразового прийому саксагліптину внутрішньо в дозі 5 мг здоровими добровольцями середні значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту склали 78 нг×ч/мл та 214 нг×ч/мл, а значення Cmax у плазмі – 24 нг/мл та 47 нг/мл відповідно . Середня варіабельність AUC та Cmax саксагліптину та його активного метаболіту була меншою за 25%. При повторному застосуванні препарату один раз на добу у будь-якій дозі не спостерігається помітної кумуляції саксагліптину або його активного метаболіту. Не спостерігається залежності кліренсу саксагліптину та його активного метаболіту від дози та часу при застосуванні протягом 14 днів один раз на добу у дозах від 2,5 мг до 400 мг саксагліптину. Метформін: Cmax метформіну модифікованого вивільнення досягається в середньому за 7 годин. Ступінь абсорбції метформіну із таблеток модифікованого вивільнення збільшується приблизно на 50% при прийомі під час їжі. У рівноважному стані AUC та Cmax метформіну модифікованого вивільнення збільшувалися непропорційно дозуванні в діапазоні доз від 500 до 2000 мг. Після повторного прийому метформін модифікованого вивільнення не накопичувався у плазмі. Метформін виділяється у незміненому вигляді нирками та не піддається метаболізму в печінці. Всмоктування Саксагліптин: Після вживання всмоктується не менше 75% прийнятої дози саксагліптину. Прийом їжі не суттєво впливав на фармакокінетику саксагліптину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на Cmax саксагліптину, тоді як AUC збільшувалася на 27% порівняно з прийомом натще. Час досягнення Cmax (Tmax) для саксагліптину збільшувався приблизно на 0,5 години при прийомі препарату разом з їжею порівняно з прийомом натще. Однак ці зміни не є клінічно значущими. Метформін: Після одноразового вживання метформіну модифікованого вивільнення Cmax досягається в середньому через 7 годин, в діапазоні від 4 до 8 годин. AUC та Cmax метформіну модифікованого вивільнення збільшувалися непропорційно дозуванні в діапазоні доз від 500 до 2000 мг. Максимальні концентрації препарату в плазмі крові становлять 0,6, 1,1, 1,4 та 1,8 мкг/мл при прийомі доз 500, 1000, 1500 та 2000 мг один раз на добу, відповідно. Хоча ступінь абсорбції (вимірювана по AUC) метформіну з таблеток метформіну модифікованого вивільнення збільшується приблизно на 50% при прийомі під час їжі, прийом їжі не впливав на Cmax та Tmax метформіну. Їжа з низьким і високим вмістом жирів впливала на параметри фармакокінетики метформіну модифікованого вивільнення. Розподіл Саксагліптин: Зв'язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками сироватки крові незначне, тому можна припустити, що розподіл саксагліптину при змінах білкового складу сироватки крові, що відзначаються при печінковій або нирковій недостатності, не буде схильним до значних змін. Метформін: Не проводилися дослідження розподілу метформіну модифікованого вивільнення, однак обсяг розподілу метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток негайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метаболізм Саксагліптин: Саксагліптин метаболізується головним чином за участю ізоферментів цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5) з утворенням активного основного метаболіту, інгібуюча дія якого щодо ДПП-4 виражена вдвічі слабша, ніж у саксагліптину. Метформін: Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людей не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Виведення Саксагліптин: Саксагліптин виводиться нирками і через кишечник. Після одноразового прийому дози 50 мг міченого 14C-саксагліптину 24% дози виводилися нирками у вигляді незміненого саксагліптину і 36% - у вигляді основного метаболіту саксагліптину. Загальна радіоактивність, виявлена ​​у сечі, відповідала 75% прийнятої дози препарату. Середній нирковий кліренс саксагліптину становив близько 230 мл/хв, середнє значення клубочкової фільтрації – приблизно 120 мл/хв. Для основного метаболіту нирковий кліренс можна порівняти із середніми значеннями клубочкової фільтрації. Близько 22% загальної радіоактивності було виявлено у фекаліях. Метформін: нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вищий за кліренс креатиніну (КК), що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після внутрішнього застосування приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому період напіввиведення з плазми дорівнює приблизно 6,2 години. У крові період напіввиведення становить приблизно 17,6 годин, отже еритроцитарна маса може бути частиною розподілу.ФармакодинамікаМеханізм дії: Комбогліз Пролонг поєднує два гіпоглікемічні препарати з доповнювальними механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (СД2): саксагліптин, інгібітор дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), та метформін, представник. Саксагліптин: У відповідь на прийом їжі з тонкої кишки в кровотік вивільняються гормони-інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1) та глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (ГІП). Ці гормони сприяють вивільненню інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, що залежить від концентрації глюкози в крові, але інактивуються ферментом ДПП-4 протягом декількох хвилин. ГПП-1 також знижує секрецію глюкагону в альфа-клітинах підшлункової залози, зменшуючи продукцію глюкози в печінці. У пацієнтів із ЦД2 концентрація ГПП-1 знижена, але зберігається відповідь інсуліну на ГПП-1. Саксаглиптин, будучи конкурентним інгібітором ДПП-4, зменшує інактивацію гормонів-інкретинів, тим самим підвищуючи їх концентрації в кровотоку і призводячи до зменшення концентрації глюкози натще і після їди. Метформін: Метформін є гіпоглікемічним препаратом, який покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД2, знижуючи базальні та постпрандіальні концентрації глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. На відміну від препаратів сульфонілсечовини, метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД2 або здорових людей (крім особливих ситуацій, див. розділи «З обережністю» та «Особливі вказівки») та гіперінсулінемію. Під час терапії метформіном секреція інсуліну залишається без змін, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Клінічна ефективність та безпека Саксагліптин У подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях терапію саксагліптином отримували понад 17000 пацієнтів із ЦД2. Серцево-судинні наслідки: У дослідженні SAVOR (Оцінка серцево-судинних наслідків у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають саксагліптин) були вивчені серцево-судинні наслідки у 16492 пацієнтів з ЦД2 (12959 пацієнтів з підтвердженими серцево-судинними захворюваннями (3 множинними факторами ризику серцево-судинних ускладнень) та значеннями 6,5% ≤ HbA1c <12%. Пацієнти були рандомізовані у дві групи для прийому саксагліптину (8280 пацієнтів) або плацебо (8212 пацієнтів) на додаток до стандартної для кожного регіону терапії, спрямованої на контроль глікозильованого гемоглобіну та факторів серцево-судинного ризику. Було показано, що саксагліптин не збільшує ризик серцево-судинних ускладнень (таких як смерть від ССЗ, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт) порівняно з плацебо при додаванні до стандартної базової терапії (відносний ризик [ОР] 1,00; 95% до інтервал [ДІ] 0,89, 1,12). Також було показано, що додавання саксагліптину до базової терапії не збільшує ризик комбінованої кінцевої точки, що включала смерть від ССЗ, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт, госпіталізацію з приводу хронічної серцевої недостатності, нестабільної стенокардії або реваскуляризації. ОР 1,02;95% ДІ 0,94, 1,11). Загальна смертність була порівнянною в групах саксагліптину та плацебо (ОР 1,11; 95% ДІ 0,96, 1,27). У дослідженні було відзначено збільшення частоти госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності у групі саксагліптину (3,5%, 289 пацієнтів) у порівнянні з групою плацебо (2,8%, 228 пацієнтів) з номінальною статистичною значимістю (тобто без виконання поправки для багатьох кінцевих точок) (ВР 1,27; 95% ДІ 1,07, 1,51; P=0,007). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, які отримували саксагліптин, не було відзначено більш високої частоти первинної кінцевої точки, вторинної кінцевої точки та загальної смертності порівняно з групою плацебо. У групі саксагліптину динаміка значення HbA1c була достовірно більш вираженою, а відсоток пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c, був вищим, ніж у групі плацебо. При цьому інтенсифікація гіпоглікемічної терапії або додавання інсуліну в групі саксагліптину знадобилися значно меншій кількості пацієнтів, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у поєднанні з дієтою та фізичними вправами для покращення глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; Серйозні реакції підвищеної чутливості (анафілаксія або ангіоневротичний набряк) до інгібіторів ДПП-4; Цукровий діабет 1 типу (застосування не вивчене); Застосування разом із інсуліном (не вивчено); Вроджені непереносимість галактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція; Вагітність, лактація; Вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); Порушення функції нирок (сироватковий креатинін ≥1,5 мг/дл [чоловіки], ≥1,4 мг/дл [жінки] або знижений кліренс креатиніну), у тому числі обумовлені гострою серцево-судинною недостатністю (шоком), гострим інфарктом міокарда та септицемією; Гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), лихоманка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхо-легеневі захворювання); Гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми; Клінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, що можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); Серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); Порушення функції печінки; Хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); Період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; Дотримання гіпокалорійної дієти (<1000 ккал/добу).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що застосування препарату Комбогліз Пролонг у період вагітності не вивчено, не слід призначати препарат у період вагітності. Невідомо, чи проникає саксагліптин або метформін у грудне молоко. Оскільки не виключена можливість проникнення препарату Комбогліз Пролонг у грудне молоко, застосування препарату під час лактації протипоказане.Побічна діяНебажані реакції у дослідженнях контролю глікемії при застосуваннісаксагліптину в монотерапії та при додаванні до інших препаратів. Небажані явища, пов'язані зі спільним прийомом саксагліптину та метформіну при лікуванні пацієнтів з ЦД2, які раніше не отримували терапії, у дослідженнях контролю глікемії.Взаємодія з лікарськими засобамиСаксагліптин Метаболізм саксагліптину переважно опосередкований системою ізоферментів цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5). У дослідженнях in vitro було показано, що саксагліптин та його основний метаболіт не інгібують ізоферменти CYP1A2, 2A6, 2B6, 2С8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4 і не індукують ізоферменти CYP1A2, 4 Тому не очікується впливу саксагліптину на метаболічний кліренс препаратів, у метаболізмі яких беруть участь зазначені ізоферменти, при їх спільному застосуванні. Саксагліптин не є значущим інгібітором або індуктором P-gp. Метформін Деякі препарати посилюють гіперглікемію (тіазидні та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, препарати йодовмісних гормонів щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блоконієвих ід). При призначенні або відміні таких препаратів у пацієнта, який приймає Комбогліз Пролонг, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози у крові. Ступінь зв'язування метформіну з білками плазми крові невелика, тому малоймовірно, що він буде вступати у взаємодію з препаратами, що значною мірою зв'язуються з білками плазми, такими як саліцилати, сульфонаміди, хлорамфенікол і пробенецид (на відміну від похідних сульфонілмочевини, з білками сироватки).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу під час вечері. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально. Зазвичай при терапії комбінованим препаратом, що містить саксагліптин та метформін, доза саксагліптину становить 5 мг один раз на добу. Початкова доза метформіну модифікованого вивільнення, що рекомендується, є 500 мг один раз на добу, її можна підвищити до 2000 мг один раз на добу, що забезпечується прийомом 2 таблеток 2,5 мг/1000 мг, прийнятих 1 раз на добу. Дозу метформіну підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів із боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза: саксагліптину 5 мг та метформіну модифікованого вивільнення 2000 мг. Не проводилося спеціальних досліджень безпеки та ефективності препарату Комбогліз Пролонг у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпоглікемічні засоби та переведені на Комбогліз Пролонг. Вносити зміни в терапію ЦД2 слід з обережністю та за відповідного контролю концентрації глюкози в крові. При сумісному застосуванні з потужними інгібіторами ізоферментів CYP3A4/5 (наприклад, кетоконазол, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір та телитроміцин) повинна доза разасаглиптина5. Неактивні інгредієнти препарату Комбогліз Пролонг можуть виводитись через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки.ПередозуванняСаксагліптин При тривалому прийомі препарату у дозах, що до 80 разів перевищують рекомендовані, симптомів інтоксикації не описано. У разі передозування слід застосовувати симптоматичну терапію. Саксагліптин та його основний метаболіт виводяться з організму за допомогою гемодіалізу (швидкість виведення: 23% дози за 4 години). Метформін Зареєстровані випадки передозування метформіну, у тому числі прийом понад 50 г. Приблизно у 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із метформіном не встановлено. У 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 1000 мг + 5 мг:; Капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з написами «5/1000» на одній стороні і «4223» на іншій стороні, нанесеними синім чорнилом. Одна таблетка з модифікованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою 1000мг + 5мг містить: Активні речовини: ; гідрохлорид 1000 мг + саксагліптин 5 мг ; 0 мг, гіпромелоза 2208 393,0 мг, магнію стеарат 2,0 мг; ; Перший шар оболонкового покриття (захисний): ;Опадрай II білий (% м/м) 130,5 мг %], 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; ; Другий шар оболонкового покриття (активний): саксагліптин 5,0 мг, Опадрай II білий 20,0 мг, 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; ; плівкова оболонка (третій шар оболонкового покриття (кольоровий)): ;Опадрай II рожевий (% м/м) 48,0 мг тальк 14,80 %, барвник оксид заліза червоний 0,75 %], 1 М розчин хлористоводневої кислоти до рН 2,0±0,3*; ; Чорнило для нанесення напису: ;чорнила Опакод синій** (% м/м) 0,03 мг [індигокарміну алюмінієвий лак 16,00 %, шеллак ~45 % (20 % естерифікований) в етанолі 55,40 %, бутанол 15,00 %, пропіленгліколь 10,50 %, ізопропанол 3,00 %, 28 % розчин амонію гідроксиду 0,10 %]. Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 1000 мг + 5 мг По 7 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої; по 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.ФармакокінетикаСаксагліптин: Фармакокінетика саксагліптину та його активного метаболіту, 5-гідрокси-саксагліптину, аналогічна у здорових добровольців та у пацієнтів з ЦД2. Значення максимальної концентрації (Cmax) та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) саксагліптину та його активного метаболіту у плазмі пропорційно збільшувалися в діапазоні доз від 2,5 мг до 400 мг. Після одноразового прийому саксагліптину внутрішньо в дозі 5 мг здоровими добровольцями середні значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту склали 78 нг×ч/мл та 214 нг×ч/мл, а значення Cmax у плазмі – 24 нг/мл та 47 нг/мл відповідно . Середня варіабельність AUC та Cmax саксагліптину та його активного метаболіту була меншою за 25%. При повторному застосуванні препарату один раз на добу у будь-якій дозі не спостерігається помітної кумуляції саксагліптину або його активного метаболіту. Не спостерігається залежності кліренсу саксагліптину та його активного метаболіту від дози та часу при застосуванні протягом 14 днів один раз на добу у дозах від 2,5 мг до 400 мг саксагліптину. Метформін: Cmax метформіну модифікованого вивільнення досягається в середньому за 7 годин. Ступінь абсорбції метформіну із таблеток модифікованого вивільнення збільшується приблизно на 50% при прийомі під час їжі. У рівноважному стані AUC та Cmax метформіну модифікованого вивільнення збільшувалися непропорційно дозуванні в діапазоні доз від 500 до 2000 мг. Після повторного прийому метформін модифікованого вивільнення не накопичувався у плазмі. Метформін виділяється у незміненому вигляді нирками та не піддається метаболізму в печінці. Всмоктування Саксагліптин: Після вживання всмоктується не менше 75% прийнятої дози саксагліптину. Прийом їжі не суттєво впливав на фармакокінетику саксагліптину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на Cmax саксагліптину, тоді як AUC збільшувалася на 27% порівняно з прийомом натще. Час досягнення Cmax (Tmax) для саксагліптину збільшувався приблизно на 0,5 години при прийомі препарату разом з їжею порівняно з прийомом натще. Однак ці зміни не є клінічно значущими. Метформін: Після одноразового вживання метформіну модифікованого вивільнення Cmax досягається в середньому через 7 годин, в діапазоні від 4 до 8 годин. AUC та Cmax метформіну модифікованого вивільнення збільшувалися непропорційно дозуванні в діапазоні доз від 500 до 2000 мг. Максимальні концентрації препарату в плазмі крові становлять 0,6, 1,1, 1,4 та 1,8 мкг/мл при прийомі доз 500, 1000, 1500 та 2000 мг один раз на добу, відповідно. Хоча ступінь абсорбції (вимірювана по AUC) метформіну з таблеток метформіну модифікованого вивільнення збільшується приблизно на 50% при прийомі під час їжі, прийом їжі не впливав на Cmax та Tmax метформіну. Їжа з низьким і високим вмістом жирів впливала на параметри фармакокінетики метформіну модифікованого вивільнення. Розподіл Саксагліптин: Зв'язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками сироватки крові незначне, тому можна припустити, що розподіл саксагліптину при змінах білкового складу сироватки крові, що відзначаються при печінковій або нирковій недостатності, не буде схильним до значних змін. Метформін: Не проводилися дослідження розподілу метформіну модифікованого вивільнення, однак обсяг розподілу метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток негайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метаболізм Саксагліптин: Саксагліптин метаболізується головним чином за участю ізоферментів цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5) з утворенням активного основного метаболіту, інгібуюча дія якого щодо ДПП-4 виражена вдвічі слабша, ніж у саксагліптину. Метформін: Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людей не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Виведення Саксагліптин: Саксагліптин виводиться нирками і через кишечник. Після одноразового прийому дози 50 мг міченого 14C-саксагліптину 24% дози виводилися нирками у вигляді незміненого саксагліптину і 36% - у вигляді основного метаболіту саксагліптину. Загальна радіоактивність, виявлена ​​у сечі, відповідала 75% прийнятої дози препарату. Середній нирковий кліренс саксагліптину становив близько 230 мл/хв, середнє значення клубочкової фільтрації – приблизно 120 мл/хв. Для основного метаболіту нирковий кліренс можна порівняти із середніми значеннями клубочкової фільтрації. Близько 22% загальної радіоактивності було виявлено у фекаліях. Метформін: нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вищий за кліренс креатиніну (КК), що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після внутрішнього застосування приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому період напіввиведення з плазми дорівнює приблизно 6,2 години. У крові період напіввиведення становить приблизно 17,6 годин, отже еритроцитарна маса може бути частиною розподілу.ФармакодинамікаМеханізм дії: Комбогліз Пролонг поєднує два гіпоглікемічні препарати з доповнювальними механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (СД2): саксагліптин, інгібітор дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), та метформін, представник. Саксагліптин: У відповідь на прийом їжі з тонкої кишки в кровотік вивільняються гормони-інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1) та глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (ГІП). Ці гормони сприяють вивільненню інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, що залежить від концентрації глюкози в крові, але інактивуються ферментом ДПП-4 протягом декількох хвилин. ГПП-1 також знижує секрецію глюкагону в альфа-клітинах підшлункової залози, зменшуючи продукцію глюкози в печінці. У пацієнтів із ЦД2 концентрація ГПП-1 знижена, але зберігається відповідь інсуліну на ГПП-1. Саксаглиптин, будучи конкурентним інгібітором ДПП-4, зменшує інактивацію гормонів-інкретинів, тим самим підвищуючи їх концентрації в кровотоку і призводячи до зменшення концентрації глюкози натще і після їди. Метформін: Метформін є гіпоглікемічним препаратом, який покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД2, знижуючи базальні та постпрандіальні концентрації глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. На відміну від препаратів сульфонілсечовини, метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД2 або здорових людей (крім особливих ситуацій, див. розділи «З обережністю» та «Особливі вказівки») та гіперінсулінемію. Під час терапії метформіном секреція інсуліну залишається без змін, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Клінічна ефективність та безпека Саксагліптин У подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях терапію саксагліптином отримували понад 17000 пацієнтів із ЦД2. Серцево-судинні наслідки: У дослідженні SAVOR (Оцінка серцево-судинних наслідків у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають саксагліптин) були вивчені серцево-судинні наслідки у 16492 пацієнтів з ЦД2 (12959 пацієнтів з підтвердженими серцево-судинними захворюваннями (3 множинними факторами ризику серцево-судинних ускладнень) та значеннями 6,5% ≤ HbA1c <12%. Пацієнти були рандомізовані у дві групи для прийому саксагліптину (8280 пацієнтів) або плацебо (8212 пацієнтів) на додаток до стандартної для кожного регіону терапії, спрямованої на контроль глікозильованого гемоглобіну та факторів серцево-судинного ризику. Було показано, що саксагліптин не збільшує ризик серцево-судинних ускладнень (таких як смерть від ССЗ, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт) порівняно з плацебо при додаванні до стандартної базової терапії (відносний ризик [ОР] 1,00; 95% до інтервал [ДІ] 0,89, 1,12). Також було показано, що додавання саксагліптину до базової терапії не збільшує ризик комбінованої кінцевої точки, що включала смерть від ССЗ, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт, госпіталізацію з приводу хронічної серцевої недостатності, нестабільної стенокардії або реваскуляризації. ОР 1,02;95% ДІ 0,94, 1,11). Загальна смертність була порівнянною в групах саксагліптину та плацебо (ОР 1,11; 95% ДІ 0,96, 1,27). У дослідженні було відзначено збільшення частоти госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності у групі саксагліптину (3,5%, 289 пацієнтів) у порівнянні з групою плацебо (2,8%, 228 пацієнтів) з номінальною статистичною значимістю (тобто без виконання поправки для багатьох кінцевих точок) (ВР 1,27; 95% ДІ 1,07, 1,51; P=0,007). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, які отримували саксагліптин, не було відзначено більш високої частоти первинної кінцевої точки, вторинної кінцевої точки та загальної смертності порівняно з групою плацебо. У групі саксагліптину динаміка значення HbA1c була достовірно більш вираженою, а відсоток пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c, був вищим, ніж у групі плацебо. При цьому інтенсифікація гіпоглікемічної терапії або додавання інсуліну в групі саксагліптину знадобилися значно меншій кількості пацієнтів, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у поєднанні з дієтою та фізичними вправами для покращення глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; Серйозні реакції підвищеної чутливості (анафілаксія або ангіоневротичний набряк) до інгібіторів ДПП-4; Цукровий діабет 1 типу (застосування не вивчене); Застосування разом із інсуліном (не вивчено); Вроджені непереносимість галактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція; Вагітність, лактація; Вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); Порушення функції нирок (сироватковий креатинін ≥1,5 мг/дл [чоловіки], ≥1,4 мг/дл [жінки] або знижений кліренс креатиніну), у тому числі обумовлені гострою серцево-судинною недостатністю (шоком), гострим інфарктом міокарда та септицемією; Гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), лихоманка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхо-легеневі захворювання); Гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми; Клінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, що можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); Серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); Порушення функції печінки; Хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); Період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; Дотримання гіпокалорійної дієти (<1000 ккал/добу).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що застосування препарату Комбогліз Пролонг у період вагітності не вивчено, не слід призначати препарат у період вагітності. Невідомо, чи проникає саксагліптин або метформін у грудне молоко. Оскільки не виключена можливість проникнення препарату Комбогліз Пролонг у грудне молоко, застосування препарату під час лактації протипоказане.Побічна діяНебажані реакції у дослідженнях контролю глікемії при застосуваннісаксагліптину в монотерапії та при додаванні до інших препаратів. Небажані явища, пов'язані зі спільним прийомом саксагліптину та метформіну при лікуванні пацієнтів з ЦД2, які раніше не отримували терапії, у дослідженнях контролю глікемії.Взаємодія з лікарськими засобамиСаксагліптин Метаболізм саксагліптину переважно опосередкований системою ізоферментів цитохрому P450 3A4/5 (CYP3A4/5). У дослідженнях in vitro було показано, що саксагліптин та його основний метаболіт не інгібують ізоферменти CYP1A2, 2A6, 2B6, 2С8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4 і не індукують ізоферменти CYP1A2, 4 Тому не очікується впливу саксагліптину на метаболічний кліренс препаратів, у метаболізмі яких беруть участь зазначені ізоферменти, при їх спільному застосуванні. Саксагліптин не є значущим інгібітором або індуктором P-gp. Метформін Деякі препарати посилюють гіперглікемію (тіазидні та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, препарати йодовмісних гормонів щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блоконієвих ід). При призначенні або відміні таких препаратів у пацієнта, який приймає Комбогліз Пролонг, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози у крові. Ступінь зв'язування метформіну з білками плазми крові невелика, тому малоймовірно, що він буде вступати у взаємодію з препаратами, що значною мірою зв'язуються з білками плазми, такими як саліцилати, сульфонаміди, хлорамфенікол і пробенецид (на відміну від похідних сульфонілмочевини, з білками сироватки).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу під час вечері. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально. Зазвичай при терапії комбінованим препаратом, що містить саксагліптин та метформін, доза саксагліптину становить 5 мг один раз на добу. Початкова доза метформіну модифікованого вивільнення, що рекомендується, є 500 мг один раз на добу, її можна підвищити до 2000 мг один раз на добу, що забезпечується прийомом 2 таблеток 2,5 мг/1000 мг, прийнятих 1 раз на добу. Дозу метформіну підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів із боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза: саксагліптину 5 мг та метформіну модифікованого вивільнення 2000 мг. Не проводилося спеціальних досліджень безпеки та ефективності препарату Комбогліз Пролонг у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпоглікемічні засоби та переведені на Комбогліз Пролонг. Вносити зміни в терапію ЦД2 слід з обережністю та за відповідного контролю концентрації глюкози в крові. При сумісному застосуванні з потужними інгібіторами ізоферментів CYP3A4/5 (наприклад, кетоконазол, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір та телитроміцин) повинна доза разасаглиптина5. Неактивні інгредієнти препарату Комбогліз Пролонг можуть виводитись через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки.ПередозуванняСаксагліптин При тривалому прийомі препарату у дозах, що до 80 разів перевищують рекомендовані, симптомів інтоксикації не описано. У разі передозування слід застосовувати симптоматичну терапію. Саксагліптин та його основний метаболіт виводяться з організму за допомогою гемодіалізу (швидкість виведення: 23% дози за 4 години). Метформін Зареєстровані випадки передозування метформіну, у тому числі прийом понад 50 г. Приблизно у 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із метформіном не встановлено. У 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 20 мг Фасування: N14 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: фл. Виробник: АстраЗенека Завод-производитель: Astrazeneca(Великобритания) Действующее вещество: Омепразол.

Дозування: 20 мг Фасування: N28 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: фл. Виробник: АстраЗенека Завод-производитель: Astrazeneca(Великобритания) Действующее вещество: Омепразол.

Фасовка: N5 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Производитель: АстраЗенека Завод-производитель: Astrazeneca(Великобритания) Действующее вещество: Бупивакаин. .

Склад, форма випуску та упаковкаПелети, покриті кишковорозчинною оболонкою, та гранули для приготування суспензії для прийому внутрішньо - 1 пак. Активні речовини: езомепразолу магнію тригідрат – 11. 1 мг, що відповідає вмісту езомепразолу – 10 мг; Допоміжні речовини: сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1) – 9.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: езомепразол магнію тригідрат - 22. 3/44.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: езомепразол магнію тригідрат - 22. 3/44.

Склад, форма випуску та упаковкаОдна доза містить активну речовину - будесоніду 100 мкг або 200 мкг. Порошок для інгаляції дозований 100 мкг/доза, 200 мкг/доза. По 200 доз (для дозування 100 мкг/доза), по 100 або 200 доз (для дозування 200 мкг/доза) у пластиковий інгалятор, що складається з дозуючого пристрою, резервуару для зберігання порошку, резервуару для десиканту, мундштуку та нагвинчу.Опис лікарської формиПластиковий інгалятор для 100 мкг/доза: частина інгалятора світло-коричневого кольору, що обертається, на нижній стороні видавлено BUDESONIDE 100; для 200 мкг/доза: частина інгалятора коричневого кольору, що обертається, на нижній стороні видавлено BUDESONIDE 200. Інгалятор містить круглі гранули від білого до майже білого кольору, що легко руйнуються при найменшому механічному впливі. Незначна частина речовини може бути у вигляді порошку.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакокінетикаАбсорбція Інгальований будесонід швидко абсорбується. Після інгаляції з використанням Турбухалер близько 25-35% від виміряної дози 1 потрапляє в легені. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 30 хвилин після інгаляції. Системна біодоступність препарату становить близько 38% прийнятої дози. Метаболізм та розподіл Зв'язування з білками плазми становить середньому 90%. Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Після всмоктування будесонід піддається інтенсивній (більше 90%) біотрансформації у печінці з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів бβ-гідроксибудесоніду та 16α-гідроксипреднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Виведення Будесонід метаболізується в основному за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти виводяться у незміненому вигляді із сечею або у кон'югованій формі. Незначна кількість незміненого будесоніду виводиться із сечею. Будесонід має високий системний кліренс (близько 1,2 л/хв). Фармакокінетика будесоніду пропорційна величині дози препарату, що вводиться. Фармакокінетика будесоніду у дітей та пацієнтів з порушенням функції нирок невідома. У пацієнтів із захворюваннями печінки може збільшуватися час перебування будесоніду в організмі.ФармакодинамікаБудесонід є глюкокортикостероїдом із сильною місцевою протизапальною дією. Точний механізм дії глюкокортикостероїдів при лікуванні бронхіальної астми остаточно не зрозумілий. Протизапальна дія, така як інгібування вивільнення медіаторів запалення та цитокін-опосередкованої імунної відповіді, можливо, є найважливішою. Афінність будесоніду до рецепторів глюкокортикостероїдів у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Протизапальний ефект будесоніду опосередковується зниженням ступеня обструкції дихальних шляхів під час ранньої та пізньої алергічної відповіді. Будесонід зменшує реактивність дихальних шляхів у відповідь на інгаляцію гістаміну та метахоліну. Чим раніше з моменту встановлення діагнозу бронхіальна астма персистуючого перебігу розпочато лікування будесонідом, тим більше поліпшення функції легень слід очікувати. Показано дозозалежну дію на вміст кортизолу в плазмі та сечі на фоні прийому Пульмікорту Турбухалера. У рекомендованих дозах препарат значно менше впливає на надниркову функцію, ніж преднізон у дозі 10 мг, як було показано в АКТГ тестах. Застосування будесоііда в дозі до 400 мкг на добу у дітей старше 3-х років не призводило до виникнення системних ефектів. Біохімічні ознаки системного ефекту можуть зустрічатися при прийомі препарату в дозі від 400 до 800 мкг на добу. При перевищенні дози 800 мкг на добу системні ефекти зустрічаються часто. Застосування глюкокортикостероїдів для лікування бронхіальної астми може спричинити уповільнення росту. Відзначено вихідно невелику, як правило, транзиторну затримку росту (приблизно на 1 см), зазвичай протягом першого року лікування. У ході довгострокових досліджень в умовах клінічної практики показано, що діти та підлітки, які отримували терапію інгаляційним будесонідом, у середньому досягають розрахункового зростання для дорослих. Однак у довгостроковому подвійному сліпому дослідженні переважно без титрації дози будесоніду до мінімальної ефективної, зростання дітей та підлітків, які приймали інгаляційний будесонід, після досягнення дорослого віку в середньому було на 1,2 см менше, ніж у групі плацебо. Терапія інгаляційним будесонідом один чи двічі на добу показала ефективність для профілактики астми фізичного зусилля. Терапія інгаляційним будесонідом один чи двічі на добу показала ефективність для профілактики астми фізичного зусилля.Показання до застосуванняЮронхіальна астма, що вимагає підтримуючої терапії глюкокортикостероїдами для контролю запального процесу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду. Дитячий вік віком до 6 років. Слід бути обережними при лікуванні інгаляційними глюкокортикостероїдами пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання; цирозом печінки, глаукомою, гіпотиреозом.Вагітність та лактаціяВагітність Результати досліджень на тваринах показали, що глюкокортикостероїди можуть викликати аномалії розвитку плода, проте ці дані не можна екстраполювати на людей, які отримують глюкокортикостероїди у рекомендованих дозах. На тлі прийому будесоніду вагітними жінками не виявлено підвищення ризику аномалій розвитку у плода, проте не можна повністю виключити ризик їх розвитку, тому під час вагітності слід використовувати мінімальну ефективну дозу будесоніду, не забуваючи про можливість погіршення перебігу бронхіальної астми. При призначенні препарату слід враховувати співвідношення очікуваної користі для матері та потенційного ризику для дитини. Період грудного вигодовування Будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні препарату Пульмікорт Турбухалер у терапевтичних дозах на грудну дитину не передбачається. При призначенні препарату слід враховувати співвідношення очікуваної користі для матері та потенційного ризику для дитини.Побічна діяДо 10% пацієнтів, які приймають препарат, можуть мати такі побічні ефекти: Дихальні шляхи: Часті (>1/100) - Кандидоз ротоглотки, подразнення слизової оболонки глотки, кашель, захриплість голосу. Загальні: Рідкісні( Шкіра: Рідкісні( Дихальні шляхи: Рідкісні( Також можуть спостерігатися психоневрологічні симптоми, такі як знервованість, збудливість, депресія, порушення поведінки. Зважаючи на ризик розвитку каїдидозу ротоглотки, пацієнт повинен ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. У поодиноких випадках можуть виникати симптоми, спричинені системною дією глюкокортикостероїдів, включаючи гіпофункцію надниркових залоз. Також можуть спостерігатися нудота, зміна смакових відчуттів, гіперкортицизм, гіпокортицизм, катаракта, глаукома, утруднення ковтання, уповільнення росту (у дітей та підлітків), зниження щільності кісткової тканини. У поодиноких випадках спостерігалася поява синців на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиНе спостерігалося взаємодії будесоніду з іншими препаратами, які використовуються під час лікування бронхіальної астми. Кетоконазол (200 мг один раз на добу) підвищує плазмову концентрацію перорального будесоніду (3 мг один раз на добу) у середньому у 6 разів при сумісному прийомі. При прийомі кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація останнього в плазмі збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про таку взаємодію при прийомі інгальованого будесоніду відсутня, однак, передбачається, що і в цьому випадку слід очікувати збільшення концентрації будесоніду в плазмі. Не слід призначати ці препарати одночасно через відсутність даних. У разі потреби спільного призначення кетоконазолу та будесоніду час між прийомом препаратів має бути збільшений до максимально можливого. Також слід розглянути питання зниження дози будесоніду. Інші потенційні інгібітори ферменту CYP3A4 (наприклад,ітраконазол) також спричиняють значне збільшення плазмової концентрації будесоніду.Спосіб застосування та дозиДоза Пульмікорту Турбухалер підбирається індивідуально. Рекомендовані дози препарату у разі початку інгаляційної глюкокортикостероїдної терапії в період тяжких загострень бронхіальної астми, а також на тлі зниження дози або відміни прийому пероральних глюкокортикостероїдів наступні: Діти старше 6 років: 100-800 мкг/добу (загальна добова доза препарату може бути поділена на 2-4 інгаляції). Якщо рекомендована доза не перевищує 400 мкг/добу, всю дозу препарату можна прийняти за один раз (одночасно). У дітей перехід на одноразовий прийом препарату має проводитись під наглядом педіатра. Дорослі: звичайна доза становить 200-800 мкг/добу (загальна добова доза може бути розділена на 2-4 інгаляції). Для лікування тяжкого загострення бронхіальної астми добова доза може бути збільшена до 1600 мкг. Якщо доза, що рекомендується, не перевищує 400 мкг/добу, всю дозу препарату можна прийняти за один раз (одночасно). При підборі підтримуючої дози необхідно прагнути призначення мінімальної ефективної дози. Час початку терапевтичного ефекту після інгаляції однієї дози становить кілька годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 1-2 тижні після лікування. Пульмікорт Турбухалер має профілактичну дію протягом бронхіальної астми і не впливає на гострі прояви захворювання. Продемонстровано кращу ефективність будесоніду при використанні Турбухалеру в порівнянні з аналогічною дозою будесоніду у формі дозованого аерозолю. У разі переведення пацієнта, який перебуває в стабільному стані, з Пульмікорту в аерозольній формі на Пульмікорт Турбухалер, слід розглянути можливість зниження добової дози будесоніду. Для посилення терапевтичного ефекту можна рекомендувати збільшення добової дози Пульмікорту Турбухалера замість комбінації препарату з пероральними глюкокортикостероїдами завдяки нижчому ризику розвитку системних ефектів. Пацієнти, які отримують пероральні глюкокортикостероїди Скасування прийому пероральних глюкокортикостероїдів необхідно проводити на фоні стабільного стану здоров'я пацієнта. Протягом 10 днів рекомендується приймати високу дозу Пульмікорту на фоні прийому пероральних глюкокортикостероїдів у підібраній дозі. Надалі дозу пероральних глюкокортикостероїдів слід поступово знижувати (наприклад, по 2.5 мг преднізолону або його аналог) до мінімально можливого рівня. У багатьох випадках вдається повністю відмовитися від пероральних глюкокортикостероїдів. Немає даних про застосування будесоніду у пацієнтів із нирковою недостатністю або порушенням функції печінки. Зважаючи на виведення будесоніду за рахунок біотрансформації в печінці, очікується збільшення тривалості дії препарату у пацієнтів з вираженим цирозом печінки. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть і зніміть ковпачок. Тримайте інгалятор вертикально дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати Пульмікорт® Турбухалер® Для прийому однієї дози препарату слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть і зніміть ковпачок. Тримайте інгалятор вертикально дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу препарату, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Не тримайте інгалятор біля рота. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи та зробіть сильний та глибокий вдих через інгалятор. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте інгалятор ковпачком, перевірте, щоб ковпачок інгалятора був ретельно загвинчений. Прополощіть рот водою. ВАЖЛИВО! Ніколи не видихайте через мундштук. Завжди щільно закривайте інгалятор ковпачком після використання. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули необхідну дозу препарату. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Як дізнатися, що інгалятор порожній? Поява у вікні індикатора доз червоної позначки означає, що інгалятор залишилося приблизно 20 доз. Коли червона позначка досягне нижнього краю вікна індикатора доз, інгалятор порожній і слід замінити на новий. Зауважте, що навіть коли порожній інгалятор, дозатор продовжує повертатися. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняПри передозуванні Пульмікортом Турбухалером у дозах, які значно перевищують рекомендовані, клінічних проявів не виникає. При тривалому використанні препарату в дозах, що значно перевищують рекомендовані, може розвинутись системний глюкокортикостероїдний ефект у вигляді гіперкортицизму та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля мінімізації ризику грибкового ураження ротоглотки слід проінструктувати пацієнта про необхідність ретельно полоскати рот водою після кожної інгаляції препарату. Слід уникати сумісного призначення будесоніду з кетоконазолом, ітраконазолом або іншими потенційними інгібіторами CYP3A4. У випадку, якщо будесонід та кетоконазол або ітраконазол або інші потенційні інгібітори CYP3А4 були призначені, слід збільшити час між прийомом препаратів до максимально можливого. Через можливий ризик ослаблення гіпофізарно-надниркової функції особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з пероральних глюкокортикостероїдів на прийом Пульмікорту. Також особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які приймали високі дози глюкокортикостероїдів або тривало отримували максимально високі рекомендовані дози інгаляційних глюкокортикостероїдів. У стресових ситуаціях у таких пацієнтів можуть виявитися ознаки та симптоми надниркової недостатності. При стресах або у випадках хірургічного втручання рекомендується проводити додаткову терапію системними глюкокортикостероїдами. Особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам, які переводяться з системних на інгаляційні глюкокортикостероїди (Пульмікорт Турбухалер), або у випадку, коли очікується порушення гіпофізарно-надниркової функції. У таких пацієнтів слід з особливою обережністю знижувати дозу системних глюкокортикостероїдів та контролювати гормональну функцію надниркових залоз. Також пацієнтам може знадобитися призначення пероральних глюкокортикостероїдів у період стресових ситуацій, таких як травма, хірургічне втручання тощо. При переході з пероральних глюкокортикостероїдів на Пульмікорт Турбухалер пацієнти можуть відчути симптоми, що раніше спостерігалися, такі як, м'язові болі або болі в суглобах. У таких випадках може знадобитись тимчасове збільшення дози пероральних глюкокортикостероїдів. У поодиноких випадках можуть спостерігатися такі симптоми як почуття втоми, головний біль, нудота і блювання, що вказують на системну недостатність глюкокортикостероїдів. Заміна пероральних глюкокортикостероїдів на інгаляційні іноді призводить до прояву існуючої алергії, риніту та екземи, які раніше купувалися системними препаратами. У дітей та підлітків, які отримують лікування глюкокортикостероїдами (незалежно від способу доставки) протягом тривалого періоду, рекомендується регулярно контролювати показники зростання. Пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність звернення до лікаря у разі зниження ефективності терапії бронходилататорами короткої дії, оскільки самостійне збільшення частоти використання препарату може призвести до відстрочення призначення адекватного лікування. У разі раптового погіршення стану необхідно розглянути можливість проведення курсу лікування пероральними глюкокортикостероїдами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю розвитку психоневрологічних симптомів слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг + 1000 мг - 1 таб. Шар метформіну пролонгованої дії: метформіну гідрохлорид у суміші з стеаратом магнію - 1005.04 мг, в т.ч. метформіну гідрохлорид – 1000 мг; магнію стеарат – 5.04 мг; Допоміжні речовини: кармелоза натрію – 49.99 мг, гіпромелоза 2208 – 234.98 мг, кремнію діоксид – 13 мг, магнію стеарат – 1.99 мг; Шар дапагліфлозину: дапагліфлозин пропандіолу моногідрат - 12.3 мг, у перерахунку на дапагліфлозин - 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна PH302 – 220.2 мг, лактоза – 48 мг, кросповідон – 12 мг, кремнію діоксид – 4.5 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай II жовтий 85F12372 - 40.13 мг. 6 шт. - блістери з фольги алюмінієвої (5) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 10 мг + 1000 мг від жовтого до темно-жовтого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "1073" і "10/1000" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування (інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу + бігуанід).ФармакокінетикаПрепарат Сигдуо Лонг® біоеквівалентний дапагліфлозину (препарат Форсіга) та метформіну пролонгованої дії (препарат Глюкофаж® Лонг) при їх спільному застосуванні у відповідних дозах. Показники експозиції дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії після прийому препарату Сігдуо Лонг® здоровими добровольцями були зіставні після стандартного прийому їжі та натще. У разі прийому препарату Сигдуо Лонг після стандартного прийому їжі було відмічено зниження Cmax дапагліфлозину на 35% та збільшення часу її досягнення (Тmах) на 1-2 години порівняно з прийомом препарату натще. Ця відмінність не є клінічно значущою. Прийом їжі не надавав значного впливу на фармакокінетичні параметри метформіну. Всмоктування Дапагліфлозин. Після прийому дапагліфлозину внутрішньо натще Сmах зазвичай досягається протягом 2 годин. Абсолютна біодоступність дапагліфлозину при прийомі внутрішньо у дозі 10 мг становить 78%. Прийом їжі помірно впливав на фармакокінетику дапагліфлозину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів знижував Сmах дапагліфлозину на 50%, подовжував Тmах приблизно на 1 год, але не впливав на AUC порівняно з прийомом натще. Ці зміни не є клінічно значущими, тому дапагліфлозин можна приймати незалежно від їди. Метформін. Після прийому внутрішньо метформіну пролонгованої дії Сmах досягається через 4-8 год (медіана 7 год). Ступінь абсорбції метформіну із таблеток пролонгованої дії збільшується приблизно на 50% (оцінювалося за зміною AUC) при прийомі під час їди. Прийом їжі не впливав на Тах і Стах. Розподіл Дапагліфлозин. Зв'язування дапагліфлозину з білками становить приблизно 91%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки цей показник не змінювався. Метформін. Не проводилися дослідження розподілу метформіну пролонгованої дії, проте здається, що Vd метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток метформіну звичайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метформін проникає у еритроцити. Метаболізм Дапагліфлозин. Метаболізм дапагліфлозину, головним чином, відбувається під дією ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази 1А9 (UGT1A9); ізоферменти цитохрому CYP залучені до метаболізму у людини меншою мірою. Дапагліфлозин метаболізується з утворенням головним чином неактивного метаболіту дапагліфлозин-3-О-глюкуроніду. Після прийому внутрішньо 50 мг 14С-дапагліфлозину 61% прийнятої дози метаболізується у дапагліфлозин-3-О-глюкуронід. Метформін. Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людини не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Дослідження щодо вивчення метаболізму метформіну в таблетках пролонгованої дії не проводилися. Виведення Дапагліфлозин. Дапагліфлозин та його метаболіти виводяться переважно нирками, і лише менше 2% виводиться у незміненому вигляді. Після прийому 50 мг 14С-дапагліфлозину було виявлено 96% радіоактивності – 75% у сечі та 21% – у калі. Приблизно 15% радіоактивності, виявленої у калі, припадало на незмінений дапагліфлозин. T1/2 із плазми після одноразового прийому дапагліфлозину в дозі 10 мг становить приблизно 12.9 год. Метформін. Нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вище КК, що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після прийому внутрішньо приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому T1/2 із плазми дорівнює приблизно 6.2 год. У крові T1/2 становить приблизно 17.6 годин, отже, еритроцитарна маса може бути частиною розподілу. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок Дапагліфлозин. У рівноважному стані (прийом дапагліфлозину 1 раз на добу 20 мг протягом 7 днів) у пацієнтів з ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня (визначеного за розрахунковою СКФ (рСКФ)) геометрична середня системної експозиції була на 45 %, у 2.04 та 3.03 рази вище, ніж у пацієнтів із ЦД 2 та нормальною функцією нирок відповідно. Підвищення системної експозиції дапагліфлозину у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок не супроводжувалося відповідним збільшенням кількості глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Добова екскреція глюкози нирками у рівноважному стані у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня була, відповідно, на 42%, 80% та 90% нижчою, порівняно з пацієнтами з ЦД 2 та нормальною функцією нирок. Невідомо, чи впливає гемодіаліз на експозицію дапагліфлозину. Метформін. У пацієнтів з порушенням функції нирок (за результатами вимірювань КК) T1/2 метформіну з плазми та крові подовжується, і нирковий кліренс знижується. Порушення функції печінки Дапагліфлозин. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А та В по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину після одноразового прийому в дозі 10 мг були, відповідно, на 12% та 36% вище порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Ці відмінності не є клінічно значущими. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину були на 40% та 67% вищими, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Метформін. Фармакокінетичні дослідження метформіну у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. Літній вік Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу вік не надає клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину. тому корекція дози в залежності від віку пацієнта не потрібна. Метформін. Обмежені дані контрольованих досліджень фармакокінетики метформіну у здорових добровольців похилого віку дозволяють припустити, що загальний плазмовий кліренс метформіну знижується, T1/2 збільшується, а Сmах підвищується порівняно зі значеннями цих параметрів у здорових добровольців молодого віку. За цими даними, зміна параметрів фармакокінетики метформіну зі збільшенням віку, здебільшого, обумовлено зміною функції нирок. Діти Не проводилися дослідження фармакокінетики препарату Сігдуо Лонг у дітей. Підлога Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, підлога не впливає на клінічно значущий вплив на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від статі пацієнта не рекомендується. Метформін. Фармакокінетичні параметри метформіну у здорових добровольців та пацієнтів із ЦД 2 суттєво не відрізнялися залежно від статі. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у чоловіків та жінок був порівнянний. Расова та етнічна приналежність Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, клінічно значущих відмінностей системної експозиції у представників європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявлено; корекція дози з урахуванням расової власності не потрібна. Метформін. Не проводилося дослідження параметрів фармакокінетики метформіну залежно від расової належності пацієнта. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у представників європеоїдної, негроїдної рас та пацієнтів іспанського походження був порівнянний. Маса тіла Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу маса тіла не має клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від маси тіла пацієнта не потрібна.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Сигдуо Лонг* об'єднує два гіпоглікемічні препарати з доповнюючими механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2): дапагліфлозин, селективний оборотний інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2) Дапагліфлозин SGLT2 експресується у проксимальних ниркових канальцях і є основним переносником, який бере участь у процесі реабсорбції глюкози. Інгібуючи SGLT2, дапагліфлозин зменшує реабсорбцію глюкози та знижує нирковий поріг для глюкози, що призводить до підвищення її виведення нирками. Метформін Метформін покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД 2, знижуючи концентрацію глюкози плазми натще і постпрандіальну концентрацію глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. Метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД 2 або здорових людей (крім особливих ситуацій) та гіперінсулінемії. Під час терапії метформіном секреція інсуліну не змінюється, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Фармакодинаміка Дапагліфлозин Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з ЦД 2 спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 5 мг на добу або 10 мг на добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД 2 на добу нирками виводилося приблизно 70 г глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 20 мг на добу виведення глюкози практично досягало максимуму. Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до збільшення обсягу сечі. Клінічна ефективність Стартова комбінована терапія з метформіном пролонгованої дії Безпека та ефективність стартової комбінованої терапії дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії вивчалися у 2 контрольованих дослідженнях тривалістю 24 тижні у пацієнтів з ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії, які раніше не отримували гіпоглікемічної терапії. Застосування дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії (добова доза 2 г) забезпечувало значне зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та концентрації глюкози у плазмі крові натще (ГПН) у порівнянні з монотерапією метформіном або дапагліфлозином. Також комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії забезпечила значне зниження маси тіла порівняно з монотерапією метформіном пролонгованої дії. Додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 24 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Додавання дапагліфлозину в дозі 10 мг до терапії метформіном призводило до значного зниження концентрації HbA1c та концентрації ГНН, а також зменшення маси тіла порівняно з плацебо на 24 тижні лікування. Також зазначено статистично значуще (р Додавання дапагліфлозину або гліпізиду до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення порівняно з гліпізидом вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 52 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Дапагліфлозин не менш ефективний, ніж гліпізид, знижував середнє значення концентрації HbA1c до 52 тижня лікування. У групі дапагліфлозину було відзначено значне зниження середнього значення маси тіла до 52-го тижня лікування, тоді як у групі гліпізиду спостерігалося збільшення цього показника. У групі дапагліфлозину в порівнянні з групою гліпізиду було досягнуто статистично значущого (рПоказання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу на додачу до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів, для яких доцільною є комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; порушення функції нирок від середнього до тяжкого ступеня тяжкості (РСКФ порушення функції печінки; гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), гарячка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхолегеневі захворювання); гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми (у разі діабетичного кетоацидозу слід застосовувати препарати інсуліну); лінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); пацієнти, які приймають "петлеві" діуретики або зі зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання); літні пацієнти віком 75 років та старші (для початку терапії дапагліфлозином); дотримання гіпокалорійної дієти ( спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна непереносимість; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: інфекції сечовивідних шляхів; ризик зниження ОЦК; літні пацієнти; підвищене значення гематокриту; пацієнти старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Сигдуо Лонг, а також його діючих речовин, дапагліфлозину та метформіну, в період вагітності не вивчено, тому препарат протипоказаний під час вагітності. У разі діагностування вагітності терапія препаратом Сігдуо Лонг® повинна бути припинена. Невідомо, чи проникає дапагліфлозин, метформін та/або їх метаболіти у грудне молоко людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Препарат Сигдуо Лонг протипоказаний у період грудного вигодовування.Побічна діяДапагліфлозія та метформін Оцінка безпеки проводилася на підставі об'єднаних даних 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, у яких дапагліфлозії застосовувався у комбінації з метформіном (у даній комбінації та на додаток до іншої гіпоглікемічної терапії). У цих дослідженнях 983 пацієнти отримували дапагліфлозії в дозі 10 мг 1 раз на добу і метформін, і 1185 пацієнтів отримували плацебо та метформін. Загальна частота небажаних явищ у групі дапагліфлозину в дозі 10 мг та метформіну склала 60.3% порівняно з 58.2% у групі плацебо та метформіну. У 4% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну терапія була відмінена через небажані реакції порівняно з 3.3% у групі плацебо та метформіну. Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни терапії та відміченими, як мінімум, у 3 пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну, були порушення функції нирок (0.7%), підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові (0.2%), зменшення КК (0 ,2%) та інфекції сечовивідних шляхів (0.2%). Небажані реакції за даними 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, незалежно від оцінки дослідником причинно-наслідкового зв'язку, які були відзначені, як мінімум, у 2% пацієнтів, які приймали дапагліфлозію та метформін, і, як мінімум, на 1% частіше порівняно з пацієнтами, які отримували метформін та плацебо. Метформін У плацебо-контрольованих дослідженнях метформіну пролонгованої дії як монотерапія діарея і нудота/блювота відзначалися більш ніж у 5% пацієнтів і частіше, ніж у групі плацебо (діарея у 9.6% і 2.6% пацієнтів, нудота/блювота у 6.5% і 1). відповідно). У 0.6% пацієнтів, які отримували метформін пролонгованої дії, діарея призвела до припинення терапії. Об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг Дапагліфлозин. У 4 дослідженнях дапагліфлозин застосовувався як монотерапія, а в 8 дослідженнях - як доповнення до базової цукрознижувальної терапії або в комбінації з метформіном. У цих дослідженнях 2338 пацієнтів отримували дапагліфлозин в середньому протягом 21 тижня. 1393 пацієнти отримували плацебо, 1145 пацієнтів - дапагліфлозин 5 мг, 1193 пацієнти - дапагліфлозин 10 мг 1 раз на добу. Об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10мг Оцінка безпеки і переносимості дапагліфлозину 10 мг проводилася на підставі об'єднаних даних 13 плацебо-контрольованих досліджень: у 3 дослідженнях дапагліфлозин вивчався в режимі монотерапії, в 9 дослідженнях - як додаткова терапія до проведеної цукрознижувальної терапії, і в 1 дослідженні у стартовій комбінації. У цих дослідженнях 2360 пацієнтів отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг у середньому протягом 22 тижнів. Опис окремих небажаних реакцій Зниження ОЦК апагліфлозин викликає осмотичний діурез, який може призводити до зниження ОЦК. Небажані реакції, пов'язані зі зниженням ОЦК (включаючи повідомлення про зневоднення, гіповолемію, ортостатичну гіпотензію та артеріальну гіпотензію). На фоні застосування дапагліфлозину відзначалося підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та зниження рСКФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок або порушенням функції нирок легкого ступеня при включенні до дослідження концентрація креатиніну та рСКФ поверталися до вихідного значення на 24 тижні. Небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок, включаючи ниркову недостатність та підвищення концентрації креатиніну в сироватці, частіше відзначалися у пацієнтів, які приймали дапагліфлозин. Ці небажані реакції найчастіше відзначалися у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Стійке зниження рСКФ спостерігалося у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>СКФ30 мл/хв/1.73 м2). У дослідженні за участю пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>рСКФ≥30 мл/хв/1.73 м2) тривалістю до 104 тижнів у 13 пацієнтів були відмічені переломи кісток (5 випадків у групі дапагліфлозину 5 мг; 8 випадків у групі дапагліно 10 мг; у групі плацебо переломів не зареєстровано). В 11 з 13 випадків переломи відбулися в перші 52 тижні лікування, в 8 з 13 випадків - у пацієнтів з вихідним значенням РСКФ від 30 до 45 мл/хв/1,73 м2. Закономірності щодо локалізації переломів не було відзначено. Гіпоглікемія У плацебо-контрольованих дослідженнях додавання дапагліфлозину до терапії метформіном тривалістю 24 тижні важких епізодів гіпоглікемії не було відзначено; легкі епізоди гіпоглікемії відмічені у 1,5% пацієнтів у групі дапагліфлозину 5 мг, 0.7% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг, у групі плацебо епізодів гіпоглікемії не було. У дослідженні додавання дапагліфлозину до терапії метформіном порівняно з гліпізидом тривалістю 52 тижні в групі дапагліфлозину не було відмічено важких епізодів гіпоглікемії, у групі гліпізиду такі епізоди були відмічені у 0.7% пацієнтів: легкі епізоди гіпоглікемії. у 36% пацієнтів у групі гліпізиду. Грибкові генітальні інфекції Грибкові генітальні інфекції найчастіше відзначалися у групі дапагліфлозину. Грибкові генітальні інфекції були відзначені у 0.9%, 5.7% та 4.8% пацієнтів, які приймали плацебо, дапагліфлозин 5 мг та дапагліфлозин 10 мг відповідно (об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг). У 0.2% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг через генітальну інфекцію препарат було відмінено (у групі плацебо випадків відміни терапії через аналогічну небажану реакцію не було). Грибкові генітальні інфекції частіше відзначалися у жінок, а також у пацієнтів, у яких до початку прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції (10.0%, 23.1% та 25.0% порівняно з 0.8%, 5.9% та 5.0% у групах плацебо, дапагліфлозину). , дапагліфлозин 10 мг відповідно). Найбільш частими у жінок були вульвовагінальні грибкові інфекції,а у чоловіків – баланіт. Реакції гіперчутливості На тлі прийому дапагліфлозину повідомлялося про реакції гіперчутливості (таких як ангіоневротичний набряк, кропив'янка, гіперчутливість). У рамках програми клінічних досліджень серйозні анафілактичні реакції, важкі шкірні реакції та ангіоневротичний набряк відзначені у 0.3% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 0.2% пацієнтів у групі порівняння. При виникненні реакцій гіперчутливості слід відмінити дапагліфлозин, проводити лікування відповідно до прийнятої практики та спостереження за пацієнтом до повного вирішення симптомів. Результати лабораторних досліджень Збільшення гематокриту Дапагліфлозин. Збільшення гематокриту у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, відзначалося з 1 по 16 тижнів лікування (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Максимальне збільшення гематокриту порівняно з вихідними значеннями спостерігалося на 16 тижні. На 24 тижні середня зміна гематокриту порівняно з вихідним значенням становила -0.33% у групі плацебо та 2.3% у групі дапагліфлозину 10 мг. До 24 тижня підвищене значення гематокриту >55% було зареєстровано у 0.4% пацієнтів у групі плацебо та 1.3% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг. Підвищення концентрації неорганічного фосфору у сироватці крові. Дапагліфлозин. Підвищення концентрації неорганічного фосфору в сироватці крові в порівнянні з вихідною відзначалося на 24 тижні у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг, у порівнянні з групою плацебо (середнє підвищення склало 0.13 мг/дл і -0.04 мг/дл, відповідно) (об'єднані дані 13 плац -Контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Гіперфосфатемія (концентрація неорганічного фосфору в сироватці ≥5.6 мг/дл для пацієнтів 17-65 років та ≥5.1 мг/дл для пацієнтів віком ≥66 років) також частіше відзначалася у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з групою плацебо на 2 % та 0.9% пацієнтів відповідно). Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ. Дапагліфлозин. Зміна концентрації ліпідів у сироватці крові відмічена у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин порівняно з групою плацебо (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Середнє відсоткове збільшення концентрації загального холестерину в сироватці крові на 24 тижні склало 2.5% і 0.0% у групі дапагліфозину 10 мг та плацебо, відповідно, а холестерину ЛПНГ 2.9% у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з -1. Концентрація вітаміну В12. Метформін. На тлі прийому метформіну може знизитися концентрація вітаміну В12 у сироватці. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. Досвід постреєстраційного застосування Дапагліфлозин При постреєстраційному застосуванні були відзначені такі небажані реакції: неуточнена частота - висип. Достовірно оцінити причинно-наслідковий зв'язок і частоту небажаних реакцій неможливо, оскільки дані були отримані у вигляді спонтанних повідомлень, а розмір популяції пацієнтів точно не був визначений.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні дослідження взаємодії препарату Сигдуо Лонг® не проводилися, проте такі дослідження були проведені для дапагліфлозину та метформіну, що входять до складу препарату Сигдуо Лонг®. Дапагліфлозин У ході досліджень in vitro дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід не інгібували ізоферменти системи цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4 і не індукували ізоферменти CYP3 Дапагліфлозин є слабким субстратом глікопротеїну Р (P-gp), а дапагліфлозин-3-О-глюкуронід - субстратом активного транспортера ОАТ3. Дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід значуще не пригнічують активні транспортери P-gp, ОСТ2, ОАТ1 і ОАТ3. Загалом не очікується впливу дапагліфлозину на фармакокінетику препаратів, які є субстратами P-gp, ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3, при їх одночасному застосуванні. Вплив інших лікарських засобів на дапагліфлозин Дослідження взаємодії, в основному, з прийомом одноразової дози препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапагліфлозину. Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22% без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітору UGT1A9) відмічено збільшення на 51% системної експозиції дапагліфлозину без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Вплив дапагліфлозину на інші лікарські препарати У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців, що в основному одноразово приймали дозу препарату, дапагліфлозин не впливав на фармакокінетичні параметри метформіну, піоглітазону, ситагліптину, глімепіриду, гідрохлортіазиду, буметаніду, валсартану, симвастатину, ді. Застосування одноразової дози дапагліфлозину 20 мг та симвастатину призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим. Метформін Вплив інших лікарських засобів на метформін Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що глібенкламід, фуросемід, ніфедипін, пропранолол, ібупрофен не впливають на фармакокінетику метформіну. Інгібітори карбоангідрази: топірамат та інші інгібітори карбоангідрази (такі як зонісамід, ацетазоламід або диклофенамід) часто спричиняють зниження концентрації бікарбонатів у сироватці крові та неаніонний інтервал, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. Спільне застосування цих препаратів із Сигдуо Лонг® може підвищувати ризик лактоацидозу. Такі пацієнти потребують більш частого контролю. Препарати, що уповільнюють виведення метформіну: супутнє застосування препаратів, що впливають на транспортні системи ниркових канальців, що беруть участь у виведенні метформіну нирками (інгібітори ОСТ2 та МАТЕ, такі як ранолазин, вандетаніб, долутегравір та циметидин), може збільшувати системну. Необхідно оцінити очікувану користь та можливий ризик спільного застосування цих препаратів. Вплив метформіну на інші лікарські препарати Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що метформін не впливає на фармакокінетику глибенкламіду, фуросеміду, ніфедипіну, пропранололу, ібупрофену та циметидину. Лікарські препарати, здатні викликати гіперглікемію Прийом деяких лікарських препаратів, таких як діуретики (в т.ч. тіазидні), кортикостероїди, фенотіазини, гормони щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блокатори кальцієвих каналів і зони глікемічного контролю. При сумісному застосуванні даних препаратів із препаратом Сігдуо Лонг® необхідний ретельний контроль глікемії, а при їх скасуванні – спостереження за пацієнтом через можливість розвитку гіпоглікемії. У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців при одноразовому прийомі препаратів не відзначалося взаємодії метформіну та пропранололу, метформіну та ібупрофену. Застосування препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію Метформін. Гіпоглікемія не розвивається у пацієнтів, які приймають тільки метформін у звичайному режимі, але може розвинутись при гіпокалорійній дієті, або якщо активне фізичне навантаження не компенсується калорійністю раціону, або при сумісному застосуванні з іншими гіпоглікемічними препаратами (такими як похідні сульфонілсечовини та інсулін). Літні, ослаблені або погано харчовані пацієнти та пацієнти з недостатністю функції надниркових залоз або гіпофізу або алкогольною інтоксикацією найбільш чутливі до гіпоглікемічних ефектів. У людей похилого віку та пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, діагностика гіпоглікемії може бути ускладнена. Оцінка тесту на 1,5-ангідроглюцитол Дапагліфлозин. У пацієнтів, які отримують інгібітори SGLT2, не рекомендується використовувати тест визначення 1,5-ангідроглюцитолу для контролю глікемії. Слід використати альтернативні методи контролю. Оцінки результатів аналізу сечі Дапагліфлозин. Інгібітори SGLT2 збільшують виведення глюкози нирками. Тому результати визначення глюкози в сечі у пацієнтів, які приймають препарат Сигдуо Лонг, будуть позитивними. Слід використати альтернативні методи контролю. Алкоголь Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу під час сніданку. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально, враховуючи ефективність та переносимість терапії, що проводиться. При необхідності дозу підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів метформіну з боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза дапагліфлозину становить 10 мг, метформіну пролонгованої дії – 2 г. Якщо препарат Сігдуо Лонг® був призначений пацієнтові, який приймає метформін пролонгованої дії у вечірній час, слід пропустити прийом останньої вечірньої дози метформіну пролонгованої дії напередодні прийому першої дози Сігдуо Лонг®. Пацієнтам зі зниженим ОЦК потрібна корекція цього стану до початку терапії препаратом Сігдуо Лонг. Неактивні інгредієнти препарату Сигдуо Лонг можуть виводитися через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки застосування метформіну може призводити до лактоацидозу. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок. До початку терапії препаратом Сігдуо Лонг і періодично на тлі терапії слід оцінювати функцію нирок. Препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок від середнього до тяжкого ступеня (РСКФ При порушенні функції нирок легкого ступеня (рСКФ 60 мл/хв/1.73 м2) немає необхідності коригувати дозу препарату. Діти. Безпека та ефективність дапагліфлозину у пацієнтів віком до 18 років не вивчалися. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати дозу препарату. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів можливі порушення функції нирок та ризик зниження ОЦК. Рекомендується частіший контроль стану функції нирок у пацієнтів похилого віку. Оскільки клінічний досвід застосування дапагліфлозину у пацієнтів 75 років і старший обмежений, протипоказано розпочинати терапію дапагліфлозином у цій віковій групі.ПередозуванняДапагліфлозин У рамках програми клінічних досліджень дапагліфлозину випадків передозування не було відзначено. У разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан пацієнта. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося. Метформін Зареєстровано випадки передозування метформіну, у т.ч. при прийомі більше 50 г. Приблизно в 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із прийомом метформіну не встановлено. Приблизно у 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв. Тому при передбачуваному передозуванні препарату, що містить метформін, доцільний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛактоацидоз При післяреєстраційному застосуванні метформіну були відмічені випадки лактоацидозу, у т.ч. з летальним кінцем. У цих випадках лактоацидоз мав прихований початок та супроводжувався неспецифічними симптомами, такими як нездужання, міалгія, біль у животі, дихальна недостатність та підвищена сонливість. При тяжкому ацидозі відзначалися гіпотермія, артеріальна гіпотензія та резистентні брадіаритмії. При лактоацидозі, пов'язаному з прийомом метформіну, було відзначено підвищену концентрацію лактату в крові (більше 5 ммоль/л), ацидоз з аніонним інтервалом (без наявності кетонурії та кетонемії) та збільшення співвідношення лактат/піруват; концентрація метформіну в плазмі зазвичай перевищувала 5 мкг/мл. Метформін зменшує утилізацію лактату в печінці, концентрація лактату в крові при цьому збільшується, що сприяє розвитку лактоацидозу,особливо у пацієнтів із факторами ризику. При підозрі на лактоацидоз у пацієнта, який приймає метформін, слід негайно розпочати проведення загальних підтримуючих заходів в умовах стаціонару та негайно припинити прийом препарату Сигдуо Лонг. При ймовірному або підтвердженому лактоацидозі на фоні прийому Сигдуо Лонг® рекомендується негайно розпочати гемодіаліз для корекції ацидозу та виведення кумульованого метформіну (метформін виводиться при гемодіалізі, кліренс становить до 170 мл/хв) за умов гарної гемо. Гемодіаліз часто приводив до вирішення симптоматики та одужання. Слід інформувати пацієнтів та членів їхніх сімей про симптоми лактоацидозу, а також про необхідність припинити терапію препаратом Сигдуо Лонг і звернутися до лікаря при появі цих симптомів. Далі за текстом наведено рекомендації щодо зниження ризику та корекції лактоацидозу у разі наявності відомих факторів ризику. Порушення функції нирок. Лактоацидоз, пов'язаний із прийомом метформіну при постреєстраційному застосуванні, найчастіше виникав у пацієнтів із значним порушенням функції нирок. Метформін, в основному, виводиться нирками, тому зі збільшенням тяжкості порушення функції нирок підвищується ризик кумуляції метформіну та розвитку лактоацидозу. Рекомендації щодо оцінки функції нирок: до початку терапії препаратом Сигдуо Лонг слід визначити рСКФ; препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з РСКФ у всіх пацієнтів, які приймають препарат Сігдуо Лонг®, слід оцінювати РСКФ щонайменше щорічно. У пацієнтів із групи ризику порушення функції нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку) функцію нирок необхідно контролювати частіше. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Спільне застосування препарату Сігдуо Лонг з препаратами, які можуть впливати на функцію нирок, може призвести до значних гемодинамічних змін, викликати зміни кислотно-лужного балансу або сприяти кумуляції метформіну (наприклад, катіонні препарати). Тому слід частіше контролювати стан таких пацієнтів. Пацієнти у віці 65 років та старші. Ризик лактоацидозу, пов'язаного з прийомом метформіну, збільшується з віком, оскільки ризик порушення функції печінки, нирок або серцевої недостатності у пацієнтів похилого віку вищий у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. У пацієнтів похилого віку функцію нирок необхідно контролювати частіше. Радіологічні дослідження із запровадженням контрастних речовин. При проведенні радіологічних досліджень із внутрішньосудинним введенням йодовмісних контрастних речовин були виявлені випадки гострого порушення функції нирок та розвитку лактоацидозу у пацієнтів, які отримують метформін. Необхідно за 48 годин до виконання такої процедури призупинити терапію препаратом Сігдуо Лонг®, визначити рСКФ через 48 годин після процедури та відновити прийом препарату лише після підтвердження стабільної функції нирок. Хірургічні втручання та інші процедури. Обмеження їжі та рідини під час хірургічних або інших процедур може підвищити ризик зниження ОЦК, артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Слід зупинити прийом препарату Сігдуо Лонг® при обмеженні прийому їжі та рідини. Гіпоксія. Декілька випадків лактоацидозу, пов'язаного з постреєстраційним застосуванням метформіну, розвинулося на тлі гострої серцевої недостатності (особливо у поєднанні з гіпоперфузією та гіпоксемією). Судинний колапс (шок), гострий інфаркт міокарда, сепсис та інші стани, що характеризуються гіпоксемією, пов'язані з лактоацидозом і можуть викликати преренальну азотемію. При виникненні таких станів слід припинити прийом препарату Сігдуо Лонг. Надмірне вживання алкоголю. Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату та може сприяти розвитку лактоацидозу. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг. Порушення функції печінки. Застосування метформіну пацієнтами з порушенням функції печінки в деяких випадках призводило до лактоацидозу, ймовірно, через порушення утилізації лактату в печінці та підвищення його концентрації у крові. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Артеріальна гіпотензія Дапагліфлозин сприяє зниженню ОЦК. Після початку терапії дапагліфлозином може виникати гіпотензія з клінічними проявами, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (РСКФ Кетоацидоз При появі у пацієнта, який отримує препарат Сигдуо Лонг®, ознак та симптомів тяжкого метаболічного ацидозу, необхідно виключити кетоацидоз, незалежно від концентрації глюкози в крові, оскільки при кетоацидозі на фоні прийому препарату Сігдуо Лонг® концентрація глюкози в крові може бути меншою за 13.9 ммоль/л . При підозрі на кетоацидоз слід припинити прийом препарату Сигдуо Лонг, провести необхідне обстеження та призначити відповідне лікування. При лікуванні кетоацидозу застосовуються препарати інсуліну, внутрішньовенне введення розчинів, у т.ч. глюкози. У багатьох випадках при постреєстраційному застосуванні, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, кетоацидоз не був своєчасно діагностований, і лікування розпочато із запізненням, оскільки концентрація глюкози в крові була нижчою за типову для кетоацидозу (часто нижче 13.9 ммоль/л). Перші ознаки та симптоми кетоацидозу відповідали дегідратації та тяжкому метаболічному ацидозу – нудота, блювання, біль у животі, загальне погане самопочуття та задишка. У багатьох, але не у всіх випадках, були виявлені сприятливі фактори - зниження дози інсуліну, гостре захворювання з лихоманкою, зниження калорійності раціону через захворювання або хірургічного втручання, недостатня секреція інсуліну через захворювання підшлункової залози.панкреатит в анамнезі або хірургічне втручання на підшлункову залозу) або зловживання алкоголем. Перед початком застосування препарату Сигдуо Лонг необхідно оцінити фактори ризику кетоацидозу, в т.ч. недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою, викликане різними причинами, зниження калорійності раціону та зловживання алкоголем. При спостереженні за пацієнтами, які приймають препарат Сигдуо Лонг®, слід пам'ятати про можливість розвитку кетоацидозу та необхідність тимчасового припинення терапії при клінічних ситуаціях, що призводять до розвитку кетоацидозу (таких як тривале голодування через гостре захворювання або хірургічне втручання). Порушення функції нирок та гостра ниркова недостатність Дапагліфлозин сприяє зменшенню ОЦК і може спричинити порушення функції нирок. При постреєстраційному застосуванні дапагліфлозину були відмічені випадки гострої ниркової недостатності (у т.ч. у пацієнтів віком до 65 років), які в деяких випадках потребували госпіталізації та діалізу. До призначення препарату Сигдуо Лонг слід оцінити можливі фактори ризику гострої ниркової недостатності, такі як гіповолемія, хронічна ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність та прийом супутніх препаратів (діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗП). При обмеженні прийому їжі та рідини (наприклад, при гострому захворюванні або голодуванні), втраті рідини (наприклад, при захворюванні ШКТ або дії високих температур) слід передбачити тимчасове припинення терапії препаратом Сигдуо Лонг і спостереження за пацієнтом для виявлення можливих симптомів гострої ниркової недостатності. При розвитку гострої ниркової недостатності слід негайно відмінити препарат Сигдуо Лонг і розпочати відповідне лікування. На тлі прийому дапагліфлозину були відзначені випадки підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та зниження РСКФ. особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок. Після початку терапії препаратом Сігдуо Лонг можуть виникнути небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок. Функцію нирок слід оцінити до початку прийому Сигдуо Лонг і періодично - на фоні терапії. Препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з РСКФ Уросепсис та пієлонефрит При постреєстраційне застосування інгібіторів SGLT2, в т.ч. дапагліфлозину, були відзначені випадки тяжких інфекцій сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит та уросепсис, які вимагали госпіталізації. Терапія інгібіторами SGLT2 збільшує ризик інфекцій сечовивідних шляхів. Слід спостерігати за пацієнтами для виявлення можливих симптомів інфекції сечовивідних шляхів та, при необхідності, негайно розпочинати лікування. Концентрація вітаміну В12 У контрольованих клінічних дослідженнях метформіну тривалістю 29 тижнів приблизно у 7% пацієнтів спостерігалося зниження сироватці крові раніше нормальної концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень без клінічних проявів. Однак таке зниження дуже рідко супроводжується розвитком анемії, і концентрація швидко відновлюється після відміни метформіну або додаткового прийому вітаміну В12. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. У деяких пацієнтів (наприклад, у разі недостатнього надходження з їжею або порушення всмоктування вітаміну В12 та кальцію) існує схильність до зниження концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень. У таких пацієнтів може бути доцільним визначення концентрації вітаміну В12 у сироватці крові кожні 2-3 роки терапії. Грибкові генітальні інфекції У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин. може підвищуватись ризик грибкових генітальних інфекцій. Ризик генітальних інфекцій вищий у пацієнтів, у яких на початок прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції. Слід контролювати стан пацієнтів для виявлення можливих симптомів та проводити відповідне лікування у разі такої інфекції. Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин, може збільшуватися концентрація ХС ЛПНЩ у сироватці. На фоні терапії препаратом Сигдуо Лонг слід контролювати концентрацію ХС ЛПНЩ і, при необхідності, призначати лікування відповідно до прийнятої практики. Рак сечового міхура У 22 клінічних дослідженнях рак сечового міхура був діагностований у 10 із 6045 пацієнтів (0.17%) із групи дапагліфлозину та у 1 із 3512 пацієнтів (0.03%) із групи плацебо/препарату порівняння. Після виключення з аналізу пацієнтів, які приймали препарат менше 1 року на момент діагностики раку сечового міхура, у групі дапагліфлозину було 4 випадки раку сечового міхура, а у групі плацебо/препарату порівняння випадків раку не було. На момент початку дослідження групи були збалансовані щодо факторів ризику раку сечового міхура та гематурії (потенційний індикатор недіагностованої пухлини). Невелика кількість випадків не дозволяє зробити висновок про причинно-наслідковий зв'язок з прийомом дапагліфлозину. Тим не менш, препарат Сигдуо Лонг не слід призначати пацієнтам з раком сечового міхура. Немає даних, що дозволяють оцінити можливий вплив дапагліфлозину на пухлину сечового міхура. У пацієнтів з раком сечового міхура в анамнезі перед призначенням препарату Сигдуо Лонг слід оцінити користь від контролю глікемії та можливий неуточнений ризик рецидиву раку сечового міхура. Макроваскулярні ускладнення Дослідження, які переконливо показують зниження ризику макроваскулярних ускладнень при застосуванні препарату Сигдуо Лонг®, не проводилися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Сігдуо Лонг® на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: діючі речовини: будесонід мікронізований 160 мкг, формотеролу фумарату дигідрат мікронізований 4,5 мкг; Допоміжні речовини: повідон К25 0,75 мкг, макрогол 1000 223,8 мкг, апафлуран 227 до 74,6 мкг. Для контролю якості лікарського засобу термін «доза» відповідає одному вивільненню лікарського засобу. Терапевтична доза становить 2 вивільнення лікарського засобу. Аерозол для інгаляцій дозований 160 мкг + 4,5 мкг/доза. По 8 мл (120 доз) інгалятор. По 1 інгалятору пакет з ламінованої алюмінієвої фольги, що містить десикант. По 1 пакету з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиІнгалятор: Балон, розташований усередині розпилювального пристрою червоного кольору з білим мундштуком та сірим лічильником доз. До розпилювача за допомогою фіксатора прикріплений сірий захисний ковпачок. Первинна упаковка: Вміст знаходиться в металевому балоні, оснащеному пластиковим клапаном, що дозує. На зовнішній та внутрішній поверхнях балона та клапана відсутня корозія та виражені дефекти. Вміст балона: Твердий залишок білого кольору, вільний від видимих ​​включень, що утворюється після випаровування палива.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (β2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий).ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу при їх інгаляційному застосуванні у вигляді окремих препаратів та при застосуванні препарату Симбікорт® Рапіхалер були порівнянними. Ознак фармакокінетичної взаємодії між будесонідом та формотеролом не відзначалося. Абсорбція Для будесоніду при застосуванні у складі комбінованого препарату площа під кривою «концентрація – час» (AUC) була дещо більшою, абсорбція відбувалася швидше і максимальна концентрація у плазмі була вищою. Для формотеролу при застосуванні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація у плазмі була дещо нижчою. Будесонід При застосуванні будесоніду у формі аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер) у легені потрапляє приблизно 25-30% відміреної дози. Після інгаляції однієї дози будесоніду 800 мкг максимальна концентрація у плазмі досягає 4 нмоль/л протягом 30 хвилин. Системна біодоступність будесоніду, доставленого аерозолем для інгаляцій дозованого (Рапіхалер), становить приблизно 38% відміреної дози. Параметри фармакокінетики будесоніду дозозалежні при його застосуванні у клінічно значущих дозах. Формотерол Доставлений у вигляді інгаляції формотерол швидко абсорбується, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин після інгаляції. Приблизно 21-37% відміреної дози досягає легень при застосуванні аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер). Системна біодоступність після інгаляції становить приблизно 46% відміреної дози. Розподіл Будесонід Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 90%. Формотерол Об'єм розподілу формотеролу становить приблизно 4 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 50%. Метаболізм Ознак взаємодії лише на рівні метаболізму чи реакцій заміщення між будесонідом і формотеролом не зазначено. Будесонід Будесонід піддається суттєвій біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідрокси-будесоніду та 16α-гідрокси-преднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Метаболізм будесоніду відбувається головним чином за участю ізоферменту цитохрому Р450 CYP3A4. Формотерол Метаболізм формотеролу відбувається шляхом прямої глюкуронізації та утворення О-деметилованих метаболітів. Метаболіти, переважно, є неактивними кон'югатами. Виведення Будесонід Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у кон'югованій формі. У сечі відзначають незначну кількість постійного будесоніду. У дорослих здорових добровольців будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Період напіввиведення становить, у середньому 4 години, після внутрішньовенного введення. Формотерол Формотерол виводиться переважно у метаболізованій формі. 6-10% дози, що доводиться виводиться в незміненому стані через нирки; приблизно 20% дози, введеної внутрішньовенно, виводиться через нирки у незмінному вигляді. Формотерол має високий системний кліренс приблизно 1,4 л/хв. Період напіввиведення становить у середньому 17 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Діти віком від 6 років Фармакокінетичні параметри при призначенні комбінованого препарату будесоніду та формотеролу у дітей не вивчені. Тим не менш, передбачається, що фармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу у дітей не відрізняються від таких у дорослих пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції нирок не вивчена. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчена. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином у вигляді метаболітів, тому виведення речовин у пацієнтів з тяжким цирозом печінки може сповільнюватися.ФармакодинамікаСимбікорт® Рапіхалер містить будесонід та формотерол, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Інгалятор містить суспензію інгаляцій. При натисканні на верхню частину інгалятора вивільняється певна кількість суспензії з високою швидкістю. Якщо пацієнт вдихає одночасно з вивільненням препарату, він потрапляє безпосередньо в дихальні шляхи. Механізм дії Будесонід Будесонід є глюкокортикостероїдом, який має місцеву протизапальну дію. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів при обструктивних захворюваннях легень повністю не вивчений. Специфічна активність будесоніду, що оцінюється за його спорідненістю до глюкокортикостероїдних рецепторів, у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Очевидний ефект будесоніду (зниження концентрації кортизолу до 80% нормального рівня) було встановлено для дози 800 мкг; у деяких пацієнтів відмічено значне зниження концентрації кортизолу. Результати довгострокового дослідження свідчать про те, що діти та підлітки, які отримують будесонід інгаляційно у низькій або середній дозі, досягають нормального зростання у дорослому віці. Тим не менш, необхідно враховувати можливість скороминущого уповільнення зростання приблизно на 1 см під час першого року лікування. Формотерол Формотерол, представлений у вигляді рацемічної суміші, є селективним стимулятором β2-адренорецепторів, що надає розслаблюючу дію на гладку мускулатуру бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дія формотеролу починається швидко (протягом 1-3 хвилин після інгаляції) і продовжується протягом 12 годин після однієї інгаляції. Клінічна ефективність Бронхіальна астма Терапевтична еквівалентність препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® була встановлена ​​під час двох досліджень ефективності та безпеки застосування цих препаратів у середніх та високих дозах у пацієнтів з бронхіальною астмою віком від 6 до 79 років. Ця еквівалентність була підтверджена результатами довгострокового дослідження, які свідчать, що профіль безпеки та переносимість препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® є порівнянними. Результати клінічних досліджень показали, що додавання формотеролу до будесоніду зменшувало вираженість симптомів бронхіальної астми, покращувало функцію легень та знижувало частоту загострень. При призначенні препарату Симбікорт® Рапіхалер як підтримуюча терапія дорослим пацієнтам його ефект щодо функції легень був аналогічним ефекту будесоніду та формотеролу, що застосовуються як окремі препарати у формі порошку для інгаляцій, і переважав ефект будесоніду, що застосовується у вигляді монотерапії, у дорослих та дітей. . При всіх зазначених видах терапії додатково застосовували короткочасний агоніст β2-адренорецепторів. Зниження протиастматичного ефекту з часом не спостерігалося. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) Ефективність та безпека препарату Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів з ХОЗЛ середнього та тяжкого ступеня тяжкості ХОЗЛ (пребронходилатаційний обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) ≤ 50% від належного значення) вивчалися у двох дослідженнях тривалістю 12 та 6 місяців. . В обох дослідженнях вивчали ефективність препарату Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза порівняно з плацебо та формотеролом Турбухалер® 4,5 мкг; у дослідженні 002 також порівнювали ефективність препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза з будесонідом 160 мкг у формі аерозолю для інгаляцій дозованого. Препарати застосовувалися по 2 інгаляції двічі на день. З 1964 та 1704 пацієнтів з ХОЗЛ, переважно, тяжкого ступеня, рандомізованих у цих дослідженнях, 494 та 277 пацієнтів отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза. Середній вік пацієнтів у цих дослідженнях становив 63 роки, на початок лікування значення ОФВ1 становило, загалом, 1,04-1,05 л, чи 34% від належної величини. Дослідження 001 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 12 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,008) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 09 л (р У підгрупі пацієнтів (n = 491) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 121), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. Застосування препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза значно скоротило кількість важких загострень: на 37% (p Дослідження 002 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 6 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,026) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 08 л (р Потужність дослідження 002 була недостатньою для оцінки впливу на частоту важких загострень ХОЗЛ. Значення, отримані у терапевтичних групах, узгоджуються з результатами дослідження 001, хоча відмінності не досягли статистичної значущості. Так, кількість загострень при прийомі препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза скоротилася на 20% порівняно з плацебо та формотеролом. У підгрупі пацієнтів (n = 618) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 101), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. На фоні терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза відзначалося статистично значуще покращення якості життя пацієнтів у порівнянні з плацебо, будесонідом та формотеролом (оцінка за респіраторним опитувальником госпіталю Св. Георгія): плацебо -3,1 = 0,003), будесонід -2,42 одиниці (р = 0,024), формотерол -2,56 одиниць (р = 0,017).Показання до застосуванняБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1РекомендуєтьсяБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будесоніду, формотеролу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Атріовентрикулярна блокада 3 ступеня. Початкова терапія астматичного статусу або гострих нападів бронхіальної астми та ХОЗЛ, що потребують інтенсивної терапії. Дитячий вік віком до 6 років. Дитячий вік до 12 років (дозування 160 мкг + 4,5 мкг/доза). З обережністю: туберкульоз легень (активна або неактивна форма), грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, зниження функції кори надниркових залоз, неконтрольована гіпокаліємія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, тахіаритмія або серцева недостатність тяжкого ступеня), подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічні дослідження з вивчення застосування препарату Симбікорт Рапіхалер або будесоніду в комбінації з формотеролом у період вагітності не проводилися. У доклінічних дослідженнях ембріофетального розвитку при інгаляційному введенні препарату Симбікорт Рапіхалер щурам не було виявлено додаткових ефектів, зумовлених комбінованим застосуванням діючих речовин, або ефектів, зумовлених допоміжними речовинами. У доклінічних дослідженнях виявили небажаний вплив будесоніду на розвиток плода. З іншого боку, клінічні спостереження жінок у період вагітності не виявили підвищеного ризику вад розвитку при застосуванні будесоніду. Дослідження репродуктивної функції, що проводяться на тваринах, виявили небажаний вплив на плід за дуже високих системних експозицій формотеролу. Адекватних клінічних даних щодо застосування формотеролу вагітні жінки не мають. Відповідно, застосування препарату Симбікорт Рапіхалер при вагітності можливе, тільки якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Зокрема, під час першого триместру та незадовго до пологів Симбікорт® Рапіхалер можна використовувати лише за наявності серйозних підстав для призначення. За численними доступними науковими даними, ризик небажаної дії на плід при випадковому прийомі мінімальний. Період грудного вигодовування У дослідженні клінічної фармакології було показано, що будесонід при інгаляційному введенні проникає у материнське молоко. Однак у крові дитини, яка отримує грудне вигодовування, будесонід не був виявлений. На основі фармакокінетичних параметрів можна вважати, що концентрація у плазмі крові дитини досягає менше 0,17% від концентрації у плазмі крові матері. Таким чином, не очікується вплив будесоніду на дитину, мати якої приймає препарат Симбікорт® Рапіхалер у терапевтичних дозах. Невідомо, чи формотерол проникає в материнське молоко. У самок щурів у молоці виявляли формотерол у невеликій кількості. Застосовувати препарат Симбікорт Рапіхалер у період грудного вигодовування можливе лише за наявності серйозних підстав для призначення.Побічна діяНа тлі спільного застосування будесоніду та формотеролу не було відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для β2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Небажані реакції, пов'язані із застосуванням будесоніду або формотеролу, представлені нижче з використанням переважних термінів за класами систем та органів та із зазначенням абсолютної частоти. Частота виникнення реакцій представлена ​​в наступній градації: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Часто (≥ 1/100, < 1/10) З боку центральної нервової системи Головний біль, тремор З боку серцево-судинної системи Пришвидшене серцебиття Інфекції та інвазії Орофарингеальний кандидоз З боку дихальної системи Кашель, осиплість голосу, легке подразнення слизової оболонки глотки з порушеннями ковтання Нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) З боку серцево-судинної системи Тахікардія З боку опорно-рухової системи М'язові судоми, біль у м'язах З боку шлунково-кишкового тракту Нудота З боку центральної нервової системи Запаморочення Порушення психіки Психомоторне збудження, тривожність, порушення сну, занепокоєння, нервозність Рідко (≥ 1/10000, < 1/1000) З боку імунної системи Реакції гіперчутливості негайного та уповільненого типу (наприклад, дерматит, екзантема, кропив'янка, свербіж, контактна екзема, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція) З боку дихальної системи Бронхоспазм З боку серцево-судинної системи Порушення серцевого ритму (наприклад, миготлива аритмія, надшлуночкова тахікардія, екстрасистолія) З боку шкіри та підшкірної клітковини Кровопідтіки Дуже рідко (<1/10000) Порушення метаболізму Гіперглікемія, гіпокаліємія, ознаки та симптоми системних ефектів глюкокортикостероїдів (у тому числі зниження функції кори надниркових залоз) Порушення психіки Депресія, зміна поведінки (переважно у дітей) З боку центральної нервової системи Зміна смакової сприйнятливості З боку серцево-судинної системи Стенокардія, зміни артеріального тиску З боку дихальної системи Парадоксальний бронхоспазм Можливий розвиток системних ефектів інгаляційних глюкокортикостероїдів (надниркова недостатність, гіперкортицизм, зниження швидкості росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску в поодиноких випадках), особливо при тривалому застосуванні препарату у високих дозах. Застосування β2-адреноміметиків може призводити до збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових тіл.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищував плазмову концентрацію будесоніду (одноразова пероральна доза 3 мг) при їх спільному застосуванні в середньому в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом у високих дозах відсутня, однак, можливе значне підвищення концентрації препарату в плазмі. Рекомендації щодо корекції дози відсутні, слід уникати описаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між застосуванням інгібітору ізоферменту цитохрому CYP3A4 та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно,також можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду у плазмі. Підтримуюча терапія препаратом Симбікорт Рапіхалер не рекомендується пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори β-адренергічних рецепторів можуть послаблювати чи інгібувати дію формотеролу. Препарат Симбікорт Рапіхалер не слід призначати одночасно з β-адреноблокаторами (включаючи очні краплі), за винятком вимушених випадків. Спільне застосування препарату Симбікорт® Рапіхалер з хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, фенотіазинами, антигістамінними препаратами (терфенадином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами може подовжувати інтервал QTc та збільшувати ризик. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне застосування інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному застосуванні Симбікорт Рапіхалер з іншими β-адреноміметиками або з антихолінергічними препаратами можливе посилення побічних ефектів формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може підвищувати ризик порушень серцевого ритму у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиДля інгаляційного застосування. Препарат Симбікорт Рапіхалер надходить безпосередньо в легені після інгаляції, тому пацієнта необхідно навчити правильному використанню інгалятора. Пацієнта слід інформувати про необхідність регулярно використовувати препарат Симбікорт Рапіхалер, тобто. продовжувати прийом навіть за відсутності симптомів захворювання, щоб досягти найбільшого терапевтичного ефекту. Бронхіальна астма Доза препарату Симбікорт Рапіхалер повинна регулярно контролюватись лікарем, який коригує її індивідуально залежно від тяжкості захворювання відповідно до діючих рекомендацій. Початкову дозу підбирають задля досягнення ефективного контролю симптомів. Після досягнення бажаного клінічного ефекту слід поступово знижувати дозу до мінімальної дози, що дозволяє оптимально контролювати симптоми бронхіальної астми. Таким чином, згодом можливий перехід до терапії лише інгаляційним глюкокортикостероїдом. При припиненні лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер рекомендується поступово знижувати дозу. У разі тяжкої бронхіальної астми необхідний регулярний лікарський контроль, оскільки можливе виникнення небезпечних для життя ситуацій. У пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою відзначаються постійні симптоми захворювання, часті загострення, а значення максимальної швидкості видиху становлять менше 60% від нормального значення, варіюють у межах понад 30% і не нормалізуються, незважаючи на прийом бронходилататорів. Таким пацієнтам призначають інгаляційні глюкокортикостероїди у високих дозах або пероральні глюкокортикостероїди. При раптовому погіршенні симптомів можливе збільшення дози глюкокортикостероїду під контролем лікаря. При цьому збільшення дози інгаляційного глюкокортикостероїду не повинно досягатись за рахунок більш частого застосування комбінованого препарату.При нестабільному перебігу бронхіальної астми може бути перехід на терапію монопрепаратами. Рекомендації щодо застосування Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів, які отримують пероральні глюкокортикостероїди. Дози Бронхіальна астма Пацієнти приймають підтримуючу добову дозу препарату Симбікорт Рапіхалер і, при необхідності, швидкодіючий бронходилататор для усунення симптомів. Діти віком від 6 до 11 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 4 інгаляції за 80 мкг + 4,5 мкг/доза. Діти віком від 12 до 17 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Дорослі віком від 18 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Статистично була встановлена ​​еквівалентність препаратів Симбікорт Турбухалер і Симбікорт Рапіхалер при застосуванні по 2 інгаляції 80 мкг + 4,5 мкг/доза або 160 мкг + 4,5 мкг/доза 2 рази на добу. Проте ця еквівалентність не була підтверджена для всіх дозувань. Слід інформувати пацієнтів про необхідність завжди мати при собі бронходилататор швидкодіючий для усунення нападів. Часте використання препарату для усунення нападів вказує на погіршення бронхіальної астми і вимагає корекції терапії. ХОЗЛ Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза: 4 інгаляції. Симбікорт Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза не застосовується (не зареєстрований) для лікування ХОЗЛ. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Відсутні дані про застосування препарату Симбікорт Рапіхалер у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином шляхом метаболізму в печінці, тому можливе збільшення експозиції у пацієнтів з тяжким захворюванням печінки. Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом. Не потрібно коригувати дозу пацієнтам похилого віку. Перед початком застосування препарату уважно прочитайте цей розділ. Інгалятор Інгалятор поставляється у зібраному вигляді. Не слід розбирати інгалятор на складові. При ослабленні з'єднання частин інгалятора необхідно закріпити їх та продовжити використовувати інгалятор відповідно до призначення лікаря. Підготовка інгалятора до використання Перед першим використанням слід вийняти інгалятор із пакета з алюмінієвої фольги, що ламінує. Пакет можна викинути. Перед першим використанням інгалятора, а також якщо інгалятор не використовувався протягом тижня або більше, або якщо інгалятор упустили, необхідно підготувати його до використання: обережно струсити та зробити 2 вивільнення препарату у повітря. Використання інгалятора Перед кожним використанням обережно струсіть інгалятор. Зніміть захисний ковпачок із мундштука, натиснувши на нього з обох боків та потягнувши. Тримайте інгалятор вертикально перед ротовою порожниною, встановивши великий палець (або великі пальці обох рук) на основу інгалятора, а вказівний палець (вказівні пальці) на верхню частину інгалятора, як показано на рисунках. Потім зробіть максимально глибокий видих, розташуйте мундштук інгалятора між зубами та щільно обхопіть його губами. Потім необхідно зробити повільний глибокий вдих через рот. На початку вдиху натисніть на дозуючий пристрій інгалятора, щоб вивільнити препарат. Після глибокого вдиху затримайте подих приблизно на 10 секунд або так довго, щоб це було комфортно. Потім приберіть інгалятор із ротової порожнини, а палець – з верхньої частини інгалятора. Дотримуючись призначення лікаря, зробіть ще одну інгаляцію – обережно струсіть інгалятор і повторіть кроки 3-5. Надіньте захисний ковпачок на мундштук і закрийте його, щоб запобігти попаданню пилу та інших забруднень; при цьому Ви почуєте тихе клацання. Прополощіть ротову порожнину водою, щоб видалити залишки препарату. Чищення інгалятора Необхідно регулярно щонайменше раз на тиждень чистити мундштук інгалятора наступним чином: Зніміть захисний ковпачок із мундштука. Протріть мундштук усередині та зовні чистою сухою тканиною. Закрийте мундштук захисним ковпачком. Не занурюйте інгалятор у воду. Не розбирайте інгалятор на складові. Лічильник доз Стрілка лічильника доз у верхній частині інгалятора вказує кількість доз препарату, що залишилися в інгаляторі. Після кожного вивільнення дози препарату (при підготовці до використання та проведення інгаляції) показання лічильника зменшується. Коли стрілка лічильника опиняється на смузі жовтого кольору, це означає, що в інгаляторі залишилося препарату приблизно 20 вивільнень доз. Важливо, щоб Ви звертали увагу на показання лічильника та знали, скільки препарату залишилося в інгаляторі. Коли стрілка лічильника доз вказує на 0 (нуль), це означає, що весь препарат цього інгалятора був використаний, і інгалятор підлягає утилізації. При цьому інгалятор може не бути порожнім і залишатися в робочому стані, проте при використанні такого інгалятора Ви можете не отримати необхідну кількість лікарського препарату. Запам'ятайте Цей препарат був призначений Вам. Не слід передавати його іншим особам, навіть за наявності у них тих самих симптомів. Це може завдати їм шкоди.ПередозуванняБудесонід Інгаляційне застосування в дозах, що перевищують рекомендовані, може призвести до короткочасного або тривалого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у разі застосування надмірних доз, не очікується клінічно значущих ефектів. При хронічному застосуванні препарату у надмірних дозах може проявитись системна дія глюкокортикостероїдів. Формотерол При передозуванні формотеролу можливий розвиток ефектів, типових для агоністів β2-адренорецепторів: тремор, головний біль, нудота, блювання, прискорене серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, стенокардія, а також підвищення або зниження артеріального тиску, нервозність, м'язові судоми, гіпокаліємія та гіперглікемія. У разі передозування формотеролу рекомендується підтримуюче симптоматичне лікування. Тяжке передозування Якщо з моменту перорального прийому препарату у високій дозі минуло менше години, і не виключається важка інтоксикація, рекомендуються наступні заходи: промивання шлунка та подальший прийом активованого вугілля (при необхідності – неодноразово), контроль та корекція порушень електролітного складу та кислотно-лужного балансу, введення кардіоселективних β-адреноблокаторів з обережністю у зв'язку з можливим розвитком нападу бронхіальної астми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт Рапіхалер не призначається для початкового підбору терапії при бронхіальній астмі. При недостатній ефективності терапії потрібна консультація лікаря. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом і потребує термінового медичного втручання. У цій ситуації слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, наприклад, призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. У масштабному американському дослідженні було проведено оцінку безпеки використання салметеролу, іншого агоніста β2-адренергічних рецепторів, порівняно з плацебо на додаток до звичайної терапії. Було показано збільшення частоти летальних випадків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримували салметерол, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (13/13176 [0,10%] проти 3/13179 [0,02%]). Тим не менш, на даний момент відсутні результати досліджень з оцінки частоти летальних наслідків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримують формотерол, діючу речовину препарату Симбікорт Рапіхалер. Можливо, що підвищення ризику летального результату, зумовленого бронхіальною астмою, при лікуванні салметеролом пов'язане з клас-специфічним ефектом агоністів β2-адренергічних рецепторів,яких відноситься формотерол. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі інгаляційний препарат для усунення нападів. Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози препарату Симбікорт® Рапіхалер відповідно до призначення лікаря, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Якщо симптоми бронхіальної астми контролюються, можна поступово знижувати дозу препарату Симбікорт® Рапіхалер, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорт Рапіхалер. Лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер можуть виникати загострення бронхіальної астми та розвиватися серйозні небажані явища, пов'язані з бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Дані клінічних досліджень препарату Симбікорт® у пацієнтів з ХОЗЛ із пребронходилатаційним ОФВ1 Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та задишки після прийому дози препарату. У такому випадку слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування і, при необхідності, призначити альтернативну терапію. При парадоксальному бронхоспазму необхідно негайно застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилататор. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при застосуванні препаратів у високих дозах протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при застосуванні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують інгаляційні глюкокортикостероїди. У разі встановленої затримки росту слід переглянути терапію для зниження дози інгаляційного глюкокортикостероїду. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення користі глюкокортикостероїдної терапії та можливого ризику затримки росту. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас, повідомлялося про невелику короткочасну затримку зростання, в основному, у перший рік лікування. Діти, які приймають імунодепресанти, у тому числі, глюкокортикостероїди, більш схильні до інфекційних захворювань, ніж здорові діти. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть протікати у дуже важкій формі та іноді закінчуватися летальним кінцем. Необхідно дотримуватися особливої ​​обережності і не наражати дітей і дорослих з ослабленим імунітетом на ризик зараження вірусами. При ризик зараження вітряною віспою призначають лікування імуноглобулінами місцево або сумішшю імуноглобулінів внутрішньовенно. За наявності ознак та симптомів вітряної віспи необхідно призначати противірусне лікування. Необхідно продовжувати антиастматичну терапію у разі вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Тим пацієнтам, у яких бувають тяжкі загострення бронхіальної астми на тлі вірусної інфекції дихальних шляхів,слід призначати короткочасне пероральне лікування кортикостероїдами. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам з факторами ризику остеопорозу, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду. Дослідження тривалого застосування інгаляційного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали значущої дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії вищих доз препарату Симбікорт на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування препаратом Сімбікорт®. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високих дозах, також можуть належати до цієї групи ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій для зменшення ризику розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій у разі розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTс-інтервалом. Прийом формотеролу може спричинити подовження QTс-інтервалу. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгаляційного глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною чи неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними чи бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилататори короткої дії, оскільки ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії. У таких випадках рекомендується контролювати концентрацію калію у сироватці. Застосування формотеролу у дозі 90 мкг протягом 3 годин пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією було безпечним. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом. Клінічні дослідження та мета-аналізи показали, що застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів при ХОЗЛ може призвести до підвищення ризику пневмонії. Однак абсолютний ризик при застосуванні будесоніду невеликий. Мета-аналіз 11 подвійних сліпих досліджень за участю 10570 пацієнтів з ХОЗЛ не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику пневмонії у пацієнтів, які отримували будесонід (у тому числі у комбінації з формотеролом) порівняно з пацієнтами, які отримували терапію без будесоніду (плацебо або формотерол). Частота розвитку серйозного небажаного явища пневмонії склала 1,9% на рік при терапії, що включає будесонід, та 1,5% на рік – при терапії без будесоніду. Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні терапії, що включає будесонід, з терапією без будесоніду склало 1,15 (95% довірчий інтервал (ДІ): 0,83, 1,57).Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні будесоніду/формотеролу з формотеролом або плацебо становило 1,00 (95% ДІ: 0,69, 1,44). Причинно-наслідковий зв'язок розвитку пневмонії із застосуванням препаратів, що містять будесонід, не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Очікується, що препарат Симбікорт Рапіхалер не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: діючі речовини: будесонід мікронізований 80 мкг, формотеролу фумарату дигідрат мікронізований 4,5 мкг; Допоміжні речовини: повідон К25 0,75 мкг, макрогол 1000 223,8 мкг, апафлуран 227 до 74,6 мг. Для контролю якості лікарського засобу термін «доза» відповідає одному вивільненню лікарського засобу. Терапевтична доза становить 2 вивільнення лікарського засобу. Аерозол для інгаляцій дозований 80 мкг + 4,5 мкг/доза. По 8 мл (120 доз) інгалятор. По 1 інгалятору пакет з ламінованої алюмінієвої фольги, що містить десикант. По 1 пакету з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиІнгалятор: Балон, розташований усередині розпилювального пристрою червоного кольору з білим мундштуком та сірим лічильником доз. До розпилювача за допомогою фіксатора прикріплений сірий захисний ковпачок. Первинна упаковка: Вміст знаходиться в металевому балоні, оснащеному пластиковим клапаном, що дозує. На зовнішній та внутрішній поверхнях балона та клапана відсутня корозія та виражені дефекти. Вміст балона: Твердий залишок білого кольору, вільний від видимих ​​включень, що утворюється після випаровування палива.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (β2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий).ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу при їх інгаляційному застосуванні у вигляді окремих препаратів та при застосуванні препарату Симбікорт® Рапіхалер були порівнянними. Ознак фармакокінетичної взаємодії між будесонідом та формотеролом не відзначалося. Абсорбція Для будесоніду при застосуванні у складі комбінованого препарату площа під кривою «концентрація – час» (AUC) була дещо більшою, абсорбція відбувалася швидше і максимальна концентрація у плазмі була вищою. Для формотеролу при застосуванні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація у плазмі була дещо нижчою. Будесонід При застосуванні будесоніду у формі аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер) у легені потрапляє приблизно 25-30% відміреної дози. Після інгаляції однієї дози будесоніду 800 мкг максимальна концентрація у плазмі досягає 4 нмоль/л протягом 30 хвилин. Системна біодоступність будесоніду, доставленого аерозолем для інгаляцій дозованого (Рапіхалер), становить приблизно 38% відміреної дози. Параметри фармакокінетики будесоніду дозозалежні при його застосуванні у клінічно значущих дозах. Формотерол Доставлений у вигляді інгаляції формотерол швидко абсорбується, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин після інгаляції. Приблизно 21-37% відміреної дози досягає легень при застосуванні аерозолю для інгаляцій дозованого (Рапіхалер). Системна біодоступність після інгаляції становить приблизно 46% відміреної дози. Розподіл Будесонід Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 90%. Формотерол Об'єм розподілу формотеролу становить приблизно 4 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить, в середньому, 50%. Метаболізм Ознак взаємодії лише на рівні метаболізму чи реакцій заміщення між будесонідом і формотеролом не зазначено. Будесонід Будесонід піддається суттєвій біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідрокси-будесоніду та 16α-гідрокси-преднізолону становить менше 1% глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Метаболізм будесоніду відбувається головним чином за участю ізоферменту цитохрому Р450 CYP3A4. Формотерол Метаболізм формотеролу відбувається шляхом прямої глюкуронізації та утворення О-деметилованих метаболітів. Метаболіти, переважно, є неактивними кон'югатами. Виведення Будесонід Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у кон'югованій формі. У сечі відзначають незначну кількість постійного будесоніду. У дорослих здорових добровольців будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Період напіввиведення становить, у середньому 4 години, після внутрішньовенного введення. Формотерол Формотерол виводиться переважно у метаболізованій формі. 6-10% дози, що доводиться виводиться в незміненому стані через нирки; приблизно 20% дози, введеної внутрішньовенно, виводиться через нирки у незмінному вигляді. Формотерол має високий системний кліренс приблизно 1,4 л/хв. Період напіввиведення становить у середньому 17 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Діти віком від 6 років Фармакокінетичні параметри при призначенні комбінованого препарату будесоніду та формотеролу у дітей не вивчені. Тим не менш, передбачається, що фармакокінетичні параметри будесоніду та формотеролу у дітей не відрізняються від таких у дорослих пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції нирок не вивчена. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчена. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином у вигляді метаболітів, тому виведення речовин у пацієнтів з тяжким цирозом печінки може сповільнюватися.ФармакодинамікаСимбікорт® Рапіхалер містить будесонід та формотерол, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Інгалятор містить суспензію інгаляцій. При натисканні на верхню частину інгалятора вивільняється певна кількість суспензії з високою швидкістю. Якщо пацієнт вдихає одночасно з вивільненням препарату, він потрапляє безпосередньо в дихальні шляхи. Механізм дії Будесонід Будесонід є глюкокортикостероїдом, який має місцеву протизапальну дію. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів при обструктивних захворюваннях легень повністю не вивчений. Специфічна активність будесоніду, що оцінюється за його спорідненістю до глюкокортикостероїдних рецепторів, у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Очевидний ефект будесоніду (зниження концентрації кортизолу до 80% нормального рівня) було встановлено для дози 800 мкг; у деяких пацієнтів відмічено значне зниження концентрації кортизолу. Результати довгострокового дослідження свідчать про те, що діти та підлітки, які отримують будесонід інгаляційно у низькій або середній дозі, досягають нормального зростання у дорослому віці. Тим не менш, необхідно враховувати можливість скороминущого уповільнення зростання приблизно на 1 см під час першого року лікування. Формотерол Формотерол, представлений у вигляді рацемічної суміші, є селективним стимулятором β2-адренорецепторів, що надає розслаблюючу дію на гладку мускулатуру бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дія формотеролу починається швидко (протягом 1-3 хвилин після інгаляції) і продовжується протягом 12 годин після однієї інгаляції. Клінічна ефективність Бронхіальна астма Терапевтична еквівалентність препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® була встановлена ​​під час двох досліджень ефективності та безпеки застосування цих препаратів у середніх та високих дозах у пацієнтів з бронхіальною астмою віком від 6 до 79 років. Ця еквівалентність була підтверджена результатами довгострокового дослідження, які свідчать, що профіль безпеки та переносимість препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® є порівнянними. Результати клінічних досліджень показали, що додавання формотеролу до будесоніду зменшувало вираженість симптомів бронхіальної астми, покращувало функцію легень та знижувало частоту загострень. При призначенні препарату Симбікорт® Рапіхалер як підтримуюча терапія дорослим пацієнтам його ефект щодо функції легень був аналогічним ефекту будесоніду та формотеролу, що застосовуються як окремі препарати у формі порошку для інгаляцій, і переважав ефект будесоніду, що застосовується у вигляді монотерапії, у дорослих та дітей. . При всіх зазначених видах терапії додатково застосовували короткочасний агоніст β2-адренорецепторів. Зниження протиастматичного ефекту з часом не спостерігалося. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) Ефективність та безпека препарату Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів з ХОЗЛ середнього та тяжкого ступеня тяжкості ХОЗЛ (пребронходилатаційний обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) ≤ 50% від належного значення) вивчалися у двох дослідженнях тривалістю 12 та 6 місяців. . В обох дослідженнях вивчали ефективність препарату Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза порівняно з плацебо та формотеролом Турбухалер® 4,5 мкг; у дослідженні 002 також порівнювали ефективність препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза з будесонідом 160 мкг у формі аерозолю для інгаляцій дозованого. Препарати застосовувалися по 2 інгаляції двічі на день. З 1964 та 1704 пацієнтів з ХОЗЛ, переважно, тяжкого ступеня, рандомізованих у цих дослідженнях, 494 та 277 пацієнтів отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза. Середній вік пацієнтів у цих дослідженнях становив 63 роки, на початок лікування значення ОФВ1 становило, загалом, 1,04-1,05 л, чи 34% від належної величини. Дослідження 001 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 12 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,008) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 09 л (р У підгрупі пацієнтів (n = 491) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 121), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. Застосування препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза значно скоротило кількість важких загострень: на 37% (p Дослідження 002 У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 6 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень. На тлі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 годину до інгаляції, на 0,04 л (p = 0,026) порівняно з формотеролом терапією, і на 0, 08 л (р Потужність дослідження 002 була недостатньою для оцінки впливу на частоту важких загострень ХОЗЛ. Значення, отримані у терапевтичних групах, узгоджуються з результатами дослідження 001, хоча відмінності не досягли статистичної значущості. Так, кількість загострень при прийомі препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза скоротилася на 20% порівняно з плацебо та формотеролом. У підгрупі пацієнтів (n = 618) було проведено серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. Наприкінці періоду лікування початок бронходилатації (збільшення ОФВ1 більш ніж на 15%) у пацієнтів, які отримували Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза (n = 101), спостерігалося в середньому через 5 хвилин після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. На фоні терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза відзначалося статистично значуще покращення якості життя пацієнтів у порівнянні з плацебо, будесонідом та формотеролом (оцінка за респіраторним опитувальником госпіталю Св. Георгія): плацебо -3,1 = 0,003), будесонід -2,42 одиниці (р = 0,024), формотерол -2,56 одиниць (р = 0,017).Показання до застосуванняБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1РекомендуєтьсяБронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії. Симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ із постбронходилатаційним ОФВ1Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будесоніду, формотеролу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Атріовентрикулярна блокада 3 ступеня. Початкова терапія астматичного статусу або гострих нападів бронхіальної астми та ХОЗЛ, що потребують інтенсивної терапії. Дитячий вік віком до 6 років. Дитячий вік до 12 років (дозування 160 мкг + 4,5 мкг/доза). З обережністю: туберкульоз легень (активна або неактивна форма), грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, зниження функції кори надниркових залоз, неконтрольована гіпокаліємія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, тахіаритмія або серцева недостатність тяжкого ступеня), подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc).Вагітність та лактаціяВагітність Клінічні дослідження з вивчення застосування препарату Симбікорт Рапіхалер або будесоніду в комбінації з формотеролом у період вагітності не проводилися. У доклінічних дослідженнях ембріофетального розвитку при інгаляційному введенні препарату Симбікорт Рапіхалер щурам не було виявлено додаткових ефектів, зумовлених комбінованим застосуванням діючих речовин, або ефектів, зумовлених допоміжними речовинами. У доклінічних дослідженнях виявили небажаний вплив будесоніду на розвиток плода. З іншого боку, клінічні спостереження жінок у період вагітності не виявили підвищеного ризику вад розвитку при застосуванні будесоніду. Дослідження репродуктивної функції, що проводяться на тваринах, виявили небажаний вплив на плід за дуже високих системних експозицій формотеролу. Адекватних клінічних даних щодо застосування формотеролу вагітні жінки не мають. Відповідно, застосування препарату Симбікорт Рапіхалер при вагітності можливе, тільки якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Зокрема, під час першого триместру та незадовго до пологів Симбікорт® Рапіхалер можна використовувати лише за наявності серйозних підстав для призначення. За численними доступними науковими даними, ризик небажаної дії на плід при випадковому прийомі мінімальний. Період грудного вигодовування У дослідженні клінічної фармакології було показано, що будесонід при інгаляційному введенні проникає у материнське молоко. Однак у крові дитини, яка отримує грудне вигодовування, будесонід не був виявлений. На основі фармакокінетичних параметрів можна вважати, що концентрація у плазмі крові дитини досягає менше 0,17% від концентрації у плазмі крові матері. Таким чином, не очікується вплив будесоніду на дитину, мати якої приймає препарат Симбікорт® Рапіхалер у терапевтичних дозах. Невідомо, чи формотерол проникає в материнське молоко. У самок щурів у молоці виявляли формотерол у невеликій кількості. Застосовувати препарат Симбікорт Рапіхалер у період грудного вигодовування можливе лише за наявності серйозних підстав для призначення.Побічна діяНа тлі спільного застосування будесоніду та формотеролу не було відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для β2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Небажані реакції, пов'язані із застосуванням будесоніду або формотеролу, представлені нижче з використанням переважних термінів за класами систем та органів та із зазначенням абсолютної частоти. Частота виникнення реакцій представлена ​​в наступній градації: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Часто (≥ 1/100, < 1/10) З боку центральної нервової системи Головний біль, тремор З боку серцево-судинної системи Пришвидшене серцебиття Інфекції та інвазії Орофарингеальний кандидоз З боку дихальної системи Кашель, осиплість голосу, легке подразнення слизової оболонки глотки з порушеннями ковтання Нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) З боку серцево-судинної системи Тахікардія З боку опорно-рухової системи М'язові судоми, біль у м'язах З боку шлунково-кишкового тракту Нудота З боку центральної нервової системи Запаморочення Порушення психіки Психомоторне збудження, тривожність, порушення сну, занепокоєння, нервозність Рідко (≥ 1/10000, < 1/1000) З боку імунної системи Реакції гіперчутливості негайного та уповільненого типу (наприклад, дерматит, екзантема, кропив'янка, свербіж, контактна екзема, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція) З боку дихальної системи Бронхоспазм З боку серцево-судинної системи Порушення серцевого ритму (наприклад, миготлива аритмія, надшлуночкова тахікардія, екстрасистолія) З боку шкіри та підшкірної клітковини Кровопідтіки Дуже рідко (<1/10000) Порушення метаболізму Гіперглікемія, гіпокаліємія, ознаки та симптоми системних ефектів глюкокортикостероїдів (у тому числі зниження функції кори надниркових залоз) Порушення психіки Депресія, зміна поведінки (переважно у дітей) З боку центральної нервової системи Зміна смакової сприйнятливості З боку серцево-судинної системи Стенокардія, зміни артеріального тиску З боку дихальної системи Парадоксальний бронхоспазм Можливий розвиток системних ефектів інгаляційних глюкокортикостероїдів (надниркова недостатність, гіперкортицизм, зниження швидкості росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску в поодиноких випадках), особливо при тривалому застосуванні препарату у високих дозах. Застосування β2-адреноміметиків може призводити до збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових тіл.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищував плазмову концентрацію будесоніду (одноразова пероральна доза 3 мг) при їх спільному застосуванні в середньому в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом у високих дозах відсутня, однак, можливе значне підвищення концентрації препарату в плазмі. Рекомендації щодо корекції дози відсутні, слід уникати описаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між застосуванням інгібітору ізоферменту цитохрому CYP3A4 та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно,також можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду у плазмі. Підтримуюча терапія препаратом Симбікорт Рапіхалер не рекомендується пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори β-адренергічних рецепторів можуть послаблювати чи інгібувати дію формотеролу. Препарат Симбікорт Рапіхалер не слід призначати одночасно з β-адреноблокаторами (включаючи очні краплі), за винятком вимушених випадків. Спільне застосування препарату Симбікорт® Рапіхалер з хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, фенотіазинами, антигістамінними препаратами (терфенадином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та трициклічними антидепресантами може подовжувати інтервал QTc та збільшувати ризик. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне застосування інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному застосуванні Симбікорт Рапіхалер з іншими β-адреноміметиками або з антихолінергічними препаратами можливе посилення побічних ефектів формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може підвищувати ризик порушень серцевого ритму у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиДля інгаляційного застосування. Препарат Симбікорт Рапіхалер надходить безпосередньо в легені після інгаляції, тому пацієнта необхідно навчити правильному використанню інгалятора. Пацієнта слід інформувати про необхідність регулярно використовувати препарат Симбікорт Рапіхалер, тобто. продовжувати прийом навіть за відсутності симптомів захворювання, щоб досягти найбільшого терапевтичного ефекту. Бронхіальна астма Доза препарату Симбікорт Рапіхалер повинна регулярно контролюватись лікарем, який коригує її індивідуально залежно від тяжкості захворювання відповідно до діючих рекомендацій. Початкову дозу підбирають задля досягнення ефективного контролю симптомів. Після досягнення бажаного клінічного ефекту слід поступово знижувати дозу до мінімальної дози, що дозволяє оптимально контролювати симптоми бронхіальної астми. Таким чином, згодом можливий перехід до терапії лише інгаляційним глюкокортикостероїдом. При припиненні лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер рекомендується поступово знижувати дозу. У разі тяжкої бронхіальної астми необхідний регулярний лікарський контроль, оскільки можливе виникнення небезпечних для життя ситуацій. У пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою відзначаються постійні симптоми захворювання, часті загострення, а значення максимальної швидкості видиху становлять менше 60% від нормального значення, варіюють у межах понад 30% і не нормалізуються, незважаючи на прийом бронходилататорів. Таким пацієнтам призначають інгаляційні глюкокортикостероїди у високих дозах або пероральні глюкокортикостероїди. При раптовому погіршенні симптомів можливе збільшення дози глюкокортикостероїду під контролем лікаря. При цьому збільшення дози інгаляційного глюкокортикостероїду не повинно досягатись за рахунок більш частого застосування комбінованого препарату.При нестабільному перебігу бронхіальної астми може бути перехід на терапію монопрепаратами. Рекомендації щодо застосування Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів, які отримують пероральні глюкокортикостероїди. Дози Бронхіальна астма Пацієнти приймають підтримуючу добову дозу препарату Симбікорт Рапіхалер і, при необхідності, швидкодіючий бронходилататор для усунення симптомів. Діти віком від 6 до 11 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 4 інгаляції за 80 мкг + 4,5 мкг/доза. Діти віком від 12 до 17 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу. Дорослі віком від 18 років Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу. Статистично була встановлена ​​еквівалентність препаратів Симбікорт Турбухалер і Симбікорт Рапіхалер при застосуванні по 2 інгаляції 80 мкг + 4,5 мкг/доза або 160 мкг + 4,5 мкг/доза 2 рази на добу. Проте ця еквівалентність не була підтверджена для всіх дозувань. Слід інформувати пацієнтів про необхідність завжди мати при собі бронходилататор швидкодіючий для усунення нападів. Часте використання препарату для усунення нападів вказує на погіршення бронхіальної астми і вимагає корекції терапії. ХОЗЛ Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4,5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза: 4 інгаляції. Симбікорт Рапіхалер 80 мкг + 4,5 мкг/доза не застосовується (не зареєстрований) для лікування ХОЗЛ. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Відсутні дані про застосування препарату Симбікорт Рапіхалер у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок. Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином шляхом метаболізму в печінці, тому можливе збільшення експозиції у пацієнтів з тяжким захворюванням печінки. Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом. Не потрібно коригувати дозу пацієнтам похилого віку. Перед початком застосування препарату уважно прочитайте цей розділ. Інгалятор Інгалятор поставляється у зібраному вигляді. Не слід розбирати інгалятор на складові. При ослабленні з'єднання частин інгалятора необхідно закріпити їх та продовжити використовувати інгалятор відповідно до призначення лікаря. Підготовка інгалятора до використання Перед першим використанням слід вийняти інгалятор із пакета з алюмінієвої фольги, що ламінує. Пакет можна викинути. Перед першим використанням інгалятора, а також якщо інгалятор не використовувався протягом тижня або більше, або якщо інгалятор упустили, необхідно підготувати його до використання: обережно струсити та зробити 2 вивільнення препарату у повітря. Використання інгалятора Перед кожним використанням обережно струсіть інгалятор. Зніміть захисний ковпачок із мундштука, натиснувши на нього з обох боків та потягнувши. Тримайте інгалятор вертикально перед ротовою порожниною, встановивши великий палець (або великі пальці обох рук) на основу інгалятора, а вказівний палець (вказівні пальці) на верхню частину інгалятора, як показано на рисунках. Потім зробіть максимально глибокий видих, розташуйте мундштук інгалятора між зубами та щільно обхопіть його губами. Потім необхідно зробити повільний глибокий вдих через рот. На початку вдиху натисніть на дозуючий пристрій інгалятора, щоб вивільнити препарат. Після глибокого вдиху затримайте подих приблизно на 10 секунд або так довго, щоб це було комфортно. Потім приберіть інгалятор із ротової порожнини, а палець – з верхньої частини інгалятора. Дотримуючись призначення лікаря, зробіть ще одну інгаляцію – обережно струсіть інгалятор і повторіть кроки 3-5. Надіньте захисний ковпачок на мундштук і закрийте його, щоб запобігти попаданню пилу та інших забруднень; при цьому Ви почуєте тихе клацання. Прополощіть ротову порожнину водою, щоб видалити залишки препарату. Чищення інгалятора Необхідно регулярно щонайменше раз на тиждень чистити мундштук інгалятора наступним чином: Зніміть захисний ковпачок із мундштука. Протріть мундштук усередині та зовні чистою сухою тканиною. Закрийте мундштук захисним ковпачком. Не занурюйте інгалятор у воду. Не розбирайте інгалятор на складові. Лічильник доз Стрілка лічильника доз у верхній частині інгалятора вказує кількість доз препарату, що залишилися в інгаляторі. Після кожного вивільнення дози препарату (при підготовці до використання та проведення інгаляції) показання лічильника зменшується. Коли стрілка лічильника опиняється на смузі жовтого кольору, це означає, що в інгаляторі залишилося препарату приблизно 20 вивільнень доз. Важливо, щоб Ви звертали увагу на показання лічильника та знали, скільки препарату залишилося в інгаляторі. Коли стрілка лічильника доз вказує на 0 (нуль), це означає, що весь препарат цього інгалятора був використаний, і інгалятор підлягає утилізації. При цьому інгалятор може не бути порожнім і залишатися в робочому стані, проте при використанні такого інгалятора Ви можете не отримати необхідну кількість лікарського препарату. Запам'ятайте Цей препарат був призначений Вам. Не слід передавати його іншим особам, навіть за наявності у них тих самих симптомів. Це може завдати їм шкоди.ПередозуванняБудесонід Інгаляційне застосування в дозах, що перевищують рекомендовані, може призвести до короткочасного або тривалого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у разі застосування надмірних доз, не очікується клінічно значущих ефектів. При хронічному застосуванні препарату у надмірних дозах може проявитись системна дія глюкокортикостероїдів. Формотерол При передозуванні формотеролу можливий розвиток ефектів, типових для агоністів β2-адренорецепторів: тремор, головний біль, нудота, блювання, прискорене серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, стенокардія, а також підвищення або зниження артеріального тиску, нервозність, м'язові судоми, гіпокаліємія та гіперглікемія. У разі передозування формотеролу рекомендується підтримуюче симптоматичне лікування. Тяжке передозування Якщо з моменту перорального прийому препарату у високій дозі минуло менше години, і не виключається важка інтоксикація, рекомендуються наступні заходи: промивання шлунка та подальший прийом активованого вугілля (при необхідності – неодноразово), контроль та корекція порушень електролітного складу та кислотно-лужного балансу, введення кардіоселективних β-адреноблокаторів з обережністю у зв'язку з можливим розвитком нападу бронхіальної астми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт Рапіхалер не призначається для початкового підбору терапії при бронхіальній астмі. При недостатній ефективності терапії потрібна консультація лікаря. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом і потребує термінового медичного втручання. У цій ситуації слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, наприклад, призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. У масштабному американському дослідженні було проведено оцінку безпеки використання салметеролу, іншого агоніста β2-адренергічних рецепторів, порівняно з плацебо на додаток до звичайної терапії. Було показано збільшення частоти летальних випадків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримували салметерол, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (13/13176 [0,10%] проти 3/13179 [0,02%]). Тим не менш, на даний момент відсутні результати досліджень з оцінки частоти летальних наслідків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримують формотерол, діючу речовину препарату Симбікорт Рапіхалер. Можливо, що підвищення ризику летального результату, зумовленого бронхіальною астмою, при лікуванні салметеролом пов'язане з клас-специфічним ефектом агоністів β2-адренергічних рецепторів,яких відноситься формотерол. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі інгаляційний препарат для усунення нападів. Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози препарату Симбікорт® Рапіхалер відповідно до призначення лікаря, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Якщо симптоми бронхіальної астми контролюються, можна поступово знижувати дозу препарату Симбікорт® Рапіхалер, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорт Рапіхалер. Лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер можуть виникати загострення бронхіальної астми та розвиватися серйозні небажані явища, пов'язані з бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Дані клінічних досліджень препарату Симбікорт® у пацієнтів з ХОЗЛ із пребронходилатаційним ОФВ1 Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та задишки після прийому дози препарату. У такому випадку слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування і, при необхідності, призначити альтернативну терапію. При парадоксальному бронхоспазму необхідно негайно застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилататор. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при застосуванні препаратів у високих дозах протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при застосуванні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують інгаляційні глюкокортикостероїди. У разі встановленої затримки росту слід переглянути терапію для зниження дози інгаляційного глюкокортикостероїду. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення користі глюкокортикостероїдної терапії та можливого ризику затримки росту. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас, повідомлялося про невелику короткочасну затримку зростання, в основному, у перший рік лікування. Діти, які приймають імунодепресанти, у тому числі, глюкокортикостероїди, більш схильні до інфекційних захворювань, ніж здорові діти. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть протікати у дуже важкій формі та іноді закінчуватися летальним кінцем. Необхідно дотримуватися особливої ​​обережності і не наражати дітей і дорослих з ослабленим імунітетом на ризик зараження вірусами. При ризик зараження вітряною віспою призначають лікування імуноглобулінами місцево або сумішшю імуноглобулінів внутрішньовенно. За наявності ознак та симптомів вітряної віспи необхідно призначати противірусне лікування. Необхідно продовжувати антиастматичну терапію у разі вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Тим пацієнтам, у яких бувають тяжкі загострення бронхіальної астми на тлі вірусної інфекції дихальних шляхів,слід призначати короткочасне пероральне лікування кортикостероїдами. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам з факторами ризику остеопорозу, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду. Дослідження тривалого застосування інгаляційного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали значущої дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії вищих доз препарату Симбікорт на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування препаратом Сімбікорт®. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високих дозах, також можуть належати до цієї групи ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій для зменшення ризику розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій у разі розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTс-інтервалом. Прийом формотеролу може спричинити подовження QTс-інтервалу. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгаляційного глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною чи неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними чи бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилататори короткої дії, оскільки ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії. У таких випадках рекомендується контролювати концентрацію калію у сироватці. Застосування формотеролу у дозі 90 мкг протягом 3 годин пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією було безпечним. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом. Клінічні дослідження та мета-аналізи показали, що застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів при ХОЗЛ може призвести до підвищення ризику пневмонії. Однак абсолютний ризик при застосуванні будесоніду невеликий. Мета-аналіз 11 подвійних сліпих досліджень за участю 10570 пацієнтів з ХОЗЛ не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику пневмонії у пацієнтів, які отримували будесонід (у тому числі у комбінації з формотеролом) порівняно з пацієнтами, які отримували терапію без будесоніду (плацебо або формотерол). Частота розвитку серйозного небажаного явища пневмонії склала 1,9% на рік при терапії, що включає будесонід, та 1,5% на рік – при терапії без будесоніду. Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні терапії, що включає будесонід, з терапією без будесоніду склало 1,15 (95% довірчий інтервал (ДІ): 0,83, 1,57).Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні будесоніду/формотеролу з формотеролом або плацебо становило 1,00 (95% ДІ: 0,69, 1,44). Причинно-наслідковий зв'язок розвитку пневмонії із застосуванням препаратів, що містять будесонід, не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Очікується, що препарат Симбікорт Рапіхалер не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Активні речовини: будесоніду мікронізованого 160 мкг та формотеролу фумарату дигідрату 4,5 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 730 мкг. По 60 доз і 120 доз в пластиковий інгалятор з контролем першого розкриття (захисна плівка із зазначенням місця розтину), що складається з дозуючого пристрою, резервуара для зберігання порошку, резервуара для десиканта, мундштука та кришки, що нагвинчується. Кожен інгалятор поміщається в картонну пачку з інструкціями застосування.Опис лікарської формиІнгалятор: дозатор, що обертається, червоного кольору, на якому натиснутий код Брайля. Кришка білого кольору. На внутрішній стороні кришки розташовано 5 ребристих потовщень у вигляді поздовжніх смуг. У вікні індикатора дозування видно цифру "60" або "120" для інгалятора на 60 доз або 120 доз відповідно. Мундштук має чотири поздовжні ребра і може обертатися. Зміст: гранули від білого до майже білого кольору, переважно округлої форми.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий)ФармакокінетикаВсмоктування. Симбікорт Турбухалер біоеквівалентний відповідним монопрепаратам щодо системної дії будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, було відзначено невелике посилення супресії кортизолу після прийому Сімбікорту Турбухалер порівняно з монопрепаратами. Ця різниця не впливає на клінічну безпеку. Відсутні докази фармакокінетичної взаємодії будесоніду та формотеролу. Фармакокінетичні показники для відповідних речовин можна порівняти після призначення будесоніду та формотеролу у вигляді монопрепаратів та у складі Симбікорту Турбухалера. Для будесоніду, при введенні у складі комбінованого препарату, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) дещо більша, всмоктування препарату відбувається швидше і величина максимальної концентрації в плазмі вище. Для формотеролу при введенні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація в плазмі збігається з такою для монопрепарату. Інгальований будесонід швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі через 30 хвилин після інгаляції. Середня доза будесоніду, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 32-44% від доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років середня доза будесоніду, що потрапила в легені після інгаляції через Турбухалер, не відрізняється від показників у дорослих пацієнтів (кінцева концентрація препарату в плазмі крові не визначалася). Формотерол, що інгалюється, швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 10 хвилин після проведення інгаляції. Середня доза формотеролу, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 28-49% від доставленої дози.Системна біодоступність становить близько 61% доставленої дози. Розподіл та метаболізм. З білками плазми зв'язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об'єм розподілу для формотеролу становить близько 4 л/кг та для будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом кон'югації (утворюються активні О-деметиловані метаболіти переважно у вигляді інактивованих кон'югатів). Будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів, що мають низьку глюкокортикостероїдну активність. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів - 6-β-гідроксибудесоніду та - 16α-гідроксипреднізолону - не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Не існує доказів взаємодії метаболітів або реакції заміщення між будесонйдом та формотеролом. Основна частина дози формотеролу піддається метаболізму в печінці і потім виводиться нирками: після інгаляції 8-13% доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 14 л/хв); період напіввиведення препарату становить середньому 17 годин. Будесонід метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у формі кон'югатів. У сечі виявляється лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Концентрація будесоніду та формотеролу в плазмі може підвищуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки.ФармакодинамікаСимбікорт містить формотерол і будесонід, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Особливі властивості будесоніду і формотеролу дають можливість використовувати їх комбінацію одночасно як підтримуючу терапію та для усунення нападів, або як підтримуючу терапію бронхіальної астми. Будесонід. Будесонід - глюкокортикостероїд, який після інгаляції має швидку (протягом кількох годин) та дозозалежну протизапальну дію на дихальні шляхи, знижуючи вираженість симптомів та частоту загострень бронхіальної астми. При призначенні інгаляційного будесоніду відзначається менша частота серйозних небажаних ефектів, ніж при використанні системних глюкокортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий. Формотерол. Формотерол – селективний агоніст β2-адренергічних рецепторів, після інгаляції якого відбувається швидке та тривале розслаблення гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дозозалежний бронхолітичний ефект настає протягом 1 - 3 хвилин після інгаляції та зберігається протягом щонайменше 12 годин після прийому разової дози. Симбікорт Турбухалер: Будесонід +Формотерол Бронхіальна астма Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія Додавання формотеролу до будесоніду зменшує вираженість симптомів бронхіальної астми, покращує функцію легень та зменшує частоту загострень захворювання. Дія Симбікорту Турбухалера на функцію легень відповідає дії комбінації монопрепаратів будесоніду та формотеролу та перевищує дію одного будесоніду. В усіх випадках для усунення нападів використовувався бета2-адреностимулятор короткої дії. Не відзначалося зниження протиастматичного ефекту з часом. Препарат має гарну переносимість. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія в комбінації з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів призначався пацієнтам віком від 6 до 11 років протягом 12 тижнів (дві інгаляції по 80/4,5 мкг/інгаляція двічі на день). Були відзначені покращення легеневої функції та хороша переносимість терапії порівняно з відповідною дозою будесоніду Турбухалера. Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія і для усунення нападів. У ході спостереження за 4447 пацієнтами, які отримували терапію Симбікортом як підтримуючу терапію та для купірування нападів протягом від 6 до 12 місяців, було відмічено статистично та клінічно значуще зменшення кількості тяжких загострень, збільшення періоду часу до настання першого загострення порівняно з комбінацією Симбікорту будесоніда як підтримуюча терапія та бета2-адреностимулятор для купування нападів. Також відзначався ефективний контроль над симптомами захворювання, легеневою функцією та зниження частоти призначення інгаляцій для усунення нападів. Не виявлено розвитку толерантності до призначеної терапії. У пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з розвитком гострого нападу бронхіальної астми,після інгаляцій Симбікорту купірування симптомів (зняття бронхоспазму) наступало так само швидко та ефективно, як після призначення сальбутамолу та формотеролу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 = 36% до початку терапії Симбікортом) на фоні прийому Симбікорту Турбухалера спостерігалося значне зниження частоти загострень захворювання порівняно з пацієнтами, які отримували як терапію тільки формотерол або плацебо (середня частота загострень 1,4 порівняно з 1 ,8 - 1,9 у групі плацебо/формотерол). Не зазначено різниці між прийомом Симбікорту та формотеролу на показник обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).Показання до застосуванняБронхіальна астма, як підтримуюча терапія і для усунення нападів (недостатньо контрольована прийомом інгаляційних кортикостероїдів та бета2-адреностимуляторів короткої дії як терапія на вимогу, або адекватно контрольована інгаляційними кортикостероїдами та бета2-адреностимуляторами тривало. ХОЗЛ (Симптоматична терапія у пацієнтів з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або лактози, що інгалюється. Дитячий вік до 6 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: туберкульоз легень (активна чи неактивна форма); грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, неконтрольована гіпокаліємія, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія, аневризму будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання. , подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження QTc-інтервалу).Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про використання Сімбікорту або спільного використання формотеролу та будесоніду під час вагітності. Під час вагітності Симбікорт слід використовувати лише у випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода. Слід використовувати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну підтримки адекватного контролю симптомів бронхіальної астми. Інгалюється будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах впливу на дитину не відмічено. Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко жінок. Симбікорт може бути призначений жінкам, що годують, тільки якщо очікувана користь для матері більше, ніж будь-який можливий ризик для дитини.Побічна діяЗ огляду на спільного призначення двох препаратів був відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для р2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ, синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Часті (>1/100, Центральна нервова система: Головний біль Серцево-судинна система: Серцебиття Кістково-м'язова система: Тремор Дихальні шляхи: Кандидози слизової оболонки порожнини рота та глотки, кашель, осиплість голосу, легке подразнення у горлі Нечасті (>1/1000, Серцево-судинна система:Тахікардія Кістково-м'язова система: М'язові судоми Центральна нервова система: Психомоторне збудження, занепокоєння, нудота, запаморочення, порушення сну Шкіра: Синці Рідкісні (>1/10000, Шкіра: Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу (наприклад, дерматит, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоедема, анафілактична реакція Дихальні шляхи: Бронхоспазм Метаболічні порушення: Гіпокаліємія Серцево-судинна система: Аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія) Дуже рідкісні ( Метаболічні порушення: Гіперглікемія, ознаки або симптоми системних глюкокортикостероїдних ефектів (включаючи гіпофункцію надниркових залоз) Психіатричні симптоми: Депресія, порушення поведінки (переважно у дітей) Центральна нервова система: Порушення смаку Серцево-судинна система: Стенокардія, коливання артеріального тиску Системна дія інгаляційних глюкокортикостероїдів може траплятися при прийомі високих доз протягом тривалого часу. Застосування β2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищує концентрацію в плазмі перорального будесоніду (разова доза 3 мг) при їхньому спільному призначенні, в середньому, в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього підвищувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом відсутня, проте слід очікувати помітного підвищення концентрації препарату в плазмі. Оскільки дані для рекомендацій щодо добору дози відсутні, слід уникати вищеописаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між призначенням кетоконазолу та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Не рекомендовано призначення Симбікорту як підтримуючої терапії та для усунення нападів пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори (бета-адренергічних рецепторів можуть послаблювати дію формотеролу. Симбікорт не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи краплі очей), за винятком вимушених випадків. Спільне призначення Симбікорту Турбухалера і хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінних препаратів (терфенадину), інгібіторів моноамінооксидази (МАО) н трициклічних антидепресантів може подовжувати інтервал QTc і збільшувати ризик виникнення. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне призначення інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному прийомі Сімбікорту Турбухалера та інших β-адренергічних лікарських препаратів можливе посилення побічної дії формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може посилювати схильність до розвитку аритмій у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиБронхіальна астма Симбікорт Турбухалер не призначений для первинного лікування бронхіальної астми інтермітуючої та легкої персистуючої течії. Підбір дози препаратів, що входять до складу Симбікорту, відбувається індивідуально та залежно від ступеня тяжкості захворювання. Це необхідно враховувати не тільки на початку лікування комбінованими препаратами, але і при зміні підтримуючої дози препарату. У разі, якщо окремим пацієнтам потрібна інша комбінація доз активних компонентів, ніж у Симбікорті Турбухалері, слід призначити β2-адреноміметики та/або глюкокортикостероїди в окремих інгаляторах. Дозу слід зменшити до найменшої, на тлі якої зберігається оптимальний контроль симптомів бронхіальної астми. Пацієнти повинні перебувати під постійним контролем лікаря для адекватного підбору дози сімбікорту Турбухалера.При досягненні повного контролю над симптомами бронхіальної астми на тлі мінімальної дози препарату, що рекомендується, на наступному етапі можна спробувати призначення монотерапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Існують два підходи до призначення терапії Симбікортом Турбухалером: A. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія: Симбікорт Турбухалер призначається для постійної підтримуючої терапії в комбінації з окремим бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. B. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів: Симбікорт Турбухалер призначається як для постійної підтримуючої терапії, так і на вимогу при появі симптомів. А. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія Пацієнту необхідно мати при собі окремий інгалятор з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Сімбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. При необхідності можливе збільшення дози до 4-х інгаляцій двічі на день. Підлітки (12-17 років): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. Діти старше років: Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза: 1 - 2 інгаляції двічі на день. Після досягнення оптимального контролю над симптомами бронхіальної астми при прийомі препарату двічі на день, рекомендується титрувати дозу до мінімальної ефективної, аж до прийому препарату один раз на день у тих випадках, коли, на думку лікаря, пацієнту потрібна підтримуюча терапія у комбінації з бронходилататором тривалого дії. Збільшення частоти використання бета-адреностимуляторів короткої дії є показником погіршення загального контролю над захворюванням і вимагає перегляду протиастматичної терапії. В. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів Симбікорт Турбухалер може призначатися як як постійна підтримуюча терапія, так і як терапія на вимогу при виникненні нападів. Пацієнту необхідно постійно мати при собі Симбікорт для усунення нападів. Симбікорт як підтримуюча терапія і для усунення нападів особливо показаний пацієнтам з: недостатнім контролем над бронхіальною астмою та необхідністю у частому використанні препаратів для усунення нападів; наявністю в анамнезі загострень бронхіальної астми, які потребували медичного втручання. Потрібний ретельний контроль за дозозалежними побічними ефектами у пацієнтів, які використовують велику кількість інгаляцій для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: рекомендована доза для підтримуючої терапії 2 інгаляції на добу, приймаються по 1 інгаляції вранці та ввечері, або 2 інга. тільки вранці або лише увечері. Для деяких пацієнтів може бути призначена підтримуюча доза Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза 2 інгаляції двічі на добу. При виникненні симптомів необхідне призначення додаткової інгаляції. При подальшому наростанні симптомів протягом декількох хвилин призначається ще 1 додаткова інгаляція, але не більше 6 інгаляцій для усунення 1 нападу. Зазвичай не потрібне призначення більше 8 інгаляцій на добу, проте можна збільшити кількість інгаляцій до 12 на добу на нетривалий час. Пацієнтам, які отримують більше 8 інгаляцій на добу,рекомендовано звернутися по медичну допомогу для перегляду терапії. Діти та підлітки до 18 років: Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для усунення нападів не рекомендується дітям та підліткам. ХОЗЛ Дорослі: 2 інгаляції Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза двічі на день. Особливі групи пацієнтів: немає потреби у спеціальному доборі дози препарату для пацієнтів похилого віку. Немає даних про прийом Симбікорту пацієнтами з нирковою або печінковою недостатністю. Оскільки будесонід і формотерол, головним чином, виводяться за участю печінкового метаболізму, то у пацієнтів з тяжким цирозом печінки очікується уповільнення швидкості виведення препарату. Діти до 6 років: Сімбікорт Турбухалер не рекомендований дітям до 6 років. Інструкції для правильного використання Турбухалера: Механізм дії Турбухалера: при вдиханні пацієнтом через мундштук препарат надходить у дихальні шляхи. Необхідно інструктувати пацієнта: уважно вивчити інструкцію із застосування Турбухалера вдихати сильно і глибоко через мундштук, щоб гарантувати попадання оптимальної дози в легені ніколи не видихати через мундштук полоскати рот водою після інгаляції підтримуючих доз зниження ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота і глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Пацієнт може не відчути смак або не відчути препарат після використання Турбухалера, що обумовлено невеликою кількістю речовини, що доставляється. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати СІМБІКОРТ® ТУРБУХАЛЕР® Для прийому однієї дози слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи і вдихніть через рот. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте кришку інгалятора, перевірте, щоб кришка інгалятора була ретельно загвинчена. Прополощіть рот водою, не ковтаючи. ВАЖЛИВО! Не намагайтеся зняти мундштук, оскільки він закріплений на інгаляторі та не знімається. Мундштук Турбухалера обертається, але не повертайте його без потреби. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули (інгалювали) необхідну дозу препарату. Якщо Ви перед прийняттям препарату помилково повторили процедуру для завантаження інгалятора більше одного разу, при інгаляції Ви все одно отримаєте одну дозу препарату. Коли індикатор доз покаже загальну кількість відмірених доз. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Як дізнатися, коли інгалятор має бути замінено? Індикатор доз показує приблизну кількість доз, що залишилися в інгаляторі, відлік доз заповненого Турбухалера починається з 60 або 120 дози (залежно від загальної кількості доз придбаного Вами Турбухалера). Індикатор показує інтервал у 10 доз, тому не показує кожну відмірену (завантажену) дозу. Ви можете бути впевнені, що Турбухалер доставляє необхідну дозу, навіть якщо Ви не помічаєте зміни у вікні індикатора дозування. Поява червоного фону у вікні індикатора доз означає, що Турбухалер залишилося 10 доз препарату. При появі цифри 0 на червоному тлі всередині вікна індикатора доз інгалятор повинен бути замінений на новий. Зауважте, що коли вікно індикатора доз показує цифру 0, дозатор продовжує повертатися. Однак індикатор доз припиняє фіксувати кількість доз (перестає рухатись) та у вікні доз інгалятора залишається цифра 0. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняСимптоми передозування формотеролу: тремор, біль голови, прискорене серцебиття. В окремих випадках повідомлялося про розвиток тахікардії, гіперглікемії, гіпокаліємії, подовження QTc-інтервалу, аритмії, нудоті та блювоті. Може бути призначене підтримуюче та симптоматичне лікування. У разі необхідності відміни Сімбікорту Турбухалера внаслідок передозування формотеролу, що входить до складу комбінованого препарату, слід розглянути питання призначення відповідного глюкокортикостероїду. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значимих ефектів. При хронічному прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт (80/4,5 мкг/доза) Турбухалер не призначений для пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою. Симбікорт Турбухалер не призначений для початкового підбору терапії на перших етапах лікування бронхіальної астми. При недостатній ефективності терапії або перевищенні максимальних рекомендованих доз сімбікорту необхідно переглянути тактику лікування. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів бронхіальної астми або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом та потребує термінового медичного втручання. У цьому випадку слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, тобто. призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі препарати невідкладної допомоги, або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з бронхіальною астмою, які використовують Симбікорт Турбухалер для підтримуючої терапії та для усунення нападів), або бета2-адреноміметики короткої дії (для всіх пацієнтів, що підтримують ). Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози Симбікорту Турбухалера відповідно до підібраної терапії, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Інгаляції Симбікорту Турбухалера для усунення нападів повинні проводитися тільки при виникненні симптомів, але не показані для регулярного профілактичного використання, тобто. перед фізичним навантаженням. У таких випадках показано застосування окремого бронходилятатора короткої дії. Якщо симптоми бронхіальної астми піддаються контролю, можна поступово знижувати дозу сімбікорту Турбухалера, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорту Турбухалера (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Лікування Симбікортом Турбухалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії Симбікортом Турбухалером можуть відзначати загострення та розвиток серйозних небажаних явищ, пов'язаних із бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів після прийому дози препарату. У зв'язку з чим слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування та, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при прийомі високих доз препаратів протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при використанні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують глюкокортикостероїдну терапію в інгальованій формі. У разі встановленої затримки росту, слід переглянути терапію з метою зниження дози глюкокортикостероїду, що інгалюється. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення переваги глюкокортикостероїдної терапії до можливого ризику затримки зростання. При виборі терапії рекомендується звернутись до дитячого пульмонолога. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас повідомлялося про незначну короткочасну затримку зростання переважно в перший рік лікування. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду з наявністю факторів ризику розвитку остеопорозу. Дослідження тривалого застосування інгалюваного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали помітної дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії високих доз Симбікорту Турбухалера на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування Сімбікортом. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високій дозі, також можуть бути у цій групі ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій підтримуючих доз з метою запобігання ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки.Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTc-інтервалом. Прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгальованого глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилятори короткої дії, для зняття нападів при загостренні важкої бронхіальної астми, так як ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії та при інших станах, коли збільшується ймовірність прояву розвитку гіпо контролювати вміст калію у сироватці. Прийом пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією формотеролу в дозі 90 мкг протягом 1 години 3-х годин безпечний. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Симбікорт Турбухалер містить лактозу ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Симбікорт Турбухалер не впливає на здатність водити машину та керувати механізмами. Може впливати на здатність водити машину та керувати механізмами у разі розвитку побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 доза: Активні речовини: будесоніду мікронізованого 80 мкг та формотеролу фумарату дигідрату 4,5 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 810 мкг. По 60 доз і 120 доз в пластиковий інгалятор з контролем першого розкриття (захисна плівка із зазначенням місця розтину), що складається з дозуючого пристрою, резервуара для зберігання порошку, резервуара для десиканта, мундштука та кришки, що нагвинчується. Кожен інгалятор поміщається в картонну пачку з інструкціями застосування.Опис лікарської формиІнгалятор: дозатор, що обертається, червоного кольору, на якому натиснутий код Брайля. Кришка білого кольору. На внутрішній стороні кришки розташовано 5 ребристих потовщень у вигляді поздовжніх смуг. У вікні індикатора дозування видно цифру "60" або "120" для інгалятора на 60 доз або 120 доз відповідно. Мундштук має чотири поздовжні ребра і може обертатися. Зміст: гранули від білого до майже білого кольору, переважно округлої форми.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний + глюкокортикостероїд місцевий)ФармакокінетикаВсмоктування. Симбікорт Турбухалер біоеквівалентний відповідним монопрепаратам щодо системної дії будесоніду та формотеролу. Незважаючи на це, було відзначено невелике посилення супресії кортизолу після прийому Сімбікорту Турбухалер порівняно з монопрепаратами. Ця різниця не впливає на клінічну безпеку. Відсутні докази фармакокінетичної взаємодії будесоніду та формотеролу. Фармакокінетичні показники для відповідних речовин можна порівняти після призначення будесоніду та формотеролу у вигляді монопрепаратів та у складі Симбікорту Турбухалера. Для будесоніду, при введенні у складі комбінованого препарату, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) дещо більша, всмоктування препарату відбувається швидше і величина максимальної концентрації в плазмі вище. Для формотеролу при введенні у складі комбінованого препарату максимальна концентрація в плазмі збігається з такою для монопрепарату. Інгальований будесонід швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі через 30 хвилин після інгаляції. Середня доза будесоніду, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 32-44% від доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років середня доза будесоніду, що потрапила в легені після інгаляції через Турбухалер, не відрізняється від показників у дорослих пацієнтів (кінцева концентрація препарату в плазмі крові не визначалася). Формотерол, що інгалюється, швидко абсорбується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 10 хвилин після проведення інгаляції. Середня доза формотеролу, що потрапив у легені після інгаляції через Турбухалер, становить 28-49% від доставленої дози.Системна біодоступність становить близько 61% доставленої дози. Розподіл та метаболізм. З білками плазми зв'язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об'єм розподілу для формотеролу становить близько 4 л/кг та для будесоніду – 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом кон'югації (утворюються активні О-деметиловані метаболіти переважно у вигляді інактивованих кон'югатів). Будесонід піддається інтенсивній біотрансформації (близько 90%) при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів, що мають низьку глюкокортикостероїдну активність. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів - 6-β-гідроксибудесоніду та - 16α-гідроксипреднізолону - не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Не існує доказів взаємодії метаболітів або реакції заміщення між будесонйдом та формотеролом. Основна частина дози формотеролу піддається метаболізму в печінці і потім виводиться нирками: після інгаляції 8-13% доставленої дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 14 л/хв); період напіввиведення препарату становить середньому 17 годин. Будесонід метаболізується переважно за участю ферменту CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться нирками у незміненому вигляді або у формі кон'югатів. У сечі виявляється лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв). Фармакокінетика формотеролу та будесоніду у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Концентрація будесоніду та формотеролу в плазмі може підвищуватися у пацієнтів із захворюваннями печінки.ФармакодинамікаСимбікорт містить формотерол і будесонід, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми. Особливі властивості будесоніду і формотеролу дають можливість використовувати їх комбінацію одночасно як підтримуючу терапію та для усунення нападів, або як підтримуючу терапію бронхіальної астми. Будесонід. Будесонід - глюкокортикостероїд, який після інгаляції має швидку (протягом кількох годин) та дозозалежну протизапальну дію на дихальні шляхи, знижуючи вираженість симптомів та частоту загострень бронхіальної астми. При призначенні інгаляційного будесоніду відзначається менша частота серйозних небажаних ефектів, ніж при використанні системних глюкокортикостероїдів. Зменшує вираженість набряку слизової бронхів, продукцію слизу, утворення мокротиння та гіперреактивність дихальних шляхів. Точний механізм протизапальної дії глюкокортикостероїдів невідомий. Формотерол. Формотерол – селективний агоніст β2-адренергічних рецепторів, після інгаляції якого відбувається швидке та тривале розслаблення гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дозозалежний бронхолітичний ефект настає протягом 1 - 3 хвилин після інгаляції та зберігається протягом щонайменше 12 годин після прийому разової дози. Симбікорт Турбухалер: Будесонід +Формотерол Бронхіальна астма Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія Додавання формотеролу до будесоніду зменшує вираженість симптомів бронхіальної астми, покращує функцію легень та зменшує частоту загострень захворювання. Дія Симбікорту Турбухалера на функцію легень відповідає дії комбінації монопрепаратів будесоніду та формотеролу та перевищує дію одного будесоніду. В усіх випадках для усунення нападів використовувався бета2-адреностимулятор короткої дії. Не відзначалося зниження протиастматичного ефекту з часом. Препарат має гарну переносимість. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія в комбінації з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів призначався пацієнтам віком від 6 до 11 років протягом 12 тижнів (дві інгаляції по 80/4,5 мкг/інгаляція двічі на день). Були відзначені покращення легеневої функції та хороша переносимість терапії порівняно з відповідною дозою будесоніду Турбухалера. Клінічна ефективність Симбікорту як підтримуюча терапія і для усунення нападів. У ході спостереження за 4447 пацієнтами, які отримували терапію Симбікортом як підтримуючу терапію та для купірування нападів протягом від 6 до 12 місяців, було відмічено статистично та клінічно значуще зменшення кількості тяжких загострень, збільшення періоду часу до настання першого загострення порівняно з комбінацією Симбікорту будесоніда як підтримуюча терапія та бета2-адреностимулятор для купування нападів. Також відзначався ефективний контроль над симптомами захворювання, легеневою функцією та зниження частоти призначення інгаляцій для усунення нападів. Не виявлено розвитку толерантності до призначеної терапії. У пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою у зв'язку з розвитком гострого нападу бронхіальної астми,після інгаляцій Симбікорту купірування симптомів (зняття бронхоспазму) наступало так само швидко та ефективно, як після призначення сальбутамолу та формотеролу. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) У пацієнтів з тяжкою ХОЗЛ (ОФВ1 = 36% до початку терапії Симбікортом) на фоні прийому Симбікорту Турбухалера спостерігалося значне зниження частоти загострень захворювання порівняно з пацієнтами, які отримували як терапію тільки формотерол або плацебо (середня частота загострень 1,4 порівняно з 1 ,8 - 1,9 у групі плацебо/формотерол). Не зазначено різниці між прийомом Симбікорту та формотеролу на показник обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1).Показання до застосуванняБронхіальна астма, як підтримуюча терапія і для усунення нападів (недостатньо контрольована прийомом інгаляційних кортикостероїдів та бета2-адреностимуляторів короткої дії як терапія на вимогу, або адекватно контрольована інгаляційними кортикостероїдами та бета2-адреностимуляторами тривало. ХОЗЛ (Симптоматична терапія у пацієнтів з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будесоніду, формотеролу або лактози, що інгалюється. Дитячий вік до 6 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: туберкульоз легень (активна чи неактивна форма); грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, неконтрольована гіпокаліємія, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія, аневризму будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання. , подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження QTc-інтервалу).Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про використання Сімбікорту або спільного використання формотеролу та будесоніду під час вагітності. Під час вагітності Симбікорт слід використовувати лише у випадках, коли користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода. Слід використовувати найменшу ефективну дозу будесоніду, необхідну підтримки адекватного контролю симптомів бронхіальної астми. Інгалюється будесонід виділяється з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах впливу на дитину не відмічено. Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко жінок. Симбікорт може бути призначений жінкам, що годують, тільки якщо очікувана користь для матері більше, ніж будь-який можливий ризик для дитини.Побічна діяЗ огляду на спільного призначення двох препаратів був відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для р2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ, синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р Часті (>1/100, Центральна нервова система: Головний біль Серцево-судинна система: Серцебиття Кістково-м'язова система: Тремор Дихальні шляхи: Кандидози слизової оболонки порожнини рота та глотки, кашель, осиплість голосу, легке подразнення у горлі Нечасті (>1/1000, Серцево-судинна система:Тахікардія Кістково-м'язова система: М'язові судоми Центральна нервова система: Психомоторне збудження, занепокоєння, нудота, запаморочення, порушення сну Шкіра: Синці Рідкісні (>1/10000, Шкіра: Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу (наприклад, дерматит, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоедема, анафілактична реакція Дихальні шляхи: Бронхоспазм Метаболічні порушення: Гіпокаліємія Серцево-судинна система: Аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія) Дуже рідкісні ( Метаболічні порушення: Гіперглікемія, ознаки або симптоми системних глюкокортикостероїдних ефектів (включаючи гіпофункцію надниркових залоз) Психіатричні симптоми: Депресія, порушення поведінки (переважно у дітей) Центральна нервова система: Порушення смаку Серцево-судинна система: Стенокардія, коливання артеріального тиску Системна дія інгаляційних глюкокортикостероїдів може траплятися при прийомі високих доз протягом тривалого часу. Застосування β2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом 200 мг кетоконазолу один раз на день підвищує концентрацію в плазмі перорального будесоніду (разова доза 3 мг) при їхньому спільному призначенні, в середньому, в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього підвищувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом відсутня, проте слід очікувати помітного підвищення концентрації препарату в плазмі. Оскільки дані для рекомендацій щодо добору дози відсутні, слід уникати вищеописаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між призначенням кетоконазолу та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Не рекомендовано призначення Симбікорту як підтримуючої терапії та для усунення нападів пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4. Блокатори (бета-адренергічних рецепторів можуть послаблювати дію формотеролу. Симбікорт не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи краплі очей), за винятком вимушених випадків. Спільне призначення Симбікорту Турбухалера і хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінних препаратів (терфенадину), інгібіторів моноамінооксидази (МАО) н трициклічних антидепресантів може подовжувати інтервал QTc і збільшувати ризик виникнення. Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до β2-адреноміметиків. Спільне призначення інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску. Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів під час загальної анестезії препаратами галогенованих вуглеводнів. При сумісному прийомі Сімбікорту Турбухалера та інших β-адренергічних лікарських препаратів можливе посилення побічної дії формотеролу. Внаслідок застосування β2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними глюкокортикостероїдів або діуретиками. Гіпокаліємія може посилювати схильність до розвитку аритмій у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди. Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.Спосіб застосування та дозиБронхіальна астма Симбікорт Турбухалер не призначений для первинного лікування бронхіальної астми інтермітуючої та легкої персистуючої течії. Підбір дози препаратів, що входять до складу Симбікорту, відбувається індивідуально та залежно від ступеня тяжкості захворювання. Це необхідно враховувати не тільки на початку лікування комбінованими препаратами, але і при зміні підтримуючої дози препарату. У разі, якщо окремим пацієнтам потрібна інша комбінація доз активних компонентів, ніж у Симбікорті Турбухалері, слід призначити β2-адреноміметики та/або глюкокортикостероїди в окремих інгаляторах. Дозу слід зменшити до найменшої, на тлі якої зберігається оптимальний контроль симптомів бронхіальної астми. Пацієнти повинні перебувати під постійним контролем лікаря для адекватного підбору дози сімбікорту Турбухалера.При досягненні повного контролю над симптомами бронхіальної астми на тлі мінімальної дози препарату, що рекомендується, на наступному етапі можна спробувати призначення монотерапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Існують два підходи до призначення терапії Симбікортом Турбухалером: A. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія: Симбікорт Турбухалер призначається для постійної підтримуючої терапії в комбінації з окремим бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. B. Симбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів: Симбікорт Турбухалер призначається як для постійної підтримуючої терапії, так і на вимогу при появі симптомів. А. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія Пацієнту необхідно мати при собі окремий інгалятор з бета2-адреностимулятором короткої дії для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Сімбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. При необхідності можливе збільшення дози до 4-х інгаляцій двічі на день. Підлітки (12-17 років): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: 1 – 2 інгаляції двічі на день. Діти старше років: Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза: 1 - 2 інгаляції двічі на день. Після досягнення оптимального контролю над симптомами бронхіальної астми при прийомі препарату двічі на день, рекомендується титрувати дозу до мінімальної ефективної, аж до прийому препарату один раз на день у тих випадках, коли, на думку лікаря, пацієнту потрібна підтримуюча терапія у комбінації з бронходилататором тривалого дії. Збільшення частоти використання бета-адреностимуляторів короткої дії є показником погіршення загального контролю над захворюванням і вимагає перегляду протиастматичної терапії. В. Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для купірування нападів Симбікорт Турбухалер може призначатися як як постійна підтримуюча терапія, так і як терапія на вимогу при виникненні нападів. Пацієнту необхідно постійно мати при собі Симбікорт для усунення нападів. Симбікорт як підтримуюча терапія і для усунення нападів особливо показаний пацієнтам з: недостатнім контролем над бронхіальною астмою та необхідністю у частому використанні препаратів для усунення нападів; наявністю в анамнезі загострень бронхіальної астми, які потребували медичного втручання. Потрібний ретельний контроль за дозозалежними побічними ефектами у пацієнтів, які використовують велику кількість інгаляцій для усунення нападів. Дорослі (18 років і старше): Симбікорт Турбухалер 80/4,5 мкг/доза та 160/4,5 мкг/доза: рекомендована доза для підтримуючої терапії 2 інгаляції на добу, приймаються по 1 інгаляції вранці та ввечері, або 2 інга. тільки вранці або лише увечері. Для деяких пацієнтів може бути призначена підтримуюча доза Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза 2 інгаляції двічі на добу. При виникненні симптомів необхідне призначення додаткової інгаляції. При подальшому наростанні симптомів протягом декількох хвилин призначається ще 1 додаткова інгаляція, але не більше 6 інгаляцій для усунення 1 нападу. Зазвичай не потрібне призначення більше 8 інгаляцій на добу, проте можна збільшити кількість інгаляцій до 12 на добу на нетривалий час. Пацієнтам, які отримують більше 8 інгаляцій на добу,рекомендовано звернутися по медичну допомогу для перегляду терапії. Діти та підлітки до 18 років: Сімбікорт Турбухалер як підтримуюча терапія та для усунення нападів не рекомендується дітям та підліткам. ХОЗЛ Дорослі: 2 інгаляції Симбікорт Турбухалер 160/4,5 мкг/доза двічі на день. Особливі групи пацієнтів: немає потреби у спеціальному доборі дози препарату для пацієнтів похилого віку. Немає даних про прийом Симбікорту пацієнтами з нирковою або печінковою недостатністю. Оскільки будесонід і формотерол, головним чином, виводяться за участю печінкового метаболізму, то у пацієнтів з тяжким цирозом печінки очікується уповільнення швидкості виведення препарату. Діти до 6 років: Сімбікорт Турбухалер не рекомендований дітям до 6 років. Інструкції для правильного використання Турбухалера: Механізм дії Турбухалера: при вдиханні пацієнтом через мундштук препарат надходить у дихальні шляхи. Необхідно інструктувати пацієнта: уважно вивчити інструкцію із застосування Турбухалера вдихати сильно і глибоко через мундштук, щоб гарантувати попадання оптимальної дози в легені ніколи не видихати через мундштук полоскати рот водою після інгаляції підтримуючих доз зниження ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота і глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Пацієнт може не відчути смак або не відчути препарат після використання Турбухалера, що обумовлено невеликою кількістю речовини, що доставляється. Турбухалер – багатодозовий інгалятор, що дозволяє дозувати та вдихати препарат у дуже маленьких дозах. Коли Ви робите вдих, порошок з Турбухалер доставляється в легені. Тому важливо, щоб Ви сильно та глибоко вдихнули через мундштук. Підготовка Турбухалера до першого використання: Перед першим використанням Турбухалер його необхідно підготувати до роботи. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Виконайте описану процедуру двічі. Тепер інгалятор готовий до використання, і Ви не повинні повторювати цю процедуру підготовки Турбухалер до роботи перед кожним використанням. Для того, щоб прийняти препарат, дотримуйтесь інструкцій, наведених нижче. Як використовувати СІМБІКОРТ® ТУРБУХАЛЕР® Для прийому однієї дози слідуйте процедурі, описаній нижче. Викрутіть та зніміть кришку. Тримайте інгалятор вертикально червоним дозатором униз. Не тримайте інгалятор за мундштук, коли ви повертаєте дозатор. Щоб відміряти дозу, поверніть дозатор до упору в одному напрямку (неважливо, за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки), а потім до упору в протилежному напрямку. Під час повороту дозатора Ви почуєте клацання. Видихніть. Не видихайте через мундштук. Обережно помістіть мундштук між зубами, стисніть губи і вдихніть через рот. Мундштук не жувати та не стискати зубами. Перед тим, як видихнути, вийміть інгалятор із рота. Якщо потрібно інгаляція більш ніж однієї дози, повторіть кроки 2-5. Закрийте кришку інгалятора, перевірте, щоб кришка інгалятора була ретельно загвинчена. Прополощіть рот водою, не ковтаючи. ВАЖЛИВО! Не намагайтеся зняти мундштук, оскільки він закріплений на інгаляторі та не знімається. Мундштук Турбухалера обертається, але не повертайте його без потреби. Оскільки кількість порошку, що вдихається, дуже мало, Ви, можливо, не відчуєте смак порошку після інгаляції. Однак, якщо Ви дотримувалися інструкції, можете бути впевнені в тому, що вдихнули (інгалювали) необхідну дозу препарату. Якщо Ви перед прийняттям препарату помилково повторили процедуру для завантаження інгалятора більше одного разу, при інгаляції Ви все одно отримаєте одну дозу препарату. Коли індикатор доз покаже загальну кількість відмірених доз. Звук, який Ви чуєте, струшуючи інгалятор, виконується осушуючим агентом, а не ліками. Як дізнатися, коли інгалятор має бути замінено? Індикатор доз показує приблизну кількість доз, що залишилися в інгаляторі, відлік доз заповненого Турбухалера починається з 60 або 120 дози (залежно від загальної кількості доз придбаного Вами Турбухалера). Індикатор показує інтервал у 10 доз, тому не показує кожну відмірену (завантажену) дозу. Ви можете бути впевнені, що Турбухалер доставляє необхідну дозу, навіть якщо Ви не помічаєте зміни у вікні індикатора дозування. Поява червоного фону у вікні індикатора доз означає, що Турбухалер залишилося 10 доз препарату. При появі цифри 0 на червоному тлі всередині вікна індикатора доз інгалятор повинен бути замінений на новий. Зауважте, що коли вікно індикатора доз показує цифру 0, дозатор продовжує повертатися. Однак індикатор доз припиняє фіксувати кількість доз (перестає рухатись) та у вікні доз інгалятора залишається цифра 0. Очищення Регулярно (раз на тиждень) очищайте мундштук зовні сухою тканиною. Не використовуйте воду або інші рідини для чищення мундштуку. Утилізація Будьте обережні з використаним інгалятором, пам'ятайте, що всередині інгалятора може залишатися деяка кількість препарату.ПередозуванняСимптоми передозування формотеролу: тремор, біль голови, прискорене серцебиття. В окремих випадках повідомлялося про розвиток тахікардії, гіперглікемії, гіпокаліємії, подовження QTc-інтервалу, аритмії, нудоті та блювоті. Може бути призначене підтримуюче та симптоматичне лікування. У разі необхідності відміни Сімбікорту Турбухалера внаслідок передозування формотеролу, що входить до складу комбінованого препарату, слід розглянути питання призначення відповідного глюкокортикостероїду. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у значних дозах, не очікується клінічно значимих ефектів. При хронічному прийомі надмірних доз може виявитися системна дія глюкокортикостероїдів, така як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування. Симбікорт (80/4,5 мкг/доза) Турбухалер не призначений для пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою. Симбікорт Турбухалер не призначений для початкового підбору терапії на перших етапах лікування бронхіальної астми. При недостатній ефективності терапії або перевищенні максимальних рекомендованих доз сімбікорту необхідно переглянути тактику лікування. Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів бронхіальної астми або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом та потребує термінового медичного втручання. У цьому випадку слід розглянути можливість підвищення дози глюкокортикостероїдів, тобто. призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції. Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі препарати невідкладної допомоги, або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з бронхіальною астмою, які використовують Симбікорт Турбухалер для підтримуючої терапії та для усунення нападів), або бета2-адреноміметики короткої дії (для всіх пацієнтів, що підтримують ). Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози Симбікорту Турбухалера відповідно до підібраної терапії, навіть у разі відсутності симптомів захворювання. Інгаляції Симбікорту Турбухалера для усунення нападів повинні проводитися тільки при виникненні симптомів, але не показані для регулярного профілактичного використання, тобто. перед фізичним навантаженням. У таких випадках показано застосування окремого бронходилятатора короткої дії. Якщо симптоми бронхіальної астми піддаються контролю, можна поступово знижувати дозу сімбікорту Турбухалера, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорту Турбухалера (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Лікування Симбікортом Турбухалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми. Під час терапії Симбікортом Турбухалером можуть відзначати загострення та розвиток серйозних небажаних явищ, пов'язаних із бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії. Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів після прийому дози препарату. У зв'язку з чим слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування та, при необхідності, призначити альтернативну терапію. Системна дія може проявитися при прийомі інгаляційних глюкокортикостероїдів, особливо при прийомі високих доз препаратів протягом тривалого періоду часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при використанні пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому. Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують глюкокортикостероїдну терапію в інгальованій формі. У разі встановленої затримки росту, слід переглянути терапію з метою зниження дози глюкокортикостероїду, що інгалюється. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення переваги глюкокортикостероїдної терапії до можливого ризику затримки зростання. При виборі терапії рекомендується звернутись до дитячого пульмонолога. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом глюкокортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей та підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Водночас повідомлялося про незначну короткочасну затримку зростання переважно в перший рік лікування. Через потенційно можливу дію інгаляційних глюкокортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду з наявністю факторів ризику розвитку остеопорозу. Дослідження тривалого застосування інгалюваного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали помітної дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії високих доз Симбікорту Турбухалера на мінеральну щільність кісткової тканини. Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії глюкокортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів щодо переведення пацієнтів на лікування Сімбікортом. Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних глюкокортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними глюкокортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому високих доз глюкокортикостероїдів або отримували тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у високій дозі, також можуть бути у цій групі ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення глюкокортикостероїдів у період стресу чи хірургічного втручання. Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій підтримуючих доз з метою запобігання ризику розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки.Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій для усунення симптомів у разі розвитку кандидозу слизової оболонки порожнини рота та глотки. Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим QTc-інтервалом. Прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc. Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгальованого глюкокортикостероїду у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання. При сумісному призначенні β2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту β2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, які застосовують бронходилятори короткої дії, для зняття нападів при загостренні важкої бронхіальної астми, так як ризик розвитку гіпокаліємії збільшується на тлі гіпоксії та при інших станах, коли збільшується ймовірність прояву розвитку гіпо контролювати вміст калію у сироватці. Прийом пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією формотеролу в дозі 90 мкг протягом 1 години 3-х годин безпечний. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Симбікорт Турбухалер містить лактозу ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Симбікорт Турбухалер не впливає на здатність водити машину та керувати механізмами. Може впливати на здатність водити машину та керувати механізмами у разі розвитку побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: цефтароліна фосамілу ацетат моногідрат 668.4 мг, що відповідає вмісту цефтароліна фосамілу 600 мг. Допоміжні речовини: L-аргінін – 395 мг. Флакони скляні місткістю 20 мл (10) - картонні пачки з контролем першого розтину.Опис лікарської формиПорошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій; від жовтувато-білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи цефалоспоринів V покоління. Після внутрішньовенного введення проліки цефтароліну фосаміл швидко перетворюється на активний цефтаролін. Цефтаролін - антибіотик класу цефалоспоринів з активністю щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. У дослідженнях in vitro показано бактерицидну дію цефтароліна, зумовлену пригніченням біосинтезу клітинної стінки бактерій за рахунок зв'язування з пеніцилінзв'язуючими білками (ПСБ). Цефтаролін виявляє бактерицидну активність щодо Staphylococcus aureus (MRSA) та щодо пеніцилін-нечутливого Streptococcus pneumoniae (PNSP) у зв'язку з його високою спорідненістю до змінених ПСБ цих мікроорганізмів. Антимікробна активність цефтароліна, як і інших бета-лактамних антибіотиків, найкраще корелює з інтервалом часу, протягом якого концентрації препарату залишаються вищими від мінімальної переважної концентрації (МПК) інфікуючого мікроорганізму (%Т>МПК). Цефтаролін не активний щодо штамів Enterobacteriaceae, що продукують β-лактамази розширеного спектру дії (БЛРС) сімейств ТЕМ, SHV або СТХ-М, серинові карбапенемази (такі як ВРХ), метало-β-лактамази класу В або класу С (цефалоспори). Резистентність також може бути пов'язана з порушенням проникності клітинної стінки бактерій або активним виведенням антибіотика (ефлюкс). Мікроорганізм може мати один або кілька механізмів резистентності. Незважаючи на можливий розвиток перехресної резистентності, деякі штами, резистентні до інших цефалоспоринів, можуть бути чутливими до цефтароліну. Мікроорганізми, що мають природну резистентність: Chlamydophila spp., Legionella spp., Mycoplasma spp., Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa. Дослідження in vitro не виявили антагонізму при застосуванні цефтароліна в комбінації з іншими антимікробними препаратами (такими як амікацин, азитроміцин, азтреонам, даптоміцин, левофлоксацин, лінезолід, меропенем, тигециклін та ванкоміцин). Чутливість антибіотиків in vitro змінюється залежно від географічного регіону та з часом, тому при виборі антибактеріальної терапії необхідно враховувати місцеву інформацію про резистентність. Якщо локальна резистентність така, що ефективність препарату щодо деяких інфекцій стає сумнівною, необхідно звернутися за консультацією до експерта. Чутливість до цефтароліну слід визначати за допомогою стандартних методів. Інтерпретацію результатів слід проводити відповідно до локальних посібників. Клінічна ефективність щодо окремих патогенних мікроорганізмів Нижче наведено патогенні мікроорганізми (за показаннями до застосування), чутливі до цефтароліну in vitro, щодо яких у клінічних дослідженнях була показана ефективність цефтароліна. Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин: ; грампозитивні мікроорганізми - ; Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, група Streptococcus anginosus (включає S. ;грамнегативні мікроорганізми - ;Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii. Позалікарняна пневмонія: ; грампозитивні мікроорганізми - ; Streptococcus pneumoniae (включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією), Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-чутливі штами); ;грамнегативні мікроорганізми ;- Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae. Клінічна ефективність цефтароліну щодо перерахованих нижче патогенних мікроорганізмів не була встановлена, однак результати досліджень in vitro дозволяють припускати, що вони чутливі до цефтароліну у відсутності придбаних механізмів резистентності: ;ФармакокінетикаВсмоктування Cmax і AUC цефтароліна збільшуються майже пропорційно дозі при одноразовому введенні препарату в діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Не спостерігалося помітної кумуляції цефтароліна після багаторазового внутрішньовенного введення препарату в дозі 600 мг протягом 60 хв кожні 12 годин протягом 14 днів здоровим добровольцям з нормальною функцією нирок. Розподіл Ступінь зв'язування цефтароліна з білками плазми низький (приблизно 20%), препарат не проникає до еритроцитів. Медіана Vd; у рівноважному стані у здорових дорослих чоловіків після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу, міченого ізотопом, склала 20.3 л, майже як і обсяг позаклітинної рідини. Метаболізм У плазмі крові під дією фосфатаз пролік цефтароліна фосамил швидко перетворюється на активний цефтаролін; концентрації проліки піддаються вимірюванню в плазмі переважно під час внутрішньовенної інфузії. При гідролізі бета-лактамного кільця цефтаролін утворюється мікробіологічно неактивний метаболіт, цефтаролін М-1. Співвідношення середніх значень AUC цефтароліна М-1 до цефтароліну в плазмі крові після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу здоровим добровольцям становить приблизно 20-30%. Метаболізм цефтароліна протікає без участі ферментів цитохрому Р450. Виведення Цефтаролін виводиться переважно нирками. Нирковий кліренс цефтароліна приблизно дорівнює або трохи нижче швидкості клубочкової фільтрації у нирках, дослідження транспортерів in vitro показують, що активна секреція не сприяє нирковій елімінації цефтароліна. Середній T1/2; цефтароліна у здорових дорослих людей становить приблизно 2.5 год. Після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг міченого ізотопом цефтароліна фосаміла здоровим дорослим чоловікам приблизно 88% радіоактивності виявлялося в сечі і 6% - у фекаліях. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Після одноразової внутрішньовенної інфузії 600 мг цефтароліна фосамілу протягом 60 хв . легкого та середнього ступеня тяжкості, відповідно. C max;цефтароліна досягалася приблизно через 60 хв після початку інфузії. AUC цефтароліна збільшувалася пропорційно до ступеня ниркової недостатності і склала 75.6±9.7 мкг×год/мл, 92.3±25.3 мкг×год/мл та 114.8±14.1 мкг×год/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок та нирковою недостатністю. відповідно. Корекція дози потрібна лише у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв). Недостатньо даних для рекомендацій щодо корекції дози у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв) та термінальною стадією ниркової недостатності, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Дослідження фармакокінетики цефтароліна у пацієнтів із печінковою недостатністю не проводили. Т.к. цефтаролін не піддається печінковому метаболізму значною мірою, не очікується, що печінкова недостатність істотно впливатиме на системний кліренс цефтароліна. Тому не рекомендується коригувати дозу препарату у пацієнтів із печінковою недостатністю. Після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу параметри фармакокінетики препарату були схожими у здорових людей похилого віку (≥65 років) та здорових молодих пацієнтів (18-45 років). У добровольців похилого віку відмічено невелике збільшення AUC0-∞; (на 33%), що зумовлено головним чином віковими змінами функції нирок. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку з КК >50 мл/хв. Безпека та ефективність препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Параметри фармакокінетики цефтароліна були схожими у чоловіків та жінок. Не потрібна корекція дози залежно від статі пацієнта. Не спостерігалося істотних відмінностей параметрів фармакокінетики цефтароліна у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп. Не потрібно коригувати дозу препарату залежно від раси пацієнта.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин V покоління.Показання до застосуванняЛікування у дорослих наступних інфекцій: ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені чутливими штамами наступних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus (включаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcusecoccusiaiai, Streptococcuseaiaiai, Streptococcusiaiaia, Streptococcus, Electrococcus, pneumoniae, Klebsiella oxytoca і Morganella morganii; позалікарняна пневмонія, викликана чутливими штамами наступних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus pneumoniae (включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією), Staphylococcus aureus (тільки метицилін-чутливі штами), HaemophieeeeeПротипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв), термінальна стадія ниркової недостатності та пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до цефтароліна фосамілу або L-аргініну; підвищена чутливість до цефалоспоринів; тяжкі реакції підвищеної чутливості негайного типу (наприклад, анафілактична реакція) на будь-який інший антибактеріальний засіб, що має бета-лактамну структуру (наприклад, пеніциліни або карбапенеми). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з судомним синдромом в анамнезі.Вагітність та лактаціяКлінічні дані про застосування цефтароліна фосамілу у вагітних жінок відсутні. ;Експериментальні дослідження ;на тварин не виявили несприятливого впливу цефтароліна фосамила на фертильність, вагітність, пологи або післяпологовий розвиток. Препарат Зінфоро® не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про проникнення цефтароліна у грудне молоко відсутні. Однак, у зв'язку з тим, що багато бета-лактамних антибіотиків виділяються з грудним молоком, у разі необхідності терапії препаратом Зінфоро®, рекомендується припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років, т.к. безпека та ефективність не встановлені.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, що розвинулися у ≥3% пацієнтів, які отримували цефтаролін, були діарея, головний біль, нудота і свербіж, і були зазвичай слабкими або помірно вираженими. Нижче представлені небажані реакції, що відзначалися в об'єднаних клінічних дослідженнях фази 3 за показаннями ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин та позалікарняна пневмонія (1305 дорослих пацієнтів у групі терапії Зінфоро® ) . Частота небажаних реакцій представлена ​​як наступна градація: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,<1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10) 000, <1/1000). Частота розвитку небажаних реакцій за класом системи органів Органи та системи Небажана реакція Лабораторні показники дуже часто: позитивна пряма проба Кумбса . нечасто: подовження протромбінового часу, подовження АЧТВ, збільшення МНО ШКТ часто: діарея, нудота, блювання, біль у животі, запор Нервова система часто: головний біль, запаморочення нечасто: судоми Шкіра та підшкірні тканини часто: висип, свербіж нечасто: кропив'янка Печінка та жовчовивідні шляхи часто: підвищення активності трансаміназ нечасто: гепатит Серцево-судинна система часто: флебіт, брадикардія нечасто: відчуття серцебиття Обмін речовин та харчування часто: гіперглікемія, гіпокаліємія нечасто: гіперкаліємія Загальні розлади та реакції у місці введення часто: лихоманка, реакції у місці інфузії (еритема, флебіт, біль) Кров та лімфатична система нечасто: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія рідко: еозинофілія, нейтропенія Імунна система нечасто: гіперчутливість/анафілаксія 1,2 Інфекції та інвазії нечасто: коліт, спричинений Clostridium difficile 1 Нирки та сечовивідні шляхи нечасто: порушення функції нирок (підвищення концентрації креатиніну крові) 1 ; див. розділ "Особливі вказівки" 2; див. розділ "Протипоказання"Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічні дослідження щодо вивчення лікарської взаємодії з цефтароліном не проводилися. У дослідженні in vitro ceftaroline не інгібує цитохром p450 isozymes CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4, і не викликали CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP3A4 / 5. У зв'язку з цим ймовірність взаємодії цефтароліна з препаратами, що метаболізуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, низька. Цефтаролін не метаболізується під дією ізоферментів цитохрому Р450 in vitro, тому малоймовірний вплив на параметри фармакокінетики цефтароліну при сумісному застосуванні з індукторами або інгібіторами ізоферментів цитохрому Р450. Цефтаролін in vitro не переноситься еффлюксними транспортерами P-gp або BCRP. Цефтаролін не інгібує P-gp, отже, взаємодія із субстратами, такими як дигоксин, не очікується. Цефтаролін є слабким інгібітором BCRP, але цей ефект не має клінічної значущості. Дослідження in vitro показали, що цефтаролін не є субстратом і не інгібував транспортери органічних катіонів (ОСТ2) та аніонів (OAT1, ОАТ3) у нирках; тому, малоймовірна взаємодія з препаратами, які пригнічують активну ниркову секрецію (наприклад, пробенецид) або з препаратами, які є субстратами цих транспортерів. Взаємодія з іншими антибактеріальними препаратами Тести in vitro не виявили антагонізму при сумісному застосуванні цефтароліна та інших часто використовуваних антибактеріальних препаратів (наприклад, амікацину, азитроміцину, азтреонаму, даптоміцину, левофлоксацину, лінезоліду, меропенему, тигецикліну та ванкоміцину).Спосіб застосування та дозиПрепарат Зінфоро® ; вводиться внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 60 хв. Тривалість терапії слід встановлювати залежно від типу та тяжкості інфекції, відповіді пацієнта на терапію. Рекомендується наступний режим дозування: ; Доза Частота введення Час інфузії Тривалість терапії Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин 600 мг кожні 12 год 60 хв 5-14 днів Позалікарняна пневмонія 600 мг кожні 12 год 60 хв 5-7 днів Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв), термінальною стадією ниркової недостатності та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, застосування препарату протипоказане. При ;КК 30-50 мл/хв, дозу слід скоригувати наступним чином: КК (мл/хв) Доза Частота введення Час інфузії 30-50 400 мг кожні12 год 60 хв Немає необхідності коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю. Немає необхідності коригувати дозу препарату у пацієнтів похилого віку (≥65 років); з КК >50 мл/хв. Безпека та ефективність препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Правила приготування розчину для інфузії При приготуванні та введенні препарату необхідно дотримуватися стандартних правил асептики. Кожен флакон призначений лише для одноразового застосування. Зінфоро ® ;порошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузії слід розчинити в 20 мл стерильної води для ін'єкцій. 1 мл концентрату містить 30 мг цефтароліна фосамілу. Отриманий концентрат є розчином блідо-жовтого кольору, вільний від видимих ​​частинок. Концентрат необхідно негайно використовувати, не зберігати (час від початку розчинення порошку до повного приготування розчину для внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 30 хв). Для приготування розчину для інфузії отриманий концентрат струшують і переносять в інфузійний флакон, що містить одну з наведених нижче сумісних інфузійних рідин: 0.9% розчин натрію хлориду, 5% розчин декстрози, 0.45% розчин натрію хлориду і 25. При застосуванні препарату у дозі 600 мг у флакон із сумісною інфузійною рідиною переносять весь отриманий концентрат (20 мл), при застосуванні у дозі 400 мг – 14 мл концентрату. Розчин для інфузії можна приготувати шляхом додавання концентрату у флакон з інфузійною рідиною об'ємом 50мл, 100мл або 250мл. Розчин для інфузії слід використовувати протягом 6 годин з моменту приготування. Приготовлений розчин для інфузії зберігає стабільність протягом 24 годин при зберіганні у холодильнику (2-8°С). Після вилучення з холодильника розчин для інфузії необхідно використовувати протягом 6 годин при кімнатній температурі. Невикористаний препарат або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.ПередозуванняДані щодо передозування обмежені. Ймовірність передозування вища у пацієнтів з порушенням функції нирок. При застосуванні препарату в дозах вище за рекомендовані спостерігалися такі ж небажані реакції, як і при застосуванні препарату в рекомендованих дозах. Лікування: ; симптоматичне. Цефтаролін частково виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату необхідно керуватися офіційними рекомендаціями щодо належного використання антибактеріальних препаратів. Реакції гіперчутливості Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, можливий розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (іноді з летальним результатом). У пацієнтів з гіперчутливістю до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, може також розвинутись алергічна реакція до цефтароліна фосамілу. Перед початком терапії препаратом Зінфоро® слід ретельно вивчити дані пацієнта на предмет виявлення реакцій гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків. Препарат протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до цефалоспоринів в анамнезі. Також препарат протипоказаний пацієнтам, у яких раніше відзначалися тяжкі реакції підвищеної чутливості негайного типу (наприклад, анафілактична реакція) на будь-який інший антибактеріальний засіб, який має бета-лактамну структуру (наприклад, пеніциліни або карбапенеми). При розвитку тяжкої алергічної реакції необхідно припинити введення лікарського препарату та вжити відповідних заходів. Діарея, асоційована з Clostridium difficile При застосуванні багатьох антибактеріальних препаратів, зокрема. препарату Зінфоро®, повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту та псевдомембранозного коліту, які можуть варіювати за тяжкістю від легких до загрозливих для життя форм. Слід брати до уваги можливість розвитку коліту при виникненні діареї і натомість застосування цефтаролина фосамила. У цьому випадку необхідно припинити терапію препаратом Зінфоро®, проводити підтримуючі заходи та призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Пацієнти із судомним синдромом в анамнезі Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, у дослідженнях токсичності цефтароліна спостерігався розвиток судом при прийомі препарату в дозах, що перевищують Cmax ; у 7-25 разів. Досвід застосування цефтароліна у пацієнтів з судомним синдромом в анамнезі обмежений, у зв'язку з чим слід бути обережним при застосуванні препарату Зінфоро® у цієї групи пацієнтів. Ниркова недостатність Досвід застосування цефтароліна у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня та термінальною стадією ниркової недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, обмежений. Тому застосування препарату Зінфоро® у цій популяції хворих протипоказане. Прямий антиглобуліновий тест (проба Кумбса) Позитивний прямий антиглобуліновий тест (ПАТ) можна отримати на фоні застосування цефалоспоринів. Частота позитивного ПАТ у пацієнтів, які отримували цефтароліна фосамил, склала 10.7% в об'єднаних дослідженнях фази 3. У жодного пацієнта з позитивним ПАТ на фоні застосування цефтароліна не виявлено ознак гемолізу. Нечутливі мікроорганізми При застосуванні цефтароліна фосамілу, як і інших антибіотиків, може розвинутись суперінфекція. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень з вивчення впливу препарату Зінфоро® на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами. Під час терапії може виникати запаморочення, тому слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі запаморочення слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему